Дюрдьов

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="rsk">
  <siteinfo>
    <sitename>Википедия</sitename>
    <dbname>rskwiki</dbname>
    <base>https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.9</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медий</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Окреме</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Розгварка</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Хаснователь</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Розгварка зоз хасновательом</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Википедия</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Розгварка о Википедиї</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Розгварка о файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">МедияВики</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Розгварка о МедияВикию</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Розгварка о шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Помоц</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Розгварка о помоци</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Катеґория</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Розгварка о катеґориї</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модул</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Разговор о модулу</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Event</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Event talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Дюрдьов</title>
    <ns>0</ns>
    <id>144</id>
    <revision>
      <id>19732</id>
      <parentid>15994</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:23:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19732</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="28513" sha1="7h4l7h9a1csa0p9mekx9oqzsqcc5qvg" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Дюрдьов&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:U_centru_%C4%90ur%C4%91eva_-_panoramio.jpg|center|300px]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|Держава 
|Сербия
|-
|Автономна покраїна
|Войводина
|-
|Управни округ
|Южнобачки
|-
|Општина 
|Жабель
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
| - 2011
|5092
|-
| - густосц
|29/ km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|Координати 
|[https://geohack.toolforge.org/geohack.php?pagename=%D0%82%D1%83%D1%80%D1%92%D0%B5%D0%B2%D0%BE_(%D0%96%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%99)&amp;params=45.3234_N_20.0655_E_type:city 45° 19′ 24″ С; 20° 03′ 56″ И]
|-
|Часова зона
|[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B1 UTC+1 (CET)], влєце
[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B2  UTC+2 (CEST)]
|-
|Абс. висина
|175 m
|-
|Поверхносц 
|175,5 km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Дюрдьов на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Дюрдьов
| lat_deg = 45 | lat_min = 19 | lat_sec = 24| lat_dir = N
| lon_deg = 20 | lon_min = 03 | lon_sec = 56 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Инши податки
|-
|Поштове число
|21239
|-
|Поволанкове число
|021
|-
|Реґистерска ознака
|NS
|}

== Ґеоґрафски прикмети ==
Релєф дюрдюьовского хотара  досц ровнїнски. У структури шатви  водзаце место ма кукурица, потим жито и ярец, гоч попри тих шацох Дюрдьовчаньох  найчастейше споминали по ґереґох. Ловиско Ловарского дружтва ''Заяц'' забера  поверхносц  8.033 ha з вецей файтами дзивини. Дюрдьов оддалєни 25 km од Нового Саду.

== История ==
Перше населєнє на месце нєшкайшого Дюрдьова ше спомина 1513. року як маєток  сримского владики. Його назви ше меняли, алє етимолоґийно були барз подобни нєшкайшому; ''Almas-Szent György, Gyứrken, Ђурђевац.'' У чаше под Турками тото населєнє припадало  тительскей нахиї после чого воно остало подполно пусте.  Насельованє нєшкайшого Дюрдьова почало 1800. року  кед ше 203 фамелиї приселєли зоз Темерину як гранїчаре (шайкаше). Новим жительом додзелєна жем хтору буду обрабяц, як и материял за хижи, безплатне нашенє и ошлєбодзенє од порцийох на три роки. Теди основана и православна парохия а перши парохове Йован Попович и Миша Костич принєсли зоз собу и матични кнїжки. Дозволу за вибудов церкви достали 1805. року од Дворского воєного совиту у Бечу. Уж 1806. року збудована православна церква  Св. Вознесеня Господнього.&lt;ref&gt;''Сербски сион'', Карловци 1893. року &lt;/ref&gt; 

[[Файл:Crkva_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio_%282%29.jpg|290px|right|alt=Церква  Св. Вознесеня Господнього|thumb|&lt;div style=&quot;text-align:center;&quot;&gt;Церква  Св. Вознесеня Господнього]]
 У першей половки XIX вику висельованє Руснацох зоз їх матичним местох, Керестура и Коцура, предлужене  у двох напрямох: на юговосток  до Нового Саду,  до Дюрдьова и до валалох Шайкашскей и на юг до Шиду и Сриму. За насельованє териториї Шайкашского батальона Руснаци були заинтересовани ище штредком осемдзешатих рокох 18. вику, док Дюрдьов як населєнє ище анї нє бул формовани.  По церковних звитох,  найстарших матичних кнїжкох и церковних хронїкох, коло 1810. року Руснацох  у Дюрдьове  и дзепоєдних местох  Шайкашскей було уж 86 особи. Петнац роки познєйще, 1825. року,  було их 213 особи, з того 25 у Дюрдьове. Перши Руснаци у Дюрдьове були: Микола Сеґеди, Чапко, Бабянски, Паланчаї, Дїтко, Преґун, Михал Маґоч и Ферко Молнар. 

[[Гавриїл Костельник]] у Хронїки грекокатолїцкей парохиї у [[Руски Керестур|Керестуре]] наводзи же ше Руснаци, хтори перши пришли до Дюрдьова, посербели. Їх число ше обачлїво зменшало под час револуциї 1848. року.  У другей половки XIX вику шлїдзела нова габа присельованя Руснацох так же  концом седмей децениї XIX вику у Шайкашскей єст коло 400 Руснацох. 1890. року у Дюрдьове єст коло 800 Руснацох, а концом вику, 1900. року  у Дюрдьове жили 4.465 особи: 2.937 Серби, 1.119 Руснаци,  332 Мадяре и 72 Нємци. Руснаци теди представяли штвартину жительох валала. .

З часом ше їх число звекшовало та их так 1910. року було вкупно 1476, 1921. – 1675, 1931. – 2129, 1948 – 2311, 1953 – 2298, 1961. – 2213, 1971. – 1908, 1981. – 1700, 2002. – 1197, а нєшка єст коло 900 Руснацох.

== Духовни живот ==
Як ше число Руснацох у Дюрдьове звекшовало так ше вони почали и лєпше орґанизовац. Унапредзовали ґаздованє алє и лєпше орґанизовали  дружтвени, образовни и  духовни живот. Руснаци у Дюрдьове достали свой простор за богослуженя уж 1880. року, кед им Дюра Виславски уступел предню хижу у своїм обисцу. Ту направена и дзвонїца а дзвон Дюрдьовчанє достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од [[Коцур]]цох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу и порту за церкву.

Од 1892. року почала еґзистовац  грекокатолїцка парохия Дюрдьов та вона  надалєй водзела  старосц о своїх вирнїкох у Шайкашскей. Парохия уж початком 1893. року достала и свойого стаємного священїка, Андрия Лабоша младшого. Приоритет у планох першого грекокатолїцкого пароха у Дюрдьове була активносц вязана за вибудов церкви. Його жаданя ше почали витворйовац аж 1900. року. Средства за будованє обезпечени так же Министерство угорскей влади дало 8.000 коруни, а остаток средствох зберани од жительства. Дзвон до першей церкви достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од Коцурцох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу, порту за церкву и збудовали церкву пошвецену Рождеству Пресвятей Богородици.&lt;ref&gt;Мирон Жирош: Руски жителє у Новим Саду и Шайкашскей до 1850. року, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, том I , 1997, б. 297&lt;/ref&gt;. 

::
::::[https://www.facebook.com/1264243091/videos/390008140216853/ Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици],(видео зоз дрона)
::::Од 1906. року на месце грекокатолїцкого пароха ше находзел священїк Максимилиян Хранилович хтори ту остал по 1912. рок, кед за нового пароха 1912. року поставени [[Дюра Биндас]]. Його дїялносц на полю вирского и народного просвищованя була всестрана. Закладал ше за вибудов новей школи, а за старших жительох основал читальню хторей дал мено ''Ґаздовске дружтво''.

После Дюри Биндаса до грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове пришол священїк Мирко Боїч. Його дїялносц на подзвигованю вирского и културно-просвитного живота при Руснацох у Дюрдьове була рижнородна и плодна. Попри стараня о отримованю самей парохиї, вон основал Читальню младих Русинох, Кредитну касу, а з його заслугу на руским теметове 1927. року вибудована каплїчка. Тот священїк напущел дюрдьовску парохию 1936. року, а на його место пришол Михал Бесерминї и остал ту длуго после Другей шветовей войни. На його место пришол Владимир Пап Дюрань, а окремну значносц у историї рускей парохиї вшелїяк припада о. [[Йоаким Холошняй|Йоакимови Холошняйови]], хтори у нєй службовал од 1971. по свою шмерц. Таку традицию нєшка предлужел и його син – о. Михаил Холошняй.

== Економски живот у валалє ==
Руснаци свою еґзистенцию базовали скоро виключно на польопривредней продукциї, гоч ше константно зочовали з нєдостатком обрабяцей жеми. Аґрарна реформа котра запровадзена штредком 19. вику питанє власнїцтва над жему ришела лєм за єдну часц парастох, покля векша часц жила у худоби. Пре илустрацию, под час снованя Кральовини СГС, на єдного Руснака ишол гольт и пол жеми. Таки маєток бул достаточни лєм за основну еґзистенцию, та велї поставали наднїчаре.

Цо ше дотика пестованя польопривредних културох, до вельких пременкох пришло после 1945, окреме шейдзешатих рокох 20. вику кед дюрдьовски польопривреднїки почали продукцию заградкарских културох, насампредз гращку и ґереґох, а потим и паприґи.

У Дюрдьове ше у велькей мири пестовало конопу. Исновала кудзелярня як и Кудзелярска  задруґа хтора основана 1940. року. Розуми ше, було и гевтих цо ше занїмали з рижнима файтами ремеслох. З архивних списох дознаваме же у медзивойновим периодзе у валалє були заступени шлїдуюци ремесла: байбере, кушнїре, [[Коваль|ковалє]], ципеларе, тишлїре, [[Тарґовец|тарґовци]], месаре, бочкораше, скравци, муляре, шлосере, коминяре и други. Як ше число тих ремеселнїкох меняло, шведочи попис шеґертох и майстрох у периодзе 1927–1931. Вкупне число шеґертох у тим периодзе було 68, а медзи нїма були 18 Руснаци. После 1945. число ремеселнїцких мигельох ше зменшовало, алє по шейдзешати роки заш лєм робели 82 ремеселнїки, од хторих 36 були рускей етнїчней припадносци.

== Руска култура и просвита ==
Присельованє Руснацох осемдзешатих рокох 19. вику створело потребу за школу по руски та прето 1880. року у валалє основана Руска школа, змесцена у будинку нєшкайших улїчкох Краля Петра Першого и Рускей. Перше то була скромна набивана хижа з учальню хтора настала з валяньом преградного мура медзи двома хижами, а у заднєй хижи бул квартель за учителя. Спочатку, наставу окончовали поєдини грамотни парасти, а найчастейше то були дзияци. Перши таки &quot;учитель&quot; бул Дюра Кираль, а после нього Янко Ґубаш. Пре подли квалитет настави, Руснаци у Дюрдьове порушали 1883. року инициятиву за снованьом державней школи цо и витворене 1884. кед основана Руска державна школа. Настава у нєй отримована на державним, мадярским язику, а перши учитель бул Антоний Терек. Число руских дзецох нєпреривно росло, та проблем змесценя школи и далєй бул присутни. Вибудов нового руского школского будинку почал 1914, була претаргнута под час Першей шветовей войни, а вец знова предлужена по ошлєбодзеню и будинок шветочно отворени 1923. року. Руска державна школа приключена Державней сербскей основней каждодньовей школи кед достава назву Державна основна школа у Дюрдьове и од теди розвой школства у Дюрдьове провадзиме през роботу єдней школи. Цикави податок же 1939. року у сербским оддзелєню було вкупно 278 школяре, а у руским – 261 школяр. През свою историю школа у Дюрдьове пременєла даскельо назви, а нєшка ма назву Основна школа ''Йован Йованович Змай''.

По Першу шветову войну, културни и дружтвени живот Руснацох бул скромни и углавним ше одвивал у рамикох грекокатолїцкей церкви и школи. Медзитим, були присутни и други традицийни форми забави и друженя, часто вязани за християнски швета и фамелийни преслави. Можебуц найприсутнєйша форма забави при дюрдьовских Руснацох були  ''пратки'' орґанизовани у жимских мешацох, док у лєтнїх мешацох огранизовани ''роґлї'', кед ше младеж зберала на драже пред дачиїм обисцом и забавяла ше до позних годзинох. У дзепоєдних валалских карчмох (Чордашова, Копчанского, Планчакова) орґанизовани танци и бали, теди окреме популарна форма дружтвеного живота у цалей Монархиї, ище од першей половки 19. вику. Иснує податок же перши руски бал у Дюрдьове орґанизовани 1923. року у Чордашовей карчми. Була то свойофайтова атракция у влалалє, хтора заинтриґовала окреме младеж, алє и других жительох. Други традицийни форми забави вязани за церковни швета, а на окремни способ було означоване швето Рождества Пресвятей Богородици, хторому пошвецена грекокатолїцка церква у Дюрдьове.

У Дюрдьове од розвояченя Батальона по Першу шветову войну исновала єдна читальня – ткв. ''Руска читальня'', основана 1900. року. Тоту читальню основал грекокатолїцки священїк Андрий Лабош, вєдно з учительом Александром Котом, хтори у нєй отримовали велї преподаваня у цилю народного просвищованя. Зазначене же Руснаци дзечнє одходзели до Читальнї и були дисциплиновани &quot;як дзеци у школи&quot;. Дюра Биндас 1912. року основал ''Ґаздовске дружтво'', а од 1913. року у Дюрдьове иснує ''Општинске привредне дружтво'' хторе припадало виключно Руснацом. После Першей шветовей войни основана ''Читальня'' на инициятиву священїка Мирка Боїча и була змесцена у карчми Дюри Хромиша – Бобаля и робела каждого штвартку.

Културно-просвитни живот Руснацох у Дюрдьове достанє свойо орґанизовани форми аж по снованю Руского народного просвитного дружтва 1919. року. Инициятива за його снованє рушела праве з Дюрдьова. Священїк Дюра Биндас у своїм писме од 13. децембра 1918. року послал вкупней рускей интелиґенциї поволанку за снованє єдней єдинственей рускей националней орґанизациї! У Дюрдьове уж 2. марца 1919. отримана схадзка у дворе тедишнєй рускей школи кед формовани Народни руски месни просвитини одбор, чий предсидатель бул о. Дюра Биндас. Попри РНПД-а, часц рускей интелиґенциї основала орґанизацию Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), хтора од 1934. року мала свою секцию и у Дюрдьове. Єй предсидатель бул [[Янко Хромиш]] – Бачи Горки.

У медзивойновим периодзе, були и други форми дружтвеного живота у Дюрдьове. Такой по Першей шветовей войни до валалу пришол Иван Владимирович Розанов, русийски емиґрант. Вон 1921. року основал [[хор]] хтори насампредз виводзел духовну [[Подзелєнє музики|музику]] и робел по 1936. рок. Мено його хороводителя ноши и нєшкайши хор грекокатолїцкей парохиї – ''Розанов'''''.''' Початки театралного аматеризма при дюрдьовских Руснацох вяжу ше за 1923. рок кед виведзена перша дилетантска театрална представа – ''Ґу Христови'' (автор: [[Гавриїл Костельник]]), а пририхтали ю учительки Феброна Еперт и Верунка Рац, як и представа ''На синокосу'' (автор:[[Петро Ризнич Дядя]]).

Културно-просвитне дружтво ''Тарас Шевченко'' основане 21. септембра 1948. року. Тото дружтво 15. марца 1981. року  пременоване до  Културно уметнїцке дружтво ''Тарас Шевченко'', у Дюрдьове  познате под популарну назву Матка.  Тото КУД зоз свою дїялносцу  чува  руски шпиванки, розвива театер (у КУД по нєшка одбавени  вецей як 30  аматерски театрални фалати),  руске [[облєчиво]],  танєц и обичаї Руснацох, алє и других народох зоз хторима Руснаци вєдно жию.

Руснаци у Дюрдьове укладаю вельки усиловносци же би зачували нє лєм свой национални идентитет, алє и идентитет валала у хторим жию. Чуваню духовней култури у велькей мири вшелїяк доприноши грекокатолїцка парохия, потим КУД ''Тарас Шевченко'' и школа. Же би ше зопарло нєставанє єдней часци руского културного скарбу, велька заслуга припада о. Михаилови Холошняйови хтори з вельким ентузиязмом позберал вельке количество историйного и етнолоґийного материялу, множество драгоциних рукописних и друкованих кнїжкох и зоз тим створел єдну красну [[музей]]ну збирку под назву ''Руска одлога'' составену зоз 1229 артефактох материялней култури Руснацох.

== Демоґрафия ==
У валалє Дюрдьов жию 3872 полнолїтни жителє, а штредня старосц  жительства виноши 37,1 роки (35,7 при хлопох и 38,5 при женох). У валалє єст 1638 обисца и у обисцу штреднє биваю 3,14 особи.

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf „Кнїжка 9”. Жительство, компаративни препатрунок числа жительох 1948, 1953, 1961, 1971,1981, 1991,2002, податки по населєньох] (PDF). [https://webrzs.stat.gov.rs] Беоґрад: Републични завод за статистику. май 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
|5.008
|
|-
|'''1953.'''
|4.819
|
|-
|'''1961.'''
|4.669
|
|-
|'''1971.'''
|4.531
|
|-
|'''1981.'''
|4.668
|
|-
|'''1991.'''
|4.517
|''4.472''
|-
|'''2002.'''
|5.137
|''5.263''
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року&lt;ref&gt;„Кнїжка 1”. Жительство, национална и етнїчна припадносц,податки по населєньох. [https://webrzs.stat.gov.rs] Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Серби
|3.538
|68,87%
|-
|Руснаци
|1.197
|23,30%
|-
|Роми
|131
|2,55%
|-
|Югославянє
|61
|1,18%
|-
|Мадяре
|46
|0,89%
|-
|Горвати
|26
|0,50%
|-
|Словаци
|18
|0,35%
|-
|Румуни
|7
|0,13%
|-
|Муслиманє
|7
|0,13%
|-
|Чарногорци
|6
|0,11%
|-
|Українци
|4
|0,07%
|-
|Нємци
|4
|0,07%
|-
|Словенци
|3
|0,05%
|-
|Руси
|2
|0,03%
|-
|Македонци
|2
|0,03%
|-
|Бунєвци
|1
|0,01%
|-
|Албанци
|1
|0,01%
|-
|Нєпознате
|24
|0,46%
|}

== Вонкашнї вязи ==

* [http://www.zmaj.edu.rs/ Основна школа ''Йован Йованович Змай''], Дюрдьов

* [https://vojvodjanskevesti.rs/jedno-od-istaknutijih-rusinskih-drustva-kulturno-umetnicko-drustvo-taras-sevcenko/  Културно уметнїцке дружтво  ''Тарас Шевченко''], Дюрдьов

* [http://www.dvorci.info/vetrenjace/vetrenjace/djurdjevo/infoc.php  Витерняк у Дюрдьове]

* [https://web.archive.org/web/20081204055850/http://www.djurdjevo.rs/index.html  Урядова интернет презентация Дюрдьова]

* [https://zavod.rs/ruska-odloga/  ''Руска одлога'']. Завод за културу войводянских Руснацох

* [[Мирон Жирош]]: [https://www.youtube.com/watch?v=Aq5PHEp_bP8&amp;pp=ygUWTmFzZWxqb3ZhbmplIERqdXJkam92YQ%3D%3D Насельованє Руснацох до Дюрдьова], Маковчань, Ютюб, 9. април 2021.

* [https://www.topsrbija.com/index.php?option=com_content&amp;view=article&amp;id=11057:etnja-urevakim-orom-&amp;catid=319:seoski-turizam&amp;Itemid=558  Šetnja đurđevačkim šorom,] vebsajt topsrbija.com , 19. jul 2022.

* [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:%C4%90ur%C4%91evo  Дюрдьов] на Викимедийовей одлоги

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Ulazak_u_%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%281%29.jpg| На уходзе до Дюрдьова
Crkva_Ro%C4%91enja_Presvete_Bogorodice_-_panoramio_%281%29.jpg |Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици
Spomenik_ispred_crkve_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio.jpg|Памятнїк пред церкву Святого Вознесеня
Sa_puta_%C5%A0ajka%C5%A1-%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%286%29.jpg|Пейзаж у дюрдьовских польох
&lt;/gallery&gt;

== Референци ==
[[Катеґория:Дюрдьов|*]]
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>7h4l7h9a1csa0p9mekx9oqzsqcc5qvg</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19735</id>
      <parentid>19732</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:46:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19735</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="28578" sha1="1nge4qnht4vkclioloerh31uro2euw3" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Дюрдьов&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:U_centru_%C4%90ur%C4%91eva_-_panoramio.jpg|center|300px]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|Держава 
|Сербия
|-
|Автономна покраїна
|Войводина
|-
|Управни округ
|Южнобачки
|-
|Општина 
|Жабель
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
| - 2011
|5092
|-
| - густосц
|29/ km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|Координати 
|[https://geohack.toolforge.org/geohack.php?pagename=%D0%82%D1%83%D1%80%D1%92%D0%B5%D0%B2%D0%BE_(%D0%96%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%99)&amp;params=45.3234_N_20.0655_E_type:city 45° 19′ 24″ С; 20° 03′ 56″ И]
|-
|Часова зона
|[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B1 UTC+1 (CET)], влєце
[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B2  UTC+2 (CEST)]
|-
|Абс. висина
|175 m
|-
|Поверхносц 
|175,5 km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Дюрдьов на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Дюрдьов
| lat_deg = 45 | lat_min = 19 | lat_sec = 24| lat_dir = N
| lon_deg = 20 | lon_min = 03 | lon_sec = 56 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Инши податки
|-
|Поштове число
|21239
|-
|Поволанкове число
|021
|-
|Реґистерска ознака
|NS
|}

== Ґеоґрафски прикмети ==
Релєф дюрдюьовского хотара  досц ровнїнски. У структури шатви  водзаце место ма кукурица, потим жито и ярец, гоч попри тих шацох Дюрдьовчаньох  найчастейше споминали по ґереґох. Ловиско Ловарского дружтва ''Заяц'' забера  поверхносц  8.033 ha з вецей файтами дзивини. Дюрдьов оддалєни 25 km од Нового Саду.

== История ==
Перше населєнє на месце нєшкайшого Дюрдьова ше спомина 1513. року як маєток  сримского владики. Його назви ше меняли, алє етимолоґийно були барз подобни нєшкайшому; ''Almas-Szent György, Gyứrken, Ђурђевац.'' У чаше под Турками тото населєнє припадало  тительскей нахиї после чого воно остало подполно пусте.  Насельованє нєшкайшого Дюрдьова почало 1800. року  кед ше 203 фамелиї приселєли зоз Темерину як гранїчаре (шайкаше). Новим жительом додзелєна жем хтору буду обрабяц, як и материял за хижи, безплатне нашенє и ошлєбодзенє од порцийох на три роки. Теди основана и православна парохия а перши парохове Йован Попович и Миша Костич принєсли зоз собу и матични кнїжки. Дозволу за вибудов церкви достали 1805. року од Дворского воєного совиту у Бечу. Уж 1806. року збудована православна церква  Св. Вознесеня Господнього.&lt;ref&gt;''Сербски сион'', Карловци 1893. року &lt;/ref&gt; 

[[Файл:Crkva_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio_%282%29.jpg|290px|right|alt=Церква  Св. Вознесеня Господнього|thumb|&lt;div style=&quot;text-align:center;&quot;&gt;Церква  Св. Вознесеня Господнього]]
 У першей половки XIX вику висельованє Руснацох зоз їх матичним местох, Керестура и Коцура, предлужене  у двох напрямох: на юговосток  до Нового Саду,  до Дюрдьова и до валалох Шайкашскей и на юг до Шиду и Сриму. За насельованє териториї Шайкашского батальона Руснаци були заинтересовани ище штредком осемдзешатих рокох 18. вику, док Дюрдьов як населєнє ище анї нє бул формовани.  По церковних звитох,  найстарших матичних кнїжкох и церковних хронїкох, коло 1810. року Руснацох  у Дюрдьове  и дзепоєдних местох  Шайкашскей було уж 86 особи. Петнац роки познєйще, 1825. року,  було их 213 особи, з того 25 у Дюрдьове. Перши Руснаци у Дюрдьове були: Микола Сеґеди, Чапко, Бабянски, Паланчаї, Дїтко, Преґун, Михал Маґоч и Ферко Молнар. 

[[Гавриїл Костельник]] у Хронїки грекокатолїцкей парохиї у [[Руски Керестур|Керестуре]] наводзи же ше Руснаци, хтори перши пришли до Дюрдьова, посербели. Їх число ше обачлїво зменшало под час револуциї 1848. року.  У другей половки XIX вику шлїдзела нова габа присельованя Руснацох так же  концом седмей децениї XIX вику у Шайкашскей єст коло 400 Руснацох. 1890. року у Дюрдьове єст коло 800 Руснацох, а концом вику, 1900. року  у Дюрдьове жили 4.465 особи: 2.937 Серби, 1.119 Руснаци,  332 Мадяре и 72 Нємци. Руснаци теди представяли штвартину жительох валала. .

З часом ше їх число звекшовало та их так 1910. року було вкупно 1476, 1921. – 1675, 1931. – 2129, 1948 – 2311, 1953 – 2298, 1961. – 2213, 1971. – 1908, 1981. – 1700, 2002. – 1197, а нєшка єст коло 900 Руснацох.

== Духовни живот ==
Як ше число Руснацох у Дюрдьове звекшовало так ше вони почали и лєпше орґанизовац. Унапредзовали ґаздованє алє и лєпше орґанизовали  дружтвени, образовни и  духовни живот. Руснаци у Дюрдьове достали свой простор за богослуженя уж 1880. року, кед им Дюра Виславски уступел предню хижу у своїм обисцу. Ту направена и дзвонїца а дзвон Дюрдьовчанє достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од [[Коцур]]цох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу и порту за церкву.

Од 1892. року почала еґзистовац  грекокатолїцка парохия Дюрдьов та вона  надалєй водзела  старосц о своїх вирнїкох у Шайкашскей. Парохия уж початком 1893. року достала и свойого стаємного священїка, Андрия Лабоша младшого. Приоритет у планох першого грекокатолїцкого пароха у Дюрдьове була активносц вязана за вибудов церкви. Його жаданя ше почали витворйовац аж 1900. року. Средства за будованє обезпечени так же Министерство угорскей влади дало 8.000 коруни, а остаток средствох зберани од жительства. Дзвон до першей церкви достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од Коцурцох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу, порту за церкву и збудовали церкву пошвецену Рождеству Пресвятей Богородици.&lt;ref&gt;Мирон Жирош: Руски жителє у Новим Саду и Шайкашскей до 1850. року, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, том I , 1997, б. 297&lt;/ref&gt;. 

::
::::[https://www.facebook.com/1264243091/videos/390008140216853/ Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици],(видео зоз дрона)
::::Од 1906. року на месце грекокатолїцкого пароха ше находзел священїк Максимилиян Хранилович хтори ту остал по 1912. рок, кед за нового пароха 1912. року поставени [[Дюра Биндас]]. Його дїялносц на полю вирского и народного просвищованя була всестрана. Закладал ше за вибудов новей школи, а за старших жительох основал читальню хторей дал мено ''Ґаздовске дружтво''.

После Дюри Биндаса до грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове пришол священїк Мирко Боїч. Його дїялносц на подзвигованю вирского и културно-просвитного живота при Руснацох у Дюрдьове була рижнородна и плодна. Попри стараня о отримованю самей парохиї, вон основал Читальню младих Русинох, Кредитну касу, а з його заслугу на руским теметове 1927. року вибудована каплїчка. Тот священїк напущел дюрдьовску парохию 1936. року, а на його место пришол Михал Бесерминї и остал ту длуго после Другей шветовей войни. На його место пришол Владимир Пап Дюрань, а окремну значносц у историї рускей парохиї вшелїяк припада о. [[Йоаким Холошняй|Йоакимови Холошняйови]], хтори у нєй службовал од 1971. по свою шмерц. Таку традицию нєшка предлужел и його син – о. Михаил Холошняй.

== Економски живот у валалє ==
Руснаци свою еґзистенцию базовали скоро виключно на польопривредней продукциї, гоч ше константно зочовали з нєдостатком обрабяцей жеми. Аґрарна реформа котра запровадзена штредком 19. вику питанє власнїцтва над жему ришела лєм за єдну часц парастох, покля векша часц жила у худоби. Пре илустрацию, под час снованя Кральовини СГС, на єдного Руснака ишол гольт и пол жеми. Таки маєток бул достаточни лєм за основну еґзистенцию, та велї поставали наднїчаре.

Цо ше дотика пестованя польопривредних културох, до вельких пременкох пришло после 1945, окреме шейдзешатих рокох 20. вику кед дюрдьовски польопривреднїки почали продукцию заградкарских културох, насампредз гращку и ґереґох, а потим и паприґи.

У Дюрдьове ше у велькей мири пестовало конопу. Исновала кудзелярня як и Кудзелярска  задруґа хтора основана 1940. року. Розуми ше, було и гевтих цо ше занїмали з рижнима файтами ремеслох. З архивних списох дознаваме же у медзивойновим периодзе у валалє були заступени шлїдуюци ремесла: байбере, кушнїре, [[Коваль|ковалє]], ципеларе, тишлїре, [[Тарґовец|тарґовци]], месаре, бочкораше, скравци, муляре, шлосере, коминяре и други. Як ше число тих ремеселнїкох меняло, шведочи попис шеґертох и майстрох у периодзе 1927–1931. Вкупне число шеґертох у тим периодзе було 68, а медзи нїма були 18 Руснаци. После 1945. число ремеселнїцких мигельох ше зменшовало, алє по шейдзешати роки заш лєм робели 82 ремеселнїки, од хторих 36 були рускей етнїчней припадносци.

== Руска култура и просвита ==
Присельованє Руснацох осемдзешатих рокох 19. вику створело потребу за школу по руски та прето 1880. року у валалє основана Руска школа, змесцена у будинку нєшкайших улїчкох Краля Петра Першого и Рускей. Перше то була скромна набивана хижа з учальню хтора настала з валяньом преградного мура медзи двома хижами, а у заднєй хижи бул квартель за учителя. Спочатку, наставу окончовали поєдини грамотни парасти, а найчастейше то були дзияци. Перши таки &quot;учитель&quot; бул Дюра Кираль, а после нього Янко Ґубаш. Пре подли квалитет настави, Руснаци у Дюрдьове порушали 1883. року инициятиву за снованьом державней школи цо и витворене 1884. кед основана Руска державна школа. Настава у нєй отримована на державним, мадярским язику, а перши учитель бул Антоний Терек. Число руских дзецох нєпреривно росло, та проблем змесценя школи и далєй бул присутни. Вибудов нового руского школского будинку почал 1914, була претаргнута под час Першей шветовей войни, а вец знова предлужена по ошлєбодзеню и будинок шветочно отворени 1923. року. Руска державна школа приключена Державней сербскей основней каждодньовей школи кед достава назву Державна основна школа у Дюрдьове и од теди розвой школства у Дюрдьове провадзиме през роботу єдней школи. Цикави податок же 1939. року у сербским оддзелєню було вкупно 278 школяре, а у руским – 261 школяр. През свою историю школа у Дюрдьове пременєла даскельо назви, а нєшка ма назву Основна школа ''Йован Йованович Змай''.

По Першу шветову войну, културни и дружтвени живот Руснацох бул скромни и углавним ше одвивал у рамикох грекокатолїцкей церкви и школи. Медзитим, були присутни и други традицийни форми забави и друженя, часто вязани за християнски швета и фамелийни преслави. Можебуц найприсутнєйша форма забави при дюрдьовских Руснацох були  ''пратки'' орґанизовани у жимских мешацох, док у лєтнїх мешацох огранизовани ''роґлї'', кед ше младеж зберала на драже пред дачиїм обисцом и забавяла ше до позних годзинох. У дзепоєдних валалских карчмох (Чордашова, Копчанского, Планчакова) орґанизовани танци и бали, теди окреме популарна форма дружтвеного живота у цалей Монархиї, ище од першей половки 19. вику. Иснує податок же перши руски бал у Дюрдьове орґанизовани 1923. року у Чордашовей карчми. Була то свойофайтова атракция у влалалє, хтора заинтриґовала окреме младеж, алє и других жительох. Други традицийни форми забави вязани за церковни швета, а на окремни способ було означоване швето Рождества Пресвятей Богородици, хторому пошвецена грекокатолїцка церква у Дюрдьове.

У Дюрдьове од розвояченя Батальона по Першу шветову войну исновала єдна читальня – ткв. ''Руска читальня'', основана 1900. року. Тоту читальню основал грекокатолїцки священїк Андрий Лабош, вєдно з учительом Александром Котом, хтори у нєй отримовали велї преподаваня у цилю народного просвищованя. Зазначене же Руснаци дзечнє одходзели до Читальнї и були дисциплиновани &quot;як дзеци у школи&quot;. Дюра Биндас 1912. року основал ''Ґаздовске дружтво'', а од 1913. року у Дюрдьове иснує ''Општинске привредне дружтво'' хторе припадало виключно Руснацом. После Першей шветовей войни основана ''Читальня'' на инициятиву священїка Мирка Боїча и була змесцена у карчми Дюри Хромиша – Бобаля и робела каждого штвартку.

Културно-просвитни живот Руснацох у Дюрдьове достанє свойо орґанизовани форми аж по снованю Руского народного просвитного дружтва 1919. року. Инициятива за його снованє рушела праве з Дюрдьова. Священїк Дюра Биндас у своїм писме од 13. децембра 1918. року послал вкупней рускей интелиґенциї поволанку за снованє єдней єдинственей рускей националней орґанизациї! У Дюрдьове уж 2. марца 1919. отримана схадзка у дворе тедишнєй рускей школи кед формовани Народни руски месни просвитини одбор, чий предсидатель бул о. Дюра Биндас. Попри РНПД-а, часц рускей интелиґенциї основала орґанизацию Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), хтора од 1934. року мала свою секцию и у Дюрдьове. Єй предсидатель бул [[Янко Хромиш]] – Бачи Горки.

У медзивойновим периодзе, були и други форми дружтвеного живота у Дюрдьове. Такой по Першей шветовей войни до валалу пришол Иван Владимирович Розанов, русийски емиґрант. Вон 1921. року основал [[хор]] хтори насампредз виводзел духовну [[Подзелєнє музики|музику]] и робел по 1936. рок. Мено його хороводителя ноши и нєшкайши хор грекокатолїцкей парохиї – ''Розанов'''''.''' Початки театралного аматеризма при дюрдьовских Руснацох вяжу ше за 1923. рок кед виведзена перша дилетантска театрална представа – ''Ґу Христови'' (автор: [[Гавриїл Костельник]]), а пририхтали ю учительки Феброна Еперт и Верунка Рац, як и представа ''На синокосу'' (автор:[[Петро Ризнич Дядя]]).

Културно-просвитне дружтво ''Тарас Шевченко'' основане 21. септембра 1948. року. Тото дружтво 15. марца 1981. року  пременоване до  Културно уметнїцке дружтво ''Тарас Шевченко'', у Дюрдьове  познате под популарну назву Матка.  Тото КУД зоз свою дїялносцу  чува  руски шпиванки, розвива театер (у КУД по нєшка одбавени  вецей як 30  аматерски театрални фалати),  руске [[облєчиво]],  танєц и обичаї Руснацох, алє и других народох зоз хторима Руснаци вєдно жию.

Руснаци у Дюрдьове укладаю вельки усиловносци же би зачували нє лєм свой национални идентитет, алє и идентитет валала у хторим жию. Чуваню духовней култури у велькей мири вшелїяк доприноши грекокатолїцка парохия, потим КУД ''Тарас Шевченко'' и школа. Же би ше зопарло нєставанє єдней часци руского културного скарбу, велька заслуга припада о. Михаилови Холошняйови хтори з вельким ентузиязмом позберал вельке количество историйного и етнолоґийного материялу, множество драгоциних рукописних и друкованих кнїжкох и зоз тим створел єдну красну [[музей]]ну збирку под назву ''Руска одлога'' составену зоз 1229 артефактох материялней култури Руснацох.

== Демоґрафия ==
У валалє Дюрдьов жию 3872 полнолїтни жителє, а штредня старосц  жительства виноши 37,1 роки (35,7 при хлопох и 38,5 при женох). У валалє єст 1638 обисца и у обисцу штреднє биваю 3,14 особи.

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf „Кнїжка 9”. Жительство, компаративни препатрунок числа жительох 1948, 1953, 1961, 1971,1981, 1991,2002, податки по населєньох] (PDF). [https://webrzs.stat.gov.rs] Беоґрад: Републични завод за статистику. май 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
|5.008
|
|-
|'''1953.'''
|4.819
|
|-
|'''1961.'''
|4.669
|
|-
|'''1971.'''
|4.531
|
|-
|'''1981.'''
|4.668
|
|-
|'''1991.'''
|4.517
|''4.472''
|-
|'''2002.'''
|5.137
|''5.263''
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року&lt;ref&gt;„Кнїжка 1”. Жительство, национална и етнїчна припадносц,податки по населєньох. [https://webrzs.stat.gov.rs] Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Серби
|3.538
|68,87%
|-
|Руснаци
|1.197
|23,30%
|-
|Роми
|131
|2,55%
|-
|Югославянє
|61
|1,18%
|-
|Мадяре
|46
|0,89%
|-
|Горвати
|26
|0,50%
|-
|Словаци
|18
|0,35%
|-
|Румуни
|7
|0,13%
|-
|Муслиманє
|7
|0,13%
|-
|Чарногорци
|6
|0,11%
|-
|Українци
|4
|0,07%
|-
|Нємци
|4
|0,07%
|-
|Словенци
|3
|0,05%
|-
|Руси
|2
|0,03%
|-
|Македонци
|2
|0,03%
|-
|Бунєвци
|1
|0,01%
|-
|Албанци
|1
|0,01%
|-
|Нєпознате
|24
|0,46%
|}

== Вонкашнї вязи ==

* [http://www.zmaj.edu.rs/ Основна школа ''Йован Йованович Змай''], Дюрдьов

* [https://vojvodjanskevesti.rs/jedno-od-istaknutijih-rusinskih-drustva-kulturno-umetnicko-drustvo-taras-sevcenko/  Културно уметнїцке дружтво  ''Тарас Шевченко''], Дюрдьов

* [http://www.dvorci.info/vetrenjace/vetrenjace/djurdjevo/infoc.php  Витерняк у Дюрдьове]

* [https://web.archive.org/web/20081204055850/http://www.djurdjevo.rs/index.html  Урядова интернет презентация Дюрдьова]

* [https://zavod.rs/ruska-odloga/  ''Руска одлога'']. Завод за културу войводянских Руснацох

* [[Мирон Жирош]]: [https://www.youtube.com/watch?v=Aq5PHEp_bP8&amp;pp=ygUWTmFzZWxqb3ZhbmplIERqdXJkam92YQ%3D%3D Насельованє Руснацох до Дюрдьова], Маковчань, Ютюб, 9. април 2021.

* [https://www.topsrbija.com/index.php?option=com_content&amp;view=article&amp;id=11057:etnja-urevakim-orom-&amp;catid=319:seoski-turizam&amp;Itemid=558  Šetnja đurđevačkim šorom,] vebsajt topsrbija.com , 19. jul 2022.

* [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:%C4%90ur%C4%91evo  Дюрдьов] на Викимедийовей одлоги

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Ulazak_u_%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%281%29.jpg| На уходзе до Дюрдьова
Crkva_Ro%C4%91enja_Presvete_Bogorodice_-_panoramio_%281%29.jpg |Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици
Spomenik_ispred_crkve_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio.jpg|Памятнїк пред церкву Святого Вознесеня
Sa_puta_%C5%A0ajka%C5%A1-%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%286%29.jpg|Пейзаж у дюрдьовских польох
&lt;/gallery&gt;

== Референци ==
[[Катеґория:Дюрдьов|*]]
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Жабель]]</text>
      <sha1>1nge4qnht4vkclioloerh31uro2euw3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Михайло Ковач</title>
    <ns>0</ns>
    <id>305</id>
    <revision>
      <id>19726</id>
      <parentid>14492</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T14:12:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Заменєни єден пасус, додата референца</comment>
      <origin>19726</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="27059" sha1="23w04dlvl7hinnkkinbguvmtwlw2ja8" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot;  align=right width=300п
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Михайло Ковач&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Михал Ковач.jpg|alt=Михайло Ковач|center|мини|300x300п|Михайло Ковач
(1998. року)]]
|-
|'''Народзени'''
|27. октобра 1909.
|-
|'''Умар'''
|17. юния 2005. (95)
|-
|'''Державянство'''
|австроугорске, югославянске, сербске
|-
|'''Язик творох'''
|руски
|-
|'''Школа'''
|Учительска школа, Крижевци
|-
|'''Период твореня'''
|1927—1995.
|-
|'''Жанри'''
|просвита, литература, театер, публицистика
|-
|'''Поховани'''
|на теметове у Новим Садзе
|-
|'''Припознаня'''
|Награда „Невен“ за 1977, 
Грамота Змайових дзецинских бавискох 1982, за животне дїло, 

Награда Дружтва писательох Войводини за животне дїло  1982, 

Фонд култури зоз Києва (Україна)  награда „Винниченко“ 2003,

Грамота Президента України з нагоди пейцрочнїци нєзависносци України 1997. 

З нагоди дзешецрочнїци нєзависносци України Орден за заслуги ІІІ ступня 2002. року
|}
'''Михайло Ковач''' (*27. октобер 1909—†17. юний 2005), учитель, писатель, драматурґ, автор вецей учебнїкох, публицист, всестрани културни дїяч.
== Биоґрафия ==
Михайло Ковач  ше народзел 27. октобра 1909. року у Шидзе, як єдно спомедзи єденацецерих дзецох у фамелиї Янка Ковача и Ани родз. Кулич. Основну школу закончел у Шидзе, а учительску у Крижевцох. Дипломовал 1929.року. Як учитель почал робиц у валалох Бапска  Новак (при Шидзе), Мркушица и Антин. 

Учитель у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]  бул од 1931. по 1941. рок. У тим 'керестурским периодзе' Михайло Ковач ше окреме анґажовал на розвою драмскей дїялносци. Вон ше опробовал и як дириґент так же 1938. року керестурски хор, под його руководством, завжал друге место на змаганю хорох у Червинки.

Михайло Ковач 1933. року ступел до малженства зоз Маґдалену родз. Дудаш (владики Дионизия Нярадия шестрина дзивка) з Руского Керестура. У малженстве достали дзивче Ану (1934), а Маґдалена умарла на породзеню.

Снователь є и перши редактор часопису за дзеци ''Наша заградка'' (1937-1941). Як секретар РНПД (од 1936-1941) Михайло Ковач бул єден є з найактивнєйших дописовательох ''Руских новинох'' и ''Руского календара''. Вєдно зоз др [[Мафтей Винай|Мафтейом Винайом]] пририхтал до друку ''Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох'' 1936. року и остарал ше о його друкованю у „Першей горватскей акцийней друкарнї“ у Осиєку.

Михайло Ковач ше 1935. року винчал зоз [[Єлена Ковач Петриґала|Єлену родз. Петриґала]] з Руского Керестура. У малженстве мали штверо дзеци, сина [[Иван Ковач|Ивана]] и дзивки Марию, Ирину и Олґу. 

