Данил Гарди

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="rsk">
  <siteinfo>
    <sitename>Википедия</sitename>
    <dbname>rskwiki</dbname>
    <base>https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.8</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медий</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Окреме</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Розгварка</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Хаснователь</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Розгварка зоз хасновательом</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Википедия</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Розгварка о Википедиї</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Розгварка о файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">МедияВики</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Розгварка о МедияВикию</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Розгварка о шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Помоц</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Розгварка о помоци</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Катеґория</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Розгварка о катеґориї</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модул</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Разговор о модулу</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Event</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Event talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Данил Гарди</title>
    <ns>0</ns>
    <id>117</id>
    <revision>
      <id>19606</id>
      <parentid>14288</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T12:08:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи</comment>
      <origin>19606</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7650" sha1="ldbxuvpbucme0l1vx3zosbxmohaq28s" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300п
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Данил Гарди&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Hardi Danil.jpg|alt=Данил Гарди|center|мини|256x256п|Данил Гарди (1979)|Данил Гарди (1979. року)]]
|-
|'''Народзени''' 
| 5. септембра 1951.
|-
|'''Умар''' 
|6. мая  2009. (58)
|-
|'''Державянство''' 
|югославянске, горватске
|-
|'''Язик творох'''
|руски, горватски
|-
|'''Школа''' 
|штредня школа, Вуковар
|-
|'''Период твореня'''
|1973—2007.
|-
|'''Жанри''' 
|новинарство, публицистика, култура
|-
|'''Поховани''' 
|у Петровцох
|}
'''Данил Гарди''' (*5. септембер 1951—†[[6. май]] 2009), єден з найвизначнєйших  новинарох, културних  и явних роботнїкох медзи Руснацами у [[Горватска|Горватскей]].

== Биоґрафия ==
Данил Гарди народзени як двойнятко зоз братом Михалом 5. септембра 1951. року у [[Петровци|Петровцох]] при Вуковаре. [[Оцец]] Петро и [[мац]] Андєлка нар. Канюх. У родним валалє  закончел основну школу а штредньошколске образованє здобул у Вуковаре дзе,  у тедишнєй ''Установи за информованє Вуковар'' седемдзешатих рокох почал свой роботни вик як новинар. Данил Гарди робел у Радио Вуковару и у ''Вуковарских новинох'', як на горватским  так и на [[Руски язик|руским язику]]. У виданьох по руски як цо то була ''Нова думка'' у горватскей и у руских гласнїкох преважно з [[Войводина|Войводини]], вон почал сотрудзовац ище як школяр основней и штреднєй школи. Як потвердзени  и искусни новинар зоз [[Горватска|Горватскей]] Данил Гарди бул и член Союзу новинарох Югославиї.

По сам початок воєних зраженьох на Балкану на початку 1990-их Данил Гарди бул  порядни  дописователь  новинох ''Руске слово'' дзе писал о шицких значнєйших збуваньох и о живоце Руснацох у Горватскей.  Бул вон стаємни и каждодньови сотруднїк  и у електронских медийох, односно  руских редакцийох [[Радио-телевизия Войводини|Радия и Телевизиї]] Нови Сад кед ше каждодньово могло чуц його звити у информативних емисийох радия и ТВ по руски як и його инспиративни прилоги у ''Емисиї за валал'' лєбо ''Панорами''  на Радио Новим Садзе або патриц зложенши ТВ прилоги, як цо то була емисия о Пишкуревцох и  Руснацох у тим краю за хтору вон написал сценарий. 

Як резултат вецей як 25 рокох його новинарскей кариєри за Данилом Гардийом остали стотки звити, статї и репортажи  о живоце Руснацох у Горватскей а його робота и угляд були инспирациї за младших колеґох-новинарох же би рушали по його шлїдох. 

Данил Гарди бул, як член КУД ''Яким Гарди'' з Петровцох, активни учашнїк у културним и явним живоце Руснацох. Тиж так, вон бул и єден зоз сновательох найвекшого фестивала  Руснацох у Горватскей ''Петровски дзвон''. 

Данил Гарди бул  оженєти зоз Андєлку родз. Костелник, у малженстве мали дзивку Таню.  

Под час траґичних войнових подїйох у Вуковаре дзе вон зоз фамелию бивал, Данил Гарди бул гарештовани з боку сербских воєних моцох штредком новембра 1991. року и бул одведзени до [[Сербия|Сербиї]] дзе пребувал у гарештох у Сримскей Митровици, Алексинцу и Нишу.  Прежил чежки часи, малтретованє, вишлїдзованя а потим бул концом януара 1992. року, у єдней черанки зараброваних медзи сербским и горватским войском, розмєнени и сцигнул до Горватскей.  Подїї з того периоду, спрам шицкого, охабели  пошлїдки на його здравє и вон ше похорел та пошол до вчасней пензиї. 

И у тим периодзе, як пензионер, Данил Гарди нє мировал та бул активини сотруднїк  на зазберованю материялу за кнїжку ''Руснаци у Републики Горватскей''.

Данил Гарди умар 6. мая  2009. року у Вуковаре, у 58. року живота.  Поховани є 7. мая на [[Теметов|теметове]]  у [[Петровци|Петровцох.]]

== Литература ==
* [[Михайло Зазуляк]]: ''Данил Гарди (1951—2009),''  Рок LXV число 20 (3317) Нови Сад, 15. май 2009. року, бок 11. 

== Вонкашнї вязи ==
* Борис Варґа: [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2019/doc/Misli_s_Dunava_18_2016.pdf ''Траґедия Українцох и Руснацох зоз Вуковару,''] ''Думки з Дунаю'', Лїтопис Союзу Русинох и Укрaїнцох Републики Горвaтскей, ч. 18, б. 103-111. ISBN 978-953-7767-07-5 Превжате и адаптиране зоз Al Jazeera Balkans.
* [[Дюра Лїкар]]: [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2016/doc/ND130.pdf  ''ЖВЕРАТКО НАШЕЙ РОБОТИ,''] Союз Русинох Українцох Републики Горватскей, ч. 130, рок  ХХХІV, 2005, б. 8, ISSN 0351-3181

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
M. Cirba, J. Bucko, D. Hardi and G. Koljesar.jpg|[[Мирослав Цирба]], Янко Бучко, [[Данил Гарди]] и Гавриїл Колєсар
&lt;/gallery&gt;

{{DEFAULTSORT:Гарди , Данил }} 
[[Катеґория:Руснаци у Горватскей]]
[[Катеґория:Петровчанє]]
[[Катеґория:Новинаре]]
[[Катеґория:Народзени 1951]]
[[Катеґория:Умарли 2009]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:5. септембер]]
[[Катеґория:6. май]]</text>
      <sha1>ldbxuvpbucme0l1vx3zosbxmohaq28s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Йоаким Холошняй</title>
    <ns>0</ns>
    <id>188</id>
    <revision>
      <id>19614</id>
      <parentid>14660</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T16:45:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи и подробносци</comment>
      <origin>19614</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="15138" sha1="b3mqw1cxzqbmdld8fkdlnu0ulh2yuf8" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Йоаким Холошняй&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Joakim Hološnjaj.jpg|alt=Йоаким Холошняй|center|thumb|273x273px]]
|-
|'''Народзени'''
|25. януара 1932.
|-
|'''Умар'''
|19. марца 2017.(85)
|-
|'''Державянство'''
|югославянске, сербске
|-
|'''Язик творох'''
|руски, сербски
|-
|'''Школа'''
|Ґимназия у Вербаше
|-
|'''Универзитет'''
|Римокатолїцки богословски
факултет у Заґребе
|-
|'''Период твореня'''
|1958—2016.
|-
|'''Жанри'''
|богословия, шпиванє (тенор), 
култура
|-
|'''Поховани'''
|на теметове у Дюрдьове
|}
'''Йоаким Холошняй''' (*[[25. януар]] 1932—†[[19. марец]] 2017), [[священїк]], [[писатель]], [[музичар]], вельорочни дюрдьовски парох, протоєрей ставрофор, бачки декан, руски културни дїятель.

==  Биоґрафия ==

Йоаким Холошняй народзени 25. януара 1932. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], у фамилиї Матїйових, од [[Оцец|оца]] Мирона и [[Мац|мацери]] Левони. У Руским Керестуре закончел два класи основней школи по [[Руски язик|руски]], у чаше Другей шветовей войни три класи по мадярски, и на концу штири класи нїзшей ґимназиї по руски. Три класи ґимназиї и Вельку матуру Йоаким Холошняй закончел у Державней реалней ґимназиї у [[Вербас|Вербаше]] 1951. року.

Дзекуюци школованю у Рускей ґимназиї, окреме под уплївом трох визначних наставнїкох: [[Гавриїл Г. Надь|Гавриїла Надя]], професора др [[Мафтей Винай|Мафтея Виная]] и [[Йоаким Яша Баков|Яши Бакова]], здобул общеславянски и общеруски погляди и руску свидомосц. Тоти професоре допринєсли и його нїґда нєзагашеному вирскому и церковному опредзелєню.

Як студент бул питомец Грекокатолїцкей семинариї у Заґребе. Семинария на ньго охабела глїбоки шлїди [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцкей церковносци.]] 

''Бремя лєгкоє'' священїческей служби о. Йоаким Холошняй дзелєл зоз свою панїматку Амалию нар. Микловш, з котру бул повинчани [[21. април|21. априла]] 1958. р. у [[Дюрдьов|Дюрдьове]]. Радикално почитуюци церковни “погляди” о малженстве, народзели и по християнски воспитали аж седмеро дзеци (Борис, Михаил, Николая, Татиана, Иван, Мария и Александра) од котрих двоме синове тиж прияли сон иєрейства.

Йоаким Холошняй за священїка рукоположени од кир [[Гавриїл Букатко|Гавриїла Букатки]] у Руским Керестуре, на кирбай, [[9. май|9. мая]] 1958. р. На пошвецаню бул присутни и Суботицки владика, кир Матия Звеканович. Сослужели 40 паноцове.

==  Душпастирска робота ==

Од єшенї 1958. року по єшень 1962. року Йоаким Холошняй службовал у Печну, Ґрабру, Прибичу, з биваньом у парохиї Печно. По 1971. р. службовал у [[Миклошевци|Миклошевцох]], одкаль даскельо роки служел и у Берку.
[[Файл:Joakim Hološnjaj 2.jpg|thumb|320x320px|Йоаким Холошняй,  протоєрей ставрофор, бачки декан, писатель, музичар, вельорочни дюрдьовски парох]]
За управителя парохиї у [[Дюрдьов]]е о. Йоаким Холошняй бул меновани 14. октобра 1971. року, а од 1979. року бул и бачки декан.  З Дюрдьова, през 20 роки (1981–2001) управял и з парохию [[Ґосподїнци]]. Окрем пароховского служеня, о. Йоакима Холошняя, знашли и висши священїчески служеня. Владика Гавриїл Букатко го 1979. р. меновал за протопрезвитера бачкого. Од снованя Викарияту за [[Сербия|Сербию]] и Чарну Гору 1999. р. та по його преставанє, кед 28. авґуста 2003. року основани Еґзархат за грекокатолїкох у СЧГ, о. Йоаким Холошняй окончовал длужносц епископского викара. 

Од 12. октобра 1983. року о. Холошняй бул член Литурґийней и Будовательней ради Крижевского владичества, Конґреґация за Восточни Церкви одликовала о. Йоакима з чином протопрезвитера ставрофора 1985. року а 1986. постал конзултор, док член Священїцкей ради постал 1988. року. До Литурґийней и Будовательней ради ище раз бул меновани 1989. року.

Паноцец Йоаким Холошняй барз вельо будовал – у [[Церковна порта|церковней порти]] у Дюрдьове збудовал пасторални центер з красну салу и другима просториями. Оправял и адаптовал парохийни дом и [[Святи храм|церкву]], на хторей поробени нови верх на турнї, обновена нукашньосц церкви. На [[Теметов|теметове]] у Дюрдьове збудована и стилска каплїца з криптами за хованє, вон участвовал у вибудови парохийного дому нашей церкви у Ґосподїнцох.

==  Културна дїялносц ==

О. Йоаким Холошняй и писал – приповедки, алє и популарно-науково твори. Кед вирнїки 1990-их рокох достали право явносци, на жаданє управи ''Руского слова'', од [[9. януар|9. януара]] 1998. року по 13. октобер 2000. року у каждим чишлє новинох мал кратки напис под общим насловом ''Упознайме християнство''. Вец, 13. октобра 2000. року му кратко поведзене же би свойо писаня вецей нє посилал. Од [[13. януар|13. януара]] 2001. року сотрудзовал у ''Дзвонох'' и писал колумни под общим заглавйом ''Упознай свой обряд''.

Попри тим, о. Йоаким Холошняй остал запаметани як вельки познаватель церковней музичней творчосци и як позарядови интерпретатор церковного шпиваня, окреме Карпаторуского розшпиву. Особлїво ше памета його шпиванє, його красни [[тенор]], а познате же цала його фамелия барз [[Музикалносц|музикална]]. О. Йоаким Холошняй роками шпивал у Церковним хору ''Розанов''. Його соло-партия у ''Отче наш'', композитора Дубеньского, а у виводзеню хору ''Розанов'' – здобула антолоґийне значенє. 
[[Файл:Zbornjik bohosluzebnih pisnjoh.jpg|alt=Зборнїк богослужебних писньох карпаторуского розшпиву|thumb|346x346px|Зборнїк богослужебних писньох карпаторуского розшпиву ]]
О. Холошняй бул заинтересовани за промовованє карпатского простопиянїя. Вон основал хор фамелиї Холошняй (Семействени [[хор]] Холошняй), хтори знял три авдио-касети литурґийней [[Подзелєнє музики|музики]] восточного обряду. Вон тиж пририхтал и обявел (зоз Марию Холошняй) музичну антолоґию карпатского простопинїя, ''Зборнїк вибраних писньох зоз Саночного, Служби Божей и Парастасу карпаторуского богослужебного розшпиву'' (1996).

Окрем священїцкей роботи, бул активни и на других подручох, так же мал значну улогу и у снованю ''Рускей одлоги'' (музейней збирки) у Дюрдьове. О. Йоаким Холошняй, вєдно зоз сином Михаїлом, поставел у дюрдьовскей парохиї стаємну виставу рускей етноґрафиї (''Руска одлога'') у хторей 1229 артефакти з материялней култури Руснацох а до хторей уключени и твори руско-канадского уметнїка [[Юлиян Колєсар|Юлияна Колєсара]]. Културни скарб з їх привредного, културно-просвитного и дружтвеного живота Руснацох у тим валалє чува ше у рамикох грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове.

Йоаким Холошняй бул вельки прихильнїк рускей/русинскей ориєнтациї по чим го паметаю и почитую велї Руснаци у [[Войводина|Войводини.]]

О. Йоаким Холошняй протоєрей ставрофор и вельорочни дюрдьовски парох, котри на тей длужносци службовал нєполни 46 роки, умар 19. марца 2017. у Дюрдьове у 86. року живота. Поховани є на дюрдьовском [[Теметов|теметове]].

==  Литература ==

* Paul Robert Magocsi. Kholoshniai Ioakim. //''Encyclopedia of Rusyn History and Culture'' (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 234. ISBN 0-8020-3566-3.(анґл.)

* о. Йоаким Холошняй: Настава виронауки у основних и стреднїх школох на руским язику, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003 б. 16-18.

== Вонкашнї вязи ==

* [https://zavod.rs/ruska-odloga/ Руска одлога].  Веб сайт Заводу за културу войводянских Руснацох, Нови Сад.

* [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D0%BC_%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BD%D1%8F%D0%B9  Йоаким Холошняй], Википедия, 

* [https://www.youtube.com/watch?v=pLIeV7L0KLg&amp;t=3s 80 ROKI SVJAŠČENJIKA JOAKIMA HOLOŠNJAJA] - Avtorka Helena Korpaš, YouTube, 2017. 

* [https://www.ruskeslovo.com/Умар-дюрдьовски-парох-и-бачки-декан-о-Й/  Умар дюрдьовски парох и бачки декан о. Йоаким Холошняй]. О. Миз, ''Руске слово, Рутенпрес,'' 20. марец 2017. 

* [https://www.ruskeslovo.com/Поховани-дюрдьовски-парох-о-Йоаким-Хо/. Поховани дюрдьовски парох о. Йоаким Холошняй]. Сас, ''Руске слово, Рутенпрес,'' 22. марец 2017.

* [https://www.youtube.com/watch?v=BCTb_ze8sco&amp;t=371s  LITURGIJA JOANA ZLATOUSTOHO] – Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, Djurdjov, YouTube, Makovcanj, 2016.

* [https://www.youtube.com/watch?v=6ugh_Oh3qJs  OTČE NAŠ] - Hor ''ROZANOV'', Djurdjov, YouTube, Makovcanj, 2016. 

* [https://www.youtube.com/watch?v=vPfSZf-yHMY  OTČE NAŠ] - Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, Makovčanj, YouTube, 2019.

