Сербохорватьскый язык

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="rue">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіпедія</sitename>
    <dbname>ruewiki</dbname>
    <base>https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.1</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Шпеціална</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Діскузія</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Хоснователь</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Діскузія з хоснователём</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіпедія</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Діскузія ку Вікіпедії</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Діскузія ку файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Діскузія ку MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблона</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Діскузія ку шаблонї</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Поміч</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Діскузія ку помочі</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Катеґорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Діскузія ку катеґорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Сербохорватьскый язык</title>
    <ns>0</ns>
    <id>10119</id>
    <revision>
      <id>165086</id>
      <parentid>165079</parentid>
      <timestamp>2026-05-06T13:11:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Halajkovič</username>
        <id>33393</id>
      </contributor>
      <origin>165086</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="12905" sha1="8m48agf6cwg2f4vnyzx26ka8j6bzwam" xml:space="preserve">[[File:Serbo croatian languages2006.png|thumb|Розшырїня сербохорватьского языка]]
'''Сербохорва́тьскый язык''' ({{lang-sh|srpskohrvatski / српскохрватски}}, знамый ай як '''хорватосербскый язык''', '''босняцько-хорватьско-чорногорьско-сербскый язык''') є южнославяньскый язык індоевропской языковой родины, котрый фунґує як плуріцентрічный макроязык. Є материньскым языком [[Сербы|Сербів]], [[Хорваты|Хорватів]], [[Босняци|Босняків]] і [[Чорногорцѣ|Чорногорцїв]] і хоснують ю ай меншыны в сусїдных країнах. З чісто лінґвістічного погляду іде о єдиній комунікачній сістемі, котра мать штири взаємны зрозумітелны і рівноцїнны літературны штандарты: [[Сербскый язык|сербскый]], [[Хорватьскый язык|хорватьскый]], [[Босняцькый язык|босняцькый]] і [[Чорногорьскый язык|чорногорьскый]].&lt;ref&gt;{{cite book |last=Šipka |first=Danko |author-link=Danko Sipka |year=2019 |title=Lexical layers of identity: words, meaning, and culture in the Slavic languages |location=New York, NY |publisher=Cambridge University Press |pages=206, 166 |doi=10.1017/9781108685795|isbn=978-953-313-086-6 |s2cid=150383965 |lccn=2018048005 |oclc=1061308790 |quote = Serbo-Croatian, which features four ethnic variants: Serbian, Croatian, Bosnian, and Montenegrin}}&lt;/ref&gt;&lt;ref name=&quot;Econ&quot;&gt;{{cite news |url = https://www.economist.com/the-economist-explains/2017/04/10/is-serbo-croatian-a-language |title = Is Serbo-Croatian a language? |date = 10 April 2017 |newspaper = The Economist |archive-date = 18 October 2018 |access-date = 27 April 2019 |archive-url = https://web.archive.org/web/20181018093530/https://www.economist.com/the-economist-explains/2017/04/10/is-serbo-croatian-a-language |url-status = live }}&lt;/ref&gt;

== Класіфікація і діалектолоґія ==
Сербохорватьскый язык належить до западной галузкы южнославяньскых языків. Ёго діалектална штруктура є міморядно розмаїта. Традічны роздїлїня на наріча выходять з того, як ся в розлічных реґіонах высловлює вопросный містоназывник „што“ (što, kaj, ča).

=== Штокавске наріча (штокавіця) ===
Є то найрозшыренїша ґрупа наріч, котров говорять абсолутна векшына носителїв в [[Сербія|Сербії]], [[Босна і Герцеґовина|Боснї і Герцеґовинї]], [[Чорна Гора|Чорній Горї]] і во великій части [[Хорватія|Хорватії]]. Праві штокавіця (конкретно єй выходогерцоґовиньскый субдіалект) ся стала основов вшыткых штирёх сучасных літературных штандартів. В залежности од історічного вывоя праславяньского звуку „ять“ ся штокавіця дїлить на екавску (розшырену в Сербії), єкавску (Босна і Герцеґовина, Чорна Гора, часть Хорватії і Сербії) і ікавску (Далмація, западна Босна і Герцеґовина) высловность.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Browne | first = Wayles | title = The Slavonic Languages | chapter = Serbo-Croat | editor = Bernard Comrie, Greville G. Corbett | publisher = Routledge | location = London | year = 1993 | language = en }}&lt;/ref&gt;