Як дїяч у култури, Михал Ковач записал 58 руски народни писнї (текст и ноти) по наших руских валалох у Сриме и тот музични материял послал познатому горватскому  музиколоґови др Винкови Жґанцови. Сам Винко Жґанец потим записал  вецей писнї од рижних шпивачох у заґребскей грекокатолїцкей семинариї, обєдинєл зоз Ковачовима записами, та тот материял бул достаточни же би др Винко Жґанец 1946. року порихтал и видал кнїжку ''Писнї югославянских Русинох'' зоз стихами 116 писньох алє, по першираз, и зоз нотним записом истих.&lt;small&gt;&lt;ref&gt;Dr Vinko Žganec, Pjesme jugoslavenskih Rusina (Пiснi югославянскiх Русинiв), 1946.&lt;/ref&gt;&lt;/small&gt; 

Под час Другей шветовей войни Михайло Ковач бул примушени, як „странски державян“, напущиц Руски Керестур (котри окупировало мадярске фашистичне войско) и преселїц ше до родимого места Шиду, котри теди бул у гранїцох такволаней Независней держави Горватскей. Там спочатку робел як општински службенїк, а потим як учитель у Привиней Ґлави, т.є. у [[Бикич Дол]]у у праве отвореней основней школи (1941-1952). У Бикичу Михайло Ковач здобул вельки угляд медзи жителями того валалу, дзе бул и дзияк у церкви и снователь Културно-просвитного дружтва ''Иван Котляревски'', а после ошлєбодзеня, од 1945. року, постал єден з найактивнєйших сотруднїкох новооснованей [[Руска матка|Рускей матки]], на место медзивойнового [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]]. У 1952. року прешол на учительску службу до Нового Саду и активно ше уключел до роботи тедишнього руского КПД ''Максим Горки'' як театрални режисер и хорски дириґент. У 1966. року, кед на Радио Новим Садзе обновени бешедни емисиї на руским язику, Михайло Ковач прешол на службу до Рускей редакциї, дзе робел як лектор, новинар и редактор културней рубрики аж по одход до пензиї 1974. року. 

Михал Ковач припадал, од вчасней младосци, до ґрупи проукраїнски ориєнтованих кадрох у рамикох РНПД. З тих позицийох вон творел и дїйствовал и пред войну, и по войни, и бул тримани та и нападани як єден з идеолоґох проукраїнскей ориєнтациї.

== Литературна творчосц ==
[[Файл:Mihal Kovač zoz školjarami 1938.jpg|thumb|468x468п|Михал Ковач зоз членами мишаного хору хтори наступел на змаганю у Червинки, 1938. рок.]]
Михайло Ковач єден з наших найплоднєйших писательох пред и после Другей шветовей войни. Обявйовал свойо твори под власним меном и презвиском и под псевдонимами ''Задунайов, Дїдо заградкар, Яни Мальовани, Иринка Калїнова, Бачи Дюра з Керестура, Кирил Пета''. Єден є спомедзи перших членох  Дружтва писательох Войводини и Здруженя писательох Сербиї. Першу приповедку (''Атаманов син'') обявел 1927. року у ''Руских новинох'' (числа 23. од 10. мая, боки 2-3, и 24. од 17. юния , боки   2-3). У периодзе од 1977. по 1992. рок придал до друку рукописи и обявени му 11 кнїжки прози и поезиї, 20 театрални фалати и векше число публицистичних написох у периодичних виданьох на руским язику. Заступени є у шицких потерашнїх руских антолоґийох поезиї и прози. Його твори прекладани на сербски, словенски, українски, словацки, румунски, мадярски язик и на есперанто. 
[[Файл:Nasa zahradka 1939 rok.jpg|alt=Часопис за дзеци Наша заградка|thumb|330x330px|Часопис за дзеци ''Наша заградка'' з 1939. року]]
Сучасни критичаре тримаю же Ковач утвердзел фундаменти рускей литератури и же його твори представяю саму сущносц рускей поетичней души. У його вчасних творох - у першей краткей приповедка ''Атаманов син'' хтора му обявена 1927. року як и у познєйших, мож обачиц значни уплїв українскей и русийскей литератури. У двох збиркох поезиї, ''Мой швет'' (1964) и ''Шветла вечарово'' (1985), Ковач описує прешлосц и терашньосц свойого народа зоз традицийну поетику, а з часу на час хаснує и моралистични и дидактични тони. Ковач писал и кратки приповедки (''Перши радосци'', 1977), написал и прейґ двасто писнї за дзеци (''Писнї дїда заградкара'', 1979; ''Хижочко стара'', 1990). Його леґат у жанру фикциї и гумору представяю шейсц кнїжки, медзи хторима ''Цеглярня'' (1982), ''На окраїску'' (1983) и ''Глїбоки коренї'' (1987), як и збирка кратких приповедкох ''Цихи води'' (1970), хтора була добре прията. У шицких тих творох Ковач ше дотика проблема “оцох и синох”, чловека и його одношеня ґу роботи и борби за лєпши живот. По характеру баржей автобиоґрафска ''Капка по капку живот одцека'' (1988). Ковач и успишни драмски писатель; даскельо його комедиї и драми, як напр. ''На швитаню'' (1952) и ''Ораче'' (1954), нашли ше на репертоару войводянских руских аматерских театрох и ґрупох. На остатку, опробовал свойо моци и на роману, у жанру хтори вимага найвецей; у сотруднїцтву зоз Штефаном Гудаком написал ''Гриц Бандурик'' (1972), роман о судьби звичайного Руснака у Другей шветовей войни. Ковач бул окуповани и зоз давну прешлосцу своїх предкох, хторей пошвецел обсяжне дїло ''Дияспора'' (1992).  

== Припознаня и награди ==
Перши значнєйши припознаня за свою всестрану културну дїялносц ушлїдзели аж теди кед Ковач бул при концу седмей децениї свойого живота. Перша му була награда „Невен“ за 1977. року, котру достал у 1978. року. Потим шлїдзи Грамота Змайових дзецинских бавискох 1982, за животне дїло наменєне дзецом, награда Дружтва писательох Войводини за животне дїло тиж 1982. року. Потим, 2003. року, Фонд култури зоз Києва (Україна), додзелєл му награду „Винниченко“, наменєну писательом з українскей дияспори; 1997. достава Грамоту Президента України з нагоди пейцрочнїци нєзависносци України, а з нагоди дзешецрочнїци нєзависносци України, 2002. року достава Орден за заслуги ІІІ ступня.

Михайло Ковач умар у 96. року свойого живота, 17. юния 2005. року а поховани є на новосадским Новим теметове.

== Библиоґрафия Михайла Ковача ==

=== Драма ===

* ''Зборнїк театралних фалатох'', 1962.

=== Поезия ===

* ''Мой швет, 1964.''
* ''Писнї Дїда Заградара, 1979.''
* ''Шветла вечарово, 1985.''
* ''Я дуб червоточни, 1989.''
* ''Хижочко стара, 1990.&lt;br /&gt;''

=== Проза ===

* ''Цихи води, 1970.''
* ''Дзецински швет,1971.''
* ''Гриц Бандурик, 1972 (роман, коавтор Штефан Гудак).''
* ''Перши радосци, 1977.''
* ''Цеглярня, 1982.''
* ''Яни Мальовани, 1981''
* ''На окраїску, 1983.''
* ''Глїбоки коренї, 1987.''
* ''Капка по капку живот одцека, 1988.''
* ''Длугока драга номадска, 1990.''
* ''Дияспора, 1992.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;''
Значне число Ковачових писньох, окреме гевтих за дзеци, велїм композитором послужели як инспирация за музичне оформенє.

=== ТЕКСТИ ПИСНЬОХ ===
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |У народним духу
!
!
! colspan=&quot;3&quot; |Червене пупче
|-
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Рок'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Наслов писнї'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Автор музики'''
|
|
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Рок'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Наслов писнї'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Автор музики'''
|-
|1965.
|Плїва хмарка
|Яким Сивч
|
|
|1973.
|Колїсанка (Чарни тащок лєци)
|народна
|-
|1969.
|Ораче, ораче
|Онуфрий Тимко
|
|
|1973.
|Школски дзвон
|Маґдалена Горняк-Лелас
|-
|1969.
|[https://www.youtube.com/watch?v=jYOZwWhumT4&amp;pp=ygUPSGnFvm_EjWtvIHN0YXJh Хижочко стара] 
|Ириней Тимко
|
|
|1974.
|На пажички
|Онуфрий Тимко
|-
|1970.
|[https://www.youtube.com/watch?v=Lu730dYteHU&amp;pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D О, врац ше, мили мой, врац]
|Яким Сивч
|
|
|1974.
|На яр
|Онуфрий Тимко
|-
|1970.
|О, врац ше, мили, врац
|Юрий Цимбора
|
|
|1974.
|Дзень младосци
|Иван Ковач
|-
|1970.
|Як чежко знац любиц дакого
|Микола Корпаш
|
|
|1975.
|Дротар
|Онуфрий Тимко
|-
|1970.
|Глєдаме щесца
|Онуфрий Тимко
|
|
|1976.
|Конїк
|Онуфрий Тимко
|-
|1972.
|Ой, жалї пречежки
|Ириней Тимко
|
|
|1977.
|Лєтнї вечар
|Юрий Цимбора
|-
|1972.
|Пойдзем, мамо, пойдзем
|Ириней Тимко
|
|
|1977.
|Заячки
|Онуфрий Тимко
|-
|1975.
|Витор и тополя
|Ириней Тимко
|
|
|1977.
|Когуцик (Раз курочка когуцика...)
|Онуфрий Тимко
|-
|1986. 
|Вина, качмар
|Владислав Надьмитьо
|
|
|1979.
|Дюри (Заграл Дюри...)
|Онуфрий Тимко
|-
|1986.
|Бежи вода, бежи бистра
|Владислав Надьмитьо
|
|
|1979.
|Заячок
|Онуфрий Тимко
|-
|1986.
|Любел я дзивче
|Владислав Надьмитьо
|
|
|1979.
|Курка
|Онуфрий Тимко
|-
|1988.
|Гей, Дунаю
|Дубравко Слободянац
|
|
|1979.
|Ловар
|Онуфрий Тимко
|-
|2002.
|Чуєш, мой брату
|Михал Лїкар
|
|
|1980.
|Писня мацери (Мац)
|Онуфрий Тимко
|-
| colspan=&quot;3&quot; |
|
|
|1980.
|Єшеньски витри
|Онуфрий Тимко /
Ириней Тимко
|-
! colspan=&quot;3&quot; |У забавним духу
|
|
|1981.
|Моя Република
|Яким Сивч
|-
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Рок'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Наслов писнї'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Автор музики'''
|
|
|1983.
|[https://www.youtube.com/watch?v=CJRTWp1yrlw&amp;pp=ygUMTWloYWwgS292YcSN Плїва хмарка]
|Яким Сивч
|-
|1980.
|Преходзи час
|Владислав Надьмитьо
|
|
|1985.
|Козо, козо брадата
|Иван Ковач
|-
| colspan=&quot;3&quot; |
|
|
|1986.
|Мраз
|Михайло Бодянец
|-
! colspan=&quot;3&quot; |Червене пупче 
|
|
|1987.
|Колїскова
|Татиана Барна
|-
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Рок'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Наслов писнї'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Автор музики'''
|
|
|1987.
|Наша хижа
|Татиана Холошняй
|-
|1969.
|Винчованка мацери
|Владимир Тимко
|
|
|1988.
|Мой валал
|Дубравко Слободянац
|-
|1969.
|Тащок
|Онуфрий Тимко
|
|
|2007.
|Гунцут витор
|Маґдалена Горняк-Лелас
|-
|1969.
|Качур рибар
|Ириней Тимко
|
|
|(?)
|Амалка
|Онуфрий Тимко
|-
|1969.
|Ганча и ластовки
|Ириней Тимко
|
|
|(?)
|Школски ствари
|Онуфрий Тимко
|-
|1969.
|Ми Титово пионире
|Ириней Тимко
|
|
|(?)
|Шлїмак
|Маґдалена Горняк-Лелас
|-
|1970.
|Моя лабдочка
|Иван Ковач
|
|
|(?)
|Дзецинство злате (/Драґан Лукич)
|Иван Ковач
|-
|1970.
|Май у лєше
|Владимир Тимко
|
|
| colspan=&quot;3&quot; |
|-
|1970.
|Студзенка
|Онуфрий Тимко
|
|
! colspan=&quot;3&quot; |Ружова заградка
|-
|1970.
|Моєй Републики
|Ириней Тимко
|
|
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Рок'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Наслов писнї'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Автор музики'''
|-
|1971.
|Гунцут витор
|Ириней Тимко
|
|
|1993.
|Шиви голуб
|Тат’яна Колєсар-Ґвоїч
|-
|1971.
|Яр
|Михайло Гайворонський
|
|
|1993.
|За Дунайом
|Михал Лїкар
|-
|1971.
|Хижочко стара
|Ириней Тимко
|
|
|1994.
|[https://www.youtube.com/watch?v=UT6uDmt0C98&amp;pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Молитва сучасного чловека] 
|Владислав Надьмитьо
|-
|1971.
|Слунечко и дзивче
|Иван Ковач
|
|
|2006.
|Гей, Дунаю
|Маґдалена Горняк-Лелас
|-
|1972.
|Дїдо Децембер
|Яким Олеяр
|
|
|
|
|
|-
|1972.
|Чудесни дзвон
|Ксения Горняк
|
|
|
|
|
|-
|1972.
|О, яки красни тот швет
|Ириней Тимко
|
|
|
|[https://www.youtube.com/watch?v=FsSG_2zZwgc&amp;pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Стари салаши,] 
|Дзива дзивка, Ютюб, 
1. октобер, 2017.
|}

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Svadzba Mihala Kovaca 1933 roku.jpg|алт=Свадзба Михала Ковача и Маґдалени Няради|Свадзба Михала Ковача и Маґдалени родз. Дудаш, дзивки шестри владики Нярадия, 1933. рок.
Файл:Falat Nješčešljivi pekar z 1934.jpg|алт=Дзецинска школска представа &quot;Нєщешлїви пекар&quot; зоз 1932. лєбо 1934. року|Дзецинска школска представа ''Нєщешлїви пекар'' зоз 1932. лєбо 1934. року, режия Михала Ковача.  Цалком на лїво стої Маґдалена Дудаш. То була перша жена учителя Михала Ковача (свадзба им була 1933. року). Кед же то 1932, вец вона ту вироятно як заручнїца учителя Ковача, а кед же то 1934. рок, вец му вона уж супруга.
Файл:Teatralna predstava 1.jpg|Учаснїки у Театралней представи у Руским Керестуре. Михал Ковач шедзи у штредку, штварти з лїва.
Файл:Radijska redakcija 2.jpg|алт=Руска редакция РНС у другей половки 1974. року|Руска редакция РНС у другей половки 1974. року. Михайло Ковач стої треци з лїва.
&lt;/gallery&gt;

== Литература ==

* Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури,'' Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 117-124,172-191. и 535-540.

* Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох'', І часц, Театрални музей Войводини и НВУ ''Руске слово'' Нови Сад, 2003, боки 290-297.

* ''Руско-українски АЛМАНАХ бачванско-сримских писательох''; Видатель Руске народне просвитне дружтво у Р. Керестуре, 1936, б. 9, 91.126.

* Дюра Варґа: ''Кратки исторични препатрунок кнїжовней творчосци у нашим народзе'', ''Шветлосц'' ч. 1/1952, б. 1-32.

* [[Александр Дмитриєвич Дуличенко|Олександер Д. Дуличенко]]: ''Несколько слов о переводах прозы Михала Ковача на украинский язык'', STUDIA RUTHENICA, 1988-1989, б. 41-47, видало Дружтво за руски язик и литературу. Цали рочнїк пошвецени литературному дїлу Михайла Ковача, подзелєному на два димензиї: язичну и литературну. Свойо написи обявели: у язичней димензиї мр Михайло Фейса, Юлин Рамач, мр Евґения Барич, Олександер Дуличенко и Ксения Сеґеди. У литературней димензиї свойо написи обявели Ирина Гарди-Ковачевич, Штефан Гудак, Владимир Ґарянски, Звонимир Няради, Стеван Константинович, Янко Рамач, Дюра Папгаргаї и Юлиян Тамаш.

* Михал Ковач, ''Длугока драга номадска:автобиоґрафски записи'' (Нови Сад, 1990);

* Юлиян Тамаш, ''Литературна творчосц Михала Ковача'', ''Шветлосц'', XVII, 1 (Нови Сад, 1979), б. 1-30;

* Юлиян Тамаш, ''Ковачова литература у контексту югославянских и українскей,'' ''Шветлосц'', XXVII, 1 (Нови Сад, 1989), б. 563-571;
* Aleksandr D. Dulichenko, Kovach, Mikhail/Mikhailo, P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, &lt;nowiki&gt;ISBN 0-8020-3556-3&lt;/nowiki&gt;, p.  252.

== Вонкашнї вязи ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=wmN6w9EVPFg Швет Михайла Ковача,] Маковчань, Ютюб, 21. септембер 2019.

* [https://www.youtube.com/watch?v=0LMBcpNQy1s Учитель Михайло Ковач,] ТВ Коперникус, РТВ Шид, 28. октобер 2022.

* [https://www.youtube.com/watch?v=UoGjEQqbN8s&amp;t=26s&amp;pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Плоди першого заренка,] ювилеї часопису Заградка, Маковчань, Ютюб, 11. юний 2017.

* [https://www.youtube.com/watch?v=TJpPogSoS8E&amp;pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Оцец и син,] стихи Михала Ковача гутори Михайло Зазуляк, Маковчань, Ютюб, 23. януар 2010.

* [http://www.rusuk.org/ruski/cleni/m_kovac/index.html  Михайло Ковач (1909-2005),] вебсайт Союзу Руснацох Українцох Сербиї, www.rusuk.org.

== Референци ==

{{DEFAULTSORT: Ковач , Михайло }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Шидянє]]
[[Катеґория:Учителє]]
[[Катеґория:Писателє]]
[[Катеґория:Драматурґи]]
[[Катеґория:Публицисти]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Дїяче у просвити]]
[[Катеґория:Українофили]]
[[Катеґория:27. октобер]]
[[Катеґория:Народзени 1909]]
[[Катеґория:17. юний]]
[[Катеґория:Умарли 2005]]</text>
      <sha1>23w04dlvl7hinnkkinbguvmtwlw2ja8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Надежда Ружич</title>
    <ns>0</ns>
    <id>320</id>
    <revision>
      <id>19728</id>
      <parentid>14509</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T16:16:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи и подробносци</comment>
      <origin>19728</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5509" sha1="iayv15c3aymfkfevbylradg5cmwjwu1" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; | &lt;big&gt;Надежда Ружич&lt;/big&gt;
|-
|'''Народзена'''
|4. фебруара 1940. року
|-
|'''Умарла'''
|3. януара 2002. (62)
|-
|'''Державянство'''
|югославянске, сербске
|-
|'''Язик творох'''
|сербски
|-
|'''Школа ґимназия'''
|Нови Сад
|-
|'''Универзитет'''
|Технолоґийни факултет, Нови Сад
|-
|'''Наукови ступень'''
|докторат (1975.)
|-
|'''Период твореня'''
|1964—2000.
|-
|'''Жанри'''
|технолоґия вина, професура
|-
|'''Похована'''
|у Новим Садзе
|-
|'''Припознаня'''
|Повеля городу Нового Саду (1980)

Повеля зоз златну медалю Универзитета (1991)

Повеля Технолоґийного факултету (1999)
|}
'''Проф. др Надежда Ружич''' (дзив. Кочиш) (*[[4. фебруар]] 1940—†[[3. януар]] 2002), технолоґ-енолоґ, [[професор]] Универзитета.

== Биоґрафия ==
Надежда  Кочиш ше народзела  4. фебруара 1940. року у Новим Садзе. [[Оцец]] [[Евґений М. Кочиш|Евґений]] бул економиста, а [[мац]] Амалия з фамелиї Тамаш. У родним варошу закончела основну школу и ґимназию (1959), а дипломовала на Технолоґийним факултету, [[Пожива|поживови]] напрям, технолоґию вина (1963). Маґистерску роботу одбранєла 1970, а докторат 1975, з тему ''Прилог познаваню сумпор-[[Водонїк|водонїку]] у технолоґиї вина''.
 
За асистента на Техонолоґийним факултету др Надежда Ружич вибрана 1964, за доцента 1976, позарядови професор постала 1982, а рядови 1988. року. Руководзела з Катедру за технолоґию вина. Продекан за наставу була 1981-83, а у двох мандатох проректор Универзитерта за наставу (1987-91). 

Др Надежда Ружич була у Риме на фаховим усовершованю у обласци [[Енолоґия|енолоґиї]] (1963) и на студийним пребуваню у Чехословацкей, Австриї, Французкей и Италиї. Була на длужносци секретара СИЗ-а за образованє кадрох технїчних и польопривредних фахох у [[Войводина|Войводини]] (1983-87) и була член Союзного координацийного одбору за медзинародне културно-просвитне и технїчне сотруднїцтво (1985-89).

Авторка є седем наукових проєктох и технолоґийних ришеньох и авторка новей сорти виновей лози. Обявела два моноґрафиї и єден учебнїк, а найважнєйша єй кнїжка ноши наслов ''Вино'' (2000).

Др Надежда Ружич ношитель Повелї городу Нового Саду (1980) и добитнїца повельох зоз златну медалю Универзитета (1991) и Технолоґийного факултету (1999).

Др Надежда Ружич  умарла 3. януара 2002. року у Новим Садзе.

== Найзначнєйши роботи: ==
	
* Промена садржаја полифенолних једињења у црним винима током вишегодишњег чувања (1983);

* 	Испитивање бактероцидног дејства белих и црних вина (1986);
 
* 	Хемијски састав и органолептичке особине вина интерспециес хибрида у процесу селекције (1989);
 
* 	Утицај фунгицида ронилана на транспортни систем глукозе у ћелијама винског квасца (1990);
 
* 	Утицај реалне киселости шире на садржај ацеталдехида у вину (1992);
 
* 	Утицај цинка у шири на садржај глицерола у вину (1995).

== Вонкашнї вязи ==

* [https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%b6%d0%b4%d0%b0-%d1%80%d1%83%d0%b6%d0%b8%d1%87/ Проф. др Надежда Ружич,] вебсайт НАР, Новинарска Асоцияция Руснацох, новембер 6, 2019

{{DEFAULTSORT: Ружич , Надежда }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Новосадянє]]
[[Катеґория:Технолоґи]]
[[Катеґория:Докторе наукох]]
[[Катеґория:Професоре]]
[[Катеґория:4. фебруар]]
[[Катеґория:Народзени 1940]]
[[Катеґория:3. януар]]
[[Катеґория:Умарли 2002]]</text>
      <sha1>iayv15c3aymfkfevbylradg5cmwjwu1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Петро Ризнич Дядя</title>
    <ns>0</ns>
    <id>354</id>
    <revision>
      <id>19725</id>
      <parentid>14416</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T13:57:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи и подробносци</comment>
      <origin>19725</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="27631" sha1="h971ia93yxfuw2ynd3ksefxo8trwszo" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Петро Ризнич Дядя&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Djadja_120721-2.jpg|border|center|thumb|Петро Ризнич Дядя (1921)]]
|-
|'''Народзени'''
|28. априла 1890.
|-
|'''Умар'''
|12. фебруара 1966. (76)
|-
|'''Державянство'''
|русийске, югославянске
|-
|'''Язик творох'''
|українски, руски
|-
|'''Школа'''
|ґимназия у Бучачу
|-
|'''Универзитет'''
|Медицински факултет Львов (8 семестри), абсолвент Правного факултета у Суботици
|-
|'''Период твореня'''
|1907—1966.
|-
|'''Жанри'''
|просвита, режия у театре, хореоґрафия, малярство
|-
|'''Поховани'''
|на теметове у Вербаше
|}

'''Петро Ризнич Дядя''' ([[28. април|*28. април]] 1890—†[[12. фебруар]] 1966), найзначнєйши театрални дїяч при [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]] у [[Бачка|Бачкей]] и наставнїк у першей рускей ґимназиї у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. 

== Биоґрафия ==
Петро Ризнич ше народзел 28. априла 1890. року у фамелиї Ивана и Неонили Ризнич у месце Брацлав (Русийске царство). Його [[оцец]] Иван бул економ на єдним спахийским маєтку у Брацлаве. Петро бул найстарши спомедзи дзецох, мал ище шестри  Ану и Марию и брата Ивана. Основну школу и ґимназию Петро Ризнич закончел у варощику Бучач. По законченю ґимназиї Петро Ризнич ше уписал на Медицински факултет у Львове, дзе закончел осем семестри.  Под час студийох у Львове Ризнич закончел и шейсцмешачни курс уметнїцкей школи 1913 року. Од вчасней младосци Петрова скрита любов була театрална уметносц и шицко тото цо за ню було вязане [[Сценоґрафия|(сценоґрафия]], [[Костимоґраф|костимоґрафия]], шминка итд.).  Добре упознал живот и дїло Константина Станиславского, чию уметнїцку  филозофию  шлїдзел до конца свойого живота.

Перша шветова война и револуцийни превреваня у царскей Русия 1917-1919. року Ризнича застали на боку меньшевикох. Як такого, зарабровали го  билоґардийци, дзе як интелектуалєц мал шлєбодни статус и бул додзелєни за воєного посилного єдному официрови. Зоз таким статусом бул евакуовни зоз Криму, вєдно зоз билоґардийцами, и 1919. року сцигнул до Дубровнику. Зоз єдну ґрупу своїх колеґох емиґрантох застановел ше у [[Вербас|Вербаше]]. 

Петро Ризнич ше у Вербаше упознал зоз учительку Цецилию Шантову, винчали ше, основали фамелию и мали двойо дзеци, Надєжду и Павла.

У Вербаше Петро Ризнич жил полни 25 роки. У медзичаше абсолвовал на Правним факултету у [[Суботица|Суботици]], а од 1945. по пензионованє 1958. року жил и робел у Руским Керестуре, дзе бул по потреби служби розпоредзени як член першого наставнїцкого колектива новооснованей рускей ґимназиї. Ту вон викладал росийски язик, мальованє и ручну роботу, а шлєбодни час пошвецел театралному аматеризму.

У керестурскей ґимназиї бул єден з найоблюбенших педаґоґох и воспитачох. Ту вон зоз школярами у позашколскей активносци пририхтовал театрални представи. На його власне жаданє колеґове и театрални аматере го ословйовали зоз росийским назвиском „Дядя“, цо вец прилапели и старши школяре. 
[[Файл:Nastavnjici z gimnaziji.jpg|alt=Наставнїцки колектив у нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре|thumb|536x536px|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1945/1946. року. Стоя: Елемир Папгаргаї, [[Йовґен  Планчак]], [[Йовґен Медєши]], [[Йоаким Яша Баков|Яков Яша Баков]], [[Евґений Джуня]], Стеван Ґера, Микола Гайнал, шедза у штредку: [[Дюра Дудаш]], Любица Медєши, Петро Ризнич, Радмила Рис, [[Мафтей Винай]], перши шор: Єлисавета Будински Рогаль, Єлена Хромиш,  Цецилия Ризнич, Аґафия  Афка Планчак и Єлена Чакан. ]]

== Театрална дїялносц ==
Зoз тeaтрaлну дїялнoсцу шe Ризнич - як признaчeл у aвтoбиoгрaфиї - пoчaл зaнїмaц oд 1907. рoку. Тeди рeжирaл пeршу свoю прeдстaву ''Збoйнїки'' Ф. Шилeрa, a у нєй бaвeл и глaвну улoгу. Oд тeди шe нє прeстaвaл зaнїмaц з тeaтрoм. Як члeн КПД Прoсвитa у Гaличини oргaнизoвaл 280 дрaмски сeкциї пo вaлaлoх, чaстo пoд будним oкoм влaсцoх, кoтрим тaкa дїялнoсц вшe булa сумнївa.

Пo приходу дo Вeрбaсу, Пeтрo Ризнич шe пeршe уключел дo рoбoти зoз сeрбскимa дилeтaнтaми, 1920. рoку; спoчaтку як тeхнїчни рукoвoдитeль у прeдстaви ''Джидo'', a пoтим прeбeрa нa сeбe вoдзeнє дрaмскeй сeкциї Сeрбскoгo шпивaцкoгo дружтвa. Зoз рускимa дилeтaнтaми пoчинa рoбиц aж шeйсц рoки пoзнєйшe, и тo пeршe у [[Коцур|Кoцурe]], гoч бивaл у Вeрбaшe, гoч прeд тим нa вeцeй зaвoди прoбoвaл oфoрмиц руску дилeтaнтску групу у Стaрим Вeрбaшe.

Скoрeй як цo пoчaл рeжирaц при Руснaцoх, Ризнич у ''Руским кaлeндaрe зa 1923. рoк'' oбявeл тeaтрaлни фaлaт ''Нa синoкoсу'' кoтри, у ствaри, прeдстaвя йoгo зaпaмeтaну вeрзию тeaтрaлнoгo фaлaтa A. Суходoльскoгo ''Хмaрa'', пo думaню учитeля и дрaмскoгo дїячa Якимa Oлeярa. И Ризничoв други тeaтрaлни флaт ''Зaврaчaнe блaгo'', тиж прeдстaвя вeрзию В. Вaнчeнкa ''Зaпoрoзький скaрб''. Єдини Ризничoв фaлaт цo є йoгo oригинaлни, тo ''Фрaнтoвнїцa,'' єднoдїйкa вoдвильскoгo типу, яки мeдзи двoмa швeтoвимa вoйнaми вивoдзeли дилeтaнтски групи скoрo пo шицких руских вaлaлoх (у дaєдних aж и пo вeцeй рaз, oд 1931, тa пo 1941. рoк).

Пeтрo Ризнич Дядя вeльo знaчнєйши як рeжисeр и тeaтрaлни пeдaгoг при Руснaцoх у Бaчкeй. Як змe уж спoмли, як рeжисeр шe пeрширaз зявює у Кoцурe, дзe пoстaвeл нa сцeну свoй тeaтрaлни фaлaт ''Зaврaчaнe блaгo''. Прeмиєрa булa 28. aвгустa 1926. рoку. Дзeкуюци пoзнaнству зoз  тeдишнїм кoцурским пaрoхом o. [[Дюра Биндас|Дюрoм Биндaсoм]], кoтри бул рeдaктoр ''Рускoгo кaлeндaрa'' и пoдпрeдсидaтeль [[Руске народне просвитне дружтво|Рускoгo нaрoднoгo прoсвитнoгo дружтвa]], Ризнич 25. aвгустa 1929. рoку, у рaмикoх прeслaви дзeшeцрoчнїци РНПД, зoз кeрeстурскимa дилeтaнтaми и члeнми Сoюзу руских шкoлярoх, пoстaвeл нa сцeну и вивeдoл Кoстeльникoву дрaму ''Єфтaйoвa дзивкa'' у Руским Кeрeстурe.

Ризнич зaш лєм нє прeстaл рoбиц и зoз кoцурскимa дилeтaнтaми. Нa Кирбaй 1930. рoку, зoз кoцурскимa шкoлярaми и студeнтaми вивeдoл свoй фaлaт ''Нa синoкoсу'', a [[9. януар|9. януaрa]] 1934. рoку, єднoдїйку ''Фрaнтoвнїцa''. Мeдзитим, вoн oцeнєл жe и Руснaци у Стaрим Вeрбaшe мoжу мaц свoю дилeтaнтску групу, тa 1933. рoку, у рaмикoх тeди oснoвaнoгo Шпивaцкoгo дружтвa при Грeкoкaтoлїцкeй пaрoхиї у Стaрим Вeрбaшe, oснoвaл дилeтaнтску групу пoд нaзву Рускa дрaмa. Вoн oд сaмoгo пoчaтку як шe упoзнaл зoз Руснaцaми у Бaчкeй мaл зaдумку oснoвaц єдeн путуюци тeaтeр кoтри би гoсцoвaл пo шицких мeстoх дзe жию Руснaци. З oглядoм жe жил у Вeрбaшe, зaдумoвaл жe би тo мoгoл буц и цeнтeр тeй Рускeй дрaми. Уж тaкoй [[25. фебруар|25. фeбруaрa]] 1933. рoку зoз стaрoвeрбaскимa рускимa дилeтaнтaми прeмиєрнo вивeдoл дрaму ''Дaй сeрцю нa вoлю, зaвeдe в нeвoлю'' М. Крoпивницкoгo. Дo вивoдзeня тoгo фaлaтa уключeл кoлo 50 дилeтaнтoх! Зoз Руску дрaму у Стaрим Вeрбaшe, Ризнич истoгo рoку у aприлу вивeдoл и тeaтрaлни фaлaт ''Бeзтaлaннa'' Тoбилeвичa; рoк пoзнєйшe (1934.) ''Свaтaння нa Гoнaчaривци'' Григoрия Квитки Oснoвянeнкa, и тo му булa и oстaтня прeдстaвa у Вeрбaшe пo 1945. рoк.

Ризнич у свoєй aвтoбиoгрaфскeй признaчки, нaписaнeй 1958. рoку пoслe oдходу дo пeнзиї, нє нaвoдзи тoчни дaтумни вивoдзeня тeaтрaлних фaлaтoх у йoгo рeжиї, тa нє нaвoдзи aж aнї шицки тeaтрaлни фaлaти. Мeдзитим, нaвoдзи жe свoю рoбoту прeширeл нa Нaдaль, Сeнту и [[Кула|Кулу]]. Нє чудo вeц жe ''Сoмбoрскe нoвинe'' 1958. рoку, з нaгoди Ризничoвoгo oдходу дo пeнзиї, мeдзи иншим, нaписaли и тoтo: “Ризнич oснoвaл вeлї тeaтри у Бaчкeй, мeдзи кoтримa тeaтeр у Кули, Кoцурe, Вeрбaшe, Руским Кeрeстурe и други. Oд Бeчeя пo Сoмбoр шицки гo пoзнaю. Цaлa Бaчкa йoгo тeрeн.” A  1963. рoку ''Пoлитикa'' o Ризничoви признaчує: “Вoн пририхтaл вeцeй як 500 тeaтрaлни прeдстaви прeз кoтри прeшли трирaз вeцeй глумци aмaтeрe - сeлянє, рoбoтнїки и интeлeктуaлци - Сeрби, Мядярe, Руснaци, Укрaїнци, Чaрнoгoрци и припaднїки других нaциoнaлнoсцoх кoтри шe ищe мoжу стрeтнуц нa тим пoдручу.”

Свoю тeaтрaлну дїялнoсц 1943. рoку Ризнич прeдлужує у Руским Кeрeстурe. Уж нa Крaчун, [[7. януар|7. януaрa]] 1944. рoку, прeмиєрнo вивoдзи тeaтрaлни фaлaт зoз шпивaньoм Михайлa Стaрицкoгo ''Oй, нe ходи Грицю''. Музични тoчки зoз глумцaми пририхтaл тeдишнї кeрeстурски свящeнїк o. [[Ириней Тимко]]. Вирoятнo нa Вeльку нoц истoгo рoку прeмиєрнo вивeдoл зoз кeрeстурскимa дилeтaнтaми и тeaтрaлни фaлaт зoз шпивaньoм Григoрия Квитки Oснoвянeнкa ''Свaтaння  нa Гoнчaривци'' (Свaдзбa у Гoнчaрoвки).

Пoслe oшлєбoдзeня нaшeй жeми спoд oкупaциї, Ризнич oд пoчaтку 1945. рoку рoби и нa тeaтрaлним плaнє. Пeршe кoлo сeбe пoзбeрaл прoсвитних рoбoтнїкoх, и уж 26. юния истoгo рoку прeмиєрнo вивoдзи свoю єднoдїйку ''Фрaнтoвнїцa'', у кoтрeй бaви и улoгу Слуги Янкa. Кед 1945. року основана [[Руска матка]], Ризнич у єй рамикох бул задлужени за унапредзенє театралного аматеризма. Отримовал кратши семинари за будуцих аматерских режисерох и ґлумцох зоз шицких руских местох. У Коцуре, Керестуре и Вербаше з рускима аматерами поставел на сцену 51 театрални фалат а источашнє на сербскей бешеди  у Вербаше и Кули  поставел значне число театралних фалатох и виховал цалу плеяду глумцох-аматерох.

Петро Ризнич почасово робел и як хореоґраф народних танцох а у вецей случайох и балетских точкох. Вон  оспособел  1175 ґлумцох-аматерох и танєчнїкох а робел и як хороводитель. Петро Ризнич  у Руским Керестуре основал и бабкарски театер хтори после войни бул досц популарни медзи младшима школярами. 

Oд 1945. року тa aж пo 1958. рoк, вoн нaйглaвнєйши нoшитeль тeaтрaлнeй дїялнoсци у Руским Кeрeстурe, гoч шe рeжиї прилaпюю и други oсoби. Oд 1958. пo 1966. рoк рoби як рeжисeр у Aмaтeрским тeaтрe у Кули и у Вeрбaшe, aлє свoю тeaтрaлну кaриєру и живoт зaкoнчeл у Руским Кeрeстурe.

Кoнцoм 1965. рoку, у рaмикoх кeрeстурскoгo Дoму култури зoз члeнaми Дрaмскeй сeкциї зaпoчaл пририхтoвaц дрaму Мaксимa Гoркoгo ''Нa дну''. Уж oбaчлївo хорoму, нє удaлo шe му тoту дрaму и дoкoнчиц. Чeкaюци жe би шe му глумци пoсходзeли нa пoстaвянє другeй дїї, кoтру oхабeл нa oстaтку як нaйлєгчeйшу, нєспoдзивaнo зaмлєл и вeцeй нє пришoл гу сeбe. Збулo шe тo [[11. фебруар|11. фeбруaрa]] 1966. рoку, кeд є oдвeжeни дo вeрбaскoгo шпитaлю, aлє рaтунку нє булo. Петро Ризнич умaр 12 фeбруaрa нaд рaнoм.

Пoховaни є нa вeрбaским [[Теметов|тeмeтoвe]]. 

Oд 1969. рoку, йoму нa чeсц, кaжди рoк шe у Руским Кeрeстурe oтримує Дрaмски мeмoриял наволани з меном Петро Ризнич Дядя. Таке исте мено ноши и Руски народни театер у Руским Керестуре.

== Ризнич як маляр-аматер ==
Як уж поведзене, Петро Ризнич у першей рускей ґимназиї у Руским Керестуре, окрем русийского язика, преподавал и рисованє, а за потреби театру обдумовал сценоґрафиї, костими, мальовал кулиси. Окрем пейзажох, Ризнич мальовал и портрети, мертву природу, алє и мотиви на духовни теми. Даскельо його подобово роботи ше находза и на иконостасу у [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцкей церкви]] у Вербаше. 

Петра Ризнича Дядю инспировал найбаржей його родзени край. Часто мальовал мотиви и зоз погляднїцох котри му з України посилали його шестри. На його творчосц найбаржей уплївовал визначни русийски пейзажиста Шишкин.

Заступени є як маляр-аматер у Моноґрафиї ''Подобова творчосц Руснацох'' зоз малюнком ''Фазани у лєше'', олєй на платну, Нови Сад, 2003, б. 106.

ХРОНОЛОҐИЙНИ ПРЕГЛЯД ТЕАТРАЛНИХ ФАЛАТОХ КОТРИ РЕЖИРАЛ ПЕТРО РИЗНИЧ

У КОЦУРЕ, РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ И ВЕРБАШЕ

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
!Aвтoр
!Нaслoв фaлaтa
!Рoк
!Мeстo
|-
|П. Ризнич
|ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО
|1926
|Кoцур
|-
|Г. Кoстeльник
|ЄФТАЙОВА ДЗИВКА
|1929
|Р. Кeрeстур
|-
|П. Ризнич
|НА СИНОКОСУ
|1930
|Кoцур
|-
|М. Крoпивницки
|ДАЙ СЕРЦЮ НА ВОЛЮ
ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ
|1933
|Вeрбaс
|-
|И. Тoбилeвич
|БЕЗТАЛАННА
|1933
|&quot;
|-
|Г. К. Oснoвянeнкo
|СВАТАННЯ НА ГОНЧАРИВЦИ
|1934
|&quot;
|-
|М. Стaрицки
|OЙ, НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ
|1944
|Р. Кeрeстур
|-
|Г. К. Oснoвянeнкo
|СВАТАННЯ НА ГОНЧАРИВЦИ
|1944
|&quot;
|-
|П. Ризнич
|ФРАНТОВНЇЦА
|1945
|&quot;
|-
|
|ИСПРАВНИ ПОСИЛНИ
|1945
|&quot;
|-
|
|БУВАЛЬЩИНА (Було  кедиш)
|1946
|&quot;
|-
|A. Л. Суходoльски
|ХМАРА
|1946
|&quot;
|-
|М. В. Ґoгoль
|МАЙСКА НОЦ
|1946
|&quot;
|-
|М. Стaрицки
|ЯК КОВБАСА ТА ЧАРКА...
|1947
|&quot;
|-
|И. Кoтлярeвски
|НАТАЛКА ПОЛТАВКА
|1947
|&quot;
|-
|Й. С. Пoпoвич
|КИР ЯНЯ  (Скупeндa)
|1947
|&quot;
|-
|
|ҐОМБИЧКА
|1948
|&quot;
|-
|Б. Нушич
|МУХА
|1948
|&quot;
|-
|Б. Нушич
|НАШО ДЗЕЦИ
|1948
|&quot;
|-
|
|У ЦАРСТВЕ ПОДЛЯКОХ
|1948
|&quot;
|-
|И. Тoбилeвич
|БЕЗТАЛАННА
|1949
|&quot;
|-
|Ф. А. Кoстeнкo
|РОБОТНЇЦИ
|1949
|&quot;
|-
|
|У ЦАРСТВЕ ЛЄНЇВИХ
|1949
|&quot;
|-
|
|ТОВАРИШЕ
|1949
|&quot;
|-
|К. Трифкoвич
|ВИБЕРНА
|1949
|&quot;
|-
|А. Н. Oстрoвски
|ЛЄС
|1950
|&quot;
|-
|
|ХИЖОЧКА У ПОЛЮ
|1950
|&quot;
|-
|A. П. Чeхов
|ПИТАЧ
|1950
|&quot;
|-
|A. П. Чeхов
|МЕДВЕДЗ
|1950
|&quot;
|-
|Й. С. Пoпoвич
|ЖЕНЇДБА И ОДАВАНКА
|1951
|&quot;
|-
|
|ДОБРИ ТОВАРИШЕ
|1951
|&quot;
|-
|Б. Нушич
|OБИЧНИ ЧЛОВЕК
|1951
|&quot;
|-
|A. П. Чeхов
|КАРЧМА НА ГЛАВНЕЙ ДРАГИ
|1951
|&quot;
|-
|Б. Нушич
|ШВЕТ
|1951
|&quot;
|-
|И. Кoтлярeвски
|НАТАЛКА ПОЛТАВКА
|1951
|&quot;
|-
|К. Вaнчeнкo
|ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО
|1952
|&quot;
|-
|И. Тoбилeвич
|МАРТИН БОРУЛЯ
|1952
|&quot;
|-
|И. Тoбилeвич
|СУЄТА
|1952
|&quot;
|-
|М. В. Ґoгoль
|МАЙСКА НОЦ
|1953
|&quot;
|-
|М. Крoпивницки
|ДАЙ СЕРЦЮ НА ВОЛЮ...
|1953
|&quot;
|-
|E. М. Кoчиш
|ВОНА НЄВИНОВАТА
|1954
|&quot;
|-
|Д. Дoбричaнин
|ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ
|1955
|&quot;
|-
|Б. Нушич
|ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ
|1957
|&quot;
|-
|
|ШНЇГОЧКА И 7 ПАТУЛЬКИ
|1957
|&quot;
|-
|
|ЗЛАТНА РИБКА
|1957
|&quot;
|-
|Д. Дoбричaнин
|ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ
|1958
|&quot;
|-
|М. Пoпoвич
|НАШО СЕЛЯНЄ
|1958
|&quot;
|-
|С. Кoлaр
|НАД СВОЇМ ЦЕЛОМ ПАН
|1959
|&quot;
|-
|A. Л. Суходoльски
|ХМАРА
|1965
|&quot;
|-
|М. Крoпивницки
|НЕВОЛЬНИК
|1965
|&quot;
|-
|М. Гoрки
|НА ДНУ
|1966
|&quot;
|}

== Литература ==
*	Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох І часц'', Театрални музей Войводини и НВУ Руске слово, 2008, б. 282-290..

*	''Трицец драмски меморияли Петра Ризнича Дядї (1969-1998)'', хронолоґия; видал Дом култури Руски Керестур, 1998, статя Дюри Папгаргаї: „Жил за театер“, б. 5-32. 

* ''[[Шветлосц (часопис)|Шветлосц]]'' ч. 4/1990, б. 515-549.

*	Дюра Латяк: ''Двацецпейц роки АРТ–РНТ Дядя (1970-1995)'', Нови Сад, 1995, б. 7-34.

*	Дюра Латяк: ''50 роки Драмского меморияля Петра Ризнича Дядї'', „Петро Ризнич Дядя (1890-1966)“, б. 181-185.

