Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.47.0-wmf.10 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 62 19888 9860 2026-07-13T19:45:53Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19888 wikitext text/x-wiki [[Файл:Bockori 20240806 101954.jpg|thumb|Бочкори|379x379px]] '''Бочкори''' (єдн. бочкора) (серб. опанци, карп. укр. бочкори, всл. bočkori, слц. bočkory - од мадяр. bocskor - исте) селянска скоряна [[обуй]] з нєпреробеней овчей [[Скорка|скори]] хтору ше ношело до роботи, алє нє и у шветочних нагодох. Майстор цо правел бочкори волал ше ''бочкораш''. У новшим чаше ше бочкори прави и з ґуми, та ше вец волаю ґумово бочкори (серб. каљаче). Бочкори ше перше правело у [[Войводина|Войводини]], а потим ше тото [[ремесло]] преширело по [[Сербия|Сербиї,]] алє там бочкори досц модификовани, скоро украсни, з ценкима ременьчками и зоз финей скори. У народзе ше гвари познац як стари бочкори – барз добре познац дакого або дацо. Тиж так: щесце як у старей бочкори, цо значи – слабе, подле щесце. Єст и присловака у хторей ше гвари ''Бочкор до бочкор, а чижма до чижми'' кед ше леґинь и дзивка беру хтори „пасираюˮ єдно ґу другому або нє „пасираюˮ, а значи: богати з богатим, а худобни з худобним (або: школовани зоз школованим, а параст з парастом). == Ґалерия == <gallery> Bácskai bocskor.jpg|Бочкори яки у [[Бачка|Бачки]] ношели Мадяре Opanci.jpg|Традицийни сербски бочкорки Opanci bačkori Slovaks.jpg|Бочкори яки найчастейше ношели Словаци </gallery> == Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 86 * Skok, Petar (1972). Etimologijski rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika, knjiga druga: K-poni. Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti. стр. 651. * Шобић, Јерина (1955). [https://web.archive.org/web/20200928092936/http://etnografskimuzej.rs/wp-content/uploads/2014/01/Glasnik-Etnografskog-muzeja-u-Beogradu-knjiga-18-godina-1955.pdf „Опанци и опанчарски занат у Србији с освртом на музејске збирке”] (PDF). == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BA Опанак], Википедия на сербским язику [[Катеґория:Обуй]] q52dpexe1yjfl30g9chzt035jwwmf0n 0 96 19885 19881 2026-07-13T17:20:40Z A09 59 Враћене измене корисника [[Special:Contributions/~2026-39602-39|~2026-39602-39]] ([[User talk:~2026-39602-39|разговор]]) на последњу измену корисника [[User:Sveletanka|Sveletanka]] 19834 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |'''Церквочка Водица''' |- | colspan="2" |[[Файл:Vodica%2C_Ruski_Krstur.jpg|380px|center]] |- ! colspan="2" | ''' Общи информациї ''' |- |'''Место ''' |Руски Керестур |- |'''Општина''' | Општина Кула |- |'''Держава''' | Сербия |- |'''Автономна покраїна''' | Войводина |- |'''Час наставаня''' | 1859. |- |'''Тип културного добра''' | Памятнїк култури |- |'''Установа за защиту''' | Покраїнски завод за защиту памятнїкох култури [http://www.pzzzsk.rs www.pzzzsk.rs] |} '''Водица''' то [[Святи храм|церква]] на окраїску [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и святилїще хторе нашивюю велї паломнїки грекокатолїцкей вири, алє и други вирнїки. Церква пошвецена непорочному зачатию Пресвятей Богородици. Збудована є 1859. року а [[20. фебруар|20. фебруара]] 1998. року є преглашена за памятнїк култури. Памятнїк култури ше состої зоз церквочки, [[Студня|студнї]] з "лїковиту воду", закритого простору за вирних и будинку за ноцованє<ref>Малацко Михайло (1998). ''Християнски календар 1999.'' Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре, б. 87.</ref>. == История == Мож повесц же Водица ма три периоди: * Перши период почина зоз самим зявеньом 1817.-1853. * Други период од 1853.-1890. * Треци период од 1941. року по нєшка Нєшкайша церква збудована 1859. року на месце на хторим пред тим 1856. року вибудована древена каплїчка. Будованю древеней каплїчки предходзели нєзвичайни зявеня при [[Студня|студнї,]] о хторих ше чуваю записи у архиви керестурскей парохиї, а датирую з 1817. року<ref>Кирил Планчак (1968). ''Християнски календар за вирних Крижевского владичества 1969.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Крижевского владичества, б. 63.</ref>. Од кеди ше тота студня находзи у керестурским хотаре то нєпознате, алє єст писани документ же студня оградзена 1822. року<ref>Владислав Варґа (2017): ''Водица. Руски Керестур'': Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая, Руски Керестур, Християнски часопис Дзвони НВУ Руске слово, б. 15. ISBN 978-86-88983-34-1.</ref>. Пре вецей документовани виздравеня на тим месце число паломнїкох росло и крижевски владика дал допущенє за вибудов церкви 1857. року. Окрем владики, допущенє за вибудов послала и канцелария цивилней власци у Темишваре. Церкву збудовал сомборски архитект Карло Ґфернер, о власним трошку. Аж 1866. року му вуплацена єдна сума пенєжу хтори призберовани од числених паломнїкох. [[Церковна порта|Церква]] збудована як єдноладьова зоз кружну олтарску апсиду и з турню над заходну часцу ладї. Церкву 21. мая 1860. року пошвецел вицеархидиякон [[Бачка |бачки]] Георгий Шовш. Року 1961. намальовани образ ''Богородици з малим Исусом'' и поставени є на штредок церкви. Образ високи 186 цм а широки 78 цм. После того кед поставни [[иконостас]], образ ше находзи на лївим бочним муре церкви. == Розвой Водици == Владика Георгий Смичиклас [[5. марец|5. марца]] 1863. року допущел и римокатолїком же би отримовали службу у церкви у складзе зоз догварку зоз валалским парохом. У тим чаше до Водици рочнє приходзели вецей як 14.000 паломнїки. Хижа на поверх була вибудована 1894. року найвироятнєйше пре масовне приходзенє паломнїкох. Познєйше у тим будинку бивали монахи. Їм на управянє Водица шветочно придата 12. юлия 1941. року. Року 1942. викопана студня глїбока 62 [[Метер|метери]]. Истого року набавени Євангелия, швичнїки, [[кадило]] и други потребни церковни ствари. [[Иконостас|Иконостат]] у церкви поставени 1943. року. Три образи Богородици у апсиди и штири образи на иконостату виробени на платну. Источасно з иконостасом принєшени и малюнок ''Христос у гробе''. Шицки тоти образи як и иконостас намальовал академски маляр Лазар Микулич зоз [[Кула|Кули]]. Иконостас пошвецел о. др [[Йоаким Сеґеди]], ґенерални викар. Року 1944. до иконостасу додати ище два малюнки ''Христово родзенє'' и ''Кресценє Исусово'' хтори тиж намальовал академски маляр Лазар Микулич. Истого року тот маляр намальовал на иконостасу и шлїдуюци малюнки ''Исус сцека до Єгипту'', ''Сретениє'', ''Марта и Мария'', ''Дванацрочни Исус у храму'', ''Мука Исусова'', ''Исус пада под крижом'', ''Воскреснуце'', ''Зиходзенє Святого Духа''. У церкви поставени и малюнок ''Исус отвера шлєпим вид'' истого маляра. Водица у значней мири реновирована у чаше од 1954. по 1958. рок. До обновеней турнї поставни [[Дзвон|дзвони]], студня гиґиєнски заварта, [[криж]] опрез Водици премесцени до порти, порта оградзена и посадзени украсни рошлїни, на купеним маєтку попри Водици посадзени древа. После 1954. року монахи напущели Водицу и прешли до новей парохиї у [[Кларинет|Кули]]. Року 1955. старосц о Водици пребераю часни шестри. Шестри Служебнїци на тей длужносци од [[3. май|3. мая]] 1955. року по 3. октобер 1957. року а после того тоту длужносц превжали цивилни вирнїки. Церква реновирована 1967. року. Омалтерована є знука и звонка а кров преробени. Року 1975. при уходзе до церковней порти збудована пещера по угляду на пещеру у Лурду и пошвецена є 31. мая 1975. року. У пещери поставена [[скулпторство|статуа]] ''Богородици лурдскей'', дарунок италиянскей [[скулпторство|скулпторки]] Линди Катанео, хтору вона подаровала Водици 23. юлия 1974. року<ref>Михайло Макай (1981). ''Християнски календар 1982.