Main Page

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.3/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.3/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.3.xsd" version="0.3" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Wikisource</sitename>
    <base>http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F</base>
    <generator>MediaWiki 1.9alpha</generator>
    <case>first-letter</case>
      <namespaces>
      <namespace key="-2">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1">Спеціальні</namespace>
      <namespace key="0" />
      <namespace key="1">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2">Користувач</namespace>
      <namespace key="3">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4">Wikisource</namespace>
      <namespace key="5">Обговорення Wikisource</namespace>
      <namespace key="6">Зображення</namespace>
      <namespace key="7">Обговорення зображення</namespace>
      <namespace key="8">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12">Довідка</namespace>
      <namespace key="13">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14">Категорія</namespace>
      <namespace key="15">Обговорення категорії</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Main Page</title>
    <id>1</id>
    <revision>
      <id>8</id>
      <timestamp>2006-06-06T20:22:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">#redirect [[Головна стаття]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Danny</title>
    <id>2</id>
    <revision>
      <id>3</id>
      <timestamp>2006-06-04T03:52:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Danny</username>
        <id>3</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Ще не вмерла Україна]]

Ще не вмерли України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Слова - П. Чубинський

музика - М.Вербицький</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ще не вмерла Україна</title>
    <id>3</id>
    <revision>
      <id>4</id>
      <timestamp>2006-06-04T03:53:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Danny</username>
        <id>3</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ще не вмерли України ні слава, ні воля.&lt;br&gt; 
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.&lt;br&gt;
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,&lt;br&gt;
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.&lt;br&gt;

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,&lt;br&gt;
І покажем, що ми, браття, козацького роду.&lt;br&gt;

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,&lt;br&gt;
В ріднім краю панувати не дамо нікому;&lt;br&gt;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,&lt;br&gt;
Ще у нашій Україні доленька наспіє.&lt;br&gt;

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,&lt;br&gt;
І покажем, що ми, браття, козацького роду.&lt;br&gt;

А завзяття, праця щира свого ще докаже,&lt;br&gt;
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,&lt;br&gt;
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,&lt;br&gt;
України слава стане поміж ворогами.&lt;br&gt;

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,&lt;br&gt;
І покажем, що ми, браття, козацького роду.&lt;br&gt;

Слова - П. Чубинський

музика - М.Вербицький</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Павло Шевело</title>
    <id>4</id>
    <revision>
      <id>1737</id>
      <timestamp>2006-10-04T16:16:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">----


My &quot;homepage&quot; is [[w:uk:Користувач:Павло Шевело]] (+[[oldwikisource:User:Pavlo Shevelo]]). More details to follow.


----

[[/Forge|Робітня]]

----


{{User uk}}
{{User en-2}}
{{User ru-3}}


----</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Головна стаття</title>
    <id>5</id>
    <revision>
      <id>1852</id>
      <timestamp>2006-12-19T08:47:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ГоловнаЗаголовок}}

'''ВікіТека'''&amp;nbsp;— це україномовний розділ мережевої Вікі-бібліотеки (Вікі-збірні, ВікіДжерел) «першоджерел» [[Oldwikisource:Main Page|Wikisource]] таких текстів як: художні твори, історичні та інші документи, статті, вихидні тексти програм тощо, тобто будь-яких текстів (в тому числі супроводжуваних мультімедійними іллюстраціями) що можуть бути корисні україномовній спільноті.

Тести підручників, посібників, інструкцій тощо слід розташовувати у спеціальному проекті — [[b:Головна стаття|ВікіПідручник]].

Будь-хто — тобто й Ви — може зробити свій внесок до ВікіТеки. До Ваших послуг надано редактор, за допомогою якого Ви можете відредагувати наявний чи оприлюднити новий текст. 

Оприлюднюючи тексти на сторінках ВікіТеки, пом'ятайте, що на всі тексти ''автоматично'' розповсюджується ліцензія [[w:Вікіпедія:Текст GNU Free Documentation License|GNU Free Documentation License]]. Заборонено оприлюднювати тексти, захищені [[w:Вікіпедія:Авторські права|авторським правом]]. Книги, видані на території СРСР до 27 травня 1973 року авторським правом не захищені.

{|
|- valign=&quot;top&quot;
|width=&quot;50%&quot; style=&quot;background: #FFFFCC; border: 1px solid #999999; padding: 1em 1.6em 1.6em 1.6em;&quot;|
{{Зміст Вікітеки}}
|width=&quot;50%&quot; style=&quot;background: #FFFFFF;  border: 1px solid #999999; padding: 1em 1.6em 1.6em 1.6em;&quot;|

&lt;p&gt;'''Вказівник авторів'''&lt;/p&gt;
{{Вказівник авторів}}
&lt;br&gt;
&lt;center&gt;
{{Календар}}&lt;br&gt;
Зараз у налічується &lt;br&gt;'''{{NUMBEROFARTICLES}}''' сторінок&lt;/div&gt;
&lt;/center&gt;

|- 
|width=&quot;50%&quot; style=&quot;background: #E7F7FE;  border: 1px solid #999999; padding: 1em 1.6em 1.6em 1.6em;&quot;|

==Вікі-теки іншими мовами==

{{InterLingvLigoj}}
Дивись також [[oldwikisource:Main Page|спільну сторінку для інших мов]].
|}


{{Іншівікі}}

----

[[ang:]]
[[ar:]]
[[bg:]]
[[bs:]]
[[ca:]]
[[cs:]]
[[cy:]]
[[da:]]
[[de:]]
[[el:]]
[[en:]]
[[es:]]
[[et:]]
[[fa:]]
[[fi:]]
[[fo:]]
[[fr:]]
[[gl:]]
[[he:]]
[[hr:]]
[[ht:]]
[[hu:]]
[[id:]]
[[is:]]
[[it:]]
[[ja:]]
[[kn:]]
[[ko:]]
[[la:]]
[[lt:]]
[[ml:]]
[[nl:]]
[[no:]]
[[pl:]]
[[pt:]]
[[ro:]]
[[ru:]]
[[sk:]]
[[sl:]]
[[sr:]]
[[sv:]]
[[te:]]
[[th:]]
[[tr:]]
[[yi:]]
[[vi:]]
[[zh:]]
[[zh-min-nan:]]

__NOTOC__ __NOEDITSECTION__</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Yakudza</title>
    <id>6</id>
    <revision>
      <id>10</id>
      <timestamp>2006-06-06T22:11:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Моя сторінка на Вікіпедії - [[:w:Користувач:Yakudza]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Wikisource:Адміністратори</title>
    <id>7</id>
    <revision>
      <id>1613</id>
      <timestamp>2006-08-15T14:34:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>[[Wikisource:Кандидати на адміністратора]] moved to [[Wikisource:Адміністратори]]</comment>
      <text xml:space="preserve">==Кандидатури на адміністратора: поточні голосування==
--[[Користувач:Павло Шевело|Павло Шевело]]

====За ''(support)'':==== 
* --[[Користувач:Yakudza|Yakudza]] 18:59, 7 червень 2006 (UTC)
*[[Користувач:Albedo|Albedo]] 20:50, 7 червень 2006 (UTC)
*[[Користувач:Ilya|Ilya]] 08:07, 8 червень 2006 (UTC)

====Проти (''oppose''):====
*

====Рішення====
[[Користувач:Павло Шевело|Павло Шевело]] отримав права бюрократа.

&lt;!--
'''Підтвердження згоди кандидата:'''
====За:====
====Проти:====
====Утримались:====
====Рішення====
--&gt;

===Кандидатури на адміністраторів братніх проєктів===
*[[:w:Вікіпедія:Адміністратори|Вікіпедія:Адміністратори]]
*[[q:Wikiquote:Кандидати на адміністратора|ВікіЦитати]]
*[[:b:Кандидати_на_адміністратора|ВікіПідручник]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Ilya</title>
    <id>8</id>
    <revision>
      <id>16</id>
      <timestamp>2006-06-08T08:08:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ilya</username>
        <id>7</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">[[w:User:Ilya]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:1movedto2</title>
    <id>9</id>
    <revision>
      <id>19</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[$1]] moved to [[$2]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:1movedto2 redir</title>
    <id>10</id>
    <revision>
      <id>20</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[$1]] moved to [[$2]] over redirect</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Common.css</title>
    <id>11</id>
    <revision>
      <id>21</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">/** CSS placed here will be applied to all skins */</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Monobook.css</title>
    <id>12</id>
    <revision>
      <id>22</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">/* CSS placed here will affect users of the Monobook skin */</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Monobook.js</title>
    <id>13</id>
    <revision>
      <id>1636</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">/* tooltips and access keys */
var ta = new Object();
ta['pt-userpage'] = new Array('.','My user page');
ta['pt-anonuserpage'] = new Array('.','The user page for the ip you\'re editing as');
ta['pt-mytalk'] = new Array('n','My talk page');
ta['pt-anontalk'] = new Array('n','Discussion about edits from this ip address');
ta['pt-preferences'] = new Array('','My preferences');
ta['pt-watchlist'] = new Array('l','The list of pages you\'re monitoring for changes.');
ta['pt-mycontris'] = new Array('y','List of my contributions');
ta['pt-login'] = new Array('o','You are encouraged to log in, it is not mandatory however.');
ta['pt-anonlogin'] = new Array('o','You are encouraged to log in, it is not mandatory however.');
ta['pt-logout'] = new Array('o','Log out');
ta['ca-talk'] = new Array('t','Discussion about the content page');
ta['ca-edit'] = new Array('e','You can edit this page. Please use the preview button before saving.');
ta['ca-addsection'] = new Array('+','Add a comment to this discussion.');
ta['ca-viewsource'] = new Array('e','This page is protected. You can view its source.');
ta['ca-history'] = new Array('h','Past versions of this page.');
ta['ca-protect'] = new Array('=','Protect this page');
ta['ca-delete'] = new Array('d','Delete this page');
ta['ca-undelete'] = new Array('d','Restore the edits done to this page before it was deleted');
ta['ca-move'] = new Array('m','Move this page');
ta['ca-watch'] = new Array('w','Add this page to your watchlist');
ta['ca-unwatch'] = new Array('w','Remove this page from your watchlist');
ta['search'] = new Array('f','Search this wiki');
ta['p-logo'] = new Array('','Main Page');
ta['n-mainpage'] = new Array('z','Visit the Main Page');
ta['n-portal'] = new Array('','About the project, what you can do, where to find things');
ta['n-currentevents'] = new Array('','Find background information on current events');
ta['n-recentchanges'] = new Array('r','The list of recent changes in the wiki.');
ta['n-randompage'] = new Array('x','Load a random page');
ta['n-help'] = new Array('','The place to find out.');
ta['n-sitesupport'] = new Array('','Support us');
ta['t-whatlinkshere'] = new Array('j','List of all wiki pages that link here');
ta['t-recentchangeslinked'] = new Array('k','Recent changes in pages linked from this page');
ta['feed-rss'] = new Array('','RSS feed for this page');
ta['feed-atom'] = new Array('','Atom feed for this page');
ta['t-contributions'] = new Array('','View the list of contributions of this user');
ta['t-emailuser'] = new Array('','Send a mail to this user');
ta['t-upload'] = new Array('u','Upload images or media files');
ta['t-specialpages'] = new Array('q','List of all special pages');
ta['ca-nstab-main'] = new Array('c','View the content page');
ta['ca-nstab-user'] = new Array('c','View the user page');
ta['ca-nstab-media'] = new Array('c','View the media page');
ta['ca-nstab-special'] = new Array('','This is a special page, you can\'t edit the page itself.');
ta['ca-nstab-project'] = new Array('a','View the project page');
ta['ca-nstab-image'] = new Array('c','View the image page');
ta['ca-nstab-mediawiki'] = new Array('c','View the system message');
ta['ca-nstab-template'] = new Array('c','View the template');
ta['ca-nstab-help'] = new Array('c','View the help page');
ta['ca-nstab-category'] = new Array('c','View the category page');</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:About</title>
    <id>14</id>
    <revision>
      <id>24</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Про</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Aboutpage</title>
    <id>15</id>
    <revision>
      <id>25</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Про</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Aboutsite</title>
    <id>16</id>
    <revision>
      <id>26</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Про {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-compareselectedversions</title>
    <id>17</id>
    <revision>
      <id>27</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">v</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-diff</title>
    <id>18</id>
    <revision>
      <id>28</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">v</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-minoredit</title>
    <id>19</id>
    <revision>
      <id>29</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">i</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-preview</title>
    <id>20</id>
    <revision>
      <id>30</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">p</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-save</title>
    <id>21</id>
    <revision>
      <id>31</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">s</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-search</title>
    <id>22</id>
    <revision>
      <id>32</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">f</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accesskey-watch</title>
    <id>23</id>
    <revision>
      <id>33</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">w</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accmailtext</title>
    <id>24</id>
    <revision>
      <id>34</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The password for &quot;$1&quot; has been sent to $2.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accmailtitle</title>
    <id>25</id>
    <revision>
      <id>35</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Password sent.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accountcreated</title>
    <id>26</id>
    <revision>
      <id>36</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Account created</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Accountcreatedtext</title>
    <id>27</id>
    <revision>
      <id>37</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The user account for $1 has been created.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Acct creation throttle hit</title>
    <id>28</id>
    <revision>
      <id>38</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sorry, you have already created $1 accounts. You can't make any more.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Actioncomplete</title>
    <id>29</id>
    <revision>
      <id>39</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Дію виконано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Addedwatch</title>
    <id>30</id>
    <revision>
      <id>40</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Добавлена в список спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Addedwatchtext</title>
    <id>31</id>
    <revision>
      <id>41</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Стаття &quot;$1&quot; добавлена в ваш &lt;a href=&quot;{{localurle:Спеціальні:Список_спостереження}}&quot;&gt;список спостереження&lt;/a&gt;.
Наступні редагування цієї статті й пов'язані з нею дискусії будуть відображатися тут,
а також будуть відображатися &lt;b&gt;жирним шрифтом&lt;/b&gt; на сторінці з &lt;a href=&quot;{{localurle:Спеціальні:Останні_редагування}}&quot;&gt;списком останніх редагувань&lt;/a&gt;, щоб їх було
легше помітити.&lt;/p&gt;

&lt;p&gt;Якщо пізніше ви захочете вилучити статтю з свого списку спостереження, виберіть &quot;Відмінити спостереження&quot; в списку інструментів.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Addsection</title>
    <id>32</id>
    <revision>
      <id>42</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">+</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Administrators</title>
    <id>33</id>
    <revision>
      <id>43</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Адміністратори</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allarticles</title>
    <id>34</id>
    <revision>
      <id>44</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">All articles</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allinnamespace</title>
    <id>35</id>
    <revision>
      <id>45</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">All pages ($1 namespace)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Alllogstext</title>
    <id>36</id>
    <revision>
      <id>46</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Combined display of upload, deletion, protection, blocking, and sysop logs.
You can narrow down the view by selecting a log type, the user name, or the affected page.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessages</title>
    <id>37</id>
    <revision>
      <id>47</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">System messages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagescurrent</title>
    <id>38</id>
    <revision>
      <id>48</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Current text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagesdefault</title>
    <id>39</id>
    <revision>
      <id>49</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Default text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagesfilter</title>
    <id>40</id>
    <revision>
      <id>50</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Message name filter:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagesmodified</title>
    <id>41</id>
    <revision>
      <id>51</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show only modified</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagesname</title>
    <id>42</id>
    <revision>
      <id>52</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Name</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:AllmessagesnotsupportedDB</title>
    <id>43</id>
    <revision>
      <id>53</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Special:Allmessages''' cannot be used because '''$wgUseDatabaseMessages''' is switched off.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:AllmessagesnotsupportedUI</title>
    <id>44</id>
    <revision>
      <id>54</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your current interface language &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt; is not supported by Special:Allmessages at this site.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allmessagestext</title>
    <id>45</id>
    <revision>
      <id>55</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This is a list of system messages available in the MediaWiki namespace.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allnonarticles</title>
    <id>46</id>
    <revision>
      <id>56</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">All non-articles</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allnotinnamespace</title>
    <id>47</id>
    <revision>
      <id>57</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">All pages (not in $1 namespace)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allowemail</title>
    <id>48</id>
    <revision>
      <id>58</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Enable e-mail from other users</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpages</title>
    <id>49</id>
    <revision>
      <id>59</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Всі статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagesfrom</title>
    <id>50</id>
    <revision>
      <id>60</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Display pages starting at:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagesnext</title>
    <id>51</id>
    <revision>
      <id>61</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Next</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagesprefix</title>
    <id>52</id>
    <revision>
      <id>62</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Display pages with prefix:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagesprev</title>
    <id>53</id>
    <revision>
      <id>63</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Previous</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagessubmit</title>
    <id>54</id>
    <revision>
      <id>64</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Go</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Alphaindexline</title>
    <id>55</id>
    <revision>
      <id>65</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">від $1 до $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Already bureaucrat</title>
    <id>56</id>
    <revision>
      <id>66</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This user is already a bureaucrat</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Already steward</title>
    <id>57</id>
    <revision>
      <id>67</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This user is already a steward</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Already sysop</title>
    <id>58</id>
    <revision>
      <id>68</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This user is already an administrator</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Alreadyloggedin</title>
    <id>59</id>
    <revision>
      <id>69</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Користувач $1, ви вже ввійшли в систему!&lt;/strong&gt;&lt;br /&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Alreadyrolled</title>
    <id>60</id>
    <revision>
      <id>1638</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо відкинути останні редагування [[$1]],
зроблені [[User:$2|$2]] ([[User talk:$2|Talk]]); хтось інший вже змінив чи відкинув редагування цієї статті.
Остані редагування зробив [[User:$3|$3]] ([[User talk:$3|Talk]]).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ancientpages</title>
    <id>61</id>
    <revision>
      <id>71</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Самі старі статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:And</title>
    <id>62</id>
    <revision>
      <id>72</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">and</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anoneditwarning</title>
    <id>63</id>
    <revision>
      <id>73</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Warning:''' You are not logged in. Your IP address will be recorded in this page's edit history.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anonnotice</title>
    <id>64</id>
    <revision>
      <id>74</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">-</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anontalk</title>
    <id>65</id>
    <revision>
      <id>75</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Talk for this IP</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anontalkpagetext</title>
    <id>66</id>
    <revision>
      <id>1640</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">---- ''Це сторінка обговорення, що належить анонімному користувачу, який ще не зареєструвався або не скористався зареєстрованим ім'ям. Тому ми вимушені використовувати [[IP-адресу]] для його ідентифікації. Одна IP-адреса може використовуватися декількома користувачами. Якщо ви - анонімний користувач і вважаєте, що отримали коментарі, адресовані не вам, будь ласка [[Спеціальні:Вхід_в_систему|зареєструйтесь або ввійдіть в систему як зареєстрований користувач]], щоб в майбутньому уникнути можливої плутанини з іншими анонімними користувачами.''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anonymous</title>
    <id>67</id>
    <revision>
      <id>77</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Anonymous user(s) of {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Apr</title>
    <id>68</id>
    <revision>
      <id>78</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">квіт</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:April</title>
    <id>69</id>
    <revision>
      <id>79</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">квітень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Article</title>
    <id>70</id>
    <revision>
      <id>80</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Content page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Articleexists</title>
    <id>71</id>
    <revision>
      <id>81</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Сторінка з такою назвою вже існує, або
вибрана вами назва недопустима.
Будь-ласка, виберіть іншу назву.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Articlepage</title>
    <id>72</id>
    <revision>
      <id>82</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Articletitles</title>
    <id>73</id>
    <revision>
      <id>83</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Articles starting with ''$1''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Aug</title>
    <id>74</id>
    <revision>
      <id>84</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">серп</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:August</title>
    <id>75</id>
    <revision>
      <id>85</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">серпень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Autoblocker</title>
    <id>76</id>
    <revision>
      <id>86</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Доступ заблоковано автоматично, тому що ви використовуєте ту ж адресу, що і &quot;$1&quot;. Причина: &quot;$2&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Autoredircomment</title>
    <id>77</id>
    <revision>
      <id>87</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Redirecting to [[$1]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccess</title>
    <id>78</id>
    <revision>
      <id>88</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Permission error</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccesstext</title>
    <id>79</id>
    <revision>
      <id>89</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The action you have requested is limited
to users with the &quot;$2&quot; permission assigned.
See $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badarticleerror</title>
    <id>80</id>
    <revision>
      <id>90</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ця дія не може бути виконана над даною статтею.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badfilename</title>
    <id>81</id>
    <revision>
      <id>91</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Назва зображення було змінено на &quot;$1&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badfiletype</title>
    <id>82</id>
    <revision>
      <id>92</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&quot;.$1&quot; не є рекомендованим форматом для файлів зображень.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badipaddress</title>
    <id>83</id>
    <revision>
      <id>93</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Користувача з таким іменем не існує.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badquery</title>
    <id>84</id>
    <revision>
      <id>94</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Невірно зфомульований запит</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badquerytext</title>
    <id>85</id>
    <revision>
      <id>95</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо обробити ваш запит.
Можливо, причина в тому, що ви намагались знайти слово, яке коротше трьох букв, що поки-що не підтримується.
Можливо також, що ви допустили опечатку в запиті.
Попробуйте інший запит.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badretype</title>
    <id>86</id>
    <revision>
      <id>96</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Введені вами паролі не співпадають.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badsig</title>
    <id>87</id>
    <revision>
      <id>97</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Invalid raw signature; check HTML tags.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badtitle</title>
    <id>88</id>
    <revision>
      <id>98</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Недопустима назва</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badtitletext</title>
    <id>89</id>
    <revision>
      <id>99</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Невірна назва статті, пуста, або невірно вказано міжмовна або між-вікі назва.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blanknamespace</title>
    <id>90</id>
    <revision>
      <id>100</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Основне)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockededitsource</title>
    <id>91</id>
    <revision>
      <id>101</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The text of '''your edits''' to '''$1''' is shown below:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockedoriginalsource</title>
    <id>92</id>
    <revision>
      <id>102</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The source of '''$1''' is shown below:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockedtext</title>
    <id>93</id>
    <revision>
      <id>103</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш користувач чи IP-адреса заблоковані $1.
Причина блокування:&lt;br /&gt;''$2''&lt;p&gt;Ви можете зв'язатися з $1 чи іншим
[[{{ns:project}}:Администратори|администратором]] що обговорити блокування.
Зверніть увагу, що ви не можете використовувати функцію &quot;Надіслати електронного листа користувачу&quot;, якщо ви не вказали адресу вашої електронної пошти в Ваших [[Спеціальні:Настройки|настройках]]
Ваша IP-адреса - $3. Будь-ласка, вказуйте, якщо будете запитувати про блокування.
==Зауваження для користувачів America On-Line==
Через багаторазові акти вандалізму одного з користувачів AOL, {{SITENAME}} часто блокує проксі-сервери AOL. Один й той же сервер може використовуватися різними користувачами, тому, нажаль, невинні користувачі AOL часто бувають _неспеціальне_ заблоковані. Ми вибачаємося за незручності.
Якщо це відбулося з Вами, відправте, будь-ласка, електронною поштою листа адміністратору. Не забудьте вказати вашу IP-адресу, вказану вище.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockedtitle</title>
    <id>94</id>
    <revision>
      <id>104</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Користувача заблоковано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockip</title>
    <id>95</id>
    <revision>
      <id>105</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заблокувати IP-адресу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockipsuccesssub</title>
    <id>96</id>
    <revision>
      <id>106</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Блокування проведено</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockipsuccesstext</title>
    <id>97</id>
    <revision>
      <id>107</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&quot;$1&quot; заблоковано.
&lt;br /&gt;См. [[Спеціальні:Список_заблокованих_IP|список заблокованих IP]] щоб взнати, які IP-адреси заблоковані.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blockiptext</title>
    <id>98</id>
    <revision>
      <id>108</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Використовуйте форму що нижче, щоб заблокувати можливість збереження з вказаної IP-адреси.
Це може бути зроблене виключно для попередження вандалізму і тільки в відповідності до
[[{{ns:project}}:Правила|правил {{SITENAME}}]].
Нище вкажіть конкретную причину (наприклад, процитуйте деякі статті з ознаками вандалізму).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocklink</title>
    <id>99</id>
    <revision>
      <id>109</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">заблокувати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocklistline</title>
    <id>100</id>
    <revision>
      <id>110</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1, $2 заблоковано $3 ($4)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocklogentry</title>
    <id>101</id>
    <revision>
      <id>111</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">blocked &quot;[[$1]]&quot; with an expiry time of $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocklogpage</title>
    <id>102</id>
    <revision>
      <id>112</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Block log</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocklogtext</title>
    <id>103</id>
    <revision>
      <id>113</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This is a log of user blocking and unblocking actions. Automatically
blocked IP addresses are not listed. See the [[Special:Ipblocklist|IP block list]] for
the list of currently operational bans and blocks.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bold sample</title>
    <id>104</id>
    <revision>
      <id>114</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bold text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bold tip</title>
    <id>105</id>
    <revision>
      <id>115</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bold text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Booksources</title>
    <id>106</id>
    <revision>
      <id>116</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Джерела книг</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Booksourcetext</title>
    <id>107</id>
    <revision>
      <id>117</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче наведено список посилань на інші веб-сайти, де продаються нові та такі, що були в користуванні книги, а також там  може бути інформація про книги, які ви шукаєте.
{{SITENAME}} ніяк не зв’язані з будь-якими з них, і цей список не може розглядатися як їх підтримка.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Boteditletter</title>
    <id>108</id>
    <revision>
      <id>118</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">b</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Brokenredirects</title>
    <id>109</id>
    <revision>
      <id>119</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розірвані перенаправлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Brokenredirectstext</title>
    <id>110</id>
    <revision>
      <id>120</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Наступні перенаправлення вказують на неіснуючі статті.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bugreports</title>
    <id>111</id>
    <revision>
      <id>121</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Звіт про помилку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bugreportspage</title>
    <id>112</id>
    <revision>
      <id>122</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Звіт_про_помилку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bydate</title>
    <id>113</id>
    <revision>
      <id>123</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">за датою</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Byname</title>
    <id>114</id>
    <revision>
      <id>124</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">за назвою</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Bysize</title>
    <id>115</id>
    <revision>
      <id>125</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">за розміром</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cachederror</title>
    <id>116</id>
    <revision>
      <id>126</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче відображена кеш-копія запитаної статті, можливо вона застаріла.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cancel</title>
    <id>117</id>
    <revision>
      <id>127</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відмінити</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cannotdelete</title>
    <id>118</id>
    <revision>
      <id>128</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо вилучити вказану статтю чи файл. (Можливо, його вже вилучив хтось інший.)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cannotundelete</title>
    <id>119</id>
    <revision>
      <id>129</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Undelete failed; someone else may have undeleted the page first.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cantrollback</title>
    <id>120</id>
    <revision>
      <id>130</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо відкинути редагування; останній хто редагував є єдиним автором цієї статті.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Categories</title>
    <id>121</id>
    <revision>
      <id>1743</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Categoriespagetext</title>
    <id>122</id>
    <revision>
      <id>132</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following categories exist in the wiki.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Category</title>
    <id>123</id>
    <revision>
      <id>133</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">category</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Category header</title>
    <id>124</id>
    <revision>
      <id>134</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Articles in category &quot;$1&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Categoryarticlecount</title>
    <id>125</id>
    <revision>
      <id>135</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There {{PLURAL:$1|is one article|are $1 articles}} in this category.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Catseparator</title>
    <id>126</id>
    <revision>
      <id>136</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">|</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Changed</title>
    <id>127</id>
    <revision>
      <id>137</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">changed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Changepassword</title>
    <id>128</id>
    <revision>
      <id>138</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Змінити пароль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Changes</title>
    <id>129</id>
    <revision>
      <id>139</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Clearwatchlist</title>
    <id>130</id>
    <revision>
      <id>140</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Clear watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Clearyourcache</title>
    <id>131</id>
    <revision>
      <id>141</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Note:''' After saving, you may have to bypass your browser's cache to see the changes. '''Mozilla / Firefox / Safari:''' hold down ''Shift'' while clicking ''Reload'', or press ''Ctrl-Shift-R'' (''Cmd-Shift-R'' on Apple Mac); '''IE:''' hold ''Ctrl'' while clicking ''Refresh'', or press ''Ctrl-F5''; '''Konqueror:''': simply click the ''Reload'' button, or press ''F5''; '''Opera''' users may need to completely clear their cache in ''Tools→Preferences''.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Columns</title>
    <id>132</id>
    <revision>
      <id>142</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Стовпчиків</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Compareselectedversions</title>
    <id>133</id>
    <revision>
      <id>143</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Compare selected versions</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirm</title>
    <id>134</id>
    <revision>
      <id>144</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Підтвердження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirm purge</title>
    <id>135</id>
    <revision>
      <id>145</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Clear the cache of this page?

$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirm purge button</title>
    <id>136</id>
    <revision>
      <id>146</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">OK</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmdelete</title>
    <id>137</id>
    <revision>
      <id>147</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Підтвердити вилучення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmdeletetext</title>
    <id>138</id>
    <revision>
      <id>148</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви ось-ось назавжди вилучите статтю чи файл і всі її журнали редагувань з бази даних.
Будь-ласка, підтвердіть, що ви бажаєте зробити це, що ви повністю розумієте наслідки й що ви робите це в відповідності з
[[{{ns:project}}:Правила|правилами {{SITENAME}}]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmedittext</title>
    <id>139</id>
    <revision>
      <id>149</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You must confirm your e-mail address before editing pages. Please set and validate your e-mail address through your [[Special:Preferences|user preferences]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmedittitle</title>
    <id>140</id>
    <revision>
      <id>150</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">E-mail confirmation required to edit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail</title>
    <id>141</id>
    <revision>
      <id>151</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Confirm E-mail address</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail body</title>
    <id>142</id>
    <revision>
      <id>152</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Someone, probably you from IP address $1, has registered an
account &quot;$2&quot; with this e-mail address on {{SITENAME}}.

To confirm that this account really does belong to you and activate
e-mail features on {{SITENAME}}, open this link in your browser:

$3

If this is *not* you, don't follow the link. This confirmation code
will expire at $4.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail error</title>
    <id>143</id>
    <revision>
      <id>153</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Something went wrong saving your confirmation.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail invalid</title>
    <id>144</id>
    <revision>
      <id>154</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Invalid confirmation code. The code may have expired.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail loggedin</title>
    <id>145</id>
    <revision>
      <id>155</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your e-mail address has now been confirmed.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail needlogin</title>
    <id>146</id>
    <revision>
      <id>156</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You need to $1 to confirm your email address.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail send</title>
    <id>147</id>
    <revision>
      <id>157</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mail a confirmation code</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail sendfailed</title>
    <id>148</id>
    <revision>
      <id>1744</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Could not send confirmation mail. Check address for invalid characters.

Mailer returned: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail sent</title>
    <id>149</id>
    <revision>
      <id>159</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Confirmation e-mail sent.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail subject</title>
    <id>150</id>
    <revision>
      <id>160</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} e-mail address confirmation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail success</title>
    <id>151</id>
    <revision>
      <id>161</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your e-mail address has been confirmed. You may now log in and enjoy the wiki.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail text</title>
    <id>152</id>
    <revision>
      <id>162</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This wiki requires that you validate your e-mail address
before using e-mail features. Activate the button below to send a confirmation
mail to your address. The mail will include a link containing a code; load the
link in your browser to confirm that your e-mail address is valid.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmprotect</title>
    <id>153</id>
    <revision>
      <id>163</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Confirm protection</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmprotecttext</title>
    <id>154</id>
    <revision>
      <id>164</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Do you really want to protect this page?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmrecreate</title>
    <id>155</id>
    <revision>
      <id>165</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User [[User:$1|$1]] ([[User talk:$1|talk]]) deleted this page after you started editing with reason:
: ''$2''
Please confirm that really want to recreate this page.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmunprotect</title>
    <id>156</id>
    <revision>
      <id>166</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Confirm unprotection</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmunprotecttext</title>
    <id>157</id>
    <revision>
      <id>167</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Do you really want to unprotect this page?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Contextchars</title>
    <id>158</id>
    <revision>
      <id>168</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Кількість символів контексту на рядок</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Contextlines</title>
    <id>159</id>
    <revision>
      <id>169</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Кількість рядків на результат</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Contribslink</title>
    <id>160</id>
    <revision>
      <id>170</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вклад</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Contribsub</title>
    <id>161</id>
    <revision>
      <id>171</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Для $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Contributions</title>
    <id>162</id>
    <revision>
      <id>172</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вклад користувача</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Copyright</title>
    <id>163</id>
    <revision>
      <id>173</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Content is available under $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Copyrightpage</title>
    <id>164</id>
    <revision>
      <id>174</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Авторське право</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Copyrightpagename</title>
    <id>165</id>
    <revision>
      <id>175</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Авторські права в {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Copyrightwarning</title>
    <id>166</id>
    <revision>
      <id>1625</id>
      <timestamp>2006-08-17T17:04:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">&lt;div class=&quot;plainlinks&quot; style=&quot;margin-top:10px;border-width:1px;border-style:solid;border-color:#aaaaaa;padding:3px;font-size:100%;&quot;&gt;
[[w:Вікіпедія:Спецсимволи|Спецсимволи]]:
&lt;charinsert&gt; — ² ³ ½ € † ‰&lt;/charinsert&gt;
&lt;charinsert&gt; … ° « » „ “ # &lt;/charinsert&gt;
&lt;charinsert&gt; · • ↑ ↓ &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt; &amp;#039; &lt;/charinsert&gt; &lt;small&gt;(апостроф)&lt;/small&gt;
&lt;charinsert&gt; Ґ ґ Є є І і Ї ї &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt;[[Категорія:+]] &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt;#Redirect[[+]]&lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt; [[|+]] [[+:]] [+] {{+}} |&lt;/charinsert&gt;
&lt;charinsert&gt;[[en:+]] [[ru:+]] &lt;br/&gt;&lt;/charinsert&gt;
&lt;charinsert&gt;&lt;nowiki&gt;&lt;sup&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/sup&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt;&lt;nowiki&gt;&lt;sub&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/sub&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt;&lt;nowiki&gt;&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; · 
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;small&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/small&gt;&lt;/nowiki&gt;  &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;blockquote&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/blockquote&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;ref&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/ref&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;references/&gt; &lt;/charinsert&gt; ·
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;!--&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;--&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;gallery&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/gallery&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; · 
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;/nowiki&gt; &lt;/charinsert&gt; · 
&lt;charinsert&gt; &lt;nowiki&gt;{&lt;/nowiki&gt;&lt;nowiki&gt;{lang-en|&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;}}&lt;/nowiki&gt;  &lt;nowiki&gt;{&lt;/nowiki&gt;&lt;nowiki&gt;{lang-la|&lt;/nowiki&gt;+&lt;nowiki&gt;}}&lt;/nowiki&gt;  &lt;/charinsert&gt;
&lt;/div&gt;

----
----

Просимо зважати на те, що Ваш внесок (дописи) до проекту Вікіджерела ({{SITENAME}}) розглядатиметься як такий, що відповідає ліцензії GFDL. &lt;br /&gt;
Ви також відповідальні за те, що свій внесок ви робите копіюванням з джерел, що відносяться до public domain або подібних джерел.
&lt;br /&gt;&lt;strong&gt;НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ (БЕЗ НАЛЕЖНОГО ДОЗВОЛУ) ТЕКСТІВ, ЩО ЗАХИЩЕНІ АВТОРСЬКИМ ПРАВОМ!&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Copyrightwarning2</title>
    <id>167</id>
    <revision>
      <id>177</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Please note that all contributions to {{SITENAME}} may be edited, altered, or removed by other contributors. If you don't want your writing to be edited mercilessly, then don't submit it here.&lt;br /&gt;
You are also promising us that you wrote this yourself, or copied it from a
public domain or similar free resource (see $1 for details).
&lt;strong&gt;DO NOT SUBMIT COPYRIGHTED WORK WITHOUT PERMISSION!&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Couldntremove</title>
    <id>168</id>
    <revision>
      <id>178</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо вилучити елемент '$1'...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Createaccount</title>
    <id>169</id>
    <revision>
      <id>179</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зареєструвати нового користувача</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Createaccountmail</title>
    <id>170</id>
    <revision>
      <id>180</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">by e-mail</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Createarticle</title>
    <id>171</id>
    <revision>
      <id>181</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Create article</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Created</title>
    <id>172</id>
    <revision>
      <id>182</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">created</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Creditspage</title>
    <id>173</id>
    <revision>
      <id>183</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Page credits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cur</title>
    <id>174</id>
    <revision>
      <id>184</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">поточн.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Currentevents</title>
    <id>175</id>
    <revision>
      <id>185</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Поточні події</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Currentevents-url</title>
    <id>176</id>
    <revision>
      <id>186</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Current events</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Currentrev</title>
    <id>177</id>
    <revision>
      <id>187</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Поточна версія</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Currentrevisionlink</title>
    <id>178</id>
    <revision>
      <id>188</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Current revision</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Data</title>
    <id>179</id>
    <revision>
      <id>189</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Data</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Databaseerror</title>
    <id>180</id>
    <revision>
      <id>190</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка бази даних</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Datedefault</title>
    <id>181</id>
    <revision>
      <id>191</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No preference</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dateformat</title>
    <id>182</id>
    <revision>
      <id>192</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Формат дати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Datetime</title>
    <id>183</id>
    <revision>
      <id>193</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Date and time</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dberrortext</title>
    <id>184</id>
    <revision>
      <id>194</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Знайдено помилку синтаксису запиту до бази даних.
Останній запит до бази даних:
&lt;blockquote&gt;&lt;tt&gt;$1&lt;/tt&gt;&lt;/blockquote&gt;
відбувся з функції &quot;&lt;tt&gt;$2&lt;/tt&gt;&quot;.
MySQL повернув помилку &quot;&lt;tt&gt;$3: $4&lt;/tt&gt;&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dberrortextcl</title>
    <id>185</id>
    <revision>
      <id>195</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Знайдено помилку синтаксису запиту до бази даних.
Останній запит до бази даних:
&quot;$1&quot;
відбувся з функції &quot;$2&quot;.
MySQL повернув помилку &quot;$3: $4&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deadendpages</title>
    <id>186</id>
    <revision>
      <id>196</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Dead-end pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dec</title>
    <id>187</id>
    <revision>
      <id>197</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">груд</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:December</title>
    <id>188</id>
    <revision>
      <id>198</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">грудень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Default</title>
    <id>189</id>
    <revision>
      <id>199</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">default</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Defaultns</title>
    <id>190</id>
    <revision>
      <id>200</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">По замовчанню, шукати в таких просторах імен:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Defemailsubject</title>
    <id>191</id>
    <revision>
      <id>201</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} e-mail</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Delete</title>
    <id>192</id>
    <revision>
      <id>202</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Delete</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Delete and move</title>
    <id>193</id>
    <revision>
      <id>203</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Delete and move</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Delete and move confirm</title>
    <id>194</id>
    <revision>
      <id>204</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Yes, delete the page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Delete and move reason</title>
    <id>195</id>
    <revision>
      <id>205</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Deleted to make way for move</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Delete and move text</title>
    <id>196</id>
    <revision>
      <id>206</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">==Deletion required==

The destination article &quot;[[$1]]&quot; already exists. Do you want to delete it to make way for the move?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletecomment</title>
    <id>197</id>
    <revision>
      <id>207</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Причина вилучення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletedarticle</title>
    <id>198</id>
    <revision>
      <id>208</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вилучено &quot;$1&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletedrev</title>
    <id>199</id>
    <revision>
      <id>209</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[deleted]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletedrevision</title>
    <id>200</id>
    <revision>
      <id>210</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Deleted old revision $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletedtext</title>
    <id>201</id>
    <revision>
      <id>211</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&quot;$1&quot; було вилучено.
Див. $2 для перегляду списку останніх вилучень.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletedwhileediting</title>
    <id>202</id>
    <revision>
      <id>212</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Warning: This page has been deleted after you started editing!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deleteimg</title>
    <id>203</id>
    <revision>
      <id>213</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вилуч.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deleteimgcompletely</title>
    <id>204</id>
    <revision>
      <id>214</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вилуч.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletepage</title>
    <id>205</id>
    <revision>
      <id>215</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучити статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletesub</title>
    <id>206</id>
    <revision>
      <id>216</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(&quot;$1&quot; вилучається)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletethispage</title>
    <id>207</id>
    <revision>
      <id>217</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучити дану статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deletionlog</title>
    <id>208</id>
    <revision>
      <id>218</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">список вилучень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dellogpage</title>
    <id>209</id>
    <revision>
      <id>219</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Список_вилучень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Dellogpagetext</title>
    <id>210</id>
    <revision>
      <id>220</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче наведено список самих свіжих вилучень.
Всюди використовується час сервера (по Гринвічу, UTC).
&lt;ul&gt;
&lt;/ul&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Destfilename</title>
    <id>211</id>
    <revision>
      <id>221</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Destination filename</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Developertext</title>
    <id>212</id>
    <revision>
      <id>222</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Дана дія може бути виконана тільки користувачами з правами &quot;Розробник&quot;. Див $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Developertitle</title>
    <id>213</id>
    <revision>
      <id>223</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Необхіден рівень доступу Розробник</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Diff</title>
    <id>214</id>
    <revision>
      <id>224</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">різн.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Difference</title>
    <id>215</id>
    <revision>
      <id>225</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(відмінності між версіями)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disambiguations</title>
    <id>216</id>
    <revision>
      <id>226</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Багатозначні статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disambiguationspage</title>
    <id>217</id>
    <revision>
      <id>227</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}}:Посилання_на_багатозначні_статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disambiguationstext</title>
    <id>218</id>
    <revision>
      <id>228</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Наступна статті посилаються на &lt;i&gt;багатозначні статті&lt;/i&gt;. Замість цього вони повинні вказувати на відповідну конкретну статтю.&lt;br /&gt;Стаття вважається багатозначною, якщо на неї вказує $1.&lt;br /&gt;Посилання з інших просторів імен тут &lt;i&gt;не&lt;/i&gt; вказані.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disclaimerpage</title>
    <id>219</id>
    <revision>
      <id>229</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Project:General_disclaimer</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disclaimers</title>
    <id>220</id>
    <revision>
      <id>230</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Disclaimers</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Displaytitle</title>
    <id>221</id>
    <revision>
      <id>231</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Link to this page as [[$1]])</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Doubleredirects</title>
    <id>222</id>
    <revision>
      <id>232</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Подвійні перенаправлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Doubleredirectstext</title>
    <id>223</id>
    <revision>
      <id>233</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;Увага:&lt;/b&gt; Цей список може містити невірні елементи. Це значить, що після першої директиви #REDIRECT йде додатковий текст з посиланнями.&lt;br /&gt;
Кожен рядок містить посилання на перше та друге перенаправлення, а також перший рядок тексту другого перенаправлення, що, звичайно, містить &quot;реальне&quot; перенаправленне на необхідну статтю, куди повинно вказувати й перше перенаправленне.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Download</title>
    <id>224</id>
    <revision>
      <id>234</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">download</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Eauthentsent</title>
    <id>225</id>
    <revision>
      <id>235</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A confirmation e-mail has been sent to the nominated e-mail address.
Before any other mail is sent to the account, you will have to follow the instructions in the e-mail,
to confirm that the account is actually yours.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edit</title>
    <id>226</id>
    <revision>
      <id>236</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edit-externally</title>
    <id>227</id>
    <revision>
      <id>237</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit this file using an external application</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edit-externally-help</title>
    <id>228</id>
    <revision>
      <id>238</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">See the [http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:External_editors setup instructions] for more information.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editcomment</title>
    <id>229</id>
    <revision>
      <id>239</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагування прокоментовано так: &quot;&lt;i&gt;$1&lt;/i&gt;&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editconflict</title>
    <id>230</id>
    <revision>
      <id>240</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Конфлікт редакцій: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editcurrent</title>
    <id>231</id>
    <revision>
      <id>241</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати поточну версію поточної статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edithelp</title>
    <id>232</id>
    <revision>
      <id>242</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Довідка про редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edithelppage</title>
    <id>233</id>
    <revision>
      <id>243</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Як_редагувати_статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editing</title>
    <id>234</id>
    <revision>
      <id>244</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагування $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editingcomment</title>
    <id>235</id>
    <revision>
      <id>245</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагування $1 (коментар)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editinginterface</title>
    <id>236</id>
    <revision>
      <id>246</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Warning:''' You are editing a page which is used to provide interface text for the software. Changes to this page will affect the appearance of the user interface for other users.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editingold</title>
    <id>237</id>
    <revision>
      <id>247</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Ви редагуєте застарівшу версію даної статті.
Якщо ви збережете її, будь-які редагування, зроблені між версіями, будуть втрачені.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editingsection</title>
    <id>238</id>
    <revision>
      <id>248</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагування $1 (секція)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editold</title>
    <id>239</id>
    <revision>
      <id>249</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ред.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editsection</title>
    <id>240</id>
    <revision>
      <id>250</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ред.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editsectionhint</title>
    <id>241</id>
    <revision>
      <id>251</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit section: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editthispage</title>
    <id>242</id>
    <revision>
      <id>252</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати дану статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Edittools</title>
    <id>243</id>
    <revision>
      <id>253</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;!-- Text here will be shown below edit and upload forms. --&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editusergroup</title>
    <id>244</id>
    <revision>
      <id>254</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit User Groups</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Email</title>
    <id>245</id>
    <revision>
      <id>255</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">E-mail</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailauthenticated</title>
    <id>246</id>
    <revision>
      <id>256</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your e-mail address was authenticated on $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailconfirmlink</title>
    <id>247</id>
    <revision>
      <id>257</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Confirm your e-mail address</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailfrom</title>
    <id>248</id>
    <revision>
      <id>258</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Від кого</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailmessage</title>
    <id>249</id>
    <revision>
      <id>259</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повідомлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailnotauthenticated</title>
    <id>250</id>
    <revision>
      <id>1750</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your e-mail address is not yet authenticated. No e-mail
will be sent for any of the following features.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailpage</title>
    <id>251</id>
    <revision>
      <id>261</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відправити електронного листа користувачу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailpagetext</title>
    <id>252</id>
    <revision>
      <id>262</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Якщо цей користувач вказав справжню адресу електронної пошти в своїх настройках, то заповнивши наведену нижче форму, можна відправити йому повідомлення.
Електронна адреса, яку ви вказали в своїх настройках, буде вказана в полі &quot;Від кого&quot; листа, тому отримувач буде мати можливість відповісти.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailsend</title>
    <id>253</id>
    <revision>
      <id>263</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відіслати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailsent</title>
    <id>254</id>
    <revision>
      <id>264</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Електронне повідомлення відіслано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailsenttext</title>
    <id>255</id>
    <revision>
      <id>265</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваше електронне повідомлення відіслано.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailsubject</title>
    <id>256</id>
    <revision>
      <id>266</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Тема листа</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailto</title>
    <id>257</id>
    <revision>
      <id>267</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Кому</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emailuser</title>
    <id>258</id>
    <revision>
      <id>268</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відправити електронного листа цьому користувачу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Emptyfile</title>
    <id>259</id>
    <revision>
      <id>269</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The file you uploaded seems to be empty. This might be due to a typo in the file name. Please check whether you really want to upload this file.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif body</title>
    <id>260</id>
    <revision>
      <id>270</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Dear $WATCHINGUSERNAME,

the {{SITENAME}} page $PAGETITLE has been $CHANGEDORCREATED on $PAGEEDITDATE by $PAGEEDITOR, see $PAGETITLE_URL for the current version.

$NEWPAGE

Editor's summary: $PAGESUMMARY $PAGEMINOREDIT

Contact the editor:
mail: $PAGEEDITOR_EMAIL
wiki: $PAGEEDITOR_WIKI

There will be no other notifications in case of further changes unless you visit this page. You could also reset the notification flags for all your watched pages on your watchlist.

             Your friendly {{SITENAME}} notification system

--
To change your watchlist settings, visit
{{fullurl:{{ns:special}}:Watchlist/edit}}

Feedback and further assistance:
{{fullurl:{{ns:help}}:Contents}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif lastvisited</title>
    <id>261</id>
    <revision>
      <id>271</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">See $1 for all changes since your last visit.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif mailer</title>
    <id>262</id>
    <revision>
      <id>272</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} Notification Mailer</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif newpagetext</title>
    <id>263</id>
    <revision>
      <id>273</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This is a new page.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif reset</title>
    <id>264</id>
    <revision>
      <id>274</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mark all pages visited</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enotif subject</title>
    <id>265</id>
    <revision>
      <id>275</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} page $PAGETITLE has been $CHANGEDORCREATED by $PAGEEDITOR</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Enterlockreason</title>
    <id>266</id>
    <revision>
      <id>276</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Введіть обґрунтування блокування та інформацію про те, коли блокування буде знято</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Error</title>
    <id>267</id>
    <revision>
      <id>277</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Errorpagetitle</title>
    <id>268</id>
    <revision>
      <id>278</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exbeforeblank</title>
    <id>269</id>
    <revision>
      <id>279</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">зміст до очистки: '$1'</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exblank</title>
    <id>270</id>
    <revision>
      <id>280</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">стаття була пуста</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Excontent</title>
    <id>271</id>
    <revision>
      <id>281</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">зміст: '$1'</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Excontentauthor</title>
    <id>272</id>
    <revision>
      <id>1751</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">content was: '$1' (and the only contributor was '[[Special:Contributions/$2|$2]]')</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-aperturevalue</title>
    <id>273</id>
    <revision>
      <id>283</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Aperture</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-artist</title>
    <id>274</id>
    <revision>
      <id>284</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Author</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-bitspersample</title>
    <id>275</id>
    <revision>
      <id>285</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bits per component</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-brightnessvalue</title>
    <id>276</id>
    <revision>
      <id>286</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Brightness</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-cfapattern</title>
    <id>277</id>
    <revision>
      <id>287</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">CFA pattern</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-colorspace</title>
    <id>278</id>
    <revision>
      <id>288</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Color space</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-colorspace-1</title>
    <id>279</id>
    <revision>
      <id>289</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sRGB</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-colorspace-ffff.h</title>
    <id>280</id>
    <revision>
      <id>290</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">FFFF.H</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration</title>
    <id>281</id>
    <revision>
      <id>291</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Meaning of each component</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-0</title>
    <id>282</id>
    <revision>
      <id>292</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">does not exist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-1</title>
    <id>283</id>
    <revision>
      <id>293</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Y</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-2</title>
    <id>284</id>
    <revision>
      <id>294</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Cb</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-3</title>
    <id>285</id>
    <revision>
      <id>295</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Cr</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-4</title>
    <id>286</id>
    <revision>
      <id>296</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">R</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-5</title>
    <id>287</id>
    <revision>
      <id>297</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">G</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-componentsconfiguration-6</title>
    <id>288</id>
    <revision>
      <id>298</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">B</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-compressedbitsperpixel</title>
    <id>289</id>
    <revision>
      <id>299</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Image compression mode</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-compression</title>
    <id>290</id>
    <revision>
      <id>300</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Compression scheme</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-compression-1</title>
    <id>291</id>
    <revision>
      <id>301</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Uncompressed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-compression-6</title>
    <id>292</id>
    <revision>
      <id>302</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">JPEG</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-contrast</title>
    <id>293</id>
    <revision>
      <id>303</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Contrast</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-contrast-0</title>
    <id>294</id>
    <revision>
      <id>304</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-contrast-1</title>
    <id>295</id>
    <revision>
      <id>305</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Soft</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-contrast-2</title>
    <id>296</id>
    <revision>
      <id>306</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hard</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-copyright</title>
    <id>297</id>
    <revision>
      <id>307</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Copyright holder</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-customrendered</title>
    <id>298</id>
    <revision>
      <id>308</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Custom image processing</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-customrendered-0</title>
    <id>299</id>
    <revision>
      <id>309</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal process</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-customrendered-1</title>
    <id>300</id>
    <revision>
      <id>310</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Custom process</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-datetime</title>
    <id>301</id>
    <revision>
      <id>311</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">File change date and time</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-datetimedigitized</title>
    <id>302</id>
    <revision>
      <id>312</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Date and time of digitizing</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-datetimeoriginal</title>
    <id>303</id>
    <revision>
      <id>313</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Date and time of data generation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-devicesettingdescription</title>
    <id>304</id>
    <revision>
      <id>314</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Device settings description</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-digitalzoomratio</title>
    <id>305</id>
    <revision>
      <id>315</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Digital zoom ratio</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exifversion</title>
    <id>306</id>
    <revision>
      <id>316</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exif version</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposurebiasvalue</title>
    <id>307</id>
    <revision>
      <id>317</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exposure bias</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureindex</title>
    <id>308</id>
    <revision>
      <id>318</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exposure index</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuremode</title>
    <id>309</id>
    <revision>
      <id>319</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exposure mode</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuremode-0</title>
    <id>310</id>
    <revision>
      <id>320</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Auto exposure</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuremode-1</title>
    <id>311</id>
    <revision>
      <id>321</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Manual exposure</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuremode-2</title>
    <id>312</id>
    <revision>
      <id>322</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Auto bracket</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram</title>
    <id>313</id>
    <revision>
      <id>323</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exposure Program</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-0</title>
    <id>314</id>
    <revision>
      <id>324</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Not defined</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-1</title>
    <id>315</id>
    <revision>
      <id>325</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Manual</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-2</title>
    <id>316</id>
    <revision>
      <id>326</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal program</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-3</title>
    <id>317</id>
    <revision>
      <id>327</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Aperture priority</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-4</title>
    <id>318</id>
    <revision>
      <id>328</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Shutter priority</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-5</title>
    <id>319</id>
    <revision>
      <id>329</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Creative program (biased toward depth of field)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-6</title>
    <id>320</id>
    <revision>
      <id>330</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Action program (biased toward fast shutter speed)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-7</title>
    <id>321</id>
    <revision>
      <id>331</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Portrait mode (for closeup photos with the background out of focus)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposureprogram-8</title>
    <id>322</id>
    <revision>
      <id>332</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Landscape mode (for landscape photos with the background in focus)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuretime</title>
    <id>323</id>
    <revision>
      <id>333</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Exposure time</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-exposuretime-format</title>
    <id>324</id>
    <revision>
      <id>334</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 sec ($2)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-filesource</title>
    <id>325</id>
    <revision>
      <id>335</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">File source</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-filesource-3</title>
    <id>326</id>
    <revision>
      <id>336</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">DSC</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-flash</title>
    <id>327</id>
    <revision>
      <id>337</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Flash</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-flashenergy</title>
    <id>328</id>
    <revision>
      <id>338</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Flash energy</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-flashpixversion</title>
    <id>329</id>
    <revision>
      <id>339</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Supported Flashpix version</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-fnumber</title>
    <id>330</id>
    <revision>
      <id>340</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">F Number</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-fnumber-format</title>
    <id>331</id>
    <revision>
      <id>341</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">f/$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focallength</title>
    <id>332</id>
    <revision>
      <id>342</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Lens focal length</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focallength-format</title>
    <id>333</id>
    <revision>
      <id>343</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 mm</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focallengthin35mmfilm</title>
    <id>334</id>
    <revision>
      <id>344</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Focal length in 35 mm film</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focalplaneresolutionunit</title>
    <id>335</id>
    <revision>
      <id>345</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Focal plane resolution unit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focalplaneresolutionunit-2</title>
    <id>336</id>
    <revision>
      <id>346</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">inches</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focalplanexresolution</title>
    <id>337</id>
    <revision>
      <id>347</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Focal plane X resolution</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-focalplaneyresolution</title>
    <id>338</id>
    <revision>
      <id>348</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Focal plane Y resolution</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol</title>
    <id>339</id>
    <revision>
      <id>349</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Scene control</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol-0</title>
    <id>340</id>
    <revision>
      <id>350</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">None</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol-1</title>
    <id>341</id>
    <revision>
      <id>351</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Low gain up</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol-2</title>
    <id>342</id>
    <revision>
      <id>352</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">High gain up</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol-3</title>
    <id>343</id>
    <revision>
      <id>353</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Low gain down</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gaincontrol-4</title>
    <id>344</id>
    <revision>
      <id>354</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">High gain down</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsaltitude</title>
    <id>345</id>
    <revision>
      <id>355</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Altitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsaltituderef</title>
    <id>346</id>
    <revision>
      <id>356</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Altitude reference</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsareainformation</title>
    <id>347</id>
    <revision>
      <id>357</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Name of GPS area</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdatestamp</title>
    <id>348</id>
    <revision>
      <id>358</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">GPS date</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestbearing</title>
    <id>349</id>
    <revision>
      <id>359</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bearing of destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestbearingref</title>
    <id>350</id>
    <revision>
      <id>360</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for bearing of destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestdistance</title>
    <id>351</id>
    <revision>
      <id>361</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Distance to destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestdistanceref</title>
    <id>352</id>
    <revision>
      <id>362</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for distance to destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestlatitude</title>
    <id>353</id>
    <revision>
      <id>363</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Latitude destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestlatituderef</title>
    <id>354</id>
    <revision>
      <id>364</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for latitude of destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestlongitude</title>
    <id>355</id>
    <revision>
      <id>365</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Longitude of destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdestlongituderef</title>
    <id>356</id>
    <revision>
      <id>366</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for longitude of destination</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdifferential</title>
    <id>357</id>
    <revision>
      <id>367</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">GPS differential correction</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdirection-m</title>
    <id>358</id>
    <revision>
      <id>368</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Magnetic direction</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdirection-t</title>
    <id>359</id>
    <revision>
      <id>369</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">True direction</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsdop</title>
    <id>360</id>
    <revision>
      <id>370</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Measurement precision</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsimgdirection</title>
    <id>361</id>
    <revision>
      <id>371</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Direction of image</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsimgdirectionref</title>
    <id>362</id>
    <revision>
      <id>372</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for direction of image</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslatitude</title>
    <id>363</id>
    <revision>
      <id>373</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Latitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslatitude-n</title>
    <id>364</id>
    <revision>
      <id>374</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">North latitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslatitude-s</title>
    <id>365</id>
    <revision>
      <id>375</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">South latitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslatituderef</title>
    <id>366</id>
    <revision>
      <id>376</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">North or South Latitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslongitude</title>
    <id>367</id>
    <revision>
      <id>377</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Longitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslongitude-e</title>
    <id>368</id>
    <revision>
      <id>378</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">East longitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslongitude-w</title>
    <id>369</id>
    <revision>
      <id>379</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">West longitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpslongituderef</title>
    <id>370</id>
    <revision>
      <id>380</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">East or West Longitude</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsmapdatum</title>
    <id>371</id>
    <revision>
      <id>381</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Geodetic survey data used</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsmeasuremode</title>
    <id>372</id>
    <revision>
      <id>382</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Measurement mode</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsmeasuremode-2</title>
    <id>373</id>
    <revision>
      <id>383</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">2-dimensional measurement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsmeasuremode-3</title>
    <id>374</id>
    <revision>
      <id>384</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">3-dimensional measurement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsprocessingmethod</title>
    <id>375</id>
    <revision>
      <id>385</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Name of GPS processing method</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpssatellites</title>
    <id>376</id>
    <revision>
      <id>386</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Satellites used for measurement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsspeed</title>
    <id>377</id>
    <revision>
      <id>387</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Speed of GPS receiver</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsspeed-k</title>
    <id>378</id>
    <revision>
      <id>388</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Kilometres per hour</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsspeed-m</title>
    <id>379</id>
    <revision>
      <id>389</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Miles per hour</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsspeed-n</title>
    <id>380</id>
    <revision>
      <id>390</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Knots</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsspeedref</title>
    <id>381</id>
    <revision>
      <id>391</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Speed unit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsstatus</title>
    <id>382</id>
    <revision>
      <id>392</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Receiver status</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsstatus-a</title>
    <id>383</id>
    <revision>
      <id>393</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Measurement in progress</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsstatus-v</title>
    <id>384</id>
    <revision>
      <id>394</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Measurement interoperability</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpstimestamp</title>
    <id>385</id>
    <revision>
      <id>395</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">GPS time (atomic clock)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpstrack</title>
    <id>386</id>
    <revision>
      <id>396</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Direction of movement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpstrackref</title>
    <id>387</id>
    <revision>
      <id>397</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reference for direction of movement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-gpsversionid</title>
    <id>388</id>
    <revision>
      <id>398</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">GPS tag version</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-imagedescription</title>
    <id>389</id>
    <revision>
      <id>399</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Image title</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-imagelength</title>
    <id>390</id>
    <revision>
      <id>400</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Height</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-imageuniqueid</title>
    <id>391</id>
    <revision>
      <id>401</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unique image ID</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-imagewidth</title>
    <id>392</id>
    <revision>
      <id>402</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Width</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-isospeedratings</title>
    <id>393</id>
    <revision>
      <id>403</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ISO speed rating</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-jpeginterchangeformat</title>
    <id>394</id>
    <revision>
      <id>404</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Offset to JPEG SOI</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-jpeginterchangeformatlength</title>
    <id>395</id>
    <revision>
      <id>405</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bytes of JPEG data</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource</title>
    <id>396</id>
    <revision>
      <id>406</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Light source</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-0</title>
    <id>397</id>
    <revision>
      <id>407</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unknown</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-1</title>
    <id>398</id>
    <revision>
      <id>408</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Daylight</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-10</title>
    <id>399</id>
    <revision>
      <id>409</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Cloudy weather</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-11</title>
    <id>400</id>
    <revision>
      <id>410</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Shade</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-12</title>
    <id>401</id>
    <revision>
      <id>411</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Daylight fluorescent (D 5700 – 7100K)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-13</title>
    <id>402</id>
    <revision>
      <id>412</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Day white fluorescent (N 4600 – 5400K)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-14</title>
    <id>403</id>
    <revision>
      <id>413</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Cool white fluorescent (W 3900 – 4500K)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-15</title>
    <id>404</id>
    <revision>
      <id>414</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">White fluorescent (WW 3200 – 3700K)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-17</title>
    <id>405</id>
    <revision>
      <id>415</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Standard light A</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-18</title>
    <id>406</id>
    <revision>
      <id>416</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Standard light B</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-19</title>
    <id>407</id>
    <revision>
      <id>417</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Standard light C</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-2</title>
    <id>408</id>
    <revision>
      <id>418</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Fluorescent</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-20</title>
    <id>409</id>
    <revision>
      <id>419</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">D55</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-21</title>
    <id>410</id>
    <revision>
      <id>420</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">D65</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-22</title>
    <id>411</id>
    <revision>
      <id>421</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">D75</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-23</title>
    <id>412</id>
    <revision>
      <id>422</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">D50</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-24</title>
    <id>413</id>
    <revision>
      <id>423</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ISO studio tungsten</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-255</title>
    <id>414</id>
    <revision>
      <id>424</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Other light source</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-3</title>
    <id>415</id>
    <revision>
      <id>425</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Tungsten (incandescent light)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-4</title>
    <id>416</id>
    <revision>
      <id>426</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Flash</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-lightsource-9</title>
    <id>417</id>
    <revision>
      <id>427</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Fine weather</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-make</title>
    <id>418</id>
    <revision>
      <id>428</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Camera manufacturer</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-make-value</title>
    <id>419</id>
    <revision>
      <id>429</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-makernote</title>
    <id>420</id>
    <revision>
      <id>430</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Manufacturer notes</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-maxaperturevalue</title>
    <id>421</id>
    <revision>
      <id>431</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Maximum land aperture</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode</title>
    <id>422</id>
    <revision>
      <id>432</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Metering mode</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-0</title>
    <id>423</id>
    <revision>
      <id>433</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unknown</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-1</title>
    <id>424</id>
    <revision>
      <id>434</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Average</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-2</title>
    <id>425</id>
    <revision>
      <id>435</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">CenterWeightedAverage</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-255</title>
    <id>426</id>
    <revision>
      <id>436</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Other</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-3</title>
    <id>427</id>
    <revision>
      <id>437</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Spot</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-4</title>
    <id>428</id>
    <revision>
      <id>438</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">MultiSpot</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-5</title>
    <id>429</id>
    <revision>
      <id>439</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Pattern</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-meteringmode-6</title>
    <id>430</id>
    <revision>
      <id>440</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Partial</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-model</title>
    <id>431</id>
    <revision>
      <id>441</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Camera model</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-model-value</title>
    <id>432</id>
    <revision>
      <id>442</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-oecf</title>
    <id>433</id>
    <revision>
      <id>443</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Optoelectronic conversion factor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation</title>
    <id>434</id>
    <revision>
      <id>444</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Orientation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-1</title>
    <id>435</id>
    <revision>
      <id>445</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-2</title>
    <id>436</id>
    <revision>
      <id>446</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Flipped horizontally</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-3</title>
    <id>437</id>
    <revision>
      <id>447</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rotated 180°</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-4</title>
    <id>438</id>
    <revision>
      <id>448</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Flipped vertically</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-5</title>
    <id>439</id>
    <revision>
      <id>449</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rotated 90° CCW and flipped vertically</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-6</title>
    <id>440</id>
    <revision>
      <id>450</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rotated 90° CW</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-7</title>
    <id>441</id>
    <revision>
      <id>451</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rotated 90° CW and flipped vertically</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-orientation-8</title>
    <id>442</id>
    <revision>
      <id>452</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rotated 90° CCW</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-photometricinterpretation</title>
    <id>443</id>
    <revision>
      <id>453</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Pixel composition</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-photometricinterpretation-2</title>
    <id>444</id>
    <revision>
      <id>454</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">RGB</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-photometricinterpretation-6</title>
    <id>445</id>
    <revision>
      <id>455</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">YCbCr</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-pixelxdimension</title>
    <id>446</id>
    <revision>
      <id>456</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Valid image height</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-pixelydimension</title>
    <id>447</id>
    <revision>
      <id>457</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Valid image width</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-planarconfiguration</title>
    <id>448</id>
    <revision>
      <id>458</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Data arrangement</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-planarconfiguration-1</title>
    <id>449</id>
    <revision>
      <id>459</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">chunky format</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-planarconfiguration-2</title>
    <id>450</id>
    <revision>
      <id>460</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">planar format</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-primarychromaticities</title>
    <id>451</id>
    <revision>
      <id>461</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Chromaticities of primarities</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-referenceblackwhite</title>
    <id>452</id>
    <revision>
      <id>462</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Pair of black and white reference values</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-relatedsoundfile</title>
    <id>453</id>
    <revision>
      <id>463</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Related audio file</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-resolutionunit</title>
    <id>454</id>
    <revision>
      <id>464</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unit of X and Y resolution</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-rowsperstrip</title>
    <id>455</id>
    <revision>
      <id>465</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of rows per strip</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-samplesperpixel</title>
    <id>456</id>
    <revision>
      <id>466</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of components</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-saturation</title>
    <id>457</id>
    <revision>
      <id>467</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Saturation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-saturation-0</title>
    <id>458</id>
    <revision>
      <id>468</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-saturation-1</title>
    <id>459</id>
    <revision>
      <id>469</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Low saturation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-saturation-2</title>
    <id>460</id>
    <revision>
      <id>470</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">High saturation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenecapturetype</title>
    <id>461</id>
    <revision>
      <id>471</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Scene capture type</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenecapturetype-0</title>
    <id>462</id>
    <revision>
      <id>472</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Standard</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenecapturetype-1</title>
    <id>463</id>
    <revision>
      <id>473</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Landscape</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenecapturetype-2</title>
    <id>464</id>
    <revision>
      <id>474</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Portrait</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenecapturetype-3</title>
    <id>465</id>
    <revision>
      <id>475</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Night scene</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenetype</title>
    <id>466</id>
    <revision>
      <id>476</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Scene type</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-scenetype-1</title>
    <id>467</id>
    <revision>
      <id>477</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A directly photographed image</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod</title>
    <id>468</id>
    <revision>
      <id>478</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sensing method</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-1</title>
    <id>469</id>
    <revision>
      <id>479</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Undefined</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-2</title>
    <id>470</id>
    <revision>
      <id>480</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">One-chip color area sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-3</title>
    <id>471</id>
    <revision>
      <id>481</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Two-chip color area sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-4</title>
    <id>472</id>
    <revision>
      <id>482</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Three-chip color area sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-5</title>
    <id>473</id>
    <revision>
      <id>483</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Color sequential area sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-7</title>
    <id>474</id>
    <revision>
      <id>484</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Trilinear sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sensingmethod-8</title>
    <id>475</id>
    <revision>
      <id>485</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Color sequential linear sensor</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sharpness</title>
    <id>476</id>
    <revision>
      <id>486</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sharpness</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sharpness-0</title>
    <id>477</id>
    <revision>
      <id>487</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Normal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sharpness-1</title>
    <id>478</id>
    <revision>
      <id>488</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Soft</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-sharpness-2</title>
    <id>479</id>
    <revision>
      <id>489</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hard</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-shutterspeedvalue</title>
    <id>480</id>
    <revision>
      <id>490</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Shutter speed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-software</title>
    <id>481</id>
    <revision>
      <id>491</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Software used</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-software-value</title>
    <id>482</id>
    <revision>
      <id>492</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-spatialfrequencyresponse</title>
    <id>483</id>
    <revision>
      <id>493</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Spatial frequency response</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-spectralsensitivity</title>
    <id>484</id>
    <revision>
      <id>494</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Spectral sensitivity</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-stripbytecounts</title>
    <id>485</id>
    <revision>
      <id>495</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bytes per compressed strip</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-stripoffsets</title>
    <id>486</id>
    <revision>
      <id>496</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Image data location</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectarea</title>
    <id>487</id>
    <revision>
      <id>497</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subject area</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistance</title>
    <id>488</id>
    <revision>
      <id>498</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subject distance</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistance-value</title>
    <id>489</id>
    <revision>
      <id>499</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 metres</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistancerange</title>
    <id>490</id>
    <revision>
      <id>500</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subject distance range</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistancerange-0</title>
    <id>491</id>
    <revision>
      <id>501</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unknown</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistancerange-1</title>
    <id>492</id>
    <revision>
      <id>502</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Macro</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistancerange-2</title>
    <id>493</id>
    <revision>
      <id>503</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Close view</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectdistancerange-3</title>
    <id>494</id>
    <revision>
      <id>504</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Distant view</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subjectlocation</title>
    <id>495</id>
    <revision>
      <id>505</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subject location</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subsectime</title>
    <id>496</id>
    <revision>
      <id>506</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">DateTime subseconds</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subsectimedigitized</title>
    <id>497</id>
    <revision>
      <id>507</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">DateTimeDigitized subseconds</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-subsectimeoriginal</title>
    <id>498</id>
    <revision>
      <id>508</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">DateTimeOriginal subseconds</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-transferfunction</title>
    <id>499</id>
    <revision>
      <id>509</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Transfer function</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-usercomment</title>
    <id>500</id>
    <revision>
      <id>510</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User comments</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-whitebalance</title>
    <id>501</id>
    <revision>
      <id>511</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">White Balance</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-whitebalance-0</title>
    <id>502</id>
    <revision>
      <id>512</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Auto white balance</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-whitebalance-1</title>
    <id>503</id>
    <revision>
      <id>513</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Manual white balance</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-whitepoint</title>
    <id>504</id>
    <revision>
      <id>514</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">White point chromaticity</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-xresolution</title>
    <id>505</id>
    <revision>
      <id>515</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Horizontal resolution</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-xyresolution-c</title>
    <id>506</id>
    <revision>
      <id>516</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 dpc</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-xyresolution-i</title>
    <id>507</id>
    <revision>
      <id>517</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 dpi</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-ycbcrcoefficients</title>
    <id>508</id>
    <revision>
      <id>518</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Color space transformation matrix coefficients</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-ycbcrpositioning</title>
    <id>509</id>
    <revision>
      <id>519</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Y and C positioning</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-ycbcrsubsampling</title>
    <id>510</id>
    <revision>
      <id>520</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subsampling ratio of Y to C</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exif-yresolution</title>
    <id>511</id>
    <revision>
      <id>521</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Vertical resolution</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Expiringblock</title>
    <id>512</id>
    <revision>
      <id>522</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">expires $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Explainconflict</title>
    <id>513</id>
    <revision>
      <id>523</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ще хтось змінив цю статтю з того часу, як ви розпочали її змінювати.
В верхній частині тексту показано, як стаття виглядить зараз. Ваші зміни показані в нижній частині тексту.
Вам необхідно буде скомпонувати ваші зміни в існуючий текст.
Якщо ви натиснете &quot;Зберегти статтю&quot;, то буде збережено &lt;b&gt;тільки&lt;/b&gt; текст в верхньому вікні редагування.&lt;br /&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Export</title>
    <id>514</id>
    <revision>
      <id>524</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Export pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Export-submit</title>
    <id>515</id>
    <revision>
      <id>525</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Export</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exportcuronly</title>
    <id>516</id>
    <revision>
      <id>526</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Include only the current revision, not the full history</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exportnohistory</title>
    <id>517</id>
    <revision>
      <id>527</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">----
'''Note:''' Exporting the full history of pages through this form has been disabled due to performance reasons.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Exporttext</title>
    <id>518</id>
    <revision>
      <id>528</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You can export the text and editing history of a particular page or
set of pages wrapped in some XML. This can be imported into another wiki using MediaWiki
via the Special:Import page.

To export pages, enter the titles in the text box below, one title per line, and
select whether you want the current version as well as all old versions, with the page
history lines, or just the current version with the info about the last edit.

In the latter case you can also use a link, e.g. [[{{ns:Special}}:Export/{{int:mainpage}}]] for the page {{int:mainpage}}.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Externaldberror</title>
    <id>519</id>
    <revision>
      <id>529</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There was either an external authentication database error or you are not allowed to update your external account.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Extlink sample</title>
    <id>520</id>
    <revision>
      <id>530</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">http://www.example.com link title</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Extlink tip</title>
    <id>521</id>
    <revision>
      <id>531</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">External link (remember http:// prefix)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Faq</title>
    <id>522</id>
    <revision>
      <id>532</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Часті питання</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Faqpage</title>
    <id>523</id>
    <revision>
      <id>533</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Часті питання</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Feb</title>
    <id>524</id>
    <revision>
      <id>534</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лют</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:February</title>
    <id>525</id>
    <revision>
      <id>535</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лютий</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Feed-invalid</title>
    <id>526</id>
    <revision>
      <id>536</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Invalid subscription feed type.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Feedlinks</title>
    <id>527</id>
    <revision>
      <id>537</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Feed:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filecopyerror</title>
    <id>528</id>
    <revision>
      <id>538</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо скопіювати файл &quot;$1&quot; в &quot;$2&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filedeleteerror</title>
    <id>529</id>
    <revision>
      <id>539</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо вилучити файл &quot;$1&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filedesc</title>
    <id>530</id>
    <revision>
      <id>540</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Опис файлу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileexists</title>
    <id>531</id>
    <revision>
      <id>541</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A file with this name exists already, please check $1 if you are not sure if you want to change it.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileexists-forbidden</title>
    <id>532</id>
    <revision>
      <id>542</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A file with this name exists already; please go back and upload this file under a new name. [[Image:$1|thumb|center|$1]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileexists-shared-forbidden</title>
    <id>533</id>
    <revision>
      <id>543</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A file with this name exists already in the shared file repository; please go back and upload this file under a new name. [[Image:$1|thumb|center|$1]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileinfo</title>
    <id>534</id>
    <revision>
      <id>544</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1KB, MIME type: &lt;code&gt;$2&lt;/code&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filemissing</title>
    <id>535</id>
    <revision>
      <id>545</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">File missing</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filename</title>
    <id>536</id>
    <revision>
      <id>546</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Назва файлу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filenotfound</title>
    <id>537</id>
    <revision>
      <id>547</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо знайти файл &quot;$1&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filerenameerror</title>
    <id>538</id>
    <revision>
      <id>548</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо перейменувати файл &quot;$1&quot; в &quot;$2&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Files</title>
    <id>539</id>
    <revision>
      <id>549</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Files</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filesource</title>
    <id>540</id>
    <revision>
      <id>550</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Source</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filestatus</title>
    <id>541</id>
    <revision>
      <id>551</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Copyright status</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileuploaded</title>
    <id>542</id>
    <revision>
      <id>552</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Файл &quot;$1&quot; успішно завантажено.
Будь-ласка, перейдіть за наступним посиланням: ($2) до сторінки з описом і внесіть наступну інформацію про файл: джерело файлу, коли й ким він був створений, та іншу інформацію про цей файл.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fileuploadsummary</title>
    <id>543</id>
    <revision>
      <id>553</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Summary:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Filewasdeleted</title>
    <id>544</id>
    <revision>
      <id>554</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A file of this name has been previously uploaded and subsequently deleted. You should check the $1 before proceeding to upload it again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Formerror</title>
    <id>545</id>
    <revision>
      <id>555</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка: неможливо прийняти форму</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Friday</title>
    <id>546</id>
    <revision>
      <id>556</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">п'ятниця</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Getimagelist</title>
    <id>547</id>
    <revision>
      <id>557</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">отримання списку зображень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Go</title>
    <id>548</id>
    <revision>
      <id>558</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перейти</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Googlesearch</title>
    <id>549</id>
    <revision>
      <id>559</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">
&lt;form method=&quot;get&quot; action=&quot;http://www.google.com/search&quot; id=&quot;googlesearch&quot;&gt;
    &lt;input type=&quot;hidden&quot; name=&quot;domains&quot; value=&quot;{{SERVER}}&quot; /&gt;
    &lt;input type=&quot;hidden&quot; name=&quot;num&quot; value=&quot;50&quot; /&gt;
    &lt;input type=&quot;hidden&quot; name=&quot;ie&quot; value=&quot;$2&quot; /&gt;
    &lt;input type=&quot;hidden&quot; name=&quot;oe&quot; value=&quot;$2&quot; /&gt;

    &lt;input type=&quot;text&quot; name=&quot;q&quot; size=&quot;31&quot; maxlength=&quot;255&quot; value=&quot;$1&quot; /&gt;
    &lt;input type=&quot;submit&quot; name=&quot;btnG&quot; value=&quot;$3&quot; /&gt;
  &lt;div&gt;
    &lt;input type=&quot;radio&quot; name=&quot;sitesearch&quot; id=&quot;gwiki&quot; value=&quot;{{SERVER}}&quot; checked=&quot;checked&quot; /&gt;&lt;label for=&quot;gwiki&quot;&gt;{{SITENAME}}&lt;/label&gt;
    &lt;input type=&quot;radio&quot; name=&quot;sitesearch&quot; id=&quot;gWWW&quot; value=&quot;&quot; /&gt;&lt;label for=&quot;gWWW&quot;&gt;WWW&lt;/label&gt;
  &lt;/div&gt;
&lt;/form&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Gotaccount</title>
    <id>550</id>
    <revision>
      <id>560</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Already have an account? $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Gotaccountlink</title>
    <id>551</id>
    <revision>
      <id>561</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Log in</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group</title>
    <id>552</id>
    <revision>
      <id>562</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Group:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-all</title>
    <id>553</id>
    <revision>
      <id>563</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(all)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-bot</title>
    <id>554</id>
    <revision>
      <id>564</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bots</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-bot-member</title>
    <id>555</id>
    <revision>
      <id>565</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bot</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-bureaucrat</title>
    <id>556</id>
    <revision>
      <id>566</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bureaucrats</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-bureaucrat-member</title>
    <id>557</id>
    <revision>
      <id>567</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bureaucrat</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-steward</title>
    <id>558</id>
    <revision>
      <id>568</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Stewards</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-steward-member</title>
    <id>559</id>
    <revision>
      <id>569</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Steward</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-sysop</title>
    <id>560</id>
    <revision>
      <id>570</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sysops</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Group-sysop-member</title>
    <id>561</id>
    <revision>
      <id>571</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sysop</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Grouppage-bot</title>
    <id>562</id>
    <revision>
      <id>572</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Bots</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Grouppage-bureaucrat</title>
    <id>563</id>
    <revision>
      <id>573</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Bureaucrats</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Grouppage-sysop</title>
    <id>564</id>
    <revision>
      <id>574</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Administrators</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Groups</title>
    <id>565</id>
    <revision>
      <id>575</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User groups</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Guesstimezone</title>
    <id>566</id>
    <revision>
      <id>576</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заповнити з браузера</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Headline sample</title>
    <id>567</id>
    <revision>
      <id>577</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Headline text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Headline tip</title>
    <id>568</id>
    <revision>
      <id>578</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Level 2 headline</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Help</title>
    <id>569</id>
    <revision>
      <id>579</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Довідка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Helppage</title>
    <id>570</id>
    <revision>
      <id>580</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{ns:project}}:Довідка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Hide</title>
    <id>571</id>
    <revision>
      <id>581</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">сховати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Hideresults</title>
    <id>572</id>
    <revision>
      <id>582</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide results</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Hidetoc</title>
    <id>573</id>
    <revision>
      <id>583</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">сховати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Hist</title>
    <id>574</id>
    <revision>
      <id>584</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">журнал</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Histfirst</title>
    <id>575</id>
    <revision>
      <id>585</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Earliest</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Histlast</title>
    <id>576</id>
    <revision>
      <id>586</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Latest</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Histlegend</title>
    <id>577</id>
    <revision>
      <id>587</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пояснення: (поточн.) = відмінності від поточної версії,
(ост.) = відмінності від попередньої версії, M = незначне редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History</title>
    <id>578</id>
    <revision>
      <id>588</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Старі версії</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History-feed-description</title>
    <id>579</id>
    <revision>
      <id>589</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Revision history for this page on the wiki</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History-feed-empty</title>
    <id>580</id>
    <revision>
      <id>590</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The requested page doesn't exist.
It may have been deleted from the wiki, or renamed.
Try [[Special:Search|searching on the wiki]] for relevant new pages.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History-feed-item-nocomment</title>
    <id>581</id>
    <revision>
      <id>591</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 at $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History-feed-title</title>
    <id>582</id>
    <revision>
      <id>592</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Revision history</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History copyright</title>
    <id>583</id>
    <revision>
      <id>593</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">-</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:History short</title>
    <id>584</id>
    <revision>
      <id>594</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">History</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Historywarning</title>
    <id>585</id>
    <revision>
      <id>1658</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Попередження: Стаття, яку ви збираєтеся вилучити, має журнал редагувань:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Hr tip</title>
    <id>586</id>
    <revision>
      <id>596</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Horizontal line (use sparingly)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ignorewarning</title>
    <id>587</id>
    <revision>
      <id>597</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ignore warning and save file anyway.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ignorewarnings</title>
    <id>588</id>
    <revision>
      <id>598</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ignore any warnings</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Illegalfilename</title>
    <id>589</id>
    <revision>
      <id>599</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The filename &quot;$1&quot; contains characters that are not allowed in page titles. Please rename the file and try uploading it again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ilsubmit</title>
    <id>590</id>
    <revision>
      <id>600</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Шукати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Image sample</title>
    <id>591</id>
    <revision>
      <id>601</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Example.jpg</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Image tip</title>
    <id>592</id>
    <revision>
      <id>602</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Embedded image</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelinks</title>
    <id>593</id>
    <revision>
      <id>603</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Посилання зображення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist</title>
    <id>594</id>
    <revision>
      <id>604</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Список зображень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelistall</title>
    <id>595</id>
    <revision>
      <id>605</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">all</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelistforuser</title>
    <id>596</id>
    <revision>
      <id>606</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This shows only images uploaded by $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelisttext</title>
    <id>597</id>
    <revision>
      <id>607</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче відображено список з $1 зображень, відсортованих $2.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagemaxsize</title>
    <id>598</id>
    <revision>
      <id>608</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Limit images on image description pages to:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagepage</title>
    <id>599</id>
    <revision>
      <id>609</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути сторінку зображення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagereverted</title>
    <id>600</id>
    <revision>
      <id>610</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повернення до молодшої версії проведено.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgdelete</title>
    <id>601</id>
    <revision>
      <id>611</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вилуч.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgdesc</title>
    <id>602</id>
    <revision>
      <id>612</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">опис</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imghistlegend</title>
    <id>603</id>
    <revision>
      <id>613</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пояснення: (поточ.) = це - поточне зображення, (вилуч.) = вилучити цю стару версію, (відкот.) = відкотитися до цієї старої версії.
&lt;br /&gt;&lt;i&gt;Виберіть дату, щоб переглянути список зображень, звантажених на цю дату&lt;/i&gt;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imghistory</title>
    <id>604</id>
    <revision>
      <id>614</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Журнал зображення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imglegend</title>
    <id>605</id>
    <revision>
      <id>615</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пояснення: (опис) = показати/змінити опис зображення.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Immobile namespace</title>
    <id>606</id>
    <revision>
      <id>1755</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Source or destination title is of a special type; cannot move pages from and into that namespace.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import</title>
    <id>607</id>
    <revision>
      <id>617</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Import pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-interwiki-history</title>
    <id>608</id>
    <revision>
      <id>618</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Copy all history versions for this page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-interwiki-submit</title>
    <id>609</id>
    <revision>
      <id>619</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Import</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-interwiki-text</title>
    <id>610</id>
    <revision>
      <id>620</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Select a wiki and page title to import.
Revision dates and editors' names will be preserved.
All transwiki import actions are logged at the [[Special:Log/import|import log]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-logentry-interwiki</title>
    <id>611</id>
    <revision>
      <id>621</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">transwikied $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-logentry-interwiki-detail</title>
    <id>612</id>
    <revision>
      <id>622</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 revision(s) from $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-logentry-upload</title>
    <id>613</id>
    <revision>
      <id>1756</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">imported [[$1]] by file upload</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-logentry-upload-detail</title>
    <id>614</id>
    <revision>
      <id>624</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 revision(s)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-revision-count</title>
    <id>615</id>
    <revision>
      <id>1672</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 {{PLURAL:$1|revision|revisions}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importbadinterwiki</title>
    <id>616</id>
    <revision>
      <id>626</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Bad interwiki link</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importcantopen</title>
    <id>617</id>
    <revision>
      <id>627</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Couldn't open import file</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importfailed</title>
    <id>618</id>
    <revision>
      <id>628</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Import failed: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importhistoryconflict</title>
    <id>619</id>
    <revision>
      <id>629</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Conflicting history revision exists (may have imported this page before)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importing</title>
    <id>620</id>
    <revision>
      <id>630</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Importing $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importinterwiki</title>
    <id>621</id>
    <revision>
      <id>631</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Transwiki import</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importlogpage</title>
    <id>622</id>
    <revision>
      <id>632</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Import log</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importlogpagetext</title>
    <id>623</id>
    <revision>
      <id>633</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Administrative imports of pages with edit history from other wikis.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importnofile</title>
    <id>624</id>
    <revision>
      <id>634</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No import file was uploaded.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importnopages</title>
    <id>625</id>
    <revision>
      <id>635</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No pages to import.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importnosources</title>
    <id>626</id>
    <revision>
      <id>636</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No transwiki import sources have been defined and direct history uploads are disabled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importnotext</title>
    <id>627</id>
    <revision>
      <id>637</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Empty or no text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importstart</title>
    <id>628</id>
    <revision>
      <id>638</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Importing pages...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importsuccess</title>
    <id>629</id>
    <revision>
      <id>639</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Import succeeded!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importtext</title>
    <id>630</id>
    <revision>
      <id>640</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Please export the file from the source wiki using the Special:Export utility, save it to your disk and upload it here.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importunknownsource</title>
    <id>631</id>
    <revision>
      <id>641</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unknown import source type</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Importuploaderror</title>
    <id>632</id>
    <revision>
      <id>642</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Upload of import file failed; perhaps the file is bigger than the allowed upload size.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Infiniteblock</title>
    <id>633</id>
    <revision>
      <id>643</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">infinite</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Info short</title>
    <id>634</id>
    <revision>
      <id>644</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Information</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Infosubtitle</title>
    <id>635</id>
    <revision>
      <id>645</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Information for page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Internalerror</title>
    <id>636</id>
    <revision>
      <id>646</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Внутрішня помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Intl</title>
    <id>637</id>
    <revision>
      <id>647</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Interlanguage links</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Invalidemailaddress</title>
    <id>638</id>
    <revision>
      <id>648</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The e-mail address cannot be accepted as it appears to have an invalid
format. Please enter a well-formatted address or empty that field.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Invert</title>
    <id>639</id>
    <revision>
      <id>649</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Invert selection</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ip range invalid</title>
    <id>640</id>
    <revision>
      <id>650</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Invalid IP range.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipaddress</title>
    <id>641</id>
    <revision>
      <id>651</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">IP-адреса/Імя користувача</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipadressorusername</title>
    <id>642</id>
    <revision>
      <id>652</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">IP Address or username</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipb expiry invalid</title>
    <id>643</id>
    <revision>
      <id>653</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Expiry time invalid.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbexpiry</title>
    <id>644</id>
    <revision>
      <id>654</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Expiry</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipblocklist</title>
    <id>645</id>
    <revision>
      <id>655</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Список заблокованих IP-адрес й користувачів</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipblocklistempty</title>
    <id>646</id>
    <revision>
      <id>656</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The blocklist is empty.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipboptions</title>
    <id>647</id>
    <revision>
      <id>657</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">2 hours:2 hours,1 day:1 day,3 days:3 days,1 week:1 week,2 weeks:2 weeks,1 month:1 month,3 months:3 months,6 months:6 months,1 year:1 year,infinite:infinite</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbother</title>
    <id>648</id>
    <revision>
      <id>658</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Other time</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbotheroption</title>
    <id>649</id>
    <revision>
      <id>659</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">other</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbreason</title>
    <id>650</id>
    <revision>
      <id>660</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Причина</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbsubmit</title>
    <id>651</id>
    <revision>
      <id>1677</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заблокувати доступ цьому користувачу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipusubmit</title>
    <id>652</id>
    <revision>
      <id>662</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розблокувати цю адресу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Isbn</title>
    <id>653</id>
    <revision>
      <id>663</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ISBN</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Isredirect</title>
    <id>654</id>
    <revision>
      <id>664</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">сторінка-перенаправлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Istemplate</title>
    <id>655</id>
    <revision>
      <id>665</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">inclusion</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Italic sample</title>
    <id>656</id>
    <revision>
      <id>666</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Italic text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Italic tip</title>
    <id>657</id>
    <revision>
      <id>667</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Italic text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Iteminvalidname</title>
    <id>658</id>
    <revision>
      <id>668</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Проблема з елементом '$1', недопустиме назва...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jan</title>
    <id>659</id>
    <revision>
      <id>669</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">січ</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:January</title>
    <id>660</id>
    <revision>
      <id>670</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">січень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jul</title>
    <id>661</id>
    <revision>
      <id>671</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лип</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:July</title>
    <id>662</id>
    <revision>
      <id>672</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">липень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jumpto</title>
    <id>663</id>
    <revision>
      <id>673</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Jump to:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jumptonavigation</title>
    <id>664</id>
    <revision>
      <id>674</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">navigation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jumptosearch</title>
    <id>665</id>
    <revision>
      <id>675</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">search</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Jun</title>
    <id>666</id>
    <revision>
      <id>676</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">черв</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:June</title>
    <id>667</id>
    <revision>
      <id>677</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">червень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Laggedslavemode</title>
    <id>668</id>
    <revision>
      <id>678</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Warning: Page may not contain recent updates.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Largefile</title>
    <id>669</id>
    <revision>
      <id>679</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Рекомендується використовувати файли зображень, розмір яких меньший 100 кілобайт.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Largefileserver</title>
    <id>670</id>
    <revision>
      <id>680</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This file is bigger than the server is configured to allow.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Last</title>
    <id>671</id>
    <revision>
      <id>681</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ост.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lastmodified</title>
    <id>672</id>
    <revision>
      <id>682</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Остання зміна $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lastmodifiedby</title>
    <id>673</id>
    <revision>
      <id>683</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This page was last modified $1 by $2.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:License</title>
    <id>674</id>
    <revision>
      <id>684</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Licensing</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Licenses</title>
    <id>675</id>
    <revision>
      <id>685</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">-</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lineno</title>
    <id>676</id>
    <revision>
      <id>686</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Рядок $1:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Link sample</title>
    <id>677</id>
    <revision>
      <id>687</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Link title</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Link tip</title>
    <id>678</id>
    <revision>
      <id>688</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Internal link</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Linklistsub</title>
    <id>679</id>
    <revision>
      <id>689</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Список посилань)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Linkprefix</title>
    <id>680</id>
    <revision>
      <id>690</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">/^(.*?)([a-zA-Z\x80-\xff]+)$/sD</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Linkshere</title>
    <id>681</id>
    <revision>
      <id>691</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ці статті вказують сюди:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Linkstoimage</title>
    <id>682</id>
    <revision>
      <id>692</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Наступні статті посилаються на дане зображення:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Linktrail</title>
    <id>683</id>
    <revision>
      <id>693</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">/^([a-z]+)(.*)$/sD</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listingcontinuesabbrev</title>
    <id>684</id>
    <revision>
      <id>694</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> cont.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listredirects</title>
    <id>685</id>
    <revision>
      <id>695</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">List redirects</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listusers</title>
    <id>686</id>
    <revision>
      <id>696</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Список користувачів</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loadhist</title>
    <id>687</id>
    <revision>
      <id>697</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантаження журналу редагувань статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loadingrev</title>
    <id>688</id>
    <revision>
      <id>698</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">завантаження версії для розрізнення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Localtime</title>
    <id>689</id>
    <revision>
      <id>699</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Місцевий час</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockbtn</title>
    <id>690</id>
    <revision>
      <id>700</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заблокувати базу даних (режим ''тільки для читання'')</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockconfirm</title>
    <id>691</id>
    <revision>
      <id>701</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Так, я дійсно хочу заблокувати базу даних (перейти в режим ''тільки для читання'').</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockdb</title>
    <id>692</id>
    <revision>
      <id>702</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заблокувати базу даних (режим &quot;тільки для читання&quot;)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockdbsuccesssub</title>
    <id>693</id>
    <revision>
      <id>703</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Базу даних заблоковано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockdbsuccesstext</title>
    <id>694</id>
    <revision>
      <id>704</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Базу даних {{SITENAME}} заблоковано.
&lt;br /&gt;Не забудьте її розблокувати після завершення обслуговування.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockdbtext</title>
    <id>695</id>
    <revision>
      <id>705</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Блокування бази даних унеможливить редагування статей, настройок, списків спостереження та
виконувати інші дії, що вимагають доступу до бази даних.
Будь-ласка, підтвердіть, що це - саме те, що ви хочете зробити, і що ви відміните блокування коли закінчите обслуговування бази даних.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Locknoconfirm</title>
    <id>696</id>
    <revision>
      <id>706</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не поставили галочку в поле підтвердження.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Log</title>
    <id>697</id>
    <revision>
      <id>707</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Logs</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Logempty</title>
    <id>698</id>
    <revision>
      <id>708</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No matching items in log.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Login</title>
    <id>699</id>
    <revision>
      <id>709</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вхід в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginend</title>
    <id>700</id>
    <revision>
      <id>710</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginerror</title>
    <id>701</id>
    <revision>
      <id>711</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка при вході в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginlanguagelabel</title>
    <id>702</id>
    <revision>
      <id>712</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Language: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginlanguagelinks</title>
    <id>703</id>
    <revision>
      <id>713</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* Deutsch|de
* English|en
* Esperanto|eo
* Français|fr
* Español|es
* Italiano|it
* Nederlands|nl</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginpagetitle</title>
    <id>704</id>
    <revision>
      <id>714</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вхід в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginproblem</title>
    <id>705</id>
    <revision>
      <id>715</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;Проблема при вході в систему.&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;попробуйте ще раз!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginprompt</title>
    <id>706</id>
    <revision>
      <id>716</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You must have cookies enabled to log in to {{SITENAME}}.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginreqlink</title>
    <id>707</id>
    <revision>
      <id>717</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">log in</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginreqpagetext</title>
    <id>708</id>
    <revision>
      <id>718</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You must $1 to view other pages.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginreqtitle</title>
    <id>709</id>
    <revision>
      <id>719</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Login Required</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginsuccess</title>
    <id>710</id>
    <revision>
      <id>720</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Тепер ви працюєте в {{SITENAME}} під іменем &quot;$1&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Loginsuccesstitle</title>
    <id>711</id>
    <revision>
      <id>721</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Успішний вхід в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Logout</title>
    <id>712</id>
    <revision>
      <id>722</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вийти з системи</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Logouttext</title>
    <id>713</id>
    <revision>
      <id>723</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви працюєте в тому ж режимі, який був до вашої реєстрації в системі. Ви ідентифікуєтесь не з іменем, а з IP-адресом.
Ви можете продовжувати використовувати {{SITENAME}} анонімно, або почати новий сеанс як той же самий чи інший користувач.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Logouttitle</title>
    <id>714</id>
    <revision>
      <id>724</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вийти з системи</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lonelypages</title>
    <id>715</id>
    <revision>
      <id>725</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статті-сироти</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Longpageerror</title>
    <id>716</id>
    <revision>
      <id>726</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;ERROR: The text you have submitted is $1 kilobytes 
long, which is longer than the maximum of $2 kilobytes. It cannot be saved.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Longpages</title>
    <id>717</id>
    <revision>
      <id>727</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Довгі статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Longpagewarning</title>
    <id>718</id>
    <revision>
      <id>728</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Довжина цієї статті $1 кілобайт; статті, розмір яких перевищує 32кб. можуть створювати проблеми для деяких браузерів.
Розгляньте, будь-ласка, варіанти розбиття статті на менші частини.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mailerror</title>
    <id>719</id>
    <revision>
      <id>729</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Error sending mail: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mailmypassword</title>
    <id>720</id>
    <revision>
      <id>730</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відправити вам новий пароль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mailnologin</title>
    <id>721</id>
    <revision>
      <id>731</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відсутня адреса для відправки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mailnologintext</title>
    <id>722</id>
    <revision>
      <id>732</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви повинні [[Спеціальні:Вхід_в_систему|ввійти в систему]]
й мати адресу електронної пошти в ваших [[Спеціальні:Настройки|настройках]],
щоб мати можливість відправляти електронну пошту іншим користувачам.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mainpage</title>
    <id>723</id>
    <revision>
      <id>733</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Головна стаття</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mainpagedocfooter</title>
    <id>724</id>
    <revision>
      <id>734</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Consult the [http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Contents User's Guide] for information on using the wiki software.

== Getting started ==

* [http://www.mediawiki.org/wiki/Help:Configuration_settings Configuration settings list]
* [http://www.mediawiki.org/wiki/Help:FAQ MediaWiki FAQ]
* [http://mail.wikimedia.org/mailman/listinfo/mediawiki-announce MediaWiki release mailing list]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mainpagetext</title>
    <id>725</id>
    <revision>
      <id>735</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Програмне забезпечення вікі встановлено.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysop</title>
    <id>726</id>
    <revision>
      <id>736</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Make a user into a sysop</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysopfail</title>
    <id>727</id>
    <revision>
      <id>737</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;User &quot;$1&quot; could not be made into a sysop. (Did you enter the name correctly?)&lt;/b&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysopname</title>
    <id>728</id>
    <revision>
      <id>738</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Name of the user:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysopok</title>
    <id>729</id>
    <revision>
      <id>739</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;User &quot;$1&quot; is now a sysop&lt;/b&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysopsubmit</title>
    <id>730</id>
    <revision>
      <id>740</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Make this user into a sysop</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysoptext</title>
    <id>731</id>
    <revision>
      <id>741</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This form is used by bureaucrats to turn ordinary users into administrators.
Type the name of the user in the box and press the button to make the user an administrator</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Makesysoptitle</title>
    <id>732</id>
    <revision>
      <id>742</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Make a user into a sysop</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mar</title>
    <id>733</id>
    <revision>
      <id>743</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">бер</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:March</title>
    <id>734</id>
    <revision>
      <id>744</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">березень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markaspatrolleddiff</title>
    <id>735</id>
    <revision>
      <id>745</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mark as patrolled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markaspatrolledlink</title>
    <id>736</id>
    <revision>
      <id>746</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[$1]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markaspatrolledtext</title>
    <id>737</id>
    <revision>
      <id>747</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mark this article as patrolled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markedaspatrolled</title>
    <id>738</id>
    <revision>
      <id>748</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Marked as patrolled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markedaspatrollederror</title>
    <id>739</id>
    <revision>
      <id>749</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Cannot mark as patrolled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markedaspatrollederrortext</title>
    <id>740</id>
    <revision>
      <id>750</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You need to specify a revision to mark as patrolled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Markedaspatrolledtext</title>
    <id>741</id>
    <revision>
      <id>751</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The selected revision has been marked as patrolled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Matchtotals</title>
    <id>742</id>
    <revision>
      <id>752</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Запиту &quot;$1&quot; відповідає(ють) $2 назва(и) статті(ей) й тексти $3 статті(ей).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math</title>
    <id>743</id>
    <revision>
      <id>753</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відображення математики</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math bad output</title>
    <id>744</id>
    <revision>
      <id>754</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Can't write to or create math output directory</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math bad tmpdir</title>
    <id>745</id>
    <revision>
      <id>755</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Can't write to or create math temp directory</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math failure</title>
    <id>746</id>
    <revision>
      <id>756</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо розібрати вираз</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math image error</title>
    <id>747</id>
    <revision>
      <id>757</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">PNG conversion failed; check for correct installation of latex, dvips, gs, and convert</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math lexing error</title>
    <id>748</id>
    <revision>
      <id>758</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лексична помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math notexvc</title>
    <id>749</id>
    <revision>
      <id>759</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Missing texvc executable; please see math/README to configure.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math sample</title>
    <id>750</id>
    <revision>
      <id>760</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Insert formula here</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math syntax error</title>
    <id>751</id>
    <revision>
      <id>761</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">синтаксична помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math tip</title>
    <id>752</id>
    <revision>
      <id>762</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mathematical formula (LaTeX)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math unknown error</title>
    <id>753</id>
    <revision>
      <id>763</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">невідома помилка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Math unknown function</title>
    <id>754</id>
    <revision>
      <id>1684</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">невідома функція</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:May</title>
    <id>755</id>
    <revision>
      <id>765</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">трав</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:May long</title>
    <id>756</id>
    <revision>
      <id>766</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">травень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Media sample</title>
    <id>757</id>
    <revision>
      <id>767</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Example.ogg</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Media tip</title>
    <id>758</id>
    <revision>
      <id>768</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Media file link</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mediawarning</title>
    <id>759</id>
    <revision>
      <id>769</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Warning''': This file may contain malicious code, by executing it your system may be compromised.&lt;hr /&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata</title>
    <id>760</id>
    <revision>
      <id>770</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Metadata</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata-collapse</title>
    <id>761</id>
    <revision>
      <id>771</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide extended details</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata-expand</title>
    <id>762</id>
    <revision>
      <id>772</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show extended details</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata-fields</title>
    <id>763</id>
    <revision>
      <id>773</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">EXIF metadata fields listed in this message will
be included on image page display when the metadata table
is collapsed. Others will be hidden by default.
* make
* model
* datetimeoriginal
* exposuretime
* fnumber
* focallength</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata-help</title>
    <id>764</id>
    <revision>
      <id>774</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This file contains additional information, probably added from the digital camera or scanner used to create or digitize it. If the file has been modified from its original state, some details may not fully reflect the modified image.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Metadata help</title>
    <id>765</id>
    <revision>
      <id>775</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Metadata (see [[{{ns:project}}:Metadata]] for an explanation):</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mimesearch</title>
    <id>766</id>
    <revision>
      <id>776</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">MIME search</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mimetype</title>
    <id>767</id>
    <revision>
      <id>777</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">MIME type:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Minlength</title>
    <id>768</id>
    <revision>
      <id>778</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Назва зображення повинна містити хоча б три символи.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Minoredit</title>
    <id>769</id>
    <revision>
      <id>779</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Це незначна зміна</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Minoreditletter</title>
    <id>770</id>
    <revision>
      <id>780</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">М</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Missingarticle</title>
    <id>771</id>
    <revision>
      <id>781</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">База даних не знайшла текст статті,
хоча повинна була знайти під іменем &quot;$1&quot;.
&lt;p&gt;Це може бути викликано використанням застарілого посилання на журнал змін або відмінностей для статті, що була вилучена.
&lt;p&gt;Якщо справа не в цьому, то, швидше за все, ви знайшли помилку в програмному забезпеченні {{SITENAME}}.
Будь-ласка, повідомте про це адміністратору, вказавши URL.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Missingcommenttext</title>
    <id>772</id>
    <revision>
      <id>782</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Please enter a comment below.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Missingimage</title>
    <id>773</id>
    <revision>
      <id>783</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;Missing image&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;$1&lt;/i&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Missingsummary</title>
    <id>774</id>
    <revision>
      <id>784</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Reminder:''' You have not provided an edit summary. If you click Save again, your edit will be saved without one.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Monday</title>
    <id>775</id>
    <revision>
      <id>785</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">понеділок</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Moredotdotdot</title>
    <id>776</id>
    <revision>
      <id>786</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">More...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostcategories</title>
    <id>777</id>
    <revision>
      <id>787</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Articles with the most categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostimages</title>
    <id>778</id>
    <revision>
      <id>788</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Most linked to images</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostlinked</title>
    <id>779</id>
    <revision>
      <id>789</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Most linked to pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostlinkedcategories</title>
    <id>780</id>
    <revision>
      <id>790</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Most linked to categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostrevisions</title>
    <id>781</id>
    <revision>
      <id>791</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Articles with the most revisions</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Move</title>
    <id>782</id>
    <revision>
      <id>792</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Move</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movearticle</title>
    <id>783</id>
    <revision>
      <id>793</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перемістити статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movedto</title>
    <id>784</id>
    <revision>
      <id>794</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">тепер називається</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movelogpage</title>
    <id>785</id>
    <revision>
      <id>795</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Move log</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movelogpagetext</title>
    <id>786</id>
    <revision>
      <id>796</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Below is a list of page moved.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movenologin</title>
    <id>787</id>
    <revision>
      <id>797</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не ввійшли в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movenologintext</title>
    <id>788</id>
    <revision>
      <id>798</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви повинні ввійти в систему [[Спеціальні:Вхід_в_систему]]
щоб перемістити статтю.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movepage</title>
    <id>789</id>
    <revision>
      <id>799</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перемістити статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movepagebtn</title>
    <id>790</id>
    <revision>
      <id>800</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перемістити статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movepagetalktext</title>
    <id>791</id>
    <revision>
      <id>801</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Приєднана сторінка обговорення, якщо така існує,
також буде автоматично переміщена, '''крім наступних випадків:'''
*Ви переміщаєте статтю з одного простору імен в інший,
*Непуста сторінка обговорення з таким іменем вже існує, або
*Ви не поставили галочку в полі, що нижче.

В цих випадках, ви будете вимушені перемістити чи об'єднати статті вручну,
якщо це потрібно.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movepagetext</title>
    <id>792</id>
    <revision>
      <id>802</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">За допомогою форми що нижче, ви можете перейменувати статтю, одночасно перемістивши на нове місце і журнал її редагувань.
Стаття з старою назвою стане перенаправленням на нову статтю.
Посилання на стару назву не будуть змінені; обов'язково
[[Спеціальні:Обслуговування|перевірте]], що не з'явилося подвійних чи розірваних перенаправлень.
Ви відповідаєте за те, щоб переконатися, що посилання далі вказують туди,
куди припускалося.

Зверніть увагу, що стаття '''не''' буде переміщена, якщо стаття
з новою назвою вже існує, якщо тільки вона не пуста і не є
перенаправленням, а журнал її редагувань порожній. Це означає, що ви
можете повернути статті стару назву, якщо ви перейменували її
помилково, але ви не можете затерти існуючу статтю.

&lt;b&gt;ПОПЕРЕДЖЕННЯ!&lt;/b&gt;

Дана дія може стати причиною серйозних та неочікуваних змін популярних статей;
будь-ласка, перед продовженням переконайтесь, що ви впевнені й розумієте можливі наслідки.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movereason</title>
    <id>793</id>
    <revision>
      <id>803</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reason</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movetalk</title>
    <id>794</id>
    <revision>
      <id>804</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перемістити також і сторінку обговорення , якщо це можливо.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Movethispage</title>
    <id>795</id>
    <revision>
      <id>805</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перемістити її</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math html</title>
    <id>796</id>
    <revision>
      <id>806</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">HTML якщо можливо, інакше PNG</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math mathml</title>
    <id>797</id>
    <revision>
      <id>807</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">MathML if possible (experimental)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math modern</title>
    <id>798</id>
    <revision>
      <id>808</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Рекомендовано для сучасних браузерів</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math png</title>
    <id>799</id>
    <revision>
      <id>809</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завжди генерувати PNG</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math simple</title>
    <id>800</id>
    <revision>
      <id>810</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">HTML в простих випадках, інакше PNG</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mw math source</title>
    <id>801</id>
    <revision>
      <id>811</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Залишити в вигляді ТеХ (для текстових браузерів)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mycontris</title>
    <id>802</id>
    <revision>
      <id>812</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш вклад</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mypage</title>
    <id>803</id>
    <revision>
      <id>813</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваша особиста сторінка</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mytalk</title>
    <id>804</id>
    <revision>
      <id>814</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваше особисте обговорення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Namespace</title>
    <id>805</id>
    <revision>
      <id>815</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Namespace:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Namespacesall</title>
    <id>806</id>
    <revision>
      <id>816</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">all</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Navigation</title>
    <id>807</id>
    <revision>
      <id>817</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Navigation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nbytes</title>
    <id>808</id>
    <revision>
      <id>818</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 байт(ів)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ncategories</title>
    <id>809</id>
    <revision>
      <id>819</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 {{PLURAL:$1|category|categories}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newarticle</title>
    <id>810</id>
    <revision>
      <id>820</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Нова)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newarticletext</title>
    <id>811</id>
    <revision>
      <id>821</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви перейшли на статтю, яка поки що не існує.
Щоб створити нову статтю, наберіть текст в вікні нижче
(див. [[{{ns:project}}:Довідка|довідкову статтю]] щоб отримати більше інформації).
Якщо ви опинились тут помилково, просто натисніть кнопку браузера '''назад'''.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newarticletextanon</title>
    <id>812</id>
    <revision>
      <id>822</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{int:newarticletext}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newbies</title>
    <id>813</id>
    <revision>
      <id>823</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">newbies</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newimages</title>
    <id>814</id>
    <revision>
      <id>824</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Gallery of new files</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newmessagesdifflink</title>
    <id>815</id>
    <revision>
      <id>1773</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">last change</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newmessageslink</title>
    <id>816</id>
    <revision>
      <id>826</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">нові повідомлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpage</title>
    <id>817</id>
    <revision>
      <id>827</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нова стаття</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpageletter</title>
    <id>818</id>
    <revision>
      <id>828</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Н</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpages</title>
    <id>819</id>
    <revision>
      <id>829</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нові статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpassword</title>
    <id>820</id>
    <revision>
      <id>830</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Новий пароль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newtalkseperator</title>
    <id>821</id>
    <revision>
      <id>831</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">,_</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newtitle</title>
    <id>822</id>
    <revision>
      <id>832</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нова назва</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newwindow</title>
    <id>823</id>
    <revision>
      <id>833</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(opens in new window)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Next</title>
    <id>824</id>
    <revision>
      <id>834</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">наст.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nextdiff</title>
    <id>825</id>
    <revision>
      <id>835</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Next diff →</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nextn</title>
    <id>826</id>
    <revision>
      <id>836</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">наступна $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nextpage</title>
    <id>827</id>
    <revision>
      <id>837</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Next page ($1)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nextrevision</title>
    <id>828</id>
    <revision>
      <id>838</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Newer revision→</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nlinks</title>
    <id>829</id>
    <revision>
      <id>839</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 посилань</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nmembers</title>
    <id>830</id>
    <revision>
      <id>840</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 {{PLURAL:$1|member|members}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noarticletext</title>
    <id>831</id>
    <revision>
      <id>841</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(На даний момент текст в цієї статті відсутній)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noarticletextanon</title>
    <id>832</id>
    <revision>
      <id>842</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{int:noarticletext}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noconnect</title>
    <id>833</id>
    <revision>
      <id>843</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Тяжко вибачаємось! В зв'язку з технічними неполадками зараз неможливо зв'язатися з сервером баз даних.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocontribs</title>
    <id>834</id>
    <revision>
      <id>844</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувань, що задовольняють заданим умовам не знайдено.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocookieslogin</title>
    <id>835</id>
    <revision>
      <id>845</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} uses cookies to log in users. You have cookies disabled. Please enable them and try again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocookiesnew</title>
    <id>836</id>
    <revision>
      <id>846</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The user account was created, but you are not logged in. {{SITENAME}} uses cookies to log in users. You have cookies disabled. Please enable them, then log in with your new username and password.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocreatetext</title>
    <id>837</id>
    <revision>
      <id>847</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This site has restricted the ability to create new pages.
You can go back and edit an existing page, or [[Special:Userlogin|log in or create an account]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocreatetitle</title>
    <id>838</id>
    <revision>
      <id>848</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Page creation limited</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocreativecommons</title>
    <id>839</id>
    <revision>
      <id>849</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Creative Commons RDF metadata disabled for this server.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nocredits</title>
    <id>840</id>
    <revision>
      <id>850</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There is no credits info available for this page.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nodb</title>
    <id>841</id>
    <revision>
      <id>851</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо вибрати базу даних $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nodublincore</title>
    <id>842</id>
    <revision>
      <id>852</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Dublin Core RDF metadata disabled for this server.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noemail</title>
    <id>843</id>
    <revision>
      <id>853</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Для користувача &quot;$1&quot; не вказано адресу електронної пошти.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noemailprefs</title>
    <id>844</id>
    <revision>
      <id>854</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Specify an e-mail address for these features to work.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noemailtext</title>
    <id>845</id>
    <revision>
      <id>855</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Цей користувач не вказав справжньої адреси електронної пошти, або вказав, що не бажає отримувати листи від інших користувачів.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noemailtitle</title>
    <id>846</id>
    <revision>
      <id>856</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відсутня адреса електронної пошти</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noexactmatch</title>
    <id>847</id>
    <revision>
      <id>1689</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статті з такою назвою не існує, проводиться пошук по всьому тексту.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nohistory</title>
    <id>848</id>
    <revision>
      <id>858</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Для цієї статті відсутній журнал редагувань.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noimage</title>
    <id>849</id>
    <revision>
      <id>859</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No file by this name exists, you can $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noimage-linktext</title>
    <id>850</id>
    <revision>
      <id>860</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">upload it</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noimages</title>
    <id>851</id>
    <revision>
      <id>861</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Nothing to see.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nolicense</title>
    <id>852</id>
    <revision>
      <id>862</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">None selected</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nolinkshere</title>
    <id>853</id>
    <revision>
      <id>863</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Сюди не вказує жодна стаття.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nolinkstoimage</title>
    <id>854</id>
    <revision>
      <id>864</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статті, що посилаються на дане зображення, відсутні.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nologin</title>
    <id>855</id>
    <revision>
      <id>865</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Don't have a login? $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nologinlink</title>
    <id>856</id>
    <revision>
      <id>866</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Create an account</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Noname</title>
    <id>857</id>
    <revision>
      <id>867</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Користувача з таким іменем не існує.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nonefound</title>
    <id>858</id>
    <revision>
      <id>868</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Зауваження:&lt;/strong&gt;: До невдалого пошуку часто може приводити спроба знайти загальні слова, які не підлягають індексації, наприклад - &quot;також&quot; and &quot;що&quot;, або використання більш ніж одного ключового для пошуку слова (показуються тільки статті, що містять всі вказані для пошуку слова).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nonunicodebrowser</title>
    <id>859</id>
    <revision>
      <id>869</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;WARNING: Your browser is not unicode compliant. A workaround is in place to allow you to safely edit articles: non-ASCII characters will appear in the edit box as hexadecimal codes.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nospecialpagetext</title>
    <id>860</id>
    <revision>
      <id>870</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спеціальна сторінка не розпізнається програмним забезпеченням {{SITENAME}}.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nosuchaction</title>
    <id>861</id>
    <revision>
      <id>871</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Такої дії не існує</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nosuchactiontext</title>
    <id>862</id>
    <revision>
      <id>872</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Дія, вказана в URL, не розпізнається програмним забезпеченням {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nosuchspecialpage</title>
    <id>863</id>
    <revision>
      <id>873</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Такої спеціальної сторінки не існує</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nosuchuser</title>
    <id>864</id>
    <revision>
      <id>874</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Користувача з таким іменем &quot;$1&quot; не існує.
Перевірте вірність написання, або скористайтеся формою, що нижче, щоб зареєструвати нового користувача.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nosuchusershort</title>
    <id>865</id>
    <revision>
      <id>875</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There is no user by the name &quot;$1&quot;. Check your spelling.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notacceptable</title>
    <id>866</id>
    <revision>
      <id>876</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The wiki server can't provide data in a format your client can read.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notanarticle</title>
    <id>867</id>
    <revision>
      <id>877</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Не стаття</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notargettext</title>
    <id>868</id>
    <revision>
      <id>878</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не вказали цільову статтю чи користувача, для яких необхідно виконати цю функцію.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notargettitle</title>
    <id>869</id>
    <revision>
      <id>879</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Не вказана ціль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Note</title>
    <id>870</id>
    <revision>
      <id>1690</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Зауваження:&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notextmatches</title>
    <id>871</id>
    <revision>
      <id>881</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Немає збігу в текстах статей</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notitlematches</title>
    <id>872</id>
    <revision>
      <id>882</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Немає збігу в назвах статей</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Notloggedin</title>
    <id>873</id>
    <revision>
      <id>883</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не ввійшли в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nouserspecified</title>
    <id>874</id>
    <revision>
      <id>884</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have to specify a username.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nov</title>
    <id>875</id>
    <revision>
      <id>885</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лист</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:November</title>
    <id>876</id>
    <revision>
      <id>886</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">листопад</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nowatchlist</title>
    <id>877</id>
    <revision>
      <id>887</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш список спостереження пустий.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nowiki sample</title>
    <id>878</id>
    <revision>
      <id>888</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Insert non-formatted text here</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nowiki tip</title>
    <id>879</id>
    <revision>
      <id>889</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ignore wiki formatting</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nrevisions</title>
    <id>880</id>
    <revision>
      <id>890</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 {{PLURAL:$1|revision|revisions}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-category</title>
    <id>881</id>
    <revision>
      <id>891</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Category</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-help</title>
    <id>882</id>
    <revision>
      <id>1775</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Help page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-image</title>
    <id>883</id>
    <revision>
      <id>893</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">File</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-main</title>
    <id>884</id>
    <revision>
      <id>894</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Article</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-media</title>
    <id>885</id>
    <revision>
      <id>895</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Media page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-mediawiki</title>
    <id>886</id>
    <revision>
      <id>896</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Message</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-project</title>
    <id>887</id>
    <revision>
      <id>897</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Project page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-special</title>
    <id>888</id>
    <revision>
      <id>898</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Special</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-template</title>
    <id>889</id>
    <revision>
      <id>899</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Template</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nstab-user</title>
    <id>890</id>
    <revision>
      <id>900</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Numauthors</title>
    <id>891</id>
    <revision>
      <id>901</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of distinct authors (article): $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Number of watching users RCview</title>
    <id>892</id>
    <revision>
      <id>902</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[$1]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Number of watching users pageview</title>
    <id>893</id>
    <revision>
      <id>903</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[$1 watching user/s]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Numedits</title>
    <id>894</id>
    <revision>
      <id>904</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of edits (article): $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Numtalkauthors</title>
    <id>895</id>
    <revision>
      <id>905</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of distinct authors (discussion page): $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Numtalkedits</title>
    <id>896</id>
    <revision>
      <id>906</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of edits (discussion page): $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Numwatchers</title>
    <id>897</id>
    <revision>
      <id>907</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of watchers: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Nviews</title>
    <id>898</id>
    <revision>
      <id>908</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 переглядів</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Oct</title>
    <id>899</id>
    <revision>
      <id>909</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">жов</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:October</title>
    <id>900</id>
    <revision>
      <id>910</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">жовтень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ok</title>
    <id>901</id>
    <revision>
      <id>911</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">OK</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Oldpassword</title>
    <id>902</id>
    <revision>
      <id>912</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Старий пароль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Oldrevisionnavigation</title>
    <id>903</id>
    <revision>
      <id>913</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Revision as of $1; $5&lt;br /&gt;$3 | $2 | $4</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Orig</title>
    <id>904</id>
    <revision>
      <id>914</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">ориг.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Othercontribs</title>
    <id>905</id>
    <revision>
      <id>915</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Based on work by $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Otherlanguages</title>
    <id>906</id>
    <revision>
      <id>916</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Іншими мовами</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Others</title>
    <id>907</id>
    <revision>
      <id>917</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">others</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Pagemovedsub</title>
    <id>908</id>
    <revision>
      <id>918</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переміщення виконано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Pagemovedtext</title>
    <id>909</id>
    <revision>
      <id>919</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Назва статті &quot;[[$1]]&quot; змінено на &quot;[[$2]]&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Pagetitle</title>
    <id>910</id>
    <revision>
      <id>920</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 - {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Passwordremindertext</title>
    <id>911</id>
    <revision>
      <id>921</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Хтось (можливо, ви - з IP-адреси $1)
зробив запит на відправлення вам нового пароля користувача проекту {{SITENAME}}.
Пароль користувача &quot;$2&quot; тепер такий: &quot;$3&quot;.
Тепер вам необхідно ввійти в систему й змінити пароль.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Passwordremindertitle</title>
    <id>912</id>
    <revision>
      <id>922</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пам'ятка пароля {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Passwordsent</title>
    <id>913</id>
    <revision>
      <id>923</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Новий пароль відправлено на адресу електронної пошти, вказану для &quot;$1&quot;.
Будь-ласка, ввійдіть в систему після отримання пароля.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Passwordtooshort</title>
    <id>914</id>
    <revision>
      <id>924</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your password is too short. It must have at least $1 characters.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Perfcached</title>
    <id>915</id>
    <revision>
      <id>925</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following data is cached and may not be up to date.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Perfcachedts</title>
    <id>916</id>
    <revision>
      <id>926</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following data is cached, and was last updated $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Perfdisabled</title>
    <id>917</id>
    <revision>
      <id>927</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вибачаємося! Ця можливість тимчасово недоступна через обмеженість ресурсів.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Perfdisabledsub</title>
    <id>918</id>
    <revision>
      <id>928</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Це - збережена копія від $1:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Permalink</title>
    <id>919</id>
    <revision>
      <id>929</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Permanent link</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Personaltools</title>
    <id>920</id>
    <revision>
      <id>930</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Personal tools</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Popularpages</title>
    <id>921</id>
    <revision>
      <id>931</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Популярні статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Portal</title>
    <id>922</id>
    <revision>
      <id>932</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Community portal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Portal-url</title>
    <id>923</id>
    <revision>
      <id>933</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Project:Community Portal</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Postcomment</title>
    <id>924</id>
    <revision>
      <id>934</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Прокоментувати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Powersearch</title>
    <id>925</id>
    <revision>
      <id>935</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пошук</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Powersearchtext</title>
    <id>926</id>
    <revision>
      <id>936</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">
Пошук в просторі імен :&lt;br /&gt;
$1&lt;br /&gt;
$2 Показувати перенаправлення   Пошук на $3 $9</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Preferences</title>
    <id>927</id>
    <revision>
      <id>937</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Настройки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefixindex</title>
    <id>928</id>
    <revision>
      <id>938</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Prefix index</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-help-email</title>
    <id>929</id>
    <revision>
      <id>939</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* E-mail (optional): Enables others to contact you through your user or user_talk page without needing to reveal your identity.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-help-email-enotif</title>
    <id>930</id>
    <revision>
      <id>940</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This address is also used to send you e-mail notifications if you enabled the options.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-help-realname</title>
    <id>931</id>
    <revision>
      <id>941</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* Real name (optional): if you choose to provide it this will be used for giving you attribution for your work.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-misc</title>
    <id>932</id>
    <revision>
      <id>942</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Misc</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-personal</title>
    <id>933</id>
    <revision>
      <id>943</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User profile</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-rc</title>
    <id>934</id>
    <revision>
      <id>944</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Recent changes</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-watchlist</title>
    <id>935</id>
    <revision>
      <id>945</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-watchlist-days</title>
    <id>936</id>
    <revision>
      <id>946</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of days to show in watchlist:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefs-watchlist-edits</title>
    <id>937</id>
    <revision>
      <id>947</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Number of edits to show in expanded watchlist:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefsnologin</title>
    <id>938</id>
    <revision>
      <id>948</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не ввійшли в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefsnologintext</title>
    <id>939</id>
    <revision>
      <id>949</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви повинні [[Спеціальні:Вхід_в_систему|ввійти в систему]]
щоб змінити настройки користувача.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefsreset</title>
    <id>940</id>
    <revision>
      <id>950</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Настройки були повернуті в стандартний стан.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Preview</title>
    <id>941</id>
    <revision>
      <id>951</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Попередній перегляд</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Previewconflict</title>
    <id>942</id>
    <revision>
      <id>952</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Цей попередній перегляд відображає текст з вікна редагування так, як він буде виглядіти, якщо ви вирішите записати його.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Previewnote</title>
    <id>943</id>
    <revision>
      <id>953</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зверніть увагу, - це тільки попередній перегляд, і текст ще не збережено!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Previousdiff</title>
    <id>944</id>
    <revision>
      <id>954</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">← Previous diff</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Previousrevision</title>
    <id>945</id>
    <revision>
      <id>955</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">←Older revision</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prevn</title>
    <id>946</id>
    <revision>
      <id>956</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">попередня $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Print</title>
    <id>947</id>
    <revision>
      <id>957</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Print</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Printableversion</title>
    <id>948</id>
    <revision>
      <id>958</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Версія для друку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Privacy</title>
    <id>949</id>
    <revision>
      <id>959</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Privacy policy</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Privacypage</title>
    <id>950</id>
    <revision>
      <id>960</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Project:Privacy_policy</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Projectpage</title>
    <id>951</id>
    <revision>
      <id>961</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути мета-сторінку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect</title>
    <id>952</id>
    <revision>
      <id>962</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Protect</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-default</title>
    <id>953</id>
    <revision>
      <id>963</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(default)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-level-autoconfirmed</title>
    <id>954</id>
    <revision>
      <id>964</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Block unregistered users</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-level-sysop</title>
    <id>955</id>
    <revision>
      <id>965</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sysops only</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-text</title>
    <id>956</id>
    <revision>
      <id>966</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You may view and change the protection level here for the page &lt;strong&gt;$1&lt;/strong&gt;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-unchain</title>
    <id>957</id>
    <revision>
      <id>967</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unlock move permissions</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protect-viewtext</title>
    <id>958</id>
    <revision>
      <id>968</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your account does not have permission to change
page protection levels. Here are the current settings for the page &lt;strong&gt;$1&lt;/strong&gt;:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectcomment</title>
    <id>959</id>
    <revision>
      <id>969</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reason for protecting</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectedarticle</title>
    <id>960</id>
    <revision>
      <id>970</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">захист на [[$1]] встановлено</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectedinterface</title>
    <id>961</id>
    <revision>
      <id>971</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This page provides interface text for the software, and is locked to prevent abuse.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectedpage</title>
    <id>962</id>
    <revision>
      <id>972</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Захищена стаття</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectedpagewarning</title>
    <id>963</id>
    <revision>
      <id>973</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Ця стаття заблокована, так що тільки користувачі с правом
Сисоп можуть змінювати її. Будь-ласка, перегляньте
[[Project:Правила захисту статей'&gt;правила захисту статей]].&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectedtext</title>
    <id>964</id>
    <revision>
      <id>974</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ця сторінка була заблокована, щоб не допустити
зміни; для цього можуть бути різні причини, подивіться будь-ласка
[[{{ns:project}}:Захищена стаття]].

You can view and copy the source of this page:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectlogpage</title>
    <id>965</id>
    <revision>
      <id>975</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Журнал_захисту</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectlogtext</title>
    <id>966</id>
    <revision>
      <id>976</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче наведено список установок й зняття захисту з сторінки.
Додаткова інформація: [[{{ns:project}}:Захищена стаття]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectmoveonly</title>
    <id>967</id>
    <revision>
      <id>977</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Protect from moves only</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectsub</title>
    <id>968</id>
    <revision>
      <id>978</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Protecting &quot;$1&quot;)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Protectthispage</title>
    <id>969</id>
    <revision>
      <id>979</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Встановити захист</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Proxyblocker</title>
    <id>970</id>
    <revision>
      <id>980</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Proxy blocker</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Proxyblockreason</title>
    <id>971</id>
    <revision>
      <id>981</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your IP address has been blocked because it is an open proxy. Please contact your Internet service provider or tech support and inform them of this serious security problem.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Proxyblocksuccess</title>
    <id>972</id>
    <revision>
      <id>982</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Done.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Pubmedurl</title>
    <id>973</id>
    <revision>
      <id>983</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&amp;db=pubmed&amp;dopt=Abstract&amp;list_uids=$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbbrowse</title>
    <id>974</id>
    <revision>
      <id>984</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbedit</title>
    <id>975</id>
    <revision>
      <id>985</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbfind</title>
    <id>976</id>
    <revision>
      <id>986</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Знайти</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbmyoptions</title>
    <id>977</id>
    <revision>
      <id>987</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваші настройки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbpageinfo</title>
    <id>978</id>
    <revision>
      <id>988</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Інформація про статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbpageoptions</title>
    <id>979</id>
    <revision>
      <id>989</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Настройки статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbsettings</title>
    <id>980</id>
    <revision>
      <id>990</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Настройки панелі навігації</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Qbspecialpages</title>
    <id>981</id>
    <revision>
      <id>991</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Special pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Randompage</title>
    <id>982</id>
    <revision>
      <id>992</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Випадкова стаття</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Randompage-url</title>
    <id>983</id>
    <revision>
      <id>993</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Special:Random</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Randomredirect</title>
    <id>984</id>
    <revision>
      <id>994</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Random redirect</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Range block disabled</title>
    <id>985</id>
    <revision>
      <id>995</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The sysop ability to create range blocks is disabled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rc categories</title>
    <id>986</id>
    <revision>
      <id>996</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Limit to categories (separate with &quot;|&quot;)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rc categories any</title>
    <id>987</id>
    <revision>
      <id>997</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Any</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rclinks</title>
    <id>988</id>
    <revision>
      <id>998</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показати останні $1 редагування за останні(й) $2 день(і,ів); $3 незначних редагувань.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rclistfrom</title>
    <id>989</id>
    <revision>
      <id>999</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показати редагування починаючи з $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rclsub</title>
    <id>990</id>
    <revision>
      <id>1000</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(на статті, посилання на які є на &quot;$1&quot;)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcnote</title>
    <id>991</id>
    <revision>
      <id>1001</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче відображені останні &lt;strong&gt;$1&lt;/strong&gt; редагувань за останні(й) &lt;strong&gt;$2&lt;/strong&gt; день(і,ів).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcnotefrom</title>
    <id>992</id>
    <revision>
      <id>1002</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче відображені редагування з &lt;b&gt;$2&lt;/b&gt; (до &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt;).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcpatroldisabled</title>
    <id>993</id>
    <revision>
      <id>1003</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Recent Changes Patrol disabled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcpatroldisabledtext</title>
    <id>994</id>
    <revision>
      <id>1004</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The Recent Changes Patrol feature is currently disabled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhideanons</title>
    <id>995</id>
    <revision>
      <id>1005</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 anonymous users</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhidebots</title>
    <id>996</id>
    <revision>
      <id>1006</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 bots</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhideliu</title>
    <id>997</id>
    <revision>
      <id>1007</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 logged-in users</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhidemine</title>
    <id>998</id>
    <revision>
      <id>1008</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 my edits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhideminor</title>
    <id>999</id>
    <revision>
      <id>1009</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 minor edits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rcshowhidepatr</title>
    <id>1000</id>
    <revision>
      <id>1010</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 patrolled edits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Readonly</title>
    <id>1001</id>
    <revision>
      <id>1011</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Запис в базу даних заблоковано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Readonly lag</title>
    <id>1002</id>
    <revision>
      <id>1012</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The database has been automatically locked while the slave database servers catch up to the master</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Readonlytext</title>
    <id>1003</id>
    <revision>
      <id>1013</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Внесення нових статей та інші зміни бази даних {{SITENAME}} в даний момент заблоковано, ймовірно, через планове сервісне обслуговування бази даних,
по закінченню якого нормальний стан буде відновлено.
Заблокувавший адміністратор дав наступні пояснення:
&lt;p&gt;$1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Readonlywarning</title>
    <id>1004</id>
    <revision>
      <id>1014</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;ПОПЕРЕДЖЕННЯ: База даних заблокована в зв’язку з процедурами обслуговування,
тому ви не можете записати ваші зміни в даний момент.
Можливо, вам варто зберегти текст в локальний файл (на свому диску) й записати його в {{SITENAME}} пізніше.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchanges</title>
    <id>1005</id>
    <revision>
      <id>1015</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нові редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchanges-url</title>
    <id>1006</id>
    <revision>
      <id>1016</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Special:Recentchanges</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchangesall</title>
    <id>1007</id>
    <revision>
      <id>1017</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">all</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchangescount</title>
    <id>1008</id>
    <revision>
      <id>1018</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Кількість заголовків статей на сторінці нових редагувань</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchangeslinked</title>
    <id>1009</id>
    <revision>
      <id>1019</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пов'язані редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recentchangestext</title>
    <id>1010</id>
    <revision>
      <id>1020</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">На цій сторінці представлені останні редагування в {{SITENAME}}.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Recreate</title>
    <id>1011</id>
    <revision>
      <id>1021</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Recreate</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Redirectedfrom</title>
    <id>1012</id>
    <revision>
      <id>1022</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Перенаправлено з $1)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Redirectingto</title>
    <id>1013</id>
    <revision>
      <id>1023</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Redirecting to [[$1]]...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Redirectpagesub</title>
    <id>1014</id>
    <revision>
      <id>1024</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Redirect page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Remembermypassword</title>
    <id>1015</id>
    <revision>
      <id>1025</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Запам'ятовувати ваш пароль між сеансами.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Removechecked</title>
    <id>1016</id>
    <revision>
      <id>1026</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучити вибрані елементи зі списку спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Removedwatch</title>
    <id>1017</id>
    <revision>
      <id>1027</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучена з списку спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Removedwatchtext</title>
    <id>1018</id>
    <revision>
      <id>1028</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Стаття &quot;$1&quot; була вилучена з вашого списку спостереження.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Removingchecked</title>
    <id>1019</id>
    <revision>
      <id>1029</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучення вибраних елементів зі списку спостереження...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Resetprefs</title>
    <id>1020</id>
    <revision>
      <id>1030</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Встановити стандартні настройки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Restorelink</title>
    <id>1021</id>
    <revision>
      <id>1031</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 змін вилучено</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Restrictedpheading</title>
    <id>1022</id>
    <revision>
      <id>1032</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Restricted special pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Restriction-edit</title>
    <id>1023</id>
    <revision>
      <id>1033</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Restriction-move</title>
    <id>1024</id>
    <revision>
      <id>1034</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Move</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Resultsperpage</title>
    <id>1025</id>
    <revision>
      <id>1035</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Кількість результатів на сторінку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Retrievedfrom</title>
    <id>1026</id>
    <revision>
      <id>1036</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Отримано від &quot;$1&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Returnto</title>
    <id>1027</id>
    <revision>
      <id>1037</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повернутися до $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Retypenew</title>
    <id>1028</id>
    <revision>
      <id>1038</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повторіть ввід нового пароля</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Reupload</title>
    <id>1029</id>
    <revision>
      <id>1039</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантажити повторно</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Reuploaddesc</title>
    <id>1030</id>
    <revision>
      <id>1040</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повернутися до форми завантаження.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rev-deleted-comment</title>
    <id>1031</id>
    <revision>
      <id>1041</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(comment removed)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rev-deleted-text-permission</title>
    <id>1032</id>
    <revision>
      <id>1042</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div class=&quot;mw-warning plainlinks&quot;&gt;
This page revision has been removed from the public archives.
There may be details in the [{{fullurl:Special:Log/delete|page={{PAGENAMEE}}}} deletion log].
&lt;/div&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rev-deleted-text-view</title>
    <id>1033</id>
    <revision>
      <id>1043</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div class=&quot;mw-warning plainlinks&quot;&gt;
This page revision has been removed from the public archives.
As an administrator on this site you can view it;
there may be details in the [{{fullurl:Special:Log/delete|page={{PAGENAMEE}}}} deletion log].
&lt;/div&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rev-deleted-user</title>
    <id>1034</id>
    <revision>
      <id>1044</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(username removed)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rev-delundel</title>
    <id>1035</id>
    <revision>
      <id>1045</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">show/hide</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-hide-comment</title>
    <id>1036</id>
    <revision>
      <id>1046</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide edit comment</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-hide-restricted</title>
    <id>1037</id>
    <revision>
      <id>1047</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Apply these restrictions to sysops as well as others</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-hide-text</title>
    <id>1038</id>
    <revision>
      <id>1048</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide revision text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-hide-user</title>
    <id>1039</id>
    <revision>
      <id>1049</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide editor's username/IP</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-legend</title>
    <id>1040</id>
    <revision>
      <id>1050</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Set revision restrictions:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-log</title>
    <id>1041</id>
    <revision>
      <id>1051</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Log comment:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-logentry</title>
    <id>1042</id>
    <revision>
      <id>1052</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">changed revision visibility for [[$1]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-selected</title>
    <id>1043</id>
    <revision>
      <id>1053</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Selected revision of [[:$1]]:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-submit</title>
    <id>1044</id>
    <revision>
      <id>1054</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Apply to selected revision</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-text</title>
    <id>1045</id>
    <revision>
      <id>1055</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Deleted revisions will still appear in the page history,
but their text contents will be inaccessible to the public.

Other admins on this wiki will still be able to access the hidden content and can
undelete it again through this same interface, unless an additional restriction
is placed by the site operators.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Reverted</title>
    <id>1046</id>
    <revision>
      <id>1056</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відновлено з старої версії</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revertimg</title>
    <id>1047</id>
    <revision>
      <id>1057</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">відкот.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revertmove</title>
    <id>1048</id>
    <revision>
      <id>1058</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">revert</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revertpage</title>
    <id>1049</id>
    <revision>
      <id>1059</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відкинуть всі редагування до зробленого $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revhistory</title>
    <id>1050</id>
    <revision>
      <id>1060</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Журнал редагувань</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revisionasof</title>
    <id>1051</id>
    <revision>
      <id>1061</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Версія $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revisiondelete</title>
    <id>1052</id>
    <revision>
      <id>1062</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Delete/undelete revisions</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revnotfound</title>
    <id>1053</id>
    <revision>
      <id>1063</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Версію не знайдено</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revnotfoundtext</title>
    <id>1054</id>
    <revision>
      <id>1064</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неможливо знайти необхідну вам версію статті.
Будь-ласка, перевірте правильність URL, який ви використовували для доступу до цієї статті.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rfcurl</title>
    <id>1055</id>
    <revision>
      <id>1065</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">http://www.ietf.org/rfc/rfc$1.txt</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rights</title>
    <id>1056</id>
    <revision>
      <id>1066</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rights:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rightslog</title>
    <id>1057</id>
    <revision>
      <id>1067</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User rights log</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rightslogentry</title>
    <id>1058</id>
    <revision>
      <id>1068</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">changed group membership for $1 from $2 to $3</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rightslogtext</title>
    <id>1059</id>
    <revision>
      <id>1069</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This is a log of changes to user rights.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rightsnone</title>
    <id>1060</id>
    <revision>
      <id>1070</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(none)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rollback</title>
    <id>1061</id>
    <revision>
      <id>1071</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відкинути редагування</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rollback short</title>
    <id>1062</id>
    <revision>
      <id>1072</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Rollback</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rollbackfailed</title>
    <id>1063</id>
    <revision>
      <id>1073</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відкинути зміни не вдалося</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rollbacklink</title>
    <id>1064</id>
    <revision>
      <id>1074</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">відкинути</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Rows</title>
    <id>1065</id>
    <revision>
      <id>1075</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Рядків</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Saturday</title>
    <id>1066</id>
    <revision>
      <id>1076</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">субота</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Savearticle</title>
    <id>1067</id>
    <revision>
      <id>1077</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зберегти статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Savedprefs</title>
    <id>1068</id>
    <revision>
      <id>1078</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваші настройки збережено.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Savefile</title>
    <id>1069</id>
    <revision>
      <id>1079</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зберегти файл</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Saveprefs</title>
    <id>1070</id>
    <revision>
      <id>1080</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зберегти настройки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Saveusergroups</title>
    <id>1071</id>
    <revision>
      <id>1081</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Save User Groups</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Scarytranscludedisabled</title>
    <id>1072</id>
    <revision>
      <id>1082</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[Interwiki transcluding is disabled]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Scarytranscludefailed</title>
    <id>1073</id>
    <revision>
      <id>1083</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[Template fetch failed for $1; sorry]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Scarytranscludetoolong</title>
    <id>1074</id>
    <revision>
      <id>1084</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[URL is too long; sorry]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Search</title>
    <id>1075</id>
    <revision>
      <id>1085</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пошук</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchcontaining</title>
    <id>1076</id>
    <revision>
      <id>1086</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Search for articles containing ''$1''.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchdisabled</title>
    <id>1077</id>
    <revision>
      <id>1087</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;p&gt;Повнотекстовий пошук тимчасово недоступний через перевантаження сервера; передбачається, що ця функція буде знову включена після установки нового обладнання. Поки що ми пропонуємо вам скористатися пошуковою машиною google:&lt;/p&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchfulltext</title>
    <id>1078</id>
    <revision>
      <id>1088</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Search full text</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchnamed</title>
    <id>1079</id>
    <revision>
      <id>1089</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Search for articles named ''$1''.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchquery</title>
    <id>1080</id>
    <revision>
      <id>1090</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">На запит &quot;$1&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchresults</title>
    <id>1081</id>
    <revision>
      <id>1091</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Результати пошуку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchresultshead</title>
    <id>1082</id>
    <revision>
      <id>1092</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Настройки для результатів пошуку</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchresulttext</title>
    <id>1083</id>
    <revision>
      <id>1093</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Для отримання детальнішої інформації про пошук в {{SITENAME}}, див. [[Project:Пошук|Пошук в {{SITENAME}}]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sectionlink</title>
    <id>1084</id>
    <revision>
      <id>1094</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">→</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Selectnewerversionfordiff</title>
    <id>1085</id>
    <revision>
      <id>1095</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Select a newer version for comparison</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Selectolderversionfordiff</title>
    <id>1086</id>
    <revision>
      <id>1096</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Select an older version for comparison</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Selfmove</title>
    <id>1087</id>
    <revision>
      <id>1097</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Source and destination titles are the same; can't move a page over itself.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Semiprotectedpagewarning</title>
    <id>1088</id>
    <revision>
      <id>1098</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Note:''' This page has been locked so that only registered users can edit it.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sep</title>
    <id>1089</id>
    <revision>
      <id>1099</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вер</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:September</title>
    <id>1090</id>
    <revision>
      <id>1100</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вересень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Servertime</title>
    <id>1091</id>
    <revision>
      <id>1101</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Час сервера</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Session fail preview</title>
    <id>1092</id>
    <revision>
      <id>1102</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Sorry! We could not process your edit due to a loss of session data.
Please try again. If it still doesn't work, try logging out and logging back in.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Session fail preview html</title>
    <id>1093</id>
    <revision>
      <id>1103</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Sorry! We could not process your edit due to a loss of session data.&lt;/strong&gt;

''Because this wiki has raw HTML enabled, the preview is hidden as a precaution against JavaScript attacks.''

&lt;strong&gt;If this is a legitimate edit attempt, please try again. If it still doesn't work, try logging out and logging back in.&lt;/strong&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sessionfailure</title>
    <id>1094</id>
    <revision>
      <id>1104</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There seems to be a problem with your login session;
this action has been canceled as a precaution against session hijacking.
Please hit &quot;back&quot; and reload the page you came from, then try again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Set rights fail</title>
    <id>1095</id>
    <revision>
      <id>1105</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;User rights for &quot;$1&quot; could not be set. (Did you enter the name correctly?)&lt;/b&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Set user rights</title>
    <id>1096</id>
    <revision>
      <id>1106</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Set user rights</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Setbureaucratflag</title>
    <id>1097</id>
    <revision>
      <id>1107</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Set bureaucrat flag</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Setstewardflag</title>
    <id>1098</id>
    <revision>
      <id>1108</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Set steward flag</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Shareddescriptionfollows</title>
    <id>1099</id>
    <revision>
      <id>1109</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">-</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sharedupload</title>
    <id>1100</id>
    <revision>
      <id>1110</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This file is a shared upload and may be used by other projects.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Shareduploadwiki</title>
    <id>1101</id>
    <revision>
      <id>1111</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Please see the $1 for further information.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Shareduploadwiki-linktext</title>
    <id>1102</id>
    <revision>
      <id>1112</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">file description page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Shortpages</title>
    <id>1103</id>
    <revision>
      <id>1113</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Короткі статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Show</title>
    <id>1104</id>
    <revision>
      <id>1114</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">показати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showbigimage</title>
    <id>1105</id>
    <revision>
      <id>1115</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Download high resolution version ($1x$2, $3 KB)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showdiff</title>
    <id>1106</id>
    <revision>
      <id>1116</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show changes</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showhidebots</title>
    <id>1107</id>
    <revision>
      <id>1117</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">($1 bots)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showingresults</title>
    <id>1108</id>
    <revision>
      <id>1118</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче показано &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt; результатів, починаючи з #&lt;b&gt;$2&lt;/b&gt;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showingresultsnum</title>
    <id>1109</id>
    <revision>
      <id>1119</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> Нижче показано &lt;b&gt;$3&lt;/b&gt; результатів, починаючи з #&lt;b&gt;$2&lt;/b&gt;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showlast</title>
    <id>1110</id>
    <revision>
      <id>1120</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показати останні $1 зображень, відсортованих $2.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showlivepreview</title>
    <id>1111</id>
    <revision>
      <id>1121</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Live preview</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showpreview</title>
    <id>1112</id>
    <revision>
      <id>1122</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показати попередній варіант</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Showtoc</title>
    <id>1113</id>
    <revision>
      <id>1123</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">показати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sidebar</title>
    <id>1114</id>
    <revision>
      <id>1124</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">
* navigation
** mainpage|mainpage
** portal-url|portal
** currentevents-url|currentevents
** recentchanges-url|recentchanges
** randompage-url|randompage
** helppage|help
** sitesupport-url|sitesupport</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sig tip</title>
    <id>1115</id>
    <revision>
      <id>1125</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your signature with timestamp</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Signupend</title>
    <id>1116</id>
    <revision>
      <id>1126</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{int:loginend}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitenotice</title>
    <id>1117</id>
    <revision>
      <id>1127</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">-</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitestats</title>
    <id>1118</id>
    <revision>
      <id>1128</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статистика сайту</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitestatstext</title>
    <id>1119</id>
    <revision>
      <id>1129</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Загалом в базі даних &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt; статей.
Сюди входять сторінки &quot;обговорень&quot;, статті про {{SITENAME}}, мінімальні статті-&quot;заглушки&quot;, перенаправлення, та інші сторінки, які, можливо, не повинні розглядатися як статті.
За виключенням них, є &lt;b&gt;$2&lt;/b&gt; сторінок, які, швидше за все, повноцінні статті.&lt;p&gt;
Всього зроблено &lt;b&gt;$3&lt;/b&gt; переглядів та &lt;b&gt;$4&lt;/b&gt; редагувань статей
з моменту обновлення програмного забезпечення (20 липня 2002).
Таким чином, в середньому на одну статтю припадає &lt;b&gt;$5&lt;/b&gt; редагувань та &lt;b&gt;$6&lt;/b&gt; переглядів на одне редагування.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitesubtitle</title>
    <id>1120</id>
    <revision>
      <id>1130</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitesupport</title>
    <id>1121</id>
    <revision>
      <id>1131</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sitesupport</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitesupport-url</title>
    <id>1122</id>
    <revision>
      <id>1132</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Project:Site support</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sitetitle</title>
    <id>1123</id>
    <revision>
      <id>1133</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Siteuser</title>
    <id>1124</id>
    <revision>
      <id>1134</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} user $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Siteusers</title>
    <id>1125</id>
    <revision>
      <id>1135</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{SITENAME}} user(s) $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Skin</title>
    <id>1126</id>
    <revision>
      <id>1136</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Оформлення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Skinpreview</title>
    <id>1127</id>
    <revision>
      <id>1137</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Preview)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sorbs</title>
    <id>1128</id>
    <revision>
      <id>1138</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">SORBS DNSBL</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sorbs create account reason</title>
    <id>1129</id>
    <revision>
      <id>1139</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your IP address is listed as an open proxy in the [http://www.sorbs.net SORBS] DNSBL. You cannot create an account</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sorbsreason</title>
    <id>1130</id>
    <revision>
      <id>1140</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your IP address is listed as an open proxy in the [http://www.sorbs.net SORBS] DNSBL.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sourcefilename</title>
    <id>1131</id>
    <revision>
      <id>1141</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Source filename</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-contributions-newbies-sub</title>
    <id>1132</id>
    <revision>
      <id>1142</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">For newbies</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-contributions-newer</title>
    <id>1133</id>
    <revision>
      <id>1143</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Newer $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-contributions-newest</title>
    <id>1134</id>
    <revision>
      <id>1144</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Newest</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-contributions-older</title>
    <id>1135</id>
    <revision>
      <id>1145</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Older $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-contributions-oldest</title>
    <id>1136</id>
    <revision>
      <id>1146</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Oldest</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sp-newimages-showfrom</title>
    <id>1137</id>
    <revision>
      <id>1147</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show new images starting from $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spam blanking</title>
    <id>1138</id>
    <revision>
      <id>1148</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">All revisions contained links to $1, blanking</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spam reverting</title>
    <id>1139</id>
    <revision>
      <id>1149</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reverting to last version not containing links to $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spambot username</title>
    <id>1140</id>
    <revision>
      <id>1150</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">MediaWiki spam cleanup</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spamprotectionmatch</title>
    <id>1141</id>
    <revision>
      <id>1151</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following text is what triggered our spam filter: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spamprotectiontext</title>
    <id>1142</id>
    <revision>
      <id>1152</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The page you wanted to save was blocked by the spam filter. This is probably caused by a link to an external site.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spamprotectiontitle</title>
    <id>1143</id>
    <revision>
      <id>1153</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Spam protection filter</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Speciallogtitlelabel</title>
    <id>1144</id>
    <revision>
      <id>1154</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Title:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Specialloguserlabel</title>
    <id>1145</id>
    <revision>
      <id>1155</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Specialpage</title>
    <id>1146</id>
    <revision>
      <id>1156</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Special Page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Specialpages</title>
    <id>1147</id>
    <revision>
      <id>1157</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спеціальні сторінки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Spheading</title>
    <id>1148</id>
    <revision>
      <id>1158</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спеціальні сторінки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sqlhidden</title>
    <id>1149</id>
    <revision>
      <id>1159</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(SQL query hidden)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Statistics</title>
    <id>1150</id>
    <revision>
      <id>1160</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статистика</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Storedversion</title>
    <id>1151</id>
    <revision>
      <id>1161</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Збережена версія</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Stubthreshold</title>
    <id>1152</id>
    <revision>
      <id>1162</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Поріг визначення заглушки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Subcategories</title>
    <id>1153</id>
    <revision>
      <id>1163</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Subcategories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Subcategorycount</title>
    <id>1154</id>
    <revision>
      <id>1164</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">There {{PLURAL:$1|is one subcategory|are $1 subcategories}} to this category.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Subject</title>
    <id>1155</id>
    <revision>
      <id>1165</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Тема/заголовок</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Subjectpage</title>
    <id>1156</id>
    <revision>
      <id>1166</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути тему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Successfulupload</title>
    <id>1157</id>
    <revision>
      <id>1167</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантаження успішно завершено</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Summary</title>
    <id>1158</id>
    <revision>
      <id>1168</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Короткий опис</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sunday</title>
    <id>1159</id>
    <revision>
      <id>1169</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">неділя</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sysoptext</title>
    <id>1160</id>
    <revision>
      <id>1170</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Дана дія може бути виконана тільки користувачами з правами &quot;Оператор&quot;. Див. $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sysoptitle</title>
    <id>1161</id>
    <revision>
      <id>1171</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Необхідний рівень доступу Оператор</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tagline</title>
    <id>1162</id>
    <revision>
      <id>1172</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">From {{SITENAME}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talk</title>
    <id>1163</id>
    <revision>
      <id>1173</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Discussion</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talkexists</title>
    <id>1164</id>
    <revision>
      <id>1174</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Стаття була перейменована, але сторінка обговорення
не може бути переміщена, бо сторінка з такаю назвою вже
існує. Будь-ласка, об'єднайте їх вручну.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talkpage</title>
    <id>1165</id>
    <revision>
      <id>1175</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Обговорити статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talkpagemoved</title>
    <id>1166</id>
    <revision>
      <id>1176</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відповідна сторінка обговорення також переміщена.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talkpagenotmoved</title>
    <id>1167</id>
    <revision>
      <id>1177</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відповідна сторінка обговорення &lt;strong&gt;не&lt;/strong&gt; переміщена.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Talkpagetext</title>
    <id>1168</id>
    <revision>
      <id>1178</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;!-- MediaWiki:talkpagetext --&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Templatesused</title>
    <id>1169</id>
    <revision>
      <id>1179</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Templates used on this page:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Textboxsize</title>
    <id>1170</id>
    <revision>
      <id>1180</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розміри поля вводу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Textmatches</title>
    <id>1171</id>
    <revision>
      <id>1181</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Збіг в текстах статей</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thisisdeleted</title>
    <id>1172</id>
    <revision>
      <id>1182</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути або відновити $1?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thumbnail-more</title>
    <id>1173</id>
    <revision>
      <id>1183</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Enlarge</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thumbnail error</title>
    <id>1174</id>
    <revision>
      <id>1184</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Error creating thumbnail: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thumbsize</title>
    <id>1175</id>
    <revision>
      <id>1185</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Thumbnail size:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thursday</title>
    <id>1176</id>
    <revision>
      <id>1186</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">четвер</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Timezonelegend</title>
    <id>1177</id>
    <revision>
      <id>1187</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Time zone</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Timezoneoffset</title>
    <id>1178</id>
    <revision>
      <id>1188</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зміщення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Timezonetext</title>
    <id>1179</id>
    <revision>
      <id>1189</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Введіть зміщення (в годинах) вашого місцевого часу
від часу сервера (UTC - по Гринвічу).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Titlematches</title>
    <id>1180</id>
    <revision>
      <id>1190</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Збіг в назвах статей</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Toc</title>
    <id>1181</id>
    <revision>
      <id>1191</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зміст</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-autopatrol</title>
    <id>1182</id>
    <revision>
      <id>1192</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mark edits I make as patrolled</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-editondblclick</title>
    <id>1183</id>
    <revision>
      <id>1193</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати статті при подвійному натисканні кнопки миші (JavaScript)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-editsection</title>
    <id>1184</id>
    <revision>
      <id>1194</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати секції по зв'язку [прав.]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-editsectiononrightclick</title>
    <id>1185</id>
    <revision>
      <id>1195</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагувати секції по правій кнопці миші на назві секції (JavaScript)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-editwidth</title>
    <id>1186</id>
    <revision>
      <id>1710</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розширяти вікно для редагування до меж вікна браузера</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-enotifminoredits</title>
    <id>1187</id>
    <revision>
      <id>1197</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">E-mail me also for minor edits of pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-enotifrevealaddr</title>
    <id>1188</id>
    <revision>
      <id>1198</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reveal my e-mail address in notification mails</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-enotifusertalkpages</title>
    <id>1189</id>
    <revision>
      <id>1199</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">E-mail me when my user talk page is changed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-enotifwatchlistpages</title>
    <id>1190</id>
    <revision>
      <id>1200</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">E-mail me when a page I'm watching is changed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-extendwatchlist</title>
    <id>1191</id>
    <revision>
      <id>1201</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Expand watchlist to show all applicable changes</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-externaldiff</title>
    <id>1192</id>
    <revision>
      <id>1202</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Use external diff by default</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-externaleditor</title>
    <id>1193</id>
    <revision>
      <id>1203</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Use external editor by default</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-fancysig</title>
    <id>1194</id>
    <revision>
      <id>1204</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Raw signatures (without automatic link)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-forceeditsummary</title>
    <id>1195</id>
    <revision>
      <id>1205</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Prompt me when entering a blank edit summary</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-hideminor</title>
    <id>1196</id>
    <revision>
      <id>1206</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ховати незначні зміни в списку недавніх змін</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-highlightbroken</title>
    <id>1197</id>
    <revision>
      <id>1207</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Форматувати неіснуючі зв'язки &lt;a href=&quot;&quot; class=&quot;new&quot;&gt;ось так&lt;/a&gt; (Альтернатива: ось так&lt;a href=&quot;&quot; class=&quot;internal&quot;&gt;?&lt;/a&gt;).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-justify</title>
    <id>1198</id>
    <revision>
      <id>1208</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вирівнювати параграфи</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-minordefault</title>
    <id>1199</id>
    <revision>
      <id>1209</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спочатку вважати всі зміни незначними</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-nocache</title>
    <id>1200</id>
    <revision>
      <id>1210</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Заборонити кешування статей</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-numberheadings</title>
    <id>1201</id>
    <revision>
      <id>1211</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Автоматично нумерувати заголовки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-previewonfirst</title>
    <id>1202</id>
    <revision>
      <id>1212</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show preview on first edit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-previewontop</title>
    <id>1203</id>
    <revision>
      <id>1213</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показувати попередній текст до вікна редагування, а не післе</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-rememberpassword</title>
    <id>1204</id>
    <revision>
      <id>1214</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Запам'ятовувати пароль між сеансами</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-showjumplinks</title>
    <id>1205</id>
    <revision>
      <id>1215</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Enable &quot;jump to&quot; accessibility links</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-shownumberswatching</title>
    <id>1206</id>
    <revision>
      <id>1216</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show the number of watching users</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-showtoc</title>
    <id>1207</id>
    <revision>
      <id>1217</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Показувати зміст (для статей з більше ніж 3-ма заголовками)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-showtoolbar</title>
    <id>1208</id>
    <revision>
      <id>1218</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show edit toolbar (JavaScript)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-underline</title>
    <id>1209</id>
    <revision>
      <id>1219</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Підкреслювати зв'язки</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-uselivepreview</title>
    <id>1210</id>
    <revision>
      <id>1220</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Use live preview (JavaScript) (Experimental)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-usenewrc</title>
    <id>1211</id>
    <revision>
      <id>1221</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Покращений список недавніх змін (підтримується не всіма браузерами)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-watchcreations</title>
    <id>1212</id>
    <revision>
      <id>1222</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Add pages I create to my watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-watchdefault</title>
    <id>1213</id>
    <revision>
      <id>1223</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Слідкувати за новими та зміненими статтями</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-watchlisthidebots</title>
    <id>1214</id>
    <revision>
      <id>1224</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide bot edits from the watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-watchlisthideown</title>
    <id>1215</id>
    <revision>
      <id>1225</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Hide my edits from the watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Toolbox</title>
    <id>1216</id>
    <revision>
      <id>1226</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Toolbox</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-compareselectedversions</title>
    <id>1217</id>
    <revision>
      <id>1227</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">See the differences between the two selected versions of this page. [alt-v]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-diff</title>
    <id>1218</id>
    <revision>
      <id>1228</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show which changes you made to the text. [alt-v]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-minoredit</title>
    <id>1219</id>
    <revision>
      <id>1229</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mark this as a minor edit [alt-i]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-preview</title>
    <id>1220</id>
    <revision>
      <id>1230</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Preview your changes, please use this before saving! [alt-p]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-recreate</title>
    <id>1221</id>
    <revision>
      <id>1231</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Recreate the page despite it has been deleted</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-save</title>
    <id>1222</id>
    <revision>
      <id>1232</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Save your changes [alt-s]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-search</title>
    <id>1223</id>
    <revision>
      <id>1233</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Search {{SITENAME}} [alt-f]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tooltip-watch</title>
    <id>1224</id>
    <revision>
      <id>1234</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Add this page to your watchlist [alt-w]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackback</title>
    <id>1225</id>
    <revision>
      <id>1235</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">; $4$5 : [$2 $1]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackbackbox</title>
    <id>1226</id>
    <revision>
      <id>1236</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div id=&quot;mw_trackbacks&quot;&gt;
Trackbacks for this article:&lt;br /&gt;
$1
&lt;/div&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackbackdeleteok</title>
    <id>1227</id>
    <revision>
      <id>1237</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The trackback was successfully deleted.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackbackexcerpt</title>
    <id>1228</id>
    <revision>
      <id>1238</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">; $4$5 : [$2 $1]: &lt;nowiki&gt;$3&lt;/nowiki&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackbacklink</title>
    <id>1229</id>
    <revision>
      <id>1239</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Trackback</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Trackbackremove</title>
    <id>1230</id>
    <revision>
      <id>1240</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> ([$1 Delete])</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tryexact</title>
    <id>1231</id>
    <revision>
      <id>1241</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Try exact match</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tuesday</title>
    <id>1232</id>
    <revision>
      <id>1242</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вівторок</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uclinks</title>
    <id>1233</id>
    <revision>
      <id>1243</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути $1 останніх редагувань; за останні $2 дні.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ucnote</title>
    <id>1234</id>
    <revision>
      <id>1244</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче наводяться останні &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt; редагувань, зроблених цим користувачем за останні &lt;b&gt;$2&lt;/b&gt; дні.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uctop</title>
    <id>1235</id>
    <revision>
      <id>1245</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> (наверху)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uid</title>
    <id>1236</id>
    <revision>
      <id>1246</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User ID:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unblocked</title>
    <id>1237</id>
    <revision>
      <id>1247</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[User:$1|$1]] has been unblocked</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unblockip</title>
    <id>1238</id>
    <revision>
      <id>1248</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розблокувати IP-адресу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unblockiptext</title>
    <id>1239</id>
    <revision>
      <id>1249</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Використовуйте форму що нижче, щоб відновити можливість збереження раніше заблокованої
IP-адреси.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unblocklink</title>
    <id>1240</id>
    <revision>
      <id>1250</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">розблокувати</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unblocklogentry</title>
    <id>1241</id>
    <revision>
      <id>1251</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">unblocked $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedcategories</title>
    <id>1242</id>
    <revision>
      <id>1252</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Uncategorized categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedimages</title>
    <id>1243</id>
    <revision>
      <id>1253</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Uncategorized images</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedpages</title>
    <id>1244</id>
    <revision>
      <id>1254</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Uncategorized pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undelete</title>
    <id>1245</id>
    <revision>
      <id>1255</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відновити вилучену статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undelete short</title>
    <id>1246</id>
    <revision>
      <id>1256</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Undelete {{PLURAL:$1|one edit|$1 edits}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletearticle</title>
    <id>1247</id>
    <revision>
      <id>1257</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відновити вилучену статтю</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletebtn</title>
    <id>1248</id>
    <revision>
      <id>1258</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відновити!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletecomment</title>
    <id>1249</id>
    <revision>
      <id>1259</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Comment:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletedarticle</title>
    <id>1250</id>
    <revision>
      <id>1260</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&quot;$1&quot; відновлена</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletedfiles</title>
    <id>1251</id>
    <revision>
      <id>1261</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 file(s) restored</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletedpage</title>
    <id>1252</id>
    <revision>
      <id>1262</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;big&gt;'''$1 has been restored'''&lt;/big&gt;

Consult the [[Special:Log/delete|deletion log]] for a record of recent deletions and restorations.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletedrevisions</title>
    <id>1253</id>
    <revision>
      <id>1263</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 revisions restored</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletedrevisions-files</title>
    <id>1254</id>
    <revision>
      <id>1264</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 revisions and $2 file(s) restored</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeleteextrahelp</title>
    <id>1255</id>
    <revision>
      <id>1265</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">To restore the entire page, leave all checkboxes deselected and
click '''''Restore'''''. To perform a selective restoration, check the boxes corresponding to the
revisions to be restored, and click '''''Restore'''''. Clicking '''''Reset''''' will clear the
comment field and all checkboxes.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletehistory</title>
    <id>1256</id>
    <revision>
      <id>1266</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Якщо ви відновите статтю, всі версії будуть також відновлені, разом з журналом редагувань.
Якщо з моменту вилучення було створено статтю з такою ж назвою, відновлені версії будуть вказані в журналі редагувань перед новими записами, але поточна версія існуючої статті не буде замінена автоматично.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletehistorynoadmin</title>
    <id>1257</id>
    <revision>
      <id>1267</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This article has been deleted. The reason for deletion is
shown in the summary below, along with details of the users who had edited this page
before deletion. The actual text of these deleted revisions is only available to administrators.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletepage</title>
    <id>1258</id>
    <revision>
      <id>1268</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути й відновити вилучені статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletepagetext</title>
    <id>1259</id>
    <revision>
      <id>1269</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Наступні статті було вилучено, але вони ще в архіві і тому можуть бути відновлені. Архів періодично очищається.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeletereset</title>
    <id>1260</id>
    <revision>
      <id>1270</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reset</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeleterevision</title>
    <id>1261</id>
    <revision>
      <id>1271</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вилучена версія від $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Undeleterevisions</title>
    <id>1262</id>
    <revision>
      <id>1272</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">В архіві $1 версій</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Underline-always</title>
    <id>1263</id>
    <revision>
      <id>1273</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Always</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Underline-default</title>
    <id>1264</id>
    <revision>
      <id>1274</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Browser default</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Underline-never</title>
    <id>1265</id>
    <revision>
      <id>1275</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Never</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unexpected</title>
    <id>1266</id>
    <revision>
      <id>1276</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Неочікуване значення: &quot;$1&quot;=&quot;$2&quot;.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unit-pixel</title>
    <id>1267</id>
    <revision>
      <id>1277</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">px</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockbtn</title>
    <id>1268</id>
    <revision>
      <id>1278</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розблокувати базу даних</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockconfirm</title>
    <id>1269</id>
    <revision>
      <id>1279</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Так, я дійсно хочу розблокувати базу даних.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockdb</title>
    <id>1270</id>
    <revision>
      <id>1280</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Розблокувати базу даних</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockdbsuccesssub</title>
    <id>1271</id>
    <revision>
      <id>1281</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Базу даних розблоковано</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockdbsuccesstext</title>
    <id>1272</id>
    <revision>
      <id>1282</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Базу даних {{SITENAME}} розблоковано.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unlockdbtext</title>
    <id>1273</id>
    <revision>
      <id>1283</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Разблокування бази даних надасть можливість знову
редагувати статті, настройки, списки спостереження та виконувати інші дії, що вимагають доступу до бази даних.
Будь-ласка, підтвердіть, що це - саме те, що ви хочете зробити.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unprotect</title>
    <id>1274</id>
    <revision>
      <id>1284</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">unprotect</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unprotectcomment</title>
    <id>1275</id>
    <revision>
      <id>1285</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Reason for unprotecting</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unprotectedarticle</title>
    <id>1276</id>
    <revision>
      <id>1286</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">захист з [[$1]] знято</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unprotectsub</title>
    <id>1277</id>
    <revision>
      <id>1287</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Unprotecting &quot;$1&quot;)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unprotectthispage</title>
    <id>1278</id>
    <revision>
      <id>1288</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зняти захист</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedcategories</title>
    <id>1279</id>
    <revision>
      <id>1289</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unused categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedcategoriestext</title>
    <id>1280</id>
    <revision>
      <id>1290</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following category pages exist although no other article or category make use of them.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedimages</title>
    <id>1281</id>
    <revision>
      <id>1291</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зображення, що не використовуються</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedimagestext</title>
    <id>1282</id>
    <revision>
      <id>1292</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;p&gt;Будь-ласка, врахуйте, що інші веб-сайти (подібно інших мовних розділів {{SITENAME}}) можуть використовувати пряме посилання (URL) на це зображення, і тому зображення може активно використовуватися не дивлячись на його присутність в цьому списку.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedtemplates</title>
    <id>1283</id>
    <revision>
      <id>1293</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unused templates</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedtemplatestext</title>
    <id>1284</id>
    <revision>
      <id>1294</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This page lists all pages in the template namespace which are not included in another page. Remember to check for other links to the templates before deleting them.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedtemplateswlh</title>
    <id>1285</id>
    <revision>
      <id>1295</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">other links</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unwatch</title>
    <id>1286</id>
    <revision>
      <id>1296</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unwatch</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unwatchedpages</title>
    <id>1287</id>
    <revision>
      <id>1297</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Unwatched pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unwatchthispage</title>
    <id>1288</id>
    <revision>
      <id>1298</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відмінити спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Updated</title>
    <id>1289</id>
    <revision>
      <id>1299</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(Оновлена)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Updatedmarker</title>
    <id>1290</id>
    <revision>
      <id>1300</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">updated since my last visit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Upload</title>
    <id>1291</id>
    <revision>
      <id>1301</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантажити файл</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Upload directory read only</title>
    <id>1292</id>
    <revision>
      <id>1302</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The upload directory ($1) is not writable by the webserver.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadbtn</title>
    <id>1293</id>
    <revision>
      <id>1303</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантажити файл</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadcorrupt</title>
    <id>1294</id>
    <revision>
      <id>1304</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The file is corrupt or has an incorrect extension. Please check the file and upload again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploaddisabled</title>
    <id>1295</id>
    <revision>
      <id>1305</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вибачте, можливість завантаження на даний сервер відключена.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploaddisabledtext</title>
    <id>1296</id>
    <revision>
      <id>1306</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">File uploads are disabled on this wiki.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadedfiles</title>
    <id>1297</id>
    <revision>
      <id>1307</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Завантажені файли</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadedimage</title>
    <id>1298</id>
    <revision>
      <id>1308</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">завантажено &quot;[[$1]]&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploaderror</title>
    <id>1299</id>
    <revision>
      <id>1309</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Помилка завантаження файлу</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadlog</title>
    <id>1300</id>
    <revision>
      <id>1310</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">журнал завантажень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadlogpage</title>
    <id>1301</id>
    <revision>
      <id>1311</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Журнал_завантажень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadlogpagetext</title>
    <id>1302</id>
    <revision>
      <id>1312</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче представлено список найновіших завантажень файлів.
Скрізь використовується час сервера (по Гринвічу, UTC).
&lt;ul&gt;
&lt;/ul&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadnewversion-linktext</title>
    <id>1303</id>
    <revision>
      <id>1313</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Upload a new version of this file</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadnologin</title>
    <id>1304</id>
    <revision>
      <id>1314</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не ввійшли в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadnologintext</title>
    <id>1305</id>
    <revision>
      <id>1315</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви повинні [[Спеціальні:Вхід_в_систему|ввійти в систему,]]
щоб завантажувати файли.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadscripted</title>
    <id>1306</id>
    <revision>
      <id>1316</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This file contains HTML or script code that may be erroneously be interpreted by a web browser.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadtext</title>
    <id>1307</id>
    <revision>
      <id>1317</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''СТІЙ!''' До того як почати завантажувати файли, переконайтесь, що ви прочитали й дієте відповідно
[[Project:Правила_використання_зображеннь|правилам використання зображень {{SITENAME}}]].

Якщо файл з вказаним вами іменем вже існує
в {{SITENAME}}, то він буде замінений без попередження.
Тому, якщо ви не збираєтесь обновляти файл,
було б непогано перевірити, чи існує вже
такий файл.

Щоб переглянути раніше завантажені файли,
зайдіть на: [[Спеціальні:Список зображень|список завантажених зображень]].
Завантаження й вилучення відображаються в
[[Project:Журнал завантажень|журналі завантажень]].

Використовуйте відображену нижче форму завантаження нових файлів зображень, що ілюструють ваші статті.
В більшості браузерів появиться кнопка &quot;Переглянути...&quot;, натиснувши яку ви можете викликати стандартний діалог
відкриття файлів операційної системи.
Вибір фалу призводить до заповнення текстового поля після кнопки.
Ви також повинні встановити галочку, що підтверджеє, що ви не порушуєте авторських прав завантажуючи цей файл.
Нтисніть кнопку &quot;Завантажити&quot;, щоб провести завантаження.
Завагтаження може тривати деякий час, якщо у вас повільне інтернет-з'єднання.

Перевагу бажано надавати наступним форматам; JPEG - для фотографій, PNG -
для малюнків и невеликих зображень, OGG - для звуків та музики.
Будь-ласка, щоб попередити виникнення путанини, називайте ваші файли відповідно до їх змісту.
Для включення зображення в статтю, використовуйте ссилки такого вигляду:
'''&lt;nowiki&gt;[[зображення:file.jpg]]&lt;/nowiki&gt;''' або '''&lt;nowiki&gt;[[зображення:file.png|альтернативний текст]]&lt;/nowiki&gt;'''
або '''&lt;nowiki&gt;[[звук:file.ogg]]&lt;/nowiki&gt;''' для звуків.

Будь-ласка, зверніть увагу, що аналогічно текстам статей {{SITENAME}}, інші можуть редагувати чи вилучати завантажені вами файли, якщо вони вважають, що це покращить енциклопедію, а ви можете бути заблоковані, якщо ваші дії шкодять системі.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadvirus</title>
    <id>1308</id>
    <revision>
      <id>1318</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The file contains a virus! Details: $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uploadwarning</title>
    <id>1309</id>
    <revision>
      <id>1319</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Попередження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:User rights set</title>
    <id>1310</id>
    <revision>
      <id>1320</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;b&gt;User rights for &quot;$1&quot; updated&lt;/b&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Usercssjsyoucanpreview</title>
    <id>1311</id>
    <revision>
      <id>1321</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;strong&gt;Tip:&lt;/strong&gt; Use the 'Show preview' button to test your new CSS/JS before saving.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Usercsspreview</title>
    <id>1312</id>
    <revision>
      <id>1322</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Remember that you are only previewing your user CSS, it has not yet been saved!'''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userexists</title>
    <id>1313</id>
    <revision>
      <id>1323</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Введене вами ім'я користувача вже існує. Виберіть будь-ласка інше ім'я.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userinvalidcssjstitle</title>
    <id>1314</id>
    <revision>
      <id>1324</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Warning:''' There is no skin &quot;$1&quot;. Remember that custom .css and .js pages use a lowercase title, e.g. User:Foo/monobook.css as opposed to User:Foo/Monobook.css.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userjspreview</title>
    <id>1315</id>
    <revision>
      <id>1325</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Remember that you are only testing/previewing your user JavaScript, it has not yet been saved!'''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userlogin</title>
    <id>1316</id>
    <revision>
      <id>1326</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вхід в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userlogout</title>
    <id>1317</id>
    <revision>
      <id>1327</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вийти з системи</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Usermailererror</title>
    <id>1318</id>
    <revision>
      <id>1328</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mail object returned error:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Username</title>
    <id>1319</id>
    <revision>
      <id>1329</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Username:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userpage</title>
    <id>1320</id>
    <revision>
      <id>1330</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути сторінку користувача</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights</title>
    <id>1321</id>
    <revision>
      <id>1331</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User rights management</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-editusergroup</title>
    <id>1322</id>
    <revision>
      <id>1332</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Edit user groups</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-groupsavailable</title>
    <id>1323</id>
    <revision>
      <id>1333</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Available groups:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-groupshelp</title>
    <id>1324</id>
    <revision>
      <id>1334</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Select groups you want the user to be removed from or added to.
Unselected groups will not be changed. You can deselect a group with CTRL + Left Click</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-groupsmember</title>
    <id>1325</id>
    <revision>
      <id>1335</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Member of:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-logcomment</title>
    <id>1326</id>
    <revision>
      <id>1336</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Changed group membership from $1 to $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-lookup-user</title>
    <id>1327</id>
    <revision>
      <id>1337</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Manage user groups</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-user-editname</title>
    <id>1328</id>
    <revision>
      <id>1338</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Enter a username:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userstats</title>
    <id>1329</id>
    <revision>
      <id>1339</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Статистика користувачів</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userstatstext</title>
    <id>1330</id>
    <revision>
      <id>1340</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Зареєструвалося &lt;b&gt;$1&lt;/b&gt; користувачів, з яких
&lt;b&gt;$2&lt;/b&gt; - адміністратори (див. $3).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-sr</title>
    <id>1331</id>
    <revision>
      <id>1341</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sr</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-sr-ec</title>
    <id>1332</id>
    <revision>
      <id>1342</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sr-ec</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-sr-el</title>
    <id>1333</id>
    <revision>
      <id>1343</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sr-el</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-sr-jc</title>
    <id>1334</id>
    <revision>
      <id>1344</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sr-jc</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-sr-jl</title>
    <id>1335</id>
    <revision>
      <id>1345</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sr-jl</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-zh</title>
    <id>1336</id>
    <revision>
      <id>1346</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">zh</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-zh-cn</title>
    <id>1337</id>
    <revision>
      <id>1347</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">cn</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-zh-hk</title>
    <id>1338</id>
    <revision>
      <id>1348</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">hk</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-zh-sg</title>
    <id>1339</id>
    <revision>
      <id>1349</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">sg</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-zh-tw</title>
    <id>1340</id>
    <revision>
      <id>1350</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">tw</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Version</title>
    <id>1341</id>
    <revision>
      <id>1351</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Version</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Versionrequired</title>
    <id>1342</id>
    <revision>
      <id>1352</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Version $1 of MediaWiki required</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Versionrequiredtext</title>
    <id>1343</id>
    <revision>
      <id>1353</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Version $1 of MediaWiki is required to use this page. See [[Special:Version]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewcount</title>
    <id>1344</id>
    <revision>
      <id>1354</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Цю статтю переглядали $1 разів.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewdeleted</title>
    <id>1345</id>
    <revision>
      <id>1355</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View $1?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewdeletedpage</title>
    <id>1346</id>
    <revision>
      <id>1356</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View deleted pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewprevnext</title>
    <id>1347</id>
    <revision>
      <id>1357</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути ($1) ($2) ($3).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Views</title>
    <id>1348</id>
    <revision>
      <id>1358</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Views</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewsource</title>
    <id>1349</id>
    <revision>
      <id>1359</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути початковий текст</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewsourcefor</title>
    <id>1350</id>
    <revision>
      <id>1360</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">for $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewtalkpage</title>
    <id>1351</id>
    <revision>
      <id>1361</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Переглянути обговорення</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wantedcategories</title>
    <id>1352</id>
    <revision>
      <id>1362</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Wanted categories</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wantedpages</title>
    <id>1353</id>
    <revision>
      <id>1363</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Необхідні статті</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watch</title>
    <id>1354</id>
    <revision>
      <id>1364</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Watch</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchdetails</title>
    <id>1355</id>
    <revision>
      <id>1365</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">($1 статей, за якими ведеться спостереження, не враховуючи сторінок обговорення;
$2 всього змінено статей після відсічки;
$3...
[$4 показати й відредагувати повний список].)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watcheditlist</title>
    <id>1356</id>
    <revision>
      <id>1366</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нижче відображено алфавітний список статей за якими ви спостерігаєте.
Відмітьте статті, які ви хочете вилучити з вашого
списку спостереження й натисніть кнопку 'вилучити вибрані'
внизу екрану.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlist</title>
    <id>1357</id>
    <revision>
      <id>1367</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш список спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistall1</title>
    <id>1358</id>
    <revision>
      <id>1368</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">all</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistall2</title>
    <id>1359</id>
    <revision>
      <id>1369</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">all</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistanontext</title>
    <id>1360</id>
    <revision>
      <id>1370</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Please $1 to view or edit items on your watchlist.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistclearbutton</title>
    <id>1361</id>
    <revision>
      <id>1371</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Clear watchlist</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistcleardone</title>
    <id>1362</id>
    <revision>
      <id>1800</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your watchlist has been cleared. {{PLURAL:$1|$1 item was|$1 items were}} removed.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistcleartext</title>
    <id>1363</id>
    <revision>
      <id>1373</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Are you sure you wish to remove them?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistcontains</title>
    <id>1364</id>
    <revision>
      <id>1374</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш список спостереження містить $1 статей.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistcount</title>
    <id>1365</id>
    <revision>
      <id>1801</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''You have {{PLURAL:$1|$1 item|$1 items}} on your watchlist, including talk pages.'''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchlistfor</title>
    <id>1366</id>
    <revision>
      <id>1376</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">(for '''$1''')</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchmethod-list</title>
    <id>1367</id>
    <revision>
      <id>1377</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">перегляд статей за якими ведеться спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchmethod-recent</title>
    <id>1368</id>
    <revision>
      <id>1378</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">перегляд останніх редагувань статей за якими ведеться спостереження</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchnochange</title>
    <id>1369</id>
    <revision>
      <id>1379</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">За вказаний період в статтях з списку спостереження нічого не змінено.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchnologin</title>
    <id>1370</id>
    <revision>
      <id>1380</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви не ввійшли в систему</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchnologintext</title>
    <id>1371</id>
    <revision>
      <id>1381</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ви повинні [[Спеціальні:Реєстрація|ввійти в систему]],
щоб змінювати список спостереження.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchthis</title>
    <id>1372</id>
    <revision>
      <id>1382</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спостерігати за цією статтею</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchthispage</title>
    <id>1373</id>
    <revision>
      <id>1383</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Спостерігати за нею</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wednesday</title>
    <id>1374</id>
    <revision>
      <id>1384</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">середа</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Welcomecreation</title>
    <id>1375</id>
    <revision>
      <id>1385</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;h2&gt;Вітаємо Вас, $1!&lt;/h2&gt;&lt;p&gt;Ви зареєстровані.
Не забудьте налаштувати {{SITENAME}} так, як Вам зручно.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whatlinkshere</title>
    <id>1376</id>
    <revision>
      <id>1386</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Посилання на неї</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistacctext</title>
    <id>1377</id>
    <revision>
      <id>1387</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">To be allowed to create accounts in this Wiki you have to [[Special:Userlogin|log]] in and have the appropriate permissions.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistacctitle</title>
    <id>1378</id>
    <revision>
      <id>1388</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You are not allowed to create an account</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistedittext</title>
    <id>1379</id>
    <revision>
      <id>1389</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have to $1 to edit pages.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistedittitle</title>
    <id>1380</id>
    <revision>
      <id>1390</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Login required to edit</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistreadtext</title>
    <id>1381</id>
    <revision>
      <id>1391</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have to [[Special:Userlogin|login]] to read pages.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whitelistreadtitle</title>
    <id>1382</id>
    <revision>
      <id>1392</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Login required to read</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Widthheight</title>
    <id>1383</id>
    <revision>
      <id>1393</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1×$2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wldone</title>
    <id>1384</id>
    <revision>
      <id>1394</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Done.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlheader-enotif</title>
    <id>1385</id>
    <revision>
      <id>1395</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* E-mail notification is enabled.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlheader-showupdated</title>
    <id>1386</id>
    <revision>
      <id>1396</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* Pages which have been changed since you last visited them are shown in '''bold'''</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlhideshowbots</title>
    <id>1387</id>
    <revision>
      <id>1397</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 bot edits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlhideshowown</title>
    <id>1388</id>
    <revision>
      <id>1398</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">$1 my edits</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlnote</title>
    <id>1389</id>
    <revision>
      <id>1399</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нище наведено останні $1 редагувань за останні &lt;b&gt;$2&lt;/b&gt; годин.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlsaved</title>
    <id>1390</id>
    <revision>
      <id>1400</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This is a saved version of your watchlist.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wlshowlast</title>
    <id>1391</id>
    <revision>
      <id>1401</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show last $1 hours $2 days $3</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wrong wfQuery params</title>
    <id>1392</id>
    <revision>
      <id>1402</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Incorrect parameters to wfQuery()&lt;br /&gt;
Function: $1&lt;br /&gt;
Query: $2</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wrongpassword</title>
    <id>1393</id>
    <revision>
      <id>1403</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Введений вами пароль невірний. Попробуйте ще раз.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wrongpasswordempty</title>
    <id>1394</id>
    <revision>
      <id>1404</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Password entered was blank. Please try again.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Youhavenewmessages</title>
    <id>1395</id>
    <revision>
      <id>1405</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have $1 ($2).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Youhavenewmessagesmulti</title>
    <id>1396</id>
    <revision>
      <id>1406</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have new messages on $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourdiff</title>
    <id>1397</id>
    <revision>
      <id>1407</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Відмінності</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourdomainname</title>
    <id>1398</id>
    <revision>
      <id>1408</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your domain</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Youremail</title>
    <id>1399</id>
    <revision>
      <id>1409</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Адреса вашої електронної пошти*</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourlanguage</title>
    <id>1400</id>
    <revision>
      <id>1410</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Language:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourname</title>
    <id>1401</id>
    <revision>
      <id>1411</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваше ім'я</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yournick</title>
    <id>1402</id>
    <revision>
      <id>1412</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш псевдонім (для підписів)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourpassword</title>
    <id>1403</id>
    <revision>
      <id>1413</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш пароль</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourpasswordagain</title>
    <id>1404</id>
    <revision>
      <id>1414</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Повторний набір пароля</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourrealname</title>
    <id>1405</id>
    <revision>
      <id>1805</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Real name *:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourtext</title>
    <id>1406</id>
    <revision>
      <id>1416</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Ваш текст</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Yourvariant</title>
    <id>1407</id>
    <revision>
      <id>1417</id>
      <timestamp>2006-07-01T19:15:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Variant</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Jon Harald Søby</title>
    <id>1408</id>
    <revision>
      <id>1418</id>
      <timestamp>2006-07-02T15:09:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Jon Harald Søby</username>
        <id>9</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">I am '''[[m:User:Jon Harald Søby|Jon Harald Søby]]'''. You can contact me [[m:User talk:Jon Harald Søby|on Meta]].&amp;nbsp;&amp;nbsp;

[[ang:User:Jon Harald Søby]]
[[ar:User:Jon Harald Søby]]
[[az:User:Jon Harald Søby]]
[[bg:User:Jon Harald Søby]]
[[bs:User:Jon Harald Søby]]
[[ca:User:Jon Harald Søby]]
[[cs:User:Jon Harald Søby]]
[[cy:User:Jon Harald Søby]]
[[da:User:Jon Harald Søby]]
[[de:User:Jon Harald Søby]]
[[el:User:Jon Harald Søby]]
[[en:User:Jon Harald Søby]]
[[es:User:Jon Harald Søby]]
[[et:User:Jon Harald Søby]]
[[fa:User:Jon Harald Søby]]
[[fi:User:Jon Harald Søby]]
[[fo:User:Jon Harald Søby]]
[[fr:User:Jon Harald Søby]]
[[gl:User:Jon Harald Søby]]
[[he:User:Jon Harald Søby]]
[[hr:User:Jon Harald Søby]]
[[ht:User:Jon Harald Søby]]
[[hu:User:Jon Harald Søby]]
[[id:User:Jon Harald Søby]]
[[is:User:Jon Harald Søby]]
[[it:User:Jon Harald Søby]]
[[ja:User:Jon Harald Søby]]
[[kn:User:Jon Harald Søby]]
[[ko:User:Jon Harald Søby]]
[[la:User:Jon Harald Søby]]
[[lt:User:Jon Harald Søby]]
[[ml:User:Jon Harald Søby]]
[[nl:User:Jon Harald Søby]]
[[no:User:Jon Harald Søby]]
[[pl:User:Jon Harald Søby]]
[[pt:User:Jon Harald Søby]]
[[ro:User:Jon Harald Søby]]
[[ru:User:Jon Harald Søby]]
[[sk:User:Jon Harald Søby]]
[[sl:User:Jon Harald Søby]]
[[sr:User:Jon Harald Søby]]
[[sv:User:Jon Harald Søby]]
[[te:User:Jon Harald Søby]]
[[th:User:Jon Harald Søby]]
[[tr:User:Jon Harald Søby]]
[[uk:User:Jon Harald Søby]]
[[vi:User:Jon Harald Søby]]
[[yi:User:Jon Harald Søby]]
[[zh:User:Jon Harald Søby]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Temarez</title>
    <id>1409</id>
    <revision>
      <id>1520</id>
      <timestamp>2006-07-08T07:09:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Мене можна знайти у [[w:Користувач:Temarez | Вікіпедії]]

'''Що зробити'''

Переробити [[Головна стаття | Головну статтю]], зробивши розділи на кшталт [http://ru.wikisource.org/ Російської вікітеки]. Викласти [[Конституція України | Конституцію України]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Заголовок</title>
    <id>1410</id>
    <revision>
      <id>1421</id>
      <timestamp>2006-07-07T18:26:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">{| style=&quot;width:100%; margin-bottom:5px; border: 1px solid #ADA; background-color: #E4F2E4; text-align:center; font-size:0.9em;&quot;
|-
| style=&quot;width:20%; text-align:left; font-size:0.9em;&quot; | {{{попередня|}}}
| style=&quot;width:60%;&quot; | '''{{{назва|Без назви}}}''' {{{секція|}}}{{{noauthor|&lt;br /&gt;'' {{{override_author|[[Автор:{{{автор|}}}|{{{автор|невідомий автор}}}]]}}}''}}}
| style=&quot;width:20%; text-align:right;font-size:0.9em;&quot; | {{{наступна|}}}
|}
{| style=&quot;width:100%; border-bottom:1px solid #A88; background:#fAfAff; font-size:0.9em;&quot;
|- 
| {{{примітки|}}}
|} &lt;noinclude&gt;[[Категорія:Шаблони статей|{{PAGENAME}}]]
[[en:Template:Header]]
[[da:Skabelon:Header]]
[[fr:Modèle:Titre]]
[[zh:Template:Header]]&lt;/noinclude&gt;
&lt;br clear=all /&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Глава</title>
    <id>1411</id>
    <revision>
      <id>1423</id>
      <timestamp>2006-07-07T18:37:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">&lt;span id=&quot;{{{глава|{{{1|}}}}}}&quot;&gt;{{{назва|{{{2|}}}}}}&lt;/span&gt;&lt;noinclude&gt;

Шаблон для створення вказівника глави

*'''глава''' (або параметр один) — глава, з якою зв'язати
*'''назва''' (або параметр два) — текст, що буде виведений (необов’язковий)

[[Категорія:Шаблони внутрішнього зв'язку]]

[[en:Template:Chapter]]&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Вірш</title>
    <id>1412</id>
    <revision>
      <id>1425</id>
      <timestamp>2006-07-07T18:57:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">&lt;span style=&quot;color:{{{колір|{{{колір|{{{3|#00F}}}}}}}}};&quot; id=&quot;{{#if: {{{глава|}}}|{{{глава|{{{1}}}}}}:|}}{{{вірш|{{{2}}}}}}&quot;&gt;&lt;sup&gt;{{{без_тексту|{{{вірш|{{{2}}}}}}}}}&lt;/sup&gt;&lt;/span&gt;&lt;noinclude&gt;

Шаблон для створення вказівника віршів:

*'''глава''' (або параметр 1) — глава, до якої належить вірш
*'''вірш''' (або параметр 2) — вірш, з яким зв'язати
*'''колір''' (або параметр 3) — підмінити  &lt;span style=&quot;color:#00F&quot;&gt;синій&lt;/span&gt; колір віршів
*'''без_тексту''' — визначите порожнім, щоб відкинути відображення номера вірша

[[Категорія:Шаблони внутрішнього зв'язку]]

[[en:Template:Verse]]&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Шаблони внутрішнього зв'язку</title>
    <id>1413</id>
    <revision>
      <id>1426</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:00:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;[[Категорія:Шаблони зв'язку]]

[[en:Category:Internal link templates]]&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Доробити</title>
    <id>1414</id>
    <revision>
      <id>1428</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:36:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>[[Шаблон:Stub]] moved to [[Шаблон:Доробити]]</comment>
      <text xml:space="preserve">&lt;div align=&quot;center&quot; name=&quot;Expand&quot; class=&quot;boilerplate&quot; id=&quot;attention&quot; style=&quot;background-color: #EEFFEE; margin: 1em; padding: 0 8px; text-align: center; border: 1px solid green; width: 80%; margin-left: auto; margin-right: auto&quot;&gt;
''' Ця робота неповна і має бути розширена'''&lt;/br&gt;

&lt;small&gt;Див. [[w:Довідка:Редагування|Як редагувати]] і відвідайте відповідну [[{{TALKPAGENAME}}|сторінку обговорення]] для додаткової інформації.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Stub</title>
    <id>1415</id>
    <revision>
      <id>1429</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:36:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <comment>[[Шаблон:Stub]] moved to [[Шаблон:Доробити]]</comment>
      <text xml:space="preserve">#REDIRECT [[Шаблон:Доробити]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)</title>
    <id>1416</id>
    <revision>
      <id>1857</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:23:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Новий заповіт */</comment>
      <text xml:space="preserve">==Старий заповіт==
{{wikipedia|Огієнко Іван Іванович}}
* [[Біблія (Огієнко)/Буття|Буття]]
* [[Біблія (Огієнко)/Вихід|Вихід]]
* [[Біблія (Огієнко)/Левит|Левит]]
* [[Біблія (Огієнко)/Числа|Числа]]
* [[Біблія (Огієнко)/Повторення Закону|Повторення Закону]]
* [[Біблія (Огієнко)/Iсус Навин|Iсус Навин]]
* [[Біблія (Огієнко)/Книга Суддiв|Книга Суддiв]]
* [[Біблія (Огієнко)/Рут|Рут]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-а Самуїлова|1-а Самуїлова]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-а Самуїлова|2-а Самуїлова]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-а царiв|1-а царiв]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-а царiв|2-а царiв]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-а хронiки|1-а хронiки]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-а хронiки|2-а хронiки]]
* [[Біблія (Огієнко)/Ездра|Ездра]]
* [[Біблія (Огієнко)/Неемія|Неемія]]
* [[Біблія (Огієнко)/Естер|Естер]]
* [[Біблія (Огієнко)/Йов|Йов]]
* [[Біблія (Огієнко)/Псалми|Псалми]]
* [[Біблія (Огієнко)/Приповiстi|Приповiстi]]
* [[Біблія (Огієнко)/Екклезiяст |Екклезiяст ]]
* [[Біблія (Огієнко)/Пiсня над пiснями|Пiсня над пiснями]]
* [[Біблія (Огієнко)/Iсая|Iсая]]
* [[Біблія (Огієнко)/Єремiя|Єремiя]]
* [[Біблія (Огієнко)/Плач Єремiї|Плач Єремiї]]
* [[Біблія (Огієнко)/Єзекiїль|Єзекiїль]]
* [[Біблія (Огієнко)/Даниїл|Даниїл]]
* [[Біблія (Огієнко)/Осiя|Осiя]]
* [[Біблія (Огієнко)/Йоїл|Йоїл]]
* [[Біблія (Огієнко)/Амос|Амос]]
* [[Біблія (Огієнко)/Овдiй|Овдiй]]
* [[Біблія (Огієнко)/Йона|Йона]]
* [[Біблія (Огієнко)/Михей|Михей]]
* [[Біблія (Огієнко)/Наум|Наум]]
* [[Біблія (Огієнко)/Авакум|Авакум]]
* [[Біблія (Огієнко)/Софонiя|Софонiя]]
* [[Біблія (Огієнко)/Огiй|Огiй]]
* [[Біблія (Огієнко)/Захарiя|Захарiя]]
* [[Біблія (Огієнко)/Малахiї|Малахiї]]
	
==Новий заповіт==
* [[Біблія (Огієнко)/Вiд Матвiя|Вiд Матвiя]]
* [[Біблія (Огієнко)/Вiд Марка|Вiд Марка]]
* [[Біблія (Огієнко)/Вiд Луки|Вiд Луки]]
* [[Біблія (Огієнко)/Вiд Iвана|Вiд Iвана]]
* [[Біблія (Огієнко)/Дiї|Дiї]]
* [[Біблія (Огієнко)/До римлян|До римлян]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-е до коринтян|1-е до коринтян]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-е до коринтян |2-е до коринтян ]]
* [[Біблія (Огієнко)/До галатiв|До галатiв]]
* [[Біблія (Огієнко)/До ефесян|До ефесян]]
* [[Біблія (Огієнко)/До филип'ян|До филип'ян]]
* [[Біблія (Огієнко)/До колоссян|До колоссян]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-е до солунян|1-е до солунян]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-е до солунян|2-е до солунян]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-е Тимофiю|1-е Тимофiю]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-е Тимофiю|2-е Тимофiю]]
* [[Біблія (Огієнко)/До Тита|До Тита]]
* [[Біблія (Огієнко)/До Филимона|До Филимона]]
* [[Біблія (Огієнко)/До євреїв|До євреїв]]
* [[Біблія (Огієнко)/Якова|Якова]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-е Петра|1-е Петра]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-е Петра|2-е Петра]]
* [[Біблія (Огієнко)/1-е Iвана|1-е Iвана]]
* [[Біблія (Огієнко)/2-е Iвана|2-е Iвана]]
* [[Біблія (Огієнко)/3-е Iвана|3-е Iвана]]
* [[Біблія (Огієнко)/Юда|Юда]]
* [[Біблія (Огієнко)/Об'явлення|Об'явлення]]

{{Доробити}}

[[Категорія:Християнство]]
[[Категорія:Тексти Біблії]]

[[ar:الكتاب المقدس]]
[[bs:Biblija]]
[[de:Lutherbibel]]
[[en:Bible]]
[[es:Biblia Reina-Valera 1602]]
[[fr:La Bible]]
[[he:מקרא]]
[[hr:Biblija]]
[[it:Sacra Bibbia]]
[[ja:我主イイススハリストスの新約]]
[[la:Vulgata]]
[[ml:ബൈബിള്‍]]
[[pl:Biblia Gdańska]]
[[pt:Bíblia]]
[[ru:Библия]]
[[sv:Bibeln]]
[[zh:聖經]]
[[zh-min-nan:Sèng-keng (Kong-hōe)]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Буття</title>
    <id>1417</id>
    <revision>
      <id>1431</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:40:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Буття
 | попередня = &lt;[[../Передмова|Передмова]]&gt;
 | наступна  = [[../Вихід|Вихід]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} На початку Бог створив Небо та землю.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І був вечір, і був ранок, день третій.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І був вечір, і був ранок, день четвертий.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І був вечір, і був ранок, день п'ятий.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

{{вірш|глава=1|вірш=30}} І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталоск.

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Ім'я ж другої річки ?іхон, вона оточує ввесь край Етіопії.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фі?ові листя, і зробили опаски собі.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жівід Господа Бога серед дерев раю.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого?

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. містив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою,

{{вірш|глава=4|вірш=24}} і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

{{вірш|глава=4|вірш=25}} І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} А всіх Метушалаходнів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив,

{{вірш|глава=5|вірш=29}} ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викккляв.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Зроби собі ковчега з дерева ?офер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І зробив Ной усе, як звелів був Господь.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,

{{вірш|глава=7|вірш=9}} по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І промовив Ноєві Господь, кажучи:

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

{{вірш|глава=9|вірш=28}} А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Сини Яфетові: ?омер, і Ма?о?, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А сини ?омерові: Ашкеназ, і Рифат, і То?арма.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,

{{вірш|глава=10|вірш=12}} і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,

{{вірш|глава=10|вірш=14}} і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,

{{вірш|глава=10|вірш=16}} і Евусеянина, і Амореянина, і ?ір?ашеянина,

{{вірш|глава=10|вірш=17}} і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,

{{вірш|глава=10|вірш=18}} і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до ?ерару, аж до ?ази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} А Арамові сини: Уц, і Хул, і ?етер, і Маш.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пеле?, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,

{{вірш|глава=10|вірш=27}} і Гадорама, і Узала, і Диклу,

{{вірш|глава=10|вірш=28}} і Увала, і Авімаїла, і Шеву,

{{вірш|глава=10|вірш=29}} і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І була вся земля одна мова та слова одні.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пеле?а.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І жив Евер по тому, як породив він Пеле?а, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Пеле? же жив тридцять літ, та й породив Реу.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І жив Пеле? по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серу?а.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І жив Реу по тому, як породив Серу?а, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А Серу? жив тридцять літ, та й породив Нахора.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І жив Серу? по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька °ски.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І подавався Аврам усе далі на південь.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!

{{вірш|глава=12|вірш=20}} І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Не?еву.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І пішов він в мандрівки свої від Не?еву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм,

{{вірш|глава=13|вірш=4}} до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край!

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід,

{{вірш|глава=13|вірш=15}} бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя ?оїму,

{{вірш|глава=14|вірш=2}} вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі,

{{вірш|глава=14|вірш=6}} і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім,

{{вірш|глава=14|вірш=9}} із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем ?оїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,

{{вірш|глава=14|вірш=23}} що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє!

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:

{{вірш|глава=15|вірш=19}} хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,

{{вірш|глава=15|вірш=20}} і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,

{{вірш|глава=15|вірш=21}} і амореянина, і ханаанеянина, і ?ір?ашеянина, і евусеянина.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй А?ар.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку А?ар, свою невільницю, по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І він увійшов до А?ари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І промовив Аврам до Сари: Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара гнобила її. І втекла А?ар від обличчя її.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур,

{{вірш|глава=16|вірш=8}} і сказав: А?аро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї, і терпи під руками її!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І Ангол Господній промовив до неї: Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно незліченне.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж Баредом.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І вродила А?ар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила А?ар: Ізмаїл.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли А?ар вродила була Аврамові Ізмаїла.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч °м, і вклонився до землі,

{{вірш|глава=18|вірш=3}} та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

{{вірш|глава=18|вірш=16}} І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб °х відпровадити.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

{{вірш|глава=18|вірш=21}} зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

{{вірш|глава=18|вірш=25}} Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!

{{вірш|глава=18|вірш=29}} І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

{{вірш|глава=18|вірш=32}} І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

{{вірш|глава=18|вірш=33}} І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

{{вірш|глава=19|вірш=2}} та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

{{вірш|глава=19|вірш=7}} і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,

{{вірш|глава=19|вірш=13}} бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...

{{вірш|глава=19|вірш=27}} І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

{{вірш|глава=19|вірш=34}} І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.

{{вірш|глава=19|вірш=35}} І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

{{вірш|глава=19|вірш=36}} І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

{{вірш|глава=19|вірш=37}} І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

{{вірш|глава=19|вірш=38}} А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І вирушив звідти Авраам до краю Не?ев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в ?ерарі.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар ?ерару, і взяв Сарру.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ?

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І обрізав Авраам Ісака, сина свого,коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І побачила Сарра сина А?ари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до А?ари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до А?ари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, А?аро? Не бійся,бо почув Бог голос хлопця, де він там.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!

{{вірш|глава=21|вірш=23}} А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І сказав Авраам: Я присягаю!

{{вірш|глава=21|вірш=25}} І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?

{{вірш|глава=21|вірш=30}} А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.

{{вірш|глава=21|вірш=34}} І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,

{{вірш|глава=22|вірш=16}} і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,

{{вірш|глава=22|вірш=17}} то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} І вернувсь Авраам до слуг своїх. І встали вони, та й пішли разом до Беер-Шеви. І осів Авраам у Беер-Шеві.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму:

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового,

{{вірш|глава=22|вірш=22}} І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і °длафа, і Бетуїла.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й ?ахама, і Тахаша й Мааху.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

{{вірш|глава=23|вірш=8}} та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

{{вірш|глава=23|вірш=9}} і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

{{вірш|глава=23|вірш=13}} та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

{{вірш|глава=23|вірш=18}} купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє,

{{вірш|глава=24|вірш=3}} і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди!

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!

{{вірш|глава=24|вірш=8}} А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,

{{вірш|глава=24|вірш=12}} та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом!

{{вірш|глава=24|вірш=13}} Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека!

{{вірш|глава=24|вірш=18}} А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм,

{{вірш|глава=24|вірш=23}} та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати?

{{вірш|глава=24|вірш=24}} Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати.

{{вірш|глава=24|вірш=26}} І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,

{{вірш|глава=24|вірш=27}} та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.

{{вірш|глава=24|вірш=30}} І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела,

{{вірш|глава=24|вірш=31}} і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів.

{{вірш|глава=24|вірш=32}} І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.

{{вірш|глава=24|вірш=33}} І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори!

{{вірш|глава=24|вірш=34}} І той став говорити: Я раб Авраамів.

{{вірш|глава=24|вірш=35}} А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.

{{вірш|глава=24|вірш=36}} А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.

{{вірш|глава=24|вірш=37}} І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю.

{{вірш|глава=24|вірш=38}} Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого.

{{вірш|глава=24|вірш=39}} І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною?

{{вірш|глава=24|вірш=40}} І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого.

{{вірш|глава=24|вірш=41}} Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого.

{{вірш|глава=24|вірш=42}} І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я!

{{вірш|глава=24|вірш=43}} Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека,

{{вірш|глава=24|вірш=44}} вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого.

{{вірш|глава=24|вірш=45}} І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!

{{вірш|глава=24|вірш=46}} І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.

{{вірш|глава=24|вірш=47}} А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.

{{вірш|глава=24|вірш=48}} І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.

{{вірш|глава=24|вірш=49}} А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч.

{{вірш|глава=24|вірш=50}} І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго.

{{вірш|глава=24|вірш=51}} Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був.

{{вірш|глава=24|вірш=52}} І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві.

{{вірш|глава=24|вірш=53}} І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

{{вірш|глава=24|вірш=54}} І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого.

{{вірш|глава=24|вірш=55}} І сказав її брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш.

{{вірш|глава=24|вірш=56}} І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого.

{{вірш|глава=24|вірш=57}} А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її саму.

{{вірш|глава=24|вірш=58}} І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду.

{{вірш|глава=24|вірш=59}} І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.

{{вірш|глава=24|вірш=60}} І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів.

{{вірш|глава=24|вірш=61}} І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.

{{вірш|глава=24|вірш=62}} А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному.

{{вірш|глава=24|вірш=63}} І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть.

{{вірш|глава=24|вірш=64}} І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда.

{{вірш|глава=24|вірш=65}} І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась.

{{вірш|глава=24|вірш=66}} І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив.

{{вірш|глава=24|вірш=67}} І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і °шбака, і Шуаха.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре,

{{вірш|глава=25|вірш=10}} поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} І сталося по Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка А?ар, невільниця Саррина.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,

{{вірш|глава=25|вірш=14}} І Мішма, і Дума, і Масса,

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, дванадцять начальників для їхніх племен.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом.

{{вірш|глава=25|вірш=31}} А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство.

{{вірш|глава=25|вірш=32}} І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство?

{{вірш|глава=25|вірш=33}} А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.

{{вірш|глава=25|вірш=34}} І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до ?ерару.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу тобі.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі,

{{вірш|глава=26|вірш=5}} через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І осів Ісак у ?ерарі.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї!

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І сказав Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас!

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!

{{вірш|глава=26|вірш=17}} І пішов Ісак звідти, і в долині ?ерару розтаборився, та й осів там.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.

{{вірш|глава=26|вірш=20}} І сварилися пастухи ?ерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} А звідти піднявся він до Беер-Шеви.

{{вірш|глава=26|вірш=24}} І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба.

{{вірш|глава=26|вірш=25}} І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} І прийшов до нього з ?ерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе.

{{вірш|глава=26|вірш=28}} А ті відказали: Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою,

{{вірш|глава=26|вірш=29}} що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!

{{вірш|глава=26|вірш=30}} І він учинив для них гостину, і вони їли й пили.

{{вірш|глава=26|вірш=31}} А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.

{{вірш|глава=26|вірш=32}} І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли!

{{вірш|глава=26|вірш=33}} І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.

{{вірш|глава=26|вірш=34}} І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона.

{{вірш|глава=26|вірш=35}} І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я!

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

{{вірш|глава=27|вірш=3}} А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький!

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення...

{{вірш|глава=27|вірш=13}} І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину?

{{вірш|глава=27|вірш=19}} А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові.

{{вірш|глава=27|вірш=23}} І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

{{вірш|глава=27|вірш=24}} І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я.

{{вірш|глава=27|вірш=25}} І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

{{вірш|глава=27|вірш=26}} І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!

{{вірш|глава=27|вірш=27}} І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив!

{{вірш|глава=27|вірш=28}} І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

{{вірш|глава=27|вірш=29}} Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.

{{вірш|глава=27|вірш=30}} І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого...

{{вірш|глава=27|вірш=31}} І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!

{{вірш|глава=27|вірш=32}} І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав.

{{вірш|глава=27|вірш=33}} І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний!

{{вірш|глава=27|вірш=34}} Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій!

{{вірш|глава=27|вірш=35}} А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє!

{{вірш|глава=27|вірш=36}} І промовив Ісав: Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення?

{{вірш|глава=27|вірш=37}} А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?

{{вірш|глава=27|вірш=38}} І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...

{{вірш|глава=27|вірш=39}} І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

{{вірш|глава=27|вірш=40}} І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...

{{вірш|глава=27|вірш=41}} І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб'ю Якова, брата свого.

{{вірш|глава=27|вірш=42}} І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.

{{вірш|глава=27|вірш=43}} А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

{{вірш|глава=27|вірш=44}} І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата,

{{вірш|глава=27|вірш=45}} аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?

{{вірш|глава=27|вірш=46}} І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських,

{{вірш|глава=28|вірш=7}} і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,

{{вірш|глава=28|вірш=9}} і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,

{{вірш|глава=28|вірш=21}} і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,

{{вірш|глава=28|вірш=22}} і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.

{{вірш|глава=29|вірш=5}} І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.

{{вірш|глава=29|вірш=6}} І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

{{вірш|глава=29|вірш=10}} І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?

{{вірш|глава=29|вірш=16}} А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!

{{вірш|глава=29|вірш=20}} І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?

{{вірш|глава=29|вірш=26}} А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

{{вірш|глава=29|вірш=29}} І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

{{вірш|глава=29|вірш=30}} І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

{{вірш|глава=29|вірш=31}} І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

{{вірш|глава=29|вірш=32}} І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!

{{вірш|глава=29|вірш=33}} І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

{{вірш|глава=29|вірш=34}} І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.

{{вірш|глава=29|вірш=35}} І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!

{{вірш|глава=30|вірш=2}} І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?

{{вірш|глава=30|вірш=3}} І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому ?ад.

{{вірш|глава=30|вірш=12}} І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

{{вірш|глава=30|вірш=13}} І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!

{{вірш|глава=30|вірш=15}} А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!

{{вірш|глава=30|вірш=16}} І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

{{вірш|глава=30|вірш=18}} І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.

{{вірш|глава=30|вірш=21}} А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

{{вірш|глава=30|вірш=23}} І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!

{{вірш|глава=30|вірш=24}} І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.

{{вірш|глава=30|вірш=27}} І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.

{{вірш|глава=30|вірш=28}} І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.

{{вірш|глава=30|вірш=29}} А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

{{вірш|глава=30|вірш=30}} Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?

{{вірш|глава=30|вірш=31}} І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

{{вірш|глава=30|вірш=32}} Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.

{{вірш|глава=30|вірш=33}} І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.

{{вірш|глава=30|вірш=34}} А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!

{{вірш|глава=30|вірш=35}} І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

{{вірш|глава=30|вірш=36}} І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

{{вірш|глава=30|вірш=37}} І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

{{вірш|глава=30|вірш=38}} І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.

{{вірш|глава=30|вірш=39}} І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

{{вірш|глава=30|вірш=40}} І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

{{вірш|глава=30|вірш=41}} І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

{{вірш|глава=30|вірш=42}} А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.

{{вірш|глава=30|вірш=43}} І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь...

{{вірш|глава=31|вірш=2}} І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

{{вірш|глава=31|вірш=5}} та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

{{вірш|глава=31|вірш=11}} І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я!

{{вірш|глава=31|вірш=12}} Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження.

{{вірш|глава=31|вірш=14}} І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

{{вірш|глава=31|вірш=15}} Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

{{вірш|глава=31|вірш=18}} І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

{{вірш|глава=31|вірш=19}} А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

{{вірш|глава=31|вірш=21}} І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до ?ілеядської гори.

{{вірш|глава=31|вірш=22}} А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

{{вірш|глава=31|вірш=23}} І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі ?ілеядській.

{{вірш|глава=31|вірш=24}} І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

{{вірш|глава=31|вірш=25}} І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі ?ілеядській.

{{вірш|глава=31|вірш=26}} І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

{{вірш|глава=31|вірш=27}} Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

{{вірш|глава=31|вірш=28}} І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

{{вірш|глава=31|вірш=29}} Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

{{вірш|глава=31|вірш=30}} А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?

{{вірш|глава=31|вірш=31}} А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

{{вірш|глава=31|вірш=32}} При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

{{вірш|глава=31|вірш=33}} І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

{{вірш|глава=31|вірш=34}} А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.

{{вірш|глава=31|вірш=35}} А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.

{{вірш|глава=31|вірш=36}} І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

{{вірш|глава=31|вірш=37}} що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.

{{вірш|глава=31|вірш=38}} Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

{{вірш|глава=31|вірш=39}} Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.

{{вірш|глава=31|вірш=40}} Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

{{вірш|глава=31|вірш=41}} Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

{{вірш|глава=31|вірш=42}} Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.

{{вірш|глава=31|вірш=43}} І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

{{вірш|глава=31|вірш=44}} А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою.

{{вірш|глава=31|вірш=45}} І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

{{вірш|глава=31|вірш=46}} І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

{{вірш|глава=31|вірш=47}} І назвав її Лаван: Е?ар-Сагадута, а Яків її назвав: ?ал-Ед.

{{вірш|глава=31|вірш=48}} І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: ?ал-Ед

{{вірш|глава=31|вірш=49}} і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.

{{вірш|глава=31|вірш=50}} Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!

{{вірш|глава=31|вірш=51}} А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

{{вірш|глава=31|вірш=52}} Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

{{вірш|глава=31|вірш=53}} Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

{{вірш|глава=31|вірш=54}} І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.

{{вірш|глава=32|вірш=3}} І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

{{вірш|глава=32|вірш=4}} І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

{{вірш|глава=32|вірш=7}} І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.

{{вірш|глава=32|вірш=12}} Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

{{вірш|глава=32|вірш=13}} А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

{{вірш|глава=32|вірш=14}} І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

{{вірш|глава=32|вірш=15}} кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

{{вірш|глава=32|вірш=16}} верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.

{{вірш|глава=32|вірш=18}} І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

{{вірш|глава=32|вірш=19}} то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.

{{вірш|глава=32|вірш=20}} І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,

{{вірш|глава=32|вірш=21}} і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

{{вірш|глава=32|вірш=22}} І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

{{вірш|глава=32|вірш=24}} І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

{{вірш|глава=32|вірш=26}} І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

{{вірш|глава=32|вірш=27}} І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

{{вірш|глава=32|вірш=28}} І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

{{вірш|глава=32|вірш=29}} І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

{{вірш|глава=32|вірш=30}} І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.

{{вірш|глава=32|вірш=31}} І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.

{{вірш|глава=32|вірш=32}} І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

{{вірш|глава=32|вірш=33}} Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.

{{вірш|глава=33|вірш=2}} І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.

{{вірш|глава=33|вірш=3}} А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв.

{{вірш|глава=33|вірш=12}} І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.

{{вірш|глава=33|вірш=14}} Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру.

{{вірш|глава=33|вірш=15}} І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

{{вірш|глава=33|вірш=16}} І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.

{{вірш|глава=33|вірш=17}} А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом.

{{вірш|глава=33|вірш=19}} І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю.

{{вірш|глава=34|вірш=2}} І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її.

{{вірш|глава=34|вірш=3}} І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене!

{{вірш|глава=34|вірш=5}} А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним.

{{вірш|глава=34|вірш=7}} І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку!

{{вірш|глава=34|вірш=9}} І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку!

{{вірш|глава=34|вірш=13}} І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх.

{{вірш|глава=34|вірш=14}} І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас.

{{вірш|глава=34|вірш=15}} Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом.

{{вірш|глава=34|вірш=17}} А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

{{вірш|глава=34|вірш=18}} І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового.

{{вірш|глава=34|вірш=19}} І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого.

{{вірш|глава=34|вірш=20}} І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи:

{{вірш|глава=34|вірш=21}} Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм.

{{вірш|глава=34|вірш=22}} Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані.

{{вірш|глава=34|вірш=23}} Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами.

{{вірш|глава=34|вірш=24}} І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

{{вірш|глава=34|вірш=25}} І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків.

{{вірш|глава=34|вірш=26}} Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли.

{{вірш|глава=34|вірш=27}} Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру.

{{вірш|глава=34|вірш=28}} Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі,

{{вірш|глава=34|вірш=29}} і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було.

{{вірш|глава=34|вірш=30}} І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім.

{{вірш|глава=34|вірш=31}} А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.

{{вірш|глава=35|вірш=2}} І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.

{{вірш|глава=35|вірш=3}} І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

{{вірш|глава=35|вірш=6}} І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.

{{вірш|глава=35|вірш=7}} І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.

{{вірш|глава=35|вірш=8}} І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.

{{вірш|глава=35|вірш=9}} І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.

{{вірш|глава=35|вірш=10}} І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль.

{{вірш|глава=35|вірш=11}} І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.

{{вірш|глава=35|вірш=12}} А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.

{{вірш|глава=35|вірш=13}} І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.

{{вірш|глава=35|вірш=14}} І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.

{{вірш|глава=35|вірш=15}} І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

{{вірш|глава=35|вірш=16}} І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.

{{вірш|глава=35|вірш=17}} І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.

{{вірш|глава=35|вірш=18}} І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.

{{вірш|глава=35|вірш=19}} І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.

{{вірш|глава=35|вірш=20}} І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

{{вірш|глава=35|вірш=21}} І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Мі?дал-Едеру.

{{вірш|глава=35|вірш=22}} І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.

{{вірш|глава=35|вірш=23}} Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.

{{вірш|глава=35|вірш=24}} Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.

{{вірш|глава=35|вірш=25}} А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.

{{вірш|глава=35|вірш=26}} А сини Зілпи, невільниці Ліїної: ?ад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.

{{вірш|глава=35|вірш=27}} І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.

{{вірш|глава=35|вірш=28}} І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.

{{вірш|глава=35|вірш=29}} І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} А оце нащадки Ісава, цебто Едома.

{{вірш|глава=36|вірш=2}} Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина,

{{вірш|глава=36|вірш=3}} та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла,

{{вірш|глава=36|вірш=5}} а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого,

{{вірш|глава=36|вірш=7}} бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і ?атам, і Кеназ.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.

{{вірш|глава=36|вірш=14}} А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея.

{{вірш|глава=36|вірш=15}} А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,

{{вірш|глава=36|вірш=16}} провідник Корей, провідник ?атам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади.

{{вірш|глава=36|вірш=17}} А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки.

{{вірш|глава=36|вірш=18}} А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

{{вірш|глава=36|вірш=20}} Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана,

{{вірш|глава=36|вірш=21}} і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна.

{{вірш|глава=36|вірш=23}} А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам.

{{вірш|глава=36|вірш=24}} А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька.

{{вірш|глава=36|вірш=25}} А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан.

{{вірш|глава=36|вірш=27}} Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан.

{{вірш|глава=36|вірш=28}} Оце сини Дішана: Уц і Аран.

{{вірш|глава=36|вірш=29}} Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана,

{{вірш|глава=36|вірш=30}} провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

{{вірш|глава=36|вірш=31}} А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих.

{{вірш|глава=36|вірш=32}} І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава.

{{вірш|глава=36|вірш=33}} І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри.

{{вірш|глава=36|вірш=34}} І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина.

{{вірш|глава=36|вірш=35}} І вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт.

{{вірш|глава=36|вірш=36}} І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку.

{{вірш|глава=36|вірш=37}} І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного.

{{вірш|глава=36|вірш=38}} І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів.

{{вірш|глава=36|вірш=39}} І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

{{вірш|глава=36|вірш=40}} А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет,

{{вірш|глава=36|вірш=41}} провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон,

{{вірш|глава=36|вірш=42}} провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

{{вірш|глава=36|вірш=43}} провідник Ма?діїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння.

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

{{вірш|глава=37|вірш=2}} Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

{{вірш|глава=37|вірш=3}} А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

{{вірш|глава=37|вірш=4}} І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

{{вірш|глава=37|вірш=5}} І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.

{{вірш|глава=37|вірш=6}} І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.

{{вірш|глава=37|вірш=7}} А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

{{вірш|глава=37|вірш=8}} І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

{{вірш|глава=37|вірш=10}} І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

{{вірш|глава=37|вірш=11}} І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

{{вірш|глава=37|вірш=12}} І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

{{вірш|глава=37|вірш=13}} І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!

{{вірш|глава=37|вірш=14}} І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

{{вірш|глава=37|вірш=16}} А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

{{вірш|глава=37|вірш=17}} І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

{{вірш|глава=37|вірш=18}} А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

{{вірш|глава=37|вірш=19}} І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

{{вірш|глава=37|вірш=20}} А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

{{вірш|глава=37|вірш=22}} І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

{{вірш|глава=37|вірш=23}} І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

{{вірш|глава=37|вірш=24}} І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

{{вірш|глава=37|вірш=25}} І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з ?ілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

{{вірш|глава=37|вірш=26}} І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?

{{вірш|глава=37|вірш=27}} Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.

{{вірш|глава=37|вірш=28}} І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

{{вірш|глава=37|вірш=29}} А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

{{вірш|глава=37|вірш=30}} І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

{{вірш|глава=37|вірш=31}} А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

{{вірш|глава=37|вірш=32}} І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

{{вірш|глава=37|вірш=33}} А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!

{{вірш|глава=37|вірш=34}} І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

{{вірш|глава=37|вірш=35}} І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

{{вірш|глава=37|вірш=36}} І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра.

{{вірш|глава=38|вірш=2}} І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.

{{вірш|глава=38|вірш=3}} І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер.

{{вірш|глава=38|вірш=4}} І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан.

{{вірш|глава=38|вірш=5}} І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.

{{вірш|глава=38|вірш=6}} І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара.

{{вірш|глава=38|вірш=7}} І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив.

{{вірш|глава=38|вірш=8}} І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.

{{вірш|глава=38|вірш=9}} А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.

{{вірш|глава=38|вірш=10}} І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.

{{вірш|глава=38|вірш=11}} І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

{{вірш|глава=38|вірш=12}} І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.

{{вірш|глава=38|вірш=13}} А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.

{{вірш|глава=38|вірш=14}} І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.

{{вірш|глава=38|вірш=15}} І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.

{{вірш|глава=38|вірш=16}} І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?

{{вірш|глава=38|вірш=17}} А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш.

{{вірш|глава=38|вірш=18}} А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.

{{вірш|глава=38|вірш=19}} І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.

{{вірш|глава=38|вірш=20}} А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.

{{вірш|глава=38|вірш=21}} І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця.

{{вірш|глава=38|вірш=22}} І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця.

{{вірш|глава=38|вірш=23}} І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.

{{вірш|глава=38|вірш=24}} І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.

{{вірш|глава=38|вірш=25}} Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?

{{вірш|глава=38|вірш=26}} І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її.

{{вірш|глава=38|вірш=27}} І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її.

{{вірш|глава=38|вірш=28}} І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше.

{{вірш|глава=38|вірш=29}} І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец.

{{вірш|глава=38|вірш=30}} А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.

{{вірш|глава=39|вірш=2}} І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.

{{вірш|глава=39|вірш=3}} І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.

{{вірш|глава=39|вірш=4}} І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі.

{{вірш|глава=39|вірш=6}} І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

{{вірш|глава=39|вірш=7}} І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!

{{вірш|глава=39|вірш=8}} А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?

{{вірш|глава=39|вірш=10}} І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

{{вірш|глава=39|вірш=11}} І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.

{{вірш|глава=39|вірш=12}} І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

{{вірш|глава=39|вірш=13}} І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

{{вірш|глава=39|вірш=14}} то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

{{вірш|глава=39|вірш=15}} І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір...

{{вірш|глава=39|вірш=16}} І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.

{{вірш|глава=39|вірш=17}} І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

{{вірш|глава=39|вірш=18}} І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

{{вірш|глава=39|вірш=19}} І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його.

{{вірш|глава=39|вірш=20}} І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім.

{{вірш|глава=39|вірш=21}} А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.

{{вірш|глава=39|вірш=22}} І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він.

{{вірш|глава=39|вірш=23}} Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському.

{{вірш|глава=40|вірш=2}} І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів.

{{вірш|глава=40|вірш=3}} І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений.

{{вірш|глава=40|вірш=4}} А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.

{{вірш|глава=40|вірш=5}} І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі.

{{вірш|глава=40|вірш=6}} І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні.

{{вірш|глава=40|вірш=7}} І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні?

{{вірш|глава=40|вірш=8}} А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені.

{{вірш|глава=40|вірш=9}} І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною.

{{вірш|глава=40|вірш=10}} А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід.

{{вірш|глава=40|вірш=11}} А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона.

{{вірш|глава=40|вірш=12}} І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні.

{{вірш|глава=40|вірш=13}} Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його.

{{вірш|глава=40|вірш=14}} Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому.

{{вірш|глава=40|вірш=15}} Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями.

{{вірш|глава=40|вірш=16}} І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй.

{{вірш|глава=40|вірш=17}} А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови.

{{вірш|глава=40|вірш=18}} І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні.

{{вірш|глава=40|вірш=19}} Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

{{вірш|глава=40|вірш=20}} І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів.

{{вірш|глава=40|вірш=21}} І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову.

{{вірш|глава=40|вірш=22}} А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип.

{{вірш|глава=40|вірш=23}} Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою.

{{вірш|глава=41|вірш=2}} І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі.

{{вірш|глава=41|вірш=3}} А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.

{{вірш|глава=41|вірш=4}} І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.

{{вірш|глава=41|вірш=5}} І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.

{{вірш|глава=41|вірш=6}} А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.

{{вірш|глава=41|вірш=7}} І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон.

{{вірш|глава=41|вірш=8}} І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

{{вірш|глава=41|вірш=9}} І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої.

{{вірш|глава=41|вірш=10}} Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів.

{{вірш|глава=41|вірш=11}} І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням.

{{вірш|глава=41|вірш=12}} А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.

{{вірш|глава=41|вірш=13}} І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив.

{{вірш|глава=41|вірш=14}} І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона.

{{вірш|глава=41|вірш=15}} І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його.

{{вірш|глава=41|вірш=16}} А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.

{{вірш|глава=41|вірш=17}} І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки.

{{вірш|глава=41|вірш=18}} І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі.

{{вірш|глава=41|вірш=19}} А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.

{{вірш|глава=41|вірш=20}} І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих.

{{вірш|глава=41|вірш=21}} І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.

{{вірш|глава=41|вірш=22}} І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.

{{вірш|глава=41|вірш=23}} А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.

{{вірш|глава=41|вірш=24}} І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив.

{{вірш|глава=41|вірш=25}} І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові.

{{вірш|глава=41|вірш=26}} Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він.

{{вірш|глава=41|вірш=27}} А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних.

{{вірш|глава=41|вірш=28}} Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові.

{{вірш|глава=41|вірш=29}} Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім.

{{вірш|глава=41|вірш=30}} А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.

{{вірш|глава=41|вірш=31}} І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий.

{{вірш|глава=41|вірш=32}} А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

{{вірш|глава=41|вірш=33}} А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.

{{вірш|глава=41|вірш=34}} Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.

{{вірш|глава=41|вірш=35}} І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.

{{вірш|глава=41|вірш=36}} І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом.

{{вірш|глава=41|вірш=37}} І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів.

{{вірш|глава=41|вірш=38}} І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?

{{вірш|глава=41|вірш=39}} І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.

{{вірш|глава=41|вірш=40}} Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе.

{{вірш|глава=41|вірш=41}} І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським.

{{вірш|глава=41|вірш=42}} І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.

{{вірш|глава=41|вірш=43}} І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм.

{{вірш|глава=41|вірш=44}} І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім.

{{вірш|глава=41|вірш=45}} І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

{{вірш|глава=41|вірш=46}} А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.

{{вірш|глава=41|вірш=47}} А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.

{{вірш|глава=41|вірш=48}} І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому.

{{вірш|глава=41|вірш=49}} І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.

{{вірш|глава=41|вірш=50}} А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

{{вірш|глава=41|вірш=51}} І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька.

{{вірш|глава=41|вірш=52}} А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.

{{вірш|глава=41|вірш=53}} І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=41|вірш=54}} І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.

{{вірш|глава=41|вірш=55}} Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть.

{{вірш|глава=41|вірш=56}} І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=41|вірш=57}} І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

{{вірш|глава=42|вірш=2}} І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.

{{вірш|глава=42|вірш=3}} І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

{{вірш|глава=42|вірш=4}} А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!

{{вірш|глава=42|вірш=5}} І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

{{вірш|глава=42|вірш=6}} А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

{{вірш|глава=42|вірш=7}} І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

{{вірш|глава=42|вірш=8}} І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

{{вірш|глава=42|вірш=9}} І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

{{вірш|глава=42|вірш=10}} А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

{{вірш|глава=42|вірш=11}} Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!

{{вірш|глава=42|вірш=12}} Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

{{вірш|глава=42|вірш=13}} А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

{{вірш|глава=42|вірш=14}} І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

{{вірш|глава=42|вірш=15}} Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

{{вірш|глава=42|вірш=16}} Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

{{вірш|глава=42|вірш=17}} І він забрав їх під варту на три дні.

{{вірш|глава=42|вірш=18}} А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,

{{вірш|глава=42|вірш=19}} якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

{{вірш|глава=42|вірш=20}} А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

{{вірш|глава=42|вірш=21}} І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!

{{вірш|глава=42|вірш=22}} І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...

{{вірш|глава=42|вірш=23}} А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

{{вірш|глава=42|вірш=24}} А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.

{{вірш|глава=42|вірш=25}} А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

{{вірш|глава=42|вірш=26}} І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

{{вірш|глава=42|вірш=27}} І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

{{вірш|глава=42|вірш=28}} І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

{{вірш|глава=42|вірш=29}} І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

{{вірш|глава=42|вірш=30}} Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

{{вірш|глава=42|вірш=31}} А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

{{вірш|глава=42|вірш=32}} Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

{{вірш|глава=42|вірш=33}} І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

{{вірш|глава=42|вірш=34}} І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

{{вірш|глава=42|вірш=35}} І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...

{{вірш|глава=42|вірш=36}} І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!

{{вірш|глава=42|вірш=37}} І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

{{вірш|глава=42|вірш=38}} А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

==Глава 43==
{{глава|43}}

{{вірш|глава=43|вірш=1}} А голод став тяжкий у тім Краї.

{{вірш|глава=43|вірш=2}} І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!

{{вірш|глава=43|вірш=3}} І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!

{{вірш|глава=43|вірш=4}} Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.

{{вірш|глава=43|вірш=5}} А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.

{{вірш|глава=43|вірш=6}} І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?

{{вірш|глава=43|вірш=7}} А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?

{{вірш|глава=43|вірш=8}} І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

{{вірш|глава=43|вірш=9}} Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

{{вірш|глава=43|вірш=10}} А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

{{вірш|глава=43|вірш=11}} І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

{{вірш|глава=43|вірш=12}} А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.

{{вірш|глава=43|вірш=13}} А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.

{{вірш|глава=43|вірш=14}} А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

{{вірш|глава=43|вірш=15}} І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

{{вірш|глава=43|вірш=16}} І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.

{{вірш|глава=43|вірш=17}} І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.

{{вірш|глава=43|вірш=18}} І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...

{{вірш|глава=43|вірш=19}} І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

{{вірш|глава=43|вірш=20}} І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

{{вірш|глава=43|вірш=21}} І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

{{вірш|глава=43|вірш=22}} А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...

{{вірш|глава=43|вірш=23}} А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.

{{вірш|глава=43|вірш=24}} І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

{{вірш|глава=43|вірш=25}} І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

{{вірш|глава=43|вірш=26}} І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

{{вірш|глава=43|вірш=27}} А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?

{{вірш|глава=43|вірш=28}} А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

{{вірш|глава=43|вірш=29}} І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!

{{вірш|глава=43|вірш=30}} І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

{{вірш|глава=43|вірш=31}} І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!

{{вірш|глава=43|вірш=32}} І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

{{вірш|глава=43|вірш=33}} І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.

{{вірш|глава=43|вірш=34}} І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

==Глава 44==
{{глава|44}}

{{вірш|глава=44|вірш=1}} І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

{{вірш|глава=44|вірш=2}} А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.

{{вірш|глава=44|вірш=3}} Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.

{{вірш|глава=44|вірш=4}} Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

{{вірш|глава=44|вірш=5}} Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

{{вірш|глава=44|вірш=6}} І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

{{вірш|глава=44|вірш=7}} А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

{{вірш|глава=44|вірш=8}} Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

{{вірш|глава=44|вірш=9}} У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

{{вірш|глава=44|вірш=10}} А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

{{вірш|глава=44|вірш=11}} І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

{{вірш|глава=44|вірш=12}} І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

{{вірш|глава=44|вірш=13}} І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

{{вірш|глава=44|вірш=14}} І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.

{{вірш|глава=44|вірш=15}} І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?

{{вірш|глава=44|вірш=16}} А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

{{вірш|глава=44|вірш=17}} А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

{{вірш|глава=44|вірш=18}} І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

{{вірш|глава=44|вірш=19}} Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

{{вірш|глава=44|вірш=20}} І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

{{вірш|глава=44|вірш=21}} А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.

{{вірш|глава=44|вірш=22}} І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

{{вірш|глава=44|вірш=23}} А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.

{{вірш|глава=44|вірш=24}} І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

{{вірш|глава=44|вірш=25}} А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

{{вірш|глава=44|вірш=26}} А ми відказали: Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами.

{{вірш|глава=44|вірш=27}} І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.

{{вірш|глава=44|вірш=28}} Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.

{{вірш|глава=44|вірш=29}} А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

{{вірш|глава=44|вірш=30}} А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

{{вірш|глава=44|вірш=31}} То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

{{вірш|глава=44|вірш=32}} Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

{{вірш|глава=44|вірш=33}} А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...

{{вірш|глава=44|вірш=34}} Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

==Глава 45==
{{глава|45}}

{{вірш|глава=45|вірш=1}} І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.

{{вірш|глава=45|вірш=2}} І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

{{вірш|глава=45|вірш=3}} І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його...

{{вірш|глава=45|вірш=4}} А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...

{{вірш|глава=45|вірш=5}} А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.

{{вірш|глава=45|вірш=6}} Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

{{вірш|глава=45|вірш=7}} І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

{{вірш|глава=45|вірш=8}} І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

{{вірш|глава=45|вірш=9}} Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

{{вірш|глава=45|вірш=10}} І осядь у землі ?ошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

{{вірш|глава=45|вірш=11}} І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

{{вірш|глава=45|вірш=12}} І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

{{вірш|глава=45|вірш=13}} І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди.

{{вірш|глава=45|вірш=14}} І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його...

{{вірш|глава=45|вірш=15}} І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

{{вірш|глава=45|вірш=16}} І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

{{вірш|глава=45|вірш=17}} І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

{{вірш|глава=45|вірш=18}} І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

{{вірш|глава=45|вірш=19}} А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

{{вірш|глава=45|вірш=20}} А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно.

{{вірш|глава=45|вірш=21}} І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

{{вірш|глава=45|вірш=22}} І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

{{вірш|глава=45|вірш=23}} А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

{{вірш|глава=45|вірш=24}} І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

{{вірш|глава=45|вірш=25}} І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

{{вірш|глава=45|вірш=26}} І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

{{вірш|глава=45|вірш=27}} І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

{{вірш|глава=45|вірш=28}} І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

==Глава 46==
{{глава|46}}

{{вірш|глава=46|вірш=1}} І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака.

{{вірш|глава=46|вірш=2}} І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я!

{{вірш|глава=46|вірш=3}} І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом.

{{вірш|глава=46|вірш=4}} Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

{{вірш|глава=46|вірш=5}} І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його.

{{вірш|глава=46|вірш=6}} І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним.

{{вірш|глава=46|вірш=7}} Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій.

{{вірш|глава=46|вірш=8}} А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Рувим.

{{вірш|глава=46|вірш=9}} І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі.

{{вірш|глава=46|вірш=10}} І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки.

{{вірш|глава=46|вірш=11}} І сини Левієві: ?ершон, Кегат і Мерарі.

{{вірш|глава=46|вірш=12}} І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул.

{{вірш|глава=46|вірш=13}} І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон.

{{вірш|глава=46|вірш=14}} І сини Завулонові: Серед, і Елон, і Яхлеїл.

{{вірш|глава=46|вірш=15}} Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три.

{{вірш|глава=46|вірш=16}} І сини ?адові: Ціфйон, і Ха??і, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі.

{{вірш|глава=46|вірш=17}} І сини Асирові: °мна, і °шва, і °шві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл.

{{вірш|глава=46|вірш=18}} Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ.

{{вірш|глава=46|вірш=19}} Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин.

{{вірш|глава=46|вірш=20}} І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

{{вірш|глава=46|вірш=21}} І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, ?ера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард.

{{вірш|глава=46|вірш=22}} Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять.

{{вірш|глава=46|вірш=23}} І сини Данові: Хушім.

{{вірш|глава=46|вірш=24}} І сини Нефталимові: Яхсеїл, і ?уні, і Єцер, і Шіллем.

{{вірш|глава=46|вірш=25}} Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім.

{{вірш|глава=46|вірш=26}} Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість.

{{вірш|глава=46|вірш=27}} А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

{{вірш|глава=46|вірш=28}} І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до ?ошену. І прибули вони до краю ?ошен.

{{вірш|глава=46|вірш=29}} І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до ?ошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його...

{{вірш|глава=46|вірш=30}} І промовив Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий!

{{вірш|глава=46|вірш=31}} А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене.

{{вірш|глава=46|вірш=32}} А люди ці пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було.

{{вірш|глава=46|вірш=33}} І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття?

{{вірш|глава=46|вірш=34}} то ви відкажете: Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні ?ошен, бо для Єгипту кожен пастух отари огида.

==Глава 47==
{{глава|47}}

{{вірш|глава=47|вірш=1}} І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні ?ошен.

{{вірш|глава=47|вірш=2}} І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

{{вірш|глава=47|вірш=3}} І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.

{{вірш|глава=47|вірш=4}} І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні ?ошен.

{{вірш|глава=47|вірш=5}} І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

{{вірш|глава=47|вірш=6}} Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні ?ошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.

{{вірш|глава=47|вірш=7}} І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

{{вірш|глава=47|вірш=8}} І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

{{вірш|глава=47|вірш=9}} А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

{{вірш|глава=47|вірш=10}} І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

{{вірш|глава=47|вірш=11}} І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

{{вірш|глава=47|вірш=12}} І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

{{вірш|глава=47|вірш=13}} А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

{{вірш|глава=47|вірш=14}} І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

{{вірш|глава=47|вірш=15}} І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

{{вірш|глава=47|вірш=16}} А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

{{вірш|глава=47|вірш=17}} І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

{{вірш|глава=47|вірш=18}} І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

{{вірш|глава=47|вірш=19}} Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

{{вірш|глава=47|вірш=20}} І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

{{вірш|глава=47|вірш=21}} А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

{{вірш|глава=47|вірш=22}} Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

{{вірш|глава=47|вірш=23}} І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.

{{вірш|глава=47|вірш=24}} А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.

{{вірш|глава=47|вірш=25}} А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.

{{вірш|глава=47|вірш=26}} А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

{{вірш|глава=47|вірш=27}} І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні ?ошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.

{{вірш|глава=47|вірш=28}} І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

{{вірш|глава=47|вірш=29}} І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

{{вірш|глава=47|вірш=30}} І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.

{{вірш|глава=47|вірш=31}} А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

==Глава 48==
{{глава|48}}

{{вірш|глава=48|вірш=1}} І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема.

{{вірш|глава=48|вірш=2}} І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

{{вірш|глава=48|вірш=3}} І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.

{{вірш|глава=48|вірш=4}} І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки.

{{вірш|глава=48|вірш=5}} А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

{{вірш|глава=48|вірш=6}} А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.

{{вірш|глава=48|вірш=7}} А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

{{вірш|глава=48|вірш=8}} А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони?

{{вірш|глава=48|вірш=9}} І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю.

{{вірш|глава=48|вірш=10}} А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

{{вірш|глава=48|вірш=11}} І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє.

{{вірш|глава=48|вірш=12}} І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

{{вірш|глава=48|вірш=13}} І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

{{вірш|глава=48|вірш=14}} І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний.

{{вірш|глава=48|вірш=15}} І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

{{вірш|глава=48|вірш=16}} Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі.

{{вірш|глава=48|вірш=17}} А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.

{{вірш|глава=48|вірш=18}} І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову!

{{вірш|глава=48|вірш=19}} А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів.

{{вірш|глава=48|вірш=20}} І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією.

{{вірш|глава=48|вірш=21}} І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!

{{вірш|глава=48|вірш=22}} А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

==Глава 49==
{{глава|49}}

{{вірш|глава=49|вірш=1}} І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.

{{вірш|глава=49|вірш=2}} Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!

{{вірш|глава=49|вірш=3}} Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!

{{вірш|глава=49|вірш=4}} Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

{{вірш|глава=49|вірш=5}} Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.

{{вірш|глава=49|вірш=6}} Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...

{{вірш|глава=49|вірш=7}} Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

{{вірш|глава=49|вірш=8}} О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

{{вірш|глава=49|вірш=9}} Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?

{{вірш|глава=49|вірш=10}} Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.

{{вірш|глава=49|вірш=11}} Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!

{{вірш|глава=49|вірш=12}} Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.

{{вірш|глава=49|вірш=13}} Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.

{{вірш|глава=49|вірш=14}} Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.

{{вірш|глава=49|вірш=15}} І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.

{{вірш|глава=49|вірш=16}} Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.

{{вірш|глава=49|вірш=17}} Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.

{{вірш|глава=49|вірш=18}} Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!

{{вірш|глава=49|вірш=19}} ?ад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.

{{вірш|глава=49|вірш=20}} Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.

{{вірш|глава=49|вірш=21}} Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.

{{вірш|глава=49|вірш=22}} Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.

{{вірш|глава=49|вірш=23}} І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.

{{вірш|глава=49|вірш=24}} Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.

{{вірш|глава=49|вірш=25}} Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.

{{вірш|глава=49|вірш=26}} Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!

{{вірш|глава=49|вірш=27}} Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.

{{вірш|глава=49|вірш=28}} Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.

{{вірш|глава=49|вірш=29}} І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

{{вірш|глава=49|вірш=30}} у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.

{{вірш|глава=49|вірш=31}} Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.

{{вірш|глава=49|вірш=32}} Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.

{{вірш|глава=49|вірш=33}} І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

==Глава 50==
{{глава|50}}

{{вірш|глава=50|вірш=1}} І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.

{{вірш|глава=50|вірш=2}} І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.

{{вірш|глава=50|вірш=3}} І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.

{{вірш|глава=50|вірш=4}} А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:

{{вірш|глава=50|вірш=5}} Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся.

{{вірш|глава=50|вірш=6}} І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

{{вірш|глава=50|вірш=7}} І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,

{{вірш|глава=50|вірш=8}} і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні ?ошен.

{{вірш|глава=50|вірш=9}} І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.

{{вірш|глава=50|вірш=10}} І прийшли вони до ?орен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.

{{вірш|глава=50|вірш=11}} І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в ?орен-Атаді, та й сказали: То сильна жалоба для Єгипту! Тому то кликнули ім'я його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.

{{вірш|глава=50|вірш=12}} І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.

{{вірш|глава=50|вірш=13}} І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.

{{вірш|глава=50|вірш=14}} А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

{{вірш|глава=50|вірш=15}} І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?

{{вірш|глава=50|вірш=16}} І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

{{вірш|глава=50|вірш=17}} Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...

{{вірш|глава=50|вірш=18}} І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!

{{вірш|глава=50|вірш=19}} А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

{{вірш|глава=50|вірш=20}} Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!

{{вірш|глава=50|вірш=21}} А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

{{вірш|глава=50|вірш=22}} І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.

{{вірш|глава=50|вірш=23}} І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

{{вірш|глава=50|вірш=24}} І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.

{{вірш|глава=50|вірш=25}} І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!

{{вірш|глава=50|вірш=26}} І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Вихід</title>
    <id>1418</id>
    <revision>
      <id>1432</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:42:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Вихід
 | попередня = &lt;[[../Буття|Буття]]&gt;
 | наступна  = [[../Левит|Левит]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Рувим, Симеон, Левій і Юда,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Іссахар, Завулон і Веніямин,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього?

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А Мойсей пас отару тестя свого °тра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм?

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні!

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого °тра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А °тро сказав до Мойсея: Іди в мирі!

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!

{{вірш|глава=4|вірш=26}} І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

{{вірш|глава=5|вірш=21}} та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я Господь!

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І казав Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Оце голови батьківських домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А сини Кегатові: Амрам, і °цгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} А сини °цгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї,

{{вірш|глава=6|вірш=29}} то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю тобі.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І вчинив Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, нехай станеться вужем!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони, чарівники єгипетські, своїми чарами.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І кинули кожен палицю свою, і вони поставали вужами. Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І сказав Господь до Мойсея: Запекле фараонове серце, він відмовив відпустити народ!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І скажеш йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепер.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на кров!

{{вірш|глава=7|вірш=18}} А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки!

{{вірш|глава=7|вірш=19}} І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев'янім, і в каміннім.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив воду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім краї.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами. І стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не приклав він свого серця також до цього.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І всі єгиптяни копали біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з Річки.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І минуло сім день по тому, як Господь ударив Річку.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа!

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш!

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі!

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас?

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене!

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,

{{вірш|глава=9|вірш=3}} то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!

{{вірш|глава=9|вірш=28}} Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!

{{вірш|глава=9|вірш=30}} А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!

{{вірш|глава=9|вірш=31}} А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього,

{{вірш|глава=10|вірш=2}} і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь!

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде?

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани!

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої!

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам!

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І він вийшов від фараона й молився до Господа.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Та Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Та Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!

{{вірш|глава=10|вірш=29}} А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси!

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він вийшов від фараона, розпалений гнівом.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку!

{{вірш|глава=12|вірш=23}} І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша?

{{вірш|глава=12|вірш=27}} то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного худоби.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!...

{{вірш|глава=12|вірш=31}} І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали!

{{вірш|глава=12|вірш=32}} І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!

{{вірш|глава=12|вірш=33}} І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо!

{{вірш|глава=12|вірш=34}} І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.

{{вірш|глава=12|вірш=35}} І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.

{{вірш|глава=12|вірш=36}} А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.

{{вірш|глава=12|вірш=37}} І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,

{{вірш|глава=12|вірш=38}} а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.

{{вірш|глава=12|вірш=39}} І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі.

{{вірш|глава=12|вірш=40}} А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років.

{{вірш|глава=12|вірш=41}} І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю.

{{вірш|глава=12|вірш=42}} Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.

{{вірш|глава=12|вірш=43}} І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.

{{вірш|глава=12|вірш=44}} А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.

{{вірш|глава=12|вірш=45}} Приходько та наймит не буде їсти її.

{{вірш|глава=12|вірш=46}} В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м'яса, а костей його не зламаєте.

{{вірш|глава=12|вірш=47}} Уся громада Ізраїлева буде справляти її.

{{вірш|глава=12|вірш=48}} А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.

{{вірш|глава=12|вірш=49}} Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас.

{{вірш|глава=12|вірш=50}} І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

{{вірш|глава=12|вірш=51}} І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,

{{вірш|глава=13|вірш=12}} то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І говорив Господь до Мойсея, кажучи:

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа,

{{вірш|глава=14|вірш=11}} а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту?

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його!

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними,

{{вірш|глава=14|вірш=20}} і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом!

{{вірш|глава=14|вірш=26}} І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався!

{{вірш|глава=14|вірш=29}} А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.

{{вірш|глава=14|вірш=31}} І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення!

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!

{{вірш|глава=15|вірш=7}} А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!

{{вірш|глава=15|вірш=8}} А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх!

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо!

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула!

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці!

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,

{{вірш|глава=15|вірш=18}} і Господь зацарює навіки віків!

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити?

{{вірш|глава=15|вірш=25}} І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!

{{вірш|глава=15|вірш=27}} І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} І сказав Мойсей: °жте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!

{{вірш|глава=16|вірш=30}} І сьомого дня народ відпочивав.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

{{вірш|глава=16|вірш=32}} І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

{{вірш|глава=16|вірш=35}} А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.

{{вірш|глава=16|вірш=36}} А гомер він десята частина ефи.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на походи свої з наказу Господнього, і отаборилася в Рефідімі. І не було води пити народові.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І сварився народ із Мойсеєм, і казали вони: Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зо мною? Нащо випробовуєте Господа?

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої?

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І кликав Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони вкаменують мене!

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І сказав Господь до Мойсея: Перейдися перед народом, і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих, а палицю, що нею ти вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди!

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І назвав він ім'я того місця: Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є Господь серед нас, чи нема?

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І почув °тро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І взяв °тро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її,

{{вірш|глава=18|вірш=3}} та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,

{{вірш|глава=18|вірш=4}} а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І прибув °тро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій °тро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І оповів Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І тішився °тро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І промовив °тро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над ними.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І взяв °тро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І побачив тесть Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти робиш народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора?

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А Мойсей відказав своєму тестеві: Бо народ приходить до мене питатися суду Бога.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та закони Його.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобра ця річ, що ти чиниш.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один!

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою! Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І ти остережеш їх за постанови та за закони, і об'явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть тягар із тобою.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також увесь народ цей прийде на своє місце в мирі.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І судили вони народ кожного часу. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу судили самі.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю свого.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий!

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І він сказав до народу: Будьте готові на третій день; не входьте до жінок.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі...

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора...

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно...

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} І сказав Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами, говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} І промовив до нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,

{{вірш|глава=20|вірш=6}} і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Пам'ятай день суботній, щоб святити його!

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Шість день працюй і роби всю працю свою,

{{вірш|глава=20|вірш=10}} а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Не вбивай!

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Не чини перелюбу!

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Не кради!

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І ввесь народ бачив та чув громи та полум'я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І промовив Господь до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небес.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі.

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} А оце закони, що ти викладеш перед ними:

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,

{{вірш|глава=21|вірш=6}} то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

{{вірш|глава=21|вірш=7}} А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,

{{вірш|глава=21|вірш=19}} якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,

{{вірш|глава=21|вірш=24}} око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

{{вірш|глава=21|вірш=25}} опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,

{{вірш|глава=21|вірш=34}} власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.

{{вірш|глава=21|вірш=36}} А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

{{вірш|глава=21|вірш=37}} Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

{{вірш|глава=22|вірш=10}} присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

{{вірш|глава=22|вірш=14}} якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Чарівниці не зоставиш при житті.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

{{вірш|глава=22|вірш=22}} якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

{{вірш|глава=22|вірш=23}} і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

{{вірш|глава=22|вірш=26}} бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І не будеш потурати вбогому в його позові.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Від неправдивої справи віддалишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} А приходька не будеш тиснути, бож ви познали душу приходька, бо самі були приходьками в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай,

{{вірш|глава=23|вірш=11}} а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Шість день будеш робити діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І все, що Я сказав вам, будете виконувати. А ймення інших богів не згадаєте, не буде почуте воно на устах твоїх.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} Три рази на рік будеш святкувати Мені.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготовив.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха, бо Ім'я Моє в Ньому.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Коли ж справді послухаєш ти його голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і буду гнобити твоїх гнобителів.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина,і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Не будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню.

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І пошлю шершня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова звірина.

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розродишся, і посядеш цей Край.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Не складай умови з ними та з їхніми богами.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} Не будуть сидіти вони в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім богам, бо це буде пастка тобі!

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А до Мойсея сказав Він: Вийди до Господа ти й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших, і вклоніться здалека.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} А Мойсей нехай підійде до Господа сам, а вони не підійдуть. А народ з ним не вийде.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо!

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під горою, та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших,

{{вірш|глава=24|вірш=10}} і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І промовив Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу гору.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} А до старших сказав він: Сидіть нам на цім місці, аж поки ми вернемось до вас! А ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай прийде до них.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів'ї гори, на очах Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} А Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} А оце те приношення, що візьмете від них: золото, і срібло, і мідь,

{{вірш|глава=25|вірш=4}} і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і козина вовна,

{{вірш|глава=25|вірш=5}} і шкурки баранячі, начервоно пофарбовані, і шкурки тахашеві, і дерево акацій,

{{вірш|глава=25|вірш=6}} олива на освітлення, пахощі до оливи намащення, і пахощі для кадила,

{{вірш|глава=25|вірш=7}} і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} Як усе, що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так зробите.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І зроблять вони ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні. І зробиш вінця золотого навколо над ним.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} І виллєш для нього чотири золоті каблучки, і даси на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} І повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб ними носити ковчега.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} В ковчегових каблучках будуть ці держаки; не відступлять вони від нього.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} І покладеш до ковчегу те свідоцтво, що Я тобі дам.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} І зробиш віко зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І зробиш два золоті херувими, роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти. Від того віка поробите тих херувимів на обох кінцях його.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} І покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я тобі дам.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} І зробиш стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця золотого для нього навколо.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} І лиштву зробиш для нього в долоню навколо, і зробиш вінця золотого навколо, для лиштви його.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} І зробиш для нього чотири каблучки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вкладання для держаків, щоб носити стола.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} І поробиш ті держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них будуть носити стола.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} І поробиш миски його, і кадильниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, зо щирого золота їх ти поробиш.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем.

{{вірш|глава=25|вірш=31}} І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього.

{{вірш|глава=25|вірш=32}} І шість рамен виходитимуть із боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його.

{{вірш|глава=25|вірш=33}} Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника.

{{вірш|глава=25|вірш=34}} А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його.

{{вірш|глава=25|вірш=35}} І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника.

{{вірш|глава=25|вірш=36}} °хні ґудзі та їхні рамена нехай будуть із нього. Увесь він одне куття щирого золота.

{{вірш|глава=25|вірш=37}} І зробиш сім лямпадок до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його.

{{вірш|глава=25|вірш=38}} А його щипчики та його лопатки на вугіль щире золото.

{{вірш|глава=25|вірш=39}} З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей посуд.

{{вірш|глава=25|вірш=40}} І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} А скинію зробиш із десяти покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою зробиш ти їх.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} П'ять покривал буде поспинаних одне до одного, і п'ять покривал інших буде поспинаних одне до одного.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І поробиш блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. І так само зробиш на краю кінцевого покривала в спинанні другім.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} П'ятдесят петельок поробиш у покривалі однім, і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І зробиш п'ятдесят золотих гачків, і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками, і буде одна скинія.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І проробиш покривала з вовни козиної на намета над внутрішньою скинією, зробиш їх одинадцять покривал.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І поспинаєш п'ять покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покривало складеш удвоє напереді намету.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І поробиш п'ятдесят петельок на краю одного покривала, кінцевого в спинанні, і п'ятдесят петельок на краю покривала другого спинання.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І зробиш п'ятдесят мідяних гачків, і повсовуєш ті гачки в петельки і поспинаєш намета, і буде він один.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} А те, що звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, буде звисати ззаду скинії.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} І лікоть із цього, і лікоть із того боку в залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття її.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І зробиш накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного дерева.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} І поробиш дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} І сорок срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для двох ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її.

{{вірш|глава=26|вірш=20}} А для другого боку скинії, в сторону півночі двадцять дощок.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощок.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} І дві дошки зробиш для кутів скинії на заднього бока.

{{вірш|глава=26|вірш=24}} І нехай вони будуть поєднані здолу, і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай буде для обох них; нехай вони будуть для обох кутів.

{{вірш|глава=26|вірш=25}} І буде вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: дві підставі під одну дошку, і дві під дошку другу.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} І зробиш засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії,

{{вірш|глава=26|вірш=27}} і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід.

{{вірш|глава=26|вірш=28}} А середній засув посередині дощок буде засувати від кінця до кінця.

{{вірш|глава=26|вірш=29}} А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробиш із золота; і ці засуви пообкладаєш золотом.

{{вірш|глава=26|вірш=30}} І поставиш скинію згідно з приписами, як тобі показано на горі.

{{вірш|глава=26|вірш=31}} І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробити її з херувимами.

{{вірш|глава=26|вірш=32}} І повісь її на чотирьох акаційних стовпах, пообкладаних золотом, гаки їх золоті, на чотирьох срібних підставах.

{{вірш|глава=26|вірш=33}} І повісь ту завісу під гачками, і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих!

{{вірш|глава=26|вірш=34}} І покладеш те віко на ковчега свідоцтва в Святому Святих.

{{вірш|глава=26|вірш=35}} І поставиш стола назовні завіси, а свічника навпроти столу на боці скинії на південь, а стола поставиш на боці півночі.

{{вірш|глава=26|вірш=36}} І зробиш заслону входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника.

{{вірш|глава=26|вірш=37}} І зробиш для заслони п'ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки їх золото; і виллєш для них п'ять мідяних підстав.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І зробиш жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина, і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І поробиш роги його на чотирьох кутах його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш уживати міді.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та мережа аж до половини жертівника.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} І поробиш держаки для жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Порожнявим усередині зробиш його з дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} І зробиш скинійне подвір'я. На південну сторону, на полудень запони для подвір'я, суканий віссон; довжина першій стороні сто літків.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} І так само на сторону півночі вдовжину запони: довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} А ширина подвір'я в сторону заходу: запони п'ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх підстав десять.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них три, і підстав для них три.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них три.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них стовпів чотири, і підстав їхніх чотири.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні мідь.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Довжина подвір'я сто ліктів, а ширина скрізь п'ятдесят, а вишина п'ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів мідь.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горіла лямпада.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} У скинії заповіту назовні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} І ти скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І візьмуть вони золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссону,

{{вірш|глава=28|вірш=6}} і зроблять ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого, робота мистця.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях його, і буде він сполучений.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} А пояс мистецький його ефоду, що на нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} І візьмеш два оніксові камені, та й вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=28|вірш=10}} шість із їхніх імен на камені однім, а ймення шости позосталих на камені другім, за їхнім народженням.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Роботою різьбаря каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гніздами зробиш їх.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені пам'яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам'ять.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} А гнізда поробиш із золота.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} І два ланцюги зо щирого золота, плетеними поробиш їх, роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги на гнізда.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І зробиш нагрудника судного, роботою мистця, як робота ефоду зробиш його, із золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого зробиш його.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Квадратовий нехай буде він, зложений удвоє, п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І понасаджуєш на ньому каменеве насадження, чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} А ряд третій: опаль, агат і аметист.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} А четвертий ряд: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти родів.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} І поробиш на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд, і даси на нараменники ефоду спереду його.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} І зробиш дві золоті каблучки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину.

{{вірш|глава=28|вірш=27}} І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду.

{{вірш|глава=28|вірш=28}} І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду.

{{вірш|глава=28|вірш=29}} І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=28|вірш=30}} І даси до судного нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям.

{{вірш|глава=28|вірш=31}} І зробиш верхню шату для ефоду, усю блакитну.

{{вірш|глава=28|вірш=32}} І нехай буде в середині її отвір для голови його; край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, щоб їй не дертися.