* [https://www.youtube.com/watch?v=Zosu2zQSlbI IŽE HERUVIMY] - Hor fameliji HOLOŠNJAJ zoz Djurdjova

* [https://www.youtube.com/watch?v=-81jwi2dpac&amp;t=15s  VIRUJU] - Hor fameliji HOLOŠNJAJ zoz Djurdjova - Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, YouTube, Makovcanj, 2019. 

* [https://www.youtube.com/watch?v=XHPzOxdOaWA&amp;t=99s Famus tenor Joakim Hološnjaj] - YouTube, 2020.

* [https://www.youtube.com/watch?v=49tLLHsk_SM Famus tenor Priest Joakim Holosnyaj] - Mihail Holosnjaj, YouTube, 2022. 

* [https://www.youtube.com/watch?v=EPCcVkEXQV0 Тройнїсте Господи помилуй, соло Йоаким Холошняй, 1958 р], Mihail Holosnjaj,YouTube,  2022.

{{DEFAULTSORT: Холошняй , Йоаким }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Керестурци]]
[[Катеґория:Священїки]]
[[Катеґория:Писателє]]
[[Катеґория:Шпиваче]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Тенор]]
[[Катеґория:25. януар]]
[[Катеґория:Народзени 1932]]
[[Катеґория:19. марец]]
[[Катеґория:Умарли 2017]]</text>
      <sha1>b3mqw1cxzqbmdld8fkdlnu0ulh2yuf8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Константин Циолковски</title>
    <ns>0</ns>
    <id>212</id>
    <revision>
      <id>19617</id>
      <parentid>14702</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T17:06:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи</comment>
      <origin>19617</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5767" sha1="mob0aow33xolgksnpmaxsdwz9jm08r9" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Константин Циолковски&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; | [[Файл:%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%A6%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg|370x370px|center]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Особни податки
|-
|'''Цале мено'''
|Константин Едуардович 
Циолковски
|-
|'''Датум народзеня'''
|17. септембар 1857.
|-
|'''Место народзеня'''
|Ижевскоє, Руска империя
|-
|'''Датум шмерци'''
|19. септембар 1935.( 78 рок.)
|-
|'''Место шмерци'''
|Калуґа СССР
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Наукова робота
|-
|'''Обласц'''
|Физика
|}'''Константин Едуардович Циолковски''' (рус. Константин Эдуардович Циолковский; народзени 17. септембра 1857. у месце Ижевскоє при Рязаню, умар 19. септембра 1935. у Калуґи ) бул русийски физичар и пионир науки о виглєдованю вселени. Снователь є модерней космонавтики.

Вєдно з Херманом Обертом и Робертом Ґодардом&lt;ref&gt;[https://www.enciklopedija.hr/clanak/ciolkovski-konstantin-eduardovic Ciolkovski (Ciolkvoskij), Konstantin Eduardovič] ,  &quot;Hrvatska enciklopedija&quot;, Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.&lt;/ref&gt; Циолковски бул визионер лєценя до космосу. Його найважнєйши дїла то „Албум космичного путованя“ з 1932.  и „Найвекша швидкосц ракетох“ з 1935. Нє дожил же би видзел практичну реализацию своїх идейох. Проґнозовал же ше лєт до космосу витвори коло 1950. (Спутнїк лансовани 1957), а же перши людзе полєца до космосу коло 2000. (лєт Юрия Ґаґарина ше витворел 1961). 

== Досцигнуца ==
Року 1896. Циолковски ше заинтересовал за теорию динамики реакцийних апаратох (ракетох).&lt;ref&gt;[https://www.oxfordreference.com/display/10.1093/oi/authority.20110803110019251 &quot;Konstantin Eduardovich Tsiolkovsky - Oxford Reference&quot;] (язик: анґлийски)&lt;/ref&gt; 

Виведол формулу (єдначина Циолковского) хтора повязує: 

''m''&lt;sub&gt;0&lt;/sub&gt; [[маса]] системи з горивом

''m''&lt;sub&gt;1&lt;/sub&gt; маса системи на конци патреня

''v''&lt;sub&gt;e&lt;/sub&gt; ефективна швидкосц згорйованя горива

Δ''v'' пременка швидкосци 

:&lt;math&gt;\Delta v\ = v_e \ln \frac {m_0} {m_1}&lt;/math&gt;

Под тоту значну формулу записал и датум: [[10. май]] 1897.

Виглєдовал одпор [[Воздух|воздуху]] при лєценю обєктох, принципи хладзеня мотора и управяня з  проєктилами з мотором. Указал же запалююци мишанїни хтори хасновани у воєних наменкох лєбо за огньомет нє достаточни же би лансировали предмет до орбити. Конструовал ракети хтори порушовали [[водонїк]], оксиґен и угльоводонїки. Року 1903. обявел роботу  „Виглєдованє космосу з реакцийнима апаратима“. Автор є наукового концепту вецейступньових ракетох.

Зоз своїма идеями Циолковски бул визионер свойого часу и у царскей Русиї прицагнул мало уваги. Його идеї преширили нємецки науковци под час 1920-их и 1930-их рокох. Познєйше його одкрица винїмно славени у чаше  Совєтского Союзу.

Познате його мудре виречнє же Жем колїска чловечества алє нїхто нє може навики жиц у колїски.&lt;ref&gt;[https://www.oxfordreference.com/display/10.1093/acref/9780191843730.001.0001/q-oro-ed5-00019349 &quot;Konstantin Tsiolkovsky - Oxford Reference&quot;] (язик: анґлийски)&lt;/ref&gt;

== Почесци ==
Йому на чесц наволани кратер Циолковски на нєвидлївим боку [[Мешац|Мешаца]], як и єден [[астероид|астероїд]]. По нїм ше наволує Державни музей историї космонавтики Циолковски.

== Рференци ==

&lt;references /&gt;
== Вонкашнї вязи ==
* [https://gmik.ru/ Державни музей историї космонаутики Циолковски]
* [https://www.ras.ru/ktsiolkovskyarchive/about.aspx особна архива Константина Циолковского] на сайту [[:sr:Руска_академија_наука|Рускей академиї наука]]
{{DEFAULTSORT: Циолковски , Константин }}
[[Катеґория:17. септембер]]
[[Катеґория:Народзени 1857]]
[[Катеґория:19. септембер]]
[[Катеґория:Умарли 1935]]
[[Катеґория:Снователє космонавтики]]</text>
      <sha1>mob0aow33xolgksnpmaxsdwz9jm08r9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ланц</title>
    <ns>0</ns>
    <id>234</id>
    <revision>
      <id>19607</id>
      <parentid>19525</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T12:59:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Укладанє фотоґрафийох, викивязи</comment>
      <origin>19607</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3514" sha1="n8tmqzzg5tf9qcd43vnkiqequ6byqch" xml:space="preserve">'''Ланц''' (серб. ланац, слц. диял. lanc, lanec, láňec, укр. ланцюг, поль. łаńcuch, од мадяр. lánc) – тото слово ма у нашим язику два значеня: 1. прибор за капчанє: ланц на [[бициґла|бициґли]], ланц за статок и под. У технїки то шор злучених челїчних елементох зоз хторима ше преноши моц, вяже або виша терху итд. Ланц члєнковити: зложени є з єднаких, медзи собу повязаних шлєбодно рухомих карикох. Зависно од конструкциї, може витримац рижни обтерхованя. Єст ланци хтори шлєбодно рухоми у шицких напрямох и ланци хторим ставец нє оможлївює шлєбоду рушаня у єдним напряме; 2. мера за [[поверхносц]] жеми: парцела жеми од 1800 квадратни вати, 5750 квадратни [[метер]]и.

Мера достала мено по ланцу хтори [[коваль]] кує зоз желєза, а хтори бул длугоки од 10 до 20 метери, зложени зоз длугших и кратших карикох. З нїм ше премерйовало жем, же би ше одредзело парцели и утвердзело власнїцтво над нїма. У [[Бачка|Бачкей]] длуго ланц споминани як мера за поверхносц (у [[Дюрдьов]]е ше и нєшка жем рахує на ланци), познєйше ше хаснує гольт (у [[Коцур]]е голт), а у новшим чаше и у урядових документох тоти велькосци ше виражує у гектарох.

У [[Народ|народзе]] ше гвари же добра палєнка трима ланц (дробни ґомбульки), а тиж за дакого хто нємирни, нєдобри, нєстримани ше гвари же є як з ланца пущени. У науки о живих существох єст ткв. ланц костираня.

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Broad chain closeup.jpg|Члєнковити ланц
Файл:Kettenvergleich.jpg|Зґлобни ланц за преношенє моци
Файл:Nockenwellenantrieb.jpg|Ланц ѕа погон
&lt;/gallery&gt;

== Литература ==

* Руско-сербски словнїк, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010, б. 358

* Словнїк руского народного язика I, А – Н, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 666

* Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 270

== Вонкашнї вязи ==
* [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%86_(%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82) Ланац (машински елемент)] sr.wikipedia.org

* [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%86  Ланац] sr.wikipedia.org
[[Катеґория:Мери за поверхносц жеми]]
[[Катеґория:Архаизми]]</text>
      <sha1>n8tmqzzg5tf9qcd43vnkiqequ6byqch</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Гелена Гафич Стойков</title>
    <ns>0</ns>
    <id>592</id>
    <revision>
      <id>19616</id>
      <parentid>15931</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T16:57:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19616</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7099" sha1="nmzxgmscko3ye9dr5fxo4fkz3esg2nc" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Гелена Гафич Стойков&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Helena Hafic Stojkov.jpg|алт=Гелена Гафич Стойков|центар|мини|281x281п|Гелена Гафич Стойков (1998. року)]]
|-
|'''Народзена'''
|1. октобра 1938.
|-
|'''Умарла'''
|22. октобра 2024 (87)
|-
|'''Державянство'''
|югославянске, сербске
|-
|'''Язик творох'''
|руски, сербски
|-
|'''Школа'''
|ґимназия, Вербас
|-
|'''Универзитет'''
|Висша административна школа, Беоґрад
|-
|'''Период твореня'''
|1953—2008.
|-
|'''Жанри'''
|поезия, проза, подобова уметносц
|-
|'''Похована'''
|на Новосадским теметове
|}
'''Гелена Гафич Стойков''' (*1. октобер 1938.† 22. октобер 2024), [[Поета|поетеса]] и [[Писатель|писателька]] за дзеци, малярка-аматерка 

== Биоґрафия ==

Гелена Гафич народзена у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 1. октобра 1938. року. [[Оцец]] Яким и [[мац]] Феброна нар. Канюх (Данкова) . Гелена мала ище два шестри, Марию и Феброну и брата Якима. Основне образованє Гелена Гафич здобула у Руским Керестуре. Ґимназию закончела у [[Вербас|Вербаше]], висшу административну школу у Беоґрадзе и як банкарски службенïк робела у [[Кула|Кули]] и Новим Садзе дзе ше познєйше преселєла жиц.

Гелена Гафич ше одала за Йована Стойкова з Кули, єден час жили у Нємецкей у Офенбаху. 

Гелена Гафич длугши час жила у Кули, дзе була снователь и перши предсидатель Руского културно-уметнïцкого дружтва Др [[Гавриїл Костельник|Гавриïл Костельник]]. Познєйше ше преселєла до Нового Саду дзе єй жили обидва шестри.

== Литературна и подобова творчосц ==

Гелена Гафич писала писнï од вчасного дзецинства, першу писню обявела 1953. року, сотрудзовала у дзецинским часопису по руски ''Пионирска заградка'', потим у часопису ''[[Шветлосц (часопис)|Шветлосц]]'', у ''Руским слове'', руских календарох, у часопису ''Мост'' Заводу за културу [[Войводина|Войводини.]] Писала и прозу, алє єй преокупация заш лєм була поезия, и то у першим шоре здогадованє на родиме место Руски Керестур. Перша кнïжка поезиï: ''Колïска и ноц'' (по [[Руски язик|руски]] и сербски, 2001) облапя єй трицецрочну поетску творчосц. 

Авторка є тиж и двох сликовнїцох ''Сни малей Иринки спод єдней перинки'' и ''Снови мале Иренице испод једне дуњице'' (2008). Кнїжку ''Мацери Рускинї'' видало [[Дружтво за руски язик, литературу и културу]] у сотруднїцтве зоз НВУ Руске слово, Нови Сад (2004).

Гелена Гафич Стойков ше виказала и як маляр аматер. У хвилькох хтори даровала своєй активносци у рамикох подобовей уметносци вона намальовала велї акварели и малюнки у олєйовей технїки. 1

Активни член Дружтва за руски язик, литературу и културу була oд 1996. року.

Гелена Гафич Стойков умарла 22. октобра 2024. року у своїм 87. року живота у Новим Садзе. Похована є на Новосадским [[Теметов|теметове]].

== Литература ==

* Јулијан Тамаш, „Хелена Хафич Стојковˮ, ''Русинска књижевност, историја и статус,'' Матица српска, 1984. б. 308.

* Ґрупа авторох, „Гелена Гафич Стойков, маляр аматерˮ, ''Подобова творчосц Руснацох,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 31.

* Мелания Арваї, „Поуки о щесцу, Рецензия сликовнїци Гелени Гафич Стойковˮ, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 253-254.

== Вонкашнї вязи ==
* Ирина Гарди Ковачевич: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/1a%20Studia%20Rutenika%2014%20Pdf%202009.pdf Гелена Гафич Стойков, Сни малей Иринки спод єдней перинки, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 14,  б. 69-70.]

* [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf  Гелена Гафич Стойков, 80 роки од народзеня поетеси и писательки, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 23, 2018, б. 227]

* И. Папуґа, [https://www.ruskeslovo.com/upokojela-se-helena-hafic-stojkov/  Упокоєла ше Гелена Гафич Стойков (1938–2024), ''Рутенпрес,'' 22. октобер 2024.]

== Референци ==
Ґрупа авторох, „Гелена Гафич Стойков, маляр аматерˮ, ''Подобова творчосц Руснацох,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 31.

{{DEFAULTSORT: Гафич Стойков , Гелена }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Керестурци]]
[[Катеґория:Писателє]]
[[Катеґория:Поета]]
[[Катеґория:Народзени 1938]]
[[Катеґория:Маляре]]
[[Катеґория:1. октобер]]
[[Катеґория:22. октобер]]
[[Катеґория:Умарли 2024]]</text>
      <sha1>nmzxgmscko3ye9dr5fxo4fkz3esg2nc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Йоаким Будински</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1189</id>
    <revision>
      <id>19615</id>
      <parentid>14687</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T16:53:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи</comment>
      <origin>19615</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7972" sha1="4lg11vq31vo83x9yqduayz2fxnqonok" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt; Йоаким Будински &lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 = 
[[Файл:Joakim Budinski.jpg|мини|алт=Йоаким Будински Будинєц]]
| label3 = Назвиско | data3 = Будинєц, Андри Гуздер Билянски
| label4 = Народзени |  data4 =25. децембра 1927.
| label5 = Умар |  data5 =20. юлия 1999 (72)
| label6 = Державянство |  data6 = югославянске
| label7 = Язик творох |  data7 = руски, сербски 
| label8 = Школа |  data8 = ґимназия, Вербас и Зомбор
| label9 = Универзитет |  data9 = Студиї французкого и нємецкого язика, универзитет, Беоґрад и у Нємецкей
| label10 = Период твореня |  data10 =1952—1998.
| label11 = Жанри |  data11 = каталоґизация кнїжкових фондох, прекладательство, литература,
| label12 = Поховани |  data12 = Руски Керестур 
| label13 = Припознаня |   data13 = 

}}
'''Йоаким Будински''' (*25. децембер 1927–†20. юлий 1999), [[поета]], ерудита и културни дїяч.

== Биоґрафия==

Йоаким Будински народзени 25. децембра 1927. року на салашу на Билей Пустари ([[Руски Керестур]]). Бул єдине дзецко у Будинсковей фамелиї, [[оцец]] Михал и [[мац]] Мелана родз. Шовш. До основней школи ходзел на Билей и у Руским Керестуре, до ґимназиї почал ходзиц у [[Вербас|Вербаше]] а закончел ю у Зомборе. Студиї нємецкого и французкого язика Йоаким комплетовал у Беоґрадзе, з тим же два семестри бул и на студийох у Нємецкей.
[[Файл:Keresturski studenti u Bgdu.jpg|алт=Керестурски студенти хтори студирали у Беоґрадзе|мини|409x409п|Керестурски студенти хтори студирали у Беоґрадзе под час преходзки по Калемеґднє. З лїва: Янко Сабадош Ганц, Владимир Новта Корпащик, [[Яким Сивч]], [[Петро Хома]], Йоаким Будински Будинєц и Янко Колошняї. Леґенда до леґенди.]]

Робел у вецей институцийох спомедзи хтори треба спомнуц Институт за странски язики у Беоґрадзе кед бул, медзи иншим, анґажовани за прекладателя у Гарареу на схадзки нєвязаних жемох на найвисшим уровню. Потим у ОШ ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре викладал нємецки язик. Оталь пошол до Конїцу (БиГ) дзе робел у воєней фабрики. О єден час Йоаким Будински ше врацел до Нового Саду на роботу у Библиотеки Матици сербскей дзе робел на каталоґизациї кнїжкових фондох, на редиґованю каталоґох и на месце информатора. 

