Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.10 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 222 167228 139345 2026-07-09T14:57:42Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167228 wikitext text/x-wiki {{TOCright}} {{Навіґація про рокы|1959}} {{Рік ся зачінав|1959}} == Подѣи == * [[1. юл]] — англоязычны [[штат]]ы прияли штандардну величину [[Шух|''меджинародного шуха'']] и [[либра (маса)|либры]]. == Уродили ся == * [[13. юн]] — [[Валерий Падяк]], выдаватель, русинскый дѣятель културы. == Умерли == * [[5. фебруар]] — [[Георгий Геровскый]], карпаторуськый [[Лінґвістіка|лингвиста]], [[Етноґраф|етнограф]], [[Педаґоґіка|педагог]], внук [[Адолф Добряньскый|Адолфа Добрянского]]. * [[9. апріль]] - [[Френк Ллойд Райт]] - америцькый архітектор. * [[30. юн]] — [[Александер Грабарь]], орнитолог * [[3. новембер]] — [[Шандор Бонкало]], мадярскый и русинскый слависта, литературознатель, историк литературы, етнограф, педагог. {{Commons|1959}} l3gsapin9wmcjfa4yxq64kf3h5tprj6 0 316 167227 165891 2026-07-09T14:56:26Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167227 wikitext text/x-wiki {{День рока}} '''30. юн''' — 181. [[день]] рока (182. в [[Переступный рік|переступнім роцї]]) в [[Ґреґоріаньскый календарь|ґреґоріаньскім календарю]]. До кінце рока оставать {{день|184}}. == Подѣи == * [[1902]] — в [[Унгвар]]ѣ створене акцийне дружство ''[[Уніо]]'', котре выдавало русинскы книгы и периодикы. * [[1936]] — вышов [[роман]] [[Маргарет Митчелл]] ''Однесены вѣтром'', котрый ся став найпродаванѣйшым романом во свѣтѣ. * [[1960]] — [[Република Конго (Леополдвил)|Конго]] зыскало независимость од [[Белгия|Белгии]]. * [[1984]] — 17. [[премєр-міністер Канады|премєр-міністром Канады]] ся став [[Джон Тернер]]. == Уродили ся == * [[1907]] — [[Роман Шухевич]], [[Українцї|украйинськый]] [[Націоналізм|націоналіст]], [[Велика Украйина|ирредентішта]], член [[ОУН]], лідер [[Україньска повсталецька армада|УПА]], терорішта. == Умерли == * [[1898]] — [[Отто фон Бісмарк]], першый міністер Пруска (1862–1890) і першый в рядї [[Нѣмецке цѣсарство|нїмецькых]] канцлерів (1871–1890). * [[1959]] — [[Александер Грабарь]], орнитолог * [[1995]] — [[Георгий Береговой]], [[козмонавт]] [[СССР]]. {{Commons|June 30}} o24yzmoodnwjebly559a2oo6fc59ily 0 451 167209 163426 2026-07-09T12:47:24Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167209 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Антон Чехов |Образчик=[[File:100th anniversary of Anton Chekhov in Bolshoi Theatre.jpg|250px]] [[File:Подпись Антон Чехов.png|150px]] |Категория_склада=Anton Pavlovich Chekhov |Чинность=[[писатель]] |Уроджѣня={{Birth date and age|1860|01|29}} |Мѣсто_роджѣня= [[Таґанроґ]] |Упокоеня={{Death date and age|1904|07|15|1860|01|29}} |Мѣсто_смерти=[[Баденвайлер]], [[Нїмецько]] |Мѣсто_погребу=Новодївичий теметов, [[Москва]] }} '''Антон Павлович Чехов''' ([[29. януар]]а (17. януара юліаньского календаря) [[1860]], [[Таґанроґ]], [[Росія]] – [[15. юл|15. (2.) юла]] [[1904]], [[Баденвайлер]], [[Нїмецько]]) — російскый драматік і прозаік. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1860|1904 |Чехов, Антон}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Драматици]] [[Катеґорія:Російска імперія]] j3j33z36ylcup65biym8338aoqxdxbl 0 706 167216 166991 2026-07-09T13:55:42Z Rue323 31002 167216 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя=Карл Маркс |имя оригиналне = Karl Heinrich Marx |образчик = [[Файл:Karl Marx 001.jpg|300px]] |образчика подпис = фото з рока 1875 |познатый як = отець теорий научного социализма, доданой вартости и класового боя |уроджѣня = {{Birth date|1818|05|05}} |мѣсто роджѣня = [[Тревир]], [[Кральовство Пруссия]] |упокоеня = {{Death date and age|1883|03|14|1818|05|05}} |мѣсто смерти = [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Споене кральовство]] |причина смерти = пухлина плюц<ref name="ЕБ">Lewis S. Feuer, David T. McLellan.</ref> |сферы наук = економика, филозофия, социология, история, класовый бой, природны наукы |ученый ступень = доктор [[филозофия|филозофии]], 1841<ref name="ЭК">Энциклопедия Кругосвет</ref> |главны роботы = Комунистичный манифест, Капитал, Економично-филозофичны рукописы |членство в = Royal Society of Arts<ref>https://www.wikidata.org/wiki/Q15271633#sitelinks-wikipedia</ref> }} '''Карл Маркс''' ({{lang-de|3|Karl Heinrich Marx}}; *[[5. май]] [[1818]], [[Тревир]], [[Кральовство Пруссия]] — †[[14. марец]] [[1883]], [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Велика Британия]])&nbsp;— нѣмецкый [[филозоф]], [[политика|политичный]] [[Публицистика|публициста]], критик класичной економии, теоретик роботницкого руху, [[социализм]]у и [[комунизм]]у. Идеи Маркса достали назву ''[[марксизм]]'' и досправды лишили глубокый слѣд в истории. ==Биография== ===Зачаток карьеры=== Быв старшый выжившый хлопець (два его старшы братя умерли) межи девятьма дѣтми в родинѣ успѣшного адвоката, высокообразованого чоловѣка, котрый интересовав ся [[Іммануіл Кант|Кантом]] и [[Волтер]]ом и быв участником политичного живота в [[Кральовство Пруссия|Пруссии]]. Яко шѣстьрочный быв покрещеный в лутеранской церкви, але омного векшый од [[Религия|религийного]] мали на него вплыв радикалны социалны идеи. Уж во школѣ быв дискриминованый через свое еврейске походжѣня, а то вызначило его негативне поставлѣня ку [[Религия|религии]] и тужбу по социалных перемѣнах.<ref name="ЕБ"/> Зачав штудовати право на универзитѣ в [[Бонн]]у (1835), але пак перешов на престижнѣйшу универзиту Фридриха-Вилгелма в [[Берлин]]ѣ (1836). В року 1841 обгаив докторску роботу на универзитѣ [[Йена|Йены]].<ref name="ЭК"/> В року 1842 зачав робити в либералных новинках ''Rheinische Zeitung (Ринскы новинкы)'', неодовго став ся их редактором.<ref name="ЕБ"/> Хоть новинкы держали ся в рамках дозволеного, говорили о дѣлах неприкрыто, а были по року закрыты реакчнов пруссков владов. ===Револучны рокы=== В року 1843 побрав ся з Дженни, о четыри рокы старшов од него аристократков, чия цѣла родина была против того, окрем Дженниного отця, котрый быв социалистично наставеный и быв од Карла в захватѣ. Молоды одышли на бываня до Парижа, што быв тогды центром социалистичного руху. Ту спознав ся з [[Фридрих Енгелс|Фридрихом Енгелсом]], своим еднодумником, а въедно выступовали зоз статьями в ''Нѣмецко-французском рочнику'', де первый раз появили ся его надале часто цитованы слова о религии як «опиумѣ про народ», и его вызвы на «повстаня пролетариату». В року 1845 быв з [[Париж]]а выказаный на жадость прусской влады, а одышов до [[Белгия|Белгии]], де зрюк ся свого прусского державлянства.<ref name="ЕБ"/> Ту въедно з [[Фридрих Енгелс|Фридрихом Енгелсом]] створив меджинародну организацию роботникох ''Комунистична Лига'', во фебруарѣ року 1848 опубликовав [[памфлет]] ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичный манифест]]'', котрый [[лондон|лондонскы]] [[комунизм|комунисты]] нараз прияли як свой манифест,<ref name="ЕБ"/> и котрый став ся програмным документом марксизма.<ref name="УСЭС">УСЭС.</ref> Во [[Франция|Франции]], [[Италия|Италии]], [[Австрия|Австрии]] выбухла [[револуция]], револучна влада позвала Маркса до [[Париж]]у, якраз вчас, бо го белгийска влада ладила выказати з [[Белгия|Белгии]].<ref name="ЕБ"/> Коли [[револуция]] перешла до [[Австрия|Австрии]], Маркс вернув ся дому и зачав выдавати револучны ''Neue Rheínische Zeitung (Новы ринскы новинкы)'', финансованы буржоазиев. В тот час въедно з Енгелсом пропаговали думку, же на пролетарску револуцию еще не пришов час, ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичный манифест]]'' треба одкласти на полицю, ''Комунистичну Лигу'' роспустити, а домогати ся конштитучной демокрации. Коли револучна габа зачала спадати, а краль зликвидовав Прусску Асамблею в [[Берлин]]ѣ, Маркс вызвав люд ку зброи, на што буржоазия закрыла финансованя новинок, а сам Маркс быв поставленый перед суд за ряд вин, меджи котрыма была и тота, же пропаговав неплачѣня даней. Суд го оправдав, але такой выказав з державы яко не маючого державлянства.<ref name="ЕБ"/> ===Выгнанцьом в Лондонѣ=== В маю 1849 одышов до Франции, але и тамошна постреволучна влада го выказала, в августѣ 1849 одышов до [[Лондон]]а, де прожив цѣлу другу половку свого живота. В року 1864 Маркс став ся организаторм и вождьом меджинародного роботницкого ''Интернационала''.<ref name="УСЭС"/> ''Интернационал'' 1869 вырос до 800 тысяч членох, але во веджѣню зачали ся сперекы, Маркс быв обвиненый, же хоче зрядити властну диктатуру над роботницкым рухом; на конгресѣ в року 1872 Марксу удало ся поразити опонентох и выгнати их з организации, але одтогды организация упадала и остаточно была роспущена в року 1876.<ref name="ЕБ"/> При погребѣ Маркса на теметовѣ Гайгейт [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] повѣв же Маркс зробив два великы одкрытя: закон розвою людского сполоченства и закон руха капитализма; але передо вшиткым быв он револуционарь, найвеце ненавидженый и ганеный чоловѣк свого часу, а умер любеный, честованый и оплакованый милионами револучных роботникох.<ref name="ЕБ"/> На гробѣ Маркса суть написаны два вызнамны цитаты з его творох: «Роботници вшиткых земель, спойте ся» (з ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичного манифеста]]'') и «Филозофы лем объясняли свѣт розличныма способами, але цѣль е тота, обы го змѣнити» (з ''Тез о Фойербаху''). ==Родина== Члены родины:<ref name="ННДб">Датабаза Notable Names.</ref><ref name="ЕБ"/> * отець, Гиршел Маркс (Hirschel Marx, 1777-1838, адвокат, конвертовав з юдаизма на лутеранство) * мати, Генриетта (Henrietta, 1787-1863, з рабинской родины) * жена, Дженни фон Вестфален (Jenny von Westphalen, побрали ся 1843, †1881, з аристократичной родины военных и урядникох) ** дѣвка Дженни (Jenny, на прозывку "Jennychen", 1844-1883, оддана за [[Шарл Лонге|Шарла Лонге]], Charles Longuet) ** дѣвка Лаура (Laura, 1845-1911, оддана за [[Пол Лафарг|Пола Лафарга]], Paul Lafargue) ** сын Едгар (Edgar, 1847-1855, [[туберкулоза]]) ** сын Гайнрих Гвидо (Heinrich Guido, 1849-1850) ** дѣвка Франциска (Franziska, 1851-1852) ** дѣвка Елеонора (Eleanor, на прозывку "Tussy", 1855-1898, партнерка [[Едвард Евелинг|Едварда Евелинга]], Edward Aveling) Служниця:<ref name="ЕБ"/> * Гелена Демут (Helene Demuth) ** сын Фредерик (Frederick, 1851, [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] при смерти одкрыв Елеонорѣ, же его отець быв Маркс; сын одданый до сиротинця) Подля непотвердженых жерелами информаций, Карл и Дженни мали в року 1857 еще едно дитинча, котре умерло скоро по породѣ, безименне. В пореволучных роках 1849-1863 родина жила барз худобно. Од року 1964 их финанчна ситуация ся полѣпшила, достали наслѣдство по смерти матери: того року перейшли до лѣпшого дому, а зачали у себе споряджати балы. Року 1869 [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] продав часть свого бизнеса, выплатив вшиткы Марксовы довгы (за лондонскы рокы было того 210 либер) и порядив му пензию во вышцѣ 350 либер рочно. Тота сума умѣстила родину меджи горны 2% бритского обывательства.<ref>Penze od Engelse. // Gary North: Marx jak ho málokdo zná.</ref> ==Марксизм в сучасности== Найвекшой славы заслужив собѣ Маркс в добѣ ествованя «социалистичного табора» краин под контролов [[СССР]]: быв он честованый як «учитель и вождь меджинародного пролетариата», котрый указав «людству путь ку комунистичному оновлѣню свѣта».<ref>Большая Советская Энциклопедия</ref> В сучасности вшак [[марксизм]] утратив авториту ай у абсолутной векшины комунистичных партий свѣта.<ref>Римашевская Н.М., Галецкий В.Ф., Овсянников А.А. Население и глобализация. — М.: Наука, 2004. — С. 133</ref> ==Жерела и одказы== * УСЭС: Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 2. {{ISBN| 5-88500-002-6}}, сс. 341-342. * [http://bse.sci-lib.com/article073862.html Карл Маркс. // Большая Советская Энциклопедия] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20180505041800/http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/MARKS_KARL.html Маркс, Карл. // Энциклопедия Кругосвет] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://www.britannica.com/biography/Karl-Marx Lewis S. Feuer, David T. McLellan: Karl Marx, German philosopher. // Encyclopaedia Britannica.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} * [http://www.nndb.com/people/740/000029653/ Karl Marx. // Датабаза Notable Names.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} * [http://www.mises.cz/literatura/marx-jak-ho-malokdo-zna-10.aspx Gary North: Marx jak ho málokdo zná] {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Маркс, Карл}} [[Катеґорія:Карл Маркс| ]] [[Катеґорія:Економы]] [[Катеґорія:Історіци]] [[Катеґорія:Філозофы]] 1hyxqmvpyegvwy9qwx9llc50yo50ne8 167217 167216 2026-07-09T14:03:07Z Igor Kercsa 5504 см.оригинал 167217 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя=Карл Маркс |имя оригиналне = Karl Heinrich Marx |образчик = [[Файл:Karl Marx 001.jpg|300px]] |образчика подпис = фото з рока 1875 |познатый як = отець теорий научного социализма, доданой вартости и класового боя |уроджѣня = {{Birth date|1818|05|05}} |мѣсто роджѣня = [[Тревир]], [[Кральовство Пруссия]] |упокоеня = {{Death date and age|1883|03|14|1818|05|05}} |мѣсто смерти = [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Споене кральовство]] |причина смерти = пухлина плюц<ref name="ЕБ">Lewis S. Feuer, David T. McLellan.</ref> |сферы наук = економика, филозофия, социология, история, класовый бой, природны наукы |ученый ступень = доктор [[филозофия|филозофии]], 1841<ref name="ЭК">Энциклопедия Кругосвет</ref> |главны роботы = Комунистичный манифест, Капитал, Економично-филозофичны рукописы |членство в = Royal Society of Arts<ref>https://www.wikidata.org/wiki/Q15271633#sitelinks-wikipedia</ref> }} '''Карл Маркс''' ({{lang-de|3|Karl Heinrich Marx}}; *[[5. май]] [[1818]], [[Тревир]], [[Кральовство Пруссия]] — †[[14. марец]] [[1883]], [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Велика Британия]])&nbsp;— нѣмецкый [[филозоф]], [[политика|политичный]] [[Публицистика|публициста]], критик класичной економии, теоретик роботницкого руху, [[социализм]]у и [[комунизм]]у. Идеи Маркса достали назву ''[[марксизм]]'' и досправды лишили глубокый слѣд в истории. ==Биография== ===Зачаток карьеры=== Быв старшый выжившый хлопець (два его старшы братя умерли) межи девятьма дѣтми в родинѣ успѣшного адвоката, высокообразованого чоловѣка, котрый интересовав ся [[Иммануел Кант|Кантом]] и [[Волтер]]ом и быв участником политичного живота в [[Кральовство Пруссия|Пруссии]]. Яко шѣстьрочный быв покрещеный в лутеранской церкви, але омного векшый од [[Религия|религийного]] мали на него вплыв радикалны социалны идеи. Уж во школѣ быв дискриминованый через свое еврейске походжѣня, а то вызначило его негативне поставлѣня ку [[Религия|религии]] и тужбу по социалных перемѣнах.<ref name="ЕБ"/> Зачав штудовати право на универзитѣ в [[Бонн]]у (1835), але пак перешов на престижнѣйшу универзиту Фридриха-Вилгелма в [[Берлин]]ѣ (1836). В року 1841 обгаив докторску роботу на универзитѣ [[Йена|Йены]].<ref name="ЭК"/> В року 1842 зачав робити в либералных новинках ''Rheinische Zeitung (Ринскы новинкы)'', неодовго став ся их редактором.<ref name="ЕБ"/> Хоть новинкы держали ся в рамках дозволеного, говорили о дѣлах неприкрыто, а были по року закрыты реакчнов пруссков владов. ===Револучны рокы=== В року 1843 побрав ся з Дженни, о четыри рокы старшов од него аристократков, чия цѣла родина была против того, окрем Дженниного отця, котрый быв социалистично наставеный и быв од Карла в захватѣ. Молоды одышли на бываня до Парижа, што быв тогды центром социалистичного руху. Ту спознав ся з [[Фридрих Енгелс|Фридрихом Енгелсом]], своим еднодумником, а въедно выступовали зоз статьями в ''Нѣмецко-французском рочнику'', де первый раз появили ся его надале часто цитованы слова о религии як «опиумѣ про народ», и его вызвы на «повстаня пролетариату». В року 1845 быв з [[Париж]]а выказаный на жадость прусской влады, а одышов до [[Белгия|Белгии]], де зрюк ся свого прусского державлянства.<ref name="ЕБ"/> Ту въедно з [[Фридрих Енгелс|Фридрихом Енгелсом]] створив меджинародну организацию роботникох ''Комунистична Лига'', во фебруарѣ року 1848 опубликовав [[памфлет]] ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичный манифест]]'', котрый [[лондон|лондонскы]] [[комунизм|комунисты]] нараз прияли як свой манифест,<ref name="ЕБ"/> и котрый став ся програмным документом марксизма.<ref name="УСЭС">УСЭС.</ref> Во [[Франция|Франции]], [[Италия|Италии]], [[Австрия|Австрии]] выбухла [[револуция]], револучна влада позвала Маркса до [[Париж]]у, якраз вчас, бо го белгийска влада ладила выказати з [[Белгия|Белгии]].