{{вірш|глава=28|вірш=33}} І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з червені, на подолку її навколо, і золоті дзвінки поміж ними навколо,

{{вірш|глава=28|вірш=34}} золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо.

{{вірш|глава=28|вірш=35}} І нехай вона буде на Ааронові для служення, і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя, і при виході його, щоб йому не померти.

{{вірш|глава=28|вірш=36}} І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній, як різьба печатки: Святиня для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=37}} І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде вона.

{{вірш|глава=28|вірш=38}} І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=28|вірш=39}} І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра.

{{вірш|глава=28|вірш=40}} І для синів Ааронових поробиш хітони, і поробиш їм пояси, і поробиш їм покриття голови на славу й красу.

{{вірш|глава=28|вірш=41}} І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, і будуть вони священиками Мені.

{{вірш|глава=28|вірш=42}} І пороби їм льняну спідню одіж, щоб закрити тілесну наготу, від стегон аж до голінок нехай будуть вони.

{{вірш|глава=28|вірш=43}} І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або при приході їх до жертівника на служення в святині, і не понесуть вони гріха, і не помруть. Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвячення їх, щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани,

{{вірш|глава=29|вірш=2}} і прісний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і прісні коржі, помазані оливою, із ліпшої пшеничної муки поробиш їх.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} І покладеш їх до одного коша, і принесеш їх у коші, і того бичка та два ті барани.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення, і обмиєш їх водою.

{{вірш|глава=29|вірш=5}} І візьмеш шати та й убереш Аарона в хітона, і в ефодну шату, і в ефода, і в нагрудника, і опережеш його мистецьким поясом ефоду.

{{вірш|глава=29|вірш=6}} І наложиш завоя на його голову, а на завій даси вінця святости.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} І візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} І приведеш синів його, та й повбираєш їх у хітони.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} І попідперізуєш їх поясом, Аарона та синів його, і наложиш їм покриття голови, і буде для них священство на вічну постанову. І рукоположиш Аарона та синів його.

{{вірш|глава=29|вірш=10}} І приведеш бичка до скинії заповіту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту.

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І візьмеш крови бичка, і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи жертівника.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І візьмеш увесь лій, що покриває нутро, і сальника на печінці, і обидві нирки та лій, що на них, та й спалиш на жертівнику.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} А м'ясо бичка, і шкуру його та нечистоти його спалиш в огні поза табором, це жертва за гріх.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} І візьмеш одного барана, і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того барана.

{{вірш|глава=29|вірш=16}} І заріжеш того барана, і візьмеш кров його, та й покропиш жертівника навколо.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} А того барана порозтинаєш на куски його, і виполощеш нутрощі його та голінки його, і покладеш на куски його та на голову його.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І спалиш усього барана на жертівнику, це цілопалення для Господа, пахощі любі, огняна жертва, для Господа вона.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} І візьмеш другого барана, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того барана.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} І заріжеш того барана, і візьмеш крови його, та й даси на пипку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої правої ноги. І покропиш ту кров на жертівника навколо.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним!

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І візьмеш із того барана лій та курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і сальника на печінці, й обидві нирки, і лій, що на них, і праве стегно, бо це баран посвячення.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І один буханець хліба, і один хлібний оливний калач, і один коржик із коша з прісним, що перед лицем Господнім.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} І візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання перед Господнім лицем, і це буде твоя частина.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} І посвятиш грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів, бо це приношення. І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов, їхнє приношення для Господа.

{{вірш|глава=29|вірш=29}} А священні шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на помазання в них і на рукоположення їх.

{{вірш|глава=29|вірш=30}} Сім день носитиме їх той із синів його, що буде священиком замість нього, що ввійде до скинії заповіту на служення в святині.

{{вірш|глава=29|вірш=31}} І візьмеш барана посвячення, і звариш м'ясо його в святім місці.

{{вірш|глава=29|вірш=32}} І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана, та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту.

{{вірш|глава=29|вірш=33}} І поїдять вони те, чим окуплено їх на рукоположення їх, на посвячення їх. А чужий не буде їсти, бо святість воно!

{{вірш|глава=29|вірш=34}} А якщо позостанеться з м'яса посвячення та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, не буде те їджене, бо святість воно!

{{вірш|глава=29|вірш=35}} І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх.

{{вірш|глава=29|вірш=36}} А бичка, жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його посвячення.

{{вірш|глава=29|вірш=37}} Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться.

{{вірш|глава=29|вірш=38}} А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди.

{{вірш|глава=29|вірш=39}} Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір.

{{вірш|глава=29|вірш=40}} І десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня.

{{вірш|глава=29|вірш=41}} А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа,

{{вірш|глава=29|вірш=42}} стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там.

{{вірш|глава=29|вірш=43}} І буду відкриватися там Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою.

{{вірш|глава=29|вірш=44}} І освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони були священиками Мені.

{{вірш|глава=29|вірш=45}} І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, і буду їм Богом.

{{вірш|глава=29|вірш=46}} І познають вони, що Я Господь, їхній Бог, що вивів їх із єгипетського краю, щоб перебувати Мені серед них. Я Господь, їхній Бог!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І зробиш жертівника на кадіння кадила, з акаційного дерева зробиш його.

{{вірш|глава=30|вірш=2}} Лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий нехай буде він, а два лікті вишина його. З нього виходитимуть роги його.

{{вірш|глава=30|вірш=3}} І пообкладаєш його щирим золотом, дах його та стіни його навколо, та роги його. І зробиш йому вінця золотого навколо.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, на двох боках його зробиш, на двох сторонах, і буде це на вкладання для держаків, щоб ними носити його.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} І поставиш його перед завісою, що над ковчегом свідоцтва, перед віком, що на свідоцтві, яким Я буду тобі відкриватися там.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління!

{{вірш|глава=30|вірш=9}} Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!

{{вірш|глава=30|вірш=11}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх.

{{вірш|глава=30|вірш=13}} Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для Господа.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти літ і вище, дасть приношення для Господа.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Багатий не побільшить, а вбогий не зменшить від половини шекля, даючи приношення Господеві для складання окупу за ваші душі.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} І візьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші душі.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=30|вірш=18}} І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} І будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої.

{{вірш|глава=30|вірш=20}} Коли вони входитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, щоб їм не вмерти, або коли будуть відходити до жертівника на служення, щоб спалити огняну жертву для Господа.

{{вірш|глава=30|вірш=21}} І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої, щоб їм не вмерти. І буде це для них вічна постанова, для нього й для нащадків його на їхні покоління!

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=30|вірш=23}} А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п'ятдесят, і запашної очеретини двісті й п'ятдесят,

{{вірш|глава=30|вірш=24}} і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оливкової оливи.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І зробиш її миром святого помазання, масть складену, робота робітника масти. Це буде миро святого помазання.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} І намастиш ним скинію заповіту, і ковчега свідоцтва,

{{вірш|глава=30|вірш=27}} і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила,

{{вірш|глава=30|вірш=28}} і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її.

{{вірш|глава=30|вірш=29}} І освятиш їх, і стануть вони найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться!

{{вірш|глава=30|вірш=30}} І помажеш Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослуження Мені.

{{вірш|глава=30|вірш=31}} А до синів Ізраїлевих будеш говорити, кажучи: Це буде Мені миро святого помазання на ваші покоління.

{{вірш|глава=30|вірш=32}} На людське тіло не буде воно лите, і за постановою про нього не буде робитися, як воно, святиня воно, воно буде святиня для вас!

{{вірш|глава=30|вірш=33}} Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто дасть із нього на чужого, той буде витятий із народу свого.

{{вірш|глава=30|вірш=34}} І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині.

{{вірш|глава=30|вірш=35}} І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе.

{{вірш|глава=30|вірш=36}} І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для вас!

{{вірш|глава=30|вірш=37}} А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, воно буде тобі святість для Господа!

{{вірш|глава=30|вірш=38}} Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени,

{{вірш|глава=31|вірш=3}} і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи,

{{вірш|глава=31|вірш=4}} на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді,

{{вірш|глава=31|вірш=5}} і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі:

{{вірш|глава=31|вірш=7}} скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі,

{{вірш|глава=31|вірш=8}} і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила,

{{вірш|глава=31|вірш=9}} і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її,

{{вірш|глава=31|вірш=10}} і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження,

{{вірш|глава=31|вірш=11}} і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять.

{{вірш|глава=31|вірш=12}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=31|вірш=13}} А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас!

{{вірш|глава=31|вірш=14}} І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її!

{{вірш|глава=31|вірш=15}} Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий!

{{вірш|глава=31|вірш=16}} І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив.

{{вірш|глава=31|вірш=18}} І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

{{вірш|глава=32|вірш=3}} І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

{{вірш|глава=32|вірш=4}} І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

{{вірш|глава=32|вірш=7}} А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

{{вірш|глава=32|вірш=9}} І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!

{{вірш|глава=32|вірш=10}} А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

{{вірш|глава=32|вірш=11}} І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

{{вірш|глава=32|вірш=12}} Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!

{{вірш|глава=32|вірш=13}} Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

{{вірш|глава=32|вірш=14}} І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.

{{вірш|глава=32|вірш=16}} А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!

{{вірш|глава=32|вірш=18}} А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!

{{вірш|глава=32|вірш=19}} І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...

{{вірш|глава=32|вірш=20}} І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

{{вірш|глава=32|вірш=21}} І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

{{вірш|глава=32|вірш=22}} А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

{{вірш|глава=32|вірш=24}} І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

{{вірш|глава=32|вірш=26}} І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.

{{вірш|глава=32|вірш=27}} І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.

{{вірш|глава=32|вірш=28}} І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=32|вірш=29}} І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

{{вірш|глава=32|вірш=30}} І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.

{{вірш|глава=32|вірш=31}} І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

{{вірш|глава=32|вірш=32}} А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...

{{вірш|глава=32|вірш=33}} І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

{{вірш|глава=32|вірш=34}} А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!

{{вірш|глава=32|вірш=35}} І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,

{{вірш|глава=33|вірш=2}} і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,

{{вірш|глава=33|вірш=3}} до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

{{вірш|глава=33|вірш=12}} І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій.

{{вірш|глава=33|вірш=14}} А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.

{{вірш|глава=33|вірш=15}} І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.

{{вірш|глава=33|вірш=16}} Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.

{{вірш|глава=33|вірш=17}} І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} А він відказав: Покажи мені славу Свою!

{{вірш|глава=33|вірш=19}} І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив.

{{вірш|глава=34|вірш=2}} І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів'ї гори.

{{вірш|глава=34|вірш=3}} А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий,

{{вірш|глава=34|вірш=7}} що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав,

{{вірш|глава=34|вірш=9}} та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний!

{{вірш|глава=34|вірш=11}} Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе.

{{вірш|глава=34|вірш=13}} Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте.

{{вірш|глава=34|вірш=14}} Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він!

{{вірш|глава=34|вірш=15}} Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми.

{{вірш|глава=34|вірш=17}} Литих богів не зробиш собі.

{{вірш|глава=34|вірш=18}} Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту.

{{вірш|глава=34|вірш=19}} Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці.

{{вірш|глава=34|вірш=20}} А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою.

{{вірш|глава=34|вірш=21}} Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці.

{{вірш|глава=34|вірш=22}} І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року.

{{вірш|глава=34|вірш=23}} Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=34|вірш=24}} Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році.

{{вірш|глава=34|вірш=25}} Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи.

{{вірш|глава=34|вірш=26}} Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

{{вірш|глава=34|вірш=27}} І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.

{{вірш|глава=34|вірш=28}} І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей.

{{вірш|глава=34|вірш=29}} І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним.

{{вірш|глава=34|вірш=30}} І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього!

{{вірш|глава=34|вірш=31}} І кликнув до них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них.

{{вірш|глава=34|вірш=32}} А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай.

{{вірш|глава=34|вірш=33}} І скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало.

{{вірш|глава=34|вірш=34}} А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано йому.

{{вірш|глава=34|вірш=35}} І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й промовив до них: Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити.

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий!

{{вірш|глава=35|вірш=3}} Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та річ, що Господь наказав, говорячи:

{{вірш|глава=35|вірш=5}} Візьміть від себе приношення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь,

{{вірш|глава=35|вірш=6}} і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовну козину,

{{вірш|глава=35|вірш=7}} і начервоно пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні дерева,

{{вірш|глава=35|вірш=8}} і оливу на освітлення, і пахощі на оливу помазання, та пахощів на кадило,

{{вірш|глава=35|вірш=9}} і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника.

{{вірш|глава=35|вірш=10}} А кожен із вас мудросердий прийде та зробить, що наказав був Господь:

{{вірш|глава=35|вірш=11}} скинію внутрішню та її намета зовнішнього, і покриття її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та підстави її;

{{вірш|глава=35|вірш=12}} ковчега, і держаки його, віко й завісу заслони;

{{вірш|глава=35|вірш=13}} стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб показний;

{{вірш|глава=35|вірш=14}} і свічника освітлення, і речі його, і лямпадки його, і оливу освітлення;

{{вірш|глава=35|вірш=15}} і жертівника кадила, і держаки його, і оливу помазання, і кадило пахощів та заслону входу при вході;

{{вірш|глава=35|вірш=16}} жертівника цілопалення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його, умивальницю й підставу її;

{{вірш|глава=35|вірш=17}} запони подвір'я, стовпи його, і підстави його та заслону брами подвір'я;

{{вірш|глава=35|вірш=18}} кілки скинії, і кілки подвір'я та шнури їхні;

{{вірш|глава=35|вірш=19}} і шати служебні на служення в святині, священні шати для священика Аарона, та шати синів його на священнослуження.

{{вірш|глава=35|вірш=20}} І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея.

{{вірш|глава=35|вірш=21}} І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати.

{{вірш|глава=35|вірш=22}} І приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Господа.

{{вірш|глава=35|вірш=23}} І кожна людина принесла, що хто мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві.

{{вірш|глава=35|вірш=24}} Кожен, хто жертвував срібне та мідяне приношення, приносив Господнє приношення, і кожен, хто мав, поприносили акаційне дерево, на всяке зайняття коло тієї роботи.

{{вірш|глава=35|вірш=25}} І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми, і приносила пряжку: блакить, і пурпур, і червень, і віссон.

{{вірш|глава=35|вірш=26}} І всі жінки, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну.

{{вірш|глава=35|вірш=27}} А начальники поприносили каміння оніксу, і каміння вставлення для ефоду та для нагрудника,

{{вірш|глава=35|вірш=28}} і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи помазання, і для запашного кадила.

{{вірш|глава=35|вірш=29}} Кожен чоловік та жінка, кого їхнє серце схиляло приносити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою Мойсея, Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа.

{{вірш|глава=35|вірш=30}} І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: Дивіться, Господь назвав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду.

{{вірш|глава=35|вірш=31}} І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи

{{вірш|глава=35|вірш=32}} на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді,

{{вірш|глава=35|вірш=33}} і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі.

{{вірш|глава=35|вірш=34}} І вклав в його серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Данового племени.

{{вірш|глава=35|вірш=35}} Він наповнив їх мудрістю серця, щоб робили вони всяку роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі.

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був.

{{вірш|глава=36|вірш=2}} І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце зблизитися до тієї праці, щоб зробити її.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} І взяли вони від Мойсея все приношення, що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять,

{{вірш|глава=36|вірш=5}} і сказали до Мойсея, говорячи: Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} І Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині. І був стриманий народ від приносів.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою він поробив їх.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} І поспинав він п'ять покривал одне до одного, і п'ять інших покривал поспинав одне до одного.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} І поробив він блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. Так само зробив на краю кінцевого покривала в спинанні другім.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} П'ятдесят петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} І зробив він п'ятдесят золотих гачків, і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками, і стала одна скинія.

{{вірш|глава=36|вірш=14}} І зробив він покривала з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, одинадцять покривал зробив таких.

{{вірш|глава=36|вірш=15}} Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна.

{{вірш|глава=36|вірш=16}} І поспинав він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно.

{{вірш|глава=36|вірш=17}} І поробив він п'ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання.

{{вірш|глава=36|вірш=18}} І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спинання скинії, щоб стала вона одна.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} І зробив він накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

{{вірш|глава=36|вірш=20}} І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева.

{{вірш|глава=36|вірш=21}} Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії.

{{вірш|глава=36|вірш=23}} І поробив він дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень.

{{вірш|глава=36|вірш=24}} І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її.

{{вірш|глава=36|вірш=25}} А для другого боку скинії, у бік півночі зробив він двадцять дощок.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу.

{{вірш|глава=36|вірш=27}} А для заднього боку скинії на захід зробив він шість дощок.

{{вірш|глава=36|вірш=28}} І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього бока.

{{вірш|глава=36|вірш=29}} І були вони поєднані здолу, і разом були вони поєднані на верху її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох кутів.

{{вірш|глава=36|вірш=30}} І було вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: по дві підставі під одну дошку.

{{вірш|глава=36|вірш=31}} І зробив він засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії,

{{вірш|глава=36|вірш=32}} і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід.

{{вірш|глава=36|вірш=33}} І зробив він середнього засува, щоб засувати по середині дощок від кінця до кінця.

{{вірш|глава=36|вірш=34}} А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом.

{{вірш|глава=36|вірш=35}} І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами.

{{вірш|глава=36|вірш=36}} І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, гаки їх золоті, і вилив для них чотири срібних підставі.

{{вірш|глава=36|вірш=37}} І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника.

{{вірш|глава=36|вірш=38}} А стовпи її п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи та їх обручі золотом; а підстави їхні п'ять із міді.

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} І зробив Бецал'їл ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його.

{{вірш|глава=37|вірш=2}} І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні. І вінця золотого зробив навколо над ним.

{{вірш|глава=37|вірш=3}} І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його.

{{вірш|глава=37|вірш=4}} І він поробив держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом.

{{вірш|глава=37|вірш=5}} І він повсовував ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб носити ковчега.

{{вірш|глава=37|вірш=6}} І віко зробив зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його.

{{вірш|глава=37|вірш=7}} І зробив два золоті херувими, роботою кутою зробив їх з обох кінців віка.

{{вірш|глава=37|вірш=8}} І зробив одного херувима з кінця звідти, а одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях його.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} І були ті херувими з простягненими догори крилами, і затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця одне до одного; до віка були схилені лиця тих херувимів.

{{вірш|глава=37|вірш=10}} І зробив він стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його.

{{вірш|глава=37|вірш=11}} І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого для нього навколо.

{{вірш|глава=37|вірш=12}} І лиштву зробив він для нього в долоню навколо, і зробив вінця золотого навколо для лиштви його.

{{вірш|глава=37|вірш=13}} І він вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках.

{{вірш|глава=37|вірш=14}} При лиштві були ті каблучки, вкладання для держаків, щоб носити стола.

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І поробив він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити стола.

{{вірш|глава=37|вірш=16}} І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, золото щире.

{{вірш|глава=37|вірш=17}} І зробив він свічника зо щирого золота, роботою кутою зробив він того свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квіти його виходили з нього.

{{вірш|глава=37|вірш=18}} І шість рамен виходило з боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його.

{{вірш|глава=37|вірш=19}} Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника.

{{вірш|глава=37|вірш=20}} А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його.

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника.

{{вірш|глава=37|вірш=22}} °хні ґудзі та їхні рамена виходили з нього. Увесь він одне куття щирого золота.

{{вірш|глава=37|вірш=23}} І зробив він сім лямпадок до нього; а його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота.

{{вірш|глава=37|вірш=24}} З таланту щирого золота зробив він його та всі його речі.

{{вірш|глава=37|вірш=25}} І зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева, лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його роги.

{{вірш|глава=37|вірш=26}} І пообкладав він його щирим золотом, верх його та стіни його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив.

{{вірш|глава=37|вірш=27}} І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, зробив на обох боках його, на вкладання для держаків, щоб ними носити його.

{{вірш|глава=37|вірш=28}} І держаки поробив із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх.

{{вірш|глава=37|вірш=29}} І зробив він миро святого помазання, і чисте кадило пахощів, робота робітника масти.

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} І зробив він жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина його, і п'ять ліктів ширина його, квадратовий, а вишина його три лікті.

{{вірш|глава=38|вірш=2}} І поробив він роги його на чотирьох кутах його, з нього були його роги. І пообкладав його міддю.

{{вірш|глава=38|вірш=3}} І він поробив усі речі жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі речі його поробив він із міді.

{{вірш|глава=38|вірш=4}} І мережу зробив він із міді для жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини його.

{{вірш|глава=38|вірш=5}} І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі, на вкладання для держаків.

{{вірш|глава=38|вірш=6}} І поробив він держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю.

{{вірш|глава=38|вірш=7}} І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим усередині зробив його з дощок.

{{вірш|глава=38|вірш=8}} І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді, з дзеркалами жінок, що сповняли службу при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=38|вірш=9}} І зробив він подвір'я. На південну сторону, на полудень запони того подвір'я, суканий віссон, сто ліктів.

{{вірш|глава=38|вірш=10}} А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

{{вірш|глава=38|вірш=11}} А в сторону півночі сто ліктів; стовпів для них двадцять і підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

{{вірш|глава=38|вірш=12}} А в сторону заходу, запони, п'ятдесят ліктів; стовпів для них десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

{{вірш|глава=38|вірш=13}} А в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=38|вірш=14}} Запони до боку п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три.

{{вірш|глава=38|вірш=15}} А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я запони на п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три.

{{вірш|глава=38|вірш=16}} Всі запони подвір'я навколо віссон суканий.

{{вірш|глава=38|вірш=17}} А підстави для стовпів мідь, гаки стовпів та обручів їхніх срібло. А обклад верхів їх срібло, і вони всі стовпи подвір'я поспинані сріблом.

{{вірш|глава=38|вірш=18}} А заслона брами подвір'я робота гаптівника: блакить, і пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в ширині п'ять ліктів, відповідно запонам подвір'я.

{{вірш|глава=38|вірш=19}} А стовпів для них чотири, і підстав для них чотири, із міді. Гаки їх срібло, і обклад верхів їх та їхніх обручів срібло.

{{вірш|глава=38|вірш=20}} А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо мідь.

{{вірш|глава=38|вірш=21}} Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що був обрахований на приказ Мойсея, за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина Аарона, священика.

{{вірш|глава=38|вірш=22}} А Бецал'їл, син Урія, сина Хура, Юдиного племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=38|вірш=23}} А з ним Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, оброблювач, і мистець, і гаптівник блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном.

{{вірш|глава=38|вірш=24}} Усе золото, вжите для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, двадцять і п'ять талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині.

{{вірш|глава=38|вірш=25}} А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та тисяча, і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині,

{{вірш|глава=38|вірш=26}} на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище, для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і п'ятидесяти.

{{вірш|глава=38|вірш=27}} І було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси, сотня підстав на сотню талантів, талант на підставу.

{{вірш|глава=38|вірш=28}} А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав їхні верхи та поспинав їх.

{{вірш|глава=38|вірш=29}} А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів.

{{вірш|глава=38|вірш=30}} І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та всі речі жертівника,

{{вірш|глава=38|вірш=31}} і підстави подвір'я навколо, і підстави брами подвір'я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір'я навколо.

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для служення в святині. І поробили священні шати, що вони для Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=2}} І зробив він ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону.

{{вірш|глава=39|вірш=3}} І повибивали вони золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, робота мистця.

{{вірш|глава=39|вірш=4}} Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був сполучений.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} А пояс мистецький для накладання ефоду, що з ним з'єднаний і однакового з ним виробу, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=6}} І поробили вони камені оніксові, оточені золотими гніздами, вирізьблені різьбою печатки, з іменами Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=39|вірш=7}} І він їх поклав на ефодові нараменники, камені на пам'ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=8}} І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота ефоду, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} Квадратовий він був, складеним удвоє зробили нагрудника, п'ядь ширина його, складений удвоє.

{{вірш|глава=39|вірш=10}} І понасаджували на ньому чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший.

{{вірш|глава=39|вірш=11}} А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс.

{{вірш|глава=39|вірш=12}} А ряд третій: опаль, агат і аметист.

{{вірш|глава=39|вірш=13}} А четвертий ряд: хризоліт, онікс і беріл, вони вставлені золотими насадами в своїх гніздах.

{{вірш|глава=39|вірш=14}} А камені ті на ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ім'я його для дванадцяти племен.

{{вірш|глава=39|вірш=15}} І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота.

{{вірш|глава=39|вірш=16}} І зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника.

{{вірш|глава=39|вірш=17}} І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника.

{{вірш|глава=39|вірш=18}} А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його.

{{вірш|глава=39|вірш=19}} І зробили дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину.

{{вірш|глава=39|вірш=20}} І зробили вони дві золоті каблучки, та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду.

{{вірш|глава=39|вірш=21}} І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=22}} І зробив він шату для ефоду, ткацькою роботою, всю блакитну.

{{вірш|глава=39|вірш=23}} А отвір шати в середині її, як отвір панцера; край отвору її обрамований навколо, щоб не дертися їй.

{{вірш|глава=39|вірш=24}} І поробили вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої червені.

{{вірш|глава=39|вірш=25}} І поробили дзвінки зо щирого золота, і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку шати навколо, поміж ті гранатові яблука,

{{вірш|глава=39|вірш=26}} дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо, на служення, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=27}} І поробили вони хітони з віссону, робота ткача, для Аарона та для синів його,

{{вірш|глава=39|вірш=28}} і завоя з віссону, і шапки накриття з віссону, і льняна спідня одіж із суканого віссону,

{{вірш|глава=39|вірш=29}} і пояса з суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяра, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=30}} І зробили квітку, вінця святости, зо щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: Святиня для Господа.

{{вірш|глава=39|вірш=31}} І дали на нім блакитну нитку, щоб була на завої згори, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=39|вірш=32}} І скінчилася вся робота скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили вони.

{{вірш|глава=39|вірш=33}} І позносили вони до Мойсея скинію внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і стовпи її та підстави її,

{{вірш|глава=39|вірш=34}} і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу заслони,

{{вірш|глава=39|вірш=35}} ковчега свідоцтва, і держаки його, і віко,

{{вірш|глава=39|вірш=36}} стола, усі речі його, і хліб показний,

{{вірш|глава=39|вірш=37}} чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розставлені, та всі речі його й оливу освітлення,

{{вірш|глава=39|вірш=38}} і золотого жертівника, миро помазання, і запашне кадило, і завісу при вході скинії,

{{вірш|глава=39|вірш=39}} мідяного жертівника, і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу її,

{{вірш|глава=39|вірш=40}} запони подвір'я, стовпи його, і підстави його, і заслону для брами подвір'я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у скинії заповіту,

{{вірш|глава=39|вірш=41}} службові шати для служення в святині, священні шати священика Аарона, і шати синів його для священнослуження.

{{вірш|глава=39|вірш=42}} Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу.

{{вірш|глава=39|вірш=43}} І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось вони зробили її! Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей!

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} А Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=40|вірш=2}} Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту.

{{вірш|глава=40|вірш=3}} І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш ковчега завісою.

{{вірш|глава=40|вірш=4}} І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і внесеш свічника, і запалиш його лямпадки.

{{вірш|глава=40|вірш=5}} І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу скинії.

{{вірш|глава=40|вірш=6}} І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії, скинії заповіту.

{{вірш|глава=40|вірш=7}} І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і даси туди води.

{{вірш|глава=40|вірш=8}} І поставиш подвір'я навколо, і даси заслону брами подвір'я.

{{вірш|глава=40|вірш=9}} І візьмеш миро помазання, та й помажеш скинію та все, що в ній, і освятиш її та всі речі її, і стане вона святістю.

{{вірш|глава=40|вірш=10}} І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його, і освятиш жертівника, і стане жертівник Найсвятішим.

{{вірш|глава=40|вірш=11}} І помажеш умивальницю та підставу її, і освятиш її.

{{вірш|глава=40|вірш=12}} І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою.

{{вірш|глава=40|вірш=13}} І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені.

{{вірш|глава=40|вірш=14}} І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони.

{{вірш|глава=40|вірш=15}} І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство, на їхні покоління!

{{вірш|глава=40|вірш=16}} І зробив Мойсей усе, як Господь наказав був йому, так він зробив.

{{вірш|глава=40|вірш=17}} І сталося першого місяця другого року, першого дня місяця, була поставлена скинія!

{{вірш|глава=40|вірш=18}} І поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і поставив стовпи її.

{{вірш|глава=40|вірш=19}} І розтягнув намета над внутрішньою скинією, і поклав скинійне накриття на неї згори, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=20}} І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на ковчега поклав держаки, і дав на ковчега віко згори.

{{вірш|глава=40|вірш=21}} І вніс він ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=22}} І дав він стола в скинію заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою.

{{вірш|глава=40|вірш=23}} І порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=24}} І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола, на стороні скинії на південь.

{{вірш|глава=40|вірш=25}} І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=26}} І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою.

{{вірш|глава=40|вірш=27}} І кадив він на ньому запашні кадила, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=28}} І повісив входову заслону до скинії.

{{вірш|глава=40|вірш=29}} А жертівника цілопалення поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопалення та жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=30}} І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття.

{{вірш|глава=40|вірш=31}} І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої.

{{вірш|глава=40|вірш=32}} Коли вони входили до скинії заповіту, і коли зближалися до жертівника, вони обмивалися, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=40|вірш=33}} І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника, і повісив заслону брами подвір'я.

{{вірш|глава=40|вірш=34}} А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію.

{{вірш|глава=40|вірш=35}} І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію.

{{вірш|глава=40|вірш=36}} А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі.

{{вірш|глава=40|вірш=37}} А якщо хмара не підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона підіймалася,

{{вірш|глава=40|вірш=38}} бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Левит</title>
    <id>1419</id>
    <revision>
      <id>1433</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:46:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Левит
 | попередня = &lt;[[../Вихід|Вихід]]&gt;
 | наступна  = [[../Числа|Числа]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І принесе її до Ааронових синів, священиків, і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх жертов!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, це хлібна жертва.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику, це огняна жертва, любі пахощі для Господа.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його: це Найсвятіше з Господніх жертов!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш соли.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, це жертва хлібна.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна, із оливи її на всім ладані її, це огняна жертва для Господа.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А якщо його жертва мирна, якщо з великої худоби він приносить чи самця, чи самицю, він принесе її безвадну перед Господнє лице,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров'ю на жертівника навколо.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, самець чи самиця, то безвадну принесе її.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Якщо приносить він на жертву вівцю, то принесе її перед Господнє лице,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа, цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І священик спалить те на жертівнику, хліб огняної жертви для Господа.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І священик спалить їх на жертівнику, це пожива, огняна жертва на любі пахощі; увесь лій для Господа.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх, чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, молоде з худоби великої, безвадного для Господа на жертву за гріх.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе свою руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А помазаний священик візьме крови того бичка, та й внесе її до скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах,

{{вірш|глава=4|вірш=9}} і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} як приноситься з вола мирної жертви, і священик спалить те на жертівнику цілопалення.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голінками його, і нутрощі його, і нечистість їх,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} і всього бичка винесе поза табір до чистого місця, до місця висипання попелу, і спалить його на дровах в огні, на висипанні попелу буде спалений він.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і діло буде затаєне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і завинять,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} а гріх буде пізнаний, що вони згрішили ним, то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведуть його перед скинію заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очищення за них, і буде прощено їм.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І винесе бичка поза табір, та й спалить його, як палив бичка першого, він жертва за гріх зборів.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завинить,

{{вірш|глава=4|вірш=23}} і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою безвадного козла,

{{вірш|глава=4|вірш=24}} і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем, він жертва за гріх.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, і буде прощений йому.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить,

{{вірш|глава=4|вірш=28}} і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був,

{{вірш|глава=4|вірш=29}} і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, і буде прощено йому.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну самицю,

{{вірш|глава=4|вірш=33}} і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопалення.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю кров її виллє до підстави жертівника.

{{вірш|глава=4|вірш=35}} А ввесь лій її здійме, як здіймається лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, і буде прощено йому.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину;

{{вірш|глава=5|вірш=2}} або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або падла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незнане їй, то вона нечиста й завинить;

{{вірш|глава=5|вірш=3}} або коли доторкнеться нечистости людини, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незнане їй, а вона довідається, то завинить;

{{вірш|глава=5|вірш=4}} або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві горлиці або двоє голубенят Господеві, одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, це жертва за гріх.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} А другого зробить цілопаленням за уставом. І очистить його священик від гріха його, що згрішив той, і буде прощено йому.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, бо вона жертва за гріх.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві, вона жертва за гріх.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому прощений; і буде вона для священика, як жертва хлібна.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Коли хто переступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, безвадного барана з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} А те, що згрішив проти святощів, поверне, і додасть до нього п'яту частину його священикові, а священик очистить його бараном жертви за гріх, і буде прощено йому.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх,

{{вірш|глава=5|вірш=18}} то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за помилку його, що нею помилився, бо він не знав, і буде прощена йому.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Це жертва за провину: він справді завинив Господеві.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого,

{{вірш|глава=5|вірш=22}} або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов,

{{вірш|глава=5|вірш=24}} або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, кажучи:

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Не буде печена вона квашеною. °хню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона!

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,

{{вірш|глава=7|вірш=4}} і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

{{вірш|глава=7|вірш=5}} та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=29}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

{{вірш|глава=7|вірш=32}} А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,

{{вірш|глава=7|вірш=36}} що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!

{{вірш|глава=7|вірш=37}} Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,

{{вірш|глава=7|вірш=38}} що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І збери всю громаду до входу скинії заповіту.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А бичка, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення,

{{вірш|глава=9|вірш=4}} і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'явиться вам Господь.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об'явиться вам слава Господня.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табором.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І зарізав він жертву цілопалення, а Ааронові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навколо.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А цілопалення достачали йому його частинами, і голову, а він палив на жертівнику.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І обмив він нутрощі та голінки, і спалив на цілопаленні на жертівнику.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І приніс він жертву за народ, і взяв козла жертви за гріх народу, та й зарізав його, і склав його в жертві за гріх, як і першого.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І він приніс цілопалення, і вчинив його за постановою.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І він приніс хлібну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопалення ранкового.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І зарізав він вола й барана жертву мирну, що належить народові, а сини Ааронові принесли йому кров, і він покропив нею жертівника навколо,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} і принесли лій з вола та з барана, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і нирки, і сальника на печінці.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І поклали вони лій на грудину, а він спалив лій на жертівнику.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І підняв Аарон свої руки до народу, та й поблагословив його, і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} А Господь промовляв до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь,

{{вірш|глава=10|вірш=10}} і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим,

{{вірш|глава=10|вірш=11}} і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах?

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи їм:

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Промовляйте до Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та звірина, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі:

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Кожну з худоби, що має розділені копита, і що має копита роздвоєні розривом, що жує жуйку, її будете їсти.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита: верблюда, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, нечистий він для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І тушканчика, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І зайця, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} °хнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці та луску в воді, у морях та в річках, їх будете їсти.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А все, що не має плавців та луски в морях і в річках, зо всього, що роїться в воді, і зо всього, що пливає в воді, гидота вони для вас!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І вони будуть гидота для вас, їхнього м'яса не будете їсти, а їхнього падла будете бридитися.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Усе, що не має плавців та луски в воді, гидота воно для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} А з птаства будете бридитися оцього, не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} і коршака, і сокола за родом його,

{{вірш|глава=11|вірш=15}} усякого крука за родом його,

{{вірш|глава=11|вірш=16}} і струся, і сови, і яструба за родом його,

{{вірш|глава=11|вірш=17}} і пугача, і рибалки, та ібіса,

{{вірш|глава=11|вірш=18}} і лебедя, і пелікана, і сича,

{{вірш|глава=11|вірш=19}} і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Уся комашня, що ходить на чотирьох, гидота вона для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Оці серед них будете їсти: сарану за родом її, і сол'ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А вся гадина летюча, що має чотири ноги, гидота вона для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Щодо всякої худоби, що має розділене копито, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А кожне серед усякої звірини, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} А хто носить їхнє падло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} А оце вам нечисте серед плазунів, що плазують по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її,

{{вірш|глава=11|вірш=30}} і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої тканини, кожна річ, що вживається до праці, в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а потому стануть чистими.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} А всякий глиняний посуд, що з них упаде що до його середини, усе, що в середині його, стане нечисте, а його розіб'єте.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} Кожна їжа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напій, що п'ється, у кожнім такім посуді стане нечистим.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} І все, що на нього впаде з їхнього падла, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і нечисті будуть для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=36}} Тільки джерело та яма, збір води, будуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби, що сіється, чисте воно.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} А коли помре що з худоби, що вона на їжу для вас, то хто доторкнеться падла її, той буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=40}} А хто їсть із падла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить падло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=11|вірш=41}} А все плазуюче, що плазує по землі, гидота воно, не буде їстися.

{{вірш|глава=11|вірш=42}} Усе, що повзає на животі, і все, що повзає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, не будете їх їсти, бо гидота вони.

{{вірш|глава=11|вірш=43}} Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними.

{{вірш|глава=11|вірш=44}} Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі.

{{вірш|глава=11|вірш=45}} Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я.

{{вірш|глава=11|вірш=46}} Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі,

{{вірш|глава=11|вірш=47}} щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, а волосся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, болячка прокази воно. І огляне її священик, і визнає його за нечистого.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І огляне її священик сьомого дня, а ось болячка, на погляд його, спинилася, не поширилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І огляне його священик сьомого дня вдруге, а ось болячка поблідла, не поширилася та болячка по шкурі, то священик визнає його за чистого, лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його, то явиться він удруге до священика.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І огляне священик, а ось лишай той поширився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, проказа воно.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м'яса,

{{вірш|глава=13|вірш=11}} то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові,

{{вірш|глава=13|вірш=13}} і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} А того дня, коли в ній побачиться живе м'ясо, він стане нечистий.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І огляне священик живе м'ясо, і визнає його за нечистого; те живе м'ясо нечисте воно, проказа воно.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Або коли живе м'ясо знову переміниться на біле, то він прийде до священика.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І огляне його священик, а ось перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, чиста вона.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гнояк, і він вилікуваний,

{{вірш|глава=13|вірш=19}} а на місці гнояка буде біла напухлина, або біла, червонява пляма, то покажеться священикові.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І огляне священик, а ось вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} А якщо огляне її священик, а ось нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поширилася, вона струп чиряка, і священик визнає його за чистого.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Або тіло, коли буде на шкурі його опалення від огню, і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою,

{{вірш|глава=13|вірш=25}} то огляне її священик, а ось перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, проказа вона, в опаленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, болячка прокази вона.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то священик замкне його на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І огляне його священик восьмого дня. Якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона.

{{вірш|глава=13|вірш=28}} А якщо пляма спиниться на своїм місці, не поширилася по шкурі, і вона бліда, вона напухлина опалення. І священик визнає його за чистого, бо струп опалення вона.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді,

{{вірш|глава=13|вірш=30}} то священик огляне ту болячку, а ось вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонкий волос, то священик визнає його за нечисту, парші вона, вона проказа голови або бороди.

{{вірш|глава=13|вірш=31}} А коли священик огляне болячку паршів, а ось вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного волосу, то священик замкне хворого на парші на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} І огляне священик ту болячку сьомого дня, а ось не поширилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури,

{{вірш|глава=13|вірш=33}} то він поголиться, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} І огляне священик парші сьомого дня, а ось парші не поширилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, і він випере одежу свою, і стане чистий.

{{вірш|глава=13|вірш=35}} А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні,

{{вірш|глава=13|вірш=36}} то священик огляне його, а ось поширились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, нечистий він.

{{вірш|глава=13|вірш=37}} А якщо, на його погляд парші спинилися, і в них виросло чорне волосся, то парші вилікувані, він чистий. І священик визнає його за чистого.

{{вірш|глава=13|вірш=38}} А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям,

{{вірш|глава=13|вірш=39}} то огляне священик, а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він.

{{вірш|глава=13|вірш=40}} А коли в кого облізе голова його, лисий він, він чистий.

{{вірш|глава=13|вірш=41}} А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спереду, він чистий.

{{вірш|глава=13|вірш=42}} А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка, це проказа, кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його.

{{вірш|глава=13|вірш=43}} І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла,

{{вірш|глава=13|вірш=44}} то це чоловік прокажений, нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, на голові його болячка його.

{{вірш|глава=13|вірш=45}} А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий!

{{вірш|глава=13|вірш=46}} По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.

{{вірш|глава=13|вірш=47}} А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній,

{{вірш|глава=13|вірш=48}} або на нитці прямовісній, або на нитці поземій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі,

{{вірш|глава=13|вірш=49}} і буде та зараза зеленява або червонява на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, зараза прокази воно. І буде воно показане священикові.

{{вірш|глава=13|вірш=50}} І огляне священик ту заразу, та й замкне заразливе на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=51}} А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поширилася на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на всьому, що зроблене зо шкури, та зараза злослива проказа, нечиста вона.

{{вірш|глава=13|вірш=52}} І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну, що буде на ній зараза, бо злослива проказа це, огнем буде спалена.

{{вірш|глава=13|вірш=53}} А якщо священик побачить, а ось не поширилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній,

{{вірш|глава=13|вірш=54}} то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне те вдруге на сім день.

{{вірш|глава=13|вірш=55}} І огляне священик заразу по випранні, і ось, зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поширилася, нечиста вона, огнем її спалите; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній.

{{вірш|глава=13|вірш=56}} А якщо священик побачив, а ось зараза та зблідла по випранні її, то він відірве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої.

{{вірш|глава=13|вірш=57}} А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, то це шириться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза.

{{вірш|глава=13|вірш=58}} А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позема, або яка шкуряна річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, і буде чиста.

{{вірш|глава=13|вірш=59}} Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на очищення її або на признання її за нечисту.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І вийде священик поза табір, і огляне священик, а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого,

{{вірш|глава=14|вірш=4}} то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І накаже священик, і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Птаха живого він візьме його, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І покропить на очищуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, стане чистий. А потому ввійде до табору, і буде жити поза наметом своїм сім день.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, і стане він чистий.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних, і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоб очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи,

{{вірш|глава=14|вірш=22}} та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} І заріже ягня жертви за провину, і візьме священик крови жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} А з оливи виллє священик на ліву долоню свою.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} І покропить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій долоні його, сім раз перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того, на що спроможна рука його,

{{вірш|глава=14|вірш=31}} на що спроможна рука його, одне жертва за гріх, а одне цілопалення понад жертву хлібну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=32}} Оце закон про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспроможна при очищенні його.

{{вірш|глава=14|вірш=33}} І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=14|вірш=34}} Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння,

{{вірш|глава=14|вірш=35}} то прийде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: Ніби зараза показалася мені в домі.

{{вірш|глава=14|вірш=36}} І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, щоб не стало нечистим усе, що в домі. А потому ввійде священик, щоб оглянути той дім.

{{вірш|глава=14|вірш=37}} І він огляне заразу, і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві, а їхній вид нижчий від стіни.

{{вірш|глава=14|вірш=38}} І вийде священик із того дому до виходу дому того, і замкне той дім на сім день.

{{вірш|глава=14|вірш=39}} І вернеться священик сьомого дня та й огляне, а ось поширилася та зараза на стінах того дому.

{{вірш|глава=14|вірш=40}} І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого.

{{вірш|глава=14|вірш=41}} А дім той він вишкребе зсередини кругом, а глину, що вишкребли, висиплють поза містом, до нечистого місця.

{{вірш|глава=14|вірш=42}} І візьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і візьме інший тинк і обтинкує той дім.

{{вірш|глава=14|вірш=43}} А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні,

{{вірш|глава=14|вірш=44}} то ввійде священик і огляне, а ось поширилася та зараза в тім домі, проказа злослива вона в тім домі, нечистий він.

{{вірш|глава=14|вірш=45}} І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця.

{{вірш|глава=14|вірш=46}} А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=14|вірш=47}} А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою.

{{вірш|глава=14|вірш=48}} А якщо знову ввійде священик і побачить, а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому, то священик визнає той дім за чистий, бо зараза вилікувана.

{{вірш|глава=14|вірш=49}} І візьме він на очищення того дому два птахи, і кедрового дерева, і червені, та ісопу.

{{вірш|глава=14|вірш=50}} І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою.

{{вірш|глава=14|вірш=51}} І візьме він кедрового дерева, та ісопу, і червені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, і сім раз покропить на той дім.

{{вірш|глава=14|вірш=52}} І очистить він той дім пташиною кров'ю, і живою водою, і птахом живим, і кедровим деревом, і ісопом, і червенню.

{{вірш|глава=14|вірш=53}} І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, і він стане чистий.

{{вірш|глава=14|вірш=54}} Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів,

{{вірш|глава=14|вірш=55}} і для прокази одежі, і для дому,

{{вірш|глава=14|вірш=56}} і для напухлини, і для лишаю, і для білої плями,

{{вірш|глава=14|вірш=57}} для навчання на день занечищення й на день відчищення. Оце закон про проказу.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, нечистий він.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, воно нечистість його.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} А хто сяде на річ, що на ній сидів течивий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} А коли течивий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І кожен повіз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І кожен, кого доторкнеться течивий, а рук своїх він не обілляв водою, то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} А глиняний посуд, що його доторкнеться течивий, буде розбитий, а кожен посуд дерев'яний буде обмитий водою.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очищення, і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, і стане чистий.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І спорядить їх священик: одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана в воді, і буде нечиста аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} А жінка, коли буде течива, кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А якщо було б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, нечиста вона.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а потому стане чиста.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} А восьмого дня візьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} І спорядить священик одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Оце закон про течивого та про того, що з нього виходить насіння лежання, що ним занечищується,

{{вірш|глава=15|вірш=33}} і про хвору в місячнім очищенні її, і про течивого на течу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів, коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І сказав Господь до Мойсея: Промовляй до Аарона, брата свого, і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу, перед віко, що на ковчезі, щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} З оцим увійде Аарон до святині, з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Він зодягне священного льняного хітона, і льняна спідня одіж буде на тілі його, і підпережеться льняним поясом, і обвинеться льняним завоєм, вони священні шати. І обмиє в воді своє тіло, та й зодягне він їх.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, і покропить її на віко та перед віком.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до виходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізраїлеву.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І вийде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і візьме крови теляти й крови козла, та й дасть на роги жертівника навколо.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І ввійде Аарон до скинії заповіту, і здійме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодягне шати свої та й вийде, і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ, і очистить себе та народ.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} А лій жертви за гріх спалить на жертівнику.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому ввійде до табору.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров внесено на очищення в святині, випровадять поза табір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечистости.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а потому ввійде до табору.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас,

{{вірш|глава=16|вірш=30}} бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова.

{{вірш|глава=16|вірш=32}} А очистить той священик, що помазали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні,

{{вірш|глава=16|вірш=33}} та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в таборі, або щось заріже поза табором,

{{вірш|глава=17|вірш=4}} а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого,

{{вірш|глава=17|вірш=5}} щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву,

{{вірш|глава=17|вірш=9}} а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого!

{{вірш|глава=17|вірш=10}} А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, і винищу її з-посеред народу її,

{{вірш|глава=17|вірш=11}} бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Бо душа кожного тіла кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} А всяка душа, що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=18|вірш=3}} За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь!

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого!

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи!

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя!

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її!

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого!

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя!

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її!

{{вірш|глава=18|вірш=16}} Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого!

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство!

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх!

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу.

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=19|вірш=2}} Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Не звертайтеся до ідолів, і не робіть собі литих божків. Я Господь Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=5}} А коли ви принесете мирну жертву для Господа, на вподобання вас принесете її.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра, а позостале до дня третього огнем буде спалене.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} А якщо справді буде їджене воно третього дня, нечистість воно, не буде вподобане.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо споганив він святиню Господню, і буде винищена душа та з-посеред народу свого!

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати;

{{вірш|глава=19|вірш=10}} а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного!

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я Бога свого. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішанина ниток, не ввійде на тебе.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту, барана жертви за провину.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І проститься йому гріх його, що він був згрішив.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстивне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його. Я Господь, Бог ваш.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} Не будете їсти з кров'ю. Не будете ворожити, і не будете чарувати!

{{вірш|глава=19|вірш=27}} Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=33}} А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його.

{{вірш|глава=19|вірш=34}} Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=19|вірш=35}} Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини.

{{вірш|глава=19|вірш=36}} Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю!

{{вірш|глава=19|вірш=37}} І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і виконуватимете їх. Я Господь!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його,

{{вірш|глава=20|вірш=5}} то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я Господь, що освячує вас!

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!

{{вірш|глава=20|вірш=10}} А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них!

{{вірш|глава=20|вірш=12}} А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них!

{{вірш|глава=20|вірш=13}} А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!

{{вірш|глава=20|вірш=14}} А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас!

{{вірш|глава=20|вірш=15}} А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть!

{{вірш|глава=20|вірш=21}} А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив.

{{вірш|глава=20|вірш=24}} І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!

{{вірш|глава=20|вірш=25}} І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І сказав Господь до Мойсея: Говори до священиків, Ааронових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого,

{{вірш|глава=21|вірш=3}} і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, через тих він може занечиститися доторкненням.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас!

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере,

{{вірш|глава=21|вірш=11}} і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь!

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І він візьме жінку в дівоцтві її.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий,

{{вірш|глава=21|вірш=19}} або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку,

{{вірш|глава=21|вірш=20}} або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами,

{{вірш|глава=21|вірш=21}} кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь!

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь!

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання,

{{вірш|глава=22|вірш=5}} або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її,

{{вірш|глава=22|вірш=6}} особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь!

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!

{{вірш|глава=22|вірш=10}} А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} А чоловік, коли з'їсть святощі через помилку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі,

{{вірш|глава=22|вірш=15}} і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві,

{{вірш|глава=22|вірш=16}} і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення,

{{вірш|глава=22|вірш=19}} то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній:

{{вірш|глава=22|вірш=22}} сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} Того дня буде вона з'їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь!

{{вірш|глава=22|вірш=31}} І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь!

{{вірш|глава=22|вірш=32}} І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас,

{{вірш|глава=22|вірш=33}} що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої:

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі:

{{вірш|глава=23|вірш=5}} У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} А п'ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Першого дня будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика,

{{вірш|глава=23|вірш=11}} а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І скличете того самого дня, і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях!

{{вірш|глава=23|вірш=22}} А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=23|вірш=23}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам'ять сурмлення, святі збори.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=27}} А десятого дня самого місяця день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні.

{{вірш|глава=23|вірш=30}} А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, то Я вигублю ту душу з-посеред народу її.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях!

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=23|вірш=34}} Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П'ятнадцятого дня того сьомого місяця, свято Кучок, сім день для Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=23|вірш=36}} Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=23|вірш=37}} Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, належне дневі в його дні,

{{вірш|глава=23|вірш=38}} окрім Господніх субіт, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господеві.

{{вірш|глава=23|вірш=39}} А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок.

{{вірш|глава=23|вірш=40}} І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева, пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.

{{вірш|глава=23|вірш=41}} І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, сьомого місяця будете святкувати його.

{{вірш|глава=23|вірш=42}} У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках,

{{вірш|глава=23|вірш=43}} щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=23|вірш=44}} І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь!

{{вірш|глава=24|вірш=4}} На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем,

{{вірш|глава=24|вірш=7}} і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} А хто заб'є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому:

{{вірш|глава=24|вірш=20}} зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є людину, той буде забитий.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш!

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи:

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,

{{вірш|глава=25|вірш=4}} а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою,

{{вірш|глава=25|вірш=7}} і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Ювілей цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх,

{{вірш|глава=25|вірш=12}} бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої?

{{вірш|глава=25|вірш=21}} І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його,

{{вірш|глава=25|вірш=27}} то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї.

{{вірш|глава=25|вірш=31}} А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде.

{{вірш|глава=25|вірш=32}} А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий.

{{вірш|глава=25|вірш=33}} А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=25|вірш=34}} А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них.

{{вірш|глава=25|вірш=35}} А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою.

{{вірш|глава=25|вірш=36}} Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою.

{{вірш|глава=25|вірш=37}} Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї.

{{вірш|глава=25|вірш=38}} Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

{{вірш|глава=25|вірш=39}} А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба,

{{вірш|глава=25|вірш=40}} як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі.

{{вірш|глава=25|вірш=41}} вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він:

{{вірш|глава=25|вірш=42}} бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба.

{{вірш|глава=25|вірш=43}} Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого.

{{вірш|глава=25|вірш=44}} А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю.

{{вірш|глава=25|вірш=45}} А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість.

{{вірш|глава=25|вірш=46}} І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко.

{{вірш|глава=25|вірш=47}} А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька,

{{вірш|глава=25|вірш=48}} то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його,

{{вірш|глава=25|вірш=49}} або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений.

{{вірш|глава=25|вірш=50}} І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому.

{{вірш|глава=25|вірш=51}} Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі.

{{вірш|глава=25|вірш=52}} А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа.

{{вірш|глава=25|вірш=53}} Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах.

{{вірш|глава=25|вірш=54}} А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним,

{{вірш|глава=25|вірш=55}} бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} Не зробите собі божків та ідола, і кам'яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь!

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх,

{{вірш|глава=26|вірш=4}} то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І п'ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, і попадають вороги ваші перед вами від меча.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед новим.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І поставлю місце перебування Свого серед вас, і душа Моя не обридить вами.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав занози вашого ярма, і вивів вас із піднесеною головою.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей,

{{вірш|глава=26|вірш=15}} і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого,

{{вірш|глава=26|вірш=16}} то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} І зверну Я лице Своє на вас, і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь!

{{вірш|глава=26|вірш=20}} І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} А якщо й тоді підете проти Мене, і не схочете бути слухняними Мені, то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене,

{{вірш|глава=26|вірш=24}} то й Я піду проти вас, і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи.

{{вірш|глава=26|вірш=25}} І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти і не насититеся.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене,

{{вірш|глава=26|вірш=28}} то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи,

{{вірш|глава=26|вірш=29}} і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати...

{{вірш|глава=26|вірш=30}} І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас!

{{вірш|глава=26|вірш=31}} І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих.

{{вірш|глава=26|вірш=32}} І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому.

{{вірш|глава=26|вірш=33}} А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною...

{{вірш|глава=26|вірш=34}} Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки.

{{вірш|глава=26|вірш=35}} По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній.

{{вірш|глава=26|вірш=36}} А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться...

{{вірш|глава=26|вірш=37}} І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів...

{{вірш|глава=26|вірш=38}} І погинете серед поганів, і пожере вас земля ваших ворогів.

{{вірш|глава=26|вірш=39}} А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними.

{{вірш|глава=26|вірш=40}} І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене.

{{вірш|глава=26|вірш=41}} Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи.

{{вірш|глава=26|вірш=42}} І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край.

{{вірш|глава=26|вірш=43}} А Край той буде позбавлений їх, і надолужить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для того, що законами Моїми погорджували, а постанови Мої огидила була їхня душа.

{{вірш|глава=26|вірш=44}} А проте, коли вони пробували в краю своїх ворогів, то Я не погорджував ними, і не збридив їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я Господь, Бог їх!

{{вірш|глава=26|вірш=45}} І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь!

{{вірш|глава=26|вірш=46}} Оце постанови, і устави та закони, що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа,

{{вірш|глава=27|вірш=3}} то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині;

{{вірш|глава=27|вірш=4}} а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком,

{{вірш|глава=27|вірш=12}} і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оцінку твою.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його,

{{вірш|глава=27|вірш=23}} то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа.

{{вірш|глава=27|вірш=24}} В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі.

{{вірш|глава=27|вірш=25}} А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

{{вірш|глава=27|вірш=26}} Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно!

{{вірш|глава=27|вірш=27}} А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю.

{{вірш|глава=27|вірш=28}} Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа.

{{вірш|глава=27|вірш=29}} Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите.

{{вірш|глава=27|вірш=30}} А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!

{{вірш|глава=27|вірш=31}} А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї.

{{вірш|глава=27|вірш=32}} А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа.

{{вірш|глава=27|вірш=33}} Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене.

{{вірш|глава=27|вірш=34}} Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Числа</title>
    <id>1420</id>
    <revision>
      <id>1434</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:47:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Числа
 | попередня = &lt;[[../Левит|Левит]]&gt;
 | наступна  = [[../Повторення Закону|Повторення Закону]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від виходу їх з єгипетського краю, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж голова дому батьків своїх він.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима Еліцур, син Шедеурів;

{{вірш|глава=1|вірш=6}} для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

{{вірш|глава=1|вірш=7}} для Юди Нахшон, син Аммінадавів;

{{вірш|глава=1|вірш=8}} для Іссахара Натанаїл, син Цуарів;

{{вірш|глава=1|вірш=9}} для Завулона Елів, син Хелонів;

{{вірш|глава=1|вірш=10}} для Йосипових синів, від Єфрема Елішама, син Аммігудів; від Манасії Гамаліїл, син Педацурів;

{{вірш|глава=1|вірш=11}} для Веніямина Авідан, син Ґід'оніїв;

{{вірш|глава=1|вірш=12}} для Дана Ахіезер, син Аммішаддаїв;

{{вірш|глава=1|вірш=13}} для Асира Паґ'іїл, син Охранів;

{{вірш|глава=1|вірш=14}} для Ґада Ел'ясаф, син Деуїлів;

{{вірш|глава=1|вірш=15}} для Нефталима Ахіра, син Енанів.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Оце покликані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І взяв Мойсей та Аарон тих мужів, що були названі пойменно,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, за головами їх,

{{вірш|глава=1|вірш=19}} як Господь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І було синів Рувима, перворідного Ізраїлевого, їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен за головами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=25}} перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=27}} перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=29}} перелічені їхні від Іссахарового племени п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=31}} перелічені їхні від Завулонового племени п'ятдесят і сім тисяч і чотириста.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} У Йосипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=33}} перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=35}} перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=37}} перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п'ять тисяч і чотириста.

{{вірш|глава=1|вірш=38}} У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=39}} перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=41}} перелічені їхні від Асирового племени, сорок і одна тисяча й п'ятсот.

{{вірш|глава=1|вірш=42}} У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

{{вірш|глава=1|вірш=43}} перелічені їхні від племени Нефталимового п'ятдесят і три тисячі й чотириста.

{{вірш|глава=1|вірш=44}} Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, вони були по одному мужеві для дому батьків своїх.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі,

{{вірш|глава=1|вірш=46}} і були всі перелічені шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят.

{{вірш|глава=1|вірш=47}} А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх.

{{вірш|глава=1|вірш=48}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=49}} Тільки Левієвого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=1|вірш=50}} А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуговувати її, і отаборяться навколо скинії.

{{вірш|глава=1|вірш=51}} А коли скинія буде рушати, Левити розберуть її, а коли буде спинятися скинія, Левити поставлять її. А якщо наблизиться чужий, він нехай буде забитий.

{{вірш|глава=1|вірш=52}} І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами.

{{вірш|глава=1|вірш=53}} А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва, щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва.

{{вірш|глава=1|вірш=54}} І зробили Ізраїлеві сини, згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Отаборяться Ізраїлеві сини кожен при прапорі своїм за ознаками домів своїх батьків, навпроти скинії заповіту навколо отаборяться.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Напереді на схід отаборяться: прапор Юдиного табору за своїми військовими відділами, а начальник Юдиних синів Нахшон, син Аммінадавів;

{{вірш|глава=2|вірш=4}} а його військо та його перелік сімдесят і чотири тисячі й шістсот.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А при ньому отабориться Іссахарове плем'я, а начальник Іссахарових синів Натанаїл, син Цуарів;

{{вірш|глава=2|вірш=6}} а його військо та його перелік п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Плем'я Завулонове, а начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів;

{{вірш|глава=2|вірш=8}} а його військо та його перелік п'ятдесят і сім тисяч і чотириста.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Усіх перелічених Юдиного табору сто тисяч і вісімдесят тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військовими відділами. Вони рушать найперше.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Прапор Рувимового табору на південь, за військовими відділами своїми, а начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів;

{{вірш|глава=2|вірш=11}} а його військо та його перелік сорок і шість тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А при ньому отабориться Симеонове плем'я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

{{вірш|глава=2|вірш=13}} а його військо та його перелік п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І Ґадове плем'я, а начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Реуїлів;

{{вірш|глава=2|вірш=15}} а його військо та його перелік сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Усіх перелічених Рувимового табору сто тисяч і п'ятдесят і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І як рушить скинія заповіту, то табір Левитів буде серед таборів. Як вони отаборяться, так вирушать, кожен на своїм місці за своїми прапорами.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Прапор Єфремового табору за військовими відділами своїми на захід, а начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів;

{{вірш|глава=2|вірш=19}} а його військо та їхній перелік сорок тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А при ньому плем'я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів;

{{вірш|глава=2|вірш=21}} а його військо та їхній перелік тридцять і дві тисячі й двісті.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І Веніяминове плем'я, а начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв;

{{вірш|глава=2|вірш=23}} а його військо та їхній перелік тридцять і п'ять тисяч і чотириста.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Усіх перелічених Єфремового табору сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військовими відділами. Вони рушать треті.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Прапор Данового табору північ, за своїми військовими відділами, а начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв;

{{вірш|глава=2|вірш=26}} а його військо та їхній перелік шістдесят і дві тисячі й сімсот.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} А при ньому отабориться Асирове плем'я, а начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів;

{{вірш|глава=2|вірш=28}} а його військо та їхній перелік сорок і одна тисяча й п'ятсот.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} І плем'я Нефталимове, а начальник синів Нефталимових Ахіра, син Енанів;

{{вірш|глава=2|вірш=30}} а його військо та їхній перелік п'ятдесят і три тисячі й чотириста.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} Усіх перелічених Данового табору сто тисяч і п'ятдесят і сім тисяч і шістсот. Вони рушать наостанку за прапорами своїми.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих таборів за своїми військовими відділами шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят.

{{вірш|глава=2|вірш=33}} А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} І Ізраїлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, так вони таборували за прапорами своїми, і так рушали кожен за своїми родами при домі своїх батьків.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А оце нащадки Ааронові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І оце імена Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Оце імена Ааронових синів, помазаних священиків, що він посвятив їх бути священиками.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони принесли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Аарона.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Приведи Левієве плем'я, і постав його перед священиком Аароном, і вони будуть услуговувати йому.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І будуть вони виконувати сторожу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скинійну.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І будуть вони стерегти всі речі скинії заповіту та сторожу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І даси Левитів Ааронові та синам його, власне йому вони дані від Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого священства, а чужий, хто наблизиться, буде забитий.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утробу, з Ізраїлевих синів. І будуть Левити Мої,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від людини аж до скотини, Мої вони будуть. Я Господь!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи:

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Перелічи Левієвих синів за домами їхніх батьків, за родами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А оце імена Ґершонових синів за їхніми родами: Лівні та Шім'ї.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А сини Кегатові за їхніми родами: Амрам і °цгар, Хеврон і Уззіїл.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Від Ґершона: рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих. Оце вони, роди Ґершонових.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні сім тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} Роди Ґершонових будуть таборувати за наметом на захід.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} А начальник батьківського дому Ґершонових Ел'ясаф, син Лаїлів.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} А догляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і намет зовнішній, і покриття його, і завіса входу скинії заповіту,

{{вірш|глава=3|вірш=26}} і запони подвір'я, і заслона входу подвір'я, що на скинії та на жертівнику навколо, і шнури її до всієї служби його.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, оце вони, роди Кегатових.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, вісім тисяч і шістсот, що пильнували сторожу святині.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Роди Кегатових синів отаборяться на подовжньому боці скинії на південь.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} А начальник батькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} А їхній догляд: ковчег, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, і вся служба при тому.

{{вірш|глава=3|вірш=32}} А начальник Левієвих начальників Елеазар, син священика Аарона, що мав догляд над тими, хто пильнує сторожу святині.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, оце вони, роди Мерарієві.

{{вірш|глава=3|вірш=34}} А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, шість тисяч і двісті.

{{вірш|глава=3|вірш=35}} А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони отаборяться на подовжнім боці скинії на північ.

{{вірш|глава=3|вірш=36}} А догляд сторожі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засови її, і стовпи її, і підстави її, і всі речі її, і вся служба її,

{{вірш|глава=3|вірш=37}} і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і кілки їхні, і їхні шнури.

{{вірш|глава=3|вірш=38}} А ті, що таборують спереду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Аарон та сини його, вони виконують сторожу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто наблизиться, буде забитий.

{{вірш|глава=3|вірш=39}} Усі перелічені Левитів, що перелічив Мойсей та Аарон на Господній наказ за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, двадцять і дві тисячі.

{{вірш|глава=3|вірш=40}} І сказав Господь до Мойсея: Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх.

{{вірш|глава=3|вірш=41}} І візьми для мене Левитів Я Господь! замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=3|вірш=42}} І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=3|вірш=43}} І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три.

{{вірш|глава=3|вірш=44}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=3|вірш=45}} Візьми Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я Господь!

{{вірш|глава=3|вірш=46}} А на окуп тих двохсот і семидесяти і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=3|вірш=47}} то візьми по п'яти шеклів на голову, на міру шеклем святині візьмеш, двадцять ґер шекель,

{{вірш|глава=3|вірш=48}} і даси ті гроші Ааронові та синам його, як окуп за позосталих серед них.

{{вірш|глава=3|вірш=49}} І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад викуплених Левитами,

{{вірш|глава=3|вірш=50}} від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, тисячу і триста і шістдесят і п'ять на міру шеклем святині.

{{вірш|глава=3|вірш=51}} І дав Мойсей гроші окупу Ааронові та синами його за Господнім наказом, як Господь наказав був Мойсеєві.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків

{{вірш|глава=4|вірш=3}} від віку тридцяти літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носити Святеє Святих.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Коли табір рушатиме, то ввійде Аарон та сини його, та й здіймуть завісу заслони, і покриють нею ковчега свідоцтва.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І дадуть на нього шкуряне тахашеве накриття, і розкладуть згори покривало, усе з блакиті, і накладуть держаки його.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякчасний буде на ньому.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І розкладуть на них шату з червені, і покриють її шкуряним тахашевим покриттям, і накладуть держаки його.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника освітлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} і покриють його і ввесь посуд його шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І візьмуть увесь посуд служення, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І заберуть попіл із жертівника, і розкладуть на ньому шату пурпурову,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} і покладуть на нього ввесь посуд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, ввесь посуд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд, коли табір рушає, а потім увійдуть Кегатові сини, щоб нести але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А догляд Елеазара, сина священика Аарона, олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякчасна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Не винищуйте племени Кегатових родів з-посеред Левитів.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Аарон та сини його, і розмістять їх одного по одному на службі його та на ношенні його.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А самі вони не ввійдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, і щоб не повмирати.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Перелічи також Ґершонових синів, вони за домами свої батьків, за родами своїми,

{{вірш|глава=4|вірш=23}} від віку тридцяти літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Оце служба Ґершонових родів, на службу й на ношення:

{{вірш|глава=4|вірш=25}} вони будуть носити покривала скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту,

{{вірш|глава=4|вірш=26}} і запони подвір'я, і заслону входу брами подвір'я, що при скинії та при жертівнику навколо, і шнури їхні, і ввесь посуд служби їх, і все, що буде зроблене для них, і будуть служити вони.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього ношення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторожа у руці Ітамара, сина священика Ааронового.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх

{{вірш|глава=4|вірш=30}} від віку тридцяти літ і вище, й аж до віку п'ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,

{{вірш|глава=4|вірш=32}} і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шнури, зо всіма їхніми речами, і зо всією службою їхньою, і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє ношення.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} Оце служба родин синів Мерарієвих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} І перелічив Мойсей та Аарон, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків

{{вірш|глава=4|вірш=35}} від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} І було їхніх перелічених за їхніми родами дві тисячі сімсот і п'ятдесят.

{{вірш|глава=4|вірш=37}} Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея.

{{вірш|глава=4|вірш=38}} А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків

{{вірш|глава=4|вірш=39}} від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту,

{{вірш|глава=4|вірш=40}} і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків дві тисячі й шістсот і тридцять.

{{вірш|глава=4|вірш=41}} Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом.

{{вірш|глава=4|вірш=42}} А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків

{{вірш|глава=4|вірш=43}} від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту,

{{вірш|глава=4|вірш=44}} і було їхніх перелічених за родами їхніми три тисячі й двісті.

{{вірш|глава=4|вірш=45}} Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея.

{{вірш|глава=4|вірш=46}} Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків

{{вірш|глава=4|вірш=47}} від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю ношення в скинії заповіту,

{{вірш|глава=4|вірш=48}} і було їхніх перелічених вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят.

{{вірш|глава=4|вірш=49}} За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на ношенні його. І були перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивого, і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх, що Я серед них пробуваю.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І зробили так Ізраїлеві сини, і повисилали їх поза табір, як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим спроневірення проти Господа, і завинить душа та,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його,

{{вірш|глава=5|вірш=13}} і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена,

{{вірш|глава=5|вірш=14}} та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена,

{{вірш|глава=5|вірш=15}} то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка,

{{вірш|глава=5|вірш=21}} і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим,

{{вірш|глава=5|вірш=22}} і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою,

{{вірш|глава=5|вірш=24}} і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься,

{{вірш|глава=5|вірш=30}} або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві,

{{вірш|глава=6|вірш=3}} то він стримається від вина та п'янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п'янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла,

{{вірш|глава=6|вірш=7}} навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Усі дні посвячення його святий він для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечистить цим голову свого посвячення, то оголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня оголить її.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І почне він знову дні посвячення свого Господеві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І священик буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зробить за законом про посвячення його.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм:

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сталося того дня, коли Мойсей закінчив ставити скинію, і помазав її, і посвятив її та всі речі її, і жертівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх,

{{вірш|глава=7|вірш=2}} то поприносили Ізраїлеві начальники, голови домів своїх батьків, вони начальники племен, вони ті, що стояли над переліком,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, віз на двох начальників, а віл на одного, і поставили їх перед скинію.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Візьми від них, і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І взяв Мойсей вози та воли, та й дав їх Левитам:

{{вірш|глава=7|вірш=7}} два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою,

{{вірш|глава=7|вірш=8}} а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, на плечах повинні носити.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І поприносили начальники жертву на понову жертівника в день його помазання, і поприносили начальники свою жертву перед жертівника.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А Господь промовляв до Мойсея: По одному начальнику на день нехай приносять своє приношення на понову жертівника.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І був той, хто першого дня приніс своє приношення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного племени.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} А жертва його: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=15}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=16}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=17}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце приношення Нахшона, Аммінадавого сина.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссахарів.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Приніс він своє приношення: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=20}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=23}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Натанаїла, Цуарового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Третього дня начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=26}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=27}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=28}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=29}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліява, Хелонового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} Четвертого дня начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=32}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=33}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=34}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=35}} на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Еліцура, Шедеурового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} П'ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=38}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=39}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=40}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=41}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина.

{{вірш|глава=7|вірш=42}} Шостого дня начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.

{{вірш|глава=7|вірш=43}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=44}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=45}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=46}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=47}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ел'ясафа, Деуїлового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=48}} Сьомого дня начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів.

{{вірш|глава=7|вірш=49}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=50}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=51}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=52}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=53}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Елішами, Аммігудового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=54}} Восьмого дня начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів.

{{вірш|глава=7|вірш=55}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=56}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=57}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=58}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=59}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=60}} Дев'ятого дня начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв.

{{вірш|глава=7|вірш=61}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=62}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=63}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=64}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=65}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Авідана, Ґід'онієвого сина.

{{вірш|глава=7|вірш=66}} Десятого дня начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв.

{{вірш|глава=7|вірш=67}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=68}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=69}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=70}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=71}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина.

{{вірш|глава=7|вірш=72}} Одинадцятого дня начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів.

{{вірш|глава=7|вірш=73}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=74}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=75}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=76}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=77}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Паґ'іїла, Охранового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=78}} Дванадцятого дня начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів.

{{вірш|глава=7|вірш=79}} Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

{{вірш|глава=7|вірш=80}} одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

{{вірш|глава=7|вірш=81}} одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

{{вірш|глава=7|вірш=82}} один козел на жертву за гріх,

{{вірш|глава=7|вірш=83}} а на мирну жертву два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіри, Енанового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=84}} Оце обряд освячення жертівника в дні його помазання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять,

{{вірш|глава=7|вірш=85}} сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдесят одна кропильниця. Усе срібло посудин дві тисячі й чотириста шеклів на міру шеклем святині.

{{вірш|глава=7|вірш=86}} Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць сто й двадцять шеклів.

{{вірш|глава=7|вірш=87}} Уся велика худоба на цілопалення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлібна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх.

{{вірш|глава=7|вірш=88}} А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обряд освячення жертівника по помазанні його.

{{вірш|глава=7|вірш=89}} А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідоцтва, з-поміж обох херувимів говорив Він до нього.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Промовляй до Аарона та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпадки, то з переду свічника будуть світити сім лямпадок.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І Аарон зробив так, з переду свічника засвітив його лямпадки, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} А оце робота свічника: він куття золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірцем, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай виперуть одежу свою, і стануть чисті.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І вони візьмуть теля, а його хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля візьмеш на жертву за гріх.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І буде Аарон посвячувати Левитів, як посвячення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, і будуть вони на роботу Господньої служби.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А Левити покладуть свої руки на голову телят, і зроби одного жертвою за гріх, а одного цілопаленням для Господа, щоб очистити Левитів.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, і будеш посвячувати їх, як посвячення для Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і будуть Левити Мої.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А по цьому Левити ввійдуть, щоб служити в скинії заповіту, і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвячення,

{{вірш|глава=8|вірш=16}} бо вони дані, Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утробу, узяв Я їх Собі,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив їх Собі.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І дав Я Левитів, як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, щоб не було поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підходили до святині.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Аарон посвятив їх перед Господнім лицем, і очистив їх Аарон, щоб стали чистими.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, і не будуть уже служити.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторожу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

{{вірш|глава=11|вірш=20}} але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

{{вірш|глава=11|вірш=28}} І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

{{вірш|глава=11|вірш=29}} І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

{{вірш|глава=11|вірш=30}} І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

{{вірш|глава=11|вірш=34}} І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

{{вірш|глава=12|вірш=10}} а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів;

{{вірш|глава=13|вірш=5}} для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв;

{{вірш|глава=13|вірш=6}} для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв;

{{вірш|глава=13|вірш=7}} для Іссахарового племени °ґ'ал, син Йосипів;

{{вірш|глава=13|вірш=8}} для Єфремового племени Осія, син Навинів;

{{вірш|глава=13|вірш=9}} для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв;

{{вірш|глава=13|вірш=10}} для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв;

{{вірш|глава=13|вірш=11}} для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв;

{{вірш|глава=13|вірш=12}} для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв;

{{вірш|глава=13|вірш=13}} для Асирового племени Сетур, син Михаїлів;

{{вірш|глава=13|вірш=14}} для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв;

{{вірш|глава=13|вірш=15}} для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний?

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях?

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І вони розповіли йому та й сказали: Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його!

{{вірш|глава=13|вірш=28}} Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня...

{{вірш|глава=13|вірш=29}} Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас...

{{вірш|глава=13|вірш=32}} І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

{{вірш|глава=14|вірш=7}} та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! °хня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

{{вірш|глава=14|вірш=14}} та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

{{вірш|глава=14|вірш=15}} якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...

{{вірш|глава=14|вірш=17}} А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

{{вірш|глава=14|вірш=23}} поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

{{вірш|глава=14|вірш=26}} І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

{{вірш|глава=14|вірш=31}} А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

{{вірш|глава=14|вірш=33}} А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

{{вірш|глава=14|вірш=34}} Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

{{вірш|глава=14|вірш=35}} Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

{{вірш|глава=14|вірш=36}} А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

{{вірш|глава=14|вірш=37}} то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=14|вірш=38}} А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

{{вірш|глава=14|вірш=39}} І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

{{вірш|глава=14|вірш=40}} І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

{{вірш|глава=14|вірш=41}} А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

{{вірш|глава=14|вірш=42}} Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

{{вірш|глава=14|вірш=43}} Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

{{вірш|глава=14|вірш=44}} Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

{{вірш|глава=14|вірш=45}} І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до Краю ваших осель, що Я даю вам,

{{вірш|глава=15|вірш=3}} і принесете огняну жертву для Господа, цілопалення, або криваву жертву на сповнення обітниці, або в дарі, або в означених часах при спорядженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібної,

{{вірш|глава=15|вірш=4}} то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи,

{{вірш|глава=15|вірш=5}} і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопалення або для жертви для кожного ягняти.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Або для барана принесеш хлібну жертву, дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І вина для литої жертви третю частину гіна, принесеш пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на сповнення обітниці, або як мирну жертву для Господа,

{{вірш|глава=15|вірш=9}} то принесеш молодого бичка і хлібну жертву, три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І принесеш на литу жертву пів гіна вина, жертва огняна, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Так буде робитися для одного вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Кожен тубілець так принесе це, щоб принести огняну жертву, пахощі любі для Господа.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько, або той, що серед вас, постанова для ваших поколінь, то він принесе огняну жертву, пахощі любі для Господа, як принесете ви, так принесе й він.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Збори, постанова одна для вас та для приходька, що мешкає тимчасово, постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і приходько буде перед Господнім лицем!

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Один закон і одна постанова буде вам і приходькові, що мешкає тимчасово з вами.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви ввійдете до Краю, що Я впроваджую вас туди,

{{вірш|глава=15|вірш=19}} то станеться, коли ви їстимете хліб того Краю, ви принесете приношення для Господа.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Як початок діж ваших, калача принесете на приношення, як приношення току, принесете його.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Від початку діж ваших дасте Господеві приношення, постанова для ваших поколінь!

{{вірш|глава=15|вірш=22}} А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея,

{{вірш|глава=15|вірш=23}} усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь,

{{вірш|глава=15|вірш=24}} то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} І сказав Господь до Мойсея: Конче буде забитий цей чоловік, закидати його камінням усій громаді поза табором!

{{вірш|глава=15|вірш=36}} І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=38}} Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку.

{{вірш|глава=15|вірш=39}} І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте,

{{вірш|глава=15|вірш=40}} щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога!

{{вірш|глава=15|вірш=41}} Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І взяли Корей, син °цгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

{{вірш|глава=16|вірш=2}} та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

{{вірш|глава=16|вірш=7}} і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини!

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

{{вірш|глава=16|вірш=9}} чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!

{{вірш|глава=16|вірш=15}} А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

{{вірш|глава=16|вірш=22}} А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

{{вірш|глава=16|вірш=25}} І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

{{вірш|глава=16|вірш=27}} І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

{{вірш|глава=16|вірш=30}} А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

{{вірш|глава=16|вірш=32}} А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

{{вірш|глава=16|вірш=34}} А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

{{вірш|глава=16|вірш=35}} І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

{{вірш|глава=17|вірш=5}} пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!

{{вірш|глава=17|вірш=28}} Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І сказав Господь до Аарона: Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем'я Левіїне, плем'я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити. Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів!

{{вірш|глава=18|вірш=10}} На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров'ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А їхнє м'ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не понести гріха, і не вмерти.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину,

{{вірш|глава=18|вірш=24}} бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=18|вірш=26}} А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин, що візьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення, зо всього найкращого посвячення з нього.

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І скажи їм: коли ви будете приносити найкраще з нього, то це порахується Левитам, як урожай току, і як урожай кадки чавила.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту.

{{вірш|глава=18|вірш=32}} І ви не понесете через це гріха, коли будете приносити найкраще з нього, а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите, і не повмираєте.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=19|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку, що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І дасте її до священика Елеазара, а він виведе її поза табір. І заріжуть її перед ним.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І візьме Елеазар пальцем своїм її крови, та й покропить кров'ю її перед скинії заповіту сім раз.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І спалиться та ялівка на його очах, шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спалиться.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І візьме священик кедрове дерево, і ісоп та червень, та й кине до середини погорілища тієї ялівки.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім увійде до табору. І буде той священик нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки, і покладе поза табором в чистому місці, і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води, це жертва за гріх.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає серед них тимчасово.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий сім день.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого, і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, не буде чистий.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очищальна вода не була покроплена на нього, нечистий він буде, нечистість його в ньому.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Оце той закон: коли в наметі помре людина, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, буде нечисте сім день.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І кожна відкрита посудина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття, нечиста вона.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} А кожен, хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча, або до померлого, або до костей людини, або до гробу, буде нечистий сім день.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх, і наллють на нього живої води до посуду.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А чистий чоловік візьме ісопу, і вмочить у ту воду, та й покропить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто доторкується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гробу.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, і стане чистий увечері.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очищальну воду, випере одежу свою, а хто доторкається до очищальної води, буде нечистий аж до вечора.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} А кожен, до кого доторкнеться нечистий, буде нечистий, а особа, що доторкується, буде нечиста аж до вечора.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І сварився той народ із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша?

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води!

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм!

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!...

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усю тяготу, що впала на нас.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І сказав до нього Едом: Ти не перейдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти тебе!

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки нехай перейду я своїми ногами!

{{вірш|глава=20|вірш=20}} А той відказав: Не перейдеш! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізраїль збочив від нього.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едомського краю, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на Гор-гору.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І нехай Аарон здійме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, та й помре там.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеазар із гори.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

{{вірш|глава=21|вірш=15}} і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,

{{вірш|глава=21|вірш=19}} а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

{{вірш|глава=21|вірш=20}} а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} І Ізраїль осів в аморейському краї.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

{{вірш|глава=21|вірш=34}} І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

{{вірш|глава=22|вірш=13}} І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

{{вірш|глава=22|вірш=17}} бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!

{{вірш|глава=22|вірш=18}} І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?

{{вірш|глава=22|вірш=29}} І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!

{{вірш|глава=22|вірш=30}} І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!

{{вірш|глава=22|вірш=31}} І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

{{вірш|глава=22|вірш=32}} І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

{{вірш|глава=22|вірш=33}} І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.

{{вірш|глава=22|вірш=34}} І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.

{{вірш|глава=22|вірш=35}} І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

{{вірш|глава=22|вірш=36}} І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до °р-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.

{{вірш|глава=22|вірш=37}} І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?

{{вірш|глава=22|вірш=38}} І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.

{{вірш|глава=22|вірш=39}} І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.

{{вірш|глава=22|вірш=40}} І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

{{вірш|глава=22|вірш=41}} І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І сказав Валаам до Балака: Стань над своїм цілопаленням, а я піду, може стріну Господа навпроти себе, і що Він об'явить мені, я перекажу тобі. І він пішов на лису гору.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: Вернись до Балака, і будеш так промовляти.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавські.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь?

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!

{{вірш|глава=23|вірш=11}} І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх!

{{вірш|глава=23|вірш=12}} А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!

{{вірш|глава=23|вірш=14}} І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І сказав він до Балака: Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Балака, і будеш так промовляти.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: Що ж говорив Господь?

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппорів!

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Оце я одержав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну!

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя!

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця!

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Тож устане народ, як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!

{{вірш|глава=23|вірш=25}} І сказав Балак до Валаама: Ні проклинати не проклинай його, ні благословити не благословляй його!

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І сказав Валаам, і відповів до Балака: Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Господь, те зроблю?

{{вірш|глава=23|вірш=27}} І сказав Балак до Валаама: Ходи ж, візьму тебе ще до іншого місця, може сподобається в Божих очах, і ти звідти проклянеш мені його.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що звернений до пустині.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.

{{вірш|глава=23|вірш=30}} І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

{{вірш|глава=24|вірш=4}} це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!

{{вірш|глава=24|вірш=11}} А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:

{{вірш|глава=24|вірш=13}} Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити!

{{вірш|глава=24|вірш=14}} А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

{{вірш|глава=24|вірш=16}} мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він!

{{вірш|глава=24|вірш=21}} І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!

{{вірш|глава=24|вірш=22}} Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?

{{вірш|глава=24|вірш=24}} І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він!

{{вірш|глава=24|вірш=25}} І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок,

{{вірш|глава=25|вірш=2}} а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І померло в поразці двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіянітянкою, Зімрі, син Салу, начальник батькового дому Симеона.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} І ім'я тієї забитої мідіянітської жінки Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Ненавидіти мідіянітів, і будете їх забивати!

{{вірш|глава=25|вірш=18}} Бож вони ненавидять вас у своїх підступах, що зводили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіянітського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} І сталося по поразці,

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара, сина священика Аарона, говорячи:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

{{вірш|глава=26|вірш=4}} Перелічіть від віку двадцяти літ і вище, як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам, що виходили з єгипетського краю.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} Рувим, перворідний Ізраїлів. Рувимові сини: Ханох рід Ханохів, від Паллу рід Паллуїв,

{{вірш|глава=26|вірш=6}} від Хецрона рід Хецронів, від Кармі рід Карміїв.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Оце Рувимові роди. І були їхні перелічені: сорок і три тисячі й сімсот і тридцять.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} А сини Паллуєві: Еліяв.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} А сини Еліявові: Немуїл, і Датан, і Авірон. Це той Датан та Авірон, покликані громади, що підбурювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді, коли вони підбурювали на Господа.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І відкрила земля свої уста, та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади, коли огонь пожер був двісті і п'ятдесят люда, і стали вони за ознаку.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} А Кореєві сини не померли.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Сини Симеонові за їхніми родами: від Немуїла рід Немуїлів, від Яміна рід Ямінів, від Яхіна рід Яхінів,

{{вірш|глава=26|вірш=13}} від Зераха рід Зерахів, від Саула рід Саулів.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Оце Симеонові роди, двадцять і дві тисячі й двісті.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Сини Ґадові за їхніми родами: від Цефона рід Цефонів, від Хаґґі рід Хаґґіїв, від Шуні рід Шуніїв,

{{вірш|глава=26|вірш=16}} від Озні рід Озніїв, від Ері рід Еріїв,

{{вірш|глава=26|вірш=17}} від Арода рід Ародів, від Ар'елі рід Ар'еліїв.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} Оце роди Ґадових синів, за їхнім переліченням: сорок тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Сини Юдині: Ер та Онан; і помер Ер та Онан у ханаанськім Краї.

{{вірш|глава=26|вірш=20}} І були Юдині сини за їхніми родами: від Шели рід Шелин, від Переца рід Переців, від Зераха рід Зерахів.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} А Перецеві сини були: від Хецрона рід Хецронів, від Хамула рід Хамулів.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} Оце Юдини роди за їхнім переліченням: сімдесят і шість тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} Сини Іссахарові за їхніми родами: Тола рід Толин, від Цувви рід Цуввин,

{{вірш|глава=26|вірш=24}} від Яшува рід Яшувів, від Шімрона рід Шімронів.

{{вірш|глава=26|вірш=25}} Оце Іссахарові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі й триста.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Сини Завулонові за їхніми родами: від Середа рід Середів, від Елона рід Елонів, від Яхлеїла рід Яхлеїлів.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} Оце Завулонові роди за їхнім переліченням: шістдесят тисяч і п'ятсот.

{{вірш|глава=26|вірш=28}} Сини Йосипа за їхніми родами: Манасія та Єфрем.

{{вірш|глава=26|вірш=29}} Сини Манасіїні: від Махіра рід Махірів, а Махір породив Ґілеада, від Ґілеада рід Ґілеадів.

{{вірш|глава=26|вірш=30}} Оце Ґілеадові сини: Єзер рід Єзерів, від Хелека рід Хелеків,

{{вірш|глава=26|вірш=31}} і Асріїл рід Асріїлів, і Шехем рід Шехемів,

{{вірш|глава=26|вірш=32}} і Шеміда рід Шемідин, і Хефер рід Хеферів.

{{вірш|глава=26|вірш=33}} А Целофхад, син Хеферів, не мав синів, а тільки дочок. А ймення дочок: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца.

{{вірш|глава=26|вірш=34}} Оце роди Манасіїні, а їхні перелічені: п'ятдесят і дві тисячі й сімсот.

{{вірш|глава=26|вірш=35}} Оце Єфремові сини за їхніми родами: від Шутелаха рід Шутелахів, від Бехера рід Бехерів, від Тахана рід Таханів.

{{вірш|глава=26|вірш=36}} А оце Шутелахові сини: від Ерана рід Еранів.

{{вірш|глава=26|вірш=37}} Оце роди Єфремових синів за їхнім переліченням: тридцять і дві тисячі і п'ятсот. Оце Йосипові сини за їхніми родами.

{{вірш|глава=26|вірш=38}} Сини Веніяминові за їхніми родами: від Бели рід Белин, від Ашбела рід Ашбелів, від Ахірама рід Ахірамів,

{{вірш|глава=26|вірш=39}} від Шефуфама рід Шефуфамів, від Хуфама рід Хуфамів.

{{вірш|глава=26|вірш=40}} А сини Белині були: Ард, і Нааман, від Арда рід Ардів, від Наамана рід Нааманів.

{{вірш|глава=26|вірш=41}} Оце Веніяминові сини за їхніми родами, а перелічені їхні: сорок і п'ять тисяч і шістсот.

{{вірш|глава=26|вірш=42}} Оце Данові сини за їхніми родами: від Шухама рід Шухамів. Оце Данові роди за їхніми родами.

{{вірш|глава=26|вірш=43}} Всі Шухамові роди за їхнім переліченням: шістдесят і чотири тисячі і чотириста.

{{вірш|глава=26|вірш=44}} Асирові сини за їхніми родами: від °мни рід °мнин, від °шві рід °швіїв, від Берії рід Беріїв.

{{вірш|глава=26|вірш=45}} Сини Берії: від Хевера рід Хеверів, від Малкіїла рід Малкіїлів,

{{вірш|глава=26|вірш=46}} а ймення Асирової дочки Сарах.

{{вірш|глава=26|вірш=47}} Оце роди Асирових синів за їхнім переліченням: п'ятдесят і три тисячі й чотириста.

{{вірш|глава=26|вірш=48}} Сини Нефталимові за їхніми родами: від Яхцеїла рід Яхцеїлів, від Ґуні рід Ґуніїв,

{{вірш|глава=26|вірш=49}} від Єцера рід Єцерів, від Шіллема рід Шіллемів.

{{вірш|глава=26|вірш=50}} Оце роди Нефталимові за їхніми родами й за їхнім переліченням: сорок і п'ять тисяч і чотириста.

{{вірш|глава=26|вірш=51}} Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсот і тридцять.

{{вірш|глава=26|вірш=52}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=26|вірш=53}} Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен.

{{вірш|глава=26|вірш=54}} Численному примножиш спадщину його, а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його.

{{вірш|глава=26|вірш=55}} Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків.

{{вірш|глава=26|вірш=56}} За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим.

{{вірш|глава=26|вірш=57}} А оце перелічені Левити за їхніми родами: від Ґершона рід Ґершонів, від Кегата рід Кегатів, від Мерарі рід Мераріїв.

{{вірш|глава=26|вірш=58}} Оце роди Левієві: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Кореїв, а Кегат породив Амрама.

{{вірш|глава=26|вірш=59}} А ймення Амрамової жінки Йохевед, дочка Левієва, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Маріям.

{{вірш|глава=26|вірш=60}} І вродилися Ааронові Надав, й Авігу, й Елеазар, й Ітамар.

{{вірш|глава=26|вірш=61}} А Надав та Авігу померли, коли вони приносили чужий огонь перед Господнє лице.

{{вірш|глава=26|вірш=62}} І були їхні перелічені двадцять і три тисячі, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів, не дана бо їм спадщина серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=26|вірш=63}} Оце перелічені Мойсея та священика Елеазара, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степах над приєрихонським Йорданом.

{{вірш|глава=26|вірш=64}} А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині,

{{вірш|глава=26|вірш=65}} бо Господь був сказав їм: Конче повмираєте ви на пустині. І не позостався з них ніхто, крім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І прийшли дочки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного, з родів Манасії, сина Йосипового, а оце ймення дочок його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками, і всією громадою при вході скинії заповіту, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Наш батько помер у пустині, і він не був серед громади змовників на Господа в Кореєвій громаді, бо він помер за свій гріх, а синів він не мав.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду, що немає в нього сина? Дай же нам володіння серед братів нашого батька!

{{вірш|глава=27|вірш=5}} І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Целофхадові дочки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спадок його перейшов дочці його.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} А якщо в нього немає дочки, то дасте спадщину його братам його.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} А якщо в нього немає братів, то дасте спадок його братам батька його.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} А якщо в його батька немає братів, то дасте спадщину його родичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} І сказав Господь до Мойсея: Вийди на цю гору Аварім, і побач той Край, що Я дав Ізраїлевим синам.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} І побачиш його, і будеш прилучений до своєї рідні і ти, як був прилучений твій брат Аарон,

{{вірш|глава=27|вірш=14}} бо ви були неслухняні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади, щоб явилася святість Моя через воду на їхніх очах. Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=16}} Нехай призначить Господь, Бог духів і кожного тіла, чоловіка над громадою,

{{вірш|глава=27|вірш=17}} що вийде перед ними, і що ввійде перед ними, і що випровадить їх, і що впровадить їх, і не буде Господня громада, як отара, що не має пастуха.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} І сказав Господь до Мойсея: Візьми собі Ісуса, Навинового сина, мужа, що в ньому Дух, і покладеш свою руку на нього.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх очах.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} І даси на нього з влади своєї, щоб чула вся громада Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} І стане він перед священиком Елеазаром, і він запитає для нього вироку уріму перед Господнім лицем. І за наказом його вийдуть, і за наказом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І взяв він Ісуса, і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою.

{{вірш|глава=27|вірш=23}} І поклав він руки свої на нього, і заповів йому, як Господь промовляв через Мойсея.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Накажи Ізраїлевим синам, і скажи їм: Ви будете пильнувати жертву Мою, хліб Мій для огняних Моїх жертов, пахощі любі Мої, щоб приносити Мені означеного часу.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} І скажи їм: Оце огняна жертва, що принесете Господеві: безвадні однорічні ягнята, двоє на день, цілопалення завжди.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш надвечір.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в товченій оливі чверть гіна.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Це стале цілопалення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} А лита жертва його чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} А друге ягня принесеш надвечір, принесеш як хлібну жертву ранку й як жертву литу його, це огняна жертва, любі пахощі для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} А суботнього дня двоє однорічних безвадних ягнят, і дві десяті пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і жертва лита його.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Це суботнє цілопалення щосуботи його, окрім цілопалення сталого та його литої жертви.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} А першого дня ваших місяців принесете цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, однорічні ягнята сім безвадних,

{{вірш|глава=28|вірш=12}} і три десяті ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного бичка, і дві десяті пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного барана,

{{вірш|глава=28|вірш=13}} і по десятій частині ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одного ягняти. Це цілопалення, пахощі любі, огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} А їхні литі жертви: пів гіна вина буде для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти. Це новомісячне цілопалення кожного молодика, для всіх молодиків року.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа, крім сталого цілопалення, і лита жертва його.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} А першого місяця, чотирнадцятого дня місяця Пасха для Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} А п'ятнадцятого дня того місяця свято, сім день опрісноки їсти.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} І принесете огняну жертву, цілопалення для Господа: бички, молоде з великої худоби два, і одного барана, і сім однорічних ягнят, безвадні вони будуть у вас.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} А їхня хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} По десятій частині ефи принесеш для одного ягняти, так для семи ягнят.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} І одного козла жертви за гріх на очищення вас,

{{вірш|глава=28|вірш=23}} окрім цілопалення ранку, що належить до сталого цілопалення, принесете оце.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} Як оце, будете приносити щоденно сім день хліб огняної жертви, любі пахощі для Господа; окрім сталого цілопалення буде це принесене, і лита жертва його.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} А сьомого дня будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} А дня первоплодів, коли приносите нову хлібну жертву для Господа в ваших тижнях, будуть для вас святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=28|вірш=27}} І принесете цілопалення на любі пахощі для Господа: бички, молоде з великої худоби два, барана одного, сім ягнят однорічних.

{{вірш|глава=28|вірш=28}} А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для одного бичка, дві десяті для одного барана,

{{вірш|глава=28|вірш=29}} по десятій частині ефи для одного ягняти, так для семи ягнят.

{{вірш|глава=28|вірш=30}} Козел один, на очищення вас,

{{вірш|глава=28|вірш=31}} окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете, вони будуть безвадні у вас, і їхні литі жертви.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} А сьомого місяця, першого дня місяця святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день сурмлення.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} І спорядите цілопалення на пахощі любі для Господа: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічні ягнята, семеро безвадних.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для барана,

{{вірш|глава=29|вірш=4}} і одна десята для одного ягняти, так для семи ягнят,

{{вірш|глава=29|вірш=5}} і один козел, жертва за гріх, на очищення вас,

{{вірш|глава=29|вірш=6}} окрім новомісячного цілопалення й хлібної його жертви та цілопалення сталого, і хлібної його жертви та їхніх литих жертов за їхньою постановою, на любі пахощі, огняна жертва для Господа.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, і будете впокоряти свої душі, жодного зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} І принесете цілопалення для Господа, любі пахощі: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні будуть у вас.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для одного барана,

{{вірш|глава=29|вірш=10}} по десятій для одного ягняти, так для семи ягнят.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Козел один, жертва за гріх, окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопалення, і його жертви хлібної та їхніх литих жертов.

{{вірш|глава=29|вірш=12}} А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори, жодного робочого заняття не будете робити, і будете святкувати сім день для Господа.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бички, молоде з великої худоби, тринадцятеро, барани два, однорічних ягнят чотирнадцятеро, безвадні будуть вони.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} А хлібна їхня жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для кожного з тринадцяти бичків, дві десяті для одного барана, для двох баранів,

{{вірш|глава=29|вірш=15}} і по десятій для кожного з чотирнадцяти ягнят,

{{вірш|глава=29|вірш=16}} і один козел, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення, його хлібної жертви та його жертви литої.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} А другого дня: бички, молоде з великої худоби, дванадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення й хлібної його жертви та їхніх литих жертов.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} А третього дня: бички одинадцятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення й його хлібної жертви та його литої жертви.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} А четвертого дня: бички десятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопалення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} А п'ятого дня: бички дев'ятеро, барани два, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви.

{{вірш|глава=29|вірш=29}} А шостого дня: бички восьмеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=30}} А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=31}} І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литих жертов.

{{вірш|глава=29|вірш=32}} А сьомого дня: бички семеро, барани двоє, однорічні ягнята чотирнадцятеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=33}} А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=34}} І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литої жертви.

{{вірш|глава=29|вірш=35}} А восьмого дня буде для вас віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити.

{{вірш|глава=29|вірш=36}} І принесете цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа: бичка одного, барана одного, однорічних ягнят семеро, безвадні.

{{вірш|глава=29|вірш=37}} Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка, для барана й для ягнят за числом їх, за постановою.

{{вірш|глава=29|вірш=38}} І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви.

{{вірш|глава=29|вірш=39}} це принесете для Господа в ваші свята, окрім ваших обітниць та ваших дарів, для ваших цілопалень, і для ваших хлібних жертов, і для ваших литих жертов, і для ваших жертов мирних.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

{{вірш|глава=30|вірш=2}} І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,

{{вірш|глава=30|вірш=5}} і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,

{{вірш|глава=30|вірш=8}} і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

{{вірш|глава=30|вірш=12}} а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.

{{вірш|глава=30|вірш=13}} А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Пімсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих синів, потім будеш прилучений до своєї рідні.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} І промовив Мойсей до народу, говорячи: Озбройте з-поміж себе людей для війська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пімсту на мідіян.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська.

{{вірш|глава=31|вірш=5}} І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч узброєних для війська.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий посуд, і сурми для сурмлення в його руці.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} І рушили війною на Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабивали кожного чоловічої статі.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} І крім тих забитих, позабивали мідіянських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, п'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} І полонили Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх дітей, і всю їхню худобу, і всі їхні стада та ввесь їх маєток пограбували.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} А всі їхні міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем.

{{вірш|глава=31|вірш=11}} І позабирали вони все захоплене й усю здобич, людей та худобу.

{{вірш|глава=31|вірш=12}} І вони привели до Мойсея й до священика Елеазара та до громади Ізраїлевих синів полонених і здобич, і захоплене до табору, до моавських степів, що над приєрихонським Йорданом.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} І вийшли Мойсей і священик Елеазар та всі начальники громади назустріч їм поза табір.

{{вірш|глава=31|вірш=14}} І розгнівався Мойсей на військових провідників, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни.

{{вірш|глава=31|вірш=15}} І сказав до них Мойсей: Чи ви позоставили живими всіх жінок?

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Тож вони були для Ізраїлевих синів за радою Валаама причиною на відступлення від Господа через Пеора! І була поразка в Господній громаді.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте.

{{вірш|глава=31|вірш=18}} А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ложа, зоставте живими для себе.

{{вірш|глава=31|вірш=19}} А ви пробудьте поза табором сім день. Кожен, хто забив кого, і кожен, хто доторкався трупа, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бранці.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну річ, і все зроблене з козиної вовни, і кожну дерев'яну річ.

{{вірш|глава=31|вірш=21}} І сказав священик Елеазар воїнам, що ходили на війну: Оце постанова закону, що Господь наказав був Мойсеєві:

{{вірш|глава=31|вірш=22}} Тільки золото й срібло, мідь, залізо, цину та олово,

{{вірш|глава=31|вірш=23}} кожну річ, що видержить в огні, перепровадите через огонь, і стане чиста, тільки перше очищальною водою очиститься; а все, що не видержує огню, перепровадите через воду.

{{вірш|глава=31|вірш=24}} І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому ввійдете до табору.

{{вірш|глава=31|вірш=25}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=31|вірш=26}} Перелічи здобич бранців між людьми й між худобою ти й священик Елеазар та голови батьківських домів громади.

{{вірш|глава=31|вірш=27}} І поділиш ту здобич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою.

{{вірш|глава=31|вірш=28}} І принесеш данину для Господа від військових, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від людини й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібної.

{{вірш|глава=31|вірш=29}} З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє приношення.

{{вірш|глава=31|вірш=30}} А з половини Ізраїлевих синів візьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти з людини, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібної, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії.

{{вірш|глава=31|вірш=31}} І зробив Мойсей та священик Елеазар, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=31|вірш=32}} І була здобич, позостале грабунку, що захопили були військові: дрібної худоби шістсот тисяч і сімдесят тисяч і п'ять тисяч.

{{вірш|глава=31|вірш=33}} А худоба велика сімдесят і дві тисячі.

{{вірш|глава=31|вірш=34}} І осли шістдесят і одна тисяча.

{{вірш|глава=31|вірш=35}} А душ людських із жінок, що не пізнали мужеського ложа, усіх душ тридцять і дві тисячі.

{{вірш|глава=31|вірш=36}} І була половина, частка тих, що входили до війська, число худоби дрібної триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

{{вірш|глава=31|вірш=37}} І була данина для Господа з худоби дрібної, шість сотень сімдесят і п'ять.

{{вірш|глава=31|вірш=38}} А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня данина для Господа сімдесят і двоє.

{{вірш|глава=31|вірш=39}} А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня данина для Господа шістдесят і один.

{{вірш|глава=31|вірш=40}} А душ людських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа тридцять і дві душі.

{{вірш|глава=31|вірш=41}} І дав Мойсей данину Господнього приношення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=31|вірш=42}} І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну,

{{вірш|глава=31|вірш=43}} і була громадська половина з дрібної худоби триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

{{вірш|глава=31|вірш=44}} А худоба велика тридцять і шість тисяч.

{{вірш|глава=31|вірш=45}} А осли тридцять тисяч і п'ять сотень.

{{вірш|глава=31|вірш=46}} А людських душ шістнадцять тисяч,

{{вірш|глава=31|вірш=47}} і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одного з п'ятидесяти з людини та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=31|вірш=48}} І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська, тисячники та сотники,

{{вірш|глава=31|вірш=49}} та й сказали Мойсеєві: Твої раби перелічили військових, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракувало.

{{вірш|глава=31|вірш=50}} І ми принесли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжок на ноги, і нараменник, перстень, сережки та нашийника на очищення наших душ перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=31|вірш=51}} І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зроблену річ.

{{вірш|глава=31|вірш=52}} І було всього золота приношення, що принесли для Господа, шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників.

{{вірш|глава=31|вірш=53}} Військові грабували кожен для себе.

{{вірш|глава=31|вірш=54}} І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і внесли його до скинії заповіту, пам'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=3}} Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон,

{{вірш|глава=32|вірш=4}} та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба.

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан!

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти?

{{вірш|глава=32|вірш=7}} І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь?

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

{{вірш|глава=32|вірш=12}} окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом.

{{вірш|глава=32|вірш=13}} І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах.

{{вірш|глава=32|вірш=14}} А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.

{{вірш|глава=32|вірш=16}} А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей,

{{вірш|глава=32|вірш=17}} а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі.

{{вірш|глава=32|вірш=18}} Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм.

{{вірш|глава=32|вірш=19}} Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід.

{{вірш|глава=32|вірш=20}} І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем,

{{вірш|глава=32|вірш=21}} і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

{{вірш|глава=32|вірш=22}} то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

{{вірш|глава=32|вірш=24}} Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує.

{{вірш|глава=32|вірш=26}} Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах.

{{вірш|глава=32|вірш=27}} А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.

{{вірш|глава=32|вірш=28}} І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=32|вірш=29}} І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

{{вірш|глава=32|вірш=30}} А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї.

{{вірш|глава=32|вірш=31}} І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо.

{{вірш|глава=32|вірш=32}} Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану.

{{вірш|глава=32|вірш=33}} І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо.

{{вірш|глава=32|вірш=34}} І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

{{вірш|глава=32|вірш=35}} і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

{{вірш|глава=32|вірш=36}} і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари.

{{вірш|глава=32|вірш=37}} У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

{{вірш|глава=32|вірш=38}} і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували.

{{вірш|глава=32|вірш=39}} І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому.

{{вірш|глава=32|вірш=40}} І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

{{вірш|глава=32|вірш=41}} А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села.

{{вірш|глава=32|вірш=42}} А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'ям: Новах.

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона.

{{вірш|глава=33|вірш=2}} А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом, і оце їхні походи за їхніми виходами.

{{вірш|глава=33|вірш=3}} І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборували в Суккоті.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} І рушили з Суккоту й таборували в Етамі, що на краю пустині.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборували перед Міґдолом.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} І рушили з-перед Хіроту, і перейшли серед моря до пустині, і йшли триденною дорогою в Етамській пустині, і таборували в Марі.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} І рушили з Мари й увійшли до Еліму, а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і таборували там.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін.

{{вірш|глава=33|вірш=12}} І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} І рушили з Дофки й таборували в Алуші.

{{вірш|глава=33|вірш=14}} І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, і не було там води на пиття для народу.

{{вірш|глава=33|вірш=15}} І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай.

{{вірш|глава=33|вірш=16}} І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві.

{{вірш|глава=33|вірш=17}} І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі.

{{вірш|глава=33|вірш=19}} І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} І рушили з Лівни й таборували в Ріссі.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер.

{{вірш|глава=33|вірш=24}} І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді.

{{вірш|глава=33|вірш=25}} І рушили з Харади й таборували в Макгелоті.

{{вірш|глава=33|вірш=26}} І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті.

{{вірш|глава=33|вірш=27}} І рушили з Тахату й таборували в Тераху.

{{вірш|глава=33|вірш=28}} І рушили з Тераху й таборували в Мітці.

{{вірш|глава=33|вірш=29}} І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні.

{{вірш|глава=33|вірш=30}} І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті.

{{вірш|глава=33|вірш=31}} І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані.

{{вірш|глава=33|вірш=32}} І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду.

{{вірш|глава=33|вірш=33}} І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті.

{{вірш|глава=33|вірш=34}} І рушили з Йотвати й таборували в Авроні.

{{вірш|глава=33|вірш=35}} І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері.

{{вірш|глава=33|вірш=36}} І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш.

{{вірш|глава=33|вірш=37}} І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі, на краю едомської землі.

{{вірш|глава=33|вірш=38}} І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу, та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю, п'ятого місяця, першого дня місяця.

{{вірш|глава=33|вірш=39}} А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі.

{{вірш|глава=33|вірш=40}} І почув ханаанеянин, цар Араду, а він сидів на півдні в Краї ханаанськім, що йдуть Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=33|вірш=41}} І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні.

{{вірш|глава=33|вірш=42}} І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні.

{{вірш|глава=33|вірш=43}} І рушили з Пунону й таборували в Овоті.

{{вірш|глава=33|вірш=44}} І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі.

{{вірш|глава=33|вірш=45}} І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду.

{{вірш|глава=33|вірш=46}} І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі.

{{вірш|глава=33|вірш=47}} І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево.

{{вірш|глава=33|вірш=48}} І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степах.

{{вірш|глава=33|вірш=49}} І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах.

{{вірш|глава=33|вірш=50}} І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

{{вірш|глава=33|вірш=51}} Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

{{вірш|глава=33|вірш=52}} то проженете всіх мешканців того Краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте.

{{вірш|глава=33|вірш=53}} І ви заволодієте тим Краєм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність.

{{вірш|глава=33|вірш=54}} І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами: численному збільшите власність його, а малому зменшите власність його, де вийде йому жеребок, туди йому буде, за племенами ваших батьків будете володіти собі.

{{вірш|глава=33|вірш=55}} А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючками в ваших очах та тернями в ваших боках. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете.

{{вірш|глава=33|вірш=56}} І станеться, як Я думав був учинити їм, учиню те вам.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=34|вірш=2}} Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, це буде той Край, що припаде вам у спадщині, ханаанський Край по границях його.

{{вірш|глава=34|вірш=3}} І буде вам південна сторона від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І скерується вам та границя з полудня до Маале-Акраббіму, і перейде до Ціну, і будуть виходи її з полудня до Кадеш-Барнеа. І вийде вона до Хацар-Аддару й перейде до Ацмону.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} І скерується границя з Ацмону до єгипетського потоку, і будуть її виходи до моря.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} А границя західня, буде для вас море Велике, це буде для вас західня границя.

{{вірш|глава=34|вірш=7}} А оце буде для вас північна границя: від Великого моря визначите собі за границю Гор-гору.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} Від Гор-гори визначите в напрямі до Гамату, і будуть виходи границі до Цедаду.

{{вірш|глава=34|вірш=9}} І вийде границя до Зіфрону, і будуть її виходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} І визначите собі за границю на схід від Гацар-Енану до Шефаму.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} І зійде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зійде границя, і дійде на беріг Кінеретського моря на схід.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} І зійде границя до Йордану, і будуть її виходи море Солоне. Це буде для вас Край по його границях навколо.

{{вірш|глава=34|вірш=13}} І Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: Оце та земля, що ви поділите собі її жеребком, що Господь наказав дати дев'яти племенам і половині племені.

{{вірш|глава=34|вірш=14}} Бо взяли плем'я Рувимових синів за домами батьків своїх, і плем'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина племени Манасіїного взяли спадщину свою,

{{вірш|глава=34|вірш=15}} два племені й половина племени взяли вже свою спадщину з того боку приєрихонського Йордану на схід та на південь.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=34|вірш=17}} Оце імена тих мужів, що поділять для вас той Край на спадок: священик Елеазар та Ісус, син Навинів,

{{вірш|глава=34|вірш=18}} та візьмете по одному князеві з племени, щоб поділити той Край на власність.

{{вірш|глава=34|вірш=19}} А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв;

{{вірш|глава=34|вірш=20}} а для племени Симеонових синів Шемуїл, син Аммігудів;

{{вірш|глава=34|вірш=21}} а для племени Веніяминового Елідад, син Кіслонів;

{{вірш|глава=34|вірш=22}} для племени Данових синів князь Буккі, син Йоґліїв;

{{вірш|глава=34|вірш=23}} для Йосипових синів, для племени синів Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів;

{{вірш|глава=34|вірш=24}} а для племени Єфремових синів князь Кемуїл, син Шіфтанів;

{{вірш|глава=34|вірш=25}} а для племени Завулонових синів князь Еліцафан, син Парнахів;

{{вірш|глава=34|вірш=26}} а для племени Іссахарових синів князь Палтіїл, син Аззана;

{{вірш|глава=34|вірш=27}} а для племени Асирових синів князь Ахігуд, син Шеломіїв;

{{вірш|глава=34|вірш=28}} а для племени синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів.

{{вірш|глава=34|вірш=29}} Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спадщину для Ізраїлевих синів.

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.

{{вірш|глава=35|вірш=3}} І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.

{{вірш|глава=35|вірш=6}} А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста.

{{вірш|глава=35|вірш=7}} Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=35|вірш=8}} А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.

{{вірш|глава=35|вірш=9}} І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

{{вірш|глава=35|вірш=10}} Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

{{вірш|глава=35|вірш=11}} то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

{{вірш|глава=35|вірш=12}} І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

{{вірш|глава=35|вірш=13}} А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.

{{вірш|глава=35|вірш=14}} Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.

{{вірш|глава=35|вірш=15}} Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.

{{вірш|глава=35|вірш=16}} А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

{{вірш|глава=35|вірш=17}} А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

{{вірш|глава=35|вірш=18}} Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

{{вірш|глава=35|вірш=19}} Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

{{вірш|глава=35|вірш=20}} А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

{{вірш|глава=35|вірш=21}} або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

{{вірш|глава=35|вірш=22}} А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,

{{вірш|глава=35|вірш=23}} або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

{{вірш|глава=35|вірш=24}} то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.

{{вірш|глава=35|вірш=25}} І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.

{{вірш|глава=35|вірш=26}} А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,

{{вірш|глава=35|вірш=27}} і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!

{{вірш|глава=35|вірш=28}} Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.

{{вірш|глава=35|вірш=29}} І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

{{вірш|глава=35|вірш=30}} Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.

{{вірш|глава=35|вірш=31}} І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

{{вірш|глава=35|вірш=32}} І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.

{{вірш|глава=35|вірш=33}} І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

{{вірш|глава=35|вірш=34}} І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} І поприходили голови батьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йосипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князями, головами батьківських домів Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=36|вірш=2}} і сказали: Господь наказав моєму панові дати жеребком цей Край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього наказа дати спадок нашого брата Целофхада його дочкам.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} І якщо вони будуть за жінок кому з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спадщина зо спадку наших батьків, і буде додане над спадок тому племені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка нашого спадку буде відняте.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спадщина додана до спадку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спадку племени наших батьків.

{{вірш|глава=36|вірш=5}} І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім наказом, говорячи: Слушно говорить плем'я Йосипових синів.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочок, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подобається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жінок.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} І не буде переходити спадок від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спадку свого.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові дочки.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} І стали Целофхадові дочки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жінок для синів дядьків своїх.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йосипового, стали вони за жінок, а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} Оце заповіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степах над приєрихонським Йорданом.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Повторення Закону</title>
    <id>1421</id>
    <revision>
      <id>1435</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:48:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Повторення Закону
 | попередня = &lt;[[../Числа|Числа]]&gt;
 | наступна  = [[../Iсус Навин|Iсус Навин]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі!

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки?

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх!

{{вірш|глава=1|вірш=30}} Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах,

{{вірш|глава=1|вірш=31}} і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

{{вірш|глава=1|вірш=33}} що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=35}} Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам,

{{вірш|глава=1|вірш=36}} окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

{{вірш|глава=1|вірш=37}} Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди!

{{вірш|глава=1|вірш=38}} Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

{{вірш|глава=1|вірш=39}} А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря.

{{вірш|глава=1|вірш=41}} А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору.

{{вірш|глава=1|вірш=42}} Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами.

{{вірш|глава=1|вірш=43}} І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору.

{{вірш|глава=1|вірш=44}} І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

{{вірш|глава=1|вірш=46}} І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказав Господь до мене, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} °жу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} то Господь промовляв до мене, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

{{вірш|глава=2|вірш=21}} народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=27}} Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} °жу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

{{вірш|глава=2|вірш=29}} як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

{{вірш|глава=2|вірш=33}} І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

{{вірш|глава=2|вірш=35}} Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

{{вірш|глава=2|вірш=37}} Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І сказав Господь до мене: Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Усі ці міста укріплені, мур високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкритих міст.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнонського потоку аж до гори Гермон,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, дев'ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Край той того часу посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським потоком, і половину гори Ґілеад, і міста його я дав Рувимовим та Ґадовим.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині племени Манасіїного, усю околицю арґовську, на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Яір, син Манасіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яіра, і так їх кличуть аж до цього дня.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А Махірові дав я Ґілеад.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку, середину потоку та границю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} і степ, і Йордан, і границю його від Кіннерету аж до моря степу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І часу того наказав я вам, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам цей Край, щоб ви посіли його; узброєні перейдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військові.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, я знаю, що худоба ваша велика! будуть сидіти по ваших містах, що я дав вам,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} аж Господь дасть спочинок братам вашим, як вам, і посядуть також вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йордану, і вернетесь кожен до спадку свого, що я дав вам.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А Ісусові наказав я того часу, говорячи: Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, так зробить Господь усім царствам, куди ти переходиш.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І благав я того часу Господа, говорячи:

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Владико Господи, Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чини Твої, як великі діла Твої?

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: Досить тобі, не говори більше до Мене в цій справі!

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Вийди на верхів'я Пісґі, і зведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід, і побач своїми очима, бо ти не перейдеш цього Йордану!

{{вірш|глава=3|вірш=28}} І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим народом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей Край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ваалом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А ви, що линули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Дивіться, навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього?

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, Десять Заповідей, і написав їх на двох камінних таблицях.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви переходите володіти ним.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці,

{{вірш|глава=4|вірш=17}} зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом,

{{вірш|глава=4|вірш=18}} зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутничої печі, з Єгипту, щоб ви стали для Нього народом наділу, як сьогодні це видко.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} А Господь був розгнівався на мене за ваші діла, і поклявся, що не перейду я Йордану, і не ввійду до того хорошого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадщину.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Бо я умру в цьому краї, я не перейду Йордану, а ви перейдете й посядете той хороший Край.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Бо Господь, Бог твій, Він палючий огонь, Бог заздрісний.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Коли ти породиш синів, і синів твоїх синів, і постарієте ви в Краю, і зіпсуєтеся, і зробите боввана на подобу чогось, і зробите зло в очах Господа, Бога свого, та Його розгнівите,

{{вірш|глава=4|вірш=26}} то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незабаром конче погинете в Краю, на вспадкування якого ви переходите туди Йордан. Не будуть довгі ваші дні в ньому, бо конче ви будете вигублені.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} І розпорошить вас Господь посеред народів, і будете ви нечисленні поміж людами, куди попровадить вас Господь.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} І будете служити там богам, ділу рук людських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то знайдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Бо Господь, Бог твій Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} Бо питай но про перші дні, що були перше тебе, від того дня, коли Бог створив людину на землі, і від кінця неба й аж до кінця неба, чи бувало щось таке, як ця велика річ, або чи чуте було щось таке, як вона:

{{вірш|глава=4|вірш=33}} чи чув народ голос Бога, що говорив із середини огню, як чув ти і жив?

{{вірш|глава=4|вірш=34}} Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, ознаками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раменом витягненим, і страхами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на очах твоїх?

{{вірш|глава=4|вірш=35}} Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} Він дав тобі з неба почути Його голос, щоб навчити тебе, а на землі показав тобі Свій великий огонь, і слова Його чув ти з середини огню.

{{вірш|глава=4|вірш=37}} І тому, що кохав Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них, і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту,

{{вірш|глава=4|вірш=38}} щоб прогнати перед тобою народи, більші й сильніші за тебе, щоб ввести тебе, та дати тобі їхній Край на спадок, як сьогодні це видко.

{{вірш|глава=4|вірш=39}} І пізнаєш сьогодні, і візьмеш до серця свого, що Господь Він Бог на небі вгорі й на землі долі, іншого нема.

{{вірш|глава=4|вірш=40}} І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продовжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні.

{{вірш|глава=4|вірш=41}} Тоді виділив Мойсей три місті по той бік Йордану на схід сонця,

{{вірш|глава=4|вірш=42}} щоб утікав туди убійник, що замордує свого ближнього ненароком, а він не був йому ворогом ні вчора, ані позавчора. І втече він до одного з цих міст, і буде жити:

{{вірш|глава=4|вірш=43}} Бецер у пустині, у краї рівниннім, Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Башані Манасіїному.

{{вірш|глава=4|вірш=44}} І оце Закон, що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами,

{{вірш|глава=4|вірш=45}} оце свідоцтва, і постанови, і закони, що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту,

{{вірш|глава=4|вірш=46}} по той бік Йордану в долині навпроти Бет-Пеору в краю Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту.

{{вірш|глава=4|вірш=47}} І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа, башанського царя, обох аморейських царів, що по той бік Йордану на схід сонця,

{{вірш|глава=4|вірш=48}} від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і аж до гори Сіон, цебто Гермон,

{{вірш|глава=4|вірш=49}} і ввесь степ по тім боці Йордану на схід і аж до моря степу під узбіччям Пісґі.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього: Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з середини огню.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Я того часу стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на гору, коли Він говорив:

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Хай не буде тобі інших богів при Мені!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім'ям надаремно.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Шість день працюй, і роби всю працю свою,

{{вірш|глава=5|вірш=14}} а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Не вбивай!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Не чини перелюбу!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Не кради!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Не свідчи неправдиво проти ближнього свого!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібрання, на горі з середини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних таблицях, і дав їх мені.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред темряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі голови ваших племен та ваші старші,

{{вірш|глава=5|вірш=24}} та й сказали: Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та велич Свою, і голос Його чули ми з середини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з людиною, і вона жива!

{{вірш|глава=5|вірш=25}} А тепер нащо маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми будемо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого, то помремо.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з середини огню, і жило б?

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Приступи сам, і слухай усе, що скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовлятиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} І почув Господь голос ваших слів, коли ви промовляли до мене. І сказав до мене Господь: Чув Я голос цього народу, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх!

{{вірш|глава=5|вірш=31}} А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постанови, і закони, що будеш навчати їх, щоб вони виконували їх у Краї, що Я даю їм на спадщину його.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А оце заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у Краї, що ви переходите туди посісти його,

{{вірш|глава=6|вірш=2}} щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати Край, що тече молоком та медом.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував,

{{вірш|глава=6|вірш=11}} та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся,

{{вірш|глава=6|вірш=12}} стережися тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} бо Господь, Бог твій Бог заздрісний посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Будете конче пильнувати заповідей Господа, Бога вашого, і свідоцтва Його, і постанови Його, що наказав Він тобі.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах, щоб було тобі добре, і щоб увійшов ти та посів той хороший Край, що Господь присягнув був батькам твоїм,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} щоб вигнати всіх ворогів твоїх перед тобою, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: Що це за свідоцтва й постанови та закони, що вам наказав Господь, Бог наш?

{{вірш|глава=6|вірш=21}} то скажеш синові своєму: Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших очах.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} А нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той Край, що присягнув був Він нашим батькам.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашого, щоб було добре нам усі дні, щоб утримати нас при житті, як дня цього.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене численні поганські народи перед тобою: хіттеянина, і ґірґашеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, сім народів, численніших та міцніших за тебе.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого,

{{вірш|глава=7|вірш=4}} бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дерева постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів,

{{вірш|глава=7|вірш=8}} але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І ти пізнаєш, що Господь, Бог твій, Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} і що надолужить ненависникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого ненависника, відплатить йому самому.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А ти будеш виконувати заповіді й постанови та закони, що Я сьогодні наказую виконувати їх.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І станеться, за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І Господь відхилить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських недуг, які ти знаєш, не наведе їх на тебе, а дасть їх на всіх твоїх ворогів.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то пастка для тебе.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Коли скажеш у серці своїм: Ті люди численніші від мене, як я зможу вигнати їх?

{{вірш|глава=7|вірш=18}} не бійся їх! Пильно пам'ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові,

{{вірш|глава=7|вірш=19}} ті великі випробовування, що бачили твої очі, і ознаки та чуда, і сильну руку та витягнене рамено, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, так Господь, Бог твій, учинить усім тим народом, що ти їх боїшся.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Також і шершнів пошле Господь, Бог твій, на нього, аж поки не вигинуть позосталі та ті, що поховалися перед тобою.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшний.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І викидатиме Господь, Бог твій, тих людей помалу з-перед тебе; не зможеш вигубити їх скоро, щоб не розмножилася над тобою польова звірина.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І дасть їх Господь, Бог твій, перед тобою, і побентежить їх великим бентеженням, аж поки не будуть вигублені.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І віддасть їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім'я з-під неба, не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Бовванів їхніх богів попалите в огні, не будеш жадати срібла та золота, що на них, і не візьмеш його собі, щоб тим не впасти до пастки, бо то огида для Господа, Бога твого.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} І не внесеш цієї огиди до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зогидиш її, і конче будеш бридитися нею, бо закляття вона.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його,

{{вірш|глава=8|вірш=7}} бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі,

{{вірш|глава=8|вірш=8}} до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду,

{{вірш|глава=8|вірш=9}} до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його залізо, а з його гір добуватимеш мідь.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі,

{{вірш|глава=8|вірш=12}} щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них,

{{вірш|глава=8|вірш=13}} а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться,

{{вірш|глава=8|вірш=14}} то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства,

{{вірш|глава=8|вірш=15}} що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі,

{{вірш|глава=8|вірш=16}} що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, ви конче погинете!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Пам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Коли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!...

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Згадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,

{{вірш|глава=9|вірш=28}} щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Того часу сказав був до мене Господь: Витеши собі дві камінні таблиці, як перші, та й вийде до Мене на гору, і зроби собі дерев'яного ковчега.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} А Я напишу на тих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти побив, і покладеш їх у ковчезі.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І зробив я ковчега з акаційного дерева, і витесав я дві камінні таблиці, як перші, та й зійшов на гору, а обидві таблиці в руці моїй.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І Він написав на тих таблицях, як перше письмо, Десять Заповідей, що Господь говорив був до вас на горі з середини огню в день зборів. І Господь дав їх мені.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті таблиці, що зробив, до ковчегу. І були вони там, як наказав був Господь.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових синів до Мосери. Там помер Аарон, і був там похований, а священиком став замість нього його син Елеазар.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А звідти рушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, до краю водних потоків.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Того часу Господь відділив був Левієве плем'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословляло Його Йменням аж до цього дня.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Тому не було Левієві частки та спадку з братами. Господь Він спадщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А я стояв на горі, як за тих перших днів, сорок день і сорок ночей. І вислухав Господь мене також цього разу, не захотів Господь погубити тебе.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сказав був до мене Господь: Устань, іди в похід перед народом. І ввійдуть вони, і посядуть той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,

{{вірш|глава=10|вірш=13}} виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою,

{{вірш|глава=10|вірш=17}} бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І будеш ти любити Господа, Бога свого, і будеш додержувати постанови Його, і звичаї Його і закони Його, і заповіді Його по всі дні.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І ви пізнаєте сьогодні, бо я навчаю не синів ваших, які не пізнали й не бачили карання Господа, Бога вашого, величність Його, руку Його сильну й рамено Його витягнене,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} і ознаки Його, і чини Його, що зробив був серед Єгипту фараонові, єгипетському цареві та всьому його краєві,

{{вірш|глава=11|вірш=4}} і що Він зробив був війську Єгипта, коням його та колесницям його, що пустив над ними воду Червоного моря, коли вони гнались за вами, і вигубив їх Господь, і так є аж до дня цього,

{{вірш|глава=11|вірш=5}} і що Він зробив був для вас у пустині аж до вашого приходу до цього місця,

{{вірш|глава=11|вірш=6}} і що Він зробив був Датанові й Авіронові, синам Еліява, Рувимового сина, що земля відкрила була свої уста й поглинула їх, і їхні доми, і їхні намети, і всю власність, що була з ними, посеред усього Ізраїля.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Бо очі ваші то ті, що бачили всякий великий чин Господа, що Він зробив.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І будете ви виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую, щоб стали ви сильні, і ввійшли, і заволоділи тим Краєм, куди переходите ви, щоб посісти його,

{{вірш|глава=11|вірш=9}} і щоб довго жили ви на тій землі, що Господь присягнув був вашим батькам дати їм та їхньому насінню Край, що тече молоком та медом.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Бо цей Край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} А цей Край, куди ви переходите посісти його, то край гір та долин, із небесного дощу він напоюється.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наситишся.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Стережіться, щоб не було зведене ваше серце, і щоб ви не відступили, і не служили іншим богам, і не вклонялися їм.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне небо, і не буде дощу, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх,

{{вірш|глава=11|вірш=21}} щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді, що я наказав вам чинити їх, щоб любити Господа, Бога свого, щоб ходити всіма дорогами Його, і щоб горнутись до Нього,

{{вірш|глава=11|вірш=23}} то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. Від пустині й Ливану, від Річки, річки Ефрату й аж до моря Останнього буде ваша границя.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Не встоїть ніхто перед вами, ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього, як Він говорив вам.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття:

{{вірш|глава=11|вірш=27}} благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні,

{{вірш|глава=11|вірш=28}} і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до Краю, куди ти входиш посісти його, то даси благословення на горі Ґарізім, а прокляття на горі Евал.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} От вони на тому боці Йордану за дорогою заходу сонця, у краю ханаанеянина, що сидить у степу навпроти Ґілґалу при діброві Море.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Бо ви переходите Йордан, щоб увійти посісти той Край, що дає вам Господь, Бог ваш. І посядете його, й осядете в ньому,

{{вірш|глава=11|вірш=32}} і будете додержувати, щоб виконувати всі постанови й закони Його, які я сьогодні даю вам.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Оце постанови та закони, які ви пильнуватимете виконувати в Краї, що дав Господь, Бог батьків твоїх, на насліддя його всі дні, які житимете на цій землі.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Конче винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І розвалите їхні жертівники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дерева попалите в огні, а бовванів їхніх богів порубаєте, і вигубите їхнє ймення з того місця.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Не робитимете так Господеві, вашому Богові,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім'я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкнеться ваша рука, ви та доми ваші, якими поблагословив тебе Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Там ви не зробите так, як ми робимо сьогодні тут, кожен усе, що йому здається справедливим в очах тільки його,

{{вірш|глава=12|вірш=9}} бо ви дотепер не ввійшли до місця відпочинку й до спадщини, що Господь, Бог твій, дає тобі.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А коли ви перейдете Йордан і осядете в Краї, що Господь, Бог ваш, дає вам на спадщину, і Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших навколо, і ви сидітимете безпечно,

{{вірш|глава=12|вірш=11}} то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Господеві.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Стережися, щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш,

{{вірш|глава=12|вірш=14}} бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопалення, і там зробиш усе, що я наказую тобі.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Але скільки запрагне душа твоя, будеш різати й будеш їсти м'ясо, за благословенням Господа, Бога твого, що його дав тобі в усіх брамах твоїх; нечистий і чистий буде їсти його, як сарну й як оленя.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Тільки крови не їстимеш, на землю виллєш її, як воду.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, і всіх обітниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних дарів своїх, і приношення своєї руки,

{{вірш|глава=12|вірш=18}} бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Коли Господь, Бог твій, поширить границю твою, як Він говорив тобі, і ти скажеш: Нехай я їм м'ясо, бо буде жадати душа твоя їсти м'ясо, то за всім жаданням душі своєї будеш ти їсти м'ясо.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Коли буде далеке від тебе те місце, що вибере Господь, Бог твій, щоб перебувало там Ім'я Його, то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної, щоб дав Господь тобі, як наказав я тобі, і будеш їсти в брамах своїх усім жаданням своєї душі.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Тільки як їсться сарну й оленя, так будеш їсти його, нечистий та чистий однаково можуть їсти його.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м'ясом.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Не будеш їсти її, на землю виллєш її, як воду.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Не будеш їсти її, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Тільки святощі свої, що будуть у тебе, та обітниці свої понесеш, і прийдеш до місця, яке вибере Господь.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} І принесеш своє цілопалення, м'ясо та кров, на жертівнику Господа, Бога свого, а кров твоїх інших жертов буде вилита на жертівнику Господа, Бога твого, а м'ясо будеш їсти.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш, щоб посісти їх перед собою, і посядеш їх, і осядеш у їхньому Краї,

{{вірш|глава=12|вірш=30}} то стережися, щоб не впасти до пастки за ними, коли вони будуть вигублені перед тобою, і щоб не шукав ти їхніх богів, говорячи: Як служать ті люди богам своїм, то зроблю так і я.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} Не зробиш так Господеві, Богу своєму; бо всяку гидоту, яку Господь зненавидів, робили вони богам своїм, бо навіть синів своїх та дочок своїх вони палять в огні для богів своїх.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, не додаси до нього, і не відіймеш від нього.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо,

{{вірш|глава=13|вірш=3}} і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити,

{{вірш|глава=13|вірш=4}} то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: Ходімо ж і служім іншим богам, яких не знав ти та батьки твої,

{{вірш|глава=13|вірш=8}} з богів тих народів, що навколо вас, близьких тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі,

{{вірш|глава=13|вірш=9}} то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосердитися око твоє над ним, і не змилосердишся й не сховаєш його,

{{вірш|глава=13|вірш=10}} бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть:

{{вірш|глава=13|вірш=14}} вийшли люди, сини велійяалові, з-поміж тебе, і звели з правдивої дороги мешканців свого міста, кажучи: Ходімо ж, і служім іншим богам, яких ви не знали,

{{вірш|глава=13|вірш=15}} то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидота посеред тебе,

{{вірш|глава=13|вірш=16}} то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} А всю здобич його збереш до середини майдану його, і спалиш огнем те місто та всю здобич його цілковито для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосердився над тобою, і розмножив тебе, як присягнув був батькам твоїм,

{{вірш|глава=13|вірш=19}} коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб виконувати те, що справедливе в очах Господа, Бога твого.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Ви сини Господа, Бога вашого, не будете робити нарізів, і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого,

{{вірш|глава=14|вірш=2}} бо ти святий народ для Господа, Бога твого, і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Не будеш їсти жодної гидоти.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Оце та худоба, що ви будете їсти: віл, кожне з овець і кожне з кіз,

{{вірш|глава=14|вірш=5}} олень, і сарна, і буйвіл, і ланя, і зубр, і антилопа, і жирафа.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Кожну з худоби, що має розділені копита та що має копита, роздвоєні розривом, що жує жуйку між худобою, те будете їсти.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку й що мають розділені копита, розщіплені: верблюда, і зайця, і тушканчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили, нечисті вони для вас.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І свині, бо має розділені ратиці, а жуйки не жує, нечиста вона для вас: їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не доторкнетеся.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Оце будете їсти зо всього, що в воді, усе, що має плавці та луску, будете їсти.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А все, що не має плавців та луски, не будете їсти, нечисте воно для вас.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Кожного чистого птаха будете їсти.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А оце, чого з них ви не будете їсти: орла, і ґрифа, і морського орла,

{{вірш|глава=14|вірш=13}} і коршака, і сокола за родом його,

{{вірш|глава=14|вірш=14}} і всякого крука за родом його,

{{вірш|глава=14|вірш=15}} і струся, і сови, і яструба за родом його,

{{вірш|глава=14|вірш=16}} пугача, й ібіса, і лебедя,

{{вірш|глава=14|вірш=17}} і пелікана, і сича, і рибалки,

{{вірш|глава=14|вірш=18}} і бусла, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І кожне плазуюче з птаства нечисте воно для вас, не будете їсти.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Кожного чистого птаха будете їсти.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Не будете їсти жодного падла, даси його приходькові, що в брамах твоїх, і він їстиме його, або продаси чужинцеві, бо ти народ святий для Господа, Бога свого. Не будеш варити ягняти в молоці матері його.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім'я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш понести того, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб покласти Ім'я Своє там, коли поблагословить тебе Господь, Бог твій,

{{вірш|глава=14|вірш=25}} то даси в сріблі, і зав'яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя, на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п'янкий напій, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} А Левит, що живе по брамах твоїх, не кидай його, бо нема йому частки й спадку з тобою.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І прийде Левит, бо нема йому частки й спадку з тобою, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} У кінці семи літ зробиш відпущення.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} А оце те відпущення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя,

{{вірш|глава=15|вірш=4}} та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його,

{{вірш|глава=15|вірш=5}} якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі позичку, а ти не даватимеш позички. І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого,

{{вірш|глава=15|вірш=8}} бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: Наблизився сьомий рік, рік відпущення, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Бо не передеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо,

{{вірш|глава=15|вірш=14}} конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І станеться, коли він скаже тобі: Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій, бо добре йому з тобою,

{{вірш|глава=15|вірш=17}} то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, і стане він тобі вічним рабом; і невільниці своїй зробиш так само.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господеві, Богові своєму. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного отари своєї.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} А коли буде в нім вада, кульгаве або сліпе, усяка зла вада, то не принесеш його в жертву для Господа, Бога свого,

{{вірш|глава=15|вірш=22}} у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Тільки крови його не будеш їсти, на землю виллєш її, як воду.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім'я Його.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування, бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю, щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого виходу з єгипетського краю.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І не буде бачене в тебе квашене сім день у всім краї твоїм. А з м'яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо не буде ночувати до ранку.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Шість день будеш їсти опрісноки, а сьомого дня віддання свята для Господа, Бога твого, не будеш робити зайняття.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Сім тижнів відлічиш собі, від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І будеш пам'ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Свято Кучок будеш справляти собі сім день, коли збереш з току свого та з кадки чавила свого.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Сім день будеш святкувати Господеві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні,

{{вірш|глава=16|вірш=17}} кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племенах твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Не викривиш закону, не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Не посадиш собі святого дерева, усякого дерева при жертівнику Господа, Бога твого, що зробиш собі,

{{вірш|глава=16|вірш=22}} і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Не будеш приносити в жертву Господеві, Богові своєму вола або одне з дрібної худоби, що буде на ньому вада, усяка зла річ, бо це гидота для Господа, Бога твого.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа, Бога твого, щоб недотримати заповіту,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям небесним, чого я не наказав,

{{вірш|глава=17|вірш=4}} і буде розказано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото воно правда, дійсна та річ, була зроблена ота гидота серед Ізраїля,

{{вірш|глава=17|вірш=5}} то випровадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} На слова двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений, що має померти; на слова одного свідка не буде забитий.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу наостанку. І вигубиш зло з-посеред себе.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Коли б у суді була тобі неясна справа між кров'ю та кров'ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і підеш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І прийдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово присуду.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як навчать тебе.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Ти поступиш за законом, що навчать тебе, і за вироком, що скажуть тобі, не відступиш ні праворуч ні ліворуч від слова, що подадуть тобі.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А коли хто через зухвалість не послухається священика, що стоїть там на служенні Господеві, Богові твоєму, або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} А ввесь народ буде слухати та буде боятися, і вже не буде поступати зухвало.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях,

{{вірш|глава=17|вірш=15}} то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, що він не брат твій.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней, бож Господь сказав вам: Не вертайтеся вже більше тією дорогою.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги, що перед лицем священиків-Левитів.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх,

{{вірш|глава=17|вірш=20}} щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продожив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Священикам-Левитам, усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, огняні жертви Господа та частки Його будуть їм.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} А спадку не буде йому серед братів його: Господь Він спадок його, як Він говорив був йому.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім'я, він та сини його по всі дні.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця, яке вибере Господь,

{{вірш|глава=18|вірш=7}} і буде він служити в Ім'я Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем,

{{вірш|глава=18|вірш=8}} то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, проданого по батьках.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник,

{{вірш|глава=18|вірш=11}} і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм,

{{вірш|глава=18|вірш=14}} бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти не таке дав тобі Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, Його будете слухати,

{{вірш|глава=18|вірш=16}} згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І сказав до мене Господь: Добре сказали вони.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім'ям інших богів, хай помре той пророк.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив?

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Що буде говорити той пророк Ім'ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Коли Господь, Бог твій, повигублює народи, що Господь, Бог твій, дає тобі їхній Край, і ти повиганяєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах,

{{вірш|глава=19|вірш=2}} то три місті відділиш собі в середині свого Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Приготуєш собі дорогу, і поділиш натроє землю твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і це буде на втікання туди кожного убійника.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб'є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора;

{{вірш|глава=19|вірш=5}} або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити,

{{вірш|глава=19|вірш=6}} щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він ворогом його від учора й позавчора.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Тому то я наказую тобі, говорячи: Три місті відділиш собі.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А якщо Господь, Бог твій, розширить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм,

{{вірш|глава=19|вірш=9}} коли ти будеш додержувати всі ці заповіді, щоб виконувати їх, що я наказую тобі сьогодні, щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, то додаси собі ще три місті понад ті три,

{{вірш|глава=19|вірш=10}} щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і не буде на тобі кров.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А коли хто буде ненавидіти свого ближнього, і буде чатувати на нього, і повстане на нього та й уб'є його, і той помре, і втече він до одного з тих міст,

{{вірш|глава=19|вірш=12}} то пошлють старші його міста, і візьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Не змилосердиться око твоє над ним, і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм, яке посядеш ти в Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха, у кожнім гріху, що згрішить, на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбудеться справа.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Коли стане на кого неправдивий свідок, щоб свідчити проти нього підступно,

{{вірш|глава=19|вірш=17}} то стануть двоє цих людей, що мають суперечку, перед лицем Господнім, перед священиками та суддями, що будуть у тих днях.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І судді добре дослідять, а ось свідок неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого,

{{вірш|глава=19|вірш=19}} то зробите йому так, як він замишляв був зробити своєму братові, і вигубиш зло з-посеред себе.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} А позосталі будуть слухати, і будуть боятися, і більш вже не будуть робити серед себе такого, як та річ зла.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І не змилосердиться око твоє: життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І станеться, коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу,

{{вірш|глава=20|вірш=3}} та й скаже до них: Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх,

{{вірш|глава=20|вірш=4}} бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!

{{вірш|глава=20|вірш=5}} А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: Хто є тут такий, що лякливий та м'якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І станеться, коли урядники закінчать промовляти до народу, то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І станеться, якщо воно відповість тобі: Мир, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш ти їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі,

{{вірш|глава=20|вірш=17}} бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій,

{{вірш|глава=20|вірш=18}} щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидоти, що робили вони богам своїм, бо тоді згрішите ви перед Господом, Богом своїм.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне дерево то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста?

{{вірш|глава=20|вірш=20}} Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітнеш, і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його,

{{вірш|глава=21|вірш=2}} то повиходять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого потоку, що на ньому не орано, і що він не засіюваний, і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І підійдуть священики, Левієві сини, бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім'ям, і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І всі старші того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висихаючого потоку їй перерізана шия.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І освідчать вони та й скажуть: Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Прости народові своєму, Ізраїлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля, І буде прощена їм та кров.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх, і Господь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти пополониш із них полонених,

{{вірш|глава=21|вірш=11}} і побачиш серед полонених гарновиду жінку, і вподобаєш її собі, і візьмеш собі за жінку,

{{вірш|глава=21|вірш=12}} то впровадиш її до середини свого дому, а вона оголить свою голову й обітне свої нігті.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а продати не продаси її за срібло, і не будеш поводитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої,

{{вірш|глава=21|вірш=16}} то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої,

{{вірш|глава=21|вірш=17}} але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, його право перворідства.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися,

{{вірш|глава=21|вірш=19}} то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І скажуть вони до старших міста його: Оцей наш син неслухняний та непокірний, він не слухає голосу нашого, ласун та п'яниця.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І всі люди його міста закидають його камінням, і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві,

{{вірш|глава=21|вірш=23}} то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, і повернеш його йому.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, не зможеш ховати її.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, конче підіймеш їх разом із ним.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми,

{{вірш|глава=22|вірш=7}} конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Не будеш орати волом і ослом разом.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, з вовни й льону разом.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її,

{{вірш|глава=22|вірш=14}} і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва,

{{вірш|глава=22|вірш=15}} то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І скаже батько тієї дівчини до старших: Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоцтва моєї дочки. І розтягнуть одежу перед старшими міста.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його,

{{вірш|глава=22|вірш=19}} і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, і дадуть батькові тієї дівчини, бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, він не зможе відпустити її по всі свої дні.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} А якщо правдою було це слово, не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини,

{{вірш|глава=22|вірш=21}} то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, і вигубиш зло з-посеред себе.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею,

{{вірш|глава=22|вірш=24}} то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам,

{{вірш|глава=22|вірш=26}} а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх,

{{вірш|глава=22|вірш=29}} то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Не ввійде на збори Господні ранений розчавленням ятер та з відрізаним членом.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його не ввійде на збори Господні.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Не ввійде на збори Господні аммонітянин та моавітянин, також десяте їхнє покоління не ввійде на збори Господні, аж навіки,

{{вірш|глава=23|вірш=5}} за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви виходили з Єгипту, і що найняли були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річок, щоб проклясти тебе.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Та не хотів Господь, Бог твій, слухати Валаама, і перемінив тобі Господь, Бог твій, те прокляття на благословення, бо любить тебе Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Не обридиш собі Ідумеянина, бо він твій брат; не обридиш собі Єгиптянина, бо був ти приходьком у краї його.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Сини, що народяться їм, покоління третє ввійде з них на збори Господні.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, до середини табору не ввійде.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а по заході сонця ввійде до середини табору.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість,

{{вірш|глава=23|вірш=15}} бо Господь, Бог твій, ходить у середині табору твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде табір твій святий, і Він не побачить у тебе соромітної речі, і не відвернеться.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Не видавай панові раба його, який сховається до тебе від пана свого.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} З тобою він сидітиме серед вас у місці, яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам, і ти не будеш гнобити його.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє гидота перед Господом, Богом твоїм.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій у всьому, до чого доторкнеться рука твоя на тій землі, куди ти входиш на володіння її.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Коли ти складеш обітницю Господеві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жадати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} А коли ти не складав обітниці, не буде на тобі гріха.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господеві, Богові своєму, добровільну жертву, що промовляв ти своїми устами.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього, то будеш їсти виноград, скільки схоче душа твоя, до свого насичення, а до посуду свого не візьмеш.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Коли ти ввійдеш на дозріле збіжжя свого ближнього, то будеш рвати колоски рукою своєю, а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка,

{{вірш|глава=24|вірш=3}} і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку,

{{вірш|глава=24|вірш=4}} не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Коли буде хто знайдений, що вкрав кого з братів своїх, з Ізраїлевих синів, і буде поводитися з ним як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій, і ти вигубиш зло з-посеред себе.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Стережися в хворобі прокази, щоб дуже пильнувати, і робити все те, як навчать вас священики-Левити; як наказав я їм, будете додержувати, щоб виконати те.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Пам'ятайте те, що зробив був Господь, Бог твій, Маріямі в дорозі, коли ви виходили з Єгипту.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Коли ти позичиш своєму ближньому позичку з чогось, не ввійдеш до дому його, щоб узяти заставу його,

{{вірш|глава=24|вірш=11}} назовні будеш стояти, а той чоловік, що ти позичив йому, винесе до тебе заставу назовні.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} А якщо він чоловік убогий, не ляжеш спати, маючи заставу його,

{{вірш|глава=24|вірш=13}} конче вернеш йому ту заставу при заході сонця, і буде він спати на одежі своїй, і буде благословляти тебе, а тобі буде це за праведність перед лицем Господа, Бога твого.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Не будеш утискати наймита, убогого й незаможного з братів своїх та з приходька свого, що в Краї твоїм у брамах твоїх.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} Того ж дня даси йому заплату, і не зайде над нею незаплаченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, кожен за гріх свій смертю покараний буде.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Не скривиш суду на приходька, на сироту, і не будеш брати в заставу вдовиної одежі.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у Єгипті, і викупив тебе Господь, Бог твій, звідти, тому я наказую тобі робити цю річ.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, не вернешся взяти його, він буде приходькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Коли будеш оббивати оливку свою, не будеш переоббивати в галузках за собою: воно буде приходькові, сироті та вдові.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Коли будеш збирати виноград свого виноградника, не будеш збирати полишеного за собою, воно буде приходькові, сироті та вдові.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І будеш пам'ятати, що рабом був ти в єгипетськім краї, тому я наказую тобі робити цю річ.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} Коли буде суперечка між людьми, і вони прийдуть до суду, то розсудять їх, і оправдають справедливого, а несправедливого осудять.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} І станеться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, число ударів згідно з його несправедливістю.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} Не зав'яжеш рота волові, коли він молотить.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й скаже: Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: Не хочу взяти її,

{{вірш|глава=25|вірш=9}} то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І буде зване ім'я його в Ізраїлі: Дім роззутого.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б'є, і простягне свою руку, і схопить за сором його,

{{вірш|глава=25|вірш=12}} то відрубаєш руку її, нехай не змилосердиться око твоє!

{{вірш|глава=25|вірш=13}} Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги, великого й малого,

{{вірш|глава=25|вірш=14}} не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи, великої й малої.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа буде в тебе повна й справедлива, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Бо огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Пам'ятайте, що зробив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту,

{{вірш|глава=25|вірш=18}} що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} І станеться, коли Господь, Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в Краї, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його, то зітреш пам'ять Амалика з-під неба. Не забудь!

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому,

{{вірш|глава=26|вірш=2}} то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробувало Ім'я Його.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І візьме священик того коша з твоєї руки, і покладе його перед жертівником Господа, Бога твого.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Мандрівний арамеянин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагатьма людьми, та й став там народом великим, сильним та численним.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим, і страхом великим, і ознаками та чудами.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І привів нас до цього місця, і дав нам цей Край, Край, що тече молоком та медом.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи. І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого, і поклонишся перед лицем Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться,

{{вірш|глава=26|вірш=13}} то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Не їв я з нього в жалобі своїй, і не брав з нього в нечистості, і не дав з нього для померлого, я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Споглянь же з святого мешкання Свого, із небес, і поблагослови народ Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі виконувати ці постанови та закони, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} А Господь сьогодні засвідчив тобі, що ти будеш Йому народом вибраним, як Він наказав був тобі, і що ти виконуватимеш усі заповіді Його,

{{вірш|глава=26|вірш=19}} і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім'я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові, говорячи: Додержуйте всіх заповідей, що я сьогодні наказую вам!

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} І понаписуєш на них усі слова цього Закону, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І станеться, коли ви перейдете Йордан, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, не піднесеш над ними заліза.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: Уважай та слухай, Ізраїлю, ти цього дня став народом Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} І наказав Мойсей того дня народові, говорячи:

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} А оці стануть для клятви на горі Евал: Рувим, Ґад, і Асир, і Завулон, Дан і Нефталим.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом:

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=16}} Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=20}} Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=23}} Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=24}} Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=25}} Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь!

{{вірш|глава=27|вірш=26}} Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Благословенний ти в місті, і благословенний ти на полі!

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Благословенний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, порід биків твоїх і котіння отари твоєї!

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Благословенний твій кіш та діжа твоя!

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти в виході своїм!

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Господь учинить, що вороги твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, вони однією дорогою вийдуть навперейми тебе, а сімома дорогами втікатимуть перед тобою.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх, та в усьому, чого доторкнеться рука твоя, і благословлятиме тебе в Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} І побачать усі народи землі, що Господнє Ім'я кличеться на тобі, і будуть боятися тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати,

{{вірш|глава=28|вірш=14}} і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані праворуч, ані ліворуч, щоб ходити за іншими богами й служити їм.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе:

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі!

{{вірш|глава=28|вірш=17}} Проклятий кіш твій та діжа твоя!

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі, порід биків твоїх та котіння отари твоєї!

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Проклятий ти у вході своїм, і проклятий ти в виході своїм!

{{вірш|глава=28|вірш=20}} Пошле Господь на тебе прокляття, і замішання, і нещастя на всякий почин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш вигублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів, що опустив ти Мене.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Приліпить Господь до тебе моровицю, аж поки вона не вигубить тебе з-над землі, куди ти входиш посісти її.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею, і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} І стане небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму куряву, а порох із неба буде сходити на тебе, аж поки не будеш ти вигублений.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам. Однією дорогою ти вийдеш навперейми його, а сімома дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх царствах землі.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної, і не буде нікого, хто б їх пополошив.

{{вірш|глава=28|вірш=27}} Ударить тебе Господь єгипетським гнояком, ґудзами, лишаями, струпами такими, що не зможеш їх вилікувати.

{{вірш|глава=28|вірш=28}} Ударить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподумством.

{{вірш|глава=28|вірш=29}} І будеш ти мацати в південь, як мацає сліпий у темряві, і не матимеш поводження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований, та не буде кому боронити.

{{вірш|глава=28|вірш=30}} Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградника, та не будеш користатися ним.

{{вірш|глава=28|вірш=31}} Заколений буде віл твій на очах твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбований перед тобою, і не вернеться до тебе. Отара твоя віддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=32}} Сини твої та дочки твої будуть віддані іншому народові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день, а твоя рука не матиме сили.

{{вірш|глава=28|вірш=33}} Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні.

{{вірш|глава=28|вірш=34}} І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої.

{{вірш|глава=28|вірш=35}} Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого.

{{вірш|глава=28|вірш=36}} Відведе Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам, дереву та каменеві.

{{вірш|глава=28|вірш=37}} І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь.

{{вірш|глава=28|вірш=38}} Багато насіння винесеш на поле, та мало збереш, бо пожере його сарана.

{{вірш|глава=28|вірш=39}} Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, бо пожере його черва.

{{вірш|глава=28|вірш=40}} Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм, та оливою не будеш маститися, бо поспадає оливка твоя.

{{вірш|глава=28|вірш=41}} Ти породиш синів і дочок, та не будуть для тебе вони, бо підуть у неволю.

{{вірш|глава=28|вірш=42}} Усяке твоє дерево та плід твоєї землі обсяде черва.

{{вірш|глава=28|вірш=43}} Приходько, що серед тебе, піднесеться понад тебе високо-високо, а ти зійдеш низько-низько.

{{вірш|глава=28|вірш=44}} Він тобі позичатиме, а ти йому не позичатимеш, він стане головою, а ти станеш хвостом.

{{вірш|глава=28|вірш=45}} І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі.

{{вірш|глава=28|вірш=46}} І будуть вони на тобі на ознаку та на доказ, та на насінні твоєму аж навіки.

{{вірш|глава=28|вірш=47}} За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього,

{{вірш|глава=28|вірш=48}} то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=49}} Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш,

{{вірш|глава=28|вірш=50}} народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий.

{{вірш|глава=28|вірш=51}} І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=52}} І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=28|вірш=53}} І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог.

{{вірш|глава=28|вірш=54}} Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог,

{{вірш|глава=28|вірш=55}} щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах.

{{вірш|глава=28|вірш=56}} Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги, зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою,

{{вірш|глава=28|вірш=57}} і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх.

{{вірш|глава=28|вірш=58}} Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконувати всі слова цього Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого,

{{вірш|глава=28|вірш=59}} то Господь наведе надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні.

{{вірш|глава=28|вірш=60}} І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=61}} Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Закону, наведе їх Господь на тебе, аж поки будеш ти вигублений.

{{вірш|глава=28|вірш=62}} І позостане вас мало, замість того, що були ви, щодо численности, як зорі небесні, бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=28|вірш=63}} І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмножував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас, і ви будете вирвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її.

{{вірш|глава=28|вірш=64}} І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, дереву та каменеві.

{{вірш|глава=28|вірш=65}} І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі.

{{вірш|глава=28|вірш=66}} І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя.

{{вірш|глава=28|вірш=67}} Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити.

{{вірш|глава=28|вірш=68}} І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, та не буде покупця...

{{вірш|глава=28|вірш=69}} Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві,

{{вірш|глава=29|вірш=2}} ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда,

{{вірш|глава=29|вірш=3}} та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі.

{{вірш|глава=29|вірш=5}} Не їли ви хліба, і вина та п'янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш.

{{вірш|глава=29|вірш=6}} А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, і побили ми їх,

{{вірш|глава=29|вірш=7}} і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,

{{вірш|глава=29|вірш=10}} діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води,

{{вірш|глава=29|вірш=11}} щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,

{{вірш|глава=29|вірш=12}} щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,

{{вірш|глава=29|вірш=14}} але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви перейшли,

{{вірш|глава=29|вірш=16}} І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем'я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин,

{{вірш|глава=29|вірш=18}} щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напоєний, і спрагнений.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я його з-під неба.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього:

{{вірш|глава=29|вірш=22}} сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І скажуть усі ті народи: Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву?

{{вірш|глава=29|вірш=24}} І скажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} І запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І станеться, коли прийдуть на тебе всі ці слова, благословення та прокляття, що я дав перед тобою, і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій,

{{вірш|глава=30|вірш=2}} і ти навернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю душею,

{{вірш|глава=30|вірш=3}} то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосердиться над тобою, і знову позбирає тебе зо всіх народів, куди розпорошив тебе Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} Якщо буде твій вигнанець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокляття на ворогів твоїх, та на тих, хто ненавидить тебе, хто гнав тебе.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} А ти вернешся, і будеш слухатися Господнього голосу, і будеш виконувати всі Його заповіді, які я сьогодні наказую тобі.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки, у плоді утроби своєї, і в плоді худоби своєї, і в плоді своєї землі на добре, бо Господь знову буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батьками,

{{вірш|глава=30|вірш=10}} коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Закону, коли навернешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю,

{{вірш|глава=30|вірш=11}} бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона.

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?

{{вірш|глава=30|вірш=13}} І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її?

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Бож дуже близька до тебе та річ, вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на насліддя.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити,

{{вірш|глава=30|вірш=18}} я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє,

{{вірш|глава=30|вірш=20}} щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} І пішов Мойсей, і промовляв до всього Ізраїля оці слова,

{{вірш|глава=31|вірш=2}} та й сказав їм: Я сьогодні віку ста й двадцяти літ. Не можу вже виходити та входити, і Господь сказав мені: Не перейдеш ти цього Йордану.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Господь, Бог твій, Він піде перед тобою, Він вигубить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус перейде перед тобою, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому краєві, яких вигубив Він.

{{вірш|глава=31|вірш=5}} І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією заповіддю, що я вам наказав був.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, не опустить Він тебе й не покине тебе.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на очах усього Ізраїля: Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} І наказав їм Мойсей, говорячи: У кінці семи літ, окресленого часу року відпущення, у свято Кучок,

{{вірш|глава=31|вірш=11}} коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей.

{{вірш|глава=31|вірш=12}} Збери той народ, чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви житимете на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

{{вірш|глава=31|вірш=14}} І сказав Господь до Мойсея: Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.

{{вірш|глава=31|вірш=15}} І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу.

{{вірш|глава=31|вірш=16}} І сказав Господь до Мойсея: Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде знищений, і знайдуть його численні нещастя та утиски. І скаже він того дня: Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя?

{{вірш|глава=31|вірш=18}} А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо звернувся до інших богів.

{{вірш|глава=31|вірш=19}} А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Ізраїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} Коли Я введу його до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого,

{{вірш|глава=31|вірш=21}} то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того Краю, що Я присягнув.

{{вірш|глава=31|вірш=22}} І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=31|вірш=23}} І наказав він Ісусові, Навиновому синові, та й сказав: Будь сильний та відважний, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою.

{{вірш|глава=31|вірш=24}} І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх,

{{вірш|глава=31|вірш=25}} то Мойсей наказав Левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, говорячи:

{{вірш|глава=31|вірш=26}} Візьміть книгу цього Закону, і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка.

{{вірш|глава=31|вірш=27}} Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господеві, а тим більш будете по смерті моїй!

{{вірш|глава=31|вірш=28}} Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших, а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них.

{{вірш|глава=31|вірш=29}} Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук.

{{вірш|глава=31|вірш=30}} І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх:

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!

{{вірш|глава=32|вірш=2}} Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.

{{вірш|глава=32|вірш=3}} Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

{{вірш|глава=32|вірш=4}} Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.

{{вірш|глава=32|вірш=5}} Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.

{{вірш|глава=32|вірш=6}} Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

{{вірш|глава=32|вірш=7}} Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,

{{вірш|глава=32|вірш=12}} так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.

{{вірш|глава=32|вірш=13}} Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,

{{вірш|глава=32|вірш=14}} маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

{{вірш|глава=32|вірш=16}} Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!

{{вірш|глава=32|вірш=18}} Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

{{вірш|глава=32|вірш=19}} І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,

{{вірш|глава=32|вірш=20}} та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.

{{вірш|глава=32|вірш=21}} Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.

{{вірш|глава=32|вірш=22}} Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.

{{вірш|глава=32|вірш=24}} Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

{{вірш|глава=32|вірш=26}} Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,

{{вірш|глава=32|вірш=27}} та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.

{{вірш|глава=32|вірш=28}} Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.

{{вірш|глава=32|вірш=29}} Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.

{{вірш|глава=32|вірш=30}} Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?

{{вірш|глава=32|вірш=31}} Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.

{{вірш|глава=32|вірш=32}} Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,

{{вірш|глава=32|вірш=33}} вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!

{{вірш|глава=32|вірш=34}} Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?

{{вірш|глава=32|вірш=35}} Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.

{{вірш|глава=32|вірш=36}} Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.

{{вірш|глава=32|вірш=37}} І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,

{{вірш|глава=32|вірш=38}} що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

{{вірш|глава=32|вірш=39}} Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

{{вірш|глава=32|вірш=40}} Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!

{{вірш|глава=32|вірш=41}} Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.

{{вірш|глава=32|вірш=42}} Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.

{{вірш|глава=32|вірш=43}} Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.

{{вірш|глава=32|вірш=44}} І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.

{{вірш|глава=32|вірш=45}} А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

{{вірш|глава=32|вірш=46}} то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.

{{вірш|глава=32|вірш=47}} Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

{{вірш|глава=32|вірш=48}} І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=49}} Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

{{вірш|глава=32|вірш=50}} І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

{{вірш|глава=32|вірш=51}} за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=32|вірш=52}} Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} А оце благословення, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю,

{{вірш|глава=33|вірш=2}} та й сказав: Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меріви Кадешу. По правиці Його огонь Закону для них.

{{вірш|глава=33|вірш=3}} Теж народи Він любить. Всі святії його у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} Дав Мойсей нам Закона, спадщину зборові Якова.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} І був Він царем в Єшуруні, як народнії голови разом збирались, племена Ізраїлеві.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} Рувим хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} А це про Юду. І він сказав: Почуй, Господи, голосу Юди, і до народу його Ти впровадиш його. Йому воюватимуть руки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} А про Левія сказав: Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви,

{{вірш|глава=33|вірш=9}} що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твойого Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, та ненависть мають на нього, щоб більш не повстали вони!

{{вірш|глава=33|вірш=12}} Про Веніямина сказав: Він Господній улюбленець, перебуває безпечно при Ньому, а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} А про Йосипа він сказав: Благословенний від Господа Край Його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить,

{{вірш|глава=33|вірш=14}} і з дару врожаїв від сонця, і з дару рослини від місяців,

{{вірш|глава=33|вірш=15}} і з верхів'я гір сходу, і з дару відвічних пагірків,

{{вірш|глава=33|вірш=16}} і з дару землі та її повноти. А милість Того, що в терновім кущі пробував, нехай прийде на голову Йосипа та на тім'я вирізненого між братами своїми.

{{вірш|глава=33|вірш=17}} Величність його як вола його перворідного, а роги його роги буйвола, ними буде колоти народи всі разом, аж до кінців землі, а вони міріяди Єфремові, а вони Манасіїні тисячі.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} А про Завулона сказав: Радій, Завулоне, як будеш виходити, і ти, Іссахаре, у наметах своїх!

{{вірш|глава=33|вірш=19}} Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} А про Ґада сказав: Благословенний, хто Ґада розширює! Він ліг, як левиця, і жере рам'я й череп.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} Забезпечив він частку для себе, бо там частка прихована від Праводавця, і прийшов із головами народу, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} А на Дана сказав: Дан левів левчук, що з Башану вискакує.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} А на Нефталима сказав: Нефталим ситий милістю, і повен Господнього благословення, захід та південь посядь!

{{вірш|глава=33|вірш=24}} А про Асира сказав: Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, і в оливу вмочає він ногу свою.

{{вірш|глава=33|вірш=25}} Залізо та мідь то запора твоя, а сила твоя як усі твої дні.

{{вірш|глава=33|вірш=26}} Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах.

{{вірш|глава=33|вірш=27}} Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!

{{вірш|глава=33|вірш=28}} І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу.

{{вірш|глава=33|вірш=29}} Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану,

{{вірш|глава=34|вірш=2}} і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря,

{{вірш|глава=34|вірш=3}} і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І сказав Господь до нього: Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня.

{{вірш|глава=34|вірш=7}} А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм.

{{вірш|глава=34|вірш=9}} А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя,

{{вірш|глава=34|вірш=11}} щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві,

{{вірш|глава=34|вірш=12}} і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Iсус Навин</title>
    <id>1422</id>
    <revision>
      <id>1436</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:50:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Iсус Навин
 | попередня = &lt;[[../Повторення Закону|Повторення Закону]]&gt;
 | наступна  = [[../Книга Суддiв|Книга Суддiв]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Навинового, Мойсеєвого слуги, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Кожне місце, що стопа ноги вашої ступить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки, річки Ефрату, увесь край хіттеян, і аж до Великого моря на захід буде ваша границя.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І наказав Ісус урядникам народу, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Перейдіть посеред табору, і накажіть народові, говорячи: Приготуйте собі поживу на дорогу, бо по трьох днях ви переходите цей Йордан, щоб увійти посісти той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} А Рувимовому й Ґадовому та половині племени Манасіїного Ісус сказав, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочинок дає вам, дав вам цей Край.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Ваші жінки, діти ваші та ваша худоба зостануться в Краї, що дав вам Мойсей по той бік Йордану, а ви перейдете озброєні перед вашими братами, усі сильні військові, і допоможете їм,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} аж поки Господь не дасть відпочинку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає їм. І ви вернетеся до Краю вашого спадку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йордану на схід сонця.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А вони відповіли Ісусові, говорячи: Усе, що накажеш нам, ми зробимо, і до всього, куди пошлеш нас, підемо.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слухатися тебе, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Кожен, хто буде неслухняний наказам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім'я їй Рахав. І переночували вони там.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І було донесено єрихонському цареві, говорячи: Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} і сказала до тих людей: Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І сказали їй ті люди: Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І сказали до неї ті люди: Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І буде, усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} А вона сказала: Як ви сказали, нехай буде воно так. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан, і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} І сказали вони до Ісуса: Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прийшли аж до Йордану він та всі Ізраїлеві сини. І переночували вони там перше, ніж перейшли.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І сталося по трьох днях, і перейшли урядники між табором,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} і наказали народові, говорячи: Коли ви побачите ковчега заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і підете за ним.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Тільки віддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближайтеся до нього, щоб ви знали ту дорогу, якою підете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І сказав Ісус до народу: Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І сказав Ісус до священиків, говорячи: Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом. І понесли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І сказав Господь до Ісуса: Цього дня розпічну Я звеличувати тебе на очах усього Ізраїля, який буде бачити, що як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви ввійдете до краю води Йордану, станете в Йордані.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І Ісус сказав: По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаанеянина, і хіттеянина, і хіввеянина, і періззеянина, і ґірґашеянина, і євусеянина.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Оце ковчег заповіту Владики всієї землі переходить перед вами через Йордан.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А тепер візьміть собі дванадцять мужів з Ізраїлевих племен, по одному мужеві на плем'я.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І станеться, коли спиняться стопи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йордану, буде спинена вода, що тече зверху, і стане одним валом.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І сталося, коли рушив народ зо своїх наметів, щоб перейти Йордан, а священики, що несли ковчега заповіту перед народом,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} і коли носії ковчегу прийшли до Йордану, а ноги священиків, що несли ковчега, занурилися в воду скраю, а Йордан був повний по всі береги свої всі дні жнив,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} то спинилась вода, що зверху текла, стала одним валом, дуже далеко від міста Адама, що збоку Цортану, а та, що текла до степу, до Солоного моря, стекла зовсім, і була відділена, а народ перейшов навпроти Єрихону.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А священики, що несли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посередині Йордану, і ввесь Ізраїль переходив по сухому, аж поки не скінчив переходити Йордан увесь народ.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І сталося, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племени.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному мужеві з племени,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} та й сказав їм Ісус: Підіть перед ковчегом Господа, Бога вашого, до середини Йордану, і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} щоб то було знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за каміння?

{{вірш|глава=4|вірш=7}} то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перенесли їх із собою до нічлігу, та й поклали їх там.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці, де стояли ноги священиків, що несли ковчега заповіту, і вони там аж до дня цього.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} А священики, що несли ковчега, стояли в середині Йордану аж до закінчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати народові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ квапився і переходив.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І сталося, як увесь народ скінчив переходити, то перейшов Господній ковчег та священики перед народом.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина племени Манасіїного, озброєні до бою, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихонських степів.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І сказав Господь до Ісуса, говорячи:

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Накажи священикам, що носять ковчега заповіту, і нехай вони вийдуть з Йордану.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І наказав Ісус священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І сталося, коли священики, що несли ковчега Господнього заповіту, вийшли з середини Йордану, а стопи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухому, то вода Йордану вернулася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берегах.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} А народ вийшов із Йордану десятого дня першого місяця, та й таборував у Ґілґалі, на східньому боці Єрихону.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А дванадцять тих каменів, що взяли з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І сказав він до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батьків, говорячи: Що це за каміння?

{{вірш|глава=4|вірш=22}} то познайомте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йордан,

{{вірш|глава=4|вірш=23}} бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йордану перед вами, аж поки ви не перейшли, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли,

{{вірш|глава=4|вірш=24}} щоб усі народи землі пізнали руку Господню, що сильна вона, щоб боялися ви Господа, Бога вашого, по всі дні.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} А їхніх синів поставив замість них. °х пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів?

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові?

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А Єрихон замкнувся, і був замкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, ніхто не виходив і не входив.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І сказав Господь до Ісуса: Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І обійдете навколо це місто, всі вояки, обхід навколо міста один раз. Так зробиш шість день.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І станеться, коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці, а народ увійде кожен перед себе.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А до народу сказав: Підіть, обійдіть навколо це місто, а озброєний піде перед Господнім ковчегом.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І сталося, як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, ішли та сурмили в ці сурми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А озброєні йшли перед священиками, що сурмили в роги, а військо заднє йшло за ковчегом. І все сурмили в сурми.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} А народові Ісус наказав, говорячи: Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І Господній ковчег пішов навколо міста, обійшов один раз. І ввійшли до табору, та й ночували в таборі.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І встав Ісус рано вранці, і понесли священики Господнього ковчега.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєні йшли перед ними, а військо заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табору. Так зробили шість день.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як сходила рання зоря, і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І сталося, коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І станеться це місто закляттям, воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Та тільки стережіться заклятого, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли з заклятого, і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття, і не довели його до нещастя.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} А до двох тих людей, що вивідували Край, Ісус сказав: Увійдіть до дому тієї жінки блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І ввійшли юнаки, вивідувачі, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} А блудницю Рахав, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус вивідати Єрихон.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} І того часу заприсягнув Ісус, говорячи: Проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон, на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами?

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню?

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє?

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе!

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною!

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і народ його, і місто його, і край його.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі. Постав собі засідку на місто позад нього.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І встав Ісус та ввесь військовий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків, та й послав їх уночі.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І він наказав їм, говорячи: Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А я та ввесь народ, що зо мною, прийдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навперейми нам, як перше, то ми втечемо перед ними.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І вийдуть вони за нами, а ми відтягнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А ви встанете з засідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І станеться, як ви візьмете місто, то підпалите місто огнем, зробите за Господнім словом. Глядіть, я вам наказав.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І послав їх Ісус, і пішли вони на засідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із заходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед народу.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І встав Ісус рано вранці, і переглянув народ, і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А всі вояки, що були з ним, пішли під гору, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборували з півночі Аю, а між ним та між Аєм була долина.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І розклав народ, увесь табір, що з півночі міста, а задню частину його з заходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навперейми Ізраїля на бій, він та ввесь його народ, на означений час перед степ. А він не знав, що є засідка на нього з-позад міста.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддалилися від міста.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоставили вони місто відчиненим, та й гналися за Ізраїлем.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І сказав Господь до Ісуса: Простягни списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам. І простягнув Ісус списа, що в руці його, до міста.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} А засідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягнув свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули його, і поквапилися та й підпалили те місто огнем.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І обернулися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що засідка здобула те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А ті повиходили з міста навперейми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позосталося з них нікого, хто врятувався б чи втік.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} А айського царя вони схопили живого, і привели його до Ісуса.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа, що наказав був Ісусові.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу. А коли сонце заходило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І накидали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал,

{{вірш|глава=8|вірш=31}} як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону, що той написав перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А ввесь Ізраїль, і старші його, і урядники, і судді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як приходько, так і тубілець, половина його навпроти гори Ґарізім, а половина його навпроти гори Евал, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

{{вірш|глава=9|вірш=4}} то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

{{вірш|глава=9|вірш=5}} і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

{{вірш|глава=9|вірш=10}} і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закляттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них,

{{вірш|глава=10|вірш=2}} то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царських, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи:

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замирив з Ісусом та з Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табори їхні, і розтаборувалися при Ґів'оні, і воювали проти них.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табору в Ґілґал, говорячи: Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують гори.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки й військові лицарі.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, ніхто з них не встоїть перед тобою.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І прибув до них Ісус зненацька, цілу ніч ішов із Ґілґалу.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і побив їх великою поразкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Тоді Ісус говорив Господеві того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу, бо Господь воював для Ізраїля.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табору в Ґілґал.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} А ті п'ять царів повтікали, та й сховалися в печері в Маккеді.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І було донесено Ісусові й сказано: Знайдені ті п'ять царів, сховані в печері в Маккеді.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} А Ісус відказав: Приваліть велике каміння на отвір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А ви не стійте, женіться за своїми ворогами, і понищте їхні задні стежі, і не давайте їм входити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику поразку, так, що прийшов їм кінець, а врятовані повтікали від них, і повходили до твердинних міст,

{{вірш|глава=10|вірш=21}} то ввесь народ у спокої вернувся до табору до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів!

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І сказав Ісус: Відчиніть отвір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьох царів.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І сталося, як привели тих царів до Ісуса, то Ісус закликав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військовим начальникам, що йшли з ним: Підійдіть, поставте свої ноги на шиї цих царів. І вони попідходили, і поставили свої ноги на їхні шиї.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} І сказав до них Ісус: Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох деревах. І висіли вони на тих деревах аж до вечора.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І сталося на час заходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дерев, і повкидали їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на отвір печери, де воно аж до цього дня.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив вістрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} А Ісус та ввесь Ізраїль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її, і він побив вістрям меча її та кожну особу, що в ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборував при ньому та воював проти нього.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, і здобув він його другого дня, і побив вістрям меча його та кожну особу, що в ньому, усе так, як зробив був Лівні.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборували при ньому та воювали з ним.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} І здобули його того дня, і побили його вістрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, усе так, як зробив був Лахішу.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним.

{{вірш|глава=10|вірш=37}} І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була.

{{вірш|глава=10|вірш=38}} І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх вістрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} І побив Ісус увесь Край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбіччя, і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

{{вірш|глава=10|вірш=41}} І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону.

{{вірш|глава=10|вірш=42}} А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним разом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля.

{{вірш|глава=10|вірш=43}} І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табору в Ґілґал.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,

{{вірш|глава=11|вірш=2}} і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} ханаанеянин зо сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць дуже багато.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Тільки всі міста, що стоять на згір'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, одного його спалив Ісус.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, не позоставили жодної душі.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину,

{{вірш|глава=11|вірш=17}} від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових,

{{вірш|глава=12|вірш=3}} і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом,

{{вірш|глава=12|вірш=8}} на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина:

{{вірш|глава=12|вірш=9}} цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,

{{вірш|глава=12|вірш=10}} цар єрусалимський один, цар хевронський один,

{{вірш|глава=12|вірш=11}} цар ярмутський один, цар лахіський один,

{{вірш|глава=12|вірш=12}} цар єґлонський один, цар ґезерський один,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} цар девірський один, цар ґедерський один,

{{вірш|глава=12|вірш=14}} цар хоремський один, цар арадський один,

{{вірш|глава=12|вірш=15}} цар лівенський один, цар адулламський один,

{{вірш|глава=12|вірш=16}} цар маккедський один, цар бет-елський один,

{{вірш|глава=12|вірш=17}} цар таппуахський один, цар хеферський один,

{{вірш|глава=12|вірш=18}} цар афекський один, цар шаронський один,

{{вірш|глава=12|вірш=19}} цар мадонський один, цар хацорський один,

{{вірш|глава=12|вірш=20}} цар шімронський один, цар ахшафський один,

{{вірш|глава=12|вірш=21}} цар таанахський один, цар меґіддівський один,

{{вірш|глава=12|вірш=22}} цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один,

{{вірш|глава=12|вірш=23}} цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один,

{{вірш|глава=12|вірш=24}} цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} А Ісус постарівся й увійшов у дні. І сказав Господь до нього: Ти постарівся та ввійшов у дні, а Краю позостається ще дуже багато, щоб посісти його.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Оце позосталий Край: усі округи филистимські, і ввесь Ґешурей,

{{вірш|глава=13|вірш=3}} від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на північ, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Від півдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі,

{{вірш|глава=13|вірш=5}} і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Усіх мешканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидонян, Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи її жеребком на спадок Ізраїлеві, як Я наказав був тобі.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} А тепер поділи цей Край на спадок дев'яти племенам та половині племени Манасіїному.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Разом із ним Рувимові та Ґадові взяли свій спадок що дав їм Мойсей по той бік Йордану на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній,

{{вірш|глава=13|вірш=9}} від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону,

{{вірш|глава=13|вірш=10}} і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів,

{{вірш|глава=13|вірш=11}} і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи,

{{вірш|глава=13|вірш=12}} усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуреянина, і маахатеянина, і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Тільки Левієвому племені не дав він спадку, огняні жертви Господа, Бога Ізраїля, то спадок його, як Я говорив був йому.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І дав Мойсей племені Рувимових синів спадок за їхніми родами.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівнина при Медеві,

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} і Ягца, і Кедемот, і Мефаат,

{{вірш|глава=13|вірш=19}} і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку,

{{вірш|глава=13|вірш=20}} і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,

{{вірш|глава=13|вірш=21}} і всі міста рівнини, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того краю.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А Валаама, Беорового сина, чарівника, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І була границя Рувимових синів: Йордан і границя. Це спадок Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами,

{{вірш|глава=13|вірш=25}} і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби,

{{вірш|глава=13|вірш=26}} А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру,

{{вірш|глава=13|вірш=27}} і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йордан і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йордану на схід.

{{вірш|глава=13|вірш=28}} Це спадок Ґадових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми родами.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдесят міст.

{{вірш|глава=13|вірш=31}} А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми родами.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} Оце те, що Мойсей дав на спадок в моавських степах по тім боці Йордану на схід.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} А Левієвому племені Мойсей не дав спадку, Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спадок, як говорив їм.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Жеребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Бо дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Бо Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Тому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І був жеребок для племени Юдиних синів за їхніми родами: до едомської границі пустиня Цін, на південь від теманського краю.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І йде вона на південь від Маале-Акраббіму, і переходить до Ціну, і підіймається з півдня, від Кадеш-Барнеа й переходить до Хецрону, і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І переходить вона до Адмону, і йде до єгипетського потоку, і границя закінчується на захід. Це буде для вас південна границя.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А границя на схід Солоне море аж до кінця Йордану. А границя у бік півночі: від морської затоки з кінця Йордану,

{{вірш|глава=15|вірш=6}} і підіймається границя до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І підіймається та границя від ахорської долини, а на півночі звертається до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з півдня, це Єрусалим. І підіймається та границя до верхів'я гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, що в кінці Емек-Рефаіму на північ.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І біжить та границя від верхів'я гори до джерела Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефрону; і біжить та границя до Баали, це Кір'ят-Єарім.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І обертається та границя з Баали на захід до гори Сеїр, і переходить до плеча гори Єарім з півночі, це Кесалон; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І йде та границя по край Екрону на північ, і біжить та границя до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І границя закінчується при заході.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} А західня границя до Великого моря. А границя ця границя Юдиних синів навколо за їхніми родами.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А Калеву, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед Юдиних синів, за Господнім наказом до Ісуса, Кір'ят-Арби, батька велетнів, воно Хеврон.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І Калев повиганяв звідти трьох велетнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уроджених велетнів.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І пішов він звідти до девірських мешканців, а ім'я Девіра давніше Кір'ят-Сефер.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому дочку мою Ахсу за жінку.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І сталося, коли вона відходила, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі?

{{вірш|глава=15|вірш=19}} І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джерела. І він дав їй Ґуллот горішній та Ґуллот долішній.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Оце спадок племени Юдиних синів за їхніми родами.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні: Кавцеїл, і Едер, і Яґур,

{{вірш|глава=15|вірш=22}} і Кіна, і Дімона, і Ад'ада,

{{вірш|глава=15|вірш=23}} і Кедеш, і Хацор, і °тнан,

{{вірш|глава=15|вірш=24}} Зіф, і Телем, і Беалот,

{{вірш|глава=15|вірш=25}} і Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор,

{{вірш|глава=15|вірш=26}} Амам, і Шема, і Молада,

{{вірш|глава=15|вірш=27}} і Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет,

{{вірш|глава=15|вірш=28}} і Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея,

{{вірш|глава=15|вірш=29}} Баала, і Ійїм, і Ецем,

{{вірш|глава=15|вірш=30}} і Елтолад, і Хесіл, і Хорма,

{{вірш|глава=15|вірш=31}} і Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна,

{{вірш|глава=15|вірш=32}} і Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} На Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна,

{{вірш|глава=15|вірш=34}} і Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам,

{{вірш|глава=15|вірш=35}} Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека,

{{вірш|глава=15|вірш=36}} і Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, чотирнадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад,

{{вірш|глава=15|вірш=38}} і Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл,

{{вірш|глава=15|вірш=39}} Лахіш, і Боцкат, і Еґлон,

{{вірш|глава=15|вірш=40}} і Каббон, і Лахмас, і Кітліш,

{{вірш|глава=15|вірш=41}} і Ґедерот, Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, шістнадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=42}} Лівна, і Етер, і Ашан,

{{вірш|глава=15|вірш=43}} і °втах, і Ашна, і Неців,

{{вірш|глава=15|вірш=44}} і Кеіла, і Ахзів, і Мареша, дев'ять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=45}} Екрон і підлеглі міста його та оселі його.

{{вірш|глава=15|вірш=46}} Від Екрону й до моря усе, що при Ашдоді та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=47}} Ашдод, підлеглі міста його та оселі його; Азза, підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку, і море Велике, і границя.

{{вірш|глава=15|вірш=48}} І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо,

{{вірш|глава=15|вірш=49}} і Данна, і Кір'ят-Санна, він Девір,

{{вірш|глава=15|вірш=50}} і Анав, і Ештемо, і Анім,

{{вірш|глава=15|вірш=51}} і Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=52}} Арав, і Дума, і Еш'ан,

{{вірш|глава=15|вірш=53}} і Янім, і Бет-Таппуах, і Афека,

{{вірш|глава=15|вірш=54}} і Хумта, і Кір'ят-Арба, це Хеврон, і Ціор, дев'ять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=55}} Маон, Кармел, і Зіф, і Юта,

{{вірш|глава=15|вірш=56}} °зреїл, і Йокдеам, і Заноах,

{{вірш|глава=15|вірш=57}} Каїн, Ґів'а, і Тімна, десять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=58}} Халхул, Бет-Цур, і Ґедор,

{{вірш|глава=15|вірш=59}} і Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, шість міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=60}} Кір'ят-Баал, він Кір'ят-Єарім, і Рабба, двоє міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=61}} На пустині: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха,

{{вірш|глава=15|вірш=62}} і Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, шість міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=15|вірш=63}} А євусеян, мешканців Єрусалиму, Юдини сини не могли їх вигнати, і осів Євусеянин із Юдиними синами в Єрусалимі, і так є аж до цього дня,

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І вийшов жеребок для Йосипових синів: від єрихонського Йордану до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і переходить до границі Арки до Атароту,

{{вірш|глава=16|вірш=3}} і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І посіли це Йосипові сини, Манасія та Єфрем.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І була границя Єфремових синів за їхніми родами, а границя їхнього спадку на схід була: Атрот-Аддар аж до горішнього Бет-Хорону.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І виходить та границя до Міхметату з півночі, і повертається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йордану.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А з Таппуаху границя йде на захід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Та не вигнали вони ханаанеянина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаанеянин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І вийшов жеребок для Манасіїного племени, бо він первенець Йосипів, Махірові, Манасіїному первенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був вояк, то був йому Ґілеад та Башан.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми родами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки дочки. А оце імена його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів. І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану,

{{вірш|глава=17|вірш=6}} бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а ґілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на південь до мешканців Ен-Таппуаху.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі для Єфремових синів.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста Єфремові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від півночі до потоку, а кінчалася при морі.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} На південь Єфремове, а на північ Манасіїне, а границею того було море. А в Асирі вони стикалися з півночі, а в Іссахарі зо сходу.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і °влеам та його залежні міста, і мешканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Та Манасіїні сини не могли повиганяти мешканців цих міст, і ханаанеянин продовжував сидіти в тому краї.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на данину, а вигнати не вигнали його.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І говорили Йосипові сини з Ісусом, кажучи: Чому ти дав мені на спадок один жеребок та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословив мене Господь.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І сказав до них Ісус: Якщо ти народ численний, то піди до лісу, та й повикорчовуєш собі там у краї періззеянина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна для тебе.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І сказали Йосипові сини: Не вистачить нам тієї гори, та й залізна колесниця в кожного ханаанеянина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізреельській.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І сказав Ісус до Йосипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: Ти численний народ, і в тебе сила велика, не буде тобі один жеребок,

{{вірш|глава=17|вірш=18}} але буде тобі гористий край; а що там ліс, то викорчуй його, і будуть тобі й його кінці. Бо ти виженеш ханаанеянина, хоч у нього колесниці залізні, хоч він сильний.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий Край.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племен, що не поділили ще спадку свого.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Аж доки ви будете лінуватися піти посісти той Край, що дав вам Господь, Бог ваших батьків?

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Дайте від себе по три мужі на плем'я, і я пошлю їх. І вони встануть, і будуть ходити по Краю, і опишуть його за їхнім спадком, та й прийдуть до мене.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І вони поділять його собі на сім частин. Юда стане на своїй границі з півдня, а Йосипів дім стане на своїй границі з півночі.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} А ви опишете той Край, сім частин, і принесете описа мені сюди, а я кину вам жеребка тут перед лицем Господа, Бога нашого.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} А Левитам нема частки поміж вами, бо священнодіяння Господнє спадщина його. А Ґад, і Рувим, та половина Манасіїного племени взяли свій спадок по той бік Йордану на схід, що дав їм Мойсей, раб Господній.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І встали ті мужі й пішли. А Ісус наказав тим, що пішли описувати Край, говорячи: Ідіть і походіть по Краю, і опишіть його, та й вертайтеся до мене. А я кину вам жеребка тут перед Господнім лицем у Шіло.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І пішли ті мужі, і перейшли по Краю, та й описали його за містами на сім частин у книжці. І прийшли вони до Ісуса до табору в Шіло.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І кинув їм Ісус жеребка в Шіло перед Господнім лицем. І поділив там Ісус Край для Ізраїлевих синів за їхніми поділами.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І вийшов жеребок для племени Веніяминових синів за їхніми родами, і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йосиповими.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І була їм границя на північну сторону від Йордану. І підіймається та границя до краю Єрихону з півночі, і підіймається на гору на захід, і закінчується при пустині Бет-Евен.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} А звідти переходить та границя до Лузу, до краю Лузу на південь, це Бет-Ел. І сходить та границя до Атрот-Аддару на гору, що з півдня до долішнього Бет-Хорону.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І тягнеться та границя, і повертається на західній бік, на південь від гори, що навпроти Бет-Хорону на південь, і закінчується при Кір'ят-Баалі, це Кір'ят-Єарім, місті Юдиних синів. Це західня сторона.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А південна сторона від кінця Кір'ят-Єаріму. І виходить та границя на захід, і виходить до джерела Ме-Нефтоаху.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} І сходить та границя до кінця гори, що навпроти Ґе-Бен-Гіннома, що в долині Рефаїм на північ. І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь, і сходить до Ен-Роґелу,

{{вірш|глава=18|вірш=17}} і тягнеться вона з півночі, і виходить до Ен-Шемешу, і виходить до Ґелілоту, що навпроти Маале-Адуммім. І сходить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І переходить побіч навпроти Арави на північ, та й сходить до Арави.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І переходить та границя побіч Бет-Хоґли на північ, і закінчується границя при затоці Солоного моря на північ, до кінця Йордану з півдня. Це границя південна.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} А Йордан граничить його зо східньої сторони. Це спадок Веніяминових синів за границями його навколо, за родами його.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І були міста для племени Веніяминових синів за їхніми родами: Єрихон, і Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц,

{{вірш|глава=18|вірш=22}} і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел,

{{вірш|глава=18|вірш=23}} і Аввім, і Пара, і Офра,

{{вірш|глава=18|вірш=24}} і Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, дванадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} Ґів'он, і Рама, і Беерот,

{{вірш|глава=18|вірш=26}} і Міцпе, і Кефіра, і Моца,

{{вірш|глава=18|вірш=27}} і Рекем, і °рпеїл, і Пар'ала,

{{вірш|глава=18|вірш=28}} і Цела, Елеф, і Євусі, воно Єрусалим, Ґів'ат, Кір'ят-Єарім, чотирнадцять міст та їхні оселі. Це спадок Веніяминових синів за їхніми родами.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} А другий жеребок вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми родами. І був їхній спадок серед спадку Юдиних синів.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І був їм у спадку: Беер-Шева, і Молада,

{{вірш|глава=19|вірш=3}} і Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем,

{{вірш|глава=19|вірш=4}} і Елтолад, і Бетул, і Хорма,

{{вірш|глава=19|вірш=5}} і Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса,

{{вірш|глава=19|вірш=6}} і Бет-Леваот, і Шарухен, тринадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, чотири місті та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спадок племени Симеонових синів за їхніми родами.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} З наділу Юдиних синів спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численніший від них. І посіли Симеонові сини в середині їхнього спадку.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} А третій жеребок вийшов Завулоновим синам за їхніми родами, і була границя їхнього спадку аж до Саріду.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али, і стикається з Даббешетом, і стикається з потоком, що навпроти Йокнеаму,

{{вірш|глава=19|вірш=12}} і вертається з Саріду на схід, до сходу сонця, на границю Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} А звідти переходить на схід, на схід до Ґат-Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І повертається його границя з півночі Ханнатону, і закінчується при Ґе-°фтах-Елі.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і °д'ала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Це спадок Завулонових синів за їхніми родами, оці міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Четвертий жеребок вийшов Іссахарові, Іссахаровим синам за їхніми родами.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І була їхня границя: їзреел, і Кесуллот, і Шунем,

{{вірш|глава=19|вірш=19}} і Хафараїм, і Шіон, і Анахарат,

{{вірш|глава=19|вірш=20}} і Раббіт, і Кішйон, Евес,

{{вірш|глава=19|вірш=21}} і Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} І дотикається та границя до Фавору, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхня границя закінчується при Йордані, шістнадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Оце спадок племени Іссахарових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} А п'ятий жеребок вийшов племені Асирових синів за їхніми родами.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} І була їхня границя: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат,

{{вірш|глава=19|вірш=26}} і Алламмелех, і Ам'ад, і Міш'ал, і дотикається Кармелю на захід та Шіхор-Лівнату,

{{вірш|глава=19|вірш=27}} і вертається на схід сонця до Бет-Даґону, і дотикається Завулона та Ґе-°фтах-Елу, на північ Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана аж до Сидону Великого.

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І вертається та границя до Рами та аж до міста Мівцар-Цору, і вертається границя до Хоси, і закінчується при заході від околиці Ахзіву,

{{вірш|глава=19|вірш=30}} і Умма, і Афек, і Рехов, двадцять і двоє міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Оце спадок племени Асирових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребок, для синів Нефталимових за їхніми родами.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} І була їхня границя: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі Ганнекев, і Явнеїл аж до Лаккуму, і кінчалася вона при Йордані.

{{вірш|глава=19|вірш=34}} І повертається та границя на захід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завулона з полудня, а Асира дотикається з заходу, а Юди при Йордані на схід сонця.

{{вірш|глава=19|вірш=35}} А міста твердинні: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет,

{{вірш|глава=19|вірш=36}} і Адама, і Рама, І Хацор,

{{вірш|глава=19|вірш=37}} і Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор,

{{вірш|глава=19|вірш=38}} і °р'он, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шамеш, дев'ятнадцять міст та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=39}} Оце спадок племени синів Нефталимових за їхніми родами, міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=40}} А племені Данових синів за їхніми родами вийшов сьомий жеребок.

{{вірш|глава=19|вірш=41}} І була границя їхнього насліддя: Цор'а, і Ештаол, і Ір-Шемеш,

{{вірш|глава=19|вірш=42}} і Шаалаббін, і Айялон, і °тла,

{{вірш|глава=19|вірш=43}} і Елон, і Тімната, і Екрон,

{{вірш|глава=19|вірш=44}} і Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат,

{{вірш|глава=19|вірш=45}} і Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон,

{{вірш|глава=19|вірш=46}} і Ме-Яркон, і Раккон із границею навпроти Яфи.

{{вірш|глава=19|вірш=47}} І вийшла границя Данових синів від них. А Данові сини пішли й воювали з Лешемом, і здобули його, і побили вістрям меча, і посіли його, та й осілися в ньому. І вони назвали Лешему ім'я: Дан, як ім'я їхнього батька Дана.

{{вірш|глава=19|вірш=48}} Оце спадок племени Данових синів за їхніми родами, ті міста та їхні оселі.

{{вірш|глава=19|вірш=49}} І скінчили вони посідати Край згідно з його границями. І дали Ізраїлеві сини спадок Ісусові, синові Навиновому, посеред себе.

{{вірш|глава=19|вірш=50}} На Господній наказ дали йому те місто, яке він жадав: Тімнат-Серах на Єфремовій горі. І збудував він місто, та й осівся в ньому.

{{вірш|глава=19|вірш=51}} Оце той спадок, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племенам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту. І покінчили вони ділити Край.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І Господь промовляв до Ісуса, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Дайте собі міста на сховища, про які Я говорив вам через Мойсея,

{{вірш|глава=20|вірш=3}} щоб утікав туди убійник, що заб'є кого ненароком невмисне, і вони будуть для вас на місце сховища від месника за кров.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І втече він до одного з тих міст, і стане при вході міської брами, та й буде голосно говорити старшим того міста про свою справу. І вони візьмуть його до міста до себе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} А коли буде гнатися за ним месник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді повернеться убійник, та й увійде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі, і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу, воно Ефрон, на горі Юдиній.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} А по той бік єрихонського Йордану на схід вони дали: Бецер на пустині, на рівнині, із Рувимового племени, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени, і Ґалан у Башані з Манасіїного племени.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Оце були міста призначення для всіх Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає чужинцем серед них, на сховище туди кожному, хто вб'є кого ненароком. І не помре він від руки месника за кров, аж поки не стане перед громадою.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса, сина Навинового, та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=21|вірш=2}} та й говорили до них у Шіло в ханаанському Краї, кажучи: Господь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння, а їхні пасовиська для нашої худоби.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І дали Ізраїлеві сини Левитам зо свого наділу на наказ Господній ті міста та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І вийшов жеребок для родів кегатеянина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} А Кегатовим синам, що позосталися з родів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребком дісталося десять міст.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} А для Ґершонових синів від родів Іссахарового племени, і від Асирового племени, і від Нефталимового племени, і від половини Манасіїного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Мерарієвим синам за їхніми родами дісталося від племени Рувимового, і від племени Ґадового, і від племени Завулонового дванадцять міст.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська, як наказав був Господь через Мойсея, жеребком.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче названі йменням своїм.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І було для Ааронових синів із родів кегатеянина, з Левієвих синів, бо їм був жеребок найперше.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І дали їм місто Кір'ят, батька велетнів Арби, воно Хеврон, на Юдиних горах, та його пасовиська навколо нього.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} А мійське поле та оселі його дали Калеву, синові Єфуннеєвому, на власність його.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} А синам священика Аарона дали місто сховища вбійника: Хеврон та його пасовиська, і Лівну та її пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=14}} і Яттір та його пасовиська, і Ештемоа та її пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=15}} і Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=16}} і Аїн та його пасовиська, і Ютту та її пасовиська, Бет-Шемеш та його пасовиська, дев'ять міст від двох тих племен.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} А від Веніяминового племени: Ґів'он та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Анатоль та його пасовиська, і Алмон та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Усіх міст Ааронових синів, священиків, тринадцять міст та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} А родам Кегатових синів, Левитам, що позостали від Кегатових синів, міста їхнього жеребка були від Єфремового племени.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І дали їм місто сховища вбійника: Сихем та його пасовиська, на Єфремовій горі, і Ґезер та його пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І Ківцаїм та його пасовиська, і Бет-Хорон та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} А від Данового племени: Елтеке та його пасовиська, Ґіббетон та його пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Айялон та його пасовиська, Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} А від половини Манасіїного племени: Таанах та його пасовиська, і Ґат-Ріммон та його пасовиська, міст двоє.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} Усіх міст десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} А для Ґершонових синів з Левієвих родів від половини Манасіїного племени місто сховища вбійника: Ґолан у Башані та його пасовиська, і Беештера та її пасовиська, міст двоє.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} А від Іссахарового племени: Кіш'йон та його пасовиська, Доврат та його пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Ярмут та його пасовиська, Ен-Ґаннім та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} А від Асирового племени: Міш'ал та його пасовиська, Ардон та його пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Хелкат та його пасовиська, Рехов та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} А від Нефталимового племени місто сховища вбійника: Кедеш у Ґаліл та його пасовиська, і Хаммот-Дор та його пасовиська, і Картан та його пасовиська, міст троє.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} Усіх міст Ґершонових за їхніми родами тринадцять міст та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=34}} А для родів Мерарієвих синів, Левитів, позосталих від племени Завулонового: Йокнеам та його пасовиська, Карта та її пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} Дімна та її пасовиська, Нагалал та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=36}} А від Рувимового племени: Бецар та його пасовиська, і Ягца та її пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=37}} Кедемот та його пасовиська, і Мефаат та його пасовиська, міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=38}} А від Ґадового племени місто сховища вбійника: Рамот у Ґілеаді та його пасовиська, і Маханаїм та його пасовиська,

{{вірш|глава=21|вірш=39}} Хешбон та його пасовиська, Язер та його пасовиська, усіх міст четверо.

{{вірш|глава=21|вірш=40}} Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми родами, що позосталися з Левієвих родів, було за їхнім жеребком дванадцять міст.

{{вірш|глава=21|вірш=41}} Усіх Левієвих міст серед власности Ізраїлевих синів сорок і вісім міст та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=21|вірш=42}} Будуть ті міста такі: кожне місто з пасовиськом його навколо нього, так для всіх тих міст.

{{вірш|глава=21|вірш=43}} І дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край, що присягнув був дати його їхнім батькам, і вони посіли його та й осілися в ньому.

{{вірш|глава=21|вірш=44}} І Господь дав їм мир навколо, усе так, як присягнув був їхнім батькам. І ніхто зо всіх їхніх ворогів на встояв перед ними, усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку.

{{вірш|глава=21|вірш=45}} Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому, усе збулося.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

{{вірш|глава=22|вірш=2}} та й сказав їм: Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх,

{{вірш|глава=22|вірш=8}} та й сказав до них, говорячи: Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} І почули Ізраїлеві сини таке: Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара,

{{вірш|глава=22|вірш=14}} та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи:

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді?

{{вірш|глава=22|вірш=18}} А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} І справді, якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили,

{{вірш|глава=22|вірш=23}} якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь Він відплатить,

{{вірш|глава=22|вірш=24}} і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву,

{{вірш|глава=22|вірш=27}} але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

{{вірш|глава=22|вірш=28}} І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах.

{{вірш|глава=22|вірш=31}} І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки.

{{вірш|глава=22|вірш=32}} І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт.

{{вірш|глава=22|вірш=33}} І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

{{вірш|глава=22|вірш=34}} І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь Він Бог.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І сталося по багатьох днях по тому, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо, а Ісус постарів, увійшов у літа,

{{вірш|глава=23|вірш=2}} то покликав Ісус усього Ізраїля, його старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: Я постарів, увійшов у літа.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} А ви бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь, Бог ваш, Він Той воюючий для вас!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Дивіться, ось я поділив вам жеребком цих позосталих людей на спадок для ваших племен від Йордану, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце заходу сонця.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} А Господь, Бог ваш, Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній Край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч,

{{вірш|глава=23|вірш=7}} щоб ви не змішувалися з цими людьми, цими позосталими з вами, а ім'я їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними, і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм,

{{вірш|глава=23|вірш=8}} бо ви будете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви не встояв ніхто перед вами аж до цього дня.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш Він той Вояк для вас, як говорив був Він вам.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} І будете ви дуже пильнувати про свої душі, щоб любити Господа, Бога вашого.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете свататися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами,

{{вірш|глава=23|вірш=13}} то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці народи перед вами, і вони стануть для вас сіткою й пасткою, та батогом на ваші боки, та терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете з-над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І станеться, отак, як збулося вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Коли ви переступите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і підете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запалиться гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого Краю, що його Він вам дав.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племена до Сихему, і покликав Ізраїлевих старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, і поставали вони перед Божим лицем.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І сказав Ісус до всього народу: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим богам.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки, і водив його по всьому ханаанському Краї, і розмножив насіння його, і дав йому Ісака.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І дав Я Ісакові Якова та Ісава, і дав Ісавові гору Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І послав Я Мойсея та Аарона, та й ударив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батьками колесницями та верхівцями до Червоного моря.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І кликали вони до Господа, і Він поклав темряву між вами та між Єгиптянином, і навів на нього море, і воно покрило його, і ваші очі бачили те, що зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І ввів я вас до краю амореян, що сидять по тім боці Йордану, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І встав був Балак, син Ціппорів, цар моавський, і воював з Ізраїлем. І він послав і покликав Валаама, Беорового сина, щоб проклясти вас.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Та не хотів Я слухати Валаама, і він, благословляючи, поблагословив вас, і Я врятував вас від його руки.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І перейшли ви Йордан, і прийшли до Єрихону. І воювали з вами господарі Єрихону: періззеянин, і ханаанеянин, і хіттеянин, і ґірґашеянин, і хіввеянин, і євусеянин, а Я дав їх у вашу руку.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І послав Я перед вами шершня, і він вигнав їх перед вами, двох царів аморейських, не мечем твоїм і не луком твоїм.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І дав Я вам Край, що над ним ти не трудився, і міста, що їх ви не будували, і ви осілися в них; виноградники та оливки, яких ви не садили, ви їли.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І відповів народ та й сказав: Борони, нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим богам!

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Бо Господь, Бог наш, Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського краю, з дому рабства, і що зробив на наших очах ті великі знамена, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І повиганяв Господь усі народи та амореянина, мешканця цього Краю, перед нами. І ми будемо служити Господеві, бо Він Бог наш.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І сказав Ісус до народу: Ви не здолієте служити Господеві, бо Він Бог святий, Бог заздрісний Він. Не простить Він вашу провину та ваших гріхів.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Коли ви покинете Господа, і будете служити чужим богам, то Він вернеться, і зробить вам зло, і вигубить вас по тому, як робив був добро вам.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} І сказав народ до Ісуса: Ні, таки Господеві будемо служити!

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І сказав Ісус до народу: Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. І сказали вони: Свідки!

{{вірш|глава=24|вірш=23}} А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} І сказав народ до Ісуса: Господеві, Богові нашому, ми будемо служити, а голосу Його будемо слухатися!

{{вірш|глава=24|вірш=25}} І склав Ісус заповіта з народом того дня, і дав йому постанови та закони в Сихемі.

{{вірш|глава=24|вірш=26}} І написав Ісус ті слова в книзі Божого Закону, і взяв великого каменя, та й поставив його там під тим дубом, що в Господній святині.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} І сказав Ісус до всього народу: Ось оцей камінь буде на нас на свідчення, бо він чув усі Господні слова, що Він говорив з нами. І він буде на вас за свідка, щоб ви не виреклися вашого Бога.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} І відпустив Ісус народ, кожного до спадку його.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} І сталося по тих випадках, і вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.

{{вірш|глава=24|вірш=30}} І поховали його в границі спадку його, у Тімнат-Серахові, що в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.

{{вірш|глава=24|вірш=31}} І служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продовжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві.

{{вірш|глава=24|вірш=32}} А Йосипові кості, які Ізраїлеві сини винесли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів.

{{вірш|глава=24|вірш=33}} І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхів'ї Пінхаса, його сина, яке було йому дане на Єфремовій горі.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Книга Суддiв</title>
    <id>1423</id>
    <revision>
      <id>1437</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:51:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Книга Суддiв
 | попередня = &lt;[[../Iсус Навин|Iсус Навин]]&gt;
 | наступна  = [[../Рут|Рут]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним?

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі?

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість!

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців °влеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину.

{{вірш|глава=1|вірш=31}} Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину.

{{вірш|глава=1|вірш=35}} І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили?

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу,

{{вірш|глава=2|вірш=21}} тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, усі ті, що не знали всіх війн ханаанських,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали їх:

{{вірш|глава=3|вірш=3}} п'ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника, Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І зробив собі Егуд меча, а в нього два вістря, ґошед довжина його, він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І приніс він того дарунка Еґлонові, цареві моавському. А Еґлон чоловік дуже товстий.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А він вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: У мене таємна справа до тебе, о царю! А той сказав: Тихо! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: Я маю Боже слово для тебе. І той устав із стільця.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна своєї правиці, та й загнав його йому в живіт.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} І ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям, бо він не витягнув меча з його живота. І ввійшло вістря до міжкроччя.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені. І вони сказали: Певне він для потреби своєї в прохолодному покої.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} І чекали вони аж допізна, а ото він не відчиняє дверей горниці. І взяли вони ключа, і відчинили, аж ось їхній пан лежить мертвий на землі!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} А Егуд утік, поки вони зволікались. І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах. І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори, а він перед ними.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} І сказав він до них: Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів! І зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} І побили вони Моава того часу, близько десяти тисяч чоловіка, кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятував Ізраїля.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах, а Егуд умер.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І передав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А зверхником його війська був Сісера, і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І кликали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев'ятсот залізних колесниць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Девора пророчиця, жінка Лаппідота, вона судила Ізраїля того часу.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І сиділа вона під Девориною Пальмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І вона послала й покликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала до нього: Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зійдеш на гору фавор, і візьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефталимових та з синів Завулонових.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А я приведу до тебе, до Кішонської долини, Сісеру, начальника Явінового війська, і колесниці його, і натовп його, та й дам його в твою руку.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зо мною, то піду, а якщо не підеш зо мною, не піду.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А вона відказала: Піти піду з тобою, тільки не буде твоя слава на тій дорозі, якою ти підеш, бо в руку жінки Господь передасть Сісеру. І встала Девора, і пішла з Бараком до Кедешу.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч чоловіка. І пішла з ним Девора.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А кенеянин Хевер відділився від Каїна, з Ховавових синів, Мойсеєвого тестя, і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І донесли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І скликав Сісера всі свої колесниці, дев'ятсот залізних колесниць, та ввесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І сказала Девора до Барака: Уставай, бо це той день, коли Господь дав Сісеру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою. І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І Господь привів у замішання Сісеру, і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком. І зійшов Сісера з колесниці, і побіг пішки.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А Барак гнався за колесницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму. І впав увесь табір Сісерин від вістря меча, не позосталось ані одного.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} А Сісера втік пішки до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І вийшла Яїл навпроти Сісери, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, не бійся! І він зайшов до неї до намету, і вона накрила його килимом.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І сказав він до неї: Напій мене трохи водою, бо я спрагнений. І відкрила вона молочного бурдюка, і напоїла його, та й накрила його.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І сказав він до неї: Стань при вході намету. І якщо хто ввійде й запитає тебе та скаже: Чи є тут хто? то ти відповіси: Нема.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І взяла Яїл, жінка Хеверона, наметового кілка, і взяла в свою руку молотка, і підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка в його скроню, аж у землю. А він спав, змучений, і він помер.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!...

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Так приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном, царем ханаанським, аж поки вони вигубили Явіна, царя ханаанського.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх, і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи, що в горах, і печери, і твердині.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І бувало, якщо посіяв Ізраїль, то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему, і йшли на нього.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І вони таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і приходили в такій кількості, як сарана, а їм та їхнім верблюдам не було числа. І вони приходили до Краю, щоб пустошити його.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна,

{{вірш|глава=6|вірш=8}} то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка, а він сказав їм: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому рабства.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас тиснув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній Край віддав вам.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви. Та ви не послухалися Мого голосу!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І прийшов Ангол Господній, і всівся під дубом, що в Офрі, який належить аві-езріянину Йоашеві. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися перед мідіянітянами.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А Гедеон сказав до нього: О, Пане мій, якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І обернувся до нього Господь і сказав: Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І відказав Йому Гедеон: О, Господи мій, чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І сказав йому Господь: Але Я буду з тобою, і ти поб'єш мідіянітян, як одного чоловіка.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А той до Нього сказав: Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до Тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед лицем Твоїм. А Той відказав: Я буду сидіти аж до твого повернення.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м'ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І сказав до нього Ангол Божий: Візьми це м'ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий. І той так зробив.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І витягнув Ангол Господній кінець палиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрісноків, і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрісноки, а Ангол Господній зник з його очей.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І побачив Гедеон, що це Ангол Господній. І сказав Гедеон: Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І сказав йому Господь: Мир тобі, не бійся, не помреш!

{{вірш|глава=6|вірш=24}} І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім'я йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: Візьми бичка з волів батька свого, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового жертівника батька свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} І збудуєш жертівника Господеві, Богові своєму, на верху цієї твердині, у порядку. І візьмеш другого бичка, і принесеш цілопалення дровами з святого дерева, яке зрубаєш.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваалів розбитий, а святе дерево, що при ньому, порубане, а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} І говорили вони один одному: Хто зробив оцю річ? І вони вивідували й шукали, та й сказали: Гедеон, син Йоашів, зробив оцю річ.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І сказали люди того міста до Йоаша: Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому.

{{вірш|глава=6|вірш=31}} І сказав Йоаш до всіх, що стояли при ньому: Чи ви будете обставати за Ваалом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ранку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його жертівника.

{{вірш|глава=6|вірш=32}} І він назвав ім'я йому того дня: Єруббаал, говорячи: Нехай змагається з ним Ваал, бо він розбив його жертівника.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} А всі мідіяніти й амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли Йордан, і таборували в долині Ізреел.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} А Дух Господній зійшов на Гедеона, і він засурмив у сурму, і був скликаний Авіезер за ним.

{{вірш|глава=6|вірш=35}} І він послав послів по всьому Манасії, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Асира, і до Завулона, і до Нефталима, і вони вийшли навперейми них.

{{вірш|глава=6|вірш=36}} І сказав Гедеон до Бога: Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив,

{{вірш|глава=6|вірш=37}} то ось я розстелю на тоці вовняне руно; якщо роса буде на самім руні, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив!

{{вірш|глава=6|вірш=38}} І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстелив руно, і вичавив росу з руна, повне горня води.

{{вірш|глава=6|вірш=39}} І сказав Гедеон до Бога: Нехай не запалиться гнів Твій на мене, нехай я скажу тільки цей раз, нехай но я спробую руном тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні, а на всій землі нехай буде роса.

{{вірш|глава=6|вірш=40}} І Бог зробив так тієї ночі, і було сухо на самім руні, а на всій землі була роса.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І встав рано вранці Єруббаал, це Гедеон, та ввесь народ, що з ним, і таборували над Ен-Хародом. А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів'ат-Гамморев долині.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І сказав Господь до Гедеона: Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад. І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І сказав Господь до Гедеона: Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі. І буде, як Я скажу тобі: Цей піде з тобою, той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: Цей не піде з тобою, той не піде.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: Кожен, хто буде хлептати воду язиком своїм, як хлепче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припаде на коліна свої, щоб пити, поставиш його окремо.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І було число тих, що хлептали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І сказав Господь до Гедеона: Трьома сотнями мужів, що хлептали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а ввесь народ піде кожен на своє місце.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян він відпустив, кожного до намету свого, а три сотні мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І сталося тієї ночі, і сказав до нього Господь: Устань, зійди до табору, бо Я дав його в руку твою.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А якщо ти боїшся зійти, зійди ти та Пура, твій слуга, до табору.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І почуєш, що вони говорять, а потім зміцняться твої руки, і ти зійдеш до табору. І зійшов він та Пура, слуга його, до краю озброєних у таборі.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині, як сарана, щодо численности. А верблюдам їх нема числа, як пісок на березі моря, щодо численности.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І прийшов Гедеон, аж ось один оповідає другові своєму сон. І він казав: Оце снився мені сон, а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив його, а той упав, і перевернув його догори, і намет той бухнув.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І відповів його друг та й сказав: Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І сталося, як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його, то вклонився, і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір!

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І поділив він три сотні тих мужів на три відділи, і дав у руку їх усіх сурми, і порожні глеки, та смолоскипи до середини тих глеків.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І сказав він до них: Що будете бачити від мене, то й ви так зробите. А ось я піду до краю табору, і буде, як я зроблю, так зробите й ви.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона!

{{вірш|глава=7|вірш=19}} І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й утікали.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І засурмили три сотні сурем, а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір. І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму, і з Асиру, і з усього Манасії, і вони гналися за мідіянітянами.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів, говорячи: Зійдіть навперейми мідіянітян, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І вони захопили двох мідіянітянських князів: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання?

{{вірш|глава=8|вірш=3}} У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками!

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І вернувся Гедеон, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитався його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його, сімдесят і сім чоловіка.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо хліба твоїм змученим людям?

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І схопив він старших того міста, і пустинне терня та колючки, і побив ними суккотських людей.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А пенуїльську вежу розбив, і позабивав людей того міста.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Які ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті сказали: Як ти, так вони одне, мають вигляд царських синів.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були позоставили їх при житті, не повбивав би я вас!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І сказав він до Єтера, свого первенця: Устань, забий їх! Та той юнак не витяг свого меча, бо боявся, бо він був ще малий.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І сказав Зевах та Цалмунна: Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздобні місяці, що були на шиях їхніх верблюдів.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідіяна.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І сказав до них Гедеон: Попрошу від вас прохання, і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі, бо в них, мідіянітян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І сказали вони: Дати дамо. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча й сімсот шеклів золота, крім оздобних місяців, і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} А Гедеон зробив із того ефода, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} І пішов Еруббаал, син Йоашів, та й осівся в своїм домі.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} А наложниця його, що в Сихемі, породила йому сина й вона, а він назвав ім'я йому: Авімелех.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивизні, і був похований у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами, і поставили собі Ваал-Берита за бога.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

{{вірш|глава=9|вірш=17}} бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,

{{вірш|глава=9|вірш=18}} а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

{{вірш|глава=9|вірш=24}} щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

{{вірш|глава=9|вірш=36}} А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!

{{вірш|глава=9|вірш=37}} А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.

{{вірш|глава=9|вірш=38}} І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!

{{вірш|глава=9|вірш=39}} І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.

{{вірш|глава=9|вірш=41}} І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

{{вірш|глава=9|вірш=42}} І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.

{{вірш|глава=9|вірш=43}} І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.

{{вірш|глава=9|вірш=44}} А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

{{вірш|глава=9|вірш=45}} І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

{{вірш|глава=9|вірш=46}} І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

{{вірш|глава=9|вірш=47}} І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.

{{вірш|глава=9|вірш=48}} І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.

{{вірш|глава=9|вірш=49}} І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

{{вірш|глава=9|вірш=50}} І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.

{{вірш|глава=9|вірш=51}} А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

{{вірш|глава=9|вірш=52}} І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

{{вірш|глава=9|вірш=53}} Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.

{{вірш|глава=9|вірш=54}} І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.

{{вірш|глава=9|вірш=55}} І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.

{{вірш|глава=9|вірш=56}} І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.

{{вірш|глава=9|вірш=57}} А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І помер Яір, і був похований в Камоні.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} А ґілеадянин °фтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив °фтаха.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали °фтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І втік °фтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до °фтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати °фтаха з краю Тов.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І сказали вони до °фтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І сказав °фтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І сказав °фтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І пішов °фтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а °фтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І послав °фтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І сказав цар Аммонових синів до °фтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} А °фтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

{{вірш|глава=11|вірш=15}} і сказав йому: Так сказав °фтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,

{{вірш|глава=11|вірш=16}} бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Та цар Аммонових синів не послухався слів °фтаха, що до нього посилав.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} І Дух Господній перебував на °фтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} І обіцяв °фтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,

{{вірш|глава=11|вірш=31}} то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} І прийшов °фтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} І прийшов °фтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.

{{вірш|глава=11|вірш=36}} А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

{{вірш|глава=11|вірш=40}} рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина °фтаха, чотири дні в році.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до °фтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І сказав їм °фтах: Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І коли я побачив, що ви не спасете, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зо мною?

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І зібрав °фтах усіх ґілеадських людей, та й воював з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: Ви Єфремові втікачі, Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім переході. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І судив °фтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин °фтах, і був похований у місті Ґілеаді.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І було в нього тридцять синів, а тридцять дочок він відпустив заміж назовні, і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні. І судив він Ізраїля сім літ.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І помер Івцан і був похований в Віфлеємі.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон, і судив Ізраїля десять літ.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І помер завулонівець Елон, і був похований в Айялоні, у Завулоновім краї.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} А по ньому Ізраїля судив Авдон, син Гіллела, пір'атонянин.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Ізраїля вісім літ.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім краї, на горі амаликеянина.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах. І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І був один чоловік з Цар'ї, данівець з роду, а ім'я йому Маноах. А жінка його була неплідна, і не родила.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І явився Ангол Господній до тієї жінки, та й промовив до неї: Ось ти неплідна, і не роджала, але ти зачнеш і породиш сина.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А тепер стережись, і не пий вина та п'янкого напою, і не їж нічого нечистого,

{{вірш|глава=13|вірш=5}} бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби, і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І прийшла та жінка, та й сказала до чоловіка свого, говорячи: Божий чоловік приходив до мене, а вигляд його як вигляд Божого Ангола, дуже грізний. І я не питала його, звідки він, а ймення свого він мені не сказав.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І сказав він мені: Ось ти зачнеш, і породиш сина, а тепер не пий вина та п'янкого напою, і не їж жодної нечистости, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І благав Маноах Господа, та й сказав: О Господи, Божий чоловік, що його посилав Ти, нехай прийде ще до нас, і нехай нас навчить, що ми зробимо для дитини, що народиться.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І вислухав Бог цей Маноахів голос, і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки. А вона сиділа на полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І поспішила та жінка, і побігла та й оповіла чоловікові своєму, і сказала до нього: Ось з'явився мені той чоловік, що приходив був того дня до мене.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І встав, і пішов Маноах за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: Чи ти той чоловік, що говорив до цієї жінки? А той сказав: Я.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І сказав Маноах: Тепер нехай сповниться слово твоє. Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею?

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І сказав Ангол Господній до Маноаха: Усього, що сказав я жінці, нехай вона стережеться.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Усього, що виходить із виноградного куща, не буде вона їсти, а вина та напою п'янкого нехай не п'є, і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай додержує всього, що я наказав.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І сказав Маноах до Ангола Господнього: Нехай ми задержимо тебе, і приготовимо для тебе козля.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І сказав Ангол Господній до Маноаха: Якщо ти задержиш мене, я не буду їсти твого хліба. А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його. Бо Маноах не знав, що це Ангол Господній.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І сказав Маноах до Господнього Ангола: Яке ім'я твоє? Коли сповниться твоє слово, то ми вшануємо тебе.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І сказав йому Ангол Господній: Чому ти питаєшся про моє ім'я? Воно дивне.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І взяв Маноах козля та жертву хлібну, і на скелі приніс Господеві. І Він учинив чудо, а Маноах та його жінка бачили те.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І сталося, коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба, то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника. А Маноах та жінка його бачили це, та й попадали обличчям своїм на землю.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його. Тоді Маноах пізнав, що це Ангол Господній.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І сказав Маноах до своєї жінки: Ми справді помремо, бо ми бачили Бога.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І сказала йому жінка його: Коли б Господь хотів був повбивати нас, не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви, і не дав би нам побачити всього цього, і не об'явив би нам цього часу речі, як це.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} І породила та жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І виростав той хлопець, і Господь благословляв його.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І пішов він, і розповів своєму батькові та своїй матері, та й сказав: Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І сказав йому батько його та мати його: Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян? І сказав Самсон до свого батька: Візьми її мені, бо вона люба очам моїм.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав зачіпки з филистимлянами. А того часу филистимляни панували над Ізраїлем.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А по часі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити падло лева, аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І він вишкріб його на свою долоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкріб із тіла лева.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсон справив там прийняття, бо так роблять юнаки.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружків, і були з ним.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І сказав їм Самсон: Нехай но я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, і відгадаєте, то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. І вони сказали йому: Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І він сказав їм: З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке. І не могли вони розгадати за три дні.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька. Чи ви нас покликали, щоб посісти маєток наш, чи ні?

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені не розгадав. А він їй сказав: Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі?

{{вірш|глава=14|вірш=17}} А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? А він їм відказав: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому батька свого.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} А по часі сталося в днях жнив пшениці, і відвідав Самсон з козлям свою жінку та й сказав: Нехай увійду я до моєї жінки, до кімнати. Та батько її не дав йому ввійти.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І сказав її батько: Я дійсно подумав був, що ти справді зненавидів її, а тому я дав її твоєму дружкові. Чи молодша сестра її не ліпша від неї? Нехай же вона буде тобі замість неї.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І сказав їм Самсон: Цього разу я не буду винний перед филистимлянами, коли я зроблю їм зло.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І пішов Самсон, та й зловив три сотні лисиць. І взяв він смолоскипи, і обернув хвоста до хвоста, і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І запалив він огонь у тих смолоскипах, і пустив лисиць в филистимські жита. І попалив він стирти та жита, і оливкові сади.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І сказали филистимляни: Хто це зробив? А їм відказали: Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав його жінку й віддав її дружкові його. І пішли филистимляни, та й спалили огнем її та батька її.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І сказав їм Самсон: Хоч ви й зробили так, як це, та проте я конче пімщуся на вас, і аж тоді перестану.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І він сильно побив їх дошкульною поразкою. І пішов він, і осівся в щілині скелі Етам.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І посходили филистимляни, і таборували в Юди, і розтяглися до Лехі.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І сказали Юдині люди: Чого ви посходили проти нас? А ті відказали: Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб зробити йому, як нам він зробив.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І пішли три тисячі люда від Юди до щілини скелі Етам. І сказали вони Самсонові: Чи ти не знав, що над нами панують филистимляни? І що це ти нам учинив? А він їм сказав: Як вони зробили мені, так я зробив їм.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І сказали йому: Ми зійшли зв'язати тебе, щоб віддати тебе в руку филистимлян. І сказав їм Самсон: Присягніть мені, що ви не заб'єте мене.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А вони сказали йому, говорячи: Ні, а тільки зв'яжемо тебе та дамо тебе в їхню руку, а забити не заб'ємо тебе. І зв'язали його двома новими шнурами, і звели його зо скелі.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Він прийшов аж до Лехі, а филистимляни зняли крик проти нього. І зійшов на нього Дух Господній, і стали ті сукані шнури, що на раменах його, як лляні, що перегоріли в огні, і поспадали з його рук пута його.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І знайшов він свіжу ослячу щелепу, і простяг свою руку й узяв його, та й побив ним тисячу чоловіка.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І сказав Самсон: Ослячою цією щелепою дійсно поклав їх на купу, ослячою цією щелепою тисячу люда побив я.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І сталося, як скінчив він це говорити, то кинув ту щелепу зо своєї руки, і назвав ім'я тому місцю: Рамат-Лехі.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І сильно він спрагнув, і кликнув до Господа та й сказав: Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння, а тепер я помру від прагнення, і впаду в руку необрізаних.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} І пробив Бог джерело, що в Лехі, і вийшла з нього вода, і він напився, і вернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він ім'я йому: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж до цього дня.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб'ємо його.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я їй Деліла.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе?

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?

{{вірш|глава=16|вірш=11}} А він їй сказав: Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І взяла Деліла нові шнури, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся. А він не знав, що Господь відступився від нього.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв'язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув'язнених.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!

{{вірш|глава=16|вірш=29}} І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я йому Миха.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І сказав він до своєї матері: Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зо мною, це я його взяв. І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа!

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого. А тепер звертаю його тобі.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Та він вернув те срібло своїй матері. І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого; і було це в домі Михи.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} А цей чоловік Миха мав удома божницю. І зробив він ефода та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він Левит, і він був там приходько.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часово пожити, де знайде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи, щоб далі йти своєю дорогою.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І сказав йому Миха: Звідкіля ти приходиш? А той йому відказав: Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часово пожити, де знайду.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І сказав йому Миха: Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою. І пішов той Левит до нього,

{{вірш|глава=17|вірш=11}} і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юнак йому, як один із синів його.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} І Миха висвятив того Левита, і був йому той юнак за священика, і був у Михиному домі.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли?

{{вірш|глава=18|вірш=9}} А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір'ят-Єарімом.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите?

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} І вони назвали ім'я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я того міста було Лаїш.

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!

{{вірш|глава=19|вірш=23}} І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

{{вірш|глава=19|вірш=27}} А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

{{вірш|глава=20|вірш=9}} А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

{{вірш|глава=20|вірш=13}} А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

{{вірш|глава=20|вірш=24}} І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

{{вірш|глава=20|вірш=31}} І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

{{вірш|глава=20|вірш=33}} І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

{{вірш|глава=20|вірш=34}} І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

{{вірш|глава=20|вірш=36}} І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

{{вірш|глава=20|вірш=38}} А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

{{вірш|глава=20|вірш=39}} І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

{{вірш|глава=20|вірш=40}} А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

{{вірш|глава=20|вірш=41}} І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

{{вірш|глава=20|вірш=42}} І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

{{вірш|глава=20|вірш=43}} Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

{{вірш|глава=20|вірш=44}} Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

{{вірш|глава=20|вірш=45}} І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

{{вірш|глава=20|вірш=46}} І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

{{вірш|глава=20|вірш=47}} І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

{{вірш|глава=20|вірш=48}} А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я?

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я!

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І був переглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і жінок і дітей.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир!

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І сказали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Рут</title>
    <id>1424</id>
    <revision>
      <id>1438</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:52:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Рут
 | попередня = &lt;[[../Книга Суддiв|Книга Суддiв]]&gt;
 | наступна  = [[../1-а Самуїлова|1-а Самуїлова]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,

{{вірш|глава=1|вірш=13}} чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім'я йому Боаз.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали йому: Нехай поблагословить тебе Господь!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина?

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І сказав Боаз до Рут: Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап'єшся з того, що поначерпують слуги!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І сказав їй Боаз у час їди: Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І сказала моавітянка Рут: Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І сказала їй свекруха її Ноомі: Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А та відказала до неї: Усе, що ти кажеш мені, я зроблю.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І він сказав: Хто ти? А вона відказала: Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А він сказав: Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А тепер справді, що я родич, та є родич ще, ближчий від мене.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І він сказав: Дай хустку, що на тобі, і подерж її. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: Як справа, дочко моя? А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І сказала: Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А та сказала: Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А Боаз прийшов до брами, та й сів там. Аж ось проходить родич, про якого говорив був Боаз. І він сказав йому: Зайди сюди, послухай, і сядь отут! І той зайшов і сів.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А Боаз узяв десять мужа зо старших того міста та й сказав: Сідайте тут! І вони посідали.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І сказав він до родича: Ділянку поля, що нашого брата Елімелеха, продала Ноомі, яка вернулася з моавського поля.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А я постановив: Подам тобі до ушей твоїх, говорячи: Купи при тих, що сидять тут, та при старших мого народу. Якщо викупиш викупи, а якщо не викупиш скажи мені, і нехай я знаю, бо окрім тебе нема кому викупити, а я за тобою. А той сказав: Я викуплю.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І сказав Боаз: Того дня, коли набудеш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого, щоб поставити ім'я померлому на наділі його.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А родич сказав: Не можу я викупити собі, щоб не понищити свого наділу. Викупи собі мого викупа, бо я не можу викупити.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А оце було колись серед Ізраїля на викуп, і на заміну, і на ствердження кожної справи: чоловік здіймав сандалю свою, і давав своєму ближньому, і це було свідоцтвом серед Ізраїля.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І сказав родич до Боаза: Купи собі! І зняв свою сандалю.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І сказав Боаз до старших та до всього народу: Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я померлому на спадкові його, і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця. Ви сьогодні свідки на це!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахиль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобуть собі славне ім'я в Віфлеємі.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І взяв Боаз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, і вона породила сина.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І сказали жінки до Ноомі: Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я його серед Ізраїля.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} А сусідки назвали ім'я йому, говорячи: Народився син для Ноомі! І назвали ім'я йому: Овед. А він батько Єссея, Давидового батька.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава,

{{вірш|глава=4|вірш=20}} а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона;

{{вірш|глава=4|вірш=21}} а Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа;

{{вірш|глава=4|вірш=22}} а Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-а Самуїлова</title>
    <id>1425</id>
    <revision>
      <id>1439</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:53:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-а Самуїлова
 | попередня = &lt;[[../Рут|Рут]]&gt;
 | наступна  = [[../2-а Самуїлова|2-а Самуїлова]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла , а обличчя її не було вже сумне.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону!

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?

{{вірш|глава=2|вірш=28}} Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!

{{вірш|глава=2|вірш=31}} Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.

{{вірш|глава=2|вірш=33}} Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.

{{вірш|глава=2|вірш=35}} А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай. І він пішов і ліг.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій! А той сказав: Ось я!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі? І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину?

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,

{{вірш|глава=4|вірш=22}} та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А филистимляни взяли Божого ковчега, і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І взяли филистимляни Божого ковчега, і принесли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґона.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! І взяли вони Даґона, і поставили його на його місце.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А наступного дня повставали вони рано, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, тільки тулуб Даґонів позостав при ньому.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Тому то жерці та всі, хто входить до Даґонового дому, не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І стала тяжка Господня рука на ашдодян, і Він їх пустошив та бив їх болячками, Ашдод та довкілля його.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І побачили ашдодяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона, бога нашого!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І послали вони, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, та й сказали: Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога? А ті відказали: Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І сталося по тому, як вони перенесли його, то Господня рука була проти міста, сталося дуже велике замішання. І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого, і появилися на них болячки.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І вони вислали Божого ковчега до Екрону. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екрону, то екроняни стали кричати, говорячи: Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та народ наш!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І послали вони, і зібрали всіх филистимських володарів, та й говорили: Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та народа нашого, бо було смертельне замішання в усьому місті. І Божа рука стала там дуже тяжка.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А ті люди, хто не повмирав, були вдарені болячками, і зойк міста піднявся до неба!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як відіслати його на його місце?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А ті сказали: Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, тоді будете вилікувані, і ви пізнаєте, чому не відступає Його рука від вас.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І ті спитали: Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо Йому? А ті відказали: За числом филистимських володарів п'ять золотих болячок та п'ять золотих мишей. Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей, що вигублюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А тепер візьміть, і зробіть одного нового воза, і візьміть дві дійні корові, що на них не накладалося ярма, і запряжіть ті корови до воза, а їхні телята відведете від них додому.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І візьмете Господнього ковчега, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесете Йому жертвою за провину, покладете в скрині збоку її. І відпустите його, і він піде.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, він зробив нам це велике зло. А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І зробили ті люди так. І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І поставили вони Господнього ковчега на воза, і скриню, і золоті миші, і подоби їхніх болячок.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу. Ішли вони однією битою дорогою та все ревли, і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч. А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині. І звели вони очі свої та й побачили ковчега, і зраділи, що побачили!

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь. І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} А Левити зняли Господнього ковчега та скриню, що була з ним, що в нім були золоті речі, та й поставили при великому камені. А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення, і приносили того дня жертви для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А п'ять филистимських володарів бачили це, і вернулися того дня до Екрону.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А оце ті золоті болячки, що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину: одна за Ашдод, одна за Газу, одна за Ашкелон, одна за Ґат, одна за Екрон.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста твердинного й аж до безмурного села, і аж до великого каменя, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вибив Він між народом п'ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка. І був народ у жалобі, бо Господь ударив народ великою поразкою.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І сказали люди Бет-Шемешу: Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого? І до кого Він піде від нас?

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму, говорячи: Филистимляни вернули Господнього ковчега. Зійдіть, знесіть його до себе.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І поприходили люди Кір'ят-Єаріму, та й підняли Господнього ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато часу, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, і Він спасе вас із руки филистимлян.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт, та й служили Господеві, Самому Йому.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І сказав Самуїл: Зберіть усього Ізраїля до Міцпи, а я буду молитися за вас до Господа!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І зібралися до Міцпи, і черпали воду та лили перед Господнім лицем, і постили того дня, та й казали там: Ми згрішили перед Господом! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І почули филистимляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи, і піднялися филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филистимлян.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе нас від руки филистимлян.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа. І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І приносив Самуїл цілопалення, а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля. І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян, та й привів їх у замішання, і були вони побиті перед Ізраїлем.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи, та й гнали филистимлян, і били їх аж під Бет-Кар.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я йому: Евен-Єзер. І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І були филистимляни переможені, і далі вже не входили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І вернулися до Ізраїля ті міста, що филистимляни забрали були від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між Амореянином.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, і судив Ізраїля по всіх тих місцях.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І вертався до Рами, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там жертівника для Господа.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,

{{вірш|глава=8|вірш=11}} і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;

{{вірш|глава=8|вірш=12}} і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І був чоловік із Веніяминового племени, а ім'я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці. І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці!

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} А той відказав йому: Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І сказав Саул до свого слуги: Ось ми підемо, та що ми принесемо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові. Що ми маємо?

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: Давайте підемо до провидця. Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І сказав Саул до свого слуги: Добре твоє слово. Давай підемо! І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: Чи є тут провидець?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А ті відповіли їм та й сказали: Є, ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І піднялися вони до міста. Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} А Господь, за день перед Сауловим приходом, виявив був Самуїлові, говорячи:

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю, і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе народ Мій від руки филистимлян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене!

{{вірш|глава=9|вірш=17}} А коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Оце той чоловік, що Я казав тобі, він володітиме народом Моїм.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав: Скажи мені, де тут дім провидця?

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І відповів Самуїл Саулові та й сказав: Я той провидець. Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А щодо ослиць, що пропали тобі, сьогодні вже три дні, не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожадане в Ізраїлі? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого?

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І відповів Саул та й сказав: Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово?

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімнати, і дав їм місце на чолі покликаних, а тих було близько тридцяти чоловіка.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І сказав Самуїл до кухаря: Дай же ту частку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І подав кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: Оце позоставлене! Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ. І Саул їв із Самуїлом того дня.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І зійшли вони з пагірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху свого дому.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе! І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Коли вони підходили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами. І той пішов. А ти зараз спинися, я оголошу тобі Боже слово!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І взяв Самуїл посудинку оливи, та й вилляв на його голову, і поцілував його та й сказав: Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря? (І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо. І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.)

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Як підеш ти сьогодні від мене, то при Рахилинім гробі, у Веніяминовій країні в Целцаху, знайдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Знайдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина?

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І перейдеш ти звідти й далі, і підеш аж до діброви Фаворської, а там знайдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, один несе трьох ягнят, а один несе три буханці хліба, а один несе бурдюка вина.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хліби, і ти візьмеш із їхньої руки.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Потому вийдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І станеться, коли збудуться тобі ці ознаки, роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу, а я зійду до тебе, щоб принести цілопалення, щоб приносити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому. І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сталося, кожен, хто знав його віддавна, а тепер побачили, ось він пророкує разом із пророками, то казали один до одного: Що то сталося Кішовому синові? Чи й Саул між пророками?

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І відповів чоловік звідти й сказав: А хто їній батько? Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками?

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І перестав він пророкувати, і прийшов на пагірок.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його: Куди ви ходили? А той відказав: Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А дядько Саулів сказав: Скажи ж мені, що сказав вам Самуїл?

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І сказав Саул до дядька свого: Справді розповів нам, що знайдені ті ослиці. А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І скликав Самуїл народ до Господа, до Міцпи,

{{вірш|глава=10|вірш=18}} та й сказав до Ізраїлевих синів: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гнобили вас.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А ви сьогодні погордували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших. І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена, і було виявлене Веніяминове плем'я.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І привів він Веніяминове плем'я за родами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів. І шукали його, та не знаходили.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І питалися Господа ще: Чи прийде він ще сюди? А Господь відповів: Он він заховався між речами!

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І вони побігли, і взяли його звідти. І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І сказав Самуїл до всього народу: Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього народу. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки, що Господь діткнувся їхніх сердець.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий? І гордували ним, і не принесли йому дара. Та він мовчав.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І вийшов аммонітянин Нахаш, і таборував при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: Склади з нами умову, і ми будемо служити тобі!

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І сказав до них аммонітянин Нахаш: Про це складу з вами умову, щоб кожному з вас вибрати праве око, і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І сказали до нього явеські старші: Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Аж ось Саул іде худобою з поля. І сказав Саул: Що народові, що плачуть? І розповіли йому слова явеських людей.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова, і дуже запалав його гнів!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом, отак буде зроблено худобі його! І великий страх спав на людей, і вони повиходили, як один чоловік.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І він перелічив їх у Безеку, і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей тридцять тисяч.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І сказали вони до послів, що прийшли: Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам порятунок. І прийшли ті посли, і розповіли явеським людям, і вони зраділи.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І сказали явеські люди: Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в очах ваших.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І сталося назавтра, і склав Саул із народу три відділи, і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі, та й били Аммона аж до спекоти дня. І сталося, позосталі розбіглися, і не позосталося між ними двох разом.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І сказав народ до Самуїла: Хто той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Та Саул сказав: Ніхто не буде забитий цього дня, бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і підемо в Ґілґал, та й відновимо там царство!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і приносили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І сказав Самуїл до всього Ізраїля: Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} А тепер той цар ось ходить перед вами. А я постарів та посивів, а сини мої ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Ось я ! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І сказав Самуїл до народу: Свідок Господь, що поставив Мойсея та Аарона, і що вивів наших батьків із єгипетського краю.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А тепер станьте, і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батьками.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки ваші кликали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осадили їх у цьому місці.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Та вони забули Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісери, начальника хацорського війська, і в руку филистимлян та в руку моавського царя, і вони воювали проти них.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І кликали вони до Господа та говорили: Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми будемо служити Тобі.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І послав Господь Єруббаала, і Бедана, і °фтаха, і Самуїла, і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, нехай царює над нами цар! А Цар ваш Господь, Бог ваш.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла!

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І сказав увесь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господеві всім серцем своїм!

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами!

{{вірш|глава=12|вірш=25}} А якщо справді будете чинити зло, погинете й ви, і цар ваш!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І сказав Самуїл: Що ти зробив? А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопалення!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа!

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,

{{вірш|глава=13|вірш=21}} коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

{{вірш|глава=14|вірш=21}} А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

{{вірш|глава=14|вірш=31}} І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

{{вірш|глава=14|вірш=33}} І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

{{вірш|глава=14|вірш=34}} І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

{{вірш|глава=14|вірш=35}} І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

{{вірш|глава=14|вірш=36}} І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

{{вірш|глава=14|вірш=37}} І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.

{{вірш|глава=14|вірш=38}} І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

{{вірш|глава=14|вірш=39}} Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

{{вірш|глава=14|вірш=40}} І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

{{вірш|глава=14|вірш=41}} І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

{{вірш|глава=14|вірш=42}} І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.

{{вірш|глава=14|вірш=43}} І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!

{{вірш|глава=14|вірш=44}} І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

{{вірш|глава=14|вірш=45}} А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

{{вірш|глава=14|вірш=46}} І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

{{вірш|глава=14|вірш=47}} І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

{{вірш|глава=14|вірш=48}} І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

{{вірш|глава=14|вірш=49}} І були в Саула сини: Йонатан, і °шві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

{{вірш|глава=14|вірш=50}} А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

{{вірш|глава=14|вірш=51}} А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

{{вірш|глава=14|вірш=52}} І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І сказав Самуїл до Саула: Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Тепер іди, і поб'єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, і двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І прийшов Саул аж до Амаликового міста, та й засів у долині.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І сказав Саул кенеянам: Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амаликитянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремився Кенеянин з-поміж Амалика.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І зловив він Аґаґа, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив вістрям меча.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з товару вгодованого, і над вівцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе його зробили закляттям.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І було Господнє слово до Самуїла й казало:

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа цілу ніч.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} А рано вранці Самуїл устав, і пішов назустріч Саулові. І Самуїлові донесли, говорячи: Саул прийшов до Кармелу, і ось ставить собі пам'ятника, а потому повернувся й пішов, і зійшов до Ґілґалу.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} А Самуїл сказав: А що це за мекання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І сказав Саул: Від Амаликитянина привели їх, бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} А Самуїл сказав до Саула: Покинь, а я розповім тобі, що Господь говорив мені цієї ночі. А той сказав йому: Говори.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І сказав Самуїл: Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем?

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не вигубиш їх.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} І чому ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здобич, і зробив оце зло в Господніх очах?

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І сказав Саул до Самуїла: Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господеві, Богові твоєму, в Ґілґалі.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою!

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} І сказав Саул до Самуїла: Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухався його голосу.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, і я поклонюсь Господеві.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} Та Самуїл сказав до Саула: Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І сказав до нього Самуїл: Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} І сказав Самуїл: Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: Справді, відступилася гіркота смерти!

{{вірш|глава=15|вірш=33}} А Самуїл сказав: Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позбавиться дітей твоя мати між жінками. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} І пішов Самуїл до Рами, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумував за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І сказав Господь до Самуїла: Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди, пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І сказав Самуїл: Як я піду? А почує Саул, то вб'є мене. А Господь сказав: Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: Я прийшов, щоб принести жертву для Господа.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І закличеш Єссея на жертву, а Я тобі дам знати, що маєш робити, і помажеш Мені того, кого скажу тобі.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І зробив Самуїл, що Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму, а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: Чи твій прихід то мир?

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А він відказав: Мир! Я прийшов, щоб принести жертву Господеві. Освятіться, і прийдете зо мною до жертви. І освятив він Єссея та синів його, і покликав їх на жертву.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І сталося, як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: Справді перед Господом помазанець Його!

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І покликав Єссей Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: Також цього не вибрав Господь!

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І привів Єссей Шамму, та Самуїл сказав: Також цього не вибрав Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єссея: Цих не вибрав Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І сказав Самуїл до Єссея: Чи то всі твої діти? А той відказав: Ще позостався найменший, він пасе отару. І сказав Самуїл до Єссея: Пошли ж привести його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не прийде сюди.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І послав він, і привів його, а він рум'яний, із гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові: Устань, помаж його, бо це він!

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, посланий від Господа.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І сказали раби Саула до нього: Оце злий дух від Бога нападає на тебе.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Нехай скаже пан наш, раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гуслах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, і буде тобі добре.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І сказав Саул до рабів своїх: Нагляньте мені кого, хто добре грає, і приведіть до мене.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І відповів один із слуг, і сказав: Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея, що вміє грати, лицар та вояка, і розуміється на речах, і чоловік хорошої постави. І Господь із ним.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І послав Саул послів до Єссея й сказав: Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюка вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той сильно полюбив його, і він став йому зброєношею.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І послав Саул до Єссея, говорячи: Нехай остається Давид при мені, бо він знайшов ласку в очах моїх.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І бувало, коли злий дух від Бога нападав на Саула, то Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступав від нього той злий дух.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п'ядь.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну. А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його Авінадав, а третій Шамма.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І встав Давид рано вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім'я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} І говорив Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. І буде, того чоловіка, що вб'є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?

{{вірш|глава=17|вірш=27}} А народ сказав йому те саме слово, говорячи: Отак буде зроблено чоловікові, хто вб'є його.

{{вірш|глава=17|вірш=28}} І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну!

{{вірш|глава=17|вірш=29}} А Давид відказав: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька?

{{вірш|глава=17|вірш=30}} І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

{{вірш|глава=17|вірш=31}} І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

{{вірш|глава=17|вірш=32}} І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.

{{вірш|глава=17|вірш=33}} І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости.

{{вірш|глава=17|вірш=34}} І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада,

{{вірш|глава=17|вірш=35}} а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його.

{{вірш|глава=17|вірш=36}} І лева, і ведмедя побивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога!

{{вірш|глава=17|вірш=37}} І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою!

{{вірш|глава=17|вірш=38}} І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера.

{{вірш|глава=17|вірш=39}} І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик! І поскидав Давид їх із себе.

{{вірш|глава=17|вірш=40}} І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина.

{{вірш|глава=17|вірш=41}} А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.

{{вірш|глава=17|вірш=42}} І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.

{{вірш|глава=17|вірш=43}} І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.

{{вірш|глава=17|вірш=44}} І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій.

{{вірш|глава=17|вірш=45}} І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.

{{вірш|глава=17|вірш=46}} Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

{{вірш|глава=17|вірш=47}} І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.

{{вірш|глава=17|вірш=48}} І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина.

{{вірш|глава=17|вірш=49}} І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю.

{{вірш|глава=17|вірш=50}} І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці.

{{вірш|глава=17|вірш=51}} І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати!

{{вірш|глава=17|вірш=52}} А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

{{вірш|глава=17|вірш=53}} І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори.

{{вірш|глава=17|вірш=54}} А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.

{{вірш|глава=17|вірш=55}} А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!

{{вірш|глава=17|вірш=56}} І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак?

{{вірш|глава=17|вірш=57}} А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина у руці його.

{{вірш|глава=17|вірш=58}} І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче? А Давид відказав: Я син раба твого віфлеємлянина Єссея.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

{{вірш|глава=18|вірш=20}} а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

{{вірш|глава=18|вірш=27}} встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, сиди в укритті, і сховайся.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що побачу, те розповім тобі.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно?

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І послухався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А війна була далі. І вийшов Давид, воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його в руці його, а Давид грав рукою.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він хворий!

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козячого волосу!

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обманила мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався? А Мелхола відказала Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І розповіли про це Саулові. І послав він інших посланців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид? А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч. Тому то й говорять: Чи й Саул між пророками?

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?

{{вірш|глава=20|вірш=2}} А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!

{{вірш|глава=20|вірш=3}} А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,

{{вірш|глава=20|вірш=13}} так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,

{{вірш|глава=20|вірш=15}} то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=22}} А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!

{{вірш|глава=20|вірш=24}} І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?

{{вірш|глава=20|вірш=28}} І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?

{{вірш|глава=20|вірш=31}} Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?

{{вірш|глава=20|вірш=33}} Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.

{{вірш|глава=20|вірш=34}} І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.

{{вірш|глава=20|вірш=36}} І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!

{{вірш|глава=20|вірш=38}} І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.

{{вірш|глава=20|вірш=39}} А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.

{{вірш|глава=20|вірш=40}} І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!

{{вірш|глава=20|вірш=41}} Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.

{{вірш|глава=20|вірш=42}} І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?

{{вірш|глава=21|вірш=16}} Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} А пророк Ґад сказав до Давида: Ти не будеш сидіти в твердині, іди, і перейдеш собі до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніяминівці! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками,

{{вірш|глава=22|вірш=8}} що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня?

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І відповів ідумеянин Доеґ, а він стояв при Саулових слугах, і сказав: Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,

{{вірш|глава=22|вірш=10}} і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів! А той відказав: Ось я, мій пане!

{{вірш|глава=22|вірш=13}} І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня?

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І відповів Ахімелех цареві та й сказав: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка, що носять лляного ефода.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я йому: Евіятар. І втік він до Давида.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька!

{{вірш|глава=22|вірш=23}} Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І донесли Давидові, говорячи: Ось филистимляни облягли Кеїлу, і грабують клуні.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І запитав Давид Господа, говорячи: Чи піду й переможу тих филистимлян? А Господь сказав до Давида: Іди, і поб'єш филистимлян та спасеш Кеїлу.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} А Давидові люди сказали до нього: Ось ми боїмося тут у Юді, а що ж буде, коли підемо в Кеїлу, проти филистимських лав?

{{вірш|глава=23|вірш=4}} А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: Устань, зійди до Кеїли, бо Я даю филистимлян у твою руку.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филистимлянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику поразку. І спас Давид мешканців Кеїли.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І сталося, коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} А Саулові донесено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воротами та засувом.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіятара: Принеси ефода!

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І Давид сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку? Чи зійде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розповіж же Своєму рабові! І сказав Господь: Зійде.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І запитався Давид: Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку? А Господь сказав: Видадуть.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І встав Давид та його люди, близько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові донесено, що Давид утік із Кеїли, і він занехаяв похід.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} І осівся Давид у пустині в твердинях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробував у пустині Зіф у Хореші.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі,

{{вірш|глава=23|вірш=17}} та й сказав до нього: Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І вони обидва склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} А зіфеяни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: Ось Давид ховається в нас у твердинях у Хорешу, на взгір'ї Хахіла, що з півдня від Єшімону.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} А тепер, за всім жаданням своєї душі, о царю, конче зійди, а нам хіба видати його в цареву руку.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І сказав Саул: Благословенні ви в Господа, бо змилосердилися надо мною!

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Ідіть же, приготуйте ще, і розпізнайте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитрує він!

{{вірш|глава=23|вірш=23}} І подивіться, і розізнайте всі схованки, де він ховається, і вернетесь до мене з певною звісткою, і я піду з вами. І буде, якщо він є в Краю, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на південь від Єшімону.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} А Саул та його люди пішли шукати. І донесли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопити їх.

{{вірш|глава=23|вірш=27}} І прийшов посланець до Саула, говорячи: Іди поспішно, бо филистимляни кинулися на Край!

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навперейми филистимлян. Тому то назвали ім'я тому місцю: Села-Гаммахлекот.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А Давид вийшов звідти, і осівся в твердинях Ен-Ґеді.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

{{вірш|глава=24|вірш=13}} Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

{{вірш|глава=24|вірш=15}} За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Паран.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} І був чоловік у Маоні, а оселя його на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} А ім'я тому чоловікові Навал, а ім'я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той був жорстокий та злочинний, із роду Калева.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

{{вірш|глава=25|вірш=6}} та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир!

{{вірш|глава=25|вірш=7}} А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя!

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова. І спинилися.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

{{вірш|глава=25|вірш=11}} І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?

{{вірш|глава=25|вірш=12}} І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли йому всі ці слова.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} А Давид сказав до людей своїх: Припережіть кожен меча свого! І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при речах.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зерна, а сто родзинок, та двісті сушених фіґ. І склала це на ослів.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} І сказала вона до своїх слуг: Ідіть передо мною, а я ось піду за вами.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

{{вірш|глава=25|вірш=22}} Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!

{{вірш|глава=25|вірш=23}} А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий він: Навал ім'я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

{{вірш|глава=25|вірш=27}} А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх нехай Він її кине, як із пращі!

{{вірш|глава=25|вірш=30}} І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем,

{{вірш|глава=25|вірш=31}} то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!

{{вірш|глава=25|вірш=32}} І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

{{вірш|глава=25|вірш=33}} І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

{{вірш|глава=25|вірш=34}} Але живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!

{{вірш|глава=25|вірш=35}} І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого дому! Бачиш, я послухався голосу твого, і простив тобі!

{{вірш|глава=25|вірш=36}} І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до світла ранку.

{{вірш|глава=25|вірш=37}} І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь.

{{вірш|глава=25|вірш=38}} І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.

{{вірш|глава=25|вірш=39}} І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, зло Навала звернув Господь на його голову! І Давид послав, і говорив про Авіґаїл, щоб узяти її собі за жінку.

{{вірш|глава=25|вірш=40}} І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовляли до неї, говорячи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку.

{{вірш|глава=25|вірш=41}} А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого!

{{вірш|глава=25|вірш=42}} І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку.

{{вірш|глава=25|вірш=43}} А Ахіноам узяв Давида з °зреелу, і вони обидві стали йому за жінок.

{{вірш|глава=25|вірш=44}} А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

{{вірш|глава=26|вірш=2}} І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!

{{вірш|глава=26|вірш=12}} І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?

{{вірш|глава=26|вірш=15}} І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

{{вірш|глава=26|вірш=17}} І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

{{вірш|глава=26|вірш=18}} І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?

{{вірш|глава=26|вірш=19}} А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

{{вірш|глава=26|вірш=20}} А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.

{{вірш|глава=26|вірш=24}} І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!

{{вірш|глава=26|вірш=25}} І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою?

{{вірш|глава=27|вірш=6}} І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?

{{вірш|глава=28|вірш=10}} І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул!

{{вірш|глава=28|вірш=13}} І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!

{{вірш|глава=28|вірш=14}} І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в °зреелі.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?

{{вірш|глава=29|вірш=5}} Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

{{вірш|глава=29|вірш=6}} І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?

{{вірш|глава=29|вірш=9}} І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!

{{вірш|глава=29|вірш=10}} А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть!

{{вірш|глава=29|вірш=11}} І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

{{вірш|глава=30|вірш=2}} І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

{{вірш|глава=30|вірш=3}} І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

{{вірш|глава=30|вірш=12}} І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

{{вірш|глава=30|вірш=13}} І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.

{{вірш|глава=30|вірш=18}} І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

{{вірш|глава=30|вірш=21}} Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!

{{вірш|глава=30|вірш=23}} А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.

{{вірш|глава=30|вірш=24}} А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,

{{вірш|глава=30|вірш=27}} тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

{{вірш|глава=30|вірш=28}} і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

{{вірш|глава=30|вірш=29}} і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,

{{вірш|глава=30|вірш=30}} і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

{{вірш|глава=30|вірш=31}} і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.

{{вірш|глава=31|вірш=2}} І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього!

{{вірш|глава=31|вірш=5}} І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} І вони стяли йому голову, і поздирали зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах їхніх божків та народові.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} І вони поклали зброю його в домі Астарти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану.

{{вірш|глава=31|вірш=11}} І почули мешканці ґілеадського Явешу про те, що филистимляни зробили Саулові,

{{вірш|глава=31|вірш=12}} і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} І взяли вони їхні кості, і поховали під тамариском в Явешу, та й постили сім день.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-а Самуїлова</title>
    <id>1426</id>
    <revision>
      <id>1440</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:54:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-а Самуїлова
 | попередня = &lt;[[../1-а Самуїлова|1-а Самуїлова]]&gt;
 | наступна  = [[../1-а царiв|1-а царiв]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

{{вірш|глава=1|вірш=19}} О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над °зреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав: Я.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?

{{вірш|глава=2|вірш=27}} А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;

{{вірш|глава=3|вірш=3}} а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

{{вірш|глава=3|вірш=4}} а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} а шостий °треам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

{{вірш|глава=3|вірш=30}} А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.

{{вірш|глава=3|вірш=32}} І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

{{вірш|глава=3|вірш=34}} Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.

{{вірш|глава=3|вірш=35}} І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

{{вірш|глава=3|вірш=36}} А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

{{вірш|глава=3|вірш=37}} І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

{{вірш|глава=3|вірш=38}} І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

{{вірш|глава=3|вірш=39}} А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, ім'я одному Баана, а ім'я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, а Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п'яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з °зреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім'я його Мефівошет.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш-Бошетового дому, а він лежав у південному спочинку.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, а він був в очах своїх, як приємний вісник, я схопив його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку,

{{вірш|глава=4|вірш=11}} тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю?

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І Давид наказав слугам, і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кість твоя та тіло твоє ми!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Давид був віку тридцяти літ, коли став царювати, і сорок літ царював він.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина, мешканця того Краю. А той сказав Давидові, говорячи: Ти не ввійдеш сюди, хіба повиганяєш сліпих та кривих! А це значить: Давид ніколи не ввійде сюди!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Та Давид здобув твердиню Сіон, він став Давидовим Містом.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І сказав Давид того дня: Кожен, хто заб'є євусеянина, нехай скине до каналу, а з ним і кривих та сліпих, зненавиджених для Давидової душі. Тому говорять: Сліпий та кривий не ввійде до дому!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І осівся Давид у твердині, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був із ним.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували дім для Давида.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І пересвідчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,

{{вірш|глава=5|вірш=15}} і °вхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа,

{{вірш|глава=5|вірш=16}} і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} А Давид запитався Господа, говорячи: Чи виходити мені проти филистимлян? Чи даси їх у мою руку? І Господь відказав до Давида: Виходь, бо справді дам филистимлян у руку твою!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: Господь розірвав ворогів моїх передо мною, як розривають води. Тому він назвав ім'я тому місцю: Баал-Перацім.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І вони полишили там своїх божків, а їх забрав Давид та люди його.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} І запитався Давид Господа, а Він сказав: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І станеться, коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег?

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем!

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований!

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо,

{{вірш|глава=7|вірш=2}} то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І сказав Натан до царя: Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи:

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування?

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому?

{{вірш|глава=7|вірш=8}} А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я, як ім'я великих на землі.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побудує тобі дім.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Як усі ці слова, як усе це видіння, так говорив Натан до Давида.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди?

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже!

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І що ще більше говоритиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба, Господи Боже!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність, звіщаючи це Своєму рабові.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми ушима.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, і щоб учинити вам цю величність, та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його?

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, Собі за народ аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив!

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Нехай буде великим Ім'я Твоє аж навіки, щоб говорити: Господь Саваот Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм!

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Бо Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, об'явив Своєму рабові, говорячи: Збудую тобі дім, тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою!