=== Кайкавске наріча (кайковіця) ===
Розшыреный переважно в северній і северозападній Хорватії, в тім чіслї реґіону головного міста Заґребу. Своёв штруктуров, лексіков і акцентолоґіёв є кайкавіця барз близка сусїднёму [[словіньскый язык|словіньскому языку]], з котрым творить діалектный контінуум. 

=== Чакавске наріча (чакавіця) ===
Найархаічнїше наріча, розшырене вздовж хорватьского побережя Ядраньского моря (в Далмації, Істрії) і на ядраньскых островах. Чакавіця сі заховала много старых славяньскых фонетічных черт і єдинечну сістему музичного призвуку.

=== Торлацьке наріча ===
Шпеціфічна ґрупа говорів на югу і юговыходї Сербії. Представлює переходну зону меджі сербохорватьскым языком і выходныма южнославяньскыма ([[Булгарьскый язык|булгарьскым]] і [[Македоньскый язык|македоньскым]]). Про торлацьке наріча є характерістічна страта падів і хоснованя постпозітівного члену, што є чертов балканьского языкового союзу.

== Історічный вывой і штандартізація ==
До 19. стороча не екзістовала єднотна літературна норма: католицькы Хорваты писали латиніков (переважно в чакавскім і кайкавскім нарічі, як ай в штокавскім в Дубровнику), православны Сербы хосновали церьковнославяньску або славяньско-сербскый язык в кіріліцї, а босняцькы мусулмане хосновали арабске писмо.

=== Ілірьскый рух і Віденьскый договор ===
В 30. роках 19. стороча взник в Хорватії Ілірьскый рух під веджінём Людевіта Гая, котрого цїлём было вытворїня є єднотного літературного языка про вшыткых южных Славян на основі найрозшыренїшого штокавского діалекту. Сучасно в Сербії лінґвіста Вук Караджіч выпровадив радікалну реформу языка і кірілічного писма, чім їх приближив к народному штокавскому нарічу подля прінціпу „пиш, як говориш“. 

В роцї 1850 підписали во Віднї сербскы і хорватьскы інтелектуалы (меджі котрыма были Вук Караджіч і Іван Мажураніч) Віденьскый літературный договор, котрый офіціално выголосив вытворїня єднотного літературного языка на основі штокавского наріча.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Greenberg | first = Robert D. | title = Language and Identity in the Balkans: Serbo-Croatian and its Disintegration | publisher = Oxford University Press | location = Oxford | year = 2004 | language = en }}&lt;/ref&gt;

=== Ера Югославії ===
По взнику Югославії в роцї 1918 здобыв тот язык штатут штатного языка. В роцї 1954 быв в соціалістічній Югославії заключеный Новосадьскый договор. Тот договор потвердив назву „сербохорватьскый / хорватосербскый язык“, узнав абсолутна рівноцїнность кіріліцї і латинікы і леґалізовав екзістенцію двох варіантів літературной нормы: выходной (із центром в [[Белеград]]ї) і западной (із центром в [[Заґреб]]і). 

=== Розпад языкового простору ===
З наступом розпаду Югославії в 90. роках ся языковый вопрос став інштрументом політічного боя. Каждый з новых незалежных штатів зачав процес кодіфікації властного народного языка, причім ся снажив підкреслити свої одлишности од сусїдів. Хорватьскы лінґвісты зачали актівно очіщовати язык од сербізмів і заваджати неолоґізмы, в Боснї і Герцеґовинї штандартізовали хоснованя турцізмів (слов выходного походжіня) а Чорна Гора в 21. сторочу завела до свого алфавіту дві новы літеры.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Alexander | first = Ronelle | title = Bosnian, Croatian, Serbian, a Grammar: With Sociolinguistic Commentary | publisher = University of Wisconsin Press | location = Madison | year = 2006 | language = en }}&lt;/ref&gt;

== Соціолінґвістічный статус ==
В сучасности ся понятя „сербохорватьскый язык“ в офіціалных документах країн колишнёй Югославії поужывать лем зрїдка через ёго політізацію; намісто того кажда країна поужывать властну етнічну назву языка. 

