Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.47.0-wmf.10 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 96 19834 19210 2026-07-11T14:47:25Z Sveletanka 20 катеґория 19834 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |'''Церквочка Водица''' |- | colspan="2" |[[Файл:Vodica%2C_Ruski_Krstur.jpg|380px|center]] |- ! colspan="2" | ''' Общи информациї ''' |- |'''Место ''' |Руски Керестур |- |'''Општина''' | Општина Кула |- |'''Держава''' | Сербия |- |'''Автономна покраїна''' | Войводина |- |'''Час наставаня''' | 1859. |- |'''Тип културного добра''' | Памятнїк култури |- |'''Установа за защиту''' | Покраїнски завод за защиту памятнїкох култури [http://www.pzzzsk.rs www.pzzzsk.rs] |} '''Водица''' то [[Святи храм|церква]] на окраїску [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и святилїще хторе нашивюю велї паломнїки грекокатолїцкей вири, алє и други вирнїки. Церква пошвецена непорочному зачатию Пресвятей Богородици. Збудована є 1859. року а [[20. фебруар|20. фебруара]] 1998. року є преглашена за памятнїк култури. Памятнїк култури ше состої зоз церквочки, [[Студня|студнї]] з "лїковиту воду", закритого простору за вирних и будинку за ноцованє<ref>Малацко Михайло (1998). ''Християнски календар 1999.'' Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре, б. 87.</ref>. == История == Мож повесц же Водица ма три периоди: * Перши период почина зоз самим зявеньом 1817.-1853. * Други период од 1853.-1890. * Треци период од 1941. року по нєшка Нєшкайша церква збудована 1859. року на месце на хторим пред тим 1856. року вибудована древена каплїчка. Будованю древеней каплїчки предходзели нєзвичайни зявеня при [[Студня|студнї,]] о хторих ше чуваю записи у архиви керестурскей парохиї, а датирую з 1817. року<ref>Кирил Планчак (1968). ''Християнски календар за вирних Крижевского владичества 1969.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Крижевского владичества, б. 63.</ref>. Од кеди ше тота студня находзи у керестурским хотаре то нєпознате, алє єст писани документ же студня оградзена 1822. року<ref>Владислав Варґа (2017): ''Водица. Руски Керестур'': Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая, Руски Керестур, Християнски часопис Дзвони НВУ Руске слово, б. 15. ISBN 978-86-88983-34-1.</ref>. Пре вецей документовани виздравеня на тим месце число паломнїкох росло и крижевски владика дал допущенє за вибудов церкви 1857. року. Окрем владики, допущенє за вибудов послала и канцелария цивилней власци у Темишваре. Церкву збудовал сомборски архитект Карло Ґфернер, о власним трошку. Аж 1866. року му вуплацена єдна сума пенєжу хтори призберовани од числених паломнїкох. [[Церковна порта|Церква]] збудована як єдноладьова зоз кружну олтарску апсиду и з турню над заходну часцу ладї. Церкву 21. мая 1860. року пошвецел вицеархидиякон [[Бачка |бачки]] Георгий Шовш. Року 1961. намальовани образ ''Богородици з малим Исусом'' и поставени є на штредок церкви. Образ високи 186 цм а широки 78 цм. После того кед поставни [[иконостас]], образ ше находзи на лївим бочним муре церкви. == Розвой Водици == Владика Георгий Смичиклас [[5. марец|5. марца]] 1863. року допущел и римокатолїком же би отримовали службу у церкви у складзе зоз догварку зоз валалским парохом. У тим чаше до Водици рочнє приходзели вецей як 14.000 паломнїки. Хижа на поверх була вибудована 1894. року найвироятнєйше пре масовне приходзенє паломнїкох. Познєйше у тим будинку бивали монахи. Їм на управянє Водица шветочно придата 12. юлия 1941. року. Року 1942. викопана студня глїбока 62 [[Метер|метери]]. Истого року набавени Євангелия, швичнїки, [[кадило]] и други потребни церковни ствари. [[Иконостас|Иконостат]] у церкви поставени 1943. року. Три образи Богородици у апсиди и штири образи на иконостату виробени на платну. Источасно з иконостасом принєшени и малюнок ''Христос у гробе''. Шицки тоти образи як и иконостас намальовал академски маляр Лазар Микулич зоз [[Кула|Кули]]. Иконостас пошвецел о. др [[Йоаким Сеґеди]], ґенерални викар. Року 1944. до иконостасу додати ище два малюнки ''Христово родзенє'' и ''Кресценє Исусово'' хтори тиж намальовал академски маляр Лазар Микулич. Истого року тот маляр намальовал на иконостасу и шлїдуюци малюнки ''Исус сцека до Єгипту'', ''Сретениє'', ''Марта и Мария'', ''Дванацрочни Исус у храму'', ''Мука Исусова'', ''Исус пада под крижом'', ''Воскреснуце'', ''Зиходзенє Святого Духа''. У церкви поставени и малюнок ''Исус отвера шлєпим вид'' истого маляра. Водица у значней мири реновирована у чаше од 1954. по 1958. рок. До обновеней турнї поставни [[Дзвон|дзвони]], студня гиґиєнски заварта, [[криж]] опрез Водици премесцени до порти, порта оградзена и посадзени украсни рошлїни, на купеним маєтку попри Водици посадзени древа. После 1954. року монахи напущели Водицу и прешли до новей парохиї у [[Кларинет|Кули]]. Року 1955. старосц о Водици пребераю часни шестри. Шестри Служебнїци на тей длужносци од [[3. май|3. мая]] 1955. року по 3. октобер 1957. року а после того тоту длужносц превжали цивилни вирнїки. Церква реновирована 1967. року. Омалтерована є знука и звонка а кров преробени. Року 1975. при уходзе до церковней порти збудована пещера по угляду на пещеру у Лурду и пошвецена є 31. мая 1975. року. У пещери поставена [[скулпторство|статуа]] ''Богородици лурдскей'', дарунок италиянскей [[скулпторство|скулпторки]] Линди Катанео, хтору вона подаровала Водици 23. юлия 1974. року<ref>Михайло Макай (1981). ''Християнски календар 1982.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Руски Керестур, б. 60.</ref>. Велька обнова Водици була и 2002.-2004. року. Теди розобрани анекс з боку церквочки же би церква випатрала як у часох кед є вибудована. Церква зоз подрезованьом и з окремним малтерованьом защицена од [[Влага|влаги]], обновена єй фасада, пременєти єй кров и обновена турня, позлацени криж на турнї, пременєти облаки и дзвери. Зробена и обнова иконостаса як и нукашньосц церкви. Реновировани и дом попри церкви<ref>Олена Папуґа, Мария Афич (2004): ''Християнски руски календар 2005.'' Петроварадин: Християнски часопис Дзвони Руски Керестур, НВУ Руске слово Нови Сад, б. 67 </ref>. Понеже Водица барз миле святилїще велїм вирним, окреме [[Руснаци у Сербиї|Руснацом]] грекокатолїком, у нєй ше преславюю велї [[Церковни ювилей|церковни ювилеї]], орґанизую ше паломнїцтва, отримую ше рижни вирски стретнуца. Року 2016. шветочно преглашена духовна повязяносц Водици зоз папску базилику св. Мариї Велькей у Риме. === Водицово процесиї === Єдна з найвекших процесийох хтори спонтано настали у Водици - то Завитни [[дзень]]. Початок му бул 1853. року кед вельки каменєц побил поля. Тото вельке нєщесце обрацело вирних ище баржей ґу Мариї. Гоч ше треци дзень Русадльох нє славело, нашо прадїдове тот роботни дзень вибрали же би го пошвецели Пречистей Дївей Мариї зоз молбу же би чувала їх поля од [[ляд|ляду]] и других нєщесцох. 1922. року запровадзени Водицов тидзень. Тот тидзень приходзи на початку мая и состої ше у каждодньовей служби през седем днї. == Вонкашнї вязи == * [https://www.vodica.org/index-2.html Водица, вебсайт,] по руски * [https://www.vodica.org/index_files/english_files/english.html The church Vodica, website,] English * [https://www.vodica.org/index_files/srpski_files/srpski.html Водица, вебсаjт] српски * [https://www.vodica.org/index_files/ukrajinski_files/ukrajinski.html Водица,] по українски * [https://www.vodica.org/index_files/hrvatski_files/hrvatski.html Vodica vebsajt,] hrvatski * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B0_(%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80) Водица (Руски Крстур),] Википедија, sr.wikipedia.org, 12. марец 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=wJXtRAW4KG0 Водица, церквочка у хотаре,] Руски Керестур 1990. Автор видеа Дюра Рац, Киченер, Канада. * [https://www.facebook.com/watch/?v=233397517967712 Водица и предїл коло нєй з воздуху], Знїмок зоз дрона. * [https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=Jb4vQlo491s&sfnsn=mo Водица], Знїмок зоз дрона, автор Владимир Катона == Ґалерия == <gallery> File:Crkva_Vodic%D0%B0_2.jpg|Церква Водица File:Unutra%C5%A1njost_crkve_u_Vodici.jpg|Нукашньосц церкви File:Najstarija_ikona_u_Vodici.jpg|Найстарши образ у Водици File:Ikonostas_u_crkvi_u_Vodici.jpg|Иконостас File:Vodica.jpg|Пещера, место за молитву File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_2.jpg|Зиходзенє Святого Духа File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_3.jpg|Дванацрочни Исус у храму File:Vodica%2C_slike.jpg|Малюнки у апсиди File:Vodica%2C_slika.jpg|Треци малюнок у апсиди File:Vodica%2C_slika_u_crkvi.jpg|Христос у гробе File:Vodica_iz_daljine.jpg|Церква, погляд з далєка File:Vodica%2C_ulazna_vrata.jpg|Уходни дзвери File:Vodica%2C_ikonostas.jpg|Малюнок на иконостасу File:Vodica%2C_slika_na_ikonostasu.jpg|Христово народзенє </gallery> == Референци == <references/> [[Катеґория:Руски Керестур|Водица]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] kk9i3ohamump8bli8jj1l0u7yptxkuq 0 113 19842 14741 2026-07-11T14:56:40Z Sveletanka 20 катеґория 19842 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Крижевска епархия |- | colspan="2" |[[Файл:Kri%C5%BEeva%C4%8Dka_katedrala_1.jpg|300px]]<div style="text-align: center;">Катедрала Св. Тройци у Крижевцох, [[Горватска]] |- ! colspan="2" |Локация |- |'''Територия''' '''Церковна покраїна''' |[[Горватска]], Словения, Босна и Герцеґовина Заґреб |- ! colspan="2" |Статистични податки |- |'''Популация''' '''- Католїки''' '''Парохиї''' |(податок зоз 2013. року) 21.270 44 |- ! colspan="2" |Детальнєйша информация |- |'''Виросповиданє '''Sui iuris церква''' '''Обряд''' '''Формована''' '''Катедрала''' '''Кокатедрала''' '''Мирянски священїки''' |Католїцка церква Грекокатолїцка церква Горватскей и Сербиї Византийски обряд 17. юния 1777. Катедрала Св. Тройци у Крижевцох, Горватска Кокатедрала Св. Кирила и Методия, Заґреб 28 |- ! colspan="2" |Актуални управителє |- |'''Папа''' '''Епарх''' '''Епарх''' '''Архиепископ митрополит''' '''Владика емеритус''' |Франсис Милан Стипич Йосип Бозанчич Никола Кекич Милан Стипич |- ! colspan="2" |[http://www.krizevacka-eparhija.com/ Вебсайт] |} '''Грекокатолїцка епархия у Крижевцох''' административни ентитет за християнох восточного обряду у униї зоз Римом хтори ше находза на териториї предходней Югославиї. == Историйни прегляд == Епархия походзи з першей половки седемнастого вику кед Рим формовал Марчанску або Вратаньску епархию за православних Сербох и Горватох (познатих як ''ускоки'' и ''Жумберчанє'') хтори сцекли од отоманскей турскей власци, населєли ше у австрийским царстве и прилапели церковну унию зоз Римом. Владикове Марчи/Вратанї були у початку под юрисдикцию римокатолїцких владикох зоз Заґребу по 1777. рок кед Рим формовал нєзависну епархию у Крижевцох за шицких грекокатолїкох хтори у тот час жили у австро-габзбурґским царстве, т.є. на териториї Горватскей-Славониї и [[Бачка|Бачкей]] (т.є. нєшкайшей Войводини, реґиону заходно од Дунаю) у Мадярским кральовстве. Зоз приблїжно 5000 вирних у новей епархиї коло штири пиятини були Жумберчанє (Горвати), хтори жили у Славониї у [[Горватска|Горватскей]], а остаток були Русини/Руснаци, хтори ше од 1746. року почали насельовац до Бачкей, одкадз ше дзепоєдни преселєли до сушедних реґионох - восточней Славониї и Сриму. За тоти три реґиони (Бачку, Срим, восточну Славонию) Крижевска епархия основала такволани Осєцки викарият. По Першей шветовей войни Рим преширел уплїв Крижевскей епархиї на цалу територию новей держави Югославиї. Прето епархия уключела и вирних Українцох и дзепоєдних Лемкох зоз Галичини, хтори ше преселєли до Босни на концу дзеветнастого и на початку двацетого вику, як и дзепоєдних православних вирнїкох у Македониї хтори 1860. року прилапели унию зоз Римом. По стредок двацетого вику национални состав епархиї ше пременєл; од 50000 вирних у тот час прейґ половки були войводянски Русини/Руснаци, док остаток були Горвати, Українци и Македонци. == Шедзиско епархиї == Од початку шедзиско епархиї було у варощику Крижевци у [[Горватска|Горватскей]] (восточна Славония); єй священїки ше учели у Грекокатолїцкей семинариї у Заґребе хтора датує зоз 1690. року. Од першого владики Василия Божичковича (1777-1785) по 1891. рок шицки владикове епархиї були горватского походзеня; шицки познєйши, окрем єдного, були русинского/руского походзеня зоз [[Войводина|Войводини]]: Дионизий Няради (1920-1940), Гавриїл Букатко (1952-1981), Йоаким Сеґеди (1981-1984) и Славомир Микловш (1983-2009). И попри того же дзепоєдни з тих владикох здобули висше теолоґийне образованє у українских грекокатолїцких семинарийох або були прихильни ґу українскей националней ориєнтациї, шицки моцно потримовали локалну руску културу и [[руски язик]]. Вирски публикациї за Руснацох вше обявйовани на їх язику, церковнославянски ше хаснує у служби Божей, а руски у казаньох и на церковних преславох. Владика Няради бул вельки потримовач першей културней орґанизациї Руснацох, [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]], Просвити, чийо двоме предсидателє, [[Михайло Мудри]] и [[Дюра Биндас]], були грекокатолїцки [[Священїк|священїки]] Крижевскей епархиї. Просвитово клерикални вождове дали значне доприношенє витвореню одлуки же би ше руски народни язик з хторим ше бешедовало у Войводини хасновал у публикацийох и образованю, а тиж грекокатолїцки священїк зоз того реґиону, [[Гавриїл Костельник]], кодификовал язик и постал “оцец” його литератури. Попри того, владика Букатко преложел ''[[Евангелия|Евангелию]]'' на руски язик (1985). Русинске/руске националне будзенє по 1989. року мало своїх прихильнїкох и медзи грекокатолїцким священством, уключуюци ту и войводянского священїка [[Йоаким Холошняй|Йоакима Холошняя.]] == Ширенє епархиї == У зависносци од политичних обставинох у Югославиї гранїци Крижевскей епархиї ше у цеку двацетого вика меняли на даскельо заводи. Вони залапйовали Горватску-Славонию и Бачку-Срим, як и цалу Югославию кед тота держава настала концом 1918. року. Кед ше Югославия розпадла 1941. року, Крижевска епархия була огранїчена на горватску державу, док Войводина, заходно од Дуная (по теди знова под власцу Мадярскей), була видзелєна та формована окремна Бачка апостолска администратура з хтору руководзела римокатолїцка архиепископия у Калочи. Зоз обновйованьом Югославиї 1945. року обновене и єдинство Крижевскей епархиї же би покрило шицки републики федеративней держави. Од 1978. року териториї на хторих жили Руснаци (Войводина, Срим и восточна Славония) постали часц епархийового Войводянского викарияту зоз шедзиском у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] хторого творели 18 парохиї. == Од розпаду Югославиї == Крижевска епархия по 2001. рок мала полну юрисдикцию над шицкима восточнима католїками византийского обряду на цалей териториї бувшей Югославиї, уключуюци шици єй держави нашлїднїци: Горватску, Босну и Герцеґовину, Сербию, Чарну Гору и Македонию. У януаре 2001. року формована окремна грекокатолїцка апостолска епархия Македониї за восточних католїкох византийского обряду у Македониї. Вона була подполно одвоєна пд Крижевскей епархиї и под директну власцу Святого Престолу. Року 2003. формовани нови апостолски еґзархат за восточних католїкох византийского обряду у Сербиї и Чарней Гори под назву Апостолски еґзархат Сербиї и Чарней Гори. Перши еґзарх Дюра Джуджар поставнеи 2003. року зоз шедзиском у Руским Керестуре. Тот еґзархат остал у заєднїци зоз Крижевску епархию. После тих пременкох юрисдикция Крижевскей епархию зведзена на Горватску, Словению и Босну и Герцеґовину. Року 2013. шицки католїки византийского обряду у Чарней Гори зверени локалним католїцким владиком та юрисдикция Апостолского еґзархата СЦҐ була зведзена лєм на Сербию, тераз як Епархию Святого Миколая у Руским Керестуре. Од теди Крижевска епархия и Епархия Святого Миколая Руского Керестура вєдно творя Грекокатолїцку церкву Горватскей и Сербиї як sui iuris Восточнокатолїцку церкву византийского обряду у полним заєднїцтве зоз [[Грекокатолїцка церква|Католїцку церкву]]. == Предлуженє == Епархия приявела за 2010. рок вкупно 21.509 вирнїкох у узшей епархиї (уключуюци Горватску, [[Словения|Словению]] и Босну и Герцеґовину) и 22.369 у Апостолским еґзархату за Сербию и Чарну Гору. Пре поровнанє, остатнї теди обявени резултати попису у Републики Горватскей зоз 2001. року бешедую о лєм 6.219 Горватох хтори себе дефиновали як грекокатолїкох. Историйни тренд наглого опадованя того числа, окреме на подручу Жумберка, толкує ше зоз численима факторами уключуюци ту емиґрацию, окреме до Зєдинєних Америцких Державох (уключуюци Кливленд, Чикаґо и Питсбурґ), и руралну депопулацию, окреме у периодзе после другей шветовей войни. == Дияспора == Перши грекокатолїцки паноцец зоз Горватскей сцигнул до Зєдинєних Америцких Державох 1902. року. Його роботу медзи Горватами византийского обряду у Кливленду потримовал крижевски владика. Крижевци єдна спомедзи штирох востичноевропских епархийох хтори представяю коренї католїцких церквох восточного обряду у Зєдинєних Америцких Державох. === Викарияти === Епархию творя штири викарияти: * Жумберски викарият * Босански викарият * Славонско-сримски викарият * Далматински викарият, у Горватскей === Владикове === Список владикох Крижевскей гркокатолїцкей епархиї: {| class="wikitable" |+ !# !'''Владика''' !'''Од''' !'''По''' |- |1 |'''Василиє Божичкович''' (1719-1785) |15. юлий 1777. |9. май 1785. |- |2 |'''Йозафат Басташич''' (1740-1793) |30. марец 1789. |28. авґуст 1793. |- |3 |'''Силвестар Бубанович''' (1754-1810) |8. новембер 1795. |14. юний 1810. |- |4 |'''Константин Станич''' (1757-1830) |10. септембер 1815. |31. юлий 1830. |- |5 |'''Ґабриєл Смичиклас''' (1783-1856) |8 септембер 1834. |14. марец 1856. |- |6 |'''Дюро Смичиклас''' (1815-1881) |21. децембер 1857. |20. април 1881. |- |7 |'''Илия Хранилович''' (1850-1889) |15. марец 1883. |20. марец. 1889. |- |8 |'''Юлиє Дрогобецки''' (1853-1934) |17. децембер 1891. |18. май 1917. |- |9 |'''Дионизиє Няради''' (1874-1940) Апостолски Администратор 1917-1920 Владика 1920-1940 |18. май 1917. |14. април 1940. |- |10 |'''Янко Шимрак''' (1883-1946) Апостолски Администратор 1941-1942 Владика 1942-1946 |16. авґуст 1941. |9. авґуст 1946. |- |11 |'''[[Гавриїл Букатко]] '''(1913-1981) Апостолски Администратор 1952-1960 Владика 1960-1961 Апостолски Администратор 1961-1981 |23. фебруар 1952. |19. октобер 1981. |- | - |'''[[Йоаким Сеґеди]]''' (1904-2004) Помоцни владика |24. фебруар 1963. |27. октобер 1984. |- |12 |'''[[Славомир Микловш]]''' (1934-2011) |22. януар 1983. |25. май 2009. |- |13 |'''Никола Кекич''' (родз. 1943) |25. май 2009. |18. марец 2019. |- | - |'''Милан Стипич''' (родз. 1978) Апостолски Администратор 2019-2020. Владика 2020- терашньосц | | |} === Библиоґрафия === * Гавриїл Костельник, “Крижевска епархия”, ''Нива'', XXVI (Львiв, 1932), б. 134-139, 168-179, 209-215 и XXVII (1933), б. 143-147 и 175-181; * Йоаким Сеґеди, “200-рочни ювилей Крижевскей епархиї” у ''Християнски календар'' ''1978'' (Руски Керестур, 1977), б. 33-85; * Йоаким Сеґеди, “Парохиї Осецкого викарията” у ''Християнски календар 1980, 1981, 1982'' (Руски Керестур, 1979-81), б. 109-150, 76-110 и 49-90. == Литература == * P. R. Magocsi, Greek Catholic  Eparchy of Križevci, P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, <nowiki>ISBN 0-8020-3556-3</nowiki>, p. 146. [[Катеґория:Грекокатолїцка церква]] [[Катеґория:Горватска]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] f6u9liax1n8b7t0zivocuh0pvc38wvf 0 161 19836 13939 2026-07-11T14:48:47Z Sveletanka 20 катеґория 19836 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Замок, Руски Керестур |- | colspan="2" |[[Файл:Замок дакеди.jpg|alt=Школски будинок Замок|center|thumb|299x299px|Школски будинок Замок давно ]] |- ! colspan="2" |Общи информациї |- |'''Општина''' |[[Општина Кула|Кула]] |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Файта памятнїка''' |Нєрухоме културне добро |- |'''Час наставаня''' |1913. |} '''Замок''' у Руским Керестуре, школски будинок збудовани 1913. року == Леґенда о вибудови школи == Нєодлуга по приселєню [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]] штредком XVIII вику до [[Бачка|Бачкей]], односно до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], у валалє була збудована перша школа 1753. року з чим установена традиция школованя на руским язику хтора тирва и нєшка. Жительом Руского Керестура добре позната приповедка о старим школским будинку у валалє, у народзе наволаним Замок, хтора гвари же будованє будинку Новей школи на початку ХХ вику наложела тедишня австроугорска держава. Тот школски будинок, вибудовани 1913. року а, ниа, прешло вецей як єден вик од спомнутей вибудови а ище вше ше спомина приповедка о тим же ше плани за будованє школи на драги од архитекти якошик помишали, та до Керестура сцигол план будинка предвидзеного за будованє дзешка у горйовитих крайох, а керестурски план же, нїби, пошол там дзешка до брегох. Спрам шицкого, то лєм звичайна леґенда а познате же архитекта керестурскей школи Денеш Дєрдї бул на початку ХХ вику у ґрупи младих и полєтних мадярских архитектох хтори жадали розвиц нови, модернєйши архитектонски дизайни по угляду на шветову архитектуру. На самого Денеша вплївовала анґлийска и нємецка ґотска архитектура и вон то пробовал примєнїц у домашнїх обставинох. Архитекта Денеш Дєрдї мал богату серию проєктох будинкох хтори досц подобни стилу и випатрунку будинку Замок у Руским Керестуре. Значи, нє було ту нїґда слова о даякей замени планох алє керестурска школа настала як теди модерни и упечатлїви будинок єдного талантованого архитекти хтори, пре историйни и политични причини, бул познейше нєзаслужено ґурнути до забуца. == Период державней школи == Обставини хтори допринєсли вибудови Замка були, у тедишнї час, досц нєвигодни за школу у Руским Керестуре. У другей половки XIX вику валалска школа ше стретала зоз вше векшима проблемами. Школярох було вше вецей, школского простору було вше менєй, а валал нє мал достаточно пенєжу за вибудов нового школского будинку и за за анґажованє нєобходного числа квалификованих учительох, а держава школом поставяла вше оштрейши вимоги у поглядзе образованя. И у конфесионалних школох, у хторих ше настава виводзела на язикох националних меншинох, мушело ше почитовац предписани школски програми. Медзитим, пре нєдостаток средствох и кадрох, вельо того ше нє могло витвориц, та после нєпреривних прицискох державней администрациї 1899. року школа у Руским Керестуре постала державна. Од спомнутого року та по 1918. рок настава ше отримовала лєм на мадярским язику, а за виучованє руского язика були предвидзени два годзини тижньово. Од самого початку роботи державна керестурска школа мала два будинки зоз шейсц учальнями а у школи було вецей як 800 школярох. Пре нєдостаток простору держава вибудовала нови школски обєкт 1905. року у хторим були осем учальнї. И попри того же держава вибудовала у Керестуре нову школу, Керестурци були нєзадовольни прето же ше вона нє старала о старих школских будинкох хтори препадали и вони од держави вимагали вибудов нового школского обєкта. Проєкт за нову школу бул готови 1911. року. Вибудов школи почала 1912. року а школа закончена 1913. року. Тота школа хтора од початку ношела назву Нова школа а нєшка є позната по назви Замок, мала 5 учальнї и квартель за учителя. На каменей табли нука у обєкту пише же школа вибудована у мено його височества Франца Йозефа, под час министра др Бели Янковича; Яноша Фараґоа, кральовского домара и др Кароля Молнара, предсидателя Управного одбору; [[Михаил А. Поливка|Михаила Поливки]], директора. Школу дизайнировал мадярски архитекта Денеш Дєрдї, а вибудовал ю майстор Ґерґель Рац. Вибудов Замка коштала 60.098 коруни и 28 филери. [[Файл:Замок нєшка.jpg|alt=Школски будинок Замок у новших рокох|thumb|440x440px|Школски будинок Замок после вибудови новей огради]] Замок бул од початку школски обєкт и хасновало ше го у настави скоро до конца ХХ вику. Настава у Замку нє отримована под час Першей шветовей войни. Настава у Замку, углавним, була за школярох основношколского возросту. 1970. року, кед обновена робота рускей ґимназиї, у Замку наставу почали нащивйовац и школяре ґимназиї. == Функция Замка нєшка == Нєшка ше у Замку находза просториї оддзелєня Народней библиотеки зоз Кули, а тиж так ше находзи и [[Музей]]на збирка - постановка фотоґрафийох, [[орудиє|алатох]] за стари [[ремесло|ремесла]], як и старе народне облєчиво хтори шведоча о прешлосци и обичайох Руснацох. Од 2010. року у Замку ше находзи и шедзиско Националного совиту Руснацох. У дворе Замка подзвигнути памятнїк [[Гавриїл Костельник|Гавриїлови Костельникови]], докторови филозофиї, [[Священїк|священїкови]], универзитетскому професорови и [[Писатель|писательови]] хтори 1923. року составел Ґаматику бачваньско-рускей бешеди и на тот способ кодификовал язик терашнєй рускей заєднїци у Сербиї. Пре шицки тоти причини очуванє Замка як школского обєкта хтори, як нєрухоме [[Културна скарбнїца|културне добро]] под защиту держави, од велькей важносци за отриманє културно-просвитного живота у Руским Керестуре. == Литература == * о. Владимир Еделински Миколка, Денеш Дєрдї - архитекта замку у Руским Керестуре, ''Руски християнски календар за 2021,'' НВУ ''Руске слово,'' б. 113-122 == Вонкашнї вязи == * [https://turizamkula.rs/odredista/zamak-ruski-krstur/ Замак], Руски Крстур *[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BA_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80 Замак Крстур], sr.wikipedia.org, 26. фебруар, 2022. * [https://muzej.ruskikrstur.360.rs/index_ru.html Музейна збирка у Замку] Виртуална тура [[Катеґория:Руски Керестур ]] [[Катеґория:Школски будинки]] [[Катеґория:Народзени 1913]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] l0i0kbfgbe6unuknxyepi2vs2y3hzzm 0 171 19867 14503 2026-07-11T21:55:23Z ОленкаБТ 1579 Викивязи и подробносци 19867 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300п |+ ! colspan="2" | <big>Иван Ковач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ivan Kovač 1937 1992.jpg|alt=Иван Ковач|center|мини|293x293п|Иван Ковач (1986. року)]] |- |'''Народзени''' |1. авґуста 1937. року |- |'''Умар''' |18. априла 1992. року |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски, руски |- |'''Школа''' |Ґимназия и Штредня музична школа у Новим Садзе |- |'''Универзитет''' |Музична академия у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1963—1992 |- |'''Жанри''' |педаґоґ, композитор |- |'''Поховани''' |Городски теметов у Новим Садзе |} '''Иван Ковач''' (*1. авґуст 1937—†[[18. април]] 1992), визначни югославянски [[композитор]], педаґоґ, аутор велїх [[Оркестер|оркестрових]], [[Хор|хорских]] и соло композицийох. == Биоґрафия == Иван Ковач<ref>[https://nar.org.rs/rue/ivan-kovac/ Иван Ковач, биоґрафия] - Руски вертикали, Новинарска Асоцияция Руснацох</ref> народзени 1. авґуста 1937. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи [[оцец]] Михайло и [[мац]] [[Єлена Ковач Петриґала|Єлена (родз. Петриґала) Ковач]]. Його оцец [[Михайло Ковач]] робел у Руским Керестуре як учитель од 1931. року, основал фамилию и службовал аж по 1941. рок кед, пре пременки цо их принєсла Друга шветова война, бул примушени зоз фамилию преселїц ше до Сриму до родимого [[Шид|Шиду]], дзе нєодлуга достал службу у [[Бикич Дол]]у. Там Иван зоз своїма шестрами жил и роснул аж по 1952. рок, кед його оцец достал службу у Новим Садзе. Иван теди уж мал 15 роки и праве дороснул уписац ше до ґимназиї. Иван Ковач ше уписал до ґимназиї и после велькей матури, за нєполни два роки, закончел перше нїзшу, а вец и клавирски оддїл штреднєй [[Музична школа ,,Исидор Баїч''|музичней школи ''Исидор Баїч'']] тиж у Новим Садзе. Почал студиї клавира на Музичней академиї у Беоґрадзе (у класи Властимира Шкарки), а вец прешол на студиї [[Композиция|композициї]] (у класи Предраґа Милошевича) дзе и дипломовал 1969. року. Под час студийох робел як сотруднїк Радио Беоґрада. Службовац започал у Новим Садзе. Спочатку кратши час робел у Рускей редакциї Радио Нового Саду як спикер, алє пошвидко є вибрани за редактора озбильней музики у Музичней редакциї Радио Нового Саду. Кратши час од 1971. року Иван Ковач бул шеф уметнїцкей продукциї  РТВ Нови Сад, потим директор  Музичне школи ''Исидор Баїч'', а  1976. року преходзи на [[Академия уметносци Универзитету у Новим Садзе|Академию уметносцох]] у Новим Садзе, дзе робел як доцент на музичним оддїлу дзе преподавал предмет ''Структуралну анализу музичного дїла''. За декана тей Академиї вибрани є 1982. року (Иван Ковач бул на два заводи виберани за декана на Академиї). Професийни анґажман предлужує як секретар Союзу здруженьох композиторох Югославиї. Орґанизацийно консолидовал Союз, а окреме на информатичним осучасньованю його дїялносци. == Композиторски опус == [[Файл:Ivan Kovač za klavirom.jpg|alt=Иван Ковач за клавиром|thumb|339x339п|Иван Ковач за клавиром]] То бул и период його творчого розмаху. Ковачовим творчим идейом найбаржей одвитовали [[Звук|звуки]] камерних составох. За камерни смикови оркестер вон написал Koncert, Serenadu bukoliku (1971) , Preludijum, varijacije i fugu (зоз хором и клавиром, 1976), и Funerailles. Спомедзи камерних [[Композиция|композицийох]] треба спомнуц ''Сонати за обоу и клавир'' (1967-72), и ''Сонату виолину и клавир'' (1978), ''Sonatu - torzo'' ''за [[кларинет]] и клавир'' (1974), ''Три смутни народни писнї'' за виолончело и клавир, ''Смикови квартет'' (1973). Значна часц його творчосци пошвецена клавиру: ''Preludijum i fuga'', ''Svita'', ''Sonata'' (hommage à I. Kassowic) 1971, ''Toccata quasi una sonata'', ''Варияциї и фуґа'' за два клавири. Його композициї за [[оркестер]] то ''Симфония'' (1969) и ''Клавирни концерт'' и ''Оratorijum Branim'' наградзени на конкурсу з нагоди ювилея Билечанки 1980. Музични теоретичаре тримали же його сензибилитет найбаржей одражує композициї писани за камерни состави. Иван Ковач компоновал и [[Вокална музика|вокалну музику]] соло писнї, хорски композициї и [[Композиция|композициї]] за вельки оркестри. Окремне место забера його ораторийна фреска „''АПОТЕОЗА 41''” котру премиєрно виведол хор и оркестер Музичного центру [[Войводина|Войводини]] у Новим Садзе. Иван Ковач бул през цали час вязани и за руску музичну творчосц, окреме за [[Фестивал рускей култури Червена ружа|фестивал ''Червена ружа''.]] Так Иван Ковач свойо композициї пошвецел нашому подростку и виводзени су на манифестациї ''Червене пупче'' од 1970. року надалєй. Значни допринос рускому музичному животу представя збирка його композицийох за глас и клавир, наменєна дзецом, под назву ''Чудесни дзвон''. Векше число писньох зоз тей збирки [[Интерпретация|интерпретовала]] и зняла за радио оперска шпивачка [[Ирина Давосир-Матанович]] Иван и Ружица Ковач мали у малженстве двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Катарину. Нєсподзивана хорота застала Ивана Ковача на функциї секретара Союзу здруженьох композиторох Югославиї. После барз краткого хорованя умар у Новим Садзе 18. априла 1992. року, у полней творчей узретосци. Поховани є [[21. април|21. априла]] 1992. року на новoсадским Городским [[Теметов|теметове]] === ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ === {| class="wikitable" !Рок !КОМПОЗИЦИЇ !Автор текста |- |1970. |Моя лабдочка |Михайло Ковач |- |1971. |Слунечко и дзивче |Михайло Ковач |- |1974. |Дзень младосци |Михайло Ковач |- |1978. |Веє |Микола М. Кочиш |- |1983. |Витор |Гавриїл Костельник |- |1985. |Козо, козо брадата |Михайло Ковач |- |(?) |Цале лєто |С. Ракита |- |(?) |Дзень женох |аноним |- |(?) |Уж нам пришла яр |аноним |- |(?) |Дзецинство злате |Драґан Лукич / Михал Ковач |} === КОМПОЗИЦИЇ ИВАНА КОВАЧА НА ИНТЕРНЕТУ === [https://www.youtube.com/watch?v=dXKMJaY42zM ВИТОР] - Дзивоцки хор зоз Дюрдьова [https://www.youtube.com/watch?v=BIkkd3DKS4k ДУГА] - Дзивоцки хор зоз Дюрдьова [https://www.youtube.com/watch?v=kc8ZBRESXzI ДУГА] - Женска ґрупа РКЦ Нови Сад [https://www.youtube.com/watch?v=svBxg_t5ALc ПАНОНИЯ] - Ирина Давосир МАТАНОВИЧ [https://www.youtube.com/watch?v=FsSG_2zZwgc СТАРИ САЛАШИ] - Михайло ОНЕЩУК [https://www.youtube.com/watch?v=PlnteZ36E2k ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ] - (виривок) [https://www.youtube.com/watch?v=urUAImDAFQk ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Перша] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=tGtdugEFjOs ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Друга] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=JfMXU6R3fds ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Треца] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=vr1bjuHR1WI ЯК ЛЇСЦЕ] (виривок) - Новосадски камерни оркестер [https://www.youtube.com/watch?v=5VCY2KnUL2k МОЯ ЛАБДОЧКА] - Кристина АФИЧ [https://www.youtube.com/watch?v=u4xBJRlnD80 ЛАБДОЧКА] - Агнета ТИМКО [https://www.youtube.com/watch?v=xgqVsMFQzXY ЛЕҐЕНДА] - Катарина КОВАЧ, виолина [https://www.youtube.com/watch?v=5a5PElojMlM SERENATA BUCOLICA II stav GRAVE] - Видео зняти на Фрушкей гори, на викендици Михайла Ковача, оца Ивана Ковача == Литература == * Єлена Перковичова, ''[[Шветлосц (часопис)|Шветлосц]]'' число 4/ 2017. Бок 565-568. * Душан Михалек, ''Шветлосц'' 2/2017. бок 265-278. * Иван Ковач, [https://nar.org.rs Доприношенє Руснацох розвою Нового Саду], аудио сериял, Новинарска асоцияция Руснацох, продукция 2016. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=nT-r29heGGc Иван Ковач, Думaня фаховцох] you tube kanal * Osnovni podaci, Vikipedija [https://sr.wikipedia.org/wiki/Ivan_Kova%C4%8D_(kompozitor) Ivan Kovač, kompozitor] * Иван Ковач:[https://www.youtube.com/watch?v=5B2vtRMt9jM Три смутни писнї] (виривок) * Dushan Mihalek [https://www.scribd.com/document/358605837/Ivan-Kova%C4%8D Ivan Kovač - kompozitor, pijanista, pedagog]. Tekst povodom 80-godišnjice rođenja.] * Иван Ковач [https://www.youtube.com/watch?v=tTBEMRC4NUM Инсерт зоз емисиї ТВ Сараєво о Иванови Ковачови] == Референци == {{DEFAULTSORT: Ковач , Иван }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Новосадянє]] [[Катеґория:Композиторе]] <references /> [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:1. авґуст]] [[Катеґория:Народзени 1937]] [[Катеґория:18. април]] [[Катеґория:Умарли 1992]] [[Катеґория:Войводянски композиторе]] 3dl9oaaq2qzbccemkav9mhaet5pb507 0 180 19865 14595 2026-07-11T20:41:39Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19865 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ирина Копчански Кнежевич</big> |- |'''Народзена''' |7. априла 1915. |- |'''Умарла''' |10. октобра 1983 (68) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Универзитет''' |Студиї математики, Универзитет у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1940—1965. |- |'''Жанри''' |просвита, дружтвено-политична робота |- |'''Похована''' |Нови теметов у Беоґрадзе |- |'''Припознаня''' |Партизанска памятнїца 1941, Орден братства и єдинства ІІ шора, Орден заслугох за народ ІІ шора, Орден за храбросц, Медаля за храбросц Орден роботи ІІІ шора |} '''Ирина Копчански Кнежевич''' (*[[7. април]] 1915—†10. октобер 1983.), револуционерни активист, учаснїца у НОБ од 1941. року. == Биоґрафия == Ирина Копчански ше родзела у Старим Вербаше 7. априла 1915. року у худобней роботнїцкей фамилиї. По законченю основней школи и ґимназиї у [[Вербас|Вербаше]], Ирина 1934. року пошла на студиї математики до Беоґраду, дзе ше уключела до студентскей орґанизациї ''Самопомоц'' котра, медзи иншим, пририхтовала младих людзох за укапчованє до Союзу комунистичней младежи Югославиї (Скою). Єй [[оцец]] Михал тиж бул антифашиста, активни учаснїк у народноошлєбодительним руху. У 1942. року бул загарештовани и осудзени на доживотни гарешт. Живот му ше закончел у злогласним нємецким лаґре Дахау. Так и Ирина 1940. року постала скойовка и рушела шлїдами свойого оца. == Револуцийна драга == Под час окупациї Югославиї з боку фашистичних окупаторох 1941. року Ирина Копчански ше врацела до Вербасу и активно ше уключела до илеґалней роботи. На два заводи була гарештована. По другим гарештованю (1942. року) зоз вербаского гарешту ю однєсли до злогласней ''Армиї'' у Новим Садзе. Осудзена є на два роки цемнїци, котри витримала у сеґединским ''Чилаґу''. Медзитим, вона и там предлужела револуционерну роботу. Такой накадзи була випущена з гарешту (на початку 1944. року), зоз помоцу вербаских товаришох, илеґално прешла до Сриму на ошлєбодзену територию и ступела до оружийней борби. Зоз свою єдинку прешла Босну и Герцеґовину и здобула чин капитана. По ошлєбодзеню кратки час робела у Сплиту у политичним оддзелєню Югославянскей войновей флоти, а потим закончела студиї и врацела ше до Вербасу, дзе робела як [[професор]] математики. Єден час була и директор Основней школи ''Светозар Милетич'' у Вербаше, алє пре характер служби свойого супруга (официр ЮНА) знова пошли до Сплиту и Ирина Копчански Кнежевич робела як просвитни роботнїк аж по одход до пензиї (1965. року). Потим ше преселєли до Беоґраду. Пред конєц живота пожадала ше врациц до свойого Вербасу и ту себе купела хижу, адаптовала ю, алє у нєй длуго нє пожила. Умарла у Вербаше 10. октобра 1983. року, а похована є зоз шицкима воєнима почесцами у Беоґрадзе на Новим [[Теметов|теметове]]. == Припознаня == За свою револуцинерну дїялносц Ирина Копчански Кнежевич достала велї одликованя и припознаня. Медзи нїма найважнєйши: Партизанска памятнїца 1941, Орден братства и єдинства ІІ шора, Орден заслугох за народ ІІ шора, Орден за храбросц, Медаля за храбросц и Орден роботи ІІІ шора. Гоч ю животна драга одведла далєко од Руснацох, Ирина Копчански Кнежевич добре бешедовала по [[Руски язик|руски]]. Аж ше з часу на час опробовала и як автор литературних роботох инспированих зоз НОБ, хтори були обявени у ''Литературним слове'' и ''Пионирскей заградки''. == Литература == * Дю. Латяк: ''Ирина Копчански-Кнежевич (1915-1983),'' ''Народни календар 1984,'' НВП ''Руске слово'', Нови Сад,1983, боки 103-104. {{DEFAULTSORT:Копчански Кнежевич, Ирина }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Вербащанє]] [[Катеґория:Наставнїки]] [[Катеґория:Учашнїки НОВ]] [[Катеґория:7. април]] [[Катеґория:Народзени 1915]] [[Катеґория:10. октобер]] [[Катеґория:Умарли 1983]] n1i5hhvsuacumu7irwsg8yajrf3fz3t 0 203 19846 14743 2026-07-11T15:01:33Z Sveletanka 20 катеґория 19846 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |'''Основни податки''' |- | colspan="2" |[[Файл:Coat_of_arms_of_%C4%90ura_D%C5%BEud%C5%BEar.svg|center|259px]] [[Файл:Cathedral of St. Nicholas in Ruski Krstur - 13.jpg|alt=Катедрална церква Св. оца Миколая, Руски Керестур|center|263x263px|безоквира]]<div style="text-align: center;">'''Катедрална церква Св. оца Миколая, Руски Керестур''' |- |'''Снованє''' |2018. |- |'''Шедзиско''' |Руски Керестур, Сербия |- |'''Язик''' |церковнославянски |} '''Керестурска грекокатолїцка епархия''', односно Грекокатолїцка епархия Святого Миколая у [[Руски Керестур|Руским Керестурe]] то восточнокатолїцка, односно грекокатолїцка епархия хтора облапя подруче Сербиї. Состойна є часц Католїцкей церкви алє нє припада Беоґрадскому надвладичеству, алє є директно поддана римскому папови. Настала 2018. року зоз подзвигованьом дотедишнього Грекокатолїцкого апостолского еґзархата у Сербиї на ступень епархиї, зоз шедзиском у Руским Керестуре. Найвекша часц вирних тей епархиї припада меншинским заєднїцом, рускей и українскей. На чолє епархиї владика Дюра Джуджар. == История == Концом 17. и на початку 18. вику, по установйованю Габзбурґскей власци на подручох [[Бачка|Бачки]], Сриму и Баната, у тих обласцох обновена робота на унияценю православних Сербох. Уж под час Бечскей войни (1683-1699), пробоване формовац окремне униятске владичество у обласцох Сриму и долнєй Славониї алє ше то нє удало. Штредком 18. вику почало присельованє карпатских Русинох до тедишнєй южней Угорскей. Русинске жительство, хторе з найвекшей часци було грекокатолїцкого виросповиданя, населєне у даєдних бачких и сримских валалох. На початку, Русини грекокатолїки отримовали вязу зоз своїю матичну Мукачовску грекокатолїцку епархию. Медзитим, после формованя [[Грекокатолїцка епархия у Крижевцох|Крижевскей грекокатолїцкей епархиї]] (1777), шицки русински грекокатолїцки парохиї у тедишнєй южней Угорскей положени под компетенцию крижевски грекокатолїцких владикох. Зоз кладзеньом грекокатолїцких Руснацох под комптетенцию Крижевскей епархиї очежана отримованє їх вязох зоз Мукачевску епархию. На тото ше у цеку 19. вику надовязала и политика мадяризациї, хтору запровадзовала тедишня угорска власц хтора Руснацом нє припознавала аж анї їх народне мено алє их, як и других восточних Славянох, наволовала Рутенами (лат. Rutheni). Исту терминолоґию хасновали и тедишнї грекокатолїцки епархийни власци (крижевска, мукачовска и прешовска), хтори тиж так нє припознавали руске народне мано, а дзепоєдни грекокатолїцки владикове були отворени прихильнїки мадяризациї медзи Руснацами. Участвованє грекокатолїцкого [[Богослужебни особи|священства]] у запровадзованю антирусинскей политики досягло верх под час Першей шветовей войни (1914-1918). Уж у 1915. року ґрупа грекокатолїцких паноцох вимагала урядову забрану хаснованя русинского народного мена, на цо ше потим навязала и вимога дзепоєдних грекокатолїцких владикох же би ше русинску кирилку забранєло и заменєло зоз латинку, цо потим и запровадзене зоз силу державней власци. Нєпостредно по законченю Першей шветовей войни представнїки Руснацох грекокатолїкох участвовали у роботи Велькей народней скупштини хтора зашедала у Новим Садзе а на хторей 25. новембра 1918. року принєшена одлука о зєдинєню Баната, Бачки и Баранї зоз Сербию. На чоло Крижевскей епархиї 1920. року пришол Дионизиє Няради (умар 1940.) хтори бул родом зоз Руского Керестура. Медзитим, нови владика ше нєодлуга указал як прихильнїк українскей националней идеолоґиї, так же под час його управи медзи Руснацами грекокатолїками пришло до перших обачлївих дзелєньох на два струї, на русинску и проукраїнску, а тото дзелєнє потим предлужело обтерховйовац грекокатолїцку заєднїцу аж по нєшкайши днї. == Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори (2003-2013) == После формованя нєзависних державох на просторе бувшей Югославиї иницировани поступок за иншаке орґанизованє одношеньох на подручу ище вше єдинственей Крижевскей епархиї хторе аж по 2001. рок облапяло грекокатолїкох на вкупней териториї бувшей СФРЮ и шицких нових державох єй нашлїднїкох: Словениї, Горватскей, Босни и Герцеґовини, тедишнє Союзней Републики Югославиї (Сербия и Чарна Гора) и нєшкайшей Сиверней Македониї. Перши пременки окончени 2001. року кед формовани Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Македониї, хтори бул у подполносци оддвоєни од Крижевскей епархиї и нєпостредно поддани Ватикану. Потим 28. авґуста 2003. року за грекокатолїкох Сербиї и Чарней Гори формовани окремни Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори, односно (лат. Exarchia Apostolica pro fidelibus ritus byzantini in Serbia et Monte Nigro). Тот еґзархат затримал вязу зоз Крижевским владичеством. За першого грекокатолїцкого еґзарха у Сербиї и Чарней Гори поставени владика Георгий Дюра Джуджар. Потедишня [[грекокатолїцка церква]] Святого Миколая у Руским Керестуре подзвигнута на ступень соборней (катедралней) [[Святи храм|церкви]]. Спрам податкох з 2004. року новоформовани еґзархат на подручох Сербиї и Чарней Гори облапял 26 парохиї зоз 17 церквами и вкупно 22.934 вирнїками, хтори по етнїчней припадносци були углавним Руснаци, Українци и Румунє. Спрам податкох зоз 2009. року Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори мал 22.369 вирних и 18 паноцох. == Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї (2013-2018) == До значнєйших пременкох пришло 2013. року кед грекокатолїки у Чарней Гори видвоєни зоз компетенциї Грекокатолїцкого апостолского еґзархата у Сербиї и Чарней Гори и нєпостредно поддани римокатолїцким владиком у Чарней Гори, з чим компетенция того еґзархата зведзена лєм на територию Сербиї. Од того часу його урядова назва глашела: Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї (лат. Exarchia Apostolica pro fidelibus ritus byzantini in Serbia). Спрам тедишнього стану, Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Крижевска епархия вєдно творели Грекокатолїцку церкву у Сербиї и Горватскей, хтора службу божу отримує на славянским обряду и хаснує церковнославянски язик и кирилку. Спрам податкох зоз 2013. року, реформовани Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї мал 22,085 вирних и 20 паноцох. == Терашнї стан: Керестурска грекокатолїцка епархия (2018- ) == З одлуку римского папи од 6. децембра 2018. року потедишнї Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї подзвигнути на ступень епархиї, под урядову назву: Грекокатолїцка епархия Святого Миколая у Руским Керестуре. Источасно, за першого керестурского грекокатолїцкого владику меновани потедишнї еґзарх Дюра Джуджар. Понеже найвекша часц вирних хтори у компетенциї тей епархиї то етнїчни Руснаци, владичество отримує окремни одношеня зоз Русинску грекокатолїцку церкву, односно зоз Мукачевску грекокатолїцку епархию у хторей Дюра Джуджар служел як помоцни владика пред тим як бул 2003. року поставени за еґзарха. Тиж так, епархия отримує окремни вязи зоз сушедну Румунску грекокатолїцку церкву а тиж так и зоз Українску грекокатолїцку церкву. == Ґалерия == <gallery> Kucura%2C_Uniate_church.jpg|Грекокатолїцка церква  , [[Коцур]] Grkokatoli%C4%8Dka_crkva_Novi_Sad.JPG|Грекокатолїцка церква Св. апостолох Петра и Павла, Нови Сад Grkokatoli%C4%8Dka_crkva%2C_Sremska_Mitrovica_004.jpg|Грекокатолїцка церква  Вознесеня Господнього, [[Сримска Митровица]] Ruski_dvor_u_%C5%A0idu_382.jpg|Руски двор, [[Шид]] Crkva_Ro%C4%91enja_Presvete_Bogorodice_-_panoramio.jpg|Церква народзеня Пресвятей Богородици, [[Дюрдьов]] Muzej_u_Vrbasu%2C_Grkokatoli%C4%8Dka_crkva.tif|Грекокатолїцка церква у [[Вербас|Вербаше]] </gallery> == Литература == * Biljnja, Vladimir (1987). [https://books.google.com/books?id=lXQMAAAAIAAJ Rusini u Vojvodini: Prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine (1918—1945).] Novi Sad: ''Dnevnik.'' * Varga, Vladislav (2018). ''Iz istorije Grkokatoličke crkve u Sremskoj Mitrovici.'' Sremska Mitrovica: Grkokatolička parohija Vaznesenja Gospodnjeg. * Лабош, Федор (1979). ''История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745—1918.'' Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской. * Рамач, Янко (1993). [https://issuu.com/rusnak/docs/kratka_istorija_rusnacoh Кратка история Руснацох (1745—1918).] Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла. * Фейса, Михайло (2015). ''Чувар вири, язика и руского народа: 250 роки коцурскей грекокатолїцкей церкви.'' Нови Сад: ''Прометеј.'' * Шанта, Владимир (2002). [https://books.google.com/books?id=PIMZnAEACAAJ Енигма Русини-Руснаци-Рутени: Дожица, роздумованя и прешвеченя о етнїчним идентитету югославаянских Руснацох.] Нови Сад: Фељтон. == Вонкашнї вязи == * [http://www.krizevacka-eparhija.com/ Крижевска епархия] * [https://www.zumberacki-vikarijat.com/grkokatolici-u-vojvodini-istocni-dio-nekadasnje-grkokatolicke-slavonske-eparhije/  GRKOKATOLICI U VOJVODINI] * [https://www.catholic-hierarchy.org/diocese/dseby.html Eparchy of San Nicola di Ruski Krstur (Križevci)] *[https://rtv.rs/rsn/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%97%D1%86%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%8F-%D1%83-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%97-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%B6%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8-%D0%B5%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BF_973172.html Преглашена грекокатолїцка епархия у Сербиї, владика Джуджар постал перши епископ], Радио Телевизия Войводини, 06. децембер 2018. [[Катеґория:Грекокатолїцка церква]] [[Катеґория:Руски Керестур]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Грекокатолїцки церкви у Сербиї]] ccf59r01wumxe8dibp09eodk0izaot7 0 278 19866 14690 2026-07-11T21:08:44Z ОленкаБТ 1579 Викивязи и подробносци 19866 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Микола М. Кочиш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Kocis slika 5cm.jpg|alt=Микола М. Кочиш|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |1. децембер 1928 |- |'''Умар''' | 16. април 1973 |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сомборе |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа Нови Сад, Филозофски факултет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1947—1973 |- |'''Жанри''' |линґвистика, просвита, белетристика |- |'''Поховани''' |у алеї писательох на Городским теметове у Новим Садзе |} '''Микола М. Кочиш''' (*1. децембер 1928—[[16. април]] 1973), познати руски линґвист, [[Писатель|писатель,]] редактор и дружтвено-културни активиста. == Биоґрафия == Микола М. Кочиш ше народзел 1. децембра 1928. року у [[Дюрдьов]]е у селянскей фамилиї у хторей було дзевецеро дзеци. До основней школи почал ходзиц у Дюрдьове, а закончел у Новим Садзе, дзе ше преселєла цала Кочишова фамилия. Ту закончел штири класи ґимназиї, алє понеже достаточно нє звладал мадярски язик (а то бул час кед нашо краї були под мадярску окупацию), дальше школованє мушел претаргнуц и почал учиц [[ремесло]] прецизного механїчара. По законченю Другей шветовей войни Микола М. Кочиш закончел и два класи висшей ґимназиї у Новим Садзе, а вец прешол до учительскей школи до Сомбора, котру закончел 1947. року. Першу службу достал у [[Бачинци|Бачинцох]] (1947–1948), а вец пошол до войска, дзе предлужел школованє у Воєно-поморскей академиї у Дивульох (1950), алє пошвидко похопел же воєна професия нє за ньго, та ше демобилизовал и знова почал робиц як учитель, тераз у Бачким Добрим Полю (1950–1951), а вец кратки час у [[Коцур]]е. Ту ше упознал и оженєл зоз Марию Цапову по походзеню з Коцура, котра до теди робела у Новим Садзе як дактилоґрафкиня у Рускей редакциї Радио Нового Саду. У Коцуре ше интензивнєйше почал занїмац и зоз литературу, окреме за дзеци. Пошвидко прешол на учительску службу до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], дзе постал и редактор дзецинского часопису ''Пионирска заградка'' (1952–1954). Дзека за дальшим усовершованьом врацела го до Нового Саду, дзе закончел висшу педаґоґийну школу (1955–1957) на ґрупу сербски и росийски язик. Як наставнїк робел у Руменки и Сримских Карловцох, алє го пошвидко поволали до новосадскей школи ''Жарко Зренянин'', котра постала вежбальня за студентох Висшей педаґоґийней школи. Ту вон уписал студиї и дипломовал сербскогорватски язик на Филозофским факултету у Новим Садзе 1963. року. Истого року видал збирку приповедкох за дзеци под насловом ''Крочаї''. После дипломованя робел у Покраїнским заводу за унапредзенє общого и фахового образованя (1963–1966) у Новим Садзе. О рок после того як у Новим Садзе основани [[Завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад|Покраїнски завод за видаванє учебнїкох]], Микола Кочиш, як уж афирмовани фаховец за язики, прешол на роботу до тей институциї як лектор-редактор у Рускей редакциї. == Лингвистични роботи == Понеже добре упознал сербски и росийски язик, лєгчейше му було преучовац и свой мацерински [[руски язик]], котри ище вше нє мал достаточно викристализовани норми. Кочиш бул и линґвист хтори вельо допринєсол стандардизациї литературного язика [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]]. У цеку 1960-их обявел серию учебнїкох, першу од Другей шветовей войни, под насловом ''Мацеринска бешеда'' (1965-68). Серия була видавана на даскельо заводи (а постгумно ю у ревидованей форми видали други авторе под заєднїцким насловом '''Руски язик и култура висловйованя'''). Попри того обявел перши и уплївни правопис Руснацох, ''Правопис руского язика'' (1971), хтори здобул припознанє и линґвистох и писательох понеже ше чувствовала потреба за литературним стандардом. Перша часц його ''Ґраматики руского язика'' обявена постгумно (1974). Кочиш бул и перши лексикоґраф при Руснацох понеже составел руско-сербски словнїк историйней терминолоґиї (1970) за хаснованє у школох и практични терминолоґийни словнїк (1972) у хторим ше находза коло 14000 сербскогорватски, руски и українски слова (1972). Його статї и критични прикази у вязи зоз язиком уключени до зборнїка ''Линґвистични роботи'' (1978). Унапредзуюци хаснованє руского як литературного язика, Кочиш указовал, як дружтвено-културни активист українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами, прихильносц ґу прилапйованю линґвистичних и лексичних формох хтори були базовани або подобни українским. На чесц його витвореньох и животного дїла видавательна хижа Руске слово установела награду ''Микола М. Кочиш'' за найлєпше дїло у литератури або науки при Руснацох. Помогол же би ше основало [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтво за руски язик и литературу]] (1972) и бул його перши предсидатель, а допринєс и снованю лектората (1972) за руски язик на Новосадским универзитету. == Кочишова литературна творчосц == Дзепоєдни критичаре тримаю же Кочиш представя ''верх рускей литератури''. Почал обявйовац поезию (1948) и познєйше прозу (1951) у рускей периодики. Його перши зборнїк кратких приповедкох ''Крочаї'' (1963) представя приказ дзецинского швета як вон чече паралелно зоз шветом одроснутих. Два збирки писньох за дзеци хтори шлїдзели, ''Дзелїме радосц и чежкосци'' и ''Ми ту нє госци'', потвердзели же ше Кочиш находзи медзи найлєпшима рускима писателями другей половки двацетого вика. Писнї за дзеци под насловом ''Дзелїме радосц и чежкосци'' обявел 1972. року, а истого року понукнул до друку и збирку писньох за старших под насловом ''Ми ту нє госци''. Нажаль, обявйованє тей збирки нє дочекал. Умар несподзивано 16. априла 1973. року, а кнїжка видрукована у юнию истого року. Поховани бул на Руским [[Теметов|теметове]] у Новим Садзе, алє його посмертни остатки пренєшени на Нови теметов и поховани у алеї писательох при гробох Мирослава Антича и Ференца Фегера. Постгумно му обявени и два кнїжки: ''Позберана проза'' и ''Линґвистични роботи'', котри систематизовал и до друку приготовел його блїзки приятель [[Дюра Варґа]]. Ретроспективни вибор його творох обявени вєдно зоз читанку под насловом ''Най квитнє Руснакова душа'' (1978). Свойо роботи обявйовал у Народним календаре, ''Пионирскей заградки'', ''[[Шветлосц (часопис)|Шветлосци]]'' и ''Руским слове''. Заступени є у вецей антолоґийох и зборнїкох як на нашим так и на вецей других язикох з нашого окруженя. Його твори прекладани на сербски, українски, словацки, мадярски, румунски, македонски и окцитански язик. У Новом Садзе 1989. року основани Мемориялни одбор ''Микола М. Кочиш'', хтори кажди рок, починаюци од 1990. року, организує манифестацию ''Днї Миколи М. Кочиша'', а каждого пиятого року и науково-фахови сход з обласци руского язика, литератури, култури и просвити. Програма ''Дньох Миколо М. Кочиша'' ше отримує у местох - штредкох у хторих ше виучує руски язик и дзе жию Руснаци. У основних школох у Бачинцох и Дюрьдове єст литературни секциї хтори ноша мено Миколи М. Кочиша. Две улїци – єдна у Новим Садзе и друга у Дюрдьове ноша мено Миколи М. Кочиша. === Тексти писньох === {| class="wikitable" width=360px |+ ! colspan="3" | === У народним духу === |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1986. |Нач плакац |Михал Лїкар |} {| class="wikitable" width=360px |+ ! colspan="3" | === У забавним духу === |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1984. |Великан |Владимир Горняк |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Червене пупче === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1969. |Наша писня |Яким Сивч |- |1970. |До кола |Владимир Тимко |- |1970. |Слунечко ограло |Ирина Еделински-Олеяр |- |1970. |Слунечко ограло ІІ |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1970. |Май, май, май |Яким Сивч |- |1974. |Яр |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1975. |До кола І |Яким Сивч |- |1978. |Веє |Иван Ковач |- |1983. |Годзина |Яким Сивч |- |1994. |Когуцик |Татиана Барна |- |(?) |Госц зоз лєса |Маґдалена Горняк-Лелас |- |(?) |На початку рока |Маґдалена Горняк-Лелас |} == Литература == * Дюра Варґа, Животна драга Миколи М. Кочиша: биоґрафска призначка, ''Шветлосц, ХI, 2'' (Нови Сад, 1973), б. 219-224; * Юлиян Тамаш, Литературна творчосц Миколи М. Кочиша, ''Шветлосц, XVI, 6'' (Нови Сад, 1978), б. 801-816; * Julijan Tamaš, Rusinska književnost: istorija i status (Нови Сад, 1984), б. 214-228; * Дюра Варґа и др. у Руски язик и литература 1978 (Нови Сад, 1979), б, 13-72. * Aleksandr D. Dulichenko, Kochish, Mikola M./Kočiš, Mikola M., P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, <nowiki>ISBN 0-8020-3556-3</nowiki>, p. 240. * Зборнїк роботох зоз науково-фахового сходу о рускей филолоґиї и руских учительох и школох у прешлосци (отриманого 2. децембра 1993. року у Новим Садзе, у рамикох ''Дньох Миколи М. Кочиша''). ''Studia Ruthenica 3, Нови Сад, 1992/93''; * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/kochish-mikola-m/ Кочиш Микола М.], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013. * [https://rusin8.webnode.ru/news/tsezar/ Цезар], Крочаї, 1963 * [https://rusin8.webnode.ru/news/mizho-skapav/ Мижо скапав], Крочаї, 1963 == Вонкашнї вязи == * Александер Д. Дуличенко, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/09/Tvorcosc-1978.pdf Нормователь и преучователь литературного язика югославянских Руснацох], ''Творчосц, IV'' (Нови Сад, 1978), б. 7-26; {{DEFAULTSORT: Кочиш , Микола М.}} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Дюрдьовчанє]] [[Катеґория:Линґвисти]] [[Катеґория:Писателє]] [[Катеґория:Редакторе]] [[Катеґория:Дїяче у просвити]] [[Катеґория:1. децембер]] [[Катеґория:Народзени 1928]] [[Катеґория:16. април]] [[Катеґория:Умарли 1973]] ar4pjqehkh1i1n6pe9db5536ba07q4o 0 433 19841 19656 2026-07-11T14:55:52Z Sveletanka 20 катеґория 19841 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px ! colspan="2" |<big>Стара хижа у Руским Керестуре</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Seoska_kuća_u_Ruskom_Krsturu,_dvorišna_fasada.jpg|401x401px|Seoska kuća u Ruskom Krsturu, dvorišna fasada]] |- ! colspan="2" |Общи информациї |- |'''Место''' |Руски Керестур |- |'''Општина''' |Кула |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Час наставаня''' |Друга половка 18. вику |- |'''Тип културного добра''' |Памятнїк култури од велькей значносци |- |'''Компетентна установа''' '''за защиту''' |Покраїнски завод за защиту памятнїкох култури www.pzzzsk.rs |} [[File:Tabla oprez starej hizi u Ruskim Keresture 20250320 144412.jpg|thumb|Табла опрез старей хижи у Руским Керестуре, 2025.рок|300px]] '''Стара хижа''' у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], населєним месце на териториї [[Општина Кула|општини Кула]], збудована на початку другей половки 18. вику, нєодлуга по приселєню Руснацох до того валалу. Хижа представя нєрухоме културне добро як памятнїк од велькей значносци. == Випатрунок хижи == Хижа збудована од набиваней жеми, ма кров на три води хтори закрити зоз надом зоз наглашено длугшу стреху на боку хижи дзе двор. То такволана шлєпа хижа, зоз узшу чолну часцу вона патри до двора, до [[слунко|слунка]], а задок хижи, без облакох, патри на улїчку, з чим вона упутює на факт же настала скорей як формовани улїчки у населєню. Єй просторна структура штиродїлна: госцинска або "чиста" хижа, кухня зоз отвореним комином, задня хижа дзе ше бивало и комора за хтору мож предпоставиц, на основу типского проєкта за приселєнцох, же то першобутно бул хлїв. Явянє хлїва як окремней просториї у рамикох хижи указує на нєсиґурносц часу у хторим настала тота, у основи розвита, ровнїнска хижа [[Войводина|Войводини]] з периоду колонизациї. Як вредни приклад народного будовательства тота хижа представя свидоцтво о часу кед ше присельовали Руснаци 1751. року та надалєй, як и о вибудови самого валала. Хижа од 1965. року под защиту держави. == Санация и реставрация == Санацийни и конзерваторско-реставраторски роботи на нєй окончени 1995. року з нагоди 250-рочниїци приселєня Руснацох. Тот обєкт култури ознова темельно реставровани 2018. року кед положени нови падлаш, нови кров зоз [[над]]у, позамасцана и омалтерована нукашньосц и жем долу, и шицко обилєне. Положени и нови дзвери и нукашнї и вонкашнї и облаки, а тиж и звонка хижа обилєна на било. З вонкашнього боку од улїци и од сушеда направени нови мурик з [[Валька|валькох]]. == Опатриц ище == * [https://web.archive.org/web/20140517124056/http://lat.pzzzsk.rs/nepokretna-kulturna-dobra-od-velikog-znacaja-u-vojvodini.html Список нєрухомих културних доброх од велькей значносци у Войводини] * [[:sr:Списак_споменика_културе_у_Западнобачком_округу|Списак памятнїкох култури у Заходнобачким округу]] == Литература == * [[Мирон Жирош]], ''„Малочислени, а вельки народ (синтеза)ˮ'', ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 402. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%97%d0%b0%d1%87%d1%83%d0%b2%d0%b0%d1%86-%d0%bf%d0%b0%d0%bc%d1%8f%d1%82%d0%bd%d1%97%d0%ba-%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b5%d0%bb%d1%94%d0%bd%d1%94/ ''Зачувац памятнїк на приселєнє''] - ''Рутенпрес'', 11. август 2017. * [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruskeslovo40_bb0b38292a2095 ''Потребни стародавни предмети''] - ''Руске слово'', рок LXXIV число 40. (3805), Нови Сад, 5. октобер 2018, бок 9. * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%94%d0%be-%d0%bd%d0%b0%d0%b9%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b5%d0%b9-%d1%85%d0%b8%d0%b6%d0%b8-%d0%b1%d1%83%d0%b4%d0%b7%d0%b5-%d1%82%d1%80%d0%b5%d0%b1%d0%b0%d1%86-%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%b8/ ''До найстаршей хижи будзе требац стари предмети''] - ''Рутенпрес'', 6. октобер 2018 * [https://issuu.com/rusnak/docs/ruska_hiza ''Руске обисце''] – Автор Олена Папуґа [[Катеґория:История]] [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Руски Керестур|Стара хижа у Руским Керестуре]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] ti6bfy18292jbgnai6gxkn19kryvwi5 0 443 19852 14452 2026-07-11T15:11:35Z Sveletanka 20 катеґория 19852 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Театер Александра Духновича</big> |- |'''Датум снованя''' |24. новембер 1945 |- |'''Мено на чесц''' | Александер Духнович |- |'''Место дїялносци''' |[[Прешов]], прешовски край, Словацка |- |'''Язик''' |Русински |- |'''Адреса''' |Jarková 77 |} == Снованє театра == [[Файл:Divadlo_Alexandra_Duchnovi%C4%8Da.jpg|419x419px|Надпис над главним уходом до Театру Александра Духновича у Прешове|alt=Надпис над главним уходом до Театру Александра Духновича у Прешове|thumb]] Театер '''Александер Духнович''' у [[Прешов]]е, Република Словацка, основани 24. новембра 1945. року з одлуку Українского националного совиту у Прешове<ref>[http://www.divadload.sk/page/9393/o-nas История театра,] вебсайт Театра Александра Духновича </ref>. У комерциялним реґистру є уписани як ''Українски народни театер, дружтво, с.р.о. у Прешове ''. Тот театер основани на основу задруґарства. Од 1. януара 1951. року з нїм управял Обласни национални комитет у Прешове по 1961. рок. После того сновательна компетенция прешла на новоосновани Обласни национални комитет у Кошицох. Статут театра односно документи з того периоду нє зачувани у архиви театра. Од 1969. по 31. децембер 1997. року з театром управяло Министерство култури Републики Словацкей. Од 1. януара 1998. року по 31. марец 2002. року з нїм управяла Реґионална канцелария Прешов, а од 1. априла 2002. року снователь театра Прешовска самоуправна обласц. Назва театра пременєта на ''Театер Александра Духновича'' 15. октобра 1990. з одлуку министра култури Словацкей Републики. == Театрална дїялносц == Театер Александер Духнович професийна, културна и уметнїцка установа у обласци театралней дїялносци. Основна мисия театра то творенє условийох за витворйованє и явне ширенє театралних дїлох з окремним акцентом на розвой културного живота Русинох хтори жию на териториї Словацкей Републики. На своїх початкох театер давал представи на русийским язику, а репертоар бул у складзе з тим, виводзени углавним театрални фалати русийских класикох. Пейдзешатих рокох ХХ вику театер ше преориєнтовал на українски язик. Аж осемдзешатих рокох прешлого вику пришло до змени ґенерацийох у тим театре и вон поступнє прешол на русински язик хтори тамтейше русинске жительство найлєпше розумело<ref>[https://www.lem.fm/teater-aleksandra-duhnovicha-zachinat-yubileynu-70-tu-sezonu/ Театер Александра Духновіча зачінать юбілейну 70-ту сезону,] Петро Медвідь, ЛЕМ ФМ, 27. авґуст 2015.</ref>. Такей ориєнтациї театра на русински язик у значней мири допринєсли и числени вимоги локалного жительства хторе ше у остатнї двох шлєбодних пописох жительства вияшньовало за мацерински русински язик и за припадносц русинскей националносци цо им пред тим, у остатнїх 40 рокох, нє було оможлївйоване. == Литература == * P. R. Magocsi , Dukhnovych Theater/Teater Aleksandra Dukhnovicha (TAD), P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, <nowiki>ISBN 0-8020-3556-3</nowiki>, p. 104. == Вонкашнї вязи == * [http://www.divadload.sk/ ''Театер Алесандра Духновича,''] официйни вебсайт. * [https://rue.wikipedia.org/wiki/T%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%B0 ''Tеатр Александра Духновіча,''] Gazeb, Русиньска Вікіпедія, 6. фебруар 2011. * [https://www.ruskeslovo.com/%d2%91%d0%bb%d1%83%d0%bc%d0%b5%d1%86-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%b8%d0%bd%d1%8f%d0%ba-%d0%bd%d0%be%d0%bc%d0%b8%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%b7%d0%b0-%d0%bd/ ''Ґлумец Василь Русиняк номиновани за Награду ДЕСКА'',] Михайло Зазуляк, ''Рутенпрес,'' 9. септенмбер 2016. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%82%d0%b0%d0%b4-%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b0%d0%bb-%d1%8e%d0%b2%d0%b8%d0%bb%d0%b5%d0%b9%d0%bd%d1%83-%d1%81%d0%b5%d0%b4%d0%b5%d0%bc%d0%b4%d0%b7%d0%b5%d1%88%d0%b0%d1%82%d1%83-%d1%81%d0%b5%d0%b7%d0%be/ ''ТАД почал ювилейну, седемдзешату сезону,''] ЛЕМ ФМ, Михайло Зазуляк, Рутенпрес, 10. септембер 2015. == Референци == <references/> [[Катеґория:Руснаци у Словацкей]] [[Катеґория:Русински орґанизациї у Европи]] [[Катеґория:Театри]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] sijab4wyydr8v2ebxyi499e22mtvaqi 0 456 19869 8880 2026-07-12T09:05:22Z Olirk55 19 19869 wikitext text/x-wiki [[Файл:Concerto de Natal 2010 ArcelorMittal Tubarão.JPG|thumb|Мишани xор и оркестер|365x365px]] '''Хор''' означує ґрупу шпивачох. (1) Хор може мац од 8 та по 100 членох. Найчастейше ма до 8 шпивачох за кажду часц мелодийскей линиї по гласох. Менши вокални состави маю од 8 по 32 шпивачох и волаю ше камерни хори (спрам сучасних критериюмох Шветового здруженя хорох Musica mundi ). Состави од 3 по 8 членох нє творя хор, алє камерни состави и волую ше трио, квартет, квинтет, октет итд. == Состав хора и файта хорох == Зоз хором вежба, пририхтує [[Композиция|композициї]] и вообче зоз шпиваньом хора руководзи дириґент. У церковней [[Подзелєнє музики|музики]] руководитель хора волал ше реґент. Улога дириґента хора така, же би научел членох хора складно шпивац, же би шпиваче мали виєдначене диханє, динамику, гласносц [[звук]]а, тє. дириґент унапрямує хор ґу цо лєпшому уметнїцкому виражованю дїла хторе хор шпива. Класични хорски гармонски став штирогласни т.є. у хору заступени штири основни фарби людского гласа: високи женски глас-[[сопран]], глїбоки женски глас-[[алт]], високи хлопски глас-тенор, нїзки хлопски глас-[[бас]]. Найвецей хорски композициї написани за штирогласни хори, алє єст дзекеди у композициї дзелєня мелодийских линийох а спрам того и дзелєнє на три, пейсц, шейсц осем та аж и вецей гласи. Хор може шпивац зоз инструменталним провадзеньом лєбо без провадзеня. Шпиванє без провадзеня ше наволує а-капела (ит. ''а-cappella''). Инструменталне [[Корепетиция|провадзенє]] може буц рижнородне; зоз єдним инструментом лєбо з провадзеньом цалого [[Оркестер|оркестра]]. У Римокатоличней и Анґлосаксонскей церкви провадзенє найчастейше на орґульох а часто и зоз класичним оркестром. У даєдних Протестанских церквох шпивачох провадза сучасни инструментални состави (електрична [[ґитара]], бас, удерни инструменти, синтисайзер итд.). [[Файл:Handel - messiah - 44 hallelujah.ogg|right|thumb|Хор, Ф. Гендл, Алилуя]] У Православней церкви шпиванє прилаплїве лєм вокалне шпиванє (а-капела), односно єдина заступена музика то вокална - хорска. За хорски проби ше найчастейше хаснує клавир за провадзенє без огляду чи слово о инструменталней-хорскей, чи вокалней а-капела музики. == Типи хорох: == {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" |<div style="text-align: center;">ТОНСКИ ОБСЯГ ХОРСКИХ ГЛАСОХ |- !'''Женски гласи''' !'''Хлопски гласи''' |- |[[Файл:Stimmlage_Sopran.svg|147x147piksel|147x147px]]<div style="text-align: center;"> Сопран (С) |[[Файл:Stimmlage Tenor.svg|148x148piksel|146x146px]]<div style="text-align: center;">Тенор (Т) |- |[[Файл:Stimmlage_Mezzosopran.svg|148x148piksel|146x146px]]<div style="text-align: center;">[[Мецосопран]] |[[Файл:Stimmlage_Bariton.svg|147x147piksel|145x145px]]<div style="text-align: center;">Баритон |- |[[Файл:Stimmlage_Alt.svg|149x149piksel|151x151px]]<div style="text-align: center;"> [[Алт]] (А) |[[Файл:Stimmlage_Bass.svg|149x149piksel|146x146px]] <div style="text-align: center;"> Бас (Б) |} Хори ше можу розликовац по составе тє. полу и возросту шпивачох: * Мишани хори то хори у хторих шпиваю вєдно хлопи и жени. То найчастейша файта (тип) хорох, углавним су класичного штирогласного хорского составу: сопран, [[алт]], тенор, бас (скрацено САТБ). Мишани хор до Православней церкви перши уведол русийски [[композитор]] А. А. Архангелски початком 19. вику. Перши сербски композиторе хтори писали за мишани хор то були Корнелиє Станкович и Стеван Ст. Мокраняц. Перши обявени дїла за хор були Станковичова Литурґия Святого Йована Златоустого за мишани штирогласни хор (Станкович обявел у Бечу 1863. року). Дакус познєйше обявена Мокраньцова Литурґия за мишани хор и його винїмково познати Руковети. Перши музични школи у Сербиї настали и сновали ше праве зоз хорских шпивацких дружтвох. * Єднородни хори то хори у хторих шпиваче истого полу а то: * Хлопски хори зоз исту структуру як и у мишаних, у хторих место сопранох шпиваю хлапци (хтори нє мутирали) алт шпиваю хлопи (зоз технїку фалсета часто их место алтох наволую контратенори). * Женски хори хтори ше состоя зоз висших и нїзших сопранох, висших и нїзших алтох, подзелєних на два гласи, скрац. ССАА (С-1 и С-2 А-1 и А-2). * Хлопски хор хтори ше состої зоз висшого и нїзшого тенора, баритона и баса. * Дзецински хори найчастейше двогласни (сопран - алт) лєбо трогласни (сопран 1, сопран 2 и алт). Дзекеди и зоз вецей гласами - штирогласни. * Хори ше дзеля и спрам установи хтору явно представяю: * Церковни хор * Академски хор * Школски хор * Городски хор * Професийни хор (самофинансируюци лєбо хторих витримує држава, маю стаємни финансиї) Даєдни хори ше наволую и спрам файти музики хтору шпиваю: [[Файл:Club 25 Chor.jpg|alt=Club 25 Chor|thumb|351x351px]] * Симфонийски хор * Джез хор * Хор зоз хореоґрафию (у хторим члени, окрем шпиваня и танцую лєбо маю даяки рухи) == Схопносци хтори ше вимагаю од хора == Хорски шпиваче би требали мац тоти прикмети: * шпиванє мелодиї свойого гласу, зоз приємну фарбу гласа хтори ше вше уклопює до репертоара * провадзенє свойого шпиваня и обачованє гришкох; * контролованє моцносци звука хора, спрам того цо пише у партитури и того на цо дириґент обраца повагу; * шпиванє без того же би ше шпивач баржей визначовал од других шпивачох у хору; * по можлївосци швидко пречитац, провадзиц и учиц мелодию; * точне читанє и вигварянє язика на хторим ше шпива, порозуменє смисла текста хтори ше шпива; * паметанє мелодиї и, спрам того, цо лєпше провадзенє дириґента; * високи уровень слушней и психичней поваги; * прилапйованє упутствох од других, пре добронамирносц цалей ґрупи, аж и кед ше шпивач нє склада зоз инструкциями; Кед шпивач ма абсолутни слух, може му представяц проблем кед ше нє шпива у тоналитету у хторим композиция першобутно записана. == История хорскей музики == Вельке число композиторох писали хорски дїла. Медзитим компонованє хорскей музики ше розликує од компонованя инструменталней. Потребно додац текст хтори муши буц розумлїви, водзиц рахунка о интонациї, можлївосцох и огранїченьох людских гласох а то елементи хтори дакус очежую компонованє хорскей музики. Пре таки причини аж и шветово познати композиторе нє компоновали хорску музику. Заш лєм постої вельке число композиторох, хтори ше специялизовали и компоновали лєм хорску музику. == Штредньовиковна музика == [[Файл:ChantGrégChartreuse.jpg|alt=Clubright|thumb|365x365px|Штредньовиковна нотация]] Штредньовиковну музику характерує и шветовна музика и поготов церковна, хтора вязана за церкву и єй обряд и на заходзе и на востоку. Восточни церковни єдноставни нашпиви були єдногласни и приходзели з Византиї. Таки нашпиви и византийски обряд, преношели перши владикове, священїки, дзиякове. Византийске шпиванє було виключно вокалне. Шпиванє, а таке є и нєшка засноване на осем типових мелодийох, хторе ше наволує осмогласє. З часом тоти мелодиї прилапели локолни окремни особлївосци-характеристики и наставало ориґиналне церковне шпиванє. Так настал византийско-слявянски обряд хтори прилапели велї народи. Дзекуєюци св. Кирилови и Методийови Богослуженє було на старославянским язику. Церковне шпиванє ше учело у манастирских и церковних школох. Єден з найзначнєйших манастирох у тим чаше бул Києво-Печарсака лавра (манастир у пещерох) дзе ше розвил києво-печарски розшпив.Найвчаснєйша и найстарша нотация була безлинийова а над словами ше записовали знаки-квачки хтори ше волали знам'я (старославянски знак) та ше так тото найстарше шпиванє наволовало знамене. Нотне писмо ше з часом поступно розвивало и доставало розумлївшу форму за шиванє. Нотни знаки ше усовершовали а додавали ше и нотни линиї. Розшпив то систем церквних нашпивох хтори маю заєднїцки принцип будови мелодиї. Найпознатши розшпиви то знамени, гречески, болгарски, києвски, галицки, мукачовски. Велї композиторе у своїх дїлох похасновали рижни розшпиви.[[Файл:Dorsch-Chapel.jpg|right|thumb|Aрт, Фердинанд Дорш (1875-1938)|356x356px]] Церковне штредньовиковне шпиванє на заходзе було тиж єдногласне, хторе ше у заходней вариянти наволує Грегориянски корал (по папи Грегору Вельким хтори вивершел реформу). Традиция шпиваня без провадзеня датирує ище з часох Апостола, а у Римокатолїцкей церкви ше у штреднїм вику под час богослуженя починаю хасновац и инструменти, перше лєм орґулї а потим и векши оркестри. Найвчаснєйша музика зазначена зоз нотами у Заходней Европи то Грегориянски корал попри ище даскелїх файтох шпиваня, хтори хасновани у Римокатолїцкей церкви. Традиция шпиваня без инструментох у Римокатолїцкей церкви тирвала од часох Святого Амброзия (4. вик) и Грегора Велького (6. вик) по позни штреднї вик. Найстарша музика хтора написана зоз нотами представя Грегориянски церковни корал попри ище даскелїх файтох церковного шпиваня хтори Католїцка церква углавним прилапела алє нє вше. У позним штреднїм вику розвила ше нова файта шпиваня. Вона уключовала вецей мелодийски линиї и волала ше орґанум. Дальше розвиванє вецейглася предлужує клаузула, кондуктус и мотет. Спомедзи тих формох мотет у Ренесанси постал доминантна форма. Перши доказ о вецейгласним шпиваню ше находзи у рукописох у Галеу (зоз 1420. року, гоч то музика з позного 14. вику) у хторей ше мелодийска линия почасово роздвоює (з часу на час) на два гласи. == Музика Ренесанси == Под час Ренесанси сакрална-духовна хорска музика (тиж наволана формална и ,,озбильна) була главна форма музики Заходней Европи. Найпознатши композиторе того часу компоновали миси, мотети и други дїла углавним за хорске а-капела шпиванє. Постої и нєсогласносц того, чи у одредзених епохох и на одредзених просторох хасновани инструменти. Композиторе зоз того часу то Жоскен де Пре, Дьовани Пєрлуидї да Палестрина и Вилиям Берд; вони компоновали дїла хтори були познати по цалей Европи. Ренесансна музика була предходнїца шветовней музики барокного часу, хтора настала у тим барз творчим и плодоносним чаше. == Музика Барока == Медзи найвизначнєйшима композиторами Барока то ''Клаудио Монтеверди'' (1567-1643) майстор контрапункта хтори указал часц того цо мож зробиц зоз хорами и другима музичнима составами, зоз новима технїками розвитима у Венецийскей школи и Фиренцскей ''Камерати''. Монтеверди вєдно зоз Гайнрихом Шицом (1585-1672) демонстровал можлївосц музики же би змоцнєла поруку хтору ноши текст, як цо то зробел Палестрина у предходней епохи. Обидвоме компоновали вельке число дїлох за хори зоз инструменталним провадзеньом и без провадзеня. Вик познєйше глїбоки шлїд у историї музики охабел ''Йоган Себастиян Бах'' (1685-1750). Понеже службовал и бул и церковни [[музичар]] (дзияк у церкви у Лайпциґу) вон компоновал вельке число духовней хорскей музики: кантати, мотети, миси, пасиї, ораториюми и други файти музики. Познати є по ''коралох'' – по барз крашнє гармонизованих церковних писньох и гимнох. Бахов вельки уплїв на розвой церковней духовней музики нє потребно окреме наглашовац. У тей сфери Бах ґениялни и остал нєпревозидзени. == Класична музика и музика романтизма == Познати композиторе тей епохи то ''Волфґанґ Амадеус Моцарт, Франц Йозеф Гайдн'' и ''Йоганес Брамс''. Сакрална музика ше зоз церкви премесцела на концертни бини. Музика хтора писана теди була нєприкладна за церковне виводзенє пре свойо длугоке тирванє; познати Бетовенова ''Мissа Sоlemnis'', Реквиєм Луидїя Керубиния и Брамсов ''Ein deutsches requiem'' (Нємецки Реквиєм). Источашнє аматерски хори доставаю озбильни припознаня за виводзенє дїлох Франца Шуберта, Роберта Шумана, Феликса Менделсона, Йогана Брамса и других композиторох. Тоти шпивацки дружтва часто були роздвоєни на хлопску и женску часц, а музика була углавним писана за штири гласи зоз єдноставним провадзеньом лєбо без провадзеня''. '' == Двацети и двацецперши вик == Як цо ше збувало зоз другима жанрами музики так и хорска музика у цеку двацетого вика вошла до епохи експериментованя. [[Файл:Totino.ogv|right|thumb|Сучасни хор зоз танєчнима рухами|369x369px]] хтори хор шпива; Вчасни композиторе позней епохи романтизма, як цо ''Рихард Штраус'' и Серґей Рахманїнов, писали хорску музику алє найвекши допринос дал ''Ralph Vaughan Williams'' хтори писал мотети у ренесансним стилу зоз новим гармонским язиком аранжируюци анґлийски и шкотски народни писнї. ''Friede auf Erden'' Арнолда Шенберґа представя верх такого стила у хторим присутни стаємни пременки тоналного центра (подобнє як у його ''Verklärte Nicht'' ''Преображенa ноц'' за смиков оркестер зоз истого периоду)''.'' У цеку двацетого вику сучасни технїки нашли вираз и у хорскей музики, медзи хторима и дїла Арнолда Шенберґа, Антона Веберна, Иґора Стравинского, електичного стилу композициї Чарлса Айвса, дисонантни контрапункт Дариюса Мия (''Cinq Rechants'') и Паула Хиндемита (When Lilacs last in the Dooryard Bioom'd). Пре почежкосци на хтори хори наиходзели шпиваюци атонални стил музики, тоти дїла ше нєшка ридко виводза, гоч их музични фаховци, специялисти любя увежбовац. Облюбене и часто виводзене дїло хторе настало у двацетим вику то ''Carmina burana'' композитора Карла Орфа. Неокласични стил у хорскей музики нашол лєпшу потримовку. Английски композитор Бенджамин Бритн написал вельке число познатих хорских дїлох медзи хторима: Воєни реквиєм, Писнї пейц кветох и Радуйце ше ягнятку. Мотети Францисиса Пуланка ''Motets pour le temps de noël, Gloria и Миса у Ґе-дуру'' ше часто виводза. У Зєдинєних Америцких Державох Арон Копланд, Самюел Барбер и Рендал Томпсон написали значни хорски дїла. У Мадярскей Бела Барток и Золтан Кодаль тиж компоновали и хорску музику. После другей шветовей войни, експериментованє у тей обласци пришло по екстремносц. ''Sinfonia'' Лучана Берия уключує и хор. ''Страданє по Святому Луки'' Kшиштoфa Пендерецкого применює лярманє, кластери и алеаторичну технїку. ''Richard Felciano'' писал дїла за хор и електронску касету. Естонски композитор Арво Перт написал ''Johannespassion'' (''Страданє по Святому Йоанови'') и ''Magnifica''t хтори ше поряднє виводза на музичних сценох. Аванґардни технїки: * Кричанє * Глїбоки тони (найглїбши можлїви) * Кластери * Хори хтори нє шпивю текст - зачаток тей технїки може ше найсц у ''Орещкару'' Петра Чайковского и ''Планетох'' Ґустава Голста а далєй тоту технїку розвивали Арнолд Шенберґ и Дариюс Мийо и други. Аранжмани ''Спиритуалох'', постали части на хорских репертоарох. Познати композиторе тей традициї то Андре Томас и Мосес Гоґан. Вчас бешедовац о трендох и напрямох у двацецпершим вику, дух тоналней музики остатнїх деценийох двацетого вику доминовал а предлужел ше и у дїлох Карла Єнкинса, Джона Ратера и Роберта Стедмана медзи другима. Ерик Витакре обрацел повагу комбинуюци тоналну музику зоз кластерами и другима експерименталнима технїками. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |<big>Познати хори</big> |- |'''Професийни хори''' |'''Дзецински хори''' |- |Би-Би-Си Шпиваче <ref name=":0">[https://www.bbc.co.uk/singers Би-Би-Си Шпиваче]</ref> |Хор бечских хлапцох (<ref name=":1">[[:sr:Хор_бечких_дечака|Хор бечских хлапцох]]</ref> |- |Chanticleer |Хор харлемских хлапцох |- |Камерни хор Естонскей филгармониї |Хор Тапиола |- |Голандски камерни хор |Хор колибри |- |Хор Червеней армиї- Александров |'''Аматерски хор''' |- |Филипински Мадриґалисти (награда Grand Prix Du Chant Coral 1977) |Церковни хор св. Дьордя зоз Беоґраду |- |Гласи Вознесеня |Хор святого Лоренса <ref name=":2">[https://www.choeur.qc.ca/ Хор святого Лоренса]</ref> |- |Голандски камерни хор |Електра женски хор |} == Литература == * Page, Anne, B mus. "[https://web.archive.org/web/20060923150850/http://www.ofchoristers.net/ Of Choristers – ancient and modern, A history of cathedral choir schools]". ''[https://web.archive.org/web/20060923150850/http://www.ofchoristers.net/ ofchoristers.net]''. * Јосиф Маринковић, Хорови (редакција са пропратним текстом). - Београд, Завод за уџбенике и наставна средства, 2003, б. 496 * Виноградов К. Работа над дикцией в хоре.— М.: Музыка, 1967. * [https://hor.by/2010/06/asafiev-about-choir-art/ Асафєв- О хорским искуствию (1980)] * [https://hor.by/2010/03/working-with-choir-1972/ Работа с хором (Москва, 1972)] == Вонкашнї вязи == * [https://horiste.com/amaterski-hor-tvoja-druga-porodica/ Аматерски хор - твоя друга фамелия] * [https://www.agmknjiga.co.rs/ostala-izdanja/hor-u-osnovnoj-skoli-od-audicije-do-javnog-nastupa Хор у основней школи - од аудициї по явни наступ] * [https://choralnet.org/ Мрежа хорова] (язик: анґлийски) * [http://artofthestates.org/ Дїла америцких авторох] (язик: анґлийски) * [https://www.sv-djordje.org/ Сербска православна хорска музика] * [https://www.youtube.com/watch?v=yglC4lSsUKU Днес всяка твар, ] Хор Розанов Дюрдьов * [https://www.youtube.com/watch?v=Sp-hw6GDYzU Писня Рускому Керестуру,] Хор и оркестер Дома култури Р. Кересстур {{Commons}} == Референци == [[Катеґория:Музика]] m99nduvqiixqprxtnm6xprq78r3epuo 0 474 19854 16632 2026-07-11T15:16:42Z Sveletanka 20 катеґория 19854 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |<big>Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Rusyn_coat_of_arms.svg|Традицийни герб Руснацох хтори прилапени як общи символ Шветового конґреса Русинох|alt=Традицийни герб Руснацох хтори прилапени як общи символ Шветового конґреса Русинох|center|thumb|282x282px]] |- |'''Характер орґанизациї''' |дружтвени |- |'''Вивершни орґан''' |Шветова рада Русинох |- |'''Шедзиско''' |Прешов, Словацка Република |- |'''Адреса''' |Duchnovičovo nám. 1 081 48 Prešov |- | colspan="2" |[[Файл:Flag_of_Rusyns_2007.svg|283x283px|Русинска народна застава хтора прилапена як застава Шветового конґреса Русинох|alt=Русинска народна застава хтора прилапена як застава Шветового конґрреса Русинох|thumb|center]] |} '''Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох''' (рсн. ''Світовый конґрес русинів'', анґ. ''World Congress of Rusyns'') друштвена орґанизация реґистрована у Словацкей а котру творя орґанизациї Русинох, Руснацох, Лемкох з матичних русински (карпатских) обласцох зоз України, Словацкей, Польскей, Мадярскей, Румуниї, як и орґанизациї хтори представяю русинску дияспору зоз Сербиї, [[Горватска|Горватскей]], Ческей, ЗАД и Канади. Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох зашеда кажди два роки, вше у другей держави, а творя го делеґати орґанизацийох членїцох конґреса, догварене єднаке число з каждей орґанизациї без огляду на єй численосц, як и делeґати Шветового форума младих. '''Шветова рада Русинох''' (анґ. ''World Council of Rusyns'') то вивершни орґан Шветового конґреса Русинох/Руснацох/Лемкох. Вона у медзиконґресним периодзе представя и заступа Конґрес и унапрямує роботу орґанизацийох- членїцох Конґреса на витворйованю догваркох и других документох принєшених на конґресу и у роботи конґресних комисийох под час конґреса. Мандат Шветовей ради Русинох тирва два роки а вибера ю Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох. Шветова рада Русинох зоз мандатом на два роки вибера предсидателя Шветовей ради и секретара Шветовей ради. На 17. Конґресу у Новим Садзе 2023. року окончени вименки у Статута конґреса котри суґеровала Венециянска комисия Совиту Европи зоз цильом же би Конґрес постал и формално правно медзинародна орґанизация котра може заступац Русинох зоз шицких державох пред медзинароднима орґанизациями, орґанами и форумами. == История орґанизациї Конґреса и його дїялносц == Пейдзешат роки поцискованя и гамованя русинскей националней свидомосци у другей половки ХХ вику и менєй або вецей присутна денационализация и асимилация Русинох у жемох восточней Европи спричинєли чежки пошлїдки у културним и образовним живоце Русинох як и у їх националней свидомосци. Язик Русинох у тих жемох остал нєкодификовани по штредок 90-тих рокох, уметнїцка творчосц и информованє та образованє на русинским язику скоро цалком щезли. Русински орґанизациї, кажда у условийох жеми у хторей дїйствовали, започали орґанизованє информованя, видаваня часописох и кнїжкох на русинским язику, алє ше у тих процесох зявели проблеми пре нєдостаток искуства у дзепоєдних обласцох. Нєдостаток учебнїкох на русинским язику и скромни резултати у сучасней литературней уметнїцкей творчосци вимагали потребу сотруднїцтва орґанизацийох Русинох зоз розличних жемох же би ше зоз заєднїцкима моцами ришовало сущни питаня националного идентитета. Пре тоти потреби иницироване орґанизованє и отримованє шветових конґресох Русинох/Руснацох/Лемкох як свойофайтове повязованє русинских орґанизацийох, з єдного боку, у процесох демократизациї дружтвених одношеньох у восточноевропских жемох дзе жили Русини и, з другого боку, як даванє пориву моцнєня националней свидомосци Русинох вообще. [[Файл:Persi svetovi kongres Rusinoh 1.jpg|alt=Перши шветови конґрес Русинох|thumb|485x485px|Перши шветови конґрес Русинох отримани 1991. року у Медзилаборцох, Чехословацкa]] Перши шветови конґрес Русинох<ref>Алмашій В. [https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/7980/1/%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%A8%D0%98%D0%99%20%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%9E%D0%92%D0%98%D0%99%20%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%93%D0%A0%D0%95%D0%A1%20%D0%A0%D0%A3%D0%A1%D0%98%D0%9D%D0%86%D0%92.pdf ''Перший світовий конгрес русинів у Меджилабірцях 23–24 березня 1991 року та його передумови''] // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія / редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2010. — Вип. 15. — С. 125—134. — Бібліогр.: с. 132—133 (40 назв). </ref> отримани 1991. року у Медзилаборцох у тедишнєй Чехословацкей а потим ушлїдзело отримованє таких сходох кажди два роки вше у другей держави<ref>[http://www.rusynacademy.sk/english/en_kongres.html#Programme ''Звити з конґресу Русинох/Руснацох/Лемкох''] </ref>. Як главна орґанизация хтора дїйствує на ґлобалним уровню Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох ма окремну значносц за русински народ хтори нє ма свою окремну державу а нєшка нє ма анї таку автономну обласц яку мал у периодзе од 1918. по 1938. рок у форми автономного Русинского краю (1918-1919) и Автономней Подкарпатскей Руси (1919-1938). Прето ше окремну увагу у рамикох роботи Шветового конґреса Русинох дава на сотруднїцтво зоз державами хтори урядово припознали меншински статус русинского народу. Понеже напр. Україна ище вше нє припознала народну окремносц Русинох, представнїки ШКР ше на ґлобалним уровню и далєй закладаю за всеобще припознанє русинского народу як окремного славянского народу, хтори у шицким ровноправни з другима восточнославянскима народами (Руси, Билоруси, Українци). Окремна увага ше у дїялносци ШКР дава питаньом хтори ше одноша на пестованє русинского културно-историйного скарбу, з чежиском на афирмованє вариянтох русинского язика (Rusyn, русиньски rue и Rusnak, Rusyn,ruski rsk) хтори з боку Медзинародней орґанизациї за стандардизацию (ISO) припознати и потвердзени под назвами хтори виведзени праве з ендонимского (жридловогo) мена русинского язика (анґ. Rusyn language). == Потерашнї конґреси == {| class="wikitable" ! colspan="7" |<big>По нєшка отримани тоти конґреси Русинох:</big> |- |1. |1991. |Медзилаборци, Чехословацка | |11. |2011. |Пилишсенткерест, Мадярска |- |2. |1993. |Леґница, Польска | |12. |2013. |[[Ужгород]], Україна |- |3. |1995. |[[Руски Керестур]], СР Югославия | |13. |2015. |Дева, Румуния |- |4. |1997. |Будапешт, Мадярска | |14. |2017. |Осиєк, [[Горватска]] |- |5. |1999. |Ужгород, Україна | |15. |2019. |Камйонка, Словацка |- |6. |2001. |Прага, Ческа | |16. |2021. |Кринїца, Польска |- |7. |2003. |[[Прешов]], Словацка | |17. |2023. |Нови Сад, Сербия |- |8. |2005. |Кринїца, Польска | |18. |2025. |Бухарест, Румуния |- |9. |2007. |Сиґет, Румуния | | | | |- |10. |2009. |Руски Керестур, Сербия и Петровци, [[Горватска]] | | | | |} == Предсидателє Шветовей ради Русинох були: == * 1991- 2004 [[Василь Турок-Гетеш|мґр Василь Турок-Гетеш]], Чехословацка * 2005-2009 проф. др [[Павле Роберт Маґочи|Павле Р. Маґочи]], ЗАД * 2010-2014 Дюра Папуґа, Сербия * 2015- др Штефан Лявинец, Мадярска Свiтовый конґрес Русинiв/Шветови конґрес Руснацох/World Congress of Rusyns ма свойо шедзиско на адреси Duchnovičovo nám. 1 081 48 Prešov, Republika Slovacka. == Литература == * ''Зборнїк роботох зоз Трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох),'' Руска матка, Руски Керестур, 1997. * P. R. Magocsi. World Congress of Rusyns/Svitovŷ i kongres Rusyniv. P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, <nowiki>ISBN 0-8020-3556-3</nowiki>, p. 541. == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Светски_конгрес_Русина|''Светски конгрес Русина'',]] Википедија на српском језику, Sorabino, 10. јун 2021. * Вероника Вуячич: [https://www.ruskeslovo.com/pocina-xvii-svetovi-kongres-rrl-i-xi-svetovi-forum-mladih-rrl/ ''Почина XVII Шветови конґрес РРЛ и XI Шветови форум младих РРЛ'',] ''Рутенпрес'', 17. авґуст 2023. * Мария Афич: [https://www.ruskeslovo.com/%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bc-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d2%91%d1%80%d0%b5%d1%81-%d1%80%d1%80%d0%bb-%d0%b8-%d1%84%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bc-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%b8%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b5/ ''Шветови конґрес РРЛ и Форум русинскей младежи мали виберанкови характер,''] ''Рутенпрес,'' 15. септембер 2021 * Мария Афич: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b8-15-%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d2%91%d1%80%d0%b5%d1%81-%d1%80%d1%80%d0%bb/ ''Отримани 15. Шветови конґрес РРЛ,''] ''Рутенпрес,'' 10. юлий 2019. * [[Михайло Зазуляк]]: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3-%d0%9e%d1%81%d0%b8%d1%94%d0%ba%d1%83-%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%a8%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%b8-%d0%a8%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%bd/ ''У Осиєку почина Штернасти Шветови конґрес РРЛ,''] ''Рутенпрес,'' 30. юний 2017. * [https://www.rtv.rs/sr_ci/vojvodina/novi-sad/novi-sad-domacin-17.-svetskog-kongresa-rusina_1468065.html ''Нови Сад домаћин 17. Светског конгреса Русина,''] ''РТ Војводине,'' 15. август 2023. * [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D1%81%D0%B0%D0%B4-%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%97-17.-%D1%88%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D2%91%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%97%D1%97-%D0%BD%D0%B0-%D1%84%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83-%D0%B8-%D0%BA%D1%86%D0%B2-%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%88-%D1%86%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_1468361.html ''Нови Сад домашнї 17. Шветового конґресу Русинох'',] ''РТ Войводина,'' 16. авґуст 2023. * [http://www.rusynacademy.sk/english/en_kongres.html ''The Academy of Rusyn Culture in Slovakia''] * П.Медвідь: [https://www.rusyn.fm/spravy/region/%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B0-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D0%B2-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96/Засідала ''Світова рада Русинів в Старій Любовні,''] ''Rádio rusyn FM,'' вебсайт, 18, май 2019. == Референци == <references /> [[Катеґория:Русински орґанизациї у Европи]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] 3661chdjgjrjaknyvdhfzawfh6v8elv 0 653 19837 8409 2026-07-11T14:51:32Z Sveletanka 20 катеґория 19837 wikitext text/x-wiki [[File:Louvre_at_night_centered.jpg|270px|alt=Лувр|thumb|Музей Лувр у [[Париз]]у єден з найвекших на швеце и бизовно єден з найпознатших музейох.]] '''Музей''' (зоз старогреческого ''μουσείον'', ''мусио'' – штредзиско) назва за установу и будинок, место дзе ше чува, виучує и виклада – хронолоґийно або тематично – збирки старих предметох, уметнїцких дїлох, предметох з обласци науки, технїки... Спрам дефинициї ICOM-а (анґл. ''International Council of Museums,'' ICOM, серб. ''Медзинародни совит музейох'', МСМ) зоз 1974. року, музей нєпрофитна установа на хасен дружтва и його розвою, отворена за явносц, за нащиву жительох хтори збераю, чуваю, виглєдую, комуникую и викладаю материялни и нєматериялни скарб зоз цильом виучованя, образованя и забави. [[File:Uffizi_Hallway.jpg|270px|alt=Конк|thumb|Конк у ґалериї Уфици у Фиренци.]] == История == Перши зазначени податки о збирки драгоциних предметох ше находза у городзе Сузи (югозаходни Иран). Податки ше одноша на 1176. рок пред н.е. и даваю информациї о збирки предметох принєшених зоз воєно покорених обласцох. У городзе Персеполю (Иран) тиж ше споминаю палати зоз скарбнїцами и [[скулпторство|скулптурами]] греческей уметносци. Палати отвераю дзвери нащивительом у шветочних нагодох<ref>Wilkens, Alasdair (25. 5. 2011)[https://web.archive.org/web/20180401004752/https://io9.gizmodo.com/5805358/the-story-behind-the-worlds-oldest-museum-built-by-a-babylonian-princess-2500-years-ago . „The story behind the world's oldest museum, built by a Babylonian princess 2,500 years ago”]</ref>. [[File:British_Museum_from_NE_2.JPG|270px|alt=Музей у Лондонє|thumb|Британски музей у Лондонє]] У 5. вику пред н. е. у Атинским акрополю ше почина будовац ґалериї и музеї (''Пинакотека'' - ґалерия малюнкох на уходзе до акрополю, ''Калкотека''-будинок зоз скулптурами), ''Stoa poikile'' - конк украшени зоз мотивами битки при городзе Маратонє. Скарбнїци ше находза и у универзитетох при святилїщох у Атини, Коринту, Олимпиї. Збирки завитних дарункох чували и о нїх ше старали ''hieropoei'' (чуваре и священїки). У чаше геленизма настали перши музеї при библиотекох у хторих ше одвивали науково, културни и уметнїцки дїялносци (у Александриї у 3. вику пред н.е. и у Перґаму, у 2. вику пред н. е.). [[File:Hemitage-exterior.jpg|270px|alt=Ермитаж|thumb|Музей уметносци Ермитаж у Санкт Петербурґу спочатку була Жимска палата рускей царскей резиденциї.]] Антични Рим (Стари Рим) нє припознава музей як институцию. Велї дїла подобовей уметносци ше збера и виклада у библиотекох, святилїщох або на отвореним просторе. Нєшкайши тип музею ше зявює у чаше ренесанси у Италиї. [[File:Rock_and_Roll_Hall_of_Fame.jpg|270px|alt=Рок|thumb|Сала славних рокенролу (Охайо, ЗАД) централни шветови музей пошвецени рокенролу]] Од 16. вику рошнє интересованє за зберанє културно-историйно-наукових предметох и зявюю ше ґалериї у хторих ше чува уметнїцки дїла. У 18. вику ше прави перши будинки за потреби музейох хтори отвераю свойо дзвери нащивительом: Музей Ешмолиєн (анґл. ''Ashmolean Museum'') у Оксфорду, Природняцки музей ( нєм. ''Naturhistorisches Museum'') у Бечу, Британски музей (анґл. ''British Museum'') у Лондонє. Найвецей явни музеї ше отвера после Французкей револуциї. У 19. вику ше першираз зявює потреба за подзелєньом музейох. З єдного боку настава потреба основац енциклопедийни музеї зоз образовним приступом (Метрополитански музей уметносци у Нюйорку и Музей применєних уметносцох у Бостонє), а зоз другого боку, зоз наставаньом рижних наукових дисциплинох, формую ше окремни музеї: • '''''археолоґийни музей''''' (1802. року основани лапидариюм у ''Авґустовим святилїщу'' у Пули, ''Археолоґийни музей'' у Сплиту 1820. року, у Задру 1830. року) • '''''уметнїцки музеї и ґалериї''''' (''Национална ґалерия'' у Лондонє 1842 року, ''Ермитаж'' у Петроґрадзе 1852. року) • '''''технїчни музеї''''' (''Conservatoire National des Arts et Métiers'' у Паризу 1794. року, ''Deutsches Museum von Meisterwerken der Naturwissenschaft und Technik'' у Минхену 1903. року, ''Технїчни музей'' у Заґребе 1854. року) • '''''историйни музеї''''' (''Музей Наполеона'' у Паризу 1970. року, Heeresmuseum у Бечу) • '''''етноґрафски музеї''''' (Museum fur Völkerkunde у Бечу 1876. року, Етноґрафски музей у Сплиту 1910. року и у Заґребе 1919. року) • '''''природняцки музеї''''' (''Народни природняцки музей'' у Паризу 1793. року, ''Национални природняцки музей'' у рамикох ''Смитскониянскей институциї'' у Вашинґтонє 1846. року, ''Америцки природняцки музей'' у Нюйорку 1869. року) • '''''национални музеї''''' (''Народни музей'' у Задру 1832. року и у Заґребе 1846. року) хтори при малочислених народох афирмую национални идентитет. У 20. вику ше у музейох виклада рижни вистави конциповани же би комуниковали зоз явносцу. Видава ше и каталоґи и други публикациї, вирабя ше и предава сувенири, орґанизує ше преподаваня и педаґоґийни роботнї за дзеци. У Другей шветовей войни векшина музейох була знїщена. По войни ше прави нови, вельки будинки, музеї: ::◆ 1959. року ''Ґуґенгайм музей'' (музей абстрактней уметносци) у Нюйорку ::◆ 1964. року ''Национални музей антрополґиї'' у городзе Мексику ::◆ 1973. року ''Музей Ван Ґоґа'' у Амтредаме ::◆ 1977. року ''Национални музей модерней уметносци'' у центре Жорж-Помпиду у Паризу Окрем того же ше правело нови будинки, даскелї стари будинки ше реновирало и адаптовало за музейни потреби. Тедишнї будинок желєзницкей станїци у Паризу 1986. року достал нову наменку, присподобени є за вистави и у нїм отворени национални ''Музей Орсе'', тиж так будинок готелу Сале реконструовани и у нїм 1974. року отворени тиж национални музей, ''Музей Пабла Пикаса'' (Париз). Концом 20. и на початку 21. вику зявюю ше перши виртуални музеї, а зявює ше и музей ''MOWA'' (анґл. ''Museum of Web Art'') хтори нє постої як будинок, алє ма поставени вистави хтори мож розпатрац (''on line'' ) и виклада образовни програми. == Виртуални тури == ::▶ [https://muzej.ruskikrstur.360.rs/ Музейна збирка] у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] ::▶ [https://odnjateodzabuca.360.rs/ Историйно – етнолоґийна збирка Одняте од забуца] у [[Коцур]]е ::▶ [https://ruskaodloha.360.rs/ Историйно – етнолоґийна збирка Одняте од забуца] у [[Дюрдьов]]е == Подзелєнє == ★ Науково музеї (археолоґийни, историйни, етноґрафски, природняцки, технїчни, воєни, криминалистични, гиґиєнски, школски, моряцки...) ★ Уметнїцки музеї (музеї котри викладаю збирки малюнкох, скулптурох, ґрафикох и предмети применєней уметносци)<ref>''Enciklopedija likovnih umjetnosti. Sv. 3, Inj-Portl.'' Zagreb: Jugoslavenski leksikografski zavod. 1964. стр. 515.</ref> Спрам характеру, структури и териториялней компетенциї, музеї ше дзеля на державни, покраїнски, городски и музей родзеного краю. Часто ше хаснує и назви як цо то ґалерия (векша збирка малюнкох и скулптурох) и кабинет (за збирку ґрафикох, пенєжу и медальох). Окрем просторийох за викладанє збиркох, сучасни музеї маю и просториї за чуванє, понеже ше нє шицки предмети викладаю, просториї за реставрованє и препарованє музейних експонатох, фотоґрафску лабораторию, просториї за фахових занятих роботнїкох, просториї зоз инвентаром и библиотеку. == Найпознатши музеї и ґалериї у Европи == :– Фиренца: Палата Пити (Pitti) и Ґалерия Уфици :– Милано: Ґалерия Брера (Brera) :– Венеция: Ґалерия Академиї :– Рим: Музей историї и уметосци Лувр (Louvre), Музей уметносци Орсе :– Амстердам: Рийксмузеум, Музей Ван Ґоґа :– Лондон: Британски музей и Национална ґалерия, Музей Викториї и Алберта :– Мадрид: Музей уметносци Прадо, Музей кралїци Софиї :– Билбао: Музей модерней уметносци Ґуґенгайм Билбао :– Санкт Петербурґ: Музей уметносци Еритаж :– Москва: Трет'яковска ґалерия, Пушкинов музей :– Минхен: Стара и Нова Пинакотека, Нємецки музей :– Дрезден: Ґалерия старих майстрох у Дрездену :– Беч: Уметнїцко-историйни музей == Найнащивенши музеї == {| class="wikitable" |+ Шветова лїстина 20 найнащивенших музейох и местох за забаву у 2018. року<ref>[https://www.aecom.com/content/wp-content/uploads/2019/05/Theme-Index-2018-5-1.pdf „Theme Index Museum Index 2018” (PDF)]AECOM. 2019..</ref> |- ! Шорне число по ч. нащивительох ! Назва музея !! Город !! Число нащивительох |- | 1. || Лувр || Париз || 10.200.000<ref>[https://www.theartnewspaper.com/2019/03/24/arts-most-popular-here-are-2018s-most-visited-shows-and-museums „Art's Most Popular: here are 2018's most visited shows and museums”]''The Art Newspaper.'' 24. 3. 2019.</ref> |- | 2. || Китайски национални музей || Пекинґ || 8.610.092 |- | 3. || Музей уметносци Метрополитен || Нюйорк Сити || 6.953.927 |- | 4. || Ватикански музеї || Ватикан (Рим) || 6.765.186 |- | 5. || Национални музей авияциї и астронаутики|| Вашинґтон || 6.200.000<ref>[https://www.si.edu/newsdesk/about/stats „Visitor Statistics” ]''Smithsonian''. Приступљено 6. 6. 2019.</ref> |- | 6. || Тейт Модерн || Лондон || 5.868.562<ref>[https://www.alva.org.uk/details.cfm?p=423 „Visits made in 2018 to visitor attractions in membership with ALVA”]''Association of Leading Visitor Attractions''. Приступљено 6. 6. 2019.</ref> |- | 7. || Британски музей || Лондон || 5.828.552 |- | 8. || Национална ґалерия у Лондонє || Лондон || 5.735.831 |- | 9. || Природняцки музей у Лондонє || Лондон || 5.226.320 |- | 10. || Америцки природняцки музей || Нюйорк Сити || 5.000.000 |- | 11. || Национални природняцки музей || Вашинґтон || 4.800.000 |- | 12. || Национална ґалерия уметносци || Вашинґтон || 4.404.212 |- | 13. || Китайски музей науки и технолоґиї || Пекинґ || 4.400.000 |- | 14. || Ермитаж || Санкт Петербурґ || 4.220.000 |- | 15. || Музей Джеджанґ || Ганґджоу || 4.200.000 |- | 16. || Национални музей америцкей историї || Вашинґтон || 4.100.000 |- | 17. || Музей Викториї и Алберта || Лондон || 3.967.566 |- | 18. || Реина София || Мадрид || 3.898.000 |- | 19. || Национални музей палати у Тайпею || Тайпей || 3.860.000 |- | 20. || Музей Нанкинґ || Нанкинґ || 3.670.000 |} == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%98 Музей.] Википедия на сербским язику * [https://www.muzejvojvodine.org.rs/sta-muzej-radi/ Улога музеја.] ''muzejvojvodine.org.rs'' * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/42619 Музеј, Хрватска енциклопедија.] ''enciklopedija.hr'' * [http://www.icom-croatia.hr/aktivnosti/icom-definicija-muzeja-2022/ Дефиниција музеја.] ''icom-croatia.hr'' == Референци == [[Катеґория: Култура]] <references /> [[Катеґория:Културна скарбнїца]] j0azssqq74n3jvokzfxvjqkqx9zziga 0 1085 19847 12020 2026-07-11T15:03:31Z Sveletanka 20 катеґория 19847 wikitext text/x-wiki == Иконостас церкви Рождества Святей Богородици у Дюрдьове == [[Файл:Ikonostas u Djurdjove.jpg|алт=Иконостас у церкви у Дюрдьове|мини|468x468п|Иконостас у церкви Рождества Пресвятей Богородици у Дюрдьове]] Вибудов [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцкей церкви]] у [[Дюрдьов|Дюрдьове]] одпочала на яр 1900. року а уж концом истого року, на швето Св. Архангела Михаила, тедишнї крижевски владика Юлиє Дрогобецки пошвецел нову [[Святи храм|церкву]] на чесц Рождества Пресвятей Богородици. '''[[Иконостас]]''' збудовани 10 роки познєйше. Познате же царски двери и розпяце зробени у Австриї. Малюнки на мурох у нукашньосцо церкви намальовал 1914. року новосадски уметнїк А. Годованї. Василиє Уйфалуши 1970 року обновел ентериєр церкви. Грекокатолїцку церкву краша и шеснац новши витражи-образи, робота [[Священїк|священїка]] Михаила Холошняя, чийо технїчне витворенє зробене у познатим зомборским ателєу Станишич. == Як настал иконостас у церкви == У чаше парохованя Максимилияна Храниловича, такой о рок по вибудови парохиї, односно 1910. року, конєчно наручени, справени и на швето Рождества Пресвятей Богородици, на сам парохиялни Кирбай, пошвецени Иконостас, на чийо поставянє ше чекало цалу єдну децению. Уж нє рахуюци на помоц владики Дрогобецкого, алє операюци ше на власни моци и пенєжни средства наручени, як призначел [[Дюра Биндас]] у Лїтопису парохиї, дзешка у Чешкей образи за иконостас парохиялней церкви. [[Файл:Casc ikonostasa.jpg|алт=Часц иконостаса|мини|563x563п|Часц иконостаса (први бок)]] Обнавянє спомнутого иконостасу у периодзе од 2007 до 2012. р. хторе ше окончовало у парохиялней дюрдьовскей художествено-иконописней роботнї наволаней Христожнїк, зоз хтору руководзел дюрдьовски капелан Михаил Холошняй - Матїйов, помогло часточно розришиц загадки о мальованю, о авторстве живописаня образох и конєчно о пошвецаню иконостасу. Велька векшина образох була намальована просто на нєгрундовани, лєм з лєновим олєйом премасцени десково подлоги и то зоз олєйовима [[Фарба|фарбами]]. Од вкупно 34. образох осем були намальовани на платну и то у першим пасму иконостасу три хтори ше находзели над Царскима дзверками - Тайна Вечера, над Дияконскима - Воведениє и Покров Пресвятей Богородици, а у остатнїм верхнїм пасму - Розпяце зоз диптихом и на нїм намальовану под Крестом плачуцу Мацер Божу и Христового ученїка Йоана Богослова, як и по два з бокох централного верхнього креста стояци образи штирох старозавитних пророкох. За часточне розришенє дилеми кеди бул иконостас намальовани и пошвецени од найвекшого значеня представял сам верхнї Крест. Кед бул зняти, и кед ше установело же є намальовани на платну, а платно зоз малима гвоздзиками, досц нєпрофесийно прибите на древену подлогу, платнови малюнок Розпяца Христового ше знял и наишло ше на три записи. Єден, на правим плєцу водоровней дески Креста призначени, єднозначно наводзи датум поставяня и пошвецаня иконостацу: З помоцу Всемогущого поставени тот Иконостас у чаше парохованя Максимилияна Храниловича, року 1910. и пошвецени на Кирбай истого року (21. септембра 1910. року). Под текстом ище уписане и мено єдного церковного одборнїка: Дюри Провчия. Други два на двох процивних законченьох вертикалней дески Креста кратки призначки, за розлику од першей з горватску латинку зложеней, записани по нємецки. Верхня спомина автора Царских и Дияконских дзверкох - Франца Янда, як и место и час їх живописаня - Райхенау, у септембре мешацу 1910. року. (Понеже постоя вецей места зоз тим меном, як у Австриї два, так у Нємецкей и Швайцарскей, ище нє розришена загадка о хторим месце точно слово, а и податки о самим иконо-писательови у тей хвильки нєпознати). Долнї спомин-запис спомина Храниловичового предшественїка Андрея Лабоша, и його улога у нарученю мальованя Kреста и Образох. Очиглядне, поровнуюци рукопис мальованих спомнутих Царских дзверкох и южних и сиверних Дияконских зоз стилом мальованя и уметнїцким виразом шицких других Образох иконостасу, же на нїм робели голєм двоме розлични авторе. Мено другого остава за тераз нєпознате. Ище раз здогаднєме на скорей у тексту спомнуте же о. Дюра Биндас у Парохиялним лїтопису кратко призначел же Образи за иконостас намальовани дзешка у Чехословацкей. Понеже ше у цеку обнови иконостасу дошло и до спознаня авторства резбарених украсних часцох, дзекуюци даскелїм по нємецки написаним призначком и самому подпису мена и презвиска резбара - Алойза Тауша, у велькей мири зоз сиґурносцу мож заключиц же єднанка и догварянє о виробку дюрдьовского иконостасу ишло прейґ новосадскей Християнско-позлатарскей роботнї за сербске православне церковне художество, власнїка Нємца Луя Тауша. == Ґалерия == <gallery> Файл:Ljivi bok ikonostasa.jpg|Иконостас (лїви бок) Файл:Detalj ikonostasa.jpg|Деталь иконостаса Файл:Ikonostas u cerkvi u Djurdjove.jpg|Попатрунок на иконостас зоз глїбини церкви </gallery> == Вонкашнї вязи == * Helena KORPAŠ, [https://www.youtube.com/watch?v=X1mp-0xAWcM RESTAURACIJA IKONOSTASU,] Makovcanj, портал Ютюб, 1. новембер 2016. * [https://ruskacerkva.wixsite.com/ecclesia-ruthena/galeriya Ґалерия,] вебсайт ГРЕКОКАФТОЛЇЧЕСКЕ ЦЕРКОВНЕ ОБЩЕСТВО При св. Храме Рождества Пресвятей Богородици - Дюрдьов. * [https://gradjanskilist.rs/2020/05/30/prelepe-drvene-stolice-krase-grkokatolicku-crkvu-prekrasni-dreveni-stoli-prikrasu%d1%8e-cerkvu/ ПРЕЛЕПЕ ДРВЕНЕ СТОЛИЦЕ КРАСЕ ГРКОКАТОЛИЧКУ ЦРКВУ,] Грађански лист, вебсајт gradjanskilist.rs, 30. мај 2020. * [https://communications.rs/kulturna-bastina-vojvodine-sakralni-objekti-u-durdevu/ Kulturna baština Vojvodine – Sakralni objekti u Đurđevu,] vebsajt communications.rs, 15. septembar 2021. * [https://www.topsrbija.com/index.php?option=com_content&view=article&id=11067:rusinska-crkva-epicentar-ivota-rusinske-zajednice-u-bakoj-&catid=320:manastiri&Itemid=563 Rusinska crkva - epicentar života rusinske zajednice u Bačkoj,] vebsajt Top Srbija topsrbija.com, 28 jul, 2022. [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Християнство]] [[Катеґория:Архитектура]] [[Катеґория:Святи храм]] [[Катеґория:Дюрдьов]] pwuevg5p0mbk6y1nh9iyalzx7pob1v3 0 1144 19851 12967 2026-07-11T15:10:27Z Sveletanka 20 катеґория 19851 wikitext text/x-wiki [[File:Tamburica and Cello Tamburica (2019-02-08 19.56.29 by Dejan Krsmanovic).jpg|right|thumb|300px|Тамбурка прим и тамбурашске чело]]'''Тамбурка фест''' (серб. Тамбурица фест/Tamburica fest) то тамбурашски фестивал хтори ше отримує од 2008. року. Першираз Тамбурка фест як смотра тамбурашох зоз шицких меридиянох орґанизовани у живописним, „найтамбурашским” валалє [[Диронь]], хторе ше находзи на сиверу [[Бачка|Бачкей]] у [[Войводина|Войводини]]. После штирох рокох отримованя фестивала у Дироню, 2012. року, фестивал вимесцени пре орґанизацийни причини зoз єдну програмску часцу до Нового Саду и на Петроварадинску твердиню,<ref>[https://tamburicafest.com/o-festivalu/ О фестивалу - Тамбурица фест]</ref> а од 2013. року попри интернационалного змаганя у Петроварадину, отримани и тамбурашски собор, смотра [[Ансамбл|ансамблох]] такв. домашнїх „бандох” у Дироню. Циль фестивалa першенствено афирмованє тамбурашскей [[Подзелєнє музики|музики]], инструмента [[Тамбура|тамбури]], и пестованє традициї, сотрудзованє и приятельства уметнїкох на интернационалним уровню. На фестивалу участвую [[Оркестер|оркестри]] зоз вельо державох тиж и зоз Сербиї. Уводни [[Дзень|днї]] ше отримую у центру Нового Саду, у виду карневала тамбурашох. Треци дзень фестивала ше предлужує на Площи Шлєбоди, дзе наступаю културно-уметнїцки дружтва. Штварти и пияти дзень змагательного характеру и отримую ше на Петртоварадинскей твердинї.<ref>[https://novisad.travel/kalendar-dogadjaja/tamburica-fest/ Тамбурица фест - календар догађаја]</ref> Од 2013. року фестивал ше отримує лєм на Петроварадинскей твердинї, а тиж 2013. року у рамикох фестивала основана Шветова тамбурова асоцияция, здруженє шицких тамбурашох швета зоз шедзиском у Новим Садзе. Тамбурка фест конциповани до трох часцох: змагательна часц, забавна и културолоґийно-едукативна часц фестивалу. Фестивал 2017. року преглашени за найлєпши етно фестивал у Европи.<ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=271&yyyy=2017&mm=06&dd=18&nav_id=1273425 Tamburica fest proglašen za najbolji etno festival u Evropi]</ref> == Вонкашня вяза == * [https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/sedamnaesti-tamburica-fest-od-12.-do-15.-septembra-na-trgu-slobode_1567618.html Tamburica fest, od 12 do 15 septembra] rtv.rs == Референци == <references/> [[Катеґория:Музика]] [[Катеґория:Фестивали у Войводини]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] ttcs8ck7v1eyz45vbdzk3qg000llatb 19858 19851 2026-07-11T15:22:17Z Sveletanka 20 19858 wikitext text/x-wiki [[File:Tamburica and Cello Tamburica (2019-02-08 19.56.29 by Dejan Krsmanovic).jpg|right|thumb|300px|Тамбурка прим и тамбурашске чело]]'''Тамбурка фест''' (серб. Тамбурица фест/Tamburica fest) то тамбурашски фестивал хтори ше отримує од 2008. року. Першираз Тамбурка фест як смотра тамбурашох зоз шицких меридиянох орґанизовани у живописним, „найтамбурашским” валалє [[Диронь]], хторе ше находзи на сиверу [[Бачка|Бачкей]] у [[Войводина|Войводини]]. После штирох рокох отримованя фестивала у Дироню, 2012. року, фестивал вимесцени пре орґанизацийни причини зoз єдну програмску часцу до Нового Саду и на Петроварадинску твердиню,<ref>[https://tamburicafest.com/o-festivalu/ О фестивалу - Тамбурица фест]</ref> а од 2013. року попри интернационалного змаганя у Петроварадину, отримани и тамбурашски собор, смотра [[Ансамбл|ансамблох]] такв. домашнїх „бандох” у Дироню. Циль фестивалa першенствено афирмованє тамбурашскей [[Подзелєнє музики|музики]], инструмента [[Тамбура|тамбури]], и пестованє традициї, сотрудзованє и приятельства уметнїкох на интернационалним уровню. На фестивалу участвую [[Оркестер|оркестри]] зоз вельо державох тиж и зоз Сербиї. Уводни [[Дзень|днї]] ше отримую у центру Нового Саду, у виду карневала тамбурашох. Треци дзень фестивала ше предлужує на Площи Шлєбоди, дзе наступаю културно-уметнїцки дружтва. Штварти и пияти дзень змагательного характеру и отримую ше на Петртоварадинскей твердинї.<ref>[https://novisad.travel/kalendar-dogadjaja/tamburica-fest/ Тамбурица фест - календар догађаја]</ref> Од 2013. року фестивал ше отримує лєм на Петроварадинскей твердинї, а тиж 2013. року у рамикох фестивала основана Шветова тамбурова асоцияция, здруженє шицких тамбурашох швета зоз шедзиском у Новим Садзе. Тамбурка фест конциповани до трох часцох: змагательна часц, забавна и културолоґийно-едукативна часц фестивалу. Фестивал 2017. року преглашени за найлєпши етно фестивал у Европи.<ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=271&yyyy=2017&mm=06&dd=18&nav_id=1273425 Tamburica fest proglašen za najbolji etno festival u Evropi]</ref> == Вонкашня вяза == * [https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/sedamnaesti-tamburica-fest-od-12.-do-15.-septembra-na-trgu-slobode_1567618.html Tamburica fest, od 12 do 15 septembra] rtv.rs == Референци == <references/> [[Катеґория:Музика]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Фестивали]] k476ipd8miooxct15v5t370ffnrsz05 0 1190 19855 16894 2026-07-11T15:18:01Z Sveletanka 20 катеґория 19855 wikitext text/x-wiki [[File:Svjati hram u Ruskim Keresture 20250520 150155.jpg|thumb|Заходна часц Святого храму у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (2025), Катедрална церква Св. о. Миколая|300px]] '''Святи храм''' (серб. ''црква,'' укр. ''церква'', поль. ''cerkiew'', всл. ''cerkev'') то найважнєйше и основне богослужебне место. Святи храм, прето же ше у нїм сходза вирни, а собранє вирних то Церква, святи храм ше наволує ище и церква. У народзе мено церква скоро же у общим хаснованю.<ref>Словнїк руского народного яика, II, О—Я, Нови Сад, 2017, бок 688</ref> Окрем святого храму, до святих местох ше рахує и [[церковна порта|церковну порту]] и [[теметов]]. У святим храме ше на окремни способ посцигує духовни, душевни и тїлесни спасительни мир, а ту ше окончую и Святи тайни , як цо то: Кресценє, Миропомазанє, Рукоположенє, Винчанє, Покаянє споведз, кед могуще и олїво та и други богослуженя. == Нукашнє ушоренє храму == Єст одредзени правила о заступеносци и розпорядку нукашнього простору у святим храме, а кед у питаню контури плана храму, шлєбода велька. У вязи з тим, християнски храм шлїдзи старозавитни шатор и єрусалимски храм. И як цо ше святи шатор, и вец познєйше и перши и други єрусалимски храм дзелєли на три часци, на святая святих, святилїще и двор, так и християнски храм ма три часци: олтар, корабель и притвор. :♦ '''[[Олтар]]''' то предня часц храму. Вон ше зоз иконостасом дзелї на два часци. Нукашньосц ше вола святилїще, а часц пред иконостасом солея :♦ '''Святилїще''' то часц олтара до хторей уходза лєм священослужителє, швичкар, читач и шпивач ([[дзияк]]), поддиякон, диякон, [[священїк|презвитер]], епископ. До тей часци нє уходза нєрукоположени :♦ '''Солея''' то простор од перших преднїх ґарадичох по иконостас, односно по початок святилїща. Состої ше зоз амвону, лївого и правого клиросу :♦ '''[[Иконостас]]''' то преграда хтора дзелї олтар на святилїще и солею. На нїма поставени икони, образи :♦ '''[[Корабель (архитектура)|Корабель (ладя)]]''' то место дзе ше сходзи народ кед слуха богослуженє :♦ '''[[Притвор]]''' то заходна часц храму, мала би буц оддзелєна од кораблю зоз муром. Мури храмового кораблю, як и олтара та и притвору, мали би буц намальовани з фресками. Фрески би мали буц доминантни, видзи ше их и чувствує у каждей часточки храму. == Вонкашнє ушоренє храму == План основи храму рижнородни. Може буц у форми [[криж|крижа]], круга, осемуглови, гвиздасти, длуговасти. Форма кресту — знак Исусов, форма круга — вичносц Церкви, вичносц прето же на кругу нє видно анї початок анї конєц, форма гвизди — Церква швици зоз Исусом, подобнє як гвизди, длуговаста форма —форма кораблю (ладї) хтори водзи вирних на безпечне место. === Храмовни стили === :▶'''Романски стил''' — у основи (фудаменту) того стилу римски криж. Римски криж ма три горнї краки истей длужини, а тот цо идзе на долу вельо предлужени. Горнї крак ше закончує зоз правилним полукругом (апсиду). Повала над ладю (простором дзе вирни стоя або шедза кед слухаю службу) дакеди ровна, алє звичайно полукружна, верхи облакох, як и наддзвернїки маю форму правилного полукругу. Над центром крижаня ладї и хижкох стої крижна турня, купола, хтора ше закончує з полулабду, калоту. На верх калоти римски криж. Над уходну часцу можу буц змесцени менши або векши турнї (дзвонїци) у хторих ше находза [[дзвон|дзвони]]. Таки храм романского стилу може буц єдноладьови, троладьови, або и вецейладьови. Ладї медзи собу роздзелєни зоз шором монументалних слупох. :▶'''Византийски стил''' — у основи (фудаменту) того стилу византийски (гречески) криж. Гречески криж ма шицки штири краки истей длужини. Византийски храм, значи, истей длужини и ширини, з тим же ше предок закончує з полукружну апсиду. Повала полукружна, у форми одрезку калоти, штварцина калоти (над апсиду). Законченє облакох и наддзвернїкох полукружне. На штред храму купола (роля и полулабда) хтора ше закончує зоз истим таким греческим крижом. Храм византийского стилу звичайно єдноладьови, алє зоз єдного и другого боку апсиди, у куце медзи горнїма и долнїма краками, можу буц просториї хтори ше закончую з апсидами, а служа як проскомидикон и дияконикон, або, кед ше роби о храмох вельких димензийох, вец то можу буц додатни побочни храми, з власнима иконстасами, а пошвецени окремним святим. [[File:Cathedral Notre-Dame de Reims, France-PerCorr.jpg|right|thumb|300px|Катедрала Нотр Дам у Ремсу]] :▶'''Ґотски стил''' — окреме атрактивни стил. Основа му правоугельнїк хтори ше закончує з апсиду, алє апсида ше нє закончує з правилним полукригом алє з вецейугелнїком. Найхарактеристичнєйше за тот стил то стрункосц и висина (символизем дзвиганя шицкого, та и чловека ґу нєбу). То заступене у каждим деталю, алє поготов у єдней або двох турньох, хтори над уходним простором. Турнї, як и цали храм, украшени з безчисленима каменима украсами, орнаментику, фиґурами, розетами, [[Скулпторство|скулптурами]], чипками и венцами. Турнї и облаки узки и високи, а закончую ше зоз полукругом, алє и зоз виразним кончиком. Так ше закончую и наддзвернїки. Скоро же обовязни и витражи, а одсутни мурови иконопис. Храм ґотского стилу може буц єдно або вецейладьови. Шицки три спомнути церковни стили маю и свойо виведзени стили. То ше одноши на византийски стил, наприклад: византийско-русийски и византийско-сербски стил. Велї храми вибудовани у мишаних стилох. :▶ Єст и стил хтори условно мож наволац '''штредньоевропски''', або '''панонски стил'''. То стил хтори настал на спомнутих просторох, а форсировала го Австроугорска, и то нательо, же такповесц кажди проєкт, за кажду церкву мушел буц зробени у Бечким проєктним бироу и одобрени од царского уряду. То важело за шицки церкви: католїцку, [[грекокатолїцка церква|грекокатолїцку]], [[православна церква|православну]], протестантску. То єдноладьово зданиє хторе ше закончує з полукружну апсиду, ма єдну або вецей турнї. :▶'''Модерни стил''' то стил новших часох. У нїм заступени традицийни форми, а заступена лєм цо нє кажда дисгармония. Тот стил вшелїяк траци на интересованю, голєм його найекстремнєйши вариянти. == Литература == * ''Дзвони'', християнски часопис, число 6, юний 2002, „О богослужебних местох”, протоєрей ставрофор [[Йоаким Холошняй]] * ''Дзвони'', християнски часопис, число 4, април 2002, „О богослужебних местох”, протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй * ''Церковни литурґийно литурґични лексикон'', бок 298, 302, о. др Роман Миз == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_(%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%92%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0) Црква (грађевина).] Википедија на српском језику,''sr.wikipedia.org'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Архитектура]] [[Катеґория:Святи храм]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] oebl00mplzt06ekvxdq9ybukqeqse5j 0 1306 19849 13596 2026-07-11T15:05:48Z Sveletanka 20 катеґория 19849 wikitext text/x-wiki [[File:Temetov 20250615 112728.jpg|thumb|400x400px|Валалски [[теметов]] у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (2025.)]] '''Теметов'''<ref>Словнїк руского народного язика, II, О—Я, Нови Сад, бок 579</ref> то простор дзе ше хова умартих. Першобутно теметови були змесцени коло [[Святи храм|святих храмох]], а познєйше на окраїскох населєних местох. Попри святого храму и [[Церковна порта|церковней порти]], теметов тиж святе место. Одношенє, односно почитованє людзох ґу умартим манифестує ше през випатрунок надгробних памятнїкох, алє и самого теметова. Познаванє теметова важне за виучованє розличних културох (окреме старших) и уметнїцких стилох. Почитованє и пошвецанє местох дзе ше хова умартих замерковани ище у каменим чаше. Окремну повагу умартим особом и местом дзе ше их хова давали ище стари Єгиптянє, хтори попри покойних, до гроба кладли и драгоцини предмети як цо то злато, стрибло и рижни прикраски. Попри того, ґу умартому кладли и рижни предмети зоз каждодньового живота, понеже верели до живота по шмерци. Єгипетски гроби були розкошни, окреме пирамиди до хторих ше ховало фараонох. == Етимолоґия == Анґлийске слово cemetery (од греческого κοιμητήριον, „место за спанє”)<ref>Harper, Douglas,[https://www.etymonline.com/search?q=cemetery „Cemetery”.] Online Etymology Dictionary </ref> наводзи на оградзене место — теметов. == Типи теметовох == '''Городски теметов''' ше находзи у населєним месце. Вчасни городски теметови були змесцени коло святого храму, алє после одредзеного часу настала потреба одредзиц простор за хованє на другим месце. Таки теметови були нєздрави, бо при отвераню крипти требало и вилуфтирац. Зоз розкладаньом цела ше ошлєбодзую бактериї и вируси хтори можу спричинїц наставанє рижних хоротох, а тиж так велї теметови були над под'жемнима водами, а о тим ше нє водзело рахунку. Попри того, сучасни способи хованя оможлївюю ошлєбодзованє арсену, формалдегиду и желєза (балзамованє цела). Лади (труни) можу ошлєбодзиц арсен (хтори ше хаснує за защиту древа), формалдегид (состойна часц лаґох и средствох за затиканє розпуклїнох у древе) и токсичних металох як цо то бакар, олово и цинк (зоз ручкох). Пановало думанє же ше мегки часци цела розпадню за коло 25 роки, а хаснованє єдного места за шлїдуюце хованє оможлївює нєпреривни пенєжни приход так же теметови вше крашнє попораєни. То ше нє случує вшадзи, велї теметови запущени, дом су рижним животиньом, птицом и рошлїном хтори нє мож видзиц индзей. '''Валаски теметов''' ше першенствено правело коло церкви, а познєйше пре нєдостаток простору за хованя мушело ше пренайсц одвитуюце место. То було звичайно на окраїску валала, дзе було надосц и тунєй жеми. Перши таки теметов обдумал Кристофер Рен у Анґлиї, 1711. року. Вон ше закладал за ушорени теметови зоз дражками и желєнїдлом.