{{вірш|глава=7|вірш=28}} А тепер, Господи Боже, Ти Той Бог, а слова Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} А тепер зволь поблагословити дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сталося по тому, і побив Давид филистимлян, і поконав їх. І взяв Давид керму влади з руки филистимлян.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І побив він Моава, і переміряв їх шнуром, поклав їх на землю, і відміряв два шнури на побиття, а повен шнур на позоставлення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які приносили йому данину.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І побив Давид Ґадад'езера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого. А коням усіх тих колесниць Давид попідрізував жили, і позоставив із того сто колесниць.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І прийшов Арам дамаський, щоб допомогти Гадад'езерові, цареві Цови, та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І настановив Давид залоги в дамаському Арамі, і став Арам для Давида за рабів, що приносили данину йому, а Господь допомагав Давидові в усьому, де він ходив.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І забрав Давид золоті щити, що були в рабів Ґадад'езера, і приніс їх до Єрусалиму.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А з Бетаху та з Беротаю, міст Гадад'езерових, цар Давид узяв дуже багато міді.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А коли почув Тоі, цар Хамоту, що Давид побив усе військо Гадад'езера,

{{вірш|глава=8|вірш=10}} то Тоі послав свого сина Йорама до царя Давида, щоб повітати його, та щоб поблагословити його за те, що він завжди воював з Гадад'езером та побив його, бо Тоі воював проти Гадад'езера. А в руці його були речі золоті, і речі срібні, і речі мідяні.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Також їх присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом та золотом, що він присвятив був із забраного в усіх народів, яких він здобув:

{{вірш|глава=8|вірш=12}} з Араму, і з Моаву, і з синів Аммона, і з филистимлян, і з Амалика, і зо здобичі Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І здобув Давид собі ім'я, коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І він поставив залоги в Едомі, в усьому Едомі поставив залоги. І став увесь Едом за рабів для Давида. І допомагав Господь Давидові в усьому, де він ходив.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А Йоав, син Церуї, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А Садок, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, Серая був писарем.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} А Беная, син Єгояди, був над Керетянином та над Пелетянином. А Давидові сини були начальниками царського двору.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І сталося по тому, і помер цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ганун.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І сказав Давид: Зроблю я ласку Ганунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був ласку мені. І послав Давид, щоб його порадувати, щодо батька його, через своїх рабів. І прибули Давидові раби до аммонітського краю.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб оглянули місто та щоб його вивідати, а потім знищити його?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І взяв Ганун Давидових слуг, та й оголив половину їхньої бороди, та обрізав їхню одежу на половину, аж до сидіння їх, та й відпустив їх.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І донесли про це Давидові, а він послав назустріч їм, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І аммонітяни послали й найняли Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхотинців, та царя Маахи, тисячу чоловіка, і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все лицарське військо.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І повиходили аммонітяни, і встановилися до бою при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, вони самі були на полі.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І побачив Йоав, що бойовий фронт звернений на нього спереду та позаду, то вибрав Ізраїлевих вибраних, та й установив їх навпроти Арама.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А решту народу дав під руку свого брата Авшая, і встановив навпроти аммонітян,

{{вірш|глава=10|вірш=11}} і сказав: Якщо Арам буде сильніший від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то я піду допомагати тобі.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Будь мужній, і станьмо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшли на бій з Арамом, то ті повтікали перед ним.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А аммонітяни побачили, що втік Арам, то й вони повтікали перед Авішаєм, і ввійшли до міста. І вернувся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони позбиралися разом.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І послав Гадад'езер, і вивів Арама, що з другого боку Річки, і ввійшли вони до Геламу. А Шовах, провідник Гадад'езерового війська, був перед ними.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам установився навпроти Давида, і воював із ним.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид повбивав з Араму сім сотень колесниць та сорок тисяч верхівців. І вбив він Шоваха, зверхника війська його, і той там помер.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А коли всі царі, підлеглі Гадад'езера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам уже боявся допомагати аммонітянам.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сталося по року, у час виходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу. А Давид сидів в Єрусалимі.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А Давид послав до Йоава: Пошли мені хіттеянина Урію. І Йоав послав Урію до Давида.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І прийшов Урія до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І сказав Давид до Урії: Іди до свого дому та обмий свої ноги. І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого, а до свого дому не пішов.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш? Чому ти не пішов до свого дому?

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе. І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І наказав він послові, говорячи: Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою,

{{вірш|глава=11|вірш=20}} і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру?

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І сказав посол Давидові: Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!

{{вірш|глава=11|вірш=26}} І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина. Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб?

{{вірш|глава=12|вірш=22}} А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

{{вірш|глава=12|вірш=23}} А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене...

{{вірш|глава=12|вірш=24}} І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його,

{{вірш|глава=12|вірш=25}} і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!...

{{вірш|глава=13|вірш=12}} А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі...

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею...

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі...

{{вірш|глава=13|вірш=16}} А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері...

{{вірш|глава=13|вірш=18}} А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?

{{вірш|глава=13|вірш=27}} Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

{{вірш|глава=13|вірш=28}} А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...

{{вірш|глава=13|вірш=29}} І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного...

{{вірш|глава=13|вірш=31}} І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.

{{вірш|глава=13|вірш=35}} І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.

{{вірш|глава=13|вірш=36}} І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...

{{вірш|глава=13|вірш=37}} А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.

{{вірш|глава=13|вірш=38}} А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

{{вірш|глава=13|вірш=39}} І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

{{вірш|глава=14|вірш=22}} І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

{{вірш|глава=14|вірш=31}} Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

{{вірш|глава=14|вірш=33}} І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!

{{вірш|глава=15|вірш=11}} А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб!

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали...

{{вірш|глава=15|вірш=31}} А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!

{{вірш|глава=15|вірш=32}} І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.

{{вірш|глава=15|вірш=36}} Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!...

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем?

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І сказав Ахітофел до Авесалома: Виберу я дванадцять тисяч чоловіка, і встану, і поженуся цієї ночі за Давидом.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І нападу я на нього, а він змучений та слабосилий, і він затремтить, і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І наверну я ввесь народ до тебе; як не буде чоловіка, якого душі ти шукаєш, то ввесь народ буде мати мир.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І була люба ця річ в очах Авесалома та в очах усіх Ізраїлевих старших.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І сказав Авесалом: Поклич теж аркеянина Хушая, та нехай послухаємо, що в устах його, нехай скаже також він.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова його? Якщо ні, говори ти.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І сказав Хушай до Авесалома: Не добра та рада, яку цього разу радив Ахітофел.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І сказав Хушай: Ти знаєш батька свого та людей його, що вони лицарі, та розлючені вони, як медведиця, позбавлена на полі дітей. А батько твій вояк, і не буде ночувати з народом.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде серед них, нападаючих, напочатку, а хтобудь почує та скаже: Сталася поразка в народі, який за Авесаломом,

{{вірш|глава=17|вірш=10}} а хоча б він і хоробрий, якого серце як серце лев'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій лицар і хоробрі ті, що з ним.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Тому раджу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви, многотою як пісок, що над морем, і ти сам підеш до бою.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} І прийдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми, що з ним, ані одного.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури, та й потягнемо його аж до потоку, так, що не залишиться там ані камінчика.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І сказав Хушай до священиків Садока та Евіятара: Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим, а я радив так і так.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степах пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був поглинутий цар та ввесь народ, що з ним.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} А Йонатан та Ахімаац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла їм, а вони пішли й донесли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Та їх побачив один юнак та й доніс Авесаломові. І вони обидвоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спустилися туди.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} А жінка тая взяла й розтягла заслону на верху колодязя, і розложила на ньому зерна, і нічого не було пізнано.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: Де Ахімаац та Йонатан? А жінка та їм сказала: Перейшли через воду. І ті шукали й не знайшли, та й вернулися до Єрусалиму.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І сталося по їхньому відході, вони вийшли з колодязя, і пішли та донесли Давидові. І сказали вони до Давида: Уставайте, і переходьте швидко воду, бо отак радив на вас Ахітофел.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ранішнього світла перейшли Йордан, і не позосталося ані одного, що не перейшов би Йордану.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гробі свого батька...

{{вірш|глава=17|вірш=24}} А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} І Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я йому °тра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І таборував Ізраїль та Авесалом у ґілеадському краї.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму

{{вірш|глава=17|вірш=28}} поприносили постелі, і чаші, і ганчарський посуд, і пшениці, і ячменю, і муки, і праженого зерна,

{{вірш|глава=17|вірш=29}} і меду, і масла, і худобу дрібну, і товщу з худоби великої, для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: Цей народ голодний і змучений та спрагнений у пустині.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...

{{вірш|глава=18|вірш=15}} І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

{{вірш|глава=18|вірш=16}} І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

{{вірш|глава=18|вірш=23}} А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

{{вірш|глава=18|вірш=29}} А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

{{вірш|глава=18|вірш=32}} І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

{{вірш|глава=19|вірш=2}} А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою...

{{вірш|глава=19|вірш=5}} А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!...

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

{{вірш|глава=19|вірш=7}} через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх...

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?

{{вірш|глава=19|вірш=12}} І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя?

{{вірш|глава=19|вірш=14}} А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,

{{вірш|глава=19|вірш=20}} та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?

{{вірш|глава=19|вірш=23}} А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?

{{вірш|глава=19|вірш=24}} А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете?

{{вірш|глава=19|вірш=27}} А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю право скаржитися перед царем?

{{вірш|глава=19|вірш=30}} І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина.

{{вірш|глава=19|вірш=34}} І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі.

{{вірш|глава=19|вірш=35}} І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?

{{вірш|глава=19|вірш=36}} Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

{{вірш|глава=19|вірш=37}} Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце?

{{вірш|глава=19|вірш=38}} Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.

{{вірш|глава=19|вірш=39}} І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!

{{вірш|глава=19|вірш=40}} І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

{{вірш|глава=19|вірш=41}} І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу.

{{вірш|глава=19|вірш=42}} Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?

{{вірш|глава=19|вірш=43}} І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки?

{{вірш|глава=19|вірш=44}} І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І трапився там негідний чоловік, а ім'я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до наметів своїх!

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти, удівство за життя чоловіка.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І сказав цар до Амаси: Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут!

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та спізнився від означеного часу, про який він умовився.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І сказав Давид до Авішая: Тепер Шева, син Біхрі, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі твердинних міст, і не щез із наших очей.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а ній пояс із мечем, прип'ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І сказав Йоав до Амаси: Чи гаразд тобі, брате мій? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} А Амаса не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нутро його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: Хто жадає Йоава, і хто за Давида, за Йоавом!

{{вірш|глава=20|вірш=12}} А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і накинув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур'ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І покликала мудра жінка з міста: Слухайте, слухайте, скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І він підійшов до неї, а та жінка сказала: Чи ти Йоав? А він відказав: Я. І вона сказала йому: Послухай слів своєї невільниці!. А він відказав: Я слухаю.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І сказала вона, говорячи: Колись треба було переговорювати, а саме, конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню?

{{вірш|глава=20|вірш=20}} А Йоав відповів та й сказав: Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю!

{{вірш|глава=20|вірш=21}} Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім'я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста. І сказала та жінка до Йоава: Ось голову його кинуть тобі через мур!

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, над керітянином та над пелетянином;

{{вірш|глава=20|вірш=24}} а Адорам над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером;

{{вірш|глава=20|вірш=25}} а Сева писарем, а Садок та Евіятар священиками.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} А також яірянин Іра був священиком у Давида.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,

{{вірш|глава=21|вірш=6}} нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

{{вірш|глава=21|вірш=9}} та й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі...

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!

{{вірш|глава=21|вірш=18}} І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,

{{вірш|глава=22|вірш=2}} та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій!

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля!

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили!

{{вірш|глава=22|вірш=7}} В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву!

{{вірш|глава=22|вірш=9}} з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього!

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх!

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив,

{{вірш|глава=22|вірш=23}} бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, не вступлюся від них!

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Господь заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним по-чесному,

{{вірш|глава=22|вірш=27}} із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його!

{{вірш|глава=22|вірш=28}} І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої на зухвалих, яких Ти принижуєш.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву!

{{вірш|глава=22|вірш=30}} Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, із Богом своїм проберусь через мур!

{{вірш|глава=22|вірш=31}} Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!

{{вірш|глава=22|вірш=32}} Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?

{{вірш|глава=22|вірш=33}} Бог сильне моє пристановище, і дорогу мою Непорочний вивідував.

{{вірш|глава=22|вірш=34}} Він чинить ноги мої, як оленячі, і ставить мене на висотах моїх,

{{вірш|глава=22|вірш=35}} Мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.

{{вірш|глава=22|вірш=36}} І дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч!

{{вірш|глава=22|вірш=37}} Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.

{{вірш|глава=22|вірш=38}} Жену я своїх ворогів, і повигублюю їх, і не вернуся, аж поки не винищу їх!

{{вірш|глава=22|вірш=39}} Я їх повигублюю й їх потрощу, і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.

{{вірш|глава=22|вірш=40}} Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

{{вірш|глава=22|вірш=41}} Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненависників, й я їх понищу!

{{вірш|глава=22|вірш=42}} Озирались вони та немає спасителя, кликали до Господа і не відповів їм!

{{вірш|глава=22|вірш=43}} І я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх!

{{вірш|глава=22|вірш=44}} Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш, на голову люду мене стережеш, мені будуть служити народи, яких я й не знав!

{{вірш|глава=22|вірш=45}} Передо мною чужинці підлещуються, на вістку про мене слухняні мені.

{{вірш|глава=22|вірш=46}} В'януть чужинці, і тремтять у твердинях своїх.

{{вірш|глава=22|вірш=47}} Живий Господь, і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого!

{{вірш|глава=22|вірш=48}} Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене познижував,

{{вірш|глава=22|вірш=49}} що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

{{вірш|глава=22|вірш=50}} Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, Іменню Твоєму співаю!

{{вірш|глава=22|вірш=51}} Ти башта спасіння Свойого царя, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві, Давиду й насінню його аж навіки!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику!

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі!

{{вірш|глава=23|вірш=5}} Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання! Хіба Він не дасть, щоб він виріс?

{{вірш|глава=23|вірш=6}} А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!

{{вірш|глава=23|вірш=8}} А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни,

{{вірш|глава=23|вірш=10}} він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив. І зробив Господь велике спасіння.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі?

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа,

{{вірш|глава=23|вірш=17}} та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зробили три ці лицарі.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти; Елханан, син Додів, із Віфлеєму;

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Шамма хародянин, Еліка хародянин,

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Хелец цалтянин; Іра, син Іквешів, текоїтянин;

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин,

{{вірш|глава=23|вірш=28}} Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин,

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини Веніяминові;

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин,

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,

{{вірш|глава=23|вірш=33}} Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин;

{{вірш|глава=23|вірш=34}} Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин;

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин,

{{вірш|глава=23|вірш=36}} °ґ'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин,

{{вірш|глава=23|вірш=37}} Целек аммонеянин; Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного;

{{вірш|глава=23|вірш=38}} Іра їтрянин, Ґарев їтрянин,

{{вірш|глава=23|вірш=39}} Урія хіттянин, усіх тридцять і сім.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І сказав цар до Йоава, вождя війська, що з ним: Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, і я пізнаю число цього народу.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І сказав Йоав до царя: Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та нащо пан мій, цар, уподобав собі таку річ?

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло. І вийшов Йоав та військові провідники від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Ґаду та при Язері.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану, і навколо до Сидону.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І мандрували вони по цілому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І дав Йоав цареві число переліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витягають меча, а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!...

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка...

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ці вівці, що зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!...

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба? А Давид відказав: Купити від тебе цього тока, щоб збудувати жертівника для Господа, і буде стримана зараза від народу.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І сказав Аравна до Давида: Нехай пан мій, цар, візьме, і нехай принесе жертву, що добре в очах його. Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотілки та ярма на дрова.

{{вірш|глава=24|вірш=23}} Усе віддає Аравна, о царю, цареві. І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, нехай уподобає Собі тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=24}} І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілопалень Господеві, Богові моєму. І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-а царiв</title>
    <id>1427</id>
    <revision>
      <id>1441</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:55:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-а царiв
 | попередня = &lt;[[../2-а Самуїлова|2-а Самуїлова]]&gt;
 | наступна  = [[../2-а царiв|2-а царiв]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати! І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш? А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

{{вірш|глава=1|вірш=12}} А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія?

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі?

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те...

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} А мене я раб твій! і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?

{{вірш|глава=1|вірш=28}} А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха,

{{вірш|глава=1|вірш=30}} як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня!

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!

{{вірш|глава=1|вірш=32}} І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного. І поприходили вони перед цареве обличчя.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

{{вірш|глава=1|вірш=35}} Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

{{вірш|глава=1|вірш=37}} Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида!

{{вірш|глава=1|вірш=38}} І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.

{{вірш|глава=1|вірш=39}} І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон!

{{вірш|глава=1|вірш=40}} І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!

{{вірш|глава=1|вірш=41}} І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті?

{{вірш|глава=1|вірш=42}} Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!

{{вірш|глава=1|вірш=43}} І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!

{{вірш|глава=1|вірш=44}} І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

{{вірш|глава=1|вірш=46}} І Соломон уже засів на троні царства.

{{вірш|глава=1|вірш=47}} І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм.

{{вірш|глава=1|вірш=48}} І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!

{{вірш|глава=1|вірш=49}} І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою...

{{вірш|глава=1|вірш=50}} А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника.

{{вірш|глава=1|вірш=51}} І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!

{{вірш|глава=1|вірш=52}} І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре.

{{вірш|глава=1|вірш=53}} І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

{{вірш|глава=2|вірш=24}} А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

{{вірш|глава=2|вірш=26}} А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...

{{вірш|глава=2|вірш=29}} І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!

{{вірш|глава=2|вірш=30}} І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.

{{вірш|глава=2|вірш=33}} І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

{{вірш|глава=2|вірш=35}} А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.

{{вірш|глава=2|вірш=37}} І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!

{{вірш|глава=2|вірш=38}} І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

{{вірш|глава=2|вірш=39}} І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!

{{вірш|глава=2|вірш=40}} І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

{{вірш|глава=2|вірш=41}} А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

{{вірш|глава=2|вірш=42}} І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?

{{вірш|глава=2|вірш=44}} І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

{{вірш|глава=2|вірш=45}} А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.

{{вірш|глава=2|вірш=46}} І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...

{{вірш|глава=3|вірш=26}} І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...

{{вірш|глава=3|вірш=27}} А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!

{{вірш|глава=3|вірш=28}} І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А оце його провідники: Азарія, Садоків син, священик.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі. Йосафат, син Ахілудів, канцлер.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Беная, Єгоядин син, над військом, а Садок та Евіятар священики.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А Азарія, Натанів син, над намісниками, а Завуд, син Натанів священик, товариш царів.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А Ахішар над домом, а Адонірам, Авдин син над даниною.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його, місяць на рік був на одного на годування.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} А оце їхні імена: Бен-Гур в Єфремових горах,

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Бен-Декер у Макаці, і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бен-Гесед в Арубботі, йому належали: Сохо та ввесь край Хеферу.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Бен-Авінадав уся околиця Дору; Тафат, Соломонова дочка, була йому за жінку.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Баана, Ахілудів син Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче °зреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Бен-Ґевер у ґілеадському Рамоті, йому належали: оселі Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, йому околиця Арґову, що в Башані, шістдесят міст великих, із муром та з мідяним засувом.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Ахінадав, син Іддо в Маханаїмі.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Ахімаац в Нефталимі; також він узяв Босмат, Соломонову дочку, за жінку.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Шім'ї, Елин син, у Веніямині.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Ґевер, син Уріїв, у ґілеадському краї, у краї Сигона, царя аморейського, та Оґа, царя башанського. А один намісник, що в усьому Краї.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А Соломон панував над усіма царствами від Річки аж до филистимського краю та аж до границі Єгипту. Вони приносили дари та служили Соломонові по всі дні його життя.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І була Соломонова пожива на один день: тридцять корів пшеничної муки, а шістдесят корів іншої муки.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Бо він панував по всій цій стороні Річки від Тіфсаху та аж до Аззи над усіма царями по цей бік Річки. І був у нього мир зо всіх сторін його навколо.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І було в Соломона сорок тисяч стійлів для коней колесниць його та дванадцять тисяч верхівців.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І годували ці намісники царя Соломона та кожного, хто приходив до столу царя Соломона, кожен свій місяць, і не було недостачі ні в чому.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А ячменю та соломи для коней та для румаків спроваджували до місця, де хто був, кожен за постановою для нього.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму, а широкість серця як пісок, що на березі моря.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І був він мудріший від усякого чоловіка, від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола та Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх людей навколо.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І він проказав три тисячі приказок, а пісень його було тисяча й п'ять.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І говорив він про дерева, від кедру, що на Ливані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаства, і про плазуюче та про риб.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І приходили від усіх народів, щоб послухати Соломонову мудрість, від усіх царів краю, що чули про мудрість його.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І послав Хірам, цар Тиру, своїх слуг до Соломона, бо почув, що його помазали на царя на місце батька його, бо Хірам був приятелем Давидовим по всі дні.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І послав Соломон до Хірама, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Ти знаєш мого батька Давида, що не міг він збудувати дому для Імени Господа, Бога свого, через війни, що оточували його, аж поки Господь не віддав їх, ворогів, під стопи ніг його.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} А тепер Господь, Бог мій, дав мені відпочинок навколо, нема противника, і нема злого випадку.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І ото я маю на думці збудувати дім Імени Господа, Бога мого, як Господь говорив був моєму батькові Давидові, кажучи: Син твій, якого дам замість тебе на трон твій, він збудує той дім для Ймення Мого.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} А тепер накажи, і нехай зітнуть мені кедри з Ливану, а раби мої будуть із рабами твоїми, а в нагороду за твоїх рабів я дам тобі все, що скажеш, бо ти знаєш, що серед нас немає нікого, хто вмів би стинати дерева, як сидоняни.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І сталося, як почув Хірам Соломонові слова, то дуже зрадів та й сказав: Благословенний Господь сьогодні, що дав Давидові мудрого сина над цим великим народом!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} І послав Хірам до Соломона, говорячи: Почув я про те, про що посилав ти до мене. Я виконаю все бажання твоє, щодо дерева кедрового та дерева кипарисового.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Мої раби спустять із Ливану до моря, а я їх поскладаю в плоти, і відправлю морем аж до місця, про яке пошлеш мені звістку, і порозбиваю їх там, і ти забереш. А ти виконаєш моє бажання, дати хліба для мого дому.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І давав Хірам Соломонові дерева кедрові та дерева кипарисові, усе за бажанням його.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} А Соломон давав Хірамові двадцять тисяч корів пшениці, живність для дому його, та двадцять тисяч корів товченої оливи. Так давав Соломон Хірамові рік-у-рік.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} А Господь дав Соломонові мудрість, як обіцяв був йому. І був мир між Хірамом та між Соломоном, і обидва вони склали умову.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} А Соломон зібрав данину робітників зо всього Ізраїля, і була та данина тридцять тисяч чоловіка.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} І він посилав їх до Ливану, по десять тисяч на місяць, напереміну: місяць були вони на Ливані, два місяці у домі своїм; а Адонірам доглядав над робітниками.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} І було в Соломона сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч ламачів у горах,

{{вірш|глава=5|вірш=30}} окрім трьох тисяч і трьох сотень керівників, що настановив Соломон над працею, вони правили над народом, що робили працю.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} І цар наказав, і вони ламали велике каміння, каміння дороге, щоб закласти дім із тесаного каміння.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} І їх отесували будівничі Соломонові й будівничі Хірамові та ґівляни, і наготовили дерева та каміння на збудування храму.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А той храм, що цар Соломон збудував для Господа, шістдесят ліктів довжина його, а двадцять ширина його, а тридцять ліктів вишина його.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А притвор перед храмом цього дому двадцять ліктів довжина його, відповідно широкости храму, десять ліктів ширина його перед храмом.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І зробив він для храму прозорі вікна, широкі знадвору й вузькі всередині.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А до стіни храму збудував він прибудівку навколо, зо стінами дому навколо храму та найсвятішого, і поробив бічні кімнати навколо.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Долішня прибудівка ширина її п'ять ліктів, а середня шість ліктів ширина її, а третя сім ліктів ширина її, бо він дав навколо храму знадвору виступи, щоб не тримати їх у стінах храму.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А храм, коли був будований, будувався з викінченого каменя з каменоломні, а молотки та сокира, всяке залізне знаряддя не було чуте в храмі, коли його будували.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Вхід до середньої бічної кімнати був з правого боку храму, а крученими сходами входили до середньої, а з середньої до третьої.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І збудував він той храм та й покінчив його. І покрив він храм дошками та брусками кедрових дерев.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І збудував він прибудівку на ввесь храм, п'ять ліктів вишина її, і вона трималася храму кедровими деревинами.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І було Господнє слово до Соломона, говорячи:

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Цей храм, що ти будуєш, якщо ти ходитимеш Моїми уставами й постанови Мої будеш виконувати, і будеш дотримувати всі Мої заповіді, щоб ними ходити, то Я виповню на тобі Своє слово, яке Я говорив був батькові твоєму Давидові.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І пробуватиму посеред Ізраїлевих синів, і не покину Свого Ізраїлевого народу.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І збудував Соломон той храм та й скінчив його.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І побудував він стіни храму зсередини з кедрових дощок, від підлоги храму аж до стін стропу покрив усередині деревом, а підлогу храму покрив кипарисовими дошками.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І збудував тих двадцять ліктів стіни з-заду храму з кедрових дощок, від підлоги аж до стін стропу, і це збудував йому зсередини за девіра, за Святеє Святих.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А той храм був на сорок ліктів, він той, що перед девіром.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А на кедрині всередині храму була різьба огірків та відкритих квітів. Усе кедрина, камінь був невидний.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} А найсвятіше він приготовив усередині храму, щоб дати туди ковчега Господнього заповіту.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} А середина найсвятішого двадцять ліктів довжина, і двадцять ліктів ширина, і двадцять ліктів вишина його, і він покрив його щирим золотом, і також покрив кедрового жертівника.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І Соломон покрив той храм зсередини щирим золотом, а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюгами, та покрив його золотом.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього жертівника, що при найсвятішому, покрив золотом.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І зробив у найсвятішому двох херувимів з оливкового дерева, десять ліктів вишина його.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} І п'ять ліктів одне крило херувима, і п'ять ліктів друге крило херувима; десять ліктів від кінця одного його крила і аж до кінця другого його крила.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І десять ліктів був і другий херувим, одна міра й один вид обом херувимам.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Височина одного херувима десять ліктів, і так і другого херувима.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} І дав він тих херувимів усередині внутрішнього храму. І херувими простягали свої крила, і торкалося крило одного однієї стіни, а крило другого херувима торкалося другої стіни. А їхні внутрішні крила дотикалися крило до крила.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І він покрив херувимів золотом.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} А всі стіни храму навколо приоздобив ритими різьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсередини та від зовнішньої частини.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зовнішньої частини.

{{вірш|глава=6|вірш=31}} А на вхід до найсвятішого зробив двері з оливкового дерева; стовп, бічні одвірки п'ятикутні.

{{вірш|глава=6|вірш=32}} І двоє дверей були з оливкового дерева, і на них були пороблені різьби херувимів і пальм та розкритих квітів, і покрив золотом; і обклав золотом тих херувимів та ті пальми.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} І так поробив і одвірки для входу до храму, з оливкового дерева, одвірки чотирикутні.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} А двоє дверей були з кипарисового дерева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі.

{{вірш|глава=6|вірш=35}} І повирізував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, викутим по різьбі.

{{вірш|глава=6|вірш=36}} І збудував він унутрішній двір, три ряди тесаного каменя та ряд стятого кедрового брусся.

{{вірш|глава=6|вірш=37}} Року четвертого був заложений храм Господній, у місяці зів,

{{вірш|глава=6|вірш=38}} а року одинадцятого, у місяці бул, він місяць восьмий був закінчений той храм зо всіма речами його та за всіма планами його. І він будував його сім років.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчив увесь свій дім.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І збудував він дім Ливанського Лісу, сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох рядах кедрових стовпів, а кедрові брусся на стовпах.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І покритий він був кедриною зверху на бічних кімнатах, що на сорока й п'яти стовпах, по п'ятнадцять на ряд.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} А лутків було три ряди, вікно до вікна три рази.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} А всі двері та бічні одвірки чотирикутні, з порогами, а навпроти вікно до вікна три рази.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І зробив він сіни зо стовпів, п'ятдесят ліктів довжина їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причілок даху.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І зробив він тронову залю, де судив, залю судову, і покрив кедриною від підлоги до стелі.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} А його дім, де жив, на іншому дворі, зсередини сіней, був такий, як та робота. І зробив він дім для фараонової дочки, яку взяв Соломон, як ті сіни.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Усе це з дорогого каміння, тесаного за мірою, обрізаного пилкою зсередини та іззовні, і від основи аж до стелі, а іззовні аж до великого двора.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А заснований він був на дорогих каміннях, каміннях великих, каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А згори дорогі каміння, тесані за мірою, та кедрина.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} А навколо великий двір, три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся; те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} це син однієї вдови, з племени Нефталимового, а батько його тирянин, що робив на міді. І був він наповнений мудрістю й розумом, та вмінням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І він відлив два мідяні стовпи, вісімнадцять ліктів височина одного стовпа, а шнур дванадцяти ліктів оточив би його; такий і стовп другий.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І зробив він дві маковиці, щоб дати на верхи тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї маковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А на тих маковицях, що були на верхах стовпів, було мереживо плетеної роботи та шнурки роботою ланцюжків, сім на маковиці одній і сім на маковиці другій.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І поробив він ті стовпи так, що два ряди гранатових яблук були навколо на одному мереживі, щоб покрити маковиці, що на верху; і так зробив і маковиці другій.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} А маковиці, що на верху тих стовпів, були зроблені як лілеї, на чотири лікті, у притворі.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І маковиці на обох стовпах також зверху, навпроти випуклини, що з боку мережива. А тих гранатових яблук двісті, рядами навколо на маковиці другій.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І поставив він ті стовпи до притвору храму. І поставив він правого стовпа, і назвав ім'я йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я йому: Боаз.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} А на верху стовпів зроблено як лілеї. І була скінчена робота стовпів.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І зробив він лите море, десять ліктів від краю його аж до краю його, навколо круглясте, і п'ять ліктів височина його. А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А здолу на краях його оточували його подоби огірків, по десять у лікті, вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті його.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а ввесь зад їх до нутра.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} А грубина його долоня, а краї його подібні до краю келиха, як квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} І зробив він десять мідяних підстав, чотири лікті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} А оце робота підстави: у них лиштви, а ті лиштви поміж прутами.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} А на лиштвах, що між прутами, леви, воли та херувими. А на прутах зверху підніжки, а під левами та волами китиці, зроблені розложистими.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі. А на чотирьох рогах їхні рамена, під мідницею рамена литі, з кожного боку китиці.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} А гирло його з нутра маковиці й вище лікоть; а гирло круглясте, роботи підніжка, лікоть і півліктя; і також на гирлі його різьби, а рамено їх квадратове, не круглясте.

{{вірш|глава=7|вірш=32}} І чотири ті кола були під лиштвами, а осі колес у підставі. А вишина одного кола лікоть і півліктя.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} А робота тих кіл як робота кола возового; їхні осі, і їхні обіддя, і їхні шпиці, і їхні маточини усе лите.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} І чотири рамена на чотирьох рогах однієї підстави; з підстави виходили рамена її.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} А на верху підстави було округле навкілля, півліктя вишини; а на верху підстави ручки її та лиштви її з неї.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} І він повирізував на таблицях ручок її та на лиштвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} Як це, він зробив десять підстав, лиття одне, міра одна, одна робота для них усіх.

{{вірш|глава=7|вірш=38}} І зробив він десять мідяних умивальниць, сорок батів мала кожна вмивальниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав.

{{вірш|глава=7|вірш=39}} І дав ті підстави п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полудня.

{{вірш|глава=7|вірш=40}} І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчив Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього:

{{вірш|глава=7|вірш=41}} два стовпи та дві голівки маковиць, що на верху стовпів, і два мережива на покриття двох голівок маковиць, що на верху стовпів;

{{вірш|глава=7|вірш=42}} і чотири сотні гранатових яблук для двох мережив, два ряди гранатових яблук для одного мережива, на покриття обох голівок маковиць, що на верху стовпів;

{{вірш|глава=7|вірш=43}} і підстави десять, і вмивальниці десять;

{{вірш|глава=7|вірш=44}} і одне море, і воли дванадцять під морем;

{{вірш|глава=7|вірш=45}} і горнята, і лопатки, і кропильниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, усе виполірувана мідь.

{{вірш|глава=7|вірш=46}} На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном.

{{вірш|глава=7|вірш=47}} І порозставляв Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту їх не була справджена вага міді.

{{вірш|глава=7|вірш=48}} І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого жертівника, і золотого стола, що на ньому хліб показний,

{{вірш|глава=7|вірш=49}} і свічники, п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвятішим, зо щирого золота; і квітки, і лямпади, і щипчики, з золота;

{{вірш|глава=7|вірш=50}} і миски, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і лопатки, золото щире; і чопи для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму золото.

{{вірш|глава=7|вірш=51}} І була покінчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?

{{вірш|глава=8|вірш=28}} Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,

{{вірш|глава=8|вірш=29}} щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!

{{вірш|глава=8|вірш=30}} І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі,

{{вірш|глава=8|вірш=32}} то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

{{вірш|глава=8|вірш=34}} то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,

{{вірш|глава=8|вірш=36}} то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину.

{{вірш|глава=8|вірш=37}} Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,

{{вірш|глава=8|вірш=38}} усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму,

{{вірш|глава=8|вірш=39}} то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,

{{вірш|глава=8|вірш=40}} щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

{{вірш|глава=8|вірш=41}} Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого,

{{вірш|глава=8|вірш=42}} бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі,

{{вірш|глава=8|вірш=43}} Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.

{{вірш|глава=8|вірш=44}} Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

{{вірш|глава=8|вірш=45}} то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

{{вірш|глава=8|вірш=46}} Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,

{{вірш|глава=8|вірш=47}} і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;

{{вірш|глава=8|вірш=48}} і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого,

{{вірш|глава=8|вірш=49}} то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,

{{вірш|глава=8|вірш=50}} і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

{{вірш|глава=8|вірш=51}} бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,

{{вірш|глава=8|вірш=52}} щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.

{{вірш|глава=8|вірш=53}} Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!

{{вірш|глава=8|вірш=54}} І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба.

{{вірш|глава=8|вірш=55}} І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

{{вірш|глава=8|вірш=56}} Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

{{вірш|глава=8|вірш=57}} Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

{{вірш|глава=8|вірш=58}} щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

{{вірш|глава=8|вірш=59}} І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день,

{{вірш|глава=8|вірш=60}} щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!

{{вірш|глава=8|вірш=61}} І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!

{{вірш|глава=8|вірш=62}} А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=8|вірш=63}} І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

{{вірш|глава=8|вірш=64}} Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

{{вірш|глава=8|вірш=65}} І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день.

{{вірш|глава=8|вірш=66}} Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сталося, як Соломон покінчив будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} то Господь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І сказав Господь до нього: Вислухав Я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед лицем Моїм, Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я Моє там аж навіки. І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

{{вірш|глава=9|вірш=5}} то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від Мене, і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і буде те вклонятися їм,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} то Я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І храм цей найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?...

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Господь навів на них усе оце лихо!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царський,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} а Хірам, цар тирський, достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не вподобались йому вони.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате? І він назвав ім'я їм: Край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І послав Хірам цареві сто й двадцять талантів золота.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} А оце наказ тих поборів, які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Фараон, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґезер, та й спалив його огнем, а ханаанеянина, що сидів у місті, убив, і віддав його як віно для своєї дочки, Соломонової жінки.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона Долішнього,

{{вірш|глава=9|вірш=18}} і Баалата, і Тамара в пустині того краю,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} і всі міста на запаси, що були Соломонові, і міста на колесниці, і міста на верхівців, і інші бажання Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Краї панування його.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Увесь народ, що позостався з амореян, хіттеян та періззеян, хіввеян та євусеян, що вони не з Ізраїлевих синів,

{{вірш|глава=9|вірш=21}} їхні сини, що були позоставлені по них у Краю, яких Ізраїлеві сини не могли вигубити, то взяв їх Соломон за поборових працівників, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони вояки, і його раби, і провідники його, і старші над трьома, і провідники над його колесницями та його верхівці.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Оце приставлені провідники, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили народом, який робив на праці.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І приносив Соломон три рази річно цілопалення та мирні жертви на жертівнику, що збудував Господеві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І викінчив він той дім.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І цар Соломон наробив кораблів в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краї.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І послав Хірам кораблями своїх рабів, моряків, що знають море, з рабами Соломоновими.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І прийшли вони до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й двадцять талантів золота, та й привезли до царя Соломона.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} А цариця Шеви, коли почула була про славу Соломона, щодо Господнього Імени, то прийшла випробувати його загадками.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І прийшла вона до Єрусалиму з дуже великим багатством, з верблюдами, що несли пахощі, і з дуже численним золотом, і з дорогим камінням. І прийшла вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І Соломон вияснив їй усі її слова, не було речі, незнаної цареві, якої не порішив би він їй.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість, та дім, що він збудував,

{{вірш|глава=10|вірш=5}} і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і напої його, і цілопалення, що він приносить у Господньому домі, і не могла вона з дива вийти!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула!

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість!

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настановив тебе царем, щоб чинити право та справедливість.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дорогого каміння. Більш уже ніколи не приходило так багато, як оці пахощі, що цариця Шеви дала цареві Соломонові!

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І також Хірамові кораблі, що довозили золото з Офіру, спроваджували з Офіру багато алмуґового дерева та дороге каміння.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І поробив цар з алмуґового дерева поруччя для Господнього храму та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. Ніколи не приходило так багато алмуґового дерева, і не бачено аж до цього дня!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А цар Соломон дав цариці Шеви на жадання її все, чого вона бажала, окрім того, що дав їй як царський дарунок Соломонів. І обернулася вона, та й пішла до свого краю, вона та слуги її.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота,

{{вірш|глава=10|вірш=15}} окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів золота йшло на одного щита,

{{вірш|глава=10|вірш=17}} та три сотні щитів менших із кутого золота, три міні золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його щирим золотом.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} У трона було шість ступенів; а голова в трона кругляста позад його та поруччя з того й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І дванадцять левів стояли там на шости ступенях із того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого!

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого із срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото, і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І вся земля хотіла бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, і зброю, і пахощі, коні та мули, із року в рік.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} І назбирав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та з царем в Єрусалимі.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, як каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі!

{{вірш|глава=10|вірш=28}} А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці брали їх із Кеве за встановлені гроші.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} І входила й виходила колесниця з Єгипту за шість сотень шеклів срібла, а кінь за сто й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царям сирійським.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок,

{{вірш|глава=11|вірш=2}} із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійде те між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць три сотні. І жінки його прихилили його серце.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Тоді Соломон збудував жертівника для Кемоша, моавської гидоти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидоти аммонських синів.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І так він зробив для всіх своїх чужинних жінок, що кадили та приносили жертви для своїх богів.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхилилося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два рази йому являвся,

{{вірш|глава=11|вірш=10}} і наказував йому про цю річ, щоб не ходити за іншими богами. Та не виконував він того, що наказав був Господь.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І сказав Господь до Соломона: Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Та всього царства Я не відберу, одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І поставив Господь Соломонові за противника едомлянина Гадада, він із царського насіння в Едомі.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоав, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не вигубив кожного чоловічої статі в Едомі.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І втік Гадад, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І встали вони з Мідіяну й пішли до Парану; і набрали вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призначив йому утримання, і дав йому землю.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І знайшов Гадад велику милість у фараонових очах, і він дав йому за жінку сестру своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} І породила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса виховала його в фараоновому домі. І був Ґенуват у фараоновому домі серед фараонових синів.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батьками, та що помер Йоав, начальник війська. І сказав Гадад до фараона: Відпусти мене, й я піду до свого Краю!

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А фараон йому відказав: Чого тобі бракує при мені, що ти оце хочеш іти до свого краю? Та той сказав: Ні, таки конче відпусти мене!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дамаску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І був він противником для Ізраїля за всіх Соломонових днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бридив він Ізраїлем, і запанував над Сирією.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} А Єровоам, син Неватів, єфремівець, із Цереди, а ім'я його матері Церуа, жінка вдова, був раб Соломонів. І підняв він руку на царя.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло, і поправив пролім у Місті Давида, свого батька.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака, що він роботящий, і призначив його над усіма носіями Йосипового дому.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} І сталося того часу, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахійя, пророк. Він був одягнений в нову одіж, й обидва вони були самі на полі.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} І схопив Ахійя за ту нову одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} І сказав він до Єровоама: Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддираю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племен.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} А одне племено буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} Це тому, що вони покинули Мене і вклонялися Астарті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб виконувати добре в Моїх очах, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} Та не візьму Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який додержував заповідів Моїх та постанов Моїх.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} І візьму Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племен.

{{вірш|глава=11|вірш=36}} А синові його дам одне племено, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Ймення.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} А тебе Я візьму, і ти будеш царювати над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} І станеться, коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі, і підеш Моїми дорогами, і робитимеш добре в очах Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізраїля.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} І буду впокоряти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні.

{{вірш|глава=11|вірш=40}} І шукав Соломон, щоб забити Єровоама. І встав Єровоам, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробував він в Єгипті аж до Соломонової смерти.

{{вірш|глава=11|вірш=41}} А решта Соломонових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, ото вони написані в книзі Соломонові діла.

{{вірш|глава=11|вірш=42}} А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було сорок літ.

{{вірш|глава=11|вірш=43}} І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похований у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І сталося, що це почув Єровоам, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові?

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, що твій батько наклав був на нас.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!...

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, щоб справдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!... І пішов Ізраїль до наметів своїх.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, тільки над ними зацарював Рехав'ам.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І послав цар Рехав'ам Адонірама, що був над даниною, та ввесь Ізраїль закидав його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було нікого, окрім одного Юдиного племени.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} І було Боже слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи:

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи:

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} І сказав Єровоам у своєму серці: Тепер вернеться царство до Давидового дому!

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, щоб приносити жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й вернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} І порадився цар, і зробив два золоті тельці, і сказав до народу: Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} І була та річ на гріх, бо народ ходив до одного з них аж до Дану.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} І зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів.

{{вірш|глава=12|вірш=32}} І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого для місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб приносити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків, що поробив.

{{вірш|глава=12|вірш=33}} І приносив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого вимислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до жертівника, щоб покадити...

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при жертівнику, щоб кадити.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав: Жертівнику, жертівнику, так сказав Господь: Ось у Давидовому домі народиться син, Йосія ім'я йому, і він на тобі принесе в жертву священиків пагірків, що на тобі кадять, і кості людські спаляться на тобі.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І дасть він того дня чудо, говорячи: Оце те чудо, про яке говорив Господь: Ось цей жертівник розпадеться, і висиплеться попіл, що на ньому!...

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до жертівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від жертівника, говорячи: Схопіть його! І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе...

{{вірш|глава=13|вірш=5}} А жертівник розпався, і попіл висипався з жертівника, за тим чудом, що дав Божий чоловік за словом Господнім...

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: Умилостив лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай вернеться рука моя до мене! І чоловік Божий умилостивив Господнє лице, і царська рука вернулася до нього, і була, як перед тим...

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І сказав цар до Божого чоловіка: Увійди зо мною до дому й попоїж, і я дам тобі дара!

{{вірш|глава=13|вірш=8}} А чоловік Божий сказав до царя: Якщо ти даси мені пів дому свого, не ввійду я з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці!...

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Бо так наказано мені за словом Господнім, говорячи: Ти не їстимеш хліба, і не питимеш води, і не вернешся дорогою, якою пішов!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І пішов він іншою дорогою, і не вернувся тією дорогою, що нею прийшов був до Бет-Елу.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} А один старий пророк сидів у Бет-Елі. І прийшли його сини, і розповіли йому про ввесь чин, що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі, про ті слова, що він говорив до царя, і оповіли їх своєму батькові.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І промовив до них їхній батько: Де ж та дорога, якою він пішов? А його сини бачили ту дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прийшов був з Юди.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І сказав він до синів своїх: Осідлайте мені осла! І вони осідлали йому осла, і він сів на нього.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди? А той відказав: Я.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І сказав він до нього: Іди зо мною до дому та з'їж хліба!

{{вірш|глава=13|вірш=16}} А той відказав: Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці!

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Бо було мені сказано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} А той відказав йому: І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого, і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду. Він же говорив йому неправду!

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду...

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: Так сказав Господь: Тому, що був ти неслухняний Господнім наказам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій,

{{вірш|глава=13|вірш=22}} і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх!...

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому пророкові, що він вернув його.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був кинений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при трупі...

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Аж ось приходять люди, і побачили того трупа, киненого на дорозі, та лева, що стояв при трупі. І вони прийшли й говорили в тім місті, де сидів старий пророк.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} І почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: Це той Божий чоловік, що був неслухняний Господнім наказам, і Господь дав його левові, і він роздер його та вбив його за Господнім словом, що говорив йому.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І сказав він до синів своїх, говорячи: Осідлайте мені осла! І осідлали.

{{вірш|глава=13|вірш=28}} І поїхав він, і знайшов його трупа, киненого на дорозі, й осла та лева, що стояли при трупі, не з'їв той лев труп а й не роздер осла.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} І підняв той пророк трупа Божого чоловіка, і поклав його на осла, та й вернув його. І ввійшов старий пророк до міста, щоб оплакати та поховати того.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} І поклав він його в своїм гробі, і плакали над ним: Ой, брате мій!

{{вірш|глава=13|вірш=31}} І сталося по його похороні, і сказав він до синів своїх, говорячи: Коли я помру, то поховаєте мене в гробі, що в ньому похований цей Божий чоловік. При костях його покладіть мої кості!

{{вірш|глава=13|вірш=32}} Бо конче збудеться те слово, що він кликнув був за Господнім словом над тим жертівником, що в Бет-Елі, та над усіма жертівниковими місцями на пагірках, що в містах самарійських.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} По цій пригоді Єровоам не зійшов зо своєї злої дороги, і настановляв священиків пагірків з усього народу, хто хотів, той призначався, і ставав священиком пагірків.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на вигублення, і на винищення з-над поверхні землі.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Того часу заслаб Авійя, Єровоамів син

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І сказав Єровоам до своєї жінки: Устань та переберися, і не пізнають, що ти Єровоамова жінка. І підеш до Шіло, ото там пророк Ахійя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І візьми в свою руку десять хлібів і калачі та дзбанок меду, і ввійдеш до нього. Він скаже тобі, що буде хлопцеві.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І зробила так Єровоамова жінка. І встала вона, та й пішла до Шіло, і ввійшла до Ахійєвого дому. А Ахійя не міг бачити, бо очі йому стемніли через його старість.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І Господь сказав до Ахійї: Ось приходить Єровоамова жінка, щоб запитати від тебе слово про сина свого, бо він слабий. Отак і так будеш їй говорити. І станеться, коли вона ввійде, то вдаватиме чужу.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І сталося, як Ахійя почув шарудіння ніг її, як вона входила до входу, то сказав: Увійди, Єровоамова жінко! Чому то ти вдаєш чужу? А я посланий до тебе з твердою звісткою.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Іди, скажи Єровоамові: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Тому, що Я підніс тебе з-посеред народу, і дав тебе за князя над Моїм народом, Ізраїлем,

{{вірш|глава=14|вірш=8}} і відірвав царство від Давидового дому й дав його тобі, та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував заповідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в очах Моїх,

{{вірш|глава=14|вірш=9}} і робив ти гірше за всіх, хто був перед тобою, і ти пішов і наробив собі інших богів та литих бовванів, щоб гнівити Мене, а Мене ти відкинув геть,

{{вірш|глава=14|вірш=10}} тому ось Я наводжу лихо на Єровоамів дім, і вигублю в Єровоама навіть те, що мочить на стіну, невільника й вільного в Ізраїлі, і вимету позостале по Єровоамовім домі, як вимітається сміття, аж не зостанеться нічого.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Померлого в Єровоама в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. Так сказав Господь.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А ти встань, іди до свого дому. Як ноги твої входитимуть до міста, то помре той хлопець.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І буде його оплакувати ввесь Ізраїль, і поховають його, бо він один в Єровоама ввійде до гробу, бо тільки в ньому в Єровоамовім домі була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} А Господь поставить Собі царя над Ізраїлем, який вигубить Єровоамів дім того дня. Та що станеться тепер?

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І поб'є Господь Ізраїля, і він захитається, як хитається очерет на воді! І вирве Він Ізраїля з-над цієї хорошої землі, яку дав їхнім батькам, і порозкидає їх по той бік Річки за те, що вони поробили собі Астарти, що гнівають Господа.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І Він видасть Ізраїля через гріх Єровоама, що грішив сам, і що ввів у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І встала Єровоамова жінка, і пішла, і прийшла до Тірци. Як вона входила до порога дому, то той хлопець помер...

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І поховали його, й оплакував його ввесь Ізраїль за словом Господа, що говорив через раба Свого пророка Ахійю.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} А решта Єровоамових діл, як він воював та як він царював, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} А час, який царював Єровоам, двадцять і два роки. І спочив він із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Надав.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} А Рехав'ам, син Соломонів, царював у Юді. Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, а царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері: аммонітка Наама.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} А Юда робив зло в Господніх очах, і вони гнівили Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхом, яким грішили.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І також вони будували собі жертівники на пагірках, і стовпи, і Астарти на кожному високому взгір'ї та під кожним зеленим деревом.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} І також були блудодії в тому краї, вони чинили всю гидоту тих людей, що Господь прогнав їх від Ізраїлевого обличчя.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шушак, єгипетський цар, на Єрусалим.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} І позабирав він скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все забрав. І забрав він усі золоті щити, що Соломон поробив був.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і віддав їх на руки провідників бігунів, що стерегли вхід до царського дому.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, бігуни носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} А решта Рехав'амових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні.

{{вірш|глава=14|вірш=31}} І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований зо своїми батьками в Давидовому Місті. А ім'я його матері аммонітянка Наама. А замість нього зацарював його син Авійям.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} А вісімнадцятого року царя Єровоама, Неватового сина, над Юдою зацарював Авійям.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І він ходив в усіх гріхах свого батька, які той робив перед ним, і серце його не було все з Господом, Богом своїм, як серце його батька Давида.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Бо Господь, Бог його, ради Давида дав йому світильника в Єрусалимі, щоб поставити сина його по ньому та укріпити Єрусалим.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Бо Давид робив добре в Господніх очах, і не відступав від усього що Він наказав був йому, по всі дні життя свого, окрім справи хіттянина Урії.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні життя його.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} А решта Авійямових діл та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. І війна точилася між Авійямом та між Єровоамом.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І спочив Авійям зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} А року двадцятого Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Аса, цар Юдин.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І він царював в Єрусалимі сорок і один рік. А ім'я його матері Мааха, Авесаломова дочка.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І робив Аса добре в Господніх очах, як батько його Давид.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І вигнав він блудодіїв із краю, і повикидав усіх божків, яких поробили були їхні батьки.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} І навіть матір свою Мааху, і її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедрон.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} А пагірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої, срібло, і золото, і посуд.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} А війна точилася між Асою та між Башою по всі їхні дні.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І пішов Баша, цар Ізраїлів, на Юду, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І взяв Аса все срібло та золото, позостале в скарбницях храму Господнього та дому царевого, та й дав його до руки своїх слуг. І послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавримонна, сина Хезйонового, сирійського царя, що сидів у Дамаску, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Є умова між мною та між тобою, між батьком моїм та між батьком твоїм. Ось послав я тобі дара, срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І послухався Бен-Гаддад царя Аси, і послав провідників свойого війська на Ізраїлеві міста, та й побив Іййона, і Дана, і Авела, Бат-Мааху, і всього Кінерота та всю землю Нефталимову.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, й осівся в Тірці.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} А цар Аса закликав до послуху всього Юду, нікого не виключаючи, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша. І цар Аса збудував з того Веніяминову Ґеву.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А решта діл Аси та вся лицарськість його, і все, що він зробив був, і міста, які побудував, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів; тільки на час старости своєї він заслаб був на свої ноги.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} І спочив Аса з батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька. А замість нього зацарював його син Йосафат.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А над Ізраїлем зацарював Надав, Єровоамів син, у другому році Аси, царя Юдиного, та й царював над Ізраїлем два роки.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І робив він зле в Господніх очах , і ходив дорогою батька свого та в гріху його, що вводив теж у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} І змовився на нього Баша, син Ахійї, з Іссахарового дому, та й побив його Баша в Ґіббетоні филистимському. А Надав та ввесь Ізраїль облягали Ґіббетон.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І вбив його Баша в третьому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І сталося, як зацарював він, то побив увесь Єровоамів дім, не позоставив Єровоамові жодної душі, аж поки не вигубив його, за словом Господа, що говорив через Свого раба шілонянина Ахійю,

{{вірш|глава=15|вірш=30}} за гріх Єровоама, що грішив сам і що вводив у гріх Ізраїля, через свій гнів, яким гнівив Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} А решта діл Надава та все, що він був зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} А війна точилася між Асою та між Башею, Ізраїлевим царем, по всі дні їх.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} Третього року Аси, царя Юдиного, зацарював Баша, син Ахійїн, над усім Ізраїлем у Тірці, на двадцять і чотири роки.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} І робив він зло в Господніх очах, і ходив дорогою Єровоама та в гріху його, що вводив у гріх Ізраїля.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І було Господнє слово до Єгу, Хананієвого сина, про Башу, говорячи:

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Тому, що Я підніс тебе з пороху, і настановив тебе володарем над Моїм народом, Ізраїлем, а ти пішов Єровоамовою дорогою та вводив у гріх народ Мій, Ізраїля, щоб гнівити Мене гріхами їх,

{{вірш|глава=16|вірш=3}} то ось Я вигублю по Баші та по домі його, зроблю твій дім, як дім Єровоама, Неватового сина.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Померлого в Баші в місті з'їдять пси, а померлого йому на полі, поїсть птаство небесне.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А решта діл Баші, і що він зробив був, і лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І спочив Баша зо своїми батьками, і був похований в Тірці, а замість нього зацарював син його Ела.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І було слово Господнє через пророка Єгу, сина Хананієвого, до Баші та до дому його, а то через усе те зло, що коїв він у Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук, щоб бути, як Єровоамів дім, що Він побив його.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Двадцять і шостого року Аси, царя Юдиного, зацарював Ела, Башин син, над Ізраїлем у Тірці, на два роки.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І змовився на нього його раб Зімрі, провідник половини колесниць. І коли він, п'яний, пив у домі Арци, що був над його домом у Тірці,

{{вірш|глава=16|вірш=10}} то прийшов Зімрі й убив його, і вбив його в двадцятому й сьомому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І сталося, як він зацарював та сів на його троні, то він вибив увесь Башин дім, не позоставив навіть того, що мочить на стіну, ані рідних його, ані друзів його.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І вигубив Зімрі ввесь Башин дім, за словом Господа, що промовляв був до Баші через пророка Єгу,

{{вірш|глава=16|вірш=13}} за всі гріхи Баші та гріхи Елі, його сина, що грішили самі, і що вводили в гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, своїми гидотами.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} А решта діл Елі та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} У році двадцятому й сьомому Аси, царя Юдиного, зацарював Зімрі в Тірці на сім день, коли народ облягав филистимський Ґіббетон.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І прочув народ, що облягав, таке: Змовився Зімрі та й убив царя! І ввесь Ізраїль настановив царем над Ізраїлем Омрі, провідника війська, того дня в таборі.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І піднялися Омрі та ввесь Ізраїль із ним із Ґіббетону, і облягли Тірцу.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І сталося, як побачив Зімрі, що місто здобуте, то ввійшов до палацу царевого дому, та й спалив над собою царський дім огнем, і помер

{{вірш|глава=16|вірш=19}} за гріх свій, що грішив ним, щоб робити зло в Господніх очах, щоб ходити дорогою Єровоама та в гріху його, який він чинив, щоб вводити в гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} А решта діл Зімрі та змова його, що вчинив був, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Тоді Ізраїлів народ поділився пополовині: половина народу була за Тівні, Ґінатового сина, щоб настановити його царем, а половина за Омрі.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Та був сильніший народ, що стояв за Омрі, від народу, що був за Тівні, Ґінатового сина. І помер Тівні, а зацарював Омрі.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} У році тридцятому й першому Аси, царя Юдиного, над Ізраїлем зацарював на дванадцять літ Омрі. У Тірці царював він шість років.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} І купив він від Шемера гору Шомерон за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав ім'я міста, яке збудував, іменем пана тієї гори: Шомерон.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} І робив Омрі зло в Господніх очах, і чинив зло більше від усіх, хто був перед ним.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} І ходив він усією дорогою Єровоама, сина Неватового, та в гріхах його, якими вводив у гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїля, гидотами своїми.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} А решта діл Омрі, що робив він, та лицарськість його, яку він чинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} І спочив Омрі з своїми батьками, і був похований у Самарії. А замість нього зацарював його син Ахав.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Ахав, син Омрі, зацарював над Ізраїлем у році тридцятому й восьмому Аси, царя Юдиного. І царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії двадцять і два роки.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх очах більше від усіх, хто був перед ним.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} І було йому мало ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, і він узяв за жінку Єзавель, дочку Етбаала, сидонського царя. І він пішов, і служив Ваалові, і вклонявся йому.

{{вірш|глава=16|вірш=32}} І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, більше від усіх Ізраїлевих царів, що були перед ним.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} За його днів Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихона, на перворіднім своїм Авірамові він заклав його фундаменти, а на наймолодшім своїм Сеґівові повставляв брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Навинового сина.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І було до нього слово Господнє, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І було Господнє слово до нього, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо...

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,

{{вірш|глава=17|вірш=16}} дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!...

{{вірш|глава=17|вірш=19}} І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила...

{{вірш|глава=17|вірш=23}} І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І покликав Ахав Овдія, що був над домом, а Овдій був дуже богобійний.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І сталося, коли Єзавель вигублювала Господніх пророків, то Овдій узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І сказав Ахав до Овдія: Іди по Краю до всіх водних джерел та до всіх потоків, може знайдемо трави, і позоставимо при житті коня та мула, і не вигубимо худоби..

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, Ахав пішов однією дорогою сам, Овдій пішов сам другою дорогою.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назустріч йому. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: Чи то ти, пане мій Іллє?

{{вірш|глава=18|вірш=8}} А той відказав йому: Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!

{{вірш|глава=18|вірш=9}} А він сказав: Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене?

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Як живий Господь, Бог твій, немає народу та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсягав те царство та той народ, що знайдуть тебе.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} А тепер ти говориш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля!

{{вірш|глава=18|вірш=12}} І станеться, я піду від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду я, щоб донести Ахаву, а коли він не знайде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї молодости.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Чи ж не було сказано панові моєму те, що зробив я, коли Єзавель побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою?

{{вірш|глава=18|вірш=14}} А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, і він мене вб'є!...

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Та Ілля відказав: Як живий Господь Саваот, що я стою перед Його лицем, сьогодні я покажуся йому!

{{вірш|глава=18|вірш=16}} І пішов Овдій назустріч Ахаву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпроти Іллі.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: Чи це ти, що непокоїш Ізраїля?

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А тепер пошли, збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо столу Єзавелі.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на гору Кармел.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів йому народ ані слова.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І нехай дадуть нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. І я приготую одного бичка, і дам на дрова, а огню не покладу.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І ви покличете ім'я бога вашого, а я покличу Ім'я Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, Він Бог! І відповів той народ та й сказав: Це добре слово!

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І сказав Ілля до Ваалових пророків: Виберіть собі одного бичка, і приготуйте перші, бо ви численніші, і покличте ім'я свого бога, і огню не покладете.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І взяли вони того бичка, що він дав їм, і вони приготували й кликали Ваалове ім'я від ранку й аж до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Та не було ані голосу, ані відповіді. І скакали вони біля жертівника, що зробили.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться!

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху...

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І сказав Ілля до всього народу: Підійдіть до мене! І підійшов увесь народ до нього, а він поправив розбитого Господнього жертівника.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племен синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: Ізраїль буде ім'я твоє!

{{вірш|глава=18|вірш=32}} і збудував із того каміння жертівника в Ім'я Господнє, і зробив рова, площею на дві саті насіння, навколо жертівника.

{{вірш|глава=18|вірш=33}} І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дровах.

{{вірш|глава=18|вірш=34}} І він сказав: Наповніть чотири відрі води, і нехай виллють на цілопалення та на дрова. І сказав: Повторіть! І повторили. І сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє.

{{вірш|глава=18|вірш=35}} І потекла вода навколо жертівника, а також рів наповнився водою.

{{вірш|глава=18|вірш=36}} І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом.

{{вірш|глава=18|вірш=37}} Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що Ти Господь, Бог, і Ти обернеш їхнє серце назад!

{{вірш|глава=18|вірш=38}} І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові...

{{вірш|глава=18|вірш=39}} І побачили це всі люди, та й попадали на обличчя свої й говорили: Господь, Він Бог, Господь, Він Бог!

{{вірш|глава=18|вірш=40}} І сказав до них Ілля: Схопіть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече з них! І похапали їх, а Ілля звів їх до потоку Кішон, та й порізав їх...

{{вірш|глава=18|вірш=41}} І сказав Ілля до Ахава: Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу.

{{вірш|глава=18|вірш=42}} І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна.

{{вірш|глава=18|вірш=43}} І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз!

{{вірш|глава=18|вірш=44}} І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ.

{{вірш|глава=18|вірш=45}} І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в °зреел.

{{вірш|глава=18|вірш=46}} А Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого °зреелу.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!...

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: Устань та попоїж!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє?

{{вірш|глава=19|вірш=10}} А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє?

{{вірш|глава=19|вірш=14}} А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Нехай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою! А той відказав йому: Іди, але вернися, бо що я зробив тобі?

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

{{вірш|глава=20|вірш=3}} та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони!

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть...

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся!

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!...

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю!

{{вірш|глава=20|вірш=19}} А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них!

{{вірш|глава=20|вірш=24}} І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

{{вірш|глава=20|вірш=31}} І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат!

{{вірш|глава=20|вірш=33}} А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.

{{вірш|глава=20|вірш=34}} І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.

{{вірш|глава=20|вірш=36}} І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив.

{{вірш|глава=20|вірш=38}} І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

{{вірш|глава=20|вірш=39}} І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.

{{вірш|глава=20|вірш=40}} І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.

{{вірш|глава=20|вірш=41}} А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

{{вірш|глава=20|вірш=42}} А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

{{вірш|глава=20|вірш=43}} І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І сталося по цих пригодах таке. У їзреелянина Навота, що в °зреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І говорив Ахав до Навота, кажучи: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому. А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього. Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх! І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба?

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І сказав він до неї: Бо я говорив до їзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника!

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре...

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер...

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї °зреелу.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито...

{{вірш|глава=21|вірш=28}} І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм? За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} І сказав він до Йосафата: Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту? А Йосафат відказав: Я як ти, народ мій як народ твій, мої коні як твої коні!

{{вірш|глава=22|вірш=5}} І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син °млин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так!

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І покликав Ізраїлів цар одного євнуха, і сказав: Приведи скоріш Міхея, °млиного сина!

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх!

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!

{{вірш|глава=22|вірш=15}} І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо? А той відказав йому: Вийди, і пощастить тобі, і Господь дасть у цареву руку.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа?

{{вірш|глава=22|вірш=17}} А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?

{{вірш|глава=22|вірш=19}} А Міхей відказав: Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?

{{вірш|глава=22|вірш=22}} А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

{{вірш|глава=22|вірш=23}} А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе...

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?

{{вірш|глава=22|вірш=25}} А Міхей сказав: Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} І сказав Ізраїлів цар: Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

{{вірш|глава=22|вірш=27}} та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене! І до того сказав: Слухайте це, всі народи!

{{вірш|глава=22|вірш=29}} І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

{{вірш|глава=22|вірш=31}} А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем.

{{вірш|глава=22|вірш=32}} І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: Це дійсно Ізраїлів цар! І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав.

{{вірш|глава=22|вірш=33}} І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.

{{вірш|глава=22|вірш=34}} А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений...

{{вірш|глава=22|вірш=35}} І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю.

{{вірш|глава=22|вірш=36}} А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: Кожен до міста свого, і кожен до краю свого!

{{вірш|глава=22|вірш=37}} І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

{{вірш|глава=22|вірш=38}} І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

{{вірш|глава=22|вірш=39}} А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зо слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=22|вірш=40}} І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.

{{вірш|глава=22|вірш=41}} А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

{{вірш|глава=22|вірш=42}} Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.

{{вірш|глава=22|вірш=43}} І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах.

{{вірш|глава=22|вірш=44}} Тільки пагірки не були понищені, народ іще приносив жертви й кадив на пагірках.

{{вірш|глава=22|вірш=45}} І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

{{вірш|глава=22|вірш=46}} А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=22|вірш=47}} А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю.

{{вірш|глава=22|вірш=48}} А царя не було в Едомі, був намісник царів.

{{вірш|глава=22|вірш=49}} А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон-Ґевері.

{{вірш|глава=22|вірш=50}} Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми. Та Йосафат не захотів.

{{вірш|глава=22|вірш=51}} І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

{{вірш|глава=22|вірш=52}} Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

{{вірш|глава=22|вірш=53}} І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=22|вірш=54}} І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, усе так, як робив його батько.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-а царiв</title>
    <id>1428</id>
    <revision>
      <id>1442</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:55:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-а царiв
 | попередня = &lt;[[../1-а царiв|1-а царiв]]&gt;
 | наступна  = [[../1-а хронiки|1-а хронiки]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} А по смерті Ахава збунтувався Моав на Ізраїля.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці, що в Самарії, та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з своєї цієї хвороби?

{{вірш|глава=1|вірш=3}} А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: Устань, вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!... І пішов Ілля.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І вернулися посли до царя, а він сказав до них: Що це ви вернулися?

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А вони відказали йому: Назустріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш вивідати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А він їм сказав: Якого вигляду той чоловік, що вийшов назустріч вас, і говорив вам оці слова?

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Вони ж відказали: Це чоловік волохатий, а шкуряний пояс оперезаний на стегнах його. А він сказав: Це тішб'янин Ілля!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхів'ї гори. І сказав він до нього: Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: А якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та п'ятдесятку твою! І зійшов із неба огонь, і пожер його та його п'ятдесятку...

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І відповів Ілля та й сказав до нього: Якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та твою п'ятдесятку! І зійшов із неба Божий огонь, і пожер його та його п'ятдесятку...

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І знову послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: Чоловіче Божий, нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти, в очах твоїх!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Ось зійшов був огонь із неба, та й пожер тих двох перших п'ятдесятників та їхні п'ятдесятки; а тепер нехай буде дорога душа моя в очах твоїх!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} А Ангол Господній сказав до Іллі: Зійди з ним, не бійся його! І він устав, і зійшов з ним до царя,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Та й сказав до нього: Так сказав Господь: Тому, що ти посилав послів, щоб вивідати від Ваал-Зевува, екронського бога, ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб вивідати слова Його, тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарював Єгорам, другого року Єгорама, сина Йосафата, Юдиного царя, бо не було в нього сина.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А решта діл Ахазії, що він зробив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І повиходили бет-ельські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І сказав йому Ілля: Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене до Єрихону. Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І прийшли вони до Єрихону.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І підійшли єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І п'ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпроти здалека, а вони обидва стали над Йорданом.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, і вона розділилась пополовині туди та сюди...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе! І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А той відказав: Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, буде тобі так, а якщо ні не буде.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо...

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його... І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!...

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллів! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} та й сказали до нього: Ось із твоїми рабами є п'ятдесят чоловіка хоробрих, нехай вони підуть та пошукають твого пана, а ну ж забрав його Дух Господній, і кинув його на одну з гір або в одну з долин! А той відказав: Не посилайте!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Та вони сильно благали його, аж докучили йому, то він сказав: Посилайте! І послали вони п'ятдесят чоловіка, і шукали три дні, та не знайшли його.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І вони вернулися до нього (а він мешкав в Єрихоні). І сказав він до них: Чи ж не казав я вам: Не йдіть?

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І сказали люди того міста Єлисеєві: Ось положення цього міста хороше, як пан бачить, та вода нехороша, а земля неплідна.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А він сказав: Подайте мені нового дзбанка, і покладіть туди соли. І вони подали йому.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І він вийшов до джерела води, і кинув туди соли й сказав: Так сказав Господь: Уздоровив Я цю воду, не буде вже звідти смерти, ані непліддя!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І була вилікувана та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він говорив.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий!

{{вірш|глава=2|вірш=24}} І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей...

{{вірш|глава=2|вірш=25}} А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти вернувся до Самарії.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

{{вірш|глава=3|вірш=25}} а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів...

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі. А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду! А він відказав їй: Нема вже посуду. І спинилася олива.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері!

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло...

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре!

{{вірш|глава=4|вірш=24}} І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка!

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відказала: Усе гаразд!

{{вірш|глава=4|вірш=27}} І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} А вона сказала: Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?

{{вірш|глава=4|вірш=29}} І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе! І він устав і пішов за нею.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець!

{{вірш|глава=4|вірш=32}} І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!...

{{вірш|глава=4|вірш=33}} І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

{{вірш|глава=4|вірш=35}} І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку! І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина!

{{вірш|глава=4|вірш=37}} І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла...

{{вірш|глава=4|вірш=38}} І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів.

{{вірш|глава=4|вірш=39}} І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків. І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.

{{вірш|глава=4|вірш=40}} І поналивали вони людям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий! І не могли вони їсти...

{{вірш|глава=4|вірш=41}} А він сказав: Дайте муки! І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять! І вже не було нічого злого в горшку.

{{вірш|глава=4|вірш=42}} І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять!

{{вірш|глава=4|вірш=43}} А слуга його сказав: Що оце покладу я перед сотнею чоловіка? Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: °жте й позоставте!

{{вірш|глава=4|вірш=44}} І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокажений.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І сказала вона до своєї пані: Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого краю.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І сказав сирійський цар: Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін одежі.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І сталося, як Ізраїлів цар перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І послав Єлисей до нього посла, говорячи: Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого...

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим? І повернувся він, і пішов у гніві.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся і будеш чистий!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми дарунка від свого раба.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Та Єлисей відказав: Як живий Господь, що стою перед лицем Його, я не візьму! А той сильно просив його взяти, та він відмовився.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І сказав Нааман: А як ні, то нехай буде дано твоєму рабові землі, скільки понесуть два мули, бо твій раб не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам, а тільки Господеві!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Тільки оцю річ нехай простить Господь твоєму рабові: коли мій пан прийде до Ріммонового дому, щоб там поклонятися, і опиратиметься на мою руку, то й я схилюся в Ріммоновім домі. Коли я кланятимуся в Ріммоновім домі, то нехай простить Господь твоєму рабові цю річ!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} А той відказав: Іди з миром! І відійшов від нього на невелику відстань.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І сказав Ґехазі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. Як живий Господь, побіжу за ним і візьму щось від нього!...

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І погнався Ґехазі за Нааманом. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: Чи все гаразд?

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А той відказав: Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшла до мене з Єфремових гір двоє юнаків, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} А Нааман відказав: Будь ласкав, візьми два таланти! І він упрошував його. І зав'язав він два таланти срібла в дві торбі, та дві зміні одежі, і дав своїм слугам, а вони понесли перед ним.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І прийшов він до згір'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: Звідки ти, Ґехазі? А той відказав: Нікуди не ходив твій раб, ані туди, ані сюди...

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І сказав Єлисей до нього: Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі? Чи час брати срібло та брати одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну та худобу велику, і рабів, і невільниць?

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Тож Нааманова проказа нехай приліпиться до тебе та до насіння твого навіки! І той вийшов від нього прокажений, побілівши, як сніг!...

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!...

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?

{{вірш|глава=6|вірш=22}} А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!

{{вірш|глава=6|вірш=27}} А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!

{{вірш|глава=6|вірш=31}} І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!

{{вірш|глава=6|вірш=32}} А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,

{{вірш|глава=7|вірш=19}} то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскресив, кажучи: Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до краю на сім літ.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її дім, і замешкала в филистимському краї сім літ.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І сталося наприкінці семи років, вернулася та жінка з филистимського краю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І сказав Ґехазі: Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий. І донесено йому, кажучи: Божий чоловік прийшов аж сюди!

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І сказав цар до Газаїла: Візьми в свою руку подарунка, та й іди зустріти чоловіка Божого. І запитайся Господа через нього, кажучи: Чи видужаю я від оцієї хвороби?

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подарунка в руку свою, та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби?

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І сказав до нього Єлисей: Іди, скажи йому: Жити житимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан? А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш...

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А Газаїл сказав: Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ? І сказав Єлисей: Господь показав мені тебе царем над Сирією!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той сказав йому: Що говорив тобі Єлисей? І він сказав: Говорив мені: жити житимеш!

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І сталося другого дня, і взяв він покривало, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, і той помер. І зацарював Газаїл замість нього.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} За його днів збунтувався був Едом, вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу збунтувалася й Лівна.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} А решта діл Йорама, та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І спочив Йорам із батьками своїми, і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрі, Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх очах, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сиріяни Йорама.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} І вернувся цар Йорам лікуватися в °зреелі від тих ран, що вчинили йому сиріяни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в °зреелі, бо той був слабий.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми це горня оливи в свою руку, і йди до ґілеадського Рамоту.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І прийдеш туди, і побач там Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина. І ти ввійдеш, і візьмеш його з-між братів його, і введеш його до внутрішньої кімнати.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І візьмеш горня цієї оливи, і виллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчиниш двері й утечеш, і не будеш чекати.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І прийшов він, аж ось сидять керівники війська. І він сказав: Слово мені до тебе, о керівнику! А Єгу відказав: До кого з усіх нас? І той сказав: До тебе, о керівнику!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем!...

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І згине ввесь Ахавів дім, і вигублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І зроблю Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А Єзавелю з'їдять пси в °зреелевій ділянці, і не буде, хто б її поховав. І відчинив він двері та й утік...

{{вірш|глава=9|вірш=11}} А Єгу вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: Чи все гаразд? Чого приходив той несамовитий до тебе? А він відказав: Ви знаєте того чоловіка та його мову.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А вони відказали: Неправда! Розкажи ж нам! І той сказав: Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І змовився Єгу, син Йосафата, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царем.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І вернувся цар Єгорам лікуватися в °зреелі від ран, що вчинили йому сиріяни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в °зреелі.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І сів верхи Єгу, і поїхав до °зреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} А на башті в °зреелі стояв вартовий. І побачив він натовп Єгуїв, як він ішов, і сказав: Я бачу натовп! А Єгорам відказав: Візьми верхівця, і пошли назустріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд?

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І відправився верхівець назустріч йому, і сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до того? Повертай за мною! І доніс вартовий, говорячи: Прийшов той посол аж до них, та не вернувся.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І послав він другого верхівця, і він прийшов до них та й сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до гаразду? Повертай за мною!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І доніс вартовий, говорячи: Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кінна їзда, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І сказав Єгорам: Запрягай! І запріг його колесницю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесницею, щоб зустріти Єгу, і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: Чи все гаразд, Єгу? А той відказав: Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: Зрада, Ахазіє!

{{вірш|глава=9|вірш=24}} А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раменами, і пробила стріла його серце, і він похилився на колесниці своїй...

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого: Візьми, кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, я й ти їхали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво:

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу тобі на цій же ділянці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу погнався за ним і сказав: Убийте й його на колесниці! І поранили його в Маале-Ґурі, що при °влеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А в одинадцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І прийшов Єгу до °зрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} А Єгу входить до брами. І сказала вона: Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого?

{{вірш|глава=9|вірш=32}} І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: Хто зо мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її...

{{вірш|глава=9|вірш=34}} І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка!

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук...

{{вірш|глава=9|вірш=36}} І вони вернулися, і донесли йому про це. А він відказав: Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю, говорячи: В °зреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло!

{{вірш|глава=9|вірш=37}} І буде Єзавелин труп, як погній на поверхні поля в °зреелевій ділянці, так що не скажуть: Це Єзавель...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} А Ахав мав сімдесят синів у Самарії. І понаписував Єгу листи, і порозсилав до Самарії, до провідників °зреелу, до старших і до виховників Ахавових синів, говорячи:

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Як тільки прийде лист цей до вас, а з вами сини вашого пана, і з вами колесниці, і коні, і твердині, і зброя,

{{вірш|глава=10|вірш=3}} то виберіть найліпшого та найвідповіднішого з синів вашого пана, і посадіть його на трон вашого батька, та й воюйте за дім вашого пана!

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А вони дуже-дуже налякалися й сказали: Ось два царі не встояли перед ним, якже встоїмо ми?

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І послали ті, що були над домом та над тим містом, і старші, і виховники до Єгу, говорячи: Ми раби твої, і зробимо все, що ти нам скажеш. Та ми не настановимо царем нікого, що добре в очах твоїх, те роби!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А він написав до них другого листа, пишучи: Якщо ви мої, і слухняні моєму голосові, візьміть голови мужів, синів вашого пана, і прийдіть до мене цього часу взавтра до °зреелу (а царських синів було сімдесят чоловіка, при міських вельможах, що виховали їх).

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І сталося, як прийшов той лист до них, то побрали вони царських синів, та й позабивали сімдесят чоловіка. І поскладали вони їхні голови в кошики, та й послали до нього в °зреел...

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І прибув посол, і доніс йому, кажучи: Принесли голови царських синів! А він сказав: Покладіть їх на дві купі при вході до брами до ранку.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І сталося вранці, і він вийшов і став, і сказав до всього народу: Ви невинні. Я вчинив змову на свого пана й убив його. А хто повбивав усіх цих?

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Знайте ж тепер, що з Господнього слова не проминеться нічого, що Господь говорив на Ахавів дім, і Господь зробив те, що говорив був через раба Свого Іллю.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І Єгу повбивав усіх позосталих з Ахавого дому в °зреелі, і всіх вельмож його, і знайомих його, і священиків його, так, що не позоставив йому і врятованого!

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І встав він і відійшов, і пішов до Самарії. А коли він був на дорозі при Бет-Екед-Гароімі,

{{вірш|глава=10|вірш=13}} то спіткав братів Ахазії, Юдиного царя, і сказав: Хто ви? А ті відказали: Ми Ахазієві брати, а йдемо запитати про гаразд царевих синів та синів цариці!

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А він сказав: Схопіть їх живих! І схопили їх живих, і позабивали їх до ями Бет-Екеду, сорок і два чоловіка, і він не позоставив ані одного з них!

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І пішов він ізвідти, і спіткав Єгонадава, Рехавового сина, що йшов навпроти нього, і привітав його та й сказав до нього: Чи твоє серце щире до мене, як моє серце до тебе? А Єгонадав відказав: Так! Дай же свою руку! І той дав руку свою, і підняв його до себе до колесниці,

{{вірш|глава=10|вірш=16}} і сказав: Іди ж зо мною, і приглянься до моєї запопадливости для Господа! І посадили його в колесницю його.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І прибув він до Самарії, і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії, і вибив аж до кінця його, за словом Господа, що говорив до був Іллі.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І зібрав Єгу ввесь народ і сказав до них: Ахав мало служив Ваалові, Єгу служитиме йому більше!

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, та всіх священиків. Нехай нікого не бракуватиме, бо в мене велика жертва для Ваала. Кожен, хто буде відсутній, не буде живий! А Єгу зробив це підступом, щоб вигубити тих, хто служить Ваалові.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І сказав Єгу: Оголосіть святочні збори для Ваала! І вони оголосили.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І послав Єгу по всьому Ізраїлю. І посходилися всі, хто служить Ваалові, і не позостався ніхто, хто не прийшов би. І прибули вони до Ваалового дому, і переповнився Ваалів дім від входу до входу.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І сказав він тому, хто над царською шатнею: Винеси одежу для всіх тих, хто служить Ваалові. І той виніс їм ту одежу.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І ввійшов Єгу та Єгонадав, Рехавів син, до Ваалового дому, і сказав до Ваалових служителів: Пошукайте й подивіться, щоб не був тут із вами ніхто з Господніх слуг, а тільки самі ті, хто служить Ваалові.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І ввійшли вони, щоб принести жертви та цілопалення. А Єгу поставив собі назовні вісімдесят чоловіка й сказав: Кожен, у кого втече хто з тих людей, що я ввів на ваші руки, життя його буде за життя того!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} І сталося, як скінчив він приряджувати цілопалення, то Єгу сказав до бігунів та до старшин: Увійдіть, повбивайте їх, нехай ніхто не вийде!... І повбивали їх вістрям меча, і поскидали їх ті бігуни та старшини. Потому пішли до міста Ваалового дому.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} І повиносили вони бовванів Ваалового дому, і попалили те.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І розбили вони Ваалового боввана, і розбили Ваалів дім, та й зробили з нього нечисте місце, і так є аж до сьогодні.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} І вигубив Єгу Ваала з Ізраїля.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Тільки не відступив він від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, від золотих тельців, що в Бет-Елі та що в Дані.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} І сказав Господь до Єгу: Тому, що ти добре зробив угодне в очах Моїх, зробив Ахавовому домові все, що було на серці Моєму, сидітимуть сини твої на Ізраїлевому троні аж до четвертого покоління.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Та Єгу не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини, і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні,

{{вірш|глава=10|вірш=33}} від Йордану на схід сонця, увесь край Ґілеаду, Ґадів, Рувимів та Манасіїн, від Ароеру, що над потоком Арнон, і Ґілеад та Башан.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} А решта діл Єгу, і все, що він зробив, і вся лицарськість його, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} І спочив Єгу зо своїми батьками, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Єгоахаз.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} А дні, що царював Єгу над Ізраїлем у Самарії, були двадцять і вісім літ.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Ців'я, з Беер-Шеви.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І робив Єгоаш угодне в Господніх очах по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Тільки пагірки не були понищені, народ ще приносив жертви та кадив на пагірках.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І сказав Єгоаш до священика: Усе посвячене срібло, що буде внесене до Господнього дому, срібло перелічених людей, срібло за душі за вартістю їх, усе срібло, скільки людині спаде на серце принести до Господнього дому,

{{вірш|глава=12|вірш=6}} візьмуть собі священики, кожен від знайомого свого, і вони зроблять направу Господнього дому в усьому, що буде знайдене там на направу.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша, священики не направили ушкодження храму.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків, та й сказав їм: Чому ви не направляєте ушкодження храму? А тепер не беріть срібла від ваших знайомих, а на направу ушкодження храму віддасте його.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І погодилися священики не брати срібла від народу, і не направляти ушкодження храму.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І взяв священик Єгояда одну скриньку, і продовбав дірку на віку її, і поставив її при жертівнику праворуч, як входити до Господнього дому. І давали туди священики, що стерегли порога, усе срібло, що приносилося до Господнього дому.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І бувало, як вони бачили, що намножилося те срібло в скрині, то приходив царський писар та великий священик, і вони в'язали в мішки та рахували срібло, знайдене в Господньому домі.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І давали те перелічене срібло на руки робітникам праці, поставленим до Господнього дому, а вони давали його теслям та будівничим, що робили в Господньому домі.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І мулярам, і каменярам, і на закуп дерева та тесаного каменя, та на направу ушкодження Господнього дому, та на все, що йшло на храм для направи.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші, ножиці, кропильниці, сурми, усяка річ золота та річ срібна з того срібла, що приносилося до Господнього дому,

{{вірш|глава=12|вірш=15}} бо його давали робітникам праці та направляли ним дім Господній.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І не облічували тих людей, яким давали те срібло до їхніх рук, щоб вони давали робітникам праці, бо ті робили чесно.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вносилося до Господнього дому, воно було для священиків.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Вийшов тоді Газаїл, сирійський цар, та й воював з Ґатом, і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І взяв Єгоаш, Юдин цар, усі святі речі, що присвятили були Йосафат, і Єгорам, і Ахазія, батьки його, царі Юдині, та святі речі свої, і все золото, що знайшлося в скарбницях Господнього дому та дому царського, та й послав Газаїлові, цареві сирійському, і той відійшов від Єрусалиму...

{{вірш|глава=12|вірш=20}} А решта діл Йоаша, і все, що він зробив, он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І встали його слуги, і вчинили змову, та й забили Йоаша в Бет-Мілло, де йдеться до Сілли.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Йозахар, Шім'атів син, та Єгозавад, Шомерів син, його слуги, забили його, і він помер. І поховали його з батьками його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював син його Амація.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Двадцятого й третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Та вблагав Єгоахаз лице Господнє, і Господь його вислухав, бо бачив Він горе Ізраїля, бо тиснув їх сирійський цар.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І дав Господь Ізраїлеві спасителя, і вони вийшли з-під руки Сирії. І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах, як давніш.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля, і сам у тому ходив, і Астарта стояла в Самарії.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} А Сирія не позоставила Єгоахазові народу, як тільки п'ятдесят верхівців та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} А решта діл Єгоахаза, і все, що він робив, та його лицарськість, он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І спочив Єгоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Йоаш.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Тридцятого й сьомого року Йоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, на шістнадцять літ.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І робив він зле в Господніх очах, і не відходив від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і в тому ходив.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} А решта діл Йоаша, і все, що він робив, і лицарськість його, як він воював з Амацією, Юдиним царем, он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І спочив Йоаш з батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І був похований Йоаш у Самарії, з Ізраїлевими царями.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} А Єлисей заслаб на недугу, що з неї й помер. І зійшов до нього Йоаш, Ізраїлів цар, і плакав над ним і говорив: Батьку мій, батьку мій, колеснице Ізраїлева та верхівці його!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І сказав йому Єлисей: Візьми лука та стріли. І приніс той до нього лука та стріли.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} А він сказав Ізраїлевому цареві: Поклади свою руку на лука! І той поклав свою руку. А Єлисей поклав свої руки на руки цареві.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І він сказав: Відчини вікно на схід! І той відчинив. І сказав Єлисей: Стріляй! І той вистрілив, а він сказав: Стріла спасіння Господнього, і стріла спасіння проти Сирії. І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І він сказав: Візьми стріли! І той узяв, а він сказав до Ізраїлевого царя: Удар по землі! І він ударив три рази та й став.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав: Щоб ти був ударив п'ять або шість раз, тоді побив би Сирію аж до кінця! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І спочив Єлисей, і поховали його. А моавські орди прийшли до Краю наступного року.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої...

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А Газаїл, сирійський цар, тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Та Господь був милостивий до них, і змилувався над ними, і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх, і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} І спочив Газаїл, сирійський цар, а замість нього зацарював син його Бен-Гадад.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} І Йоаш, Єгоахазів син, узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, що взяв був із руки Єгоахаза, свого батька, у війні. Три рази побив його Йоаш, і вернув Ізраїлеві міста.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Другого року Йоаша, Йоахазового сина, Ізраїлевого царя, зацарював Амація, Йоашів син, цар Юдин.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять років. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І робив він угодне в Господніх очах, тільки не так, як його батько Давид, він робив усе, що робив його батько Йоаш.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Тільки пагірки не були знищені, народ приносив жертву та кадив на пагірках.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І сталося, як зміцнилося царство в руці його, то він повбивав своїх слуг, що забили його батька царя.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} А синів убійників він не позабивав, як написано в Книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, а тільки кожен за гріх свій буде забитий.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Він побив Едома в Соляній долині, десять тисяч, і взяв у війні Селу, і назвав ім'я їй: Йоктеїл, і так вона зветься аж до цього дня.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Тоді Амація послав послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди ж, поміряємось!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Терен, що на Ливані, послав до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай же дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала той терен.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Побити побив ти Едома, і піднесло тебе твоє серце. Пишайся собі та сиди в своїм домі! І пощо будеш ти дрочитися зо злом, бо впадеш ти та Юда з тобою?

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Та не послухався Амація. І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і помірялися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І був розбитий Юда Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Ахазії, у Бет-Шемеші, і прибув до Єрусалиму, і зруйнував єрусалимський мур від Єфремової брами аж до брами наріжної, чотири сотні ліктів.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, та запоручників, і вернувся в Самарію.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} А решта діл Йоаша, що зробив він, та лицарськість його, і як воював з Амацією, Юдиним царем, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І спочив Йоаш зо своїми батьками, і був похований у Самарії з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Єровоам.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А решта діл Амації, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І вчинили на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І повезли його на конях, і він був похований з батьками своїми в Давидовому Місті.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І взяв ввесь Юдин народ Азарію, а він був віку шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Він збудував Елат, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} П'ятнадцятого року Амації, сина Йоаша, Юдиного царя, зацарював Єровоам, син Йоаша, Ізраїлевого царя, у Самарії, на сорок і один рік.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} І робив він зло в Господніх очах, не відступався від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степового моря, за словом Господа, Бога Ізраїля, що говорив через раба Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу,

{{вірш|глава=14|вірш=26}} бо Господь побачив Ізраїлеву біду, дуже гірку, і не було вже невільного та вільного, і не було помічника Ізраїлеві.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Та не говорив Господь знищити Ізраїлеве ім'я з-під неба, і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} А решта діл Єровоама та лицарськість його, як воював, і як вернув Юді Дамаск та Хамат в Ізраїлі, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І спочив Єровоам із батьками своїми та з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Захарій.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Двадцятого й сьомого року Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Азарія, син Амації, Юдиного царя.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Він був віку шістнадцяти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і два роки. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив його батько Амація.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Тільки пагірки не були знищені, народ ще приносив жертву та кадив на пагірках.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} І вдарив Господь царя, і він був прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів ув осібному домі. А над домом був Йотам, царів син, він судив народ Краю.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} А решта діл Азарії та все, що він робив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І спочив Азарія з своїми батьками, і його поховали з його батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Йотам.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Тридцятого й восьмого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Захарій, син Єровоама, на шість місяців.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І робив він зле в Господніх очах, як робили батьки його, не відступився від гріхів Єровоама, Наватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І вчинив змову на нього Шаллум, Явешів син, і бив його перед народом і вбив його, і зацарював замість нього.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} А решта діл Захарія, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Оце Господнє слово, що Він промовляв до Єгу, говорячи: Сини чотирьох поколінь будуть сидіти тобі на Ізраїлевому троні. І сталося так.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Шаллум, Явешів син, зацарював тридцятого й дев'ятого року Уззійї, Юдиного царя, і царював місяць часу в Самарії.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І пішов Менахем, Ґадіїв син, з Тірци, і прибув у Самарію, та й побив Шаллума, Явешового сина, в Самарії, і вбив його, і зацарював замість нього.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} А решта днів Шаллума та змова його, яку він учинив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Тоді побив Менахем місто Тіфсах та все, що в ньому, і границі його від Тірци, бо не відчинило воно брами. І він вибив його, а все вагітне повитинав.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Тридцятого й дев'ятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем, Ґадіїв син, на десять літ.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І робив він зле в Господніх очах, не вступився від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. За його днів

{{вірш|глава=15|вірш=19}} прийшов Пул, асирійський цар, на край. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб його руки були з ним, щоб зміцнити царство в його руці.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} А Менахем розклав це срібло на Ізраїля, на всіх вояків, щоб дати асирійському цареві, по п'ятдесят шеклів срібла від кожного чоловіка. І вернувся асирійський цар, і не стояв там у Краю.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} А решта діл Менахема та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І спочив Менахем з батьками своїми, а замість нього зацарював син його Пекахія.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} П'ятдесятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Пекахія, син Менахемів, на два роки.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} І робив він зло в Господніх очах, не відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} І вчинив на нього змову Пеках, син Ремалії, старшина його, і забив його в палаті царського дому, з Арґовом та з Ар'єм, а з ним було п'ятдесят чоловіка з ґілеадян. І він убив його, і зацарював замість нього.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} А решта діл Пекахії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} П'ятдесятого й другого року Азарії, Юдиного царя, зацарював у Самарії над Ізраїлем Пеках, син Ремалії, на двадцять років.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І робив він зло в Господніх очах, ні відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} За днів Пекаха, Ізраїлевого царя, прийшов Тіґлат-Піл'есер, цар асирійський, взяв Іййона, і Авел-Бет-Мааху, і Йоноаха, і Кедеша, і Хацора, і Ґілеада, і Ґаліла, увесь край Нефталимів, та й вигнав їх до Асирії.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} А Осія, син Елин, склав змову на Пекаха, сина Ремалії, і вдарив його та й убив його, і зацарював замість нього двадцятого року Йотама, Уззійїного сина.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} А решта діл Пекаха та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Другого року Пекаха, сина Ремалії, Ізраїлевого царя, зацарював Йотам, син Уззійї, Юдиного царя.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} Він був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя, робив він.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} Тільки пагірки не були знищені, народ іще приносив жертви та кадив на пагірках. Він збудував горішню браму Господнього дому.

{{вірш|глава=15|вірш=36}} А решта діл Йотама та все, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} За тих днів зачав Господь посилати на Юду Реціна, сирійського царя, та Пекаха, сина Ремалії.

{{вірш|глава=15|вірш=38}} І спочив Йотам із своїми батьками, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Ахаз.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, зацарював Ахаз, син Йотама, Юдиного царя.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі шістнадцять років, і не робив угодного в очах Господа, Бога свого, як батько його Давид.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, і навіть сина свого провів через огонь для Молоха, за гидотою тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І приносив він жертву та кадив на пагірках, і на згір'ях, та під усяким зеленим деревом.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Тоді прийшов Рецін, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії, Ізраїлів цар, на війну до Єрусалиму. І облягли вони Ахаза, та не змогли звоювати.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Того часу Рецін, сирійський цар, вернув Едомові Елата, і вигнав юдеїв з Елоту. І едомляни прибули до Елату, й осілися там, і живуть тут аж до цього дня.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пелесера, асирійського царя, говорячи: Я твій раб та син твій, вийди й спаси мене з руки сирійського царя та з руки царя Ізраїлевого, що повстають на мене.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І взяв Ахаз срібло та золото, знайдене в Господньому домі та в скарбницях дому царевого, і послав дарунка до асирійського царя.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І послухав його асирійський цар. І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його, а його мешканців вигнав до Кіру, а Реціна вбив.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І пішов цар Ахаз назустріч Тіґлат-Піл'есера, асирійського царя, до Дамаску, і побачив дамаського жертівника. І послав цар Ахаз до священика Урії подобу жертівника та взір його всієї його будови.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І збудував священик Урія жертівника, як усе, що послав був цар Ахаз із Дамаску, так зробив священик Урія до приходу царя Ахаза з Дамаску.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І прибув цар із Дамаску, і побачив цар того жертівника, і приступив цар до жертівника, і приніс на ньому жертву.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І спалив він своє цілопалення та свою жертву хлібну, і вилив свою ливну жертву, і покропив кров'ю своїх мирних жертов того жертівника.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} А мідяного жертівника, що перед Господнім лицем, він переставив із переднього боку храму, з-поміж жертівника та з-поміж Господнього дому, і поставив його на бік жертівника на північ.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І наказав цар Ахаз священикові Урії, говорячи: На великому жертівнику пали ранішнє цілопалення та вечірню хлібну жертву, і цілопалення цареве та хлібну його жертву, і цілопалення всього народу Краю та хлібну їхню жертву, і їхні ливні жертви. І всю кров цілопалення та всю кров жертви покропиш на нього. А щодо мідяного жертівника, то я розважу.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І зробив священик Урія все так, як наказав був цар Ахаз.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} А цар Ахаз повідрубував рами підстав, і відсунув із них умивальницю, і зняв море з мідяних волів, що під ним, і поставив його на камінну підлогу.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І закритий суботній перехід, що збудували при храмі, і зовнішній царський вхід він обернув до Господнього дому задля асирійського царя.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} А решта діл Ахаза, що він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І спочив Ахаз із батьками своїми, і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Хізкійя.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осія, син Елин, на дев'ять років.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І робив він зле в Господніх очах, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осія став йому за раба, і давав йому данину.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Та асирійський цар знайшов в Осії змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не приносив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язничому домі.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів,

{{вірш|глава=17|вірш=8}} і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили,

{{вірш|глава=17|вірш=9}} а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова, що не були слушні, і будували собі пагірки по всіх своїх містах, від вартової башти аж до твердинного міста,

{{вірш|глава=17|вірш=10}} і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгір'ї та під усяким зеленим деревом,

{{вірш|глава=17|вірш=11}} і кадили там на всіх пагірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гнівити Господа,

{{вірш|глава=17|вірш=12}} і служили бовванам, про яких Господь говорив їм: Не будете робити цієї речі,

{{вірш|глава=17|вірш=13}} то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого боввана, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх, і чарували чарами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, не позостало нікого, тільки саме Юдине плем'я.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встановили.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоряв їх, і давав їх у руку грабіжників, аж поки не кинув їх від лиця Свого,

{{вірш|глава=17|вірш=21}} бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відступалися з того,

{{вірш|глава=17|вірш=23}} аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І спровадив асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} І сталося, на початку пробування їх там не боялися вони Господа, і Господь послав на них левів, і вони нищили їх.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І сказали вони до асирійського царя, говорячи: Ті люди, яких ти вигнав та оселив по містах Самарії, не знають прав Бога цього Краю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Краю.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} І наказав асирійський цар, говорячи: Відведіть туди одного зо священиків, яких вигнали звідти, і підуть, і осядуть там, і він навчатиме їх права Бога цього краю.

{{вірш|глава=17|вірш=28}} І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа.

{{вірш|глава=17|вірш=29}} Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у пагірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи.

{{вірш|глава=17|вірш=30}} А вавилоняни зробили Сукот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,

{{вірш|глава=17|вірш=31}} а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.

{{вірш|глава=17|вірш=32}} І при тому вони боялися Господа, і настановили собі з-серед себе священиків пагірків, і вони приносили їм жертви в пагірковому місці.

{{вірш|глава=17|вірш=33}} Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганяли їх.

{{вірш|глава=17|вірш=34}} Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Законом, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля.

{{вірш|глава=17|вірш=35}} І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете приносити жертов їм,

{{вірш|глава=17|вірш=36}} а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете приносити жертви.

{{вірш|глава=17|вірш=37}} І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не будете боятися.

{{вірш|глава=17|вірш=38}} А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів,

{{вірш|глава=17|вірш=39}} а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів.

{{вірш|глава=17|вірш=40}} Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім звичаєм.

{{вірш|глава=17|вірш=41}} І ті народи все боялися Господа, але служили бовванам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі?

{{вірш|глава=18|вірш=23}} А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців!

{{вірш|глава=18|вірш=25}} Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського:

{{вірш|глава=18|вірш=29}} Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!

{{вірш|глава=18|вірш=30}} І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,

{{вірш|глава=18|вірш=32}} аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!

{{вірш|глава=18|вірш=33}} Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

{{вірш|глава=18|вірш=34}} Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?

{{вірш|глава=18|вірш=35}} Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?

{{вірш|глава=18|вірш=36}} І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому!

{{вірш|глава=18|вірш=37}} І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...

{{вірш|глава=19|вірш=26}} А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...

{{вірш|глава=19|вірш=27}} І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!

{{вірш|глава=19|вірш=33}} Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!

{{вірш|глава=19|вірш=34}} І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!

{{вірш|глава=19|вірш=35}} І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!...

{{вірш|глава=19|вірш=36}} А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.

{{вірш|глава=19|вірш=37}} І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=3}} О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем...

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому!

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав...

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому?

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів?

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів!

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів...

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова:

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя!

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!

{{вірш|глава=20|вірш=20}} А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І він знову побудував пагірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставляв жертівників Ваалові, і зробив Астарту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світилам та служив їм.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє!

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І поставив він боввана Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки!

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Закон, що наказав їм Мій раб Мойсей.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи:

{{вірш|глава=21|вірш=11}} За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидоти, учинив гірше від усього, що робили були амореяни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божками своїми,

{{вірш|глава=21|вірш=12}} тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах!...

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і витру Єрусалим, як витирають миску: витер і перевернув її догори дном!

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І Я покину останок наділу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів,

{{вірш|глава=21|вірш=15}} тому, що вони робили зло в Моїх очах, і все гнівили Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього...

{{вірш|глава=21|вірш=16}} А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} А решта діл Манасії, та все, що він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку свого дому, в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Амон.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я його матері Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І робив він зло в Господніх очах, як робив його батько Манасія.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його батько, і служив тим бовванам, яким служив батько його, і вклонявся їм.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І вчинили змову слуги Амона на нього, і вбили царя в його домі.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} А решта діл Амона, усе, що робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} І поховали його в його гробі в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Йосія.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму,

{{вірш|глава=22|вірш=6}} теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону! І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав її перед царем.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати...

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи:

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар,

{{вірш|глава=22|вірш=17}} за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук. І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне!

{{вірш|глава=22|вірш=18}} А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув:

{{вірш|глава=22|вірш=19}} За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце. І вони принесли цю вістку цареві.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил. І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст, і опоганив пагірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав пагірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліворуч тому, хто входив до брами міста.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне серед своїх братів.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І він опоганив місце ставлення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесниці сонця попалив ув огні.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} А жертівники, що були на даху Ахазової горниці, що поробили Юдині царі, та жертівники, що поробив Манасія на двох подвір'ях Господнього дому, цар порозбивав. І він звідти побіг, і кинув їхній порох до кедронського потоку.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А пагірки, що навпроти Єрусалиму, праворуч гори Згуби, які побудував був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів, цар поопоганював.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвячені дерева, а їхнє місце наповнив людськими кістками.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} А також жертівника, що в Бет-Елі, пагірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також жертівника цього та цього пагірка він розбив, і спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І обернувся Йосія, та й побачив гроби, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробів, і попалив на жертівнику, і опоганив його, за словом Господнім, яке кликав був Божий чоловік, що прорікав оці речі.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І сказав цар: Що це за надгробок, що я бачу? А люди того міста сказали йому: Це надгробок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} А він сказав: Дайте йому спокій, нехай ніхто не рухає костей його. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} А також усі доми пагірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гнівити Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І порізав він усіх священиків пагірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них людські кості, та й вернувся до Єрусалиму.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І наказав цар усьому народові, говорячи: Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домових божків, і бовванів, і всякі гидоти, що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі, повинищував Йосія, щоб поставити слова Закону, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія.

{{вірш|глава=23|вірш=27}} І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я Моє буде там!

{{вірш|глава=23|вірш=28}} А решта діл Йосії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його...

{{вірш|глава=23|вірш=30}} І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його. А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили його батьки.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} І фараон Нехо зв'язав його в Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав кару на цей край, сто талантів срібла та талант золота.

{{вірш|глава=23|вірш=34}} А царем настановив фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на Край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо.

{{вірш|глава=23|вірш=36}} Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Зевуда, дочка Педаї, з Руми.

{{вірш|глава=23|вірш=37}} І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили батьки його.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} За його днів прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, а Єгояким був йому три роки невільником, та потому збунтувався на нього.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} А Господь послав на нього орди халдеїв, і орди сирійські, і орди моавські, та орди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб вигубити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Тільки на наказ Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що він робив,

{{вірш|глава=24|вірш=4}} а також за неповинну кров, яку він пролив, і наповнив Єрусалим неповинною кров'ю; і не хотів Господь простити.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} А решта Єгоякимових діл, та все, що він робив, ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхін.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І більше вже не виходив єгипетський цар зо свого краю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефрату, усе, що належало єгипетському цареві.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я його матері Нехушта, дочка Елнатана, з Єрусалиму.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив його батько.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Того часу прийшли до Єрусалиму раби Навуходоносора, царя вавилонського, і місто попало в облогу.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, на місто, а його раби облягали його.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царювання.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І позабирав він звідти всі скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і повідрубував всі золоті речі, які поробив був Соломон, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} І повиводив він увесь Єрусалим, і всіх князів, і всіх лицарів військових, десять тисяч пішло до неволі, і всіх теслів та ковалів. Не позоставив нікого, окрім нужденного народу Краю...

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І він вивів до Вавилону Єгояхіна та цареву матір, і царських жінок, і його євнухів, і видатних у Краї, усіх випровадив у неволю з Єрусалиму до Вавилону.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І всіх військових, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх лицарів, що займалися війною, вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} А царем настановив вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і перемінив ім'я його на Седекію.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім'я його матері Хамуталь, дочка Єремії з Лівни.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І сталося дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборився проти нього, і побудували проти нього вала навколо.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу Краю.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} І пробитий був пролім у мурі міста, і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} А халдейське військо погналося за царем, та й догнали його в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І схопили царя, і відвели його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} А синів Седекії зарізали на його очах, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома мідяними кайданами, та й відвів його до Вавилону...

{{вірш|глава=25|вірш=8}} А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, слуга вавилонського царя.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І він спалив дім Господній та дім царевий, і всі доми в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і віднесли їхню мідь до Вавилону.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} І горнята, і лопатки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що вживається при службі, позабирали.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} І кадильниці, і чаші, усе, що було золоте забрав золото, а що було срібне срібло взяв начальник царської сторожі.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Два стовпи, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для всіх цих речей!

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна маковиця, а високість маковиці три лікті, та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа з мережкою так само.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І начальник царської сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} А з міста взяв він одного євнуха, що був начальником над військовими, та п'ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військових відділів, що записував народ Краю до військових відділів, і шістдесят чоловіка з народу Краю, що знаходилися в місті.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І позабирав їх Невузар'адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своєї землі.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} А народ, що позостався в Юдиному краї, якого позоставив Навуходоносор, вавилонський цар, то настановив над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} І почули всі військові зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настановив Ґедалію, то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдейцям, осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!

{{вірш|глава=25|вірш=25}} І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} І знявся ввесь народ, від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} І змінив в'язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} А їжа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-а хронiки</title>
    <id>1429</id>
    <revision>
      <id>1443</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:56:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-а хронiки
 | попередня = &lt;[[../2-а царiв|2-а царiв]]&gt;
 | наступна  = [[../2-а хронiки|2-а хронiки]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Адам, Сиф, Енош,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Кенан, Магалел'їл, Яред,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Енох, Метушелах, Ламех,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Ной, Сим, Хам та Яфет.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тірас.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А сини Ґомерові: Ашкеназ і Діфат, і Тоґарма.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А сини Яванові: Еліша й Таршіша, кіттяни й роданяни.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Сини Хамові: Куш і Міцраїм, Пут і Ханаан.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А сини Кушеві: Шева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Рамині: Шева й Дедан.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А Куш породив Німрода, він зачав бути велетом на землі.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} А Міцраїм породив лудян, і анам'ян, і легав'ян, і нафтух'ян,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} і патрусян, і каслух'ян, що вийшли звідти филистимляни, і кафторян.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А Ханаан породив Сидона, свого первородженого, і Хета,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} і євусеянина, і амореянина, і ґірґашеянина,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} і хіввеянина, і аркеянина, і сінеянина,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} і арвадянина, і цемарянина, і хаматянина.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. Сини Арамові: і Уц, і Хул, і Ґетер, і Мешех.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А Арпахшад породив Шалаха, а Шалах породив Евера.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А Еверові народилося двоє синів, ім'я одному Пелеґ, бо за його днів була поділена земля, а ім'я брата його Йоктан.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хацармавета, і Єраха,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} і Гадорама, і Узала, і Діклу,

{{вірш|глава=1|вірш=22}} і Евала, і Авімаїла, і Шеву,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} і Офіра, і Хавілу, і Йовава, усі вони сини Йоктанові.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Сим, Арпахшад, Шелах,

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Пелеґ, Реу,

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Серуґ, Нахор, Терах,

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Аврам, він же Авраам.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} Сини Авраамові: Ісак та Ізмаїл.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} Оце їхні нащадки: первороджений Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,

{{вірш|глава=1|вірш=30}} Мішма, і Дума, Масса, Хадад, і Тема,

{{вірш|глава=1|вірш=31}} Єтур, Нафіш, і Кедема, оце вони сини Ізмаїлові.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} А сини Кетури, Авраамової наложниці: вона породила Зімрана, і Йокшана, і Медана, і Мідіяна, і °шбака, і Шуаха. А Йокшанові сини: Шева й Дедан.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} А Мідіянові сини: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, ці всі сини Кетури.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} А Авраам породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізраїль.

{{вірш|глава=1|вірш=35}} Ісавові сини: Еліфаз,Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик.

{{вірш|глава=1|вірш=37}} Сини Реуїлові: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза.

{{вірш|глава=1|вірш=38}} А сини Сеїрові: Лотан, і Шовал, і Ців'он, і Ана, і Дішон, і Ецер, і Дішан.

{{вірш|глава=1|вірш=39}} А сини Лотанові: Хорі, і Гомам, і Ахот, Лотан, Тімна.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} Сини Шовалові: Ал'ян, і Манахат, і Евал, Шефі, і Онам. А сини Ців'онові: Айя й Ана.

{{вірш|глава=1|вірш=41}} А сини Анині: Дішон. А сини Дішонові: Хамран, і Ешбан, і °тран, і Керан.

{{вірш|глава=1|вірш=42}} Сини Ецерові: Білган, і Зааван, Яакан. Сини Дішонові: Уц та Аран.

{{вірш|глава=1|вірш=43}} А оце царі, що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім'я його міста Дінгава.

{{вірш|глава=1|вірш=44}} І помер Бела, а замість нього зацарював Йовав, Зерахів син з Боцри.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} І помер Йовав, а замість нього зацарював Хушам із краю теманянина.

{{вірш|глава=1|вірш=46}} І помер Хушам, а замість нього зацарював Гадад, Бедадів син, що побив був Мідіяна на Моавському полі, а ім'я місту його Авіт.

{{вірш|глава=1|вірш=47}} І помер Гадад, а замість нього зацарював Самла з Масреки.

{{вірш|глава=1|вірш=48}} І помер Самла, а замість нього зацарював Саул з Рехевот-Ганнагару.

{{вірш|глава=1|вірш=49}} І помер Саул, а замість нього зацарював Баал-Ханан, син Ахборів.

{{вірш|глава=1|вірш=50}} І помер Баал-Ханан, а замість нього зацарював Гадад, а ім'я його міста Раї, а ім'я жінки його Мегетав'їл, дочка Матреда, дочки Ме-Загавової.

{{вірш|глава=1|вірш=51}} І помер Гадад. І були потому провідники Едому: провідник Тімна, провідник Ал'я, провідник Єтет,

{{вірш|глава=1|вірш=52}} провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон,

{{вірш|глава=1|вірш=53}} провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

{{вірш|глава=1|вірш=54}} провідник Маґдіїл, провідник Ірам, оце провідники Едому.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Оце Ізраїлеві сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Дан, Йосип, Веніямин, Нефталим, Ґад і Асир.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин первороджений, нечестивий в очах Господа, і Він забив його.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А Тамар, невістка його, породила йому Переца та Зеваха, усіх Юдиних синів п'ятеро.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Сини Перецові: Хецрон та Хамул.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А сини Зерахові: Зімрі, і Етан, і Геман, і Калкол, і Дера, усіх їх п'ятеро.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} А Кармієві сини: Ахар, що напровадив біду на Ізраїля, що спроневірився в заклятті.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А сини Етанові: Азарія.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} А сини Хецронові, що народилися йому: Єрахмеїл, і Рам, і Келувай.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А Рам породив Аммінадава, а Аммінадав породив Нахшона, начальника синів Юдиних.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} А Нахшон породив Салму, а Салма породив Боаза,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} а Боаз породив Оведа, а Овед породив Єссея.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А Єссей породив свого первородженого Еліава, і Авінадава другого, і Шім'у третього,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Натаніїла четвертого, Раддая п'ятого,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Оцема шостого, Давида сьомого.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А їхні сестри: Церуя й Авідаїл. А Церуїні сини: Авшай, і Йоав, і Аса-Ел, усіх троє.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} А Авіґаїл породила Амасу, а батько Амасин їшмеелянин Єтер.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} А Калев, Хецронів син, породив зо своєю жінкою Азувою та з Еріот дітей. А оце сини її: Єшер, і Шовав, і Ардон.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І померла Азува, а Калев узяв собі Ефрату, і вона породила йому Хура.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А Хур породив Урі, а Урі породив Бецаліїла.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} А потому прийшов Хецрон до дочки Махіра, Ґілеадового батька, і він узяв її, а він був віку шостидесяти років, і вона породила йому Сеґува.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} А Сеґув породив Яіра, і він мав двадцять і три місті в ґілеадському краї.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Але Ґешур та Арам забрали від них Яірові оселі, Кенат та залежні від нього міста, шістдесят міст. Усе це сини Махіра, Ґілеадового батька.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} А по Хецроновій смерті прийшов Калев до Єфрати, і Хецронова жінка Авійя породила йому Ашхура, батька Текої.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} А сини Єрахмеїла, Хецронового первородженого, були: первороджений Рам, і Буна, і Орен, і Оцем, Ахійя.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} І була в Єрахмеїла інша жінка, а ім'я їй Атара, вона мати Онама.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} А сини Рама, Єрахмеїлового первородженого, були: Маац, і Ямін, і Екер.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} А сини Онамові були: Шаммай, і Яда. А сини Шаммая: Надав та Авішур.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} А ім'я Авішуровій жінці Авіхаїл, і вона породила йому Ахбана та Моліда.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} А сини Надавові: Селед та Аппаїм, а Селед помер без дітей.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} А сини Аппаїмові: °ш'ї. А сини °ш'ї: Шешан. А сини Шешанові: Ахлай.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} А сини Яди, Шаммаєвого брата: Єтер і Йонатан. І помер Єтер без дітей.

{{вірш|глава=2|вірш=33}} А Йонатанові сини: Пелет, і Заза, оце були сини Єрахмеїлові.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} А в Шешана не було синів, а тільки дочки. Був у Шешана раб єгиптянин, а ім'я йому Ярха.

{{вірш|глава=2|вірш=35}} І дав Шешан рабові своєму Ярсі свою дочку за жінку, і вона породила йому Аттая.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} А Аттай породив Натана, а Натан породив Завада,

{{вірш|глава=2|вірш=37}} А Завад породив Ефлала, а Ефлал породив Оведа.

{{вірш|глава=2|вірш=38}} А Овед породив Єгу, а Єгу породив Азарію,

{{вірш|глава=2|вірш=39}} а Азарія породив Хелеца, а Хелец породив Ел'асу.

{{вірш|глава=2|вірш=40}} А Ел'аса породив Сісмая, а Сісмай породив Шаллума.

{{вірш|глава=2|вірш=41}} А Шаллум породив Єкамію, а Єкамія породив Елішаму.

{{вірш|глава=2|вірш=42}} А сини Калева, Єрахмеїлового брата: Меша, його первороджений, він батько Зіфа. І сини Мареші, Хевронового батька.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} А Хевронові сини: Корах, і Таппуах, і Рекем, і Шама.

{{вірш|глава=2|вірш=44}} А Шама породив Рахама, Єракеамового батька, а Рекем породив Шаммая.

{{вірш|глава=2|вірш=45}} А сини Шаммаєві: Маон, а Маон був основник Бет-Цуру.

{{вірш|глава=2|вірш=46}} А Ефа, наложниця Калева, породила Харана, і Моцу, і Ґазеза. А Харан породив Ґазеза.

{{вірш|глава=2|вірш=47}} А сини Єгдаєві: Реґем, і Йотам, і Ґешан, і Фелет, і Ефа, і Шааф.

{{вірш|глава=2|вірш=48}} Калевова наложниця Мааха породила Шевера та Тірхату.

{{вірш|глава=2|вірш=49}} І породила вона Шаафа, батька Мадманни, Шеву, батька Махбени, та батька Ґів'и. А дочка Калевова Ахса.

{{вірш|глава=2|вірш=50}} Оце були сини Калева, сина Гура, первородженого Ефрати: Шовал, батько Кір'ят-Єаріму,

{{вірш|глава=2|вірш=51}} Салма, батько Віфлеєма, Гареф, батько Бе-Ґадеру.

{{вірш|глава=2|вірш=52}} У Шовала, батька Кір'ят-Єаріму, були сини: Гарое, Хаці-Гамменухот.

{{вірш|глава=2|вірш=53}} А роди Кір'ят-Єаріма: їтряни, путяни, шуматяни, мішраяни, від них пішли цор'атяни та єштауляни.

{{вірш|глава=2|вірш=54}} Сини Салмині: Бет-Лехем, і нетофаляни, Атрот, Бет-Йоав, і хаці-гаммонахтяни, цоряни.

{{вірш|глава=2|вірш=55}} А роди писарів, мешканців Ябецу, тір'атяни, шім'атяни, сухатяни, вони кіняни, що походять від Хамата, батька Бет-Рехавового.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А оце були Давидові сини, що народилися йому в Хевроні: первороджений Амнон, від їзреелітянки Ахіноам; другий Даниїл, від кармелітянки Авіґаїл;

{{вірш|глава=3|вірш=2}} третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; четвертий Адонійя, син Хаґґіт;

{{вірш|глава=3|вірш=3}} п'ятий Шефатія, від Авітал; шостий °треам, від жінки його Еґли;

{{вірш|глава=3|вірш=4}} шестеро народжено йому в Хевроні. І царював він там сім років і шість місяців, а тридцять і три роки царював в Єрусалимі.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А оці народилися йому в Єрусалимі: Шім'а, і Шовав, і Натан, і Соломон, четверо від Вірсавії, Амміїлової дочки,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} і °вхар, і Елішама, і Еліфалет,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} і Ноґаг, і Нефеґ, і Яфія,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} і Елішама, і Еліяда, і Еліфелет, дев'ятеро.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Усе це Давидові сини, окрім синів наложниць та сестри їх Тамари.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А син Соломонів Рехав'ам, його син Авійя, його син Аса, його син Йосафат,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} його син Йорам, його син Ахазія, його син Йоаш,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} його син Амація, його син Азарія, його син Йотам,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} його син Ахаз, його син Хізкійя, його син Манасія,

{{вірш|глава=3|вірш=14}} його син Амон, його син Йосія.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А сини Йосії: первороджений Йоханан, другий Єгояким, третій Седекія, четвертий Шаллум.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А сини Єгоякимові: Єхонія син його, та син його Седекія.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А сини Єхонії: Ассір, Шеал'тіїл, син його,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} і Малкірам, і Педая, і Шен'аццар, Єкам'я, Гошама, і Недав'я.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А сини Педаї: Зоровавель і Шім'ї. А сини Зоровавеля: Мешуллам, і Хананія, і сестра їхня Шеломіт,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} і Хашува, і Огел, і Верех'я, і Хасад'я, Юшав-Хесед, п'ятеро.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А сини Хананії: Пелатія та Єшая, сини Рефаї, сини Арнонові, сини Овадії, сини Шеханії.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А сини Шеханії: Шемая. А сини Шемаї: Хаттиш, і °ґ'ал, і Баріах, і Неарія, і Шафат, шестеро.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} А сини Неарії: Ел'йоенай, і Хізкійя, і Азрікам, троє.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} А сини Ел'йоенаєві: Годав'я, і Ел'яшів, і Пелая, і Аккув, і Йоханан, і Делая, і Анані, семеро.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахумая та Лахада, оце роди цор'атян.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А оці Аві-Етамові: °зреел, і °шма, і °дбаш, а ім'я їхній сестрі Гаццелелпоні.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Пенуїл батько Ґедора, а Езер батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового первородженого, батька Віфлеєму.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А в Ашхура, батька Текої, були дві жінки: Хел'а та Наара.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, оце сини Наарині.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А Ябец був поважаний більше від своїх братів, і мати його назвала йому ім'я Ябец, говорячи: Я породила його в болісті.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене! І Бог послав, чого він просив.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А Келув, брат Шухи, породив Мехіра, він батько Ештона.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А Ештон породив Бет-Рафу, і Пасеаха, і Техінну, батька міста Нахаша. Це люди Рехи.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А сини Кеназа: Отніїл та Серая. А сини Отніїлові: Хатат.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А Меонотай породив Офру, а Серая породив Яава, батька Ремісничої Долини, бо вони були ремісники.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} А сини Калева, Єфуннеєвого сина: Іру, Ела та Наам. А Елин син Кеназ.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А сини Єгаллел'їлові: Зіф і Зіфа, Тір'я й Асар'їл.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. А оце сини Біт'ї, фараонової дочки, що взяв Меред; і вона зачала й породила Мір'яма, і Шаммая, і °шбаха, батька Ештемої.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А жінка його юдеянка породила Єреда, батька Ґедору, і Хевера, батька Сохо, і Єкутіїла, батька Заноаха.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} А сини жінки Годійї, сестри Нахама, батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа,

{{вірш|глава=4|вірш=20}} а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини °ш'ї: Зохет та Бен-Зохет.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Сини Шели, Юдиного сина: Ер, батько Лехи, і Лада, батько Мареші, і роди дому робітників віссону, з дому Ашбеа.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І Йокін, і люди Козеви, і Йоаш, і Сараф, що володіли Моавом, і Яшуві-Лехем. Та це справи стародавні.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Вони були ганчарі, і замешкували садки та городи; вони жили там у царя для його роботи.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул,

{{вірш|глава=4|вірш=25}} його син Шаллум, його син Мівсам, його син Мішма.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} А сини Мішми: Хаммуїл син його, його син Заккур, його син Шім'ї.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочок, а брати його не мали багатьох синів, і не помножили ввесь свій рід так, як сини Юдині.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} І осілися вони в Беер-Шеві, і в Моладі, і в Хацар-Шуалі,

{{вірш|глава=4|вірш=29}} і в Білзі, і в Ецемі, і в Толаді,

{{вірш|глава=4|вірш=30}} і в Бетуїлі, і в Хормі, і в Ціклаґу,

{{вірш|глава=4|вірш=31}} і в Бет-Маркавоті, і в Хацар-Сусімі, і в Бет-Бір'і, і в Шаараїмі, оце їхні міста аж до зацарювання Давидового.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, п'ятеро міст.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} А всі їхні осади, що навколо тих міст, аж до Баалу; це місця їх оселення та родоводи їх про них.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} А Мешовав, і Ямлех, і Йоша, син Амації,

{{вірш|глава=4|вірш=35}} і Йоїл, і Єгу, син Йошів'ї, сина Сераї, сина Асіїлового,

{{вірш|глава=4|вірш=36}} і Елйоенай, і Якова, і Шохая, і Асая, і Адіїл, і Єсіміїл, і Беная,

{{вірш|глава=4|вірш=37}} і Зіза, син Шіф'і, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шімрі, сина Шемаї.

{{вірш|глава=4|вірш=38}} Це ті, що входять в імена князів у свої роди, а дім своїх батьків сильно розмножили.

{{вірш|глава=4|вірш=39}} І пішли вони до Мево-Ґедору, аж до східнього боку долини, щоб пошукати пасовиська для своїх отар.

{{вірш|глава=4|вірш=40}} І знайшли вони пасовисько сите та добре, а той край був просторий, і тихий та спокійний, бо від Хама походили ті, що сиділи там колись.

{{вірш|глава=4|вірш=41}} І пішли ці, записані іменами за днів Єзекії, царя Юдиного, і розбили їхні намети там, і побили меінітів, що були знайдені там, що їх учинили закляттям аж до цього дня, й осілися замість них, бо там пасовисько для їхньої дрібної худоби.

{{вірш|глава=4|вірш=42}} А з них, з Симеонових синів, пішли на гору Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини °ш'ї, були на чолі їх.

{{вірш|глава=4|вірш=43}} І вони побили останок урятованих Амалика, й осілися там аж до цього дня.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А сини Рувима, Ізраїлевого первородженого, бо він первороджений, та за збезчещення ним ложа свого батька перворідство було дане синам Йосипа, сина Ізраїлевого, та вони не могли приписатися до перворідства.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Бо Юда став найсильнішим серед братів своїх, і князем, сильнішим від нього, а перворідство дісталося Йосипові.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Сини Рувима, Ізраїлевого первородженого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Йоїлові сини: Шемая син його, його син Ґоґ, син його Шім'ї,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} син його Міха, син його Реая, син його Баал,

{{вірш|глава=5|вірш=6}} син його Беера, якого вигнав Тіллеґат-Пілнеесер, цар асирійський. Він був начальником Рувимівців.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} А брати його, за його родами, у приписуванні за потомством їх, були: голова Єіїл, і Захарій,

{{вірш|глава=5|вірш=8}} і Бела, син Азаза, сина Шеми, Йоїлового сина, він сидів в Ароері й аж по Нево та Баал-Меон.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} А на схід він сидів аж до виходу на пустиню від річки Ефрат, бо їхні череди в ґілеадському краї стали численні.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} А за Саулових днів вони провадили війну з агарянами, і ті впали в їхні руки, а вони сиділи в їхніх наметах на всім просторі на схід від Ґілеаду.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А Ґадові сини сиділи навпроти них у башанському краї аж до Салхи.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Йоїл голова, а Шафам другий, і Янай, і Шафат у Башані.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А їхні браття за домами своїх батьків: Михаїл, і Мешуллам, і Шева, і Йорай, і Якан, і Зія, і Евер, семеро.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Оце сини Авіхаїла, сина Хурі, сина Яроаха, сина Ґілеада, сина Михаїла, сина Єшішая, сина Єхдо, сина Буза.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Ахі, син Авдіїла, сина Ґунієвого, голови дому батьків їх.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І сиділи вони в Ґілеаді, в Башані та в залежних від нього містах, та в усіх пасовиськах Шарону, на місцях виходу їх.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Усі вони були переписані в днях Йотама, Юдиного царя, та в днях Єровоама, царя Ізраїлевого.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Синів Рувима, і ґадян, і половини Манасіїного племени, людей військових, що носять щита й меча та натягують лука, та випрактикуваних у війні було сорок і чотири тисячі і сім сотень і шістдесят, що виходили з військом.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І провадили вони війну з агарянами, і з Ітуром, і з Нафішем, і з Нодавом.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І дана була їм поміч на них, і віддані були в їхню руку ті агаряни та всі, що з ними, бо вони кликали до Бога в бою, і Він був ублаганий, бо вони надіялися на Нього.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І вони зайняли їхні череди: їхніх верблюдів п'ятдесят тисяч, і дрібної худоби двісті й п'ятдесят тисяч, і ослів дві тисячі, а людських душ сто тисяч.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Бо трупів попадало багато, бо від Бога була ця війна. І сиділи вони на своєму місці аж до неволі.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} А сини половини Манасіїного племени сиділи в краю від Башану аж до Баал-Хермону й Сеніру та гори Гермону. Вони розмножилися.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} А оце голови домів їхніх батьків: і Ефер, і °ш'ї, і Еліїл, і Азріїл, і °рмея, і Годавія, і Яхдіїл, мужі відважні, мужі славні, голови домів їхніх батьків.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Та спроневірилися вони Богові своїх батьків, і блудили за богами народів Краю, яких Бог вигубив перед ними.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І Бог Ізраїлів збудив духа Пула, царя асирійського, і духа Тілленат-Піл'несера, царя асирійського, і він виселив їх, Рувимівців і Ґадівців та половину Манасіїного племени, і запровадив їх у Халах, і Хавор, і Хару, та до річки Ґозан, і вони там аж до цього дня.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Левієві сини: Ґершон, Кегат і Мерарі.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} А сини Кегатові: Амрам, °цхар, Хеврон, і Уззіїл.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} А сини Амрамові: Аарон, і Мойсей, і Міріям. А сини Ааронові: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Елеазар породив Пінхаса, Пінхас породив Авішую,

{{вірш|глава=5|вірш=31}} а Авішуя породив Буккі, а Буккі породив Уззі.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} А Уззі породив Зерахію, а Зерахія породив Мерайота.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Мерайот породив Амарію, а Амарія породив Ахітува.

{{вірш|глава=5|вірш=34}} А Ахітув породив Садока, а Садок породив Ахімааца.

{{вірш|глава=5|вірш=35}} А Ахімаац породив Азарію, а Азарія породив Йоханана.

{{вірш|глава=5|вірш=36}} А Йоханан породив Азарію, це той, що був священиком у Господньому домі, якого вибудував Соломон в Єрусалимі.

{{вірш|глава=5|вірш=37}} І Азарія породив Амарію, а Амарія породив Ахітува.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} А Ахітув породив Садока, а Садок породив Шаллума.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} А Шаллум породив Хілкійю, а Хілкійя породив Азарію.

{{вірш|глава=5|вірш=40}} А Азарія породив Сераю, а Серая породив Єгоцадака.

{{вірш|глава=5|вірш=41}} А Єгоцадак пішов до неволі, коли Господь вивів Юду та Єрусалим через Навуходоносора.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Сини Левієві: Ґершом, Кегат та Мерарі.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А оце ймення Ґершомових синів: Лівні та Шім'ї.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А сини Кегатові: Амрам, і °цхар, і Хеврон, і Уззіїл.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Сини Мерарієві: Махлі та Муші. А оце Левієві роди за їхніми батьками:

{{вірш|глава=6|вірш=5}} у Ґершома: Лівні його син, син його Яхат, його син Зімма,

{{вірш|глава=6|вірш=6}} його син Йоах, його син Іддо, його син Зерах, його син Єатрай.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Сини Кегатові: Аммінадав син його, його син Корах, син його Ассір,

{{вірш|глава=6|вірш=8}} син його Елкана, син його Ев'ясаф, син його Ассір,

{{вірш|глава=6|вірш=9}} син його Тахат, син його Уріїл, син його Уззійя та Саул син його.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} А сини Елкани: Амасай та Ахімот.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Елкана його син, Цофай син його, і Нахат син його,

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Еліяв син його, Єрохам син його, Елкана син його.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А Самуїлові сини: первороджений Йоїл, а другий Авійя.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Сини Мерарієві: Махлі, його син Лівні, його син Шім'ї, його син Узза,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} син його Шім'а, син його Хаґґійя, син його Асая.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А оце ті, яких Давид поставив для співання в Господньому домі, від часу миру ковчега.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І вони служили перед скинією, скинією заповіту, піснею, аж поки Соломон не збудував Господнього дому в Єрусалимі. І вони ставали, за уставом своїм, на свою службу.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А оце ті, що стояли, та їхні сини: співак Геман, син Йоїла, сина Самуїла,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} сина Елкани, сина Єрохама, сина Еліїла, сина Тоаха,

{{вірш|глава=6|вірш=20}} сина Цуфа, сина Елкани, сина Махата, сина Амасая,

{{вірш|глава=6|вірш=21}} сина Елкани, сина Йоїла, сина Азарії, сина Цефанії,

{{вірш|глава=6|вірш=22}} сина Тахата, сина Ассіра, сина Ев'ясафа, сина Кораха,

{{вірш|глава=6|вірш=23}} сина °цхара, сина Кегата, сина Леві, сина Ізраїля.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} А брат його Асаф, що стояв на правиці його: Асаф був сином Берехії, сина Шім'ї,

{{вірш|глава=6|вірш=25}} сина Михаїла, сина Баасеї, сина Малкійї,

{{вірш|глава=6|вірш=26}} сина Етні, сина Зераха, сина Адаї,

{{вірш|глава=6|вірш=27}} сина Етана, сина Зіммі, сина Шім'ї,

{{вірш|глава=6|вірш=28}} сина Йахата, сина Ґершома, сина Леві.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} А сини Мерарі, брати їхні на лівиці: Етам, син Кіші, сина Авді, сина Маллуха,

{{вірш|глава=6|вірш=30}} сина Хашав'ї, сина Амації, сина Хілкійї,

{{вірш|глава=6|вірш=31}} сина Амці, сина Бані, сина Шамері

{{вірш|глава=6|вірш=32}} сина Махті, сина Муші, сина Мерарі, сина Леві.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} А брати їх Левити дані на всяку роботу скинії Божого дому.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} А Аарон та сини його палили на жертівнику цілопалення та на кадильному жертівнику, і були на всяку роботу Святого Святих, та на очищення Ізраїля, згідно зо всім тим, що наказав був Мойсей, раб Божий.

{{вірш|глава=6|вірш=35}} А оце Ааронові сини: Елеазар син його, його син Пінхас, його син Авішуя,

{{вірш|глава=6|вірш=36}} його син Буккі, його син Уззі, його син Зерахія,

{{вірш|глава=6|вірш=37}} його син Мерайот, його син Амарія, його син Ахітув,

{{вірш|глава=6|вірш=38}} його син Садок, його син Ахімаац.

{{вірш|глава=6|вірш=39}} А оце місце їхнього сидіння за їхніми осадами, в їхніх границях, синам Аароновим, з роду Кегатівців, бо для них був такий жеребок.

{{вірш|глава=6|вірш=40}} І дали їм Хеврон в Юдиному краї, та пасовиська його навколо нього.

{{вірш|глава=6|вірш=41}} А міське поле та осади його дали Калеву, синові Ефунне.

{{вірш|глава=6|вірш=42}} А Аароновим синам дали міста сховища: Хеврон, і Лівну та її пасовиська, і Яттір, і Ештемоа та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=43}} і Хілен та пасовиська його, Девір та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=44}} і Ашон та пасовиська його, і Бет-Шемеш та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=45}} А з племени Веніяминового: Ґеву та пасовиська її, і Алемет та пасовиська його, і Анатот та пасовиська його, усіх їхніх міст в їхніх родах тринадцять міст.

{{вірш|глава=6|вірш=46}} А Кегатовим синам, позосталим із роду племени, дано з половини племени, племени Манасіїного, жеребком десять міст.

{{вірш|глава=6|вірш=47}} А Ґершомовим синам, за їхніми родами, з племени Іссахарового, і з племени Асирового, і з племени Нефталимового, і з племени Манасіїного в Башані дано тринадцять міст.

{{вірш|глава=6|вірш=48}} Синам Мерарієвим за родами їх із племени Рувимового, і з племени Ґадового, і з племени Завулонового дано за жеребком дванадцять міст.

{{вірш|глава=6|вірш=49}} І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська.

{{вірш|глава=6|вірш=50}} Вони дали жеребком із племени Юдиних синів, і з племени Симеонових синів, і з племени Веніяминових синів ті міста, що їх вони назвали іменами.

{{вірш|глава=6|вірш=51}} А щодо тих, що з родів Кегатових синів, то міста границь їх були від Єфремового племени.

{{вірш|глава=6|вірш=52}} І дали їм міста сховища: Сихем та пасовиська його, в Єфремових горах, і Ґезер та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=53}} і Йокмеам та пасовиська його, і Бет-Хорон та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=54}} і Айялон та пасовиська його, і Ґат-Ріммон та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=55}} А з половини Манасіїного племени: Анер та пасовиська його, і Біл'ам та пасовиська його, за родами позосталих Кегатових синів.

{{вірш|глава=6|вірш=56}} Ґершомовим синам із роду половини Манасіїного племени: Ґолан у Башані та пасовиська його, і Аштарот та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=57}} А з Іссахарового племени: Кедеш та пасовиська його, і Доврат та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=58}} і Рамот та пасовиська його, і Анем та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=59}} А з Асирового племени: Машал та пасовиська його, і Авдон та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=60}} і Хукок та пасовиська його, і Рехов та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=61}} А з племени Нефталимового: Кедеш у Ґалілі та пасовиська його, і Хаммон та пасовиська його, і Кір'ятаїм та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=62}} А позосталим Мерарієвим синам із Завулонового племени: Ріммон та пасовиська його, Фавор та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=63}} А з другого боку Йордану при Єрихоні, на схід від Йордану, з Рувимового племени: Бецер на пустині та пасовиська його, і Ягца та пасовиська її,

{{вірш|глава=6|вірш=64}} і Кедемот та пасовиська його, і Мефаат та пасовиська його.

{{вірш|глава=6|вірш=65}} А з Ґадового племени: Рамот у Ґілеаді та пасовиська його, і Маханаїм та пасовиська його,

{{вірш|глава=6|вірш=66}} і Хешбон та пасовиська його, і Яазір та пасовиська його.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А Іссахарові сини: Тола, і Пуа, Яшув і Шімрон, четверо.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} А Толині сини: Уззі, і Рефая, і Єріїл, і Яхмай, і °всам, і Самуїл, голови їхніх батьківських домів Толи, хоробрі вояки своїх родів. Число їх за Давидових днів двадцять і дві тисячі і шість сотень.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А сини Уззі: °зрахія. А сини °зрахії: Михаїл, і Овадія, і Йоїл, °шшійя, п'ятеро, вони всі голови.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} А в них, за їхніми нащадками, за домом їхніх батьків, були бойові військові ватаги, тридцять і шість тисяч, бо вони мали багато жінок та синів.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} А їхніх братів по всіх Іссахарових родах, хоробрих вояків, було вісімдесят і сім тисяч, усі вони переписані.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Веніямин: Бела, і Бекер, і Єдіяїл, троє.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} А сини Белині: Ецбон, і Уззі, і Уззіїл, і Єрімот, і Ірі, п'ятеро голів батьківських домів, хоробрі вояки. А в родоводах їх двадцять і дві тисячі тридцять і чотири.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} А сини Бехерові: Земіра, і Йоаш, і Еліезер, і Елйоенай, і Омрі, і Єремот, і Авійя, і Анатот, і Алемет, усе це Бехерові сини.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А в родоводах їх, за їхніми нащадками, головами дому їхніх батьків, хоробрих вояків, двадцять тисяч і двісті.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А сини Єдіяїлові: Білган. А сини Білганові: Єуш, і Веніямин, і Егуд, і Кенаана, і Зетан, і Таршіш, і Ахішахар.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Усіх цих Едіяїлових синів, за головами дому батьків, хоробрих вояків, було сімнадцять тисяч і двісті, що виходили з військовим відділом на війну.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І Шуппім, і Хуппім, сини Іра, Хушім син Ахера.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Сини Нефталимові: Яхціїл, і Ґуні, і Єцер, і Шаллум, сини Білги.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Сини Манасіїні: Асріїл, якого породила його наложниця арамітка; вона породила й Махіра, Ґілеадового батька.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} А Махір узяв жінку для Хуппіма та Шуппіма, а ім'я його сестрі Мааха, а ім'я другому Целофхад. А в Целофхада були тільки дочки.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І породила Мааха, Махірова жінка, сина, і назвала ім'я йому Переш, а ім'я братові його Шареш. А його сини Улам і Рекем.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А Уламові сини: Бедан. Оце сини Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} А сестра його Молехет породила Ішгода, і Авіезера, і Махлу.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} А сини Шеміди були: Ахіян, і Шехем, і Лікхі, і Аніям.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А сини Єфремові: Шутелах, і Веред, син його, і син його Тахат, і син його Ел'ада, і син його Тахат,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} і син його Завад, і син його Шутелах, і Езер, і Ел'ад. І повбивали їх люди Ґату, народжені в Краю, бо вони зійшли були забрати їхні череди.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І був у жалобі їх батько Єфрем численні дні, а брати його приходили розважати його.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І ввійшов він до жінки своєї, і зачала вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Берія, бо зло було в домі його.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А дочка його Шеера. І вона збудувала Бет-Хорон долішній і горішній та Уззен-Шееру.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І син його Рефах, і Решеф, і син його Телах, і син його Тахан,

{{вірш|глава=7|вірш=26}} син його Ладан, син його Аммігуд, син його Елішама,

{{вірш|глава=7|вірш=27}} син його Нон, син його Ісус.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} А їхня посілість та місця їхнього оселення Бет-Ел та належні йому міста, а на схід Нааран, а на захід Ґезер та належні йому міста, і Сихем та належні йому міста, аж до Айї та належних йому міст.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} А на руки Манасіїних синів: Бет-Шеан та належні йому міста, Танах та належні йому міста, Меґіддо та належні йому міста, Дор та належні йому міста, у них сиділи сини Йосипа, Ізраїлевого сина.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} Сини Асирові: °мна, і °шва, і °шві, і Берія, та сестра їх Серах.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} А сини Беріїні: Хевер і Малкіїл, він батько Бірзаіта.

{{вірш|глава=7|вірш=32}} А Хевер породив Яфлета, і Шомера, і Хотама, і сестру їх Шую.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} А сини Яфлетові: Пасах, і Бімхал, і Ашват, оце сини Яфлетові.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} А сини Шемерові: Ахі і Рогаґґа, Яхебба та Арам.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} А сини Гелема, його брата: Цофах, і °мна, і Шелеш, і Амал.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} Сини Цофахові: Суах, і Харнефер, і Шуал, і Бері, і °мра,

{{вірш|глава=7|вірш=37}} Бецер, і Год, і Шамма, і Шілша, і °тран, і Беера.

{{вірш|глава=7|вірш=38}} А сини Єтерові: Єфунне, і Піспа, і Ара.

{{вірш|глава=7|вірш=39}} А сини Улли: Арах, і Ханніїл, і Ріція.

{{вірш|глава=7|вірш=40}} Усе це Асирові сини, голови батьківських домів, вибрані лицарі вояки, голови начальників. А в родовідних книгах військових записано, число їхніх людей було двадцять і шість тисяч.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А Веніямин породив первородженого свого Белу, другого Ашбелу, і третього Ахраха,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} четвертого Наху, і п'ятого Рафу.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} А в Бели були сини: Аддар, і Ґера, і Авігуд,

{{вірш|глава=8|вірш=4}} і Авішуя, і Нааман, і Ахоах,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} і Ґера, і Шефуфан, і Хурам.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А оце сини Ехудові, вони були голови дому батьків, мешканців Ґеви, та переселено їх до Манахату:

{{вірш|глава=8|вірш=7}} і Нааман, і Ахійя, і Ґера, він їх переселив, і породив Уззу та Ахіхуда.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А Шахараїм породив дітей на моавському полі по тому, як він відіслав своїх жінок Хушім та Баару.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І породив він від Ходеш, своєї жінки: Йовава, і Цівію, і Мешу, і Малкам,

{{вірш|глава=8|вірш=10}} і Єуц, і Сохію, і Мірму, це сини його, голови батьківських домів.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А від Хушім він породив Авітува та Елпаала.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А сини Елпаалові: Евер, і Міш'ам, і Шемер, він збудував Оно й Лод та належні йому міста.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А Берія та Шема вони голови дому батьків, мешканців Айялону; вони вигнали мешканців Ґату.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} А Ахйо, Шашак і Єремот,

{{вірш|глава=8|вірш=15}} і Зевадія, і Арад, і Адер,

{{вірш|глава=8|вірш=16}} і Михаїл, і °шпа, і Йоха сини Берії.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А Зевадія, і Мешуллам, і Хізкі, і Хевер,

{{вірш|глава=8|вірш=18}} і °шмерай, і °злія, і Йовав, сини Елпаалові.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} А Яким, і Зіхрі, і Завді,

{{вірш|глава=8|вірш=20}} і Еліенай, і Ціллетай, і Еліїл,

{{вірш|глава=8|вірш=21}} і Адая, і Берая, і Шімрат, сини Шімеієві.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А °шпан, і Евер, і Еліїл,

{{вірш|глава=8|вірш=23}} і Авдон, і Зіхрі, і Ханан,

{{вірш|глава=8|вірш=24}} і Хананія, і Елам, і Антотійя,

{{вірш|глава=8|вірш=25}} і °фдея, і Пенуїл, сини Шашакові.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А Шамшерай, і Шехарія, і Аталія,

{{вірш|глава=8|вірш=27}} і Яарешія, і Елійя, і Зіхрі, сини Єрохамові.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} Оце голови дому батьків за їхніми нащадками, голови, що вони сиділи в Єрусалимі.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону, а ім'я його жінці Мааха,

{{вірш|глава=8|вірш=30}} і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Надав,

{{вірш|глава=8|вірш=31}} і Ґедор, і Ахйо, і Зехер.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} А Міклот породив Шім'у. І вони теж сиділи в Єрусалимі, при братах своїх, зо своїми братами.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А Нер породив Кіша. А Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шуя, і Авінадава, і Ешбаала.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тареа, і Ахаз.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} А Ахаз породив Єгоадду, а Єгоадда породив Алемета, і Азмавета, і Зімрі: а Зімрі породив Моцу.

{{вірш|глава=8|вірш=37}} А Моца породив Бін'ю, його син Рафа, його син Ел'аса, його син Ацел.

{{вірш|глава=8|вірш=38}} А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, усі вони сини Ацелові.

{{вірш|глава=8|вірш=39}} А сини Ешека, брата його: первороджений його Улам, другий Єуш, третій Еліфелет.

{{вірш|глава=8|вірш=40}} А Уламові сини були мужі хоробрі вояки, що натягували лука й що мали багато синів та онуків, сотню й п'ятдесят. Усі вони з Веніяминових синів.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А ввесь Ізраїль був переписаний, й ось вони були записані в книзі Ізраїлевих царів. А Юда був переселений до Вавилону за своє спроневірення.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} А перші мешканці, що сиділи в своїй посілості, по своїх містах, були: Ізраїль, священики, Левити та слуги храму.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А в Єрусалимі сиділи з Юдиних синів, і з Веніяминових синів, і з синів Єфремових та Манасіїних:

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Утай, син Аммігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Бані, з синів Переца, Юдиного сина.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А з шілонян: первороджений Асая та сини його.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} А з синів Зерахових: Єуїл, та брати їх, шість сотень і дев'ятдесят.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} А з синів Веніяминових: Саллу, син Мешуллама, сина Годавії, сина Сенуї,

{{вірш|глава=9|вірш=8}} і °внея, син Єрохамів; і Ела, син Уззі, сина Міхрі, і Мешуллам, син Шефатії, сина Реуїла, сина °внійї,

{{вірш|глава=9|вірш=9}} і брати їхні за їхніми нащадками, дев'ять сотень і п'ятдесят і шість. Усі ці мужі голови батьків, дому батьків своїх.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А із священиків: Єдая, і Єгоярів, і Яхін.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} А Азарія, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітава, управитель Божого дому;

{{вірш|глава=9|вірш=12}} і Адая, син Єрохама, сина Пашхура, сина Малкійї; і Масай, син Адіїла, сина Яхзери, сина Мешуллама, сина Мешіллеміта, сина Іммера;

{{вірш|глава=9|вірш=13}} і брати їх, голови дому своїх батьків тисяча й сім сотень і шістдесят, дуже добрі мужі на працю в ділі Божого дому.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} А з Левитів: Шемая, син Хассува, сина Азрікама, сина Хашав'ї, з синів Мерарі;

{{вірш|глава=9|вірш=15}} і Бакбаккар, Хереш, і Балал, і Маттанія, син Міхи, сина Зіхрі, сина Асафа;

{{вірш|глава=9|вірш=16}} і Авадія, син Шемаї, сина Ґалала, сина Єдутуна; і Берехія, син Аси, сина Елкани, що сидів в осадах нетоф'ян.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} А придверні: Шаллум, і Аккув, і Талмон, і Ахіман, і брати їхні; Шаллум був голова.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І аж дотепер вони в царській брамі на схід, вони придверні таборів Левієвих синів.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} А Шаллум, син Коре, сина Ев'ясафа, сина Кораха, і брати його з дому його батька, корахівці, на праці служби, стерегли пороги скинії, а їхні батьки були над Господнім табором, стерегли вхід.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І Пінхас, син Елеазарів, був над ними колись зверхником, і Господь був із ним.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Захарій, син Мешелемії, був придверний при вході скинії заповіту.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Усіх їх, вибраних на придверних при порогах, було двісті й дванадцять. Вони переписані по своїх осадах. °х поставив Давид та прозорливець Самуїл за їх вірність.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І вони та їхні сини були при брамах Господнього дому, дому скинії, за вартами.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} На чотири боки були придверні: на схід, на захід, на північ, на південь.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} А брати їхні були по селах, мусіли приходити на сім день, від часу до часу, щоб бути з ними на службі,

{{вірш|глава=9|вірш=26}} бо в службі були чотири перші придверні, вони Левити; вони ж доглядали помешкань та скарбів Божого дому.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І вони всю ніч перебували навколо Божого дому, бо на них був обов'язок варти, і вона щоранку відмикали двері.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І з них були дехто коло службового посуду, бо за числом його приносили, і за числом його виносили.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І з них дехто були призначені до посуду та до всяких святих речей: і над пшеничною мукою, і над вином, і над оливою, і над ладаном, і над пахощами.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} А з священичих синів були ті, що мішали запашне на кадило.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} А Маттітія з Левитів, він первороджений корахівця Шаллума, був у службі над справою сковорід.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А з синів кегатівців, з їхніх братів, були над хлібом показним, щоб приготовляти щосуботи.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} А оце співаки, голови батьківських домів Левитів, по кімнатах, були вільні від іншої праці, бо вдень та вночі були вони при своїй роботі.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} Оце голови батьківських домів Левитів за їхніми нащадками, голови, що сиділи в Єрусалимі.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} А в Ґів'оні сиділи: батько Ґів'ону Єіїл, а ім'я його жінці Мааха,

{{вірш|глава=9|вірш=36}} і первороджений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Нер, і Надав,

{{вірш|глава=9|вірш=37}} і Ґедор, і Ахйо, і Захарій, і Міклот.

{{вірш|глава=9|вірш=38}} А Міклот породив Шім'ама. І вони теж сиділи в Єрусалимі при братах своїх, зо своїми братами.

{{вірш|глава=9|вірш=39}} А Нер породив Кіша, а Кіш породив Саула, а Саул породив Йонатана, і Малкі-Шую, і Авінадава, і Ешбаала.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} А син Йонатанів Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху.

{{вірш|глава=9|вірш=41}} А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тахрея.

{{вірш|глава=9|вірш=42}} А Ахаз породив Яру, а Яра породив Алмета, і Азмавета, і Зімрі. А Зімрі породив Моцу.

{{вірш|глава=9|вірш=43}} А Моца породив Бін'ю, його син Рефая, його син Ел'аса, його син Ацел.

{{вірш|глава=9|вірш=44}} А в Ацела було шестеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, оце сини Ацелові.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І гналися филистимляни за Саулом та за його синами. І повбивали филистимляни Йонатана, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів...

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І став бій тяжкий для Саула, і лучники кинулися на нього, і він злякався тих лучників.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча та й упав на нього...

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на меча, та й помер...

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім померли разом.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І побачили всі ізраїльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то покидали свої міста й повтікали, а филистимляни поприходили, й осілися в них...

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та синів його, що лежали на горі Ґілбоа.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І вони пообдирали його, і понесли голову його та зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах своїх божків та народові.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І вони поклали зброю його в домі свого бога, а голову його прибили в домі Даґона.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І почув увесь ґілеадський Явеш про все, що филистимляни зробили Саулові,

{{вірш|глава=10|вірш=12}} і встали всі хоробрі, і понесли Саулове тіло та тіла синів його, і принесли до Явешу, та й поховали їхні кості під дубом в Явеші, і постили сім день.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати,

{{вірш|глава=10|вірш=14}} а не вивідував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Давидові, Єссеєвому синові.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон, говорячи: Оце ми кість твоя та тіло твоє!

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приводив Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш князем над народом Моїм, Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І пішов Давид та ввесь Ізраїль до Єрусалиму, він Євус, і там були євусеяни, мешканці того краю.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І сказали мешканці Євусу до Давида: Ти не ввійдеш сюди! Та здобув Давид твердиню Сіон, він Місто Давида.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І сказав Давид: Кожен, хто найперше поб'є євусеянина, той стане за голову та за зверхника. І ввійшов найперше Йоав, син Церуїн, і став за голову.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І осівся Давид у твердині, тому назвав ім'я їй: Давидове Місто.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І він збудував місто навколо, від Мілло й аж навколо, а Йоав відновив решту міста.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І Давид ставав усе більшим, а Господь Саваот був із ним.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А оце голови Давидових лицарів, що хоробро трудилися з ним у його царстві, з усім Ізраїлем, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} А оце число Давидових лицарів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, він махнув своїм списом і побив за один раз три сотні!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, він один із трьох лицарів.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филистимляни зібралися там на бій. І була там ділянка поля, повна ячменю, а народ утікав перед филистимлянами.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Та вони стали посеред ділянки, і врятували її та й побили филистимлян. І Господь подав велику перемогу!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І зійшли троє з тих тридцяти на переді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський табір таборував у долині Рефаїм.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Давид же був тоді в твердині, а филистимська залога була тоді в Віфлеємі.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з віфлеємської криниці, що в брамі?

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І продерлися ці троє до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли й принесли до Давида, та Давид не схотів її пити, і вилив її для Господа,

{{вірш|глава=11|вірш=19}} та й сказав: Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони принесли її! І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих лицарів.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А Авшай, Йоавів брат, він голова тих трьох. І він махнув своїм списом і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я серед трьох.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} З тих трьох серед двох він був найшановніший, і став їм за провідника. А до тих трьох не досяг.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у ділах, з Кавцеїлу, він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в середині ями сніжного дня.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І він побив одного єгиптянина, мужа поставного, на п'ять ліктів, а в руці єгиптянина був спис, як ткацький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа з руки того єгиптянина, та й його забив його списом.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я було серед тих трьох хоробрих.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} З тих тридцяти він був найповажніший, а до тих трьох не досяг. І Давид призначив його до своєї прибічної сторожі.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} А хоробрі мужі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму,

{{вірш|глава=11|вірш=27}} гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес,

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер,

{{вірш|глава=11|вірш=29}} хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай,

{{вірш|глава=11|вірш=30}} нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин,

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Ітай, син Ріваїв, з Ґів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная,

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл,

{{вірш|глава=11|вірш=33}} бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба,

{{вірш|глава=11|вірш=34}} сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин,

{{вірш|глава=11|вірш=35}} Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів,

{{вірш|глава=11|вірш=36}} мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя,

{{вірш|глава=11|вірш=37}} кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв,

{{вірш|глава=11|вірш=38}} Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Ґаґрі,

{{вірш|глава=11|вірш=39}} аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєноша Йоава, Церуїного сина,

{{вірш|глава=11|вірш=40}} їтрянин Іра, їтрянин Ґарев,

{{вірш|глава=11|вірш=41}} хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая,

{{вірш|глава=11|вірш=42}} Адіна, син Шізин, Рувимівець, голова Рувимівців і над тридцятьма,

{{вірш|глава=11|вірш=43}} Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат,

{{вірш|глава=11|вірш=44}} аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама,

{{вірш|глава=11|вірш=45}} Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин,

{{вірш|глава=11|вірш=46}} махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин °тма,

{{вірш|глава=11|вірш=47}} Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А це ті, що поприходили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед лицарів, що допомагали в війні,

{{вірш|глава=12|вірш=2}} що були озброєні луком, що кидали правицею та лівицею каміння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина:

{{вірш|глава=12|вірш=3}} голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу,

{{вірш|глава=12|вірш=4}} і ґів'онянин °шмая, лицар серед тридцятьох та старший над тридцятьма, і °рмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія,

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Елкана, і °шшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни,

{{вірш|глава=12|вірш=7}} і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки, мужі відважні, на війні, озброєні великим щитом та списом. А їхні обличчя то обличчя лев'ячі, а щодо швидкости вони були, як сарни на горах.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Голова Езер, другий Овадія, третій Еліав,

{{вірш|глава=12|вірш=10}} четвертий Мішманна, п'ятий °рмея,

{{вірш|глава=12|вірш=11}} шостий Аттай, сьомий Еліїл,

{{вірш|глава=12|вірш=12}} восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Оці були з Ґадових синів, голови військових відділів, малий один на сотню, а великий на тисячу.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Це ті, що перейшли Йордан першого місяця, коли він був переповнений понад усі береги свої, і порозганяли всіх мешканців долин на схід та на захід.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} А Давид вийшов перед них, і, відповідаючи, сказав їм: Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссеїв! Мир тобі, і мир тому, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог! І прийняв їх Давид, і поставив на чолі війська.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филистимлянами проти Саула на війну, а він не поміг їм, бо филистимські князі, порадившись, відіслали його, говорячи: За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, голови Манасіїних тисячок.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І вони допомагали Давидові проти юрби, бо вони всі хоробрі вояки, і поставали провідниками військових відділів.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Бо день-у-день приходили вони до Давида помагати йому, аж став табір великий, як табір Божий.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} А оце число головних озброєних військових відділів, вони прийшли до Давида в Хеврон, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом:

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Юдиних синів, що носили великого щита та списа, шість тисяч і вісім сотень озброєного війська.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} З Левієвих синів чотири тисячі й шість сотень.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} І Єгояда, проводир синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} І юнак Садок, хоробрий вояк, та дім його батька, зверхників двадцять і два.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} А з Веніяминових синів, Саулових братів, три тисячі, а більша частина їх аж дотепер трималися Саулового дому.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} А з Єфремових синів двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих вояків, мужів славних дому їхніх батьків.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} А з половини Манасіїного племени вісімнадцять тисяч, що були докладно зазначені за іменем, щоб прийти настановити Давида царем.

{{вірш|глава=12|вірш=32}} А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом.

{{вірш|глава=12|вірш=33}} Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойовому порядку зо всякими військовими речами, п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з цілим серцем.

{{вірш|глава=12|вірш=34}} А з Нефталиму тисяча зверхників, а при них зо щитом та списом тридцять і сім тисяч.

{{вірш|глава=12|вірш=35}} А з Данян тих, що ставляться в бойовому порядку двадцять і вісім тисяч і шість сотень.

{{вірш|глава=12|вірш=36}} А з Асира тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойовім порядку, сорок тисяч.

{{вірш|глава=12|вірш=37}} А з того боку Йордану з Рувимівців, і Ґадівців, і з половини Манасії, зо всякими військовими знаряддями для бою сто й двадцять тисяч.

{{вірш|глава=12|вірш=38}} Усі ці люди військові, що ставилися в бойовому порядку, цілим серцем поприходили до Хеврону, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й решта Ізраїля були односерді, щоб настановити Давида царем.

{{вірш|глава=12|вірш=39}} І були вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати наготовили їм.

{{вірш|глава=12|вірш=40}} А також ті, що були близькі до них, аж до Іссахара, і Завулона, і Нефталима, спроваджували хліб ослами, і верблюдами, і мулами, і худобою великою, їжу мучну, спресовані фіґі, і родзинки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем...

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега?

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} А Хірам, цар тирський, послав до Давида послів, і кедрового дерева, каменярів та теслярів, щоб збудувати йому дім.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І пізнав Давид, що Господь міцно поставив його царем над Ізраїлем, бо царство його було піднесене високо ради народу його, Ізраїля.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І взяв Давид іще жінок в Єрусалимі, і Давид породив іще синів та дочок.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон,

{{вірш|глава=14|вірш=5}} і °вхар, і Елішуя, і Елпелет,

{{вірш|глава=14|вірш=6}} і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія,

{{вірш|глава=14|вірш=7}} і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І почули филистимляни, що Давид був помазаний на царя над усім Ізраїлем, і піднялися всі филистимляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} А филистимляни прийшли й стали таборами в долині Рефаїм.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І питався Давид у Бога, говорячи: Чи виходити на филистимлян, і чи даси Ти їх в руку мою? І відказав йому Господь: Вийди, і Я дам їх у руку твою.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І зійшли вони до Баал-Пераціму, і Давид побив їх там. І сказав Давид: Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прорив води! Тому назвали ім'я того місця: Баал-Перацім!

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А вони позоставили там богів своїх, і Давид наказав, і вони були спалені в огні.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} А филистимляни ще отаборилися в долині.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: Не підеш за ними, а поверни від них, і прибудеш до них з-навпроти бальзамового ліска.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верховіттях бальзамових дерев, тоді вийдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филистимський табір.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филистимський табір від Ґів'ону аж до Ґезеру.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І неслося Давидове ім'я по всіх краях, а Господь дав, що всі народи боялись його.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І поробив він собі доми в Давидовому Місті, і приготовив місце на Божого ковчега, і розтягнув для нього скинію.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому аж навіки.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб винести Господнього ковчега на його місце, яке приготовив йому він.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І зібрав Давид Ааронових синів та Левитів.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його сотня й двадцять.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його двісті й двадцять.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його сотня й тридцять.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його двісті.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його вісімдесят.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його сотня й дванадцять.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І покликав Давид священиків Садока та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава

{{вірш|глава=15|вірш=12}} та й сказав до них: Ви голови родів Левитів. Освятіться ви та ваші брати, і перенесете ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке приготовив я йому.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Бо через те, що спочатку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І освятилися священики та Левити, щоб перенести ковчега Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І понесли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на плечах своїх, на держаках, на собі.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співаків на приладдях пісні, на цитрах, арфах, та тих, що грають на цимбалах, щоб піднести голос на радість.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його Асафа, сина Берехії, а з синів Мерарі, їхніх братів Етана, сина Кушаї.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, придверних.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} А співаків: Гемана, Асафа та Етана грати на мідяних цимбалах.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю на цитрах, на аламот.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію на арфах, на октаві, щоб починати гру.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} А Кенанію, зверхника Левитів, над ношенням; він навчав носити, бо вмів того.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А Берехія та Елкана придверні при ковчезі.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, сурмили в сурми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя придверні для ковчега.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} І пішов Давид і Ізраїлеві старші та тисячники, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що несли ковчега Господнього заповіту, то вони принесли в жертву сім биків та сім баранів.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} А Давид був зодягнений в одежу з вісону, як і всі Левити, що несли ковчега, і співаки, і Кенанія, зверхник ношення і співаків, а на Давиді був ще й льняний ефод.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з сурмами, і з цимбалами, граючи на цитрах та на арфах.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і зневажила його в своєму серці.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І принесли вони Божого ковчега, і поставили його в середині скинії, що розтягнув для нього Давид, і принесли цілопалення та мирні жертви перед Божим лицем.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І покінчив Давид приносити цілопалення та мирні жертви, та й поблагословив народ Ім'ям Господнім.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І він поділив для всякого Ізраїлевого мужа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханцеві хліба, і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І він попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих, щоб вони визнавали, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Асаф був головою, а другий по ньому Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимбалах.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А священики Беная та Яхазіїл на сурмах, завжди перед ковчегом Божого заповіту.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його:

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його!

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його

{{вірш|глава=16|вірш=13}} ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Пам'ятайте навіки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу родів,

{{вірш|глава=16|вірш=16}} що склав Він Його з Авраамом, і присягу Його для Ісака.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І Він поставив його за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки,

{{вірш|глава=16|вірш=18}} говорячи: Дам тобі край ханаанський, як наділ спадщини для вас!

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на іншій землі,

{{вірш|глава=16|вірш=20}} і від народу ходили вони до народу, і від царства до іншого люду.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!

{{вірш|глава=16|вірш=23}} Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його!

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіма народами.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} Бо великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх!

{{вірш|глава=16|вірш=26}} Бо всі боги народів божки, а Господь небеса сотворив!

{{вірш|глава=16|вірш=27}} Слава та велич перед лицем Його, сила та радість на місці Його.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,

{{вірш|глава=16|вірш=29}} дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величчі святому!

{{вірш|глава=16|вірш=30}} Перед лицем Його затремти, уся земле, бо міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь!

{{вірш|глава=16|вірш=32}} Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому!

{{вірш|глава=16|вірш=33}} Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=16|вірш=35}} І промовте: Спаси нас, о Боже спасіння нашого, і збери нас, і нас урятуй від народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

{{вірш|глава=16|вірш=36}} Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки! А народ увесь сказав: Амінь і Хвала Господеві!

{{вірш|глава=16|вірш=37}} І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб завжди служили перед ковчегом, що в якій день треба було,

{{вірш|глава=16|вірш=38}} і Овед-Едома та братів його, шістдесят і вісьмох; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса за придверних;

{{вірш|глава=16|вірш=39}} а священика Садока та братів його священиків перед Господнім наметом на пагірку, що в Ґів'оні,

{{вірш|глава=16|вірш=40}} щоб приносити цілопалення для Господа на жертівнику цілопалення, завжди ранком та ввечорі, та на все інше, що написане в Законі Господа, що наказав був Ізраїлеві.

{{вірш|глава=16|вірш=41}} А з ними Геман та Єдутун, та решта вибраних, що були докладно зазначені поіменно, щоб Дякувати Господеві, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=16|вірш=42}} А з ними сурми та цимбали для тих, що грають, та знаряддя для Божої пісні. А сини Єдутунові сторожі до брами.

{{вірш|глава=16|вірш=43}} І порозходився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!...

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи:

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма?

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже!

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту?

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога!

{{вірш|глава=17|вірш=23}} А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

{{вірш|глава=17|вірш=24}} А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки!

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І сталося по тому, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І сказав Давид: Зроблю я милість Ханунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був милість мені. І Давид послав послів, щоб потішити його за його батька. І прибули Давидові раби до аммонітського краю, до Хануна, щоб потішити його.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} А начальники аммонітян сказали до Хануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб вивідати, і щоб знищити, і щоб вишпигувати край?

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню одежу в половині аж до сидіння, та й відпустив їх...

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І пішли й донесли Давидові про тих мужів, а він послав навпроти них, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида. І послав Ханун та аммонітяни тисячу талантів срібла, щоб винайняти собі колесниці та верхівців з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесниць, і царя Маахи та народ його, і прийшли й таборували перед Медевою. Також аммонітяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бою.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все військо лицарів.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І повиходили аммонітяни, і вставилися до бою при вході до міста. А царі, що прийшли, вони самі були на полі.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І побачив Йоав, що бойовий фронт став на нього спереду та позаду, то вибрав зо всього вибраного в Ізраїлі, та й установив їх навпроти сиріян.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А решту народу дав під руку свого брата Ав'шая, й їх установили навпроти аммонітян,

{{вірш|глава=19|вірш=12}} і сказав: Якщо сиріяни будуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то допоможу тобі.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Будь мужній, і стіймо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його!

{{вірш|глава=19|вірш=14}} А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сиріян до бою, то ті повтікали перед ним.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} А аммонітяни побачили, що повтікали сиріяни, то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм, і ввійшли до міста, а Йоав прибув до Єрусалиму.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} А коли побачили сиріяни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад'езерового війська, був перед ними.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан та прийшов до них, і вставився проти них. І встановився Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І побігли сиріяни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сиріян сім тисяч колесниць та сорок тисяч пішого люду. І вбив він Шофаха, зверхника війська...

{{вірш|глава=19|вірш=19}} А коли Гадад'езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Давидом і служили йому. І сиріяни вже не хотіли допомагати аммонітянам.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І сталося по році, того часу, як царі виходили на війну, то Йоав повів військову силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага її талант золота, а на ній каміння дорогоцінне, і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} А народ, що був у ньому, повиводив, і перетинав їх пилками, і забивав залізними долотами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І сталося по тому, і була війна в Ґезері з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай убив Сіппая, з Рефаєвих нащадків, і вони були поконані.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І була ще війна з филистимлянами, і Елханан, син Яірів, побив Лахмі, брата ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал!

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І була ще війна в Ґаті. А там був чоловік великого зросту, що мав по шість пальців, усього двадцять і чотири. І він також був із нащадків Рефая.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І зневажав він Ізраїля, та забив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Ці також походили від Рефая в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, і я знатиму число їх!

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витягають меча, а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка, що витягають меча.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава...

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І було зло в Божих очах на ту річ, і Він ударив Ізраїля!

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!...

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі:

{{вірш|глава=21|вірш=12}} чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене...

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І сказав Давид до Ґада: Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І дав Господь моровицю в Ізраїлі, і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: Забагато тепер! Попусти свою руку! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої...

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його...

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А Ангол Господній говорив до Ґада, сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І сказав Давид до Орнана: Дай же мені місце цього току, й я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, і буде стримана моровиця від народу.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І сказав Орнан до Давида: Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І сказав цар Давид до Орнана: Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги, бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!

{{вірш|глава=21|вірш=25}} І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І Давид сказав: Це той дім Господа Бога, і це жертівник на цілопалення для Ізраїля!

{{вірш|глава=22|вірш=2}} І сказав Давид, щоб зібрати приходьків, що були в Ізраїлевому Краї, і поставив каменярів тесати брили каміння, щоб збудувати Божого дома.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І заготовив Давид силу заліза на цвяхи для брамних дверей та на клямри, і таку силу міді, що їй не було ваги,

{{вірш|глава=22|вірш=4}} і кедрового дерева без числа, бо сидоняни та тиряни спровадили Давидові силу кедрового дерева.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} І сказав Давид: Мій син Соломон ще юнак та тендітний, приготую ж йому все на цей храм на збудування для Господа, щоб піднести його високо на славу та на велич для всіх країв. Приготую ж я все для нього! І Давид заготовив безліч усього перед своєю смертю.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І він покликав сина свого Соломона, і наказав йому збудувати храм для Господа, Бога Ізраїля.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І сказав Давид до Соломона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм!

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Соломон буде ім'я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Він збудує храм для Мого Ймення, і він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки!

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, і буде щастити тобі, і збудуєш ти дім для Господа, Бога свого, як говорив Він про тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність, і нехай поставить тебе над Ізраїлем, і ти будеш стерегти Закон Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Тоді буде щастити тобі, якщо будеш додержувати, щоб чинити устави та права, які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля. Будь сильний та міцний, не бійся й не страхайся!

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І ось я в скудоті своїй заготовив для Господнього дому сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а для міді та для заліза нема ваги, бо безліч того; і дерева, і каміння заготовив я, а ти до них додаси.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А в тебе безліч робітників для праці, теслярів і каменярів та дереворубів, та всяких здібних на всяку роботу.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Золоту, сріблу, і міді та залізу нема числа. Стань і зроби, і нехай Господь буде з тобою!

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І наказав Давид усім Ізраїлевим князям, щоб допомагали синові його Соломонові:

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Чи Господь, Бог ваш, не з вами? І Він дав вам мир навколо, бо дав у мою руку мешканців цієї землі, і була здобута ця земля перед лицем Господа та перед народом Його.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Тепер прихиліть серце ваше та душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. І встаньте, і збудуйте святиню Господа Бога, щоб перенести ковчега Господнього заповіту та святі Божі речі до храму, збудованого для Господнього Ймення.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} А коли Давид постарів і наситився днями, то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І зібрав він усіх Ізраїлевих князів, і священиків та Левитів.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І були перелічені Левити від віку тридцяти років і вище, і було число їх, за їхніми головами, за мужчинами тридцять і вісім тисяч.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Із них для керування над роботою Господнього дому двадцять і чотири тисячі, а урядників та суддів шість тисяч,

{{вірш|глава=23|вірш=5}} і чотири тисячі придверних, і чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаряддях, які я зробив на славлення.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І поділив їх Давид на черги за синами Левія, для Ґершона, Кегата та Мерарі.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} З Ґершонівців Ладан і Шім'ї.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Ладанові сини: голова Єгіїл, і Зетам, і Йоїл, троє.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Сини Шім'ї: Шеломіт, і Хазаїл, і Гаран, троє, вони голови батьківських домів Ладана.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} А сини Шім'ї: Яхат, Зіза, і Єуш, і Берія, оце сини Шім'ї, четверо.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} І був Яхат головою, а Зіза другий, а Єуш та Берія не мали багато синів, і стали за один батьківський дім при переліченні.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Кегатові сини: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відділений Аарон, щоб посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед лицем Господа, щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А Мойсей Божий чоловік, сини його полічені до Левієвого племени.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Сини Мойсеєві: Ґершом та Еліезер.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Сини Ґершомові: Шевуїл, голова.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} А сини Еліезерові були: Рехавія, голова; і не було в Еліезера інших синів, а сини Рехавії сильно помножились.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} Сини °цгарові: Шеломіт, голова.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Сини Хевронові: Єрійя голова, Амарія другий, Яхазіїл третій, і Єкам'ам четвертий.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Сини Уззіїлові: Міхал голова, а °шшійя другий.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Сини Мерарієві: Махлі й Муші. Сини Махлі: Елеазар і Кіш.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} І помер Елеазар, і не було в нього синів, бо тільки дочки, і їх побрали собі Кішові сини, їхні брати.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єремот, троє.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Оце сини Левієві за домом батьків їх, голови дому батьків за перегляненням їхнім, числом імен за особами їх, що чинили роботу для будови Господнього дому, від віку двадцяти років і вище.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїля, дав мир Своєму народові, і він осівся в Єрусалимі аж навіки.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І також Левитам не треба носити скинії та всіх речей її для служби їй,

{{вірш|глава=23|вірш=27}} бо за останніми наказами Давида вони становлять число Левієвих синів від віку двадцяти літ і вище.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} Бо їхнє становище при руці Ааронових синів для служби Господнього дому над подвір'ями, і над кімнатами, і над чистістю усіх святощів та роботи служби Господнього дому,

{{вірш|глава=23|вірш=29}} і при хлібі виставнім, і при пшеничній муці на хлібну жертву та на прісні коржі, і при сковородах, і при праженні, і при всякій мірі ваги та мірі довжини.

{{вірш|глава=23|вірш=30}} І щоб ставати щоранку на подяку та на хвалу Господа, і так і на вечір.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} І при всякому спаленні цілопалень для Господа на суботи, на молодики, і на свята в числі за правом на них, завжди перед лицем Господнім.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} І чинили вони охорону скинії заповіту, і сторожу святині, і охорону Ааронових синів, своїх братів, при службі Господнього дому.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А в Ааронових синів такі їхні черги: Ааронові сини: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Та повмирали Надав та Авігу за життя їхнього батька, і не мали вони синів, тому священнодіяли Елеазар та Ітамар.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І поділив їх Давид і Садок, з Елеазарових синів, та Ахімелех, з Ітамарових синів, за їхнім урядом в їхній службі.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І були знайдені Елеазарові сини численнішими, щодо голів чоловіків, від синів Ітамарових. І вони поділили їх: для Елеазарових синів голів дому батьків було шістнадцять, а для Ітамарових синів для дому батьків їх вісім.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І поділили їх жеребками, тих з тими, бо головними в святині та головними перед Богом були з синів Елеазарових та серед синів Ітамарових.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І записав їх Шемая, син Натанаїлів, писар із Левитів, перед царем, і головними, і священиком Садоком, і Ахімелехом, сином Евіятаровим, і головами дому батьків священиків та Левитів. Один батьківський дім був узятий для Елеазара, а один був узятий для Ітамара.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І вийшов перший жеребок для Єгояріва, другий для Єдаї,

{{вірш|глава=24|вірш=8}} третій для Харіма, четвертий для Сеоріма,

{{вірш|глава=24|вірш=9}} п'ятий для Малкійї, шостий для Мійяміна,

{{вірш|глава=24|вірш=10}} сьомий для Гаккоца, восьмий для Авійї,

{{вірш|глава=24|вірш=11}} дев'ятий для Єшуї, десятий для Шеханії,

{{вірш|глава=24|вірш=12}} одинадцятий для Ел'яшіва, дванадцятий для Якіма,

{{вірш|глава=24|вірш=13}} тринадцятий для Хуппи, чотирнадцятий для Єшев'ава,

{{вірш|глава=24|вірш=14}} п'ятнадцятий для Білґи, шістнадцятий для Іммера,

{{вірш|глава=24|вірш=15}} сімнадцятий для Хезіра, вісімнадцятий для Гаппіццеца,

{{вірш|глава=24|вірш=16}} дев'ятнадцятий для Петах'ї, двадцятий для Єхезкела,

{{вірш|глава=24|вірш=17}} двадцять і перший для Яхіна, двадцять і другий для Ґамула,

{{вірш|глава=24|вірш=18}} двадцять і третій для Делаї, двадцять і четвертий для Маазії.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Оце порядок їхньої служби, щоб приходити до Господнього дому за їхньою постановою через Аарона, їхнього батька, як йому наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} А від позосталих Левієвих синів: від Амрамових синів Шуваїл, від синів Шуваїлових Єхедія.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Від Рехавії, від синів Рехавії: голова °шшійя.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} Від °цгарівців: Шеломот, від Шеломотових синів: Яхат.

{{вірш|глава=24|вірш=23}} А сини Хевронові: Єрійя, другий Амарія, третій Яхазіїл, четвертий Єкам'ам.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} Сини Уззіїлові: Міха, сини Міхині: Шамір.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} Брат Міхи °шшійя, сини °шшійїні Захарій.

{{вірш|глава=24|вірш=26}} Сини Мерарієві: Махлі та Муші, сини Яазійї Бено.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} Сини Мерарієві, від Яазійї: Бено, і Шогам, і Заккур, і Іврі.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} У Махлі: Елеазар, у нього не було синів.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} Від Кіша, сини Кішові: Єрахмеїл.

{{вірш|глава=24|вірш=30}} А сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єрімот. Оце сини Левитів, за домом їхніх батьків.

{{вірш|глава=24|вірш=31}} І кидали жеребки і вони відповідно до братів своїх, Ааронових синів, перед царем Давидом, і Садоком, і Ахімелехом, і головами дому батьків священиків та Левитів, голови родин нарівні зо своїм меншим братом.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І відділив Давид та зверхники війська на службу синів Асафа, і Гемана, і Єдутуна, що провіщували на цитрах, і на арфах, і на цимбалах. А число їх, людей праці до служби, було таке:

{{вірш|глава=25|вірш=2}} від Асафових синів: Заккур, і Йосип, і Нетанія, і Асар'їла, Асафові сини, при Асафі, що пророкував при царі.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Від Єдутуна, Єдутунові сини: Ґедалія, і Цері, і Ісая, Хашавія, і Маттітія, шестеро при своєму батькові Єдутуні, що пророкував на цитрі на дяку та на хвалу Господеві.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} Від Гемана, Геманові сини: Буккійя, Маттанія, Уззіїл, Шевуїл, і Єрімот, Хананія, Ханані, Еліата, Ґіддалті, і Ромамті, Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готір, Махазіот.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Усі ці сини Гемана, царського прозорливця в Божих словах, щоб підвищувати силу. І дав Бог Геманові чотирнадцять синів та три дочки.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Усі вони були при своєму батькові, на співі Господнього дому, на цимбалах, на арфах та цитрах для служби в Божому домі; при царі Асаф, Єдутун та Геман.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} І було їхнє число з їхніми братами, вивченими співу для Господа, усіх розуміючих, двісті й вісімдесят і вісім.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} І кинули вони жеребки, черга відповідно черзі, як малий, так і великий, учитель з учнем.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І вийшов перший жеребок від Асафа для Йосипа, другий Ґедалія, він і брати його та сини його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} Третій Заккур, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Четвертий для °црі, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} П'ятий Нетанія, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} Шостий Буккійя, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} Сьомий Єсар'їла, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Восьмий Ісая, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Дев'ятий Маттанія, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Десятий Шім'ї, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} Одинадцятий Азаріїл, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} Дванадцятий для Хашав'ї, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} Тринадцятий для Шуваїла, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} Чотирнадцятий для Маттітії, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} П'ятнадцятий для Єремота, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} Шістнадцятий для Хананії, сини його брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} Сімнадцятий для Йошбекаші, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} Вісімнадцятий для Ханані, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} Дев'ятнадцятий для Маллоті, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} Двадцятий для Елійяти, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} Двадцять і перший для Готіра, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} Двадцять і другий для Ґіддалті, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} Двадцять і третій для Махазіота, сини його та брати його, дванадцять.

{{вірш|глава=25|вірш=31}} Двадцять і четвертий для Ромамті-Езера, сини його та брати його, дванадцять.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} Черги придверних, від Корахівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} А в Мешелемії сини: первороджений Захарій, другий Єдіаїл, третій Зевадія, четвертий Ятніїл,

{{вірш|глава=26|вірш=3}} п'ятий Елам, шостий Єгоханан, сьомий Ел'єгоенай.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} А в Овед-Едома сини: первороджений Шемая, другий Єгозавад, третій Йоах, четвертий Сахар, і п'ятий Натанаїл,

{{вірш|глава=26|вірш=5}} шостий Амміїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеуллетай, бо поблагословив його Бог.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} У сина його Шемаї народилися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони хоробрі вояки.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, Елігу та Шемахія.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Усі ці з Оведових синів; вони й сини та брати їхні кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдесят і два для Овед-Едома.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} А в Мешелемії було синів та братів, мужів хоробрих, вісімнадцять.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} А в Хоси, з синів Мерарі, сини: голова Шімрі, бо хоч не був він первороджений, та батько його настановив його за голову:

{{вірш|глава=26|вірш=11}} другий Хілкійя, третій Тевалія, четвертий Захарій; усіх синів та братів у Хоси тринадцять.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} У цих були черги придверних, за головами мужчин, черги відповідно до їхніх братів на служення в Господньому домі.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} І кинули вони жеребки, як малий, так і великий, за домом їхніх батьків, для кожної брами.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І впав жеребок на схід для Шелемії. І кинули жеребки для сина його Захарія, мудрого дорадника, і вийшов жеребок його на північ,

{{вірш|глава=26|вірш=15}} для Овед-Едома, на південь, а для синів його комори.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Для Шуппіма та для Хоси на захід, разом із брамою Шаллехет, де підіймається битий шлях, варта навпроти варти.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} На схід шість Левитів, на північ четверо на день, на південь четверо на день, а для комори по двоє.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} Для Парбару на захід четверо для битого шляху, двоє для Парбару.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Оце черги придверних із синів Корахівців та з синів Мерарі.

{{вірш|глава=26|вірш=20}} А Левити: Ахійя був над скарбами Божого дому та до скарбів святині.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} Сини Ладана, сини Ґершонівців, від Ладана, голови дому батьків, від Ладана Ґершонівця: Єхіїлі.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} Сини Єхіїлі: Зетам та Йоїл, брат його, над скарбами Господнього дому.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} Для Амрамівців, для °цгарівців, для Хевронівців, для Аззіїлівців:

{{вірш|глава=26|вірш=24}} Шевуїл, син Ґершома, сина Мойсея, володар над скарбами.

{{вірш|глава=26|вірш=25}} А брати його від Еліезера: його син Рехавія, і його син Ісая, і його син Йорам, і його син Зіхрі, і його син Шеломіт.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Цей Шеломіт та брати його були над усіма скарбами святині, які посвятив цар Давид та голови дому батьків, і тисячники, і сотники та зверхники війська,

{{вірш|глава=26|вірш=27}} з воєн та зо здобичі вони присвячували на підтримання Господнього дому,

{{вірш|глава=26|вірш=28}} і все, що посвятив прозорливець Самуїл, і Саул, син Кішів, і Авнер, син Нерів, і Йоав, син Церуїн, усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його.

{{вірш|глава=26|вірш=29}} Від °цгарівців: Кенанія та сини його на зовнішню роботу над Ізраїлем, на писарів та на суддів.

{{вірш|глава=26|вірш=30}} Від Хевронівців: Хашавія та брати його, мужі хоробрі, тисяча й сім сотень, над переглядом Ізраїля з другого боку Йордану на захід, для всякої Господньої праці та для роботи царської.

{{вірш|глава=26|вірш=31}} Від Хевронівців: Єрійя голова для Хевронівця, для його нащадків, за домом батьків. У сороковому році Давидового царювання вони були досліджені, і серед них знайдено хоробрих мужів в гілеадському Язері.

{{вірш|глава=26|вірш=32}} А брати його мужі хоробрі, дві тисячі й сім сотень, голови дому батьків. І цар Давид настановив їх над Рувимівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царської.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} А Ізраїлеві сини, за їхнім числом, голови батьківських родів і тисячники, і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів, що приходив та відходив місяць у місяць для всіх місяців року; один відділ мав двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Над першим відділом, на перший місяць Яшов'ам, син Завдіїлів, а на відділ його двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Він був з Перецових синів, голова всіх військових зверхників на перший місяць.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} А над відділом другого місяця Ахохівець Додай, а володар його відділу Міклот; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Третій зверхник війська на третій місяць священик Беная, голова, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} Цей Беная лицар із тридцяти й над тридцятьма; а над його відділом був син його Аммізавад.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Четвертий на місяць четвертий Асаїл, брат Йоавів, а по ньому син його Зевадія; а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} П'ятий на місяць п'ятий зверхник ізрах'янин Шамут, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Шостий на місяць шостий Іра, син текоянина Іккеша, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Сьомий на місяць сьомий пелонянин Хелец з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Восьмий на місяць восьмий хушанин Сіббехай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Дев'ятий на місяць дев'ятий анатонянин Авіезер з Веніяминівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Десятий на місяць десятий нетоф'янин Магарай з Зерахівців, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} Одинадцятий на одинадцятий місяць пір'атонянин Беная з Єфремових синів, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Дванадцятий на дванадцятий місяць нетоф'янин Хелдай з Отніїла, а на його відділ двадцять і чотири тисячі.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} А над Ізраїлевими племенами були: для Рувимівців володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців Шефатія, син Маахи.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Для Левія Хашавія, син Кемуїла, для Аарона Садок.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Для Юди Елігу, з Давидових братів, для Іссахара Омрі, син Михаїлів.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Для Завулона °шмая, син Овадії, для Нефталима Єрімот син Азріїлів.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} Для Єфремових синів Осія, син Азазії, для половини Манасіїного племени Йоїл, син Педаї.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Для половини Манасії в Ґілеаді °ддо, син Захарія, для Веніямина Яасіїл, син Авнерів.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Для Дана Азаріїл, син Єрохамів. Оце зверхники Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=27|вірш=23}} А Давид не перелічив їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче, бо Господь сказав був, що розмножить Ізраїля, як зорі небесні.

{{вірш|глава=27|вірш=24}} Йоав, син Церуїн, зачав був лічити, та не скінчив. І був за те гнів на Ізраїля, і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида.

{{вірш|глава=27|вірш=25}} А над скарбами царськими Азмавет, Адіїлів син, а над скарбами на полі, у містах, і в селах та в баштах Єгонатан, син Уззійї.

{{вірш|глава=27|вірш=26}} А над тими, що робили польову роботу, для праці, на землі Езрі, син Келувів.

{{вірш|глава=27|вірш=27}} А над виноградниками рам'янин Шім'ї, а над тим, що в виноградниках для запасів вина шефам'янин Завді.

{{вірш|глава=27|вірш=28}} А над оливками та над сикоморами, що в Шефелі, ґедерянин Баал-Ханан; а над скарбами оливи Йоаш.

{{вірш|глава=27|вірш=29}} А над великою худобою, що пасеться в Шароні, шаронянин Шітрай, а над великою худобою в долинах Шафат, син Адлаїв.

{{вірш|глава=27|вірш=30}} А над верблюдами їзмаїльтянин Овіл, а над ослицями меронотянин Єхдея.

{{вірш|глава=27|вірш=31}} А над дрібною худобою гаґрянин Язіз. Усі оці зверхники маєтку, що мав цар Давид.

{{вірш|глава=27|вірш=32}} А Йонатан, Давидів дядько, був радник, він чоловік розумний та писар. А Єхіїл, син Нахмоніїв, був із царськими синами.

{{вірш|глава=27|вірш=33}} А Ахітофель радник цареві, а арк'янин Хушай приятель царів.

{{вірш|глава=27|вірш=34}} А по Ахітофелю Єгояда, син Бенаї, та Евіятар, а зверхник царського війська Йоав.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І зібрав Давид усіх Ізраїлевих князів, зверхників племен, і зверхників відділів, що служать цареві, і тисячників, і сотників, і зверхників усякого маєтку та добутку царя та синів його разом з евнухами та лицарями, та всякого хороброго вояка до Єрусалиму.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І встав цар Давид на ноги свої та й сказав: Послухайте мене, брати мої та народе мій! Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підніжок ніг нашого Бога, й я приготовив потрібне на збудування.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} А Бог сказав мені: Ти не збудуєш храма для Мого Ймення, бо ти муж воєн і кров проливав.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому дім батька мого, а серед синів мого батька мене уподобав Собі, щоб настановити царем над усім Ізраїлем.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} А зо всіх моїх синів, бо багатьох синів дав мені Господь то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} І Він сказав мені: Соломон, син твій, він збудує храма Мого та двори Мої, бо його Я вибрав Собі за сина, а Я буду йому за Отця.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} І міцно поставлю Я царство його аж навіки, якщо він буде сильний, щоб виконувати заповіді Мої та постанови Мої, як цього дня.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} А тепер на очах усього Ізраїля, Господнього збору, та в ушах нашого Бога говорю вам: Додержуйте й досліджуйте всі заповіді Господа, Бога вашого, щоб ви посіли цей добрий Край і віддали його в спадщину по собі синам вашим аж навіки.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Тепер дивися, що Господь вибрав тебе збудувати дім на святиню. Будь міцний та роби!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І Давид дав своєму синові Соломонові взори Господнього дому: притвору, і домів його, і скарбниць його, і горниць його, і кімнат його внутрішніх, і дому для ковчегу,

{{вірш|глава=28|вірш=12}} і взір усього, що було в дусі його для подвір'я Господнього дому, і для всіх кімнат навколо, для скарбів Божого дому та для скарбів святині,

{{вірш|глава=28|вірш=13}} і для відділів священиків та Левитів, і для всякої праці служби Господнього дому, і для всяких речей для служби Господнього дому.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} І дав він золота вагою для золота, для всіх речей кожної служби; і срібла для всіх срібних речей вагою, для всіх речей кожної служби;

{{вірш|глава=28|вірш=15}} і вагу для золотих свічників та золотих їхніх лямпадок, вагою кожного свічника та лямпадок його, і для срібних свічників, вагою для свічника та лямпадок його, за роботою кожного свічника.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} І дав золота вагою для столів хлібів показних, для кожного столу і срібла для срібних столів,

{{вірш|глава=28|вірш=17}} і видельця, і кропильниці, і чарки чисте золото, і для золотих келіхів вагою для кожного келіха, і для келіхів срібних, вагою для кожного келіха.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} А для кадильного жертівника дав очищеного золота вагою, і на подобу воза, для золотих херувимів, що простягають крила свої й покривають над ковчегом Господнього заповіту.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Усе це він зрозумів із письма з Господньої руки, що була над ним, усі роботи взору.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, Він не покине тебе й не позоставить тебе аж до закінчення всієї праці роботи Господнього дому...

{{вірш|глава=28|вірш=21}} А оце черги священиків та Левитів для всякої служби Божого дому. І будуть з тобою в усякій праці ревні люди, здібні на всяку службу, а начальники та ввесь народ, на всі накази твої.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} І сказав цар Давид до всього збору: Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тендітний, а ця праця велика, бо не для людини ця будова, а для Господа Бога.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} А Я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло на срібні, і мідь на мідяні, і залізо на залізні, і дерево на дерев'яні, каміння шогамське та до оправ, каміння нофехське та кольорове, і всякий дорогий камінь та безліч мармурового каміння.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} І ще, через моє замилування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму:

{{вірш|глава=29|вірш=4}} три тисячі талантів золота, офірського золота, і сім тисяч очищеного срібла на покриття стін тих домів;

{{вірш|глава=29|вірш=5}} на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа?

{{вірш|глава=29|вірш=6}} І стали жертвувати начальники батьківських родів та начальники Ізраїлевих племен, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} І дали вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч талантів та десять тисяч дарейків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} А в кого знайшлося при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбниці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця, а також цар Давид радів великою радістю.

{{вірш|глава=29|вірш=10}} І поблагословив Давид Господа на очах усього збору. І сказав Давид: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку!

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову!

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого!

{{вірш|глава=29|вірш=16}} Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це Твоє!

{{вірш|глава=29|вірш=17}} І я знаю, Боже мій, що Ти вивідуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я пожертвував це все, а тепер бачу я з радістю народ Твій, який знаходиться тут, що жертвує себе Тобі.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батьків, збережи ж навіки цей напрямок думок серця народу Твого, і міцно скеруй їхнє серце до Себе!

{{вірш|глава=29|вірш=19}} А моєму синові Соломонові дай серце ціле, щоб виконувати заповіді Твої, свідоцтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю твердиню, яку я приготовив!

{{вірш|глава=29|вірш=20}} І сказав Давид до всього збору: Поблагословіть же Господа, вашого Бога! І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батьків, і нахилилися, і вклонилися всі до землі Господеві й цареві!

{{вірш|глава=29|вірш=21}} І принесли вони для Господа жертви, і спалили цілопалення для Господа другого дня від того дня, тисячу бичків, тисячу баранів, тисячу овечок, і ливні їхні жертви, і безліч жертов за всього Ізраїля.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І вони їли й пили перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настановили Соломона, Давидового сина, і помазали його Господеві на володаря, а Садока на священика.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида, і щастило йому, і його слухався ввесь Ізраїль.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} І всі князі та лицарі, а також усі сини царя Давида піддалися під Соломона.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} І Господь високо звеличив Соломона на очах усього Ізраїля, і дав на нього величність царства, якої не було перед ним ані на жодному цареві над Ізраїлем.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} І Давид, син Єссеїв, царював над усім Ізраїлем.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевроні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} І помер він у добрій сивині, ситий днями, багатством та славою, а замість нього зацарював син його Соломон.

{{вірш|глава=29|вірш=29}} А діла царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії провидця Самуїла, і в історії пророка Натана, і в історії прозорливця Ґада,

{{вірш|глава=29|вірш=30}} разом з усім царством його, і лицарськістю його та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма царствами тих країв.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-а хронiки</title>
    <id>1430</id>
    <revision>
      <id>1444</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:57:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-а хронiки
 | попередня = &lt;[[../1-а хронiки|1-а хронiки]]&gt;
 | наступна  = [[../Ездра|Ездра]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І зміцнився Соломон, син Давидів, над царством своїм, а Господь, Бог його, був із ним та високо звеличив його.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І сказав Соломон до всього Ізраїля, до тисячників та сотників, і до суддів, і до всіх начальників, до всього Ізраїля, до голів батьківських родів.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І пішли Соломон та ввесь збір із ним до пагірка, що в Ґів'оні, бо там була скинія Божого заповіту, яку зробив Мойсей, раб Господній, у пустині.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Але Божого ковчега Давид переніс із Кір'ят-Єаріму туди, де приготовив йому місце Давид, бо він поставив йому скинію в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А мідяного жертівника, що зробив був Веселіїл, син Урії, сина Хурового, він поставив перед скинією Господньою. І звертався до нього Соломон та збір.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І зійшов Соломон туди перед Господнє лице на мідяний жертівник, що належав до скинії заповіту, і приніс на ньому тисячу цілопалень.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому: Зажадай, чого дати тобі!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказав Соломон до Бога: Ти зробив був велику милість з батьком моїм Давидом, і настановив царем мене замість нього.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Тепер, Господи, Боже, нехай буде виповнене слово Твоє до батька мого Давида, бо Ти настановив мене царем над народом численним, як порох землі.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій народ?

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І сказав Бог до Соломона: За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив тебе царем,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І прийшов Соломон із пагірка, що в Ґів'оні, до Єрусалиму, від скинії заповіту, і зацарював над Ізраїлем.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І зібрав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота, мов каміння, а кедрів зібрав, щодо численности, як сикомор, що в Шефелі.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купували їх з Кеве.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І ходили вони, і вивозили з Єгипту колесницю за шість сотень срібла, а коня за сотню й п'ятдесят. І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царів сирійських.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царський для себе.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: Як зробив ти з батьком моїм Давидом, і послав був йому кедри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому, щоб кадити перед Його лицем запашне кадило, і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його? І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на кадіння перед лицем Його!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пурпурі, і в червені, і в блакиті, і що вміє вирізувати різьби, разом із тими мистцями, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких приготовив батько мій Давид.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І пошли мені з Ливану дерева кедрового, кипарисового та сандалового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дерева ливанські. І оце мої раби будуть рабами твоїми,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} щоб наготовити мені безліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} А ось дереворубам, що стинають дерева, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч корів, та ячменю двадцять тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливи двадцять тисяч батів.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І сказав Хірам: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання, що збудує дім Господній та дім царський для себе!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} сина жінки з Данових дочок, а батько його тирянин, що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в деревах, у пурпурі й у блакиті, і в віссоні, і в червені, і різати всяку різьбу, і виконувати всяку думку, що буде дана йому з мистцями твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} А ми нарубаємо дерев із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плотами морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І перелічив Соломон усіх людей приходьків, що в Ізраїлевому Краї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було знайдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І він зробив із них сімдесят тисяч носіїв та вісімдесят тисяч каменотесів у горах, та тридцять тисяч і шість сотень керівників, що спонукували той народ до праці.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морійя, що вказана була батькові його Давидові, на місці, яке приготовив Давид на тоці євусеянина Орнана.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І зачав він будувати другого місяця, другого дня, четвертого року свого царювання.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} А це основа будови Божого дому: довжина шістдесят ліктів старою мірою, а ширина двадцять ліктів.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А притвор, щодо довжини, був за шириною храму, двадцять ліктів, а вишина сто й двадцять. І покрив він його зсередини чистим золотом.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А великий храм він покрив кипарисовим деревом, і покрив його добрим золотом, і наробив на ньому пальм та ланцюгів.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І покрив він той храм дорогим каменем на оздобу, а золото золото було з Парваїму.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І покрив він золотом храм, балки, пороги, і стіни його та його двері, а на стінах повирізував херувимів.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І зробив дім Святого Святих: довжина його за шириною храму двадцять ліктів, і ширина його двадцять ліктів. І покрив він його добрим золотом, на таланти шість сотень.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} А вага цвяхів на шеклі золота п'ятдесят; і горниці покрив золотом.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І зробив він у домі Святого Святих двох херувимів різьб'яною роботою, і покрив їх золотом.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А крила херувимів: довжина їх двадцять ліктів, крило одного на п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, дотикалося крила другого херувима.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А крило другого херувима п'ять ліктів, дотикалося стіни храму, а крило інше п'ять ліктів, прилягало до крила іншого херувима.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Розтягнені крила цих херувимів двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, а їхні обличчя до храму.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І зробив він завісу, блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і наробив на ній херувимів.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І зробив він перед храмом два стовпи, тридцять і п'ять ліктів завдовжки, а маковиці, що на верху його, п'ять ліктів.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І поробив ланцюги, як у девірі, і дав їх на верхи тих стовпів. І зробив сотню гранатових яблук, і дав на ланцюги.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І поставив стовпи перед храмом, один з правиці, а один з лівиці. І назвав ім'я правому: Яхін, а ім'я лівому Боаз.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І зробив мідяного жертівника, двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому, і десять ліктів височина йому.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І зробив він лите море, десять на міру ліктем від краю його до краю його, навколо круглясте, і п'ять на міру ліктем височина йому. А шнур тридцять на міру ліктем оточував його навколо.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А під ним постать волів, що зо всіх сторін оточують його, на десять ліктів на міру ліктем оточують море навколо; два ряди волів відлиті при відливанні його.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а всі зади їх до нутра.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А грубина його долоня, а край його як робота краю келіха, квітки лілеї. Містило воно три тисячі батів.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І зробив десять умивальниць, і поставив п'ять з правиці, а п'ять з лівиці, щоб мити в них, приготовлене на цілопалення полощуть у них, а море для священиків, щоб митися в ньому.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І зробив десять золотих свічників, як належалося, і поставив їх у храмі п'ять з правиці, а п'ять з лівиці.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І зробив десять столів, і поставив у храмі, п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. І зробив сто золотих кропильниць.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І зробив священиче подвір'я та подвір'я велике, і двері до подвір'я, і їхні двері покрив міддю.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} А море поставив з правого боку на південний схід.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І поробив Хурам горнята, і лопатки, і кропильниці. І покінчив Хурам робити працю, яку зробив для царя Соломона в Божому домі:

{{вірш|глава=4|вірш=12}} два стовпи, і кулі, і дві маковиці на верху тих стовпів, і дві мережки на покриття обидвох куль маковиць, що на верхах стовпів,

{{вірш|глава=4|вірш=13}} і чотири сотні гранатових яблук для обох мережок, два ряди гранатових яблук для однієї мережки, щоб покрити обидві кулі маковиць, що на переді тих стовпів.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І поробив підстави, і поробив умивальниці на тих підставах,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} одне море, і дванадцять волів під ним,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} і горнята, і лопатки, і видельця, і всі їхні речі поробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господнього дому з виполіруваної міді.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та між Цередою.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І наробив Соломон усіх цих речей дуже багато, бо не досліджена була вага міді.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І поробив Соломон усі речі, що в Божому домі, та золотого жертівника й столи, а на них хліб показний,

{{вірш|глава=4|вірш=20}} і свічники, і їхні лямпадки, щоб запалювати їх за постановою перед девіром, зо щирого золота.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} А квітки, і лямпадки, і щипчики із золота, з досконалого золота.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} А ножиці, і кропильниці, і ложки, і кадильниці зо щирого золота; а вхід до дому, його внутрішні двері до Святого Святих та двері дому до храму із золота.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І була закінчена вся праця, яку зробив Соломон для Господнього дому. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида, і срібло, і золото, і всі ці речі дав до скарбниці Божого дому.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старших, і всіх голів племен, начальників батьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І були зібрані до царя всі ізраїльтяни в свято, воно сьомого місяця.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І поприходили всі Ізраїлеві старші, і Левити понесли ковчега.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І понесли ковчега та скинію заповіту, і всі святі речі, що в скинії, несли їх священики та Левити.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многоту не була ані записувана, ані лічена!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру дому, до Святого Святих, під крила херувимів.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А херувими простягали крила над місцем ковчега, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з ковчегу, що перед девіром, а назовні не були видні. І були вони там аж до цього дня.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} У ковчезі не було нічого, тільки дві таблиці, що поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І сталося, як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, без додержання черг,

{{вірш|глава=5|вірш=12}} а Левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, убрані в віссон, з цимбалами, із арфами та з цитрами, стояли на схід від жертівника, а з ними сто й двадцять священиків, що сурмили на сурмах,

{{вірш|глава=5|вірш=13}} і було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! то дім, дім Господній наповнився хмарою!...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий!...

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи:

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А Соломон зробив був мідяне стояло, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

{{вірш|глава=6|вірш=14}} та й сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Ти сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, сповни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг, щоб ходити в Законі Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання, Господи, Боже мій, щоб почути поклик та молитву, якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм,

{{вірш|глава=6|вірш=20}} щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш Ім'я Своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробування, із небес і почуєш, і пробачиш.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Якщо згрішить людина про ти свого ближнього, і буде примушена принести клятву, щоб присягнути, і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі,

{{вірш|глава=6|вірш=23}} то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

{{вірш|глава=6|вірш=25}} то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і з гріха свого навернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,

{{вірш|глава=6|вірш=27}} то Ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину!

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,

{{вірш|глава=6|вірш=29}} усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє, і простягне руки свої до цього храму,

{{вірш|глава=6|вірш=30}} то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце людських синів,

{{вірш|глава=6|вірш=31}} щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим!

{{вірш|глава=6|вірш=32}} Також і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі,

{{вірш|глава=6|вірш=33}} то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

{{вірш|глава=6|вірш=34}} Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

{{вірш|глава=6|вірш=35}} то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

{{вірш|глава=6|вірш=36}} Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького,

{{вірш|глава=6|вірш=37}} і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

{{вірш|глава=6|вірш=38}} і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

{{вірш|глава=6|вірш=39}} то Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі!

{{вірш|глава=6|вірш=40}} Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця!

{{вірш|глава=6|вірш=41}} А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться!

{{вірш|глава=6|вірш=42}} Господи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх,

{{вірш|глава=7|вірш=18}} то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі!

{{вірш|глава=7|вірш=19}} А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

{{вірш|глава=7|вірш=20}} то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?...

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував дім Господній та свій дім,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, двері та засуви,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колесниць, і міста для верхівців, і всяке пожадання Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Краї його панування.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Увесь народ, позосталий з хіттеян, і з амореян, і з періззеян, і з хіввеян, і з євусеян, що вони не з Ізраїля,

{{вірш|глава=8|вірш=8}} з їхніх синів, що зосталися по них у Краї, що їх не повигублювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і це позосталося аж до цього дня.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але вони були військові, і зверхники сторожі його, і зверхники колесниць його та його верхівців.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона, двісті і п'ятдесят, що панували над народом.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику, якого він збудував перед притвором,

{{вірш|глава=8|вірш=13}} щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних в їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого чоловіка.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня, від заложення Господнього дому й аж до закінчення його, коли був закінчений дім Господній.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим багатством, із верблюдами, що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було на серці її.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було запиту, незнаного Соломонові, якого не порішив би він їй.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував,

{{вірш|глава=9|вірш=4}} і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і чашників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він уходить до Господнього дому, і не могла вона з дива вийти!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І не повірила я їхнім словам, аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости: ти перевищив славу, про яку я чула!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки. І Він настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дороге каміння. І більш уже не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеви дала цареві Соломонові!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І також Хурамові раби та раби Соломонові, що довозили золото з Офіру, спроваджували алмуґове дерево та дороге каміння.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І поробив цар з алмуґового дерева сходи для Господнього дому та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. І такі речі, як вони, не бачені перед тим в юдейському Краї!

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А цар Соломон дав цариці Шеви все бажання її, чого вона бажала, окрім такого, що вона привезла до царя. І пішла вона назад до свого краю, вона та слуги її.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень і шістдесят і шість талантів золота,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} окрім того, що приходило від купців та з торговлі ходячих. І всі царі арабські та намісники Краю довозили золото й срібло Соломонові.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів кутого золота йшло на одного щита,

{{вірш|глава=9|вірш=16}} та три сотні щитів менших із кутого золота, три сотні шеклів золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його чистим золотом.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} У трона було шість східців та підніжжя з золота позад трону, та поруччя з цього й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І дванадцять левів стояли там на шости ступенях з того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого з срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Бо цареві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото та срібло, слонову кість, і мавп та пав.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, зброю та пахощі, коні та мули, що на рік припадало.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць, і дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян, і аж до єгипетської границі.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі!

{{вірш|глава=9|вірш=28}} А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А решта Соломонових діл, перших та останніх, ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама, Неватового сина.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} І спочив Соломон за своїми батьками, і поховали його в Місті Давида, батька його, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І сталося, як почув це Єровоам, Неватів син, він був в Єгипті, куди втік від царя Соломона, то вернувся Єровоам з Єгипту.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та ввесь Ізраїль, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли він був живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові?

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і зробиш за волею їх, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, яке твій батько наклав був на нас.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І говорили з ним ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька!

{{вірш|глава=10|вірш=11}} А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я добавлю до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я битиму скорпіонами...

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І цар жорстоко відповів їм. І відкинув цар Рехав'ам пораду старших,

{{вірш|глава=10|вірш=14}} і говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я добавлю до нього! Батько мій карав вас бичами, а я скорпіонами!...

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І не послухався цар народу, бо це спричинене було від Бога, щоб справдити Господеві слово Своє, яке Він говорив був через шілонянина Ахійю, Неватового сина.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! Усі до наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде! І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх...

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, то над ними зацарював Рехав'ам.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над даниною, та Ізраїлеві сини закидали його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму...

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав дім Юдин та Веніяминів, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлем, щоб вернути царство Рехав'амові.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи:

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Скажи Рехав'амові, Соломонову синові, цареві Юдиному, та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині, говорячи:

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Так сказав Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господніх слів, і вернулися з походу на Єровоама.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І осівся Рехав'ам в Єрусалимі, і побудував твердинні міста в Юді.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою,

{{вірш|глава=11|вірш=7}} і Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама,

{{вірш|глава=11|вірш=8}} і Ґата, і Марешу, і Зіфа,

{{вірш|глава=11|вірш=9}} і Адораїма, і Лахіша, і Азеку,

{{вірш|глава=11|вірш=10}} і Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в Юді та в Веніямині, міста твердинні.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І зміцнив він ті твердині, і дав у них начальників, і запаси, і оливи, і вина,

{{вірш|глава=11|вірш=12}} а до кожного окремого міста великі щити та ратища, і дуже сильно їх позміцнював. І був його Юда та Веніямин.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою, і приходили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві,

{{вірш|глава=11|вірш=15}} і понаставляли собі священиків для пагірків та демонів, та для тельців, що він понароблював.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} А за ними, зо всіх Ізраїлевих племен ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, приходили до Єрусалиму приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І зміцнили вони Юдине царство, і підсилили Рехав'ама, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку Еліава, Ісаєвого сина.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А по ній він узяв Мааху, дочку Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жінок та шістдесят наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдесят дочок.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А за голову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настановити його царем.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх твердинних міст, і дав їм багате утримання, і підшукав їм багато жінок.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Закона.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, бо вони спроневірилися Господеві,

{{вірш|глава=12|вірш=3}} з тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців: і не було числа для народу, що прийшов із ним з Єгипту, ливіянам, суккійянам та кушанам.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І здобув він твердинні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусалиму.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: Так сказав Господь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І впокорилися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: Справедливий Господь!

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А коли Господь побачив, що вони впокорилися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: Упокорилися вони, не нищитиму їх, але дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусалим через Шішака.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все позабирав. І забрав він золоті щити, що Соломон поробив був.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і склав їх на руки зверхника сторожів, що стерегли вхід до царського дому.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, приходили бігуни, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А коли він впокорився, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигублення. Та й у Юдеї були ще справи добрі.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен,щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері аммонітка Наама.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І робив він лихе, бо не схиляв свого серця, щоб звертатися до Господа.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} А Рехав'амові діла, перші й останні, ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо: Родословні книги. І точилися війни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований у Давидовому Місті, а замість нього зацарював його син Авійя.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Міхая, дочка Уріїла з Ґів'ї. І війна точилася між Авійєю та між Єровоамом.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І зачав Авійя війну з військом хоробрих вояків, чотири сотні тисяч вибраних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома сотнями тисяч вибраних мужів, хоробрих вояків.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових горах, та й сказав: Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю!

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною умовою?

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, і не був сильним проти них.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понароблював вам за богів.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааронових синів, та Левитів? І понаставляли ви собі священиків, як ставлять народи цих країв, кожен, хто прийде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома баранами, то стає священиком для того, що не є Богом.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} А ми, Бог наш Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господеві, це Ааронові сини, а Левити при службі.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І ми приносимо Господеві цілопалення кожного ранку та кожного вечора, і запашне кадило, і укладання хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпади його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стережемо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його!

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні сурми, щоб сурмити на вас. Ізраїлеві сини, не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведеться!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} А Єровоам вирядив засідку, щоб пішла позад них, і були вони перед Юдою, а засідка позад них.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І обернулися юдеї, аж ось у них бій спереду та ззаду! І кликали вони до Господа, а священики сурмили в сурми...

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І повтікали ізраїльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою, і попадали трупи з Ізраїля, п'ять сотень тисяч вибраних мужів!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} І впокорилися Ізраїлеві сини того часу, а Юдині сини зміцніли, бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирнадцять жінок, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочок.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І спочив Авійя зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса. За його днів заспокоївся Край на десять літ.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І робив Аса добре та вгодне в очах Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І повсував він жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і постинав святі дерева.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати Його Закона та заповідь.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І повсував він зо всіх Юдиних міст пагірки та подоби сонця. І заспокоїлося царство при ньому.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І побудував він твердинні міста в Юді, бо заспокоївся Край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, й оточімо муром та баштами, ворітьми та засувами. Іще він, цей Край, наш, бо зверталися ми до Господа, нашого Бога. Зверталися ми, і Він дав нам мир навколо. І побудували, і їм щастило.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І було в Аси війська: носіїв великих щитів та ратищ з Юди три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять малого щита, та лучників двісті й вісімдесят тисяч. Усі вони хоробрі вояки.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома сотнями колесниць, і прибув аж до Мареші.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І вийшов Аса проти нього, і вони вставилися до бою в долині Цефат при Мареші.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І кликнув Аса до Господа. Бога свого, та й сказав: Господи, нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе!

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, і кушеяни повтікали.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попадало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І понесли вони дуже багато здобичі.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здобичі.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Порозбивали вони також намети чередників, і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, та й вернулися до Єрусалиму.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} А Азарія, син Оведів, злинув на нього Дух Божий.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І вийшов він перед Асу та й сказав йому: Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо будете з Ним, і якщо будете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його, полишить Він вас!

{{вірш|глава=15|вірш=3}} У Ізраїля було багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Закону.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І вернувся він в утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А тими часами не було спокою ані тому, хто виходить, ані тому, хто входить, бо були великі неспокої в усіх мешканців Краю.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І воював народ проти народу та місто проти міста, бо Бог побентежив їх усяким лихом.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші руки, бо є нагорода для вашої чинности!

{{вірш|глава=15|вірш=8}} А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцнився, і повикидав поганські гидоти зо всього краю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього жертівника, що перед Господнім притвором.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що мешкали часово з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебігали до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця, п'ятнадцятого року царювання Аси.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І принесли вони того дня в жертву для Господа зо здобичі, яку поприводили: худоби великої сім сотень, а худоби дрібної сім тисяч.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А кожен, хто не буде звертатися до Господа, Бога Ізраїля, буде забитий від малого й аж до великого, від чоловіка й аж до жінки.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І заприсяглися вони Господеві голосом сильним, і окликом, і сурмами, і рогами.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І тішився ввесь Юда тією присягою, бо вони заприсяглися всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І навіть Мааху, матір царя Аси, й її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола Астарти. І Аса порубав боввана її, і розтер, і спалив у долині Кедрон.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Та пагірки не минулися в Ізраїля, але Асине серце було все з Господом по всі його дні.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої, срібло, і золото, і посуд.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} А війни не було аж до тридцять й п'ятого року царювання Аси.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Тридцятого й шостого року царювання Аси пішов Баша, Ізраїлів цар, проти Юди, і будував Раму, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, виходити та входити.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І виніс Аса срібло та золото із скарбниць Господнього дому та дому царевого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи:

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він відійде від мене.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого війська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнували Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефталимових.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А цар Аса взяв усього Юду, і вони повиносили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудував з того Ґеву та Міцпу.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} А того часу прийшов прозорливець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки військо сирійського царя.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Чи ж не були кушеяни та ливіяни військом дуже великим, колесницями й верхівцями дуже численними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому зробив ти нерозумно, бо відтепер будуть у тебе війни!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І розгнівався Аса на прозорливця, і дав його до в'язниці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з народу того часу.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І оце Асині діла, перші та останні, ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І занедужав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царювання на свої ноги, і хвороба його була тяжка. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарів.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І спочив Аса з своїми батьками, і помер сорокового й першого року свого царювання.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І поховали його в його гробницях, які він викопав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він наповнив пахощами та різними, по-містецькому зробленими, мастями. І спалили йому дуже велике паління.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} А замість нього зацарював син його Йосафат, та зміцнився над Ізраїлем.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І поставив він військо по всіх укріплених Юдиних містах, і дав залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах, які був здобув його батько Аса.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими дорогами батька свого Давида, і не шукав Ваалів.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Бо він звертався до Бога свого батька, і ходив за Його заповідями, а не за чином Ізраїля.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І Господь зміцнив його царство в руці його, і вся Юдея давала дарунка Йосафатові, і було в нього багато багатства та слави.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І повищилось серце його на Господніх дорогах, і він іще повсовував пагірки та Астарти з Юди.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А третього року свого царювання послав він до своїх зверхників, до Бен-Хаїла, і до Овадії, і до Захарія, і до Натанаїла, і до Міхаї, щоб вони навчали в Юдиних містах.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} А з ними були Левити: Шемая, і Натанія, і Зевадія, і Асаїл, і Шемірамот, і Єгонатан, і Адонійя, і Товійя, і Тов-Адонійя, Левити, а з ними Елішама та Єгорам, священики.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І навчали вони в Юдеї, а з ними була книга Закону Господнього. І ходили вони довкола по всіх Юдиних містах, і навчали серед народу.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і вони не воювали з Йосафатом.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} А від филистимлян приносили Йосафатові дари та срібло данини; також араби приводили йому дрібну худобу: сім тисяч і сім сотень баранів та сім тисяч і сім сотень козлів.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} І Йосафат усе зростав угору. І побудував він в Юді твердині та міста на запаси.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І мав він багато добра по Юдиних містах, і мужів військових, хоробрих вояків в Єрусалимі.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} А оце їхній перегляд, за домами їхніх батьків. Від Юди тисячники: зверхник Адна, а з ним три сотні тисяч хоробрих вояків.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} А при ньому зверхник Єгоханан, а з ним двісті й вісімдесят тисяч.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А при ньому Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господеві, а з ним двісті тисяч хоробрих вояків.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} А від Веніямина: хоробрий вояк Ел'яда, а з ним двісті тисяч узброєних луком та щитом.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А при ньому Єгозавад, а з ним сто й вісімдесят тисяч узброєного війська.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Оці служили цареві, опріч тих, яких цар умістив по твердинних містах по всьому Юді.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту? А той відказав йому: Я як ти, народ мій як твій народ, і буду з тобою на війні.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє!

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті сказали: Іди, і Бог дасть його в цареву руку!

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і звернімось до нього.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син °млин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить таке!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: Приведи скоріше Міхея, °млиного сина!

{{вірш|глава=18|вірш=9}} А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх!

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, і Господь дасть його в цареву руку!

{{вірш|глава=18|вірш=12}} А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, і ти говоритимеш добре.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати? А той відказав: Вийдіть, і будете мати успіх, і вони будуть дані в вашу руку.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа?

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого!

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре...

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?

{{вірш|глава=18|вірш=24}} А Міхей відказав: Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися...

{{вірш|глава=18|вірш=25}} І сказав Ізраїлів цар: Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,

{{вірш|глава=18|вірш=26}} та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене. І до того сказав: Слухайте це, усі люди!

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.

{{вірш|глава=18|вірш=30}} А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: Це Ізраїлів цар! І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.

{{вірш|глава=18|вірш=32}} І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.

{{вірш|глава=18|вірш=33}} А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений...

{{вірш|глава=18|вірш=34}} І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця...

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І вернувся Йосафат, цар Юдин, із миром до дому свого до Єрусалиму.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І вийшов перед нього прозорливець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигублював Астарти з Краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І осівся Йосафат в Єрусалимі, і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога їхніх батьків.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І понаставляв він суддів у Краю, по всіх укріплених Юдиних містах, для кожного міста.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І сказав він до суддів: Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, але для Господа, і Він з вами в справі суду.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} А тепер нехай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо нема в Господа, Бога нашого, кривди, ані огляду на особу, ані брання дарунка.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А також в Єрусалимі понаставляв Йосафат з Левитів і з священиків та з голів батьківських домів Ізраїля для Господнього суду та для суперечок. І вернулися вони до Єрусалиму.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І він наказав їм, говорячи: Отак чиніть у страху Господньому, вірністю та цілим серцем.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} А щодо всякої суперечки, що прийде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за Закон, чи то за заповідь, устави, чи за права, то остережете їх, і вони не згрішать Господеві, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите!

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, до всякої царевої речі, і писарі Левити перед вами. Будьте міцні й зробіть, і нехай буде Господь з добрим!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,

{{вірш|глава=20|вірш=6}} та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,

{{вірш|глава=20|вірш=11}} і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!

{{вірш|глава=20|вірш=13}} А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,

{{вірш|глава=20|вірш=15}} і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=20|вірш=22}} А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,

{{вірш|глава=20|вірш=23}} бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.

{{вірш|глава=20|вірш=24}} І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!

{{вірш|глава=20|вірш=25}} І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!

{{вірш|глава=20|вірш=26}} А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...

{{вірш|глава=20|вірш=30}} І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

{{вірш|глава=20|вірш=31}} І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.

{{вірш|глава=20|вірш=33}} Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.

{{вірш|глава=20|вірш=34}} А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

{{вірш|глава=20|вірш=36}} І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, і золота, і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він первороджений.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І став Єгорам на царстві батька. І зміцнився він, і позабивав усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхників.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і царював вісім літ в Єрусалимі.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І пішов Єгорам зо своїми зверхниками, і всі колесниці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесниць.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу відпала й Лівна з-під руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Також він наробив пагірків по Юдиних містах, і вчинив перелюбами єрусалимських мешканців, а Юду звів.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя,

{{вірш|глава=21|вірш=13}} а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як чинив перелюбниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав,

{{вірш|глава=21|вірш=14}} то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А ти будеш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів, що при етіопах.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знаходився в царському домі, а також синів його та жінок його. І не позосталося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І сталося по певному часі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його нутрощі від хвороби його, і він помер у тяжких болях. А народ його не зробив для нього спалення пахощів, як робили спалення батькам його.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. І відійшов він, і ніхто за ним не жалував; і поховали його в Давидовому Місті, та не в царських гробах.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} А мешканці Єрусалиму настановили царем замість нього Ахазію, його найменшого сина, бо всіх перших позабивала та ватага, що приходила з арабами на табір. І зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Ахазія був віку сорока й двох літ, коли зацарював, і царював він в Єрусалимі один рік. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрієва.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Також він ходив дорогою Ахавого дому, бо його мати була йому дорадниця, щоб чинити беззаконня.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} І чинив він зло в Господніх очах, як Ахавів дім, бо вони були йому дорадниками по смерті його батька, на погибіль йому.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Також за їхньою порадою він ходив. І пішов він з Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну на Хазаїла, сирійського царя, в ґілеадський Рамот. І побили сиріяни Йорама.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І вернувся він лікуватися в °зреелі від тих ран, що завдали йому в Рамі, як він воював із Хазаїлом, сирійським царем. А Азарія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Єгорама, Ахавого сина, в °зреелі, бо він був слабий.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, вийшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь помазав його вигубити Ахавів дім.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І сталося, коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом, то знайшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і позабивав їх.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І відшукав він Ахазію, і схопили його, а він ховався в Самарії. І привели його до Єгу та й забили його; і поховали його, бо сказали: Він син Йосафата, що всім серцем своїм звертався до Господа. І не було в домі Ахазії нікого, хто мав би силу царювати.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала й вигубила все цареве насіння Юдиного дому...

{{вірш|глава=22|вірш=11}} А Єгосав'ат, дочка царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, і дала його та няньку його до спальної кімнати. І сховала його Єгосав'ат, дочка царя Єгорама, жінка священика Єгояди, бо вона була сестра Ахазії, перед Аталією, і та не забила його.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І він був з ними в Божому домі, ховаючися шість років, а Аталія царювала над Краєм.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} А сьомого року зміцнився Єгояда й прийняв сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого, в умову з собою.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: Оце царський син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що приходите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придверних біля порогів.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} А третина при царському домі, а третина при брамі Єсод, а ввесь народ у подвір'ях Господнього дому.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І нехай не входить до Господнього йому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуговує із Левитів, вони ввійдуть, бо освячені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторожі.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І оточать Левити царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І дав священик Єгояда сотникам ратища, і малі щити, і інші щити, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} І вивели вони царського сина, і поклали на нього корону та звої Закону. І зробили вони його царем, і помазали його Єгояда та сини його, та й крикнули: Нехай живе цар!

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І почула Аталія голос народу, що бігав та славив царя, і прийшла до народу до Господнього дому.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І побачила вона, аж ось цар стоїть на помості своїм при вході, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ Краю радіє та сурмить у сурми, а співаки з музичними знаряддями, що подавали до відома знаки на хвалу. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Змова, змова!

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Виведіть її поміж шереги, а хто інший піде за нею, нехай буде забитий мечем! Бо священик сказав: Не заб'єте її в Господньому домі!

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І зробили їй прохід, і вона вийшла входом Кінської брами до царського дому, і там забили її.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} І склав Єгояда умову між собою й між усім народом та між царем, щоб бути народом Господнім.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І ввійшов увесь народ до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} А в Господньому домі Єгояда віддав уряди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб приносити Господні цілопалення, як написано в Мойсеєвім Законі, з радістю та зо співом, за уставом Давидовим.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} А при брамах Господнього дому поставив він придверних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшинують над народом, та ввесь народ Краю, і відвели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горішню браму до царського дому, і посадили царя на троні царства.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І радів увесь народ Краю, а місто заспокоїлося. А Аталію вбили мечем.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Йоаш був віку семи років, коли зацарював, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Цівія, з Беер-Шеви.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні священика Єгояди.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І взяв йому Єгояда дві жінки, а той породив синів та дочок.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І сталося по тому, було в Йоашевому серці відновити Господній дім.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: Підіть по Юдиних містах, і збирайте з усього Ізраїля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви будете спішити в цій справі! Та не спішилися Левити.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І покликав цар Єгояду, голову священиків, і сказав до нього: Чому ти не жадаєш від Левитів, щоб приносили з Юди та з Єрусалиму дарунки, за постановою Мойсея, раба Господнього, та Ізраїлевого збору на скинію свідоцтва?

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Бо сини нечестивої Аталії вломилися були до Божого дому, і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І сказав цар, і зробили одну скриньку, і поставили її в брамі Господнього дому назовні.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І проголосили в Юді та в Єрусалимі приносити для Господа даток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І раділи всі зверхники та ввесь народ, і приносили й кидали до скриньки, аж поки вона наповнилася.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І бувало того часу, коли Левити приносили скриньку на царський перегляд, і як вони бачили, що численне те срібло, то приходив царський писар та призначений від священика-голови, і вони випорожнювали скриньку. Потім відносили її, і повертали її на її місце. Так робили вони день-у-день, і зібрали дуже багато срібла.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} А цар та Єгояда давали його тим, що робили працю роботи Господнього дому, і все наймали каменярів та теслів, щоб відновлювати дім Господній, а також тим, що обробляли залізо та мідь на зміцнення Господнього дому.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І працювали робітники, і чинилася направа працею їхньої руки. І поставили вони Божий дім на міру його, і зміцнили його.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} А коли покінчили, вони принесли перед царя та Єгояду решту срібла. І поробили вони з нього речі для Господнього дому, речі для служби та для жертвоприношення, і ложки, і посуд золотий та срібний. І приносили цілопалення в Господньому домі завжди, по всі дні Єгояди.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І постарів Єгояда, і наситився днями й помер. Він був віку ста й тридцяти літ, коли помер.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} А по Єгоядиній смерті прийшли князі Юдині, і поклонилися цареві. Тоді цар їх послухав.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І покинули вони дім Господа, Бога своїх батьків, та й служили Астартам та божкам. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І послав Він між них пророків, щоб привернути їх до Господа, і вони свідчили проти них, та ті не слухались.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} А Дух Господній огорнув Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед народом та й сказав до них: Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не матимете успіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!...

{{вірш|глава=24|вірш=21}} І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому...

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!...

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І сталося наприкінці року, прийшло на нього сирійське військо, і прибули до Юди та до Єрусалиму, і позабивали всіх зверхників народу, а всю здобич із них послали цареві в Дамаск.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} Хоч з малою кількістю людей прийшло сирійське військо, проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу, бо ті покинули Господа, Бога батьків своїх. А над Йоашем вони виконали присуд.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} А коли вони відійшли від нього, позоставивши його в тяжких хворобах, змовилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди, і забили його на ліжку його, і він помер... І поховали його в Давидовому Місті, та не поховали його в гробах царських.

{{вірш|глава=24|вірш=26}} А оце змовники на нього: Завад, син аммонітянки Шім'ат, і Єгозавад, син моавітянки Шімріт.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} А сини його, і великість тягару, покладеного на нього, і відбудова Божого дому, ото вони описані в викладі Книги Царів. А замість нього зацарював син його Амація.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} І робив він угодне в Господніх очах, тільки не з цілим серцем.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батьків, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч вибраного, здатного до війська, хто тримає ратище та великого щита.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: О царю, нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчинить Бог, що ти спіткнешся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткнутися.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І сказав Амація до Божого чоловіка: А що робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому війську? А Божий чоловік відказав: Господь може дати тобі більше від цього!

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І відділив Амація їх, те військо, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запалився їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} А Амація зміцнився, і попровадив свій народ, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

{{вірш|глава=25|вірш=12}} а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі. І привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я тієї скелі, і всі вони позабивалися...

{{вірш|глава=25|вірш=13}} А люди того війська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбивали з них три тисячі, і пограбували велику здобич.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} І сталося по тому, як прийшов Амація, побивши едомлян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклонявся, і їм кадив.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} І запалився Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому: Нащо ти звертався до богів цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?

{{вірш|глава=25|вірш=16}} І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

{{вірш|глава=25|вірш=17}} І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди но, поміряємось!

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Тернина, що на Ливані, послала до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку свою моєму синові за жінку! Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала ту тернину...

{{вірш|глава=25|вірш=19}} Ти сказав: Ось побив ти Едома, і піднесло тебе серце твоє, щоб пишатися. Тепер сиди ж у своєму домі. Нащо будеш дрочитися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?

{{вірш|глава=25|вірш=20}} Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверталися вони до едомських богів.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрілися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролім в єрусалимському мурі, від Єфремової брами аж до брами Наріжної, чотири сотні ліктів.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Божому домі в Овед-Едома, та скарби царевого дому, та закладників, і вернувся в Самарію.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} А від часу, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і вбили його там.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} І повезли його на конях, і поховали його з батьками його в Давидовому Місті.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І взяв увесь Юдин народ Уззійю, а він був шістнадцяти літ, і настановили його царем замість батька його Амації.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Він збудував Елота, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Уззійя був віку шістнадцяти літ, коли він зацарював, а п'ятдесят і два роки царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єхолія, з Єрусалиму.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив батько його Амація.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} І став він звертатися до Бога за днів Захарія, що розумів Божі видіння. А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому успіх.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І він вийшов, і воював із филистимлянами, і поруйнував мур міста Ґату, і мур Явне, і мур Асдоду, і побудував міста в Асдоді та в филистимлян.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І допоміг йому Бог над филистимлянами, і над арабами, що живуть у Ґур-Баалі, та над мецнітами.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І давали аммонітяни данину для Уззійї, а ім'я його пронеслося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцнився.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна, і над брамою Ґай, і над Мікцоа, і позміцнював їх.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І побудував він башти в пустині, і повисікував багато ям для води, бо мав великі череди і на долині, і на рівнині, рільників, і виноградарів у горах, і садки, бо він любив хліборобство.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І було в Уззійї військо, що провадило війну, яке виходило на війну відділом за числом їхнього переліку через писаря Єіїла та урядника Маасею, під рукою Хананії з царевих зверхників.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Усе число голів батьківських родів, хоробрих вояків, дві тисячі й шість сотень.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} А при них війська, три сотні тисяч і сім тисяч і п'ять сотень тих, що провадять війну великою силою, щоб допомагати цареві на ворога.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І наготовив для них Уззійя для всього війська щити малі й ратища, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} І наробив він в Єрусалимі військових машин, майстерно придуманих, щоб були вони на баштах і на рогах на стріляння стрілами та великим камінням. І пронеслося ім'я його аж надто далеко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став сильним.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} А як він зміцнів, запишалося його серце аж до зіпсуття, і він спроневірився Господеві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кадильному жертівнику.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} А за ним пішов священик Азарія, а з ним Господні священики, вісімдесят хоробрих мужів.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} І стали вони проти царя Узійї та й сказали йому: Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневірився, і не за честь це буде тобі від Господа Бога!

{{вірш|глава=26|вірш=19}} І розгнівався Уззійя, а в руці його була кадильниця на кадіння. А коли він розгнівався на священиків, то на чолі його показалася проказа, перед священиками в Господньому домі, при кадильному жертівнику...

{{вірш|глава=26|вірш=20}} І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики, аж ось він прокажений на чолі своїм! І вони поспішно вигнали його звідти, та й сам він поспішив вийти, бо вразив його Господь!

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому. А над царським домом був син його Йотам, він судив народ Краю.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} А решту діл Уззійї, перші й останні, описав пророк Ісая, син Амосів.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} І спочив Уззійя з своїми батьками, і поховали його з батьками його на погребовому царському полі, бо сказали: Він прокажений. А замість нього зацарював син його Йотам.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} Йотам був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Єруша, Садокова дочка.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І робив він угодне в Господніх очах, усе, що робив був його батько Уззійя. Тільки він не входив до Господнього храму, та народ іще грішив.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Він збудував горішню браму Господнього дому, і багато побудував на мурі Офел.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І побудував він міста в Юдиних горах, а в лісах побудував твердині та башти.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} І він воював з царем аммонітян, і був сильніший від них. І дали йому аммонітяни того року сотню талантів срібла, і десять тисяч корів пшениці та десять тисяч ячменю. Це давали йому аммонітяни й року другого та третього.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} І став сильний Йотам, бо поправив дороги свої перед лицем Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} А решта Йотамових діл, і всі війни його та дороги його, ось вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} І спочив Йотам із своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахаз.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І ходив він дорогами Ізраїлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах, та під кожним зеленим деревом.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І дав його Господь, Бог його, в руку сирійського царя, і вони повбивали з його війська та взяли до неволі від нього багатьох полонених, і спровадили до Дамаску. Крім того, він був виданий і в руку Ізраїлевого царя, і той уразив його великою поразою.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} І побив Пеках, син Ремалії, в Юді сто й двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, за те, що залишили вони Господа, Бога їхніх батьків.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} А Зіхрі, лицар Єфремів, забив Маасею, царського сина, й Азрікама, володаря дому, й Елкану, другого по царі.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} І Ізраїлеві сини взяли до неволі зо своїх братів двісті тисяч жінок, синів та дочок, а також пограбували від них велику здобич, і спровадили ту здобич до Самарії.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} А там був Господній пророк, Одед ім'я йому. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, та й сказав їм: Ось Господь, Бог ваших батьків, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибивали між ними з лютістю, яка досягла аж до небес.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} А тепер ви задумуєте здобути собі за рабів та за невільниць дітей Юди та Єрусалиму. Чи ж за вами самими нема провин проти Господа, Бога вашого?

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Отож, послухайте мене тепер, і верніть тих полонених, яких взяли ви до неволі з ваших братів, бо на вас ревність Господнього гніву!

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І встали дехто з голів Єфремових синів: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, проти тих, що приходили з війська,

{{вірш|глава=28|вірш=13}} та й сказали до них: Не приводьте цих полонених сюди, бо на провину нам проти Господа ви задумуєте додати це до наших гріхів та до нашої провини. Бо велика наша провина та жар гніву Господнього на Ізраїля!

{{вірш|глава=28|вірш=14}} І озброєні покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та всім збором.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І встали ті мужі, що були означені іменами, і взяли полонених, і всіх їхніх нагих позодягали зо здобичі, і зодягнули їх, і обули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і намастили їх, і кожного слабого з них повезли на ослах. І припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до їхніх братів, а самі вернулися до Самарії.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Того часу послав цар Ахаз до асирійських царів, щоб допомогли йому.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} Прийшли ще й едомляни, і побили багатьох між Юдою, і взяли до неволі полонених.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} А филистимляни розсипалися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву, і здобули Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та залежні міста його, і Тімну та залежні міста її, і Ґімзо та залежні міста його, й осілися там.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Бо Господь принизив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневірився великим гріхом проти Господа.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер, цар асирійський, й утискав його, і не допоміг йому.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Бо Ахаз пограбував був Господній дім, і дім царів, і зверхників, і дав це асирійському цареві, та не було це на поміч йому.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} І приносив він жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, вони будуть допомагати мені! А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль!

{{вірш|глава=28|вірш=24}} І Ахаз зібрав посуд Божого дому, і порубав посуд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі...

{{вірш|глава=28|вірш=25}} І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки, щоб кадити іншим богам, і розгнівав Господа, Бога батьків своїх.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} А решта його діл та всі дороги його, перші й останні, ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

{{вірш|глава=28|вірш=27}} І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не внесли його до гробів Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекія.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} Єзекія зацарював у віці двадцяти й п'яти літ, а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Авійя, дочка Захарії.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східню площу,

{{вірш|глава=29|вірш=5}} та й сказав їм: Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині.

{{вірш|глава=29|вірш=6}} Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною до неї.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на ганьбу, і на спустошення, і на посміховище, як ви бачите своїми очима.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} І ось попадали наші батьки від меча, а наші сини, і наші дочки, і жінки наші в неволі за це!

{{вірш|глава=29|вірш=10}} Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом, Ізраїлевим Богом, і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел'їлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів;

{{вірш|глава=29|вірш=13}} а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарій та Маттанія.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім'ї; а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за наказом царським у справах Господніх, щоб очистити Господній дім.

{{вірш|глава=29|вірш=16}} І повходили священики до середини Господнього дому на очищення. І повиносили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір'я Господнього дому, а Левити взяли це, щоб винести назовні до долини Кедрон.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} І зачали вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору. І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчили.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали: Очистили ми ввесь Господній дім, і жертівника цілопалення, та всі його речі, і стіл укладання хлібів та всі його речі.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} А всі ті речі, які цар Ахаз занехав був за свого царювання, коли спроневірився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім жертівником.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} І привели вони сім биків, і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Аароновим синам, священикам, принести це в жертву на Господньому жертівнику.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І порізали ту велику худобу, а священики прийняли кров і покропили на жертівника; і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника; і порізали овечок, і покропили ту кров на жертівника.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} І зарізали їх священики, а їхньою кров'ю очистили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом Давида та Ґада, царевого прозорливця, та пророка Натана, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} І поставали Левити з Давидовим знаряддям, а священики із сурмами.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника. А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида, Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=29|вірш=28}} І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, це все аж до кінця цілопалення!

{{вірш|глава=29|вірш=29}} А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися.

{{вірш|глава=29|вірш=30}} І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі.

{{вірш|глава=29|вірш=31}} І відповів Єзекія й сказав: Тепер ви освячені для Господа. Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому. І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, хто мав жертвенне серце, приносив цілопалення.

{{вірш|глава=29|вірш=32}} І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої сімдесят, баранів сотня, овечок двісті, для цілопалення Господеві все це.

{{вірш|глава=29|вірш=33}} А для святости: худоби великої шість сотень, а худоби дрібної три тисячі.

{{вірш|глава=29|вірш=34}} Тільки священиків було мало, і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень; і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освячення, аніж священики.

{{вірш|глава=29|вірш=35}} І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення. І так була відновлена служба Господнього дому.

{{вірш|глава=29|вірш=36}} І радів Єзекія та ввесь народ тим, що Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподівано!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога.

{{вірш|глава=30|вірш=2}} І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця.

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Бо не могли справити її того часу, бо священики не освятилися в потрібному числі, а народ не зібрався до Єрусалиму.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб приходили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за наказом царя говорили: Ізраїлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, і Він повернеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневірилися Господеві, Богові їхніх батьків, і Він дав їх на спустошення, як ви бачите.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} Тепер не будьте твердошиї, як ваші батьки. Покоріться Господеві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господеві, Богові вашому, і Він відверне від вас жар гніву Свого.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} Бо як ви навернетесь до Господа, то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників, і зможуть вернутися до цього Краю, бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона. Та люди глузували з них, і висміювали їх.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокорилися, і поприходили до Єрусалиму.

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом.

{{вірш|глава=30|вірш=13}} І зібрався до Єрусалиму численний народ, щоб справити свято Опрісноків другого місяця, збір дуже численний.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} І встали вони, і повикидали ідольські жертівники, що були в Єрусалимі, і повикидали всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедрон.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоромилися й освятилися, і принесли цілопалення до Господнього дому.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} І поставали вони на своєму місці за їхнім правом, за Законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи з руки Левитів.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа.

{{вірш|глава=30|вірш=18}} Бо безліч народу, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: Добрий Господь простить кожному,

{{вірш|глава=30|вірш=19}} хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині.

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І послухав Господь Єзекію, і простив народ.

{{вірш|глава=30|вірш=21}} І справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою.

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святкову жертву сім день, і приносили мирні жертви, і сповідалися Господеві, Богові батьків своїх.

{{вірш|глава=30|вірш=23}} І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день, і справляли сім день в радості.

{{вірш|глава=30|вірш=24}} Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної, а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної. І освятилося багато священиків.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і приходьки, що поприходили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі!

{{вірш|глава=30|вірш=27}} І встали священики та Левити, і поблагословили народ. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його, до небес!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} А коли це все скінчилося, вийшов увесь Ізраїль, що знаходився там, до Юдиних міст, і поламали стовпи для божків, і постинали посвячені дерева, і порозбивали пагірки та жертівники в усьому Юді й Веніямині, і в Єфремі та Манасії аж до кінця. Потому вернулися всі Ізраїлеві сини, кожен до своєї посілости, до своїх міст.

{{вірш|глава=31|вірш=2}} І Єзекія поставив черги священиків та Левитів за їхніми відділами, кожного за його служенням, зо священиків та з Левитів, на цілопалення, і на мирні жертви, на служення й на подяку, і на хвалу в брамах Господніх таборів.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята, як написано в Законі Господньому.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} І наказав він народові, мешканцям Єрусалиму, давати частку священичу та левитську, щоб вони були ревними з Законі Господньому.

{{вірш|глава=31|вірш=5}} А як поширився той наказ, поназносили Ізраїлеві сини багато первоплодів збіжжя, виноградного соку, і нової оливи, і меду, і всякого полевого врожаю; і як десятину того всього багато поназносили.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} А Ізраїлеві та Юдині сини, що сиділи по Юдиних містах, також вони поприносили десятину худоби великої та худоби дрібної, і десятину святих речей, посвячених Господеві, їхньому Богові, і понадавали того багато куп.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} Третього місяця зачали складати ті купи, а місяця сьомого закінчили.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} І прийшли Єзекія та зверхники, і побачили ті купи, і поблагословили Господа та народ Його, Ізраїля.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} І вивідував Єзекія священиків та Левитів про ті купи.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} І говорив до нього священик Азарія, голова Садокового дому, і сказав: Відколи зачали приносити приношення до Господнього дому, ми їли й були ситі, і багато позосталося, бо Господь поблагословив народ Свій. А з останків складено оцю многоту.

{{вірш|глава=31|вірш=11}} Тоді Єзекія наказав приготовити комори в Господньому домі, і приготовили.

{{вірш|глава=31|вірш=12}} І вірно перенесли туди приношення, і десятину, і святощі, а над ними володарем був Левит Конанія, а брат його Шім'ї другим.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і °смахія, і Махат, і Беная були урядовцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї, призначені царем та Азарієм, володарем при Божому домі.

{{вірш|глава=31|вірш=14}} А Коре, син °мни, Левит, придверний зо східнього боку, був над добровільними жертвами Богові, щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші.

{{вірш|глава=31|вірш=15}} А при ньому були: Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, Амарія, і Шеханія по священичих містах, щоб вірно роздавати їхнім братам за чергами, як великому, так і малому,

{{вірш|глава=31|вірш=16}} окрім їхніх позаписуваних: для мужчин від віку трьох літ і вище, для кожного, хто приходив до Господнього дому на щоденне діло, на їхнє служення, за їхніми сторожами та за їхніми чергами,

{{вірш|глава=31|вірш=17}} і приписаним священикам до дому їхніх батьків, та Левитам від віку двадцяти літ і вище, у сторожах їхніх та в чергах їхніх,

{{вірш|глава=31|вірш=18}} і їхнім приписаним з усіма їхніми дітьми, їхніми жінками, і їхніми синами, і їхніми дочками, для всього збору, бо вони в вірності своїй посвящаються на святість.

{{вірш|глава=31|вірш=19}} А синам священика Аарона, на полях пасовиська їхніх міст, у кожному місті поставлені були мужі, що зазначені поіменно, щоб давати частки кожному мужчині серед священиків та всякому приписаному серед Левитів.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} І зробив Єзекія так, як це, по всій Юдеї. І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=31|вірш=21}} І в усякому ділі, яке він зачинав, у роботі Божого дому, і в Законі, і в заповіді, щоб звертатися до Бога свого, робив він усім своїм серцем, і мав успіх.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} По цих справах та по цій вірності прийшов Санхерів, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табором проти укріплених міст, і думав здобути їх собі.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів, і що він задумує війну на Єрусалим,

{{вірш|глава=32|вірш=3}} то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста. І вони допомогли йому.

{{вірш|глава=32|вірш=4}} І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть?

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром інший мур, і зміцнив Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ратищ та щитів.

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І понаставляв він над народом військових зверхників, і зібрав їх до себе, на майдан біля міської брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=7}} Будьте міцні та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни! І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} По цьому послав Санхерів, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, а він сам таборував проти Лахішу, і вся сила його була з ним, до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати:

{{вірш|глава=32|вірш=10}} Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтесь і сидите в облозі в Єрусалимі?

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя.

{{вірш|глава=32|вірш=12}} Чи ж не він, Єзекія, поруйнував пагірки його та жертівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним жертівником будете вклонятися й на ньому будете кадити?

{{вірш|глава=32|вірш=13}} Чи ж ви не знаєте, що зробив я та батьки мої всім народом земель? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки?

{{вірш|глава=32|вірш=14}} Хто з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?

{{вірш|глава=32|вірш=15}} А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зводить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки!

{{вірш|глава=32|вірш=16}} І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} І писав він листи з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!

{{вірш|глава=32|вірш=18}} І кликали вони сильним голосом по-юдейському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрашити їх та налякати їх, щоб здобути місто.

{{вірш|глава=32|вірш=19}} І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богів землі, чин людських рук.

{{вірш|глава=32|вірш=20}} І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба.

{{вірш|глава=32|вірш=21}} І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка, і володаря, і зверхника в таборі царя асирійського, і той вернувся з соромом обличчя до краю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра його, вбили його там мечем...

{{вірш|глава=32|вірш=22}} І спас Господь Єзекію та єрусалимських мешканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навколо.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} І багато-хто приносили дара для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьому піднісся в очах усіх народів!

{{вірш|глава=32|вірш=24}} Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, і Він відповів йому, і дав йому знака.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} Та Єзекія не віддав так, як було зроблено йому, бо запишнилося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим.

{{вірш|глава=32|вірш=26}} Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.

{{вірш|глава=32|вірш=27}} І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на пахощі, і на щити, і на всякі дорогі речі,

{{вірш|глава=32|вірш=28}} і клуні на врожай збіжжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби для всякої худоби, і жолоби для черід.

{{вірш|глава=32|вірш=29}} І побудував він собі міста, і мав великий набуток худоби дрібної та худоби великої, бо Бог дав йому дуже великий маєток.

{{вірш|глава=32|вірш=30}} І він, Єзекія, заткнув вихід води горішнього Ґіхону, і вивів її вдолину на захід від Давидового Міста. І мав Єзекія успіх в усіх своїх ділах.

{{вірш|глава=32|вірш=31}} Тільки при послах вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю, залишив був його Бог, щоб випробувати його, щоб пізнати все в його серці.

{{вірш|глава=32|вірш=32}} А решта діл Єзекії та його чесноти, ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

{{вірш|глава=32|вірш=33}} І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбіччях гробів Давидових синів, і віддали йому честь по смерті його, уся Юдея та мешканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасія.

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ.

{{вірш|глава=33|вірш=2}} І робив він лихе в Господніх очах, за поганською гидотою тих народів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=33|вірш=3}} І він знову побудував пагірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертівники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі буде Ім'я Моє навіки!

{{вірш|глава=33|вірш=5}} І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього дому.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} І поставив він різаного боввана, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки!

{{вірш|глава=33|вірш=8}} І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Закон, і устави, і постанови, дані через Мойсея.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону.

{{вірш|глава=33|вірш=12}} А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь Він Бог!

{{вірш|глава=33|вірш=14}} По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його. І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї.

{{вірш|глава=33|вірш=15}} І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто.

{{вірш|глава=33|вірш=16}} І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому.

{{вірш|глава=33|вірш=17}} Але народ приносив жертви ще на пагірках, тільки вже Господеві, Богові своєму.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=33|вірш=19}} А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амон.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} І робив він зло Господніх очах, як робив його батько Манасія. А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} І не впокорився він перед Господнім лицем, як упокорився був його батько Манасія, і він, Амон, побільшив провину.

{{вірш|глава=33|вірш=24}} І змовилися раби його на нього, і забили його в його домі.

{{вірш|глава=33|вірш=25}} Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік.

{{вірш|глава=34|вірш=2}} І робив він угодне в Господніх очах, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

{{вірш|глава=34|вірш=3}} І восьмого року царювання свого, бувши ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків, і Астарт, і бовванів різаних та литих.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І порозбивали перед ним Ваалові жертівники, а стовпи сонця, що були на них, він повирубував, а Астарти, і боввани різані та литі поламав і розтер, і розкидав на гроби тих, хто приносив їм жертви.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} А кості жерців попалив на їхніх жертівниках, і очистив Юдею та Єрусалим.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо

{{вірш|глава=34|вірш=7}} порозбивав жертівники та Астарти, і потовк боввани на порох, а всі ідоли сонця повирубував в усьому Ізраїлевому краї, і вернувся до Єрусалиму.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні Краю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та канцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб направити дім Господа, Бога його.

{{вірш|глава=34|вірш=9}} І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було знесене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли порога, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} І дали на руку робітників праці, приставлених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали на відбудову та на направу Божого дому.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} І дали вони теслям, і будівничим, щоб купувати тесане каміння та дерева на зв'язування та на покриття домів, що їх понищили Юдині царі.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} А ті люди чесно виконували працю, а над ними були поставлені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керування. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаряддях,

{{вірш|глава=34|вірш=13}} були над носіями, і керували всіма робітниками на кожну роботу; а з Левитів були писарі й урядники та придверні.

{{вірш|глава=34|вірш=14}} А коли вони виймали срібло, принесене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея.

{{вірш|глава=34|вірш=15}} І відповів Хілкійя й сказав до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону! І дав Хілкійя ту книгу Шафанові.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс цареві ще відповідь, говорячи: Усе, що дано через твоїх рабів, вони роблять.

{{вірш|глава=34|вірш=17}} І вони висипали те срібло, що знайдене в Господньому домі, і дали його на руку приставлених та на руку робітників праці.

{{вірш|глава=34|вірш=18}} І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав з неї перед царем.

{{вірш|глава=34|вірш=19}} І сталося, як цар почув слова книги Закону, то роздер свої шати...

{{вірш|глава=34|вірш=20}} І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи:

{{вірш|глава=34|вірш=21}} Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова цієї книги, що знайдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші це дотримували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі.

{{вірш|глава=34|вірш=22}} І пішов Хілкійя та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сторожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті, і говорили до неї про це.

{{вірш|глава=34|вірш=23}} А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

{{вірш|глава=34|вірш=24}} Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі ті прокляття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем,

{{вірш|глава=34|вірш=25}} за те, що вони покинули Мене й кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, і він не погасне...

{{вірш|глава=34|вірш=26}} А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув:

{{вірш|глава=34|вірш=27}} За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед лицем Бога свого, коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.

{{вірш|глава=34|вірш=28}} Ось Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у спокої, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу на оце місце та на мешканців його! І вони принесли відповідь цареві.

{{вірш|глава=34|вірш=29}} А цар послав, і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму.

{{вірш|глава=34|вірш=30}} І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до малого, і він прочитав уголос слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

{{вірш|глава=34|вірш=31}} І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі.

{{вірш|глава=34|вірш=32}} І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків.

{{вірш|глава=34|вірш=33}} І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знаходився в Ізраїлі, служити Господеві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця.

{{вірш|глава=35|вірш=2}} І поставив він священиків на їхні становища, і підбадьорував їх на службу Господнього дому.

{{вірш|глава=35|вірш=3}} І сказав він Левитам, наставникам усього Ізраїля, посвяченим для Господа: Дайте святого ковчега до храму, що його збудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раменах, служіть тепер Господеві, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлеві.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} І приготуйтеся за родом ваших батьків, за вашими чергами, за писанням Давида, Ізраїлевого царя, та за писанням його сина Соломона.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} І станьте в святині за відділами батьківських родів ваших братів, синів народу, а поділ за батьківськими домами в Левитів.

{{вірш|глава=35|вірш=6}} І заріжте пасхальне ягня, й освятіться, і приготуйте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея.

{{вірш|глава=35|вірш=7}} І дав Йосія для людських синів худоби дрібної, овечок та молодих кіз, це все на пасхальне ягня для кожного, хто знаходився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої три тисячі. Це з набутку царевого.

{{вірш|глава=35|вірш=8}} А його зверхники дали на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші в Божому домі, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі й шість сотень худоби дрібної, а худоби великої три тисячі.

{{вірш|глава=35|вірш=9}} А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали для Левитів на пасхальні жертви п'ять тисяч худоби дрібної, а худоби великої п'ять сотень.

{{вірш|глава=35|вірш=10}} І була міцно встановлена служба, і стали священики на своїм становищі, а Левити при своїх чергах, за наказом царя.

{{вірш|глава=35|вірш=11}} І різали пасхальне ягня, а священики кропили кров'ю, беручи з їхньої руки, а Левити здирали шкуру.

{{вірш|глава=35|вірш=12}} І відділили, що було на цілопалення, щоб дати їх за відділами, по батьківських домах синам народу на приношення Господеві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою.

{{вірш|глава=35|вірш=13}} І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшках, і в котлах, і в горнятах, і швидко несли всім синам народу.

{{вірш|глава=35|вірш=14}} А потім наварили собі та священикам, бо священики, Ааронові сини, були зайняті приношенням цілопалення та лою аж до ночі, то Левити наготовили їжі собі та священикам, Аароновим синам.

{{вірш|глава=35|вірш=15}} А співаки, Асафові сини, були на своїх місцях за наказом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царевого прозорливця, а придверні були при кожній брамі, їм не треба було відходити від своїх робіт, бо їхні брати Левити наготовили їм.

{{вірш|глава=35|вірш=16}} І була міцно встановлена вся Господня служба того дня, щоб справити Пасху й принести цілопалення на Господньому жертівнику, за наказом царя Йосії.

{{вірш|глава=35|вірш=17}} І Ізраїлеві сини, що знаходилися там, справляли того часу Пасху та свято Опрісноків сім день.

{{вірш|глава=35|вірш=18}} І не справлялася Пасха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Пасха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знаходився там, та мешканці Єрусалиму.

{{вірш|глава=35|вірш=19}} Вісімнадцятого року царювання Йосії справлялася ця Пасха.

{{вірш|глава=35|вірш=20}} По всьому цьому, коли Йосія приготовив дім Божий, прийшов Нехо, цар єгипетський, щоб воювати в Каркеміші над Ефратом, а Йосія вийшов навпроти нього.

{{вірш|глава=35|вірш=21}} І послав той до нього послів, говорячи: Що мені до тебе, царю Юдин? Не проти тебе приходжу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спішити. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе!

{{вірш|глава=35|вірш=22}} Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого наказу, і прийшов воювати в долині Меґіддо.

{{вірш|глава=35|вірш=23}} І вистрілили стрільці на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: Відведіть мене, бо я сильно ранений...

{{вірш|глава=35|вірш=24}} І перевели його його раби з військової колесниці на його другий повіз, і відвезли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гробах своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії.

{{вірш|глава=35|вірш=25}} І Єремія співав жалобну пісню по Йосії. А всі співаки та співачки оповідали в жалобних своїх піснях про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в Жалобних Піснях.

{{вірш|глава=35|вірш=26}} А решта діл Йосії та його чесноти, за написаним у Господнім Законі,

{{вірш|глава=35|вірш=27}} і дії його перші та останні, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} А народ Краю взяв Йоахаза, сина Йосії, і настановив його царем в Єрусалимі замість батька його.

{{вірш|глава=36|вірш=2}} Йоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} І скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав кару на цей Край, сто талантів срібла та талант золота.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} І єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту.

{{вірш|глава=36|вірш=5}} Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в очах Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} На нього пішов Навуходоносор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайдани, щоб відвести його до Вавилону.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} А дещо з посуду Господнього дому Навуходоносор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} А решта Єгоякимових діл та гидоти його, які він робив, і що знайдено проти нього, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхін.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} Єгояхін був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе в Господніх очах.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} А по році послав цар Навуходоносор, і привів його до Вавилону з дорогим посудом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекію.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} І робив він зло в очах Господа, Бога свого, не впокорився перед пророком Єремією, що говорив із наказу Господнього.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} І він також відкинувся від царя Навуходоносора, що був заприсягнув його Господом, і вчинив твердою свою шию, і став запеклим, щоб не навертатися до Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=36|вірш=14}} Також усі зверхники священиків та народу ще більше грішили, шануючи гидоти поган, і вони занечистили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі.

{{вірш|глава=36|вірш=15}} А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю.

{{вірш|глава=36|вірш=16}} Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.

{{вірш|глава=36|вірш=17}} І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, усе дав в його руку...

{{вірш|глава=36|вірш=18}} І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників, усе переніс до Вавилону.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили...

{{вірш|глава=36|вірш=20}} І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства,

{{вірш|глава=36|вірш=21}} щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:

{{вірш|глава=36|вірш=23}} Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Ездра</title>
    <id>1431</id>
    <revision>
      <id>1445</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:58:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Ездра
 | попередня = &lt;[[../2-а хронiки|2-а хронiки]]&gt;
 | наступна  = [[../Неемія|Неемія]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І повставали голови батьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А все їхнє довкілля зміцнило їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і коштовностями, окрім того, що хто пожертвував був добровільно.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А цар Кір повиносив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоносор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І оце їхнє число: мисок золотих тридцять, мисок срібних тисяча, ножів двадцять і дев'ять,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} келіхів золотих тридцять, келіхів срібних подвійних чотири сотні й десять, посуду іншого тисяча.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Усього золотого й срібного посуду п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигнанці верталися з Вавилону до Єрусалиму.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, до Вавилону, і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до міста свого,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:

{{вірш|глава=2|вірш=3}} синів Пар'ошових дві тисячі сто сімдесят і два,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} синів Шефатіїних три сотні сімдесят і два,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} синів Арахових сім сотень сімдесят і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі вісім сотень і дванадцять,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} синів Заттуєвих дев'ять сотень і сорок і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} синів Заккеєвих сім сотень і шістдесят,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} синів Банієвих шість сотень сорок і два,

{{вірш|глава=2|вірш=11}} синів Беваєвих шість сотень двадцять і три,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} синів Азґадових тисяча двісті двадцять і два,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} синів Адонікамових шість сотень шістдесят і шість,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} синів Біґваєвих дві тисячі п'ятдесят і шість,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} синів Адінових чотири сотні п'ятдесят і чотири,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} синів Атерових, від Єзекії дев'ятдесят і вісім,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} синів Бецаєвих три сотні двадцять і три,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} синів Йориних сто й дванадцять,

{{вірш|глава=2|вірш=19}} синів Хашумових двісті двадцять і три,

{{вірш|глава=2|вірш=20}} синів Ґіббарових дев'ятдесят і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=21}} виходьків з Віфлеєму сто двадцять і три,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} людей з Нетофи п'ятдесят і шість,

{{вірш|глава=2|вірш=23}} людей з Анатоту сто двадцять і вісім,

{{вірш|глава=2|вірш=24}} виходьків з Азмавету сорок і два,

{{вірш|глава=2|вірш=25}} виходьків з Кір'ят-Аріму, Кефіри та Беероту сім сотень і сорок і три,

{{вірш|глава=2|вірш=26}} виходьків з Рами та Ґеви: шість сотень двадцять і один,

{{вірш|глава=2|вірш=27}} людей з Міхмасу сто двадцять і два,

{{вірш|глава=2|вірш=28}} людей з Бет-Елу та Аю двісті двадцять і три,

{{вірш|глава=2|вірш=29}} виходьків з Нево п'ятдесят і два,

{{вірш|глава=2|вірш=30}} виходьків з Маґбішу сто п'ятдесят і шість,

{{вірш|глава=2|вірш=31}} виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

{{вірш|глава=2|вірш=32}} виходьків з Харіму три сотні й двадцять,

{{вірш|глава=2|вірш=33}} виходьків з Лоду, Хадіду та Оно сім сотень двадцять і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=34}} виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=35}} виходьків з Сенаї три тисячі і шість сотень і тридцять.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Священиків: синів Єдаєвих з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три,

{{вірш|глава=2|вірш=37}} синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два,

{{вірш|глава=2|вірш=38}} синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім,

{{вірш|глава=2|вірш=39}} синів Харімових тисяча й сімнадцять.

{{вірш|глава=2|вірш=40}} Левитів: синів Ісусових і Кадміїлових, з синів Гадавії сімдесят і чотири.

{{вірш|глава=2|вірш=41}} Співаків: синів Асафових сто двадцять і вісім.