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Руски Керестур, б. 60.</ref>. Велька обнова Водици була и 2002.-2004. року. Теди розобрани анекс з боку церквочки же би церква випатрала як у часох кед є вибудована. Церква зоз подрезованьом и з окремним малтерованьом защицена од [[Влага|влаги]], обновена єй фасада, пременєти єй кров и обновена турня, позлацени криж на турнї, пременєти облаки и дзвери. Зробена и обнова иконостаса як и нукашньосц церкви. Реновировани и дом попри церкви<ref>Олена Папуґа, Мария Афич (2004): ''Християнски руски календар 2005.'' Петроварадин: Християнски часопис Дзвони Руски Керестур, НВУ Руске слово Нови Сад, б. 67 </ref>. Понеже Водица барз миле святилїще велїм вирним, окреме [[Руснаци у Сербиї|Руснацом]] грекокатолїком, у нєй ше преславюю велї [[Церковни ювилей|церковни ювилеї]], орґанизую ше паломнїцтва, отримую ше рижни вирски стретнуца. Року 2016. шветочно преглашена духовна повязяносц Водици зоз папску базилику св. Мариї Велькей у Риме. === Водицово процесиї === Єдна з найвекших процесийох хтори спонтано настали у Водици - то Завитни [[дзень]]. Початок му бул 1853. року кед вельки каменєц побил поля. Тото вельке нєщесце обрацело вирних ище баржей ґу Мариї. Гоч ше треци дзень Русадльох нє славело, нашо прадїдове тот роботни дзень вибрали же би го пошвецели Пречистей Дївей Мариї зоз молбу же би чувала їх поля од [[ляд|ляду]] и других нєщесцох. 1922. року запровадзени Водицов тидзень. Тот тидзень приходзи на початку мая и состої ше у каждодньовей служби през седем днї. == Вонкашнї вязи == * [https://www.vodica.org/index-2.html Водица, вебсайт,] по руски * [https://www.vodica.org/index_files/english_files/english.html The church Vodica, website,] English * [https://www.vodica.org/index_files/srpski_files/srpski.html Водица, вебсаjт] српски * [https://www.vodica.org/index_files/ukrajinski_files/ukrajinski.html Водица,] по українски * [https://www.vodica.org/index_files/hrvatski_files/hrvatski.html Vodica vebsajt,] hrvatski * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B0_(%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80) Водица (Руски Крстур),] Википедија, sr.wikipedia.org, 12. марец 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=wJXtRAW4KG0 Водица, церквочка у хотаре,] Руски Керестур 1990. Автор видеа Дюра Рац, Киченер, Канада. * [https://www.facebook.com/watch/?v=233397517967712 Водица и предїл коло нєй з воздуху], Знїмок зоз дрона. * [https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=Jb4vQlo491s&sfnsn=mo Водица], Знїмок зоз дрона, автор Владимир Катона == Ґалерия == <gallery> File:Crkva_Vodic%D0%B0_2.jpg|Церква Водица File:Unutra%C5%A1njost_crkve_u_Vodici.jpg|Нукашньосц церкви File:Najstarija_ikona_u_Vodici.jpg|Найстарши образ у Водици File:Ikonostas_u_crkvi_u_Vodici.jpg|Иконостас File:Vodica.jpg|Пещера, место за молитву File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_2.jpg|Зиходзенє Святого Духа File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_3.jpg|Дванацрочни Исус у храму File:Vodica%2C_slike.jpg|Малюнки у апсиди File:Vodica%2C_slika.jpg|Треци малюнок у апсиди File:Vodica%2C_slika_u_crkvi.jpg|Христос у гробе File:Vodica_iz_daljine.jpg|Церква, погляд з далєка File:Vodica%2C_ulazna_vrata.jpg|Уходни дзвери File:Vodica%2C_ikonostas.jpg|Малюнок на иконостасу File:Vodica%2C_slika_na_ikonostasu.jpg|Христово народзенє </gallery> == Референци == <references/> [[Катеґория:Руски Керестур|Водица]] [[Катеґория:Културна скарбнїца]] kk9i3ohamump8bli8jj1l0u7yptxkuq 0 415 19894 14353 2026-07-14T10:16:12Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19894 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300п |+ ! colspan="2" |<big>Силвестер Силво Ерделї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Silvester Erdelji 1930 1996.jpg|alt=Силвестер Ерделї|center|мини|308x308п|Ерделї (1984. року)]] |- |'''Народзени''' |8. юния 1930. |- |'''Умар''' |19. авґуста 1996. (66) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа |- |'''Период твореня''' |1946—1991. |- |'''Жанри''' |литература |- |'''Поховани''' |На теметове у Петровцох, Горватска |- |} '''Силвестер Ерделї''' (*8. юний 1930—†19. авґуст 1996), [[поета]]-селян, инициятор снованя етноґрафскей збирки у [[Петровци|Петровцох]], културно-просвитни дїяч. ==Биоґрафия== Силвестер Ерделї народзени 8. юния 1930. року у Петровцох нєшка Република [[Горватска|Горватска.]] [[Оцец]] Михал и [[мац]] Веруна родз. Дудаш (Семанова). Мал брата Якима хтори погинул 1942. як домобран. До основней школи (6 класи як теди було) Силвестер ходзел у Петровцох. После Другей шветовей войни вон закончел школу-курс за муляра. По законченю тей школи, пар роки по одход до войски (1950), робел як муляр на рижних повойнових вибудовох. После врацаня з войски робел и як муляр алє тиж так и обрабял жем як параст вєдно з родичами. Обидва роботи Силво, як го у валалє волали, робел покля му здравє допущовало, до 1991. року. Силво Ерделї бул оженєти зоз Андєлку родз. Рац (Мишкову) зоз Андрияшевцох. Винчали ше 1956. року. У малженстве мали двох синох Йоакима (1959.) и Звонимира (1963.). ==Потримовка културним активносцом у Петровцох== У културним живоце Петровцох Силво Ерделї бул присутни од вчасней младосци такой после Другей шветовей войни. Бул активни у КУД ''Яким Гарди'', як член управи и даєдних одборох, коло орґанизованя културного живота, помагал у орґанизациї програмох. Єден час, 50-тих рокох, грал у [[Оркестер|оркестру]] на беґешу. Силво Ерделї дзечнє участвовал у шицких литературних збуваньох у валалє. З активносцу у КУД ''Яким Гарди'' престал початком осемдзешатих рокох. На вецей заводи Силво Ерделї орґанизовал и водзел валалску читальню. Штредком 60-тих рокох пар роки бул предсидтель Месней заєднїци. 70-тих рокох бул инициятор и соорґанизатор снованя етноґрафскей збирки (музею, як го наволовали) у Петровцох, вєдно з др. Томиславом Миширом и Силвом Кетелешом. Даскельо роки пред тим вони по валалє глєдали и зазберовали руски етнолоґийни културни скарб. [[Музей]] основали з фахову допомогу Городского музею Вуковар. Силво Ерделї добродзечнє робел як водитель нащивительох по етноґрафскей збирки и до того укладал цалого себе. Медзитим, на початку 80-тих рокох партийски валалски структури, вєдно зоз тедишнїм руководством Союзу Русинох и Українцох СРГ, зменєли го з тей добродзечней роботи и поставяли нєпририхтани особи за длужносц водительох и тот валалски музей почал заоставац. Таке одношенє го досц потрафело и охабело шлїду на його културну и творчу роботу. Бул Силво Ерделї и на сновательней схадзки Союзу Русинох и Українцох СРГ, алє ше у його далєшей роботи нє анґажовал бо ше нє складал з проукраїнску политику хтора пановала у Союзу. Силво Ерделї бул цалого живота правдиви Руснак и тримал ше своїх руских кореньох. Силво Ерделї од початку участвовал у орґанизациї културней манифестациї ''Петровски дзвон'' алє бул и активни учаснїк у програми як [[поета]]. Вон написал и "гимну" Петровскому дзвону, хтора ше по нєшка виводзи на початку главней програми. ==Поета з народу== [[Файл:Ramik knjižki S Erdelja 2.jpg|alt=Силво Ерделї: У лєшику при валалє, Руске слово, Нови Сад, 1977.