<ref name="ЕБ"/> Коли [[револуция]] перешла до [[Австрия|Австрии]], Маркс вернув ся дому и зачав выдавати револучны ''Neue Rheínische Zeitung (Новы ринскы новинкы)'', финансованы буржоазиев. В тот час въедно з Енгелсом пропаговали думку, же на пролетарску револуцию еще не пришов час, ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичный манифест]]'' треба одкласти на полицю, ''Комунистичну Лигу'' роспустити, а домогати ся конштитучной демокрации. Коли револучна габа зачала спадати, а краль зликвидовав Прусску Асамблею в [[Берлин]]ѣ, Маркс вызвав люд ку зброи, на што буржоазия закрыла финансованя новинок, а сам Маркс быв поставленый перед суд за ряд вин, меджи котрыма была и тота, же пропаговав неплачѣня даней. Суд го оправдав, але такой выказав з державы яко не маючого державлянства.<ref name="ЕБ"/> ===Выгнанцьом в Лондонѣ=== В маю 1849 одышов до Франции, але и тамошна постреволучна влада го выказала, в августѣ 1849 одышов до [[Лондон]]а, де прожив цѣлу другу половку свого живота. В року 1864 Маркс став ся организаторм и вождьом меджинародного роботницкого ''Интернационала''.<ref name="УСЭС"/> ''Интернационал'' 1869 вырос до 800 тысяч членох, але во веджѣню зачали ся сперекы, Маркс быв обвиненый, же хоче зрядити властну диктатуру над роботницкым рухом; на конгресѣ в року 1872 Марксу удало ся поразити опонентох и выгнати их з организации, але одтогды организация упадала и остаточно была роспущена в року 1876.<ref name="ЕБ"/> При погребѣ Маркса на теметовѣ Гайгейт [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] повѣв же Маркс зробив два великы одкрытя: закон розвою людского сполоченства и закон руха капитализма; але передо вшиткым быв он револуционарь, найвеце ненавидженый и ганеный чоловѣк свого часу, а умер любеный, честованый и оплакованый милионами револучных роботникох.<ref name="ЕБ"/> На гробѣ Маркса суть написаны два вызнамны цитаты з его творох: «Роботници вшиткых земель, спойте ся» (з ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичного манифеста]]'') и «Филозофы лем объясняли свѣт розличныма способами, але цѣль е тота, обы го змѣнити» (з ''Тез о Фойербаху''). ==Родина== Члены родины:<ref name="ННДб">Датабаза Notable Names.</ref><ref name="ЕБ"/> * отець, Гиршел Маркс (Hirschel Marx, 1777-1838, адвокат, конвертовав з юдаизма на лутеранство) * мати, Генриетта (Henrietta, 1787-1863, з рабинской родины) * жена, Дженни фон Вестфален (Jenny von Westphalen, побрали ся 1843, †1881, з аристократичной родины военных и урядникох) ** дѣвка Дженни (Jenny, на прозывку "Jennychen", 1844-1883, оддана за [[Шарл Лонге|Шарла Лонге]], Charles Longuet) ** дѣвка Лаура (Laura, 1845-1911, оддана за [[Пол Лафарг|Пола Лафарга]], Paul Lafargue) ** сын Едгар (Edgar, 1847-1855, [[туберкулоза]]) ** сын Гайнрих Гвидо (Heinrich Guido, 1849-1850) ** дѣвка Франциска (Franziska, 1851-1852) ** дѣвка Елеонора (Eleanor, на прозывку "Tussy", 1855-1898, партнерка [[Едвард Евелинг|Едварда Евелинга]], Edward Aveling) Служниця:<ref name="ЕБ"/> * Гелена Демут (Helene Demuth) ** сын Фредерик (Frederick, 1851, [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] при смерти одкрыв Елеонорѣ, же его отець быв Маркс; сын одданый до сиротинця) Подля непотвердженых жерелами информаций, Карл и Дженни мали в року 1857 еще едно дитинча, котре умерло скоро по породѣ, безименне. В пореволучных роках 1849-1863 родина жила барз худобно. Од року 1964 их финанчна ситуация ся полѣпшила, достали наслѣдство по смерти матери: того року перейшли до лѣпшого дому, а зачали у себе споряджати балы. Року 1869 [[Фридрих Енгелс|Енгелс]] продав часть свого бизнеса, выплатив вшиткы Марксовы довгы (за лондонскы рокы было того 210 либер) и порядив му пензию во вышцѣ 350 либер рочно. Тота сума умѣстила родину меджи горны 2% бритского обывательства.<ref>Penze od Engelse. // Gary North: Marx jak ho málokdo zná.</ref> ==Марксизм в сучасности== Найвекшой славы заслужив собѣ Маркс в добѣ ествованя «социалистичного табора» краин под контролов [[СССР]]: быв он честованый як «учитель и вождь меджинародного пролетариата», котрый указав «людству путь ку комунистичному оновлѣню свѣта».<ref>Большая Советская Энциклопедия</ref> В сучасности вшак [[марксизм]] утратив авториту ай у абсолутной векшины комунистичных партий свѣта.<ref>Римашевская Н.М., Галецкий В.Ф., Овсянников А.А. Население и глобализация. — М.: Наука, 2004. — С. 133</ref> ==Жерела и одказы== * УСЭС: Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 2. {{ISBN| 5-88500-002-6}}, сс. 341-342. * [http://bse.sci-lib.com/article073862.html Карл Маркс. // Большая Советская Энциклопедия] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20180505041800/http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/MARKS_KARL.html Маркс, Карл. // Энциклопедия Кругосвет] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://www.britannica.com/biography/Karl-Marx Lewis S. Feuer, David T. McLellan: Karl Marx, German philosopher. // Encyclopaedia Britannica.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} * [http://www.nndb.com/people/740/000029653/ Karl Marx. // Датабаза Notable Names.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} * [http://www.mises.cz/literatura/marx-jak-ho-malokdo-zna-10.aspx Gary North: Marx jak ho málokdo zná] {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Маркс, Карл}} [[Катеґорія:Карл Маркс| ]] [[Катеґорія:Економы]] [[Катеґорія:Історіци]] [[Катеґорія:Філозофы]] lf9pgqm2v8qfpitr0qbcu98xosrht0r 0 710 167240 121764 2026-07-09T20:55:02Z Rue323 31002 167240 wikitext text/x-wiki [[Файл:Caspian Sea from orbit.jpg|thumb|right|Каспіцьке море{{Жрідло}}]] '''К'''{{Жрідло}}'''а'''{{Жрідло}}'''с'''{{Жрідло}}'''п'''{{Жрідло}}'''і'''{{Жрідло}}'''ц'''{{Жрідло}}'''ь'''{{Жрідло}}'''к'''{{Жрідло}}'''е'''{{Жрідло}} '''м'''{{Жрідло}}'''о'''{{Жрідло}}'''р'''{{Жрідло}}'''е'''{{Жрідло}} — найвекше безстічне [[озеро]] на{{Жрідло2}} [[Земля (планета)|Земли]] у [[Евразія|Евразії]].{{Жрідло}} {{Стыржень}}{{Жрідло}} [[Катеґорія:Озера]] 6s40y2psor4apij9exsvqeqq7xf7wok 0 1236 167210 140017 2026-07-09T12:53:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167210 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Юрай Якубіско |Имя_оригиналне= {{ref-sk}} Juraj Jakubisko |Образчик= [[File:Juraj Jakubisko - profile photo.jpg|180px]] |Образчика_подпис= Фото з року 2015 |Чинность= словацькый філмовый режісер, сценаріста, камераман |Уроджѣня= {{Birth date|1938|04|30}} |Мѣсто_роджѣня= [[Койшов]], [[Кошицкый край]] |Упокоеня= {{Death date and age|2023|02|24|1938|04|30}} |Мѣсто_смерти= [[Прага]], [[Чехия]] |Мѣсто_погребу= }} '''Юрай Якубіско''' ({{lang-sk|Juraj Jakubisko}}, *[[30. апріль|30. апріля]] [[1938]] [[Койшов]], [[Словеньско]] – †[[24. фебруар|24. фебруара]] [[2023]], [[Прага]], [[Чесько]]) — [[Словаци|словацькый]] філмовый режісер, сценаріста і камераман [[Русины|русиньского]] походжіня. Ёго філмы ся вызначують дуже особитов поетічностёв, бізарностёв і дивнов гравостёв. Ёго другов манжелков была словацька [[Актер|геречка]] и [[філм]]ова продуцентка Деана Горватова-Якубіскова. Од року 2001 ся став [[доцент]]ом Філмовой факулты Академії музичного уменя в [[Прага|Празї]].<ref name="Osobnosti">Osobnosti.sk: Juraj Jakubisko</ref> Юрай Якубіско ся родив в русиньской фамилії на [[выход]]ї [[Словеньско|Словеньска]]. Выштудовав умелецко-промыслову школу во фаху «умелецка фотографія» в [[Братїслава|Братїславі]], режісерске и камераманске оддїлїня Філмовой факулты Академії музичного уменя в [[Прага|Празї]]. Яко [[Режисер|режісер]] дебутовав в року 1967 повнометражным граным [[Филм|філмом]] ''Христовы рокы''. Наступны філмы ''Утїкачі і одпустовы'' (1968), ''Потята, сироты ай блазнї'' (1969), ''Стрітиме ся в пеклї, приятелї'' (1970) были в {{nowrap|1970-х роках}} заказаны «нормалізачнов» цензуров, а режісер надале довгы рокы мав право награвати лем документарны філмы. Аж в року 1979 накрутив граный філм ''Постав дом, засадь стром''. Вершинов ёго творбы з {{nowrap|1980-х років}} стала ся історічна саґа ''Тысячрочна пчола'' (1983). В року 2000 в резултатї анкеты быв вызнаный лїпшым словацькым режісером [[XX. стороча]]. Быв членом Европской філмовой академії.<ref name="Osobnosti"/> == Інтересны факты == * В маю 2012 Юрай Якубіско в Інштітутї клінічной ай експеріменталной медицины (IKEM, Прага) абсолвовав трансплантацію сердця, а так став ся найстаршым паціентом (74 рокы), котрый успішно вытримав таку компліковану операцію.<ref>Režiséru Jakubiskovi transplantovali v IKEM srdce </ref> == Жрідла і одказы == * {{Cite web |title=Juraj Jakubisko |url=http://www.osobnosti.sk/index.php?os=zivotopis&ID=231 |publisher=osobnosti.sk |accessdate=2023-03-15}} {{ref-sk}} * {{Cite web |title=Režiséru Jakubiskovi transplantovali v IKEM srdce |url=https://magazin.aktualne.cz/reziseru-jakubiskovi-transplantovali-v-ikem-srdce/r~i:article:744719/ |publisher=Aktuálně.cz |accessdate=2023-03-16}} {{ref-sk}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1938|2023|Якубіско, Юрай}} [[Катеґорія:Русиньскы режісеры]] [[Катеґорія:Камераманы]] rey00d46pbv8lqzunql1rpggxcl74jv 0 4047 167249 167203 2026-07-10T00:26:06Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 167249 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Володимир Микита |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото, 2009 |align=center |width=120 |pos=top |link=http://esu.com.ua/images/article_images/M/tom19_2009.jpg}} |Чинность=[[малярь]], [[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1931|02|01}} |Мѣсто_роджѣня=[[Ракошино]],<br> [[Подкарпатска Русь]] |Упокоеня={{Death date and age|2025|07|15|1931|02|01}}<ref name="ПМ2025">Петро Медвідь (16. 7. 2025). Вмер Володимір Микита</ref><ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4015483-v-uzgorodi-pomer-klasik-zakarpatskoi-skoli-zivopisu-volodimir-mikita.html В Ужгороді помер класик Закарпатської школи живопису Володимир Микита, Укрінформ, 16.7.2025]</ref> |Мѣсто_смерти= [[Ужгород]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= }} '''Володи́мир Мики́та''' (*[[1.&nbsp;фебруара]] [[1931]] [[Ракошино]], [[Подкарпатска Русь|Підкарпатьска Русь]]&nbsp;– †[[15. юл|15.&nbsp;юла]] [[2025]], [[Ужгород]]) быв народный умелець [[Україна|Україны]] русиньской народности. Малярь закарпатьской школы жывопису, учів ся у такых знамых умельців як Ерделій, Бокшай, Манайло.<ref name=Zozulak>Александер Зозуляк</ref><ref name=Fedoruk>Федорук О. К.</ref><ref>{{cite web |url=http://www.mykyta.com.ua/index.php/theme |title=Біографія Володимира Микиты |accessdate=2021-02-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20240304123957/http://www.mykyta.com.ua/index.php/theme|archivedate=2024-03-04}}</ref><ref name="ПМ2025"/> == Жывотопис == Уродив ся Володимир Микита у 1931-ім роцї в селї [[Ракошино]] на Підкарпатю, котре втогды належало до складу [[Чехословакия|Чехословакії]]. Закінчів руську ґімназію у [[Мукачово|Мукачові]] і потім штудовав в [[Ужгород]]ї на умелецькім учілищу під веджінём [[Йосиф Бокшай|Йосифа Бокшая]] і [[Адалберт Ерделій|Адалберта Ерделія]]. Во своїх штудентьскых часох много раз выставлёвав вєдно із своїма учітелями і став ся продовжователём традіцій міджівойновой підкарпатьской малярьской школы. І то нелем техніков малёваня, но і принятём філозофії служіня народу і отчізнї.<ref name=Zozulak/><ref>Віра Кобулей</ref> == Творба == Микита має успіх як портретіста, автор жанровых сцен, пейзажів, но в ёго творчости суть і філозофічны роздумы о смыслї людьского єствованя. Творчу зрїлость досягнув у 1960-ых роках, коли ся в ёго творчости обявили ся штири головны мотівы: псіхолоґічный портрет, благородна сільска робота, філозофічный пейзаж і еколоґічный протест. Переломом быв образ „Ягнятко“ із 1969, одколи суть на полотнах Микиты міцьны сільскы особы, котры наповнює внутрїшнёв дінаміков творїня. Тыма образами Микита представив в умелецькых кругах совєтьской Україны новый приступ трактованя тем традічного сільского жывота. Ґалерію портретів у Володимира Микиты одкрывать лірічне полотно „Моя мамка''“'' із 1967-го року, по котрім вытворив дакілько портретів сучасників. Портрет під назвов „Малярь Манайло“ здобыв про Микиту перше місце міджі вызначныма майстрами сучасного філозофічного портрету. У Микиты суть унікатны і ёго пейзажы (мальбы країны). Володимир Микита одограв вызначну роль і в културнім жывотї [[Подкарпатска Русь|Підкарпатьской Руси]] (днесь Закарпатя) в остатнїх роках совєтьского режіму і незалежной Україны. У рокох 1966–1999 быв головов „''Закарпатської обласної організації Спілки художників України''“. За свої умелецькы успіхы быв і дакілько раз оцїненый: членьством у „''Національній спілці художників України''“ од 1962, має тітул „''Заслужений художник України''“ од 1975, од 1991 має тітул „''Народний художник України''“. Од 1997-го року быв членом-корешпондентом в „''Академії мистецтв України''“ і од 2004-го быв рядным членом той академії. Быв лавреатом областной премії Й.&nbsp;Бокшая і А.&nbsp;Ерделія, ай лавреатом премії Т.&nbsp;Шевченка. У 2006-ім роцї му была передана „''Золота медаль Академії мистецтв України''“, в тім самім роцї дістав од презідента Україны „Орден Ярослава Мудрого V.&nbsp;ступня“. Быв честным жытелём міста Ужгород. У 2004-ім роцї став лавреатом Премії за вызначне дїло про русиньскый народ, передаваной Карпаторусиньскым научным центром у [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]] і фінанцованой русиньскым філантропом із [[Канада|Канады]]&nbsp;– [[Штефан Чепа|Штефаном Чепом]]. Микита має свою важну роль в народнім возроджованю [[Русины|Русинів]]. Твердо стоїть на позіціях, же [[Русины]] суть окремым народом. На Світовім конґресї Русинів у 1999-ім роцї, котрый проходив в [[Ужгород]]ї, Володимир Микита зорґанізовав ретроспектівну выставку русиньского уменя. Выставкы мав од [[Франция|Франції]] через [[Канада|Канаду]] аж по [[Япония|Японію]]. Русиньскый малярь Володимір Микита 1-го фебруара 2021 дожыв ся красного округлого юбілею&nbsp;– святковав 90 років жывота.<ref name=Zozulak/> Микита — єден з класиків закарпатьской малярьской школы; глубоко народный малярь, котрый проникливо, зоз сім­патіёв розкрывав патріархалный світ рідного села. Сюжетны тай бытовы композіції, портреты, мертва натура, краины выникають шыротов тематичного діапазону, многогранностёв вниманя околичного світу, выразнов індівідуалностёв малярской манїры. Через філозофске пообщіня і сімволічне указаня реалій каждоденности Микита стремив ку сінтетічности, сповідовав строгу лоґіку міцной композіційной ставбы, котра подтримана своєфайтовым колорістічным ладом і майстерно розробленов рітміков. Дакотры образы хранять ся в музеях [[Україна|Україны]], [[Российска Федерация|РФ]], [[Литва|Литвы]], [[Словакия|Словакії]], [[Мадярщина|Мадярщины]], [[Венеcуела|Венесуелы]].<ref name=Fedoruk/> == Жерела == * {{cite web |author=Александер Зозуляк |title=1. 2. 2021: Малярь Володимир Микита славить 90-рочный юбілей |date=2021 |publisher=Русиньска Академія |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?1-2-2021-%C2%A0Малярь-Володимір-Микита-славить-90-рочный-юбілей |accessdate=2021-02-08 }} * {{cite web |author=Віра Кобулей |url=https://www.youtube.com/watch?v=EsXQHn96_m8 |title=На порозі вічного й земного В Микита |date=2018 |publisher= |accessdate=2026-01-31 }} * {{cite web |author=Петро Медвідь |url=https://www.lem.fm/pershym-lavreatom-premiyi-pro-arte-ruthenorum-stav-volodimir-mikita/ |title=Першым лавреатом премії Pro Arte Ruthenorum став Володимір Микита |date=8. 9. 2021 |publisher= Lem.fm |accessdate=2021-09-10}} * {{cite web |author=Петро Медвідь|url=https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ |title=Вмер Володимір Микита, продовжователь русиньской Підкарпатьской малярьской школы |date=16. 7. 