Меджінародна лінґвістічна комуніта лемже сербскый, хорватьскый, босняцькый і чорногорьскый язык не поважує за самостатны языкы, але за народны варіанты єдного поліцентрічного языка (подобно як америцькый, брітаньскый і австральскый варіант анґліцького языка). Взаємна зрозумітельность меджі носителями тых варіантів є майже 100%, кедьже выходжають з того істого выходогерцеґовиньского діалекту штокавского наріча. В роцї 2017 ґрупа промінентных інтелектуалів і лінґвістів зо вшыткых штирёх країн підписала „Декларацію о сполочнім языку“, котра науково здоводнює сполочный характер того комунікачного простору.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Kordić | first = Snježana | title = Jezik i nacionalizam | publisher = Durieux | location = Zagreb | year = 2010 | language = sh }}&lt;/ref&gt;

== Писмо ==
Єдинечнов чертов сербохорватьского языкового простору є актівне хоснованя двох алфавітів, котры ся збігають літера в літерї (діґрафія):
* Ґаїця (латиніка) – вытворена Людевітом Ґаём на основі чеського алфавіта. Є то єдиный офіціалный алфавіт в Хорватії і шыроко ся поужывать ай в Боснї і Герцеґовинї, Сербії і Чорній Горї.
* Вуковіця (кіріліця) — адаптована Вуком Караджічом, де каждому звуку одповідать єдна літера. Є урядна в Сербії (де мать конштітучну пріоріту) і в [[Републіка сербска|Републіцї сербскій]] (у рамках Босны і Герцеґовины), і єднако є узнавана в Чорній Горї.

== Референції ==
{{референції}}

{{Славяньскы языкы}}

[[Катеґорія:Сербохорватьскый язык]]
[[Катеґорія:Южнославяньскы языкы]]</text>
      <sha1>8m48agf6cwg2f4vnyzx26ka8j6bzwam</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>165087</id>
      <parentid>165086</parentid>
      <timestamp>2026-05-06T13:21:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Halajkovič</username>
        <id>33393</id>
      </contributor>
      <comment>/* Штокавске наріча (штокавіця) */</comment>
      <origin>165087</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="12905" sha1="gfg32ftsh3cnyiufjfy8j9zhl95omru" xml:space="preserve">[[File:Serbo croatian languages2006.png|thumb|Розшырїня сербохорватьского языка]]
'''Сербохорва́тьскый язык''' ({{lang-sh|srpskohrvatski / српскохрватски}}, знамый ай як '''хорватосербскый язык''', '''босняцько-хорватьско-чорногорьско-сербскый язык''') є южнославяньскый язык індоевропской языковой родины, котрый фунґує як плуріцентрічный макроязык. Є материньскым языком [[Сербы|Сербів]], [[Хорваты|Хорватів]], [[Босняци|Босняків]] і [[Чорногорцѣ|Чорногорцїв]] і хоснують ю ай меншыны в сусїдных країнах. З чісто лінґвістічного погляду іде о єдиній комунікачній сістемі, котра мать штири взаємны зрозумітелны і рівноцїнны літературны штандарты: [[Сербскый язык|сербскый]], [[Хорватьскый язык|хорватьскый]], [[Босняцькый язык|босняцькый]] і [[Чорногорьскый язык|чорногорьскый]].&lt;ref&gt;{{cite book |last=Šipka |first=Danko |author-link=Danko Sipka |year=2019 |title=Lexical layers of identity: words, meaning, and culture in the Slavic languages |location=New York, NY |publisher=Cambridge University Press |pages=206, 166 |doi=10.1017/9781108685795|isbn=978-953-313-086-6 |s2cid=150383965 |lccn=2018048005 |oclc=1061308790 |quote = Serbo-Croatian, which features four ethnic variants: Serbian, Croatian, Bosnian, and Montenegrin}}&lt;/ref&gt;&lt;ref name=&quot;Econ&quot;&gt;{{cite news |url = https://www.economist.com/the-economist-explains/2017/04/10/is-serbo-croatian-a-language |title = Is Serbo-Croatian a language? |date = 10 April 2017 |newspaper = The Economist |archive-date = 18 October 2018 |access-date = 27 April 2019 |archive-url = https://web.archive.org/web/20181018093530/https://www.economist.com/the-economist-explains/2017/04/10/is-serbo-croatian-a-language |url-status = live }}&lt;/ref&gt;