|thumb|295x295п|Силво Ерделї: У лєшику при валалє, НВП Руске слово, Нови Сад, 1977.]] Медзи звичайнима людзми Силво Ерделї бул познати и як поета-селян. Обявйовал свойо писнї под власним меном або под псевдонимом ''Лєсови''. Силво любел Петровци, предїли коло нїх, упознал прешлосц свойого [[Народ|народу]] и його културне нашлїдство зоз хторого черпал инспирациї. Вон писал писнї так як вони у нїм дозревали у роботи за [[Плуг|плугом]], при косидби, на валалскей свадзби... писал их и обявйовал. Вон бул оподобенє народного поета хтори нє лєм пестовал нашлїдзени елементи народного поетичного скарбу, алє вон тот скарб и творчо збогацовал. Праве така поетика, так вишпивани стихи з його шерца представяли першу ґарадичу медзи нашу народну шпиванку и уметнїцку поезию. У поровнаню зоз другима поетами литератури на рубу фолклору обачлїве же Силво Ерделї добре будовал звуковне пасмо писньох<ref>Јулијан Тамаш: ''Русинска књижевност'', ''Силво Ерделї'', Матица српска, 1984, б. 192.</ref>. Озда прето вецей [[Композитор|композиторе]] похасновали тексти його писньох и музично их обробели односно компоновали музику на нїх, а напознатша то [[композиция]] [[Яким Сивч|Якима Сивча]] ''У лєшику при валалє'' хтору Руснаци так прилапели же ше ю уж трима за народну. НВП Руске слово видало кнїжку його поезиї под насловом ''У лєшику при валалє'' 1977. року. Постхумно 2005. року видата кнїжка дзецинскей поезиї ''Наспак швета''. Видаватель КУД ''Яким Гарди'' з допомогу Совиту за национални меншини РГ и Союзу РиУ РГ. Силвова поезия заступена и у кнїжки ''Поезия и проза Русинох и Українцох у Горватскей'' (Союз, 2000.). Велї роки Силво Ерделї бул дописователь [[Новина|новинох]] ''Руске слово'' и Рускей редакциї Радио Нового Саду. Силвестер Ерделї умар 19. авґуста 1996. року у Петровцох. Поховани є на [[Грекокатолїцка церква|грекокатолїцким]] [[Теметов|теметове]] у Петровцох. == Композициї на слова писньох Силвестера Ерделя == {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов писнї !Композитор |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=2ifgDE5YKiA У лєшику при валалє] |Яким Сивч |- |1974. |Петровски дзвон |Витомир Бодянец |- |1988. |Закукали два куковки |Агнета Тимко |- |1988. |Дує витрик |Юлин Бучко |- |1989. |Заграй ми, гудаку стари |Драґан Новакович |- |1990. |Кед мили одходзи |Мирон Сивч |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=QBsk9ZIi-9U&pp=ygULUGFub20gaHJhanU%3D Паном граю] |Мирослав Пап |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=poXPpNqUxfY Заграй ми, гудаку стари] |Мирослав Пап |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=u03CxefCw7U Пиєм винко] |Мирослав Пап |- |2015. |[https://www.youtube.com/watch?v=oDXNKKno8S0 Писня дзивчини] |Мирон Сивч |} == Литература == Штефан Гудак, „У лєшику при валалєˮ, ''Руски календар 1997'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 161. ==Вонкашнї вязи== * [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2021/doc/Vjencic_93.pdf ''Силво Ерделї, 90 роки од народзеня''], Венчик ч. 93, 2020. б. 4. ==Референци== <references /> {{DEFAULTSORT:Ерделї, Силвестер }} [[Катеґория:Руснаци у Горватскей]] [[Катеґория:Петровчанє]] [[Катеґория:Поета]] [[Катеґория:Писателє за дзеци]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:Дїяче у просвити]] [[Катеґория:8. юний]] [[Катеґория:Народзени 1930]] [[Катеґория:19. авґуст]] [[Катеґория:Умарли 1996]] p968d8nmctqtvfxyxddayh324jl88rb 0 891 19891 14650 2026-07-13T20:23:57Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19891 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Наталия Колєсар</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Natalija Koljesar.jpg|алт=Наталия Колєсар|центар|мини|220x220п]] |- |'''Народзена''' |21. марца 1941. |- |'''Державянство''' |мадярске, югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня школа за воспитачох, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1961—1996. |- |'''Жанри''' |воспитанє, драмски аматеризем, шпиванє |- |'''Припознаня''' | |} '''Наталия Колєсар''', [[21. марец]] 1941, воспитачка, радио [[Шпивач|шпивачка]], драмска аматерка == Биоґрафия == Наталия Колбас народзена 21. марца 1941. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. [[Оцец]] Янко Колбас и [[мац]] Мелания родз. Паланчаї. Наталия мала ище двох братох Янка и Владимира, и два шестри, Марию и Геленку. Основну школу Наталия закончела у родзеним валалє а далєй школованє предлужела у Штреднєй школи за воспитачох у Новим Садзе. По законченю штреднєй школи Наталия Колбас робела рок и пол у Основней школи [[Петро Кузмяк]] у Руским Керестуре, потим прешла на роботу до администрациї ЗЗ Перши май а концом 1965. року почала робиц як воспитачка у предшколскей установи (оводи) у Руским Керестуре и ту остала по пензию у септембре 1996. року. Наталия Колбас ше одала за [[Єфрем Колєсар|Єфрема Колєсара]], ґдовца зоз двома синами, винчали ше 26. новембра 1963. року а у малженстве мали два дзичата, Даниєлу и Андрею. Уж сам факт же ше Наталия школовала за воспитачку потвердзує же єй тота робота булo животне жаданє. Вона була у подполносци пошвецена тей роботи и окончовала ю з любову. Вецей раз була наградзована зоз плакетами и значками за найуспишнєйшого роботнїка. У колективе керестурскей оводи є запаметана як вредна, строга и совисна воспитачка зоз иновативнима идеями у воспитней роботи. У явносци и медзи родичами була позната по окремней [[Хореоґрафия|хореоґрафиї]], слово о рускей свадзби з дзецми у оводи хтора почала як бависко, алє ше дзецом так попачела же вона з помоцу других вихователькох розробела бависко як праву свадзбу, зоз свашками, старостами, паноцец “повинчал” млодятох, ресторан подаровал свадзебним полудзенок... За тоту нагоду були ушити пасово сукнї дзивчатом и одвитуюци шмати хлапцом, направени бул стародавни венчик, та потим вецей ґенерациї керестурских дзецох у оводи правели праву руску свадзбу кажди рок. [[Файл:Natulja z dzecmi.jpg|алт=Вихователька Наталия Колєсар зоз дзецми у оводи|мини|426x426п|Вихователька Наталия Колєсар зоз дзецми у оводи]] Наталия Колєсар любела и рисовац, мальовац. У єй класи у оводи мури були вше подполно закрити з паноами цо вона мальовала, виштриговала, лїпкала, и ровно було нове, за кажде швето, кажду рочну часц, пейзажи (раз шицки мури представяли лєс зоз дзивима животинями, раз двор з домашнїма животинями, вец роботи на полю, потим [[шнїг]] и жимски радосци - цо учели з дзецми по плану, таки илустрациї мальовала). ==Активносц у културним живоце валала== [[Файл:Glumci u Prešove.jpg|алт=Ґлумци у фалаце Женїдба у Прешове|мини|424x424px|Керестурци, часц ґлумцох у фалаце Женїдба, пред плакату хтора наявює їх госцованє: [[Юлиян Стрибер]], Злата Гарди, Владимир Гайдук, [[Янко Ґ. Рац]], Наталия Колєсар и Єфрем Колєсар.]]