<ref>van Rensslaer, M. G. (3. 6. 1891 [https://books.google.rs/books?id=uBggAQAAMAAJ&q=Christopher+Wren+cemetery+rural+Yew+trees&pg=PA254&redir_esc=y#v=onepage&q=Christopher%20Wren%20cemetery%20rural%20Yew%20trees&f=false „Garden and Forest”.] Sir Christopher Wren as Gardener: 254—255.</ref> '''Теметов на желєней поверхносци''' ше звичайно состої зоз меншого числа гробох окружених зоз квецом и древами. '''Почитац:''' :• [[Керестурски теметови]] == Литература == * Дзвони, християнски часопис, число 3, марец 2009. рок, бок 12. == Референци == <references /> [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] 7433yle86togdec4ub51q9oac739g5z 0 1320 19848 18779 2026-07-11T15:05:19Z Sveletanka 20 катеґория 19848 wikitext text/x-wiki [[File:Temetov 20250615 112728.jpg|thumb|424x424px|Главни уход на валалски теметов у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]]] [[File:Temetov - stari hrobi 20250615 113223.jpg|thumb|250px|Старши памятнїки на теметове у Руским Керестуре]] [[File:Temetov (siverna casc) 20250614 104237.jpg|thumb|250px|Заходна часц теметова у Руским Керестуре]] [[File:Kriz na temetove 20250615 113007.jpg|thumb|250px|Централна часц теметова у Руским Керестуре]] Руснаци ше зоз Горнїци почали насельовац на теди ткв. пустару Вельки Керестур 1751. року. За єден час, одприлики 10 до 12 роки, настал вельки валал, єден зоз найвекших населєних местох у тей часци [[Бачка|Бачкей]]. У валалє понаправяни хижи, перша [[Святи храм|церква]], школа и други явни будинки. Алє, скорей як цо ше сам валал почало будовац, мушело ше отвориц [[теметов]]. Дзе ше єдни родзели, други по вичним законє умерали. Перши теметов бул при самей церкви, як то спомина [[Гавриїл Костельник|Г. Костельник]] у Хронїки Руского Керестура, по старим руским обичаю. О тим теметове єст лєм шлїди у архивох и старих кнїжкох. Так у Хронїки Руского Керестура записане же кед калочски архиепископ Йосиф Батянь 1767. року окончовал канонску визитацию керестурскей парохиї, бул барз нєзадовольни кед видзел керестурки теметов хтори „бул оградзени з прощами, алє таки бул зароснути, же лєдво у нїм було видно и чловека, а од [[криж|крижох]], цо стали при гробох, анї єден ше нє видзел.” Прето архиепископ строго опомнул валалску власц же би ушорела теметов, та загрожел и з кару, кед ше то нє зроби. Шлїдуюци податок о теметове зазначени кед ше копало фудаменти за нову школу [[Замок (Руски Керестур)|Замок]], 1913. року. На месце копаня ше шором находзели гроби. А познєйше, 70-их рокох 20. вику, кед ше копало септични долїни у дворе Замку, ту знова пренаходзени остатки старого теметова. Найстарши зачувани надгробни памятнїки у Керестуре то тоти цо ше находза у порти керестурскей церкви. Тоти памятнїки 1978. року дал пренєсц з велького теметова, дзе уж були повиврацани и поставиц до порти, тедишнї керестурски парох о. [[Михайло Макай]]. Терашнї теметов пошвецени 1816. року, та ше предпоставя же ше праве теди престало ховац умартих на теметове при Замку. За тот час, од снованя Керестура 1751. року по 1816. рок, кед пошвецени нови, терашнї теметов, на теметове при церкви могли буц поховани, а то мож вираховац зоз зачуваних матичних кнїжкох, коло 3500 покойни. Други теметов, а спомина ше го у шематизме Крижевского владичества хтори видати 1962. року, бул на южней часци валала, при беґелю, алє вон уж нє активни. На тим теметове ше престало ховац коло 1910. року. Можебуц и познєйше, прето же єст твердзеня старших жительох же ше ту ховало и 30-их рокох 20. вику, односно же остатнє хованє було 1936. року. Мож заключиц же ше на тим теметове вше менєй ховало прето же ше находзел коло беґелю, на барз подводним терену. То бул стари ткв. Мали бачки канал хтори бул над поверносцу жеми, односно вон нє копани у жеми алє направени гаци. На теметове ше престало ховац старших прето же ше у викопаних гробох наиходзело на воду, а дзецински гроби ше єден час ище и копало прето же були плїтши и у нїх ридше було води. Нєт податки кеди ше почало ховац на теметове при беґелю. Там нєшка справена хижа и жем ше обрабя, а шлїди же там дакеди бул теметов вецей нєт. Треци теметов, односно нєшкайши, пошвецени 1816. року, а найстарши гроб цо ма надгробни памятнїк то гроб дакедишнього керестуркого пароха [[Петро Копчаї|Петра Копчая]], хтори умар 1818. року. Року 1924. пре очкодованосц старого памятнїка поставени нови хтори стої на штред теметова. Так надгробни памятнїк о. Петра Копчая, хтори бул парох у Керестуре од 1783. по 1818. рок, найстарши гроб на теметове за хтори ше зна хто у нїм поховани. Терашнї керестурски теметов преширени 1916. року. Приношели людзе своїх покойних поєдинєчно, алє и масовно, векше число у єдним дню. Так було кед ше у валалє преширели даяки обераци хороти. Перша и найвекша колера у Керестуре пановала од 16. юлия по 24. авґуст 1836. року. Умарли коло 570 особи (коло 1/6 жительства). Зоз Крижевского владичества сцигол розказ же би ше ховало так як ше сцигує, а дзвонєло ше двараз на [[дзень]], на 10 и на 16 годзин. Нє дзвонєло ше каждому умартому окреме, же би ше зоз частим дзвонєньом нє знємирйовало и так позлєканих людзох. Найвецей людзе умарли 2, авґуста, аж 61 особа. Друга колера у Керестуре тирвала длужей як перша, од 9. юния по 15. септембер 1849. року. Однєсла 277 животи. Найвецей у єдним дню умарли 9 особи. Треца колера тирвала од 2. юлия по 29. септембер 1873. року и однєсла 281 живот. Найвецей у єдним дню умарли 13 особи. Тоти податки нам гуторя же найвецей хованя у єдним дню було праве под час тих трох колерох. У Ювилейним шематизме Крижевского владичества ше тиж спомина же у Керестуре єст практично штири теметови у рамикох єдного. На вельким теметове найвекша часц то грекокатолїцки теметов, а вец ту ище и жидовски, православни и назаренски теметов, гоч су физично нє видвоєни з велького теметова. Теметов велїм заєднїцом и народом пиха, бо там спочиваю тоти хторих вони почитую и жадаю их навики паметац. == Литература == * Др Янко Рамач, ''Дзвони'', християнски часопис, юлий – авґуст, число 7, 8, 2000, бок 16-17. [[Катеґория:Руски Керестур]] [[Катеґория:Християнство]] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] 6kiwm8akkqsv1p9a01pnfck8vtpvg4w 0 1493 19840 13737 2026-07-11T14:54:34Z Sveletanka 20 катеґория 19840 wikitext text/x-wiki [[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4599 03.jpg|thumb|Суботицка синаґоґа|364x364px]] '''Суботицка синаґоґа''', будинок ([[святи храм|храм]]) у хторим ше одвиваю вирски обяди, находзи ше на площи Якаба и Комора. Синаґоґа збудована на початку 20. вику (1902, 1903—1909. рок) у [[Суботица|Суботици]] (Сербия) у стилу сецесиї. Сецесия то медзинародни уметнїцки стил у рижних уметносцох (подобовей, архитектурней...), а заступени є у периодзе од 1890. по 1910. рок. Тот будинок под защиту держави. == Положенє и випатрунок == Синаґоґа монументални будинок збудовани по проєкту архитектох Марцела Комора (1868—1944) и Деже Якаба (1864—1932) зоз Будапешту. Вони двоме були сотруднїки Едена Лехнера, архитекту и творителя мадярскей вариянти сецесиї. Купола (звод) над централну часцу збогацена зоз иновациями, так же ше опера на желєзну конструкцию хтора поставена на осем желєзни слупи.<ref>[https://web.archive.org/web/20110708001958/http://www.srbija.travel/ kultura/sakralni-objekti/sinagoge/sinagoga-subotica/] „ТО Србије/ Синагога у Суботици”</ref> Три уходи до будинку водза до притвору, часцох храму хтори од кораблю оддвоєни зоз мурами. Над притвором ше находзи простор за жени. На штирох местох ше находза ґарадичи хтори водза на поверх до ґалериї. Фасада синаґоґи зробена зоз трох горизонталних пасмох: долнє пасмо — пасмо зоз наглашенима уходами и горизонталнима апсидами над нїма; друге пасмо — кибла зоз главним витражом и з бокох по єдна менша турня; треце пасмо — тамбур (цилиндрични архитектонски елемент кружного або полигоналного випатрунку) з двойнїсту калоту. Хасновани фасадни цегли и керамика зоз мадярскима народнима мотивами.<ref> [https://www.slobodnaevropa.org/a/subotica-sinagoga-srbija/31260983.html „Subotička sinagoga - druga najveća sinagoga u Evropi”.] Radio Slobodna Evropa (на язику: сeрбскогорватски). Приступљено 2022-09-16.</ref> == Турня и пасма фасади == Углово турнї символизую штири боки швета, алє и преходносц часу. Турня представя нєбо, духовну сферу, а часц под ню символизує жем, материялну часц. Синаґоґу корунує централна главна турня, зоз Давидову [[Гвизда|гвизду]] на верху, хтора представя єдинство нєба и жеми. Пасма фасади мож розгранїчиц на: найнїзше пасмо (попри жеми хторе ше вола цокла) зоз целового штучного каменя, и фасадней пантлїки червених цеглох. Тото пасмо представя жем. Потим ше надовязує пасмо фасади хторе представя рай на жеми, Еденску заградку, преход до духовного живота. Тот нєбесни живот представяю турнї на самим верху (треце пасмо).<ref>[https://www.suboticasinagoga.rs/sinagoga/zastita-spomenika-kulture/osnovni-podaci/kratki-istorijat „Суботичка синагога”]</ref> == Нукашньосц синаґоґи == Нукашнї простор, подобнє вонкашньому, вертикално подзелєни. У тим, кус зацменим, молитвеним просторе под ґалериями ше нагадує припадносц ґу материялному, ґу животу на жеми. [[Шветлосц]] преходзи през облаки – витражи, централни лустер и помоцни шветла. [[фарба|Фарби]] на каждим витражу розлични, алє мотив исти. Прекрашнє прикрашени централни лустер, окрем своєй фунционалней и естетскей улоги, ма ище єдну наменку — злєпшац [[Акустика|акустику]] самого простору. Конзерваторско–реставраторски роботи були окончени на вецей заводи, од 1980—1993, 2002. року и 2017. року. Од 2003. року ше нєпреривно окончує и други векши роботи, а после раставрациї будинок шветочно отворени 2018. року.<ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/400822/Kulturna-bastina-ne-poznaje-granice Културна баштина не познаје границе.] („Политика”, 26. март 2018)</ref> == Ґалерия == <gallery> File:Subotička Sinagoga (7).jpg File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 6504 06.jpg File:Subotička Sinagoga (3).jpg File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 6504 12.jpg File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 6504 13.jpg </gallery> == Вонкашня вяза == * [https://josu.rs/ Урядови вебсайт] == Референци == <references /> [[Катеґория:Синаґоґи у Войводини]] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] m6t5bo3vbxv6aqyvn2hxek6o02cx4uw 0 1500 19864 16971 2026-07-11T20:29:24Z ОленкаБТ 1579 19864 wikitext text/x-wiki [[Файл:Flag of Albania.svg|мини|250x250п|Застава Републики Албаниї]] '''Албания''' (алб. ''Shqipëri'' або ''Shqipëria''), урядово '''Република''' '''Албания''' (алб. ''Republika e Shqipërisë''), держава у юговосточней Европи, односно на Балканским полуострове. На сиверу ше гранїчи зоз Чарну Гору и Косовом, зоз Македонию на востоку и Греческу на югу. На заходзе ше гранїчи зоз Ядранским и Йонским морйом, та прето мож повесц же спада до штредожемних державох. Держава членїца Зєдинєних нацийох, НАТО союзу, ЦЕФТИ ([[Тарґовина|Тарґовинске]] спорозуменє медзи Албанию, Босну и Герцеґовину, Сиверну Македонию, Молдавию, [[Сербия|Сербию]], Чарну Гору и Републику Косово), Економскей кооперациї чарноморских державох, Медзинародней орґанизациї за европску безпечносц и сотруднїцтво и тиж є кандидат за приступанє ґу Европскей униї. Главни и найвекши варош Албаниї [[Тирана]], а потим Драч, Валона и Скадер. == История == У античним чаше, Илире насельовали сиверни и штреднї часци Албаниї. Гречески колониї тиж насельовали подруча коло моря. Кральовина Илирия зоз шедзиском у нєшкайшей Албаниї була доминантна сила док ше нє формовала Кральовина Македония.<ref>Howe, T. (2017). „Plain tales from the hills: Illyrian influences on Argead military development”. Ур.: Müller, S.; Howe, Tim; Bowden, H.; Rollinger, R[https://books.google.rs/books?id=3_S_swEACAAJ&redir_esc=y] Wiesbaden. стр. 108. ISBN 978-3447108515.</ref> Єден час Албания була у составе Римскей републики, а потим часц Византиї. Перше познате албанске автономне князовство Арбанон настало у 12. вику. Кральовина Албания, Князовство Албания и Венецийска Албания формовани медзи 13. и 15. виком у рижних часцох держави. Од конца 15. вику по 1912. рок Албания була состойна часц Османского царства, а потим модерна албанска держава преглашела самостойносц. Фашистична Италия 1939. року нападла Кральовину Албанию хтора постала Велька Албания, а потим и протекторат нацистичней Нємецкей у Другей шветовей войни. По войни формована Народна Република Албания и тирвала по револуцию 1991. року, кед утаргнути комунизем и од теди Албания република. == Етимолоґия == Историйне походзенє поняца Албания мож видзиц у штредньовиковним латинским язику, а панує думанє же основа назви походзи од илирского народу Албани (алб. ''Albanët'').<ref>Madrugearu A, Gordon M. The wars of the Balkan Peninsula. Rowman & Littlefield, 2007. p. 146.</ref> == Ґеоґрафия == Албания забера [[поверхносц]] од 28.748 км.<ref>Eftimi, R. [https://web.archive.org/web/20200725011907/http://aguas.igme.es/igme/publica/tiac-02/ALBANIA-I.pdf „Some Considerations on Seawater-freshwater Relationship in Albanian Coastal Area”] (PDF). Tirana. Архивирано из [http://aguas.igme.es/igme/publica/tiac-02/ALBANIA-I.pdf оригинала] (PDF) 25. 7. 2020. г. Приступљено 30. 7. 2020.]</ref> Найвисша точка то гора Кораб на 2.764 [[Метер|метерох]] надморскей висини, а найнїзша точка то Ядранске морйо. Оддалєносц од востоку по заход лєм 148 километри, а од сиверу по юг коло 340 километри. [[File:Lac de Shkodra.jpg|thumb|250px|Скадерске озеро]] Значни ґеоґрафски характеристики тей держави то велї озера, медзи хторима и Скадерске озеро. Воно найвекше озеро у южней Европи и находзи ше на сиверозаходзе Албаниї.<ref>Bolevich, Maria (3. 1. 2017). [https://www.newscientist.com/article/2116873-largest-lake-in-southern-europe-under-threat-from-eco-resort/ „Largest lake in southern Europe under threat from "eco-resort"”]. newscientist.com (на язику: анґлийски).</ref> Охридске озеро єдно з найстарших озерох на швеце, а на югу ше находза Вельке и Мале Преспанске озеро хтори медзи найвисше позиционованима озерами на Балканє. Горовити предїли забераю коло 70 проценти поверхносци Албаниї, а остаток ровнїни у хторих обрабяца жем нє барз плодна. На сиверу держави Албански Алпи, а рики прикри и глїбоки и нє приступни за плїванє ладьох. Клима пременлїва пре розлики у ґеоґрафскей длужини и ширини и надморскей висини. Клима углавним медитеранска и континентална. == Флора и фауна == [[File:Golden eagle (13434882845).jpg|200px|мини|Шиви орел]] Дзекуюци ґеоґрафскому положеню, Албания ма лєси, древа и рошлїни хтори нєобходни за живот велїх животиньох, а медзи тима животинями ше находза и тоти найзагроженши у тей держави: рис, чарни медзведз, дзива мачка, шиви вовк, червена [[лїшка]], златни шакал, єгипетски суп и шиви орел хтори источашнє и символ держави. == Демоґрафия == Спрам попису зоз 2023. року, у Албаниї було 2.402.113 жительох. Число жительох ше зменшало у одношеню на попис зоз 2011. року, кед було 2.821.977 жительох. Главни причини нєпреривного зменшованя числа жительох то першенствено утаргованє комунизма, рижни пременки у политичней, привредней и дружтвеней структури Албаниї. Тиж так, опадованє наталитету и звекшованє емиґрациї доприноша демоґрафским пременком у тей держави. Урядови и найзаступенши язик у Албаниї албански. Медзи другима язиками хтори ше хаснує на першим гречески язик. Хаснує ше и цинцарски, сербски, македонски, бошняцки, болгарски, ромски. На анґлийским язику приповедаю коло 40 проценти жительох, а на италиянским коло 27,8 проценти. Попис жительства зоз 2023. року: * Албанци 2.186.917 (91,04%), * Греки 23.485 (0,98%), * Македонци 2.281 (0,09%), * Чарногорци 511 (0,02%), * Цинцаре 2.459 (0,1%), * Роми 9.813 (0,4%), * Балкански Єгиптянє 12.375 (0,5%), * Бошняки 2.963 (0,12%), * Серби 584 (0,02%), * Болгаре 7.057 (0,29%), * мишани етнїчни ґрупи 770 (0,03%), * други етнїчни ґрупи 3.798 (0,15%), * нєопредзелєни 134.451 (5,60%) од вкупного числа жительох од 2.402.113.<ref>2023 Albanian census 2024, стр. 75.</ref> == Спорт == Албания першираз на Олимпийних бавискох участвовала аж 1972. року, а на Жимских олимпийних бавискох 2006. Популарни [[Спорт|спорти]] у Албаниї то фодбал, дзвиганє терхи, кошарка, одбойка, тенис, плїванє, раґби и ґимнастика. == Вонкашня вяза == *[https://www.enciklopedija.hr/clanak/albanija-dr%C5%BEava Albanija], Hrvatska enciklopedija, ''www.enciklopedija.hr'' == Референци == <references/> [[Катеґория:Албания|*]] [[Катеґория:Держави у Европи]] r8k54t78tcyx0n2vrf9tyb4i8drayk0 0 1635 19839 11221 2026-07-11T14:54:04Z Sveletanka 20 катеґория 19839 wikitext text/x-wiki [[File:Hagia Sophia 09.JPG|thumb|300px|Ая София]] '''Ая София''' лєбо Церква Святей мудросци (греч. ''Hagia'' – "швет", ''Sophia'' – "мудросц") будинок у Истанбулу (Царгородзе) у [[Турска|Турскей]], хтори збудовани як [[святи храм|церква]], а потим ше хасновал як джамия а познєйше и як [[музей]]. Представя ремек дїло византийскей архитектури алє и уметносци вообще. Ая София була найвекша церква на швеце скоро тисяч роки кед направена Севильска катедрала 1520. року. Ая София збудована у чаше панованя цара Юстинияна. Як єдно зоз найвекших будовательних посцигнуцох у историї чловечества, збудована є за пейц роки: од 532. по 537. рок. Церква була пошвецена Христови як ''святей мудросци''. Будинок збудовани зоз [[Камень|каменя]] и цеглох, високи є 55 [[Метер|метери]], а [[пречнїк]] куполи 31 метер. == История == Першу церкву на тим месце започал будовац цар Константин Вельки. Вона була зруйнована 532. року у буни Никох, кед цар замало нє бул склонєни зоз пристола. Цар Константин обновел церкву за кратки час (по 537.рок) и пошвидко достала шветову славу. Купола Ая Софиї збудована на окремних подпоркох (сферних троугельнїкох) хтори повязую куполу зоз квадратну основу будинка. Тота форма будинка Ая Софиї була перша у таких розмирох та ше на ню упатраю и други византийски будинки, а познєйше и будинки на заходзе. После отоманского забераня 1453. року церква достала пренаменку до джамиї, а зоз тим добудовани штири турнї зоз хторих ше пейц раз дньово поволує вирних на молитву. Року 1935. Мустафа Кемал Ататурк, войсководитель и револуционер, творитель сучасней турскей држави, будинку дал нову наменку – у нїм змесцени музей. Од 1985. року тот будинок ше находзи на УНЕСКО -вей лїстини будинкох културного нашлїдства. == Назва == Ἅγια Σοφία (Agia Sofija) греческого походзеня. После забераня города, Османлиї тоту назву прилагодзели свойому язику и наволали будинок Ая София. == Архитектура == У 6. вику опрез заходного уходу до Ая Софиї бул нєзакрити штироуглови оградзени двор хтори тераз нє постої. Зоз преходом през главни уход зоз царскима дзверми може ше видзиц апсида на процивним, восточним боку церкви – подобнє як и при вчасних християнских базиликох. Основа квадрат. Централна огромна купола подопарта зоз двома полукуполами зоз заходного и восточного боку. Полукуполи нашедаю на два полукружни апсиди хтори тиж подопарти зоз меншима полукуполами. Конструкцийна розтерхованосц и преношеня терхи куполох на шицки и на найоддалєнши часци будинка ше посцигує зоз поступним зменшованьом волумена на вше вецей менши цела истого будинку. З таким способом будованя архитекти посцигли огромни єдинствени нукашнї простор хтори по велькосци нє бул досцигнути аж по будованє Базилики св. Петра у Риме 1564. року. [[File:Ayasofya-Innenansicht.jpg|thumb|200px|Нукашньосц Ая Софиї]] У углох централней основи стоя осем слупи хтори творя конструкцийни косцанїк. Медзи нїма ше находза луки зоз слупами, розпоредзени су на два поверхи так же творя и ґалериї, односно роздзелюю централну од бочних часцох церкви. Купола стої на пандантивох хтори повязую исту куполу зоз штирома огромнима луками. Пре упечаток лєценя прето су так и наволани (лат. ''Pandere'' – вишиц). Пре їх хаснованє оможлївени конструкцийни преход зоз штироугловей основи на округлу форму куполи. Дзекуюци тому архитекти могли будовац векши и лєгчейши куполи. Купола перши приклад хаснованя пандитивох вельких димензийох хтори мали вельу улогу познєйше у будовательстве. Купола збудована з єдним пасмом цеглох, алє конструкция змоцнєна зоз пасмом цеглох у полукружней форми коло каждого од вкупно 40 облакох у основи куполи. През тоти 40 облаки до церкви уходзи [[шветлосц]] зоз шицких напрямох так же ше ма упечаток же у даєдней хвильки купола лєци над церкву. Лунети (полукружни мури под луками) на сиверним и южним боку будинку Ая Софиї маю два шори облакох, пейц над седем облаками. Кажда полукупола ма тиж пейц облаки и пре таке вельке число облакох на Ая Софиї достава ше упечаток же тот простор вельо векши и отворенши. Ая София збудована як дом за цара и його фамелию, а нє як церква за молитву цалей заєднїци. Священство заберало єдну половку централного простору у тим будинку, а цар зоз своїма найблїзшима — другу половку. == Леґендa == У греческим народзе ше и нєшка приповеда леґенда о, тому народу, найважнєйшей церкви. Єдна приповедка описує масакр отоманских воякох над народом хтори ше скрил до тей церкви. Нє були зарабровани и заштрелєни лєм двомє [[Священїк|священїки]] хтори ше скрили до мурискох ґалериї у церкви и нє виходзели потамаль док город нє будзе ознова християнски. Друга приповедка описує [[дзень]] пред самим уходом османлийох до городу. Того дня ше густа молга нє дзвигала. Кед конєчно, предвечаром, молга нєстала, зявела ше червенкаста шветлосц. Тота чаривна черенкаста шветлосц ше помали дзигала по куполи по криж на єй верху. Тотo збуванє претолмачене як купанє християнох у креви. Даєдни науковци думаю же то було зявенє хторе настава после ерупциї вулкану. Подзвигованє тей червеней шветлосци по криж зоз хторого потим нєстала, даєдни особи толмача и як хвильку кед Дух Святи напущел катедралну церкву нєпоштредно пред тим як ше у тим будинку случел масакр. == Вонкашнї вязи == * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Aja_Sofija Ая София.] Сербскогорватска википедия * [https://www.bbc.com/serbian/lat/svet-53266214 Ая София и Турска.] * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/aja-sofija Aja Sofija.] Hrvatska enciklopedija [[Катеґория:Турска]] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Архитектура]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] sy4qjrj7115o3gcyv73lx1uzd32wbkc 0 2049 19850 16526 2026-07-11T15:07:58Z Sveletanka 20 катеґория 19850 wikitext text/x-wiki [[File:Vladiceske obljecivo 20250911 172623.jpg|thumb|Владически ризи владики [[Славомир Микловш|Славомира Микловша]] у склєняней и ошвиценей витрини. ([[Святи храм|Церква]] Рождества Пресвятей Богородици у [[Дюрдьов|Дюрдьове]]) |333x333п]] '''Ризи''' то литурґийне облєчиво [[Богослужебни особи|богослужебних особох]]. Ризи хтори ше ма облєкац за служенє Служби Божей ше пририхтую на дияконикону, або на аналоґийону, у святилїщу, або на столє у захристиї — так кед ше роби о служительох [[Священїк|священїка]] и диякона. А кед ше служи архиєрейска Служба Божа, вец на ананлоґийону, на облєкательним месце. Облєканє до ризох, чи ше роби о владикови, чи о священїкови, нє за кажди богослужебни чин ше облєка исто. За Божествену Литурґию ше облєка подполно, за други богослужебни чини предвидзени або лєм епитрахиль, або епитрахиль и фелон. У даєдних богослуженьох предписане аж же у истим богослуженю буц нє исто облєчени, з чим ше сце наглашиц вяжнєйше од менєй важнєйшого у богослуженю. Наприклад: вечурня, кед є нє часц саночного, вец ше почина у епитрахилю и так ше докончує кед нєт „входу”. Кед по правилу „вход”, вец вец ше до фелону облєка пред „входом”. Кед вечурня зоз саночним, вец перше кадзенє и перши возглас у епитрахилю и фелону, по возгласу ше фелон зоблєка, заш ше го облєка за „вход” и литию. Утриня ше почина зоз епитрахильом, алє ше облєка до фелону под час „Полиєлея”, „Величания”, „Ангелского собора”, кед ше окончує вельке кадзенє самого [[Святи храм|храму]] итд. == Файти ризох == :▶ [[Стихар]] – основне богослужебне облєчиво, платняна кошуля хтора прекрива цале цело. Стихар облєкаю послужителє, швичкаре, читаче, шпиваче ([[Дзияк|дзияци]]), поддияконє, дияконє, єреє (священїки) и архиєреє (владикове, епископи). :▶ [[Орар]] – длуга, коло 10 центи широка пантлїка, обшита з ґалонами, зоз седем крижиками хтори вишити по длужини, односно словами „Свят, свят, свят”. Облєкаю го поддияконє и дияконє. :▶ [[Нарукавнїки]] – Нарукавнїки то литурґийни предмет за облєканє, ушити зоз ризового платна, широки коло 20 центи, длугоки коло 40 центи, по рубох обшити зоз украснима пантлїчками (ґалонами). На штредку маю вишити, або з ґалону зробени [[крижик]], а на крайнїх рубцох, по ширини, маю метални або шнурово „ушка”, хтори служа за злучованє и зацагованєтих крайох з помоцу єдней шнурочки. Облєкаю их поддияконє и дияконє, священїк, владика (епископ). :▶ [[Епитрахиль]] – Епитрахиль або нашийнїк то риза хтора ма форму велькей пантлїки, з ризового платна є, широка коло 15 центи, а длугока коло 300 центи. То пантлїка хторей два поли скапчани з украснима ґомбичками, або зошити, обшити з ґалонами. Облєка го священїк и владика (епископ). :▶ [[Пояс]] – Пояс ушити зоз ризового платна, обшити є з ґалонами, на штредку ма ушити крижик, а на обидвох концох шнурки. Ноши го священїк и владика (епископ). :▶ [[Набедренїк]] и полїца – Набедренїк и полїца то два облєчива хтори ше облєка после поясу при полним облєканю (после стихару, епитрахилю и поясу). То богослужебни предмети, ушити зоз ризового платна, обшити з ґалонами. Набедренїк ма форму ромба, а полїца квадрата. На штирох углох пришити китайки. Ноши го священїк (кед є одликовани од висшей церковней власци або епископа) и владика (епископ). :▶ [[Фелон]] – Фелон то остатня риза священїка. То облєчиво хторе покрива цале цело и шицки други облєчива. То плащ у форми копи хтори ма лєм на верху дзиру, през хтору ше надзива на главу. Ноши го священїк. :▶[[Сакос]] - Сакос подобни стихару, кошуля зоз рукавами, алє кратша, шиє ше зоз ризового платна хторе ма по себе крижики. Обшити є зоз ґалонами (украснима пантлїками). На долнєй часци сакосу попришивани [[Дзвон|дзвончки]], хтори з благим и умилним бренканьом нагадую науку Христову, цо єдна з найважнєйших обовязкох владики. Сакос облєка епископ. :▶ [[Омофор]] - Вельки омофор ше шиє як пантлїку зоз билого волняного штофу, длугоку и широку коло 20 центи, обшити є зоз ґалонами и украшени зоз крижиками. Мали омофор то широка алє кратша пантлїка, тиж ушита зоз билого волняного штофу, обшита з ґалонами и украшена зоз крижиками. Омофор облєка владика (епископ). :▶ [[Наперсни крест]] – Крест за християнох преважни предмет, то Исусов знак, на нїм ше одбула совершена жертва за понїщенє чловеческих грихох, символ є жертви за ближнїх, символ пребаченя и християнского спашеня. Ноши го священїк (кед є одликовани од висшей церковней власци або епископа) и епископ. :▶ [[Панаґия]] - то образ Господа нашого Исуса Христа, або його мацери Богородици Мариї, намальовани на металу, звичайно з емайл-технїку, октугло‒длуговастей форми, доокола богато украшени з филиґраном. Панаґию, хтора виши на ланцущку ноши владика на своїх першох. :▶[[Митра (владикова коруна)|Митра]] – Митра то розкошно украшена шапка. Украшена є зоз иконами, драгоциним каменьом, вишита зоз златом и стриблом. Владическа митра ма на верху крижик, а митра митрофорних протоєрейох без крижика. Ноши ю на глави священїк (кед є одликовани од висшей церковней власци або епископа) и владика (епископ). :▶ [[Жезло]] - Жезло метална палїца украшена зоз драгоциним каменьом и перлами, а на врху ма двойнїсти, а дакеди обични криж владиком, иґуменом и архимандритом. Швичкаре, читаче и дзияци облєкаю лєм стихар. Подияконє и дияконє облєкаю стихар и орар. Можу облєчиц и нарукавнїки. Священїк облєка перше стихар, потим епитрахиль, пояс, нарукавнїки и фелон, а кед є одликовани, вец або набедренїк, чи наперсни крест, чи митру. Епископ (владика) понад стихар облєка: епитрахиль, пояс, нарукавнїки, небедренїк, сакос, омофор, панаґию и митру. Священослужителє за служенє Служби Божей ше пририхтую зоз розкаяносцу, змиреносцу своєй совисци, зоз усердну молитву, з окремним литурґийним облєканьом хторе ма значиц же ше „облєка до нового чловека”, а тото облєканє ше закончує зоз умиваньом рукох, очисцени од каждого тїлесного и душевного бруду. == Литература == * Словнїк руского народного язика II, А – Н, Нови Сад 2017, б. 396. * ''Дзвони'', християнски часопис, юний 2003. рок, протоєрей ставрофор о. Йоаким Холошняй * ''Дзвони'', християнски часопис, фебруар 2000. рок, протоєрей ставрофор о. Йоаким Холошняй * ''Руске слово'', тижньовнїк по руски, 20. юний 2025. рок, бок 12 * о. др Роман Миз, ''Церковно литурґийно литурґични лексикон'', бок 258, видавателє НВУ ''Руске Слово,'' Нови Сад и грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,Нови Сад == Вонкашнї вязи: == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/Ode%C5%BEda Одежда], Википедия на сербским язику, ''sr.wikipedia'' [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Облєчиво]] [[Катеґория:Богослужебне облєчиво]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] 4o4xh3jts709nt5qsamx9p4ox6hh5l6 0 2452 19832 13938 2026-07-11T14:46:33Z Sveletanka 20 катеґория 19832 wikitext text/x-wiki [[File:Замок дакеди.jpg|250px|right|thumb|[[Замок (Руски Керестур)|Замок]] як нєрухоме културне добро под защиту держави у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]<ref>[https://turizamkula.rs/odredista/zamak-ruski-krstur/ Замок, Руски Керестур], ''turizamkula.rs''</ref>]] '''Културна скарбнїца''' подрозумює добра<ref>[https://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_kulturnim_dobrima.html Културна добра - Закон о културним добрима],''www.paragraf.rs'' </ref> хтори нашлїдзени зоз прешлосци, алє и тоти цо наставаю у терашньосци. Пре окремни вредносци яки маю, представяю даєден [[народ]]. Прето их треба зачувац за будуци ґенерациї. Таки културни добра найчастейше под защиту держави и других державних институцийох. Окрем поняца културна скарбнїца, хаснує ше и термин културне нашлїдство. == Подзелєнє културних доброх == Културни добра ше дзеля на материялни и нєматериялни. :'''До материялней културней скарбнїци учишлюєме:''' ::• Памятнїки ::• Окремни будинки (напр. [[Святи храм|святи храми]]) ::• Уметнїцки дїла :'''До нєматериялней културней скарбнїци учишлюєме:''' [[File:Manastir Sopoćani - Monastery Sopocani.jpg|thumb|250px|right|Манастир Сопотяни, збудовани коло 1260. року, нєдалєко од Нового Пазару <ref>[https://whc.unesco.org/en/list/96 „Stari Ras and Sopoćani”]. ''UNESCO World Heritage Centre''.</ref>]] ::• Язик ::• Обичаї ::• Традицию ::• [[Подзелєнє музики|Музику]] ::• Традицийни або стари [[ремесло|ремесла]] :'''Зависно од значносци, розликую ше:''' ::• Културни добра од велькей значносци ::• Културни добра од окремней значносци '''Материялни културни добра мож, на основи културних, историйних, уметнїцких и физичних прикметох, подзелїц на:''' ::• нєрухому културну скарбнїцу (памятнїки, спомин–парки...) ::• рухому културну скарбнїцу (уметнїцко–историйни дїла, архивни материял, филмски материял, стари и ридки кнїжки) Шицки предмети рухомей културней скарбнїци ше чува у [[Музей|музейох]] и ґалерийох, архивох и библиотекох. Институция хтора компетентна за защиту нєрухомей културней скарбнїци то ''Републични завод за защиту памятнїкох култури'' у Беоґрадзе<ref>[https://www.heritage.gov.rs/cirilica/index.php Републички завод за заштиту споменика културе Београд], ''www.heritage.gov.rs''</ref>, зоз подручнима заводами у Новим Садзе, Суботици, Зренянину, Панчеве, Сримскей Митровици, Косовскей Митровици, Нишу, Краґуєвцу, Валєве, Кралєве и Смедереве. [[File:Гамзиград 04а.jpg|250px|right|thumb|Палата римского цара Ґалерия, ''Ґамзиґрад-Ромулияна'', при Заєчаре (конєц III, початок IV вику) <ref>[https://whc.unesco.org/en/list/1253 „Gamzigrad-Romuliana, Palace of Galerius”]. ''UNESCO World Heritage Centre''.</ref>]] На лїстини Шветового културного скарбу<ref>[https://web.archive.org/web/20130614021707/http://www.srbija.travel/kultura/unesco-liste/svetska-kulturna-bastina/ Светска културна баштина - Туристички савез Србије],''www.srbija.travel'' </ref> под защиту ''Унеска'' находзи ше (2010. року) 731 локалитет културних доброх. Задача тей програми меновац, пописац и чувац места маю окремну значносц на основи одредзених критериюмох. Културни добра (места) хтори на тей лїстини можу, под одредзенима условиями, хасновац средства зоз Фонду шветовей скарбнїци. У Сербиї штири локалитети на лїстини Шветового скарбу<ref>[https://whc.unesco.org/en/statesparties/rs UNESCO–World Heritage Centre-Serbia.], ''whc.unesco.org''</ref>: Стари Рас и Сопотяни (од 1979 року), Студеница (од 1987. року), косовски манастири (Високи Дечани од 2004. року, Ґрачаница, Печска патрияршия и Богородица Лєвишка при Призрену од 2006. року) и Ромулияня при Заєчаре (од 2007. року). Пре рижни причини, рухоми и нєрухоми добра виложени руйнованю. На їх випатрунок уплївую витри, трешенє жеми, вилїви, огнї, квашни дижджи и друге, алє и людзе хтори зоз своїм нєдзбаньом доприноша препаданю тих доброх. == Литература == * Шутаковић-Андрић, Наташа (1997). [https://books.google.rs/books?id=aGgtAQAAIAAJ&redir_esc=y „Општински завод за заштиту споменика културе у Призрену”]. Енциклопедија српске историографије. Београд: Knowledge. стр. 248—249. * [https://www.serbia.travel/%D1%81%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D1%88%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0/ Светска културна баштина] serbia.trevel == Вонкашнї вязи == * [http://spomenicikulture.mi.sanu.ac.rs/ Spomenici kulture], ''spomenicikulture.mi.sanu.ac.rs'' * [https://www.turizamiputovanja.com/unesco-u-srbiji-8-sakralnih-objekata-na-listi-svetske-bastine/ 8 sakralnih objekata na listi-svetske bastine], ''www.turizamiputovanja.com'' * [https://www.zzzskgns.rs/ Spomenici kulture], ''www.zzzskgns.rs'' * [https://zavod.rs/ruska-odloga/ Руска одлога, Дюрдьов], ''zavod.rs'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Традиция]] [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] pffhl0y0p6j3kbsosl1xjuzoeucs6uo 0 2469 19843 14738 2026-07-11T14:57:20Z Sveletanka 20 катеґория 19843 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<div style="text-align: center;">Грекокатолїцка церква у Вербаше |- | colspan="2" |[[File:Muzej u Vrbasu, Grkokatolička crkva.tif|thumb|300px|Грекокатолїцка церква у Вербаше]] |- ! colspan="2" |Общи информациї |- |Место |Вербас |- |Општина |Вербас |- |Держава |Сербия |- |Час наставаня |1939. |} '''Грекокатолїцка церква у Старим Вербаше''' пошвецена швету Покрова Пресвятей Богородици. Єй вибудов почата 1939. року на месце дзе уж була [[Святи храм|церква]] зоз 1860. року, зоз хторей превжати двери и образи.<ref>Гргуровић, Орбовић, Вукотић (2016). Културно наслеђе Врбаса. Нови Сад: Градски музеј културног центра Врбаса. ISBN 978-86-88271-17-2. </ref> Вибудов церкви закончена после 1945. року.<ref>Лоц, Фридрих (2014). Књига о Врбасу. Челарево: Културни центар Врбаса, Музејска збирка. ISBN 978-86-88271-11-0. </ref> == История парохиї == [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] ше до [[Вербас|Вербасу]] присельовали зоз [[Руски Керестур|Керестура]] и зоз [[Коцур|Коцура]], особлїво после револуциї 1848/49. року. У Вербаше 1850. року жили 70 руски фамелиї. Як припаднїки [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцкей церкви]] вони основали парохию 1860. року, з одобреньом крижевского владики Дюри Смичикласа. Першобутно тота парохия була филияла парохиї у Коцуре и о нєй ше старали коцурски [[Священїк|священїки]]. Перши самостойни парох грекокатолїцкей парохиї у Вербаше бул священїк Владислав Лабош 1885. року. После двох рокох служеня вон напущел тоту парохию и, за кратки час, превжал ю священїк Мирослав Ґолеш.<ref name=":0">Отић, Љубица (2010). 150 година парохије у Старом Врбасу. Завод за културу војвођанских Русина, Гркокатоличка парохија Покрова Пресвете Богородице Стари Врбас. ISBN 978-86-85855-12-2.</ref> == Перша церква у Вербаше == Перши руски храм у Вербаше подзвигнути 1892. року. Пошвецел го крижевски владика Юлиян Дрогобецки. У периодзе меди 1887. и 1891. роком парохийски священїк бул Андри Сеґеди. Вон бул вельки ентузияста и закладал ше за злєпшанє материялного стану парохиї и за подзвигованє културного и просвитного живота Руснацох у Вербаше. Як музично талантовани, Сеґеди пестовал церковне шпиванє и духовну музику. == Нєшкайша церква == Од 1933. року зоз парохию руководзел священїк [[Дюра Биндас]]. Под час його служеня, 1939. року розпочате мурованє новей церкви пошвеценей Покрову пресвятей Богородици. Проєкт за храм виробел українски архитекта Володимир Сичинский. Випатрунок церкви [[File:Muzej u Vrbasu, unutrašnjost crkve.tif|right|thumb|300px| Нукашньосц церкви]]представя синтезу архитектонских елементох українского стилу и елементох традицийного войводянского барока. Понеже ориґинални проєкт бул затрацени, церква будована спрам його скраценей верзиї. Орнаменти у церковним ентериєру намальовал Ружичка, маляр аматер зоз [[Кула|Кули]], а [[иконостас]], крем [[Царски дзверка|царских дверох]] хтори принєшени зоз старей церкви у Коцуре, омальовал [[Петро Ризнич Дядя]].