*	''Подобова творчосц Руснацох'', моноґрафия, нотатка &quot;Петро Ризнич Дядя, подобови уметнїк, педаґоґ&quot;, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, бок 106

*	Павло Роберт Маґочій: „Різнич-Дядя Петро“ //''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів''. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 631–632.

* Тамаш, др Юлиян, &quot;Петро Ризнич Дядя (1890-1966)&quot;, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 402.

== Вонкашнї вязи ==
* Петро Ризнич:[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1923_compressed.pdf   ''На синокосу''], ''Руски календар за южно-славяньских Русинох, 1923'', Руске народне просвитне дружтво, Руски Керестур, б. 142-154.

* [https://rntdjadja.com/%d1%85%d1%82%d0%be-%d0%b1%d1%83%d0%bb-%d0%b4%d1%8f%d0%b4%d1%8f/ Хто бул Дядя] - вебсайт Руски народни театер Петро Ризнич Дядя, Руски Керестур

* [https://www.youtube.com/watch?v=LClIkL8x79Q  Петро Ризнич Дядя (1890 – 1966)], ТВ Войводина, авторка Олґа Карлаварис, 2010.

* [https://www.youtube.com/watch?v=h1n2LCng21A&amp;t=708s  ''Хто бул Петро Ризнич Дядя?''], ТВ Войводина, автор Славко Винаї, май 2018.

*[https://www.ruskeslovo.com/по-кореньох-ю-мож-познац/ ''По кореньох ю мож познац''] (памятки Зинаиди Будински, Ризничовей унуки). ''Руске слово'', 27. марец, 2019. 

*[https://nar.org.rs/rue/petro-riznic-dяdя/ Петро Ризнич Дядя], Новинарска Асоцияция Руснацох, децембер 28, 2017. 

*[http://www.rtv.rs/rsn/войводина/пред-48-роками-умар-петро-ризнич-дядя_461273.html Пред 48 роками умар Петро Ризнич Дядя], РТ Войводина, жридло Рутенпрес. 12. фебруар 2014.

*[https://www.wikiwand.com/rue/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%A0%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%87_%D0%94%D1%8F%D0%B4%D1%8F Петро Ризнич Дядя]

*[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%87,_%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Ризнич, Пётр Иванович], Википедия на русийским язику, 23 июля 2021

*[https://www.facebook.com/Petar.Ivanovic.Riznic.Djadja/ Petar Ivanovič Riznič Đađa Пйотр Иванович Ризнич Дядя], бок на Фейсбуку пошвецени памятки на Петра Ризнича Дядю

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Maturanti 1946 1947.jpg|Матуранти нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре 1946/1947. Петро Ризнич Дядя шедзи штварти з лїва.
Файл:Pетро Riznic Djadja i Havrijil Nadj.jpg|алт=Ґенерация матурантох 1947. року.|Ґенерация матурантох 1947. року. Петро Ризнич Дядя шедзи, пияти з лїва.
Файл:Skolska uprava H Nadj P Riznic 1948 ns 1949.jpg|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року Стоя: Владимир Колєсар, Йовґен Медєши, Нада (Рамач) Нота, инж. [[Юлиян Малацко (инженєр)|Юлиян Малацко]], Микола Гайнал, шедза: Петро Ризнич, [[Гавриїл Г. Надь|Гавриїл Надь]] и др [[Мафтей Винай]].
Файл:Falat Robotnjici 1949 a.jpg|алт=Театрални фалат Роботнїци Ф. А. Костенка виведзеним 1949. року.|Театрални фалат ''Роботнїци'' Ф. А. Костенка виведзеним 1949. року, з лїва на право: Йовґен Медєши, Любица Медєши (Гардийова), [[Янко Будински]] Бруґош, [[Янко Сеґеди|Янко Сеґеди Пипо]], Любомир Сопка (хлапец), Веруна Будински (Баба Бруґошка) и Петро Ризнич.
&lt;/gallery&gt;

{{DEFAULTSORT: Ризнич Дядя, Петро }}
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Наставнїки]]
[[Катеґория:Театер]]
[[Катеґория:Маляре]]
[[Катеґория:Режисере]]
[[Катеґория:Сценоґрафи]]
[[Катеґория:28. април]]
[[Катеґория:Народзени 1890]]
[[Катеґория:12. фебруар]]
[[Катеґория:Умарли 1966]]</text>
      <sha1>h971ia93yxfuw2ynd3ksefxo8trwszo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сримска Митровица</title>
    <ns>0</ns>
    <id>885</id>
    <revision>
      <id>19743</id>
      <parentid>15804</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:09:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19743</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="27604" sha1="sdwqlb2pl8x9onrod65auz191hzzuk9" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Сримска Митровица&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Sremska_Mitrovica-_kola%C5%BE.jpg|280px]]
Панорама вароша, Империялна палата у Сирмиюме, Православна церква Святого Димитрия, Памятнїк святому Тройству, Фонтана Камени квет, Воєногранїчарски будинок у Сримскей Митровици, Варошска библиотека, Музей Сриму
|-
|[[File:Zastava_horizont_sremska_mitrovica.png]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Застава
|[[File:Grb_sremska_mitrovica.svg|center|120px]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Админстративни податки
|-
|'''Держава'''
'''Автономна покраїна'''

'''Управни округ'''

'''Варош'''

'''Стари назви'''
|Сербия
Войводина

Сримски округ

Сримска Митровица

Сирмиюм
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''- 2022.'''
'''- густосц'''

'''Аґломерация (2022.)'''
|36.764
759,59 жит./km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;

72.580
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''

'''&lt;br /&gt;Часова зона'''

'''&lt;br /&gt;'''

'''Aбс. висина'''

'''Поверхносц'''
|44° 58′ 20″ С; 19° 36′ 33″ З
UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)

82 m

48,4 km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Сримска Митровица на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Сримска Митровица
| lat_deg = 44 | lat_min = 58 | lat_sec = 20 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 36 | lon_sec = 33 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Инши податки
|-
|'''Поштово число'''
'''Поволанкове число'''

'''Реґистерска ознака'''
|22000
022

SM
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Вебсайт
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt; www.sremskamitrovica.rs
|}
'''Сримска Митровица''' варошске населєнє и шедзиско истоменней єдинки локалней самоуправи. Сримска Митровица найвекши варош у Сриме, административни центер Сримского управного округу и єден з найстарших варошох у [[Войводина|Войводини]] и Сербиї. Змесцени є на лївим побрежю рики Сави. Спрам попису зоз 2022. року було 36.764 жительох. 

== История ==
Антични варош Сирмиюм, хтори ше находзел на териториї нєшкайшей Сримскей Миторовици, бул пристолнїца Римского царства под час периода тетрархиї. Числени римски царове народзени у або у блїзкосци Сирмиюма, а то були: Херениє Етрускус (251), Хостилиян (251), Дециє Траян (249—251), Клаудиє II (268—270), Квинтил (270), Аурелиян (270—275), Проб (276—282), Максимиян (285—310), Констанциє II (337—361) и Ґрациян (367—383).

Концом 4. вику варош ше нашол под власацу Восточих Ґотох, а 441. року вон практично нєстал у гунским поколю и вельким огню. Варош 582. року прешол до власци Аварох, теди тот хто освоєл Сирмиюм вон тримал и контролу на южну Панонию.

Року 1180. року варош припаднул под власц Угорскей. Византия го у вецей нагодох нєуспишно пробовала освоїц. У тих зраженьох од дакедишнього царского вароша остали лєм розвалєнїска. На тих руїнох Сирмиюма настал нови штредньовикови варош - Civitas Sancti Demetrii т.є. Варош Святого Димитрия або по сербски Димитровица, спрам Св. Димитрия, защитнїка вароша и истоменного манастира коло хторого ше нове наслєнє и почало шириц. 

У 15. и 16. вику були части руйнованя з боку Туркох и варош 1526. року спаднул до османлийскей власци. Теди почал розвой Митровици як турскей касаби. Варош бул познати як Шехер Митровица и мал муслиманску векшину жительства. Под час того периоду хтори тирвал вик и пол варош дожил обачлїви розвой и достал обачлїви ориєнтални прикмети хтори мож препознац и нєшка. 

Медзи 15. и 18 виком числени Серби зоз Сербиї ше приселєли до Сриму сцекаюци од турского терору цо змоцнєло славянски и сербски характер Срима. У тим чаше подзвиговани познати фрушкогорски манастири. 

Австрийске войско вошло до Сриму 1688. року и после вельких руйнованьох варош вошол до составу угорскей часци Габзбурґскей монархиї. Сримска Митровица ше теди нашла на самим окраїску Габзбурґскей монархиї. Варош постал часц Воєней країни, сектор Петриварадинскей реґименти. Пре свою позицию на окраїску, док вароши Сомбор, Нови Сад и Бечкерек напредовали и розвивали ше, вон заоставал вше баржей. 

Нєодлуга як варош спаднул под власц Габзбурґскей монархиї до ньго ше почали присельовац нови народи: Нємци, Мадяре, [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] и Горвати. Вони ше насельовали у сиверней, менєй мочарней часци вароша, нєшка то Площа св. Тройства, а там ше находза и Римокатолїцка и Грекокатолїцка (&quot;Русинска&quot;) церква. Тота часц вароша потим постала управне стредзиско вароша. 

Концом 19. вику гранїца на Сави постала мирнєйша та утаргнута Воєна країна а варош достал статус шлєбодного кральовского вароша 1881. року. Пришло до швидшого розвою вароша, окреме на планє привреди, варош ше розвивал ґу побрежю Сави, там ше явяю нови улїчки и подзвигує ше перши менши фабрики. Гайзибанска драга преходзел 2 km сиверно од штредку вароша та ше варош розвивал и у тим напряме. У штредку вароша збудовани варошски парк коло хторого ше нєодлуга вибудовало познати приватни и явни будинки: нова Православна церква св. Штефана, будинок Сербского Дома, будинок Маґистрату (нєшка то управа полициї), будинок Судебного стола (нєшка будинок варошскей ґалериї), як и хижи найбогатших варошких тарґовцох. 

Сримска Митровица 1918. року приключена до Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох, познєйше Кральовини Югославиї. Варош ше з тоту пременку нашол у вельо вигоднєйшей позициї бо бул на штредку держави , на драги медзи двома найважнєйшима центрами - Беоґрадом и Заґребом. 

== Ґеоґрафия ==
Варош ше находзи у сиверозаходней часци Сербиї и у югозаходней часци Войводини, на дотику трох розличних морфолоґийних цалосцох: сримскей ровнїни, мачванскей ровнїни и фрушкогорских брещкох. Сримска Митровица ма ґеоґрафске положенє на 44 ступнї и 58 минути сиверней ґеоґрафскей ширини и 19 ступнї и 36 минути восточней ґеоґрафскей длужини и пресцера ше по южним рубцу сримскей лесней терси и на алувуялней ровнї лївого побрежя рики Сави, на штреднєй надморскей висини 82 m. Варошске населєнє представя конурбацию трох населєньох: Сримскей Митровици як централней урбаней цалосци, сушедней Мачванскей Митровици на правим побрежю Сави и найвекшого валалу у Себиї по чишлє жительох Лачарка, на заходзе. Варош ше находзи на барз вигодним месце, шицкого 75 km од главного вароши жеми, Беоґрада, зоз хторим го повязує автодрага Е-70 европскей значносци. Зоз Беоґрадом варош повязани и з єдину дуплу гайзибанску драгу у держави. Од Нового Саду є оддалєни 50 km. Од гранїци зоз републику [[Горватска|Горватску]] Сримска Митровица одалєна 35 km.

Датум 1. новембер 1944. року ше трима за початок розвою вароша у сучасним периодзе. Вецей як 50 роки тот датум преславйовани як Дзень вароша. Нєшка ше ошлєбодзенє вароша у двох шветовх войнох означує у рамикох варошских Новемберских шветочносцох. 

Варош дожил нагли розвой у деценийох после войни дзекуюци положеню на найважнєйшим транспортним напряме тедишнєй СФРЮ, на автодраги Братство-Єдинство. Теди подзвиговани велї нови обєкти индустриї, управи, образованя и здравства а вибудовани и вецей нови населєня. Прето варош за лєм штири децениї за трираз звекшал число жительох, зоз 13.000 по другей шветовей войни на скоро 40.000 початком дзеведзешатих рокох. У тим розвойним периодзе ше збули найвекши будовательни подняц у варошу - сучасно ушорена гац и два мости прейґ Сави (транспортни и пешацки мост). Мост за драгови транспорт при Сримскей Митровици, отворени 1977. року, представя важну транспортну вязу Сриму и [[Бачка|Бачки]] з єдного и Мачви, з другого боку. Мост Св. Иринея отворени 1994. року и повязує центер Сримскей и Мачванскей Митровици.

== Демоґрафия ==
У населєню Сримска Митроивца жию 31.748 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 39,5 роки (38 при хлопох и 40,9 при женох). У населєню єст 14.213 обисца, а штреднє число членох по ґаздовстве виноши 2,75. 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
|'''Жительох'''
|
|-
|'''1948'''
|13.183
|
|-
|'''1953.'''
|15.456
|
|-
|'''1961.'''
|20.790
|
|-
|'''1971.'''
|31.986
|
|-
|'''1981.'''
|37.628
|
|-
|'''1991.'''
|38.834
|38.239
|-
|'''2002.'''
|39.084
|40.163
|-
|'''2011.'''
|37.751
|
|-
|'''2022.'''
|36.764
|
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року &lt;ref&gt; „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: [[:sr:Републички_завод_за_статистику_Србије|Републички завод за статистику.]] фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Серби
|31.127
|79,64%
|-
|Горвати
|2.130
|5,44%
|-
|Югославянє
|961
|2,45%
|-
|Руснаци
|620
|1,58%
|-
|Мадяре
|524
|1,34%
|-
|Українци
|404
|1,03%
|-
|Словаци
|186
|0,47%
|-
|Чарногорци
|185
|0,47%
|-
|Роми
|184
|0,47%
|-
|Македонци
|116
|0,29%
|-
|Нємци
|60
|0,15%
|-
|Муслиманє
|60
|0,15%
|-
|Словенци
|58
|0,14%
|-
|Албанци
|40
|0,10%
|-
|Чехи
|34
|0,08%
|-
|Руси
|20
|0,05%
|-
|Румунє
|13
|0,03%
|-
|Болгаре
|12
|0,03%
|-
|Бунєвци
|9
|0,02%
|-
|Ґоранци
|6
|0,01%
|-
|Бошняки
|2
|0,00%
|-
|Влахи
|1
|0,00%
|-
|нєпознати
|1.303
|3,33%
|}

== Култура и образованє ==
Сримска Митровица, як варош богати зоз историю и традицию, ма розвиту мрежу културних и образовних установох. Воспитно-образовни установи творя основу хтора значна за културни живот того краю. 

=== Установи култури ===
Музей Сриму

Ґалерия Лазар Возаревич

Варошска библиотека Ґлиґориє Возаревич

Театер Добрица Милутинович

Центер за културу Сирмиюмарт

Историйни архив Срим

Завод за защиту памятнїкох култури

Сримска Митровица представа и [[музей]] под отвореним нєбом у хторим остатки античней римскей пристолнїци, будинки барокней и класицистичней архитектури 18. и 19. вику, як и Спомин-парк, дїло єдного з найпознатших югославянских архитектох Боґдана Боґдановича.

'''&lt;big&gt;Образованє:&lt;/big&gt;''' Спомедзи терашнїх школох у варошу найдлугшу традицию ма Ґимназия основана 1838. року як Нємецка висша штабна школа петроварадинского полка (познєйше Oberschule zu Mitrovitz и Штирирочна мала реалка у Митровици). Окрем нєй, єст ище 6 штреднї школи и коло 10 основни школи на подручу општини.

Историйне ядро Сримскей Митровици нєшка и найрепрезентативнєйша часц вароша зоз численима змистами. Тота часц вароша понука и числени можлївосци за розвой туризма. Варошке ядро ше состої зоз вецей амбиєнтох хтори творя варошки площи зоз околнима улїчками: Савска площа, Житна площа, Площа святого Стефана, Площа святого Димитрия, Площа святого Тройства. 

У нукашньосци варошского ядра ше окреме визначую церкви:

:◆ Нова Православна церква Св. Димитрия („Велька Церква“)

:◆ Стара православна церква Св. Штефана („Мала Церква“ або „Церквочка“)

:◆ Римокатолїцка церква Св. Димитрия („Католїцка Церква“)

:◆ Грекокатолїцка церква Вознесеня Господнього („Русинска Церква“)

На дзешед километри од варошу, у подножю Фрушкей гори, у населєню Бешеновачки Прнявор находзи ше найстарши фрушкогорски манастир Бешеново.

== Привреда ==

После Другей шветовей войни [[Привреда|привредни]] и индустрийни розвой Сримскей Митровици бул подобни як и у других подобних реґионалних центрох. Рушало ше од обнови руйнованх фабрикох и роботньох и робело ше на обнови инфраструктури и жридлох енерґиї. Перши були обновйовани и будовани индустрийни конари чийо сировински и транспортни потреби уж задовольовало ґеоґрафске положенє вароша. Перше ше досц нашироко розвивала [[Пожива|поживова]] индустрия. Варош достал месову и индустрию конзервох, житомлїнску и млєкарску продукцию, индустрию цукру и продукцию статковей покарми а вибудовани и реґионални комбинат за продукцию и преробок [[Овоц|овоци]] и [[Желєнява|жлєняви]]. Централизована социялистична привреда розвивана по диктату зоз верху держави - обновене и преширене будовалїще ладьох на Сави, збудована пилярня и древопрерабяцка индустрия (то робене у реґиону хтори мал барз мало древа и лєси), пиварня, индустрия цеглох, вентилох, скори и [[Обуй|обуї]], текстилна продукция. Найвекша привредна инвестиция була кед держава подзвигла велїчезну индустрию целулози и паперу и найвекшу фабрику за продукцию новинского паперу у тедишнєй Югославиї, фабрику Матроз.

У индустриї вароша 1953. року були заняти 1.092 роботнїки, або коло 7% од вкупного жительства, а уж 1967. року у индустриї робели 5.246 особи або 19% жительства. Тото оможлївело же жительство мало солидни животни стандард од 1965. року та аж по 1990. рок. А вец пришло до розпадованя СФРЮ и чежкого дзешецрочного периоду войни, санкцийох и общого паду продукциї и стандарда. У чаше посла 2000. року, у периодзе власнїцкей трансформациї и приватизациї, пришло до заверня и онєможльовйованя роботи векшини вельких продукцийних системох, до одпущованя роботнїкох и звекшаня нєзанятосци.

== Туризем ==
Нєдалєко од варошу ше находза познати места за вилєти и одпочивалїща у рамикох Националного парка Фрушка гора (Лежимир и [[Летенка]]) як и числени фрушкогорски манастири. Вельки потенциял ричного туризма понука рика Сава хтора у своїм цеку при Сримскей Митровици идеална за таки вид рекрециї (варош ма красну модерну гац и можлївосц за ставанє рижних файтох ладьох, як и ушорену плажу, єдну з найатрактивнєйших у Сербиї). Природна атракция то и специялни резерват природи Бара Засавица, а почало ше и зоз проєктами за презентованє археолоґийного и архитектонского потенцияла вароша. 

Проєкт надкриваня и ревитализациї Царскей палати Сирмиюма хтори почал 2006. року бул єден з найвекших такей файти у Сербиї, а визиторски центер отворени у децембре 2009. року.&lt;ref&gt;[http://www.rts.rs/page/stories/sr/story/125/Dru%C5%A1tvo/367011/Tadi%C4%87+na+otvaranju+%27%27Carske+palate%27%27.html Тадић на отварању „Царске палате“,] www.rts.rs, 14. 12. 2009.&lt;/ref&gt; 3 Закрити 2.680 m² локалитета. То єдинствени обєкт музейско-туристичного характеру зоз виложенима археолоґийнима експонатами Сирмиюма, з диґиталнима анимациями, предавальню сувенирох, кафеом и з дражку по хторей ше нащивителє можу рушац под час розпатраня остаткох палати. 

Состойну часц културно-тристичного понукнуца вароша Сримска Митровица представя и Музей Срима у хторим ше од 1946. року чуваю и презентую експонати вязани за историю места, од самих початкох насельованя та по нєшкайши днї. 

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |&lt;big&gt;Познати Митровчанє&lt;/big&gt;&lt;ref&gt;&quot;Сирмиум град царева и мученика&quot;, Владислав Поповић, Благо Сирмијума, Ср. Митровица, 2003, 42&lt;/ref&gt;
|-
|Проб, римски император
Констанциє II, римски император

Херениє Етрускус, римски император

Хостилиян, римски император

Клаудиє II Готски, римски император

Квинтил, римски император

Ґрациян, римски император

Аурелиян, римски император

Максимиян, римски император

Деция Траян, римски император

Иларион Руварац, историчар и священїк

Милан Јованович Батут, лїкар
|Јован Станоєвич от Еремберг, полковнїк 
у Ґенерал штабу австрийским

Лазар Возаревич, маляр

Бранислав Иванович, спортиста

Франьо Ґилер, спортиста

Петар Зец, редитель

Ивица Ковачић Штифла, маляр

Петар Милошевич, археолоґ

Стєпан Мусулин, филолоґ и лексикоґраф

Бранислав Видич, академик

Бранислав В. Станкович, писатель и фотоґраф

Никола Христич, политичар

Милияна Николич, оперска шпивчка
|Ґордана Лукич, ґлумица
Даниєла Вранєш, ґлумица

Небойша Йован Живкович, музичар

Оґнєн Филипович, спортиста

Миливой Николаєвич, маляр

Драґана Томашевич, спортистка

Петар Ґбурчик, науковец

Соня Бркич, судийка Верховного суду

Дьордє Маркович Кодер, писатель

Татяна Венчеловски, ґлумица

Борис Пинґович, ґлумец

Слободан Деспот, писатель и публициста
|}

== Ґалерия ==


==Вонкашнї вязи==

* [http://www.sremskamitrovica.org.rs/ Сримска Митровица] Урядови вебсайт

* [https://www.sirmiuminfo.rs/ Информативни портал о забави култури и спорту у Сримскей Митровици]

* [http://www.sremskamitrovica.org/ Сримска Митровица] - информативни сайт

* [http://www.sremskenovine.co.rs/ Сримски новини] Online

* [https://www.ozon.rs/ Озон Медия] Информативни портал варошу Сримска Митровица

* [https://web.archive.org/web/20091026173349/http://www.mnovine.com/ М Новини] Online

* [http://www.arhivsrem.org.rs/ Историйни архив Сриму]

* [http://www.zasavica.org.rs/ Специяли резерват природи Засавица]

* [https://web.archive.org/web/20140109172504/http://fksrem.com/ ФК Срим]

==Референци==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Вароши у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Сримска Митровица]]</text>
      <sha1>sdwqlb2pl8x9onrod65auz191hzzuk9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19745</id>
      <parentid>19743</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:10:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19745</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="27661" sha1="fu77vpj6w99lsw5xry5h3ts9erasnpq" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Сримска Митровица&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Sremska_Mitrovica-_kola%C5%BE.jpg|280px]]
Панорама вароша, Империялна палата у Сирмиюме, Православна церква Святого Димитрия, Памятнїк святому Тройству, Фонтана Камени квет, Воєногранїчарски будинок у Сримскей Митровици, Варошска библиотека, Музей Сриму
|-
|[[File:Zastava_horizont_sremska_mitrovica.png]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Застава
|[[File:Grb_sremska_mitrovica.svg|center|120px]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Админстративни податки
|-
|'''Держава'''
'''Автономна покраїна'''

'''Управни округ'''

'''Варош'''

'''Стари назви'''
|Сербия
Войводина

Сримски округ

Сримска Митровица

Сирмиюм
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''- 2022.'''
'''- густосц'''

'''Аґломерация (2022.)'''
|36.764
759,59 жит./km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;

72.580
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''

'''&lt;br /&gt;Часова зона'''

'''&lt;br /&gt;'''

'''Aбс. висина'''

'''Поверхносц'''
|44° 58′ 20″ С; 19° 36′ 33″ З
UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)

82 m

48,4 km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Сримска Митровица на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Сримска Митровица
| lat_deg = 44 | lat_min = 58 | lat_sec = 20 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 36 | lon_sec = 33 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Инши податки
|-
|'''Поштово число'''
'''Поволанкове число'''

'''Реґистерска ознака'''
|22000
022

SM
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Вебсайт
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt; www.sremskamitrovica.rs
|}
'''Сримска Митровица''' варошске населєнє и шедзиско истоменней єдинки локалней самоуправи. Сримска Митровица найвекши варош у Сриме, административни центер Сримского управного округу и єден з найстарших варошох у [[Войводина|Войводини]] и Сербиї. Змесцени є на лївим побрежю рики Сави. Спрам попису зоз 2022. року було 36.764 жительох. 

== История ==
Антични варош Сирмиюм, хтори ше находзел на териториї нєшкайшей Сримскей Миторовици, бул пристолнїца Римского царства под час периода тетрархиї. Числени римски царове народзени у або у блїзкосци Сирмиюма, а то були: Херениє Етрускус (251), Хостилиян (251), Дециє Траян (249—251), Клаудиє II (268—270), Квинтил (270), Аурелиян (270—275), Проб (276—282), Максимиян (285—310), Констанциє II (337—361) и Ґрациян (367—383).

Концом 4. вику варош ше нашол под власацу Восточих Ґотох, а 441. року вон практично нєстал у гунским поколю и вельким огню. Варош 582. року прешол до власци Аварох, теди тот хто освоєл Сирмиюм вон тримал и контролу на южну Панонию.

Року 1180. року варош припаднул под власц Угорскей. Византия го у вецей нагодох нєуспишно пробовала освоїц. У тих зраженьох од дакедишнього царского вароша остали лєм розвалєнїска. На тих руїнох Сирмиюма настал нови штредньовикови варош - Civitas Sancti Demetrii т.є. Варош Святого Димитрия або по сербски Димитровица, спрам Св. Димитрия, защитнїка вароша и истоменного манастира коло хторого ше нове наслєнє и почало шириц. 

У 15. и 16. вику були части руйнованя з боку Туркох и варош 1526. року спаднул до османлийскей власци. Теди почал розвой Митровици як турскей касаби. Варош бул познати як Шехер Митровица и мал муслиманску векшину жительства. Под час того периоду хтори тирвал вик и пол варош дожил обачлїви розвой и достал обачлїви ориєнтални прикмети хтори мож препознац и нєшка. 

Медзи 15. и 18 виком числени Серби зоз Сербиї ше приселєли до Сриму сцекаюци од турского терору цо змоцнєло славянски и сербски характер Срима. У тим чаше подзвиговани познати фрушкогорски манастири. 

Австрийске войско вошло до Сриму 1688. року и после вельких руйнованьох варош вошол до составу угорскей часци Габзбурґскей монархиї. Сримска Митровица ше теди нашла на самим окраїску Габзбурґскей монархиї. Варош постал часц Воєней країни, сектор Петриварадинскей реґименти. Пре свою позицию на окраїску, док вароши Сомбор, Нови Сад и Бечкерек напредовали и розвивали ше, вон заоставал вше баржей. 

Нєодлуга як варош спаднул под власц Габзбурґскей монархиї до ньго ше почали присельовац нови народи: Нємци, Мадяре, [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] и Горвати. Вони ше насельовали у сиверней, менєй мочарней часци вароша, нєшка то Площа св. Тройства, а там ше находза и Римокатолїцка и Грекокатолїцка (&quot;Русинска&quot;) церква. Тота часц вароша потим постала управне стредзиско вароша. 

Концом 19. вику гранїца на Сави постала мирнєйша та утаргнута Воєна країна а варош достал статус шлєбодного кральовского вароша 1881. року. Пришло до швидшого розвою вароша, окреме на планє привреди, варош ше розвивал ґу побрежю Сави, там ше явяю нови улїчки и подзвигує ше перши менши фабрики. Гайзибанска драга преходзел 2 km сиверно од штредку вароша та ше варош розвивал и у тим напряме. У штредку вароша збудовани варошски парк коло хторого ше нєодлуга вибудовало познати приватни и явни будинки: нова Православна церква св. Штефана, будинок Сербского Дома, будинок Маґистрату (нєшка то управа полициї), будинок Судебного стола (нєшка будинок варошскей ґалериї), як и хижи найбогатших варошких тарґовцох. 

Сримска Митровица 1918. року приключена до Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох, познєйше Кральовини Югославиї. Варош ше з тоту пременку нашол у вельо вигоднєйшей позициї бо бул на штредку держави , на драги медзи двома найважнєйшима центрами - Беоґрадом и Заґребом. 

== Ґеоґрафия ==
Варош ше находзи у сиверозаходней часци Сербиї и у югозаходней часци Войводини, на дотику трох розличних морфолоґийних цалосцох: сримскей ровнїни, мачванскей ровнїни и фрушкогорских брещкох. Сримска Митровица ма ґеоґрафске положенє на 44 ступнї и 58 минути сиверней ґеоґрафскей ширини и 19 ступнї и 36 минути восточней ґеоґрафскей длужини и пресцера ше по южним рубцу сримскей лесней терси и на алувуялней ровнї лївого побрежя рики Сави, на штреднєй надморскей висини 82 m. Варошске населєнє представя конурбацию трох населєньох: Сримскей Митровици як централней урбаней цалосци, сушедней Мачванскей Митровици на правим побрежю Сави и найвекшого валалу у Себиї по чишлє жительох Лачарка, на заходзе. Варош ше находзи на барз вигодним месце, шицкого 75 km од главного вароши жеми, Беоґрада, зоз хторим го повязує автодрага Е-70 европскей значносци. Зоз Беоґрадом варош повязани и з єдину дуплу гайзибанску драгу у держави. Од Нового Саду є оддалєни 50 km. Од гранїци зоз републику [[Горватска|Горватску]] Сримска Митровица одалєна 35 km.

Датум 1. новембер 1944. року ше трима за початок розвою вароша у сучасним периодзе. Вецей як 50 роки тот датум преславйовани як Дзень вароша. Нєшка ше ошлєбодзенє вароша у двох шветовх войнох означує у рамикох варошских Новемберских шветочносцох. 

Варош дожил нагли розвой у деценийох после войни дзекуюци положеню на найважнєйшим транспортним напряме тедишнєй СФРЮ, на автодраги Братство-Єдинство. Теди подзвиговани велї нови обєкти индустриї, управи, образованя и здравства а вибудовани и вецей нови населєня. Прето варош за лєм штири децениї за трираз звекшал число жительох, зоз 13.000 по другей шветовей войни на скоро 40.000 початком дзеведзешатих рокох. У тим розвойним периодзе ше збули найвекши будовательни подняц у варошу - сучасно ушорена гац и два мости прейґ Сави (транспортни и пешацки мост). Мост за драгови транспорт при Сримскей Митровици, отворени 1977. року, представя важну транспортну вязу Сриму и [[Бачка|Бачки]] з єдного и Мачви, з другого боку. Мост Св. Иринея отворени 1994. року и повязує центер Сримскей и Мачванскей Митровици.

== Демоґрафия ==
У населєню Сримска Митроивца жию 31.748 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 39,5 роки (38 при хлопох и 40,9 при женох). У населєню єст 14.213 обисца, а штреднє число членох по ґаздовстве виноши 2,75. 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
|'''Жительох'''
|
|-
|'''1948'''
|13.183
|
|-
|'''1953.'''
|15.456
|
|-
|'''1961.'''
|20.790
|
|-
|'''1971.'''
|31.986
|
|-
|'''1981.'''
|37.628
|
|-
|'''1991.'''
|38.834
|38.239
|-
|'''2002.'''
|39.084
|40.163
|-
|'''2011.'''
|37.751
|
|-
|'''2022.'''
|36.764
|
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року &lt;ref&gt; „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: [[:sr:Републички_завод_за_статистику_Србије|Републички завод за статистику.]] фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Серби
|31.127
|79,64%
|-
|Горвати
|2.130
|5,44%
|-
|Югославянє
|961
|2,45%
|-
|Руснаци
|620
|1,58%
|-
|Мадяре
|524
|1,34%
|-
|Українци
|404
|1,03%
|-
|Словаци
|186
|0,47%
|-
|Чарногорци
|185
|0,47%
|-
|Роми
|184
|0,47%
|-
|Македонци
|116
|0,29%
|-
|Нємци
|60
|0,15%
|-
|Муслиманє
|60
|0,15%
|-
|Словенци
|58
|0,14%
|-
|Албанци
|40
|0,10%
|-
|Чехи
|34
|0,08%
|-
|Руси
|20
|0,05%
|-
|Румунє
|13
|0,03%
|-
|Болгаре
|12
|0,03%
|-
|Бунєвци
|9
|0,02%
|-
|Ґоранци
|6
|0,01%
|-
|Бошняки
|2
|0,00%
|-
|Влахи
|1
|0,00%
|-
|нєпознати
|1.303
|3,33%
|}

== Култура и образованє ==
Сримска Митровица, як варош богати зоз историю и традицию, ма розвиту мрежу културних и образовних установох. Воспитно-образовни установи творя основу хтора значна за културни живот того краю. 

=== Установи култури ===
Музей Сриму

Ґалерия Лазар Возаревич

Варошска библиотека Ґлиґориє Возаревич

Театер Добрица Милутинович

Центер за културу Сирмиюмарт

Историйни архив Срим

Завод за защиту памятнїкох култури

Сримска Митровица представа и [[музей]] под отвореним нєбом у хторим остатки античней римскей пристолнїци, будинки барокней и класицистичней архитектури 18. и 19. вику, як и Спомин-парк, дїло єдного з найпознатших югославянских архитектох Боґдана Боґдановича.

'''&lt;big&gt;Образованє:&lt;/big&gt;''' Спомедзи терашнїх школох у варошу найдлугшу традицию ма Ґимназия основана 1838. року як Нємецка висша штабна школа петроварадинского полка (познєйше Oberschule zu Mitrovitz и Штирирочна мала реалка у Митровици). Окрем нєй, єст ище 6 штреднї школи и коло 10 основни школи на подручу општини.

Историйне ядро Сримскей Митровици нєшка и найрепрезентативнєйша часц вароша зоз численима змистами. Тота часц вароша понука и числени можлївосци за розвой туризма. Варошке ядро ше состої зоз вецей амбиєнтох хтори творя варошки площи зоз околнима улїчками: Савска площа, Житна площа, Площа святого Стефана, Площа святого Димитрия, Площа святого Тройства. 

У нукашньосци варошского ядра ше окреме визначую церкви:

:◆ Нова Православна церква Св. Димитрия („Велька Церква“)

:◆ Стара православна церква Св. Штефана („Мала Церква“ або „Церквочка“)

:◆ Римокатолїцка церква Св. Димитрия („Католїцка Церква“)

:◆ Грекокатолїцка церква Вознесеня Господнього („Русинска Церква“)

На дзешед километри од варошу, у подножю Фрушкей гори, у населєню Бешеновачки Прнявор находзи ше найстарши фрушкогорски манастир Бешеново.

== Привреда ==

После Другей шветовей войни [[Привреда|привредни]] и индустрийни розвой Сримскей Митровици бул подобни як и у других подобних реґионалних центрох. Рушало ше од обнови руйнованх фабрикох и роботньох и робело ше на обнови инфраструктури и жридлох енерґиї. Перши були обновйовани и будовани индустрийни конари чийо сировински и транспортни потреби уж задовольовало ґеоґрафске положенє вароша. Перше ше досц нашироко розвивала [[Пожива|поживова]] индустрия. Варош достал месову и индустрию конзервох, житомлїнску и млєкарску продукцию, индустрию цукру и продукцию статковей покарми а вибудовани и реґионални комбинат за продукцию и преробок [[Овоц|овоци]] и [[Желєнява|жлєняви]]. Централизована социялистична привреда розвивана по диктату зоз верху держави - обновене и преширене будовалїще ладьох на Сави, збудована пилярня и древопрерабяцка индустрия (то робене у реґиону хтори мал барз мало древа и лєси), пиварня, индустрия цеглох, вентилох, скори и [[Обуй|обуї]], текстилна продукция. Найвекша привредна инвестиция була кед держава подзвигла велїчезну индустрию целулози и паперу и найвекшу фабрику за продукцию новинского паперу у тедишнєй Югославиї, фабрику Матроз.

У индустриї вароша 1953. року були заняти 1.092 роботнїки, або коло 7% од вкупного жительства, а уж 1967. року у индустриї робели 5.246 особи або 19% жительства. Тото оможлївело же жительство мало солидни животни стандард од 1965. року та аж по 1990. рок. А вец пришло до розпадованя СФРЮ и чежкого дзешецрочного периоду войни, санкцийох и общого паду продукциї и стандарда. У чаше посла 2000. року, у периодзе власнїцкей трансформациї и приватизациї, пришло до заверня и онєможльовйованя роботи векшини вельких продукцийних системох, до одпущованя роботнїкох и звекшаня нєзанятосци.

== Туризем ==
Нєдалєко од варошу ше находза познати места за вилєти и одпочивалїща у рамикох Националного парка Фрушка гора (Лежимир и [[Летенка]]) як и числени фрушкогорски манастири. Вельки потенциял ричного туризма понука рика Сава хтора у своїм цеку при Сримскей Митровици идеална за таки вид рекрециї (варош ма красну модерну гац и можлївосц за ставанє рижних файтох ладьох, як и ушорену плажу, єдну з найатрактивнєйших у Сербиї). Природна атракция то и специялни резерват природи Бара Засавица, а почало ше и зоз проєктами за презентованє археолоґийного и архитектонского потенцияла вароша. 

Проєкт надкриваня и ревитализациї Царскей палати Сирмиюма хтори почал 2006. року бул єден з найвекших такей файти у Сербиї, а визиторски центер отворени у децембре 2009. року.&lt;ref&gt;[http://www.rts.rs/page/stories/sr/story/125/Dru%C5%A1tvo/367011/Tadi%C4%87+na+otvaranju+%27%27Carske+palate%27%27.html Тадић на отварању „Царске палате“,] www.rts.rs, 14. 12. 2009.&lt;/ref&gt; 3 Закрити 2.680 m² локалитета. То єдинствени обєкт музейско-туристичного характеру зоз виложенима археолоґийнима експонатами Сирмиюма, з диґиталнима анимациями, предавальню сувенирох, кафеом и з дражку по хторей ше нащивителє можу рушац под час розпатраня остаткох палати. 

Состойну часц културно-тристичного понукнуца вароша Сримска Митровица представя и Музей Срима у хторим ше од 1946. року чуваю и презентую експонати вязани за историю места, од самих початкох насельованя та по нєшкайши днї. 

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |&lt;big&gt;Познати Митровчанє&lt;/big&gt;&lt;ref&gt;&quot;Сирмиум град царева и мученика&quot;, Владислав Поповић, Благо Сирмијума, Ср. Митровица, 2003, 42&lt;/ref&gt;
|-
|Проб, римски император
Констанциє II, римски император

Херениє Етрускус, римски император

Хостилиян, римски император

Клаудиє II Готски, римски император

Квинтил, римски император

Ґрациян, римски император

Аурелиян, римски император

Максимиян, римски император

Деция Траян, римски император

Иларион Руварац, историчар и священїк

Милан Јованович Батут, лїкар
|Јован Станоєвич от Еремберг, полковнїк 
у Ґенерал штабу австрийским

Лазар Возаревич, маляр

Бранислав Иванович, спортиста

Франьо Ґилер, спортиста

Петар Зец, редитель

Ивица Ковачић Штифла, маляр

Петар Милошевич, археолоґ

Стєпан Мусулин, филолоґ и лексикоґраф

Бранислав Видич, академик

Бранислав В. Станкович, писатель и фотоґраф

Никола Христич, политичар

Милияна Николич, оперска шпивчка
|Ґордана Лукич, ґлумица
Даниєла Вранєш, ґлумица

Небойша Йован Живкович, музичар

Оґнєн Филипович, спортиста

Миливой Николаєвич, маляр

Драґана Томашевич, спортистка

Петар Ґбурчик, науковец

Соня Бркич, судийка Верховного суду

Дьордє Маркович Кодер, писатель

Татяна Венчеловски, ґлумица

Борис Пинґович, ґлумец

Слободан Деспот, писатель и публициста
|}

== Ґалерия ==


==Вонкашнї вязи==

* [http://www.sremskamitrovica.org.rs/ Сримска Митровица] Урядови вебсайт

* [https://www.sirmiuminfo.rs/ Информативни портал о забави култури и спорту у Сримскей Митровици]

* [http://www.sremskamitrovica.org/ Сримска Митровица] - информативни сайт

* [http://www.sremskenovine.co.rs/ Сримски новини] Online

* [https://www.ozon.rs/ Озон Медия] Информативни портал варошу Сримска Митровица

* [https://web.archive.org/web/20091026173349/http://www.mnovine.com/ М Новини] Online

* [http://www.arhivsrem.org.rs/ Историйни архив Сриму]

* [http://www.zasavica.org.rs/ Специяли резерват природи Засавица]

* [https://web.archive.org/web/20140109172504/http://fksrem.com/ ФК Срим]

==Референци==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Сримска Митровица]]
[[Катеґория:Вароши у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Сримска Митровица]]</text>
      <sha1>fu77vpj6w99lsw5xry5h3ts9erasnpq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Надя Волчко</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1355</id>
    <revision>
      <id>19729</id>
      <parentid>14681</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T16:26:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи</comment>
      <origin>19729</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8659" sha1="5pxds69cttpxcv4grb06r6z68kak8vi" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt;Надя Волчко&lt;/big&gt;
| label2 = | data2 = [[Файл:Nadja Volcko portrait.jpg|центар|мини|260x260п]]
| label3 = Назвиско | data3 = 
| label4 = Датум народзеня | data4 = 25. априла 1934.
| label5 = Датум упокоєня | data5 = 31. юлия 1983 (49)
| label6 = Державянство | data6 = югославянске
| label7 = Файта творох | data7 = 
| label8 = Школа | data8 = Ґимназия, Сримска Митровица
| label9 = Универзитет | data9 = Академия применєних уметносцох, Беоґрад
| label10 = Период твореня | data10 = 1956—1983.
| label11 = Жанри | data11 = Таписерия 
| label12 = Похована | data12 = На руским теметове у Беркасове.
| label13 = Припознаня |  data13 = Єй мено у Шветовей енциклопедиї таписериї 
}}
'''Надя Волчко''' (*[[25. април]] 1934—†31. юлий 1983), подобова уметнїца, фах таписерия.

== Биоґрафия ==

Надя Волчко народзена 25. априла 1934. року у [[Беркасово|Беркасове]]. После закончених нїзших класох основней школи у Беркасове, висших у [[Шид|Шидзе]] и Ґимназиї у [[Сримска Митровица|Сримскей Митровици]] (1953), Надя одходзи до Беоґраду на студиї на Академиї применєних уметносцох. Од першого дня студийох вона почала з уметнїцку активносцу, а остатнїх рокох студийох ше дефинитивно опредзелєла за обласц таписериї. Дипломовала на Академиї применєних уметносцох у Беоґрадзе. Специялизовала таписерию.

Робела як дизайнер текстилу у вельких индустрийних комбинатох у Ґнїлану, Дервенти, Шиду и Ґрделици. У шлєбодним чаше Надя  нєпреривно творела, виглєдовала, надбудоовйовала свойо знаня о  таписериї як уметницким виразу.

После даскелїх самостойних и ґрупних виставох, Надя Волчкова 1964. року постала член Здруженя подобових уметнїкох применєней уметносци [[Сербия|Сербиї.]]

На студийних виглєдованьох була у [[Париз|Паризу]], Лозани, Цириху, Женеви, Заґребе, Новим Садзе. 
[[Файл:Tapiserija Pitagorova prišaha.jpg|алт=Таписерия Питаґорова пришага|мини|376x376п|Таписерия Питаґорова пришага]]
Самостойни и заєднїцки вистави мала у Беоґрадзе, Сараєве, Новим Садзе, Осєку, Опатиї, Заґребе, Цириху, Женеви, Паризу, Зекинґену, Минхену, Лозани, [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. После каждей вистави Надїї Волчковей критичаре ше складали у єдним: єй таписериї надвишовали конвенционални циль декоративного, украсного предмета хторому циль украшиц одредзену просторию або його практичне хаснованє еґзистовац, оплемєнїц зоз гармонию [[Фарба|фарбох]] и [[Линийни систем|линийох]]. Кажда єй таписерия своєродна поезия. Полноцне [[слунко]], таїнствене полноцне слунко, чийо одблїски моцно чувствовала, водзело ю на нєлєгки и за других дзекеди нєпохоплїви драги на хторих ше одрекла шицких радосцох звичайного, мирного живота, даруюци свойо моци, и духовни и физични, творчосци за хтору жила. Робела кельо єй здравствени стан допущовал, а сцела нєпреривно робиц, жадала вельо робиц. Тото цо зробела находзи ше у (приватних) збиркох у Беоґрадзе, Женеви, Паризу, Франкфурту, а єдна часц остала у єй обисцу у Беркасове. То таписериї хтори набаржей любела: ''Полноцно слунко'' (на хторей виткала слова рускей народней писнї ''Нє зрубуй, нє сцинай''), ''Ода слунку'', ''Любим це жовте'' и други.