2025 |publisher=Lem.fm |accessdate=2025-07-16 }} * {{cite web |author=Федорук О. К. |title=Микита Володимир Васильович |date=2018 |publisher=Енциклопедія Сучасної України |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65231 |accessdate=2021-02-08 }}{{ref-uk}} * {{Cite web |language=uk |url=https://web.archive.org/web/20130411055231/http://mykyta.com.ua/ |archivedate=2024-04-24 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130411055231/http://mykyta.com.ua/ |title=Сайт Володимира Микити }} * [https://mykyta-art.com.ua Сайт Володимира Микиты (посмертный)] * [https://web.archive.org/web/20190404194645/http://en.uartlib.org/books/volodymyr-mykyta-exhibition-catalogue/ Volodymyr Mykyta. Exhibition catalogue. Kyiv, 1979.] * [https://www.youtube.com/watch?v=8crmadYpP-Y Легенда сучасності Володимир Микита] (video). Русинська Родина (канал UA:Закарпаття). https://www.youtube.com/watch?v=8crmadYpP-Y == Референції == <references/> {{Lifetime|1931|2025|Микита, Володимир}} [[Катеґорія:Русиньскы малярї]] b0lnl60phfwzqr1ev4nzw6uqtflax0l 0 4213 167215 141685 2026-07-09T13:55:31Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167215 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя=Алберт Айнштайн |образчик=[[File:Einstein1921 by F Schmutzer 2.jpg|250px]] |сферы наук=теоретична физика |уроджѣня={{Birth date and age|1879|03|14}} |мѣсто роджѣня=[[Улм]], [[Нїмецько]] |упокоеня={{Birth date and age|1955|04|18|1879|03|14}} }} [[Файл:Nobel prize medal.svg|50px]] '''Алберт Айнштайн''' (''Albert Einstein''; [[14. марца]] [[1879]], [[Улм]], [[Нїмецько]] – [[18. апріля]] [[1955]], [[Прінстон]], [[Ню Джерзі]], [[США]])&nbsp;— теоретічный фізік, єден з найвызначнїшых вченых вшыткых доб. Лавреат [[Нобелівска премія|Нобелової премії]] з физикы ([[1921]]). == См. тыж == * [[Обща теорія релатівіты]] * [[Квантова механіка]] * [[Стімулована емісія]] == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1879|1955|Айнштайн, Алберт}} [[Катеґорія:Алберт Айнштайн| ]] [[Катеґорія:Физици]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з физикы]] [[Катеґорія:Філозофы]] [[Катеґорія:Нїмецько]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] fwguski3sp0qidhe78ejigud7pu9upe 0 4606 167222 163453 2026-07-09T14:29:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167222 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Федор Манайло |Чинность=[[малярь]] |Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://www.bokshaymuseum.com.ua/photo/manailo.jpg}} |Уроджѣня={{Birth date and age|1910|11|19}} |Мѣсто_роджѣня=[[Ивановци (Мукачовскый район)|Іванівцї]] |Упокоеня={{Death date and age|1978|01|15|1910|11|19}} |Мѣсто_погребу=[[Ужгород]] }} '''Фе́дор Мана́йло''' (*[[19. новембра]] [[1910]] [[Ивановци (Мукачовскый район)|Іванівцї]] - †[[15. януара]] [[1978]] [[Ужгород]]) - русиньскый малярь, педаґоґ, сценоґраф і ґрафік. Член [[Підкарпатьска малярска школа|підкарпатьской малярской школы]] і довєдна з [[Йосиф Бокшай|Й. Бокшайом]] і [[Адалберт Ерделій|А. Ерделійом]] належали міджі трий ключовы фіґуры той школы.<ref>[http://www.rusyn.hu/ru/kulturalis-ertekeink-es-hagyomanyaink/yyy Наші умілцї ]</ref> == Література == * Іван Поп: Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Libri; Перше выданя ([[2008]]), ISBN 978-80-7277-370-1 == Одказы == * [https://web.archive.org/web/20160306025313/http://karpatart.com/exhibitions/69/geniyi-karpat-21-fedor-manayilo.html Выставка робот Федора Манайла] * [https://web.archive.org/web/20071211100050/http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=116 Музей Ф. Манайла на сайтї «Музеї Україны»] * [http://ua-reporter.com/novosti/12014 Ужгород: Меморіалный будинок-музей Ф. Ф. Манайла] == Референції == <references/> {{Стыржень}} {{Lifetime|1910|1978|Манайло, Федор}} [[Катеґорія:Підкарпатьска Русь]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русиньскы малярї]] 7i3y88q9grjwjnhw9h5j83g3s8fums5 0 4655 167220 161597 2026-07-09T14:15:37Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167220 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Петро Кузмяк |Образчик=[[File:Petro Kuzmjak 2.jpg|230px]] |Образчика_подпис=Первый учитель в Р. Керестурѣ, 1855 |Чинность=сполоченско-културный дѣятель, поет, педагог<ref>Михал Шмайда.</ref> |Уроджѣня=1816 |Мѣсто_роджѣня=[[Страняны]] |Упокоеня={{Death date and age|1900|01|13|1816|00|00}} |Категория_склада=Ruski Krstur |Мѣсто_погребу=[[Руски Керестур]] }} '''Петро Кузмяк''' (*[[1816]], [[Страняны]]&nbsp;— †[[13. януара]] [[1900]], [[Руски Керестур]])&nbsp;— [[педагог]], [[поет]], церковный и сполоченско-културный дѣятель меджи [[Пряшівскый край|пряшовскыма]] и [[Войводина|войводинскыма]] [[Русины|Русинами]].<ref name="КСРУ">Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина</ref><ref name="Магочи2005">Paul Robert Magocsi: Kuzmiak, Petro</ref> == Биография == Уродив ся в селѣ [[Страняны]]<ref>Тогдышна назва села была Фольварк.</ref> року 1816, в селянской родинѣ. Гимназию выштудовав в [[Подолинець|Подолинцю]] и [[Дебрецен|Дебреценѣ]] (1836).<ref name="Магочи2005"/> Вступив до [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкого]] василианского монастыря в [[Мукачово|Мукачовѣ]], де в часѣ выукы тыж навщѣвляв педагогичны курзы в [[Ужгород]]ѣ.<ref name="КСРУ"/> Там ся выучив хоровому спѣву од [[Константин Матезонскый|Константина Матезонского]] и достав квалификацию, котра му давала право робити [[учитель]]ом и нотарьом. Незадоволеный монастырскым животом, Кузмяк лишив [[Мукачово]] и в роках 1838–1854 учительовав в русинскых зачаточных школах [[Пряшовщина|Пряшовщины]].<ref name="Магочи2005"/> Быв учительом в селѣ [[Шамброн]] (1838–41) и [[Якубяны]] (од 1841). За активность в часѣ [[Револуция|револуции]] 1848–49 быв арешованый.<ref name="КСРУ"/> В тых селах служив тыж як церковный [[Пѣвцоучитель|кантор]] и нотарь.<ref name="Магочи2005"/> В року 1854 з родинов одышов до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], де працовав як [[учитель]] до року 1892, майже четыри десятьроча. В [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]] Кузмяк организовав хор и заохочовав молодеж писати спѣванкы ай зберати [[фолклор]]ну [[Музика|музику]] и [[верш]]ы серед мѣстного русинского обывательства.<ref name="Магочи2005"/> Знамы суть його [[верш]]ы «Прилетѣла зозуленька», «Спѣвай жаворонку».<ref name="КСРУ"/>. Кузмяковы перебывали в худобности, бо в родинѣ были десятеро дѣти, а учительска платня на то не стачила.<ref>[https://web.archive.org/web/20250907113055/https://petrokuzmjak.com/hto-bul-petro-kuzm%D1%8Fk/ Хто бул Петро Кузмяк]</ref> Петро Кузмяк умер 13. януара 1900. року в [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]], де и похованый. == Почестованя == [[File:Ruski Krstur - 29.jpg|right|150px]] Як вызнаня його пионерской чинности меджи [[Войводина|войводинскыма]] [[Руснаци у Сербиї|Русинами]] нова [[школа]] и [[гимназия]] в [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]], котра была выставлена по [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]], достала имя Петра Кузмяка.<ref name="Магочи2005"/> Перед школов стоить бюста первого учителя (1989; автор Силвестер Макаи, [[коцур]]скый [[учитель]], [[малярь]] и [[скулптор]]). И една улиця в [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]] несе ймено Петра Кузмяка.<ref name="НАР">ПЕТРО КУЗМЯК (НАР)</ref> Повойновы переселенцѣ з Руского Керестура до Нового Орахова (при Бачкой Тополѣ) назвали свое културно-умѣлецке дружство ''КУД „Петро Кузмяк“''.<ref name="НАР"/> == Литература и одказы == * <big>Paul Robert Magocsi</big>: Kuzmiak, Petro' //Encyclopedia of Rusyn History and Culture. Revised and expanded edition. ''Edited by Paul Robert Magocsi and Ivan Pop.'' - Toronto-Buffalo-London: University of Toronto Press, 2005 (1st edition - 2002). {{ISBN|0-8020-3566-3}} Page 262 of 569. * {{книга|автор =Колектив авторів|тітул =<big>Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина</big>|одказ = |місто =[[Пряшів]] |выдавательство =Союз русинів-українців Словацької Республіки |рік=1999 |сторінкы =189 |сторінок =502 |isbn =80-85137-15-1 |тіраж = }} * {{книга |автор=<big>[[Михал Шмайда]]</big> |тітул=А іщі вам вінчую |одказ=https://diasporiana.org.ua/folklor/13997-shmayda-m-a-ishi-vam-vinchuyu-kalendarna-obryadovist-rusiniv-ukrayintsiv-u-cheho-slovachchini-t-1/ |місто=[[Пряшів]] |выдавательство=Slovenské pedagogické vydavateľstvo |рік=1992 |сторінкы=35 |сторінок=502 |isbn=80-08-01151-3 |тіраж=700}} * [https://nar.org.rs/rue/petro-kuzmяk/ ПЕТРО КУЗМЯК, Новинарска асоцияция Руснацох (НАР)] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1816|1900|Кузмяк, Петро}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] [[Катеґорія:Руски Керестур]] s8qzp4u8oe5a8ts0jxkjg6rpfgo3u43 0 4661 167212 166514 2026-07-09T13:24:42Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167212 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} {{Особа проста |Имя=Юлий Ставровскый-Попрадов |Имя_оригиналне=Юлий Ставровскый |Чинность=[[священик]], [[Народны будителї|народный будитель]] |Образчик=[[File:Yuliy Stavrovsky-Popradov.gif|240px]]<br />{{center|Портрет од нар.умѣлця В.Скакандия}} |Уроджѣня={{Birth date|1850|01|18}} |Мѣсто_роджѣня=[[Сулин]], [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{Death date and age|1899|03|27|1850|01|18}} |Мѣсто_смерти=[[Пряшов]], [[Австро-Мадярщина]] |Мѣсто_погребу=[[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]] }} [[File:Hrob JIStavrovskij.JPG|thumb|260px|{{center|Гроб писателя в [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижном]]}}]] [[File:Stavrovski handwriting.jpg|thumb|260px|{{center|Писмо Ставровского}}]] '''Юлій Ставровскый-Попрадов''' ([[18. януара]] [[1850]], [[Сулин]] — [[27. марца]] [[1899]], [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]])&nbsp;— русиньскый будитель, поет, фолклоріста, публіціста, етноґраф, ґрекокатолицькый священик. == Біоґрафія == Уродив ся в селї [[Сулин]] в родинї де про походжіня ёго матери пановала атмосфера мадярьской културы. Учів ся в ріднім селї, в [[Подолинець|Подолинцї]] і [[Левоча|Левочі]]. Потом штудовав на ґімназії в Пряшові (1863-68) і одты року 1868 пішов на духовный семінарь в [[Будапешт|Будапештї]]. Ту стрїтив російского [[діпломат]]а К.Л. Кустодієвом, котрый силно впливав на ёго славяньскы і [[Русофил|русофільскы]] погляды. По высвячіню на священика спочатку служыв в селї [[Орябина]] (1874-76), потом в роках 1877-78 працовав в єпіскопскій канцеларії пряшівского єпіскопа [[Николай Товт|Николая Товта]]. Року 1879 по рекомендації [[Адолф Добряньскый|Адолфа Добряньского]] перебрав місце попа в Чертіжнім де зістав до кінце жывота. Подля нёго про успішне завершіня народного оброджіня Русинів є кодіфікація русиньского языка, но сам писав підкарпатьсков варіантов російского языка. == Творба == Творба Ю. Ставровского-Попрадова складать ся з лірічной поезії, етноґрафічных нарисів і фолклорных записів. Друковав на сторінках сучасных ёму підкарпатьскых новинок і часописів: „Свѣтъ‟, „Новый свѣт‟, „Карпатъ‟, „Листокъ‟, але тыж в мадярьскоязычній періодіцї. Продовжуючі традіцію народных будителїв старшого поколїня, він вызывать Русинів „научіти ся самых себе‟. Тото пересвідчіня одбито в ёго статях о фолклорї і звыках свого народу: „Очерки изъ Подкарпатской Руси‟ (1872), „Сказкы изъ спишской Руси‟ (1872), „Ярмарка въ одномъ городѣ вышнаго Спиша‟ (1872), „Работа со льномъ и полотном у спишскихъ русскихъ‟ і іншых.<ref name="АЗ">170 років од народжіня Юлія Ставровского-Попрадова.</ref><ref name="Поп">Иван Поп: Ставровский-Попрадов Юлий.</ref> Ю. Ставровскый-Попрадов писав «підкарпатьскым варіантом» русского языка. Написав дакілько языкознательскых статей, присвяченых голосным і выкладовому языку в школах. Написав русскоязычный „Русскій букваръ‟, але тот зостав в рукопису. Меджі іншыма неопублікованыма роботами писателя мож спомянути публицистичну роботу „Отношеніе венгро-русскихъ к мадярамъ‟ і роботу на тему історії „Нѣчто объ образованіи венгро-русскаго народа‟. Ёго історічны роботы, присвячены Краснобрідьскому монастырю і селу [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]], были выданы в мадярьскім языку. Од часу смерти Ю.&nbsp;Ставровского-Попрадова ёго роботы были выданы [[Николай Бескид|Николаём Бескидом]] (1928) і [[Олена Рудловчакова|Оленов Рудловчаковов]] (1984).<ref name="АЗ"/><ref name="Поп"/> == Ставровскый о литературном языку == Ставровскый во своих языковых симпатиях еднозначно и усвѣдомено ишов традичнов дорогов, указанов Духновичом, Што веце, такый погляд роздѣляли не лем его колегы и окружѣня, але и тогдышна наука [[Мадярске кральовство|Мадярщины]]. Зато, неисторичне е тверджѣня, же причинов была ограниченость Ставровского.<ref>Федір Ковач: Ставровський-Попрадов Юлій.</ref> В конци живота, склавши зберку проповѣдей так поясняв погляд на литературный язык: «...при составленіи этихъ проповѣдей я не могъ приняти во вниманіе всѣ нарѣчія, господствующія у нашего простонародія. Я писалъ потому на томъ, употребляемомъ у насъ вообще, литературном языкѣ, на котором писаны и сочиненія пок. Духновича, или торжественныя рѣчи нашихъ просвѣщенныхъ архіереевъ, или школьные учебники, издаваемые нашими епархіальными начальствами.» == Жерела и одказы == * '''Федір Ковач: Ставровський-Попрадов Юлій''' //{{КСРУ}} С.&nbsp;326. * '''Иван Поп: Ставровский-Попрадов Юлий''' //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} Сс.&nbsp;351–352. * {{cite web |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?17-1-2020-170-років-од-народжіня-Юлія-Ставровского-Попрадова |title='''170 років од народжіня Юлія Ставровского-Попрадова''' |author='''А.З.''' |language=[[русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2020-01-31 }} == Література == * {{книга |автор=[[Іван Поп]] |тітул=Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury |одказ= |місто=[[Прага]] |выдавательство=Libri |рік=2008 |сторінкы=324 |сторінок= |тіраж=1200 |ISBN=978-80-7277-370-1}} * {{КСРУ}} С.&nbsp;326. * {{книга |автор=[[Михал Шмайда]] |тітул=А іщі вам вінчую |одказ=http://lemko.org/pdf/Szmajda_s.pdf |місто=[[Пряшів]] |выдавательство=Slovenské pedagogické vydavateľstvo |рік=1992 |сторінкы=35 |сторінок=502 |тіраж=700 |ISBN=80-08-01151-3}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1850|1899|Ставровскый-Попрадов, Юлій}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] jkca7jw572fuxvyp9bfcpblp5s8s6sr 0 5397 167234 160144 2026-07-09T18:58:38Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Малі Славков]] на [[Малый Славков]] 160144 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс Словеньска обец |URL знаку = Erb chýba.jpg |URL пологы = Mapa nie je.png |Край = [[Пряшівскый край|Пряшівскый]] |Окрес = [[Окрес Кежмарок|Кежмарок]] |Реґіон = Спіш |Северна шырка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Выходна довжка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Надморьска вышка = 650 |Розлога = |Чісло жытелїв = 840 |Статус ку = 31.12.2004 |Густота жытельства = |Перша писемна змінка = |Код = 581241 |ЕЧВ = |ПСЧ = 060 01 (пошта [[Кежмарок]] 1) |Передвольба = |Адреса = |Website = |Імейл = |Телефон = |Факс = |Староста = Інж. Станїслав Кротак<ref>{{Список старостів і пріматорів 2010|Інж. Станїслав Кротак}}</ref> |Політічна партія = [[КДГ]] |}} '''Малі Славков''' ({{lang-sk|Malý Slavkov}}) — є [[село]] в [[Окрес Кежмарок|окресї Кежмарок]] в [[Пряшівскый край|Пряшівскім краю]] на северовыходї [[Словакія|Словеньска]]. == Обывательство == {{SK|pop}} == Референції == <references/> {{Стыржень}} {{Окрес Кежмарок}} 8212eggdfi8etft9uaylyejfqwb94ak 167236 167234 2026-07-09T18:59:32Z Rue323 31002 167236 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс Словеньска обец |URL знаку = Erb chýba.jpg |URL пологы = Mapa nie je.png |Край = [[Пряшівскый край|Пряшівскый]] |Окрес = [[Окрес Кежмарок|Кежмарок]] |Реґіон = Спіш |Северна шырка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Выходна довжка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Надморьска вышка = 650 |Розлога = |Чісло жытелїв = 840 |Статус ку = 31.12.2004 |Густота жытельства = |Перша писемна змінка = |Код = 581241 |ЕЧВ = |ПСЧ = 060 01 (пошта [[Кежмарок]] 1) |Передвольба = |Адреса = |Website = |Імейл = |Телефон = |Факс = |Староста = Інж. Станїслав Кротак<ref>{{Список старостів і пріматорів 2010|Інж. Станїслав Кротак}}</ref> |Політічна партія = [[КДГ]] |}} '''Малы́й Сла́вков''' ({{lang-sk|Malý Slavkov}}) — [[село]] в [[Окрес Кежмарок|окресї Кежмарок]] у [[Пряшівскый край|Пряшівскім краю]] на северовыходї [[Словакія|Словеньска]]. == Обывательство == {{SK|pop}} == Референції == <references/> {{Стыржень}} {{Окрес Кежмарок}} hr1kez7pmt8n8qkgfc4nmxyarybtgxb 0 5438 167225 161047 2026-07-09T14:48:36Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167225 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Грабарь|особы}} {{Особа проста |Имя=Александер Грабарь |Образчик=[[Файл:Александер Грабарь.jpg|right|250px]] |Чинность= орнітолоґ, педаґоґ, малярь |Уроджѣня={{Birth date and age|1883|08|17}} |Мѣсто_роджѣня=[[Будапешт]] |Упокоеня={{Death date and age|1959|06|30|1883|08|17}}<ref>https://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=49189</ref> |Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]] }} '''Александер Грабарь''' ([[17. авґуста]] [[1883]], [[Будапешт]] - [[1959]], [[Ужгород]]) - русиньскый културный дїятель, педаґоґ і малярь. Основатель карпатьской [[орнітолоґія|орнітолоґії]] і автор першых науковых орнітолоґічных робот в [[Русиньскый язык|русиньскім языку]]. ==Біоґрафія== Народив ся в [[Мадярьско|Мадярьску]] в містї Будапешт в роцї [[1883]]. Року [[1902]] скінчів