Наталия Колєсар од младосци писала писньочки на рижни теми а за потреби виховного процесу. Замерковала же за дзеци на предшколским уровню було барз мало одвитуюцей поетскей литератури хтору ше могло хасновац у процесу вихованя. Єден час вона аж и модлєла теди активних руских [[Поета|поетох]] же би писали за мали дзеци у оводи. Потим, кус по кус, вона почала складац власни писньочки за теми хтори були у планє роботи у оводи, о єшенї, птичкох, о жими, за державни швета... Кед 1976. року вишол приручнїк за виховательки ''Ластовичка'', у нїм були и єй даскельо писньочки за дзеци, а єден длугши час воспитачки ушорйовали два боки у ''Пионирскей заградки'' праве же би так створели достаточни фонд поезиї за наймладших. Обласц музичножго вихованя предшколских дзецох тиж квалитетно унапрямовала и зоз любову ґу [[Подзелєнє музики|музики]], шпиваню и танцу. Од малючка усадзовала любов ґу шпиваню поготов руских писнюох за дзеци та и народних. Часто и сама креировала и викомпоновала даяку мелодию прилагодзену возросту дзецох. Єй писньочки ше нашли у записох кнїжки ''[[Фестивал рускей култури Червена ружа|Черевена ружа]]'' - Червене пупче, писнї за дзеци. [[Файл:Ženjidba.jpg|алт=Йозефина Будински, Наталия Колєсар и Златка Гарди|мини|381x381п|Йозефина Будински, Наталия Колєсар и Злата Олексова Гарди у фалаце Женїдба]] Познате же воспитачка Наталия Колєсар дзепоєдни популарни сербски дзецински писнї, хтори були познати и интересантни прекладала на наш [[руски язик]] и учела оводарцох шпивац. Барз часто знаюци же дзеци любя рухи, ритмични крочаї, красну мелодию зоз шпиванку учела дзеци танцовац. Такой по законченю основней школи, дзекуюци свойому гласу, Наталия постала член [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]], як соло шпивачка и членїца ґрупи Ракоджуки. Як цо теди бул оркестер Сивґамуриз - [[Яким Сивч|Сивч]], Ґаднянски, [[Владимир Мученски|Мученски]], Ризнич - так бул и квартет шпивачкох Ракоджуки - [[Ана Рац|Рац]] (Ганча), Колбас (Наталия), Джуня ( ), Кирда ( ). Источасно, вона була и член танєчней секциї [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]]. Наталия була член Клуба студентох и штредньошколцох у Руским Керестуре хтори од початку 1962. року почал витворйовац идею о єдней манифестациї младих под роботну назву ''Червена ружа''. Наступела як шпивачка на першей ''Червеней ружи'' и достала награду за найкрасши дзивоцки глас, [[Кошарка|кошарку]] зоз червенима ружами. Так остала запаметана у аналох фестивала як перша шпивачка хтора достала припознанє за найкрасши глас фестивала. До швета ґлуми Наталия ступелa участвуюци у театралних фалатох у штреднєй школи, потим у драмских сличкох хтори ше приказовали на другим вечаре першей ''Червеней ружи'' (дзе шицки помагали як у орґанизациї, так и у виробку костимох, у ґлуми итд.), а у своєй остатнєй представи, у Ґоґольовей ''Женїдби'', за главну улогу (Агафия Тихоновна), Наталия Колєсар достала барз добри критики после наступох у жеми, а у ЧССР, дзе керестурски ансамбл госцовал зоз ''Женїдбу'', вона досталa правдиви овациї на отвореней сцени. Фаховци з Радио Нового Саду замерковали єй красни глас та була на вецей заводи поволована же би порихтала шпиванки хтори, потим, були зняти у студию РНС як архивски знїмки. И тераз з часу на час мож чуц даєдну з єй дзешец знятих шпиванкох у програми на руским язику РНС. За потреби Рускей редакциї ТВ Нови Сад (нєшка то ТВ [[Войводина]]) Наталия зняла 3- 4 видео споти наших народних шпиванкох. Окрем шпиваня, ище од дзецинских рокох полюбела шицки файти ручней роботи - вишивала, штрикала, геклала, шила, правела бависка. Любела вишивац ґоблени, то дзечнє робела и як пензионерка. Од 2010. року замеркована у рускей явносци окремна активносц Наталиї Колєсар и єй сушеди Йозефини Еделински. Слово о виробку [[Крижма|крижмох]] хтори ше трима за традицийни симбол чистоти дзецка на його кресцинох. Вони два по 2025. рок виробели прейґ 200 крижми хтори од нїх поручовали [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] зоз скоро шицких наших валалох алє и зоз иножемства. Гваря же їх крижми сцигли на шицки континенти на швеце и украшели шветочносц кресценя. У фонотеки Радио Нового Саду єст евидентовани 10 архивски авдио знїмки Наталиї Колєсар. {| class="wikitable" |+ !Число !Наслов ! !Автор аранжмана |- |1. |[https://www.youtube.com/watch?v=T9c6oeAOn10&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D Ей, нєщасна годзина] |народна | |- |2. |[https://www.youtube.com/watch?v=5r2fWSgDVGA&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D А кед панї млода] |народна |И. Тимко |- |3. |[https://www.youtube.com/watch?v=IiuvPKZulnk&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D Шедла мушка на конарик] |народна |И. Тимко |- |4. |[https://www.youtube.com/watch?v=nTjUChjMX2o&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D Загучали гори] |народна |И. Тимко |- |5. |[https://www.youtube.com/watch?v=nTINuyRoIA8&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D Зашвицело слунко] |народна |И. Тимко |- |6. |[https://www.youtube.com/watch?v=VPKtrFt9P18&pp=ygURTmF0YWxpamEgS29samVzYXI%3D Була єдна паньска лучка] |народна |И. Тимко |- |7. |Пила бим |народна |Сава Вукосавлєв |- |8. |Загучали гори |народна |О. Тимко и С. Вукосавлєв |- |9. |Сама я рожу садила |українска |Сава Вукосавлєв |- |10. |Ой, лопнув обруч |українска |Сава Вукосавлєв |- | | | | |- ! colspan="4" |<big>Наталия Колєсар, стихи за композициї</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' | colspan="2" |'''Композитор''' |- |1973 |Ядловец | colspan="2" |Витомир Бодянєц |- |2006 |Новорочни шнїг | colspan="2" |Звонко Сабадош |} ==Ґалерия== <gallery> Файл:Zenjidba 1968 in Preshov.jpg|алт=Ирина Олеяр,  Настя Бережна и Наталия Колєсар|[[Ирина Олеяр|Ирина Олеяр,]]  Настя Бережна, шминкерка зоз ПУЛС и Наталия Колєсар, пририхтованє за наступ (1969) Файл:Cleni delegaciji i hosci 1969.jpg|алт=Часц ансамбла театралного фалата Женїдба, 1969. рок|Єдна часц ансамбла театралного фалата ''Женїдба'', 1969. рок: ''верхнї шор:'' [[Янко Павлович]], [[Янко Ґ. Рац]], (Аноним), [[Ана Рац]], Наталия Колєсар, Злата Гарди, [[Владимир Дудаш]], [[Михайло Ковач|Михал Ковач]], (Аноним), Ганча Дудаш. ''Други шор, стоя:'' Йозефина Будински, Гафка Рамач, [[Витомир Бодянєц]], [[Ирина Олеяр]].  ''Куча:'' [[Ярослава Кочиш–Микита|Ярослава Кочиш]], Владимир Гайдук,  Єфрем Колєсар и [[Микола Скубан]]. </gallery> ==Литература== * Ґрупа авторох, „Вокални солисти на фестивалу Червена ружа '62-'90ˮ, ''30 Червни ружи'', НИУ Руске слово, Нови Сад, 1991, бок 90. * Оленка Живкович, Любов на перши погляд, а за цали живот, новини ''Руске слово'', 22. януар 2021. бок 24-25. ==Вонкашнї вязи== * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-I-WEB.pdf Червена ружа – жридлова, найстарша и найзначнєйша манифестация Фестивалa.] Тирваци плоди „Червеней ружи“, ''ЧЕРВЕНА РУЖА 1962-2011, том I'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад , 2011, бок 19. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Авторе музики и текста,] ''ЧЕРВЕНА РУЖА 1962-2011, том II.'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, бок 471. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-III-WEB.pdf Червене пупче 1973,] ''ЧЕРВЕНE ПУПЧЕ, 1969-2012, том III.'