Бул сотруднїк НВУ Руске слово, окреме є запаметани по своїх поетских прилогох у рамикох додатка за културу, уметносц, литертуру и творчосц ''Култ''. Свойо твори звичайно обявйовал под псевдонимом Андри Гуздер Билянски. Медзи своїма приятелями у ґрупи студентох и штредньошколцох у Руским Керестуре, Йоаким Будински бул познати по назвиску Будинєц. Ридши знали хто то Йоаким або Яким Будински, алє шицки знали хто то Будинєц.

За поезию обявену у ''Култу'' Йоаким Будински 1998. року достал награду того подлїстку новинох Руске слово.

Йоаким Будински бул вельки ерудита, мал нєзвичайно широке образованє и бешедовал седем язики - нємецки, французки, анґлийски, мадярски, италиянски, гречески и шпански. Його поетска творчосц и вон як [[писатель]] и поета будзе заберац значне место, окреме кед слово о поетских витвореньох зоз хторима овиковичел памятки на часц керестурского и кулского хотара под назву Била, єй [[Салаш|салащаньох]] и своїх ближнїх. Нєт сумнїву же його поетске дїло постало свойофайтови памятнїк Билей пустари. 

Йоаким Будински бул у малженстве зоз Еуфемию родз. Белак, у малженстве мали сина Мирослава.  

Йоаким Будински умар 20. юлия 1999. року. Поховани є 22. юлия 1999. року на [[Теметов|теметове]] у Руским Керестуре.

== Литература ==

* Михал Симунoвич, Прoцив шицких страхoх / Рoзгварка з Андрийoм Гуздeрoм Билянским, ''Руске слово'', Нови Сад, 1999, 12. марец, б. 16 (''Култ'', ч. 3). 

* Мирон Джуня, Шлїдом предсказаньох Билянского, ''Литературне слово'', Нови Сад, 2007, децембер, число 12, б. 1. – (Руске слово, Нови Сад, 28. децембер 2007, число 52)

* Юлиян Тамаш, Винїцар  (Ґу 80-рочнїци од народзеня Андрия Гуздера Билянского), ''Шветлосц'', Нови Сад, 2007, число 4, октобер-децембер, б. 559.

* Мария Чурчич, ''Библиоґрафия Руснацох у Югославиї 1918-1980'', Будински, Йоаким 2340 , Библиотека Матици  сербскей, 1990, б. 329.

* Будински, Јоаким, Три песме, ''Мостови'', год. 35, бр. 139/140 (2007), ISSN 0350-6525, ср. 23-26

*(Автор нєпознати), „Умар Андри Гуздер Билянскиˮ, ''Руски календар'', 2000, б. 174.

== Вонкашнї жридла ==

* Будински, Йоаким, [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/216105479#full Винїцар: позберани твори, Андри Гуздер Биљански], НВУ ''Руске слово'', 2006. ISBN 978-86-7105-164-1

* Андри Гуздер Билянски, [https://knjizkiporuski.com/product/%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d1%97%d1%86%d0%b0%d1%80/ Винїцар], НВУ ''Руске слово'', 2006, ISBN: 978-86-7105-164-1

{{DEFAULTSORT: Будински , Йоаким }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Писателє]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Народзени 1927]]
[[Катеґория:Умарли 1999]]
[[Катеґория:25. децембер]]
[[Катеґория:20. юлий]]</text>
      <sha1>4lg11vq31vo83x9yqduayz2fxnqonok</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Петро Хома</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1359</id>
    <revision>
      <id>19627</id>
      <parentid>14441</parentid>
      <timestamp>2026-06-30T01:55:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Кориґована катеґория</comment>
      <origin>19627</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9274" sha1="ovxc0aef5k9rsnx94cawuny3p2aui4l" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt;Петро Хома&lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 = [[Файл:Petro_Homa.jpg|мини|center]]
| label3 = Назвиско | data3 =  
| label4 = Датум народзеня |  data4 = 1934
| label5 = Датум упокоєня |  data5 = 20. октобра 2020 (86)
| label6 = Державянство |  data6 = югославянске, сербске
| label7 = Язик творох |  data7 = руски, сербски
| label8 = Школа |  data8 = Штредня будовательна школа, Нови Сад
| label9 = Универзитет |  data9 = Будовательни факултет, Беоґрад
| label10 = Период твореня |  data10 = 1961—2007.
| label11 = Жанри |  data11 = будовательство, култура
| label12 = Поховани |  data12 = У Руским Керестуре
| label13 = Припознаня |   data13 = 
}}
'''Петро Хома''' (*1934—†20. октобер 2020), инженєр, културни дїяч хтори охабел специфични шлїд у  културним и материялним живоце Руснацох у вецей местох

== Биоґрафия ==

Петро Хома ше народзел 1934. року у [[Дюрдьов|Дюрдьове]]. Оцец Яким и мац Феброна. Петро мал младшу шестру Марию. Фамеля ше нєодлуга преселєла до [[Руски Керестур|Руского Керестура]] та Петро  дзецинство препровадзел и основну школу з двома класами нїзшей ґимназиї закончел у Керестуре, а трецу у Новим Садзе. Штредню будовательну школу (гидротехнїчни напрям) 1952. року закончел тиж у Новим Садзе. Єден час робел як гидротехнїчар у Неґотинє, а 1954. року ше уписал на Будовательни факултет у Беоґрадзе и 1961. року дипломовал на Гидротехнїчним  оддїлу.

После дипломованя Петро Хома почал робиц у новосадским Комуналним подприємстве ''Водовод и канализация'', чий бул стипендист под час остатнїх двох рокох студираня, а под час служеня войска у Требиню пол рока робел на вибудови аеродрома Чилипи. По одслуженю войска Петро Хома ше врацел до новосадского Водоводу и ту робел по 1967. рок, у подприємстве ''Герой Пинки'' по 1974. рок, вец єден час у новосадским ''Урбису'' як проєктант у проєктним бироу. Наступни 11 роки робел у Покраїнским заводу за урбанизем, на роботох проєктованя, а после того, од 1987. по 1994. рок робел на истих роботох у Старей Пазови. Теди пре хороту мушел пойсц до инвалидней пензиї.

По його проєктох (подарованих безплатно) реновирани новосадски парохиялни будинок у хторим ше находзи нєшкайши Руски културни центер и направена лєтня бина. У тей роботи вельо помогнул колеґа инженєр Силвестер Дудаш зоз Петровцох, окреме на реновираню велькей сали.

Петро бул активни член КУД ''Максим Горки'' (так ше теди волал Руски културни центер) од 1960. року и бул член Управного одбору, та и його подпредсидатель, задлужени за инвестицийни роботи. Кед у 1970. року Новосадска сцена тедишнього АРТ ''Дядя'' освоєла перше место и златну плакету на тедишнїм Союзним фестивалу аматерских театрох Югославиї на Хвару, городски власци додзелєли на хаснованє и просториї у сушедним будинку. Дзекуюци велькей упартосци руководзацих целох и Петрови як фаховцови, удало им ше физично повязац тоти просториї и у їх рамикох вибудовац мокри ґузел, якого до теди анї у єдним будинку нє було.
[[Файл:Keresturski studenti u Bgdu.jpg|алт=Ґрупа керестурских студентох хтори студирали у Беоґрадзе у другей половки 50-их|мини|509x509п|Керестурски студенти хтори студирали у Беоґрадзе под час преходзки по Калемеґднє. З лїва: Янко Сабадош Ганц, Владимир Новта Корпащик, [[Яким Сивч]], Петро Хома, [[Йоаким Будински|Йоаким Будински Будинєц]] и Янко Колошняї. Леґенда до леґенди.]]
Тото цо по тераз наведзене, то лєм єдна часц Петрового доприношеня припаднїком рускей националней заєднїци. Вельо значнєйши допринос Петро Хома дал жительом Руского Керестура. У сотруднїцтве зоз тедишнїм секретаром Месней заєднїци Нестором Микитом, удало им ше прешвечиц жительох валала же би вигласали месни самодопринос за вибудов асфалтних драгох по шицких валалских улїцох. През цали час їх вибудови Петро бул официйни надпатраюци орґан. У медзичаше, на його инициятиву вибудовани будинок Младежского дому и додатни будинок тедишнєй керестурскей друкарнї. И там вон бул надпатраюци орґан. Як часто знал за живота спомнуц, по 2007. рок вон жил на релациї Руски Керестур-Нови Сад. 

На тей релациї упознал и свою супругу Фемку ( родз. Малацко), зоз хтору виховал и тройо дзеци. У малженстве мали три дзивчата, Златку и двойнята Оксану и Олесю.

Вельо ше закладал и коло того же би керестурска [[Стара хижа у Руским Керестуре|етно-хижа]] була преглашена за историйни будинок и положена под защиту держави. Мало познате же кельо коло того  Петро мал ходзеня и утрошеней енерґиї. И, гоч зоз значним запожнєньом, успих посцигнути!

Кед у Вербаше купени будинок за потреби КУД ''Карпати'', Петро ше и там анґажовал коло добудови сали за концерти. А тиж так, нє виостала анї його учасц у адаптациї просторийох дюрдьовскей Матки. О тей часци Петрового анґажованя наша сучасна явносц барз мало зна. 

Петро бул скромна особа и нє вимагал награду за свой уложени труд. Вон то тримал як свою длужносц. 

Инж. Петро Хома ше упокоєл 20. октобра 2020. року у Новим Садзе. Поховани є, по власним жаданю, на теметове у Руским Керестуре дня 22. октобра 2020. року.

== Вонкашнї вязи ==

* Дюра Латяк, [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b8%d0%bd%d0%b6-%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be-%d1%85%d0%be%d0%bc%d0%b0-1934-2020/  Умар инж ПЕТРО ХОМА (1934–2020).] ''Рутенпрес'', ruskeslovo.com, 26. октобер 2020.

{{DEFAULTSORT: Хома , Петро }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Инженєре]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Народзени 1934]]
[[Катеґория:20. октобер]]
[[Катеґория:Умарли 2020]]</text>
      <sha1>ovxc0aef5k9rsnx94cawuny3p2aui4l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Нотни систем</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2159</id>
    <revision>
      <id>19618</id>
      <parentid>16504</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T20:36:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Додати одвитуюци илустрациї, означени викивязи</comment>
      <origin>19618</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="6010" sha1="ozvff367ydr9jwd1hwo0ymbtvts24hb" xml:space="preserve">[[File:Lines and spaces.png|302x302px|мини]]
'''Нотни систем''' — систем у хторим паралелни горизонтални линиї за записованє [[звук|звукох]] односно [[тон|тонох]] зоз окремнима  знаками хтори ше волаю — [[Нота|ноти]]. 

== Историят ==
Нотни (або линийни) систем зоз штирома линиями представел и предложел Ґвидо зоз Ареца у 11. вику. 

[[File:Parties d une portee.svg|296x296px|мини]]
Нотни линиї ше хасную у нотациї заходней музики од 10. вику. Омжлївйовали прецизни тон неумох, хтори ше теди хасновали а без ясних препознатлївих ознакох висини тона (адиястематски неуми). 

На початку ше хасновало лєм єдна або два линиї, а полсе  як  Ґвидо зоз Ареца преширел на три и штири линиї у интервалох терци коло 1025. року, поступно ше устаємнєл систем зоз пейц линийох хтори ше и нєшка хаснує. Хорска нотация зоз штирома линиями хтора ше хаснує за монофони мелодиї од 12. вику почасово ше хаснує и нєшка.

== Сучасна пракса ==
[[File:Staff lines and spaces SVG.svg|314x314px|мини|5. линиї и 4 пражнїни]]Нотни систем подрозумює применьованє елементох [[Музична нотация|музичней нотациї]]У сучасней пракси ше хаснує нотни систем хтори ма пейц главни линиї и штири пражнїни, хтори ше находза помедзи линиї. Додаваю ше потребни кратки смужки над и под нотни систем такв. '''''помоцнїци'''''. На тот способ ше нотни-линийов систем преширює же би ше до ньго могло уписац вельо вецей ноти. Ноти ше пишу на линиї, и до пражнїнох, а тиж под першу линию и над пияту линию, док висши и нїзши ноти вимагаю хаснованє помоцних смужкох-помоцнїцох.&lt;ref&gt;[https://www.dolmetsch.com/musicalsymbols.htm music dictionary : musical symbols] ''www.dolmetsch.com''&lt;/ref&gt; як цо то [[Ключ (музика)|ключ]],[[ Такт (музика)|тактову]] ознаку-(смужку) тактовку, ознаки за файту такта, знаки  алтерациї, односно пред'знаки-ацидентали, [[Пауза (музика)|паузи]] итд.

[[File:Piano staff.PNG|right|thumb|299x299px| Типична партитура за клавир зоз габасту  аколаду на початку двох линийних системох.]]

За записанє музики за хтору потребно вецей нотни системи (за полифону музику, оркестерску, [[Камерна музика|камерну]], хорску, композицийни записи за клавир,  [[Гарфа|гарфу]] , орґулї, гармонику хаснує ше знак '''аколада'''. [[Аколада (музика)|Аколада]] ше ище наволує '''велька тактовка'''. То заградзенє на початку вецей нотних/линийних системох. Заградзенє може буц просте, угласте лєбо габасте (фиґуралне).[[File:Bracket (music).png|thumb|367x367px|Аколада хтора повязує три линийни системи]] Тиж значне надпомнуц же аколади можу повязовац у [[Партитура|партитури]] вецей линийни системи за исти ґрупи инструментох. Напр. аколада може залапиц шицки смиково иструнети (од виолини I и II, виола, виолончело, контрабас), тиж на исти способ дуйни инстурменти, окреме залапи штири линийни системи за [[хор]] ([[сопран]], [[алт]], [[тенор]], [[бас]]) итд.

== Почитац ище: ==

:* [[Линийни систем]]
:* [[ключ (музика)]]
:* [[Нота]]

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Staff240.svg|Нотни-линийни систем
Файл:Piano staff.PNG|Два линийни системи найчастейше за клавир
Файл:Staff-brace.jpg|Габаста аколада за два линийни системи
Файл:Staff-bracket.jpg|Аколада-угласта за два линийни системи
Файл:Gregorian chant.gif|Нотация на 4 линийох за григориянски шпив ''Kiriye''
Файл:Syncopation example.svg|Мелодия у линийней системи зоз записанима нотацийнима елементами (ключ, метрична мера)
&lt;/gallery&gt;

== Вонкашня вяза ==

* [https://www.merriam-webster.com/dictionary/ staff] Нотни систем, ''www.merriam-webster.com''
* [https://www.youtube.com/watch?v=brTT1fZrp_k Violinski ključ linijski sistem] youtube.com

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Теория музики]]
[[Катеґория:Музични термини]]
[[Катеґория:Музична нотация]]</text>
      <sha1>ozvff367ydr9jwd1hwo0ymbtvts24hb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Владимир Ґарянски</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2203</id>
    <revision>
      <id>19613</id>
      <parentid>16148</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T16:30:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19613</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5505" sha1="fwzh1xnchveexo8eeacxvpix222wiih" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt; Владимир Ґарянски &lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 = [[Файл:Vladimir Garjanski.jpg|алт=Владимир Ґарянски|центар|мини|297x297п]]
| label3 = Назвиско | data3 = 
| label4 = Датум народзеня |  data4 =2. юлия 1959.
| label5 = Датум упокоєня |  data5 =3. юлия 1996 (37)
| label6 = Державянство |  data6 = югославянске
| label7 = Язик творох |  data7 = руски, сербски
| label8 = Школа |  data8 = Штредня хемийно-технїчно-технолоґийна школа, Вербас
| label9 = Универзитет |  data9 = Филозофски факултет, Катедра за руски язик и литературу, Нови Сад
| label10 = Наукови ступень |  data10 = мр
| label11 = Период твореня |  data11 = 1982-1996.
| label12 = Жанри |  data12 = литература, просвита
| label13 = Поховани |  data13 = у Прешове
| label14 = Припознаня |   data14 = 
}}
'''Владимир Ґарянски''' (*2. юлий 1959 - †3. юлий 1996.),  [[Поета|поета]], прозаиста, литературни критичар и педаґоґ.

== Биоґрафия ==

Владимир Ґарянски народзени  2. юлия 1959. року у Осєку ([[Горватска]]). Основну и штредню хемийно-технїчно-технолоґийну школу закончел у [[Вербас|Вербаше]]. У Новим Садзе перше студирал на Польопривредним факултету, а вец на Катедри за [[руски язик]] и литературу, дзе и дипломовал 1987. року. 

Маґистерску роботу на тему ''Гранїчни ситуациї у дїлу Данила Киша'' одбранєл 1991. року. 

Од 1988. до 1992. року робел як асистент за руску литературу Филозофского факултета у Новим Садзе. Од 1992. року робел як фахови асистент за южнославянски язики и литератури на Катедри за словацки язик и литературу Универзитета ''Павел Јозеф Шафарик'' у Кошицох, а потим на Катедри за славистику Филозофского факултета у [[Прешов|Прешове]].