{{вірш|глава=2|вірш=42}} Синів придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих, усіх сто тридцять і дев'ять.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} Храмових підданців: синів Ціхіних, синів Хасуфіних, синів Таббаотових,

{{вірш|глава=2|вірш=44}} синів Керосових, синів Сіагіних, синів Падонових,

{{вірш|глава=2|вірш=45}} синів Леваниних, синів Хаґавиних, синів Аккувових,

{{вірш|глава=2|вірш=46}} синів Хаґавових, синів Самлаєвих, синів Хананових,

{{вірш|глава=2|вірш=47}} синів Ґідделових, синів Ґахарових, синів Реаїних,

{{вірш|глава=2|вірш=48}} синів Рецінових, синів Некодиних, синів Ґаззамових,

{{вірш|глава=2|вірш=49}} синів Уззиних, синів Пасеахових, синів Бесаєвих,

{{вірш|глава=2|вірш=50}} синів Асниних, синів Меунімових, синів Нефусімових,

{{вірш|глава=2|вірш=51}} синів Бакбукових, синів Хакуфиних, синів Хархурових,

{{вірш|глава=2|вірш=52}} синів Бацлутових, синів Мехідиних, синів Харшиних,

{{вірш|глава=2|вірш=53}} синів Баркосових, синів Сісриних, синів Темахових,

{{вірш|глава=2|вірш=54}} синів Незіхових, синів Хатіфиних,

{{вірш|глава=2|вірш=55}} синів Соломонових рабів: синів Сотаєвих, синів Соферетових, синів Терудиних,

{{вірш|глава=2|вірш=56}} Синів Яалиних, синів Дарконових, синів Ґідделових,

{{вірш|глава=2|вірш=57}} синів Шефатіїних, синів Хаттілових, синів Похерет-Гаццеваїмових, синів Амієвих,

{{вірш|глава=2|вірш=58}} усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два.

{{вірш|глава=2|вірш=59}} А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддану та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:

{{вірш|глава=2|вірш=60}} синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень п'ятдесят і два.

{{вірш|глава=2|вірш=61}} І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім'ям.

{{вірш|глава=2|вірш=62}} Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства,

{{вірш|глава=2|вірш=63}} а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.

{{вірш|глава=2|вірш=64}} Усього збору разом сорок дві тисячі три сотні шістдесят,

{{вірш|глава=2|вірш=65}} окрім їхніх рабів та невільниць, цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім; а їхніх співаків та співачок двісті.

{{вірш|глава=2|вірш=66}} °хніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять,

{{вірш|глава=2|вірш=67}} їхніх верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч сім сотень і двадцять.

{{вірш|глава=2|вірш=68}} А з голів батьківських родів, коли вони прийшли до Господнього дому, що в Єрусалимі, то вони жертвували до Божого дому, щоб поставити його на його становищі.

{{вірш|глава=2|вірш=69}} За своєю спроможністю вони дали до скарбу на працю: золота шістдесят одну тисячу дарейків, а срібла п'ять тисяч мін, а священичих убрань сто.

{{вірш|глава=2|вірш=70}} І осілися священики й Левити, та з народу, і співаки, і придверні, і храмові підданці по своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався народ, як один чоловік, до Єрусалиму.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудували жертівника Бога Ізраїля, щоб приносити на ньому цілопалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І поставили міцно жертівника на його основі, бо були вони в страху від народів країв, і приносили на ньому цілопалення для Господа, цілопалення на ранок та на вечір.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І справили свято Кучок, як написано, і щоденні цілопалення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} а по тому цілопалення стале, і на молодики, і на всі присвячені Господеві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Від першого дня сьомого місяця зачали приносити цілопалення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І дали срібла каменярам та теслям, і їжі, і питва та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достачали кедрові дерева з Ливану до Яфського моря за дозволом їм Кіра, царя перського.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А другого року по своєму приході до Божого дому до Єрусалиму, другого місяця, почали робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприходив з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керувати над працею Господнього дому.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на догляд над робітниками праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості...

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І почули Юдині та Веніяминові вороги, що вигнанці будують храма Господеві, Богові Ізраїля.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І прийшли вони до Зоровавеля та до голів батьківських родів, та й сказали їм: І ми будемо будувати з вами, бо ми звертаємось, як ви, до вашого Бога, і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І сказав їм Зоровавель і Ісус, та решта голів батьківських родів Ізраїлевих: Не вам і нам разом будувати храм для Бога! Самі бо ми будемо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказав нам цар Кір, цар перський.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І став народ тієї землі ослаблювати руки Юдиного народу та страхати їх при будуванні.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І підкуплювали вони проти них дорадників царських, щоб заламати їхній задум, по всі дні Кіра, царя перського, й аж до царювання Дарія, царя перського.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А за царя Ахашвероша, на початку його царювання, написали вони оскарження на мешканців Юдеї та Єрусалиму.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А за днів Артаксеркса написав Бішлам, Мітредат, Товеїл та решта товаришів його до Артаксеркса, царя перського. А лист був написаний по-арамейськи, а перекладений по-перськи.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Начальник Рехум та писар Шімай написали одного листа проти Єрусалиму до царя Артаксеркса отак.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Тоді начальник Рехум та писар Шімшай та решта товаришів його, судді й урядники, писарчуки, писарі, аркев'яни, вавилоняни, шушаняни, цебто еламіти,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} та решта народів, яких повиганяв Аснаппар, великий та славний, й осадив їх у місті Самарії та в решті Заріччя.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Оце відпис листа, що послали до нього: До царя Артаксеркса твої раби, люди Заріччя. І ось

{{вірш|глава=4|вірш=12}} щоб було відоме цареві, що Юдеї, які вийшли від тебе до нас, прибули до Єрусалиму. Вони будують місто бунтівниче та шкідливе, і вдосконалюють мури, а підвалини поліпшили.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А тепер щоб було відоме цареві, що коли тільки це місто буде збудоване, а мури закінчаться, вони не будуть давати ані данини, ані податку, ані мита, а це буде шкодити царському прибуткові.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І ото, беручи на увагу, що сіль царського палацу сіль наша, а царський сором не випадає нам бачити, тому ми посилаємо й завідомляємо царя,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} щоб пошукали в книзі споминів батьків твоїх, і ти знайдеш у книзі споминів, і знатимеш, що місто це місто бунтівниче та шкідливе царям та округам, і що в ньому підіймали бунт від правіку, чому місто це було зруйноване.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Ми сповіщаємо царя, що коли тільки місто це буде добудоване, а мури закінчаться, то через те не буде тобі частки в Заріччі.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Цар послав відповідь: Начальникові Рехумові, і писареві Шімшаєві, та решті їхніх товаришів, що сидять у Самарії, і решта Заріччя: Мир вам! А тепер,

{{вірш|глава=4|вірш=18}} лист, якого ви послали до нас, виразно прочитаний передо мною.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І був виданий від мене наказ, і шукали та й знайшли, що місто це з давніх-давен підіймалося на царів, і повстання та бунт робилися в ньому.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І могутні царі були над Єрусалимом, і панували в усьому Заріччі, а данина, податок та мито давалися їм.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} А тепер видайте наказа, щоб спинилися ці люди, а місто це не будувалося, поки від мене не буде виданий новий наказ.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І будьте бережні, щоб через це не зробити помилки. Нащо ростиме зло на шкоду царям?

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Тоді, як тільки був прочитаний відпис листа царя Артаксеркса перед Рехумом і писарем Шімшаєм та їхніми товаришами, пішли вони поспішно до Єрусалиму, і спинили роботу їх зброєю та насиллям!

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Тим спинилася робота Божого дому, що в Єрусалимі, і спинилася вона аж до другого року царювання Дарія, царя перського...

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І пророкував пророк Огій та Захарій, син Іддо, пророки, на юдеїв, що в Юдеї та в Єрусалимі, в Ім'я Бога Ізраїля, що над ними.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Того часу прийшов до них Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю будову?

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Тоді ми сказали їм імена тих мужів, що будують цього будинка.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Та око їхнього Бога було на юдейських старших, і вони не спинили їх, аж поки не піде донесення до Дарія, і тоді дадуть писемну відповідь про це.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Ось відпис листа, що послав Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай, та товариство його, і перси, що в Заріччі, до царя Дарія,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} вони послали йому донесення, а в ньому писано так: Цареві Дарієві усякого миру!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Щоб було відоме цареві, що ми ходили до Юдейської округи, до дому великого Бога, а він будується з великого каменя, і дерево кладеться в стіни. А робота та робиться докладно, і успіх у їхній руці.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Тоді ми питалися тих старших, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю святиню?

{{вірш|глава=5|вірш=10}} А також питалися ми їх про їхні імена, щоб повідомити тебе, що запишемо ім'я тих мужів, які за голову в них.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А вони так відповіли нам та сказали: Ми то раби Бога небес та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчив його великий Ізраїлів цар.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Але згодом, коли наші батьки розгнівили були Бога небес, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, халдея, а храм той він зруйнував його, а народ вигнав до Вавилону.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Але першого року Кіра, царя вавилонського, цар Кір видав наказа будувати цей дім Божий.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А також посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського, виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві, ім'я його Шешбаццар, якого він настановив намісником.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І сказав він йому: Візьми цей посуд, іди, віднеси його до храму, що в Єрусалимі, а дім Божий нехай будується на своєму місці.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Тоді той Шешбаццар прийшов, заклав підвалини Божого дому в Єрусалимі, і відтоді й аж до цього часу він будується, і не скінчений.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І ось, якщо це цареві добре, нехай пошукається в домі царських скарбів там, у Вавилоні, чи справді від царя Кіра виданий був наказ будувати цей Божий дім в Єрусалимі, а царську волю про це нехай пошлють до нас.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Тоді цар Дарій видав наказа, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І був знайдений один звій в замку Ахметі, що в мідійській окрузі, а в ньому написано так: На пам'ять.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі дім той нехай будується на місці, де приносять жертви, а його підвалини заложені. Вишина його шістдесят ліктів, ширина його шістдесят ліктів.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Три ряди з великого каменю, й один ряд з дерева, а видатки будуть дані з царського дому.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай повернуть, і нехай він піде до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладеш те в Божому домі...

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, віддаліться звідти!

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Позоставте працю цього Божого дому, юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А від мене даний наказ про те, що ви будете робити з тими юдейськими старшими, щоб збудувати цей Божий дім, а з царського добра, з данини Заріччя, нехай докладно дається видаток тим людям, щоб не спиняти роботи.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А що буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на принесення Небесному Богові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без омани видавалося їм день-у-день,

{{вірш|глава=6|вірш=10}} щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} А від мене виданий наказ, що коли який чоловік змінить це моє слово, то буде вирване дерево з дому його, і буде поставлене, а він буде прибитий на ньому, а дім його буде обернений за це в руїну!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} А Бог, що вчинив, щоб там пробувало Ім'я Його, знищить кожного царя та народ, що простягне свою руку, щоб змінити це, щоб ушкодити той Божий дім, що в Єрусалимі! Я, Дарій, видав цього наказа, нехай він докладно буде виконаний!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Тоді Таттенай, намісник Заріччя, Шетар-Бозенай та їхні товариші докладно зробили згідно з тим, як послав цар Дарій.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А юдейські старші будували, і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І закінчений був цей храм до третього місяця адара, що він місяць дванадцятий, шостого року царювання царя Дарія.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І справили Ізраїлеві сини, священики й Левити та решта вигнанців свято відновлення того Божого дому з радістю.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І принесли в жертву на свято відновлення того Божого дому: волів сотню, баранів двісті, ягнят чотири сотні, а козлят у жертву за гріх за всього Ізраїля дванадцять, за числом Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І поставили священиків за їхніми частинами, а Левитів за чергами їхніми на службу Божого дому, що в Єрусалимі, як написано в книзі Мойсея.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} А поверненці справили Пасху чотирнадцятого дня першого місяця,

{{вірш|глава=6|вірш=20}} бо очистилися священики та Левити, як один, усі вони чисті. І вони зарізали пасхальне ягня для всіх поверненців, для своїх братів священиків та для себе.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І їли Ізраїлеві сини, що вернулися з вигнання, і також усі, хто відділився до них від нечистости народів землі, щоб звертатися до Господа, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} І справляли вони свято Опрісноків сім день у радості, бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя, щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога, Бога Ізраїлевого.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А по цих пригодах, за царювання Артаксеркса, царя перського, Ездра, син Азарії, сина Хійлкійї,

{{вірш|глава=7|вірш=2}} сина Шаллуна, сина Садока, сина Ахітуви,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота,

{{вірш|глава=7|вірш=4}} сина Захарія, сина Уззі, сина Буккі,

{{вірш|глава=7|вірш=5}} сина Авішуї, сина Пінхаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} цей Ездра вийшов із Вавилону, а він був учитель, знавець Мойсеєвого Закону, що його дав Господь, Бог Ізраїлів. І дав йому цар згідно з тим, як була на ньому рука Господа, Бога його, всяке його пожадання.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І пішли з ним дехто з Ізраїлевих синів, і з священиків, і Левитів, і співаків, і придверних, і храмових підданців до Єрусалиму сьомого року царя Артаксеркса.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І прибув він до Єрусалиму п'ятого місяця, а то сьомий рік царювання.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Бо першого дня місяця першого був початок виходу з Вавилону, а першого дня п'ятого місяця він прийшов до Єрусалиму, бо рука його Бога була добра на ньому.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Бо Ездра приготовив своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А оце відпис писання, що цар Артаксеркс дав священикові Ездрі, учителеві, що пише слова заповідей Господа та Його устави над Ізраїлем:

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Артаксеркс, цар над царями, до священика Ездри, досконалого вчителя Закону Бога Небесного, і так далі.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} А ось виданий від мене наказ, щоб кожен, хто в моїм царстві з Ізраїлевого народу, і їхніх священиків, і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою, нехай іде,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} через те, що ти посланий від царя та семи його дорадників, щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога, правом, що в руці твоїй,

{{вірш|глава=7|вірш=15}} і щоб відправити срібло та золото, що цар та дорадники його пожертвували для Бога Ізраїлевого, Якого місце перебування в Єрусалимі,

{{вірш|глава=7|вірш=16}} і все срібло та золото, яке ти знайдеш у всій вавилонській окрузі разом із пожертвами народу та священиків, які жертвують для дому їхнього Бога, що в Єрусалимі.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Тому ти невідкладно купиш за це срібло биків, баранів, овечок, і їх жертви хлібні та їх жертви ливні, і принесеш їх на жертівнику дому вашого Бога, що в Єрусалимі.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} А що тобі та браттям твоїм буде добре вчинити з рештою срібла та золота, те зробіть за вподобанням вашого Бога.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} А посуд, що даний тобі на служення дому твого Бога, віддай у цілості перед Богом Єрусалиму.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А решта потрібного для дому Бога твого, що випаде тобі дати, буде дана з дому царських скарбів.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А від мене я цар Артаксеркс виданий наказ для всіх скарбників, що в Заріччі, що все, чого зажадає від вас священик Ездра, учитель Закону Бога Небесного, нехай буде докладно зроблене:

{{вірш|глава=7|вірш=22}} срібла аж до сотні талантів, і пшениці аж до сотні корів, і вина аж до сотні батів, і оливи аж до сотні батів, за соли без запису.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Усе, що з наказу Небесного Бога, нехай буде горливо зроблене для дому Небесного Бога, бо нащо був би гнів на царство царя та на синів його?

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І вас завідомляємо, що всі священики та Левити, співаки, придверні, храмові підданці та працівники того Божого дому вільні, данини, податку, чи мита не належить накладати на них!

{{вірш|глава=7|вірш=25}} А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризначай суддів та виконавців Закону, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає закони твого Бога, а хто не знає, тих навчите.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} А кожен, хто не буде виконувати Закона твого Бога та закона царського докладно, щоб чинився над ним суд: чи то на смерть, чи то на вигнання, чи то на кару маєткову, чи то на ув'язнення.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у цареве серце, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі,

{{вірш|глава=7|вірш=28}} а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками, та всіма хоробрими царевими зверхниками! А я зміцнився, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідних людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А оце голови їхніх батьків та їх родовід, що пішли зо мною, за царювання царя Артаксеркса, з Вавилону:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} з Пінхасових синів: Ґершом, з Ітамарових синів: Даніїл, з Давидових синів: Хаттуш.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} З Шеханіїних синів, з Пар'ошових синів: Захарій, а з ним за родоводом сто й п'ятдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} З Пахат-Моавових синів: Ел'єгоенай, син Зерахіїн, а з ним двісті мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} З синів Затту: Шеханія, син Яхазіїлів, а з ним три сотні мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А з Адінових синів: Евед, син Йонатанів, а з ним п'ятдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А з Еламових синів: Єшая, син Аталіїн, а з ним сімдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А з Шефатіїних синів: Зевадія, син Михаїлів, а з ним вісімдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} З Йоавових синів: Овадія, син Єгіїлів, а з ним двісті й вісімнадцять мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} А з синів Бані: Шеломіт, син Йосіфіїн, а з ним сотня й шістдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А з Беваєвих синів: Захарій, син Беваїв, а з ним двадцять і вісім мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А з Азґадових синів: Йоханан, син Катанів, а з ним сотня й десять мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А з Адонікамових синів останні, а оце їхні імена: Еліфелет, Єіїл, і Шемая, а з ними шістдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} А з Біґваєвих синів: Утай і Заввуд, а з ними сімдесят мужчин.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І зібрав я їх до річки, що впадає до Агави, і ми таборували там три дні. І переглянув я народ та священиків, і не знайшов там нікого з Левієвих синів.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І послав я по Еліезера, по Аріїла, по Шемаю, по Елнатана, і по Яріва, і по Елнатана, і по Натана, і по Захарія, і по Мешуллама, голів, і по Йойаріва, і по Елнатана, учителів.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І відправив я їх до Іддо, голови в місцевості Касіф'я, і вклав в їхні уста слова, щоб говорити до Іддо та братів його, підданих у місцевості Касіф'я, щоб вони привели нам служителів для дому нашого Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І привели вони нам, бо рука нашого Бога була добра до нас, чоловіка розумного з синів Махлі, сина Левія, Ізраїлевого сина, та Шеревею й синів його та братів його, вісімнадцять,

{{вірш|глава=8|вірш=19}} та Хашавію, а з ним Єшаю, з синів Мерарієвих, братів його та синів його двадцять,

{{вірш|глава=8|вірш=20}} а з підданців храму, яких дав Давид та зверхники на роботу Левитам, двісті й двадцять підданців: усі вони були означені поіменно.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку,

{{вірш|глава=8|вірш=22}} бо я соромився просити від царя війська та верхівців, щоб помагали нам у дорозі проти ворога, бо сказали ми цареві, говорячи: Рука нашого Бога на добро для всіх, хто шукає Його, а сила Його та гнів Його на всіх, хто кидає Його!

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І я відділив із священичих зверхників дванадцять до Шеревеї, Хашавії, і до десятьох їхніх братів з ними.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І відважив я їм срібло й золото та посуд принесення нашого Божого дому, що принесли цар, і його дорадники, і його зверхники та ввесь Ізраїль, що знаходився там.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І відважив я на їхню руку шість сотень і п'ятдесят талантів срібла, а срібних речей сто талантів, золота сто талантів,

{{вірш|глава=8|вірш=27}} а золотих чаш двадцять на тисячу дарейків, а посудин з золоченої й доброї міді дві, дорогі, як золото.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І сказав я до них: Ви святість для Господа, і цей посуд святість, а те срібло та золото добровільна жертва для Господа, Бога ваших батьків.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} Пильнуйте й бережіть це, аж поки не відважите його перед зверхниками священиків і Левитів та зверхниками батьківських родів Ізраїлевих в Єрусалимі до кімнат Господнього дому.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} І прийняли священики та Левити вагу того срібла та золота та того посуду, щоб віднести до Єрусалиму, до дому нашого Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} І рушили ми з річки Агави двадцятого дня першого місяця, щоб іти до Єрусалиму. А рука нашого Бога була над нами, і Він урятував нас з руки ворога та чатівника на дорозі.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} І прийшли ми до Єрусалиму, і сиділи там три дні.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А четвертого дня відважили ми те срібло й золото та той посуд у домі нашого Бога на руку священика Меремота, сина Урійїного, а з ним був Елеазар, син Пінхасів, а з ними Йозавад, син Єшуїн, та Ноадія, син Біннуїв, Левити,

{{вірш|глава=8|вірш=34}} за числом, за вагою на все. І того часу була записана вся та вага.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Ті, що прийшли з полону, сини вигнання, принесли цілопалення для Бога Ізраїля: дванадцять биків за всього Ізраїля, дев'ятдесят і шість баранів, сімдесят і сім овець, дванадцять козлів на жертву за гріх, це все цілопалення для Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} І віддали цареві накази царським сатрапам та намісникам Заріччя, а ті підтримували народ та Божий дім.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А як скінчилося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами, від хананеян, періззеян, євусеян, аммонеян, моавітян, єгиптян та амореян,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам, змішалося святе насіння з народами цих країв, а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпілий...

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого, і, роздерши шату свою та плаща свого, упав я на коліна свої, і простягнув руки свої до Господа, Бога мого...

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!...

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався?

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} А коли Ездра молився та сповідався, плакав та припадав перед Божим домом, зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, чоловіки, і жінки та діти, бо народ плакав ревним плачем...

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І відповів Шеханія, Єхіїлів син, з Еламових синів, та й сказав до Ездри: Ми спроневірилися нашому Богові, бо взяли ми чужинок із народів цього краю за жінок. Але є ще надія для Ізраїля в цьому!

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та народжене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремтить перед заповіддю нашого Бога, і буде зроблене за Законом.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Устань, бо на тобі ця річ, а ми з тобою. Будь мужній і дій!

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І встав Ездра, і заприсяг зверхників, священиків і Левитів та всього Ізраїля, щоб робити за цим словом. І вони заприсягли.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімнати Єгохонана, Ел'яшівового сина, і ночував там. Хліба він не їв і води не пив, бо був у жалобі за спроневірення поверненців.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І оголосили в Юдеї та в Єрусалимі до всіх поверненців, щоб зібратися до Єрусалиму.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} А кожен, хто не прийде до трьох день, за порадою зверхників та старших, увесь маєток того буде зроблений закляттям, а він буде вилучений із громади поверненців.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи від цієї справи та від дощу.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І встав священик Ездра та й сказав до них: Ви спроневірилися, і взяли чужинних жінок, щоб побільшити Ізраїлеву провину.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} А тепер повиніться Господеві, Богові ваших батьків, і чиніть Його волю! І віддаліться від народів цього Краю та від тих чужих жінок!

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І відповіла вся громада, і сказали гучним голосом: Так, за словом твоїм, ми повинні зробити!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Але народ численний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір, а кожен, хто є в наших містах, хто взяв чужинних жінок, нехай прийде на означені часи, а з ними старші кожного міста та судді його, аж поки не відвернеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Особливо стали над цим Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І зробили так поверненці. І відділив собі священик Ездра людей, голів батьків за родом їхніх батьків, і всі вони поіменно. І сіли вони першого дня десятого місяця, щоб дослідити цю справу.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І скінчили до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей, що взяли були чужинних жінок.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І знайшлися поміж священичими синами, що взяли чужинних жінок, із синів Єшуї, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезер, і Ярів, і Ґедалія.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І дали вони руку свою, що повипроваджують жінок своїх, а винні принесли в жертву барана з отари за провину свою.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} А з синів Іммерових: Ханані та Зевадія.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І з синів Харімових: Массея, і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І з синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} А з Левитів: Йозавад, і Шім'ї, і Келая, він Келіта, Петахія, Юда та Еліезер.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} А з співаків: Ел'яшів. А з придверних: Шаллум, і Телем, та Урі.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} А з Ізраїля, з синів Пар'ошових: Рам'я, і °ззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} А з синів Еламових: Маттанія, Захарій, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І з синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} А з синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} І з синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} І з синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселіїл, і Біннуй та Манасія.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} І з синів Харімових: Еліезер, °шшійя, Малкійя, Шемая, Шімон,

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Веніямин, Маллух, Шемарія.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} З синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} З синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл,

{{вірш|глава=10|вірш=35}} Беная, Бедея, Келугу,

{{вірш|глава=10|вірш=36}} Ванія, Меремот, Ел'ятів,

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Маттанія, Маттенай, і Яасай,

{{вірш|глава=10|вірш=38}} і Бані, і Біннуй, Шім'ї,

{{вірш|глава=10|вірш=39}} і Шелемія, і Натан, і Адая,

{{вірш|глава=10|вірш=40}} Махнадвай, Шашай, Шарай,

{{вірш|глава=10|вірш=41}} Азаріїл, і Шелемія, Шемарія,

{{вірш|глава=10|вірш=42}} Шаллум, Амарія, Йосип.

{{вірш|глава=10|вірш=43}} А з синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная.

{{вірш|глава=10|вірш=44}} Усі оці взяли були чужинних жінок, а деякі з цих жінок і дітей породили.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Неемія</title>
    <id>1432</id>
    <revision>
      <id>1446</id>
      <timestamp>2006-07-07T19:59:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Неемія
 | попередня = &lt;[[../Ездра|Ездра]]&gt;
 | наступна  = [[../Естер|Естер]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем...

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили!

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я Моє!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І встав Еліяшів, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставляли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} А поруч нього будували єрихоняни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бруссями, і повставляли двері її, замки її та засуви її.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, вони покривали бруссями, і вставляли двері її, і замки її та засуви її.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володіння намісника Заріччя.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської округи, він та дочка його.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху, вони збудували її, і повставляли двері її, замки її та засуви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітникової брами.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} А Смітникову браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, він збудував її, і повставляв її двері, замки її та засуви її.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, він збудував її, і покрив її, і повставляв її двері, замки її та засуви її, і направив мура ставу Шелах до царського садка, і аж до ступенів, що спускаються з Давидового Міста.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської округи аж до місця навпроти Давидових гробів і аж до зробленого ставу, і аж до дому Лицарів.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї округи.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини округи Кеїла.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброярні наріжника.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А за ним направляли священики, люди йорданської округи.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до наріжника й аж до рогу.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, що виходить із царського дому, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Пар'ошів.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} А підданці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східньої брами.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} За ним направляв Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових підданців та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної горниці.

{{вірш|глава=3|вірш=32}} А між наріжною горницею до Овечої брами направляли золотарі та крамарі.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.

{{вірш|глава=3|вірш=34}} І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені?

{{вірш|глава=3|вірш=35}} А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!...

{{вірш|глава=3|вірш=36}} Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!

{{вірш|глава=3|вірш=37}} І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих!

{{вірш|глава=3|вірш=38}} І збудували ми того мура, і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!...

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа...

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв,

{{вірш|глава=6|вірш=2}} то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло...

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас?

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!...

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе...

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його...

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,

{{вірш|глава=7|вірш=7}} ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:

{{вірш|глава=7|вірш=8}} синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два,

{{вірш|глава=7|вірш=9}} синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два,

{{вірш|глава=7|вірш=11}} синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,

{{вірш|глава=7|вірш=12}} синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

{{вірш|глава=7|вірш=13}} синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят,

{{вірш|глава=7|вірш=15}} синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=16}} синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=17}} синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два,

{{вірш|глава=7|вірш=18}} синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім,

{{вірш|глава=7|вірш=19}} синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім,

{{вірш|глава=7|вірш=20}} синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} синів Хашумових три сотні двадцять і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=23}} синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири,

{{вірш|глава=7|вірш=24}} синів Харіфових сто дванадцять,

{{вірш|глава=7|вірш=25}} синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять,

{{вірш|глава=7|вірш=26}} людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=27}} людей з Анототу сто двадцять і вісім,

{{вірш|глава=7|вірш=28}} людей з Бет-Азмавету сорок і два,

{{вірш|глава=7|вірш=29}} людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три,

{{вірш|глава=7|вірш=30}} людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один,

{{вірш|глава=7|вірш=31}} людей з Міхмасу сто двадцять і два,

{{вірш|глава=7|вірш=32}} людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три,

{{вірш|глава=7|вірш=33}} людей з Нево Другого п'ятдесят і два,

{{вірш|глава=7|вірш=34}} виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

{{вірш|глава=7|вірш=35}} виходьків з Харіму три сотні й двадцять,

{{вірш|глава=7|вірш=36}} виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять,

{{вірш|глава=7|вірш=37}} виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один,

{{вірш|глава=7|вірш=38}} виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять.

{{вірш|глава=7|вірш=39}} Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три,

{{вірш|глава=7|вірш=40}} синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два,

{{вірш|глава=7|вірш=41}} синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім,

{{вірш|глава=7|вірш=42}} синів Харімових тисяча сімнадцять.

{{вірш|глава=7|вірш=43}} Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири.

{{вірш|глава=7|вірш=44}} Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім.

{{вірш|глава=7|вірш=45}} Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім.

{{вірш|глава=7|вірш=46}} Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,

{{вірш|глава=7|вірш=47}} сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,

{{вірш|глава=7|вірш=48}} сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,

{{вірш|глава=7|вірш=49}} сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,

{{вірш|глава=7|вірш=50}} сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,

{{вірш|глава=7|вірш=51}} сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

{{вірш|глава=7|вірш=52}} сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,

{{вірш|глава=7|вірш=53}} сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

{{вірш|глава=7|вірш=54}} сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,

{{вірш|глава=7|вірш=55}} сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,

{{вірш|глава=7|вірш=56}} сини Неціяхові, сини Хатіфині.

{{вірш|глава=7|вірш=57}} Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,

{{вірш|глава=7|вірш=58}} сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,

{{вірш|глава=7|вірш=59}} сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові,

{{вірш|глава=7|вірш=60}} усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два.

{{вірш|глава=7|вірш=61}} А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:

{{вірш|глава=7|вірш=62}} синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два.

{{вірш|глава=7|вірш=63}} А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.

{{вірш|глава=7|вірш=64}} Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства,

{{вірш|глава=7|вірш=65}} а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.

{{вірш|глава=7|вірш=66}} Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят,

{{вірш|глава=7|вірш=67}} окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять.

{{вірш|глава=7|вірш=68}} °хніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять,

{{вірш|глава=7|вірш=69}} верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять.

{{вірш|глава=7|вірш=70}} А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять.

{{вірш|глава=7|вірш=71}} А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін.

{{вірш|глава=7|вірш=72}} А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім.

{{вірш|глава=7|вірш=73}} І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І стояв учитель Ездра на дерев'яному підвищенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на правиці його, а на лівиці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: Амінь, Амінь! з піднесенням своїх рук. І всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі!

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали народові Закона, а народ був на своєму місці.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали народові, до всього народу: День цей святий він для Господа, Бога вашого, не будьте в жалобі й не плачте! Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону...

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І Левити потішали ввесь народ, говорячи: Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І знайшли написане в Законі, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця,

{{вірш|глава=8|вірш=15}} і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі, говорячи: Вийдіть на гору, і понаносьте галуззя оливкового, і галуззя дерева оливкового, і галуззя миртового, і галуззя пальмового, і галуззя густолистого дерева, щоб поробити кучки, як написано.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І вийшов народ, і поназношували, і поробили собі кучки кожен на даху своїм, і в подвір'ях своїх, і в подвір'ях Божого дому, і на майдані Водної брами, і на майдані брами Єфремової.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість!

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І читали в книзі Божого Закону щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справляли свято сім день; а восьмого дня віддання, за уставом.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Ти то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня!

{{вірш|глава=9|вірш=33}} А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.

{{вірш|глава=9|вірш=36}} Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому!

{{вірш|глава=9|вірш=37}} І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя,

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Серая, Азарія, Єремія,

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Пашхур, Амарія, Малкійя,

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Хаттуш, Шеванія, Маллух,

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Харім, Меремот, Овадія,

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Даніїл, Ґіннетон, Барух,

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Мешуллам, Авійя, Мійямін,

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Маазія, Білґай, Шемая, оце священики.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан,

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Міха, Рехов, Хашавія,

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Заккур, Шеревія, Шеванія,

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Годійя, Бані, Беніну.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Голови народу: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Бунні, Аз'дад, Бевай,

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Адонійя, Біґвай, Адін,

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Атер, Хізкійя, Аззур,

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Годійя, Хашум, Бецай,

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Харіф, Анатот, Невай,

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Мешезав'їл, Садок, Яддуя,

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Пелатія, Ханан, Аная,

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Осія, Хананія, Хашшув,

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Галлохеш, Пілха, Шовек,

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Рехум, Хашавна, Маасея,

{{вірш|глава=10|вірш=27}} і Ахійя, Ханан, Анан,

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Маллух, Харім, Баана.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий,

{{вірш|глава=10|вірш=30}} зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його,

{{вірш|глава=10|вірш=31}} і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} І поставили ми собі за обов'язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога,

{{вірш|глава=10|вірш=34}} на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі,

{{вірш|глава=10|вірш=36}} і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому,

{{вірш|глава=10|вірш=37}} і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога,

{{вірш|глава=10|вірш=38}} і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки. І ми не опустимо дому нашого Бога!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сиділи зверхники народу в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по інших містах.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} А оце голови округи, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних містах сиділи, кожен у своїй посілості, по своїх містах, Ізраїль, священики, і Левити, і храмові підданці, і сини Соломонових рабів.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} А по ньому: Ґаббай, Саллай, дев'ять сотень двадцять і вісім.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} А Йоїл, син Зіхрі, був провідником над ними, а Юда, син Сенуїн, другий над містом.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін,

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, начальник у Божому домі.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї,

{{вірш|глава=11|вірш=13}} а їхніх братів, голів батьківських родів, двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} а їхніх братів, хоробрих вояків, сто двадцять і вісім, а провідник над ними Завдіїл, син Ґедоліма.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому, з голів Левитів.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славословити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} А придверні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожили при брамах, сто сімдесят і два.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наділі своїм.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} А храмові підданці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підданцями.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків при службі Божого дому,

{{вірш|глава=11|вірш=23}} бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя для всіх справ народу.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та залежних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах,

{{вірш|глава=11|вірш=26}} і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті,

{{вірш|глава=11|вірш=27}} і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах,

{{вірш|глава=11|вірш=28}} і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах,

{{вірш|глава=11|вірш=29}} і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті,

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Заноаху, Адулламі та дворах її, в Лахішу та полях його, в Азці та залежних її містах. І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста,

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Анатот, Нов, Ананія,

{{вірш|глава=11|вірш=33}} Хацор, Рама, Ґіттаїм,

{{вірш|глава=11|вірш=34}} Хадід, Цевоїм, Неваллат,

{{вірш|глава=11|вірш=35}} Лод і Оно, долина Харашім.

{{вірш|глава=11|вірш=36}} А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, °рмея, Ездра,

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Амарія, Маллух, Хаттуш,

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Шеханія, Рехум, Меремот,

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Іддо, Ґіннетой, Авійя,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Мійямін, Маадія, Білґа,

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Шемая, і Йоярів, Єдая,

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це голови священиків та брати їхні за днів Ісуса.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славослов'ям він та брати його.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторожі.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду,

{{вірш|глава=12|вірш=11}} а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А за Йоякимових днів були священики, голови батьківських родів: з роду Сераїного Мерая, з °рмеїного Хананія,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} з Ездриного Мешуллам, з Амаріїного Єгоханан,

{{вірш|глава=12|вірш=14}} з Меліхового Йонатан, з Шеваніїного Йосип,

{{вірш|глава=12|вірш=15}} з Харімового Адна, з Мерайотового Хелкай,

{{вірш|глава=12|вірш=16}} з Іддового Захарій, з Ґіннетонового Мешуллам,

{{вірш|глава=12|вірш=17}} з Авійїного Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного Пілтай,

{{вірш|глава=12|вірш=18}} з Білґиного Шаммуя, з Шемаїного Йонатан,

{{вірш|глава=12|вірш=19}} а з Йоярівового Маттенай, з Єдаїного Уззі,

{{вірш|глава=12|вірш=20}} з Саллаєвого Каллай, з Амокового Евер,

{{вірш|глава=12|вірш=21}} з Хілкійїного Хашавія, з Єдаїного Натанаїл.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Левити, голови батьківських родів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики за царювання Дарія перського.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Сини Левія, голови батьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} А голови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати їхні були навпроти них, щоб хвалити та славити за наказом Давида, Божого чоловіка, черга за чергою.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придверні, сторожа в брамних складах.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} А в свято освячення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місцях, щоб привести їх до Єрусалиму справити свято освячення та радости з похвалами, із піснею, цимбалами, арфами та з цитрами.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} І позбиралися сини співаків та з округи навколо Єрусалиму та з осель нетофатян,

{{вірш|глава=12|вірш=29}} і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки побудували собі двори навколо Єрусалиму.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} І очистилися священики та Левити, і вони очистили народ, і брами та мур.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} І повводив я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славословників та походи, з них один пішов праворуч по муру до Смітникової брами.

{{вірш|глава=12|вірш=32}} А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників,

{{вірш|глава=12|вірш=33}} і Азарія, Ездра, і Мешуллам,

{{вірш|глава=12|вірш=34}} Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея.

{{вірш|глава=12|вірш=35}} А з священичих синів із сурмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового,

{{вірш|глава=12|вірш=36}} а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музичними знаряддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра перед ними.

{{вірш|глава=12|вірш=37}} А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступенями Давидового Міста, входом на стіну над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід.

{{вірш|глава=12|вірш=38}} А другий збір славословників ішов ліворуч, а за ним я та половина народу, зверху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру,

{{вірш|глава=12|вірш=39}} і від Єфремової брами та до брами Старої, і до брами Рибної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спинилися біля брами Ув'язнення.

{{вірш|глава=12|вірш=40}} І стали обидва збори славословників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною,

{{вірш|глава=12|вірш=41}} і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з сурмами,

{{вірш|глава=12|вірш=42}} і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки співали, а °зрахія був провідником.

{{вірш|глава=12|вірш=43}} І вони приносили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки та діти, і аж далеко чута була радість Єрусалиму!

{{вірш|глава=12|вірш=44}} І того дня були попризначувані люди над коморами для скарбів, для приношень, для первоплодів та для десятин, щоб зносити в них з міських піль законні частки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була дивитися на священиків та на Левитів, що стояли!

{{вірш|глава=12|вірш=45}} І вони стерегли постанови свого Бога, і постанови про очищення, і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона.

{{вірш|глава=12|вірш=46}} Бо віддавна, за днів Давида та Асафа, були голови співаків та пісні хвали й збори славословників для Бога.

{{вірш|глава=12|вірш=47}} І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав частки співацькі та придверничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Аароновим синам.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки,

{{вірш|глава=13|вірш=2}} бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А перед тим священик Ел'яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн,

{{вірш|глава=13|вірш=5}} то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір'ях Божого дому.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних. І на них покладено ділити частки для їхніх братів.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав'ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня!

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?

{{вірш|глава=13|вірш=28}} А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!

{{вірш|глава=13|вірш=29}} Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!

{{вірш|глава=13|вірш=30}} І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

{{вірш|глава=13|вірш=31}} і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам'ятай же мене, боже мій, на добро!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Естер</title>
    <id>1433</id>
    <revision>
      <id>1447</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:00:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Естер
 | попередня = &lt;[[../Неемія|Неемія]]&gt;
 | наступна  = [[../Йов|Йов]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталося за днів Ахашвероша, це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Сузи.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського, старших та правителів округ,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А по скінченні цих днів справив цар для всього народу, що знаходився в замку Сузи, від великого й аж до малого, гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Біла, зелена та блакитна тканина, тримана віссоновими та пурпуровими шнурами, висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах. Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого, білого, жовтого й чорного мармуру.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і царського вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Сьомого дня, коли цареві стало весело на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімом евнухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І сказав цар до мудреців, що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма, що знали закона та право,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} а близькими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перських та мідійських, які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві:

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Як велить закон, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала слова царя Ахашвероша, переданого їй через евнухів?

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І сказав Мемухан перед царем та князями: Не перед самим царем провинилася цариця Вашті, але й перед усіма князями та перед усіма народами, що по всіх округах царя Ахашвероша.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Бо царицин учинок дійде до всіх жінок, і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах, бо будуть говорити: Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла!

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про царицин учинок, до всіх царських князів, і буде багато погорди та гніву!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Якщо цареві це добре, нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царювання цар дасть іншій, ліпшій від неї.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А коли почується царський наказ, який цар зробить відомим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до малого.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І була приємна ця рада в очах царя та князів, і цар зробив за Мемухановим словом.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І порозсилав він листи до всіх царських округ, до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашвероша, згадав він про Вашті, і що вона зробила, і що було заряджене про неї.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказали царські отроки, його слуги: Нехай пошукають для царя дівчат, уродливих на вигляд паннів,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, паннів уродливого вигляду, до замку Сузи, до дому жінок під руку Геґая, царського євнуха, сторожа жінок, і дати їм потрібне для їхнього причепурення.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А та дівчина, що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті. І була приємна ця рада у царевих очах, і він зробив так.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А в замку Сузи був один юдеянин, а ім'я йому Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніяминівець,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} що був узятий з Єрусалиму з тим полоном, який був узятий разом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоносор, цар вавилонський.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І він виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки, та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому. І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок, щоб довідатись, як мається Естер та що вона робить.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша, коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок, бо так виповнялися дні їхнього причепурювання: шість місяців мирровою оливою, а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} то з тим дівчина приходила до царя: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім'ям.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} А коли настала черга для Естери, дочки Авіхая, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за дочку, щоб іти до царя, вона нічого не жадала, як тільки того, що казав Геґай, царський евнух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І була взята Естер до царя Ахашвероша, до царського дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царювання його.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, гостину для Естери, і зробив полегшення для округ, і дав дарунка за царською спроможністю.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} А коли збирали дівчат другий раз, то Мордехай сидів при царській брамі.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, бо Естер виконувала Мордехаєве слово так, як коли була в нього на вихованні.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Тими днями, коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські евнухи зо сторожів порогів, і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І стала відома ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мордехая.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішені на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І сказали царські раби, що були в царській брамі, до Мордехая: Чого ти переступаєш царевого наказа?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слухався їх, то вони донесли Гаманові, щоб побачити, чи втримається Мордехай у своїм слові, бо він виявив їм, що він юдеянин.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю...

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашвероша, кидано пура, цебто жеребка, перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І зняв цар персня свого зо своєї руки, і дав його Гаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, ненависникові юдеїв.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав цар до Гамана: Це срібло віддаю тобі, і дається тобі й той народ, щоб робити з ним, як угодно в очах твоїх!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників, що були над кожною скругою, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом його, і до кожного народу мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припечатано було царським перснем.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого, діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здобич по них пограбувати.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Відпис із цього листа щоб був виданий як закон, у кожній окрузі, і оголошений для всіх народів, щоб були готові на цей день.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Гінці вийшли, пігнані царевим словом. А закон був виданий в замку Сузи. А цар та Гаман сіли до пиття, а місто Сузи було в замішанні.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох...

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І прийшли дівчата Естерині й евнухи її, та й донесли їй про це. І дуже затремтіла цариця, і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище, та він не прийняв.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І покликала Естер Гатаха, одного з евнухів царя, якого він приставив до неї, і наказала йому довідатися про Мордехая, що то з ним, і чого то жалоба?

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І вийшов Гатах на міську площу, що перед царською брамою.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І виявив йому Мордехай усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв, щоб вигубити їх.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І він дав йому відписа листа закону, що був виданий у Сузах на вигублення їх, щоб показав Естері, та щоб доніс їй, і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І прийшов Гатах, і доніс Естері Мордехаєві слова.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І сказала Естер до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві:

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Усі царські раби та народ царських округ знають, що кожен чоловік та жінка, що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний, один йому закон, убити його, окрім того, кому цар простягне золоте берло, і буде він жити. А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день...

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І переказали Мордехаєві Естерині слова.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв...

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!...

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І сказала Естер відповісти Мордехаєві:

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину...

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І сталося третього дня, і вбрала Естер царські шати, та й стала на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царського дому. А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І сталося, як цар побачив царицю Естер, що стоїть у брамі, то знайшла вона ласку в очах його. І цар простягнув Естері золоте берло, що в руці його, а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І сказав до неї цар: Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А Естер відказала: Якщо це цареві вгодне, нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину, яку я вчиню йому!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І сказав цар: Скоріше покличте Гамана, щоб виконати Естерині слова! І прийшов цар та Гаман у гостину, що вчинила Естер.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І сказав цар до Естери при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблене!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І відповіла Естер та й сказала: Моє жадання та моє прохання таке:

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Якщо знайшла я ласку в царевих очах, і якщо це цареві вгодне, щоб вволити жадання моє й щоб виконати прохання моє, нехай прийде цар та Гаман на гостину, що зроблю їм, і взавтра я зроблю за царевим словом.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І вийшов Гаман того дня радісний та добросердий. Та коли Гаман побачив Мордехая в царській брамі, і він не встав і не затремтів перед ним, то Гаман переповнився лютістю на Мордехая.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Та стримався Гаман, і прийшов до свого дому. І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зереш.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про численність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князів та слуг царевих.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І сказав Гаман: А цариця Естер не привела з царем на гостину, яку зробила, нікого, крім мене. І також назавтра я покликаний до неї з царем!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Та все це нічого не варте мені цього часу, доки я бачу того юдея Мордехая, що сидить у царській брамі!...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І сказала до нього жінка його Зереш та всі його приятелі: Нехай приготують шибеницю, високу на п'ятдесят ліктів, а ранком скажи цареві, і нехай повісять на ній Мордехая, і підеш з царем радісний на гостину! І була приємна та рада для Гамана, і зробив він ту шибеницю.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам'яток, Хроніки, і вони читалися перед обличчям царським.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І знайдене було написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царських евнухів, зо сторожів порога, що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І сказав цар: Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це? І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: Нічого йому не зроблено...

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І спитав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому, щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці, яку приготовив для нього.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І сказали отроки царя до нього: Ось Гаман стоїть на подвір'ї. І сказав цар: Нехай увійде!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І Гаман увійшов, а цар йому сказав: Що зробити з чоловіком, якому цар хоче чести? І подумав Гаман у серці своїм: Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І відповів Гаман цареві: Тому чоловікові, якому цар жадає чести,

{{вірш|глава=6|вірш=8}} нехай принесуть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була дана царська корона на його голову.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих. І нехай зодягнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай возять його на коні на міській площі, і нехай кличуть перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І сказав цар до Гамана: Поспіши, візьми одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордехаєві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що ти говорив!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міській площі, і кричав перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І вернувся Мордехай до царської брами, а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову...

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впадеш перед ним!...

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Ще вони говорили з ним, а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину, яку зробила Естер.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І відповіла цариця Естер та й сказала: Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння...

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так?

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І сказала Естер: Ненависник та ворог це злий Гаман! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя...

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі? Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя...

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ній!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естері дім Гамана, ненависника юдеїв, а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер виявила, хто він для неї.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І зняв цар свого персня, що забрав від Гамана, та й дав його Мордехаєві, а Естер настановила Мордехая над Гамановим домом.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І Естер далі говорила перед обличчям царя. І впала вона перед його ногами, і плакала та благала його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та задуми його, які задумував був на юдеїв...

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І простягнув цар до Естери золоте берло, а Естер устала й стала перед царевим обличчям,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} та й сказала: Якщо це цареві вгодне, й якщо знайшла я ласку перед обличчям його, і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в очах його, нехай буде написано, щоб були повернені ті листи задумів аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, що написав був повигублювати юдеїв, які є в царевих округах.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Бо як я могла б дивитися на лихо, що спіткає народ мій, і як я могла б дивитися на загибіль роду свого?

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І сказав цар Ахашверош до цариці Естери та до юдеянина Мордехая: Ось я дав Естері дім Гамана, а його повісили на шибениці за те, що простяг був руку свою на юдеїв.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших очах, в імені царя, і припечатайте царським перснем, бо листа, що був написаний в імені царя та був припечатаний царським перснем, не можна відмінити.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І були покликані царські писарі того часу, місяця третього, він місяць сіван, двадцять і третього дня в ньому, і було написане все, як наказав був Мордехай, до юдеїв, і до сатрапів, і намісників, і зверхників округ, що від Году й аж до Кушу, сто й двадцять і сім округ, і до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом та їхньою мовою.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І понаписував він листи в імені царя Ахашвероша, і поприпечатував перснем царським, і послав через гінців на конях, які їздять на державних конях, конях баских,

{{вірш|глава=8|вірш=11}} що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя, вигубити, забити та погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них розграбувати,

{{вірш|глава=8|вірш=12}} одного дня по всіх округах царя Ахашвероша, тринадцятого дня дванадцятого місяця, він місяць адар.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Відпис цього листа щоб був виданий, як закон, у кожній окрузі, посланий був відкритий для всіх народів, і щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Гінці, що поїхали верхи на швидких конях, вийшли, приспішені та пігнані царським словом. А цей наказ був даний у замку Сузи.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссонний і пурпуровий завій. І місто Сузи раділо та тішилося!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Юдеям було тоді світло, і радість, і веселість, і честь!

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І в кожній окрузі та в кожному місті, куди досягає слово царя та закон його, була юдеям радість та веселість, бенкет та свято! І багато-хто з народів краю стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеям.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Бо Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

{{вірш|глава=9|вірш=8}} і Пората, і Адалію, і Арідата,

{{вірш|глава=9|вірш=9}} і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

{{вірш|глава=9|вірш=10}} десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих округ? І яке жадання твоє? І буде тобі вволене. І яке ще прохання твоє? І буде зроблене.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх. І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Це було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Тому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких,

{{вірш|глава=9|вірш=21}} щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

{{вірш|глава=9|вірш=22}} які ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай,

{{вірш|глава=9|вірш=24}} що аґаґ'янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову! І повісили його та синів його на шибениці.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Тому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур. Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними,

{{вірш|глава=9|вірш=27}} юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті. А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди,

{{вірш|глава=9|вірш=31}} щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І наклав цар Ахашверош данину на землю та на морські острови.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} А ввесь чин його сили та його лицарських діл, і виразний опис величности Мордехая, що звеличив його цар, ось вони описані в Книзі Хронік царів мідійських та перських.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Бо юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші, і великий для юдеїв, і милий для багатьох братів своїх, який шукав добра для народу свого й говорив мир! для всіх нащадків своїх.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Йов</title>
    <id>1434</id>
    <revision>
      <id>1448</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:00:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Йов
 | попередня = &lt;[[../Естер|Естер]]&gt;
 | наступна  = [[../Псалми|Псалми]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І народилися йому семеро синів та три дочки.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І Йов заговорив та й сказав:

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

{{вірш|глава=3|вірш=14}} з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

{{вірш|глава=3|вірш=21}} що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

{{вірш|глава=3|вірш=25}} бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

{{вірш|глава=4|вірш=4}} того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

{{вірш|глава=4|вірш=9}} вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

{{вірш|глава=5|вірш=11}} щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

{{вірш|глава=5|вірш=14}} вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

{{вірш|глава=5|вірш=16}} і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

{{вірш|глава=6|вірш=3}} то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

{{вірш|глава=6|вірш=8}} О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

{{вірш|глава=6|вірш=9}} О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

{{вірш|глава=6|вірш=10}} то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

{{вірш|глава=6|вірш=16}} темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

{{вірш|глава=6|вірш=23}} і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

{{вірш|глава=6|вірш=27}} і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

{{вірш|глава=6|вірш=30}} Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

{{вірш|глава=8|вірш=7}} і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

{{вірш|глава=8|вірш=9}} бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

{{вірш|глава=8|вірш=10}} отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

{{вірш|глава=8|вірш=13}} отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

{{вірш|глава=8|вірш=14}} бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

{{вірш|глава=8|вірш=15}} На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

{{вірш|глава=8|вірш=21}} аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

{{вірш|глава=9|вірш=15}} я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

{{вірш|глава=9|вірш=24}} У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

{{вірш|глава=9|вірш=25}} А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

{{вірш|глава=9|вірш=26}} проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

{{вірш|глава=9|вірш=28}} то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

{{вірш|глава=9|вірш=29}} Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

{{вірш|глава=9|вірш=30}} Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

{{вірш|глава=9|вірш=31}} то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

{{вірш|глава=9|вірш=33}} поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

{{вірш|глава=9|вірш=34}} Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

{{вірш|глава=9|вірш=35}} тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

{{вірш|глава=10|вірш=6}} що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

{{вірш|глава=10|вірш=7}} хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

{{вірш|глава=10|вірш=14}} якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

{{вірш|глава=10|вірш=16}} А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

{{вірш|глава=10|вірш=17}} поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

{{вірш|глава=10|вірш=19}} як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

{{вірш|глава=10|вірш=21}} поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

{{вірш|глава=10|вірш=22}} до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

{{вірш|глава=11|вірш=5}} О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

{{вірш|глава=11|вірш=6}} і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

{{вірш|глава=11|вірш=9}} °ї міра довша за землю, і ширша за море вона!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

{{вірш|глава=11|вірш=15}} тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

{{вірш|глава=11|вірш=19}} і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Мудрість у старших, бо довгість днів розум.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Він провадить священиків босо, і потужних повалює,

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,

{{вірш|глава=12|вірш=25}} вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

{{вірш|глава=13|вірш=3}} і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

{{вірш|глава=13|вірш=5}} О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

{{вірш|глава=13|вірш=21}} віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

{{вірш|глава=13|вірш=22}} Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

{{вірш|глава=13|вірш=26}} Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

{{вірш|глава=13|вірш=27}} і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

{{вірш|глава=13|вірш=28}} і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

{{вірш|глава=14|вірш=2}} вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

{{вірш|глава=14|вірш=6}} відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

{{вірш|глава=14|вірш=8}} якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

{{вірш|глава=14|вірш=9}} то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

{{вірш|глава=14|вірш=12}} так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

{{вірш|глава=14|вірш=13}} О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

{{вірш|глава=14|вірш=16}} бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

{{вірш|глава=14|вірш=17}} провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

{{вірш|глава=14|вірш=19}} каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

{{вірш|глава=15|вірш=5}} бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

{{вірш|глава=15|вірш=13}} що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

{{вірш|глава=15|вірш=16}} що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

{{вірш|глава=15|вірш=18}} про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

{{вірш|глава=15|вірш=19}} їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

{{вірш|глава=15|вірш=24}} Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

{{вірш|глава=15|вірш=25}} бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

{{вірш|глава=15|вірш=26}} проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

{{вірш|глава=15|вірш=28}} і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

{{вірш|глава=15|вірш=32}} вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

{{вірш|глава=15|вірш=33}} Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

{{вірш|глава=15|вірш=34}} бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

{{вірш|глава=15|вірш=35}} він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

{{вірш|глава=16|вірш=4}} І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

{{вірш|глава=16|вірш=5}} устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

{{вірш|глава=16|вірш=8}} і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

{{вірш|глава=16|вірш=17}} хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

{{вірш|глава=16|вірш=18}} Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

{{вірш|глава=16|вірш=19}} бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

{{вірш|глава=16|вірш=21}} і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

{{вірш|глава=16|вірш=22}} бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

{{вірш|глава=17|вірш=7}} З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

{{вірш|глава=17|вірш=12}} вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

{{вірш|глава=17|вірш=14}} До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

{{вірш|глава=17|вірш=16}} До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

{{вірш|глава=18|вірш=4}} О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

{{вірш|глава=18|вірш=6}} його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

{{вірш|глава=18|вірш=7}} стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

{{вірш|глава=18|вірш=9}} пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

{{вірш|глава=18|вірш=10}} на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=19|вірш=2}} Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

{{вірш|глава=19|вірш=9}} Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

{{вірш|глава=19|вірш=12}} полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

{{вірш|глава=19|вірш=14}} мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

{{вірш|глава=19|вірш=20}} До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

{{вірш|глава=19|вірш=23}} О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

{{вірш|глава=19|вірш=24}} коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

{{вірш|глава=19|вірш=26}} цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

{{вірш|глава=19|вірш=27}} сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

{{вірш|глава=19|вірш=28}} Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

{{вірш|глава=20|вірш=5}} то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

{{вірш|глава=20|вірш=7}} проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

{{вірш|глава=20|вірш=9}} його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

{{вірш|глава=20|вірш=11}} Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

{{вірш|глава=20|вірш=13}} над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

{{вірш|глава=20|вірш=14}} то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

{{вірш|глава=20|вірш=20}} Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

{{вірш|глава=20|вірш=22}} за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

{{вірш|глава=20|вірш=25}} Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

{{вірш|глава=20|вірш=26}} При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

{{вірш|глава=20|вірш=27}} Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

{{вірш|глава=20|вірш=28}} урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

{{вірш|глава=21|вірш=16}} Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

{{вірш|глава=21|вірш=24}} діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

{{вірш|глава=21|вірш=26}} та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

{{вірш|глава=21|вірш=27}} Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

{{вірш|глава=21|вірш=30}} що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

{{вірш|глава=21|вірш=32}} І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

{{вірш|глава=21|вірш=33}} Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

{{вірш|глава=21|вірш=34}} І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...

{{вірш|глава=22|вірш=8}} А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

{{вірш|глава=22|вірш=10}} тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,

{{вірш|глава=22|вірш=11}} твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!

{{вірш|глава=22|вірш=13}} А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

{{вірш|глава=22|вірш=16}} що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

{{вірш|глава=22|вірш=17}} що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?

{{вірш|глава=22|вірш=18}} А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

{{вірш|глава=22|вірш=25}} і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,

{{вірш|глава=22|вірш=27}} будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

{{вірш|глава=23|вірш=3}} О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

{{вірш|глава=23|вірш=5}} розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

{{вірш|глава=23|вірш=9}} на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

{{вірш|глава=23|вірш=10}} А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

{{вірш|глава=23|вірш=14}} бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

{{вірш|глава=23|вірш=16}} А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

{{вірш|глава=23|вірш=17}} бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

{{вірш|глава=24|вірш=3}} займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

{{вірш|глава=24|вірш=4}} вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

{{вірш|глава=24|вірш=6}} На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

{{вірш|глава=24|вірш=7}} наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

{{вірш|глава=24|вірш=8}} мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

{{вірш|глава=24|вірш=13}} Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

{{вірш|глава=24|вірш=15}} А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

{{вірш|глава=24|вірш=17}} бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

{{вірш|глава=24|вірш=18}} Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

{{вірш|глава=24|вірш=23}} Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

{{вірш|глава=24|вірш=24}} підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

{{вірш|глава=24|вірш=25}} Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?

{{вірш|глава=25|вірш=4}} І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} А Йов відповів та й сказав:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

{{вірш|глава=26|вірш=4}} Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

{{вірш|глава=26|вірш=5}} Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І Йов далі вів мову свою та й казав:

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

{{вірш|глава=27|вірш=3}} і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

{{вірш|глава=27|вірш=4}} неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

{{вірш|глава=27|вірш=6}} за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

{{вірш|глава=27|вірш=7}} нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

{{вірш|глава=27|вірш=12}} таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

{{вірш|глава=27|вірш=14}} Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

{{вірш|глава=27|вірш=16}} Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

{{вірш|глава=27|вірш=17}} то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

{{вірш|глава=27|вірш=19}} він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

{{вірш|глава=27|вірш=20}} Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

{{вірш|глава=27|вірш=21}} східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

{{вірш|глава=27|вірш=23}} Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

{{вірш|глава=28|вірш=2}} залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

{{вірш|глава=28|вірш=4}} ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

{{вірш|глава=28|вірш=6}} місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

{{вірш|глава=28|вірш=8}} не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

{{вірш|глава=28|вірш=10}} пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

{{вірш|глава=28|вірш=13}} Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

{{вірш|глава=28|вірш=15}} Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

{{вірш|глава=28|вірш=23}} Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

{{вірш|глава=28|вірш=24}} Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

{{вірш|глава=28|вірш=26}} коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

{{вірш|глава=28|вірш=27}} тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

{{вірш|глава=28|вірш=28}} І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} І Йов далі вів мову свою та й сказав:

{{вірш|глава=29|вірш=2}} О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

{{вірш|глава=29|вірш=3}} коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

{{вірш|глава=29|вірш=4}} як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

{{вірш|глава=29|вірш=5}} коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

{{вірш|глава=29|вірш=6}} коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

{{вірш|глава=29|вірш=7}} Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

{{вірш|глава=29|вірш=8}} як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

{{вірш|глава=29|вірш=9}} зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

{{вірш|глава=29|вірш=10}} ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

{{вірш|глава=29|вірш=12}} бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

{{вірш|глава=29|вірш=14}} Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

{{вірш|глава=29|вірш=16}} Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

{{вірш|глава=29|вірш=19}} для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

{{вірш|глава=29|вірш=20}} Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

{{вірш|глава=29|вірш=24}} Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

{{вірш|глава=30|вірш=2}} Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

{{вірш|глава=30|вірш=4}} рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

{{вірш|глава=30|вірш=6}} так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

{{вірш|глава=30|вірш=7}} ревіли вони між кущами, збирались під терням,

{{вірш|глава=30|вірш=8}} сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

{{вірш|глава=30|вірш=9}} А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

{{вірш|глава=30|вірш=10}} Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

{{вірш|глава=30|вірш=11}} бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

{{вірш|глава=30|вірш=12}} По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

{{вірш|глава=30|вірш=13}} Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

{{вірш|глава=30|вірш=14}} немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

{{вірш|глава=30|вірш=16}} А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

{{вірш|глава=30|вірш=18}} З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

{{вірш|глава=30|вірш=20}} Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

{{вірш|глава=30|вірш=21}} Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

{{вірш|глава=30|вірш=22}} На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

{{вірш|глава=30|вірш=23}} Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

{{вірш|глава=30|вірш=24}} Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

{{вірш|глава=30|вірш=25}} Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

{{вірш|глава=30|вірш=26}} Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

{{вірш|глава=30|вірш=27}} Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

{{вірш|глава=30|вірш=28}} ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

{{вірш|глава=30|вірш=29}} Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

{{вірш|глава=30|вірш=30}} моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

{{вірш|глава=30|вірш=31}} І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

{{вірш|глава=31|вірш=2}} І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

{{вірш|глава=31|вірш=4}} Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

{{вірш|глава=31|вірш=5}} Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

{{вірш|глава=31|вірш=6}} то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

{{вірш|глава=31|вірш=7}} Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

{{вірш|глава=31|вірш=8}} то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

{{вірш|глава=31|вірш=9}} Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

{{вірш|глава=31|вірш=10}} то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

{{вірш|глава=31|вірш=11}} Бо гидота оце, й це провина підсудна,

{{вірш|глава=31|вірш=12}} бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

{{вірш|глава=31|вірш=13}} Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

{{вірш|глава=31|вірш=14}} то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

{{вірш|глава=31|вірш=15}} Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

{{вірш|глава=31|вірш=17}} Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

{{вірш|глава=31|вірш=18}} Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

{{вірш|глава=31|вірш=19}} Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

{{вірш|глава=31|вірш=20}} чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

{{вірш|глава=31|вірш=21}} Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

{{вірш|глава=31|вірш=22}} хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

{{вірш|глава=31|вірш=23}} Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

{{вірш|глава=31|вірш=24}} Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

{{вірш|глава=31|вірш=25}} Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

{{вірш|глава=31|вірш=26}} Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

{{вірш|глава=31|вірш=27}} то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

{{вірш|глава=31|вірш=28}} це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

{{вірш|глава=31|вірш=29}} Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

{{вірш|глава=31|вірш=30}} Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

{{вірш|глава=31|вірш=31}} Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

{{вірш|глава=31|вірш=32}} Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

{{вірш|глава=31|вірш=33}} Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

{{вірш|глава=31|вірш=34}} Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

{{вірш|глава=31|вірш=35}} О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

{{вірш|глава=31|вірш=36}} Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

{{вірш|глава=31|вірш=37}} Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

{{вірш|глава=31|вірш=38}} Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

{{вірш|глава=31|вірш=39}} якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

{{вірш|глава=31|вірш=40}} то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

{{вірш|глава=32|вірш=3}} Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

{{вірш|глава=32|вірш=4}} А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

{{вірш|глава=32|вірш=7}} Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

{{вірш|глава=32|вірш=12}} І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

{{вірш|глава=32|вірш=13}} Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

{{вірш|глава=32|вірш=14}} Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

{{вірш|глава=32|вірш=16}} Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

{{вірш|глава=32|вірш=18}} Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

{{вірш|глава=32|вірш=19}} Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

{{вірш|глава=32|вірш=20}} Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

{{вірш|глава=32|вірш=21}} На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

{{вірш|глава=32|вірш=22}} бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

{{вірш|глава=33|вірш=2}} Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.

{{вірш|глава=33|вірш=3}} Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!

{{вірш|глава=33|вірш=6}} Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!

{{вірш|глава=33|вірш=7}} Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

{{вірш|глава=33|вірш=9}} Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

{{вірш|глава=33|вірш=10}} Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.

{{вірш|глава=33|вірш=11}} У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...

{{вірш|глава=33|вірш=12}} Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!

{{вірш|глава=33|вірш=13}} Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

{{вірш|глава=33|вірш=14}} Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:

{{вірш|глава=33|вірш=15}} у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,

{{вірш|глава=33|вірш=16}} тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,

{{вірш|глава=33|вірш=17}} щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,

{{вірш|глава=33|вірш=18}} щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

{{вірш|глава=33|вірш=19}} І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,

{{вірш|глава=33|вірш=24}} то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.

{{вірш|глава=33|вірш=25}} Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.

{{вірш|глава=33|вірш=26}} Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

{{вірш|глава=33|вірш=27}} Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

{{вірш|глава=33|вірш=28}} Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

{{вірш|глава=33|вірш=29}} Бог робить це все двічі-тричі з людиною,

{{вірш|глава=33|вірш=30}} щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.

{{вірш|глава=33|вірш=31}} Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!

{{вірш|глава=33|вірш=32}} Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.

{{вірш|глава=33|вірш=33}} Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І говорив Елігу та й сказав:

{{вірш|глава=34|вірш=2}} Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

{{вірш|глава=34|вірш=3}} Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

{{вірш|глава=34|вірш=7}} Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

{{вірш|глава=34|вірш=8}} і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

{{вірш|глава=34|вірш=9}} Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

{{вірш|глава=34|вірш=11}} Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

{{вірш|глава=34|вірш=12}} Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

{{вірш|глава=34|вірш=13}} Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

{{вірш|глава=34|вірш=14}} Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

{{вірш|глава=34|вірш=15}} всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

{{вірш|глава=34|вірш=16}} Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

{{вірш|глава=34|вірш=17}} Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

{{вірш|глава=34|вірш=18}} Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

{{вірш|глава=34|вірш=19}} Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

{{вірш|глава=34|вірш=20}} за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

{{вірш|глава=34|вірш=21}} Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

{{вірш|глава=34|вірш=22}} немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

{{вірш|глава=34|вірш=23}} Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

{{вірш|глава=34|вірш=24}} Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

{{вірш|глава=34|вірш=25}} Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

{{вірш|глава=34|вірш=26}} Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

{{вірш|глава=34|вірш=27}} за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

{{вірш|глава=34|вірш=28}} щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

{{вірш|глава=34|вірш=29}} Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

{{вірш|глава=34|вірш=30}} щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

{{вірш|глава=34|вірш=31}} Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

{{вірш|глава=34|вірш=32}} Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

{{вірш|глава=34|вірш=33}} Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

{{вірш|глава=34|вірш=34}} Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

{{вірш|глава=34|вірш=35}} Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

{{вірш|глава=34|вірш=36}} О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

{{вірш|глава=34|вірш=37}} бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І говорив Елігу та й сказав:

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?

{{вірш|глава=35|вірш=3}} Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?

{{вірш|глава=35|вірш=4}} Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.

{{вірш|глава=35|вірш=6}} Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?

{{вірш|глава=35|вірш=7}} Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?

{{вірш|глава=35|вірш=8}} Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...

{{вірш|глава=35|вірш=9}} Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...

{{вірш|глава=35|вірш=10}} Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,

{{вірш|глава=35|вірш=11}} що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?

{{вірш|глава=35|вірш=12}} Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.

{{вірш|глава=35|вірш=13}} Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.

{{вірш|глава=35|вірш=14}} Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!

{{вірш|глава=35|вірш=15}} А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,

{{вірш|глава=35|вірш=16}} то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} І далі Елігу казав:

{{вірш|глава=36|вірш=2}} Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.

{{вірш|глава=36|вірш=5}} Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,

{{вірш|глава=36|вірш=9}} то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.

{{вірш|глава=36|вірш=14}} У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.

{{вірш|глава=36|вірш=15}} Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.

{{вірш|глава=36|вірш=16}} Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.

{{вірш|глава=36|вірш=17}} Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.

{{вірш|глава=36|вірш=18}} Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?

{{вірш|глава=36|вірш=20}} Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.

{{вірш|глава=36|вірш=21}} Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?

{{вірш|глава=36|вірш=23}} Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?

{{вірш|глава=36|вірш=24}} Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,

{{вірш|глава=36|вірш=25}} що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!

{{вірш|глава=36|вірш=27}} Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,

{{вірш|глава=36|вірш=28}} що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.

{{вірш|глава=36|вірш=29}} Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?

{{вірш|глава=36|вірш=30}} Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,

{{вірш|глава=36|вірш=31}} бо ними Він судить народи, багато поживи дає.

{{вірш|глава=36|вірш=32}} Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.

{{вірш|глава=36|вірш=33}} °ї гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

{{вірш|глава=37|вірш=2}} Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

{{вірш|глава=37|вірш=3}} його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

{{вірш|глава=37|вірш=4}} За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

{{вірш|глава=37|вірш=5}} Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

{{вірш|глава=37|вірш=6}} До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

{{вірш|глава=37|вірш=7}} Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

{{вірш|глава=37|вірш=8}} І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

{{вірш|глава=37|вірш=10}} Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

{{вірш|глава=37|вірш=11}} Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

{{вірш|глава=37|вірш=12}} і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

{{вірш|глава=37|вірш=13}} він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

{{вірш|глава=37|вірш=14}} Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

{{вірш|глава=37|вірш=15}} Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

{{вірш|глава=37|вірш=16}} Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

{{вірш|глава=37|вірш=17}} ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

{{вірш|глава=37|вірш=18}} Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

{{вірш|глава=37|вірш=19}} Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

{{вірш|глава=37|вірш=20}} Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

{{вірш|глава=37|вірш=22}} Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

{{вірш|глава=37|вірш=23}} Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

{{вірш|глава=37|вірш=24}} Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:

{{вірш|глава=38|вірш=2}} Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?

{{вірш|глава=38|вірш=3}} Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!

{{вірш|глава=38|вірш=4}} Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!

{{вірш|глава=38|вірш=5}} Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?

{{вірш|глава=38|вірш=6}} У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,

{{вірш|глава=38|вірш=7}} коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?

{{вірш|глава=38|вірш=8}} І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,

{{вірш|глава=38|вірш=9}} коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,

{{вірш|глава=38|вірш=10}} і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,

{{вірш|глава=38|вірш=11}} і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

{{вірш|глава=38|вірш=12}} Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,

{{вірш|глава=38|вірш=13}} щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?

{{вірш|глава=38|вірш=14}} Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!

{{вірш|глава=38|вірш=15}} І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!

{{вірш|глава=38|вірш=16}} Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?

{{вірш|глава=38|вірш=17}} Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?

{{вірш|глава=38|вірш=18}} Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!

{{вірш|глава=38|вірш=19}} Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,

{{вірш|глава=38|вірш=20}} щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?

{{вірш|глава=38|вірш=21}} Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!

{{вірш|глава=38|вірш=22}} Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,

{{вірш|глава=38|вірш=23}} які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?

{{вірш|глава=38|вірш=24}} Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?

{{вірш|глава=38|вірш=25}} Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,

{{вірш|глава=38|вірш=26}} щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,

{{вірш|глава=38|вірш=27}} щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?

{{вірш|глава=38|вірш=28}} Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?

{{вірш|глава=38|вірш=29}} Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?

{{вірш|глава=38|вірш=30}} Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.

{{вірш|глава=38|вірш=31}} Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?

{{вірш|глава=38|вірш=32}} Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?

{{вірш|глава=38|вірш=33}} Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?

{{вірш|глава=38|вірш=34}} Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?

{{вірш|глава=38|вірш=35}} Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?

{{вірш|глава=38|вірш=36}} Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?

{{вірш|глава=38|вірш=37}} Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,

{{вірш|глава=38|вірш=38}} коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?

{{вірш|глава=38|вірш=39}} Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,

{{вірш|глава=38|вірш=40}} як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?

{{вірш|глава=38|вірш=41}} Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

{{вірш|глава=39|вірш=2}} Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

{{вірш|глава=39|вірш=3}} коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

{{вірш|глава=39|вірш=4}} Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

{{вірш|глава=39|вірш=6}} якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

{{вірш|глава=39|вірш=7}} Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

{{вірш|глава=39|вірш=8}} Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

{{вірш|глава=39|вірш=10}} Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

{{вірш|глава=39|вірш=11}} Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

{{вірш|глава=39|вірш=12}} Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

{{вірш|глава=39|вірш=13}} Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

{{вірш|глава=39|вірш=14}} Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

{{вірш|глава=39|вірш=15}} і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

{{вірш|глава=39|вірш=16}} Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

{{вірш|глава=39|вірш=17}} бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

{{вірш|глава=39|вірш=18}} А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

{{вірш|глава=39|вірш=19}} Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

{{вірш|глава=39|вірш=20}} Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

{{вірш|глава=39|вірш=21}} Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

{{вірш|глава=39|вірш=22}} сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

{{вірш|глава=39|вірш=23}} хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

{{вірш|глава=39|вірш=24}} Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

{{вірш|глава=39|вірш=25}} При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

{{вірш|глава=39|вірш=26}} Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

{{вірш|глава=39|вірш=27}} Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

{{вірш|глава=39|вірш=28}} На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

{{вірш|глава=39|вірш=29}} ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

{{вірш|глава=39|вірш=30}} а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} І говорив Господь Йову й сказав:

{{вірш|глава=40|вірш=2}} Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!

{{вірш|глава=40|вірш=3}} І Йов відповів Господеві й сказав:

{{вірш|глава=40|вірш=4}} Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...

{{вірш|глава=40|вірш=5}} Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

{{вірш|глава=40|вірш=6}} І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

{{вірш|глава=40|вірш=7}} Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!

{{вірш|глава=40|вірш=8}} Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

{{вірш|глава=40|вірш=9}} Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,

{{вірш|глава=40|вірш=10}} то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!

{{вірш|глава=40|вірш=11}} Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!

{{вірш|глава=40|вірш=12}} Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,

{{вірш|глава=40|вірш=13}} поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.

{{вірш|глава=40|вірш=14}} Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

{{вірш|глава=40|вірш=15}} А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.

{{вірш|глава=40|вірш=16}} Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота.

{{вірш|глава=40|вірш=17}} Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.

{{вірш|глава=40|вірш=18}} Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.

{{вірш|глава=40|вірш=19}} Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...

{{вірш|глава=40|вірш=20}} Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.

{{вірш|глава=40|вірш=21}} Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.

{{вірш|глава=40|вірш=22}} Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.

{{вірш|глава=40|вірш=23}} Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!

{{вірш|глава=40|вірш=24}} Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?

{{вірш|глава=40|вірш=25}} Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

{{вірш|глава=40|вірш=26}} Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

{{вірш|глава=40|вірш=27}} Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

{{вірш|глава=40|вірш=28}} Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

{{вірш|глава=40|вірш=29}} Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

{{вірш|глава=40|вірш=30}} Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

{{вірш|глава=40|вірш=31}} Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

{{вірш|глава=40|вірш=32}} Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

{{вірш|глава=41|вірш=2}} Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

{{вірш|глава=41|вірш=3}} Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

{{вірш|глава=41|вірш=4}} Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

{{вірш|глава=41|вірш=5}} Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

{{вірш|глава=41|вірш=6}} Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

{{вірш|глава=41|вірш=7}} Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

{{вірш|глава=41|вірш=8}} Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

{{вірш|глава=41|вірш=9}} Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

{{вірш|глава=41|вірш=10}} Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

{{вірш|глава=41|вірш=11}} Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

{{вірш|глава=41|вірш=12}} Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

{{вірш|глава=41|вірш=13}} Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

{{вірш|глава=41|вірш=14}} Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

{{вірш|глава=41|вірш=15}} М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

{{вірш|глава=41|вірш=16}} Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

{{вірш|глава=41|вірш=17}} Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

{{вірш|глава=41|вірш=18}} Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

{{вірш|глава=41|вірш=19}} За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

{{вірш|глава=41|вірш=20}} Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

{{вірш|глава=41|вірш=21}} Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

{{вірш|глава=41|вірш=22}} Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

{{вірш|глава=41|вірш=23}} Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

{{вірш|глава=41|вірш=24}} Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

{{вірш|глава=41|вірш=25}} Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

{{вірш|глава=41|вірш=26}} він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} А Йов відповів Господеві й сказав:

{{вірш|глава=42|вірш=2}} Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!

{{вірш|глава=42|вірш=3}} Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:

{{вірш|глава=42|вірш=4}} Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...

{{вірш|глава=42|вірш=5}} Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...

{{вірш|глава=42|вірш=6}} Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

{{вірш|глава=42|вірш=7}} І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

{{вірш|глава=42|вірш=8}} А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

{{вірш|глава=42|вірш=9}} І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

{{вірш|глава=42|вірш=10}} І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.

{{вірш|глава=42|вірш=11}} І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.

{{вірш|глава=42|вірш=12}} А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.

{{вірш|глава=42|вірш=13}} І було в нього семеро синів та три дочки.

{{вірш|глава=42|вірш=14}} І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.

{{вірш|глава=42|вірш=15}} І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.

{{вірш|глава=42|вірш=16}} А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.

{{вірш|глава=42|вірш=17}} І впокоївся Йов старим та насиченим днями.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Приповiстi</title>
    <id>1435</id>
    <revision>
      <id>1449</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:02:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Приповiстi
 | попередня = &lt;[[../Псалми|Псалми]]&gt;
 | наступна  = [[../Екклезiяст|Екклезiяст]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

{{вірш|глава=1|вірш=18}} то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

{{вірш|глава=1|вірш=28}} тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

{{вірш|глава=1|вірш=29}} за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

{{вірш|глава=1|вірш=30}} не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

{{вірш|глава=1|вірш=32}} бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

{{вірш|глава=1|вірш=33}} А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,

{{вірш|глава=2|вірш=19}} ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,

{{вірш|глава=2|вірш=20}} щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала,

{{вірш|глава=3|вірш=14}} бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,

{{вірш|глава=3|вірш=26}} бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити,

{{вірш|глава=3|вірш=28}} не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай,

{{вірш|глава=3|вірш=32}} бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,

{{вірш|глава=3|вірш=34}} з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає.

{{вірш|глава=3|вірш=35}} Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:

{{вірш|глава=4|вірш=9}} вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,

{{вірш|глава=4|вірш=11}} дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:

{{вірш|глава=4|вірш=12}} коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:

{{вірш|глава=4|вірш=27}} не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

{{вірш|глава=5|вірш=4}} та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

{{вірш|глава=5|вірш=8}} віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

{{вірш|глава=5|вірш=9}} щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

{{вірш|глава=5|вірш=12}} і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

{{вірш|глава=5|вірш=16}} чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

{{вірш|глава=5|вірш=19}} вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

{{вірш|глава=5|вірш=22}} власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

{{вірш|глава=6|вірш=2}} ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:

{{вірш|глава=6|вірш=7}} нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;

{{вірш|глава=6|вірш=8}} вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

{{вірш|глава=6|вірш=11}} і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,

{{вірш|глава=6|вірш=13}} він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

{{вірш|глава=6|вірш=14}} в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:

{{вірш|глава=6|вірш=17}} очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

{{вірш|глава=6|вірш=24}} щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,

{{вірш|глава=6|вірш=26}} бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?

{{вірш|глава=6|вірш=29}} Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

{{вірш|глава=6|вірш=30}} Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,

{{вірш|глава=6|вірш=31}} та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

{{вірш|глава=6|вірш=32}} Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,

{{вірш|глава=6|вірш=33}} побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

{{вірш|глава=6|вірш=34}} бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:

{{вірш|глава=6|вірш=35}} він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

{{вірш|глава=7|вірш=2}} бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

{{вірш|глава=7|вірш=7}} і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

{{вірш|глава=7|вірш=8}} проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

{{вірш|глава=7|вірш=9}} коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

{{вірш|глава=7|вірш=11}} галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

{{вірш|глава=7|вірш=12}} раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

{{вірш|глава=7|вірш=14}} У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

{{вірш|глава=7|вірш=17}} постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

{{вірш|глава=7|вірш=20}} вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

{{вірш|глава=7|вірш=23}} як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

{{вірш|глава=7|вірш=26}} бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

{{вірш|глава=7|вірш=27}} °ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?

{{вірш|глава=8|вірш=2}} На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:

{{вірш|глава=8|вірш=4}} До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:

{{вірш|глава=8|вірш=11}} ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:

{{вірш|глава=8|вірш=19}} ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,

{{вірш|глава=8|вірш=21}} щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,

{{вірш|глава=8|вірш=23}} відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,

{{вірш|глава=8|вірш=26}} коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,

{{вірш|глава=8|вірш=28}} коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,

{{вірш|глава=8|вірш=29}} коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,

{{вірш|глава=8|вірш=30}} то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,

{{вірш|глава=8|вірш=31}} радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!

{{вірш|глава=8|вірш=32}} Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!

{{вірш|глава=8|вірш=33}} Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

{{вірш|глава=9|вірш=15}} щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

{{вірш|глава=14|вірш=31}} Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

{{вірш|глава=14|вірш=32}} Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

{{вірш|глава=14|вірш=33}} Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

{{вірш|глава=14|вірш=34}} Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

{{вірш|глава=14|вірш=35}} Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

{{вірш|глава=15|вірш=24}} Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.

{{вірш|глава=16|вірш=32}} Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!

{{вірш|глава=17|вірш=27}} Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.

{{вірш|глава=17|вірш=28}} І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

{{вірш|глава=19|вірш=5}} Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

{{вірш|глава=19|вірш=27}} перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

{{вірш|глава=19|вірш=28}} Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

{{вірш|глава=19|вірш=29}} На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?

{{вірш|глава=20|вірш=7}} У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!

{{вірш|глава=20|вірш=21}} Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!

{{вірш|глава=20|вірш=22}} Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?

{{вірш|глава=20|вірш=25}} Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити,

{{вірш|глава=21|вірш=26}} він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання,

{{вірш|глава=22|вірш=18}} бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,

{{вірш|глава=22|вірш=21}} щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,

{{вірш|глава=22|вірш=23}} бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,

{{вірш|глава=22|вірш=25}} щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:

{{вірш|глава=22|вірш=27}} коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,

{{вірш|глава=23|вірш=2}} і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:

{{вірш|глава=23|вірш=3}} не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,

{{вірш|глава=23|вірш=5}} свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,

{{вірш|глава=23|вірш=7}} бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: °ж та пий! але серце його не з тобою,

{{вірш|глава=23|вірш=8}} той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,

{{вірш|глава=23|вірш=11}} бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:

{{вірш|глава=23|вірш=14}} ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,

{{вірш|глава=23|вірш=16}} і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,

{{вірш|глава=23|вірш=18}} бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,

{{вірш|глава=23|вірш=21}} бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?

{{вірш|глава=23|вірш=30}} У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,

{{вірш|глава=23|вірш=32}} кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,

{{вірш|глава=23|вірш=33}} пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...

{{вірш|глава=23|вірш=34}} І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,

{{вірш|глава=24|вірш=2}} бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} °ж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,

{{вірш|глава=24|вірш=14}} отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!

{{вірш|глава=24|вірш=15}} Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,

{{вірш|глава=24|вірш=16}} бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,

{{вірш|глава=24|вірш=18}} щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Не пались на злочинців, не заздри безбожним,

{{вірш|глава=24|вірш=20}} бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,

{{вірш|глава=24|вірш=22}} бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!

{{вірш|глава=24|вірш=26}} Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!

{{вірш|глава=24|вірш=30}} Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,

{{вірш|глава=24|вірш=31}} і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...

{{вірш|глава=24|вірш=32}} І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:

{{вірш|глава=24|вірш=33}} Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

{{вірш|глава=24|вірш=34}} і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

{{вірш|глава=25|вірш=5}} коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,

{{вірш|глава=25|вірш=7}} бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

{{вірш|глава=25|вірш=9}} Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

{{вірш|глава=25|вірш=10}} щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,

{{вірш|глава=25|вірш=22}} бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

{{вірш|глава=25|вірш=23}} Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} °сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

{{вірш|глава=26|вірш=9}} Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

{{вірш|глава=26|вірш=18}} Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

{{вірш|глава=26|вірш=19}} так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

{{вірш|глава=26|вірш=20}} З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

{{вірш|глава=26|вірш=24}} устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

{{вірш|глава=26|вірш=25}} коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

{{вірш|глава=26|вірш=28}} Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:

{{вірш|глава=27|вірш=16}} хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!

{{вірш|глава=27|вірш=23}} Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,

{{вірш|глава=27|вірш=24}} бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

{{вірш|глава=27|вірш=25}} Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,

{{вірш|глава=27|вірш=26}} будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,

{{вірш|глава=27|вірш=27}} і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

{{вірш|глава=28|вірш=27}} Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

{{вірш|глава=28|вірш=28}} Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

{{вірш|глава=29|вірш=5}} Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

{{вірш|глава=29|вірш=6}} У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

{{вірш|глава=29|вірш=10}} Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

{{вірш|глава=29|вірш=12}} Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

{{вірш|глава=29|вірш=13}} Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

{{вірш|глава=29|вірш=16}} Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

{{вірш|глава=29|вірш=21}} Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

{{вірш|глава=29|вірш=23}} Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

{{вірш|глава=29|вірш=25}} Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

{{вірш|глава=29|вірш=26}} Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!

{{вірш|глава=30|вірш=2}} Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,

{{вірш|глава=30|вірш=3}} і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...

{{вірш|глава=30|вірш=4}} Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

{{вірш|глава=30|вірш=8}} віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

{{вірш|глава=30|вірш=9}} щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

{{вірш|глава=30|вірш=12}} покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

{{вірш|глава=30|вірш=13}} покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

{{вірш|глава=30|вірш=16}} шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

{{вірш|глава=30|вірш=18}} Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

{{вірш|глава=30|вірш=19}} дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...

{{вірш|глава=30|вірш=20}} Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...

{{вірш|глава=30|вірш=21}} Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

{{вірш|глава=30|вірш=22}} під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

{{вірш|глава=30|вірш=23}} під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...

{{вірш|глава=30|вірш=24}} Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

{{вірш|глава=30|вірш=25}} мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

{{вірш|глава=30|вірш=26}} борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

{{вірш|глава=30|вірш=27}} немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

{{вірш|глава=30|вірш=28}} павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

{{вірш|глава=30|вірш=29}} Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

{{вірш|глава=30|вірш=30}} лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

{{вірш|глава=30|вірш=31}} осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

{{вірш|глава=30|вірш=32}} Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

{{вірш|глава=30|вірш=33}} Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!

{{вірш|глава=31|вірш=4}} Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,

{{вірш|глава=31|вірш=5}} щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!

{{вірш|глава=31|вірш=6}} Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

{{вірш|глава=31|вірш=7}} він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!

{{вірш|глава=31|вірш=8}} Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.

{{вірш|глава=31|вірш=9}} Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:

{{вірш|глава=31|вірш=11}} довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!

{{вірш|глава=31|вірш=12}} Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.

{{вірш|глава=31|вірш=14}} Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.

{{вірш|глава=31|вірш=15}} І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.

{{вірш|глава=31|вірш=18}} Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.

{{вірш|глава=31|вірш=19}} Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

{{вірш|глава=31|вірш=21}} Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.

{{вірш|глава=31|вірш=22}} Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.

{{вірш|глава=31|вірш=23}} Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.

{{вірш|глава=31|вірш=24}} Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.

{{вірш|глава=31|вірш=25}} Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.

{{вірш|глава=31|вірш=26}} Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.

{{вірш|глава=31|вірш=27}} Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.

{{вірш|глава=31|вірш=28}} Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

{{вірш|глава=31|вірш=29}} Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!

{{вірш|глава=31|вірш=30}} Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

{{вірш|глава=31|вірш=31}} Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Псалми</title>
    <id>1436</id>
    <revision>
      <id>1811</id>
      <timestamp>2006-11-08T12:22:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>220.106.124.112</ip>
      </contributor>
      <comment>[[ja: ]]</comment>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Псалми
 | попередня = &lt;[[../Йов|Йов]]&gt;
 | наступна  = [[../Приповiстi|Приповiстi]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Псалом Давидів, як він утікав був пред Авессаломом, своїм сином.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою!

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Для дириґента хору. До флейти. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім'я Твоє!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Для дириґента хору. На струнних знаряддях. На октаву. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!...

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,

{{вірш|глава=6|вірш=11}} усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Жалобна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніяминівця Куша.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Господи, Боже мій, я до Тебе вдаюся: спаси Ти мене від усіх моїх напасників, і визволь мене,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,

{{вірш|глава=7|вірш=5}} коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,

{{вірш|глава=7|вірш=13}} коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,

{{вірш|глава=7|вірш=17}} обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Для дириґента хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:

{{вірш|глава=8|вірш=8}} худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,

{{вірш|глава=8|вірш=9}} птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;На смерть сина&quot;. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,

{{вірш|глава=9|вірш=9}} і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І на Тебе надіятись будуть усі, що Ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,

{{вірш|глава=9|вірш=13}} бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,

{{вірш|глава=9|вірш=15}} щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...

{{вірш|глава=9|вірш=28}} Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...

{{вірш|глава=9|вірш=30}} В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...

{{вірш|глава=9|вірш=31}} Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

{{вірш|глава=9|вірш=34}} Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

{{вірш|глава=9|вірш=35}} Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

{{вірш|глава=9|вірш=36}} Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

{{вірш|глава=9|вірш=37}} Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

{{вірш|глава=9|вірш=38}} Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

{{вірш|глава=9|вірш=39}} щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

{{вірш|глава=11|вірш=5}} тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Для дириґента хору. На октаву. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде Ізраїль!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

{{вірш|глава=14|вірш=3}} хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;

{{вірш|глава=14|вірш=5}} не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!

{{вірш|глава=15|вірш=3}} До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

{{вірш|глава=16|вірш=4}} а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

{{вірш|глава=16|вірш=7}} покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

{{вірш|глава=16|вірш=9}} від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

{{вірш|глава=16|вірш=14}} від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,

{{вірш|глава=17|вірш=2}} то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:

{{вірш|глава=17|вірш=9}} із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,

{{вірш|глава=17|вірш=18}} він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,

{{вірш|глава=17|вірш=20}} і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

{{вірш|глава=17|вірш=21}} Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,

{{вірш|глава=17|вірш=22}} бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

{{вірш|глава=17|вірш=23}} бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

{{вірш|глава=17|вірш=25}} і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,

{{вірш|глава=17|вірш=27}} із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,

{{вірш|глава=17|вірш=28}} бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,

{{вірш|глава=17|вірш=29}} бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

{{вірш|глава=17|вірш=30}} Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

{{вірш|глава=17|вірш=31}} Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!

{{вірш|глава=17|вірш=32}} Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?

{{вірш|глава=17|вірш=33}} Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,

{{вірш|глава=17|вірш=34}} Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,

{{вірш|глава=17|вірш=35}} мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.

{{вірш|глава=17|вірш=36}} І дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

{{вірш|глава=17|вірш=37}} Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.

{{вірш|глава=17|вірш=38}} Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,

{{вірш|глава=17|вірш=39}} я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

{{вірш|глава=17|вірш=40}} Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

{{вірш|глава=17|вірш=41}} Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!

{{вірш|глава=17|вірш=42}} Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.

{{вірш|глава=17|вірш=43}} І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!

{{вірш|глава=17|вірш=44}} Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!

{{вірш|глава=17|вірш=45}} На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,

{{вірш|глава=17|вірш=46}} в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...

{{вірш|глава=17|вірш=47}} Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,

{{вірш|глава=17|вірш=48}} Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,

{{вірш|глава=17|вірш=49}} що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

{{вірш|глава=17|вірш=50}} Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!

{{вірш|глава=17|вірш=51}} Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,

{{вірш|глава=18|вірш=4}} без мови й без слів, не чутний їхній голос,

{{вірш|глава=18|вірш=5}} та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,

{{вірш|глава=18|вірш=6}} а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,

{{вірш|глава=18|вірш=11}} дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,

{{вірш|глава=18|вірш=12}} і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,

{{вірш|глава=18|вірш=14}} і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} В день недолі озветься до тебе Господь, Ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в Ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім'ям Господа, нашого Бога:

{{вірш|глава=19|вірш=9}} вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,

{{вірш|глава=20|вірш=7}} бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,

{{вірш|глава=20|вірш=13}} бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;Ланя зорі досвітньої&quot;. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!

{{вірш|глава=21|вірш=5}} На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!

{{вірш|глава=21|вірш=11}} На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,

{{вірш|глава=21|вірш=14}} на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...

{{вірш|глава=21|вірш=20}} А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

{{вірш|глава=21|вірш=25}} бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!

{{вірш|глава=21|вірш=26}} Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,

{{вірш|глава=21|вірш=27}} будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,

{{вірш|глава=21|вірш=29}} бо царство Господнє, і Він Пан над народами!

{{вірш|глава=21|вірш=30}} Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,

{{вірш|глава=22|вірш=2}} на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,

{{вірш|глава=23|вірш=2}} бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?

{{вірш|глава=23|вірш=4}} У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,

{{вірш|глава=23|вірш=5}} нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} До Тебе підношу я, Господи, душу свою,

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно!

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь,

{{вірш|глава=24|вірш=5}} провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі,

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він!

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати:

{{вірш|глава=24|вірш=13}} душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!

{{вірш|глава=24|вірш=18}} Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!...

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=22}} Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його утисків!

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся!

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє,

{{вірш|глава=25|вірш=3}} бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими,

{{вірш|глава=25|вірш=5}} я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника,

{{вірш|глава=25|вірш=7}} щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами,

{{вірш|глава=25|вірш=10}} що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене!

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!...

{{вірш|глава=26|вірш=3}} коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!

{{вірш|глава=26|вірш=4}} Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!

{{вірш|глава=26|вірш=5}} бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!

{{вірш|глава=26|вірш=6}} А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!

{{вірш|глава=26|вірш=8}} За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:

{{вірш|глава=26|вірш=9}} не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,

{{вірш|глава=26|вірш=10}} бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,

{{вірш|глава=26|вірш=13}} немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу...

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!

{{вірш|глава=27|вірш=4}} Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,

{{вірш|глава=27|вірш=5}} бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!

{{вірш|глава=27|вірш=6}} Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Дайте Господу славу Імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Голос Господній викрешує полум'я огняне,

{{вірш|глава=28|вірш=8}} голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} Псалом Давидів. Пісня освячення дому.

{{вірш|глава=29|вірш=2}} Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!

{{вірш|глава=29|вірш=3}} Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені!

{{вірш|глава=29|вірш=5}} Співайте Господеві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!

{{вірш|глава=29|вірш=6}} Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!

{{вірш|глава=29|вірш=7}} А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки!

{{вірш|глава=29|вірш=8}} Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа:

{{вірш|глава=29|вірш=10}} Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою?

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником!

{{вірш|глава=29|вірш=12}} Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю,

{{вірш|глава=29|вірш=13}} щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=30|вірш=2}} На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

{{вірш|глава=30|вірш=4}} Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

{{вірш|глава=30|вірш=6}} У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

{{вірш|глава=30|вірш=7}} Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

{{вірш|глава=30|вірш=9}} і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

{{вірш|глава=30|вірш=10}} Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

{{вірш|глава=30|вірш=11}} бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

{{вірш|глава=30|вірш=13}} Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

{{вірш|глава=30|вірш=15}} а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

{{вірш|глава=30|вірш=16}} В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

{{вірш|глава=30|вірш=18}} Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

{{вірш|глава=30|вірш=19}} нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

{{вірш|глава=30|вірш=20}} Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

{{вірш|глава=30|вірш=21}} Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

{{вірш|глава=30|вірш=22}} Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

{{вірш|глава=30|вірш=23}} А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

{{вірш|глава=30|вірш=24}} Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,

{{вірш|глава=31|вірш=2}} блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,

{{вірш|глава=31|вірш=4}} бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.

{{вірш|глава=31|вірш=5}} Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!

{{вірш|глава=31|вірш=7}} Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!

{{вірш|глава=31|вірш=9}} Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує!

{{вірш|глава=31|вірш=11}} Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!

{{вірш|глава=32|вірш=2}} Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою,

{{вірш|глава=32|вірш=3}} заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем,

{{вірш|глава=32|вірш=4}} бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!

{{вірш|глава=32|вірш=5}} Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля!

{{вірш|глава=32|вірш=6}} Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо.

{{вірш|глава=32|вірш=7}} Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його,

{{вірш|глава=32|вірш=9}} бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів,

{{вірш|глава=32|вірш=11}} а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!

{{вірш|глава=32|вірш=12}} Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!

{{вірш|глава=32|вірш=13}} Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,

{{вірш|глава=32|вірш=14}} приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:

{{вірш|глава=32|вірш=15}} Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!

{{вірш|глава=32|вірш=16}} Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,

{{вірш|глава=32|вірш=17}} для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,

{{вірш|глава=32|вірш=18}} ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,

{{вірш|глава=32|вірш=19}} щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!

{{вірш|глава=32|вірш=20}} Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,

{{вірш|глава=32|вірш=21}} бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!

{{вірш|глава=32|вірш=22}} Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов.

{{вірш|глава=33|вірш=2}} Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!

{{вірш|глава=33|вірш=3}} Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!

{{вірш|глава=33|вірш=4}} Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте Ім'я Його разом!

{{вірш|глава=33|вірш=5}} Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!

{{вірш|глава=33|вірш=7}} Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!

{{вірш|глава=33|вірш=10}} Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!

{{вірш|глава=33|вірш=11}} Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

{{вірш|глава=33|вірш=12}} Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!

{{вірш|глава=33|вірш=13}} Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?

{{вірш|глава=33|вірш=14}} Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.

{{вірш|глава=33|вірш=15}} Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!

{{вірш|глава=33|вірш=16}} Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,

{{вірш|глава=33|вірш=17}} Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.

{{вірш|глава=33|вірш=19}} Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:

{{вірш|глава=33|вірш=21}} Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!

{{вірш|глава=33|вірш=22}} Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.

{{вірш|глава=33|вірш=23}} Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

{{вірш|глава=34|вірш=2}} візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

{{вірш|глава=34|вірш=3}} Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

{{вірш|глава=34|вірш=4}} Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

{{вірш|глава=34|вірш=5}} Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

{{вірш|глава=34|вірш=6}} нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

{{вірш|глава=34|вірш=7}} бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

{{вірш|глава=34|вірш=8}} Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

{{вірш|глава=34|вірш=9}} А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

{{вірш|глава=34|вірш=10}} Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

{{вірш|глава=34|вірш=12}} віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

{{вірш|глава=34|вірш=13}} А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

{{вірш|глава=34|вірш=14}} Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

{{вірш|глава=34|вірш=15}} А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

{{вірш|глава=34|вірш=16}} з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

{{вірш|глава=34|вірш=17}} Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

{{вірш|глава=34|вірш=18}} Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

{{вірш|глава=34|вірш=19}} Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

{{вірш|глава=34|вірш=20}} бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

{{вірш|глава=34|вірш=21}} свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

{{вірш|глава=34|вірш=22}} Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

{{вірш|глава=34|вірш=23}} Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

{{вірш|глава=34|вірш=24}} розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

{{вірш|глава=34|вірш=25}} нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

{{вірш|глава=34|вірш=26}} Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

{{вірш|глава=34|вірш=27}} Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

{{вірш|глава=34|вірш=28}} А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,

{{вірш|глава=35|вірш=3}} бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

{{вірш|глава=35|вірш=6}} Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

{{вірш|глава=35|вірш=7}} Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!

{{вірш|глава=35|вірш=8}} Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:

{{вірш|глава=35|вірш=9}} вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,

{{вірш|глава=35|вірш=10}} бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

{{вірш|глава=35|вірш=11}} Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих!

{{вірш|глава=35|вірш=12}} Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

{{вірш|глава=35|вірш=13}} Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,

{{вірш|глава=36|вірш=2}} бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!

{{вірш|глава=36|вірш=3}} Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!

{{вірш|глава=36|вірш=4}} Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!

{{вірш|глава=36|вірш=5}} На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

{{вірш|глава=36|вірш=6}} і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.

{{вірш|глава=36|вірш=8}} Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,

{{вірш|глава=36|вірш=9}} бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!

{{вірш|глава=36|вірш=10}} А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,

{{вірш|глава=36|вірш=11}} а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!

{{вірш|глава=36|вірш=12}} Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,

{{вірш|глава=36|вірш=13}} та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!

{{вірш|глава=36|вірш=14}} Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,

{{вірш|глава=36|вірш=15}} та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!

{{вірш|глава=36|вірш=16}} Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,

{{вірш|глава=36|вірш=17}} бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!

{{вірш|глава=36|вірш=18}} Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,

{{вірш|глава=36|вірш=19}} за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.

{{вірш|глава=36|вірш=20}} Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!

{{вірш|глава=36|вірш=21}} Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,

{{вірш|глава=36|вірш=22}} бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!

{{вірш|глава=36|вірш=23}} Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;

{{вірш|глава=36|вірш=24}} коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.

{{вірш|глава=36|вірш=25}} Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.

{{вірш|глава=36|вірш=27}} Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

{{вірш|глава=36|вірш=28}} Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!

{{вірш|глава=36|вірш=29}} Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.

{{вірш|глава=36|вірш=30}} Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

{{вірш|глава=36|вірш=31}} Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.

{{вірш|глава=36|вірш=32}} А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,

{{вірш|глава=36|вірш=33}} та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

{{вірш|глава=36|вірш=34}} Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.

{{вірш|глава=36|вірш=35}} Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,

{{вірш|глава=36|вірш=36}} та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!

{{вірш|глава=36|вірш=37}} Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,

{{вірш|глава=36|вірш=38}} переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!

{{вірш|глава=36|вірш=39}} А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,

{{вірш|глава=36|вірш=40}} і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} Псалом Давидів. На пам'ятку.

{{вірш|глава=37|вірш=2}} Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

{{вірш|глава=37|вірш=3}} бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

{{вірш|глава=37|вірш=4}} Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

{{вірш|глава=37|вірш=5}} бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

{{вірш|глава=37|вірш=6}} смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

{{вірш|глава=37|вірш=7}} Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

{{вірш|глава=37|вірш=8}} бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

{{вірш|глава=37|вірш=9}} Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

{{вірш|глава=37|вірш=10}} Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

{{вірш|глава=37|вірш=11}} Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

{{вірш|глава=37|вірш=12}} Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

{{вірш|глава=37|вірш=13}} Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

{{вірш|глава=37|вірш=14}} А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

{{вірш|глава=37|вірш=16}} бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

{{вірш|глава=37|вірш=17}} Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

{{вірш|глава=37|вірш=18}} Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

{{вірш|глава=37|вірш=19}} бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

{{вірш|глава=37|вірш=20}} А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

{{вірш|глава=37|вірш=21}} Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

{{вірш|глава=37|вірш=22}} Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

{{вірш|глава=37|вірш=23}} поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=38|вірш=2}} Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

{{вірш|глава=38|вірш=3}} Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

{{вірш|глава=38|вірш=4}} Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

{{вірш|глава=38|вірш=5}} Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

{{вірш|глава=38|вірш=6}} Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

{{вірш|глава=38|вірш=7}} У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

{{вірш|глава=38|вірш=8}} А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

{{вірш|глава=38|вірш=9}} Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

{{вірш|глава=38|вірш=10}} Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

{{вірш|глава=38|вірш=11}} забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

{{вірш|глава=38|вірш=12}} Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

{{вірш|глава=38|вірш=13}} Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

{{вірш|глава=38|вірш=14}} Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=39|вірш=2}} Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

{{вірш|глава=39|вірш=3}} Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

{{вірш|глава=39|вірш=4}} і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

{{вірш|глава=39|вірш=5}} Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

{{вірш|глава=39|вірш=6}} Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

{{вірш|глава=39|вірш=7}} Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

{{вірш|глава=39|вірш=8}} Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

{{вірш|глава=39|вірш=10}} Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,

{{вірш|глава=39|вірш=11}} справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

{{вірш|глава=39|вірш=12}} Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

{{вірш|глава=39|вірш=13}} бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...

{{вірш|глава=39|вірш=14}} Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

{{вірш|глава=39|вірш=15}} нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

{{вірш|глава=39|вірш=16}} Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!

{{вірш|глава=39|вірш=17}} Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

{{вірш|глава=39|вірш=18}} А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=40|вірш=2}} Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!

{{вірш|глава=40|вірш=3}} Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!

{{вірш|глава=40|вірш=4}} На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.

{{вірш|глава=40|вірш=5}} Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

{{вірш|глава=40|вірш=6}} Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?

{{вірш|глава=40|вірш=7}} А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...

{{вірш|глава=40|вірш=8}} Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:

{{вірш|глава=40|вірш=9}} Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...

{{вірш|глава=40|вірш=10}} Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!

{{вірш|глава=40|вірш=11}} Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,

{{вірш|глава=40|вірш=12}} із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.

{{вірш|глава=40|вірш=13}} А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!

{{вірш|глава=40|вірш=14}} Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.

{{вірш|глава=41|вірш=2}} Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

{{вірш|глава=41|вірш=3}} душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

{{вірш|глава=41|вірш=4}} Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

{{вірш|глава=41|вірш=5}} Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...

{{вірш|глава=41|вірш=6}} Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

{{вірш|глава=41|вірш=7}} Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.

{{вірш|глава=41|вірш=8}} Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

{{вірш|глава=41|вірш=9}} Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

{{вірш|глава=41|вірш=10}} Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

{{вірш|глава=41|вірш=11}} Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

{{вірш|глава=41|вірш=12}} Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди!

{{вірш|глава=42|вірш=2}} Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

{{вірш|глава=42|вірш=3}} Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого.

{{вірш|глава=42|вірш=4}} І нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!

{{вірш|глава=42|вірш=5}} Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

==Глава 43==
{{глава|43}}

{{вірш|глава=43|вірш=1}} Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.

{{вірш|глава=43|вірш=2}} Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

{{вірш|глава=43|вірш=3}} Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

{{вірш|глава=43|вірш=4}} Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

{{вірш|глава=43|вірш=5}} Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

{{вірш|глава=43|вірш=6}} Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

{{вірш|глава=43|вірш=7}} бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

{{вірш|глава=43|вірш=8}} але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

{{вірш|глава=43|вірш=9}} Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім'я Твоє славимо, Села,

{{вірш|глава=43|вірш=10}} та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

{{вірш|глава=43|вірш=11}} Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

{{вірш|глава=43|вірш=12}} Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

{{вірш|глава=43|вірш=13}} Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

{{вірш|глава=43|вірш=14}} Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

{{вірш|глава=43|вірш=15}} Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

{{вірш|глава=43|вірш=16}} Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

{{вірш|глава=43|вірш=17}} через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

{{вірш|глава=43|вірш=18}} Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

{{вірш|глава=43|вірш=19}} не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

{{вірш|глава=43|вірш=20}} Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

{{вірш|глава=43|вірш=21}} чи й тоді ми забули Ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

{{вірш|глава=43|вірш=22}} Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

{{вірш|глава=43|вірш=23}} що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

{{вірш|глава=43|вірш=24}} Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

{{вірш|глава=43|вірш=25}} Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

{{вірш|глава=43|вірш=26}} Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...

{{вірш|глава=43|вірш=27}} Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

==Глава 44==
{{глава|44}}

{{вірш|глава=44|вірш=1}} Для дириґента хору. На &quot;Лілеї&quot;. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любові.

{{вірш|глава=44|вірш=2}} Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!

{{вірш|глава=44|вірш=3}} Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.

{{вірш|глава=44|вірш=4}} Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,

{{вірш|глава=44|вірш=5}} і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!

{{вірш|глава=44|вірш=6}} Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.

{{вірш|глава=44|вірш=7}} Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.

{{вірш|глава=44|вірш=8}} Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

{{вірш|глава=44|вірш=9}} Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.

{{вірш|глава=44|вірш=10}} Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.

{{вірш|глава=44|вірш=11}} Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!

{{вірш|глава=44|вірш=12}} А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.

{{вірш|глава=44|вірш=13}} А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.

{{вірш|глава=44|вірш=14}} Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.

{{вірш|глава=44|вірш=15}} У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.

{{вірш|глава=44|вірш=16}} Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.

{{вірш|глава=44|вірш=17}} Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.

{{вірш|глава=44|вірш=18}} Я буду Ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

==Глава 45==
{{глава|45}}

{{вірш|глава=45|вірш=1}} Для дириґента хору. Синів Кореєвих. На спів &quot;Аламот&quot;. Пісня.

{{вірш|глава=45|вірш=2}} Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,

{{вірш|глава=45|вірш=3}} тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!

{{вірш|глава=45|вірш=4}} Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села.

{{вірш|глава=45|вірш=5}} Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.

{{вірш|глава=45|вірш=6}} Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

{{вірш|глава=45|вірш=7}} Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.

{{вірш|глава=45|вірш=8}} З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села.

{{вірш|глава=45|вірш=9}} Ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!

{{вірш|глава=45|вірш=10}} Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!

{{вірш|глава=45|вірш=11}} Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!

{{вірш|глава=45|вірш=12}} З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.

==Глава 46==
{{глава|46}}

{{вірш|глава=46|вірш=1}} Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.

{{вірш|глава=46|вірш=2}} Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,

{{вірш|глава=46|вірш=3}} грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!

{{вірш|глава=46|вірш=4}} Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,

{{вірш|глава=46|вірш=5}} Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.

{{вірш|глава=46|вірш=6}} Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.

{{вірш|глава=46|вірш=7}} Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте,

{{вірш|глава=46|вірш=8}} бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!

{{вірш|глава=46|вірш=9}} Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!

{{вірш|глава=46|вірш=10}} Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

==Глава 47==
{{глава|47}}

{{вірш|глава=47|вірш=1}} Пісня. Псалом синів Кореєвих.

{{вірш|глава=47|вірш=2}} Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

{{вірш|глава=47|вірш=3}} Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!

{{вірш|глава=47|вірш=4}} Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.

{{вірш|глава=47|вірш=5}} Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,

{{вірш|глава=47|вірш=6}} але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились...

{{вірш|глава=47|вірш=7}} Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;

{{вірш|глава=47|вірш=8}} Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

{{вірш|глава=47|вірш=9}} Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села.

{{вірш|глава=47|вірш=10}} Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.

{{вірш|глава=47|вірш=11}} Як Ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!

{{вірш|глава=47|вірш=12}} Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.

{{вірш|глава=47|вірш=13}} Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,

{{вірш|глава=47|вірш=14}} зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,

{{вірш|глава=47|вірш=15}} бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

==Глава 48==
{{глава|48}}

{{вірш|глава=48|вірш=1}} Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.

{{вірш|глава=48|вірш=2}} Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

{{вірш|глава=48|вірш=3}} і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

{{вірш|глава=48|вірш=4}} мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

{{вірш|глава=48|вірш=5}} нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

{{вірш|глава=48|вірш=6}} Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

{{вірш|глава=48|вірш=7}} які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

{{вірш|глава=48|вірш=8}} Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

{{вірш|глава=48|вірш=9}} бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

{{вірш|глава=48|вірш=10}} щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

{{вірш|глава=48|вірш=11}} Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

{{вірш|глава=48|вірш=12}} Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

{{вірш|глава=48|вірш=13}} та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

{{вірш|глава=48|вірш=14}} Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

{{вірш|глава=48|вірш=15}} Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

{{вірш|глава=48|вірш=16}} Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

{{вірш|глава=48|вірш=17}} Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

{{вірш|глава=48|вірш=18}} бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

{{вірш|глава=48|вірш=19}} Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

{{вірш|глава=48|вірш=20}} вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

{{вірш|глава=48|вірш=21}} Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

==Глава 49==
{{глава|49}}

{{вірш|глава=49|вірш=1}} Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.

{{вірш|глава=49|вірш=2}} Із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!

{{вірш|глава=49|вірш=3}} Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!

{{вірш|глава=49|вірш=4}} Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:

{{вірш|глава=49|вірш=5}} Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.

{{вірш|глава=49|вірш=6}} І небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.

{{вірш|глава=49|вірш=7}} Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

{{вірш|глава=49|вірш=8}} Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,

{{вірш|глава=49|вірш=9}} не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,

{{вірш|глава=49|вірш=10}} бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,

{{вірш|глава=49|вірш=11}} Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!

{{вірш|глава=49|вірш=12}} Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!

{{вірш|глава=49|вірш=13}} Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?

{{вірш|глава=49|вірш=14}} Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,

{{вірш|глава=49|вірш=15}} і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

{{вірш|глава=49|вірш=16}} А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

{{вірш|глава=49|вірш=17}} Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.

{{вірш|глава=49|вірш=18}} Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.

{{вірш|глава=49|вірш=19}} Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.

{{вірш|глава=49|вірш=20}} Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...

{{вірш|глава=49|вірш=21}} Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

{{вірш|глава=49|вірш=22}} Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!

{{вірш|глава=49|вірш=23}} Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

==Глава 50==
{{глава|50}}

{{вірш|глава=50|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів,

{{вірш|глава=50|вірш=2}} коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.

{{вірш|глава=50|вірш=3}} Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!

{{вірш|глава=50|вірш=4}} Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,

{{вірш|глава=50|вірш=5}} бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.

{{вірш|глава=50|вірш=6}} Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.

{{вірш|глава=50|вірш=7}} Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.

{{вірш|глава=50|вірш=8}} Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

{{вірш|глава=50|вірш=9}} Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.

{{вірш|глава=50|вірш=10}} Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.

{{вірш|глава=50|вірш=11}} Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.

{{вірш|глава=50|вірш=12}} Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.

{{вірш|глава=50|вірш=13}} Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.

{{вірш|глава=50|вірш=14}} Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.

{{вірш|глава=50|вірш=15}} Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.

{{вірш|глава=50|вірш=16}} Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!

{{вірш|глава=50|вірш=17}} Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,

{{вірш|глава=50|вірш=18}} бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.

{{вірш|глава=50|вірш=19}} Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!

{{вірш|глава=50|вірш=20}} Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,

{{вірш|глава=50|вірш=21}} тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

==Глава 51==
{{глава|51}}

{{вірш|глава=51|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом навчальний Давидів,

{{вірш|глава=51|вірш=2}} як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: &quot;Давид увійшов до дому Авімелеха&quot;.

{{вірш|глава=51|вірш=3}} Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.

{{вірш|глава=51|вірш=4}} Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!

{{вірш|глава=51|вірш=5}} Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,

{{вірш|глава=51|вірш=6}} ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!

{{вірш|глава=51|вірш=7}} Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

{{вірш|глава=51|вірш=8}} І побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

{{вірш|глава=51|вірш=9}} Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого...

{{вірш|глава=51|вірш=10}} А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!

{{вірш|глава=51|вірш=11}} Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

==Глава 52==
{{глава|52}}

{{вірш|глава=52|вірш=1}} Для дириґента хору. На &quot;Махалат&quot;. Навчальний псалом. Давидів.

{{вірш|глава=52|вірш=2}} Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!...

{{вірш|глава=52|вірш=3}} Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

{{вірш|глава=52|вірш=4}} Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!...

{{вірш|глава=52|вірш=5}} Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!

{{вірш|глава=52|вірш=6}} Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!

{{вірш|глава=52|вірш=7}} Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде Ізраїль!

==Глава 53==
{{глава|53}}

{{вірш|глава=53|вірш=1}} Для дириґента хору. На негінах, Псалом навчальний Давидів,

{{вірш|глава=53|вірш=2}} як зіфеяни прийшли були та сказали Саулові: &quot;Ось Давид поміж нами ховається!&quot;

{{вірш|глава=53|вірш=3}} Спаси мене, Боже, Іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!

{{вірш|глава=53|вірш=4}} Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,

{{вірш|глава=53|вірш=5}} бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.

{{вірш|глава=53|вірш=6}} Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.

{{вірш|глава=53|вірш=7}} Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.

{{вірш|глава=53|вірш=8}} В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, Ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,

{{вірш|глава=53|вірш=9}} бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

==Глава 54==
{{глава|54}}

{{вірш|глава=54|вірш=1}} Для дириґента хору. На негінах. Навчальний Давидів псалом.

{{вірш|глава=54|вірш=2}} Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

{{вірш|глава=54|вірш=3}} Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

{{вірш|глава=54|вірш=4}} від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...

{{вірш|глава=54|вірш=5}} Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

{{вірш|глава=54|вірш=6}} страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...

{{вірш|глава=54|вірш=7}} казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

{{вірш|глава=54|вірш=8}} Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

{{вірш|глава=54|вірш=9}} Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

{{вірш|глава=54|вірш=10}} Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

{{вірш|глава=54|вірш=11}} вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

{{вірш|глава=54|вірш=12}} нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

{{вірш|глава=54|вірш=13}} бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

{{вірш|глава=54|вірш=14}} але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

{{вірш|глава=54|вірш=15}} з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...

{{вірш|глава=54|вірш=16}} Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

{{вірш|глава=54|вірш=17}} Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

{{вірш|глава=54|вірш=18}} увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

{{вірш|глава=54|вірш=19}} У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

{{вірш|глава=54|вірш=20}} Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

{{вірш|глава=54|вірш=21}} ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

{{вірш|глава=54|вірш=22}} його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...

{{вірш|глава=54|вірш=23}} Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

{{вірш|глава=54|вірш=24}} А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

==Глава 55==
{{глава|55}}

{{вірш|глава=55|вірш=1}} Для дириґента хору. На &quot;Німа голубка вдалечині&quot;. Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Гаті.

{{вірш|глава=55|вірш=2}} Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!

{{вірш|глава=55|вірш=3}} Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!

{{вірш|глава=55|вірш=4}} Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,

{{вірш|глава=55|вірш=5}} я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?

{{вірш|глава=55|вірш=6}} Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:

{{вірш|глава=55|вірш=7}} слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,

{{вірш|глава=55|вірш=8}} так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

{{вірш|глава=55|вірш=9}} Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?

{{вірш|глава=55|вірш=10}} Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

{{вірш|глава=55|вірш=11}} і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!

{{вірш|глава=55|вірш=12}} На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?

{{вірш|глава=55|вірш=13}} На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.

{{вірш|глава=55|вірш=14}} Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

==Глава 56==
{{глава|56}}

{{вірш|глава=56|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;Не вигуби&quot;. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.

{{вірш|глава=56|вірш=2}} Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

{{вірш|глава=56|вірш=3}} Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

{{вірш|глава=56|вірш=4}} Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою

{{вірш|глава=56|вірш=5}} на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

{{вірш|глава=56|вірш=6}} Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

{{вірш|глава=56|вірш=7}} Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

{{вірш|глава=56|вірш=8}} Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

{{вірш|глава=56|вірш=9}} Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

{{вірш|глава=56|вірш=10}} Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

{{вірш|глава=56|вірш=11}} бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

{{вірш|глава=56|вірш=12}} Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

==Глава 57==
{{глава|57}}

{{вірш|глава=57|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;не вигуби&quot;. Золотий псалом Давидів.

{{вірш|глава=57|вірш=2}} Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

{{вірш|глава=57|вірш=3}} Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

{{вірш|глава=57|вірш=4}} Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

{{вірш|глава=57|вірш=5}} їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

{{вірш|глава=57|вірш=6}} що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

{{вірш|глава=57|вірш=7}} Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

{{вірш|глава=57|вірш=8}} нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

{{вірш|глава=57|вірш=9}} бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

{{вірш|глава=57|вірш=10}} Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

{{вірш|глава=57|вірш=11}} А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

{{вірш|глава=57|вірш=12}} І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

==Глава 58==
{{глава|58}}

{{вірш|глава=58|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;Не вигуби&quot;. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім, щоб убити його.

{{вірш|глава=58|вірш=2}} Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!

{{вірш|глава=58|вірш=3}} Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,

{{вірш|глава=58|вірш=4}} бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

{{вірш|глава=58|вірш=5}} Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!

{{вірш|глава=58|вірш=6}} І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.

{{вірш|глава=58|вірш=7}} Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,

{{вірш|глава=58|вірш=8}} й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...

{{вірш|глава=58|вірш=9}} Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!

{{вірш|глава=58|вірш=10}} Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!

{{вірш|глава=58|вірш=11}} Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!

{{вірш|глава=58|вірш=12}} Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!

{{вірш|глава=58|вірш=13}} Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!

{{вірш|глава=58|вірш=14}} У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.

{{вірш|глава=58|вірш=15}} А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.

{{вірш|глава=58|вірш=16}} Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.

{{вірш|глава=58|вірш=17}} А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!

{{вірш|глава=58|вірш=18}} Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

==Глава 59==
{{глава|59}}

{{вірш|глава=59|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів: &quot;Лілея свідчення&quot;. Золотий псалом Давидів для навчання,

{{вірш|глава=59|вірш=2}} коли він підпалив був Арам двох річок і Арам Цови, і коли вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч.

{{вірш|глава=59|вірш=3}} Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

{{вірш|глава=59|вірш=4}} Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!

{{вірш|глава=59|вірш=5}} Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...

{{вірш|глава=59|вірш=6}} Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.

{{вірш|глава=59|вірш=7}} Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

{{вірш|глава=59|вірш=8}} У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!

{{вірш|глава=59|вірш=9}} Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.

{{вірш|глава=59|вірш=10}} Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!

{{вірш|глава=59|вірш=11}} Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?

{{вірш|глава=59|вірш=12}} Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

{{вірш|глава=59|вірш=13}} Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

{{вірш|глава=59|вірш=14}} Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

==Глава 60==
{{глава|60}}

{{вірш|глава=60|вірш=1}} Для дириґента хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=60|вірш=2}} Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,

{{вірш|глава=60|вірш=3}} я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь,

{{вірш|глава=60|вірш=4}} бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!

{{вірш|глава=60|вірш=5}} Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

{{вірш|глава=60|вірш=6}} бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!

{{вірш|глава=60|вірш=7}} Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки,

{{вірш|глава=60|вірш=8}} нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть!

{{вірш|глава=60|вірш=9}} Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

==Глава 61==
{{глава|61}}

{{вірш|глава=61|вірш=1}} Для дириґента хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=61|вірш=2}} Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!

{{вірш|глава=61|вірш=3}} Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!

{{вірш|глава=61|вірш=4}} Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий!

{{вірш|глава=61|вірш=5}} Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села.

{{вірш|глава=61|вірш=6}} Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!

{{вірш|глава=61|вірш=7}} Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь!

{{вірш|глава=61|вірш=8}} У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

{{вірш|глава=61|вірш=9}} Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села.

{{вірш|глава=61|вірш=10}} Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

{{вірш|глава=61|вірш=11}} Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!

{{вірш|глава=61|вірш=12}} Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!

{{вірш|глава=61|вірш=13}} І в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

==Глава 62==
{{глава|62}}

{{вірш|глава=62|вірш=1}} Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.

{{вірш|глава=62|вірш=2}} Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води...

{{вірш|глава=62|вірш=3}} Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,

{{вірш|глава=62|вірш=4}} ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!

{{вірш|глава=62|вірш=5}} Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати!

{{вірш|глава=62|вірш=6}} Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними.

{{вірш|глава=62|вірш=7}} Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

{{вірш|глава=62|вірш=8}} що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму!

{{вірш|глава=62|вірш=9}} Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене.

{{вірш|глава=62|вірш=10}} Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі,

{{вірш|глава=62|вірш=11}} нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою!

{{вірш|глава=62|вірш=12}} А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

==Глава 63==
{{глава|63}}

{{вірш|глава=63|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=63|вірш=2}} Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!

{{вірш|глава=63|вірш=3}} Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,

{{вірш|глава=63|вірш=4}} які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,

{{вірш|глава=63|вірш=5}} щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!...

{{вірш|глава=63|вірш=6}} У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?

{{вірш|глава=63|вірш=7}} Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

{{вірш|глава=63|вірш=8}} Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

{{вірш|глава=63|вірш=9}} і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!...

{{вірш|глава=63|вірш=10}} І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!

{{вірш|глава=63|вірш=11}} І праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

==Глава 64==
{{глава|64}}

{{вірш|глава=64|вірш=1}} Уся земле, покликуйте Богові:

{{вірш|глава=64|вірш=2}} Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт!

{{вірш|глава=64|вірш=3}} Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить!

{{вірш|глава=64|вірш=4}} Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш!

{{вірш|глава=64|вірш=5}} Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

{{вірш|глава=64|вірш=6}} Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі,

{{вірш|глава=64|вірш=7}} що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю,

{{вірш|глава=64|вірш=8}} що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів...

{{вірш|глава=64|вірш=9}} І будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір.

{{вірш|глава=64|вірш=10}} Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її!

{{вірш|глава=64|вірш=11}} Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її!

{{вірш|глава=64|вірш=12}} Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть!

{{вірш|глава=64|вірш=13}} Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір'я!

{{вірш|глава=64|вірш=14}} Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

==Глава 65==
{{глава|65}}

{{вірш|глава=65|вірш=1}} Уся земле, покликуйте Богові,

{{вірш|глава=65|вірш=2}} виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!

{{вірш|глава=65|вірш=3}} Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі,

{{вірш|глава=65|вірш=4}} вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села.

{{вірш|глава=65|вірш=5}} Ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів!

{{вірш|глава=65|вірш=6}} Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому!

{{вірш|глава=65|вірш=7}} Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.

{{вірш|глава=65|вірш=8}} Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,

{{вірш|глава=65|вірш=9}} що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,

{{вірш|глава=65|вірш=10}} бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється...

{{вірш|глава=65|вірш=11}} Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна,

{{вірш|глава=65|вірш=12}} Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!

{{вірш|глава=65|вірш=13}} Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті,

{{вірш|глава=65|вірш=14}} що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!

{{вірш|глава=65|вірш=15}} Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села.

{{вірш|глава=65|вірш=16}} Ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:

{{вірш|глава=65|вірш=17}} До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком!

{{вірш|глава=65|вірш=18}} Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,

{{вірш|глава=65|вірш=19}} але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!

{{вірш|глава=65|вірш=20}} Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

==Глава 66==
{{глава|66}}

{{вірш|глава=66|вірш=1}} Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня.

{{вірш|глава=66|вірш=2}} Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села,

{{вірш|глава=66|вірш=3}} щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє!

{{вірш|глава=66|вірш=4}} Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

{{вірш|глава=66|вірш=5}} Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села.

{{вірш|глава=66|вірш=6}} Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

{{вірш|глава=66|вірш=7}} Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог!

{{вірш|глава=66|вірш=8}} Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

==Глава 67==
{{глава|67}}

{{вірш|глава=67|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня.

{{вірш|глава=67|вірш=2}} Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!

{{вірш|глава=67|вірш=3}} Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем!

{{вірш|глава=67|вірш=4}} А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть!

{{вірш|глава=67|вірш=5}} Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться!

{{вірш|глава=67|вірш=6}} Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм!

{{вірш|глава=67|вірш=7}} Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!

{{вірш|глава=67|вірш=8}} Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села,

{{вірш|глава=67|вірш=9}} то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом Ізраїля!

{{вірш|глава=67|вірш=10}} Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його.

{{вірш|глава=67|вірш=11}} У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!

{{вірш|глава=67|вірш=12}} Господь дає слово; провісниць велика многота:

{{вірш|глава=67|вірш=13}} Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич.

{{вірш|глава=67|вірш=14}} Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота.

{{вірш|глава=67|вірш=15}} Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.

{{вірш|глава=67|вірш=16}} Гора Божа Башанська гора, гора верхогір'я гора та Башанська.

{{вірш|глава=67|вірш=17}} Верхогір'я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди?

{{вірш|глава=67|вірш=18}} Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині.

{{вірш|глава=67|вірш=19}} Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також.

{{вірш|глава=67|вірш=20}} Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села.

{{вірш|глава=67|вірш=21}} Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти!

{{вірш|глава=67|вірш=22}} Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!

{{вірш|глава=67|вірш=23}} Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу,

{{вірш|глава=67|вірш=24}} щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!

{{вірш|глава=67|вірш=25}} Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя:

{{вірш|глава=67|вірш=26}} Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах:

{{вірш|глава=67|вірш=27}} Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!

{{вірш|глава=67|вірш=28}} Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима.

{{вірш|глава=67|вірш=29}} Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив!

{{вірш|глава=67|вірш=30}} Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.

{{вірш|глава=67|вірш=31}} Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають!

{{вірш|глава=67|вірш=32}} Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

{{вірш|глава=67|вірш=33}} Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села,

{{вірш|глава=67|вірш=34}} що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.

{{вірш|глава=67|вірш=35}} Визнайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!

{{вірш|глава=67|вірш=36}} Бог грізний у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

==Глава 68==
{{глава|68}}

{{вірш|глава=68|вірш=1}} Для дириґента хору. На спів &quot;Лілеї&quot;. Давидів.

{{вірш|глава=68|вірш=2}} Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!

{{вірш|глава=68|вірш=3}} Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!

{{вірш|глава=68|вірш=4}} Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...

{{вірш|глава=68|вірш=5}} Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!

{{вірш|глава=68|вірш=6}} Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!

{{вірш|глава=68|вірш=7}} Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів,

{{вірш|глава=68|вірш=8}} бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...

{{вірш|глава=68|вірш=9}} Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,

{{вірш|глава=68|вірш=10}} бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

{{вірш|глава=68|вірш=11}} і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...

{{вірш|глава=68|вірш=12}} За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:

{{вірш|глава=68|вірш=13}} про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

{{вірш|глава=68|вірш=14}} А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,

{{вірш|глава=68|вірш=15}} визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!

{{вірш|глава=68|вірш=16}} Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!

{{вірш|глава=68|вірш=17}} Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,

{{вірш|глава=68|вірш=18}} і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

{{вірш|глава=68|вірш=19}} наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...

{{вірш|глава=68|вірш=20}} Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

{{вірш|глава=68|вірш=21}} Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!

{{вірш|глава=68|вірш=22}} І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

{{вірш|глава=68|вірш=23}} Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,

{{вірш|глава=68|вірш=24}} бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!

{{вірш|глава=68|вірш=25}} Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

{{вірш|глава=68|вірш=26}} Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!

{{вірш|глава=68|вірш=27}} Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...

{{вірш|глава=68|вірш=28}} Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

{{вірш|глава=68|вірш=29}} нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...

{{вірш|глава=68|вірш=30}} А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

{{вірш|глава=68|вірш=31}} і я піснею буду хвалити Ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!

{{вірш|глава=68|вірш=32}} І буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.

{{вірш|глава=68|вірш=33}} Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,

{{вірш|глава=68|вірш=34}} бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!

{{вірш|глава=68|вірш=35}} Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,

{{вірш|глава=68|вірш=36}} бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,

{{вірш|глава=68|вірш=37}} і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить Ім'я Його, житимуть в нім!

==Глава 69==
{{глава|69}}

{{вірш|глава=69|вірш=1}} Для дириґента хору. Давидів. На пам'ятку.

{{вірш|глава=69|вірш=2}} Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені!

{{вірш|глава=69|вірш=3}} Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого!

{{вірш|глава=69|вірш=4}} Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага!

{{вірш|глава=69|вірш=5}} Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

{{вірш|глава=69|вірш=6}} А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

==Глава 70==
{{глава|70}}

{{вірш|глава=70|вірш=1}} До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!

{{вірш|глава=70|вірш=2}} визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,

{{вірш|глава=70|вірш=3}} стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!

{{вірш|глава=70|вірш=4}} Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,

{{вірш|глава=70|вірш=5}} Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!

{{вірш|глава=70|вірш=6}} На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!

{{вірш|глава=70|вірш=7}} Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!

{{вірш|глава=70|вірш=8}} Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!

{{вірш|глава=70|вірш=9}} Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,

{{вірш|глава=70|вірш=10}} бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,

{{вірш|глава=70|вірш=11}} говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!...

{{вірш|глава=70|вірш=12}} Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!

{{вірш|глава=70|вірш=13}} Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

{{вірш|глава=70|вірш=14}} А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!

{{вірш|глава=70|вірш=15}} Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,

{{вірш|глава=70|вірш=16}} буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!

{{вірш|глава=70|вірш=17}} Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.

{{вірш|глава=70|вірш=18}} А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!

{{вірш|глава=70|вірш=19}} Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?

{{вірш|глава=70|вірш=20}} Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,

{{вірш|глава=70|вірш=21}} Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!

{{вірш|глава=70|вірш=22}} А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!

{{вірш|глава=70|вірш=23}} Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!

{{вірш|глава=70|вірш=24}} Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

==Глава 71==
{{глава|71}}

{{вірш|глава=71|вірш=1}} Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,

{{вірш|глава=71|вірш=2}} хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!

{{вірш|глава=71|вірш=3}} Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.

{{вірш|глава=71|вірш=4}} Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!

{{вірш|глава=71|вірш=5}} Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!

{{вірш|глава=71|вірш=6}} Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!

{{вірш|глава=71|вірш=7}} Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,

{{вірш|глава=71|вірш=8}} і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!

{{вірш|глава=71|вірш=9}} Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати...

{{вірш|глава=71|вірш=10}} Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!

{{вірш|глава=71|вірш=11}} І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,

{{вірш|глава=71|вірш=12}} бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!

{{вірш|глава=71|вірш=13}} Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,

{{вірш|глава=71|вірш=14}} від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!

{{вірш|глава=71|вірш=15}} І буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!

{{вірш|глава=71|вірш=16}} На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!

{{вірш|глава=71|вірш=17}} Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!

{{вірш|глава=71|вірш=18}} Благословен Господь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,

{{вірш|глава=71|вірш=19}} і благословенне навіки Ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!

{{вірш|глава=71|вірш=20}} Скінчились молитви Давида, сина Єссея.

==Глава 72==
{{глава|72}}

{{вірш|глава=72|вірш=1}} Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих!

{{вірш|глава=72|вірш=2}} А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

{{вірш|глава=72|вірш=3}} бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

{{вірш|глава=72|вірш=4}} бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

{{вірш|глава=72|вірш=5}} на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

{{вірш|глава=72|вірш=6}} Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

{{вірш|глава=72|вірш=7}} вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

{{вірш|глава=72|вірш=8}} сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

{{вірш|глава=72|вірш=9}} свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

{{вірш|глава=72|вірш=10}} Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

{{вірш|глава=72|вірш=11}} та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

{{вірш|глава=72|вірш=12}} як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

{{вірш|глава=72|вірш=13}} Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

{{вірш|глава=72|вірш=14}} і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

{{вірш|глава=72|вірш=15}} Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

{{вірш|глава=72|вірш=16}} І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

{{вірш|глава=72|вірш=17}} аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

{{вірш|глава=72|вірш=18}} направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

{{вірш|глава=72|вірш=19}} Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

{{вірш|глава=72|вірш=20}} Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

{{вірш|глава=72|вірш=21}} Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

{{вірш|глава=72|вірш=22}} а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

{{вірш|глава=72|вірш=23}} Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

{{вірш|глава=72|вірш=24}} Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

{{вірш|глава=72|вірш=25}} Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

{{вірш|глава=72|вірш=26}} Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

{{вірш|глава=72|вірш=27}} бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

{{вірш|глава=72|вірш=28}} А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

==Глава 73==
{{глава|73}}

{{вірш|глава=73|вірш=1}} Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

{{вірш|глава=73|вірш=2}} Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

{{вірш|глава=73|вірш=3}} підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

{{вірш|глава=73|вірш=4}} Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

{{вірш|глава=73|вірш=5}} виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

{{вірш|глава=73|вірш=6}} А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

{{вірш|глава=73|вірш=7}} Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

{{вірш|глава=73|вірш=8}} Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

{{вірш|глава=73|вірш=9}} Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

{{вірш|глава=73|вірш=10}} Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім'я Твоє?

{{вірш|глава=73|вірш=11}} Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

{{вірш|глава=73|вірш=12}} А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

{{вірш|глава=73|вірш=13}} Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

{{вірш|глава=73|вірш=14}} Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

{{вірш|глава=73|вірш=15}} Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

{{вірш|глава=73|вірш=16}} Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

{{вірш|глава=73|вірш=17}} всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

{{вірш|глава=73|вірш=18}} Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

{{вірш|глава=73|вірш=19}} Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

{{вірш|глава=73|вірш=20}} Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

{{вірш|глава=73|вірш=21}} Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!

{{вірш|глава=73|вірш=22}} Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

{{вірш|глава=73|вірш=23}} Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

==Глава 74==
{{глава|74}}

{{вірш|глава=74|вірш=1}} Для дириґента хору. &quot;Не вигуби!&quot;. Псалом Асафів. Пісня.

{{вірш|глава=74|вірш=2}} Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої.

{{вірш|глава=74|вірш=3}} Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо.

{{вірш|глава=74|вірш=4}} Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села.

{{вірш|глава=74|вірш=5}} Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога!

{{вірш|глава=74|вірш=6}} Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,

{{вірш|глава=74|вірш=7}} бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення,

{{вірш|глава=74|вірш=8}} але судить Бог: того Він понижує, а того повищує,

{{вірш|глава=74|вірш=9}} бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її!

{{вірш|глава=74|вірш=10}} А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова,

{{вірш|глава=74|вірш=11}} відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

==Глава 75==
{{глава|75}}

{{вірш|глава=75|вірш=1}} Для дириґента хору. На негінах. Псалом Асафів. Пісня.

{{вірш|глава=75|вірш=2}} Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в Ізраїлі!

{{вірш|глава=75|вірш=3}} У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні,

{{вірш|глава=75|вірш=4}} Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села.

{{вірш|глава=75|вірш=5}} Ти осяйний, потужніший за гори відвічні.

{{вірш|глава=75|вірш=6}} Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові...

{{вірш|глава=75|вірш=7}} Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:

{{вірш|глава=75|вірш=8}} Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?...

{{вірш|глава=75|вірш=9}} Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля,

{{вірш|глава=75|вірш=10}} як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села.

{{вірш|глава=75|вірш=11}} Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в'яжеш.

{{вірш|глава=75|вірш=12}} Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному:

{{вірш|глава=75|вірш=13}} Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

==Глава 76==
{{глава|76}}

{{вірш|глава=76|вірш=1}} Для дириґента хору. Для Єдутуна. Псалом Асафів.

{{вірш|глава=76|вірш=2}} Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

{{вірш|глава=76|вірш=3}} В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

{{вірш|глава=76|вірш=4}} згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

{{вірш|глава=76|вірш=5}} Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

{{вірш|глава=76|вірш=6}} Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

{{вірш|глава=76|вірш=7}} свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

{{вірш|глава=76|вірш=8}} Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

{{вірш|глава=76|вірш=9}} Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

{{вірш|глава=76|вірш=10}} Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

{{вірш|глава=76|вірш=11}} І промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

{{вірш|глава=76|вірш=12}} Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

{{вірш|глава=76|вірш=13}} і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

{{вірш|глава=76|вірш=14}} Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

{{вірш|глава=76|вірш=15}} Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

{{вірш|глава=76|вірш=16}} Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

{{вірш|глава=76|вірш=17}} Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

{{вірш|глава=76|вірш=18}} Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

{{вірш|глава=76|вірш=19}} Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

{{вірш|глава=76|вірш=20}} Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.

{{вірш|глава=76|вірш=21}} Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

==Глава 77==
{{глава|77}}

{{вірш|глава=77|вірш=1}} Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

{{вірш|глава=77|вірш=2}} нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

{{вірш|глава=77|вірш=3}} Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

{{вірш|глава=77|вірш=4}} того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

{{вірш|глава=77|вірш=5}} Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

{{вірш|глава=77|вірш=6}} щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

{{вірш|глава=77|вірш=7}} І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

{{вірш|глава=77|вірш=8}} І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

{{вірш|глава=77|вірш=9}} Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

{{вірш|глава=77|вірш=10}} вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

{{вірш|глава=77|вірш=11}} і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

{{вірш|глава=77|вірш=12}} Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

{{вірш|глава=77|вірш=13}} Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

{{вірш|глава=77|вірш=14}} і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

{{вірш|глава=77|вірш=15}} на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

{{вірш|глава=77|вірш=16}} Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

{{вірш|глава=77|вірш=17}} Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

{{вірш|глава=77|вірш=18}} і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

{{вірш|глава=77|вірш=19}} І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

{{вірш|глава=77|вірш=20}} Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

{{вірш|глава=77|вірш=21}} Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

{{вірш|глава=77|вірш=22}} бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

{{вірш|глава=77|вірш=23}} А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

{{вірш|глава=77|вірш=24}} і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

{{вірш|глава=77|вірш=25}} Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

{{вірш|глава=77|вірш=26}} Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

{{вірш|глава=77|вірш=27}} і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

{{вірш|глава=77|вірш=28}} і спустив його серед табору його, коло наметів його.

{{вірш|глава=77|вірш=29}} І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

{{вірш|глава=77|вірш=30}} Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

{{вірш|глава=77|вірш=31}} а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив...

{{вірш|глава=77|вірш=32}} Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

{{вірш|глава=77|вірш=33}} і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

{{вірш|глава=77|вірш=34}} Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

{{вірш|глава=77|вірш=35}} і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

{{вірш|глава=77|вірш=36}} І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

{{вірш|глава=77|вірш=37}} бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

{{вірш|глава=77|вірш=38}} Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

{{вірш|глава=77|вірш=39}} і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

{{вірш|глава=77|вірш=40}} Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

{{вірш|глава=77|вірш=41}} І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,

{{вірш|глава=77|вірш=42}} вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

{{вірш|глава=77|вірш=43}} як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

{{вірш|глава=77|вірш=44}} і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

{{вірш|глава=77|вірш=45}} Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

{{вірш|глава=77|вірш=46}} А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

{{вірш|глава=77|вірш=47}} Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

{{вірш|глава=77|вірш=48}} І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

{{вірш|глава=77|вірш=49}} Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

{{вірш|глава=77|вірш=50}} Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

{{вірш|глава=77|вірш=51}} І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

{{вірш|глава=77|вірш=52}} І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

{{вірш|глава=77|вірш=53}} І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

{{вірш|глава=77|вірш=54}} І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

{{вірш|глава=77|вірш=55}} І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.

{{вірш|глава=77|вірш=56}} Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

{{вірш|глава=77|вірш=57}} і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

{{вірш|глава=77|вірш=58}} І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

{{вірш|глава=77|вірш=59}} Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем,

{{вірш|глава=77|вірш=60}} і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

{{вірш|глава=77|вірш=61}} і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

{{вірш|глава=77|вірш=62}} І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

{{вірш|глава=77|вірш=63}} його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

{{вірш|глава=77|вірш=64}} його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

{{вірш|глава=77|вірш=65}} Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

{{вірш|глава=77|вірш=66}} і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

{{вірш|глава=77|вірш=67}} Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

{{вірш|глава=77|вірш=68}} а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

{{вірш|глава=77|вірш=69}} І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

{{вірш|глава=77|вірш=70}} І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

{{вірш|глава=77|вірш=71}} від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій,

{{вірш|глава=77|вірш=72}} і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

==Глава 78==
{{глава|78}}

{{вірш|глава=78|вірш=1}} Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!

{{вірш|глава=78|вірш=2}} Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній...

{{вірш|глава=78|вірш=3}} Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...

{{вірш|глава=78|вірш=4}} Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць...

{{вірш|глава=78|вірш=5}} Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

{{вірш|глава=78|вірш=6}} Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,

{{вірш|глава=78|вірш=7}} бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили!

{{вірш|глава=78|вірш=8}} Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!...

{{вірш|глава=78|вірш=9}} Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!

{{вірш|глава=78|вірш=10}} Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,

{{вірш|глава=78|вірш=11}} нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!

{{вірш|глава=78|вірш=12}} А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!

{{вірш|глава=78|вірш=13}} А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!

==Глава 79==
{{глава|79}}

{{вірш|глава=79|вірш=1}} Для дириґента хору. На &quot;Лілеї&quot;. Свідоцтво. Псалом Асафів.

{{вірш|глава=79|вірш=2}} Пастирю Ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися

{{вірш|глава=79|вірш=3}} перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!

{{вірш|глава=79|вірш=4}} Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

{{вірш|глава=79|вірш=5}} Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?

{{вірш|глава=79|вірш=6}} Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри...

{{вірш|глава=79|вірш=7}} Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші...

{{вірш|глава=79|вірш=8}} Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

{{вірш|глава=79|вірш=9}} Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,

{{вірш|глава=79|вірш=10}} Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,

{{вірш|глава=79|вірш=11}} гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,

{{вірш|глава=79|вірш=12}} аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!

{{вірш|глава=79|вірш=13}} Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?

{{вірш|глава=79|вірш=14}} Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!

{{вірш|глава=79|вірш=15}} Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,

{{вірш|глава=79|вірш=16}} і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!

{{вірш|глава=79|вірш=17}} В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,

{{вірш|глава=79|вірш=18}} нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!

{{вірш|глава=79|вірш=19}} А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо Ім'я Твоє кликати!

{{вірш|глава=79|вірш=20}} Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

==Глава 80==
{{глава|80}}

{{вірш|глава=80|вірш=1}} Для дириґента хору. На гітійськім знарядді. Асафів.

{{вірш|глава=80|вірш=2}} Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,

{{вірш|глава=80|вірш=3}} заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,

{{вірш|глава=80|вірш=4}} засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,

{{вірш|глава=80|вірш=5}} бо це право Ізраїлеві, Закон Бога Якова!

{{вірш|глава=80|вірш=6}} На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:

{{вірш|глава=80|вірш=7}} Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.

{{вірш|глава=80|вірш=8}} Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.

{{вірш|глава=80|вірш=9}} Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о Ізраїлю, коли б ти послухав Мене:

{{вірш|глава=80|вірш=10}} нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!

{{вірш|глава=80|вірш=11}} Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!

{{вірш|глава=80|вірш=12}} Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізраїль,

{{вірш|глава=80|вірш=13}} і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!

{{вірш|глава=80|вірш=14}} Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по дорогах Моїх,

{{вірш|глава=80|вірш=15}} ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!

{{вірш|глава=80|вірш=16}} Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,

{{вірш|глава=80|вірш=17}} і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!

==Глава 81==
{{глава|81}}

{{вірш|глава=81|вірш=1}} Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:

{{вірш|глава=81|вірш=2}} Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села.

{{вірш|глава=81|вірш=3}} Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,

{{вірш|глава=81|вірш=4}} порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!

{{вірш|глава=81|вірш=5}} Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...

{{вірш|глава=81|вірш=6}} Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,

{{вірш|глава=81|вірш=7}} та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.

{{вірш|глава=81|вірш=8}} Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!

==Глава 82==
{{глава|82}}

{{вірш|глава=82|вірш=1}} Пісня. Псалом Асафів.

{{вірш|глава=82|вірш=2}} Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже,

{{вірш|глава=82|вірш=3}} бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали!

{{вірш|глава=82|вірш=4}} Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш!

{{вірш|глава=82|вірш=5}} Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення Ізраїля!

{{вірш|глава=82|вірш=6}} Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають,

{{вірш|глава=82|вірш=7}} намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни,

{{вірш|глава=82|вірш=8}} Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру.

{{вірш|глава=82|вірш=9}} І Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом. Села.

{{вірш|глава=82|вірш=10}} Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон,

{{вірш|глава=82|вірш=11}} при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі!

{{вірш|глава=82|вірш=12}} Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів,

{{вірш|глава=82|вірш=13}} що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже!

{{вірш|глава=82|вірш=14}} Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі!

{{вірш|глава=82|вірш=15}} Як огонь палить ліс, й як запалює полум'я гори,

{{вірш|глава=82|вірш=16}} так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею!

{{вірш|глава=82|вірш=17}} Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!

{{вірш|глава=82|вірш=18}} Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть!

{{вірш|глава=82|вірш=19}} І нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

==Глава 83==
{{глава|83}}

{{вірш|глава=83|вірш=1}} Для дириґента хору. На гітійськім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом.

{{вірш|глава=83|вірш=2}} Які любі оселі Твої, Господи Саваоте!

{{вірш|глава=83|вірш=3}} Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!

{{вірш|глава=83|вірш=4}} І пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!

{{вірш|глава=83|вірш=5}} Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села.

{{вірш|глава=83|вірш=6}} Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе,

{{вірш|глава=83|вірш=7}} ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!

{{вірш|глава=83|вірш=8}} Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

{{вірш|глава=83|вірш=9}} Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села.

{{вірш|глава=83|вірш=10}} Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця!

{{вірш|глава=83|вірш=11}} Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!

{{вірш|глава=83|вірш=12}} Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.

{{вірш|глава=83|вірш=13}} Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!

==Глава 84==
{{глава|84}}

{{вірш|глава=84|вірш=1}} Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.

{{вірш|глава=84|вірш=2}} Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув,

{{вірш|глава=84|вірш=3}} Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села.

{{вірш|глава=84|вірш=4}} Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости!

{{вірш|глава=84|вірш=5}} Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ!

{{вірш|глава=84|вірш=6}} Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід?

{{вірш|глава=84|вірш=7}} Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою!

{{вірш|глава=84|вірш=8}} Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,

{{вірш|глава=84|вірш=9}} нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!

{{вірш|глава=84|вірш=10}} Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі.

{{вірш|глава=84|вірш=11}} Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,

{{вірш|глава=84|вірш=12}} правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає.

{{вірш|глава=84|вірш=13}} І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.

{{вірш|глава=84|вірш=14}} Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.

==Глава 85==
{{глава|85}}

{{вірш|глава=85|вірш=1}} Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!

{{вірш|глава=85|вірш=2}} Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!

{{вірш|глава=85|вірш=3}} Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,

{{вірш|глава=85|вірш=4}} потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,

{{вірш|глава=85|вірш=5}} бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!

{{вірш|глава=85|вірш=6}} Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,

{{вірш|глава=85|вірш=7}} в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!

{{вірш|глава=85|вірш=8}} Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!

{{вірш|глава=85|вірш=9}} Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та Ім'я Твоє славити будуть,

{{вірш|глава=85|вірш=10}} великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний!

{{вірш|глава=85|вірш=11}} Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!

{{вірш|глава=85|вірш=12}} Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки Ім'я Твоє,

{{вірш|глава=85|вірш=13}} велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого!

{{вірш|глава=85|вірш=14}} Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе...

{{вірш|глава=85|вірш=15}} А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,

{{вірш|глава=85|вірш=16}} зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!

{{вірш|глава=85|вірш=17}} Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!

==Глава 86==
{{глава|86}}

{{вірш|глава=86|вірш=1}} Основа його на горах святих,

{{вірш|глава=86|вірш=2}} Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові.

{{вірш|глава=86|вірш=3}} Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села.

{{вірш|глава=86|вірш=4}} Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там.

{{вірш|глава=86|вірш=5}} І про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!

{{вірш|глава=86|вірш=6}} Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села.

{{вірш|глава=86|вірш=7}} І співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!

==Глава 87==
{{глава|87}}

{{вірш|глава=87|вірш=1}} Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На &quot;Махалат леаннот&quot;. Пісня навчальна Гемана езрахеянина.

{{вірш|глава=87|вірш=2}} Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

{{вірш|глава=87|вірш=3}} хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

{{вірш|глава=87|вірш=4}} душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

{{вірш|глава=87|вірш=5}} Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

{{вірш|глава=87|вірш=6}} Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

{{вірш|глава=87|вірш=7}} Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

{{вірш|глава=87|вірш=8}} На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

{{вірш|глава=87|вірш=9}} Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

{{вірш|глава=87|вірш=10}} стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

{{вірш|глава=87|вірш=11}} Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

{{вірш|глава=87|вірш=12}} Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

{{вірш|глава=87|вірш=13}} Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

{{вірш|глава=87|вірш=14}} Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

{{вірш|глава=87|вірш=15}} Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

{{вірш|глава=87|вірш=16}} Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

{{вірш|глава=87|вірш=17}} Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

{{вірш|глава=87|вірш=18}} вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають...

{{вірш|глава=87|вірш=19}} друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

==Глава 88==
{{глава|88}}

{{вірш|глава=88|вірш=1}} Навчальна пісня Етана езрахеянина.

{{вірш|глава=88|вірш=2}} Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!

{{вірш|глава=88|вірш=3}} Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.

{{вірш|глава=88|вірш=4}} Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:

{{вірш|глава=88|вірш=5}} Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.

{{вірш|глава=88|вірш=6}} І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,

{{вірш|глава=88|вірш=7}} бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

{{вірш|глава=88|вірш=8}} Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!

{{вірш|глава=88|вірш=9}} Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!

{{вірш|глава=88|вірш=10}} Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.

{{вірш|глава=88|вірш=11}} Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.

{{вірш|глава=88|вірш=12}} Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!

{{вірш|глава=88|вірш=13}} Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.

{{вірш|глава=88|вірш=14}} Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!

{{вірш|глава=88|вірш=15}} Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!

{{вірш|глава=88|вірш=16}} Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

{{вірш|глава=88|вірш=17}} Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,

{{вірш|глава=88|вірш=18}} бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,

{{вірш|глава=88|вірш=19}} бо щит наш Господній, а цар наш від Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=88|вірш=20}} Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:

{{вірш|глава=88|вірш=21}} знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,

{{вірш|глава=88|вірш=22}} щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!

{{вірш|глава=88|вірш=23}} Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,

{{вірш|глава=88|вірш=24}} його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!

{{вірш|глава=88|вірш=25}} Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,

{{вірш|глава=88|вірш=26}} і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.

{{вірш|глава=88|вірш=27}} Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!

{{вірш|глава=88|вірш=28}} Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.

{{вірш|глава=88|вірш=29}} Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,

{{вірш|глава=88|вірш=30}} і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!

{{вірш|глава=88|вірш=31}} Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,

{{вірш|глава=88|вірш=32}} коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,

{{вірш|глава=88|вірш=33}} тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!

{{вірш|глава=88|вірш=34}} А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,

{{вірш|глава=88|вірш=35}} не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!

{{вірш|глава=88|вірш=36}} Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:

{{вірш|глава=88|вірш=37}} повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

{{вірш|глава=88|вірш=38}} як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.

{{вірш|глава=88|вірш=39}} А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,

{{вірш|глава=88|вірш=40}} Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,

{{вірш|глава=88|вірш=41}} всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...

{{вірш|глава=88|вірш=42}} Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...

{{вірш|глава=88|вірш=43}} Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,

{{вірш|глава=88|вірш=44}} і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...

{{вірш|глава=88|вірш=45}} Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

{{вірш|глава=88|вірш=46}} скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.

{{вірш|глава=88|вірш=47}} Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

{{вірш|глава=88|вірш=48}} Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

{{вірш|глава=88|вірш=49}} Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.

{{вірш|глава=88|вірш=50}} Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

{{вірш|глава=88|вірш=51}} Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,

{{вірш|глава=88|вірш=52}} якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!

{{вірш|глава=88|вірш=53}} Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

==Глава 89==
{{глава|89}}

{{вірш|глава=89|вірш=1}} Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!

{{вірш|глава=89|вірш=2}} Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

{{вірш|глава=89|вірш=3}} Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

{{вірш|глава=89|вірш=4}} Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

{{вірш|глава=89|вірш=5}} Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

{{вірш|глава=89|вірш=6}} уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!

{{вірш|глава=89|вірш=7}} Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,

{{вірш|глава=89|вірш=8}} Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

{{вірш|глава=89|вірш=9}} Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...

{{вірш|глава=89|вірш=10}} Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

{{вірш|глава=89|вірш=11}} Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

{{вірш|глава=89|вірш=12}} Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!

{{вірш|глава=89|вірш=13}} Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!

{{вірш|глава=89|вірш=14}} Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!

{{вірш|глава=89|вірш=15}} Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!

{{вірш|глава=89|вірш=16}} Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,

{{вірш|глава=89|вірш=17}} і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!

==Глава 90==
{{глава|90}}

{{вірш|глава=90|вірш=1}} Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,

{{вірш|глава=90|вірш=2}} той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!

{{вірш|глава=90|вірш=3}} Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,

{{вірш|глава=90|вірш=4}} Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.

{{вірш|глава=90|вірш=5}} Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,

{{вірш|глава=90|вірш=6}} ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,

{{вірш|глава=90|вірш=7}} впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!...

{{вірш|глава=90|вірш=8}} Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,

{{вірш|глава=90|вірш=9}} бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!

{{вірш|глава=90|вірш=10}} Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,

{{вірш|глава=90|вірш=11}} бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,

{{вірш|глава=90|вірш=12}} на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!

{{вірш|глава=90|вірш=13}} На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!

{{вірш|глава=90|вірш=14}} Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він;

{{вірш|глава=90|вірш=15}} як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,

{{вірш|глава=90|вірш=16}} і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

==Глава 91==
{{глава|91}}

{{вірш|глава=91|вірш=1}} Псалом. Пісня на день суботній.

{{вірш|глава=91|вірш=2}} То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній,

{{вірш|глава=91|вірш=3}} вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою

{{вірш|глава=91|вірш=4}} на десятиструнній й на арфі, на лютні та гуслах,

{{вірш|глава=91|вірш=5}} бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю!

{{вірш|глава=91|вірш=6}} Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої,

{{вірш|глава=91|вірш=7}} нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того!

{{вірш|глава=91|вірш=8}} Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені,

{{вірш|глава=91|вірш=9}} а Ти, Господи, на висоті повік-віку!

{{вірш|глава=91|вірш=10}} Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпорошаться всі беззаконники!

{{вірш|глава=91|вірш=11}} І Ти рога мого підніс немов в однорожця, мене намастив Ти оливою свіжою.

{{вірш|глава=91|вірш=12}} І дивилося око моє на занепад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, почують про це мої уші!

{{вірш|глава=91|вірш=13}} Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані,

{{вірш|глава=91|вірш=14}} посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір'ях нашого Бога,

{{вірш|глава=91|вірш=15}} іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі,

{{вірш|глава=91|вірш=16}} щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!

==Глава 92==
{{глава|92}}

{{вірш|глава=92|вірш=1}} Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!

{{вірш|глава=92|вірш=2}} Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти!

{{вірш|глава=92|вірш=3}} Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль,

{{вірш|глава=92|вірш=4}} та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті!

{{вірш|глава=92|вірш=5}} Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!

==Глава 93==
{{глава|93}}

{{вірш|глава=93|вірш=1}} Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,

{{вірш|глава=93|вірш=2}} піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!

{{вірш|глава=93|вірш=3}} Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?

{{вірш|глава=93|вірш=4}} Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?

{{вірш|глава=93|вірш=5}} Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...

{{вірш|глава=93|вірш=6}} Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт

{{вірш|глава=93|вірш=7}} та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...

{{вірш|глава=93|вірш=8}} Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?

{{вірш|глава=93|вірш=9}} Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?

{{вірш|глава=93|вірш=10}} Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?

{{вірш|глава=93|вірш=11}} Господь знає всі людські думки, що марнота вони!

{{вірш|глава=93|вірш=12}} Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,

{{вірш|глава=93|вірш=13}} щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,

{{вірш|глава=93|вірш=14}} бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,

{{вірш|глава=93|вірш=15}} бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!

{{вірш|глава=93|вірш=16}} Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?

{{вірш|глава=93|вірш=17}} Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...

{{вірш|глава=93|вірш=18}} Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!

{{вірш|глава=93|вірш=19}} Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!

{{вірш|глава=93|вірш=20}} Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?

{{вірш|глава=93|вірш=21}} Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.

{{вірш|глава=93|вірш=22}} І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,

{{вірш|глава=93|вірш=23}} і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!

==Глава 94==
{{глава|94}}

{{вірш|глава=94|вірш=1}} Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,

{{вірш|глава=94|вірш=2}} хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,

{{вірш|глава=94|вірш=3}} бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,

{{вірш|глава=94|вірш=4}} що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір'я гірські,

{{вірш|глава=94|вірш=5}} що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!

{{вірш|глава=94|вірш=6}} Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!

{{вірш|глава=94|вірш=7}} Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

{{вірш|глава=94|вірш=8}} не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,

{{вірш|глава=94|вірш=9}} коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.

{{вірш|глава=94|вірш=10}} Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

{{вірш|глава=94|вірш=11}} тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!

==Глава 95==
{{глава|95}}

{{вірш|глава=95|вірш=1}} Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!

{{вірш|глава=95|вірш=2}} Співайте для Господа, благословляйте Ім'я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!

{{вірш|глава=95|вірш=3}} Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,

{{вірш|глава=95|вірш=4}} бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!

{{вірш|глава=95|вірш=5}} Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,

{{вірш|глава=95|вірш=6}} перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!

{{вірш|глава=95|вірш=7}} Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,

{{вірш|глава=95|вірш=8}} дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його!

{{вірш|глава=95|вірш=9}} Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,

{{вірш|глава=95|вірш=10}} сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!

{{вірш|глава=95|вірш=11}} Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,

{{вірш|глава=95|вірш=12}} нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні,

{{вірш|глава=95|вірш=13}} перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!

==Глава 96==
{{глава|96}}

{{вірш|глава=96|вірш=1}} Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!

{{вірш|глава=96|вірш=2}} Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його.

{{вірш|глава=96|вірш=3}} Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо.

{{вірш|глава=96|вірш=4}} Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить!

{{вірш|глава=96|вірш=5}} Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.

{{вірш|глава=96|вірш=6}} Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи.

{{вірш|глава=96|вірш=7}} Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!

{{вірш|глава=96|вірш=8}} Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,

{{вірш|глава=96|вірш=9}} бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!

{{вірш|глава=96|вірш=10}} Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.

{{вірш|глава=96|вірш=11}} Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.

{{вірш|глава=96|вірш=12}} Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять!

==Глава 97==
{{глава|97}}

{{вірш|глава=97|вірш=1}} Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.

{{вірш|глава=97|вірш=2}} Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду.

{{вірш|глава=97|вірш=3}} Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому Ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.

{{вірш|глава=97|вірш=4}} Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте!

{{вірш|глава=97|вірш=5}} Грайте Господеві на гуслах, на гуслах і піснопінням,

{{вірш|глава=97|вірш=6}} на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа!

{{вірш|глава=97|вірш=7}} Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселенна й мешканці її,

{{вірш|глава=97|вірш=8}} ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори

{{вірш|глава=97|вірш=9}} перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді!

==Глава 98==
{{глава|98}}

{{вірш|глава=98|вірш=1}} Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!

{{вірш|глава=98|вірш=2}} Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!

{{вірш|глава=98|вірш=3}} Хай Ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно!

{{вірш|глава=98|вірш=4}} А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!

{{вірш|глава=98|вірш=5}} Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!

{{вірш|глава=98|вірш=6}} Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть Імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,

{{вірш|глава=98|вірш=7}} у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.

{{вірш|глава=98|вірш=8}} Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.

{{вірш|глава=98|вірш=9}} Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!

==Глава 99==
{{глава|99}}

{{вірш|глава=99|вірш=1}} Уся земле, покликуйте Господу!

{{вірш|глава=99|вірш=2}} Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!

{{вірш|глава=99|вірш=3}} Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.

{{вірш|глава=99|вірш=4}} Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім'я Його благословляйте,

{{вірш|глава=99|вірш=5}} бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!

==Глава 100==
{{глава|100}}

{{вірш|глава=100|вірш=1}} Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,

{{вірш|глава=100|вірш=2}} придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого,

{{вірш|глава=100|вірш=3}} не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно,

{{вірш|глава=100|вірш=4}} перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю!

{{вірш|глава=100|вірш=5}} Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю!

{{вірш|глава=100|вірш=6}} Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені.

{{вірш|глава=100|вірш=7}} Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!

{{вірш|глава=100|вірш=8}} Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!

==Глава 101==
{{глава|101}}

{{вірш|глава=101|вірш=1}} Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

{{вірш|глава=101|вірш=2}} Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

{{вірш|глава=101|вірш=3}} Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

{{вірш|глава=101|вірш=4}} Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

{{вірш|глава=101|вірш=5}} Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

{{вірш|глава=101|вірш=6}} Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

{{вірш|глава=101|вірш=7}} Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

{{вірш|глава=101|вірш=8}} Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

{{вірш|глава=101|вірш=9}} Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

{{вірш|глава=101|вірш=10}} І попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

{{вірш|глава=101|вірш=11}} через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

{{вірш|глава=101|вірш=12}} Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

{{вірш|глава=101|вірш=13}} А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

{{вірш|глава=101|вірш=14}} Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

{{вірш|глава=101|вірш=15}} бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

{{вірш|глава=101|вірш=16}} І будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

{{вірш|глава=101|вірш=17}} Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

{{вірш|глава=101|вірш=18}} До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

{{вірш|глава=101|вірш=19}} Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

{{вірш|глава=101|вірш=20}} бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

{{вірш|глава=101|вірш=21}} щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

{{вірш|глава=101|вірш=22}} щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

{{вірш|глава=101|вірш=23}} коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

{{вірш|глава=101|вірш=24}} Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

{{вірш|глава=101|вірш=25}} Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

{{вірш|глава=101|вірш=26}} Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

{{вірш|глава=101|вірш=27}} позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

{{вірш|глава=101|вірш=28}} Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

{{вірш|глава=101|вірш=29}} Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

==Глава 102==
{{глава|102}}

{{вірш|глава=102|вірш=1}} Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!

{{вірш|глава=102|вірш=2}} Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!

{{вірш|глава=102|вірш=3}} Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.

{{вірш|глава=102|вірш=4}} Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.

{{вірш|глава=102|вірш=5}} Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!

{{вірш|глава=102|вірш=6}} Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.

{{вірш|глава=102|вірш=7}} Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві, діла Свої дітям Ізраїлевим.

{{вірш|глава=102|вірш=8}} Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.

{{вірш|глава=102|вірш=9}} Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.

{{вірш|глава=102|вірш=10}} Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.

{{вірш|глава=102|вірш=11}} Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,

{{вірш|глава=102|вірш=12}} як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!

{{вірш|глава=102|вірш=13}} Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,

{{вірш|глава=102|вірш=14}} бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох:

{{вірш|глава=102|вірш=15}} чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,

{{вірш|глава=102|вірш=16}} та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його...

{{вірш|глава=102|вірш=17}} А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,

{{вірш|глава=102|вірш=18}} що Його заповіта додержують, і що пам'ятають накази Його, щоб виконувати їх!

{{вірш|глава=102|вірш=19}} Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.

{{вірш|глава=102|вірш=20}} Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!

{{вірш|глава=102|вірш=21}} Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!

{{вірш|глава=102|вірш=22}} Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа!

==Глава 103==
{{глава|103}}

{{вірш|глава=103|вірш=1}} Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

{{вірш|глава=103|вірш=2}} Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

{{вірш|глава=103|вірш=3}} Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

{{вірш|глава=103|вірш=4}} Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

{{вірш|глава=103|вірш=5}} Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

{{вірш|глава=103|вірш=6}} безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

{{вірш|глава=103|вірш=7}} від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

{{вірш|глава=103|вірш=8}} виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

{{вірш|глава=103|вірш=9}} Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

{{вірш|глава=103|вірш=10}} Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

{{вірш|глава=103|вірш=11}} напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

{{вірш|глава=103|вірш=12}} Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

{{вірш|глава=103|вірш=13}} Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

{{вірш|глава=103|вірш=14}} Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

{{вірш|глава=103|вірш=15}} і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

{{вірш|глава=103|вірш=16}} Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

{{вірш|глава=103|вірш=17}} що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

{{вірш|глава=103|вірш=18}} Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

{{вірш|глава=103|вірш=19}} І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

{{вірш|глава=103|вірш=20}} Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

{{вірш|глава=103|вірш=21}} ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

{{вірш|глава=103|вірш=22}} Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

{{вірш|глава=103|вірш=23}} Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

{{вірш|глава=103|вірш=24}} Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

{{вірш|глава=103|вірш=25}} Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

{{вірш|глава=103|вірш=26}} Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

{{вірш|глава=103|вірш=27}} Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

{{вірш|глава=103|вірш=28}} Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

{{вірш|глава=103|вірш=29}} Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

{{вірш|глава=103|вірш=30}} Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

{{вірш|глава=103|вірш=31}} Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

{{вірш|глава=103|вірш=32}} Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

{{вірш|глава=103|вірш=33}} Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

{{вірш|глава=103|вірш=34}} Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

{{вірш|глава=103|вірш=35}} Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

==Глава 104==
{{глава|104}}

{{вірш|глава=104|вірш=1}} Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його!

{{вірш|глава=104|вірш=2}} Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!

{{вірш|глава=104|вірш=3}} Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!

{{вірш|глава=104|вірш=4}} Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!

{{вірш|глава=104|вірш=5}} Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,

{{вірш|глава=104|вірш=6}} ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!

{{вірш|глава=104|вірш=7}} Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!

{{вірш|глава=104|вірш=8}} Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,

{{вірш|глава=104|вірш=9}} що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для Ісака.

{{вірш|глава=104|вірш=10}} Він поставив її за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки,

{{вірш|глава=104|вірш=11}} говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!

{{вірш|глава=104|вірш=12}} Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,

{{вірш|глава=104|вірш=13}} і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.

{{вірш|глава=104|вірш=14}} Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:

{{вірш|глава=104|вірш=15}} Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!

{{вірш|глава=104|вірш=16}} І покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.

{{вірш|глава=104|вірш=17}} Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.

{{вірш|глава=104|вірш=18}} Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,

{{вірш|глава=104|вірш=19}} аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.

{{вірш|глава=104|вірш=20}} Цар послав і його розв'язав, володар народів і його був звільнив.

{{вірш|глава=104|вірш=21}} Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,

{{вірш|глава=104|вірш=22}} щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.

{{вірш|глава=104|вірш=23}} І Ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.

{{вірш|глава=104|вірш=24}} А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.

{{вірш|глава=104|вірш=25}} Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.

{{вірш|глава=104|вірш=26}} Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,

{{вірш|глава=104|вірш=27}} вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.

{{вірш|глава=104|вірш=28}} Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.

{{вірш|глава=104|вірш=29}} Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.

{{вірш|глава=104|вірш=30}} °хній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.

{{вірш|глава=104|вірш=31}} Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.

{{вірш|глава=104|вірш=32}} Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.

{{вірш|глава=104|вірш=33}} І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.

{{вірш|глава=104|вірш=34}} Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,

{{вірш|глава=104|вірш=35}} усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з'їла.

{{вірш|глава=104|вірш=36}} І Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.

{{вірш|глава=104|вірш=37}} І Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.

{{вірш|глава=104|вірш=38}} Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.

{{вірш|глава=104|вірш=39}} Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.

{{вірш|глава=104|вірш=40}} Зажадав був Ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.

{{вірш|глава=104|вірш=41}} Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,

{{вірш|глава=104|вірш=42}} бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.

{{вірш|глава=104|вірш=43}} І Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,

{{вірш|глава=104|вірш=44}} І їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,

{{вірш|глава=104|вірш=45}} щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя!

==Глава 105==
{{глава|105}}

{{вірш|глава=105|вірш=1}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=105|вірш=2}} Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?

{{вірш|глава=105|вірш=3}} Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!

{{вірш|глава=105|вірш=4}} Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,

{{вірш|глава=105|вірш=5}} щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!

{{вірш|глава=105|вірш=6}} Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили...

{{вірш|глава=105|вірш=7}} Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.

{{вірш|глава=105|вірш=8}} Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

{{вірш|глава=105|вірш=9}} Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!...

{{вірш|глава=105|вірш=10}} І Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,

{{вірш|глава=105|вірш=11}} і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!

{{вірш|глава=105|вірш=12}} Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.

{{вірш|глава=105|вірш=13}} Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,

{{вірш|глава=105|вірш=14}} і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,

{{вірш|глава=105|вірш=15}} і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...

{{вірш|глава=105|вірш=16}} Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.

{{вірш|глава=105|вірш=17}} Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,

{{вірш|глава=105|вірш=18}} і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних...

{{вірш|глава=105|вірш=19}} Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,

{{вірш|глава=105|вірш=20}} і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,

{{вірш|глава=105|вірш=21}} забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

{{вірш|глава=105|вірш=22}} у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...

{{вірш|глава=105|вірш=23}} І сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!

{{вірш|глава=105|вірш=24}} Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,

{{вірш|глава=105|вірш=25}} і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

{{вірш|глава=105|вірш=26}} І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,

{{вірш|глава=105|вірш=27}} і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!

{{вірш|глава=105|вірш=28}} І служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,

{{вірш|глава=105|вірш=29}} і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!

{{вірш|глава=105|вірш=30}} І встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,

{{вірш|глава=105|вірш=31}} і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

{{вірш|глава=105|вірш=32}} І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,

{{вірш|глава=105|вірш=33}} бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

{{вірш|глава=105|вірш=34}} Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,

{{вірш|глава=105|вірш=35}} і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.

{{вірш|глава=105|вірш=36}} І божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них...

{{вірш|глава=105|вірш=37}} І приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,

{{вірш|глава=105|вірш=38}} і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. І через кривавий переступ земля посквернилась,

{{вірш|глава=105|вірш=39}} і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми...

{{вірш|глава=105|вірш=40}} І проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,

{{вірш|глава=105|вірш=41}} і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,

{{вірш|глава=105|вірш=42}} і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку...

{{вірш|глава=105|вірш=43}} Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!

{{вірш|глава=105|вірш=44}} Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,

{{вірш|глава=105|вірш=45}} і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

{{вірш|глава=105|вірш=46}} і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!

{{вірш|глава=105|вірш=47}} Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

{{вірш|глава=105|вірш=48}} Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й навіки! І ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!

==Глава 106==
{{глава|106}}

{{вірш|глава=106|вірш=1}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=106|вірш=2}} хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,

{{вірш|глава=106|вірш=3}} і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!

{{вірш|глава=106|вірш=4}} Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,

{{вірш|глава=106|вірш=5}} голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...

{{вірш|глава=106|вірш=6}} І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

{{вірш|глава=106|вірш=7}} І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.

{{вірш|глава=106|вірш=8}} Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

{{вірш|глава=106|вірш=9}} бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!

{{вірш|глава=106|вірш=10}} Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,

{{вірш|глава=106|вірш=11}} бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.

{{вірш|глава=106|вірш=12}} Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,

{{вірш|глава=106|вірш=13}} і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

{{вірш|глава=106|вірш=14}} І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.

{{вірш|глава=106|вірш=15}} Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

{{вірш|глава=106|вірш=16}} бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!

{{вірш|глава=106|вірш=17}} Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

{{вірш|глава=106|вірш=18}} Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,

{{вірш|глава=106|вірш=19}} і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,

{{вірш|глава=106|вірш=20}} Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!

{{вірш|глава=106|вірш=21}} Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,

{{вірш|глава=106|вірш=22}} і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!

{{вірш|глава=106|вірш=23}} Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,

{{вірш|глава=106|вірш=24}} вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!

{{вірш|глава=106|вірш=25}} Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,

{{вірш|глава=106|вірш=26}} до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!

{{вірш|глава=106|вірш=27}} Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!

{{вірш|глава=106|вірш=28}} Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

{{вірш|глава=106|вірш=29}} Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,

{{вірш|глава=106|вірш=30}} і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.

{{вірш|глава=106|вірш=31}} Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!

{{вірш|глава=106|вірш=32}} Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!

{{вірш|глава=106|вірш=33}} Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,

{{вірш|глава=106|вірш=34}} плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.

{{вірш|глава=106|вірш=35}} Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,

{{вірш|глава=106|вірш=36}} і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,

{{вірш|глава=106|вірш=37}} і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!

{{вірш|глава=106|вірш=38}} І благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!

{{вірш|глава=106|вірш=39}} Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.

{{вірш|глава=106|вірш=40}} Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,

{{вірш|глава=106|вірш=41}} а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

{{вірш|глава=106|вірш=42}} Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.

{{вірш|глава=106|вірш=43}} Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

==Глава 107==
{{глава|107}}

{{вірш|глава=107|вірш=1}} Пісня. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=107|вірш=2}} Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!

{{вірш|глава=107|вірш=3}} Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

{{вірш|глава=107|вірш=4}} Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,

{{вірш|глава=107|вірш=5}} бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!

{{вірш|глава=107|вірш=6}} Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!

{{вірш|глава=107|вірш=7}} Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!

{{вірш|глава=107|вірш=8}} У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.

{{вірш|глава=107|вірш=9}} Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.

{{вірш|глава=107|вірш=10}} Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!

{{вірш|глава=107|вірш=11}} Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?

{{вірш|глава=107|вірш=12}} Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

{{вірш|глава=107|вірш=13}} Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

{{вірш|глава=107|вірш=14}} Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

==Глава 108==
{{глава|108}}

{{вірш|глава=108|вірш=1}} Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

{{вірш|глава=108|вірш=2}} бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

{{вірш|глава=108|вірш=3}} І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

{{вірш|глава=108|вірш=4}} обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

{{вірш|глава=108|вірш=5}} вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

{{вірш|глава=108|вірш=6}} Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

{{вірш|глава=108|вірш=7}} Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

{{вірш|глава=108|вірш=8}} Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

{{вірш|глава=108|вірш=9}} Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

{{вірш|глава=108|вірш=10}} І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

{{вірш|глава=108|вірш=11}} Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

{{вірш|глава=108|вірш=12}} Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

{{вірш|глава=108|вірш=13}} Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

{{вірш|глава=108|вірш=14}} Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

{{вірш|глава=108|вірш=15}} Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

{{вірш|глава=108|вірш=16}} ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

{{вірш|глава=108|вірш=17}} Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

{{вірш|глава=108|вірш=18}} Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

{{вірш|глава=108|вірш=19}} Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

{{вірш|глава=108|вірш=20}} Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

{{вірш|глава=108|вірш=21}} А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

{{вірш|глава=108|вірш=22}} бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

{{вірш|глава=108|вірш=23}} Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

{{вірш|глава=108|вірш=24}} Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

{{вірш|глава=108|вірш=25}} і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

{{вірш|глава=108|вірш=26}} Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

{{вірш|глава=108|вірш=27}} І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

{{вірш|глава=108|вірш=28}} Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

{{вірш|глава=108|вірш=29}} Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

{{вірш|глава=108|вірш=30}} Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

{{вірш|глава=108|вірш=31}} бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

==Глава 109==
{{глава|109}}

{{вірш|глава=109|вірш=1}} Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!

{{вірш|глава=109|вірш=2}} Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми!

{{вірш|глава=109|вірш=3}} Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.

{{вірш|глава=109|вірш=4}} Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.

{{вірш|глава=109|вірш=5}} По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,

{{вірш|глава=109|вірш=6}} Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім...

{{вірш|глава=109|вірш=7}} Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!

==Глава 110==
{{глава|110}}

{{вірш|глава=110|вірш=1}} Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні!

{{вірш|глава=110|вірш=2}} Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить!

{{вірш|глава=110|вірш=3}} Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки!

{{вірш|глава=110|вірш=4}} Він пам'ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь!

{{вірш|глава=110|вірш=5}} Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає повік!

{{вірш|глава=110|вірш=6}} Силу чинів Своїх об'явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати.

{{вірш|глава=110|вірш=7}} Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі,

{{вірш|глава=110|вірш=8}} вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою!

{{вірш|глава=110|вірш=9}} Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення!

{{вірш|глава=110|вірш=10}} Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!

==Глава 111==
{{глава|111}}

{{вірш|глава=111|вірш=1}} Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!

{{вірш|глава=111|вірш=2}} Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!

{{вірш|глава=111|вірш=3}} Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки!

{{вірш|глава=111|вірш=4}} Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний!

{{вірш|глава=111|вірш=5}} Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,

{{вірш|глава=111|вірш=6}} і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде!

{{вірш|глава=111|вірш=7}} Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!

{{вірш|глава=111|вірш=8}} Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!

{{вірш|глава=111|вірш=9}} Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!

{{вірш|глава=111|вірш=10}} Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане... Бажання безбожних загине!

==Глава 112==
{{глава|112}}

{{вірш|глава=112|вірш=1}} Хваліте, Господні раби, хваліть Ім'я Господа!

{{вірш|глава=112|вірш=2}} Нехай буде благословенне Господнє Ім'я відтепер і навіки!

{{вірш|глава=112|вірш=3}} Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє Ім'я!

{{вірш|глава=112|вірш=4}} Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса!

{{вірш|глава=112|вірш=5}} Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,

{{вірш|глава=112|вірш=6}} та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?

{{вірш|глава=112|вірш=7}} Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,

{{вірш|глава=112|вірш=8}} щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!

{{вірш|глава=112|вірш=9}} Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!

==Глава 113==
{{глава|113}}

{{вірш|глава=113|вірш=1}} Як виходив Ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,

{{вірш|глава=113|вірш=2}} Юда став за святиню Йому, а Ізраїль Його пануванням!

{{вірш|глава=113|вірш=3}} Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!

{{вірш|глава=113|вірш=4}} Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!

{{вірш|глава=113|вірш=5}} Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?

{{вірш|глава=113|вірш=6}} Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?

{{вірш|глава=113|вірш=7}} Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,

{{вірш|глава=113|вірш=8}} що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!

{{вірш|глава=113|вірш=9}} Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!

{{вірш|глава=113|вірш=10}} Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?

{{вірш|глава=113|вірш=11}} А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.

{{вірш|глава=113|вірш=12}} °хні божки срібло й золото, діло рук людських:

{{вірш|глава=113|вірш=13}} вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

{{вірш|глава=113|вірш=14}} мають уші й не чують, мають носа й без нюху,

{{вірш|глава=113|вірш=15}} мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!

{{вірш|глава=113|вірш=16}} Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

{{вірш|глава=113|вірш=17}} Ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!

{{вірш|глава=113|вірш=18}} Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

{{вірш|глава=113|вірш=19}} Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

{{вірш|глава=113|вірш=20}} Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить Ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!

{{вірш|глава=113|вірш=21}} Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!

{{вірш|глава=113|вірш=22}} Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!

{{вірш|глава=113|вірш=23}} Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!

{{вірш|глава=113|вірш=24}} Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!

{{вірш|глава=113|вірш=25}} Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,

{{вірш|глава=113|вірш=26}} а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!

==Глава 114==
{{глава|114}}

{{вірш|глава=114|вірш=1}} Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,

{{вірш|глава=114|вірш=2}} бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!

{{вірш|глава=114|вірш=3}} Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!

{{вірш|глава=114|вірш=4}} А я в Ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!

{{вірш|глава=114|вірш=5}} Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!

{{вірш|глава=114|вірш=6}} Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!

{{вірш|глава=114|вірш=7}} Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,

{{вірш|глава=114|вірш=8}} бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.

{{вірш|глава=114|вірш=9}} Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

==Глава 115==
{{глава|115}}

{{вірш|глава=115|вірш=1}} Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!

{{вірш|глава=115|вірш=2}} Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!

{{вірш|глава=115|вірш=3}} Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?

{{вірш|глава=115|вірш=4}} Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім'я!

{{вірш|глава=115|вірш=5}} Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!

{{вірш|глава=115|вірш=6}} Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!

{{вірш|глава=115|вірш=7}} О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав!

{{вірш|глава=115|вірш=8}} Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім Ім'ям буду кликати!

{{вірш|глава=115|вірш=9}} Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,

{{вірш|глава=115|вірш=10}} на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!

==Глава 116==
{{глава|116}}

{{вірш|глава=116|вірш=1}} Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,

{{вірш|глава=116|вірш=2}} бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!

==Глава 117==
{{глава|117}}

{{вірш|глава=117|вірш=1}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=117|вірш=2}} Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=117|вірш=3}} Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=117|вірш=4}} Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=117|вірш=5}} У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!

{{вірш|глава=117|вірш=6}} Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?

{{вірш|глава=117|вірш=7}} Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників.

{{вірш|глава=117|вірш=8}} Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину,

{{вірш|глава=117|вірш=9}} краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!

{{вірш|глава=117|вірш=10}} Всі народи мене оточили, я ж Господнім Ім'ям їх понищив!

{{вірш|глава=117|вірш=11}} Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім Ім'ям їх понищив!

{{вірш|глава=117|вірш=12}} Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім Ім'ям їх понищив!

{{вірш|глава=117|вірш=13}} Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене!

{{вірш|глава=117|вірш=14}} Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені!

{{вірш|глава=117|вірш=15}} Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда!

{{вірш|глава=117|вірш=16}} Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда!

{{вірш|глава=117|вірш=17}} Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!

{{вірш|глава=117|вірш=18}} Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.

{{вірш|глава=117|вірш=19}} Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа!

{{вірш|глава=117|вірш=20}} Це брама Господня, праведники в неї входять.

{{вірш|глава=117|вірш=21}} Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені!

{{вірш|глава=117|вірш=22}} Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем,

{{вірш|глава=117|вірш=23}} від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

{{вірш|глава=117|вірш=24}} Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!

{{вірш|глава=117|вірш=25}} Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти!

{{вірш|глава=117|вірш=26}} Благословен, хто гряде у Господнє Ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому!

{{вірш|глава=117|вірш=27}} Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника!

{{вірш|глава=117|вірш=28}} Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!

{{вірш|глава=117|вірш=29}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

==Глава 118==
{{глава|118}}

{{вірш|глава=118|вірш=1}} Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!

{{вірш|глава=118|вірш=2}} Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,

{{вірш|глава=118|вірш=3}} і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!

{{вірш|глава=118|вірш=4}} Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.

{{вірш|глава=118|вірш=5}} Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,

{{вірш|глава=118|вірш=6}} не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!

{{вірш|глава=118|вірш=7}} Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.

{{вірш|глава=118|вірш=8}} Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!

{{вірш|глава=118|вірш=9}} Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!

{{вірш|глава=118|вірш=10}} Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!

{{вірш|глава=118|вірш=11}} Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.

{{вірш|глава=118|вірш=12}} Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!

{{вірш|глава=118|вірш=13}} Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.

{{вірш|глава=118|вірш=14}} З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.

{{вірш|глава=118|вірш=15}} Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.

{{вірш|глава=118|вірш=16}} Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!

{{вірш|глава=118|вірш=17}} Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=18}} Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!

{{вірш|глава=118|вірш=19}} На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!

{{вірш|глава=118|вірш=20}} Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...

{{вірш|глава=118|вірш=21}} Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.

{{вірш|глава=118|вірш=22}} Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!

{{вірш|глава=118|вірш=23}} Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,

{{вірш|глава=118|вірш=24}} і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!

{{вірш|глава=118|вірш=25}} Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!

{{вірш|глава=118|вірш=26}} Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!

{{вірш|глава=118|вірш=27}} Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.

{{вірш|глава=118|вірш=28}} Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!

{{вірш|глава=118|вірш=29}} Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!

{{вірш|глава=118|вірш=30}} Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.

{{вірш|глава=118|вірш=31}} До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!

{{вірш|глава=118|вірш=32}} Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.

{{вірш|глава=118|вірш=33}} Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!

{{вірш|глава=118|вірш=34}} Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!

{{вірш|глава=118|вірш=35}} Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.

{{вірш|глава=118|вірш=36}} Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.

{{вірш|глава=118|вірш=37}} Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!

{{вірш|глава=118|вірш=38}} Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.

{{вірш|глава=118|вірш=39}} Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=40}} Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!

{{вірш|глава=118|вірш=41}} І хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,

{{вірш|глава=118|вірш=42}} і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!

{{вірш|глава=118|вірш=43}} І не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!

{{вірш|глава=118|вірш=44}} А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!

{{вірш|глава=118|вірш=45}} І буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.

{{вірш|глава=118|вірш=46}} І буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!

{{вірш|глава=118|вірш=47}} І буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,

{{вірш|глава=118|вірш=48}} і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!

{{вірш|глава=118|вірш=49}} Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.

{{вірш|глава=118|вірш=50}} Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.

{{вірш|глава=118|вірш=51}} Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=52}} Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!

{{вірш|глава=118|вірш=53}} Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!

{{вірш|глава=118|вірш=54}} Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.

{{вірш|глава=118|вірш=55}} Я вночі пам'ятаю Ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=56}} Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.

{{вірш|глава=118|вірш=57}} Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.

{{вірш|глава=118|вірш=58}} Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

{{вірш|глава=118|вірш=59}} Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.

{{вірш|глава=118|вірш=60}} Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.

{{вірш|глава=118|вірш=61}} Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.

{{вірш|глава=118|вірш=62}} Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.

{{вірш|глава=118|вірш=63}} Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!

{{вірш|глава=118|вірш=64}} Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!

{{вірш|глава=118|вірш=65}} Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.

{{вірш|глава=118|вірш=66}} Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!

{{вірш|глава=118|вірш=67}} Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

{{вірш|глава=118|вірш=68}} Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!

{{вірш|глава=118|вірш=69}} Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.

{{вірш|глава=118|вірш=70}} Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.

{{вірш|глава=118|вірш=71}} Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!

{{вірш|глава=118|вірш=72}} Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

{{вірш|глава=118|вірш=73}} Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!

{{вірш|глава=118|вірш=74}} Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!

{{вірш|глава=118|вірш=75}} Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.

{{вірш|глава=118|вірш=76}} Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.

{{вірш|глава=118|вірш=77}} Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.

{{вірш|глава=118|вірш=78}} Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=79}} До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=80}} Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!

{{вірш|глава=118|вірш=81}} Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=82}} За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

{{вірш|глава=118|вірш=83}} Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

{{вірш|глава=118|вірш=84}} Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

{{вірш|глава=118|вірш=85}} Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.

{{вірш|глава=118|вірш=86}} Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

{{вірш|глава=118|вірш=87}} Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=88}} Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=89}} Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

{{вірш|глава=118|вірш=90}} З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

{{вірш|глава=118|вірш=91}} усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

{{вірш|глава=118|вірш=92}} Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

{{вірш|глава=118|вірш=93}} Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

{{вірш|глава=118|вірш=94}} Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

{{вірш|глава=118|вірш=95}} Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

{{вірш|глава=118|вірш=96}} Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

{{вірш|глава=118|вірш=97}} Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

{{вірш|глава=118|вірш=98}} Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!

{{вірш|глава=118|вірш=99}} Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

{{вірш|глава=118|вірш=100}} Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=101}} Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

{{вірш|глава=118|вірш=102}} Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

{{вірш|глава=118|вірш=103}} Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!

{{вірш|глава=118|вірш=104}} Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

{{вірш|глава=118|вірш=105}} Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.

{{вірш|глава=118|вірш=106}} Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

{{вірш|глава=118|вірш=107}} Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

{{вірш|глава=118|вірш=108}} Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

{{вірш|глава=118|вірш=109}} У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.

{{вірш|глава=118|вірш=110}} Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

{{вірш|глава=118|вірш=111}} Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.

{{вірш|глава=118|вірш=112}} Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

{{вірш|глава=118|вірш=113}} Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

{{вірш|глава=118|вірш=114}} Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

{{вірш|глава=118|вірш=115}} Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

{{вірш|глава=118|вірш=116}} За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!

{{вірш|глава=118|вірш=117}} Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

{{вірш|глава=118|вірш=118}} Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.

{{вірш|глава=118|вірш=119}} Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=120}} Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

{{вірш|глава=118|вірш=121}} Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.

{{вірш|глава=118|вірш=122}} Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

{{вірш|глава=118|вірш=123}} Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

{{вірш|глава=118|вірш=124}} Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!

{{вірш|глава=118|вірш=125}} Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

{{вірш|глава=118|вірш=126}} Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

{{вірш|глава=118|вірш=127}} Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.

{{вірш|глава=118|вірш=128}} Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

{{вірш|глава=118|вірш=129}} Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.

{{вірш|глава=118|вірш=130}} Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.

{{вірш|глава=118|вірш=131}} Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.

{{вірш|глава=118|вірш=132}} Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає Імення Твоє.

{{вірш|глава=118|вірш=133}} Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.

{{вірш|глава=118|вірш=134}} Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=135}} Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!

{{вірш|глава=118|вірш=136}} Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...

{{вірш|глава=118|вірш=137}} Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,

{{вірш|глава=118|вірш=138}} бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!

{{вірш|глава=118|вірш=139}} Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=140}} Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.

{{вірш|глава=118|вірш=141}} Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.

{{вірш|глава=118|вірш=142}} Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.

{{вірш|глава=118|вірш=143}} Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!

{{вірш|глава=118|вірш=144}} Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!

{{вірш|глава=118|вірш=145}} Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=146}} Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!

{{вірш|глава=118|вірш=147}} Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.

{{вірш|глава=118|вірш=148}} Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.

{{вірш|глава=118|вірш=149}} Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

{{вірш|глава=118|вірш=150}} Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,

{{вірш|глава=118|вірш=151}} та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!

{{вірш|глава=118|вірш=152}} Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!

{{вірш|глава=118|вірш=153}} Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=154}} Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!

{{вірш|глава=118|вірш=155}} Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.

{{вірш|глава=118|вірш=156}} Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

{{вірш|глава=118|вірш=157}} Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!

{{вірш|глава=118|вірш=158}} Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.

{{вірш|глава=118|вірш=159}} Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!

{{вірш|глава=118|вірш=160}} Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.

{{вірш|глава=118|вірш=161}} Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.

{{вірш|глава=118|вірш=162}} Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.

{{вірш|глава=118|вірш=163}} Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!

{{вірш|глава=118|вірш=164}} Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.

{{вірш|глава=118|вірш=165}} Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.

{{вірш|глава=118|вірш=166}} На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.

{{вірш|глава=118|вірш=167}} Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.

{{вірш|глава=118|вірш=168}} Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!

{{вірш|глава=118|вірш=169}} Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!

{{вірш|глава=118|вірш=170}} Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!

{{вірш|глава=118|вірш=171}} Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.

{{вірш|глава=118|вірш=172}} Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.

{{вірш|глава=118|вірш=173}} Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.

{{вірш|глава=118|вірш=174}} Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!

{{вірш|глава=118|вірш=175}} Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!

{{вірш|глава=118|вірш=176}} Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...

==Глава 119==
{{глава|119}}

{{вірш|глава=119|вірш=1}} Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

{{вірш|глава=119|вірш=2}} Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

{{вірш|глава=119|вірш=3}} Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

{{вірш|глава=119|вірш=4}} Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

{{вірш|глава=119|вірш=5}} Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

{{вірш|глава=119|вірш=6}} Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

{{вірш|глава=119|вірш=7}} я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

==Глава 120==
{{глава|120}}

{{вірш|глава=120|вірш=1}} Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,

{{вірш|глава=120|вірш=2}} мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!

{{вірш|глава=120|вірш=3}} Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:

{{вірш|глава=120|вірш=4}} оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!

{{вірш|глава=120|вірш=5}} Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,

{{вірш|глава=120|вірш=6}} удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!

{{вірш|глава=120|вірш=7}} Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,

{{вірш|глава=120|вірш=8}} Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

==Глава 121==
{{глава|121}}

{{вірш|глава=121|вірш=1}} Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!

{{вірш|глава=121|вірш=2}} Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.

{{вірш|глава=121|вірш=3}} Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,

{{вірш|глава=121|вірш=4}} куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!

{{вірш|глава=121|вірш=5}} Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.

{{вірш|глава=121|вірш=6}} Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!

{{вірш|глава=121|вірш=7}} Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх!

{{вірш|глава=121|вірш=8}} Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!

{{вірш|глава=121|вірш=9}} Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!

==Глава 122==
{{глава|122}}

{{вірш|глава=122|вірш=1}} Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

{{вірш|глава=122|вірш=2}} Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

{{вірш|глава=122|вірш=3}} Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

{{вірш|глава=122|вірш=4}} Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...

==Глава 123==
{{глава|123}}

{{вірш|глава=123|вірш=1}} Коли б не Господь, що був з нами нехай но Ізраїль повість!

{{вірш|глава=123|вірш=2}} коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,

{{вірш|глава=123|вірш=3}} то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,

{{вірш|глава=123|вірш=4}} то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,

{{вірш|глава=123|вірш=5}} душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!

{{вірш|глава=123|вірш=6}} Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!

{{вірш|глава=123|вірш=7}} Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!

{{вірш|глава=123|вірш=8}} Наша поміч ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!

==Глава 124==
{{глава|124}}

{{вірш|глава=124|вірш=1}} Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!

{{вірш|глава=124|вірш=2}} Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!

{{вірш|глава=124|вірш=3}} Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.

{{вірш|глава=124|вірш=4}} Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!

{{вірш|глава=124|вірш=5}} Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями! Мир на Ізраїля!

==Глава 125==
{{глава|125}}

{{вірш|глава=125|вірш=1}} Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

{{вірш|глава=125|вірш=2}} Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

{{вірш|глава=125|вірш=3}} Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

{{вірш|глава=125|вірш=4}} Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

{{вірш|глава=125|вірш=5}} Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

{{вірш|глава=125|вірш=6}} все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

==Глава 126==
{{глава|126}}

{{вірш|глава=126|вірш=1}} Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

{{вірш|глава=126|вірш=2}} Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!

{{вірш|глава=126|вірш=3}} Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

{{вірш|глава=126|вірш=4}} Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:

{{вірш|глава=126|вірш=5}} блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

==Глава 127==
{{глава|127}}

{{вірш|глава=127|вірш=1}} Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!

{{вірш|глава=127|вірш=2}} Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!

{{вірш|глава=127|вірш=3}} Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!

{{вірш|глава=127|вірш=4}} Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!

{{вірш|глава=127|вірш=5}} Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,

{{вірш|глава=127|вірш=6}} і побачиш онуків своїх! Мир на Ізраїля!

==Глава 128==
{{глава|128}}

{{вірш|глава=128|вірш=1}} Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но Ізраїль повість!

{{вірш|глава=128|вірш=2}} Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

{{вірш|глава=128|вірш=3}} Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

{{вірш|глава=128|вірш=4}} та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

{{вірш|глава=128|вірш=5}} Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

{{вірш|глава=128|вірш=6}} Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

{{вірш|глава=128|вірш=7}} що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

{{вірш|глава=128|вірш=8}} і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас Ім'ям Господа!

==Глава 129==
{{глава|129}}

{{вірш|глава=129|вірш=1}} З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:

{{вірш|глава=129|вірш=2}} Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!

{{вірш|глава=129|вірш=3}} Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?

{{вірш|глава=129|вірш=4}} Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...

{{вірш|глава=129|вірш=5}} Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.

{{вірш|глава=129|вірш=6}} Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.

{{вірш|глава=129|вірш=7}} Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,

{{вірш|глава=129|вірш=8}} і Ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

==Глава 130==
{{глава|130}}

{{вірш|глава=130|вірш=1}} Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!

{{вірш|глава=130|вірш=2}} Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!

{{вірш|глава=130|вірш=3}} Хай надію складає Ізраїль на Господа відтепер аж навіки!

==Глава 131==
{{глава|131}}

{{вірш|глава=131|вірш=1}} Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

{{вірш|глава=131|вірш=2}} що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

{{вірш|глава=131|вірш=3}} Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

{{вірш|глава=131|вірш=4}} не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

{{вірш|глава=131|вірш=5}} аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

{{вірш|глава=131|вірш=6}} Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

{{вірш|глава=131|вірш=7}} Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

{{вірш|глава=131|вірш=8}} Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

{{вірш|глава=131|вірш=9}} Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

{{вірш|глава=131|вірш=10}} Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

{{вірш|глава=131|вірш=11}} Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

{{вірш|глава=131|вірш=12}} Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

{{вірш|глава=131|вірш=13}} Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

{{вірш|глава=131|вірш=14}} То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

{{вірш|глава=131|вірш=15}} поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

{{вірш|глава=131|вірш=16}} Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

{{вірш|глава=131|вірш=17}} Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

{{вірш|глава=131|вірш=18}} ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

==Глава 132==
{{глава|132}}

{{вірш|глава=132|вірш=1}} Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!

{{вірш|глава=132|вірш=2}} Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!

{{вірш|глава=132|вірш=3}} Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

==Глава 133==
{{глава|133}}

{{вірш|глава=133|вірш=1}} Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте!

{{вірш|глава=133|вірш=2}} Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!

{{вірш|глава=133|вірш=3}} Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю!

==Глава 134==
{{глава|134}}

{{вірш|глава=134|вірш=1}} Хваліте Господнє Ім'я, хваліте, Господні раби,

{{вірш|глава=134|вірш=2}} що стоїте в домі Господньому, на подвір'ях дому нашого Бога!

{{вірш|глава=134|вірш=3}} Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте Іменню Його, бо приємне воно,

{{вірш|глава=134|вірш=4}} бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля на власність Свою!

{{вірш|глава=134|вірш=5}} Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!

{{вірш|глава=134|вірш=6}} Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!

{{вірш|глава=134|вірш=7}} Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.

{{вірш|глава=134|вірш=8}} Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.

{{вірш|глава=134|вірш=9}} Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.

{{вірш|глава=134|вірш=10}} Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:

{{вірш|глава=134|вірш=11}} Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.

{{вірш|глава=134|вірш=12}} І Він дав їхню землю спадщиною, на спадок Ізраїлеві, Своєму народові.

{{вірш|глава=134|вірш=13}} Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам'ять Твоя з роду в рід!

{{вірш|глава=134|вірш=14}} Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.

{{вірш|глава=134|вірш=15}} Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:

{{вірш|глава=134|вірш=16}} вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

{{вірш|глава=134|вірш=17}} мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!

{{вірш|глава=134|вірш=18}} Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

{{вірш|глава=134|вірш=19}} Доме Ізраїлів, благословіть Господа! Аароновий доме, благословіть Господа!

{{вірш|глава=134|вірш=20}} Доме Левіїв, благословіть Господа! Хто боїться Господа, благословіть Господа!

{{вірш|глава=134|вірш=21}} Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі! Алілуя!

==Глава 135==
{{глава|135}}

{{вірш|глава=135|вірш=1}} Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=2}} Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=3}} Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=4}} Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=5}} Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=6}} Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=7}} Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=8}} сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=9}} місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=10}} Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=11}} і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=12}} рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=13}} Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=14}} і серед нього Ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=15}} і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=16}} Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=17}} Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=18}} і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=19}} Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=20}} і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=21}} і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=22}} на спадок Ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=23}} Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=24}} і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=25}} Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!

{{вірш|глава=135|вірш=26}} Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

==Глава 136==
{{глава|136}}

{{вірш|глава=136|вірш=1}} Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

{{вірш|глава=136|вірш=2}} На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

{{вірш|глава=136|вірш=3}} співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

{{вірш|глава=136|вірш=4}} Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

{{вірш|глава=136|вірш=5}} Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

{{вірш|глава=136|вірш=6}} Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

{{вірш|глава=136|вірш=7}} Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

{{вірш|глава=136|вірш=8}} Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

{{вірш|глава=136|вірш=9}} Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

==Глава 137==
{{глава|137}}

{{вірш|глава=137|вірш=1}} Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!

{{вірш|глава=137|вірш=2}} Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю Імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!

{{вірш|глава=137|вірш=3}} Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!

{{вірш|глава=137|вірш=4}} Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

{{вірш|глава=137|вірш=5}} і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,

{{вірш|глава=137|вірш=6}} бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!

{{вірш|глава=137|вірш=7}} Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,

{{вірш|глава=137|вірш=8}} для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!

==Глава 138==
{{глава|138}}

{{вірш|глава=138|вірш=1}} Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

{{вірш|глава=138|вірш=2}} Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

{{вірш|глава=138|вірш=3}} Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

{{вірш|глава=138|вірш=4}} бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

{{вірш|глава=138|вірш=5}} Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

{{вірш|глава=138|вірш=6}} Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

{{вірш|глава=138|вірш=7}} Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

{{вірш|глава=138|вірш=8}} Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

{{вірш|глава=138|вірш=9}} Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

{{вірш|глава=138|вірш=10}} то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

{{вірш|глава=138|вірш=11}} Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

{{вірш|глава=138|вірш=12}} то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

{{вірш|глава=138|вірш=13}} Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

{{вірш|глава=138|вірш=14}} Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

{{вірш|глава=138|вірш=15}} І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

{{вірш|глава=138|вірш=16}} Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

{{вірш|глава=138|вірш=17}} Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

{{вірш|глава=138|вірш=18}} перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

{{вірш|глава=138|вірш=19}} Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

{{вірш|глава=138|вірш=20}} Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

{{вірш|глава=138|вірш=21}} Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

{{вірш|глава=138|вірш=22}} повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

{{вірш|глава=138|вірш=23}} Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

{{вірш|глава=138|вірш=24}} і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

==Глава 139==
{{глава|139}}

{{вірш|глава=139|вірш=1}} Для дириґента хору. Псалом Давидів.

{{вірш|глава=139|вірш=2}} Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,

{{вірш|глава=139|вірш=3}} що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!

{{вірш|глава=139|вірш=4}} Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.

{{вірш|глава=139|вірш=5}} Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати...

{{вірш|глава=139|вірш=6}} Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села.

{{вірш|глава=139|вірш=7}} Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!

{{вірш|глава=139|вірш=8}} Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,

{{вірш|глава=139|вірш=9}} не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.

{{вірш|глава=139|вірш=10}} Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!

{{вірш|глава=139|вірш=11}} Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!...

{{вірш|глава=139|вірш=12}} Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!

{{вірш|глава=139|вірш=13}} Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,

{{вірш|глава=139|вірш=14}} тільки праведні дякувати будуть Іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

==Глава 140==
{{глава|140}}

{{вірш|глава=140|вірш=1}} Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

{{вірш|глава=140|вірш=2}} Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!

{{вірш|глава=140|вірш=3}} Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!

{{вірш|глава=140|вірш=4}} Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

{{вірш|глава=140|вірш=5}} Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

{{вірш|глава=140|вірш=6}} °хні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони...

{{вірш|глава=140|вірш=7}} Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.

{{вірш|глава=140|вірш=8}} Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!

{{вірш|глава=140|вірш=9}} Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!

{{вірш|глава=140|вірш=10}} Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

==Глава 141==
{{глава|141}}

{{вірш|глава=141|вірш=1}} Псалом навчальний. Давида, коли він був у печері. Молитва.

{{вірш|глава=141|вірш=2}} Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

{{вірш|глава=141|вірш=3}} Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

{{вірш|глава=141|вірш=4}} коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

{{вірш|глава=141|вірш=5}} Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

{{вірш|глава=141|вірш=6}} Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

{{вірш|глава=141|вірш=7}} Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

{{вірш|глава=141|вірш=8}} Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

==Глава 142==
{{глава|142}}

{{вірш|глава=142|вірш=1}} Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!

{{вірш|глава=142|вірш=2}} І на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!

{{вірш|глава=142|вірш=3}} Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!

{{вірш|глава=142|вірш=4}} Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє...

{{вірш|глава=142|вірш=5}} Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.

{{вірш|глава=142|вірш=6}} Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.

{{вірш|глава=142|вірш=7}} Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!

{{вірш|глава=142|вірш=8}} Об'яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!

{{вірш|глава=142|вірш=9}} Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!

{{вірш|глава=142|вірш=10}} Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!

{{вірш|глава=142|вірш=11}} Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!

{{вірш|глава=142|вірш=12}} А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

==Глава 143==
{{глава|143}}

{{вірш|глава=143|вірш=1}} Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

{{вірш|глава=143|вірш=2}} Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

{{вірш|глава=143|вірш=3}} Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

{{вірш|глава=143|вірш=4}} Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

{{вірш|глава=143|вірш=5}} Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

{{вірш|глава=143|вірш=6}} Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

{{вірш|глава=143|вірш=7}} Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

{{вірш|глава=143|вірш=8}} що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

{{вірш|глава=143|вірш=9}} Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

{{вірш|глава=143|вірш=10}} що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

{{вірш|глава=143|вірш=11}} Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

{{вірш|глава=143|вірш=12}} щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

{{вірш|глава=143|вірш=13}} Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

{{вірш|глава=143|вірш=14}} Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

{{вірш|глава=143|вірш=15}} Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

==Глава 144==
{{глава|144}}

{{вірш|глава=144|вірш=1}} Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку!

{{вірш|глава=144|вірш=2}} Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку!

{{вірш|глава=144|вірш=3}} Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!

{{вірш|глава=144|вірш=4}} Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти!

{{вірш|глава=144|вірш=5}} Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім!

{{вірш|глава=144|вірш=6}} Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї.

{{вірш|глава=144|вірш=7}} Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою!

{{вірш|глава=144|вірш=8}} Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий,

{{вірш|глава=144|вірш=9}} Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!

{{вірш|глава=144|вірш=10}} Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть,

{{вірш|глава=144|вірш=11}} про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть,

{{вірш|глава=144|вірш=12}} щоб людським синам об'явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його!

{{вірш|глава=144|вірш=13}} Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди!

{{вірш|глава=144|вірш=14}} Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!

{{вірш|глава=144|вірш=15}} Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно,

{{вірш|глава=144|вірш=16}} Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!

{{вірш|глава=144|вірш=17}} Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках,

{{вірш|глава=144|вірш=18}} Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!

{{вірш|глава=144|вірш=19}} Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає,

{{вірш|глава=144|вірш=20}} Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!

{{вірш|глава=144|вірш=21}} Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!

==Глава 145==
{{глава|145}}

{{вірш|глава=145|вірш=1}} Хвали, душе моя, Господа,

{{вірш|глава=145|вірш=2}} хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!

{{вірш|глава=145|вірш=3}} Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:

{{вірш|глава=145|вірш=4}} вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!

{{вірш|глава=145|вірш=5}} Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його,

{{вірш|глава=145|вірш=6}} що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,

{{вірш|глава=145|вірш=7}} правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в'язнів розв'язує,

{{вірш|глава=145|вірш=8}} Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних!

{{вірш|глава=145|вірш=9}} Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!

{{вірш|глава=145|вірш=10}} Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя!

==Глава 146==
{{глава|146}}

{{вірш|глава=146|вірш=1}} Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!

{{вірш|глава=146|вірш=2}} Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців Ізраїлевих.

{{вірш|глава=146|вірш=3}} Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,

{{вірш|глава=146|вірш=4}} вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.

{{вірш|глава=146|вірш=5}} Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!

{{вірш|глава=146|вірш=6}} Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.

{{вірш|глава=146|вірш=7}} Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:

{{вірш|глава=146|вірш=8}} Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,

{{вірш|глава=146|вірш=9}} худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!

{{вірш|глава=146|вірш=10}} Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,

{{вірш|глава=146|вірш=11}} Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!

==Глава 147==
{{глава|147}}

{{вірш|глава=147|вірш=1}} Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,

{{вірш|глава=147|вірш=2}} бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,

{{вірш|глава=147|вірш=3}} чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,

{{вірш|глава=147|вірш=4}} посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово!

{{вірш|глава=147|вірш=5}} Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох,

{{вірш|глава=147|вірш=6}} Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть?

{{вірш|глава=147|вірш=7}} Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече!

{{вірш|глава=147|вірш=8}} Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя Ізраїлю:

{{вірш|глава=147|вірш=9}} для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

==Глава 148==
{{глава|148}}

{{вірш|глава=148|вірш=1}} Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті!

{{вірш|глава=148|вірш=2}} Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його:

{{вірш|глава=148|вірш=3}} Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні!

{{вірш|глава=148|вірш=4}} Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами!

{{вірш|глава=148|вірш=5}} Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони,

{{вірш|глава=148|вірш=6}} Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його!

{{вірш|глава=148|вірш=7}} Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі,

{{вірш|глава=148|вірш=8}} огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його,

{{вірш|глава=148|вірш=9}} гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини,

{{вірш|глава=148|вірш=10}} звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате,

{{вірш|глава=148|вірш=11}} земні царі й всі народи, князі та всі судді землі,

{{вірш|глава=148|вірш=12}} юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,

{{вірш|глава=148|вірш=13}} нехай усі хвалять Господнє Ім'я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!

{{вірш|глава=148|вірш=14}} Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям Ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя!

==Глава 149==
{{глава|149}}

{{вірш|глава=149|вірш=1}} Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих!

{{вірш|глава=149|вірш=2}} Хай Ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!

{{вірш|глава=149|вірш=3}} Нехай славлять Ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах,

{{вірш|глава=149|вірш=4}} бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням!

{{вірш|глава=149|вірш=5}} Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,

{{вірш|глава=149|вірш=6}} прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках,

{{вірш|глава=149|вірш=7}} щоб чинити між племенами помсту, між народами кари,

{{вірш|глава=149|вірш=8}} щоб їхніх царів пов'язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами,

{{вірш|глава=149|вірш=9}} щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя!

==Глава 150==
{{глава|150}}

{{вірш|глава=150|вірш=1}} Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!

{{вірш|глава=150|вірш=2}} Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!

{{вірш|глава=150|вірш=3}} Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!

{{вірш|глава=150|вірш=4}} Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!

{{вірш|глава=150|вірш=5}} Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!

{{вірш|глава=150|вірш=6}} Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!


[[ja:聖詠経]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Екклезiяст</title>
    <id>1437</id>
    <revision>
      <id>1451</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:03:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Екклезiяст
 | попередня = &lt;[[../Приповiстi|Приповiстi]]&gt;
 | наступна  = [[../Пiсня над пiснями|Пiсня над пiснями]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...

{{вірш|глава=2|вірш=2}} На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:

{{вірш|глава=2|вірш=14}} у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,

{{вірш|глава=2|вірш=19}} а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

{{вірш|глава=3|вірш=2}} час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

{{вірш|глава=3|вірш=19}} бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

{{вірш|глава=3|вірш=22}} І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І знову я бачив марноту під сонцем:

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,

{{вірш|глава=5|вірш=13}} і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:

{{вірш|глава=5|вірш=14}} як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?

{{вірш|глава=5|вірш=16}} А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

{{вірш|глава=6|вірш=6}} А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

{{вірш|глава=6|вірш=11}} бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,

{{вірш|глава=7|вірш=12}} бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?

{{вірш|глава=7|вірш=14}} За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!

{{вірш|глава=7|вірш=26}} І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!

{{вірш|глава=7|вірш=28}} Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!...

{{вірш|глава=7|вірш=29}} Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

{{вірш|глава=8|вірш=4}} бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,

{{вірш|глава=8|вірш=7}} бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!...

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

{{вірш|глава=9|вірш=6}} і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

{{вірш|глава=10|вірш=6}} на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

{{вірш|глава=10|вірш=13}} початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І світло солодке, і добре очам сонце бачити,

{{вірш|глава=11|вірш=8}} і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!

{{вірш|глава=12|вірш=2}} аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,

{{вірш|глава=12|вірш=3}} у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,

{{вірш|глава=12|вірш=4}} і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

{{вірш|глава=12|вірш=6}} аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Пiсня над пiснями</title>
    <id>1438</id>
    <revision>
      <id>1452</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:03:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Пiсня над пiснями
 | попередня = &lt;[[../Екклезiяст|Екклезiяст]]&gt;
 | наступна  = [[../Iсая|Iсая]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Соломонова Пісня над піснями.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Я саронська троянда, я долинна лілея!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

{{вірш|глава=3|вірш=10}} стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,

{{вірш|глава=6|вірш=9}} та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Iсая</title>
    <id>1439</id>
    <revision>
      <id>1453</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:05:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Iсая
 | попередня = &lt;[[../Пiсня над пiснями|Пiсня над пiснями]]&gt;
 | наступна  = [[../Єремiя|Єремiя]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!...

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене...

{{вірш|глава=1|вірш=4}} О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще...

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!...

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене...

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні...

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір'я Мої?

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!...

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх...

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров'ю...

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене...

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить...

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками, і помщусь на Своїх ворогах!

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лугом витоплю, і все твоє оливо повідкидаю!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як напочатку. По цьому тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне!

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Правосуддям Сіон буде викуплений, а той, хто навернеться в нім, справедливістю.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} А знищення грішників та винуватців відбудеться разом, і ті, що покинули Господа, будуть понищені.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали, і застидаєтеся за садки, які вибрали ви.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} Бо станете ви, як той дуб, що листя всихає йому, і як сад, що не має води.

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І станеться сильний кострицею, його ж діло за іскру, і вони обоє попаляться разом, і не буде нікого, хто б те погасив!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} а божища зовсім минуться!

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі!

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам,

{{вірш|глава=2|вірш=21}} щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Бо Господь ось, Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору: усяку підпору від хліба, і всяку підпору води,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} лицаря та вояка, суддю та пророка, і чарівника та старого,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} п'ятдесятника та родовитого, і радника, і в мистецтві премудрого, і в закляттях умілого,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} і за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього! Повстане хлопчак на старого, а легковажений на поважаного...

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Того дня він підійме свій голос та й скаже: Не буду я рани обв'язувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні одягу, не настановляйте мене за правителя люду!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Бо рухнув Єрусалим, і впала Юдея, бо їхній язик та їхній чин проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави...

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Проти них свідчить вираз лиця їхнього, а гріх свій вони виявляють, немов той Содом, не перечать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо вони споживуть плід учинків своїх.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Та горе безбожному, зле, бо йому буде зроблений чин його рук!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Народ Мій, дітиська його утискають, а жінки мають гору над ним... Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Господь став на прю, і стоїть, щоб судити народи.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Господь іде на суд, щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його: Ви виноградника знищили, грабунок з убогого в ваших домах!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Що це сталося вам, що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих? Так говорить Господь, Бог Саваот.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} тому вчинить Господь тім'я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!...

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці,

{{вірш|глава=3|вірш=19}} сережки, нараменники, і серпанки,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски,

{{вірш|глава=3|вірш=21}} персні, і сережки носові,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} чудові убрання, і окриття, і намітки та торби,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Попадають мужі твої від меча, а лицарство твоє на війні,

{{вірш|глава=3|вірш=26}} і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І того дня сім жінок схоплять мужа одного, говорячи: Ми будемо їсти свій хліб, і зодягатимем одіж свою, тільки йменням твоїм хай нас кличуть, забери ти наш сором!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїля.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі, святим буде зватися він, кожен, хто жити записаний в Єрусалимі,

{{вірш|глава=4|вірш=4}} коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок, а кров Єрусалиму сполоще з-посеред його духом права та духом очищення.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І створить Господь над усяким житлом на Сіонській горі та над місцем зібрання удень хмару, вночі ж дим і блиск огню полум'яного, бо над всякою славою буде покрова...

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І буде шатро удень тінню від спеки, і захистом та укриттям від негоди й дощу!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

{{вірш|глава=5|вірш=4}} що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,

{{вірш|глава=5|вірш=6}} зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,

{{вірш|глава=5|вірш=16}} а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,

{{вірш|глава=5|вірш=19}} та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього...

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,

{{вірш|глава=5|вірш=27}} немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!

{{вірш|глава=5|вірш=30}} І на нього ревітиме він того дня, як те море реве... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її...

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І сказав я: Аж доки, о Господи? А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім...

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі...

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сталося за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну на нього, та не міг звоювати його.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І сповіщено Давидів дім, і сказано: Став табором Арам у землі Єфремовій. І захиталося серце його й серце народу його, як хитаються лісові дерева від вітру!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І сказав Господь до Ісаї: Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу Поля-Валюшників.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м'якне через два залишки тих димлячих головешок, від полум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,

{{вірш|глава=7|вірш=5}} за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобудемо для себе, і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Бо голова Араму Дамаск, а голова Дамаску Рецін, та ще шістдесят і п'ять літ, і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А голова Єфрему Самарія, а голова Самарії син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І Господь далі говорив до Ахаза й казав:

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї,

{{вірш|глава=7|вірш=19}} і вони прилетять, та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних, і в усіх терновиннях, та на луках усіх...

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Дня того оголить Господь немов бритвою, найнятою по тім боці ріки, царем асирійським, голову та волосся ніг, забере також бороду.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} І буде дня того, що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І буде дня того: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла, стане терниною та будяком!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Зо стрілами й з луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля...

{{вірш|глава=7|вірш=25}} А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятись тернини й будяччя, і стануться місцем вони, куди волів посилатимуть, і топтатимуть вівці його...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І промовив до мене Господь: Візьми собі велику таблицю, і напиши на ній людським письмом: Квапиться здобич, скорий грабіж.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І взяв я за свідків собі свідків вірних, священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І зблизився я до пророчиці, і вона зачала, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я йому: Квапиться здобич, скорий грабіж.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій, та: Мамо моя, понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І Господь ще далі говорив до мене й казав:

{{вірш|глава=8|вірш=6}} За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним,

{{вірш|глава=8|вірш=7}} то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його. І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І перейде по Юді вона, заллє та затопить, аж до шиї досягне, і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Озлобляйтесь народи, й збентежені будете, почуй, уся земле далека! Озбройтесь, і збентежені будете, озбройтесь, і збентежені будете!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав:

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Зв'яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?

{{вірш|глава=8|вірш=20}} До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І буде блукати утискуваний та голодний. І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори,

{{вірш|глава=8|вірш=22}} і подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску, і він буде пхнутий у темність...

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

{{вірш|глава=9|вірш=8}} і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця:

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував:

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота...

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму...

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!...

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого:

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,

{{вірш|глава=10|вірш=2}} щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт...

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,

{{вірш|глава=10|вірш=11}} то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав...

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум'я буде палати, немов би пожар!

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум'ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,

{{вірш|глава=10|вірш=19}} і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б'є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість,

{{вірш|глава=10|вірш=23}} бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!

{{вірш|глава=10|вірш=26}} І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають...

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати,

{{вірш|глава=11|вірш=4}} але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же поясом стегон Його!

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба!

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки,

{{вірш|глава=11|вірш=9}} не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочинку Його!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І станеться в день той, і знову подруге простягне Господь Свою руку, щоб набути останок народу Свого, що полишиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Етіопії, і з Еламу й з Шін'ару, і з Хамату, та з морських островів.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І спиниться заздрість Єфрема, і витяті будуть супротивники Юди, не буде вже заздрити Юді Єфрем, а Юда не буде гнобити Єфрема.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І вони полетять на плече филистимлян до моря, пограбують гуртом синів сходу, на Едома й Моава вони накладуть свою руку, і діти Аммона їх слухати будуть.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І вчинить закляттям Господь затоку моря Єгипетського, і руку Свою простягне на ріку в сильнім вітрі Своїм, і на сім потоків розділить її, й буде можна її у взутті переходити.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І буде широка дорога для решти народу Його, що з Ашшуру зостанеться, як була для Ізраїля в день, коли він виходив із краю єгипетського.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш,

{{вірш|глава=12|вірш=2}} оце, Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став!

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Пророцтво про Вавилон, що бачив Ісая, син Амосів.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Підійміте прапора на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо!

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Приходять з далекого краю, із кінців небес, Господь і знаряддя гніву Його, щоб усю землю понищити!

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Голосіть, бо близький день Господній, він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування...

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Тому то ослабнуть всі руки, і кожне серце людини зневіриться.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І вони налякаються, болі та муки їх схоплять, немов породілля та, будуть тремтіти... Остовпіють один перед одним, полум'яні обличчя то їхні обличчя...

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Оце день Господній приходить, суворий, і лютість, і полум'я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її повигублювати з неї!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Бо зорі небесні та їхні сузір'я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм...

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу!

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину від офірського золота.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його...

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І буде народ, як та сарна сполошена чи як отара, якої зібрати немає кому... До народу свого кожен звернеться, і кожен до краю свого втікатиме.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Кожен знайдений буде заколеним, і кожен узятий впаде від меча...

{{вірш|глава=13|вірш=16}} А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть, їхні доми пограбовані будуть, а їхніх жінок побезчестять!

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Оце Я збуджу на них мідян, що срібла не лічать, а золото не чують бажання до нього,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} і будуть вбивати юнаків їхні луки, і над плодом утроби вони милосердя не матимуть, їхнє око над дітьми не матиме милости...

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру!

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Не буде назавжди заселений він, нізамешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою...

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Але будуть барложити там звірі пустині, і будуть доми їхні совами повні, і там пробуватимуть струсі, і волохаті демони там танцюватимуть...

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І завиють шакали в порожніх хоромах його, а гієни в веселих палацах! І близьке вже наступлення часу його, і не забаряться ці його дні!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить. І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину. І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують!

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,

{{вірш|глава=14|вірш=4}} то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення!

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих,

{{вірш|глава=14|вірш=6}} що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе...

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,

{{вірш|глава=14|вірш=14}} підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись,

{{вірш|глава=14|вірш=17}} що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в'язнів своїх не пускав він додому?

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні,

{{вірш|глава=14|вірш=19}} ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп...

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав... Насіння злочинців повік не згадається!

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться,

{{вірш|глава=14|вірш=25}} щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його! І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен!

{{вірш|глава=14|вірш=26}} Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена, й хто відверне її?

{{вірш|глава=14|вірш=28}} У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво:

{{вірш|глава=14|вірш=29}} Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її!

{{вірш|глава=14|вірш=30}} І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб'є!

{{вірш|глава=14|вірш=31}} Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків!

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І що відповісться народнім послам? Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Пророцтво про Моава. Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Він пішов до святині, а Дивон на верхів'я, щоб плакати; на Нево й на Медеву голосить Моав. На всіх головах його лисина, обстрижена кожна його борода,

{{вірш|глава=15|вірш=3}} на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються...

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,

{{вірш|глава=15|вірш=6}} бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого...

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Бо країну Моава той крик оточив, по Еглаїм його голосіння, і по Беер-Елім голосіння його.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Бо наповнилась кров'ю димонська вода, бо Я покладу на Димон додаткове: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Подай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай...

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі...

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці...

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Буде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті,

{{вірш|глава=16|вірш=8}} бо посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми; володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині; галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Тому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел'але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик. Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив!

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір'ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Пророцтво про Дамаск. Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Покинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити...

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Заникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот!

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся; і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п'ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів'я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло. Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!...

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Біда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе...

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його. Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!...

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Горе тобі, дзвінкокрилий ти краю, що з другого боку річок етіопських,

{{вірш|глава=18|вірш=2}} що морем послів посилаєш на човнах папірусових по поверхні води! Ідіть, скороходні посли, до народу високого й блискучезбройного, до народу страшного віддавна й аж досі, до люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Усі мешканці всесвіту, що на землі пробуваєте, дивіться, коли піднесеться прапор на горах, слухайте, чи не затрублять у ріг.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Бо Господь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробування, як тепло те при світлі ясному, як та хмара роси в спеку жнив!

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Бо перед жнивами, як скінчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими грознами, то Він зріже серпами галуззя м'які, а галузки, що стеляться, повідкидає, повідрубує Він.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Будуть вони позоставлені разом для хижого птаха гірського й звірини земної, і літо над ним проведе хижий птах, і вся земна звірина над ним перезимує.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Того часу принесений буде дарунок для Господа Саваота від народу високого й блискучезбройного, і від народу страшного віддавна й аж досі, від люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали, до місця Ймення Господа Саваота на Сіонській горі.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Пророцтво про Єгипет. Ось на хмарі легенькій несеться Господь і прибуде в Єгипет, і затремтять перед лицем Його боввани Єгипту, і серце Єгипту розтане посеред нього.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І підбурю єгиптянина на єгиптянина, і будуть точити війну кожен з братом своїм, і кожен із ближнім своїм, місто з містом, а царство із царством.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І Єгипет на дусі поникне в своєму нутрі, а раду його Я поплутаю, і вони будуть питати бовванів своїх, і заклиначів духів та духів померлих і своїх ворожбитів.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І віддам Я Єгипет у руку жорстокого пана, і цар лютий над ним запанує, говорить Господь, Господь Саваот!

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І зникне із Моря вода, і висохне Річка, та й стане суха.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І засмердяться річки та нужденними стануть, і повисихають притоки Єгипту, пов'яне комиш та очерет.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Луги над рікою, над берегом річки, і все, що при річці посіяне, повисихає, розвіється все, і не буде його.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І заплачуть рибалки, і будуть ридати всі ті, що гачка закидають до річки, а ті, що розтягують невід на воду, стратять надію.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А ті, що працюють при чесанім льоні та тчуть полотно, засоромляться.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І будуть основи Єгипту розбиті, всі ж працюючі за плату на дусі впадуть.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Дійсно, вельможі Цоану безумні, і нерозумною стала рада мудрих фараонових радників. І як фараонові скажете: Я син мудреців, я син давніх царів?

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Де ж вони, де твої мудреці? І хай розкажуть тобі й хай пізнають, що порадив Господь Саваот на Єгипет.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Стали немудрі вельможі Цоану, вельможі Мемфісу обманені, учинили блудячим Єгипет головніші з племен його.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Господь влив у нього дух одуру, і вони вчинили блудячим Єгипет в усякому чині його, як блудить п'яниця в блювоті своїй...

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І Єгипет не матиме діла, що вміли б вчинити його голова або хвіст, пальмова галузка чи очеретина.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Того дня стане Єгипет, немов ті жінки, і тремтітиме, і буде лякатись помаху руки Господа Саваота, що Він нею над ним помахає.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І стане юдейська земля для Єгипту за пострах: кожен, кому пригадають про неї, злякається перед задумом Господа Саваота, якого повзяв Він на нього.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Того дня буде п'ять міст в єгипетськім краї, що говоритимуть ханаанською мовою й присягатимуть Господом Саваотом. Одне буде зватися Ір-Гахерес.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу, і стовп при границі його Господеві.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота, коли будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} І стане знаний Господь для Єгипту, і того дня познають єгиптяни Господа, і будуть служити жертвою й жертвою хлібною, і присягнуть обітницю Господеві, і виповнять.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} І вразить єгиптян Господь, буде бити їх та лікувати, і до Господа звернуться, і Він дасться їм ублагати Себе, і їх вилікує.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію, і прийдуть асирійці до єгиптян, а єгиптяни до асирійців, і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господеві.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Того дня буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії, благословенням серед землі,

{{вірш|глава=19|вірш=25}} бо Господь Саваот його поблагословив та й сказав: Благословенний народ мій Єгипет, і Ашшур, чин Моїх рук, та Ізраїль, спадщина Моя!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Того року, коли Тартан прийшов до Ашдоду, як його послав був Сарґон, цар асирійський, і він воював був з Ашдодом і здобув його,

{{вірш|глава=20|вірш=2}} того часу казав був Господь через Ісаю, Амосового сина, говорячи: Іди, і розв'яжеш верету з-над стегон своїх, і здіймеш взуття зо своєї ноги! І він зробив так, ходив нагий та босий.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І Господь говорив: Як ходив Мій раб Ісая нагий та босий три роки, це ознака та чудо про Єгипет та про Етіопію,

{{вірш|глава=20|вірш=4}} так поведе цар асирійський полонених Єгипту й вигнанців Етіопії, юнаків та старих, нагих та босих, навіть з озадком відкритим. Сором Єгипту!

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І будуть збентежені та засоромлені за Етіопію, куди звернений зір їхній, та за Єгипет, їхню пишноту.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} І скаже того дня мешканець того побережжя: Оце таке місце, куди звернений зір наш, куди ми втікали за поміччю, щоб урятуватися перед асирійським царем. І як ми втечемо?

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Пророцтво про пустиню надморську. Як носяться бурі на півдні, так ворог іде із пустині, із краю страшного.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Видіння грізне мені явлене: Грабує грабіжник, пустошник пустошить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, усяким зідханням зробив Я кінець.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п'ється. Уставайте, правителі, щити намастіть!

{{вірш|глава=21|вірш=6}} Бо до мене сказав Господь так: Іди, вартового постав, що побачить, нехай донесе.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, і прислухується він з увагою, із увагою пильною.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І він крикнув, як лев: Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі!

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю!

{{вірш|глава=21|вірш=10}} О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?

{{вірш|глава=21|вірш=12}} А сторож сказав: Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть!

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Пророцтво про Арабію. У лісі в степу ночувати, ви будете каравани деданів.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Мешканці Теманського краю, винесіть воду назустріч для спрагненого, втікача зустрічайте із хлібом!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Бо втекли вони перед мечами, перед голим мечем, і перед натягненим луком, і перед тяготою війни.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік наймита, і вся слава Кедару покінчиться.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} А понадто полишиться невелике число лучників з лицарів кедарських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Пророцтво про долину Видіння. Що це сталось тобі, що ти висипав увесь на дахи?

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Місто сповнене галасом, місто гучне, місто веселе! Побиті твої не побиті мечем, і не повмирали в війні.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Усі разом утекли твої проводирі, без вистрілу луку пов'язані усі, хто з тобою знайшовся, пов'язані разом, хоч вони повтікали далеко.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу! Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована,

{{вірш|глава=22|вірш=5}} бо це день збентеження, і стоптання, і заколоту, день Господа, Бога Саваота, у долині Видіння, день розвалення муру та зойку на горах!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} А Елам узяв сагайдака, у поході мужів з верхівцями, Кір же витяг щита.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І сталось, найкращі долини твої понаповнювались колесницями, а при брамі їздці понаставлені.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І відкрив він заслону із Юди, і ти поглянув того дня на зброю дому лісу.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І побачили в Місті Давидовім щілини, що багато їх стало, і зібрали води з ставу долішнього;

{{вірш|глава=22|вірш=10}} і порахували доми в Єрусалимі, і порозбивали доми ті на зміцнення муру;

{{вірш|глава=22|вірш=11}} і зробили ви між двома мурами збір для старого ставка, але ви не дивились на Того, Хто це зробив, Хто це віддавна створив, ви не бачили.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну, їдять м'ясо й вино попивають, викрикуючи: Будем їсти та пити, бо взавтра помрем!

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І відкрив Господь Саваот в мої уші: Напевно не проститься вам беззаконство оце, аж поки ви не помрете, промовив Господь, Бог Саваот.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Так промовив Господь, Бог Саваот: Іди, увійди до того управителя, до Шевни, що над домом, та й скажеш:

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Що ти тут маєш, і хто тут у тебе, що гроба для себе тут видовбав? Ти вирубав на висоті свого гроба, ти видовбав в скелі оселю собі,

{{вірш|глава=22|вірш=17}} та Господь тебе з силою викине, лицарю, і хапаючи, схопить тебе,

{{вірш|глава=22|вірш=18}} звиваючи, звине тебе на клубок, і кине, як кулю, у землю простору, і там ти помреш, і підуть туди й вози славні твої, о ганьбо ти дому свого господаря!

{{вірш|глава=22|вірш=19}} І попхну тебе з стану твого, і скину тебе з того місця, на якому стоїш.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} І станеться в день той, і покличу Свого раба Еліякима, сина Хілкійїного,

{{вірш|глава=22|вірш=21}} і на нього хітона твого одягну, і підпережу Я його твоїм поясом, панування твоє дам у руку його, і стане він батьком для мешканця Єрусалиму та для Юдиного дому!

{{вірш|глава=22|вірш=22}} І дам ключа дому Давидового на рамено його, і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} І його Я заб'ю, мов кілка, в певне місце, і стане він домові батька свого троном слави.

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного!

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!...

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю... Так було їм відкрито.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Замовчіте, мешканці надмор'я! Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор'я!

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна? Його ноги несуть його в далечину оселитися.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані?

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Господь Саваот це призначив, щоб збезчестити пиху всякій славі, щоб усіх славних землі злегковажити.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Перейди ти свій край, мов Ріка, дочко Таршішу, вже нема перепони

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Свою руку простяг Він на море, і царства затряс! Господь про Ханаан наказав, щоб твердиню його зруйнувати,

{{вірш|глава=23|вірш=12}} і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена дівчино, дочко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} Це земля ханаанська: на ніщо обернувсь цей народ, Ашшур для пустинних звірів влаштував був її. Вони збудували тут башти вартові, і палаци її повалили, у руїну її обернули.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} Голосіть, кораблі Таршішу, бо спустошена ваша твердиня!

{{вірш|глава=23|вірш=15}} І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панування одного царя. По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудниці:

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Візьми гусла, і пройдися по місті, забута блуднице! Приємно заграй, багато пісень заспівай, щоб тебе пригадали!

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І буде, як сімдесят літ покінчиться, згадає про Тира Господь, і знову він братиме плату за блудодійство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим. Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набуток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти досита та мати розкішну одежу.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} І стане священик як і народ, а пан немов раб, пані, як невільниця її, продавець немов той покупець, боргувальник немов винуватець, віритель як довжник.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав,

{{вірш|глава=24|вірш=4}} засумує, зів'яне земля, ослабіє й зів'яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі...

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного...

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося...

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Сумує вино молоде, виноградина в'яне, усі радісносерді зідхають,

{{вірш|глава=24|вірш=8}} спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!

{{вірш|глава=24|вірш=9}} При пісні вина вже не п'ють, став гірким п'янкий напій для тих, хто його попиває...

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Зруйноване місто спустошене, всі доми позамикані, щоб не ввійти...

{{вірш|глава=24|вірш=11}} На вулицях крик за вином, усяка радість померкла, веселість землі на вигнання пішла,

{{вірш|глава=24|вірш=12}} позосталося в місті спустошення, і розбита на звалище брама...

{{вірш|глава=24|вірш=13}} Бо так буде посеред землі, посеред народів, як при оббиванні оливки, немов при визбируванні, коли збір винограду скінчився.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Свій голос підіймуть і будуть радіти, через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} Тому Господа славте на сході, на морських островах Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого!

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Ми чуємо співи від краю землі: Слава Праведному! Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно!

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Страх і яма та пастка на тебе, мешканче землі!

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли...

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Земля поруйнована зовсім, земля поторощена, вся земля захиталась...

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Захиталась земля, немов п'яний, і рухається, мов нічліжний курінь, і вчинився над нею тяжким її гріх, і впала вона, й більш не встане!

{{вірш|глава=24|вірш=21}} І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі,

{{вірш|глава=24|вірш=22}} і будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені!

{{вірш|глава=24|вірш=23}} Місяць тоді засоромиться та застидається сонце, бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старішими слава Його!

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} Господи, Ти мій Бог! Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду!

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване!

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе,

{{вірш|глава=25|вірш=4}} бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав; як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!

{{вірш|глава=25|вірш=10}} Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці,

{{вірш|глава=25|вірш=11}} і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук.

{{вірш|глава=25|вірш=12}} А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

{{вірш|глава=26|вірш=5}} Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!

{{вірш|глава=26|вірш=6}} Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,

{{вірш|глава=26|вірш=9}} за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!

{{вірш|глава=26|вірш=10}} Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!

{{вірш|глава=26|вірш=13}} Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:

{{вірш|глава=26|вірш=18}} ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

{{вірш|глава=26|вірш=20}} Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!

{{вірш|глава=26|вірш=21}} Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб'є.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} У той день заспівайте про нього, про виноградник принадний:

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Я Господь, його Сторож, щохвилі його Я напоюю; щоб хто не навідав його, стережу його вдень та вночі,

{{вірш|глава=27|вірш=4}} Я гніву не маю. Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!...

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!

{{вірш|глава=27|вірш=6}} Яків у майбутньому пустить коріння, розцвітеться Ізраїль і пуп'янки пустить, і поверхню вселенної плодом наповнять.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Чи Він уразив його, як уразив того, хто бив був його? Чи він був забитий, як забиті були його вбивники?

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Ти вигнав його, відіслав його й судишся з ним, вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Тому вина Якова буде окуплена цим, а це плід увесь: усунення з нього гріха, коли він учинить каміння все жертівника побитим, немов грудки крейди, і не стоятимуть більше Астарти, і стовпи на честь сонця.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Бо місто укріплене буде самотнє, мешкання покинене та позоставлене, мов би пустиня, там пастися буде теля, і там буде лежати воно, та понищить галузки його.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його... А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його...

{{вірш|глава=27|вірш=12}} І станеться в день той, плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одному позбирані будете, синове Ізраїля!

{{вірш|глава=27|вірш=13}} І станеться в день той, і буде засурмлено в велику сурму, і прийдуть, хто гинув у краї асирійському, і вигнанці до краю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Горе тобі, Самарії, короні пишноти Єфремлян п'яних, квітці зів'ялій краси його гордости, що лежить на верхів'ї долини врожайної, від вина поп'янілих!

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Ось потужний та сильний у Господа, мов злива із градом, мов буря руїнна, мов повідь сильна, заливна, його кине на землю із силою!

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Ногами потоптана буде корона пишноти Єфремлян п'яних,

{{вірш|глава=28|вірш=4}} і станеться квітка зів'яла краси його гордости, що на верхів'ї долини врожайної, немов передчасно дозріла та смоква, що її як побачить людина, ковтає її, як вона ще в долоні його!

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Стане Господь Саваот того дня за прекрасну корону, і за пишний вінок для останку народу Його,

{{вірш|глава=28|вірш=6}} і духом права тому, хто сидить у суді, і хоробрістю тим, хто до брами повертає бій!

{{вірш|глава=28|вірш=7}} І ось ці від вина позбивались з дороги, і від п'янкого напою хитаються: священик і пророк позбивались з дороги напоєм п'янким, від вина збаламутились, від напою п'янкого хитаються, блудять вони у видіннях, у постановах своїх спотикаються...

{{вірш|глава=28|вірш=8}} Бо всі столи повні блювотою калу, аж місця нема!...

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об'явлення буде? Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних?

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Тому незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому

{{вірш|глава=28|вірш=12}} Отой, Хто до них говорив: Це спочинок! Дайте змученому відпочити, і це відпочинок, та вони не хотіли послухати.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали навзнак, і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися!...

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Тому то послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі!

{{вірш|глава=28|вірш=15}} Бо кажете ви: Заповіта ми склали зо смертю і з шеолом зробили умову. Як перейде той бич, мов вода заливна, то не прийде до нас, бо брехню ми зробили притулком своїм, і в брехні ми сховались!

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І право за мірило Я покладу, а справедливість вагою; і притулок брехні град понищить, а сховище води заллють!

{{вірш|глава=28|вірш=18}} І заповіт ваш із смертю поламаний буде, а ваша умова з шеолом не втримається: як перейде нищівна кара, то вас вона стопче!

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Коли тільки перейде вона, вона вас забере, бо щоранку вона переходити буде, удень та вночі, і станеться, тільки з тремтінням ви будете слухати звістку про це...

{{вірш|глава=28|вірш=20}} Бо буде постеля коротка, щоб на ній розтягнутись, а покривало вузьке, щоб накритися ним...

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Бо повстане Господь, немов на горі Перацім; затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів'оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою!

{{вірш|глава=28|вірш=22}} Тож не насміхайтесь тепер, щоб не стали міцнішими ваші кайдани, бо призначене знищення чув я від Господа, Бога Саваота, про всю землю...

{{вірш|глава=28|вірш=23}} Візьміть це до ушей і почуйте мій голос, послухайте пильно й почуйте мій голос!

{{вірш|глава=28|вірш=24}} Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою й боронує?

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорнуху й не кидає кмин, не розсіває пшеницю та просо й ячмінь на означенім місці, а жито в межах її?

{{вірш|глава=28|вірш=26}} І за правом напутив його, його Бог його вивчив цього:

{{вірш|глава=28|вірш=27}} Бож не бороною чорнуха молотиться, і коло возове не ходить по кмині, а палицею б'ють чорнуху та києм той кмин.

{{вірш|глава=28|вірш=28}} Розтирається збіжжя? Ні, бо його не назавжди молотиться конче, і підганяють коло возове та коні на нього, а не розтирають його.

{{вірш|глава=28|вірш=29}} І це вийшло від Господа Саваота, чудова порада Його, і велика премудрість Його!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборував! Рік до року додайте, хай свята закінчать свій круг!

{{вірш|глава=29|вірш=2}} І притисну Аріїла, і станеться лемент та плач, і він стане на мене, як огнище Боже.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} І отаборюся проти тебе навколо, і сторожею стисну тебе, і башти поставлю на тебе.

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І ти будеш понижений, і будеш з землі говорити, і приглушено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепотітиме з пороху слово твоє.

{{вірш|глава=29|вірш=5}} І буде юрба ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно..

{{вірш|глава=29|вірш=6}} Господь Саваот тебе громом та трусом навідає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняним їдким полум'ям.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти твердині його, і хто йому докучає.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена! Так буде натовпові всіх народів, що підуть війною на гору Сіон.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} Одубійте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й осліпніть! Вони повпивалися, та не вином, захитались, та не від п'янкого напою,

{{вірш|глава=29|вірш=10}} бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі,затьмарив пророків і ваших голів та провидців!

{{вірш|глава=29|вірш=11}} І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана.

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська,

{{вірш|глава=29|вірш=14}} тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає?

{{вірш|глава=29|вірш=16}} О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього?

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс?

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть,

{{вірш|глава=29|вірш=19}} і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!

{{вірш|глава=29|вірш=20}} Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду,

{{вірш|глава=29|вірш=21}} хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою.

{{вірш|глава=29|вірш=22}} Тому то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер,

{{вірш|глава=29|вірш=23}} бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!

{{вірш|глава=29|вірш=24}} Тоді то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} Горе синам неслухняним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх,

{{вірш|глава=30|вірш=2}} що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб захисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту!

{{вірш|глава=30|вірш=3}} І стане вам соромом захист отой фараонів, а ховання у тіні Єгипту за ганьбу,

{{вірш|глава=30|вірш=4}} бо в Цоані були його провідники, і його посланці до Ханесу прийшли.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Вони посоромлені будуть усі за народ, що не буде корисний для них, що не буде на поміч і не на пожиток, а на сором та ганьбу...

{{вірш|глава=30|вірш=6}} Пророцтво про Бегемота півдня. В краю утиску та переслідування, звідки левиця та лев, гадюка й огнистий летючий дракон, носять багатство своє на хребті молодих ослюків, і скарби свої на верблюжім горбі до народу, який не поможе.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} А Єгипет, його поміч марна та пуста, тому то я кликнув на теє: Рагав, сидіти спокійно!

{{вірш|глава=30|вірш=8}} Тепер увійди, напиши на таблиці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи воно буде і свідком навіки.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої,

{{вірш|глава=30|вірш=10}} що говорять провидцям: Не бачте! а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе,

{{вірш|глава=30|вірш=11}} уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Тому промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви нехтуєте оцим словом, і надію кладете на тиск та крутійство, і на це опираєтеся,

{{вірш|глава=30|вірш=13}} тому буде для вас ця провина, як вилім, що має впасти, що зяє на мурі високім, що нагло, раптовно приходить руїна його!

{{вірш|глава=30|вірш=14}} І Він поруйнує його, як руйнується посуд ганчарський, розбиваючи без милосердя його, і в уламках його не знайдеться ані черепка, щоб із огнища взяти огню чи води зачерпнути з кринички...

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні. Та ви не хотіли,

{{вірш|глава=30|вірш=16}} і казали: О ні, бо на конях втечемо, тому то втікати ви будете, На баских ми поїдемо, тому стануть баскими погоничі ваші!...

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Від крику одного полине одна тисяча, від крику п'ятьох дременете ви всі, аж зостанетеся, немов щогла ота на вершечку гори, і немов прапор на взгір'ї!

{{вірш|глава=30|вірш=18}} І проте Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому Він підійметься, щоб милосердя вчинити над вами. Бо Господи то Бог правосуддя: блаженні всі ті, хто надію на Нього кладе!

{{вірш|глава=30|вірш=19}} Бо ти, о народе в Сіоні, що в Єрусалимі сидиш, плакати не будеш ти плакати: милостивим поправді Він буде до тебе на голос благання твого, і як почує його, відповість Він тобі.

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І дасть вам Господь хліба в утиску і воду в гнобительстві, та твої вчителі вже не будуть ховатись, і очі твої вчителів твоїх бачити будуть.

{{вірш|глава=30|вірш=21}} А коли ви відхилитесь праворуч, чи підете ліворуч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: Це та дорога, простуйте ви нею!

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І нечистим учините ви поволоку бовванів своїх із срібла й покриття на божка золотого свого, розпорошиш ти їх, як нечисте, і геть скажеш йому.

{{вірш|глава=30|вірш=23}} І Він пошле дощ на насіння твоє, яким будеш обсіювати землю, та хліб урожаю землі, і поживний та ситий він буде. Того дня на широкім пасовиську пастися буде твоя череда,

{{вірш|глава=30|вірш=24}} а воли й віслюки, що оброблюють землю, будуть мішанку їсти солону, лопатою й віялкою перечищену.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І на кожній високій горі та на кожному взгір'ї високому будуть струмки та потоки води в день великого бою, коли башти попадають.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усемеро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев'яже зламання народу Свого та загоїть поранення вдару Свого!

{{вірш|глава=30|вірш=27}} Ось Імення Господнє приходить здалека, палахкотить Його гнів, і здіймається тяжко: Його уста обурення повні, язик же Його, як жерущий огонь,

{{вірш|глава=30|вірш=28}} Його ж дух, як потоп заливний, що до шиї сягає, щоб просіяти люди на ситі погибелі... І буде на щелепах людів вуздечка, що тягне до блуду.

{{вірш|глава=30|вірш=29}} Буде пісня для вас, як за ночі освячення свята, і радість сердечна, мов у того, хто ходить з сопілкою, щоб вийти на гору Господню до Скелі Ізраїля.

{{вірш|глава=30|вірш=30}} І Господь дасть почути велич голосу Свого, опускання ж рамена Свого покаже у гніві бурхливому та в огняному жерущому полум'ї, у бурі й дощі, та в камінному граді!

{{вірш|глава=30|вірш=31}} Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшур, що жезлом буде битий.

{{вірш|глава=30|вірш=32}} І станеться, кожне ударення кия карання Його, що на нього Господь покладе, буде з бубнами й арфою, і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боях.

{{вірш|глава=30|вірш=33}} Бо давно приготовлений Тофет, приготовлений він і для царя, глибоким, широким учинений; на багатті огню його й дров багатенно, запалить його дух Господній, немов би потока сірчаного!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на коней спираються, і на колесниці надію свою покладають, вони бо численні! та на верхівців, бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не звертаються!

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Та мудрий і Він, і спровадить лихе, і Своїх слів не відмінить, і підійметься Він проти дому безбожних, і проти помочі несправедливих.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} А Єгипет не Бог, а людина, а коні їхні тіло, не дух: як простягне Господь Свою руку, то спіткнеться помагач, впаде і підпомаганий, і разом вони всі погинуть!

{{вірш|глава=31|вірш=4}} Бо до мене Господь сказав так: Як муркає лев чи левчук над своєю здобиччю, хоч покликана буде на нього юрба пастухів, він голосу їхнього не лякається, та не боїться їхнього крику, так зійде Господь Саваот воювати на Сіонській горі та на взгір'ї її!

{{вірш|глава=31|вірш=5}} Як птахи летючі пташат, так Єрусалима Господь Саваот охоронить, охоронить літаючи, та збереже, пощадить та врятує!

{{вірш|глава=31|вірш=6}} Верніться до Того, від Кого далеко відпали, синове Ізраїлеві!

{{вірш|глава=31|вірш=7}} Бо дня того обридить собі чоловік божків срібних своїх та бовванів своїх золотих, що вам наробили на гріх руки ваші.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} І Ашшур упаде від меча того нелюда, і його пожере меч нелюдський; і він побіжить не перед мечем, і стануть його юнаки кріпаками...

{{вірш|глава=31|вірш=9}} А скеля його проминеться від страху, і владики його затривожаться перед прапором... Так говорить Господь, що має огонь на Сіоні, а в Єрусалимі у Нього горнило.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі...

{{вірш|глава=32|вірш=3}} І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають!

{{вірш|глава=32|вірш=4}} І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно.

{{вірш|глава=32|вірш=5}} Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний,

{{вірш|глава=32|вірш=6}} бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого!

{{вірш|глава=32|вірш=7}} А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право,

{{вірш|глава=32|вірш=8}} а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!

{{вірш|глава=32|вірш=10}} Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде!

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!

{{вірш|глава=32|вірш=12}} За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний...

{{вірш|глава=32|вірш=13}} На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому...

{{вірш|глава=32|вірш=14}} Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,

{{вірш|глава=32|вірш=15}} аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс!

{{вірш|глава=32|вірш=16}} Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки.

{{вірш|глава=32|вірш=18}} І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку.

{{вірш|глава=32|вірш=19}} І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину...

{{вірш|глава=32|вірш=20}} Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...

{{вірш|глава=33|вірш=2}} Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!

{{вірш|глава=33|вірш=3}} Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.

{{вірш|глава=33|вірш=4}} І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.

{{вірш|глава=33|вірш=5}} Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...

{{вірш|глава=33|вірш=9}} Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

{{вірш|глава=33|вірш=10}} Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!

{{вірш|глава=33|вірш=11}} Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...

{{вірш|глава=33|вірш=12}} І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

{{вірш|глава=33|вірш=13}} Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!

{{вірш|глава=33|вірш=14}} Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?

{{вірш|глава=33|вірш=15}} Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

{{вірш|глава=33|вірш=16}} той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!

{{вірш|глава=33|вірш=17}} Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?

{{вірш|глава=33|вірш=19}} Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.

{{вірш|глава=33|вірш=20}} Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.

{{вірш|глава=33|вірш=21}} Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.

{{вірш|глава=33|вірш=22}} Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!

{{вірш|глава=33|вірш=23}} Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.

{{вірш|глава=33|вірш=24}} І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте! Хай почує земля та все те, що на ній, вселенна й нащадки її!

{{вірш|глава=34|вірш=2}} Господній бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо: Він їх учинив за закляття, віддав їх на різь!

{{вірш|глава=34|вірш=3}} І їхні побиті розкидані будуть, а з трупів їхніх здійметься сморід, розтопляться гори від їхньої крови...

{{вірш|глава=34|вірш=4}} І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!...

{{вірш|глава=34|вірш=5}} Бо на небі напоєний меч Мій, оце він на Едома спускається та на заклятий народ Мій на суд:

{{вірш|глава=34|вірш=6}} меч Господній наповнився кров'ю, став ситий від лою, від крови телят та козлів, від лою баранячих нирок, бо Господу жертва в Боцрі й різанина велика в едомській землі...

{{вірш|глава=34|вірш=7}} І буйволи зійдуть із ними, і телиці з биками, і напоїться кров'ю їхній край і насититься туком їхній порох,

{{вірш|глава=34|вірш=8}} бо це буде день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону!

{{вірш|глава=34|вірш=9}} І переміняться в смолу потоки його, його ж порох у сірку, і смолою палючою стане їхній край...

{{вірш|глава=34|вірш=10}} Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік, з роду в рід опустошений буде, на віки віків не перейде по ньому ніхто.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним Він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення...

{{вірш|глава=34|вірш=12}} Не буде шляхетних у ньому, щоб царство там проголосити, і стануть нічим усі князі його.

{{вірш|глава=34|вірш=13}} І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його, і він стане мешканням шакалів, подвір'ям для струсів...

{{вірш|глава=34|вірш=14}} І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок!

{{вірш|глава=34|вірш=15}} Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої... Там теж яструби будуть збиратись один до одного...

{{вірш|глава=34|вірш=16}} Пошукайте у книзі Господній й читайте: Із них не забракне ні одного, не будуть шукати один одного, бо уста Його то вони наказали, а Дух Його Він їх зібрав!

{{вірш|глава=34|вірш=17}} І Він кинув для них жеребка, а рука Його шнуром мірильним його поділила для них, і посядуть його аж повік, з роду в рід будуть в нім пробувати!

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,

{{вірш|глава=35|вірш=2}} розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!

{{вірш|глава=35|вірш=3}} Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна!

{{вірш|глава=35|вірш=4}} Скажіть тим, що вони боязливого серця: Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас!

{{вірш|глава=35|вірш=5}} Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим,

{{вірш|глава=35|вірш=6}} Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!

{{вірш|глава=35|вірш=7}} І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу.

{{вірш|глава=35|вірш=8}} І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти.

{{вірш|глава=35|вірш=9}} Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені.

{{вірш|глава=35|вірш=10}} І Господні викупленці вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} І сталося, чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

{{вірш|глава=36|вірш=2}} І послав асирійський цар великого чашника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим військом, і він став при водоводі горішнього ставу, на битій дорозі поля Валюшників.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} І сказав їм великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?

{{вірш|глава=36|вірш=5}} Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?

{{вірш|глава=36|вірш=6}} Ось ти надіявся опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього!

{{вірш|глава=36|вірш=7}} А коли ти скажеш мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсовував пагірки його та жертівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися?

{{вірш|глава=36|вірш=8}} А тепер увійди но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі надіявся на Єгипет ради колесниць та верхівців!

{{вірш|глава=36|вірш=10}} Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та й знищ його!

{{вірш|глава=36|вірш=11}} І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори до нас по-юдейському в голос при тих людях, що на мурі.

{{вірш|глава=36|вірш=12}} І сказав великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?

{{вірш|глава=36|вірш=13}} І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: Послухайте слів великого царя, царя асирійського!

{{вірш|глава=36|вірш=14}} Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас!

{{вірш|глава=36|вірш=15}} І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.

{{вірш|глава=36|вірш=16}} Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,

{{вірш|глава=36|вірш=17}} аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників.

{{вірш|глава=36|вірш=18}} Щоб не намовив вас Єзекія, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

{{вірш|глава=36|вірш=19}} Де боги Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарію від моєї руки?

{{вірш|глава=36|вірш=20}} Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?

{{вірш|глава=36|вірш=21}} І мовчали вони, і не відповіли ані слова, бо це був наказ царя, що сказав Не відповідайте йому!

{{вірш|глава=36|вірш=22}} І прийшов Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому...

{{вірш|глава=37|вірш=2}} І послав він Еліякима, керівника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

{{вірш|глава=37|вірш=3}} І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!

{{вірш|глава=37|вірш=4}} Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться...

{{вірш|глава=37|вірш=5}} І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

{{вірш|глава=37|вірш=6}} І сказав їм Ісая Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

{{вірш|глава=37|вірш=7}} Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї!

{{вірш|глава=37|вірш=8}} І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Він вийшов воювати з тобою! І почув він, і послав послів до Єзекії, говорячи:

{{вірш|глава=37|вірш=10}} Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.

{{вірш|глава=37|вірш=11}} Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

{{вірш|глава=37|вірш=12}} Чи їх урятували боги тих народів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

{{вірш|глава=37|вірш=13}} Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

{{вірш|глава=37|вірш=14}} І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

{{вірш|глава=37|вірш=16}} Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!

{{вірш|глава=37|вірш=17}} Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

{{вірш|глава=37|вірш=18}} Справді, Господи, асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї.

{{вірш|глава=37|вірш=19}} І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

{{вірш|глава=37|вірш=20}} А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

{{вірш|глава=37|вірш=22}} Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

{{вірш|глава=37|вірш=23}} Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=37|вірш=24}} Через рабів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Лівану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і зберусь на вершок його височини, в гущину його саду,

{{вірш|глава=37|вірш=25}} я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!

{{вірш|глава=37|вірш=26}} Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх.

{{вірш|глава=37|вірш=27}} А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...

{{вірш|глава=37|вірш=28}} І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.

{{вірш|глава=37|вірш=29}} За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!

{{вірш|глава=37|вірш=30}} А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

{{вірш|глава=37|вірш=31}} А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.

{{вірш|глава=37|вірш=32}} Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

{{вірш|глава=37|вірш=33}} Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле.

{{вірш|глава=37|вірш=34}} Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!

{{вірш|глава=37|вірш=35}} І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!

{{вірш|глава=37|вірш=36}} І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось усі тіла мертві...

{{вірш|глава=37|вірш=37}} А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії.

{{вірш|глава=37|вірш=38}} І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат... А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити...

{{вірш|глава=38|вірш=2}} І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

{{вірш|глава=38|вірш=3}} та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!

{{вірш|глава=38|вірш=4}} І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

{{вірш|глава=38|вірш=5}} Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

{{вірш|глава=38|вірш=6}} і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

{{вірш|глава=38|вірш=7}} І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

{{вірш|глава=38|вірш=8}} ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

{{вірш|глава=38|вірш=9}} Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:

{{вірш|глава=38|вірш=10}} Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...

{{вірш|глава=38|вірш=11}} Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини...

{{вірш|глава=38|вірш=12}} Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...

{{вірш|глава=38|вірш=13}} Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною...

{{вірш|глава=38|вірш=14}} Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!

{{вірш|глава=38|вірш=15}} Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

{{вірш|глава=38|вірш=16}} Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене!

{{вірш|глава=38|вірш=17}} Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

{{вірш|глава=38|вірш=18}} бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.

{{вірш|глава=38|вірш=19}} Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

{{вірш|глава=38|вірш=20}} Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!

{{вірш|глава=38|вірш=21}} А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає!

{{вірш|глава=38|вірш=22}} А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до Господнього дому?

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} Того часу послав Меродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листи та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що той захворів та видужав.

{{вірш|глава=39|вірш=2}} І радів ними Єзекія, і показав їм скарбницю свою, срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм.

{{вірш|глава=39|вірш=3}} І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли до мене з далекого краю, з Вавилону.

{{вірш|глава=39|вірш=4}} І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} І сказав Ісая до Єзекії: Послухай же слова Господа Саваота:

{{вірш|глава=39|вірш=6}} Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь...

{{вірш|глава=39|вірш=7}} А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, заберуть, і вони будуть евнухами в палатах вавилонського царя!...

{{вірш|глава=39|вірш=8}} І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!...

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!

{{вірш|глава=40|вірш=2}} Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

{{вірш|глава=40|вірш=3}} Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!

{{вірш|глава=40|вірш=4}} Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!

{{вірш|глава=40|вірш=5}} І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

{{вірш|глава=40|вірш=6}} Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:

{{вірш|глава=40|вірш=7}} трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:

{{вірш|глава=40|вірш=8}} Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!

{{вірш|глава=40|вірш=9}} На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

{{вірш|глава=40|вірш=10}} Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.

{{вірш|глава=40|вірш=11}} Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

{{вірш|глава=40|вірш=12}} Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?

{{вірш|глава=40|вірш=13}} Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?

{{вірш|глава=40|вірш=14}} З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?

{{вірш|глава=40|вірш=15}} Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!

{{вірш|глава=40|вірш=16}} І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення!

{{вірш|глава=40|вірш=17}} Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.

{{вірш|глава=40|вірш=18}} І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?

{{вірш|глава=40|вірш=19}} Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки.

{{вірш|глава=40|вірш=20}} Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається.

{{вірш|глава=40|вірш=21}} Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?

{{вірш|глава=40|вірш=22}} Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.

{{вірш|глава=40|вірш=23}} Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:

{{вірш|глава=40|вірш=24}} вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!

{{вірш|глава=40|вірш=25}} І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.

{{вірш|глава=40|вірш=26}} Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.

{{вірш|глава=40|вірш=27}} Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.

{{вірш|глава=40|вірш=28}} Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.

{{вірш|глава=40|вірш=29}} Він змученому дає силу, а безсилому міць.

{{вірш|глава=40|вірш=30}} І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,

{{вірш|глава=40|вірш=31}} а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} Послухайте мовчки Мене, острови, а народи, чекайте навчання Мого! Хай підійдуть і скажуть: Приступімо всі разом на суд!

{{вірш|глава=41|вірш=2}} Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну.

{{вірш|глава=41|вірш=3}} Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми.

{{вірш|глава=41|вірш=4}} Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!

{{вірш|глава=41|вірш=5}} Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили.

{{вірш|глава=41|вірш=6}} Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний!

{{вірш|глава=41|вірш=7}} І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось.

{{вірш|глава=41|вірш=8}} Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого,

{{вірш|глава=41|вірш=9}} ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе,

{{вірш|глава=41|вірш=10}} не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.

{{вірш|глава=41|вірш=11}} Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники.