ґімназію в [[Ужгород]]ї і в роцї 1903 публіковав першу наукову роботу уж як штудент біолоґічной факулты в Будапештї, яку закінчів в р. [[1906]]. Потім започав робити на ужгородьскій ґімназії як професор біолоґії. За свій вклад до наукы быв оцїненый діпломом Ужгородьского кралёвского орнітолоґічного товариства. Од року 1944 працовав в Підкарпатьскім краёзнательскім музею. По року 1945 быв доцентом Ужгородьской універзіты. Умер в 1959 в Ужгородї. Ёго найзнаміша робота ''Птаство Подкарпатской Руси'' з року 1931 описує 278 видів авіфауны Підкарпатя і часточно выходного [[Словеньско|Словеньска]]. Єй велике значіня про Русинів є в тім, же была написана по [[Русиньскый язык|русиньскы]] і захопила оріґіналны русиньскы назвы [[птах]]ів. Зозберав унікатну колекцію хижых птахів яка є днесь єдина свого тіпу в [[Україна|Українї]]. Александер Грабарь тыж роспрацовав практічну сістему годовлї гищів у волъєрах. Малёвав країнкы і заряджує ся до підкарпатьской школы країнарїв імпресіоністів. ==Творба== * Az urali bagoly fészkelése a Kárpátokban //Természet-tudományi kőzlőny, Budapest, 1903 * Beobachtungen űber die Uraleule //Aquila, t. 32-33, 1935-1926 * Gyps fulvus, Nyctea nivea, Aegolius Teugmalnni * A. nyérc Uyshorodon (Putorius lutreola) //Kárpati vadász Berehovo–Beregszasz, 1928 * Птаство Подкарпатской Руси //Подкарпатська Русь, р.8. Ужгород, 1931 * Туруни Подкарпатской Руси (Carabini Carpathorossiae) // Подкарпатска Русь, р.8. Ужгород, 1931-1932 * Ptactvo na Podkarpatské Rusi // Sbornik Zemské Musejni Společnosti v Užhorodé, 1932 * Уральська сова на Подкарпатскої Руси // Подкарпатска Русь, р. 10 Ужгород, 1933 * Важки Подкарпатскої Руси (Odonata Carpathorossica) * Die Verbreitung des weissen Storches (Ciconia c. ciconia L.) im Hordungarischen Karpathen-vorland in den Jahren 1933-1934 // Aquila. t. 46-49, Budapest, 1939 * Хижое птаство Подкарпаття // Зоря, Hajnal, 1942, Унгвар, I, № 1-2, 1941, II, № 1-2 ==Література== * {{книга|автор =[[Іван Поп]]|тітул =Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury|одказ = |місто =[[Прага]] |выдавательство =Libri |рік = [[2008]]|том = |сторінкы =111 |сторінок = |серія = |isbn =978-80-7277-370-1 |тіраж =1200 }} * [https://web.archive.org/web/20200322204020/http://www.lucanus.org.ua/zoomuz/promuz-ua.htm Зоологічний музей ДВНЗ УжНУ] * [http://aetos.kiev.ua/pdf/berkut/berkut2.pdf Пioнер наукової орнiтологiї на Закарпатті], Беркут, № 2, 1993, стр. 42 - 44 ==Екстерны одказы== [http://aetos.kiev.ua/selectrus/hrabar.htm ПТИЦЫ ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ] {{Lifetime|1883|1959|Грабарь, Александер}} [[Катеґорія:Русины]] [[Катеґорія:Орнітолоґія]] 4rlp8nib1u4vqcg7j8oiplthez3djum 167226 167225 2026-07-09T14:53:36Z Igor Kercsa 5504 датум 167226 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Грабарь|особы}} {{Особа проста |Имя=Александер Грабарь |Образчик=[[Файл:Александер Грабарь.jpg|right|250px]] |Чинность= орнітолоґ, педаґоґ, малярь |Уроджѣня={{Birth date and age|1883|08|17}} |Мѣсто_роджѣня=[[Будапешт]] |Упокоеня={{Death date and age|1959|06|30|1883|08|17}}<ref>https://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=49189</ref> |Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]] }} '''Александер Грабарь''' (*[[17. авґуста]] [[1883]], [[Будапешт]] – †[[30. юн|30. юна]] [[1959]], [[Ужгород]]) — русиньскый културный дїятель, педаґоґ і малярь. Основатель карпатьской [[орнітолоґія|орнітолоґії]] і автор першых науковых орнітолоґічных робот в [[Русиньскый язык|русиньскім языку]]. ==Біоґрафія== Народив ся в [[Мадярьско|Мадярьску]] в містї Будапешт в роцї [[1883]]. Року [[1902]] скінчів ґімназію в [[Ужгород]]ї і в роцї 1903 публіковав першу наукову роботу уж як штудент біолоґічной факулты в Будапештї, яку закінчів в р. [[1906]]. Потім започав робити на ужгородьскій ґімназії як професор біолоґії. За свій вклад до наукы быв оцїненый діпломом Ужгородьского кралёвского орнітолоґічного товариства. Од року 1944 працовав в Підкарпатьскім краёзнательскім музею. По року 1945 быв доцентом Ужгородьской універзіты. Умер в 1959 в Ужгородї. Ёго найзнаміша робота ''Птаство Подкарпатской Руси'' з року 1931 описує 278 видів авіфауны Підкарпатя і часточно выходного [[Словеньско|Словеньска]]. Єй велике значіня про Русинів є в тім, же была написана по [[Русиньскый язык|русиньскы]] і захопила оріґіналны русиньскы назвы [[птах]]ів. Зозберав унікатну колекцію хижых птахів яка є днесь єдина свого тіпу в [[Україна|Українї]]. Александер Грабарь тыж роспрацовав практічну сістему годовлї гищів у волъєрах. Малёвав країнкы і заряджує ся до підкарпатьской школы країнарїв імпресіоністів. ==Творба== * Az urali bagoly fészkelése a Kárpátokban //Természet-tudományi kőzlőny, Budapest, 1903 * Beobachtungen űber die Uraleule //Aquila, t. 32-33, 1935-1926 * Gyps fulvus, Nyctea nivea, Aegolius Teugmalnni * A. nyérc Uyshorodon (Putorius lutreola) //Kárpati vadász Berehovo–Beregszasz, 1928 * Птаство Подкарпатской Руси //Подкарпатська Русь, р.8. Ужгород, 1931 * Туруни Подкарпатской Руси (Carabini Carpathorossiae) // Подкарпатска Русь, р.8. Ужгород, 1931-1932 * Ptactvo na Podkarpatské Rusi // Sbornik Zemské Musejni Společnosti v Užhorodé, 1932 * Уральська сова на Подкарпатскої Руси // Подкарпатска Русь, р. 10 Ужгород, 1933 * Важки Подкарпатскої Руси (Odonata Carpathorossica) * Die Verbreitung des weissen Storches (Ciconia c. ciconia L.) im Hordungarischen Karpathen-vorland in den Jahren 1933-1934 // Aquila. t. 46-49, Budapest, 1939 * Хижое птаство Подкарпаття // Зоря, Hajnal, 1942, Унгвар, I, № 1-2, 1941, II, № 1-2 ==Література== * {{книга|автор =[[Іван Поп]]|тітул =Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury|одказ = |місто =[[Прага]] |выдавательство =Libri |рік = [[2008]]|том = |сторінкы =111 |сторінок = |серія = |isbn =978-80-7277-370-1 |тіраж =1200 }} * [https://web.archive.org/web/20200322204020/http://www.lucanus.org.ua/zoomuz/promuz-ua.htm Зоологічний музей ДВНЗ УжНУ] * [http://aetos.kiev.ua/pdf/berkut/berkut2.pdf Пioнер наукової орнiтологiї на Закарпатті], Беркут, № 2, 1993, стр. 42 - 44 ==Екстерны одказы== [http://aetos.kiev.ua/selectrus/hrabar.htm ПТИЦЫ ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ] {{Lifetime|1883|1959|Грабарь, Александер}} [[Катеґорія:Русины]] [[Катеґорія:Орнітолоґія]] 9d9q23dm5y4n9s0j345ewjsq0aonave 0 6491 167213 157892 2026-07-09T13:32:23Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167213 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя=Едвард Вайда |уроджѣня={{Birth date and age|1958|09|10}} |мѣсто роджѣня= Кемп-Лежен, Сїверна Каролина |сферы наук=[[Лінґвістіка|языкознаня]] }} '''Едвард Вайда''' ({{lang-en|Edward Vajda}}; [[10. септембер]] [[1958]], Кемп-Лежен, Сїверна Каролина) є [[США|америцькый]] [[Лінґвістіка|языкознатель]] [[Русины|русинського]]<ref>{{cite web|url=http://pandora.cii.wwu.edu/vajda/cv.pdf|title=Curriculum Vitae|publisher=Веб-страница Эдварда Вайды|accessdate=2012-08-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180613223852/http://pandora.cii.wwu.edu/vajda/cv.pdf|archivedate=2018-06-13|deadlink=yes}}</ref> походженя, знамый дякуючи своюй роботї над предложенов [[Дене-єнісейскы языкы|Дене-єнісейськов языковов фаміліёв]], цїлём чого є довести, же [[Кетьскый язык|кетськый язык]] у [[Сібірь|Сібірї]] має общого языкового предка з [[Языкы На-Дене|языками На-Дене]] в [[Северна Америка|Сївернуй Америцї]]. Зачав ся занимати кетськым у 90. роках, по роспадови [[Совєтьскый союз|Совєтського союзу]]; мав [[інтервю]] з носителями кетського на [[Нїмецько|Нїмцях]], пак пушов до [[Томск]]а в югозападнуй Сібірї, жебы там робити в теренї. У авґустї 2008. ун став перьвым Сївероамеричаном, котрый навщивив кетську утцюзнину в [[Туруханьскый район|Туруханськум районї]] ([[Красноярьскый край|Красноярськый край]], сїверно-середня Сібірь), де інтензівно робив з носителями щезаючого языка. Вайдова статя «Сібірська капча з языками На-Дене» была опублікована в 2010 у ''Антрополоґічных записках Аласького універзітету''.<ref>Vajda E. (2010). «A Siberian link with Na-Dene languages» // ''Anthropological Papers of the University of Alaska.</ref> == Література == === Моноґрафії === *''Ket'' (Languages of the World/Materials Volume 204.) Munich: Lincom Europa, 2004. *''Mid-Holocene Language Connections between Asia and North America.'' Leiden: Brill, 2022 (authors: Michael Fortescue and Edward Vajda) *''Yeniseian Peoples and Languages: a history of their study with an annotated bibliography and a source guide.'' Surrey, England: Curzon Press, 2001. (389 pages) *''Ket Prosodic Phonology.'' (Languages of the World 15.) Munich: Lincom Europa, 2000 *''Morfologicheskij slovar’ ketskogo glagola na osnove juzhnoketskogo dialekta'' [Morphological dictionary of the Ket verb, southern dialect] (co-authored with Marina Zinn), Tomsk: TGPU, 2004. (257 pages) *''Russian Punctuation and Related Symbols'' (co-authored with V. I. Umanets), Bloomington, Indiana: Slavica Publishers, 2005. (249 pages) === Едітор збірок === *"Subordination and coordination strategies in North Asian languages." ''Current issues in linguistic theory,'' 300.) Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins, 2008. (225 pp.) *''Languages and Prehistory of Central Siberia.'' (Current issues in linguistic theory, 262.) Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins, 2004. (275 pp.) *''Studia Yeniseica: in honor of Heinrich Werner.'' Language typology and universals 56.1/2 (2003). Berlin: Akademie Verlag. (Co-edited with Gregory Anderson.) === Рецензованы статї в часописах === *"Ket shamanism." ''Shaman'' 18.1/2: 125-143 (2010). *"A Siberian link with Na-Dene Languages." ''Anthropological Papers of the University of Alaska,'' Volume 5, New Series. (2010): 31-99. *"Yeniseian, Na-Dene, and Historical Linguistics." ''Anthropological Papers of the University of Alaska,'' Volume 5, New Series. (2010): 100-118. *"Dene–Yeniseian and Processes of Deep Change in Kin Terminologies." ''Anthropological Papers of the University of Alaska,'' Volume 5, New Series. (2010): 120-236. (co-authored with John W. Ives and Sally Rice) *"The languages of Siberia." ''Linguistic Compass'' 2 (2008): 1-19. *"Yeniseic diathesis" ''Language Typology'' 9 (2005): 327-339. (Review article of Die Diathese in den Jenissej-Sprachen aus typologischer Sicht, H. Werner). *"Ket verb structure in typological perspective." ''Sprachtypologie und Universalienforschung'' 56.1/2 (2003): 55-92. Berlin: Akademie Verlag. *"The role of position class in Ket verb morphophonology." ''Word'' 52/3: 369-436 (2001). *"Actant conjugations in the Ket verb." ''Voprosy jazykoznanija'' [Linguistic Inquiry] 67/3 (2000): 21-41. Moscow: Nauka. === Капітолы в книгах або статї в енціклопедіях === *"[https://oxfordre.com/linguistics/view/10.1093/acrefore/9780199384655.001.0001/acrefore-9780199384655-e-631 Morphology in Dene-Yeniseian Languages]". In ''Oxford Research Encyclopedia of Linguistics''. 2019. *"[https://oxfordre.com/linguistics/display/10.1093/acrefore/9780199384655.001.0001/acrefore-9780199384655-e-31#:~:text=Dene%2DYeniseian%20is%20a%20proposed,and%20several%20documented%20extinct%20relatives. Dene-Yeniseian]". In ''Oxford Research Encyclopedia of Linguistics''. 2016. *"Loanwords in Ket." ''Loanwords in the World’s languages: a comparative handbook,'' eds. Martin Haspelmath and Uri Tadmor. Berlin: Mouton de Gruyter, 2009. pp.&nbsp;471–494. *"Una relación genealógica entre las lenguas del Nuevo Mundo y de Siberia." (co-authored with Bernard Comrie) ''X Encuentro Internacional de Lingüística en el Noroeste: Memorias.'' 2009. *"Ditransitive constructions in Ket" ''The typology of ditransitives,'' ed. Bernard Comrie and Martin Haspelmath. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. *"Siberian landscapes in Ket traditional culture." ''Landscape and culture in the Siberian North,'' ed. Peter Jordan. Cambridge: Cambridge University Press. 2009. *"Head-negating enclitics in Ket" ''Subordination and coordination strategies in North Asian languages,'' ed. Edward Vajda. 2008. Amsterdam & Philadelphia. pp.&nbsp;179–201. *"Ket morphology" 2007. ''Morphologies of Asia and Africa,'' Vol. 2, ed. Alan Kaye, pp.&nbsp;1277–1325. Winona Lake, IN: Eisenbrauns. *"Losing semantic alignment: from Proto-Yeniseic to Modern Ket" ''The typology of semantic alignment,'' eds. Tim Donohue & Soeren Wichman. Oxford: Oxford University Press. pp.&nbsp;140–161. *"Distinguishing referential from grammatical function in morphological typology." ''Linguistic diversity and language theories,'' ed. by Zygmunt Frajzyngier, David Rood, and Adam Hodges. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins. 2004. pp.&nbsp;397–420. *"Tone and Phoneme in Ket." ''Current trends in Caucasian, East European and Inner Asian linguistics: Papers in Honor of Howard I. Aronson'' (Current issues in linguistic theory.), pp.&nbsp;291–308. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins, 2003. *"Toward a typology of position class: comparing Navajo and Ket verb morphology." Proceedings from the Fourth Workshop on American Indigenous Languages ''Santa Barbara Papers in Linguistics,'' 11, ed. Jeanie Castillo, pp.&nbsp;99–114. Santa Barbara, CA: University of California, Santa Barbara. (2001). *"The origin of phonemic tone in Ket." ''Chicago Linguistics Society'' 37/2: ''Parasession on Arctic Languages,'' pp.&nbsp;305–320. Chicago: University of Chicago Press, 2002. *"Kazakh Phonology." ''Opuscula Altaica: Essays Presented in Honor of Henry Schwarz,'' pp.&nbsp;603–650. Western Washington University, 1994. *"A Critique of the Notion that Language Imprisons the Mind." ''Anthropological World: An Introduction to Cultural Anthropology,'' pp.&nbsp;95–103, 1990. == Референції == {{референції}} == Одказы == * [https://web.archive.org/web/20120910064116/http://www.uaf.edu/anlc/dy/2012/ March 24, 2012 Dene-Yeniseian Workshop, University of Alaska Fairbanks, Lectures by Ed VAjda and other papers now available via ANLC and UTube.''] * [https://web.archive.org/web/20080513102358/http://pandora.cii.wwu.edu/vajda/ Vajda’s homepage] at Western Washington University * [https://web.archive.org/web/20081010033624/http://pandora.cii.wwu.edu/showcase2005/vajda/showcase4.htm Video of Vajda introducing the Ket language] {{lifetime|1958||Вайда, Едвард}} [[Катеґорія:Русиньскы Америчане]] [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] kh9afjkk3nyw5134vtxuqe7xmn2j3wm 0 10149 167239 167113 2026-07-09T20:27:09Z Halajkovič 33393 +доповнїня 167239 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцкый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священіцї церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачева]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложенав Ґенерална ґрекокатолицька духовна семіїнарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чеськословеньску === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Ческословеньска влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси, в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же Русины на Словеньску не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя лемківского языка в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї Лемків. кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкове были уже пересвідчены о едукачнім потенціялї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. кедь подля дан Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Кінцём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Світлым прикладом є рускокерестурскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярів. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, зроблены путавым інтересным способом, же немають конкуренцію ани меджі учебниками іншых народностных меншых у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15-тёх выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцах і Міклошевцах были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцах ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцах, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет «rusinski jezik» як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцах, Міклошовцах і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцах і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70-ых до 90-ых років мінулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковаре быв в 1968 роцї приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцах, Міклошевцах, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцах одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот быв про Русинів в Хорватії барз не приємным періодом, бо найтяжшы воєньскы операції ся одбывали праві на теріторії компактно заселеній Русинами. Навчаня русиньского языка ся та неутримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцах находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з різных клас, різных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцах. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрі. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцах укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцах і Міклошевцах од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з три годиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцах і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярів народностных меншын в Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь в Мадярьску пережыли (подкарпато-русиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на прицїпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачско-срємскых Русинів) [[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. Мучонь: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в 1995 роцї. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештю і ыншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв|Кієві]] не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: 1. Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.), і 2. Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Бівшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Но можеме повісти, же такый став очівіснї корешпондує і з не цалком ідеалнов сітуаціёв при выхові педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школьярів. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком 1996 рока. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 97\98 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 04\05 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 06\07 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 08\09 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в Чабинах. В шк. роцї 11\12 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в Баєрівцах. Особито треба спомянути ОШ в Радвани над Лабірцём, де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды чудным феноменом — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся в рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є клесаюча тенденція кількости учітелїв, котры суть охотны учіти русиньскый язык, зато, бо быти учітелём русиньского языка, не значіть учіти го дїти в школї, але належить ку тому якась будительска робота обернута на родічів. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом Дмітріём Выслоцькым. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на анґліцькый язык богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в Піттсбурґу (Пенсілванія) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в Джонставнї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] e0rdpscqa94aep055e8c8zch6enbm2z 167241 167239 2026-07-09T21:37:31Z Halajkovič 33393 167241 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцкый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чеськословеньску === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Ческословеньска влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси, в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же Русины на Словеньску не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя лемківского языка в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї Лемків. кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкове были уже пересвідчены о едукачнім потенціялї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. кедь подля дан Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Кінцём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярів народностных меншын в Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь в Мадярьску пережыли (подкарпато-русиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на прицїпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачско-срємскых Русинів) [[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. Мучонь: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в 1995 роцї. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештю і ыншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв|Кієві]] не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: 1. Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.), і 2. Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Бівшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школьярів. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком 1996 рока. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 97\98 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 04\05 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 06\07 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 08\09 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в Чабинах. В шк. роцї 11\12 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в Баєрівцях. Особито треба спомянути ОШ в Радвани над Лабірцём, де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды чудным феноменом — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся в рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом Дмітріём Выслоцькым. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на анґліцькый язык богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в Піттсбурґу (Пенсілванія) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в Джонставнї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] t8swo2ds9c0j0oyrm5izeun4oeexesn 167242 167241 2026-07-09T22:08:48Z Halajkovič 33393 167242 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцкый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чехословакії === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Чехословацька влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала [[Генералный штатут про Подкарпатску Русь|Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руст]], в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же [[Русины на Словеньску]] не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя [[Лемківскый язык|лемківского языка]] в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї [[Лемкы|Лемків]]. Кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкы были уже пересвідчены о едукачнім потенціалї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Rедь подля даных Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Концём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярїв народностных меншын у Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь у Мадярьску пережыли (підкарпаторусиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на принціпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачскосрємскых Русинів) :[[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. :[[Мучонь]]: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в роцї 1995. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештї і іншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв]]і не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: # Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.). # Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Векшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школярїв. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком року 1996. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 1997\1998 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 2004\2005 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 2006\2007 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 2008\2009 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в [[Чабины|Чабинах]]. В шк. роцї 2011\2012 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в [[Баєрівцї|Баєрівцях]]. Особито треба спомянути ОШ в [[Радвань над Лабірцём|Радвани над Лабірцём]], де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды шпеціфічным явлїнём — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся у рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом [[Дмитро Вислоцкый|Дмітріём Выслоцькым]]. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на [[анґліцькый язык]] богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в [[Питтсбург|Піттсбурґу]] ([[Пенсилвания|Пенсілванія]]) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в [[Джонставн]]ї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] lz0q6qi36s10shbs6xkfd37c205bx5w 167243 167242 2026-07-09T22:09:46Z Halajkovič 33393 167243 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцкый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чехословакії === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Чехословацька влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала [[Генералный штатут про Подкарпатску Русь|Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руст]], в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же [[Русины на Словеньску]] не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя [[Лемківскый язык|лемківского языка]] в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї [[Лемкы|Лемків]]. Кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкы были уже пересвідчены о едукачнім потенціалї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Кедь подля даных Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Концём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярїв народностных меншын у Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь у Мадярьску пережыли (підкарпаторусиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на принціпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачскосрємскых Русинів) :[[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. :[[Мучонь]]: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в роцї 1995. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештї і іншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв]]і не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: # Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.). # Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Векшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школярїв. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком року 1996. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 1997\1998 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 2004\2005 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 2006\2007 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 2008\2009 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в [[Чабины|Чабинах]]. В шк. роцї 2011\2012 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в [[Баєрівцї|Баєрівцях]]. Особито треба спомянути ОШ в [[Радвань над Лабірцём|Радвани над Лабірцём]], де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды шпеціфічным явлїнём — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся у рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом [[Дмитро Вислоцкый|Дмітріём Выслоцькым]]. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на [[анґліцькый язык]] богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в [[Питтсбург|Піттсбурґу]] ([[Пенсилвания|Пенсілванія]]) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в [[Джонставн]]ї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] 078g68b5mwfptyph61ckr1anj9xybp7 167244 167243 2026-07-09T22:24:03Z Halajkovič 33393 167244 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Alexander Dukhnovich.jpg|135px|thumb|[[Александер Духновіч]] быв [[Русины|русиньскый]] [[Просвітительство|просвітитель]] і [[Педагог|педаґоґ]], автор славного букваря „Книжица читальная для начинающих“ (1847), котра ся стала основов русиньского школства]] '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцкый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чехословакії === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Чехословацька влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала [[Генералный штатут про Подкарпатску Русь|Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руст]], в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же [[Русины на Словеньску]] не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя [[Лемківскый язык|лемківского языка]] в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї [[Лемкы|Лемків]]. Кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкы были уже пересвідчены о едукачнім потенціалї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Кедь подля даных Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Концём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярїв народностных меншын у Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь у Мадярьску пережыли (підкарпаторусиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на принціпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачскосрємскых Русинів) :[[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. :[[Мучонь]]: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в роцї 1995. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештї і іншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв]]і не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: # Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.). # Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Векшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школярїв. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком року 1996. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 1997\1998 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 2004\2005 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 2006\2007 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 2008\2009 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в [[Чабины|Чабинах]]. В шк. роцї 2011\2012 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в [[Баєрівцї|Баєрівцях]]. Особито треба спомянути ОШ в [[Радвань над Лабірцём|Радвани над Лабірцём]], де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды шпеціфічным явлїнём — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся у рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом [[Дмитро Вислоцкый|Дмітріём Выслоцькым]]. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на [[анґліцькый язык]] богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в [[Питтсбург|Піттсбурґу]] ([[Пенсилвания|Пенсілванія]]) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в [[Джонставн]]ї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] 7hp3veoupqc2cn4rhqe89v3zr4edlfk 167245 167244 2026-07-09T22:27:17Z Halajkovič 33393 167245 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Alexander Dukhnovich.jpg|135px|thumb|[[Александер Духновіч]] быв [[Русины|русиньскый]] [[Просвітительство|просвітитель]] і [[Педагог|педаґоґ]], автор славного букваря „Книжица читальная для начинающих“ (1847), котра ся стала основов русиньского школства]] '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]], у [[Русины в Румыниї|Румунії]], у [[Русины в Чеську|Чеську]], у [[Русины в США|США]], у [[Русины в Канадї|Канадї]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцькый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціално была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. Меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од року 1848 фунґовала на Львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чехословакії === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Чехословацька влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала [[Генералный штатут про Подкарпатску Русь|Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руст]], в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же [[Русины на Словеньску]] не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя [[Лемківскый язык|лемківского языка]] в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї [[Лемкы|Лемків]]. Кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкы были уже пересвідчены о едукачнім потенціалї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Кедь подля даных Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Концём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярїв народностных меншын у Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь у Мадярьску пережыли (підкарпаторусиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на принціпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачскосрємскых Русинів) :[[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. :[[Мучонь]]: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в роцї 1995. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештї і іншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв]]і не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: # Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.). # Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Векшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школярїв. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком року 1996. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 1997\1998 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 2004\2005 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 2006\2007 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 2008\2009 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в [[Чабины|Чабинах]]. В шк. роцї 2011\2012 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в [[Баєрівцї|Баєрівцях]]. Особито треба спомянути ОШ в [[Радвань над Лабірцём|Радвани над Лабірцём]], де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды шпеціфічным явлїнём — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся у рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом [[Дмитро Вислоцкый|Дмітріём Выслоцькым]]. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на [[анґліцькый язык]] богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в [[Питтсбург|Піттсбурґу]] ([[Пенсилвания|Пенсілванія]]) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в [[Джонставн]]ї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] bvhx38dumffahp3lc0rz5ei8kk6qc37 167246 167245 2026-07-09T22:32:56Z Halajkovič 33393 /* */ 167246 wikitext text/x-wiki {{Статья в роботѣ|[[Хоснователь:Halajkovič|<span style="color:#000">H</span><span style="color:#1a1a1a">a</span><span style="color:#333">l</span><span style="color:#4d4d4d">a</span><span style="color:#666">j</span><span style="color:#808080">k</span><span style="color:#999">o</span><span style="color:#aaa">v</span><span style="color:#b5b5b5">i</span><span style="color:#bbb">č</span>]] ([[Діскузія з хоснователём:Halajkovič|<span style="color:#bbb">д</span><span style="color:#a0a0a0">і</span><span style="color:#808080">с</span><span style="color:#606060">к</span><span style="color:#404040">у</span><span style="color:#202020">с</span><span style="color:#1a1a1a">і</span><span style="color:#000">я</span>]]) 00:31, 7 юлія 2026 (CEST)|4d}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Alexander Dukhnovich.jpg|235px|thumb|[[Александер Духновіч]] быв [[Русины|русиньскый]] [[Просвітительство|просвітитель]] і [[Педагог|педаґоґ]], автор славного букваря „Книжица читальная для начинающих“ (1847), котрый ся став основов русиньского школства]] '''Русиньске школство''' є сістема освітнїх інштітуцій, проґрамів і ініціатів заміряных на учіня [[Русиньскый язык|русиньского языка]], [[Історія Русинів|історії]] і [[Русиньска култура|културы]], як ай інштітуцій, в котрых ся русиньскый язык поужывать як главный учебный язык.<ref>{{cite book |last1=Маґочій |first1=П. Р. |last2=Поп |first2=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=[[Ужгород]] |year=2010 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Історія русиньского школства сягать до [[XVII. стороча|17. стороча]], коли взникли першы церьковны школы на теріторіях з компактным залюднїнём Русинів. Далшый розвой і значны штруктуралны зміны прошла тота область в періодї габсбурьской монархії, в меджівойновім періодї (главно в [[Чехословакія|Чехословакії]] і [[Рѣчь Посполита II.|Польску]]), як ай по [[Друга світова война|другой світовой войнї]]. В сучасности русиньске школство фунґує в розлічных формах (як волительный або повинный предмет, недїльны школы, языковы кружкы або повноцїнны ґімназіалны класы) в штатах, де жыє русиньска народностна меншына: на [[Русины на Словеньску|Словеньску]], у [[Русины в Польску|Польску]], у [[Руснаци у Сербиї|Сербії]] (де має [[Язык Паноньскых Русинів|русиньскый язык]] штатут урядного учебного языка в дакотрых школах [[Войводина|Войводины]]), у [[Русины в Хорватії|Хорватії]], у [[Русины в Мадярьску|Мадярьску]], у [[Русины в Румыниї|Румунії]], у [[Русины в Чеську|Чеську]], у [[Русины в США|США]], у [[Русины в Канадї|Канадї]] і на [[Русины на Українї|Українї]]. == Історія == === Найстаршы документы о русиньскім школстві === Найстаршы документы о русиньскім школстві на теріторії компактно заселеній [[Лемкы|Лемками]] суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый [[Мушина|мушиньскому]] старостови, єпіскoп [[Пётр Ґембіцькый]] выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст ([[Мушина|Мушины]] і [[Тиліч]]а), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Список школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніатьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в [[Подолинець|Подолинцї]] на [[Спіш]]у. === Русиньске школство у Габсбурьской монархії === Іщі за фунґованя [[Габсбурьска монархія|Габсбурьской монархії]] можеме відїти зачаток навчаня [[Русиньскый язык|русиньского языка]]. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у [[Відень|Відню]] (і з ініціатівы [[Андрій Бачіньскый|Андрія Бачіньского]]) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре — Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціално была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьков св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з [[Мукачевска ґрекокатолицька єпархія|Мукачевской єпархії]], 6 про [[Перемиська ґрекокатолицька єпархія|Перемиську єпархію]] і 6 про [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевацьку єпархію]]. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. Меджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і [[Ґріґорій Тарковіч]], першый уніатьскый метрополіта [[Антоній Ангеловіч]], [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], [[Михайло Щавницькый]] (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте.<ref>{{cite web |title=Barbareum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Священици церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з [[Пряшів|Пряшова]], [[Мукачово|Мукачова]] і [[Перемышль|Перемышля]], котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій меджі роками 1803—1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. [[Михаил Лучкай]], [[Виктор Добрянскый|Віктор Добряньскый]] ці єпіскоп і галічскый метрополіта [[Йосіф Сембратович]]. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста — філолоґ [[Бартоломій Копітарь]]. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і [[Іван Фоґарашій]]. Меджі священиками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты [[Іван Ольшавскый]] і [[Николай Нодь]].<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Штадтконвікт |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=823 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге [[Барбареум]], котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у [[Львів|Львові]] заложена Ґенерална ґрекокатолицька духовна семінарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став [[Михаил Щавницькый]] (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів [[Австрійска імперія|Австрійской імперії]]. Щавницькый быв і орґанізатором штудія.<ref>{{cite book |last=Маґочій |first=П. Р. |chapter=Щавницький Михайло |editor1-last=Маґочій |editor1-first=П. Р. |editor2-last=Поп |editor2-first=І. |title=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів |publisher=Видавництво В. Падяка |location=Ужгород |year=2010 |pages=828 |isbn=978-966-387-044-1}}</ref> На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з [[Галичіна|Галічіны]]. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів.<ref>{{cite web |title=Studium Ruthenum |url=http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum |accessdate=2013-04-28}}</ref> Од року 1848 фунґовала на Львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы. === Русиньске школство в Угорьску === Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од [[Карпаты|Карпат]] была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв [[Александер Бонкало]]. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в [[Новий Сад|Новім Садї]]. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы — в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин. === Русиньске школство Лемковины === Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з [[Лемковинa|Лемковины]] вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї [[Галичіна|Ґаліції]], меджі котрыма суть і особности цїлоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів — Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів [[Фом Поляньскый|Фому Поляньского]] і [[Юліян Пелеш|Юліяна Пелеша]] (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону — князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж [[Онуфрій Криницькый|Онуфрея Криницького]], [[Тітус Мішковский|Тіта Мішковского]] і [[Василь Масцюх|Василя Масцюха]]. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціёв церьковнов, в тім часї ся у [[Лемкы|Лемків]] профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу [[Лемковина]] вступила і до світа юрісдікції — мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „[[Руська бурса|Руськы бурсы]]“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в меджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус [[Русиньскый язык|лемківского языка]]. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часопис в лемківскім языку — двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911—1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы. === Русиньске школство у Чехословакії === На [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных „штатных“ языків. Чехословацька влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала [[Генералный штатут про Подкарпатску Русь|Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руст]], в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім [[Словеньско|Словеньску]] было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і [[Томаш Ґарік Масарік|презідент Масарик]] примушеный конштатовати, же [[Русины на Словеньску]] не мають адекватну кількость школ. В роках 1932—1937 чехословацьке міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в розсягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в роцї 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес — добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных. == Сучасна школска сфера у Польску == Пять річный період фунґованя [[Лемківскый язык|лемківского языка]] в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї [[Лемкы|Лемків]]. Кедь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкы были уже пересвідчены о едукачнім потенціалї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію — [[Стоваришыня Лемків]]. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію [[Мирослава Хомяк|Мірославы Хоміаковой]], зачали школяры учіти [[лемківскый язык]] як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї — в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся [[лемківскый язык]] розшырив і до іншых школ — в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Кедь подля даных Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло [[лемківскый язык]] 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся [[лемківскый язык]] учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся [[лемківскый язык]] дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый [[лемківскый язык]]. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. меджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы — то значіть, же зачали учіти [[лемківскый язык]] в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів [[Мирослава Хомяк|М. Хомяковой]], Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW — 4014 — 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой — Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в меджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації [[Стоваришыня Лемків]]. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать [[лемківскый язык]]. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню меджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. кедь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же [[лемківскый язык]] має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.<ref>{{cite book |last=Duc-Fajfer |first=O. |chapter=Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=217—231}}</ref> == Сучасна школска сфера у Сербії == Концём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Прикладом є руськокерестурьскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В року 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в меджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти — Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію.<ref>{{cite web |author=Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини |title=Национална стратеґия Руснацох у Сербиї |url=http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf |accessdate=2013-12-12}}</ref> На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня — дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурї компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку.<ref>{{cite book |last=Латяк |first=Д. |chapter=Руски студенти и стредньошколци (1927—2001). Орґанізачна дїялносц |title=Думки з Дунаю 13-14 |location=Буковар |year=2012 |pages=171—263 |isbn=978-955-7767-07-5}}</ref> В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярїв. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, суть одборниками высоко оцїнены і выникають меджі учебниками іншых меншын у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный [[Юлиан Рамач]]. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю“ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. кедь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум — 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15 выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.<ref>{{cite book |last=Fejsa |first=M. |chapter=Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=192—201}}</ref> == Сучасна школска сфера у Хорватії == Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах [[Петровци]] і [[Миклошевци]] і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцях і Міклошевцях были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кедь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в меджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык меджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцях ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцях, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцях, Міклошовцях і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцях і Раёвом Селе іщі скорше. Меджі роками 1956—1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70. до 90. років минулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковарї быв в роцї 1968 приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцях, Міклошевцях, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 — языка, 2 — културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцях одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей, што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991—1997). Тот період ся став про Русинів у Хорватії крітічным, кедьже боёвы операції проходили на теріторії, компактно залюдненій Русинами. Навчаня русиньского языка ся там не утримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцях находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з розлічных клас, розлічных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцях. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрї. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцях укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцях і Міклошевцях од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з тройгодиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцях і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Гнатко |first=Н. |chapter=Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=164—169}}</ref><ref>{{cite book |last=Hnatko |first=N. |chapter=Rusínske školstvo v Chorvátsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=202—216}}</ref> == Сучасна школска сфера у Мадярьску == В сучасности ся освіта школярїв народностных меншын у Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь у Мадярьску пережыли (підкарпаторусиньскый, діалект села [[Комлошка]] — основаный на принціпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь — подобный діалекту бачскосрємскых Русинів) :[[Комлошка]]: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. — 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. :[[Мучонь]]: Навчаня русиньского языка ся ту зачало в роцї 1995. Напроти Комлошцї є [[Мучонь]] векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештї і іншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом.<ref>{{cite book |last=Kapráľ |first=M. |chapter=Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=253—262}}</ref> Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кедь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили. Спочатку фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліцёв, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым. Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днесь лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Непозераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіантах. Од конця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.<ref>{{cite book |last=Ljavinec |first=M. |chapter=Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=244—251}}</ref><ref>{{cite book |last=Лявинець |first=М. |chapter=Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=170—176}}</ref> == Сучасна школска сфера на Українї == Русиньске школьство на [[Україна|Українї]] было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатю]] была доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинів мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в [[Кієв]]і не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч [[Русины|Русинам]] (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана — Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із [[Северна Америка|Северной Америкы]] (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка). == Сучасна школска сфера на Словеньску == Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка — дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньской оброды на Словеньску — зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. [[Русиньска оброда]] од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цїлоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріёв про заведжіня языка до освітной сістемы.<ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |chapter=Пряшівска Русь. Школьска сфера |editor-last=Magocsi |editor-first=Paul Robert |title=Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык |publisher=Uniwersytet Opolski — Instytut Filologii Polskiej |location=Opole |year=2004 |pages=427—462 |note=доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343—345}}</ref><ref>{{cite book |last=Плїшкова |first=А. |title=Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности |publisher=Світовый конґрес Русинів |location=Пряшів |year=2008}}</ref><ref>{{cite book |last=Plišková |first=A. |chapter=Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky |editor-last=Plišková |editor-first=A. |title=Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 |location=Prešov |year=2008 |pages=177—192}}</ref> Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: # Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.). # Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школства Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Векшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує меджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціёв учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап — передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньску ся і в сучасности выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньскым, ці докінця з україньскым. Тота сітуація повязана з проблемами при приправі педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школярїв. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком року 1996. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 1997\1998 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах, што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 2004\2005 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 2006\2007 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї — на ґімназії в Меджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 2008\2009 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в [[Чабины|Чабинах]]. В шк. роцї 2011\2012 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в [[Баєрівцї|Баєрівцях]]. Особито треба спомянути ОШ в [[Радвань над Лабірцём|Радвани над Лабірцём]], де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды шпеціфічным явлїнём — із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. … В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок.<ref>{{cite book |last=Ґай |first=М. |chapter=О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії |editor-last=Плїшкова |editor-first=А. |title=Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка |location=Пряшів |year=2008 |pages=158}}</ref><ref>{{cite journal |last=Ґай |first=М. |title=Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности |journal=Русин |volume=XX |year=2010 |issue=6 |pages=6—8}}</ref> На середнїй школї ся у рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка — днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середнїй і молодій ґенерації. Далшым проблемом є недостаток кваліфікованых учітелїв і потреба додаточной освітовой роботы меджі родічами. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціёв на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія — маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації — обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый — основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка.<ref>{{cite book |last=Конєчні |first=С. |title=Капітолы з історії Русинів на Словеньску |publisher=Русин і Народны новинкы |location=Пряшів |year=2009 |pages=72 |isbn=978-80-88769-99-6}}</ref> == Сучасна школска сфера у США і Канадї == Історія русиньского школства в Северній Америцї ся дїлить на історічну церьковно-фарьску і сучасну академічно-сполоченьску етапу. В періодї масовой міґрації на концї 19. і на зачатку 20. стороча русиньскы братства, главно „Ґрекокатолицькый союз“, фінанцовали властны школы при церьквах. В тых заряджінях ся дїти учіли чітати кіріліцю, учіли ся основы релігії і історію родного края. Про потребы тых школ ся выдавали букварї і чітанкы, з котрых найпопуларнїшый быв букварь складженый ґрекокатолицькым священиком Йосифом Ганулеём і світьскым лемківскым актівістом [[Дмитро Вислоцкый|Дмітріём Выслоцькым]]. Єднак в резултатї асімілачного тиску і переходу церькви на [[анґліцькый язык]] богослужеб до конця 50. років 20. стороча тоты школы майже цалком заникли. Днесь ся русиньскый язык до істой міры заховав лем в семінарах: во Візантійскім католицькім семінарї св. Кіріла і Мефодїя в [[Питтсбург|Піттсбурґу]] ([[Пенсилвания|Пенсілванія]]) і в формі карпаторусиньского языка в православнім семінарї Хріста Спасителя в [[Джонставн]]ї.<ref>{{cite book |last=Magocsi |first=Paul Robert |title=Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America |publisher=Multicultural History Society of Ontario |year=2005 |isbn=978-0968099643}}</ref> В сучасности зогравають главну задачу при захованю знань сполоченьскы і научны орґанізації діаспоры. В роцї 1978 професор [[Павел Роберт Маґочій]] заложыв „Карпаторусиньскый научный центер“, котрый ся став вызначным выдаватём анґліцькоязычных учебників, словників і історічных праць о Русинах. Важным освітным центром є ай <nowiki>„</nowiki>[[Карпато-Русинськоє Общество|Карпаторусиньска сполочность]]<nowiki>“</nowiki>, котра реалізує розсяглы проґрамы про дорослых і молодеж в діаспорї. Сполочность реґуларно орґанізує онлайн курзы, ґенеалоґічны вебінары і лекції, чім помагать потомкам еміґрантів штудовати пряшівскый і підкарпатьскый штандарт русиньского языка. Вдяка довгорочному намагу діаспоры ся русиністика як научна дісціпліна научать ай на універзітній уровни, конкретно на Торонтьскій універзітї в Канадї.<ref>{{cite web |title=Carpatho-Rusyn Society: Educational Programs |url=https://c-rs.org |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Румунії == Русины у Румунії суть офіціално узнанов народнов меншынов, што їм уможнює здобывати цїлену штатну підпору на властны освітнї потребы і мати свого заступцю в румуньскім парламентї. Културны і освітнї інтересы комуніты на штатній уровни заступує <nowiki>„</nowiki>Културне общество Русинів Румунії<nowiki>“</nowiki>. Хоць в країнї не екзістують повноцїнны штатны школы з русиньскым учебным языком, вдяка штатному фінанцованю мать общество можность леґално выдавати двойязычны румуньско-русинськы учебникы і букварї, меджі котрыма стоїть за змінка публікація „Abecedar rutean“. На учіня русиньского языка проходить переважно в формі недїльных школ і волительных предметів в реґіонах з компактным залюднїнём той комуніты. Такы освітнї ініціатівы фунґують в селах Переґу Маре в окресї Арад, [[Быстрый]] в окресї Марамуреш і Дерменешть в окресї Сучава. Важнов частёв освітнёго процесу суть каждорочны лїтнї таборы про молодеж. Почас тых стрїтнуть ся учать основы русиньской ґраматікы, історії і традічных реиесел, што приспівать к захованю жывого языка і народной ідентіты меджі наймолодшов ґенераціёв Русинів у Румунії.<ref>{{cite web |title=Uniunea Culturală a Rutenilor din România: Educație și Cultură |url=http://www.rutenii.ro |accessdate=2026-07-09}}</ref> == Сучасна школска сфера у Чеську == По розпадї Чехословакії і в резултатї працовной міґрації у Чеську, передовшыткым в Празї, взникла актівна русиньска комуніта, котра од року 1989 пережывать період културного ожывіня. Школство в русиньскім языку у Чеську не мать штатный статус і екзістуючі освітнї ініціатівы суть заміряны переважно на дорослу популацію. Цїлёвов ґрупов тых проґрамів суть єднак Чехы, котры ся інтересують о історію реґіону, єднак працовны міґранты, котры ся снажять заховати свою народну ідентіту. Главныма погынаючіма силами освітнёго процесу суть містны обчаньскы общества. Общество приятелїв Підкарпатьской Руси, заложена уж в роцї 1990, веде інтензівну освітову osvetovú чінность, выдавать рівноменный часопис, публікує літературу на чеськім і русиньскім языку і орґанізує історічны выставы. Централным містом про орґанізованя освітнїх подїй є Дім народностных меншын в Празї. Праві в тій інштітуції русиньскы орґанізації, в тім чіслї фолклорного здружіня „Скеля“, орґанізують лекції о історії Карпатьской Руси, реґуларны презентації книг і неформалны языковы курзы. Освітнїй процес прохожить формов волительных годин і недїльных стрїтнуть, котры уможнюють діаспорї утримовати контакт з языком і традіціями.<ref>{{cite journal |last=Medveďová |first=M. |title=Rusíni v Českej republike: história, kultúra a vzdelávanie |journal=Podkarpatská Rus |year=2015 |issue=3 |pages=12—14}}</ref> == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Школы]] [[Катеґорія:Русины]] mjepf51931bn0w9dhdpd7nq0vpkbhpq 0 10277 167256 144304 2026-07-10T10:13:04Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167256 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Павел Цибере |Имя_оригиналне={{ref-cs}} ''Pavel Cibere'' |Категория_склада= |Образчик=[[File:Павел Цибере.jpg|250px]] |Чинность=Правник, дипломат |Уроджѣня={{Birth date|1910|05|05}} |Мѣсто_роджѣня= {{flagicon|Австро-Мадярщина}} [[Залуж (Мукачовскый район)|Залуж]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{Death date and age|1979|07|28|1910|05|05}} |Ошкола = [[Карлова универзита]], [[Прага]] |Мѣсто_смерти= {{flagicon|СССР}} [[Мукачово]], [[УССР]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[Залуж (Мукачовскый район)]] }} {{Вонкове медиум | title = Фотографии | topic = | align =right | width = | image1 =[https://www.ustrcr.cz/wp-content/uploads/2020/05/Z-Pavel-Cibere-scaled.jpg Павел Цибере яко арештант Гулагу] | image2 =[https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2015/05/cibere-1024x512.jpg П. Цибере з подкарпатскыма вояками чехословацкого корпусу в Лондонѣ, 1942] | image3 = }} '''Павел Цибере''', {{ref-cs}} ''Pavel Cibere'', *[[5. май]] [[1910]], [[Залуж (Мукачовскый район)|Залуж]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[28. юл]] [[1979]], [[Мукачово]], [[УССР]] — [[правник]], вызнамный [[Подкарпатска Русь|подкарпатскый]] [[Русины|русинскый]] [[политик]] и [[дипломат]], [[учитель]].<ref name="РПЕ">Михайло Алмашій.</ref><ref name="ЕЗВО20">Довганич О. Д.</ref> == Родина и штудии == Походив з многодѣтной селянской родины. В [[Залуж (Мукачовскый район)|Залужу]] закончив [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народну школу]], пак в [[Мукачово|Мукачовѣ]] [[Реална гимназия|реалну гимназию]] (1922–1930), правничу факулту [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] (1930–1935) в [[Прага|Празѣ]], де зыскав ступѣнь ''доктор права'' (1936).<ref name="ЕЗВО20"/><ref name="ЕКР">Михайло Алмашій, Іван Поп.</ref> Уже под час штудий в [[Прага|Празѣ]] вступив до социал-демокрации и быв активный во многых организациях карпаторускых штудентох, участником пацифистичных и антифашистичных конгресох в [[Прага|Празѣ]], [[Париж]]у, [[Вѣдень|Вѣдню]] и [[Београд]]ѣ.<ref name="Portréty">Portréty lidí zavlečených do Sovětského svazu po skončení 2. světové války</ref><ref name="ЕКР"/><ref name="РПЕ"/> == Сполоченскый активиста, политик, дипломат == По закончѣню штудий працовав яко [[правник]] в Земском (крайовом) урядѣ [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] в Ужгородѣ.<ref name="Portréty"/> Быв [[русофил]]скы ориентованый и надзвычайно социално активный: редаговав журнал ''Право'' (1937), организовав {{ref-ru}} ''Общество карпаторусских юристов'', инициовав створѣня просвѣтной организации {{ref-ru}} ''Русский народный университет'', котра окрем ужгородской централы мала филиалкы в Хустѣ и Пряшовѣ.<ref name="РПЕ"/> В часѣ политичной кризы в [[Чехословакия|Чехословакии]] в роках 1938 – 1939 Цибере выступив на политичном полю яко противник промадярской политикы [[Андрей Бродий|Андрея Бродия]] и [[Стефан Фенцик|Стефана Фенцика]], но и противник проукраинской влады [[Августин Волошин|Августина Волошина]]. Як алтернативу, коли [[Перва вѣденьска арбитража]] одрѣзала од [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] [[Ужгород]], [[Мукачово]] и [[Берегово]], Цибере в [[Хуст]]ѣ основав [[ЦРНР (Хуст)|Централну Руську Народну Раду]] (новембер 1938), котра до роспаду [[Чехословакия|Чехословакии]] сполупрацовала з чехословацков владов, и быв генералным секретарьом той рады.<ref name="РПЕ"/><ref name="ЕКР"/> В централной владѣ и парламентѣ в [[Прага|Празѣ]] вывинув активну чинность, жебы не допустити принятя новелы закона, внесеного автономным урядом [[Августин Волошин|Волошина]] о переименованю [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] на Карпатску Украину. Змаганя тоты были успѣшны и новела закона не была прията чехословацкым парламентом.<ref name="ИПоп">М. Алмаший, И. Поп.</ref> При повном росчленованю [[Чехословакия|Чехословакии]] (марец 1939) перед наступаючым мадярскым войском утѣкать через [[Кральовство Югославия|Югославию]] до [[Франция|Франции]], де доставать функцию прес-секретаря чехословацкой амбасады в [[Париж]]у и публикуе остры критичны материалы о мадярской политицѣ на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]],<ref name="Portréty"/><ref name="ИПоп"/> По окупации [[Франция|Франции]] [[Нацистична Германия|Нѣмцями]] (юл 1940) Павел Цибере одышов до [[Лондон]]а, де го президент [[Чехословакия|Чехословакии]] в екзилу [[Едвард Бенеш]] [[12. октобра]] [[1940]] повѣрив функциов члена Державной рады (тогдышня екзилова влада), одповѣдного за вопросы, дотычны [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref name="ИПоп"/> В [[Лондон]]ѣ редаговав новинкы ''Единство'' и ''Карпаторусские новости'', створив ''Канцеларню в дѣлах [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]'', котра утримовала контакты зоз подкарпатцями, што служили в розличных чехословацкых военскых формованях в заграничу, зберала информацию о положѣню подкарпатцьох в краю и заграничу, публиковала материалы в радио, властных новинках, а тыж через славянску пресу США и Славянскый комитет в [[Лондон]]ѣ.<ref name="РПЕ"/><ref name="ЕЗВО20"/> Од чехословацкой военской мисии в [[Москва|Москвѣ]] дознав ся о положѣню подкарпатцьох, котры утѣкли до [[СССР]] в роках 1939–1941 и перебывали в працовных лаграх, добивав ся их выпущѣня з арешту до новостворьованого чехословацкого армадного корпусу генерала [[Лудвик Свобода|Лудвика Свободы]] (1942).<ref name="ЕКР"/> == В ГУЛагу и по ньому == В конци року 1944 вернув ся до [[Подкарпатя]] и оселив ся у брата Федора в [[Лалово|Лаловѣ]] и гледав собѣ роботу, але му нова совѣтска администрация тото препинала, не было му дозволене ани выѣхати з краю.<ref name="ЕЗВО20"/> Понукнув свои службы в организации взникаючой Ужгородской державной универзиты, але и на то влада зареаговала негативно.