У Словацкей, у Прешове Владимир Ґарянски ше оженєл зоз новинарку українскей редакциї Радио Прешова, Людмилу, у малженстве мали сина Ярослава.

У рускей литератури Владимир Ґарянски ше зявел концом седемдзешатих рокох. Писал на руским и сербским язику и обявел шейсц кнїжки поезиї: ''Рисунок слунка'' (Нови Сад, 1982), ''Жрвањ'' (Вербас, 1985), ''Цверчок у коцки ляду'' (Нови Сад, 1987), ''Сеча'' (Нови Сад, 1989), ''Курнява'' (Нови Сад, 1990), ''Коњ од чудесне ноћи'' (Вербас, 1991).

Його поезия ше базує на цмей, алоґичней бешеди, на надреалистичней и символичней поетики. Окрем  абстрактней имаґинациї вон актуализовал митски контекст у хторим вяза подобох и за нїх вязаних судьбох досц бивна.  

Поезия му прекладана на словацки, македонски, румунски, мадярски и українски язик. За кнїжку на сербским язику ''Сеча'' достал награду за найлєпшу кнїжку рока у Едициї Стражилово за 1989. рок. Заступени є у трох антолоґийох рускей поезиї, як и у даскелїх зборнїкох югославянскей поезиї. Ношитель є награди часописа [[Шветлосц (часопис)|Шветлосц]] – [[Микола М. Кочиш|''Микола М. Кочиш'']] за 1995. рок.

Владимир Ґарянски умар 3. юлия 1996. року у Прешове дзе є и поховани.

==Литература==

* М. М. Цап, „Градза за библиографию В. Г.&quot;, Шветлосц, 1997, 1–2;
* Ј. Тамаш, Историја русинске књижевности, Н. Сад 2002.
* Микола Шанта, Владимир Ґарянски (1959-1996). Умар талантовани поет, Руски календар 1997. НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 160.
{{DEFAULTSORT: Ґарянски , Владимир }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Поета]]
[[Катеґория:Литературни критичаре]]
[[Катеґория:2. юлий]]
[[Катеґория:Народзени 1959]]
[[Катеґория:3. юлий]]
[[Катеґория:Умарли 1996]]</text>
      <sha1>fwzh1xnchveexo8eeacxvpix222wiih</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Фестивал рускей култури Червена ружа</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2597</id>
    <revision>
      <id>19624</id>
      <parentid>18200</parentid>
      <timestamp>2026-06-30T01:17:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19624</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="67874" sha1="oirvjqso27k9a1e6e0px3un548ct7ia" xml:space="preserve">{{Инфорамик
| headerstyle      = background: #B2D115;
| header1          = &lt;big&gt;Фестивал култури Червена ружа &lt;/big&gt;
| label1           = Урядови лоґо фестивала
| label2           = 
| data2            = [[Файл:Amblem Cervenej ruzi.jpg|center]] Лоґо фестивала
| label3           = Орґанизатор фестивала
| data3            = [[Дом култури Руски Керестур]]
| label4           = Жанр
| data4            = Обща смотра народней, компонованей и дзецинскей музики, шпиванє и танци
| label5           = Основани
| data5            = 1962. року
| label6           = Тирванє
| data6            = 64 роки
| label7           = Локация
| data7            = Руски Керестур
| label8           = Снователє
| data8            = Клуб студентох и штредньошколцох, валалска младеж
| label9           = Нащивеносц
| data9            = од 1300 до 2500
}}
'''Фестивал рускей култури ''Червена ружа''''' то смотра шпиваня, танцох, [[Композиция|композицийох]] у забавним/народним духу и композицийох за дзеци.  

У половки пейдзешатих рокох, кед ище у наших крайох нє було телевизиї, дзечнє ше слухало [[Радио-телевизия Войводини|радио]], одходзело ше до биоскопу а младежи [[Собота|соботами]] и [[Нєдзеля|нєдзелями]] найглавнєйши вид забави були танци. Розлика була лєм у тим же по варошох на таких танцох грали преважно [[Оркестер|оркестри]] на модернєйших [[Подзелєнє музики|музичних]] [[Подзелєнє музичних инструментох|инструментох]] (як цо то гармоники, [[Кларинет|кларинети,]] саксофони, електрични [[Ґитара|ґитари]], контрабаси, буґни и чинєли), а по валалох у [[Войводина|Войводини]] найчастейше грали [[Тамбура|тамбурово]] [[Оркестер|оркестри]]. Так то було и у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]].  

Од початку 1959. року ше на радио-станїцох Заґреб и Беоґрад почало каждей соботи на 8 вечар емитовац музичну радио емисию под назву ''Микрофон ваш''. За кратки час то постала барз популарна емисия у цалей жеми. 

== ''Микрофон ваш'' постава ''Червена ружа'' ==

През лєто ше у Керестуре танци отримовало у тaкв. Желєней загради (простор медзи майсторским и пензионерским домом). Там були виляти два бетонски плочи (векша и менша), єдна при другей, на хторих ше танцовало, а за оркестер була збудована нєвелька бина зоз закрицом. У єдним периодзе на танцох у Желєней загради грал и оркестер ''Сивґамуриз'' хторому бул руководитель [[Яким Сивч]]. О єден час, дзекуюци вироятнє и популарней радио емисиї ''Микрофон ваш'', ту настала идея о орґанизованю таких концертох на хторих би наступели лєм тоти кандидати хтори би пред тим на аудициї указали одвитуюци квалитет шпиваня. Инициятор и реализатор таких концертох бул Яким Сивч зоз членами руководства валалскей младежскей орґанизациї. И так, пошвидко ше за тот концерт, або ''Микрофон ваш'' на керестурски способ, дознало и по других руских валалох. Уж на другим концерту як госци наступели и млади Коцурци на чолє зоз Владимиром Горняком.

Тому допринєсла и политична инициятива же концом пейдзешатих рокох руководство валалскей младежскей орґанизациї достало задаток основац завичайни Kлуб студентох и стредньошколцох, хтори би през лєтнї и жимски розпуст орґанизовано робели на културним и спортским планє. Перше пробованє снованя такого клуба окончене влєце 1959. року. За предсидателя Клуба бул вибрани Владимир Мирко Ґаднянски. Под його руководительством у першим року иснованя Клуба найзамеркованши резултати посцигнути на спортско-рекреативним планє. Руководительох Клуба ше виберало каждого року. Од лєта 1962. року Клуб достал стабилнєйшу орґанизацийну форму дїялносци, кед за предсидателя вибрани [[Дюра Папгаргаї]]. Теди у Клубе превага дата културним програмом ‒ драми и музики. За обласц музики бул задлужени Яким Сивч, хтори и по теди водзел валалски концерти под назву ''Микрофон ваш''. У 1962. року орґанизованє тей музичней манифестациї превжал на себе Клуб студентох и стредньошколцох зоз помоцу валалскей младежи. Же би доказали автономносц у пририхтованю, члени Управного одбoру Клуба пременєли и єй потедишню назву на ''Червена ружа'' и ґу нєй почали додавац рок у хторим є отримана. Интересантне ту спомнуц же спочатку и студенти нє були имуни на кус скорей спомнуту радио емисию, цо мож видзиц зоз шлїдуюцого цитата, винятого зоз „Дньовнїка роботи Клуба“, зазначеного 30. юлия 1962. року, хтори глаши: &lt;blockquote&gt;''Отримана проба музицкей секциї бо ше сце на соботу 4. VIII виступиц пред публику. На схадзки ришене да ше емисия-програма навола Червена ружа ’62.''&lt;ref&gt;Цитат виняти зоз моноґрафиї „30 Червени ружи“, бок 172, НBУ „Руске словo“, Нови Сад, 1991.&lt;/ref&gt;&lt;/blockquote&gt;Перша музична програма под назву ''Червена ружа ’62'' и отримана 4. авґуста 1962. року. З тей нагоди у ''Дньовнїку роботи Клуба студентох и школярох стреднїх школох у Руским Керестуре'', медзи иншим, зазначене и тото:  
[[Файл:Ucasnjili CR 62.jpg|алт=Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року|мини|435x435п|Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року]]

::Отримани забавни вечар. Пририхтани є з помоцу валалскей младежи. Дала го музицка секция и наволани є ,Червена ружa 62’. До поладня ше ушорйовала бина. Вечар на 9 г. почала програма. Було барз вельке число патрачох, цо указує же интересованє за таки приредби вельке. На програми були заступени народни и забавни мелодиї претежно на нашим язику. Мали зме и госца вечара. То бул Мижо Гирйовати ,Червена маїца’ Ср. Митровици. Жири: Латяк Дюра, Биялош Яким, [[Марґита Лучечко|Лучечко Марґита]], [[Михайло Варґа (учитель)|Варґа Михал]] и Ґаднянски Владимир одлучели да ше перша награда за хлапцох додзелї Мироньови Мелникови, друга дует Микита-[[Владислав Надьмитьо|Надьмитьо]], треца Чордашовому Янкови. Перша награда була ’Червени чобольов’, друга ,Червена машля’, треца ,Виолински ключ’. Од дзивчатох першу награду однєсла [[Наталия Колєсар|Наталка Колбасова]], другу Марча Бикийова, трецу Сенка Кирдова. Перша награда була ,Червена кошарка з ружами’, друга ,Червена хусточка’, треца ,Бомбонєра’. Госц вечара Мижо Гирйовати достал награду у пенєжу 200 динари. Якимови Сивчови купена кристална вазна, почим и вон шпивал ван конкуренциї.“&lt;ref&gt;Исте, боки 172 и 173.&lt;/ref&gt;

== Од концерта по фестивал ==
[[Файл:Ucasnjili CR 1963 roku.jpg|алт=Учашнїки на Червеней ружи 1963.року|мини|433x433п|Учашнїки на ''Червеней ружи'' хтора отримана 17. авґуста 1963.року]]  

У Дньовнїку роботи Клуба нє зазначене же уж на першей ''Ружи'' виведзени и три нови композициї Якима Сивча и же зоз тим уж на самим початку ''Ружа'' отворела дзвери и за других потенциялних [[Композитор|композиторох]]. Зоз познєйших рокох видно же то бул вельки порив нашим младим музично надареним людзом же би ше опробовали и як творителє новей музики у народним и забавним духу.

Уж у 1964. року ше указало же ше приявело тельо нови композициї же було потребне пременїц и концепцию цалей музичней манифестациї. Зоз Дньовнїка дознаваме же Управни одбор на своєй схадзки, отриманей 9. юлия 1964. року, заключел шлїдуюце:  

„До плану роботи на перше место приходзи орґанизованє такмиченя шпивачох аматерох ''Червена ружа ’64''. Такмиченє того року треба да ма иньшаки випатрунок як до тераз. Треба да ше состої зоз двох часцох и да ше отрима два вечари. Єден вечар да ше такмича [[Шпивач|шпиваче]] аматере, а други вечар композиторе аматере.“&lt;ref&gt;Исте, бок 174.&lt;/ref&gt;  

Правда, спомнутого року змаганє змесцене лєм до єдного вечара, алє значни ту факт же ше уж теди указала потреба за преширйованє програми на два вечари. Попри тим, видно же и интересованє за тоту манифестацию наросло и у других местох дзе жию [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]. Управни одбор Клуба правочасно розпослал поволанки „до наших руских валалох за ''Червену ружу ’64''... да то маю на увиду“. 
[[Файл:Irina Kovac na 4ej Ruzi.jpg|алт=На штвартей Ружи“ Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду.|мини|269x269п|На штвартей ''Ружи'' 1965. року Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду. То було по першираз же награда нє остала у Керестуре]]
А же то наисце було так, указує податок же ше на ''Червену ружу ’65'', т.є. на змагательну часц, приявели, попри керестурских, и шпиваче зоз [[Миклошевци|Миклошевцох]], [[Дюрдьов|Дюрдьова]], [[Коцур|Коцура]], [[Шид|Шиду]], Нового Саду и [[Кула|Кули]]. А значне спомнуц же, як зазначел [[Микола Скубан]] у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи 1962–1971'', першираз на ''Ружи'' наступели и два бит ансамбли. Були то ''Нєщеснїци'' зоз Коцура и ''Комети'' зоз Шиду. 

У 1966. року ше до пририхтованьох ''Ружи'', попри Клуба студентох и стредньошколцох и Месного комитета Союзу младежи, уключує и керестурски [[Дом култури Руски Керестур|Дом култури]]. Було потребне укладац вельо вецей часу и средства до пририхтованьох як цо то могли уложиц Клуб студентох и стредньошколцох и валалска младеж. То указує на факт же ''Ружа'' теди уж преросла рамики младежскей манифестациї. Преширена є на два програми. Попри музичней, у єй рамикох отримани и литературни вечар под назву ''Поезия и музика младих''. 

За музичну програму сала Дому култури уж була цесна, та є отримана на монтажней бини у школским дворе пред понад 1000 патрачами. 

''Червена ружа ’67'', шеста по шоре, отримана тиж у школским дворе пред коло 1200 патрачами. Участвовали на нєй аж 26 змагателє. А дзень пред тим у сали Дому култури отримани ''Вечар поезиї и музики младих'', на хторим наступели 13 [[Поета|поетове]] зоз вецей местох дзе жию Руснаци и Українци. Главну орґанизацию превжал керестурски Дом култури. Остало зазначене же на тей ''Ружи'' присуствовал и госц зоз Прешова (Словацка) Юрий Дацко, представитель Културного союзу українских трудбенїкох у тедишнєй Чехословацкей Републики, хтори у мено того союзу и привитал тоту нашу музично литературну манифестацию.    
[[Файл:Helena Plancak zoz Kocura.jpg|алт=Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на „Червеней ружи 68“ |мини|284x284п|Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на Червеней ружи 68“ , кед шпивала шпиванку ''Розквитнута калїна'']]
''Червена ружа ’68'' уж постала прави фестивал култури. Вимоги и реални потреби за преширйованьом змисту и обсягу Фестивала приведли до того же було потребне оформиц окремни орґанизацийни одбор зоз вецей наших местох и зоз ширшим кругом фаховцох. У рамикох Фестивала оформени штири манифестациї. Попри музичней и литературней, пририхтана и вистава малюнкох наших подобових уметнїкох, а пририхтана и нова музично танєчна манифестация под назву ''Стретнуце братства'' (познєйше ''Естрада братства''), у хторей вжали учасц солисти Радио Нового Саду зоз рускима, сербскима и мадярскима народнима шпиванками, а у другей часци зоз своїм блоком по першираз на тих просторох наступел и Поддуклянски українски народни ансамбл (ПУНА) зоз [[Прешов|Прешова.]] 

Таки концепт програми ''Червеней ружи ’68'' у подполносци оправдал пременку назви на Фестивал култури югославянских Руснацох и Українцох ''Червена ружа''. 
[[Файл:Ucasnjiki Mitinga poeziji 1974.jpg|алт=Учашнїки Митинґа поезиї 1974. року|мини|398x398п|Учашнїки ''Митинґа поезиї'' 1974. року]]
После законченей ''Червеней ружи ’68'' Дюра Папгаргаї у своєй статї з насловом ''Експериментални глєданя и визначни плоди'', обявеней у Народним календаре за 1969. рок, констатовал:

„Ясно ше потвердзело же уж традицийна музично литературна манифестация ''Червена ружа'' постала централна културна подїя у нашей народносци. Седма по шоре, вона 1968. року указала же може прероснуц до єдней наисце квалитетней смотри наших музичних, гоч нє лєм музичних досцигнуцох, же искуства хтори ше нагромадзели з дотерашнїх орґанизованьох почали приношиц жадани плоди. Преширени рамики ше указали у цалей своєй позитивносци и хасновитосци за ище моцнєйши розмах наших намаганьох за посцигованє на квалитету. Окрем традицийного змаганя младих шпивачох и митинґа поезиї младих писательох, у рамикох тей манифестациї орґанизовани вечар под назву ''Естрада братства'', хтори указал же ''Червена ружа'' нє жада буц заварта до чисто народносних рамикох, же вона нє лєм жвератко нашей дїялносци, алє и нагода за упатранє, та и поровнованє моцох зоз представителями других народносцох и народох, як з нашей жеми, так и з иножемства.“&lt;ref&gt;Дюра Папгаргаї: Експериментални глєданя и визначни плоди, Народни календар за 1969. рок, бок 61, „Руске слово“ Нови Сад, 1968, бок 61.&lt;/ref&gt; 
[[Файл:Monografija Cervena ruza 1.jpg|алт=Моноґрафия  Червена ружа 1962-2011|мини|242x242п|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том I, нова музична творчосц у народним духу]]
Интересованє шицких наших местох за осму ''Ружу'' було уж таке вельке же, гоч и преширена, вона постала „цесна“ за шицких цо жадали на нєй наступиц. Прето Орґанизацийни одбор принєс одлуку же би ше окончела предходна селекция приявених учаснїкох. Така селекция окончована на такв. ''Малих ружох''. Алє, понеже Петровчанє уж мали, по угляду на ''Ружу'', свой ''Петровски дзвон'', а Миклошевчанє свою манифестацию под назву ''Миклошевци'', на хторих мож було окончиц селекцию, ''Мала ружа'' отримана лєм у Коцуре, Дюрдьове и Шидзе. Зоз шицких спомнутих манифестацийох лєм найудатнєйши точки здобули право наступиц и на ''Червеней ружи'' у Руским Керестуре. На тот способ ''Ружа'' постала своєродна смотра найвисших рочних резултатох, хтори посцигли нашо културно уметнїцки дружтва у своєй роботи на музичним и танєчним планє. 