== Класіфікація і діалектолоґія ==
Сербохорватьскый язык належить до западной галузкы южнославяньскых языків. Ёго діалектална штруктура є міморядно розмаїта. Традічны роздїлїня на наріча выходять з того, як ся в розлічных реґіонах высловлює вопросный містоназывник „што“ (što, kaj, ča).

=== Штокавске наріча (штокавіця) ===
Є то найрозшыренїша ґрупа наріч, котров говорять абсолутна векшына носителїв в [[Сербія|Сербії]], [[Босна і Герцеґовина|Боснї і Герцеґовинї]], [[Чорна Гора|Чорній Горї]] і во великій части [[Хорватія|Хорватії]]. Праві штокавіця (конкретно єй выходогерцеґовиньскый субдіалект) ся стала основов вшыткых штирёх сучасных літературных штандартів. В залежности од історічного вывоя праславяньского звуку „ять“ ся штокавіця дїлить на екавску (розшырену в Сербії), єкавску (Босна і Герцеґовина, Чорна Гора, часть Хорватії і Сербії) і ікавску (Далмація, западна Босна і Герцеґовина) высловность.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Browne | first = Wayles | title = The Slavonic Languages | chapter = Serbo-Croat | editor = Bernard Comrie, Greville G. Corbett | publisher = Routledge | location = London | year = 1993 | language = en }}&lt;/ref&gt;

=== Кайкавске наріча (кайковіця) ===
Розшыреный переважно в северній і северозападній Хорватії, в тім чіслї реґіону головного міста Заґребу. Своёв штруктуров, лексіков і акцентолоґіёв є кайкавіця барз близка сусїднёму [[словіньскый язык|словіньскому языку]], з котрым творить діалектный контінуум. 

=== Чакавске наріча (чакавіця) ===
Найархаічнїше наріча, розшырене вздовж хорватьского побережя Ядраньского моря (в Далмації, Істрії) і на ядраньскых островах. Чакавіця сі заховала много старых славяньскых фонетічных черт і єдинечну сістему музичного призвуку.

=== Торлацьке наріча ===
Шпеціфічна ґрупа говорів на югу і юговыходї Сербії. Представлює переходну зону меджі сербохорватьскым языком і выходныма южнославяньскыма ([[Булгарьскый язык|булгарьскым]] і [[Македоньскый язык|македоньскым]]). Про торлацьке наріча є характерістічна страта падів і хоснованя постпозітівного члену, што є чертов балканьского языкового союзу.

== Історічный вывой і штандартізація ==
До 19. стороча не екзістовала єднотна літературна норма: католицькы Хорваты писали латиніков (переважно в чакавскім і кайкавскім нарічі, як ай в штокавскім в Дубровнику), православны Сербы хосновали церьковнославяньску або славяньско-сербскый язык в кіріліцї, а босняцькы мусулмане хосновали арабске писмо.

=== Ілірьскый рух і Віденьскый договор ===
В 30. роках 19. стороча взник в Хорватії Ілірьскый рух під веджінём Людевіта Гая, котрого цїлём было вытворїня є єднотного літературного языка про вшыткых южных Славян на основі найрозшыренїшого штокавского діалекту. Сучасно в Сербії лінґвіста Вук Караджіч выпровадив радікалну реформу языка і кірілічного писма, чім їх приближив к народному штокавскому нарічу подля прінціпу „пиш, як говориш“. 