{{вірш|глава=41|вірш=12}} Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе.

{{вірш|глава=41|вірш=13}} Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!

{{вірш|глава=41|вірш=14}} Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів!

{{вірш|глава=41|вірш=15}} Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш!

{{вірш|глава=41|вірш=16}} Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим.

{{вірш|глава=41|вірш=17}} Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх!

{{вірш|глава=41|вірш=18}} Я ріки відкрию на лисих горах, а джерела посеред долин, оберну Я пустиню на озеро водне, а землю суху на джерела!

{{вірш|глава=41|вірш=19}} На пустиню дам кедра, акацію, мирта й маслину, поставлю Я разом в степу кипариса та явора й бука,

{{вірш|глава=41|вірш=20}} щоб разом побачили й знали, і пересвідчились та зрозуміли, що Господня рука це зробила, і створив це Святий Ізраїлів!

{{вірш|глава=41|вірш=21}} Принесіть свою справу, говорить Господь, припровадьте Мені свої докази, каже Цар Яковів.

{{вірш|глава=41|вірш=22}} Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє.

{{вірш|глава=41|вірш=23}} Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і разом побачили.

{{вірш|глава=41|вірш=24}} Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, гидота, хто вас вибирає!

{{вірш|глава=41|вірш=25}} Я з півночі мужа збудив і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче!

{{вірш|глава=41|вірш=26}} Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: Це правда? Та ніхто не сказав, і ніхто не повів, і ніхто не почув ваших слів...

{{вірш|глава=41|вірш=27}} Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благовісника.

{{вірш|глава=41|вірш=28}} І Я дивлюсь, та нікого нема, і немає між ними порадника, щоб відповіли, коли їх запитаю.

{{вірш|глава=41|вірш=29}} Тож ніщо всі вони, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли!

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.

{{вірш|глава=42|вірш=2}} Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.

{{вірш|глава=42|вірш=3}} Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.

{{вірш|глава=42|вірш=4}} Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.

{{вірш|глава=42|вірш=5}} Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.

{{вірш|глава=42|вірш=6}} Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,

{{вірш|глава=42|вірш=7}} щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!

{{вірш|глава=42|вірш=8}} Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.

{{вірш|глава=42|вірш=9}} Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.

{{вірш|глава=42|вірш=10}} Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!

{{вірш|глава=42|вірш=11}} Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!

{{вірш|глава=42|вірш=12}} Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!

{{вірш|глава=42|вірш=13}} Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!

{{вірш|глава=42|вірш=14}} Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!

{{вірш|глава=42|вірш=15}} Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!

{{вірш|глава=42|вірш=16}} І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!

{{вірш|глава=42|вірш=17}} Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!

{{вірш|глава=42|вірш=18}} Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!

{{вірш|глава=42|вірш=19}} Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа?

{{вірш|глава=42|вірш=20}} Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув.

{{вірш|глава=42|вірш=21}} Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.

{{вірш|глава=42|вірш=22}} Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов'язані та по в'язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!

{{вірш|глава=42|вірш=23}} Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає?

{{вірш|глава=42|вірш=24}} Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали?

{{вірш|глава=42|вірш=25}} І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!

==Глава 43==
{{глава|43}}

{{вірш|глава=43|вірш=1}} А тепер отак каже Господь, що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, Мій ти!

{{вірш|глава=43|вірш=2}} Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я.

{{вірш|глава=43|вірш=3}} Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель! Дав Я на викуп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість тебе.

{{вірш|глава=43|вірш=4}} Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи за душу твою.

{{вірш|глава=43|вірш=5}} Не бійся, бо Я ж із тобою! Зо сходу згромаджу насіння твоє, і з заходу тебе позбираю.

{{вірш|глава=43|вірш=6}} Скажу півночі: Дай, а до півдня: Не стримуй! Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої від окраїн землі,

{{вірш|глава=43|вірш=7}} і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив.

{{вірш|глава=43|вірш=8}} Приведи ти народа сліпого, хоч очі він має, і глухих, хоч вуха в них є!

{{вірш|глава=43|вірш=9}} Нехай разом зберуться всі люди і народи згромадяться: хто поміж ними розкаже про це, і хто розповість про минуле? Нехай дадуть свідків своїх і оправдані будуть, і хай вони чують та скажуть: Це правда!

{{вірш|глава=43|вірш=10}} Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, ще це Я. До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені!

{{вірш|глава=43|вірш=11}} Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя!

{{вірш|глава=43|вірш=12}} Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої, говорить Господь, а Я Бог!

{{вірш|глава=43|вірш=13}} І Я здавна Той Самий, і ніхто не врятує з Моєї руки, як що Я вчиню, то хто це перемінить?

{{вірш|глава=43|вірш=14}} Так говорить Господь, ваш Відкупитель, Святий Ізраїлів: Ради вас Я послав у Вавилон, і зганяю усіх втікачів, а халдеїв кораблі їх утіхи.

{{вірш|глава=43|вірш=15}} Я Господь, ваш Святий, Творець Ізраїля, Цар ваш!

{{вірш|глава=43|вірш=16}} Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді,

{{вірш|глава=43|вірш=17}} що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли...

{{вірш|глава=43|вірш=18}} Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте!

{{вірш|глава=43|вірш=19}} Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки.

{{вірш|глава=43|вірш=20}} Буде славити Мене польова звірина, шакали та струсі, бо воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого.

{{вірш|глава=43|вірш=21}} Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою.

{{вірш|глава=43|вірш=22}} Та Мене ти не кликав, о Якове, не змагався за Мене, Ізраїлю.

{{вірш|глава=43|вірш=23}} Ти Мені не приводив ягнят цілопалень своїх, і своїми жертвами не шанував ти Мене... Я тебе не силував, щоб приносити жертву хлібну, і кадилом не мучив тебе.

{{вірш|глава=43|вірш=24}} Очерету запашного не купував ти за срібло Мені, і не напував ти Мене лоєм жертов своїх, тільки своїми гріхами Мене ти турбував та своїми провинами мучив Мене!...

{{вірш|глава=43|вірш=25}} Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ятає!

{{вірш|глава=43|вірш=26}} Пригадай ти Мені і судімося разом, розкажи ти Мені, щоб тобі оправдатись!

{{вірш|глава=43|вірш=27}} Твій батько був перший згрішив, і відпали від Мене твої посередники,

{{вірш|глава=43|вірш=28}} тому Я позбавив священства священиків, і Якова дав на прокляття, і на зневагу Ізраїля!

==Глава 44==
{{глава|44}}

{{вірш|глава=44|вірш=1}} А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я вибрав.

{{вірш|глава=44|вірш=2}} Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав!

{{вірш|глава=44|вірш=3}} Бо виллю Я воду на спрагнене, а текучі потоки на суходіл, виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх,

{{вірш|глава=44|вірш=4}} і будуть вони виростати, немов між травою, немов ті тополі при водних потоках!

{{вірш|глава=44|вірш=5}} Цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йменням Ізраїля.

{{вірш|глава=44|вірш=6}} Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!

{{вірш|глава=44|вірш=7}} І хто зветься, як Я? Хай розкаже про те, й хай звістить те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє.

{{вірш|глава=44|вірш=8}} Не бійтеся та не лякайтесь! Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив? А ви свідки Мої! Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, не знаю ні жодної!

{{вірш|глава=44|вірш=9}} Всі, що роблять бовванів, марнота вони, і їхні улюбленці не помагають, а свідками того самі: не бачать вони та не знають, щоб застидатись!

{{вірш|глава=44|вірш=10}} Хто бога зробив та ідола вилив, що він не помагає?

{{вірш|глава=44|вірш=11}} Тож друзі його посоромлені будуть усі, майстрі ж вони тільки з людей. Хай вони всі зберуться та стануть: вони полякаються та посоромляться разом!

{{вірш|глава=44|вірш=12}} Коваль тне з заліза сокиру, і в горючім вугіллі працює, і формує божка молотками та робить його своїм сильним раменом, а при тім той голодний й безсилий, не п'є води й мучиться...

{{вірш|глава=44|вірш=13}} А тесля витягує шнура, визначує штифтом його, того ідола, гемблями робить його та окреслює циркулем це, і робить його на подобу людини, як розкішний зразок чоловіка, щоб у домі поставити.

{{вірш|глава=44|вірш=14}} Настинає кедрин він собі, і візьме граба й дуба, і міцне собі викохає між лісними деревами, ясен посадить, а дощик вирощує.

{{вірш|глава=44|вірш=15}} І стане людині оце все на паливо, і візьме частину із того й зогріється, теж підпалить в печі й спече хліб. Також виробить бога й йому поклоняється, ідолом зробить його, і перед ним на коліна впадає.

{{вірш|глава=44|вірш=16}} Половину його він попалить в огні, на половині його варить м'ясо та їсть, печеню пече й насичається, також гріється та приговорює: Як добре, нагрівся, відчув я огонь...

{{вірш|глава=44|вірш=17}} А останок його він за бога вчинив, за боввана свого, перед ним на коліна впадає та кланяється, йому молиться й каже: Рятуй же мене, бо ти бог мій!

{{вірш|глава=44|вірш=18}} Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти!

{{вірш|глава=44|вірш=19}} І не покладе він до серця свого, і немає знання ані розуму, щоб проказати: Половину його попалив я в огні, і на вугіллі його я пік хліб, смажив м'ясо та їв. А решту його за огиду вчиню, буду кланятися дерев'яній колоді?

{{вірш|глава=44|вірш=20}} Він годується попелом! Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: Хіба не брехня у правиці моїй?

{{вірш|глава=44|вірш=21}} Пам'ятай про це, Якове та Ізраїлю, бо ти раб Мій! Я тебе вформував був для Себе рабом, Мій Ізраїлю, ти не будеш забутий у Мене!

{{вірш|глава=44|вірш=22}} Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!

{{вірш|глава=44|вірш=23}} Радійте, небеса, бо Господь це зробив; викликуйте радісно, глибини землі; втішайтеся співом, о гори та лісе, та в нім всяке дерево, бо Господь викупив Якова, і прославивсь в Ізраїлі!

{{вірш|глава=44|вірш=24}} Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, хто при тім був зо Мною?

{{вірш|глава=44|вірш=25}} Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум,

{{вірш|глава=44|вірш=26}} Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: Ти будеш заселений! а юдейським містам: Забудовані будете ви, а руїни його відбудую!

{{вірш|глава=44|вірш=27}} Хто глибіні проказує: Висохни, а річки твої Я повисушую,

{{вірш|глава=44|вірш=28}} Хто до Кіра говорить: Мій пастирю, і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: Збудований будеш! а храмові: Будеш закладений!

==Глава 45==
{{глава|45}}

{{вірш|глава=45|вірш=1}} Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв'яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані.

{{вірш|глава=45|вірш=2}} Я перед тобою піду й повирівнюю висунене, двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви.

{{вірш|глава=45|вірш=3}} І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я то Господь, Який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїлів,

{{вірш|глава=45|вірш=4}} ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іменням, тебе називаю, хоч ти не знаєш Мене.

{{вірш|глава=45|вірш=5}} Я Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене,

{{вірш|глава=45|вірш=6}} щоб дізналися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нічого; Я Господь, і нема вже нікого,

{{вірш|глава=45|вірш=7}} Я, що світло формую та темність творю, чиню мир і недолю творю, Я Господь, Який робить це все!

{{вірш|глава=45|вірш=8}} Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив!

{{вірш|глава=45|вірш=9}} Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук!

{{вірш|глава=45|вірш=10}} Горе тому, хто патякає батькові: Пощо ти плодиш? а жінці: Пощо ти родиш?

{{вірш|глава=45|вірш=11}} Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформував: Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені!

{{вірш|глава=45|вірш=12}} Я землю вчинив і створив людину на ній, небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів.

{{вірш|глава=45|вірш=13}} Я збудив його в правді, і зрівняю йому всі дороги. Він місто Моє побудує і відпустить вигнанців Моїх не за викуп і не за дарунка, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=45|вірш=14}} Так говорить Господь: Праця Єгипту й торгівля Етіопії та високі севаїтяни перейдуть до тебе та будуть твої. Підуть вони за тобою, у кайданах перейдуть, і будуть вклонятись тобі та благати тебе: Тільки в тебе є Бог, і нема більш, нема іншого Бога!

{{вірш|глава=45|вірш=15}} Справді Ти Бог таємничий, Бог Ізраїлів, Спаситель!

{{вірш|глава=45|вірш=16}} Всі вони засоромляться й зніяковіють, майстрі ідолів підуть у соромі разом,

{{вірш|глава=45|вірш=17}} Ізраїль же буде спасений від Господа вічним спасінням: не будете ви засоромлені ані знеславлені аж на вічні віки!

{{вірш|глава=45|вірш=18}} Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, на проживання на ній Він її вформував. Я Господь, і нема більше іншого Бога!

{{вірш|глава=45|вірш=19}} Я не говорив в укритті, на темному місці землі. Я не говорив до насіння Якова: Шукаєте дармо Мене! Я Господь, говорю справедливість, звіщаю правдиве!

{{вірш|глава=45|вірш=20}} Зберіться й прийдіть, наблизьтеся разом, урятовані всі із поганів! Не знає нічого, хто дерево носить, боввана свого, та що молиться богові, який не поможе.

{{вірш|глава=45|вірш=21}} Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бож немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя!

{{вірш|глава=45|вірш=22}} Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!

{{вірш|глава=45|вірш=23}} Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне

{{вірш|глава=45|вірш=24}} й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила! Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються.

{{вірш|глава=45|вірш=25}} Через Господа усправедливляться, і буде прославлене всяке насіння Ізраїля!

==Глава 46==
{{глава|46}}

{{вірш|глава=46|вірш=1}} Бел упав на коліна, зігнувся Нево, стали ідоли їхні для звірини й худоби. Те, що колись ви носили, накладене, мов той тягар на худобу помучену.

{{вірш|глава=46|вірш=2}} Зігнулися й разом упали вони на коліна; не могли врятувати тягара, і самі до полону пішли...

{{вірш|глава=46|вірш=3}} Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби,

{{вірш|глава=46|вірш=4}} і Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!

{{вірш|глава=46|вірш=5}} До кого Мене ви вподобите та прирівняєте, до кого подібним Мене ви учините, щоб схожому бути?

{{вірш|глава=46|вірш=6}} Ті, що золото сиплють з киси, срібло ж важать вагою, винаймлюють золотаря, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоняються,

{{вірш|глава=46|вірш=7}} носять його на плечі, підіймають його, і ставлять його на місці його. І стоїть, і з місця свого він не рухається; коли ж хто до нього кричить, то він не відповість, і не врятує його від недолі.

{{вірш|глава=46|вірш=8}} Пам'ятайте про це та змужнійте, візьміть це на розум, провинники!

{{вірш|глава=46|вірш=9}} Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я,

{{вірш|глава=46|вірш=10}} що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню,

{{вірш|глава=46|вірш=11}} що хижого птаха зо сходу прикликую, з краю далекого мужа Своєї поради! Так, Я сказав те й спроваджу, що Я задумав був теє зроблю!

{{вірш|глава=46|вірш=12}} Почуйте Мене, твердосерді, далекі від справедливости!

{{вірш|глава=46|вірш=13}} Я Свою справедливість наблизив, вона недалеко, а спасіння Моє не припізниться, і дам на Сіоні спасіння, дам Ізраїлеві Свою велич!

==Глава 47==
{{глава|47}}

{{вірш|глава=47|вірш=1}} Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!

{{вірш|глава=47|вірш=2}} Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,

{{вірш|глава=47|вірш=3}} і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!

{{вірш|глава=47|вірш=4}} Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.

{{вірш|глава=47|вірш=5}} Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

{{вірш|глава=47|вірш=6}} Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,

{{вірш|глава=47|вірш=7}} та й сказала: Навіки я панею буду! І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець...

{{вірш|глава=47|вірш=8}} А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!

{{вірш|глава=47|вірш=9}} Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...

{{вірш|глава=47|вірш=10}} Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!

{{вірш|глава=47|вірш=11}} І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш...

{{вірш|глава=47|вірш=12}} Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!

{{вірш|глава=47|вірш=13}} Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!

{{вірш|глава=47|вірш=14}} Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум'я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього...

{{вірш|глава=47|вірш=15}} Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

==Глава 48==
{{глава|48}}

{{вірш|глава=48|вірш=1}} Послухайте це, доме Яковів, що зветесь іменням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в справедливості!

{{вірш|глава=48|вірш=2}} Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються, Йому Ймення Господь Саваот!

{{вірш|глава=48|вірш=3}} Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптовно зробив, і прийшло.

{{вірш|глава=48|вірш=4}} Тому, що Я знав, що впертий ти є, твоя ж шия то м'язи залізні, а чоло твоє мідяне,

{{вірш|глава=48|вірш=5}} то звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол.

{{вірш|глава=48|вірш=6}} Ти чув, переглянь усе це; і ви хіба не визнаєте цього? Тепер розповів Я тобі новини й таємниці, яких ти не знав.

{{вірш|глава=48|вірш=7}} Тепер вони створені, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: Оце я їх знав.

{{вірш|глава=48|вірш=8}} Та не чув ти й не знав, і віддавна ти не відкривав свого вуха, бо Я знав, що напевно ти зрадиш, і звано тебе від утроби: перевертень.

{{вірш|глава=48|вірш=9}} Ради Ймення Свого Я спиняю Свій гнів, і ради слави Своєї Я стримуюся проти тебе, щоб не знищити тебе.

{{вірш|глава=48|вірш=10}} Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив.

{{вірш|глава=48|вірш=11}} Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде збезчещене Ймення Моє? А іншому слави Своєї не дам.

{{вірш|глава=48|вірш=12}} Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій покликаний: Це Я, Я перший, також Я останній!

{{вірш|глава=48|вірш=13}} Теж рука Моя землю заклала, і небо напнула правиця Моя, Я закличу до них і вони стануть разом.

{{вірш|глава=48|вірш=14}} Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те? Кого Господь любить, вчинить волю Його в Вавилоні, рамено ж Його на халдеях.

{{вірш|глава=48|вірш=15}} Я, Я говорив і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати поводження.

{{вірш|глава=48|вірш=16}} Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух.

{{вірш|глава=48|вірш=17}} Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити.

{{вірш|глава=48|вірш=18}} О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!

{{вірш|глава=48|вірш=19}} А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого!

{{вірш|глава=48|вірш=20}} Вирушіть із Вавилону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, оце розголосіть, аж до краю землі рознесіть це, скажіть: Господь викупив раба Свого Якова!

{{вірш|глава=48|вірш=21}} І спраги не знали вони на пустинях, якими провадив Він їх: воду з скелі пустив їм, Він скелю розбив і вода потекла!

{{вірш|глава=48|вірш=22}} Для безбожних спокою немає, говорить Господь.

==Глава 49==
{{глава|49}}

{{вірш|глава=49|вірш=1}} Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї.

{{вірш|глава=49|вірш=2}} І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене.

{{вірш|глава=49|вірш=3}} І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь!

{{вірш|глава=49|вірш=4}} І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.

{{вірш|глава=49|вірш=5}} Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

{{вірш|глава=49|вірш=6}} І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!

{{вірш|глава=49|вірш=7}} Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе.

{{вірш|глава=49|вірш=8}} Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,

{{вірш|глава=49|вірш=9}} щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.

{{вірш|глава=49|вірш=10}} Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.

{{вірш|глава=49|вірш=11}} І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.

{{вірш|глава=49|вірш=12}} Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.

{{вірш|глава=49|вірш=13}} Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!

{{вірш|глава=49|вірш=14}} І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув...

{{вірш|глава=49|вірш=15}} Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!

{{вірш|глава=49|вірш=16}} Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.

{{вірш|глава=49|вірш=17}} Синове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.

{{вірш|глава=49|вірш=18}} Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена.

{{вірш|глава=49|вірш=19}} Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.

{{вірш|глава=49|вірш=20}} Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

{{вірш|глава=49|вірш=21}} І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, звідки вони?

{{вірш|глава=49|вірш=22}} Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах.

{{вірш|глава=49|вірш=23}} І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!

{{вірш|глава=49|вірш=24}} Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде?

{{вірш|глава=49|вірш=25}} Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу.

{{вірш|глава=49|вірш=26}} І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!

==Глава 50==
{{глава|50}}

{{вірш|глава=50|вірш=1}} Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив? Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.

{{вірш|глава=50|вірш=2}} Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

{{вірш|глава=50|вірш=3}} Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.

{{вірш|глава=50|вірш=4}} Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.

{{вірш|глава=50|вірш=5}} Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.

{{вірш|глава=50|вірш=6}} Підставив Я спину Свою тим, хто б'є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.

{{вірш|глава=50|вірш=7}} Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.

{{вірш|глава=50|вірш=8}} Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!

{{вірш|глава=50|вірш=9}} Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим? Вони всі розпадуться, немов та одежа, їх міль пожере!

{{вірш|глава=50|вірш=10}} Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім'я, і хай на Бога свого опирається!

{{вірш|глава=50|вірш=11}} Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили! З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

==Глава 51==
{{глава|51}}

{{вірш|глава=51|вірш=1}} Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані.

{{вірш|глава=51|вірш=2}} Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одного його Я покликав, але благословив був його та розмножив його.

{{вірш|глава=51|вірш=3}} Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.

{{вірш|глава=51|вірш=4}} Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам!

{{вірш|глава=51|вірш=5}} Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє.

{{вірш|глава=51|вірш=6}} Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається!

{{вірш|глава=51|вірш=7}} Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь,

{{вірш|глава=51|вірш=8}} бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід!

{{вірш|глава=51|вірш=9}} Збудися, збудись, зодягнися у силу, рамено Господнє! Збудися, як у давнину, як за покоління віків! Хіба це не ти Рагава зрубало, крокодила здіравило?

{{вірш|глава=51|вірш=10}} Хіба це не ти море висушило, води безодні великої, що морську глибину вчинило дорогою, щоб викуплені перейшли?

{{вірш|глава=51|вірш=11}} Отак визволенці Господні повернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!

{{вірш|глава=51|вірш=12}} Я, Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний?

{{вірш|глава=51|вірш=13}} І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів?

{{вірш|глава=51|вірш=14}} Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба.

{{вірш|глава=51|вірш=15}} Бо Я Господь, Бог твій, що збурює море, й ревуть його хвілі, Господь Саваот Йому Ймення!

{{вірш|глава=51|вірш=16}} І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ!

{{вірш|глава=51|вірш=17}} Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила...

{{вірш|глава=51|вірш=18}} Зо всіх тих синів, що вона породила, нікого нема, хто б провадив її; зо всіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її...

{{вірш|глава=51|вірш=19}} Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, хто розважить тебе?

{{вірш|глава=51|вірш=20}} Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого...

{{вірш|глава=51|вірш=21}} Тому то послухай оцього, убога й сп'яніла, але не з вина:

{{вірш|глава=51|вірш=22}} Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу-келіха гніву Мого, більше пити його вже не будеш!

{{вірш|глава=51|вірш=23}} І дам Я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі говорили: Схились, і по тобі ми перейдемо! І поклала ти спину свою, немов землю, й як вулицю для перехожих...

==Глава 52==
{{глава|52}}

{{вірш|глава=52|вірш=1}} Збудися, збудись, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у щати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе!

{{вірш|глава=52|вірш=2}} Обтруси з себе порох, устань та сідай, Єрусалиме! Розв'яжи пута шиї своєї, о бранко, о дочко Сіону!

{{вірш|глава=52|вірш=3}} Бо Господь каже так: Задармо були ви попродані, тому будете викуплені не за срібло.

{{вірш|глава=52|вірш=4}} Бо так Господь Бог промовляє: До Єгипту зійшов був народ Мій впочатку, щоб мешкати там, а Ашшур за ніщо його тиснув.

{{вірш|глава=52|вірш=5}} А тепер що Мені тут, говорить Господь, коли взятий даремно народ Мій? Шаліють володарі їхні, говорить Господь, і постійно ввесь день Моє Ймення зневажене...

{{вірш|глава=52|вірш=6}} Тому Моє Ймення пізнає народ Мій, тому того дня він пізнає, що Я то Отой, що говорить: Ось Я!

{{вірш|глава=52|вірш=7}} Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!

{{вірш|глава=52|вірш=8}} Слухай, твої сторожі зняли голос, укупі співають, бо бачать вони око-в-око, коли до Сіону Господь повертається.

{{вірш|глава=52|вірш=9}} Радійте, співайте сумісно, о єрусалимські руїни, бо народа Свого Господь звеселив, викупив Єрусалима!

{{вірш|глава=52|вірш=10}} Господь обнажив на очах усіх народів святеє рамено Своє, і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі!

{{вірш|глава=52|вірш=11}} Уступіться, вступіться та вийдіть ізвідти, нечистого не доторкайтеся, вийдіть з середини його, очистьтеся ви, що носите посуд Господній!

{{вірш|глава=52|вірш=12}} Бо не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете, бо піде Господь перед вами, за вами ж Ізраїлів Бог.

{{вірш|глава=52|вірш=13}} Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане!

{{вірш|глава=52|вірш=14}} Як багато-хто Ним дивувались, такий то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським!

{{вірш|глава=52|вірш=15}} так Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони!...

==Глава 53==
{{глава|53}}

{{вірш|глава=53|вірш=1}} Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє?

{{вірш|глава=53|вірш=2}} Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!

{{вірш|глава=53|вірш=3}} Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його...

{{вірш|глава=53|вірш=4}} Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...

{{вірш|глава=53|вірш=5}} А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!

{{вірш|глава=53|вірш=6}} Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

{{вірш|глава=53|вірш=7}} Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...

{{вірш|глава=53|вірш=8}} Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано...

{{вірш|глава=53|вірш=9}} І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...

{{вірш|глава=53|вірш=10}} Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження!

{{вірш|глава=53|вірш=11}} Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе.

{{вірш|глава=53|вірш=12}} Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!

==Глава 54==
{{глава|54}}

{{вірш|глава=54|вірш=1}} Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь!

{{вірш|глава=54|вірш=2}} Пошир місце намету свого, а завіси наметні помешкань твоїх повитягай, не затримуй! Свої шнури продовж, а кілочки свої позміцняй!

{{вірш|глава=54|вірш=3}} Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а насіння твоє одідичать народи, і заселять міста опустошені.

{{вірш|глава=54|вірш=4}} Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати!...

{{вірш|глава=54|вірш=5}} Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!

{{вірш|глава=54|вірш=6}} Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог.

{{вірш|глава=54|вірш=7}} На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю.

{{вірш|глава=54|вірш=8}} У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь.

{{вірш|глава=54|вірш=9}} Бо для Мене оце мов ті Ноєві води: як Я присягнув був, що Ноєві води не прийдуть уже над землею, так Я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе!

{{вірш|глава=54|вірш=10}} Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь.

{{вірш|глава=54|вірш=11}} Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, ось каміння твої покладу в малахіті, основи ж твої закладу із сапфірів!

{{вірш|глава=54|вірш=12}} І пороблю із рубіну карнізи твої, твої ж брами з каміння карбункула, а всю горожу твою з дорогого каміння.

{{вірш|глава=54|вірш=13}} Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!

{{вірш|глава=54|вірш=14}} Будеш міцно поставлена правдою, стань далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе не зблизиться він.

{{вірш|глава=54|вірш=15}} Коли хто чіплятися буде до тебе, то це не від Мене, хто чіплятися буде до тебе, той перед тобою впаде.

{{вірш|глава=54|вірш=16}} Отож, Я створив коваля, який дме на огонь із вугілля, і вироблює зброю свого ремесла; і вигубника теж Я створив, який нищить ту зброю.

{{вірш|глава=54|вірш=17}} Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!

==Глава 55==
{{глава|55}}

{{вірш|глава=55|вірш=1}} О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!

{{вірш|глава=55|вірш=2}} Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!

{{вірш|глава=55|вірш=3}} Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.

{{вірш|глава=55|вірш=4}} Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам.

{{вірш|глава=55|вірш=5}} Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе.

{{вірш|глава=55|вірш=6}} Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!

{{вірш|глава=55|вірш=7}} Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!

{{вірш|глава=55|вірш=8}} Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь.

{{вірш|глава=55|вірш=9}} Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки.

{{вірш|глава=55|вірш=10}} Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові,

{{вірш|глава=55|вірш=11}} так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!

{{вірш|глава=55|вірш=12}} Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні.

{{вірш|глава=55|вірш=13}} На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!

==Глава 56==
{{глава|56}}

{{вірш|глава=56|вірш=1}} Так говорить Господь: Бережіть правосуддя й чиніть справедливість, незабаром бо прийде спасіння Моє, і появиться правда Моя.

{{вірш|глава=56|вірш=2}} Блаженна людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що хоронить суботу, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб жодного зла не вчинити!

{{вірш|глава=56|вірш=3}} І нехай не повість чужинець, який прилучився до Господа, кажучи: Насправді мене відділив від народу Свого Господь, і скопець хай не скаже: Таж я сухе дерево!

{{вірш|глава=56|вірш=4}} Бо так каже Господь про скопців, що суботи Мої бережуть, і вибирають завгодне Мені, і що тримаються міцно Мого заповіту:

{{вірш|глава=56|вірш=5}} Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок, Я дам йому вічне ім'я, яке не понищиться!

{{вірш|глава=56|вірш=6}} А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту,

{{вірш|глава=56|вірш=7}} їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!

{{вірш|глава=56|вірш=8}} Слово Господа Бога, що збирає вигнанців Ізраїля: Я ще позбираю до нього, до його зібраних!

{{вірш|глава=56|вірш=9}} Польова вся звірино, прибудьте спожити, також лісова вся звірино!

{{вірш|глава=56|вірш=10}} Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати!

{{вірш|глава=56|вірш=11}} І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця до своєї здобичі...

{{вірш|глава=56|вірш=12}} Прийдіть но, говорять, візьму я вина, та напою п'янкого нажлуктимось, і буде і цей день, і завтрішній день далеко щедріший!...

==Глава 57==
{{глава|57}}

{{вірш|глава=57|вірш=1}} Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!

{{вірш|глава=57|вірш=2}} Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

{{вірш|глава=57|вірш=3}} Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці,

{{вірш|глава=57|вірш=4}} над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,

{{вірш|глава=57|вірш=5}} ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами?

{{вірш|глава=57|вірш=6}} У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим Я заспокоєний буду?

{{вірш|глава=57|вірш=7}} На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.

{{вірш|глава=57|вірш=8}} І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.

{{вірш|глава=57|вірш=9}} І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої; і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.

{{вірш|глава=57|вірш=10}} Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь! Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.

{{вірш|глава=57|вірш=11}} І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму? Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?

{{вірш|глава=57|вірш=12}} Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!

{{вірш|глава=57|вірш=13}} Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків. Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих; хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!

{{вірш|глава=57|вірш=14}} І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого!

{{вірш|глава=57|вірш=15}} Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!

{{вірш|глава=57|вірш=16}} Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.

{{вірш|глава=57|вірш=17}} Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.

{{вірш|глава=57|вірш=18}} Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.

{{вірш|глава=57|вірш=19}} Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.

{{вірш|глава=57|вірш=20}} А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.

{{вірш|глава=57|вірш=21}} Для безбожних спокою немає, говорить Господь!

==Глава 58==
{{глава|58}}

{{вірш|глава=58|вірш=1}} Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!

{{вірш|глава=58|вірш=2}} Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:

{{вірш|глава=58|вірш=3}} Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!

{{вірш|глава=58|вірш=4}} Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

{{вірш|глава=58|вірш=5}} Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?

{{вірш|глава=58|вірш=6}} Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?

{{вірш|глава=58|вірш=7}} Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

{{вірш|глава=58|вірш=8}} Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!

{{вірш|глава=58|вірш=9}} Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,

{{вірш|глава=58|вірш=10}} і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,

{{вірш|глава=58|вірш=11}} і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!

{{вірш|глава=58|вірш=12}} І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

{{вірш|глава=58|вірш=13}} Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,

{{вірш|глава=58|вірш=14}} тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!

==Глава 59==
{{глава|59}}

{{вірш|глава=59|вірш=1}} Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,

{{вірш|глава=59|вірш=2}} бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув,

{{вірш|глава=59|вірш=3}} бо ваші долоні заплямлені кров'ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!

{{вірш|глава=59|вірш=4}} Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!

{{вірш|глава=59|вірш=5}} Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде...

{{вірш|глава=59|вірш=6}} Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства...

{{вірш|глава=59|вірш=7}} °хні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!

{{вірш|глава=59|вірш=8}} Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.

{{вірш|глава=59|вірш=9}} Тому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо!

{{вірш|глава=59|вірш=10}} Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!...

{{вірш|глава=59|вірш=11}} Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно...

{{вірш|глава=59|вірш=12}} Бо помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх!

{{вірш|глава=59|вірш=13}} Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві...

{{вірш|глава=59|вірш=14}} І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти,

{{вірш|глава=59|вірш=15}} і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!

{{вірш|глава=59|вірш=16}} І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника... Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його,

{{вірш|глава=59|вірш=17}} і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем!

{{вірш|глава=59|вірш=18}} Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату.

{{вірш|глава=59|вірш=19}} І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене,

{{вірш|глава=59|вірш=20}} і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.

{{вірш|глава=59|вірш=21}} А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!

==Глава 60==
{{глава|60}}

{{вірш|глава=60|вірш=1}} Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла!

{{вірш|глава=60|вірш=2}} Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється!

{{вірш|глава=60|вірш=3}} І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого.

{{вірш|глава=60|вірш=4}} Здійми свої очі навколо й побач: усі вони зібрані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздалека, а дочок твоїх на руках он несуть!

{{вірш|глава=60|вірш=5}} Побачиш тоді і роз'яснишся ти, сполохнеться й поширшає серце твоє, бо звернеться морське багатство до тебе, і прийде до тебе багатство народів!

{{вірш|глава=60|вірш=6}} Безліч верблюдів закриє тебе, молоді ті верблюди з Мідіяну й Ефи, усі вони прийдуть із Шеви, носитимуть золото й ладан та хвали Господні звіщатимуть.

{{вірш|глава=60|вірш=7}} Всі отари кедарські зберуться до тебе, барани невайотські послужать тобі, вони підуть усі на Мій вівтар, як жертва приємна, і Я прославлю дім слави Своєї!

{{вірш|глава=60|вірш=8}} Хто вони, що летять, як та хмара, і немов голуби до своїх голубників?

{{вірш|глава=60|вірш=9}} Бо до Мене збираються мореплавці, і найперше пливуть кораблі із Таршішу, щоб привести синів твоїх здалека, з ними їхнє срібло та їхнє золото для Імені Господа, Бога твого, і для Святого Ізраїля, Він бо прославив тебе.

{{вірш|глава=60|вірш=10}} І мури твої побудують чужинці, а їхні царі тобі будуть служити, бо в запалі гніву Свого Я був уразив тебе, а в Своїм уподобанні змилуюся над тобою!

{{вірш|глава=60|вірш=11}} І будуть постійно відкритими брами твої, ані вдень, ні вночі не замкнуться вони, щоб приносити до тебе багатство народів, і їхні царі щоб були припроваджені.

{{вірш|глава=60|вірш=12}} Бо погинуть народ та те царство, що не схочуть служити тобі, і ці народи понищені будуть зовсім!

{{вірш|глава=60|вірш=13}} Слава ліванська прибуде до тебе, кипарис, сосна й бук будуть разом, щоб приоздобити місце святині Моєї, і місце ніг Своїх Я пошаную.

{{вірш|глава=60|вірш=14}} І зігнуті прийдуть до тебе сини твоїх кривдників, і кланятись будуть до стіп твоїх ніг усі ненависники, і тебе будуть кликати: Місто Господнє, Сіон Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=60|вірш=15}} За те, що була ти покинута та осоружна, о дочко Сіону, і через тебе ніхто не ходив, то вчиню тебе славою вічною, радістю з роду в рід!

{{вірш|глава=60|вірш=16}} І будеш ти ссати молоко із народів, і груди царів будеш ссати, і пізнаєш, що Я то Господь, твій Спаситель, а твій Викупитель Потужний Яковів!

{{вірш|глава=60|вірш=17}} Замість міді впроваджу Я золото, і замість заліза впроваджу срібло, і замість дерева мідь, а замість каміння залізо, і дозором твоїм зроблю мир, твоїми ж начальниками справедливість!

{{вірш|глава=60|вірш=18}} В твоїм краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої похвалою!

{{вірш|глава=60|вірш=19}} Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом Господь, а твій Бог за окрасу твою!

{{вірш|глава=60|вірш=20}} Не зайде вже сонце твоє, і місяць твій вже не сховається, бо буде тобі вічним світлом Господь, і дні жалоби твоєї покінчаться!

{{вірш|глава=60|вірш=21}} А народ твій усі справедливі вони, землю вспадкують навіки, парость Моїх саджанців, чин Моїх рук на прославлення!

{{вірш|глава=60|вірш=22}} Цей малий стане тисячею, і наймолодший народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!

==Глава 61==
{{глава|61}}

{{вірш|глава=61|вірш=1}} Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю,

{{вірш|глава=61|вірш=2}} щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі,

{{вірш|глава=61|вірш=3}} щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!

{{вірш|глава=61|вірш=4}} І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені.

{{вірш|глава=61|вірш=5}} І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями!

{{вірш|глава=61|вірш=6}} І будуть вас кликати: Господні, священики будуть казати на вас: слуги нашого Бога! Ви будете їсти багатство народів, і їхньою славою будете славитись.

{{вірш|глава=61|вірш=7}} За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток, ваш уділ, тому то посядуть вони в своїм краї подвійне, радість вічна їм буде!

{{вірш|глава=61|вірш=8}} Бо Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта довічного!

{{вірш|глава=61|вірш=9}} І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь!

{{вірш|глава=61|вірш=10}} Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!

{{вірш|глава=61|вірш=11}} Бо так як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда й хвала перед усіма народами!

==Глава 62==
{{глава|62}}

{{вірш|глава=62|вірш=1}} Не буду мовчати я ради Сіону, і ради Єрусалиму не буду спокійний, аж поки не вийде, як сяйво, його справедливість, а спасіння його як горючий світильник!

{{вірш|глава=62|вірш=2}} І побачать народи твою справедливість, а славу твою всі царі, і йменням новим будуть звати тебе, що уста Господні докладно означать його.

{{вірш|глава=62|вірш=3}} І ти станеш короною слави в Господній руці й діядемою царства в долоні Бога свого!

{{вірш|глава=62|вірш=4}} Вже не скажуть на тебе покинута, а на край твій не будуть казати вже пустиня, бо тебе будуть кликати в ній моя втіха, а край твій заміжня, бо Господь пожадає тебе, і твій край буде взятий за жінку!

{{вірш|глава=62|вірш=5}} Як юнак бере панну за жінку, так з тобою одружиться Сам Будівничий, і як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог твій тобою!

{{вірш|глава=62|вірш=6}} На мурах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, ніколи не буде мовчати вона цілий день та всю ніч. Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть,

{{вірш|глава=62|вірш=7}} і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі!

{{вірш|глава=62|вірш=8}} Господь присягнув був Своєю правицею й потужним раменом Своїм: Направду, не дам уже збіжжя твого ворогам твоїм, і пити не будуть чужинці твого виноградного соку, що ти працював біля нього!

{{вірш|глава=62|вірш=9}} Бо ті, хто збирає його, будуть їсти його та й хвалитимуть Господа, і ті, хто громадить його, будуть пити його на подвір'ях святині Моєї!

{{вірш|глава=62|вірш=10}} Проходьте, проходьте ви брамами, чистьте дорогу народові! Будуйте дорогу, будуйте дорогу, дорогу ту биту, очистьте від каменя, підійміть над народами прапора!

{{вірш|глава=62|вірш=11}} Ось звіщає Господь аж до краю землі: Розкажіте сіонській дочці: Ось приходить Спасіння твоє, ось із Ним нагорода Його, і заплата Його перед Ним!

{{вірш|глава=62|вірш=12}} І будуть їх звати народом святим, викупленцями Господа, а на тебе закличуть жадана, незалишене місто!

==Глава 63==
{{глава|63}}

{{вірш|глава=63|вірш=1}} Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

{{вірш|глава=63|вірш=2}} Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

{{вірш|глава=63|вірш=3}} Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

{{вірш|глава=63|вірш=4}} Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

{{вірш|глава=63|вірш=5}} Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

{{вірш|глава=63|вірш=6}} І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

{{вірш|глава=63|вірш=7}} Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

{{вірш|глава=63|вірш=8}} І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

{{вірш|глава=63|вірш=9}} В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

{{вірш|глава=63|вірш=10}} Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

{{вірш|глава=63|вірш=11}} Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

{{вірш|глава=63|вірш=12}} Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

{{вірш|глава=63|вірш=13}} Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

{{вірш|глава=63|вірш=14}} Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

{{вірш|глава=63|вірш=15}} Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

{{вірш|глава=63|вірш=16}} Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

{{вірш|глава=63|вірш=17}} Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

{{вірш|глава=63|вірш=18}} Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

{{вірш|глава=63|вірш=19}} Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

==Глава 64==
{{глава|64}}

{{вірш|глава=64|вірш=1}} О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,

{{вірш|глава=64|вірш=2}} як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!

{{вірш|глава=64|вірш=3}} Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!

{{вірш|глава=64|вірш=4}} І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!

{{вірш|глава=64|вірш=5}} Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!

{{вірш|глава=64|вірш=6}} І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...

{{вірш|глава=64|вірш=7}} І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти...

{{вірш|глава=64|вірш=8}} Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!

{{вірш|глава=64|вірш=9}} Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі!

{{вірш|глава=64|вірш=10}} Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим...

{{вірш|глава=64|вірш=11}} Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало...

{{вірш|глава=64|вірш=12}} Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?

==Глава 65==
{{глава|65}}

{{вірш|глава=65|вірш=1}} Я прихилявся до тих, що Мене не питали, Я знайдений тими, що Мене не шукали. Я казав: Оце Я, оце Я! до народу, що Йменням Моїм не був званий.

{{вірш|глава=65|вірш=2}} Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю,

{{вірш|глава=65|вірш=3}} до народу, що в очі Мене прогнівляє постійно, що жертви приносить в садках та що палить кадило на цеглах,

{{вірш|глава=65|вірш=4}} що сидить у гробах та ночує по ямах, їсть свинину, і в їхньому посуді юшка нечиста,

{{вірш|глава=65|вірш=5}} що говорить: Спинись, не зближайся до мене, бо святий я для тебе! Оце дим в Моїй ніздрі, огонь, що палає ввесь день!

{{вірш|глава=65|вірш=6}} Ось написане перед обличчям Моїм: Я не буду мовчати, але відплачу, і надолужу на їхньому лоні!

{{вірш|глава=65|вірш=7}} Укупі переступи ваші й переступи ваших батьків, говорить Господь, що кадили на горах і на взгір'ях Мене зневажали, і заплату їм виміряю Я найперше до їхнього лоня!...

{{вірш|глава=65|вірш=8}} Так говорить Господь: Коли в гроні знаходиться сік виноградний, і хтось скаже: Не псуй ти його, бо благословення у ньому, отак Я зроблю ради рабів Своїх, щоб усього не нищити!

{{вірш|глава=65|вірш=9}} І насіння Я виведу з Якова, а з Юди спадкоємця гір Моїх, і вибранці Мої одідичать її, і раби Мої житимуть там.

{{вірш|глава=65|вірш=10}} І стане Шарон пасовиськом отари, а долина Ахор за ліжницю худоби великої, для народу Мого, що шукали Мене.

{{вірш|глава=65|вірш=11}} А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу Мою, що ставите Ґаду трапезу, а для Мені виповнюєте жертву литу,

{{вірш|глава=65|вірш=12}} то вас відраховую Я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, і чого не хотів, вибирали собі!...

{{вірш|глава=65|вірш=13}} Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...

{{вірш|глава=65|вірш=14}} Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від скрушення духа заводити будете...

{{вірш|глава=65|вірш=15}} І ви своє ймення дасте на прокляття вибранцям Моїм, і Господь Бог тебе вб'є, а рабам Своїм дасть інше ймення,

{{вірш|глава=65|вірш=16}} так що хто на землі благословлений буде, буде поблагословлений він вірним Богом, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей Моїх!

{{вірш|глава=65|вірш=17}} Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!

{{вірш|глава=65|вірш=18}} Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість!

{{вірш|глава=65|вірш=19}} І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку!

{{вірш|глава=65|вірш=20}} З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий!

{{вірш|глава=65|вірш=21}} І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати.

{{вірш|глава=65|вірш=22}} Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук!

{{вірш|глава=65|вірш=23}} Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними.

{{вірш|глава=65|вірш=24}} І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую!

{{вірш|глава=65|вірш=25}} Вовк та вівця будуть пастися разом, і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Господь.

==Глава 66==
{{глава|66}}

{{вірш|глава=66|вірш=1}} Так говорить Господь: Небеса Мій престол, а земля то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку?

{{вірш|глава=66|вірш=2}} Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом.

{{вірш|глава=66|вірш=3}} Інакше хто ріже вола одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня переломлює шию собаці, дарунка приносить вживає свинячої крови, складає з кадила частину пригадувальну, одночасно божка благословить... Отак як дороги свої вони повибирали, і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня,

{{вірш|глава=66|вірш=4}} так виберу й Я їх на зведення, і предмета їхнього страху на них наведу, за те, що Я кликав і ніхто відповіді не давав, говорив Я й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав!...

{{вірш|глава=66|вірш=5}} Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені!

{{вірш|глава=66|вірш=6}} Голос гомону з міста, голос із храму, це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів!

{{вірш|глава=66|вірш=7}} Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела...

{{вірш|глава=66|вірш=8}} Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила...

{{вірш|глава=66|вірш=9}} Чи Я допроваджу до породу, і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила, і стримаю? каже твій Бог.

{{вірш|глава=66|вірш=10}} Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були!

{{вірш|глава=66|вірш=11}} Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави!

{{вірш|глава=66|вірш=12}} Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!

{{вірш|глава=66|вірш=13}} Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом.

{{вірш|глава=66|вірш=14}} І побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів.

{{вірш|глава=66|вірш=15}} Бо ось прийде Господь ув огні, а Його колесниці мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем!

{{вірш|глава=66|вірш=16}} Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа...

{{вірш|глава=66|вірш=17}} А ті, хто освячується й очищає себе у поганських садках, один по одному, всередині, їдять м'ясо свиняче й гидоти та мишу, вони разом загинуть, говорить Господь!...

{{вірш|глава=66|вірш=18}} І Я знаю їхні вчинки та їхні думки, і прийду, щоб зібрати всі народи й язики, і прийдуть вони й Мою славу побачать!

{{вірш|глава=66|вірш=19}} І знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, і звістять мою славу вони між народами!

{{вірш|глава=66|вірш=20}} І вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблюдах, на гору святу Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього.

{{вірш|глава=66|вірш=21}} І візьму Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь.

{{вірш|глава=66|вірш=22}} Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!

{{вірш|глава=66|вірш=23}} І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь.

{{вірш|глава=66|вірш=24}} І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, і стануть вони за гидоту для кожного тіла!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Єремiя</title>
    <id>1440</id>
    <revision>
      <id>1454</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:07:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Єремiя
 | попередня = &lt;[[../Iсая|Iсая]]&gt;
 | наступна  = [[../Плач Єремiї|Плач Єремiї]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слова Єремії, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} що було до нього Господнї слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І прийшло мені слово Господнї, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І було мені слово Господнї, говорячи: Що ти бачиш, Єремії? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І було мені слово Господнї подруге таке: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипляче горня, а перед його звернений з півночі на південь.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сказав мені Господь: З півночі відкриїться зло на всіх мешканців землі.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі, говорить Господь, і вони поприходять, і поставлять кожен свого трона при вході до їрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І буду судитися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, і вклонялись чинам своїх рук.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всіїї ціїї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу ціїї землі.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І було мені слово Господнї, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю їгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою...

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримаї Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагаї!...

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він?

{{вірш|глава=2|вірш=15}} На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немаї мешканця...

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Хай караї тебе твої зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо свої, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею...

{{вірш|глава=2|вірш=21}} А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягаї в жаданні своїї душі, хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукаї її, не помучаться, знайдуть її в її місяці!

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло свої. А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду...

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,

{{вірш|глава=2|вірш=27}} що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас!

{{вірш|глава=2|вірш=28}} А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач!

{{вірш|глава=2|вірш=31}} О ви, покоління, почуйте це слово Господнї: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяїмо, вже не прийдемо до Тебе?

{{вірш|глава=2|вірш=32}} Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!

{{вірш|глава=2|вірш=33}} Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,

{{вірш|глава=2|вірш=34}} і навіть на полах одежі твоїї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим

{{вірш|глава=2|вірш=35}} ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Нащо тиняїшся ти, і міняїш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!

{{вірш|глава=2|вірш=37}} І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І було мені слово Господнї, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором...

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш...

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь...

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, говорить Господь, не скажуть уже: ковчег заповіту Господнього, і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений...

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого...

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Справді, як зраджуї жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого:

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую! Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш!

{{вірш|глава=3|вірш=23}} Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриваї ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Лев виходить із своїї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушаї із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються

{{вірш|глава=4|вірш=10}} й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Обмий серце свої від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоїї?

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Бо голос доносить із Дану й звіщаї погибіль з Єфремових гір...

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твої: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискаї мені, і трепоче мені мої серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Біда на біду прикликаїться, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Тому, що народ мій безглуздий, він не знаї Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Дивлюся, аж ось вже немаї людини, і порозліталось все птаство небесне.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...

{{вірш|глава=4|вірш=27}} Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!

{{вірш|глава=4|вірш=28}} І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немаї нікого, хто мешкав би в них...

{{вірш|глава=4|вірш=30}} А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаїш себе в кармазин, хоч прикрашуїшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуїш фарбою, та надаремно прикрашуїшся: обридили тобою коханці твої, на життя твої важать вони!

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлюї руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя мої вбивникам!...

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукаї, то Я їм пробачу!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи? Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Тому лев лісовий їх поб'є, погубить їх вовк степовий, пантера чигаї на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,

{{вірш|глава=5|вірш=8}} волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього...

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,

{{вірш|глава=5|вірш=11}} бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Вони відцуралися Господа та говорили: Немаї Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А пророки поробляться вітром, і немаї в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Тому вирікаї отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Свої за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаїш, і не зрозуміїш, що він говоритиме.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І він пожере твої жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твого виноградника й фієу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надіїшся...

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!...

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який маї очі й не бачить, маї вуха й не чуї!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який даї дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеї добро.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Бо в народі Моїму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей...

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони!

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Чудне та страшне стало в краї:

{{вірш|глава=5|вірш=31}} пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохаї! І що зробите ви, як кінець тому прийде?

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце свої випасатиме.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минаї вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Бо так промовляї Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що маї зруйноване бути, в ньому повно насильства:

{{вірш|глава=6|вірш=7}} як виприскуї воду свою джерело, так виприскуї він свої зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним країм!

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнї вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнї для них стало посміхом вони не жадають його!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

{{вірш|глава=6|вірш=12}} і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців ціїї землі, говорить Господь.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своїї душі! Та вони відказали: Не підемо!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приїмні!

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджуїться люд великий із кінців землі.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...

{{вірш|глава=6|вірш=29}} Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...

{{вірш|глава=6|вірш=30}} Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Стань у брамі Господнього дому, і прокажеш там слово оце та промовиш: Послухайте слово Господнї, ввесь Юдо, що ходите брамами цими вклонятися Господу.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Поправте дороги свої й свої вчинки, й Я зроблю, що ви житимете на цім місці!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду,

{{вірш|глава=7|вірш=7}} то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Ось собі ви надіїтеся на слова неправдиві, які не допоможуть:

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаїте,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Чи вертепом розбійників став оцей дім, що Ім'я Мої кличеться в ньому, на ваших очах? І Я оце бачу, говорить Господь...

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Бо підіть но до місця Мого, що в Шіло, де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого, і побачите, що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого...

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Тепер же за те, що ви робите всі оці вчинки, говорить Господь, і що Я говорив був до вас, промовляючи пильно, але ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказали,

{{вірш|глава=7|вірш=14}} то зроблю цьому домові, що кликалось в ньому Ім'я Мої, що на нього надіїтесь ви, і місцю цьому, що Я дав його вам та вашим батькам, так само, як Я був зробив для Шіло,

{{вірш|глава=7|вірш=15}} і відкину Я вас від обличчя Свого, як відкинув усіх ваших братів, усе насіння Єфремове!...

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, бо не вислухаю Я тебе!

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму:

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені...

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя?

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Тому Господь Бог промовляї отак: Ось ллїться Мій гнів і Моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертов ваших, і їжте м'ясо,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} бо Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм того дня, як виводив їх із краю їгипетського, про справи цілопалення й жертви.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усіїю дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили за радами та за упертістю серця лихого свого, і стали до Мене плечима, а не обличчям.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю їгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх...

{{вірш|глава=7|вірш=27}} І ти будеш казати їм ці всі слова, та не будуть вони тебе слухати, і будеш ти кликати до них, та вони тобі відповіді не дадуть...

{{вірш|глава=7|вірш=28}} І скажеш до них: Оце той народ, що не слухався голосу Господа, Бога свого, і поуки не брав, загинула правда, і зникла з їхніх уст...

{{вірш|глава=7|вірш=29}} Обстрижи ти волосся свої та й відкинь, на лисих горах здійми жалісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву!

{{вірш|глава=7|вірш=30}} Бо Юдині сини чинять зло в Моїх очах, говорить Господь, поклали гидоти свої в тому домі, що в нім кликалося Мої Ймення, щоб збезчестити його...

{{вірш|глава=7|вірш=31}} І побудували ті жертовні пагірки Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не приходило...

{{вірш|глава=7|вірш=32}} Тому то приходять ось дні, говорить Господь, що не буде вже кликатись Тофет місце це чи Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина вбивства, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде, хто б їх відстрашив!...

{{вірш|глава=7|вірш=34}} І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей Край!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І смерть буде ліпша від життя для всіїї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертаїться?

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Чому відступив оцей їрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немаї нікого, хто б каявсь у своїму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертаїться до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій...

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І відаї бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знаї Господнього права!...

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнї відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!...

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фієовім дереві фіє, а їхнї листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять...

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили...

{{вірш|глава=8|вірш=15}} Ми миру чекали, й немаї добра, часу вилікування й ось жах!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкуї в ньому...

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немаї закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце мої...

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...

{{вірш|глава=8|вірш=21}} Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Чи немаї бальзаму в Єілеаді? Чи ж немаї там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Ой, коли б голова моя стала водою, а око мої за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Серед омани твої проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Тому так промовляї Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?

{{вірш|глава=9|вірш=7}} °хній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своїму кладе свою засідку...

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом,

{{вірш|глава=9|вірш=13}} а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки...

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Тому так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять!

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Бо почуїться голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків...

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Кажи так: Говорить Господь: І нападаї людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!...

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своїю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своїю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розумії та знаї Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Мої уподобання, каже Господь!

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитаїться.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твої могутністю!

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немаї такого, як Ти!

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Своїю Він силою землю вчинив, Своїю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймаї Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

{{вірш|глава=10|вірш=14}} тоді кожна людина дурії в своїму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немаї в них духа!...

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців ціїї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнї стадо...

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи:

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Послухайте слів заповіту оцього, і будете їх говорити юдеям і мешканцям Єрусалиму,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклята та людина, що не слухаї слів заповіту цього,

{{вірш|глава=11|вірш=4}} що його наказав був Я вашим батькам того дня, коли їх виводив із краю їгипетського, із залізного горна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу вам, і будете ви народом Моїм, а Я буду вам Богом,

{{вірш|глава=11|вірш=5}} щоб Я виповнив присягу ту, якою Я вашим батькам присягав дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амінь, Господи!

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І промовив до мене Господь: Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього, і виконуйте їх!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня, як виводив їх з краю їгипетського, і до сьогодні Я пильно засвідчую, кажучи: Слухайтеся Мого голосу!

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упертістю злісного серця свого... І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І промовив до мене Господь: Знайдений бунт між юдеями та між мешканцями Єрусалиму!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Повернулись вони до гріхів своїх давніх батьків, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за богами чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батьками.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Тому так промовляї Господь: Ось Я лихо на них наведу, що вийти із нього не зможуть, і кликати будуть до Мене, але не почую Я їх!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І підуть юдейські міста та їрусалимські мешканці, і будуть кричати до богів, що їм кадять вони, але ті помогти не поможуть їм за часу їхнього лиха!

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Бо богів твоїх за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наставлено жертівників для Молоха, жертівників, щоб кадити Ваалові.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} А ти не молися за цього народа, і благання й молитви за них не здіймай, бо Я не почую за часу того, коли кликати будуть до Мене з-за лиха свого!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Пощо Моїму коханому в домі Моїму чинити злі заміри? Чи товсті куски і м'ясо посвятне відвернуть від тебе нещастя твої? Тоді б ти радів!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твої ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються!

{{вірш|глава=11|вірш=17}} А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гнівити Мене, щоб кадити Ваалові.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} А Господь дав пізнати мені й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадаїться більше!

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Але, Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуїш нирки та серце, хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі!

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Тому так промовляї Господь на людей Анатоту, що пошукують душу твою та говорять: Не пророкуй Ім'ям Господа, щоб не померти тобі від рук наших!

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Тому так промовляї Господь Саваот: Ось Я навіщу їх: від меча юнаки повмирають, а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І останку не буде по них, бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх!...

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники?

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А Ти, Господи, знаїш мене, Ти бачив мене й дослідив мої серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття!

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кіньми? Ти в спокійному краї безпечний, та що будеш робити в повідді Йордану?

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добре тобі говоритимуть!

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Покинув Я Свій дім, залишив спадок Свій; миле Моїї душі Я віддав у долоню її ворогів.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Спадок Мій Мені став, мов лев той у лісі, свій голос дав проти Мене, тому то його Я зненавидив...

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Чи для Мене спадок Мій, хижий птах різнобарвний, що хижі птахи позлітались круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову звірину, спровадьте, щоб жерли!

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Численні пастирі попсували Мого виноградника, потоптали Мій уділ, Мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Обернули його на спустошення, він при Мені у жалобі, спустошений, увесь Край опустілий, бо нікого нема, хто б поклав це на серце собі!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжираї від краю землі й аж до краю землі, миру не буде для всякого тіла!...

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Пшеницю посіяли, терня ж пожали, намучилися, та не мали користи... І буде вам сором за ваші плоди через лютість Господнього гніву!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотикаються того спадку, що Я дав на спадщину народу Моїму Ізраїлеві: Ось Я повириваю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з середини їхньої.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І станеться, як Я їх повириваю, то вернуся й помилую їх, і кожного з них приверну до спадщини його, і кожного до краю його.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І буде, якщо вони справді навчаться доріг народу Мого, щоб присягатися Йменням Моїм: Як живий Господь, як вони присягати навчили народ Мій Ваалом, то збудуються серед народу Мого!

{{вірш|глава=12|вірш=17}} А якщо не послухають, то вирву народ цей, вириваючи та вигубляючи, каже Господь!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Так промовив до мене Господь: Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І було мені слово Господнї удруге, говорячи:

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, аж ось той пояс нездатний!

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І було мені слово Господнї, говорячи:

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму,

{{вірш|глава=13|вірш=10}} цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, до нічого нездатний!...

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Бо як прилягаї цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, говорить Господь, щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, та вони не послухались!

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдюк вином наповняїться. І відкажуть тобі: Чи ми справді не знаїм, що всякий бурдюк вином наповняїться?

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось наповню Я п'янством усіх мешканців Краю цього, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І розіб'ю їх одного об одного, разом батьків та синів, говорить Господь, Не змилуюся, і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою...

{{вірш|глава=13|вірш=17}} А коли ви цього не послухаїте, буде плакати таїмно душа моя з вашої гордости, й око мої проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнї займуть у полон!...

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Скажіть до царя й до царевої матері: Сідайте додолу, бо з голів ваших спала корона вашої слави!

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, вигнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілком!

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять із півночі: де череда та, що дана тобі, отара пишноти твоїї?

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Що ти скажеш, о дочко Сіону, як Він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?

{{вірш|глава=13|вірш=22}} коли ж скажеш у серці своїму: Чому такі речі спіткали мене? за численні провини твої відкриті подолки твої, оголені ноги твої силоміць!

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить:

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Оце жеребок твій, це уділ, який Я відміряв тобі, говорить Господь, бо забула Мене та надіялася на неправду!

{{вірш|глава=13|вірш=26}} І закочу теж подолки твої над обличчя твої, і покажеться ганьба твоя:

{{вірш|глава=13|вірш=27}} твої перелюбства й іржання твої, сором блуду твого на полі на пагірках, Я бачив гидоти твої... Горе тобі, Єрусалиме, що не очистишся! Доки ж іще?

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Слово Господнї до Єремії, що було в справі посухи.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертаїться... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немаї трави...

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немаї трави...

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!

{{вірш|глава=14|вірш=8}} О надії Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягаї?

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твої на нас кличеться, не залишай нас!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не маї Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадаї, і їхній гріх покараї!

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!...

{{вірш|глава=14|вірш=13}} А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Тому так промовляї Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнї зло!

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидуї душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немаї нам ліку? Ми чекаїмо миру й немаї добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!...

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Знаїмо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,

{{вірш|глава=14|вірш=21}} та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своїї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме даї зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіїмось ми, бо Ти це все чиниш!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо? то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон...

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили...

{{вірш|глава=15|вірш=4}} І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Бо хто змилуїться над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Ти покинув Мене, промовляї Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,

{{вірш|глава=15|вірш=8}} у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,

{{вірш|глава=15|вірш=9}} зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась... А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь...

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всіїї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Багатство твої й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаїш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Ти, Господи, знаїш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твої мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твої надо мною, о Господи, Боже Саваоте!

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І було слово Господнї до мене, промовляючи:

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Бо так промовляї Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому:

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі... Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині...

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Бо так промовляї Господь: Не заходь у дім смутку, і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, говорить Господь, ласку та милість.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини...

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір'ю...

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: За що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому?

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, каже Господь, і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували!

{{вірш|глава=16|вірш=12}} А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити...

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Тому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю їгипетського,

{{вірш|глава=16|вірш=15}} а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх... Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Оце Я пошлю по численних рибалок, говорить Господь, і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір'я, і зо скельних розщілин.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Бо очі Мої на всі їхні дороги: вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теї, що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили...

{{вірш|глава=16|вірш=19}} О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було...

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги?

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Тому то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Мої це Господь!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Як про синів своїх, так пам'ятають про жертовники своїх та своїх Ашер при зеленому дереві, на високих підгірках,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} про гору на полі. Багатство твої й твої скарби на здобич віддам, пагірки жертовні твої за гріх по всіляких границях твоїх.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І опустиш ти руку свою спадку свого, що Я дав був тобі... І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаїш, бо огонь запалили ви в гніві Моїм, й аж навіки палатиме він!

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступаї!

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому...

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Благословенний той муж, що покладаїться на Господа, що Господь то надія його!

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускаї коріння свої, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнаї його?

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Я Господь, що досліджуї серце, що випробовуї нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Куропатва висиджуї яйця, яких не принесла, це той, хто багатство набув, та неправдою: він покине його в половині днів своїх, і стане безумним при своїму кінці...

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Трон слави, високий від віку, це місце нашої святині!

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Надії Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишаї! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я, спаси Ти мене, і я буду спасений, бо Ти слава моя!

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Ось вони мені кажуть: Де слово Господнї? Нехай воно прийде!

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А я не відтягавсь бути пастирем в Тебе, не жадав злого дня, Ти це знаїш, що виходило з уст моїх, те перед лицем Твоїм явне було.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Не будь Ти для мене страхіттям, на день зла Ти мої пристановище!

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Бодай посоромились ті, хто мене переслідуї, а я щоб не був посоромлений, нехай побентежені будуть вони, а я хай не буду збентежений, день злого на них наведи та зламай їх подвійним зламанням!

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Так промовив до мене Господь: Іди, і станеш у брамі синів народу, що юдські царі входять нею та нею виходять, та по всіх брамах Єрусалиму.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І скажеш до них: Послухайте слова Господнього, царі юдські й уся Юдеї, та всі мешканці Єрусалиму, що входите брамами тими.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} Так говорить Господь: Стережіться за душі свої, і не носіть тягару за суботнього дня, і не носіть його брамами Єрусалиму.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І не носіть тягару з домів ваших суботнього дня, і жодної праці робити не будете, і день суботній освятите, як Я вашим батькам наказав був!

{{вірш|глава=17|вірш=23}} Та вони не послухали, й вуха свого не схилили, і вчинили себе тугошиїми, щоб не слухатися та не брати навчання.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І буде, якщо Мене справді ви будете слухатись, каже Господь, щоб тягару не носити в брами міста цього за суботнього дня, і щоб освятити день суботній, і щоб жодної праці в цей день не робити,

{{вірш|глава=17|вірш=25}} то ходитимуть брамами міста цього царі та князі, що будуть сидіти на троні Давидовім, що їздити будуть колесницями й кіньми, вони й їхні правителі, юдеї та мешканці Єрусалиму, і це місто стоятиме вічно!

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму, і з краю Веніяминового, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і цілопалення й жертви приносити будуть, та жертву хлібну, і ладан, і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього.

{{вірш|глава=17|вірш=27}} А якщо ви Мене не послухаїтесь, щоб святити день суботній і щоб тягару не носити, і щоб брамами Єрусалиму суботнього дня не ходити, то огонь підпалю в їхніх брамах, і він поїсть їрусалимські палати, і не погасне!

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуїш слова Мої.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І було мені слово Господнї, говорячи:

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,

{{вірш|глава=18|вірш=8}} та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

{{вірш|глава=18|вірш=10}} та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своїї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.

{{вірш|глава=18|вірш=13}} Тому так промовляї Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,

{{вірш|глава=18|вірш=16}} щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпії та буде хитати головою своїю...

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І сказали вони: Ходіть, і обміркуїмо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моїї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Нехай чуїться крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...

{{вірш|глава=18|вірш=23}} А Ти, Господи, знаїш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} Господь сказав так: Іди, і купиш баньку в ганчара, і візьми собі з старших народу та з старших священиків.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І вийдеш до долини Бен-Гіннома, що при вході до Череп'яної брами, і будеш там оголошувати ті слова, що до тебе Я їх говоритиму.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І скажеш: Послухайте слова Господнього, царі Юди та мешканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зло наведу на це місце, так що всякому, хто почуї про нього, задзвенить в його вухах!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Це за те, що вони залишили Мене, і вчинили чужим оце місце, і кадили у ньому для інших богів, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних наповнили місце оце,

{{вірш|глава=19|вірш=5}} і пагірки побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на огні цілопалення для Ваала, чого не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не приходило!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Тому наступають ось дні, говорить Господь, що не буде вже зватися місце це Тофет і Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина Убивства.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І знищу на місці цьому раду Юдину та Єрусалиму, і впадуть від меча перед їхніми ворогами та від руки тих, хто шукаї їхньої душі, і дам падло їхнї на стерво для птаства небесного та для земної звірини...

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І вчиню оце місце страхіттям і посміхом, кожен, хто буде проходити ним, остовпії й засвище, побачивши всі його врази...

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І вчиню, що вони будуть їсти тіло синів своїх й тіло дочок своїх, і тіло один одного їсти вони будуть в облозі та в утискові, яким будуть тиснути їх вороги їхні та ті, хто буде шукати їхню душу...

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І розіб'їш баньку на очах тих людей, що ходять з тобою,

{{вірш|глава=19|вірш=11}} та й скажеш до них: Так говорить Господь Саваот: Отак розіб'ю Я народ цей та місто оце, як розбиваїться посуд ганчарський, що не може вже бути направленим, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб...

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Так зроблю цьому місцю, говорить Господь, та мешканцям його, щоб зробити це місто, як Тофет...

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І стануть доми Єрусалиму та доми царів Юди, як місце те Тофет, нечисті усі ті доми, що кадили на їхніх дахах усім небесним світилам, та лили жертви литі для інших богів!

{{вірш|глава=19|вірш=14}} І прийшов Єремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, і став у дворі Господнього дому, і сказав до всього народу:

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось спроваджу до міста цього та до всіх його міст усе те лихо, що Я говорив був на нього, бо вчинили вони свою шию твердою, щоб не слухатися Моїх слів!

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І почув Пашхур, Іммерів син, священик, що був старшим наглядачем, начальник Господнього дому, Єремію, що пророкував ці слова.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язницю, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі...

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язниці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я тобі, а тільки Маєор-Міссавів.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Бо так промовляї Господь: Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиваї їх мечем.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток, і всю коштовність його, та всі скарби юдських царів, усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону...

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А ти, Пашхуре, та всі мешканці дому твого підете до полону. І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Намовляв мене, Господи, і був я намовлений, Ти взяв міцно мене й переміг! Я став цілий день посміховищем, кожен глузуї із мене...

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: Євалт! та Грабіж! і так сталося слово Господнї мені цілий день за ганьбу й посміховище...

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу!

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Бо чув я обмову численних, ось острах навколо: Розкажіть, донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатуї мого упадку та каже: Може буде обманений і переможемо його, і помстимося над ним!

{{вірш|глава=20|вірш=11}} Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться!

{{вірш|глава=20|вірш=12}} А Господь Саваот випробовуї праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасаї Він душу убогого від руки лиходіїв!

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: Народилось тобі дитя-хлопець, а тим справді потішив його!

{{вірш|глава=20|вірш=16}} І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чуї крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня,

{{вірш|глава=20|вірш=17}} за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!...

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?...

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи:

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Звернися, за нас до Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воюї проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма Своїми чудами, і той відійде від нас!

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Єремія до них: Так скажіть до Седекії:

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну військові знаряддя, що в вашій руці, що ви воюїте ними поза муром з вавилонським царем та з халдеями, які облягають вас, і позбираю їх до середини цього міста.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І буду Я воювати з вами рукою витягненою та сильним раменом, і в гніві, і в люті, і в великому пересерді!

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І вражу мешканців цього міста, і чоловіка, і худобу, від великої моровиці повмирають вони!

{{вірш|глава=21|вірш=7}} А потому говорить Господь Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і народ, і врятованих у цьому місті від моровиці, від меча та від голоду в руку Навуходоносора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх вістрям меча, не змилуїться над ними й не змилосердиться, і не матиме любови!

{{вірш|глава=21|вірш=8}} А цьому народові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та від моровиці; а той, хто перейде і прийде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Бо Я обернув лице Свої на це місто на зле, а не на добре, говорить Господь, воно буде дане в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!...

{{вірш|глава=21|вірш=11}} А домові царя Юди скажи так: Послухайте слова Господнього:

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Доме Давидів, отак промовляї Господь: Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, і вона запалаї за зло ваших учинків, і не буде кому погасити!

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Ось Я проти тебе, мешканко долини, о скеле рівнини, говорить Господь, на вас, що говорите: Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші?

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Бо Я покараю вас згідно із плодом ваших учинків, говорить Господь, і огонь запалю в його лісі, і він пожере всі довкілля його!

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

{{вірш|глава=22|вірш=2}} та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Бо коли оце слово насправді ви виконаїте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} А якщо не послухаїтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Бо так промовляї Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Єілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Бо так промовляї Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже...

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Горе тому, хто несправедливістю дім свій будуї, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своїму ближньому працювати даремно, і платні його йому не даї,

{{вірш|глава=22|вірш=14}} що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубуї, й криї кедриною, і малюї червоною фарбою.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Чи ти зацарюїш тому, що в кедрах ти мешкаїш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,

{{вірш|глава=22|вірш=16}} він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Хіба твої очі та серце твої не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?...

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Тому так промовляї Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу...

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Усіх твоїх пастирів буря розкидаї, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все свої зло!...

{{вірш|глава=22|вірш=23}} О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!

{{вірш|глава=22|вірш=24}} Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!

{{вірш|глава=22|вірш=25}} І дам Я тебе в руку тих, хто шукаї твоїї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв...

{{вірш|глава=22|вірш=26}} І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираїте!

{{вірш|глава=22|вірш=27}} А до Краю, куди вони прагнуть душею своїю вернутись, туди не повернуться!

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?

{{вірш|глава=22|вірш=29}} О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:

{{вірш|глава=22|вірш=30}} Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська, говорить Господь!

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Тому так промовляї Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть Мій народ: Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними. Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь!

{{вірш|глава=23|вірш=3}} А Я позбираю останок отари Своїї зо всіх тих країв, куди Я їх повиганяв був, і їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь!

{{вірш|глава=23|вірш=5}} Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарюї, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю їгипетського,

{{вірш|глава=23|вірш=8}} а тільки: Як живий Господь, що вивів і випровадив насіння дому Ізраїлевого з північного краю, і зо всіх тих країв, куди їх був повиганяв! І осядуть вони на своїй землі.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Про пророків. Розриваїться серце мої в моїм нутрі, тріпочуть всі кості мої, я став, як п'яний, як той муж, що по ньому вино перейшло, через Господа й ради святих Його слів...

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Бо земля перелюбниками стала повна, бо через прокляття потрапила в жалобу земля, повисихали в степах пасовиська, бо стався лихим їхній біг, їхня сила це кривда...

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Бо й пророк та священик грішать, їхнї зло Я знайшов теж у домі Своїм, говорить Господь.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Тому буде для них їхня дорога, мов сковзанка в темряві, вони будуть попхнені й впадуть через неї, бо зло Я спроваджу на них року навіщення їх, говорить Господь...

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А в тих самарійських пророків Я бачив безглуздя, вони пророкували Ваалом собі, і вчинили блудячим народ Мій, Ізраїля!

{{вірш|глава=23|вірш=14}} А в їрусалимських пророків Я бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся... Всі вони Мені стали, немов той Содом, а мешканці його, як Гомора...

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Тому так промовляї Господь Саваот про пророків оцих: Ось Я їх полином нагодую, і водою отруйною їх напою, бо від їрусалимських пророків безбожність пішла для всіїї землі!

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів цих пророків, що вам пророкують, вони роблять безглуздими вас, висловлюють привиди серця свого, а не слово з уст Господніх.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Вони справді говорять до тих, що Мене ображають: Господь говорив: Мир вам буде! А кожному, хто ходить в упертості серця свого, говорять вони: Зло не прийде на вас!

{{вірш|глава=23|вірш=18}} А хто ж то стояв на таїмній Господній нараді, і бачив та чув Його слово? Хто до слова Його прислухався й почув?

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Ось буря Господня, як лютість, виходить, а вихор крутливий на голову несправедливих впаде...

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Гнів Господній не вернеться, поки не зробить, і поки не виконаї Він замірів серця Свого; наприкінці днів зрозуміїте добре все це!

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Цих пророків Я не посилав, вони побігли самі, Я їм не говорив, та вони пророкують.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} А якби в Моїй раді таїмній стояли вони, то вони об'являли б народові Моїму слова Мої, і їх відвертали б від їхньої злої дороги, та від зла їхніх учинків.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Чи Я Бог тільки зблизька, говорить Господь, а не Бог і здалека?

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Якщо заховаїться хто у криївках, то Я не побачу Його? говорить Господь. Чи Я неба й землі не наповнюю? каже Господь.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Я чув, що говорять пророки, що Йменням Моїм пророкують неправду й говорять: Мені снилося, снилось мені!...

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, та пророкують оману свого серця?

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Вони замишляють зробити, щоб народ Мій забув Мої Ймення, їхніми снами, які один одному розповідають, як через Ваала забули були їхні батьки Мої Ймення.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} Той пророк, що йому снився сон, нехай розповідаї про сон, а з яким Мої слово, хай каже про слово правдиве Мої, що соломі до збіжжя? говорить Господь.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Хіба слово Мої не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розлупуї?

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Тому то ось Я на пророків, говорить Господь, що слова Мої крадуть один від одного.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Ось Я на пророків, говорить Господь, що вживають свого язика, але кажуть: Це мова Господня!

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Оце Я на тих, що сни неправдиві звіщають, говорить Господь, вони розповідають про них та впроваджують в блуд Мій народ своїю неправдою й глумом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і вони помогти не поможуть народові цьому, говорить Господь....

{{вірш|глава=23|вірш=33}} А коли запитаї тебе цей народ, чи пророк, чи священик, говорячи: Яке то Господнї пророцтво? то скажеш до них: Ви тягар, і Я вас поскидаю, говорить Господь.

{{вірш|глава=23|вірш=34}} А пророка й священика та той народ, який скаже: Господній тягар, то Я мужа того й його дім покараю!

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Отак скажете ви один одному й кожен до брата свого: Що Господь відповів, й що Господь говорив?

{{вірш|глава=23|вірш=36}} А про Господній тягар не згадуйте більш, бо кожному слово його стане за тягара, і ви перекрутили б слова Бога Живого, Господа Саваота, нашого Бога.

{{вірш|глава=23|вірш=37}} Так пророкові скажеш: Що Господь тобі відповів, і Що Господь говорив?

{{вірш|глава=23|вірш=38}} Якщо ж будете ви говорити: Господній тягар, тому так промовляї Господь: За те, що ви кажете слово оце: Господній тягар, хоч Я посилав до вас, кажучи: Не говоріте Господній тягар,

{{вірш|глава=23|вірш=39}} тому конче Я вас підійму, немов тягара, та й викину вас і те місто, що дав був Я вам та вашим батькам, від Свого лиця...

{{вірш|глава=23|вірш=40}} І дам Я на вас сором вічний та вічну ганьбу, що не буде забута!...

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} Господь показав мені, і ось два коші фіє стояли перед храмом Господнім, потому, як Навуходоносор, цар вавилонський, вигнав Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юдиного, та правителів Юдських, і майстра, і слюсаря з Єрусалиму, та й привів їх до Вавилону.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Один кіш фієи дуже добрі, як фієи першого врожаю, а один кіш фієи дуже злі, яких не їдять через їхню непридатність.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Єремії? А я відказав: Фієи. Фієи добрі дуже добрі, а злі дуже злі, яких не їдять через їхню непридатність.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І було мені слово Господнї, говорячи:

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Як фієи ці добрі, так оберну Я на добре вигнанців Юдиних, яких Я послав із цього місця до краю халдейського.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} І зверну Я Свої око на них на добро, і поверну їх до цього Краю, і збудую їх, а не розіб'ю, і засаджу їх, а не вирву.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я Господь. І вони Мені будуть народом, а Я буду їм Богом, бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм!

{{вірш|глава=24|вірш=8}} А як фієи ті злі, яких не їдять через їхню непридатність, то так говорить Господь: За такого Я дам Седекію, царя Юдиного, і його правителів та решту Єрусалиму, що залишилися в цьому Краї та що сидять у краї їгипетському.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} І дам їх за острах, на зло для всіх царств землі, на ганьбу та за притчу, на глум та на прокляття в усіх тих місцях, куди вижену їх.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І пошлю на них меча, і голод та моровицю, аж поки не вигублені будуть на землі, яку Я був дав їм та їхнім батькам!...

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} Слово, що було до Єремії про ввесь народ Юдин за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного це перший рік Навуходоносора, царя вавилонського,

{{вірш|глава=25|вірш=2}} що його сказав пророк Єремія про ввесь Юдин народ та до всіх мешканців Єрусалиму, говорячи:

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдиного, і аж до цього дня, це вже двадцять і три роки, було слово Господнї до мене. І говорив я до вас, говорячи пильно, та не слухали ви.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} А вони говорили: Верніться кожен зо своїї злої дороги та зо зла ваших учинків, і сидіть на тій землі, яку Господь дав вам та вашим батькам відвіку й аж навіки.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І не ходіть за іншими богами, щоб служити їм та щоб вклонятися їм, і не гнівіть Мене роботою ваших рук, і Я не вчиню вам лихого.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} Та ви не прислухалися до Мене, говорить Господь, щоб не гнівити Мене чином рук своїх, на зло собі.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Тому так промовляї Господь Саваот: За те, що ви не слухалися слів Моїх,

{{вірш|глава=25|вірш=9}} ось Я пошлю й позбираю всі північні роди, говорить Господь, пошлю до Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу їх на Край цей, і на мешканців його та на всіх цих народів навколо, і вчиню їх закляттям, і оберну їх на страхіття, і на посміховище, і на вічні руїни.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І Я вигублю в них голос радісний та голос веселий, голос молодого та голос молодої, гуркіт жорен та світло світильника...

{{вірш|глава=25|вірш=11}} І стане цей край руїною, спустошенням, а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ!

{{вірш|глава=25|вірш=12}} І станеться, як сповниться сімдесят літ, покараю Я вавилонського царя та цей люд, говорить Господь, за їхню провину, та халдейський край, й оберну його на вічне спустошення.

{{вірш|глава=25|вірш=13}} І спроваджу на цей край всі Мої слова, що Я говорив був проти нього, усе, що написане в цій книзі, що пророкував Єремія про всі народи.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} Бо їх поневолять численні народи та великі царі, і Я надолужу їм за їхнім чином та за ділом їхніх рук.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Бо так промовляї до мене Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з Моїї руки келіха вина цього гніву, і напоїш ним усі народи, до яких посилаю тебе.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} І будуть вони пити, і будуть хитатися, стратять розум через меча, що Я посилаю між них...

{{вірш|глава=25|вірш=17}} І взяв я келіха з Господньої руки, і напоїв усі народи, до яких Господь висилав мене:

{{вірш|глава=25|вірш=18}} Єрусалим та міста Юди, і царів його та правителів його, щоб віддати їх на руїну, на страхіття, на посміховище та на прокляття, як цього дня,

{{вірш|глава=25|вірш=19}} фараона, царя їгипетського, і рабів його, і правителів його, та ввесь його народ,

{{вірш|глава=25|вірш=20}} і всю мішанину народів Єгипту, і всіх царів краю Уц, і всіх царів филистимського краю, і Ашкелон, і Аззу, і Екрон, і решту Ашдоду,

{{вірш|глава=25|вірш=21}} Едома й Моава та синів Аммона,

{{вірш|глава=25|вірш=22}} і всіх царів Тиру, і всіх царів Сидону, і всіх царів островів, що на тому боці моря,

{{вірш|глава=25|вірш=23}} і Дедана, і Тему, і Буза, і всіх, що волосся довкола стрижуть,

{{вірш|глава=25|вірш=24}} і всіх царів Арабії, і всіх царів мішаних народів, що пробувають у пустині,

{{вірш|глава=25|вірш=25}} і всіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії,

{{вірш|глава=25|вірш=26}} і всіх царів півночі, близьких та далеких один від одного, і всі царства землі, що на земній поверхні, а цар Шешаху буде пити по них.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Пийте й впивайтеся, і виметуйте, і падайте та не вставайте перед мечем, що Я посилаю між вас.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} І буде, коли не захочуть вони взяти келіха з твоїї руки на пиття, то промовиш до них: Так говорить Господь Саваот: Конче будете пити!

{{вірш|глава=25|вірш=29}} Бо ось у місті, що там було кликане Ймення Мої, зачинаю чинити лихе, а чи ви не покарані будете? Покарані будете, бо Я кличу меча на всіх мешканців Краю, говорить Господь Саваот!

{{вірш|глава=25|вірш=30}} А ти пророкувати їм будеш усі ці слова, й до них скажеш: Господь загримить з височини, і з мешкання святого Свого Свій голос подасть! Загримить на оселю Свою, кликне Він, мов чавильники ті винограду, відповість усім мешканцям земним!

{{вірш|глава=25|вірш=31}} Дійде гомін до краю землі, бо в Господа пря із народами, Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мечеві, говорить Господь.

{{вірш|глава=25|вірш=32}} Так говорить Господь Саваот: Ось лихо виходить від люду до люду, і буря велика пробудиться з кінців землі,

{{вірш|глава=25|вірш=33}} і будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі: не будуть оплакувані, і не будуть позбирані, і не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі!...

{{вірш|глава=25|вірш=34}} Ридайте, о пастирі, та голосіть, і валяйтесь у попелі, проводирі ви отари, бо виповнились ваші дні для зарізу, і вас розпорошу, і впадете, немов дорога та посудина!...

{{вірш|глава=25|вірш=35}} І не матимуть пастирі захисту, а проводирі череди утікання...

{{вірш|глава=25|вірш=36}} І чути крик пастирів, і лемент тих проводирів череди, бо пустошить Господь їхню череду,

{{вірш|глава=25|вірш=37}} і попустошені мирні пасовиська через палання Господнього гніву...

{{вірш|глава=25|вірш=38}} Він покинув, як лев свою пущу, бо стався страхіттям їхній Край через меча гнобителя, і через запал гніву Його...

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, було оце слово від Господа, кажучи:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Так говорить Господь: Стань на подвір'ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що приходять на поклін до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, не вбав ані слова.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Може почують вони, і вернуться кожен зо своїї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки!

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не будете прислухуватися до Мене, щоб ходити за Законом Моїм, якого Я дав вам,

{{вірш|глава=26|вірш=5}} щоб прислухуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слухали ви,

{{вірш|глава=26|вірш=6}} то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі...

{{вірш|глава=26|вірш=7}} І чули священики, і пророки, і ввесь народ Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} І сталося, як Єремія закінчив говорити все, що наказав був Господь сказати до всього народу, то схопили його священики, і пророки, і ввесь народ, говорячи: Ти конче помреш!

{{вірш|глава=26|вірш=9}} Нащо пророкував ти Господнім Ім'ям, кажучи: Як Шіло, буде дім цей, а місто це буде зруйноване, так що не буде в ньому мешканця? І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царського дому до дому Господнього, і сіли при вході до нової Господньої брами.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І сказали священики та пророки до князів та до всього народу, говорячи: Присуд смерти цьому чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми вухами!

{{вірш|глава=26|вірш=12}} І сказав Єремія до всіх князів і до всього народу, говорячи: Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова, що ви чули.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} А тепер поліпшіть ваші дороги та ваші чини, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалуї Господь щодо зла, яке говорив був на вас.

{{вірш|глава=26|вірш=14}} А я ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших очах!

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Тільки справді пізнаїте ви, якщо ви вб'їте мене, що ви невинну кров спровадите на себе й на це місто та на мешканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші вуха всі ці слова.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків: Цей чоловік не підлягаї присуду смерти, бо він говорив до нас Ім'ям Господа, нашого Бога!

{{вірш|глава=26|вірш=17}} І встали люди зо старших Краю, і сказали до всього збору народу, говорячи:

{{вірш|глава=26|вірш=18}} Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму підгірками лісу...

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не злагодив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі?

{{вірш|глава=26|вірш=20}} І також пророкував був Господнім Ім'ям один чоловік, Урійя, син Шемаї, з Кір'ят-Єаріму, і пророкував проти цього міста та проти цього Краю всі ті слова, як Єремія.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І почув був слова його цар Єгояким, і всі лицарі його та всі князі; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік прийшов до Єгипту.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} І послав цар Єгояким людей до Єгипту, Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту.

{{вірш|глава=26|вірш=23}} І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей...

{{вірш|глава=26|вірш=24}} Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єреміїю, щоб не дати його в руку народу забити його.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юди, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи:

{{вірш|глава=27|вірш=2}} Так сказав був до мене Господь: Зроби собі поворозки та ярма, і надінь їх на шию свою.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що приходять до Єрусалиму до Седекії, царя Юдиного.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} І накажеш їм, щоб до своїх володарів говорили: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Так скажете вашим володарям:

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своїю силою великою та витягненим раменом Своїм, і дав її тому, хто сподобався в очах Моїх.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову звірину дав Я йому, щоб служила йому.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} І будуть служити всі народи йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час також його власному країві, і поневолять його численні народи та великі царі.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} І станеться, той народ і те царство, що не будуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своїї в ярмо вавилонського царя, покараю Я народ цей мечем, і голодом, і заразою, говорить Господь, аж поки не зроблю їм кінця рукою його!

{{вірш|глава=27|вірш=9}} А ви не прислухайтесь до ваших пророків, і до ваших ворожбитів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників, що говорять до вас, кажучи: Не служіть вавилонському цареві!

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддалити вас з вашої землі, і Я вас вижену, і ви погинете.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} А народ, що вкладе свою шию в ярмо вавилонського царя й буде служити йому, то залишу його на його землі, говорить Господь, і він буде її обробляти, і буде сидіти на ній.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} І до Седекії, царя Юдиного, говорив Я згідно з усіма цими словами, кажучи: Вкладіть ваші шиї в ярмо вавилонського царя, і служіть йому та його народові, і будете жити.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Пощо помрете ти та народ твій від меча, голоду та моровиці, як говорив був Господь про той люд, що не буде служити вавилонському цареві?

{{вірш|глава=27|вірш=14}} І не прислухуйтеся до слів пророків, що кажуть до вас, говорячи: Не будете служити вавилонському цареві, бо неправду вони вам пророкують.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Бо Я не посилав їх, говорить Господь, і вони пророкують неправду в Ім'я Мої, щоб Я вигнав вас, і погинете ви та пророки, що вам те пророкують!...

{{вірш|глава=27|вірш=16}} А до священиків та до всього цього народу говорив я, кажучи: Так говорить Господь: Не прислухуйтеся до слів ваших пророків, що пророкують вам, кажучи: Ось тепер незабаром вертаїться з Вавилону посуд Господнього дому, бо лжу вони пророкують.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Не прислухуйтеся до них, служіть цареві вавилонському, то будете жити, нащо буде це місто руїною?

{{вірш|глава=27|вірш=18}} А якщо вони пророки, і якщо слово Господнї з ними, нехай же просять вони Господа Саваота, щоб не перейшов посуд, позосталий в Господньому домі, і в домі царя Юди, і в Єрусалимі до Вавилону.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Бо так промовляї Господь Саваот про стовпи, і про море, і про підстави, і про решту посуду, позосталого в цьому місті,

{{вірш|глава=27|вірш=20}} що не забрав їх Навуходоносор, цар вавилонський, коли виганяв був в неволю Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, з Єрусалиму до Вавилону, та всіх шляхетних Юди та Єрусалиму.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про посуд, позосталий в Господньому домі та в домі царя Юди та Єрусалиму:

{{вірш|глава=27|вірш=22}} До Вавилону буде він спроваджений, і там пробуватиме аж до дня Моїх відвідин їх, говорить Господь, тоді випроваджу його, і верну його до цього місця...

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І сталося того року на початку царювання Седекії, царя Юди, четвертого року, п'ятого місяця, сказав до мене Ананія, син Аззурів, пророк, що з Єів'ону, у Господньому домі, на очах священиків та всього народу, говорячи:

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Зламаю ярмо царя вавилонського!

{{вірш|глава=28|вірш=3}} За два роки часу Я верну до цього місця ввесь посуд Господнього дому, що забрав був Навуходоносор, цар вавилонський, з цього місця, і спровадив його до Вавилону.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} І Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, і всіх Юдиних вигнанців, що прийшли до Вавилону, Я верну до цього місця, говорить Господь, бо зламаю ярмо царя вавилонського!

{{вірш|глава=28|вірш=5}} І говорив пророк Єремія до пророка Ананії на очах священиків і на очах усього народу, що стояли в Господньому домі.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} І сказав пророк Єремія: Амінь! Нехай так зробить Господь, нехай виконаї Господь слова твої, що ти пророкував про поворот посуду Господнього дому та всього вигнання в неволю з Вавилону до цього місця.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Тільки послухай це слово, що я говорю в вуха твої та в вуха всього народу:

{{вірш|глава=28|вірш=8}} Ті пророки, що від віків були передо мною і перед тобою, пророкували про численні краї та про царства великі, про війни, і про голод та про моровицю.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Пророк, що пророкуї про мир, коли справдиться слово пророче, буде пізнаний цей пророк, що його справді послав Господь.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} І взяв пророк Ананія ярмо з шиї пророка Єремії, і поламав його.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І сказав Ананія на очах усього народу, говорячи: Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки часу, з шиї всіх народів! І пішов пророк Єремія своїю дорогою.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І було слово Господнї до Єремії по тому, як пророк Ананія поламав ярмо з шиї пророка Єремії, говорячи:

{{вірш|глава=28|вірш=13}} Іди, і скажеш до Ананії, говорячи: Так говорить Господь: Ти поламав дерев'яне ярмо, але Я зроблю замість нього ярмо залізне.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я дав на шию всіх цих народів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоносорові, цареві вавилонському, і вони будуть служити йому, і навіть польову звірину віддам Я йому!

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: Послухай же, Ананії: Не посилав тебе Господь, але ти доводиш, що народ цей довіряї неправді.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Тому так промовляї Господь: Ось Я викидаю тебе з поверхні землі, цього року ти помреш, бо про відступство від Господа говорив ти!...

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І помер пророк Ананія того року сьомого місяця...

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} А оце слова листа, якого пророк Єремія послав з Єрусалиму до залишку старших, і до священиків, і до пророків, і до всього народу, що його вигнав Навуходоносор з Єрусалиму до Вавилону, в неволю,

{{вірш|глава=29|вірш=2}} по виході царя Єхонії й матері царя та евнухів, князів Юди та Єрусалиму, і майстрів та слюсарів Єрусалиму,

{{вірш|глава=29|вірш=3}} через Ел'асу, Шафанового сина, та Єемарію, сина Хілкійїного, яких послав Седекія, цар Юди, до Навуходоносора, царя вавилонського, до Вавилону, говорячи:

{{вірш|глава=29|вірш=4}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, до всього вигнання в неволю, що Я вигнав з Єрусалиму до Вавилону:

{{вірш|глава=29|вірш=5}} Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!

{{вірш|глава=29|вірш=6}} Поберіть жінок, і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте!

{{вірш|глава=29|вірш=7}} І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники, і не прислухуйтеся до ваших снів, що вам сняться.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} Бо лжу вони вам пророкують Ім'ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь.

{{вірш|глава=29|вірш=10}} Бо так промовляї Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Свої добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця.

{{вірш|глава=29|вірш=11}} Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас.

{{вірш|глава=29|вірш=13}} І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} І Я дамся вам знайти Себе, говорить Господь, і верну вас, і зберу вас зо всіх народів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, говорить Господь, верну вас до того місця, звідки вас Я був вигнав.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} Якщо ви кажете: Господь поставив нам пророків і в Вавилоні,

{{вірш|глава=29|вірш=16}} то так говорить Господь до царя, що сидить на Давидовому троні, та до всього народу, що сидить у цьому місті, до ваших братів, що не вийшли з вами на вигнання:

{{вірш|глава=29|вірш=17}} Так говорить Господь Саваот: Ось Я пошлю на вас меча, голод та моровицю, і дам їх, як обридливі фієи, яких не їдять через їхню непридатність.

{{вірш|глава=29|вірш=18}} І буду гнатися за ними мечем, голодом та моровицею, і дам їх на пострах для всіх земних царств, на прокляття, і на остовпіння, і на посміховище, і на ганьбу серед усіх народів, куди Я їх був повиганяв,

{{вірш|глава=29|вірш=19}} за те, що не слухалися слів Моїх, говорить Господь, що посилав Я до них рабів Моїх пророків, рано та пізно, та не слухали ви, говорить Господь.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} А ви, все вигнання, що послав Я з Єрусалиму до Вавилону, послухайте слова Господнього:

{{вірш|глава=29|вірш=21}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колаїного, і про Седекію, сина Маасеїного, що неправду пророкують вам Моїм Ім'ям: Ось Я віддам їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він повбиваї їх на ваших очах!

{{вірш|глава=29|вірш=22}} І візьметься від них прокляття для всього Юдиного вигнання, що в Вавилоні, говорячи: Нехай учинить тебе Господь, як Седекію та як Ахава, яких вавилонський цар пік на огні,

{{вірш|глава=29|вірш=23}} за те, що вони зробили огиду в Ізраїлі, і перелюб чинили з жінками своїх ближніх, і говорили ложне слово Ім'ям Моїм, чого Я не звелів їм, а Я відаю це, і Я свідок цьому, говорить Господь.

{{вірш|глава=29|вірш=24}} А до Шемаї нехеламітянина скажеш, говорячи:

{{вірш|глава=29|вірш=25}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: За те, що ти своїм ім'ям посилав листи до всього народу, що в Єрусалимі, і до священика Цефанії, Маасеїного сина, і до всіх священиків, говорячи:

{{вірш|глава=29|вірш=26}} Господь тебе дав за священика замість священика Єгояди, щоб бути наглядачем у Господньому домі для кожного чоловіка, що божевільний і що вдаї пророка, і даси його до в'язниці, а на шию кайдани надінеш.

{{вірш|глава=29|вірш=27}} А тепер, чому ти не скартав Єремію з Анатоту, що вдаї з себе пророка?

{{вірш|глава=29|вірш=28}} Бо він послав до нас, до Вавилону, говорячи: Довге воно, вигнання! Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!

{{вірш|глава=29|вірш=29}} І священик Цефанія прочитав цього листа вголос пророкові Єремії.

{{вірш|глава=29|вірш=30}} І було слово Господнї до Єремії, говорячи:

{{вірш|глава=29|вірш=31}} Пошли всьому вигнанню, говорячи: Так говорить Господь про нехеламітянина Шемаю: За те, що вам пророкував Шемая, хоч Я не посилав його, і зробив, щоб ви надіялись на неправду,

{{вірш|глава=29|вірш=32}} тому так промовляї Господь: Ось Я покараю нехеламітянина Шемаю та насіння його: не буде в нього нікого, хто сидів би серед цього народу, і не побачить він добра, яке Я зроблю для народу Свого, говорить Господь, бо про відступство від Господа говорив він!

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

{{вірш|глава=30|вірш=2}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги.

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Бо приходять ось дні, говорить Господь, і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, каже Господь, і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його.

{{вірш|глава=30|вірш=4}} А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду:

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Бо так промовляї Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немаї спокою...

{{вірш|глава=30|вірш=6}} Запитайте й побачте, чи родить мужчина? Чому ж це Я бачу, що в кожного мужа он руки його на стегнах його, немов у породіллі, і всяке обличчя поблідло?

{{вірш|глава=30|вірш=7}} Ой горе, бо це день великий, немаї такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований!

{{вірш|глава=30|вірш=8}} І буде в той день, говорить Господь Саваот, поламаю ярмо Я із шиї твоїї, а пута твої розірву, і не будуть чужі поневолювати більше його!

{{вірш|глава=30|вірш=9}} І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своїму, і цареві своїму Давидові, якого поставлю Я їм.

{{вірш|глава=30|вірш=10}} А ти не лякайся, рабе Мій Якові, каже Господь, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив,

{{вірш|глава=30|вірш=11}} бо Я із тобою, говорить Господь, щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним!

{{вірш|глава=30|вірш=12}} Бо так промовляї Господь: Невилічальна пораза твоя, рана твоя невигойна!

{{вірш|глава=30|вірш=13}} Немаї того, хто б справу твою розсудив для твоїї болячки, нема в тебе ліків таких, щоб над раною м'ясо зросло!

{{вірш|глава=30|вірш=14}} Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те, що зміцніли гріхи твої...

{{вірш|глава=30|вірш=15}} Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це...

{{вірш|глава=30|вірш=16}} Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдираї, а всіх, хто грабуї тебе, на грабунок віддам!

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, говорить Господь, бо відкинута звано тебе, ти, Сіонська дочка, якої ніхто не шукаї.

{{вірш|глава=30|вірш=18}} Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, і на пагірку своїм побудуїться місто, а палац осядеться на відповідному місці своїм.

{{вірш|глава=30|вірш=19}} І вийде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помножу, і не буде їх мало, і прославлю Я їх і не будуть принижені!

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцний перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідуї!

{{вірш|глава=30|вірш=21}} І буде із нього Потужний його, і постане Володар його з-поміж нього, й Я наближу Його, й Він підійде до Мене! Бо хто є такий, що наразить життя свої на небезпеку, щоб до Мене наблизитись? каже Господь.

{{вірш|глава=30|вірш=22}} І станете ви народом Мені, а Я буду вам Богом!

{{вірш|глава=30|вірш=23}} Ось буря Господня, лютість виходить, а вихор крутливий на голову безбожних упаде.

{{вірш|глава=30|вірш=24}} Не спиниться полум'я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не виконаї замірів серця Свого, ви наприкінці днів зрозуміїте це!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} Того часу, говорить Господь, для всіх родів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть народом!

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин.

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Здалека Господь з'явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!

{{вірш|глава=31|вірш=4}} Ще буду тебе будувати й збудована будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздобишся в бубни свої, та й підеш у танок тих, хто бавиться,

{{вірш|глава=31|вірш=5}} на горах самарійських ще будеш садити виноградники, виноградарі будуть садити й споживати законно собі!

{{вірш|глава=31|вірш=6}} Настане бо день, коли кликати буде сторожа на Єфремових горах: Уставайте, та підемо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога!

{{вірш|глава=31|вірш=7}} Бо так промовляї Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою народів утішайтесь! Розголосіть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, народ Свій, останок Ізраїлів!

{{вірш|глава=31|вірш=8}} Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі!

{{вірш|глава=31|вірш=9}} Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, перворідний він Мій!

{{вірш|глава=31|вірш=10}} Народи, послухайте слова Господнього, і далеко звістіть аж на островах та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбираї його, і стерегтиме його, як пастир отару свою!

{{вірш|глава=31|вірш=11}} Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.

{{вірш|глава=31|вірш=12}} І вони поприходять, і будуть співати на вершині Сіону, і до добра до Господнього будуть горнутись, до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібної худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напоїний сад, і не відчують уже більше стомлення!

{{вірш|глава=31|вірш=13}} Тоді дівчина тішитись буде в танку, і разом юнацтво та старші, бо Я оберну їхню жалобу на радість, і Я їх потішу, і їх звеселю в їхнім смутку!

{{вірш|глава=31|вірш=14}} І душу священиків ситістю Я напою, а народ Мій добром Моїм буде насичений, каже Господь!

{{вірш|глава=31|вірш=15}} Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх...

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!

{{вірш|глава=31|вірш=17}} І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!

{{вірш|глава=31|вірш=18}} Добре Я чую Єфрема, як він головою похитуї, плачучи: Покарав Ти мене і покараний я, мов теля те ненавчене! Наверни Ти мене і вернуся, бо Ти Господь Бог мій!

{{вірш|глава=31|вірш=19}} Бо як я навернувся, то каявся, коли ж я пізнав, то вдарив по стегнах своїх... Засоромився я та збентежений був, бо я ганьбу ношу молодощів своїх.

{{вірш|глава=31|вірш=20}} Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому то за нього хвилюїться нутро Мої, змилосерджуся справді над ним, говорить Господь!

{{вірш|глава=31|вірш=21}} Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни свої серце на биту дорогу, якою ти йшла, і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!

{{вірш|глава=31|вірш=22}} Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!

{{вірш|глава=31|вірш=23}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в краї Юдиному й по містах його, коли Я верну їх: Хай Господь благословить тебе, оселе ти правди, о горо свята!

{{вірш|глава=31|вірш=24}} І осядуть на ній Юда та міста його разом усі, селяни та ті, хто ходить з отарою.

{{вірш|глава=31|вірш=25}} Бо напоюю Я душу змучену, і кожну душу скорботну насичую.

{{вірш|глава=31|вірш=26}} На це я збудився й побачив, і був мені сон мій приїмний.

{{вірш|глава=31|вірш=27}} Ось дні настають, говорить Господь, і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням людини й насінням скотини.

{{вірш|глава=31|вірш=28}} І буде, як Я пильнував був над ними, щоб їх виривати та бурити, і щоб руйнувати, і губити, і чинити лихе, так Я попильную над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!

{{вірш|глава=31|вірш=29}} Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!

{{вірш|глава=31|вірш=30}} бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!

{{вірш|глава=31|вірш=31}} Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.

{{вірш|глава=31|вірш=32}} Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю їгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!

{{вірш|глава=31|вірш=33}} Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!

{{вірш|глава=31|вірш=34}} І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!

{{вірш|глава=31|вірш=35}} Так говорить Господь, що сонце даї вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушуї море й шумлять його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!

{{вірш|глава=31|вірш=36}} Як відійдуть устави ці з-перед обличчя Мого, говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні.

{{вірш|глава=31|вірш=37}} Так говорить Господь: Так як небо вгорі незміриме, і не будуть досліджені долі основи землі, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!

{{вірш|глава=31|вірш=38}} Ось дні настають, говорить Господь, і збудуїться місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.

{{вірш|глава=31|вірш=39}} І піде мірничий шнурок той ще далі, прямо аж до Єареву, й обернеться він до Єої.

{{вірш|глава=31|вірш=40}} І долина вся трупів та попелу, і всі поля аж до долини Кедрону, аж до рогу Кінської брами на схід, усе це буде святість для Господа, не знищиться та не зруйнуїться ввіки вона!

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, це вісімнадцятий рік Навуходоносора.

{{вірш|глава=32|вірш=2}} А тоді військо вавилонського царя облягало Єрусалим, а пророк Єремія був ув'язнений в подвір'ї в'язниці, що була при домі царя Юдиного,

{{вірш|глава=32|вірш=3}} що ув'язнив його Седекія, цар Юдин, говорячи: Нащо ти пророкуїш отак: Так говорить Господь: Ось Я видам це місто в руку вавилонського царя, і він здобуде його...

{{вірш|глава=32|вірш=4}} А Седекія, цар Юдин, не втече від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя, і будуть говорити уста його з його устами, а очі його будуть бачити очі його...

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І заведе він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відвідаю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощаститься вам...

{{вірш|глава=32|вірш=6}} А Єремія відказав: Було мені слово Господнї таке:

{{вірш|глава=32|вірш=7}} Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, іде до тебе сказати: Купи собі мої поле, що в Анатоті, бо ти маїш викупне право купити.

{{вірш|глава=32|вірш=8}} І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подвір'я в'язниці, та й сказав мені: Купи мої поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твої право спадщини й твій викуп, купи собі! І пізнав я, що це слово Господнї.

{{вірш|глава=32|вірш=9}} І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім шеклів срібла.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} А написав я купчу, і запечатав, і засвідчив свідками, та й зважив срібло вагою.

{{вірш|глава=32|вірш=11}} І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого.

{{вірш|глава=32|вірш=12}} І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.

{{вірш|глава=32|вірш=13}} І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=14}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього купчого листа, і запечатаного, і того листа відкритого, і даси його в глиняний посуд, щоб заховались на довгий час.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї!

{{вірш|глава=32|вірш=16}} І молився я до Господа потому, як дав був купчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:

{{вірш|глава=32|вірш=17}} О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своїю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого!

{{вірш|глава=32|вірш=18}} Милість Ти тисячам чиниш, і за провину батьків після них віддаїш в лоно їхніх синів, Боже великий та могутній, Господь Саваот Йому Ймення!

{{вірш|глава=32|вірш=19}} Великий в пораді й могутній у чинах, що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів,

{{вірш|глава=32|вірш=20}} що знаки та чуда чинив Ти в їгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між народом, і зробив Собі Ймення, як цього дня!

{{вірш|глава=32|вірш=21}} І Ти вивів народ Свій Ізраїля з краю їгипетського знаками та чудами, і рукою потужною, і раменом витягненим та страхом великим.

{{вірш|глава=32|вірш=22}} І дав Ти їм Край цей, який їхнім батькам заприсяг був, щоб дати їм Край цей, що тече молоком він та медом.

{{вірш|глава=32|вірш=23}} І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Законом Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спіткало їх все оце лихо...

{{вірш|глава=32|вірш=24}} Ось доходять до міста вали, щоб здобути його, й місто віддане буде у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і моровицю... І що говорив Ти, стаїться, і ось Ти це бачиш.

{{вірш|глава=32|вірш=25}} А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками. ось місто віддане буде у руку халдеїв...

{{вірш|глава=32|вірш=26}} І було Господнї слово до Єремії, говорячи:

{{вірш|глава=32|вірш=27}} Ось Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе?

{{вірш|глава=32|вірш=28}} Тому так промовляї Господь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його!

{{вірш|глава=32|вірш=29}} І прийдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпалять це місто огнем, та й спалять його й ті доми, що приносились жертви Ваалові на їхніх дахах, і лилися литі жертви для інших богів, щоб Мене прогнівити...

{{вірш|глава=32|вірш=30}} Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиняли на очах Моїх від юнацтва свого, сини бо Ізраїлеві лиш гнівили Мене чином рук своїх, каже Господь...

{{вірш|глава=32|вірш=31}} Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лютість Мою з того дня, як його збудували, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця

{{вірш|глава=32|вірш=32}} за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учинили, щоб гнівити Мене, вони, їхні царі, князі, їхні священики й їхні пророки, і юдеяни й мешканці Єрусалиму...

{{вірш|глава=32|вірш=33}} І вони обернулись до Мене потилицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, та не слухалися, щоб прийняти науку...

{{вірш|глава=32|вірш=34}} І поклали гидоти свої в тому храмі, в якому Ім'я Мої кликалося, щоб його занечистити...

{{вірш|глава=32|вірш=35}} І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх.

{{вірш|глава=32|вірш=36}} Тому так промовляї Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно віддане буде у руку царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею:

{{вірш|глава=32|вірш=37}} Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своїю й великим Своїм пересердям, і верну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно,

{{вірш|глава=32|вірш=38}} і вони Мені стануть народом, а Я буду їм Богом!

{{вірш|глава=32|вірш=39}} І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них.

{{вірш|глава=32|вірш=40}} І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!

{{вірш|глава=32|вірш=41}} І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всіїю душею Своїю.

{{вірш|глава=32|вірш=42}} Бо так промовляї Господь: Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них!

{{вірш|глава=32|вірш=43}} І купуватимуть поле в цім Краї, про якого ви кажете: Він спустошення, так що немаї людини й скотини, він відданий в руку халдеїв.

{{вірш|глава=32|вірш=44}} І будуть вони купувати поля за срібло, і писати про це у листі, й запечатувати, і свідчити свідками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірських, і в містах долішніх, і в містах південних, бо верну їх із полону, говорить Господь!

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} І було Єремії Господнї слово вдруге, коли він ще замкнений був на подвір'ї в'язниці, говорячи:

{{вірш|глава=33|вірш=2}} Так говорить Господь, що чинить оце, Господь, що вформовуї це, щоб поставити міцно оце, Господь Його Ймення:

{{вірш|глава=33|вірш=3}} Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаїш!

{{вірш|глава=33|вірш=4}} Бо так промовляї Господь, Бог Ізраїлів, про доми цього міста й про доми царів Юди, що їх поруйновано на оборонні вали,

{{вірш|глава=33|вірш=5}} приходять вони воювати з халдеями, щоб доми понаповнювати людськими трупами, що вразив Я гнівом Своїм та люттю Своїю, і сховав Я від міста оцього обличчя Свої за все їхнї зло:

{{вірш|глава=33|вірш=6}} Ось Я йому вирощу шкурку на рані, й дам ліки, та їх уздоровлю, і відкрию багатство спокою та правди для них!

{{вірш|глава=33|вірш=7}} І Я поверну долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов напочатку.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} І очищу Я їх з їхньої провини всілякої, що нагрішили Мені, і пробачу всі їхні провини, якими нагрішили Мені, та відпали від Мене.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} І Єрусалим Мені стане за радісне ймення, за хвалу та пишноту всім людям землі, що почують про все те добро, що зробив Я для них! І вони полякаються та затремтять через все те добро та ввесь спокій, який Я для нього вчинив!

{{вірш|глава=33|вірш=10}} Так говорить Господь: Ще буде почутий на місці оцьому, про яке ви говорите: Воно поруйноване, так що немаї людини й немаї скотини, у містах Юди й на вулицях Єрусалиму, спустошених так, що немаї людини, й немаї мешканця, й немаї скотини,

{{вірш|глава=33|вірш=11}} радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його милосердя! що жертву хвали до Господнього дому приносять, бо Я поверну долю Краю цього, як було напочатку, говорить Господь!

{{вірш|глава=33|вірш=12}} Так говорить Господь Саваот: Ще буде на місці оцьому спустошеному, що немаї нічого воно від людини та аж до скотини, та по містах його всіх ще буде пасовисько для пастухів, куди приведуть вони череду на відпочинок!

{{вірш|глава=33|вірш=13}} У містах у горішніх, у містах долішніх, і в південних містах, і в Веніяминовому краї, і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних ще проходитиме череда через руки рахуючого, говорить Господь!

{{вірш|глава=33|вірш=14}} Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин:

{{вірш|глава=33|вірш=15}} тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости, Він буде чинити на землі правосуддя та правду!

{{вірш|глава=33|вірш=16}} Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь наша правда!

{{вірш|глава=33|вірш=17}} Бо так промовляї Господь: Нема переводу Давидовим мужам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого,

{{вірш|глава=33|вірш=18}} і нема переводу в Левитів священиків перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити цілопалення, і спалювати хлібну жертву, і приносити жертву всі дні!

{{вірш|глава=33|вірш=19}} І було слово Господа до Єремії таке:

{{вірш|глава=33|вірш=20}} Так говорить Господь: Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі, щоб не було дня та ночі в їхньому часі,

{{вірш|глава=33|вірш=21}} то знищений буде також заповіт Мій з Давидом, рабом Моїм, щоб він сина не мав, який не царював би на троні його, і з Левитами-священиками, слугами Моїми!

{{вірш|глава=33|вірш=22}} І як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний, так помножу насіння Давида, Мого раба, та Левитів, що служать Мені!

{{вірш|глава=33|вірш=23}} І було слово Господа до Єремії таке:

{{вірш|глава=33|вірш=24}} Хіба ж ти не завважив, як народ цей казав був, говорячи: Обидва ті роди, яких Господь вибрав, відкинув Він їх? І народом Моїм вони нехтують, наче б не був він уже перед ними народом.

{{вірш|глава=33|вірш=25}} Так говорить Господь: Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема, якщо Я уставів для неба й землі не поклав,

{{вірш|глава=33|вірш=26}} то відкину й насіння Якова та раба Мого Давида, щоб не брати володарів із насіння його для насіння Авраама, Ісака та Якова... Та не буде того, бо верну їхню долю, й помилую їх!

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський, і все військо його, і всі царства землі, панування руки його, та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

{{вірш|глава=34|вірш=2}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звістиш йому: Так говорить Господь: Ось Я віддам оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю його огнем.

{{вірш|глава=34|вірш=3}} А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схоплений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти прийдеш.

{{вірш|глава=34|вірш=4}} Але послухай Господнього слова, Седекії, царю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча!

{{вірш|глава=34|вірш=5}} У мирі помреш ти; і як палили на погребі батькам твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й О пане будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь.

{{вірш|глава=34|вірш=6}} І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова в Єрусалимі.

{{вірш|глава=34|вірш=7}} А військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними.

{{вірш|глава=34|вірш=8}} Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім народом, що в Єрусалимі, щоб оголосити їм волю,

{{вірш|глава=34|вірш=9}} щоб кожен відпустив раба свого, і кожен свою невільницю, їврея та їврейку, вільними, щоб ніхто не поневолював свого брата юдея.

{{вірш|глава=34|вірш=10}} І послухалися всі князі та ввесь народ, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен свою невільницю, вільними, щоб більш не неволити їх. І вони послухалися, і повідпускали.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} Але потому вони знову вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпускали були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} І було слово Господнї до Єремії від Господа, кажучи:

{{вірш|глава=34|вірш=13}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із їгипетського краю, з дому рабства, кажучи:

{{вірш|глава=34|вірш=14}} З кінцем семи років відпустите кожен свого брата їврея, що буде проданий тобі й послужить тобі шість років, і відпустиш його вільним від себе. Та не слухалися Мене ваші батьки, і не прихилили свого уха до цього.

{{вірш|глава=34|вірш=15}} А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своїму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кликалось Ім'я Мої.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} Та ви знову збезчестили Ім'я Мої, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

{{вірш|глава=34|вірш=17}} Тому так промовляї Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я говорить Господь оголошу вам волю до меча, до моровиці й до голоду, і віддам вас на пострах для всіх царств землі!...

{{вірш|глава=34|вірш=18}} І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надвої теля та перейшли між його кавалками,

{{вірш|глава=34|вірш=19}} також князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та ввесь народ Краю, що проходили поміж кавалками цього теляти,

{{вірш|глава=34|вірш=20}} то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукаї їхню душу, і стане падло їхнї стервом для птаства небесного та для земної звірини...

{{вірш|глава=34|вірш=21}} А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукаї їхню душу, та в руку війська вавилонського царя, що відходить від вас.

{{вірш|глава=34|вірш=22}} Ось Я накажу, говорить Господь, і верну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спустошення, і не буде в них мешканця!...

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя Юди, говорячи:

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Іди до дому Рехавітів, і будеш говорити з ними, і введеш їх до Господнього дому, до одніїї з кімнат, і напоїш їх вином.

{{вірш|глава=35|вірш=3}} І взяв я Яазанію, Єреміїного сина, сина Хаваццініїного, і братів його, і всіх синів його та ввесь дім Рехавітів.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} І ввів я їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина °єдаліїного, Божого чоловіка, що була при кімнаті князів, що над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, який пильнував порога.

{{вірш|глава=35|вірш=5}} І поставив я перед синами дому Рехавітів келіхи, повні вина, та чаші, та й сказав до них: Пийте вино!

{{вірш|глава=35|вірш=6}} А вони відказали: Не будемо пити вина, бо наш батько Йонадав, син Рехавів, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ані ви, ані ваші сини аж навіки!

{{вірш|глава=35|вірш=7}} І не будуйте дому, і не сійте, і не засаджуйте виноградника, і не майте їх, але сидіть у наметах по всі ваші дні, щоб жити довгі дні на поверхні землі, де ви мандруїте!

{{вірш|глава=35|вірш=8}} І послухалися ми голосу нашого батька Єгонадава, Рехавового сина, про все, що він наказав був нам, щоб не пили вина по всі наші дні ми, наші жінки, наші сини та дочки наші,

{{вірш|глава=35|вірш=9}} і щоб ні будувати домів для нашого пробування, а виноградник і поле та насіння не будуть наші.

{{вірш|глава=35|вірш=10}} І осіли ми в наметах, і послухалися, та й зробили все, що наказав нам наш батько Йонадав.

{{вірш|глава=35|вірш=11}} І сталося, коли Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов був на цей Край, то ми сказали: Ходіть, і ввійдемо до Єрусалиму перед військом халдеїв та перед військом Араму. І осілися ми в Єрусалимі.

{{вірш|глава=35|вірш=12}} І було слово Господа до Єремії таке:

{{вірш|глава=35|вірш=13}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до юдеянина та до мешканців Єрусалиму: Чи з цього не витягнете науки, щоб слухатися Моїх слів? говорить Господь.

{{вірш|глава=35|вірш=14}} Додержано слова Єгонадава, Рехавового сина, що наказав був синам своїм не пити вина, і не пили вони аж до дня цього, бо послухалися наказу свого батька; а Я говорив до вас рано та пізно, та не слухалися ви Мене!

{{вірш|глава=35|вірш=15}} І посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно, говорячи: Верніться но кожен зо своїї злої дороги, та виправте вчинки свої, і не ходіть за іншими богами, щоб служити їм, і сидіть на тій землі, що Я дав вам та вашим батькам! Та не схилили ви свого уха, і не послухались Мене.

{{вірш|глава=35|вірш=16}} Бо додержали сини Єгонадава, сина Рехавового, наказа свого батька, що наказав був їм, а народ цей не послухався Мене.

{{вірш|глава=35|вірш=17}} Тому так промовляї Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я спроваджую на Юду та на всіх мешканців Єрусалиму все те зло, що Я провіщав був про них. Бо Я говорив до них, та вони не слухали, і кликав Я їх, та вони не відповідали...

{{вірш|глава=35|вірш=18}} А до дому Рехавітів Єремія сказав: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви слухалися наказа вашого батька Єгонадава, та держитеся всіх наказів його, і зробили те все, що Я заповів вам,

{{вірш|глава=35|вірш=19}} тому так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нема переводу в Йонадава, Рехавового сина, мужеві, що стоятиме перед лицем Моїм по всі дні!

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи:

{{вірш|глава=36|вірш=2}} Візьми собі книжкового звоя, і напиши на ньому всі ті слова, що Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду, та про всі народи від дня, коли Я почав говорити тобі, від днів Йосії та аж до цього дня.

{{вірш|глава=36|вірш=3}} Може почуї дім Юдин усе те зло, що Я думаю вчинити їм, щоб вернулися кожен зо своїї злої дороги, а Я прощу їхню провину та їхній гріх.

{{вірш|глава=36|вірш=4}} І покликав Єремія Баруха, Нерійїного сина, і Барух написав з уст Єремії всі Господні слова, що Він говорив йому, на книжковий звій.

{{вірш|глава=36|вірш=5}} І наказав Єремія Барухові, кажучи: Я задержаний, не можу ввійти до Господнього дому.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} Тому піди сам, прочитай зо звою, що написав ти з моїх уст, Господні слова в вуха народу в Господньому домі в дні посту, а також в вуха всього Юди, що приходить зо своїх міст, відчитаїш їх.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} Може впаде їхнї благання перед Господнї лице, і вони вернуться кожен зо своїї злої дороги, бо великий гнів та лютість, що Господь говорив проти народу цього!

{{вірш|глава=36|вірш=8}} І зробив Барух, син Нерійїн, усе, що наказав був йому пророк Єремія, щоб прочитати з книги Господні слова в Господньому домі.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} І сталося п'ятого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, дев'ятого місяця, оголосили піст перед Господнім лицем для всього народу в Єрусалимі та для всього того народу, що поприходив з Юдиних міст до Єрусалиму.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} І прочитав Барух з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Єемарії, Шафанового сина, на горішньому подвір'ї, при вході до нової брами Господнього дому, в вуха всього народу.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} І почув Михей, син Єемарії, Шафанового сина, всі Господні слова з книги,

{{вірш|глава=36|вірш=12}} і зійшов до царського дому, до кімнати писаря, аж ось там сидять усі зверхники: писар Елішама, і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Єемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі зверхники.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} І розповів їм Михей всі ті слова, які він почув був, коли Барух читав із книги в вуха народу.

{{вірш|глава=36|вірш=14}} І всі зверхники послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, говорячи: Того звоя, що читав ти з нього в вуха народу, візьми його в свою руку та й прийди! І взяв Барух, син Нерійїн, звоя в свою руку та й прийшов до них.

{{вірш|глава=36|вірш=15}} А ті сказали до нього: Сідай же, і прочитай його в наші вуха! І прочитав Барух в їхні вуха.

{{вірш|глава=36|вірш=16}} І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахнулися один перед одним, та й сказали Барухові: Конче перекажімо цареві всі ці слова!

{{вірш|глава=36|вірш=17}} І запитали вони Баруха, говорячи: Розкажи нам, як ти писав усі ці слова з його уст?

{{вірш|глава=36|вірш=18}} І сказав їм Барух: Він проказував мені з своїх уст усі ці слова, а я писав у книзі чорнилом.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} І сказали зверхники до Баруха: Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знаї, де ви!

{{вірш|глава=36|вірш=20}} І прийшли вони до царя на подвір'я, а звоя поклали в кімнаті писаря Елішами, і розповіли в вуха царя всі ті слова.

{{вірш|глава=36|вірш=21}} І послав цар Єгудія взяти звоя, і той узяв його з кімнати писаря Елішами. І Єгудій прочитав його в вуха царя та в вуха всіх зверхників, що стояли при царі.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} А цар сидів у зимовому домі, дев'ятого місяця, і перед ним був розпалений коминок.

{{вірш|глава=36|вірш=23}} І сталося, коли Єгудій перечитував три чи чотири стовпці, то цар відрізував це писарським ножем та й кидав до огню, що в коминку, аж поки не згорів увесь звій на огні, що в коминку...

{{вірш|глава=36|вірш=24}} Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби, що слухали всі ці слова.

{{вірш|глава=36|вірш=25}} І хоч Елнатан, і Делая, і Єемарія просили царя не палити того звою, та не послухався він їх.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} І наказав цар Єрахмеїлові, синові царевому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав.

{{вірш|глава=36|вірш=27}} І було Господнї слово до Єремії потому, як цар спалив був звоя та ті слова, що Барух написав з Єреміїних уст, говорячи:

{{вірш|глава=36|вірш=28}} Візьми собі знову іншого звоя, і напиши на ньому всі перші слова, що були на першому звої, якого спалив Єгояким, цар Юдин.

{{вірш|глава=36|вірш=29}} А про Єгоякима, царя Юдиного, скажеш: Так говорить Господь: Ти спалив цього звоя, говорячи: Нащо написав ти на ньому таке: Конче прийде цар вавилонський і знищить оцей Край, і вигубить в ньому людину й скотину.

{{вірш|глава=36|вірш=30}} Тому так говорить Господь про Єгоякима, Юдиного царя: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде кинений на спекоту вдень та на холод вночі...

{{вірш|глава=36|вірш=31}} І навіщу його та насіння його, і його рабів за їхні провини, і спроваджу на них та на мешканців Єрусалиму й на юдеянина все те зло, що Я говорив до них, та вони не послухали...

{{вірш|глава=36|вірш=32}} І Єремія взяв іншого звоя, і дав його писареві Барухові, синові Нерійїному, і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тіїї книги, яку спалив був Єгояким, цар Юдин, в огні, і до них було додано ще багато подібних слів.

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї.

{{вірш|глава=37|вірш=2}} Та не послухався ані він, ані його раби, ані народ Краю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.

{{вірш|глава=37|вірш=3}} І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: Помолися за нас до Господа, Бога нашого!

{{вірш|глава=37|вірш=4}} А Єремія тоді ще вільно ходив серед народу, бо не дали його ще до в'язниці.

{{вірш|глава=37|вірш=5}} А фараонове військо вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму.

{{вірш|глава=37|вірш=6}} І було слово Господнї до пророка Єремії, говорячи:

{{вірш|глава=37|вірш=7}} Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове військо, що вийшло вам на поміч, вернеться до свого краю, до Єгипту.

{{вірш|глава=37|вірш=8}} А халдеї знову вернуться, і будуть воювати з цим містом, і здобудуть його, та й спалять його огнем.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} Так говорить Господь: Не обманюйте своїх душ, говорячи: Халдеї конче підуть від нас, бо не підуть вони.

{{вірш|глава=37|вірш=10}} Бо якщо б ви побили все халдейське військо, що з вами воюї, а з них залишилися б тільки ранені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем...

{{вірш|глава=37|вірш=11}} І сталося, коли халдейське військо відступило від Єрусалиму перед фараоновим військом,

{{вірш|глава=37|вірш=12}} то вийшов Єремія з Єрусалиму, щоб піти до Веніяминового краю, і щоб сховатися там серед народу.

{{вірш|глава=37|вірш=13}} Та коли він був біля Веніяминової брами, то був там начальник сторожі, а ім'я йому °рійя, син Шелемеї, сина Хананіїного. І схопив він пророка Єремію, говорячи: Ти переходиш до халдеїв!

{{вірш|глава=37|вірш=14}} А Єремія відказав: Неправда, я не переходжу до халдеїв! Та не послухав той його; і схопив °рійя Єремію, і попровадив його до зверхників.

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І розгнівалися зверхники на Єремію, і побили його, та й віддали його до в'язниці в домі писаря Єгонатана, бо його зробили за в'язничний дім.

{{вірш|глава=37|вірш=16}} І зійшов Єремія до темничної ями та до підвалу, і сидів там Єремія багато днів...

{{вірш|глава=37|вірш=17}} І послав цар Седекія, і взяв його. І спитав його цар у своїм домі таїмно й сказав: Чи є слово від Господа? І Єремія відказав: Є. І далі сказав: Ти будеш відданий в руку вавилонського царя...

{{вірш|глава=37|вірш=18}} І сказав Єремія до царя Седекії: Що я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому народові, що ви віддали мене до в'язниці?

{{вірш|глава=37|вірш=19}} І де ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: Цар вавилонський не прийде на вас та на Край цей?

{{вірш|глава=37|вірш=20}} А тепер послухай, пане мій царю: хай упаде мої благання перед обличчя твої, і не вертай мене до дому писаря Єгонатана, щоб не помер я там!...

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І наказав цар Седекія, й Єремію вмістили в подвір'ї в'язниці, і давали йому буханець хліба на день з вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} І почув Шефатія, син Маттанів, і Єедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:

{{вірш|глава=38|вірш=2}} Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме!

{{вірш|глава=38|вірш=3}} Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його!

{{вірш|глава=38|вірш=4}} І сказали зверхники до царя: Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він ослаблюї руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці. Бо цей чоловік не шукаї для цього народу добра, а тільки зла!...

{{вірш|глава=38|вірш=5}} І сказав цар Седекія: Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдії супроти вас.

{{вірш|глава=38|вірш=6}} І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір'ї в'язниці, і спустили Єремію шнурами. А в ямі була не вода, а тільки багно, і загруз Єремія в багні!

{{вірш|глава=38|вірш=7}} І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.

{{вірш|глава=38|вірш=8}} І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:

{{вірш|глава=38|вірш=9}} Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своїму місці через голод, бо в місті нема вже хліба...

{{вірш|глава=38|вірш=10}} І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси трої люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!

{{вірш|глава=38|вірш=11}} І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.

{{вірш|глава=38|вірш=12}} І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури! І зробив Єремія так.

{{вірш|глава=38|вірш=13}} І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.

{{вірш|глава=38|вірш=14}} І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого!

{{вірш|глава=38|вірш=15}} І сказав Єремія до Седекії: Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб'їш ти мене? А коли пораджу тобі, то мене не послухаїш...

{{вірш|глава=38|вірш=16}} І присягнув цар Седекія Єремії таїмно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоїї душі!

{{вірш|глава=38|вірш=17}} І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.

{{вірш|глава=38|вірш=18}} А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки...

{{вірш|глава=38|вірш=19}} І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене...

{{вірш|глава=38|вірш=20}} І сказав Єремія: Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!

{{вірш|глава=38|вірш=21}} А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:

{{вірш|глава=38|вірш=22}} І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі; погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли.

{{вірш|глава=38|вірш=23}} А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем...

{{вірш|глава=38|вірш=24}} І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не знаї про ці слова, і ти не помреш.

{{вірш|глава=38|вірш=25}} Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'їмо тебе. І що ж говорив тобі цар?

{{вірш|глава=38|вірш=26}} то скажеш до них: Я склав свої благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти.

{{вірш|глава=38|вірш=27}} І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар. І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.

{{вірш|глава=38|вірш=28}} І сидів Єремія на подвір'ї в'язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим:

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} Дев'ятого року Седекії, царя Юдиного, місяця десятого, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, та все його військо до Єрусалиму та й облягли його.

{{вірш|глава=39|вірш=2}} Одинадцятого року Седекії, місяця четвертого, дев'ятого дня місяця, був пробитий пролім до міста...

{{вірш|глава=39|вірш=3}} І поприходили всі зверхники вавилонського царя, і посідали в Середущій брамі: Нерєал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший евнух, Нерєал-Сар'ецер, старший маг, і вся решта зверхників вавилонського царя.

{{вірш|глава=39|вірш=4}} І сталося, як побачив їх Седекія, цар Юдин, та всі вояки, то вони повтікали, і повиходили вночі з міста дорогою царського садка, брамою між обома мурами, і вийшли дорогою в степ.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} І погналося халдейське військо за ними, і догнали Седекію в їрихонських степах... І взяли вони його, і завели його до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, в краю Хамат, і той засудив його.

{{вірш|глава=39|вірш=6}} І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар...

{{вірш|глава=39|вірш=7}} А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону...

{{вірш|глава=39|вірш=8}} А дім царя та дому народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, до Вавилону.

{{вірш|глава=39|вірш=10}} А з бідноти народу, що не мали нічого, Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив декого в Юдиному краї, і дав їм того дня виноградники та поля.

{{вірш|глава=39|вірш=11}} І наказав Навуходоносор, цар вавилонський, про Єремію, через начальника царської сторожі, говорячи:

{{вірш|глава=39|вірш=12}} Візьми його, і зверни на нього свої очі, і не зроби йому нічого злого, і тільки як він скаже тобі, так з ним зроби!

{{вірш|глава=39|вірш=13}} І послав Невузар'адан, начальник царської сторожі, і Невушазбан, старший евнух, і Нерєал-Сар'ецер, старший маг, та всі начальники вавилонського царя,

{{вірш|глава=39|вірш=14}} і послали вони, і взяли Єремію з подвір'я в'язниці, і дали його до Єедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб вивести його до дому. І осівся він серед народу.

{{вірш|глава=39|вірш=15}} А до Єремії було Господнї слово, коли він був затриманий в подвір'ї в'язниці, таке:

{{вірш|глава=39|вірш=16}} Іди, і скажеш до мурина Евед-Мелеха, говорячи: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу Свої слова на це місто на зло, а не на добро, і вони будуть діятися перед тобою цього дня.

{{вірш|глава=39|вірш=17}} Але тебе врятую цього дня, говорить Господь, і ти не будеш відданий в руку цих людей, яких ти боїшся.

{{вірш|глава=39|вірш=18}} Бо конче врятую тебе, і від меча не впадеш ти, і буде тобі душа твоя за здобич, бо ти надіявся на Мене, говорить Господь.

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як Невузар'адан, начальник царської сторожі, відпустив його з Рами, коли його він узяв, а він був закутий кайданами серед усього вигнання Єрусалиму та Юди, вигнаних до Вавилону.

{{вірш|глава=40|вірш=2}} І взяв начальник царської сторожі Єремію, та й сказав до нього: Господь, Бог твій, говорив оце зло на це місце.

{{вірш|глава=40|вірш=3}} І навів, і зробив Господь, як говорив був, бо ви згрішили Господеві, і не слухалися Його голосу, і сталася вам ця річ.

{{вірш|глава=40|вірш=4}} А тепер ось я сьогодні розковую тебе з кайданів, що на твоїх руках. Якщо в очах твоїх добре піти зо мною до Вавилону, іди, і зверну я свої око на тебе. А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону, то залишись. Дивися, увесь Край перед тобою: куди тобі видаїться за добре й за справедливе піти, туди йди!

{{вірш|глава=40|вірш=5}} І коли той не навертався на це, сказав далі: То вернися до Єедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, якого вчинив начальником вавилонський цар над Юдиними містами, і живи з ним серед народу; або куди тобі подобаїться, туди йди. І дав йому начальник царської сторожі їжі на дорогу та дарунка, і відпустив його.

{{вірш|глава=40|вірш=6}} І прийшов Єремія до Єедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, й осівся з ним серед народу, позосталого в Краю.

{{вірш|глава=40|вірш=7}} А коли всі військові зверхники, що були в полі, вони та їхні люди, прочули, що цар вавилонський учинив начальником над країм Єедалію, сина Ахікамового, і доручив йому мужчин і жінок та дітей, і тих з бідних Краю, що не були вигнані до Вавилону,

{{вірш|глава=40|вірш=8}} то поприходили до Єедалії до Міцпи: і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди.

{{вірш|глава=40|вірш=9}} І Єедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм та їхнім людям, говорячи: Не бійтеся служити халдеям! Сидіть у Краї й служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!

{{вірш|глава=40|вірш=10}} А я ось сидітиму в Міцпі, щоб заступатися за вас перед халдеями, що прийдуть до нас. А ви збирайте вино й літні плоди та оливу, і складайте в ваш посуд, і сидіть у ваших містах, які ви зайняли!

{{вірш|глава=40|вірш=11}} І також усі юдеї, що в Моаві й серед Аммонових синів, і в Едомі, і що в усіх краях, чули, що цар вавилонський полишив частину в Юді, і що вчинив над ними начальником Єедалію, сина Ахікама, сина Шафанового.

{{вірш|глава=40|вірш=12}} І вернулися всі юдеї зо всіх тих місць, куди були порозігнані, і прийшли до Юдиного краю, до Єедалії до Міцпи, і зібрали вина та літніх плодів дуже багато.

{{вірш|глава=40|вірш=13}} А Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були на полі, прийшли до Єедалії до Міцпи,

{{вірш|глава=40|вірш=14}} та й сказали до нього: Чи справді ти знаїш, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Та не повірив їм Єедалія, син Ахікамів.

{{вірш|глава=40|вірш=15}} А Йоханан, син Кареахів, сказав таїмно до Єедалії в Міцпі, говорячи: Нехай я піду й уб'ю Ізмаїла, сина Нетаніїного, і ніхто про це не довідаїться. Нащо мають забити тебе, і буде розпорошений увесь Юда, зібраний до тебе, і погине останок Юди?

{{вірш|глава=40|вірш=16}} І сказав Єедалія, син Ахікамів, до Йоханана, сина Кареахового: Не роби ціїї речі, бо лжу ти говориш на Ізмаїла!

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішамового, з насіння царського, і вельможі царя, та десять люда з ним, до Єедалії, Ахікамового сина, до Міцпи, і їли там разом хліб у Міцпі.

{{вірш|глава=41|вірш=2}} І встав Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять люда, що були з ним, та й ударили Єедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем! І вбив він того, кого вавилонський цар настановив був начальником над Країм...

{{вірш|глава=41|вірш=3}} І повбивав Ізмаїл усіх юдеїв, що були з ним, з Єедаліїю, у Міцпі, і халдеїв вояків, що знаходилися там.

{{вірш|глава=41|вірш=4}} І сталося другого дня по вбивстві Єедалії, а ніхто про це не знав,

{{вірш|глава=41|вірш=5}} і поприходили люди з Сихему, з Шіло та з Самарії, вісімдесят люда оголенобородих, і в подертій одежі та з нарізаними знаками на тілі, а в їхній руці хлібна жертва та ладан, як принесення для Господнього дому.

{{вірш|глава=41|вірш=6}} І вийшов Ізмаїл, син Нетаніїн, навпроти них з Міцпи, ідучи та плачучи. І сталося, коли він спіткав їх, то промовив до них: Прийдіть до Єедалії, Ахікамового сина!

{{вірш|глава=41|вірш=7}} І сталося, як прийшли вони до середини міста, то їх порізав Ізмаїл, син Нетаніїн, і повкидав їх до середини ями, він та ті люди, що були з ним...

{{вірш|глава=41|вірш=8}} Та знайшлося між ними десять люда, і вони сказали до Ізмаїла: Не вбивай нас, бо ми маїмо заховані в полі скарби: пшеницю, і ячмінь, і оливу, і мед. І той спинився, і не повбивав їх серед їхніх братів.

{{вірш|глава=41|вірш=9}} А та яма, куди повкидав Ізмаїл усі трупи тих людей, була яма велика, яку зробив був цар Аса проти Баеші, Ізраїльського царя, її наповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, трупами.

{{вірш|глава=41|вірш=10}} І Ізмаїл узяв у полон усю решту народу, що був у Міцпі, царських дочок та ввесь народ, що зостався в Міцпі, якого Невузар'адан, начальник царської сторожі, доручив був Єедалії, синові Ахікамовому. І забрав їх у полон Ізмаїл, син Нетаніїн, і пішов, щоб перейти до Аммонових синів.

{{вірш|глава=41|вірш=11}} І почув Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, про все те зло, що зробив Ізмаїл, син Нетаніїн.

{{вірш|глава=41|вірш=12}} І взяли вони всіх тих людей, і пішли воювати з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і знайшли його при великій воді, що в Єів'оні.

{{вірш|глава=41|вірш=13}} І сталося, як увесь народ, що був з Ізмаїлом, побачив Йоханана, сина Кареахового, та всіх військових зверхників, що були з ним, то зрадів.

{{вірш|глава=41|вірш=14}} І відвернувся ввесь народ, якого взяв був до полону Ізмаїл з Міцпи, і вернулися, і пішли до Йоханана, сина Кареахового.

{{вірш|глава=41|вірш=15}} А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік з вісьмома людьми від Йоханана, і пішов до Аммонових синів.

{{вірш|глава=41|вірш=16}} І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, усю решту народу, яку він вернув від Ізмаїла, сина Нетаніїного, з Міцпи, по тому, як той убив Єедалію, сина Ахікамового, мужів вояків, і жінок, і дітей, і евнухів, що вернув з Єів'ону.

{{вірш|глава=41|вірш=17}} І пішли вони й стали на нічліг в Єерут-Кімгамі, що при Віфлеїмі, щоб піти й утікти до Єгипту

{{вірш|глава=41|вірш=18}} від халдеїв, бо вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетаніїв, убив Єедалію, сина Ахікамового, якого вавилонський цар настановив був начальником над Країм.

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} І підійшли всі військові зверхники та Йоаханан, син Кареахів, і Єзанія, син Гошаїн, та ввесь народ від малого й аж до великого,

{{вірш|глава=42|вірш=2}} та й сказали до пророка Єремії: Нехай упаде наше благання перед обличчя твої, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас...

{{вірш|глава=42|вірш=3}} І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо.

{{вірш|глава=42|вірш=4}} І промовив до них пророк Єремія: Чую я! Ось я помолюся до Господа, вашого Бога, за вашими словами. І станеться, кожне слово, що Господь відповість вам, звіщу вам, нічого не затаю від вас.

{{вірш|глава=42|вірш=5}} А вони сказали до Єремії: Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій.

{{вірш|глава=42|вірш=6}} Чи добре й чи зле, ми послухаїмося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаїмо тебе, щоб було нам добре, коли будемо слухатися голосу Господа, Бога нашого.

{{вірш|глава=42|вірш=7}} І сталося з кінцем десятьох днів, і було Господнї слово до Єремії.

{{вірш|глава=42|вірш=8}} І він покликав Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових зверхників, що були з ним, та ввесь народ від малого й аж до великого,

{{вірш|глава=42|вірш=9}} та й сказав до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, що ви послали мене до Нього скласти ваше благання перед Його лице:

{{вірш|глава=42|вірш=10}} Якщо ви будете сидіти в цьому Краї, то збудую вас, а не розіб'ю, і засаджу вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам.

{{вірш|глава=42|вірш=11}} Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, говорить Господь, бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки!

{{вірш|глава=42|вірш=12}} І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він верне вас до вашої землі.

{{вірш|глава=42|вірш=13}} А якщо ви скажете: Не будемо сидіти в цьому Краї, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого,

{{вірш|глава=42|вірш=14}} кажучи: Ні, ми підемо до їгипетського краю, де не побачимо війни, і не почуїмо звуку сурми, і на хліб не будемо голодні, і там будемо сидіти,

{{вірш|глава=42|вірш=15}} то тому послухайте тепер Господнього слова, решто Юдина! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви справді скеруїте свої обличчя, щоб іти до Єгипту, і ввійдете, щоб чужинцями замешкати там,

{{вірш|глава=42|вірш=16}} то станеться: той меч, що ви боїтеся його, досягне вас там, ув їгипетськім краї, а голод, якого ви лякаїтесь, пристане до вас в Єгипті, і там ви повмираїте...

{{вірш|глава=42|вірш=17}} І станеться, всі люди, що звернули свої обличчя на мандрівку до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, повмирають від меча, від голоду та від моровиці, і жоден з них не позостанеться й не втече через те зло, що Я спроваджу на них...

{{вірш|глава=42|вірш=18}} Бо так каже Господь, Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій та лютість Моя на мешканців Єрусалиму, так виллїться лютість Моя на вас, коли ви прийдете до Єгипту, і будете там на клятьбу, і на застрашення, і на прокляття, і на ганьбу, і ви вже не побачите цього місця...

{{вірш|глава=42|вірш=19}} Господь говорить до вас, Юдина решто: Не ходіть до Єгипту! Добре знайте, що сьогодні Я вас остеріг!

{{вірш|глава=42|вірш=20}} Бо ви зблудилися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, і ми зробимо.

{{вірш|глава=42|вірш=21}} І переказав я вам сьогодні, та не послухалися ви голосу Господа, Бога вашого, та всього того, з чим послав Він мене до вас.

{{вірш|глава=42|вірш=22}} А тепер знайте напевно, що повмираїте від меча, голоду та від зарази в тому місці, куди хочете йти, щоб жити там чужинцями...

==Глава 43==
{{глава|43}}

{{вірш|глава=43|вірш=1}} І сталося, як Єремія скінчив говорити до всього народу всі слова Господа, Бога їхнього, всі ті слова, з якими послав його до них Господь, Бог їхній,

{{вірш|глава=43|вірш=2}} то сказав Азарія, син Гошаїн, і Йоханан, син Кареахів, та всі бундючні люди, кажучи до Єремії: Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там,

{{вірш|глава=43|вірш=3}} то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону...

{{вірш|глава=43|вірш=4}} І не послухався Йоханан, син Кареахів, і всі військові зверхники та ввесь народ Господнього голосу, щоб сидіти в Юдиному краї.

{{вірш|глава=43|вірш=5}} І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники всю Юдину решту, що вернулися від усіх народів, куди були вигнані, щоб замешкати в Юдиному краї,

{{вірш|глава=43|вірш=6}} мужчин та жінок, і дітей та царських дочок, і всяку душу, що Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив був із Єедаліїю, сином Ахікама, сина Шафанового, і з пророком Єреміїю та з Барухом, сином Нерійїним,

{{вірш|глава=43|вірш=7}} і прийшли до їгипетського краю, бо не послухалися Господнього голосу, і прийшли до Тахпанхесу.

{{вірш|глава=43|вірш=8}} І було слово Господнї до Єремії в Тахпанхесі таке:

{{вірш|глава=43|вірш=9}} Візьми в свою руку великі каміння, і сховай їх у глині на цегляному майдані, що при вході до фараонового дому в Тахпанхесі, на очах юдейських людей.

{{вірш|глава=43|вірш=10}} І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю й візьму Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і поставлю його трона над тими каміннями, що Я поховав, і він свої царське шатро розтягне над ними.

{{вірш|глава=43|вірш=11}} І він прийде, і вдарить їгипетський край: що призначене на смерть піде на смерть, а що до полону до полону, а що на меча піде на меча...

{{вірш|глава=43|вірш=12}} І підпалю огонь у домах їгипетських богів, і він попалить їх, і забере їх у полон, і він очистить їгипетський край, як чистить пастух свою одіж, і вийде звідти в спокої...

{{вірш|глава=43|вірш=13}} І він поламаї посвячені стовпи Бет-Шемеша, що в їгипетському краї, а доми їгипетських богів попалить огнем.

==Глава 44==
{{глава|44}}

{{вірш|глава=44|вірш=1}} Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в їгипетському краї, що сиділи в Мієдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи:

{{вірш|глава=44|вірш=2}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немаї в них мешканця...

{{вірш|глава=44|вірш=3}} Це через їхнї зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки.

{{вірш|глава=44|вірш=4}} І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть ціїї обридливої речі, яку Я зненавидив!

{{вірш|глава=44|вірш=5}} Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам.

{{вірш|глава=44|вірш=6}} І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня...

{{вірш|глава=44|вірш=7}} А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта?

{{вірш|глава=44|вірш=8}} Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в їгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі?

{{вірш|глава=44|вірш=9}} Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму?

{{вірш|глава=44|вірш=10}} Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам.

{{вірш|глава=44|вірш=11}} Тому так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Свої на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду!

{{вірш|глава=44|вірш=12}} І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя свої на мандрівку в їгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в їгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою...

{{вірш|глава=44|вірш=13}} І покараю замешкалих в їгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею...

{{вірш|глава=44|вірш=14}} І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в їгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усіїю душею своїю вернутися й оселитися там. Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!

{{вірш|глава=44|вірш=15}} І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в їгипетському краї в Патросі, говорячи:

{{вірш|глава=44|вірш=16}} Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім'ям, ми не слухаїмо тебе.

{{вірш|глава=44|вірш=17}} Бо напевно виконаїмо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

{{вірш|глава=44|вірш=18}} А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

{{вірш|глава=44|вірш=19}} А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллїмо їй литі жертви?

{{вірш|глава=44|вірш=20}} І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи:

{{вірш|глава=44|вірш=21}} Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

{{вірш|глава=44|вірш=22}} І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немаї мешканця, як бачите цього дня...

{{вірш|глава=44|вірш=23}} За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня.

{{вірш|глава=44|вірш=24}} І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в їгипетському краї!

{{вірш|глава=44|вірш=25}} Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаїмо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші.

{{вірш|глава=44|вірш=26}} Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в їгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'ям, говорить Господь, що не буде вже Ім'я Мої кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог! у всьому їгипетському краї.

{{вірш|глава=44|вірш=27}} Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в їгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

{{вірш|глава=44|вірш=28}} А врятовані від меча вернуться з їгипетського краю до краю Юдиного нечисленними. І пізнаї ввесь останок Юди, що прийшли до їгипетського краю чужинцями замешкати там, чиї слово виконаїться: Мої чи їхнї?

{{вірш|глава=44|вірш=29}} А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло.

{{вірш|глава=44|вірш=30}} Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, їгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!

==Глава 45==
{{глава|45}}

{{вірш|глава=45|вірш=1}} Слово, що говорив пророк Єремія до Баруха, Нерійїного сина, коли той писав ці слова в книзі з Єреміїних уст, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, кажучи:

{{вірш|глава=45|вірш=2}} Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про тебе, Баруху:

{{вірш|глава=45|вірш=3}} Ти сказав був: Ой горе мені, бо додав Господь смутку до болю мого! Я змучивсь зідханням своїм, і не знайшов відпочинку!

{{вірш|глава=45|вірш=4}} Так скажеш йому: Так говорить Господь: Ось Я поруйную, що Я збудував, а що Я насадив, те Я вирву, також усю землю Свою.

{{вірш|глава=45|вірш=5}} А ти ось шукаїш для себе великого. Не шукай, бо ось Я наведу зло на кожне тіло, говорить Господь, а тобі дам душу твою за здобич на всіх тих місцях, де ти будеш ходити!

==Глава 46==
{{глава|46}}

{{вірш|глава=46|вірш=1}} Слово Господнї, що було пророкові Єремії про народи.

{{вірш|глава=46|вірш=2}} На Єгипет. На військо фараона Нехо, їгипетського царя, що був над річкою Ефратом у Каркеміші, якого побив Навуходоносор, вавилонський цар, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного:

{{вірш|глава=46|вірш=3}} Приготуйте щитка та щита, і приступіть до війни!

{{вірш|глава=46|вірш=4}} Запрягайте но коні й сідайте, верхівці, і поставайте в шоломах! Вичистіть ратища та зодягніться в кольчуги!

{{вірш|глава=46|вірш=5}} Що то бачу: вони полякались й назад відступають? А лицарі їхні подолані та втікають і не оглядаються... Страхіття навколо, говорить Господь!

{{вірш|глава=46|вірш=6}} Швидкий не втече, і не врятуїться лицар, на півночі, при річці Ефраті спіткнуться вони та й попадають!

{{вірш|глава=46|вірш=7}} Хто то такий підіймаїться, мов та Ріка, як річки, його води хвилюються?

{{вірш|глава=46|вірш=8}} Єгипет, немов та Ріка, підіймаїться він, мов річки, його води хвилюються, і каже: Підіймуся, покрию я землю, і вигублю місто й мешканців його!

{{вірш|глава=46|вірш=9}} Сідайте на коні й шалійте, колесниці! І хай лицарі вийдуть, Куш та Пут, що хапають щита, та людійці, що хапають, натягують лука!

{{вірш|глава=46|вірш=10}} А день цей Господа, Бога Саваота, день помсти, щоб помститися над ворогами Своїми, і меч буде жерти й насититься, і досить нап'їться їхньої крови, бо це буде жертва для Господа, Бога Саваота, в північному краї при річці Ефраті!

{{вірш|глава=46|вірш=11}} Піди до Єілеаду, й бальзаму візьми, дівчино, дочко Єгипту! Надармо вживаїш ти ліків багато, своїх ран не загоїш!

{{вірш|глава=46|вірш=12}} Почули народи про ганьбу твою, а крику твого стала повна земля, бо спіткнулися лицар об лицаря, разом упали обої вони!

{{вірш|глава=46|вірш=13}} Слово, що говорив Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб побити їгипетську землю:

{{вірш|глава=46|вірш=14}} Розкажіте в Єгипті, і розголосіте в Мієдолі, і розголосіте в Нофі й Тахпанхесі! Скажіть: стань, і собі приготуйся, бо меч пожираї круг тебе!

{{вірш|глава=46|вірш=15}} Чому твої лицарі впали? Не втрималися, бо пхнув їх Господь!...

{{вірш|глава=46|вірш=16}} Стало багато таких, що спіткнулися, навіть падають один на одного й говорять: Уставай, і до свого народу вернімось, і до краю народження нашого, перед згубним мечем!

{{вірш|глава=46|вірш=17}} Назвіте ім'я фараону, цареві їгипетському: Загибіль, пропустив він усталений час!

{{вірш|глава=46|вірш=18}} Як живий Я, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення, він прийде, немов би Фавор у горах, й як при морі Кармел!

{{вірш|глава=46|вірш=19}} Приготуй необхідне собі на мандрівки, мешканко, о дочко Єгипту, бо стане спустошенням Ноф, і він спалений буде, і в ньому не буде мешканця!

{{вірш|глава=46|вірш=20}} Єгипет теля гарноусте, та летить он із півночі єедзь!...

{{вірш|глава=46|вірш=21}} Серед нього й його наймити, мов телята вгодовані, та й вони повернулись назад, повтікали разом, не спинились, бо день їхнього нещастя прийшов ось на них, час навіщення їх...

{{вірш|глава=46|вірш=22}} Розлягаїться голос його, як гадюче сичання, бо йдуть вони з військом, і прийдуть до нього з сокирами, мов дроворуби...

{{вірш|глава=46|вірш=23}} Вони ліс його витнуть, говорить Господь, хоч він непрохідний, бо стануть вони більш численні, як та сарана, і не буде числа їм.

{{вірш|глава=46|вірш=24}} Засоромлена буде їгипетська донька, буде видана в руку народу північного...

{{вірш|глава=46|вірш=25}} Говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю Амона із Но, і фараона, і Єгипет, і богів його, і царів його, і фараона, і тих, що на нього надіються.

{{вірш|глава=46|вірш=26}} І дам їх у руку всіх тих, хто шукаї їхню душу, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку рабів його, а потому він буде заселений, як за днів давніх, говорить Господь!

{{вірш|глава=46|вірш=27}} А ти не лякайся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе здалека, і насіння твої з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив!

{{вірш|глава=46|вірш=28}} А ти не лякайся, рабе Мій Якове, каже Господь, бо Я з тобою, бо зроблю Я кінець всім народам, куди тебе вигнав, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, і тебе непокараним не полишу!

==Глава 47==
{{глава|47}}

{{вірш|глава=47|вірш=1}} Слово Господнї, що було пророкові Єремії на филистимлян, перше як фараон побив Аззу.

{{вірш|глава=47|вірш=2}} Так говорить Господь: Ось підіймаються води із півночі, і стануть вони за потік заливний, і заллють вони землю та все, що на ній, місто й замешкалих в ньому, і буде кричати людина, і кожен мешканець землі заголосить...

{{вірш|глава=47|вірш=3}} Через гук тупотіння копит баских коней його, через гуркіт його колесниць, через скрип його кіл не звернулись батьки до синів, бо зомліли їм руки,

{{вірш|глава=47|вірш=4}} бо настав це той день, щоб понищити всіх филистимлян, щоб Тиру й Сидонові вигубити помічну всяку рештку... Бо понищить Господь филистимлян, рештку острова Кафтора,

{{вірш|глава=47|вірш=5}} шолудивою стане Азза, згине Ашкелон, решта долини їхньої... Як довго ти будеш нарізи робити собі у жалобі?

{{вірш|глава=47|вірш=6}} О мечу Господній, аж доки ти не заспокоїшся? Вернися до піхви своїї, заспокойся й замовкни!

{{вірш|глава=47|вірш=7}} Але як заспокоїться він, коли наказав йому це Сам Господь? До Ашкелону й до берегу моря, туди Він призначив його!...

==Глава 48==
{{глава|48}}

{{вірш|глава=48|вірш=1}} На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево, бо воно поруйноване; Кір'ятаїм посоромлений, здобутий; посоромлений Замок високий, заляканий...

{{вірш|глава=48|вірш=2}} Нема більше слави Моаву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: Ходімо, і витнім його із народу! Теж, Мадмене, замовкнеш і ти: за тобою йде меч!

{{вірш|глава=48|вірш=3}} Чути крик із Горонаїму: Руїна й нещастя велике!

{{вірш|глава=48|вірш=4}} Моав поруйнований, крик підняли аж до Цоару,

{{вірш|глава=48|вірш=5}} бо ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну...

{{вірш|глава=48|вірш=6}} Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой верес в пустині!

{{вірш|глава=48|вірш=7}} Бо за те, що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої, ти також будеш узятий, і піде Кемош до полону, а разом із ним його священики та його зверхники...

{{вірш|глава=48|вірш=8}} І прийде руїна до кожного міста, і не буде врятоване жодне із них, і загине долина, й погублена буде рівнина, бо так говорив був Господь!...

{{вірш|глава=48|вірш=9}} Дайте крила Моаву, і він відлетить, і міста його стануть спустошенням, так що не буде мешканця у них...

{{вірш|глава=48|вірш=10}} Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крови на меча свого стримуї!

{{вірш|глава=48|вірш=11}} Спокійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився.

{{вірш|глава=48|вірш=12}} Тому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів, і його розіллють, і посуд його опорожнять, і дзбанки його порозбивають!...

{{вірш|глава=48|вірш=13}} І за Кемоша Моав посоромлений буде, як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел, за місце надії своїї.

{{вірш|глава=48|вірш=14}} Як говорите ви: Ми хоробрі та сильні до бою?

{{вірш|глава=48|вірш=15}} Попустошений буде Моав, і до міст його ворог підійметься, і підуть добірні його юнаки на заріз, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення...

{{вірш|глава=48|вірш=16}} Близький похід нещастя Моава, а лихо його дуже квапиться...

{{вірш|глава=48|вірш=17}} Співчувайте йому, всі довкілля його, і всі, хто ім'я його знаї, скажіть: Як зламалося сильне це берло, ця палиця пишна!

{{вірш|глава=48|вірш=18}} Спустися зо слави своїї, і всядься в пустині, о мешканко, дочко Дівону, бо спустошник Моава до тебе прийшов, і понищив твердині твої!

{{вірш|глава=48|вірш=19}} Стань на дорозі й чекай, мешканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: Що це сталося?

{{вірш|глава=48|вірш=20}} Моав посоромлений, бо розтрощений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попустошений!

{{вірш|глава=48|вірш=21}} І суд ось прийшов на рівнинний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,

{{вірш|глава=48|вірш=22}} і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,

{{вірш|глава=48|вірш=23}} і на Кір'ятаїм, і на Бет-Єамул, і на Бет-Меон,

{{вірш|глава=48|вірш=24}} і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста моавського краю, далекі й близькі...

{{вірш|глава=48|вірш=25}} І відтятий Моавові ріг, і рамено його розтрощене, говорить Господь.

{{вірш|глава=48|вірш=26}} Упійте його, бо пишавсь проти Господа він, і він з плюскотом упаде до блювоти своїї, і станеться й він посміховиськом!...

{{вірш|глава=48|вірш=27}} І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим? Хіба серед злодіїв був знайдений він, що ти скільки говориш про нього, то все головою хитаїш?

{{вірш|глава=48|вірш=28}} Покиньте міста, й пробувайте на скелі, мешканці Моава, і будьте, немов та голубка, що над країм безодні гніздиться!

{{вірш|глава=48|вірш=29}} Ми чули про гордість Моава, що чванливий він дуже, про надутість його і його гордування, про бундючність його та пиху його серця.

{{вірш|глава=48|вірш=30}} Я знаю, говорить Господь, про зухвальство його, і про його балачки безпідставні, робили вони неслухняне!

{{вірш|глава=48|вірш=31}} Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над людьми Кір-Хересу...

{{вірш|глава=48|вірш=32}} Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галузки твої перейшли аж за море, досягли аж до моря Язера. Спустошник напав на осінній твій плід, і на винобрання твої,

{{вірш|глава=48|вірш=33}} і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава, і вино із чавила спиню! Не буде топтати топтач, радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання...

{{вірш|глава=48|вірш=34}} Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу нестися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еєлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане...

{{вірш|глава=48|вірш=35}} І вигублю Я із Моава, говорить Господь, того, хто для жертов виходить на пагірок, і богові кадить своїму.

{{вірш|глава=48|вірш=36}} Тому стогне серце Мої за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Мої, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!...

{{вірш|глава=48|вірш=37}} Тому кожна голова облисіла, і кожна борода обстрижена, на руках у всіх порізи жалоби, і на стегнах верета...

{{вірш|глава=48|вірш=38}} На всіх дахах Моава й на площах його самий лемент, бо розбив Я Моава, мов посуд, якого не люблять, говорить Господь...

{{вірш|глава=48|вірш=39}} Як він розтощений плачуть, як ганебно Моав утікав, і як він посоромлений! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його!

{{вірш|глава=48|вірш=40}} Бо так промовляї Господь: Ось він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне,

{{вірш|глава=48|вірш=41}} міста будуть взяті, й твердині захоплені... І того дня стане серце лицарства Моава, як серце жони-породіллі!

{{вірш|глава=48|вірш=42}} І з народів Моав буде вигублений, бо пишавсь проти Господа він...

{{вірш|глава=48|вірш=43}} Страх, та безодня, та пастка на тебе, мешканче Моава! говорить Господь.

{{вірш|глава=48|вірш=44}} Хто від страху втече, той в безодню впаде, хто ж з безодні підійметься, той буде схоплений в пастку... Бо спроваджу на нього, на того Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.

{{вірш|глава=48|вірш=45}} Втікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а полум'я з-поміж Сигону, і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих...

{{вірш|глава=48|вірш=46}} Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів народ, бо сини твої взяті в полон, твої ж дочки в неволю!...

{{вірш|глава=48|вірш=47}} І верну Я Моавові долю наприкінці днів, говорить Господь. Аж досі суд на Моава.

==Глава 49==
{{глава|49}}

{{вірш|глава=49|вірш=1}} На Аммонових синів. Так говорить Господь: Чи немаї синів у Ізраїля? Чи немаї спадкоїмця в нього? Чому Єада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його?

{{вірш|глава=49|вірш=2}} Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь.

{{вірш|глава=49|вірш=3}} Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, опережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону іде, його священики й його зверхники разом!

{{вірш|глава=49|вірш=4}} Чого ти долинами хвалишся? Долина твоя розпливаїться кров'ю, о дочко невірна, що на скарби свої покладаїш надію та кажеш: Хто прийде до мене?

{{вірш|глава=49|вірш=5}} Ось Я страх припроваджу на тебе, говорить Господь, Бог Саваот, із усього довкілля твого, і ви повтікаїте кожен наперед себе, і не буде кому втікачів позбирати!...

{{вірш|глава=49|вірш=6}} А потім верну Я долю Аммонових синів, говорить Господь.

{{вірш|глава=49|вірш=7}} На Едома. Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немаї вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість?

{{вірш|глава=49|вірш=8}} Утікайте, оберніться плечима, сядьте глибше, мешканці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його!

{{вірш|глава=49|вірш=9}} Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать останків, якщо ж прийдуть злодії вночі, напсують, скільки схочуть.

{{вірш|глава=49|вірш=10}} Бо обнажив Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, спустошене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, і не буде його!

{{вірш|глава=49|вірш=11}} Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть!

{{вірш|глава=49|вірш=12}} Бо так промовляї Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші ціїї, пити будуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти питимеш чашу!

{{вірш|глава=49|вірш=13}} Бо Собою присяг Я, говорить Господь, що Боцра за спустошення стане, за ганьбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста її всі!

{{вірш|глава=49|вірш=14}} Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій,

{{вірш|глава=49|вірш=15}} бо тебе Я зробив ось малим між народами, погордженим серед людей!

{{вірш|глава=49|вірш=16}} Страхіття твої обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих підгірків тримаїшся. Та коли б ти кубло свої й високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляї Господь.

{{вірш|глава=49|вірш=17}} І стане Едом за страхіття, кожен, хто буде проходити ним, остовпії й засвище, як порази його всі побачить...

{{вірш|глава=49|вірш=18}} Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський.

{{вірш|глава=49|вірш=19}} Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть?

{{вірш|глава=49|вірш=20}} Тому то послухайте задум Господній, що Він на Едома задумав, і думки Його ті, які Він на мешканців Теману замислив: Направду, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнї при них!

{{вірш|глава=49|вірш=21}} Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос.

{{вірш|глава=49|вірш=22}} Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі...

{{вірш|глава=49|вірш=23}} На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись.

{{вірш|глава=49|вірш=24}} Дамаск сторопів, обернувся втікати, і страх його міцно охопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю...

{{вірш|глава=49|вірш=25}} Як спорожніло славне це місто, місто втіхи Моїї!

{{вірш|глава=49|вірш=26}} Тому юнаки його падати будуть на площах його, і всі військові погинуть того дня, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=49|вірш=27}} І під муром Дамаску огонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!...

{{вірш|глава=49|вірш=28}} На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кедар, і нехай попустошать війська синів сходу!

{{вірш|глава=49|вірш=29}} Заберуть їхні намети та їхню отару, їхні покрови та всі їхні речі, та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусіль!

{{вірш|глава=49|вірш=30}} Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешканці Хацору, говорить Господь, бо раду нарадив на вас Навуходоносор, цар вавилонський, і задум задумав на вас!

{{вірш|глава=49|вірш=31}} Уставайте, ідіть на народ, що спокійно, безпечно живе, промовляї Господь, немаї воріт, і нема в нього засувів, самітно живуть.

{{вірш|глава=49|вірш=32}} І стануть верблюди їхні здобиччю, а їхні череда грабежем, і на всі вітри розвію Я їх, хто волосся довкола стриже, і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль, говорить Господь...

{{вірш|глава=49|вірш=33}} І стане Хацор за мешкання шакалів, за вічне спустошення, не замешкаї там людина, і син людський не спиниться в ньому!...

{{вірш|глава=49|вірш=34}} Слово Господнї, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке:

{{вірш|глава=49|вірш=35}} Так говорить Господь Саваот: Ось Я зламаю еламського лука, головну їхню силу!

{{вірш|глава=49|вірш=36}} І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розпорошу на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу...

{{вірш|глава=49|вірш=37}} І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма, хто їхню душу шукаї, і лихо на них наведу, лютість гніву Мого, говорить Господь, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!

{{вірш|глава=49|вірш=38}} І поставлю Престола Свого в Еламі, і вигублю звідти царя й його зверхників, каже Господь...

{{вірш|глава=49|вірш=39}} Але буде наприкінці днів, поверну Я Еламові долю, говорить Господь.

==Глава 50==
{{глава|50}}

{{вірш|глава=50|вірш=1}} Слово, що Господь говорив на Вавилон, на землю халдеїв через пророка Єремію:

{{вірш|глава=50|вірш=2}} Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!

{{вірш|глава=50|вірш=3}} Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!...

{{вірш|глава=50|вірш=4}} За тих днів і того часу, говорить Господь, поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди, усе плачучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати...

{{вірш|глава=50|вірш=5}} Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя повернені, щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забудеться!

{{вірш|глава=50|вірш=6}} Мій народ це отара загинула: пастирі їхні вчинили блудячими їх, їх загнали на гори, й ходили вони від гори до підгір'я, забули про ложе свої...

{{вірш|глава=50|вірш=7}} Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Господу, Пасовиську правди й надії батьків їхніх, Господеві.

{{вірш|глава=50|вірш=8}} Біжіть з Вавилону, і виходьте із краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою!

{{вірш|глава=50|вірш=9}} Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю, і вони проти нього шикуються, звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить, не вертаються дармо,

{{вірш|глава=50|вірш=10}} і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, промовляї Господь...

{{вірш|глава=50|вірш=11}} Бо радіїте ви, бо втішаїтесь ви, що спадщину Мою розграбовуїте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки...

{{вірш|глава=50|вірш=12}} Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша... Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ!

{{вірш|глава=50|вірш=13}} Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся... Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпії й засвище, як побачить усі ці порази його!

{{вірш|глава=50|вірш=14}} Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягуї! Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Господеві згрішив!

{{вірш|глава=50|вірш=15}} Здійміть крик проти нього навколо! Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня... Помстіться над ним: як зробив він зробіть так йому!

{{вірш|глава=50|вірш=16}} Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапаї серпа в часі жнив! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече.

{{вірш|глава=50|вірш=17}} Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості...

{{вірш|глава=50|вірш=18}} Тому так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.

{{вірш|глава=50|вірш=19}} І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Єілеаді душа його ситою буде.

{{вірш|глава=50|вірш=20}} За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!

{{вірш|глава=50|вірш=21}} На край Чварів подвійних, на нього піди й на мешканців Покарання! Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, говорить Господь, і зроби так усе, як тобі наказав!

{{вірш|глава=50|вірш=22}} Гуркіт бою в краю та велике спустошення!

{{вірш|глава=50|вірш=23}} Як побитий й поламаний молот всіїї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для народів!

{{вірш|глава=50|вірш=24}} Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!

{{вірш|глава=50|вірш=25}} Господь відчинив Свої сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого, це бо зайняття для Господа, Бога Саваота в халдейському краї.

{{вірш|глава=50|вірш=26}} Ідіть ви на нього із краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і вчиніте закляттям його, хай не буде йому позосталого!

{{вірш|глава=50|вірш=27}} Його всіх волів повбивайте, хай підуть вони на заріз! Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх!

{{вірш|глава=50|вірш=28}} Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храма Його.

{{вірш|глава=50|вірш=29}} Скличте на Вавилона стрільців, усіх, хто лука натягуї, табором станьте при ньому навколо, нехай йому втечі не буде! Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!

{{вірш|глава=50|вірш=30}} Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть, говорить Господь.

{{вірш|глава=50|вірш=31}} Ось Я проти тебе, о пихо, говорить Господь, Бог Саваот, бо день твій прийшов, час тебе покарати!

{{вірш|глава=50|вірш=32}} І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його...

{{вірш|глава=50|вірш=33}} Так говорить Господь Саваот: Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити.

{{вірш|глава=50|вірш=34}} Але Викупитель їх сильний, Господь Саваот Йому Ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити.

{{вірш|глава=50|вірш=35}} Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців!

{{вірш|глава=50|вірш=36}} Меч на ворожбитів і безглуздими стануть, меч на лицарство його і вони полякаються!

{{вірш|глава=50|вірш=37}} Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки! Меч на скарби його й пограбовані будуть!

{{вірш|глава=50|вірш=38}} Посуха на води його, й вони повисихають, бо це край божків, і шаліють вони від бовванів...

{{вірш|глава=50|вірш=39}} Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід...

{{вірш|глава=50|вірш=40}} Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, говорить Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський!

{{вірш|глава=50|вірш=41}} Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі, вони збуджені будуть із кінців землі:

{{вірш|глава=50|вірш=42}} Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко!

{{вірш|глава=50|вірш=43}} Почув цар вавилонський відомість про них, й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю!...

{{вірш|глава=50|вірш=44}} Ось підіймаїться він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть?

{{вірш|глава=50|вірш=45}} Тому то послухайте задум Господній, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнї при них!

{{вірш|глава=50|вірш=46}} Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почуїться крик між народами!...

==Глава 51==
{{глава|51}}

{{вірш|глава=51|вірш=1}} Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене.

{{вірш|глава=51|вірш=2}} І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла.

{{вірш|глава=51|вірш=3}} Нехай лука свого напинаї стрілець проти того, хто й собі напинаї, проти того, хто своїм панцерем чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його!

{{вірш|глава=51|вірш=4}} І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях...

{{вірш|глава=51|вірш=5}} Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своїму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

{{вірш|глава=51|вірш=6}} Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, Він дасть відповідну заплату йому!

{{вірш|глава=51|вірш=7}} Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!

{{вірш|глава=51|вірш=8}} Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоїний він!

{{вірш|глава=51|вірш=9}} Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!...

{{вірш|глава=51|вірш=10}} Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

{{вірш|глава=51|вірш=11}} Вигостріть стріли, візьміте щити! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його!

{{вірш|глава=51|вірш=12}} Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону.

{{вірш|глава=51|вірш=13}} О ти, що живеш над великими водами, що маїш скарбів багатенно, кінець твій прийшов, міра твоїї захланности!

{{вірш|глава=51|вірш=14}} Господь Саваот присягав був душею Своїю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть!

{{вірш|глава=51|вірш=15}} Своїю Він силою землю вчинив, Своїю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом.

{{вірш|глава=51|вірш=16}} Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймаї Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджуї вітер зо сховищ Своїх,

{{вірш|глава=51|вірш=17}} тоді кожна людина в знанні туманії, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немаї в них духа!

{{вірш|глава=51|вірш=18}} Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

{{вірш|глава=51|вірш=19}} Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення!

{{вірш|глава=51|вірш=20}} Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!

{{вірш|глава=51|вірш=21}} І тобою поб'ю Я коня й верхівця, і тобою поб'ю колесницю й її візника!

{{вірш|глава=51|вірш=22}} І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину!

{{вірш|глава=51|вірш=23}} І тобою поб'ю пастуха й його стадо, і тобою поб'ю селянина та запряг його, і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників!

{{вірш|глава=51|вірш=24}} І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнї зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляї Господь!

{{вірш|глава=51|вірш=25}} Оце Я на тебе, о горо ти згубна, говорить Господь, що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою!

{{вірш|глава=51|вірш=26}} І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь...

{{вірш|глава=51|вірш=27}} Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану!

{{вірш|глава=51|вірш=28}} Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її!

{{вірш|глава=51|вірш=29}} І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця...

{{вірш|глава=51|вірш=30}} Силачі вавилонські воювати перестали, у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані...

{{вірш|глава=51|вірш=31}} Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його,

{{вірш|глава=51|вірш=32}} і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені...

{{вірш|глава=51|вірш=33}} Бо так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська мов тік в час топтання його: іще трохи й настане для неї час жнив!

{{вірш|глава=51|вірш=34}} Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене...

{{вірш|глава=51|вірш=35}} Насилля мої й мої тіло на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим!

{{вірш|глава=51|вірш=36}} Тому так промовляї Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу.

{{вірш|глава=51|вірш=37}} І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!...

{{вірш|глава=51|вірш=38}} Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята...

{{вірш|глава=51|вірш=39}} Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, каже Господь!

{{вірш|глава=51|вірш=40}} Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами.

{{вірш|глава=51|вірш=41}} Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всіїї землі! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів!

{{вірш|глава=51|вірш=42}} На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його.

{{вірш|глава=51|вірш=43}} Міста його стануть спустошенням, країм пустині та степу, тим країм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський!

{{вірш|глава=51|вірш=44}} І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде!

{{вірш|глава=51|вірш=45}} Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

{{вірш|глава=51|вірш=46}} І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого...

{{вірш|глава=51|вірш=47}} Тому то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому!

{{вірш|глава=51|вірш=48}} І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь.

{{вірш|глава=51|вірш=49}} Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всіїї землі...

{{вірш|глава=51|вірш=50}} Хто втік від меча, ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

{{вірш|глава=51|вірш=51}} Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому...

{{вірш|глава=51|вірш=52}} Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!

{{вірш|глава=51|вірш=53}} Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!

{{вірш|глава=51|вірш=54}} Чуїться крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв,

{{вірш|глава=51|вірш=55}} бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушуї в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягаїться гуркіт їхнього голосу...

{{вірш|глава=51|вірш=56}} Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламаїться, бож Бог відплати Господь, Він напевно заплатить!

{{вірш|глава=51|вірш=57}} І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення...

{{вірш|глава=51|вірш=58}} Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!...

{{вірш|глава=51|вірш=59}} Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекіїю, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постельником.

{{вірш|глава=51|вірш=60}} І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до одніїї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон.

{{вірш|глава=51|вірш=61}} Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова.

{{вірш|глава=51|вірш=62}} І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним.

{{вірш|глава=51|вірш=63}} І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,

{{вірш|глава=51|вірш=64}} та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!... Аж досі слова Єреміїні.

==Глава 52==
{{глава|52}}

{{вірш|глава=52|вірш=1}} Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював. А царював він в Єрусалимі одинадцять років; ім'я ж його матері Хамутал, дочка Єремії з Лівни.

{{вірш|глава=52|вірш=2}} І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.

{{вірш|глава=52|вірш=3}} Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя. А Седекія відпав від вавилонського царя.

{{вірш|глава=52|вірш=4}} І сталося за дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборилися проти нього, і побудували проти нього вала навколо.

{{вірш|глава=52|вірш=5}} І ввійшло місто в облогу аж до одинадцятого року царя Седекії.

{{вірш|глава=52|вірш=6}} Четвертого місяця, дев'ятого дня місяця настав великий голод у місті, і не було хліба для народу краю.

{{вірш|глава=52|вірш=7}} І пробитий був пролім у стіні міста, і всі вояки повтікали, і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. І пішли вони дорогою в степ.

{{вірш|глава=52|вірш=8}} А халдейське військо погналося за царем, та й догнали Седекію в їрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього...

{{вірш|глава=52|вірш=9}} І схопили царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив.

{{вірш|глава=52|вірш=10}} І цар вавилонський порізав Седекіїних синів на очах його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі...

{{вірш|глава=52|вірш=11}} А очі Седекії він вибрав, і зв'язав його ланцюгами. І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в'язниці аж до дня його смерти...

{{вірш|глава=52|вірш=12}} А п'ятого місяця, десятого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя.

{{вірш|глава=52|вірш=13}} І він спалив Господнього дома та дома царевого, і всі доми в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем.

{{вірш|глава=52|вірш=14}} І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.

{{вірш|глава=52|вірш=15}} А з бідноти народу та решту народу, що позостався в місті, і перебіжників, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі.

{{вірш|глава=52|вірш=16}} А з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винарів та за рільників.

{{вірш|глава=52|вірш=17}} А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і понесли всю їхню мідь до Вавилону.

{{вірш|глава=52|вірш=18}} І горнята, і лопатки, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що ним служать, позабирали.

{{вірш|глава=52|вірш=19}} І миски, і кадильниці, і кропильниці, і горнята, і свічники, і ложки, і жертовні миски, і що було золоте забрав золото, а що срібне срібло взяв начальник царської сторожі.

{{вірш|глава=52|вірш=20}} Два стовпи, одне море, дванадцять мідяних волів, що під підставами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для міді всіх цих речей!

{{вірш|глава=52|вірш=21}} А стовпи вісімнадцять ліктів високість одного стовпа, і шнурок на дванадцять ліктів оточував його, а грубина його чотири пальці, всередині порожнявий.

{{вірш|глава=52|вірш=22}} І маковиця на ньому мідяна, а високість одніїї маковиці п'ять ліктів та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа так само, і гранатові яблука.

{{вірш|глава=52|вірш=23}} І було гранатових яблук дев'ятдесят і шість на кожну сторону, усіх гранатових яблук на мережці навколо сто.

{{вірш|глава=52|вірш=24}} начальник царської сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога.

{{вірш|глава=52|вірш=25}} А з міста взяв він одного евнуха, що був начальником над військовими, та семеро чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військового відділу, що записував народ краю до військового відділу, і шістдесят чоловіка з народу краю, що знаходилися в місті.

{{вірш|глава=52|вірш=26}} І позабирав їх Невузар'адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли.

{{вірш|глава=52|вірш=27}} І вдарив їх вавилонський цар, і позабивав їх у Рівлі, у хаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своїї землі!

{{вірш|глава=52|вірш=28}} Оце той народ, що вигнав Навуходоносор: у сьомому році три тисячі й двадцять і три юдеї.

{{вірш|глава=52|вірш=29}} У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі.

{{вірш|глава=52|вірш=30}} У році двадцятому й третьому вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, сім сотень сорок і п'ять душ юдеїв. Усіх душ чотири тисячі й шість сотень.

{{вірш|глава=52|вірш=31}} І сталося за тридцятого й сьомого року вигнання Єгоякима, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п'ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгоякимом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення.

{{вірш|глава=52|вірш=32}} І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

{{вірш|глава=52|вірш=33}} І змінив в'язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

{{вірш|глава=52|вірш=34}} А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Плач Єремiї</title>
    <id>1441</id>
    <revision>
      <id>1455</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:07:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Плач Єремiї
 | попередня = &lt;[[../Єремiя|Єремiя]]&gt;
 | наступна  = [[../Єзекiїль|Єзекiїль]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн воно стало данницею!...

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Гірко плаче по ночах вона, і сльози гарячі на щоках у неї... Нема потішителя в неї зо всіх, що кохали її, її зрадили всі її друзі, вони ворогами їй стали!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Юдея пішла на вигнання з біди та з роботи тяжкої, вона оселилася поміж поганами, спочинку собі не знайшла! Догнали її всі її переслідники серед тіснот...

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Дороги сіонської доньки сумні, бо немає на свято прочан! Усі брами її попустіли, зідхає священство її, посумнілі дівчата її, а вона гірко їй!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} °ї грабівники взяли гору над нею, і добре ведеться її ворогам, бо їй завдав смутку Господь за численність у неї гріхів: Немовлята її до полону пішли перед ворогом...

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І відійшла від сіонської доньки вся величність її... °ї князі стали, немов олені ті, що паші собі не знаходять, і йдуть у безсиллі перед переслідником...

{{вірш|глава=1|вірш=7}} У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби, що були від днів давніх, як народ її впав був у руку ворожу, і не було, хто б їй поміч подав... Вороги споглядали на неї, і сміялись з руїни її...

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась, тому то нечистою стала, усі, що її шанували, погорджують нею, наготу бо її вони бачили! І зідхає вона, й відвертається взад...

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Нечистість її на подолках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала предивно, і нікого нема, хто б потішив її... Побач, Господи, горе моє, бо звеличився ворог!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби, і бачить вона, що в святиню її увіходять погани, про яких наказав Ти: Не ввійдуть вони в твої збори!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Увесь народ її стогне, шукаючи хліба, свої скарби коштовні за їжу дають, аби тільки душу свою проживити... Зглянься, Господи, і подивися, яка стала погорджена я!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Не вам кажучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завданий мені, що Господь засмутив ним мене у день лютого гніву Свого?...

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Із височини Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанував! Розтяг сітку на ноги мої, повернув мене взад, учинив Він мене спустошілою, увесь день болящою...

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Ярмо моїх прогріхів зв'язане міцно рукою Його, плетуться вони та приходять на шию мою! Він зробив, що спіткнулася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й звестись не можу...

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене, мов на свято зібрання, Він скликав на мене, щоб моїх юнаків поторощити, як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку...

{{вірш|глава=1|вірш=16}} За оцим плачу я, око моє, моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Сіонська дочка простягла свої руки, немає розрадника їй: Господь наказав проти Якова довкола нього його ворогам, донька єрусалимська нечистою стала між ними...

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Справедливий Господь, а я слову Його неслухняна була... Послухайте но, всі народи, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Взивала до друзів своїх, та вони обманули мене! Священство моє й мої старші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживити...

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть...

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Почули, що я ось стогну, й немає мені потішителя, вчули про лихо моє всі мої вороги, та й зраділи, що Ти це зробив... Спровадив Ти день, що його заповів, бодай сталося їм, як мені!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, бо численні стогнання мої, моє ж серце боляще...

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} понищив Господь, не помилував житла всі Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його...

{{вірш|глава=2|вірш=3}} В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Він нап'яв Свого лука, як ворог, противником стала правиця Його, і Він вибив усе, що для ока було пожадане, у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою, як огонь...

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Господь став, як той ворог, понищив Ізраїля Він, всі палати його зруйнував, твердині його попустошив, і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Понищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого...

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Покинув Господь Свого жертівника, допустив побезчестити святиню Свою, передав в руку ворога мури палаців її, вороги зашуміли в Господньому домі, немов би святкового дня!

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур'я та мур, вони разом ослабли...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} °ї брами запалися в землю, понищив Він та поламав її засуви... °ї цар і князі її серед поганів... Немає навчання Закону, і пророки її не знаходять видіння від Господа...

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Вони квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів...

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Що засвідчу тобі, що вподоблю до тебе, о єрусалимськая дочко? Що вчиню тобі рівним, щоб тебе звеселити, о діво, о дочко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя, хто тебе полікує?

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Пророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве, і не відкривали твого гріха, щоб долю твою відвернути, для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання...

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть: Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі?

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Усі вороги твої пащу на тебе роззявлюють, свищуть й зубами скрегочуть та кажуть: Ми пожерли її... Оце справді той день, що чекали його, знайшли ми і бачимо його!...

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Учинив Господь те, що задумав, Він виповнив слово Своє, що його наказав від днів давніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він рога підійняв супротивних твоїх...

{{вірш|глава=2|вірш=18}} °хнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя!

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!...

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк?

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав милосердя...

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Ти викликував, мов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостальця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та зростила була...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} у темноті мене посадив, мов померлих давно...

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} і душа моя спокій згубила, забув я добро...

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

{{вірш|глава=3|вірш=28}} нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

{{вірш|глава=3|вірш=29}} хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

{{вірш|глава=3|вірш=30}} хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

{{вірш|глава=3|вірш=31}} Бо Господь не навіки ж покине!

{{вірш|глава=3|вірш=32}} Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

{{вірш|глава=3|вірш=33}} бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

{{вірш|глава=3|вірш=34}} Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

{{вірш|глава=3|вірш=35}} щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

{{вірш|глава=3|вірш=36}} щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

{{вірш|глава=3|вірш=37}} Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

{{вірш|глава=3|вірш=38}} Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

{{вірш|глава=3|вірш=39}} Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

{{вірш|глава=3|вірш=40}} Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

{{вірш|глава=3|вірш=41}} підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

{{вірш|глава=3|вірш=42}} Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

{{вірш|глава=3|вірш=43}} закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

{{вірш|глава=3|вірш=44}} закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

{{вірш|глава=3|вірш=45}} Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

{{вірш|глава=3|вірш=46}} наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

{{вірш|глава=3|вірш=47}} страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

{{вірш|глава=3|вірш=48}} Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

{{вірш|глава=3|вірш=49}} Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

{{вірш|глава=3|вірш=50}} аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

{{вірш|глава=3|вірш=51}} моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

{{вірш|глава=3|вірш=52}} Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

{{вірш|глава=3|вірш=53}} життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

{{вірш|глава=3|вірш=54}} Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

{{вірш|глава=3|вірш=55}} Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

{{вірш|глава=3|вірш=56}} Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

{{вірш|глава=3|вірш=57}} Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

{{вірш|глава=3|вірш=58}} За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

{{вірш|глава=3|вірш=59}} Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

{{вірш|глава=3|вірш=60}} Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

{{вірш|глава=3|вірш=61}} Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

{{вірш|глава=3|вірш=62}} мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

{{вірш|глава=3|вірш=63}} Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

{{вірш|глава=3|вірш=64}} Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

{{вірш|глава=3|вірш=65}} Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

{{вірш|глава=3|вірш=66}} Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:

{{вірш|глава=4|вірш=4}} язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} °ї можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,

{{вірш|глава=4|вірш=8}} а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...

{{вірш|глава=4|вірш=14}} По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

{{вірш|глава=5|вірш=5}} У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

{{вірш|глава=5|вірш=15}} втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

{{вірш|глава=5|вірш=17}} тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

{{вірш|глава=5|вірш=18}} через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Єзекiїль</title>
    <id>1442</id>
    <revision>
      <id>1456</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:08:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Єзекiїль
 | попередня = &lt;[[../Плач Єремiї|Плач Єремiї]]&gt;
 | наступна  = [[../Даниїл|Даниїл]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Кевар, відкрилося небо, і побачив я Божі видіння.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} П'ятого дня місяця, це п'ятий рік полону царя Єгоякима,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар, і була там над ним Господня рука.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палючий огонь; а навколо неї сяйво, а з середини його ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А з середини його подоба чотирьох живих істот, а оце їхній вид: вони мали подобу людини.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І кожна мала чотири обличчі, і кожна з них мала чотири крилі.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А їхня нога нога проста, а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} °хні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, кожне ходило просто наперед себе.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним, і двоє закривали їхнє тіло.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити, вони йшли, не оберталися в ході своїй.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, вони палали на вигляд смолоскипів; той огонь проходжувався поміж істотами. І огонь мав сяйво, і з огню виходила блискавка.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І ті живі істоти бігали й верталися, немов блискавка.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І придивився я до тих істот, аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Вид тих колес та їхній виріб як вигляд хризоліту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб ніби колесо в колесі.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Вони ходили в ході своїй на чотири боки, не оберталися в ході своїй.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А їхні обіддя були високі та страшні; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті колеса.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті колеса підіймалися з ними, бо в колесах був дух істот.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ними й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І сказав Він до мене: Сину людський, зведися на ноги свої, і Я буду говорити з тобою!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І сказав Він до мене: Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І будеш говорити до них Мої слова, чи вони послухаються, чи занехають, бо вони ворохобні.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А ти, сину людський, послухай, що кажу Я тобі: Не будь ворохобний, як цей дім ворохобности, відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І побачив я, аж ось до мене простягнена рука, а в ній звій книжковий.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І Він розгорнув його перед моїм обличчям, а він пописаний спереду та ззаду. І було на ньому написано пісні плачу, стогін та горе...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І сказав Він до мене: Сину людський, з'їж, що знайдеш! З'їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього звоя.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І сказав Він до мене: Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі! І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І сказав Він до мені: Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І сказав Він до мене: Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, а вони чи послухаються, чи занехають.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: Благословенна слава Господня! із свого місця,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!...

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє...

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: Увійди, замкнися в середині свого дому!

{{вірш|глава=3|вірш=25}} А ти, сину людський, ось дадуть на тебе шнури, і зв'яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони дім ворохобний.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог. Хто хоче слухати нехай слухає, а хто хоче занехати нехай занехає, бо вони дім ворохобний!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А ти, сину людський, візьми собі цеглину, і поклади її перед собою, і накреслиш на ній місто Єрусалим.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І постав проти нього облогу, і збудуй проти нього башту, і висип вала навколо нього, і постав проти нього табори війська, і постав проти нього муроломи.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І візьми собі залізну сковороду, і постав її ніби залізною стіною поміж собою та між тим містом, і зверни своє обличчя до нього, і буде воно в облозі, і ти обляжеш його. Це ознака для Ізраїлевого дому!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А ти лягай на лівий свій бік, і поклади на нього провину Ізраїлевого дому. За числом днів, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити їхню провину.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І Я призначив тобі роки їхньої провини за числом днів, три сотні й дев'ятдесят днів, і ти будеш носити провину Ізраїлевого дому.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А коли ти це скінчиш, то ляжеш удруге, на правий свій бік, і будеш носити провину Юдиного дому сорок день, один день за один рік Я тобі призначив.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І на облогу Єрусалиму зверни своє обличчя та відкрите рамено своє, і будеш пророкувати на нього.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І ось Я накладу на тебе шнури, і ти не повернешся з боку одного на інший бік, аж поки ти не закінчиш днів своєї облоги.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А ти візьми собі пшениці та ячменю, і бобів та сочевиці, і проса та вики, і даси їх до одного посуду, і зробиш із них собі хліб, за кількістю днів, що лежатимеш на боці своєму, три сотні й дев'ятдесят день будеш те їсти.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} А їжа твоя, яку будеш ти їсти, буде вагою двадцять шеклів на день, час від часу будеш це їсти.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І воду будеш пити мірою, шоста частина гіна, час від часу будеш пити.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І їстимеш це, як ячмінного калача, і будеш пекти це на кавалках людського калу, перед їхніми очима...

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав Господь: Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих народів, куди Я їх вижену...

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А я відказав: О Господи, Боже, ось душа моя не занечищена, і падла та розшматованого звірями я не їв від молодости своєї й аж дотепер, і м'ясо нечисте не входило в мої уста.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І сказав Він до мене: Дивися, Я дав тобі товарячий гній замість людського калу, і ти зроби на ньому свій хліб!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І сказав Він до мене: Сину людський, ось Я поламаю підпору хліба в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху, а воду будуть пити за мірою та зо смутком,

{{вірш|глава=4|вірш=17}} щоб відчули вони брак хліба та води, і жахнулися один з одним, і вони знидіють за свій гріх!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А ти, сину людський, візьми собі гострого меча, як бритву стрижіїв; візьми його собі, і проведи ним по голові своїй та по бороді своїй. І візьми собі вагові шальки, і поділи те волосся.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Третину спали в огні посеред міста, коли виповняться дні облоги; і візьми другу третину, і посічи мечем навколо нього, а третину розпороши на вітер, і Я витягну меча за ними.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І візьми звідти мале число волосся, і зав'яжи його в своїх полах.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І візьми із нього ще, і кинь його до середини огню, і спали його в огні, з нього вийде огонь на ввесь Ізраїлів дім...

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Так говорить Господь Бог: Цей Єрусалим Я поставив його в середині народів, а довкілля його країни.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Та він став проти постанов Моїх більше від поганів, а проти устав Моїх більше від тих країн, що навколо нього, бо права Мої вони відкинули, а устави Мої не ходили вони ними.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви ворохобилися більше від тих поган, що навколо вас, й уставами Моїми не ходили, і постанов Моїх не виконували, а робили за постановами тих поган, що навколо вас,

{{вірш|глава=5|вірш=8}} тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе, Сам Я, і зроблю серед тебе суди перед очима тих поган!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І зроблю на тобі те, чого Я не робив, і нічого подібного вже не зроблю, за гидоти твої.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Тому серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою присуди, і розпорошу ввесь останок твій на всі вітри!...

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Тому, як живий Я, говорить Господь Бог, за те, що ти занечистив святиню Мою всіма гидотами своїми та всіма обридженнями своїми, то теж Я відкину тебе, й око Моє не матиме милосердя, і Сам Я не змилосерджуся!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе, а третина попадає від меча в твоїх околицях, а третину розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І докінчиться гнів Мій, і Я заспокою Свою лють проти них, і задовольнюся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горливості Своїй, коли доконаю Свою лютість на них!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І зроблю тебе руїною та ганьбою серед людів, що навколо тебе, перед очима кожного, хто буде проходити...

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І станеш ганьбою та посміховиськом, осторогою та остовпінням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі присуди гнівом та люттю, та лютими картаннями. Я, Господь, оце говорив!

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Коли Я пошлю на них злі стріли голоду, що будуть нищівними, що пошлю їх понищити вас та примножу голод на вас, то Я зламаю вам підпору хліба,

{{вірш|глава=5|вірш=17}} і пошлю на вас голод та злу звірину, і позбавлю тебе дітей, і моровиця та кров перейде серед тебе, і спроваджу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Сину людський, зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір, і пророкуй на них,

{{вірш|глава=6|вірш=3}} та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте слова Господа Бога! Так говорить Господь Бог горам та підгіркам, і річищам та долинам: Ось Я спроваджу на вас меча, і вигублю ваші пагірки,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} і будуть опустошені ваші жертівники, і будуть розбиті ваші фіґури сонця, і кину Я ваших побитих перед вашими божками!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божками, і розпорошу ваші кості навколо ваших жертівників...

{{вірш|глава=6|вірш=6}} По всіх місцях вашого перебування міста будуть поруйновані, а пагірки попустошені, щоб ваші жертівники були поруйновані та побезчещені, і щоб були розтрощені й перестали існувати ваші божки, і були розбиті ваші фіґури сонця, і були стерті ваші діла...

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І впаде забитий між вами, і ви пізнаєте, що Я Господь!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А Я позоставлю з вас решту, бо будете мати врятованих від меча серед народів, коли ви будете розпорошені серед країн.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І ваші врятовані згадають про Мене серед народів, куди будуть забрані до полону, коли Я зламаю їхнє блудне серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що перелюб чинили з своїми божками, і вони самі будуть бридитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидот.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І пізнають вони, що Я Господь, і що Я не надармо говорив, що вчиню їм оцю злу річ!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Так говорить Господь Бог: Удар своєю долонею й тупни ногою своєю, і скажи: Горе за всі злі вчинки Ізраїлевого дому, за які вони попадають від меча, голоду та моровиці!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Той, хто далекий, помре від моровиці, а хто близький впаде від меча, а хто позостане та буде врятований помре від голоду. І так Я викінчу Свою лютість на них!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І пізнаєте ви, що Я Господь, коли їхні забиті будуть лежати серед їхніх божків навколо їхніх жертівників на всякім високім підгір'ї, на всіх щитах гір, і під усяким зеленим деревом, і під усяким густим дубом, на місці, де вони приносили приємні пахощі для всіх своїх божків.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І Я витягну руку Свою на них, і зроблю цей Край спустошенням та пусткою, від пустині аж до Рівли, по всіх місцях їхнього сидіння... І пізнають вони, що Я Господь!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=7|вірш=2}} А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до Краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе Свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе зостануть, і пізнаєте ви, що Я то Господь!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Отак Господь Бог промовляє: Ось приходить біда на біду!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Приходить кінець, приходить кінець, він збудився на тебе, приходить ось він!

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Надійшла твоя доля для тебе, о мешканче Краю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости...

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе, і Свій гнів докінчу проти тебе, і тебе осуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і пізнаєте ви, що Я Господь, що карає!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха,

{{вірш|глава=7|вірш=11}} розвилося насильство для кия безбожности! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти...

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Надходить той час, наближається день... Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його!

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя...

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор...

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, всі будуть стогнати, кожен за гріх свій...

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна,

{{вірш|глава=7|вірш=18}} і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина...

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою!

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А гордість вчинили за славну оздобу свою, у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх, тому їм оберну Я її на нечистість,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} і віддам її в руку чужих на грабунок, а нечестивим землі на здобич...

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І обличчя Своє відверну Я від них, і вони побезчестять Мій скарб, і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його...

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось...

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть!

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою та не буде його...

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших...

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять... За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх їхніми судами, і пізнають, що Я то Господь!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сталося за шостого року, шостого місяця, п'ятого дня місяця сидів я в своєму домі, а Юдині старші сиділи передо мною, то впала там на мене рука Господа Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І побачив я, аж ось подоба, на вигляд чоловіка: від виду стегон його й додолу огонь, а від стегон його й догори на вигляд сяйва, ніби палаюча мідь.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих видіннях, до входу внутрішньої брами, зверненої на північ, де місце перебування ідола, що викликує заздрість.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І ось була там слава Ізраїлевого Бога, як той вид, що я бачив у долині!

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І сказав Він до мене: Сину людський, зведи очі свої в напрямі на північ! І звів я очі свої в напрямі на північ, аж ось з півночі, від брами жертівника, був той ідол заздрости при вході.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І сказав Він до мене: Сину людський, чи ти бачиш, що вони роблять! Це великі гидоти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддалитися від Моєї святині! Та ти знову побачиш іще більші гидоти.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І привів мене до входу подвір'я, і побачив я, аж ось дірка в стіні!

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І сказав Він мені: Сину людський, прокопай дірку в стіні! І прокопав я в стіні, аж ось вхід!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І сказав Він до мене: Увійди, і побач ті злі гидоти, які вони роблять отут!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна та огидливої звірини, і всякі божки Ізраїлевого дому, накреслені на стіні навколо кругом...

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А сімдесят чоловіка зо старших Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кадильницю, і підіймалися пахощі з хмари кадила.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І сказав Він до мене: Чи бачив ти, сину людський, що роблять Ізраїлеві старші в темноті, кожен у кімнатах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей Край...

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І сказав Він до мене: Ти знову побачиш ще більші гидоти, які вони роблять.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І Він запровадив мене до входу до брами Господнього дому що на півночі, аж ось там сидять жінки, що оплакували Таммуза.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І сказав Він до мене: Чи ти бачив, сину людський? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І Він запровадив мене до внутрішнього подвір'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертівником, було біля двадцяти й п'яти чоловіка: спини їхні до Господнього храму, а їхні обличчя на схід, і вони кланялися до сходу, до сонця.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І сказав Він до мене: Чи ти бачив, сину людський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони наповнили Край насильством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галузки при носі своїм.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Тому то й Я зроблю з лютістю: око Моє не змилується, і милосердя не буду Я мати. І вони будуть кликати сильним голосом в вуха Мої, та Я їх не почую!...

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І сказав Господь до нього: Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А до інших Він сказав при мені: Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині... І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І сказав Він до них: Занечистіть цей дім, і наповніть подвір'я трупами, і вийдіть! І вони повиходили, і вбивали в місті.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І сказав Він до мене: Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить...

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І також Я, не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: Я зробив, як мені наказав Ти!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І побачив я, аж ось на небозводі, що на голові Херувимів, було щось, як камінь сапфір, на вигляд подоби трону бачилося на них.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І Він промовив до того чоловіка, одягненого в льняне, та й сказав: Увійди поміж колеса під Херувимом, і наповни свої жмені вуглинами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто! І він увійшов перед моїми очима.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А Херувими стояли з правого боку дому, коли входив чоловік, і хмара наповнила внутрішнє подвір'я.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} І піднялася слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і наповнився дім хмарою, а подвір'я наповнилося сяйвом Господньої слави.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подвір'я, як голос Бога Всемогутнього, коли Він говорить.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І сталося, коли Він наказав чоловікові, одягненому в льняне, кажучи: Візьми огонь поміж колесами з-під Херувимів, то той прийшов і став при колесі.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одягненого в льняне, а той узяв і вийшов.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І показалася в Херувимів подоба людської руки під їхніми крилами.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І я побачив, аж ось чотири колесі при Херувимах, по одному колесі при кожному Херувимі, а вид тих колес, ніби вигляд каменя хризоліта.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А їхній вигляд подоба одна чотирьом їм, як коли б колесо було в колесі.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} В ході своїй вони йшли на чотири свої боки, не оберталися в ході своїй, бо до того місця, куди обернеться голова, за нею йшли вони, не оберталися в ході своїй.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А все їхнє тіло, і їхня спина, і їхні руки, і їхні крила, і ті колеса були повні очей навколо, всі чотири мали колеса.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А ці колеса були кликані при мені Ґалґал.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А в кожного чотири обличчі: обличчя одного обличчя Херувима, обличчя другого обличчя людини, а третій обличчя лева, а четвертий обличчя орла.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І піднялися ті Херувими. Це та жива істота, яку я бачив на річці Кевар.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} А коли йшли ті Херувими, то йшли й ті колеса при них, а коли ті Херувими підіймають свої крила, щоб знятись із землі, не відвертаються також ті колеса від них.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Коли ті ставали, ставали й вони, а коли ті підіймалися, підіймалися й вони, бо в них був дух живої істоти.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І вийшла слава Господня з-над порога дому, і стала над Херувимами.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} І підняли Херувими свої крила, і знялися з землі на моїх очах, коли вони йшли, а ті колеса побіч них, і стали при вході до східньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Це та жива істота, яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кевар. І я пізнав, що це Херувими.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} У кожного було по чотири обличчі, у кожного чотири крилі, а під їхніми крилами подоба людських рук.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} А подоба їхнього обличчя це ті обличчя, які я бачив над річкою Кевар, їхній вигляд та вони самі. Кожен ішов просто вперед.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І підійняв мене Дух, і привів мене до східньої брами Господнього дому, що обернена на схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Бенаїного, князів народу.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І сказав Він до мене: Сину людський, оце ті люди, що задумують кривду, і радять злу раду в цьому місті,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} що говорять: Не скоро будувати доми. Воно казан, а ми м'ясо.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Тому пророкуй на них, пророкуй, сину людський!

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа Я знаю їх.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Ви намножили своїх забитих у цьому місті, і наповнили його вулиці трупами.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Тому так говорить Господь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно той казан. Та Я випроваджу вас із нього!

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Ви боїтеся меча і меча наведу Я на вас, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І випроваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю між вами присуди!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Від меча ви попадаєте; на границі Ізраїля розсуджу вас, і ви пізнаєте, що Я то Господь!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Воно не буде вам казаном, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу вас!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І пізнаєте ви, що Я Господь, бо за уставами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!...

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Сину людський, брати твої, брати твої мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім увесь той, що до них говорили мешканці Єрусалиму: Віддаліться від Господа, нам даний цей Край на володіння,

{{вірш|глава=11|вірш=16}} тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддалив їх поміж народи, і хоч розпорошив їх по краях, проте буду для них хоч малою святинею в тих краях, куди вони ввійшли.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Тому скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу з тих країв, серед яких ви розпорошені, і дам вам Ізраїлеву землю.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І вони ввійдуть туди, і викинуть з неї усі мерзоти її та всі гидоти її.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса,

{{вірш|глава=11|вірш=20}} щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!

{{вірш|глава=11|вірш=21}} А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидотами своїми та мерзотами своїми, то поверну їхню дорогу на їхню голову, говорить Господь Бог...

{{вірш|глава=11|вірш=22}} І попідіймали Херувими крила свої, а колеса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} І піднялася слава Господня з-над середини міста, і стала на горі, що зо сходу міста.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} І дух підніс мене, і ввів мене в Халдею до полонян у видінні, Духом Божим. І підійнялося від мене те видіння, яке я бачив.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І я говорив до полонян усі Господні слова, які Він наказав був мені.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Сину людський, ти живеш серед дому ворохобного, вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохобний.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А ти, сину людський, пороби собі речі для мандрівки, і йди на вигнання вдень на їхніх очах, і підеш на вигнання з свого місця до іншого місця на їхніх очах, може побачать вони, що вони дім ворохобности.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І повиносиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх очах, а ти вийдеш увечорі на їхніх очах, як виходять вигнанці.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} На їхніх очах пробий собі дірку в стіні, і повиносиш нею.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} На їхніх очах на рамені повиносиш, винесеш потемки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе знаком для Ізраїлевого дому.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повиносив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, потемки повиносив, на рамені носив на їхніх очах.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А ранком було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Сину людський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохобности: Що ти робиш?

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зроблено їм, підуть на вигнання в полон!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А той начальник, що серед них, на рамені буде нести потемки й вийде; у стіні проб'ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очима.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І розтягну на нього сітку Свою, і він буде схоплений в пастку Мою, і відведу його до Вавилону, до халдейського краю, та його він не побачить, і там помре.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} А все, що навколо нього, його помічники та всі війська його, розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча...

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І пізнають вони, що Я Господь, коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах!

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А нечисленних з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів, куди поприходять. І вони пізнають, що Я Господь!

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І скажеш до народу цього Краю: Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпінні, бо спустошів їхній Край від своєї повні за насилля всіх, що мешкають у ньому.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} І поруйнуються населені міста, а Край стане спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Сину людський, що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі: Продовжаться дні, і зникне всіляке видіння?

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Припиню Я цю приповістку, і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі, але говори їм: Наблизилися оті дні й слово всякого видіння.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здійснене, не відтягнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохобности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророкують, і скажи пророкам, що провіщають із власного серця: Послухайте Господнього слова!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Так говорить Господь Бог: Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Твої пророки, Ізраїлю, як ті лисиці в руїнах!

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Не ввійшли ви в проломи, і не загородили загороди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Вони бачать марноту та фальшиве чарування, говорячи: Говорить Господь, а Господь не посилав їх, та вони мають надію, що сповниться слово.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Хіба ж не марне видіння ви бачили, і не фальшиве чарування ви говорили? А ви кажете: Говорить Господь, а Я не говорив!

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите марноту, і бачите лжу, тому ось Я проти вас, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І буде рука Моя проти пророків, що бачать марноту й чарують ілжею. Вони не будуть на раді народу Мого, і в перепису Ізраїлевого дому не будуть записані, і до землі Ізраїлевої не ввійдуть. І пізнаєте ви, що Я Господь Бог!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Саме за те, що вони впровадили народ Мій у помилку, говорячи мир, а миру нема. І він будує мура, а вони тинкують його будьяким тинком.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Скажи до тих, що тинкують будьяким тинком, що мур упаде. Буде дощ заливний, і ви, каміння великого граду, впадете, і вітер бурхливий розвалить мура.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І ось стіна впаде. Чи ж не скажуть вам: Де той тинк, яким ви тинкували?

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Тому так говорить Господь Бог: Я вчиню, що бурхливий вітер валитиме в лютості Моїй, і буде дощ заливний в Моїм гніві, і каміння великого граду в лютості на вигублення.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І розіб'ю Я ту стіну, яку ви обтинкували будьяким тинком, і повалю її до землі, й оголиться підвалина її, і впаде, і ви загинете в середині його, Єрусалима, і пізнаєте, що Я Господь!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І докінчу Я лютість Свою на стіні та на тих, що тинкують її якимбудь тинком, і скажу вам: Немає стіни та її тинкувальників,

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Ізраїлевих пророків, що пророкували на Єрусалим і бачили для нього видіння миру, та немає миру, говорить Господь!

{{вірш|глава=13|вірш=17}} А ти, сину людський, зверни своє обличчя до дочок свого народу, що пророкують з власного серця, і пророкуй на них,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} та й скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні обв'язки на суглоби рук, і роблять хустки на голову всякого зросту, щоб ловити душі. Невже, ловлячи душі Мого народу, ви свої душі спасете?

{{вірш|глава=13|вірш=19}} І ви безчестите Мене в Мого народу за жмені ячменю та за кришки хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обманами Моєму народові, що слухають лжу.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти ваших чародійних обв'язок, ув які ви ловите душі. І позриваю їх із ваших рамен, і повипускаю ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як птахи.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} І позриваю ваші хустки, і врятую народ Свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здобич, і пізнаєте ви, що Я Господь.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} За те, що ви лжею заподіяли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому болю, і за те, що ви зміцнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти його при житті,

{{вірш|глава=13|вірш=23}} тому більш не будете бачити марноти та не будете віщувати, і Я врятую народ Свій з вашої руки, і ви пізнаєте, що Я Господь!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І прийшли до мене мужі з Ізраїлевих старших, і посідали передо мною.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати Мене?

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків,

{{вірш|глава=14|вірш=5}} щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків!

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя!

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від Мене, і допустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм, і прийде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І зверну Я лице Своє проти цього чоловіка, і вчиню його за знака та за приповістку, і вигублю його з-посеред Свого народу, і пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} А пророк, коли б був зведений, і говорив би слово, Я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І понесуть вони свою провину, яка провина того, хто питається, така буде провина пророка,

{{вірш|глава=14|вірш=11}} щоб не блудив уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечищувався вже всіма своїми гріхами. І будуть вони Мені народом, а Я буду їм Богом, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину,

{{вірш|глава=14|вірш=16}} той й ці три мужі серед неї, як живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням...

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину,

{{вірш|глава=14|вірш=18}} то ці три мужі серед нього, як живий Я! говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони!

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину,

{{вірш|глава=14|вірш=20}} а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, як живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди: меча, і голод, і люту звірину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину,

{{вірш|глава=14|вірш=22}} то все таки залишаться в ньому рештки, що будуть випроваджені, сини та дочки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не надармо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Господь Бог.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Сину людський, чим краще виноградове дерево від усякого дерева, та виноградна галузка, що була серед дерев лісових?

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Чи візьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи візьмуть із нього кілка, щоб повісити на ньому всяку річ?

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Ось воно дане огневі на пожертя... Обидва кінці його пожер огонь, а середина його надгоріла, чи надається воно до роботи?

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Як було воно непорушним воно не надавалося на роботу, що ж тепер, коли огонь пожер його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу?

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Тому так говорить Господь Бог: Як виноградове дерево між лісними деревами, що Я дав його огневі на пожертя, так дам Я мешканців Єрусалиму!

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І оберну Я лице Своє проти них, з одного огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я Господь, коли зверну Своє лице проти них!

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І віддам цей Край на спустошення, за те, що вони спроневірилися, говорить Господь Бог.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,

{{вірш|глава=16|вірш=3}} та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!

{{вірш|глава=16|вірш=14}} І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. І сталося це, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,

{{вірш|глава=16|вірш=21}} що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй...

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі! говорить Господь Бог,

{{вірш|глава=16|вірш=24}} і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту...

{{вірш|глава=16|вірш=26}} І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту,

{{вірш|глава=16|вірш=32}} але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.

{{вірш|глава=16|вірш=35}} Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:

{{вірш|глава=16|вірш=36}} Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,

{{вірш|глава=16|вірш=37}} тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором!

{{вірш|глава=16|вірш=38}} І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости...

{{вірш|глава=16|вірш=39}} І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою...

{{вірш|глава=16|вірш=40}} І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами...

{{вірш|глава=16|вірш=41}} І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок. І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!

{{вірш|глава=16|вірш=42}} І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.

{{вірш|глава=16|вірш=43}} За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!...

{{вірш|глава=16|вірш=44}} Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька!

{{вірш|глава=16|вірш=45}} Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць!

{{вірш|глава=16|вірш=46}} А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її.

{{вірш|глава=16|вірш=47}} А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами? Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!

{{вірш|глава=16|вірш=48}} Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!

{{вірш|глава=16|вірш=49}} Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.

{{вірш|глава=16|вірш=50}} І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.

{{вірш|глава=16|вірш=51}} А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.

{{вірш|глава=16|вірш=52}} Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер!

{{вірш|глава=16|вірш=53}} І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них,

{{вірш|глава=16|вірш=54}} щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх.

{{вірш|глава=16|вірш=55}} А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану.

{{вірш|глава=16|вірш=56}} І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів,

{{вірш|глава=16|вірш=57}} поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.

{{вірш|глава=16|вірш=58}} Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=59}} Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.

{{вірш|глава=16|вірш=60}} І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного.

{{вірш|глава=16|вірш=61}} І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту.

{{вірш|глава=16|вірш=62}} І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь,

{{вірш|глава=16|вірш=63}} щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Сину людський, загадай загадку, і склади притчу Ізраїлевому домові,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} та й скажи: Так говорить Господь Бог: великий орел великокрилий, з широко розгорненими крилами, повний різнокольорового пір'я, прилетів до Ливану, і взяв верховіття кедру.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Чубка галузок його обірвав, і приніс його до купецького краю, у місті гандлярів поклав його.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінневого поля, узяв і засадив його над великими водами, немов ту вербу.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І воно виросло, і стало гіллястим виноградом, низькорослим, що обертав свої галузки до нього, а його коріння були під ним. І стало воно виноградом, і вигнало віття, і пустило галузки.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Та був ще один великий орел, великокрилий та густоперий. І ось той виноград витянув пожадливо своє коріння на нього, і свої галузки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядок свого засадження.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Він був посаджений на доброму полі при великих водах, щоб пустив галузки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведеться йому? Чи не вирвуть коріння його, і не позривають плоду його, так що він засохне? Усе зелене галуззя його посохне, і не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його коріння.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І ось хоч він засаджений, чи поведеться йому? Чи всихаючи, не всохне він, як тільки доторкнеться його східній вітер? Він усохне на грядках, де посаджений...

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Скажи ж домові ворохобному: чи ви не пізнали, що це? Скажи: Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе до Вавилону.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І взяв із царського насіння, і склав з ним умову, і ввів його в присягу, і забрав потужних землі,

{{вірш|глава=17|вірш=14}} щоб це було царство низьке, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу. Чи йому поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він?

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Як живий Я, говорить Господь Бог, у місці царя, який поставив його царем, той, що погордив його присягою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні!

{{вірш|глава=17|вірш=17}} І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народом, коли насиплють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} І погордив він присягою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому він не врятується.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Тому так говорить Господь Бог: Як живий Я, присягу Мою, якою він погордив, та умову Мою, яку він зламав, дам це на його голову!

{{вірш|глава=17|вірш=20}} І розтягну над ним Свою сітку, і буде він схоплений в пастку Мою, і спроваджу його до Вавилону, і розсуджуся з ним там за його спроневірення, яке він спроневірив проти Мене.

{{вірш|глава=17|вірш=21}} І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча, а позосталі будуть розпорошені на всі вітри. І пізнаєте ви, що Я, Господь, говорив!

{{вірш|глава=17|вірш=22}} Так говорить Господь Бог: І візьму Я з верховіття високого кедру, і дам до землі. З чубка галузок його вирву тендітну, і Сам посаджу на високій та стрімкій горі.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона випустить галузку й принесе плід, і стане сильною кедриною. І буде пробувати під ними усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галузок.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} І пізнають усі польові дерева, що Я, Господь, понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвістися дереву сухому. Я, Господь, говорив і вчинив!

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Що це вам, що ви складаєте приповістку на Ізраїлеву землю, говорячи: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Як живий Я, говорить Господь Бог, не будете вже складати тієї приповістки в Ізраїлі!

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова Мої вони! Душа, що грішить, вона помре.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} А чоловік, коли він справедливий, і робить право та справедливість,

{{вірш|глава=18|вірш=6}} на горах жертвенного не їсть, і очей своїх не зводить до божків Ізраїлевого дому, і жінки свого ближнього не занечищує, а до жінки в часі її нечистоти не наближується,

{{вірш|глава=18|вірш=7}} і нікого не тисне, боржникові заставу його конче звертає, грабунку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею,

{{вірш|глава=18|вірш=8}} на лихву не дає, а відсотків не бере, від кривди відвертає руку свою, чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком,

{{вірш|глава=18|вірш=9}} уставами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=18|вірш=10}} А як породить він сина насильника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того,

{{вірш|глава=18|вірш=11}} чого він усього того не робив, а також на горах жертвенне їв, і жінку свого ближнього занечищував,

{{вірш|глава=18|вірш=12}} убогого й бідаря утискав, грабунки чинив, застави боржникові не звертав, і до божків зводив свої очі, гидоту робив,

{{вірш|глава=18|вірш=13}} на лихву давав, і відсоток брав, то чи буде він жити? Не буде він жити! Він усі ті гидоти чинив, він мусить конче померти, кров його буде на ньому!

{{вірш|глава=18|вірш=14}} А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той:

{{вірш|глава=18|вірш=15}} на горах жертвенного не їв, і очей своїх до божків Ізраїлевого дому не зводив, жінки свого ближнього не занечищував,

{{вірш|глава=18|вірш=16}} і нікого не утискав, застави у застав не брав, і грабунку не чинив, хліб свій голодному давав, а голого одежею покривав,

{{вірш|глава=18|вірш=17}} від кривди свою руку відвертав, лихви та відсотків не брав, права Мої чинив, уставами Моїми ходив, такий не помре за провину свого батька, він конче буде жити!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Батько ж його, за те, що утиском тиснув, грабунком грабував брата, і що недобре чинив серед народу свого, то ось він помре за провину свою!

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А скажете ви: Чому той син не поніс провину за батька? Але ж син той чинив право та справедливість, дотримував усі устави Мої й виконував їх, він конче буде жити!

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі устави Мої, і робив право та справедливість, буде конче він жити, не помре!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому, він буде жити в своїй справедливості, яку чинив!

{{вірш|глава=18|вірш=23}} Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? говорить Господь Бог, чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?

{{вірш|глава=18|вірш=24}} А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду, усі ті гидоти, які робить несправедливий, то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються, за своє спроневірення, що він спроневірив, і за гріх свій що згрішив, за них він помре!

{{вірш|глава=18|вірш=25}} А ви кажете: Неправа Господня дорога! Послухайте но, доме Ізраїлів, чи ж дорога Моя неправа? Чи не ваші дороги неправі?

{{вірш|глава=18|вірш=26}} Коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й чинив кривду, і за те помер, то він помре за кривду свою, яку він чинив.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} А коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости, яку він чинив, і чинив би право та справедливість, він душу свою при житті збереже.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І коли б він побачив, і відвернувся від усіх своїх гріхів, які він чинив, то конче буде він жити, не помре!

{{вірш|глава=18|вірш=29}} А Ізраїлів дім каже: Неправа Господня дорога! Чи ж Мої дороги неправі, доме Ізраїлів? Чи ж то не ваші дороги неправі?

{{вірш|глава=18|вірш=30}} Тому буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за дорогами його, говорить Господь Бог. Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання!

{{вірш|глава=18|вірш=31}} Поскидайте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа! І нащо маєте померти, Ізраїлів доме?

{{вірш|глава=18|вірш=32}} Бо не жадаю Я смерти помираючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть!

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,

{{вірш|глава=19|вірш=2}} та й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...

{{вірш|глава=19|вірш=5}} Як левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Твоя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Та була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...

{{вірш|глава=19|вірш=13}} А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,

{{вірш|глава=19|вірш=14}} і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І сталося за сьомого року, в п'ятому місяці, у десятому дні місяця, поприходили люди з Ізраїлевих старших, щоб запитатися в Господа, і посідали передо мною.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Сину людський, говори з Ізраїлевими старшими та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, не відповім вам, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Чи ти розсудиш їх, чи ти їх розсудиш, сину людський? Завідом їх про гидоти їхніх батьків,

{{вірш|глава=20|вірш=5}} та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я був вибрав Ізраїля, і підніс Свою руку до насіння Якового дому, і відкрився їм в єгипетському краї, і підніс Свою руку до них, говорячи: Я Господь, Бог ваш,

{{вірш|глава=20|вірш=6}} того дня Я підніс Свою руку до них, щоб вивести їх з єгипетського краю до Краю, що Я вислідив для них, що тече молоком та медом, що він окраса для всіх країв.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидоти від очей своїх, і не занечищуйтеся божками Єгипту. Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Та були вони ворохобні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидот від очей своїх, і не покинули єгипетських божків. І подумав Я, що виллю на них Свою лютість, що докінчу на них Свій гнів посеред єгипетського краю.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І зробив Я ради Свого Ймення, щоб воно не безчестилося на очах тих народів, що вони серед них, що Я відкрився їм на їхніх очах, щоб вивести їх з єгипетського краю.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І вивів Я їх з єгипетського краю, і спровадив їх до пустині.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Та став ворохобним проти мене Ізраїлів дім на пустині, уставами Моїми не ходили вони, і повідкидали Мої постанови, які коли чинить людина, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажали. Тому Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб вигубити їх.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Та зробив Я ради Ймення Свого, щоб воно не зневажалося на очах тих народів, що на їхніх очах Я вивів їх.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Але й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, що не впроваджу їх до Краю, якого Я дав, що тече молоком та медом, що окраса він для всіх країв,

{{вірш|глава=20|вірш=16}} за те, що постанови Мої вони відкинули, а устави Мої не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божками ходило їхнє серце...

{{вірш|глава=20|вірш=17}} І змилувалось Моє око над ними, щоб не нищити їх, і не зробив Я з ними кінця на пустині.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божками їхніми не занечищуйтесь!

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Я Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестерігайте й виконуйте їх.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш!

{{вірш|глава=20|вірш=21}} Та стали ворохобні ті сини проти Мене, уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить людина, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І подумав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспокоїти гнів Мій на них на пустині.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І відвернув Я Свою руку, і зробив ради Ймення Свого, щоб не зневажати його на очах тих народів, що на їхніх очах Я їх вивів.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Та й Я, прирікаючи, підніс їм Свою руку на пустині, щоб розпорошити їх серед народів і порозсипати їх по краях,

{{вірш|глава=20|вірш=24}} за те, що постанов Моїх не чинили, і устави Мої відкинули, а суботи Мої зневажали, і до божків своїх батьків були їхні очі.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І занечистив Я їх їхніми дарунками, перепровадженням через огонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб пізнали вони, що Я Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=27}} Тому говори до Ізраїлевого дому, сину людський, і скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ще оцим зневажали Мене батьки ваші, коли спроневірилися проти Мене:

{{вірш|глава=20|вірш=28}} коли Я ввів їх до Краю, що про нього, прирікаючи, підносив Я Свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагірок і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, що гнівили Мене, і складали там свої любі пахощі, і приносили там свої литі жертви.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} І сказав Я до них: Що це за висота, що ви ходите туди? І зветься вона Бама аж до цього дня.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Чи ви будете занечищуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидотами їхніми?

{{вірш|глава=20|вірш=31}} А приношенням ваших дарів, перепровадженням ваших синів через огонь ви занечищуєтеся при всіх ваших божках аж до сьогодні. А ви хочете питати Мене, Ізраїлів доме? Як живий Я, говорить Господь Бог, не дам Я вам відповіді!

{{вірш|глава=20|вірш=32}} А що входить вам на серце, зовсім не станеться те, що ви говорите: Будемо, як інші народи, як племена Краю, служити дереву та каменю.

{{вірш|глава=20|вірш=33}} Як живий Я, говорить Господь Бог, рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю буду царювати над вами!

{{вірш|глава=20|вірш=34}} І виведу вас із тих народів, і позбираю вас із тих країв, де ви розпорошені рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} І заведу вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця,

{{вірш|глава=20|вірш=36}} як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського краю, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=20|вірш=37}} І проведу вас під палицею, і введу вас у зв'язок заповіту.

{{вірш|глава=20|вірш=38}} І повибираю з вас бунтівників та тих, що грішать проти Мене, повипроваджую їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони! І пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=20|вірш=39}} А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божкам! Але потім ви напевно будете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не зневажите своїми дарунками та своїми божками...

{{вірш|глава=20|вірш=40}} Бо на Моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, говорить Господь Бог, там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім, увесь він, що в Краю, там Я їх уподобаю Собі, і там зажадаю ваших приношень і первоплодів ваших приношень у всіх ваших святощах!

{{вірш|глава=20|вірш=41}} Любими пахощами вподобаю Собі вас, коли вас виведу з народів, і зберу вас із тих країв, де ви розпорошені, і буду Я святитися між вами на очах усіх поган.

{{вірш|глава=20|вірш=42}} І пізнаєте ви, що Я Господь, коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі, до того Краю, що про нього, прирікаючи, підніс Я Свою руку дати його вашим батькам.

{{вірш|глава=20|вірш=43}} І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечистилися, і почуєте огидження перед самими собою за всі ваші лиха, які наробили...

{{вірш|глава=20|вірш=44}} І пізнаєте, що я Господь, коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого, а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчинками, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Сину людський, зверни обличчя своє в напрямі на південь, і крапай словами на полудень, і пророкуй на ліс південного поля.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І скажи до південного лісу: Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'яний огонь не погасне, і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І сказав я: О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки притчі?

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він!

{{вірш|глава=21|вірш=11}} А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!

{{вірш|глава=21|вірш=12}} І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево?

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця...

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах!

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє...

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=21|вірш=24}} А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені.

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете!

{{вірш|глава=21|вірш=30}} А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої,

{{вірш|глава=21|вірш=31}} так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!

{{вірш|глава=21|вірш=32}} Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!

{{вірш|глава=21|вірш=33}} А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка,

{{вірш|глава=21|вірш=34}} для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе!

{{вірш|глава=21|вірш=36}} І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють!

{{вірш|глава=21|вірш=37}} Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=22|вірш=2}} А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крови? І завідом його про всі гидоти його,

{{вірш|глава=22|вірш=3}} та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй середині, щоб прийшов його час, і робить божків собі, щоб занечищуватися!

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Кров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божками, яких ти робила, занечистилася, і наблизила свої дні, і прийшла аж до своїх років. Тому дам тебе народам на ганьбу, і на посміховисько для всіх країв!

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойменна, багатозаколотна!

{{вірш|глава=22|вірш=6}} Ось Ізраїлеві князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічуть у тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Моїми святощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} Наготу батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} І один робить гидоту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого...

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог...

{{вірш|глава=22|вірш=13}} І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття твої, що були в тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив!

{{вірш|глава=22|вірш=15}} І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистість із тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів, і пізнаєш, що Я Господь!...

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Сину людський, дім Ізраїлів став мені за жужелицю; усі вони мідь, і цина, і залізо, і оливо в середині горна, жужелицею срібла сталися.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось Я позбираю вас до середині Єрусалиму.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Як збирають срібло, і мідь, і залізо, і оливо, і цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу, і розтоплю вас!

{{вірш|глава=22|вірш=21}} І позбираю вас, і дмухну на вас огнем Свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його...

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Як розтоплюється срібло в середині горна, так будете розтоплені ви в середині його, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!...

{{вірш|глава=22|вірш=23}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=22|вірш=24}} Сину людський, скажи до неї: Ти земля неочищена, у дні гніву дощем не политая!

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Змова її пророків серед нього, як ревучий лев, що здобич шматує: жеруть душу, маєток та багатство забирають, прибільшують удів її в середині її.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив...

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ'ї...

{{вірш|глава=22|вірш=30}} І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!

{{вірш|глава=22|вірш=31}} І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересердя Свого повигублював їх, їхню дорогу Я дав на їхню голову, каже Господь Бог...

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Сину людський, були собі дві жінки, дочки однієї матері.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй молодості чинили розпусту, там почавлені їхні груди, там замацані їхні перса дівочі.

{{вірш|глава=23|вірш=4}} А їхні імена: Огола старша та Оголива сестра її. І стали вони Мої, і породили синів та дочок. А їхні імена: Самарія Огола, а Єрусалим Оголива.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася з своїми коханцями, з асиріянами, хто був їй близький,

{{вірш|глава=23|вірш=6}} що їхнє убрання блакить, намісники та заступники вони, усі вони юнаки вродливі, вершники, що гарцюють на конях.

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І дала вона свою розпусту їм, що всі вони добірні Ашшурові сини, і всіма, яких кохала, і всіма своїми божками була вона занечищена.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Та не відкидала вона своєї розпусти й від єгиптян, бо вони лежали з нею в її молодості, і вони стискали дівочі її перса, і виливали свою розпусту на неї...

{{вірш|глава=23|вірш=9}} Тому й дав Я її в руку її коханків, у руку Ашшурових синів, що з ними кохалась вона.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочок її, а її забили мечем... І стала вона неславним ім'ям для жінок, і присуди зробили на ній.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою більшою від розпусти своєї сестри.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близькими їй намісниками та заступниками, досконало зодягненими, з верхівцями, що гарцюють на конях, усі вони юнаки вродливі.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} І побачив Я, що вона обезчещена, що дорога одна їм обом.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила мужів, вирізьблених на стіні, зображення халдеїв, креслених і запущених червонилом,

{{вірш|глава=23|вірш=15}} підперезаних поясом по стегнах своїх, вони з опадаючим завоєм на голові їхній, усі вони на вигляд військові старшини, подоба синів вавилонських, Халдея край народження їхнього,

{{вірш|глава=23|вірш=16}} то пожадала вона їх через сам погляд очей своїх, і послала посланців по них, до Халдеї.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і занечистили її своєю розпустою, і вона занечистилася ними, і відвернулася душа її від них...

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І відкрила вона розпусту свою, і відкрила свою наготу, тому відвернулася душа Моя від неї, як відвернулася душа Моя від її сестри.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} І побільшила вона розпусту свою на згадку днів своєї молодости, коли чинила розпусту в єгипетському краї.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І жадала вона собі на коханців тих, що їхня плоть плоть ослина, а їхня похіть похіть жеребця.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І згадала ти розпусту своєї молодости, коли єгиптяни стискали груди твої ради перс твоєї молодости.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу коханців твоїх на тебе, що від них відвернулася душа твоя, і спроваджу їх на тебе з довкілля,

{{вірш|глава=23|вірш=23}} синів Вавилону, і всіх халдеїв, Пекод, і Шоа, і Коа, і всіх синів Ашшурових з ними, уродливі то юнаки, усі вони начальники та заступники, військові старшини та славні, усі вони гарцюють на конях.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} І прийдуть на тебе з півночі, з колесницями та з колесами, та зо збором народів; щита великого й щита малого та шоломи покладуть проти тебе навколо. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} І зверну Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтинають носа твого та вуха твої, а що полишиться в тебе, від меча упаде. Вони позабирають синів твоїх та дочок твоїх, а що залишиться в тебе, буде пожерте огнем...

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишноти твоєї.

{{вірш|глава=23|вірш=27}} І спиню Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського краю, і ти не зведеш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} Бо так говорить Господь Бог: Ось Я даю тебе в руку того, кого ти зненавиділа, у руку тих, що від них відвернулася душа твоя.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} І зроблять з тобою в ненависті, і візьмуть здобуток твій, і поставлять тебе нагою та голою, і буде відкрита нагота перелюбу твого, і розпуста твоя та твій блуд...

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Будуть робити це тобі за твоє ходіння в розпусті з народами, за те, що ти збезчестилась їхніми божками.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її келіха в твою руку.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Так говорить Господь Бог: Келіха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посміховисько, це багатомісткий келіх.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} П'янством та смутком будеш наповнена, буде це келіх спустошення й розруху, келіх твоєї сестри Самарії.

{{вірш|глава=23|вірш=34}} І ти вип'єш його, і витягнеш усе, а череп'я його порозбиваєш, і перса свої порозриваєш, бо це Я говорив, каже Господь Бог.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Тому так говорить Господь Бог: Через те, що ти забула Мене, і кинула мене за спину свою, то й ти носи розпусту свою та свій блуд!

{{вірш|глава=23|вірш=36}} І сказав Господь до мене: Сину людський, чи будеш судити Оголу та Оголиву? То викажи їм їхні гидоти!

{{вірш|глава=23|вірш=37}} Бо вони перелюб чинили, і кров на їхніх руках, і з божками своїми перелюб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепроваджували через огонь для них на їжу...

{{вірш|глава=23|вірш=38}} Ще оце чинили Мені: Занечистили святиню Мою того дня, і суботи Мої зневажили.

{{вірш|глава=23|вірш=39}} А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до Моєї святині того дня, щоб збезчестити її, і оце так робили вони в середині Мого дому...

{{вірш|глава=23|вірш=40}} А що більше, посилали до мужів, що здалека приходять, що до них був посланий посланець, і ось поприходили ті, що для них ти вмилася, нафарбувала блакитом очі свої й оздобою приоздобилася.

{{вірш|глава=23|вірш=41}} І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою.

{{вірш|глава=23|вірш=42}} І голос заспокоєної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спроваджували ще п'яних з пустині, і давали нараменники на їхні руки та пишні корони на їхні голови.

{{вірш|глава=23|вірш=43}} І сказав Я до тієї, що в'янула від перелюбу: Буде тепер вона ще далі чинити розпусту?

{{вірш|глава=23|вірш=44}} І прийшли до неї, як приходять до блудниці, так приходили до Оголи та Оголиви, розпусних жінок.

{{вірш|глава=23|вірш=45}} А люди справедливі вони розсудять їх правом про тих, що чинять перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять перелюб, і кров на їхніх руках.

{{вірш|глава=23|вірш=46}} Бо так говорить Господь Бог: Скликати б на них збори, і дати їх на страх та на здобич!

{{вірш|глава=23|вірш=47}} І збори закидають їх камінням, і порозсікають їх своїми мечами, синів їхніх та їхніх дочок повбивають, а їхні доми попалять огнем...

{{вірш|глава=23|вірш=48}} І спиню Я розпусту в Краю, і буде наука всім жінкам, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста!

{{вірш|глава=23|вірш=49}} І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божків. І ви пізнаєте, що Я Господь Бог!

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!

{{вірш|глава=24|вірш=10}} Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!

{{вірш|глава=24|вірш=13}} У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?

{{вірш|глава=24|вірш=20}} І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...

{{вірш|глава=24|вірш=23}} А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...

{{вірш|глава=24|вірш=24}} І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,

{{вірш|глава=24|вірш=26}} того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=25|вірш=2}} Сину людський, зверни своє обличчя до Аммонових синів, і пророкуй на них.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} І скажеш Аммоновим синам: Послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог: За те, що ти говориш Ага! про Мою святиню, бо вона збезчещена, і про Ізраїлеву землю, бо спустошена, і про Юдин дім, бо пішов у полон,

{{вірш|глава=25|вірш=4}} тому ось Я дам тебе синам сходу на спадок, і поставлять вони в тебе шатра свої, і зроблять у тебе місця свого пробування. Вони будуть їсти твій плід, і вони будуть пити твоє молоко.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} І дам я Раббу на стайню для верблюдів, а Аммонових синів на лігво отари, і ви пізнаєте, що Я Господь!

{{вірш|глава=25|вірш=6}} Бо так Господь Бог промовляє: За твоє плескання рукою, і твоє тупотіння ногою, і що в душі тішишся ти всією своєю погордою до Ізраїлевої землі,

{{вірш|глава=25|вірш=7}} тому ось Я витягну Свою руку на тебе, і дам тебе на здобич для народів, і витну тебе з народів, і вигублю тебе з країв, знищу тебе, і пізнаєш, що Я Господь!

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Так сказав Господь Бог: За те, що Моав та Сеїр говорять: Ось Юдин дім як усі народи,

{{вірш|глава=25|вірш=9}} тому ось Я відкрию Моавове збіччя від міст, від його міст, від його кінця, пишноту землі: Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір'ятаїму.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} Я дам його на спадок для синів сходу разом з синами Аммоновими, щоб не згадувались Аммонові сини серед народів.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} А над Моавом зроблю присуди, і пізнають вони, що Я Господь!

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Так говорить Господь Бог: За те, що Едом мстився мстою над Юдиним домом, і тяжко грішили, через те, що мстилися над ними,

{{вірш|глава=25|вірш=13}} тому так говорить Господь Бог: І витягну Я руку Свою на Едома, і витну з нього людину й скотину, і вчиню його руїною, від Теману й аж до Дедану вони попадають від меча!

{{вірш|глава=25|вірш=14}} І дам Я Свою помсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля, і вчиню в Едомі за гнівом Своїм, за лютістю Своєю, і зазнають вони Моєї помсти, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=25|вірш=15}} Так говорить Господь Бог: За те, що филистимляни чинили в помсті, і мстилися мстою через погорду в душі, щоб нищити в вічній ненависті,

{{вірш|глава=25|вірш=16}} тому так говорить Господь Бог: Ось Я витягну Свою руку на филистимлян, і витну керетян, і вигублю останок морського берега,

{{вірш|глава=25|вірш=17}} і вчиню над ними жорстокі помсти лютими карами. І пізнають вони, що Я Господь, коли Я вчиню Свою помсту серед них!

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І сталося одинадцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Сину людський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: Ага! зламалися це двері народів, він звертається до мене, і я насичуся, бо він знищений,

{{вірш|глава=26|вірш=3}} тому так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі...

{{вірш|глава=26|вірш=4}} І понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю...

{{вірш|глава=26|вірш=5}} Він буде серед моря місцем розтягнення неводу, бо Я сказав це, говорить Господь Бог, і стане він за здобич для народів,

{{вірш|глава=26|вірш=6}} а його дочки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я Господь!

{{вірш|глава=26|вірш=7}} Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спроваджу до Тиру Навуходоносора, вавилонського царя, з півночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівцями, і з ними натовп, і численний народ.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Він позабиває на полі дочок твоїх мечем, і зробить на тебе башту, і насипле на тебе вала, і поставить проти тебе щита...

{{вірш|глава=26|вірш=9}} І дасть муролома на мури твої, і порозбиває мечами своїми він башти твої!

{{вірш|глава=26|вірш=10}} Від надміру коней його закриє тебе їхня курява, від цокоту вершника, колеса та колесниці затремтять твої мури, як буде він входити в брами твої, як входять до міста з розламаним муром...

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Копитами коней своїх він потопче усі твої вулиці, позабиває мечем твій народ, і на землю попадають пам'ятники твоєї могутности...

{{вірш|глава=26|вірш=12}} І вони розграбують багатство твоє, і пограбують товари твої, і порозвалюють мури твої, і порозбивають доми твої пишні, а каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду!...

{{вірш|глава=26|вірш=13}} І Я припиню розлягання пісень твоїх, і бренькіт гусел твоїх більше чутий не буде...

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтягнення сітки, і більше не будеш збудований, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!

{{вірш|глава=26|вірш=15}} Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шуму падіння твого, коли будуть стогнати ранені, коли забиватимуть посеред тебе, не затремтять острови?

{{вірш|глава=26|вірш=16}} І всі князі моря посходять із тронів своїх, і поздіймають вони свої мантії, і постягають свої кольорові одежі, і зодягнуться страхом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпом постають над тобою...

{{вірш|глава=26|вірш=17}} І пісню жалобну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як одірване ти від морів, славне місто, що сильним на морі було, воно й його мешканці, що наводили страх свій на всіх його мешканців!

{{вірш|глава=26|вірш=18}} Тепер затремтять острови в дні упадку твого, і жахнуться всі ті острови, що на морі, твоєю загубою...

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну на спустошене місто, немов ті міста, що вони не замешкані, коли підійму Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,

{{вірш|глава=26|вірш=20}} то знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!...

{{вірш|глава=26|вірш=21}} За пострах тебе учиню, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, та вже більше не знайдуть навіки, говорить оце Господь Бог!

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=27|вірш=2}} А ти, сину людський, здійми пісню жалобну про Тир!

{{вірш|глава=27|вірш=3}} І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морських пробуваєш, що торгуєш з народами на численних островах: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я то корона краси!

{{вірш|глава=27|вірш=4}} У серці морів границі твої; будівничі твої довершили твою красу!

{{вірш|глава=27|вірш=5}} З кипарису з Сеніру вони збудували для тебе всі дошки подвійні, взяли кедра з Ливану, щоб щоглу зробити на тобі.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} З башанських дубів твої весла зробили, твій поклад зробили із кости слонової, із смереки з островів тих Кіттійських.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} Сорокатий з Єгипту віссон був вітрилом твоїм, щоб за прапора бути тобі; блакить та пурпура з островів Еліші стали твоїм покриттям.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} Мешканці Сидону й Арваду були веслярами тобі, мудреці твої, Тире, у тебе були, вони мореплавці твої.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Старші із Ґевалу й його мудреці були в тебе за тих, що латали проломи твої. Всі морські кораблі й мореплавці їхні в тебе були, щоб міняти крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=10}} Перс, і Луд, і Пут були в війську твоїм вояками твоїми, вішали в тебе щита та шолома, вони то давали тобі пишноту.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Синове Арваду та військо твоє навколо на мурах твоїх, а Ґаммадеї на баштах твоїх пробували, щити свої вішали навколо на мурах твоїх, вони довершили окрасу твою.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого; сріблом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Яван, Тувал та Мешех це купці твої, людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Синове Дедану твої покупці; численні острови торгували з тобою, рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} Арам твій купець через многість виробів твоїх; рубин, пурпуру, і квітчасту тканину, і віссон, і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Юда й Ізраїлів Край це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодощі, і мед, і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Дамаск твій купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, було це замінним крамом твоїм.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} Дедан твій купець килимками до сідел при їждженні.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Арабія та всі кедарські князі покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, ними торгівля твоя.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Купці Шеви й Рами покупці це твої, коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій.

{{вірш|глава=27|вірш=23}} Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад це твої покупці.

{{вірш|глава=27|вірш=24}} Це твої покупці коштовним убранням: покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій.

{{вірш|глава=27|вірш=25}} Кораблі із Таршішу твої каравани, для краму твого замінного, і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів.

{{вірш|глава=27|вірш=26}} На воду велику тебе завели твої веслярі, і в серці морів східній вітер розіб'є тебе.

{{вірш|глава=27|вірш=27}} Багатство твоє та крам твій, і вироби твої замінні, мореплавці твої і твої щоглярі, ті, що латають пробої твої, і ті, що міняють замінний крам твій, і всі твої вояки, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, попадають в серці морів в дні упадку твого!

{{вірш|глава=27|вірш=28}} На лемент твоїх щоглярів затремтять вали морські,

{{вірш|глава=27|вірш=29}} і посходять з своїх кораблів усі веслярі, мореплавці, всі морські щоглярі, на землі постають.

{{вірш|глава=27|вірш=30}} І заголосять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої голови порохом пообсипають, у попелі будуть качатись!

{{вірш|глава=27|вірш=31}} І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням....

{{вірш|глава=27|вірш=32}} І пісню жалоби сини їхні здіймуть про тебе, і над тобою співатимуть жалібно: Хто інший, як Тир, посередині моря зруйнований?

{{вірш|глава=27|вірш=33}} Коли припливали вироби твої із морів, насищав ти численні народи; многотою багатства твого та виробів замінних твоїх ти збагачував земських царів!

{{вірш|глава=27|вірш=34}} Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глибинах, то замінний виріб твій і всі збори твої серед тебе попадали...

{{вірш|глава=27|вірш=35}} Над тобою стовпіють усі остров'яни, а їхні царі затремтіли від жаху, засльозилися їхні обличчя!

{{вірш|глава=27|вірш=36}} Купці серед народів глузливо свистять над тобою, ти пострахом став, і не буде навіки тебе!...

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Сину людський, скажи князеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що повищилось серце твоє й ти сказав: Я Бог, сиджу на Божому престолі в серці морів, а ти тільки людина, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим...

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Ось ти мудріший від Даниїла, кожен мудрець не прилучиться до тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгромадив золота та срібла в скарбницях своїх.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Великою своєю мудрістю та торгівлею свою помножив ти багатство своє, і повищилось твоє серце багатством своїм!

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим,

{{вірш|глава=28|вірш=7}} тому ось Я спроваджу на тебе чужих, насильників поміж народами, і вони повитягають мечі свої на красу твоєї мудрости, і зневажать красу твою.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Чи справді ти скажеш: Я бог! перед убивником своїм, а ти ж тільки людина, а не Бог, у руці тих, що зневажають тебе?

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Ти помреш смертю необрізанців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=28|вірш=12}} Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки!...

{{вірш|глава=28|вірш=20}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=28|вірш=21}} Сину людський, зверни своє обличчя до Сидону, і пророкуй на нього,

{{вірш|глава=28|вірш=22}} та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидоне, і буду шанований серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли робитиму на нього присуди, і коли покажу Свою святість серед нього.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} І пошлю на нього моровицю та кров на його вулиці, і впаде серед нього пробитий, що прийде на нього знавкола, і пізнають, що Я Господь.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} І не буде вже для Ізраїлевого дому колючої тернини та будяччя, що приносить біль зо всіх їхніх околиць, що погорджують ними, і пізнають вони, що Я Господь Бог.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із народів, між якими вони розпорошені, то Я покажу на ньому Свою святість на очах народів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову.

{{вірш|глава=28|вірш=26}} І осядуть вони на ній безпечно, і будуватимуть доми та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму присуди на всіх тих, що погорджують ними з їхнього довкілля. І пізнають вони, що Я Господь, їхній Бог!

==Глава 29==
{{глава|29}}

{{вірш|глава=29|вірш=1}} За десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=29|вірш=2}} Сину людський, зверни своє обличчя до фараона, єгипетського царя, і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет.

{{вірш|глава=29|вірш=3}} Говори та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, фараоне, царю єгипетський, крокодиле великий, що лежиш серед своїх рік, що говориш: Моя річка моя, і я утворив її для себе!

{{вірш|глава=29|вірш=4}} І вкладу гачки в щелепи твої, і поприліплюю рибу твоїх річок до твоєї луски, і підійму тебе з середини твоїх річок, і всі риби твоїх річок поприліплюються до твоєї луски!

{{вірш|глава=29|вірш=5}} І вирву тебе й кину в пустиню, тебе та всі риби річок твоїх; ти впадеш на поверхні поля, не будеш згромаджений і не будеш позбираний, для земної звірини та для птаства небесного дам Я на їжу тебе...

{{вірш|глава=29|вірш=6}} І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь, бо вони були для Ізраїлевого дому очеретяною палицею.

{{вірш|глава=29|вірш=7}} Коли вони хапались за тебе долонею, ти ламався й роздирав їм усе рамено; а коли вони опиралися на тебе, ти ламався й чинив, що їм тряслися всі стегна.

{{вірш|глава=29|вірш=8}} Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу на тебе меча, і витну з-між тебе людину й скотину.

{{вірш|глава=29|вірш=9}} І стане єгипетський край спустошенням та руїною, і пізнають вони, що Я Господь, за те, що він говорив: Річка моя, і то я її утворив!

{{вірш|глава=29|вірш=10}} Тому ось Я проти тебе та проти річок твоїх, і оберну єгипетський край на поруйновані руїни, на спустошення від Міґдолу аж до Севене, і аж до границі Етіопії,

{{вірш|глава=29|вірш=11}} не перейде по ньому нога людська, і нога звірини не перейде по ньому, і не буде він замешканий сорок років...

{{вірш|глава=29|вірш=12}} І оберну Я єгипетський край на спустошення серед спустошених країв, а його міста серед поруйнованих міст будуть спустошенням сорок років, і розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях...

{{вірш|глава=29|вірш=13}} Бо так говорить Господь Бог: Наприкінці сорока років позбираю Єгипет з-між народів, де вони були розпорошені.

{{вірш|глава=29|вірш=14}} І верну долю Єгипту, і верну їх до краю Патрос, до краю їхнього походження, і вони будуть там царством слабим.

{{вірш|глава=29|вірш=15}} З-поміж царств воно буде найнижче, і не підійметься вже понад народами, і поменшу їх, щоб не панували над народами.

{{вірш|глава=29|вірш=16}} І не буде вже воно для Ізраїлевого дому надією, яка пригадувала б беззаконня, коли вони, зверталися до нього. І пізнають вони що Я Господь Бог!

{{вірш|глава=29|вірш=17}} І сталося за двадцятого й сьомого року, першого місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=29|вірш=18}} Сину людський, Навуходоносор, цар вавилонський, змусив своє військо робити велику працю проти Тиру. Кожна голова вилисіла, і всяке рамено витерте, та нема нагороди ані йому, ані війську його від Тиру за ту працю, яку він робив проти нього.

{{вірш|глава=29|вірш=19}} Тому так говорить Господь Бог: Ось Я дам Навуходоносорові, цареві вавилонському, єгипетську землю, і він забере багатство її, і ограбує грабунком її, і забере її здобиччю, і вона стане нагородою для війська його.

{{вірш|глава=29|вірш=20}} За працю його, яку він робив у ній, Я даю йому єгипетську землю, бо вони це зробили Мені, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=29|вірш=21}} Того дня вирощу рога Ізраїлевому домові, а тобі відкрию уста серед них. І вони пізнають, що Я Господь.

==Глава 30==
{{глава|30}}

{{вірш|глава=30|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=30|вірш=2}} Сину людський, пророкуй, і скажеш: Так говорить Господь Бог: Голосіть Ой! цього дня!

{{вірш|глава=30|вірш=3}} Бо близький день, і близький день Господній, день хмарний, настає час народів!

{{вірш|глава=30|вірш=4}} І прийде меч на Єгипет, і буде тремтіння в Етіопії, коли будуть падати забиті в Єгипті, і заберуть багатство його, і будуть розбиті основи його.

{{вірш|глава=30|вірш=5}} Куш, і Пут, і Луд, і ввесь помішаний народ, і Кув, і сини землі заповіту попадають з ними від меча.

{{вірш|глава=30|вірш=6}} Так говорить Господь: І попадають підпори Єгипту, і так упаде гординя сили його, від Міґдолу аж до Севене, від меча попадають у ньому, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=30|вірш=7}} І буде він спустошений серед попустошених країв, а міста його будуть серед міст поруйнованих.

{{вірш|глава=30|вірш=8}} І пізнають вони, що Я Господь, коли Я дам огонь на Єгипет, і будуть поторощені всі, хто йому помагає.

{{вірш|глава=30|вірш=9}} Того дня повиходять посланці з-перед Мого лиця на кораблях, щоб налякати безпечну Етіопію, і буде через них жах, як у день Єгипту, бо це ось надходить!

{{вірш|глава=30|вірш=10}} Так говорить Господь Бог: І Я зроблю кінець єгипетському многолюдству рукою Навуходоносора, вавилонського царя.

{{вірш|глава=30|вірш=11}} Він та народ його з ним, насильники людів, будуть спроваджені знищити землю, і вони повитягують мечі свої на Єгипет, і наповнять край побитими!

{{вірш|глава=30|вірш=12}} І оберну Я річки на суходіл, і передам землю в руку злочинців, і спустошу край та все, що в ньому, рукою чужих. Я, Господь, це сказав!

{{вірш|глава=30|вірш=13}} Так говорить Господь Бог: І повигублюю божків, і зроблю кінець бовванам з Нофу, і не буде вже князів в єгипетському краї, і дам пострах на єгипетську землю.

{{вірш|глава=30|вірш=14}} І Патрос спустошу, і дам огонь у Цоан, і буду виконувати присуди в Но.

{{вірш|глава=30|вірш=15}} І виллю Я гнів Свій на Сіна, твердиню єгипетську, і витну многолюдство Но.

{{вірш|глава=30|вірш=16}} І пошлю Я огонь на Єгипет, сильно буде корчитись Сін, а Но буде проламаний, а на Ноф нападуть вороги вдень.

{{вірш|глава=30|вірш=17}} Юнаки Авену та Пі-Весету попадають від меча, а інші підуть у полон.

{{вірш|глава=30|вірш=18}} А в Тахпанхесі потемніє день, коли Я ламатиму там єгипетські ярма, і скінчиться в ньому пиха сили його. Самого його хмара закриє, а його дочки підуть у полон...

{{вірш|глава=30|вірш=19}} І буду виконувати присуди над Єгиптом, і вони пізнають, що Я Господь!

{{вірш|глава=30|вірш=20}} І сталося, за одинадцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=30|вірш=21}} Сину людський, Я зламав рамено фараона, єгипетського царя, і ось воно не буде перев'язане, щоб дати ліки, щоб покласти пов'язку, щоб обвинути його, і щоб зміцнити його вхопитися за меча.

{{вірш|глава=30|вірш=22}} Тому так говорить Господь Бог: Ось Я на фараона, єгипетського царя, і поламаю рамена його, те дуже та те зламане, і викину меча з його руки.

{{вірш|глава=30|вірш=23}} І розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях.

{{вірш|глава=30|вірш=24}} І зміцню рамена вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, і зламаю Я фараонові рамена, і він буде стогнати стогоном проколеного перед ним.

{{вірш|глава=30|вірш=25}} І зміцню Я рамена вавилонського царя, а фараонові рамена опадуть. І пізнають вони, що Я Господь, коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя, і простягну його на єгипетську землю.

{{вірш|глава=30|вірш=26}} І розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях. І пізнають вони, що Я Господь!

==Глава 31==
{{глава|31}}

{{вірш|глава=31|вірш=1}} І сталося за одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=31|вірш=2}} Сину людський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолюдства: До кого ти вподоблюєшся в своїй величі?

{{вірш|глава=31|вірш=3}} Ось Ашшур, кедр на Ливані, з прекрасними галузками, з тінистою гущавиною, і високорослий, і аж між хмарами буде верховіття його.

{{вірш|глава=31|вірш=4}} Води його виховали, безодня його викохала, він річки свої попровадив навколо свого насадження, а канали свої посилав до всіх дерев польових.

{{вірш|глава=31|вірш=5}} Тому його зріст став вищий від усіх польових дерев, і помножилися галузки його, і від великої води його віття повидовжувалось, коли вигнався він.

{{вірш|глава=31|вірш=6}} В його віттях кублилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова звірина, а в його тіні сиділи всі численні народи.

{{вірш|глава=31|вірш=7}} І був він уродливий висотою свого зросту, довготою галузок своїх, бо його корінь був при великих водах.

{{вірш|глава=31|вірш=8}} Кедри в Божому садку не були рівні йому, кипариси не були подібні до галузок його, а платани не були, як його віття. Жодне дерево в Божому садку не було подібне до нього красою своєю!

{{вірш|глава=31|вірш=9}} Я оздобив його ряснотою галузок його, і йому заздрили всі еденські дерева, що в Божому садку.

{{вірш|глава=31|вірш=10}} Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти повищився зростом, і дав верховіття своє аж між хмари, і повищилося серце його, коли він став високим,

{{вірш|глава=31|вірш=11}} то дай його в руку сильного з народів, він конче зробить йому за його беззаконня, за це Я вигнав його!

{{вірш|глава=31|вірш=12}} І витяли його чужі, насильники народів, і повідкидали його. На гори й на всі долини попадали галузки його, і було поламане віття його по всіх потоках землі, а всі народи землі повиходили з тіні його й покинули його.

{{вірш|глава=31|вірш=13}} Над його руїнами пробувало все небесне птаство, а при галуззях його була всяка польова звірина,

{{вірш|глава=31|вірш=14}} щоб не повищувалися своїм зростом усі дерева при воді, і не давали свого верховіття поміж хмари, і не ставали у своїй величі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони віддані смерті до підземного краю серед людських синів, до тих, хто сходить до могили.

{{вірш|глава=31|вірш=15}} Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шеолу, учинив Я жалобу, закрив над ними безодню, затримав його річки, і була стримана велика вода, і затемнив над ним Лівана, а всі польові дерева помліли над ним.

{{вірш|глава=31|вірш=16}} Від гуку упадку його Я вчинив тремтячими народи, коли Я знизив його до шеолу з тими, що сходять до гробу. І потішилися в підземному краї всі еденські дерева, добірне та добре Ливанське, всі, що п'ють воду.

{{вірш|глава=31|вірш=17}} Також вони зійшли з ними до шеолу, до побитих мечем, що сиділи, як його помічники, в його тіні серед народів.

{{вірш|глава=31|вірш=18}} До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю, посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолюдство його, говорить Господь Бог.

==Глава 32==
{{глава|32}}

{{вірш|глава=32|вірш=1}} І сталося за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=32|вірш=2}} Сину людський, здійми пісню жалобную на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: Левчукові з народів подібний ти був, а тепер ти мов морська потвора, виприскуєш воду по ріках своїх, і скаламучуєш воду ногами своїми, болотиш ти їхні річки!

{{вірш|глава=32|вірш=3}} Отак Господь Бог промовляє: Але сітку Свою розтягну Я на тебе через збори численних народів, і тебе Своїм неводом витягну!

{{вірш|глава=32|вірш=4}} І викину зразу на землю тебе, і кину тебе Я на поле широке, і над тобою спочине всяке птаство небесне, і тобою насичу звірину всієї землі...

{{вірш|глава=32|вірш=5}} І дам твоє м'ясо на гори, а трупом твоїм Я долини наповню...

{{вірш|глава=32|вірш=6}} І землю, де пливаєш ти, аж до гір напою її кров'ю твоєю, тобою наповняться річища...

{{вірш|глава=32|вірш=7}} А коли Я тебе погашу, то небо закрию, а зорі його позатемнюю, сонце хмарою вкрию його, а місяць не буде світити свого світла...

{{вірш|глава=32|вірш=8}} Всі світила, що світять на небі, позатемнюю їх над тобою, і дам темноту понад краєм твоїм, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=32|вірш=9}} І занепокою Я серце численних народів, коли вість рознесу про руїну твою між народами аж до країв, яких ти не знав.

{{вірш|глава=32|вірш=10}} І остовпіють численні народи з-за тебе, а їхні царі затремтять через тебе в страху, як буду махати мечем Своїм Я перед їхнім обличчям, і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого...

{{вірш|глава=32|вірш=11}} Бо так Господь Бог промовляє: Меч царя вавилонського прийде на тебе!

{{вірш|глава=32|вірш=12}} Мечами хоробрих Я порозкидаю твоє многолюдство. Усі вони насильники народів, і гордість Єгипту понищать вони, і все многолюдство його буде вигублене...

{{вірш|глава=32|вірш=13}} І вигублю ввесь його скот при водах великих, і не буде вже їх каламутити людська нога, і копито скотини не буде вже їх каламутити.

{{вірш|глава=32|вірш=14}} Тоді їхні води очищу, а їхні річки попроваджу, неначе оливу, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=32|вірш=15}} Коли оберну Я єгипетський край на спустошення, і край опустошений буде від усього, що в нім, коли Я поб'ю всіх тих, що замешкують в ньому, то пізнають вони, що Я то Господь!...

{{вірш|глава=32|вірш=16}} Оце пісня жалобна, і будуть жалобно співати її, дочки народів будуть співати жалобно її, про Єгипет та про все многолюдство його будуть жалобно співати її, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=32|вірш=17}} І сталося за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=32|вірш=18}} Сину людський, жалобно заголоси про многолюдство Єгипту, і скинь його, його та дочок потужних народів до підземного краю із тими, хто сходить в могилу!

{{вірш|глава=32|вірш=19}} Від кого ти став приємніший? Зійди й покладись з необрізанцями!

{{вірш|глава=32|вірш=20}} Попадають серед пробитих мечем, меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи...

{{вірш|глава=32|вірш=21}} Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посеред шеолу із помічниками: Посходили, полягали ці необрізанці, побиті мечем:

{{вірш|глава=32|вірш=22}} Там Ашшур і всі збори його, навколо нього гроби його, всі побиті вони, від меча всі попадали,

{{вірш|глава=32|вірш=23}} що були його гроби найглибше в могилі, і був його полк біля гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що ширили жах по краю живих...