Як професорка подобового воспитаня Надя Волчко робела у Ґимназиї у Шидзе. И у тим периодзе вона виглєдовала  сущносц таписериї та путовала до блїзковосточних жемох Либан, Сирия и Єгипет упознац як природно наставаю таписериї. У валалє Гарпания, у Єгипту,  вона упознала  методу твореня таписерийох без  предходней скици або рисунку на картону, упознала як наставаю таписериї директно зоз шерца, зоз души особи хтора ю твори. Питала ше теди яке то богатство духа и знаня технїки потребне же би ше на таки способ творело таке уметнїцке богатство и тримала же тото, таки талант, то ровне таланту найвекших [[Поета|поетох]] у швеце литератури.  

Под час єй педаґоґийней роботи у шидскей Ґимназиї єй здравствени стан ше погоршал та Надя Волчко пошла до пензиї.

Мено Надї Волчко ше находзи у Шветовей енциклопедиї таписериї.

Надя Волчко умарла 31. юлия 1983. року у шпиталю у Беоґрадзе, у 49. року живота. Похована є на беркасовским руским [[теметов|теметове]].

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Nadia Volcko 2.jpg|Надя Волчко
&lt;/gallery&gt;

== Литература ==

* Надя Волчко (1934-1983): Таписерия хтору вредзи любиц, ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2001-2003, ч. 8, б. 84

* Вера Радивойков: Моя приятелька Надя, або траґедия уметнїка, ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2001-2003, ч. 8, б. 86

* [[Мирослав Цирба]]: Надя Волчко - Зарї полноцного слунка, ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2001-2003, ч. 8, б. 87

* Ґрупа авторох, Подобова творчосц [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]],  [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Друштво за руски язик, литературу и културу,]] Нови Сад, 2003, б. 27.
{{DEFAULTSORT: Волчко , Надя }}
[[Катеґория:Руснаци у Сербиї]]
[[Катеґория:Беркасовчанє]]
[[Катеґория:Подобова уметносц]]
[[Катеґория:Уметнїки]]
[[Катеґория:25. април]]
[[Катеґория:Народзени 1934]]
[[Катеґория:31. юлий]]
[[Катеґория:Умарли 1983]]
[[Катеґория:Академски маляре]]</text>
      <sha1>5pxds69cttpxcv4grb06r6z68kak8vi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Косанчич</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1413</id>
    <revision>
      <id>19736</id>
      <parentid>15996</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:49:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19736</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7866" sha1="jg2671a8pytiguzumu0av942va8fem0" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Косанчич&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Casc dakedisnjoho naseljenja Kosancic.jpg|алт=Часц дакедишнього населєня Косанчич|центар|мини|320x320п|Часц дакедишнього населєня Косанчич]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Южнобачки
|-
|'''Општина'''
|Вербас
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|46
|-
|'''—густосц'''
|244/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристик
|-
|'''Координати'''
|45° 31′ 49″ С; 19° 27′ 19″ В
|-
|'''Часова зона'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|395 m
|-
|'''Поверхносц'''
|107,0 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Косанчич на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Косанчич
| lat_deg = 45 | lat_min = 31 | lat_sec = 49| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 27 | lon_sec = 19 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поволуюце число'''
|021
|-
|'''Реґистерска ознака'''
|VS
|}

'''Косанчич''' (серб. Косанчић, рсн. Рискаша, мадь. Péklapuszta) то населєнє у [[Войводина|Войводини]] хторе припада општини [[Вербас]]. Спрам попису з 2022. року було 46 жительох.

На дакедишнєй Пекла пусти 1783. року основани царски маєток коло хторого 90 роки познєйше викопани беґель за наводньованє и транспорт робох хтори ишол од Стапару по Нови Сад. З другого боку беґеля свой маєток мал жемомаєтнїк Филип Махмер. 

После препасци Австроугорскей 1918. року тоти два маєтки злучени до єдного маєтку зоз хторим ґаздовал Махмер. 
[[Файл:Poljo riskasi na Kosancicu.jpg|алт=Польо рискаши на Косанчичу|лево|мини|385x385п|Польо рискаши на Косанчичу дакеди]] 

Медзи двома войнами Косанчич бул єден з найнапреднєйших маєткох у тей часци [[Бачка|Бачки]]. Пестовали ше велї польопривредни култури алє найвецей рискаша хтора теди садзена на 500 ha. За роботу з рискашу а и на цалим тедишнїм маєтку було потребно надосц людзох, медзи нїма було надосц Керестурцох хтори там ходзели робиц у другей половки ХIХ и у ХХ вику. Робело ше чежко, од виходу по заход [[Слунко|слунка]], у нєвигодних условийох, по колєна у води алє людзе одходзели на роботу бо то бул стаємни и досц сиґурни заробок. Рискаша садзена од 1877. по 1936. рок и од 1953. по 1957. рок. 

Махмер зоз фамелию бул вигнати после другей шветовей войни а маєток бул национализовани.

По другей шветовей войни на Косанчичу ше продуковало рискашу, индустрийни рошлїни як, наприклад, лєн або конопу, [[житарки]], [[Желєнява|желєняву]], крави и швинї. Векшина продуктох одходзела за потреби Югославянскей народней армиї.

Медзитим, тот польопривредни маєток нєпреривно препадал у цеку 70-их и 80-их рокох ХХ вику и зведол ше на нєшкайше мале населєнє без перспективи.

Нєшка, Косанчич то населєнє изоловане од галайку, окружене зоз желєнїдлом и представя вигодне место за одпочивок и рекреацию. У населєню ше находза и два парки дзе мож орґанизовац вилєти. 
[[Файл:Napusceni budinok restorana.jpg|алт=Будинок дакедишнього ресторана|мини|502x502п|Будинок дакедишнього ресторана на Косанчичу]]
Коло валалу преходзи беґель ДТД хтори понука уживаня за спортских риболовцох.

На Косанчичу ше уж по традициї каждого року другей соботи у авґусту отримує Пасулїяда. 

== Демоґрафия ==

У населєню Косанчич жию 37 полнолїтни жителє, а штредня старосц виношо 43.7 роки (40.0 при хлопох а 77,1 при женох). У нєселєню єст 71 обисце, а просекове число членох по обисцу 2,30. 

Жительство у тим населєню барз нєгомоґене.   
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия
|-
|'''Рок''' 
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|1949.
|236
|
|-
|1953.
|216
|
|-
|1961.
|239
|
|-
|1971.
|188
|
|-
|1981.
|174
|
|-
|1991.
|175
|174
|-
|2002.
|163
|165
|-
|2011.
|101
|
|}  
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав  спрам попису зоз 2002. року
|-
|Серби
|93
|57,05%
|-
|Мадяре
|15
|9,20%
|-
|Горвати
|8
|4,90%
|-
|Чарногорци
|7
|4,29%
|-
|Українци
|7
|4,29%
|-
|Словаци
|3
|1,84%
|-
|Словенци
|2
|1,22%
|-
|Руснаци
|1
|0,61%
|-
|Муслиманє
|1
|0,61%
|-
|нєпознате
|
|
|}

== Надпомнуце ==
Податки за [[поверхносц]] и [[густосц]] населєносци дати вєдно за катастерску општину Вербас, на хторей ше находза два населєня Вербас и Косанчич.

== Литература ==

* Пољопривредно  добро Косанчић, Савино Село, [[Кула|Кулски]] срез.
* Мирон Жирош: &quot;На новей Рискаши&quot;, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, 1745-2001, том VI , бок 23.

== Вонкашнї вязи ==

* Владимир Стричко:  [https://www.youtube.com/watch?v=QdSv9SuNsuY&amp;pp=ygUxS09TQU7EjEnEjCAgREFLRURJIEkgTkpFxaBLQSAtICBWbGFkaW1pciBTVFJJxIxLTw%3D%3D  Косанчич дакеди и нєшка.] Маковчань, Ютюб. youtube.com, 28. октобер 2020.

== Референци ==

„Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
[[Катеґория:Места у општини Вербас]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>jg2671a8pytiguzumu0av942va8fem0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Лалить</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1456</id>
    <revision>
      <id>19738</id>
      <parentid>15956</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:52:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19738</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5741" sha1="pmp1oivlxj1mpjl1xbjqtd71tnvx9xe" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Лалить&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
[[File:Lali%C4%87%2C_Orthodox_Church.jpg|мини|center]] &lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Православна церква у валалє&lt;/small&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Заходнобачки
|-
|'''Општина'''
|Оджак
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022. 
| 1.085
|-
|'''—густосц'''
|37,7/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристик
|-
|'''Координати'''
| 45° 31′ 12″ С; 19° 21′ 53″В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|86 m
|-
|'''Поверхносц'''
|35,6 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
[[File:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|мини|center|алт=Лалить на мапи Србиї|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Лалить на мапи Србиї&lt;/small&gt;]]
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25234
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| SO
|}
'''Лалить''' (серб. Лалић; слц. Laliť; мадь. Liliomos) валал у општини Оджак, Заходнобачким округу, у [[Сербия|Сербиї]]. Спрам попису зоз 2022. мал 1.085 жительох.

== История ==

У чаше Терезиянскей и Йозефиянскей колонизациї перши тристо сербски и словацки фамелиї у периодзе од 1760. по 1790. рок населєли коморски маєток Пустару Лалить. Серби и Словаци ше лєгко уклопели до заєднїцкого живота. Лалить ше першираз спомина як валал Сербох шлєбодних селянох 1769. року. Вони ше приселєли под вождством Арсения III Чарноєвича, а 1788. року до Лалитю пришли и перши Словаци. Вони були перше колонизовани у Банаце, алє ше отамаль склонєли пре барз части [[Турска|турски]] нападаня. Друга вельо векша ґрупа Словацох пришла 1780. зоз Словацкей, околина Татрох, и то з Пештанскей, Звонєнскей, Гемерскей и Нїтраньскей жупаниї. Спрам запису зоз 1834. на муре [[Православна церква|православней церкви]], теди у валалє було 1.606 жительох. Число жительох ше барз помали звекшовало як пре висельованє на други места, так и пре епидемиї и вилїви. Под час велькей епидемиї колери 1836. року умарли вецей як 900 особи. Кед би ше Дунай вилял, вода у хотарох оставала скоро цали рок. Велї хижи ше од влаги поваляли, а през валал ше ишло на чамцу. После вилїву пришла епидемия колери. Року 1873. приселєли ше и 15 єврейски фамелиї. Окрем нїх, було даскельо и Нємцох и Мадярох. Спрам Попису зоз 1900. Лалить мал 2.530 жительох и 465 числа хижох.

[[File:Lali%C4%87%2C_Evangelical_%28Slovak%29_Church.jpg|мини|алт=Еванґелистична церква|401x401п|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Евангелистична церква]]
== Демоґрафия ==

Спрам Попису зоз 2011. у Лалитю було 1.343 жительох (спрам Попису зоз 2002. було1.646 жительох). У населєню єст 563 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,38.

У населєню Лалить 2002. жили 1.335 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виношела 41,6 роки (39,8 при хлопох и 43,3 при женох).

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
|2.365
|
|-
|'''1953.'''
|2.351
|
|-
|'''1961.'''
|2.351
|
|-
|'''1971.'''
|2.125
|
|-
|'''1981.'''
|1.859
|
|-
|'''1991.'''
|1.699
|1.649
|-
|'''2002.'''
|1.646
|1.702
|-
|'''2011.'''
|1.343
|1.423
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року
|-
|Словаци
|796
|48,35%
|-
|Серби
|702
|42,64%
|-
|[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]
|27
|1,64%
|-
|Югославянє
|21
|1,27%
|-
|Роми
|15
|0,91%
|-
|Українци
|12
|0,72%
|-
|Горвати
|4
|0,24%
|-
|Чарногорци
|2
|0,12%
|-
|Мадяре
|2
|0,12%
|-
|Муслиманє
|1
|0,06%
|-
|Македонци
|1
|0,06%
|-
|Нєпознате
|2
|0,12%
|}

== Вонкашнї вязи == 

* [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%9B Лалић.] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org

[[Катеґория:Места у општини Оджак]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>pmp1oivlxj1mpjl1xbjqtd71tnvx9xe</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19759</id>
      <parentid>19738</parentid>
      <timestamp>2026-07-06T07:16:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Уложена лоакция Лалитя</comment>
      <origin>19759</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5855" sha1="t6uxano8pnnnf0234muw1i9hejsokvw" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Лалить&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
[[File:Lali%C4%87%2C_Orthodox_Church.jpg|мини|center]] &lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Православна церква у валалє&lt;/small&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Заходнобачки
|-
|'''Општина'''
|Оджак
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022. 
| 1.085
|-
|'''—густосц'''
|37,7/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристик
|-
|'''Координати'''
| 45° 31′ 12″ С; 19° 21′ 53″В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|86 m
|-
|'''Поверхносц'''
|35,6 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Лалить
| lat_deg = 45 | lat_min = 31 | lat_sec = 12 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 21 | lon_sec = 53 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Лалить на мапи Сербиї
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25234
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| SO
|}
'''Лалить''' (серб. ''Лалић''; слц. ''Laliť''; мадь. Liliomos) валал у општини Оджак, Заходнобачким округу, у [[Сербия|Сербиї]]. Спрам попису зоз 2022. мал 1.085 жительох.

== История ==

У чаше Терезиянскей и Йозефиянскей колонизациї перши тристо сербски и словацки фамелиї у периодзе од 1760. по 1790. рок населєли коморски маєток Пустару Лалить. Серби и Словаци ше лєгко уклопели до заєднїцкого живота. Лалить ше першираз спомина як валал Сербох шлєбодних селянох 1769. року. Вони ше приселєли под вождством Арсения III Чарноєвича, а 1788. року до Лалитю пришли и перши Словаци. Вони були перше колонизовани у Банаце, алє ше отамаль склонєли пре барз части [[Турска|турски]] нападаня. Друга вельо векша ґрупа Словацох пришла 1780. зоз Словацкей, околина Татрох, и то з Пештанскей, Звонєнскей, Гемерскей и Нїтраньскей жупаниї. Спрам запису зоз 1834. на муре [[Православна церква|православней церкви]], теди у валалє було 1.606 жительох. Число жительох ше барз помали звекшовало як пре висельованє на други места, так и пре епидемиї и вилїви. Под час велькей епидемиї колери 1836. року умарли вецей як 900 особи. Кед би ше Дунай вилял, вода у хотарох оставала скоро цали рок. Велї хижи ше од влаги поваляли, а през валал ше ишло на чамцу. После вилїву пришла епидемия колери. Року 1873. приселєли ше и 15 єврейски фамелиї. Окрем нїх, було даскельо и Нємцох и Мадярох. Спрам Попису зоз 1900. Лалить мал 2.530 жительох и 465 числа хижох.

[[File:Lali%C4%87%2C_Evangelical_%28Slovak%29_Church.jpg|мини|алт=Еванґелистична церква|401x401п|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Евангелистична церква]]
== Демоґрафия ==

Спрам Попису зоз 2011. у Лалитю було 1.343 жительох (спрам Попису зоз 2002. було1.646 жительох). У населєню єст 563 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,38.

У населєню Лалить 2002. жили 1.335 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виношела 41,6 роки (39,8 при хлопох и 43,3 при женох).

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
|2.365
|
|-
|'''1953.'''
|2.351
|
|-
|'''1961.'''
|2.351
|
|-
|'''1971.'''
|2.125
|
|-
|'''1981.'''
|1.859
|
|-
|'''1991.'''
|1.699
|1.649
|-
|'''2002.'''
|1.646
|1.702
|-
|'''2011.'''
|1.343
|1.423
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року
|-
|Словаци
|796
|48,35%
|-
|Серби
|702
|42,64%
|-
|[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]
|27
|1,64%
|-
|Югославянє
|21
|1,27%
|-
|Роми
|15
|0,91%
|-
|Українци
|12
|0,72%
|-
|Горвати
|4
|0,24%
|-
|Чарногорци
|2
|0,12%
|-
|Мадяре
|2
|0,12%
|-
|Муслиманє
|1
|0,06%
|-
|Македонци
|1
|0,06%
|-
|Нєпознате
|2
|0,12%
|}

== Вонкашнї вязи == 

* [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%9B Лалић.] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org

[[Катеґория:Места у општини Оджак]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>t6uxano8pnnnf0234muw1i9hejsokvw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Деспотово</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1485</id>
    <revision>
      <id>19750</id>
      <parentid>15995</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:28:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19750</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7616" sha1="3p9x1vm3pgb68h2b5c4ua7jgqvhn4ne" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Деспотово&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Южнобачки
|-
|'''Општина'''
|Бачка Паланка
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
| 1.544
|-
|'''—густосц'''
|42/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 27′ 26″ С; 19° 31′ 38″ В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|83 m
|-
|'''Поверхносц'''
|43,7 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Деспотово на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Деспотово
| lat_deg = 45 | lat_min = 27 | lat_sec = 26| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 31 | lon_sec = 38 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|21468
|-
|'''Поволуюце число'''
|021
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| BP
|}
'''[[Деспотово]]''' (скорей Сентиван, по руски Сентивань) населєнє у општини [[Бачка]] Паланка, у Южнобачким округу, у [[Сербия|Сербиї]]. Спрам Попису зоз 2022. року мало 1544 жительох.

== История ==

Населєнє часто меняло свою назву, як и число жительох, цо потвердзує бурну историю того подруча. У писаних документох населєнє першираз спомнуте у 13. вику по назву „Сентиван“, найскорей по фамелиї чий маєток бул Сентиванї. У другей половки 13. вику ше спомина як Сеннтиванкеси (кеси = валал). На самим початку 15. вику (1418. року) спомина ше як Деспот Сентиван, цо значи же бул маєток даєдного спомедзи сербских деспотох. През 15. вик ше спомина як Едязашсентиван, алє и як Кишсентиван 1559, та Сентиван у другей половки 16. вику. И у 18. вику ше спомина як Деспот Сент Иван, а 1904. Мадяре валалу даваю мено Урсентиван. Од конца Першей шветовей войни ше вола Деспот Свети Иван, а по Другей шветовей войни ноши мено Василєво (по русийскому воякови Васильови, першому ошлєбодительови хтори вошол до валалу). После того достава назву Нове Василєво, а свойо нєшкайше мено Деспотово достава у маю 1952. року.

== Деспотово нєшка ==
У централней часци населєня находза ше шицки важнєйши обєкти. Ту основна школа (перша школа у Деспотове почала робиц при концу 60-их рокох 18. вику), [[православна церква]], [[Дом култури Руски Керестур|Дом култури]], здравствена станїца, Задружни дом, Огньогасни и Ловарски дом, читальня, Месна заєднїца, Месна канцелария, пошта и др. Спрам остатнього попису хтори орґанизовани 2002. року, у Деспотове було 676 обисца.

У Деспотове нєт индустрийни погони. Значносц [[ремесло|ремеселскей]] дїялносци и число занятих у нєй з рока на рок опадує, число [[Тарґовина|тарґовинских]] роботньох ше звекшує, а даскельо [[Погосцительство|погосцительни]] обєкти типу карчми подмирюю найосновнєйши потреби жотельства. У населєню функционує Землєдїлска задруґа ОЗЗ „Деспотово“ хтора ґаздує зоз коло 17% польопривредно обрабяцей жеми и з рибаловом хтори творя седем озера на [[Поверхносц|поверхносци]] 210 гектарох. У тей задруґи заняти коло осемдзешат жителє Деспотова. Цо ше дотика културного розвою валала, важне спомнуц КУД „Лоґовац“ з Деспотова, хторе чува фолклорни и традиционални вредносци. Кажди рок ше отримую „Иваньдански стретнуца“ (на Яна), шветочносц хтора тирва три днї кед ше сходза любителє фолклору и добрей старей шпиванки.

== Демоґрафия ==

У населєню Деспотово жию 1654 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 40,3 роки (39,4 при хлопох и 41,1 при женох). У населєню єст 676 обисца, а штреднє число членох о обисцу 3,10.
[[File: %D0%94%D0%95%D0%A1%D0%9F%D0%9E%D0%A2%D0%9E%D0%92%D0%9E%2C%D0%92%D0%9E%D0%88%D0%92%D0%9E%D0%94%D0%98%D0%9D%D0%90%2C%D0%A1%D0%A0%D0%91%D0%98%D0%88%D0%90....jpg|thumb|377x377px| [[Православна церква]] у Деспотове]]
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
|2.425
|
|-
|'''1953.'''
|2.346
|
|-
|'''1961.'''
|2.396
|
|-
|'''1971.'''
|2.402
|
|-
|'''1981.'''
|2.150
|
|-
|'''1991.'''
|2.081
|2.071
|-
|'''2002.'''
|2.096
|2.120
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Тото населєнє углавним населєне зоз Сербами 
(спрам Попису зоз 2002. року)
|-
|Серби
|1.863
|88,88%
|-
|Словаци
|46
|2,19%
|-
|Горвати
|43
|2,05%
|-
|Югославянє
|31
|1,47%
|-
|Мадяре 
|19  
|0,90%
|-
|Роми
|17
|0,81%
|-
|[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]
|12
|0,57%
|-
|Муслиманє  
|10
|0,47%
|-
|Чарногорци
|8
|0,38%
|-
|Чехи  
|7
|0,33%
|-
|Бунєвци  
|7
|0,33%
|-
|Албанци  
|6
|0,28%
|-
|Українци  
|4
|0,19%
|-
|Нємци  
|4
|0,19%
|-
|Словенци
|3
|0,09%
|-
|Македонци
|2
|0,09%
|-
|Румунє
|1
|0,04%
|-
|Нєпознате
|3
|0,14%
|}
== Вонкашнї вязи ==

* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%94%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE  Деспотово], Википедија на српском језику, ''sr.wikipedia.org'', 23. септембар 2006.
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Бачка Паланка]]</text>
      <sha1>3p9x1vm3pgb68h2b5c4ua7jgqvhn4ne</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Дириґент</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1774</id>
    <revision>
      <id>19722</id>
      <parentid>15326</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T12:50:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Уложена вонкашня вяза</comment>
      <origin>19722</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="25968" sha1="45i5fv147a2z5d9rnyw7ephikf0pc7r" xml:space="preserve">[[File:Buelow by Schliessmann.jpg|right|thumb|300px|Дириґент, (рисунок)]]'''Дириґент''' (лат. ''dirigio-управяц,'' франц. ''dirige''r-управяц, унапрямовац, водзиц) то музични предводнїк-руководитель [[ Ансамбл|ансамбла]] як цо то [[хор]], [[оркестер]], камерни оркестер, опера, и други форми у [[Подзелєнє музики|музики]].&lt;ref&gt;[[:en:Michael_Kennedy_(music_critic)|Kennedy, Michael; Bourne Kennedy, Joyce (2007). &quot;Conducting&quot;]]. [https://archive.org/details/conciseoxforddic2007kenn Oxford Concise Dictionary of Music (Fifth ed.)]. Oxford University Press, Oxford. ISBN 9780199203833.&lt;/ref&gt;
  
== История ==

Вчасна форма дириґованя волала ше геирономия, применьованє рухох зоз руками же би ше индиковала мелодийска форма. Таки способ дириґованя практиковал ше углавним од штреднього вику. У церкви особа хтора указовала на важни музични часци, тримала у рукох палїчку, з хтору була наглашена єй значна улога. З оглядом же ритем у музики поставал вше вираженши, з палїчку ше почало махац горе-долу, и так функционовала як вчасна форма дириґентскей палїчки.

У 17. вику почало применьованє других помоцних средствох за означованє [[Темпо (музика)|темпа]] и цек ритма. Зоз тей епохи мож видзиц на сликох скруцени папер до ролни, менши палїчки, та и сами руки. Велька, длугока палїчка за дириґованє ше престала хасновац перше у Паризу пре єдну нєзґоду хтора ше случела композиторови и дириґентови Жан-Батисти Лилийови. Док дириґовал єдну оперу. зоз палїчку ше повредзел. 

[[File:Full score.jpg|right|thumb|300px|Дириґентски пулт]]У инструменталней [[Подзелєнє музики|музики]] тедишнього часу, єден з виводзачох найчастейше мал и улогу дириґента. То могол буц и „перши” виолониста у оркестри, хтори теди похасновал [[смик]] як дириґентску палїчку, лаутиста хтори би зоз „шию” [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмента]] направел рух у темпу и ритму музики. У тим чаше було звичайне дириґовац споза чембала, у дїлох хтори мали часц ''basso continuo'' мелодийскей линиї а кед ше виводзело опери, часто були анґажовани и по двоме дириґенти, клавириста за шпивачох а перши виолиниста за оркестер.

У вчасним 19. вику уведзене правило же достаточна лєм єдна особа хтора задлужена виключно за дириґованє. Оркестри у своїм составе мали вше вецей инструменти и палїчка постала вше важнєйша, прето же була баржей обачлївша од голих рукох лєбо скруценого паперу. Медзи першима значнима дириґентами були: Луис Шпор, Карл Мария фон Вебер, Луй-Антоан Жилиєн и Феликс Менделсон. Шицки вони були и композиторе. Менделсон бул познати як перши дириґент хтори похасновал дириґентску палїчку за означованє [[Такт (музика)|тактовей]] мири (розмири), то була иновация хтора ше применює и нєшка. Ганс фон Булов бул перши професийни дириґент хтори нє бул и [[композитор]]. &lt;ref&gt;Jump up to:a b Holden, Raymond (2003).  [[iarchive:cambridgecompani00bowe/page/2/mode/2up|&quot;The technique of conducting&quot;]]. In Bowen, José Antonio (ed.). [[:en:Cambridge_University_Press|The Cambridge Companion to Conducting.]]  Cambridge: Cambridge University Press. p. 3. ISBN 0-521-52791-0.&lt;/ref&gt;

[[File:Berlioz Petit BNF Gallica-crop.jpg|right|thumb|188x188px|Гектор Берлиоз[[File:Richard Wagner.jpg|center|thumb|295x295px|Рихарад Ваґнер.]]]]Без огляду же були одредзени форми руководзеня зоз ґрупами [[Музичар|музичарох]] ище у античней епохи, дириґованє постало самостойна професия хтора вимагала окремни схопносци и талант аж у другей половки 19. вика.

Гектор Берлиоз и Рихард Ваґнер тиж були дириґенти и значни авторе двох найстарших писаних есейох о теми дириґента. Гектор Берлиоз представя першого виртуозного дириґента. Рихард Ваґнер бул барз значни и одвичательни за формованє дириґентскей улоги як особи хтора вимага свою [[Интерпретация|интерпретацию]] дїла хторе ше виводзи, а нє лєм же би особа през виводзенє [[Композиция|композициї]], ровнодушно одробела ускладзеносц дїла якe є компоноване.

Концом 20. вику, нюйоршски композитор Валтер Томпсон створел знаковни язик за компонованє на „живо”, познати як „звуковне мальованє” (''soundpainting)'', а хторе ше применює як медий структуровней импровизациї.  Хвильково ше тот язик состої зоз вецей як 750 розличних рухох (ґестох) хтори копозитор/дириґент хаснує як комуникацийни алат за индикацию типа [[Интерпретация|интерпретациї]] хтори ше глєда од виводзача.&lt;ref&gt;Libbey, Theodore (2006). The NPR Listener's Encyclopedia of Classical Music, p. 44. Workman. ISBN 9780761120728.&lt;/ref&gt;

== Технїка дириґованя ==

Дириґованє то средство директней комуникациї зоз музичарами виводзачами. Нє постоя абсолутни правила як правилно дириґовац. Постої широки розпон розличних стилох. Примарна одвичательносц дириґента то утвердзованє темпа, приказованє ясних рухох за початки композициї, ритмични розмири, тиж и слуханє и оформйованє [[звук|звука]] ансамбла. 

За дириґованє тиж нєобходне порозуменє основних елементох музичного виражованя, як цо то темпо, динамика, артикулация и схопносц ефектно пренєсц тоти елементи ансамблу. Способносц преношеня информацийох о ниянсох музичних фразох и виражайносцох прейґ рухох-ґестох тиж барз значне и хасновите. Рухи дирґованя можу буц „хореоґрафични” виразнєйши док ше дириґент пририхтує за виводзенє зоз нотного запису-партитури, а можу буц спонтани и мирнєйши.

[[File:Conductor, balground.jpg|right|thumb|300px|Дириґент]]Триманє дириґентскей палїчки характеристика по хторей ше векшина дириґентох розликую. Попри того же ше розвили велї стили, у дириґованю ше зявюю даєдни стандарни форми.

Постої нєписане правило же дириґенти оркестрох хасную дириґентски палїчки, тиж и кед оркестер виводзи дїла вєдно зоз хором. Кед дириґенти дириґую лєм хору а поготов а-капела, вец найчастейше то робя без дириґентскей палїчки, т. є. хасную лєм свойо руки.&lt;ref&gt;Galkin, Elliott W. (1988). A History of Orchestral Conducting: In Theory and Practice, p. 521.  Pendragon. ISBN 9780918728470.&lt;/ref&gt;

== Ритем и темпо ==

Музични ритмични мири (розмир) найчастейше дириґент указує з праву руку, зоз палїчку, лєбо без палїчки. Рука у воздуху кажди такт оформює з одредзену „форму” - рушанє хторе завиши од музичней мири у хторей ше дїло у тей хвильки виводзи, (напр. розмир 2/4 такт) означуюци кажду миру зоз пременку рушаня на долу та по рушанє на горе (2/4 такт = на долу 1 часц ↓  ↑ на горе 2 часц). 

Кед темпо помали лєбо ше спомалшує, лєбо розмир подзелєни, дириґент вец укаже „подчасци” (под'мири). Дириґент то зроби зоз додаваньом каждей часци-мири „И” дупли рух у напряме ''на долу ↓/↓'' и вец рушанє'' на горе ↑/↑ – ''алє зoз вельо меншим рухом руки''. '' 

Таки поступок ше при дириґованю  применює кед ше зяви аґоґични знак ''rallentandо'' (теди дириґент тиж може применїц  „под'часци”). Даєдни дириґенти хасую обидва руки за назначованє ритма, и теди лїва рука роби исто цо и права, без огляду же други думаю же таки поступок нєпотребни и заобиходза го, як нє барз добру праксу. Другу руку потребно хасновац за указованє „уходох” поєдиних инструментох лєбо секцийох, тиж за помоц за динамику, фразованє, виражайносц граня и за други музични елементи.&lt;ref&gt;[[:en:Harold_Farberman|Harold Farberman]] (1999-11-27)  [https://books.google.rs/books?id=5W-z-wtm9fgC&amp;pg=PA42&amp;redir_esc=y#v=onepage&amp;q&amp;f=false The Art of Conducting Technique: A New Perspective]  Alfred Music. ISBN 978-1-4574-6032-6.&lt;/ref&gt; 

== Динамика ==

Динамика ше назначує и указує на розлични способи, напр. з велькосцу розмаха руха: цо векши рух, звук гласнєйши. Менши рух-звук цихши. Пременки у динамики можу буц сиґнализовани з руку хтора ше нє хаснує за отримованє ритма: рух на горе (обично зоз дланю на горе) означує ''crescendo'' (поглашньованє); рух  спрам долу (обично зоз дланю на долу-ґу патосу) означує ''diminuendo'' (спомалшованє). Пременка велькосци руха може резултовац нєжадани пременки [[Темпо (музика)|тампа]], прето же векши рухи вимагаю од ритма преход векшого простору у истим чаше. [[Аґоґика|Аґоґичну]] чувствительносц дириґент сиґналузує оркестри, виводзачом зоз рухами рукох и ґестикулацию лїца, очох спрам свойого находзеня и [[Музикалносц|музикалносци]]. 

Динамика ше може крашнє усоглашовац зоз рижнима ґестами рукох-рухами: зоз указованьом дланї виводзачом, лєбо зоз нагинаньом на процивни бок од нїх, може назначиц зменшану моцносц звука итд. Же би ше прилагодзела ровновага рижних инструментох лєбо гласох, таки сиґнали можу буц унапрямени спрам одредзеней секциї инструментох, лєбо ґу даєдному виводзачови-[[Инструменталиста|инструменталистови]].

== Пред'знак за уход – початок граня ==

Назначованє „уход”, кед нови инструмент лєбо секция инструментох почина грац, муши ше зошицким точно указац хвильку кед надиходзи „таргнути” знак за початок, и теди шицки инструменталисти и шпиваче можу почац источашнє грац лєбо шпивац. То ше посцигує так же ше виводзаче порихтаю зоз повагу визуелного „ґеста” и визуелного контакту. Удихнуце дириґента, хторе ше може а и нє муши чуц, звичайни елемент технїки даваня „пред'знакох„ велїх дириґентох. Єдноставни контакт зоз очми, лєбо унапрямени погляд, дакеди може буц достаточни єдней секциї виводзачох, за источасне  уходзенє-початок граня своєй часци у композициї. Звучнєйши музични виводзеня дакеди вимагаю од дириґента применьованє одвитуюцих виражайнєйших обдуманих дириґентских ''пред'знакох'', же би виводзаче витворели емотивносц и енерґию.

== Други музични елементи ==

Артикулация ше може назначиц зоз природним таргнуцом рукох, од краткого и оштрого за staccato , по длугоки и флуидни ''legato'' (вязано). Велї дириґенти меняю напруженє рукох: напнути мишици и тварди/одлучни рухи означую ''marcato'', док опущени и мегки  рухи прикладни за ''legato'' лєбо ''espressivo''.

Фрази ше можу виражиц зоз широкима луками понад главу, лєбо и зоз мегкима рухами рукох, може и на предок лєбо з лївого на прави бок и процивно. Затримана [[нота]] часто ше означує зоз розширеним дланьом нагоре. Конєц лєбо попущованє ноти указує ше зоз кружним рухом, завераньом дланї лєбо рухом указуюцого пальца и пальцох форми щипаня. Одпущованю звичайно предходзи пририхтованє, а закончує ше зоз подполним претаргнуцом руха. 

Дириґенти ше намагаю отримовац контакт зоз очми зоз ансамблом кельо ґод су у можлївосци порушуюци го. На тот способ звекшує  цалосни диялоґ помедзи дириґента и виводзачох инструменталистох и шпивачох. Вираз лїца тиж може буц значни за демонстрованє характера музики, як и одшмельованє виводзача.&lt;ref&gt;Вайнгартнер Ф. О дирижировании // Л. М.Гинзбург. Дирижёрское исполнительство: Практика. История. Эстетика. — М.: Музыка, 1975. — бок 165—18.&lt;/ref&gt;

Професионални дириґенти ше школую на музичних академийох. После основних студийох уписую постдипломски студиї а кед здобуду достаточну праксу у дириґованю зоз професийнима ансамблами наставяю докторски студиї. За тих хтори жадаю викладац дириґованє як музични предмет потребни додатни акредитиви за таку професию. Здобуц дипломи постдипломских и докторских студийох дириґованя оможлївюю напредованє  найвисших уметнїцких и педаґоґийних уровньох алє и даванє власного векшого музичного напруженя.

== Руски дириґенти и руководителє шпивацких ґрупох ==
:* Мрс Мирко  Преґун (хтори здобул диплому оперного и оркестрового дириґента у Києве, Україна), Хор и оркестер Дома култури, Шпивацки хлопски, женски, дзивоцки ґрупи, оркестер муз.школи (ШОМО) у Кули и одзелєня у  Р. Керестуре
:* Татиана Барна ([[Академия уметносци Универзитету у Новим Садзе|Академия уметносци]] Н. Сад- Педаґоґийни оддїл), ''Школярски хор'' о.ш. Й. Й. Змай хор ''Розанов'' у Дюрдьове,
:* Мария Драґин (Холошняй) (Академия уметносци Н. Сад - Педаґоґийни оддїл), Шпивацка ґрупа и хор ''Розанов'') у Дюрдьове
:* Лидия Пашо (Музична педаґоґия, Тернополь, Україна) ''Шкорванчки'' - школярски хор о.ш. Петро Кузмяк, ''Мишани'' ''хор Дома култури'' и ''Катедрали св. Миколая'' у Р. Керестуре
:* Саня Пап (Академия уметносци Н. Сад), Мишани хор КУД ''Карпати'' у Вербаше'', Церковни'' мишани хор у Коцуре
:* [[Яким Сивч|Яким Сивч,]] (Висша педаґоґийна школа - оддїл музичне образованє), дзецински школярски хор и оркестер у ШОМО -Кула и оддзелєня у Р. Керестура, тиж о.ш. ''Петро Кузмяк'' оркестер Дома култури у Р. Керестуре
:* Маґдалена Горняк-Лелас, (ФМУ - Факултет музичней уметносци у Беоґрадзе, (школярски хор о.ш. ''Владимир Назор'' у Н. Садзе и дзецински хор у КУД ''Макисм Горки'').
:* Ирина Олеяр (Муз, академия-професор музики) почасово школярски хор ШОМО Кула-одделєнє Р. Керестур, музичну помоцнїк  Женскей шпивакей ґрупи Дома култури (од 2022-). 

Дириґенти зоз музичним образованьом уровня штреднєй школи лєбо талантовани аматере, хтори допринєсли значносц зоз своїм дириґованьом и роботу зоз оркестром и хором, шпивацкима ґрупами у своїх штредкох дзе жию Руснаци (з конца 20-го и початку 21. вику). 

Начишлєни и ансамбли зоз хторима дириґенти робели лєбо хторим були руководителє: 

* [[Юлиян Рамач]]-Чамо, ''Дзивоцки камерни хор'' Дома култури Р. Керестур, вецей Мишани шпивацки ґрупи, окреме Женска, Хлопска шпивацка ґрупа, Вельки оркестер Дома култури, Национални Руски оркестер,
* Мирон Сивч, (школярски оркестер Шомо Кула, Оркестер Дома култури у Р. Керестуре, Национални Руски оркестер зоз хторим зняти композициї на носачу звука ЦД-и),
* Мирослав Пап - руководитель, Жанска и хлопска шпивацка ґрупа, Мали оркестер-бенд Н. Сад, Национални Руски оркестер,
* Еуфемия Планкош - (учителька-руководитель) Мишана шпивацка ґрупа КУД ''Гавриїл Косельник'' у Кули, Женска вокална шпивацка ґрупа у Р. Керестуре,
* о. [[Ириней Тимко]], Церковни хор у Р. Керестуре, Катедрални хор св. Миколая у Р. Керестуре, длугорочно; ''Мишани хори Дома култури'' у Р. Керестуре, КУД ''Максим Горки'' у Н. Садзе, Хор у Прнявору,
* [[Онуфрий Тимко|о. Онуфрий Тимко]], Церковни хор у Вербаше
* [[Яким Хома]], Оркестер Дом култури Р. Керестур
* [[Витомир Бодянєц]] (учитель), ''Мишани хор Дома култури'' Р. Керестур, (вєдн оооз орекстром Дома култури) 
* Священїки о. Михайло Макай и о. Янко Колошняї (церковни хор),

== Познати дириґенти у Сербиї и окруженю ==

* Младен Яґушт
* Станко Шепич
* Владимир Краньчевич
* Деян Савич
* Предраґ Ґоста
* Боян Судїч
* Даринка Матич-Марович
* Сузана Костич
* Весна Шоуц

== Познати шветови диригенти: ==

'''Живи'''
* Зубин Мехта
* Кристофер Хоґвуд
* Колин Дейвис
* Чарлс Макерас
* Роберт Спано    
* Даниєл Баренбоим (познати пияниста)
* Владимир Ашкенази 

'''Покойни'''

* Узеир Хаджибейли (1885 - 1948)

* Клаудио Абадо (1933 - 2014)

* Вилхелм Фуртвенґлер (1886 - 1954)

* Артуро Тосканини (1867 - 1957)

* Бруно Валтер (1876  - 1962)

* Ґеорґ Сел (1897. - 1970)

* Ґеорґ Солти (1912. - 1997)

* Херберт фон Караян (1908. - 1989)

* Димитри Митропулос (1896. - 1960)

* Карл Бом (1894. - 1981)

* Карло Мария Дюлини (1914. - 2005)

* Ференц Фриксай (1914. - 1963)

* Леополд Стоковски (1882. - 1977)

* Леонард Бернштайн (1918. - 1990)

* Ото Клемпелер (1885. - 1973)

* Роберт Шо (1916. - 1999)

* Джон Барбироли (1899. - 1970)

== Вонкашня вяза ==
{{Commonscat|Conductors}}

* [https://www.knjizare-vulkan.rs/biografije-memoari-dnevnici-pisma/47572-partitura-mog-zivota-secanja  Партитура мойого живота], Z. Mehta
* [https://www.rts.rs/lat/magazin/muzika/5315104/dirigent-orkestar-muzika-.html Шта заправо ради дириґент] rts.rs
* [https://startuj.infostud.com/zanimanja/umetnost/dirigent/1199?source=1199 Опис занимања Диригент]]
* [https://www.youtube.com/watch?v=Sp-hw6GDYzU Хор и Вельки оркестер Дома култури Р. Керестур], дириґент Мрс. Мирко Преґун,   youtube.com

== Референци ==


[[Катеґория:Дириґенти]]
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Музични термини]]</text>
      <sha1>45i5fv147a2z5d9rnyw7ephikf0pc7r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ґосподїнци</title>
    <ns>0</ns>
    <id>1970</id>
    <revision>
      <id>19734</id>
      <parentid>16005</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:46:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19734</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13592" sha1="0qgusaxw8z4cr2q0zrntvobjkzpgd8w" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Ґосподїнци&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[Файл:Skola uhod.jpg|алт=Школа у Ґосподїнцох|центар|мини|250x250п|Школа у Ґосподїнцох]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Южнобачки
|-
|'''Општина'''
|Жабель
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|3.545
|-
|'''—густосц'''
|67,9/ km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 24′ 08″ С; 19° 59′ 09″ В
|-
|'''Часово зони'''
| UTC+1 (CET), лети UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|80 m
|-
|'''[[Поверхносц]]'''
|54,7 km2 
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Ґосподїнци на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Ґосподїнци
| lat_deg = 45 | lat_min = 24 | lat_sec = 08| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 59 | lon_sec = 09 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}

|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|21237
|-
|'''Поволуюце число'''
|021
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| NS
|}
'''Ґосподїнци''' населєнє у општини [[Жабель]], у Южнобачким округу у АП [[Войводина|Войводини]], [[Сербия]]. Од Жаблю су оддалєни 8 km. Спрам остатнього попису зоз 2022. року валал ма 3.545 жительох.

== Ґеоґрафия ==
Ґосподїнци звичайни ровнїнски, панонски валал. Хижи пошоровани, обрацени спрам улїчки зоз векшима економскима дворами и заградами. Валал повязани зоз асфалтову драгу и гайзибанску драгу зоз шицкима векшима привреднима и културнима центрами. 

== История ==
Ґосподїнци ше як населєнє у бачкей жупаниї першираз зявюю у записох 1341. року под назву &quot;Boldogasszonyfalva&quot; (Богородицов валал). Спомина ше же угорски краль Алберт 1440. року тото населєнє даровал деспотови Дюрадьови Бранковичови. Од 1769. року Ґосподїнци постали гранїчарске населєнє у составе Шайкашского батальона по 1873. рок. З тих часох остал шанєц (ярок) хтори ше пресцера у напрамох сивер-юг як гранїца Австриї и [[Турска|Турскей]]. Нєшкайше населєнє Господїнци ше почало подзвиговац концом 18. и на початку 19. воку. Вибудоване є на правим боку притоки Єґрички.

Терашня [[православна церква]] подзвигнута у периодзе 1826-1828. року. Под час гражданскей войни 1848-1849 [[Святи храм|церква]] була очкодована.