<ref name=":0" /> Реконструкция крова зробена после Другей шветовей войни а нова фасад зробена 1974. року под час пароха Владимира Тимка. З його закладаньом збудована и зборнїца у [[Церковна порта|церковней порти]]. Року 1990. церкву залапел огень хтори спричинєл вельку материялнун чкоду. Знїщени церковни предмети и священїцки [[Ризи|одежди]]. == Референци == [[Катеґория:Грекокатолїцки церкви у Сербиї]] <references /> [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Вербас]] 9usyl9y0t53b3u7icvoo4ie77cw75gy 0 2597 19856 19624 2026-07-11T15:20:12Z Sveletanka 20 катеґория 19856 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #B2D115; | header1 = <big>Фестивал култури Червена ружа </big> | label1 = Урядови лоґо фестивала | label2 = | data2 = [[Файл:Amblem Cervenej ruzi.jpg|center]] Лоґо фестивала | label3 = Орґанизатор фестивала | data3 = [[Дом култури Руски Керестур]] | label4 = Жанр | data4 = Обща смотра народней, компонованей и дзецинскей музики, шпиванє и танци | label5 = Основани | data5 = 1962. року | label6 = Тирванє | data6 = 64 роки | label7 = Локация | data7 = Руски Керестур | label8 = Снователє | data8 = Клуб студентох и штредньошколцох, валалска младеж | label9 = Нащивеносц | data9 = од 1300 до 2500 }} '''Фестивал рускей култури ''Червена ружа''''' то смотра шпиваня, танцох, [[Композиция|композицийох]] у забавним/народним духу и композицийох за дзеци. У половки пейдзешатих рокох, кед ище у наших крайох нє було телевизиї, дзечнє ше слухало [[Радио-телевизия Войводини|радио]], одходзело ше до биоскопу а младежи [[Собота|соботами]] и [[Нєдзеля|нєдзелями]] найглавнєйши вид забави були танци. Розлика була лєм у тим же по варошох на таких танцох грали преважно [[Оркестер|оркестри]] на модернєйших [[Подзелєнє музики|музичних]] [[Подзелєнє музичних инструментох|инструментох]] (як цо то гармоники, [[Кларинет|кларинети,]] саксофони, електрични [[Ґитара|ґитари]], контрабаси, буґни и чинєли), а по валалох у [[Войводина|Войводини]] найчастейше грали [[Тамбура|тамбурово]] [[Оркестер|оркестри]]. Так то було и у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Од початку 1959. року ше на радио-станїцох Заґреб и Беоґрад почало каждей соботи на 8 вечар емитовац музичну радио емисию под назву ''Микрофон ваш''. За кратки час то постала барз популарна емисия у цалей жеми. == ''Микрофон ваш'' постава ''Червена ружа'' == През лєто ше у Керестуре танци отримовало у тaкв. Желєней загради (простор медзи майсторским и пензионерским домом). Там були виляти два бетонски плочи (векша и менша), єдна при другей, на хторих ше танцовало, а за оркестер була збудована нєвелька бина зоз закрицом. У єдним периодзе на танцох у Желєней загради грал и оркестер ''Сивґамуриз'' хторому бул руководитель [[Яким Сивч]]. О єден час, дзекуюци вироятнє и популарней радио емисиї ''Микрофон ваш'', ту настала идея о орґанизованю таких концертох на хторих би наступели лєм тоти кандидати хтори би пред тим на аудициї указали одвитуюци квалитет шпиваня. Инициятор и реализатор таких концертох бул Яким Сивч зоз членами руководства валалскей младежскей орґанизациї. И так, пошвидко ше за тот концерт, або ''Микрофон ваш'' на керестурски способ, дознало и по других руских валалох. Уж на другим концерту як госци наступели и млади Коцурци на чолє зоз Владимиром Горняком. Тому допринєсла и политична инициятива же концом пейдзешатих рокох руководство валалскей младежскей орґанизациї достало задаток основац завичайни Kлуб студентох и стредньошколцох, хтори би през лєтнї и жимски розпуст орґанизовано робели на културним и спортским планє. Перше пробованє снованя такого клуба окончене влєце 1959. року. За предсидателя Клуба бул вибрани Владимир Мирко Ґаднянски. Под його руководительством у першим року иснованя Клуба найзамеркованши резултати посцигнути на спортско-рекреативним планє. Руководительох Клуба ше виберало каждого року. Од лєта 1962. року Клуб достал стабилнєйшу орґанизацийну форму дїялносци, кед за предсидателя вибрани [[Дюра Папгаргаї]]. Теди у Клубе превага дата културним програмом ‒ драми и музики. За обласц музики бул задлужени Яким Сивч, хтори и по теди водзел валалски концерти под назву ''Микрофон ваш''. У 1962. року орґанизованє тей музичней манифестациї превжал на себе Клуб студентох и стредньошколцох зоз помоцу валалскей младежи. Же би доказали автономносц у пририхтованю, члени Управного одбoру Клуба пременєли и єй потедишню назву на ''Червена ружа'' и ґу нєй почали додавац рок у хторим є отримана. Интересантне ту спомнуц же спочатку и студенти нє були имуни на кус скорей спомнуту радио емисию, цо мож видзиц зоз шлїдуюцого цитата, винятого зоз „Дньовнїка роботи Клуба“, зазначеного 30. юлия 1962. року, хтори глаши: <blockquote>''Отримана проба музицкей секциї бо ше сце на соботу 4. VIII виступиц пред публику. На схадзки ришене да ше емисия-програма навола Червена ружа ’62.''<ref>Цитат виняти зоз моноґрафиї „30 Червени ружи“, бок 172, НBУ „Руске словo“, Нови Сад, 1991.</ref></blockquote>Перша музична програма под назву ''Червена ружа ’62'' и отримана 4. авґуста 1962. року. З тей нагоди у ''Дньовнїку роботи Клуба студентох и школярох стреднїх школох у Руским Керестуре'', медзи иншим, зазначене и тото: [[Файл:Ucasnjili CR 62.jpg|алт=Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року|мини|435x435п|Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року]] ::Отримани забавни вечар. Пририхтани є з помоцу валалскей младежи. Дала го музицка секция и наволани є ,Червена ружa 62’. До поладня ше ушорйовала бина. Вечар на 9 г. почала програма. Було барз вельке число патрачох, цо указує же интересованє за таки приредби вельке. На програми були заступени народни и забавни мелодиї претежно на нашим язику. Мали зме и госца вечара. То бул Мижо Гирйовати ,Червена маїца’ Ср. Митровици. Жири: Латяк Дюра, Биялош Яким, [[Марґита Лучечко|Лучечко Марґита]], [[Михайло Варґа (учитель)|Варґа Михал]] и Ґаднянски Владимир одлучели да ше перша награда за хлапцох додзелї Мироньови Мелникови, друга дует Микита-[[Владислав Надьмитьо|Надьмитьо]], треца Чордашовому Янкови. Перша награда була ’Червени чобольов’, друга ,Червена машля’, треца ,Виолински ключ’. Од дзивчатох першу награду однєсла [[Наталия Колєсар|Наталка Колбасова]], другу Марча Бикийова, трецу Сенка Кирдова. Перша награда була ,Червена кошарка з ружами’, друга ,Червена хусточка’, треца ,Бомбонєра’. Госц вечара Мижо Гирйовати достал награду у пенєжу 200 динари. Якимови Сивчови купена кристална вазна, почим и вон шпивал ван конкуренциї.“<ref>Исте, боки 172 и 173.</ref> == Од концерта по фестивал == [[Файл:Ucasnjili CR 1963 roku.jpg|алт=Учашнїки на Червеней ружи 1963.року|мини|433x433п|Учашнїки на ''Червеней ружи'' хтора отримана 17. авґуста 1963.року]] У Дньовнїку роботи Клуба нє зазначене же уж на першей ''Ружи'' виведзени и три нови композициї Якима Сивча и же зоз тим уж на самим початку ''Ружа'' отворела дзвери и за других потенциялних [[Композитор|композиторох]]. Зоз познєйших рокох видно же то бул вельки порив нашим младим музично надареним людзом же би ше опробовали и як творителє новей музики у народним и забавним духу. Уж у 1964. року ше указало же ше приявело тельо нови композициї же було потребне пременїц и концепцию цалей музичней манифестациї. Зоз Дньовнїка дознаваме же Управни одбор на своєй схадзки, отриманей 9. юлия 1964. року, заключел шлїдуюце: „До плану роботи на перше место приходзи орґанизованє такмиченя шпивачох аматерох ''Червена ружа ’64''. Такмиченє того року треба да ма иньшаки випатрунок як до тераз. Треба да ше состої зоз двох часцох и да ше отрима два вечари. Єден вечар да ше такмича [[Шпивач|шпиваче]] аматере, а други вечар композиторе аматере.“<ref>Исте, бок 174.</ref> Правда, спомнутого року змаганє змесцене лєм до єдного вечара, алє значни ту факт же ше уж теди указала потреба за преширйованє програми на два вечари. Попри тим, видно же и интересованє за тоту манифестацию наросло и у других местох дзе жию [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]. Управни одбор Клуба правочасно розпослал поволанки „до наших руских валалох за ''Червену ружу ’64''... да то маю на увиду“. [[Файл:Irina Kovac na 4ej Ruzi.jpg|алт=На штвартей Ружи“ Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду.|мини|269x269п|На штвартей ''Ружи'' 1965. року Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду. То було по першираз же награда нє остала у Керестуре]] А же то наисце було так, указує податок же ше на ''Червену ружу ’65'', т.є. на змагательну часц, приявели, попри керестурских, и шпиваче зоз [[Миклошевци|Миклошевцох]], [[Дюрдьов|Дюрдьова]], [[Коцур|Коцура]], [[Шид|Шиду]], Нового Саду и [[Кула|Кули]]. А значне спомнуц же, як зазначел [[Микола Скубан]] у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи 1962–1971'', першираз на ''Ружи'' наступели и два бит ансамбли. Були то ''Нєщеснїци'' зоз Коцура и ''Комети'' зоз Шиду. У 1966. року ше до пририхтованьох ''Ружи'', попри Клуба студентох и стредньошколцох и Месного комитета Союзу младежи, уключує и керестурски [[Дом култури Руски Керестур|Дом култури]]. Було потребне укладац вельо вецей часу и средства до пририхтованьох як цо то могли уложиц Клуб студентох и стредньошколцох и валалска младеж. То указує на факт же ''Ружа'' теди уж преросла рамики младежскей манифестациї. Преширена є на два програми. Попри музичней, у єй рамикох отримани и литературни вечар под назву ''Поезия и музика младих''. За музичну програму сала Дому култури уж була цесна, та є отримана на монтажней бини у школским дворе пред понад 1000 патрачами. ''Червена ружа ’67'', шеста по шоре, отримана тиж у школским дворе пред коло 1200 патрачами. Участвовали на нєй аж 26 змагателє. А дзень пред тим у сали Дому култури отримани ''Вечар поезиї и музики младих'', на хторим наступели 13 [[Поета|поетове]] зоз вецей местох дзе жию Руснаци и Українци. Главну орґанизацию превжал керестурски Дом култури. Остало зазначене же на тей ''Ружи'' присуствовал и госц зоз Прешова (Словацка) Юрий Дацко, представитель Културного союзу українских трудбенїкох у тедишнєй Чехословацкей Републики, хтори у мено того союзу и привитал тоту нашу музично литературну манифестацию. [[Файл:Helena Plancak zoz Kocura.jpg|алт=Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на „Червеней ружи 68“ |мини|284x284п|Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на Червеней ружи 68“ , кед шпивала шпиванку ''Розквитнута калїна'']] ''Червена ружа ’68'' уж постала прави фестивал култури. Вимоги и реални потреби за преширйованьом змисту и обсягу Фестивала приведли до того же було потребне оформиц окремни орґанизацийни одбор зоз вецей наших местох и зоз ширшим кругом фаховцох. У рамикох Фестивала оформени штири манифестациї. Попри музичней и литературней, пририхтана и вистава малюнкох наших подобових уметнїкох, а пририхтана и нова музично танєчна манифестация под назву ''Стретнуце братства'' (познєйше ''Естрада братства''), у хторей вжали учасц солисти Радио Нового Саду зоз рускима, сербскима и мадярскима народнима шпиванками, а у другей часци зоз своїм блоком по першираз на тих просторох наступел и Поддуклянски українски народни ансамбл (ПУНА) зоз [[Прешов|Прешова.]] Таки концепт програми ''Червеней ружи ’68'' у подполносци оправдал пременку назви на Фестивал култури югославянских Руснацох и Українцох ''Червена ружа''. [[Файл:Ucasnjiki Mitinga poeziji 1974.jpg|алт=Учашнїки Митинґа поезиї 1974. року|мини|398x398п|Учашнїки ''Митинґа поезиї'' 1974. року]] После законченей ''Червеней ружи ’68'' Дюра Папгаргаї у своєй статї з насловом ''Експериментални глєданя и визначни плоди'', обявеней у Народним календаре за 1969. рок, констатовал: „Ясно ше потвердзело же уж традицийна музично литературна манифестация ''Червена ружа'' постала централна културна подїя у нашей народносци. Седма по шоре, вона 1968. року указала же може прероснуц до єдней наисце квалитетней смотри наших музичних, гоч нє лєм музичних досцигнуцох, же искуства хтори ше нагромадзели з дотерашнїх орґанизованьох почали приношиц жадани плоди. Преширени рамики ше указали у цалей своєй позитивносци и хасновитосци за ище моцнєйши розмах наших намаганьох за посцигованє на квалитету. Окрем традицийного змаганя младих шпивачох и митинґа поезиї младих писательох, у рамикох тей манифестациї орґанизовани вечар под назву ''Естрада братства'', хтори указал же ''Червена ружа'' нє жада буц заварта до чисто народносних рамикох, же вона нє лєм жвератко нашей дїялносци, алє и нагода за упатранє, та и поровнованє моцох зоз представителями других народносцох и народох, як з нашей жеми, так и з иножемства.“<ref>Дюра Папгаргаї: Експериментални глєданя и визначни плоди, Народни календар за 1969. рок, бок 61, „Руске слово“ Нови Сад, 1968, бок 61.</ref> [[Файл:Monografija Cervena ruza 1.jpg|алт=Моноґрафия  Червена ружа 1962-2011|мини|242x242п|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том I, нова музична творчосц у народним духу]] Интересованє шицких наших местох за осму ''Ружу'' було уж таке вельке же, гоч и преширена, вона постала „цесна“ за шицких цо жадали на нєй наступиц. Прето Орґанизацийни одбор принєс одлуку же би ше окончела предходна селекция приявених учаснїкох. Така селекция окончована на такв. ''Малих ружох''. Алє, понеже Петровчанє уж мали, по угляду на ''Ружу'', свой ''Петровски дзвон'', а Миклошевчанє свою манифестацию под назву ''Миклошевци'', на хторих мож було окончиц селекцию, ''Мала ружа'' отримана лєм у Коцуре, Дюрдьове и Шидзе. Зоз шицких спомнутих манифестацийох лєм найудатнєйши точки здобули право наступиц и на ''Червеней ружи'' у Руским Керестуре. На тот способ ''Ружа'' постала своєродна смотра найвисших рочних резултатох, хтори посцигли нашо културно уметнїцки дружтва у своєй роботи на музичним и танєчним планє. У 1969. року ''Ружа'' преширена на вимаганє просвитних роботнїкох з ище єдну музичну манифестацию, на тот завод под назву ''Червене пупче'', а ґу ньому приключена и окремна дзецинска програма з нагоди Велького наградного конкурса, чий орґанизатор и спонзор була Редакция дзецинского часопису ''Пионирска заградка'' (нєшка ''Заградка''). Таки преширени обсяг Фестивала вимагал и значни финансийни средства. Треба ту спомнуц же перши ''Ружи'' орґанизовани на волонтерскей основи, а нєобходни материялни трошки ше подмирйовало зоз назбераного пенєжу од наплацених уходних картох. Єден час аж анї керестурски Дом култури нє сцел дац безплатно свою салу за отримованє ''Червеней ружи'', аж потамаль покля и вон нє постал єден з єй орґанизаторох. И то була єдна з причинох же ше ''Ружа'' преселєла до школского двора. На тот способ оможлївене присуство векшого числа патрачох, а зоз тим витворени и векши финансийни резултат. З тим створена можлївосц виплациц драгово трошки поволаним госцом, алє нє и ансамблом. Єдина помоц орґанизатором теди була у простору за отримованє концерта, а ансамбли зоз других местох себе сами мушели плациц трошки путованя до Керестура и пребуванє у нїм. На жаль, то нє могла постац стаємна пракса, та ше мушело глєдац и ширшу дружтвену потримовку у пенєжу. Медзитим, аж у 1975. року часточно розришени проблем финансованя Фестивала. Теди ше його рамики ище баржей преширели. Од 1975. року почала ше отримовац, як окремна ''Ружова'' манифестация, смотра рочней роботи наших [[Хор|хорских]] и танєчних [[Ансамбл|ансамблох]] под назву ''Одгуки ровнїни''. У 1976. року до рамикох Фестивала уключени и ''науково совитованя''. Мож повесц же свою дефинитивну физиономию Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї ''Червена ружа'' (таку мал теди назву) достал аж 1976. року, кед уж бул петнасти по шоре. Теди вон зоз початковей єдней нароснул на дзевец рижни културни манифестациї. А то були: 1. Подобово-етноґрафични, историйни и други вистави; 2. ''Червене пупче'', смотра дзецинских музично - танєчних активносцох и музичней творчосци за дзеци; 3. Митинґ поезиї и музики младих (познєйше наволани ''Струни шерца''); 4. Вельки наградни конкурс, зоз окремну културну програму з нагоди додзельованя наградох; 5. ''Червена ружа'', змагательна програма шпивачох и нових композицийох у народним и забавним духу; 6. ''Одгуки ровнїни'', смотра рочних досцигнуцох наших КУД у хорско-танєчней обласци, преткана зоз народним гумором; 7. Науково совитованя на рижни теми зоз нашей историї и култури; 8. ''Естрада братства'', своєродна смотра найвисших рочних музично танєчних досцигнуцох у прировнаню з госцуюцима ансамблами зоз жеми и иножемства; 9. ''Керестурияда'', змаганє вокално-инструменталних ґрупох. Така концепция ''Червеней ружи'' витворйована през вецей роки. З часу на час даєдна вихабена, алє то завишело од обставинох на теренє. З прецеком часу зоз рамикох Фестивала вишла ''Керестурияда'' и програма з нагоди Велького наградного конкурса, а преридзени и науково совитованя, же би ше их остатнїх рокох цалком престало орґанизовац у рамикох ''Ружи''. == Поддуклянци подзвигли рейтинґ ''Червеней ружи'' == Значне ту напомнуц же медзинародни характер ''Червена ружа'' достала зоз госцованьом Поддуклянского українского народного ансамбла (ПУНА). Дюра Папгаргаї у своєй статї, пошвеценей двацецпейцрочнїци [[Театер "Александер Духнович"|Українского народного театра]] (УНТ, нєшка Театер „А. Духнович“) у Прешове, обявеней у пригодней моноґрафиї у [[Прешов|Прешове]] 1971. року, призначел же у новембру мешацу 1966. року сцигло до Руского Керестура на адресу главного редактора ''Руского слова'' Дюри Латяка писемко, хторе написал уметнїцки руководитель ПУНА [[Юрий Цимбора]]. Писмо мало характер информативней поволанки на початок сотруднїцтва. Пошвидко после того ушлїдзели и конкретни акциї. По консултованю зоз Совитом Дому култури у Руским Керестуре Дюра Латяк одписал на спомнуту поволанку на сотруднїцтво, та 14. априла 1967. року до Руского Керестура, до Редакциї ''Руского слова'', припутовала делеґация у составе: Секретар КСУТ Федор Ковач, уметнїцки руководитель ПУНА Юрий Цимбора, главни редактор новинох ''Нове життя'' Юрий Дацко, директор Українского радия у Пряшове Василь Вархола и финансийни директор УНТ Лудвиґ Галушка. Уж сам состав делеґациї указує же ше од тей нащиви вельо очековало. Дюра Папгаргаї у спомнутей статї спомина: „Догварка була щира, сердечна: розвивац медзисобне сотруднїцтво. Презентовац вредносци українского фолклорного скарбу прейґ ПУНА у социялистичней Югославиї, винайсц можлївосци за госцованє наших аматерох на Свиднїцким швету писньох и танцох. На конкретизованє догвареного нє требало длуго чекац. У юлию мешацу 1967. року ПУНА зос свою програму нащивела Руски Керестур, Кулу, Коцур, [[Вербас]], Червинку, Сивец и Бачку Тополю. Було то за шицких патрачох велїчезне дожице, нєзабутне. Прекрасни українски костими, складно увежбани шпивацки гласи, лєгки балетски крочай нашмеяних танцошох плєнєли увагу патрачох у каждей точки. Публика и орґанизаторе нє лєм же нє були розчаровани, алє под вплївом одушевия скоро у каждим месце виражели жаданє же би их з новим приходом ПУНА знова нащивела. [[Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|алт=Делеґация КСУТ и УНТ |мини|370x370п|Делеґация КСУТ (Културного союзу українских трудбенїкох) и УНТ (Українского народного театра) у Руским Керестуре]] Тот успишни наступ дал векши порив нашим танєчним и шпивацким колективом. Уж тераз мали приклад цо ше з витирвалу и сцелу роботу може посцигнуц. Фолклорни скарб ше од того часу у културно- просвитних колективох почал ище баржей пестовац, почало ше интензивнєйше робиц на подзвигованю квалитета и роботи и наступох. Була то права хасновита лекция за наших аматерох.“<ref>Дюра Папгаргаї: На кридлох братского сотруднїцтва, „25 УНТ“, Словацьке педагогічне вдавництво в Братіславі, Видділ української літератури в Пряшеві, 1971, бок 129.</ref> И, Дюра Папгаргаї мал право. Од того часу нашо културно-просвитни дружтва почали пошвецовац векшу увагу квалитету и интерпретациї народних танцох и шпиванкох. Можебуц случайно Папгаргаї призабул призначиц же у рамикох першей нащиви ПУНА до Керестура припутовали 89 члени колектива и руководства и же шицки були розподзелєни по приватних обисцох, преважно у активних членох Дому култури, бо – як познате – у Керестуре нєт готел, а нє було анї терашнього интерната. На тот способ настали и нєзабутни медзилюдски приятельства. Нє чудо, вец, же ше после двох тижньох друженя на випровадзанє госцох зишло скоро пол валала, же було и слизох и поцилункох, и писнї и плачу... Медзитим, Папгаргаї призначел же на Свиднїцким швету писнї и танцу 1968. року наступели аматере КПД ''Максим Горки'' з Нового Саду, а рок познєйше и члени керестурского Дому култури. У вязи з тим вон у спомнутей статї зазначел: ''„Яка радосц! Нєвимерлїва! Яки нєзвичайни, по теди нє дожити аплаузи пред вецейтисячну публику. Стретнуца и облапяня зос старима и новима приятелями. Наступи тих двох югославянских колективох на Свиднїцким швету представяли найвисшу награду за витирвалу роботу двом найпознатшим аматерским колективом рускей народносци у Югославиї.'' 1968. року ПУНА знова на поволанку керестурского Дома култури нащивює Югославию. Програма под насловом ,Витай весна’ просто одушевела публику у Руским Керестуре, Новим Садзе, Кули, Баймоку, Суботици... Вона як нїґда по тераз украшела керестурску ''Червену ружу'', заколїсала ю з чаривним танцом и прекрасним шпивом. Нє вельо менши успих посцигли и представителє ПУНА на ''Червеней ружи'' 1969. року. Свиднїцке швето и ''Червена ружа'' себе знова щиро сцисли руки, братски ше привитали, потвердзели ше пред вельочислену публику. Свиднїк и Руски Керестур постали символи медзисобних братских фолклорних стретнуцох.“<ref>Исте, бок 130</ref> Мож шлєбодно повесц же члени Поддуклянского українского народного ансамбла мали вельки вплїв на подзвигованє рейтинґа ''Червеней ружи''. После нїх скоро каждого року на ''Ружи'' участвує голєм по єден ансамбл народних писньох и танцох зоз иножемства. Найчастейше зоз тедишнього Совєтского Союзу (Україна и Русия). ''Ружа'' поставала вше познатша и популарнєйша. Пошвидко ше за тоту нашу манифестацию заинтересовали и союзни средства явного информованя, уключуюци и телевизию. З тим и финансийна помоц почала присциговац зоз вецей жридлох, алє ше и видатки вше швидше звекшовали. То анї нє чудне кед ше ма на розуме же у рамикох шицких манифестацийох Фестивала брали учасц понад 1000 учаснїки! [[Файл:Ucasnjiki CR 70tih rokoh.jpg|алт=Учашнїки Червеней ружи 1972. року|мини|422x422п|Учашнїки ''Червеней ружи'' 1972. року]] == Обще швето Руснацох == ''Червена ружа'' – жридлова, найстарша и найзначнєйша манифестация Фестивала култури ''Червена ружа'', змаганє шпивачох, хторе орґанизовали керестурски студенти и стредньошколци, постала тот зародок зоз хторого виросли шицки други ластари и зоз нїх настал єдини и найзначнєйши фестивал нашей култури. Вироятно нїхто з єй сновательох у чаше снованя нє думал же вона постанє обще швето Руснацох и Українцох на просторох дакедишнєй Югославиї. Задумана є як плод фериялней анґажованосци студентскей, стредньошколскей и валалскей младежи у лєтнїм периодзе, у обласци музичней култури. Нєт сумнїву же ту главну улогу мал млади и нєафирмовани залюбенїк до музики, тедишнї студент права Яким Сивч, у тедишнїм чаше и подпредсидатель Управного одбору Клуба студентох и стредньошколцох. Вон уж по теди на концертох под назву ''Микрофон ваш'' мал водзацу улогу, та було цалком лоґичне же ю предлужел и на ''Червеней ружи''. За тото мал и особни интерес, бо вон уж по 1962. рок мал понад 10 свойо композициї хтори нє мал дзе явно виводзиц. ''Микрофон ваш'', и ''Червена ружа'' после того, були єдине место дзе могол презентовац свойо композициї и оценїц як их народ прилапює. Так уж на першей ''Ружи'' после змагательней часци шпивачох виведзени три його композициї (''Щешлїва ноц'' на його слова, ''Єшеньска ружа'' на слова Янка Грубенї и ''Модерна любов'' (Вше ше людзе любовали) на слова Юлияна Каменїцкия). Конферансу написал и водзел тедишнї предсидатель Управного одбору Клуба Дюра Папгаргаї зоз Йозефину Майхер (познєйше одату Фа), хтора була и член Управного одбору Клуба. Як зазначел Микола Скубан у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи (1962–1971)'' (боки 17 и 19), на Першей ''Ружи'' у змагательней часци участвовали 13 шпиваче и шпивачки. Були то Наталия Колбас (Колєсар), Мирон Мельник, Мария Бики (Савкич), дует Михал Микита и [[Владислав Надьмитьо]], Ксения Кирда (Василєвич), Янко Чордаш, Йовґен Фейди, Владислав Дудаш, дует Мелания Рац и Мелания Латяк (Радулович), Мария Сабадош и Ярослав Пап и Михал Гирйовати як госц зоз [[Сримска Митровица|Сримскей Митровици]]. На програми виведзени 13 народни, 12 за бавни шпиванки, а шицких шпивачох провадзел оркестер у составе: Яким Сивч (гармоника), [[Владимир Мученски]] (клавир), Любомир Сопка (ґитара) и Владимир Новосад (бас). У истей моноґрафиї, видатей з нагоди дзешецрочнїци ''Червеней ружи'', наш познати музични дїяч, дириґент и музични редактор Радио Нового Саду [[Ириней Тимко]] у статї „''Червена ружа'' и наша музична творчосц“ спомина же зоз ''Ружу'' почал нови период нашей музичней творчосци „у творчим и виконавчим“ розуменю, та пише: „До того часу наша писня нє мала нагоду появиц ше пред таким вельким числом слухачох, и то слухачох хтори по своїм смаку могли и поведли свойо слово. Народна писня зоз тоту манифестацию достала ,фахови’ вельочислени ,жири’, хтори праве у своїм домену почал – сцел нє сцел – зоз своїм вельким уплївом дїйствовац на прешлосц и будучносц своєй народней писнї. Розуми ше, дїйство того ,жирия’ треба розумиц релативно – до певней мири, алє го нїяк нє мож заобисц. Нє шицко єдно цо ''Червена ружа'' (думам на єй публику) пове о нашей старей народней писнї. Чи вона прежита, чи вона може буц прави и єдини корень нових конарчкох, нових лїсточкох? Так поставене питанє ясно указує и на орґанизаторох и їх одвичательносц: з добрим приготовеньом мож ожиц народну писню, предлужиц єй вик и поставиц ю там дзе єй место, же би була жридло нашей музичней творчосци, а нєдзбало представена народна писня губи и смак єй слухачох и себе готує нєвеселу будучносц.“<ref>РУЖИ ЧЕРВЕНИ РУЖИ, бок 6</ref> Нова музична творчосц у народним духу ''Червена ружа'', як жридлова музична манифестация, дожила найвецей концепцийни пременки у своїм розвою. У єй рамикох през велї роки було змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас, на нєй виводзени и нови композициї як у народним так и у забавним духу. Вец ше почало розписовац и конкурси за нови композициї, а кус познєйше и за тексти. Прилапени композициї виводзени на ''Ружи'' у окремним блоку. Вец ше ґу нїм приключело и наступи наших хорских и танєчних ансамблох, а ище пред тим наступи вокално инструменталних ґрупох. Прето ше ''Ружу'' мушело прешириц зоз ище двома новима манифестациями (''Одгуки ровнїни'' и ''Керестурияда''). Од 1988. по 1996. рок и змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас уключене до ''Одгукох ровнїни'', та ше програма жридловей манифестациї состояла лєм зоз змаганя нових композицийох у народним и забавним духу. Од того часу их у цалосци директно преноши Радио Нови Сад, а тиж так и новосадска Телевизия. Од початку дватисячитих рокох знова пришло до пременки концепциї ''Ружи'', та до єй рамикох врацене змаганє за найкрасши женски и хлопски глас опрез змаганя нових композицийох (на тот завод) лєм у народним духу. [[Файл:Cervena ruža 1988 r.jpg|алт=Деталь зоз Червеней ружи 1988. року|мини|423x423п|Деталь зоз ''Червеней ружи'' 1988. року]] == Прекрасни плоди ''Червеней ружи'' == Треба окреме наглашиц же нам ''Червена ружа'' през 50 роки свойого иснованя принєсла и найзначнєйши плоди. На змаганьох за найкрасши хлопски и женски глас участвовали блїзко сто аматере, спомедзи хторих вецей як половка у свой час постали и радио шпиваче. Їх гласи остали записани на маґнетофонских пантлїкох або компакт дискох и зачувани су и за будуци нашо поколєня. Значне число тих шпивачох уж нє медзи живима (напр. Яким Сивч, Михал Микита, [[Микола Корпаш]], [[Витомир Бодянєц|Витомир Бодянец]], Олена Гирйовати–Попович, [[Нестор Пушкаш]], Мирко Ґаднянски, Владимир Горняк–Фицко, [[Ирина Давосир-Матанович|Ирина Давосир–Матанович]], [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґен Колєсар]]...), алє зачувани їх гласи од забуца и слухаме их прейґ габох Радио Нового Саду и ище дзепоєдних локалних радио-станїцох. Тоти плоди найкрасше илуструю слова Иринея Тимка у кус скорей спомнутей статї, хтори глаша: „ ''Червена ружа'' як естрада дала найвекши можлївосци шицким нашим виконавцом, репродуковательом музичней творчосци. Кед попатриме на дотерашнї живот ''Червеней ружи'', вона була за нїх ище найбаржей зацикавена. През ню дефиловали потераз скоро шицки нашо познати виконавци, од наймладших до найстарших, од солистох, ґрупох, до наймасовнєйших хорох, хтори могли буц удатнє злучени. Велїм солистом-шпивачом отворена красна перспектива праве на ''Червеней ружи''. Схопносц и любов ґу хорскей писнї нашого народу на ''Червеней ружи'' нашли свою праву афирмацию у чаше кед на велїх наших музичних манифестацийох траца свойо место у програми.“<ref>Исте, бок 64</ref> Алє, тото цо найзначнєйше, Фестивал ''Червена ружа'', окреме його жридлова манифестация под истим меном и ''Червене пупче'' за 50 роки збогацели наш музични фонд зоз понад 900 новима композициями, спомедзи хторих половка у народним и забавним духу, а друга половка наменєна дзецом. Тоту першу половку компоновали 76 композиторе на слова 62 авторох (а даєдни и на свойо). Найлоднєйши спомедзи композиторох були: Владимир Семан-Зеро, Яким Сивч, Владислав Надьмитьо, [[Юлиян Рамач (дириґент)|Юлиян Рамач]], Витомир Бодянєц, Любомир Загорянски, [[Юлин Бучко]], [[Дьордє Ковачевич]], Мирослав Пап, Агнета Тимко, Mаґдалена Горняк–Лелас, [[Михал Лїкар]], Владимир Малацко и Мирон Сивч. Кед маме у оглядзе же, дзекуюци українскому етноґрафови [[Володимир Гнатюк|Володимирови Гнатюкови]], зоз конца 19. вику од наших предкох зазначени лєм 430 тексти народних шпиванкох и же у перших шейсцох деценийох 20. вику ґу нїм доложени лєм даскельо нови (хтори „на пальци єдней руки“ мож начишлїц), вец нам будзе лєгчейше похопиц велькосц и значносц „талу“ яки нам принєсла ''Червена ружа'' за пол вику свойого иснованя. Медзитим, и то нє шицко! Нова музична творчосц у рамикох нашей релативно малочисленей националней заєднїци ше нательо розвила же єй постала цесна ''Червена ружа''! [[Файл:Cervena ruza 80tih.jpg|алт=Червена ружа у цеку 80-тих|мини|386x386п|''Червена ружа'' у цеку 80-тих]] Зоз намиру же би баржей популаризовали нову музичну творчосц, члени Музичней редакциї и Редакциї бешедней програми на руским язику Радио Нового Саду, на инициятиву тедишнього новинара ''Руского слова'' Владислава Надьмитя, почали емитовац нову музичну емисию под назву ''З ружовей заградки'', хтора 1990. року преросла до явней емисиї и полни дзешец роки є поряднє отримована, дзекуюци и конкурсу хтори кажди рок розписовани. А вец тоту явну емисию, концерт, Радио телевизия преглашела за фестивал под назву ''Ружова заградка'', хтори ше поряднє отримує уж вецей як три и пол децениї. За тот час за потреби Музичней редакциї Радио Нового Саду на маґнетофонску пантлїку або на компакт диск зняти 208 нови шпиванки, хтори поряднє нєшка слухаме у емисийох Радио Нового Саду на руским язику. Шицки тоти шпиванки 2008. року обявени у окремним зборнїку хтори до друку пририхтал Андрей Даждиу под насловом ''Ружова заградка 1990 -2007''. Зоз медийох явного информованя дознаваме же нєшка на конкурси сцигую и по два раз вецей квалитетни композициї як цо их мож презентовац на єдним цаловечаршим концерту! По нашим думаню и то заслуга ентузиястох хтори ю пред 1962. року основали и гевтих цо по нєшка участвовали у єй каждорочним пририхтованю. Нє шмеме у тей нагоди забуц и на людзох хтори ''Ружу'' основали и гевтих хтори ше ґу нїм приключели и после нїх предлужели роботу на єй пририхтованю. А було их на стотки! Лєм у Совиту Фестивала 1983. року були уключени 38 делеґати, а Програмни одбор мал 11 членох. Ґу тому треба спомнуц же були меновани и 14 рижни комисиї як помоцни цела, до хторих меновани по 4-12 члени, цо вєдно виноши же лєм у нїх були анґажовани приблїжно 80 члени. Поступно ше особи у спомнутих целох меняли и учели на искуствох своїх колеґох зоз длугшим стажом, так же ше кадрово пременки у роботи на пририхтованю Фестивала нє одражовали неґативно. Алє, значне ту спомнуц же у тим пририхтованю у перших деценийох його отримованя участвовал скоро цали валал. ''Ружа'' постала праве валалске швето у Руским Керестуре. Було у нїм вецей госцох як звичайно на Кирбай! Людзом импоновало же ''Ружа'' преславела Керестур нє лєм у тедишнєй Югославиї, алє и поза єй гранїцами. Орґанизатор Фестивала Дом култури Руски Керестур. Фестивал софинансую Општина Кула, Национални совит Руснацох, Министерство култури и информованя Републики Сербиї и Покраїнски секретарият за културу, явне информованє и одношеня з вирскима заєднїцами. {| class="wikitable" |+ ! colspan="11" |НАЙЛЄПШИ ШПИВАЧКИ И ШПИВАЧЕ НА <big>ЧЕРВЕНИХ РУЖОХ</big> |- |'''Рок''' |'''Шпивачка''' |'''Место''' |'''Шпивач''' |'''Место''' | rowspan="36" | |'''Рок''' |'''Шпивачка''' |'''Место''' |'''Шпивач''' |'''Место''' |- |1962. |Наталия Колбас |Руски Керестур |Мирон Мельник |Руски Керестур |2001. |Оля Няради |Суботица |Борис Маґоч |Н. Орахово |- |1963. |Ана Дю. Дудаш |<div style="text-align: center;">" |Мирон Мельник |<div style="text-align: center;">" |2002. | | | | |- |1964. |Еуфемия Будински |<div style="text-align: center;">" |В. Надьмитьо-М. Микита |<div style="text-align: center;">" |2003. |Ивана Ивак |Нови Сад |Зоран Надь |Руски Керестур |- |1965. |Ирина Ковач |Нови Сад |<div style="text-align: center;">" |<div style="text-align: center;">" |2004. |Весна и Наташа Надь |Руски Керестур |Владимир Варґа |Суботица |- |1966. |Анґела Колєсар |Руски Керестур |<div style="text-align: center;">" |<div style="text-align: center;">" |2005. |Терезка Виславски |Суботица |Славко Бучко |Кула |- |1967. |Гелена Ґлувня |Шид |Юлиян Варґа |Кула |2006 |Єлена Марков-Йована Вуксанович |<div style="text-align: center;">" |Мирко Преґун |Руски Керестур |- |1968. |Гелена Планчак |Коцур |Дьордє Ковачевич |Руски Керестур |2007. |Геленка Бучко |Миклошевци |Иґор Ґрекса |Шид |- |1969. |Любица Папуґа-Славица Емейди |Нове Орахово | | |2008. |Николая Сивч |Руски Керестур |Алексей Сивч |Руски Керестур |- |1970. |Мария Макаї |Руски Керестур |Риста Кляїч |Крущич |2009. |Оксана Рамач Ивана Пейович |Руски Керестур Б. Паланка |Марко Радишич |Дюрдьов |- |1971. |Сенка Няради |<div style="text-align: center;">" |Мариян Бутински |Тернополь |2010. |. Валентина Югас Танита Ходак |Коцур |Борис Барна |Руски Керестур |- |1972. |Ана Сеґеди |Вуковар |Михал Роман |Руски Керестур |2011. |Таня Надь |Бачинци |Мирослав Малацко |<div style="text-align: center;">" |- |1973. |Любица Папуґа - Ружица Мудри |Миклошевци |Олекса Павлишин |Заґреб |2012. |Ивона Гнатко |Вуковар |Боян Великанац |Вербас |- |1974. |Марица Пушкаш |Нови Сад |Iван Герич-Степан Сiкорський |Баня Лука |2013. |Ана Римар |Петроварадин |Константни Чордаш |Дюрдьов |- |1975. |Ана и Любка Фиґурек |Баня Лука |Дюра Надь |Руски Керестур |2014. | | | | |- |1976. |Славица Горняк |Дюрдьов |Дует Юлин Рац-Йовґен Надь |<div style="text-align: center;">" |2015. |Йована Ноґавица |Руски Керестур | | |- |1977. |Таня Холошняй Любка Виславски |<div style="text-align: center;">" |Янко Колошняї |<div style="text-align: center;">" |2016. |Кристина Афич |<div style="text-align: center;">" |Роберт Загорянски |Суботица |- |1978. |Андєлка Хасан, Снежана Ножинич, Нада Михалич, Весна Каранович |Заґреб |Мирко Ґаднянски |Нови Сад |2017. |Александра Русковски |<div style="text-align: center;">" |Марко Буила |Коцур |- |1979. |Евфемия Маньош Даниела Колєсар |Руски Керестур |Славко Афич |Руски Керестур |2018. |Ивана Чордаш |Нови Сад | | |- |1980. |Зденка Сакач |<div style="text-align: center;">" |Михайло Ляхович- Андрий Лаврий |Нови Сад |2019. |Валентина Салаґ |Дюрдьов | | |- |1981. |Мирослава Чордаш |<div style="text-align: center;">" |Владимир Бесерминї |Коцур |2021. |Дарина Михняк |Коцур | | |- |1982. |Тереза Фейди-Мирослава Чордаш |<div style="text-align: center;">" |Михал Голик |Петровци |2022. | | |Мирослав Малацко |Руски Керестур ? |- |1983. |Ксения Папуґа |<div style="text-align: center;">" |Емил Няради |Руски Керестур |2023. |Саня Дивлякович |Нови Сад ? | | |- |1984. |Ивана Сомборски |Дюрдьов |Юлиян Рамач |<div style="text-align: center;">" |2024. |Ксения Вереш |Дюрдьов |Владимир Мишлєнович |Миклошевци |- |1985. |Славка Сабадош |Руски Керестур |Ґоран Павич |Коцур |2025. |Йована Петрович |Шид |Иґор Папуґа |Руски Керестур |- |1986. |Александра Холошняй |Дюрдьов |Павле Паланчаї |Руски Керестур |2026. |Лана Вулич |Миклошевци |Иван Фейди |<div style="text-align: center;">" |- |1987. |Мария Фа-Фемка Бучко |Руски Керестур |Звонко Чижмар |<div style="text-align: center;">" |2027. | | | | |- |1988. |Андрея Колєсар-Саня Еделински |<div style="text-align: center;">" |Звонимир Кочиш |Зомбор |2028. | | | | |- |1989. |Мелания Дудаш-Таня Няради |<div style="text-align: center;">" |Силво Медєши |Петровци |2029. | | | |- |1990. |Таня Бреґун-Мария Холошняй |Дюрдьов |Владимир Надь |Руски Керестур |2030. | | | | |- |1991. |Лариса Дудаш-Мария Паланчаї |Руски Керестур |Михайло Гайдук |<div style="text-align: center;">" |2031. | | | | |- |1992. |Анастазия Бесерминї |Вербас |Борис Чордаш |<div style="text-align: center;">" |2032. | | | | |- |1993. |Соня Сопка-Мария Колошняї |Руски Керестур |Юлиян Медєши |<div style="text-align: center;">" |2033. | | | | |- |1994. |Ивана Дошен |Нови Сад |Владимир Югик |<div style="text-align: center;">" |2034. | | | | |- |1995. |Таня Бодянец-Дарина Планчак |Руски Керестур |Микола Хромиш |Дюрдьов |2035. | | | | |- |1996. |Ана и Гелена Рац |<div style="text-align: center;">" |Томас Николич |Руски Керестур |2036. | | | | |- |1997. |Леся Вовк |Вербас |Дарко Рац |<div style="text-align: center;">" | |2037. | | | | |- |1998. |Кристина Бобрек-Ана Царич |Баня Лука |Владимир Надь Митьов |<div style="text-align: center;">" | |2038. | | | | |- |1999. |Люпка Рац |Руски Керестур |Ярослав Тиркайла |Дюрдьов | |2039. | | | | |- |2000. |Саня Полдруги |Коцур |Владимир Олеяр |Руски Керестур | |2040. | | | | |} == Ґалерия == <gallery> Файл:Publika na Cervenej ruzi.jpg|Публика на фестивалу Файл:Rok grupa na Keresturijadi 86.jpg|Рок ґрупа на ''Керестурияди 86'' Файл:Dzeci na Cervenim pupcecu.jpg|Дзеци на ''Червеним пупчу'' Файл:Monografija Cervena ruza 2.jpg|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том II нова музична творчосц у забавним духу Файл:Monografija Cervene pupce.jpg|Моноґрафия  ''Червене пупче,'' том ''III, 1969-2012'', нова музична творчосц за дзеци Файл:Witajce na Ruzi.jpg|Банер зоз привитом госцом фестивала </gallery> == Литература == * Ґрупа авторох, ''30 Червени ружи'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1991. * Мирон Жирош, „Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиїˮ, ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 287. * Мирон Жирош, Нєзачуване лєбо затераз затрацене благо ''Червених ружох'', ''Шветлосц'' ч. 1, Нови Сад, 1987, б. 74-84. * ''10 Червени ружи'', Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї, Руске слово, Руски Керестур, 1971. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-I-WEB.pdf Нова музична творчосц у народним духу, Том I], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2011. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Нова музична творчосц у забавним духу, Червена ружа 1962-2011, Том II,] Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-III-WEB.pdf] Нова музична творчосц за дзеци, Червена ружа 1969-2012, Том III], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2013. * Ан. Медєши, [https://www.ruskeslovo.com/ruski-kerestur-cervena-ruza/ Йована Петрович и Иґор Папуґа побиднїки змаганя за найкрасши глас]. Рутенпрес, 28. юний 2025. * [https://www.facebook.com/Crvenaruzafestival/about?