У 1969. року ''Ружа'' преширена на вимаганє просвитних роботнїкох з ище єдну музичну манифестацию, на тот завод под назву ''Червене пупче'', а ґу ньому приключена и окремна дзецинска програма з нагоди Велького наградного конкурса, чий орґанизатор и спонзор була Редакция дзецинского часопису ''Пионирска заградка'' (нєшка ''Заградка''). 

Таки преширени обсяг Фестивала вимагал и значни финансийни средства. Треба ту спомнуц же перши ''Ружи'' орґанизовани на волонтерскей основи, а нєобходни материялни трошки ше подмирйовало зоз назбераного пенєжу од наплацених уходних картох. Єден час аж анї керестурски Дом култури нє сцел дац безплатно свою салу за отримованє ''Червеней ружи'', аж потамаль покля и вон нє постал єден з єй орґанизаторох. И то була єдна з причинох же ше ''Ружа'' преселєла до школского двора. На тот способ оможлївене присуство векшого числа патрачох, а зоз тим витворени и векши финансийни резултат. З тим створена можлївосц виплациц драгово трошки поволаним госцом, алє нє и ансамблом. Єдина помоц орґанизатором теди була у простору за отримованє концерта, а ансамбли зоз других местох себе сами мушели плациц трошки путованя до Керестура и пребуванє у нїм. На жаль, то нє могла постац стаємна пракса, та ше мушело глєдац и ширшу дружтвену потримовку у пенєжу. Медзитим, аж у 1975. року часточно розришени проблем финансованя Фестивала. Теди ше його рамики ище баржей преширели. 

Од 1975. року почала ше отримовац, як окремна ''Ружова'' манифестация, смотра рочней роботи наших [[Хор|хорских]] и танєчних [[Ансамбл|ансамблох]] под назву ''Одгуки ровнїни''. 

У 1976. року до рамикох Фестивала уключени и ''науково совитованя''. 

Мож повесц же свою дефинитивну физиономию Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї ''Червена ружа'' (таку мал теди назву) достал аж 1976. року, кед уж бул петнасти по шоре. Теди вон зоз початковей єдней нароснул на дзевец рижни културни манифестациї. А то були: 

1. Подобово-етноґрафични, историйни и други вистави;

2. ''Червене пупче'', смотра дзецинских музично - танєчних активносцох и музичней творчосци за дзеци; 

3. Митинґ поезиї и музики младих (познєйше наволани ''Струни шерца''); 

4. Вельки наградни конкурс, зоз окремну културну програму з нагоди додзельованя наградох; 

5. ''Червена ружа'', змагательна програма шпивачох и нових композицийох у народним и забавним духу; 

6. ''Одгуки ровнїни'', смотра рочних досцигнуцох наших КУД у хорско-танєчней обласци, преткана зоз народним гумором; 

7. Науково совитованя на рижни теми зоз нашей историї и култури;

8. ''Естрада братства'', своєродна смотра найвисших рочних музично танєчних досцигнуцох у прировнаню з госцуюцима ансамблами зоз жеми и иножемства; 

9. ''Керестурияда'', змаганє вокално-инструменталних ґрупох. 

Така концепция ''Червеней ружи'' витворйована през вецей роки. З часу на час даєдна вихабена, алє то завишело од обставинох на теренє. З прецеком часу зоз рамикох Фестивала вишла ''Керестурияда'' и програма з нагоди Велького наградного конкурса, а преридзени и науково совитованя, же би ше их остатнїх рокох цалком престало орґанизовац у рамикох ''Ружи''.

== Поддуклянци подзвигли рейтинґ ''Червеней ружи'' ==
Значне ту напомнуц же медзинародни характер ''Червена ружа'' достала зоз госцованьом Поддуклянского українского народного ансамбла (ПУНА).

Дюра Папгаргаї у своєй статї, пошвеценей двацецпейцрочнїци [[Театер &quot;Александер Духнович&quot;|Українского народного театра]] (УНТ, нєшка Театер „А. Духнович“) у Прешове, обявеней у пригодней моноґрафиї у [[Прешов|Прешове]] 1971. року, призначел же у новембру мешацу 1966. року сцигло до Руского Керестура на адресу главного редактора ''Руского слова'' Дюри Латяка писемко, хторе написал уметнїцки руководитель ПУНА [[Юрий Цимбора]]. Писмо мало характер информативней поволанки на початок сотруднїцтва. 

Пошвидко после того ушлїдзели и конкретни акциї. По консултованю зоз Совитом Дому култури у Руским Керестуре Дюра Латяк одписал на спомнуту поволанку на сотруднїцтво, та 14. априла 1967. року до Руского Керестура, до Редакциї ''Руского слова'', припутовала делеґация у составе: Секретар КСУТ Федор Ковач, уметнїцки руководитель ПУНА Юрий Цимбора, главни редактор новинох ''Нове життя'' Юрий Дацко, директор Українского радия у Пряшове Василь Вархола и финансийни директор УНТ Лудвиґ Галушка. Уж сам состав делеґациї указує же ше од тей нащиви вельо очековало. Дюра Папгаргаї у спомнутей статї спомина:

„Догварка була щира, сердечна: розвивац медзисобне сотруднїцтво. Презентовац вредносци українского фолклорного скарбу прейґ ПУНА у социялистичней Югославиї, винайсц можлївосци за госцованє наших аматерох на Свиднїцким швету писньох и танцох. 

На конкретизованє догвареного нє требало длуго чекац. У юлию мешацу 1967. року ПУНА зос свою програму нащивела Руски Керестур, Кулу, Коцур, [[Вербас]], Червинку, Сивец и Бачку Тополю. Було то за шицких патрачох велїчезне дожице, нєзабутне. Прекрасни українски костими, складно увежбани шпивацки гласи, лєгки балетски крочай нашмеяних танцошох плєнєли увагу патрачох у каждей точки. Публика и орґанизаторе нє лєм же нє були розчаровани, алє под вплївом одушевия скоро у каждим месце виражели жаданє же би их з новим приходом ПУНА знова нащивела. 
[[Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|алт=Делеґация КСУТ и УНТ |мини|370x370п|Делеґация КСУТ (Културного союзу українских трудбенїкох) и УНТ (Українского народного театра) у Руским Керестуре]]
Тот успишни наступ дал векши порив нашим танєчним и шпивацким колективом. Уж тераз мали приклад цо ше з витирвалу и сцелу роботу може посцигнуц. Фолклорни скарб ше од того часу у културно- просвитних колективох почал ище баржей пестовац, почало ше интензивнєйше робиц на подзвигованю квалитета и роботи и наступох. Була то права хасновита лекция за наших аматерох.“&lt;ref&gt;Дюра Папгаргаї: На кридлох братского сотруднїцтва, „25 УНТ“, Словацьке педагогічне вдавництво в Братіславі, Видділ української літератури в Пряшеві, 1971, бок 129.&lt;/ref&gt;  

И, Дюра Папгаргаї мал право. Од того часу нашо културно-просвитни дружтва почали пошвецовац векшу увагу квалитету и интерпретациї народних танцох и шпиванкох. Можебуц случайно Папгаргаї призабул призначиц же у рамикох першей нащиви ПУНА до Керестура припутовали 89 члени колектива и руководства и же шицки були розподзелєни по приватних обисцох, преважно у активних членох Дому култури, бо – як познате – у Керестуре нєт готел, а нє було анї терашнього интерната. На тот способ настали и нєзабутни медзилюдски приятельства. Нє чудо, вец, же ше после двох тижньох друженя на випровадзанє госцох зишло скоро пол валала, же було и слизох и поцилункох, и писнї и плачу... Медзитим, Папгаргаї призначел же на Свиднїцким швету писнї и танцу 1968. року наступели аматере КПД ''Максим Горки'' з Нового Саду, а рок познєйше и члени керестурского Дому култури. У вязи з тим вон у спомнутей статї зазначел:  

''„Яка радосц! Нєвимерлїва! Яки нєзвичайни, по теди нє дожити аплаузи пред вецейтисячну публику. Стретнуца и облапяня зос старима и новима приятелями. Наступи тих двох югославянских колективох на Свиднїцким швету представяли найвисшу награду за витирвалу роботу двом найпознатшим аматерским колективом рускей народносци у Югославиї.''

1968. року ПУНА знова на поволанку керестурского Дома култури нащивює Югославию. Програма под насловом ,Витай весна’ просто одушевела публику у Руским Керестуре, Новим Садзе, Кули, Баймоку, Суботици... Вона як нїґда по тераз украшела керестурску ''Червену ружу'', заколїсала ю з чаривним танцом и прекрасним шпивом. Нє вельо менши успих посцигли и представителє ПУНА на ''Червеней ружи'' 1969. року.

Свиднїцке швето и ''Червена ружа'' себе знова щиро сцисли руки, братски ше привитали, потвердзели ше пред вельочислену публику. Свиднїк и Руски Керестур постали символи медзисобних братских фолклорних стретнуцох.“&lt;ref&gt;Исте, бок 130&lt;/ref&gt; 

Мож шлєбодно повесц же члени Поддуклянского українского народного ансамбла мали вельки вплїв на подзвигованє рейтинґа ''Червеней ружи''. После нїх скоро каждого року на ''Ружи'' участвує голєм по єден ансамбл народних писньох и танцох зоз иножемства. Найчастейше зоз тедишнього Совєтского Союзу (Україна и Русия). ''Ружа'' поставала вше познатша и популарнєйша. Пошвидко ше за тоту нашу манифестацию заинтересовали и союзни средства явного информованя, уключуюци и телевизию. З тим и финансийна помоц почала присциговац зоз вецей жридлох, алє ше и видатки вше швидше звекшовали. То анї нє чудне кед ше ма на розуме же у рамикох шицких манифестацийох Фестивала брали учасц понад 1000 учаснїки!
[[Файл:Ucasnjiki CR 70tih rokoh.jpg|алт=Учашнїки Червеней ружи 1972. року|мини|422x422п|Учашнїки ''Червеней ружи'' 1972. року]]

== Обще швето Руснацох ==
''Червена ружа'' – жридлова, найстарша и найзначнєйша манифестация Фестивала култури ''Червена ружа'', змаганє шпивачох, хторе орґанизовали керестурски студенти и стредньошколци, постала тот зародок зоз хторого виросли шицки други ластари и зоз нїх настал єдини и найзначнєйши фестивал нашей култури. Вироятно нїхто з єй сновательох у чаше снованя нє думал же вона постанє обще швето Руснацох и Українцох на просторох дакедишнєй Югославиї. Задумана є як плод фериялней анґажованосци студентскей, стредньошколскей и валалскей младежи у лєтнїм периодзе, у обласци музичней култури. Нєт сумнїву же ту главну улогу мал млади и нєафирмовани залюбенїк до музики, тедишнї студент права Яким Сивч, у тедишнїм чаше и подпредсидатель Управного одбору Клуба студентох и стредньошколцох. Вон уж по теди на концертох под назву ''Микрофон ваш'' мал водзацу улогу, та було цалком лоґичне же ю предлужел и на ''Червеней ружи''. За тото мал и особни интерес, бо вон уж по 1962. рок мал понад 10 свойо композициї хтори нє мал дзе явно виводзиц. ''Микрофон ваш'', и ''Червена ружа'' после того, були єдине место дзе могол презентовац свойо композициї и оценїц як их народ прилапює. Так уж на першей ''Ружи'' после змагательней часци шпивачох виведзени три його композициї (''Щешлїва ноц'' на його слова, ''Єшеньска ружа'' на слова Янка Грубенї и ''Модерна любов'' (Вше ше людзе любовали) на слова Юлияна Каменїцкия). Конферансу написал и водзел тедишнї предсидатель Управного одбору Клуба Дюра Папгаргаї зоз Йозефину Майхер (познєйше одату Фа), хтора була и член Управного одбору Клуба. Як зазначел Микола Скубан у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи (1962–1971)'' (боки 17 и 19), на Першей ''Ружи'' у змагательней часци участвовали 13 шпиваче и шпивачки. Були то Наталия Колбас (Колєсар), Мирон Мельник, Мария Бики (Савкич), дует Михал Микита и [[Владислав Надьмитьо]], Ксения Кирда (Василєвич), Янко Чордаш, Йовґен Фейди, Владислав Дудаш, дует Мелания Рац и Мелания Латяк (Радулович), Мария Сабадош и Ярослав Пап и Михал Гирйовати як госц зоз [[Сримска Митровица|Сримскей Митровици]]. На програми виведзени 13 народни, 12 за бавни шпиванки, а шицких шпивачох провадзел оркестер у составе: Яким Сивч (гармоника), [[Владимир Мученски]] (клавир), Любомир Сопка (ґитара) и Владимир Новосад (бас). У истей моноґрафиї, видатей з нагоди дзешецрочнїци ''Червеней ружи'', наш познати музични дїяч, дириґент и музични редактор Радио Нового Саду [[Ириней Тимко]] у статї „''Червена ружа'' и наша музична творчосц“ спомина же зоз ''Ружу'' почал нови период нашей музичней творчосци „у творчим и виконавчим“ розуменю, та пише: „До того часу наша писня нє мала нагоду появиц ше пред таким вельким числом слухачох, и то слухачох хтори по своїм смаку могли и поведли свойо слово. Народна писня зоз тоту манифестацию достала ,фахови’ вельочислени ,жири’, хтори праве у своїм домену почал – сцел нє сцел – зоз своїм вельким уплївом дїйствовац на прешлосц и будучносц своєй народней писнї. Розуми ше, дїйство того ,жирия’ треба розумиц релативно – до певней мири, алє го нїяк нє мож заобисц. Нє шицко єдно цо ''Червена ружа'' (думам на єй публику) пове о нашей старей народней писнї. Чи вона прежита, чи вона може буц прави и єдини корень нових конарчкох, нових лїсточкох? Так поставене питанє ясно указує и на орґанизаторох и їх одвичательносц: з добрим приготовеньом мож ожиц народну писню, предлужиц єй вик и поставиц ю там дзе єй место, же би була жридло нашей музичней творчосци, а нєдзбало представена народна писня губи и смак єй слухачох и себе готує нєвеселу будучносц.“&lt;ref&gt;РУЖИ ЧЕРВЕНИ РУЖИ, бок 6&lt;/ref&gt;

Нова музична творчосц у народним духу ''Червена ружа'', як жридлова музична манифестация, дожила найвецей концепцийни пременки у своїм розвою. У єй рамикох през велї роки було змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас, на нєй виводзени и нови композициї як у народним так и у забавним духу. Вец ше почало розписовац и конкурси за нови композициї, а кус познєйше и за тексти. Прилапени композициї виводзени на ''Ружи'' у окремним блоку. Вец ше ґу нїм приключело и наступи наших хорских и танєчних ансамблох, а ище пред тим наступи вокално инструменталних ґрупох. Прето ше ''Ружу'' мушело прешириц зоз ище двома новима манифестациями (''Одгуки ровнїни'' и ''Керестурияда''). Од 1988. по 1996. рок и змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас уключене до ''Одгукох ровнїни'', та ше програма жридловей манифестациї состояла лєм зоз змаганя нових композицийох у народним и забавним духу. Од того часу их у цалосци директно преноши Радио Нови Сад, а тиж так и новосадска Телевизия. Од початку дватисячитих рокох знова пришло до пременки концепциї ''Ружи'', та до єй рамикох врацене змаганє за найкрасши женски и хлопски глас опрез змаганя нових композицийох (на тот завод) лєм у народним духу. 
[[Файл:Cervena ruža 1988 r.jpg|алт=Деталь зоз Червеней ружи 1988. року|мини|423x423п|Деталь зоз ''Червеней ружи'' 1988. року]]