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2013. бок 85. * [https://www.youtube.com/watch?v=pkXgH5DegBA&pp=ygUQS3Jpxb5tYSBOYXRhbGlqYQ%3D%3D Крижма - символ чистоти дзецка на кресценю,] Маковчань. Ютюб, www.youtube.com, 28. май 2017. {{DEFAULTSORT: Колєсар , Наталия }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Воспитачки]] [[Катеґория:Шпиваче]] [[Катеґория:Ґлумци]] [[Катеґория:Народзени 1941]] [[Катеґория:21. марец]] 0v2uhkbtiv88zn2stn3b3nb3hinamvr 0 2112 19895 14515 2026-07-14T10:44:42Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19895 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big> Юрий Павич </big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 =19. априла 1890. | label5 = Датум упокоєня | data5 = 12. авґуста 1963 (73) | label6 = Державянство | data6 = угорске, югославянске | label7 = Язик творох | data7 = горватски, руски | label8 = Школа | data8 = Ґимназия, Заґреб | label9 = Универзитет | data9 = Богословия, Львов и Фрайбурґ | label10 = Наукови ступень | data10 = Докторат, Заґреб | label11 = Период твореня | data11 =1915-1953. | label12 = Жанри | data12 = священїцтво, редакторство, професура | label13 = Поховани | data13 = у Заґребе | label14 = Припознаня | data14 = }} о. др. '''Юрий Павич''' (*[[19. април]] 1890-†12. авґуст 1963), [[священїк]], коцурски и керестурски капелан, перши секретар [[Руске народне просвитне дружтво|РНПД]], новосадски парох, перши редактор Руских новинох, [[професор]] и декан Католїцкого богословского факултета у Заґребе. Юрий Павич ше народзел 19. априла 1890. року у валалє Драґошевци (парохия Радатовичи) у Жумберку (Горватска). До основней школи ходзел у Радатовичох, а до ґиманизиї у Заґребе, як питомец грекокатолїцкей семинариї на Ґричу. Богословию започал студирац 1909. року у Львове, предлужел у Фрайбурґу (Швайцарска), дзе дипломовал 1914. року и здобул лиценцият. Студирал и на Византолоґийним институту у Минхену. Студиї закончел у Заґребе зоз докторантским курсом 1917. року. После женїдби зоз Милку Вишошевичову, дзивку паноца Янка Вишошевича, за священїка бул пошвецени [[3. януар|3. януара]] 1915. року у Заґребе. Пошвецел го крижевски владика Юлий Дрогобецки. Мал шесцеро дзеци: синох Дюру, Любомира, Славка и Бранка, и два дзивки: Бланку и Милицу. За капелана у Коцуре бул меновани [[15. фебруар|15. фебруара]] 1915. року, а [[19. април|19. априла]] 1917. постал капелан у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Ту бул и катехет. Написал по [[Руски язик|руски]] катакиз за грекокатолїцких школярох. Обявени є 1924. року под назву Християнска наука. Под час пребуваня у Руским Керестуре почал студирац право, та єден час там бул и новтаруш и закладал ше же би нє була заварта руска школа. За пароха у Новим Садзе Юрий Павич поставени 1924. року, вироятно прето же 15. октобра истого року на Главней схадзки РНПД у Петровцох принєшена одлука же би ше [[Новина|новини]] видавало у Новим Садзе, а за їх редактора меновани Юрий (Дюра) Павич. Зоз тедишнїм законом було одредзене же редактор муши бивац у месце дзе ше друкую новини. Службованє у Новим Садзе бул найплоднєйши период його дїялносци як на душпастирским, так и на дружтвеним планє. Ту вон 1930. и 1932. року збудовал два анекси парохиялного дому зоз штирома квартелями, а купел и 35 гольти жеми за парохию у Будяновцох при Руми. И нукашньосц новосадскей парохиялней церкви св. Апостолох Петра и Павла дал омальовац спрам мустрох принєшених зоз церкви у Коломиї (Україна). И звонка реновирал [[Святи храм|церкву]]. Виборел ше 1924. року за руску школу за новосадски дзеци, до котрей уписал и свойо. А 1927. року при церкви збудовал и дзияковню. У 1929. року бул меновани за декана Банатского деканата. Попри тим, предлужел и студиї права у Беоґрадзе, дзе и дипломовал. Його синове Любомир и Бранко були од 1936. по 1941. рок активни на театралним планє у рамикох новосадскей Рускей читальнї, а шицки їх браца и шестри барз добре бешедовали по [[Руски язик|руски]]. Под час новосадскей рациї мадярского войска и полициї [[21. януар|21. януара]] 1942. року, у Милетичовей улїци заштрелєли и Павичового сина Славка. После того ше Павичова фамилия одселєла до Заґребу. Там Павич 16. юлия 1944. року докторовал на Богословским факултету и бул шеф катедри за компаративне богословиє. Порядни универзитетски професор бул од 1943. по 1952. рок, а 1953. року бул меновани за почесного каноника Крижевского владического капитола. При стретнуцу з рускима богословами и другима Руснацами, вон вше бешедовал лєм по руски. Умар 12. авґуста 1963. року у Заґребе и там є поховани. == Литература == * Янко Рамач: На крижней драги, Руснаци у Югославиї од 1918-1941. року, Руске слово, Нови Сад, 2016, боки 49-69. * о. проф. др Роман Миз: Священїки дакедишнього Осєцкого викарията, Видавателє Парохия св. ап. Петра и Павла, Нови Сад и Максима, друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 249-251. {{DEFAULTSORT: Павич , Юрий }} [[Катеґория:Священїки]] [[Катеґория:Редакторе]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:Деканє]] [[Катеґория:Народзени 1890]] [[Катеґория:19. април]] [[Катеґория:Умарли 1963]] [[Катеґория:12. авґуст]] kvvum4uqb9kcx02yqdpiirnv66krbwd 0 2421 19890 18490 2026-07-13T20:10:34Z ОленкаБТ 1579 Викивязи и подробносци 19890 wikitext text/x-wiki [[File:Hangout (113454357).jpg|right|thumb|300px|Найєдноставнєйши фоґаш (на дески причверсцени квачки)]]'''Фоґаш''' (слово зоз мадь. ''fogas'' „вишалка за шмати”, серб. „''чивилук''”. Слц. нар. ''fogaš'' 1. „исте”; 2. „полїца”. '''''фоґащик''''' х. демунитив од фоґаш. Фоґаш то часц хижних стварох хтора служи за дочасове одкладанє шматох, [[Кожух|кожухох]], [[Першняк|першнякох]], бундох, [[Капут|капутох]], [[Уяш|уяшох]] и познєйше якнох. Тиж го мож хасновац за обешованє - одкладанє [[Калап|калапох]] и шапкох, алє и амрелох, кукох, кривайлох або шматох хтори ше ноши повонку. Може буц направени зоз древа и металу, як и зоз рижних других материялох. == Историят == [[Приклєт]] (уход) була простория през хтору ше уходзело до хижи и як таки бул значни нє лєм при [[Руснаци у Сербиї|Руснацох,]] алє и у обисцох викториянскей епохи при других [[Народ|народох]], поготов народох хтори були розвитши. На фоґаш ше нє одкладало лєм [[облєчиво]] и обешовало калапи и капути, алє и други предмети (амрели, ташки, ключи на украсних привязкох и др.), понеже то було одраженє богатства, дружтвеного статуса и познаванє актуалних стилох. Фоґаш у приклєце (на уходзе) лєбо квачки за калапи бул найвжнєйша часц стварох у хижи. То були нови форми хтори ше зявели коло 1840. року, як цо то фоґаши, квачки и клїнки, понеже ше обисца правело векши, а дружтвени нащиви були структурованши.<ref name=":0">{[https://web.archive.org/web/20160305030746/http://www.sandiegouniontribune.com/uniontrib/20050612/news_1hs12kovels.html Collectors tip hats to Victorian hall racks] The San Diego Union-Tribune. Archived from [https://www.sandiegouniontribune.com/ the original] on 2016-03-05. Retrieved 2006-11-08.}</ref> Менши обисца мали менши уходи, та вишаци фоґаши були добре ришенє за чуванє (капутох, калапох, торбох, кукох, рукавицох, шалох итд.)нащивительох або госцох.