_rdr&checkpoint_src=any Фестивал "Червена ружа"]/Festival "Crvena ruža" == Референци == <references /> [[Катеґория:Руски або русински манифестациї]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Фестивали у Войводини]] 394wyi87btefk0qt03pxnid31hrqhu7 19857 19856 2026-07-11T15:21:49Z Sveletanka 20 19857 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #B2D115; | header1 = <big>Фестивал култури Червена ружа </big> | label1 = Урядови лоґо фестивала | label2 = | data2 = [[Файл:Amblem Cervenej ruzi.jpg|center]] Лоґо фестивала | label3 = Орґанизатор фестивала | data3 = [[Дом култури Руски Керестур]] | label4 = Жанр | data4 = Обща смотра народней, компонованей и дзецинскей музики, шпиванє и танци | label5 = Основани | data5 = 1962. року | label6 = Тирванє | data6 = 64 роки | label7 = Локация | data7 = Руски Керестур | label8 = Снователє | data8 = Клуб студентох и штредньошколцох, валалска младеж | label9 = Нащивеносц | data9 = од 1300 до 2500 }} '''Фестивал рускей култури ''Червена ружа''''' то смотра шпиваня, танцох, [[Композиция|композицийох]] у забавним/народним духу и композицийох за дзеци. У половки пейдзешатих рокох, кед ище у наших крайох нє було телевизиї, дзечнє ше слухало [[Радио-телевизия Войводини|радио]], одходзело ше до биоскопу а младежи [[Собота|соботами]] и [[Нєдзеля|нєдзелями]] найглавнєйши вид забави були танци. Розлика була лєм у тим же по варошох на таких танцох грали преважно [[Оркестер|оркестри]] на модернєйших [[Подзелєнє музики|музичних]] [[Подзелєнє музичних инструментох|инструментох]] (як цо то гармоники, [[Кларинет|кларинети,]] саксофони, електрични [[Ґитара|ґитари]], контрабаси, буґни и чинєли), а по валалох у [[Войводина|Войводини]] найчастейше грали [[Тамбура|тамбурово]] [[Оркестер|оркестри]]. Так то було и у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Од початку 1959. року ше на радио-станїцох Заґреб и Беоґрад почало каждей соботи на 8 вечар емитовац музичну радио емисию под назву ''Микрофон ваш''. За кратки час то постала барз популарна емисия у цалей жеми. == ''Микрофон ваш'' постава ''Червена ружа'' == През лєто ше у Керестуре танци отримовало у тaкв. Желєней загради (простор медзи майсторским и пензионерским домом). Там були виляти два бетонски плочи (векша и менша), єдна при другей, на хторих ше танцовало, а за оркестер була збудована нєвелька бина зоз закрицом. У єдним периодзе на танцох у Желєней загради грал и оркестер ''Сивґамуриз'' хторому бул руководитель [[Яким Сивч]]. О єден час, дзекуюци вироятнє и популарней радио емисиї ''Микрофон ваш'', ту настала идея о орґанизованю таких концертох на хторих би наступели лєм тоти кандидати хтори би пред тим на аудициї указали одвитуюци квалитет шпиваня. Инициятор и реализатор таких концертох бул Яким Сивч зоз членами руководства валалскей младежскей орґанизациї. И так, пошвидко ше за тот концерт, або ''Микрофон ваш'' на керестурски способ, дознало и по других руских валалох. Уж на другим концерту як госци наступели и млади Коцурци на чолє зоз Владимиром Горняком. Тому допринєсла и политична инициятива же концом пейдзешатих рокох руководство валалскей младежскей орґанизациї достало задаток основац завичайни Kлуб студентох и стредньошколцох, хтори би през лєтнї и жимски розпуст орґанизовано робели на културним и спортским планє. Перше пробованє снованя такого клуба окончене влєце 1959. року. За предсидателя Клуба бул вибрани Владимир Мирко Ґаднянски. Под його руководительством у першим року иснованя Клуба найзамеркованши резултати посцигнути на спортско-рекреативним планє. Руководительох Клуба ше виберало каждого року. Од лєта 1962. року Клуб достал стабилнєйшу орґанизацийну форму дїялносци, кед за предсидателя вибрани [[Дюра Папгаргаї]]. Теди у Клубе превага дата културним програмом ‒ драми и музики. За обласц музики бул задлужени Яким Сивч, хтори и по теди водзел валалски концерти под назву ''Микрофон ваш''. У 1962. року орґанизованє тей музичней манифестациї превжал на себе Клуб студентох и стредньошколцох зоз помоцу валалскей младежи. Же би доказали автономносц у пририхтованю, члени Управного одбoру Клуба пременєли и єй потедишню назву на ''Червена ружа'' и ґу нєй почали додавац рок у хторим є отримана. Интересантне ту спомнуц же спочатку и студенти нє були имуни на кус скорей спомнуту радио емисию, цо мож видзиц зоз шлїдуюцого цитата, винятого зоз „Дньовнїка роботи Клуба“, зазначеного 30. юлия 1962. року, хтори глаши: <blockquote>''Отримана проба музицкей секциї бо ше сце на соботу 4. VIII виступиц пред публику. На схадзки ришене да ше емисия-програма навола Червена ружа ’62.''<ref>Цитат виняти зоз моноґрафиї „30 Червени ружи“, бок 172, НBУ „Руске словo“, Нови Сад, 1991.</ref></blockquote>Перша музична програма под назву ''Червена ружа ’62'' и отримана 4. авґуста 1962. року. З тей нагоди у ''Дньовнїку роботи Клуба студентох и школярох стреднїх школох у Руским Керестуре'', медзи иншим, зазначене и тото: [[Файл:Ucasnjili CR 62.jpg|алт=Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року|мини|435x435п|Учашнїки хтори ше змагали за чобольов и кошарку червених ружох 1962. року]] ::Отримани забавни вечар. Пририхтани є з помоцу валалскей младежи. Дала го музицка секция и наволани є ,Червена ружa 62’. До поладня ше ушорйовала бина. Вечар на 9 г. почала програма. Було барз вельке число патрачох, цо указує же интересованє за таки приредби вельке. На програми були заступени народни и забавни мелодиї претежно на нашим язику. Мали зме и госца вечара. То бул Мижо Гирйовати ,Червена маїца’ Ср. Митровици. Жири: Латяк Дюра, Биялош Яким, [[Марґита Лучечко|Лучечко Марґита]], [[Михайло Варґа (учитель)|Варґа Михал]] и Ґаднянски Владимир одлучели да ше перша награда за хлапцох додзелї Мироньови Мелникови, друга дует Микита-[[Владислав Надьмитьо|Надьмитьо]], треца Чордашовому Янкови. Перша награда була ’Червени чобольов’, друга ,Червена машля’, треца ,Виолински ключ’. Од дзивчатох першу награду однєсла [[Наталия Колєсар|Наталка Колбасова]], другу Марча Бикийова, трецу Сенка Кирдова. Перша награда була ,Червена кошарка з ружами’, друга ,Червена хусточка’, треца ,Бомбонєра’. Госц вечара Мижо Гирйовати достал награду у пенєжу 200 динари. Якимови Сивчови купена кристална вазна, почим и вон шпивал ван конкуренциї.“<ref>Исте, боки 172 и 173.</ref> == Од концерта по фестивал == [[Файл:Ucasnjili CR 1963 roku.jpg|алт=Учашнїки на Червеней ружи 1963.року|мини|433x433п|Учашнїки на ''Червеней ружи'' хтора отримана 17. авґуста 1963.року]] У Дньовнїку роботи Клуба нє зазначене же уж на першей ''Ружи'' виведзени и три нови композициї Якима Сивча и же зоз тим уж на самим початку ''Ружа'' отворела дзвери и за других потенциялних [[Композитор|композиторох]]. Зоз познєйших рокох видно же то бул вельки порив нашим младим музично надареним людзом же би ше опробовали и як творителє новей музики у народним и забавним духу. Уж у 1964. року ше указало же ше приявело тельо нови композициї же було потребне пременїц и концепцию цалей музичней манифестациї. Зоз Дньовнїка дознаваме же Управни одбор на своєй схадзки, отриманей 9. юлия 1964. року, заключел шлїдуюце: „До плану роботи на перше место приходзи орґанизованє такмиченя шпивачох аматерох ''Червена ружа ’64''. Такмиченє того року треба да ма иньшаки випатрунок як до тераз. Треба да ше состої зоз двох часцох и да ше отрима два вечари. Єден вечар да ше такмича [[Шпивач|шпиваче]] аматере, а други вечар композиторе аматере.“<ref>Исте, бок 174.</ref> Правда, спомнутого року змаганє змесцене лєм до єдного вечара, алє значни ту факт же ше уж теди указала потреба за преширйованє програми на два вечари. Попри тим, видно же и интересованє за тоту манифестацию наросло и у других местох дзе жию [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]]. Управни одбор Клуба правочасно розпослал поволанки „до наших руских валалох за ''Червену ружу ’64''... да то маю на увиду“. [[Файл:Irina Kovac na 4ej Ruzi.jpg|алт=На штвартей Ружи“ Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду.|мини|269x269п|На штвартей ''Ружи'' 1965. року Ирина Ковач однєсла кошарку червених ружох до Нового Саду. То було по першираз же награда нє остала у Керестуре]] А же то наисце було так, указує податок же ше на ''Червену ружу ’65'', т.є. на змагательну часц, приявели, попри керестурских, и шпиваче зоз [[Миклошевци|Миклошевцох]], [[Дюрдьов|Дюрдьова]], [[Коцур|Коцура]], [[Шид|Шиду]], Нового Саду и [[Кула|Кули]]. А значне спомнуц же, як зазначел [[Микола Скубан]] у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи 1962–1971'', першираз на ''Ружи'' наступели и два бит ансамбли. Були то ''Нєщеснїци'' зоз Коцура и ''Комети'' зоз Шиду. У 1966. року ше до пририхтованьох ''Ружи'', попри Клуба студентох и стредньошколцох и Месного комитета Союзу младежи, уключує и керестурски [[Дом култури Руски Керестур|Дом култури]]. Було потребне укладац вельо вецей часу и средства до пририхтованьох як цо то могли уложиц Клуб студентох и стредньошколцох и валалска младеж. То указує на факт же ''Ружа'' теди уж преросла рамики младежскей манифестациї. Преширена є на два програми. Попри музичней, у єй рамикох отримани и литературни вечар под назву ''Поезия и музика младих''. За музичну програму сала Дому култури уж була цесна, та є отримана на монтажней бини у школским дворе пред понад 1000 патрачами. ''Червена ружа ’67'', шеста по шоре, отримана тиж у школским дворе пред коло 1200 патрачами. Участвовали на нєй аж 26 змагателє. А дзень пред тим у сали Дому култури отримани ''Вечар поезиї и музики младих'', на хторим наступели 13 [[Поета|поетове]] зоз вецей местох дзе жию Руснаци и Українци. Главну орґанизацию превжал керестурски Дом култури. Остало зазначене же на тей ''Ружи'' присуствовал и госц зоз Прешова (Словацка) Юрий Дацко, представитель Културного союзу українских трудбенїкох у тедишнєй Чехословацкей Републики, хтори у мено того союзу и привитал тоту нашу музично литературну манифестацию. [[Файл:Helena Plancak zoz Kocura.jpg|алт=Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на „Червеней ружи 68“ |мини|284x284п|Гелена Планчак зоз Коцура була побиднїца на Червеней ружи 68“ , кед шпивала шпиванку ''Розквитнута калїна'']] ''Червена ружа ’68'' уж постала прави фестивал култури. Вимоги и реални потреби за преширйованьом змисту и обсягу Фестивала приведли до того же було потребне оформиц окремни орґанизацийни одбор зоз вецей наших местох и зоз ширшим кругом фаховцох. У рамикох Фестивала оформени штири манифестациї. Попри музичней и литературней, пририхтана и вистава малюнкох наших подобових уметнїкох, а пририхтана и нова музично танєчна манифестация под назву ''Стретнуце братства'' (познєйше ''Естрада братства''), у хторей вжали учасц солисти Радио Нового Саду зоз рускима, сербскима и мадярскима народнима шпиванками, а у другей часци зоз своїм блоком по першираз на тих просторох наступел и Поддуклянски українски народни ансамбл (ПУНА) зоз [[Прешов|Прешова.]] Таки концепт програми ''Червеней ружи ’68'' у подполносци оправдал пременку назви на Фестивал култури югославянских Руснацох и Українцох ''Червена ружа''. [[Файл:Ucasnjiki Mitinga poeziji 1974.jpg|алт=Учашнїки Митинґа поезиї 1974. року|мини|398x398п|Учашнїки ''Митинґа поезиї'' 1974. року]] После законченей ''Червеней ружи ’68'' Дюра Папгаргаї у своєй статї з насловом ''Експериментални глєданя и визначни плоди'', обявеней у Народним календаре за 1969. рок, констатовал: „Ясно ше потвердзело же уж традицийна музично литературна манифестация ''Червена ружа'' постала централна културна подїя у нашей народносци. Седма по шоре, вона 1968. року указала же може прероснуц до єдней наисце квалитетней смотри наших музичних, гоч нє лєм музичних досцигнуцох, же искуства хтори ше нагромадзели з дотерашнїх орґанизованьох почали приношиц жадани плоди. Преширени рамики ше указали у цалей своєй позитивносци и хасновитосци за ище моцнєйши розмах наших намаганьох за посцигованє на квалитету. Окрем традицийного змаганя младих шпивачох и митинґа поезиї младих писательох, у рамикох тей манифестациї орґанизовани вечар под назву ''Естрада братства'', хтори указал же ''Червена ружа'' нє жада буц заварта до чисто народносних рамикох, же вона нє лєм жвератко нашей дїялносци, алє и нагода за упатранє, та и поровнованє моцох зоз представителями других народносцох и народох, як з нашей жеми, так и з иножемства.“<ref>Дюра Папгаргаї: Експериментални глєданя и визначни плоди, Народни календар за 1969. рок, бок 61, „Руске слово“ Нови Сад, 1968, бок 61.</ref> [[Файл:Monografija Cervena ruza 1.jpg|алт=Моноґрафия  Червена ружа 1962-2011|мини|242x242п|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том I, нова музична творчосц у народним духу]] Интересованє шицких наших местох за осму ''Ружу'' було уж таке вельке же, гоч и преширена, вона постала „цесна“ за шицких цо жадали на нєй наступиц. Прето Орґанизацийни одбор принєс одлуку же би ше окончела предходна селекция приявених учаснїкох. Така селекция окончована на такв. ''Малих ружох''. Алє, понеже Петровчанє уж мали, по угляду на ''Ружу'', свой ''Петровски дзвон'', а Миклошевчанє свою манифестацию под назву ''Миклошевци'', на хторих мож було окончиц селекцию, ''Мала ружа'' отримана лєм у Коцуре, Дюрдьове и Шидзе. Зоз шицких спомнутих манифестацийох лєм найудатнєйши точки здобули право наступиц и на ''Червеней ружи'' у Руским Керестуре. На тот способ ''Ружа'' постала своєродна смотра найвисших рочних резултатох, хтори посцигли нашо културно уметнїцки дружтва у своєй роботи на музичним и танєчним планє. У 1969. року ''Ружа'' преширена на вимаганє просвитних роботнїкох з ище єдну музичну манифестацию, на тот завод под назву ''Червене пупче'', а ґу ньому приключена и окремна дзецинска програма з нагоди Велького наградного конкурса, чий орґанизатор и спонзор була Редакция дзецинского часопису ''Пионирска заградка'' (нєшка ''Заградка''). Таки преширени обсяг Фестивала вимагал и значни финансийни средства. Треба ту спомнуц же перши ''Ружи'' орґанизовани на волонтерскей основи, а нєобходни материялни трошки ше подмирйовало зоз назбераного пенєжу од наплацених уходних картох. Єден час аж анї керестурски Дом култури нє сцел дац безплатно свою салу за отримованє ''Червеней ружи'', аж потамаль покля и вон нє постал єден з єй орґанизаторох. И то була єдна з причинох же ше ''Ружа'' преселєла до школского двора. На тот способ оможлївене присуство векшого числа патрачох, а зоз тим витворени и векши финансийни резултат. З тим створена можлївосц виплациц драгово трошки поволаним госцом, алє нє и ансамблом. Єдина помоц орґанизатором теди була у простору за отримованє концерта, а ансамбли зоз других местох себе сами мушели плациц трошки путованя до Керестура и пребуванє у нїм. На жаль, то нє могла постац стаємна пракса, та ше мушело глєдац и ширшу дружтвену потримовку у пенєжу. Медзитим, аж у 1975. року часточно розришени проблем финансованя Фестивала. Теди ше його рамики ище баржей преширели. Од 1975. року почала ше отримовац, як окремна ''Ружова'' манифестация, смотра рочней роботи наших [[Хор|хорских]] и танєчних [[Ансамбл|ансамблох]] под назву ''Одгуки ровнїни''. У 1976. року до рамикох Фестивала уключени и ''науково совитованя''. Мож повесц же свою дефинитивну физиономию Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї ''Червена ружа'' (таку мал теди назву) достал аж 1976. року, кед уж бул петнасти по шоре. Теди вон зоз початковей єдней нароснул на дзевец рижни културни манифестациї. А то були: 1. Подобово-етноґрафични, историйни и други вистави; 2. ''Червене пупче'', смотра дзецинских музично - танєчних активносцох и музичней творчосци за дзеци; 3. Митинґ поезиї и музики младих (познєйше наволани ''Струни шерца''); 4. Вельки наградни конкурс, зоз окремну културну програму з нагоди додзельованя наградох; 5. ''Червена ружа'', змагательна програма шпивачох и нових композицийох у народним и забавним духу; 6. ''Одгуки ровнїни'', смотра рочних досцигнуцох наших КУД у хорско-танєчней обласци, преткана зоз народним гумором; 7. Науково совитованя на рижни теми зоз нашей историї и култури; 8. ''Естрада братства'', своєродна смотра найвисших рочних музично танєчних досцигнуцох у прировнаню з госцуюцима ансамблами зоз жеми и иножемства; 9. ''Керестурияда'', змаганє вокално-инструменталних ґрупох. Така концепция ''Червеней ружи'' витворйована през вецей роки. З часу на час даєдна вихабена, алє то завишело од обставинох на теренє. З прецеком часу зоз рамикох Фестивала вишла ''Керестурияда'' и програма з нагоди Велького наградного конкурса, а преридзени и науково совитованя, же би ше их остатнїх рокох цалком престало орґанизовац у рамикох ''Ружи''. == Поддуклянци подзвигли рейтинґ ''Червеней ружи'' == Значне ту напомнуц же медзинародни характер ''Червена ружа'' достала зоз госцованьом Поддуклянского українского народного ансамбла (ПУНА). Дюра Папгаргаї у своєй статї, пошвеценей двацецпейцрочнїци [[Театер "Александер Духнович"|Українского народного театра]] (УНТ, нєшка Театер „А. Духнович“) у Прешове, обявеней у пригодней моноґрафиї у [[Прешов|Прешове]] 1971. року, призначел же у новембру мешацу 1966. року сцигло до Руского Керестура на адресу главного редактора ''Руского слова'' Дюри Латяка писемко, хторе написал уметнїцки руководитель ПУНА [[Юрий Цимбора]]. Писмо мало характер информативней поволанки на початок сотруднїцтва. Пошвидко после того ушлїдзели и конкретни акциї. По консултованю зоз Совитом Дому култури у Руским Керестуре Дюра Латяк одписал на спомнуту поволанку на сотруднїцтво, та 14. априла 1967. року до Руского Керестура, до Редакциї ''Руского слова'', припутовала делеґация у составе: Секретар КСУТ Федор Ковач, уметнїцки руководитель ПУНА Юрий Цимбора, главни редактор новинох ''Нове життя'' Юрий Дацко, директор Українского радия у Пряшове Василь Вархола и финансийни директор УНТ Лудвиґ Галушка. Уж сам состав делеґациї указує же ше од тей нащиви вельо очековало. Дюра Папгаргаї у спомнутей статї спомина: „Догварка була щира, сердечна: розвивац медзисобне сотруднїцтво. Презентовац вредносци українского фолклорного скарбу прейґ ПУНА у социялистичней Югославиї, винайсц можлївосци за госцованє наших аматерох на Свиднїцким швету писньох и танцох. На конкретизованє догвареного нє требало длуго чекац. У юлию мешацу 1967. року ПУНА зос свою програму нащивела Руски Керестур, Кулу, Коцур, [[Вербас]], Червинку, Сивец и Бачку Тополю. Було то за шицких патрачох велїчезне дожице, нєзабутне. Прекрасни українски костими, складно увежбани шпивацки гласи, лєгки балетски крочай нашмеяних танцошох плєнєли увагу патрачох у каждей точки. Публика и орґанизаторе нє лєм же нє були розчаровани, алє под вплївом одушевия скоро у каждим месце виражели жаданє же би их з новим приходом ПУНА знова нащивела. [[Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|алт=Делеґация КСУТ и УНТ |мини|370x370п|Делеґация КСУТ (Културного союзу українских трудбенїкох) и УНТ (Українского народного театра) у Руским Керестуре]] Тот успишни наступ дал векши порив нашим танєчним и шпивацким колективом. Уж тераз мали приклад цо ше з витирвалу и сцелу роботу може посцигнуц. Фолклорни скарб ше од того часу у културно- просвитних колективох почал ище баржей пестовац, почало ше интензивнєйше робиц на подзвигованю квалитета и роботи и наступох. Була то права хасновита лекция за наших аматерох.“<ref>Дюра Папгаргаї: На кридлох братского сотруднїцтва, „25 УНТ“, Словацьке педагогічне вдавництво в Братіславі, Видділ української літератури в Пряшеві, 1971, бок 129.</ref> И, Дюра Папгаргаї мал право. Од того часу нашо културно-просвитни дружтва почали пошвецовац векшу увагу квалитету и интерпретациї народних танцох и шпиванкох. Можебуц случайно Папгаргаї призабул призначиц же у рамикох першей нащиви ПУНА до Керестура припутовали 89 члени колектива и руководства и же шицки були розподзелєни по приватних обисцох, преважно у активних членох Дому култури, бо – як познате – у Керестуре нєт готел, а нє було анї терашнього интерната. На тот способ настали и нєзабутни медзилюдски приятельства. Нє чудо, вец, же ше после двох тижньох друженя на випровадзанє госцох зишло скоро пол валала, же було и слизох и поцилункох, и писнї и плачу... Медзитим, Папгаргаї призначел же на Свиднїцким швету писнї и танцу 1968. року наступели аматере КПД ''Максим Горки'' з Нового Саду, а рок познєйше и члени керестурского Дому култури. У вязи з тим вон у спомнутей статї зазначел: ''„Яка радосц! Нєвимерлїва! Яки нєзвичайни, по теди нє дожити аплаузи пред вецейтисячну публику. Стретнуца и облапяня зос старима и новима приятелями. Наступи тих двох югославянских колективох на Свиднїцким швету представяли найвисшу награду за витирвалу роботу двом найпознатшим аматерским колективом рускей народносци у Югославиї.'' 1968. року ПУНА знова на поволанку керестурского Дома култури нащивює Югославию. Програма под насловом ,Витай весна’ просто одушевела публику у Руским Керестуре, Новим Садзе, Кули, Баймоку, Суботици... Вона як нїґда по тераз украшела керестурску ''Червену ружу'', заколїсала ю з чаривним танцом и прекрасним шпивом. Нє вельо менши успих посцигли и представителє ПУНА на ''Червеней ружи'' 1969. року. Свиднїцке швето и ''Червена ружа'' себе знова щиро сцисли руки, братски ше привитали, потвердзели ше пред вельочислену публику. Свиднїк и Руски Керестур постали символи медзисобних братских фолклорних стретнуцох.“<ref>Исте, бок 130</ref> Мож шлєбодно повесц же члени Поддуклянского українского народного ансамбла мали вельки вплїв на подзвигованє рейтинґа ''Червеней ружи''. После нїх скоро каждого року на ''Ружи'' участвує голєм по єден ансамбл народних писньох и танцох зоз иножемства. Найчастейше зоз тедишнього Совєтского Союзу (Україна и Русия). ''Ружа'' поставала вше познатша и популарнєйша. Пошвидко ше за тоту нашу манифестацию заинтересовали и союзни средства явного информованя, уключуюци и телевизию. З тим и финансийна помоц почала присциговац зоз вецей жридлох, алє ше и видатки вше швидше звекшовали. То анї нє чудне кед ше ма на розуме же у рамикох шицких манифестацийох Фестивала брали учасц понад 1000 учаснїки! [[Файл:Ucasnjiki CR 70tih rokoh.jpg|алт=Учашнїки Червеней ружи 1972. року|мини|422x422п|Учашнїки ''Червеней ружи'' 1972. року]] == Обще швето Руснацох == ''Червена ружа'' – жридлова, найстарша и найзначнєйша манифестация Фестивала култури ''Червена ружа'', змаганє шпивачох, хторе орґанизовали керестурски студенти и стредньошколци, постала тот зародок зоз хторого виросли шицки други ластари и зоз нїх настал єдини и найзначнєйши фестивал нашей култури. Вироятно нїхто з єй сновательох у чаше снованя нє думал же вона постанє обще швето Руснацох и Українцох на просторох дакедишнєй Югославиї. Задумана є як плод фериялней анґажованосци студентскей, стредньошколскей и валалскей младежи у лєтнїм периодзе, у обласци музичней култури. Нєт сумнїву же ту главну улогу мал млади и нєафирмовани залюбенїк до музики, тедишнї студент права Яким Сивч, у тедишнїм чаше и подпредсидатель Управного одбору Клуба студентох и стредньошколцох. Вон уж по теди на концертох под назву ''Микрофон ваш'' мал водзацу улогу, та було цалком лоґичне же ю предлужел и на ''Червеней ружи''. За тото мал и особни интерес, бо вон уж по 1962. рок мал понад 10 свойо композициї хтори нє мал дзе явно виводзиц. ''Микрофон ваш'', и ''Червена ружа'' после того, були єдине место дзе могол презентовац свойо композициї и оценїц як их народ прилапює. Так уж на першей ''Ружи'' после змагательней часци шпивачох виведзени три його композициї (''Щешлїва ноц'' на його слова, ''Єшеньска ружа'' на слова Янка Грубенї и ''Модерна любов'' (Вше ше людзе любовали) на слова Юлияна Каменїцкия). Конферансу написал и водзел тедишнї предсидатель Управного одбору Клуба Дюра Папгаргаї зоз Йозефину Майхер (познєйше одату Фа), хтора була и член Управного одбору Клуба. Як зазначел Микола Скубан у моноґрафиї ''Ружи, червени ружи (1962–1971)'' (боки 17 и 19), на Першей ''Ружи'' у змагательней часци участвовали 13 шпиваче и шпивачки. Були то Наталия Колбас (Колєсар), Мирон Мельник, Мария Бики (Савкич), дует Михал Микита и [[Владислав Надьмитьо]], Ксения Кирда (Василєвич), Янко Чордаш, Йовґен Фейди, Владислав Дудаш, дует Мелания Рац и Мелания Латяк (Радулович), Мария Сабадош и Ярослав Пап и Михал Гирйовати як госц зоз [[Сримска Митровица|Сримскей Митровици]]. На програми виведзени 13 народни, 12 за бавни шпиванки, а шицких шпивачох провадзел оркестер у составе: Яким Сивч (гармоника), [[Владимир Мученски]] (клавир), Любомир Сопка (ґитара) и Владимир Новосад (бас). У истей моноґрафиї, видатей з нагоди дзешецрочнїци ''Червеней ружи'', наш познати музични дїяч, дириґент и музични редактор Радио Нового Саду [[Ириней Тимко]] у статї „''Червена ружа'' и наша музична творчосц“ спомина же зоз ''Ружу'' почал нови период нашей музичней творчосци „у творчим и виконавчим“ розуменю, та пише: „До того часу наша писня нє мала нагоду появиц ше пред таким вельким числом слухачох, и то слухачох хтори по своїм смаку могли и поведли свойо слово. Народна писня зоз тоту манифестацию достала ,фахови’ вельочислени ,жири’, хтори праве у своїм домену почал – сцел нє сцел – зоз своїм вельким уплївом дїйствовац на прешлосц и будучносц своєй народней писнї. Розуми ше, дїйство того ,жирия’ треба розумиц релативно – до певней мири, алє го нїяк нє мож заобисц. Нє шицко єдно цо ''Червена ружа'' (думам на єй публику) пове о нашей старей народней писнї. Чи вона прежита, чи вона може буц прави и єдини корень нових конарчкох, нових лїсточкох? Так поставене питанє ясно указує и на орґанизаторох и їх одвичательносц: з добрим приготовеньом мож ожиц народну писню, предлужиц єй вик и поставиц ю там дзе єй место, же би була жридло нашей музичней творчосци, а нєдзбало представена народна писня губи и смак єй слухачох и себе готує нєвеселу будучносц.“<ref>РУЖИ ЧЕРВЕНИ РУЖИ, бок 6</ref> Нова музична творчосц у народним духу ''Червена ружа'', як жридлова музична манифестация, дожила найвецей концепцийни пременки у своїм розвою. У єй рамикох през велї роки було змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас, на нєй виводзени и нови композициї як у народним так и у забавним духу. Вец ше почало розписовац и конкурси за нови композициї, а кус познєйше и за тексти. Прилапени композициї виводзени на ''Ружи'' у окремним блоку. Вец ше ґу нїм приключело и наступи наших хорских и танєчних ансамблох, а ище пред тим наступи вокално инструменталних ґрупох. Прето ше ''Ружу'' мушело прешириц зоз ище двома новима манифестациями (''Одгуки ровнїни'' и ''Керестурияда''). Од 1988. по 1996. рок и змаганє младих шпивачох за найкрасши женски и хлопски глас уключене до ''Одгукох ровнїни'', та ше програма жридловей манифестациї состояла лєм зоз змаганя нових композицийох у народним и забавним духу. Од того часу их у цалосци директно преноши Радио Нови Сад, а тиж так и новосадска Телевизия. Од початку дватисячитих рокох знова пришло до пременки концепциї ''Ружи'', та до єй рамикох врацене змаганє за найкрасши женски и хлопски глас опрез змаганя нових композицийох (на тот завод) лєм у народним духу. [[Файл:Cervena ruža 1988 r.jpg|алт=Деталь зоз Червеней ружи 1988. року|мини|423x423п|Деталь зоз ''Червеней ружи'' 1988. року]] == Прекрасни плоди ''Червеней ружи'' == Треба окреме наглашиц же нам ''Червена ружа'' през 50 роки свойого иснованя принєсла и найзначнєйши плоди. На змаганьох за найкрасши хлопски и женски глас участвовали блїзко сто аматере, спомедзи хторих вецей як половка у свой час постали и радио шпиваче. Їх гласи остали записани на маґнетофонских пантлїкох або компакт дискох и зачувани су и за будуци нашо поколєня. Значне число тих шпивачох уж нє медзи живима (напр. Яким Сивч, Михал Микита, [[Микола Корпаш]], [[Витомир Бодянєц|Витомир Бодянец]], Олена Гирйовати–Попович, [[Нестор Пушкаш]], Мирко Ґаднянски, Владимир Горняк–Фицко, [[Ирина Давосир-Матанович|Ирина Давосир–Матанович]], [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґен Колєсар]]...), алє зачувани їх гласи од забуца и слухаме их прейґ габох Радио Нового Саду и ище дзепоєдних локалних радио-станїцох. Тоти плоди найкрасше илуструю слова Иринея Тимка у кус скорей спомнутей статї, хтори глаша: „ ''Червена ружа'' як естрада дала найвекши можлївосци шицким нашим виконавцом, репродуковательом музичней творчосци. Кед попатриме на дотерашнї живот ''Червеней ружи'', вона була за нїх ище найбаржей зацикавена. През ню дефиловали потераз скоро шицки нашо познати виконавци, од наймладших до найстарших, од солистох, ґрупох, до наймасовнєйших хорох, хтори могли буц удатнє злучени. Велїм солистом-шпивачом отворена красна перспектива праве на ''Червеней ружи''. Схопносц и любов ґу хорскей писнї нашого народу на ''Червеней ружи'' нашли свою праву афирмацию у чаше кед на велїх наших музичних манифестацийох траца свойо место у програми.“<ref>Исте, бок 64</ref> Алє, тото цо найзначнєйше, Фестивал ''Червена ружа'', окреме його жридлова манифестация под истим меном и ''Червене пупче'' за 50 роки збогацели наш музични фонд зоз понад 900 новима композициями, спомедзи хторих половка у народним и забавним духу, а друга половка наменєна дзецом. Тоту першу половку компоновали 76 композиторе на слова 62 авторох (а даєдни и на свойо). Найлоднєйши спомедзи композиторох були: Владимир Семан-Зеро, Яким Сивч, Владислав Надьмитьо, [[Юлиян Рамач (дириґент)|Юлиян Рамач]], Витомир Бодянєц, Любомир Загорянски, [[Юлин Бучко]], [[Дьордє Ковачевич]], Мирослав Пап, Агнета Тимко, Mаґдалена Горняк–Лелас, [[Михал Лїкар]], Владимир Малацко и Мирон Сивч. Кед маме у оглядзе же, дзекуюци українскому етноґрафови [[Володимир Гнатюк|Володимирови Гнатюкови]], зоз конца 19. вику од наших предкох зазначени лєм 430 тексти народних шпиванкох и же у перших шейсцох деценийох 20. вику ґу нїм доложени лєм даскельо нови (хтори „на пальци єдней руки“ мож начишлїц), вец нам будзе лєгчейше похопиц велькосц и значносц „талу“ яки нам принєсла ''Червена ружа'' за пол вику свойого иснованя. Медзитим, и то нє шицко! Нова музична творчосц у рамикох нашей релативно малочисленей националней заєднїци ше нательо розвила же єй постала цесна ''Червена ружа''! [[Файл:Cervena ruza 80tih.jpg|алт=Червена ружа у цеку 80-тих|мини|386x386п|''Червена ружа'' у цеку 80-тих]] Зоз намиру же би баржей популаризовали нову музичну творчосц, члени Музичней редакциї и Редакциї бешедней програми на руским язику Радио Нового Саду, на инициятиву тедишнього новинара ''Руского слова'' Владислава Надьмитя, почали емитовац нову музичну емисию под назву ''З ружовей заградки'', хтора 1990. року преросла до явней емисиї и полни дзешец роки є поряднє отримована, дзекуюци и конкурсу хтори кажди рок розписовани. А вец тоту явну емисию, концерт, Радио телевизия преглашела за фестивал под назву ''Ружова заградка'', хтори ше поряднє отримує уж вецей як три и пол децениї. За тот час за потреби Музичней редакциї Радио Нового Саду на маґнетофонску пантлїку або на компакт диск зняти 208 нови шпиванки, хтори поряднє нєшка слухаме у емисийох Радио Нового Саду на руским язику. Шицки тоти шпиванки 2008. року обявени у окремним зборнїку хтори до друку пририхтал Андрей Даждиу под насловом ''Ружова заградка 1990 -2007''. Зоз медийох явного информованя дознаваме же нєшка на конкурси сцигую и по два раз вецей квалитетни композициї як цо их мож презентовац на єдним цаловечаршим концерту! По нашим думаню и то заслуга ентузиястох хтори ю пред 1962. року основали и гевтих цо по нєшка участвовали у єй каждорочним пририхтованю. Нє шмеме у тей нагоди забуц и на людзох хтори ''Ружу'' основали и гевтих хтори ше ґу нїм приключели и после нїх предлужели роботу на єй пририхтованю. А було их на стотки! Лєм у Совиту Фестивала 1983. року були уключени 38 делеґати, а Програмни одбор мал 11 членох. Ґу тому треба спомнуц же були меновани и 14 рижни комисиї як помоцни цела, до хторих меновани по 4-12 члени, цо вєдно виноши же лєм у нїх були анґажовани приблїжно 80 члени. Поступно ше особи у спомнутих целох меняли и учели на искуствох своїх колеґох зоз длугшим стажом, так же ше кадрово пременки у роботи на пририхтованю Фестивала нє одражовали неґативно. Алє, значне ту спомнуц же у тим пририхтованю у перших деценийох його отримованя участвовал скоро цали валал. ''Ружа'' постала праве валалске швето у Руским Керестуре. Було у нїм вецей госцох як звичайно на Кирбай! Людзом импоновало же ''Ружа'' преславела Керестур нє лєм у тедишнєй Югославиї, алє и поза єй гранїцами. Орґанизатор Фестивала Дом култури Руски Керестур. Фестивал софинансую Општина Кула, Национални совит Руснацох, Министерство култури и информованя Републики Сербиї и Покраїнски секретарият за културу, явне информованє и одношеня з вирскима заєднїцами. {| class="wikitable" |+ ! colspan="11" |НАЙЛЄПШИ ШПИВАЧКИ И ШПИВАЧЕ НА <big>ЧЕРВЕНИХ РУЖОХ</big> |- |'''Рок''' |'''Шпивачка''' |'''Место''' |'''Шпивач''' |'''Место''' | rowspan="36" | |'''Рок''' |'''Шпивачка''' |'''Место''' |'''Шпивач''' |'''Место''' |- |1962. |Наталия Колбас |Руски Керестур |Мирон Мельник |Руски Керестур |2001. |Оля Няради |Суботица |Борис Маґоч |Н. Орахово |- |1963. |Ана Дю. Дудаш |<div style="text-align: center;">" |Мирон Мельник |<div style="text-align: center;">" |2002. | | | | |- |1964. |Еуфемия Будински |<div style="text-align: center;">" |В. Надьмитьо-М. Микита |<div style="text-align: center;">" |2003. |Ивана Ивак |Нови Сад |Зоран Надь |Руски Керестур |- |1965. |Ирина Ковач |Нови Сад |<div style="text-align: center;">" |<div style="text-align: center;">" |2004. |Весна и Наташа Надь |Руски Керестур |Владимир Варґа |Суботица |- |1966. |Анґела Колєсар |Руски Керестур |<div style="text-align: center;">" |<div style="text-align: center;">" |2005. |Терезка Виславски |Суботица |Славко Бучко |Кула |- |1967. |Гелена Ґлувня |Шид |Юлиян Варґа |Кула |2006 |Єлена Марков-Йована Вуксанович |<div style="text-align: center;">" |Мирко Преґун |Руски Керестур |- |1968. |Гелена Планчак |Коцур |Дьордє Ковачевич |Руски Керестур |2007. |Геленка Бучко |Миклошевци |Иґор Ґрекса |Шид |- |1969. |Любица Папуґа-Славица Емейди |Нове Орахово | | |2008. |Николая Сивч |Руски Керестур |Алексей Сивч |Руски Керестур |- |1970. |Мария Макаї |Руски Керестур |Риста Кляїч |Крущич |2009. |Оксана Рамач Ивана Пейович |Руски Керестур Б. Паланка |Марко Радишич |Дюрдьов |- |1971. |Сенка Няради |<div style="text-align: center;">" |Мариян Бутински |Тернополь |2010. |. Валентина Югас Танита Ходак |Коцур |Борис Барна |Руски Керестур |- |1972. |Ана Сеґеди |Вуковар |Михал Роман |Руски Керестур |2011. |Таня Надь |Бачинци |Мирослав Малацко |<div style="text-align: center;">" |- |1973. |Любица Папуґа - Ружица Мудри |Миклошевци |Олекса Павлишин |Заґреб |2012. |Ивона Гнатко |Вуковар |Боян Великанац |Вербас |- |1974. |Марица Пушкаш |Нови Сад |Iван Герич-Степан Сiкорський |Баня Лука |2013. |Ана Римар |Петроварадин |Константни Чордаш |Дюрдьов |- |1975. |Ана и Любка Фиґурек |Баня Лука |Дюра Надь |Руски Керестур |2014. | | | | |- |1976. |Славица Горняк |Дюрдьов |Дует Юлин Рац-Йовґен Надь |<div style="text-align: center;">" |2015. |Йована Ноґавица |Руски Керестур | | |- |1977. |Таня Холошняй Любка Виславски |<div style="text-align: center;">" |Янко Колошняї |<div style="text-align: center;">" |2016. |Кристина Афич |<div style="text-align: center;">" |Роберт Загорянски |Суботица |- |1978. |Андєлка Хасан, Снежана Ножинич, Нада Михалич, Весна Каранович |Заґреб |Мирко Ґаднянски |Нови Сад |2017. |Александра Русковски |<div style="text-align: center;">" |Марко Буила |Коцур |- |1979. |Евфемия Маньош Даниела Колєсар |Руски Керестур |Славко Афич |Руски Керестур |2018. |Ивана Чордаш |Нови Сад | | |- |1980. |Зденка Сакач |<div style="text-align: center;">" |Михайло Ляхович- Андрий Лаврий |Нови Сад |2019. |Валентина Салаґ |Дюрдьов | | |- |1981. |Мирослава Чордаш |<div style="text-align: center;">" |Владимир Бесерминї |Коцур |2021. |Дарина Михняк |Коцур | | |- |1982. |Тереза Фейди-Мирослава Чордаш |<div style="text-align: center;">" |Михал Голик |Петровци |2022. | | |Мирослав Малацко |Руски Керестур ? |- |1983. |Ксения Папуґа |<div style="text-align: center;">" |Емил Няради |Руски Керестур |2023. |Саня Дивлякович |Нови Сад ? | | |- |1984. |Ивана Сомборски |Дюрдьов |Юлиян Рамач |<div style="text-align: center;">" |2024. |Ксения Вереш |Дюрдьов |Владимир Мишлєнович |Миклошевци |- |1985. |Славка Сабадош |Руски Керестур |Ґоран Павич |Коцур |2025. |Йована Петрович |Шид |Иґор Папуґа |Руски Керестур |- |1986. |Александра Холошняй |Дюрдьов |Павле Паланчаї |Руски Керестур |2026. |Лана Вулич |Миклошевци |Иван Фейди |<div style="text-align: center;">" |- |1987. |Мария Фа-Фемка Бучко |Руски Керестур |Звонко Чижмар |<div style="text-align: center;">" |2027. | | | | |- |1988. |Андрея Колєсар-Саня Еделински |<div style="text-align: center;">" |Звонимир Кочиш |Зомбор |2028. | | | | |- |1989. |Мелания Дудаш-Таня Няради |<div style="text-align: center;">" |Силво Медєши |Петровци |2029. | | | |- |1990. |Таня Бреґун-Мария Холошняй |Дюрдьов |Владимир Надь |Руски Керестур |2030. | | | | |- |1991. |Лариса Дудаш-Мария Паланчаї |Руски Керестур |Михайло Гайдук |<div style="text-align: center;">" |2031. | | | | |- |1992. |Анастазия Бесерминї |Вербас |Борис Чордаш |<div style="text-align: center;">" |2032. | | | | |- |1993. |Соня Сопка-Мария Колошняї |Руски Керестур |Юлиян Медєши |<div style="text-align: center;">" |2033. | | | | |- |1994. |Ивана Дошен |Нови Сад |Владимир Югик |<div style="text-align: center;">" |2034. | | | | |- |1995. |Таня Бодянец-Дарина Планчак |Руски Керестур |Микола Хромиш |Дюрдьов |2035. | | | | |- |1996. |Ана и Гелена Рац |<div style="text-align: center;">" |Томас Николич |Руски Керестур |2036. | | | | |- |1997. |Леся Вовк |Вербас |Дарко Рац |<div style="text-align: center;">" | |2037. | | | | |- |1998. |Кристина Бобрек-Ана Царич |Баня Лука |Владимир Надь Митьов |<div style="text-align: center;">" | |2038. | | | | |- |1999. |Люпка Рац |Руски Керестур |Ярослав Тиркайла |Дюрдьов | |2039. | | | | |- |2000. |Саня Полдруги |Коцур |Владимир Олеяр |Руски Керестур | |2040. | | | | |} == Ґалерия == <gallery> Файл:Publika na Cervenej ruzi.jpg|Публика на фестивалу Файл:Rok grupa na Keresturijadi 86.jpg|Рок ґрупа на ''Керестурияди 86'' Файл:Dzeci na Cervenim pupcecu.jpg|Дзеци на ''Червеним пупчу'' Файл:Monografija Cervena ruza 2.jpg|Моноґрафия  ''Червена ружа 1962-2011'', том II нова музична творчосц у забавним духу Файл:Monografija Cervene pupce.jpg|Моноґрафия  ''Червене пупче,'' том ''III, 1969-2012'', нова музична творчосц за дзеци Файл:Witajce na Ruzi.jpg|Банер зоз привитом госцом фестивала </gallery> == Литература == * Ґрупа авторох, ''30 Червени ружи'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1991. * Мирон Жирош, „Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиїˮ, ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991'', Том II, Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1998, б. 287. * Мирон Жирош, Нєзачуване лєбо затераз затрацене благо ''Червених ружох'', ''Шветлосц'' ч. 1, Нови Сад, 1987, б. 74-84. * ''10 Червени ружи'', Фестивал култури Руснацох и Українцох Югославиї, Руске слово, Руски Керестур, 1971. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-I-WEB.pdf Нова музична творчосц у народним духу, Том I], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2011. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Нова музична творчосц у забавним духу, Червена ружа 1962-2011, Том II,] Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-III-WEB.pdf] Нова музична творчосц за дзеци, Червена ружа 1969-2012, Том III], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2013. * Ан. Медєши, [https://www.ruskeslovo.com/ruski-kerestur-cervena-ruza/ Йована Петрович и Иґор Папуґа побиднїки змаганя за найкрасши глас]. Рутенпрес, 28. юний 2025. * [https://www.facebook.com/Crvenaruzafestival/about?_rdr&checkpoint_src=any Фестивал "Червена ружа"]/Festival "Crvena ruža" == Референци == <references /> [[Катеґория:Руски або русински манифестациї]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Фестивали]] bzh0myb0okmjr6zonzxgiqntgdcndkh 0 2674 19853 15935 2026-07-11T15:13:13Z Sveletanka 20 катеґория 19853 wikitext text/x-wiki [[File:Rom, Vatikan, Petersdom - Heilige Pforte 1.jpg|thumb|right|250px|„Святи дзвери” у базилики Святого Петра у Риме]] '''Церковни ювилей''' або ювилейни рок (хебр.''jobel'': труба, рог) то окремни период, звичайно период єдного або двох церковних рокох, одредзени зоз повелю або грамоту папи (Святого отца). Порядни ювилей ше звичайно слави кажди 25 роки <ref>Alerić Marko: [https://hkm.hr/ucimo-hrvatski/znacenje-rijeci-jubilej/    Značenje riječi jubilej ], Objavljeno 13. studenoga 2019,  ''hkm.hr)'' , алє Папа може принєсц декрет и о позарядовим ювилею, як цо то Ювилей милосердия (лат.: Iubilaeum Extraordinarium Misericordiae, 08.12.2015—20.11.2016.</ref> алє папа може принєсц декрет и о позарядовим ювилею, як цо то ''Ювилей милосердия'' (лат.: ''Iubilaeum Extraordinarium Misericordiae'', 08.12.2015—20.11.2016.<ref>[https://www.huffpost.com/entry/pope-francis-short-papacy-pizza_n_6864994 Pope Francis Predicts Short Papacy, Announces Jubilee Year Of Mercy], Mar 13,2015)</ref> або наприклад ювилей ''Рок пошвецени животу'' (21.11.2014—02.02.2016), односно ювилей на славу монахом. Медзи значнєйшима ювелиями и ''Вельки ювилей'' 2000-ого року постояня християнства. Значни ювилей будзе и 2033. року, а теди ше будзе славиц 2000 роки од Исусових церпеньох и його воскресеня<ref>[https://www.zadarskanadbiskupija.hr/zadar-svecano-otvorena-jubilejska-godina-2025-u-zadarskoj-nadbiskupiji/ Svečano otvorena Jubilejska odina 2025. U Zadarskoj nadbiskupiji], zadarskanadbiskupija.hr Preuzeto 1. siječnja 2025.