== Прекрасни плоди ''Червеней ружи'' ==
Треба окреме наглашиц же нам ''Червена ружа'' през 50 роки свойого иснованя принєсла и найзначнєйши плоди. На змаганьох за найкрасши хлопски и женски глас участвовали блїзко сто аматере, спомедзи хторих вецей як половка у свой час постали и радио шпиваче. Їх гласи остали записани на маґнетофонских пантлїкох або компакт дискох и зачувани су и за будуци нашо поколєня. Значне число тих шпивачох уж нє медзи живима (напр. Яким Сивч, Михал Микита, [[Микола Корпаш]], [[Витомир Бодянєц|Витомир Бодянец]], Олена Гирйовати–Попович, [[Нестор Пушкаш]], Мирко Ґаднянски, Владимир Горняк–Фицко, [[Ирина Давосир-Матанович|Ирина Давосир–Матанович]], [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґен Колєсар]]...), алє зачувани їх гласи од забуца и слухаме их прейґ габох Радио Нового Саду и ище дзепоєдних локалних радио-станїцох. Тоти плоди найкрасше илуструю слова Иринея Тимка у кус скорей спомнутей статї, хтори глаша: „ ''Червена ружа'' як естрада дала найвекши можлївосци шицким нашим виконавцом, репродуковательом музичней творчосци. Кед попатриме на дотерашнї живот ''Червеней ружи'', вона була за нїх ище найбаржей зацикавена. През ню дефиловали потераз скоро шицки нашо познати виконавци, од наймладших до найстарших, од солистох, ґрупох, до наймасовнєйших хорох, хтори могли буц удатнє злучени. Велїм солистом-шпивачом отворена красна перспектива праве на ''Червеней ружи''. Схопносц и любов ґу хорскей писнї нашого народу на ''Червеней ружи'' нашли свою праву афирмацию у чаше кед на велїх наших музичних манифестацийох траца свойо место у програми.“&lt;ref&gt;Исте, бок 64&lt;/ref&gt; Алє, тото цо найзначнєйше, Фестивал ''Червена ружа'', окреме його жридлова манифестация под истим меном и ''Червене пупче'' за 50 роки збогацели наш музични фонд зоз понад 900 новима композициями, спомедзи хторих половка у народним и забавним духу, а друга половка наменєна дзецом. Тоту першу половку компоновали 76 композиторе на слова 62 авторох (а даєдни и на свойо). Найлоднєйши спомедзи композиторох були: Владимир Семан-Зеро, Яким Сивч, Владислав Надьмитьо, [[Юлиян Рамач (дириґент)|Юлиян Рамач]], Витомир Бодянєц, Любомир Загорянски, [[Юлин Бучко]], [[Дьордє Ковачевич]], Мирослав Пап, Агнета Тимко, Mаґдалена Горняк–Лелас, [[Михал Лїкар]], Владимир Малацко и Мирон Сивч. Кед маме у оглядзе же, дзекуюци українскому етноґрафови [[Володимир Гнатюк|Володимирови Гнатюкови]], зоз конца 19. вику од наших предкох зазначени лєм 430 тексти народних шпиванкох и же у перших шейсцох деценийох 20. вику ґу нїм доложени лєм даскельо нови (хтори „на пальци єдней руки“ мож начишлїц), вец нам будзе лєгчейше похопиц велькосц и значносц „талу“ яки нам принєсла ''Червена ружа'' за пол вику свойого иснованя. Медзитим, и то нє шицко! Нова музична творчосц у рамикох нашей релативно малочисленей националней заєднїци ше нательо розвила же єй постала цесна ''Червена ружа''! 
[[Файл:Cervena ruza 80tih.jpg|алт=Червена ружа у цеку 80-тих|мини|386x386п|''Червена ружа''  у цеку 80-тих]]
Зоз намиру же би баржей популаризовали нову музичну творчосц, члени Музичней редакциї и Редакциї бешедней програми на руским язику Радио Нового Саду, на инициятиву тедишнього новинара ''Руского слова'' Владислава Надьмитя, почали емитовац нову музичну емисию под назву ''З ружовей заградки'', хтора 1990. року преросла до явней емисиї и полни дзешец роки є поряднє отримована, дзекуюци и конкурсу хтори кажди рок розписовани. А вец тоту явну емисию, концерт, Радио телевизия преглашела за фестивал под назву ''Ружова заградка'', хтори ше поряднє отримує уж вецей як три и пол децениї. За тот час за потреби Музичней редакциї Радио Нового Саду на маґнетофонску пантлїку або на компакт диск зняти 208 нови шпиванки, хтори поряднє нєшка слухаме у емисийох Радио Нового Саду на руским язику. Шицки тоти шпиванки 2008. року обявени у окремним зборнїку хтори до друку пририхтал Андрей Даждиу под насловом ''Ружова заградка 1990 -2007''. Зоз медийох явного информованя дознаваме же нєшка на конкурси сцигую и по два раз вецей квалитетни композициї як цо их мож презентовац на єдним цаловечаршим концерту! По нашим думаню и то заслуга ентузиястох хтори ю пред 1962. року основали и гевтих цо по нєшка участвовали у єй каждорочним пририхтованю. Нє шмеме у тей нагоди забуц и на людзох хтори ''Ружу'' основали и гевтих хтори ше ґу нїм приключели и после нїх предлужели роботу на єй пририхтованю. А було их на стотки! Лєм у Совиту Фестивала 1983. року були уключени 38 делеґати, а Програмни одбор мал 11 членох. Ґу тому треба спомнуц же були меновани и 14 рижни комисиї як помоцни цела, до хторих меновани по 4-12 члени, цо вєдно виноши же лєм у нїх були анґажовани приблїжно 80 члени. Поступно ше особи у спомнутих целох меняли и учели на искуствох своїх колеґох зоз длугшим стажом, так же ше кадрово пременки у роботи на пририхтованю Фестивала нє одражовали неґативно.  

Алє, значне ту спомнуц же у тим пририхтованю у перших деценийох його отримованя участвовал скоро цали валал. ''Ружа'' постала праве валалске швето у Руским Керестуре. Було у нїм вецей госцох як звичайно на Кирбай! Людзом импоновало же ''Ружа'' преславела Керестур нє лєм у тедишнєй Югославиї, алє и поза єй гранїцами. 

Орґанизатор Фестивала Дом култури Руски Керестур. 

Фестивал  софинансую Општина Кула, Национални совит Руснацох, Министерство култури и информованя Републики Сербиї и Покраїнски секретарият за културу, явне информованє и одношеня з вирскима заєднїцами.

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;11&quot; |НАЙЛЄПШИ ШПИВАЧКИ И ШПИВАЧЕ НА &lt;big&gt;ЧЕРВЕНИХ РУЖОХ&lt;/big&gt;
|-
|'''Рок'''
|'''Шпивачка'''
|'''Место'''
|'''Шпивач'''
|'''Место'''
| rowspan=&quot;36&quot; |
|'''Рок'''
|'''Шпивачка'''
|'''Место'''
|'''Шпивач'''
|'''Место'''
|-
|1962.
|Наталия 
Колбас
|Руски 
Керестур
|Мирон Мельник
|Руски 
Керестур
|2001.
|Оля Няради
|Суботица
|Борис Маґоч
|Н. Орахово
|-
|1963.
|Ана Дю. 
Дудаш
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Мирон Мельник
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2002.
|
|
|
|
|-
|1964.
|Еуфемия Будински
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|В. Надьмитьо-М. Микита
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2003.
|Ивана Ивак
|Нови Сад
|Зоран Надь
|Руски 
Керестур
|-
|1965.
|Ирина Ковач
|Нови Сад
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2004.
|Весна и Наташа Надь
|Руски 
Керестур
|Владимир Варґа 
|Суботица
|-
|1966.
|Анґела Колєсар
|Руски 
Керестур
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2005.
|Терезка Виславски
|Суботица
|Славко Бучко
|Кула
|-
|1967.
|Гелена Ґлувня
|Шид
|Юлиян Варґа
|Кула
|2006
|Єлена Марков-Йована Вуксанович
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Мирко Преґун
|Руски 
Керестур
|-
|1968.
|Гелена 
Планчак
|Коцур
|Дьордє Ковачевич
|Руски 
Керестур
|2007.
|Геленка Бучко
|Миклошевци
|Иґор Ґрекса
|Шид
|-
|1969.
|Любица Папуґа-Славица Емейди
|Нове 
Орахово
|
|
|2008.
|Николая Сивч
|Руски 
Керестур
|Алексей Сивч
|Руски 
Керестур
|-
|1970.
|Мария Макаї
|Руски 
Керестур
|Риста Кляїч
|Крущич
|2009.
|Оксана Рамач
Ивана Пейович
|Руски 
Керестур
Б. Паланка
|Марко Радишич
|Дюрдьов
|-
|1971.
|Сенка Няради
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Мариян Бутински
|Тернополь
|2010.
|. Валентина Югас
Танита Ходак
|Коцур
|Борис Барна
|Руски 
Керестур
|-
|1972.
|Ана Сеґеди
|Вуковар
|Михал Роман
|Руски 
Керестур
|2011.
|Таня Надь
|Бачинци
|Мирослав Малацко
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|-
|1973.
|Любица Папуґа - Ружица Мудри
|Миклошевци
|Олекса Павлишин
|Заґреб
|2012.
|Ивона Гнатко
|Вуковар
|Боян Великанац
|Вербас
|-
|1974.
|Марица 
Пушкаш
|Нови Сад
|Iван Герич-Степан Сiкорський
|Баня 
Лука
|2013.
|Ана Римар
|Петроварадин
|Константни Чордаш
|Дюрдьов
|-
|1975.
|Ана и Любка Фиґурек
|Баня Лука
|Дюра Надь
|Руски 
Керестур
|2014.
|
|
|
|
|-
|1976.
|Славица Горняк
|Дюрдьов
|Дует Юлин Рац-Йовґен Надь
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2015.
|Йована Ноґавица
|Руски 
Керестур
|
|
|-
|1977.
|Таня Холошняй
Любка Виславски
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Янко Колошняї
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2016.
|Кристина Афич
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Роберт Загорянски
|Суботица
|-
|1978.
|Андєлка Хасан, Снежана Ножинич, Нада Михалич, Весна Каранович
|Заґреб
|Мирко Ґаднянски
|Нови Сад
|2017.
|Александра Русковски
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Марко Буила
|Коцур
|-
|1979.
|Евфемия Маньош
Даниела Колєсар
|Руски 
Керестур
|Славко Афич
|Руски 
Керестур
|2018.
|Ивана Чордаш
|Нови Сад
|
|
|-
|1980.
|Зденка Сакач 
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Михайло Ляхович-
Андрий Лаврий
|Нови Сад
|2019.
|Валентина Салаґ
|Дюрдьов
|
|
|-
|1981.
|Мирослава Чордаш
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Владимир Бесерминї 
|Коцур
|2021.
|Дарина Михняк
|Коцур
|
|
|-
|1982.
|Тереза Фейди-Мирослава Чордаш
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Михал Голик
|Петровци
|2022.
|
|
|Мирослав Малацко
|Руски 
Керестур ?
|-
|1983.
|Ксения Папуґа
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Емил Няради 
|Руски 
Керестур
|2023.
|Саня Дивлякович
|Нови Сад ?
|
|
|-
|1984.
|Ивана Сомборски 
|Дюрдьов
|Юлиян Рамач
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2024.
|Ксения Вереш
|Дюрдьов
|Владимир Мишлєнович
|Миклошевци
|-
|1985.
|Славка 
Сабадош
|Руски 
Керестур
|Ґоран Павич
|Коцур
|2025.
|Йована Петрович
|Шид
|Иґор Папуґа
|Руски 
Керестур
|-
|1986.
|Александра Холошняй 
|Дюрдьов
|Павле Паланчаї
|Руски 
Керестур
|2026.
|Лана Вулич
|Миклошевци
|Иван Фейди
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|-
|1987.
|Мария Фа-Фемка Бучко
|Руски 
Керестур
|Звонко Чижмар
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2027.
|
|
|
|
|-
|1988.
|Андрея Колєсар-Саня Еделински
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Звонимир Кочиш
|Зомбор
|2028.
|
|
|
|
|-
|1989.
|Мелания Дудаш-Таня Няради
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Силво Медєши
|Петровци
|2029.
|
|
|
|-
|1990.
|Таня Бреґун-Мария Холошняй 
|Дюрдьов
|Владимир 
Надь
|Руски 
Керестур
|2030.
|
|
|
|
|-
|1991.
|Лариса Дудаш-Мария Паланчаї
|Руски 
Керестур
|Михайло Гайдук
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2031.
|
|
|
|
|-
|1992.
|Анастазия Бесерминї
|Вербас
|Борис Чордаш
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2032.
|
|
|
|
|-
|1993.
|Соня Сопка-Мария Колошняї
|Руски 
Керестур
|Юлиян 
Медєши
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2033.
|
|
|
|
|-
|1994.
|Ивана Дошен
|Нови Сад
|Владимир Югик
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|2034.
|
|
|
|
|-
|1995.
|Таня Бодянец-Дарина Планчак
|Руски 
Керестур
|Микола Хромиш
|Дюрдьов
|2035.
|
|
|
|
|-
|1996.
|Ана и Гелена Рац
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|Томас Николич
|Руски 
Керестур
|2036.
|
|
|
|
|-
|1997.
|Леся Вовк
|Вербас
|Дарко Рац
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|
|2037.
|
|
|
|
|-
|1998.
|Кристина Бобрек-Ана Царич
|Баня Лука
|Владимир Надь Митьов
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&quot;
|
|2038.
|
|
|
|
|-
|1999.
|Люпка Рац
|Руски 
Керестур
|Ярослав Тиркайла
|Дюрдьов
|
|2039.
|
|
|
|
|-
|2000.
|Саня Полдруги
|Коцур
|Владимир Олеяр
|Руски 
Керестур
|
|2040.
|
|
|
|
|}

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Publika na Cervenej ruzi.jpg|Публика на фестивалу
Файл:Rok grupa na Keresturijadi 86.jpg|Рок ґрупа на ''Керестурияди 86''
Файл:Dzeci na Cervenim pupcecu.jpg|Дзеци на ''Червеним пупчу''
Файл:Monografija Cervena ruza 2.jpg|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том  II нова музична творчосц у забавним духу
Файл:Monografija Cervene pupce.jpg|Моноґрафия  ''Червене пупче,'' том ''III, 1969-2012'', нова музична творчосц за дзеци
Файл:Witajce na Ruzi.jpg|Банер зоз привитом госцом фестивала
&lt;/gallery&gt;

== Литература ==

* Ґрупа авторох, ''30 Червени ружи'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1991.

* Мирон Жирош, „Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиїˮ, ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 287. 
* Мирон Жирош, Нєзачуване лєбо затераз  затрацене благо ''Червених  ружох'', ''Шветлосц''  ч. 1, Нови Сад, 1987,  б. 74-84.

* ''10 Червени ружи'', Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї, Руске слово, Руски Керестур, 1971.

== Вонкашнї вязи ==

* [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-I-WEB.pdf Нова музична творчосц у народним духу, Том I], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2011.
* [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Нова музична творчосц у забавним духу, Червена ружа 1962-2011, Том II,] Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014.
* [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-III-WEB.pdf] Нова музична творчосц за дзеци, Червена ружа 1969-2012, Том III], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2013.
* Ан. Медєши, [https://www.ruskeslovo.com/ruski-kerestur-cervena-ruza/  Йована Петрович и Иґор Папуґа побиднїки змаганя за найкрасши глас]. Рутенпрес, 28. юний 2025.
*  [https://www.facebook.com/Crvenaruzafestival/about?_rdr&amp;checkpoint_src=any Фестивал &quot;Червена ружа&quot;]/Festival &quot;Crvena ruža&quot;

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Руски або русински манифестациї]]</text>
      <sha1>oirvjqso27k9a1e6e0px3un548ct7ia</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Национални парк Шараками-Санчи</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3178</id>
    <revision>
      <id>19609</id>
      <parentid>19601</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T14:12:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sveletanka</username>
        <id>20</id>
      </contributor>
      <comment>вики вяза и фотоґрафия</comment>
      <origin>19609</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7408" sha1="s65h3lv89z7mj2x4nbn3rlbq64qsli1" xml:space="preserve">'''Шираками–Санчи''' (японски: 白神山地, означує „бога билей гори&quot;) подруче лєсох у японских покраїнох Акита и Аомори на сиверу японского острова Хоншу. Тото подруче ма [[поверхносц]] коло 1 300 км², а прекрите є зоз пралєсами японского буку (''Fagus crenata''). Його часц од 169,7 км у найзащиценшим подручу уписана до Унесковей шветовей лїстини [[Културна скарбнїца|културней скарбнїци]] у Азиї 1993. року. &lt;ref&gt;[https://whc.unesco.org/en/list/663   Chirakami-Sanchi],''whc.unesco.org''  &lt;/ref&gt;

Структура  жеми букових лєсох нє вигодна за роснуце [[Печарка|печаркох]], а окреме шитаки [[Печарка|печаркох]], алє то вшелїяк нє причина же би польопривреднїки узурповали тото подруче так же воно остало нєдотхнуте за розлику од лєсох у околїску. Почитованє прешлосци, предкох и традициї основна прикмета Японцох, цо доказує и податок же пред тим як [[национални парк]] основани, жителє тей обласци достали битку процив институцийох хтори допущели будованє драги цо би повязала два административни обласци Аомори и Акиру и загрожела природну ровновагу. Окрем буку, у лєше рошню коло 500 файти рошлїнох спомедзи хторих найважнєйши: кацура (''Cercidiphyllum''), калопанакс (''Kalopanax'', древо рицинусу), японски граб (''Ostrya japonica)'' и други файти лїсцопадних древох.