<ref name=":0" /> На початку 20. вику, хижи були менши, та и просториї були менши, а од стварох на уходзе до обисца найчастейше були лєм карсцель, менши столїк, можебуц [[жвератко]]. орманчик и фоґаш на хторим стали калапи и капути. [[File:Фоґаш як гармоника.jpg|thumb|300px|Фоґаш ,,Х" (на розцагованє як грмоника)]] == Фоґаш при Руснацох == Фоґаш за шмати ([[облєчиво]]) могол буц прибити на муре найчастейше даґдзе за дзверми дзе нє завадзал. Фоґаши на муре були розлични: '''♦''' могли буц лєм на даякей дески прибити кольчки на хтори ше вишало шмати. '''♦''' Фоґаш могол випатрац як вецей букви „ х ” а отверал ше и заверал як гармоника. Там дзе його часци були скапчани находзели ше и длугши квачки за вишанє шматох. Руснаци мали и такв. фоґаши „[[Маґарец (файта фоґаша)|маґарци]].” Маґарци були направени зоз латкох и були лєгки а високи дас [[метер]] и пол и мали ножки. На верху ножкох були прибити попрейґа, з обидвох бокох, дешчички. На тих дешчичкох були поприбивани гвозди або кольчки, на хтори ше вишало шмати. Под тима дешчичками, дакус нїжей, були прибити ишче єдни дещички, а цалком на сподку ище єдни. На найвисши фоґаш на маґарцу ше вишало блузни, на нїзши пасово [[Сукня|сукнї]], а на сподку, при жеми, стала [[обуй]]. Таки фоґаши („маґарци”) Руснаци поручовали же би им направели [[Ремесло|ремеселнїки]]-тишлїре. [[File:Interieur raadhuis, kapstok - Hattem - 20103118 - RCE.jpg|right|thumb|300px|Стояци фоґаш, резбарени]] == Нєшкайши фоґаши и вишалки == Нєшка постоя розлични дизайни фоґашох (вишалкох) - од [[Гвозд|гвоздох]] забитих до мура а и до фоґаша – по фоґаши уметнїцки дїла. Фоґаши можу буц мурово, стояци лєбо преношиви (напр, фоґаш на кольчатох). Постої верзия металней конструкциї причверсцени за ствари. == Фоґаш у орманє == До [[Орман|орманох]] ше часто поставяю фоґашово палїци лєбо (новши часи) алуминийски або пластични циви у форми горизонталного слупа, циви або видлужени дротови носач, на хтори ше квача и вишаю вишалки за шмати. Облєчиво ше квачи на клїнки, на квачки, на '''вишалки''' або ше причверсцую зоз моцнима щипальками. Облєчиво хторе ше чува на вишалкох ше нє гужва. Вишалки дараз, док нє було пластики, були лєм з древа, та ше их волало древка на шмати. == Ґалерия == <gallery> Файл:1877 Feddersen Trödelladen in Rom anagoria.JPG|Предавалня половних шматох у Риме 1877. року. Файл:Gotland-Bunge Museum Hof 19.Jhdt. 06.jpg|Фоґаш зоз квачками прибити на мур. Файл:Stumtjener.jpg|Фоґаш зоз клїнками за калапи Файл:Klädhängare, 1899 - Hallwylska museet - 108553.tif|Фоґаш за ґардеробу у театрох, ресторанох зоз означенима числами. Файл:Wardrobe 2945.jpg|Фоґаш у орманє зоз вишалками. Файл:080514 Garderobe (cropped).jpg|Сучасни фоґаш и место за калапи. Файл:2008 Taipei In Style Outdoor Fashion Show Clothes Racks.jpg|Сучасни фоґаш за облєчиво у предавальньох. Файл:Mäntel der Oberbozner Schützengesellschaft.JPG|Квачки на стояцим фоґашу за капути, мантили, калали и шапки. Файл:Bedroom, local museum Dossenheim 02.jpg|Облєчиво у орманє заквачене на горизонталну палїцу на вишалкох. Найчастейше так випатрал орман зоз шматами у руских обисцох. Файл: Magarec R. Kerestur.jpg|Файта фоґаша ([[маґарец (файта фоґаша)|фоґаш – маґарец]]) </gallery> == Литература == * Олена Папуґа'', Руске обисце'' 2012. б. 38, 39 * ''Словнїк руского народного язика'' II, O - Я, б. 655 == Вонкашнї вязи == * Shapiro, Michael (2017-02-28). [https://books.google.rs/books?id=AaI7DgAAQBAJ&dq=%22portmanteau%22+hall+tree&pg=PA148&redir_esc=y#v=onepage&q=%22portmanteau%22%20hall%20tree&f=false The Speaking Self: Language Lore and English Usage: Second Edition] Springer. p. 148. ISBN 978-3-319-51682-0. * [https://bazzar.rs/c/civiluci Чивилуци] == Референци == {{commonscat}} [[Катеґория:Обисце]] <references /> [[Катеґория:Мебель]] [[Катеґория:Ствари у Руским обисцу]] 4dl36ozjmfr6m48e7e3a6fijjw7ngqx 0 3133 19889 19282 2026-07-13T19:55:56Z ОленкаБТ 1579 Викивязи 19889 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #F8DE7E; | header1 =<big> Владимир Шанта </big> | label2 = | data2 = [[Файл:Vladimir Santa fodbaler.jpg|центар|мини|278x278п]] | header3 = Особни информациї | label4 = Назвиско | data4 = | label5 = Датум народзеня | data5 =28. мая 1943. року | label6 = Датум упокоєня | data6 =10. марца 2019 (76) | label7 = Поховани | data7 = у Коцуре | label8 = Висина | data8 = | label9 = Позиция у тиме | data9 = Штреднї вязни бавяч | label10 = Спорт | data10 = Фодбал | label11 = Державянство | data11 = югославянске, сербске | header12 = Сениорска кариєра | label13 = Професионална кариєра| data13 = 1961-1980. <br> Член репрезентациї Югославиї на Медитеранских бавискох у Измиру 1973. | label14 = Бавел у тимох| data14 = ФК Радник, Вербас<br>ФК Войводина, Нови Сад<br> ФК Червинка<br>ФК Бачка Паланка }} '''Владимир Шанта''', одлични фодбалер хтори бавел у Першей и Другей союзней и у Войводянскей лиґи и фодбалски тренер. Бул другим за угляд и на фодбалским терену и у приватним живоце. == Биоґрафия == Владимир Шанта ше народзел 28. мая 1943. року у [[Коцур|Коцуре]]. Основну школу закончел у Коцуре та ше уписал до Штреднєй хемийней школи у [[Вербас|Вербаше]]. Фодбал почал активнєйше бавиц кед ходзел до трецей класи тей школи, указал ше як талантовани и добри бавяч та бавел за репрезентацию школи. Теди го хтошка посовитовал же най ше учленї до ФК ''Радник'' зоз Вербасу хтори бул теди у Войводянскей лиґи. Бул то початок його 17-рочней фодбалскей кариєри. За ФК ''Радник'' з Вербасу почал бавиц 1961. року и у тим тиме ше затримал два роки. До подростку ФК ''Войводина'' у Новим Садзе прешол 1963. року на поволанку [[Силвестер Такач|Силвестера Такача]] за хторого го познєйше вязало окремне приятельство. У першей екипи ФК ''Войводина'' теди бавели барз добри, квалитетни бавяче та Владимир углавним шедзел на лавочки при резервних бавячох и чекал свою шансу. Вуядин Бошков, тедишнї тренер ФК Войводина, го посовитовал же най ше враци до ФК ''Радник'' у Вербаше и там най активно бави а нє най шедзи як резерва у ФК ''Войводина''. Владимир Шанта ше врацел до ФК ''Радник'' и єден час успишно бавел першенствени змаганя. На єдним фестивалу фодбалу, кед наступали репрезентациї лиґох, ґу ньому приступел Йоца Йованич, бавяч зоз Червинки и гварел же ФК ''Червинка'' пририхтує екипу за Другу лиґу и поволал го до Червинки. Владимир Шанта пошол бавиц за ФК ''Червинка'' хтори уж идуцого року вошол до Другей лиґи, а после трох рокох бавел и свойо перши квалификациї за Першу лиґу. == ФК ''Червинка'' постал першолиґаш == ФК ''Червинка'' мал теди добру и убавену екипу и бул нєпреривно на позицийох у верху Другей союзней лиґи и здобувал право бавиц квалификациї за Першу лиґу. После двох нєудатних квалификацийох, у сезони 1969/70. ФК ''Червинка'' вошол до Першей союзней лиґи. Так Владимир Шанта постал бавяч на уровню найвисшого ранґу фодбалского бависка у тедишнєй Югославиї. Стадион у Червинки могол прияц 10.000 патрачох. Кед госцовала ''Червена гвизда'' з Беоґраду на стадиону були 13.000 патрче. И праве на тим змаганю ФК Червинка указал свойо добре бависко а найлєпши на терену бул Владимир Шанта, бавяч штредку терена, од хторого рушали шицки акциї. После єдней удатней акциї Йованич дал ґол и Червинка победзела з 1:0, а Шанта зоз оцену 8 бул бавяч змаганя и у идеалним тиме кола. ФК Червинка бавел у Першей лиґи лєм єден рок и випаднул до Другей лиґи дзе потим бул нєпреривно у горнєй часци табели. Владимир Шанта бул, зоз своїм бависком, борбеносцу, зоз спортским справованьом и коректним одношеньом спрам процивнїка, приклад другим на терену. [[Файл:FK Cervinka.jpg|мини|461x461п|Першолиґашка екипа ФК ''Червинка''. Владимир Шанта стої треци з права.]] Владимир Шанта, одлични вязни бавяч, од хторого рушали векшина убавених акцийох, бавел у ери кед у тедишнєй Югославиї було надосц одличних бавячох и нє могол дойсц до места у репрезентациї. И попри шицкого, дзекуюци одличним фодбалским партийом у ФК Червинка, Владимирови ше удало бавиц за медитеранску репрезентацию Югославиї и участвовац на Медитеранских бавискох у Измиру 1973. року. У конкуренциї Италиї, Французкей, Шпаниї и других жемох штредожемного окруженя вони освоєли перше место. У своєй спортскей кариєри Владимир Шанта наступал за штири фодбалски клуби. Перши два роки бавел за ФК ''Радник'' з Вербасу, потим рок у ФК ''[[Войводина]]'' (подросток), 9 