</ref>. Заходни християнє традицию славеня ювилейного року почали 1300-го року кед папа Бонифациє VIII запровадзел славенє ювилею кажди 25 або 50 роки и додатного ювилею кед ше укаже потреба. Католїцки ювилей у латинских церквох ([[Римокатолїцка церква|римокатолїцких церквох]]) подрозумює и паломнїцтво до [[Святи храм|святих]] местох, звичайно до Риму. == Значенє святого року == У християнскей традициї святи рок значи час над'звичайного помилованя, помиреня, пребаченя грихох и обновйованє одношеня з Богом и зоз ближнїма. Ювилей то поволанка каждому вирному на обраценє шерца, на дїла милосердия и интензивнєйше участвованє у сакраменталним живоце, окреме у святей тайни покаяня - споведзи. Ювилейни рок дава вирним можлївосц доставаня подполного одпусту за дочасни кари як пошлїдки грихох, под обичнима условиями. Спрам церковней традициї, одпуст то ошлєбодзенє од дочасовей кари за грихи хтори уж одпущени у святей тайни покаяня - споведзи. Же би вирни достал подполни одпуст, треба сполнїц шлїдуюци условия: # Свята тайна покаяня - споведз (пред або нєодлуга после паломнїцтва ґу святим дзвером або други ювилейни побожносци). # Свята причасц (по можлївосци на дзень паломнїцтва). # Молитва на намиренє святийшого Отца (Отче наш, Богородице Дїво, Вирую). # Одруцованє каждей навязаносци на грих, та и на лєгки грих. У християнскей традициї, ювилей або святи рок то рок пребаченя грихох, рок миреня медзи процивнїками. == История == === Перши християнски ювилей === Зочени зоз велькима бриґами после войнох и хоротох як цо то [[чума]], тисячи паломнїки пришли до Риму на Крачун 1299. року. Кардинал Дякомо Ґаетани Стефанески, совитнїк папи Бонифация VIII и зачатнїк розправи о першим християнским ювилею, зазначел же коренї тей подїї у пребаченю и милосердию хтори дати паломнїком сто роки скорей<ref>Herbermann, Charles, ed. (1913). [https://en.wikisource.org/wiki/Catholic_Encyclopedia_(1913)/ Holy_Year_of_Jubilee], ''Catholic Encyclopedia''. New York: Robert Appleton Company.</ref>. Дня 22.02.1300. року Бонифациє VIII обявел декрет ''Antiquorum habet fida relatio'' <ref>[https://www.facsimilefinder.com/facsimiles/bull-first-jubilee-christianity-boniface-viii-facsimile "The Jubilee Bull of Boniface VIII"]. Facsimile Finder</ref> у хторим допущел подполне пребаченє грихох тим цо виполнюю одредзени условия. Тоти условия то споведз и нащива базилики святого Петра и святого Павла у Риме. Слово ювилей нє написане у декрету. Папа у декрету пише о преслави хтора ше отримує кажди 100 роки, алє [[Писатель|писателє]], римски и иножемни, тот рок описали як ''annus jubileus'' (латинска назва за святи рок), так же назва ювилей прилапена як урядова. === Ювилеї у XX вику === У двацетим вику, ювилей преславени 1925. року, кед у нащиви Риму, медзи паломнїками Крижевского владичества були и паломнїки зоз [[Руски Керестур|Руского Керестура]], а тиж и паломнїки зоз Прешовского владичества. Шицких предводзел владика Дионизий Няради<ref>Преподаванє о Ювилейним 1925. року, др. Даниел Черни (Словацки историйни институт у Риме)</ref>. Шлїдуюци ювилейни рок бул 1933. (1900 роки од Исусового страданя и воскреснуца), потим 1950. рок, 1966, 1975, 1983, 2000. == Ювилейни 2025. рок == Ювилейни 2025. рок под назву ''Паломнїки надїї'' почал 24. децембра 2025. року з нагоди 1700 рокох Никейского собору (325. року н. е.) и на тот дзень отворени дзвери у штирох главних римских базиликох: :• Базилика святого Петра :• Базилика святого Йоана :• Базилика Богородици :• Базилика святого Павла Дзвери базиликох у Риме були того дня отворени, а док ше нє заварли, цо було 06. януара 2026. року, нашивели их коло 33 милиони паломнїки. Тото цо найхарактеристичнєйше коло отвераня и завераня дзверох базилики то одмурованє и замурованє „святих дзверох” зоз бетоном. Скорей ше при тей подїї хасновало стриберни млаток за лупанє по бетону же би ше дзвери могли отвориц. Понеже при тей роботи и преходнїки були покалїчени, така пракса напущена. Од 2000-го року обряд поєдноставени, односно дзвери ше отвераю и завераю зоз руками. Католїцки парохиї ширцом швета окончую обряд отвераня и завераня „святих дзверох” же би прияли парохиянох хтори нє маю можлївосц пойсц до Риму. Дзвери тих парохийох маю подполно исту святу улогу як и святи дзвери у Риме. ''„Ювилей ше нє означує на чесц и славу поєдинца, вецей поєдинцох, алє цалого народу Божого. На ювилей нас Бог поволує дац нам живот, дац нам вельо шицкого, и же би зме тоту милосц прешлїдзовали другим.”''<ref>Perić, Ratko. 1997. Jubilej u znaku života.[https://hr.wikipedia.org/wiki/Bogoslovska_smotra Bogoslovska smotra], 67(2–3): 378 </ref> == Литература == • Олена Папуґа, ''Руски християнски календар '' 2026, „Дзвери милосердия отворели велї грекокатолїки”, боки 115—124 • Олена Папуґа, НВУ'' Руске Слово'', „Велї грекокатолїки були паломнїки надїї”, 6. фебруар2026.рок, бок 28 == Вонкашнї вязи == * [https://ika.hkm.hr/novosti/pocetak-i-zavrsetak-svete-godine-2025-u-sveopcoj-i-partikularnim-crkvama/ Početak i završetak Svete godine 2025. u sveopćoj i partikularnim crkvama], ''ika.hkm.hr'' * [https://www.krizevacka-eparhija.com/index.php/arhiva/vijesti-2021/1742-papa-franjo-otvorio-sveta-vrata-za-pocetak-jubilejske-2025-svete-godine/ PAPA FRANJO OTVORIO SVETA VRATA ZA POČETAK JUBILEJSKE 2025. SVETE GODINE], ''krizevacka-eparhija.com'' * [https://www.dw.com/hr/%C5%A1to-zna%C4%8Di-sveta-godina-2025/a-71120361/ Šta znači Sveta godina 2025.?], ''dw.com/hr'' * [https://eupravozato.mondo.rs/drustvo/kultura/a5326/Sta-je-Sveta-godina-jubilej-koji-je-katolicima-veoma-vazan.html/ Šta je sveta godina, jubilej koji je katolicima veoma važan], ''eupravozato.mondo.rs'' == Референци: == [[Катеґория:Релиґия]] <references /> [[Катеґория:Културна скарбнїца]] 267h5btec05f98odqypfcnpzaq1xrph 0 2775 19844 16688 2026-07-11T14:58:46Z Sveletanka 20 катеґория 19844 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:#FF6060; | header1 = <big> Грекокатолїцка церква Успения Пресвятей Богородици у Коцуре </big> | label2 = | data2 = [[File:Crkva u Kucuri.jpg|right|thumb|300px|Грекокатолїцка церква Успения Пресвятей Богородици у Коцуре]] | header3 = Общи информациї | label4 = Место | data4 = Коцур | label5 = Општина | data5 = Вербас | label6 = Держава | data6 = Сербия | label7 = Файта | data7 = | label8 = Час наставаня | data8 = 1820. | label9 = Тип | data9 = | label10 = Ступень | data10 = | label11 = Власнїк | data11 = | label12 = Установа | data12 = | label13 = Датум защити | data13 = 29. децембер 2022. | label14 = Поховани | data14 = | label15 = Припознаня | data15 = }} '''Грекокатолїцка церква Успения Пресвятей Богородици у Коцуре''' то грекокатолїцка парохиялна [[Церковна порта|церква]] у [[Коцур|Коцуре]] хтора подпада под компетенцию Керестурскей грекокатолїцкей епархиї. Походзи з другей половки 18. вику. По своїх архитектонских прикметох припада стилу хтори познати як панонски барок. Ма штириуглову апсиду, а бочни мури змоцнєти зоз контрафорами.<ref>„Зоз скарбнїци християнскей култури”, Роман Миз.  Нови Сад. 1994. ISBN 978-86-82503-01-9.</ref> Преглашена є за памятнїк култури Републики [[Сербия|Сербиї]] у децембре 2022. року. <ref>Влада Републике Србиjе, [https://www.srbija.gov.rs/vest/675007 Шест цркава проглашено за споменике културе.] www.srbija.gov.rs , 29. децембар 2022.</ref> == История == Перша грекокатолїцка церква у Коцуре була збудована 1765. року такой по присельованю грекокатолїцких [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]] до того места. Пред тим, у валалє була лєм сербска [[православна церква]] за Сербох старобивательох. Була то церква чийо мури були набивани. Нука було места за коло 300 особи. У самей нукашньосци нє було нїяки уметнїцки вредносци. Церква нє мала турню алє место турнї була подзвигнута дзвонїца зоз гредох на хторей бул єден [[дзвон]] чежки коло 50 кґ. Була пошвецена Покрову Пресвятей Богородици. У Коцуре 1778. року було 658 грекокатолїкох. Уж о три роки, 1781, число грекокатолїкох у Коцуре наросло по 1215. Нагле звекшанє руского жительства у валалє було причина же тота церква поступнє поставала цесна. Фундамент новей церкви поставени 1792. року. Тота подїя описана у перших сербских новинох Сербскија новини (Беч, число 79 од 1. октобра 1792. року). Вибудов новей церкви хтора и нєшка активна допущела царица Мария Терезия и о тим видала ришенє 8. юлия 1780. року. Тото потвердзел єй син Йосиф II 1786. року и церква вибудована о трошку угорскей дворскей комори 1795. року. И попри того же вибудов церкви почала 1792. року, кед поставени фундаментални [[камень]], пре войни хтори водзела Австроугорска, єй вибудов тирвал длуго.<ref>Дорокхази, Силвестер. 230 роки самостойносци коцурскей парохиї. Християнски часопис ''Дзвони'', септембер 2006: 6.</ref> Проєктант церкви бул Йосип Киш, а главни муляр Франциско Фриц. Лука Шостерич бул представитель угорскей дворскей комори и будовательни руководитель. Богослуженя и далєй отримовани у старей церкви покля нова церква нє була нука цалком ушорена. [[Иконостас]] омальовал маляр Арсен Теодорович, а резбариї на иконостасу зробел Йоган Штайнгаузер, [[Скулпторство|скулптор]] и иконорезбар зоз Зомбора. Иконостас поставени 1813. року. Владика Константин Станич 1820. року пошвецел нову церкву хтора ноши мено Успения Пресвятей Богородици. Церква длугока 33.2 [[Метер|метери]], широка є 13,7 m, нука є висока 11 m. Церковна турня висока 47,2 метери.<ref>Др Йоаким Сеґеди: Парохиї осецкого викарията у 18. и 19. столїтию, ''Християнски календар'' 1980, Руски Крстур</ref>Опрез церкви ше находзи вельки [[криж]] зоз червеного мрамору хтори поставени 1872. року. У вецей нагодох церква була оправяна и мальована. Подлога у цалей церкви була перше зоз цеглох а 1843. року поставени камени патос. Нукашньосц церкви омальована 1910. року. Медзи 1920. и 1923. роком набавени и поставени три церковни дзвони. Року 1939. подзвигнути нови мраморни пристол. Академски маляр Лазар Микулич намальовал вельки малюнок Царици-Богородици 1959. року и поставел го до святилїща.<ref>''Християнски календар'' 1975, Михайло Макай, Руски Керестур 1974.</ref> Истого року попри церкви збудована сакристия. Вонкашньосц церкви обновена 1974. року. Електрификация дзвонох зробена 1978. року. Пре нєисправни електрични инсталациї 1980. року на иконостасу вибухнул огень. У огню подполно знїщени або значно очкодовани 11 образи як и часц резбарийох на иконостасу. Вибудов церковней сали у порти церкви одпочата 1989. року. У сали ше находза три малюнки академскей малярки Серафини Пушкаш Стойшич хтора по походзеню з Коцура. Фундаменти за нови парохиялни дом при церкви 1998. року пошвецел владика [[Славомир Микловш]] а вибудов закончена у октобре 2000. року.<ref>Микола М. Цап: Два и пол столїтия першей грекокатолїцкей церкви у Коцуре, ''Шветлосц'' - часопис за литературу, културу и уметносц, юлий-септембер 2015. ч. 3 (б. 391)</ref> == Ґалерия == <gallery> Файл:Kucura, Uniate church.jpg|Грекокатолїцка церква у Коцуре Файл:Црква 2.jpg|Церква у Коцуре, попатрунок зоз церкви Файл:Kucura, Uniate church 11.JPG|Криж опрез церкви Файл:Слика Царице-Богородице у гркокатоличкој цркви у Куцури.jpg|Малюнок/образ Царици-Богородици Файл:Kucura, Uniate church 4.JPG|Криж опрез грекокатолїцкей церкви Файл:Црква у Куцури 1.jpg|Церква Успения Пресвятей Богородици </gallery> == Литература == * Лабош, Федор (1979). [https://books.google.ca/books?id=lM63AAAAIAAJ&redir_esc=y История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918.] Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской. * Микола М. Цап, Церква и школа у Коцуре, Нови Сад, 1996. ISBN 86-82503-07-7. * Зборник Матице српске за ликовне уметности 37, Нови Сад 2009. ISSN 0352-6844 / UDK 7 (05) * Мр Јанко Рамач: Грекокатолїцка церква у Бачки под юрисдикцию калочскей архиепископиї (1751—1777), ''Християнски календар'' 1995, Нови Сад 1994. == Референци == <references /> [[Катеґория:Коцур]] [[Катеґория:Грекокатолїцки церкви у Сербиї]] [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] dx9vz5zd0hdrgm7xigssfp9xqu4zxc7 0 2870 19845 18355 2026-07-11T15:00:06Z Sveletanka 20 катеґория 19845 wikitext text/x-wiki Руснаци грекокатолїки зоз Закарпат'я ше 1751. року официйно и орґанизовано почали насельовац до нєнаселєного валалу [[Руски Керестур|Керестур]]. Истого року за нїх у валалє основана [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцка]] парохия. Понеже у тей часци Панонского базену нє було грекокатолїкох и грекокатолїцкого владичества, керестурска парохия полни 26 роки була под юрисдикцию римокатолїцкого Калочского надвладичества. Насельованє Керестура ше нє збуло одразу. Року 1756. у валалє було 120 фамелиї. По податкох, людзе доходзели по 1765. рок. Перши [[священїк]] и управитель керестурскей парохиї бул Михайло Кевежди. До Керестура пришол зоз Макова. Познєйше священїки до Керестура частейше приходзели зоз грекокатолїцкого Мукачевского владичества, ридше з Вельковарадинского. Спочатку и шицки потребни церковни кнїжки и други церковни ствари приношени з Мукачевскей епархиї. За грекокатолїкох у [[Горватска|Горватскей]] и за грекокатолїкох Руснацох у [[Бачка|Бачкей]] 1777. року основане Крижевске владичество. Од теди [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] грекокатолїки у Бачки, познєйше и у Сриме и Славониї, припадаю тому владичеству. Крижевске владичество спочатку за Руснацох у Бачки обезпечовало священїкох по походзеню зоз Закарпат'я, а познєйше вишколовани и перши священїки Руснаци народзени у Бачки. Перша церква у Керестуре збудована 1753. року. Була мала, будована з єдноставного материялу та лєдво прежила двацец и дацо роки. Вец ше почало будовац нову, вельку церкву. Будованє закончене 1784. року. [[Иконостас]] поставени и церква омальована аж на початку дзведзешатих рокох, а пошвецена є 1797. року. Познєйше церква була ище даскельораз оправяна, мальована и доправяна. Керестурска парохия окрем красней велькей церкви, красного парохиялного будинку и нового будинку за капеланох ма у полю, на Медєшу, церквочку [[Водица|Водицу]] хтора там стої од 1859. року и на окремни способ збера коло себе и парохиянох и госцох. [[Файл:Budinok keresturskej parohiji.jpg|алт=Будинок керестурскей парохиї|мини|385x385п|Будинок керестурскей парохиї]] У керестурскей парохиї службовали велї паноцове, Руснаци и нєруснаци, велї з нїх по походзеню з Керестура.<small><ref>Тамаш, др Юлиян, „Священїки хтори служели у парохийней церкви Св. Миколая у Руским Керестуре ˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 410.</ref></small> Шицки вони допринєсли же би парохия нєпреривно росла и розвивала ше. Велї з нїх зоз своїм дїлом и справованьом остали запаметани у народзе, а таки паноцове були: [[Петро Копчаї|Петро]] и [[Янко Копчаї|Янко Копчаї,]] [[Андри Лабош]] старши, [[Михайло Мудри]], др [[Йоаким Сеґеди]], [[Михайло Макай]]. Найобширнєйшу историю керестурскей парохиї написал др [[Гавриїл Костельник]] 1915. року. После нього даєдни паноцове ище дакус дополньовали хронїку парохиї. Цали тот рукопис обявени як окремна кнїжка под назву ''Хронїка грекокатолїцкей парохиї бачкерестурскей''. Парохия у своєй историї мала вельку улогу у школским живоце валала, алє тиж так и у економским, културним и вообще дружтвеним живоце валалскей заєднїци. Парохове або священїки хтори ту службовали часто були предняки хтори знали буц очи и розум парохиї и валалу. Перши пейдзешат роки за Керестур були найчежши и, по шицким, найславнєйши. Указало ше же ше до Керестура насельовали найшмелши, тоти цо були порихтани свой живот пременїц на лєпше, а у новим штредку ше отримали найвитирвалши. <small><ref>мр Дюра Гарди, Социялно-економски живот грекокатолїцкей парохиї керестурскей 1751-2001, Християнски часопис ''Дзвони'', рок VIII, число 8 (92), авґуст 2001, б. 10.</ref></small> Тот дух [[Народ|народу]] и парохиї нє треба занєдзбац. Керестур вироснул з пустари, його жителє за себе тримали же су цошка окремне. На концу Керестур, як увидзиме, на бачванско-сримскей ровнї зачал стваранє єдного окремного малого народу, постал му мац и глава. Народ тот, з правом чи нє, почал ше ровнац з велькима [[Нация|нациями]] хтори го окружовали, Нємцами, Сербами, Мадярами зоз хторима ровноправно запошеднул пустари и зоз своїма руками стварял єден нови швет. {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" |<big>Священїки хтори служели у парохийней церкви Св. Миколая у Руским Керестуре</big> |- |'''Чис.''' |'''Мено и презвиско''' |'''Час служеня''' | rowspan="41" | |'''Чис.''' |'''Мено и презвиско''' |'''Час служеня''' |- |1. |Иларион Прусицки, монах |1751-1756 |41. |Михайло Костюк | |- |2. |Михайло Кевежди |1755-1756 |42. |Михайло Черняк |1927-1930 |- |3. |Ґеорґий Росий |1756-1758 |43. |др Томислав Фирис |1926 |- |4. |Димитрий Попович |1759-1769 |44. |др Станко Алянович | |- |5. |Осиф Кирда |1763-1765 |45. |Георгий Микловш |1930-1936 |- |6. |Михайло Мучонски |1765-1775 |46. |Гавриїл Дудаш |1946-1955 |- |7. |Яков Силваши |1773-1782 |47. |Янко Будински | |- |8. |Янко Надь |1773-1817 |48. |[[Онуфрий Тимко]] |1938-1942 |- |9. |Лука Сташинский |1780-1781 |49. |др Йоаким Сеґеди |1941-1966 |- |10. |Петро Копчаї |1783-1818 |50. |Ириней Тимко | |- |11. |Теодор Ґоч |1817-1820 |51. |др [[Гавриїл Букатко]] |1940 |- |12. |Ґабриїл Смичиклас |1819-1825 |52. |др Силвестер Киш |1936-1945 |- |13. |Янко Копчаї |1819-1844 |53. |Кирил Бесерминї |1945-1958 |- |14. |Янко Ґвожджак |1825-1871 |54. |Симеон Хромиш |1946-1955 |- |15. |Никола Докторович |1844-1846 |55. |Любомир Рамач |1958-1959 |- |16. |Марко Ґайски |1846 |56. |др Йоаким Гербут |1959-1961 |- |17. |Янко Малич |1846-1850 |57. |Кирил Планчак |1961-1968 |- |18. |Василий Николич |1850-1852 |58. |[[Славомир Микловш]] |1965-1968 |- |19. |Илия Цветишич |1852-1855 |59. |Михайло Макай |1966-2000 |- |20. |Дионизий Шовш |1855-1861 |60. |Михайло Иваняк |1968-1969 |- |21. |Василий Лусканци |1861-1863 |61 |Яков Новак |1969 |- |22. |Янко Санич |1861-1877 |62. |Петро Овад |1970-1971 |- |23. |Андрий Лабош |1863-1876, 1878-1912 |63. |Йоаким Джуджар |1971-1972 |- |24. |Михайло Уйфалуши |1876 |64. |Йоаким Симунович |1971-1976 |- |25. |Милош Латкович |1876-1878 |65. |Юлиян Горняк Кухар |1972-1979 |- |26. |Владислав Лабош |1879-1880 |66. |Владимир Мудри |1972-1973 |- |27. |Владимир Лабош |1881-1883 |67. |Йоаким Дудаш |1975-1976 |- |28. |Максим Релич |1883-1886 |68. |Ярослав Вовк |1978-1980 |- |29. |Дюра Шовш |1886-1888 |69. |Владимир Мудри |1977-1979 |- |30. |[[Йован Хранилович]] |1888-1889 |70. |Петро Репчень |1980-1981 |- |31. |Андрий Лабош |1889-1893 | | | |- |32. |Никола Бадовинац |1893-1902 | | | |- |33. |[[Дюра Биндас]] |1902-1912 | | | |- |34. |Владимир Мудри |1911 | | | |- |35. |Михайло Мудри |1912-1936 | | | |- |36. |Дюра Бесерминї |1912 | | | |- |37. |др Гавриїл Костельник |1915 | | | |- |38. |Юрий Павич |1917-1924 | | | |- |39. |Янко Раплєнович |1922 | | | |- |40. |[[Михайло Фирак]] |1936-1941 | | | |} (ту надалєй потребни податки, нє уношиц тото затераз до таблїчки) Любомир Семан 1986- Юлиян Рац  2000-2008 Тони Ангелов 2007- [[Михайло Малацко]] 2008-2021 Зиновий Вовк   -2008 Дарко Рац  2008- == Литература == * Янко Рамач, Кратка история керестурскей парохиї ''През 250 роки'', Християнски часопис ''Дзвони'', рок VIII, число 8 (92), авґуст 2001, б. 2. * М. А, Меновани нови парохове, новини ''Руске слово'', рок LХIII, число 35 (3280), Нови Сад, 29. авґуст 2008. року, б. 7. == Референци == <references /> [[Катеґория:Дружтво]] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Руски Керестур]] o4709f2j08j14dib3eh4a6tmavql85o 0 3017 19870 18173 2026-07-12T09:30:22Z Olirk55 19 Медзинаслови 19870 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #CEF2EC | header1 =<big>Ксилофон</big> | label2 = | data2 = [[File:Kulintang a Kayo 01.jpg|center| |thumb|300px| <div style="text-align: center;">Удерни инструмент]] | header3 = Общи информациї | label4 = Класификация | data4 = Удерни идиофони з висину тонох | label5 = Хорнбостел-Сакс класификация | data5 = 111.212 (Комплет/сет удeрни инструменти) | label6 = Походзенє инструмента | data6 = Африка, Азия, документовано 9. вик у Азиї | header7 = Обсяг тонох | label8 = | data8 = [[File:Western concert xylophone range.svg|center|thumb|250px|<div style="text-align: center;">oд е-f (мала октава) по с⁴ (штварта октава)]][[File:Xylophone jingle.wav|center|thumb|200px|<div style="text-align: center;">Звук ксилофона]] | label9 =Надморска висина жридла| | label10 = Улїв до рики | data10 | header11 = Подобни инстурметни | label12 = Инструменти| data12 = Маримба, балафон, лаґута, талапата, семантрон, ґамбант | label13 = Притоки| data13 = }} '''Ксилофон''' (од ''ξύλον'' - древо и ''φωνή'' - [[звук]], глас)<ref>[https://old.bigenc.ru/music/text/2117361 Ксилофон] // Большая российская энциклопедия. Том 16. — М., 2010. — бок 189.]</ref><ref>[https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus:text:1999.04.0057:entry=cu/lon1 „Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, ξύλον”.] www.perseus.tufts.edu. Приступљено 2023-02-24</ref> то [[Подзелєнє музики|музични]] [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмент]] хтори припада ґрупи удерних инструментох зоз одредзену висину тона, а походзи зоз юговосточней Азиї. Сучасни ксилофон по випатрунку подобни як вибрафон, алє ма древени типки, а резонантни циви отворени на обидвох концох и без рухомих верхох. Вони даваю полнєйши звук типком, чий [[тон]] пре природу материяла, кратки и „сухи”'','' алє заш лєм ясни, предзераюци и оштри. Тон настава з вдереньом зоз древенима палїчками по древених типкох. Звичайни [[обсяг]] од '''''c¹''''' по '''''с'''''⁴, алє исную ксилофони зоз векшим обсягом тонох и вариянти спрам реґистрох (напр. [[тенор]]-[[бас]]) хтори продукую нїзши тони (од ''f'' у малей [[Октава|октави]] по ''с⁴'')''.'' Старши типи ксилофонох були без резонатора. Типки ше поставяю воздлуж на древени палїчки, обложени з ґуму або филцом, лєбо на [[Слама|сламову]] подлогу. Пошоровани су специфично: до штирох вертикалних шорох, хроматски попреплєтани, алє можу буц и подобни як клавиятура. Найпопуларнєйше и найпогоднєйше древо за виробок то типкох палисандрово дрво. Нєшка ше вше баржей хасную ксилофони зоз типками зоз розличней пластики. Типки направени зоз древа лєпше прилагодзени природному звуку, гоч барз компромитую у поглядзе тембра (фарби) звука. Виводзацка технїка, як и при вибрафону, усовершена до виртуозносци, так же на ксилофону мож грац и солистично, у ефектних, уметнїцки значних [[Композиция|композицийох]]. У [[Оркестер|оркестру]] ксилофон дава предзераюци тон горнєй звучней маси звука у динамики (моцносци) фортисимо ('''''ff''''' - значи барз гласно), а мож му звериц одграц окремни характеристични мелодойски мотиви. Ксилофон барз прикладни за дочарйованє далєковосточного музичного колориту, понеже його походзенє, праве з фолклора Индонезиї, одакль є у 16. вику пренєшєни до Европи. Ту ше, у примитивней форми, зоз лєм даскельо типками, одомашнєл як файта фолклорного инструменту у дзепоєдних славянских и нємецких обласцох (напр. у Тиролу), а ширше ше хасновал у 19. вику. Тиж як примитивни фолклорни инструмент зоз древенима типками находзи ше у даєдних обласцох Африки и штреднєй и южней Америки. Єст таки хтори маю резонатори зоз рогох або дзиравих бундавкох, та таки з древенима, потим и металнима резонаторами - характеристична и за маримбу, латиноамерицки фолклорни и забавно-музични инструмент. Вон ше вола и мараимбафон и ксилоримба и практично ше нє розликує од сучасного ксилофона зоз резонантнима цивами. [[File:Xylophone-Antonko-AXF09-Marimba-Antonko-AMC12.jpg|right|thumb|300px|Оркестерски ксилофон на лїво, маримба на правим боку]] Термин-назву ксилофон ше може хасновац пообщено, за шицки таки инструменти (маримба, балафон, та аж и семантрон). Медзитим, у оркестру ше термин ксилофон специфично одноши на хроматски инструмент дакус векшого тонского обсягу „сухшого” тона од маримби и тоти два инструменти нє треба мишац. Особа хтора грає на ксилофону вола ше ''ксилофониста''.<ref>Definition of Xylophonist by Oxford Dictionary on Lexico.com also meaning of Xylophonist”. Lexico Dictionaries English (на језику: енглески). Архивирано из оригинала 7. 12. 2020. г. Приступљено 2020-09-19.</ref> == История == То инструмент чийо историйне походзенє нє цалком ясне Нетл предложел же би за походзенє була юговосточна Азия и же сцигнул до Африки коло 500. роки новей ери, кед ґрупа [[Народ|народох]] хтори бешедую на малайско-полинезийским язику миґрирала до Африки и поровнала восточноафрични ксилофонски оркестри и явански и [[File:Timbela (musical instrument).jpg|right|thumb|300px|Тимбела, примитивни, зачатнїк ксилифона (Африка, Азия)]][[File:Bali xylophone.ogg|right|thumb|300px|Балийски ґамелан звук ксилофона ]]балийски ґамелан оркестри.<ref>Nettl, Bruno (1956)[https://theoryofmusic.wordpress.com/page/176/ Music in Primitive Culture.] Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. ISBN 9780674590007.</ref> Тото нєдавно побивал етномузиколоґ и линґвиста Роджер Бленч хтори поставя нєзависне походзенє ксилофона у Африки, доказує же то локални пренаходок, з розличнима характеристики африцких ксилофонох и з векшу рижнородносцу типох ксилофона и инструментох подобних протоксилофону у Африки.<ref>Blench, Roger (1. 11. 2012). . „Using diverse sources of evidence for reconstructing the prehistory of musical exchanges in the Indian Ocean and their broader significance for cultural prehistory”. African Archaeological Review. special issue: 7—11. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Semantic_Scholar S2CID 162200224.] [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:10.1007/s10437-014-9178-z.]</ref> Найвекшу популарносц ксилофон здобул концом 19. и на початку 20. вика, у Зєдинєних Америцких Держваох. То ше нє збуло лєм пре виводзенє барз темпераментних мелодийох хтори ше грали у оркестру зоз ксилофоном, алє и пре виртуозносц хтора ше творела и преношела и у класичней а и у реґтайм музики. У нєшкайшим модерним чаше, ксилофон єден з главних удерних инструментох симфонийского оркестра. Як соло инструмент, ридше ше хаснує, а значно є инфериорнєйши по можлївосцох тембра звука од маримби. == Азийски ксилофон == Найвчаснєйши докази о правих ксилофонох походза зоз 9. вику у юговосточней Азиї, док Бечска симфонийска библиотека гвари же подобни древени инструмент хтори виши то файта гармоники/ох,<ref>Class notes from "History of Musical Instruments" taught by Dr. Jon C. Mitchell at the University of Massachusetts, Boston. Spring 2008.</ref> постоял 2000. року п.н.е. на подручю нєшкайшого Китаю. У Индонезиї даскельо реґиони маю свой тип ксилофона зоз рижнима назвами. Тоба Батак народ хаснує древени ксилофони познати як ґарантунґ.<ref>Jacob Cornelis Vergouwen (2004). Masyarakat Dan Hukum Adat Batak Toba. PT LKiS Pelangi Aksara. ISBN 9-7933-8142-6.</ref> Ява и Бали хасную ксилофони (хтори ше наволую ґамбант, риндик и тинґклик) у ґамеланских ансамблох.<ref>Yee-Seer. (2002). Gambang, Indonesian Gamelan Main Site. Center for Southeast Asian Studies, Northern Illinois University. [https://web.archive.org/web/20190704060336/http://www.seasite.niu.edu/Indonesian/Budaya_Bangsa/Gamelan/Javanese_Gamelan/counter-melody/gambang.htm. gambang] Архивирано из оригинала 04. 07. 2019. г. Приступљено 03. 04. 2023.</ref> Вони и далєй маю традицийне значенє у Малезиї, Меланезиї, Индонезиї, Тайланду, Мянмару и реґиониох Америки. У Мянмару, ксилофон познати з назву патала<ref>[https://web.archive.org/web/20160303235644/http://fascinatingmyanmar.info/cultureandarts/musicalinstruments/musicalinstruments_xylophone.html „Musical Instruments - Xylophone (Pattala)”.] Union of Myanmar Ministry of Hotels and Tourism. 2006. Архивирано из оригинала 03. 03. 2016. г. Приступљено 31. 8. 2013.</ref> и звичайно є направни зоз бамбуса.<gallery> Файл:Silimba-Zambia.jpg|Силимба, примитивнєйши тип ксилофона,(Замбия) Файл:Ogbongelenge.jpg|Африцки ксилофон познати як Оґбонґеленґе Файл:National Museum of Ethnology, Osaka - Gambang.jpg|Ксилофон, Национални музей етнолоґиї у Осаки Файл:COLLECTIE TROPENMUSEUM Xylofoon met twintig toetsen onderdeel van gamelan Slendro TMnr 500-9.jpg|Ксилофон, Тропски [[музей]] Файл:Tres xilófonos.JPG|Ксилофони з меншим обсягом тонох за школске хаснованє Файл:Balafon Jamie.jpg|Ґумово млаточки за балафон-ксилофон </gallery> == Литература == * Paco, Celso (2000). „A Luta Continua”. Ур.: Broughton, Simon; Ellingham, Mark; McConnachie, James; Duane, Orla. World Music, Vol. 1: Africa, Europe and the Middle East. Rough Guides Ltd., Penguin Books. стр. 579—584. ISBN 1-85828-636-0. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=Uj7tDTC7LCI В. Монти - "Чардаш" Ксилофон] Видео знїмок, youtube.com * Рало А. [https://www.elibrary.ru/item.asp?id=23592230 Европейский ксилофон: эволюция и исполнительство] // Проблемы музыкальной науки : журнал. — Уфа: Уфимский государственный институт искусств им. Загира Исмагилова, 2015. — № 2 (191). — бок 121—126. — ISSN 1997-0854. == Референци == <references /> [[Катеґория:Музика]] [[Катеґория:Музични термини]] [[Катеґория:Инструменти]] [[Катеґория:Удерни инструменти]] [[Катеґория:Удерни инструменти з висину тонох]] mz5heei4p3kcugp1nw6hqkv0jp6bp8r 0 3045 19838 18330 2026-07-11T14:52:40Z Sveletanka 20 катеґория 19838 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Етно-клуб</big> <big>Отето од заборава</big> <big>Одняте од забуца</big> <big>Megmentve a feledéstöl</big> |- |'''Основани''' |2008. |- |'''Файта''' |Завичайна музейна збирка, комплексного типу |- |'''Локация''' |Коцур, Войводина, Сербия |- |'''Адреса''' |Маршала Тита 72. |- |'''3Д презентация''' |[https://odnjateodzabuca.360.rs/index_ru.html Етно-клуб у Коцуре] |} '''<big>Етно-клуб ''Одняте од забуца'' у Коцуре</big>''' У рамикох манифестациї Костельникова єшень 9. новембра 2008. року у Коцуре бул шветочно отворени Етно-клуб под назву ''Одняте од забуца''. Була то коруна на шицких роботох хтори ушлїдзели од його идеї та по ушоренє простору и зберанє и викладанє етноматериялу. Вецей як 200 жителє [[Коцур|Коцура]] помогли же би були до фонду Етно-клуба позберани числени експонати хтори новим ґенерацийом на виродостойни способ приблїжую живот и обичаї зоз прешлосци Коцура. Етно-клуб ше находзи у будинку старей парохиї хтору, праве за тоту намену, уступел валалу Церковни одбор [[Грекокатолїцка церква|Грекокатолїцкей церкви]] у Коцуре, а ушоренє простору помогли Општина [[Вербас]] и Национални совит Руснацох. == Руске обисце на дланї == Накадзи нащивитель прекрочи праг Етно-клуба вон ше, у истей хвильки, найдзе у прешлосци. На мурох образи а опрез нащивителя стародавни фарбени [[Посцель|посцелї]] и [[Орман|ормани,]] на чиїх кридлох, з нукашнього боку, записани найзначнєйши подїї зоз живота їх дакедишнїх ґаздох - кеди ше народзели дзеци и кеди помарли родичи. Ту и резбарени ствари зоз богатого обисца, а у орманох широки [[Сукня|сукнї]] - шветочни блишово и зоз [[Гадваб|гадвабу,]] „по 80ˮ або фарбарски за роботни дзень, вец подолки, рекельчата, блузни, заруцовачки, [[Хусточка|хусточки]] и [[Фитюла|фитюли]], плахти, [[Хлєбовка|хлєбовки]] хтори ше хаснує кед ше положнїци ноши єсц. Предня хижа понука окремну красу - на засцелєних посцельох блишово плахти, а спод нїх викукую били, з руку дзирковани, викрохмалєни плахти. У шицким цо вискладане у орманох, у плахиткох, ручнїкох, сламячох уложени годзини, мешаци и роки роботи. [[Конопа|Конопу]] ше садзело, вижинало, мочело, тлукло, чесало, а вец предло и ткало и пред нашима очми, тераз, вибилєне платно и руски партки зоз червенима смугами. У кухнї кантички у хторих кисло млєко, глїняни гарчки у хторих ше варело у [[Руски пец|руским пецу,]] при муре ожох, кочерга, лопата за садзанє хлєба и коритко за мишенє [[Хлєб|хлєба,]] а у куце древена купачка за райбанє шматох, пранїк и качанїк. У єдней зоз просторийох Етно-клуба на розложених кроснох започата [[керпара]]. Ту и церлїца, щец, [[кудзель]], сновальнїца, мотовидло, шпуляр, клокотка и предза намотана на бабки. Експонати рижнородни, од зоз краснописом виписаней кнїжки з молитвами на церковнославянским язику и фиронґи старей скоро 250 роки, вишиваней 150-рочней плахти, по алати хтори ше хасновало у роботи на полю и у ремеслох и предмети вязани за рихтанє єдзеня и за каждодньови живот. Ту и посцель зоз чопами и фляша без дна за хтору утвердзене же ше ю хасновало за лапанє мухох та и други интересантни предмети. Найстарша кнїжка у Етно-клубу то з руку писани молитви и шпиванки хтори ше шпива и чита при умартому. == Одняц од забуца и препаданя == Здруженє гражданох Етно-клуб ''Одняте од забуца'' ма за циль очуванє скарбу и идентитета мултиетнїчного штредку як цо то Коцур. Етно-клуб ма 7 просториї хтори подзелєни тематски и у нїх ше находза експонати зоз прешлосци жительох Коцура - [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]], Мадярох и Сербох, колонистох зоз Босни. Єст окремна Мадярска хижа, та Сербска хижа, єст пар просториї общого змисту, кухня, та потим хижа дзе алати за окончованє даєдних ремеслох як цо то столар, фризерка, фарбар, ципелар и подобни. На дворе за будинком тиж єст даєдни векши експонати хтори припадаю тому простору, алє и експонати зоз историї Коцура як цо то огньогасни коч, та мертвени коч, односно, пригодно конструована запрагна превозка у хторей давно преношени покойни з обисца на [[теметов]]. У рокох по снованю за Етно-клуб набавени вецей бабки у велькосци одроснутей особи (8) и вони облєчени до руского, мадярского и сербского облєчива. И финансийна потримовка Етно-клуба ''Одняте од забуца'' обезпечена так же ше поряднє плаца трошки за струю, воду, зогриванє и даєдни менши оправки на обєкту у хторим тот валалски музей. == Снованє Етно-клуба потримал цали валал == Задумка о формованю Етно-клуба ''Одняте од забуца'' здобула вельку потримовку у валалє. На самих його початкох у збераню експонатох по валалє ше найбаржей анґажовали Радойка Лазор, Аранка и Мирко Медєши, Йовґен и Зденка Фейса, Марча Дудаш, Снежана Радошевич, Драґиша и Серафина Самочета. И з боку грекокатолїцкей церкви идея була барз потримована. А нє треба забуц анї коцурских майстрох хтори оправели струю, воду, канализацию при будинку, та малярох хтори побилєли и офарбели нукашнї амбиєнт, шицки вони то зробели задармо. Етно-клуб реґистровани за шицки файти културней дїялносци, як цо то драмска, музична, рецитаторска, а у рокох по його снованю часто бул и простор за отримованє рижних промоцийох. Континуоване и сотруднїцтво зоз Основну школу ''Братство-єдинство'' та так школяре зоз своїма наставнїками приходза на окремни годзини з историї и култури, и ту видза експонати яки у їх обисцох уж нєт алє хтори були состойна часц живота валалчаньох у прешлосци. == Ґалерия == == Литература == Мартица Тамаш. ''Наша прешлосц на єдним месце''. Новини ''Руске слово'', Рок LXIV, число 52 (3297), Нови Сад, 26. децембер 2008. року, б. 5. == Вонкашнї вязи == 3Д Виртуална тура [https://odnjateodzabuca.360.rs/index_ru.html Одняте од забуца, Коцур], вебсайт Заводу за културу Войводянских Руснацох. [[Катеґория:Коцур]] [[Катеґория:Музеї Русинох, Руснацох, Лемкох]] [[Катеґория:Институциї у култури]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] cal2v4eeaokmz7wibtvzeb6pwqg1q78 0 3229 19860 19799 2026-07-11T18:05:58Z Olirk55 19 Уношенє таблїчки и креированє ґалериї 19860 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 = Ноцна яглїка | label2 = | data2 = [[File:Oenothera biennis ENBLA01.jpeg |300px]] | label3 =| data3 = | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label5 = Класа | data5 = | label6 = Царство | data6 = Plantae | label7 = Файта | data7 = O. biennis | label8 =Klasa | data8 = Magnoliopsida | label9 = Ряд | data9= Myrtales | label10 = Фамелия | data10= Onagraceae | label11= Подфамилия | data11= | label12 = Трибус | data12 = | label13 = Род | data13 = Oenothera | Label14 = Файта |= data14 = O. biennis | header15 = Биномне мено | label16 = | data16= Oenothera biennis | header17 = Синомими <ref>[https://powo.science.kew.org/taxon/172755-2 "Oenothera biennis L.]" [https://en.wikipedia.org/wiki/Royal_Botanic_Gardens,_Kew Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Retrieved 6 July 2025] Приступљено 6 juli 2025.</ref> | label18 = | data18 = :• Brunyera biennis Bubani :• Oenothera chicaginensis de Vries ex Renner & Cleland :• Oenothera chicagoensis Renner ex R.E.Cleland & Blakeslee :• Oenothera grandiflora L'Hér. :• Oenothera muricata L. :• Oenothera pycnocarpa G.F. Atk. & Bartlett | header19 = Ареал розширеносци спрам сайта [https://ru.wikipedia.org/wiki/Plants_of_the_World_Online POWO] | label20 = | data20 = [[File:POWO Oenothera biennis.png|300px|Желєна фарба - природни, лилова фарба интродукция]] | label 21 = label 21 = Желєна фарба природни }} '''Ноцна яглїка''' (лат. ''Oenothera biennis'', серб. Жути ноћурак), то лїковита файта зоз рода ''Oenothera'' по походзеню зоз восточней и централней Сиверней Америки, од Нюфаундленда заходно по провинцию Алберта, на юговостоку по Флориду и на югозаходу по Тексас и широко є натурализована на других местох зоз умерену и субтропску климу. Oд нашеня ноцней яглїки достава ше олєй, богати зоз есенциялнима маснима квашнїна.<ref>[https://www.nccih.nih.gov/health/evening-primrose-oil "Evening primrose oil".] National Center for Complementary and Integrative Health, US National Institutes of Health. 1 August 2020. Retrieved 3 August 2022.</ref><ref>Borealforest: [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common_evening_primrose.htm'' Oenothera biennis]'' [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common Evening primrose.htm Архивирано] на веб-сајту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (13. јул 2007)</ref> == Рост и квитнуце == Ноцна яглїка дворочна рошлїна, стеблочко високе од 30 до 150 cm. Лїсца у форми елипси, краї лїсцох габасто викривени, длужини 5-20 cm и 1-2,5 cm широки. Квитнє од конца яри по конєц лєта. '''Квети''' хермафродитни, пахняци, находза ше на високим стеблу и тирваю углавним лєм до поладня и кед похмарени [[дзень]], та отворени тирваю длужей. Отвераю ше обачлїво швидко кажди вечар и правя интересантни спектакл, прецо квеце и достало назву ноцна яглїка. Спрети квет виши окляпнути на стебелкох 2-3 днї, опадує, а пре тото прави нєшор коло себе. Квет жовтей [[Фарба|фарби]] 2,5-5 cm пречнїка зоз штирома лїсточками. Квет ма за нас нєвидлїву дражку за юшку (нектар). Тоту ,,мустру” на квету мож видзиц при ултралиловим шветлу и видза ю опрашоваче, [[Мотиль|мотилї]] и пчоли.'''Плод''' мала маунка 2-4 цм длугока и 4-6 мм широка зоз вельо дробнима нашеньками 1-2 mm хтори ше ошлєбодзує и ма дас коло 0,3–0,7 ґрами . Маунка кед узреє, отвори ше (пукнє) на штири часци. Нашеньку потребно коло два до три тижнї же би випукло и почало интензивно роснуц. == Еколоґия == Ноцна яглїка значна храна за птици.<ref>[https://www.wildflower.org/plants/result.php?id_plant=OEBI ''Oenothera biennis'' „Lady Bird Johnson Wildflower Center”.] Приступљено 7. 12. 2014.</ref> Тиж рижни инсекти, бумбаре и медоносни пчоли надлєтую над кветами тей рошлїни.<ref>[https://www.illinoiswildflowers.info/prairie/plantx/cm_primrosex.htm Common Evening Primrose]</ref> Ноцна яглїка у дзепоєдних реґионох рошнє як коров и меня випатрунок околїска, рошнє кед ма условия на широко а и до висока,<ref>[https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ Oenothera biennis (Evening Primrose)".] plants.ces.ncsu.edu. NC State Extension.</ref> на шицких континентох окрем на Антарктику. '''Розпространєносц''' У [[Сербия|Сербиї]] ноцна яглїка ше пестує, алє є часто и подзивена, коло драгох, на [[Писок|писковитим]] терену, побрежйох рикох, на желєзнїцких насипох итд. '''Хаснованє''' Семенко рошлїни значна храна за птици. Узрете нашенє ма коло 7-10% ґама-линоленскей квашнїни (ҐЛК) хтора есенциялна масна квашнїна. Олєй хтори ма ҐЛК ше часто хаснує за лїченє даєдних медицинских охореньох и трима ше го за додаток костираню, а нє як лїк. Лїсца рошлїни и корень мож єсц. Пестованє яглїки вимага правилни оборбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна.<ref>Immel, D.L. (21 June 2001). "[https://plants.sc.egov.usda.gov/DocumentLibrary/plantguide/pdf/pg_oebi.pdf Common evening primrose"] (PDF). United States Department of Agriculture, National Plant Data Center.]</ref> Кед же ше семенко хаснує за фармацию, важне же би було виховйованє яглїки баз даяких пестицидох и рижних хемийских сосотойкох. == Ґалерия == <gallery> Файл:Ola kwiatek żółty Niemirów nad Bugiem pl.jpg|Отворени квет през дзень Файл:Oenothera rubricaulis 2014 G1.jpg|Заварти квет рано Файл:Oenothera biennis ENBLA02.jpeg|Ноцна яглїка рошнє на сухим и слунковитим месце Файл:Oenothera biennis 20050829 371.jpg|Розпукнута мауна зоз нашеньком Файл:Oenothera biennis Rosette.JPG|Млада розроснута яглїка Файл:Illustration Oenothera biennis0 clean.jpg </gallery> == Литература == * The Xerces Society (2016), ''Gardening for Butterflies: How You Can Attract and Protect Beautiful, Beneficial Insects'', Timber Press. == Вонкашнї вязи == * [https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ ''Oenothera'' ''biennis]'' {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Рошлїни]] [[Катеґория:Квеце]] jrtxvfcduqk7lf7ezhkpiw07b1f3nfq 19861 19860 2026-07-11T18:11:01Z Olirk55 19 19861 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 = Ноцна яглїка | label2 = | data2 = [[File:Ola kwiatek żółty Niemirów nad Bugiem pl.jpg|300px]] | label3 =| data3 = | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label5 = Класа | data5 = | label6 = Царство | data6 = Plantae | label7 = Файта | data7 = O. biennis | label8 =Klasa | data8 = Magnoliopsida | label9 = Ряд | data9= Myrtales | label10 = Фамелия | data10= Onagraceae | label11= Подфамилия | data11= | label12 = Трибус | data12 = | label13 = Род | data13 = Oenothera | Label14 = Файта |= data14 = O. biennis | header15 = Биномне мено | label16 = | data16= Oenothera biennis | header17 = Синомими <ref>[https://powo.science.kew.org/taxon/172755-2 "Oenothera biennis L.]" [https://en.wikipedia.org/wiki/Royal_Botanic_Gardens,_Kew Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Retrieved 6 July 2025] Приступљено 6 juli 2025.