Ґосподїнски командант, капетан Марко Райчетич, у догварки з другима Гранїчарскима официрами, ушорел 1857. року же би 68 гольти жеми були видвоєни зоз општинских пасовискох и дати валалскей церкви на хаснованє. Политична општина у Ґосподїнцох 1872. року даровала Церковней општини 264 ланци жеми.&lt;ref&gt;&quot;Србски дневник&quot;, Нови Сад 1857. године&lt;/ref&gt; 

У другей половки 19. воку число жительох у Ґосподїнцох нєпреривно росло. Так 1880. року у валалє бул таки стан: Сербох було 2234, Мадярох 40, Нємцох 152, Румунох 1, Рутенох 71, и инших було 91. Децению познєйше число душох звекшане на 2948, найбаржей ше звекшало число Нємцох, а &quot;инших&quot; вецей нєт. У попису 1890. року у валалє були 2596 Сербо, 56 Мадяре, 242 Нємци, 6 Румунє, 39 Рутени, (4). Горвати.

[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] ше до Ґосподїнцох насельовали у периодзе од 1870. по 1880. рок зоз [[Коцур|Коцура]] и [[Руски Керестур|Руского Керестура]]. 

[[File:Gospo%C4%91inci%2C_Orthodox_church.jpg|333x333px|алт=Ґосподїнци, православна церква|мини|Ґосподїнци, православна церква]]

Спрам православней парохийскей статистики у месце концом 1891. року були: 2571 православец, 254 православни обисца, єден [[священїк]], 254 школяре у трох основних школох. Лєм єдна школа була сербска виросповидна - єдина у Жабельским протопрезвитерату, и други школи були комунални.&lt;ref&gt;&quot;Српски сион&quot;, Карловци 1892. године&lt;/ref&gt; 

Воєни бурї 1914. и 1941. року нє заобишли Ґосподїнци. Зоз тих часох чува ше у сербскей православней церкви застава зоз 98 плочочками на хторих мена добровольцох зоз Першей шветовей войни. Борба процив фашистичного терора 1941-1945 однєсла 71 жертву з того малого бачкого валалу.  
== Просвита ==
Основна школа у Ґосподїнцох ше спомина од 1763. року, а обновена є як конфесионална 1856. року. 

Пред Другу шветову войну руски дзеци ходзели до школи вєдно з другима дзецми и мали наставу на сербским язику. Под час окупациї (Друга шветова война) руски дзеци були видвоєни до окремних оддзелєньох и вєдно зоз мадярскима дзецми мали наставу на мадярским язику.

Такой по ошлєбодзеню, од 1945. року, у Ґосподїнцох почало виучованє [[Руски язик|руского язика]], теди у школи робели познатши руски учителє. Перша медзи нїма була учителька Емилия Поливка родз. Манойла, хтора у Ґосподїнцох робела 1945-1946 року. Праве прето ше 1945. рок означує як початок виучованя руского язика у основней школи у Ґосподїнцох. Руски дзеци потим учели Оскар Будински, Владимир Копчански и Ана Горняк Кухар родз. Малацко, а з єй одходом зоз школи закончена и настава на руским язику.

Условия за факултативне виучованє руского язика зоз елементами националней култури витворени зоз догварку у юнию 1995. року у рамикох Основней школи ''Жарко Зренянин'' а настава почала у октобре истого року. Зоз школярами робели Блаженка Хома Цветкович, Татяна Иванов, Анита Ґовля и Наташа Макаї Мудрох. Од 2004/2005. школского року пестоване руского язика предлужела отримовац Наташа Холошняй, професор руского язика и литератури, а после нєй професорка Ана-Мария Рац хтора преподава руски язик и школяром у Новим Садзе. 

== Демоґрафия ==
У валалє Ґосподїнци жию 3029 полнолїтни жителє а штредня старосц жительства виноши 38,6 роки (37,4 роки при хлопох и 39.9 роки при женох). У валалє єст 1293 обисца, а штреднє число членох по ґаздовстве 3,01.&lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво], упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
[[Файл:Ruska cerkva Gospodjinci.jpg|алт=Грекокатолїцка церква у Ґосподїнцох|мини|267x267п|Грекокатолїцка церква у Ґосподїнцох]]
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Число''' '''жительох'''
|-
|1948.
|3.239
|
|-
|1953.
|3.305
|
|-
|1961.
|3.705
|
|-
|1981.
|3.817
|
|-
|1991.
|3.553
|3.529
|-
|2002
|3.895
|3.992
|-
|2022
|3.545
|
|} 

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року &lt;ref&gt;„Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Серби
|3.322
|85,26%
|-
|Руснаци 
|172
|4,41%
|-
|Роми
|151
|3,87%
|-
|Мадяре
|84
|2,15%
|-
|Українци
|30
|0,77%
|-
|Югославянє
|25
|0,64%
|-
|Горвати
|17
|0,43%
|-
|Словаци
|13
|0,33%
|-
|Румунє
|2
|0,05%
|-
|Нємци
|2
|0,05%
|-
|Муслиманє
|1
|0,02%
|-
|Албанци
|1
|0,02%
|-
|Нєпознати
|9
|0,23%
|}

== Познати Ґосподїнчанє ==

* Аврам Дюкич (1844-1906),  ґенерал у австрийским войску и историчар
* Атанасиє Єчинац (1852-1918), високи официр у русийским царским войску хтори ше дружел зоз Лєвом Н. Толстойом
* [[Стеван Боднаров]] (1905-1993), маляр и скулптор
* [[Наталия Канюх]] родз. Гербут (1950-2024), поетеса, литературна критичарка и прекладателька

== Литература ==

* Dr Arpad Lebl, Rusini od 1890. do 1918, Iz istorije vojvodjanskih Rusinа do 1941. godine, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, str. 255-273.
* [[Мирон Жирош]], Господїнци нєшка и дакеди, Народни кадендар 1975, Руске слово, Нови Сад, 1974. б. 69-79.
* Miloš Polovina, Istorija osnovne škole u Gospodjincima, Seoske i salašarske škole u Vojvodini, Kulturno-istorijsko društvo Proleće na Čenejskim salašima, Novi Sad, 1991, str. 149-156.
* Мирон Горняк, Господїнци предлуженє историї Санта Мариї, Руске слово ч. 23-24, Нови Сад, 15. юний 1995, б. 25.
* [[Михайло Зазуляк]], Мартица Тамаш, Мирон Горняк Кухар, Дюра Винаї, Мирослав Цирба, Богати духовни живот, Руски Керестур, Коцур, Нови Вербас, Стари Вербас, [[Дюрдьов]], Господїнци, Нови Сад, [[Бачинци]], [[Беркасово]], [[Бикич Дол|Бикич]] и [[Шид]], Руски календар 1999, Руске слово, Нови Сад, 1998, б. 49-54.
* Владимир Салонски, Руснаци у Господїнцох, Руски календар 2001, Руске слово, Нови Сад, 2000, б. 152-154.
* Мирон Горняк Кухар, Зоз школи у Господїнцох, Порихтани за нови школски рок, Руске слово ч. 38, Нови Сад, 20. 09. 2002, б, 7.
* Ирина Папуґа, Пестованє руского язика з елементами националней култури, Руски календар 2002, Руске слово, Нови Сад, 2002, б. 49-57.

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Ґосподїнци]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Жабель]]</text>
      <sha1>0qgusaxw8z4cr2q0zrntvobjkzpgd8w</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Нове Орахово</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2062</id>
    <revision>
      <id>19733</id>
      <parentid>16014</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:44:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19733</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17089" sha1="rlyn5xhygebztk4irdbefndwi874bpa" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Нове Орахово&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Novo Orahovo, Serbia (2007).jpg|Center|270px|]]
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Novo Orahovo coat of arms.svg|center|120px|Герб]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб Нового Орахова
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|[[Сербия]]
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Сивернобачки
|-
|'''Општина'''
|Бачка Тополя
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|1449
|-
|'''—густосц'''
|23/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 50′ 34″ С; 19° 46′ 01″ В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|111 m
|-
|'''Поверхносц'''
|65,3 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Нове Орахово на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Нове Орахово
| lat_deg = 45 | lat_min = 50 | lat_sec = 34| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 46 | lon_sec = 01 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|24351
|-
|'''Поволуюце число'''
|024
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| BT
|}

'''Нове Орахово''' ( мадь. ''Zentagunaras'') валалске населєнє у централней часци високоровнїни Телечка, медзи Бачку Тополю на югозаходзе, Чантавиром на сиверу, Боґарошом, Светичевом и Нєґошевом на югу и ричку Чик на востоку. Валал ма вигодне ґеоґрафске положенє, бо ше находзи нєдалєко од важних транспортних драгох. Нове Орахово ше находзи на 111 [[Метер|метери]] надморскей висини. Населєнє забера [[поверхносц]] 65,3 квадратни километри. Зазначене число жительох 1449. То значи же на 1 квадратни километер єст 23 жительох.

Восточно од Нового Орахова чече рика Чик. Єй жридло у Мадярскей нєдалєко од гранїци. Цек Чика закончує ше при Бачким Петровим Селу, дзе ше улїва до [[Тиса (рика)|Тиси]]. Вкупна длужина рички 100 километри. Глїбина 3-5 метери, а ширина даскельо метери.

== История подруча ==
Понеже Бачка у прешлосци мала барз добри природни условия за насельованє, даєдни часци [[Бачка|Бачки]] були населєни ище у каменим чаше. Зоз неолиту єст шлїди и нєдалєко од Нового Орахова, на Криваї при Пачире, коло Байши, Старей Моравици и Малого Идьошу, а зоз бронзового часу на Чику при Чантавире. На тим подручу 1975. року окончовани археолоґийни випитованя, та установене же ту у штвартим вику було населєнє Сарматох. Писани историйни документи твердза же ту у XIII вику було пустарске населєнє хторе ше волало Лакашедьгаза. После Мохацкей битки 1526. року тоти краї остали цалком пусти. После турского руйнованя траца ше шлїди и населєня и його жительства.

У периодзе од XVI по XVIII вик ту була пустара на хтору з часу на час приходзели лєм статкаре номади, алє ше нє затримовали длуго. После Сентянскей битки 1697. року, зоз поцагованьом турского войска и ошлєбодзованьом територийох нєшкайшей [[Войводина|Войводини]], почина розвой околних населєньох и починаю нови селїдби [[Народ|народох]]. У XIX вику у пустари на териториї нєшкайшого Нового Орахова настало валалске населєнє чийо ше жителє занїмали зоз землєдїлством, алє статкарство и далєй остало главне занїманє, дзекуюци добрим пасовиском.

У XVII и XIX вику на тим подручу свойо [[Салаш|салаши]] направели Мадяре зоз Сенти. 

У другей половки XIX вику ше предлужує усельованє. Орачей жеми єст вше вецей, та на початку XX вику рошню вельки маєтки чийо их ґаздове тримаю аж по конєц Другей шветовей войни. Аґрарна реформа валалу меня твар.

Нове Орахово основане на початку XX вику. Як подруче розруцаних [[Салаш|салашох]] од 1702. року припадало Сенти. После Другей шветовей войни приєдинєне є ґу Бачкей Тополї. Мено – назву места Нове Орахово ше хаснує од 1948. року.

== Колонизация валала ==
После 1918. року сцигли приселєнци зоз Лики и Герцеґовини. 

У першей половки 1946. року до населєня хторе теди наволоване Ґунарош колонизовани 360 фамелиї рускей националносци. Перша ґрупа колонистох зоз [[Руски Керестур|Руского Керестура]] рушела 13. мая 1946. року. У нєй було 49 фамелиї хтори ше наздавали же на другим месце почню лєгчейше жиц. Мали лєм три кочи, та валалски орґани власци розказали най тоти цо оставаю у валалє, а маю свойо кочи, задармо одселя колонистох до Ґунарошу.[[File:Katoli%C4%8Dka_crkva_u_Novom_Orahovu._02.jpg|360x360px|Католїцка церква у Новим Орахове|алт=Католїцка церква у Новим Орахове|мини]]

У Ґунарошу вєшенї 1946. року було коло 60 дзеци за школу, а валал нє мал анї школу анї учителя. За школски будинок предвидзени стари Каштель, а зоз Руского Керестура принєшени [[Лавка|лавки]] и нєобходни инвентар. За першого учителя меновани [[Владимир Рогаль]]. После нього Владимир Владо Бесерминї, та його шестра Олґа Бесерминї, потим Янко Медєши и [[Йовґен Планчак]]. Кажди зоз нїх по дацо зохабел и у култури тамтейших Руснацох.

Зоз приходом учительки Аранки Канюховей (познєйше Планчаковей) и єй шестри Милици и учителя [[Янко Рац|Янка Раца]], понеже валал уж бул вибудовани, та остало кус вецей часу за дружтвени живот и тедишнє културне дружтво збогацовало свой репертоар. Рихтало ше драми, нє лєм єднодїйки. Младеж активно участвовала у шицких секцийох. Давало ше театрални представи ''На синокосу, Пан Тома, Зла жена, Єрофейска чаривна травка'' и други. Госцовало ше и по наших валалох. У тей роботи найвецей заслуги мали Янко Будински, Олґа и Владо Бесерминьово, Дюра Паланчаї, Штефан Шпрох, Любо Папуґа и велї други. [[Оркестер]] ше пополньовал зоз младшима; починали грац Любо Папуґа и Янко Бучко, Дюра и Владо Еделински и други. Учителє основали и фолклорну секцию. Зоз приходом до Нового Орахова учителя [[Витомир Бодянєц|Витомира Бодянца]] и познєйше [[Микола Сеґеди|Миколи Сеґедия]], а потим и [[Священїк|паноца]] Владимира Тимка зоз супругу-наставнїцу Марию, културни живот у месце здобул тоту праву форму. Основало ше [[Тамбура|тамбурови]] [[оркестер]] зоз младежу и зоз школярами, робела драмска секция, основало ше хорску секцию зоз соло-[[Шпивач|шпивачами]], а фолклорна секция робела при школи. Нє мож нє спомнуц нашо соло-шпивачки цо перши крочаї у шпиваню направели у нашим дружтве, а то Натала Арваї, нєшка Барна и Гелена Будински, тераз Сабадош зоз [[Кула|Кули]], односно [[Вербас|Вербасу]], Гелена Папуґа.

== Метеоролоґийни условия ==
Податки од мераних штреднїх [[Температура|температурох]] Нового Орахова то:

* рочна штредня температура виноши 10,7 ступнї Целзиюса;

* у януаре найжимнєйше, штредня температура виноши – 1,4 ступнї Ц;

* у юлию найцеплєйше и температура виноши штреднє 21 ступень Ц;

Паданя у Новим Орахове:

* 1969. року виношели 734,8 мм;

* 1971. року тот мерани податок виноши 452,9 мм

== Жительство Нового Орахова ==
Спрам попису зоз 2022. року у валалє було 1449 жительох. Штредня старосц жительох виноши 40,7 роки (39,4 при хлопох и 42,0 при женох).

Число жительства ше, такповесц, нєпреривно зменшує. Нове Орахово напущую углавним млади. Одходза з векшей часци до варошох котри ту нєдалєко, до Бачкей Тополї, Сенти, [[Суботица|Суботици]]. Тото указую и числа: 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF)]. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Рок
| colspan=&quot;2&quot; |Жительох
|-
|1948.
|3119
| rowspan=&quot;5&quot; |
|-
|1953.
|2859
|-
|1961.
|2970
|-
|1971.
|2673
|-
|1981.
|2307
|-
|1991.
|2263
|2.207
|-
|2002.
|2029
|2.151
|-
|2011.
|1768
|
|}

Тоти тренди потвердзую и таки статистични податки:
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
!Рок
!1948.
!1953.
!1961.
!1971.
!1981.
|-
|Число фамелийох
|779
|819
|905
|846
|830
|-
|Штреднє членох у фамелиї 
|4,00
|3,49
|3,28
|3,16 
|2,78
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |Етнїчни состав жительства спрам попису 2002. року&lt;ref&gt;„Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Мадяре 
|1737&lt;div style=&quot;text-align:right;&quot;&gt;85,60%
|-
|[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]
|181 8,92%
|-
|Серби
|59 2,90%
|-
|Югославянє
|14 0,68%
|-
|Горвати
|7 0,34%
|-
|Чарногорци
|4 0.19%
|-
|Муслиманє
|1 0.04%
|-
|Бунєвци
|1 0.04%
|-
|Нєпознати
|1 0.04%
|}

== Економски профил валала ==
Жителє Нового Орахова углавним землєдїлци. Зоз польопривреду ше самостойно занїма 681 фамелия. У месней задруґи и у месних и бачкотопольских фирмох и индустриї заняти члени зоз 249 фамелийох. 

1981. року у Новим Орахове 151 ґаздовство мало трактор, а було и 13 комбайни.

== Польопривреда ==
Жителє Нового Орахова занїмаю ше зоз овчарством, говедарством и швинярством, односно зоз продукцию [[Житарки|житаркох]], цукровей цвикли, слунечнїку и [[Кукурица|кукурици]]. 

== Транспорт ==
Нове Орахово нє ма желєзнїцу. Путнїцки транспорт ше одвива на автобусох. Путнїки можу каждодньово путовац зоз Нового Орахова до Бачкей Тополї, Нового Саду, [[Кула|Кули]], Зомбора, Сенти, Кикинди, Чантавиру, Суботици, Горґошу, зоз можлївосцу одходу до Сеґедину (Мадярска), Темишвару (Румуния), Осєку ([[Горватска]]). 

'''Як валал напредовал'''
 
♦ 1946. року отворена пошта: теди Нове Орахово достало 2 телефонски линиї зоз 30 приключками (предплатнїками);

♦ 1977. року вигласани месни самодопринос и од теди драги асфалтовани и тротоари вибетоновани. 

♦ 1981. року у Новим Орахове єст 450 ТВ апарати и 170 радиоапарати

♦ 1970. року отворена самопослуга. Окрем того, єст ище три предавальнї.

♦ До 1970. року у штред валала була єдна з надом закрита хижа „Чарда”, єдини погосцительни обєкт. Теди на тим месце вибудовани модерни мотел „Рона”. Тераз єст ище три погосцительни обєкти – карчми.

♦ Ловни туризем каждого року вше моцнєйши. За тото заслужне Ловарске дружтво ''Нове Орахово'', котре ма 35 членох.      

'''Предїли – часци Нового Орахова маю окремни назви:'''  

Чарна школа 

Кадвань-шор
 
Ґунарош 

Угел 

Руски (русински) валал 

Мали шор

Били криж итд.  

== Литература ==

* Русини у Новом Орахову/Ruszinok Zentagunarason/Руснаци у Новим Орахове, Дружтво за руски язик, литературу и културу и КУД ''Петро Кузмяк'', Нове Орахово,  Нови Сад-Нове Орахово, 2009.

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Нове Орахово]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Бачка Тополя]]</text>
      <sha1>rlyn5xhygebztk4irdbefndwi874bpa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Бачки Петровец</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2192</id>
    <revision>
      <id>19755</id>
      <parentid>15813</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:40:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19755</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8968" sha1="s6hlfhlq9afve31oy3j9ekisoic3u1e" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; style=&quot;width:320px;&quot;
! colspan=&quot;2&quot; | &lt;big&gt;Бачки Петровец&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; | [[Файл:Glavna ulica u Bačkom petrovcu.JPG|280px|безоквира]]
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; | [[Файл:Backi-petrovac-grb.png|120px|безоквира]]
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Административни податки
|-
| Держава
| Сербия
|-
| Автономна покраїна
| [[Войводина]]
|-
| Управни округ
| Южнобачки
|-
| Општина
| Бачки Петровец
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Жительство
|-
| — 2022
| 5.227
|-
| — Густосц
| 94/km²
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Ґеоґрафски характеристики
|-
| Координати
| 45° 21′ 36″ С; 19° 35′ 26″ В
|-
| Часово зони
| UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
| Абс. висина
| 87 m
|-
| Поверхносц
| 65,1 km²
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Бачки Петровец на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Бачки Петровец
| lat_deg = 45 | lat_min = 21 | lat_sec = 36 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 35 | lon_sec = 26 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Инши податки
|-
| Поштове число
| 21470
|-
| Поволуюце число
| 021
|-
| Реґистерска ознака
| NS
|}
'''Бачки Петровец''' (серб. Бачки Петровац; слц. ''Báčsky Petrovec'') – городске населєнє у [[Сербия|Сербиї]] и шедзиско истоименовей општини у Южнобачким управном округу. Спрам Попису зоз 2022. року було 5.227 жительох.

== История ==
На териториї населєня Бачки Петровец уж у праисторийним периодзе було населєня, а найсташе споминанє тото з 13. вику кед є припознати за самостойну церковну општину з церкву хтора пошвецена св. Петрови. Мено Петровец ше наводзи и у историйних жридлох и аналох зоз 15. и 16. як и 17. вику. Мена Бодонь, Телек и Драґово бешедую о тим же перши жителє ту були Мадяре и Серби. У турским чаше ту ше спомина валал зоз 19, потим зоз 5 и при концу 16. вику 28 фамелиями. У чаше Ракоцийового повстаня Драґово, Бодонь и други населєня були спалєни и остал лєм Петровец. 

У першей половки 18. вику пришло до селїдби Словацох на Долню жем. Року 1747. Приведзени перши Словаци до Бачкей на маєток Чарноєвичох у Футоґу. Там им уступена часц старей општини Петровец дзе було 19 сербски фамелиї. Перши словацки приселєнци походза з Новоградскей Столици (хтора ше нєшка находзи у Мадярскей). 

== Привреда ==
У тим краю розвита польопривреда, а окреме було познате хмелярство. Хмель желєне ровнїнске злато з Бачкого Петровцу, барз познати у швеце.&lt;ref&gt;[https://www.politika.rs/scc/clanak/366803/Slovaci-su-pre-kulena-jako-dobro-gajili-hmelj Словаци су, пре кулена, јако добро гајили хмељ] („Политика”, 1. новембар 2016)&lt;/ref&gt; Пре блїзкосц Нового Саду, векшина жительох кажди [[дзень]] путує до варошу. Окрем Нового Саду, вельке число жительох роби у сушедней Бачкей Паланки. Подруче Бачкого Петровцу у системи Канала Дунай-Тиса-Дунай ма ловиска и друге природни атрактивносци.

== Туризем и рекреация ==
У Бачким Петровцу  2012. року отворени аква парк Петроленд,  найвекши аква парк у Сербиї и єден з найвекших у юговосточней Европи. До його вибудови словацка компания Aqua Therm Invest инвестовала 22 милиони еври. Аква парк ше находзи на уходзе до Бачкого Петровцу, на драги до Нового Саду, од хторого Бачки Петровец оддалєни 18 km.&lt;ref&gt;Отворен аква-парк у Бачком Петровцу, www.b92.net, 23. 04. 2012.
&lt;/ref&gt; 

[[File:Akva park Petrolend 5.JPG|right|thumb|300px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Аква парк ''Петроленд''&lt;/small&gt;]]

== Демоґрафия ==
У населєню Бачки Петровец жию 5.434 полнолїтни гражданє, а штредня старосц жительства виноши 40,7 роки (38,5 при хлопох и 42,8 при женох). У населєню єст 2.567 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,62.

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия &lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |Жительох
|-
|'''1948.''' 
| colspan=&quot;2&quot; |7.452
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |7.503
|-
|1961.
| colspan=&quot;2&quot; |8.104
|-
|1971.
| colspan=&quot;2&quot; |7.822
|-
|1981.
| colspan=&quot;2&quot; |7.729
|-
|1991.
|7.236
|7.120
|-
|2002.
|6.727
|6.993
|-
|2011.
| colspan=&quot;2&quot; |6.155
|-
|2022.
| colspan=&quot;2&quot; |5.227
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року
|-
|Словаци
|5.549
|82,48%
|-
|Серби
|573
|8,51%
|-
|Югославянє
|169
|2,51%
|-
|Горвати
|56
|0,83%
|-
|Мадяре
|36
|0,53%
|-
|Роми
|22
|0,32%
|-
|Муслиманє
|10
|0,14%
|-
|Чарногорци
|9
|0,13%
|-
|Руснаци
|8
|0,11%
|-
|Словенци
|5
|0,07%
|-
|Македонци
|5
|0,07%
|-
|Албанци
|4
|0,05%
|-
|Українци
|3
|0,04%
|-
|Нємци
|3
|0,04%
|-
|Чехи
|1
|0,01%
|-
|Руси
|1
|0,01%
|-
|Нєпознати
|140 
|2.08%
|}
== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Gymnasium Jan Kolar.jpg|Будинок ґимназиї ''Ян Колар'' у Бачким Петровцу на початку 20.вику.
Файл:Ulaz u gimnaziju za profesore.JPG|Гимназия ''Ян Колар'' у Бачким Петровцу, уход за [[Професор|професорох]].
Файл:Wiki.Vojvodina V Bački Petrovac 468.jpg|Матей Чанї - памятнїк.
Файл:Matica slovenská in Bački Petrovac (2).jpg|Будинок и шедзиско Националного совиту Словацох - Матица словенска у Б. Петровцу.
Файл:Galerije Zuzke Medvedjove.JPG|Ґалерия Зузки Медвєдовей
Файл:Katol.crkva u B.Petrovcu.JPG|[[Римокатолїцка церква|Католїцка церква]].
Файл:Oldest house in Bački Petrovac (2).jpg|Найстарша хижа у Бачким Петровцу.
Файл:Young Slovak men national costume formal Bački Petrovac.jpg|Леґинє у традицийним словацким [[Облєчиво|облєчиве]], початoк 20. вика.
&lt;/gallery&gt;

== Вонкашнї вязи ==

* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86 Бачки Петровац.] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org, 11. мај 2005.

== Референци ==

&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Бачки Петровец]]
[[Катеґория:Вароши у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Бачки Петровец]]
[[Катеґория:Словаци у Сербиї]]</text>
      <sha1>s6hlfhlq9afve31oy3j9ekisoic3u1e</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Крущич</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2193</id>
    <revision>
      <id>19740</id>
      <parentid>16000</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:01:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19740</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9945" sha1="72qa67v9qrov7dty1pv45od154twcvz" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Крущич&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Kruščić, Catholic Church.jpg|center|thumb|260px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt; Католїцка церква Святого Стефана]]
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Coat of arms of Kruscic.png|center|thumb|240px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Заходнобачки
|-
|'''Општина'''
|Кула
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|1.468
|-
|'''—густосц'''
|32,9/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 36′ 49″ С; 19° 22′ 09″ В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|77 m
|-
|'''Поверхносц'''
|44,6 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Крущич на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Крущич
| lat_deg = 45 | lat_min = 36 | lat_sec = 49| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 22 | lon_sec = 09 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25225
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
|SO
|}
'''Крущич''' (по руски ''Вепровач''; мадь. ''Veprőd''; нєм. ''Weprowatz'') населєнє у општини [[Кула]], у Заходнобачким округу, у Сербиї. Спрам Попису зоз 2022. року мало 1468 жительох.&lt;ref&gt;[https://popis2022.stat.gov.rs/sr-latn/popisni-podaci-eksel-tabele/   „POPIS 2022 - excel tabele | O POPISU STANOVNIŠTVA”.] popis2022.stat.gov.rs. Приступљено 12. 1. 2025.
 &lt;/ref&gt; 

== Мено ==
Валал ше пред Другу шветову войну волал Вепровац. Його мено найскорей вязане за назву рошлїни по сербски „веприне” хтора була барз розширена и  служела у будовательстве як замена за штранґ зоз хторим ше вязало над за закриванє хижох. По войни, под час колонизациї, место населєли колонисти, углавним з Колашину и околїска. Мено валалу 1950. року пременєне на Крущич по народному геройови Вукманови Крущичови (1909–1942), хторого [[20. януар|20. януара]] 1942. року четнїки Павла Дюришича на спреводзку влапели и забили, вєдно зоз ище коло трицец партизанами.

На мадярским язику, валал познати як ''Veprőd'', на українским ''Крушчич'' и [[Руски язик|руским язику]] ''Крущич'', а на нємецким язику як ''Weprowatz.''

== История ==
Крущич ма барз богату историю. Найскорей Славянє дали назву месту Вепровац после 1526. року, кед [[Турска|Турки]] завжали тото подруче. Року 1590. наводзи ше у записох Зомборскей нахиї же 11 обисца плаца порцию Турком. Можлїве же ище скорей, у староугорским периодзе, уж було ту валаске населєнє на омедженим просторе Вепровцу.  

Кед 1717. австрийске войско под вождством принца Евґена Савойского ошлєбодзело жем од Туркох, почала планска политика насельованя. Инициятор повтореного насельованя подручох хтори у турских войнох опустошени бул нашлїднїк угорского кральовства Леополд I (1658-1705). 

Австрийски официр, совитнїк царици Мариї Терезиї и администратор Кральовско-державного Бачкого дистрикту Франц Йозеф де Редл 10. Х 1758. направел у Зомборе контракт о насельованю єдного числа мадярских и словацких фамелийох, та ше уж 1763. року у Вепровцу находза 130 мадярски и словацки хижи и нова [[Римокатолїцка церква|римокатолїцка]] набивана [[Святи храм|церква]]. Колонисти перше доставали жем лєм на дочасне хаснованє, же би познєйше хижа и жем коло хижи, вєдно з инвентаром, прешли до нашлїдней власносци населєнцох. Словаци ше на початку 19. вику асимиловали до Мадярох.

У тим валалє ше 1786. року населєли Нємци з обласци Райни и Кинтерберу, у окремней часци хтора наволана Нємецки валал. По Попису зоз 1787. року, Вепровац мал 270 хижи (од того 120 нємецки), у хторих жили 353 фамелиї, то єст 1.731 житель.&lt;ref&gt;Paul Scherer: Familienbuch Weprowatz Bd. I, Karlsruhe 1998
&lt;/ref&gt;

До Попису 1931. року число жительох валалу ше два раз звекшало. 

Општина Вепровац ше гранїчела з местами: [[Кула]], Червинка, Сивец, Кернеи, Стапар, Силберек, [[Бачки Ґрачац|Филїпово]], [[Руски Керестур|Керестур]].

[[File:Kula mun.png|right|thumb|300px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Мапа кулскей општини на хторей  видно локацию валала]]

Конєц Другей шветовей войни запечацовал судьбу шицких Нємцох на югу Европи. То 09.10.1944. року за Вепровац значело же скоро половка нємецкого жительства напущела свойо отечество. Друга половка остала у надїї же ше єй нїч нєдобре нє случи.

Концом 1945. року и у 1946. року валал Вепровац меня националну структуру з колонизацию жительства углавним зоз Чарней Гори. Коло Чарногорцох, при концу пейдзешатих и на початку шейдзешатих рокох приселюю ше и Серби, [[Горватска|Горвати]], Українци, Руснаци и други, так же нєшка Крущич представя штредок з рижнородним националним составом.

== Демоґрафия ==
У населєню Крущич жию 1884 полнолїтни гражданє, а штредня старосц жительства 40,5 роки (38,4 при хлопох и 42,7 при женох). У населєню єст 773 обисца, а штреднє число членох по обисцу 3,04.

Жительство у тим населєню барз нєгомоґене, а у остатнїх трох пописох, число жительох обачлїво опадує.
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия &lt;ref&gt;[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво]„Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|1948. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.791
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |2.846
|-
|1961.
| colspan=&quot;2&quot; |3.281
|-
|1971.
| colspan=&quot;2&quot; |2.927
|-
|1981. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.658
|-
|1991.
|2.477
|2.429
|-
|2002.
|2.353
|2.385
|-
|2011.
| colspan=&quot;2&quot; |1.852
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав спрам Попису зоз 2002. року
|-
|Чарногорци
|768
|32,63%
|-
|Серби 
|744
|31,61%
|-
|Мадяре
|280
|11,89%
|-
|Українци
|149
|6,33%
|-
|[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]
|99
|4,20%
|-
|Горвати
|74
|3,14%
|-
|Югославянє
|45
|1,91%
|-
|Нємци
|10
|0,42%
|-
|Македонци
|8
|0,33%
|-
|Словаци
|5
|0,21%
|-
|Словенци
|4
|0,16%
|-
|Болгаре
|2
|0,08%
|-
|Албанци
|2
|0,08%
|-
|Руси
|1
|0,04%
|-
|Румунє
|1
|0,04%
|-
|Бунєвци
|1
|0,04%
|-
|Бошняци
|1
|0,04%
|-
|Нєпознате
|
|
|}
 
== Вонкашнї вязи ==

* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D1%87%D0%B8%D1%9B Крушчић, Википедија на српском језику.] sr.wikipedia.org, 30. новембар 2006.

== Референци ==

&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Места у општини Кула]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>72qa67v9qrov7dty1pv45od154twcvz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Диронь</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2194</id>
    <revision>
      <id>19737</id>
      <parentid>16462</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:52:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19737</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7257" sha1="438zij84r0qqd5dlz0h7olwwazhyshg" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Диронь&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Deronje, Orthodox church.jpg|300px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;[[Православна церква]] у Дироню&lt;/small&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
| Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
| Войводина
|-
|'''Управни округ'''
| Заходнобачки
|-
|'''Општина'''
| Оджак
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|2.106
|-
|'''—густосц'''
|45/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 27′ 09″ С; 19° 13′ 04″ В
|-
|'''Часово зони'''
| UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|91 m
|-
|'''Поверхносц'''
|54,2 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;[[Файл:Serbia location map (with Kosovo).svg|300px]]&lt;/small&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Диронь на мапи Сербиї&lt;/small&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25254
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| SO
|}
'''Диронь''' (серб. ''Дероње''; мадь. ''Dernye'', нєм. ''Dornau'') валал у општини Оджак, у Заходнобачким округу, у [[Сербия|Сербиї]].

== История ==
Место ше першираз спомина под мадярску назву ''Déronya'' 1764. року. 

Терашня [[православна церква]] справена 1869. року и пошвецена є Собору святого архангела Михаила. 

Основна школа у Дироню, на основи историйних документох, роби од 1733. року. У школи ше учело читац и писац, а було и поуки о християнскей науки и шпиванє по вирском [[Закон (право)|закон]]&lt;nowiki/&gt;у. Кед ше оберало грозно и два до три тижнї кед ше звожовало лєтнї урожаї, школа була заварта. Року 1856. школа постава штирокласна, а наставу и далєй тримаю вирски особи. Школски будинок направени 1893. року, а по Другей шветовей войни є добудовани и реновирани. Од 1954. року школа подполна осемрочна.

По Другей шветовей войни, под час колонизациї, до Дироню приселєни людзе з околїска Пироту.

== Културни збуваня ==

'''Тамбурка фест''' то тамбурашски фестивал хтори ше започал отримовац у Дироню. Року 2008. ''[[Тамбурка фест]]'' типа смотри [[Тамбураше, тамбурашска пракса|тамбурашох]] зоз шицких меридиянох  орґанизовани у живописним „найтамбурашским” валалє Диронь, у [[Бачка|Бачкей]] ([[Войводина]]).

После штирох рокох отримованя у Дироню, 2012. року, фестивал вимесцени до Нового Саду и на Петроварадинску твердиню. Од 2013. року попри интернационалного змаганя тамбурашох у Петроварадину, отримує ше котинуовано у Дироню '''т''амбурашски собор''''', смотра [[Ансамбл|ансамблох]] такв. домашнїх „бандох” односно тамбурашских оркестрох у хторих преважно преовладую [[Подзелєнє музичних инструментох|инструменти]] з ,,фамелиї&lt;nowiki&gt;''&lt;/nowiki&gt; [[Тамбура|тамбурох]]. Тота смотра преросла до традицийней локланей манифестациї по хторей место Диронь постало познатше у Сербиї и иножемстве.

== Демоґрафия ==
Спрам Попису зоз 2022. було 2.106 жительох (спрам Попису зоз 2002. було 2.847 жительох). У населєню єст 800 обисца, а штреднє число членох по обисцу 3,11.

У населєню Диронь 2002. жил 2.241 полнолїтни житель, а штредня старосц жительства виноши 40,0 роки (38,5 при хлопох и 41,5 при женох). 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима] (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Рок
| colspan=&quot;2&quot; |Жительох
|-
|1948.
| colspan=&quot;2&quot; |3.147
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |3.337
|-
|1961.
| colspan=&quot;2&quot; |3312
|-
|1971
| colspan=&quot;2&quot; |3.154
|-
|1981.
| colspan=&quot;2&quot; |2.963
|-
|1.991.
|2.889 
|2.787
|-
|2002.
|2.847
|2.913
|-
|2011.
|2.487
|2.598
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительста спрам Попису 2002. року
|-
|Серби
Роми

Горвати

Мадяре

Русинаци

Чарногорци

Словаци 

Нємци 

Муслиманє

Бошняци

Югославянє

Українци

Словенци

Македонци 

Нєпознате

|2.458
307

31

13

6

4

4

2

2

2

2

1

1

1

18
|86,33%
10,78%

0,80%

0,45%

0,21%

0,14%

0,14%

0,07%

0,07%

0,07%

0,07%

0,03%

0,03%

0,03%

0,63%
|}

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Deronje, Catholic Church.jpg|[[Римокатолїцка церква|Католїцка церква]] у Дироню.
Файл:Deronje, The crucifix in front of the Catholic Church.jpg|Христово розпяце опрез католїцкей церкви.
Файл:Deronje, The steeple of the Catholic Church.jpg|Турня на католїцкей церкви у Дироню.
&lt;/gallery&gt;

==Вонкашнї вязи==

* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%9A%D0%B5  Дероње.] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org, 17. януар 2007.
* [https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=271&amp;yyyy=2017&amp;mm=06&amp;dd=18&amp;nav_id=1273425 Tamburica fest proglašen za najbolji etno festival u Evropi] b92.net

==Референци==

&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Места у општини Оджак]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>438zij84r0qqd5dlz0h7olwwazhyshg</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19760</id>
      <parentid>19737</parentid>
      <timestamp>2026-07-06T07:21:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Означена локация Дироня на мапи Р. Сербиї</comment>
      <origin>19760</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7371" sha1="3pm3tbvz92orewhqodgga6ibmvbqs5z" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Диронь&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Deronje, Orthodox church.jpg|300px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;[[Православна церква]] у Дироню&lt;/small&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
| Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
| Войводина
|-
|'''Управни округ'''
| Заходнобачки
|-
|'''Општина'''
| Оджак
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|2.106
|-
|'''—густосц'''
|45/km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 27′ 09″ С; 19° 13′ 04″ В
|-
|'''Часово зони'''
| UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|91 m
|-
|'''Поверхносц'''
|54,2 km&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Диронь
| lat_deg = 45 | lat_min = 27 | lat_sec = 09 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 13 | lon_sec = 04 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Диронь на мапи Сербиї
}}

|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25254
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
| SO
|}
'''Диронь''' (серб. ''Дероње''; мадь. ''Dernye'', нєм. ''Dornau'') валал у општини Оджак, у Заходнобачким округу, у [[Сербия|Сербиї]].

== История ==
Место ше першираз спомина под мадярску назву ''Déronya'' 1764. року. 

Терашня [[православна церква]] справена 1869. року и пошвецена є Собору святого архангела Михаила. 

Основна школа у Дироню, на основи историйних документох, роби од 1733. року. У школи ше учело читац и писац, а було и поуки о християнскей науки и шпиванє по вирском [[Закон (право)|закон]]&lt;nowiki/&gt;у. Кед ше оберало грозно и два до три тижнї кед ше звожовало лєтнї урожаї, школа була заварта. Року 1856. школа постава штирокласна, а наставу и далєй тримаю вирски особи. Школски будинок направени 1893. року, а по Другей шветовей войни є добудовани и реновирани. Од 1954. року школа подполна осемрочна.

По Другей шветовей войни, под час колонизациї, до Дироню приселєни людзе з околїска Пироту.

== Културни збуваня ==

'''Тамбурка фест''' то тамбурашски фестивал хтори ше започал отримовац у Дироню. Року 2008. ''[[Тамбурка фест]]'' типа смотри [[Тамбураше, тамбурашска пракса|тамбурашох]] зоз шицких меридиянох  орґанизовани у живописним „найтамбурашским” валалє Диронь, у [[Бачка|Бачкей]] ([[Войводина]]).

После штирох рокох отримованя у Дироню, 2012. року, фестивал вимесцени до Нового Саду и на Петроварадинску твердиню. Од 2013. року попри интернационалного змаганя тамбурашох у Петроварадину, отримує ше котинуовано у Дироню '''т''амбурашски собор''''', смотра [[Ансамбл|ансамблох]] такв. домашнїх „бандох” односно тамбурашских оркестрох у хторих преважно преовладую [[Подзелєнє музичних инструментох|инструменти]] з ,,фамелиї&lt;nowiki&gt;''&lt;/nowiki&gt; [[Тамбура|тамбурох]]. Тота смотра преросла до традицийней локланей манифестациї по хторей место Диронь постало познатше у Сербиї и иножемстве.

== Демоґрафия ==
Спрам Попису зоз 2022. було 2.106 жительох (спрам Попису зоз 2002. було 2.847 жительох). У населєню єст 800 обисца, а штреднє число членох по обисцу 3,11.

У населєню Диронь 2002. жил 2.241 полнолїтни житель, а штредня старосц жительства виноши 40,0 роки (38,5 при хлопох и 41,5 при женох). 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима] (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|Рок
| colspan=&quot;2&quot; |Жительох
|-
|1948.
| colspan=&quot;2&quot; |3.147
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |3.337
|-
|1961.
| colspan=&quot;2&quot; |3312
|-
|1971
| colspan=&quot;2&quot; |3.154
|-
|1981.
| colspan=&quot;2&quot; |2.963
|-
|1.991.
|2.889 
|2.787
|-
|2002.
|2.847
|2.913
|-
|2011.
|2.487
|2.598
|}

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительста спрам Попису 2002. року
|-
|Серби
Роми

Горвати

Мадяре

Русинаци

Чарногорци

Словаци 

Нємци 

Муслиманє

Бошняци

Югославянє

Українци

Словенци

Македонци 

Нєпознате

|2.458
307

31

13

6

4

4

2

2

2

2

1

1

1

18
|86,33%
10,78%

0,80%

0,45%

0,21%

0,14%

0,14%

0,07%

0,07%

0,07%

0,07%

0,03%

0,03%

0,03%

0,63%
|}

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Deronje, Catholic Church.jpg|[[Римокатолїцка церква|Католїцка церква]] у Дироню.
Файл:Deronje, The crucifix in front of the Catholic Church.jpg|Христово розпяце опрез католїцкей церкви.
Файл:Deronje, The steeple of the Catholic Church.jpg|Турня на католїцкей церкви у Дироню.
&lt;/gallery&gt;

==Вонкашнї вязи==

* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%9A%D0%B5  Дероње.] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org, 17. януар 2007.
* [https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=271&amp;yyyy=2017&amp;mm=06&amp;dd=18&amp;nav_id=1273425 Tamburica fest proglašen za najbolji etno festival u Evropi] b92.net

==Референци==

&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Места у општини Оджак]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>3pm3tbvz92orewhqodgga6ibmvbqs5z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Телечка</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2196</id>
    <revision>
      <id>19752</id>
      <parentid>16439</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:33:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19752</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5572" sha1="sg3g4manw3n1ig21lb3o02eps679rwe" xml:space="preserve">
{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Телечка&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Bgyfalva1.jpg|300px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;
Католїцка церква у валалє
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Заходнобачски
|-
|'''Општина'''
|Зомбор
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|1.182
|-
|'''—густосц'''
|36,2/km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 47′ 41″ С; 19° 22′ 48″ В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|107 m
|-
|'''Поверхносц'''
|32,8 km2
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|300px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt; Телечка на мапи Сербиї
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25222
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
|S
|}
'''Телечка''' (мадь. Bácsgyulafalva) населєнє у административней обласци городу Зомбора, у Заходнобачким управним округу, у [[Сербия|Сербиї]]. Оддалєне є 22 километри од Зомбора и 7 километри од Кляїчева. И по [[Поверхносц|поверхносци]] и по чишлє жительох єдно є з найменших населєньох у городскей општини. Спрам Попису зоз 2022. року мало 1.182 жительох.