Од животиньох на тим подручу, окрем 87 файтох птицох и 2 212 файтох инсектох, жиє и: национални символ – чарна жуна (''Dryocopus martius''), японски серов (''Capricornis crispus''), горски сокол-орел (''Nisaetus'' ''nipalensis''), шиви орел (''Aquila chrysaetos''), японски макаки (''Macaca fuscata''), миши роду ''Gliridae'' и азийски кафови медведз (''Ursus thibetanus'').
[[File:MG 1608-1s.jpg|thumb|MG 1608-1s|right|250px|Водопад Анмон но таки]]
Нєровни терен и нєдостаток драгох у парку  причина минималного керченя букового лєса, так же людске дїйствованє було огранїчене лєм на погранїчну обласц парку. Матаґи, локална етнїчна ґрупа аинутского походзеня, хтора добре позна защицене подруче, лови по строгим кодексу, збера [[Пожива|поживу]] и орґанизує еко-нащиви.&lt;ref&gt;[https://world-natural-heritage.jp/en/article/shirakami-culture/    &quot;Learn about the traditions of the Matagi, who live in harmony with the forest of Shirakami-Sanchi&quot;]. World Natural Heritage in Japan. Tokyo Convention &amp; Visitors Bureau.&lt;/ref&gt; За уход до парку потребне допущенє лєсовей управи, а же би ше лапало риби, потребне и допущенє Националного риболовного здруженя. Популарне место за нащивительох то прекрасни водопад Анмон но таки.

== Характеристики парку ==
Попри того же ше пред 2 милиони роками биодиверзитет прастарих букових лєсох на планети Жеми обачлївше зменшал пре континенталне захладзенє, лєси у сиверним Японє нє прецерпели нїяку пременку. Прето тоти лєси затримали свой першобутни еколоґийни состав и представяю такповесц „живу капсулу часу” од историйного значеня.&lt;ref&gt;Rothmar, Tyler (March 14, 2015). [https://www.japantimes.co.jp/news/2015/03/14/national/shirakami-sanchi-forest-outside-time/   &quot;Shirakami Sanchi: A forest outside of time&quot;]. ''The Japan Times''&lt;/ref&gt;

Гори Шираками першенствено ґранитни и седиментни стини. У покраїни єст вельо рики и водопади&lt;ref&gt;[https://whc.unesco.org/en/list/663   &quot;Shirakami-Sanchi&quot;. ''UNESCO World Heritage Centre'']. United Nations. 1992–2018&lt;/ref&gt;, глїбоки и прикри долїни хтори ше преплєтаю.&lt;ref&gt;[http://world-heritage-datasheets.unep-wcmc.org/datasheet/output/site/shirakami-sanchi/      Shirakami-sanchi'']. International Union for Conservation of Nature and UN Enviroment World Conservation Monitoring Centre , 2017.''&lt;/ref&gt;

Подруче на надморскей висини од 100 до 1 243 [[Метер|метери]], а штредня висина 1 000 метери. Штредня рочна [[температура]] 12 ступнї на нїзшей надморскей висини, штреднї рочни паданя 1 938 милиметри.

== Гранїци националного парку Шираками-Санчи ==
Шираками-Санчи ше на востоку гранїчи зоз националним парком Tsugaru quasi, а найвекши верх Shirakamidake, хтори нє у [[Защицене подруче|защиценим подручу]], так же ше мож ґрабац на ньго без допущеня. У подножю Шираками-Санчи, у населєним месце Hachimori (Akita), ше кажди рок отримує концерт на отвореним Yūkyū-no-Mori (悠久の杜) або Шираками фестивал.
{|style=&quot;width: 100%&quot;, align=center
| [[Файл:Fujisato Komagatake 2021.jpg|мини|left|350px]]
| [[Файл:Isedotai Site 2021b.jpg|мини|right|350px]]
| [[Файл:白神岳2.jpg|мини|right|350px]]
| [[Файл:Sirakami santi.JPG|мини|right|350px]]
|}
== Вонкашнї вязи ==

* [https://www.japan.travel/en/world-heritage/shirakami-sanchi-mountain-range/ Shirakami-Sanchi Mountain Range (UNESCO)], ''www.japan.travel''
* [https://www.japan-guide.com/e/e3790.html Shirakami Sanchi], ''www.japan-guide.com''
* [https://worldheritageoutlook.iucn.org/explore-sites/shirakami-sanchi Shirakami-Sanchi], ''worldheritageoutlook.iucn.org''
{{Commonscat}}
== Референци ==

[[Катеґория:Защита природи]]
[[Катеґория:Защицени подруча]]
[[Катеґория:Национални парки]]
[[Катеґория:Национални парки Азиї]]
[[Катеґория:Япон]]</text>
      <sha1>s65h3lv89z7mj2x4nbn3rlbq64qsli1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Часци Служби Божей</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3209</id>
    <revision>
      <id>19608</id>
      <parentid>19604</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T14:03:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sveletanka</username>
        <id>20</id>
      </contributor>
      <comment>катеґория</comment>
      <origin>19608</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="75" sha1="4sx8u58z3hiotqto7cqjilhss46ztpe" xml:space="preserve">[[Катеґория:Релиґия]]
[[Катеґория:Култура]]</text>
      <sha1>4sx8u58z3hiotqto7cqjilhss46ztpe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Национални парк Какаду</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3210</id>
    <revision>
      <id>19610</id>
      <timestamp>2026-06-29T14:29:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sveletanka</username>
        <id>20</id>
      </contributor>
      <comment>Нова статя</comment>
      <origin>19610</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7838" sha1="4gw1q6q4xpwjr7xrinodg3d379y6l7x" xml:space="preserve">'''Национални парк Какаду''' ше находзи 171 километер восточно од варошу Дарвин у австралскей покраїни Сиверна територия, на [[Поверхносц|поверхносци]] од 19 804 км2, односно, 200 километри у напряме сивер-юг и 100 километри у напряме восток-заход. 

Какаду основани 1981. року, а пре єдинствену и рижнородну флору и фауну, алє и пре културни вредносци за автохтоне жительство, зазначени є як єден з найкрасших националних паркох у Австралиї.

Снованє националного парку

Коло 50 проценти поверхносци парку, спрам закона од 1976. року о правох Абориджинох над тоту часцу держави, баходзи ше у власнїцстве автохтоного народу Абориджинох. Поверхносци дати под аренду директорови националних паркох же би ше зачувало богатство биодиверзитету, на благодать шицким Австралиянцом. Традиционални власнїки обчекую же управянє зоз їх жему як националним парком будзе унапрямене на защиту и їх интересох. Руководство паркох Австралиї и Абориджини, як традиционални власнїки Какадуа, заєднїцки упрвяю зоз националним парком.

Какаду як национални парк преглашени у трох фазох. Перша фаза преглашена 1979. року, друга 1984. року, а треца фаза на даскельо заводи од 1987-1991.

Национални парк Какаду уписани на шветову лїстину културней скарбнїци пре свойо природни и културни вредносци. Першираз є уписани 1981, а потим и 1987. року. Парк у цалосци уписани на лїстину у децембре 1992. року, дзекуюци успишней дзешецрочней програми преширйованя парку и його защити. Подписнїки спорозуменя о защити того подруча обовязни идентификовац, защициц, зачувац, презентовац и преношиц будуцим ґенерацийом скарбнїцу на тей териториї.

Природни богатства

[[File:Aboriginal Art Australia.jpg|250px|right|thumb|Петроґлифи у националним парку Какаду]]
У националним парку Какакду ше находза даскельо спомедзи найстарших и найвекших збиркох прастарих петроґлифох на швеце (стари и до 40 000 роки), хтори доказую присуство жительох на тих просторох. На рисункох приказане веренє старобивательох до духовних предкох хтори створели швет. Духовни предки на своїх путованьох створели околїско, животинї и рошлїни и научели старобивательох як ше жиє у складзе зоз природу.

Национални парк прекрити зоз писковитима висоровнями, лєсами и мочарами. През парк, скоро у цалосци, чече рика Алиґатор, коло хторей ше змєнюю шицки биотопи полуострова Топ Енд. Флора у парку найрижнороднєйша у сиверней Австралиї зоз 46 загроженима и ридкима и зоз 9 ендемичнима файтами. Єдинствене околїско дом трецини файтох птицох и штварцини сладководних рибох Австралиї, алє и 55 файтом термитох и 200 файтох брамушкох (10 проценти файтох на швеце) и велькому числу малих цицарох, двом загроженим файтом шмикачох, морскому крокодилови и длугоконогей коритнявки.

Медзинародне значенє националного парку Какаду

Окрем того же ше находзи на шветовей лїстини културней скарбнїци, национални парк Какаду заступени и у Реґистре националних доброх пре националне значенє за австралийски народ. Мочари Какадуа припознати и на медзинародним уровню у складзе зоз Конвенцию о мочарох од медзинародного значеня (''Рамсарска конвенция'').

Други спорозуменя: Какаду предмет медзинародних спорозуменьох за защиту рижних дзивих животиньох и бивальнїкох, а то:

Спорозуменє медзи владу Австралиї и у Япону о защити птицох селїдбенїцох и загрожених птицох и їх животного штредку. У парку жию 46 од 76 птицох хтори наведзени у тим спорозуменю (''JAMBA'', анґ. ''Japan-Australia Migratory Bird Agreement'', подписане 1974.року);

Спорозуменє медзи владу Австралиї и владу Народней Републики Китаю о защити птицох селїдбенїцох и їх животного штредку. У парку жию 50 од 81 птици хтори наведзени у тим спорозуменю (''CAMBA'', анґ. ''China–Australia Migratory Bird Agreement'', подписане 1986. року);

Конвенция о очуваню миґраторних файтох дзивих животиньох. У спорозуменю начишлєна двацец єдна файта (CMS, ''Бонска конвенция'', єдина медзинародне ґлобалне спорозуменє о защити миґраторних файтох);

На вимогу Азийско-пацифичней стратеґиї защити птицох селїдбенїцох хтори преважно жию коло водових поверхносцох, Какаду член Мрежи пребувалїщох за припобрежни птици восточней Азиї и Австралиї.;

Спорозуменє о медзинародней тарґовини зоз загроженима дзивима рошлїнами и животинями (''CITES'');

Спорозуменє о очуваню природи у Южним Пацифику (''Апия конвенция'').
[[Катеґория:Защита природи]]
[[Катеґория:Защицени подруча]]
[[Катеґория:Национални парки]]
[[Катеґория:Национални парки Австралиї]]</text>
      <sha1>4gw1q6q4xpwjr7xrinodg3d379y6l7x</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19612</id>
      <parentid>19610</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T15:19:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Медзинаслови, викивязи</comment>
      <origin>19612</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7940" sha1="a82f5dgynp1y8sivcvdjayjo7lmhfmh" xml:space="preserve">'''Национални парк Какаду''' ше находзи 171 километер восточно од варошу Дарвин у австралскей покраїни Сиверна територия, на [[Поверхносц|поверхносци]] од 19 804 км2, односно, 200 километри у напряме сивер-юг и 100 километри у напряме восток-заход. 

Какаду основани 1981. року, а пре єдинствену и рижнородну флору и фауну, алє и пре културни вредносци за автохтоне жительство, зазначени є як єден з найкрасших националних паркох у Австралиї.

== Снованє националного парку ==
Коло 50 проценти поверхносци парку, спрам закона од 1976. року о правох Абориджинох над тоту часцу держави, находзи ше у власнїцстве автохтоного [[Народ|народу]] Абориджинох. Поверхносци дати под аренду директорови [[Национални парк|националних паркох]] же би ше зачувало богатство биодиверзитету, на благодать шицким Австралиянцом. Традиционални власнїки обчекую же управянє зоз їх жему як националним парком будзе унапрямене на защиту и їх интересох. Руководство паркох Австралиї и Абориджини, як традиционални власнїки Какадуа, заєднїцки упрвяю зоз националним парком.

Какаду як национални парк преглашени у трох фазох. Перша фаза преглашена 1979. року, друга 1984. року, а треца фаза на даскельо заводи од 1987-1991.

Национални парк Какаду уписани на шветову лїстину [[Културна скарбнїца|културней скарбнїци]] пре свойо природни и културни вредносци. Першираз є уписани 1981, а потим и 1987. року. Парк у цалосци уписани на лїстину у децембре 1992. року, дзекуюци успишней дзешецрочней програми преширйованя парку и його защити. Подписнїки спорозуменя о защити того подруча обовязни идентификовац, защициц, зачувац, презентовац и преношиц будуцим ґенерацийом скарбнїцу на тей териториї.

== Природни богатства ==
[[File:Aboriginal Art Australia.jpg|250px|right|thumb|Петроґлифи у националним парку Какаду]]
У националним парку Какакду ше находза даскельо спомедзи найстарших и найвекших збиркох прастарих петроґлифох на швеце (стари и до 40 000 роки), хтори доказую присуство жительох на тих просторох. На рисункох приказане веренє старобивательох до духовних предкох хтори створели швет. Духовни предки на своїх путованьох створели околїско, животинї и рошлїни и научели старобивательох як ше жиє у складзе зоз природу.

Национални парк прекрити зоз писковитима висоровнями, лєсами и мочарами. През парк, скоро у цалосци, чече рика Алиґатор, коло хторей ше змєнюю шицки биотопи полуострова Топ Енд. Флора у парку найрижнороднєйша у сиверней Австралиї зоз 46 загроженима и ридкима и зоз 9 ендемичнима файтами. Єдинствене околїско дом трецини файтох птицох и штварцини сладководних рибох Австралиї, алє и 55 файтом термитох и 200 файтох брамушкох (10 проценти файтох на швеце) и велькому числу малих цицарох, двом загроженим файтом шмикачох, морскому крокодилови и длугоконогей коритнявки.

== Медзинародне значенє националного парку Какаду ==
Окрем того же ше находзи на шветовей лїстини културней скарбнїци, национални парк Какаду заступени и у Реґистре националних доброх пре националне значенє за австралийски народ. Мочари Какадуа припознати и на медзинародним уровню у складзе зоз Конвенцию о мочарох од медзинародного значеня (''Рамсарска конвенция'').

Други спорозуменя: Какаду предмет медзинародних спорозуменьох за защиту рижних дзивих животиньох и бивальнїкох, а то:

Спорозуменє медзи владу Австралиї и у Япону о защити птицох селїдбенїцох и загрожених птицох и їх животного штредку. У парку жию 46 од 76 птици хтори наведзени у тим спорозуменю (''JAMBA'', анґ. ''Japan-Australia Migratory Bird Agreement'', подписане 1974.року);

Спорозуменє медзи владу Австралиї и владу Народней Републики Китаю о защити птицох селїдбенїцох и їх животного штредку. У парку жию 50 од 81 птици хтори наведзени у тим спорозуменю (''CAMBA'', анґ. ''China–Australia Migratory Bird Agreement'', подписане 1986. року);

Конвенция о очуваню миґраторних файтох дзивих животиньох. У спорозуменю начишлєна двацец єдна файта (CMS, ''Бонска конвенция'', єдина медзинародне ґлобалне спорозуменє о защити миґраторних файтох);

На вимогу Азийско-пацифичней стратеґиї защити птицох селїдбенїцох хтори преважно жию коло водових поверхносцох, Какаду член Мрежи пребувалїщох за припобрежни птици восточней Азиї и Австралиї.;

Спорозуменє о медзинародней тарґовини зоз загроженима дзивима рошлїнами и животинями (''CITES'');

Спорозуменє о очуваню природи у Южним Пацифику (''Апия конвенция'').
[[Катеґория:Защита природи]]
[[Катеґория:Защицени подруча]]
[[Катеґория:Национални парки]]
[[Катеґория:Национални парки Австралиї]]</text>
      <sha1>a82f5dgynp1y8sivcvdjayjo7lmhfmh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Национални парки Австралиї</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3211</id>
    <revision>
      <id>19611</id>
      <timestamp>2026-06-29T14:30:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sveletanka</username>
        <id>20</id>
      </contributor>
      <comment>катеґория</comment>
      <origin>19611</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="160" sha1="gvju76y48aokz3b3p1b1k2cru51nf63" xml:space="preserve">[[Катеґория:Защита природи]]
[[Катеґория:Защицени подруча]]
[[Катеґория:Национални парки]]</text>
      <sha1>gvju76y48aokz3b3p1b1k2cru51nf63</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Пенкало</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3212</id>
    <revision>
      <id>19619</id>
      <timestamp>2026-06-29T22:53:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Saslavik</username>
        <id>1716</id>
      </contributor>
      <comment>Нова страница: [[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']] '''Пенкало''' то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє…</comment>
      <origin>19619</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5153" sha1="e9wlnmfn8bg9wse9jp9g9izn0rw5jdu" xml:space="preserve">[[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']]
'''Пенкало''' то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.
Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.
== Историят ==
Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.[&lt;ref&gt;'''''Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. Journal of Semitic Studies. XXVl (i).'''''&lt;/ref&gt;] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.&lt;ref&gt;Samuel Pepys, ''Diary'', 5 August 1663: &lt;nowiki&gt;http://www.pepysdiary.com/archive/1663/08/&lt;/nowiki&gt;&lt;/ref&gt; Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.&lt;ref&gt;''Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”. Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams &amp; Wilkins Co.. стр. 216–217. &lt;nowiki&gt;ISBN 978-0-8063-1468-6&lt;/nowiki&gt;.''&lt;/ref&gt; По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.&lt;ref&gt;Matthew Henry, ''Commentary on the Whole Bible'', Zechariah iv. 2 (1710)&lt;/ref&gt;