{{вірш|глава=32|вірш=24}} Там Елам та ввесь натовп його коло гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що зійшли необрізанцями до підземного краю, що ширили жах свій по краю живих, і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу...

{{вірш|глава=32|вірш=25}} Дали йому ложе посеред побитих зо всім многолюдством його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покладений він...

{{вірш|глава=32|вірш=26}} Там Мешех, Тувал та все многолюдство його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих...

{{вірш|глава=32|вірш=27}} І не будуть лежати із лицарями, що попадали із необрізанців, що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм, і поклали свої мечі під свої голови, і їхня провина на їхніх костях, бо жах перед лицарями був у краї живих,

{{вірш|глава=32|вірш=28}} а ти розпорошений між необрізанцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем...

{{вірш|глава=32|вірш=29}} Там Едом, і царі його, і князі всі його, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, вони ляжуть з необрізанцями та з тими, хто сходить в могилу...

{{вірш|глава=32|вірш=30}} Там північні князі, всі вони й всі сидоняни, що посходили разом з побитими, хоч був жах від їхньої міці, були посоромлені, і полягали вони, необрізанці, з побитими мечем, і свою ганьбу понесли із тими, хто сходить в могилу...

{{вірш|глава=32|вірш=31}} Фараон їх побачить, і потішиться всім многолюдством своїм, мечем побитий фараон та все його військо, говорить Господь Бог!...

{{вірш|глава=32|вірш=32}} Бо поширю Я жах Свій на землю живих, і буде покладений серед необрізанців з побитими мечем фараон та усе многолюдство його, говорить Господь Бог!

==Глава 33==
{{глава|33}}

{{вірш|глава=33|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=33|вірш=2}} Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,

{{вірш|глава=33|вірш=3}} і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,

{{вірш|глава=33|вірш=4}} і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!

{{вірш|глава=33|вірш=5}} Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.

{{вірш|глава=33|вірш=6}} А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.

{{вірш|глава=33|вірш=7}} А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.

{{вірш|глава=33|вірш=8}} Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

{{вірш|глава=33|вірш=9}} А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.

{{вірш|глава=33|вірш=10}} А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?

{{вірш|глава=33|вірш=11}} Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?

{{вірш|глава=33|вірш=12}} А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.

{{вірш|глава=33|вірш=13}} Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

{{вірш|глава=33|вірш=14}} А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:

{{вірш|глава=33|вірш=15}} заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

{{вірш|глава=33|вірш=16}} Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити!

{{вірш|глава=33|вірш=17}} І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога.

{{вірш|глава=33|вірш=18}} Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

{{вірш|глава=33|вірш=19}} А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

{{вірш|глава=33|вірш=20}} А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!

{{вірш|глава=33|вірш=21}} І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!...

{{вірш|глава=33|вірш=22}} А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

{{вірш|глава=33|вірш=23}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=33|вірш=24}} Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину!

{{вірш|глава=33|вірш=25}} Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви?

{{вірш|глава=33|вірш=26}} Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви?

{{вірш|глава=33|вірш=27}} Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!

{{вірш|глава=33|вірш=28}} І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...

{{вірш|глава=33|вірш=29}} І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.

{{вірш|глава=33|вірш=30}} А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?

{{вірш|глава=33|вірш=31}} І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.

{{вірш|глава=33|вірш=32}} І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!

{{вірш|глава=33|вірш=33}} А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк.

==Глава 34==
{{глава|34}}

{{вірш|глава=34|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=34|вірш=2}} Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?

{{вірш|глава=34|вірш=3}} Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!

{{вірш|глава=34|вірш=4}} Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!

{{вірш|глава=34|вірш=5}} І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися...

{{вірш|глава=34|вірш=6}} Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір'ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і немає нікого, хто б їх шукав!...

{{вірш|глава=34|вірш=7}} Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:

{{вірш|глава=34|вірш=8}} Як живий Я, говорить Господь Бог, за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть,

{{вірш|глава=34|вірш=9}} тому, пастирі, послухайте слова Господнього:

{{вірш|глава=34|вірш=10}} Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу.

{{вірш|глава=34|вірш=11}} Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх.

{{вірш|глава=34|вірш=12}} Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.

{{вірш|глава=34|вірш=13}} І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю.

{{вірш|глава=34|вірш=14}} На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!

{{вірш|глава=34|вірш=15}} Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=34|вірш=16}} Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!

{{вірш|глава=34|вірш=17}} А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами.

{{вірш|глава=34|вірш=18}} Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте, а позосталу ногами своїми каламутите?

{{вірш|глава=34|вірш=19}} І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!

{{вірш|глава=34|вірш=20}} Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою.

{{вірш|глава=34|вірш=21}} За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть,

{{вірш|глава=34|вірш=22}} то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею!

{{вірш|глава=34|вірш=23}} І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!

{{вірш|глава=34|вірш=24}} А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав!

{{вірш|глава=34|вірш=25}} І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах.

{{вірш|глава=34|вірш=26}} І вчиню їх та довкілля Мого взгір'я благословенням, і спущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні.

{{вірш|глава=34|вірш=27}} І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.

{{вірш|глава=34|вірш=28}} І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.

{{вірш|глава=34|вірш=29}} І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів.

{{вірш|глава=34|вірш=30}} І пізнають вони, що Я Господь, Бог їхній, з ними, а вони народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=34|вірш=31}} А ви отара Моя, отара Мого випасу, ви люди, а Я Бог ваш, говорить Господь Бог.

==Глава 35==
{{глава|35}}

{{вірш|глава=35|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=35|вірш=2}} Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї

{{вірш|глава=35|вірш=3}} та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, горо Сеїре, і витягну руку Свою на тебе, й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування.

{{вірш|глава=35|вірш=4}} Міста твої оберну на руїну, а ти будеш спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=35|вірш=5}} За те, що ти маєш вічну ворожнечу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої,

{{вірш|глава=35|вірш=6}} тому як живий Я, говорить Господь Бог, на кров оберну тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе!

{{вірш|глава=35|вірш=7}} Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування, і витну з неї того, хто йде та вертається.

{{вірш|глава=35|вірш=8}} І наповню його гори трупами його! Згір'я твої й долини твої та всі твої річища, побиті мечем попадають у них!

{{вірш|глава=35|вірш=9}} На вічні руїни оберну Я тебе, а міста твої не заселяться, і пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=35|вірш=10}} За те, що ти кажеш: Два ці народи, і два ці краї будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був,

{{вірш|глава=35|вірш=11}} тому, як живий Я, говорить Господь Бог, зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю, які ти робив із своєї ненависти до них, і вони пізнають Мене, коли буду судити тебе.

{{вірш|глава=35|вірш=12}} І пізнаєш ти, що Я Господь, чув усі образи твої, які ти казав на Ізраїлеві гори, говорячи: Вони опустошілі, дані нам на їжу!

{{вірш|глава=35|вірш=13}} І ви величалися проти Мене своїми устами, і збільшували проти Мене слова свої, Я це чув!

{{вірш|глава=35|вірш=14}} Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню її тобі спустошенням!

{{вірш|глава=35|вірш=15}} Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те, що опустошіло воно, так зроблю Я й тобі. Спустошенням станеш, горо Сеїре, та ввесь Едом, увесь він, і пізнають вони, що Я Господь!

==Глава 36==
{{глава|36}}

{{вірш|глава=36|вірш=1}} А ти, сину людський, пророкуй на Ізраїлеві гори, та й скажеш: Ізраїлеві гори, послухайте слова Господнього!

{{вірш|глава=36|вірш=2}} Так говорить Господь Бог: За те, що ворог говорить на вас Ага! і вічні пагірки стали вам за спадщину,

{{вірш|глава=36|вірш=3}} тому пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пустошено й топтано вас знавкола, щоб були ви спадком для останку народів, і були ви взяті на кінчик язика й на балаканину народу,

{{вірш|глава=36|вірш=4}} тому, Ізраїлеві гори, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згір'їв, до річищ та до долин, і до спустошілих руїн, і до опущених міст, що стали за здобич та за посміховисько для решти тих народів, що навколо.

{{вірш|глава=36|вірш=5}} Так говорить Господь Бог: Поправді кажу, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих народів та на ввесь Едом, що взяли собі Мій Край за спадок у радості всього серця, у погорді душі, щоб вигнати його на здобич.

{{вірш|глава=36|вірш=6}} Тому пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до річищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ревності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили ганьбу народів.

{{вірш|глава=36|вірш=7}} Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою руку, що ті люди, які навколо вас, вони понесуть свою ганьбу!

{{вірш|глава=36|вірш=8}} А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше віття, і будете приносити плід свій для Мого народу Ізраїля, бо вони зблизилися, щоб прийти.

{{вірш|глава=36|вірш=9}} Бо ось Я прийду до вас, і звернуся до вас, і ви будете оброблені та обсіяні.

{{вірш|глава=36|вірш=10}} І розмножу на вас людину, увесь Ізраїлів дім, усього його, і будуть заселені ці міста, а руїни будуть забудовані.

{{вірш|глава=36|вірш=11}} І розмножу на вас людину та скотину, і вони помножаться та розплодяться, і позаселюю вас, як за вашої давнини, і буду чинити вам краще, як за ваших початків, і ви пізнаєте, що Я Господь!

{{вірш|глава=36|вірш=12}} І попроваджу на вас людину, мій народ Ізраїлів, і вони посядуть тебе, і станеш ти їм на спадок, і не будеш уже більше позбавляти їх дітей.

{{вірш|глава=36|вірш=13}} Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси людину, і позбавляєш народ свій дітей,

{{вірш|глава=36|вірш=14}} тому ти не будеш уже їсти людини, і більше не позбавиш свій народ дітей, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=36|вірш=15}} І не почуєш уже ти більше ганьби від поган, і наруги народів не будеш більше носити, і не вчиниш більше, щоб народ твій спотикався, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=36|вірш=16}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=36|вірш=17}} Сину людський, Ізраїлів дім вони жили на землі своїй, та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками, як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!

{{вірш|глава=36|вірш=18}} І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовванами своїми занечистили її.

{{вірш|глава=36|вірш=19}} І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх.

{{вірш|глава=36|вірш=20}} І коли прийшли вони до тих народів, куди поприходили, то зневажили святе Моє Ймення, коли стали до них говорити: Вони народ Господа, та з землі Його повиходили!

{{вірш|глава=36|вірш=21}} І змилувався Я над Своїм святим Ім'ям, що його зневажив Ізраїлів дім серед народів, куди вони поприходили.

{{вірш|глава=36|вірш=22}} Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення, яке ви зневажили серед народів, куди ви поприходили.

{{вірш|глава=36|вірш=23}} І освячу Я велике Ім'я Своє, зневажене серед народів, що ви зневажили серед них, і пізнають ті люди, що Я Господь, говорить Господь Бог, коли Я покажу Свою святість серед вас на їхніх очах.

{{вірш|глава=36|вірш=24}} І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі.

{{вірш|глава=36|вірш=25}} І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас.

{{вірш|глава=36|вірш=26}} І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.

{{вірш|глава=36|вірш=27}} І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати.

{{вірш|глава=36|вірш=28}} І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом!

{{вірш|глава=36|вірш=29}} І спасу вас від усіх ваших нечистот, і покличу збіжжя, і помножу його, і не дам на вас голоду.

{{вірш|глава=36|вірш=30}} І намножу плід дерева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися сорому через голод між народами.

{{вірш|глава=36|вірш=31}} І згадаєте ви про ваші дороги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бридитися самих себе за свої провини та за гидоти свої.

{{вірш|глава=36|вірш=32}} Не для вас Я це робитиму, говорить Господь Бог, нехай буде це вам відоме! Зашарійтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів доме!

{{вірш|глава=36|вірш=33}} Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очищу вас зо всіх ваших провин, то позаселюю ці міста, і будуть забудовані руїни.

{{вірш|глава=36|вірш=34}} А спустошена земля буде оброблювана за те, що була спустошенням на очах кожного перехожого.

{{вірш|глава=36|вірш=35}} І скажуть: Цей опустошілий Край став як той еденський садок, а ці міста, повалені й попустошені та поруйновані, тепер укріплені та замешкані!

{{вірш|глава=36|вірш=36}} І пізнають народи, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйноване, засадив спустошіле. Я, Господь, говорив це і зробив!

{{вірш|глава=36|вірш=37}} Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилюся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помножу їх, як людську отару!

{{вірш|глава=36|вірш=38}} Як освячена отара, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйновані міста, повні отари людської, і пізнають вони, що Я Господь!

==Глава 37==
{{глава|37}}

{{вірш|глава=37|вірш=1}} Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини, а вона повна кісток!

{{вірш|глава=37|вірш=2}} І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі!

{{вірш|глава=37|вірш=3}} І сказав Він мені: Сину людський, чи оживуть оці кості? А я відказав: Господи Боже, Ти знаєш!

{{вірш|глава=37|вірш=4}} І сказав Він мені: Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього!

{{вірш|глава=37|вірш=5}} Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа і ви оживете!

{{вірш|глава=37|вірш=6}} І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас духа, і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я Господь!

{{вірш|глава=37|вірш=7}} І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї.

{{вірш|глава=37|вірш=8}} І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них.

{{вірш|глава=37|вірш=9}} І сказав Він мені: Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, і нехай оживуть!

{{вірш|глава=37|вірш=10}} І я пророкував, як Він наказав був мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, військо дуже-дуже велике!...

{{вірш|глава=37|вірш=11}} І сказав Він мені: Сину людський, ці кості вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець!

{{вірш|глава=37|вірш=12}} Тому пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі!

{{вірш|глава=37|вірш=13}} І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе!

{{вірш|глава=37|вірш=14}} І дам Я в вас Свого Духа, і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь!

{{вірш|глава=37|вірш=15}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=37|вірш=16}} А ти, сину людський, візьми собі один кусок дерева, і напиши на ньому: Юді та синам Ізраїля, його друзям. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: Йосипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, друзям його.

{{вірш|глава=37|вірш=17}} І зблизь їх собі одне до одного на один кусок дерева, і вони стануть за одне в твоїй руці!

{{вірш|глава=37|вірш=18}} І як скажуть до тебе сини твого народу, говорячи: Чи не оголосиш нам, що це в тебе таке?

{{вірш|глава=37|вірш=19}} то скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму дерево Йосипа, що в Єфремовій руці, та племена Ізраїлеві, його друзів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню їх за одне дерево, і стануть вони одним у Моїй руці!

{{вірш|глава=37|вірш=20}} І будуть ці дерева, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх очах.

{{вірш|глава=37|вірш=21}} І скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів, куди вони пішли, і позбираю їх знавкола, і введу їх до їхньої землі.

{{вірш|глава=37|вірш=22}} І зроблю їх за один народ у Краї на Ізраїлевих горах, і буде для всіх них один цар за царя, і не будуть уже двома народами, і не будуть уже більш поділені на двоє царств.

{{вірш|глава=37|вірш=23}} І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами, спасу їх зо всіх їхніх осель, де вони грішили, й очищу їх. І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом!

{{вірш|глава=37|вірш=24}} А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх.

{{вірш|глава=37|вірш=25}} І осядуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки, і осядуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм князем навіки!

{{вірш|глава=37|вірш=26}} І складу з ними заповіта миру, це буде вічний заповіт із ними. І зміцню їх, і намножу їх, і дам Свою святиню серед них на віки!

{{вірш|глава=37|вірш=27}} І буде місце Мого пробування над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені будуть народом.

{{вірш|глава=37|вірш=28}} І пізнають ці народи, що Я Господь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!

==Глава 38==
{{глава|38}}

{{вірш|глава=38|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=38|вірш=2}} Сину людський, зверни своє обличчя до Ґоґа, краю Маґоґа, князя Рошу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього

{{вірш|глава=38|вірш=3}} та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!

{{вірш|глава=38|вірш=4}} І заверну тебе, і вкладу гачки в щелепи твої, і виведу тебе та все військо твоє, коней та верхівців, усі вони досконало озброєні, велике зборище, зо щитами та щитками, усі озброєні мечами.

{{вірш|глава=38|вірш=5}} Парас, Куш і Пут із ними, усі вони зо щитом та з шоломом.

{{вірш|глава=38|вірш=6}} Ґомер і всі орди його, дім Тоґарми, кінці північні та всі відділи його, численні народи з тобою.

{{вірш|глава=38|вірш=7}} Приготуйся, і приготуй собі ти та все зборище твоє, зібрані при тобі, і будеш для них сторожею.

{{вірш|глава=38|вірш=8}} По багатьох днях ти будеш потрібний, у кінці років прийдеш до Краю, що повернений від меча, що зібраний від численних народів, на Ізраїлеві гори, що завжди були руїною, а він був виведений від народів, і всі вони сидять безпечно.

{{вірш|глава=38|вірш=9}} І вийдеш, прийдеш як буря, будеш як хмара, щоб покрити землю, ти та всі відділи твої, та численні народи з тобою.

{{вірш|глава=38|вірш=10}} Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, увійдуть слова на твоє серце, і ти будеш думати злу думку,

{{вірш|глава=38|вірш=11}} та й скажеш: Піду на неукріплений край, знайду спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без муру, і нема в них засува та воріт,

{{вірш|глава=38|вірш=12}} щоб набрати здобичі, і чинити грабунок, щоб повернути свою руку на заселені руїни, і на народ, зібраний з народів, що набувають добуток та маєток, що сидять посеред землі.

{{вірш|глава=38|вірш=13}} Шева та Дедан, і купці Таршішу, і всі левчуки його скажуть тобі: Чи ти прийшов набрати здобичі, чи ти зібрав своє зборище, щоб чинити грабунок, щоб винести срібло та золото, щоб набрати добутку та маєтку, щоб набрати великої здобичі?

{{вірш|глава=38|вірш=14}} Тому пророкуй, сину людський, та й скажеш до Ґоґа: Так говорить Господь Бог: Чи того дня, коли народ Мій сидітиме безпечно, ти не довідаєшся про це?

{{вірш|глава=38|вірш=15}} І прийдеш із свого місця, із північних кінців, ти та численні народи з тобою, всі вони гарцюють на конях, зборище велике й військо численне!

{{вірш|глава=38|вірш=16}} І здіймешся на народ Мій Ізраїлів, як хмара, щоб покрити землю. Буде це на кінці днів, і виведу тебе на Мій Край, щоб народи пізнали Мене, коли Я покажу Свою святість тобі, Ґоґу, на їхніх очах.

{{вірш|глава=38|вірш=17}} Так говорить Господь Бог: Чи ти той, що про нього говорив Я за давніх днів через Моїх рабів, Ізраїлевих пророків, що пророкували за тих днів про роки, щоб привести тебе на них?

{{вірш|глава=38|вірш=18}} І станеться того дня, у дні приходу Ґоґа на Ізраїлеву землю, говорить Господь Бог, увійде ревність Моя в ніздрі Мої.

{{вірш|глава=38|вірш=19}} І в ревності своїй, в огні Свого гніву Я сказав: цього дня буде великий трус на Ізраїлевій землі.

{{вірш|глава=38|вірш=20}} І затремтять перед Моїм лицем морські риби та птаство небесне, і польова звірина, всяке гаддя, що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі, і будуть поруйновані гори, і поваляться урвища, і всякий мур на землю впаде.

{{вірш|глава=38|вірш=21}} І покличу проти нього меча на всіх горах Моїх, говорить Господь Бог, меч кожного буде на брата його!

{{вірш|глава=38|вірш=22}} І буду судитися з ними моровицею та кров'ю, і пущу заливний дощ та камінний град, огонь та сірку на нього та на відділи його, та на численні народи, що з ним.

{{вірш|глава=38|вірш=23}} І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я Господь!

==Глава 39==
{{глава|39}}

{{вірш|глава=39|вірш=1}} А ти, сину людський, пророкуй на Ґоґа та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ото Я на тебе, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!

{{вірш|глава=39|вірш=2}} І верну тебе, і попроваджу тебе, і підійму тебе з північних кінців, і впроваджу тебе на Ізраїлеві гори.

{{вірш|глава=39|вірш=3}} І виб'ю лука твого з твоєї лівиці, а твої стріли кину з твоєї правиці.

{{вірш|глава=39|вірш=4}} Упадеш на Ізраїлевих горах ти й усі відділи твої та народи, що з тобою; віддам тебе на з'їдження хижому птаству, усякому крилатому та польовій звірині.

{{вірш|глава=39|вірш=5}} На відкритому полі впадеш ти, бо це Я говорив, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=39|вірш=6}} І пошлю Я огонь на Маґоґа та на тих, що безпечно замешкують острови, і пізнають вони, що Я Господь!

{{вірш|глава=39|вірш=7}} А Своє святе Ім'я розголошу посеред Мого народу Ізраїля, і більше не дам зневажити святе Моє Ймення, і народи пізнають, що Я Господь, Святий Ізраїлів!

{{вірш|глава=39|вірш=8}} Ось прийде і станеться, говорить Господь Бог, це той день, що Я говорив.

{{вірш|глава=39|вірш=9}} І повиходять мешканці Ізраїлевих міст, і накладуть огонь, і палитимуть зброю та щитка й щита, лука та стріли, і ручноно кия та ратище, і будуть ними палити огонь сім років.

{{вірш|глава=39|вірш=10}} І не будуть носити дров з поля, і не будуть рубати з лісів, бо зброєю будуть палити огонь, і візьмуть здобич із тих, хто брав здобич із них, і пограбують тих, хто їх грабував, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=39|вірш=11}} І станеться того дня, дам Я там Ґоґові місце гробу в Ізраїлі, Долину Перехожих, на схід від моря, і що замикає дорогу перехожим. І поховають там Ґоґа й усе його многолюдство, та й назвуть: Долина Многолюдства Ґоґа.

{{вірш|глава=39|вірш=12}} І буде ховати їх Ізраїлів дім, щоб очистити землю, сім місяців.

{{вірш|глава=39|вірш=13}} І буде ховати ввесь народ краю, і він стане для них за пам'ятку, того дня, коли Я прославлю Себе, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=39|вірш=14}} І відділять людей, які без перерви ходитимуть по краю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на поверхні землі, щоб її очистити. По семи місяцях вони ще будуть вишукувати.

{{вірш|глава=39|вірш=15}} І перейдуть ті обхідники по краю, і коли хто побачить людську кістку, то поставить при ній знака, аж поки не поховають її похоронники в Долині Многолюдства Ґоґа.

{{вірш|глава=39|вірш=16}} А ім'я міста Гамона. І очистять землю.

{{вірш|глава=39|вірш=17}} А ти, сину людський, так говорить Господь Бог: Скажи птахові, усякому крилатому, та всій польовій звірині: Згромадьтеся й прийдіть, зберіться навколо над жертвою, що Я принесу для вас, велика жертва на Ізраїлевих горах, і ви будете їсти м'ясо, і будете пити кров.

{{вірш|глава=39|вірш=18}} Ви будете їсти тіло лицарів, а кров князів землі будете пити, барани, і вівці, і козли, бики, ситі башанські бики всі вони.

{{вірш|глава=39|вірш=19}} І будете їсти лій аж до ситости, і будете пити кров аж до впоєння з Моєї жертви, яку Я приніс для вас,

{{вірш|глава=39|вірш=20}} і насититеся при Моєму столі кіньми та верхівцями, лицарями та всякими вояками, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=39|вірш=21}} І дам Свою славу між народами, і побачать усі народи Мій суд, що зроблю Я, та Мою руку, що на них покладу.

{{вірш|глава=39|вірш=22}} І пізнає Ізраїлів дім, що Я Господь, їхній Бог, від цього дня й далі.

{{вірш|глава=39|вірш=23}} І пізнають народи, що Ізраїлів дім пішов на вигнання за провини свої, за те, що спроневірилися Мені, а Я сховав був від них лице Своє, і віддав їх у руку їхніх неприятелів, і всі вони попадали від меча.

{{вірш|глава=39|вірш=24}} За їхньою нечистістю та за їхнє беззаконня зробив Я це з ними, і сховав від них лице Своє.

{{вірш|глава=39|вірш=25}} Тому так говорить Господь Бог: Тепер поверну долю Якова, і змилуюся над усім Ізраїлевим домом, і буду ревний за Своє святе Ймення.

{{вірш|глава=39|вірш=26}} І відчують вони свою ганьбу та все своє спроневірення, яким спроневірилися Мені, коли сядуть безпечно на своїй землі, і не буде вже нікого, хто б їх страшив,

{{вірш|глава=39|вірш=27}} коли поверну їх з народів, і позбираю їх із країв їхніх ворогів, і покажу Свою святість у них на очах численних народів.

{{вірш|глава=39|вірш=28}} І пізнають вони, що Я Господь, Бог їхній, коли вижену їх у полон до народів, а потому позбираю їх на їхню землю, і більш не позоставлю там нікого з них.

{{вірш|глава=39|вірш=29}} І не сховаю вже від них Свого лиця, бо виллю Духа Свого на Ізраїлів дім, говорить Господь Бог!

==Глава 40==
{{глава|40}}

{{вірш|глава=40|вірш=1}} Двадцятого й п'ятого року нашого вигнання, на початку року, десятого дня місяця, чотирнадцятого року по тому, як було зруйноване місто, того самого дня була на мені Господня рука, і Він упровадив мене туди.

{{вірш|глава=40|вірш=2}} У Божих видіннях упровадив Він мене до Ізраїлевого Краю, і дав спочити мені на дуже високій горі, а на ній була ніби будова міста, з полудня.

{{вірш|глава=40|вірш=3}} І привів мене туди, і ось чоловік, що його вид, ніби вид блискучої міді, а в його руці льняна нитка та мірнича палиця, і він стояв у брамі.

{{вірш|глава=40|вірш=4}} І сказав мені цей чоловік: Сину людський, дивися своїми очима й слухай своїми вухами, і зверни своє серце на все, що я покажу тобі, бо ти приведений сюди, щоб показати тобі. Усе, що ти побачиш, об'яви Ізраїлевому домові.

{{вірш|глава=40|вірш=5}} І ось мур назовні храму навколо, а в руці того чоловіка мірнича палиця на шість ліктів, на міру ліктем та долонею. І зміряв він ширину тієї будівлі одна палиця, і заввишки одна палиця.

{{вірш|глава=40|вірш=6}} І прийшов він до брами, що її перед у напрямі до сходу, і ввійшов її сходами, і зміряв порога тієї брами одна палиця завширшки, і другий поріг одна палиця завширшки.

{{вірш|глава=40|вірш=7}} А вартівня одна палиця завдовжки й одна палиця завширшки, а поміж вартівнями п'ять ліктів; а поріг брами з боку сінечок тієї брами, зсередини одна палиця.

{{вірш|глава=40|вірш=8}} І зміряв він сіни тієї брами зсередини одна палиця.

{{вірш|глава=40|вірш=9}} І зміряв сіни брами вісім ліктів, а стовпи її два лікті, а сіни брами зсередини.

{{вірш|глава=40|вірш=10}} А брамні вартівні в напрямі на схід три звідси й три звідти, і міра одна їм трьом, і міра одна стовпам звідси та звідти.

{{вірш|глава=40|вірш=11}} І зміряв він ширину входу до брами десять ліктів, довжина брами тринадцять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=12}} А розмежування перед вартівнями один лікоть, і один лікоть звідти, а вартівня шість ліктів звідси й шість ліктів звідти.

{{вірш|глава=40|вірш=13}} І зміряв браму з даху вартівні до даху її, завширшки двадцять і п'ять ліктів, двері навпроти дверей.

{{вірш|глава=40|вірш=14}} І поробив стовпи, шістдесят ліктів, і до стовпів підходить подвір'я, навколо брами.

{{вірш|глава=40|вірш=15}} А від переду брамного входу аж до переду сіней внутрішньої брами п'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=16}} І були вікна, широкі знадвору й вузькі в середині, до вартівень та до їхніх стовпів у середині брами навколо, і так до сіней, і вікна навколо до середини, а на стовпах вирізьблені пальми.

{{вірш|глава=40|вірш=17}} І він впровадив мене до зовнішнього подвір'я. І ось комори та підлога, викладена з каміння, зроблена для подвір'я навколо, тридцять комір на підлозі.

{{вірш|глава=40|вірш=18}} А ця підлога була позад брам, по довжині брам, долішня підлога.

{{вірш|глава=40|вірш=19}} І зміряв він ширину від переду долішньої брами до переду внутрішнього подвір'я назовні, сто ліктів, на схід та на північ.

{{вірш|глава=40|вірш=20}} А та брама, що перед її в напрямі на північ до зовнішнього подвір'я, він зміряв довжину її та ширину її.

{{вірш|глава=40|вірш=21}} І вартівні її три звідси й три звідти, і стовпи її, і сіни її були за мірою першої брами, п'ятдесят ліктів довжина її, а ширина двадцять і п'ять на міру ліктем.

{{вірш|глава=40|вірш=22}} А вікна її, і сіни її та вирізьблені пальми її за мірою брами, що перед її в напрямі на схід, а сімома східцями входять у неї, а її сіни перед ними.

{{вірш|глава=40|вірш=23}} І брама внутрішнього подвір'я навпроти брами на північ та на схід. І зміряв він від брами до брами сто ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=24}} І він попровадив мене в напрямі на південь, аж ось брама в напрямі на південь. І він зміряв стовпи її та сіни її за тими мірами.

{{вірш|глава=40|вірш=25}} А в неї вікна та сіни її навколо, які ті вікна, п'ятдесят ліктів завдовжки, а завширшки двадцять і п'ять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=26}} А семеро східців вхід до неї, і сіни її перед ними, а вирізьблені пальми її одна звідси, а одна звідти при стовпах її.

{{вірш|глава=40|вірш=27}} А брама внутрішнього подвір'я у напрямі на південь, і він зміряв від брами до брами в напрямі на південь сто ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=28}} І впровадив мене до внутрішнього подвір'я південною брамою, і зміряв південну браму за тими мірами.

{{вірш|глава=40|вірш=29}} І вартівні її, і стовпи її, і сіни її за тими мірами, і вікна її, і в сінях її навколо п'ятдесят ліктів завдовжки, а завширшки двадцять і п'ять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=30}} А сіни її навколо завдовжки двадцять і п'ять ліктів, а завширшки п'ять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=31}} І сіни її при зовнішньому подвір'ї, і пальми при стовпах її, а вісім сходів її вхід.

{{вірш|глава=40|вірш=32}} І він упровадив мене до внутрішнього подвір'я в напрямі на схід, і зміряв брами за тими мірами.

{{вірш|глава=40|вірш=33}} І вартівні її, і стовпи її, і сіни її за тими мірами, а в неї вікна та в її сінях навколо, завдовжки п'ятдесят ліктів, а завширшки двадцять і п'ять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=34}} А її сіни були до зовнішнього подвір'я, а пальми її при її стовпах звідси й звідти, а вісім східців її вхід.

{{вірш|глава=40|вірш=35}} І впровадив мене до північної брами, і зміряв тими мірами.

{{вірш|глава=40|вірш=36}} Вартівні її, стовпи її, і її сіни та вікна в неї навколо, завдовжки п'ятдесят ліктів, а завширшки двадцять і п'ять ліктів.

{{вірш|глава=40|вірш=37}} А стовпи її до зовнішнього подвір'я, а пальми при стовпах її з цього й з того боку, а вісім сходів її вхід.

{{вірш|глава=40|вірш=38}} І комора, і її вхід у стовпах брам, там полощуть цілопалення.

{{вірш|глава=40|вірш=39}} А в сінях брами два столи звідси й два столи звідти, щоб різати на них цілопалення й жертви за гріх та жертви за провину.

{{вірш|глава=40|вірш=40}} А при зовнішньому боці, що підіймається до входу північної брами, два столи, і при боці іншому, що при сінях брами, два столи.

{{вірш|глава=40|вірш=41}} Чотири столи звідси й чотири столи звідти при боці брами, вісім столів, що на них ріжуть.

{{вірш|глава=40|вірш=42}} І чотири столи на цілопалення, каміння тесане, завдовжки лікоть один і і пів, а заввишки один лікоть; на них кладуть знаряддя, що ними ріжуть цілопалення та жертву.

{{вірш|глава=40|вірш=43}} І гаки, на одну долоню, були приготовлені в домі навколо, а на столах жертовне м'ясо.

{{вірш|глава=40|вірш=44}} А назовні внутрішньої брами були дві кімнаті у внутрішньому подвір'ї, що при північному боці брами, а їхній перед у напрямі на південь, одна при боці східньої брами, перед її у напрямі на північ.

{{вірш|глава=40|вірш=45}} І сказав він до мене: Ця кімната, що перед її в напрямі на південь, для священиків, що стережуть сторожу храму.

{{вірш|глава=40|вірш=46}} А та кімната, що перед її в напрямі на північ, для священиків, що виконують сторожу жертівника. Це Садокові сини, що з Левієвих синів наближуються до Господа, щоб служити Йому.

{{вірш|глава=40|вірш=47}} І зміряв подвір'я завдовжки сто ліктів, і завширшки сто ліктів, чотирикутнє, а жертівник був перед храмом.

{{вірш|глава=40|вірш=48}} І впровадив мене до сіней храму, і зміряв стовпа сіней, п'ять ліктів звідси, і п'ять ліктів звідти, а ширина брами три лікті звідси й три лікті звідти.

{{вірш|глава=40|вірш=49}} Довжина сіней двадцять ліктів, а завширшки одинадцять ліктів, а десятьма сходами ходять до нього; а стовпи при стовпах, один звідси, а один звідти.

==Глава 41==
{{глава|41}}

{{вірш|глава=41|вірш=1}} І впровадив мене до храму, і він зміряв стовпи, шість ліктів завширшки звідси, і шість ліктів завширшки звідти, ширина скинії.

{{вірш|глава=41|вірш=2}} А ширина входу десять ліктів, а боки входу п'ять ліктів звідси й п'ять ліктів звідти; і зміряв довжину його сорок ліктів, а завширшки двадцять ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=3}} І ввійшов він до середини, і зміряв входового стовпа два лікті, а вхід шість ліктів, а ширина входу сім ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=4}} І зміряв довжину його двадцять ліктів, а завширшки двадцять ліктів на переді храму. І сказав він мені: Це Святеє Святих!

{{вірш|глава=41|вірш=5}} І зміряв він стіну храму шість ліктів, а ширина бічної кімнати чотири лікті кругом навколо храму.

{{вірш|глава=41|вірш=6}} А кімнати бічні, кімната при кімнаті, тридцять в трьох поверхах, і входили в стіну, що храм мав для бічних кімнат навколо кругом, щоб держалися, і не держалися в стіні того храму.

{{вірш|глава=41|вірш=7}} І він ставав ширший, і обертався все більше вгору до бічних кімнат, бо той храм був обернений більше вгору, кругом навколо храму, тому храм був ширший вгору, і так долішній поверх входить на горішній через середній.

{{вірш|глава=41|вірш=8}} І бачив я вишину храму навколо, підвалини бічних кімнат повна палиця, шість ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=9}} Ширина стіни, що в бічній кімнаті назовні, п'ять ліктів, а вільне місце між бічними кімнатами, що належить до храму.

{{вірш|глава=41|вірш=10}} І поміж коморами завширшки двадцять ліктів кругом навколо храму.

{{вірш|глава=41|вірш=11}} А вхід з бічної кімнати до вільного місця вхід один у напрямі на північ, і вхід один на південь, а ширина вільного місця п'ять ліктів кругом навколо.

{{вірш|глава=41|вірш=12}} А будівля, що перед відгородженим майданом у напрямі на захід, завширшки сімдесят ліктів, а стіна будівлі п'ять ліктів, ширина кругом навколо, а довжина її дев'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=13}} І він зміряв той храм, завдовжки сто ліктів, а відгороджений майдан і будівля та стіни її, завдовжки сто ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=14}} А ширина передньої частини храму та відгородженого майдану на схід сто ліктів.

{{вірш|глава=41|вірш=15}} І зміряв він довжину будівлі до переду відгородженого майдану, що позад неї, ґалерія звідси й звідти, сто ліктів, і так внутрішній храм і сінечки подвір'я.

{{вірш|глава=41|вірш=16}} Пороги та вікна, широкі знадвору, і вузькі всередині, ґалерія навколо них трьох, навпроти порогу дерев'яний обклад навколо й земля до вікон, а вікна зачинені.

{{вірш|глава=41|вірш=17}} Усе понад входом і аж до внутрішнього храму, і назовні при кожній стіні кругом навколо, у внутрішньому й у зовнішньому, вирізьблене,

{{вірш|глава=41|вірш=18}} і було зроблене херувимами та пальмами, і пальма була між херувимом та херувимом, два обличчя в херувима.

{{вірш|глава=41|вірш=19}} І людське обличчя мали пальми звідси, а обличчя левчука мали пальми звідти, пороблені при всьому домі навколо.

{{вірш|глава=41|вірш=20}} Від землі аж понад вхід пороблені херувими та пальми на стіні храму.

{{вірш|глава=41|вірш=21}} Храм мав чотирикутні одвірки, а перед святині мав такий самий вигляд.

{{вірш|глава=41|вірш=22}} Жертівник був із дерева, три лікті високий, а довжина його два лікті, а в нього його кути й підніжжя його та стіни його дерево. І сказав він мені: Це той стіл, що перед Господнім лицем!

{{вірш|глава=41|вірш=23}} А в храмі та в святині було двоє дверей.

{{вірш|глава=41|вірш=24}} І в тих дверях було по дві дошці, обидві дошки оберталися, дві в одних дверях, і дві в інших дверях.

{{вірш|глава=41|вірш=25}} І були зроблені на них, на дверях храму, херувими та пальми, як пороблені були в стінах, а дерев'яний ґанок при переді сіней назовні.

{{вірш|глава=41|вірш=26}} І вікна, широкі знадвору й вузькі всередині, і пальми звідси та звідти при боках сіней, і такі бічні кімнати храму та стріхи.

==Глава 42==
{{глава|42}}

{{вірш|глава=42|вірш=1}} І він вивів мене до зовнішнього подвір'я дорогою в напрямі на північ, і ввів мене до кімнат, що навпроти відгородженої площі, і що навпроти будівлі на північ.

{{вірш|глава=42|вірш=2}} Навпроти завдовжки сто ліктів, вхід північний, а завширшки п'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=42|вірш=3}} Навпроти двадцять ліктів, що у внутрішньому подвір'ї, і навпроти викладеної підлоги, що в зовнішньому подвір'ї, ґалерія до переду ґалерії на три поверхи.

{{вірш|глава=42|вірш=4}} А перед кімнатами був хід на десять ліктів ширини до внутрішнього подвір'я, дорогою ста ліктів, а виходи їхні на північ.

{{вірш|глава=42|вірш=5}} А горішні кімнати були коротші, бо ґалерії забирали від них більше місця, ніж з долішніх та з середніх тієї будівлі.

{{вірш|глава=42|вірш=6}} Бо вони були триповерхові, і не було в них стовпів, як стовпи подвір'я, тому вони були вужчі від долішніх та від середніх на землі.

{{вірш|глава=42|вірш=7}} А мур, що назовні навпроти кімнат, у напрямі зовнішнього подвір'я, до переду кімнат довжина його п'ятдесят ліктів.

{{вірш|глава=42|вірш=8}} Бо довжина тих кімнат, що в зовнішнього подвір'я, п'ятдесят ліктів, і ось на переді храму сто ліктів.

{{вірш|глава=42|вірш=9}} А під тими кімнатами хід від сходу, коли входити до них з зовнішнього подвір'я.

{{вірш|глава=42|вірш=10}} По ширині муру подвір'я в напрямі на схід до переду вільного місця й до переду будівлі кімнати.

{{вірш|глава=42|вірш=11}} А дорога перед ними як вид кімнат, що в напрямі на північ; яка довжина, така ширина їхня, а всі виходи були за їхніми способами та за їхніми виходами.

{{вірш|глава=42|вірш=12}} І як входи кімнат, що в напрямі півдня, такий був вхід на початку дороги, дороги перед відповідним муром у напрямі на схід, коли йти до них.

{{вірш|глава=42|вірш=13}} І сказав він мені: Кімнати північні і кімнати південні, що на переді вільного місця, це кімнати священні, де їдять священики, що наближуються до Господа, найсвятіше, там складають найсвятіше, і жертву хлібну, і жертву за гріх, і жертву за провину, бо це місце святе.

{{вірш|глава=42|вірш=14}} Коли священики ввійдуть, то не сміють виходити зо святині до зовнішнього подвір'я, і мають там складати свої шати, в яких служать, бо вони святощі. І зодягнуть вони інші шати, і тоді тільки можуть зближатися до того, що належить народові.

{{вірш|глава=42|вірш=15}} І скінчив він вимірювання внутрішнього храму, і випровадив мене в напрямі брами, що перед її в напрямі на схід, і зміряв те кругом навколо.

{{вірш|глава=42|вірш=16}} Він зміряв мірничою палицею східній бік, п'ять сотень палиць мірничою палицею навколо.

{{вірш|глава=42|вірш=17}} Зміряв північний бік, п'ять сотень палиць мірничною палицею навколо.

{{вірш|глава=42|вірш=18}} Зміряв південний бік, п'ять сотень палиць мірничою палицею.

{{вірш|глава=42|вірш=19}} Обернувся до західнього боку, наміряв п'ять сотень палиць мірничою палицею.

{{вірш|глава=42|вірш=20}} На чотири сторони відміряв те. Мало воно мур кругом навколо, завдовжки п'ять сотень, і завширшки п'ять сотень, щоб відділити між святим та звичайним.

==Глава 43==
{{глава|43}}

{{вірш|глава=43|вірш=1}} І попровадив мене до брами, до брами, що звернена в напрямі сходу.

{{вірш|глава=43|вірш=2}} І ось слава Ізраїлевого Бога йшла в напрямі від сходу, а голос Його був, як шум великої води, а земля засвітилася від слави Його!

{{вірш|глава=43|вірш=3}} І вид був такий же, як я бачив: як те видиво, що я бачив, коли я приходив руйнувати місто, і види були, як той вид, що я бачив при річці Кевар. І впав я на обличчя своє!

{{вірш|глава=43|вірш=4}} І слава Господня ввійшла в храм у напрямі брами, що перед її в напрямі сходу!

{{вірш|глава=43|вірш=5}} І підняв мене Дух, і впровадив мене до внутрішнього подвір'я, і ось слава Господня наповнила храм!

{{вірш|глава=43|вірш=6}} І почув я Промовляючого до мене з храму, а той муж стояв при мені.

{{вірш|глава=43|вірш=7}} І сказав Він мені: Сину людський, це місце престолу Мого, і місце стіп Моїх ніг, де Я буду перебувати навіки посеред Ізраїлевих синів, не занечистить уже Ізраїлів дім святе Ім'я Моє, вони та їхні царі розпустою своєю та трупами їхніх царів при їхньому вмиранні!

{{вірш|глава=43|вірш=8}} Вони ставили свого порога при Моєму порозі, і свої одвірки при одвірках Моїх, так що тільки стіна була між Мною та між ними, і вони занечистили святе Ім'я Моє своїми гидотами, яких наробили, і Я вигубив їх у Своїм гніві...

{{вірш|глава=43|вірш=9}} Тепер нехай вони віддалять від Мене розпусту свою та трупи своїх царів, і Я буду пробувати між ними навіки.

{{вірш|глава=43|вірш=10}} Ти, сину людський, об'яви Ізраїлевому домові про цей храм, і вони посоромляться від своїх провин, і зміряють міру.

{{вірш|глава=43|вірш=11}} А якщо вони засоромляться від усього, чого наробили, то виясни їм вигляд храму, і план його, і виходи його та його входи, і всі устави його, і всі начерки його, і всі закони його, і напиши це на очах їх, і нехай вони стережуть усякий начерк його, і всі устави його, і нехай вони роблять їх!

{{вірш|глава=43|вірш=12}} Оце закон храму: на вершині гори вся границя його кругом навколо має бути Святеє Святих. Ось це закон храму.

{{вірш|глава=43|вірш=13}} А оце міри жертівника ліктями, лікоть це лікоть та долоня. І основа жертівника лікоть, і лікоть завширшки, а його границя до його краю навколо одна п'ядь, і це задня сторона жертівника.

{{вірш|глава=43|вірш=14}} А від основи на землі аж до долішнього обкладу жертівника два лікті, а завширшки один лікоть, а від малого відступу жертівника аж до великого чотири лікті, а завширшки лікоть.

{{вірш|глава=43|вірш=15}} А жертівник чотири лікті високий, а від жертівника й вище чотири роги.

{{вірш|глава=43|вірш=16}} А огнище дванадцять ліктів завдовжки на дванадцять завширшки, чотирикутнє при чотирьох своїх боках.

{{вірш|глава=43|вірш=17}} А долішній обклад чотирнадцять ліктів завдовжки на чотирнадцять завширшки при чотирьох боках її, а границя навколо нього півліктя, а основа його лікоть навколо, а сходи його звернені на схід.

{{вірш|глава=43|вірш=18}} І сказав Він мені: Сину людський, так говорить Господь Бог: Оце устави жертівника на день, коли він буде зроблений, щоб приносити на ньому цілопалення, і кропити на нього кров.

{{вірш|глава=43|вірш=19}} І даси священикам-Левитам, що вони з Садокового насіння, що наближуються до Мене, говорить Господь Бог, щоб служили Мені, молодого бика з великої худоби на жертву за гріх.

{{вірш|глава=43|вірш=20}} І візьмеш з його крови, і покропи на чотири його роги й до чотирьох кутів оправи та до границі навколо, і очисти його та освяти його.

{{вірш|глава=43|вірш=21}} І візьмеш бика тієї жертви за гріх, і спалять його на означеному місці храму назовні святині.

{{вірш|глава=43|вірш=22}} А другого дня принесеш у жертву козла безвадного на жертву за гріх, і очистять жертівника, як очистили биком.

{{вірш|глава=43|вірш=23}} А коли покінчиш очищати, принесеш у жертву молодого бика з великої худоби, безвадного, і безвадного барана з отари.

{{вірш|глава=43|вірш=24}} І приведи їх перед Господнє лице, і кинуть священики на них сіль, і принесуть їх цілопаленням для Господа.

{{вірш|глава=43|вірш=25}} Сім день будеш приготовляти козла жертви за гріх на кожен день, і молодого бика з великої худоби, і барана з отари, безвадних приготовлять.

{{вірш|глава=43|вірш=26}} Сім день будуть очищати того жертівника, і очистять його, і освятять його.

{{вірш|глава=43|вірш=27}} І скінчаться ті дні, і станеться, восьмого дня й далі приготовлять священики на жертівнику ваші цілопалення та ваші жертви мирні, і вподобаю Собі вас, говорить Господь Бог!

==Глава 44==
{{глава|44}}

{{вірш|глава=44|вірш=1}} І вернув мене в напрямі брами зовнішньої святині, що обернена на схід, а вона замкнена.

{{вірш|глава=44|вірш=2}} І сказав мені Господь: Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена.

{{вірш|глава=44|вірш=3}} Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господнім лицем; сіньми брами він увійде, і сіньми вийде.

{{вірш|глава=44|вірш=4}} І випровадив мене в напрямі північної брами до переду храму, і побачив я, аж ось слава Господня наповнила Господній дім! І впав я на обличчя своє...

{{вірш|глава=44|вірш=5}} І сказав мені Господь: Сину людський, зверни своє серце, і побач своїми очима, а своїми вухами послухай усе, що Я говоритиму з тобою щодо всіх постанов Господнього дому, і щодо всяких законів його, і звернеш своє серце до входу того храму в усіх виходах святині.

{{вірш|глава=44|вірш=6}} І скажеш до ворохобників, до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Досить вам усіх ваших гидот, Ізраїлів доме,

{{вірш|глава=44|вірш=7}} що ви вводили чужинців, необрізаносердих та необрізанотілих, щоб були в Моїй святині, щоб зневажити його, Мій храм, коли приносили Мій хліб, лій та кров, і, крім усіх ваших гидот, зламали Мого заповіта.

{{вірш|глава=44|вірш=8}} І ви не несли сторожі святощів Моїх, але поставили їх собі за сторожів Моєї варти в Моїй святині.

{{вірш|глава=44|вірш=9}} Так говорить Господь Бог: Кожен чужинець, необрізаносердий та необрізанотілий не ввійде до Моєї святині; це і про всякого чужинця, що живе серед Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=44|вірш=10}} І навіть Левити, що були віддалилися від Мене, коли блукав Ізраїль, що були зблудили від Мене за своїми божками, і вони понесуть кару за свою вину,

{{вірш|глава=44|вірш=11}} і будуть вони в святині Моїй служити сторожами при брамах храму, і обслуговувати храм, вони будуть приносити цілопалення й жертву народові, і вони будуть ставати перед ними, щоб служити їм.

{{вірш|глава=44|вірш=12}} За те, що вони служили їм перед їхніми бовванами, і стали для Ізраїлевого дому за спотикання на провину, тому підняв Я Свою руку на них, говорить Господь Бог, і вони понесуть провину свою!

{{вірш|глава=44|вірш=13}} І вони не підійдуть до Мене, щоб бути священиками Мені, і щоб підходити до всіх святощів Моїх, до Святого Святих, і будуть носити ганьбу свою та гидоти свої, які наробили...

{{вірш|глава=44|вірш=14}} І дам Я їх сторожами варти храму щодо всієї його праці, і щодо всього, що робиться в ньому.

{{вірш|глава=44|вірш=15}} А священики-Левити, Садокові сини, що несли сторожу Моєї святині, коли Ізраїлеві сини зблудили були від Мене, вони наблизяться до Мене на службу Мені, і будуть стояти перед Моїм лицем, щоб приносити Мені лій та кров, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=44|вірш=16}} Вони ввійдуть до Моєї святині, і вони наблизяться до Мого столу на службу Мені, і будуть нести Мої сторожі.

{{вірш|глава=44|вірш=17}} І станеться, коли вони входитимуть до брами внутрішнього подвір'я, то зодягатимуть льняну одіж, і не ввійде на них вовна, коли вони служитимуть у брамах внутрішнього подвір'я та назовні.

{{вірш|глава=44|вірш=18}} Льняні завої будуть на їхній голові, а льняна спідня одежа буде на їхніх стегнах; не будуть оперізуватися тим, що викликає піт.

{{вірш|глава=44|вірш=19}} А коли вони будуть виходити до зовнішнього подвір'я, до народу, здійматимуть шати свої, в яких служили, і поскладають їх у священних кімнатах, і зодягнуть іншу одежу, щоб своїми священними шатами не торкатися народу.

{{вірш|глава=44|вірш=20}} А голови своєї вони не будуть голити, і волосся не запустять, конче будуть стригти волосся своє.

{{вірш|глава=44|вірш=21}} І вина не будуть пити кожен із священиків, коли мають входити до внутрішнього подвір'я.

{{вірш|глава=44|вірш=22}} А вдів та розвідок не братимуть собі за жінок, а братимуть тільки дівчат із насіння Ізраїлевого дому, та вдову, що буде вдовою по священикові.

{{вірш|глава=44|вірш=23}} А народ Мій будуть вони навчати розрізняти між святим та звичайним, і зроблять їх знаючими різницю між нечистим та чистим.

{{вірш|глава=44|вірш=24}} А в суперечці вони стануть, щоб судити, правосуддям Моїм розсудять її, і будуть стерегти Закони Мої, і устави Мої при всіх святах Моїх, і суботи Мої будуть святити!

{{вірш|глава=44|вірш=25}} І до мертвої людини не підійдуть, щоб не занечистити себе, а тільки ради батька й матері, і ради сина, і дочки, і ради брата й сестри, що не належала чоловікові, занечистяться.

{{вірш|глава=44|вірш=26}} А по його очищенні прирахують йому ще сім день.

{{вірш|глава=44|вірш=27}} А того дня, коли він входить до святині, до внутрішнього подвір'я, щоб служити в святині, він принесе свою жертву за гріх, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=44|вірш=28}} І оце буде їм за спадщину: Я їхня спадщина, а володіння не дасте їм в Ізраїлі, Я їхнє володіння!

{{вірш|глава=44|вірш=29}} Жертву хлібну, і жертву за гріх, і жертву за провину, оце будуть вони їсти, і все закляте в Ізраїлі буде їхнє.

{{вірш|глава=44|вірш=30}} І перше з усяких первонароджених зо всього, і всякі приношення всього зо всіх ваших приношень буде священикам, і початок ваших діж дасте священикові, щоб він поклав благословення на вашому домі.

{{вірш|глава=44|вірш=31}} Усякого падла та пошматованого з птаства та скотини священики не будуть їсти.

==Глава 45==
{{глава|45}}

{{вірш|глава=45|вірш=1}} А коли ви будете кидати жеребка про землю в спадщину, то дасте приношення Господеві, святе із землі, двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовжки, а десять тисяч завширшки йому. Це буде святе в усій його границі навколо.

{{вірш|глава=45|вірш=2}} З того буде для святині чотирикутнє місце довкола, п'ять сотень на п'ять сотень, і п'ятдесят ліктів вигін йому навколо.

{{вірш|глава=45|вірш=3}} А з цієї міри відміряєш двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж та десять тисяч завшир, і в цьому буде святиня, Святеє Святих.

{{вірш|глава=45|вірш=4}} Це святість із землі; вона буде для священиків, що служать святині, для тих, що наближуються, щоб служити Господеві, і буде їм місцем для домів і святим місцем.

{{вірш|глава=45|вірш=5}} А двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж і десять тисяч завшир буде для Левитів, що служать храмові, їм на володіння, міста на сидіння.

{{вірш|глава=45|вірш=6}} А на володіння місту дасте п'ять тисяч завшир і двадцять і п'ять тисяч завдовж, навпроти святого приношення; воно буде для всього Ізраїлевого дому.

{{вірш|глава=45|вірш=7}} А для князя буде з того й з того боку святого приношення й володіння міста, навпроти святого приношення й на переді володіння міста від західнього краю на захід, і від східнього краю на схід, а завдовж відповідно одній частині племена від західньої границі до границі східньої

{{вірш|глава=45|вірш=8}} землі; це буде йому за володіння в Ізраїлі, і Мої князі не будуть уже тиснути народу Мого, а Край дадуть Ізраїлевому домові, їхнім племенам.

{{вірш|глава=45|вірш=9}} Так говорить Господь Бог: Досить вам, Ізраїлеві князі! Насильство та утиски відсуньте, а робіть правосуддя та правду, перестаньте випихати народ Мій з його землі, говорить Господь Бог!

{{вірш|глава=45|вірш=10}} Майте справедливу вагу, і справедливу ефу та справедливого бата.

{{вірш|глава=45|вірш=11}} Ефа й бат буде однакова міра, щоб бат виносив десяту частину хомеру, а десята частина хомеру ефа; згідно з хомером буде міра його.

{{вірш|глава=45|вірш=12}} А шекель двадцять ґерів; двадцять шеклів, двадцять і п'ять шеклів, та п'ятнадцять шеклів буде вам міна.

{{вірш|глава=45|вірш=13}} Оце те приношення, що ви принесете: шоста частина ефи з хомеру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячменю.

{{вірш|глава=45|вірш=14}} А постанова про оливу з бата оливи: десята частина бата з кору, десять батів хомер, бо десять батів хомер.

{{вірш|глава=45|вірш=15}} І одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасовиська Ізраїлевого на жертву хлібну, і на цілопалення, і на жертви мирні, щоб очистити їх, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=45|вірш=16}} Увесь народ цього Краю повинен давати приношення для князя в Ізраїлі.

{{вірш|глава=45|вірш=17}} А на обов'язку князя буде: цілопалення, і жертва хлібна та жертва лита в свята, і в новомісяччя та в суботи, в усі свята Ізраїлевого дому, він приготує жертву за гріх, і жертву хлібну, і цілопалення, і жертви мирні на очищення за Ізраїлів дім.

{{вірш|глава=45|вірш=18}} Так говорить Господь Бог: У першому місяці, першого дня місяця візьмеш молодого бика з великої худоби, безвадного, й очистиш святиню.

{{вірш|глава=45|вірш=19}} І візьме священик з крови жертви за гріх, і покропить на одвірок храму та на чотири кути відступу жертівника, і на одвірок брами внутрішнього подвір'я.

{{вірш|глава=45|вірш=20}} І так зробиш сьомого дня першого місяця за кожного, хто прогрішиться через помилку або з глупоти, і очистите храма.

{{вірш|глава=45|вірш=21}} У першому місяці, чотирнадцятого дня місяця буде вам Пасха, свято семиденне; будете їсти опрісноки.

{{вірш|глава=45|вірш=22}} І приготує того дня князь за себе та за ввесь народ Краю бика на жертву за гріх.

{{вірш|глава=45|вірш=23}} І сім день свята буде він приготовлювати цілопалення для Господа, сім биків і сім баранів безвадних на день, сім день, і жертву за гріх, козла на день.

{{вірш|глава=45|вірш=24}} І приготовить жертву хлібну, ефу на бика й ефу на барана, а оливи гін на ефу.

{{вірш|глава=45|вірш=25}} Сьомого місяця, п'ятнадцятого дня місяця в свято буде він приготовлювати те саме, сім день, як жертву за гріх, як цілопалення, так і жертву хлібну, так і оливу.

==Глава 46==
{{глава|46}}

{{вірш|глава=46|вірш=1}} Так говорить Господь Бог: Брама внутрішнього подвір'я, що звернена на схід, буде замкнена шість день праці, а суботнього дня буде відчинена, і в день новомісяччя буде відчинена.

{{вірш|глава=46|вірш=2}} І ввійде князь ходом сіней брами ззовні, і стане при одвірку брами, а священики приготують його цілопалення та його мирну жертву, і він поклониться на порозі брами. А брама не буде замкнена аж до вечора.

{{вірш|глава=46|вірш=3}} І буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем.

{{вірш|глава=46|вірш=4}} А те цілопалення, що князь принесе Господеві суботнього дня, це шість безвадних овець та безвадний баран.

{{вірш|глава=46|вірш=5}} А жертва мучна ефа на барана, а на овець жертва хлібна, скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу.

{{вірш|глава=46|вірш=6}} А в день новомісяччя молодий бик з великої худоби, безвадний, і шестеро овець та баран будуть безвадні.

{{вірш|глава=46|вірш=7}} І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлібну жертву, а на овець як сягне рука його, а оливи гін на ефу.

{{вірш|глава=46|вірш=8}} А коли приходитиме князь, то він увійде ходом сіней брами, і тим же ходом своїм вийде.

{{вірш|глава=46|вірш=9}} А коли народ Краю буде приходити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом північної брама, щоб поклонитися, вийде ходом брами південної, а хто входить ходом брами південної, вийде ходом брами північної, не вернеться ходом тієї брами, яким увійшов, але вийде протилеглою йому.

{{вірш|глава=46|вірш=10}} А князь буде серед них: при вході їх ввійде, і при виході їх вийде.

{{вірш|глава=46|вірш=11}} А в свята та в урочисті дні буде хлібна жертва, ефа на бика й ефа на барана, а на вівці скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу.

{{вірш|глава=46|вірш=12}} А коли князь приготує добровільного дара, цілопалення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопалення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і вийде, і замкнуть браму по його виході.

{{вірш|глава=46|вірш=13}} А вівцю однорічну, безвадну, приготовиш на цілопалення кожен день для Господа, щоранку приготовиш його.

{{вірш|глава=46|вірш=14}} А жертву хлібну приготовиш до нього щоранку, шосту частину ефи, а оливи третину гіна, щоб покропити пшеничну муку, це хлібна жертва для Господа, постанови вічні назавжди.

{{вірш|глава=46|вірш=15}} І приготують вівцю й жертву хлібну та оливу щоранку на стале цілопалення.

{{вірш|глава=46|вірш=16}} Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому зо своїх синів дара зо спадку свого, це буде належати його синам, як їхнє володіння в спадщині.

{{вірш|глава=46|вірш=17}} А коли він дасть дара з свого спадку одному з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й вернеться князеві, бо це його спадок, тільки синам його він належатиме.

{{вірш|глава=46|вірш=18}} А князь не візьме зо спадку народу, витискаючи їх з їхнього володіння, із свого володіння дасть своїм синам спадок, щоб ніхто з народу Мого не розпорошився зо свого володіння.

{{вірш|глава=46|вірш=19}} І впровадив мене входом, що при боці брами, до священних кімнат для священиків, що звернені на північ; і ось там є місце на їхньому задньому боці на захід.

{{вірш|глава=46|вірш=20}} І сказав він мені: Оце місце, де священики будуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти жертву хлібну, щоб не виносити до зовнішнього подвір'я, і не посвятити народа.

{{вірш|глава=46|вірш=21}} І він вивів мене до зовнішнього подвір'я, і провів мене по чотирьох рогах подвір'я, і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я.

{{вірш|глава=46|вірш=22}} На чотирьох рогах подвір'я були малі подвір'я, сорок ліктів завдовж і тридцять завшир, міра одна для них чотирьох, простокутні.

{{вірш|глава=46|вірш=23}} І був ряд каміння навколо них, навколо них чотирьох, і пороблені кухні під горожею навколо.

{{вірш|глава=46|вірш=24}} І сказав він мені: Оце дім кухарів, що там варять слуги храму жертву народові.

==Глава 47==
{{глава|47}}

{{вірш|глава=47|вірш=1}} І він вернув мене до дверей храму, аж ось виходить вода з-під порога храму на схід, бо перед того храму на схід. А вода сходила здолу, з правого боку храму, з півдня від жертівника.

{{вірш|глава=47|вірш=2}} І він випровадив мене в напрямі брами на північ, і провів мене навколо зовнішньою дорогою до зовнішньої брами, дорогою, зверненою на схід; і ось вода виприскувала з правого боку.

{{вірш|глава=47|вірш=3}} І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відміряв тисячу ліктів, і перепровадив мене водою, водою по кістки.

{{вірш|глава=47|вірш=4}} І відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по стегна.

{{вірш|глава=47|вірш=5}} І відміряв він ще тисячу, і був потік, якого я не міг перейти, бо стала великою та вода на пливання, потік, що був неперехідний.

{{вірш|глава=47|вірш=6}} І сказав він мені: Чи ти бачив це, сину людський? І повів мене, і вернув мене на берег цього потоку.

{{вірш|глава=47|вірш=7}} А коли я вернувся, то ось на березі потоку дуже багато дерев з цього й з того боку.

{{вірш|глава=47|вірш=8}} І сказав він до мене: Ця вода виходить до східньої округи, і сходить на степ, і сходить до моря, до води солоної, і вздоровиться вода.

{{вірш|глава=47|вірш=9}} І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди приходить той потік, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла туди та вода, і буде вздоровлена, і буде жити все, куди пройде той потік.

{{вірш|глава=47|вірш=10}} І станеться, стануть при ньому рибаки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Еґлаїму; вода буде місцем розтягнення неводу, їхня риба буде за родом своїм, як риба Великого моря, дуже численна.

{{вірш|глава=47|вірш=11}} Його ж багна та калюжі його не будуть уздоровлені, на сіль вони дані.

{{вірш|глава=47|вірш=12}} А над потоком виросте на його березі з цього й з того боку всяке дерево їстивне; не опаде його листя, і не перестане плід його, кожного місяця буде давати первоплоди, бо вода його вона зо святині виходить, і буде плід його на їжу, а його листя на лік.

{{вірш|глава=47|вірш=13}} Так говорить Господь Бог: Оце границя, що ви посядете собі цю землю для дванадцяти Ізраїлевих племен; Йосип матиме два уділи.

{{вірш|глава=47|вірш=14}} І посядете її як один, так і другий, бо, прирікаючи, підняв Я був руку Свою дати її вашим батькам, і припаде цей Край вам у спадщину.

{{вірш|глава=47|вірш=15}} А оце границя Краю: на північному кінці від Великого моря напрямець до Хетлону, як іти до Цедаду,

{{вірш|глава=47|вірш=16}} Хамат, Берота, Сівраїм, що між границею Дамаску та між границею Хамату, середущий Хацар, що при границі Хаврану.

{{вірш|глава=47|вірш=17}} І буде границя від моря: Хацар-Енон, границя Дамаску на північ, і границя Хамату. Це північний кінець.

{{вірш|глава=47|вірш=18}} А східній кінець, з-між Хаврану та з-між Дамаску, і з-між Ґілеаду та з-між Ізраїлевого краю Йордан; від границі аж до східнього моря відміряєте. Це східній кінець.

{{вірш|глава=47|вірш=19}} А південний кінець, на південь: від Тамару аж до води Мерівот-Кадешу, потоку, до Великого моря. Це південний кінець, на південь.

{{вірш|глава=47|вірш=20}} А західній кінець Велике море, від границі аж навпроти того, де йти на Хамат. Це західній кінець.

{{вірш|глава=47|вірш=21}} І поділите цю землю собі, Ізраїлевим племенам.

{{вірш|глава=47|вірш=22}} І станеться, поділите її жеребком на спадок собі та чужинцям, що мешкають серед вас, що породили синів серед вас, і стануть вам, як тубільці між синами Ізраїлевими; з вами вони кинуть жеребка про спадок серед Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=47|вірш=23}} І станеться, у тому племені, де мешкатиме з ним той чужинець, там дасте його спадок, говорить Господь Бог.

==Глава 48==
{{глава|48}}

{{вірш|глава=48|вірш=1}} А оце імена племен: Від північного кінця по боці дороги до Хетлону, де йти до Хамату, Хацар-Енан, на границі Дамаску на північ, по боці Хамату, і будуть вони йому від східнього кінця аж до моря, один уділ Данові.

{{вірш|глава=48|вірш=2}} А при границі Дана від східнього кінця й аж до кінця західнього, один уділ Ассирові.

{{вірш|глава=48|вірш=3}} А при границі Ассира від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Нефталимові.

{{вірш|глава=48|вірш=4}} А при границі Нефталима від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Манасії.

{{вірш|глава=48|вірш=5}} А при границі Манасії від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Єфремові.

{{вірш|глава=48|вірш=6}} А при границі Єфрема від східнього кінця й аж до кінця західнього, один уділ Рувимові.

{{вірш|глава=48|вірш=7}} А при границі Рувима від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Юді.

{{вірш|глава=48|вірш=8}} А при границі Юди від східнього кінця аж до кінця західнього буде те приношення, що ви принесете, ділянка на двадцять і п'ять тисяч завшир, а завдовж як одна з частин племен зо східнього кінця аж до кінця західнього, і буде в ній святиня.

{{вірш|глава=48|вірш=9}} Те приношення, що принесете Господеві, ділянка буде завдовж двадцять і п'ять тисяч, а завшир двадцять тисяч.

{{вірш|глава=48|вірш=10}} А святе приношення буде для оцих: ділянка священикам на північ двадцять і п'ять тисяч, а на захід завшир десять тисяч, а на схід завшир десять тисяч, а на південь завдовж двадцять і п'ять тисяч, і Господня святиня буде серед того.

{{вірш|глава=48|вірш=11}} Священиками, посвяченим із синів Садока, що виконували Мою сторожу, що не блукали блуканиною Ізраїлевих синів, як блукали Левити,

{{вірш|глава=48|вірш=12}} то буде їм приношення з приношення цієї землі, найсвятіша святість, при границі Левитів.

{{вірш|глава=48|вірш=13}} А Левити відповідно границі священиків, ділянка їм на двадцять і п'ять тисяч завдовж, а завшир десять тисяч, уся довжина двадцять і п'ять тисяч, а ширина десять тисяч.

{{вірш|глава=48|вірш=14}} І вони не продадуть із цього, і не виміняють, і первоплід землі ні до кого не перейде, бо це святість для Господа.

{{вірш|глава=48|вірш=15}} А ділянка на п'ять тисяч завширшки й на двадцять і п'ять тисяч завдовжки призначається на оселення й на пасовиська, а саме те місто буде всередині.

{{вірш|глава=48|вірш=16}} А оце розміри його: північний край чотири тисячі й п'ять сотень, і південний край чотири тисячі й п'ять сотень, і від східнього краю чотири тисячі й п'ять сотень, а західній край чотири тисячі й п'ять сотень.

{{вірш|глава=48|вірш=17}} І буде пасовисько для міста, на північ двісті й п'ятдесят, і на південь двісті й п'ятдесят, і на схід двісті й п'ятдесят, і на захід двісті й п'ятдесят.

{{вірш|глава=48|вірш=18}} А позостале на довжину навпроти святого приношення десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, і буде воно навпроти святого приношення, і буде плід його на хліб робітникам міста.

{{вірш|глава=48|вірш=19}} А робітники міста будуть оброблювати його зо всіх Ізраїлевих племен.

{{вірш|глава=48|вірш=20}} Усе приношення ділянка на двадцять і п'ять тисяч завдовж і на двадцять і п'ять тисяч завшир, чотирикутнє, і піднесене святе приношення понад володіння міста.

{{вірш|глава=48|вірш=21}} А позостале для князя, з цього й з того боку святого приношення та володіння міста перед тими двадцятьма й п'ятьма тисячами приношення аж до границі на схід та на захід, навпроти тих двадцяти й п'яти тисяч аж до границі на захід, навпроти частин племен, це князеві, і буде святе приношення, а святиня дому серед них.

{{вірш|глава=48|вірш=22}} А з володіння Левитів і з володіння міста серед того, що буде князеві, між границею Юди й між границею Веніямина, буде це князеві.

{{вірш|глава=48|вірш=23}} А решта племен від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Веніяминові.

{{вірш|глава=48|вірш=24}} А при границі Веніямина від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Симеонові.

{{вірш|глава=48|вірш=25}} А при границі Симеона від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Іссахарові.

{{вірш|глава=48|вірш=26}} А при границі Іссахара від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Завулонові.

{{вірш|глава=48|вірш=27}} А при границі Завулона від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Ґадові.

{{вірш|глава=48|вірш=28}} А при границі Ґада до границі південної, на півдні, то буде границя від Тамару до води Меріват-Кадешу, потоку, до Великого моря.

{{вірш|глава=48|вірш=29}} Оце Край, що поділите жеребком у спадок Ізраїлевим племенам, і це їхні уділи, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=48|вірш=30}} А оце виходи міста: з північного кінця чотири тисячі й п'ять сотень міри.

{{вірш|глава=48|вірш=31}} А міські брами на імена Ізраїлевих племен, три брамі на північ: одна брама Рувимова, одна брама Юдина, одна брама Левієва.

{{вірш|глава=48|вірш=32}} А при східньому кінці чотири тисячі й п'ять сотень, а брам троє: одна брама Йосипова, одна брама Веніяминова, одна брама Данова.

{{вірш|глава=48|вірш=33}} І південний край чотири тисячі й п'ять сотень міри, а брам троє: одна брама Симеонова, одна брама Іссахарова, одна брама Завулонова.

{{вірш|глава=48|вірш=34}} Західній кінець чотири тисячі й п'ятьсот, три їхні брамі: одна брама Ґадова, одна брама Ассирова, одна брама Нефталимова.

{{вірш|глава=48|вірш=35}} Навколо вісімнадцять тисяч. А ім'я міста з того дня: Тут Господь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Даниїл</title>
    <id>1443</id>
    <revision>
      <id>1457</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:09:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Даниїл
 | попередня = &lt;[[../Єзекiїль|Єзекiїль]]&gt;
 | наступна  = [[../Осiя|Осiя]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} За третього року царювання Йоякима, Юдиного царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І дав Господь в його руку Йоякима, Юдиного царя, та частину посуду Божого дому, і він вірправив їх до краю вавилонського, до дому свого бога, а посуд відправив до скарбничного дому свого бога.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І сказав цар до Ашпеназа, начальника його евнухів, щоб привести з Ізраїлевих синів, і з царського, і з шляхетського роду,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І призначив їм цар щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив, а на їхнє виховання три роки, а по закінченні їх стануть вони перед царським обличчям.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І були серед них з Юдиних синів Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А начальник евнухів дав їм інші імена, і дав Даниїлові ім'я Валтасар, а Ананії Шадрах, а Мисаїлові Мешах, а Азарії Авед-Неґо.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника евнухів, щоб не осквернитися.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником евнухів.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І сказав начальник евнухів до Даниїла: Боюсь я свого пана царя, бо він визначив вашу їжу та ваше питво. Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнаків, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І сказав Даниїл до старшого, якого начальник евнухів призначив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією:

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Випробуй но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини, і ми будемо їсти, та воду і будемо пити.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І нехай з'являться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнаків, що їдять царську їжу, і згідно з тим, що побачиш, зроби зо своїми рабами.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І той послухався їх у цьому, і випробовував їх десять день.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І цей старший відносив їхню їжу та вино їхнього пиття, а давав їм ярину.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А ці четверо юнаків, дав їм Бог пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому видінні та снах.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} А на кінець тих днів, коли цар сказав привести їх, то начальник евнухів привів їх перед обличчя Навуходоносорове.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був знайдений таким, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. І вони ставали перед царським обличчям.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І був Даниїл там аж до першого року царя Кіра.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А за другого року Навуходоносорового царювання приснилися Навуходоносорові сни. І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І сказав цар покликати чарівників та заклиначів, і чаклунів та халдеїв, щоб розповіли цареві його сни. І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І сказав до них цар: Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А халдеї говорили цареві по-арамейському: Царю, живи навіки! Розкажи перше сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Цар відповів та й сказав до халдеїв: Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та його розв'язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А якщо ви розповісте сон та його розв'язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь; тому об'явіть мені сон та його розв'язку.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Вони відповіли вдруге та й сказали: Цар перше розкаже сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Цар відповів та й сказав: Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкличне.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Якщо ви не розкажете мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час. Тому розкажіть мені сон, і я пізнаю, що ви об'явите мені, і його розв'язку.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Халдеї відповіли перед царем та й сказали: Нема на суходолі людини, що могла б об'явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об'явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був побивати вавилонських мудреців.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: Чому такий жорстокий наказ від царя? Тоді Арйох розповів Даниїлові справу.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об'явить цареві розв'язку сна.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Даниїл заговорив та й сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім'я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, бо Ти відкрив нам справу цареву.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, і я об'явлю цареві розв'язку сна.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об'явить цареві розв'язку сна.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар: Чи ти можеш об'явити мені сон, якого я бачив, та його розв'язку?

{{вірш|глава=2|вірш=27}} Даниїл відповів перед царем та й сказав: Таємниці, про яку питається цар, не можуть об'явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів. Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм оце вони:

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Тобі царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} А мені ця таємниця відкрита не через мудрість, що була б у мені більша від мудрости всіх живих, а тільки на те, щоб об'явити цареві розв'язку, і ти пізнаєш думки свого серця.

{{вірш|глава=2|вірш=31}} Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його зо срібла, нутро його та стегно його з міді,

{{вірш|глава=2|вірш=33}} голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, і розторощив їх.

{{вірш|глава=2|вірш=35}} Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Оце той сон, а його розв'язку зараз скажемо перед царем.

{{вірш|глава=2|вірш=37}} Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу.

{{вірш|глава=2|вірш=38}} І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти голова, що з золота.

{{вірш|глава=2|вірш=39}} А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею.

{{вірш|глава=2|вірш=40}} А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче й розіб'є, як залізо, що все розбиває.

{{вірш|глава=2|вірш=41}} А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.

{{вірш|глава=2|вірш=42}} А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.

{{вірш|глава=2|вірш=44}} А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.

{{вірш|глава=2|вірш=45}} Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!

{{вірш|глава=2|вірш=46}} Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі!

{{вірш|глава=2|вірш=47}} Цар відповів Даниїлові та й сказав: Направду, що ваш Бог це Бог над богами та Пан над царями, і Він відкриває таємниці, коли міг ти відкрити оцю таємницю!

{{вірш|глава=2|вірш=48}} Тоді цар звеличив Даниїла, і дав йому численні дарунки, і вчинив його паном над усім вавилонським краєм, і великим провідником над усіма вавилонськими мудрецями.

{{вірш|глава=2|вірш=49}} А Даниїл просив від царя, і він призначив над справами вавилонського краю Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, а Даниїл був при царському дворі.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Цар Навуходоносор зробив був золотого боввана, заввишки йому шістдесят ліктів, завширшки йому шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавилонській окрузі.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І цар Навуходоносор послав зібрати сатрапів, заступників, підсатрапів, радників, суддів, вищих урядників та всіх округових володарів, щоб прийшли на посвячення боввана, якого поставив цар Навуходоносор.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Того часу зібралися сатрапи, заступники, підсатрапи, радники, скарбники, судді, вищі урядники та всі округові володарі, щоб посвятити боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і поставали навпроти боввана, якого поставив Навуходоносор.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А оповісник закликав лунким Голосом: До вас говориться, народи, люди та язики!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Того часу, коли ви почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря, флейти та всілякого роду музику, падайте й поклоніться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А той, хто не впаде й не поклониться, тієї хвилі буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Тому того часу, як усі народи почують голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря та всілякого роду музику, попадають всі народи, люди та язики, і поклоняться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А цього часу наблизилися халдейські мужі, і доносили на юдеїв.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Вони заговорили та й сказали цареві Навуходоносорові: Царю, живи навіки!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Ти царю, видав наказа, щоб кожен чоловік, хто почує голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всілякої музики, упав і поклонився золотому бовванові.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А той, хто не впаде й не поклониться, буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Є юдейські мужі, яких ти призначив над справами вавилонської округи, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, ці мужі не звернули на тебе, царю, уваги: богам твоїм не служать, і золотому бовванові, якого ти поставив, не вклоняються.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Тоді Навуходоносор у гніві та в лютості наказав привести Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, і того часу цих людей привели перед царя.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Навуходоносор заговорив та й сказав їм: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, чи це правда, що ви моїм богам не служите, а золотому бовванові, якого я поставив, не вклоняєтеся?

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Тепер, якщо ви готові, щоб того часу, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музику, попадали й кланялися бовванові, якого я зробив. А якщо ви не поклонитеся, тієї години будете вкинені до середини палахкотючої огненної печі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Тоді Навуходоносор переповнився лютістю, і вигляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Він відповів, і наказав напалити піч усемеро понад те, як повинно було напалити її.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І він наказав хоробрим військовим мужам, що були в його війську, зв'язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотючої огненної печі.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Того часу ці мужі були пов'язані в своїх плащах, у своїх сорочках і в своїх шапках, і в своїх убраннях, і були повкидані до середини палахкотючої огненної печі.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А що слово царя було гостре, то піч напалена була надзвичайно сильно, так що тих мужів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне полум'я.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до середини палахкотючої огненної печі пов'язані.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Тоді цар Навуходоносор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: Чи ж не трьох зв'язаних мужів ми кинули до середини огню? Ті відповіли та й сказали цареві: Певне, царю!

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Він відповів та й сказав: Таж я бачу чотирьох мужів непов'язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Тоді Навуходоносор наблизився до челюстів палахкотючої огненної печі, заговорив та й сказав: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, вийдіть і прийдіть! Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини огню.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} І зібралися сатрапи, заступники, і підсатрапи, і цареві радники, та й побачили тих мужів, що огонь не мав сили над їхнім тілом, і не опалився волос їхньої голови, і їхні плащі не змінилися, і запах огню не ввійшов у них.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Навуходоносор заговорив та й сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} А тепер від мене видається наказ, що кожен з народу, люду та язика, який скаже що згірдливе на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетвертований, а дім його обернений буде на сміття, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} Того часу цар зробив, щоб добре велося Шадрахові, Мешахові та Авед-Неґові в вавилонській окрузі.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} Цар Навуходоносор, до всіх народів, племен та язиків, що мешкають на всій землі: Нехай вам примножиться мир!

{{вірш|глава=3|вірш=32}} Знаки та чуда, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} Які великі Його знаки, й які потужні Його чуда! Царство Його царство вічне, а Його панування з покоління в покоління!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об'явили мені розв'язку сна.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його розв'язки.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав:

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв'язку.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід до кінця всієї землі.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І він кликнув із силою, і так проказав: Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи з галуззя його!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка зо звіриною на польовій траві.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв'язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Тоді Даниїл, що ім'я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв'язка! Валтасар відповів та й сказав: Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв'язка на твоїх би неприятелів!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його на всю землю,

{{вірш|глава=4|вірш=18}} а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє до кінців землі.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів,

{{вірш|глава=4|вірш=21}} то ось розв'язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя:

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} А що сказали позоставити пня кореня дерева, твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Усе це сталося над царем Навуходоносором.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?

{{вірш|глава=4|вірш=28}} Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе!

{{вірш|глава=4|вірш=29}} І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування панування вічне, а царство Його з покоління в покоління.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?

{{вірш|глава=4|вірш=33}} Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і мені була додана дуже велика величність.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Тоді принесли золотий посуд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Тоді змінилася ясність царя, і думки його настрашили його, ослабіли суглоби крижів його, і билися коліна його одне об одне.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Цар сильно закричав привести заклиначів, халдеїв та віщунів. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудрецям: Кожен муж, що прочитає це писання й об'явить мені його розв'язку, той зодягне пурпуру й золотого ланцюга на свою шию, і буде панувати третім у царстві.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Тоді поприходили всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об'явити цареві його розв'язку.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Тоді цар Валтасар сильно перестрашився, а його ясність змінилася на ньому, і його вельможі були безрадні.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця. Цариця заговорила та й сказала: Царю, живи навіки! Нехай не страшать тебе думки твої, а ясність твоя нехай не міняється!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його начальником чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів, батько твій цар,

{{вірш|глава=5|вірш=12}} бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім'я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум розв'язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв'язку!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Того часу Даниїл був приведений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї?

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} А тепер були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його розв'язку, та не могли вони висловити розв'язки цієї речі.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} А я чув про тебе, що ти можеш розв'язувати недовідоме, і розплутувати вузли. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його розв'язку, то зодягнеш пурпуру, а золотий ланцюг на твою шию, і ти будеш панувати третім у царстві.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв'язку.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Ти, царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, і велич, і славу та пишноту.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} А через велич, яку Він дав був йому, всі народи, племена та язики тремтіли та лякалися перед ним, бо кого він хотів забивав, а кого хотів лишав при житті, і кого хотів підіймав, а кого хотів понижував.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму Його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Того часу від Нього посланий зарис руки, і написане оце писання.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Ось розв'язка цієї речі: Мене порахував Бог царство твоє, і покінчив його.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Перес поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпуру, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А мідянин Дарій одержав царство в віці шостидесяти й двох років.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Тому цар Дарій написав це писання та заборону.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Тоді цар звелів, і привели Даниїла, та й кинули до лев'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе!

{{вірш|глава=6|вірш=18}} І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи!

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і поторощили всі їхні кості.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Того часу цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться!

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев'ячої сили.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} За першого року Валтасара, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі. Того часу записав він сон, сказавши з нього головне.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Даниїл заговорив та й сказав: Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Передній був, як лев, а крила в нього орлині. Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його. І йому сказали так: Уставай, їж багато м'яса!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера, а в нього на спині чотири пташині крилі. Цей звір мав чотири голові, і була йому дана влада.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшний і грізний, та надмірно міцний, і в нього великі залізні зуби. Він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Я приглядався до тих рогів, аж ось поміж ними піднісся ріг інший, малий, а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним. І ось у того рога очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями. Одежа Його біла, як сніг, а волосся голови Його немов чиста вовна, а престол Його огняне полум'я, колеса Його палахкотючий огонь.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Я бачив того часу, що від голосу великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було погублене тіло його, і було віддане на спалення огню.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} А решті тих звірів відняли їхнє панування, а довгота в житті була їм дана аж до усталеного часу та години.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Дух мій, Даниїлів, був засумований через це, і видіння голови моєї стурбували мене.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Я наблизився до одного з тих, що стояли, і поспитався від нього про істоту всього того. І він сказав мені, і познайомив мене з розв'язкою цих речей.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Ці великі звірі, що їх чотири, це чотири царі встануть з землі.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І приймуть царство святі Всевишнього, і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж на віки віків.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Тоді хотів я знати певне про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та торощив, а решту ногами своїми топтав,

{{вірш|глава=7|вірш=20}} і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, і переміг їх.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, і царство взяли святі.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Він так сказав: Четвертий звір четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розторощить її.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} Аж поти кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} За третього року царювання царя Валтасара з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, що з'явилося мені перше.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І бачив я в видінні, і сталося в моєму видінні, а я був у твердині Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Улай.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І звів я очі свої та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком, і в нього два роги. А обидва ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Я бачив барана, що колов на захід, і на північ, і на південь, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було нікого, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподобанням, і став величний.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І я придивлявся, аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І прийшов він до того барана, що мав ті два роги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помчав на нього в лютості своєї сили.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І я бачив його, що він добіг аж до барана, і роз'ярився на нього, та й ударив того барана, і зламав йому ті два роги, а в барана не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було нікого, хто б вирятував барана від його руки.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцнився, то був зламаний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А з одного з них вийшов один малий ріг, і з малого став дуже великий до півдня, і до сходу, і до Пишноти.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І він побільшився аж до війська небесного, і скинув на землю декого з війська, із зір, і потоптав їх.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І буде віддане йому військо враз із щоденною службою через гріхи, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме успіх.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І почув я одного святого, що говорив. А інший святий сказав до того, що говорив: Аж доки це видіння про сталу жертву та про нищівний гріх, доки святиня й військо віддані на топтання?

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І відказав він мені: Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, тоді буде визнана очищеною святиня.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І сталося, коли я, Даниїл, бачив те видіння, і шукав значення його, ось став передо мною ніби муж.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} І почув я поміж берегами Улаю людський голос, що кликнув і сказав: Гавриїле, виясни йому це видіння!

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настрашився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: Зрозумій, сину людський, бо на час кінця це видіння!

{{вірш|глава=8|вірш=18}} А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткнувся до мене, і поставив мене на моєму місці,

{{вірш|глава=8|вірш=19}} та й сказав: Ось я об'являю тобі, що буде в кінці гніву, бо на кінець призначеного часу це видіння.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Той козел, якого ти бачив, що мав ті два роги, це царі мідян та персів.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири, це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} А в кінці їхнього царства, коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно винищить він, і буде мати успіх, і діятиме. І винищить він сильних і народ святих.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А через свою мудрість буде мати успіх, омана буде в його руці, і він звеличиться в своєму серці. І в часі миру він понищить багатьох, і повстане на Владику над владиками, але без руки буде зламаний.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А видіння вечора та ранку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відноситься на далекі часи.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив цареву працю, і остовпів з того видіння, але ніхто того не завважив.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді!

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для мешканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьких та далеких, по всіх тих краях, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневірення, що допустилися його перед Тобою.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князям нашим та нашим батькам, що згрішили перед Тобою!

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А Господеві, нашому Богові, милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього,

{{вірш|глава=9|вірш=10}} і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І Він сповнив Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло, такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Як написано в Мойсеєвому Законі, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чинах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі славне Ім'я, як цього дня, згрішили ми, стали несправедливі!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань, і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею, ради Господа!

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося Ім'я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога,

{{вірш|глава=9|вірш=21}} і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І він напучував мене, і говорив зо мною та й сказав: Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім'ям Валтасар, а слово це правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Любої страви я не їв, а м'ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум'я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили...

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе! А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене,

{{вірш|глава=10|вірш=19}} та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі! Будь міцний і будь сильний! А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Але об'являю тобі записане в книзі правди. І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} А я в першому році мідянина Дарія стояв, щоб зміцнити й посилити його.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} А тепер об'явлю тобі правду. Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І повстане хоробрий цар, і запанує великим пануванням, і робитиме за своїм уподобанням.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Та коли він повстане, буде зруйноване його царство, і буде розділене на чотири небесні вітри, а не на його нащадків, і не за його пануванням, яким він панував, бо царство його буде вирване й дане іншим, а не їм.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І зміцниться південний цар, але один з його князів пересилить його й запанує, його панування панування велике.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Але по роках вони поєднаються, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб зробити мир. Але не затримає він сили свого рамена, і не встане потомство його, але буде видана вона й ті, що вели її, і та, що її породила, і той, що міцно тримав її за тих часів.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І повстане один із галузки її кореня на його місце, і він вийде проти війська, і ввійде в твердиню північного царя, і буде діяти проти них, і опанує їх.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І їхніх богів з їхніми литими бовванами, разом з їхнім улюбленим посудом, золотом та сріблом поведе в неволю до Єгипту, і він роки стоятиме більше від північного царя.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І він увійде в царство південного царя, але вернеться до своєї землі.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А сини його озброються, і зберуть натовп численних войовників, і один із них конче піде, і все позаливає, і перейде край, і вернеться, і воюватиме аж до його твердині.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І розлютиться південний цар, і вийде та й воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике многолюдство, і цей натовп буде відданий у його руку.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І буде знищений той натовп, і повищиться його серце, і він кине десятитисячки, та не буде сильний.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І вернеться північний цар, і виставить натовп, більший від першого, а на кінець часів та років він конче прийде з великим військом та з численним маєтком.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І за того часу багато-хто повстануть на південного царя, а сини насильників твого народу підіймуться, щоб справдилось видіння, і вони спіткнуться.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І прийде північний цар, і насипле вала, і здобуде твердинне місто, і не встоять рамена півдня та його добірний народ, і не буде сили встояти.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І робитиме той, хто прийде на нього, за своєю вподобою, і не буде того, хто встояв би перед ним. І стане він у Пишному Краї, і буде погибель у його руці.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І зверне він своє обличчя, щоб прийти з потугою всього свого царства, і складе договора з ним. І дасть йому молоду дочку за жінку, щоб знищити землю, та це не вдасться, і не станеться йому.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І зверне він обличчя своє на острови, і здобуде багато. Але вождь спинить йому наругу його, всемеро заплатить йому за наруги його.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І зверне він своє обличчя до твердинь свого краю, і спіткнеться й упаде, і не буде знайдений.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А на його місці стане той, що скаже побірникові податків перейти пишноту царства, та за кілька днів від загине, але не від гніву й не від бою.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І стане на його місці погорджуваний, та не дадуть йому царської пошани, але він прийде непомітно, й опанує царство лестощами.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А війська, що затоплювали, він затопить і знищить, і навіть самого володаря, що з ним поєднався.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А від часу поєднання з ним він робитиме оману, і підійметься, і зміцниться малим народом.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Він увійде непомітно в ситу округу, і зробить те, чого не робили батьки його та батьки його батьків. Він порозкидає їм награбоване, і здобич, і маєток, і на твердині буде замишляти свої задуми, але до часу.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І він збудить свою силу та своє серце на південного царя з великим військом. А південний цар підготовиться до війни з військом великим та дуже міцним, та не встоїть, бо замишляють на нього задуми.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} А ті, що їдять його поживу, поб'ють його, і його військо позаливає край, і попадають численні забиті.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} А серце обох цих царів буде на лихе, і при одному столі вони будуть говорити неправду, але не буде успіху, бо кінець буде ще відкладений на означений час.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} І він вернеться до свого краю з великим маєтком, а його серце буде проти святого заповіту; і він зробить, і вернеться до свого краю.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} На умовлений час він повернеться, і прийде на південь, але останнє не буде, як перше.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} І прийдуть на нього кіттейські кораблі, і він налякається, і вернеться, і буде чинити опір святому заповітові, і зробить своє. І він вернеться, і погодиться з тими, хто покинув святий заповіт.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидоту спустошення.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} А розумні з народу навчать багатьох, але спіткнуться об меча та полум'я, об полон та грабіж якийсь час.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} А коли вони спіткнуться, будуть споможені малою поміччю, хоч до них прилучаться багато-хто лестощами.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу.

{{вірш|глава=11|вірш=36}} І буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі, і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів, бо виконається те, що було вирішене.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} І він не буде придивлятися до богів своїх батьків, і на пожадливість жінок, і на всякого бога не буде дивитися, бо він звеличить себе понад кожного.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} Але він буде віддавати честь богові твердинь на його місці, та богові, якого не знали батьки його, віддаватиме честь золотом, і сріблом, і дорогоцінним камінням, і речами коштовними.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} І він посадить у твердині народа чужого бога. Тому, хто пізнає його, примножить славу, і вчинить їх панами над багатьма, і поділить землю на заплату.

{{вірш|глава=11|вірш=40}} А в кінцевому часі зудариться з ним південний цар. І кинеться на нього північний цар колесницями, і верхівцями, і численними кораблями, і прийде на краї, і позаливає та перейде їх.

{{вірш|глава=11|вірш=41}} І він прийде до Пишного Краю, і багато-хто спіткнуться, та оці втечуть від його руки: Едом, і Моав, і останок Аммонових синів.

{{вірш|глава=11|вірш=42}} І він простягне свою руку на краї, і не втече єгипетський край.

{{вірш|глава=11|вірш=43}} І він запанує над скарбами золота й срібла, та над усіма коштовними речами Єгипту. А лівійці та етіопляни підуть за ним.

{{вірш|глава=11|вірш=44}} Але його налякають вістки зо сходу та з півночі, і він вийде з великою лютістю, щоб багатьох погубити та зробити закляттям.

{{вірш|глава=11|вірш=45}} І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині. Та він прийде до свого кінця, але не буде йому помічника.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І побачив я, Даниїл, аж ось стоять два інші Анголи, один тут при цьому березі річки, а один там при тому березі річки.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І сказав він до мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки: Коли буде кінець цим дивним речам?

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І почув я того мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки. І звів він до неба свою правицю та свою лівицю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання сили святого народу, все це сповниться.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А я це слухав і не розумів. І сказав я: Мій пане, який цьому кінець?

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І він сказав: Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев'ятдесят день.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Осiя</title>
    <id>1444</id>
    <revision>
      <id>1458</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:09:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Осiя
 | попередня = &lt;[[../Даниїл|Даниїл]]&gt;
 | наступна  = [[../Йоїл|Йоїл]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слово Господнє, що було до Осії, Беерового сина, за днів Уззійї, Йотама, Ахаза, Єзекії, Юдиних царів, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Початок того, що Господь говорив через Осію. І сказав Господь до Осії: Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І сказав Господь до нього: Назви ім'я йому °зреел, бо ще трохи, і покараю кров °зреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині °зреел.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І зачала вона ще, і породила дочку. І сказав Він йому: Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу їм ані луком, ані мечем, ані війною, кіньми чи верхівцями.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І відлучила вона Ло-Рухаму, і зачала знову, і породила сина.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А Він сказав: Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити. І станеться, замість того, що говориться їм: Ви не народ Мій, буде їм сказано: Ви сини Бога Живого.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і повиходять з землі, бо великий день °зреелу.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Скажіть своїм братам: Народ Мій, а своїм сестрам: Помилувана.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій перелюб,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} щоб Я не роздягнув її до нага, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху землю, і не забив її спрагою.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} бо їхня мати блудлива була, та, що ними була вагітна, сором чинила, бо казала вона: Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напої мої.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не дожене їх, і буде шукати їх, та не знайде. І скаже вона: Піду я, і вернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як тепер.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон, що був на покриття її наготи.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А тепер відкрию її наготу на очах її коханців, і ніхто не врятує її від Моєї руки.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І спустошу її виноградника та її фіґове дерево, про які вона говорила: Це мені дар за блудодійство, що дали мені мої полюбовники. А Я оберну їх на ліс, і їх пожере польова звірина!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї молодости, як за дня виходу її з єгипетського краю.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І усуну імена Ваалів з її уст, і вони не будуть більше згадувані своїм іменем.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов'ю.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, а воно почує землю,

{{вірш|глава=2|вірш=24}} а земля задоволить збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольнять °зреела.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І обсію її Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І сказав Господь мені ще: Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І я купив її собі за п'ятнадцять шеклів срібла й хомер ячменю та летех ячменю.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І сказав я до неї: Сиди довгі дні в мене, не будь блудлива, і не будь нічия, також і я буду такий до тебе.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Бо Ізраїлеві сини будуть сидіти довгі дні без царя та без князя, і без жертви та без камінного стовпа, і без ефода та без домашніх божків.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Послухайте слова Господнього, Ізраїлеві сини, бо Господь має прю із мешканцями земними, бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Клянуть та неправду говорять, і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Тому то в жалобу земля упаде, і стане нещасним усякий мешканець на ній з польовою звіриною й з птаством небесним, і також морські риби погинуть.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Та тільки ніхто хай не свариться, і хай не плямує ніхто! А народ Мій як суперечник з священиком.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І спіткнешся ти вдень, і спіткнеться з тобою й пророк уночі, і знищу Я матір твою!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Що більше розмножуються, то більше грішать проти Мене. °хню славу зміню Я на ганьбу!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Вони жертву за прогріх народу Мого їдять, і до провини його свою душу схиляють.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І буде священикові, як і народові, і дороги його навіщу Я на нім, і йому відплачу згідно вчинків його.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І вони будуть їсти, але не наситяться, чинитимуть блуд, та не розмножаться, бо покинули дбати про Господа.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Блуд і вино та сік виноградний володіють їхнім серцем.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Народ Мій допитується в свого дерева, і об'являє йому його палиця, бо дух блудодійства заводить до блуду, і вони заблудили від Бога свого.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} На верховинах гірських вони жертви приносять, і кадять на взгір'ях під дубом, і тополею та теребінтом, бо хороша їхня тінь, тому ваші дочки блудливими стали, а ваші невістки вчиняють перелюб.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Та не покараю ще ваших дочок, що вони блудодіють, та ваших невісток, що чинять перелюб, як відходять вони з блудодійками і жертви приносять з розпусницями. А народ без знання загибає!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Якщо ти блудливий, Ізраїлю, нехай Юда не буде провинний! І не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайте: Як живий Господь!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Бо Ізраїль зробився упертий, немов та уперта корова. Та тепер Господь пастиме їх, як вівцю на привіллі!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Прилучивсь до бовванів Єфрем, покинь ти його!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Збір п'яниць звироднілих учинився розпусним, їхні провідники покохали нечистість.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Вітер їх похапає на крила свої, і вони посоромляться жертов своїх.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів доме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягненою на Фавор.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І глибоко вгрузли в розпусті вони, та Я поплямую всіх їх.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Я знаю Єфрема, а Ізраїль не схований передо Мною, бо тепер блудодійним, Єфреме, ти став, занечистивсь Ізраїль.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Не дають їхні вчинки вернутись до Бога, бо дух блудодійства в середині їхній, і не відають Господа.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І гордість Ізраїлева засвідчиться перед обличчям його. А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою, також Юда із ними впаде.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} З своєю отарою та з своєю худобою вони Господа підуть шукати, але не знайдуть, Він від них віддалився.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх дітей, тепер їх пожере молодик разом із частками їхнього поля.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Засурміте у рога в Ґів'ї, сурмою в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} В день картання Єфрем за спустошення стане; поміж племенами Ізраїля Я завідомив про певне.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Стали зверхники Юди, мов ті, що межу переносять, на них виллю, як воду, Свій гнів!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Єфрем став пригноблений, судом розбитий, бо він намагався ходити за марнотою.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І Я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнилизна для дому Юди.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І побачив Єфрем свою хворість, а Юда свого чиряка, і Єфрем відійшов до Ашшура і послав до царя до великого. Та він вилікувати вас не зможе, і не вигоїть вам чиряка!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Бо Я немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду, і ніхто не врятує!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Піду, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не признають, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував і нас вилікує, ударив і нас перев'яже!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, і будемо жити ми перед обличчям Його.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Що, Єфреме, зроблю Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} тому Я тесав їх пророками, позабивав їх прореченням уст Своїх, і суд Мій, як світло те, вийде.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Вони заповіта Мого порушили, мов той Адам, вони там Мене зрадили.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Ґілеад, місто злочинців, повне кривавих слідів.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І як той розбишака чигає, так ватага священиків на дорозі в Сихем учиняють розбій, бо злочин учиняють вони.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} У домі Ізраїля бачу жахливе, там блуд у Єфрема, занечистивсь Ізраїль.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Також, Юдо, для тебе жнива приготовлені, як Я долю народу Свого поверну!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І не думають в серці своєму, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують...

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук... Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, це їхня наруга в єгипетськім краї!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Рога до уст своїх, та й засурми: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого, і на Закона Мого повстали.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} До Мене взивають вони: Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Покинув Ізраїль добро, ворог його пожене!

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Вони ставлять царя, але не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срібла свого та із золота свого божків наробили собі, щоб загинути,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запалився на них, аж доки не можуть вони від провини очиститись?

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Бо й воно від Ізраїля. Зробив його майстер, і воно то не Бог, бо теля самарійське на кавалки обернеться.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Ізраїль проковтнений, став між народами він як та річ, що до неї немає замилування.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Бо вони відійшли до Ашшуру, як дикий осел, що самітний собі, а Єфрем за любов дає дари любовні.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І хоч вони здобувають прихильників серед поганів, Я їх позбираю тепер, і незабаром вони перестануть помазувати царя, і князів.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Бо жертівників був намножив Єфрем, щоб грішити, на провину йому стали ці жертівники!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, як чуже пораховане буде!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Вони ж жертви кохають, ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподобує їх. Тепер Він згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає, вони до Єгипту повернуться!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Ізраїль забув про свого Творця та й будує палати, а Юда намножив твердинні міста, та пошлю Я огонь на його ці міста, і пожере він палати його!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Не тішся, Ізраїлю, радістю, як ті народи, бо ти чиниш блуд, відступаючи від свого Бога, дар блудодійний кохаєш на всіх токах збіжжевих.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Годувати не буде їх тік та чавило, а сік виноградний зведе їх.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Не будуть сидіти в Господньому Краї вони, і Єфрем до Єгипту повернеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Господеві вина вони лити не будуть, і жертви не будуть приємні Йому; це буде для них, немов хліб похоронний, усі, що будуть його споживати, занечистяться, бо їхній хліб для насичення їх, не для дому Господнього.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Що зробите ви на день урочистий та на день свята Господнього?

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Бо йдуть ось вони до Асирії, їх збирає Єгипет, Мемфіс їх ховає, коштовність їхнього срібла посяде кропива, будяччя по їхніх наметах.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Прийшли дні навіщення, прийшли дні заплати, Ізраїль пізнає оце: Нерозумний пророк цей, шалений муж духа, за численність провин твоїх і велике зненавидження!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Єфрем сторож із Богом моїм, пророк пастка птахолова на всіх дорогах його, ненависть у домі Бога його.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Глибоко зіпсулись вони, як за днів тих Ґів'ї, Він згадає за їхні провини, Він їхні гріхи покарає!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Немов виноград на пустині, знайшов Я Ізраїля, як фіґу поранню на фіґовім дереві, Я бачив був ваших батьків на початку його, та вони до Баал-Пеору прийшли, і себе присвятили для Бошета, і стали гидотою, як полюблене ними.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Єфремова слава, як птах, відлетить: не буде народження, ані зачаття, ані вагітности.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Бо якщо вони викохають свої діти, то їх повбиваю, так що не буде людини, бо горе їм, як відступлю Я від них.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Єфрем, як Я бачу, для вловів йому подали його власних дітей, і Єфрем поведе своїх власних дітей на заріз...

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Дай їм, Господи, що ж Ти даси? дай їм утробу неплідну та висохлі груди!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Усе їхнє зло у Ґілґалі, бо там Я зненавидів їх; за зло їхніх учинків Я вижену їх з Свого дому. Не буду їх більше любити, всі їхні князі ворохобники!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Побитий Єфрем, їхній корень посох, він плоду не зродить. А коли вони зродять, то Я повбиваю улюблених їхнього лона.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Відкине їх Бог мій, бо вони неслухняні для Нього були, і будуть вони мандрувати між народами.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Ізраїль буйний виноград, що родить подібне собі. Та за многістю плоду свого він намножує жертівники, за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Облудне їхнє серце, тому винні тепер вони будуть, Він їхні жертівники понищить поруйнує стовпи їхні.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя, бо ми не боялися Господа, а цар що нам зробить?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Говорять порожні слова, клянуться фальшиво, коли заповіта складають, і на грядках польових цвіте їхнє правосуддя, немов той полин.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} За телят Бет-Авену бояться мешканці Самарії, бо в жалобі опинився через нього народ його, а жерці будуть плакати над ним, за славу його, що пішла на вигнання від нього.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Запроваджений буде і він в Асирію цареві великому в дар. Прийме сором Єфрем, і посоромлений буде Ізраїль за раду свою.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Самарія загине; її цар немов тріска ота на поверхні води!

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І поруйновані будуть висоти Авена, Ізраїлів гріх, тернина й будяччя зросте на їхніх жертівниках, і до гір вони скажуть: Накрийте ви нас! а до взгір'їв: На нас упадіть!

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Від днів Ґів'ї грішив ти, Ізраїлю! Там вони полишились були, чи ж їх не досягне в Ґів'ї війна проти синів беззаконних?

{{вірш|глава=10|вірш=10}} За жаданням Своїм покараю Я їх, і зберуться народи на них, і покарані будуть вони за подвійні провини свої.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} А Єфрем це привчена телиця, що звикла вона молотити, Сам ярмо накладу на її товсту шию, запряжу Я Єфрема, Юда буде орати, Яків буде собі скородити.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Ви беззаконня орали, пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} І станеться шум по народах твоїх, і всі твердині твої поруйновані будуть, як Шалман зруйнував Бет-Арбел в час війни, була мати з синами убита.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Отак вам учинить Бет-Ел за зло вашого зла, конче згине Ізраїлів цар на світанку!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} До краю єгипетського він не вернеться, та Ашшур він буде для нього царем, бо вони не хотіли вернутись до Мене.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А містами його ґрасуватиме меч, і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя!

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе Святий, і не прийду в люті гніву.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} За Господом підуть вони, а Він заричить, немов лев, і Він заричить, і від заходу прийдуть в тремтінні сини.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Вони прийдуть в тремтінні, як птах із Єгипту, і як голуб із краю Ашшура, і Я посаджу їх по їхніх домах, говорить Господь.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Єфрем оточив Мене лжею, лукавством Ізраїлів дім, а Юда держався ще з Богом і з святими був вірний.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із сходу. Неправду й руїну розмножує він кожного дня, умову складають з Ашшуром, олива ж несеться в Єгипет.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Та в Господа з Юдою пря, і Якова Він навістить за путями його, за ділами його йому зверне.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Він в утробі тримав за п'яту свого брата, а в силі своїй він боровся із Богом,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} і боровся він з Анголом, та й переміг. Плакав він, і благав він Його, у Бет-Елі знайшов Він його, і там з нами говорить.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А Господь Бог Саваот, Його Ймення Господь.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А ти через Бога свого навернешся, стережи милість та суд, і завжди надійся на Бога свого!

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Немов Ханаан, у нього в руці неправдива вага, любить він кривду чинити.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І каже Єфрем: Справді я збагатився, знайшов я маєток собі! У всіх моїх чинах не знайдуть провини мені, що гріхом би була.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, ще в наметах тебе посаджу, немов за днів свята.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І Я говорив до пророків, і видіння розмножив, і через пророків Я притчі казав.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Хіба беззаконня лишив Ґілеад, і марнотою стались лиш там? У Ґілґалі приносили в жертву волів, а їхні жертівники мов ті купи каміння на борознах пільних.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І втік Яків на поле Арама, а Ізраїль за жінку робив, і за жінку отару стеріг.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І через пророка Господь із Єгипту Ізраїля вивів, і пророком стережений був він.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Єфрем Господа гірко розгнівав, і тому його вчинки криваві Він лишить на ньому, і поверне йому його сором.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Як Єфрем говорив, то тремтіли, він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони!

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Провина Єфремова зв'язана, схований прогріх його.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зо сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, понищить він скарб всіх коштовних речей!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою!

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його мов Ліван.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ліванське вино.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Єфрем, що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Йоїл</title>
    <id>1445</id>
    <revision>
      <id>1459</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:10:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Йоїл
 | попередня = &lt;[[../Осiя|Осiя]]&gt;
 | наступна  = [[../Амос|Амос]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум'я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Його вигляд ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів'ями, як вереск огнистого полум'я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І Господь відповів і сказав до народу Свого: Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Не бійся ти, земле, а тішся й радій, бо велике Господь учинив!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} А їсти ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім'я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Бо ось тими днями та часу того, коли долю Юді та Єрусалиму верну,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїля, що його розпорошили поміж народами, а Мій Край поділили.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І за народ Мій вони кидали жереба, і юнака за блудницю давали, а дівчину за вино продавали, і пили.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І що вам до Мене, Тире й Сидоне, та всі филистимські довкілля? Чи свій чин на Мені надолужите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} що срібло Моє й Моє золото позабирали, а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили...

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали, щоб їх віддалити від їхніх границь...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Ось Я їх позбуджую з місця того, куди їх продали, ваш чин поверну вам на голову!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев'янам, до люду далекого, бо Господь так сказав.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Кличте про це між народами, оголосіте святую війну, збудіте лицарство, хай сходяться, нехай підіймаються всі вояки.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: Я лицар!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Поспішіть і прийдіть, всі народи з довкілля, й зберіться, туди, Господи, спустиш лицарство Своє.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб'ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід,

{{вірш|глава=4|вірш=21}} і помщу за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Амос</title>
    <id>1446</id>
    <revision>
      <id>1460</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:10:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Амос
 | попередня = &lt;[[../Йоїл|Йоїл]]&gt;
 | наступна  = [[../Овдiй|Овдiй]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} І він проказав: Загримить із Сіону Господь, і з Єрусалиму Свій голос подасть, і впадуть пасовища пастуші в жалобу та всохне вершина Кармелу!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Так говорить Господь: За три переступи Дамаску й за чотири цього не прощу: за те, що вони молотили Ґілеада ціпами залізними.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І пошлю Я огонь на дім Хазаїла, і пожере він палати Бен-Гадада.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І зламаю засува Дамаску, і мешканця витну з долини Авен, і того, хто держатиме берло з Бет-Едене, і арамський народ піде в Кір на вигнання, говорить Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Так говорить Господь: За три переступи Аззи й за чотири цього не прощу: що всіх гнали в полон, щоб віддати Едомові.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І пошлю Я огонь на мур Ґази, і поїсть він палати її.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І мешканця витну з Ашдоду, і берлодержця з Ашкелону, і зверну Свою руку на Екрон, і вигинуть рештки филистимлян, говорить Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Так говорить Господь: За три переступи Тиру й за чотири цього не прощу: за те, що він видав усіх на вигнання в Едом, і не пам'ятав заповіту братів.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І пошлю Я огонь на мур Тиру, і пожере він палати його!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Так говорить Господь: За три переступи Едому й за чотири цього не прощу: за те, що мечем він гнав брата свого, і знищив своє милосердя, свій гнів завжди стеріг, а лютість свою пильнував повсякчасно.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І пошлю Я огонь до Теману і пожере він палати Боцри!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Так говорить Господь: За три переступи Аммонових синів й за чотири цього не прощу: за те, що пороли ґілеадських вагітних, щоб поширити границі свої!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І огонь запалю Я на мурі Рабби, і пожере він палати її, із криком в день бою, із вихром в день бурі.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І піде їхній цар на вигнання, він і князі його разом, говорить Господь.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Так говорить Господь: За три переступи Моава й за чотири цього не прощу: за те, що спалив на вапно кості едомського царя!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І пошлю Я огонь на Моава, і пожере він палати Керіййоту, і загине Моав серед галасу, серед крику, при голосі рога.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І витну суддю з-серед нього, а з ним позабиваю князів його всіх, говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Так говорить Господь: За три прогріхи Юди й за чотири цього не прощу: за те, що повідкидали Господній Закон, і постанов Його не стерегли, і що на манівці їх звели їхні лжебоги, за якими пішли їхні батьки.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І пошлю Я на Юду огонь, і пожере він палати Єрусалиму!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Так говорить Господь: За три переступи Ізраїлеві й за чотири цього не прощу: за те, що за срібло вони продають справедливого, а за чоботи вбогого!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Вони топчуть у земному поросі голову бідних, а дорогу сумирних викривлюють. А син й його батько вчащають до однієї блудниці, щоб святе Моє Ймення зневажити.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І вони стелять одіж заставлену, щоб півлежати при кожному жертівнику, і п'ють в домі Бога свого вино від покараних.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І Я вигубив був з-перед них Аморея, що його височінь, як високий той кедр, і він міцний, як дуб. Та Я плід його знищив згори, а здолу коріння його.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А вас Я був вивів із краю єгипетського, і сорок років провадив пустинею вас, щоб ви Край аморейський успадкували.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І пророків Я збуджував з ваших синів, а з ваших юнців назореїв. Хіба ж то не так, синове Ізраїлеві? говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А ви назореїв поїли вином, а пророкам наказували й говорили: Не пророкуйте!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Отож Я потисну на вас, як тисне снопами наповнений віз,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} і згине й в моторного втеча, і потужний не втримає сили своєї, а лицар свого життя не врятує.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І не встоїть із лука стрілець, і своїми ногами прудкий не втече, і верхівець не врятує свого життя.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І наймужніший з лицарства нагим утече того дня, говорить Господь.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Послухайте слова того, що Господь говорив проти вас, синове Ізраїлеві, на ввесь оцей рід, що його Я підніс був із краю єгипетського, промовляючи:

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі, тому вас навіщу за всі ваші провини!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Чи реве в лісі лев, як нема йому здобичі? Чи левчук видає голос свій із своєї нори, якщо він не зловив?

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Чи впаде на землі пташка в сітку, як немає сільця? Чи підійметься сітка з землі, як нічого не зловить?

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Чи в місті засурмлять у сурму, а народ не тремтітиме? Чи станеться в місті нещастя, що його не Господь допустив?

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Лев зареве, хто того не злякається? Господь Бог заговорить, хто пророкувати не буде?

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Розголосіть над палацами в Ашдоді, і над палатами в краї єгипетському, та й скажіть: Позбирайтеся на горах Самарії, і побачте велике збентеження в ній, та утиск у ній!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І правдиво не вміють робити вони, говорить Господь, насильство громадять та грабунок в палатах своїх.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Тому так Господь Бог промовляє: Ворог обляже навколо цієї землі, і скине із тебе він силу твою, і пограбовані будуть палати твої.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Так говорить Господь: Як часом рятує пастух з пащі лев'ячої дві коліні, або пипку вуха, так будуть врятовані діти Ізраїлеві, що сидять в Самарії в закуточку ліжка, та на адамашку постелі.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Послухайте ви та й засвідчіть ув Якововім домі, говорить Господь Бог, Бог Саваот.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Бо в той день, коли Я покараю Ізраїля за провини його, то Я покараю за жертівники Бет-Елу, і будуть відрубані роги жертівника, і на землю попадають.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І Я розіб'ю дім зимовий разом з домом літнім, і загинуть доми із слонової кости, і не стане багато домів, говорить Господь.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Послухайте слова оцього, корови башанські, які на горі самарійській, що тиснете бідних, торощите вбогих, що своїм хазяям ви говорите: Принеси, і ми будемо пити!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Присягав Господь Бог Своєю святістю, що ось дні настають на вас, і будуть тягти вас гаками, а ваших нащадків гачками для ловлення риби!

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І ви повиходите виломами, кожна окремо собі, і кинетеся до Хермону, говорить Господь.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Прийдіть до Бет-Елу й грішіть, до Ґілґалу примножте грішити. І свої жертви приносьте щоранку, на три дні ваші десятини.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І з димом пустіть жертву вдячну квасну, і сповістіть добровільні дарунки, розголосіть, бо ви любите так, синове Ізраїлеві, говорить Господь Бог.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І тому Я вам дав чистоту зубів по всіх ваших містах, і брак хліба по всіх ваших місцях, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь...

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна ділянка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висихала.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І два-три міста рушали до міста одного напитись води, але не насичувались, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь...

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Я бив вас посухою та зеленячкою, сарана жерла безліч ваших садків й виноградників ваших, і ваших фіґовниць та ваших олив, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь...

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Я на вас посилав моровицю, немов на Єгипет, мечем побивав ваших хлопців, полонячи разом і коней у вас, підіймав до ніздер сморід ваших таборів, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь...

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Я винищив вас, як Содом та Гоморру Бог винищив, і ви стали, немов головешка, з пожару врятована, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь...

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Тому то зроблю тобі так, о Ізраїлю, а що Я зроблю тобі це, приготуйся, Ізраїлю, до зустрічі Бога свого!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Бо це Той, що вформовує гори, і що створює вітра, що людині показує задум її, що робить зірницю темнотою, і ступає по згір'ях землі, Господь Бог Саваот Йому Ймення!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Послухайте слова цього, що я ним голосіння підношу за вас, о доме Ізраїлів!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Упала, і більше не встане та діва Ізраїлева! Вона кинена на свою землю, немає, хто звів би її!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Бо так Господь Бог промовляє: Місто, що виходило тисячею, позоставить лиш сотню, а те, що виходило сотнею, позоставить десятку для дому Ізраїля.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Бо так промовляє Господь до дому Ізраїлевого: Наверніться до Мене й живіть!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Наверніться до Господа, і будете жити, щоб Він не ввійшов, як огонь до Йосипового дому, і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} вони змінюють суд на полин, і кидають правду на землю.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Той, хто Волосожара й Оріона створив, Хто смертну темноту зміняє на ранок, а день затемняє на ніч, хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі, Господь Ймення Йому!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Він наводить погибіль на сильного, і прийде погибіль твердині!

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Тому так промовляє Господь, Бог Саваот, Вседержитель: На майданах усіх голосіння, на всіх вулицях крики: ой, ой! І покличуть хліборобів на жалобу, і голосільниць, що вміють плачливі пісні,

{{вірш|глава=5|вірш=17}} і стане ридання по всіх виноградниках, бо Я перейду серед тебе, говорить Господь!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Горе тим, що жадають Господнього дня, нащо це вам день Господній? Він не світло, а темрява!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Це так, коли хто утікає від лева, і ведмідь спотикає його! І він убігає до дому, і оперся своєю рукою об стіну, аж гадюка кусає його...

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Чи ж не є день Господній темнота, а не світло, і хіба він не темний, і сяйва немає у ньому?

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів...

{{вірш|глава=5|вірш=22}} І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну...

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх,

{{вірш|глава=5|вірш=24}} і хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік!

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Чи ж жертви та хлібні приноси за тих сорок літ на пустині Мені ви приносили, доме Ізраїлів?

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Ви ж носили Саккута, свойого царя, та Кевана, свої виображення, зорю ваших богів, що собі поробили.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Тому Я вас вижену геть за Дамаск, говорить Господь, що Бог Саваот Йому Ймення!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Горе безпечним на Сіоні, тим, хто надіється на самарійськую гору, тим шляхетним першого з народів, до яких прибуває Ізраїлів дім!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Перейдіть до Калне та й побачте, і звідти підіть до Гамату великого, і зійдіть до Ґату филистимлян! Чи ліпші вони від цих царств? Чи їхня границя більша за вашу границю?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насильства зближаєте!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою, і над спустошенням Йосипа не вболіваєте.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Тому вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених, і перестане крик випещених.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Господь присягнув був Своєю душею, говорить Господь, Бог Саваот: Пишнотою Якова бриджу, і палати його Я ненавиджу, і видам те місто та все, що є в ньому.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І буде, якщо десять люда зостануться в домі одному, то й вони повмирають.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І його візьме родич та й спалить його, щоб винести кості із дому, і скаже до того, хто буде в середині дому: Чи ще є хто з тобою? А той відповість: Вже немає нікого! і скаже той: Тихше, бо не згадується Ймення Господа!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Бо Господь ось накаже, і ворог розіб'є великий той дім на відламки, а дім малий на тріски.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Чи бігають коні по скелі? Чи хто виоре море худобою? Таж ви суд обернули на гіркість, а плід справедливости на полин!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Ви марнотою тішитеся та говорите: Хіба ж ми не власною силою набули собі роги?

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Бо ось Я поставлю народ проти вас, доме Ізраїлів, каже Господь, Бог Саваот, і вони вас потиснуть ізвідти, де йдуть до Гамату, аж до степового потоку!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Він утворив сарану, коли почала виростати отава, і ось отава як по сінокосі царському!

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І сталось, як вона вже пожерла траву на землі, я сказав: Господи, Боже, прости! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І Господь пожалів був про те. Не станеться це, промовив Господь.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і пожер той велику безодню, і частку пожер.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І сказав я: О, Господи, Боже, спини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І Господь пожалів був про те. Не станеться й це! сказав Господь Бог!

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І Він знов учинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці Його висок.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Амосе? А я відказав: Виска. І промовив Господь: Ось Я цього виска покладу посеред народу Мого, Ізраїля, уже більше йому не прощу!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І спустошіють жертовні підгірки Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і Я стану з мечем на дім Єровоамів.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: Амос змовлюється на тебе серед Ізраїлевого дому, не може земля змістити всіх його слів!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Бо так говорить Амос: Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І сказав Амація до Амоса: Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати, бо він святиня царя та дім царства.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І відповів Амос і сказав до Амації: Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та оброблювач диких фіґовниць.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві!

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкувати на Ізраїля, і не будеш проповідувати на Ісаків дім.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Тому так промовляє Господь: Твоя жінка в місті буде блудлива, і сини твої та дочки твої попадають від меча, а земля твоя буде поділена шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кіш доспілих плодів.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І сказав Він: Що бачиш, Амосе? А я відказав: Кіш доспілих плодів. І промовив до мене Господь: Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві, уже більше йому не прощу!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І обернуться пісні в палатах на зойк того дня, говорить Господь Бог: буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі,

{{вірш|глава=8|вірш=5}} кажучи: Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Господь присягнув славою Якова: Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов та Ріка, і бурхливо поплине й обнизиться знов, немов річка Єгипту.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці,

{{вірш|глава=8|вірш=14}} що клянуться гріхом самарійським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер-Шеви! Та вони всі попадають, і більше не встануть...

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Я бачив Господа, що стояв над жертівником, і Він сказав: Удар но по маковиці цих воріт, щоб затряслися пороги, і порозбивай їх на всіх їхніх головах, а їхній останок заб'ю Я мечем. Не втече їм втікач, і гонець не врятується в них!

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Якщо б закопались вони до шеолу, то й звідти рука Моя їх забере, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А якщо б поховались вони на верховині Кармелу, звідти вишукаю й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються з-перед очей Моїх, то й там Я гадюці звелю, і вона їх покусає!

{{вірш|глава=9|вірш=4}} А якщо вони підуть в полон перед своїми ворогами, то й там накажу Я мечеві і він їх повбиває, і на них Я зверну Своє око на зле, а не на добре.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі, то розтане вона, і в жалобу впадуть всі мешканці її. І вся вона вийде, немов та Ріка, і мов річка Єгипту обнизиться.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Він будує на небі чертоги Свої, а Свій небозвід заклав над землею, воду морську Він кличе, і виливає її на поверхню землі, Господь Йому Ймення!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, Мені не такі, як сини етіоплян? говорить Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського, а филистимлян з Кафтору, а Арама із Кіру?

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Ось очі Господа Бога на грішне це царство, і з поверхні землі його вигублю, та вигублюючи, не погублю дому Якового, говорить Господь.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Бо ось Я звелів, і серед народів усіх пересію Ізраїлів дім, як пересівається решетом, і жодне зеренце на землю не випаде!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Упадуть усі грішні народу Мого від меча, що говорять: Не досягне до нас і не стріне оце нас нещастя!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Того дня Я поставлю упалу Давидову скинію і проломи в ній загороджу, і поставлю руїни його, і відбудую його, як за днів стародавніх,

{{вірш|глава=9|вірш=12}} щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося Моє Ймення, говорить Господь, Який чинить оце.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Ось дні настають, говорить Господь, і орач із женцем зустрінеться, а топтач винограду із сіячем, і гори закрапають виноградовим соком, а всі взгір'я добром потечуть.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І долю народу Свого, Ізраїля, Я поверну, і побудую міста попустошені, і осядуть вони, і засадять вони виноградники, й питимуть їхнє вино, і порозводять садки, і будуть їсти їхній овоч.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І Я посаджу їх на їхній землі, і не будуть їх більш виривати з своєї землі, яку Я їм дав, говорить Господь, Бог твій!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Овдiй</title>
    <id>1447</id>
    <revision>
      <id>1461</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:10:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Овдiй
 | попередня = &lt;[[../Амос|Амос]]&gt;
 | наступна  = [[../Йона|Йона]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою!

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Оце Я малим тебе дав між народи, ти дуже погорджений.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене?

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, такий ти понищений! чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків?

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені!

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе, нема в тому розуму!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Чи ж не станеться це того дня, промовляє Господь, і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової?

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужі полонили були його військо, і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Бо як ви пили на святій Моїй горі, так народи усі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А на Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа полум'ям, а дім Ісава соломою, і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин Ґілеад.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, посядуть міста полудневі.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Йона</title>
    <id>1448</id>
    <revision>
      <id>1462</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:11:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Йона
 | попередня = &lt;[[../Овдiй|Овдiй]]&gt;
 | наступна  = [[../Михей|Михей]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій!

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І було Господнє слово до Йони вдруге таке:

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Михей</title>
    <id>1449</id>
    <revision>
      <id>1463</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:11:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Михей
 | попередня = &lt;[[../Йона|Йона]]&gt;
 | наступна  = [[../Наум|Наум]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слово Господнє, що було до морешетського Михея за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Почуйте оце, всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І топляться гори під Ним, і тануть долини, мов віск від огню, мов ті води, що ллються з узбіччя.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Усе це за провинення Якова, за гріхи дому Ізраїля. Хто провинення Якова, чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, чи ж не Єрусалим?

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І зроблю Самарію руїною в полі, за місце садити виноград, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту попалені будуть в огні, і всіх бовванів її Я віддам на спустошення. Бо зібрала вона від дарунків за блуд, і на подарунки за блуд це повернеться.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий й нагий, заводити буду, немов ті шакали, і буду тужити, як струсі!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Бо рани її невигойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу Мого, аж до Єрусалиму.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Цього не оголошуйте в Ґаті, і плакати не плачте, качайтесь по поросі в Бет-Леафрі.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Переходь собі ти, о мешканко Шафіру, нага, осоромлена, вже бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам спинитися в ньому.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Запряжи баскі коні до воза, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для сіонської доньки, бо знайшлись серед тебе провини Ізраїлеві,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} тому то даси розводові листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва омана для Ізраїлевих царів.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Спроваджу тобі ще спадкоємця Я, о мешканко Мареші, Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Зроби собі лисину та острижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов ув орла, бо пішли на вигнання від тебе вони!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Горе тим, що задумують кривду і на ложах своїх учиняють лихе! За світла поранку виконують це, бо їхня рука має силу.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Якщо піль жадають, то грабують вони, а домів то хапають. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спадки його.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Тому так промовляє Господь: Ось Я замишляю на цей рід лихе, що ший своїх з нього не визволите, і ходити не будете гордо, бо це час лихий.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Того дня проголосять на вас приповістку, і співатимуть пісню жалобну, говорячи: Сталось! До пня опустошені ми, уділ народу мого змінився, як це діткнуло мене! Наше поле поділене буде чужинцями,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} тому в тебе не буде нікого, хто кидав би шнура мірничого, як жеребка на Господнім зібранні.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, не досягне нас ганьба.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} О ти, що звешся Яковів дім, чи змалів Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова Мої тому, хто ходить правдиво?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Ще вчора були ви народом Моїм, тепер же стаєте за ворога, з одежі верхньої плаща ви стягаєте з тих, хто проходить безпечно, як здобич війни.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Жінок Мого народу з приємного дому її виганяєте кожну, з дітей славу Мою ви берете навіки.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Устаньте й ідіть, бо тут не спочинок, це за занечищення ваше, що загладу для вас принесе, вирішальну загладу.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про напій п'янкий, то був би він любим пророком оцьому народові.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Невідмінно зберу тебе всього, о Якове, невідмінно згромаджу останок Ізраїлів, разом поставлю його, як отару в Боцрі, як ту череду на пасовищі, і будуть гомоніти вони від многолюдства!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Перед ними виламувач піде, вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї. І піде їхній цар перед ними, а Господь на чолі їх!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А я відказав: Послухайте ж, голови Якова та начальники дому Ізраїля, чи ж не вам знати право?

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Добро ви ненавидите та кохаєте зло, шкіру їхню здираєте з них, а їхнє тіло з костей їхніх.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Ви останок народу Мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру, а їхні кості ламаєте, і січете, немов до горняти, і мов м'ясо в котел.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Вони тоді кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя Своє того часу від них, коли будуть робити лихі свої вчинки.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Так говорить Господь на пророків, що вводять народ Мій у блуд, що зубами своїми гризуть та покликують: Мир! А на того, хто їм не дає що до рота, на нього святую війну оголошують.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Тому буде вам ніч, щоб не стало видіння, і стемніє вам, щоб не чарувати. І над тими пророками сонце закотиться, і над ними потемніє день.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І посоромлені будуть такі прозорливці, і будуть застиджені чарівники, і всі вони свої уста закриють, бо не буде їм Божої відповіді.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} А я повний сили й Господнього Духа, і правди й відваги, щоб представити Якову прогріх його, а Ізраїлеві його гріх.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Почуйте ж це, голови дому Якового та начальники дому Ізраїля, які нехтують справедливість, а все просте викривлюють,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} вони кров'ю будують Сіона, а кривдою Єрусалима.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Його голови судять за хабара, і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його, хоч на Господа вони опираються, кажучи: Хіба не Господь серед нас? Зло не прийде на нас!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} О так, через вас Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться, а гора храмова стане взгір'ями лісу...

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір'я, і будуть народи до неї пливсти.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І Він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині. І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Усі бо народи ходитимуть кожен ім'ям свого бога, а ми будем ходити Ім'ям Господа, нашого Бога, на віки віків!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Того дня промовляє Господь позбираю кульгаве й згромаджу розігнане, і те, що на нього навів коли лихо.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І зроблю Я кульгаве останком, а віддалене потужним народом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепер й аж навіки!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} А ти, башто Черідна, підгірку Сіонської доньки, прийде до тебе і дійде старе панування, царювання для донечки Єрусалиму.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Тепер нащо здіймаєш ти окрик? Чи в тебе немає царя? Чи ж загинув твій радник, що ти корчишся, мов породілля?

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Вийся та корчся, о дочко Сіону, немов породілля, бо тепер вийдеш із міста та перебуватимеш у полі, і прийдеш аж до Вавилону. Та будеш ти там урятована, там Господь тебе викупить з рук твоїх ворогів!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} А зараз зібрались на тебе численні народи, говорячи: Нехай він зневажений буде, і нехай наше око побачить нещастя Сіону!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Та не знають вони Господніх думок, і не розуміють поради Його, бо Він їх позбирав, як до клуні снопи.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Ставай та молоти, дочко Сіону, бо Я ріг твій залізом учиню, а копита твої вчиню міддю, і ти розпорошиш численні народи та вчиниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство Владиці всієї землі.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І згромаджуйсь тепер, дочко товпищ! Облогу вчинили на нас, тростиною б'ють по щоці Ізраїлевого суддю...

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І Він буде миром. Як прийде до нашого краю Ашшур, і буде топтатись по наших палатах, то поставимо на нього сім пастирів та восьмеро людських княжат.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І вони будуть пасти мечем край Ашшура, край же Німрода у воротях його. Та Він від Ашшура врятує, як той прийде в наш Край, і коли буде топтатись по наших границях.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він надії не кластиме на чоловіка, і не буде надії складати на людських синів.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І Яковів залишок буде між людами, серед численних народів, як лев між лісною худобою, як левчук між отарами овець, що як він переходить, то топче й шматує, і немає нікого, хто б зміг урятувати.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Хай зведеться рука твоя на твоїх ненависників, і хай всі вороги твої витяті будуть!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І станеться в день той, говорить Господь, і витну Я коні твої з-серед тебе, і колесниці твої повигублюю.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І понищу міста твого Краю, і всі твердині твої порозвалюю.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І повиполюю чари з твоєї руки, і ворожбитів у тебе не буде.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І понищу боввани твої та жертовні стовпи твої з-посеред тебе, і ти чинові рук своїх більше не будеш вклонятися.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І повитинаю дерева жертовні твої з-серед тебе, і міста твої вигублю.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами, що Мене не послухались!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Послухайте, що промовляє Господь: Устань, сперечайсь перед горами, і хай узгір'я почують твій голос!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Послухайте, гори, Господнього суду, і візьміть до вух, ви, основи землі, бо в Господа пря із народом Своїм, і з Ізраїлем буде судитися Він!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Народе ти Мій, що тобі Я зробив і чим мучив тебе, свідчи на Мене!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Бо Я з краю єгипетського тебе вивів, і тебе викупив з дому рабів, і перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Мій народе, згадай, що Балак, цар моавський, задумував був, і що йому відповів Валаам, син Беорів, від Шіттіму аж по Ґілґал, щоб пізнати тобі справедливості Господа.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} З чим піду перед Господа, схилюсь перед Богом Високости? Чи піду перед Нього з цілопаленнями, з річними телятами?

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Чи Господь уподобає тисячі баранів, десятитисячки потоків оливи? Чи дам за свій гріх свого первенця, плід утроби моєї за гріх моєї душі?

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Голос Господній кличе до міста, а хто мудрий, боїться той Ймення Твого: Послухайте жезла й Того, Хто призначив його:

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Чи є ще у домі безбожного коштовності несправедливі, та неповна й неправна ефа?

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Чи Я всправедливлю вагу неправдиву, і калитку з важками обманними?

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Що повні насильства його багачі, мешканці ж його говорили неправду, а їхній язик в їхніх устах омана,

{{вірш|глава=6|вірш=13}} то теж бити зачну Я тебе, пустошити тебе за гріхи твої.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Будеш ти їсти, але не наситишся, і буде голод у нутрі твоїм, і станеш ховати, але не врятуєш, а що ти врятуєш мечеві віддам.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Ти сіяти будеш, але не пожнеш, ти будеш оливку топтати, та не будеш маститись оливою, і молодий виноград, та вина ти не питимеш!

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Бо ще переховуються всі устави Омрі та всі вчинки дому Ахава, і за їхніми радами ходите ви, тому то Я видам тебе на спустошення, і на посміх мешканців його, і ви ганьбу народу Мого понесете!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, тепер буде збентеження їхнє!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку домашні його!

{{вірш|глава=7|вірш=7}} А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене!

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, побачу Його справедливість!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: Де Він, Господь, Бог твій? Приглядатимуться мої очі до неї, її топчуть тепер, як болото на вулицях.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Настане той день, щоб мури твої будувати, тоді віддалиться границя твоя цього дня!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе!

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Наум</title>
    <id>1450</id>
    <revision>
      <id>1464</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:12:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Наум
 | попередня = &lt;[[../Михей|Михей]]&gt;
 | наступна  = [[../Авакум|Авакум]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Палкий Бог, і мстивий Господь, Господь мстивий та лютий, Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам'ятає про кривду Своїх ворогів.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Господь довготерпеливий і великої потуги, та очистити винного Він не очистить. Господь у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара від стіп Його курява.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Як загнівається Він на море, то сушить його, і всі ріки висушує, в'яне Башан та Кармел, і в'яне та квітка Лівану.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Гори тремтять перед Ним, а підгірки топніють, перед обличчям Його трясеться земля та вселенна, та всі її мешканці.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Хто встоїть перед гнівом Його, і хто стане у полум'ї люті Його? Його шал виливається, мов той огонь, і розпадаються скелі від Нього!

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Добрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Але в зливі навальній Він зробить кінця між Його заколотниками, і ворогів зажене у темноту.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Що ви думаєте проти Господа? Бо Він зробить кінця, не постане два рази насильство.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Бо вони переплутані, наче той терен, і повпивались, немов би вином, вони будуть пожерті зовсім, мов солома суха!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} З тебе вийшов задумуючий проти Господа лихо, радник нікчемний.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Так говорить Господь: Хоч були б найсильніші і дуже численні, та постинані будуть вони, та й минуться! І хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А тепер Я зламаю ярмо його, яке на тобі, і пута твої позриваю.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І накаже на тебе, Ашшуре, Господь: Більш не буде вже сіятися з твого ймення! З дому бога твого Я боввана та ідола витну, зроблю тобі гроба із них, бо ти став легковажений.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Ось на горах ноги благовісника, що звіщає про мир: Святкуй, Юдо, свята свої, виконуй присяги свої, бо більше не буде нікчемний ходити по тобі, він витятий ввесь!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Брами річок відчиняються, а палата руйнується.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав?

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього!

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур?

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Етіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} та й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Уп'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Всі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Ось народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Там огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Вельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно?</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Авакум</title>
    <id>1451</id>
    <revision>
      <id>1465</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:12:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Авакум
 | попередня = &lt;[[../Наум|Наум]]&gt;
 | наступна  = [[../Софонiя|Софонiя]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Пророцтво, яке бачив пророк Авакум.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Пригляньтеся ви до народів, і дивіться, і дуже здивуйтесь, бо вчиню Я за ваших днів діло, про яке не повірите ви, коли буде розказане.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Бо оце Я поставлю халдеїв, народ лютий та скорий, що ґрасує по широкій землі, щоб захопити оселі, які не його.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші. розлетяться його верхівці, а їздці його здалека прийдуть, вони будуть летіти, неначе орел, що на їжу поспішає.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Чи на це випорожнює він свого невода, і завжди готов убивати народи без милости?

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Молитва пророка Авакума, для співу на струнному приладі:

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Господи, звістку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об'яви, у гніві про милість згадай!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля!

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум'я.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір'я. Путі Його вічні.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях?

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Софонiя</title>
    <id>1452</id>
    <revision>
      <id>1466</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:12:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Софонiя
 | попередня = &lt;[[../Авакум|Авакум]]&gt;
 | наступна  = [[../Огiй|Огiй]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Слово Господнє, що було до Софонії, сина Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Забираючи, все заберу з-над поверхні землі, промовляє Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Заберу Я людину й худобу, заберу птаство небесне і риби морські, і спокуси з безбожними, і витну людину з поверхні землі, промовляє Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І руку Свою простягну Я на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму, і вигублю з місця оцього останок Ваала, імення жерців зо священиками,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} і тих, хто вклоняється на дахах світилам небесним, і тих, хто вклоняється, хто присягає Господом, і хто присягає царем своїм,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} і тих, хто відступає від Господа, і хто не шукає Господа, і не звертається до Нього.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Замовчи перед Господом Богом, бо близький день Господній, бо жертву Господь приготовив, посвятив Своїх покликаних.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І станеться в день Господньої жертви, і навіщу Я князів, і синів царя, і всіх, хто зодягає одежу чужинну.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І навіщу Я кожного, хто перескакує через поріг того дня, тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І буде в дні тому, говорить Господь, голос крику із Рибної брами, і завивання із Міста Нового, і велика руїна із пагірків.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Ридайте, мешканці Махтешу, бо понищений буде ввесь купецький народ, будуть вигублені всі, хто важить срібло.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І станеться часу того, і перешукаю Я з лямпами Єрусалим, і навіщу Я тих мужів, які задубіли на дріжджах своїх, що говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І здобиччю стане все їхнє багатство, а їхні доми за спустошення, і будуть вони будувати доми, але в них не сидітимуть, і виноградники будуть садити, та вина їхнього не питимуть.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, тоді гірко кричатиме навіть хоробрий!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} день сурмлення й окрику проти укріплених міст та проти високих міських заборолів.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І буду чинити Я утиск людині, і будуть ходити вони, як сліпі, бо згрішили вони проти Господа. І виллється кров їхня, немов той пісок, а їхнє тіло, як гній.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє, і огнем Його заздрощів буде поїджена ціла земля, бо скінчення тільки приспішене зробить зо всіми мешканцями Краю цього.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Посоромтеся та застидайтесь, народе без сорому,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} поки народиться установлене, мине день, як полова! поки не прийде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Бо покинута буде Азза, а Ашкелон опустошенням стане, Ашдод опівдня його виженуть, а Екрон буде вирваний.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Горе мешканцям довкілля морського, народові критському! Слово Господнє на вас, хананеї, краю филистимлян, Я тебе вигублю так, що не буде мешканця!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І буде довкілля морське пасовищами, повними ям пастухів та кошар для отари,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} і буде оце побережжя останкові дому Юдиного, на них пасти будуть, у домах Ашкелону ввечорі будуть лягати, бо їх відвідає Господь, їхній Бог, і Він їхню долю приверне.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів, які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Тому як живий Я! говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, стане Моав як Содом, а Аммонові сини як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням! Пограбує їх решта народу Мого, а залишок люду Мого їх посяде.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Оце їм за їхню пиху, бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Господь буде грізний проти них, бо Він знищить всіх богів землі, і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого, усі острови тих народів.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Також ви, етіопляни, побиті мечем Моїм будете.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І на північ простягне Він руку Свою, та й погубить Ашшура, і Ніневію учинить спустошенням, суходолом, мов ту пустелю.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І будуть лежати серед неї стада, усяка польова звірина, і пелікан, і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її, сова буде кричати в вікні, на порозі ворона, бо віддерто кедрину його.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Оце оте радісне місто, що безпечно живе, що говорить у серці своєму: Я, і немає вже більше нікого! Як стало воно опустошенням, леговищем для звірини! Кожен, хто буде проходить повз нього, засвище, своєю рукою махне!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту насильникові!

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Не слухається воно голосу, не приймає картання, не складає надії на Господа, до Бога свого не зближається.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Його зверхники посеред нього то леви ревучі, його судді вечірні вовки, які не лишають до ранку нічого.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Пророки його чванькуваті, зрадливі, його священики зневажають святиню, ламають Закона.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Серед нього Господь справедливий, Він кривди не чинить, щоранку дає Своє право на соняшне світло, не бракне його, але кривдник не відає сорому.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Народи Я вигубив, попустошені їхні заборола, Я вулиці їхні зруйнував, і нема перехожого, їхні міста поруйновані, так що немає й людини, немає й мешканця!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Я йому говорив: Тільки будеш боятись Мене, тільки приймеш картання, і не витяте буде мешкання його, усе, що про нього Я постановив, та вони ревно псули всі чини свої!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} З другого боку річок Етіопії Моїх поклонників, Моїх розпорошених дарунком Мені принесуть.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Того дня ти не будеш соромитись всіма своїми ділами, якими грішив проти Мене, бо тоді Я відкину з твоєї середини тих, хто радіє твоєю пишнотою, і ти високо більш не стоятимеш вже на святій Моїй горі.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І серед тебе зоставлю убогий й нужденний народ, і будуть шукати пристановища в Іменні Господнім вони.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Останок Ізраїлів кривди не буде робити, і не будуть казати неправди, і облудний язик в їхніх устах не знайдеться, бо пастися будуть вони та вилежуватись, і не буде такого, хто б їх настрашив.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Відкинув Господь твої присуди, усунув у кут твого ворога! Серед тебе Господь, цар Ізраїлів, уже ти не будеш боятися зла!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Того дня буде сказане Єрусалимові: Не бійся! Сіонові: Нехай не опустяться руки твої!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Тих, що сумують за святами, Я позбираю, від тебе вони, тягарем над ними був сором.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Ось Я вчиню зо всіма мучителями твоїми кінець того часу, і спасу кульгаве, і позбираю розігнане, і зроблю їх хвалою та йменням у цілому Краї їхнього сорому.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Того часу спроваджу Я вас, і того часу Я вас позбираю, бо на ймення й на славу віддам вас поміж усіх народів землі, коли долю верну вам на ваших очах, промовляє Господь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Огiй</title>
    <id>1453</id>
    <revision>
      <id>1467</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:13:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Огiй
 | попередня = &lt;[[../Софонiя|Софонiя]]&gt;
 | наступна  = [[../Захарiя|Захарiя]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Другого року царя Дарія, шостого місяця, першого дня місяця, було Господнє слово через пророка Огія до Зоровавеля, Шеалтіїлового сина, Юдиного намісника, та до Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика, кажучи:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи:

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч дім цей збурений?

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п'єте та не напиваєтеся, зодягаєтеся та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Так говорить Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. За храм Мій, що збурений він, а ви кожен женете до дому свого.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Тому то над вами затрималось небо давати росу, а земля урожай свій задержала.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І Я кликав посуху на Край, і на гори, і на збіжжя, і на сік виноградний, і на молоду оливку, і на те, що земля видає, і на людину, і на худобу, і на всю працю рук.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І Зоровавель, син Шалтіелів, та Ісус, син Єгосадака, великого священика, та вся решта народу послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Огія, як послав його Господь, їхній Бог. І боявся народ лиця Господнього.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І сказав Огій, посол Господній, від Господа посланий до народу, говорячи: Я з вами, говорить Господь!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І збудив Господь духа Зоровавеля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і духа Ісуса, сина Єгосадака, великого священика, і духа всієї решти народу, і вони поприходили, і зробили роботу в домі Господа Саваота, їхнього Бога,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} двадцятого й четвертого дня шостого місяця, другого року царя Дарія.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Сьомого місяця, двадцятого й першого дня місяця було слово Господнє через пророка Огія таке:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Скажи но до Зоровавеля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і до Ісуса, сина Єгосадакового, великого священика, та до решти народу, говорячи.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо в ваших очах?

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А тепер будь мужній, Зоровавелю, говорить Господь, і зміцнися, Ісусе, сину Єгосадаків, священику великий, і зміцнися, ввесь народе землі, говорить Господь, і робіть, бо Я з вами, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Слова, яким Я склав з вами заповіта, коли ви виходили з Єгипту, а дух Мій пробуває серед вас, не бійтеся!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, а станеться це незабаром, і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Двадцятого й четвертого дня, дев'ятого місяця, другого року Дарія було слово Господнє через пророка Огія таке:

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Так говорить Господь Саваот: Запитай но священиків про Закона, говорячи:

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Ось несе хтось освячене м'ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, чи стане те освяченим? І священики відповіли та й сказали: Ні!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Тоді Огій сказав: Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи стане воно нечистим? І відповіли священики та й сказали: Стане нечистим!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І відповів Огій та й сказав: Отакий народ цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, говорить Господь, і такий усякий чин їхніх рук, і що вони складають там, нечисте воно!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} А тепер зверніть но своє серце на час від цього дня й далі, ще поки не був покладений камінь до каменя в Господньому храмі.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Відколи то було, що приходив бувало до копиці набирати двадцять мір, а було тільки десять, приходив до чавила набрати п'ятдесят мір, а було двадцять.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Бив Я вас посухою й зеленячкою та градом, усі чини ваших рук, та не кликали ви до Мене, говорить Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Зверніть ваші серця на час від цього дня й далі, від дня двадцятого й четвертого, дев'ятого місяця, від того дня, коли був заснований Господній храм, зверніть ваше серце на це.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Чи є ще насіння в коморі? Бо ще виноград, і фіґове дерево, і дерево гранатове, і дерево оливкове, ніщо не приносило плоду. Від цього дня Я поблагословлю їх.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І було слово Господнє до Огія вдруге двадцятого й четвертого дня того ж місяця таке:

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Скажи Зоровавелю, намісникові Юдиному, говорячи: Я затрясу небо та землю,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} і поперевертаю трони царств, і повигублюю силу поганських царств, і поперевертаю колесниці та тих, хто їздить у них, і попадають коні та їхні верхівці, один мечем одного.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Того дня, говорить Господь Саваот, візьму Я тебе, Зоровавелю, сину Шеалтіїлів, Мій рабе, говорить Господь, і покладу тебе, немов ту печатку, бо Я тебе вибрав, говорить Господь Саваот.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Захарiя</title>
    <id>1454</id>
    <revision>
      <id>1468</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:13:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Захарiя
 | попередня = &lt;[[../Огiй|Огiй]]&gt;
 | наступна  = [[../Малахiї|Малахiї]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, говорить Господь Саваот, і вернуся до вас, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть?

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Та слова Мої й постанови Мої, що Я наказав рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли вони до ваших батьків? І вернулись вони та й сказали: Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири роги.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І запитав я Ангола, що говорив зо мною: Що це? А він відказав мені: Це ті роги, що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І Господь показав мені чотирьох майстрів.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І запитав я: Що вони приходять зробити? А Він відказав, говорячи: Це ті роги, що розпорошили Юду, так що ніхто не підвів голови. А ці прийшли настрашити їх, щоб скинути роги тих народів, що підносять рога проти Юдиного краю, щоб його розпорошити.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?

{{вірш|глава=3|вірш=3}} А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане?

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу летючого звоя. Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить?

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу?

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори гори з міді.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} В колесниці першій коні червоні, а в колесниці другій коні чорні,

{{вірш|глава=6|вірш=3}} а в колесниці третій коні білі, а в колесниці четвертій коні пасасті, міцні.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: Що це таке, мій пане?

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І Ангол відповів та й сказав до мене: Це чотири небесні вітри, що виходять після стояння перед Господом усієї землі.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} У котрім коні чорні, ті виходять до північного краю, а ті білі вийшли за ними, а ті пасасті вийшли до південного краю,

{{вірш|глава=6|вірш=7}} а ті сильні вийшли й шукали ходи, щоб перейти по землі. І він сказав: Ідіть, ходіть по землі! І ходили вони по землі.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: Побач, ті, що вийшли до північного краю, заспокоїли духа мого в північному краї.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Візьми від вигнання, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і прийдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І візьмеш срібло та золото, і зробиш корону, і покладеш на голову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І далекі прийдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років?

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І було слово Господа Саваота таке:

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте?

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І було до Захарія слово Господнє таке:

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,

{{вірш|глава=7|вірш=12}} і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Так говорить Господь Саваот: Заздрю Я за Сіон великою заздрістю, і великою ревністю Я заздрю за нього.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Так говорить Господь: Вернуся Я до Сіону, і буду пробувати в середині Єрусалиму, і буде зватися Єрусалим Містом Правди, а гора Господа Саваота горою святою.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Так говорить Господь Саваот: Ще будуть сидіти на єрусалимських майданах діди та баби, і кожен з палицею в своїй руці через довгий вік.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А міські майдани будуть переповнені хлопцями та дівчатами, що будуть бавитися на майданах його.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Так говорить Господь Саваот: Коли дивне це в очах останку народу цього за цих днів, чи ж воно буде дивне в очах Моїх? промовляє Господь Саваот.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Так говорить Господь Саваот: Ото Я спасу Свій народ із східнього краю та з краю заходу сонця.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І спроваджу Я їх, і вони будуть пробувати в середині Єрусалиму, і стануть народом Моїм, а Я стану їм Богом у правді та в праведності.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Так говорить Господь Саваот: Нехай стануть сильними ваші руки, ви, що слухаєте цими днями слова ці з уст пророків, що були в день закладин дому Господа Саваота, храму, щоб був побудований.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Бо перед цими днями не було нагороди для людини, ані нагороди для худоби, і для того, хто виходив, і для того, хто входив не було спокою від ворога, і пускав Я всіх людей одного проти одного.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Тому Я тепер для останку оцього народу не буду такий, як за тих давніх днів, промовляє Господь Саваот.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Бо буде насіння миру: виноград дасть свій плід, а земля урожай свій подасть, а небо дасть росу свою, і вчиню Я, що решта оцього народу це все посяде.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І станеться, як були ви прокляттям серед народів, доме Юдин та доме Ізраїлів, так Я вас спасу, і ви станете благословенням. Не бійтесь, хай зміцніють ваші руки!

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Бо так промовляє Господь Саваот: Як Я думав зробити вам зле, коли ваші батьки прогнівляли Мене, промовляє Господь Саваот, і не жалував Я,

{{вірш|глава=8|вірш=15}} так знову задумав Я днями оцими вчинити добро Єрусалимові та Юдиному домові. Не бійтесь!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Оце речі, які будете робити: Говоріть правду один одному, правду та суд миру судіть у ваших брамах.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} І не думайте зла в своїм серці один проти одного, і не любіть неправдивої присяги, бо це все оте, що зненавидив Я, промовляє Господь.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} І було мені слово Господнє таке:

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Так говорить Господь Саваот: Піст четвертого, і піст п'ятого, і піст сьомого, і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху, та на веселі свята, але правду та мир кохайте!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Так говорить Господь Саваот: Ще прийдуть народи та мешканці численних міст.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І прийдуть мешканці одного міста до другого, кажучи: Ходімо, ходімо вблагати Господа, шукати Господа Саваота! Піду також я.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І поприходять численні народи та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі, і благати Господа.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Пророцтво Господнього слова на землю Хадрах та Дамаск, місця спочинку його, бо око Господнє на Арам та на всі Ізраїлеві племена,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} а також на Гамат, що межує із ним, на Тир та Сидон, бо він став дуже мудрий.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І Тир твердиню собі збудував, і срібла нагромадив, як пороху, а щирого золота як багна на вулицях.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Ось Господь зробить бідним його, і на морі поб'є його потугу, і він сам буде пожертий огнем.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Побачить це Ашкелон, та й злякається, і Азза, і дуже настрашиться, і Екрон, бо надія його засоромиться. І згине цар із Аззи, а Ашкелон не буде заселений.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І буде в Ашдоді сидіти байстрюк, і Я вигублю гордість филистимлян.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} І викину кров його з його уст, а гидоту його з-між зубів його, і для нашого Бога достанеться й він, і він буде, як князь той у Юді, а Екрон як євусей.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І стану табором біля Свого дому проти війська, проти того, хто переходить і хто вертається; і вже не перейде гнобитель повз них, бо тепер Я це бачив Своїми очима.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Також ти, за кров заповіту твого Я пустив твоїх в'язнів із ями, в якій немає води.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} До твердині верніться, о в'язні надії! І сьогодні звіщаю: Подвійно тобі поверну!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Бо Юду собі натягну, немов лука, наповню Єфремом його, і збуджу твоїх синів, Сіоне, на синів твоїх, Яване, і вчиню Я тебе за меча для лицарства.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} А Господь з'явиться над ними, і стріла Його вийде, як блискавка, і Господь Бог засурмить у сурму, і піде південними бурями.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І Господь Саваот берегтиме всіх їх, і вони поїдять та потопчуть каміння, що кидається, і вони будуть пити та будуть шуміти, немов те вино, і будуть повні, як чаша жертовна, неначе ті роги жертівника.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І спасе їх Господь, їхній Бог, того дня, Свій народ, як отару, бо вони, як каміння корони, засяють у Краї Його.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} і що за добро Його буде, і що за краса Його! Збіжжя поможе рости юнакам, а дівчатам вино молоде.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Просіть від Господа дощу часу весняного пізнього дощу, Господь чинить блискавки, і зливний дощ посилає їм, кожному траву на полі.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Бо говорять марноту домові божки, і віщуни бачать лжу, і розказують сни неправдиві, потішають марнотою. Тому вони бродять, немов та отара, мандрують вони, бо без пастиря.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} На пастирів гнів Мій палає, а козлів навіщу, бо стадо Своє, Юдин дім покарає Господь Саваот, і вчинить Він їх, немов Своїм славним конем на війні.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} З нього буде наріжник, із нього кілок, з нього лук бойовий, з нього вийдуть керманичі разом усі,

{{вірш|глава=10|вірш=5}} І будуть, немов те лицарство, що топче воно на війні, як болото на вулицях, і будуть вони воювати, бо з ними Господь, і кіннотних їздців засоромляться.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І вчиню Я лицарським дім Юдин, а дім Йосипів спасу, і верну їх, бо змилосердивсь над ними, і стануть вони, ніби Я їх не кидав, Бо Я Господь Бог їхній, і буду Я їх вислуховувати.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І стане лицарським Єфрем, і звеселіє їхнє серце, немов від вина, а їхні сини це побачать та будуть радіти, потішиться серце їхнє Господом.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Я їм дам знака та їх позбираю, бо Я викупив їх, і множитись будуть, як множились.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І розсію Я їх між народами, і в далеких краях вони будуть Мене згадувати, і житимуть з дітьми своїми, і вернуться.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І верну їх із краю єгипетського, і позгромаджую їх із Ашшуру, і введу їх до краю Ґілеаду й Лівану, і місця не вистачить їм.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І прийде по морі нещастя, і хвилі на морі ударить, і повисихають усі глибини Ріки, і буде понижена гордість Ашшуру, і від Єгипту відійметься берло.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І зміцню їх у Господі, і Йменням Його вони будуть ходити, говорить Господь!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Ліване, відкрий свої двері, і огонь пожере з твоїх кедрів!

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні! Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився!

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані! Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена...

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз,

{{вірш|глава=11|вірш=5}} що ріжуть їх їхні купці і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!...

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: Милість, а одного назвав: Згода, і пас Я отару.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Тому Я сказав: Не пастиму вас! Та вівця, що має померти, нехай умре, а що має погублена бути хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І Я взяв Свого кия Милість, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І зламав Я Свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Бо ось Я настановлю пастиря на землі, він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м'ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Пророцтво Господнього слова на Ізраїля. Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людині у нутрі її:

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Ось Я Єрусалим учиню за келіха оп'яніння всім народам навколо, і на Юду також, коли буде в облозі на Єрусалим.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І буде в той день, Я зроблю Єрусалима за камінь тяжкий всім народам: усі, хто буде його порушати, будуть конче поранені, і зберуться на нього всі народи землі.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Того дня, промовляє Господь, ударю всіх коней сполошенням, і шаленством його верхівця, а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої, і всіх коней народів поб'ю сліпотою.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І скажуть тоді князі Юдині в серці своєму: Моя потуга то мешканці Єрусалиму у Господі Саваоті, їхньому Бозі!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Того дня Я вчиню князів Юди, немов ту жаровню з огнем між дровами, і як палаючий смолоскип між снопами, і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч всі довкільні народи. І знову осяде на місці своєму Єрусалим, у Єрусалимі.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І Господь допоможе найперше Юдиним наметам, щоб не збільшилась слава Давидового дому та єрусалимського мешканця понад Юду.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця, і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів як Бог, як Ангол Господній перед ними.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І станеться в день той, і Я буду шукати, щоб понищити всі ті народи, що приходять на Єрусалим.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі, як голосіння Гададріммона в Меґіддонській долині.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І буде земля голосити, кожен рід окремо: окремо рід дому Давида, і окремо жінки їх, окремо рід дому Натана, й окремо жінки їх,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} окремо рід дому Левія, і окремо жінки їх, окремо рід Шім'ї, і окремо жінки їх.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Усі роди, які позостали, кожен рід окремо, і окремо жінки їх.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Того дня відкриється джерело для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І станеться в день той, говорить Господь Саваот, повигублюю ймення бовванів з землі, і не будуть вони більше згадуватись, бо й пророків та духа нечистого виведу Я із землі!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І станеться, коли буде хто пророкувати ще, то скажуть йому його батько та мати його, що його породили: Не будеш ти жити, бо ложне говориш Господнім Ім'ям! І заколють його його батько та мати його, що його породили, за те, що неправду він пророкував.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І станеться в день той, посоромлені будуть пророки оті, кожен видінням своїм, коли пророкував він, і волосяниці не будуть вони зодягати, щоб обманювати.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І скаже він: Я не пророк, я людина, що порає землю, бо земля мій набуток з юнацтва мого.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А коли йому скаже хто: Що це за рани на твоїх руках? то відкаже: Побито мене в домі тих, хто кохає мене...

{{вірш|глава=13|вірш=7}} О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І станеться в цілому Краї, говорить Господь, дві частині в нім витяті будуть, помруть, а третя частина зоставлена буде у ньому.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} І цю третю частину введу на огонь, і очищу їх, як очищається срібло, і їх випробую, як випробовується оте золото. Він кликати буде Ймення Моє, і Я йому відповім і скажу: Це народ Мій, а він скаже: Господь то мій Бог!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} І вийде Господь, і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на дуже велику долину. І на північ осунеться половина гори, а половина її на південь.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І втікати ви будете в долину Моїх гір, бо долина гірська сягатиме по Ацал. І втікати ви будете, як утікали перед землетрусом за днів Уззійї, царя Юдиного. І прийде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І станеться в день той, світла не буде, і буде холод та замерзання.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І буде єдиний то день, Господу знаний, то буде не день, і не ніч, і буде, на час вечора станеться світло.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} І станеться в день той, вийде з Єрусалиму живая вода, половина її до східнього моря, а половина її до моря західнього. Літом і зимою це буде.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне Ймення Його.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Уся ця земля стане степом від Ґеви до Ріммону, на південь Єрусалиму, який стане високим, і пробуватиме на місці своєму від брами Веніямина аж до місця Першої брами, аж до брами Наріжинків, і від башти Хананеїла аж до царського чавила.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І осядуть у ньому, і закляття вже більше не буде, і безпечно сидітиме Єрусалим.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А оце буде рана, що нею поранить Господь всі народи, хто піде війною на Єрусалим: згниє тіло його, хоч він на ногах своїх буде стояти, і очі йому погниють в своїх ямках, і язик його погниє в своїх устах.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І станеться в день той, між ними настане велике збентеження, і схопить один руку одного, і підійметься рука його понад руку свого ближнього.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі, і буде згромаджений маєток всіх навкільних народів, золото й срібло та одіж, дуже багато.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І буде такий самий удар на коня, мула, верблюда й осла, та на всяку худобу, що буде в таборах у них, як пораза оця.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А якщо не прийде племено єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та пораза, якою народи ударить Господь, хто святкувати свято Кучок не прийде.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Оце гріх Єгиптові буде, і гріх всім народам, хто святкувати свято Кучок не прийде.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Буде того дня на кінських дзвінках: Святе Господеві, і будуть горнята в Господньому домі, немов ті кропильниці перед жертовником.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І буде усяке горня в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота, і будуть приходити всі, хто жертву приносить, і будуть з них брати й варитимуть в них. І того дня не буде вже більше купця в домі Господа Саваота.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Малахiї</title>
    <id>1455</id>
    <revision>
      <id>1469</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:14:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Малахiї
 | попередня = &lt;[[../Захарiя|Захарiя]]&gt;
 | наступна  = [[../Вiд Матвiя|Вiд Матвiя]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахію.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм?

{{вірш|глава=1|вірш=7}} На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете: Чим Тебе ми зневажили? Тим, що кажете ви: Трапеза Господня вона погорджена!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І коли ви проносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підійме обличчя твоє? промовляє Господь Саваот.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А тепер ублагайте ви Боже лице, і хай стане для нас милостивим. З ваших рук це було, то хіба кому з вас Він обличчя підійме? говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звеличиться Ймення Моє між народами, каже Господь Саваот.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Ви ж Його зневажаєте, кажучи: Трапеза Господня вона занечищена, й дохід її, обриджена страва її.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І до того говорите: Ось стільки праці! і ним нехтуєте, говорить Господь Саваот, і приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Господь.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І проклятий обманець, що в стаді його є самець, а він обіцяє та в жертву дає Господеві зіпсуте, а Я Цар великий, говорить Господь, і серед народів грізне Моє Ймення!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А тепер до вас заповідь цяя, священики!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце собі, щоб Іменню Моєму давати хвалу, говорить Господь Саваот, то пошлю Я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Ось Я обітну вам рамено, і розпорошу нечистість на ваших обличчях, нечистість свят ваших, і до неї вас винесуть.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І пізнаєте ви, що Я заповідь вам цю послав, щоб був заповіт Мій з Левієм, каже Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Заповіт Мій з ним був для життя та для миру, і Я дав йому страх, і він налякався Мене, та боявсь перед Іменням Моїм.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Закон правди в устах його був, і не знайшлась на губах його кривда, у мирі й простоті ходив він зо Мною, і багато-кого відвернув від вини.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його, бо він Ангол Господа Саваота.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А ви відхилились з дороги, вчинили таке, що багато спіткнулись в Законі, Левієвого заповіта понищили, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви, та не безсторонні в Законі.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми, щоб нам зневажати заповіт батьків наших?

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Зраджує Юда, і робиться нечисть серед Ізраїля та в Єрусалимі, бо Юда зневажив святиню Господню, яку покохав був, і дочку бога чужого за жінку узяв.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Нехай Господь вигубить кожного, хто таке робить, того, хто чуває та відповідає з наметів Якова, і хто дар приносить Господу Саваоту.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої жертви з рук ваших не візьме.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А ви ще й говорите: Защо? За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Хіба Бог не один нас учинив? І залишок духу Його. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Бо ненавиджу розвід, говорить Господь, Бог Ізраїлів, і того, хто вкриває насильством одежу свою, промовляє Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте, і не зраджуйте!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя?

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Тоді буде дар Юди та Єрусалиму приємний для Господа, як за днів віковічних і за років стародавніх.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти чарівників, і на перелюбників, і проти тих, хто присягу складає на лжу, і проти тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця, Мене ж не боїться, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: У чому повернемось?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб'є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви кажете: Що ми на Тебе сказали?

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Ви кажете: Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота?

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають...

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І будуть Мені вони власністю, каже Господь Саваот, на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Вiд Матвiя</title>
    <id>1456</id>
    <revision>
      <id>1470</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:14:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Вiд Матвiя
 | попередня = &lt;[[../Малахiї|Малахiї]]&gt;
 | наступна  = [[../Вiд Марка|Вiд Марка]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Отож, учиніть гідний плід покаяння!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,

{{вірш|глава=4|вірш=9}} та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,

{{вірш|глава=5|вірш=24}} залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

{{вірш|глава=5|вірш=34}} А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

{{вірш|глава=5|вірш=35}} ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

{{вірш|глава=5|вірш=36}} не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

{{вірш|глава=5|вірш=37}} Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.

{{вірш|глава=5|вірш=40}} А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

{{вірш|глава=5|вірш=41}} А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

{{вірш|глава=5|вірш=42}} Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

{{вірш|глава=5|вірш=43}} Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

{{вірш|глава=5|вірш=44}} А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

{{вірш|глава=5|вірш=45}} щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

{{вірш|глава=5|вірш=46}} Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

{{вірш|глава=5|вірш=47}} І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?

{{вірш|глава=5|вірш=48}} Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,

{{вірш|глава=6|вірш=10}} нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

{{вірш|глава=6|вірш=31}} Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?

{{вірш|глава=6|вірш=32}} Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Не судіть, щоб і вас не судили;

{{вірш|глава=7|вірш=2}} бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

{{вірш|глава=7|вірш=8}} бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

{{вірш|глава=7|вірш=28}} І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!

{{вірш|глава=8|вірш=3}} А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...

{{вірш|глава=8|вірш=21}} А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...

{{вірш|глава=8|вірш=25}} І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...

{{вірш|глава=8|вірш=27}} А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?

{{вірш|глава=8|вірш=30}} А оподаль від них пасся гурт великий свиней.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Той устав і пішов у свій дім.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

{{вірш|глава=9|вірш=24}} то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

{{вірш|глава=9|вірш=31}} А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

{{вірш|глава=9|вірш=34}} Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

{{вірш|глава=9|вірш=36}} А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

{{вірш|глава=9|вірш=37}} Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

{{вірш|глава=9|вірш=38}} тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,

{{вірш|глава=10|вірш=6}} але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,

{{вірш|глава=10|вірш=10}} ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,

{{вірш|глава=10|вірш=20}} бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} А вам і волосся все на голові пораховано.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} І: вороги чоловікові домашні його!

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.

{{вірш|глава=10|вірш=38}} І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=10|вірш=41}} Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.

{{вірш|глава=10|вірш=42}} І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...

{{вірш|глава=11|вірш=6}} І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Хто має вуха, нехай слухає!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

{{вірш|глава=11|вірш=17}} і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу...

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Бо Син Людський Господь і суботі!

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга...

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?...

{{вірш|глава=12|вірш=15}} А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А Він наказав їм суворо Його не виявляти,

{{вірш|глава=12|вірш=17}} щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Він очеретини надломленої не доломить, і ?нота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги...

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І погани надіятись будуть на Ймення Його!

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?

{{вірш|глава=12|вірш=27}} І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!

{{вірш|глава=12|вірш=32}} І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!

{{вірш|глава=12|вірш=33}} Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!

{{вірш|глава=12|вірш=34}} Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.

{{вірш|глава=12|вірш=35}} Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

{{вірш|глава=12|вірш=36}} Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

{{вірш|глава=12|вірш=37}} Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

{{вірш|глава=12|вірш=38}} Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.

{{вірш|глава=12|вірш=39}} А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.

{{вірш|глава=12|вірш=40}} Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.

{{вірш|глава=12|вірш=41}} Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!

{{вірш|глава=12|вірш=42}} Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

{{вірш|глава=12|вірш=43}} А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.

{{вірш|глава=12|вірш=44}} Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.

{{вірш|глава=12|вірш=45}} Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!

{{вірш|глава=12|вірш=46}} Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.

{{вірш|глава=12|вірш=47}} І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.

{{вірш|глава=12|вірш=48}} А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?

{{вірш|глава=12|вірш=49}} І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!

{{вірш|глава=12|вірш=50}} Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Другі ж упали на ?рунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

{{вірш|глава=13|вірш=6}} а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

{{вірш|глава=13|вірш=11}} А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Послухайте ж притчу про сіяча.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} А посіяне на кам'янистому ?рунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

{{вірш|глава=13|вірш=21}} але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

{{вірш|глава=13|вірш=28}} А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

{{вірш|глава=13|вірш=29}} Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

{{вірш|глава=13|вірш=35}} щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

{{вірш|глава=13|вірш=36}} Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

{{вірш|глава=13|вірш=37}} А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

{{вірш|глава=13|вірш=38}} а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

{{вірш|глава=13|вірш=39}} а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

{{вірш|глава=13|вірш=40}} І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

{{вірш|глава=13|вірш=41}} Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

{{вірш|глава=13|вірш=42}} і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

{{вірш|глава=13|вірш=43}} Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

{{вірш|глава=13|вірш=44}} Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

{{вірш|глава=13|вірш=45}} Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

{{вірш|глава=13|вірш=46}} а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

{{вірш|глава=13|вірш=47}} Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

{{вірш|глава=13|вірш=48}} Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

{{вірш|глава=13|вірш=49}} Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

{{вірш|глава=13|вірш=50}} і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

{{вірш|глава=13|вірш=51}} Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

{{вірш|глава=13|вірш=52}} І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

{{вірш|глава=13|вірш=53}} І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

{{вірш|глава=13|вірш=54}} І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

{{вірш|глава=13|вірш=55}} Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

{{вірш|глава=13|вірш=56}} І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

{{вірш|глава=13|вірш=57}} І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

{{вірш|глава=13|вірш=58}} І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

{{вірш|глава=14|вірш=2}} і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...

{{вірш|глава=14|вірш=9}} І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} І послав стяти Івана в в'язниці.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...

{{вірш|глава=14|вірш=21}} °дців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...

{{вірш|глава=14|вірш=27}} А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...

{{вірш|глава=14|вірш=31}} І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

{{вірш|глава=14|вірш=32}} Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

{{вірш|глава=14|вірш=33}} А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

{{вірш|глава=14|вірш=34}} Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

{{вірш|глава=14|вірш=35}} А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

{{вірш|глава=14|вірш=36}} І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

{{вірш|глава=15|вірш=6}} то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

{{вірш|глава=15|вірш=15}} А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

{{вірш|глава=15|вірш=24}} А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

{{вірш|глава=15|вірш=26}} А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

{{вірш|глава=15|вірш=32}} А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

{{вірш|глава=15|вірш=34}} А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} І Він ізвелів на землі посідати народові.

{{вірш|глава=15|вірш=36}} І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

{{вірш|глава=15|вірш=38}} °дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

{{вірш|глава=15|вірш=39}} І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?

{{вірш|глава=16|вірш=16}} А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!

{{вірш|глава=16|вірш=17}} А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!

{{вірш|глава=16|вірш=23}} А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?

{{вірш|глава=16|вірш=27}} Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно...

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

{{вірш|глава=17|вірш=11}} А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,

{{вірш|глава=17|вірш=15}} і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!

{{вірш|глава=17|вірш=19}} Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?

{{вірш|глава=17|вірш=20}} А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!

{{вірш|глава=17|вірш=21}} Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,

{{вірш|глава=17|вірш=23}} і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились...

{{вірш|глава=17|вірш=24}} Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?

{{вірш|глава=17|вірш=25}} Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?

{{вірш|глава=17|вірш=26}} А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!

{{вірш|глава=17|вірш=27}} Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

{{вірш|глава=18|вірш=3}} та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

{{вірш|глава=18|вірш=13}} І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

{{вірш|глава=18|вірш=23}} Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

{{вірш|глава=18|вірш=28}} А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

{{вірш|глава=18|вірш=29}} А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

{{вірш|глава=18|вірш=30}} Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

{{вірш|глава=18|вірш=32}} Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

{{вірш|глава=18|вірш=33}} Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

{{вірш|глава=18|вірш=34}} І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

{{вірш|глава=18|вірш=35}} Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?

{{вірш|глава=19|вірш=4}} А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,

{{вірш|глава=19|вірш=6}} тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

{{вірш|глава=19|вірш=17}} Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?

{{вірш|глава=19|вірш=26}} А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

{{вірш|глава=19|вірш=27}} Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?

{{вірш|глава=19|вірш=28}} А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

{{вірш|глава=20|вірш=3}} А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

{{вірш|глава=20|вірш=4}} та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А взявши, вони почали нарікати на господаря,

{{вірш|глава=20|вірш=12}} кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

{{вірш|глава=20|вірш=13}} А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Отак будуть останні першими, а перші останніми!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

{{вірш|глава=20|вірш=19}} І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

{{вірш|глава=20|вірш=20}} Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

{{вірш|глава=20|вірш=26}} Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

{{вірш|глава=20|вірш=28}} Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

{{вірш|глава=20|вірш=31}} Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

{{вірш|глава=20|вірш=32}} Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

{{вірш|глава=20|вірш=33}} Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

{{вірш|глава=20|вірш=34}} І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

{{вірш|глава=21|вірш=2}} до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

{{вірш|глава=21|вірш=10}} А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

{{вірш|глава=21|вірш=11}} А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

{{вірш|глава=21|вірш=16}} та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} І побачив Він при дорозі одне фі?ове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фі?ове дерево зараз усохло.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фі?ове дерево!...

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фі?овим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

{{вірш|глава=21|вірш=22}} І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

{{вірш|глава=21|вірш=26}} А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

{{вірш|глава=21|вірш=28}} А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

{{вірш|глава=21|вірш=29}} А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

{{вірш|глава=21|вірш=32}} Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

{{вірш|глава=21|вірш=34}} Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

{{вірш|глава=21|вірш=36}} Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

{{вірш|глава=21|вірш=37}} Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

{{вірш|глава=21|вірш=38}} Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

{{вірш|глава=21|вірш=39}} І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

{{вірш|глава=21|вірш=40}} Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

{{вірш|глава=21|вірш=41}} Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

{{вірш|глава=21|вірш=42}} Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

{{вірш|глава=21|вірш=43}} Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

{{вірш|глава=21|вірш=44}} І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

{{вірш|глава=21|вірш=45}} А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

{{вірш|глава=21|вірш=46}} І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

{{вірш|глава=22|вірш=12}} та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Бо багато покликаних, та вибраних мало.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

{{вірш|глава=22|вірш=18}} А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} А Він каже до них: Чий це образ і напис?

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

{{вірш|глава=22|вірш=23}} Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

{{вірш|глава=22|вірш=24}} та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і , не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} А по всіх вмерла й жінка.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

{{вірш|глава=22|вірш=29}} Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

{{вірш|глава=22|вірш=31}} А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

{{вірш|глава=22|вірш=32}} Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

{{вірш|глава=22|вірш=33}} А народ, чувши це, дивувався науці Його.

{{вірш|глава=22|вірш=34}} Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

{{вірш|глава=22|вірш=35}} І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

{{вірш|глава=22|вірш=36}} Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

{{вірш|глава=22|вірш=37}} Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

{{вірш|глава=22|вірш=38}} Це найбільша й найперша заповідь.

{{вірш|глава=22|вірш=39}} А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

{{вірш|глава=22|вірш=40}} На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

{{вірш|глава=22|вірш=41}} Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

{{вірш|глава=22|вірш=42}} і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

{{вірш|глава=22|вірш=43}} Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

{{вірш|глава=22|вірш=44}} Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

{{вірш|глава=22|вірш=45}} Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

{{вірш|глава=22|вірш=46}} І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,

{{вірш|глава=23|вірш=2}} і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!

{{вірш|глава=23|вірш=4}} Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...

{{вірш|глава=23|вірш=5}} Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,

{{вірш|глава=23|вірш=7}} і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

{{вірш|глава=23|вірш=8}} А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

{{вірш|глава=23|вірш=12}} Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!

{{вірш|глава=23|вірш=14}} Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?

{{вірш|глава=23|вірш=18}} І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?

{{вірш|глава=23|вірш=20}} Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!

{{вірш|глава=23|вірш=25}} Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!

{{вірш|глава=23|вірш=28}} Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,

{{вірш|глава=23|вірш=30}} та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

{{вірш|глава=23|вірш=33}} О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?

{{вірш|глава=23|вірш=34}} І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!

{{вірш|глава=23|вірш=36}} Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!

{{вірш|глава=23|вірш=37}} Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

{{вірш|глава=23|вірш=38}} Ось ваш дім залишається порожній для вас!

{{вірш|глава=23|вірш=39}} Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!...

{{вірш|глава=24|вірш=3}} Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} А все це початок терпінь породільних.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

{{вірш|глава=24|вірш=14}} І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!

{{вірш|глава=24|вірш=15}} Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,

{{вірш|глава=24|вірш=16}} тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.

{{вірш|глава=24|вірш=21}} Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.

{{вірш|глава=24|вірш=22}} І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

{{вірш|глава=24|вірш=23}} Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} Оце Я наперед вам сказав.

{{вірш|глава=24|вірш=26}} А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте!

{{вірш|глава=24|вірш=27}} Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} Бо де труп, там зберуться орли.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.

{{вірш|глава=24|вірш=30}} І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.

{{вірш|глава=24|вірш=31}} І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.

{{вірш|глава=24|вірш=32}} Від дерева ж фі?ового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.

{{вірш|глава=24|вірш=33}} Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!

{{вірш|глава=24|вірш=34}} Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.

{{вірш|глава=24|вірш=35}} Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!

{{вірш|глава=24|вірш=36}} А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.

{{вірш|глава=24|вірш=37}} Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.

{{вірш|глава=24|вірш=38}} Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,

{{вірш|глава=24|вірш=39}} і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.

{{вірш|глава=24|вірш=40}} Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.

{{вірш|глава=24|вірш=41}} Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.

{{вірш|глава=24|вірш=42}} Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.

{{вірш|глава=24|вірш=43}} Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.

{{вірш|глава=24|вірш=44}} Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

{{вірш|глава=24|вірш=45}} Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?

{{вірш|глава=24|вірш=46}} Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!

{{вірш|глава=24|вірш=47}} Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.

{{вірш|глава=24|вірш=48}} А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,

{{вірш|глава=24|вірш=49}} і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями,

{{вірш|глава=24|вірш=50}} то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.

{{вірш|глава=24|вірш=51}} І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

{{вірш|глава=25|вірш=3}} Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!

{{вірш|глава=25|вірш=7}} Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.

{{вірш|глава=25|вірш=8}} Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.

{{вірш|глава=25|вірш=10}} І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!

{{вірш|глава=25|вірш=13}} Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

{{вірш|глава=25|вірш=14}} Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

{{вірш|глава=25|вірш=15}} І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.

{{вірш|глава=25|вірш=21}} Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

{{вірш|глава=25|вірш=22}} Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

{{вірш|глава=25|вірш=24}} Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...

{{вірш|глава=25|вірш=26}} І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

{{вірш|глава=25|вірш=27}} Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

{{вірш|глава=25|вірш=28}} Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

{{вірш|глава=25|вірш=29}} Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

{{вірш|глава=25|вірш=30}} А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

{{вірш|глава=25|вірш=31}} Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

{{вірш|глава=25|вірш=32}} І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

{{вірш|глава=25|вірш=33}} І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

{{вірш|глава=25|вірш=34}} Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.

{{вірш|глава=25|вірш=35}} Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

{{вірш|глава=25|вірш=36}} Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.

{{вірш|глава=25|вірш=37}} Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?

{{вірш|глава=25|вірш=38}} Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?

{{вірш|глава=25|вірш=39}} Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?

{{вірш|глава=25|вірш=40}} Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

{{вірш|глава=25|вірш=41}} Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

{{вірш|глава=25|вірш=42}} Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,

{{вірш|глава=25|вірш=43}} мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.

{{вірш|глава=25|вірш=44}} Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?

{{вірш|глава=25|вірш=45}} Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!

{{вірш|глава=25|вірш=46}} І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

{{вірш|глава=26|вірш=3}} Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

{{вірш|глава=26|вірш=4}} і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

{{вірш|глава=26|вірш=5}} І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

{{вірш|глава=26|вірш=7}} підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

{{вірш|глава=26|вірш=9}} Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

{{вірш|глава=26|вірш=10}} Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

{{вірш|глава=26|вірш=13}} Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

{{вірш|глава=26|вірш=14}} Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

{{вірш|глава=26|вірш=15}} і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

{{вірш|глава=26|вірш=18}} А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

{{вірш|глава=26|вірш=20}} А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...

{{вірш|глава=26|вірш=22}} А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

{{вірш|глава=26|вірш=23}} А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

{{вірш|глава=26|вірш=24}} Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

{{вірш|глава=26|вірш=25}} Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

{{вірш|глава=26|вірш=28}} бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

{{вірш|глава=26|вірш=29}} Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

{{вірш|глава=26|вірш=30}} А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

{{вірш|глава=26|вірш=31}} Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

{{вірш|глава=26|вірш=32}} По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

{{вірш|глава=26|вірш=33}} А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

{{вірш|глава=26|вірш=34}} Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...

{{вірш|глава=26|вірш=35}} Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

{{вірш|глава=26|вірш=36}} Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

{{вірш|глава=26|вірш=37}} І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

{{вірш|глава=26|вірш=38}} Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

{{вірш|глава=26|вірш=39}} І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

{{вірш|глава=26|вірш=40}} І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...

{{вірш|глава=26|вірш=41}} Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

{{вірш|глава=26|вірш=42}} Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

{{вірш|глава=26|вірш=43}} І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

{{вірш|глава=26|вірш=44}} І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

{{вірш|глава=26|вірш=45}} Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

{{вірш|глава=26|вірш=46}} Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

{{вірш|глава=26|вірш=47}} І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

{{вірш|глава=26|вірш=48}} А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

{{вірш|глава=26|вірш=49}} І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

{{вірш|глава=26|вірш=50}} Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

{{вірш|глава=26|вірш=51}} А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

{{вірш|глава=26|вірш=52}} Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

{{вірш|глава=26|вірш=53}} Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів?

{{вірш|глава=26|вірш=54}} Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

{{вірш|глава=26|вірш=55}} Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

{{вірш|глава=26|вірш=56}} Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

{{вірш|глава=26|вірш=57}} А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

{{вірш|глава=26|вірш=58}} Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

{{вірш|глава=26|вірш=59}} А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

{{вірш|глава=26|вірш=60}} і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

{{вірш|глава=26|вірш=61}} і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

{{вірш|глава=26|вірш=62}} Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

{{вірш|глава=26|вірш=63}} Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

{{вірш|глава=26|вірш=64}} Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

{{вірш|глава=26|вірш=65}} Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

{{вірш|глава=26|вірш=66}} Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

{{вірш|глава=26|вірш=67}} Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

{{вірш|глава=26|вірш=68}} і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

{{вірш|глава=26|вірш=69}} А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

{{вірш|глава=26|вірш=70}} А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...

{{вірш|глава=26|вірш=71}} А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

{{вірш|глава=26|вірш=72}} І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...

{{вірш|глава=26|вірш=73}} Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

{{вірш|глава=26|вірш=74}} Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...

{{вірш|глава=26|вірш=75}} І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

{{вірш|глава=27|вірш=4}} та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

{{вірш|глава=27|вірш=5}} І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

{{вірш|глава=27|вірш=6}} А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

{{вірш|глава=27|вірш=8}} чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

{{вірш|глава=27|вірш=10}} і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

{{вірш|глава=27|вірш=14}} А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

{{вірш|глава=27|вірш=18}} Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

{{вірш|глава=27|вірш=19}} Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

{{вірш|глава=27|вірш=20}} А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

{{вірш|глава=27|вірш=21}} Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

{{вірш|глава=27|вірш=23}} А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

{{вірш|глава=27|вірш=24}} І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

{{вірш|глава=27|вірш=25}} А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

{{вірш|глава=27|вірш=26}} Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

{{вірш|глава=27|вірш=27}} Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

{{вірш|глава=27|вірш=28}} І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

{{вірш|глава=27|вірш=29}} І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

{{вірш|глава=27|вірш=30}} І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

{{вірш|глава=27|вірш=31}} А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

{{вірш|глава=27|вірш=32}} А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

{{вірш|глава=27|вірш=33}} І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

{{вірш|глава=27|вірш=34}} дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

{{вірш|глава=27|вірш=35}} А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

{{вірш|глава=27|вірш=36}} І, посідавши, стерегли Його там.

{{вірш|глава=27|вірш=37}} І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

{{вірш|глава=27|вірш=38}} Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

{{вірш|глава=27|вірш=39}} А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

{{вірш|глава=27|вірш=40}} і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

{{вірш|глава=27|вірш=41}} Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

{{вірш|глава=27|вірш=42}} Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

{{вірш|глава=27|вірш=43}} Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

{{вірш|глава=27|вірш=44}} Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

{{вірш|глава=27|вірш=45}} А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

{{вірш|глава=27|вірш=46}} А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

{{вірш|глава=27|вірш=47}} Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

{{вірш|глава=27|вірш=48}} А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

{{вірш|глава=27|вірш=49}} Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

{{вірш|глава=27|вірш=50}} А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

{{вірш|глава=27|вірш=51}} І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

{{вірш|глава=27|вірш=52}} і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

{{вірш|глава=27|вірш=53}} а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

{{вірш|глава=27|вірш=54}} А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

{{вірш|глава=27|вірш=55}} Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

{{вірш|глава=27|вірш=56}} Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

{{вірш|глава=27|вірш=57}} А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

{{вірш|глава=27|вірш=58}} Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

{{вірш|глава=27|вірш=59}} І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

{{вірш|глава=27|вірш=60}} і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

{{вірш|глава=27|вірш=61}} Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

{{вірш|глава=27|вірш=62}} А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

{{вірш|глава=27|вірш=63}} і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

{{вірш|глава=27|вірш=64}} Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

{{вірш|глава=27|вірш=65}} Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

{{вірш|глава=27|вірш=66}} І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.

{{вірш|глава=28|вірш=4}} І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.

{{вірш|глава=28|вірш=5}} А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.

{{вірш|глава=28|вірш=6}} Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!

{{вірш|глава=28|вірш=8}} І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!

{{вірш|глава=28|вірш=11}} Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,

{{вірш|глава=28|вірш=13}} і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали.

{{вірш|глава=28|вірш=14}} Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,

{{вірш|глава=28|вірш=20}} навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Вiд Марка</title>
    <id>1457</id>
    <revision>
      <id>1471</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:15:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Вiд Марка
 | попередня = &lt;[[../Вiд Матвiя|Вiд Матвiя]]&gt;
 | наступна  = [[../Вiд Луки|Вiд Луки]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього христились вони, і визнавали гріхи свої.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу, і мав пояс ремінний на стегнах своїх, а їв сарану та мед польовий.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І зараз повів Його Дух у пустиню.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною. І служили Йому Анголи.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І приходять вони в Капернаум. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав,

{{вірш|глава=1|вірш=24}} і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому.

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} І все місто зібралося перед дверима.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.

{{вірш|глава=1|вірш=35}} А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.

{{вірш|глава=1|вірш=37}} І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе.

{{вірш|глава=1|вірш=38}} А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов.

{{вірш|глава=1|вірш=39}} І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене!

{{вірш|глава=1|вірш=41}} І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!

{{вірш|глава=1|вірш=42}} І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став.

{{вірш|глава=1|вірш=43}} А Він, погрозивши йому, зараз вислав його,

{{вірш|глава=1|вірш=44}} і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?

{{вірш|глава=2|вірш=17}} А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?

{{вірш|глава=2|вірш=25}} А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,

{{вірш|глава=2|вірш=28}} а тому то Син Людський Господь і суботі.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині!

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта

{{вірш|глава=3|вірш=19}} та Юду Іскаріотського, що й видав Його.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти?

{{вірш|глава=3|вірш=24}} І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.

{{вірш|глава=3|вірш=30}} Бож казали вони: Він духа нечистого має.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.

{{вірш|глава=3|вірш=32}} А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?

{{вірш|глава=3|вірш=34}} І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!

{{вірш|глава=3|вірш=35}} Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Друге ж упало на ?рунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

{{вірш|глава=4|вірш=6}} а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Сіяч сіє слово.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Так само й посіяні на кам'янистому ?рунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

{{вірш|глава=4|вірш=17}} та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

{{вірш|глава=4|вірш=24}} І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

{{вірш|глава=4|вірш=27}} і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

{{вірш|глава=4|вірш=34}} І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

{{вірш|глава=4|вірш=35}} І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

{{вірш|глава=4|вірш=37}} І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

{{вірш|глава=4|вірш=38}} А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

{{вірш|глава=4|вірш=39}} Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

{{вірш|глава=4|вірш=40}} І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

{{вірш|глава=4|вірш=41}} А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

{{вірш|глава=5|вірш=4}} бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

{{вірш|глава=5|вірш=6}} А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав ле?іона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

{{вірш|глава=5|вірш=26}} що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

{{вірш|глава=5|вірш=27}} як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

{{вірш|глава=5|вірш=29}} І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

{{вірш|глава=5|вірш=30}} І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

{{вірш|глава=5|вірш=31}} І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

{{вірш|глава=5|вірш=32}} А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

{{вірш|глава=5|вірш=34}} А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

{{вірш|глава=5|вірш=35}} Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

{{вірш|глава=5|вірш=36}} А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

{{вірш|глава=5|вірш=37}} І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

{{вірш|глава=5|вірш=40}} І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

{{вірш|глава=5|вірш=41}} І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

{{вірш|глава=5|вірш=42}} І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

{{вірш|глава=5|вірш=43}} А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

{{вірш|глава=6|вірш=9}} а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

{{вірш|глава=6|вірш=19}} А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

{{вірш|глава=6|вірш=22}} і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

{{вірш|глава=6|вірш=23}} І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

{{вірш|глава=6|вірш=26}} І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

{{вірш|глава=6|вірш=29}} А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

{{вірш|глава=6|вірш=31}} І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

{{вірш|глава=6|вірш=32}} І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

{{вірш|глава=6|вірш=35}} І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

{{вірш|глава=6|вірш=36}} Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

{{вірш|глава=6|вірш=37}} А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

{{вірш|глава=6|вірш=38}} А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

{{вірш|глава=6|вірш=39}} І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

{{вірш|глава=6|вірш=40}} І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

{{вірш|глава=6|вірш=41}} І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

{{вірш|глава=6|вірш=42}} І всі їли й наїлися!

{{вірш|глава=6|вірш=43}} А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

{{вірш|глава=6|вірш=44}} А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

{{вірш|глава=6|вірш=45}} І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

{{вірш|глава=6|вірш=46}} І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

{{вірш|глава=6|вірш=47}} А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

{{вірш|глава=6|вірш=48}} Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

{{вірш|глава=6|вірш=49}} А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

{{вірш|глава=6|вірш=50}} бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

{{вірш|глава=6|вірш=51}} І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

{{вірш|глава=6|вірш=52}} бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

{{вірш|глава=6|вірш=53}} Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

{{вірш|глава=6|вірш=54}} І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

{{вірш|глава=6|вірш=55}} і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

{{вірш|глава=6|вірш=56}} І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

{{вірш|глава=7|вірш=2}} і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

{{вірш|глава=7|вірш=4}} а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

{{вірш|глава=7|вірш=12}} то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

{{вірш|глава=7|вірш=13}} порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

{{вірш|глава=7|вірш=28}} А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

{{вірш|глава=7|вірш=29}} І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

{{вірш|глава=7|вірш=30}} А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

{{вірш|глава=7|вірш=32}} І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

{{вірш|глава=7|вірш=35}} І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

{{вірш|глава=7|вірш=36}} А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А їдців було тисяч з чотири!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

{{вірш|глава=8|вірш=19}} коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

{{вірш|глава=8|вірш=25}} Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

{{вірш|глава=8|вірш=27}} Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

{{вірш|глава=8|вірш=28}} Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

{{вірш|глава=8|вірш=30}} І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

{{вірш|глава=8|вірш=31}} І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

{{вірш|глава=8|вірш=34}} І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

{{вірш|глава=8|вірш=37}} Або що назамін дасть людина за душу свою?

{{вірш|глава=8|вірш=38}} Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

{{вірш|глава=9|вірш=14}} А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

{{вірш|глава=9|вірш=25}} А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

{{вірш|глава=9|вірш=27}} А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

{{вірш|глава=9|вірш=29}} А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

{{вірш|глава=9|вірш=34}} І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

{{вірш|глава=9|вірш=36}} І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

{{вірш|глава=9|вірш=37}} Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

{{вірш|глава=9|вірш=38}} Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

{{вірш|глава=9|вірш=39}} А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} Хто бо не супроти нас, той за нас!

{{вірш|глава=9|вірш=41}} І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

{{вірш|глава=9|вірш=42}} Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

{{вірш|глава=9|вірш=43}} І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

{{вірш|глава=9|вірш=44}} де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

{{вірш|глава=9|вірш=45}} І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

{{вірш|глава=9|вірш=46}} де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

{{вірш|глава=9|вірш=47}} І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

{{вірш|глава=9|вірш=48}} де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

{{вірш|глава=9|вірш=49}} Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

{{вірш|глава=9|вірш=50}} Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?

{{вірш|глава=10|вірш=3}} А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Покине тому чоловік свого батька та матір,

{{вірш|глава=10|вірш=8}} і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А вдома про це учні знов запитали Його.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!

{{вірш|глава=10|вірш=26}} А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?

{{вірш|глава=10|вірш=27}} Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!

{{вірш|глава=10|вірш=28}} А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,

{{вірш|глава=10|вірш=30}} і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

{{вірш|глава=10|вірш=34}} і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!

{{вірш|глава=10|вірш=35}} І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!

{{вірш|глава=10|вірш=38}} А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?

{{вірш|глава=10|вірш=39}} Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.

{{вірш|глава=10|вірш=41}} Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.

{{вірш|глава=10|вірш=42}} А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

{{вірш|глава=10|вірш=43}} Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.

{{вірш|глава=10|вірш=44}} А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.

{{вірш|глава=10|вірш=45}} Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.

{{вірш|глава=10|вірш=46}} І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.

{{вірш|глава=10|вірш=47}} І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

{{вірш|глава=10|вірш=48}} І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

{{вірш|глава=10|вірш=49}} І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.

{{вірш|глава=10|вірш=50}} А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.

{{вірш|глава=10|вірш=51}} А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!

{{вірш|глава=10|вірш=52}} Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,

{{вірш|глава=11|вірш=2}} і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І, побачивши здалека фі?ове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фі?и була.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} А як пізно ставало, вони поза місто виходили.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А проходячи вранці, побачили фі?ове дерево, усохле від кореня.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фі?ове дерево, що прокляв Ти, усохло!

{{вірш|глава=11|вірш=22}} А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,

{{вірш|глава=11|вірш=28}} і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?

{{вірш|глава=11|вірш=29}} А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

{{вірш|глава=11|вірш=32}} А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

{{вірш|глава=12|вірш=8}} І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

{{вірш|глава=12|вірш=15}} А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

{{вірш|глава=12|вірш=29}} Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

{{вірш|глава=12|вірш=31}} А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

{{вірш|глава=12|вірш=32}} І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

{{вірш|глава=12|вірш=33}} і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

{{вірш|глава=12|вірш=34}} Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

{{вірш|глава=12|вірш=35}} Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

{{вірш|глава=12|вірш=36}} Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

{{вірш|глава=12|вірш=37}} Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

{{вірш|глава=12|вірш=38}} Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

{{вірш|глава=12|вірш=39}} і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

{{вірш|глава=12|вірш=40}} що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

{{вірш|глава=12|вірш=41}} І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

{{вірш|глава=12|вірш=42}} І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

{{вірш|глава=12|вірш=43}} І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

{{вірш|глава=12|вірш=44}} Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатись має?

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Ісус же почав промовляти до них: Стережіться, щоб вас хто не звів.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я. І зведуть багатьох.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, що вона залягла, де не слід, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться...

{{вірш|глава=13|вірш=26}} І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.

{{вірш|глава=13|вірш=28}} Від дерева ж фі?ового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться!

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!

{{вірш|глава=13|вірш=32}} Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!

{{вірш|глава=13|вірш=34}} Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати.

{{вірш|глава=13|вірш=35}} Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком.

{{вірш|глава=13|вірш=36}} Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано.

{{вірш|глава=13|вірш=37}} А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

{{вірш|глава=14|вірш=20}} А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

{{вірш|глава=14|вірш=26}} А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

{{вірш|глава=14|вірш=31}} А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

{{вірш|глава=14|вірш=33}} І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

{{вірш|глава=14|вірш=34}} І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

{{вірш|глава=14|вірш=35}} І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

{{вірш|глава=14|вірш=36}} І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

{{вірш|глава=14|вірш=37}} І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

{{вірш|глава=14|вірш=38}} Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

{{вірш|глава=14|вірш=39}} І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

{{вірш|глава=14|вірш=40}} А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

{{вірш|глава=14|вірш=41}} І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

{{вірш|глава=14|вірш=42}} Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

{{вірш|глава=14|вірш=43}} І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

{{вірш|глава=14|вірш=44}} А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

{{вірш|глава=14|вірш=45}} І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

{{вірш|глава=14|вірш=46}} Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

{{вірш|глава=14|вірш=47}} А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

{{вірш|глава=14|вірш=48}} А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

{{вірш|глава=14|вірш=49}} Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

{{вірш|глава=14|вірш=50}} Тоді всі полишили Його й повтікали...

{{вірш|глава=14|вірш=51}} Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

{{вірш|глава=14|вірш=52}} Але він, покривало покинувши, утік нагий.

{{вірш|глава=14|вірш=53}} А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

{{вірш|глава=14|вірш=54}} Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

{{вірш|глава=14|вірш=55}} А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

{{вірш|глава=14|вірш=56}} Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

{{вірш|глава=14|вірш=57}} Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

{{вірш|глава=14|вірш=58}} Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

{{вірш|глава=14|вірш=59}} Але й так не було їхнє свідчення згідне.

{{вірш|глава=14|вірш=60}} Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

{{вірш|глава=14|вірш=61}} Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

{{вірш|глава=14|вірш=62}} А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

{{вірш|глава=14|вірш=63}} Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

{{вірш|глава=14|вірш=64}} Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

{{вірш|глава=14|вірш=65}} Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

{{вірш|глава=14|вірш=66}} А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

{{вірш|глава=14|вірш=67}} і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

{{вірш|глава=14|вірш=68}} Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

{{вірш|глава=14|вірш=69}} Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

{{вірш|глава=14|вірш=70}} І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

{{вірш|глава=14|вірш=71}} А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

{{вірш|глава=14|вірш=72}} І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

{{вірш|глава=15|вірш=3}} А первосвященики міцно Його винуватили.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

{{вірш|глава=15|вірш=18}} І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

{{вірш|глава=15|вірш=19}} І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} Була ж третя година, як Його розп'яли.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

{{вірш|глава=15|вірш=29}} А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

{{вірш|глава=15|вірш=30}} зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

{{вірш|глава=15|вірш=31}} Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

{{вірш|глава=15|вірш=33}} А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

{{вірш|глава=15|вірш=35}} Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

{{вірш|глава=15|вірш=36}} А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

{{вірш|глава=15|вірш=37}} А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

{{вірш|глава=15|вірш=38}} І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

{{вірш|глава=15|вірш=39}} А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

{{вірш|глава=15|вірш=40}} Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

{{вірш|глава=15|вірш=41}} що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

{{вірш|глава=15|вірш=42}} А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

{{вірш|глава=15|вірш=43}} прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

{{вірш|глава=15|вірш=44}} А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

{{вірш|глава=15|вірш=45}} І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

{{вірш|глава=15|вірш=46}} А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

{{вірш|глава=15|вірш=47}} Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули,

{{вірш|глава=16|вірш=3}} і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?

{{вірш|глава=16|вірш=4}} А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий...

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони...

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись...

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} По цьому з'явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,

{{вірш|глава=16|вірш=18}} братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Вiд Луки</title>
    <id>1458</id>
    <revision>
      <id>1472</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:16:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Вiд Луки
 | попередня = &lt;[[../Вiд Марка|Вiд Марка]]&gt;
 | наступна  = [[../Вiд Iвана|Вiд Iвана]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!

{{вірш|глава=1|вірш=21}} А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

{{вірш|глава=1|вірш=27}} до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

{{вірш|глава=1|вірш=29}} Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

{{вірш|глава=1|вірш=35}} І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

{{вірш|глава=1|вірш=36}} А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

{{вірш|глава=1|вірш=37}} Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

{{вірш|глава=1|вірш=38}} А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

{{вірш|глава=1|вірш=39}} Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

{{вірш|глава=1|вірш=41}} Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

{{вірш|глава=1|вірш=42}} і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

{{вірш|глава=1|вірш=43}} І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

{{вірш|глава=1|вірш=44}} Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

{{вірш|глава=1|вірш=45}} Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

{{вірш|глава=1|вірш=46}} А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

{{вірш|глава=1|вірш=47}} і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

{{вірш|глава=1|вірш=48}} що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

{{вірш|глава=1|вірш=49}} бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

{{вірш|глава=1|вірш=50}} і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

{{вірш|глава=1|вірш=51}} Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

{{вірш|глава=1|вірш=52}} Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

{{вірш|глава=1|вірш=53}} удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

{{вірш|глава=1|вірш=54}} Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

{{вірш|глава=1|вірш=55}} як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

{{вірш|глава=1|вірш=56}} І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

{{вірш|глава=1|вірш=57}} А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

{{вірш|глава=1|вірш=58}} І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

{{вірш|глава=1|вірш=59}} І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

{{вірш|глава=1|вірш=60}} І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

{{вірш|глава=1|вірш=61}} А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

{{вірш|глава=1|вірш=62}} І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

{{вірш|глава=1|вірш=63}} Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

{{вірш|глава=1|вірш=64}} І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

{{вірш|глава=1|вірш=65}} І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

{{вірш|глава=1|вірш=66}} А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

{{вірш|глава=1|вірш=67}} Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

{{вірш|глава=1|вірш=68}} Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

{{вірш|глава=1|вірш=69}} Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

{{вірш|глава=1|вірш=70}} як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

{{вірш|глава=1|вірш=71}} що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

{{вірш|глава=1|вірш=72}} що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

{{вірш|глава=1|вірш=73}} що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

{{вірш|глава=1|вірш=74}} щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

{{вірш|глава=1|вірш=75}} у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

{{вірш|глава=1|вірш=76}} Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

{{вірш|глава=1|вірш=77}} щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,

{{вірш|глава=1|вірш=78}} через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

{{вірш|глава=1|вірш=79}} щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

{{вірш|глава=1|вірш=80}} А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...

{{вірш|глава=2|вірш=19}} А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,

{{вірш|глава=2|вірш=23}} як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,

{{вірш|глава=2|вірш=24}} і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,

{{вірш|глава=2|вірш=28}} тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,

{{вірш|глава=2|вірш=30}} бо побачили очі мої Спасіння Твоє,

{{вірш|глава=2|вірш=31}} яке Ти приготував перед всіма народами,

{{вірш|глава=2|вірш=32}} Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

{{вірш|глава=2|вірш=33}} І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,

{{вірш|глава=2|вірш=35}} і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,

{{вірш|глава=2|вірш=37}} удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.

{{вірш|глава=2|вірш=38}} І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.

{{вірш|глава=2|вірш=39}} А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

{{вірш|глава=2|вірш=40}} А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.

{{вірш|глава=2|вірш=41}} А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

{{вірш|глава=2|вірш=42}} І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.

{{вірш|глава=2|вірш=44}} Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.

{{вірш|глава=2|вірш=45}} Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

{{вірш|глава=2|вірш=46}} І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.

{{вірш|глава=2|вірш=47}} Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

{{вірш|глава=2|вірш=48}} І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...

{{вірш|глава=2|вірш=49}} А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?

{{вірш|глава=2|вірш=50}} Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.

{{вірш|глава=2|вірш=51}} І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.

{{вірш|глава=2|вірш=52}} А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} і кожна людина побачить Боже спасіння!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?

{{вірш|глава=3|вірш=11}} І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!

{{вірш|глава=3|вірш=23}} А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія,

{{вірш|глава=3|вірш=24}} сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,

{{вірш|глава=3|вірш=25}} сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,

{{вірш|глава=3|вірш=26}} сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,

{{вірш|глава=3|вірш=27}} сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,

{{вірш|глава=3|вірш=28}} сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,

{{вірш|глава=3|вірш=29}} сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,

{{вірш|глава=3|вірш=30}} сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,

{{вірш|глава=3|вірш=31}} сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,

{{вірш|глава=3|вірш=32}} сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,

{{вірш|глава=3|вірш=33}} сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,

{{вірш|глава=3|вірш=34}} сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,

{{вірш|глава=3|вірш=35}} сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,

{{вірш|глава=3|вірш=36}} сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,

{{вірш|глава=3|вірш=37}} сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,

{{вірш|глава=3|вірш=38}} сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

{{вірш|глава=4|вірш=18}} На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} щоб проповідувати рік Господнього змилування.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!

{{вірш|глава=4|вірш=22}} І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

{{вірш|глава=4|вірш=26}} а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.

{{вірш|глава=4|вірш=28}} І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...

{{вірш|глава=4|вірш=30}} Але Він перейшов серед них, і віддалився.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:

{{вірш|глава=4|вірш=34}} Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...

{{вірш|глава=4|вірш=35}} А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...

{{вірш|глава=4|вірш=37}} І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.

{{вірш|глава=4|вірш=38}} А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.

{{вірш|глава=4|вірш=39}} І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.

{{вірш|глава=4|вірш=40}} Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.

{{вірш|глава=4|вірш=41}} Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

{{вірш|глава=4|вірш=42}} Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.

{{вірш|глава=4|вірш=43}} Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.

{{вірш|глава=4|вірш=44}} І Він проповідував по синагогах Галілеї.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла...

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Він же відходив на місце самотнє й молився.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

{{вірш|глава=5|вірш=18}} і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

{{вірш|глава=5|вірш=25}} І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!

{{вірш|глава=5|вірш=28}} І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?

{{вірш|глава=5|вірш=31}} А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?

{{вірш|глава=5|вірш=34}} Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?

{{вірш|глава=5|вірш=35}} Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...

{{вірш|глава=5|вірш=36}} Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.

{{вірш|глава=5|вірш=37}} І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!

{{вірш|глава=6|вірш=27}} А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

{{вірш|глава=6|вірш=29}} Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.

{{вірш|глава=6|вірш=31}} І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

{{вірш|глава=6|вірш=32}} А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.

{{вірш|глава=6|вірш=35}} Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

{{вірш|глава=6|вірш=36}} Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

{{вірш|глава=6|вірш=37}} Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.

{{вірш|глава=6|вірш=38}} Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

{{вірш|глава=6|вірш=39}} Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?

{{вірш|глава=6|вірш=40}} Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.

{{вірш|глава=6|вірш=41}} Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

{{вірш|глава=6|вірш=42}} Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!

{{вірш|глава=6|вірш=43}} Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

{{вірш|глава=6|вірш=44}} Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фі? із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.

{{вірш|глава=6|вірш=45}} Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

{{вірш|глава=6|вірш=46}} Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?

{{вірш|глава=6|вірш=47}} Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:

{{вірш|глава=6|вірш=48}} Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

{{вірш|глава=6|вірш=49}} А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

{{вірш|глава=7|вірш=17}} І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

{{вірш|глава=7|вірш=19}} і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

{{вірш|глава=7|вірш=20}} А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

{{вірш|глава=7|вірш=28}} Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

{{вірш|глава=7|вірш=32}} Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

{{вірш|глава=7|вірш=33}} Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

{{вірш|глава=7|вірш=38}} і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

{{вірш|глава=7|вірш=39}} Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

{{вірш|глава=7|вірш=40}} І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

{{вірш|глава=7|вірш=41}} І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

{{вірш|глава=7|вірш=42}} Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

{{вірш|глава=7|вірш=43}} Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

{{вірш|глава=7|вірш=44}} І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

{{вірш|глава=7|вірш=45}} Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

{{вірш|глава=7|вірш=46}} Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

{{вірш|глава=7|вірш=47}} Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

{{вірш|глава=7|вірш=48}} А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

{{вірш|глава=7|вірш=49}} А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

{{вірш|глава=7|вірш=50}} А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

{{вірш|глава=8|вірш=3}} і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Друге ж упало на ?рунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

{{вірш|глава=8|вірш=10}} А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} А що на кам'янистому ?рунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

{{вірш|глава=8|вірш=21}} А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

{{вірш|глава=8|вірш=22}} І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

{{вірш|глава=8|вірш=26}} І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

{{вірш|глава=8|вірш=29}} Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

{{вірш|глава=8|вірш=33}} А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

{{вірш|глава=8|вірш=36}} Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

{{вірш|глава=8|вірш=37}} І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

{{вірш|глава=8|вірш=38}} А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

{{вірш|глава=8|вірш=39}} Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

{{вірш|глава=8|вірш=40}} А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

{{вірш|глава=8|вірш=41}} Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

{{вірш|глава=8|вірш=42}} Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

{{вірш|глава=8|вірш=43}} А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

{{вірш|глава=8|вірш=44}} підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

{{вірш|глава=8|вірш=45}} А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

{{вірш|глава=8|вірш=46}} Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

{{вірш|глава=8|вірш=47}} А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

{{вірш|глава=8|вірш=48}} Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

{{вірш|глава=8|вірш=49}} Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

{{вірш|глава=8|вірш=50}} Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

{{вірш|глава=8|вірш=51}} Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

{{вірш|глава=8|вірш=52}} А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

{{вірш|глава=8|вірш=53}} І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

{{вірш|глава=8|вірш=54}} А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

{{вірш|глава=8|вірш=55}} І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

{{вірш|глава=8|вірш=56}} І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

{{вірш|глава=9|вірш=7}} А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

{{вірш|глава=9|вірш=8}} а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І зробили отак, і всіх їх розсадили.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

{{вірш|глава=9|вірш=31}} що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

{{вірш|глава=9|вірш=34}} А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

{{вірш|глава=9|вірш=36}} А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

{{вірш|глава=9|вірш=37}} А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

{{вірш|глава=9|вірш=38}} І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

{{вірш|глава=9|вірш=39}} А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

{{вірш|глава=9|вірш=41}} А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

{{вірш|глава=9|вірш=42}} А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

{{вірш|глава=9|вірш=43}} І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

{{вірш|глава=9|вірш=44}} Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

{{вірш|глава=9|вірш=45}} Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

{{вірш|глава=9|вірш=46}} І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

{{вірш|глава=9|вірш=47}} А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

{{вірш|глава=9|вірш=48}} І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

{{вірш|глава=9|вірш=49}} А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

{{вірш|глава=9|вірш=50}} Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

{{вірш|глава=9|вірш=51}} І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

{{вірш|глава=9|вірш=52}} І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

{{вірш|глава=9|вірш=53}} А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

{{вірш|глава=9|вірш=54}} Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

{{вірш|глава=9|вірш=55}} А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

{{вірш|глава=9|вірш=56}} Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

{{вірш|глава=9|вірш=57}} І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

{{вірш|глава=9|вірш=58}} Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

{{вірш|глава=9|вірш=59}} І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

{{вірш|глава=9|вірш=60}} Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

{{вірш|глава=9|вірш=61}} А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

{{вірш|глава=9|вірш=62}} Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

{{вірш|глава=10|вірш=6}} І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

{{вірш|глава=10|вірш=10}} А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

{{вірш|глава=10|вірш=15}} А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

{{вірш|глава=10|вірш=27}} А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

{{вірш|глава=10|вірш=30}} А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

{{вірш|глава=10|вірш=37}} А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

{{вірш|глава=10|вірш=38}} І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

{{вірш|глава=10|вірш=41}} Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

{{вірш|глава=10|вірш=42}} а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,

{{вірш|глава=11|вірш=6}} бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...

{{вірш|глава=11|вірш=16}} А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!

{{вірш|глава=11|вірш=27}} І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!

{{вірш|глава=11|вірш=28}} А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

{{вірш|глава=11|вірш=29}} А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

{{вірш|глава=11|вірш=33}} Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.

{{вірш|глава=11|вірш=35}} Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!

{{вірш|глава=11|вірш=36}} Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!

{{вірш|глава=11|вірш=40}} Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?

{{вірш|глава=11|вірш=41}} Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.

{{вірш|глава=11|вірш=42}} Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!

{{вірш|глава=11|вірш=43}} Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!

{{вірш|глава=11|вірш=44}} Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...

{{вірш|глава=11|вірш=45}} Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!

{{вірш|глава=11|вірш=46}} А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!

{{вірш|глава=11|вірш=47}} Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...

{{вірш|глава=11|вірш=48}} Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!

{{вірш|глава=11|вірш=49}} Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,

{{вірш|глава=11|вірш=50}} щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,

{{вірш|глава=11|вірш=51}} від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!

{{вірш|глава=11|вірш=52}} Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!

{{вірш|глава=11|вірш=53}} А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,

{{вірш|глава=11|вірш=54}} вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!

{{вірш|глава=12|вірш=28}} І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

{{вірш|глава=12|вірш=29}} І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.

{{вірш|глава=12|вірш=30}} Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

{{вірш|глава=12|вірш=32}} Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.

{{вірш|глава=12|вірш=33}} Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.

{{вірш|глава=12|вірш=34}} Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!

{{вірш|глава=12|вірш=35}} Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!

{{вірш|глава=12|вірш=36}} І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.

{{вірш|глава=12|вірш=37}} Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.

{{вірш|глава=12|вірш=38}} І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!

{{вірш|глава=12|вірш=39}} Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.

{{вірш|глава=12|вірш=40}} Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

{{вірш|глава=12|вірш=41}} Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?

{{вірш|глава=12|вірш=42}} А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?

{{вірш|глава=12|вірш=43}} Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!

{{вірш|глава=12|вірш=44}} Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.

{{вірш|глава=12|вірш=45}} А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,

{{вірш|глава=12|вірш=46}} то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!

{{вірш|глава=12|вірш=47}} А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.

{{вірш|глава=12|вірш=48}} Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.

{{вірш|глава=12|вірш=49}} Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!

{{вірш|глава=12|вірш=50}} Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!

{{вірш|глава=12|вірш=51}} Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!

{{вірш|глава=12|вірш=52}} Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.

{{вірш|глава=12|вірш=53}} Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!...

{{вірш|глава=12|вірш=54}} Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.

{{вірш|глава=12|вірш=55}} А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.

{{вірш|глава=12|вірш=56}} Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?

{{вірш|глава=12|вірш=57}} Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?

{{вірш|глава=12|вірш=58}} Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.

{{вірш|глава=12|вірш=59}} Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фі?ове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фі?овім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?

{{вірш|глава=13|вірш=8}} А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,

{{вірш|глава=13|вірш=9}} чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} І навчав Він в одній з синагог у суботу.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!

{{вірш|глава=13|вірш=14}} Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?

{{вірш|глава=13|вірш=17}} А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!

{{вірш|глава=13|вірш=26}} Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...

{{вірш|глава=13|вірш=27}} А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

{{вірш|глава=13|вірш=28}} Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

{{вірш|глава=13|вірш=29}} І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!

{{вірш|глава=13|вірш=30}} І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

{{вірш|глава=13|вірш=32}} А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

{{вірш|глава=13|вірш=33}} Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

{{вірш|глава=13|вірш=35}} Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...

{{вірш|глава=14|вірш=5}} І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І вони не могли відповісти на це.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,

{{вірш|глава=14|вірш=9}} і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

{{вірш|глава=14|вірш=14}} і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!

{{вірш|глава=14|вірш=19}} А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!

{{вірш|глава=14|вірш=25}} Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

{{вірш|глава=14|вірш=26}} Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!

{{вірш|глава=14|вірш=27}} І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,

{{вірш|глава=14|вірш=29}} щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

{{вірш|глава=14|вірш=30}} говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...

{{вірш|глава=14|вірш=31}} Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?

{{вірш|глава=14|вірш=32}} Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.

{{вірш|глава=14|вірш=33}} Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.

{{вірш|глава=14|вірш=34}} Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

{{вірш|глава=14|вірш=35}} Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

{{вірш|глава=15|вірш=9}} А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

{{вірш|глава=15|вірш=13}} А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

{{вірш|глава=15|вірш=20}} І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

{{вірш|глава=15|вірш=21}} І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

{{вірш|глава=15|вірш=22}} А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

{{вірш|глава=15|вірш=24}} бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

{{вірш|глава=15|вірш=26}} І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

{{вірш|глава=15|вірш=27}} А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

{{вірш|глава=15|вірш=31}} І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

{{вірш|глава=16|вірш=12}} І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.

{{вірш|глава=16|вірш=18}} Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,

{{вірш|глава=16|вірш=21}} і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...

{{вірш|глава=16|вірш=25}} Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.

{{вірш|глава=16|вірш=27}} А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,

{{вірш|глава=16|вірш=28}} бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!

{{вірш|глава=16|вірш=30}} А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!

{{вірш|глава=17|вірш=2}} Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

{{вірш|глава=17|вірш=14}} І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?

{{вірш|глава=17|вірш=19}} І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!

{{вірш|глава=17|вірш=20}} А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,

{{вірш|глава=17|вірш=21}} і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!

{{вірш|глава=17|вірш=22}} І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...

{{вірш|глава=17|вірш=23}} І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!

{{вірш|глава=17|вірш=24}} Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:

{{вірш|глава=17|вірш=27}} їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.

{{вірш|глава=17|вірш=28}} Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

{{вірш|глава=17|вірш=29}} того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.

{{вірш|глава=17|вірш=30}} Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

{{вірш|глава=17|вірш=31}} Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,

{{вірш|глава=17|вірш=32}} пам'ятайте про Лотову дружину!

{{вірш|глава=17|вірш=33}} Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.

{{вірш|глава=17|вірш=34}} Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.

{{вірш|глава=17|вірш=35}} Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.

{{вірш|глава=17|вірш=36}} Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!

{{вірш|глава=17|вірш=37}} І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

{{вірш|глава=18|вірш=2}} говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

{{вірш|глава=18|вірш=4}} Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

{{вірш|глава=18|вірш=5}} але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

{{вірш|глава=18|вірш=7}} А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

{{вірш|глава=18|вірш=9}} А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

{{вірш|глава=18|вірш=13}} А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

{{вірш|глава=18|вірш=19}} Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

{{вірш|глава=18|вірш=23}} А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

{{вірш|глава=18|вірш=25}} Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

{{вірш|глава=18|вірш=26}} Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

{{вірш|глава=18|вірш=27}} А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

{{вірш|глава=18|вірш=28}} І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

{{вірш|глава=18|вірш=30}} і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

{{вірш|глава=18|вірш=32}} Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

{{вірш|глава=18|вірш=33}} і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

{{вірш|глава=18|вірш=34}} Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

{{вірш|глава=18|вірш=35}} І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

{{вірш|глава=18|вірш=36}} А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

{{вірш|глава=18|вірш=37}} А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

{{вірш|глава=18|вірш=38}} І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

{{вірш|глава=18|вірш=39}} А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

{{вірш|глава=18|вірш=40}} І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

{{вірш|глава=18|вірш=41}} Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

{{вірш|глава=18|вірш=42}} Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

{{вірш|глава=18|вірш=43}} І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

{{вірш|глава=19|вірш=3}} бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І, забігши вперед, він виліз на фі?ове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

{{вірш|глава=19|вірш=7}} А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

{{вірш|глава=19|вірш=24}} І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

{{вірш|глава=19|вірш=25}} І відказали йому: Пане, він десять мін має.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

{{вірш|глава=19|вірш=27}} А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

{{вірш|глава=19|вірш=30}} наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

{{вірш|глава=19|вірш=34}} Вони ж відказали: Господь потребує його.

{{вірш|глава=19|вірш=35}} І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

{{вірш|глава=19|вірш=36}} Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

{{вірш|глава=19|вірш=37}} А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

{{вірш|глава=19|вірш=38}} кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

{{вірш|глава=19|вірш=39}} А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

{{вірш|глава=19|вірш=40}} А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

{{вірш|глава=19|вірш=41}} І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

{{вірш|глава=19|вірш=42}} і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

{{вірш|глава=19|вірш=43}} Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

{{вірш|глава=19|вірш=44}} І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

{{вірш|глава=19|вірш=45}} А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

{{вірш|глава=19|вірш=46}} до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

{{вірш|глава=19|вірш=47}} І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

{{вірш|глава=19|вірш=48}} але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

{{вірш|глава=20|вірш=2}} та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

{{вірш|глава=20|вірш=3}} І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

{{вірш|глава=20|вірш=8}} А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

{{вірш|глава=20|вірш=19}} А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

{{вірш|глава=20|вірш=26}} І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

{{вірш|глава=20|вірш=27}} І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

{{вірш|глава=20|вірш=28}} та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

{{вірш|глава=20|вірш=30}} І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

{{вірш|глава=20|вірш=31}} І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} А по всіх умерла й жінка.

{{вірш|глава=20|вірш=33}} А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

{{вірш|глава=20|вірш=34}} Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

{{вірш|глава=20|вірш=36}} ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

{{вірш|глава=20|вірш=38}} Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

{{вірш|глава=20|вірш=39}} Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

{{вірш|глава=20|вірш=40}} І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

{{вірш|глава=20|вірш=41}} І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

{{вірш|глава=20|вірш=42}} Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

{{вірш|глава=20|вірш=43}} поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

{{вірш|глава=20|вірш=44}} Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

{{вірш|глава=20|вірш=45}} І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

{{вірш|глава=20|вірш=46}} Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

{{вірш|глава=20|вірш=47}} що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!

{{вірш|глава=21|вірш=4}} Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала...

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:

{{вірш|глава=21|вірш=6}} Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується...

{{вірш|глава=21|вірш=7}} І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть!

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Але це стане вам на свідоцтво.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати,

{{вірш|глава=21|вірш=15}} бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Але й волосина вам із голови не загине!

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...

{{вірш|глава=21|вірш=25}} І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,

{{вірш|глава=21|вірш=26}} коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою!

{{вірш|глава=21|вірш=28}} Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!

{{вірш|глава=21|вірш=29}} І розповів Він їм притчу: Погляньте на фі?ове дерево, і на всілякі дерева:

{{вірш|глава=21|вірш=30}} як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!

{{вірш|глава=21|вірш=32}} Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!

{{вірш|глава=21|вірш=34}} Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,

{{вірш|глава=21|вірш=35}} немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.

{{вірш|глава=21|вірш=36}} Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!

{{вірш|глава=21|вірш=37}} За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна.

{{вірш|глава=21|вірш=38}} А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

{{вірш|глава=22|вірш=10}} А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

{{вірш|глава=22|вірш=12}} І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

{{вірш|глава=22|вірш=17}} Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

{{вірш|глава=22|вірш=20}} По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

{{вірш|глава=22|вірш=22}} Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

{{вірш|глава=22|вірш=23}} А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

{{вірш|глава=22|вірш=24}} І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

{{вірш|глава=22|вірш=29}} і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

{{вірш|глава=22|вірш=30}} щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

{{вірш|глава=22|вірш=31}} І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

{{вірш|глава=22|вірш=32}} Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

{{вірш|глава=22|вірш=33}} А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

{{вірш|глава=22|вірш=34}} Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

{{вірш|глава=22|вірш=35}} І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

{{вірш|глава=22|вірш=36}} А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

{{вірш|глава=22|вірш=37}} Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

{{вірш|глава=22|вірш=38}} І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

{{вірш|глава=22|вірш=39}} І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

{{вірш|глава=22|вірш=40}} А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

{{вірш|глава=22|вірш=41}} А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

{{вірш|глава=22|вірш=42}} благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

{{вірш|глава=22|вірш=43}} І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

{{вірш|глава=22|вірш=44}} А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

{{вірш|глава=22|вірш=45}} І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

{{вірш|глава=22|вірш=46}} І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

{{вірш|глава=22|вірш=47}} І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

{{вірш|глава=22|вірш=48}} Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

{{вірш|глава=22|вірш=49}} А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

{{вірш|глава=22|вірш=50}} І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

{{вірш|глава=22|вірш=51}} Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

{{вірш|глава=22|вірш=52}} А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

{{вірш|глава=22|вірш=53}} Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

{{вірш|глава=22|вірш=54}} А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

{{вірш|глава=22|вірш=55}} Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

{{вірш|глава=22|вірш=56}} А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

{{вірш|глава=22|вірш=57}} І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

{{вірш|глава=22|вірш=58}} Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

{{вірш|глава=22|вірш=59}} І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

{{вірш|глава=22|вірш=60}} А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

{{вірш|глава=22|вірш=61}} І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

{{вірш|глава=22|вірш=62}} І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

{{вірш|глава=22|вірш=63}} А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

{{вірш|глава=22|вірш=64}} І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

{{вірш|глава=22|вірш=65}} І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

{{вірш|глава=22|вірш=66}} А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

{{вірш|глава=22|вірш=67}} і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

{{вірш|глава=22|вірш=68}} А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

{{вірш|глава=22|вірш=69}} Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

{{вірш|глава=22|вірш=70}} Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

{{вірш|глава=22|вірш=71}} А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

{{вірш|глава=23|вірш=2}} І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

{{вірш|глава=23|вірш=4}} І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

{{вірш|глава=23|вірш=5}} А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

{{вірш|глава=23|вірш=7}} І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

{{вірш|глава=23|вірш=12}} І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

{{вірш|глава=23|вірш=14}} і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Отже я покараю Його й відпущу.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

{{вірш|глава=23|вірш=19}} А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

{{вірш|глава=23|вірш=20}} І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

{{вірш|глава=23|вірш=25}} відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

{{вірш|глава=23|вірш=26}} І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

{{вірш|глава=23|вірш=27}} А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

{{вірш|глава=23|вірш=32}} І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

{{вірш|глава=23|вірш=34}} Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

{{вірш|глава=23|вірш=35}} А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

{{вірш|глава=23|вірш=36}} І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

{{вірш|глава=23|вірш=37}} і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

{{вірш|глава=23|вірш=38}} Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

{{вірш|глава=23|вірш=39}} А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

{{вірш|глава=23|вірш=40}} Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

{{вірш|глава=23|вірш=41}} Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

{{вірш|глава=23|вірш=42}} І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

{{вірш|глава=23|вірш=43}} І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

{{вірш|глава=23|вірш=44}} Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

{{вірш|глава=23|вірш=45}} І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

{{вірш|глава=23|вірш=46}} І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

{{вірш|глава=23|вірш=47}} Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

{{вірш|глава=23|вірш=48}} І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

{{вірш|глава=23|вірш=49}} Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

{{вірш|глава=23|вірш=50}} І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

{{вірш|глава=23|вірш=51}} не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

{{вірш|глава=23|вірш=52}} цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

{{вірш|глава=23|вірш=53}} І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

{{вірш|глава=23|вірш=54}} День той був Приготування, і наставала субота.

{{вірш|глава=23|вірш=55}} А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

{{вірш|глава=23|вірш=56}} Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

{{вірш|глава=24|вірш=2}} та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

{{вірш|глава=24|вірш=3}} А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

{{вірш|глава=24|вірш=4}} І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

{{вірш|глава=24|вірш=8}} І згадали вони ті слова Його!

{{вірш|глава=24|вірш=9}} А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

{{вірш|глава=24|вірш=18}} І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

{{вірш|глава=24|вірш=19}} І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

{{вірш|глава=24|вірш=21}} А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

{{вірш|глава=24|вірш=22}} А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

{{вірш|глава=24|вірш=23}} вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

{{вірш|глава=24|вірш=24}} І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

{{вірш|глава=24|вірш=25}} Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

{{вірш|глава=24|вірш=26}} Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

{{вірш|глава=24|вірш=27}} І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

{{вірш|глава=24|вірш=28}} І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

{{вірш|глава=24|вірш=29}} А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

{{вірш|глава=24|вірш=30}} І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

{{вірш|глава=24|вірш=31}} Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

{{вірш|глава=24|вірш=32}} І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

{{вірш|глава=24|вірш=33}} І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

{{вірш|глава=24|вірш=34}} які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

{{вірш|глава=24|вірш=35}} А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

{{вірш|глава=24|вірш=36}} І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

{{вірш|глава=24|вірш=37}} А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

{{вірш|глава=24|вірш=38}} Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

{{вірш|глава=24|вірш=39}} Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

{{вірш|глава=24|вірш=40}} І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

{{вірш|глава=24|вірш=41}} І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

{{вірш|глава=24|вірш=42}} Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

{{вірш|глава=24|вірш=43}} І, взявши, Він їв перед ними.

{{вірш|глава=24|вірш=44}} І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

{{вірш|глава=24|вірш=45}} Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

{{вірш|глава=24|вірш=46}} І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

{{вірш|глава=24|вірш=47}} і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

{{вірш|глава=24|вірш=48}} А ви свідки того.

{{вірш|глава=24|вірш=49}} І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

{{вірш|глава=24|вірш=50}} І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

{{вірш|глава=24|вірш=51}} І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

{{вірш|глава=24|вірш=52}} А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

{{вірш|глава=24|вірш=53}} І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Вiд Iвана</title>
    <id>1459</id>
    <revision>
      <id>1473</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:16:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Вiд Iвана
 | попередня = &lt;[[../Вiд Луки|Вiд Луки]]&gt;
 | наступна  = [[../Дiї|Дiї]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Воно в Бога було споконвіку.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,

{{вірш|глава=1|вірш=13}} що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?

{{вірш|глава=1|вірш=20}} І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Посланці ж із фарисеїв були.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!

{{вірш|глава=1|вірш=30}} Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.

{{вірш|глава=1|вірш=31}} І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.

{{вірш|глава=1|вірш=33}} І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.

{{вірш|глава=1|вірш=34}} І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!

{{вірш|глава=1|вірш=35}} Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.

{{вірш|глава=1|вірш=36}} І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!

{{вірш|глава=1|вірш=37}} І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.

{{вірш|глава=1|вірш=38}} А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?

{{вірш|глава=1|вірш=39}} Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.

{{вірш|глава=1|вірш=40}} А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.

{{вірш|глава=1|вірш=41}} Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос.

{{вірш|глава=1|вірш=42}} І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.

{{вірш|глава=1|вірш=43}} Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!

{{вірш|глава=1|вірш=44}} А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.

{{вірш|глава=1|вірш=45}} Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.

{{вірш|глава=1|вірш=46}} І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.

{{вірш|глава=1|вірш=47}} Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!

{{вірш|глава=1|вірш=48}} Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фі?овим деревом був ти.

{{вірш|глава=1|вірш=49}} Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!

{{вірш|глава=1|вірш=50}} Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фі?овим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!

{{вірш|глава=1|вірш=51}} І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого

{{вірш|глава=2|вірш=10}} та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?

{{вірш|глава=2|вірш=21}} А Він говорив про храм тіла Свого.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,

{{вірш|глава=2|вірш=25}} і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може?

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,

{{вірш|глава=3|вірш=24}} бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!

{{вірш|глава=3|вірш=30}} Він має рости, я ж маліти.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,

{{вірш|глава=3|вірш=32}} і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.

{{вірш|глава=3|вірш=33}} Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.

{{вірш|глава=3|вірш=34}} Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.

{{вірш|глава=3|вірш=35}} Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.

{{вірш|глава=3|вірш=36}} Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І потрібно було Самарію Йому переходити.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

{{вірш|глава=4|вірш=27}} І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

{{вірш|глава=4|вірш=28}} Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

{{вірш|глава=4|вірш=30}} І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

{{вірш|глава=4|вірш=34}} Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

{{вірш|глава=4|вірш=35}} Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

{{вірш|глава=4|вірш=36}} А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

{{вірш|глава=4|вірш=37}} Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

{{вірш|глава=4|вірш=38}} Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

{{вірш|глава=4|вірш=39}} З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

{{вірш|глава=4|вірш=40}} А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

{{вірш|глава=4|вірш=41}} Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

{{вірш|глава=4|вірш=42}} А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

{{вірш|глава=4|вірш=43}} Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

{{вірш|глава=4|вірш=44}} Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

{{вірш|глава=4|вірш=45}} А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

{{вірш|глава=4|вірш=46}} Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

{{вірш|глава=4|вірш=47}} Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

{{вірш|глава=4|вірш=48}} Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

{{вірш|глава=4|вірш=49}} Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

{{вірш|глава=4|вірш=50}} Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

{{вірш|глава=4|вірш=51}} А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

{{вірш|глава=4|вірш=52}} А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

{{вірш|глава=4|вірш=53}} Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

{{вірш|глава=4|вірш=54}} Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ?анків.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,

{{вірш|глава=5|вірш=29}} і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.

{{вірш|глава=5|вірш=34}} Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.

{{вірш|глава=5|вірш=35}} Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.

{{вірш|глава=5|вірш=36}} Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!

{{вірш|глава=5|вірш=37}} Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!

{{вірш|глава=5|вірш=40}} Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

{{вірш|глава=5|вірш=41}} Від людей не приймаю Я слави,

{{вірш|глава=5|вірш=42}} але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

{{вірш|глава=5|вірш=43}} Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.

{{вірш|глава=5|вірш=44}} Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?

{{вірш|глава=5|вірш=45}} Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!

{{вірш|глава=5|вірш=46}} Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

{{вірш|глава=5|вірш=47}} Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

{{вірш|глава=6|вірш=21}} І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

{{вірш|глава=6|вірш=25}} І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

{{вірш|глава=6|вірш=26}} Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

{{вірш|глава=6|вірш=27}} Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

{{вірш|глава=6|вірш=28}} Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

{{вірш|глава=6|вірш=29}} Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

{{вірш|глава=6|вірш=30}} А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

{{вірш|глава=6|вірш=31}} Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

{{вірш|глава=6|вірш=32}} А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

{{вірш|глава=6|вірш=33}} Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

{{вірш|глава=6|вірш=34}} А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

{{вірш|глава=6|вірш=35}} Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

{{вірш|глава=6|вірш=36}} Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

{{вірш|глава=6|вірш=37}} Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

{{вірш|глава=6|вірш=38}} Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=6|вірш=39}} Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=40}} Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=41}} Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

{{вірш|глава=6|вірш=42}} І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

{{вірш|глава=6|вірш=43}} А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

{{вірш|глава=6|вірш=44}} Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=45}} У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

{{вірш|глава=6|вірш=46}} Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=47}} Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

{{вірш|глава=6|вірш=48}} Я хліб життя!

{{вірш|глава=6|вірш=49}} Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

{{вірш|глава=6|вірш=50}} То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

{{вірш|глава=6|вірш=51}} Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

{{вірш|глава=6|вірш=52}} Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

{{вірш|глава=6|вірш=53}} І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

{{вірш|глава=6|вірш=54}} Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

{{вірш|глава=6|вірш=55}} Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

{{вірш|глава=6|вірш=56}} Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

{{вірш|глава=6|вірш=57}} Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

{{вірш|глава=6|вірш=58}} То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

{{вірш|глава=6|вірш=59}} Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

{{вірш|глава=6|вірш=60}} А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

{{вірш|глава=6|вірш=61}} А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

{{вірш|глава=6|вірш=62}} А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

{{вірш|глава=6|вірш=63}} То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

{{вірш|глава=6|вірш=64}} Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

{{вірш|глава=6|вірш=65}} І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

{{вірш|глава=6|вірш=66}} Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

{{вірш|глава=6|вірш=67}} І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

{{вірш|глава=6|вірш=68}} Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

{{вірш|глава=6|вірш=69}} Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

{{вірш|глава=6|вірш=70}} Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

{{вірш|глава=6|вірш=71}} Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} А надходило свято юдейське Кучки.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Бо не вірували в Нього навіть брати Його!

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він?

{{вірш|глава=7|вірш=12}} І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ...

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись?

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив?

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!

{{вірш|глава=7|вірш=30}} Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?

{{вірш|глава=7|вірш=32}} Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.

{{вірш|глава=7|вірш=33}} Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=7|вірш=34}} Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете...

{{вірш|глава=7|вірш=35}} Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати?

{{вірш|глава=7|вірш=36}} Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?

{{вірш|глава=7|вірш=37}} А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!

{{вірш|глава=7|вірш=38}} Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.

{{вірш|глава=7|вірш=39}} Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.

{{вірш|глава=7|вірш=40}} А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!

{{вірш|глава=7|вірш=41}} Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?

{{вірш|глава=7|вірш=42}} Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?

{{вірш|глава=7|вірш=43}} Так повстала незгода в народі з-за Нього.

{{вірш|глава=7|вірш=44}} А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.

{{вірш|глава=7|вірш=45}} І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?

{{вірш|глава=7|вірш=46}} Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...

{{вірш|глава=7|вірш=47}} А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?

{{вірш|глава=7|вірш=48}} Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?

{{вірш|глава=7|вірш=49}} Та проклятий народ, що не знає Закону!

{{вірш|глава=7|вірш=50}} Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:

{{вірш|глава=7|вірш=51}} Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?

{{вірш|глава=7|вірш=52}} Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.

{{вірш|глава=7|вірш=53}} І до дому свого пішов кожен.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Ісус же на гору Оливну пішов.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

{{вірш|глава=8|вірш=4}} та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

{{вірш|глава=8|вірш=21}} І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

{{вірш|глава=8|вірш=23}} І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

{{вірш|глава=8|вірш=32}} і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

{{вірш|глава=8|вірш=33}} Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

{{вірш|глава=8|вірш=37}} Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

{{вірш|глава=8|вірш=38}} Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

{{вірш|глава=8|вірш=39}} Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

{{вірш|глава=8|вірш=40}} А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

{{вірш|глава=8|вірш=41}} Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=42}} А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

{{вірш|глава=8|вірш=43}} Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

{{вірш|глава=8|вірш=44}} Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

{{вірш|глава=8|вірш=45}} А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

{{вірш|глава=8|вірш=46}} Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

{{вірш|глава=8|вірш=47}} Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=48}} Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

{{вірш|глава=8|вірш=49}} Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

{{вірш|глава=8|вірш=50}} Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

{{вірш|глава=8|вірш=51}} Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

{{вірш|глава=8|вірш=52}} І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

{{вірш|глава=8|вірш=53}} Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

{{вірш|глава=8|вірш=54}} Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

{{вірш|глава=8|вірш=55}} І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

{{вірш|глава=8|вірш=56}} Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

{{вірш|глава=8|вірш=57}} А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

{{вірш|глава=8|вірш=58}} Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

{{вірш|глава=8|вірш=59}} І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Доки Я в світі, Я Світло для світу.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І питали його: Як же очі відкрились тобі?

{{вірш|глава=9|вірш=11}} А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} І запитали їх, кажучи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе...

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!...

{{вірш|глава=9|вірш=26}} І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?

{{вірш|глава=9|вірш=28}} А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!

{{вірш|глава=9|вірш=31}} Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} Вони відповіли та й сказали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали.

{{вірш|глава=9|вірш=35}} Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого?

{{вірш|глава=9|вірш=36}} Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?

{{вірш|глава=9|вірш=37}} Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!...

{{вірш|глава=9|вірш=38}} А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.

{{вірш|глава=9|вірш=39}} І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі?

{{вірш|глава=9|вірш=41}} Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} А хто входить дверима, той вівцям пастух.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ?анку.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла,що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

{{вірш|глава=10|вірш=27}} Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Я й Отець Ми одне!

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...

{{вірш|глава=10|вірш=34}} Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

{{вірш|глава=10|вірш=35}} Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

{{вірш|глава=10|вірш=36}} то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

{{вірш|глава=10|вірш=38}} А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

{{вірш|глава=10|вірш=39}} Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

{{вірш|глава=10|вірш=40}} І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

{{вірш|глава=10|вірш=41}} І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

{{вірш|глава=10|вірш=42}} І багато-хто ввірували в Нього там.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

{{вірш|глава=11|вірш=29}} А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

{{вірш|глава=11|вірш=33}} А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

{{вірш|глава=11|вірш=34}} і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

{{вірш|глава=11|вірш=35}} І закапали сльози Ісусові...

{{вірш|глава=11|вірш=36}} А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

{{вірш|глава=11|вірш=37}} А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

{{вірш|глава=11|вірш=38}} Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

{{вірш|глава=11|вірш=40}} Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

{{вірш|глава=11|вірш=41}} І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

{{вірш|глава=11|вірш=42}} Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

{{вірш|глава=11|вірш=43}} І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

{{вірш|глава=11|вірш=44}} І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

{{вірш|глава=11|вірш=45}} І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

{{вірш|глава=11|вірш=46}} А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

{{вірш|глава=11|вірш=47}} Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

{{вірш|глава=11|вірш=48}} Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

{{вірш|глава=11|вірш=49}} А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

{{вірш|глава=11|вірш=50}} і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

{{вірш|глава=11|вірш=51}} А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

{{вірш|глава=11|вірш=52}} і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

{{вірш|глава=11|вірш=53}} Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

{{вірш|глава=11|вірш=54}} І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

{{вірш|глава=11|вірш=55}} Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

{{вірш|глава=11|вірш=56}} І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

{{вірш|глава=11|вірш=57}} А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

{{вірш|глава=12|вірш=9}} А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

{{вірш|глава=12|вірш=11}} бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

{{вірш|глава=12|вірш=20}} А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

{{вірш|глава=12|вірш=28}} Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

{{вірш|глава=12|вірш=29}} А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

{{вірш|глава=12|вірш=30}} Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

{{вірш|глава=12|вірш=31}} Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

{{вірш|глава=12|вірш=32}} І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

{{вірш|глава=12|вірш=33}} А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

{{вірш|глава=12|вірш=34}} А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

{{вірш|глава=12|вірш=35}} І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

{{вірш|глава=12|вірш=36}} Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

{{вірш|глава=12|вірш=37}} І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

{{вірш|глава=12|вірш=38}} щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

{{вірш|глава=12|вірш=39}} Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

{{вірш|глава=12|вірш=40}} Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

{{вірш|глава=12|вірш=41}} Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

{{вірш|глава=12|вірш=42}} Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

{{вірш|глава=12|вірш=43}} Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

{{вірш|глава=12|вірш=44}} А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

{{вірш|глава=12|вірш=45}} А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

{{вірш|глава=12|вірш=46}} Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

{{вірш|глава=12|вірш=47}} Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

{{вірш|глава=12|вірш=48}} Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

{{вірш|глава=12|вірш=49}} Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

{{вірш|глава=12|вірш=50}} І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,

{{вірш|глава=13|вірш=3}} то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

{{вірш|глава=13|вірш=4}} устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!

{{вірш|глава=13|вірш=19}} Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!

{{вірш|глава=13|вірш=21}} Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...

{{вірш|глава=13|вірш=22}} І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?

{{вірш|глава=13|вірш=25}} І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?

{{вірш|глава=13|вірш=26}} Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...

{{вірш|глава=13|вірш=27}} За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...

{{вірш|глава=13|вірш=28}} Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!

{{вірш|глава=13|вірш=33}} Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.

{{вірш|глава=13|вірш=34}} Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!

{{вірш|глава=13|вірш=35}} По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

{{вірш|глава=13|вірш=36}} А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.

{{вірш|глава=13|вірш=37}} Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!

{{вірш|глава=13|вірш=38}} Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?

{{вірш|глава=14|вірш=3}} А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А куди Я йду дорогу ви знаєте.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові?

{{вірш|глава=14|вірш=23}} Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.

{{вірш|глава=14|вірш=25}} Говорив це Я вам, бувши з вами.

{{вірш|глава=14|вірш=26}} Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець.

{{вірш|глава=14|вірш=29}} І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,

{{вірш|глава=14|вірш=31}} та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!

{{вірш|глава=15|вірш=26}} А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!

{{вірш|глава=16|вірш=3}} А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:

{{вірш|глава=16|вірш=9}} тож про гріх, що не вірують у Мене;

{{вірш|глава=16|вірш=10}} а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже;

{{вірш|глава=16|вірш=11}} а про суд, що засуджений князь цього світу.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?...

{{вірш|глава=16|вірш=18}} Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо...

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите?

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ...

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!

{{вірш|глава=16|вірш=23}} Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас,

{{вірш|глава=16|вірш=27}} бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця.

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!

{{вірш|глава=16|вірш=31}} Ісус їм відповів: Тепер віруєте?

{{вірш|глава=16|вірш=32}} Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете... Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!

{{вірш|глава=16|вірш=33}} Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

{{вірш|глава=17|вірш=2}} бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,

{{вірш|глава=17|вірш=8}} бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!

{{вірш|глава=17|вірш=10}} Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Не від світу вони, як і Я не від світу.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

{{вірш|глава=17|вірш=20}} Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,

{{вірш|глава=17|вірш=21}} щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.

{{вірш|глава=17|вірш=25}} Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.

{{вірш|глава=18|вірш=3}} Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте?

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали...

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти,

{{вірш|глава=18|вірш=9}} щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?

{{вірш|глава=18|вірш=12}} Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,

{{вірш|глава=18|вірш=13}} і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні!

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.

{{вірш|глава=18|вірш=21}} Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові?

{{вірш|глава=18|вірш=23}} Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш?

{{вірш|глава=18|вірш=24}} І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні!

{{вірш|глава=18|вірш=26}} Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним?

{{вірш|глава=18|вірш=27}} І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї...

{{вірш|глава=18|вірш=28}} А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху.

{{вірш|глава=18|вірш=29}} Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка?

{{вірш|глава=18|вірш=30}} Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали.

{{вірш|глава=18|вірш=31}} А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати,

{{вірш|глава=18|вірш=32}} щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти.

{{вірш|глава=18|вірш=33}} Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський?

{{вірш|глава=18|вірш=34}} Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?

{{вірш|глава=18|вірш=35}} Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?

{{вірш|глава=18|вірш=36}} Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...

{{вірш|глава=18|вірш=37}} Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.

{{вірш|глава=18|вірш=38}} Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої.

{{вірш|глава=18|вірш=39}} Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського?

{{вірш|глава=18|вірш=40}} Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його.

{{вірш|глава=19|вірш=2}} Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього,

{{вірш|глава=19|вірш=3}} і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його...

{{вірш|глава=19|вірш=4}} Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

{{вірш|глава=19|вірш=9}} і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?

{{вірш|глава=19|вірш=11}} Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав...

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

{{вірш|глава=19|вірш=21}} Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Пилат відповів: Що я написав написав!

{{вірш|глава=19|вірш=23}} Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...

{{вірш|глава=19|вірш=25}} Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!

{{вірш|глава=19|вірш=27}} Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,

{{вірш|глава=19|вірш=34}} та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.

{{вірш|глава=19|вірш=35}} І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

{{вірш|глава=19|вірш=36}} о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!

{{вірш|глава=19|вірш=37}} І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.

{{вірш|глава=19|вірш=38}} Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

{{вірш|глава=19|вірш=39}} Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.

{{вірш|глава=19|вірш=40}} Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.

{{вірш|глава=19|вірш=41}} На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.

{{вірш|глава=19|вірш=42}} Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!

{{вірш|глава=20|вірш=3}} Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,

{{вірш|глава=20|вірш=7}} і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...

{{вірш|глава=20|вірш=8}} Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} І учні вернулися знову до себе.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...

{{вірш|глава=20|вірш=13}} І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...

{{вірш|глава=20|вірш=14}} І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...

{{вірш|глава=20|вірш=15}} Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!

{{вірш|глава=20|вірш=17}} Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!

{{вірш|глава=20|вірш=18}} Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...

{{вірш|глава=20|вірш=19}} Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!

{{вірш|глава=20|вірш=20}} І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!

{{вірш|глава=20|вірш=22}} Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!

{{вірш|глава=20|вірш=23}} Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!

{{вірш|глава=20|вірш=24}} А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!

{{вірш|глава=20|вірш=26}} За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!

{{вірш|глава=20|вірш=27}} Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!

{{вірш|глава=20|вірш=28}} А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!

{{вірш|глава=20|вірш=30}} Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

{{вірш|глава=20|вірш=31}} Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з'явився отак.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби...

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море...

{{вірш|глава=21|вірш=8}} Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то...

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!

{{вірш|глава=21|вірш=16}} І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!

{{вірш|глава=21|вірш=17}} Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...

{{вірш|глава=21|вірш=19}} А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!

{{вірш|глава=21|вірш=25}} Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Дiї</title>
    <id>1460</id>
    <revision>
      <id>1474</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:17:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Дiї
 | попередня = &lt;[[../Вiд Iвана|Вiд Iвана]]&gt;
 | наступна  = [[../До римлян|До римлян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,

{{вірш|глава=1|вірш=17}} бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами,

{{вірш|глава=1|вірш=22}} зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав,

{{вірш|глава=1|вірш=25}} щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} і Фрі?ії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

{{вірш|глава=2|вірш=11}} юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} а це те, що пророк Йоіл передрік:

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

{{вірш|глава=2|вірш=19}} І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

{{вірш|глава=2|вірш=28}} Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

{{вірш|глава=2|вірш=30}} А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

{{вірш|глава=2|вірш=31}} у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

{{вірш|глава=2|вірш=32}} Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

{{вірш|глава=2|вірш=33}} А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

{{вірш|глава=2|вірш=34}} Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

{{вірш|глава=2|вірш=35}} доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

{{вірш|глава=2|вірш=36}} Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

{{вірш|глава=2|вірш=37}} Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

{{вірш|глава=2|вірш=38}} А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

{{вірш|глава=2|вірш=39}} Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

{{вірш|глава=2|вірш=40}} І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

{{вірш|глава=2|вірш=41}} Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

{{вірш|глава=2|вірш=42}} І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

{{вірш|глава=2|вірш=43}} І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

{{вірш|глава=2|вірш=44}} А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

{{вірш|глава=2|вірш=45}} І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

{{вірш|глава=2|вірш=46}} І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

{{вірш|глава=2|вірш=47}} вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ?анок, який Соломоновим зветься.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,

{{вірш|глава=3|вірш=21}} що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

{{вірш|глава=4|вірш=21}} А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

{{вірш|глава=4|вірш=27}} Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

{{вірш|глава=4|вірш=28}} учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

{{вірш|глава=4|вірш=30}} коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

{{вірш|глава=4|вірш=33}} І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

{{вірш|глава=4|вірш=34}} Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

{{вірш|глава=4|вірш=35}} та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

{{вірш|глава=4|вірш=36}} Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

{{вірш|глава=4|вірш=37}} мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ?анку.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

{{вірш|глава=5|вірш=15}} так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

{{вірш|глава=5|вірш=18}} і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

{{вірш|глава=5|вірш=30}} Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

{{вірш|глава=5|вірш=31}} Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

{{вірш|глава=5|вірш=34}} І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

{{вірш|глава=5|вірш=35}} І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

{{вірш|глава=5|вірш=36}} Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

{{вірш|глава=5|вірш=37}} Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

{{вірш|глава=5|вірш=38}} І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

{{вірш|глава=5|вірш=39}} А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

{{вірш|глава=5|вірш=40}} І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

{{вірш|глава=5|вірш=41}} А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

{{вірш|глава=5|вірш=42}} І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,

{{вірш|глава=6|вірш=6}} їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Запитав тоді первосвященик: Чи це так?

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,

{{вірш|глава=7|вірш=18}} аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?

{{вірш|глава=7|вірш=27}} А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?

{{вірш|глава=7|вірш=28}} Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?

{{вірш|глава=7|вірш=29}} І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.

{{вірш|глава=7|вірш=30}} А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори.

{{вірш|глава=7|вірш=31}} А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

{{вірш|глава=7|вірш=32}} Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути...

{{вірш|глава=7|вірш=33}} І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

{{вірш|глава=7|вірш=34}} Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте!

{{вірш|глава=7|вірш=38}} Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;

{{вірш|глава=7|вірш=39}} що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

{{вірш|глава=7|вірш=40}} промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського...

{{вірш|глава=7|вірш=41}} І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.

{{вірш|глава=7|вірш=42}} Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?

{{вірш|глава=7|вірш=43}} Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон!

{{вірш|глава=7|вірш=44}} У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

{{вірш|глава=7|вірш=45}} °ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.

{{вірш|глава=7|вірш=46}} Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

{{вірш|глава=7|вірш=47}} І Соломон збудував Йому дім.

{{вірш|глава=7|вірш=48}} Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

{{вірш|глава=7|вірш=49}} Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку?

{{вірш|глава=7|вірш=50}} Хіба не рука Моя все це створила?...

{{вірш|глава=7|вірш=51}} О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

{{вірш|глава=7|вірш=52}} Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

{{вірш|глава=7|вірш=53}} ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...

{{вірш|глава=7|вірш=54}} Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...

{{вірш|глава=7|вірш=55}} А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

{{вірш|глава=7|вірш=56}} і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...

{{вірш|глава=7|вірш=57}} Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

{{вірш|глава=7|вірш=58}} І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.

{{вірш|глава=7|вірш=59}} І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!...

{{вірш|глава=7|вірш=60}} Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І радість велика в тім місті була!

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

{{вірш|глава=8|вірш=15}} А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

{{вірш|глава=8|вірш=16}} бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

{{вірш|глава=8|вірш=19}} і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

{{вірш|глава=8|вірш=20}} Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

{{вірш|глава=8|вірш=21}} У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

{{вірш|глава=8|вірш=28}} вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

{{вірш|глава=8|вірш=31}} А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

{{вірш|глава=8|вірш=32}} А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

{{вірш|глава=8|вірш=33}} У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

{{вірш|глава=8|вірш=35}} А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

{{вірш|глава=8|вірш=36}} І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

{{вірш|глава=8|вірш=37}} А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

{{вірш|глава=8|вірш=38}} І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

{{вірш|глава=8|вірш=39}} А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

{{вірш|глава=8|вірш=40}} А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,

{{вірш|глава=9|вірш=4}} а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!

{{вірш|глава=9|вірш=6}} А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,

{{вірш|глава=9|вірш=12}} і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!

{{вірш|глава=9|вірш=14}} І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,

{{вірш|глава=9|вірш=19}} і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?

{{вірш|глава=9|вірш=22}} А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,

{{вірш|глава=9|вірш=24}} та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.

{{вірш|глава=9|вірш=28}} І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=29}} Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.

{{вірш|глава=9|вірш=30}} Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.

{{вірш|глава=9|вірш=31}} А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.

{{вірш|глава=9|вірш=33}} Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.

{{вірш|глава=9|вірш=34}} І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...

{{вірш|глава=9|вірш=35}} І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.

{{вірш|глава=9|вірш=36}} А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.

{{вірш|глава=9|вірш=37}} І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.

{{вірш|глава=9|вірш=38}} А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!

{{вірш|глава=9|вірш=39}} І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.

{{вірш|глава=9|вірш=40}} Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...

{{вірш|глава=9|вірш=41}} Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.

{{вірш|глава=9|вірш=42}} А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.

{{вірш|глава=9|вірш=43}} І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,

{{вірш|глава=10|вірш=8}} і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,

{{вірш|глава=10|вірш=11}} і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!

{{вірш|глава=10|вірш=14}} А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!

{{вірш|глава=10|вірш=16}} І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,

{{вірш|глава=10|вірш=18}} і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!

{{вірш|глава=10|вірш=21}} І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?

{{вірш|глава=10|вірш=22}} А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!

{{вірш|глава=10|вірш=27}} І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

{{вірш|глава=10|вірш=28}} і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?

{{вірш|глава=10|вірш=30}} А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

{{вірш|глава=10|вірш=31}} й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,

{{вірш|глава=10|вірш=35}} але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,

{{вірш|глава=10|вірш=38}} Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши...

{{вірш|глава=10|вірш=40}} Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,

{{вірш|глава=10|вірш=41}} не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.

{{вірш|глава=10|вірш=42}} І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.

{{вірш|глава=10|вірш=43}} Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.

{{вірш|глава=10|вірш=44}} Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова.

{{вірш|глава=10|вірш=45}} А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!

{{вірш|глава=10|вірш=46}} Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів:

{{вірш|глава=10|вірш=47}} Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?

{{вірш|глава=10|вірш=48}} І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Почули ж апостоли й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли Слово Боже.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрізання,

{{вірш|глава=11|вірш=3}} кажучи: Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними?

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Був я в місті йоппійськім і молився, і бачив в захопленні видіння: якась посудина сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} І голос почув я, що мені промовляв: Устань, Петре, заколи та й їж!

{{вірш|глава=11|вірш=8}} А я відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи нічого огидного чи то нечистого в уста мої не ввіходило!

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І відповів мені голос із неба вдруге: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!

{{вірш|глава=11|вірш=10}} І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} І ось три чоловіки, посланці з Кесарії до мене, перед домом, де був я, спинилися зараз.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І сказав мені Дух іти з ними без жадного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І він нам розповів, як у домі своїм бачив Ангола, який став і сказав: Пошли до Йоппії, та приклич того Симона, що зветься Петром,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} він слова тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} А як я промовляв, злинув на них Святий Дух, як спочатку й на нас.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І я згадав слово Господнє, як Він говорив: Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?

{{вірш|глава=11|вірш=18}} І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!

{{вірш|глава=11|вірш=19}} А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!

{{вірш|глава=11|вірш=22}} І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви, і до Антіохії послали Варнаву.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато народу до Господа!

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} І встав один з них, на ймення Агав, і Духом прорік, що голод великий у цілому світі настане, як за Клавдія був.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до старших.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

{{вірш|глава=12|вірш=14}} та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...

{{вірш|глава=12|вірш=15}} А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!

{{вірш|глава=12|вірш=16}} А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

{{вірш|глава=12|вірш=23}} І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

{{вірш|глава=12|вірш=24}} Слово ж Боже росло та помножувалось.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ні?ер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

{{вірш|глава=13|вірш=10}} і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

{{вірш|глава=13|вірш=18}} і літ із сорок Він їх годував у пустині,

{{вірш|глава=13|вірш=19}} а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

{{вірш|глава=13|вірш=20}} майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

{{вірш|глава=13|вірш=21}} А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

{{вірш|глава=13|вірш=24}} як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

{{вірш|глава=13|вірш=26}} Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

{{вірш|глава=13|вірш=27}} Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

{{вірш|глава=13|вірш=28}} і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

{{вірш|глава=13|вірш=29}} Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

{{вірш|глава=13|вірш=30}} Але Бог воскресив Його з мертвих!

{{вірш|глава=13|вірш=31}} Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

{{вірш|глава=13|вірш=32}} І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

{{вірш|глава=13|вірш=33}} що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

{{вірш|глава=13|вірш=34}} А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

{{вірш|глава=13|вірш=35}} Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

{{вірш|глава=13|вірш=36}} Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

{{вірш|глава=13|вірш=37}} Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

{{вірш|глава=13|вірш=38}} Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

{{вірш|глава=13|вірш=39}} І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

{{вірш|глава=13|вірш=40}} Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

{{вірш|глава=13|вірш=41}} Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

{{вірш|глава=13|вірш=42}} А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

{{вірш|глава=13|вірш=43}} А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

{{вірш|глава=13|вірш=44}} А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

{{вірш|глава=13|вірш=45}} Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

{{вірш|глава=13|вірш=46}} Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

{{вірш|глава=13|вірш=47}} Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

{{вірш|глава=13|вірш=48}} А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

{{вірш|глава=13|вірш=49}} І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

{{вірш|глава=13|вірш=50}} Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

{{вірш|глава=13|вірш=51}} Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

{{вірш|глава=13|вірш=52}} А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

{{вірш|глава=14|вірш=6}} то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

{{вірш|глава=14|вірш=7}} і Євангелію там звіщали.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

{{вірш|глава=14|вірш=10}} то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

{{вірш|глава=14|вірш=11}} А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

{{вірш|глава=14|вірш=12}} І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

{{вірш|глава=14|вірш=15}} та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

{{вірш|глава=14|вірш=17}} але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

{{вірш|глава=14|вірш=22}} душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

{{вірш|глава=14|вірш=25}} і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

{{вірш|глава=14|вірш=26}} а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

{{вірш|глава=14|вірш=27}} А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

{{вірш|глава=14|вірш=28}} І перебували вони немалий час із учнями.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

{{вірш|глава=15|вірш=9}} і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

{{вірш|глава=15|вірш=14}} Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

{{вірш|глава=15|вірш=17}} щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

{{вірш|глава=15|вірш=18}} Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

{{вірш|глава=15|вірш=20}} але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

{{вірш|глава=15|вірш=23}} написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

{{вірш|глава=15|вірш=24}} Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

{{вірш|глава=15|вірш=25}} то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

{{вірш|глава=15|вірш=26}} людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

{{вірш|глава=15|вірш=29}} стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Посланці ж прийшли в Антіохію, і,зібравши народ, доручили листа.

