Википедия
rskwiki
https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA
MediaWiki 1.47.0-wmf.24
first-letter
Медий
Окреме
Розгварка
Хаснователь
Розгварка зоз хасновательом
Википедия
Розгварка о Википедиї
Файл
Розгварка о файлу
МедияВики
Розгварка о МедияВикию
Шаблон
Розгварка о шаблону
Помоц
Розгварка о помоци
Катеґория
Розгварка о катеґориї
TimedText
TimedText talk
Модул
Разговор о модулу
Event
Event talk
Яким Олеяр
0
3842
22502
22501
2026-10-27T20:26:15Z
Olirk55
19
корекциї и викивязи
22502
wikitext
text/x-wiki
{{Инфорамик
| headerstyle = background: #ccf;
| header1 =<big> Яким Олеяр </big>
| label2 = | data2 = [[.jpg|280 px|center]]
| label3 = Назвиско | data3 =
| label4 = Датум народзеня | data4 = 27. април 1914
| label5 = Датум упокоєня | data5 = 2. юлия 1998 (84)
| label6 = Державянство | data6 = угорске, югославянске
| label7 = Язик творох | data7 = руски
| label8 = Школа | data8 =Учительска школа, Зомбор
| label9 = Универзитет | data9 =
| label10 = Наукови ступень | data10 =
| label11 = Период твореня | data11 = 1935—1976.
| label12 = Жанри | data12 = образованє, литература, театер, музика
| label13 = Поховани | data13 = на Новосадским теметове
| label14 = Припознаня | data14 =
}}
'''Яким Олеяр''' (*27. април 1914—†2. юлий 1998), учитель, [[писатель]], мелоґраф, театрални режисер, хорски дириґент и спртски роботнїк.
== Биоґрафия ==
Яким Олеяр ше народзел [[27. април|27. априла]] 1914. року у [[Дюрдьов|Дюрдьове]]. Основну школу закончел у своїм валалє, два класи ґимназиї закончел приватно, а два класи и малу матуру у Новим Садзе 1929. року. Учительску школу закончел у Сомборе 1934. року. Першу учительску службу, после єдного року чеканя, достал у Шурковцу (Босна), а рок познєйше, зоз закладаньом крижевского владики др Дионизия, премесцени є до [[Петровци|Петровцох]] (1937). Там остал по 1941. рок, кед бул примушени, як Бачван, виселїц ше до свойого краю, бо у новопреглашеней так воланей Нєзависней Держави Горватскей бул третировани як странски державян, та страцел право тирвацого пребуваня на єй териториї.
Од 1941. по 1945. рок Яким Олеяр службовал у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], а од 1945. по 1963. рок у Дюрдьове. Од 1963. по 1976. рок, кед є пензионовани, робел у Новим Садзе, дзе препровадзел и остаток пензионерского живота.
== Олеярова дїялносц у просвити и култури ==
Яким Олеяр спада до шорох ґенерациї универзалних руских просвитительох, як цо то були його предходнїки и сучаснїки [[Яким Костелник]], о. [[Максимилиян Буїла|Максимилиян Буяла]], о. [[Дюра Биндас]], о. [[Онуфрий Тимко]], [[Янко Фейса]], [[Михайло Ковач]] и велї други. Попри тим же бул учитель, вон бул активни член, а од 1938. по 1941. рок и секретар Управного одбору петровскей Просвити, по потреби бул и хорски [[дириґент]] (а грал на гушлї, котру тримал на специфични способ, на першох), и театрални режисер, декоратер, инспициєнт, хорски [[шпивач]] и ґлумец. А на спортским планє фодбалски тренер и судия.
Од 1945. року надалєй бул єден з найактивнєйших членох новооснованей Рускей матки (Керестур, 21. октобра 1945) и єй филияли у Дюрдьове. По єй приключеню до Союзу културно-просвитних дружтвох АП Войводини (1948), Олєяр иницировал и реализовал снованє КПД Тарас Шевченко (котре и нєшка жителє Дюрдьова популарно волаю Матка, як и Руснаци у Новим Садзе свой Руски културни центер).
Як писатель и виучователь руских народних обичайох и мелоґраф, свойо написи обявйовал у Руских новинох и часопису ''Наша заградка'', вец у ужгородских новинох ''Неділя'', а од 1945. року по конєц свойого творчого вику у ''Руским слове'', ''Пионирскей заградки, Шветлосци, Народним календаре'' и вуковарскей ''Новей думки''. Видавательна хижа Руске слово видала и три його самостойни кнїжки за дзеци: ''Вивирка чека жиму'' (1975), ''Весели часи'' (сликовнїца 1986) и ''Мали шве''т (сликовнїца, 1986). Заступени є и у даскелїх антолоґийох поезиї за дзеци.
Яким Олеяр зложел три читанки (за 1951, 1956 и 1963. рок), ''Буквар'' (1958) и учебнїк ''Наш язик'' (1976).
Зоз театралну дїялносцу ше почал занїмац 1937. року кед почал службовац у Петровцох. Там по 1940. рок поставел на сцену 15 театрални фалати. У Руским Керестуре ше зоз театралну дїялносцу од 1941. по 1945. рок занїмали тедишнї [[священїк]] и хорски дириґент [[Ириней Тимко]] и [[Петро Ризнич Дядя|Петро Ризнич]], та им Яким Олеяр лєм помагал у орґанизацийно-технїчних роботох. Його режисерска активносц знова пришла до вираженя 1946. року, кед уж бул у Дюрдьове. Ту вон по 1963. рок поставел на сцену 20 театрални фалати рижних жанрох. По чишлє режираних и виведзених театралних фалатох Яким Олеяр забера друге место (после Ризнича, а опрез Михайла Ковача).