== История ==
Нєшкайши валал Телечка настал 1883/84. року, кед ше ту преселєли даскельо стотки мадярски фамелиї зоз сиверного Банату, найвецей зоз Саяну, алє и з других мадярских калалох у околїску Кикинди. Под вождством Дєрдя Шипоша, потим як достали нєобходни согласносци царского двору и мадярского министра финансийох ґрофа Дюли Сапария, населєнци вєшенї 1883. року напущели свойо часто вилївани банатски валали и прешли на пустару [[Кула]] у каравану у хторим було вецей як 200 запрагни кочи. Ту понаправяли колїби, подзелєли, означели и зашали жем, а на яр 1884. року приведли и свойо фамелиї, та почало парцелованє будуцих улїцох и портох за хижи. Населєнє, на чесц мадярского министра финансийох Дюли Сапария, наволане Дюлафалва (познєйше Бачдюлафалва).&lt;ref&gt;[https://www.ravnoplov.rs/telecka-bacdjulafalva/  TELEČKA (BAČĐULAFALVA)] – Ravnoplov
&lt;/ref&gt;

== Демоґрафия ==
У населєню Телечка жию 1.689 полнолїтни гражаданє, а штредня старосц жительства виноши 42,4 роки (39,4 при хлопох и 45,2 при женох). У населєню єст 785 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,65 (Попис 2002).

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия &lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf]  Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.]&lt;/ref&gt;   2
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|1948.
| colspan=&quot;2&quot; |3.122
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |3.090
|-
|1961. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.996
|-
|1971.  
| colspan=&quot;2&quot; |2.665
|-
|1981. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.429
|-
|1991.
|2.138 
|2.118
|-
|2002.
|2.084 
|2.148
|-
|2011.
| colspan=&quot;2&quot; |1.720
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року. &lt;ref&gt; „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.
&lt;/ref&gt;
|-
|Мадяре
Серби

Роми

Югославянє 

Горвати

Бунєвци

Нємци

Чарногорци

Румунє

Нєпознате
|1.505
429

23

22

13

6

4

1

1

0
|72,36%
20,58%

1,77%

1,10%

0,62%

0,28%

0,19%

0,04%

0,04%

0,0%
|}

== Вонкашнї вязи ==
* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%B0_(%D0%A1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D1%80)  Телечка.] Википедија на серпском језику, sr.wikipedia.org, 5. мај 2006.

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Зомбор]]</text>
      <sha1>sg3g4manw3n1ig21lb3o02eps679rwe</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19758</id>
      <parentid>19752</parentid>
      <timestamp>2026-07-06T07:11:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Уложени локацийни знак Телечки на мапи Р. Сербиї</comment>
      <origin>19758</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5753" sha1="dbezhmqqne9uuc3agjf7ui653dah3dn" xml:space="preserve">
{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Телечка&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:Bgyfalva1.jpg|300px]]&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;
Католїцка церква у валалє
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|-
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|-
|'''Управни округ'''
|Заходнобачски
|-
|'''Општина'''
|Зомбор
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|1.182
|-
|'''—густосц'''
|36,2/km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 47′ 41″ С; 19° 22′ 48″ В
|-
|'''Часово зони'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|-
|'''Абс. висина'''
|107 m
|-
|'''Поверхносц'''
|32,8 km2
|-
| colspan=&quot;2&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Телечка
| lat_deg = 45 | lat_min = 47 | lat_sec = 41 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 22 | lon_sec = 48 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Телечка на мапи Сербиї
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|25222
|-
|'''Поволуюце число'''
|025
|-
|'''Реґистерска ознака'''
|S
|}
'''Телечка''' (мадь. ''Bácsgyulafalva'') населєнє у административней обласци городу Зомбора, у Заходнобачким управним округу, у [[Сербия|Сербиї]]. Оддалєне є 22 километри од Зомбора и 7 километри од Кляїчева. И по [[Поверхносц|поверхносци]] и по чишлє жительох єдно є з найменших населєньох у городскей општини. Спрам Попису зоз 2022. року мало 1.182 жительох.

== История ==
Нєшкайши валал Телечка настал 1883/84. року, кед ше ту преселєли даскельо стотки мадярски фамелиї зоз сиверного Банату, найвецей зоз Саяну, алє и з других мадярских калалох у околїску Кикинди. Под вождством Дєрдя Шипоша, потим як достали нєобходни согласносци царского двору и мадярского министра финансийох ґрофа Дюли Сапария, населєнци вєшенї 1883. року напущели свойо часто вилївани банатски валали и прешли на пустару [[Кула]] у каравану у хторим було вецей як 200 запрагни кочи. Ту понаправяли колїби, подзелєли, означели и зашали жем, а на яр 1884. року приведли и свойо фамелиї, та почало парцелованє будуцих улїцох и портох за хижи. Населєнє, на чесц мадярского министра финансийох Дюли Сапария, наволане Дюлафалва (познєйше Бачдюлафалва).&lt;ref&gt;[https://www.ravnoplov.rs/telecka-bacdjulafalva/  TELEČKA (BAČĐULAFALVA)] – Ravnoplov
&lt;/ref&gt;

== Демоґрафия ==
У населєню Телечка жию 1.689 полнолїтни гражаданє, а штредня старосц жительства виноши 42,4 роки (39,4 при хлопох и 45,2 при женох). У населєню єст 785 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,65 (Попис 2002).

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия &lt;ref&gt;„Књига 9”.[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf]  Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.]&lt;/ref&gt;   2
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|1948.
| colspan=&quot;2&quot; |3.122
|-
|1953.
| colspan=&quot;2&quot; |3.090
|-
|1961. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.996
|-
|1971.  
| colspan=&quot;2&quot; |2.665
|-
|1981. 
| colspan=&quot;2&quot; |2.429
|-
|1991.
|2.138 
|2.118
|-
|2002.
|2.084 
|2.148
|-
|2011.
| colspan=&quot;2&quot; |1.720
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року. &lt;ref&gt; „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.
&lt;/ref&gt;
|-
|Мадяре
Серби

Роми

Югославянє 

Горвати

Бунєвци

Нємци

Чарногорци

Румунє

Нєпознате
|1.505
429

23

22

13

6

4

1

1

0
|72,36%
20,58%

1,77%

1,10%

0,62%

0,28%

0,19%

0,04%

0,04%

0,0%
|}

== Вонкашнї вязи ==
* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%B0_(%D0%A1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D1%80)  Телечка.] Википедија на серпском језику, sr.wikipedia.org, 5. мај 2006.

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Зомбор]]</text>
      <sha1>dbezhmqqne9uuc3agjf7ui653dah3dn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Пиньвиц</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2197</id>
    <revision>
      <id>19754</id>
      <parentid>15997</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:35:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19754</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="10431" sha1="7e8asd4wphjx4azcl7xcwzx8qhbojvr" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=&quot;right&quot; width=&quot;300px&quot;
|+
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Пиньвиц&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;small&gt;[[File:Pivnice, Evangelical Church.jpg|295px]]&lt;/small&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;small&gt;Евангелистична церква у Пиньвиц&lt;/small&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;[[File:Pivnice - Grb.png|160px]]
'''&lt;small&gt;Герб&lt;/small&gt;'''

|-
! colspan=&quot;2&quot; |Административни податки
|-
|'''Держава'''
|Сербия
|- 
|'''Автономна покраїна'''
|Войводина
|- 
|'''Управни округ'''
|Южнобачки
|-
|'''Општина'''
|Бачка Паланка
|- 
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''—2022 
|2.812
|-
|'''—густосц'''
|48,9/km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''
|45° 28′ 05″ С; 19° 27′ 26″ В
|-
|'''Часова зона'''
|UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
|- 
|'''Абс. висина'''
|69 m
|-
|'''Поверхносц'''
|57,4 km2
|-
! colspan=&quot;2&quot; style=&quot;background:#efefef;&quot; | Пиньвиц на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Пиньвиц
| lat_deg = 45 | lat_min = 28 | lat_sec = 05| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 27 | lon_sec = 26 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot;|Инши податки
|-
|'''Поштове число'''
|21469
|-
|'''Поволуюце число'''
|021
|-
|'''Реґистерска ознака'''
|BP
|- 
|}
'''Пиньвиц''' (слц. Pivnica; форма настала од старшей форми пивнїца, хтора виведзена од меновнїка пиво; прикметнїк глаши пиньвицки: Пиньвицка драга, а житель места Пиньвиц Пиньвичань) населєне у општини Бачка Паланка, у Южнобачким округу, у Сербиї. 

Спрам Попису жительства зоз 2022. мало 2.812 жительох, а на попису зоз 2011. року було 3.337 жительох.

== История ==
Перше зазначене населєнє на териториї нєшкайшого места Пиньвиц ше спомина ище у 13. вику. Точнєйше, 1255. року ше спомина населєнє Морхант, познєйше Морхант Санто, хторе було сиверозаходно од нєшкайого Пиньвиц. Населєнє з тим меном ше спомина ище и 1522. року як мале населєнє зоз 5 сербскима фамелиями. Познєйше ше споминаю населєня Сантово т.є. Сантовац, Радоєвич и Ґоло Добра. По половку 18. вику за населєне ше хасновало назви и Сантовац и Пивнице. У попису Сеґединского санджаку 1560. року Пиньвиц ше спомина як населєнє зоз 20 сербскима фамелиями.

У чаше турского панованя на тих просторох, на териториї нєшкайшго Пиньвиц було два сербски населєня и то Пивница и Сантовац. После Велькей селїдби Сербох 1690, сербске жительство звекшане з насельованьом Сербох з Косова, Метохиї, сиверней Македониї, сиверней Чарней Гори и Рашскей обласци. Под час и после Ракоцийового повстаня до Пиньвиц ше приселюю и сербски фамелиї з околїска Печую и сиверней Баранї. Мадярска назва за Пиньвиц познейше була Pinzed, a нємецка Bibenitz. 

У Пиньвиц 1811. року було 218 сербски и 157 словацки доми у хторих жили 1.649 Серби и 1.222 Словаци, як и 127 Євреє.

При концу 18. вику, точнєйше 1790. року до валалу ше приселюю Словаци (на основи дозволи зоз 30.06.1790. року хтору видала Угорска кральовска комора). З даскелїх валалох зоз териториї нєшкайшей Мадярскей и то з околїска Веспрему (з места Шерне и Шура) и з  околїска Секешфехерварошу (з местох Тардаш, Барачка, Велеґ и Дюров) до Пиньвиц ше приселєли 450 Словаци. До спомнутих местох ше пивнїцки Словаци приселєли у першей половки 18. вику з териториї нєшкайшей Словацкей.
  
У 19. вику до Пиньвиц ше приселюю и Нємци, Цинцаре, Мадяре, Євреє и Роми.

З часом ше число Сербох у Пиньвиц зменшовало пре висельованє до других местох (Бачка Паланка, Нови Сад, Зомбор, Оджак, [[Кула]], [[Вербас]], Шайкашска, Срим). Тиж так, 1757, часц Сербох з Пиньвиц, точнєйше 22 фамелиї, одселєли ше до Банату (Нове Милошево) хторих предводзел православни [[священїк]].

Специфичносц пиньвицких Словацох у тим же затримали заходнословацки диялект на хторим, окрем нїх, бешедую ище лєм Словаци католїцкей вири зоз Селенчи, за розлику од шицких других Словацох на тих просторох.
[[File:Slovak girls national costume dance Pivnice.jpg|right|thumb|300px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Словацки дзивки у каждодньовим облєчиве у хторим ше одходзело на танци. Пиньвиц 1930. року.]]

Словаци до Пиньвиц зоз собу принєсли и пестованє конопи и медзи першима почали садзиц хмель. 

По Першей шветовей войни з Пиньвиц ше одселєли даскельо словацки фамелиї до Чехословацкей (углавним фамелиї интелектуалцох и ремеселнїкох).

По Другей шветовей войни ше з Пиньвиц до тедишнєй Чехословацкей одселєли коло 20 словацки фамелиї (з векшей часци [[Тарґовец|тарґовци]], ремеселнїки и интелектуалци).

[[File:Three young Slovak men Pivnice.jpg|right|thumb|300px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Троме словацки леґинє зоз Пиньвиц (половка 20. вику)]]

После 2000. року до Словацкей ше одселєло векше число пиньвицких Словацох (спочатку дочасово, алє велї свойо дочасове пребуванє претворели до стаємного). Найвекше число младих Словацох хтори до Словацкей одходзели на студиї, по законченю студийох остали жиц и робиц у Словацкей.

== Демоґрафия ==

У тим населєню жию углавним Словаци (спрам Попису зоз 2002. року), а у остатнїх трох пописох обачлїве опадованє числа жительох.

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия &lt;ref&gt;„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF)]. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительох'''
|-
|'''1948.'''
| colspan=&quot;2&quot; |5.425
|-
|'''1953.'''
| colspan=&quot;2&quot; |5.653
|-
|'''1961.'''
| colspan=&quot;2&quot; |5.541
|-
|'''1971.'''
| colspan=&quot;2&quot; |5.162
|-
|'''1981.'''
| colspan=&quot;2&quot; |4.820
|-
|'''1991.'''
|4.361
|4.261
|-
|'''2002.'''
|3.835
|3.953
|-
|'''2011.'''
| colspan=&quot;2&quot; |3.337
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав жительства спрам Попису зоз 2002. року  &lt;ref&gt; „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. &lt;nowiki&gt;ISBN 86-84433-00-9&lt;/nowiki&gt;.&lt;/ref&gt;  
|-
|Словаци
Серби

Роми

Югославянє

Горвати

Чарногорци

Руснаци

Мадяре

Нємци

Муслиманє

Бунєвци

Болгаре

Українци

Словенци

Македонци

Бошняци

Нєпознате
|2.935
704

51

31

9

7

6

5

2

2

2

2

1

1

1

1

32
|76,53%
18,35%

1,32%

0,23%

0,23%

0,18%

0,15%

0,13%

0,02%

0,02%

0,02%

0,02%

0,02%

0,02%

0,02%

0,02%

0,83%

|}

== Литература ==
* Словнїк руского народного язика II, О – Я, Нови Сад 2002, б. 151.

== Вонкашнї вязи ==
* [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5_(%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0) Пивницe] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org, 22. септембер 2006.

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Валали у Войводини]]
[[Катеґория:Места у општини Бачка Паланка]]</text>
      <sha1>7e8asd4wphjx4azcl7xcwzx8qhbojvr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Суботица</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2448</id>
    <revision>
      <id>19747</id>
      <parentid>17451</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:12:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19747</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="29483" sha1="f39c59wczatzo4l788ko41qw1p76h7f" xml:space="preserve">{| class=&quot;wikitable&quot; align=right width=300px
! colspan=&quot;2&quot; |&lt;big&gt;Суботица&lt;/big&gt;
|-
| colspan=&quot;2&quot; |[[File:View of Subotica 2 (2024).jpg|320px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Панорама Суботици
|-
|[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5235.jpg|150px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Городска хижа
|[[File:Centar I, Subotica, Serbia - panoramio (3).jpg|160px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Райлх палата
|-
|[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5184 04.jpg|160px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Будинок банки
|[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4899 02.jpg|160px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Народни театер
|-
|[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4921 02.jpg|160px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Православна церква
|[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4664 02.jpg|160px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;[[Римокатолїцка церква]]
|-
|[[File:Flag of Subotica.svg|right|thumb|300px|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Застава Суботици
|[[File:CoA of Subotica.svg|thumb|300pї|]]
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Админстративни податки
|-
|'''Держава'''
'''Автономна покраїна'''

'''Управни округ'''

'''Варош'''

'''Стари назви'''
|Сербия
Войводина

Сивернобачки

Суботица

Zabatka,
Szabadka
Maria-Theresiopel
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Жительство
|-
|'''- 2022.'''

'''- густосц'''

'''Аґломерация (2022.)'''
|88.752
306,04 ст./km2 жит./km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;

123.952
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Ґеоґрафски характеристики
|-
|'''Координати'''

'''&lt;br /&gt;Часова зона'''

'''&lt;br /&gt;'''

'''Aбс. висина'''

'''Поверхносц'''
|	46° 06′ 00″ С; 19° 39′ 49″ И
UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)

82 m

48,4 km&lt;sup&gt;&lt;small&gt;2&lt;/small&gt;&lt;/sup&gt;
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Суботица на мапи Сербиї
|-
| colspan=&quot;2&quot; style=&quot;text-align:center;&quot; |
{{Location map | Serbia
| label = Суботица
| lat_deg = 46 | lat_min = 06 | lat_sec = 00| lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 39 | lon_sec = 49 | lon_dir = E
| position = right
| width = 290
| float = center
| caption =
}}
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Инши податки
|-
|'''Городоначелнїк
'''Поштово число'''
'''Поволанкове число'''

'''Реґистерска ознака'''
|Стеван Бакић (СНС)
24000

024

SU
|-
! colspan=&quot;2&quot; |Вебсайт
|-
| colspan=&quot;2&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt; [https://subotica.ls.gov.rs/   www.subotica.ls.gov.rs]
|}
'''Суботица''' – (серб. ''Суботица'' або ''Subotica'', мадь. ''Szabadka'', бунь. ''Subatica'') варош и административни центер Сивернобачкого округу у [[Автономна Покраїна Войводина|Автономней покраїни Войводини]], Сербия.  Язики хтори ше службено хаснує у суботицкей општини  то сербски, мадярски, горватски и бунєвацки.

Суботица други найвекши варош у Покраїни после Нового Саду. Змесцени є блїзко при гранїци зоз Мадярску (коло 10 км). Нєшка општина Суботица зоз околнима местами – валалами ма коло 150.000 жительох. Варош повязани зоз старим лєтовалїщом и озером Палич.

== История ==
Утвердзене же людзе на тим просторе жили ище пред три тисячи роками. Найстарши археолоґийни находзиска на ширшей териториї Суботици походза зоз побережя озера Лудаш, а датирую ище зоз периоду остатнього лядового часу. Медзитим, блїзко при варошу єст находзиска и зоз периоду неолиту, як и бакарного и бронзового часу.

Одредзене число находзискох гутори и о присутносци Скитох, Ґотох, Дачанох, Гунох и Аварох на тих просторох.

Суботица ше у писаних документох першираз спомина под час угорскей управи 7. мая 1391, алє сиґурно же место старше.

Турки Османлийове завжали Суботицу 1542. року и пановали над ню по 1686. рок, кед Суботица постала часц  Габзбурґскей монархиї.

По уходзе до Габзбурґскей монархиї, Суботица уключена до  габзбурґскей Воєней гранїци. По розвояченю тей часци Воєней країни коло половки 18.вику, Суботица постава часц Бачко-бодроґскей жупаниї у габзбурґскей Угорскей.

Суботица була у составе окремней габзбурґскей кральовини Войводства Сербиї и Тамишского Банату, медзи 1849. и 1860. роком. У тим чаше, у строго централизованей системи, повага ше тиж пошвецовала и култури. Ту 1853. року вибудовани театер, як и велї квартовски школи.

Мено варошу ше през историю часто меняло. Найстарше познате писане мено варошу було Забатка 1391. року. Найхарактеристичнєйши мена були ''Szent-Maria'', ''Maria-Theresiopolis'', ''Maria-Theresienstadt'', ''Szabadka'' и ''Subotica''. Царица Мария Терезия преглашела Суботицу 1779. за шлєбодни кральовски варош, мено  ''Maria Тheresiopolis'' и од того року ше варош почал подшвидшено розвивац. Суботица 1918. року вошла до составу Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох.

== Ґеоґрафия ==
'''Положенє'''

Сиверно од варошу находзи ше писковина зоз плоднима овоцнїками и винїцами на южних часцох, а на плодней жеми чарнїци ше розвило польодїлство.

Варош змесцени у Панонскей нїжини и ма длугоку традицию и [[Културна скарбнїца|културне нашлїдство]].

Блїзко при варошу и приключенє на автодрагу Е-75 хтора Суботицу повязує зоз Мадярску на сиверу и Южну Европу прейґ Беоґраду на югу. Тиж так, Суботица гайзибански повязана зоз цалу Европу.

'''Клима'''

У климатским поглядзе, тото подруче ма характеристики континенталней клими (отвореносц ґу Панонскей нїжини): оштри жими, цепли лєта и нєстабилносц паданьох по количестве и часовим розпорядку. Штредня [[температура]] [[Воздух|воздуху]] виноши 11,4 °C, релативна влажносц воздуху  – 69%, число дижджовних [[Дзень|дньох]]  – 105, зоз шнїговим покривачом – 59, зоз моцним витром прейґ 6 бофори – 104, воздушни [[прицисок]] 1007,0 мб, паданя – 491,3 mm.[5]

== Жем ==
[[File:Subotica mz.png|right|thumb|290px|Месни заєднїци у Суботици]]Окремни тип жеми представя [[писок]] – писковити жеми хтори зявюю у локалним поясу Суботица – Горґош (Суботицко–горґошска писковина), а дакус писку єст и при Таванкуту. Тот ше писок познати по двох прикметох: карбонантни є, з [[Поверхносц|поверхносци]] ма вельку способносц акумулациї води (влажни є на релативно малей глїбини аж и влєце). Тота друга прикмета то же писок барз добри за  продукованє висококвалитетней [[Овоц|овоци]] и грозна, потим за индустрийну паприґу (на чарним писку), як и лєсово древа (баґрен, сосна).

== Розвой привреди ==
Суботица ше до модерного штредньоевропского варошу розвила при концу  XIX и на початку  XX  вику. За нєполни два децениї, єдней у XIX и єдней у XX вику, варош дожил окремне урбане, индустрийне, будовательне и културне напредованє. Швидше розвиванє [[Ремесло|ремеслох]], индустриї и [[Тарґовина|тарґовини]] порушане ище 1869. року зоз приходом швидкого гайзибану, а подшвидшене зоз вибудову електричней централи 1896. и трамвайским транспортом 1897. року. Зачатки нєшкайшей модерней индустриї находзиме при концу 20. вику: подприємство за вивоз меса ''Гартман и Конен'' и першу хладзальню у держави, першу суботицку фабрику сумпорней квашнїни и штучного гною ''Клотилд'' хтора основана 1904, браца Руф 1917. почали продукованє бомбонох, индустрия електричних моторох ''Сивер'' основана 1923. 

Потим 1918. року Суботица страцела часц жеми пре нове розгранїченє, а векшина остатку жеми залапена зоз аґрарну реформу. По 1938. рок вибудовани 3.500 нови будинки у вредносци од 300 милиони динари, направени ''Заградов варош'' на драги ґу Паличу зоз 400 хижами. Вибудовани дзевец католїцки [[Святи храм|церкви]] и штири основни школи на вонкашнєй териториї, Ґинеколоґийни павильон варошского шпиталю, єврейски шпиталь, стадион ''Краля Петра Другого'' (1936), а ''Роботнїцки дом'' справени 1938. 

По Другей шветовей войни Суботица постава часц Автономней покраїни Войводини, у рамикох новей социялистичней  Сербиї и новей социялистичней Югославиї.

== Култура и образованє ==
[[File:Municipal Museum of Subotica (2024).jpg|right|thumb|300px|Нукашньосц музея у Суботици]]Перша штредня школа, предходнїк ґимназиї, отворена у Суботици 1747, музична школа 1868, дом за старих 1766, Палич постава лїчилїще 1845, перша друкарня основана 1844, перши новини вишли 1848, першу биоскопску представу ту приказал Андєло Бянки зоз Печую 1899, а Александар Лифка отворел перши стаємни биоскоп 1919. Дюра Стантич освоєл першу олимпийну медалю у Атини 1896, а Иван Сарич полєцел на авиону власней конструкциї 1910. року. 

У Суботици ше находза 15 основни и 10 штреднї школи, а тиж єст и 7 висши школи и факултети.&lt;ref&gt;[https://web.archive.org/web/20070607030628/http://www.subotica.org.yu/new/yu/obrazovanje/index.php „Образовне установе у Суботици”.] Архивирано из оригинала 07. 06. 2007. г. Приступљено 14. 4. 2013. оригинала]&lt;/ref&gt; 

'''Варошска читальня''' 

Суботица єдна з найстарших установох култури у  варошу. Основана є 1892. року на инициятиву Иштвана Иванїя (''Iványi István'', 1845 − 1917) хтори бул снователь и перши библиотекар Варошскей читальнї, а тиж и [[писатель]] велькей моноґрафиї Историят Шлєбодного кральовского варошу.  У Библиотеки єст коло 400.000  моноґрафски, т.є. 6.000 рочнїки периодичних публикацийох и другого библиотекарского материялу. 

== Руснаци у Суботици ==
Суботица позната як мултикултурни штредок у хторим жию и робя велї [[Национална меншина|национални меншини]], та и [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]. Дружтво Руснацох у Суботици основане 2001. року пре пестованє, популаризованє и очуванє руского язика, литератури и култури Руснацох у Суботици. Медзи велїма значнима проєктами и активносцами Дружтва, єдно з найзначнєйших то факултативне виучованє [[Руски язик|руского язика]] з елементами националней култури як виборного предмету за дзеци предшколского возросту у ОШ Соня Маринкович и културна манифестация Яр Мафтея Виная. Др [[Мафтей Винай]] (1898-1981) бул єден з руских преднякох хтори положел фундаменти рускей литературней творчосци. Бул доктор правних наукох, судия, учитель, [[поета]] и писатель. Єдну часц роботного и животного вику препровадзел у Суботици, дзе и умар и дзе є поховани

== Памятнїки ==

'''Каплїчка Св. Рока''' 

Каплїчка Св. Рока у Суботици направена 1738. року и ма статус памятнїка велького значеня. Каплїчка пошвецена св. Рокови, защитнїкови од [[Чума|чуми]] хтора пустошела того року и однєсла велї животи.
 
'''Жовта хижа'''

Жовта хижа у Суботици то дакедишнї будинок Шпоровнї Народней банки. Правена є у периодзе од 1880. по 1883. рок и представя памятнїк култури од велького значеня.

Будинок направени по проєкту суботицкого архитекти Титуса Мачковича, як єдноповерхови неоренесансни будинок. Будинок вязани за вецей историйни збуваня зоз Другей шветовей войни. У нїм теди було шедзиско Специялней полициї мадярского войска, гарешт и мучилїще.

Нєшка ше у тим будинку находзи Учительски факултет на мадярским язику.

'''Други значни памятнїки у Суботици'''

Памятнїк царови Йованови Ненадови, Памятнїк погинутим борцом и жертвом фашизму, Гайзибанска станїца Палич, Палата Лазара Мамужича, Димитриєвичова хижа, Будинок СДК , Галброр хижа, Войнич палата, Манойлович палата, Готел Адолфа Галброра, памятнїк Матийови Корвинови, Лайошови Вермешови, Иванови Саричови, Деже Костоланьови, Святому Тройству, Александрови Лифкови, Єврейска општина, нєпознатому водоинсталатерови.

== Релиґия ==

На цалим административним подручу варошу Суботица 2011. року були заступени шлїдуюци вирски ґрупи: римокатолїцка (57,60%), православна (27,79%), протестанска (1,68%) и други. Суботица центер Римокатолїцкей бискупиї у Бачкей реґиї. Варош Суботица ма найвецей католїкох у Сербиї: 57,60% жительох варошу католїки. Литурґийни язики хтори ше хаснує у католїцких церквох то найчастейше мадярски и горватски. Єст осем католїцки церкви, Францискански духовни центер, женска
доминиканска заєднїца и два ґрупи авґустинских шестрох. Суботицка бискупия єдина цо ма Католїцку штредню школу у Сербиї (Paulinum). У Варошу жиє и значне число припаднїкох Сербскей православней церкви (27,79%). Од других хтистиянских заєднїцох єст два протестантски церкви, точнєйше: Лутеранска и Калвинистична. Суботицка Єврейска заєднїца треца по велькосци у Сербиї.

== Архитектура ==

Суботица ше може похвалїц зоз над&amp;#39;звичайну колекцию сецесийней архитектури, хтора
уключує окремни будинки як цо то Варошска хижа, [[Суботицка синаґоґа]] або Райхл палата (палата Ференца Райхла), хтори препознати як єдни з найкрасших прикладох того архитектонского стилу у Европи.

== Знаменїтосци ==
Варошска хижа (направена 1908-1910) и Синаґоґа (1902) окреме красни будинки у стилу сецесиї. Вибудовали их исти архитекти: Марсел Комор и Деже Якаб.&lt;ref&gt;[https://web.archive.org/web/20070715210159/http://www.subotica.org.yu/new/cgi/articles/article.php?lg=sr&amp;id_article=5 Знаменитости Суботице”.] Архивирано из оригинала 15. 07. 2007. г. Приступљено 14. 4. 2013.&lt;/ref&gt; 

== Демоґрафия ==

У населєню Суботица жию 80.722 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства
виноши 39,7 роки (37,8 при хлопох и 41,4 при женох). У населєню єст 3.7543, обисца, а
штреднє число членох у обисцу 2,64. Жительство у тим населєню барз нєгомоґене.

{| class=&quot;wikitable&quot;
! colspan=&quot;2&quot; |Демоґрафия
|-
|Рок
|Жительох
|-
|1948.
|63.048
|-
|1953.
|66.057
|-
|1961.
|74.999
|-
|1971.
|88.769
|-
|1981.
|100.472
|-
|1991.
|100.386
|-
|2002.
|99.981
|-
|2011.
|97.910
|-
|2022.
|88.752
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
{| class=&quot;wikitable&quot;
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчни состав Суботици зоз Паличом спрам попису зоз 2011.
|-
|Мадяре 
|34.511
|32,66%
|-
|Серби
|31.558
|29,86%
|-
|Горвати
|9.698
|9,18%
|-
|Бунєвци
|9.236
|8,74%
|-
|Югославянє
|2.728
|2,58%
|-
|Роми
|2.586
|2,45%
|-
|Чарногорци
|1.210
|1,14%
|-
|Македонци
|439
|0,42%
|-
|Албанци
|334
|0,32%
|-
|Муслиманє
|301
|0,28%
|-
|Бошняки
|203
|0,19%
|-
|Нємци
|199
|0,19%
|-
|Руснаци
|159
|0,15%
|-
|Словенци
|151
|0,14%
|-
|Ґоранци
|151
|0,14%
|-
|Словаци
|137
|0,13%
|-
|Руси
|75
|0,07%
|-
|Болгаре
|66
|0,06%
|-
|Румунє
|58
|0,05%
|-
|Українци
|40
|0,04%
|-
|Чехи
|16
|0,01%
|-
|Нєпознате
|563
|0,53%
|-
|Вєдно
|105.681
|100%
|}

== Познати Суботичанє ==

• Иґнят Станимирович, ректор и єден з перших [[Професор|професорох]] беоґрадского Лицею (першей висшей школи у Сербиї)

• Аксентиє Мародич, академски маляр

• Иштван Иванї, историчар и археолоґ, снователь Варошскей библиотеки

• Др Йован Милекич, 1930. року снователь приватного [[Музей|Музею]], Читальнї и Ґалериї у Суботици, ґенерални директор Польопривредней банки

• Кароль Биро, бувши городоначальнїк и инициятор вибудови новей городскей хижи

• Иван Сарич, всестрани [[спортиста]] и єден з найзначнєйших пионирох югославянского воздухоплївства

• Дюро Стантич, освоєл златну медалю у атлетики на Олимпийних медзибавискох 1906. року

• Александар Лифка, кинематоґраф

• Деже Костоланї, писатель, новинар, публициста и прекладатель

•Тибор Секель, шветови путнїк, ґеоґраф, новинар, музеолоґ, есперантиста, писатель

• Ласло Сабадош, освойовач олимпийней бронзовей медалї

• Йован Микич Спартак, атлетичар и югославянски рекордер

• Александар Дьордєвич, режисер

• Вилим Гаранґозо, шветови шампион у столним тенису

• Тихомир Оґнянов, фодбалер и освойовач стриберней олимпийней медалї

• Лука Липошинович, фодбалер и освойовач стриберней олимпийней медалї

• Ласло Секереш, археолоґ и музеолоґ. Скоро 40 роки препровадзел у Варошским музею у Суботици як кустос археолоґ, алє и як директор (1960-1967)

• Данило Киш, писатель и дописни член САНУ

• Ґабор Саґмайстер, моторкаш и мотокрос змагатель

• Ева Рас, ґлумица и писателька

• Петар Лалович, режисер

• Еуґен Вебер, ґлумец, новинар, прекладатель, юдаїста

• Корнелиє Ковач, [[композитор]], пияниста и аранжер  

• Сретен Дамянович, шветови шампион  у пасованю

• Момир Петкович, олимпийни шампион у пасованю

• Рефик Мемишевич, освойовач стриберней медалї у пасованю

• Зоран Калинич, шветови шампион у столним тенису

• Рита Кинка, пиянистка

• Дюла Мештер, олимпийни шампион у одбойки

• Бояна Радулович, найлєпша рукометашка на швеце 2000. и 2003.року

• Антония Панда, освойовачка бронзових медальох на Шветовим и Европским першенстве у каяку

• Петер Леко, шахиста, 1994. року постава наймладши велемйстор у историї шаху

• Давор Штефанек, шветови шампион у пасованю

• Ненад Бедїк, европски шампион у весланю

• Саня Малаґурски, европска шампионка у одбойки

• Никола Калинич, кошаркаш, шветови вицешампион

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Pałac Rajhla (Galeria Sztuki Współczesnej) w Suboticy.jpg|Райхл палата

Файл:Folk Theater Subotica Serbia.JPG|Будинок народного театра

Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4599 03.jpg|Єврейска синаґоґа
Файл:Зграда гимназије „Светозар Марковић“.JPG|Будинок ґимназиї  ''Светозар Маркович''

Файл:Pałac Rajhla (Galeria Sztuki Współczesnej) w Suboticy.jpg|Райхл палата
Файл:Folk Theater Subotica Serbia.JPG|Будинок народного театра

Файл:The City Hall Subotica (2024).jpg|Городска [[фонтана]]

Файл:Subotica02.jpg|Библиотека вароша
Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4599 03.jpg|Єврейска синаґоґа

Файл:Зграда гимназије „Светозар Марковић“.JPG|Будинок ґимназиї  ''Светозар Маркович''

Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5352 03.jpg|Студентски дом  ''Иво Лола Рибар''

Файл:Tehnička Škola - Subotica.jpg|Технїцка школа ''Иван Сарич''
Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4788 11.jpg|ОШ ''Иван Ґоран Ковачич''

Файл:Serbia, Subotica, Monument to the Victims of Fascism, 20120921.jpg|Памятнїк жертвом фашизму

Файл:SuboticaHall1.jpg|Нукашньосц Городскей хижи

Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5231 01.jpg|Войчина палата

&lt;/gallery&gt;

== Литература ==
•  Ивић, Алекса (1914). Историја Срба у Угарској од пада Смедерева до сеобе под Чарнојевићем (1459—1690). Загреб. 
•  Ивић, Алекса (1929). Историја Срба у Војводини од најстаријих времена до оснивања потиско-поморишке границе (1703). Нови Сад: Матица српска. 

•  Поповић, Душан Ј. (1952). Срби у Бачкој до краја осамнаестог века: Историја насеља и становништва. Београд: Научна књига. 

•  Поповић, Душан Ј. (1957). Срби у Војводини. књ. 1: Од најстаријих времена до Карловачког мира 1699. Нови Сад: Матица српска. 

•  Поповић, Душан Ј. (1959). Срби у Војводини. књ. 2: Од Карловачког мира 1699 до Темишварског сабора 1790. Нови Сад: Матица српска. 

•  Поповић, Душан Ј. (1963). Срби у Војводини. књ. 3: Оо Темишварског сабора 1790 до Благовештенског сабора 1861. Нови Сад: Матица српска.

== Вонкашнї вязи ==
* [https://subotica.ls.gov.rs/ Урядови веб-сайт]
* https://bolnicasubotica.com/ Болница у Суботици
* https://www.suteatar.org/ Народно позориште Суботица

==Референци==
[[Катеґория:Суботица]]
[[Катеґория:Вароши у Войводини]]
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Места у општини Суботица]]</text>
      <sha1>f39c59wczatzo4l788ko41qw1p76h7f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Михаил Афанасиєвич Булґаков</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2824</id>
    <revision>
      <id>19730</id>
      <parentid>17294</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T17:04:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Викивязи</comment>
      <origin>19730</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20245" sha1="qqsrf946atcjdwsoqpgl9sh3z1zbn9x" xml:space="preserve">{{Инфорамик 
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =&lt;big&gt; Михаил Афанасиєвич Булґаков&lt;/big&gt;
| label2 = | data2 =[[File:Михаил Булгаков 1937.jpg|thumb|300px|Михаил Булгаков 1937]]
| header3= Особни податки
| label4 = Датум народзеня | data4 =15.05.1891.
| label5 = Место народзеня | data5 =Києв, Русийска империя
| label6 = Датум упокоєня | data6 =10.03.1940. (48 роки)
| label7 = Место упокоєня | data7 =Москва, Совєтски Союз
| label8 = Язик творох | data8 = русийски
| label9 = Образованє | data9 = Перша києвска ґимназия
Медицински факултет, Києвски универзитет
| label10 = Универзитет | data10 = 
| label11 = Наукови ступень | data11 = 
| label12 = Период твореня | data12 =
| label13 = 
| header14= 
| label15 = Занїманє | data15 = лїкар, писатель, драматурґ, режисер
| label16 = Познати по | data16 = Написал роман ''Майстор и Марґарита''
| label17 = Поховани | data17 =Новодевичански теметов, Москва
| label18 = Припознаня |  data18 = 
| label19 = Подпис |  data19 = [[File: Mikhail Bulgakov signature.svg |180px]]
}}

Михаил Афанасиєвич Булґаков (рус. ''Михаи́л Афана́сьевич Булга́ков''; Києв, [[15. май]] 1891 – Москва, [[10. марец]] 1940.) бул русийски [[писатель]], драматурґ и театрални [[Редитель|режисер]]&lt;ref name=&quot;:0&quot;&gt;Милан Мишић, Е''нциклопедија Британика''. А-Б. Београд, Народна књига: Политика. стр 189. ISBN 86-331-2075-5 &lt;/ref&gt;. Писал на русийским язику. Автор є велького числа приповедкох, фельтонох, театралних фалатох, драматизацийох, филмских сценарийох и оперскох [[Либрето|либретох]]. Найпознатши є по роману ''Майстор и Марґарита'', обявеним постгумно, котри представя єдно од ремек-дїлох 20. вику.

== Биоґрафия ==
=== Дзецинство и младосц ===
Михаил Булґаков ше народзел 15. мая 1891. у фамелиї [[Професор|професора]] Києвскей духовней академиї Афанасия Ивановича Булґакова и його жени Варвари Михайловней Булґаковей (дзивоцки Покровскей) у Києву.&lt;ref name=&quot;:1&quot;&gt;Булгаков, Михаил (2012-01-01). [[iarchive:pismovrhovnojvla0000unse|''Писмо врховној власти и други краћи списи'', 2016. стр. 115-134]] ISBN 978-86-519-0962-0.&lt;/ref&gt; У фамелиї було седмеро дзеци: Михаил, Вера, Надежда, Варвара, Николай, Иван и Елена.

Михаил Булґаков 1909. року закончел Першу києвску ґимназию и потим ше уписал на медицински факултет Kиєвского универзитету.

Першираз ше оженєл зоз Татяну Николаєвну Лапе 1913. року. Проблеми зоз пенєжом почали уж на дзень свадзби, цо мож пречитац у здогадованьох Татяни Николаєвней: „Розуми ше, нє мала сом анї шлаєр-якош сом страцела шицок пенєж цо [[оцец]] послал. [[Мац]] пришла на винчанє и була запрепасцена. Мала сом зранцавену лєнову [[Сукня|сукню]]; мац ми купела блузну.“ Татянов оцец им посиалал 50 рублї мешачно, цо у тот час була цалком пристойна сума. Алє, пенєж им швидко нєставал, понежє Булґаков бул спонтана особа и нє любел шпоровац. Кед би надумал же му потребна такси превозка, потрошел би и останю рублю на тото нє роздумуюци.

Кед почала Перша шветова война Булґаково були на одпочивку у госцох у фамелиї Лапа, у варошу Саратов. Там Михаил помагал у орґанизованю шпиталя, а потим даскельо мешаци робел на русийско-австрийским фронту як хирурґ. Кед ше врацел до Києва, поднєсол вимогу за упис до реґистру як звичайни лїкар (лїкар без дипломи) и бул прияти до шпиталю Червеного Крижа у Печерску.
[[File:Mikhail Bulgakov, 1916.jpg|thumb|left|250px|Михаил Булґаков , 1916]]
Кед положел испити зоз барз добрим успихом, Булґаков достал диплому медицини у априлу 1916. року и розпоредзени є до воєного шпиталю у Каменец-Подольским, а потим у Черновцох, дзе робел даскельо мешаци. После того послати є же би робел у валалу Никольское у Смоленскей ґуберниї. Од септембра 1917. року робел у шпиталю у Вязми.

Року 1917. Булґаков почал писац серию кратких приповедкох ''Призначки младого лїкара'', котри першираз обявени 1925. – 1926. року. Того року почал хасовац морфиюм же би олєгчал алерґийни реакциї орґанизма на лїк процив дифтериї, хтори вжал после оконченей операциї особи котра мала тоту хороту, а вон ше злєкол же ше заражел.&lt;ref name=&quot;:1&quot; /&gt; После того, хаснованє морфиюму постало порядне. Тот його стан описани у приповедки ''Морфиюм'', законченей 1927. року.

У октобре 1917. року Булґаков першираз пошол до Москви, нащивиц свойого бачика, познатого московского лїкара-ґинеколоґа Н.М. Покровского, котри постал прототип [[Професор|професора]] Преображенского зоз приповедки ''Псово шерцо''. Вєшєнї 1918. року Булґаков ше врацел до Києва и почал приватну праксу як венеролоґ. Того року престал хасновац морфиюм. Под час гражданскей войни у Русиї, у фебраре 1919. року, Булґакова мобилизовали як воєного лїкара до войска Українскей народней републики.

У составе Трецей Терскей  козацкей пуковниї борел ше на Сиверним Кавказу. Активно обявйовал у [[Новина|новинох]] (статя ''Будуци перспективи''). Под час поцагованя Доброволєцкей армиї початком 1920. року нє пошол до Ґрузиї, алє остал у Владикавказу прето же охорел од тифусa.&lt;ref name=&quot;:1&quot; /&gt;

=== Роки творчосци ===
Концом септембра 1921. року Булґаков ше преселєл до Москви и почал сотрудзовац як писатель фельтонох за московски новини (''Гудок'', ''Труд'' и ''Рабочий'') и часописи (''Медицинский работник'', ''Россия'' и ''Возрождениe''). Теди даєдни дїла обявел и у новинох ''Накануне'' котри виходзели у Берлину. Од 1922. по 1926. у новинох ''Гудок'' були обявени вецей як 120 репортажи, есеї и фельтони котри написал Булґаков.
[[File:Bulgakov 1962 Title page.jpg|thumb|Живот пана де Молиєра (1962)]]
Року 1923. Булґаков постал член Всерусийского союзу писательох (рус. ''Всероссийский Союз писателей''). 1924. року упознал Любов Белезерску котра ше праве врацела зоз иножемства и котра 1925. року постала його друга жена.

У октобре 1926. року у Московским Уметнїцким театре (рус. ''Моско́вский Худо́жественный теа́тр, сокр. МХТ'') з вельким успихом отримана представа ''Днї Турбинових'', котра була забранєна такой шлїдуюцого дня прето же партийни идеолоґове твердзели же драма идеализує малогражданство, алє Сталїн на концу особно подписал допущенє за приказованє представи. У исти час ше у Совєтскей преси ширела интензивна и оштра критика творчосци Михаила Булґакова. Концом октобра 1926. у державним академским театре ''Вахтанґов'' з вельким успихом приказана и представа ''Зойков квартель''.

Року 1928. МХТ-у придата представа ''Сцеканє'', дїло о людзох уцагнутих до форґову револуциї котри у тим страцели свою оцовщину. Главрепертком (главни комитет за репертоар) два раз забранєл представу ,а на бокох периодичних виданьох часописох пооштрела ше кампаня процив Булґакова и ''Сцеканя''.

Истого року при Булґакову ше родзели думки о роману котри познєйше будзе наволани ''Майстор и Марґарита'' , а започал и роботу на драми о Молиєрови под назву ''Кабала святительох''.

У 1929. року упознал Елену Шиловску, котра 1932. року постала його треца и остатня жена.&lt;ref name=&quot;:1&quot; /&gt; Од 1930. року дїла Булґакова були забранєни за виводзенє, представи поцагнути зоз репертоару,&lt;ref name=&quot;:0&quot; /&gt; алє од януара 1932. Сталїн ознова допущел виводзенє представи ''Днї Турбинових''. Медзитим, анї єдєн театер, окрем МХТ-а, нє сцел представу положиц на репертоар. Року 1936. Булґаков почал робиц у Большой театру як либретист и прекладатель.