В роцї 1850 підписали во Віднї сербскы і хорватьскы інтелектуалы (меджі котрыма были Вук Караджіч і Іван Мажураніч) Віденьскый літературный договор, котрый офіціално выголосив вытворїня єднотного літературного языка на основі штокавского наріча.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Greenberg | first = Robert D. | title = Language and Identity in the Balkans: Serbo-Croatian and its Disintegration | publisher = Oxford University Press | location = Oxford | year = 2004 | language = en }}&lt;/ref&gt;

=== Ера Югославії ===
По взнику Югославії в роцї 1918 здобыв тот язык штатут штатного языка. В роцї 1954 быв в соціалістічній Югославії заключеный Новосадьскый договор. Тот договор потвердив назву „сербохорватьскый / хорватосербскый язык“, узнав абсолутна рівноцїнность кіріліцї і латинікы і леґалізовав екзістенцію двох варіантів літературной нормы: выходной (із центром в [[Белеград]]ї) і западной (із центром в [[Заґреб]]і). 

=== Розпад языкового простору ===
З наступом розпаду Югославії в 90. роках ся языковый вопрос став інштрументом політічного боя. Каждый з новых незалежных штатів зачав процес кодіфікації властного народного языка, причім ся снажив підкреслити свої одлишности од сусїдів. Хорватьскы лінґвісты зачали актівно очіщовати язык од сербізмів і заваджати неолоґізмы, в Боснї і Герцеґовинї штандартізовали хоснованя турцізмів (слов выходного походжіня) а Чорна Гора в 21. сторочу завела до свого алфавіту дві новы літеры.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Alexander | first = Ronelle | title = Bosnian, Croatian, Serbian, a Grammar: With Sociolinguistic Commentary | publisher = University of Wisconsin Press | location = Madison | year = 2006 | language = en }}&lt;/ref&gt;

== Соціолінґвістічный статус ==
В сучасности ся понятя „сербохорватьскый язык“ в офіціалных документах країн колишнёй Югославії поужывать лем зрїдка через ёго політізацію; намісто того кажда країна поужывать властну етнічну назву языка. 

Меджінародна лінґвістічна комуніта лемже сербскый, хорватьскый, босняцькый і чорногорьскый язык не поважує за самостатны языкы, але за народны варіанты єдного поліцентрічного языка (подобно як америцькый, брітаньскый і австральскый варіант анґліцького языка). Взаємна зрозумітельность меджі носителями тых варіантів є майже 100%, кедьже выходжають з того істого выходогерцеґовиньского діалекту штокавского наріча. В роцї 2017 ґрупа промінентных інтелектуалів і лінґвістів зо вшыткых штирёх країн підписала „Декларацію о сполочнім языку“, котра науково здоводнює сполочный характер того комунікачного простору.&lt;ref&gt;{{cite book | last = Kordić | first = Snježana | title = Jezik i nacionalizam | publisher = Durieux | location = Zagreb | year = 2010 | language = sh }}&lt;/ref&gt;

== Писмо ==
Єдинечнов чертов сербохорватьского языкового простору є актівне хоснованя двох алфавітів, котры ся збігають літера в літерї (діґрафія):
* Ґаїця (латиніка) – вытворена Людевітом Ґаём на основі чеського алфавіта. Є то єдиный офіціалный алфавіт в Хорватії і шыроко ся поужывать ай в Боснї і Герцеґовинї, Сербії і Чорній Горї.
* Вуковіця (кіріліця) — адаптована Вуком Караджічом, де каждому звуку одповідать єдна літера. Є урядна в Сербії (де мать конштітучну пріоріту) і в [[Републіка сербска|Републіцї сербскій]] (у рамках Босны і Герцеґовины), і єднако є узнавана в Чорній Горї.

== Референції ==
{{референції}}

{{Славяньскы языкы}}

[[Катеґорія:Сербохорватьскый язык]]
[[Катеґорія:Южнославяньскы языкы]]</text>
      <sha1>gfg32ftsh3cnyiufjfy8j9zhl95omru</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>