роки у Червинки и остатнї два року у Бачкей Паланки. Владимир бул при концу кариєри кед го тедишнї тренер Бачкей Паланки Бора Милутинович поволал же би бавел у його тиме. Праве теди екипа випадла зоз Другей лиґи, бавяче ше розишли, та го Милутинович волал до помоци же би екипа нє випадла и зоз Войводянскей лиґи. У тиме з Бачкей Паланки Владимир Шанта остал два сезони и потим закончел кариєру активного фодбалера. И попри того же Владимир почал робиц у Нафтаґазу вон нє закончел моцну вязу зоз фодбалом. Опробовал ше як тренер у менших клубох хтори наступали у Подручней лиґи Нови Сад. Тренирал вецей екипи а найвекши успих посцигнул и найдлужей ше затримал як тренер у екипи зоз Буковцу. Кед пошол до пензиї Владимир Шанта зоз супругу Андю длугши час жил у Новим Садзе. Вец ше вони двойо одлучели врациц до Коцура. Владимир Шанта нє мал своїх потомкох алє свой гумани бок указал кед штверо дзеци свойого покойного брата прилапел як свойо. Дал им шицки условия же би постали людзе а вони го, свойого бачика, почитовали и служел им у живоце як особа за угляд. Владимир Шанта ше упокоєл [[15. марец|10. марца]] 2019. року. Поховани є на [[Теметов|теметове]] у Коцуре. == Литература == * Владимир Медєши, Акцию треба добре здумац, новини ''Руске слово'', Рок LXIV, число 52 (3297), 26. децембер 2008, б. 13. == Вонкашнї вязи == * [https://www.facebook.com/istorijaexyufudbala/posts/abecedarnik3749-%C5%A1anta-vladimir-crvenkarodjen-2805-1943-u-kucuri-kod-vrbasaumro-1/1411590270547256/ Istorija ex yu fudbala], ABECEDARNIK, 3749. ŠANTA VLADIMIR ( Crvenka), Facebook, Avgust 2, 2025. * З. Станојловић, [https://www.dnevnik.rs/sport/fudbal/memoriam-vladimir-santa-perjanica-fudbalske-crvenke-iz-najslavnijih-dana-11-03-2019 In memoriam: Владимир Шанта, перјаница фудбалске Црвенке из најславнијих дана], ''Dnevnik'', 11. 03. 2019, 4q8pbmxchtbniixtk3cmfpu6l2pm9pm 0 3244 19883 19863 2026-07-13T13:37:00Z Olirk55 19 Означени викивязи, 19883 wikitext text/x-wiki [[File:Putir (Novi Sad, 16.06.2026).jpg|right|thumb|250px|Путир (чаша), у Грекокатолїцкей парохиї св. Петра и Павла у Новим Садзе]] '''Путир''' (греч. ''ποτήρ'' = ''погар, чаша'') то єден зоз найважнєйших предметох у церкви, бо ше у нїм находзи крев Исуса Христа. Спочатку путири були зоз древа, познєйше склєняни або [[Камень|камени]]. Нєшка путири зоз металу, по можлївосци з драгоциного – злата або стрибла. == История == З аспекту археолоґиї, путир бул погар зоз ножку на ширшей основи (бази). Стариромски путир бул погар або судзинка за напой, нєясно дефинованей фурми. Гречески путир бул плїтша и ширша судзинка зоз ножку и двома горизонталнима ручками. То погар за вино хтори мож видзиц на малюнкох на хторих приказане друженє, односно пиянки после госцини. Зоз часом термин путир представя лєм погар за литурґийни потреби. Путири ше хаснує од вчасного християнства. Исус под час своєй остатнєй пасхалней вечери з апостолами, над [[Хлєб|хлєбом]] вигварел слова: „Вежнїце, єдзце, то мойо цело”, а над чашу з вином (путиром) слова: „Пийце з нєй шицки, бо то крев мойого нового завиту, хтора ше прелїва за велїх на одпущенє грихох”, и додал: „Тото робце на мой спомин”, так же преслава Евхаристиї централна часц Литурґиї. Вшелїяк, путири ше у тим важним чину богослуженя хаснує зоз вельким страхопочитованьом и барз су украшени. Велї прикладнїки путиру широки судзинки зоз двома вертикалнима ручками. З часом велькосц судзинки ше зменшала, а основа постала ширша пре стабилносц. Урядови предписаня диктираю виробок, пошвецанє и поступанє зоз путиром, так же даєдни путири муша буц позлацени голєм зоз нукашнєй часци.(анґл. 2) == Сучасни путири == У заходним християнстве на путирох часто мож видзиц прикраски з истого металу: [[Ґомбичка|ґомбички]], яблуко або ґузли на месце дзе ручка на судзинки же би ше ю лєгчейше подзвиговало. При римокатолїкох фурма путиру ше нєпреривно усовершує. При восточних християнох путири часто на себе маю емайловани або видлабани икони або и [[крижик]]. Свята причасц ше людзом дзелї з [[Ложка|ложичку]], та прето судзинки ширши. Путири ше вирабя у рижних уметнїцких стилох, наприклад у барокним, ґотским або другим стилу. Представя єден з найважнєйших святих предметох у Литурґиї, а пошвеца го владика або од владики овласцени [[священїк]]. == Вонкашнї вязи == * [https://www.newadvent.org/cathen/03561a.htm Thurston, Herbert (1908), "Chalice", The Catholic Encyclopedia, vol. III, New York: Robert Appleton Company,] retrieved June 13, 2008 * [https://web.archive.org/web/20061108055459/http://www.artofvenice.com/art/murano-stem-glass.htm Stem glass classification] == Литература == о. др Роман Миз, ''ЦЕРКОВНИ ЛИТУРҐИЙНО ЛИТУРҐИЧНИ ЛЕКСИКОН'', НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад 2001, б. 255. == Референци == nhtcjdrctj9dov5a4pyle8y7bo6nzil 19892 19883 2026-07-14T09:12:03Z Sveletanka 20 допольньованє 19892 wikitext text/x-wiki [[File:Putir (Novi Sad, 16.06.2026).jpg|right|thumb|250px|Путир (чаша), у Грекокатолїцкей парохиї св. Петра и Павла у Новим Садзе]] '''Путир''' (греч. ''ποτήρ'' = ''погар, чаша'') то єден зоз найважнєйших предметох у церкви, бо ше у нїм находзи крев Исуса Христа. Спочатку путири були зоз древа, познєйше склєняни або [[Камень|камени]]. Нєшка путири зоз металу, по можлївосци з драгоциного – злата або стрибла. == История == З аспекту археолоґиї, путир бул погар зоз ножку на ширшей основи (бази). Стариромски путир бул погар або судзинка за напой, нєясно дефинованей фурми. Гречески путир бул плїтша и ширша судзинка зоз ножку и двома горизонталнима ручками. То погар за вино хтори мож видзиц на малюнкох на хторих приказане друженє, односно пиянки после госцини. Зоз часом термин путир представя лєм погар за литурґийни потреби. Путири ше хаснує од вчасного християнства. Исус под час своєй остатнєй пасхалней вечери з апостолами, над [[Хлєб|хлєбом]] вигварел слова: „Вежнїце, єдзце, то мойо цело”, а над чашу з вином (путиром) слова: „Пийце з нєй шицки, бо то крев мойого нового завиту, хтора ше прелїва за велїх на одпущенє грихох”, и додал: „Тото робце на мой спомин”, так же преслава Евхаристиї централна часц Литурґиї. Вшелїяк, путири ше у тим важним чину богослуженя хаснує зоз вельким страхопочитованьом и барз су украшени. Велї прикладнїки путиру широки судзинки зоз двома вертикалнима ручками. З часом велькосц судзинки ше зменшала, а основа постала ширша пре стабилносц. Урядови предписаня диктираю виробок, пошвецанє и поступанє зоз путиром, так же даєдни путири муша буц позлацени голєм зоз нукашнєй часци.