=== Хорота и шмерц ===
[[File:Tomb bulgakov.JPG|thumb|250px| Камень Ґолґота на Булґаковом гробе]]
Року 1939. Булґаков робел на либрету ''Рашел'', а тиж и на дїлу о Сталїнови ''Батум''. Його здравє ше почало нагло погоршовац. Дияґноза була гипертензивна нефросклероза (очкодованє покруткох як пошлїдок длуготирвацого и нєконтролованого високого прициску). Ознова брал морфиюм же би зменшал болї. У тим периодзе почал диктовац супруги остатню верзию романа ''Майстор и Марґарита''. Роман першираз обявени аж 1966. року у часопису ''Москва'' 26 роки после писатльовей шмерци, а принєсол му шветову славу.

Од фебруара 1940. року приятелє и фамелия нєпреривно дежурали при посцелї писателя. Булґаков умар 10. марца 1940. року.&lt;ref name=&quot;:1&quot; /&gt; Моковски [[Скулпторство|скулптор]] Серґей Меркуров знял посмертну маску зоз писательовей твари, а потим цело кремиране. Його прах поховани на Новодевичанским [[Теметов|теметове]], а на гробе, дзекуюци його супруги, поставени камень волани ''Ґолґота'', котри ше скорей того находзел на Ґоґольовим гробе.

== Дїла == 
=== Приповедки и романи ===
* 	Дожица Чичикова (рус. ''Похождения Чичикова''), поема зоз 2 чинох, зоз прилоґом и епилоґом, 1922.
* 	Била ґарда (рус. ''Белая гвардия''), роман, 1922-1924
* 	Дяболияда (рус. ''Дьяволиада''), приповедка, 1923
* 	Призначки на манжетох (рус. ''Записки на манжетах''), приповедка, 1923
* 	Ґримизне острово (рус. ''Багровый остров''), приповедка видата у Берлину 1924
* 	Фатални вайца (рус. ''Роковые яйца''), приповедка, 1924
* 	Псово шерцо (рус. ''Собачье сердце''), приповедка зоз 1925., у Совєтским Союзу видата аж 1987.
* 	Вельки канцелар.Княз цмоти (рус. ''Великий канцлер. Князь тьмы''), часц скици романа ''Майстор и Марґарита'', 1928-1929
* 	Копито инженєра (рус. ''Копыто инженера''), роман, 1928-1929
* 	Тайному товаришови (рус. ''Тайному другу''), нєзакончена приповедка, 1929, у Совєтским Союзу видата 1987
* 	Майстор и Марґарита (рус. ''Мастер и Маргарита''), роман, 1929-1940, у Совєтским Союзу видавани 1966-1967, у цалосци 1973.
* 	Живот пана де Молиєра (рус. ''Жизнь господина де Мольера''), роман, 1933, у Совєтским Союзу видати 1962.
* 	Театрални роман (рус. ''Театральный роман''), Призначки покойного (рус. ''Записки покойника''), нєдокончени роман, 1936-1937, у Совєтским Союзу видати 1965.
* 
[[File:Bulgakov The Days of the Turbins 1926.jpg|thumb|Виводзенє драми ''Днї Турбинових'' у МХТ-у, реж. К. Станиславски, 1926]]
=== Театрални фалати, либрета, филмски сценариї ===
*   Зойков квартель (рус. ''Зойкина квартира''), драма, 1925, у Совєтским Союзу виведзена 1926., вишла у масовней штампи 1982.
* 	Днї Турбинових (рус. ''Дни Турбиных''), драма написана на основи романа ''Била Ґарда'' 1925, у Совєтским Союзу виведзена 1925., вишла у масовней циркулациї 1955.
* 	Сцеканє (рус. ''Бег''), драма, 1926-1928
* 	Ґримизне острово (рус. ''Багровый остров''), драма, 1927., у Совєтским Союзу видата 1968.
* 	Кабала святительох (рус. ''Кабала святош''), драма, 1929. (у СССР-у виведзена 1936.), 1931. цензура допущела виводзенє зоз вельо скрацованями под назву ''Молиєр'', алє и у такей форми приказованє було одложене
* 	Адам и Ева (рус. ''Адам и Ева''), драма, 1931
* 	Малоумни Журден (рус. ''Полоумный Журден''), драма, 1932., у Совєтским Союзу видата 1965.
* 	Блаженство (сон инженєра Рейна) (рус. ''Блаженство (сон инженера Рейна)''), драма, 1934., у Совєтским Союзу видата 1966.
* 	Ревизор (рус. ''Ревизор''), филмски сценарио, 1934.
* 	Остатнї днї (Александар Пушкин) (рус. ''Последние дни (Александр Пушкин)''), драма, 1935., у Совєтским Союзу видата 1955.
* 	Нєзвичайна подїя, або Ревизор  (рус. ''Необычайное происшествие, или Ревизор''), драма по комедї Николая Ґоґоля, 1935.
* 	Иван Василєвич (рус. ''Иван Васильевич''), драма, 1936
* 	Минин и Пожарски (рус. ''Минин и Пожарский''), либрето за оперу, 1936. ,у Совєтским Союзу видати 1980.
* 	Чарне морйо (рус. ''Чёрное море''), либрето за оперу, 1936., у Совєтским Союзу видати 1988.
* 	Рашел (рус. ''Рашель''), либрето за оперу по мотивох новели ''Мадемоиселле Фифи'' Ґия де Мопасана, 1937-1939, у Совєтским Союзу видати 1988.
* 	Батум (рус. ''Батум''), драма о младосци Сталїна, першобутно наволана ''Пастир'' (рус. ''Пастырь''), 1939., у Совєтским Союзу видата 1988.
* 	Дон Кихот (рус. ''Дон Кихот''), либрето за оперу по роману Миґела де Сервантеса, 1939.

Булґаков тиж бул автор числених новелох ( ''Аритметика'', ''Вочи 3. дня'', ''Як вон пошалєл'', ''Я забил'', ''Морфиюм'', ''Штири портрети''...) и фельтонох (''Малженска катастрофа'', ''У карчми'', ''Будуци перспективи'', ''Дзень нашого живота''...).

== Вонкашнї вязи ==
* [https://www.bbc.com/serbian/lat/svet-57105853/   Rusija i književnost:  Mihail Bulgakov - genijalnost koja je utekla iz kandži morfijuma], bbc.com

* [https://rs.rbth.com/arts/95728-bulgakov-najnesovjetskiji-sovjetski-pisac/   Михаил Булгаков &quot;најнесовјетскији&quot; совјетски писац], rs.rbth.com

* [https://www.srna.rs/novost/1377800/mihail-bulgakov--klasik-fantasticnog-realizma/   Михаил Булгаков - класик фантастичног реализма], srna.rs

{{Commonscat}}

== Референци ==
&lt;references /&gt;</text>
      <sha1>qqsrf946atcjdwsoqpgl9sh3z1zbn9x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Бачка Тополя</title>
    <ns>0</ns>
    <id>2974</id>
    <revision>
      <id>19741</id>
      <parentid>17956</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T21:06:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19741</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21735" sha1="bxeqgpb3suranr776mkdog6poel9g1o" xml:space="preserve">{{Инфорамик
  | headerstyle = background: lightblue
 | header1 = Бачка Тополя
|  label2 =  |  data2 = [[File:Bačka Topola, main square.jpg|thumb|center|300px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Бачка Тополя]] [[File:Blason de Bačka Topola.gif|center|thumb|80px|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Герб]]
 | header3 = Административни податки
 | label4 = Держава |  data4 = Р. Сербия
|  label5 = Автономна покраїна |  data5 = Войводина
|  label6 = Округ |  data6 = Сивернобачки
|  label7 = Општина |  data7 = Бачка Тополя
|  label8 = Кладус |  data8 =
 |  label9= Кладус |  data9 =
|  label10 = Кладус |  data10 =
 |  label11 = Кладус |  data11 =
 |  label12 = Ряд |  data12 =
|  label13 = Фамилия |  data13=
 |  label14 = Род |  data14 = 
|  label15 = Под род |  data15 =
 |  label16 = Файта |  data16 =
 | header17= Жительство
 |  label18 = |   data18 =  2022. рок   11.930
|  label19 = |   data19 = густосц  113,94[а]/km2
 | header20 = Ґеоґрафски характеристики
| label21 = Координати |  data21 = 45° 48′ 48″ С; 19° 37′ 59″ В
| label22 = Хвильова зона | data22 = UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
| label23 = Апс. висина | data23 =  110 m
| label24 = Поверхносц | data24  = 104,7 km2 
{{Location map | Serbia
| label = Бачка Тополя
| lat_deg = 45 | lat_min = 48 | lat_sec = 48 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 37 | lon_sec = 59 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Бачка Тополя на мапи Сербиї
}}
| header25 = Други податки
| label26 =  Число пошти | data26 = 24300, 24302
| label27 = |  data27 = 
| label28 =Поволанково число | data28 = 024 
| label29 = Реґистерска ознака |data29 = БТ
}}'''Бачка Тополя''' (серб. Бачка Топола, мадь. ''Topolya)'' город и шедзиско општини з исту назву Сивернобачкого округа ([[Бачка]]). Находзи ше у покраїни [[Войводина|Войводини]], Р. [[Сербия|Сербиї]].

Општина Бачка Тополя ма 23 месни заєднїци. Спрам попису зоз 2022. року, ма 26.228 жительох, а сам город ма 11.930 жительох. У Бачкотопольскей општини ше урядово хаснує сербски, мадярски, [[Руски язик|руски]] и словацки язик.

== Ґеоґрафия ==
Бачка Тополя ше находзи на 45 ступнї и 49` сиверней ґеоґрафскей ширини и 19 ступнї и 39` восточней ґеоґрафскей длужини. Змесцена є у долїни рики Криваї на просторе бреговитей [[Телечка|Телчки]] дзе ше крижаю драги сивер-юг и восток-заход.

Од [[Суботица|Суботици]] є оддалєна 32 км, од Сенти и Бечею коло 40 км, од Зомбора 45 км и од Нового Саду 69 км.&lt;ref&gt;[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B0#cite_ref-4&lt;nowiki/&gt;Monografija Bačka Topola 1750-1945,] Daniel Print, Novi Sad, 2001, str. 10-15&lt;/ref&gt;

== История ==
'''Праистория и Антични период'''

Археолоґийни виглєдованя на териториї општини одкрили же тото место було населєне ище у периодзе каменого часу. Археолоґове зоз [[Суботица|Суботици]] окончовали археолоґийни викопованя и теди пренайдзени предмети зоз косцох и [[Камень|каменя.]] Виглєдованя тиж указали же ту бивали людзе ище у периодзе пред 8 - 10.000 роками. Постоя вецей думаня о тих просторох и його насельованя зоз часу Неолита. Перше ше думало же часци коло нєшкайшей општини були зароснути зоз храстовима лєсами и нє були населєни, медзитим, познєйше найдзени археологийни остатки праве зоз того периода. Кед ше викоповало и преглїбйовало штучне озеро пренайдзени предмети зоз бронзового часу за хтори ше дума же припадали Хиґелґребер култури, а то [[Народ|народи]] котри ту жили пред 3400 - 3300 роками.

[[File:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5569 05.jpg|right|thumb|300px|Каштел Пала Краиа]]Под час Римского царства тоти простори населюю Сармати. На териториї Топольскей општини пренайдзени вецей локациї зоз того периода. Пренайдзени гроби, вельо керамики, некрополу, остатки населєньох. На локациї Банкерт-Ваґохид пренайдзени 222 гроби, од котрих коло 40 припадаю Сарматом. Познєйше на тоти простори приходза Аваре, а од 9. вику Мадяре. У штреднїм вику на месце нєшкайшей Бачкей Тополї ше находзела и церква з назву Пустатемплом.&lt;ref&gt;[https://web.archive.org/web/20190804163431/https://www.backatopola.org.rs/info/istorija-grada/ „Историја града”.] Туристичка организација Бачке Тополе. Архивирано из оригинала 4. 8. 2019. г. Приступљено 27. 4. 2019.&lt;/ref&gt;

'''Штреднї вик, перши писани жридла, новша история'''

У писаних жридлох Бачкотопольски край ше першираз спомина 1462. року, з назву ''Fibaych''. Як место, з назву Тополя ше першираз спомина у турских документох/кнїжкох 1543. року. Назва населєня ''Topoly'' першираз найдзена у попису места Калочкей надбискупиї, потвердзене зоз кральовским защитним писмом 1665. року. После турскей инвазиї тото подручє остало опустошене, та ше до конца 17. вику спомина лєм як пустара.

По историйских документох места, пременки почали аж 1750. року. Теди ґроф Антун Ґрашалкович задлужує шлєбодняка Ференца Чизовского же би ше насельовало Бачкотопольску пустару. Пал Краи за заслуги у борбох процив Французких моцох 1800. року за награду достал Бачку Тополю. Фамелия Краи почала розвивац населєнє, хторе уж 1806. року достава статус городчика, зоз правом отримованя вашара трираз рочнє. На початку 1849. року, после Мадяарскей револуциї город окрадзени и часточно спалєни. У другей половки 19. вику город обновени, постава розвитши и ма свою индустрию.
[[File:Sarlós Boldogasszony-templom.jpg|right|thumb|300px|Римокатолїцка церква Покрова Блаженей Дїви Мариї, закончена 1906. р. (проєкт Ференца Райхла)]]
После Першей шветовей войни, зозТриянонским спорозуменьом Бачка Тополя преходзи до компетентносци Кральовини СГС. Зоз 18.000 жителями Б. Тополя була друге населєнє по велькосци у Кральовини. &lt;ref&gt;[https://web.archive.org/web/20190804163431/https://www.backatopola.org.rs/info/istorija-grada/&lt;nowiki/&gt;&amp;#x22;Време&amp;#x22;, 9. јул 1937.]&lt;/ref&gt;

У Другей шветовей войни Б.Тополя була под мадярскима окупацийнима моцами од 1941. до 1944. рок, кед партизанє зоз совєтскима воєнима моцами ошлєбадзую и Бачку Тополю. У околїску населєня ше у цеку войни находзел лаґор хтори формовала мадярска война управа 19. мая 1941. року. Под час войни у лаґру були найвецей Євреє и Серби. Од априла 1944. управянє з лаґром пребераю СС и хасновани є як место за депортованє Єврейох. &lt;ref&gt;Megargee, Geoffrey P.; White, Joseph R. (29. 5. 2018).[https://books.google.rs/books?id=8nBTDwAAQBAJ&amp;pg=PA383&amp;lpg=PA383&amp;dq=backa+topola+concentration+camp&amp;source=bl&amp;ots=OKbyFTZoyE&amp;sig=ACfU3U0U0bozRYHtiZsUmEW-RhFErzLvJQ&amp;hl=sr&amp;sa=X&amp;ved=2ahUKEwj4hvCHyJzqAhWSlosKHQPaAO0Q6AEwBXoECAkQAQ#v=onepage&amp;q=backa%20topola%20concentration%20camp&amp;f=false&lt;nowiki/&gt; The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945, Volume III: Camps and Ghettos under European Regimes Aligned with Nazi Germany] (На язику анґлийским). Indiana University Press. ISBN 978- 0-253-02386-5.&lt;/ref&gt;

После Другей шветовей воєни розвой у Бачкей Тополї почина нови период. Почина вибудов и моцна индустриялизация, меня ше випатрунок и амбиєнт городу.

== Демоґрафия ==
У Бачкей Тополї єст 12.101 полнолїтних жительох, а просекова старосц жительства 42.5 роки (40.7 при хлопох и 44.1 при женох). Жительство у тим населєню мишане, зоз мадярску националну векшину (по попису зоз 2022. року)[[File:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5569 02.jpg|right|thumb|458x458px]][[File:A Kálvária domb kápolnája - Topolya.jpg|right|thumb|300px|]] 
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Демоґрафия&lt;ref&gt;„Књига 9”[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf  Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима] (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд:[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B5 Републички завод за статистику.] мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительство'''
|-
|1948.
|14.051
|-
|1953.
|14.322
|
|-
|1961.
|15.184
|
|-
|1971.
|16.056
|
|-
|1981.
|17.027
|
|-
|1991.
|16.704
|16.535
|-
|2002
|16.574
|''16.171''
|-
|
|
|
|}

== Етнїчни состав жительства ==
{| class=&quot;wikitable&quot; style=&quot;text-align:center;&quot;
! colspan=&quot;5&quot; |Етнїчни состав 1910.&lt;ref&gt;Narodna enciklopedija srpsko-hrvatsko-slovenačka, I. knjiga., Zagreb : Bibliografski zavod d.d., 1925, str. 113&lt;/ref&gt;
|-
! || Мадяаре || Євреє || Серби || 
|-
| || 12.339 || 505 || 17 ||  
|}
{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;3&quot; |Етнїчки сoстав спрам попису жительства зоз 2022. року у Сербиї
|-
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Национална  заєднїца'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Число жотельох'''
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Постоток'''
|-
|Мадяре
|6.064
|50.83%
|-
|Серби
|4.123
|34,56%
|-
|Чарногорци
|170
|1,42%
|-
|Югославянє
|134
|1,12
|-
|Горвати
|71
|0,60%
|-
|Руснаци
|62
|0,52%
|-
|Албанци
|50
|0,42
|-
|Бунєвци 
|37
|0,31
|-
|Роми
|33
|0,28
|-
|Муслиманє
|31
|0,26
|-
|Словаци
|19
|0,16%
|-
|Македонци
|18
|0,15%
|-
|Словенци
|8
|0,07%
|-
|Нємци
|7
|0,06%
|-
|Румунє
|6
|0,05%
|-
|Українци
|5
|0,04%
|-
|Руси
|4
|0,03%
|-
|Бошняци
|3
|0,03%
|-
|Буґаре
|1
|0,01%
|-
|други
|47
|0,40%
|-
|реґионална припадносц
|32
|0,27%
|-
|нєвияшнєни
|541
|4,53%
|-
|нєпознати
|464
|3,89%
|-
|'''вкупно: 11.930'''
|
|
|}

== Руснаци у Бачкей Тополї ==
[[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] у Бачкей Тополї часц панонскей рускей заєднїци у Войводини. Спрам документох, тота општина часц ширшого подручя Панононскей териториї, на котрей жию Руснаци. Читальня/библиотека у Бачкей Тополї єдна зоз институцийох дзе ше чува и руска култура. Руснаци, як часц вельонационалней општини, доприноша значносци културней рижнородносци и богатству у општини.

== Значни знаменїтосци ==
[[File:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5581 02.jpg|right|thumb|300px|Православна церква пошвецена Св. Илийови]]
Бачка Тополя през вецей децениї здобула значни репрезентативни будинки.

*  [[Римокатолїцка церква]] Покрова Блаженей Дїви Мариї закончена 1906. року. Вибудована є у неоґотским стилу по проєкту Ференца Райхла и зоз турню високу 72.7 [[Метер|метери]] представя найвисшу римокатолїцку церкву у Сербиї.

*  Сербска [[православна церква]] припада Епархиї бачкей, Сербскей православней церкви. Церква пошвецена Святому пророкови Илиї. Вибудована 1940. року и епископ бачки Ириней ю пошвецел.

*  Дом култури општини Бачка Тополя основани 1991. року з боку Скупштини општини Бачка Тополя. У прешлим периодзе, т.є. од конца 1970-их рокох до 1991. року, орґанизатор културних збуваньох на териториї општини бул Центер за културу, образованє и информованє.&lt;ref&gt;[https://domkulturebt.org/sr/?page_id=15  &quot;О нама | Дом културе општине Бачка Топола&quot;.] domkulturebt.org. Retrieved 2024-12-04.&lt;/ref&gt; У рамикох Дома култури иснує и дїлує и Завичайна хижа, [[Колєсар|Колєсарско]]-[[Коваль|ковальске]] [[ремесло]], Завичайни архив и Уметнїцка колония.

•  Каштель Пала Краиа ше находзи у Бачкей Тополї и значне є нєрухоме културне нашлїдство. Вибудовани є на початку 19. вику за фамелию барона Пала Краиа.Нєшка будинок претворени до Музею города Бачка Тополя.&lt;ref&gt;[https://www.btopola.org.rs/sr/muzej_cyr Muzej opštine Bačka Topola]&lt;/ref&gt;

•  Витерняк, памятнїк култури у Бачкей Тополї, змесцени нєдалєко од озера.&lt;ref&gt;[https://www.dvorci.info/vetrenjace/vetrenjace/topola/infoc.php Ветрењача у Бачкој Тополи www.dvorci.info]&lt;/ref&gt;

•  Ерґела Зобнатица и Музей конярства на Зобнатици,

•  Валалска хижа панонского типа у Бачкей Тополї,

•  ТСЦ арена, (фодбалски клуб).

•  Нова фодбалска Академия

'''Зобнатицке озеро (Бачкотопольске озеро)'''

Зобнатицке озеро (Бачкотопольске озеро) змесцене у долїни рики Кривая при Бачкей Тополї, єдно з найчистейших штучних озерох у Войводини. Його поверхносц виноши 226-250 гектари. Преглїбене є 1976. року. Оспособене є за купанє, риболов и одпочивок, зоз богату флору и фауну, уключуюци и вецей як 140 файти птици.

== Значни установи ==

•  ОШ ,,Чаки Лайош`` и ОШ ,,Никола Тесла``,

•  Ґимназия,

•  Штредня Польопривредна школа,

•  Школа за основне  музичне образованє 

•  Школа школярох у привреди (ШУП школа),

•  Вельки Дом здравя,

•  Пошта,

•  Народна библиотека у Бачкей Тополї

•  Гайзибанска и автобусна станїца, итд.

== Манифестациї ==

•  Традицийно ше отримує туристична манифестация ,,Сармияда&amp;#39;&amp;#39;, а першираз ше отримала у новембру 2013. року.

•  Нєдавно ше почала отримовац и манифестация ,,Днї [[Мед|меду]] &lt;ref&gt; [https://vojvodina.travel/karneval-meda-backa-topola/&quot;KARNEVAL MEDA - Bačka Topola&quot;.] Turistička organizacijaVojvodina Travel. Retrieved 2024-12-04.&lt;/ref&gt;

* ,,Вистава квеца&amp;#39;&amp;#39; (двараз рочнє)

*  Отримує ше фолклорна манифестация и рижни други културни збуваня.

== Спорт ==
У Бачкей Тополї єст ФК ТСЦ,&lt;ref&gt;Војводине, Јавна медијска установа ЈМУ Радио-телевизија. [https://www.rtv.rs/sr_ci/sport/fudbal/fk-tsc-110-godina-od-osnivanja-kluba-jubilej-povod-za-promociju-novih-dresova-(video)_1416765.html&quot;ФК ТСЦ: 110 година од оснивања клуба, јубилеј повод за промоцију нових дресова (ВИДЕО)&quot;.] ЈМУ Радио-телевизија Војводине (in Serbian (Cyrillic script)). Retrieved 2024-12-03.]&lt;/ref&gt; котри источашнє член Суперлиґи Сербиї. Клуб витворел историйни успих зоз освоєним 2. местом на першенстве и пласман у Лиґи Европи. Од 2013. року, од преслави сторочнїци бавеня фодбала у Бачкей Тополї, врацена назва зоз 1913. року - ТСЦ, а пред тим назва клубу була ФК Бачка Тополя.
Тиж так, ту ше находзи и Столнотениски клуб, Карате клуб итд.

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5543 02.jpg|алт=
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5543 11.jpg
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5542 11.jpg|Бачка Тополя
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5542 04.jpg|Бачка Тополя
Файл:Polgári iskola - Topolya.jpg|Основна школа Чаки Лайош
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5542 10.jpg|Бачка Тополя, Дом култури
Файл:Wiki.Vojvodina VII Bačka Topola 5542 15.jpg|Парк
Файл:Népkönyvtár - Topolya.jpg|Библиотека
Файл:Zobnatica Lake near Bačka Topola, Serbia.jpg|Бачкотопольске/Зобнатицке озеро
Файл:2004.08.08. Szélmalom - panoramio.jpg|Витерняк
Файл:Backa topola mun.png|Мапа општини Бачка Тополя
&lt;/gallery&gt;

== Вонкашнї вязи ==
* [https://www.btopola.org.rs/&lt;nowiki/&gt; Званични веб-сајт]
* [https://www.backatopola.org.rs/&lt;nowiki/&gt; Туристичка организација општине Бачка Топола]
* [https://www.fktsc.com/&lt;nowiki/&gt; Фудбалски клуб ТСЦ]
* [https://tscarena.com/&lt;nowiki/&gt; ТСЦ арена]
{{Commonscat}}

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Вароши у Войводини]]
[[Катеґория:Вароши у Сербиї]]
[[Катеґория:Бачка Тополя]]</text>
      <sha1>bxeqgpb3suranr776mkdog6poel9g1o</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Червинка</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3154</id>
    <revision>
      <id>19739</id>
      <parentid>19417</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T20:58:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19739</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="29872" sha1="sqazi6ct99dijm5a5biagm4hqmbrza7" xml:space="preserve">{{Инфорамик
| headerstyle = background: lightblue
 | header1 = &lt;big&gt;Червинка&lt;/big&gt;
| label2 = |  data2 =[[File:Piros Szerb templom.jpg|300px|center|thumb|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Православна церква]]
| header3 = Административни податки
 | label4 = Держава |  data4 = Р. Сербия [[File:Flag of Serbia.svg|40px|застава Сербиї]] 
|  label5 = Општина | data5 = Кула
|  label6 = Автономна покраїна | data6 = Войводина
|  label7 = Управни округ | data7 = Заходнобачки
|  label8 = Општина | data8 = Кула 
|  label9 = Жридло|   data8 = 
|  label10 =  |  data10 =
| header11 = Жительство
|  label12 =   |   data12 = — 2022. {{decrease}} 7.556
|  label13 = |   data13 =  — густосц  4,6/km2
| header14 = Ґроґрафски характеристики
 | label15 = Координати | data15 = 
 45° 39′ 30″ С;
19° 27′ 21″ И
| label16 = Часова зона |  data16 = UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)	
|  label17 = Абс.висина|  data17 = 86 m
|  label18 = Поверхносц |  data18 = 66,4* km2
{{Location map | Serbia
|label = Червинка
| lat_deg = 45 | lat_min = 39 | lat_sec = 30 | lat_dir = N
| lon_deg = 19 | lon_min = 27 | lon_sec = 21 | lon_dir = E
| position = bottom
| width = 290
| float = center
| caption =
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;Червинка на мапи Сербиї
}}
| label19 = | data19 = 
| header20 = Други податки
| label21 = Поволанково число | data21 = 025
| label22 = Поштове число |data22 = 25220
| label23 = Реґистерска ознака |data23 = КU
}}
'''Червинка''' ( мадь. ''Cservenka''; нєм. ''Тscherwenka'' або ''Rotweil'') городске населєнє у [[Сербия|Сербиї]] хторе припада [[Општина Кула|општини Кула]] и находзи ше на сиверозаходней часци [[Войводина|Войводини]]. По попису зоз 2022. року, у Червинки було 7556 жительох.

== Ґеоґрафске положенє и клима ==
Червинка змесцена у централней часци Бачкей на ґеоґрафских координатох 45°39’30&amp;quot;  СҐШ и 19°27’23&amp;quot; ИҐД. Населєнє ше находзи на точки скапчованя и розиходзеня [[Драга|драгох]] ґу рижним напрямом, а то дава населєню значни транспортни ґузел.

Червинка ше находзи у  општини Кула, през ню прецека Вельки бачки беґель хтори реже варощик по поли у Заходнобачким округу. Находзи ше 148 км сиверно од главного городу Беоґрад, 63 км од Нового Саду и 33 км восточно од Сомбора у Бачкей нїжини сиверней Сербиї, а знука Панонскей ровнїни. Углавним тот реґион припада ровнїнскому предїлу.

Червинка ше находиз у умереней климатскей зони и ма (спрам австрийскей класификациї) типичну панонску климу; мало паданя, цепли лєта, жими досц жимни.

== История ==
Место и назва Червинка першираз ше спомина 1543.&lt;ref&gt;[https://web.archive.org/web/20150628114903/http://www.crvenka.com/crvenka/istorija-crvenke_190.html ISTORIJA CRVENKE] (Memento des [https://web.archive.org/web/20150628114903/http://www.crvenka.com/crvenka/istorija-crvenke_190.html Originals] vom 28. Juni 2015 im [https://de.wikipedia.org/wiki/Internet_Archive Internet Archive)]&lt;/ref&gt; року у урбарскей кнїжки калочскей бискупиї, док ше у турских записох того часу єй назва нє спомина. Року 1785. Червинка як валал була уж дакус вибудована и мала 500 хижи. Кед ше до єшенї 1785. року докончели и вибудовали шицки хижи, Червинка мала пейц улїци. Кажда хижа була набивана, мала єдну просторию, кухню и шпайз-комору и [[хлїв]], а була прикрита з [[Над|надом]]. До Червинки пошвидко пришли учитель, [[священїк]] и нотар. Учитель и нотар достали по 20 [[Гольт|гольти]] жеми и хижу, а паноцец 40 гольти. Єден час бул вибудовани и робел шпиталь за помоц тим хтори ше доселєли и похорели пре пременку клими. До конца 1785. р. у Червенки були населєни 2500 колонисти у 500 обисцох.

Опасносц од под&amp;#39;жемних водох и нових вилївох вимагало одводньованє, та 1786. р. прекопани ярок/беґельчик ширини єден [[метер]] од Кули по стари [[Вербас]]. Понеже то нє було достаточне, 1787. р. предлужени беґель по Сивец. Робота на прекопованю нєшкайшого Велького Бачкого Канала почала 1792. р. а закончена є 1802. року. Вкупни трошки виношели 300.000 форинти. Беґель достава воду зоз Дунаю при Безданє, а улїва ше до [[Тиса (рика)|Тиси]] при Старим Бечею и зоз своїм цеком дзелї Червинку на два часци. На тот способ зоз прекопованьом беґеля ше одводзи звишок води, а Червинка постала безпечна и поготов защицена од вилївох.

[[File:KANAL PREMA KULI - panoramio.jpg|right|thumb|301x301px|   Беґель у Червинки спрам Кули]]

Векша часц червинских колонистох були евангелисти хтори уж 1785. р. основали свою церковену општину, а 1812. року подзвигли и свою [[Святи храм|церкву]]. Менша часц жительства припадали реформатистом хтори свою церковну општину основали 1786. р. а церкву подзвигли тиж 1812. року. Найменєй було католїкох, свою церковену општину основали аж 1896. року а їх церква подзвигнута 1892. року. 

Такой после приселєня за евангелийцох була отворена народна школа у єдней закупеней просториї у хторей ше робело по 1803. рок, кед подзвигнута перша школа зоз квартельом за биванє учителя. Друга евангелистична школа почала робиц 1820. року. То були школи за дзеци до 12 роки, а такв. предлужени школи за дзеци од 12 до 15 роки нє було. Обидва школи отримовала евангелистична церковна општина, а аж концом 19. вику основана и перша општинска народна школа зоз хтору руководзела месна власц.
[[File:Serbia Vojvodina Crvenka from west IMG 9136.JPG|right|thumb|307x307px|Знїмок Червинки зоз сателитом]]
Од 1840-1900. року Червинка була тарґовецки центер Штреднєй Бачки за [[Тарґовина|тарґовину]] [[Житарки|житаркох]], а поготов [[Жито|жита]] и [[Кукурица|кукурици]]. Селянє довожели на кочох жито до Червинки здалєка и 80-100 км. Ту жито одкупйовали [[Тарґовец|тарґовци]] и одношели на кочох по Дунай, а потим далєй до Будапешту, Бечу и Реґензбурґа на терховних ладьох. У тим периодзе беґель бул животна артерия за тарґовину Штреднєй Бачки прето же  драги вяри и вєшенї були барз блатняви зоз глїбокима [[Ваґаш|ваґашами]] и нє були вигодни за хаснованє за тренспорт. Подли стан транспорта гамовал швидки привредни розвой, а кед ше 1885. року вибудовала гайзибанска драга Будапешт − Земун прейґ [[Вербас|Вербаса]], а потим гайзибанска драга Зомбор − Бечей и [[Суботица]] − Боґоєво, Червинка як тарґовище почала слабнуц, нє була вецей така заинтересованосц за Червинку, прето же шицки места на тих релацийох мали можлївосц за гайзибански траснспорт.
[[File:Vonatindulás Piroson.jpg|right|thumb|310x310px|  Гайзибанска драга у Червинки]]
На початку 20. вику Червинка як тарґовински центер Штредней Бачкей страцела кажде значенє. Од того часу Червинка вивожи лєм кукурицу, прето же ше жито преробйовало у локалних [[Млїн|млїнох]]. През цали 19. вик число жительох у Червинки ше нормално, природно и  поступно звекшовало по числу жительох, так же 1825. р. було 3875 житльох, а 1850. р. число ше звекшало на 6308. На двараз 1836. и 1879. року Червинку залапела епидемия колери и населєнє ше барз преридзело.  

Урядови попис 1900. року потвердзує же Червинка мала 7563 жиительох у 1166 обисцох и то: 

{| class=&quot;wikitable&quot;
|+
! colspan=&quot;9&quot; |Попис жительства 1900 року
|-
!Жителє
|'''Нємци'''
|'''Мадяре'''
|'''Серби'''
|'''Горвати'''
|'''Словаци'''
|'''Євреє'''
|'''Руснак'''
|'''Други'''
|-
!|Число
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;6911
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;499
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;60
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;49
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;38
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;67
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;1
|&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;4 
|}
Нєшка у Червинки преважно жию Серби, Чарногорци и  Мадяре як нацинална меншина, попри других националних меншинских заєднїцох.

== Економска структура ==
Економска структура места ше першенствено операла и заснoвала на польпривреди, винїцарсту, фабрики цукру, дестилериї, статкарству и продукциї поживи, чийо ше продукти углавним вивожели.

[[File:Weinkeller 1943.jpg|right|thumb|300px|Винскa пиньвица, уход до поджемней виновей пиньвици.У Червенки их було у єдним периодзе коло 630.]]Медзиншим характеристичне за населєнє було и 630 [[Пиньвица|пиньвици]] за вино шором вибудовани. Попри винских пивнїцох були ту и надосц плантажи винїцох хтори ше пресцерали, на видзвигнутих концох [[Телечка|Телечки,]] Уход до пиньвицох бул характеристични по полукружней форми и преширеньом з обидвох бокох. Находзели ше глїбоко у лесни брега. Кажди винар мал свою пиньвицу за власне одкладанє вина.

Року 1909. Червинка мала пошту, телеґраф, гайзибанску драгу и станїцу, читалню, коцкарню, 4 менши фабрики, машини, 4 цеглярнї, два млїни, єдну вапняру и меншу фабрику масла и сира. Розвой индустриї кулминорал 1912. року кед подзвигнута фабрика цукру зоз анґло-мадярским капиталом по тедишнїх докумнетох у суми 16.000.000 динари. Подзвигованє тей фабрики було значне за [[Привреда|привреду]] Червинки и за околїско. Пред Другу шветову войну фабрика прешла до власнїцства анґло-ческей банки. Кед преробела, єй капацитет бул вельки, а од 1926. року постал ище векши; єй преробок бул 250 тони цукровей цвикли за 24 годзини. Попри фабрики цукру, 1923. почала робиц и фабрика шпиритусу хтора од меласи продуковала чисти алкогол. Од 1928. року власна електрична централа давала енерґию попри Червинки и [[Руски Керестур|Рускому Керестур]]&lt;nowiki/&gt;у и [[Лалить|Лалитю]], а од 1944. року и [[Крущич|Крушчичу]]. Под час „кампанї“ у фабрики робели 1600 роботнїки, а у ,,нормалних&amp;#39;&amp;#39; мешацох робели коло 200. У тим периодзе ше розвило ремеселнїцство, та 1935. року було вкупно 199 ремесельнїцки роботнї.

Пред Другу шветову войну, по нєурядових податкох, Червинка мала 11000 жительох. Влєце 1944. р. кед Червена армия вошла до Банату и кед войводяански партизански одряди змоцнєли активносц, Нємци ше почали рихтац за висельованє до Австриї и Нємецкей по директиви держави Нємацкей. Воєни єдинки НОВ и ПОЙ почали ошлєбодзовац Бачку спомоцу Червеней армиї, теди почало подшвидшане висельованє зоз Червинки у периодзе од 3  по 14 октобер 1944. року. Так же од 11000 жительох у месце остало лєм коло 500 жительох.&lt;ref&gt;[https://kula.rs/naseljena-mesta/crvenka/ Црвенка]&lt;/ref&gt;

== Масакр (злодїйство) у Червинки 1944. року ==
Штрелянє Єврейох у Червинки єден з масовних злодїйствох окончених у цеку Голокауста у Войводини. Од 6. по 8. октобер 1944. року припаднїки СС-a окончели масакр медзи 700 и 1.000 єврейских роботнїкох хтори примушено були у ''Маршу шмерци'' зоз Бору, дзе у цеку войни були роботно анґажовани у тедишнїх рудокопох.&lt;ref&gt;[https://novosadskaracija.com/zlocin-u-crvenki-streljanje-jevreja-1944-godine/ Злочин у Црвенки: стрељање Јевреја 1944. године]&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;[https://www.dnevnik.rs/vojvodina/biciklom-kroz-vojvodinu-crvenka-3-bartoseva-i-radnotijeva-secana-na-mars-smrti-i-masakr-u Бициклом кроз Војводину: Црвенка (3) Бартошева и Раднотијева сећања на „Марш смрти” и масакр у циглани]&lt;/ref&gt;

== Колонизация Червинки 1945/46. ==
После висельованя Нємцох у октобру 1944. р. у Червинки було коло 1000 напущени обисца. По [[Закон (право)|закону]] о аґрарней реформи и колонизациї, до напущених хижох у Червинки першенствено приходзели худобни и заслужни фамелиї зоз крайох хтори дзвигли повстанє. За Червинку були одредзени углавним колонисти-землєдїлци зоз Чарней Гори и то зоз даниловгородского округу, алє ше пополнєло и число жительох зоз никшичкого округу, а потим и зоз Босни и Герцеґовини, [[Горватска|Горватскей]] (Далмациї и Лики). [4]

== Привреда ==
Червинка ма барз моцну привреду кед ше вежнє до огляду лєм велькосц места. У нєй исную велї подприємства, медзи хторима ше видвоює:

[[File:SA MOSTA - PREMA CENTRU - panoramio.jpg|right|thumb|298x298px|Погляд з моста спрам Червинки]]:* Фабрика цукру Червинка

:* фабрика кондиторсних продуктох ''Яфа''

:* ДП ''Залїв''

:* АД фабрика статковей покарми ''Червинка''

:* ''Сиґма'' ДОО

== Демоґрафия ==
У населєню Червинка жию 8.027 полнолїтни жителє, а просекова старосц жительох 40,7 роки (39,3 при хлопох и 41,9 при женох). У населєню єст 3.341 ґаздовства, а просеково число членох по ґаздовстве 2,69 (по попису зоз 2002).

Тото место углавним населєне зоз векшинским народом Сербами (по попису зоз 2002. року), а у остатнїх трох пописох обачує ше опадованє и зменшане число жительства.
[[File:SilosCrvenka.jpg|right|thumb|426x426px|Силос у фабрики цукру у Червинки]] 
{| class=&quot;wikitable&quot;
! colspan=&quot;3&quot; |&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;'''Демоґрафия''' &lt;ref&gt;„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B5 Републички завод за статистику.] мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.&lt;/ref&gt;
|-
|'''Рок'''
| colspan=&quot;2&quot; |'''Жительство'''
|-
|'''1948.'''
|6.879
|
|-
|'''1953.'''
|7.797
|
|-
|'''1961.'''
|9.369
|
|-
|'''1971.'''
|10.098
|
|-
|'''1981.'''
|10.629
|
|-
|'''1991.'''
|10.409
|''10.247''
|-
|'''2002.'''
|10.163
|''10.315''
|-
|'''2011.'''
|9.001
|
|-
|'''2022.'''
|7.556
|
|}

== Школство и образованє ==
У Червинки иснує:

♦ Основна школа ''Вук Караджич'' хтора настала 1981. року.&lt;ref&gt;[https://www.vuk-crvenka.com/?page_id=2 „Историјат школе”. www.vuk-crvenka.com ]&lt;/ref&gt; Попри матичней школи у Червенки, настава ше одвива и у видвоєним оддзелєню у Новей Червинки. ''&lt;ref&gt;[https://osnovneskole.edukacija.rs/drzavne/kula/os-vuk-karadzic-crvenka „OŠ “Vuk Karadžić” – Crvenka (Kula)”. osnovneskole.edukacija.rs. Приступљено 18. 2. 2025]&lt;/ref&gt;'' Школа зоз меном Вук Карадщич ма традицию длугоку вецей як штварцину вика.

Школа започала свою дїялносц [[1. април|1. априла]] 1981. року зоз злучованьом двох менших школох: „Йован Йованович Змай&quot; и „Бранко Радичевич&quot;. Нова школа ноши мено ОШ. ''Вук Караджич'' и чишлї коло 1000 школярох, коло 80 фаховцох рижних педаґоґийних кадрох хтори у роботним одношеню. Оможлївени просториї за шицких школярох, за сучасну кабинетску наставу и добру организацию роботи. Од страних язикох виучує ше анґлийски  и нємецки язик . У рамику школи, ушколяре ше можу опредзелїц за школски активносци после школе настави и секциї : транспортна, риболовецка, рецитаторска и драмска, фолклор, ґеоґрафска секция.

♦ ''Школа за основне образованє'' ШОМО -Кула  у Червинки отворела свойо видвоєне оддзелєнє, так же по жаданю надарени школяре за музику маю нагоду уписац ше и учиц шпивац и грац на поєдиних инструментох (клавир, гармоника, тамбура, калринет) у оддзелєню у своїм месце. Оддзелєнє музичней школа доприноши напредованє и културни розвой самого места- Червинка.

♦ ''Штредня фахова школа.'' Нє зна ше точно кеди основна штредня школа у Червинки алє постоя писани документи (школски дньовнїки) хтори шведоча же 1923. року у Червинки функционовала и постояла штредня школа. Школа  робела у континуитету алє меняла свойо мено, подручя роботи и образовни профили у хторих ше образовали школяре.&lt;ref&gt;[https://skolevojvodine.vojvodina.gov.rs/sve_view.php?ustanova=776 СРЕДЊА СТРУЧНА ШКОЛА, Црвенка] skolevojvodine.vojvodina.gov.rs/&lt;/ref&gt;

Будинок нєшкайшей ''Штреднєй школи'' вибудовани у периодзе1980-1985. року. Попри Месней заєдниїци, школску опрему дотирала и Самоуправна интересна заєднїца за образованє - Кула и привреда Червенки. Настава у сучасним будинку започала [[5. май|5. мая]] 1985. року.

Школа верификована за образованє шлїдуюци образовних профилох у подручю дїялносци: польпривреда, продуция и преробок поживи, Машинство и обрада металу, хемия, нєметали и ґрафичарство, власни услуги.

== Културни збуваня ==
:*Дом култури у Червинки вшелїяк доприноши уровню културних збуваньох у месце. Дом култури вибудовани зоз добродзечну роботу жительох 1945. року. У рамику Дома култури од самого основаня робя вецей секциї: драмска секция (за старших и за дзеци ), фолклорна секция, литературна и подобова секция ''Панон''. У составе Дома културе ше находзи и Аматерски театер ''Стеван Сремац''. У Дому култури ше аматере поряднє представяю зоз своїма успишнима драмскима представами на рижних смотрох за старших так и дзецинских. Орґанизаторе су рижних литературних вечарох, подобових колонийох итд.
:*При Дому култури од 1998. року успишно роби и биоскоп/кино. Найактивнєйша и найвецей наградзована секция то драмска секция, та прето Дом култури домашнї ''Зонскей смотри драмского творчества одроснутих и дзецох Заходного Бачкого реґиона хтори облапя 15 општини.''
:*Традицийно каждого року на яр ше орґанизує туристична традицийна манифестация ''Слатки днї.'' На манифестациї єст нагоди видзиц и послухац шпивацки квалитети червинчанох як и музикованє на традицийних инструметох (ґусли, пищалки, ґайди). Манифестацию у вельким чишлє нащивюю и жителє з околних местох.
:*У рамикох манифестациї ''Слатки днї''  орґанизую ше и рижни спортски бависка.