И попри того же вон у Новим Садзе як учитель робел у сербских оддзелєньох, позберал коло себе руских школярох и робел зоз нїма на културно-просвитним планє у рамикох Културно-уметнїцкого дружтва Максим Горки, а и сам бул член [[Хор|хору]] през вецей роки.
Єден є зоз сновательох манифестациї ''Червене пупче'' у рамикох [[Фестивал рускей култури Червена ружа|Фестивала култури ''Червена ружа'']] и през вецей роки бул член Совиту и Предсидатльства фестивала а 11 роки (од 1971 по 1981) Яким Олеяр бул член Комисиї за ''Червене пупче'', од того 9 роки бул єй предсидатель и руководитель самей манифестациї.
По своїх опредзелєньох Яким Олеяр цалого животa бул активиста українскей ориєнтациї медзи войводянскима [[Руснаци у Сербиї|Руснацами]].
Яким Олеяр умар у Новим Садзе 2. юлия 1998. року, у 84. року живота. Поховани є на новосадским Новим [[Теметов|теметове]].
{| class="wikitable"
|+
! colspan="4" |КОМПОЗИЦИЇ ЯКИМА ОЛЕЯРА
|-
! colspan="4" |У народним духу
|-
|'''ч.'''
|<div style="text-align: center;">'''Рок'''
|<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї'''
|<div style="text-align: center;">'''Автор текста'''
|-
|1
|1986
|Tам под лєсом
|Яким Олеяр
|-
! colspan="4" |ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ
|-
|1
|1971.
|Жабки
|Яким Олеяр
|-
|2.
|1971.
|Ганча и бабка
|<div style="text-align: center;">"
|-
|3.
|1972.
|Кавбой
|<div style="text-align: center;">"
|-
|4.
|1972.
|Дїдо Децембер
|Михайло Ковач
|-
|5.
|1974.
|Коминяр
|Яким Олеяр
|-
|6
|1976.
|Витрик
|<div style="text-align: center;">"
|-
|7.
|1980.
|Балони
|<div style="text-align: center;">"
|-
|8.
|1980.
|Пахульки
|<div style="text-align: center;">''"
|-
|9.
|1986.
|Ой, витайце ластовички
|Гавриїл Г. Надь
|}
{| class="wikitable"
|+
! colspan="4" |ТЕКСТИ ПИСНЬОХ
|-
! colspan="4" |Червене пупче
|-
|'''ч.'''
|<div style="text-align: center;">'''Рок'''
|<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї'''
|<div style="text-align: center;">'''Автор музики'''
|-
|1.
|1970.
|Коминяр
|Ириней Тимко
|-
|2.
|1970.
|Пекар
|Юрий Цимбора
|-
|3.
|1971.
|Ловар
|Мария Новакович Стрибер
|-
|4.
|1978.
|Кандур
|Ириней Тимко
|-
|5.
|1988.
|Байбер
|Тат'яна Каменїцки
|-
|6.
|2002.
|Колїсанка
|Татиана Холошняй-Барна
|-
|7.
|2002.
|Лєсов дохтор
|Татиана Барна
|-
|8.
|2006.
|Моєй мамочки
|Любомир Загорянски
|-
|9.
|
|Єшень
|Юрий Цимбора
|}
== Ґалерия ==
== Литература ==
* Др Юлиян Тамаш: История рускей литератури, Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 278 и 590-591.
* Дюра Латяк: Театрални живот Руснацох, часц І, Театрални музей Войводини и НВУ Руске слово Нови Сад, 2003, боки 326-334.
* Штефан Гудак: ПЕТРОВЦИ, жридло и розсаднїк рускей и українскей култури, просвити и уметносци у Републики Горватскей, Видаватель КУД Яким Гарди Петровци, 2004, особлїво боки 12-13, 38-50 и 292-293.
* Ирина Гарди Ковачевич, Препатрунок стану дзецинскей литератури, Творчосц, Нови Сад, 5, 1979, боки 28-42.
* Роман Миз, З мемоарох Якима Олеяра, Шветлосц ч. 4, 1970, б. 368-371.
* М. Сеґеди, Зоз активносцу нє престава, Мисао ч. 46, рок II, Нови Сад, 16. новембер 1975, б. 6.
* Янко Рац, Дарунок наймладшим читачом, Шветлосц, Нови Сад, ч. 3, ХIII, юлий-септембер, 1975, б. 233-234.
== Вонкашнї вязи ==
* Александра Деянови, Саша Сабадош, [https://rusinisticnistudi.ff.uns.ac.rs/index.php/rs/article/view/71 ТЕАТРАЛНА ДЇЯЛНОСЦ ЯКИМА ОЛЕЯРА], Русинистични студиї, rusinisticnistudi.ff.uns.ac.rs/, [S.l.], v. 7, n. 7, p. 77-91, jan. 2024, ISSN 2560-3612.
* [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Яким Олеяр (биоґрафия и список композицийох)], Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 520.
* Н. С. Стаценко, [https://esu.com.ua/article-76409 Олеяр Яким], Енциклопедія Сучасної України, [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.
* Любица Гаргай, [https://savezrusina.hr/site/assets/files/2138/vjencic_64.pdf 15 роки од шмерци учителя Якима Олеяра], Союз Русинох и Укрaїнцох Републики Горвaтскей, Венчик ч. 64, 2013. savezrusina.hr
[[Катеґория:Дюрдьовчанє]]
[[Катеґория:Учителє]]
[[Катеґория:Режисере]]
[[Катеґория:Дїяче у култури]]
[[Катеґория:Мелоґрафи]]
[[Катеґория:Дириґенти]]
8evxr4g130yjs3d39rt9n1445cpoha9