<ref>[https://www.usccb.org/prayer-and-worship/the-mass/general-instruction-of-the-roman-missal/girm-chapter-6 "Chapter VI: The Requisites for the Celebration of Mass", USCCB]</ref> == Сучасни путири == У заходним християнстве на путирох часто мож видзиц прикраски з истого металу: [[Ґомбичка|ґомбички]], яблуко або ґузли на месце дзе ручка на судзинки же би ше ю лєгчейше подзвиговало. При римокатолїкох фурма путиру ше нєпреривно усовершує. При восточних християнох путири часто на себе маю емайловани або видлабани икони або и [[крижик]]. Свята причасц ше людзом дзелї з [[Ложка|ложичку]], та прето судзинки ширши. Путири ше вирабя у рижних уметнїцких стилох, наприклад у барокним, ґотским або другим стилу. Представя єден з найважнєйших святих предметох у Литурґиї, а пошвеца го владика або од владики овласцени [[священїк]]. == Ґалерия == <gallery> Файл:Medieval Chalice on display at the Tower of London.jpg|Путир (чаша) зоз XII вику Файл:Budapest, Hungarian National Museum, chalice with filigree enamel.jpg|Путир у Мадярским националним музею, Будимпешта (зоз XV вику) File:Путир од XII век - Скопско Кале.jpg|Чаша зоз XII вику пренайдзена у Скопскей твердинї File:Chalice Burgos VandA 132-1873.jpg|Чаша зоз XVI вику, Шпания File:Trésor de Gourdon 04.JPG|Златни путир у Националней библиотеки Францускей (зоз позного VI вику) </gallery> == Вонкашнї вязи == * [https://www.newadvent.org/cathen/03561a.htm Thurston, Herbert (1908), "Chalice", The Catholic Encyclopedia, vol. III, New York: Robert Appleton Company], retrieved June 13, 2008, ''www.newadvent.org'' * [https://web.archive.org/web/20061108055459/http://www.artofvenice.com/art/murano-stem-glass.htm Stem glass classification], ''www.artofvenice.com'' == Литература == * о. др Роман Миз, ''ЦЕРКОВНИ ЛИТУРҐИЙНО ЛИТУРҐИЧНИ ЛЕКСИКОН'', НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад 2001, б. 255. == Референци == tn8nv9y6faz699zyl68xs7xvgpplavv 19893 19892 2026-07-14T09:19:05Z Sveletanka 20 укладанє фотоґрафиї и катеґориї 19893 wikitext text/x-wiki [[File:Putir (Novi Sad, 16.06.2026).jpg|right|thumb|250px|Путир (чаша), у Грекокатолїцкей парохиї св. Петра и Павла у Новим Садзе]] '''Путир''' (греч. ''ποτήρ'' = ''погар, чаша'') то єден зоз найважнєйших предметох у церкви, бо ше у нїм находзи крев Исуса Христа. Спочатку путири були зоз древа, познєйше склєняни або [[Камень|камени]]. Нєшка путири зоз металу, по можлївосци з драгоциного – злата або стрибла. == История == [[File:Agape feast 03.jpg|right|thumb|250px|Фреска зоз подобу жени хтора трима путир под час госцини (фреска зоз IV вику, Рим, Италия)]] З аспекту археолоґиї, путир бул погар зоз ножку на ширшей основи (бази). Стариромски путир бул погар або судзинка за напой, нєясно дефинованей фурми. Гречески путир бул плїтша и ширша судзинка зоз ножку и двома горизонталнима ручками. То погар за вино хтори мож видзиц на малюнкох на хторих приказане друженє, односно пиянки после госцини. Зоз часом термин путир представя лєм погар за литурґийни потреби. Путири ше хаснує од вчасного християнства. Исус под час своєй остатнєй пасхалней вечери з апостолами, над [[Хлєб|хлєбом]] вигварел слова: „Вежнїце, єдзце, то мойо цело”, а над чашу з вином (путиром) слова: „Пийце з нєй шицки, бо то крев мойого нового завиту, хтора ше прелїва за велїх на одпущенє грихох”, и додал: „Тото робце на мой спомин”, так же преслава Евхаристиї централна часц Литурґиї. Вшелїяк, путири ше у тим важним чину богослуженя хаснує зоз вельким страхопочитованьом и барз су украшени. Велї прикладнїки путиру широки судзинки зоз двома вертикалнима ручками. З часом велькосц судзинки ше зменшала, а основа постала ширша пре стабилносц. Урядови предписаня диктираю виробок, пошвецанє и поступанє зоз путиром, так же даєдни путири муша буц позлацени голєм зоз нукашнєй часци.<ref>[https://www.usccb.org/prayer-and-worship/the-mass/general-instruction-of-the-roman-missal/girm-chapter-6 "Chapter VI: The Requisites for the Celebration of Mass", USCCB]</ref> == Сучасни путири == У заходним християнстве на путирох часто мож видзиц прикраски з истого металу: [[Ґомбичка|ґомбички]], яблуко або ґузли на месце дзе ручка на судзинки же би ше ю лєгчейше подзвиговало. При римокатолїкох фурма путиру ше нєпреривно усовершує. При восточних християнох путири часто на себе маю емайловани або видлабани икони або и [[крижик]]. Свята причасц ше людзом дзелї з [[Ложка|ложичку]], та прето судзинки ширши. Путири ше вирабя у рижних уметнїцких стилох, наприклад у барокним, ґотским або другим стилу. Представя єден з найважнєйших святих предметох у Литурґиї, а пошвеца го владика або од владики овласцени [[священїк]]. == Ґалерия == <gallery> Файл:Medieval Chalice on display at the Tower of London.jpg|Путир (чаша) зоз XII вику Файл:Budapest, Hungarian National Museum, chalice with filigree enamel.jpg|Путир у Мадярским националним музею, Будимпешта (зоз XV вику) File:Путир од XII век - Скопско Кале.jpg|Чаша зоз XII вику пренайдзена у Скопскей твердинї File:Chalice Burgos VandA 132-1873.jpg|Чаша зоз XVI вику, Шпания File:Trésor de Gourdon 04.JPG|Златни путир у Националней библиотеки Францускей (зоз позного VI вику) </gallery> == Вонкашнї вязи == * [https://www.newadvent.org/cathen/03561a.htm Thurston, Herbert (1908), "Chalice", The Catholic Encyclopedia, vol. III, New York: Robert Appleton Company], retrieved June 13, 2008, ''www.newadvent.org'' * [https://web.archive.org/web/20061108055459/http://www.artofvenice.com/art/murano-stem-glass.htm Stem glass classification], ''www.artofvenice.com'' == Литература == * о. др Роман Миз, ''ЦЕРКОВНИ ЛИТУРҐИЙНО ЛИТУРҐИЧНИ ЛЕКСИКОН'', НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад 2001, б. 255. == Референци == <references /> [[Катеґория:Релиґия]] tczrzelbej4uzbuxj9m9ol2fue8d3d4 0 3247 19884 19882 2026-07-13T14:01:35Z Saslavik 1716 19884 wikitext text/x-wiki '''Предпразденство''' (греч: ''продефсис'', ст.слав. ''Благовѣщенїе'', рсй. ''предпразднство'') то период пририхтованя шветох Господнїх и Богородичних шветох у православних тиж и у грекокатолїцких богослуженьох. У тим периодзе, хтори тирва єден до пейц [[Дзень|днї]] у зависносци од значносци швета, у Служби Божей и церковних молитвох и писньох почина преславйованє предстояцого збуваня, то ше вола предпразденство. Днї предпразденства означени у церковних календарох. '''Днї предпразденства тирваю:''' :• Рождество Христово - пейц днї :• Богоявлениє - штири днї '''По єден дзень предпразденства маю швета:''' :• Воздвижениє чесного хреста :• Преображениє :• Рождество пресвятей Богородици :• Воведениє :• Стритениє :• Благовищениє :• Происхождениє чесного хреста :• Успениє пресвятей Богородици == Час пририхтованя характеризую шлїдуюци специфичносци == '''Молитвени пририхтованя''': У [[Богослужебни кнїжки|богослужбених кнїжкох]] поготов у [[Минея|Минеї]] у хторих тоти Служби, ([[Октоих|Октоїх]] ше нє хаснує) уводза ше окремни [[Гимна|гимни]] (церковни писнї) и [[Стихира|стихири]] хтори вирнїкох уводза до тематики и змиста швета. '''Литурґийнии тексти''': Тексти хтори ше читаю на богослуженьох припоминаю и нагадую значенє и историю швета хтори ше обчекує. == Литература == * o. др. Роамн Миз, ''Церковни литурґийно-литурґични лексикон,'' Грекокатолїцка парохия Петра и Павла; ''НВУ Руске слово'' Нови Сад, 2011. == Вонкашня вяза == * [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B4%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Предпразднство] [[Катеґория:Релиґия]] [[Катеґория:Часци Служби Божей]] pi8w6g0w3crcosu1ms5c4yxay2b37si 3 3249 19886 2026-07-13T17:48:22Z Sveletanka 20 /* Vodica */ нова тема 19886 wikitext text/x-wiki == Vodica == Bravo za Vas([[Хаснователь:Sveletanka|Sveletanka]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Sveletanka|розгварка]]) 19:48, 13. юлий 2026. (CEST)) o3gs0esfvmpv032qy0ijmzw6dwz0ugd 19887 19886 2026-07-13T18:02:08Z A09 59 /* Vodica */ Одвит 19887 wikitext text/x-wiki == Vodica == Bravo za Vas([[Хаснователь:Sveletanka|Sveletanka]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Sveletanka|розгварка]]) 19:48, 13. юлий 2026. (CEST)) :No problem, it was due diligence. — [[Хаснователь:A09|A09]] ([[Розгварка зоз хасновательом:A09|розгварка]]) 20:02, 13. юлий 2026. (CEST) k9moankiaona8o0vzrvezqqkkvjx07k