{{вірш|глава=15|вірш=31}} А перечитавши, раділи з потішення того.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

{{вірш|глава=15|вірш=33}} А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

{{вірш|глава=15|вірш=34}} Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

{{вірш|глава=15|вірш=35}} А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

{{вірш|глава=15|вірш=36}} А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

{{вірш|глава=15|вірш=38}} Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

{{вірш|глава=15|вірш=39}} І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

{{вірш|глава=15|вірш=40}} А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

{{вірш|глава=15|вірш=41}} І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} А Церкви зміцнювалися в вірі,і щоденно зростали кількістю.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

{{вірш|глава=16|вірш=12}} звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

{{вірш|глава=16|вірш=21}} і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

{{вірш|глава=16|вірш=26}} І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

{{вірш|глава=16|вірш=27}} Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

{{вірш|глава=16|вірш=28}} А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

{{вірш|глава=16|вірш=29}} Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

{{вірш|глава=16|вірш=30}} І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

{{вірш|глава=16|вірш=31}} А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

{{вірш|глава=16|вірш=32}} І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

{{вірш|глава=16|вірш=33}} І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

{{вірш|глава=16|вірш=34}} І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

{{вірш|глава=16|вірш=35}} А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

{{вірш|глава=16|вірш=36}} І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

{{вірш|глава=16|вірш=37}} А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

{{вірш|глава=16|вірш=38}} Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

{{вірш|глава=16|вірш=39}} І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

{{вірш|глава=16|вірш=40}} І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,

{{вірш|глава=17|вірш=3}} виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...

{{вірш|глава=17|вірш=8}} І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.

{{вірш|глава=17|вірш=10}} А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позосталися там.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.

{{вірш|глава=17|вірш=19}} І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?

{{вірш|глава=17|вірш=20}} Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?

{{вірш|глава=17|вірш=21}} А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.

{{вірш|глава=17|вірш=22}} Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.

{{вірш|глава=17|вірш=23}} Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам.

{{вірш|глава=17|вірш=24}} Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,

{{вірш|глава=17|вірш=25}} і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

{{вірш|глава=17|вірш=26}} І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,

{{вірш|глава=17|вірш=27}} щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

{{вірш|глава=17|вірш=28}} Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!

{{вірш|глава=17|вірш=29}} Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.

{{вірш|глава=17|вірш=30}} Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,

{{вірш|глава=17|вірш=31}} бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.

{{вірш|глава=17|вірш=32}} Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...

{{вірш|глава=17|вірш=33}} Так вийшов Павло з-поміж них.

{{вірш|глава=17|вірш=34}} А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,

{{вірш|глава=18|вірш=3}} а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

{{вірш|глава=18|вірш=7}} І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.

{{вірш|глава=18|вірш=8}} А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.

{{вірш|глава=18|вірш=9}} Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,

{{вірш|глава=18|вірш=10}} бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

{{вірш|глава=18|вірш=12}} А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

{{вірш|глава=18|вірш=13}} кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

{{вірш|глава=18|вірш=14}} Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.

{{вірш|глава=18|вірш=16}} І прогнав їх від суду.

{{вірш|глава=18|вірш=17}} Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

{{вірш|глава=18|вірш=18}} А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,

{{вірш|глава=18|вірш=21}} але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фрі?ію, та всіх учнів зміцняючи.

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.

{{вірш|глава=18|вірш=25}} Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.

{{вірш|глава=18|вірш=26}} І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.

{{вірш|глава=18|вірш=27}} А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,

{{вірш|глава=18|вірш=28}} бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

{{вірш|глава=19|вірш=2}} та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

{{вірш|глава=19|вірш=5}} Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

{{вірш|глава=19|вірш=6}} А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

{{вірш|глава=19|вірш=8}} А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

{{вірш|глава=19|вірш=10}} Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

{{вірш|глава=19|вірш=12}} так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

{{вірш|глава=19|вірш=14}} Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

{{вірш|глава=19|вірш=18}} І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

{{вірш|глава=19|вірш=21}} А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

{{вірш|глава=19|вірш=22}} Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

{{вірш|глава=19|вірш=23}} І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

{{вірш|глава=19|вірш=24}} Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

{{вірш|глава=19|вірш=25}} згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

{{вірш|глава=19|вірш=26}} І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

{{вірш|глава=19|вірш=27}} І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

{{вірш|глава=19|вірш=28}} Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

{{вірш|глава=19|вірш=29}} І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

{{вірш|глава=19|вірш=30}} Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

{{вірш|глава=19|вірш=31}} Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

{{вірш|глава=19|вірш=32}} І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

{{вірш|глава=19|вірш=33}} А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

{{вірш|глава=19|вірш=34}} А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

{{вірш|глава=19|вірш=35}} А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

{{вірш|глава=19|вірш=36}} Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

{{вірш|глава=19|вірш=37}} А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

{{вірш|глава=19|вірш=38}} Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

{{вірш|глава=19|вірш=39}} А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

{{вірш|глава=19|вірш=40}} Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. І, промовивши це, розпустив він громаду.

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

{{вірш|глава=20|вірш=3}} і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

{{вірш|глава=20|вірш=10}} Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

{{вірш|глава=20|вірш=11}} А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} А хлопця живим привели, і зраділи немало.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

{{вірш|глава=20|вірш=16}} Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

{{вірш|глава=20|вірш=17}} А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

{{вірш|глава=20|вірш=18}} І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

{{вірш|глава=20|вірш=19}} і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

{{вірш|глава=20|вірш=20}} як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

{{вірш|глава=20|вірш=21}} І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=20|вірш=22}} І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

{{вірш|глава=20|вірш=23}} тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

{{вірш|глава=20|вірш=24}} Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

{{вірш|глава=20|вірш=25}} І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

{{вірш|глава=20|вірш=26}} Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

{{вірш|глава=20|вірш=27}} бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

{{вірш|глава=20|вірш=28}} Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

{{вірш|глава=20|вірш=29}} Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

{{вірш|глава=20|вірш=30}} Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

{{вірш|глава=20|вірш=31}} Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

{{вірш|глава=20|вірш=32}} А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

{{вірш|глава=20|вірш=33}} Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

{{вірш|глава=20|вірш=34}} Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

{{вірш|глава=20|вірш=35}} Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

{{вірш|глава=20|вірш=36}} Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

{{вірш|глава=20|вірш=37}} І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

{{вірш|глава=20|вірш=38}} А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.

{{вірш|глава=21|вірш=4}} І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.

{{вірш|глава=21|вірш=8}} А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.

{{вірш|глава=21|вірш=9}} Він мав чотири панні дочки, що пророкували.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.

{{вірш|глава=21|вірш=20}} Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!

{{вірш|глава=21|вірш=21}} Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,

{{вірш|глава=21|вірш=28}} кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!

{{вірш|глава=21|вірш=29}} Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

{{вірш|глава=21|вірш=30}} І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...

{{вірш|глава=21|вірш=31}} Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

{{вірш|глава=21|вірш=32}} І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

{{вірш|глава=21|вірш=33}} Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?

{{вірш|глава=21|вірш=34}} Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.

{{вірш|глава=21|вірш=35}} А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,

{{вірш|глава=21|вірш=36}} бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!

{{вірш|глава=21|вірш=37}} А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?

{{вірш|глава=21|вірш=38}} Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?

{{вірш|глава=21|вірш=39}} А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!

{{вірш|глава=21|вірш=40}} А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

{{вірш|глава=22|вірш=3}} Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

{{вірш|глава=22|вірш=4}} Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

{{вірш|глава=22|вірш=5}} як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

{{вірш|глава=22|вірш=7}} І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

{{вірш|глава=22|вірш=8}} А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...

{{вірш|глава=22|вірш=9}} А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

{{вірш|глава=22|вірш=10}} А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.

{{вірш|глава=22|вірш=11}} А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.

{{вірш|глава=22|вірш=12}} А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

{{вірш|глава=22|вірш=13}} до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його...

{{вірш|глава=22|вірш=14}} І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

{{вірш|глава=22|вірш=15}} Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

{{вірш|глава=22|вірш=16}} А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!

{{вірш|глава=22|вірш=17}} І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,

{{вірш|глава=22|вірш=18}} і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...

{{вірш|глава=22|вірш=19}} А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

{{вірш|глава=22|вірш=22}} І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

{{вірш|глава=22|вірш=23}} І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,

{{вірш|глава=22|вірш=24}} то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

{{вірш|глава=22|вірш=25}} І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

{{вірш|глава=22|вірш=26}} Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!

{{вірш|глава=22|вірш=27}} Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав.

{{вірш|глава=22|вірш=28}} Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився!

{{вірш|глава=22|вірш=29}} І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його.

{{вірш|глава=22|вірш=30}} А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

==Глава 23==
{{глава|23}}

{{вірш|глава=23|вірш=1}} І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

{{вірш|глава=23|вірш=2}} Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

{{вірш|глава=23|вірш=3}} Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

{{вірш|глава=23|вірш=4}} А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

{{вірш|глава=23|вірш=5}} І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

{{вірш|глава=23|вірш=6}} І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

{{вірш|глава=23|вірш=7}} Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

{{вірш|глава=23|вірш=8}} Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

{{вірш|глава=23|вірш=9}} І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

{{вірш|глава=23|вірш=10}} А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

{{вірш|глава=23|вірш=11}} А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

{{вірш|глава=23|вірш=12}} А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

{{вірш|глава=23|вірш=13}} А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

{{вірш|глава=23|вірш=14}} І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

{{вірш|глава=23|вірш=15}} Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...

{{вірш|глава=23|вірш=16}} Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.

{{вірш|глава=23|вірш=17}} Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

{{вірш|глава=23|вірш=18}} Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

{{вірш|глава=23|вірш=19}} І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?

{{вірш|глава=23|вірш=20}} А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

{{вірш|глава=23|вірш=21}} Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.

{{вірш|глава=23|вірш=22}} Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.

{{вірш|глава=23|вірш=23}} І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

{{вірш|глава=23|вірш=24}} Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

{{вірш|глава=23|вірш=25}} І листа написав він такого ось змісту:

{{вірш|глава=23|вірш=26}} Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!

{{вірш|глава=23|вірш=27}} Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.

{{вірш|глава=23|вірш=28}} І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.

{{вірш|глава=23|вірш=29}} Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.

{{вірш|глава=23|вірш=30}} Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

{{вірш|глава=23|вірш=31}} Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.

{{вірш|глава=23|вірш=32}} А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.

{{вірш|глава=23|вірш=33}} А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

{{вірш|глава=23|вірш=34}} Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

{{вірш|глава=23|вірш=35}} Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.

==Глава 24==
{{глава|24}}

{{вірш|глава=24|вірш=1}} А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.

{{вірш|глава=24|вірш=2}} Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,

{{вірш|глава=24|вірш=3}} це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе!

{{вірш|глава=24|вірш=4}} Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости.

{{вірш|глава=24|вірш=5}} Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі.

{{вірш|глава=24|вірш=6}} Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом.

{{вірш|глава=24|вірш=7}} Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук,

{{вірш|глава=24|вірш=8}} а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо.

{{вірш|глава=24|вірш=9}} Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.

{{вірш|глава=24|вірш=10}} І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись.

{{вірш|глава=24|вірш=11}} Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.

{{вірш|глава=24|вірш=12}} І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.

{{вірш|глава=24|вірш=13}} І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене.

{{вірш|глава=24|вірш=14}} Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.

{{вірш|глава=24|вірш=15}} І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.

{{вірш|глава=24|вірш=16}} І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

{{вірш|глава=24|вірш=17}} А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.

{{вірш|глава=24|вірш=18}} Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.

{{вірш|глава=24|вірш=19}} °м належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.

{{вірш|глава=24|вірш=20}} Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,

{{вірш|глава=24|вірш=21}} крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!

{{вірш|глава=24|вірш=22}} Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.

{{вірш|глава=24|вірш=23}} І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.

{{вірш|глава=24|вірш=24}} А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.

{{вірш|глава=24|вірш=25}} І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!

{{вірш|глава=24|вірш=26}} Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів.

{{вірш|глава=24|вірш=27}} Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.

==Глава 25==
{{глава|25}}

{{вірш|глава=25|вірш=1}} А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.

{{вірш|глава=25|вірш=2}} І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

{{вірш|глава=25|вірш=3}} і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.

{{вірш|глава=25|вірш=4}} А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається.

{{вірш|глава=25|вірш=5}} Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його.

{{вірш|глава=25|вірш=6}} І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла.

{{вірш|глава=25|вірш=7}} Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести,

{{вірш|глава=25|вірш=8}} бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.

{{вірш|глава=25|вірш=9}} Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?

{{вірш|глава=25|вірш=10}} Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.

{{вірш|глава=25|вірш=11}} Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря!

{{вірш|глава=25|вірш=12}} Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!

{{вірш|глава=25|вірш=13}} Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

{{вірш|глава=25|вірш=14}} А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень,

{{вірш|глава=25|вірш=15}} на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду.

{{вірш|глава=25|вірш=16}} Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

{{вірш|глава=25|вірш=17}} І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа.

{{вірш|глава=25|вірш=18}} І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався.

{{вірш|глава=25|вірш=19}} Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

{{вірш|глава=25|вірш=20}} І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

{{вірш|глава=25|вірш=21}} Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.

{{вірш|глава=25|вірш=22}} А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати! Узавтра сказав той почуєш його.

{{вірш|глава=25|вірш=23}} А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста. І як Фест наказав, то Павло був приведений.

{{вірш|глава=25|вірш=24}} І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.

{{вірш|глава=25|вірш=25}} Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

{{вірш|глава=25|вірш=26}} Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати.

{{вірш|глава=25|вірш=27}} Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.

==Глава 26==
{{глава|26}}

{{вірш|глава=26|вірш=1}} А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

{{вірш|глава=26|вірш=2}} О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

{{вірш|глава=26|вірш=3}} особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

{{вірш|глава=26|вірш=4}} А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

{{вірш|глава=26|вірш=5}} які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

{{вірш|глава=26|вірш=6}} І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

{{вірш|глава=26|вірш=7}} а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

{{вірш|глава=26|вірш=8}} Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

{{вірш|глава=26|вірш=9}} Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

{{вірш|глава=26|вірш=10}} що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

{{вірш|глава=26|вірш=11}} І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

{{вірш|глава=26|вірш=12}} Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

{{вірш|глава=26|вірш=13}} то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

{{вірш|глава=26|вірш=14}} І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

{{вірш|глава=26|вірш=15}} А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

{{вірш|глава=26|вірш=16}} Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

{{вірш|глава=26|вірш=17}} Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

{{вірш|глава=26|вірш=18}} відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

{{вірш|глава=26|вірш=19}} Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

{{вірш|глава=26|вірш=20}} але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

{{вірш|глава=26|вірш=21}} Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

{{вірш|глава=26|вірш=22}} Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

{{вірш|глава=26|вірш=23}} що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

{{вірш|глава=26|вірш=24}} Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

{{вірш|глава=26|вірш=25}} А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

{{вірш|глава=26|вірш=26}} Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

{{вірш|глава=26|вірш=27}} Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

{{вірш|глава=26|вірш=28}} Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

{{вірш|глава=26|вірш=29}} А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

{{вірш|глава=26|вірш=30}} І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

{{вірш|глава=26|вірш=31}} І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

{{вірш|глава=26|вірш=32}} Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

==Глава 27==
{{глава|27}}

{{вірш|глава=27|вірш=1}} А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

{{вірш|глава=27|вірш=2}} І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

{{вірш|глава=27|вірш=3}} А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

{{вірш|глава=27|вірш=4}} А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

{{вірш|глава=27|вірш=5}} Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

{{вірш|глава=27|вірш=6}} І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

{{вірш|глава=27|вірш=7}} І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

{{вірш|глава=27|вірш=8}} І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

{{вірш|глава=27|вірш=9}} А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

{{вірш|глава=27|вірш=10}} говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

{{вірш|глава=27|вірш=11}} Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

{{вірш|глава=27|вірш=12}} А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

{{вірш|глава=27|вірш=13}} А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

{{вірш|глава=27|вірш=14}} Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

{{вірш|глава=27|вірш=15}} А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

{{вірш|глава=27|вірш=16}} І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

{{вірш|глава=27|вірш=17}} Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

{{вірш|глава=27|вірш=18}} А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

{{вірш|глава=27|вірш=19}} а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

{{вірш|глава=27|вірш=20}} А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

{{вірш|глава=27|вірш=21}} А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

{{вірш|глава=27|вірш=22}} А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

{{вірш|глава=27|вірш=23}} Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

{{вірш|глава=27|вірш=24}} та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

{{вірш|глава=27|вірш=25}} Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

{{вірш|глава=27|вірш=26}} І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

{{вірш|глава=27|вірш=27}} А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

{{вірш|глава=27|вірш=28}} І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

{{вірш|глава=27|вірш=29}} І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

{{вірш|глава=27|вірш=30}} А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

{{вірш|глава=27|вірш=31}} то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

{{вірш|глава=27|вірш=32}} Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

{{вірш|глава=27|вірш=33}} А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

{{вірш|глава=27|вірш=34}} Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

{{вірш|глава=27|вірш=35}} А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

{{вірш|глава=27|вірш=36}} Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

{{вірш|глава=27|вірш=37}} А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

{{вірш|глава=27|вірш=38}} І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

{{вірш|глава=27|вірш=39}} А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

{{вірш|глава=27|вірш=40}} Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

{{вірш|глава=27|вірш=41}} Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

{{вірш|глава=27|вірш=42}} Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

{{вірш|глава=27|вірш=43}} Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

{{вірш|глава=27|вірш=44}} а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

==Глава 28==
{{глава|28}}

{{вірш|глава=28|вірш=1}} А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

{{вірш|глава=28|вірш=2}} Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

{{вірш|глава=28|вірш=3}} Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

{{вірш|глава=28|вірш=4}} Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

{{вірш|глава=28|вірш=5}} Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

{{вірш|глава=28|вірш=6}} А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

{{вірш|глава=28|вірш=7}} Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

{{вірш|глава=28|вірш=8}} І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

{{вірш|глава=28|вірш=9}} Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

{{вірш|глава=28|вірш=10}} Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

{{вірш|глава=28|вірш=11}} А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

{{вірш|глава=28|вірш=12}} І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

{{вірш|глава=28|вірш=13}} А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Ре?ії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

{{вірш|глава=28|вірш=14}} де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

{{вірш|глава=28|вірш=15}} А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

{{вірш|глава=28|вірш=16}} А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

{{вірш|глава=28|вірш=17}} І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

{{вірш|глава=28|вірш=18}} Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

{{вірш|глава=28|вірш=19}} Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

{{вірш|глава=28|вірш=20}} Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

{{вірш|глава=28|вірш=21}} А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

{{вірш|глава=28|вірш=22}} Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

{{вірш|глава=28|вірш=23}} А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

{{вірш|глава=28|вірш=24}} І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

{{вірш|глава=28|вірш=25}} Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

{{вірш|глава=28|вірш=26}} промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

{{вірш|глава=28|вірш=27}} Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

{{вірш|глава=28|вірш=28}} Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

{{вірш|глава=28|вірш=29}} Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

{{вірш|глава=28|вірш=30}} І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

{{вірш|глава=28|вірш=31}} і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До римлян</title>
    <id>1461</id>
    <revision>
      <id>1475</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:17:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До римлян
 | попередня = &lt;[[../Дiї|Дiї]]&gt;
 | наступна  = [[../1-е до коринтян|1-е до коринтян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} між якими й ви, покликані Ісуса Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,

{{вірш|глава=1|вірш=19}} тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.

{{вірш|глава=1|вірш=28}} А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,

{{вірш|глава=1|вірш=30}} обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,

{{вірш|глава=1|вірш=31}} нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.

{{вірш|глава=1|вірш=32}} Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} що кожному віддасть за його вчинками:

{{вірш|глава=2|вірш=7}} тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо не дивиться Бог на обличчя!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,

{{вірш|глава=2|вірш=19}} і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,

{{вірш|глава=2|вірш=20}} виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання?

{{вірш|глава=2|вірш=27}} І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням?

{{вірш|глава=2|вірш=28}} Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,

{{вірш|глава=2|вірш=29}} але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання?

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ?

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} як написано: Нема праведного ані одного;

{{вірш|глава=3|вірш=11}} нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,

{{вірш|глава=3|вірш=14}} уста їхні повні прокляття й гіркоти!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} руїна та злидні на їхніх дорогах,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} а дороги миру вони не пізнали!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Нема страху Божого перед очима їхніми...

{{вірш|глава=3|вірш=19}} А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,

{{вірш|глава=3|вірш=24}} але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,

{{вірш|глава=3|вірш=25}} що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,

{{вірш|глава=3|вірш=26}} за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.

{{вірш|глава=3|вірш=29}} Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,

{{вірш|глава=3|вірш=30}} бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру.

{{вірш|глава=3|вірш=31}} Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

{{вірш|глава=4|вірш=17}} як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!

{{вірш|глава=4|вірш=19}} І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,

{{вірш|глава=4|вірш=20}} і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,

{{вірш|глава=4|вірш=21}} і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Тому й залічено це йому в праведність.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Та не написано за нього одного, що залічено йому,

{{вірш|глава=4|вірш=24}} а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

{{вірш|глава=4|вірш=25}} що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,

{{вірш|глава=5|вірш=4}} а терпеливість досвід, а досвід надію,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать,

{{вірш|глава=5|вірш=21}} щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення,

{{вірш|глава=6|вірш=6}} знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,

{{вірш|глава=6|вірш=7}} бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо,

{{вірш|глава=6|вірш=9}} знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,

{{вірш|глава=6|вірш=13}} і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть.

{{вірш|глава=6|вірш=22}} А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

{{вірш|глава=7|вірш=10}} а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

{{вірш|глава=7|вірш=11}} бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

{{вірш|глава=7|вірш=17}} а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,

{{вірш|глава=7|вірш=23}} та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

{{вірш|глава=8|вірш=4}} щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

{{вірш|глава=8|вірш=6}} Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

{{вірш|глава=8|вірш=7}} думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

{{вірш|глава=8|вірш=13}} бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

{{вірш|глава=8|вірш=15}} бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

{{вірш|глава=8|вірш=17}} А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

{{вірш|глава=8|вірш=19}} Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

{{вірш|глава=8|вірш=20}} бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

{{вірш|глава=8|вірш=21}} що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?

{{вірш|глава=8|вірш=25}} А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

{{вірш|глава=8|вірш=26}} Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

{{вірш|глава=8|вірш=27}} А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

{{вірш|глава=8|вірш=28}} І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

{{вірш|глава=8|вірш=29}} Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.

{{вірш|глава=8|вірш=30}} А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

{{вірш|глава=8|вірш=31}} Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

{{вірш|глава=8|вірш=32}} Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

{{вірш|глава=8|вірш=33}} Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

{{вірш|глава=8|вірш=34}} Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

{{вірш|глава=8|вірш=35}} Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

{{вірш|глава=8|вірш=36}} Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

{{вірш|глава=8|вірш=37}} Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

{{вірш|глава=8|вірш=38}} Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

{{вірш|глава=8|вірш=39}} ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

{{вірш|глава=9|вірш=4}} вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

{{вірш|глава=9|вірш=5}} що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

{{вірш|глава=9|вірш=12}} не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

{{вірш|глава=9|вірш=13}} як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

{{вірш|глава=9|вірш=23}} і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

{{вірш|глава=9|вірш=24}} на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

{{вірш|глава=9|вірш=25}} Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

{{вірш|глава=9|вірш=26}} і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

{{вірш|глава=9|вірш=27}} А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

{{вірш|глава=9|вірш=28}} бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

{{вірш|глава=9|вірш=29}} І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

{{вірш|глава=9|вірш=30}} Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

{{вірш|глава=9|вірш=31}} а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

{{вірш|глава=9|вірш=32}} Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

{{вірш|глава=9|вірш=33}} як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,

{{вірш|глава=10|вірш=7}} або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

{{вірш|глава=10|вірш=10}} бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?

{{вірш|глава=10|вірш=15}} І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.

{{вірш|глава=10|вірш=20}} А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!

{{вірш|глава=10|вірш=21}} А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

{{вірш|глава=11|вірш=8}} як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

{{вірш|глава=11|вірш=10}} нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

{{вірш|глава=11|вірш=14}} може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

{{вірш|глава=11|вірш=16}} А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

{{вірш|глава=11|вірш=18}} то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

{{вірш|глава=11|вірш=26}} і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

{{вірш|глава=11|вірш=27}} і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Бо дари й покликання Божі невідмінні.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

{{вірш|глава=11|вірш=31}} так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

{{вірш|глава=11|вірш=34}} Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

{{вірш|глава=11|вірш=35}} Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

{{вірш|глава=11|вірш=36}} Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,

{{вірш|глава=12|вірш=2}} і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,

{{вірш|глава=12|вірш=7}} а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,

{{вірш|глава=12|вірш=8}} коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!

{{вірш|глава=12|вірш=9}} Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві,

{{вірш|глава=12|вірш=12}} тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,

{{вірш|глава=13|вірш=4}} бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,

{{вірш|глава=13|вірш=14}} але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

{{вірш|глава=14|вірш=10}} А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Нехай ваше добре не зневажається.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання.

{{вірш|глава=14|вірш=21}} Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується!

{{вірш|глава=14|вірш=23}} А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене.

{{вірш|глава=15|вірш=4}} А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,

{{вірш|глава=15|вірш=6}} щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці,

{{вірш|глава=15|вірш=9}} а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!

{{вірш|глава=15|вірш=10}} І ще каже: Тіштесь, погани, з народом Його!

{{вірш|глава=15|вірш=11}} І ще: Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!

{{вірш|глава=15|вірш=12}} І ще каже Ісая: Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, погани на Нього надіятись будуть!

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!

{{вірш|глава=15|вірш=14}} І я про вас сам пересвідчений, браття мої, що й самі ви повні добрости, наповнені всяким знанням, і можете й один одного навчати.

{{вірш|глава=15|вірш=15}} А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благодаттю, що дана мені від Бога,

{{вірш|глава=15|вірш=16}} щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим.

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,

{{вірш|глава=15|вірш=18}} бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином,

{{вірш|глава=15|вірш=19}} силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка.

{{вірш|глава=15|вірш=20}} При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім'я було знане, щоб не будувати на основі чужій,

{{вірш|глава=15|вірш=21}} але як написано: Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.

{{вірш|глава=15|вірш=23}} А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас,

{{вірш|глава=15|вірш=24}} коли тільки піду до Еспанії, прибуду до вас. Бо маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,

{{вірш|глава=15|вірш=26}} бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.

{{вірш|глава=15|вірш=27}} Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} Як це докінчу та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду до Еспанії.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога,

{{вірш|глава=15|вірш=31}} щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим,

{{вірш|глава=15|вірш=32}} щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами!

{{вірш|глава=15|вірш=33}} А Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,

{{вірш|глава=16|вірш=2}} щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,

{{вірш|глава=16|вірш=4}} що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.

{{вірш|глава=16|вірш=14}} Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.

{{вірш|глава=16|вірш=16}} Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,

{{вірш|глава=16|вірш=18}} бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.

{{вірш|глава=16|вірш=23}} Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

{{вірш|глава=16|вірш=25}} А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана,

{{вірш|глава=16|вірш=26}} а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена,

{{вірш|глава=16|вірш=27}} єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-е до коринтян</title>
    <id>1462</id>
    <revision>
      <id>1476</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:18:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-е до коринтян
 | попередня = &lt;[[../До римлян|До римлян]]&gt;
 | наступна  = [[../2-е до коринтян|2-е до коринтян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,

{{вірш|глава=1|вірш=24}} а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

{{вірш|глава=1|вірш=28}} і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,

{{вірш|глава=1|вірш=29}} так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.

{{вірш|глава=1|вірш=30}} А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,

{{вірш|глава=1|вірш=31}} щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;

{{вірш|глава=3|вірш=15}} коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!

{{вірш|глава=3|вірш=20}} І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:

{{вірш|глава=3|вірш=22}} чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,

{{вірш|глава=3|вірш=23}} ви ж Христові, а Христос Божий!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

{{вірш|глава=4|вірш=2}} а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

{{вірш|глава=4|вірш=13}} як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову...

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,

{{вірш|глава=5|вірш=4}} у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,

{{вірш|глава=5|вірш=5}} віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Та брат судиться з братом, і то перед невірними!

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,

{{вірш|глава=6|вірш=10}} ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} °жа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

{{вірш|глава=6|вірш=19}} Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

{{вірш|глава=6|вірш=20}} Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} А це говорю вам як раду, а не як наказа.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.

{{вірш|глава=7|вірш=21}} Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.

{{вірш|глава=7|вірш=22}} Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.

{{вірш|глава=7|вірш=23}} Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!

{{вірш|глава=7|вірш=24}} Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

{{вірш|глава=7|вірш=27}} Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

{{вірш|глава=7|вірш=29}} А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,

{{вірш|глава=7|вірш=30}} а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,

{{вірш|глава=7|вірш=31}} а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.

{{вірш|глава=7|вірш=32}} А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,

{{вірш|глава=7|вірш=33}} а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,

{{вірш|глава=7|вірш=34}} і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

{{вірш|глава=7|вірш=35}} А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.

{{вірш|глава=7|вірш=36}} А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.

{{вірш|глава=7|вірш=37}} А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.

{{вірш|глава=7|вірш=38}} Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.

{{вірш|глава=7|вірш=39}} Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.

{{вірш|глава=7|вірш=40}} Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!

{{вірш|глава=8|вірш=2}} Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} °жа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Чи ми права не маємо їсти та пити?

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?

{{вірш|глава=9|вірш=6}} Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?

{{вірш|глава=9|вірш=10}} Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?

{{вірш|глава=9|вірш=14}} Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

{{вірш|глава=9|вірш=17}} Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!

{{вірш|глава=9|вірш=25}} І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.

{{вірш|глава=9|вірш=26}} Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,

{{вірш|глава=10|вірш=2}} і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

{{вірш|глава=10|вірш=3}} і всі їли ту саму поживу духовну,

{{вірш|глава=10|вірш=4}} і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?

{{вірш|глава=10|вірш=17}} Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

{{вірш|глава=10|вірш=20}} Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.

{{вірш|глава=10|вірш=21}} Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.

{{вірш|глава=10|вірш=22}} Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!

{{вірш|глава=10|вірш=24}} Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!

{{вірш|глава=10|вірш=25}} °жте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Бо Господня земля, і все, що на ній!

{{вірш|глава=10|вірш=27}} Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

{{вірш|глава=10|вірш=29}} Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,

{{вірш|глава=10|вірш=33}} як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

{{вірш|глава=11|вірш=9}} не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,

{{вірш|глава=11|вірш=24}} подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.

{{вірш|глава=11|вірш=33}} Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.

{{вірш|глава=11|вірш=34}} А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І кожному дається виявлення Духа на користь.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,

{{вірш|глава=12|вірш=9}} а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,

{{вірш|глава=12|вірш=10}} а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Бо тіло не є один член, а багато.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?

{{вірш|глава=12|вірш=16}} І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Якби всі одним членом були, то де тіло було б?

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Отож, тепер членів багато, та тіло одне.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

{{вірш|глава=12|вірш=23}} А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

{{вірш|глава=12|вірш=24}} а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

{{вірш|глава=12|вірш=25}} щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.

{{вірш|глава=12|вірш=26}} І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!

{{вірш|глава=12|вірш=28}} А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?

{{вірш|глава=12|вірш=30}} Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?

{{вірш|глава=12|вірш=31}} Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

{{вірш|глава=13|вірш=2}} І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

{{вірш|глава=13|вірш=3}} І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

{{вірш|глава=13|вірш=5}} не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

{{вірш|глава=13|вірш=6}} не радіє з неправди, але тішиться правдою,

{{вірш|глава=13|вірш=7}} усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

{{вірш|глава=13|вірш=10}} коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

{{вірш|глава=14|вірш=3}} А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

{{вірш|глава=14|вірш=5}} Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.

{{вірш|глава=14|вірш=6}} А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?

{{вірш|глава=14|вірш=7}} Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?

{{вірш|глава=14|вірш=8}} Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?

{{вірш|глава=14|вірш=9}} Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!

{{вірш|глава=14|вірш=10}} Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!

{{вірш|глава=14|вірш=11}} І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

{{вірш|глава=14|вірш=15}} Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

{{вірш|глава=14|вірш=16}} Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} Ти дякуєш добре, але не будується інший.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

{{вірш|глава=14|вірш=20}} Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

{{вірш|глава=14|вірш=21}} У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.

{{вірш|глава=14|вірш=22}} Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.

{{вірш|глава=14|вірш=23}} А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

{{вірш|глава=14|вірш=24}} Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

{{вірш|глава=14|вірш=25}} і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!

{{вірш|глава=14|вірш=26}} То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!

{{вірш|глава=14|вірш=27}} Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!

{{вірш|глава=14|вірш=28}} А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

{{вірш|глава=14|вірш=29}} А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.

{{вірш|глава=14|вірш=30}} Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!

{{вірш|глава=14|вірш=31}} Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!

{{вірш|глава=14|вірш=32}} І коряться духи пророчі пророкам,

{{вірш|глава=14|вірш=33}} бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,

{{вірш|глава=14|вірш=34}} нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.

{{вірш|глава=14|вірш=35}} Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!

{{вірш|глава=14|вірш=36}} Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

{{вірш|глава=14|вірш=37}} Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!

{{вірш|глава=14|вірш=38}} Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!

{{вірш|глава=14|вірш=39}} Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

{{вірш|глава=14|вірш=40}} Але все нехай буде добропристойно і статечно!

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

{{вірш|глава=15|вірш=2}} Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

{{вірш|глава=15|вірш=4}} і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

{{вірш|глава=15|вірш=5}} і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

{{вірш|глава=15|вірш=6}} А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

{{вірш|глава=15|вірш=9}} Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

{{вірш|глава=15|вірш=10}} Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

{{вірш|глава=15|вірш=11}} Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

{{вірш|глава=15|вірш=12}} Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

{{вірш|глава=15|вірш=13}} Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

{{вірш|глава=15|вірш=14}} оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

{{вірш|глава=15|вірш=15}} Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

{{вірш|глава=15|вірш=16}} Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

{{вірш|глава=15|вірш=17}} Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

{{вірш|глава=15|вірш=18}} тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

{{вірш|глава=15|вірш=19}} Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

{{вірш|глава=15|вірш=20}} Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

{{вірш|глава=15|вірш=21}} Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

{{вірш|глава=15|вірш=22}} Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

{{вірш|глава=15|вірш=23}} кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

{{вірш|глава=15|вірш=24}} А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

{{вірш|глава=15|вірш=25}} Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

{{вірш|глава=15|вірш=26}} Як ворог останній смерть знищиться,

{{вірш|глава=15|вірш=27}} бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

{{вірш|глава=15|вірш=28}} А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

{{вірш|глава=15|вірш=29}} Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

{{вірш|глава=15|вірш=30}} Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

{{вірш|глава=15|вірш=31}} Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

{{вірш|глава=15|вірш=32}} Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

{{вірш|глава=15|вірш=33}} Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

{{вірш|глава=15|вірш=34}} Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

{{вірш|глава=15|вірш=35}} Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

{{вірш|глава=15|вірш=36}} Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

{{вірш|глава=15|вірш=37}} І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

{{вірш|глава=15|вірш=38}} і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

{{вірш|глава=15|вірш=39}} Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

{{вірш|глава=15|вірш=40}} Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

{{вірш|глава=15|вірш=41}} Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

{{вірш|глава=15|вірш=42}} Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

{{вірш|глава=15|вірш=43}} сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

{{вірш|глава=15|вірш=44}} сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

{{вірш|глава=15|вірш=45}} Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

{{вірш|глава=15|вірш=46}} Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

{{вірш|глава=15|вірш=47}} Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

{{вірш|глава=15|вірш=48}} Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

{{вірш|глава=15|вірш=49}} І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

{{вірш|глава=15|вірш=50}} І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

{{вірш|глава=15|вірш=51}} Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

{{вірш|глава=15|вірш=52}} раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

{{вірш|глава=15|вірш=53}} Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

{{вірш|глава=15|вірш=54}} А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

{{вірш|глава=15|вірш=55}} Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

{{вірш|глава=15|вірш=56}} Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

{{вірш|глава=15|вірш=57}} А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

{{вірш|глава=15|вірш=58}} Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.

{{вірш|глава=16|вірш=2}} А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.

{{вірш|глава=16|вірш=6}} А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.

{{вірш|глава=16|вірш=7}} Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,

{{вірш|глава=16|вірш=9}} бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...

{{вірш|глава=16|вірш=10}} Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.

{{вірш|глава=16|вірш=11}} Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.

{{вірш|глава=16|вірш=12}} А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,

{{вірш|глава=16|вірш=14}} хай з любов'ю все робиться в вас!

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,

{{вірш|глава=16|вірш=16}} і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,

{{вірш|глава=16|вірш=18}} бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!

{{вірш|глава=16|вірш=19}} Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.

{{вірш|глава=16|вірш=20}} Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.

{{вірш|глава=16|вірш=21}} Привітання моєю рукою Павловою.

{{вірш|глава=16|вірш=22}} Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!

{{вірш|глава=16|вірш=23}} Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!

{{вірш|глава=16|вірш=24}} Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-е до коринтян</title>
    <id>1463</id>
    <revision>
      <id>1477</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:18:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-е до коринтян
 | попередня = &lt;[[../1-е до коринтян|1-е до коринтян]]&gt;
 | наступна  = [[../До галатiв|До галатiв]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

{{вірш|глава=1|вірш=24}} не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Досить такому карання того, що від багатьох,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

{{вірш|глава=2|вірш=11}} щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

{{вірш|глава=3|вірш=13}} а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

{{вірш|глава=4|вірш=4}} для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

{{вірш|глава=4|вірш=18}} коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

{{вірш|глава=5|вірш=3}} коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} бо ходимо вірою, а не видінням,

{{вірш|глава=5|вірш=8}} ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

{{вірш|глава=5|вірш=19}} бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

{{вірш|глава=6|вірш=6}} у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,

{{вірш|глава=6|вірш=7}} у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,

{{вірш|глава=6|вірш=8}} через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;

{{вірш|глава=6|вірш=9}} як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;

{{вірш|глава=6|вірш=10}} як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!

{{вірш|глава=6|вірш=14}} До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

{{вірш|глава=7|вірш=7}} і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

{{вірш|глава=7|вірш=12}} А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;

{{вірш|глава=8|вірш=3}} бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,

{{вірш|глава=8|вірш=4}} із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,

{{вірш|глава=8|вірш=6}} щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.

{{вірш|глава=8|вірш=9}} Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.

{{вірш|глава=8|вірш=14}} Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,

{{вірш|глава=8|вірш=15}} як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.

{{вірш|глава=8|вірш=16}} Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,

{{вірш|глава=8|вірш=17}} бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.

{{вірш|глава=8|вірш=18}} А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,

{{вірш|глава=8|вірш=19}} і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,

{{вірш|глава=8|вірш=20}} остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,

{{вірш|глава=8|вірш=21}} дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.

{{вірш|глава=8|вірш=22}} А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас.

{{вірш|глава=8|вірш=23}} Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!

{{вірш|глава=8|вірш=24}} Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} А про службу святим мені зайво писати до вас,

{{вірш|глава=9|вірш=2}} бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,

{{вірш|глава=9|вірш=4}} щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!

{{вірш|глава=9|вірш=7}} Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!

{{вірш|глава=9|вірш=8}} А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,

{{вірш|глава=9|вірш=9}} як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!

{{вірш|глава=9|вірш=10}} А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,

{{вірш|глава=9|вірш=11}} щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Дяка Богові за невимовний дар Його!

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,

{{вірш|глава=10|вірш=4}} зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

{{вірш|глава=10|вірш=5}} і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

{{вірш|глава=10|вірш=6}} і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,

{{вірш|глава=10|вірш=11}} такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

{{вірш|глава=10|вірш=13}} Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,

{{вірш|глава=10|вірш=16}} щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

{{вірш|глава=11|вірш=17}} А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.

{{вірш|глава=11|вірш=18}} Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,

{{вірш|глава=11|вірш=25}} тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;

{{вірш|глава=11|вірш=26}} у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

{{вірш|глава=11|вірш=27}} у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,

{{вірш|глава=11|вірш=33}} але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,

{{вірш|глава=12|вірш=4}} що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.

{{вірш|глава=12|вірш=5}} Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.

{{вірш|глава=12|вірш=8}} Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.

{{вірш|глава=12|вірш=12}} А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.

{{вірш|глава=12|вірш=13}} Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?

{{вірш|глава=12|вірш=19}} Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,

{{вірш|глава=12|вірш=21}} щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,

{{вірш|глава=13|вірш=3}} через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви!

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.

{{вірш|глава=13|вірш=11}} А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами!

{{вірш|глава=13|вірш=12}} Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають!

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До галатiв</title>
    <id>1464</id>
    <revision>
      <id>1478</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:19:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До галатiв
 | попередня = &lt;[[../2-е до коринтян|2-е до коринтян]]&gt;
 | наступна  = [[../До ефесян|До ефесян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} і присутня зо мною вся браття, до Церков галатійських:

{{вірш|глава=1|вірш=3}} благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Йому слава на віки вічні, амінь!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав

{{вірш|глава=1|вірш=16}} виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,

{{вірш|глава=1|вірш=17}} і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Потому пішов я до сирських та кілікійських країн.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} І славили Бога вони через мене!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

{{вірш|глава=2|вірш=16}} А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий?

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру?

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом?

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Чи ви так багато терпіли надармо? Коли б тільки надармо!

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру?

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві,

{{вірш|глава=3|вірш=14}} щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Але посередник не є для одного, Бог же один.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись.

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.

{{вірш|глава=3|вірш=26}} Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!

{{вірш|глава=3|вірш=27}} Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!

{{вірш|глава=3|вірш=28}} Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!

{{вірш|глава=3|вірш=29}} А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} То добре, пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як приходжу до вас.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я сумнів за вас.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею.

{{вірш|глава=4|вірш=24}} Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то А?ар.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Бо А?ар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам!

{{вірш|глава=4|вірш=27}} Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!

{{вірш|глава=4|вірш=28}} А ви, браття, діти обітниці за Ісаком!

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, то нема вам тоді жадної користи від Христа.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І свідкую я знову всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він виконати ввесь Закон.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Ви, що Законом виправдуєтесь, полишилися без Христа, відпали від благодаті!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Таке переконання не від Того, Хто вас покликав.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Трохи розчини квасить усе тісто!

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює вас!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного!

{{вірш|глава=5|вірш=16}} І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,

{{вірш|глава=5|вірш=17}} бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,

{{вірш|глава=5|вірш=20}} ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,

{{вірш|глава=5|вірш=21}} завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

{{вірш|глава=5|вірш=24}} А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Коли духом живемо, то й духом ходімо!

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Бо кожен нестиме свій власний тягар!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу.

{{вірш|глава=6|вірш=15}} Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!...

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До ефесян</title>
    <id>1465</id>
    <revision>
      <id>1479</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:19:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До ефесян
 | попередня = &lt;[[../До галатiв|До галатiв]]&gt;
 | наступна  = [[../До филип'ян|До филип'ян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі, і вірним у Христі Ісусі,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} для урядження виповнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, що на небі, і що на землі.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую,

{{вірш|глава=1|вірш=17}} щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих,

{{вірш|глава=1|вірш=19}} і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його,

{{вірш|глава=1|вірш=20}} яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} не від діл, щоб ніхто не хвалився.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,

{{вірш|глава=2|вірш=20}} збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,

{{вірш|глава=2|вірш=21}} що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Через це я, Павло, є в'язень Ісуса Христа за вас, поган,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Для того схиляю коліна свої перед Отцем,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина,

{{вірш|глава=3|вірш=19}} і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.

{{вірш|глава=3|вірш=20}} А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас,

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Один Господь, одна віра, одне хрищення,

{{вірш|глава=4|вірш=6}} один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,

{{вірш|глава=4|вірш=13}} аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,

{{вірш|глава=4|вірш=15}} щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,

{{вірш|глава=4|вірш=18}} вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,

{{вірш|глава=4|вірш=19}} вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Але ви не так пізнали Христа,

{{вірш|глава=4|вірш=21}} якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,

{{вірш|глава=4|вірш=22}} щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,

{{вірш|глава=4|вірш=23}} та відновлятися духом вашого розуму,

{{вірш|глава=4|вірш=24}} і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.

{{вірш|глава=4|вірш=25}} Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.

{{вірш|глава=4|вірш=26}} Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,

{{вірш|глава=4|вірш=27}} і місця дияволові не давайте!

{{вірш|глава=4|вірш=28}} Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.

{{вірш|глава=4|вірш=29}} Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.

{{вірш|глава=4|вірш=30}} І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.

{{вірш|глава=4|вірш=31}} Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

{{вірш|глава=4|вірш=32}} А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим,

{{вірш|глава=5|вірш=4}} і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних,

{{вірш|глава=5|вірш=7}} тож не будьте їм спільниками!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла,

{{вірш|глава=5|вірш=9}} бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Допевняйтеся, що приємне для Господа,

{{вірш|глава=5|вірш=11}} і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі,

{{вірш|глава=5|вірш=16}} використовуючи час, дні бо лукаві!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом,

{{вірш|глава=5|вірш=19}} розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа,

{{вірш|глава=5|вірш=20}} дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа,

{{вірш|глава=5|вірш=21}} корячися один одному у Христовім страху.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві,

{{вірш|глава=5|вірш=23}} бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!

{{вірш|глава=5|вірш=24}} І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,

{{вірш|глава=5|вірш=26}} щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,

{{вірш|глава=5|вірш=27}} щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.

{{вірш|глава=5|вірш=29}} Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,

{{вірш|глава=5|вірш=30}} бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!

{{вірш|глава=5|вірш=31}} Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.

{{вірш|глава=5|вірш=32}} Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!

{{вірш|глава=5|вірш=33}} Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,

{{вірш|глава=6|вірш=3}} щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!

{{вірш|глава=6|вірш=5}} Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу,

{{вірш|глава=6|вірш=7}} служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.

{{вірш|глава=6|вірш=14}} Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} і взувши ноги в готовість Євангелії миру.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.

{{вірш|глава=6|вірш=18}} Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії,

{{вірш|глава=6|вірш=20}} для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} А щоб знали і ви щось про мене, та що я роблю, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і в Господі вірний служитель,

{{вірш|глава=6|вірш=22}} якого послав я до вас на це саме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив.

{{вірш|глава=6|вірш=23}} Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=6|вірш=24}} Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До филип'ян</title>
    <id>1466</id>
    <revision>
      <id>1480</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:20:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До филип'ян
 | попередня = &lt;[[../До ефесян|До ефесян]]&gt;
 | наступна  = [[../До колоссян|До колоссян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло й Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії,

{{вірш|глава=1|вірш=13}} бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують;

{{вірш|глава=1|вірш=16}} а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії;

{{вірш|глава=1|вірш=17}} а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=20}} через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі,

{{вірш|глава=1|вірш=26}} щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську,

{{вірш|глава=1|вірш=28}} і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога!

{{вірш|глава=1|вірш=29}} Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,

{{вірш|глава=1|вірш=30}} маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

{{вірш|глава=2|вірш=11}} і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Робіть усе без нарікання та сумніву,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

{{вірш|глава=2|вірш=26}} бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

{{вірш|глава=2|вірш=30}} бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання!

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} аби досягнути якось воскресення з мертвих.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,

{{вірш|глава=3|вірш=14}} я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} °хній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.

{{вірш|глава=4|вірш=23}} Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До колоссян</title>
    <id>1467</id>
    <revision>
      <id>1481</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:21:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До колоссян
 | попередня = &lt;[[../До филип'ян|До филип'ян]]&gt;
 | наступна  = [[../1-е до солунян|1-е до солунян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, із волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій

{{вірш|глава=1|вірш=2}} до святих і вірних братів у Христі, що в Колосах: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Ми дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди за вас молячись,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих

{{вірш|глава=1|вірш=5}} через надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Отак ви і навчилися від Епафра, улюбленого співробітника нашого, що за вас він вірний служитель Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} що й виявив нам про вашу духовну любов.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі,

{{вірш|глава=1|вірш=13}} що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота,

{{вірш|глава=1|вірш=20}} і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках,

{{вірш|глава=1|вірш=22}} тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква;

{{вірш|глава=1|вірш=25}} якій я став служителем за Божим зарядженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже,

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим,

{{вірш|глава=1|вірш=27}} що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!

{{вірш|глава=1|вірш=28}} Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі.

{{вірш|глава=1|вірш=29}} У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Я хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикії, і за всіх, хто не бачив мого тілесного обличчя.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} А це говорю, щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} бо це тінь майбутнього, а тіло Христове.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом,

{{вірш|глава=2|вірш=19}} а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови:

{{вірш|глава=2|вірш=21}} не дотикайся, ані їж, ані рухай,

{{вірш|глава=2|вірш=22}} бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} бо гнів Божий приходить за них на неслухняних.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками,

{{вірш|глава=3|вірш=10}} та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога!

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові.

{{вірш|глава=3|вірш=25}} А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,

{{вірш|глава=4|вірш=4}} щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,

{{вірш|глава=4|вірш=9}} із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,

{{вірш|глава=4|вірш=11}} теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-е до солунян</title>
    <id>1468</id>
    <revision>
      <id>1809</id>
      <timestamp>2006-11-08T11:46:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>220.106.124.112</ip>
      </contributor>
      <comment>[[ja: ]]</comment>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-е до солунян
 | попередня = &lt;[[../До колоссян|До колоссян]]&gt;
 | наступна  = [[../2-е до солунян|2-е до солунян]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

{{вірш|глава=2|вірш=17}} А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Бо ви наша слава та радість!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Тому то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом?

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

{{вірш|глава=4|вірш=4}} щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} бо чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

{{вірш|глава=4|вірш=11}} і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

{{вірш|глава=4|вірш=12}} щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі,

{{вірш|глава=4|вірш=17}} потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Отож, потішайте один одного цими словами!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння,

{{вірш|глава=5|вірш=9}} бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони,

{{вірш|глава=5|вірш=13}} і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Завжди радійте!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Безперестанку моліться!

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Духа не вгашайте!

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Не гордуйте пророцтвами!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Стережіться лихого в усякому вигляді!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!

{{вірш|глава=5|вірш=24}} Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Браття, моліться за нас!

{{вірш|глава=5|вірш=26}} Привітайте всю браттю святим поцілунком!

{{вірш|глава=5|вірш=27}} Заклинаю вас Господом, цього листа прочитати перед усіма братами!

{{вірш|глава=5|вірш=28}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь!


[[ja:フェサロニカ人に達する前書]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-е до солунян</title>
    <id>1469</id>
    <revision>
      <id>1810</id>
      <timestamp>2006-11-08T11:49:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>220.106.124.112</ip>
      </contributor>
      <comment>[[ja: ]]</comment>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-е до солунян
 | попередня = &lt;[[../1-е до солунян|1-е до солунян]]&gt;
 | наступна  = [[../1-е Тимофiю|1-е Тимофiю]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри,

{{вірш|глава=1|вірш=12}} щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Чи ви не пам'ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив був?

{{вірш|глава=2|вірш=6}} І тепер ви знаєте, що саме не допускає з'явитись йому своєчасно.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} і щоб ми визволилися від злих та лукавих людей, бо віра не в усіх.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити будете те, що наказуємо вам.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Привіт вам моєю рукою Павловою, це править за знака в усякім листі. Так пишу я.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма! Амінь.

[[ja:フェサロニカ人に達する後書]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-е Тимофiю</title>
    <id>1470</id>
    <revision>
      <id>1487</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:30:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-е Тимофiю
 | попередня = &lt;[[../2-е до солунян|2-е до солунян]]&gt;
 | наступна  = [[../2-е Тимофiю|2-е Тимофiю]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, апостол Ісуса Христа, за повелінням Бога, нашого Спасителя і Ісуса Христа, нашої надії, -

{{вірш|глава=1|вірш=2}} до Тимофія, правдивого сина у вірі: ласка, милосердя, мир від Бога, [нашого] Батька, і нашого Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Як я ішов до Македонії, то просив тебе зостатися в Ефесі, щоб ти заборонив декому навчати інакше,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже утвердження у вірі.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Метою ж наказу є любов від чистого серця і доброї совісти та нелицемірної віри.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Деякі, відступивши від цього, звернулись до марнослів'я,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} бажаючи бути законовчителями й не розуміючи ні того, що кажуть, ані того, що твердять.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно виконує;

{{вірш|глава=1|вірш=9}} знаємо й те, що закон не даний для праведника, але для беззаконних і непокірливих, безбожних і грішників, несправедливих і нечистих, для тих, що ображають батька й матір, для душогубців,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} розпусників, мужоложців, розбійників, ошуканців, кривоприсяжників і для всього іншого, що противиться здоровому навчанню,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} за доброю вісткою слави блаженного Бога, яка мені була довірена.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} [І] дякую тому, хто зміцнює мене, - нашому Господеві Ісусові Христові, що відніс мене до числа вірних, поставивши на служіння, -

{{вірш|глава=1|вірш=13}} мене, що колись зневажав Господа та був переслідувачем і напасником; але я був помилуваний, бо це я робив з незнання, в невірстві.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Але ласка нашого Господа багато збільшилась у мені з вірою та любов'ю, що в Ісусі Христі.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, - як приклад для тих, що мають повірити в нього на вічне життя.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Цареві ж віків - нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові, - честь і слава на віки вічні, амінь.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Цей наказ передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, що були раніше про тебе сказані, аби ти ними боровся доброю боротьбою,

{{вірш|глава=1|вірш=19}} маючи віру та добре сумління, яке дехто відкинув і відпав від віри.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Серед них - Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не зневажати Бога.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,

{{вірш|глава=2|вірш=6}} що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Адам бо був створений перше, а Єва потому.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?

{{вірш|глава=3|вірш=6}} не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Це пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою,

{{вірш|глава=4|вірш=5}} воно бо освячується Божим Словом і молитвою.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Вірне це слово, і гідне всякого прийняття!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Наказуй оце та навчай!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших як братів,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Шануй вдів, удів правдивих.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} А котра у розкошах живе, та живою померла.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І це наказуй, щоб були непорочні.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпалившися, хочуть, наперекір Христові, заміж виходити,

{{вірш|глава=5|вірш=12}} через що мають осуд, бо від першої віри відкинулись.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} А разом із тим неробітні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі, і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей, домом рядили, не давали противникові ані жадного поводу для лихомовства.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} Бо вже дехто пішли слідом за сатаною.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Не приймай скарги проти пресвітера, хібащо при двох чи трьох свідках.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали.

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та вибраними Анголами, щоб ти заховав це без лицемірства, нічого не роблячи з упередженням.

{{вірш|глава=5|вірш=22}} Не рукополагай скоро нікого, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим!

{{вірш|глава=5|вірш=23}} Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлунка твого та частих недугів твоїх.

{{вірш|глава=5|вірш=24}} У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд, а за іншими йдуть слідкома.

{{вірш|глава=5|вірш=25}} Явні так само й добрі діла, а ті, хто інакший, сховатись не можуть.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажалися Боже Ім'я та наука.

{{вірш|глава=6|вірш=2}} А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!

{{вірш|глава=6|вірш=3}} А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою,

{{вірш|глава=6|вірш=4}} той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!

{{вірш|глава=6|вірш=6}} Великий же зиск то благочестя із задоволенням.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!

{{вірш|глава=6|вірш=12}} Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата,

{{вірш|глава=6|вірш=14}} щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа,

{{вірш|глава=6|вірш=15}} що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь!

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя.

{{вірш|глава=6|вірш=20}} О Тимофію, бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так.

{{вірш|глава=6|вірш=21}} Дехто віддався йому, та й від віри відпав. Благодать з тобою. Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-е Тимофiю</title>
    <id>1471</id>
    <revision>
      <id>1486</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:30:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-е Тимофiю
 | попередня = &lt;[[../1-е Тимофiю|1-е Тимофiю]]&gt;
 | наступна  = [[../До Тита|До Тита]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,


{{вірш|глава=1|вірш=9}} що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона!

{{вірш|глава=2|вірш=2}} А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити!

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности,

{{вірш|глава=2|вірш=17}} а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт,

{{вірш|глава=2|вірш=18}} що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає!

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця.

{{вірш|глава=2|вірш=23}} А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим,

{{вірш|глава=2|вірш=25}} що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати,

{{вірш|глава=2|вірш=26}} щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} До них бо належать і ті, хто пролазить до хат та зводить жінок, гріхами обтяжених, ведених усякими пожадливостями,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} що вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві, так і ці протиставляться правді, люди зіпсутого розуму, неуки щодо віри.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Та більше не матимуть успіху, бо всім виявиться їхній безум, як і з тими було.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,

{{вірш|глава=3|вірш=17}} щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Подбай незабаром прибути до мене.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} А Тихика послав я в Ефес.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!

{{вірш|глава=4|вірш=16}} При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.

{{вірш|глава=4|вірш=21}} Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.

{{вірш|глава=4|вірш=22}} Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До Тита</title>
    <id>1472</id>
    <revision>
      <id>1488</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:31:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До Тита
 | попередня = &lt;[[../1-е Тимофiю|1-е Тимофiю]]&gt;
 | наступна  = [[../До Филимона|До Филимона]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!...

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А ти говори, що відповідає здоровій науці.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей,

{{вірш|глава=2|вірш=5}} щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Так само благай юнаків, щоб були помірковані.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей,

{{вірш|глава=2|вірш=12}} і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Бо колись були й ми нерозсудні, неслухняні, зведені, служили різним пожадливостям та розкошам, жили в злобі та в заздрощах, бридкими були, ненавиділи один одного.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога,

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,

{{вірш|глава=3|вірш=7}} щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й корисне!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Вистерігайсь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Як пришлю я до тебе Артема або Тихика, поквапся прибути до мене в Нікополь, бо думаю там перезимувати.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Законника Зину та Аполлоса вишли квапливо вперед, щоб для них не забракло нічого.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з вами всіма! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До Филимона</title>
    <id>1473</id>
    <revision>
      <id>1489</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:31:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До Филимона
 | попередня = &lt;[[../До Тита|До Тита]]&gt;
 | наступна  = [[../До євреїв|До євреїв]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:

{{вірш|глава=1|вірш=3}} благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/До євреїв</title>
    <id>1474</id>
    <revision>
      <id>1490</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:32:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = До євреїв
 | попередня = &lt;[[../До Филимона|До Филимона]]&gt;
 | наступна  = [[../Якова|Якова]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!

{{вірш|глава=2|вірш=13}} І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,

{{вірш|глава=2|вірш=15}} та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

{{вірш|глава=3|вірш=3}} бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,

{{вірш|глава=3|вірш=9}} де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

{{вірш|глава=3|вірш=11}} тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

{{вірш|глава=3|вірш=17}} На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?

{{вірш|глава=3|вірш=19}} І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,

{{вірш|глава=4|вірш=7}} то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,

{{вірш|глава=5|вірш=2}} і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,

{{вірш|глава=5|вірш=10}} і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

{{вірш|глава=6|вірш=2}} науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} Зробимо й це, коли Бог дозволить.

{{вірш|глава=6|вірш=4}} Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

{{вірш|глава=6|вірш=5}} і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

{{вірш|глава=6|вірш=6}} та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

{{вірш|глава=6|вірш=7}} Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

{{вірш|глава=6|вірш=8}} Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

{{вірш|глава=6|вірш=11}} Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

{{вірш|глава=6|вірш=12}} щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

{{вірш|глава=6|вірш=13}} Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

{{вірш|глава=6|вірш=14}} говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

{{вірш|глава=6|вірш=16}} Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

{{вірш|глава=6|вірш=18}} щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

{{вірш|глава=6|вірш=19}} що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

{{вірш|глава=6|вірш=20}} куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.

{{вірш|глава=7|вірш=3}} Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.

{{вірш|глава=7|вірш=4}} Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!

{{вірш|глава=7|вірш=5}} Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.

{{вірш|глава=7|вірш=6}} Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.

{{вірш|глава=7|вірш=7}} І без усякої суперечки більший меншого благословляє.

{{вірш|глава=7|вірш=8}} І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.

{{вірш|глава=7|вірш=11}} Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?

{{вірш|глава=7|вірш=12}} Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.

{{вірш|глава=7|вірш=13}} Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.

{{вірш|глава=7|вірш=14}} Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.

{{вірш|глава=7|вірш=15}} І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,

{{вірш|глава=7|вірш=16}} що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.

{{вірш|глава=7|вірш=18}} Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.

{{вірш|глава=7|вірш=19}} Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.

{{вірш|глава=7|вірш=20}} І поскільки воно не без клятви,

{{вірш|глава=7|вірш=21}} вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,

{{вірш|глава=7|вірш=22}} то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!

{{вірш|глава=7|вірш=23}} І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,

{{вірш|глава=7|вірш=24}} але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.

{{вірш|глава=7|вірш=25}} Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.

{{вірш|глава=7|вірш=26}} Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,

{{вірш|глава=7|вірш=27}} що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.

{{вірш|глава=7|вірш=28}} Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,

{{вірш|глава=8|вірш=2}} що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!

{{вірш|глава=8|вірш=6}} А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.

{{вірш|глава=8|вірш=8}} Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,

{{вірш|глава=8|вірш=9}} не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!

{{вірш|глава=8|вірш=10}} Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!

{{вірш|глава=8|вірш=11}} І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!

{{вірш|глава=8|вірш=12}} Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!

{{вірш|глава=8|вірш=13}} Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,

{{вірш|глава=9|вірш=7}} а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,

{{вірш|глава=9|вірш=10}} що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,

{{вірш|глава=9|вірш=12}} і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.

{{вірш|глава=9|вірш=13}} Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

{{вірш|глава=9|вірш=15}} Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

{{вірш|глава=9|вірш=17}} заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} Тому й перший заповіт освячений був не без крови:

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

{{вірш|глава=9|вірш=20}} проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!

{{вірш|глава=9|вірш=21}} Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю.

{{вірш|глава=9|вірш=22}} І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.

{{вірш|глава=9|вірш=23}} Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.

{{вірш|глава=9|вірш=24}} Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

{{вірш|глава=9|вірш=25}} і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,

{{вірш|глава=9|вірш=26}} бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

{{вірш|глава=9|вірш=27}} І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

{{вірш|глава=9|вірш=28}} так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

{{вірш|глава=10|вірш=2}} Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

{{вірш|глава=10|вірш=3}} Але в них спомин про гріхи буває щороку,

{{вірш|глава=10|вірш=4}} бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

{{вірш|глава=10|вірш=5}} Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

{{вірш|глава=10|вірш=6}} Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

{{вірш|глава=10|вірш=7}} Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

{{вірш|глава=10|вірш=8}} Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

{{вірш|глава=10|вірш=12}} А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

{{вірш|глава=10|вірш=13}} далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

{{вірш|глава=10|вірш=14}} Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

{{вірш|глава=10|вірш=15}} Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

{{вірш|глава=10|вірш=16}} Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

{{вірш|глава=10|вірш=17}} А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

{{вірш|глава=10|вірш=18}} А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

{{вірш|глава=10|вірш=19}} Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

{{вірш|глава=10|вірш=20}} новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

{{вірш|глава=10|вірш=21}} маємо й Великого Священика над домом Божим,

{{вірш|глава=10|вірш=22}} то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

{{вірш|глава=10|вірш=23}} Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

{{вірш|глава=10|вірш=24}} І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

{{вірш|глава=10|вірш=25}} Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

{{вірш|глава=10|вірш=26}} Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

{{вірш|глава=10|вірш=27}} а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

{{вірш|глава=10|вірш=28}} Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

{{вірш|глава=10|вірш=29}} скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

{{вірш|глава=10|вірш=30}} Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

{{вірш|глава=10|вірш=31}} Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

{{вірш|глава=10|вірш=32}} Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

{{вірш|глава=10|вірш=33}} Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

{{вірш|глава=10|вірш=34}} Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

{{вірш|глава=10|вірш=35}} Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

{{вірш|глава=10|вірш=36}} Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

{{вірш|глава=10|вірш=37}} Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

{{вірш|глава=10|вірш=38}} А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

{{вірш|глава=10|вірш=39}} Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} Бо нею засвідчені старші були.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,

{{вірш|глава=11|вірш=10}} бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.

{{вірш|глава=11|вірш=12}} Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.

{{вірш|глава=11|вірш=16}} Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

{{вірш|глава=11|вірш=17}} Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,

{{вірш|глава=11|вірш=18}} що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

{{вірш|глава=11|вірш=20}} Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.

{{вірш|глава=11|вірш=21}} Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.

{{вірш|глава=11|вірш=22}} Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.

{{вірш|глава=11|вірш=23}} Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.

{{вірш|глава=11|вірш=24}} Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.

{{вірш|глава=11|вірш=25}} Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.

{{вірш|глава=11|вірш=26}} Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

{{вірш|глава=11|вірш=27}} Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.

{{вірш|глава=11|вірш=28}} Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.

{{вірш|глава=11|вірш=29}} Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.

{{вірш|глава=11|вірш=30}} Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.

{{вірш|глава=11|вірш=31}} Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.

{{вірш|глава=11|вірш=32}} І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,

{{вірш|глава=11|вірш=33}} що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,

{{вірш|глава=11|вірш=34}} силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;

{{вірш|глава=11|вірш=35}} жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;

{{вірш|глава=11|вірш=36}} а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.

{{вірш|глава=11|вірш=37}} Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

{{вірш|глава=11|вірш=38}} Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

{{вірш|глава=11|вірш=39}} І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,

{{вірш|глава=11|вірш=40}} бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

{{вірш|глава=12|вірш=2}} дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

{{вірш|глава=12|вірш=5}} і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

{{вірш|глава=12|вірш=7}} Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

{{вірш|глава=12|вірш=8}} А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

{{вірш|глава=12|вірш=10}} Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

{{вірш|глава=12|вірш=11}} Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

{{вірш|глава=12|вірш=13}} і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

{{вірш|глава=12|вірш=17}} Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

{{вірш|глава=12|вірш=19}} і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

{{вірш|глава=12|вірш=20}} Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

{{вірш|глава=12|вірш=21}} І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

{{вірш|глава=12|вірш=22}} Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

{{вірш|глава=12|вірш=23}} і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

{{вірш|глава=12|вірш=24}} і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

{{вірш|глава=12|вірш=25}} Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

{{вірш|глава=12|вірш=26}} що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

{{вірш|глава=12|вірш=27}} А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

{{вірш|глава=12|вірш=28}} Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

{{вірш|глава=12|вірш=29}} Бо наш Бог то палючий огонь!

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} Братолюбство нехай пробуває між вами!

{{вірш|глава=13|вірш=2}} Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.

{{вірш|глава=13|вірш=4}} Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.

{{вірш|глава=13|вірш=5}} Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!

{{вірш|глава=13|вірш=6}} Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?

{{вірш|глава=13|вірш=7}} Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,

{{вірш|глава=13|вірш=11}} бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором,

{{вірш|глава=13|вірш=12}} тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,

{{вірш|глава=13|вірш=14}} бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!

{{вірш|глава=13|вірш=15}} Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.

{{вірш|глава=13|вірш=17}} Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.

{{вірш|глава=13|вірш=19}} А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено.

{{вірш|глава=13|вірш=20}} Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,

{{вірш|глава=13|вірш=21}} нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.

{{вірш|глава=13|вірш=22}} Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.

{{вірш|глава=13|вірш=23}} Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.

{{вірш|глава=13|вірш=24}} Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.

{{вірш|глава=13|вірш=25}} Благодать зо всіма вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Якова</title>
    <id>1475</id>
    <revision>
      <id>1808</id>
      <timestamp>2006-11-08T11:32:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>220.106.124.112</ip>
      </contributor>
      <comment>[[ja: ]]</comment>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Якова
 | попередня = &lt;[[../До євреїв|До євреїв]]&gt;
 | наступна  = [[../1-е Петра|1-е Петра]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

{{вірш|глава=1|вірш=10}} а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Не обманюйтесь, брати мої любі!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Бо гнів людський не чинить правди Божої.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

{{вірш|глава=1|вірш=23}} Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,

{{вірш|глава=1|вірш=24}} бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.

{{вірш|глава=1|вірш=25}} А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

{{вірш|глава=1|вірш=26}} Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

{{вірш|глава=1|вірш=27}} Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм,

{{вірш|глава=2|вірш=4}} то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди?

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?

{{вірш|глава=2|вірш=23}} І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

{{вірш|глава=3|вірш=6}} І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

{{вірш|глава=3|вірш=8}} та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Хіба може, брати мої, фі?ове дерево родити оливки, або виноград фі?и? Солодка вода не тече з солонця.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

{{вірш|глава=3|вірш=15}} це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} А плід правди сіється творцями миру.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте,

{{вірш|глава=4|вірш=3}} прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

{{вірш|глава=4|вірш=13}} А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти,

{{вірш|глава=4|вірш=14}} ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!...

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:

{{вірш|глава=5|вірш=2}} ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Не нарікайте один на одного, браття, щоб вас не засуджено, он Суддя стоїть перед дверима!

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім'ям!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я,

{{вірш|глава=5|вірш=15}} і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців...

{{вірш|глава=5|вірш=18}} І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,

{{вірш|глава=5|вірш=20}} хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!

[[ja:イアコフの書]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-е Петра</title>
    <id>1476</id>
    <revision>
      <id>1492</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:32:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-е Петра
 | попередня = &lt;[[../Якова|Якова]]&gt;
 | наступна  = [[../2-е Петра|2-е Петра]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним

{{вірш|глава=1|вірш=2}} із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=4}} на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю,

{{вірш|глава=1|вірш=9}} бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} °м відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні,

{{вірш|глава=1|вірш=16}} бо написано: Будьте святі, Я бо святий!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання.

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків,

{{вірш|глава=1|вірш=19}} але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти,

{{вірш|глава=1|вірш=20}} що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.

{{вірш|глава=1|вірш=24}} Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде,

{{вірш|глава=1|вірш=25}} а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

{{вірш|глава=2|вірш=2}} і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,

{{вірш|глава=2|вірш=3}} якщо ви спробували, що добрий Господь.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,

{{вірш|глава=2|вірш=14}} чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} як побачать ваше поводження чисте в страху.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!

{{вірш|глава=3|вірш=13}} І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?

{{вірш|глава=3|вірш=14}} А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся!

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі.

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений,

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;

{{вірш|глава=3|вірш=20}} вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити,

{{вірш|глава=4|вірш=2}} щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих!

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Будьте гостинні один до одного без нехоті!

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з'явленні слави Його раділи ви й звеселялись.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} Коли ж вас ганьблять за Христове Ім'я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник,

{{вірш|глава=4|вірш=16}} а коли як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те.

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?

{{вірш|глава=4|вірш=18}} А коли праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись:

{{вірш|глава=5|вірш=2}} пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

{{вірш|глава=5|вірш=3}} не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!

{{вірш|глава=5|вірш=6}} Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!

{{вірш|глава=5|вірш=8}} Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, у?рунтує.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} Йому слава та влада на вічні віки, амінь.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} Вітайте один одного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-е Петра</title>
    <id>1477</id>
    <revision>
      <id>1493</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:33:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-е Петра
 | попередня = &lt;[[../1-е Петра|1-е Петра]]&gt;
 | наступна  = [[../1-е Iвана|1-е Iвана]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} а в благочесті братерство, а в братерстві любов.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

{{вірш|глава=1|вірш=18}} І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях,

{{вірш|глава=1|вірш=20}} бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить.

{{вірш|глава=1|вірш=21}} Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд;

{{вірш|глава=2|вірш=5}} і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних;

{{вірш|глава=2|вірш=6}} і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників,

{{вірш|глава=2|вірш=7}} а врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей,

{{вірш|глава=2|вірш=8}} бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні,

{{вірш|глава=2|вірш=9}} то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,

{{вірш|глава=2|вірш=10}} а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,

{{вірш|глава=2|вірш=11}} хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,

{{вірш|глава=2|вірш=13}} і приймуть заплату за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} °хні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді!

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу...

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку,

{{вірш|глава=3|вірш=2}} щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,

{{вірш|глава=3|вірш=4}} та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим,

{{вірш|глава=3|вірш=6}} тому тодішній світ, водою потоплений, згинув.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...

{{вірш|глава=3|вірш=11}} А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться?

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває.

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю,

{{вірш|глава=3|вірш=16}} як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою.

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого в?рунтування,

{{вірш|глава=3|вірш=18}} але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/1-е Iвана</title>
    <id>1478</id>
    <revision>
      <id>1494</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:33:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 1-е Iвана
 | попередня = &lt;[[../2-е Петра|2-е Петра]]&gt;
 | наступна  = [[../2-е Iвана|2-е Iвана]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам,

{{вірш|глава=1|вірш=3}} що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!

{{вірш|глава=2|вірш=5}} А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Улюблені, не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку: заповідь давня, то слово, що чули його від початку.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} Але нову заповідь я вам пишу, що справді вона в Нім та в вас, що минається темрява, і світло правдиве вже світить.

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} А хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає.

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його.

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,

{{вірш|глава=2|вірш=16}} бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!

{{вірш|глава=2|вірш=18}} Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з'явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала!

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина!

{{вірш|глава=2|вірш=23}} Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} Тож, що ви чули з початку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробуватиме те, що ви чули з початку, то й ви пробуватимете в Сині й Отці.

{{вірш|глава=2|вірш=25}} А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} Це я написав вам про тих, хто обманює вас.

{{вірш|глава=2|вірш=27}} А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте.

{{вірш|глава=2|вірш=28}} А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить справедливість, народився від Нього.

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.

{{вірш|глава=3|вірш=7}} Діточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він!

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного,

{{вірш|глава=3|вірш=12}} не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.

{{вірш|глава=3|вірш=16}} Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!

{{вірш|глава=3|вірш=17}} А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,

{{вірш|глава=3|вірш=20}} бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,

{{вірш|глава=3|вірш=22}} і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

{{вірш|глава=3|вірш=23}} І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав!

{{вірш|глава=3|вірш=24}} А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ.

{{вірш|глава=4|вірш=2}} Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} Вони від світу, тому то говорять від світу, а світ слухає їх.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!

{{вірш|глава=4|вірш=8}} Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили.

{{вірш|глава=4|вірш=10}} Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!

{{вірш|глава=4|вірш=12}} Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась.

{{вірш|глава=4|вірш=13}} Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого.

{{вірш|глава=4|вірш=14}} І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.

{{вірш|глава=4|вірш=15}} Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі.

{{вірш|глава=4|вірш=16}} Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!

{{вірш|глава=4|вірш=17}} Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.

{{вірш|глава=4|вірш=18}} Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.

{{вірш|глава=4|вірш=19}} Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.

{{вірш|глава=4|вірш=20}} Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?

{{вірш|глава=4|вірш=21}} І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо.

{{вірш|глава=5|вірш=3}} Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?

{{вірш|глава=5|вірш=6}} То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.

{{вірш|глава=5|вірш=11}} А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.

{{вірш|глава=5|вірш=13}} Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя.

{{вірш|глава=5|вірш=14}} І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас.

{{вірш|глава=5|вірш=15}} А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього.

{{вірш|глава=5|вірш=16}} Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився.

{{вірш|глава=5|вірш=17}} Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть.

{{вірш|глава=5|вірш=18}} Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається.

{{вірш|глава=5|вірш=19}} Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі.

{{вірш|глава=5|вірш=20}} Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!

{{вірш|глава=5|вірш=21}} Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/2-е Iвана</title>
    <id>1479</id>
    <revision>
      <id>1495</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:33:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 2-е Iвана
 | попередня = &lt;[[../1-е Iвана|1-е Iвана]]&gt;
 | наступна  = [[../3-е Iвана|3-е Iвана]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} за правду, що в нас пробуває й повік буде з нами:

{{вірш|глава=1|вірш=3}} нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа, Сина Отцевого, у правді та в любові!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного!

{{вірш|глава=1|вірш=6}} А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли повну нагороду.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його!

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити устами до уст, щоб повна була ваша радість!

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї. Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/3-е Iвана</title>
    <id>1480</id>
    <revision>
      <id>1496</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:34:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = 3-е Iвана
 | попередня = &lt;[[../2-е Iвана|2-е Iвана]]&gt;
 | наступна  = [[../Юда|Юда]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Старець улюбленому Гаєві, якого я направду люблю.

{{вірш|глава=1|вірш=2}} Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} Улюблений, вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога,

{{вірш|глава=1|вірш=7}} бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган.

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.

{{вірш|глава=1|вірш=13}} Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою,

{{вірш|глава=1|вірш=14}} але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Юда</title>
    <id>1481</id>
    <revision>
      <id>1497</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:34:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Юда
 | попередня = &lt;[[../3-е Iвана|3-е Iвана]]&gt;
 | наступна  = [[../Об'явлення|Об'явлення]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом:

{{вірш|глава=1|вірш=2}} милість вам, і мир, і любов хай примножиться!

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим.

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=5}} А я хочу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Господь визволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував.

{{вірш|глава=1|вірш=6}} І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад,

{{вірш|глава=1|вірш=8}} так само буде й цим сновидам, що опоганюють тіло, погорджують владами, зневажають слави.

{{вірш|глава=1|вірш=9}} І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі!

{{вірш|глава=1|вірш=10}} А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

{{вірш|глава=1|вірш=11}} Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея!

{{вірш|глава=1|вірш=12}} Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені;

{{вірш|глава=1|вірш=13}} люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих,

{{вірш|глава=1|вірш=15}} щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску!

{{вірш|глава=1|вірш=17}} А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} які вам говорили: За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Це ті, хто відлучується від єдности, тілесні, що духа не мають.

{{вірш|глава=1|вірш=20}} А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим,

{{вірш|глава=1|вірш=21}} бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя.

{{вірш|глава=1|вірш=22}} І до одних, хто вагається, будьте милостиві,

{{вірш|глава=1|вірш=23}} спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла!

{{вірш|глава=1|вірш=24}} А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості,

{{вірш|глава=1|вірш=25}} Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Біблія (Огієнко)/Об'явлення</title>
    <id>1482</id>
    <revision>
      <id>1498</id>
      <timestamp>2006-07-07T20:35:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва     = Біблія (переклад Огієнка)
 | noauthor  = 
 | секція    = Об'явлення
 | попередня = &lt;[[../Юда|Юда]]&gt;
 | наступна  = [[../|]]&gt;
 | примітки  = 
}}

==Глава 1==
{{глава|1}}

{{вірш|глава=1|вірш=1}} Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові,

{{вірш|глава=1|вірш=2}} який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив.

{{вірш|глава=1|вірш=3}} Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький!

{{вірш|глава=1|вірш=4}} Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його,

{{вірш|глава=1|вірш=5}} та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,

{{вірш|глава=1|вірш=6}} що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.

{{вірш|глава=1|вірш=7}} Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!

{{вірш|глава=1|вірш=8}} Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!

{{вірш|глава=1|вірш=9}} Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.

{{вірш|глава=1|вірш=10}} Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми,

{{вірш|глава=1|вірш=11}} який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.

{{вірш|глава=1|вірш=12}} І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих;

{{вірш|глава=1|вірш=13}} а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом.

{{вірш|глава=1|вірш=14}} А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.

{{вірш|глава=1|вірш=15}} А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.

{{вірш|глава=1|вірш=16}} І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.

{{вірш|глава=1|вірш=17}} І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній,

{{вірш|глава=1|вірш=18}} і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду.

{{вірш|глава=1|вірш=19}} Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому!

{{вірш|глава=1|вірш=20}} Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, то сім Церков.

==Глава 2==
{{глава|2}}

{{вірш|глава=2|вірш=1}} До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих:

{{вірш|глава=2|вірш=2}} Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони.

{{вірш|глава=2|вірш=3}} І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся.

{{вірш|глава=2|вірш=4}} Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов.

{{вірш|глава=2|вірш=5}} Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся.

{{вірш|глава=2|вірш=6}} Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу.

{{вірш|глава=2|вірш=7}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім.

{{вірш|глава=2|вірш=8}} А до Ангола Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив:

{{вірш|глава=2|вірш=9}} Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани.

{{вірш|глава=2|вірш=10}} Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!

{{вірш|глава=2|вірш=11}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерти.

{{вірш|глава=2|вірш=12}} А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: Оце каже Той, що має меча обосічного:

{{вірш|глава=2|вірш=13}} Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний.

{{вірш|глава=2|вірш=14}} Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили.

{{вірш|глава=2|вірш=15}} Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само.

{{вірш|глава=2|вірш=16}} Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст.

{{вірш|глава=2|вірш=17}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.

{{вірш|глава=2|вірш=18}} І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум'я огняне, а ноги Його подібні до міді:

{{вірш|глава=2|вірш=19}} Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші.

{{вірш|глава=2|вірш=20}} Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви.

{{вірш|глава=2|вірш=21}} І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.

{{вірш|глава=2|вірш=22}} Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються,

{{вірш|глава=2|вірш=23}} а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.

{{вірш|глава=2|вірш=24}} А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і як кажуть не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару,

{{вірш|глава=2|вірш=25}} тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду.

{{вірш|глава=2|вірш=26}} А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами,

{{вірш|глава=2|вірш=27}} і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться, як і Я одержав владу від Свого Отця,

{{вірш|глава=2|вірш=28}} і дам Я йому зорю досвітню.

{{вірш|глава=2|вірш=29}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

==Глава 3==
{{глава|3}}

{{вірш|глава=3|вірш=1}} А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий.

{{вірш|глава=3|вірш=2}} Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм.

{{вірш|глава=3|вірш=3}} Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.

{{вірш|глава=3|вірш=4}} Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони.

{{вірш|глава=3|вірш=5}} Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами.

{{вірш|глава=3|вірш=6}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

{{вірш|глава=3|вірш=7}} І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить.

{{вірш|глава=3|вірш=8}} Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся.

{{вірш|глава=3|вірш=9}} Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, ось Я зроблю, що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми, і пізнають, що Я полюбив тебе.

{{вірш|глава=3|вірш=10}} А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі.

{{вірш|глава=3|вірш=11}} Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав.

{{вірш|глава=3|вірш=12}} Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я Своє.

{{вірш|глава=3|вірш=13}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

{{вірш|глава=3|вірш=14}} І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:

{{вірш|глава=3|вірш=15}} Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!

{{вірш|глава=3|вірш=16}} А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...

{{вірш|глава=3|вірш=17}} Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!

{{вірш|глава=3|вірш=18}} Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити.

{{вірш|глава=3|вірш=19}} Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!

{{вірш|глава=3|вірш=20}} Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.

{{вірш|глава=3|вірш=21}} Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його.

{{вірш|глава=3|вірш=22}} Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

==Глава 4==
{{глава|4}}

{{вірш|глава=4|вірш=1}} По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому!

{{вірш|глава=4|вірш=2}} І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий.

{{вірш|глава=4|вірш=3}} А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду.

{{вірш|глава=4|вірш=4}} А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті.

{{вірш|глава=4|вірш=5}} А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих.

{{вірш|глава=4|вірш=6}} І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду.

{{вірш|глава=4|вірш=7}} І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.

{{вірш|глава=4|вірш=8}} І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!

{{вірш|глава=4|вірш=9}} І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні,

{{вірш|глава=4|вірш=10}} тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть:

{{вірш|глава=4|вірш=11}} Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

==Глава 5==
{{глава|5}}

{{вірш|глава=5|вірш=1}} І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.

{{вірш|глава=5|вірш=2}} І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її?

{{вірш|глава=5|вірш=3}} І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї.

{{вірш|глава=5|вірш=4}} І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї.

{{вірш|глава=5|вірш=5}} А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її.

{{вірш|глава=5|вірш=6}} І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю.

{{вірш|глава=5|вірш=7}} І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі.

{{вірш|глава=5|вірш=8}} А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих.

{{вірш|глава=5|вірш=9}} І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду.

{{вірш|глава=5|вірш=10}} І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть!

{{вірш|глава=5|вірш=11}} І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч.

{{вірш|глава=5|вірш=12}} І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!

{{вірш|глава=5|вірш=13}} І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!

{{вірш|глава=5|вірш=14}} А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!

==Глава 6==
{{глава|6}}

{{вірш|глава=6|вірш=1}} І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди!

{{вірш|глава=6|вірш=2}} І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.

{{вірш|глава=6|вірш=3}} І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди!

{{вірш|глава=6|вірш=4}} І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому.

{{вірш|глава=6|вірш=5}} І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці.

{{вірш|глава=6|вірш=6}} І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!

{{вірш|глава=6|вірш=7}} А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди!

{{вірш|глава=6|вірш=8}} І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми.

{{вірш|глава=6|вірш=9}} І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.

{{вірш|глава=6|вірш=10}} І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?

{{вірш|глава=6|вірш=11}} І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони.

{{вірш|глава=6|вірш=12}} І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров...

{{вірш|глава=6|вірш=13}} І на землю попадали зорі небесні, як фі?ове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...

{{вірш|глава=6|вірш=14}} І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць...

{{вірш|глава=6|вірш=15}} І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські,

{{вірш|глава=6|вірш=16}} та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!...

{{вірш|глава=6|вірш=17}} Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?

==Глава 7==
{{глава|7}}

{{вірш|глава=7|вірш=1}} А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево.

{{вірш|глава=7|вірш=2}} І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,

{{вірш|глава=7|вірш=3}} говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!

{{вірш|глава=7|вірш=4}} І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:

{{вірш|глава=7|вірш=5}} з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени ?адового дванадцять тисяч,

{{вірш|глава=7|вірш=6}} з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч,

{{вірш|глава=7|вірш=7}} з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч,

{{вірш|глава=7|вірш=8}} з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних.

{{вірш|глава=7|вірш=9}} Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття.

{{вірш|глава=7|вірш=10}} І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!

{{вірш|глава=7|вірш=11}} А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,

{{вірш|глава=7|вірш=12}} кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!

{{вірш|глава=7|вірш=13}} І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?

{{вірш|глава=7|вірш=14}} І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця...

{{вірш|глава=7|вірш=15}} Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними.

{{вірш|глава=7|вірш=16}} Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.

{{вірш|глава=7|вірш=17}} Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!

==Глава 8==
{{глава|8}}

{{вірш|глава=8|вірш=1}} І коли сьому печатку розкрив, німа тиша настала на небі десь на півгодини.

{{вірш|глава=8|вірш=2}} І я бачив сімох Анголів, що стояли перед Богом. І дано було їм сім сурем.

{{вірш|глава=8|вірш=3}} І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом.

{{вірш|глава=8|вірш=4}} І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога.

{{вірш|глава=8|вірш=5}} А Ангол кадильницю взяв, і наповнив її огнем із жертівника, та й кинув на землю. І зчинилися громи, і гуркотнява, і блискавиці та трясіння землі...

{{вірш|глава=8|вірш=6}} І сім Анголів, що мали сім сурем, приготувалися, щоб сурмити.

{{вірш|глава=8|вірш=7}} І засурмив перший Ангол, і вчинилися град та огонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю. І спалилась третина землі, і згоріла третина дерев, і всіляка зелена трава погоріла...

{{вірш|глава=8|вірш=8}} І засурмив другий Ангол, і немов би велика гора, розпалена огнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров'ю,

{{вірш|глава=8|вірш=9}} і померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів...

{{вірш|глава=8|вірш=10}} І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела.

{{вірш|глава=8|вірш=11}} А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...

{{вірш|глава=8|вірш=12}} І засурмив Ангол четвертий, і вдарено третину сонця, і третину місяця, і третину зір, щоб затьмилася їхня третина, щоб третина дня не світила, так само ж і ніч...

{{вірш|глава=8|вірш=13}} І бачив, і чув я одного орла, що летів серед неба і кликав гучним голосом: Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, від голосів сурмових позосталих трьох Анголів, що мають сурмити!...

==Глава 9==
{{глава|9}}

{{вірш|глава=9|вірш=1}} І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої.

{{вірш|глава=9|вірш=2}} І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму...

{{вірш|глава=9|вірш=3}} А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні.

{{вірш|глава=9|вірш=4}} І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої.

{{вірш|глава=9|вірш=5}} І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину.

{{вірш|глава=9|вірш=6}} І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!...

{{вірш|глава=9|вірш=7}} А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя.

{{вірш|глава=9|вірш=8}} І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев'ячі.

{{вірш|глава=9|вірш=9}} І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну.

{{вірш|глава=9|вірш=10}} І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п'ять місяців шкодити людям.

{{вірш|глава=9|вірш=11}} І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!

{{вірш|глава=9|вірш=12}} Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!

{{вірш|глава=9|вірш=13}} І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом,

{{вірш|глава=9|вірш=14}} що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефраті.

{{вірш|глава=9|вірш=15}} І були порозв'язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.

{{вірш|глава=9|вірш=16}} А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.

{{вірш|глава=9|вірш=17}} І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.

{{вірш|глава=9|вірш=18}} І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів.

{{вірш|глава=9|вірш=19}} Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять.

{{вірш|глава=9|вірш=20}} А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яним, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.

{{вірш|глава=9|вірш=21}} І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх...

==Глава 10==
{{глава|10}}

{{вірш|глава=10|вірш=1}} І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні,

{{вірш|глава=10|вірш=2}} і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю,

{{вірш|глава=10|вірш=3}} і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми.

{{вірш|глава=10|вірш=4}} А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши!

{{вірш|глава=10|вірш=5}} А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою

{{вірш|глава=10|вірш=6}} та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде,

{{вірш|глава=10|вірш=7}} а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.

{{вірш|глава=10|вірш=8}} І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі.

{{вірш|глава=10|вірш=9}} І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми, і з'їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед.

{{вірш|глава=10|вірш=10}} І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм животі...

{{вірш|глава=10|вірш=11}} І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики,і про багато царів.

==Глава 11==
{{глава|11}}

{{вірш|глава=11|вірш=1}} І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому.

{{вірш|глава=11|вірш=2}} А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам, і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто.

{{вірш|глава=11|вірш=3}} І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.

{{вірш|глава=11|вірш=4}} Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.

{{вірш|глава=11|вірш=5}} І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий.

{{вірш|глава=11|вірш=6}} Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть.

{{вірш|глава=11|вірш=7}} А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває.

{{вірш|глава=11|вірш=8}} І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий.

{{вірш|глава=11|вірш=9}} І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів.

{{вірш|глава=11|вірш=10}} А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі.

{{вірш|глава=11|вірш=11}} А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них!

{{вірш|глава=11|вірш=12}} І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: Зійдіть сюди! І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.

{{вірш|глава=11|вірш=13}} І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилась... І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен, а решта обгорнена жахом була, і вони віддали славу Богу Небесному!...

{{вірш|глава=11|вірш=14}} Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!

{{вірш|глава=11|вірш=15}} І засурмив сьомий Ангол, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!

{{вірш|глава=11|вірш=16}} І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,

{{вірш|глава=11|вірш=17}} кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!

{{вірш|глава=11|вірш=18}} А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю.

{{вірш|глава=11|вірш=19}} І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град...

==Глава 12==
{{глава|12}}

{{вірш|глава=12|вірш=1}} І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.

{{вірш|глава=12|вірш=2}} І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.

{{вірш|глава=12|вірш=3}} І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.

{{вірш|глава=12|вірш=4}} Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить...

{{вірш|глава=12|вірш=5}} І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.

{{вірш|глава=12|вірш=6}} А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.

{{вірш|глава=12|вірш=7}} І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,

{{вірш|глава=12|вірш=8}} та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.

{{вірш|глава=12|вірш=9}} І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.

{{вірш|глава=12|вірш=10}} І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!

{{вірш|глава=12|вірш=11}} І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!

{{вірш|глава=12|вірш=12}} Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!

{{вірш|глава=12|вірш=13}} А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.

{{вірш|глава=12|вірш=14}} І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.

{{вірш|глава=12|вірш=15}} І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.

{{вірш|глава=12|вірш=16}} Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст...

{{вірш|глава=12|вірш=17}} І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

{{вірш|глава=12|вірш=18}} І я став на морському піску.

==Глава 13==
{{глава|13}}

{{вірш|глава=13|вірш=1}} І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена.

{{вірш|глава=13|вірш=2}} А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику.

{{вірш|глава=13|вірш=3}} А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!

{{вірш|глава=13|вірш=4}} І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?

{{вірш|глава=13|вірш=5}} І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці.

{{вірш|глава=13|вірш=6}} І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.

{{вірш|глава=13|вірш=7}} І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.

{{вірш|глава=13|вірш=8}} І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу.

{{вірш|глава=13|вірш=9}} Коли має хто вухо, нехай слухає:

{{вірш|глава=13|вірш=10}} Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!

{{вірш|глава=13|вірш=11}} І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій.

{{вірш|глава=13|вірш=12}} І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна.

{{вірш|глава=13|вірш=13}} І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми.

{{вірш|глава=13|вірш=14}} І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе.

{{вірш|глава=13|вірш=15}} І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були.

{{вірш|глава=13|вірш=16}} І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,

{{вірш|глава=13|вірш=17}} щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...

{{вірш|глава=13|вірш=18}} Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.

==Глава 14==
{{глава|14}}

{{вірш|глава=14|вірш=1}} І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.

{{вірш|глава=14|вірш=2}} І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,

{{вірш|глава=14|вірш=3}} і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

{{вірш|глава=14|вірш=4}} Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,

{{вірш|глава=14|вірш=5}} не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!

{{вірш|глава=14|вірш=6}} І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові.

{{вірш|глава=14|вірш=7}} І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!

{{вірш|глава=14|вірш=8}} А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!

{{вірш|глава=14|вірш=9}} А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй,

{{вірш|глава=14|вірш=10}} то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.

{{вірш|глава=14|вірш=11}} А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.

{{вірш|глава=14|вірш=12}} Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!

{{вірш|глава=14|вірш=13}} І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.

{{вірш|глава=14|вірш=14}} І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп.

{{вірш|глава=14|вірш=15}} І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!

{{вірш|глава=14|вірш=16}} І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата.

{{вірш|глава=14|вірш=17}} І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа.

{{вірш|глава=14|вірш=18}} І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли.

{{вірш|глава=14|вірш=19}} І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву.

{{вірш|глава=14|вірш=20}} І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій...

==Глава 15==
{{глава|15}}

{{вірш|глава=15|вірш=1}} І бачив я інше знамено на небі, велике та дивне, сім Анголів, що сім кар вони мали, бо ними кінчався гнів Божий.

{{вірш|глава=15|вірш=2}} І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, стояли на морі склянім, та мали гусла Божі.

{{вірш|глава=15|вірш=3}} І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!

{{вірш|глава=15|вірш=4}} Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з'явилися суди Твої!

{{вірш|глава=15|вірш=5}} А по цьому я глянув, і ось відчинився храм скинії свідчення в небі,

{{вірш|глава=15|вірш=6}} і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні, чисті й ясні, і підперезані довкола грудей золотими поясами.

{{вірш|глава=15|вірш=7}} І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гніву Бога, що живе повік віку.

{{вірш|глава=15|вірш=8}} І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів.

==Глава 16==
{{глава|16}}

{{вірш|глава=16|вірш=1}} І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!

{{вірш|глава=16|вірш=2}} І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу.

{{вірш|глава=16|вірш=3}} А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі.

{{вірш|глава=16|вірш=4}} Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров.

{{вірш|глава=16|вірш=5}} І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!

{{вірш|глава=16|вірш=6}} Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!

{{вірш|глава=16|вірш=7}} І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!

{{вірш|глава=16|вірш=8}} А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем.

{{вірш|глава=16|вірш=9}} І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому.

{{вірш|глава=16|вірш=10}} А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики,

{{вірш|глава=16|вірш=11}} і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!

{{вірш|глава=16|вірш=12}} Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця.

{{вірш|глава=16|вірш=13}} І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби,

{{вірш|глава=16|вірш=14}} це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога.

{{вірш|глава=16|вірш=15}} Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!

{{вірш|глава=16|вірш=16}} І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон.

{{вірш|глава=16|вірш=17}} Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося!

{{вірш|глава=16|вірш=18}} І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі... Великий такий землетрус, такий міцний!

{{вірш|глава=16|вірш=19}} І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста... І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву...

{{вірш|глава=16|вірш=20}} І зник кожен острів, і не знайдено гір!...

{{вірш|глава=16|вірш=21}} І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!...

==Глава 17==
{{глава|17}}

{{вірш|глава=17|вірш=1}} І прийшов один із семи Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами.

{{вірш|глава=17|вірш=2}} З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі.

{{вірш|глава=17|вірш=3}} І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.

{{вірш|глава=17|вірш=4}} А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.

{{вірш|глава=17|вірш=5}} А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі.

{{вірш|глава=17|вірш=6}} І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.

{{вірш|глава=17|вірш=7}} А Ангол промовив до мене: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів.

{{вірш|глава=17|вірш=8}} Звірина, яку бачив я, була і нема, і має вийти з безодні і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була і нема, і з'явиться.

{{вірш|глава=17|вірш=9}} Тут розум, що має він мудрість. Сім голів це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів,

{{вірш|глава=17|вірш=10}} п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути.

{{вірш|глава=17|вірш=11}} І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль.

{{вірш|глава=17|вірш=12}} А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину.

{{вірш|глава=17|вірш=13}} Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині.

{{вірш|глава=17|вірш=14}} Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні.

{{вірш|глава=17|вірш=15}} І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики.

{{вірш|глава=17|вірш=16}} А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять.

{{вірш|глава=17|вірш=17}} Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі.

{{вірш|глава=17|вірш=18}} А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.

==Глава 18==
{{глава|18}}

{{вірш|глава=18|вірш=1}} Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його.

{{вірш|глава=18|вірш=2}} І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних,

{{вірш|глава=18|вірш=3}} бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його!

{{вірш|глава=18|вірш=4}} І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.

{{вірш|глава=18|вірш=5}} Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його.

{{вірш|глава=18|вірш=6}} Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!

{{вірш|глава=18|вірш=7}} Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду!

{{вірш|глава=18|вірш=8}} Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!

{{вірш|глава=18|вірш=9}} І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його.

{{вірш|глава=18|вірш=10}} Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!

{{вірш|глава=18|вірш=11}} І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу,

{{вірш|глава=18|вірш=12}} вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового,

{{вірш|глава=18|вірш=13}} і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських.

{{вірш|глава=18|вірш=14}} І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш!

{{вірш|глава=18|вірш=15}} Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити,

{{вірш|глава=18|вірш=16}} і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами,

{{вірш|глава=18|вірш=17}} бо за одну годину згинуло таке велике багатство... І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека,

{{вірш|глава=18|вірш=18}} і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне?

{{вірш|глава=18|вірш=19}} І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!

{{вірш|глава=18|вірш=20}} Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!

{{вірш|глава=18|вірш=21}} І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться!

{{вірш|глава=18|вірш=22}} І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!

{{вірш|глава=18|вірш=23}} І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!

{{вірш|глава=18|вірш=24}} Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі...

==Глава 19==
{{глава|19}}

{{вірш|глава=19|вірш=1}} По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому,

{{вірш|глава=19|вірш=2}} правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!

{{вірш|глава=19|вірш=3}} І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки!

{{вірш|глава=19|вірш=4}} І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя!

{{вірш|глава=19|вірш=5}} А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі!

{{вірш|глава=19|вірш=6}} І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель!

{{вірш|глава=19|вірш=7}} Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!

{{вірш|глава=19|вірш=8}} І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих.

{{вірш|глава=19|вірш=9}} І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова!

{{вірш|глава=19|вірш=10}} І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва.

{{вірш|глава=19|вірш=11}} І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.

{{вірш|глава=19|вірш=12}} Очі Його немов полум'я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.

{{вірш|глава=19|вірш=13}} І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже.

{{вірш|глава=19|вірш=14}} А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях.

{{вірш|глава=19|вірш=15}} А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!

{{вірш|глава=19|вірш=16}} І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами.

{{вірш|глава=19|вірш=17}} І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю,

{{вірш|глава=19|вірш=18}} щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих...

{{вірш|глава=19|вірш=19}} І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його.

{{вірш|глава=19|вірш=20}} І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло...

{{вірш|глава=19|вірш=21}} А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами...

==Глава 20==
{{глава|20}}

{{вірш|глава=20|вірш=1}} І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй.

{{вірш|глава=20|вірш=2}} І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років,

{{вірш|глава=20|вірш=3}} та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час.

{{вірш|глава=20|вірш=4}} І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.

{{вірш|глава=20|вірш=5}} А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.

{{вірш|глава=20|вірш=6}} Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

{{вірш|глава=20|вірш=7}} Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї.

{{вірш|глава=20|вірш=8}} І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, ?о?а й Ма?о?а, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє як морський пісок.

{{вірш|глава=20|вірш=9}} І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх.

{{вірш|глава=20|вірш=10}} А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.

{{вірш|глава=20|вірш=11}} І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.

{{вірш|глава=20|вірш=12}} І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.

{{вірш|глава=20|вірш=13}} І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.

{{вірш|глава=20|вірш=14}} Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне.

{{вірш|глава=20|вірш=15}} А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

==Глава 21==
{{глава|21}}

{{вірш|глава=21|вірш=1}} І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.

{{вірш|глава=21|вірш=2}} І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.

{{вірш|глава=21|вірш=3}} І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними,

{{вірш|глава=21|вірш=4}} і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!

{{вірш|глава=21|вірш=5}} І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!

{{вірш|глава=21|вірш=6}} І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води.

{{вірш|глава=21|вірш=7}} Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина!

{{вірш|глава=21|вірш=8}} А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!

{{вірш|глава=21|вірш=9}} І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця.

{{вірш|глава=21|вірш=10}} І заніс мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога.

{{вірш|глава=21|вірш=11}} Славу Божу він має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь.

{{вірш|глава=21|вірш=12}} Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані, а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля.

{{вірш|глава=21|вірш=13}} Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі.

{{вірш|глава=21|вірш=14}} І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця.

{{вірш|глава=21|вірш=15}} А той, хто зо мною говорив, мав міру, золоту тростину, щоб зміряти місто, і брами його і його мур.

{{вірш|глава=21|вірш=16}} А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина, і ширина, і вишина його рівні.

{{вірш|глава=21|вірш=17}} І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра Ангола.

{{вірш|глава=21|вірш=18}} Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла.

{{вірш|глава=21|вірш=19}} Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. Перша підвалина яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд,

{{вірш|глава=21|вірш=20}} п'ята сардонікс, шоста сардій, сьома хризоліт, восьма берил, дев'ята топаз, десята хрисопрас, одинадцята якинт, дванадцята аметист.

{{вірш|глава=21|вірш=21}} А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло.

{{вірш|глава=21|вірш=22}} А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель то йому храм і Агнець.

{{вірш|глава=21|вірш=23}} І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець.

{{вірш|глава=21|вірш=24}} І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього.

{{вірш|глава=21|вірш=25}} А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде.

{{вірш|глава=21|вірш=26}} І принесуть до нього славу й честь народів.

{{вірш|глава=21|вірш=27}} І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.

==Глава 22==
{{глава|22}}

{{вірш|глава=22|вірш=1}} І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця.

{{вірш|глава=22|вірш=2}} Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів.

{{вірш|глава=22|вірш=3}} І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому,

{{вірш|глава=22|вірш=4}} і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах.

{{вірш|глава=22|вірш=5}} А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки.

{{вірш|глава=22|вірш=6}} І сказав він до мене: Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить.

{{вірш|глава=22|вірш=7}} Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги!

{{вірш|глава=22|вірш=8}} І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому.

{{вірш|глава=22|вірш=9}} І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!

{{вірш|глава=22|вірш=10}} І сказав він до мене: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький!

{{вірш|глава=22|вірш=11}} Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!

{{вірш|глава=22|вірш=12}} Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.

{{вірш|глава=22|вірш=13}} Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець.

{{вірш|глава=22|вірш=14}} Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!

{{вірш|глава=22|вірш=15}} А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.

{{вірш|глава=22|вірш=16}} Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!

{{вірш|глава=22|вірш=17}} А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!

{{вірш|глава=22|вірш=18}} Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.

{{вірш|глава=22|вірш=19}} А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.

{{вірш|глава=22|вірш=20}} Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе!

{{вірш|глава=22|вірш=21}} Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Wikisource:Давньогрецька література</title>
    <id>1483</id>
    <revision>
      <id>1501</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:15:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">* [[Автор:Гомер|Гомер]] (8 ст. до РХ)
** [[Іліада]]
** [[Одіссея]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Одіссея</title>
    <id>1484</id>
    <revision>
      <id>1502</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:16:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">:''Переклад [[w:Тен Борис|Бориса Тена]] (1968)''

'''[[Одіссея Пісня 1|Пісня перша]]'''

''День перший''

Рада богів. Афіна наставляє Телемаха

'''[[Одіссея Пісня 2|Пісня друга]]'''

''День другий і ранок третього дня''

Збори ітакійців. Телемахів од'їзд

'''[[Одіссея Пісня 3|Пісня третя]]'''

''День третій і четвертий до вечора п 'ятого дня''

В Пілосі

'''[[Одіссея Пісня 4|Пісня четверта]]'''

''Вечір п 'ятого дня і день шостий''

В Лакедемоні

'''[[Одіссея Пісня 5|Пісня п'ята]]'''

''День сьомий і далі до кінця тридцять першого дня''

Пліт Одіссеїв

'''[[Одіссея Пісня 6|Пісня шоста]]'''

''Тридцять другий день''

Прибуття Одіссея до феаків

'''[[Одіссея Пісня 7|Пісня сьома]]'''

''Вечір тридцять другого дня''

Одіссеїв прихід до Алкіноя

'''[[Одіссея Пісня 8|Пісня восьма]]'''

''День тридцять третій''

Одіссеєве перебування у феаків

'''[[Одіссея Пісня 9|Пісня дев'ята]]'''

''Вечір тридцять третього дня''

Розповідь Алкіноєві. Пригода в кіклопа

'''[[Одіссея Пісня 10|Пісня десята]]'''

''Вечір тридцять третього дня''

Пригоди в Еола, у лестригонів та в Кіркеї

'''[[Одіссея Пісня 11|Пісня одинадцята]]'''

''Вечір тридцять третього дня''

Жертви для виклику померлих

'''[[Одіссея Пісня 12|Пісня дванадцята]]'''

''Вечір тридцять третього дня''

Сирени, Скілла і Харібда, бики Геліоса

'''[[Одіссея Пісня 13|Пісня тринадцята]]'''

''Тридцять четвертий день і ранок тридцять п 'ятого''

Відплиття Одіссея з країни феаків і прибуття до Ітаки

'''[[Одіссея Пісня 14|Пісня чотирнадцята]]'''

''День тридцять п'ятий''

'''[[Одіссея Пісня 15|Пісня п'ятнадцята]]'''

''Тридцять п 'ятий і тридцять шостий день; ранок тридцять сьомого''

Прибуття Телемаха до Евмея

'''[[Одіссея Пісня 16|Пісня шістнадцята]]'''

''День тридцять сьомий''

Упізнання Одіссея Телемахом

'''[[Одіссея Пісня 17|Пісня сімнадцята]]'''

''День тридцять восьмий''

Повернення Телемаха на Ітаку

'''[[Одіссея Пісня 18|Пісня вісімнадцята]]'''

''День тридцять восьмий''

Бій Одіссея з Іром навкулачки

'''[[Одіссея Пісня 19|Пісня дев'ятнадцята]]'''

''Вечір тридцять восьмого дня''

Зустріч Одіссея й Пенелопи. Умивання ніг

'''[[Одіссея Пісня 20|Пісня двадцята]]'''

''Ніч з тридцять восьмого на тридцять дев 'ятий день. Вранці і опівдні тридцять дев 'ятого дня''

Перед убивством женихів

'''[[Одіссея Пісня 21|Пісня двадцять перша]]'''

''День тридцять дев 'ятий''

Лук Одіссеїв

'''[[Одіссея Пісня 22|Пісня двадцять друга]]'''

''День тридцять дев 'ятий''

Побиття женихів

'''[[Одіссея Пісня 23|Пісня двадцять третя]]'''

''Вечір тридцять дев 'ятого і ранок сорокового дня''

Пенелопа впізнає Одіссея

'''[[Одіссея Пісня 24|Пісня двадцять четверта]]'''

''Сороковий день''

Замирення

[[Category:Твори]]
[[Category:Антична література]]

[[en:The Odyssey]]
[[es:Odisea]]
[[ru:Одиссея (Гомер)]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Одіссея Пісня 1</title>
    <id>1485</id>
    <revision>
      <id>1503</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:16:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''ЗМІСТ ПЕРШОЇ ПІСНІ''' 

'''ДЕНЬ ПЕРШИЙ''' 

''Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей, якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож.'' 


'''РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА''' 

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго 

Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши, 

Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив, 

В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею, 

5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути. 

Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув. 

Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне: 

З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона, 

Що понад нами, - за те дня повернення він їх позбавив. 

10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню. 

Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої, 

Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись. 

Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини, 

Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла, 

15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком. 

В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний 

І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки, 

Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть 

Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували, 

20] Крім Посейдона, - гнівом його Одіссей богорівний 

Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався. 

Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, - 

У протилежних кінцях простягались поселення їхні, - 

Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно. 

25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні, 

Там веселився на учтах. Тим часом інші богове 

В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались. 

Першим батько людей і богів тут слово промовив, - 

В пам'яті серця його постав-бо Егіст бездоганний, 

30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним. 

Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних: 

«Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують! 

Зло - від богів, - вони кажуть, самі ж через власну зухвалість, 

Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають. 

35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну 

Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся. 

Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали 

Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той 

Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе, 

40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста, 

Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити. 

Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста 

Радою доброю вплинуть, - і той за все поплатився». 

В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 

45] «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий! 

Справді, смертю такою поліг він цілком по заслузі. 

Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити. 

Та розривається серце за тим Одіссеєм розумним. 

Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім 

50] Острові терпить біду, на тім пупі широкого моря. 

Острів той лісом поріс, і живе там богиня в домівці, 

Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає у морі 

Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні 

Ті, що й небо навколо, і землю усю підпирають. 

55] В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька, 

Повними ласки й облуди словами всечасно чарує, 

Тільки б свою він Ітаку забув. Одіссей же невтішно 

Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм, 

Потім і вмерти готовий. Невже і твого, олімпійцю, 

60] Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо 

Жертвами щиро тобі Одіссей з кораблів аргів'янських 

В Трої просторій? Чому ж одвертаєшся й досі од нього?» 

Відповідаючи, Зевс, шо хмари збирає, промовив: 

«Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу? 

65] Богоподібного як же забути мені Одіссея? 

Найрозумніший з людей він, з усіх найщедріші приносив 

Жертви безсмертним богам, що простором небес володіють! 

Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палає 

Гнівом невпинним за те, що кіклоп Поліфем богорівний 

70] Ока позбавлений ним, а той же із інших кіклопів 

Був найсильніший; німфа його породила Фооса, 

Форкіна донька, державця в пустинному морі шумливім. 

В гроті глибокім вона з Посейдоном колись поєдналась. 

З того часу Посейдон, могутній землі потрясатель, 

75] Хоч не убив Одіссея, то гонить від рідного краю. 

Отже, давайте усі поміркуємо разом уважно, 

Як Одіссея додому вернуть. Посейдон хай вгамує 

Гнів свій, - не може-бо він проти спільної волі безсмертних 

Вперто змагатися сам і один з усіма сперечатись». 

80] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 

«О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий! 

Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним, 

Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся, 

З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо 

85] Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно 

Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну, 

Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись. 

Я ж до Ітаки пощу, щоб там в Одіссеєвім сині 

Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце, 

90] Скликати довговолосих ахеїв на збори народні 

Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього 

Цілі отари овець і повільних волів круторогих. 

Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, - 

Може, почує він щось про повернення любого батька 

95] Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде». 

Мовила так і до ніг золоті підв'язала підошви. 

Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим - 

І по воді, й по безкраїх просторах землі - її носять, 

Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним, 

100] Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв 

Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька. 

Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських, 

Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях, 

Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим, 

105] Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента. 

Там женихів гордовитих застала. Перед дверима 

Грою в кості якраз утішали своє вони серце, 

Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали. 

Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах 

110] Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили 

Губками довгі столи й на середину їх виставляли, 

Інші ж - м'яса на них розкладали шматки незліченні. 

Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив. 

Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами 

И думкою батька собі уявляв благородного, як він 

З'явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому, 

Честь свою верне і стане господарем власних маєтків. 

Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив. 

Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець 

120] Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього, 

Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа 

І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: 

«Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно! 

Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба». 

125] Мовивши це, йде вперед, а за ним - Паллада Афіна. 

Щойно обоє зайшли вони в дім Одіссея високий, 

Списа узяв він у неї, відніс під колону велику, 

Вставив у тесаний списник - туди, де багато стояло 

Інших списів Одіссея, в біді витривалого мужа. 

130] В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите, 

Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому. 

Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі 

Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю 

їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив, 

135] Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати. 

Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку - 

Руки вмивати - й поволі над срібним цеберком зливала; 

Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно. 

Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна, 

140] Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих; 

Різного м'яса їм чашник на блюдах поклав дерев'яних 

Купами, й келихи він золоті перед ними поставив; 

Часто й окличник до них підходив вина доливати. 

Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали 

і45] Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих; 

Воду їм чисту на руки окличники стали зливати; 

Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні; 

Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери, 

Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули. 

150] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, 

Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням - 

Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба. 

Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову, 

Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі. 

155] Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка. 

Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій, 

Голову близько схиливши, щоб інші його не почули: 

«Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я? 

їм лиш одно на умі - самі лиш кіфари та співи. 

160] Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають 

Мужа, що білії кості його або десь під дощами 

Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає. 

Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся, 

Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати, 

165] Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти. 

Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи 

Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі, 

Ніби він вернеться, - день повороту його вже загинув. 

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: 

170] Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої? 

Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки 

Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди? 

Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався. 

Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно: 

175] Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого 

Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому 

Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки». 

Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна: 

«Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання. 

180] Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь 

Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним. 

Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми, 

Пливши по темному морю в країну людей іншомовних, 

В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче. 

185] Свій корабель я поставив далеко від вашого міста, 

В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим. 

Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно 

З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя, 

Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста 

190] Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує, 

Тільки служниця стара подає йому їсти і пити 

В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне, 

Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих. 

Отже, прийшов я тепер, - чував-бо, що твій уже батько 

195] Дома - боги його, видно, затримали десь у дорозі. 

Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий! 

Десь між живих він, лише забарився на морі широкім. 

Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім, 

Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе. 

:со Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали 

Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю, 

Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію. 

Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни 

Бути далеко, - й залізні його вже не втримають пута, - 

205] Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись. 

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: 

Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином? 

Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий. 

Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним 

210] Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші - 

Вицвіт аргеїв - на суднах своїх попливли крутобоких. 

З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив». 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання. 

215] Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, - 

Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він? 

Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись 

Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно. 

Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть, 

220] Я народився від нього, - якщо вже ти хочеш це знати». 

Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна: 

«Видно, в майбутнім боги не залишать твойого без слави 

Роду, коли породила такого, як ти, Пенелопа! 

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: 

225] Що за гульня тут? І що то за зборище? Нащо тобі це? 

Що це - весілля чи учта? Не в складчину ж тут розгулялись? 

Тільки, здається, вони вже надто зухвало учтують 

В домі твоєму. Обуриться кожна людина розумна, 

Хто б то сюди не зайшов і на сором отой не поглянув». 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Гостю, якщо ти поставив таке запитання, то знай же: 

Був бездоганний колись цей будинок і повен достатку 

В час, коли муж той отут іще пробував поміж нами. 

Нині ж інакше схвалили боги, замисливши злеє. 

235] Поміж усіх-бо людей зробили його невидимим. 

Я ж бо не так сумував би, коли б і справді умер він, 

Чи у троянській землі серед інших героїв загинув, 

Чи, закінчивши війну, на руках би сконав він у друзів. 

Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї. 

240] Синові славу велику тоді б він зоставив навіки. 

Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно, 

В безвість пішов він, без сліду пропав десь, мені залишивши 

Сум і ридання. Та я не за ним лиш єдиним зітхаю 

Й плачу, - боги мені й іншу печаль накинули злую: 

245] Скільки на цих островах державців не є можновладних - 

З Сами, Дуліхію й Закінту, густо укритого лісом, 

Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці, 

Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують. 

Шлюбу ж бридкого вона ні відкинуть не сміє, ні краю 

250] їх домаганням не може покласти; вони ж об'їдають 

Весь мій маєток і скоро й самого мене пошматують!» 

Повна обурення, мовить до нього Паллада Афіна: 

«Леле! То й справді тобі Одіссей, і понині відсутній, 

Конче потрібен, щоб руки на зайд безсоромних накласти. 

255] О, якби він повернувся додому і в перших воротях 

Став із своїми списами двома, із щитом і в шоломі, 

Знову такий же, яким його я побачив уперше 

В час, коли в домі у нас їдою й питвом утішався 

Він, повернувшись з Ефіри, від їла, сина Мермера, - 

260] їздив якось Одіссей на своїм кораблі швидкоплиннім 

Там смертоносного зілля шукати, щоб мідноокуті 

Стріли намазувать ним. Та отрути не дав йому тої 

Іл, бо боявся богів, одвічно над нами живущих. 

Дав її тільки мій батько йому, бо любив його дуже. 

265] Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних, 

Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні! 

Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах - 

Стане він помсту чинити за себе чи ні, повернувшись 

В рідну оселю. А зараз тобі вже подумати треба, 

270] Як би отих женихів із власного дому прогнати. 

Отже, послухай тепер і візьми ці слова до уваги: 

Завтра на збори усіх поскликавши героїв ахейських, 

Все розкажи їм, - боги ж тут нехай тобі свідками будуть. 

Потім від всіх женихів зажадай по домах розійтися; 

275] Мати ж твоя, якщо знов її серце одруження прагне, 

Хай повертається в дім до свого вельможного батька; 

Там хай справлять весілля й багаті нехай приготують 

Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці. 

Дам і тобі я пораду розумну, її ти послухай: 

280] Кращий візьми корабель і, дванадцять гребців спорядивши, 

їдь розпитати про батька, якого так довго немає, - 

Може, почуєш од смертних що-небудь чи з уст Поголоски, 

Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить; 

В Пілосі ради спитай в богосвітлого Нестора спершу, 

28:1 Звідти у Спарту заїдь до русявого ти Менелая, 

Він-бо останній приїхав із мідянозбройних ахеїв. 

Тільки почуєш, що батько живий і вернутися має, 

Жди цілий рік і терпляче усі оті знось неподобства; 

А як почуєш, що вмер він, що більше його вже немає, 

290] Швидше додому вертайся, до милої серцю вітчизни, 

Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий, 

Все як годиться, й тоді вже віддай свою матінку заміж. 

Потім, коли ти закінчиш і зробиш усе, як я радив, 

В серці своєму розваж і в думках обміркуй неодмінно, 

295] Як у господі твоїй женихів повинищувать краще - 

Підступом чи не ховаючись. Годі дитиною бути, 

Виріс ти з цього давно, не в такому-бо ти уже віці. 

Чи невідомо тобі, якої Орест богосвітлий 

Слави зажив між людьми, помстившись на батькоубивці 

100] Злому Егісті, що вбив славетного батька у нього? 

Друже мій любий, я бачу, ти й рослий удавсь, і вродливий, 

Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути. 

Я ж на швидкий корабель свій іти вже до друзів повинен, - 

Мабуть, давно їм терпець уривається ждати на мене. 

305] Ти ж подбай про своє й над моїми подумай словами». 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Так доброзичливо ти, мій гостю, до мене говориш, 

Наче до сина отець, і порад я твоїх не забуду. 

Трохи зостанься ще тут, хоч і дуже ти в путь поспішаєш. 

310] Добре помийся у мене, дай милому серцю утіху, 

Потім, радіючи духом, на свій корабель з подарунком 

Підеш почесним; на спогад я річ тобі гарну й коштовну 

Дам, як другові-гостю господар гостинний дарує». 

В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 

315] «Ні, не затримуй мене, поспішаю-бо нині в дорогу. 

Дар же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати, 

Ще віддаси, коли знов повернусь, - повезу я додому 

Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно». 

І непомітно тоді відійшла ясноока богиня, 

320] Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу 

В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди, 

Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре, 

Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши. 

Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний. 

325] Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи 

Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої 

Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна. 

З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні 

Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа. 

330] Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку, 

Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу. 

До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла, 

Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно, 

Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом; 

335] В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі. 

Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві: 

«Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують, 

Подвиги ними людей і богів уславляють аеди, 

Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки 

340] Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту 

Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе 

Сповнює серце, - горе спіткало мене безутішне. 

В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу 

Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос». 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві 

Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут 

Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба 

Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця. 

350] Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв. 

Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше 

Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням. 

Май же терпіння у серці й послухать наважся душею: 

Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому 

355] Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато. 

Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи, 

Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі 

Всі працювали як слід. А розмови вести - чоловіча 

Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар». 

360] Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, - 

Синове слово розумне їй глибоко в душу запало. 

В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши, 

За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки 

Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна. 

365] Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, - 

Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити. 

Отже, почав Телемах тямовитий до них промовляти: 

«Гей, женихи матусі моєї, занадто зухвалі! 

Пиймо вино й досхочу веселімось, та нащо кричати 

370] Голосно так! Чи не краще послухать чудової пісні 

Мужа такого, як цей, що з богами рівняється в співах. 

Завтра ми зранку, усі на міському зійшовшись майдані, 

Збори почнем, і прямо я буду від вас вимагати 

Дім мій покинуть. Про інші собі постарайтеся учти - 

375] Власне майно проїдайте у кожного в домі по черзі. 

А догідніше і краще здається вам тут залишатись, 

Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, - 

Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих, 

Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, - 

380] Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!» 

Так він сказав. А вони - аж губи погризли зубами, 

Лиш дивувались, як сміливо став Телемах промовляти. 

Саме тоді Антіной, син Евпейтів, озвався до нього: 

«Мабуть, самі вже боги навчили тебе, Телемаху, 

385] Звисока так розмовляти й зухвало поводитись з нами. 

Тільки б не дав нам Кроніон державцем тебе на Ітаці, 

Морем омитій, хоч маєш на неї з народження право!» 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Ти не гнівись, Антіною, на мене за те, що скажу я: 

390] Я не від того, як зволив би Зевс мені це дарувати. 

Ти ж не назвеш це найгіршим, що трапитись може людині? 

Бути державцем - то зовсім не зле: відразу-бо в нього 

Й дім багатіє, і сам набуває він більшої шани. 

Тільки ж у нас, між ахеїв, на морем омитій Ітаці, 

395] Інших державців багато ще є - і старих, і молодших, - 

З них комусь влада перейде, як вмер Одіссей богосвітлий. 

В себе ж один тільки я повновладним господарем буду 

Дому і слуг, що для мене придбав Одіссей богосвітлий». 

Тут Еврімах, син Поліба, у відповідь мовив до нього: 

400] «В лоні богів, Телемаху, від нас ще заховано, мабуть, 

Хто володарити буде на морем омитій Ітаці. 

В домі ж своєму єдиний над власним добром ти господар. 

Хто б це посмів силоміць у тебе майно одібрати, 

Поки Ітака стоїть і люди на ній проживають! 

405] Хтів би я, мій найдорожчий, спитати у тебе про гостя: 

Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить 

Землю? Якого він роду і де його нива отецька? 

Звістку тобі він привіз про повернення батька чи, може, 

Справи його особисті прибути сюди спонукали? 

410] Надто раптово-бо зник він, знайомства із нами не ждавши. 

З вигляду ж він на людину низького коліна не схожий». 

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 

«Ні, Еврімаху, на батька мені уже, мабуть, не ждати. 

Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він має вернутись, 

415] Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати, 

Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю. 

Гість же оцей - то приятель батьків, із Тафоса родом, 

Мент на ім'я, назвався премудрого він Анхіала 

Сином і править тафійським народом своїм веслолюбним». 

420] Так відповів Телемах, хоч безсмертну впізнав він богиню. 

Тішитись танцями знов почали вони й співом, що млостю 

Сповнював їх, і так вечорової ждали години. 

Поки вони веселились, то й вечір насунувся темний. 

Тільки аж спати схотівши, вони розійшлись по домівках. 

425] Гарним подвір'ям тоді й Телемах до високих подався 

Спальних покоїв, що їх збудував він на видному місці, - 

З серцем, повним думок, до свого він наблизився ложа. 

Вслід йому з факелом в кожній руці увійшла домовита 

Опсова донька, стара Евріклея, Пейсенора внука. 

430] Власним коштом Лаерт відкупив її в час, коли зовсім 

Юна була вона, двадцять за неї волів заплативши; 

В домі так само її шанував, як і жінку дбайливу. 

Ложа її не ділив, проте, щоб не гнівити дружину. 

Йшла вона з факелом в кожній руці. Телемаха ж любила 

435] Більше, ніж інші служниці, бо змалку його доглядала. 

Двері тоді відчинив він в доладно збудовану спальню, 

Сів на постелі і, знявши хітон м'якотканий із себе, 

Кинув цю одіж на руки послужливій няні старенькій. 

Склавши старанно хітон і розгладивши, де він зібгався, 

440] Няня його на кілок при різьбленім повісила ліжку. 

Вийшла із спальні, узявши за срібне кільце, причинила 

Двері і ременем засув знадвору засунула тихо. 

Руном овечим укритий, всю ніч Телемах, на постелі 

Лежачи, думав про путь, в яку закликала Афіна. 


== Примітки ==

2. Столиця троян - Іліон, або Троя. Про події десятого, останнього року боротьби за Іліон розповідається в «Іліаді» Гомера.

8. Гелій, або Геліос - бог сонця, Гіперіон - той, що ходить над нами (Геліос іменується так за ім'ям свого батька).

10. «.../ нам розкажи...» - Цими словами поет визнає, що й до нього існували перекази про пригоди Одіссея. Про попередників Гомера Арістотель так говорить у своїй «Поетиці» (IV): «До Гомера ми не можемо назвати нічиєї такого роду поеми, хоч, напевно, їх було багато».

11. «Інші...» - ахейські вожді, що воювали під Троєю. Про їх пригоди розповідала епічна поема «Повернення», яка не збереглася.

25. Гекатомба - жертва богам, яка складається із ста биків або овець; означає також взагалі багату жертву, в переносному розумінні - величезні жертви (війни, терор, пошесті).

35. Атрід - тобто син Атрея, Агамемнон, якого по поверненні з Трої, за переказом, убила його дружина Клітемнестра у змові з своїм коханцем Егістом. Розповідь про цю змову та про помсту Агамем-нонового сина Ореста (див. І. 35 і 40) лежить в основі драматичної трилогії Есхіла «Орестея». Іменування за предками батьківської лінії (так звані патроніміки) в гомерівську епоху свідчать про сталість патріархального укладу, що прийшов на зміну давньому матріархатові.

38. «Світлий дозорець» - епітет Гермеса, гр. аргейфонтес - дослівно - світлосяйний, бистрий, за іншими - губитель світла; пізніша народна етимологія цього епітета Гермеса, бога вітру і дощів, що затьмарюють чисте небо, дала початок переказу про вбивство Гер-месом Аргоса, і самому епітетові надано значення «аргосовбивця».

44. «Ясноока Афіна» - власне, з ясно-синіми, гострозорими, видючими і вночі, як у сови, очима, що наводять острах своїм блиском. Цей рядок не раз повторюється пізніше, часом з незначними змінами, як авторська репліка перед початком мови Афіни. Аналогічні повторення реплік і окремих уривків тексту часто траплятимуться далі як своєрідний засіб епічної розповіді або як зроблена з тою чи іншою метою пізніша вставка.

50. «...на ... пупі широкого моря» - тобто на острові посеред моря.

52. «Згубного донька Атланта» - німфа Каліпсо.

58. «...дим, що над рідним підноситься краєм...» - Відгук цих слів Гомера та старогрецького прислів'я - «Дим вітчизни нам любіший, ніж вогонь на чужині», - позначається в аналогічному вислові римського поета Овідія «Еі гашш раїгіае сіиісіз» («Понтійські послання»), в словах Чацького «И днм отечества нам сладок и приятен» (О. Грибоєдов, «Лихо з розуму»), в поезії Лесі Українки «Дим» - «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий», в одному з сонетів М. Зерова - «Там зноситься Ітаки синій дим».

61-62. «Одіссей... одвертаєшся й досі...» - гра слів, що відтворює відповідну гру слів оригіналу.

68. Посейдон тут названий земледержцем; частіше він зветься землі потрясателем. Перший з цих епітетів стосується дуже давніх часів, коли Посейдон вважався богом землі та земної родючості, другий - пізнішої епохи, коли він став богом морської стихії. Про осліплення кіклопа Поліфема, що накликало на Одіссея гнів Посейдона, розповідається в пісні IX.

85. Острів Огігія - можливо, це не назва острова, а епітет, що означає - стародавній, одвічний (див. також прим, до VII. 245).

90. «Довговолосі ахеЬ. - Довгим волоссям відрізнялись не тільки вільні від невільників, а й знатні від незнатних.

99. «Спис... з наконечником мідним». - В гомерівську епоху майже не знали залізних виробів, а користувались переважно бронзовою або мідною зброєю та начинням.

101. «...донька всевладного батька» - тобто Афіна, яка, за міфологічним переказом, вийшла з Зевсової голови.

109-110. Стародавні греки пили переважно розбавлене вино, яке більше ніж наполовину змішували з водою в так званих кратерах (глиняний або й срібний посуд). Окличники, або оповісники скликали на збори, стежили за порядком під час суду, прислуговували при жертвоприношеннях владарів, а також за їх столом.

153. Кіфара та схожа на неї формінга - струнні інструменти гомерівського часу, на яких грали вступ перед початком співу та заповнювали паузи між його частинами, тоді як самий спів виконувався без супроводу.

183-184. «Пливши... в місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче». - Торгівля гомерівських часів мала переважно міновий характер.

187. «...гістьми з твоїм батьком були ми взаємно». - Обопільна гостинність, так звана проксенія, була необхідною формою взаємної допомоги, бо за межами своєї вітчизни сподіватись на чийсь захист не доводилось.

202. «...не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію». - Ворожіння по льоту пташок було дуже поширене серед стародавніх греків, при цьому звертали увагу - звідки й куди летить пташка, якої вона породи тощо.

239. «Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї». - Серед багатьох грецьких племен гомерівської доби чільне місце належало ахеям, отже, збірне поняття всеахеї означало греків взагалі. Пагорб могильний, або так званий кенотаф, - насип у вигляді могили; його насипали для тих, хто загинув на чужині і не був належно похований [без поховання душа померлого, за віруванням греків, не потрапляла до АЗду (підземного царства) й не знаходила заспокоєння].

241. «Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно» - прислів'я про людину, яка без вісті пропала, побудоване на основі міфу про гарпій, крилатих потвор, що викрадають людей.

247. «Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці» - звукова гра оригіналу, зразки якої нерідко трапляються в поемі.

248. «Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують». - В сватанні до жінки, про чоловіка якої двадцять років нема ніяких чуток, не вбачалося нічого злочинного, - ганебним було лише зухвале зловживання її гостинністю.

267. «Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах» - приблизно відповідає нашому прислів'ю: «Надвоє баба ворожила».

319. «...богиня зникла, мов чайка...» - Афіна у вигляді чайки, морського орла або ластівки - відбиток амфібологічних уявлень</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Історичні документи</title>
    <id>1486</id>
    <revision>
      <id>1504</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:17:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">До категорії &quot;Історичні документи&quot; додаються тексти оригінальних документів українською мовою</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом</title>
    <id>1487</id>
    <revision>
      <id>1505</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:19:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">== ДОГОВОР О НЕНАПАДЕНИИ МЕЖДУ ГЕРМАНИЕЙ И СОВЕТСКИМ СОЮЗОМ ==
(В каком виде он примерно мог выглядеть)

Правительство СССР и &lt;br/&gt;
Правительство Германии, &lt;br/&gt;
руководствуясь желанием укрепления дела мира между СССР и Германией и исходя из основных положений договора о нейтралитете, заключенного между СССР и Германией в апреле 1926 года,&lt;br/&gt;
пришли к следующему соглашению:

=== Статья I ===
Обе Договаривающиеся Стороны обязуются воздерживаться от всякого насилия, от всякого агрессивного действия и всякого нападения в отношении друг друга, как отдельно, так и совместно с другими державами.

=== Статья II ===
В случае, если одна из Договаривающихся Сторон окажется объектом военных действий со стороны третьей державы, другая Договаривающаяся Сторона не будет поддерживать ни в какой форме эту державу.

=== Статья III ===
Правительства обеих Договаривающихся Сторон останутся в будущем в контакте друг с другом для консультации, чтобы инсрормировать друг друга о вопросах, затрагивающих их общие интересы.

=== Статья IV ===
Ни одна из Договаривающихся Сторон не будет участвовать в какой-нибудь группировке держав, которая прямо или косвенно направлена против другой стороны.

=== Статья V ===
В случае возникновения споров или конфликтов между Договаривающимися Сторонами по вопросам того или иного рода, обе стороны будут разрешать эти споры и конфликты исключительно мирным путем в порядке дружеского обмена мнениями или в нужных случаях путем создания комиссий по урегулированию конфликта.

=== Статья VI ===
Настойщий договор заключается сроком на десять лет с тем, что, поскольку одна из Договаривающихся Сторон не денонсирует его за год до истечения срока, срок действия договора будет считаться автоматически продленным на следующие пять лет.

=== Статья VII ===
Настоящий договор подлежит ратификации в возможно короткий срок. Обмен ратификационными грамотами должен произойти в Берлине. Договор вступает в силу немедленно после его подписания.

Составлен в двух оригиналах, на немецком и русском языках в Москве, 23 августа 1939 года.

По уполномочию За правительство&lt;br /&gt;
Правительства СССР Германии&lt;br /&gt;
В. Молотов И. Риббентроп

Договор о ненападении, заключенный между Советским Союзом и Германией, текст которого мы публикуем сегодня, представляет собой документ важнейшего значения, отражающий последовательную мирную политику Советского Союза...

Содержание каждого отдельного пункта договора, как и всего договора в целом, проникнуто стремлением избежать конфликта, укрепить мирные и деловые отношения между обоими государствами. Нет никакого сомнения, что заключенный договор о ненападении ликвидирует напряженность, существовавшую в отношениях между СССР и Германией.

Однако значение заключенного договора выходит за рамки урегулирования отношений только между обеими договаривающимися странами. Он заключен в момент, когда международная обстановка достигла очень большой остроты и напряженности. Мирный акт, каковым является договор о ненападении между СССР и Германией, несомненно будет содействовать облегчению напряженности в международной обстановке, несомненно поможет разрядить эту напряженность.

Заключение договора между СССР и Германией является несомненно фактом крупнейшего международного печения, ибо договор представляет собой инструмент мира, призванный не только укрепить добрососедские и мирные отношения между СССР и Германией, но и служить делу всеобщего укрепления
мира.

Вражде между Германией и СССР кладется конец. Различие в идеологии и в политической системе не должно и не может служить препятствием для установления добрососедских отношений между обеими странами. Дружба народов СССР и Германии, загнанная в тупик стараниями врагов Германии и СССР, отныне должна получить необходимые условия для своего развития и расцвета

== СЕКРЕТНЫЙ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ ПРТОКОЛ ==
По случаю подписания Пакта о Ненападении между Германией и Союзом Советских Социалистических Республик нижеподписавшиеся представители обеих Сторон обсудили в строго конфиденциальных беседах вопрос о разграничении их сфер влияния в Восточной Европе. Эти беседы привели к соглашению в следующем:

# В случае территориальных и политических преобразований в областях, принадлежащих прибалтийским государствам (Финляндии, Эстонии, Латвии, Литве), северная граница Литвы будет являться чертой, разделяющей сферы влияния Германии и СССР. В этой связи заинтересованность Литвы в районе Вильно признана обеими Сторонами.
# В случае территориальных и политических преобразований в областях, принадлежащих Польскому государству, сферы влияния Германии и СССР будут разграничены приблизительно по линии рек Нарев, Висла и Сан. Вопрос о том, желательно ли в интересах обеих Сторон сохранение независимости Польского государства, и о границах такого государства будет окончательно решен лишь ходом будущих политических событий. В любом случае оба Правительства разрешат этот вопрос путем дружеского согласия.
# Касательно Юго-Восточной Европы Советская сторона указала на свою заинтересованность в Бессарабии. Германская сторона ясно заявила о полной политической незаинтересованности в этих территориях.
# Данный протокол рассматривается обеими Сторонами как строго секретный. 

Москва, 23 августа 1939 г.&lt;br /&gt;
За Правительство Германии И. Риббентроп&lt;br /&gt;
Полномочный представитель Правительства СССР В. Молотов

== ЗАПИСЬ БЕСЕДЫ ИМПЕРСКОГО МИНИСТРА ИНОСТРАННЫХ ДЕЛ СО СТАЛИНЫМ И МОЛОТОВЫМ ==
Государственная тайна

Канцелярия Имперского Министра иностранных дел, 24 августа 1939 г.

Запись беседы, состоявшейся в ночь с 23 на 24 августа между Имперским Министром иностранных дел, с одной стороны, и господами Сталиным и Председателем Совета Народных Комиссаров Молотовым, с другой стороны.

Обсуждались следующие проблемы: 

=== Япония ===
Имперский Министр иностранных дел заявил, что германо-японская дружба ни в каком смысле не направлена против Советского Союза. Более того, мы в состоянии, имея хорошие отношения с Японией, внести действительный вклад в дело улаживания разногласий между Советским Союзом и Японией. Если господин Сталин и Советское Правительство желают этого, Имперский Министр иностранных дел готов действовать в этом направлении. Он соответствующим образом использует свое влияние на японское правительство и будет держать в курсе событий советских представителей в Берлине.

Господин Сталин ответил, что Советское Правительство действительно желает улучшить свои отношения с Японией, но что есть предел его терпению в отношении японских провокаций. Если Япония хочет войны, она может ее получить. Советский Союз не боится ее (войны) и готов к ней. Если Япония хочет мира — это намного лучше! Господин Сталин считает полезной помощь Германии в деле улучшения советско-японских отношений, но он не хочет, чтобы у японцев создалось впечатление, что инициатива этого исходит от Советского Союза.

Имперский Министр иностранных дел согласился с этим и подчеркнул, что его содействие будет выражаться только в продолжении бесед, которые он уже вел на протяжении месяцев с японским послом в Берлине для улучшения советско-японских отношений. Соответственно, никакой новой инициативы с германской стороны в этом вопросе не будет.

=== Италия ===
Господин Сталин спросил Имперского Министра иностранных дел о целях Италии. Нет ли у Италии устремлений, выходящих за пределы аннексии Албании, возможно — к греческой территории? Маленькая, гористая и плохо населенная Албания, по его мнению, не представляет для Италии особого интереса.
Имперский Министр иностранных дел ответил, что Албания важна для Италии по стратегическим причинам. Кроме того, Муссолини сильный человек, которого нельзя запугать. Он продемонстрировал это во время абиссинского конфликта, когда Италия отстояла свои цели собственной силой против враждебной коалиции. Даже Германия в тот момент еще была не в состоянии оказать Италии ощутимую поддержку.
Муссолини тепло приветствовал восстановление дружественных отношений между Германией и Советским Союзом. По поводу Пакта о ненападении он выразил свое удовлетворение.

=== Турция ===
Господин Сталин спросил Имперского Министра ино¬странных дел, что думает Германия о Турции.
Имперский Министр иностранных дел сказал по этому вопросу следующее: несколько месяцев назад он заявил турецкому правительству, что Германия желает иметь с Турцией дружеские отношения. Имперский Министр иностранных дел сделал со своей стороны все, чтобы добиться этой цели. В ответ на это Турция одной из первых стран вступила в направленный против Германии фронт окружения и даже не сочла необходимым уведомить о том Имперское Правительство.

Господин Сталин и Молотов вслед за этим заметили, что Советский Союз имел аналогичный опыт из-за колеблющейся политики турков.

Имперский Министр иностранных дел упомянул далее, что Англия потратила пять миллионов фунтов стерлингов на распространение антигерманской пропаганды в Турции.

Господин Сталин сказал, что, в соответствии с его информацией, суммы, затраченные Англией для подкупа турецких политических деятелей, много больше пяти миллионов фунтов.

=== Англия ===
Господин Сталин и Молотов враждебно комментировали манеру поведения британской военной миссии в Москве, которая так и не высказала советскому правительству, чего же она в действительности хочет.
Имперский Министр иностранных дел заявил в связи с этим, что Англия всегда пыталась, и до сих пор пытается, подорвать развитие хороших отношений между Германией и Советским Союзом. Англия слаба и хочет, чтобы другие поддерживали ее высокомерные претензии на мировое господство.

Господин Сталин живо согласился с этим и заметил следующее: британская армия слаба; британский флот больше не заслуживает своей прежней репутации. Английский воздушный флот, можно быть уверенным, увеличивается, но (Англии) не хватает пилотов. Если, несмотря на все это, Англия еще господствует p мире, то это происходит лишь благодаря глупости других стран, которые всегда давали себя обманывать. Смешно, например, что всего несколько сотен британцев правят Индией.

Имперский Министр иностранных дел согласился с этим и конфиденциально заявил господину Сталину, что на днях Англия заново прощупывала почву, с виноватым упоминанием 1914 года. Это был типично английский глупый маневр. Имперский Министр иностранных дел предложил Фюреру сообщить англичанам, что в случае германо-польского конфликта ответом на любой враждебный акт Великобритании будет бомбардировка Лондона.

Господин Сталин заметил, что прощупыванием почвы, очевидно, было письмо Чемберлена к Фюреру, которое посол Великобритании в Германии Гендерсон доставил в Оберзальцберг 23 августа. Сталин далее выразил мнение, что Англия, несмотря на слабость, будет вести войну ловко и упрямо.

=== Франция ===
Господин Сталин выразил мнение, что Франция, тем не менее, располагает армией, достойной внимания.
Имперский Министр иностранных дел, со своей стороны, указал господам Сталину и Молотову на численную неполноценность французской армии. В то время как Германия добавляет в свое распоряжение по 300.000 солдат при ежегодных наборах, Франция может набирать ежегодно только по 150.000 рекрутов. «Западный вал» в пять раз сильнее, чем «линия Мажино». Если Франция попытается воевать с Германией, она определенно будет побеждена.

=== Антикоминтерновский пакт ===
Имперский Министр иностранных дел заметил, что Антикоминтерновский пакт был в общем-то направлен не против Советского Союза, а против западных демократий. Он знал, и мог догадаться по тону русской прессы, что Советское Правительство осознает это полностью.

Господин Сталин вставил, что Антикоминтерновский пакт испугал главным образом лондонское Сити и мелких английских торговцев.

Имперский Министр иностранных дел согласился и шутливо заметил, что господин Сталин, конечно же, напуган Антикоминтерновским пактом меньше, чем лондонское Сити и мелкие английские торговцы. А то, что думают об этом немцы, явствует из пошедшей от берлинцев, хорошо известных своим остроумием, шутки, ходящей уже несколько месяцев, а именно: «Сталин еще присоединится к Анти-коминтерновскому пакту».

=== Отношение немецкого народа к германо-русскому Пакту о ненападении ===
Имперский Министр иностранных дел заявил, что, как он мог констатировать, все слои германского народа, особенно  простые люди,  очень тепло  приветствовали установление понимания с Советским Союзом. Народ инстинктивно чувствует, что естественным образом существующие интересы Германии и Советского Союза нигде не сталкиваются и что развитию хороших отношений ранее препятство вали только иностранные интриги, особенно со сторонь Англии.

Господин Сталин ответил, что он с готовностью верит в это. Немцы желают мира и поэтому приветствуют дружеские отношения между германским государством и Советским Союзом.

Имперский Министр иностранных дел прервал его в этом месте и сказал, что германский народ безусловно хочет мира, но, с другой стороны, возмущение Польшей так сильно, что все до единого готовы воевать. Германский народ не будет более терпеть польских провокаций.

=== Тосты ===
В ходе беседы господин Сталин неожиданно предложил тост за Фюрера: «Я знаю, как сильно германская нация любит своего Вождя, и поэтому мне хочется выпить за его здоровье».

Господин Молотов выпил за здоровье Имперского Министра иностранных дел и Посла, графа фон Шуленбурга.

Господин Молотов поднял бокал за Сталина, отметив, что именно Сталин своей речью в марте этого года которую в Германии правильно поняли, полностью изменил политические отношения.

Господа Молотов и Сталин повторно выпили за Пакт о ненападении, за новую эру в германо-русских отношениях и за германскую нацию.

Имперский Министр иностранных дел, в свою очередь, предложил тост за господина Сталина, за советское правительство и за благоприятное развитие отношений между Германией и Советским Союзом.

При прощании господин Сталин обратился к Имперскому Министру иностранных дел со следующими словами:

Советское правительство относится к новому Пакту очерь серьезно. Он может дать свое честное слово, что Советский Союз никогда не предаст своего партнера.

Генке

Москва, 24 августа 1939 г.

Примечания составителя:

# «Западный вал» или «линия Зигфрида» — линия германских укреплений от Люксембурга до швейцарской границы, возведена на случай нападения Франция на Германию. К сентябрю 1939 года строительство этой линии было далеко не закончено. Большая часть линии существовала лишь на бумаге.
# «Линия Мажино» — французская укрепленная линия на франко-германской границе, возведенная на случай нападения Германии на Францию.
# См. отрывки из речи И. Сталина на XVIII съезде ВКП(б) в начале книги.


[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Другий Універсал Української Центральної Ради</title>
    <id>1488</id>
    <revision>
      <id>1506</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:21:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">3 липня 1917 р.

Громадяни землі Української!

Представники Временного правительства повідомили нас про ті певні заходи, яких Временне правительство має вжити в справі управління на Україні до Учредительного зібрання. Временне правительство, стоячи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного зібрання, простягає руку представникам української демократії – Центральній раді і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик правительства до єднання і оповіщаємо  в с і х  г р о м а д я н  У к- р а ї ни:

Українська Центральна рада, яка обрана українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган – Генеральний секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного правительства як носитель найвищої крайової влади Временного правительства на Україні.

В цім органі будуть об’єднані всі права і засоби, щоб він як представник демократії всієї України і разом з тим як найвищий крайовий орган управління мав змогу виконувати складну роботу організації та впорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.

В згоді з іншими національностями України і працюючи в справах державного управління як орган Временного правительства, Генеральний секретаріат Центральної ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією. 

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проекти законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного зібрання.

Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання.

Що торкається комплектування українських військових частин, то для цього Центральна рада матиме своїх представників при кабинеті військового міністра, при Генеральному штабі і при Верховному головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню військового міністра, буде являтись, з техничного боку, можливим без порушення боєспособності армії.

Оповіщаючи про це громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу, і зокрема Україну, до повного торжества революції.

: Голова Української Центральної ради М. Грушевський
: Генеральний секретаріат
: Української Центральної ради:
: Голова Генерального секретаріату В. Винниченко
: Генеральні секретарі: Х. Барановський, М. Стасюк,
: О. Шульгин, В. Садовський, Б. Мартос, І. Стешенко
: Генеральний писар П. Христюк

У Києві. 1917 року, липня 3-го дня.

(ЦДАВО України. Ф. 1115. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 10–11. Оригінал).

[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Перший Універсал Української Центральної Ради</title>
    <id>1489</id>
    <revision>
      <id>1507</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:22:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Історичні документи]]

10 червня 1917 р.

УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

до українського народу, на Україні

й по за Україною сущого

Народ Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну раду, на сторожі прав і вольностей української землі.

Найкращі сини твої, виборні люди від сіл, від фабрик, від солдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольності.

Твої, народе, виборні люди заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні українські збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори.

Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім парламенті.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас лучші. 

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закон на Всеросійському Учредительному зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим нашим Українським зборам (Соймові).

Так сказали виборні люди з усієї землі української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної автономної України.

І ми, Українська Центральна рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи. 

Ми гадали, що центральне російське правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове російське правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили російському Тимчасовому правительству наші домагання.

А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб російське правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб центральне російське правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від центрального російського правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються в центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі ці домагання наші центральне російське правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного зібрання.

Центральне російське правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісара на всю Україну, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збираються з нашої землі, одмовились повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, народе український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове російське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, Українська Центральна рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси українського народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною радою. 

Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу організацію та освідомлення народу і тоді перевибрати адміністрацію.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя.

Центральна рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії України.

І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів землі української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне зібрання має затвердити своїм законом.

Народе український. Перед твоїм вибраним органом – Українською Центральною радою стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народної праці. А для успіху той праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську центральну казну, а сам не мав, та немає й тепер від неї того, що повинен би мати за се.
І через те ми, Українська Центральна рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і городів, всім українським громадським управам і установам з 1 числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної ради.

Народе український! В твоїх руках доля твоя. В сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ, народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено у Києві. Року 1917, місяця червня (іюня), числа 10.

(ЦДАВО України. Ф. 1115. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 9 зв. Засвідчена копія).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Степан Бандера Автобіографія</title>
    <id>1490</id>
    <revision>
      <id>1508</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:23:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Історичні документи]]

СТЕПАН БАНДЕРА

Автобіографія.

Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.

Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик. Я був другою дитиною моїх батьків. Старшою від мене була сестра Марта. Молодші: Олександер, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.

Дитячі роки я прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, кревні і їхні знайомі, наприклад, мої вуйки: Павло Ґлодзінський - один з основників “Маслосоюзу” і “Сільського Господаря” (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парляменту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і наш дім був частинно знищений гарматними стрільнами. Тоді ж, літом 1917 р., ми спостерігали прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велику ріжницю між українськими та московськими військовими частинами.

У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, я пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Мій батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті (з лікарем д-ром Курівцем) і я був свідком формування ним з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію моєї національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу, в січні 1919 р.

У травні 1919 р. Польща вжила у війні проти української держави армію ген. Галлера, яка була зформована й озброєна державами Антанти з призначенням до боротьби з большевицькою Москвою. Під її перевагою фронт почав пересуватися на схід. Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла наша родина, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де ми зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича, який був там парохом. У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви т. зв. Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року моя мати, разом із дітьми, повернулася до родинного села - Угринова Старого.

Мій батько перебув усю історію УГА на “Великій Україні” (тобто на Наддніпрянщині) в роках 1919-1920, боротьбу з большевиками й біломосковськими військами, тиф. До Галичини він повернувся літом 1920 р. Спершу укривався перед польськими офіційними органами з уваги на переслідування українських політичних діячів. Восени того ж року батько повернувся на попереднє становище пароха в Угринові Старому.

Весною 1922 р. померла моя мати на туберкульозу горла. Батько був на парафії в Угринові Старому до 1933 р. Того року перенесли його на парафію до Волі Задеревецької, повіт Долина, а опісля до села Тростянець, теж у Долинщині (вже після мого арештування).

***

У вересні, або жовтні 1919 року я поїхав до Стрия і тут, після складення вступного іспиту, вступив до української гімназії. До народньої школи я не ходив взагалі, бо в моєму селі, як і в багатьох інших селах Галичини, школа була нечинна від 1914 р. з уваги на покликання учителя до війська та інші події воєнного часу. Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок.

Українська гімназія в Стрию була організована й втримувана спершу заходами українського громадянства, а згодом дістала право публічної, державної гімназії. Около 1925 р. польська державна влада відібрала їй окремішність, перетворивши її на українські відділи при місцевій польській державній гімназії. Українська гімназія в Стрию була клясичного типу. У ній я пройшов усі вісім кляс у роках 1919-1927, виявляючи добрі успіхи в науці. В 1927 р. я склав там матуральний іспит.

Матеріяльну спромогу вчитися в гімназії я мав завдяки тому, що мешкання й утримання забезпечили батьки мого батька, які мали своє господарство в тому ж місті. Там ще жили мої сестри і брати під час шкільної науки. Літні й святкові ферії ми проводили в родинному домі, в Угринові Старому, який був віддалений від Стрия около 80 кілометрів. Як у батька під час ферій, так і в діда під час шкільного року я працював у господарстві у вільному від науки часі. Крім того, почавши від четвертої гімназійної кляси, я давав лекції іншим учням і тим способом заробляв на власні видатки.

Виховання і навчання в українській гімназії в Стрию відбувалося за пляном і під контролем польських шкільних властей. Проте ж деякі вчителі зуміли вкласти в обов'язуючу систему український патріотичний зміст. Але основне національно-патріотичне виховання молодь набула в шкільних молодечих організаціях.

Такими явними - леґальними організаціями в Стрию були:

Пласт - організація українського скавтінґу, і “Сокіл” - спортово-руханкове товариство. Крім того, існували таємні гуртки підпільної організації середньошкільників, яка стояла в ідейному зв'язку з Українською Військовою Організацією - УВО - і мала своїм завданням виховувати дібрані кадри в національно-революційному дусі, впливати в тому напрямі на загал молоді та залучувати старші річники до допоміжних дій революційного підпілля (наприклад, збірки на втримання українського таємного університету, поширювання підпільних і заборонених польським урядом українських закордонних видань, протидія спробам виломів з фронту національної солідарности - бойкоту польських товариств, конскрипції, перших виборів тощо).

До Пласту я належав від 3-ої гімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім. кн. Ярослава Осьмомисла, а після матури - в 2-му курені старших пластунів “Загін Червона Калина”, аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл. 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок. два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні). До підпільної Організації середньошкільників я належав від 4-ої кляси і був членом провідного звена (ланки) Стрийської гімназії.

***

Після закінчення гімназії й іспиту зрілости в половині 1927 р., я старався виїхати до Подєбрад у ЧСР на студії в Українській Господарській Академії, але цей плян відпав, бо я не міг одержати пашпорту на виїзд закордон. Того ж року я залишився в батьківському домі, займаючись господарством і культурно-освітньою працею в рідному селі (працював у читальні “Просвіти”, провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство “Луг” і належав до основників кооперативи). При цьому я провадив організаційно-вишкільну роботу по лінії підпільної УВО в довколішніх селах.

У вересні 1928 року я переїхав до Львова і тут записався на аґрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Студії на цьому відділі тривали вісім семестрів; два перші роки у Львові, двох останніх роках більшість викладів, семінарійних і лябораторійних праць відбувалися в Дублянах коло Львова, де містилися агрономічні заведення Львівської Політехніки. Абсольвенти складали, крім поточних іспитів під час студій, дипломний іспит й отримували диплом інженера-аґронома. Згідно з пляном студій, я пройшов 8 семестрів у роках 1928-29 - 1931-32, доповнивши два останні семестри в 1932-33 році. Мої студії закінчилися абсолюторією приписаних 8 семестрів, а дипломного іспиту я вже не вспів зробити через політичну діяльність і ув'язнення. Від осени 1928 р. до половини 1930 р. я мешкав у Львові, потім два роки в Дублянах і знову у Львові 1932-34. Під час ферій перебував на селі у батька

***

У своїх студентських роках я брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки “Основа” та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюрі товариства Сільський Господар, що займався піднесенням аґри-культури на Західніх Українських Землях. В ділянці культурно-освітньої праці з рамени товариства “Просвіта” я відбував у неділі і свята поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організуванні інших імпрез. У ділянці молодечих і спортово-руханкових організацій я був активним передусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів “Загін Червона Калина”, в Українському Студентському Спортовому Клюбі (УССК), а деякий час теж у товариствах “Сокіл-Батько” і “Луг” у Львові. До моїх спортових зайнять належали біги, плавання, лещетарство, кошиківка і передусім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алькоголю.

Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонювала мене щораз більше, відсуваючи на другий плян навіть завершення студій. Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, я вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західньо-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО). З її ідеями і діяльністю я познайомився частково через родинні зв'язки, а ще більш під час праці в підпільній Організації середньошкільників. У вищих гімназійних клясах я почав виконувати деякі допоміжні завдання в діяльности УВО: поширювання її кличів, підпільних видань та служба зв'язку. Членом УВО я став формально в 1928 р., діставши призначення до розвідувального, а потім до пропагандивного відділу. Одночасно я належав до студентської групи української націоналістичної молоді, яка була тісно зв'язана з УВО. Коли на початку 1929 р. постала ОУН - Організація Українських Націоналістів - я зразу став її членом. Того ж року я був учасником 1-ої конференції ОУН Стрийської округи.

Мої завдання в ОУН були загально-організаційні на Калуський повіт і членська праця в студентських клітинах. Одночасно я виконував різні функції у відділі пропаґанди. В 1930 р. я провадив відділ кольпортажу підпільних видань на Західньо-Українських Землях, опісля до цього долучився технічно-видавничий відділ, а з початком 1931 р. ще й відділ достави підпільних видань з-за кордону. В тому самому році (1931) я обняв керівництво цілою референтурою пропаґанди в Крайовій Екзекутиві ОУН, яку в той час очолював Іван Ґабрусевич (загинув у нім. концтаборі “Заксен-гавзен” в Оранієбурґу коло Берліну в 1944 р.). В 1932-33 рр. я виконував теж функцію заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. (Ці обидві функції були злучені від половини 1932 р., коли-то на Конференції в Празі в місяці липні завершено процес злиття УВО і ОУН так, що УВО перестала бути самостійною організацією і перетворилася у військову та бойову референтуру, згл. відділ ОУН). Зв'язок з закордонними властями УВО й ОУН я втримував від 1931 р. з рації виконуваних мною організаційних функцій, виїжджаючи кількакратно за кордон різними конспіративними дорогами.

***

В липні 1932 р. я з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (т. зв. Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після основуючого конґресу). У 1933 р. відбулися теж ширші конференції в Берліні і в Данціґу, на яких я теж був. Крім того, на вужчих конференціях-зустрічах я мав кілька разів змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН сл. п. полк. Євгеном Коновальцем та з його найближчими співпрацівниками.

Революційно-визвольна діяльність на ЗУЗ за час мого керівництва продовжувалася в основному за дотогочасними напрямними, а сильніше акцентування одних ділянок і послаблення інших було достосоване до ситуації і до розвитку визвольного руху. Окремо відмітити можна б наступні моменти:

а) Широка розбудова членських кадрів й організаційної мережі по цілому терені ЗУЗ під Польщею. Особливу увагу присвячено охопленню Північно-Західніх Земель і тих теренів, які були пенетровані комуністичною роботою. Теж розгорнено акцію серед українців, які жили на польських землях, особливо по більших містах. Поскільки перед тим кадрово-організаційна праця йшла головно по лінії колишніх військовиків і студентської молоді, тепер її поведено серед усіх суспільних шарів, з окремою увагою на село й робітництво;

б) Зорганізовано систематичну кадрово-вишкільну працю на всіх організаційних щаблях. Ставлено три головні роди вишколу: ідеологічно-політичний, військово-бойовий і вишкіл підпільної практики (конспірація, розвідка, зв'язок і т. д.);

в) Крім політичної, пропаґандивної і бойової діяльности самої Організації, розгорнено нову форму праці - масові акції, в яких приймали активну участь широкі кола суспільства, діючи за ініціятивою, вказівками та під ідейним керівництвом організаційних кадрів. У такому пляні проведено: протимонопольну акцію (бойкот продуктів державного тютюневого й алькогольного монополю) з розрахунком на морально-політичний ефект; шкільну акцію проти польської денаціоналізаційної політики на тому відтинку та в обороні українського шкільництва й національного виховання;

г) Побіч революційної діяльности проти Польщі, як окупанта й гнобителя Західньо-Українських Земель, поставлено другий фронт протибольшевицької боротьби як рівнорядний і так само активний теж на ЗУЗ (а не тільки ОСУЗ). Цей фронт був спрямований проти дипломатичних представників СССР на ЗУЗ (атентат М. Лемика на секретаря і політичного керівника совєтського консульства у Львові Майлова і політичний процес), проти большевицької агентури, компартії та совєтофільства. Метою тих акцій було заманіфестувати єдність визвольного фронту, солідарність Західньої України з протибольшевицькою боротьбою Осередніх і Східніх Земель України та викорінити на Західній Україні комуністичну й аґентурно-совєтофільську працю серед українського населення.

г) В бойових діях занехано експропорціяційні акції, які переводжено давніше проти польських державних установ, зате сильніше заакцентовано бойові акції проти національно-політичного утиску й поліційного терору польської влади супроти українців.

Цей період моєї діяльности закінчився моїм ув'язненням у червні 1934 р. Передше я був кількакратно арештований польською поліцією у зв'язку з різними акціями УВО й ОУН, напр., при кінці 1928 р. в Калуші й у Станиславові за організування в Калуші листопадових свят-маніфестації в 10-річчя 1-го Листопада і створення ЗУНР у 1918 р. На початку 1932 р. я був притриманий при нелеґальному переході польсько-чеського кордону й того року просидів 3 місяці в слідчій тюрмі у зв'язку з атентатом на польського комісара Чеховського і т. п. Після арештування в червні 1934 р. я перебув слідство у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. При кінці того року і на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому я, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за зорганізування атентату на міністра Броніслава Пєрацького внутрішніх справ Польщі (який відповідально керував польською екстермінаційною політикою супроти українців). У Варшавському процесі мене засудили на кару смерти, яку замінено на досмертну тюрму на підставі амнестійного закону, схваленого польським сеймом під час нашого процесу. В літі 1936 р. відбувся другий великий процес ОУН у Львові. Мене судили як крайового провідника ОУН за цілу діяльність ОУН-УВО того періоду. На лаві підсудних було більше членів очолюваної мною Крайової Екзекутиви. Вирок у Львівському процесі мені злучили з Варшавським - на досмертне ув'язнення. Після того я сидів у в'язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 р. П'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодівки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві - індивідуально, у Львові й Бересті. Про підготову Організації до моєї втечі, що була предметом судового процесу, я довідався щойно на волі.

Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Берестю над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецьким летунством. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичне через окрилюючі операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і я, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, дістався на волю. (Мене визволили в'язні націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції).

З гуртом кільканадцятьох звільнених з в'язниці українських націоналістів я подався з Берестя на південний захід у напрямі на Львів. Ми пробиралися бічними дорогами, здалека від головних шляхів, стараючись оминати зустрічі, як і з польськими, так і з німецькими військами. Ми користали з допомоги українського населення. На Волині і в Галичині, вже від Ковельщини, ми пов'язалися з діючою організаційною мережею ОУН, яка почала творити партизанські відділи, дбаючи про охорону українського населення заготовляючи зброю й інші бойові припаси для майбутньої боротьби. В Сокалі я зустрівся з провідними членами ОУН того терену. Одні з них були на волі, інші повернулися з в'язниці.

***

З ними я обговорив ситуацію і напрямні дальшої праці. Це був час коли розвал Польщі вже був очевидний і стало відомим, що большевики мають зайняти більшу частину ЗУЗ на підставі договору з гітлерівською Німеччиною. Отже ціла діяльність ОУН на ЗУЗ мусіла бути швидко переставлена на один протибольшевицький фронт та достосована до нових умов. З Сокальщини я вирушив до Львова в товаристві пізнішого члена Бюра Проводу ОУН Дмитра Маївського-Тараса. До Львова ми прибули кілька днів після вмаршу туди большевицького війська й окупаційної влади.

У Львові я був два тижні. Жив конспіративне, але з уваги на початкове неналаднання большевицької поліційної машини, користувався значною свободою рухів і ввійшов у контакт не тільки з провідним активом ОУН, а й з деякими провідними діячами українського церковного й національно-церковного життя. Спільно з членами Крайової Екзекутиви й іншими провідними членами, які були в той час у Львові, ми устійнили пляни дальшої діяльности ОУН на українських землях і її протибольшевицької боротьби. На першому місці поставлено: розбудову мережі й дії ОУН на всіх теренах України, що опинилися під большевиками; плян широкої революційної боротьби при поширенню війни на території України і незалежно від розвитку війни; протиакцію на випадок масового знищування большевиками національного активу на ЗУЗ.

Я зразу мав плян залишитися в Україні й працювати в безпосередній революційно-визвольній дії ОУН. Але інші члени Організації настоювали на тому, щоб я вийшов за кордон большевицької окупації і там вів організаційну працю. Остаточно перерішив цю справу прихід кур'єра від Проводу з-за кордону з такою самою вимогою. У другій половині жовтня 1939 р. я покинув Львів і разом з братом Василем, який повернувся до Львова з польського концтабору в Березі Картузькій, та з 4-ма іншими членами перейшов совєтсько-німецьку демаркаційну лінію окружними дорогами; частково пішком, частково поїздом прибув до Кракова. Краків став у той час осередком українського політичного, культурно-освітнього й суспільногромадського життя на західніх окраїнах Українських земель поза большевицькою, а під німецькою військовою окупацією та серед скупчень української еміґрації в Польщі. В Кракові я увійшов у працю тамошнього осередку ОУН, в якому зібралося багато провідного членства з ЗУЗ, польських в'язниць; було теж декілька провідних членів, які вже давніше жили в Німеччині, Чехо-Словаччині й Австрії. У листопаді 1939 р. я поїхав на 2 тижні до місцевости Піщани (Пєщани) у Словаччині на лікування ревматизму, разом з двома-трьома десятками звільнених з польських тюрем українських політичних в'язнів. Серед них було багато визначних провідників націоналістичного руху на ЗУЗ. До Піщан приїхало ще декілька провідних членів ОУН, які були в останньому часі активні в організаційній праці на ЗУЗ, на Закарпатті і на еміґрації. Це уможливило відбути в Піщанах низку нарад провідного активу ОУН, на яких проаналізовано ситуацію, дотогочасний розвиток визвольної боротьби, внутрішньо-організаційні справи в краю і за кордоном. На цих нарадах викристалізувалася низка справ, важливих для дальшої боротьби ОУН, що вимагали розв'язання.

Зі Словаччини я поїхав до Відня, де теж була важлива закордонна станиця ОУН, в якій концентрувалися зв'язки ОУН із ЗУЗ в останні роки польської окупації, а також: з Закарпатською Україною. При кінці 1939 р., або в перші дні 1940 р. до Відня приїхав теж провідник ОУН на Українських Землях Тимчій-Лопатинський. Тут устійнено, що ми обидва поїдемо до Італії на зустріч з тодішнім головою Проводу Українських Націоналістів полк. А. Мельник. Моя поїздка до нього була проектована ще в Кракові. У висліді організаційних нарад у Львові, Кракові, Піщанах і Відні мені припало бути речником провідного активу ОУН на УЗ, активу звільненого з тюрем, та того закордонного активу, що вийшов з крайової боротьби останніх років і стояв у живому зв'язку з краєм. Я мав з'ясувати голові Проводу Організації ряд справ, проектів і вимог внутрішньо-організаційного і політичного характеру для наладнання здорових відносин між ПУН-ом і крайовим революційним активом. Після смерти основоположника і провідника ОУН полк. Є. Коновальця створилися ненормальні відносини напруження і розходжень між Крайовим Проводом й активом Організації та ПУН-ом. Причиною того було з одного боку недовір'я до деяких осіб, найближчих співпрацівників полк. А. Мельника, зокрема до Ярослава Барановського. Це недовір'я зростало на підставі різних фактів його праці й організаційного життя. З другого боку, зростало настороження крайового активу до політики закордонного проводу. Зокрема після т. зв. Віденського договору в справі Закарпатської України це перетворилося в опозиційну поставу до орієнтації на гітлерівську Німеччину. Договір Ріббентропа-Молотова й політичне узгіднення між Берліном і Москвою на початку війни

надало цьому розходженню політичної гостроти. Прибуття крайового провідника ОУН зактуалізувало поїздку до полк. А. Мельника. 3 Тимчієм-Лопатинським ми мали однозгідне становище в усіх засадничих питаннях революційно-визвольного руху, яке зрештою було так само одностайне серед загалу крайового активу. Ми сподівалися спільно переконати полк. А. Мельника і ліквідувати наростаючі розходження.

До Італії я поїхав перший, в першій половині січня 1940 р. Був у Римі, де станицею ОУН керував проф. Є. Онацький. Там зустрінувся я між іншим, з своїм братом Олександром, який жив у Римі від 1933-34, студіював там і зробив докторат з політично-економічних наук, одружився і працював у нашій місцевій станиці. З полк. А. Мельником я відбув зустріч і розмову в одному з міст північної Італії, найперше з крайовим провідником Тимчієм-Лопатинським.

Ці розмови закінчилися негативним вислідом. Поскільки раніше розходження стосувалися головно до співпрацівників А. Мельника, то у висліді його становища вони мусіли звернутися так само проти нього. Полковник Мельник не погодився відсунути Я. Барановського з ключевого становища в ПУН-і, що давало йому вирішний вплив і детальний вгляд у найважливіші справи Організації, зокрема в справи крайові та зв'язків між краєм і закордоном. Так само він відкинув нашу вимогу, щоб плянування революційно-визвольної протибольшевицької боротьби не зв'язувати з Німеччиною, не узалежнювати її від німецьких воєнних плянів. Тимчій-Лопатинський і я обстоювали становище крайового активу, що боротьба ОУН в Україні мусить бути достосована передусім до внутрішньої ситуації в СССР, а передусім в Україні, та що не маємо таких союзників, щоб узгіднювати наші пляни з їхніми. Якщо б большевики розпочали масове винищування чи висолювання національного активу на окупованих західніх землях, щоб знищити головну базу організованого руху, тоді ОУН повинна розгорнути широку революційно-партизанську боротьбу, не дивлячись на міжнародню ситуацію.

***

На цьому вривається власноручно написаний Степаном Бандерою його життєпис. Дані про дальші роки його життя і праці для української визвольної революції подаємо з статті д-ра Григорія Васьковича “Життя і діяльність Степана Бандери” (Українська Кореспонденція”, ч. 8 з 1. 10. 1964, Українське В-во в Мюнхені, стор. 3-7).

***

Тому, що полк. А. Мельник не хотів поступитися в політичній і персональній площинах, у лютому 1940 р. створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Рік пізніше Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одноголосне вибрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український леґіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. Рішенням Проводу Організації 3О червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові, але тому, що Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю “змову українських самостійників”, німці заарештували Ст. Бандеру вже кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави. Німецьким в'язнем був Степан Бандера до грудня 1944 р. Тоді звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН з ув'язнення, пробуючи приєднати собі ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов.

На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН на УЗ у лютому 1945 р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН 1947 р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН. Як Провідник ОУН, Ст. Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерти.

У 1948 р. в Закордонних Частинах ОУН витворюється опозиція, якій Степан Бандера протиставився в площині ідейній, організаційній і політичній. Того ж року за його апробатою представники ЗЧ ОУН входять до Національної Ради, щоб консолідувати політичну діяльність української еміграції. Але два роки пізніше Провід ЗЧ ОУН вирішив вийти з УНРади, бо вона не давала моральної підтримки революційній боротьбі й узурпувала право репрезентувати український нарід від імени фіктивних партій. Щоб справніше поладнати конфлікт з опозицією ЗП УГВР, у квітні 1948 р. Бандера запропонував Лебедеві перебрати головство Проводу ЗЧ ОУН і зформувати його з участю членів опозиції, з чого Лебедь уже в липні зрезиґнував, віддаючи назад керівництво Бандері. Для утихомирення дальшої опозиційної критики Ст. Бандера в грудні 1950 р. уступив з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН, підкресливши тим безпідставність закидів про його диктаторські амбіції і плянуючи перейти в Україну. Тим часом він виконував функції в Проводі ЗЧ ОУН, як член цього Проводу, під головуванням спершу Ст. Ленкавського, а згодом, від квітня 1951 р. під головуванням Я. Стецька. Коли опозиція вперто поширювала вістки, що ОУН в Україні перейшла з націоналістичних позицій на соціялістичні і те саме мають зробити ЗЧ ОУН, Ст. Бандера радикальним потягненням вирішив примусити Крайову ОУН виразно визначити ідейно-політичні позиції, щоб унеможливити дальшу спекуляцію “краєвими позиціями” і підшивати під фірму ОУН неокомунізм. 22 серпня 1952 р. він уступив з посту Голови Проводу всієї ОУН. Це його уступлення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН і

Ст. Бандера остався далі Провідником ОУН до своєї смерти в 1959 р. Четверта Конференція ЗЧ ОУН в травні 1953 вибрала Ст. Бандеру знову на Голову ЗЧ ОУН Проводу. В лютому 1954 р. прийшло до розриву з новою опозицією, що наростала в Закордонних Частинах ОУН з 1953 р., після невдалих спроб договоритися на форумі “Колегії Уповноважених”, до якої “з волі Краю” входили Л. Ребет, 3. Матла і Ст. Бандера. Рік пізніше, 1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН Ст. Бандеру і з того часу знову інтенсивно поведено роботу Організації. Тоді присвячено особливу увагу організуванню теренів, крайовим зв'язкам і зовнішній політиці.

15 жовтня 1959 р. Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична експертиза виявила, що причиною смерти була отрута. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивником Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивника Сташинського відбувся процес від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня, в якому Сташинського засуджено на 8 років важкої в'язниці. Німецький Верховний Суд у Карльсруге ствердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є совєтський уряд у Москві.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Степан Бандера Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс</title>
    <id>1491</id>
    <revision>
      <id>1509</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:24:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Історичні документи]]

Степан Бандера

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС

Стаття ця звернена проти ворожих намагань тих противників українського націоналізму, які в 1950-ті роки хотіли підірвати, чи звести на манівці український визвольний рух. У той час деякі українські соціялісти й члени УРДП — Української Революційно-демократичної Партії, створеної на чужині Іваном Багряним, намагалися поширити концепцію націонал-комунізму й висунути, як прапорне, гасло “За демократичний лад в Україні”, а не гасло “За самостійну національну державу українського народу”. Вказуючи на небезпеку гасел “тільки протирежимної боротьби”, Степан Бандера висвітлив теж фальш московсько-большевицьких “демократичних” гасел.

Стаття була підписана повним іменем і прізвищем автора й спершу надрукована в мюнхенському тижневику “Український Самостійник”, рік І, чч. 4, 5, 7, 8, 10-13 і 15 за 1950 р., згодом передрукована під скороченим заголовком (без слова “тільки”) в місячнику “Вісник”, Нью-Йорк, вид. ООЧСУ, рік III, чч. 2/37 до 12/47, лютий-грудень 1950, а згодом у збірці “Україна проти Москви”, вид. 34 ОУН, Мюнхен, Бібліотека Українського Підпільника, ч. 2, 1955 р., стор. 338-388.

Уривки чи розділи з цієї статті були друковані: під заголовком “Наша визвольна концепція” у “Вояцькій Варті”, сторінці Т-ва кол. вояків УПА в Канаді й ЗСА, рік VIII, ч. 5/35, додатку до тижневика “Гомін України”, рік XVI, ч. 43/805 з 17 жовтня 1964; під заголовком “Наше становище до Росії” в тижневику “Шлях Перемоги”, Мюнхен, рік XV, ч. 41/764 з 13 жовтня 1968 р. і в “Гомоні України”, Торонто, рік XXI, чч. 23/1046 і 24/1047 з 31 травня і 7 червня 1969 р.

***

Український визвольний рух, мотором якого є ідеологія і концепція українського революційного націоналізму, єдиний в цілому нашому політичному житті останніх двох десятиріч, іде послідовно своїм шляхом, постійно зростає, продовжує і поширює свою боротьбу через усі величезні потрясення і зміни, що їх переживає наша Батьківщина. Він переборює всі намагання ворогів України знищити його.

Большевицька Москва слушно вбачає в українському націоналістичному, революційно-визвольному русі найнепримиреннішого, найнебезпечнішого ворога, що безупинно веде боротьбу з нею на всіх фронтах і відтинках, який все наступає, не тільки підтримує, але й успішно поширює, скріплює протибольшевицьку визвольну революцію. Наша боротьба з Москвою ведеться скрізь, в Україні, серед інших народів поневолених большевизмом, і на закордонних теренах. Рівнорядно з нашим наступом на позиції московського імперіялізму й комунізму, большевики ведуть усильні намагання, щоб знищити наш рух усюди, докорінно. Головний фронт боротьби проходить на Українських Землях. На закордонних теренах існує його продовження, скрізь діє націоналістичний рух, як одностайна сила й акція.

Всі намагання Москви знищити український націоналістичний, революційно-визвольний рух ОУН-УПА фізично, тотальним наступом з чола — виявились даремними. Не зважаючи на найтяжчі умови боротьби й великі жертви, наш рух продовжує боротьбу, розвивається далі. Велика, чиста ідея української нації, змагання за волю України й за Божу Правду на українській землі — це невичерпне джерело сили нашого руху, а витворені в боротьбі високовартісні прикмети націоналіста-революціонера, досконалі методи організації і способи дії дають йому незламну снагу, міць і гарт. Бог благословить і спомагає нашу боротьбу за правду, проти червоного царства сатани.

Ворог розуміє, що самим фізичним винищуванням йому не зламати української революції, українського націоналізму. Тому він докладає всіх зусиль, щоб заатакувати самі джерела й головні внутрішні підпори його міці, конечно намагається нищити саму ідею українського націоналізму.

Проти націоналістичного руху, як в Україні, так і на чужині, большевики ведуть вперте намагання знищити його, розкласти. Але пряме атакування його з большевицьких позицій є безуспішне. Тому ворог намагається досягти своєї мети з допомогою тих проти-націоналістичних чинників і явищ, які існують в українському політичному житті за кордоном. Він старається різними способами використовувати їх для себе, підсилювати і спрямовувати на потрібні йому рейки. Бити націоналістичний рух таки українськими руками — це головна напрямна большевицької диверсії.

До таких самих наслідків, корисних большевицьким бажанням, ведуть на ідеологічному й політичному відтинку всі тенденції наближення до комуністичних позицій, будування на них перехідних помостів. Затерти чітку межу поміж: самостійницьким, визвольним рухом і російщиною чи комунізмом, засипати провалля поміж ними — це перша мета ворожих намагань по лінії ідейної демобілізації українського самостійництва. Кожне того роду явище, що творить вилім у непримиренності супроти ворога і його позиції — шкідливе визвольній справі, без уваги на те, з яких мотивів воно походить.

В українському політичному житті за кордоном існує багато таких проявів, які сприяють большевицьким намаганням знищити націоналістичний рух і підривати його визвольницьку дію. Вони мають різнородні причини, а серед їхніх заступників і виконавців часто недостає належного усвідомлення й розуміння того, яку шкідливу роботу вони виконують у відношенні до визвольної протимосковської боротьби. Але таке нерозуміння ані трохи не зменшує шкідливости таких явищ. Вони за своєю суттю ідуть на користь ворожим намаганням. Навпаки, це часто збільшує ту шкідливість і покривається з головною тенденцією большевицької Москви — атакувати, підривати й нищити самостійний націоналістичний рух з нібито українських позицій, українськими руками, впрягти до того й використовувати українські сили. В оцінці й у трактуванні таких явищ мусимо дивитися в першу чергу на їхнє діяння і наслідки, а не тільки на спонуки й наміри їхніх спричинників.

Боротьба на ідеологічно-політичному фронті проти всіх родів московського наступу й підступу має першорядне значення в цілому визвольному змаганні. Націоналістичний рух мусить виступати цілком чистий і революційно-безкомпромісовий проти всього, що походить від московського большевизму, або до нього доводить, хоч би в дальших, зразу невидних наслідках. Усі питання ідеологічного й політичного порядку треба розглядати передусім з погляду боротьби з московським імперіялізмом і його формою-інструментом — комунізмом. Все, що послаблює наші позиції в тому відношенні, що притуплює, зменшує чи затемнює діяметральну протиставність, революційну непримиренність, ідейно-моральну й програмово-концепційну вищість українського націоналізму супроти московського большевизму — треба викривати й усувати з нашого політичного життя. У такому теж пляні мусимо розглядати те, що діється на міжнародньому форумі, й розшифровувати справжній, глибоко прихований сенс усього того, до чого большевики прикладають руки, большевицьку стратегію на ідейному форумі в світовому масштабі.

Ставимо собі завдання докладніше висвітлити деякі намагання з боку відкритих і притаєних противників українського націоналізму звести визвольний рух з його властивого шляху, підсунути йому неправильні і шкідливі позиції. Не займаємося тут тим, що відкрито поборює, опрокидує революційно-визвольний рух. Хочемо виявити справжню істоту таких явищ, які роблять це при сповидному прихильному до нього відношенні.

Провідна, і для всіх того роду намагань спільна, лінія полягає в тому, щоб сучасну визвольну боротьбу звести з її націоналістичного шляху, шляху повноцінної Української Національної Революції — на шлях тільки протирежимного спротиву-резистансу. Ця лінія спільна і для тих, які з різних причин відійшли від українського націоналізму чи не спроможні його сприйняти й хотіли б потягнути за собою на протинаціоналістичні манівці цілий визвольний рух, як і для тих, що уважають таку лінію за перехідний, тепер конечний етап до підкошення і повного знищення визвольного руху.

***

Намагаючись збити визвольний рух з його націоналістичного революційного шляху, його противники часто послуговуються методою фальшиво зображувати й пояснювати справжні позиції сучасної визвольної боротьби в Україні, як теж обосновувати такі намагання фальшивим висвітлюванням потреб та умов розвитку визвольних змагань. Однією з таких фальшивих суґестій, що намагаються причепитись до нашого руху і впливати на дальший його розвиток, є наступна комбінація тез і висновків.

У 1941-43 роках, мовляв, виявилося, що на Осередніх і Східніх Українських Землях ідеологія і програма українського націоналізму та його концепція української національної революції — несприємливі. За двадцять літ панування большевизму в Україні сталися такі зміни в суспільно-політичному думанні широких мас українського народу, що світогляд, ідейно-програмові цілі марксо-большевизму в теорії знайшли загальне визнання, прийнялися як правильні, найпоступовіші, а ввесь найкращий, найактивніший елемент середнього й молодого покоління, вихований на большевицькій ідеології, є з переконання ідейно-комуністичний. Все незадоволення — ґрунт для мобілізації мас до революційної боротьби — серед подавляючої більшості народу йде не по лінії принципового заперечення комунізму, його цілей і основних засад, а по лінії заперечення тільки актуальної практики большевицького режиму, що стоїть у повній протилежності до “приємливих, шляхетних” ідей теоретичного комунізму. В площині національно-політичної свідомости і таких же прагнень в масі українського народу нема тепер принципового глибокого заперечення самої істоти імперіялізму й духу Москви, яка намагається задушити духову культуру, національно-державну й суспільно-економічну самобутність української нації. Відчуття й освідомлення того, національний інстинкт ніби вже притуплені. Існує лише заперечення суспільно-економічного визиску, економічного упослідження України й терористичного тоталізму большевицького режиму.

Тому боротьба за визволення України, щоб залучити до активної участи широкі маси, а передусім динамічний, здатний до революції молодий елемент, — мусить нібито бути в цілій постановці, отже і в програмово-концепційній, пристосована до тих даних, мусить завернути з націоналістичного шляху на шлях тільки протирежимної боротьби. Боротьбу за повалення большевицького поневолення України годі сперти в основі на національне свідомий, рішуче протимосковський і протибольшевицький революційний елемент, бо такого, буцімто, в Україні дуже мало. Її треба сперти на все, що наставлене проти самого режиму, проти існуючого стану. І в тому треба розраховувати не тільки на тих, хто в засаді є проти московського імперіялізму і проти комунізму, але так само й на тих, хто є за комунізм, за його здійснення, а ворожо ставиться до режиму й його практики за “зраду комунізму”. Замість “непопулярного” заперечення цілости большевизму, треба визнати за позитивні “здобутки жовтневої (тобто большевицької) революції”, і виступити в ролі їхніх захисників перед режимом, який їх зрадив.

Все це ставиться не як допоміжні, тактичні засоби для підсилення чи відтяження головного нашого фронту, але навпаки, — як основну концепцію визвольної революції. Отже, це вже не проблеми політичної тактики на окремих відтинках, в праці серед деяких середовищ, а тільки питання власної, основної програми. Мовляв, нам треба саме такі основні положення прийняти за головні лінії і на них будувати все. Відповідно до того треба відкинути дотогочасні, “вже пережиті” засади українського націоналізму, викоренити їх у власних рядах, змінити свою ідеологію і програму.

Що це значить?

Сама діягноза політичного ґрунту на ОСУЗ, яка служила за вихідну для такої концепції, базується на невірній оцінці ґрунту, національної свідомости, політичного наставлення народніх мас і революційних, динамічних елементів. Вона заперечує націоналістичну визвольну концепцію, достатню живучість і динаміку природних націоналістичних потенцій в українському народі та спроможність ідеології українського революційного націоналізму захопити народ, підняти його на боротьбу за “бути чи не бути”. Замість національної революції в повному сенсі, вона висуває концепцію тільки протирежимної боротьби, ідучи за самообманом, що програмовий мінімалізм — усунення самого режиму і виправлення, а не докорінна зміна — суспільно-політичного ладу, гасло рятування “здобутків” жовтневої революції, а не повного відокремлення її теорії і практики, — швидше поведе народні маси на боротьбу, ніж максимальна програма нашої революції. Така концепція заперечує спроможність українського й інших поневолених большевицькою Москвою народів визволитися спільною революційною боротьбою, вона ставить на всі незадоволені з режиму елементи, на комуністичні й російські такою самою мірою, як на здецидовані проти-московські й протикомуністичні сили.

Ціла революційно-визвольна боротьба визначена двома основними процесами: будування власної сили визвольного фронту і поборювання ворога, нищенням його сил і позицій. В цих рамках існує широка скаля похідних і перехідних процесів, як, напр., приєднання співдії чи прихильносте різних сторонніх, чужих сил; відтягування їх від ворога; порізнювання його з третіми чинниками; демобілізування, невтралізування різних елементів у ворожому таборі: перетворювання цілої обстановки зударів з ворогом на найсприятливішу для нас, а трудну для ворога; активізування, посилювання одних площин і відтинків боротьби, а зменшування інших — відповідно до відношення сил і важливости одних і других для обидвох сторін. Багато таких питань з засягу стратегії і тактики визвольної революції має дуже велике значення. Для їх доцільного, найуспішнішого розв'язання застосовуються методи, завжди відповідні до обставин, і проводяться різні політичні акції, започатковуються і підсилюються різні процеси і в чужому, ворожому середовищі.

В осередку організування визвольної революції треба ставити кристалізацію, удосконалення і поширення серед мас націоналістичної ідеології, програми, визвольної концепції та підбирання, вирощування і формування на тій базі власної сили, її підстави — кадрів непохитних визнавців і борців. Необхідним є глибинно простежувати те, що живе й нуртує в народі, не тільки на поверхні, вже виявлене, але не менш те, що часто є приховане, в підґрунті. Тоді незмінний за своєю суттю зміст націоналістичної ідеології формується у найпромовистіші на актуальному етапі конкретні положення. Підбираються, залучуються і формуються такі сили, які за своєю глибокою природою є націоналістичні й революційні. Знову ж: при однобічному наставленні праці тільки на актуальні акції і мобілізування до них якнайбільше учасників на перший плян виступають тактичні міркування. У правильному ставленні нашої революційної роботи завжди мусять вестися в гармонійному погодженні обидва процеси: ґрунтовне формування рушіїв і головної сили революції у широкому масштабі, послідовно, через різні етапи, і — ведення актуальної революційної боротьби у формі різних акцій, які дають відсіч ворогові і мобілізують маси.

Дехто не розуміє і нехтує важливість процесу ґрунтовного формування елементів власної сили, зводить революційну діяльність тільки до актуальних проминаючих акцій, тому він усе розглядає під одним кутом — мобілізації до цих акцій такими засобами й гаслами, які дають швидкий, найбільший ефект. Через таку однобічність легко загубити напрямок розвитку національної революції на довшу мету, прийняти окремі вимоги тактики одного періоду діяльности за основну концепцію, за генеральну лінію.

Процес збирання, плекання, формування і вирощування власної сили визвольної революції мусить відбуватися на правильних засадах українського революційного націоналізму, на його ідеологічних, програмових істинах. Тому супроти власних рядів, перед українським народом мусять бути належно поширювані й висвітлені наші цілі, наша ідеологія і програма, наша визвольна концепція в цілій своїй суті, повністю. Наші основні засади мусять бути не тільки збережені й розвинені, але й з'ясовані у власному середовищі в повній чистоті, без жодних викривлень під впливом різних тактичних міркувань. Тільки на такій підставі, в такому дусі можна формувати ряди борців за визволення, які не піддадуться жодним атакам ворога. Тільки поставивши перед українським народом цілком ясні, чисті безкомпромісові цілі визвольної національної революції, можна повести його на найтяжчу боротьбу, яка вимагає незмірних жертв і яка єдина може принести волю нації.

Всілякі пристосування власних ідеологічних і програмових засад до зовнішніх впливів, викривлювання чи применшування їх відповідно до тактичних вимог на відтинках нашої діяльности в чужому чи ворожому середовищі підкопує самі основи визвольної боротьби. Через ідейно-програмову опортунізацію, через відступлення від повноти й чистоти власних цілей, замазання їх в очах народніх мас ставиться під знак запиту успішність і доцільність визвольної революції, прищеплюється сумнів, чи можлива й доцільна така боротьба за применшені, половинчаті цілі, які цілком не відповідають духові і потребам України.

Наша визвольна концепція, ідеологія і програма українського націоналізму мусять чітко відбивати найістотніші прагнення українського народу, в найчистішій формі, без сторонніх і ворожих суґестій і викривлень, а одночасно формувати національно-політичну свідомість.

Натомість в усій політичній, пропаґандивній праці на чужому ґрунті й супроти чужого середовища лише моменти тактичної доцільности вирішують про те, як треба підходити, які відтинки й цілі української визвольної боротьби та в якому насвітленні їх треба підносити. Тільки частина цілей нашої визвольної боротьби відповідає прагненням сторонніх чинників, чужих народів і деякі їх елементів, які — волею чи неволею — є складовими частинами чи знаряддям ворожої сили. Такі універсального значення елементи нашої програми виставляємо і пропаґуємо скрізь однаково, на всіх відтинках. Натомість деякі наші програмові постанови, які мають засадниче значення в цілій націоналістичній ідеології, відбиваючи питоменні прагнення і потреби українського народу, для деяких сторонніх чинників, до яких теж звертається наша діяльність — є не важливі, байдужі. Наголошування перед тими сторонніми чинниками саме таких цілей і гасел було б цілком недоцільне, безуспішне. Для здобуття прихильности і співдії чужих сил, а також саме для ідейно-моральної демобілізації у ворожому таборі треба підбирати й висувати такі з-поміж наших гасел, які переконливо й притягаюче промовляють до тих чужих елементів. Натомість, якщо б ставити як програмові цілі для власного табору, перед українським народом тільки ті гасла, обмежитися лише на них, — то це, замість мобілізувати, лише вносило б баламутство, розгублення.

Мірою щораз ширшого розгортання дії української визвольної національної революції, мірою активізування і посилювання щораз нових відтинків боротьби в широких масштабах, з впливом не тільки серед українського народу, але з перенесенням нашої офензивної революційно-політичної акції на чужонаціональні терени й у вороже запілля, в парі з тим, як українська національна революція стає аванґардом та організатором спільної визвольної протибольшевицької революції багатьох народів — арсенал нашої політичної зброї мусить відзначатися дуже широкою скалею. Великого значення набирає розрізнення поміж властивою, повною програмою, на якій мобілізується і формується власні сили, і політично-пропаґандивною тактикою на окремих відтинках. У процесі розгортання революційної дії Організація виробила собі високоякісні політичні здібності в застосовуванні різноманітної політичної тактики, вона влучно й успішно підбирає методи і кличі, відповідно до середовища, терену й цілої конкретної обстановки. Широкий діяпозон політичної праці і відповідаюча йому широка скаля тактичних засобів характеризують сучасний етап революційно-визвольного руху в Україні.

***

В революційній концепції визвольна боротьба провадиться на всіх ділянках життя, широким фронтом, різними формами, як постійно діючий і всезростаючий процес, аж до повної перемоги. Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовости, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу. Збройна боротьба творить суттєву складову частину цілої революції. Всенародне повстання, збройний зрив цілого народу й остаточне повалення фізичної підстави та сили ворога у відповідний момент має завершити визвольну боротьбу, забезпечити будування самостійної держави, ладу, національної і соціяльної свободи.

Повстанчі дії й усяка збройна боротьба мілітарної сили революції має завдання давати відсіч ворогові, а захист народові, творити опору й охорону рушійних сил революції, посилювати й увидатнювати цілість революційного процесу, плекати, формувати й розвивати збройну силу революції, щоб на відповідному етапі мобілізувати в повстанчій армії всі сили революції. В цілому розвитку революційної боротьби величина, форми організації, засяг і методи дії збройних сил можуть мінятися, вони пляново нормуються в застосуванні до цілости революційного процесу.

При многогранності й складності революційної дії мусить панувати єдність і пляновість. Заповнює її ідеологічна єдність, одна програма й одна стратегічна концепція, політична й організаційно-оперативна координація. Ідейно-політична й організаційно-оперативна єдність є запевнена від початку органічною єдністю цілого руху.

Дехто визнає сенс визвольної мілітарної боротьби, нехтуючи всі інші ділянки й види революційної дії. Зневіра в можливість та успішність широкої, затяжної революційної боротьби підказала деяким одиницям узалежнювати справу визвольного змагання від розвитку міжнародньої ситуації і від постави сторонніх сил. Такі люди трактують цілу революційну боротьбу в Україні не як властивий шлях до визволення, а тільки як фактор, що привертає увагу зовнішнього світу на українську справу, з'єднує їй прихильників і пособляє нашій зовнішньо-політичній праці. Розцінюючи під цим єдиним кутом крайову боротьбу, такий погляд признає вартість мілітарним діям УПА тільки тому, що вони найголосніше і найбільше притягають увагу чужинецьких чинників. Але властивий революційний процес, залучування щораз ширших народніх мас до визвольної боротьби не має суттєвого значення в очах тих людей, які не вірять у власні сили й у можливості визвольної протибольшевицької революції. Такий погляд може видаватися оправданим тоді, коли поверховно дивитися на справи революцйної дії, на її зовнішні вияви і на зовнішній ефект, а не на її внутрішні розвоєві потреби і закономірності.

Загальна політична ситуація, яка складалася після війни, зробила неможливим щораз більше поширення мілітарних дій, розгортання повстанчих операцій. Прийшов період всебічного й глибинного революційного процесу, в якому мілітарний бік служить передусім підсиленню суспільно-політичних секторів революції. У цілісній стратегії революції звуження дійової мілітарної сили і її акції ніяк не є рівнозначне з послабленням, применшенням сили революції, цілого революційного процесу. Бо повстанча армія і мілітарні дії — це складова частина, одна з функцій і форм революційної боротьби, а не єдиний, сам у собі замкнений фактор. Мілітарні дії УПА повністю капіталізуються на користь зросту революції теж тоді, коли вони самі не зростають і кількісно не поширюють сили УПА. Капіталізуються в тому, що зростає, посилюється революційний процес в інших видах поширенням ідеї визвольної революції, зростанням суспільно-політичних революційних акцій. Коли — зважаючи на цілісну ситуацію і вимоги внутрішнього розвитку, — загальний плян диктує звуження мілітарного сектора, тоді сили цього сектора не демобілізуються, а переводяться до інших секторів для їхнього підсилення і там продовжують ту саму боротьбу іншими формами. Зріст сили революції в інших видах завжди несе в собі такі потенції, які у відповідний час виступлять у мілітарній формі. Цю правду найкраще потверджує створення і блискучий розвиток УПА у висліді цілої попередньої діяльности УВО-ОУН. У найтіснішій співдії та ідейно-політичній єдності ОУН й УПА з самого початку була забезпечена одностайність і пляновість цілого визвольного руху та найдоцільніший за всяких обставин уклад окремих форм революційної сили і дії.

***

Ідеологія, програма, визвольна концепція і революційна боротьба українського націоналістичного руху творять одноцілу, гармонійну будову, засновану на завершеному українському світогляді. Ця архітектурна одностайність і гармонійність дає рухові внутрішню силу, дійову динаміку та відпорність на всі наступи й удари ворога.

З другого боку всякі шкідливі, неправильні та невдалі концепції і почини в українському політичному житті мають своє коріння в чужому, протиставному для українства, світогляді, або в світоглядовому безґрунті, чи є вислідом розбіжностей між теоретично визнаними світоглядовими засадами та життєвою політичною практикою. Хто будує на невластивих для нашого ґрунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих намаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни. А хто в практичній політичній дії не звертає уваги на те, щоб закріпити основні філяри на непорушному ґрунті, того кон'юнктурні конструкції і почини хиляться за вітром, хитаються і від змінних чи сильніших вітрів валяться.

При глибшій застанові можна переконатися, що найбільше лиха в українському політичному житті, найбільше внутрішніх суперечностей і шкідництва для визвольних змагань походить з матеріялістичного світогляду, з чужих, соціялістичних ідеологій і концепцій та з хиб характеру одиниць і цілих гуртів. Український націоналістичний рух не приймає жодної з філософських систем, створених чужинецькими мислителями, не займається ними. При тому ж для українського націоналізму є притаманний український світогляд, що є витвором українського духу, природи і цілого українського народу, посталий на базі загально-християнського світогляду. Він не створений одним мислителем чи якимсь науковим напрямком, не вкладений науково у філософську систему, але виразно віддзеркалений і діючий в усьому житті й творчості української нації та української людини, як упорядкована, гармонійна і завершена система вартостей, яка виросла органічно. Український світогляд є християнський.

Матеріялістичний же світогляд — витвір цілком іншого, чужого духу, на відмінному ґрунті, в своїх засадах і висновках цілком незгідний з українським світоглядом, з українською духовістю, протилежний їм. Матеріялістичний світогляд є принесений в українське життя почасти ворожим пануванням в Україні, почасти соціялізмом, а впродовж останнього чвертьстоліття його накидає українському народові большевизм усіма засобами насильництва й терору. Сьогодні він є не тільки однією з існуючих у світі світоглядових доктрин, але найголовнішим, основним чинником-засобом ворога, щоб знищити душу, істоту, самобутність української нації, перетворити український народ, українську людину в податливий для цілей Москви об'єкт. Тому ставлення до матеріялістичного світогляду будь-якої організації має в аспекті визвольної боротьби проти большевизму суто політичне значення.

***

У визвольній боротьбі України проти большевицької Росії найбільше шкоди приніс соціялізм, який найгірше причинився до ідейної, політичної і мілітарної демобілізації України в змаганнях з большевизмом. Ця сама бациля і тепер діє в українському політичному житті на еміґрації. Але у відкритій формі сьогодні вона не має приступу до українських мас, наявні соціялісти, соціялістичні партії доживають свого віку. Натомість велику шкоду наносять замасковані, приховані соціялістичні тенденції, які проявляються в різних формах, скрізь просякають, навіть намагаються запустити коріння в революційно-визвольному русі, внести в нього ідеологічний розклад.

Приписуючи соціялізмові монополію на захист соціяльного становища робітництва, ідентифікуючи його з програмою соціяльної справедливости і поступу, дехто робить намагання поширити в цьому відношенні баламутство, паралізувати чуйність до всіх розкладових елементів соціялістичної доктрини. З'являються партійні новотвори, оформлені під власним іменем і замасковані, які зловживають назвою революційно-визвольних чинників. Одні й другі підшиваються під революційні, протибольшевицькі вивіски та намагаються поширити опортуністичні щодо комунізму тенденції. Вони визнають здобутки марксизму-комунізму й говорять про їхнє збереження в Українській Державі. Зокрема вони протиставляться катеґоричному відкидуванню колективізації, шукають у ній позитивних сторінок для національного господарства. Одні пропагують збереження колективного господарства поруч із приватним землеволодінням, а інші йдуть ще далі й обстоюють збереження колективізації всього сільського господарства.

Всі ці соціялістичні й прокомуністичні тенденції відзначаються таким ставленням, немов би боротьба українського народу, яка ведеться і за соціяльне визволення, мала справу не з соціялістичним, комуністичним ладом, а з капіталістичним. Приймаючи за свій большевицький погляд, вони трактують той соціальний лад, який існував в Україні під російською окупацією до 1917 р., а на ЗУЗ під Польщею до 1939 р., чи який існує в інших країнах — як діючий ще фактор. Вони займаються ним і різними його інституціями так, немов би нам доводилось боротися з капіталізмом, а не з комунізмом. Комуністичний, соціялістичний лад, силоміць накинений большевизмом, вони трактують як поступовий. За зразком большевицької пропаґанди в трактуванні соціяльних питань вони відтворюють мариво поміщиків, капіталістів і т. п. колишніх, уже неіснуючих в Україні, факторів і явищ так само, в такій самій постановці, як це робить большевицька демагогія і гореславна з часів визвольних змагань 1917-20 рр. соціялістична аґітка.

Що большевики це роблять для того, щоб являтися перед народніми масами захисниками від капіталістично-поміщицького нещастя і щоб большевицьке тотальне покріпачення зобразити як рай — це зрозуміле. Натомість намагання спрямувати визвольний рух у соціяльних питаннях на такі рейки, якими йде большевицька пропаґанда, є в своїх наслідках рівнозначне з дією ворожої диверсії. Скеровання самостійницької енергії на фальшиві рейки боротьби з вітряками відвертає увагу від властивого, найстрашнішого й актуально єдиного ворога і поневолювача, як національного, так і соціяльного — від московського комуно-большевизму. Нові попутники соціялізму говорять про соціялістичну програму 1917-20 рр., як про прогресивні засади, які мали б лягти в підставу суспільно-економічної програми визвольного руху. А большевицька жовтнева революція, в їхній інтерпретації, несла прогресивні, позитивні здобутки, яких не треба відкидати, а тільки зберегти й закріпити, очистивши їх від викривлень і надужиття режиму. Такі позиції є в цілій своїй основі фальшиві й шкідливі.

Ми боремося проти московського большевизму в усіх його проявах, на всіх ділянках. Наша боротьба — революційна, безкомпромісова, тобто ми заперечуємо, відкидаємо і поборюємо все суто большевицьке, що він приніс і накинув українському народові, відкидаємо принципово, повністю. Дошукуватися, відрізняти в большевицькій системі позитиви — неслушно, а з погляду революційної стратегії шкідливо. Якщо в підбольшевицькій дійсності е речі, окремі явища чи процеси, які самі собою є вартісні, позитивні, то цього ніяк не можна зарахувати на користь большевизму. Бо при всій своїй тоталітарній безоглядності і большевизм не є такий всевладний, щоб уся діяльність, усе життя формувалися тільки його волею і плянами. Навпаки! Спротив большевизмові, намагання формувати життя в різних ділянках по лінії природного розвитку поневолених ним народів і потреб людини виявляється в різних формах і на всіх ділянках, без уваги на большевицький терор. Большевизм не є спроможний повністю опанувати все і переламати, він примушений тут і там іти на поступки.

***

Большевики зображують природний ріст і розвиток, а навіть вимушені поступки, як свої власні досягнення, як реалізацію програмових цілей комунізму, щоб їх використати пропаґандивно й піднести в очах мас свій авторитет. Всі справжні досягнення здорових життєвих прагнень народів московський большевизм намагається в кінцевому ефекті повернути на свою користь, на протинародні цілі. Але в усіх своїх проявах і наслідках, на всіх ділянках він має супроти українського народу тільки неґативне значення. Говорити проти позитивні сторінки й здобутки жовтневої,

большевицької революції, зараховувати на їхнє конто ті позитиви, які є вимушені й здійснені непереможними життєвими силами народу, а які та большевицька революція намагається повернути на згубу народу, — це вияв повного нерозуміння дійсности або не-припущеного легкодушного сприймання ворожих суґестій. Так салю неправильним і шкідливим є затирати ріжницю, протилежність між визвольною українською революцією 1917-20 рр. і такими ж національними революціями інших народів — з одного боку, та жовтневою большевицькою — з другого.

З погляду визвольної національної революції, яка має з коренем усунути московсько-большевицьке панування і тотальне закріпачення, все, що своїм змістом чи походженням є большевицьке, реакційне, антиреволюційне, — кожна тенденція; яка намагається виправдати, зберегти будь-які прояви і залишки большевицького ладу, є реакційна, протинародня.

Большевицька пропаґанда намагається накинути погляд, що всяка боротьба проти большевизму і його ладу прагне відновлення того стану, зокрема соціяльного, який існував до 1917 р. Так ніби існують лише дві можливості: большевицький лад або такий, який був накинений в Україні царською Росією й іншими окупантами. Таким способом большевики намагаються використати живу ще в нам'яті народу здорову ненависть до старорежимного стану, компромітувати визвольний рух і створити почуття безнадійности, безвихідності! становища.

Український націоналізм так само категорично відкидає і поборює московський большевизм-комунізм, як і всяке намагання привернути стан національно-політичного і суспільно-економічного поневолення білою чи будь-якою іншою Росією, або іншими окупантами. Ті соціяльні відносини, які були накинені Україні попередніми окупантами, й усяка спроба їх відновити знаходять в українському націоналізмі непримиренного ворога. Його метою є побудувати в Українській Державі свій власний суспільний лад, відповідно до потреб і бажань усього українського народу, що запевнить українській нації найкращий розвиток, усім громадянам України — всебічну свободу, справедливість і добробут. Тут український націоналізм іде своїми власними шляхами, беручи за підставу і вирішальні критерії: український народ, українську родину, природні дані, життєві умови і потреби України. З чужих прикладів і досягнень український націоналізм приймає те, що відповідає українському народові. З минулого бере він за підставу ті вартості й засади, що їх витворив сам український народ у свобідному своєму розвиткові, а які відповідають сьогоднішньому життю і його рівневі. А все те, що накинене йому чужим пануванням проти його волі і прагнень упродовж цілого історичного розвитку, як давніше, так і в останнє чвертьсторіччя — відкидається.

Ведучи тепер боротьбу проти большевицької Москви, мусимо туди спрямовувати всю увагу, всю енергію. І на відтинку боротьби за соціяльне визволення, яке є неможливе без визволення національного, в центрі уваги мусить стояти заперечення, поборювання існуючого ворожого, большевицького ладу. Тотальне повалення і знищення большевицького тотального закріпачення народу і людини мусить стояти в свідомості і настанові народніх мас як головна істина і вимога в усій суспільній проблематиці. І це мусить робити, цього мусить досягти революційно-визвольний рух усією своєю політичною діяльністю. Справжній самостійник не може говорити про “здобутки” жовтневої революції, про деякі позитиви комунізму, про правильність соціялістичної програми, не сміє відвертати уваги мас від боротьби з комунізмом у бік примар неіснуючого в нас приватного капіталізму. Бо таке ставлення соціяльної проблематики іде шляхом підривання протибольшевицької революції, ворожого наставлення до большевизму і до “всіх діл його”.

У розвитку української політичної думки і політичних сил такі тенденції є рецидивом тих соціялістичних хворіб, які підточили й знесилили національно-політичне відродження і визвольні змагання 1917-20 рр. Вони цілим своїм внутрішнім змістом, духом, способом і тлом свого виникнення повторюють те саме, що тоді робили соціялістичні партії. Одне й друге — це витвір ідеологічного опортунізму супроти ворога, опортунізму, який хоче здаватися революційним. Це діяння таких елементів, які в процесі тотальної боротьби за національне визволення і самоствердження націй знайшлися у воюючому національному таборі, але духово не визволились від ідейного тиску ворога, або наново йому піддалися і хотіли б, щоб національна боротьба пішла по лінії якогось компромісу з “вартостями і надбаннями” ворога. Як у 1917-20 рр., так само теперішній явний і закаптурений соціялізм хоче виконати у визвольному таборі ролю політичного проводу, світити тим, що переймає готове від чужих або й від ворога, і на такі рейки спрямувати визвольний рух.

Якщо йде про розміри, фактичний вплив і значення в сучасному політичному житті, то ці явища є незначною мініятурою того, чим були соціялістичні партії в 1917-20 рр. Однак саме виникнення такого рецидиву, такої соціялістично-опортуністичної тенденції в сучасності є явищем шкідливим і його належить повністю усунути з українського політичного життя.

***

Висування на перше місце в програмі визвольних змагань гасла “За демократичний лад в Україні”, замість гасла “За самостійну національну державу” має ще інший мотив і вкрай шкідливий аспект. Концепцію тільки протирежимної боротьби висувається у формі проекту, щоб сучасні визвольні змагання ставити як боротьбу за устрій української держави, а не за здобуття самостійної держави. Ця концепція скристалізувалася на еміграції і настійливо підносилась у той час, коли УССР прийнято до ОН. Той факт викликав чимале захоплення в деяких людей і скріпив їхні погляди, що відповідно до того треба змінити постановку нашої визвольної політики.

Хід думок і арґументів за тією концепцією такий: дуже важко вести на міжнародньому форумі українську зовнішню політику в умовах недержавної нації, яка щойно змагається за створення своєї держави. В таких умовах не можна виступити як самостійний політичний чинник, бо в розумінні засад міжнародньої політики, України як самостійного фактора не було. Через прийняття до ООН (тепер ОН) УССР дістала міжнародне визнання як українська держава і тепер Україна є суб'єктом у міжнародньому житті. Хоч вона не може вести своєї незалежної політики і на ділі є колонією Москви, інструментом російської політики, користь із того така, що світ визнає в принципі українську державу, зживається з фактом її існування, з підметною позицією України в міжнародніх взаєминах. Це полегшує міжнародне визнання української держави в майбутньому (самостійної), заздалегідь його запевнює. З погляду міжнароднього права існуватиме тяглість української державності!, майбутня самостійна, справжня Українська Держава в тому відношенні автоматично переймає спадщину до УССР. Будування УССД матиме в міжнародньо-правному сенсі характер державного перевороту, зміни режиму й устрою. Тепер буде куди легше вести самостійницьку зовнішньо-політичну працю, коли Україна має право громадянства на міжнародньому форумі. Відповідно до цього — кажуть речники цієї концепції — нам треба в закордонній діяльності інтерпретувати сучасні визвольні змагання, як боротьбу за зміну державного устрою і режиму в СССР, а не як боротьбу за саму державу, за її існування. Зокрема перед зовнішнім світом нам не можна заступати становища, що УССР не є українською державою. Тепер, мовляв, треба справу ставити так, що УССР не має повної суверенности і ми боремося за ту суверенність, за повне відокремлення від СССР, від Москви, а так само за зміну влади й устрою держави на демократичний, за усунення комуністичної диктатури. Така постанова потрібна для того, щоб не підривати користей для справи української державности на міжнародньому форумі, які можна витягнути з факту міжнароднього визнання УССР.

Такі погляди найсильніше акцентуються у два перші післявоєнні роки. Тепер уже надто очевидна помилковість тих міркувань і самі їхні речники охололи в своєму захопленні і рожевих сподіванках, що присутність УССР на міжнародній шахівниці, в ролі шахової фігурки в грі Кремля допоможе самостійницькій зовнішньо-політичній праці. Але суттєво такі заложення залишились в основі кон'юнктурно-опортуністичною концепцією в українському політичному житті на еміграції. Концепція протирежимної боротьби за саму зміну системи товчеться далі в тому колі, як і виразне уникання того, щоб чітко, послідовно ставити, що т. зв. УССР не є жодною українською державою.

Це і є спільним знаменником усіх протинаціоналістичних тенденцій на еміграції, від явних соціялістичних, ніби революційних протибольшевицьких, до псевдонаціоналістичних. Намагаючись виплисти на політичну поверхню на хвилях кон'юнктури, силкуючись виступити в українській самостійницькій політиці проти націоналістичної лінії зі своєю “прогресивною” концепцією, вони на ділі впадають у стару колію опортунізму проти ворога, приймаючи приховані наміри його гри в новому, “прогресивному” виданні. Шкідливість такого напрямку є багатобічна. Передусім він вносить повне баламутство в українську самостійницьку політику, в якій становище супроти УССР і всієї большевицької гри в цьому відношенні мусить бути принципово витримане й послідовно проведене. Єдино правильним є таке становище, яке відповідає фактичному станові й випливає з наших основних цілей. Отже — УССР не є ніякою українською державою, це тільки вивіска, оманна форма, що нею большевицька Москва намагається приховати перед зовнішнім світом імперіялістичне поневолення і колоніяльну експлуатацію України. Перед українським народом Москва хоче скомпромітувати, знецінити ідею української державности, підвівши під назву й форму УССР найгірше поневолення і визиск. Таким чином большевизм намагається підірвати, ідейно обеззброїти змагання за українську державу. Будь-який опортунізм, компромісовість, невиразність у цьому питанні є неприпустимі в самостійницькому русі, бо вони вносять дезорієнтацію і демобілізацію, ведуть до того, чого хоче ворог.

Правда, піти на такий шлях Москву примусила незламність змагань українського народу до державної самостійности. Не маючи сили зламати його, большевизм пішов на обман, на підступне підривання. Однак, зробивши це, ворог намагається повернути таку тактику на свою користь.

Виведенням УССР на міжнародній форум большевицька Москва хоче зразу досягти кілька вигід: випровадити в поле, забурити змагання України до повної суверенности й обдурити світ щодо справжнього становища т. зв. союзних республік СССР. В міжнародньому житті, в світовій опінії большевики намагаються зв'язати ім'я України з усією політикою Москви, і то не в сенсі поневолення, а тільки так, ніби самостійна УССР добровільно солідаризується в усьому з СССР; таким способом на міжнародньому форумі невтралізувати, здушувати правду, що Україна є головною революційною силою проти московського імперіялізму, що вона змагає до розсадження, знищення СССР; нарешті, большевики намагаються мати ще одну, дуже вигідну позицію в своїй грі на міжнародніх форумах. Такі користі є для большевицької Москви.

А чи для справи української державности є якась користь з того, що Україна є репрезентована Мануїльським, що в світову опінію втискається уявлення про Україну, як про підголоска Москви? Чи не краще, щоб ім'я України не стояло як одна з большевицьких фігур, але виключно було синонімом і символом протибольшевицької і протимосковської революції, яка несе розвал СССР, зламання московського імперіялізму, смерть большевизму? Чи краще, щоб слово Україна лунало в світі тільки безкомпромісовою визвольною боротьбою, що Москва боїться самої згадки про Україну в світі, чи щоб Мануїльські представляли світові осідлану, слухняну Україну, що її большевики вже можуть спокійно показувати? Чого важче досягнути на міжнародньому форумі, в світовій опінії: чи здобути визнання для справжньої революції, розправи з большевицькою Москвою, — а іншого шляху немає, — чи направити, відродити все те, чим обтяжить ім'я України так звана УССР?

Чи для справи побудови УССД може мати серйозне значення т. зв. тяглість української державности з УССР як останнім вогнивом? Для чиєї справи в спадщині після УССР знайдеться більше корисного для натягання в міжнародньо-правдивому змислі: для справи суверенности і соборности Української Держави, чи для нового московського загарбницького імперіялізму? Та загалом, коли, який народ здобув чи забезпечив свою державну незалежність самою об'єктивною рацією своєї справи перед міжнароднім правом? Пощо ж зводити на манівці самостійницьку думку?

І нарешті, чи доцільно й припустимо казати, що українська держава має добровільно брати на себе гіпотеку по УССР, усі ті зобов'язання, обтяження різного роду, що їх большевики роблять і ще зроблять під фірмою УССР? Всі обтяження внутрішнього й зовнішнього порядку, а серед них, крім того, що вже зроблено, можуть бути різні договори, воєнний стан УССР супроти інших держав і т. п.

Що ж то мала б бути за самостійницька та ще й революційна політика, яка готова так скоро і легко зміняти генеральну лінію супроти ворожого стану в зв'язку зі зміною політичної декорації ворога? І то тільки тому, що, може, колись вдасться мати з того якусь користь.

***

Намагання з'ясувати перед зовнішнім світом сучасну визвольну боротьбу за тією ж концепцією веде до її знецінення. Надати українській революції характер тільки протирежимної боротьби, державного перевороту, а не історичної боротьби України з Росією — значить здеґрадувати її з погляду міжнародньої політики до якости таких протикомуністичних сил, як, напр., російський антибольшевицький рух.

У сучасному міжнародньому житті домінує многобічний конфлікт між СССР і рештою світу. Цей конфлікт складається з двох головних елементів: боротьби з комунізмом, який прагне опанувати ввесь світ, і з експанзивним, загарбницьким імперіялізмом Росії. Ці обидва чинники є сплетені в одну цілість, діють по одній лінії, підсилюючи один одного. Але в дальшому розвитку вони можуть існувати й діяти відокремлено, а таке розділення ще не ліквідує жодного з них. Тобто, усунення большевизму в Росії ще не збиває російського імперіялізму, який може існувати й виступати так само в іншому вигляді, але з такою самою загрозою для зовнішнього світу. І комунізм ще цілком не згине з своїм падінням у Росії, він може ще існувати в різних країнах. Відповідно до цього в міжнародній політиці клясифікуються сучасні протибольшевицькі сили в аспекті розвитку на дальшу мету. Вони оцінюються згідно з тим, по якій лінії протиставляться большевизмові: чи тільки як експанзивному комунізмові, чи теж як формі російського імперіялізму, а особливо — чи вони так само будуть протиставитися кожному наступаючому російському імперіялізмові, без уваги на те, в якій формі він не виступав би. Ще іншу оцінку мають сили, які прагнуть повного знищення російського імперіялізму, унеможливлення йому відродитися.

Коли світ розумітиме українську визвольну політику лише як змагання до перевороту в УССР, до зміни ладу, усунення самого большевизму, тоді він буде враховувати її до складу таких чинників, які активно виступають проти большевизму, до його розвалу, але роля яких в дальшому розвитку ще не є детермінована, ще може бути різною. Для нашої визвольної політики важливим є, щоб українська визвольна революція була повністю оцінювана, як продовження історичної боротьби України з Москвою, з московським імперіялізмом, і то всякої породи, не тільки большевицької. Ця боротьба не припиниться аж до повного зреалізування нашої мети, якою є цілковий розрив між Україною і Москвою, відбудова Самостійної Соборної Української Держави, розвалення СССР і побудова самостійних, національних держав у підсоветській Европі й Азії, повний розгром російського імперіялізму та створення навколо Росії, замкненої в її власних кордонах, такої системи держав, щоб вона не могла більш виступати з імперіялістичною агресією. І далі, щоб світ знав, що Україна буде продовжувати боротьбу проти всяких сил, які хотіли б її поневолювати, нищити її державну незалежність і суверенність, або які посягали б по українські землі.

Маючи таку правильну оцінку своєї ролі, Україна буде зараховуватися в міжнародній політиці не тільки як сила в поборюванні большевизму, але як тривкий фактор, що протиставиться всякому російському імперіялізмові, як противник всякого стану поневолення, як активний чинник і наріжний камінь цілого укладу на Сході Европи й у підбольшевицькій Азії. В такому розумінні українська революція стає подвижником далекосяглих і тривких змін у тому просторі, які створять цілком нову констеляцію. Щоб така належна оцінка української справи закріпилася в міжнародній політиці, треба, щоб світ побачив, що українська національна визвольна революція е відповідно сильна і має за собою готовість, вирішення українського народу боротися по тій лінії до кінця, до перемоги за всяку ціну. Вся революційна боротьба, яка тепер ведеться, дає належний доказ, що так е. Вона дає теж найкращу базу для відповідної зовнішньо-політичної праці.

Українська закордонна політична акція мусить належно впоратися з завданням. При цьому дуже важливим є те, щоб у постановці закордонної роботи, в репрезентуванні генеральної лінії визвольної політики була належна чіткість і послідовність. Треба якнайвиразніше підкреслювати те, що наша боротьба — це боротьба України з Росією, боротьба безкомпромісова, безперервна в історичній послідовності. Тільки за такі безкомпромісовости і рішучости, з такою генеральною лінією можна належно ставити нашу зовнішню політику.

Однією з причин висування фальшивих концепцій в українській політиці є помилкова оцінка значення різних моментів у міжнародніх взаєминах. У деяких людей ще панує переконання, що зовнішня політика державних народів керується ідеологічними мотивами, що питання про приязне чи вороже ставлення якоїсь держави до інших народів вирішується передусім або великою мірою подібністю чи протилежністю пануючих у них державних доктрин, систем і суспільних устроїв. Було б наївним думати, що війни, ривалізації, антагонізми, союзи, коаліції й усі найважливіші стосунки поміж державами й народами, які ведуться під ідеологічними знаменами й гаслами, в дійсності випливають з тих мотивів і прагнуть до тих цілей, які виставляються на показ. Деякі люди втратили зрозуміння того, що насправді діється в світі. Вони не розуміють, що головними рушіями всіх міжнародніх взаємин є в першу чергу змагання кожного народу за свої власні інтереси, за здобуття та забезпечення собі життєвого простору, землі, всяких дібр, потрібних для всебічного розвитку й добробуту, за досягнення, можливо великої, політичної, економічної і мілітарної безпеки та могутности. В імперіялістичних народів головну рушійну силу відіграє змагання за панування над іншими народами, в різній формі, щоб використати їхні сили й багатства для своїх послуг.

Боротьба за панування у світі тієї чи тієї державно-устроєвої і суспільно-політичної системи, за такий чи інший лад в інших державах, в інших народів, є в дійсності боротьбою передусім за свої власні, егоїстичні цілі держави, яка ставить себе за безкорисливого захисника даної системи. Під такими ширмами криється намагання накинути свою волю народам, що їх “навертається” на свій лад, на “поступ”, справедливість і т. п., усунути невигідний для своїх намірів внутрішній лад даного народу, зламати ті його сили, які е найневигідніші, найнеприязніші, запевнити собі змогу втручання у внутрішні справи, довести до такого державно-політичного чи суспільно-економічного ладу, який найбільше сприяє власним плянам супроти даного народу, або посередньо зміцнює власні позиції, власну систему. У деяких випадках під покровом інтервенції проти однієї системи і за введення іншої приховується звичайна мілітарна аґресія, політичний та економічний підбій. Змагання до заміни одного ладу на інший у чужих народів, як правило служить власним цілям даної держави і, якщо не є тільки ошуканством і покришкою, то засобом, шляхом для досягнення власних цілей, приносить посередню користь.

Це наочно виявляє історія. Зокрема міжнародній розвиток останніх часів, у війні і після неї, є щодо цього повний найдошкульніших прикладів. Передусім типовий приклад дає большевизм. Світова комуністична революція, поширювання комунізму серед усіх народів, комуністична акція в світовому масштабі — все це большевизм інспірує, організує і використовує, як знаряддя на послугах російського імперіялізму. Але також і поза большевизмом, серед його противників знаходимо чимало прикладів використовування ідеологічних та альтруїстичних заслон для прикриття егоїстичних цілей.

У наш час широкі народні маси відіграють щораз активнішу ролю в політичному житті, війни стають тотальніші, охоплюють ціле життя, а міжнародні взаємини так тісно сплетені й пов'язані, що всі зміни й гра зачіпають, крім безпосередніх учасників, багато інших народів. Разом із тим, у цілому політичному житті, отже й у міжнародньому, зростає значення пропаґанди, яка набуває величезних розмірів, стає не тільки засобом, а й важливим чинником, окремою ділянкою політики. Сьогодні більш, ніж раніше, намагаються вести політику під такими гаслами, в такій поставі, щоб вона, незалежно від її справжнього змісту й цілей, виглядала згідною з панівними поглядами, наставленнями та бажаннями широких мас не лише власного, а й чужих народів.

І якраз тепер, усупереч найстараннішому пропаґандивному затушковуванню фактичного стану, виразно виявилося, що всі великі гасла, під якими ведено світову війну і післявоєнну політику, а які виставлялись перед масами, як єдино правильні, і за які покладено стільки жертв — трактуються як тактичні засоби. Якщо це потрібно для голої політики інтересів, то робиться такі кроки, що стають запереченням тих же високих гасел і цілей. Війну проти Німеччини західні демократії вели під гаслами Атлянтійської хартії, в обороні свободи, людяности й демократії, проти тоталітаризму, диктатури, насильництва й поневолення. А їхнім союзником у війні став СССР, де всі лиха — гніт, злидні, поневолення, терор, тоталітаризм, диктатура олігархії, винищування цілих народів, нищення релігії, свободи думки, викорінювання людського й національного “я” і багато інших проявів крайнього варварства та неволі — доведені до найвищого ступеня. СССР був головною твердинею, зразком і розсадником того всього зла, проти якого розпочато війну. Альянтська допомога поставила його на ноги, зробила з нього переможця над його молодшим братом і учнем у замахові на свободу народів і людини — над гітлерівською Німеччиною. Союзництво з большевицькою Росією довело до того, що її зроблено силою, яка загрожує всьому світові. Що більше, вже після війни, коли не стало гітлерівської загрози, большевики засіли як судді в міжнародньому трибуналі судити за злочини проти людяности і проти миру, вони ж: дістали вирішальний голос (вето) в усьому міжнародньому житті, в найвищих міждержавних інституціях вони мають вирішувати в усіх міжнародніх питаннях. Як же це погодити з гаслами, під якими західні демократії вели війну й ведуть цілу свою політику?

Знайдено “вихід”: большевики прийняли ті ж гасла демократії за свої, щоб найцинічніше прикривати ними свою протилежну суть, бити ними саму західню демократію, а одночасно повністю скомпромітувати її гасла, обеззброїти її ідейно в дальшій розправі. Політика західніх держав на початку не знайшла іншого виходу з ситуації, створеної воєнним союзом з Росією, як робити добру міну при єхидній і безсоромній большевицькій грі, замикати очі на правду про большевицьку Росію й удавати перед своїми народами та цілим світом, що вони не бачать страшної суперечности між: власними гаслами й спілкою з большевицьким СССР. Аж опісля поволі західні демократії почали завертати з тих манівців. Значною мірою це діється під впливом дальшого большевицького наступу на позиції західніх держав і очевидного дальшого готування агресії СССР.

Або політика західніх демократій щодо тітовської Югославії, виразна підготовка, передусім економічна, її большевицького режиму — це теж клясичний приклад, яке практичне значення надається тому, що проголошується усьому світові. Не добачувати дійсного стану справи у тітовській Югославії західні демократії вже ніяк не можуть, бо недавно вони голосно про це говорили. Кожний громадянин західніх держав добре знає, що режим Тіта точнісінько скопійований з большевицького, що він — типово большевицький. Під політичним, суспільно-економічним і кожним іншим поглядом комунізм Тіта в Югославії точно робить те саме, що діється в СССР. Той самий терор, тоталітаризм, монопартійність, комуністична колективізація-соціялізація всього господарства, переслідування релігії, примусове накидування марксівського, матеріялістичного світогляду, коротко — комуна, ривалізуюча з “матірньою” сталінською в “досягненнях” та ортодоксальності.

І ось, вистачило б, щоб Тіто посварився з Сталіном, щоб у питанні автономії виявив себе неслухняним супроти Москви і накликав на себе її гнів, — і вже західні демократії забувають учорашнє велике обурення та засудження злочинного большевицького режиму Тіта, дають йому повне розгрішення, разом з матеріяльною допомогою. В ім'я чого, яких високих ідей, засад? Бо, ану ж, може Тіто піде далі шляхом неслухняности й самовільности щодо Москви, а якщо Сталін захоче “пацифікувати” “націонал-комуністичну Югославію”, то може вона ставитиме мілітарний опір. Усе це ясно “писане вилами по воді”, і над серйозністю та тривкістю такого родинного спору між двома тоталітарними, братньо-комуністичними режимами стоїть ще великий знак запитання. Та західні держави допомагають Тітові на всякий випадок, сподіваючись, що, може, якраз буде так, як їм хотілося б.

Але справа має іншу, реальнішу сторінку — дійсність. Всю допомогу, що її Тіто дістає від Заходу, він добре використовує для зміцнення комуністичної системи, комуністичного режиму в середині країни. Все відбувається для внутрішнього зміцнення, ніби для зовнішньої відпорности проти московського натиску. Єдиним реальним ефектом е таки закріплення большевизму-комунізму в країнах, зліплених у маленький СССР — Югославію. Зміцнення в чию некористь? Не треба й казати, що передусім коштом більшого пригнічення, поборювання всіх самостійницьких, антикомуністичних сил народів, поневолених тітовським большевизмом. Крім самого режиму Тіта, на тому виграє світовий комунізм, бо в Сербії, Хорватії і Словенії зміцнюється комунізм проти національних, антикомуністичних змагань тих народів, і то завдяки матеріяльній допомозі західніх демократій, зрештою не вперше. Історія повторюється, одні вчаться, а інші — все наново пробують, в надії, що може тепер вийде інакше.

Не треба ламати собі голови над загадкою, чи спір Тіта з Москвою справжній, чи це тільки хитрий, тактичний маневр. Насамперед треба дивитися на факти і на наслідки. Хай між Москвою і Тітом, між: Москвою і режимом Югославії буде найсильніша ворожнеча, як це трапляється між братами, а попри все залишаються реальні факти й наочні висліди цілого розвитку такої ситуації. Передусім наступні: західні держави прихильно поставились до комуністичного режиму Тіта, дали йому допомогу; комунізм і большевицька система в Югославії змінились; нанесено підривний удар протикомуністичній боротьбі; ідеологічні позиції західніх демократій проти тоталітаризму, диктатури, насильства і т. п. ще раз скомпромітовано до крайности; Тіто дбає про вірність комуністичній лінії, і між СССР та Югославією немає справжніх ідеологічних суперечностей, поєднання між ними може прийти кожночасно і воно було б природнішим, ніж спілка комуністичної Югославії з протикомуністичними державами; спір за автономію і підпорядкування у поважній ситуації втратить значення; будування поважніших політично-стратегічних плянів з розрахунком на участь Югославії у війні по боці противників СССР — надто ризиковне.

Чи цього всього не бачать, не розуміють відповідальні політики західніх держав? Смішно було б таке припускати. Така політика лише в нашій оцінці є невиправданою. Але ж її ведуть і то свідомо, цілево, і з їхнього погляду — раціонально. Власне, те їхнє становище ми й розглядаємо. Воно ж просте. Це все для них є побічний відтинок, другорядні справи. Вони й так “відписали” Юґославію большевизмові, а доля тих народів, які кинені комунізмові на пожертя, їх так само цікавить, як доля України, як наша боротьба. Всі справи підбольшевицьких країн стоять у політиці західніх держав десь на далекому кінці. Більше уваги звернено на ті позички й достави, які йдуть на пропаще. Але порівняльне це не такі великі суми, ними можна заплатити за те, щоб у т. зв. холодній війні з Москвою зробити маленький шах, дати публічній опінії власних народів якусь заспокоюючу піґулку. Мовляв, Захід є у наступі, робить вилім у лініях противника, коли Тіто з форпосту став противником московського імперіялізму і хоче взяти від Заходу допомогу, значить, і західня демократія іде вперед! Серйозної ставки на Тіта, зокрема в стратегічному розумінні, західні політики не кладуть. Це в них побічний відтинок, малесенька ставка. Вони стоять у т. зв. холодній війні з СССР, але трактують її цілком інакше, ніж большевики, “холодніше”. Для СССР — це стадія підготовки до остаточної розправи, боротьба меншою зброєю, за вигідніші позиції у війні. Для західніх держав холодна війна — це різні маневри, потягнення з метою зайняти вигідніші позиції для домовлення з противником.

І в той саме час, коли міжнародні події дають такі показові лекції “реальної” політики без скрупулів, наші опортуністи старшої і молодшої політичної Генерації, кожний на свій лад, виставляють за найістотнішу річ у зовнішньо-політичній діяльності заперечення українського націоналізму і перефарбовування визвольного руху. Одні з них так і вірять, інші просто спекулюють, переконуючи, що політика західніх держав буде прихильною до визвольної боротьби України, якщо ми переконаємо світ, що ми є за демократію. Тим часом такі питання мають дуже мале значення, а ставлення сторонніх сил до справи визволення України і до нашої боротьби залежить у першу чергу від їхньої актуальної політики супроти Росії, від їхніх плянів на майбутнє. Коли, з їхнього погляду, є збіг інтересів — згідність між цілями наших визвольних змагань і плянами їхньої політики, між наслідками і впливами нашої боротьби та їхніми бажаннями щодо розвитку ситуації в нашому просторі, — тоді існують реальні підстави для позитивного, прихильного ставлення цих чинників до наших змагань. На це можна сперти не тільки відповідні заходи активізації і політичного використання цих можливостей, а й ширшу концепцію нашої зовнішньої політики.

Вся зовнішньо-політична акція по лінії самостійницьких змагань мусить передусім належно зобразити перед зовнішнім світом визвольну боротьбу України, її теперішнє значення для загальної ситуації, її стримуючий вплив на зростання большевицької сили й експансії, її енерґію, спрямовану на розвал большевицько-російської імперії — тюрми народів. Довести до усвідомлення в світі, яке величезне значення матиме здійснення цілей нашої революції — розвал СССР, побудова УССД та інших самостійних національних держав — для основної зміни політичних, господарських і всяких інших відносин на Сході Европи й в Азії. Довести це все до належного відома й розуміння інших народів, збудити в них зацікавлення, симпатії; шукати порозуміння і спів-дії з такими силами, цілі й політична лінія яких сходяться з нашими цілями, з нашими змаганнями; розгорнути заходи, щоб на базі такої реально-політичної основи довести до дійового взаємовідношення між: нами й даними чинниками, яке буде корисне, допомагатиме боротьбі тепер і в майбутньому.

Перекладення точки ваги самостійницької зовнішньої політики з реальної бази на шукання симпатій через співзвучність у демократичних поглядах і наставленнях — просто шкідливе. Воно позбавляє нашу справу її властивого значення для зовнішнього світу, властивого питомого тягару й підметно-активної ролі. Ніна-що не здасться така зовнішньо-політична праця, яка апелює тільки до ідеологічних подібностей, яка хоче все будувати на симпатіях в ім'я демократичних засад, тоді коли віддається на поталу большевицькій Москві демократичних союзників з часів війни (Польща, Чехія, Китай та інші). Така політика виходить наївною і лише сама себе компромітує перед чужим світом, вносить у власні ряди дезорієнтацію, розклад. Вона є виявом опортунізму й політичної наївности.

Противники українського революційного націоналізму у своїх виступах проти нього залюбки відкликаються до зовнішньо-політичних арґументів. Вони ставлять і поширюють тезу, буцімто націоналістичне обличчя визвольного руху спричиняє багато труднощів у зовнішньо-політичній праці і зменшує її успішність. Ідучи за настроями та поверховною опінією, які домінували після закінчення війни, різні коньюнктуристи думали, що всі націоналістичні рухи мусять підупасти під подавляючим напором протилежних течій, що в усьому світі є тенденція до соціялізму. На тому тлі в українському політичному житті за кордоном почав підносити голову опортунізм різного походження. Крім старих напрямків, побудованих на соціялістичних і угодовецьких засновках, водились нові їхні попутники, які хотіли б одночасно спекулювати на хвилевій політичній кон'юнктурі, і примазуватись до революційно-визвольного руху, а навіть потягнути його своїми кривульками. Вони намагаються прищепити концепцію, що наш рух повинен зійти з своїх власних позицій і пристосуватися до нового політичного вітру, підстроїтися під чужий смак, привласнити собі різні гасла, вивіски й фразеологію, запозичену з чужого ґрунту, хоч усе це в теперішньому нашому становищі є безпредметне.

Викинення з нашої ідеологічної, політичної скарбниці таких вартостей, які виросли на нашому власному ґрунті і відповідають нашим обставинам і потребам, та заступлення їх чужими вартостями, для інших обставин не раз і правильними, але для нас тепер неактуальними — може діяти лише послаблююче, розстроююче в нашому внутрішньому житті. Сам факт невиправданого нашим становищем пристосування нашого політичного змісту й обличчя до смаку сторонніх сил підкошує процес внутрішнього росту, довір'я у власні сили, цінення власних вартостей та основну нашу засаду — будувати визволення тільки на власній боротьбі. Те, що старі й нові опортуністи намагаються прищепити визвольному рухові на місце революційних, націоналістичних прикмет, у наших сучасних умовах позбавлене революційного змісту і зводиться до порожньої, псевдодемократичної фразеології. Воно цілком не надається для організації і ведення революційно-визвольної боротьби, яка єдина може принести: визволення України.

Крім непридатности й неґативного впливу на процес внутрішнього зростання, ці тенденції до підміни націоналістичних, революційних засад і прикмет іншими, модними, мають ще й інші шкідливі моменти. Своїм оформленням і фразеологією вони часто нагадують радше большевицьку “демократію”, ніж: західню, співпадають з новою большевицькою модою строїтися в демократичні пера, надавати змістові цілої большевицької системи й політики вивіски демократичности. Большевизм на всі лади послуговується маркою антифашизму і демократії, з додатком народньої, іменуючи нею СССР, цілий його лад та імперіялістичний похід большевизму в усьому світі.

Після закінчення війни з Німеччиною і повалення гітлеризму, і західні держави, і СССР однаково подають себе за демократичні. Що більше, західні держави якийсь час навіть не заперечували демократичности СССР, а трактували її серйозно, тільки скромно відзначуючи своє інше розуміння демократії. Від закінчення війни на світовій політичній арені ідуть перегони в демократичності, між: демократією західнього зразка і большевицькою “народньою демократією”. Для кожного, хто тверезо дивиться на справи, є очевидним, що це лише большевицька пропаґандивна тактика, з розрахунком на підманення і з'єднання собі світової опінії.

Можна лише гидитися большевицькою безсоромністю, коли СССР виступає в позі демократизму, як речник і захисник “найспражнішої демократії”. Але так само не можна погоджуватися з тим, коли могутні держави Заходу приймали большевицьку брехню за правду, добре знаючи, як е на ділі, і трактували її як підставу своїх взаємин з СССР та віддавали йому одну з головних роль у вирішуванні всіх міжнародніх справ. Тяжко уявити більше компромітування поняття демократії, від того, як це зроблено “демократичністю” СССР, і тим, що держави, які є речниками західньої демократії, своєю мовчазною згодою і цілою політикою супроти СССР увели його — большевизм — у громаду демократичних сил і тим “авторизували”, увіродостойнили демократичність СССР. Історія належно оцінить, яку тим заподіяно шкоду для відпору большевицького наступу в усьому світі. Західні держави щораз більш самі відчувають прикрі наслідки такої політики.

Теж легко усвідомити собі, який неґативний вплив мав той увесь міжнародній розвиток для справи поширення протибольшевицької боротьби в підбольшевицьких країнах. Треба мати на увазі не теперішній стан, який уже змінився, але тодішній, стан “сердечної дружби в демократизмі” між СССР і західніми державами під кінець війни і безпосередньо після її закінчення.

Український визвольний рух відразу правильно оцінив істоту большевицької “демократичної” пропаганди та перегонів у “демократизмі” між СССР і західніми державами. Це зважено в інструкціях Проводу ОУН в Україні, які дають цілісну оцінку загальної політичної ситуації і напрям діяльности для цілого революційно-визвольного руху. Там вказано, що гасло демократії стало предметом політичної тактики і засобом обидвох ривалізуючих сторін, щоб приєднати на свій бік громадську думку і симпатії народів.

У той самий час, починаючи від 1945 р., різні кон'юнктуристи, виступаючи речниками “демократизму”, намагаються втягнути українську самостійницьку політику в таку саму гру в демократію, яка відбувається на міжнародньому форумі, і в якій СССР грає одну з перших скрипок. Справжньою причиною того галасування про демократію не були дійсні потреби українського визвольного руху, а безкритичне сприймання і нерозуміння того, що по суті діється в міжнародньому житті, плитке наслідування і бажання уподібнитися до зовнішнього світу, до актуальної моди.

Така обношувана демократичність не має в собі правдивого змісту, який давав би здорову розв'язку сутніх справ визвольних змагань і цілого актуального українського політичного життя. Поминувши те, в чому вона стосується до теоретичних питань суспільно-політичного устрою у власній державі, ця демократичність часто має характер порожніх голослівних деклярацій, уподібнень, а в не одному — демагогії. Через таку внутрішню порожнечу і штучну підробленість, відривання від реальної політичної дійсности та настанови на зовнішньо-політичний ефект псевдодемократична фразеологія наших кон'юнктуристів має характер і вираз подібний до совєтського “демократизму”. Цю схожість завершує така ж сама термінологія: “народня демократія”. Таким чином, хоча погоня за зовнішньою демократичною модою випливає з бажання уподібнитися до західньої демократії і їй приподобатися, однак наверх вилазить внутрішня суть цього уподібнення і виходить аналогія до большевицької “демократизації”, а не до західньої демократії.

З таких то мотивів походять різні намагання, щоб прапором української революційно-визвольної, протибольшевицької боротьби стало гасло: “за демократію”, “за демократичний лад в Україні”. Воно, може, й подобалося б деяким стороннім політичним чинникам, які не орієнтуються в історичних проблемах визвольної боротьби народів підсоветської Европи й Азії, а все оцінюють на підставі зовнішніх вивісок і назв. Можливо, що розрахунок на дешевий ефект, щоб подобатися таким чинникам, декому видається слушним. Але це лежить у сфері порожніх фраз, голих словесних заяв і симпатій, а не реальної, дійової політики. Будувати на таких факторах — значить обманювати себе.

Натомість зміна прапорів, зміна провідної ідеї визвольних змагань має дуже істотне неґативне значення для розвитку й успішності цих змагань. І цей якраз момент мусимо брати до уваги. А так само кожний серйозний сторонній чинник, який дивиться на суть, а не на поверховне враження, який трактуватиме наше становище із зрозумінням.

Як уже попереду відзначено, починаючи від другої світової війни, большевики взяли собі ширму демократії, народньої демократії за чолову вивіску, за головне гасло. Під цим гаслом вони ведуть свій імперіялістичний наступ у світовому маштабі, за поборення всього протиставного, за опанування світу. Кожна большевицька кампанія, кожна акція по цій лінії, спрямована проти небольшевицьких сторонніх сил, ведеться під цим гаслом. Всі засоби большевицької пропаганди є понатикувані термінами демократія, демократичний в тому сенсі, що в СССР і в його сателітах існує справжня демократія, лише большевицький устрій є демократичний, тільки СССР змагається за демократію в усьому світі, за справжню, народню демократію. Це вистачає, щоб у всьому підсоветському світі, в усіх народів, у кожної підсовєтської людини ті гасла з большевицьких уст, які завжди лящать у вухах, стали порожніми, беззмістовними, або й осоружними від налиплого вже до них большевицького посмаку.

В той же час на еміграційному Грунті виринають намагання накинути, як прапорне гасло, визвольній боротьбі гасло “за демократію”; під ним вести революцію, ним мобілізувати маси до найтяжчої боротьби на життя або смерть, проти большевизму. Це значить позбавити визвольну революцію власного, чіткого ідейного обличчя, своїх питомих чолових кличів, прапорів, а прислонити їх такими, які ворог виставив як свої. Це значить, на ідеологічному фронті іти до такого стану, який існує, напр., поміж західніми демократіями й СССР, коли одні й другі оперують гаслом демократії, одна й друга сторона в своїй пропаґанді говорить про свою справжню демократію і фальшиву у противника. Або як між соціялізмом і комунізмом: одні й другі червоні, одні й другі — за соціялізм і т. п.

Хто шукає такого затирання фронтів? Адже большевики. Бо їм іде про невтралізацію ідей, гасел їхніх противників, на те вони їх перехоплюють і присвоюють собі так само, як це робиться із зброєю на війні. Натомість вони мають, крім того, свої власні, лише їм властиві, ідеї, гасла, концепції, які є їхньою властивою пробойовою зброєю. На ідеологічному фронті, який у революційній боротьбі має першорядне значення, дуже важливою справою є відповідне розставлення різних родів зброї. Треба застосовувати кожну придатну для поборювання ворога, а нам доступну зброю. Але треба знати й обраховувати дію кожної і відповідно нею оперувати. Треба розрізняти, яка служить обороні, яка паралізує ворожий наступ і оборону, яка підготовляє власний наступ, а яка творить головний засіб самого наступу. Між ідеями і гаслами треба відрізняти такі, що мають універсальне значення, які приймаємо й ними оперуємо так само, як іншими силами. Сюди належать гасла демократії і різні загальнолюдські ідеї, кличі. Від них відрізняємо такі кличі, які віддають найсуттєвіший і цілком конкретний зміст наших власних цілей, і через те є нашими питомими, прапорними. Вони надають чітке ідейне обличчя і конкретний зміст нашій боротьбі, по них пізнають нас свої і чужі, за ними повинні йти маси, цілий народ, серед тієї ідейної плутанини, що її зумисне створює большевицька пропаґанда довкола універсальних ідей, зокрема довкола гасел демократії.

Наші прапорні гасла є незмінні: загальне гасло — “свобода народам, свобода людині” йде разом із цілком конкретними: “за Самостійну Соборну Українську Державу”, “за повне знищення большевизму, комунізму й усякого російського імперіялізму”, “за розвалення СССР і за самостійні національні держави на його місці”. А далі йдуть такі програмові гасла, які конкретизують зміст самостійного державницького життя в усіх ділянках, визначають принципи державного устрою, суспільно-політичного й економічного ладу, засади розвитку й порядкування поодиноких царин життя. В цих програмових засадах-гаслах українського націоналізму міститься — як суттєвий зміст — принципи українського народоправства, чи пак демократії, в істотному, а не в трафаретно-пропаґандивному значенні цього слова. Але вони йдуть після головної мети — відбудови УССД, і в такому порядку завжди мусять бути ставлені.

Різні противники українського націоналістичного руху намагаються не лише змонополізувати для себе гасла демократії, що їх трактують як засіб своїх коньюнктурних спекуляцій, але одночасно зобразити наш рух як протиставлення демократії, заплямувати його закидом споріднення з тоталітарними системами. Така демагогічна, тенденційно фальшива постановка полягає в безпідставній тезі, що між засадами українського націоналізму, так як його ОУН ввесь час розуміє, інтерпретує і здійснює — з одного боку, і засадами демократії в правильному, здоровому сенсі — з другого, є протиставлення. При цьому зумисне іґнорується те, що український революційний націоналістичний рух у цілій своїй постановці є рухом всенароднім, що основні його цілі — це здобуття волі всьому українському народові, волі у кожному відношенні, національно-державної, соціяльної, забезпечити свобідний всебічний розвиток, зробити український народ господарем на власній землі, який сам виконує владу й вирішує всі свої справи. Ввесь український народ є підметом і цілевим визначенням українського націоналізму. Якнайкращий, всебічний розвиток усіх сил і частин української нації, свобода й дійсна справедливість для всіх громадян України — це основні лінії його програми. Самостійна Соборна Українська Держава, воля народам і людині — це основні цілі боротьби націоналістичного руху, сформовані в короткому, головному кличі.

Свобідний розвиток, вияв думки і творчости в усіх ділянках, свобода індивідуальної і збірної, організованої діяльности, свобідне існування й діяльність різнородних організацій, зокрема суспільних, професійних об'єднань і політичних партій, рівноправність усіх громадян України, забезпечення усім належного життєвого рівня й добробуту, забезпечення кожній одиниці однакового життєвого старту, всебічного розвитку й вияву здібностей, доступу до всіх шкіл і звань — це деякі з багатьох програмових постулятів, що є висновками із основної настанови націоналістичного руху на те, щоб у Самостійній Українській Державі існував лад свободи і справедливости, добробуту й розквіту всіх сил нації, усіх громадян.

Але український націоналістичний рух — це насамперед визвольний рух. Його головним призначенням і змістом є допровадити до визволення, державної суверенности й соборности України власною революційною боротьбою. Відповідно до цього, в нашій ідеології і програмі розставляються і наголошуються різні моменти під кутом визвольної боротьби, а не чисто теоретичних, голословних деклярацій і деклямацій, чи просто — спекуляцій на кон'юнктурі, як це собі позволяють всякі партії. Наша визвольна концепція — це концепція чину, боротьби, тож і програма віддзеркалює не тільки важливість, а й дійове чергування наших цілей. Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії. Тож усяке переставлювання цього порядку речей в сфері концепцій веде до баламутства, а в сфері політичної дії — до підривання визвольних змагань нації.

***

Надзвичайно хитрі і добре замасковані маневри большевицької пропаганди, їхні успіхи — проникання в політику й опінію різних народів, затруднення тієї політики й опінії благими суґестіями — можна доглянути й належно оцінити тільки тоді, коли більше заглибитись в істоту, ціль і наслідки явищ, які походять від большевизму, а приймаються серед інших народів. Щоб висвітлити такі большевицькі методи, податливість на них західніх демократій та деяких українських середовищ, і щоб показати, як за Дрібними проявами приховуються не раз дуже поважні справи, розгляньмо ближче один із таких незліченних фактів. Для прикладу візьмемо незначний на перший погляд, але істотний і глибоко знаменний факт, що гітлеризм не називають його властивим іменем — націонал-соціялізмом, тільки нацизмом. Так послідовно робить большевицька пропаґанда, не вживаючи назви націонал-соціялізм, тільки називає гітлеризм нацизмом або фашизмом. Бо ж, коли большевизм реалізує в себе соціялізм, то він не може його бити. Як большевики, так і соціялісти різної масти хочуть затушкувати той факт, що гітлеризм називався і був націонал-соціялізмом. Чому? Щоб ганьба і прокляття, що їх своєю практикою стягнув на себе націонал-соціялізм, не заторкнути соціялізму, а впали на кожний націоналізм, без уваги на його внутрішній зміст, суть і природу. Так роблять наші соціял-опортуністи і підточена соціялізмом і комунізмом частина західньої опінії, яка безкритично підхоплює большевицькі сугестії.

Гітлеризм мав два основні елементи: ґерманський расизм-імперіялізм і національний соціялізм. Ставлення націонал-соціялізму до всіх інших народів визначав імперіялістичний расизм, теорія про вищість німецької раси, про її право й природне призначення панувати над іншими народами, запрягати їх на свої послуги, забирати від них землю, майно, сили і творчість, нищити інші раси. Якщо хтось хоче шукати аналогій, то може це робити серед тих народів, що їх історія і сучасність, підбій інших народів, будування багатонаціональних імперій, колоній і т. п. — дають для цього підстави. У московському імперіялізмі бачимо багато подібностей. Треба большевицької демагогії і безсоромности, щоб говорити про схожість з гітлерівським націонал-соціялізмом українського націоналізму, який змагається за знищення імперіялізму, визволення України й інших народів, за самостійне життя і свобідний розвиток української нації, який ставить етнографічний принцип і принцип свобідного державного самовизначення народів, як одну з основних засад у міжнародніх взаєминах.

Інший основний елемент гітлеризму — це національний соціялізм, як система внутрішнього ладу німецького народу, німецького райху. Своїм духом і практикою в багатьох справах він ішов слідами большевизму. Тоталітарна система, диктатура і сваволя державної бюрократії, повне знехтування людини, система безоглядного терору, такі засоби, як концентраційні табори, масове винищування непокірних елементів — усе це націонал-соціялізм живцем перебрав від большевизму. В одного й другого та сама практика, якою один здійснює марксівський соціялізм-комунізм, а другий — національний соціялізм. Так само у поставі до релігії, в духово-культурній, виховній ділянках — між націонал-соціялізмом на практиці є дуже велика схожість, хоч обидва в своїй теорії стоять у багатьох справах на протилежних позиціях.

Гітлеризм виразно проголошував свій імперіялізм у формі расистської теорії. Большевизм приховує свій московський імперіялізм під формою інтернаціоналізму, клясової солідарности пролєтаріяту, світової комуністичної революції. Все протиставлення поміж ними, від ідеологічного починаючи, аж до воєнної розправі/ за своєю суттю було конкуренційною боротьбою двох подібних імперіялізмів за панування на тому самому просторі, а не боротьбою двох протилежних світоглядів, ідеологій, суспільно-політичних систем.

Розглянувши історію і суть німецького націонал-соціялізму і московського соціял-комунізму, поставлених поруч себе, доходимо до висновку, що соціялізм, як інтернаціонального, так і національного видання, знайшовши відповідне підґрунтя в якомусь народі веде до тоталітаризму з усіма його методами і наслідками. А другий висновок такий, що соціялізм не є жодним протиставленням імперіялізмові, поневолюванню, насильництву, не бере під захист ані народів, ані людини, і може бути дуже добрим інструментом імперіялізму, поневолення, тиранії, визиску, винищування народів і людини. І третє — соціялізм не є протиставленням всякого капіталізму, він лише поборює приватно-капіталістичну систему але веде до державного капіталізму, який найбільше пригнічує: визискує і закріпачує народ, а насамперед робітництво і селянство. Таким шляхом соціялізм кінець-кінцем затягає найстрашнішу петлю на шиї тих, кого він збирається захищати.

Так само на прикладі тітовської Югославії наочно бачимо, що сербський націонал-комунізм у своїй внутрішній політиці ні в чому не різниться від російського большевизму. В обидвох так само, як і в гітлеризмі, панує тотальне поневолення, терор, визиск і невільництво народів та людської одиниці, переслідування релігії, усіх тих національних, духових, культурних, політичних і суспільних первнів, які не підкоряються, не служать і не пособляють панівній, насильницькій системі. Націонал-комунізм веде до того самого, що й Інтернаціонал-комунізм.

В українському політичному житті було одно явище, яке виразно вказує, що концепція націонал-комунізму була точкою зближення між московським большевизмом і гітлерівським націонал-соціялізмом. У 1940-41 роки, коли вирішувалося питання війни чи миру між гітлерівською Німеччиною та СССР й обидві сторони готувалися до розправи на всіх відтинках, серед українського громадянства на західніх окраїнах і на еміграції, у т. зв. Генерал-Губернаторстві, з'явилась анонімна ініціятива й видання політичного новотвору ніби конспіративної “Української Національно-Комуністичної Армії”. Мало кому відомо, що це була інспірація, гітлерівська спроба, роблена українськими руками. Цю працю вело кілька одиниць, готових служити чужим, між ними були й такі, що раніше відогравали визначні ролі в українському політичному житті. Та найцікавішим є те, що крім гітлерівців, до виникнення УНКА спричинились також большевики, бо деякі українці, ініціятори УНКА, віддавна стояли на послугах большевицької розвідки і підтримували таємні контакти з большевицькою амбасадою в Берліні. В той час спроба ввести в дію український націонал-комуністичний рух була однаково на руку Берлінові й Москві. Гітлерівцям було б найзручніше опанувати Україну, зберігши комуністичну систему, перемалювавши її трохи, додавши вивіску “український національний комунізм”, та повертаючи всі здобутки досконалої комуністичної експлуатації на користь Райху, на вічне уярмлення України. Знову ж для Москви було бажанням, щоб на випадок відступу большевиків з України, там збереглася комуністична система також за німецької окупації, щоб народ побачив її “незамінимість”, щоб опісля ще легше було большевикам відновити своє панування. Передбачлива політика теж на гірші евентуальності. Спроба з УНКА залишилася мертвородженого, тому що не знайшла жодного відгуку; її творці залишилися в тіні, не виявили своїх анонімів та далі тихо “працювали” в “Остміністеріюм” Розенберґа, в Ґештапо, а деякі одночасно в большевицькій аґентурі.

Епізод з УНКА є дуже повчальним; з одного боку він розкриває большевицькі ходи, а з другого — справжнє відношення між большевиками і націонал-соціялізмом, лінію їхнього перерізу. Цей напрям праці своїх аґентур і диверсій серед інших народів большевики продовжують. Це наочно бачимо в політичному житті на еміграції, де повторюється і підсилюється намагання прищепити комуністичні тенденції, настрої, симпатії в замаскованій формі національною, чи навіть протибольшевицькою ширмою. Таке саме діється серед інших народів. Зокрема проводиться великий маневр, щоб політиці західніх демократій підсунути і прищепити концепцію ставити на “тітоїзм — націонал-комунізм”. У тій формі комунізм повинен знайти менший спротив, а навіть підтримку збоку західніх демократій. А решта прийде згодом. Москва вміє оцінювати ідеологічні рушії в житті народів, вона надає належну вагу комуністичній ідеології і системі, робить ставку на те, що опановані комунізмом народи, комуністичні держави в остаточній розправі між двома світами — комуністичним та антикомуністичним мусять стати по боці СССР. А большевики вже подбають про те, щоб прийдешня війна мала з їхнього боку виразне ідеологічне обличчя. Це надасть їй характер ідеологічної війни навіть тоді, коли друга сторона не буде мати виразного, одностайного ідеологічного фронту.

Повністю скомпромітований націонал-соціялізм, упавши у ви-сліді війни, повинен був потягнути за собою свого старшого брата й майстра — большевизм. З ним мав би лягти ввесь матеріялістичний соціялізм, який, спекулюючи на високій, здоровій ідеї соціальної справедливости, свобідного й повного розвитку всіх сил народу, волі, гідности й добробуту людини, рівности й братерства, тобто на ідеї християнізму, звів здорові прагнення народів і їхні сили на манівці клясової боротьби, розкладу націй і підточив цілу європейську духовість.

Якраз через той занепад християнізму, ідейної чистоти, ясности й далекозорости політичної думки, почуття великої історичної відповідальности з одного боку, і через загрозу поєднання Сталіна з Гітлером — з другого, ведення війни західніми альянтами пішло таким шляхом, що впав гітлеризм, а большевизм вийшов переможцем і став ще більшою загрозою для всього світу. Такий половинний вислід, що большевизм залишився, скріплений приростом частин того потенціялу, що ним розпоряджався гітлеризм, — не є жодним позитивним вирішенням історії змагу нашої доби. Цей змаг іде далі, поки не розгорнеться у нову світову війну.

Тим часом большевизм, бувши в наступі, маючи ініціятиву, а насамперед маючи явних і прихованих, свідомих і несвідомих помічників у західньому світі, зумів посіяти таке баламутство в плиткій опінії світу, що ідейне банкрутство націонал-соціялізму, яке за своєю суттю є посереднім історичним засудженням і самої большевицької системи, вийшло большевизмові на користь. Большевицька пропаганда, при співдії соціялістичних впливів, доклала усіх зусиль, щоб тиск морально-політичного наступу всього світу проти націонал-соціялізму відвернути від большевизму. Цей великий маневр большевицької Москви на ідеологічному фронті значного мірою їй удався. На деякий час значна частина змобілізованої війною політичної енергії й опінії гналася за тінями націонал-соціялізму у фальшивому напрямі. А за той час другий, ще більший злочинець — большевизм, зі становища судді й світового миротворця цинічно продовжував своєї ремесло й підготовляв дальші напади. Виведена в пусте поле політична думка та енергія народів розгубилася, вичерпалась. Сьогодні доводиться їй наново мобілізувати й скеровуватися проти головного тепер єдиного ворога, але з труднощами і з витратою часу та багатьох позицій. Тим часом большевизм наступає і здобуває. Ось події в Китаї, не менш важливі й далекосяглі в наслідках, ніж події другої світової війни, значно зміцнюють співвідношення сил на користь СССР. Війна большевизму проти всього світу продовжується, хоч у різних формах.

Народи, поневолені чи прямо атаковані большевизмом, між ними на першому місці Україна, ведуть свою оборонну чи визвольну боротьбу. Миру нема і не буде до остаточної розправи між двома світами — між московським большевизмом і свободолюбними народами. Теперішній стан — це перерва, тиша на великому фронті, підготовка до великої баталії з обидвох боків. Увага публічної думки зосереджується на епізодичних сполохах чи різних тактичних спробах, конфліктах. А тим часом нишком, під їхнім прикриттям, відбуваються важливі рухи, пересунення, які вирішуватимуть майбутні великі битви. Забезпечення собі найдогідніших ідейно-політичних позицій і такої ж зброї, поставлення противника в незручне становище, здобування союзників, знешкідливлення явних чи потенціяльних противників — все це стоїть у теперішній стадії на першому місці, поруч із мілітарною підготовкою до війни.

***

Протиставна до націоналістичної визвольної концепції концепція тільки протирежимного резистансу має ще одну засадничу, неправильну й шкідливу підставу. Прихильники самого протирежимного резистансу борються тільки проти большевизму і його імперіялізму, а не проти Росії, тим більше, сохрани Боже, не проти російського народу. Бо, мовляв, большевизм і російський імперіялізм нібито відділені від російського народу, який за його імперіялізм не відповідає, його не хоче, не підтримує, а навпаки, хоче його повалити. Така лінія мала б бути проведена в усій політичній роботі серед українського народу й репрезентована перед зовнішнім світом.