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.&lt;ref&gt;''„The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. '''18''' (471). 22. 2. 1851.''&lt;/ref&gt;

== Референци ==

&lt;references /&gt;

== Вонкашня вяза ==
&lt;nowiki&gt;https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%BE&lt;/nowiki&gt;</text>
      <sha1>e9wlnmfn8bg9wse9jp9g9izn0rw5jdu</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19620</id>
      <parentid>19619</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T23:02:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Saslavik</username>
        <id>1716</id>
      </contributor>
      <origin>19620</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5209" sha1="j4vzxl4tgxccgqtr9v4cz6hqc8c7lth" xml:space="preserve">[[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']]
'''Пенкало''' то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.
Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.
== Историят ==
Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.[&lt;ref&gt;Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. ''Journal of Semitic Studies''. '''XXVl''' (i).&lt;/ref&gt;] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.&lt;ref&gt;Samuel Pepys, ''Diary'', 5 August 1663: &lt;nowiki&gt;http://www.pepysdiary.com/archive/1663/08/&lt;/nowiki&gt;&lt;/ref&gt; Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.&lt;ref&gt;''Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”. Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams &amp; Wilkins Co.. стр. 216–217. &lt;nowiki&gt;ISBN 978-0-8063-1468-6&lt;/nowiki&gt;.''&lt;/ref&gt; По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.&lt;ref&gt;Matthew Henry, ''Commentary on the Whole Bible'', Zechariah iv. 2 (1710)&lt;/ref&gt;

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.&lt;ref&gt;''„The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. '''18''' (471). 22. 2. 1851.''&lt;/ref&gt;

== Референци ==

&lt;references /&gt;

== Вонкашня вяза ==
&lt;nowiki&gt;https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%BE&lt;/nowiki&gt;
[[Категорија:Прибор за писанє]]</text>
      <sha1>j4vzxl4tgxccgqtr9v4cz6hqc8c7lth</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19621</id>
      <parentid>19620</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T23:13:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Saslavik</username>
        <id>1716</id>
      </contributor>
      <origin>19621</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5210" sha1="tr3xmfq75lxk7yx1vscjwfm0pca4uh4" xml:space="preserve">[[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']]
'''Пенкало''' то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.
Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.
== Историят ==
Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.[&lt;ref&gt;Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. ''Journal of Semitic Studies''. '''XXVl''' (i).&lt;/ref&gt;] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.&lt;ref&gt;Samuel Pepys, ''Diary'', 5 August 1663: &lt;nowiki&gt;http://www.pepysdiary.com/archive/1663/08/&lt;/nowiki&gt;&lt;/ref&gt; Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.&lt;ref&gt;''Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”. Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams &amp; Wilkins Co.. стр. 216–217. &lt;nowiki&gt;ISBN 978-0-8063-1468-6&lt;/nowiki&gt;.''&lt;/ref&gt; По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.&lt;ref&gt;Matthew Henry, ''Commentary on the Whole Bible'', Zechariah iv. 2 (1710)&lt;/ref&gt;

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.&lt;ref&gt;''„The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. '''18''' (471). 22. 2. 1851.''&lt;/ref&gt;

== Референци ==

&lt;references /&gt;

== Вонкашня вяза ==
&lt;nowiki&gt;https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%BE&lt;/nowiki&gt;

[[Категорија:Прибор за писанє]]</text>
      <sha1>tr3xmfq75lxk7yx1vscjwfm0pca4uh4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19622</id>
      <parentid>19621</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T23:15:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Saslavik</username>
        <id>1716</id>
      </contributor>
      <origin>19622</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5209" sha1="l636tvrim3ft09qzwfj9322q97itglx" xml:space="preserve">[[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']]
'''Пенкало''' то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.
Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.
== Историят ==
Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.[&lt;ref&gt;Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. ''Journal of Semitic Studies''. '''XXVl''' (i).&lt;/ref&gt;] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.&lt;ref&gt;Samuel Pepys, ''Diary'', 5 August 1663: &lt;nowiki&gt;http://www.pepysdiary.com/archive/1663/08/&lt;/nowiki&gt;&lt;/ref&gt; Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.&lt;ref&gt;''Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”. Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams &amp; Wilkins Co.. стр. 216–217. &lt;nowiki&gt;ISBN 978-0-8063-1468-6&lt;/nowiki&gt;.''&lt;/ref&gt; По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.&lt;ref&gt;Matthew Henry, ''Commentary on the Whole Bible'', Zechariah iv. 2 (1710)&lt;/ref&gt;

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.&lt;ref&gt;''„The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. '''18''' (471). 22. 2. 1851.''&lt;/ref&gt;

== Референци ==

&lt;references /&gt;

== Вонкашня вяза ==
&lt;nowiki&gt;https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%BE&lt;/nowiki&gt;

[[Катеґория: Прибор за писанє]]</text>
      <sha1>l636tvrim3ft09qzwfj9322q97itglx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19623</id>
      <parentid>19622</parentid>
      <timestamp>2026-06-29T23:27:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Saslavik</username>
        <id>1716</id>
      </contributor>
      <comment>Медзиязични вязи</comment>
      <origin>19623</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5214" sha1="0875vjb7yxma5ea372zvef9vxvn48l4" xml:space="preserve">[[Файл:Fountain pen writing (literacy).jpg|мини|250п|''Пенкало'']]
'''Пенкало''' то [[клайбас]] у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.

Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.
== Историят ==
Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.[&lt;ref&gt;Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. ''Journal of Semitic Studies''. '''XXVl''' (i).&lt;/ref&gt;] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.&lt;ref&gt;Samuel Pepys, ''Diary'', 5 August 1663: &lt;nowiki&gt;http://www.pepysdiary.com/archive/1663/08/&lt;/nowiki&gt;&lt;/ref&gt; Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.&lt;ref&gt;''Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”. Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams &amp; Wilkins Co.. стр. 216–217. &lt;nowiki&gt;ISBN 978-0-8063-1468-6&lt;/nowiki&gt;.''&lt;/ref&gt; По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.&lt;ref&gt;Matthew Henry, ''Commentary on the Whole Bible'', Zechariah iv. 2 (1710)&lt;/ref&gt;

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.&lt;ref&gt;''„The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. '''18''' (471). 22. 2. 1851.''&lt;/ref&gt;

== Референци ==

&lt;references /&gt;

== Вонкашня вяза ==
&lt;nowiki&gt;https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%BE&lt;/nowiki&gt;

[[Катеґория: Прибор за писанє]]</text>
      <sha1>0875vjb7yxma5ea372zvef9vxvn48l4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ксения Кугайда</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3213</id>
    <revision>
      <id>19625</id>
      <timestamp>2026-06-30T01:31:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Нова страница: {{Инфорамик  | headerstyle = background: #ccf; | header1 =&lt;big&gt;Ксения Кугайда&lt;/big&gt; | label2 = |  data2 = Место за фотку.jpg | label3 = Назвиско | data3 =  | label4 = Датум народзеня |  data4 =1947 | label5 = Датум упокоєня |  data5 =16. май 2026 | label6 = Державянство |  data6 = югославянске, сербске | label7 = Язик творох |  data7 = сербски,…</comment>
      <origin>19625</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="6838" sha1="pvfdw0ck96ohvwr2xtxto68dhem4mhk" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt;Ксения Кугайда&lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 = Место за фотку.jpg
| label3 = Назвиско | data3 = 
| label4 = Датум народзеня |  data4 =1947
| label5 = Датум упокоєня |  data5 =16. май 2026
| label6 = Державянство |  data6 = югославянске, сербске
| label7 = Язик творох |  data7 = сербски, анґлийски, руски
| label8 = Школа |  data8 = Ґимназия, Нови Сад
| label9 = Универзитет |  data9 = Природно-математични факултет, Нови Сад
| label10 = Наукови ступень |  data10 = Доктор наукох
| label11 = Период твореня |  data11 =1970—2012
| label12 = Жанри |  data12 = наукова робота, образованє
| label13 = Похована |  data13 = Городски теметов у Новим Садзе
| label14 = Припознаня |   data14 = 

}}
'''Др Ксения Кугайда''' (*1947— †16. май 2026), була рядови професор на Природно-математичним  факултету у Новим Садзе и руководителька Катедри за биохемию и хемию природних продуктох. Занїмала ше зоз  хемийним,  биолоґийним и фармаколоґийним виглєдованьом жовчових квашнїнох.

Биоґрафия

Ксения Гарди ше народзела 1947. року у Коцуре. Оцец [[Микола Гарди]] и мац Мария родз. Гаргаї. Ксения мала младшу шестру Зденку. До основней школи Ксения Гарди почала ходзиц у Коцуре а кед була у висших класох фамелия ше преселєла до Нового Саду дзе Ксения закончела основне образованє и ґимназию. Студиї на Природно-математичним факултету у Новим Садзе Ксения уписала 1966. року а дипломовала 1970. року. Такой по дипломованю уписала  маґистерски студиї хтори закончела з маґистратуру 1977. року. 

Ксения Гарди ше одала за Мирослава Кугайду. У малженстве вони мали сина Ивана. 

После маґистрованя Ксения Кугайда уписала докторантски студиї а докторску дисертацию одбранєла 1986. року. До званя доцента за предмет Препаративна биохемия вона вибрана 1988. року,  до званя позарядового професора 1993. року а 1998. року Ксения Кугайда  була вибрана до званя рядового професора.

Як стипендист ЕЕЗ-и вона була на постдокторским усовершовню на Универзитету у Ню Кастлу апон Тюне у Анґлиї.

По врацаню до жеми др Ксения Кугайда тримала преподаваня зоз предметох: Експериментална биохемия, Препаративна биохемия и Липиди и келийски мембрани. Була руководитель  Катедри за биохемию и хемию природних продуктох по 1. октобер 2012. року кед пошла до пензиї. 

У своєй професорскей кариєри др Ксения Кугайда  була ментор 35 дипломних роботох, єдней маґистерскей роботи и трох одбранєних докторских дисертацийох. Була коавтор двох практикумох и єдней збирки задаткох. На науковим планє др Ксения Кугайда ше занїмала зоз хемийним, биолоґийним и  фармаколоґийним виглєдованьом жовчових квашнїнох. Обявела 85 науково роботи у медзинародних и домашнїх часописох, мала 128 сообщеня на медзинародних и домашнїх наукових сходох и коавторка є двох моноґрафийох. Др Ксения Кугайда участвовала як сотруднїк на 14 наукових проєктох и єдним медзинародним проєкту. Коавтор є єдного патента приявеного у ЗАД.

Др Ксения Кугайда була член Сербского хемийного дружтва и  Биохемийного дружтва Войводини. Тиж так, вона була активни член Дружтва за руски язик, литературу и културу (уписана була у реґистре Дружтва под числом  ). Сотрудзовала у Студиї рутеники и була сотруднїк на виробку Словнїка медицинскей терминолоґиї, сербско-руско-латински. 

Ксения Кугайда ше упокоєла 16. мая 2026. року. Похована є на городским теметове у Новим Садзе. 

Литература

Ирина Папуґа, ''Коцурски учителє - Мария и Микола Гарди'', Studia ruthenica, чис. 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992-1993, б. 341.

Мирон Жирош, ''„Малочислени, а вельки народ (синтеза)ˮ'', ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 406 (40).


Вонкашнї вязи

[https://www.researchgate.net/scientific-contributions/Ksenija-Kuhajda-38292704 Ksenija Kuhajda’s research while affiliated with University of Novi Sad], website www.researchgate.net

[https://cris.uns.ac.rs/en/persons/7584  Ksenija Kuhajda], Katedra za biohemiju i hemiju prirodnih proizvoda, vebsajt cris.uns.ac.rs, 

[https://www.dh.uns.ac.rs/short-historical-overview-of-the-chair-biochemistry/  The Chair of Biochemistry and Chemistry of Natural Products], vebsajt  www.dh.uns.ac.rs</text>
      <sha1>pvfdw0ck96ohvwr2xtxto68dhem4mhk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19626</id>
      <parentid>19625</parentid>
      <timestamp>2026-06-30T01:50:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Уложени катеґориї</comment>
      <origin>19626</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7065" sha1="oksl22dyr71dgh09awqs10fqblw950y" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt;Ксения Кугайда&lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 = Место за фотку.jpg
| label3 = Назвиско | data3 = 
| label4 = Датум народзеня |  data4 =1947
| label5 = Датум упокоєня |  data5 =16. май 2026
| label6 = Державянство |  data6 = югославянске, сербске
| label7 = Язик творох |  data7 = сербски, анґлийски, руски
| label8 = Школа |  data8 = Ґимназия, Нови Сад
| label9 = Универзитет |  data9 = Природно-математични факултет, Нови Сад
| label10 = Наукови ступень |  data10 = Доктор наукох
| label11 = Период твореня |  data11 =1970—2012
| label12 = Жанри |  data12 = наукова робота, образованє
| label13 = Похована |  data13 = Городски теметов у Новим Садзе
| label14 = Припознаня |   data14 = 

}}
'''Др Ксения Кугайда''' (*1947— †16. май 2026), була рядови професор на Природно-математичним  факултету у Новим Садзе и руководителька Катедри за биохемию и хемию природних продуктох. Занїмала ше зоз  хемийним,  биолоґийним и фармаколоґийним виглєдованьом жовчових квашнїнох.

Биоґрафия

Ксения Гарди ше народзела 1947. року у Коцуре. Оцец [[Микола Гарди]] и мац Мария родз. Гаргаї. Ксения мала младшу шестру Зденку. До основней школи Ксения Гарди почала ходзиц у Коцуре а кед була у висших класох фамелия ше преселєла до Нового Саду дзе Ксения закончела основне образованє и ґимназию. Студиї на Природно-математичним факултету у Новим Садзе Ксения уписала 1966. року а дипломовала 1970. року. Такой по дипломованю уписала  маґистерски студиї хтори закончела з маґистратуру 1977. року. 

Ксения Гарди ше одала за Мирослава Кугайду. У малженстве вони мали сина Ивана. 

После маґистрованя Ксения Кугайда уписала докторантски студиї а докторску дисертацию одбранєла 1986. року. До званя доцента за предмет Препаративна биохемия вона вибрана 1988. року,  до званя позарядового професора 1993. року а 1998. року Ксения Кугайда  була вибрана до званя рядового професора.

Як стипендист ЕЕЗ-и вона була на постдокторским усовершовню на Универзитету у Ню Кастлу апон Тюне у Анґлиї.

По врацаню до жеми др Ксения Кугайда тримала преподаваня зоз предметох: Експериментална биохемия, Препаративна биохемия и Липиди и келийски мембрани. Була руководитель  Катедри за биохемию и хемию природних продуктох по 1. октобер 2012. року кед пошла до пензиї. 

У своєй професорскей кариєри др Ксения Кугайда  була ментор 35 дипломних роботох, єдней маґистерскей роботи и трох одбранєних докторских дисертацийох. Була коавтор двох практикумох и єдней збирки задаткох. На науковим планє др Ксения Кугайда ше занїмала зоз хемийним, биолоґийним и  фармаколоґийним виглєдованьом жовчових квашнїнох. Обявела 85 науково роботи у медзинародних и домашнїх часописох, мала 128 сообщеня на медзинародних и домашнїх наукових сходох и коавторка є двох моноґрафийох. Др Ксения Кугайда участвовала як сотруднїк на 14 наукових проєктох и єдним медзинародним проєкту. Коавтор є єдного патента приявеного у ЗАД.

Др Ксения Кугайда була член Сербского хемийного дружтва и  Биохемийного дружтва Войводини. Тиж так, вона була активни член Дружтва за руски язик, литературу и културу (уписана була у реґистре Дружтва под числом  ). Сотрудзовала у Студиї рутеники и була сотруднїк на виробку Словнїка медицинскей терминолоґиї, сербско-руско-латински. 

Ксения Кугайда ше упокоєла 16. мая 2026. року. Похована є на городским теметове у Новим Садзе. 

Литература

Ирина Папуґа, ''Коцурски учителє - Мария и Микола Гарди'', Studia ruthenica, чис. 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992-1993, б. 341.

Мирон Жирош, ''„Малочислени, а вельки народ (синтеза)ˮ'', ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 406 (40).


Вонкашнї вязи

[https://www.researchgate.net/scientific-contributions/Ksenija-Kuhajda-38292704 Ksenija Kuhajda’s research while affiliated with University of Novi Sad], website www.researchgate.net

[https://cris.uns.ac.rs/en/persons/7584  Ksenija Kuhajda], Katedra za biohemiju i hemiju prirodnih proizvoda, vebsajt cris.uns.ac.rs, 

[https://www.dh.uns.ac.rs/short-historical-overview-of-the-chair-biochemistry/  The Chair of Biochemistry and Chemistry of Natural Products], vebsajt  www.dh.uns.ac.rs
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Докторе наукох]]
[[Катеґория:Народзени 1947]]
[[Катеґория:Умарли 2026]]
[[Катеґория:16. май]]</text>
      <sha1>oksl22dyr71dgh09awqs10fqblw950y</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>