</ref> | label18 = | data18 = :• Brunyera biennis Bubani :• Oenothera chicaginensis de Vries ex Renner & Cleland :• Oenothera chicagoensis Renner ex R.E.Cleland & Blakeslee :• Oenothera grandiflora L'Hér. :• Oenothera muricata L. :• Oenothera pycnocarpa G.F. Atk. & Bartlett | header19 = Ареал розширеносци спрам сайта [https://ru.wikipedia.org/wiki/Plants_of_the_World_Online POWO] | label20 = | data20 = [[File:POWO Oenothera biennis.png|300px|Желєна фарба - природни, лилова фарба интродукция]] | label 21 = label 21 = Желєна фарба природни }} '''Ноцна яглїка''' (лат. ''Oenothera biennis'', серб. Жути ноћурак), то лїковита файта зоз рода ''Oenothera'' по походзеню зоз восточней и централней Сиверней Америки, од Нюфаундленда заходно по провинцию Алберта, на юговостоку по Флориду и на югозаходу по Тексас и широко є натурализована на других местох зоз умерену и субтропску климу. Oд нашеня ноцней яглїки достава ше олєй, богати зоз есенциялнима маснима квашнїна.<ref>[https://www.nccih.nih.gov/health/evening-primrose-oil "Evening primrose oil".] National Center for Complementary and Integrative Health, US National Institutes of Health. 1 August 2020. Retrieved 3 August 2022.</ref><ref>Borealforest: [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common_evening_primrose.htm'' Oenothera biennis]'' [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common Evening primrose.htm Архивирано] на веб-сајту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (13. јул 2007)</ref> == Рост и квитнуце == Ноцна яглїка дворочна рошлїна, стеблочко високе од 30 до 150 cm. Лїсца у форми елипси, краї лїсцох габасто викривени, длужини 5-20 cm и 1-2,5 cm широки. Квитнє од конца яри по конєц лєта. '''Квети''' хермафродитни, пахняци, находза ше на високим стеблу и тирваю углавним лєм до поладня и кед похмарени [[дзень]], та отворени тирваю длужей. Отвераю ше обачлїво швидко кажди вечар и правя интересантни спектакл, прецо квеце и достало назву ноцна яглїка. Спрети квет виши окляпнути на стебелкох 2-3 днї, опадує, а пре тото прави нєшор коло себе. Квет жовтей [[Фарба|фарби]] 2,5-5 cm пречнїка зоз штирома лїсточками. Квет ма за нас нєвидлїву дражку за юшку (нектар). Тоту ,,мустру” на квету мож видзиц при ултралиловим шветлу и видза ю опрашоваче, [[Мотиль|мотилї]] и пчоли.'''Плод''' мала маунка 2-4 цм длугока и 4-6 мм широка зоз вельо дробнима нашеньками 1-2 mm хтори ше ошлєбодзує и ма дас коло 0,3–0,7 ґрами . Маунка кед узреє, отвори ше (пукнє) на штири часци. Нашеньку потребно коло два до три тижнї же би випукло и почало интензивно роснуц. == Еколоґия == Ноцна яглїка значна храна за птици.<ref>[https://www.wildflower.org/plants/result.php?id_plant=OEBI ''Oenothera biennis'' „Lady Bird Johnson Wildflower Center”.] Приступљено 7. 12. 2014.</ref> Тиж рижни инсекти, бумбаре и медоносни пчоли надлєтую над кветами тей рошлїни.<ref>[https://www.illinoiswildflowers.info/prairie/plantx/cm_primrosex.htm Common Evening Primrose]</ref> Ноцна яглїка у дзепоєдних реґионох рошнє як коров и меня випатрунок околїска, рошнє кед ма условия на широко а и до висока,<ref>[https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ Oenothera biennis (Evening Primrose)".] plants.ces.ncsu.edu. NC State Extension.</ref> на шицких континентох окрем на Антарктику. '''Розпространєносц''' У [[Сербия|Сербиї]] ноцна яглїка ше пестує, алє є часто и подзивена, коло драгох, на [[Писок|писковитим]] терену, побрежйох рикох, на желєзнїцких насипох итд. '''Хаснованє''' Семенко рошлїни значна храна за птици. Узрете нашенє ма коло 7-10% ґама-линоленскей квашнїни (ҐЛК) хтора есенциялна масна квашнїна. Олєй хтори ма ҐЛК ше часто хаснує за лїченє даєдних медицинских охореньох и трима ше го за додаток костираню, а нє як лїк. Лїсца рошлїни и корень мож єсц. Пестованє яглїки вимага правилни оборбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна.<ref>Immel, D.L. (21 June 2001). "[https://plants.sc.egov.usda.gov/DocumentLibrary/plantguide/pdf/pg_oebi.pdf Common evening primrose"] (PDF). United States Department of Agriculture, National Plant Data Center.]</ref> Кед же ше семенко хаснує за фармацию, важне же би було виховйованє яглїки баз даяких пестицидох и рижних хемийских сосотойкох. == Ґалерия == <gallery> Файл:Ola kwiatek żółty Niemirów nad Bugiem pl.jpg|Отворени квет през дзень Файл:Oenothera rubricaulis 2014 G1.jpg|Заварти квет рано Файл:Oenothera biennis ENBLA02.jpeg|Ноцна яглїка рошнє на сухим и слунковитим месце Файл:Oenothera biennis 20050829 371.jpg|Розпукнута мауна зоз нашеньком Файл:Oenothera biennis Rosette.JPG|Млада розроснута яглїка Файл:Illustration Oenothera biennis0 clean.jpg </gallery> == Литература == * The Xerces Society (2016), ''Gardening for Butterflies: How You Can Attract and Protect Beautiful, Beneficial Insects'', Timber Press. == Вонкашнї вязи == * [https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ ''Oenothera'' ''biennis]'' {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Рошлїни]] [[Катеґория:Квеце]] 8nnjhx0u9zur719hwl5kbt4xollaawz 19862 19861 2026-07-11T18:19:44Z Olirk55 19 Корекция у тескту 19862 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 = Ноцна яглїка | label2 = | data2 = [[File:Ola kwiatek żółty Niemirów nad Bugiem pl.jpg|300px]] | label3 =| data3 = | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label5 = Класа | data5 = | label6 = Царство | data6 = Plantae | label7 = Файта | data7 = O. biennis | label8 =Klasa | data8 = Magnoliopsida | label9 = Ряд | data9= Myrtales | label10 = Фамелия | data10= Onagraceae | label11= Подфамилия | data11= | label12 = Трибус | data12 = | label13 = Род | data13 = Oenothera | Label14 = Файта |= data14 = O. biennis | header15 = Биномне мено | label16 = | data16= Oenothera biennis | header17 = Синомими <ref>[https://powo.science.kew.org/taxon/172755-2 "Oenothera biennis L.]" [https://en.wikipedia.org/wiki/Royal_Botanic_Gardens,_Kew Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Retrieved 6 July 2025] Приступљено 6 juli 2025.</ref> | label18 = | data18 = :• Brunyera biennis Bubani :• Oenothera chicaginensis de Vries ex Renner & Cleland :• Oenothera chicagoensis Renner ex R.E.Cleland & Blakeslee :• Oenothera grandiflora L'Hér. :• Oenothera muricata L. :• Oenothera pycnocarpa G.F. Atk. & Bartlett | header19 = Ареал розширеносци спрам сайта [https://ru.wikipedia.org/wiki/Plants_of_the_World_Online POWO] | label20 = | data20 = [[File:POWO Oenothera biennis.png|300px|Желєна фарба - природни, лилова фарба интродукция]] | label 21 = label 21 = Желєна фарба природни }} '''Ноцна яглїка''' (лат. ''Oenothera biennis'', серб. Жути ноћурак), то лїковита файта зоз рода ''Oenothera'' по походзеню зоз восточней и централней Сиверней Америки, од Нюфаундленда заходно по провинцию Алберта, на юговостоку по Флориду и на югозаходу по Тексас и широко є натурализована на других местох зоз умерену и субтропску климу. Oд нашеня ноцней яглїки достава ше олєй, богати зоз есенциялнима маснима квашнїна.<ref>[https://www.nccih.nih.gov/health/evening-primrose-oil "Evening primrose oil".] National Center for Complementary and Integrative Health, US National Institutes of Health. 1 August 2020. Retrieved 3 August 2022.</ref><ref>Borealforest: [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common_evening_primrose.htm'' Oenothera biennis]'' [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common Evening primrose.htm Архивирано] на веб-сајту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (13. јул 2007)</ref> == Рост и квитнуце == Ноцна яглїка дворочна рошлїна, стеблочко високе од 30 до 150 cm. Лїсца у форми елипси, краї лїсцох габасто викривени, длужини 5-20 cm и 1-2,5 cm широки. Квитнє од конца яри по конєц лєта. '''Квети''' хермафродитни, пахняци, находза ше на високим стеблу и тирваю углавним лєм до поладня и кед похмарени [[дзень]], та отворени тирваю длужей. Отвераю ше обачлїво швидко кажди вечар и правя интересантни спектакл, прецо квеце и достало назву ноцна яглїка. Спрети квет виши окляпнути на стебелкох 2-3 днї, опадує, а пре тото прави нєшор коло себе. Квет жовтей [[Фарба|фарби]] 2,5-5 cm пречнїка зоз штирома лїсточками. Квет ма за нас нєвидлїву дражку за юшку (нектар). Тоту ,,мустру” на квету мож видзиц при ултралиловим шветлу и видза ю опрашоваче, [[Мотиль|мотилї]] и пчоли.'''Плод''' мала маунка 2-4 цм длугока и 4-6 мм широка зоз вельо дробнима нашеньками 1-2 mm хтори ше ошлєбодзує и ма дас коло 0,3–0,7 ґрами . Маунка кед узреє, отвори ше (пукнє) на штири часци. Нашеньку потребно коло два до три тижнї же би випукло и почало интензивно роснуц. == Еколоґия == Ноцна яглїка значна храна за птици.<ref>[https://www.wildflower.org/plants/result.php?id_plant=OEBI ''Oenothera biennis'' „Lady Bird Johnson Wildflower Center”.] Приступљено 7. 12. 2014.</ref> Тиж рижни инсекти, бумбаре и медоносни пчоли надлєтую над кветами тей рошлїни.<ref>[https://www.illinoiswildflowers.info/prairie/plantx/cm_primrosex.htm Common Evening Primrose]</ref> Ноцна яглїка у дзепоєдних реґионох рошнє як коров и меня випатрунок околїска, рошнє кед ма условия на широко а и до висока,<ref>[https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ Oenothera biennis (Evening Primrose)".] plants.ces.ncsu.edu. NC State Extension.</ref> на шицких континентох окрем на Антарктику. '''Розпространєносц и продукованє''' Пракса пестованя и хованя ноцней яглїки  релативно нове и односи ше лєм на комерциялизовану продукцию олєю зоз семнка яглїки. Информациї о пољопривредних искуствох за продукцию зоз кореня або других часцох тей рошлїни ище вше нє познати. Пестованє яглїки вимага правилни обрoбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна. У [[Сербия|Сербиї]] ноцна яглїка ше пестує, алє є часто и подзивена, коло драгох, на [[Писок|писковитим]] терену, побрежйох рикох, на желєзнїцких насипох итд. '''Хаснованє''' Семенко рошлїни значна храна за птици. Узрете нашенє ма коло 7-10% ґама-линоленскей квашнїни (ҐЛК) хтора есенциялна масна квашнїна. Олєй хтори ма ҐЛК ше часто хаснує за лїченє даєдних медицинских охореньох и трима ше го за додаток костираню, а нє як лїк. Лїсца рошлїни и корень мож єсц. Пестованє яглїки вимага правилни оборбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна.<ref>Immel, D.L. (21 June 2001). "[https://plants.sc.egov.usda.gov/DocumentLibrary/plantguide/pdf/pg_oebi.pdf Common evening primrose"] (PDF). United States Department of Agriculture, National Plant Data Center.]</ref> Кед же ше семенко хаснує за фармацию, важне же би було виховйованє яглїки баз даяких пестицидох и рижних хемийских сосотойкох. == Ґалерия == <gallery> Файл:Oenothera rubricaulis 2014 G1.jpg|Заварти квет рано Файл:Oenothera biennis ENBLA02.jpeg|Ноцна яглїка рошнє на сухим и слунковитим месце Файл:Oenothera biennis 20050829 371.jpg|Розпукнута мауна зоз нашеньком Файл:Oenothera biennis Rosette.JPG|Млада розроснута яглїка Файл:Illustration Oenothera biennis0 clean.jpg Файл:Oenothera biennis Uppsala.jpg|Вечар розкошно розквитнута ноцна яглїка </gallery> == Литература == * The Xerces Society (2016), ''Gardening for Butterflies: How You Can Attract and Protect Beautiful, Beneficial Insects'', Timber Press. == Вонкашнї вязи == * [https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ ''Oenothera'' ''biennis]'' {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Рошлїни]] [[Катеґория:Квеце]] f2g48o0unatierju1bugun87aaqspf2 19868 19862 2026-07-12T07:53:41Z Sveletanka 20 корекция 19868 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 = Ноцна яглїка | label2 = | data2 = [[File:Ola kwiatek żółty Niemirów nad Bugiem pl.jpg|300px]] | label3 =| data3 = | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label5 = Класа | data5 = | label6 = Царство | data6 = Plantae | label7 = Тип | data7 = Tracheophita | label8 =Класа | data8 = Magnoliopsida | label9 = Ряд | data9= Myrtales | label10 = Фамилия | data10= Onagraceae | label11= Подфамилия | data11= | label12 = Трибус | data12 = | label13 = Род | data13 = ''Oenothera'' | label14 = Файта | data14 = ''O. biennis'' | header15 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | label16 = | data16= ''Oenothera biennis'', [[Карл фон Лине|Linnaeus]] | header17 = Синомими <ref>[https://powo.science.kew.org/taxon/172755-2 "Oenothera biennis L.]" [https://en.wikipedia.org/wiki/Royal_Botanic_Gardens,_Kew Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Retrieved 6 July 2025] Приступљено 6 juli 2025.</ref> | label18 = | data18 = :• ''Brunyera biennis Bubani'' :• ''Oenothera chicaginensi''s de Vries ex Renner & Cleland :• ''Oenothera chicagoensis'' Renner ex R.E.Cleland & Blakeslee :• ''Oenothera grandiflora'' L'Hér. :• ''Oenothera muricata'' L. :• ''Oenothera pycnocarpa'' G.F. Atk. & Bartlett | header19 = Ареал розширеносци спрам сайта [https://ru.wikipedia.org/wiki/Plants_of_the_World_Online POWO] | label20 = | data20 = [[File:POWO Oenothera biennis.png|300px]] | label 21 = label 21 = }} '''Ноцна яглїка''' (лат. ''Oenothera biennis'', серб. Жути ноћурак), то лїковита файта зоз рода ''Oenothera'' по походзеню зоз восточней и централней Сиверней Америки, од Нюфаундленда заходно по провинцию Алберта, на юговостоку по Флориду и на югозаходу по Тексас и широко є натурализована на других местох зоз умерену и субтропску климу. Oд нашеня ноцней яглїки достава ше олєй, богати зоз есенциялнима маснима квашнїна.<ref>[https://www.nccih.nih.gov/health/evening-primrose-oil "Evening primrose oil".] National Center for Complementary and Integrative Health, US National Institutes of Health. 1 August 2020. Retrieved 3 August 2022.</ref><ref>Borealforest: [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common_evening_primrose.htm'' Oenothera biennis]'' [https://web.archive.org/web/20070713162913/http://www.borealforest.org/world/herbs_shrubs/common Evening primrose.htm Архивирано] на веб-сајту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (13. јул 2007)</ref> == Рост и квитнуце == Ноцна яглїка дворочна рошлїна, стеблочко високе од 30 до 150 цм. Лїсца у форми елипси, краї лїсцох габасто викривени, длужини 5-20 цм и 1-2,5 цм широки. Квитнє од конца яри по конєц лєта. '''Квети''' хермафродитни, пахняци, находза ше на високим стеблу и тирваю углавним лєм до поладня и кед похмарени [[дзень]], та отворени тирваю длужей. Отвераю ше обачлїво швидко кажди вечар и правя интересантни спектакл, прецо квеце и достало назву ноцна яглїка. Спрети квет виши окляпнути на стебелкох 2-3 днї, опадує, а пре тото прави нєшор коло себе. Квет жовтей [[Фарба|фарби]] 2,5-5 цм пречнїка зоз штирома лїсточками. Квет ма за нас нєвидлїву дражку за юшку (нектар). Тоту ,,мустру” на квету мож видзиц при ултралиловим шветлу и видза ю опрашоваче, [[Мотиль|мотилї]] и пчоли. '''Плод''' мала маунка 2-4 цм длугока и 4-6 мм широка зоз вельо дробнима нашеньками 1-2 мм хтори ше ошлєбодзує и ма дас коло 0,3–0,7 ґрами . Маунка кед узреє, отвори ше (пукнє) на штири часци. Нашеньку потребно коло два до три тижнї же би випукло и почало интензивно роснуц. == Еколоґия == Ноцна яглїка значна храна за птици.<ref>[https://www.wildflower.org/plants/result.php?id_plant=OEBI ''Oenothera biennis'' „Lady Bird Johnson Wildflower Center”.] Приступљено 7. 12. 2014.</ref> Тиж рижни инсекти, бумбаре и медоносни пчоли надлєтую над кветами тей рошлїни.<ref>[https://www.illinoiswildflowers.info/prairie/plantx/cm_primrosex.htm Common Evening Primrose]</ref> Ноцна яглїка у дзепоєдних реґионох рошнє як коров и меня випатрунок околїска, рошнє кед ма условия на широко а и до висока,<ref>[https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ Oenothera biennis (Evening Primrose)".] plants.ces.ncsu.edu. NC State Extension.</ref> на шицких континентох окрем на Антарктику. '''Розпространєносц и продукованє''' Пракса пестованя и хованя ноцней яглїки  релативно нове и одноши ше лєм на комерциялизовану продукцию олєю зоз нашеня яглїки. Информациї о пољопривредних искуствох за продукцию зоз кореня або других часцох тей рошлїни ище вше нє познати. Пестованє яглїки вимага правилни обрoбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна. У [[Сербия|Сербиї]] ноцна яглїка ше пестує, алє є часто и подзивена, коло драгох, на [[Писок|писковитим]] тлу, побрежйох рикох, на желєзнїцких наношенїскох итд. '''Хаснованє''' Семенко рошлїни значна храна за птици. Узрете нашенє ма коло 7-10% ґама-линоленскей квашнїни (ҐЛК) хтора есенциялна масна квашнїна. Олєй хтори ма ҐЛК ше часто хаснує за лїченє даєдних медицинских охореньох и трима ше го за додаток костираню, а нє як лїк. Лїсца рошлїни и корень мож єсц. Пестованє яглїки вимага правилни оборбок жеми, процивно тому яглїка може постац барз инвазивна.<ref>Immel, D.L. (21 June 2001). "[https://plants.sc.egov.usda.gov/DocumentLibrary/plantguide/pdf/pg_oebi.pdf Common evening primrose"] (PDF). United States Department of Agriculture, National Plant Data Center.]</ref> Кед же ше семенко хаснує за фармацию, важне же би було виховйованє яглїки баз даяких пестицидох и рижних хемийних состойкох. == Ґалерия == <gallery> Файл:Oenothera rubricaulis 2014 G1.jpg|Заварти квет рано Файл:Oenothera biennis ENBLA02.jpeg|Ноцна яглїка рошнє на сухим и слунковитим месце Файл:Oenothera biennis 20050829 371.jpg|Розпукнута мауна зоз нашеньком Файл:Oenothera biennis Rosette.JPG|Млада розроснута яглїка Файл:Illustration Oenothera biennis0 clean.jpg Файл:Oenothera biennis Uppsala.jpg|Вечар розкошно розквитнута ноцна яглїка </gallery> == Литература == * The Xerces Society (2016), ''Gardening for Butterflies: How You Can Attract and Protect Beautiful, Beneficial Insects'', Timber Press. == Вонкашнї вязи == * [https://plants.ces.ncsu.edu/plants/oenothera-biennis/ ''Oenothera'' ''biennis]'' {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Рошлїни]] [[Катеґория:Квеце]] <references /> [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] efa241e6m8ffsjua546oukh53brtng2 0 3232 19829 19814 2026-07-11T11:59:52Z ОленкаБТ 1579 Медзинаслови и подробносци 19829 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align="right" width="300px" headerstyle = background: #98FF98; |+ ! colspan="2" |<big>Равне Село</big> |- | colspan="2" | [[File:Ravno Selo, Orthodox Church.jpg|300px|center]]<div style="text-align: center;"> Православна цeрква у Равним Селу |- ! colspan="2" |Административни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Южнобачки |- |'''Општина''' |Вербас |- ! colspan="2" |Жительство |- |'''—2022 |2.701 |- |'''—густосц''' |51/km2 |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Координати''' |45° 26′ 58″ С; 19° 37′ 13″ В |- |'''Часово зони''' | UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |- |'''Абс. висина''' |87 m |- |'''Поверхносц''' |52,9 km2 |- | colspan="2" | {{Location map | Serbia | label = Равнe Село | lat_deg = 45 | lat_min = 26 | lat_sec = 58 | lat_dir = N | lon_deg = 19 | lon_min = 37 | lon_sec = 13 | lon_dir = E | position = bottom | width = 290 | float = center | caption = <div style="text-align: center;">Равне Село на мапи Сербиї }} |- ! colspan="2"|Инши податки |- |'''Поштове число''' |21471 |- |'''Поволуюце число''' |021 |- |'''Реґистерска ознака''' | VS |} '''Равне Село''' (по руски Шова; серб. стара назва Шове; нєм. ''Alt-Schowe'') населєнє у општини [[Вербас]], у Южнобачком округу, у [[Сербия|Сербиї.]] Спрам Попису зоз 2022. мало 2.701 жительох. == История == По єдней верзиї приповеданя валал постоял ище у 15. вику, док ше по другей трима же постал такой по селїдби Сербох, даґдзе коло 1695. року. Медзитим, перши писани жридла о валалє походза з конца 15. вику. Року 1590. Шова записана у турских тефтерох/кнїжкох як валал з дванац домами. Року 1715, спрам попису [[Бачка|бачких]] срезох, у Шови було 10 фамелиї. Скоро сиґурне же валал уж теди бул лоцировани на нєшкайшим месце. Того истого року ше з Банату приселєли даскельо фамелиї, так же Шова 1720. мала 19 доми, док уж 1722. ма 31 дом. Року 1725/26. Шова ма 25 фамелиї, 1728. 29 фамелиї, док 1734. ма 22 фамелиї. Мено того валалу [[писатель]] Бачкей жупаниї Само Боровски гвари же є потомок дакедишнєй фамелиї Шомви. Назва населєня Шомва найскорей од презвиска дворяна Йована др Шомви, хтори од Матиї и Софиї Дереш достал на початку 16. вику єдну часц Шомви. Медзи 1746. и 1758. роком Шова уведзена як пустара; 1760. року на коморскей (ґеоґрафскей) мапи Шова приказана як место на сиверним боку потоку Шири-Шаки, дзе жила 51 фамелия, и то сербска. Медзи 1744. и 1777. з [[Коцур|Коцура]] ше преселєли скоро шицки сербски фамелиї. Жадаюци з Коцура направиц [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцке]] и католїцке место, коморски власци розказали най ше Серби з Коцура преселя до Шови и Обровцу. У Шови було 1783. року 82 доми, а уж 1786. було 136 доми. [[File:Šove (Ravno Selo) village, street and Protestant churches in 1925.jpg|444x444px|алт=Шови (Равне Село), валалска улїчка 1925.року|мини|Шови (Равне Село), валалска улїчка 1925.року зоз реформаторску и лутеранску церквами хторих нєшка вецей нєт]] Спрам Попису зоз 1893. Стари Шови мали 2.136 жительох хтори бивали у 352 обисцох, од того числа Сербох було 1.436, Нємцох 653, Мадярох 15 и других 32. Шови прежили даскельо колонизациї хтори орґанизовала Габзбурґска монархия, починаюци од Мариї Терезиї (1740–1780) и присельованя нємецких [[Тарґовец|тарґовцох]], та прейґ колонизацийох хтори орґанизовал єй син Йосиф II (1780–1790). Нємци ше до Старих Шовох приселєли 1786. року. Вони 1788. напущели Стари Шови и основали Нови Шови. == Демоґрафия == У населєню Равне Село жию 2.737 полнолїтни гражданє, а штредня старосц жительства виноши 39,8 роки (38,7 при хлопох и 40,8 при женох). У населєню єст 1.136 обисца, а штреднє число членох по обисцу 3,06. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>Демоґрафия</big> <ref>„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B5 Републички завод за статистику.] мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.</ref> |- |'''Рок''' |'''Жителє''' | |- |1948 |4.046 | |- |1953. |4.362 | |- |1961. |4.378 | |- |1971. |3.814 | |- |1981. |3.636 | |- |1991. |3.579 |3.505 |- |2002. |3.478 |3.523 |- |2011. |3.107 | |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>Етнїчни состав спрам Попису 2002. року <ref>Књига 2”. Становништво, пол и старост, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B5 Републички завод за статистику.] фебруар 2003. ISBN 86-84433-01-7.</ref></big> |- |Серби |2.702 |77,68% |- |Чарногорци |274 |7,87% |- |Горвати |33 |0,94% |- |Македонци |25 |0,71% |- |Югославянє |20 |0,57% |- |Роми |15 |0,43% |- |Мадяре |11 |0,31% |- |Словаци |7 |0,20% |- |Руснаци |4 |0,11% |- |Нємци |4 |0,11% |- |Українци |2 |0,05% |- |Бошняци |2 |0,05% |- |Словенци |1 |0,02% |- |Муслиманє |1 |0,02% |- |Нєпознате |256 |7,36% |} == Вонкашнї вязи == * [http://www.dvorci.info/vetrenjace/vetrenjace/ravno/info.php Витерняк у Равним Селу] == Референци == [[Катеґория:Места у општини Вербас]] [[Катеґория:Валали у Войводини]] d1zz3rydkagdbj8znjteeliltj4w0em 0 3242 19830 19828 2026-07-11T13:11:24Z Olirk55 19 Уложена таблїчка и Вонкашнї взѕи 19830 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Женски штранд на Паличу | label2 = | data2 = [[File:Palic03.jpg|thumb| |300px]] | label3 = | data3 = <div style="text-align: center;"> Женски штранд на озеру Палич </div> | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|'''Административни податки''']] | label5 = Место | data5 = Палич | label6 = Општина| data6 = Суботица | label7 = Держава | data7 = [[File:Flag of Serbia.svg|35px|]] Р. Сербия | label8 = Поверхносц | data8 = Збудована 1912. року | label9 = Околїско| data9 = Озеро Палич | label10 = Значенє | data10= Обєкт културного нашлїдства | Label11= }} '''Женски штранд на Паличу''' то будинок сецесионистичного стилу, з початку 20. вику, подзвигнути 1912. року. Вибудовани над воду, находзи ше на Палицким озеру, у городским населєню [[Баня Палич|Палич,]] нєдалєко од [[Суботица|Суботици]], у Сивернобачким округу. Од Суботици озеро оддалєне коло 7 км. Кед є вибудовани, тот штранд мал циль скриц жени котри ше купаю од поглядох преходнїкох, а нєшка ту змесцени кафе-бар на тераси котра ше находзи лєм пол [[Метер|метера]] над воду. <ref name=":0">[https://web.archive.org/web/20201117045025/http://szecesszio.szegedvaros.hu/rute-palic-zenski-strand/?lang=sr<nowiki/>„Женски штранд”.] Szecesszio.szegedvaros.hu. Архивирано из [https://szecesszio.szegedvaros.hu/rute-palic-zenski-strand/?lang=sr<nowiki/>оригинала ]17. 11. 2020. г. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> == Локация == Женски штранд ше находзи на побрежю озера Палич, у улїчки Побрежє Лайоша Вермеша, зоз попатрунком на озеро, окружени зоз вельким парком и широким простором за шпациранє. Такой ту блїзко ше находзи и зоолоґийни парк, Вила Луйза, Боґойвар, терени за тенис, Веслацки клуб, мале пристанїще за чамци и вельо ресторани. == История == Кед ше [[Баня Палич]] навелько розвивала и будовала купалїща, ище у першей половки 20. вику, збудовани и вельки древени обєкт на води котри скривал жени хтори ше купали од поглядох преходнїкох.<ref>[https://www.novosti.rs/vesti/naslovna/reportaze/aktuelno.293.html:591277-Vojvodjanske-price-Zenski-strand-cuvar-cednosti<nowiki/>„Војвођанске приче: Женски штранд чувар чедности”.] Новости. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> Проєкт за вибудов Женского штранда закончени 1908. року. Роботи почали у марцу 1909., а закончени су [[10. фебруар|10. фебруара]] 1912. року. Архитекти того обєкта були Марцел Комор (1868-1944) и Деже Якоб (1864-1932). Инициятор-поручитель вибудови обєкта и финансиєр була сама Городска управа, а виводзаче роботох були Шандор Молцер и Янош Браучлер. <ref name=":0" /> Обєкт справени на месце старей купалнї, у сецесийним стилу зоз древа, на моцних слупох, заджобнути до плїткей води, як хижи на слупох зоз роскошно украшенима кабинами, котри щицели припаднїцох красшого полу од поглядох. На месце дзе подзвигнути тот обєкт ше уж од 1885. року находзела женска купалня. Док ше на велько будовало Палич на початку 20. вику, вона демонтирана, приступело ше реконструкциї побрежя, формовало ше мале полуострово же би обєкт достал округласто-елипсови випатрунок. Цали комплекс купелї направени зоз древа. Седемдзешатих рокох 20. вику обєкт почал лєзнуц, та кед ше озеро висушовало поробена перша реконструкция того древеного обєкта. Древени слупи заменєни зоз бетонскима, алє пре вельки [[ляд]] у жимским периодзе, обєкт ознова почал лєзнуц глїбше. 1985. року була друга реконструкция. Теди обєкт достал и санитетну часц, воду, канализацию и електричну инсталацию. На Женским штранду 2011. року ознова започата реконструкция хтора тирвала даскельо роки.<ref>[https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%96%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%9B%D1%83<nowiki/>„За завршетак реконструкције Женског штранда опредељено 13 милиона динара”.] Е капија. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> == О обєкту == Штранд розпрестарти коло Палицкого озера. Формовани є у благим полукругу, спрам побрежя заварти, же би преходнїки нє могли патриц нука, а отворени є спрам озера. Мури углавним направени зоз скла, так же попатрунок на озеро красни. До обєкту направени приход по мосцику по централни уход. Лїво и право од централного ухода ше находза зоблєкальнї. Отадз ше зиходзи ґу озеру. Централна часц ма и поверх, ту ше тиж так находза просториї за преблєканє.<ref name=":0" /> == Женски штранд нєшка == Будинок по нєшка затримал жридлову наменку купальнї, алє є дополнєна зоз погосцительну функцию. Ту ше находзи и кафе-бар котри ма назву як и сам обєкт. <ref>[https://web.archive.org/web/20201118060438/https://www.park-palic.rs/gastronomija/zenski-strand/<nowiki/>„Женски штранд”.] Парк Палић. Архивирано из [https://park-palic.rs/znamenitosti/zenski-strand/<nowiki/>оригинала] 18. 11. 2020. г. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> Женски штранд валоризовани як обєкт од вредносци у рамикох историйного ядра Паличу.<ref name=":0" /> == Ґалерия == <gallery> Файл:Palicsfürdő.jpg|Женски штранд Палич, скореј 1918. року Файл:Palicsfürdő2.jpg|,, Файл:Palić 58.jpg|Шейталїще коло женского штранду Файл:Park prirode Palić (07).jpg Файл:Wiki.Vojvodina VII Palić 4256 27.jpg|Женски штранд на Паличу Файл:Palić 64.jpg Файл:Palićko jezero - panoramio (6).jpg|Озеро Палич, женски штранд Файл:Palic03.jpg|Женски штранд </gallery> == Референци == <references /> == Вонкашнї вязи == * [https://park-palic.rs/znamenitosti/zenski-strand/ Ženski štrand] * [https://www.ekapija.com/browse/4267/zenski-strand-palic Oзерo Палић, Женски штранд] 8xlmv9yhztxls9wz2sdz5jysoq9ezvx 19835 19830 2026-07-11T14:48:12Z Sveletanka 20 катеґория 19835 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Женски штранд на Паличу | label2 = | data2 = [[File:Palic03.jpg|thumb| |300px]] | label3 = | data3 = <div style="text-align: center;"> Женски штранд на озеру Палич </div> | header4 = [[Таксономия (биолоґия)|'''Административни податки''']] | label5 = Место | data5 = Палич | label6 = Општина| data6 = Суботица | label7 = Держава | data7 = [[File:Flag of Serbia.svg|35px|]] Р. Сербия | label8 = Поверхносц | data8 = Збудована 1912. року | label9 = Околїско| data9 = Озеро Палич | label10 = Значенє | data10= Обєкт културного нашлїдства | Label11= }} '''Женски штранд на Паличу''' то будинок сецесионистичного стилу, з початку 20. вику, подзвигнути 1912. року. Вибудовани над воду, находзи ше на Палицким озеру, у городским населєню [[Баня Палич|Палич,]] нєдалєко од [[Суботица|Суботици]], у Сивернобачким округу. Од Суботици озеро оддалєне коло 7 км. Кед є вибудовани, тот штранд мал циль скриц жени котри ше купаю од поглядох преходнїкох, а нєшка ту змесцени кафе-бар на тераси котра ше находзи лєм пол [[Метер|метера]] над воду. <ref name=":0">[https://web.archive.org/web/20201117045025/http://szecesszio.szegedvaros.hu/rute-palic-zenski-strand/?lang=sr<nowiki/>„Женски штранд”.] Szecesszio.szegedvaros.hu. Архивирано из [https://szecesszio.szegedvaros.hu/rute-palic-zenski-strand/?lang=sr<nowiki/>оригинала ]17. 11. 2020. г. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> == Локация == Женски штранд ше находзи на побрежю озера Палич, у улїчки Побрежє Лайоша Вермеша, зоз попатрунком на озеро, окружени зоз вельким парком и широким простором за шпациранє. Такой ту блїзко ше находзи и зоолоґийни парк, Вила Луйза, Боґойвар, терени за тенис, Веслацки клуб, мале пристанїще за чамци и вельо ресторани. == История == Кед ше [[Баня Палич]] навелько розвивала и будовала купалїща, ище у першей половки 20. вику, збудовани и вельки древени обєкт на води котри скривал жени хтори ше купали од поглядох преходнїкох.<ref>[https://www.novosti.rs/vesti/naslovna/reportaze/aktuelno.293.html:591277-Vojvodjanske-price-Zenski-strand-cuvar-cednosti<nowiki/>„Војвођанске приче: Женски штранд чувар чедности”.] Новости. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> Проєкт за вибудов Женского штранда закончени 1908. року. Роботи почали у марцу 1909., а закончени су [[10. фебруар|10. фебруара]] 1912. року. Архитекти того обєкта були Марцел Комор (1868-1944) и Деже Якоб (1864-1932). Инициятор-поручитель вибудови обєкта и финансиєр була сама Городска управа, а виводзаче роботох були Шандор Молцер и Янош Браучлер. <ref name=":0" /> Обєкт справени на месце старей купалнї, у сецесийним стилу зоз древа, на моцних слупох, заджобнути до плїткей води, як хижи на слупох зоз роскошно украшенима кабинами, котри щицели припаднїцох красшого полу од поглядох. На месце дзе подзвигнути тот обєкт ше уж од 1885. року находзела женска купалня. Док ше на велько будовало Палич на початку 20. вику, вона демонтирана, приступело ше реконструкциї побрежя, формовало ше мале полуострово же би обєкт достал округласто-елипсови випатрунок. Цали комплекс купелї направени зоз древа. Седемдзешатих рокох 20. вику обєкт почал лєзнуц, та кед ше озеро висушовало поробена перша реконструкция того древеного обєкта. Древени слупи заменєни зоз бетонскима, алє пре вельки [[ляд]] у жимским периодзе, обєкт ознова почал лєзнуц глїбше. 1985. року була друга реконструкция. Теди обєкт достал и санитетну часц, воду, канализацию и електричну инсталацию. На Женским штранду 2011. року ознова започата реконструкция хтора тирвала даскельо роки.<ref>[https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%96%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%9B%D1%83<nowiki/>„За завршетак реконструкције Женског штранда опредељено 13 милиона динара”.] Е капија. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> == О обєкту == Штранд розпрестарти коло Палицкого озера. Формовани є у благим полукругу, спрам побрежя заварти, же би преходнїки нє могли патриц нука, а отворени є спрам озера. Мури углавним направени зоз скла, так же попатрунок на озеро красни. До обєкту направени приход по мосцику по централни уход. Лїво и право од централного ухода ше находза зоблєкальнї. Отадз ше зиходзи ґу озеру. Централна часц ма и поверх, ту ше тиж так находза просториї за преблєканє.<ref name=":0" /> == Женски штранд нєшка == Будинок по нєшка затримал жридлову наменку купальнї, алє є дополнєна зоз погосцительну функцию. Ту ше находзи и кафе-бар котри ма назву як и сам обєкт. <ref>[https://web.archive.org/web/20201118060438/https://www.park-palic.rs/gastronomija/zenski-strand/<nowiki/>„Женски штранд”.] Парк Палић. Архивирано из [https://park-palic.rs/znamenitosti/zenski-strand/<nowiki/>оригинала] 18. 11. 2020. г. Приступљено 10. 11. 2020.</ref> Женски штранд валоризовани як обєкт од вредносци у рамикох историйного ядра Паличу.<ref name=":0" /> == Ґалерия == <gallery> Файл:Palicsfürdő.jpg|Женски штранд Палич, скореј 1918. року Файл:Palicsfürdő2.jpg|,, Файл:Palić 58.jpg|Шейталїще коло женского штранду Файл:Park prirode Palić (07).jpg Файл:Wiki.Vojvodina VII Palić 4256 27.jpg|Женски штранд на Паличу Файл:Palić 64.jpg Файл:Palićko jezero - panoramio (6).jpg|Озеро Палич, женски штранд Файл:Palic03.jpg|Женски штранд </gallery> == Референци == <references /> == Вонкашнї вязи == * [https://park-palic.rs/znamenitosti/zenski-strand/ Ženski štrand] * [https://www.ekapija.com/browse/4267/zenski-strand-palic Oзерo Палић, Женски штранд] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] [[Катеґория:Архитектура]] 3jojzqp7k367014a2hnobaj6d94noj1 0 3244 19831 2026-07-11T14:25:38Z Sveletanka 20 Нова статя 19831 wikitext text/x-wiki [[File:Putir (Novi Sad, 16.06.2026).jpg|right|thumb|250px|Путир (чаша), у Грекокатолїцкей парохиї св. Петра и Павла у Новим Садзе]] '''Путир''' (греч. ''ποτήρ'' = погар, чаша) то єден зоз найважнєйших предметох у церкви, бо ше у нїм находзи крев Исуса Христа. Спочатку путири були зоз древа, познєйше склєняни або камени. Нєшка путири зоз металу, по можлївосци з драгоциного – злата або стрибла. История З аспекту археолоґиї, путир бул погар зоз ножку на ширшей основи (бази). Стариромски путир бул погар або судзинка за напой, нєясно дефинованей фурми. Гречески путир бул плїтша и ширша судзинка зоз ножку и двома горизонталнима ручками. То погар за вино хтори мож видзиц на малюнкох на хторих приказане друженє, односно пиянки после госцини. Зоз часом термин путир представя лєм погар за литурґийни потреби. Путири ше хаснує од вчасного християнства. Исус под час своєй остатнєй пасхалней вечери з апостолами, над хлєбом вигварел слова: „Вежнїце, єдзце, то мойо цело”, а над чашу з вином (путиром) слова: „Пийце з нєй шицки, бо то крев мойого нового завиту, хтора ше прелїва за велїх на одпущенє грихох”, и додал: „Тото робце на мой спомин”, так же преслава Евхаристиї централна часц Литурґиї. Вшелїяк, путири ше у тим важним чину богослуженя хаснує зоз вельким страхопочитованьом и барз су украшени. Велї прикладнїки путиру широки судзинки зоз двома вертикалнима ручками. З часом велькосц судзинки ше зменшала, а основа постала ширша пре стабилносц. Урядови предписаня диктираю виробок, пошвецанє и поступанє зоз путиром, так же даєдни путири муша буц позлацени голєм зоз нукашнєй часци.(анґл. 2) Сучасни путири У заходним християнстве на путирох часто мож видзиц прикраски з истого металу: ґомбички, яблуко або ґузли на месце дзе ручка на судзинки же би ше ю лєгчейше подзвиговало. При римокатолїкох фурма путиру ше нєпреривно усовершує. При восточних християнох путири часто на себе маю емайловани або видлабани икони або и крижик. Свята причасц ше людзом дзелї з ложичку, та прето судзинки ширши. Путири ше вирабя у рижних уметнїцких стилох, наприклад у барокним, ґотским або другим стилу. Представя єден з найважнєйших святих предметох у Литурґиї, а пошвеца го владика або од владики овласцени [[священїк]]. Вонкашнї вязи https://www.newadvent.org/cathen/03561a.htm Thurston, Herbert (1908), "Chalice", The Catholic Encyclopedia, vol. III, New York: Robert Appleton Company, retrieved June 13, 2008 https://web.archive.org/web/20061108055459/http://www.artofvenice.com/art/murano-stem-glass.htm Stem glass classification Литература о. др Роман Миз, ЦЕРКОВНИ ЛИТУРҐИЙНО ЛИТУРҐИЧНИ ЛЕКСИКОН, Руске слово и Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад 2001, б. 255. Референци f71t34pz2xaghe1fym4wvmr1sa1g96a 19863 19831 2026-07-11T20:07:28Z ОленкаБТ 1579 Медзинаслови, викивязи, подробносци 19863 wikitext text/x-wiki [[File:Putir (Novi Sad, 16.06.2026).jpg|right|thumb|250px|Путир (чаша), у Грекокатолїцкей парохиї св. Петра и Павла у Новим Садзе]] '''Путир''' (греч. ''ποτήρ'' = ''погар, чаша'') то єден зоз найважнєйших предметох у церкви, бо ше у нїм находзи крев Исуса Христа. Спочатку путири були зоз древа, познєйше склєняни або [[Камень|камени]]. Нєшка путири зоз металу, по можлївосци з драгоциного – злата або стрибла. == История == З аспекту археолоґиї, путир бул погар зоз ножку на ширшей основи (бази). Стариромски путир бул погар або судзинка за напой, нєясно дефинованей фурми. Гречески путир бул плїтша и ширша судзинка зоз ножку и двома горизонталнима ручками. То погар за вино хтори мож видзиц на малюнкох на хторих приказане друженє, односно пиянки после госцини. Зоз часом термин путир представя лєм погар за литурґийни потреби. Путири ше хаснує од вчасного християнства. Исус под час своєй остатнєй пасхалней вечери з апостолами, над хлєбом вигварел слова: „Вежнїце, єдзце, то мойо цело”, а над чашу з вином (путиром) слова: „Пийце з нєй шицки, бо то крев мойого нового завиту, хтора ше прелїва за велїх на одпущенє грихох”, и додал: „Тото робце на мой спомин”, так же преслава Евхаристиї централна часц Литурґиї. Вшелїяк, путири ше у тим важним чину богослуженя хаснує зоз вельким страхопочитованьом и барз су украшени. Велї прикладнїки путиру широки судзинки зоз двома вертикалнима ручками. З часом велькосц судзинки ше зменшала, а основа постала ширша пре стабилносц. Урядови предписаня диктираю виробок, пошвецанє и поступанє зоз путиром, так же даєдни путири муша буц позлацени голєм зоз нукашнєй часци.(анґл. 2) == Сучасни путири == У заходним християнстве на путирох часто мож видзиц прикраски з истого металу: ґомбички, яблуко або ґузли на месце дзе ручка на судзинки же би ше ю лєгчейше подзвиговало. При римокатолїкох фурма путиру ше нєпреривно усовершує. При восточних християнох путири часто на себе маю емайловани або видлабани икони або и [[крижик]]. Свята причасц ше людзом дзелї з [[Ложка|ложичку]], та прето судзинки ширши. Путири ше вирабя у рижних уметнїцких стилох, наприклад у барокним, ґотским або другим стилу. Представя єден з найважнєйших святих предметох у Литурґиї, а пошвеца го владика або од владики овласцени [[священїк]]. == Вонкашнї вязи == * [https://www.newadvent.org/cathen/03561a.htm Thurston, Herbert (1908), "Chalice", The Catholic Encyclopedia, vol. III, New York: Robert Appleton Company,] retrieved June 13, 2008 * [https://web.archive.org/web/20061108055459/http://www.artofvenice.com/art/murano-stem-glass.htm Stem glass classification] == Литература == о. др Роман Миз, ЦЕРКОВНИ ЛИТУРҐИЙНО ЛИТУРҐИЧНИ ЛЕКСИКОН, Руске слово и Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад 2001, б. 255. == Референци == nl79it958ryqv3hx148db1864x2155u 14 3245 19833 2026-07-11T14:46:55Z Sveletanka 20 катеґория 19833 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Култура]] jylj3mhzpzcv4hk9091lk24hebth4o4 14 3246 19859 2026-07-11T15:22:45Z Sveletanka 20 катеґория 19859 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Забава]] [[Катеґория:Култура]] 4pzfimth03ly59292tv742wcbgtpr1k