Натомість наша генеральна лінія визвольної політики базується на тому фактичному стані, що боротьба за державну незалежність України — це боротьба проти Росії, не тільки проти большевизму, але проти кожного загарбницького російського імперіялізму, який є притаманний російському народові, в цілій історії і тепер. Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні. На це виразно вказує стан політичної думки і настанова російської маси, всіх російських політичних середовищ, як комуністичних, так і антибольшевицьких. У всіх них живе крайня ворожість супроти ідеї державної окремішности, суверенности України. Власовщина дає собою проречистий зразок того, з чим виступить супроти України побольшевицька Москва. Отже, боротьба України за свою волю, за державну незалежність — це передусім боротьба проти наступу імперіялістичної Москви. А тому, що той загарбницький імперіялізм незмінно несе і продовжує російський народ — наша боротьба є і буде боротьбою України проти Росії.

Визвольний рух у своїй політично-пропаґандивній праці серед росіян, серед російського народу, серед совєтської армії намагається паралізувати, притуплювати ворожість та агресивність російської маси проти українського самостійницького руху, намагається вносити політичну демобілізацію в таборі ворога, збуджувати, підсилювати в російському народі протибольшевицькі настрої, сили й акції, зміцнювати в ньому протиімперіялістичні тенденції, якщо такі існують. Самозрозуміле, що, звертаючись до ворожого середовища, промовляємо так, щоб збуджувати готовість прислухатися, сприймати наші аргументи, а не настроювати неґативно.

По суті, немає суперечности між лінією нашої пропаґанди й політики на російському відтинку між тим, що ми говоримо до росіян, а тим, що ми здійснюємо в нашій боротьбі, у внутрішній діяльності, і що заступаємо перед зовнішнім світом. У всьому ми стоїмо на ґрунті дійсности. У формі стверджень ми подаємо те, що існує на ділі. Вказуємо на всі неґативи для самого народу від большевизму й від імперіялізму, на спільне нещастя і терпіння, що їх несе большевизм не тільки поневоленим народам, але й російському. А все те, де говориться про неґативне відношення мас російського народу до большевизму і до російського імперіялізму, про їхню боротьбу з ним, про спільний фронт і добросусідські взаємини між українським народом і російським, — все це має характер побажань, закликів, пропозицій до російського середовища.

Протиставна концепція хоче в політично-виховній праці серед українського народу триматися лінії тільки протибольшевицької боротьби, спрямувати всю увагу й революційну настанову українських мас виключно проти самого режиму та проти актуальної форми московського імперіялізму — большевизму. Поширюється твердження, що сам російський народ так само бореться з большевизмом, терпить від нього і, за вийнятком малої імперіялістичної большевицької кліки, нам не ворог, а приятель, союзник. Такий напрямок веде до посилення українськими руками того, цю московський большевизм намагається досягти в першу чергу — вбити в українському народі національний інстинкт, правильне розуміння істотного змісту подій, вбити самооборонне, непримиренне відношення до Росії; завернути до політичного малоросіянства, тільки в новій “українській” формі.

Декому здається, що таким шляхом можна досягнути концентрацію і через те більше посилення ненависти, ворожости супроти актуального найгрізнішого вияву московського імперіялізму — супроти большевизму. Тим часом це не так. Якщо притупиться відчуття розпізнавати ворога скрізь там, де він є, а бачити його лише з одного боку, в одній появі, то через те полегшується йому наступ з інших боків в іншій одежі. А той наступ на українство загарбницька Москва веде в дуже різних виглядах, не тільки в большевицькому.

Якщо б большевики справді могли прищепити українському народові відношення до російського народу, як до “старшого брата”, теорію про спільне історичне коріння, про споріднену духовість, віру в доброзичливість, щирість російського народу супроти України, захоплення російською культурою, переконання у її вищість, досконалість, бажання переймати все від Росії, уподібнюватися, та й інші того роду слабості, то це прикувало б Україну до Росії певніше й тривкіше, ніж: найсильніший політичний зв'язок, сильніше від усякого терору. До того приєднується послідовне, щораз сильніше, тотальне пов'язування народного господарства України з московським, поставлення такого принципу в основу цілої совєтської господарської системи. Вона керується не економічними, а більш політичними раціями, щоб з часом відділення України від Росії було з економічного боку неможливе, чи дуже трудне, щоб господарство України завмирало автоматично, коли Москва спинить кровообіг у відповідних артеріях, чи коли б вони були перервані відділенням України від Москви.

Большевики намагаються наркотизувати політичне думання українця ілюзією, що через злуку з Росією Україна, український народ, українська людина мають всі можливості широкого росту відкриті, користають з надбань і могутности цілої імперії. Такими ілюзіями, створюваними пропагандою, вони хочуть вбити відчуття і розуміння тієї дійсности, що Україна е тільки колонією Москви, що український народ для Росії є рабом, постачальником людської сили, мозку, рук і дібр; що українська культура — обкрадена з усіх надбань і позбавлена змоги зростання, українські сили — запряжені до творчої праці для Росії, або винищувані; що українська людина тотально закріпачена. Двері відкриті для тих, хто запродає своє національне я, свою честь, своє знання, вміння, свою творчість, свою працю і кров на службу російській імперії. Москва докладає всяких можливих зусиль, щоб умертвити в нашому народі саме сприймання цієї дійсности, і прищепити совєтське думання, совєтський патріотизм.

На тому Москва хоче будувати тривку підлеглість України Росії, щобільше — її віковічне змосковщення. Всі засоби насильства терору спрямовані на те, щоб приборкана Україна лягла у стіп Москви. Головна мета Росії — це прилучення України, щоб український народ, затративши свою національну природу, своє “я”, не вважав неволі за неволю, лише щоб прийняв її за своє природне становище, полюбив її. Такі остаточні пляни Росії всякої масти, що їх большевики реалізують увесь час, з найбільшою впертістю і послідовністю. Тут є головний фронт історичного змагання між Україною і Москвою і прорив на ньому є найнебезпечніший.

З українського боку ведеться завзята боротьба — відсіч. На цьому фронті лягло найбільше жертв, найцінніших творчих сил України. Борці за українського духа, за український зміст поодиноких ділянок життя і творчости, які плекають, підносять, зберігають і поширюють вартості української нації, протиставлять їх накидуванню російщини-совєтщини, — віддають великі послуги для збереження самостійности й дальшого розвитку української нації.

В політичній боротьбі, в якій зосереджується цілість українських змагань, необхідно спрямовувати особливу увагу на цей фронт. В визвольній революції вся боротьба й уся діяльність на внутрішньому, українському відтинку мусить бути так поставлена, щоб найсильніше зміцняти, загострювати в усіх царинах фронтову лінію між Україною і Москвою, між українством, українським духом і змістом — і російщиною. Український націоналістичний рух мусить мобілізувати, організувати, ідейно узмістовлювати й унапрямлювати та дійово скріпляти всі форми оборонної боротьби проти російського наступу в усяких формах. Він мусить найчіткіше реалізувати безкомпромісову поставу в тотальній боротьбі з Росією, у відсіч її тотальному наступові. Зокрема націоналістичний рух мусить різко виступати, розбуджувати національну чуйність і відпорність там, де вона підупадає, де ворогові вдалося приспати чи здушити її, і де в гру входять важливі питання боротьби України з Московщиною, істотні справи самостійного життя і розвитку нації.

Якраз у протилежному напрямку йде кон'юнктурна, опортуністична концепція — перевести визвольну боротьбу на таку плятформу, що не Росія, не російський народ є ворогом самостійности України, а відокремлений большевицький імперіялізм. Аналогічною політичною лінією соціялізм уже раз “прислужився” визвольній справі. Український націоналістичний рух, ставши на чолі визвольної боротьби, має виправити попередні хиби і перемогти рецидив історичних слабостей та баламутств.

Чистий, незаплямлений крутійствами й компромісами зі злом український націоналізм вийде переможцем з важкого, але величного змагання проти сатанічної большевицької Москви. Він переможе, бо в ньому велика Правда української нації, згідно з Божими законами, життя народів і людей у свободі й справедливості. А за цю правду бореться український народ впродовж: цілої своєї історії. З покоління у покоління найкращі сини й дочки українського народу присвячують своє життя службі тій правді, віддають своє життя в боротьбі за неї. Тепер історичне змагання України за правду досягає найвищого вершка, найбільшої напруги й розмірів. Боротьба охоплює ціле життя, змагається цілий народ.

Українські націоналісти є впевнені в перемозі України. Непохитну певність дає нам віра — віра в Бога, віра в українську націю, в її правду. Вірність ідеї українського націоналізму — це найбільша сила української визвольної революції, що її жодними способами не може зламати теж такий ворог, як большевицька Москва.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Третій Універсал Української Центральної Ради</title>
    <id>1492</id>
    <revision>
      <id>1510</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:25:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Історичні документи]]

7 листопада 1917 р.

Народе Українский і всі народи України!

Тяжка і трудна година впала на землю республики Російської. На півночі в столицях іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального правительства нема, і по державі шириться безвласти, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власті дужої, єдиної, народної Україна теж може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.

Народе український. Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна рада, твоєю волею во ім’я творення ладу в нашій країні, во ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо:

Віднині Україна стає Українською народною Республікою.

Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність ії, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити надлежить нам, Українській Центральній раді, і нашому правительству – Генеральному секретаріатові України.

Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але всєї Росії.

Отож, оповіщаємо:

До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народів.

Всіх-же громадян сих земель оповіщаємо:

Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі касується. Признаючи, що землі ті є власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна рада доручає генеральному секретареві по земельних справах негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих зборів.

Праця робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:

На території Народної Республіки України з цього дня установлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.

Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному секретарству праці від цього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Українскої Республіки ми, Українська Центральна рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне правительство примусити і спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори.

Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і по за Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть. Оповіщаємо:

Однині на землі республіки Української смертна кара касується.

Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до цього дня, як уже засудженим, так і незасудженим,  а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.

З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи до упорядкування судівництва і привести до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному секретарству внутрішніх справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкрайщою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканности особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами.

Український народ сам довгі роки боровся за свою національну волю і, нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, єврейському, польському та іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному секретарству національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.

Справа продовольча є корінь державної сили в цей тяжкий і відповідальний час. Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потрібують нашої допомоги.

Громадяни! Іменем Народної Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній республіці Росії здоровля сили і нову будучину. Вироблення тих форм має бути переведене на Українських і Всеросійських Установчих зборах.

Днем виборів до Українських Установчих зборів призначаємо 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання – 9 січня (января) 1918 року.

Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон.

У Київі 7 листопада (ноября) 1917 року.

(ЦДАВО України. Ф. 1115. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 9. Друк. Прим.).</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Четвертий Універсал Української Центральної Ради</title>
    <id>1493</id>
    <revision>
      <id>1511</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:26:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Історичні документи]]

9 січня 1918 р.

Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка, справдилась колишня давня мрія батьків твоїх – борців за вольности і права трудящих.

Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменьшується. Насуває голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, счинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій землі.

Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі збори в приписаний нашим попереднім Універсалом час, і ці Збори, призначені на нинішній день, не могли зібратись, щоб прийняти з наших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу над Україною, установити лад в Народній Республіці нашій і організувати нове правительство.

А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська красногвардейців – большевиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.

МИ, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того, те саме петроградське правительство народних комісарів починає затягати мир і кличе на нову війну, називаючи її до того ще «священною». Знов польється кров, знов нещасний трудовий народ повинен класти своє життя.

Ми, Українська Центральна рада, обрана з’їздами селян, робітників і солдат в Україні, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ хоче миру, і мир демократичний повинен бути якнайшвидше.
Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке інше не ставали Україні на перешкоді встановити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, до творчої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна рада, оповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Зо всіма сусідніми державами, як то Росія, Польша, Австрія, Руминія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради Народних Міністрів.

Отож, насамперед приписуємо правительству Республіки нашої – Раді Народних Міністрів – від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, незважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин бувшої Російської імперії, і установити мир, щоб край наш розпочав своє господарське життя в спокою й згоді. Що ж до так званих «більшовиків» та інших напасників, які нищать та руйнують наш край, то приписуємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішуче взятися до боротьби з ними, а всіх громадян нашої республіки закликаємо: не жалуючи життя боронити добробут і свободу нашого народу. 

Народна Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду найманих насильників, які топчуть права Української Республіки.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко змучила наш народ, знищила наш край, розбила господарство. Тепер тому мусить бути кінець.

З тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів – роспустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народню мі- ліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств.

Поруйновані війною й демобілізацією місцевості мають бути відновлені за поміччю й заходам нашого державного скарбу.

Коли вояки наші повернуться додому, народні ради – волосні й повітові – та міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, аби встановити на місцях таку власть, до якої б мали довір’я й яка спиралась на всі революційно-демократичні верстви народу, правительство повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями ради селянських, робітничих і солдатських депутатів, вибраних з місцевої людності.

В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціалізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон цей буде розглянено за кілька день в повній Центральній раді і Рада Народних Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робіт через земельні комітети неодмінно відбулась. 

Ліси ж, води і всі багатства підземні, яко добро українського трудящого народу, переходить в порядкування уряду Народної Української Республіки.
Війна також відібрала на себе всі трудові заробницькі сили нашої країни. Більшість заводів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібне для війни, і народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець! Отож приписуємо Раді Народних Міністрів ногайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.

Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а також інвалідів. У самостійній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю і прикласти свої сили та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпівших од війни.

За старого ладу торговці та ріжні посередники наживали на бідних пригноблених класах величезні капітали. 

Однині Народна Українська Республіка бере в свої руки найважніші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу.

Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші класи через спекулянтів. Правительству Республіки на виконання сього приписуємо розробити і представити на затвердження закони про це, а також про монополію заліза, угля, шкіри, тютюну і інших продуктів і товарів, з яких найбільш бралося прибутків з робочих класів на користь нетрудящихся.
Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіми банками, які кредитами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати класи трудові. Однині позичкова поміч банків має даватися, головним чином, на піддержку трудовому населенню та на розвиток народного господарства Української Народної Республіки, а не спекуляцію та ріжну банкову експлуатацію (визиск).

На грунті безладдя, неспокою в житті та недостачі продуктів росте невдоволення серед деякої частини людності. Тим невдоволенням користуються ріжні темні сили і підбивають несвідомих людей до старих порядків. Сі темні сили хочуть знов підвернути всі вільні народи під єдине ярмо Росії. Рада Народних Міністрів повинна рішуче боротися зо всіма контрреволюційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти самостійної Української Народної Республіки – до повороту старого ладу, того карати, як за державну зраду. Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Народній Українській Республіці всі нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня. Все, що вичислено в сім Універсалі не встигнемо зробити ми, Центральна Рада, в найближчих тижнях, певне, довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори.

Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів [було] закінчено як найскорше, щоб за кілька тижнів зібрались всі наші Установчі збори – найвищий господар і впорядник землі нашої і закріпили свободу, лад і добробут Конституції нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її тепер і на будуче сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави.
До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народної Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки Української.
:::               Українська Центральна рада
: У Києві
: 9 січня 1918 р.
: З оригіналом згідно:
: Секретар Української Центральної ради А. Постоловський</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Поетика</title>
    <id>1494</id>
    <revision>
      <id>1512</id>
      <timestamp>2006-07-08T05:28:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Поетичні оригінальні твори та переклади українською</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Їхав козак за Дунай (Климовський)</title>
    <id>1495</id>
    <revision>
      <id>1725</id>
      <timestamp>2006-09-30T20:27:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Климовський Семен]]
|НАЗВА=Їхав козак за Дунай
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Климовський Семен
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

Семен КЛИМОВСЬКИЙ

(народний варіант)

: Їхав козак за Дунай,
: Сказав: — Дівчино, прощай!
: Ти, конику вороненький,
: Неси та гуляй!

: — Постій, постій, козаче,
: Твоя дівчина плаче,
: Як ти мене покидаєш, —
: Тільки подумай!

: — Білих ручок не ламай,
: Ясних очей не стирай,
: Мене з війни зі славою
: К собі ожидай!

: — Не хочу я нічого
: Тільки тебе одного,
: Ти будь здоров, мій миленький,
: А все пропадай!

[[Категорія:Українські народні пісні]]
[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:Поезія Климовського Семена]]
[[Категорія:пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:InterLingvLigoj</title>
    <id>1496</id>
    <revision>
      <id>1634</id>
      <timestamp>2006-08-23T17:14:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;
&lt;span lang=&quot;ar&quot;&gt;[http://ar.wikisource.org العربية]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ast&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Antoxana:Asturianu Asturianu]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;id&quot;&gt;[http://id.wikisource.org Indonesia]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;su&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Basa_Sunda|Basa Sunda]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;be&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Галоўная_старонка Беларуская]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;bg&quot;&gt;[http://bg.wikisource.org Български]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ca&quot;&gt;[http://ca.wikisource.org Català]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;&quot;&gt;[http://wikisource.org/ 廣]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;co&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Corsu Corsu]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;cs&quot;&gt;[http://cs.wikisource.org Česky]&lt;/span&gt; | 
&lt;span lang=&quot;cy&quot;&gt;[http://cy.wikisource.org Cymraeg]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;da&quot;&gt;[http://da.wikisource.org Dansk]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;de&quot;&gt;[http://de.wikisource.org Deutsch]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ang&quot;&gt;[http://ang.wikisource.org Ealdenglisc]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;el&quot;&gt;[http://el.wikisource.org Ελληνικά]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;en&quot;&gt;[http://en.wikisource.org English]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;es&quot;&gt;[http://es.wikisource.org Español]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;et&quot;&gt;[http://et.wikisource.org Eesti]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;eo&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Ĉefpaĝo:Esperanto Esperanto]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;fa&quot;&gt;[http://fa.wikisource.org فارسی]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;fo&quot;&gt;[http://fo.wikisource.org Føroyskt]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;fr&quot;&gt;[http://fr.wikisource.org Français]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;fy&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Frysk Frysk]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Gaeilge Gaeilge]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;gl&quot;&gt;[http://gl.wikisource.org Galego]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;gu&quot;&gt;[http://gu.wikisource.org gu]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;hi&quot;&gt;[http://hi.wikisource.org hi]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;hr&quot;&gt;[http://hr.wikisource.org Hrvatski]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ht&quot;&gt;[http://ht.wikisource.org Kreyòl ayisyen]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;io&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Ido Ido]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ia&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Interlingua Interlingua]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;is&quot;&gt;[http://is.wikisource.org Íslenska]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;it&quot;&gt;[http://it.wikisource.org Italiano]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;he&quot;&gt;[http://he.wikisource.org עברית]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;kw&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Kernewek Kernewek]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ko&quot;&gt;[http://ko.wikisource.org 한국어]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ku&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Kurdî Kurdî / كوردي]]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;kn&quot;&gt;[http://kn.wikisource.org kn]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Lara Lara]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;la&quot;&gt;[http://la.wikisource.org Lingua Latina]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;lb&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Lëtzebuergesch Lëtzebuergesch]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;lt&quot;&gt;[http://lt.wikisource.org Lietuvos]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;hu&quot;&gt;[http://hu.wikisource.org Magyar]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ml&quot;&gt;[http://ml.wikisource.org ml]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;my&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Laman_Utama:Bahasa_Melayu Bahasa Melayu]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;nah&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Nahuatl Nahuatlatohli]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;nl&quot;&gt;[http://nl.wikisource.org Nederlands]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ja&quot;&gt;[http://ja.wikisource.org ja]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;no&quot;&gt;[http://no.wikisource.org Norsk]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;nn&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Nynorsk Nynorsk]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;pi&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Main_Page:Pali Pāli]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;pl&quot;&gt;[http://pl.wikisource.org Polski]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;pt&quot;&gt;[http://pt.wikisource.org Português]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ro&quot;&gt;[http://ro.wikisource.org Română]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;qu&quot;&gt;[http://wikisource.org/wiki/Qhapaq_Panka Runa Simi]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ru&quot;&gt;[http://ru.wikisource.org Русский]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;sa&quot;&gt;[http://sa.wikisource.org sa]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;sk&quot;&gt;[http://sk.wikisource.org Slovenčina]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;sl&quot;&gt;[http://sl.wikisource.org Slovenščina]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;sr&quot;&gt;[http://sr.wikisource.org Српски]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;fi&quot;&gt;[http://fi.wikisource.org Suomi]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;sv&quot;&gt;[http://sv.wikisource.org Svenska]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;ta&quot;&gt;[http://ta.wikisource.org ta]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;te&quot;&gt;[http://te.wikisource.org te]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;th&quot;&gt;[http://th.wikisource.org ภาษาไทย]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;vi&quot;&gt;[http://vi.wikisource.org Tiếng Việt]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;tr&quot;&gt;[http://tr.wikisource.org Türkçe]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;uk&quot;&gt;[http://uk.wikisource.org Українська]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;yi&quot;&gt;[http://yi.wikisource.org ייִדיש]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;zh&quot;&gt;[http://zh.wikisource.org zh]&lt;/span&gt; |
&lt;span lang=&quot;zh-min-nan&quot;&gt;[http://zh-min-nan.wikisource.org Bân-lâm-gú]&lt;/span&gt;

&lt;!-- &lt;span lang=&quot;&quot;&gt;[[Main Page:Romane|Romane]]&lt;/span&gt; | --&gt;
&lt;!-- &lt;span lang=&quot;&quot;&gt;[[Main Page:Volap&amp;uuml;k|Volap&amp;uuml;k]]&lt;/span&gt; | --&gt;
&lt;!-- [{{SERVER}}{{localurl:Template:InterLingvLigoj|action=edit}} +/-] --&gt;
&lt;/div&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Іншівікі</title>
    <id>1497</id>
    <revision>
      <id>1567</id>
      <timestamp>2006-07-10T10:41:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{| style=&quot;border:1px solid #006699; width:99%; margin-left:8px;margin-right:8px;&quot; cellspacing=&quot;0&quot; cellpadding=&quot;5&quot;  class=&quot;plainlinks&quot; 
| font: 115% Verdana; color:black;height:30px&quot; align=&quot;center&quot; bgcolor=&quot;#f3f3f3&quot; cellpadding=&quot;0&quot; | '''Братні проекти'''
|-
| style=&quot;border-top:1px solid #006699; &quot; align=&quot;left&quot; bgcolor=&quot;#FFFFFF&quot; |
{| align=&quot;center&quot; cellpadding=&quot;2&quot; width=&quot;100%&quot;
| [[Image:Wiktionary-logo-en.png|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[wikt:uk:Головна стаття|'''ВікіСловник''']]&lt;br /&gt;Словник та тезаурус
| [[Image:Wikibooks-logo.svg|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[w:uk:Головна стаття|'''Вікіпедія''']]&lt;br /&gt;Вікіпедія
| [[Image:Wikiquote-logo.svg|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[q:|'''ВікіЦитати''']]&lt;br /&gt;Вікі-цитати
| [[Зображення:Wikibooks-logo.svg|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[b:uk:Головна стаття|'''ВікіПідручник''']]&lt;br /&gt;Книги на Вікі
|-
| [[Image:Wikispecies-logo.png|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[Wikispecies:|'''ВікіВиди''']]&lt;br /&gt;Довідник біологічних видів
| [[Image:Wikinews-logo.png|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[n:Головна|'''ВікіНовини''']]&lt;br /&gt;Джерело вільних новин
| [[Image:Commons-logo.svg|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[commons:Main Page|'''ВікіМедіа''']]&lt;br /&gt;Медіа-файли для спільного користування
| [[Image:Wikimedia-logo.svg|35px|&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;]]
| [[m:Головна сторінка|'''МетаВікі''']]&lt;br /&gt;Координація всіх Вікі-проектів
|}
|}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Вказівник авторів</title>
    <id>1498</id>
    <revision>
      <id>1521</id>
      <timestamp>2006-07-09T17:51:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">----
{| style=&quot;width: 80%;  text-align:center; &quot; align=&quot;center&quot; 
|-
|
[[:Категорія:Автори-А|А]]
| 
[[:Категорія:Автори-Б|Б]]
| 
[[:Категорія:Автори-В|В]]
| 
[[:Категорія:Автори-Г|Г]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ґ|Ґ]]
| 
[[:Категорія:Автори-Д|Д]]
| 
[[:Категорія:Автори-Е|Е]]
| 
[[:Категорія:Автори-Є|Є]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ж|Ж]]
|-
| 
[[:Категорія:Автори-З|З]]
| 
[[:Категорія:Автори-И|И]]
| 
[[:Категорія:Автори-І|І]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ї|Ї]]
| 
[[:Категорія:Автори-Й|Й]]
| 
[[:Категорія:Автори-К|К]]
| 
[[:Категорія:Автори-Л|Л]]
| 
[[:Категорія:Автори-М|М]]
| 
[[:Категорія:Автори-Н|Н]]
|-
|
[[:Категорія:Автори-О|О]]
| 
[[:Категорія:Автори-П|П]]
| 
[[:Категорія:Автори-Р|Р]]
| 
[[:Категорія:Автори-С|С]]
| 
[[:Категорія:Автори-Т|Т]]
| 
[[:Категорія:Автори-У|У]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ф|Ф]]
| 
[[:Категорія:Автори-Х|Х]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ц|Ц]]
|-
| 
[[:Категорія:Автори-Ч|Ч]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ш|Ш]]
| 
[[:Категорія:Автори-Щ|Щ]]
| 
[[:Категорія:Автори-Ю|Ю]]
| 
[[:Категорія:Автори-Я|Я]]
|}
&lt;noinclude&gt;[[Категорія:Шаблони:Головна стаття]]&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-А</title>
    <id>1499</id>
    <revision>
      <id>1523</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:03:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Б</title>
    <id>1500</id>
    <revision>
      <id>1524</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:04:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-В</title>
    <id>1501</id>
    <revision>
      <id>1525</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:04:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>194.44.116.69</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Г</title>
    <id>1502</id>
    <revision>
      <id>1526</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:04:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ґ</title>
    <id>1503</id>
    <revision>
      <id>1527</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Д</title>
    <id>1504</id>
    <revision>
      <id>1528</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Е</title>
    <id>1505</id>
    <revision>
      <id>1529</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Є</title>
    <id>1506</id>
    <revision>
      <id>1530</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ж</title>
    <id>1507</id>
    <revision>
      <id>1531</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-З</title>
    <id>1508</id>
    <revision>
      <id>1532</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:05:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-И</title>
    <id>1509</id>
    <revision>
      <id>1533</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-І</title>
    <id>1510</id>
    <revision>
      <id>1534</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ї</title>
    <id>1511</id>
    <revision>
      <id>1535</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Й</title>
    <id>1512</id>
    <revision>
      <id>1536</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-К</title>
    <id>1513</id>
    <revision>
      <id>1537</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Л</title>
    <id>1514</id>
    <revision>
      <id>1538</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:06:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-М</title>
    <id>1515</id>
    <revision>
      <id>1539</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:07:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Н</title>
    <id>1516</id>
    <revision>
      <id>1540</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:07:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-О</title>
    <id>1517</id>
    <revision>
      <id>1541</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:07:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-П</title>
    <id>1518</id>
    <revision>
      <id>1542</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:08:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Р</title>
    <id>1519</id>
    <revision>
      <id>1543</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:08:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-С</title>
    <id>1520</id>
    <revision>
      <id>1544</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:09:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Т</title>
    <id>1521</id>
    <revision>
      <id>1545</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:09:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-У</title>
    <id>1522</id>
    <revision>
      <id>1546</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:15:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ф</title>
    <id>1523</id>
    <revision>
      <id>1547</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:15:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Х</title>
    <id>1524</id>
    <revision>
      <id>1548</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ц</title>
    <id>1525</id>
    <revision>
      <id>1549</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ч</title>
    <id>1526</id>
    <revision>
      <id>1550</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ш</title>
    <id>1527</id>
    <revision>
      <id>1551</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Щ</title>
    <id>1528</id>
    <revision>
      <id>1552</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Ю</title>
    <id>1529</id>
    <revision>
      <id>1553</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:16:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Автори-Я</title>
    <id>1530</id>
    <revision>
      <id>1554</id>
      <timestamp>2006-07-09T20:17:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">[[:Категорія:Автори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Wikipedia</title>
    <id>1531</id>
    <revision>
      <id>1555</id>
      <timestamp>2006-07-09T21:19:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{| border=&quot;0&quot; class=&quot;noprint&quot; style=&quot;clear: right; border: solid #aaa 1px; margin: 0 0 1em 1em; font-size: 90%; background: #f9f9f9; width: 250px; padding: 4px; spacing: 0px; text-align: left; float: right;&quot;
|-
|[[Image:Wikipedia.png|50px|none|Wikipedia logo]]
|Подивіться '''''[[w:{{{1|{{PAGENAME}}}}}|{{{1|{{PAGENAME}}}}}]]''''' у [[Wikipedia:Вікіпедія|Вікіпедії]], вільній енциклопедії.
|}&lt;noinclude&gt;[[Категорія:Шаблони звязку Інтервікі]][[sv:Mall:Wikipedia]]&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Календар</title>
    <id>1532</id>
    <revision>
      <id>1557</id>
      <timestamp>2006-07-09T21:45:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;border:solid #ccc; background: #fff; border-width: 1px 3px 3px 1px; text-align: center; padding-top:3px; line-height: 1.3; margin-right: 4px; width: 7em&quot;&gt;{{CURRENTDAYNAME}}
&lt;span style=&quot;font-size: x-large; width: 100%; display: block; padding:6px 0px&quot;&gt;{{CURRENTDAY}}&lt;/span&gt;
&lt;span style=&quot;display: block;&quot;&gt; {{CURRENTMONTHNAME}}&lt;/span&gt;
&lt;span style=&quot;background: #aaa; color: #000; display: block;&quot;&gt;'''{{CURRENTYEAR}}'''&lt;/span&gt;
&lt;/div&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Загальна декларацiя прав людини</title>
    <id>1533</id>
    <revision>
      <id>1566</id>
      <timestamp>2006-07-10T08:07:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=
|НАЗВА=Загальна декларація прав людини
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=10 грудня 1948
|МОВАОРИГІНАЛУ=російська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=http://www.un.org/russian/documen/declarat/declhr.htm
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Загальна декларація прав людини
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

Беручи до уваги, що визнання гiдностi, яка властива всiм членам людської сiм'ї, i рiвних та невiд'ємних їх прав є основою свободи, справедливостi та загального миру; 

i беручи до уваги, що зневажання i нехтування правами людини призвели до варварських актiв, якi обурюють совiсть людства, i що створення такого свiту, в якому люди будуть мати свободу слова i переконань i будуть вiльнi вiд страху i нужди, проголошено як високе прагнення людей; 

i беручи до уваги, що необхiдно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти 
тиранiї i гноблення; 

i беручи до уваги, що необхiдно сприяти розвитковi дружнiх вiдносин мiж народами; 

i беручи до уваги, що народи Об'єднаних Нацiй пiдтвердили в Статутi (995_010) свою вiру в основнi права людини, в гiднiсть i цiннiсть людської особи i в рiвноправнiсть чоловiкiв i жiнок та вирiшили сприяти соцiальному прогресовi i полiпшенню умов життя при бiльшiй свободi; 

i беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у спiвробiтництвi з Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй загальнiй повазi i додержанню прав людини i основних свобод; 

i беручи до уваги, що загальне розумiння характеру цих прав i свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання;

:&lt;big&gt;Генеральна Асамблея проголошує цю&lt;/big&gt;

Загальну декларацiю прав людини як завдання, до виконання якого повиннi прагнути всi народи i всi держави з тим, щоб кожна людина i кожний орган суспiльства, завжди маючи на увазi цю Декларацiю, прагнули шляхом освiти сприяти поважанню цих прав i свобод i забезпеченню, шляхом нацiональних i мiжнародних прогресивних заходiв, загального i ефективного визнання i здiйснення їх як серед народiв держав-членiв Органiзацiї, так i серед народiв територiй, що перебувають пiд їх юрисдикцiєю.

== Стаття 1 ==
Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства.

== Стаття 2 ==
Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища.

Крiм того, не повинно проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або мiжнародного статусу країни або територiї, до якої людина належить, незалежно вiд того, чи є ця територiя незалежною, пiдопiчною, несамоврядованою або як-небудь iнакше обмеженою у своєму суверенiтетi.

== Стаття 3 ==
Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть.

== Стаття 4 ==
Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах.

== Стаття 5 ==
Нiхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гiднiсть, поводження i покарання.

== Стаття 6 ==
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктностi.

== Стаття 7 ==
Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають право на рiвний захист вiд якої б то не було дискримiнацiї, що порушує цю Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї.

== Стаття 8 ==
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом.

== Стаття 9 ==
Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання.

== Стаття 10 ==
Кожна людина, для визначення її прав i обов'язкiв i для встановлення обгрунтованостi пред'явленого їй кримiнального обвинувачення, має право, на основi повної рiвностi, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом.

== Стаття 11 ==
# Кожна людина, обвинувачена у вчиненнi злочину, має право вважатися невинною доти, поки її виннiсть не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усi можливостi для захисту.
# Нiхто не може бути засуджений за злочин на пiдставi вчинення будь-якого дiяння або за бездiяльнiсть, якi пiд час їх вчинення не становили злочину за нацiональними законами або за мiжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вiд того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

== Стаття 12 ==
Нiхто не може зазнавати безпiдставного втручання у його особисте i сiмейне життя, безпiдставного посягання на недоторканнiсть його житла, тайну його кореспонденцiї або на його честь i репутацiю. Кожна людина має право на захист закону вiд такого втручання або таких посягань.

== Стаття 13 ==
# Кожна людина має право вiльно пересуватися i обирати собi мiсце проживання у межах кожної держави.
# Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися у свою країну.

== Стаття 14 ==
Кожна людина має право шукати притулку вiд переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разi переслiдування, яке в дiйсностi грунтується на вчиненнi неполiтичного злочину, або дiяння, що суперечить цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

== Стаття 15 ==
# Кожна людина має право на громадянство.
# Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений громадянства або права змiнити своє громадянство.

== Стаття 16 ==
# Чоловiки i жiнки, якi досягли повнолiття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, нацiональностi або релiгiї одружуватися i засновувати сiм'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження пiд час шлюбу та пiд час його розiрвання.
# Шлюб може укладатися тiльки при вiльнiй i повнiй згодi сторiн, що одружуються.
# Сiм'я є природним i основним осередком суспiльства i має право на захист з боку суспiльства та держави.

== Стаття 17 ==
# Кожна людина має право володiти майном як одноособово, так i разом з iншими.
# Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений свого майна.

== Стаття 18 ==
Кожна людина має право на свободу думки, совiстi i релiгiї; це право включає свободу змiнювати свою релiгiю або переконання i свободу сповiдувати свою релiгiю або переконання як одноособово, так i разом з iншими, прилюдним або приватним порядком в ученнi, богослужiннi i виконаннi релiгiйних та ритуальних обрядiв.

== Стаття 19 ==
Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.

== Стаття 20 ==
# Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй.
# Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї.

== Стаття 21 ==
# Кожна людина має право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо або через вiльно обраних представникiв.
# Кожна людина має право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi.
# Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у перiодичних i нефальсифiкованих виборах, якi повиннi провадитись при загальному i рiвному виборчому правi шляхом таємного голосування або ж через iншi рiвнозначнi форми, що забезпечують свободу голосування.

== Стаття 22 ==
Кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здiйснення необхiдних для пiдтримання її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави.

== Стаття 23 ==
# Кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробiття.
# Кожна людина, без будь-якої дискримiнацiї, має право на рiвну оплату за рiвну працю.
# Кожний працюючий має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка забезпечує гiдне людини iснування, її самої та її сiм'ї, i яка в разi необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпечення.
# Кожна людина має право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок для захисту своїх iнтересiв.

== Стаття 24 ==
Кожна людина має право на вiдпочинок i дозвiлля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перiодичну вiдпустку.

== Стаття 25 ==
# Кожна людина має право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхiдне соцiальне обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров'я i добробуту її самої та її сiм'ї, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi чи iншого випадку втрати засобiв до iснування через незалежнi вiд неї обставини.
# Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти, народженi у шлюбi або поза шлюбом, повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом.

== Стаття 26 ==
# Кожна людина має право на освiту. Освiта повинна бути безплатною, хоча б початкова i загальна. Початкова освiта повинна бути обов'язковою. Технiчна i професiйна освiта повинна бути загальнодоступною, а вища освiта повинна бути однаково доступною для всiх на основi здiбностей кожного.
# Освiта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи i збiльшення поваги до прав людини i основних свобод. Освiта повинна сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, расовими або релiгiйними групами i повинна сприяти дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по пiдтриманню миру.
# Батьки мають право прiоритету у виборi виду освiти для своїх малолiтнiх дiтей.

== Стаття 27 ==
# Кожна людина має право вiльно брати участь у культурному життi суспiльства, втiшатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресi i користуватися його благами.
# Кожна людина має право на захист її моральних i матерiальних iнтересiв, що є результатом наукових, лiтературних або художнiх праць, автором яких вона є.

== Стаття 28 ==
Кожна людина має право на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повнiстю здiйсненi.

== Стаття 29 ==
# Кожна людина має обов'язки перед суспiльством, у якому тiльки й можливий вiльний i повний розвиток її особи.
# При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi.
# Здiйснення цих прав i свобод нi в якому разi не повинно суперечити цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

== Стаття 30 ==
Нiщо у цiй Декларацiї не може бути витлумачено як надання будь-якiй державi, групi осiб або окремим особам права займатися будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у цiй Декларацiї.

&lt;small&gt;Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла i проголосила Загальну декларацiю прав людини. (Док.ООН/РЕS/217 А)&lt;/small&gt;

[[Категорія:Декларації і конвенції ООН]]
[[Категорія:Історичні документи]]
[[Категорія:Документи 1948 року]]

[[de:Bearbeiten von Allgemeine Erklärung der Menschenrechte]]
[[en:Universal Declaration of Human Rights]]
[[es:Declaración Universal de los Derechos Humanos]]
[[fr:Déclaration universelle des Droits de l'Homme]]
[[ru:Всеобщая декларация прав человека]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Вікіпедія</title>
    <id>1534</id>
    <revision>
      <id>1562</id>
      <timestamp>2006-07-10T07:45:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{| border=&quot;0&quot; width=&quot;35%&quot; cellpadding=&quot;5&quot; class=&quot;noprint&quot; style=&quot;float:right; border:solid #008 2px; margin:0em 0em 0.5em 0.5em; width:35%;&quot;
|-
|[[Image:Wikipedia.png|50px|none|Wikisource]]
|'''Є стаття [[w:{{{1|{{PAGENAME}}}}}]] у [[w:|Вікіпедії]]'''
|}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:HideIfEmpty</title>
    <id>1535</id>
    <revision>
      <id>1563</id>
      <timestamp>2006-07-10T07:47:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{IfEmptyDo|action= |action{{{1}}}=style=&quot;display:none&quot;}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:IfEmptyDo</title>
    <id>1536</id>
    <revision>
      <id>1564</id>
      <timestamp>2006-07-10T07:49:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{{action}}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Протекст</title>
    <id>1537</id>
    <revision>
      <id>1565</id>
      <timestamp>2006-07-10T07:49:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;div&gt;
{|width=&quot;300px&quot; style=&quot;margin-left:0.5em;&quot; align=&quot;right&quot;
|
{|width=&quot;100%&quot; border=&quot;1&quot; cellpadding=&quot;2&quot; cellspacing=&quot;0&quot; style=&quot;border-collapse:collapse; background-color:#fff; font-size:95%;&quot;
! colspan=&quot;2&quot; bgcolor=&quot;#c6e2ff&quot; | Про текст
|- valign=&quot;top&quot;
| width=&quot;40%&quot; | Автор: || width=&quot;60%&quot; | '''{{{АВТОР}}} '''
|- valign=&quot;top&quot;
| Назва: || '''{{{НАЗВА}}} '''
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ПІДЗАГОЛОВОК}}}}}
| Підзаголовок: || {{{ПІДЗАГОЛОВОК}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ЗЦИКЛУ}}}}}
| З циклу: || {{{ЗЦИКЛУ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ДАТАСТВОРЕННЯ}}}}}
| Написаний: || {{{ДАТАСТВОРЕННЯ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ДАТАПУБЛІКАЦІЇ}}}}}
| Опублікований: || {{{ДАТАПУБЛІКАЦІЇ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{МОВАОРИГІНАЛУ}}}}}
| Мова оригіналу: || {{{МОВАОРИГІНАЛУ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{НАЗВАОРИГІНАЛУ}}}}}
| Назва ориг.: || {{{НАЗВАОРИГІНАЛУ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ}}}}}
| Підзаголовок ориг.: || {{{ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ПЕРЕКЛАДАЧ}}}}}
| Перекладач: || {{{ПЕРЕКЛАДАЧ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ДЖЕРЕЛО}}}}}
| Джерело: || {{{ДЖЕРЕЛО}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ІНШЕ}}}}}
| Інше: || {{{ІНШЕ}}}
|-valign=&quot;top&quot; {{HideIfEmpty|{{{ВІКІПЕДІЯ}}}}}
| colspan=&quot;2&quot; | [[Зображення:Wikipedia-logo.png|20px]] [[w:{{{ВІКІПЕДІЯ}}}|Стаття у Вікіпедії]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; bgcolor=&quot;#c6e2ff&quot; {{HideIfEmpty|{{{ЗОБРАЖЕННЯ}}}}} | Зображення
|-
| colspan=&quot;2&quot; {{HideIfEmpty|{{{ЗОБРАЖЕННЯ}}}}} | &lt;center&gt;[[Зображення:{{{ЗОБРАЖЕННЯ}}}|180px]]&lt;/center&gt;
|}
|}
&lt;/div&gt;
&lt;noinclude&gt;
[[Категорія:Шаблони]]
[[ru:Шаблон:Отексте]]
&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>З гайневих пісень (Кримський)</title>
    <id>1538</id>
    <revision>
      <id>1577</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:25:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Кримський Агатангел Юхимович]]
|НАЗВА=З гайневих пісень
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=http://poetry.uazone.net/agatan01.html
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Кримський Агатангел Юхимович
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

З ГАЙНЕВИХ ПІСЕНЬ&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Я квітку кохаю. Котрую ж – не знаю&lt;br&gt;
І гину з нуди.&lt;br&gt;
Побачу цвіточок, дивлюся в віночок.&lt;br&gt;
Щоб серце знайти.&lt;br&gt;
Все пахне, розквітло…&lt;br&gt;
Вечірнеє світло…&lt;br&gt;
Лящить соловей…&lt;br&gt;
Шукаю я серця, що любо так б’ється,&lt;br&gt;
Не так, як в людей.&lt;br&gt;
Лящищ, соловію?.. Я все розумію&lt;br&gt;
З жальких твоїх дум.&lt;br&gt;
В обох нас знемога, і сум, і тривога,&lt;br&gt;
Тривога і сум.&lt;br&gt;

[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:Поезія Кримського Агатангела Юхимовича]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>У горах ліванських (Кримський)</title>
    <id>1539</id>
    <revision>
      <id>1576</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:23:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Кримський Агатангел Юхимович]]
|НАЗВА=У горах ліванських
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=1897
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=http://poetry.uazone.net/agatan02.html
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Кримський Агатангел Юхимович
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

У ГОРАХ ЛІВАНСЬКИХ&lt;br&gt;
Влітку&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Скали… Кедри… Скоро й вечір.&lt;br&gt;
Я сумна стою.&lt;br&gt;
В'ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж&lt;br&gt;
Той, кого люблю?..&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Тінь в долинах… Верхогір'я&lt;br&gt;
Наче золоте…&lt;br&gt;
Гасне сонце… Тоне в морі…&lt;br&gt;
Любий! де ж ти?! де?!&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Впала ніч… Шакали виють…&lt;br&gt;
Вітер… Мов зима!&lt;br&gt;
Я всі очі прогляділа, —&lt;br&gt;
Милого нема!&lt;br&gt;

[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:Література 1897 року]]
[[Категорія:Поезія Кримського Агатангела Юхимовича]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Забрався я на шпиль… (Кримський)</title>
    <id>1540</id>
    <revision>
      <id>1573</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:20:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Кримський Агатангел Юхимович]]
|НАЗВА=Забрався я на шпиль…
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=1900
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=http://poetry.uazone.net/agatan04.html
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Кримський Агатангел Юхимович
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

&lt;nowiki&gt;* * *&lt;/nowiki&gt;

Забрався я на шпиль… Внизу носились хмари…&lt;br&gt;
Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут.&lt;br&gt;
Тут глетчери, зима, а там буяють чари…&lt;br&gt;
Палючий, дивний край!.. Чудовий райський кут!&lt;br&gt;

Леліється Бейрут… Блискучий сад тропічий,&lt;br&gt;
Де пальма розрослась на килимі з лілей!&lt;br&gt;
І ллється аромат гарячий, наркотичний&lt;br&gt;
З п'янючих тубероз, розкішних орхідей.&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Дивлюсь і на Ліван… там дише прохолода…&lt;br&gt;
Зеленая лука… Пахучая роса…&lt;br&gt;
Смолистий свіжий ліс… Могутняя природа…&lt;br&gt;
Рожевії гаї… Весняная краса!&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
А тут, над хмарами, куди отсе я скрився,&lt;br&gt;
Глибокії сніги та скелі ледяні.&lt;br&gt;
І з-під тії кори синенький ряст пробився&lt;br&gt;
Та й тихо-лагідно всміхається мені.&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Дужіша від кедрин — ся квіточка бліденька;&lt;br&gt;
Поборює зиму і крижаную луть.&lt;br&gt;
Така — моя любов: горить собі тихенько&lt;br&gt;
І, не палаючи, пропалює всю грудь.&lt;br&gt;

[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:Література 1900 року]]
[[Категорія:Поезія Кримського Агатангела Юхимовича]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Горді пальми. Думні лаври… (Кримський)</title>
    <id>1541</id>
    <revision>
      <id>1574</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:21:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Кримський Агатангел Юхимович]]
|НАЗВА=Горді пальми. Думні лаври…
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=1898
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=http://poetry.uazone.net/agatan03.html
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=Кримський Агатангел Юхимович
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}

&lt;nowiki&gt;* * *&lt;/nowiki&gt;

Горді пальми. Думні лаври…&lt;br&gt;
Маніячливий кипарис.&lt;br&gt;
Океан тропічних квітів…&lt;br&gt;
Ще й цвіте цитринний ліс…&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
Я хитнувсь, бо наче впився&lt;br&gt;
З аромату тих квіток.&lt;br&gt;
Аж погляну: коло пальми&lt;br&gt;
Простий житній колосок.&lt;br&gt;
&lt;br&gt;
&quot;Гей, земляче! — шепче колос,&lt;br&gt;
Похилившись на стебло.—&lt;br&gt;
Ми чужі для цього раю,—&lt;br&gt;
Що ж сюди нас принесло?&quot;&lt;br&gt;

[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:Література 1898 року]]
[[Категорія:Поезія Кримського Агатангела Юхимовича]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Поезія Кримського Агатангела Юхимовича</title>
    <id>1542</id>
    <revision>
      <id>1575</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:22:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Кримський Агатангел Юхимович]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Українська поезія, малі форми</title>
    <id>1543</id>
    <revision>
      <id>1578</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:36:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Українська поезія]]
[[Категорія:Малі віршовані форми]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Українська поезія</title>
    <id>1544</id>
    <revision>
      <id>1579</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:38:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Поезія за мовами]]
[[Категорія:Українська література]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Поезія за мовами</title>
    <id>1545</id>
    <revision>
      <id>1583</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:40:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Поетика]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Українська література</title>
    <id>1546</id>
    <revision>
      <id>1581</id>
      <timestamp>2006-07-11T07:39:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Література за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Семен Климовський, Їхав козак за Дунай</title>
    <id>1547</id>
    <revision>
      <id>1586</id>
      <timestamp>2006-07-11T08:36:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <comment>[[Семен Климовський, Їхав козак за Дунай]] moved to [[Їхав козак за Дунай (Климовський)]]: Уніфікація назв статей</comment>
      <text xml:space="preserve">#REDIRECT [[Їхав козак за Дунай (Климовський)]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Поезія Климовського Семена</title>
    <id>1548</id>
    <revision>
      <id>1587</id>
      <timestamp>2006-07-11T08:38:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Климовський Семен]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Українські народні пісні</title>
    <id>1549</id>
    <revision>
      <id>1589</id>
      <timestamp>2006-07-11T08:40:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Кримський Агатангел Юхимович</title>
    <id>1550</id>
    <revision>
      <id>1590</id>
      <timestamp>2006-07-11T08:42:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Автори-К]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Климовський Семен</title>
    <id>1551</id>
    <revision>
      <id>1591</id>
      <timestamp>2006-07-11T08:43:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Temarez</username>
        <id>10</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Автори-К]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Нема в світі Правди</title>
    <id>1552</id>
    <revision>
      <id>1724</id>
      <timestamp>2006-09-30T20:25:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{Протекст|
 АВТОР=[[Народна]]
|НАЗВА=Нема в світі Правди
|ПІДЗАГОЛОВОК=
|ЗЦИКЛУ=
|ДАТАСТВОРЕННЯ=
|ДАТАПУБЛІКАЦІЇ=
|МОВАОРИГІНАЛУ=українська
|НАЗВАОРИГІНАЛУ=
|ПІДЗАГОЛОВОКОРИГІНАЛУ=
|ПЕРЕКЛАДАЧ=
|ДЖЕРЕЛО=
|ІНШЕ=
|ВІКІПЕДІЯ=
|ЗОБРАЖЕННЯ=
}}


'''Текст [[1850]]-х рр., опублікований Кулішем:'''


Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Що тепер Неправда стала правдувати.

Уже тепер Правда стоїть у порога,

А тая Неправда сидить кінець стола.

Уже тепер Правду ногами топтають,

А тую Неправду медом наповають.

Уже тепер Правда сидить у темниці,

А тая Неправда з панами в світлиці.

А вже тая Правда сльозами ридає,

А тая Неправда все п’є та гуляє.

Десь ти, Правда, вмерла, чи ти заключена,

Що тепер Неправда увевь світ зажерла.

Тілько в світі Правди, що рідная мати — 

Де б ми її могли в світі од’іскати?

Ой орлице мати, де ж тебе нам взяти,

Тебе ні купити, ані заслужити!

Коли б тебе, Правдо, в світі увидіти,

Орловими крильми раді б ми летіти.

Ой як же тим діткам без матері бути?

Да щодня заплачуть, не можуть забути.

Вже ж бо конець віку оце приближився,

Хоть рідного брата тепер стережися!

Із ним на суд стати — Правди не з’іскати,

Тільки сріблом-злотом панів насищати.

Хто по правді судить, то того карають,

А хто по неправді, того поважають,

Ой хто буде в світі правду ісполняти,

Тому зошлеть Господь щодня благодати,


Бо сам Господь Правда і смирить гординю,

Сокрушить Неправду, вознесе святиню 1.


'''Текст Вересая, записаний в [[1850]]-х рр. Жемчужніковим:'''


Нема в світі Правди — Правди не з’іскати,

Уже тепер Правда стала в Неправді жити.

Уже тепер Правда у панів в темниці,

А щира Неправда з панами в світлиці.

Уже тепер Правда в панів у порога,

А щира Неправда сидить в кінець стола.

Уже тепер Правда в панів під ногами,

А щира Неправда сидить із панами.

Уже тепер Правду ногами топтають,

А щиру Неправду медом-вином наповають.

Уже тепер Правда у панів у долі,

А щира Неправда у добрій волі.

Уже тепер Правда — Правда помирає,

А щира Неправда весь світ пожирає,

Уже тепер Правда — Правда вже умерла,

А щира Неправда увесь світ зажерла.

Нема в світі Правди, Правди не з’іскати — 

Тільки в світі Правди — як отець-рідная мати.

Були ж колись дітки, та стала сирітки,

Не мають вони помочи собі ні відки.

Плачуть вони, плачуть, не можуть пробути,

Своєї рідної мати не можуть забути.

Де ж то її взяти, її увидіти?

Її ні купити, ані заслужити,

Весь світ ісходити — Правду не з’очити!

«Ой орлице-мати, де ж нам тебе взяти?

Тебе ні купити, ані заслужити,

Весь світ ісходити, Правди не з’очити.

Хотя б то ми мали ангельськиї крила,

То б ми полетіли, тебе увиділи!»

Бо вже кінець світу уже приближився,

Хоч рідного брата тепер стережися,

Із ним в суду стати — правди не з’іскати,

Тільки сріблом-златом панів насищати.

Котрий би мог чоловік а ще правду сполняти,

То дасть йому Господь з небесов щодень благодати.

Бо сам Господь святий Правда, соміря неправду,

Сокрушить гординю, вознесеть святиню,

От нині до віку! От нині до віку 2.

*1 Зап. о Юж. Руси, II, с. 102. Що се не може бути текст Вересая (як значиться у Куліша), справедливо вказав Драгоманов, с. 214.
*2 Основа 1861, X, с. 95, передр. у Драгоманова; пізніший запис, 1873 р. — Записки Юго-Зап. отд. І, дод., с. 22.


'''Запис Танського, з Глухів. повіту, надр. [[1866]] р.:'''


Нема в світі Правди, Правди не з’іскати — 

Що тепер бо з неправди може правда стати.

Чи ти, Правдо, вмерла, чи ти заключенна,

Чи ти од нас, Правдо, тепер одлученна?

Чи ти, Правдо, в царя в домі, или живеш в доброй волі — 

Що святую Правду ногами топтають,

А все тую Неправду медом-вином напувають.

Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Тілько в світі Правди, що отець та рідна мати.

О горе тим діткам, що остаються сиротами (і далі подібно

до Вересая 1).


'''Запис Горленка з Роменського повіту, [[1880]]-х рр.:'''


Нема в світі Правди, Правди не зіськати,

А звикла Неправда теперь правдувати,

Що вже тепер Правду ногами топтають,

А тую Неправду медом-вином напувають,

Що вже тепер Правда слезами ридає,

А тая Неправда з панами гуляє,

Що вже тепер Правда сидить у порога,

А тая Неправда сидить кінець стола,

Що тепера Правда у темній темниці,

А тая Неправда з панами в світлиці.

Чи ти ж, свята Правда, умерла, чи ти заключенна,

А чи ти, мати рідна, од нас отреченна?

Уже ж давно Правда, уже ж давно вмерла,

А тая Неправда увесь світ пожерла.

Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Тільки в світі Правди, що рідний отець та мати.

Горе малим діткам без отця, без матери, горе їм пробути.

Що завсіди плачуть і ридають, не можуть забути.

Колись були дітки — остались сирітки,

А не мають помочи собі ні звідки.

Ой коли б нам Бог дав орловиї крила,

Ізнялись ми б полетіли аж на теє місто,

Де нас отець-мати спородили.

Коли б то нам Господь дав солов’їні очі,

Ізнялись ми б, полетіли до отця неньки хоть посеред ночи.

Бо вже ж кінець віку ік нам приближився,

Хоч рідного брата тепер стережися:

Бо він хоч і рідний брат, та правди не міє,

Він тільки устами як перами віє.

Із ним у суд стати — Правди не з’іскати,

Тільки сріблом та злотом суддю насищати.

Котрий чоловік буде Неправду хвалити,

То буде душа пеклом карана, а тіло горіти.

А котрий буде чоловік святу правду спольняти,

То йому шлеть Господь милосердний щодень благодати.

Сам Господь єсть Правда, сокрушить Неправду,

Сумирить гординю, вознесеть святиню 2.

*1 Записки Черн. губ. Стат. Ком. І, с. 177.

*2 K. C. 1883. XIII, 769.


'''Текст Братиці, з Мени, Чернигів. губ.'''


Що тепера в світі Правди не з’іскати,

А тая Неправда звикла правдовати.

Тепер святу Правду під нозі потоптали,

А тую Неправду медом-вином наповали.

Да тепер же свята Правда да сидить у темниці,

А тая Неправда з панами в світлиці.

Стоїть Правда у порога да слізно ридає,

А тая Неправда з панами п’є-гуляє.

Стоїть Правда у порога да тайненько сміється,

А тая Неправда за гроші береться.

Хоче Правда царства (роз.: божого), а Неправда богатства, — 

Що хочеть Правда да судри стати,

Щоб святим хлібом-сіллю панам суд розсудити,

А Неправда та хочеть, щоб і суду не знати.

Аби сріблом-злотом суддям очі засипати.

Що хоч Правда маленька — так вона важенька — 

Пішла Правда низче, а Неправда повище;

Що хоч Правда маленька, а Неправда велика,

Збавляє Неправда усякого чоловіка.

Ой людей збавляє, а панів насищає!

Що тепер у Правди та не мієтьця сили,

Стережися отець-мати свого рідного сина.

Що вже кінець віка — а кінець приближиться,

Хоть рідного брата да тепер стережися і т. д.1

*1 Київ, Стар. 1884, І, с. 48.


'''Запис Боржковського з Браславщини, [[1880]]-х ррл'''


Когда горе, горе на цім світі жити,

Боронь Боже смерти — буде Бог судити»

Як чоловік здоров — всякий його любить,

Як лиха година — й родина одступить;

Як чоловік здоров, то любить чужина,

Як лиха година, одреклаеь родина.

Ой як тяжко-важко каміння лупати,

Ой так тяжко-важко дітей годувати:

Бо старая ненька дітки годувала,

Ночи не доспала, та кров проливала,

А тепера дітки на те не вважають:

Беруть отця-матку під ноги внижають.

Бо тепер на світі така вийшла кара,

Що по всьому світі то вже єсть неправда.

Бо тепер Правда стоїть край порога,

А тая Неправда сидить кінець стона,

Бо тепер Правду (ту) б’ють та ругають,

А тую Неправду трунком надувають.

Бо тепер Правда сидить у темниці,

А тая Неправда у панів в світлиці.

Бо тепера Правда скрізь закрита,

Тільки єсть приміта: на хресті прибита.

Ой Cyce ж наш, Cyce, Cyce назаранський,

Помилуй, пожалуй весь мир християнський...

Ой Cyce ж наш, Cyce, Cyce провознанний,

Помилуй, пожалуй весь мир православний! 1


'''Галицький варіант, в формі пісні:'''


Зле у світі, зле чувати:

Тепер Правди не видати!

Тепер Правду б’ють, карають,

А Неправду величають.

Тепер Правду б’ють, катують,

А Неправду гонорують.

Тепер правда хліба просить,

А Неправда срібло носить.

Тепер Правда край порога,

А Неправда конець стола.

А п’є правда гірке пиво,

А Неправда зелен-вино.

Тепер Правда а в болоті,

А Неправда ходить в злоті 2.


*1 К. Старина, 1889, IX, с. 682.

*2 Етногр. Зб. II, с. 47.


'''Варіант узагальнений Грушевським'''


Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Тільки тої Правди — що рідная мати.

Були колись дітки та й стали сирітки,

Помочи не мають собі ані звідки!

Плачуть вони гірко, не можуть пробути,

Своєї рідної матери забути:

«Орлице мати, де тебе нам взяти?

Тебе ні купити, ані заслужити!

Весь світ ісходити — тебе не з’очити!

Хоч би то ми мали ангельськиї крила,

То ми б полетіли, тебе увиділи!

Хоч би то ми мали соколині очі — 

То ми б ізнялися хоч посеред ночи!

Чи ти, Правдо, вмерла, чи ти заключенна,

Чи ти, мати рідна, од нас одреченна?

Уже ж свята Правда уже давно вмерла,

А злая Неправда увесь світ зажерла.

Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Бо тепер Неправда стала правдувати!

Тепер уже Правда в панів під ногами,

А тая Неправда сидить між панами.

Тепер уже Правда стоїть край порога,

А тая Неправда сидить в кінець стола.


Тепер уже Правда у панів в темниці,

А тая Неправда з панами в світлиці.

Тепер уже Правда сльозами ридає,

А тая Неправда все п’є та гуляє.

Хто по правді судить, то того карають,

А хто не по правді, того поважають.

Та хто буде правду в світі ісполняти,.

Тому зошле Господь свої благодати.

Бо сам Господь — Правда, сокрушить Неправду,

Він смирить гординю, вознесе святиню.

Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,

Весь світ ісходити — Правди не з’очити.

Коли б тебе, Правдо, в світі увидіти,

Орловими крильми раді б ми летіти!

Бо вже кінець світу тепер приближився,

Хоч рідного брата тепер стережися!

Бо хоч він і рідний, та Правди не йміє,

Він тільки устами, як перами віє.

З ним на суді стати, Правди не видати,

Тільки сріблом-злотом суддів насищати.

Бо тепера Правда — вона скрізь закрита,

Тільки єсть прикмета — на хресті прибита!

Ой Ісусе Христе, Йсусе назаранський,

Помилуй, пожалуй, весь мир християнський!


==Джерела==
*[[http://litopys.org.ua/hrushukr/hrush422.htm]]
*Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
[[Категорія:Українські народні пісні]]
[[Категорія:Українська поезія, малі форми]]
[[Категорія:пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Mik king</title>
    <id>1553</id>
    <revision>
      <id>1597</id>
      <timestamp>2006-07-11T16:57:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Вітаємо на проекті!</comment>
      <text xml:space="preserve">== Вітаємо на проекті! ==

Ласкаво просимо до проекту та вітаємо з таким '''[[Нема в світі Правди|цінним внеском]]''', як сьогодні! --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 16:57, 11 липень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення:Нема в світі Правди</title>
    <id>1554</id>
    <revision>
      <id>1598</id>
      <timestamp>2006-07-15T09:23:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>195.78.58.214</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">готично</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Koavf</title>
    <id>1555</id>
    <revision>
      <id>1599</id>
      <timestamp>2006-07-15T15:57:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Ласкаво просимо до проекту та сподіваємося на цінний внесок!</comment>
      <text xml:space="preserve">== Вітаємо на проекті! ==

Ласкаво просимо до проекту та сподіваємося на цінний внесок! --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 15:57, 15 липень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Gangleri</title>
    <id>1556</id>
    <revision>
      <id>1600</id>
      <timestamp>2006-07-21T00:17:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Gangleri</username>
        <id>13</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">__TOC__</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Llull</title>
    <id>1557</id>
    <revision>
      <id>1602</id>
      <timestamp>2006-07-28T10:50:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">== Вітаємо на проекті! ==

Ласкаво просимо до проекту та сподіваємося на цінний внесок! --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 10:50, 28 липень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Універсал національної єдності (2006)</title>
    <id>1558</id>
    <revision>
      <id>1818</id>
      <timestamp>2006-12-10T05:19:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Напередодні п’ятнадцятої річниці незалежності України перед українською владою, політичною та громадською елітою країни, усіма силами, яким небайдужа доля Батьківщини, постала історична вимога і можливість об’єднати свої зусилля, досягти національної єдності.

Усвідомлюючи відповідальність перед Українським народом та складність нинішньої політичної ситуації,

Шануючи волевиявлення народу, здійснене у демократичний спосіб на виборах 26 березня 2006 року,

Прагнучи зважено і відповідально вирішити політичні проблеми і приступити до розв'язання нагальних завдань економічного, соціального та гуманітарного розвитку,

Прямуючи до загальнонаціонального примирення, яке вважаємо ключем до майбутнього України та інструментом для вирішення сучасних проблем нашого суспільства,

Запроваджуючи традицію національного політичного і суспільного діалогу задля вирішення успадкованих і набутих проблем державного життя,

Засвідчуючи, що стрижнем консолідації народу є безумовне додержання принципів демократії та поваги до прав людини, дотримання європейського вибору України,

Підтверджуючи незмінність і незворотність зовнішньополітичного курсу України, зокрема на інтеграцію у Європейський Союз, та з метою посилення її міжнародного авторитету,

І в діях, і у вчинках неухильно керуючись національними інтересами України, проголошуємо спільну волю до об’єднання зусиль задля реалізації таких пріоритетів національного розвитку, як висока якість життя громадян, конкурентоспроможна, заснована на знаннях економіка, ефективна та справедлива влада, інтегрована у глобальні процеси та поважана у світі держава, погоджуємось на першочергове здійснення 

==ПЛАНУ ДІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ:==

# Збереження суверенності і цілісності, унітарності та соборності України – непорушних принципів існування держави.
# Подальше гарантування і неухильне дотримання прав людини. Послідовний розвиток таких безумовних надбань демократичної України, як свобода слова, вільне вираження поглядів і переконань. 
# Спираючись на встановлену чинною Конституцією України організацію державної влади, продовження удосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, створення збалансованої системи «стримувань і противаг» між Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, відновлення дієздатності Конституційного Суду України. 
# Забезпечення політичними силами відповідності прийнятих і подальших рішень всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування Конституції України та законам України. 
# Створення політичних та правових умов для безперешкодної діяльності опозиції у виборних органах влади усіх рівнів. Недопущення корупції у політиці.
# Реформування структур виконавчої влади та унеможливлення політизації державної служби через першочергове прийняття Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» (нова редакція), підготовлених для внесення Президентом України до Верховної Ради України. 
# Продовження судової реформи відповідно до схваленої Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні.
# Забезпечення невтручання політичних сил та їх представників у діяльність правоохоронних органів, судів і Національного банку України.
# Реформування правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів, приведення кримінального законодавства, кримінального судочинства у відповідність із стандартами і рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи, Європейського Союзу та рішеннями Європейського Суду з прав людини.
# Стимулювання розвитку місцевого самоврядування, підвищення його ролі і статусу шляхом забезпечення фінансово-економічної спроможності та реформування адміністративно-територіального устрою. 
# Реалізація антикорупційної політики на всіх рівнях влади через, зокрема, підтримку законодавчих ініціатив Президента України у цій сфері.
# Всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України – як основи самоідентифікації народу і держави. Гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
# Розвиток культури та відродження духовності Українського народу, забезпечення цілісності мовно-культурного простору.
# Дотримання свободи віросповідання. Поважне ставлення до об‘єднавчих прагнень віруючих усіх православних церков без втручання держави та політичних сил у цей процес.
# Підвищення добробуту громадян України, боротьба з бідністю засобами ефективного та адресного соціального захисту, гарантування гідної оплати праці та справедливого пенсійного забезпечення.
# Становлення середнього класу через трансформацію політики доходів населення, розвиток підприємництва та стимулювання створення нових робочих місць.
# Підвищення доступності та якості освіти, популяризація здорового способу життя, переорієнтування системи охорони здоров‘я на людський розвиток та створення національних центрів боротьби з туберкульозом, з ВІЛ/СНІДом, Національного центру серця, Національного інституту раку, Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини.
# Запровадження принципів науково-технічного та інноваційного розвитку, досягнення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не нижче ніж 5%, стимулювання створення щороку не менше 1 млн. робочих місць.
# Проведення структурних реформ в економіці. Проведення податкової реформи, яка передбачає зниження податкового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування, у тому числі шляхом поступового запровадження податку на нерухомість (податку на багатство) та єдиного соціального внеску з фонду оплати праці.
# Забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.
# Підвищення ефективності сільського господарства та уваги держави до селян. Запровадження не пізніше 1 січня 2008 року повноцінного ринку землі з одночасним матеріально-організаційним забезпеченням та створенням необхідної нормативно-правової бази (законів України про кадастр, ціну на землю та інших).
# Гарантування та захист державою прав власності. 
# Підвищення доступності та якості комунальних послуг шляхом розвитку конкурентних відносин у житлово-комунальній сфері.
# Налагодження ефективного економічного співробітництва з усіма зацікавленими зовнішніми партнерами, керуючись інтересами України. Невідкладне прийняття необхідних для вступу до Світової організації торгівлі змін до законодавства та вступ до цієї організації до кінця 2006 року на прийнятних для України умовах.
# Продовження курсу європейської інтеграції України з перспективою вступу України до Європейського Союзу. Неухильне виконання Плану дій «Україна - ЄС», невідкладний початок переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. 
# Завершення робіт щодо участі України у діяльності Єдиного економічного простору на принципах різнорівневої та різношвидкісної інтеграції з урахуванням норм і правил Світової організації торгівлі. Створення на першому етапі зони вільної торгівлі без обмежень та вилучень в межах ЄЕП.
# Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із Законом України «Про основи національної безпеки України» (у редакції, чинній на дату підписання цього Універсалу). Вирішення питання щодо вступу до НАТО за наслідками референдуму, який проводиться після виконання Україною усіх необхідних для цього процедур.

Ми переконані, що втілення зазначених пріоритетів суспільного розвитку має стати визначальним критерієм формування та діяльності коаліції, яка опиратиметься у своїй роботі на нові суспільно-політичні механізми взаємодії, зокрема:

# Розробку й запровадження регулярних публічних консультацій щодо важливих питань суспільного розвитку та державного будівництва, із залученням до діалогу, зокрема, позапарламентських політичних сил, об’єднань громадян та інших учасників суспільно-політичного процесу;
# Формування ефективних механізмів громадського контролю за діями влади. Забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
# Забезпечення відповідності діяльності органів влади національним інтересам України, стратегічним пріоритетам розвитку, інтересам окремих громадян, шляхом, зокрема, залучення політичних партій та громадських організацій до участі у підвищенні ефективності кадрової політики в державі.

Ми переконані, що реалізація положень цього Універсалу, які будуть покладені в основу діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України, можлива лише за умови національної єдності та згуртованості політичних сил.

Ми віримо, що взаємодія всіх органів влади, політичних партій та їх фракцій у законодавчому органі та органах місцевого самоврядування, громадських організацій, людей, які користуються незаперечним авторитетом у суспільстві, при втіленні зазначених пріоритетів згуртує суспільство.

Ми готові здолати розбіжності, об‘єднати свої зусилля, використати всі можливості задля покращення життя Українського народу і забезпечення процвітання нашої Вітчизни.

'''ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ В. ЮЩЕНКО'''

'''ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ О. МОРОЗ'''

'''ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИВ. ЯНУКОВИЧ В. ЯНУКОВИЧ'''

'''Від фракції Партії регіонів В. ЯНУКОВИЧ'''

'''Від фракції «Наша Україна» Р. БЕЗСМЕРТНИЙ'''

'''Від фракції Соціалістичної партії України В. ЦУШКО'''

'''Від фракції Комуністичної партії України П. СИМОНЕНКО'''


Київ, 3 серпня 2006 року

'''Джерело:''' http://www.president.gov.ua/done_img/files/universal0308.html

[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:A1</title>
    <id>1559</id>
    <revision>
      <id>1607</id>
      <timestamp>2006-08-03T20:59:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>A1</username>
        <id>15</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">*[[:w:uk:Користувач:A1|моя сторінка в українській вікіпедії]]
*[[:w:ru:Участник:A2|моя сторінка в російській вікіпедії]]
*[[:w:pl:Wikipedysta:A3|моя сторінка в польській вікіпедії]]
*[[:w:en:User:A4|моя сторінка в англійській вікіпедії]]
*[http://commons.wikimedia.org/wiki/User:A1 моя сторінка у вікімедії]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Декалог українського націоналіста</title>
    <id>1560</id>
    <revision>
      <id>1608</id>
      <timestamp>2006-08-03T21:06:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>A1</username>
        <id>15</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Декалог Українського Націоналіста'''

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.

2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

5. Пімсти смерть Великих Лицарів.

6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.

7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української Держави. 

'''Джерело:''' http://www.oun-upa.org/documents/dekalog.html

[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Універсал Української Головної Визвольної Ради</title>
    <id>1561</id>
    <revision>
      <id>1609</id>
      <timestamp>2006-08-03T21:09:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>A1</username>
        <id>15</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Універсал Української Головної Визвольної Ради

Український Народе!

Революційним зривом, зброєю Твоїх найкращих синів Ти здвигнув у pp. 1917-1918 на руїнах тогочасних імперіялізмів, що Тебе віками поневолювали, Храм Волі — Українську Державу.

Грізні вітри розвівали Твої переможні прапори над усіма народами України. Стогін Славути-Дніпра, рев чорноморських хвиль, шелест степової тирси і таємний шум карпатських та поліських лісів зливалися в одну симфонію з гомоном дзвонів Святософійського Собору, співали радісну пісню Перемоги волі. Віковічні Твої вороги зруйнували цей Твій святий Храм, та Ти, Український Народе, зберіг його в своїй душі, як священну Ідею предків.

І на протязі двох десятиріч Ти не дав собі її вирвати, Ти боронив її своєю боротьбою. За Ідею волі Української Землі, за власну неза- лежну державу Ти приніс мільйонові жертви.

Знову п'ятий рік шаліє воєнна хуртовина і лавою прокочується крізь українські землі. Здригається Українська Земля під полчищами ворожих військ.

Не за Твою волю, Український Народе, ведуть вони цей кривавий та жорстокий змаг, вони несуть тобі руїну, поневолення і смерть. В червні 1941 p. Ти заявив перед світом свою волю жити вільним державним життям у відродженій Україні. На сторожі цієї волі Ти поставив — від карпатських верхів по Дон і Кавказ — збройні кадри своїх синів — українських повстанців.

Український Народе!

Гряде доба Національних Визвольних Революцій. Поневолені народи Сходу і Заходу в своїй безперервній революційній боротьбі ждуть хвилини, щоб на руїнах ворожих їм імперіялізмів побудувати вільне життя вільних народів.

Український Народ входить у вирішальну стадію своєї визвольної боротьби. Зближається момент, на який ждали сторіччями українські покоління, момент, що в ньому вирішиться наша доля.

Сучасне українське покоління може бути горде, що саме йому доведеться в геройській боротьбі завершити будову української держави і здійснити предківський заповіт.

Велетенське завдання будови української держави вимагає ще більшого завзяття, ще більшої відданости справі, а перш за все з'єднання всіх самостійних революційних сил під одним політичним проводом.

І тому, щоб об'єднати всі національно-визвольні сили Українського Народу, щоб з одного центру керувати нашою визвольною боротьбою, щоб перед зовнішнім світом репрезентувати волю Українського Народу та щоб протиставитись спробам ворогів української держави розбивати єдиний самостійний український фронт,— створюється Українська Головна Визвольна Рада, яка з сьогоднішнім днем переймає на себе керівництво визвольною боротьбою Українського Народу.

В Українській Головній Визвольній Раді зібрані всі представники активно-діючих революційно-визвольних сил сучасної України та передові одиниці з українських політичних середовищ, що в сучасний момент визнали за єдиноправильну вповні незалежну платформу визвольної боротьби Українського Народу за Українську Самостійну Соборну Державу та будуть проводити її в життя.

До Української Головної Визвольної Ради можуть входити всі справді самостійні і незалежні сили України, не залежно від їх світоглядово та політично-групового спрямовання, ті, котрі готові боротися за Суверенну Українську Державу.

Українська Головна Визвольна Рада є найвищим керівним органом Українського Народу на час революційної боротьби, аж до створення уряду Української Самостійної Соборної Держави.

Ми, Українська Головна Визвольна Рада, присягаємо Тобі, Український Народе:

Наша мета — Українська Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях.

Наш шлях — революційно-визвольна боротьба проти всіх займанців і гнобителів Українського Народу.

Боротись будемо за те, щоб Ти, Український Народе, був володарем на своїй землі.

Будемо боротись за те, щоб усьому Українському Народові забезпечити участь у визначенні майбутнього державного устрою УССД та її конституції. Будемо боротись за справедливий соціяльний лад без гніту і визиску, без большевиків і капіталістів, проти накинених ворогами кріпацьких систем.

На вівтарі цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя.

Віримо в Твої здорові сили. Український Народе, вони є запорукою нашої перемоги.

Вітаємо боротьбу інших поневолених народів за своє визволення.

З ними, зокрема з нашими сусідами, бажаємо жити в добросусідських взаєминах та працювати у спільній боротьбі при умові пошанування ними визвольних змагань Українського Народу.

Всі національні меншини, що живуть на українських землях, закликаємо включатись в українську визвольну боротьбу, їм забезпечуємо повні громадські права в українській державі.

Український Народе!

Ми свідомі того, що грядуща боротьба буде вимагати від Тебе ще більше завзяття та героїзму, а перш за все непохитної віри в свою правду.

Віримо, що не посоромиш землі своєї!

Віримо, що будеш гідним спадкоємцем княжих дружинників і козацької слави!

Героїчна боротьба твоїх предків за Українську Державу — це для Тебе наказ.

Тому кличемо до Тебе:

Єднайсь у своїй боротьбі, кріпись у своїй вірі!

Слава Україні!

Постій, в м. червні 1944 p.

Українська Головна Визвольна Рада 

'''Джерело''': http://www.oun-upa.org/documents/ugvr.html
[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Акт проголошення незалежності України</title>
    <id>1562</id>
    <revision>
      <id>1611</id>
      <timestamp>2006-08-04T20:56:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>A1</username>
        <id>15</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">'''Акт проголошення незалежності України'''

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв&quot;язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

- виходячи з права на самовизначенння, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-прововими документами,

- здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
 

&lt;p align=right&gt; ''Верховна Рада України&lt;br&gt;24 серпня 1991 року''&lt;/p aligne=right&gt;


'''Постанова Верховної Ради України про військові формування в Україні'''


Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1.Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України.

2. Утворити Міністерство Оборони України.

3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республікайнської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.
 

&lt;p align=right&gt;
''Голова Верховної Ради України Л. Кравчук &lt;br&gt;м. Київ, 24 серпня 1991 року''&lt;/p aligne=right&gt;


'''Джерело:''' http://spilka.webua.org/library/doc_rada.html</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Shaul</title>
    <id>1563</id>
    <revision>
      <id>1612</id>
      <timestamp>2006-08-11T04:53:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Shaul</username>
        <id>16</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">Hi, I am [[:uk:User:Shaul |Shaul]]. This Wiky has '''[[Special:Statistics|{{NUMBEROFARTICLES}}]]''' entries.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Wikisource:Кандидати на адміністратора</title>
    <id>1564</id>
    <revision>
      <id>1614</id>
      <timestamp>2006-08-15T14:34:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <comment>[[Wikisource:Кандидати на адміністратора]] moved to [[Wikisource:Адміністратори]]</comment>
      <text xml:space="preserve">#REDIRECT [[Wikisource:Адміністратори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Wikisource:Administrators</title>
    <id>1565</id>
    <revision>
      <id>1615</id>
      <timestamp>2006-08-15T14:35:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Redirecting to [[Wikisource:Адміністратори]]</comment>
      <text xml:space="preserve">#redirect[[Wikisource:Адміністратори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Wikisource:Bureaucrats</title>
    <id>1566</id>
    <revision>
      <id>1616</id>
      <timestamp>2006-08-15T18:42:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <comment>#redirect[[Wikisource:Адміністратори]]</comment>
      <text xml:space="preserve">#redirect[[Wikisource:Адміністратори]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення:Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика</title>
    <id>1567</id>
    <revision>
      <id>1619</id>
      <timestamp>2006-08-16T19:01:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>помилився</comment>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика</title>
    <id>1568</id>
    <revision>
      <id>1620</id>
      <timestamp>2006-08-16T19:03:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yakudza</username>
        <id>5</id>
      </contributor>
      <comment>Джерело</comment>
      <text xml:space="preserve">'''Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.)''' 

----

::'''Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького'''

::'' В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, славленого в Тройці.''
::''Нехай станеться на вікопомну пам'ять та славу Запорозького війська і всього народу малоросійського.''

== I ==
Дивний і невгадний у долях своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ бойовий стародавній козацький, який раніше називався козарський, спершу був піднесений безсмертною славою, просторим володінням та рицарськими відвагами, якими не тільки довколишнім народам, а й самій Східній державі  був страшний на морі й на землі, і то так далеко, що цісар східний, бажаючи його собі довічно примирити, з'єднував подружнім союзом синові своєму каганову дочку, тобто, князя козарського. Потім, славлений у вишніх, той таки праведний суддя Бог через примножені неправди й беззаконня, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив і ледве не вічною руїною скинув долі, нарешті військовою зброєю Польській державі піддав через Болеслава Хороброго та Стефана Баторія, королів польських. І хоч недовідомий і постійний у правосудді своїм Бог, караючи, покарав рідних наших предків незчисленними тягарями, однак, не до кінця прогнівляючись і довіку не ворогуючи, а бажаючи вивести згаданий козацький народ до першопочаткової волі із підтяжного на той час польського панування, висунув ревного оборонця святого православ'я, стародавніх прав та вольностей військових Вітчизни, подвижного гетьмана, славної пам'яті Богдана Хмельницького, котрий при всесильній Божій допомозі, при незламному сприянні найяснішого короля його милості, шведського , безсмертної та вічно достойної пам'яті Карла Десятого і при повній підтримці зброї Кримської держави та Запорозького війська, а при своєму добророзумному промислі, визволивши працями та відвагами з польського підданства Запорозьке військо та уярмлений і утиснений малоросійський народ, піддався з ним добровільно під самодержавну руку великих государів, царів та великих князів, повелителів росйських, сподіваючись, що Московська держава, як з нами єдиновірна, дотримає обов'язків своїх у договорах та статтях, відбитих та присягою стверджених і вічно збереже Запорозьке військо та вільний народ малоросійський непорушно при правах та вольностях під своєю обороною. Але після смерті того, славної пам'яті, гетьмана Богдана Хмельницького, коли та Московська держава численними винайденими способами намагалася надвередити і до решти зруйнувати військові права та вольності, які сама ж потвердила, і на народ вільний козацький, якого вона ніколи не завойовувала, накласти невільниче ярмо, тоді, скільки Запорозьке військо в тому терпіло, стільки вимушене було кров'ю та відвагою боронити цілість своїх прав та вольностей, і до такої оборони сам Бог помститель нахиляв. Напослідок, коли вже оце тепер, за гетьмана, славної пам'яті небіжчика, ясновельможного Іоанна Мазепи, згадана Московська держава, бажаючи довести свій лихий намір до завершення і віддаючи злом на добро, замість удячності й уваги за такі численні вірні служби і за гоніння на них до останнього знищення, кошти і утрати, за незчисленні відваги та воєнну криваву працю хотіло неодмінно перетворити козаків у регулярне військо, міста забрати в свою область, права і вольності поламати, Запорозьке низове військо викоренити і ймення його навіки згладити, чого явні були і під сей час знаки, докази й початки. Тоді вище згаданий, славної пам'яті ясновельможний гетьман Іоанн Мазепа, поставивши правдою та ревністю цілість Вітчизни, прав та вольностей військових, а бажаючи щирим жаданням бачити у дні свого гетьманського володіння і залишити квітнучою і наповненою ту ж таки Вітчизну, милу матір нашу, та військо Запорозьке городове й низове, після смерті своєї для вікопомної пам'яті імені свого не лише в непорушних, але і в розширених і розмножених вольностях, віддався у незламну оборону найяснішого короля, його милості, шведського Карла Дванадцятого, який за особливим промислом усемогутнього Бога вступив на Україну зі своїми військами, тим послідуючи й наслідуючи попередника свого, славної пам'яті звитяжного гетьмана Богдана Хмельницького, який із найяснішим шведським королем, його королівської величності однойменним дідом Каролем Десятим, погоджуючись однодумністю та промислами військовими на звільнення Вітчизни своєї від польського тодішнього підданства, не меншу мав поміч у своїх замислах, прагнучи розірвати польські сили . І хоч недовідомі долі Божі такі ревні наміри небіжчикові, за приводом звісної відміни воєнної фортуни , не лише не здійснили, але й самого тут, у Бендері, прикрили смертельним декретом, однак осиротіле після смерті свого найпершого рейментаря Запорозьке військо, не покидаючи прагнути бажаної собі свободи і покладаючи надію на Божу поміч у протекції найяснішого короля, його милості, шведського, і в праведній нашій справі, яка мала звичай тріумфувати, постановило на підпертя її і для ліпших військових порядків та проводу, на спільну раду генеральної старшини, наслідуючи й погоджуючись у тому з волею найяснішого протектора нашого, королівської величності шведської, вибрати собі нового гетьмана, на обрання якого призначити термін, як і належне тому елекційному актові місце під Бендером, з'єдналося на загальну Раду з керівником своїм паном Костянтином Гордієнком, кошовим отаманом. Тоді всі загалом із генеральною старшиною та послами від війська Запорозького та Низового, що лишається біля Дніпра, знісшись, за давніми звичаями та за військовими правами, вибрали собі вільними голосами одноголосне гетьманом його милість пана Пилипа Орлика, достойного тієї гетьманської честі, під сей важкий час спроможного той гетьманський уряд двигати, управляти і при Божій помочі і при протекції найяснішої королівської величності шведської дбати і радити в інтересах Вітчизни малоросійської. А оскільки колишні гетьмани Запорозького війська, лишаючись під московськими самодержцями, осмілювалися присвоювати собі над слушність і право самодержавну владу, якою були значно надвередили давні порядки, права та вольності військові не без всенародного утяження, отож ми, генеральна старшина тут присутня, і ми, отаман кошовий із Запорозьким військом, запобігаючи надалі такому безправству найбільше під сей для того діла вигідний час, коли Запорозьке військо вдалося під протекцію найяснішої королівської величності шведської і тепер її кріпко й непорушне тримається не для чого іншого, тільки для поправи й підняття впалих своїх прав та вольностей військових, домовилися і постановили з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, нововибраним гетьманом, аби не тільки його вельможність при щасливому своєму гетьманському володінні, непорушне дотримував усіх тих, що тут ідуть написані, пунктів, договорів та постанов, собою попрясяжених, а також, щоб вони були дотримані і збережені неодмінно і за інших, що будуть потім, гетьманів. Вони мають у собі таке.

Оскільки між трьома богословськими добродійностями перша е віра, тож у першому сьому пункті належить почати діло про святу православну віру східного сповідання, якою раз звитяжний козацький народ був просвічений у столиці апостольській константинопольській ще за володіння козарських каганів, так і тепер, триваючи в ній непорушне, не хитався ніколи жодним іновір'ям . І не таємниця се, що славної пам'яті гетьман Богдан Хмельницький із Запорозьким військом ні на що інше, а тільки за військові права й вольності піднявся і почав праведну війну супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу православну віру, яка всілякими утяженнями була присилувана від польської влади до унії з римським костелом, і ні для чого іншого добровільно піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію Московської держави, а тільки задля православної одновірності. Через се теперішній нововибраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському звільнити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен буде у першу чергу дбати та міцно поставати, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь, чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю має його викорінювати, не допускатиме проповідуватися і розширюватися йому, іншовірцям співжиття на Україні, а найбільше лиховірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константи нопольського з примноженням хвали Божої, святих церков, а із навчанням у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іншовірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ, має той таки ясновельможий гетьман після звільнення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу , щоб через те поновилися подання і синівське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, від якого євангельською проповіддю має бути просвічена і зміцнена у святій католицькій вірі. 

== II ==

Як кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і Мала Росія, Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Річі Посполитої польської і від Московської держави передусім у тому: які відійшли по ріку Случ за гетьманства, славної пам'яті, Богдана Хмельницького були відступлені, вічно віддані й пактами укріплені від Річі Посполитої польської в гетьманську область, не були насильно змінені й порушені - має про те ясновельможний гетьман старатися при трактатах найяснішого короля, його милості, шведського і кріпко, скільки Бог сили пошле, поставати, де належатиме, а передусім писати про се до найяснішого маєстату його королівської величності, шведської, як оборонця і протектора нашого, щоб його величність не допускав нікому не тільки прав та вольностей, але й військових кордонів пошкоджувати й собі привласнювати. Над те має той таки ясновельможний гетьман після закінчення, дай Боже, щасливої війни впросити в королівської величності шведської такого трактату, щоб його величність та його спадкоємці, найясніші королі шведські титулувалися постійними протекторами України і залишалися такими на ділі для більшої кріпості Вітчизни нашої і для збереження її цілості в наданих правах та кордонах. Також і про те має писати ясновельможний гетьман до найяснішого королівського маєстату, щоб у трактатах його величності з Московською державою було й таке викладене, щоб як невільників наших, які зараз у Московській державі перебувають, було нам вільно повернено після закінчення війни, так і винагороджено і слушно поповнено всі починені від Московської держави у теперішню війну на Україні шкоди. А особливо про те просити і дбати має в найяснішої королівської величності, щоб було всіх звільнено і до нас повернено наших невільників, які залишаються в державі його ж величності.

== III ==

Оскільки нам завжди потрібна сусідська приязнь Кримської держави, від якої не раз засягало допомоги Запорозьке військо для своєї оборони, тож, скільки під сей час буде можливо, має ясновельможний гетьман із найяснішим ханом, його милістю, кримським дбати через послів про відновлення давнього з Кримською державою братерства, військової колегації та підтвердження постійної приязні, на яку оглядаючись, довколишні держави не наважувалися б бажати уярмлення собі України і її будь у чому насильствувати. А після закінчення війни, коли Господь Бог посприяє, при бажаному і задовільному для нас мирі, новообраному гетьманові осісти у своїй резиденції, а по тому кріпко й невсипуще стерегти того. Має він бути зобов'язаний посадою свого уряду, аби ні в чому приязні й побратимства з Кримською державою не порушували свавільні легковажні люди з нашого боку,які звикли розривати й руйнувати не тільки сусідську згоду та приязнь, але й мирні союзи.

== IV ==

Запорозьке низове військо, як заслужило собі безсмертну славу численними рицарськими відвагами на морі і на землі, так не меншими було збагачено для спільного свого пожитку та промислів наданнями, але коли Московська держава, винаходячи всілякі способи для утиснення та знишення його, побудувала на їхніх власних військових грунтах та угіддях чи городи Самарські, чи фортеці на Дніпрі тим бажаючи тому Запорозькому війську низовому учинити перешкоду в рибних та звіриних промислах, створило праволомство і пригнічення. Нарешті військове гніздо Запорозьку Січ розорило військовим наступом . Отож, після щасливого, дай Боже, закінчення війни (коли тепер Запорозьке військо не очистить грунтів своїх і Дніпра од московського насильства і себе не задовольнить) має ясновельможний гетьман при трактуванні найяснішого короля, його милості, шведського з Московською державою про мир дбати про те, щоб Дніпро від городків та фортець московських, так і грунти військові було очищено від московської посесії і до первісної області Запорозького війська повернено, де надалі не тільки не має ясновельможний гетьман ані фортець будувати, ані городів фундувати, ані слобід осаджувати і в будь який спосіб ті військові угіддя пустошити, але й буде зобов'язаний до їхньої оборони чинити всіляку поміч Запорозькому низовому війську.

== V ==

Город Терехтемирів, оскільки здавна до Запорозького низового війська належав і називався його шпиталем, хай і тепер отож після звільнення, дай Боже, Вітчизни від московського підданства, має ясновельможний гетьман те місто повернути Запорозькому низовому війську з усіма угіддями й перевозами на Дніпрі, що там є, побудувати в ньому шпиталь для старих зубожілих і ранами покалічених козаків військовим коштом і з нього має бути їм харч та одежа, промисел. Також Дніпро увесь згори від Переволочної вниз, перевіз Переволочанський і саме місто Переволочну з містом Керебердою, і ріка Ворскло із млинами, які є в Полтавському полку, і козацьку фортецю із належним до неї, має ясновельможний гетьман, а по ньому наступні наслідники того гетьманського уряду зберегти при Запорозькому війську, згідно давніх прав та привілеїв, нікому з духовної і світської влади не допускаючи і не дозволяючи забивати й будувати там, на Дніпрі, від Переволочної єзів , заводити ставів та ловитов рибних, особливо в полі мають належати на вічні часи ріки, річки та всілякі прикмети аж по самий Очаків не до кого іншого, тільки до низового Запорозького війська.

== VI ==

Коли в самодержавних державах заховується хвалебний і корисний суспільному станові порядок, той порядок завше, як у війні, так і у мирі звичайно відправляють приватні й публічні Ради для спільного добра Вітчизні, в яких самі самодержці ведуть перед своєю присутністю, кладучи без заборони своє зізвольнення на спільні міністрів своїх та радників рішення та ухвалу, а чому б у вільнім народі не мав би бути збережений такий добрий порядок, який був либонь у Запорозькому війську при гетьманах перед сим неомінно, згідно давніх прав та вольностей? Однак, коли деякі Запорозького війська гетьмани, привласнивши собі неслушно й безправно самодержавну владу , узаконили самовладне таке право: &quot;Як хочу, так повеліваю!&quot; - то через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні у Запорозькому війську незлагоди, розорення прав та вольностей, посполите утяження, насильне й купне легке розкладення урядів військових :генеральної старшини, полковників та значного товариства. Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Запорозьке військо домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом при елекції його вельможності таке право, яке має бути збережено постійно у Запорозькому війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старшина, як за проспектом їхніх первісних урядів, так і в установленій при гетьманах резиденції. За ними за звичайним порядком слідують городові полковники, нехай вони будуть пошановані подібним чином публічних радників. Над те з кожного полку мають бути до загальної ради генеральні совітники з кожного полку по одній значній, старовинній, добророзумній та заслуженій особі, вибрані за гетьманською згодою, і з тими всіма генеральними особами, полковниками й генеральними радниками має радитися ясновельможний гетьман та його наступники про цілість Вітчизни, про й загальне добро і про всілякі публічні діла, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своєю владою, не встановлювати і до завершення не приводити. Тому тепер, при гетьманській елекції, за одноголосною всіх радою й ухвалою призначається три генеральні в кожному році Ради, які мають відправлятися в гетьманській резиденції: перша на Різдво Христове, друга на Воскресіння Христове, третя на Покрову Пресвятої Богородиці, на які мають і повинні бути не тільки пани полковники зі своєю старшиною та сотниками, не тільки з усіх полків генеральні радники, але й посли Запорозького низового війська для прослуховування і рішень прибувати після прислання до себе від гетьмана розпорядження, не порушуючи аж ніяк призначеного терміну. А де що тільки буде від найвельможнішого гетьмана запропоновано до загальної ради, про те всім добропорядно, без жодного приватного свого й чужого порядку, респектів, без душепогибної заздрості та ворожнечі, зобов'язані будуть радити і так прозірливо, щоб не було нічого в тих радах до применшення гетьманської честі, до публічного утяження та розору і, не дай Боже, пагуби Вітчизні. А коли б на ті вищеоголошені терміни для генеральної старшини трапилися б якісь публічні справи, які потребували б швидкого управління, справлення та відправлення, то ясновельможний гетьман матиме силу та волю, за порадою генеральної старшини, такі діла управляти й відправляти своєю гетьманською повагою. Також, коли якісь листи трапляються із закордонних сторонніх держав, ординовані до ясновельможного гетьмана, то про них має оголосити його вельможність генеральній старшині і відповіді, які відписуватимуться, освідомлювати, не утаюючи ніяких листовних кореспонденцій, особливо закордонних і тих, які можуть пошкодити вітчизняній цілості й загальному добру. А щоб була конечна надія в секретних та публічних радах між ясновельможним гетьманом та генеральною старшиною, з полковниками та генеральними радниками, має кожен із них при посіданні свого уряду виконати на вірність і у Вітчизні на зичливість до рейментаря свого, на збереження повинностей своїх, які тільки до уряду якогось належатимуть, формальну присягу, згідно клятви, публічно ухваленої. А коли б щось було помічено в ясновельможного гетьмана супротивного, негаційного, шкідливого правам та вольностям військовим, тоді та ж таки генеральна старшина, полковники й генеральні радники матимуть силу вільними голосами чи то приватне, чи коли вкаже на те належна і невідправна потреба, на Раді його вити про порушення прав та вольностей вітчизняних без применшення і найменшого ушкодження високого рейментарського гонору. На такі викази не має ясновельможний гетьман вражатися й чинити помсти, а дбатиме такі недоладності справити. Особливо генеральні радники, кожен із них у своєму полку, з якого на дорадництво вибрані, сильні будуть разом із паном полковником городовим доглядати порядків і ними спільною радою управляти, постаючи за кривди й утяження людські. І як генеральна старшина, полковники й генеральні радники мають належно шанувати ясновельможного гетьмана, належить їм виявляти честь і віддавати вірне послушенство, так і ясновельможному гетьманові взаємно шанувати їх і утримувати за товариство, а не слуг та робітних підлеглих, не примушуючи їх навмисно для приниження осіб до публічного неґречного упослідження перед собою стоянням, окрім тих випадків, коли потреба викаже.

== VII ==

Коли б хто з генеральних осіб, полковників, генеральних радників, значного товариства та інших військових урядників над тією ж черню чи то б гонор гетьманський зважився б образити, чи в якомусь іншому ділі провинитися, то таких переступників сам ясновельможний гетьман не має карати своєю приватною помстою та владою, а повинен таку справу (чи кримінальну, чи некримінальну) здати на військовий генеральний суд, і який на нього випаде нелицемірний і нелицеглядний декрет, такий кожен переступник має й понести.

== VIII ==

Тії ж генеральні особи, які належно резидують при гетьманському боці, мають донести ясновельможному гетьману всілякі військові справи, які до чийогось чину й повинності нележатимуть, і відбирати декларації, а не приватні домові слуги, яких до жодних справ, доповідей та діл військових не використовувати.

== IX ==

Оскільки перед цим у Запорозькому війську завжди бували генеральні підскарбії, які завідували військовим скарбом, млинами і всіляки ми до скарбу військового приходами та повинностями і ними з гетьманського відома керували, то й тепер такий порядок установлюється загальним договором і неодмінно узаконюється, аби після звільнення, дасть Бог, Вітчизни нашої з московського ярма був обраний увагою гетьманською і зі загального зволення генеральний підскарбій, людина значна і заслужена, маєтна і добросовісна, який мав би в своєму догляді військовий скарб, завідував млинами і всілякими військовими приходами й повертав їх на публічну військову потребу з відомом гетьманським, а не на свою приватну. А сам ясновельможний гетьман до військового скарбу й приходів, які до нього належать, не має належати і на свій персональ ний пожиток уживати , а задовольнятися своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу, а саме: індуктою , Гадяцьким полком, сотнею Шептаківською, добрами Почепівськими й Оболонськими та іншими витратами, які здавна ухвалено й постановлено на уряд гетьманський. А більш ясновельможний гетьман маєтностей, добр військових має не має самовладне собі привласнювати та іншим, менш у війську заслуженим, а найбільше ченцям, попам, бездітним удовам,урядникам посполитим і військовим дрібним слугам своїм гетьманським та особам приватним з уваги до них не роздавати . І не тільки до боку гетьманського має вибиратися поприсяжений генеральний підскарбій для догляду військового скарбу і, де гетьманська резиденція утвердиться, там і залишатися, але мають бути два підскарби в кожному полку, так само поприсяжені, люди значні й маєтні за загальною ухвалою полковника, військової та посполитої старшини, які б знали про полкові та городові приходи й посполиті поборивони мали б щороку звітувати щодо свого завідування та управління. Ці полкові підскарбії повинні будуть, маючи реляцію до генерального підскарбія, знати про належні до військового скарбу приходи у своїх полках, їх відбирати й віддавати до рук генерального підскарбія. А пани полковники так само не повинні мати інтересу до скарбів полкових, задовольняючись своїми приходами й добрами, які належать до полкового уряду.

== X ==

Як за всякими у Вітчизні й Запорозькому військові порядками, за посадою уряду свого, має ясновельможний гетьман стежити, так найбільше має тримати й на те пильне й невсипуще око, щоб людям військовим та посполитим зайві не чинилися утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони,покинувши житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шукати спокійнішого, легшого й кориснішого собі мешкання. Через те, щоб пани полковники, сотники і всілякі військові й посполиті урядники не важилися панщини та
роботизн своїх приватних господарських козаками і посполитими людьми тими, які до їхнього уряду не належать і не є під їхньою персональною державою, брати до кошення сіна, збирання з піль жнива і гачення гребель примусом,чинити насилля, віднімаючи і
ґвалтовно купуючи грунти ,за будь-яку вину з усього майна лежачого й рухомого ого ляти , приневолювати до діл своїх домових безплатно ремісників та козаків - має те ясновельможний гетьман своєю владою заборонити, чого й сам для доброго прикладу іншим, підручним собі, має вистерігатися і так не чинити. А оскільки всілякі утяження та здирства вірним людям походять найшвидше від владолюбних накупнів , які не покладаються на свої заслуги, прагнучи неситою пожадливістю для свого приватного пожитку військових та посполитих урядів, зваблюють гетьманське серце корупціями і завдяки цьому втискуються без вільного обрання понад слушність та право чи на полковничі уряди, чи на інші посади - щодо цього конечно постановляється, щоб ясновельможний гетьман не заводився жодними, хоч і найбільшими датками та респектами, нікому за корупції полковничих урядів та інших військових та посполитих начальств не давав і насильно на них нікого не встановлював, але завжди, як військові, так і посполиті урядники мають бути вибрані вільними голосами, особливо ж полковники, а після вибрання потверджені гетьманською владою, однак елекції таних урядників мають відправлятися не без гетьманської волі. Те ж таки право мають і полковники зберігати й не постановляти без вільного вибору цілої сотні сотників та інших урядників через корупції та будь-які інші респекти, не повинні також через своє приватне урядження їх від урядів відставляти.

== XI ==

Козачі вдови й осиротілі козацькі діти, козацькі вдови і жінки без присутності самих козаків, коли в походах, або на будь- яких перебуватимуть службах, щоб не притягалися до всіляких посполитих повинностей і не утяжувалися вимаганням датків - домовлено і постановлено.

== XII ==

Не менше городам українським і від того чиниться утяження, що багато хто із жителів, які мають відбувати всілякі посполиті повинності для різних державців, духовних та світських, повідходили в посесію, а їхні посполиті, які залишилися малолюдно, мусять без жодної полегш! ті ж таки двигати тяжарі, які носили на собі з допомогою відторгнених і тих, що відійшли, сіл. Через це після заспокоєння після воєнної колотнечі. Вітчизни і після звільнення, дай Боже, її від московського підданства, має бути встановлена через вибраних на те комісарів генераль на ревізія всіх маєтностеи, і які залишилися під державцями й подана до уваги генеральної Ради при гетьмані, за якою розсудиться і постановиться, кому гідно належить, а кому не належить тримати військові добра і маєтності, і які повинності та послушенства підданські має поспільство державцям віддавати. Також і від того убогим людям посполитим примножується утяження, що численні козаки інших людей посполитих, приймаючи собі в підсусідки , охороняють та від належних їм повинностей, які кладуться на загальну тяглість городову та сільську, а маєтні купці, захищаючись чи гетьманськими універсалами, чи полковничою та сотницькою протекцією, ухиляються від несення спільних посполитих тяжарів і не хочуть допомогати відбувати її людям убогим. Хай через те ясновельможний гетьман не забуде своїми універсалами привернути як підсусідків козацьких, так і купців до посполитих повинностей і заборонити їм протекції.

== XIII ==

Столичне місто Київ та інші українські городи з маїстратами своїми в усіх правах та привілеях наданих, щоб були заховані непорушною повагою сього акту елекційного постановляється і доручається підтвердження їх свого часу гетьманській владі.

== XIV ==

А що найбільше приносили утяження посполитим людям на Україні передусім наїзди і підводи, а козакам провідництво , через які люди приходили до крайнього в майні своєму знищення, то тепер аби ті підводи й провідництва зовсім були залишені і щоб ніхто з переїжджих аж ніяк не важився ніде жодної підводи брати, напоїв, кормів і датків найменших вимагати, хіба хто в публічних справах і то за подорожньою ясновельможного гетьмана їхатиме,але й тому без жодних поклонних датків, а дати лише підвід, скільки в подорожній буде написано.Особливо, щоб жодні особи військові та їхні, ясновельможного гетьмана, переїжджі слуги не вимагали за приватними ділами, а не військовими, підвід, кормів, напоїв, поклонів та провідників, бо через те городовим розорення, а бідним людям наноситься знищення. Однак, усяка особа, великий, дрібний і найменший, за приватним своїм ділом, а не військовим, коли переїжджає без рейментарської подорожньої, має своїм коштом усюди по городах та селах послугуватися, а не вимагати і силою ніколи не брати підвід та провідників.

== XV ==

А що аренди, уставновлені для річної плати компаній та сердюкам і для наших військових витрат вважаються за тяготу посполиту від усіх малоросійських обивателів, військових та посполитих, так само за прикрість і утяження у поспільства є компанійська та сердюцька станція . Тому як аренди, так і згадана станція мають бути залишені й цілком знесені. Відтак хай військовий занедбалий скарб реставрується та постановиться на відбування і задоволення всіляких публічних військових таки витрат. А як багато після закінчення війни ясновельможний гетьман має тримати платних компаній та піхотинців при своєму боці на послугах військових, про те на генеральній Раді буде увага й постанова.

== XVI ==

Стократ убогі люди кричать і скаржаться, що як індуктарі та їхні фактори, так і виїздні ярмаркові чинять численні понад звичай і незчисленні їм здирства, через які неможливо взагалі убогій людині вільно з'явитися на ярмарок продати якусь малу річ для покриття убожества свого або на домову потребу купити без ярмаркового платежу, а, не дай Боже, у провину якусь, хоч малу, втрапити, то випаде бути обідраному з ніг до голови від виїздних ярмаркових. Через що хай індуктарі та їхні фактори від них стільки відбирають до військового скарбу, скільки товарів, і такі ексакції, евекти та індукти, які буде вичислено в інтерцигах , нічого зайвого від купців не вимагаючи і людям вірним убогим не чинячи найменшого здирства. Так само й виїздні ярмаркові аби вибирали повинність із кого належить, а не в убогих людей, прибулих на ярмарок з малою домовою продажем або для купівлі чогось на домову потребу, жодних справ, не тільки кримінальних, але й поточних, не судили і здирства понад звичай не чинили людям та городовим - сприятиме тому ясновельможний гетьман своїм до-бродумним дбанням та владою; йому доручаються і всі у Вітчизні нелади для премудрого справлення, прав та вольності військові для непорушного збереження та оборони, договори сі та постанови для конечного виконання, які його вельможність зводить потвердити не тільки підписом своєї руки, але і формально присягою і тисненням військової печатки. А присяга та має в собі таке:
 
== Присяга гетьмана Орлика ==

Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції по всіх пунктах, комматах та періодах незмінно виконувати, милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, про добро ЇЇ посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати, жодних факцій не ладнати зі сторонніми державами та народами, а всередині у Вітчизні на зруйнування і хоч яке пошкодження, оголошувати усілякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшині, полковникам і кому належить, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені. Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова.

::''А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую.''

:'''Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5 дня.'''
:'''Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною.''' 

== Джерело ==

* [http://www.nbuv.gov.ua/articles/history/1710cnst.htm Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського]

[[Категорія:Історичні документи]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Yakudza</title>
    <id>1569</id>
    <revision>
      <id>1622</id>
      <timestamp>2006-08-17T17:00:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Дякуємо за внесок…</comment>
      <text xml:space="preserve">== Дякуємо за внесок… ==

… та просимо ще ;-) --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 17:00, 17 серпень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Shaul</title>
    <id>1570</id>
    <revision>
      <id>1623</id>
      <timestamp>2006-08-17T17:02:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Дякуємо за внесок…</comment>
      <text xml:space="preserve">== Дякуємо за внесок… ==

… та просимо ще ;-) --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 17:02, 17 серпень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:A1</title>
    <id>1571</id>
    <revision>
      <id>1624</id>
      <timestamp>2006-08-17T17:03:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Дякуємо за внесок…</comment>
      <text xml:space="preserve">== Дякуємо за внесок… ==

… та просимо ще ;-) --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 17:03, 17 серпень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення:Біблія (Огієнко)</title>
    <id>1572</id>
    <revision>
      <id>1628</id>
      <timestamp>2006-08-19T17:59:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Підкажіть плз, як зробити посилання */</comment>
      <text xml:space="preserve">== Підкажіть плз, як зробити посилання ==
Підкажіть плз, як зробити посилання з вікіпедії на конкретну главу. Напр. &lt;nowiki&gt;[[:s:Біблія (Огієнко)/Псалми#глава1]]&lt;/nowiki&gt; ([[Біблія (Огієнко)/Псалми#глава1]]) не працює як того хотілося б.--[[Користувач:A1|A1]] 05:00, 19 серпень 2006 (UTC)
:: Є дві тонкощі:
::* треба дуже точно вказувати всі символи (краще при цьому активніше користуватися Copy-Paste): вірно буде [[Біблія (Огієнко)/Псалми#Глава 1]] та &lt;nowiki&gt;[[s:Біблія (Огієнко)/Псалми#Глава 1]]&lt;/nowiki&gt;;
::* у мене подібні переходи (на розділ статті/обговорення) взагалі не спрацьовували на IE і це стало однією з причин переходу на ВогненногоЛиса (схоже, Вас це не повинно стосуватися, оскільки Ви теж полюбляєте Лиса).&lt;br&gt;--[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 17:56, 19 серпень 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:ГоловнаЗаголовок</title>
    <id>1573</id>
    <revision>
      <id>1633</id>
      <timestamp>2006-08-23T17:04:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{| style=&quot;width:100%; border-top: 3px solid orange; border-bottom: 3px solid orange;&quot;
|style=&quot;width:50%; text-align:right; font-size: 100%;background:#FFFFCC; color: black; padding-left: 3px; padding-right: 3px;&quot;|
|style=&quot;width:50%; padding-left: 33px; padding-top: 15px;&quot;|
&lt;div style=&quot;font-size: 285%;&quot;&gt;&lt;span style=&quot;color: #FFCC66;&quot;&gt;'''Вікі'''&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;color: #FF6633;&quot;&gt;'''Тека'''&lt;/span&gt;&lt;/div&gt;
&lt;span style=&quot;font-size: 90%;&quot;&gt;&lt;span style=&quot;color: #FF6633;&quot;&gt;&lt;tt&gt;{{CURRENTTIME}}(UTC) {{CURRENTDAY}} {{CURRENTMONTHNAMEGEN}} {{CURRENTYEAR}}: проект нараховує &lt;b&gt;{{NUMBEROFARTICLES}}&lt;/b&gt; статей &lt;/span&gt;
|}
&lt;hr&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpagesbadtitle</title>
    <id>1574</id>
    <revision>
      <id>1637</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The given page title was invalid or had an inter-language or inter-wiki prefix. It may contain one more characters which cannot be used in titles.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Anononlyblock</title>
    <id>1575</id>
    <revision>
      <id>1639</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">anon. only</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:April-gen</title>
    <id>1576</id>
    <revision>
      <id>1641</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">квітня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ascending abbrev</title>
    <id>1577</id>
    <revision>
      <id>1642</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">asc</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:August-gen</title>
    <id>1578</id>
    <revision>
      <id>1643</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">серпня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccess-group0</title>
    <id>1579</id>
    <revision>
      <id>1644</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You are not allowed to execute the action you have requested.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccess-group1</title>
    <id>1580</id>
    <revision>
      <id>1645</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The action you have requested is limited to users in the group $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccess-group2</title>
    <id>1581</id>
    <revision>
      <id>1646</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The action you have requested is limited to users in one of the groups $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Badaccess-groups</title>
    <id>1582</id>
    <revision>
      <id>1647</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The action you have requested is limited to users in one of the groups $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cantcreateaccounttext</title>
    <id>1583</id>
    <revision>
      <id>1648</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Account creation from this IP address (&lt;b&gt;$1&lt;/b&gt;) has been blocked. 
This is probably due to persistent vandalism from your school or Internet service 
provider.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Cantcreateaccounttitle</title>
    <id>1584</id>
    <revision>
      <id>1649</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Can't create account</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Categorypage</title>
    <id>1585</id>
    <revision>
      <id>1650</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View category page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Confirmemail noemail</title>
    <id>1586</id>
    <revision>
      <id>1651</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You do not have a valid email address set in your [[Special:Preferences|user preferences]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Createaccountblock</title>
    <id>1587</id>
    <revision>
      <id>1652</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">account creation blocked</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Databasenotlocked</title>
    <id>1588</id>
    <revision>
      <id>1653</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The database is not locked.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:December-gen</title>
    <id>1589</id>
    <revision>
      <id>1654</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">грудня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Descending abbrev</title>
    <id>1590</id>
    <revision>
      <id>1655</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">desc</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:February-gen</title>
    <id>1591</id>
    <revision>
      <id>1656</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">лютого</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Fri</title>
    <id>1592</id>
    <revision>
      <id>1657</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Fri</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist date</title>
    <id>1593</id>
    <revision>
      <id>1659</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Date</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist description</title>
    <id>1594</id>
    <revision>
      <id>1660</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Description</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist name</title>
    <id>1595</id>
    <revision>
      <id>1661</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Name</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist search for</title>
    <id>1596</id>
    <revision>
      <id>1662</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Search for image name:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist size</title>
    <id>1597</id>
    <revision>
      <id>1663</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Size (bytes)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist user</title>
    <id>1598</id>
    <revision>
      <id>1664</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">User</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgfile</title>
    <id>1599</id>
    <revision>
      <id>1665</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">file</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgmultigo</title>
    <id>1600</id>
    <revision>
      <id>1666</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Go!</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgmultigotopost</title>
    <id>1601</id>
    <revision>
      <id>1667</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgmultigotopre</title>
    <id>1602</id>
    <revision>
      <id>1668</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Go to page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgmultipagenext</title>
    <id>1603</id>
    <revision>
      <id>1669</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">next page &amp;rarr;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imgmultipageprev</title>
    <id>1604</id>
    <revision>
      <id>1670</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&amp;larr; previous page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Import-interwiki-namespace</title>
    <id>1605</id>
    <revision>
      <id>1671</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Transfer pages into namespace:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipb already blocked</title>
    <id>1606</id>
    <revision>
      <id>1673</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&quot;$1&quot; is already blocked</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipb cant unblock</title>
    <id>1607</id>
    <revision>
      <id>1674</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Error: Block ID $1 not found. It may have been unblocked already.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbanononly</title>
    <id>1608</id>
    <revision>
      <id>1675</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Block anonymous users only</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipbcreateaccount</title>
    <id>1609</id>
    <revision>
      <id>1676</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Prevent account creation</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:January-gen</title>
    <id>1610</id>
    <revision>
      <id>1678</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">січня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:July-gen</title>
    <id>1611</id>
    <revision>
      <id>1679</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">липня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:June-gen</title>
    <id>1612</id>
    <revision>
      <id>1680</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">червня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listusersfrom</title>
    <id>1613</id>
    <revision>
      <id>1681</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Display users starting at:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lockfilenotwritable</title>
    <id>1614</id>
    <revision>
      <id>1682</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The database lock file is not writable. To lock or unlock the database, this needs to be writable by the web server.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:March-gen</title>
    <id>1615</id>
    <revision>
      <id>1683</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">березня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:May-gen</title>
    <id>1616</id>
    <revision>
      <id>1685</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">травня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mediawikipage</title>
    <id>1617</id>
    <revision>
      <id>1686</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View message page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mon</title>
    <id>1618</id>
    <revision>
      <id>1687</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Mon</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpages-username</title>
    <id>1619</id>
    <revision>
      <id>1688</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Username:</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:November-gen</title>
    <id>1620</id>
    <revision>
      <id>1691</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">листопада</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:October-gen</title>
    <id>1621</id>
    <revision>
      <id>1692</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">жовтня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Old-revision-navigation</title>
    <id>1622</id>
    <revision>
      <id>1693</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Revision as of $1; $5&lt;br /&gt;($6) $3 | $2 | $4 ($7)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sat</title>
    <id>1623</id>
    <revision>
      <id>1694</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sat</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchbutton</title>
    <id>1624</id>
    <revision>
      <id>1695</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Пошук</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchsubtitle</title>
    <id>1625</id>
    <revision>
      <id>1696</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">На запит &quot;[[:$1]]&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searchsubtitleinvalid</title>
    <id>1626</id>
    <revision>
      <id>1697</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">На запит &quot;$1&quot;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:September-gen</title>
    <id>1627</id>
    <revision>
      <id>1698</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">вересня</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Statistics-mostpopular</title>
    <id>1628</id>
    <revision>
      <id>1699</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Most viewed pages</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Sun</title>
    <id>1629</id>
    <revision>
      <id>1700</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Sun</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager empty</title>
    <id>1630</id>
    <revision>
      <id>1701</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No results</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager first</title>
    <id>1631</id>
    <revision>
      <id>1702</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">First page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager last</title>
    <id>1632</id>
    <revision>
      <id>1703</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Last page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager limit</title>
    <id>1633</id>
    <revision>
      <id>1704</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Show $1 items per page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager limit submit</title>
    <id>1634</id>
    <revision>
      <id>1705</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Go</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager next</title>
    <id>1635</id>
    <revision>
      <id>1706</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Next page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Table pager prev</title>
    <id>1636</id>
    <revision>
      <id>1707</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Previous page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Templatepage</title>
    <id>1637</id>
    <revision>
      <id>1708</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View template page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Thu</title>
    <id>1638</id>
    <revision>
      <id>1709</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Thu</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tue</title>
    <id>1639</id>
    <revision>
      <id>1711</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Tue</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Upload source file</title>
    <id>1640</id>
    <revision>
      <id>1712</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> (a file on your computer)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Upload source url</title>
    <id>1641</id>
    <revision>
      <id>1792</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki default</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve"> (a valid, publicly accessible URL)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewhelppage</title>
    <id>1642</id>
    <revision>
      <id>1714</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View help page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Viewpagelogs</title>
    <id>1643</id>
    <revision>
      <id>1715</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">View logs for this page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wed</title>
    <id>1644</id>
    <revision>
      <id>1716</id>
      <timestamp>2006-08-31T19:33:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Wed</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ніч Яка Місячна</title>
    <id>1645</id>
    <revision>
      <id>1722</id>
      <timestamp>2006-09-30T19:21:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>207.173.225.107</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! 

Видно, хоч голки збирай. 

Вийди, коханая, працею зморена, 

Хоч на хвилиночку в гай. 


Сядемо вкупочцi тут пiд калиною — 

I над панами я пан! 

Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею 

Стелеться полем туман. 


Ти не лякайся, що нiженьки босiї 

Вмочиш в холодну росу: 

Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки 

Сам на руках однесу. 


Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, 

Тепло — нi вiтру, нi хмар… 

Я пригорну тебе до свого серденька, 

А воно палке, як жар.

[[Категорія:Українська поезія]]
[[Категорія:Українські народні пісні]]
[[Категорія:пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Boguslavmandzyuk</title>
    <id>1646</id>
    <revision>
      <id>1735</id>
      <timestamp>2006-10-04T14:57:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Щодо [[Автор:Гомер]] */</comment>
      <text xml:space="preserve">== Ласкаво просимо! ==

Дякую за внесок та сподіваюся на продовження! --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 14:07, 12 вересень 2006 (UTC)

== Щодо [[Автор:Гомер]] ==

&lt;tt&gt;В чому задум такого розділу/статті? --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 15:15, 3 жовтень 2006 (UTC)&lt;/tt&gt;

:Я думав дописати Гомера до вказівника авторів на головній статті. Але, зробивши статтю, я її хотів перезвати на ''Категорія:Гомер'' і не знавши як, я зітер все що я заніс в ту статтю (див. в History). ----[[Користувач:Boguslavmandzyuk|Mandzyuk#1]] 02:55, 4 жовтень 2006 (UTC)

::&lt;tt&gt;Переробити статтю у категорію (наскільки я знаю) неможливо. Я так зрозумів, що вказана стаття тепер непотрібна і видаляю її. --[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 14:54, 4 жовтень 2006 (UTC)&lt;/tt&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про утворення Закарпатської області</title>
    <id>1647</id>
    <revision>
      <id>1721</id>
      <timestamp>2006-09-28T16:03:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Albedo</username>
        <id>8</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про утворення Закарпатської області в складі Української РСР

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1947, N 5-6 )

( Указ затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР
[n0036400-46] від 22.01.46, ВВР (СРСР), 1946, N 2  )


Утворити в складі  Української  РСР  Закарпатську  область  з
центром в місті Ужгород.

Включити до  складу  Закарпатської  області  міста - Ужгород,
Мукачеве та округи -  Берегівську  з  центром  в  місті  Берегове,
Великоберезнянську з центром в селі Великий Березний, Воловецьку з
центром в селі Воловець,  Воловську,  з центром  в  села   Волове,
Іршавську з  центром в селі Іршава,  Мукачівську з центром в місті
Мукачеве,  Перечинську з  центром  в  селі  Перечин,  Рахівську  з
центром в  селі  Рахове,  Свалявську  з  центром  в  селі Свалява,
Севлюшську з центром в місті Севлюш,  Тячівську з центром  в  селі
Тячеве, Ужгородську з центром в  місті  Ужгороді  і  Хустівську  з
центром в місті Хуст.

Просити Президію Верховної Ради Союзу РСР затвердити.


Голова Президії
Верховної Ради Української РСР                          М.Гречуха

Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР                         О.Межжерін

м. Київ, 22 січня 1946 р.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Boguslavmandzyuk</title>
    <id>1648</id>
    <revision>
      <id>1723</id>
      <timestamp>2006-09-30T19:32:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">== Привіт! ==

Мене звати Богуслав Мандзюк. Я народився в Каменець Подільську і на данний час живу в США.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вірую</title>
    <id>1649</id>
    <revision>
      <id>1726</id>
      <timestamp>2006-09-30T21:41:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Вірую, в єдиного Бога Отця,

Всемогутнього;


Творця неба і землі,

Всього видимого і не видимого;


В Єдиного Господа Ісуса Христа,

Всемогутнього;


Єдинородного, від Отця народженого,

Несотворенного перше всіх віків;

Світло від Світла, Бога істинного

Від Бога істинного;


Народженого, несотворенного,

Одноістотного з Отцем,

Що через Нього все сталося;


Він для нас, людей, і для нашого

Спасіння з неба зійшов;


І тіло прийняв від Духа Святого,

Від Діви Марії

І стався людиною;


Розп´ятий був за нас

При Понтійськім Пілаті,


Страждав, помер і був похований;

І в третій день воскрес,

Як було написано;


І вознісся на небо,

І сидить праворуч Отця;

І знов прийде у славі

Судить живих і мертвих;

Його же Царству не буде кінця;


І в Духа Святого, Господа оживляючого,

Що від Отця походить;

Йому з Отцем і Сином

Однаковий поклін і однакова слава,

Він говорив через пророків;


В єдиною, Соборную,

Апостольськую Церкву;

Визнаю одне хрещення

І відпущення гріхів;


Чекаю восресіння мертвих

І життя будучого віку; Амінь.


[[Категорія:Пісні]]
[[Категорія:Християнські Пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Пісні</title>
    <id>1650</id>
    <revision>
      <id>1728</id>
      <timestamp>2006-09-30T22:03:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Пісні]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Павло Шевело/Forge</title>
    <id>1652</id>
    <revision>
      <id>1736</id>
      <timestamp>2006-10-04T15:56:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">==Пайтон==

=== Hello, world ===
&lt;python&gt;
&gt;&gt;&gt; a = range(1,10000000)
&gt;&gt;&gt; del a

class c:
   def p(self, x):
      print x

def fun(x):
   print x

&gt;&gt;&gt; fun(&quot;Hello, %s&quot; % c().p(&quot;world&quot;))
&lt;/python&gt;

===Контролер TurboGears навігатора LDAP каталогів===
&lt;python&gt;
import logging

import cherrypy

import turbogears
from turbogears import controllers, expose, validate, redirect

from ldapnav import json

import ldap

log = logging.getLogger(&quot;ldapnav.controllers&quot;)

class Root(controllers.RootController):
    &quot;&quot;&quot;Контролер для навігатора LDAP каталогів
    &quot;&quot;&quot;
    login_dn = &quot;domain\\user&quot;
    login_pw = 'password'
    host = &quot;192.168.1.6&quot;


    def __connect(self):
        l = ldap.open(self.host)
        l.simple_bind_s(self.login_dn, self.login_pw)
        return l


    def __disconnect(self, conn):
        conn.unbind()

    @expose(template=&quot;ldapnav.templates.index&quot;)
    def index(self):
        return self.go()

    @expose(template=&quot;ldapnav.templates.index&quot;)
    def go(self, entry=&quot;OU=Unit, DC=company, DC=com&quot;):

        def stackLinks(prevLink, remPath):
            &quot;&quot;&quot;Builds a list of linkName,linkHref tuples corresponding
            to the elements in the path tree.
            &quot;&quot;&quot;
            ## Рекурсивно проходить весь список
            if len(remPath)&gt;1:
                item = remPath.pop()
                currentName = (item.split('=',2))[1]
               item = remPath.pop()
                currentName = (item.split('=',2))[1]
                currentLink = item + prevLink
                return ([[currentName, currentLink]]
                        + stackLinks(',' + currentLink, remPath))
            else:
                item = remPath.pop()
                currentName = (item.split('=',2))[1]
                currentLink = item + prevLink
                return [[currentName, currentLink]]
            pass


        conn = self.__connect()
        res = conn.search_s(entry,
                            ldap.SCOPE_ONELEVEL,
                            &quot;objectclass=*&quot;,)
        current = (conn.search_s(entry, ldap.SCOPE_BASE,
                                &quot;objectclass=*&quot;,))[0]
        self.__disconnect(conn)

        pathToCurrent = ldap.explode_dn(current[0])
        pathToCurrentLinks = stackLinks('', pathToCurrent)

        return dict(entries=res, currentDN=current, pathDN=pathToCurrentLinks)
&lt;/python&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Allpages-summary</title>
    <id>1653</id>
    <revision>
      <id>1738</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ancientpages-summary</title>
    <id>1654</id>
    <revision>
      <id>1739</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Blocked-mailpassword</title>
    <id>1655</id>
    <revision>
      <id>1740</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Your IP address is blocked from editing, and so
is not allowed to use the password recovery function to prevent abuse.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Booksources-summary</title>
    <id>1656</id>
    <revision>
      <id>1741</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Brokenredirects-summary</title>
    <id>1657</id>
    <revision>
      <id>1742</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deadendpages-summary</title>
    <id>1658</id>
    <revision>
      <id>1745</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Deadendpagestext</title>
    <id>1659</id>
    <revision>
      <id>1746</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following pages do not link to other pages in this wiki.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Disambiguations-summary</title>
    <id>1660</id>
    <revision>
      <id>1747</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Doubleredirects-summary</title>
    <id>1661</id>
    <revision>
      <id>1748</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Editinguser</title>
    <id>1662</id>
    <revision>
      <id>1749</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Редагування $1</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Feed-atom</title>
    <id>1663</id>
    <revision>
      <id>1752</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Atom</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Feed-rss</title>
    <id>1664</id>
    <revision>
      <id>1753</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">RSS</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Imagelist-summary</title>
    <id>1665</id>
    <revision>
      <id>1754</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Ipblocklist-summary</title>
    <id>1666</id>
    <revision>
      <id>1757</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lastmodifiedat</title>
    <id>1667</id>
    <revision>
      <id>1758</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Остання зміна $2, $1.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lastmodifiedatby</title>
    <id>1668</id>
    <revision>
      <id>1759</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">This page was last modified $2, $1 by $3.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listredirects-summary</title>
    <id>1669</id>
    <revision>
      <id>1760</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Listusers-summary</title>
    <id>1670</id>
    <revision>
      <id>1761</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lonelypages-summary</title>
    <id>1671</id>
    <revision>
      <id>1762</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Lonelypagestext</title>
    <id>1672</id>
    <revision>
      <id>1763</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">The following pages are not linked from other pages in this wiki.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Longpages-summary</title>
    <id>1673</id>
    <revision>
      <id>1764</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mimesearch-summary</title>
    <id>1674</id>
    <revision>
      <id>1765</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostcategories-summary</title>
    <id>1675</id>
    <revision>
      <id>1766</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostimages-summary</title>
    <id>1676</id>
    <revision>
      <id>1767</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostlinked-summary</title>
    <id>1677</id>
    <revision>
      <id>1768</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostlinkedcategories-summary</title>
    <id>1678</id>
    <revision>
      <id>1769</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mostrevisions-summary</title>
    <id>1679</id>
    <revision>
      <id>1770</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Mypreferences</title>
    <id>1680</id>
    <revision>
      <id>1771</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">My preferences</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newimages-summary</title>
    <id>1681</id>
    <revision>
      <id>1772</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Newpages-summary</title>
    <id>1682</id>
    <revision>
      <id>1774</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Pagecategories</title>
    <id>1683</id>
    <revision>
      <id>1776</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">{{PLURAL:$1|Category|Categories}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Popularpages-summary</title>
    <id>1684</id>
    <revision>
      <id>1777</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Preferences-summary</title>
    <id>1685</id>
    <revision>
      <id>1778</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Prefixindex-summary</title>
    <id>1686</id>
    <revision>
      <id>1779</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-nooldid-text</title>
    <id>1687</id>
    <revision>
      <id>1780</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">You have not specified target revision or revisions
to perform this function on.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Revdelete-nooldid-title</title>
    <id>1688</id>
    <revision>
      <id>1781</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">No target revision</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Searcharticle</title>
    <id>1689</id>
    <revision>
      <id>1782</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Перейти</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Shortpages-summary</title>
    <id>1690</id>
    <revision>
      <id>1783</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Specialpages-summary</title>
    <id>1691</id>
    <revision>
      <id>1784</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Throttled-mailpassword</title>
    <id>1692</id>
    <revision>
      <id>1785</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">A password reminder has already been sent, within the
last $1 hours. To prevent abuse, only one password reminder will be sent per
$1 hours.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Tog-nolangconversion</title>
    <id>1693</id>
    <revision>
      <id>1786</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Disable variants conversion</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedcategories-summary</title>
    <id>1694</id>
    <revision>
      <id>1787</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedimages-summary</title>
    <id>1695</id>
    <revision>
      <id>1788</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Uncategorizedpages-summary</title>
    <id>1696</id>
    <revision>
      <id>1789</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unusedtemplates-summary</title>
    <id>1697</id>
    <revision>
      <id>1790</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Unwatchedpages-summary</title>
    <id>1698</id>
    <revision>
      <id>1791</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Userrights-summary</title>
    <id>1699</id>
    <revision>
      <id>1793</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-kk</title>
    <id>1700</id>
    <revision>
      <id>1794</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">kk</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-kk-cn</title>
    <id>1701</id>
    <revision>
      <id>1795</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">kk-cn</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-kk-kz</title>
    <id>1702</id>
    <revision>
      <id>1796</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">kk-kz</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Variantname-kk-tr</title>
    <id>1703</id>
    <revision>
      <id>1797</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">kk-tr</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wantedcategories-summary</title>
    <id>1704</id>
    <revision>
      <id>1798</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Wantedpages-summary</title>
    <id>1705</id>
    <revision>
      <id>1799</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Watchthisupload</title>
    <id>1706</id>
    <revision>
      <id>1802</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Watch this page</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whatlinkshere-barrow</title>
    <id>1707</id>
    <revision>
      <id>1803</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&amp;lt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>MediaWiki:Whatlinkshere-summary</title>
    <id>1708</id>
    <revision>
      <id>1804</id>
      <timestamp>2006-10-25T20:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <ip>MediaWiki default</ip>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve" />
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Гомер</title>
    <id>1709</id>
    <revision>
      <id>1807</id>
      <timestamp>2006-11-06T02:44:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Boguslavmandzyuk</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">'''Гомер''' був автор давньогрецької літератури. 

[[Категорія: Автори-Г]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:МихайлоЗ</title>
    <id>1710</id>
    <revision>
      <id>1812</id>
      <timestamp>2006-11-18T03:41:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>МихайлоЗ</username>
        <id>21</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Моя сторона на анґлійські Вікіпедії: [[w:en:user:Mzajac]].</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Емський указ</title>
    <id>1711</id>
    <revision>
      <id>1814</id>
      <timestamp>2006-11-18T03:53:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>МихайлоЗ</username>
        <id>21</id>
      </contributor>
      <comment>[[ru:Емский указ]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[ru:Емский указ]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Валуєвський указ</title>
    <id>1712</id>
    <revision>
      <id>1816</id>
      <timestamp>2006-11-21T06:50:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>МихайлоЗ</username>
        <id>21</id>
      </contributor>
      <minor />
      <text xml:space="preserve">Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про заборону української мови (18 липня 1863 р.)

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим та­лантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малорусь ку літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто по літичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літератур них. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народно сті звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійс нити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотнос ті і освіти видавати книги для початкового читання, букварів, граматик, географій і т.д. В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилась слідча справа в особій комісії.

В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на роз гляд в С-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває де які утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчан ня в усіх без винятку училищах проводиться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не розв'язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю ма лоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить грун товно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зро-зуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагаєть ся довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратист ських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії.

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище сус­пільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв'язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором св. синода і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження,

щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити... Це розпорядження було передано на висо-чайше государя імператора розгляд і його величності бажано було удосто їти оноє монаршого схвалення.

Хрестолштія з історії Української РСР. — К, 1961. — Том II. — С 275—276.


[[ru:Валуевский циркуляр]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:МихайлоЗ</title>
    <id>1713</id>
    <revision>
      <id>1817</id>
      <timestamp>2006-11-23T16:40:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Павло Шевело</username>
        <id>4</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Ласкаво просимо!</comment>
      <text xml:space="preserve">== Ласкаво просимо! ==

Вітаємо на проекті та дякуємо за перший вагомий внесок!

--[[Користувач:Павло Шевело|pavlosh]] 16:40, 23 листопад 2006 (UTC)</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Двійковий пошук на OCaml</title>
    <id>1714</id>
    <revision>
      <id>1819</id>
      <timestamp>2006-12-18T07:32:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація алгоритма [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:Objective Caml|OCaml]]

  open List;;							
  								
  (*								
...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація алгоритма [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:Objective Caml|OCaml]]

  open List;;							
  								
  (*								
   s_list  список в якому проводити пошук
   left    індекс початку підсписку
   right   індекс кінця ((length s_list) - 1)
   what    шуканий елемент
  *)		
  let rec binary_search s_list left right what =
    let middle = (left + (right - left)/2) in
    let middleVal = nth s_list middle in
      if middleVal = what then
        middle
      else (
          if left &gt;= right then
            -1
          else (
              if middleVal &gt; what
              then binary_search s_list left (middle-1) what
              else binary_search s_list (middle+1) right what)) ;;
  								
==Перевірка роботи==
  													
  open Printf;;
  								
  let ar = [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9] ;;
  let ar1 = [1] ;;
  
  printf &quot;%d: %d\n&quot; 1 (binary_search ar 0 ((length ar)-1) 2);;
  printf &quot;%d: %d\n&quot; (-1) (binary_search ar 0 ((length ar1)-1) 2);;

[[Категорія:Двійковий пошук]]
[[Категорія:Програми на OCaml]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Двійковий пошук</title>
    <id>1715</id>
    <revision>
      <id>1823</id>
      <timestamp>2006-12-18T07:44:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Реалізації алгоритма [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] різними [[w:Мова програмування|мовами програмування]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів пошуку]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Двійковий пошук на C++</title>
    <id>1716</id>
    <revision>
      <id>1821</id>
      <timestamp>2006-12-18T07:40:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація алгоритма [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:C++|C++]].

&lt;pre&gt;
int BinarySearch(int A[], int left, int right, int ...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація алгоритма [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:C++|C++]].

&lt;pre&gt;
int BinarySearch(int A[], int left, int right, int val, int &amp;place)
{
    int mid;  //middle point between left and right
    int found;  //1- value found; 0- value still not found

    int found=0;
    while((left&lt;=right) &amp;&amp; (!found)){
    
     mid=((unsigned)(left+right))/2;   // compute middle point

     // check value against maiddle point and adjust bounds accordingly.

     if(val==A[mid]) {
        place=mid;
        found=1;
       }
      else if (val&lt;A[mid]) right=mid-1;
      else left=mid+1;
     }     
     return (found);
}
&lt;/pre&gt;

==Підтвердження==

{{доробити}}

[[Категорія:Двійковий пошук]]
[[Категорія:Програми на C++]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Двійковий пошук на Java</title>
    <id>1717</id>
    <revision>
      <id>1822</id>
      <timestamp>2006-12-18T07:43:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Приклад реалізації [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:Java|Java]]


&lt;pre&gt;
public static int binarySearch(int[] a, int key) {
  ...</comment>
      <text xml:space="preserve">Приклад реалізації [[w:Двійковий пошук|двійкового пошуку]] на [[w:Java|Java]]


&lt;pre&gt;
public static int binarySearch(int[] a, int key) {
         int low = 0;
         int high = a.length - 1;
 
         while (low &lt;= high) {
            int mid = (low + high) &gt;&gt;&gt; 1;
            int midVal = a[mid];
            if (midVal &lt; key)
               low = mid + 1;
             else if (midVal &gt; key)
                high = mid - 1;
            else
                return mid; // key found
         }
        return -(low + 1);  // key not found.
     }
&lt;/pre&gt;

==Підтвердження==

{{доробити}}

[[Категорія:Двійковий пошук]]
[[Категорія:Програми на Java]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Реалізації алгоритмів пошуку</title>
    <id>1718</id>
    <revision>
      <id>1824</id>
      <timestamp>2006-12-18T07:45:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації алгоритмів пошуку різними на різних [[w:Мова програмування|мовах програмування]].

[[Категорі...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації алгоритмів пошуку різними на різних [[w:Мова програмування|мовах програмування]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Реалізації алгоритмів</title>
    <id>1719</id>
    <revision>
      <id>1839</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:10:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Різноманітні реалізації [[w:алгоритм|алгоритмів]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сортування стандартним обміном на OCaml</title>
    <id>1720</id>
    <revision>
      <id>1829</id>
      <timestamp>2006-12-18T09:28:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Сортування стандартним обміном|сортування стандартним обміном]] на [[w:Objective Caml|OCaml]].
&lt;pre&gt;let rec bubbleSort arr =
  let swap a b = let temp = arr.(a) in arr.(a) &lt;- arr.(b); arr.(b) &lt;- temp in
  let finished = ref true in
  for i = 1 to Array.length arr - 1 do
    if arr.(i-1) &gt; arr.(i) then 
      (* Swap if needed and set flag to continue for another round. *) 
      (swap (i-1) i; finished := false)
  done;
  if !finished then (* Iterate through the array, printing out its contents *)
    (Array.iter (fun i -&gt; Printf.printf &quot;%d &quot; i) arr; print_newline ())
  else bubbleSort arr;;
&lt;/pre&gt;

==Підтвердження==
&lt;pre&gt;(* Interactive loop to read in numbers to be sorted *)
let rec getNumbers l count =
  if count &lt; 25 then
    (print_string &quot;&gt; &quot;;
    match read_line () with
      &quot;&quot; | &quot;0&quot; -&gt; Array.of_list l
    | s -&gt; getNumbers ((int_of_string s)::l) (count + 1))
  else Array.of_list l;;

let _ = bubbleSort (getNumbers [] 0);;
&lt;/pre&gt;

==Джерело==
*http://www.kochandreas.com/home/language/cases/BUBBLE_OCAML.HTM

{{Доробити}}

[[Категорія:Сортування стандартним обміном]]
[[Категорія:Програми на OCaml]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Сортування стандартним обміном</title>
    <id>1721</id>
    <revision>
      <id>1830</id>
      <timestamp>2006-12-18T09:31:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації  [[w:Сортування стандартним обміном|сортування стандартним обміном]] різними [[w:Мова програм...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації  [[w:Сортування стандартним обміном|сортування стандартним обміном]] різними [[w:Мова програмування|мовами програмування]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів сортування]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Реалізації алгоритмів сортування</title>
    <id>1722</id>
    <revision>
      <id>1831</id>
      <timestamp>2006-12-18T09:32:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації [[w:Алгоритми сортування|алгоритмів сортування]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації [[w:Алгоритми сортування|алгоритмів сортування]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:VictorAnyakin</title>
    <id>1723</id>
    <revision>
      <id>1832</id>
      <timestamp>2006-12-18T09:54:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: [[w:Користувач:VictorAnyakin|Користувач Вікіпедії]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[w:Користувач:VictorAnyakin|Користувач Вікіпедії]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Зміст Вікітеки</title>
    <id>1724</id>
    <revision>
      <id>1866</id>
      <timestamp>2006-12-22T12:24:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">&lt;includeonly&gt;
== Література ==
[[:Категорія:Художня література|Художня література]],
[[:Категорія:Поетика|Поезія]],
[[:Категорія:Проза|Проза]],
[[:Категорія:Пісні|Пісні]],
[[:Категорія:Публіцистика|Публіцистика]]

==Документи==
[[:Категорія:Історичні документи|Історичні документи]]

== Релігія ==
[[:Категорія:Релігійна література|Релігійна література]],
[[:Категорія:Християнство|Християнство]]

== Програмування ==
[[:Категорія:Реалізації алгоритмів|Реалізації алгоритмів]], [[:Категорія:Вихідні тексти програм|Вихідні тексти програм]]
&lt;/includeonly&gt;

&lt;noinclude&gt;
Шаблон для використання на головній сторінці.

Приклад використання:

{{Зміст Вікітеки}}

Старий зміст:
''За періодом''
* [[:Wikisource:Антична література|Антична література]]
** [[:Wikisource:Давньогрецька література|Давньогрецька література]]
* [[:Wikisource:Середньовічна література|Середньовічна література]]
* [[:Wikisource:Література Відродження|Література Відродження]]
* [[:Wikisource:Література 17 століття|Література 17 століття]]
* [[:Wikisource:Література 18 століття|Література 18 століття]]
* [[:Wikisource:Література 19 століття|Література 19 століття]]
** [[:Wikisource:Романтизм|Романтизм]]
** [[:Wikisource:Реалізм|Реалізм]]
* [[:Wikisource:Літеартура межі століть|Література межі століть]]
* [[:Wikisource:Література ХХ століття|Література ХХ століття]]
** [[:Wikisource:Модернізм|Модернізм]]
** [[:Wikisource:Постмодернізм|Постмодернізм]]

[[Категорія:Шаблони головної сторінки]]
&lt;/noinclude&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на OCaml</title>
    <id>1725</id>
    <revision>
      <id>1835</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:07:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Тексти програм та модулів на [[w:Objective Caml|Objective Caml]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Тексти програм та модулів на [[w:Objective Caml|Objective Caml]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Вихідні тексти програм за мовами</title>
    <id>1726</id>
    <revision>
      <id>1836</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:07:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: [[Категорія:Вихідні тексти програм]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Вихідні тексти програм]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Вихідні тексти програм</title>
    <id>1727</id>
    <revision>
      <id>1837</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:07:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Статті з цього розділу містять вихідні тексти програм або модулів.</comment>
      <text xml:space="preserve">Статті з цього розділу містять вихідні тексти програм або модулів.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на C++</title>
    <id>1728</id>
    <revision>
      <id>1840</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:11:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Вихідні тексти програм на [[w:C++|C++]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Вихідні тексти програм на [[w:C++|C++]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на Java</title>
    <id>1729</id>
    <revision>
      <id>1841</id>
      <timestamp>2006-12-18T13:12:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Вихідні тексти програм та модулів на [[w:Java|Java]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Вихідні тексти програм та модулів на [[w:Java|Java]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Hello World на C++</title>
    <id>1730</id>
    <revision>
      <id>1842</id>
      <timestamp>2006-12-18T15:33:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:C++|C++]].

  #include &lt;iostream.h&gt;
  
  int main()
  {
    cout &lt;&lt; &quot;Hello, world!&quot;;
    return 0;
  }

==Підтверджен...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:C++|C++]].

  #include &lt;iostream.h&gt;
  
  int main()
  {
    cout &lt;&lt; &quot;Hello, world!&quot;;
    return 0;
  }

==Підтвердження==

{{Доробити}}

[[Категорія:Реалізації Hello World]]
[[Категорія:Програми на C++]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Реалізації Hello World</title>
    <id>1731</id>
    <revision>
      <id>1843</id>
      <timestamp>2006-12-18T15:35:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації [[w:Hello World|Hello World]] різними [[w:мова програмування|мовами програмування]].

[[Категорія:Вихідні т...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації [[w:Hello World|Hello World]] різними [[w:мова програмування|мовами програмування]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Hello World на Python</title>
    <id>1732</id>
    <revision>
      <id>1844</id>
      <timestamp>2006-12-18T15:40:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:Python|Python]].

  print &quot;Hello World!&quot;

==Підтвердження==

&lt;pre&gt;
$ python
Python 2.3.4 (#1, Feb  2 2005, 12:11:53...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:Python|Python]].

  print &quot;Hello World!&quot;

==Підтвердження==

&lt;pre&gt;
$ python
Python 2.3.4 (#1, Feb  2 2005, 12:11:53)
[GCC 3.4.2 20041017 (Red Hat 3.4.2-6.fc3)] on linux2
Type &quot;help&quot;, &quot;copyright&quot;, &quot;credits&quot; or &quot;license&quot; for more information.
&gt;&gt;&gt; print &quot;Hello World!&quot;
Hello World!
&gt;&gt;&gt;
&lt;/pre&gt;

[[Категорія:Реалізації Hello World]]
[[Категорія:Програми на Python]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на Python</title>
    <id>1733</id>
    <revision>
      <id>1845</id>
      <timestamp>2006-12-18T15:41:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Програми на [[w:мова програмування|мові програмування]] [[w:Python|Python]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм з...</comment>
      <text xml:space="preserve">Програми на [[w:мова програмування|мові програмування]] [[w:Python|Python]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Бінарне дерево пошуку на OCaml</title>
    <id>1734</id>
    <revision>
      <id>1846</id>
      <timestamp>2006-12-18T16:31:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація алгоритмів роботи з [[w:Бінарне дерево пошуку|бінарними деревами пошуку]] на [[w:Objective Caml|OCaml]].

...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація алгоритмів роботи з [[w:Бінарне дерево пошуку|бінарними деревами пошуку]] на [[w:Objective Caml|OCaml]].

==Текст програми==

===Тип даних===
Тип даних для вузлів бінарного дерева пошуку.
  type ’a bin_tree =
      Empty
    | Node of ’a bin_tree * ’a * ’a bin_tree ;;

===Функції роботи з бінарними деревами пошуку===

====Перетворення дерева на впорядкований список====
  let rec list_of_tree = function
     Empty ! []
   | Node(lb, r, rb) -&gt; (list_of_tree lb) @ (r :: (list_of_tree rb)) ;;
Сигнатура:
  val list_of_tree : 'a bin_tree -&gt; 'a list = &lt;fun&gt;

====Вставка нового елемента в дерево====
  let rec insert x = function
     Empty -&gt; Node(Empty, x, Empty)
   | Node(lb, r, rb) -&gt; if x &lt; r then Node(insert x lb, r, rb)
                                 else Node(lb, r, insert x rb) ;;
Сигнатура:
  val insert : 'a -&gt; 'a bin_tree -&gt; 'a bin_tree = &lt;fun&gt;

====Перетворення списка на бінарне дерево пошуку====
  let rec tree_of_list = function
     [] -&gt; Empty
   | h :: t -&gt; insert h (tree of list t) ;;
Сигнатура:
  val tree_of_list : 'a list -&gt; 'a bin_tree = &lt;fun&gt;

==Підтвердження==
Приклад сортування із допомогою описаних функцій:

  # let sort x = list_of_tree (tree_of_list x) ;;
  val sort : 'a list -&gt; 'a list = &lt;fun&gt;
  # sort [5; 8; 2; 7; 1; 0; 3; 6; 9; 4] ;;
  - : int list = [0; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9]

==Джерела інформації==

*Emmanuel Chailloux, Pascal Manoury, Bruno Pagano: ''Developing Applications With Objective Caml'', O'Reilly, 2000.

[[Категорія:Програми на OCaml]]
[[Категорія:Бінарне дерево пошуку]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Бінарне дерево пошуку</title>
    <id>1735</id>
    <revision>
      <id>1847</id>
      <timestamp>2006-12-18T16:34:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації алгоритмів для роботи з [[w:Бінарне дерево пошуку|бінарними деревами пошуку]].

[[Категорія:Ре...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації алгоритмів для роботи з [[w:Бінарне дерево пошуку|бінарними деревами пошуку]].

[[Категорія:Реалізації алгоритмів роботи з графами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Реалізації алгоритмів роботи з графами</title>
    <id>1736</id>
    <revision>
      <id>1848</id>
      <timestamp>2006-12-18T16:35:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізації алгоритмів роботи з [[w:Граф (математика)|графами]] та похідними від них структурами даних.

[[...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізації алгоритмів роботи з [[w:Граф (математика)|графами]] та похідними від них структурами даних.

[[Категорія:Реалізації алгоритмів]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Hello World на C Sharp</title>
    <id>1737</id>
    <revision>
      <id>1851</id>
      <timestamp>2006-12-18T18:13:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:C Sharp|C#]].

  using System;
  
  class HelloWorld
  {
      public static int Main(String[] args)
      {
          Console.WriteLine(&quot;Hello, World!&quot;);
          return 0;
      }
  }

==Джерело==
* [http://www.roesler-ac.de/wolfram/hello.htm#C# The Hello World Collection, C#]

[[Категорія:Реалізації Hello World]]
[[Категорія:Програми на C Sharp]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на C Sharp</title>
    <id>1738</id>
    <revision>
      <id>1850</id>
      <timestamp>2006-12-18T18:10:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Програми на [[w:C Sharp|C#]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Програми на [[w:C Sharp|C#]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Тексти Біблії</title>
    <id>1739</id>
    <revision>
      <id>1860</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:25:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Тексти та переклади [[w:Біблія|Біблії]].

[[Категорія:Релігійна література]]
[[Категорія:Християнство]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Релігійна література</title>
    <id>1740</id>
    <revision>
      <id>1859</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:24:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Релігійні тексти.</comment>
      <text xml:space="preserve">Релігійні тексти.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Християнство</title>
    <id>1741</id>
    <revision>
      <id>1861</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:26:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Тексти книжок, брошур, тощо, які мають відношення до християнства.</comment>
      <text xml:space="preserve">Тексти книжок, брошур, тощо, які мають відношення до християнства.</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Hello World на ELisp</title>
    <id>1742</id>
    <revision>
      <id>1862</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:30:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:Emacs Lisp|Emacs Lisp]].

  (defun hello-world()
    &quot;Display the string hello world.&quot;
    (interactive)
    (message &quot;hello wor...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:Emacs Lisp|Emacs Lisp]].

  (defun hello-world()
    &quot;Display the string hello world.&quot;
    (interactive)
    (message &quot;hello world&quot;))

==Джерело==
*[http://www.roesler-ac.de/wolfram/hello.htm#Lisp-Emacs The Hello World Collection: Lisp-Emacs]

[[Категорія:Реалізації Hello World]]
[[Категорія:Програми на ELisp]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Програми на ELisp</title>
    <id>1743</id>
    <revision>
      <id>1863</id>
      <timestamp>2006-12-19T11:31:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Тексти програм та макросів на [[w:Emacs Lisp|Emacs Lisp]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</comment>
      <text xml:space="preserve">Тексти програм та макросів на [[w:Emacs Lisp|Emacs Lisp]].

[[Категорія:Вихідні тексти програм за мовами]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Hello World на OCaml</title>
    <id>1744</id>
    <revision>
      <id>1864</id>
      <timestamp>2006-12-20T07:54:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:OCaml|OCaml]].

  print_endline &quot;Hello world!&quot;;;

==Підтвердження==

Компіляція в байт-коди:

  ...</comment>
      <text xml:space="preserve">Реалізація [[w:Hello World|Hello World]] на [[w:OCaml|OCaml]].

  print_endline &quot;Hello world!&quot;;;

==Підтвердження==

Компіляція в байт-коди:

  $ ocamlc hello.ml -o hello

та виконання:

  $ ./hello
  Hello world!
  $

[[Категорія:Реалізації Hello World]]
[[Категорія:Програми на OCaml]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Локалізація GNU Emacs</title>
    <id>1745</id>
    <revision>
      <id>1865</id>
      <timestamp>2006-12-22T07:35:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Для того, аби мати можливість редагувати кирилічні (тексти написані українською мовою) файли в [[w:GNU Emacs|...</comment>
      <text xml:space="preserve">Для того, аби мати можливість редагувати кирилічні (тексти написані українською мовою) файли в [[w:GNU Emacs|GNU Emacs]], слід встановити відповідні параметри налаштування. Найзручніше це зробити, відкорегувавши файл &lt;tt&gt;~/.emacs&lt;/tt&gt; (або &lt;tt&gt;C:\.emacs&lt;/tt&gt; на Win32).

==На Win32==
На операційних системах [[w:Microsoft Windows|Microsoft Windows]] (в локалі з кодовою сторінкою cp1251):
&lt;pre&gt;
(codepage-setup 1251)
(prefer-coding-system 'cp1251)

(setq default-buffer-file-coding-system 'cp1251)
(prefer-coding-system 'cp1251)
(define-coding-system-alias 'cp1251 'cp1251)
(set-terminal-coding-system 'cp1251)
(set-keyboard-coding-system 'cp1251)
(setq-default coding-system-for-read 'cp1251)
(setq-default coding-system-for-write 'cp1251)
(setq selection-coding-system 'cp1251)
&lt;/pre&gt;

[[Категорія:Програми на ELisp]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія?</title>
    <id>1746</id>
    <revision>
      <id>1879</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:37:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <text xml:space="preserve">Автор: [[w:Хвильовий Микола|Микола Хвильовий]]

&lt;blockquote&gt;Рабство — річ ганебна, але рабська психологія в свободі — гідна зневаги.&lt;/blockquote&gt;Ф. Шіллер

&lt;blockquote&gt;Нация — зто исторически сложившаяся устойчивая общность языка, территории, зкономической жизни, психологического склада, проявляющегося в общности культуры.&lt;/blockquote&gt;И. Сталин

На башті б'є годинник. На сході вже стоїть світла полоска світанку, і от загуде сонце. Таємна птиця відродження розплющила очі і розправляє свої могутні крила. Але ми ще стоїмо на чатах і прислухаємось. На колінах нам лежать квітневі числа «Комуніста» з 18 до 29, і тоді «мимохіть виринають в пам'яті ці гіркі й їдкі слова» великого поета, що їх ми поставили в своєму першому motto, і зрозуміло: ми читаємо публіцистичні етюди славетних і бездоганних марксистів — Володимира Юринця із Держвидаву і Андрія Хвилі із Агітпропу. Нам страшенно не хочеться полемізувати з ними, бо знаємо, яка це невдачна праця: хіба докажеш, що не кожний Герострат — Герострат і не кожному крикунові судилося прославитись в Ефесі? Але ми також знаємо, що за спиною наших марксистів (хоч вони цього, можливо, і не хочуть) стоять певні кола радянського суспільства, і тому знову тягнемось до атраменту. Словом, нумо розвивати свої попередні думки.

Проте, з другого боку, було б несправедливим відмовити як Юринцеві, так і навіть Хвилі в деяких і плюсах. Погоджуючись з нами, що могутній вчора та скомпрометований нами сьогодні славнозвісний масовізм є шкідливе явище, вони тим самим відкривають нову сторінку в літературній дискусії. В своїй останній статті, підводячи підсумки нашої першої перемоги і намічаючи теми для дальшого обговорення, ми самі до цього й закликали. Плужанський анальфабетизм давно вже сидить нам в печінках, і тому всяку спробу відмежуватися від нього ми щиро і від душі вітаємо.

Шкода тільки, що наші друзі кар'єром влетіли «в другий екстрем». В той час, коли тов. Пилипенко і Кo просвітянствували, мов справжні автокефальні християни, Юринець і Хвиля почали свій тріумфальний похід під грім екстравагантної фанфаронади гаданого переможця, і в супроводі хоч і порожньої, але зате галасливої фразеології, кожний з них, уявивши себе по меншій мірі Наполеоном, раптом прийняв позу (звичайно, зовсім не по заслузі) претензійної, начебто об'єктивної третьої особи і зі свого агітпропо — держвидавівського «висока» потріпує по плечу Вільну Академію, мовляв: «Ну что, брат Пушкин?» — «Да так, брат, — отвечает, бьівало. — Так как-то все…» — «Большой оригинал».

З того ж самого «висока» наші наполеони показують і свою сміливість: мовляв, зачепи тільки — одразу пожаліюсь папі-агітпропу. Ми, партійці, свого папу теж поважаємо, але дозвольте зазначити, що й вище наведені плюси захмарено невеличкими, але красномовними мінусами.

А втім, дамо слово нашим другим друзям. Хай вони допоможуть нам поговорити з нашою мамою, що ім'я її — компартія. І будемо ми говорити так, начебто культурний рівень нашої авдиторії не нижчий за шановну ерудицію т. Юринця.

{{Україна чи Малоросія}}

[[Категорія:Памфлети]]
[[Категорія:Хвильовий Микола]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Памфлети</title>
    <id>1747</id>
    <revision>
      <id>1868</id>
      <timestamp>2006-12-22T12:49:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: [[Категорія:Публіцистика]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Публіцистика]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Публіцистика</title>
    <id>1748</id>
    <revision>
      <id>1869</id>
      <timestamp>2006-12-22T12:49:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: [[Категорія:Література]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Література]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія I</title>
    <id>1749</id>
    <revision>
      <id>1870</id>
      <timestamp>2006-12-22T12:52:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Мерінг, наприклад, завше гадав, що ідею соціалізму не тільки в естетиці, а навіть (навіть) політиці й нау...</comment>
      <text xml:space="preserve">Мерінг, наприклад, завше гадав, що ідею соціалізму не тільки в естетиці, а навіть (навіть) політиці й науці не зовсім визначено. Це давало йому привід не погоджуватися навіть (навіть) з Марксовою характеристикою щодо автора «Розбійників». Він, прямолінійніший за Плеханова, навіть (навіть) він ніколи не поспішав з рішучою характеристикою тих чи інших явищ в духовному житті народу.

Як же наші друзі характеризують і репрезентують перед компартією великий культурний здвиг, що допіру розпочався в українській літературі? На їхній погляд — це не що інше, як «помахування» «дерев'яними шаблями» та «картонними мечами». «Назадницька гігантомахія» — і тільки, і коли потім один із них, опам'ятавшись, хотів трохи виправитись і порівняв одного з диспутантів з Карлейлем, то й це порівняння прозвучало, на жаль, фрейлігратовою похвалою: мовляв, дуже добрий твій, Марксе, «Капітал», ним дуже захоплюються крамарі з Рейну. Коли «під густими мряковинами критики» наші друзі не відчувають «широких левад творчості», коли &quot;даються нашому мистецтву тільки «grande teorie»[1] і постулати ідеологічного хатянства, то, очевидно, і згаданий Карлейль мусить бути або дерев'яним, або картонним. Словом, од компліментів ми одмовляємось, щоби вони не заважали нам подивитись на справу цілком об'єктивно.

Отже — «дерев'яно-картонна» гігантомахія. Не зрозуміло тільки, чому вона так стривожила славнозвісного марксиста Юринця, який одразу розганяється на кілька статей. А тому раптом починає самознищуватися Хвиля, що вона «має глибокі коріння в розвиткові економічних, соціальних і національних особливостей України». Виходить, це зовсім не картонна гігантомахія? Так точно, теж зовсім несподівано починає відступати і Юринець, бо в ній зібрано багато «шкідливих для діла пролетарської культури закликів». Значить, не «картонна»? Не картонна. Не «дерев'яна»? Не дерев'яна. От тобі й храм Діани: так ненароком і зарапортуватись можна.

Проте наші наполеони і самі це знають. Дерево й картон для стилізації: мовляв, не догадайся, чому пишу такі величезні підвали в центральному органі партії. Історик всесвітньої літератури, Володимир Юринець, очевидно, ще не забув, як картонний меч Рейхліна викликав у свій час велику боротьбу між гуманістами й обскурантами. Справа, значить, не в тому, що наш сьогоднішній літературний рух не заслуговує уваги, а справа, так би мовити, навпаки: він не тільки стривожив наше суспільство, більше того, деякі ігноранти його встигли вже fidem de foro tollere — загубити громадський кредит.

Звичайно, цей неприємний бік «картонної» медалі не міг не турбувати наших друзів. От чому Юринець поспішив зробити екскурс в історичні аналогії, а Хвиля, що йому страшенно бракує Юринцевої всесвітньої начитаності, звар'ірував деякі місця зі своєї нещодавно випущеної (здається, єдиної) популярної брошурки про українські «широкі можливості». Словом, надівши професорські окуляри, вчені марксисти почали аналізувати ситуацію і шукати соціально-економічного коріння.

Як і треба було чекати, Хвиля, за прикладом «вчених» з клубу містера Піквіка, перш за все сказав декілька надзвичайно серйозних і виключно нечуваних фраз про диференціацію, міжнародний капітал і сільське господарство. Закінчив він свій аналіз такою оригінальною мораллю: «Не слід верзти всякі нісенітниці в розмовах і політиці». Але, гадаючи, що сентенцію хтось обов'язково візьме під сумнів, професор присвятив їй спеціальний розділ під піквікською красномовною назвою «Боротьба за ідеологічну цитадель». Словом, від одного аналізу нам поки що — пробачте за різкість — не холодно й не душно. Очевидно, і читачі почували себе точнісінько так же.

Юринця вивезла всесвітня начитаність, і він вирішив піти на шлях історичних аналогій. Перш за все порівняв нас з молодогегельянством і, щодо останнього, тут же навів убійчу цитату з Маркса. Ваша, мовляв, гігантомахія — те ж самісіньке, а як «історичний матеріалізм» характеризує молодогегельянство — самі бачите.

&quot;На момент припустім, що ця аналогія і справді вдала. Але хіба тут така вже велика небезпека? Справа от в чому: наш ерудит не розуміє тієї парадоксальності, якою перейнято Марксову характеристику молодогегельянства. «Чи відомо» т. Юринцеві, що з цього самого молодогегельянства вийшов, очевидно, й напевне відомий йому Фейєрбах, що воно останньому дало можливість поставити, як-то кажуть, Регеля «на ноги», що Енгельс і навіть сам бородатий Маркс належали в кінці 30-х і на початку 40-х років минулого століття до молодогегельянських кіл? В якому плані трактував Маркс той начебто й рідний йому рух? В плані сучасної йому боротьби, і саме тоді, коли воно, зігравши свою революційну роль, продовжувало культивувати гегелівський ідеалізм. Ми ж на молодогегельянство мусимо дивитись в плані ретроспекції і прикладати до нього об'єктивний метод. «Молода Німеччина» з часом теж виродилась в реакційне явище. Революціонер Гейне завше стоїть поруч з песимістом і поетом «світової скорботи» — Байроном. Але й Гейне, і «Молода Німеччина» в середині XIX століття були тією фортецею, відкіля летіли снаряди в болото рідного філістерства. Ленін не раз давав Плеханову характеристику подібно до тієї, що її Маркс дав молодогегельянству, але це зовсім не заважає ленінцю Юринцеві не тільки використовувати плехановські методи, але й буквально вчитись в нього. Отже, коли комусь наш рух нагадує молодогегельянство, то це зовсім не погано. Безперечно, і він, як і всі на світі, може дійти до тієї точки, коли почне набирати реакційного характеру. Але це трапиться за якийсь десяток-два років. Саме тоді наш попередній товариш і мусить виступити з цитатою Маркса. Сьогодні ж Юринців виступ — це («не ображайтеся», камраде Хвиля) один із тих прекрасних актів, що ними вславилася наша не менш прекрасна нація.

Але професор не задовольняються однією аналогією. Бони рішуче хочуть скомпрометувати перед партією наш сьогоднішній рух і тому порівнюють його ще з «українським модернізмом». Отже, на момент припустім, що ця аналогія вдала.

В своїх «Думках проти течії» в розділі «Культурний епігонізм» ми вже говорили, як треба розцінювати наших так званих «європейців». Невже ж ця «волинка» непорозумінь і безграмотних ляпсусів буде тягтися до безконечності? Хіба вам не ясно, шановний товаришу, що наша псевдочервона публіцистика веде до розриву з культурним надбанням, що її підхід до наших «європейців» є антимарксистський, антинауковий, що це є народницько-суб'єктивне тлумачення минулого в плані злободенних перипетій? Справа ж не в тому, що євшанівський естетизм залишився туберкульозним, не в тому, що Яцків не пішов далі «пангуманітарних дифірамбів». Справа в тому, що цей «шум» був все-таки здоровим, логічним і необхідним етапом на шляху до соціальної диференціації, до пробудження нових суспільних сил. Хіба «Молода муза», культивуючи крайній індивідуалізм, не була етапом до символізму? Хіба останній не зіграв революційної ролі, виховавши в своїх рядах таку досить таки імпозантну фігуру, як Олесь? Хіба сам найбільший молодомузівець і дальший зрадник Яцків не зіграв помітної ролі в боротьбі з тим же таки міщанством? Хіба сам великий Франко теж всюди був однаковий? Хіба він не писав індивідуалістичних «Зів'ялого листя» і «Semper tiro»? Хіба… і т. д. тощо В чому ж справа? Чому так гримає Юринець на «Молоду музу?» Хто йому дав на це таке широке право? Чому французи, росіяни, поляки і т. д. не запльовують таким чином своїх попередників? Чи, може, «Молода муза» те ж саме, що й Слащов-кримський? Чи, може, вона була такою вже бездарною, що нашому професорові чешуться руки? Так тоді відкіля ж взялися «Сонячні кларнети», «Інтермеццо» і т. д.? Воістину: «ми не знаємо, що таке державні справи», інакше б ми давно вже придбали в особі Юринця одного із своїх справжніх державних мужів. «Молода муза» не повинна в «неповнокровності українського суспільства», яке «віддавна не знало історично-конструктивних традицій». Не «літературщина Карманських» «підмивала елементи суспільної психіки» — цей погляд, по меншій мірі, антимарксистський. Розхлябаність згаданої психіки не є результат роботи літературщини, а навпаки. Що ж до «молодомузівської гігантомахії», то це цілком природне явище всякої доби, яка передчуває національне відродження. Яскравим прикладом є тому XVIII вік в німецькій літературі. Так звані «м'ятежні генії» — цілком природне явище того часу.

Але й основна установка нашого модернізму теж була цілком правильною. Ставка була все-таки на «дійсну» Європу (її, до речі, як побачимо далі, професор не розуміють). І коли вона, ця ставка, зігравши історично необхідну роль, виродилась в «гарячку ностальгії», то все це виходило не стільки «з залізної мови класових конфліктів», як з трагедії української нації в цілому, з її ролі колоніальної країни. Цим ми, звичайно, не думаємо ставити наших модерністів поза «залізною мовою класових конфліктів», цим ми хочемо підкреслити, що ностальгія є все-таки і перш за все ностальгія.

Тут, до речі, про пікантне протиріччя. Відкіля наш марксист взяв, що байронізм «мав основою нездійсненність замислів Великої Французької революції»? На світанку XIX століття західноєвропейська інтелігенція зі своєю атеїстичною філософією, як відомо, прийшла до «світової скорботи», але не тому, що «не здійснились замисли» названої революції, а навпаки: саме тому, що вони здійснились. Чому в свій час Мільтону вдалося злити ідеї пуританства, стійкість Кромвеля з ідеями умираючого «Відродження»? А тому, що західноєвропейська буржуазія не пройшла ще одного з своїх дальших етапів розвитку. Мільтон, як відомо, був предтечею віку раціоналізму. Але Байрон — тільки «могильщиком» третього стану, бо Велика Французька революція підводила лише підсумки і не одкривала нових Америк. Недарма геніального парвеню Бомарше прийнято називати кульмінацією торжества буржуазії.

Отже, не можна робити таких Іарзш'ів і, напираючи на «залізну мову класових конфліктів», раптом і фактично виводити з-під впливу цих конфліктів західноєвропейське суспільство. Песимізм Шопенгауера і справді виходив з чітких соціально-класових пертурбацій. Але скигління інтелігента Карманського брало свій початок, головним чином, з того туману української антиприродної соціальної ситуації, що в силу відомих причин затримувала законну класову диференціацію в межах нашої нації і частенько проти волі й бажання штовхала найрізнорідніші класові організми іти під одним жовто-блакитним прапором. В українському суспільстві тільки з осінньої революції мова згаданих конфліктів заговорила по- справжньому. Ця мова що далі, то голосніша. Але діапазон її поширюється пропорціонально розгортанню національного відродження. Інтелігенти Карманські не знали цієї музики, а коли й знали, то їхнє скигління це знову і все-таки ностальгія.

Таким чином, гасло «Європа» залишається при всій його актуальності. Наша економіка наздоганяє західноєвропейську прискореним темпом, отже, і в нашому житті наступає період бурного оживлення. Всі ті суперечності, що ми їх спостерігаємо в нашій економіці, неминуче тягнуть за собою нервозність та розхристаність і в духовному здвигові. Міщани завжди жахалися такого оживлення. Але коли більшовик лякає нашу молодь, кваліфікуючи це оживлення як назадництво і «смішні крики», то ми не тільки рішуче протестуємо, але й подбаємо розвінчати новоявлений канцелярський марксизм. Коли «модерністська» гігантомахія, не маючи під собою відповідного грунту, наблизила до нас європейські далі, то яким же треба бути безвихідним «чинушею», щоб не бачити, в які широкі горизонти упирається наш молодий рух. Тов. Юринець справедливо передрікає «український ренесанс, оснований на побіді праці». Але коли він каже, що наші «перспективи силою фактів не дають можливості їхнього здійснення», то ми тільки здвигуємо плечима. Що це таке: зарозумілість третьої особи чи держвидавівська логіка? Коли йде ренесанс, то, очевидно, єсть і можливість здійснення широких перспектив. Чи, може, професор думають, що Україна так собі, «для блізіру», а справді все-таки Малоросія? Але ми трохи забігли вперед. Власне, справа йшла тільки про історичні аналогії. Отже, зрезюмуємо. Коли б наш рух можна було порівняти з молодогегельянством чи то з «модернізмом», то й тоді ми стоїмо на правдивому шляху. Але, як ми побачимо далі, для нашого часу прийдеться взяти зовсім іншу паралель.

{{Україна чи Малоросія}}

[[Категорія:Україна чи Малоросія]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Україна чи Малоросія</title>
    <id>1750</id>
    <revision>
      <id>1871</id>
      <timestamp>2006-12-22T12:57:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: &lt;includeonly&gt;&lt;center&gt;[[Україна чи Малоросія?]]
[[Україна чи Малоросія I|Частина I]] |
[[Україна чи Малоросія II|Частина ...</comment>
      <text xml:space="preserve">&lt;includeonly&gt;&lt;center&gt;[[Україна чи Малоросія?]]
[[Україна чи Малоросія I|Частина I]] |
[[Україна чи Малоросія II|Частина II]] |
[[Україна чи Малоросія III|Частина III]] |
[[Україна чи Малоросія IV|Частина IV]] |
[[Україна чи Малоросія V|Частина V]] |
[[Україна чи Малоросія VI|Частина VI]] |
[[Україна чи Малоросія VII|Частина VII]]
&lt;/center&gt;&lt;/includeonly&gt;</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія II</title>
    <id>1751</id>
    <revision>
      <id>1872</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:05:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: І до чого ж не везе тій «психологічній Європі». Скільки вже місяців ляскають по ній перами, а вона все ж...</comment>
      <text xml:space="preserve">І до чого ж не везе тій «психологічній Європі». Скільки вже місяців ляскають по ній перами, а вона все жива і все вище д'горі підводить свою прекрасну голову. І коли Юринець почав &quot;відкривати наші «помилки» і «так безпощадно, як це робили класики російської критики», ми одразу зацікавилися: чи не про неї, бува, йде справа? І виявилось: дійсно так. Саме на «психологічній Європі» і дають нам чергову генеральну баталію. От тоді-то ми й зареготали. І так дзвінко зареготали, як можуть реготати тільки запальні юнаки з часів великого Відродження.

Словом, «загадка». В держвидавівському запалі шановний марксист заявляють, що ми «не відрізняємо світла від тіні», що лти в Європі «не бачимо класової структури, внутрішніх протиріч, антагонізмів» і т. д., що для нас існують тільки «великі діячі», до якого класу вони б не належали&quot;. На доказ приведено величезну цитату з нашої останньої книжки памфлетів.

Але скільки треба мати зарозумілості, щоб викидати такі-от безвідповідальні словеса. От вам найсильніший удар по наших засадах. «Чи може» (пише Юринець) серйозний письменник порівнювати без застережень Лютера — виразника слабої, кволої, нездібної ще до історичної творчості німецької буржуазії, Лютера, що віддав селянство на поталу поміщику, — порівнювати з енергійною, сміливою й цільною в своїх класових стремліннях постаттю Бебеля?

Ну, як не повірити Юринцеві і не розвінчати нашу серйозність? Аргументи воістину убійчі, а поезії — океан великий.

Але відповідаємо: звичайно, «не може». Наш професор не помиляється. Тільки не може… зовсім не в тому сенсі, що його мав на увазі. Великого реформатора Лютера і справді не можна «без застережень» порівнювати з рядовим робітником німецького революційного руху, як Монблан зі шведськими курганами. Але хіба ви мали це на увазі?

Отже, справа не в тому, що ми образили цим порівнянням постать Бебеля, а справа в тому, що ми тенденційно підійшли, і коли вже торгуватись, то образили пам'ять Лютера. Проте (це вже в бік «архіправих»), оскільки ми виводили тип, а не портрет, то й тут страшного нічого нема. Бебель і справді хоч і зіграв в історії людськості невеличку рядову роль, але й він належав до того ж самого позитивного типу, що його символізує великий піп.

Та справа ж зовсім не в цьому. Юринець твердить навпаки: Лютер, мовляв, не гідний енергійного соціал-демократа. Для нього ця велетенська фігура — все-таки піп. 1 він ніяк не хоче відрізняти його від якогось попа Іпата з задрипанок. Для нього Лютер все-таки — «камунія».

Отже, до логіки… а перш за все протиріччя: з одного боку, великий реформатор — представник кволої буржуазії, з другого — він, кволий (бо ж без міцного соціального грунту), десь дістає силу «віддати селянство на поталу поміщику». Одразу неув'язка, а неув'язка саме тому, що наш марксист зробив дві історичні помилки. По-перше: з ім'ям Лютера зв'язано не кволу німецьку буржуазію, а саме активну, яка зуміла кволому гуманізму надати політичний і громадський характер, яка в боротьбу з папством внесла, як відомо, характер народної справи, яка гуманізм не повела по річищу тодішньої італійської теології, а насичила його елементами національного руху проти Риму. Це саме та буржуазія, шановний професоре, висунула зі своїх рядів таких людей, як Гуттен і Еразм. По- друге: ставлячи наголос на лютерівське рабопродавство (мовляв, «віддавав селянство на поталу поміщику»), можна уявити собі приблизно таку картину. В якомусь XV віці селянство було вільне, і тільки з приходом цього капосного попа воно попало в кріпацтво. А чи не було трохи навпаки? Епоха реформації, як відомо й школяреві з повітового міста, ніколи б не набрала такого широкого розмаху, коли б вона не йшла під гаслом боротьби з найбільшим тоді поміщиком — Римом. Отже, «чи може серйозний письменник», за якого, до речі, вважає себе Юринець, робити такі скандальні ляпсуси?

Але припустім, що наш марксист добре знає історію і вищеприведені недогляди відносяться до фантазії коректора. Тоді все-таки дозвольте знов висловити своє безмежне здивування: невже таки (таки) в пантеоні не найшлося місця великому реформаторові навіть поруч з рядовим соціал-демократом? Колись Мерінг казав, що римські попи зробили з Лютера диявольську машкару. Тепер цю ж машкару надягає на нього марксист Юринець.

Що таке епоха реформації? (Боже мій, знову підготовча група.) Це перш за все, як говорить та ж таки елементарна політграмота, — перший удар по католицизму. Це — боротьба молодої буржуазії за своє соціальне оформлення. Тоді сходив на історичну арену сильний молодий клас, і він, цей клас, навіть кволі гасла Відродження, як-от епікурейські ідеали, зумів рішуче відкинути. Епоха реформації, помічаючи себе боротьбою з католицизмом, тим самим підкреслила і виявила прагнення європейських держав емансипуватись від влади Риму. Іншими словами — тоді почався й розгорнувся процес утворення національних держав — первинна диференціація в суспільстві. Невже ж наш професор забув це? А коли не забув, то чому ж він так характеризує нам Лютера — головного натхненця цього безпримірного руху в історії? Чи не була епоха реформації одним із тих величезних факторів, що привели нас до епохи комуністичних революцій? Звичайно, Лютер не Господь-Бог, він тільки вільний виразник настроїв свого часу і свого суспільства. Але Лютер, по-перше, геніальна людина, по-друге (в плані ретроспекції) — великий революціонер і попередник наших комуністичних методів. Поставивши Бебеля поруч з ним, ми тим самим (коли вже пішло на благбазівські переговори) зробили велику честь не останньому, а саме першому. Треба бути діалектиком і знати, що коли Юринцева схоластика не находе місця в сьогоднішньому житті, то це зовсім не значить, що середньовіччя, яке, як відомо, було конкретніш містики, не відіграло в свій час прогресивної ролі. Перед нами зараз лежать народницькі памфлети Вольтера, але чи пам'ятає наш друг, як висловлювався колись і десь — забули — про народ цей «просвітитель»? Народ, казав він, це — бидло, що потребує ярма, погонщика і паші. Словом, справжня контрреволюція. Але й «освічений абсолютизм» був не кращий. А все-таки сказати, що ця епоха була реакційною і що Вольтера не можна порівняти з Бебелем, — значить взагалі нічого не розуміти. Монтеск'є, як відомо, був фундатором монархічного конституційного вчення, але це зовсім не значить, що він належав до чорної сотні.

Троцький в своїй книзі «Куда идет Англия?» порівнював Леніна з Кромвелем. Але «чи відомо» Юринцеві, що Кромвель в свій час боровся з комуністичними сектами? Той же Троцький в тій же книзі порівнює Леніна ще й з Робесп'єром. Але послухайте, що він говорить далі: «Англійська соціальна криза XVII століття сполучає в собі риси німецької реформації XVI століття з рисами французької революції XVIII століття». В самому Кромвелі Лютер подає руку Робесп'єру! Іншими словами, родословна приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп'єр і… (о жах!) Ленін.

«Єсть глибока неусвідомлена інтуїція в поклику» т. Юринця. Але будьте покійні, шановний професоре: ми прекрасно розуміємо, де кінчається більшовизм і починається фашизм. Погано тільки, що от ви не знаєте, як прищепити героїчну конструктивну психіку Європи до нашої «малоросєйщини». Бо й справді: проспівавши дифірамби «завзяттю (буржуазних) конкістадорів», «мужеському невдоволенню» молодого третього стану, «ясній мудрості Галілеїв і Декартів», наш друг несподівано так говорить: «Але вся ця конструктивна культура була тільки методою озброєння європейської психіки для грабежу і визиску».

З таким додатком, звичайно, далеко не поїдеш і вже напевно не прищепиш «малоросєищині» вищезгаданої психіки. Справа в тому, що Юринець несподівано впадає в пилипенківську вульгарщину. До конструктивної культури він, замість марксистського об'єктивного методу, прикладає суб'єктивно-народницький. Конструктивна психіка, оскільки її використовував капіталізм, на його погляд, гідна «тільки (тільки) для грабежу й визиску». Для нього мужеський англійський XVIII вік тільки (тільки) вампір, який п'є «кров індусів». І він не хоче бачити в тому ж віці і в тій же Англії формування революційної ідеології через цю ж саму конструктивну психіку, коли на місце придворних кар'єристів прийшли друкарі Річардсони. Чи не вони були натхненцями тих самих гірняків, що сьогодні, зі слів Комінтерну, починають нову еру? Наш професор навіть заплямував д-ра Фауста і тільки за те, що той покинув Гретхен і взявся «за діло капіталістичного піонера»… Ні, кричать Юринець, «ця психологічна Європа не може бути нашим прообразом. Ми всіма силами будемо старатися, щоб вона не існувала. Історичну конструкцію будуть у нас проводити нові суспільні шари». Цілком справедливо, дорогий друже: нові шари. Але ми сумніваємось, щоб вони «провели» «історичну конструкцію», коли ви будете «усіма силами старатися». Невже ви не розумієте, що д-р Фауст, який покидає Гретхен на зорі капіталістичного будівництва, є індивідуальний людський тип, є той європейський метод, що його мусимо всі наслідувати? Чи не прийшов час покинути сахарин красивих слів про «непереривну працю працюючих» і не мазати ним губи нашої молоді? Співаєте ви прекрасно, але справа ж не в тому, щоб залитись соловейком, а в тому, щоб провести через диктатуру пролетаріату працюючих до царства свободи, до економічного розкріплення. Тут сахарин зовсім ні при чому. Тут «дайош» залізну логіку. Звичайно, легше всього демагогнути і найти в нашому заклику якийсь «легальний марксизм» молодої буржуазії. Але подумайте, професоре (і іже з вами), куди ви забрели? Це ж безвихідне болото народництва, що сьогодні й є головною базою для столипінських «отрубів». Ми вірили, що хоч наші книжники зуміють приховати десь живий марксизм, але й цю віру розбито на трісочки. У вас єсть всі дані для того, щоб стояти десь в авангарді, вашу тоску за героїчною конструктивною психікою ми відчуваємо, але будьте послідовними і логічними до кінця і не давайте приводу т. Пилипенкові, цьому всеукраїнському oleum ricini[1] глузувати над вашими промахами. Ми не будемо доказувати десятками цитат з Леніна, як це робить плужанська канцелярія, що не можна «рвати в мистецтві» з «усією буржуазною культурою». Цей ляпсус очевидний. Ми тільки хочемо підкреслити, до якого абсурду може привести неясність позиції навіть досить-таки начитану людину. Проста ленінська лінія тому стала незрозумілою Юринцеві, що він не продумав до кінця нашої «психологічної Європи».

Слабеньким місцем наших марксистських книжників — це є діалектика. Це — «так і ні». Порівнювати Леніна з Петром Великим і можна, й не можна. Так, як порівнює Сорель і Горький, — не можна, Юринець не помиляється, бо це порівняння стоїть в плані тих вузеньких національних масштабів, що їх мали на увазі автори порівняння. Але порівнювати так, як це робимо ми, — можна. Бо для нас і Ленін, і Петро Великий — один і той же прогресивний людський тип. Предпосилка до нього — це свободна воля, яка зворотно впливає на економіку. Ленін і Петро Великий — цілком справедливо — є представники і виразники різних класів, але хіба «декабристи» і компартія теж цілком ідентичні соціальні фактори? Чому ми не боїмося рівняти себе з поміщиком Рилєєвим і жахаємось порівняння з Петром, без якого не було б Рилєєва, й саме як революційного фактора.

Це страшенна неув'язка в антимарксистській теорії — «перериву тяглості» — не дає можливості Юринцеві побачити революційні й здорові елементи і в творчості наших неокласиків. І тому, коли він приходить в стан афекту й вигукує: «Доволі вже нам Європи. Доволі європеїзації України», — нам нічого іншого не залишається, як спитати нашого ж таки професора: «А вам це хто сказав? Відкіля це видно, що доволі Європи, коли ви її й досі не розумієте?»

Отже, «не продумав» тов. Юринець «до кінця своїх гадок», є в них колосальна незв'язаність, кінці там не сходяться з кінцями. Колись навіть різні світогляди, як-от деїзм і матеріалізм, били по католицизму. Де ж той науковий марксизм на Україні, що нарешті не буде плентатись позаду більшовицької практики? Коли в глибокій древності Абеляра проголосили єретиком за його бажання повести в царство небесне кращих поганських філософів, то невже та ж сама участь чекає всіх тих, хто в XX столітті, на світанку комуністичних революцій, підніме меч проти «малоросєйщини»?

{{Україна чи Малоросія}}

[[Категорія:Україна чи Малоросія]]</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія III</title>
    <id>1752</id>
    <revision>
      <id>1873</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:14:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Таким чином, ми підійшли до «московських задрипанок»: з приводу цієї, як сказали б росіяни, «щепетильно...</comment>
      <text xml:space="preserve">Таким чином, ми підійшли до «московських задрипанок»: з приводу цієї, як сказали б росіяни, «щепетильной» справи Юринець не ризикнув багато говорити. Він тільки разшаркався перед Москвою, як якийсь російський князь перед ханом Золотої Орди або як зразковий член «малоросійської колегії1» перед самодержавцем всеросійським, і запевнив її, Москву, що «рвати з нею він не буде», бо вона, Москва, назавжди останеться його «серцем». Словом, «благонадежности», як сказав би той же росіянин, на п'ять з плюсом.

Таке от обожнення Вітчизни Івана Калити страшенно характерне для тієї частини москвофільствуючої галицької інтелігенції, яка підсвідоме ототожнює Леніна з Миколою II. її не обвіяно духом м'ятежа й свободолюбія, що ним завжди горіла Наддніпрянщина.

Другий наш наполеон — Андрій Хвиля — знає, де раки зимують, і він береться тільки, так би мовити, обережненько пояснювати цілком ясного Юринця. Для цього наш другий приятель закликав до себе порожній псевдоінтернаціоналізм і використав його, що називається, до «отказу».

Але дозвольте одрекомендувати і цього наполеона. Колись Троцький приблизно так говорив про Вардіна: «У него тьма претензий, но знаний убийственно мало». Те ж саме й з Хвилею: гонору — Чорне море, наче шаровари Гаркун-Задунайського, а ерудиції — як кіт наплакав: на жаль, набралось тільки на одну компілятивну брошурку й то для дітей середнього віку. А втім, це — загостра характеристика, і це, безперечно, результат нашої роздратованості; як же, фамільярничав з «Пушкіним».

Але все-таки повірте нам, шановний камраде, що з таким багажем, з яким ви виступили, люди далеко не їдуть. Навіть ваші прихильники стурбовані й рішуче заявляють: «пропав». Мовляв, з Вільною Академією, та ще й з такою підготовкою, важко боротись. Проте не хвилюйтесь, тов. Андрію, нічого страшного нема. Обміняємось тільки візитними карточками, а на слідуючий раз ви будете трохи обережніш. І потім, ви зовсім даремно ображаєтесь і кажете, що ми хочем на вас «начхать». І в думках не було — їй- богу. Для вас двері Вільної Академії завжди одчинено.

От тільки погано, що ви не вмієте полемізувати. Коли ми вас назвали просвітянином, то вже мусите назвати нас якось інакше. А то виходить подитячи: «А твій батько теж був кривий». Несерйозно і не личить до вашої поважної посади. Коли ми вас назвали просвітянином, то ви мусите подумати й сказати: &quot;Так, я — просвітянин, але в цьому я не повинний, бо мене держали в темноті триста років. Отже, я, Андрій Хвиля, піду, мабуть, в інститут марксизму — і відтіля пришлю для «Червоного шляху» статтю про Драгоманова, і тоді вже президент Вільної Академії — Михайло Яловий — не подумає, що я знаю цього вченого тільки по назвах. От, наприклад, «Чудернацькі думки», «Листи на Наддніпрянщину» і другі&quot;.

Але для чого вся ця передмова? А для того, шановний камраде, що не треба гарячитись, а треба бути спокійним, бо в полеміці — це перше діло. Особливо треба бути спокійним, коли ви дістали честь полемізувати з такою поважною інституцією, як Вільна Академія. Несерйозно, друже. Несерйозно.

Отже, наш розділ в «Апологетах писаризму» про «московські задрипанки» викликав цілу бурю протестів. Заметушилась Малоросія, вдарила в порожні гармати хохландія, Петлюрівщина, «австрійська інтрига» і т. д., тощо, і от на сцену вилазить порожній псевдоінтернаціоналізм, що в ньому марксизм і не ночував ніколи. Звичайно, володіти справжнім інтернаціоналізмом — нелегка справа. Звичайно, не кожен зуміє взяти національну проблему у всій її складній модифікації й модуляції. Але навіщо ж тоді вискакувати з порожніми та ще й претензійними статтями та ще й в центральному органі партії?

Отже, будемо говорити серйозно й не «по-хлоп'ячому». Хвиля ображається, що ми назвали Україну самостійною державою. От тобі й раз. А хіба вона не самостійна? Перехрестіться, камраде, та подивіться в нашу конституцію. Розгорніть параграф перший і уважно перечитайте. Чи, може, ви гадаєте, що нашу конституцію складали «хлоп'ята»? Чи, може, ви, як Юринець, голосуєте й галасуєте за Малоросію? Чого ви повертаєтесь і так жалкенько по-рабськи усміхаєтесь до російського міщанина? Все одно п'ять з плюсом не поставить. Нічого вам «протестувати» й проти росіян, які теж мають свою конституцію й теж самостійні. Скажіть, будь ласка, який тризубівський великодержавник вже намагається і Московію українізувати?

Отже, ми є справді-таки незалежна держава, що входить своїм республіканським організмом в Радянський Союз. І самостійна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна й непоборна воля історичних законів, тому, що тільки таким чином ми прискоримо класову диференціацію на Україні. Коли якась нація (про це вже давно й не раз писалось) виявляє свою волю на протязі віків до виявлення свого організму як державної одиниці, тоді всякі спроби так чи інакше затримати цей природний процес, з одного боку, затримують оформлення класових сил, а з другого — вносять елемент хаосу вже в світовий загальноісторичний процес. «Замазувати» самостійність порожнім псевдомарксизмом значить не розуміти, що Україна доти буде плацдармом для контрреволюції, доки не перейде того природного стану, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав. Наше завдання полягає не в тому, щоб дурити чи то нервувати молоде українське суспільство, диференційоване від своїх петлюрівських бурбонів, а в тому, щоб ясністю своєї позиції остаточно атрофувати в ньому почуття зоологічного націоналізму і — головне — розгорнути дальшу диференціацію. Не треба забувати (ще раз кажемо), що ми живемо в надзвичайно складній обстановці, коли поруч соціалістичного будівництва виростають елементи капіталізму, а з останнім і молода буржуазія. Наші надбудови не встигають розвиватися пропорціонально надбудовам третього стану. Молодь, що виходить з вузів, легко піддається пропаганді по темних закутках. Чи є Україна колонія, чи ні, — такі розмови ми вже давно чуємо. В наших умовах — це загрозливе питання. Соціальні процеси, що їх викликано непом, логічно ведуть до конфлікту двох культур. Українське суспільство, зміцнівши, не помириться зі своїм, фактично, коли не de jure[1], декретованим гегемоном — російським конкурентом.

Отже, тут з порожніми фразами далеко не поїдеш. Наше завдання попередити цей конфлікт. Іншими словами: ми мусимо негайно стати на боці активного молодого українського суспільства, що репрезентує не тільки селянина, але вже й робітника, і тим назавжди покінчити з контрреволюційною (по суті) думкою будувати на Укра'їні російську культуру. Бо всі ці розмови про рівноправність мов є не що інше, як приховане наше бажання культивувати те, що вже не воскресне. Іншими словами, ми самі собі ставимо перешкоди в нашому соціалістичному будівництві. Від цього треба якомога швидше відмовитись. Цим ми прискоримо серед українського суспільства цілковито ідеологічний відлив на наш бік. Тільки таку постановку питання ми можемо назвати серйозною.

Ergo, покиньте, Хвиля, «любити» сахарином своїх уст «робітничо -селянську Україну», покиньте «прагнути» підняти її на вищий «культурний рівень» і т. д., тощо Нікому від вашої любові не холодно й не душно. Ви зумієте взяти на облік співвідношення всіх реальних сил і зробити правильний прогноз на майбутнє. «По воле волн» пливете ви сьогодні зі своєю популярною брошуркою. Але ми вам пропонуємо поставитись активно до процесу, інакше ми будемо з вами сидіти на тій гілляці, що її вже трохи підрізано. Радянська влада зробила для України стільки, скільки їй не зробив би жодний уряд на світі. Приблизно такими от фразами ви «щеголяете» на дев'ятому році революції. Але це й без вас всі давно знають. Справа в тому, що викликані революцією сили можуть врешті стати ворожою стихією. А щоб попередити це, ми й пропонуємо не тільки вивчити деталі цього руху, але й трохи напружитись і відчувати вчасно ті гасла, що вже носяться в даній конкретній суспільній атмосфері. Жодне з гасел не страшне для нас, коли воно в наших руках, але бережіться, коли воно попаде в чужі руки.

Тут ми підійшли до одного з таких от конкретних, а для панікерів і міщан — контрреволюційних лозунгів.

Хвиля запевняє компартію, що ми нібито поставили так питання: «разом чи не разом іти з пролетарською Росією». Тут же він дає свою «галасливу» й «крикливу відповідь»: «разом». Ми вітаємо свого веселого камрада, що він, будучи комуністом, мав мужність так рішуче відповісти. Але хіба перед нами стоїть така проблема? Хіба ми так ставимо питання? За рішучим і догадливим Хвилею, ми вже давно послали екстрену ноту і закликаємо до розриву з РСФРР. Ну що ж, хай буде й так, коли комусь того хочеться.

Але наш «галасливий» наполеон не вгомоняється. «Ви будете, — рече він, — бити себе в груди і кричати, що є багацько дурнів, шовіністів і йолопів в Ленінграді й в Москві». Але я, Хвиля, читаю вам таку от мораль: «Дурнів зі старого часу нам залишилось багато, ви, мовляв, не звертайте на них уваги», працюйте, і все.

Що «йолопів і шовіністів» в Ленінграді і Москві багато — в цьому ми не сумніваємось. Але при чому тут Хвиля? Навіщо входити в роль «вченого хохла» і, прийнявши позу Людовіка XIV, кричати на всю Україну: «не бойсь, малороссы, побей меня Бог, не видам». Коли цей наш маленький Андрій зробився великим чоловіком і почав грати таку велику роль — всеукраїнського партійно-хохлацького папашу? (А чи не рано «пташечка запела»?) Отже, дорогий камраде, злазьте скоріш зі свого стула класного наставника якоїсь задрипанської прогімназії і покиньте цей нравоучительний тон, бо, по-перше, він вам ніяк не личить, а по-друге, раніш, ніж говорити ним, треба його заслужити. Ніхто, звичайно, крім нашого «галасливого й крикливого» ученого хохла, не бив і, головне, не буде бити себе в груди, і ніхто, крім його ж, не надає великого значення шовіністам «із Ленінграда». Навіть на московського Демосфена — Ларіна ми дивимось крізь пальці і гадаємо, що справа зовсім не в його філіпіках.

{{Україна чи Малоросія}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія IV</title>
    <id>1753</id>
    <revision>
      <id>1874</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:16:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Справа лежить глибше. Наголос ми зробили не на «московських задрипанках», як декому хочеться, а на тих ...</comment>
      <text xml:space="preserve">Справа лежить глибше. Наголос ми зробили не на «московських задрипанках», як декому хочеться, а на тих причинах, що виносять на поверхню життя новий лозунг. Справа в тому, що українське національне відродження логічно підійшло до другого свого етапу. В молодому національному суспільстві, з одного боку, пройшов певний процес класової диференціації, а з другого: — ми спостерігаємо метушню і біганину. Остання ж з'ясовується тіснотою рямців культурного розвитку. Молоді сили не бачать ще в цих рямцях дальших перспектив і не можуть розгорнутись для виявлення своєї творчої потенції. Справа в тому, що в той час, як в Росії ми завжди втручаємось морально й матеріально в національне культурне будівництво, в усі його закутки, на Україні логікою одірваності нашої від національного відродження ми, крім химерної ситуації в культурному будівництві, маємо кілька не завжди неімпотентних матеріально і не завжди неслабеньких «хохлацьких апаратів». Це один бік медалі. Другий — витікає з класової диференціації в національному організмі. Соціальні процеси що далі то більш поглиблюють цю диференціацію і при такому стані речей зовсім неможливою становиться та атмосфера, що нею оточують наші головотяпи той революційний кадр, який беспосередньо будує українську радянську культуру. Кожний міщанський шпінгалет із російських кіл вважає за свій обов'язок дивитися на такого от українця скоса і при нагоді потріпати його по плечу: «мовляв, работай, націонал, може, через 100 років і будеш комуністом». Цим ми не думаємо бити самих себе: наша компартія завжди йде назустріч життю. Ми цим хочемо підкреслити, що відповідну атмосферу утворюють, звичайно, не шпінгалети. Словом, нам — компартії — треба негайно звернути увагу на це загрозливе явище і пошукати нових шляхів для рішучого розв'язання цього питання. Треба якомога скоріш піти назустріч українській радянській молоді, яка хоче бути, перш за все, комунарами, а потім вже українцями. Треба не забувати, що вона вже зна собі ціну і вже вміє відрізнити міщанина від революціонера. Інститут «вчених хохлів» — це був необхідний історичний етап в розвиткові української комуністичної думки. Тепер цей інститут віджив себе, і молодь, яка не загубила почуття своєї людської гідності, сьогодні хоче вийти на радісний творчий шлях радянського будівництва в супроводі справжнього товариського оточення.

Словом, справа йде знов-таки про органічне вростання нашої партії в національний радянський рух. Коли Хвиля, сидячи в центрі і на відповідальній посаді, досі не уявляє, що робиться хоч би в тій же українській літературі, то чого ж можна чекати від товариша з Окружкому, припустім?

Наш друг так репрезентує перед партією нашу ж таки літературу і нашу ж таки радянську інтелігенцію, що прямо очі на лоб лізуть. Справа в тому, камраде Хвиля, що ви трохи проспали: лягали — була Малоросія, підвелись — стоїть Україна. Наша інтелігенція, на ваш погляд, і досі в тому самому ембріональному стані, що ви його спостерігали в провінціальній «Просвіті», починаючи свій перший безштанний період свого ж таки битія. Справа, друже, зовсім не в тому, що наша інтелігенція не вміє перекладати з закордонних, як ви кажете, мов, а справа, так би мовити, навпаки: «наше державне видавництво ще не скоро спроможеться видати оцих класиків». Це ж ви самі пишете, хоч, правда, і не в тому сенсі. Зрозуміли, де «Сіракузи»?

Але ви, мабуть, і досі не здогадалися, в чому ми вас обвинувачуємо? Ми вас обвинувачуємо в тому, що ви запльовуєте українську радянську інтелігенцію жалконькими словами, і тим даєте привід російському міщанству підвести вище голову, і тим даєте привід молоді нервувати і не довіряти Компартії. І ми вас обвинувачуємо в тому, що ви замазуєте перед Москвою правдиву картину того розгону в нашому культурному будівництві, який принесло з собою національне відродження. Будучи малограмотною людиною, ви такою уявляєте собі і всю молоду українську інтелігенцію і такою її одрекомендували центральному органові партії. Бо ж подумайте: навіть дочка Жовтневої революції Вільна Академія (і та) в своїй добрій половині вже давно стежить за західноєвропейською літературою безпосередньо і не має потреби в російських перекладах. А ви ж кажете про всю українську інтелігенцію. Правда, несподівана для вас новина? Ну, як же, ви допіру злетіли з Марса, а в Малоросії — ви звикли принижати себе… чи то пак — нас. Справа ж, друже, не в Хвильовому. Хвильовий дійсно здібний у нас тільки виписати якусь чужу фразу з латинського чи з французького словника «для пущого фасону», але він же Вільній Академії, так би мовити, за кавалериста, і держать його там до пори до часу. Невже ви припускаєте, що якийсь інший член Вільної Академії буде полемізувати з вами?

Але коли ви не розумієте й цього, то як же ви зро зумієте, чому ми не радимо нашим письменникам орієнтуватися на московське мистецтво?

{{Україна чи Малоросія}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія V</title>
    <id>1754</id>
    <revision>
      <id>1875</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:24:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Визнавши не тільки де-факто, але і де-юре національне відродження за один із тих етапів, що його мусить ...</comment>
      <text xml:space="preserve">Визнавши не тільки де-факто, але і де-юре національне відродження за один із тих етапів, що його мусить пройти Україна на своєму шляху до соціалізму, ми тим самим свідомо примушуємо себе не тільки робити дальші висновки, які витікають з цього визнання, але й віддаємо себе в цілковите розпорядження залізної логіки консеквенції. Логіка ж висновків вимагає, перш за все, ясності.

Давид Штраус, що, як відомо, грою фортуни теж має деяке відношення і до матеріалістичного монізму, кинув колись такий цікавий афоризм: «Можливо, Сіріус і більший за Сонце, але від нього не спіє наш виноград». Отже, коли російське мистецтво — велике і могутнє, то це буквально нічого не доказує. Навпаки, коли світло з нього приходе до нас, як сузір'я «Великого Пса», тільки за кілька великих років, то нам треба якомога швидше покинути орієнтацію на нього. Виноград національного відродження не мириться з тим, хоч і прекрасним, — але — в силу багатьох і відомих історичних непорозумінь — далеким сонцем. Хочемо ми чи не хочемо, логіка подій і певних соціальних процесів [пропуск. -Упор.] ми мусимо це визнати. Справа, значить, не в тому, що це шкідливе чи нешкідливе явище. Справа в тому, чи зуміє Компартія вчасно підхопити те нове гасло, яке вже ширяє в повітрі, і надати йому відповідний комуністичний зміст. Звичайно, нема нічого легшого, як торохтіти порожнім псевдоінтернаціоналізмом, — «левому ребячеству» ми знаємо ціну. Всі ці фрази, що українська культура мусить розвиватися на базі російської (як це культура на базі культури, коли культура завжди бере базою своєю економіку?), що «язык русский — язык Ленина» (а хіба «язык мордвы» чи то киргизів — не може бути «языком Ленина»?), що на Україні російська культура є культура пролетаріату (а чому в низових професійних радах свідомого українського пролетаріату, як говорить статистика, вдвічі більше, ніж росіян з євреями вмісті?), що «треба іти з росіянами, як рівний з рівним», що всі народи — брати і т. д., тощо — всі ці фрази є все-таки фрази — не більше, і їм місце в архівах керенщини. На одному зі з'їздів Володимир Коряк говорив, що ви, мовляв, Вільна Академія, даєте реванш російській літературі. Це теж несерйозно. Бути справжнім інтернаціоналістом — це значить наперекір всяким забобонам в національному питанні, що утворилися на протязі великого часу, найти в себе мужність бути послідовним до кінця і в цій послідовності сміливо нести прапор пролетарської революції. Тут не може бути подвоєності, утвореної російським шовінізмом, який ґвалтує нашу психіку, не дає їй можливості набрати елементів конструктивізму; не може бути подвоєності, яка весь час примушує нас, як зайців, щохвилинно озиратися назад і дивитись, що сказав той чи інший, і частенько непевний, «папа». Юринець згадав десь повнокровного Бекона. Ми зараз згадуємо Монтеня, який зі своїм que fais je… (по чім знати) брав під сумнів навіть сам сумнів. До монтенівського божевілля йде і наша хохландія. Не треба забувати, що коли феодальний легітимізм переміг в Східній Європі завдяки відсталості буржуазії, то той же легітимізм в якихось 50-60-х роках минулого століття зміцнювався й філософією заячого шопенгауерського міщанства. Фашистська мужня цільність мусить бути ближчою нам від рідної розляпаної психіки. І саме тому ближчою, що вона стоїть на діаметрально протилежному полюсі. Це закон природи: сходяться різні характери — активний холерик і в'яла сангвінічка, але холерик завжди мріє про ту прекрасну любовницю, що стоїть, знову-таки, на діаметрально протилежному полюсі, в даному разі, родинних взаємовідношень. Пролетаріат в альянсі з дрібною буржуазією, але пролетаріат ніколи не перестане думати про темперамент того великого третього стану, який покидає Маргариту на світанку капіталізму, щоб на запитання історії, хто стукає в двері, упевнено і чітко відповісти: C'est moi! Ouvrez dons![1] (подивися, тов. Хвиля, в словник).

Але до такої послідовності не кожний найде в собі волю. Отже, не маючи сміливості звільнитись від психічної розхитаності, навіть ті, хто, по суті, розуміє і співчуває нам, — навіть ті озираються і впадають в винниченківську псевдочесність з собою. Хіба давно, скажемо, Коряк говорив, що російська література мусить увійти в свої етнографічні береги? А от сьогодні, коли з цієї тези зроблено відповідні висновки, коли від слів перейдено до діла, він здрейфив і кричить, що це «націоналістичний вибрик М. Хвильового». Що ж, скажемо: «І ти, Брут?» Але хай добре подумають всі ті, хто зупинився на півдорозі, яку треба мати цільність сього світогляду, яку треба мати ясність щодо революційних перспектив, щоб не захитатись під навалою дешевих слів про «хатянський європеїзм ВАПЛІТЕ». Ми глибоко переконані, що наші супротивники і самі не знають, де ця «генерально-організаційна лінія Жовтня в літературі». Фрази, фрази і фрази.

В гаслі, скерованому проти російського мистецтва (звичайно, не в погромному сенсі, як його тлумачать демагоги, а в сенсі орієнтації), ми добачаємо два моменти. Перший витікає безпосередньо з логіки національного відродження («надто ще болючі спомини минулого», — цілком справедливо каже Юринець); він, цей момент, обумовлюється, головним чином, сумою тих факторів, що їх викликає це відродження. Висловлюючись вульгарно, але зате й ясніш, боротьба за книжковий ринок, за гегемонію на культурному фронті двох братських культур на Україні — російської й української — це є життєва правда, та проза, яка далека від сантиментів і романтики і яка з кожним днем становиться яснішою. Тут висновок короткий: оскільки ми визнаємо українське відродження за необхідний і неминучий етап, остільки ми не тільки мусимо розвинути матеріальні рямці для виявлення культурних можливостей молодої нації, але й подивитись на нове гасло по-марксистськи. Чому українська інтелігенція не хоче орієнтуватись на російське мистецтво? Тому, що на книжному ринкові вона стикається з російським крамом. Орієнтуючись на російське мистецтво, вона не здібна побороти свого конкурента, бо її крам буде завжди розцінюватись як крам другого, третього чи четвертого сорту, хоч би він був і першого. Це закон психології нашого читача принаймні на перший десяток років. З другого боку, українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній. Отже, оскільки це так, то нам залишається тільки взяти все це на облік і вчасно підхопити нове гасло, скерувавши його в комуністичне річище. Коли українська радянська культура цієї тези зроблено відповідні висновки, коли від слів перейдено до діла, він здрейфив і кричить, що це «націоналістичний вибрик М. Хвильового». Що ж, скажемо: «І ти, Брут?» Але хай добре подумають всі ті, хто зупинився на півдорозі, яку треба мати цільність сього світогляду, яку треба мати ясність щодо революційних перспектив, щоб не захитатись під навалою дешевих слів про «хатянський європеїзм ВАПЛІТЕ». Ми глибоко переконані, що наші супротивники і самі не знають, де ця «генерально-організаційна лінія Жовтня в літературі». Фрази, фрази і фрази.

Отже, цей момент в новому гаслі, так би мовити, шлункового характеру: з одного боку, «гони монету», з другого — не перешкоджай мені боротися з моїм конкурентом, бо ж ти, так би мовити, сам декретував (фактично, коли не де-юре) цю конкуренцію визнанням відродження; з третього боку, не добачай в цьому контрреволюції.

Так ми дивимось на цю справу і гадаємо, що такі погляди є результат виховання нашого в тому реальному марксизмі, який ніяк не мириться з порожнім белькотінням, приперченим начебто інтернаціональними фразами. Ленін, очевидно, передбачав таку ситуацію, коли говорив, що для нас зовсім не важно, «які будуть кордони між Росією і Україною і які будуть форми їхніх державних взаємовідношень», в цьому, на його погляд, «можно й дол-жно» «іти на уступки», «в цьому треба перепробувати і те, і інше», бо «від цього справа робітників і селян не загине». Ленін не тільки був геніальною людиною і передбачав нашу сьогоднішню ситуацію, але він був, перш за все, справжнім інтернаціоналістом. Він, природний росіянин, не дав хоч би тим же полякам жодного приводу усумнитись в його інтернаціональності і заявив, що польський пролетаріат іде по тій же путі, але не так, як в Росії. Чому ми кожного, хто, проаналізувавши ситуацію і взявши на облік всі про і контра, робить реальні висновки, спішимо заплямувати назвою шовініст? На наш погляд, Україна теж трохи інакше буде іти до соціалізму, хоч і в одному радянському політичному союзі з Росією. Тут ми підійшли до другого моменту в новому гаслі.

{{Україна чи Малоросія}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія VI</title>
    <id>1755</id>
    <revision>
      <id>1876</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:26:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Коли на шлункові мотиви нового лозунга ми реагували холодком матеріаліста-обсерватора, то другий моме...</comment>
      <text xml:space="preserve">Коли на шлункові мотиви нового лозунга ми реагували холодком матеріаліста-обсерватора, то другий момент ми підхоплюємо зі всім запалом своїх буйних відродженських натур. Тут ми, перш за все, комунари, сучасники героїчної епохи.

«Чого ви пнетеся, — пише Андрій Хвиля, — чи слід кидати гасла нехтування тієї спадщини, яка є в російській літературі?» — «з новою російською літературою нам по дорозі». Отже, лозунг проти літературної Росії маємо замінити: «разом з літературною Росією». Юринець ушкварив точніш: &quot;ми повинні шукати в Москві товкачів для нашого «культурного розвитку». Отже, «благонадежности» знову-таки… на п'ять з мінусом (мінус припадає на Юринцеву невдалу формуліровку), а розуміння суті справи — ні на копійку.

Перш за все треба умовитись: говорячи про російську літературу, ми весь час мали на увазі мистецтво — отже, Ленін чи то Плеханов тут зовсім ні при чому. Значить, справа в художніх надбаннях Москви і зовсім не в «російській революційній демократії», що від неї ми, зі слів Хвилі, хочемо начебто відштовхнутись. В тім-то й справа, що ми цю революційну демократію не думаємо ототожнювати, як роблять це наші опоненти, з су-харєвськими крамарихами і з безперспективною літературщиною, декадансом, занепадом, реакцією, що запанували нині в російській літературі. Справа в тому, що саме ми і хочемо допомогти новим пролетарським силам у Росії вибратись з багна графоманії. Коли наші опоненти не вірять, що московська література сидить нині в цьому багні, — хай вони спитають у якогось пана, і він їм на ушко підтвердить: «це дійсно так». Комінтерн — одна справа, а Сухарєвка — зовсім інша, і будьте ласкаві не плутати цих двох понять.

Але чому ж сьогоднішнє московське міщанство (і пролетарське, і «сменовєхівське»), за винятком якогось десятка оповідань (що є крапля в морі), переживає такий занепад? Чому її теми етнографічної балаканини (всі ці Стеньки Разіни, расєйські мужики, Омельки Пугачови) — є бонтон сьогоднішнього московського Парнасу? Чому ці теми неодв'язно стежать за російським письменником найгероїчнішої і найзмістовнішої епохи? Відкіля ця арцибашевщина четвертого сорту пролетарських письменників Гладкових, чирікання поетів солом'яної Русі, пересічність Іванових, обмеженість Пільняків, бульварщина Еренбургів і т. д. тощо? Відкіля ця безплотна, хоч іноді і дотепна (для провінціальних ' баришень) формалістика Шкловських? Відкіля ця профанація літературних господ Алексєїв Товстих? Яка причина такого розкладу?

Буттям визначається свідомість. Відціля витікає перша причина. Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства, що в ньому, як всесвітній оазис, — пролетарські заводи, Комінтерн і ВКП. Коли на Україні, і зокрема в центрі її, ви чули тільки «товариш», там вже давно перейшли з «гражданина» на «господина». Москва має міцні традиції, які глибоко входять в міщанство. Москва як Москва (і навіть Росія без Сибіру), по суті, не бачила Жовтневої революції і її героїчної боротьби. Російська революційна демократія — одне, а жидкобо-родий московський інтелігент — зовсім інше. І от сьогодні він затоскував за сухарєвською купчихою, за тройкою з «бубенцями» і, головне… за Спасителем. Він знов почав «богоискательствовать». Він забув, що «про-стой человек», як говорив Олександр Блок, не прийде з ним говорити про Бога. 1 от знову починається вакханалія теософії, порнографії, розчарування і самогубства. Письменник, коли він пересічність, — раб свого суспільства. Отже, й маємо результати дійства першої причини.

Але друга причина витікає зі спадщини. Велика російська література є, перш за все (здається, так її характеризує і Брандес), література песимістична, певніше, пасивно-песимістична. В західноєвропейському письменстві оптимізму теж не багато було, але там песимізм завжди закликав суспільство до активності, до будівництва, до «невідомих обріїв». Він, цей песимізм, не тільки стимулював до боротьби, але в ньому суспільство находило і сенс життя. Російський пасивний песимізм виховував кадри «лишніх людей», попросту кажучи, паразитів, «мечтателей», людей без «определенньїх занятий», «нитиків», сіреньких людей «двадцатого числа». Російський песимізм породжував класичні гімназії, що з них виходили Рудіни — високовчені і безпорадні в практичному житті. Російський песимізм породжував і дику бюрократичну машину, бо ж ці Івани Івановичі і Петри Петровичі, вилізти з-під мамашиної «класично- гімназіальної» спідниці і стикнувшись з суворим життям, шукали «20-го числа», щоб тягти свою «песимістичну лямку», розбавляючи її вином, «винтом», «стукалкою» і теософськими розмовами про велике призначення «Росії-Месії». Цей песимізм міг виникнути тільки в Росії, де кволий умираючий феодалізм не давав виходу з подвійної людської природи, принесеної капіталізмом, і затримував людське «я» в лабетах кволого християнського дуалізму, в лабетах християнізму. І справді: порівняйте кількох російських письменників, і ви побачите, що для кожного з них тоска «расєйськоїширі» є та вісь, на яку накручуються всі інші мотиви, їхня справжня фізіономія, навіть для західника Тургенєва, відбивається все-таки в дзеркалі сконденсованого слов'янофільства Костянтинів Леонтьєвих, в «мракобєсії» Розанових. Абсолютизм зробив своє діло. Феодалізм визначив велику російську літературу. Під прапором пасивного християнського дуалізму пройшло московське мистецтво. Дайте робив підсумок середньовіччя, але він, на жаль, не дав прообраз російської літератури. Московський інтелігент і сьогодні тоскує за теологією Беатріче, за подорожником в рай, але він невдоволений Вергілієм — цим символом земної мудрості. Толстой, наприклад, відчував Руссо не як антитезу до скептицизму — виступи останнього проти раціоналізму, він добачав тільки проповідь за патріархальну демократію. Руссо для Толстого — перш за все християнин, з його пасивним дуалізмом. Російська література, яка не бачила своєї справжньої буржуазії, не відчувала її оточення, не переживала пафосу капіталістичного будівництва і завжди спиралась на феодалізм, не могла утворити позитивного світовідношення. Відціля її «расєйськая ширь» з «расєйською» тоскою, відціля і пасивний песимізм. Золотий вік західноєвропейської літератури проходить під прапором буржуазних революцій і буржуазного хазяйнування. Це був революційний час, і він ніс з собою оптимізм (чи то активний песимізм) молодого суспільства. Уже епоха енциклопедизму видвигала таких парвеню, як Дідро. Золотий вік російської літератури робило кволе дворянство, яке й визначило світовідношення цього мистецтва. Але й за цим віком не приходив законний хазяїн держави, і російська література пішла на спад. Таке довге хазяйнування пасивного християнського дуалізму як основного мотиву не могло не відбитись на психіці російської інтелігенції, не могло не утворити тієї химерної колізії, що її ми спостерігаємо й сьогодні. Треба наздоганяти сьогоднішній день, а важкі традиції, як камні на шиї, тягнуть на дно мертвого дуалізму. Треба творити «героїчну епіку», а жидкобородий «богоискатель» тягне теософію. Єсенін і низка інших самозгубств — це як реакція. Етнографічна романтика (будь то Іваново-пільняковська Рассея, чи то бульварна «Жанна Ней», чи то пролетарський сахарин карамельних Даш) — така романтика не спасає становища. Один з російських критиків порівнював колись романтизм з слов'янофільством. В сьогоднішній російській етнографічній романтиці та сама ідеалізація минулих Разіних і Пугачових зливається з почуттям «расєйського» патріотизму, з неясними мріями про майбутнє. Далі цього йти не можна. Треба шукати нової дороги. Велика російська література дійшла своєї межі і зупинилась на роздоріжжі.

І якою злою іронією на адресу тієї ж літератури звучать ці безграмотні поради орієнтуватись на московське мистецтво. Волею історії вийде зовсім навпаки: російська література для свого відродження зможе знайти чарівний бальзам тільки під буйним живим деревом відродження молодих національних республік, в атмосфері весни колись пригноблених народів. Але це трапиться тоді, коли національні генії України, Білорусії, Грузії і т. д. побідним тріумфальним кроком будуть іти по Західній Європі під грім фанфар, які розбуркають віковий сон жидкобородого «богоискателя», які навіки придушать в нім почуття великодержавницього шовінізму й примусять його поважати сусіда. Клин вибивають клином, а не проповіддю християнського соціалізму.

В статті про Фонвізіна В. Бєлінський каже, що «росіяни є спадкоємці цілого світу, не тільки європейського життя, і спадкоємці по праву», що вони «не повинні й не можуть бути ані французами, ані німцями, ані англічанами, бо вони мусять бути росіянами». Так думає й сьогоднішній великодержавний інтелігент, і хоч скільки б ми кричали, що цей погляд застарілий і не відповідає вимогам сьогоднішнього дня, московський месіанізм буде жити в головах московської інтелігенції, бо вона й сьогодні виховується на тому ж самому Бєлінському. Справа, значить, зовсім не в тому, що ми гніваємось на Віссаріона: Бєлінський від того менший не стане, коли його буде захищати Хвиля. Справа в тім, що традиція не жарт і вона давить сьогоднішню московську молодь. Коли Плеханов, присвячуючи статтю цього самому Фонвізіну, без всяких застережень спирається на великий авторитет Бєлінського, коли, нарешті, жодний із нинішніх марксистів не посміє рішуче розвінчати месіанізм «неистового Виссариона», тоді нам залишається одне: вибивати клин клином. Тов. Сталін говорить, що суть ленінізму — це є «поєднання революційного розмаху з американською діловитістю». Дозвольте ж і нам бути практиками, і ні на хвилину не забуваючи про свою кінцеву хворобу великодержавництва [пропуск. — Упор.], тими ліками, які прописала діловита історія. Розбити російський месіанізм — це значить не тільки одкрити семафор для експресу радісної творчості, що вітром свого руху починає справжню весну народів, але й звільнити московську молодь від вікових забобонів великодержавництва. Хвиля й Юринець наївно переконують себе, що Бєлінський вже ніколи не повернеться, що стара Росія вмерла, що і т. д., тощо Але це ж тільки псевдоінтернаціоналізм, який може заколихати недалеких людей і тих, хто бачить в російському месіанізмі розв'язку соціальних проблем, хто вище за все ставить не комуністичне суспільство, а єдність Вітчизни Івана Калити. Будемо говорити конкретніш. Візьмемо хоч би того ж М. Горького. Здається, й «революційна демократія», і пролетарський письменник, і друг нашого вчителя — Леніна, і божок сьогоднішньої московської літературної інтелігенції, і т. д., тощо Але поцікавтесь, як він думає в травні 1926 року. На пропозицію О. Слісаренка перекласти його повість «Мать» на українську мову, що її, цю повість, видавництво] «Книгоспілка» хотіло видати в скороченому тексті для молодняка, М. Горький — російський пролетарський письменник — відповів О. Слісаренкові — українському пролетарському письменникові — таким листом (приводимо дослівно):

&quot;Уважаемый Алексей Александрович, я категорически против сокращения повести «Мать». Мне кажется, что и перевод зтой повести на украинское наречие тоже не нужен. Меня очень удивляет тот факт, что люди, ставя перед собой одну и ту же цель, не только утверждают различие наречий — стремятся сделать наречие «языком», но еще и угнетают тех великороссов, которые очутились меньшинством в области данного наречия.

При старом режиме я — посильно — протестовал против таких явлений. Мне кажется, при новом режиме следовало бы стремиться к устранению всего, что мешает людям помогать друг другу.

А то выходит курьезно: одни стремятся создать «всемирный язык», другие — действуют как раз наоборот. А. Пешков&quot;

На конверті стоїть: M. Gorki. (В листі дата: 7/V-26. Sorrento.) Лист не потребує коментарів: він сам за себе говорить. Але він ще раз підтвердив наші припущення й прогнози. Навіть в авторові «Буревестника», навіть в цій людині, що, очевидно, хоче грати роль «совести земли русской», навіть в ньому сидить великодержавник, проповідник російського месіанізму й «собиратель земли русской» для земли русской, але у всякому разі не для комунізму. Горький теж липовий оптиміст, і тому в нім довго ще буде перемагати міщанин А. Пєшков із Сорренто. Тільки вітер, тільки він, що несе на своїх крилах весну народів, розвіє туман російського месіанізму й жидкобородої обмеженості. Тільки вітер, тільки він виведе московську молодь на шлях здорового й радісного оптимізму. Словом: «во ім'я отця, й сина, й святого духа», як починалась в минулому столітті перша революційна відозва на Україні польського поета Розенталя.

Але в чому трагедія? А трагедія в тому, що російське міщанство, погодившись з нами, що говорити про економічні й політичні умови як умови цілком тотожні є «нісенітниця», в той же час кричить в свій рупор: «Не дозволю». Мало того, той же Андрій Хвиля в своєму порожньому псевдоінтернаціональному запалі робить «передержку» і подає таке запитання: «Чи є в нас дані говорити про те, що для нашої економіки єдиний шлях — орієнтація на Захід, а ні в якій мірі не на Росію?» Куди орієнтуватись нашій економиці — це справа економіста — і Політбюро нашої партії. Але ми ж ніде не говорили про економічну орієнтацію. Таким чином, звичайно, дуже легко притягти до нашої справи «австрійську інтригу», що її, до речі, і притягував, здається, вже колишній завідуючий відділом друку ЦК т. Нюрнберг. Але, по заяві одного із секретарів того ж ЦК т. Корнюшина, Компартія не думає вбачати в наших виступах цієї «інтриги».

Справа от в чому: «Коли виник масовий національний рух, то одмахнутись від нього — значить на ділі піддатись націоналістичним забобонам!» (В. Ленін). А що ми одмахуємось від нього — в цьому нема жодного сумніву. Тільки вивчивши всі його деталі, інакше кажучи, зрісшись з ним в єдине ціле, ми маємо право зітхнути з полегкістю. Коли більшість наших відповідальних товаришів напередодні дев'ятої річниці революції й існування Української Республіки, напередодні 10-ї річниці смерті Франка, давно відомого Західній Європі, не знають автора «Бориславських оповідань», великого публіциста й вченого, то це й називається одмахнутись від національного руху. Але лихо тут не в тому, що дехто з наших партійців піддається об'єктивно-&quot;націоналістичим&quot; забобонам, а в тому, що цей одрив від української культури «чреват грозньїми последствиями». Але лихо тут в тому, що ми в своїй великодержавницькій обмеженості не хочемо добачати в новому гаслі здорових елементів. Відродженські мотиви молодої української поезії не тільки не примиряються з декадансом сьогоднішнього московського мистецтва, з обмеженістю тамошніх пролетарських митців, але вони противляться й духу песимізму великої російської літератури, духу мертвого християнського дуалізму.

Колись в своїй «Истории русской общественной мьісли» Плеханов так писав: &quot;Треба пам'ятати, що Лессінг зробив літературну реформу за прикладом літературних ідеологів третього стану. Завдяки цьому його протест проти французоманів не був протестом проти «освободительних» французьких ідей&quot;. Наш протест проти москвоманії (про це ми ще будемо писати й далі) не є протест проти московських ідей революційного більшовизму, не є здача революційних позицій і — «націоналістичні вибрики», як заявляє критична дешовка, це є протест, висловлюючись фігурально, проти французького псевдокласицизму, це є гамбурзька драматургія. Ми теж надзвичайно високо ставимо свого Дідро-Леніна. Але ми хочемо вжити тих революційних методів, що з них скористались Лессінг і Бєлінський. Російська література була для нас «лучом света в темном царстве». Ми вміли плакати над «Грозою», вміли мріяти в «Литературньїх мечтаниях», уміли відчути, як «сміється море» в зіницях «зеленоокої Мальви», уміли пізнавати глибину достоєвських психоаналізів, відчути розмах «Войны й мира» і здригнутись, коли била «калатушка» нічного сторожа в «Вишневому саду». Ми знаємо, що таке російська література, і нам до болю образливо за неї, що її сьогодні захищають столоначальники.

Але дозвольте ж сьогодні, коли гряде новий час нової людини, підняти м'ятеж проти нашого колишнього Бога, бо цей Бог не відповідає духу епохи. Во ім'я російської молоді, во ім'я російського мистецтва, що буде творитись на території Московії, — в ім'я його ми б'ємо на сполох. Велика російська література не здібна виховати сильну й здорову, цільну й залізну людину, що буде мати крицеві нерви і не полізе рачки від тих ідеалів, які спалахнули в осінній революції. Велика російська література не здібна підтримувати огонь надзвичайної віри в правду горожанських баталій, в неминучість приходу «далекої загірної комуни». І коли московська молодь, в силу важких традицій, не може звільнитись від впливу свого мистецького минулого, то не тягніть в це ж болото (свідомо чи несвідомо) і наш молодняк. У нас теж були традиції. Але, по-перше, вони демократичніші, по-друге, їхню вагу не можна порівнювати з російським минулим. На «богоискательство» ми не страждаємо. Коли в Москві жахнулися «богохульству» «97», то у нас якась Гапка з задрипанок вже не повірить горобиної ночі небесному Ількові. Колись Герцен писав, що «Чінгісхан з телеграфами і електричними двигунами — неможливий». Наша молодь це добре знає. Отже, не заганяйте її в багно песимізму.

Стара західноєвропейська література ближче нашій молоді навіть (навіть) ідеологічно. Тут відповідь Юринцеві, який москвофільствує своїми «товчками» і не розуміє, як наші ідеологічні починання можуть не «виходити з політичного союзу з Москвою». Беремо конкретний приклад. Як підходив і описував Бальзак в своїх «Les pausans»* селянина? Він перш за все розвінчав ідилічне уявлення про останнього, накреслив подібність його світосприймання до світосприймання буржуа, і потім він, як ніхто, намалював інтенсивність його протилюдських інстинктів. Приблизно те ж саме робив і Золя в своїй «Землі». Такий підхід, коли відкинути якісь бальзаківські реалістські симпатії, гідний навіть марксистського пера.

Що ж робить з тим же селянином російська' література? Тургенєв, наприклад, в тих же 40-х роках дає свої «Записки охотника», в яких, як відомо, ідеалізує селянина і підносить його крізь призму свого ліберально-поміщицького світогляду. Те ж саме робили з ним і Григорович, і Златовратський. Навіть Чехов в своїх «Мужиках» не так вже зачепив народників, як це здалося Н. К. Михайловському. Звичайно, ми не збираємось обвинувачувати російських письменників. В цьому повинна тодішня соціально-економічна ситуація в Росії. Але це також і не значить, що бальзаківська ідеологія не ближча до нас за ідеологію Тургенєва. Бальзак був представником ідеології творчого класу, от чому він рідніший нам народницьких оповідань, хоч би того Л. Толстого.' Останнього, до речі, дехто вважає за оптиміста, але це глибока помилка. Ми не помилились, кваліфікуючи московську літературу як песимістичну. Коли говорити парадоксально, то толстовський оптимізм все-таки виходив з песимізму жидкобородого «богоискателя». Це той же липовий оптимізм, що його сконденсував Руссо в своїх надіях на «сільське населення» і які розвіяно було подіями Великої Французької революції.

Як бачите, навіть ідеологічно західноєвропейська література може бути нам ближчою. Нічого нам малювати котурнові постаті карамельних робітниць Даш, як це роблять московські пролетарські письменники, чи то котурнових «мужичків», як це роблять попутники, перегинаючи Бальзака, так би мовити, в звіризмі, чи то опереткових більшовиків, яких малюють в міщанському закутку. Коли сучасні російські літератори в силу тих чи інших причин можуть зійти на правдивий шлях, то це зовсім не значить, що ми [не] можемо вбити двох зайців: з одного боку, утворити справжнє мистецтво великої (ФР-). епохи, з другого — показати революційну путь російського Парнасу.

Для цього у нас є всі дані, вони витікають з тієї предпосилки, що ім'я її відродження. В цьому справедливому і природному юначому запалі нема й тіні «австрійської інтриги». І нема саме тому, що ми так далекі від неї, як ідея пролетарської революції від обмеженого націоналізму. Повірте нам, коли б ми вірили в ті ідеали, які проповідує нам Донцов, то, будьте покійні, ми найшли б в собі мужність піти за них не в один «штаб Духоніна». Це не фанфаронство, не фразерство, а те почуття своєї людської гідності, яке керувало Рисаковими й Перовськими.

Нове гасло, що його скеровано проти російської літератури, ми розуміємо як гасло здорового суперництва («соревнования») для двох націй і не як націй, а як революційних факторів. Коли ми боротьбу двох спортсменських команд не розцінюємо як боротьбу революції й контрреволюції, коли наше мистецтво вдалим ходом відродженського ферзя хоче дати московському «богоискателю» мат в три ходи, то це треба тільки вітати. В цьому національної гордості боятись нічого. Народне прислів'я так каже: «Навіть злидні без пихи не живуть». А Ленін з приводу цього в тій же статті, що її невдало цитує Юринець, от що говорив: «Ми повні почуття національної гордості, бо великоросійська нація теж утворила революційний клас, теж доказала, що вона здібна дати людськості великі зразки за соціалізм». Наш геніальний вождь ще раз запитував себе: «Чи чуже нам, великоросійським пролетаріям, почуття національної гордості?» І відповідав: «Звичайно, ні. Ми любимо свою мову, свою вітчизну. Ми пишаємось тим, що осередок великоросів видвинув Радищева, декабристів» еїс. Він не боявся так говорити, бо знав, що в «кожній національній культурі єсть соціалістичні елементи».

Дозвольте ж і нам пишатись тим, що революційний і послідовніший з декабристів — Пестель — жив під південним сонцем України, що велику російську літературу робили наші Гоголі, Короленки, що перші полки, які підняли м'ятеж проти царату, були по національності наші, що історію боротьби трудящих записано не в тульській «Канаді», а на просторах України, де найменша оселя є сторінка із героїчного минулого, що і т. д., тощо Цього раніш не видно було — дозвольте, щоб його видно було і щоб ми могли пережити те почуття національної гордості, яке відчував Ленін.

Хтось із російських критиків оворив, що якби Гоголь писав українською мовою, то це був би другий Дайте. Ми гадаємо, і йаші Драгоманови при інших умовах були б в пантеоні найкращих світових революціонерів. Дозвольте нарешті припустити, що при умові рішучого розв'язання національного питання навіть із Хвилі може •вийти славетний комуністичний діяч. Український куркуль воістину страшна сила, але це нічого не доказує. В своїх «естетичних замітках» Мерінг не сумнівався, що класична німецька література не залежала від пролетаріату, і оспівав останнього саме тоді, коли й третій стан виступав як єдине ціле, і за грохотом Великої Французької революції ще не видно було «могильщика» капіталізму, то якою ж треба бути обмеженою людиною, щоб скоса поглядати на українське відродження і добачати в ньому тільки столипінський «отруб».

Колись Англія давала ідеї, Франція їх розносила по світах. Чому не припустити, що ідеї «кремлевского мечтателя» понесе в широкий світ якась із молодих союзних республік? Грецькі городи колись були ідеалом Руссо. В цьому ідеалі і ми добачаємо здорові моменти. Полемізуючи з Бухаріним, Ленін говорив, що треба дати нації можливість розвинутись, диференціюватись від своєї буржуазії. Початок такої диференціації ми спостерігаємо сьогодні на Україні, і наше нове гасло, хоч як це парадоксально, і є результат класової диференціації. Боротьба з дуалізмом людської природи — є первинна ознака кристалізації нового сильного класу. Коли столоначальники гадають, що це «хлоп'ячі лозунги», то поп отпіа роззитиз отпез (людина не універсальна), не кожний знає своє місце і не кожний здібний піднестись вище першого поверху.

{{Україна чи Малоросія}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Україна чи Малоросія VII</title>
    <id>1756</id>
    <revision>
      <id>1877</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:28:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: Отже, для наших опонентів були неясні такі терміни: «Європа», «Росія» і «азіатський ренесанс». Очевидн...</comment>
      <text xml:space="preserve">Отже, для наших опонентів були неясні такі терміни: «Європа», «Росія» і «азіатський ренесанс». Очевидно, і надалі вони будуть плутатись. Але більш здібні з них повинні вже розуміти, що під «Європою» ми мали на увазі не тільки технічні досягнення, але й — головне — психологічну категорію, певний тип культурного фактора в історичному процесі, певний революційний метод. «Чи можна погодити віру в Азію з захватом по відношенню до Європи?» Це цілком залежить від того, шановний тов. Юрйнець, що ми розуміємо під Європою.

Європу Регеля, Ле'ссінга і т. д. — можна, бо кожний з них в ретроспективному плані не тільки виразник певних кіл буржуазії, але й той Радищев, яким пишався Ленін. Європу навіть Шпенглера — навряд чи можна, хоч би тому, що вона не може стояти в названому плані, а в плані сьогоднішньої боротьби ця Європа для нас загрозливе явище. Ленін ніс світло з Азії, але він завжди пропонував учитись у Європи. Він, очевидно, гадав, що психологічну Європу можна зв'язати зі Сходом.

Здається, ми вияснили й свій погляд на Росію. Є дві Росії: Росія «Краснопреснінських» районів, Комінтерну і ВКП, і Росія Сухарєвської крамарихи та жидкобородого «богоискателя». Як же ми дивимось на «азіатський ренесанс»?

Прийде час, коли ми своїй теорії присвятимо окрему брошуру… а тепер дозвольте хоч два слова і про цю «загадку».

Ми вже говорили, що для нас теорія циклів — не порожній звук, але в той час, коли М. Я. Данилевський і О. Шпенглер (перший в «Європі й Росії», а другий в «Гибелі Європи») з'ясовують цю теорію через філософію ідеалістичного інтуїтивізму, ми її мислимо в плані матеріалістичної каузальності. Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний. В цьому у нас нема розходжень. Цивілізаційний етап і на наш погляд є останній акорд всякої культури і початок її кінця. Але в той час, коли для ідеалістичного інтуїтивізму історичні типи культур замкнуто в самовольні рямці, як-от «фаустівські», що йдуть під знаком своєї судьби, ми, виходячи з принципу каузальності й поділяючи історичні типи культур, замикаємо їх в рямці патріархального, феодального, буржуазного і пролетарського часу. Кожний з цих типів не подібний до другого, але це не абсолютно, оскільки всюди вривається момент природного спадкоємства.

Принцип каузальності витікає з установки світової історії в плані наукового досвіду. Коли ідеалістичний інтуїтивізм є суб'єктивна інтеграція випадкових історичних моментів для вияснення картин світу і прогнозів, є апріорний підхід до історії і розглядає світ в той чи інший історичний момент не як світ двох таборів — хазяїв і рабів, а як світ прогресу для прогресу, то принцип каузальності завжди виходить з конкретних даних і визначається ідеєю перебудови соціальних взаємовідношень, прагне умовної кульмінації ідеального суспільства — матеріальної рівності. Для ідеалістичного інтуїтивізму, хоч як би він дурив себе псевдоясністю своїх теоретичних формул, світ завжди буде за какофонію, бо цикл буржуазної культури, дійшовши своєї вищої цивілізаційної точки, летить у провалля віків і, як столітній дід, впадає в дитинство. Шатобріан в часи розквіту буржуазного циклу, доводячи розумом віру і повстаючи проти раціоналізму, все-таки страждав на той раціоналізм і, таким чином, творив свій цикл. Ідеалістичний інтуїтивізм не може його творити, хоч як би він і приховувався за фашистський оптимізм. Уже Мольєр — не тільки прообраз героїв XVIII віку енциклопедистів, але й поета «світової скорботи», «могильщика» третього стану. Шпенглерівська ідея всесвітньої монархії є повернення до дитинства, це є ідеї не кого іншого, як Дайте і Вергілія.

Принцип каузальності — з теорії історичного матеріалізму. Цією філософією й починається пролетарський цикл. Ідеалістичний інтуїтивізм для вияснення картини світу веде послідовно до міфів древності, до відшукання культурнопарикмахерського [пропуск. -Упор.]. Принцип каузальності, оскільки в основі його лежить досвід, не входить в коло того напівміфічного минулого, яке нічого не може з'ясувати. Рукописи славетного мейєрхольдівського фараона « Герум-Герум» нас можуть цікавити як художників — і тільки. Ніцше, будучи філософом епохи розквіту імперіалізму і ідеологом великого й живого капіталу, цілком слушно не йшов в минуле далі античної культури. Всесвітню історію і справді треба розглядати з конкретних і відомих нам етапів. Плутатись в якійсь мікенській культурі — і справді треба сповідати інтуїтивізм. І мікенську, і індійську, і єгипетську, і вавілонську, і арабську і т. д. культури ми відносимо умовно до патріархального напівміфічного циклу. В даному разі нас цікавить тільки той факт, що розвиток цих культур, за виключенням таких туманних, як ацтеків або як-от єгипетської, протікав, головним чином, на тій території, яка являється Азією і Європою. Але й грандіозний Єгипет, підпавши ще до Р[іздва] Х[ристового] спершу під владу Камбіза, а потім Александра Македонського, — але й він свою культуру ще в глибокій древності прилучив до європо-азіатської. Александрія вже при Птоломеях була центром грецької вченості і колонією Риму.

З другого боку, не може не кинутись в очі і той факт, що майже всі культури патріархального періоду утворились тими народами, які мешкали на території Азії, і тими, які географічне стояли на її межах. Таким чином, в творенні першого культурно-історичного типу людський матеріал Європи відігравав порівняно [не]велику ролю, не дивлячись на те, що європейська територія в цей час навряд чи була порожньою. (Цю гіпотезу підтверджує хоч би те наукове припущення, яке встановлює існування слов'ян по цей бік Уралу з 1000 року до Р. X.) Отже, людський матеріал Азії розв'язував патріархальний період. Але розв'язуючи його, він остільки вичерпав свої творчі сили, що вже феодальний тип природно мусив виявляти себе на європейській території, де людський матеріал був повний набраної в віках і не виявленої енергії. Цією енергією Європа розв'язала не тільки другий період, але й третій — буржуазний. Четвертий, пролетарський, культурно-історичний тип європейське населення не здібне підняти. Це знову-таки гіпотеза, але для більш-менш спостережливої людини вона становиться за аксіому. Сьогодні ми — сучасники «Гибелі Європи», але не як фаустівської культури, а як буржуазного типу. Але ми — сучасники й свідки падіння творчої енергії людського матеріалу на європейскій території. Західне суспільство природно йде до стану духовної імпотенції. Творчу енергію вичерпано, її хватило на два періоди: пройде багато віків, коли Європа знову [матиме] блискучу історію. Це зовсім не значить, що вона ще довго не буде іти попереду інших країн, це зовсім не значить, що і в час свого тимчасового замирання вона не буде творити чудеса хоч би в тій же техніці, — це значить, що творча ініціатива всесвітнього, універсального значення вже не може виявитись на тій території, де розрядка людської енергії протікала на протязі кількох десятків віків. Греція і сьогодні живе, але це вже не Греція далекої прекрасної культури. Рим і сьогодні жевріє, але жодний Муссоліні уже не підніме його на висоту колишньої грандіози. Європейські комуністичні революції як пролог до пролетарського періоду не обійдуться без сторонньої ініціативи, як це було з буржуазними. І це зрозуміло, бо ініціатива піде відтіля, де буде творитись четвертий культурно-історичний тип. Тільки натхненці цього культурного періоду зможуть доконати капіталізм.

Але де ж ця загадкова країна, що розв'язує велику світову проблему? Вона там, на сході. Ex oriente Lux!

Азія знову виходить на широку історичну дорогу. Віковий, тисячолітній відпочинок східного людського матеріалу — це є період накопичення енергії для всесвітніх універсальних завдань. 1 тільки ця енергія здібна вивезти Європу з цивілізаційного періоду конаючого типу культури. В цьому не може бути сумніву. Соціальний пафос, що ним горить сьогодні Азія, є не тільки перша ознака відродження нових грандіозних сил, але й ознака відповідності останніх четвертому типу культури. Рапсодії і саги Рамаяни — напередодні свого воскресіння в новому пролетарському періоді. Сун-ят-сенівські проекти розвитку хазяйства Хіни в інтернаціональному соціалістичному плані — не тільки протест проти імперіалізму західноєвропейських держав, але й яскрава ілюстрація до пробудження азіатської потенціальної енергії. Духовну культуру завжди тісно зв'язано з невловимим химерним процесом надбудов, і ми дуже хотіли б подивитись в якомусь XXII столітті на шпінгалета, який сьогодні вульгаризує теорію історичного матеріалізму заявою, що економіка Азії виключає всяку думку про універсальну роль останньої в світовому історичному процесі. Нещодавно Маяковський «одкривав» і розвінчував сьогоднішню Америку. Зі слів, здається, Лозовського, індустрія цієї країни не така вже грандіозна, як нам здається. Настав час «одкрити» й Азію. Варто перечитати хоч би труди того ж доктора Сун-ят-Сена про капіталістичний розвиток Хіни, щоб од нашого скепсису не залишилось і тіні. Але й Індія Тагора не та уже країна, що «под развесистой клюквой». Словом, економічних передпосилок тут уже досить для розвитку духовної культури і саме четвертого типу. Звичайно, таке припущення можливе тільки тепер, коли економіка Західної Європи може стати на міцну матеріальну базу для азіатських конкістадорів. «Жовта небезпека», що її так жахалася буржуазія, по суті, завжди символізувала ту реальну силу, яка розв'яже проблему комуністичного суспільства, активно почавши утворювати новий культурно-історичний тип.

Отже, азіатський ренесанс тісно зв'язано з епохою великих горожанських сутичок, з смертельною боротьбою двох сил: з одного боку — капіталізму, з другого — східних конкістадорів. Західноєвропейський пролетаріат має важкі традиції, і без пробудженої, універсального значення, азіатської енергії він не тільки не здібний почати новий культурно-історичний тип, але й звалити з себе мертву вагу третього стану. Це зовсім не значить, що «літературу творить не певна доба, а й спадщина», це зовсім не значить, що не треба брати на увагу «сили пролетаріату і його придатності викликати нові культурні здібності», — це значить, що не треба вподоблятись однобокій теорії фізіократів, які в XVIII столітті фетишизували селянство. Пролетаріат не є абстрактна категорія, а тільки конкретний класовий організм, і кілька віків хазяйнування в Західній Європі духовної культури третього культурно-історичного типу не могло не відбитись на його техніці. Елементарний дарвінізм завжди це може підтвердити. Західноєвропейський пролетаріат для заволодіння матеріальними цінностями досить підготовлений. Але не треба забувати, що якийсь пруссизм виховував найкращий європейський пролетаріат (німецький) не з часів поразки і мрій про реванш, а на протязі багатьох великих років.

Азіатський ренесанс визначається не тільки відродженням класичної освіченості, але й відродженням сильної й цільної людини, відродженням нового типу відважних конкістадорів, що за ними тоскує й європейське суспільство. Але цього не могла не розуміти буржуазія. Колись Коперник вносив у світогляд сумніви, Ньютон зв'язував світовий порядок. Сьогодні фашизм прийшов цей порядок зміцнити. І хоч цей прихід запізнілий, але це досить вдала й вчасна вилазка: темперамент фашизму не може не викликати симпатію.

Отже, всі ці передпосилки треба завжди брати до теорії залежності надбудов від економіки.

Але при чому ж тут Україна? А при тому, що азіатське відродження тісно зв'язане з більшовизмом, і при тому, що духовна культура більшовизму може яскраво виявитись тільки в молодих радянських республіках… і в першу чергу під блакитним небом південно-східної республіки комун, яка завжди була ареною горожанських сутичок і яка виховала в своїх буйних степах тип революційного конкістадора. З другого боку, наша Євразія стоїть на межі двох великих територій, двох енергій, оскільки авангардом 4-го культурно-історичного типу виступаємо ми. Колись Бухарін в своїй промові про «судьби російської інтелігенції» так говорив: «Ленін твердив, що за кілька років ми будемо вести за собою Азію. Цього ще нема, але це буде. Ми пропонуємо вам подумати про ці гігантські всесвітні масштаби. Зійдіть, будь ласка, з ідеологічної позиції, що вихваляє безграмотність сільської вчительки, і не закликає [не закликайте. — Упор.] нас до цієї темноти, а йдіть вперед по вказаній нами путі».

Те ж саме й ми говоримо нашим «чинушам». Коли вони не розуміють, що Гоміндан є фактор більш революційного значення, ніж якийсь амстердамський Інтернаціонал, то ми, очевидно, завжди будемо розмовляти на різних мовах. Звичайно, «світовий пролетаріат» мусить «стати керівником визвольних рухів національностей Сходу». Але от біда — західноєвропейський пролетаріат ведуть Макдональди й Вандервельди, що їх пролетаріат не завтра скине й у всякому разі не раніш великого пожару на Сході. «Культурні досягнення» західноєвропейського пролетаріату ми не думаємо скидати з «рахунків світової історії». Але ми знаємо, що коли Кант перекладає християнський дуалізм з мови феодальної на буржуазну, то буржуазний письменник Барбюс намагається перекласти його на мову «могильщика» буржуазії. Такі «здобутки», очевидно, прийдеться «скинути з рахунків світової історії». Наше твердження, що азіатський ренесанс протягнеться на кілька століть, зустрічають вигуками: «Ловко, браво!», але не ловко виходить, коли наша галаслива червонохуторянська «Просвіта» ніяк не може вивести свій світогляд з рямців масштабу провінціального вчителя політграмоти. І коли вона твердить, що за десяток-два років не буде буржуазії і світ стане за «єдину пролетарську сім'ю», то ми в цьому вбачаємо не тільки казенний оптимізм, але й учуваємо нотки песимізму жидкобородого «богоискателя», який давно вже махнув рукою на всесвітню революцію і, зробившись гвинтиком бюрократичної машини, виробляє для маси золоті пілюлі заспокоєння. На його погляд, «вселюдська культура» прийде в якихось 40-х роках нашого століття. І він не хоче слухати, що для стабілізації наиюї психіки прийдеться приховати кілька віків, і тільки після цих віків ми зможемо творити «вселюдську культуру». Проте коли розуміти останню як конгломерацію, що складається з «червоного вірша» циркулярної інструкції і псевдо-марксизму, то така й дійсно прийде за якийсь десяток років.

Словом, поки що ніхто не переконав, що азіатський ренесанс в нашій концепції не відповідає справжньому марксизму. Коли, нарешті, нас питають: «Як знайти різницю у поглядах старих слов'янофілів і ваших?» — то й тут ми відповідаємо: «Для цього треба взяти якийсь том історії слов'янофільства й добре його перечитати». Коли ж і тоді наша концепція буде незрозумілою, то тут залишається тільки безпорадно махнути рукою і вдаритись у філософію «недоросля». Бо й справді: найкращий вигляд людини — це той, що його французи називають не інакше [пропуск. — Упор.].

Чим характеризується слов'янофільство? Перш за все, як говорить елементарна політграмота, — філософсько-історичною теорією національної самобутності. Але оскільки ця теорія утворювалася під впливом філософської системи напівмістичного Шеллінга й ідеалізму Гегеля, остільки її «самобутність» була одірвана від соціально- історичних процесів й вона мусила виродитись в «мракобєсіє» Леонтьєва. Панславізм привів до «самобутнього» Сходу і ідеалістичного месіанізму. Але хіба ми говоримо про «самобутність» Азії? Справа ж іде про Маркса і принцип каузальності. Треба ж відрізняти самовар від чижика і знати, що слов'янофільство є одна з варіацій того ж таки ідеалістичного інтуїтивізму[2].

Отже, азіатський ренесанс і надалі залишається прекрасною поезією наших днів. Ми й надалі віримо й переконані, що тільки конкістадори Великого Сходу утворять четвертий культурно-історичний тип, що тільки вони виведуть людськість на шлях комуністичних революцій.

Але треба кінчати. Марксизм завжди був живою теорією, і він ніколи не цурався здорової романтики. Найлютішим своїм ворогом він вважав сухий ревізіонізм. Колись робили спроби використати марксизм для оформлений ідеології великого капіталу («легальний марксизм»), тепер намагаються зробити з нього під прапором безграмотних фраз народницький сахарин. Ця остання спроба реакційніша за першу, бо об'єктивно — тире! — повторюємо ще раз і ще раз — грає на руку | столипінському «отрубу». В вульгарному марксизмі шукають собі підпори, з одного боку (ще раз і ще раз), безсмертний куркуль, з другого — міське міщанство. Саме тут і йде кристалізація їхнього світогляду.

Отже, очевидно, боротьба тільки починається, і коли взяти до уваги, що в українській літературі марксизм почав розгортати поки що свої дитячі крильця, що його кроки плутаються в лабіринті найскладнішої ситуації, яку знала коли історія, то з певністю можна кваліфікувати нашу боротьбу як боротьбу «не на життя, а на смерть». Від рефрену Катона Старшого — «Delenda Carthago!»(Зруйнуймо Карфаген) ми не одмовляємось, і наш соціальний фанатизм ніколи не погасне. До зачеплених питань ще не раз доведеться повертатись, але ми знаємо, що «крапля довбе й камінь». У всякому разі, безпримірна поразка масовізму дає можливість нашій дискусії розгорнутись. Це перший плюс. Другим плюсом ми примусили суспільство хоч трохи поважати письменника (Хвиля в рахунок не йде). Третій плюс — найбільший — це той, що наша література вже відчуває вітерці доброго повітря. В ньому ми й розгорнемо свої могутні відродженські крила. Інакше і не могло бути, бо за нас життя, бо наш молодий клас — пролетаріат — упевнено сходить на історичну арену.

Почали ми свою статтю критикою спроб найти в історії відповідні аналогії до нашого сьогоднішнього руху. Систематичні провали наших супротивників в цьому сенсі ми з'ясовуємо, з одного боку, національною обмеженістю, з другого — літературною безграмотністю.

Навіть т. Коряк, який нещодавно кинув нам «рукавичку» і викликає нас на бій, — навіть він не здібний підвестися вище заяложеної схеми («хатянство — радянство») і зробити з марксизму живу теорію. Справа в тому, що логіка соціальних процесів нашої діяльності ні в якому разі не може припустити відриву від цих процесів пролетарських ідеологічних надбудов. Всяка спроба в цьому сенсі обов'язково несе за собою невдачу. В часи військового комунізму пролетарське мистецтво не тільки могло, але й повинно було обособ-лятись. Тепер, в час органічного будівництва, коли пролетаріат іде в союзі з дрібною буржуазією і вкупі з нею простує до соціалізму, тепер всяке обособлення логічно веде до самогубства фізичного чи морального, все одно. Володимир Коряк весь час намагається стати осторонь, зайняти позиції, так би мовити, третьої особи, [стати], так би мовити, «чистим» марксистом і дивитися на життя зі свого мудрого «висока». Він не симпатизував ані плужанській просвітянщині, ані «ха-тянщині ВАПЛІТЕ». Але такої позиції життя не терпить, і наш колишній вчитель відчув, що його особиста трагедія логічно мусить стати за один із епізодів того соціального фарсу, який ще й досі розігрують наші ультраліві комуністи. Внаслідок такого розв'язання особистої трагедії маємо вступ т. Коряка до складу співробітників плужанського органу. І хоч скільки б колишній вчитель «паплюжив» містечковий масовізм «Плуга», хоч які б він будував химерні ілюзії щодо своєї чистої безсторонності, — Пилиценко завжди з охотою буде друкувати його, завжди буде виставляти його за докладчика на своїх «маломістечково-просві-тянських» з'їздах. Дядько прекрасно розуміє, що в особі Коряка він придбав собі вірного, хоч, можливо, й химерного союзника. Словом, життя, примусивши нашого колишнього вчителя вийти з ілюзорного стану безстрашності, ще раз підтвердило наше припущення неможливості нашого відриву від живих соціальних процесів. Т. Коряк мусив стати на бік чи то тих сил, які гуртуються навколо Вільної Академії, чи то тих. які визначаються «маломістечковим просвітянством». І він став. І прекрасно зробив. Краще бути безперспективним і об'єктивно реакційним плужанином, ніж сидіти десь на морально спустошених левадах своїх розбитих ідеалів. Що не говори — а плужанізм своїм ясно окремленим дрібнобуржуазним світоглядом являється тією тичкою на історичному роздоріжжі, що завжди буде попереджати і одганяти від себе молодь. Отже, силою залізних законів історії наші ідеологічні надбудови вливаються в загальне річище української громадської думки. Але, забравшись в чужий монастир, вони, ці надбудови, мусять забути про свій «устав». Коли українська громадська думка розвивалась по лінії «хатянства» і «радянства», то й мільйони Хвильових не зможуть звернути її з цього шляху. Нам залишається тільки вибирати більш вигідну позицію і оволодіти одним з цих процесів. На цей шлях і пішли всі пролетарські письменники. Іншими словами, коли ми «хатяни», то той, хто не з нами, обов'язково попадає в лабети просвітянства. Що таке останнє, — всі, здається, знають. Але що таке «хатяни», це й досі «загадка». Коли ми всяку спробу притягти до нас «хатянство» як «хатянство» завжди відкидаємо, то не тому, що ми не хочемо вбачати в ньому одного з своїх попередників, а тому, що наші опоненти не здібні поставити «хатянство» в план ретроспекції. Ми вже говорили — «хатянство» не тому прийшло до «європейського фрака», що воно ставило останній за свій ідеал, а тому, що тодішня соціально-економічна ситуація не відповідала «хатянським» «гаслам». Бо що таке «хатянство»? Чи не було воно потенціальним західництвом? Отже, в цьому сенсі ми дійсно вбачаємо в ньому свого предка. Коли ви здорову красиву людину називаєте мавпою — вона, очевидно, не повірить вам і буде вас вважати принаймі за дурня. Але зовсім не значить, що ця людина, коли вона має більш-менш широкий світогляд, не добачає в цій же мавпі свого попередника.

Отже, ми, азіатські конкістадори, є, хоч як це й дивно, перш за все «західники». І протиставляємо себе, з одного боку, «енкам», а з другого — «європейкам». Діалектика навчила нас нести світло з Азії, орієнтуючись на грандіозні досягнення Європи минулого. Іншого путі, на наш погляд, нема для пролетарського мистецтва. Тільки установка на «західництво» передає нам командні висоти. Волею історії ми перешиковуємось в інший план, але з такою ж непохитною вірою в здійснення своїх ідеалів, що їх ми мали, випускаючи літературний універсал 21-го року. Коли брати історичні аналогії, то наш час відповідає двом історичним моментам: XVIII віку в німецькій літературі і XIX — в російській. Це епоха «Sturm und Drang'у», епоха «бурі й натиску». Росіяни 40-50-х років, здається, не називали свій час цим терміном. Але західники — Бєлінські, Грановські, Герцени, — по суті, теж були творцями золотого віку своєї національної літератури.

Колись тов. Сталін говорив, що «само собою розуміється, нація, як всяке історичне явище, має свою історію: початок і кінець». В XVIII віці Німеччина, а в XIX -Росія проходили серединний етап своєї національної трансформації.

Українське мистецтво теж підходить до свого золотого віку. Починається період «бурі й натиску». Друга половина німецького XVII віку, що йшла за 30-літньою війною, характеризується інтелектуальним і політичним занепадом. В першій половині XVIII [ст.] починається рух, і в тому ж віці Німеччина дає Лессінга, Гете, Шіллера. Ще до автора «Лаокоона» в німецькій літературі був рух проти французької поезії і просвітительства. Це був рух, як відомо, не проти Франції, а проти художніх смаків французького двора. Класичний період німецького мистецтва рішуче розв'язав це питання «Стражданнями молодого Вертера» і «Розбійниками». Це зовсім не значить, що тодішня молодь була націоналістично настроєною, навпаки, Гете і Шіллер, як відомо, були космополітами. Навіть рішучий момент боротьби з французоманією тісно зв'язує Лессінга з Дідро. Але першоджерелом була все-таки Англія — Європа для тодішньої Німеччини. Але все-таки надходив золотий вік, — і Гете пішов до Шекспіра. Це зовсім не підходило [зашкодило] німецьким класикам згадати Марціала й піднести «Ксенії» рідному філістерству. Україна теж пережила свою війну з царатом і вийшла з неї до певної міри спустошеною. Але вже в минулому столітті починається непоборний національний рух. Культурний занепад вів нас до тих обмежених соціально-побутових можливостей, що їх ми маємо сьогодні.

Але національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом відходить до свого золотого віку. «М'ятежні генії» (термін, що ним охрестили себе поети епохи «Штурму унд Дрангу») повторюються сьогодні в українській літературі. Раніш, ніж почати фундаментальну творчість, «м'ятежні генії», як відомо, кинулись в бій. Багато з них не витримало такого безпримірного горіння, частина з них збожеволіла, але натомість з гуртка страсбургських «м'ятежників» вийшов Гете. Наша епоха теж страждає на гігантомахію, але ця гігантомахія не що інше, як гігантомахія «бурі й натиску». Історична місія «м'ятежних геніїв» зводилась, як відомо, до того, щоб розчистити атмосферу, скинути традиції, найти самостійний шлях для розвитку німецької літератури. Ті ж самі завдання і ми беремо на себе. «Штурм унд Дранг» звертався до Оссіана, Гомера, Шекспіра, ми теж провіряємо свої можливості на античній культурі і Ренесансі. Це зовсім не значить, що ми когось хочемо рабськи наслідувати. Ми тільки даємо своїм вбогим опонентам ще один козир в руки, але козир більш певний. «Штурм унд Дранг» був, як відомо, продовженням французького раціоналізму і його освободительних ідей, але він був також повстанням проти раціоналістичного догматизму. М'ятеж продовжує російський більшовизм, але повстаємо проти псевдомарксистського вульгаризму. Тоді був час не зовсім ясного протесту, — наші горизонти теж тільки-но виясняються.

Така от наша історична аналогія і спеціально для тих, хто їх полюбляє. Нічого блукати в «пантагрюелізмах» -&quot;дайош&quot; «бурю й натиск». Наша епоха все-таки залишається великою епохою ренесансу, що розчиняє двері тому весняному повітрю, яке легеньким і радісним вітерцем біжить з Азії.

Наше відродження йде під прапором пролетарських революцій і кожним своїм нервом спрямовано туди, де маячать і горять під осіннім димком прекрасні «озера загірної комуни». Ми вже все маємо — і буйні фарби Петрицького, і конструктивну чіткість Мелера, і прекрасні звуки Вериківського, і незрівнянну поезію Тичини, Рильського, і надзвичайного Курбаса, і.., і.., і… Але ми ще не маємо відповідної культурної атмосфери. Ми знаємо, що основа всього — це Дніпробуд. Але не виросте дуб без сонця. Безпокійний Байрон не будував Лондона, але й навіть він, «могильщик» третього стану, був великим громадянином і вмів запалити до творчості своє суспільство. І це ми знаємо. Ми віримо, що гряде і наш геніальний неспокійний громадянин. Його викликаємо ми своїми нервами, своєю непоборною волею.

Отже, підводиться прекрасне сонце відродження, і ми тиснемо руку тобі, невідомий товаришу. Ми підемо з тобою по наших спустошених городах і селах з багряним прапором і вийдемо на той великий тракт, що по ньому йдуть народи до далекого, але безсумнівного комуністичного суспільства.

{{Україна чи Малоросія}}</text>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Хвильовий Микола</title>
    <id>1757</id>
    <revision>
      <id>1880</id>
      <timestamp>2006-12-22T13:38:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>VictorAnyakin</username>
        <id>25</id>
      </contributor>
      <comment>New page: [[Категорія:Автори-Х]]</comment>
      <text xml:space="preserve">[[Категорія:Автори-Х]]</text>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>