== Спорт ==
Червинка ма богату спортску историю. Тиж од 1968. року у Червинки ше находзи базен на отвореним просторе хтори правени по олимпийских стандардох, хтори и далєй у функциї.

:* РК Червинка

Позната школа рукомету у Червинки завжала першу хлопску союзну лиґу Югославиї (1969), двараз Куп Югославиї (1967. и 1988). Тиж були и полуфиналисти Купа европских шампионох (1970). Млада репрезентация двараз осваєла шампионат (1981. и 1994).

:* ФК Червинка

Найвекши успих Червинского фодбалу вшелїяк уход до першей лиґи Югославиї.

:* КК Червинка

▶ '''Надпомнуце:''' Податки за [[поверхносц]] и [[густосц]] населєносци дати збирно за катастарску општину Червинка, на хторей ше находза два населєня Червинка и Нова Червинка.

== Ґалерия ==
&lt;gallery&gt;
Файл:Piros központja.jpg|Центер  у Червинки 
Файл:Crvenka, town centre.jpg|Часц центру у Червинки
Файл:Cservenka.jpg|Реформаторска церква хтора валяна (стара розгляднїца вароша),
Файл:Crvenka, Catholic Church.jpg|Католїцка церква ''Исусового шерца,''
Файл:Cservenka Piros vasútállomás.JPG|Гайзибанска станїца у Червинки,
Файл:Piros autóbuszállomás.jpg|Аутобуска статнїца
&lt;/gallery&gt;

== Литература ==
* Karl Beel, Peter Bieber, Christian Bischert: Tscherwenkaer Tafel im Haus der Donauschwaben in München; (Onlinefassung; PDF; 4,6 MB)(язик нємецки)
* Roland Vetter, Hans Keiper: Unser Tscherwenka, 672 Seiten, 1980, Verlagsdruckerei J. F. Bofinger KG Tuttlingen
* [https://austria-forum.org/web-books/kategorie/zeitschriften/tscherwenkaer-heimat-zeitung Tscherwenkaer Heimat Zeitung] austria forum.org

== Вонкашнї вязи ==
* [https://crvenka.com/ crvenka.com]
* [https://www.fallingrain.com/world/RI/00/Crvenka2.html  Мапе, аеродроми и временска ситуација локација (Fallingrain)]
* [https://www.vm.rs/crvenka-slatki-dani/ Crvenka – Slatki dani] Тuristično tradicionalna manifestacija
* [https://www.donauschwaben.rs/objekat-83/crvenka-de-tscherwenka-.html Crvenka (de. Tscherwenka)] Kulturno nasleđe
{{Commonscat}}

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Места у општини Кула]]
[[Катеґория:Валали у Войводини]]</text>
      <sha1>sqazi6ct99dijm5a5biagm4hqmbrza7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Дириґованє</title>
    <ns>0</ns>
    <id>3218</id>
    <revision>
      <id>19723</id>
      <parentid>19720</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T12:51:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <comment>Форматированє бока</comment>
      <origin>19723</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13415" sha1="bgi6ndlrhh3pn30gpd89almepvzul8y" xml:space="preserve">'''Дириґованє''' то средство директней комуникациї зоз [[Музичар|музичарами]] виводзачами. Узко повязане за дириґованє то особа-[[дириґент]]. Дириґент (лат. ''dirigio''-управяц, франц. ''diriger''-управяц, унапрямовац) то музични предводнїк, руководитель [[Ансамбл|ансамбла]] як цо то [[хор]], [[Оркестер|оркестер,]] камерни оркестер, опера, и други форми у [[Подзелєнє музики|музики]].&lt;ref&gt;[[:en:Michael_Kennedy_(music_critic)|Kennedy, Michael; Bourne Kennedy, Joyce (2007). &quot;Conducting&quot;]]. [https://archive.org/details/conciseoxforddic2007kenn Oxford Concise Dictionary of Music (Fifth ed.)]. Oxford University Press, Oxford. ISBN 9780199203833.&lt;/ref&gt; Примарна одвичательносц дириґента и дириґованя то упознаванє зоз композицию хтора ше будзе пририхтовац  и явно виводзиц; утвердзованє [[Темпо (музика)|темпа]], приказованє ясних рухох за початки и законченя [[Композиция|композициї]], ритмични розмири, тиж и слуханє и оформйованє [[Звук|звука]] ансамбла итд. 

Правила дириґованя

Нє постоя абсолутни правила як правилно дириґовац. Постої широки розпон розличних стилох. Вшелїяк дириґованє подрозумює обрацанє поваги на жанр композицийох и присподобйованє рухох композициї а поготов ансамблу хторому ше дириґує. Нє исти рухи за мали або камерни ансамбли и або векши як єден симфонийки оркестер або хор зоз 60. членами. Нє исти способ дириґованя композициї у ''- швидким''  темпу або у барз помали и широким ''ларґо'' темпу итд. 

За дириґованє нєобходне порозуменє основних елементох музичного виражованя, як цо то темпо, динамика, артикулация и схопносц ефектного преноса значних музичних елементиох ансамблу. Способносц преношеня информацийох о ниянсох музичних фразох и виражайносцох прейґ рухох-ґестох тиж барз значне и хасновите. Рухи дирґованя можу буц виразнєйши, живши док ше дириґент пририхтує за виводзенє композициї хтора у нотним запису-партитури, а рухи на самим промотивним виводзеню як и познєйше на наступох можу буц спонтани и мирнєйши.

Дириґованє и нєвербална комуникация

Дириґованє засноване на нєвербалней комуникациї медзи орхеструом лєбо хором  и дириґентом, прето процес дириґованя мож спатрац и толковац и психолоґийно. Дириґент и оркестер  т.є. хор комуникую зоз нєвербалнима знаками (приблїжно пантомими), хтори муша буц розтолковани. 

'''Фациялна комуникация''' одвива ше прейґ фациялнией мимики и знакох хтори „догварени” зоз правилами дириґовня, же би могли  буц препознатлїви виводзачом. Розпатраю ше рухи коло очох и устох, кед широм отоврени очи можу указовац хору лєбо оркестри же предходзи значна активносц у граню або шпиваню. Рухи зоз устами дириґента можу предочиц вигварянє вокалох а, е, и, о, у, лєбо сообщую оркестри же потребно наглашиц даєдну часц композициї.&lt;ref&gt;[https://www.scribd.com/document/487047128/Skripta-dirigovanje Skripta o dirigovanju]&lt;/ref&gt; Твар „вигваря:”
:* ''forte'' (гласно) зоз ширеньом очох и микрорухами, 

:* ''piano'' – зоз ґестами за цихосц (,,пст”) указуюци палєц вертикално спрам носа), 

:* legato–киванє зоз главу, одлучно – рух зоз главу хтори кратки одлучни, потаргуюци/змахуюци.

'''Чи можеме точно читац ,,емоциї'' зоз твари?''''' Даєдни психолоґийни виглєдованя указали же нє можеме точно читац емоциї зоз дачиєй твари (Костич 2006). При дириґентох то нє случай. Муши ше патриц на твар и швидко „читац” же би оркестер виведол дириґентову задумку и попровадзел партитуру хтора муши буц абсолутно точна, а тому и служи дириґент. Вежба ше и „''оправя-вивежбує''” шицко док ше цала партитура точно нє одграє. На пробох, дириґенти претаргую и виправяю свой оркестер и за час и, часто „пошпивую” тото цо треба же би оркестер одграл. Зоз своїм оркестром, дириґенти кoмуникую виключно прейґ фациялних знакох и ґестикулацийох виключно прето же оркестер и дириґент творя єдну исту уметносц и културу.

Дириґнт при дириґованю треба же би нєприємни фациялни рухи виражованя зведол на минимум. (облїзованє, викривянє ґамбох, преврацанє з очми, дурканє зоз пету же би дали темпо). По правилу цело дириґента муши будз просте и стабилне. Нєпотребне прейґмирне нагинанє на даєден бок треба керовац. Диханє нє треба же би ше чуло, алє зоз виразним диханьом дириґент може указац хору удихованє на одредзеним месце. Оддуркованє файти такта зоз ногу нє допущене а анї зогинанє колєнох. Плєца, глава, локци и руки треба най буду опущени и у природним положеню без звишка рухох. Технїка дириґованя подрозумює на початку пририхтуюци рух хтори ше руша по чоло (може ше вивесц зоз злученьом пальца и указуюцого пальца), читаньом т.є. одредзованьом такта и темпа. Права рука управя зоз праву часцу хора док лїва рука зоз лїву часцу.

Дириґент при дириґованю динамичних ниянсох муши хасновац мимику, за моцни и одлучнєйши замах, оддальованьом руки од цела лєбо одвитуюцих акцентох зоз хторима дава на знанє, даєдним гласом або хору, же потребно дац вецей гласносци, односбно шпивац моцнєйше. Зоз цалим своїм положеньом, нєвербалним комуникованьом, хторе муши буц '''''умерене и одмерене''''', потим зоз системом знакох, хору дава на знанє на яки способ и цо треба одшпивац у хторских часцох провадзиц и [[Партитура|партитуру]].

Дириґенти ше намагаю отримовац контакт зоз очми зоз ансамблом кельо ґод су у можлївосци порушуюци го. На тот способ звекшує цалосни диялоґ помедзи дириґента и виводзачох инструменталистох и шпивачох. Вираз лїца тиж може буц значни за демонстрованє характера музики, як и одшмельованє виводзача и виводзачох кед их єст вецей.

== Анеґдоти и характеристики визначних и познатих дириґентох ==
:*  ''Sir Simon Rattle'' у интервюу о технїки дириґованя Фон Караяна наводзи же вон ма барз добру контролу и самоконтролу (www.youtube.com. Simon Rattle on Herbert von Karajan, обвисцене 16.7.2014). Його главна прикмета фациялна ґестикулация, хтора зведзена на минимум дириґуюци оркестри. Kед упознал Караяна у Берлину, здобул упечаток же є шармантни и нєсуєтни чловек, хтори ше ґу студентом справовал зоз почитованьом и жаданьом за їх напредованє. Стил дириґованя менял з часом док поставал успишни дириґент, a дїла хтори дириґовал нїґда нє охабял нєдокончени и намагал ше же би кажде нове виводзенє було цо совершенше. Звук оркестра мушел буц чисти и з оркестру „вирабял„тембр (фарбу) звука, до дробнїцох вимагал и обрацал повагу оркести же нїґда нє шму грац нєприємни звуки. Пририхтовал ше вельо и по пар тижнї и бул одлични познаватель каждей новей технолоґиї. 

:*  На проби Штраусовей Алпскей симфониї, концертмайстрови Йоганови Штраусови у штред драматичних виолинских пасажох , хтори илуструю диждж и нєпогоду, випаднул смик зоз руки и у вельким луку прелєтол прейґ бини. „Лєм хвильку панове”, претаргнул Штраус. ”Наш концертмайстор страцел амрел!” (Grun, 2007).

:*  А. Дворжак бул занєшеняк. Раз дириґуюци, так ше занєсол же нїхто за ньго нє постоял. Його дириґованє почало буц вше нєяснєйше та так його концертмайстор бул примушени реаґовац и уштухнул го зоз смиком. Дворжак бул подзековни свойому ,,спасительови”и предлужел дириґовац.

Литература
* „Esej o muzici“ / „Dirigent: teorija dirigentskog umeća“ – Hektor Berlioz (dostupno na COBISS Plus). 
* „Umetnost dirigovanja“ – Bogdan Babić (Muzej pozorišne umetnosti Srbije). Monografija o radu jednog od najznačajnijih srpskih i jugoslovenskih dirigenata i pedagoga.
* „Kreativnost dirigentske prakse“ – Teodor Romanić (dostupno na COBISS Plus). 

Вонкашнї вязи:

* [https://www.rts.rs/radio/radio-beograd-2/5595792/dirigovanje.html Радио емисија РТБ] бешеда о дириґованю (пред конєц) емисиї 
* [https://www.youtube.com/watch?v=8hw2mg0p5Do Dirigovanje, šta radi DIRIGENT? | Uloga i značaj u orkestru]
* [https://www.youtube.com/watch?v=w-YOw4FQ-Ck Ton po ton, &quot;Dirigovanje, pokret iz kojeg izvire muzika&quot;] ypoutube.com 6.2.2019.
* [https://au.unibl.org/muzicka-umjetnost/dirigova-e Дириговање] au.unibl.org
* [https://skupovi.zuov-katalog.rs/index.php?action=page/catalog/view&amp;id=1389 ХОРСКО ДИРИГОВАЊЕ - од прве пробе до концерта]
{{Commonscat}}


Референци

&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Музични термини]]
[[Катеґория:Сценска уметносц]]</text>
      <sha1>bgi6ndlrhh3pn30gpd89almepvzul8y</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19724</id>
      <parentid>19723</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T13:32:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>ОленкаБТ</username>
        <id>1579</id>
      </contributor>
      <comment>Медзинаслови, викивязи</comment>
      <origin>19724</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13541" sha1="ofaqkwcsni85df0hx7cimcd47eaghb4" xml:space="preserve">'''Дириґованє''' то средство директней комуникациї зоз [[Музичар|музичарами]] виводзачами. Узко повязане за дириґованє то особа-[[дириґент]]. Дириґент (лат. ''dirigio''-управяц, франц. ''diriger''-управяц, унапрямовац) то музични предводнїк, руководитель [[Ансамбл|ансамбла]] як цо то [[хор]], [[Оркестер|оркестер,]] камерни оркестер, опера, и други форми у [[Подзелєнє музики|музики]].&lt;ref&gt;[[:en:Michael_Kennedy_(music_critic)|Kennedy, Michael; Bourne Kennedy, Joyce (2007). &quot;Conducting&quot;]]. [https://archive.org/details/conciseoxforddic2007kenn Oxford Concise Dictionary of Music (Fifth ed.)]. Oxford University Press, Oxford. ISBN 9780199203833.&lt;/ref&gt; Примарна одвичательносц дириґента и дириґованя то упознаванє зоз композицию хтора ше будзе пририхтовац  и явно виводзиц; утвердзованє [[Темпо (музика)|темпа]], приказованє ясних рухох за початки и законченя [[Композиция|композициї]], ритмични розмири, тиж и слуханє и оформйованє [[Звук|звука]] ансамбла итд. 

== Правила дириґованя ==
Нє постоя абсолутни правила як правилно дириґовац. Постої широки розпон розличних стилох. Вшелїяк дириґованє подрозумює обрацанє поваги на жанр композицийох и присподобйованє рухох композициї а поготов ансамблу хторому ше дириґує. Нє исти рухи за мали або камерни ансамбли и або векши як єден симфонийки оркестер або хор зоз 60. членами. Нє исти способ дириґованя композициї у ''- швидким''  темпу або у барз помали и широким ''ларґо'' темпу итд. 

За дириґованє нєобходне порозуменє основних елементох музичного виражованя, як цо то темпо, [[Динамика (музика)|динамика]], [[Артикулация (музика)|артикулация]] и схопносц ефектного преноса значних музичних елементиох ансамблу. Способносц преношеня информацийох о ниянсох музичних фразох и виражайносцох прейґ рухох-ґестох тиж барз значне и хасновите. Рухи дирґованя можу буц виразнєйши, живши док ше дириґент пририхтує за виводзенє композициї хтора у нотним запису-[[Партитура|партитури]], а рухи на самим промотивним виводзеню як и познєйше на наступох можу буц спонтани и мирнєйши.

== Дириґованє и нєвербална комуникация ==
Дириґованє засноване на нєвербалней комуникациї медзи орхеструом лєбо хором  и дириґентом, прето процес дириґованя мож спатрац и толковац и психолоґийно. Дириґент и оркестер  т.є. хор комуникую зоз нєвербалнима знаками (приблїжно пантомими), хтори муша буц розтолковани. 

'''Фациялна комуникация''' одвива ше прейґ фациялнией мимики и знакох хтори „догварени” зоз правилами дириґовня, же би могли  буц препознатлїви виводзачом. Розпатраю ше рухи коло очох и устох, кед широм отоврени очи можу указовац хору лєбо оркестри же предходзи значна активносц у граню або шпиваню. Рухи зоз устами дириґента можу предочиц вигварянє вокалох а, е, и, о, у, лєбо сообщую оркестри же потребно наглашиц даєдну часц композициї.&lt;ref&gt;[https://www.scribd.com/document/487047128/Skripta-dirigovanje Skripta o dirigovanju]&lt;/ref&gt; Твар „вигваря:”
:* ''forte'' (гласно) зоз ширеньом очох и микрорухами, 

:* ''piano'' – зоз ґестами за цихосц (,,пст”) указуюци палєц вертикално спрам носа), 

:* legato–киванє зоз главу, одлучно – рух зоз главу хтори кратки одлучни, потаргуюци/змахуюци.

'''Чи можеме точно читац ,,емоциї'' зоз твари?''''' Даєдни психолоґийни виглєдованя указали же нє можеме точно читац емоциї зоз дачиєй твари (Костич 2006). При дириґентох то нє случай. Муши ше патриц на твар и швидко „читац” же би оркестер виведол дириґентову задумку и попровадзел партитуру хтора муши буц абсолутно точна, а тому и служи дириґент. Вежба ше и „''оправя-вивежбує''” шицко док ше цала партитура точно нє одграє. На пробох, дириґенти претаргую и виправяю свой оркестер и за час и, часто „пошпивую” тото цо треба же би оркестер одграл. Зоз своїм оркестром, дириґенти кoмуникую виключно прейґ фациялних знакох и ґестикулацийох виключно прето же оркестер и дириґент творя єдну исту уметносц и културу.

Дириґнт при дириґованю треба же би нєприємни фациялни рухи виражованя зведол на минимум. (облїзованє, викривянє ґамбох, преврацанє з очми, дурканє зоз пету же би дали темпо). По правилу цело дириґента муши будз просте и стабилне. Нєпотребне прейґмирне нагинанє на даєден бок треба керовац. Диханє нє треба же би ше чуло, алє зоз виразним диханьом дириґент може указац хору удихованє на одредзеним месце. Оддуркованє файти такта зоз ногу нє допущене а анї зогинанє колєнох. Плєца, глава, локци и руки треба най буду опущени и у природним положеню без звишка рухох. Технїка дириґованя подрозумює на початку пририхтуюци рух хтори ше руша по чоло (може ше вивесц зоз злученьом пальца и указуюцого пальца), читаньом т.є. одредзованьом такта и темпа. Права рука управя зоз праву часцу хора док лїва рука зоз лїву часцу.

Дириґент при дириґованю динамичних ниянсох муши хасновац мимику, за моцни и одлучнєйши замах, оддальованьом руки од цела лєбо одвитуюцих акцентох зоз хторима дава на знанє, даєдним гласом або хору, же потребно дац вецей гласносци, односбно шпивац моцнєйше. Зоз цалим своїм положеньом, нєвербалним комуникованьом, хторе муши буц '''''умерене и одмерене''''', потим зоз системом знакох, хору дава на знанє на яки способ и цо треба одшпивац у хторских часцох провадзиц и [[Партитура|партитуру]].

Дириґенти ше намагаю отримовац контакт зоз очми зоз ансамблом кельо ґод су у можлївосци порушуюци го. На тот способ звекшує цалосни диялоґ помедзи дириґента и виводзачох инструменталистох и шпивачох. Вираз лїца тиж може буц значни за демонстрованє характера музики, як и одшмельованє виводзача и виводзачох кед их єст вецей.

== Анеґдоти и характеристики визначних и познатих дириґентох ==
:*  ''Sir Simon Rattle'' у интервюу о технїки дириґованя Фон Караяна наводзи же вон ма барз добру контролу и самоконтролу (www.youtube.com. Simon Rattle on Herbert von Karajan, обвисцене 16.7.2014). Його главна прикмета фациялна ґестикулация, хтора зведзена на минимум дириґуюци оркестри. Kед упознал Караяна у Берлину, здобул упечаток же є шармантни и нєсуєтни чловек, хтори ше ґу студентом справовал зоз почитованьом и жаданьом за їх напредованє. Стил дириґованя менял з часом док поставал успишни дириґент, a дїла хтори дириґовал нїґда нє охабял нєдокончени и намагал ше же би кажде нове виводзенє було цо совершенше. Звук оркестра мушел буц чисти и з оркестру „вирабял„тембр (фарбу) звука, до дробнїцох вимагал и обрацал повагу оркести же нїґда нє шму грац нєприємни звуки. Пририхтовал ше вельо и по пар тижнї и бул одлични познаватель каждей новей технолоґиї. 

:*  На проби Штраусовей Алпскей симфониї, концертмайстрови Йоганови Штраусови у штред драматичних виолинских пасажох , хтори илуструю диждж и нєпогоду, випаднул смик зоз руки и у вельким луку прелєтол прейґ бини. „Лєм хвильку панове”, претаргнул Штраус. ”Наш концертмайстор страцел амрел!” (Grun, 2007).

:*  А. Дворжак бул занєшеняк. Раз дириґуюци, так ше занєсол же нїхто за ньго нє постоял. Його дириґованє почало буц вше нєяснєйше та так його концертмайстор бул примушени реаґовац и уштухнул го зоз смиком. Дворжак бул подзековни свойому ,,спасительови”и предлужел дириґовац.

== Литература ==
* „Esej o muzici“ / „Dirigent: teorija dirigentskog umeća“ – Hektor Berlioz (dostupno na COBISS Plus). 
* „Umetnost dirigovanja“ – Bogdan Babić (Muzej pozorišne umetnosti Srbije). Monografija o radu jednog od najznačajnijih srpskih i jugoslovenskih dirigenata i pedagoga.
* „Kreativnost dirigentske prakse“ – Teodor Romanić (dostupno na COBISS Plus). 

== Вонкашнї вязи: ==
* [https://www.rts.rs/radio/radio-beograd-2/5595792/dirigovanje.html Радио емисија РТБ] бешеда о дириґованю (пред конєц) емисиї 
* [https://www.youtube.com/watch?v=8hw2mg0p5Do Dirigovanje, šta radi DIRIGENT? | Uloga i značaj u orkestru]
* [https://www.youtube.com/watch?v=w-YOw4FQ-Ck Ton po ton, &quot;Dirigovanje, pokret iz kojeg izvire muzika&quot;] ypoutube.com 6.2.2019.
* [https://au.unibl.org/muzicka-umjetnost/dirigova-e Дириговање] au.unibl.org
* [https://skupovi.zuov-katalog.rs/index.php?action=page/catalog/view&amp;id=1389 ХОРСКО ДИРИГОВАЊЕ - од прве пробе до концерта]
{{Commonscat}}

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Музични термини]]
[[Катеґория:Сценска уметносц]]</text>
      <sha1>ofaqkwcsni85df0hx7cimcd47eaghb4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19727</id>
      <parentid>19724</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T16:08:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sveletanka</username>
        <id>20</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>19727</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13516" sha1="krb1qzk512mz2nwilk2m5gs2wogfz4z" xml:space="preserve">'''Дириґованє''' то средство директней комуникациї зоз [[Музичар|музичарами]] виводзачами. Узко повязане за дириґованє то особа-[[дириґент]]. Дириґент (лат. ''dirigio''-управяц, франц. ''diriger''-управяц, унапрямовац) то музични предводнїк, руководитель [[Ансамбл|ансамбла]] як цо то [[хор]], [[Оркестер|оркестер,]] камерни оркестер, опера, и други форми у [[Подзелєнє музики|музики]].&lt;ref&gt;[[:en:Michael_Kennedy_(music_critic)|Kennedy, Michael; Bourne Kennedy, Joyce (2007). &quot;Conducting&quot;]]. [https://archive.org/details/conciseoxforddic2007kenn Oxford Concise Dictionary of Music (Fifth ed.)]. Oxford University Press, Oxford. ISBN 9780199203833.&lt;/ref&gt; Примарна одвичательносц дириґента и дириґованя то упознаванє зоз композицию хтора ше будзе пририхтовац  и явно виводзиц; утвердзованє [[Темпо (музика)|темпа]], приказованє ясних рухох за початки и законченя [[Композиция|композициї]], ритмични розмири, тиж и слуханє и оформйованє [[Звук|звука]] ансамбла итд. 

== Правила дириґованя ==
Нє постоя абсолутни правила як правилно дириґовац. Постої широки розпон розличних стилох. Вшелїяк дириґованє подрозумює обрацанє поваги на жанр композицийох и присподобйованє рухох композициї а поготов ансамблу хторому ше дириґує. Нє исти рухи за мали або камерни ансамбли и або векши як єден симфонийки оркестер або хор зоз 60. членами. Нє исти способ дириґованя композициї у ''- швидким''  темпу або у барз помали и широким ''ларґо'' темпу итд. 

За дириґованє нєобходне порозуменє основних елементох музичного виражованя, як цо то темпо, [[Динамика (музика)|динамика]], [[Артикулация (музика)|артикулация]] и схопносц ефектного преноса значних музичних елементиох ансамблу. Способносц преношеня информацийох о ниянсох музичних фразох и виражайносцох прейґ рухох-ґестох тиж барз значне и хасновите. Рухи дирґованя можу буц виразнєйши, живши док ше дириґент пририхтує за виводзенє композициї хтора у нотним запису-партитури, а рухи на самим промотивним виводзеню як и познєйше на наступох можу буц спонтани и мирнєйши.

== Дириґованє и нєвербална комуникация ==
Дириґованє засноване на нєвербалней комуникациї медзи орхеструом лєбо хором  и дириґентом, прето процес дириґованя мож спатрац и толковац и психолоґийно. Дириґент и оркестер  т.є. хор комуникую зоз нєвербалнима знаками (приблїжно пантомими), хтори муша буц розтолковани. 

'''Фациялна комуникация''' одвива ше прейґ фациялнией мимики и знакох хтори „догварени” зоз правилами дириґовня, же би могли  буц препознатлїви виводзачом. Розпатраю ше рухи коло очох и устох, кед широм отоврени очи можу указовац хору лєбо оркестри же предходзи значна активносц у граню або шпиваню. Рухи зоз устами дириґента можу предочиц вигварянє вокалох а, е, и, о, у, лєбо сообщую оркестри же потребно наглашиц даєдну часц композициї.&lt;ref&gt;[https://www.scribd.com/document/487047128/Skripta-dirigovanje Skripta o dirigovanju]&lt;/ref&gt; Твар „вигваря:”
:* ''forte'' (гласно) зоз ширеньом очох и микрорухами, 

:* ''piano'' – зоз ґестами за цихосц (,,пст”) указуюци палєц вертикално спрам носа), 

:* legato–киванє зоз главу, одлучно – рух зоз главу хтори кратки одлучни, потаргуюци/змахуюци.

'''Чи можеме точно читац емоциї'' зоз твари''?''' Даєдни психолоґийни виглєдованя указали же нє можеме точно читац емоциї зоз дачиєй твари (Костич 2006). При дириґентох то нє случай. Муши ше патриц на твар и швидко „читац” же би оркестер виведол дириґентову задумку и попровадзел партитуру хтора муши буц абсолутно точна, а тому и служи дириґент. Вежба ше и „''оправя-вивежбує''” шицко док ше цала партитура точно нє одграє. На пробох, дириґенти претаргую и виправяю свой оркестер и за час и, часто „пошпивую” тото цо треба же би оркестер одграл. Зоз своїм оркестром, дириґенти кoмуникую виключно прейґ фациялних знакох и ґестикулацийох виключно прето же оркестер и дириґент творя єдну исту уметносц и културу.

Дириґнт при дириґованю треба же би нєприємни фациялни рухи виражованя зведол на минимум (облїзованє, викривянє ґамбох, преврацанє з очми, дурканє зоз пету же би дали темпо). По правилу цело дириґента муши будз просте и стабилне. Нєпотребне прейґмирне нагинанє на даєден бок треба керовац. Диханє нє треба же би ше чуло, алє зоз виразним диханьом дириґент може указац хору удихованє на одредзеним месце. Оддуркованє файти такта зоз ногу нє допущене а анї зогинанє колєнох. Плєца, глава, локци и руки треба най буду опущени и у природним положеню без звишка рухох. Технїка дириґованя подрозумює на початку пририхтуюци рух хтори ше руша по чоло (може ше вивесц зоз злученьом пальца и указуюцого пальца), читаньом т.є. одредзованьом такта и темпа. Права рука управя зоз праву часцу хора док лїва рука зоз лїву часцу.

Дириґент при дириґованю динамичних ниянсох муши хасновац мимику, за моцни и одлучнєйши замах, оддальованьом руки од цела лєбо одвитуюцих акцентох зоз хторима дава на знанє, даєдним гласом або хору, же потребно дац вецей гласносци, односбно шпивац моцнєйше. Зоз цалим своїм положеньом, нєвербалним комуникованьом, хторе муши буц '''''умерене и одмерене''''', потим зоз системом знакох, хору дава на знанє на яки способ и цо треба одшпивац у хторских часцох провадзиц и [[Партитура|партитуру]].

Дириґенти ше намагаю отримовац контакт зоз очми зоз ансамблом кельо ґод су у можлївосци порушуюци го. На тот способ звекшує цалосни диялоґ помедзи дириґента и виводзачох инструменталистох и шпивачох. Вираз лїца тиж може буц значни за демонстрованє характера музики, як и одшмельованє виводзача и виводзачох кед их єст вецей.

== Анеґдоти и характеристики визначних и познатих дириґентох ==
:*  ''Sir Simon Rattle'' у интервюу о технїки дириґованя Фон Караяна наводзи же вон ма барз добру контролу и самоконтролу (www.youtube.com. Simon Rattle on Herbert von Karajan, обвисцене 16.7.2014). Його главна прикмета фациялна ґестикулация, хтора зведзена на минимум дириґуюци оркестри. Kед упознал Караяна у Берлину, здобул упечаток же є шармантни и нєсуєтни чловек, хтори ше ґу студентом справовал зоз почитованьом и жаданьом за їх напредованє. Стил дириґованя менял з часом док поставал успишни дириґент, a дїла хтори дириґовал нїґда нє охабял нєдокончени и намагал ше же би кажде нове виводзенє було цо совершенше. Звук оркестра мушел буц чисти и з оркестру „вирабял„тембр (фарбу) звука, до дробнїцох вимагал и обрацал повагу оркести же нїґда нє шму грац нєприємни звуки. Пририхтовал ше вельо и по пар тижнї и бул одлични познаватель каждей новей технолоґиї. 

:*  На проби Штраусовей Алпскей симфониї, концертмайстрови Йоганови Штраусови у штред драматичних виолинских пасажох , хтори илуструю диждж и нєпогоду, випаднул смик зоз руки и у вельким луку прелєтол прейґ бини. „Лєм хвильку панове”, претаргнул Штраус. ”Наш концертмайстор страцел амрел!” (Grun, 2007).

:*  А. Дворжак бул занєшеняк. Раз дириґуюци, так ше занєсол же нїхто за ньго нє постоял. Його дириґованє почало буц вше нєяснєйше та так його концертмайстор бул примушени реаґовац и уштухнул го зоз смиком. Дворжак бул подзековни свойому „спасительови”и предлужел дириґовац.

== Литература ==
* „Esej o muzici“ / „Dirigent: teorija dirigentskog umeća“ – Hektor Berlioz (dostupno na COBISS Plus). 
* „Umetnost dirigovanja“ – Bogdan Babić (Muzej pozorišne umetnosti Srbije). Monografija o radu jednog od najznačajnijih srpskih i jugoslovenskih dirigenata i pedagoga.
* „Kreativnost dirigentske prakse“ – Teodor Romanić (dostupno na COBISS Plus). 

== Вонкашнї вязи: ==
* [https://www.rts.rs/radio/radio-beograd-2/5595792/dirigovanje.html Радио емисија РТБ] бешеда о дириґованю (пред конєц) емисиї 
* [https://www.youtube.com/watch?v=8hw2mg0p5Do Dirigovanje, šta radi DIRIGENT? | Uloga i značaj u orkestru]
* [https://www.youtube.com/watch?v=w-YOw4FQ-Ck Ton po ton, &quot;Dirigovanje, pokret iz kojeg izvire muzika&quot;] ypoutube.com 6.2.2019.
* [https://au.unibl.org/muzicka-umjetnost/dirigova-e Дириговање] au.unibl.org
* [https://skupovi.zuov-katalog.rs/index.php?action=page/catalog/view&amp;id=1389 ХОРСКО ДИРИГОВАЊЕ - од прве пробе до концерта]
{{Commonscat}}

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Музични термини]]
[[Катеґория:Сценска уметносц]]</text>
      <sha1>krb1qzk512mz2nwilk2m5gs2wogfz4z</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>19731</id>
      <parentid>19727</parentid>
      <timestamp>2026-07-05T17:58:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Olirk55</username>
        <id>19</id>
      </contributor>
      <comment>Позиционованє фотоґрафийох</comment>
      <origin>19731</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14130" sha1="ovmqnqnt9f2kksel80nx08hd0kwvwc2" xml:space="preserve">[[File:Verdi conducting Aida in Paris 1880 - Gallica - Restoration.jpg|right|thumb|300px|Дюзепе Верди дириґує на премиєри своєй опери ''Аида'' у Паризкей опери у Пале Ґарниє 22. марца 1880. року. (малюнок Адриєн Мари).]]'''Дириґованє''' то средство директней комуникациї зоз [[Музичар|музичарами]] виводзачами. Узко повязане за дириґованє то особа-[[дириґент]]. Дириґент (лат. ''dirigio''-управяц, франц. ''diriger''-управяц, унапрямовац) то музични предводнїк, руководитель [[Ансамбл|ансамбла]] як цо то [[хор]], [[Оркестер|оркестер,]] камерни оркестер, опера, и други форми у [[Подзелєнє музики|музики]].&lt;ref&gt;[[:en:Michael_Kennedy_(music_critic)|Kennedy, Michael; Bourne Kennedy, Joyce (2007). &quot;Conducting&quot;]]. [https://archive.org/details/conciseoxforddic2007kenn Oxford Concise Dictionary of Music (Fifth ed.)]. Oxford University Press, Oxford. ISBN 9780199203833.&lt;/ref&gt; Примарна одвичательносц дириґента и дириґованя то упознаванє зоз композицию хтора ше будзе пририхтовац  и явно виводзиц; утвердзованє [[Темпо (музика)|темпа]], приказованє ясних рухох за початки и законченя [[Композиция|композициї]], ритмични розмири, тиж и слуханє и оформйованє [[Звук|звука]] ансамбла итд. 

== Правила дириґованя ==
Нє постоя абсолутни правила як правилно дириґовац. Постої широки розпон розличних стилох. Вшелїяк дириґованє подрозумює обрацанє поваги на жанр композицийох и присподобйованє рухох композициї а поготов ансамблу хторому ше дириґує. Нє исти рухи за мали або камерни ансамбли и або векши як єден симфонийки оркестер або хор зоз 60. членами. Нє исти способ дириґованя композициї у ''- швидким''  темпу або у барз помали и широким ''ларґо'' темпу итд. 

За дириґованє нєобходне порозуменє основних елементох музичного виражованя, як цо то темпо, [[Динамика (музика)|динамика]], [[Артикулация (музика)|артикулация]] и схопносц ефектного преноса значних музичних елементиох ансамблу. Способносц преношеня информацийох о ниянсох музичних фразох и виражайносцох прейґ рухох-ґестох тиж барз значне и хасновите. Рухи дирґованя можу буц виразнєйши, живши док ше дириґент пририхтує за виводзенє композициї хтора у нотним запису-партитури, а рухи на самим промотивним виводзеню як и познєйше на наступох можу буц спонтани и мирнєйши.

== Дириґованє и нєвербална комуникация ==
Дириґованє засноване на нєвербалней комуникациї медзи орхеструом лєбо хором  и дириґентом, прето процес дириґованя мож спатрац и толковац и психолоґийно. Дириґент и оркестер  т.є. хор комуникую зоз нєвербалнима знаками (приблїжно пантомими), хтори муша буц розтолковани. 

'''Фациялна комуникация''' одвива ше прейґ фациялнией мимики и знакох хтори „догварени” зоз правилами дириґовня, же би могли  буц препознатлїви виводзачом. Розпатраю ше рухи коло очох и устох, кед широм отворени очи можу указовац хору лєбо оркестри же предходзи значна активносц у граню або шпиваню. Рухи зоз устами дириґента можу предочиц вигварянє вокалох а, е, и, о, у, лєбо сообщую оркестри же потребно наглашиц даєдну часц композициї.&lt;ref&gt;[https://www.scribd.com/document/487047128/Skripta-dirigovanje Skripta o dirigovanju]&lt;/ref&gt; Твар „вигваря:”
:* ''forte –'' (гласно) зоз ширеньом очох и микрорухами, 

:* ''piano'' – зоз ґестами за цихосц (,,пст”) указуюци палєц вертикално спрам носа), 

:* legato – киванє зоз главу, одлучно – рух зоз главу хтори кратки одлучни, потаргуюци/змахуюци.

'''Чи можеме точно читац емоциї'' зоз твари''?''' Даєдни психолоґийни виглєдованя указали же нє можеме точно читац емоциї зоз дачиєй твари (Костич 2006). При дириґентох то нє случай. Муши ше патриц на твар и швидко „читац” же би оркестер виведол дириґентову задумку и попровадзел партитуру хтора муши буц абсолутно точна, а тому и служи дириґент. Вежба ше и „''оправя-вивежбує''” шицко док ше цала партитура точно нє одграє. На пробох, дириґенти претаргую и виправяю свой оркестер и за час и, часто „пошпивую” тото цо треба же би оркестер одграл. Зоз своїм оркестром, дириґенти кoмуникую виключно прейґ фациялних знакох и ґестикулацийох; виключно прето же оркестер и дириґент творя єдну исту уметносц и културу.
[[File:Buelow by Schliessmann.jpg|right|thumb|300px|Дириґує Ганс фон Бєлов. (рисунок Ганса Шлисмана, 1884. року -карикатура дириґента)]]
Дириґнт при дириґованю треба же би нєприємни фациялни рухи виражованя зведол на минимум (облїзованє, викривянє ґамбох, преврацанє з очми, дурканє зоз пету же би дал темпо). По правилу цело дириґента муши будз просте и стабилне. Нєпотребне прейґмирне нагинанє на даєден бок треба керовац. Диханє нє треба же би ше чуло, алє зоз виразним диханьом дириґент може указац хору удихованє на одредзеним месце. Оддуркованє файти такта зоз ногу нє допущене а анї зогинанє колєнох. Плєца, глава, локци и руки треба най буду опущени и у природним положеню без звишка рухох. Технїка дириґованя подрозумює на початку пририхтуюци рух хтори ше руша по чоло (може ше вивесц зоз злученьом пальца и указуюцого пальца), читаньом т.є. одредзованьом такта и темпа. Права рука управя зоз праву часцу хора док лїва рука зоз лїву часцу.

Дириґент при дириґованю динамичних ниянсох муши хасновац мимику, за моцни и одлучнєйши замах, оддальованьом руки од цела лєбо одвитуюцих акцентох зоз хторима дава на знанє, даєдним гласом або хору, же потребно дац вецей гласносци, односбно шпивац моцнєйше. Зоз цалим своїм положеньом, нєвербалним комуникованьом, хторе муши буц '''''умерене и одмерене''''', потим зоз системом знакох, хору дава на знанє на яки способ и цо треба одшпивац у хторских часцох провадзиц и [[Партитура|партитуру]].

Дириґенти ше намагаю отримовац контакт зоз очми зоз ансамблом кельо ґод су у можлївосци порушуюци го на музичну активносц и сконцентрованосц на шпиванє або гранє. На тот способ звекшує цалосни диялоґ помедзи дириґента и виводзачох инструменталистох и шпивачох. Вираз лїца тиж може буц значни за демонстрованє характера музики, як и одшмельованє виводзача и виводзачох кед их єст вецей.

== Анеґдоти и характеристики визначних и познатих дириґентох ==
:*  ''Sir Simon Rattle'' у интервюу о технїки дириґованя Фон Караяна наводзи же вон ма барз добру контролу и самоконтролу (www.youtube.com. Simon Rattle on Herbert von Karajan, обвисцене 16.7.2014). Його главна прикмета фациялна ґестикулация, хтора зведзена на минимум дириґуюци оркестри. Kед упознал Караяна у Берлину, здобул упечаток же є шармантни и нєсуєтни чловек, хтори ше ґу студентом справовал зоз почитованьом и жаданьом за їх напредованє. Стил дириґованя менял з часом док поставал успишни дириґент, a дїла хтори дириґовал нїґда нє охабял нєдокончени и намагал ше же би кажде нове виводзенє було цо совершенше. Звук оркестра мушел буц чисти и з оркестру „вирабял„тембр (фарбу) звука, до дробнїцох вимагал и обрацал повагу оркести же нїґда нє шму грац нєприємни звуки. Пририхтовал ше вельо и по пар тижнї и бул одлични познаватель каждей новей технолоґиї. 

:*  На проби Штраусовей Алпскей симфониї, концертмайстрови Йоганови Штраусови у штред драматичних виолинских пасажох , хтори илуструю диждж и нєпогоду, випаднул смик зоз руки и у вельким луку прелєтол прейґ бини. „Лєм хвильку панове”, претаргнул Штраус. ”Наш концертмайстор страцел амрел!” (Grun, 2007).

:*  А. Дворжак бул занєшеняк. Раз дириґуюци, так ше занєсол же нїхто за ньго нє постоял. Його дириґованє почало буц вше нєяснєйше та так його концертмайстор бул примушени реаґовац и уштухнул го зоз смиком. Дворжак бул подзековни свойому „спасительови”и предлужел дириґовац.

== Литература ==
* „Esej o muzici“ / „Dirigent: teorija dirigentskog umeća“ – Hektor Berlioz (dostupno na COBISS Plus). 
* „Umetnost dirigovanja“ – Bogdan Babić (Muzej pozorišne umetnosti Srbije). Monografija o radu jednog od najznačajnijih srpskih i jugoslovenskih dirigenata i pedagoga.
* „Kreativnost dirigentske prakse“ – Teodor Romanić (dostupno na COBISS Plus). 

== Вонкашнї вязи: ==
* [https://www.rts.rs/radio/radio-beograd-2/5595792/dirigovanje.html Радио емисија РТБ] бешеда о дириґованю (пред конєц) емисиї 
* [https://www.youtube.com/watch?v=8hw2mg0p5Do Dirigovanje, šta radi DIRIGENT? | Uloga i značaj u orkestru]
* [https://www.youtube.com/watch?v=w-YOw4FQ-Ck Ton po ton, &quot;Dirigovanje, pokret iz kojeg izvire muzika&quot;] ypoutube.com 6.2.2019.
* [https://au.unibl.org/muzicka-umjetnost/dirigova-e Дириговање] au.unibl.org
* [https://skupovi.zuov-katalog.rs/index.php?action=page/catalog/view&amp;id=1389 ХОРСКО ДИРИГОВАЊЕ - од прве пробе до концерта]

== Референци ==
&lt;references /&gt;
[[Катеґория:Музика]]
[[Катеґория:Музични термини]]
[[Катеґория:Сценска уметносц]]</text>
      <sha1>ovmqnqnt9f2kksel80nx08hd0kwvwc2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Бачка Тополя</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3219</id>
    <revision>
      <id>19742</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:07:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19742</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Места у општини Сримска Митровица</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3220</id>
    <revision>
      <id>19744</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:10:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19744</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Сримска Митровица</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3221</id>
    <revision>
      <id>19746</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:11:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19746</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Суботица</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3222</id>
    <revision>
      <id>19748</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:13:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19748</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Места у општини Суботица</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3223</id>
    <revision>
      <id>19749</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:13:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19749</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Места у општини Бачка Паланка</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3224</id>
    <revision>
      <id>19751</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:28:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19751</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Места у општини Зомбор</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3225</id>
    <revision>
      <id>19753</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:34:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19753</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Бачки Петровец</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3226</id>
    <revision>
      <id>19756</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:40:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19756</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Катеґория:Места у општини Бачки Петровец</title>
    <ns>14</ns>
    <id>3227</id>
    <revision>
      <id>19757</id>
      <timestamp>2026-07-05T21:41:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Keresturec</username>
        <id>18</id>
      </contributor>
      <comment>Направљена празна страница</comment>
      <origin>19757</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" sha1="phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>