<ref name="РПЕ"/> Наконець, еще универзита ани не зачала фунговати, коли в септембрѣ 1947 быв Павел Цибере заарештованый агентами [[НКВД]] и одвезеный до темницѣ Лефортово в [[Москва|Москвѣ]]. Быв обвиненый зо шпионажу, антисовѣтской агитации и членства в реакчных организациях. Выслухованый быв переважно по ночох, а выслухы были ориентованы на добытя информаций про тоты конштруованы процесы, котры готовили комунисты в [[Прага|Празѣ]]. [[11. децембра]] [[1948]] быв засудженый на 25 рокы поправчых лагрох. Але го в Лефортовѣ держали еще далшы три рокы, аж в року 1952 достав ся до Дубравлагу (Дубравскый лагер Мордовии).<ref name="Portréty"/> По смерти [[Сталин]]а много раз писав до найвысшых инстанций о своем припадѣ и в року 1956 быв выслободженый и вызнаный невинным.<ref name="ЕЗВО20"/> Вернувши ся на [[Закарпатска область|Подкарпатя]], жыв спочатку з трафунковых робот а пак му дали можность учити [[Англицкый язык|англицкый]] и [[французскый язык|французскый]] языкы и другы предметы по школах [[Мукачовскый район|Мукачовского]] и [[Виноградовскый район|Виноградовского]] [[район]]ох. Хоть не мав педагогичный фах, але вдякы житьовым скушеностям и енциклопедичным знаням указав ся як майстерный педагог, и його ученикы досяговали высокы резултаты.<ref name="РПЕ"/> == Жерела и одказы == * '''Михайло Алмашій''': Цібере Павло //Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}{{ref-uk}} Сс.&nbsp;286–287. * '''Михайло Алмашій, Іван Поп''': Цібере Павло //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;795–796. * '''Довганич О. Д.''': Цібере Павло Петрович //{{ЕЗВО20}} С.&nbsp;356. * '''М. Алмаший, И. Поп''': Цибере Павел //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} Сс.&nbsp;397–398. * {{cite web |url=https://www.ustrcr.cz/uvod/portrety-lidi-zavlecenych-do-sovetskeho-svazu-po-skonceni-2-svetove-valky/ |date=2020 |title='''Portréty lidí zavlečených do Sovětského svazu po skončení 2. světové války''' |publisher=Ústav pro studium totalitních režimů |accessdate=2020-05-10}}{{ref-cs}} * [http://www.new.rusynacademy.sk/index.php/novinky-21-2015/articles/id-105-rokiv-od-narodzhinja-pavla-cibere-vyznachnogo-rusinskogo-dijatelja.html 105 років од народжіня Павла Цібере - вебсторінка Академії русиньской културы] * http://orthodoxengland.org.uk/philos.htm * https://www.rusyn.sk/pavel-cibere-pravnik-a-politik-rusinskeho-povodu/ == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1910|1979|Цибере, Павел}} [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Дипломаты]] [[Катеґорія:Новинаре]] p77eosj3gd4sjbjiocdl1c8g2cpb9ot 0 10317 167255 162585 2026-07-10T10:06:31Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167255 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михаил Алмаший |Имя_оригиналне=Михайло Іванович Алмашій {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Михаил Алмашій.jpg|250px]] |Чинность=Учитель, збератель фолклора, културный и сполоченскый дѣятель, енциклопедиста, [[хормайстер]] |Уроджѣня={{Birth date|1930|10|02}} |Мѣсто_роджѣня=[[Ромочевиця]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2019|06|06|1930|10|02}} |Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Украина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=теметов Доманинцѣ, Ужгород }} '''Михаил Алмаший''', {{ref-uk}} ''Михайло Іванович Алмашій'', ({{nowrap|*&nbsp;[[2. октобер|2. октобра]]}} [[1930]], [[Ромочевиця]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – {{nowrap|†&nbsp;[[6. юна]]}} [[2019]], [[Ужгород]], [[Украина]]) — [[Русины|русинскый]] [[педагог]], языкознатель, збератель фолклора, културный и сполоченскый дѣятель, енциклопедиста, [[хормайстер]].<ref name="МагПоп">Магочій П.Р., Поп І.</ref><ref name=Medvid>Петро Медвідь</ref> ==Биография== === Школы === Походив з селянской родины. Зачаточну школу выходив в родном селѣ (1937–1941). Середню освѣту достав на [[Мукачово|Мукачовской]] [[Реална гимназия|реалной гимназии]], котра в року 1945 была реорганизована по [[СССР|совѣтской]] системѣ в середню школу №20 (1941–1949). На филологичной факултѣ [[УжНУ|новоствореной универзиты]] в [[Ужгород]]ѣ зыскав диплому [[Русскый язык|русского]] [[Филология|филолога]] (1949–1954).<ref name="">Гомоннай В. В., сс. 232–237.</ref> === Педагогична и научна робота === Уже од штудентскых рокох мав активну сполоченску позицию: быв старостом академгрупы, пять рокы активный участник научных конференций, а од третього рочника голова научного товаришства факулты, хормайстер штудентского хора и оркестра народных инштрументох историко-филологичной факулты, член шпортовой репрезентации универзиты (атлетика, фотбал, кошарка). Въедно з [[Петро Линтур|П. Линтуром]] занимав ся проблемами русинского фолклора, языка и литературы. Уже од пятого рочника, од року 1953 зачав працовати [[учитель]]ом русского языка и литературы в [[Ромочевиця|Залужанской]] середньой школѣ и оддав той роботѣ 43 рокы свого живота. Не лишив интерес ку [[Музика|музицѣ]], быв членом Лигы народных композиторох Украины, майже повстороча быв ведучым школского оркестра народных инштрументох, з котрым ходив по гостьовых выступах и зыскав званя ''Взорного колектива''. Нераз его педагогична робота была оцѣнена одзнаками, меджи тыма званя ''Заслуженый учитель Украины'' (1983), одзнака ''Взорный працовник освѣты'' (1996), ''Чоловѣк року Мукачовщины'' (1997).<ref name="Шарган">Шарган Г., Закривидорога О.</ref> === Сполоченска робота === Од року 1989 активно став на чоло русинской народной оброды. Од року 1994 голова областного ''Общества А.&nbsp;Духновича'' на [[Закарпатска область|Подкарпатю]], од року 1996 основатель и [[хормайстер|ведучый хора]] ''Стара спѣванка'', котрый вертать до живота спѣванкы подкарпатскых Русинох, ведучый церковного хору [[Село|села]] [[Ромочевиця|Ромочевиця-Залуж]].<ref name="МагПоп">Магочій П.Р., Поп І.</ref> Активно ся участнить в процесѣ кодификации [[Русиньскый язык|русинского языка]], Е [[автор]]ом сучасной граматикы подкарпатского варианту русинского языка и вельох далшых русинистичных робот. Умер в [[Ужгород]]ѣ [[6. юна]] [[2019]] во вѣку 88 рокы, яко до конця активный працовник русинской културной нивы. Погребеный на Доманинском теметовѣ.<ref>Иван Роман</ref><ref name=Medvid/> Лишив жену, двох одданых дѣвок з властныма дѣтми.<ref name="Шарган"/> ==Творба== Выступав активно в пресѣ з публикациями, переважно народописного характера, на темы истории, языка, вызначных особ [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и звязаных з ньов, з рецензиями на новы публикации русинскых авторох и о Русинах, з чертами о интересных, малопознатых, або забытых подѣях и людях своей отцюзнины. Яко словникарь и енциклопедиста выдав цѣлу библиотеку властных книг, а тыж быв активным сполуавтором в найлѣпшых енциклопедиях о Русинах, котры доднесь появлены.<ref name="МагПоп"/> Неповна библиография его пресовых публикаций и властных книжок станом на рок 2015 числить 557 позиций.<ref>Алмашій М.: Бібліографія, сс. 559–574.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Алмашій М.: Бібліографія'''. //Михаил Алмашій. Еволуція світозора. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2015. 582&nbsp;с. {{ISBN| 978-966-8270-15-1}} * '''Гомоннай В. В.''' Антологія педагогічної думки Закарпаття (XIX–XX ст.) — Ужгород: Вид-во «Закарпаття», 1992. * '''Магочій П.Р., Поп І.''' (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}, с.&nbsp;7. * '''Шарган Г., Закривидорога О.''': Михайло Іванович Алмашій: 75-річчя з дня народження заслуженого вчителя України, хормейстера (народився 1930). //Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2005 рік — Ужгород: Вид-во Падяка, 2004. Сс.&nbsp;255–259. * [http://www.new.rusynacademy.sk/index.php/novinky-42-2015/articles/novinky-42-2015.html Михайло Алмашій ославив 85 років свого жывота] // Академія русиньской културы в СР * {{cite web |author='''Петро Медвідь''' |url=https://www.lem.fm/nedozhyta-90-ka-mikhaila-almashiya/ |title=Недожыта 90-ка Михаіла Алмашія |date=2020-10-02 |publisher=LEM.FM |format= |accessdate=2020-10-10}} * {{cite web |author='''Иван Роман''' |url=https://www.facebook.com/rusyn.pr/videos/877980359203732/ |title=Смуточна одправа, Ужгород, Калвария |date=2019-06-08 |language=[[Русиньскый язык|русинскы]] |format=video |accessdate=2019-06-09}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1930|2019|Алмашій, Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Енциклопедисты]] mliqp8dfggetpwezmk1ptgm0mn4skuq 0 10321 167232 158891 2026-07-09T18:50:00Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167232 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Анна Плїшкова |Чинность=директорка Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты |Уроджѣня={{Birth date and age|1964|06|27}}<ref name=2J>DVE JUBILEÁ</ref> |Мѣсто_роджѣня= Снина |Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото |pos=top|align=center|width=90 |link=https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2024/06/pliskova_anna-750x536.jpg}} |Упокоеня=<!--{{Death date and age|YYYY|MM|DD|1964|06|27}} --> |Мѣсто_погребу= }} '''Анна Плїшкова''' (* [[27. юн]]а [[1964]], [[Снина]], [[Чеськословеньско]])&nbsp;— директорка Інштітуту русиньского языка і културы [[Пряшівска універзіта|Пряшівской універзіты]] (2008), академічна выкладателька, [[Русины|русиньска]] журналістка. В роцї 1987 закінчіла Філозофічну факулту Універзіты Павла Йозефа Шафаріка в Пряшові&nbsp;— учітельство україньского языка і літературы і словацького языка і літературы, в роках 1987—1991 была редакторков україньскоязычных новинок [[:uk:Нове життя (газета, Пряшів)|Нове життя]], в роках 1991—1998 была редакторков русиньскоязычных періодік&nbsp;— часопису і новинок «Русин» і «[[Народны Новинкы]]». В часі, кедь была новинарьков и редакторков, брала участь в роботї над «Орфоґрафічним словником русиньского языка» (1994). Од року 1999 є высокошкольсков учітельков русиньского языка на Пряшівскій універзітї. В роцї 2006 абсолвовала екстерны штудії на Славістічнім інштітутї Яна Станїслава Словацькой академії наук в Братїславі і під веджінём вызначного словацького лінґвісты універзітного професора ПгДр. Яна Дорулї, др. н., обгаїла докторьску дізертацію на тему «Списовный язык карпатьскых Русинів: проблемы становлїня, кодіфікації, акцептації і сфер функціонованя». В роцї 2010 ся габілітовала в Братїславі на Філозофічній факултї Універзіты Яна Амоса Коменьского і здобыла научно-педаґоґічный тітул «доцент» в штудійнім одборї «Славяньскы языкы і літературы» із замірянём на русиньскый язык. Од року 2008 была директорков Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Од року 2010 ся на Пряшівскій універзітї стала ґарантков бакаларьского і маґістерьского штудійного проґраму «Русиньскый язык і література», а од року 2014 і сполуґарантков докторьского штудійного проґраму Славістіка&nbsp;— русиньскый язык і література. Анна Плїшкова є авторков многых научно-педаґоґічных публікацій; 4 научных моноґрафій, авторков і сполуавторков (вєдно з колеґом і ментором доц. ПгДр. [[Василь Ябур|Василём Ябуром]], к. н., пізнїше і з ПгДр. [[Кветослава Копорова|Кветославов Копоровов]], ПгД.) 5 высокошкольскых і 8 середнёшкольскых учебників і понад 100 научных і одборных домашнїх і загранічных публікацій. За свою роботу у сферї русиністікы была оцїнена Преміёв св. Кіріла і Мефодїя за розвой русиньского языка, Преміёв Антонія Годинкы за розвой русиньского языка і літературы, Цїнов ректора Пряшівской універзіты i Бронзовов медайлов Пряшівской універзіты за вызначный вклад до наукы і освіты Пряшівской універзіты. За свою научно-педаґоґічну роботу в сферї русиністікы ся в роцї 2008 дістала до персоналной енціклопедії «Who is Who v Slovenskej republike»<ref>[http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_jazyk.html Академія русиньской културы в СР]</ref>. == Найвызначнїшы роботы == ; Моноґрафії: # Rusínsky jazyk na Slovensku – náčrt vývoja a súčasné problémy. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2007. 116 s. # Русиньскый язык на Словеньску. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 2008. 204 s. # Language and National Identity : Rusyns South of Carpathians. East European Monographs. New York: Columbia University Press, 2009. 230 s. # Плїшкова, А. – Копорова, К. – Ябур, В: Русиньскый язык : Комплексный опис языквой сістемы в контекстї кодіфікації. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2019. 476 s. ; Научны статї: # Ябур, Василь – Плїшкова, А.: Літературный язык. Пряшівска Русь. In: Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык. Redaktor naukowy P. R. Magocsi. Opole: Uniwersytet Opolski – Instytut Filologiji Polskiej, 2004, с. 145-209; 2007, с. 147-209, # Соціолінґвістічный аспект. Пряшівска Русь. In: Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык. Redaktor naukowy P. R. Magocsi. Opole: Uniwersytet Opolski – Instytut Filologiji Polskiej, 2004, с. 319-345; 2007, с. 331-348. # Practical Spheres of the Rusyn Language in Slovakia. In: Studia Slavica Hungarica, 53, 1, Budapest: Akadémia Kiadó, 2008, с. 95-115. # К функціонованю русиньского языка у выховно-освітній сістемі Словеньской републікы In: Studia Russica, XXIII, Budapest: Univerzita L. Etvesa, 2009, с. 81-94. # Современное состояние русинского литературного языка в Словакии. In: Studia Slavica Hungarica, 55, 1, Budapest: Akadémiai Kiadó, 2010, с. 1-23. # Русиньскый язык на Словеньску 1995 – 2010 : Тенденції зближованя варіантів. In: Річник Руской Бурсы / Rocznik Ruskiej Bursy 2011. Gorlice: Stowarzyszenie „Ruska Bursa“ v Gorlicach, VII, 2011, с. 105-114. # Rusínsky jazyk na Slovensku v „treťom“ národnom obrodení. In: Tamaš, J., ed.: Величина малих jезичких, књижевних, културних и историjских традицициjах. Зборник радова. Нови Сад: Филозофски факултет - Одсек за русинистику, 2012, с. 339-358. # Materinský jazyk Rusínov na začiatku 21. storočia. In: Społeczeństwo-Kultura-Wartości. Studium społeczne. Polsko-Słowacka seria wydawnicza. Nr 4., r. III. Jarosław-Prešov: Wydawnictwo Państwowej Wyźszej Szkoly Techniczno-Ekonomicznej im. Ks. Bronisława Markiewicza w Jarosławiu, 2013, с. 65-84. ; Учебникы: # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык про 1. класу середніх школ із навчанём русиньского языка. Пряшів: Русиньска оброда, 2002. 104 с. # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык про 2. класу середніх школ із навчанём русиньского языка. Пряшів: Русиньска оброда, 2003. 120 с. # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык про 3. класу середніх школ із навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2004. 64 с. # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык про 4. класу середніх школ із навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005. 96 с. # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык про 1.– 4. класы середнїх школ із навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2007. 288 c. # Ябур, В. – Плїшкова, A.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005. 128 с. # Ябур, В. – Плїшкова, A. – Копорова, K.: Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка (Правописный і ґраматічный словник). Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2007. 348 c. == См. тыж == * {{cite web |author=Петро Медвідь |editor= |date=27. 6. 2024 |url=https://www.lem.fm/yubilej-rusinskoj-lingvistky-anny-plishkovoj/ |title=Юбілей русиньской лінґвісткы Анны Плішковой |publisher=LEM.fm |format= |quote= |language= |accessdate=27.6.2024 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor= |date=27. 8. 2024 |url=https://www.youtube.com/watch?v=LTTbyjMVbh8 |title=DVE JUBILEÁ v SNM-MRK v PREŠOVE - ДВА ЮБІЛЕЇ в СНМ-МРК в ПРЯШОВІ |publisher= |format= |quote= |language= |accessdate=1.9.2024 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Плїшкова, Анна}} [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы новинаре]] [[Катеґорія:Снина]] [[Катеґорія:Пряшівска універзіта]] [[Катеґорія:Уродили ся 1964]] qtobfo8uv83ep9dmr6c86av7mnvnx54 0 11304 167233 137675 2026-07-09T18:57:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167233 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Виктор Кимак |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик=[[File:Виктор Кимак.jpg|150px]] |Образчика_подпис= |Чинность=[[педагог]], [[новинарь]] |Уроджѣня=1840 |Мѣсто_роджѣня= |Упокоеня=≈1900 |Мѣсто_смерти=[[Одеса]], [[Российска империя|Россия]] |Мѣсто_погребу= }} '''Виктор Федоров Кимак''' (*1840 — †1900/1901, [[Одесса]], [[Російска імперія|Российска империя]]) — русинскый [[педагог]], [[новинарь]], [[историк]] [[русофил]]ской ориентации. ==Робота в гимназии== Закончив [[Ужгород|Унгварску]] [[Гимназия|гимназию]] и богословску семинарию з найлѣпшыма нотами,<ref name="Alm">Алмашій М. Cс. 115–116. </ref> але духовного званя ся зрюк. Наступив до [[Ужгород|Унгварской]] [[Гимназия|гимназии]] яко профессор истории. Историю выучовав на русском языцѣ, з курса лекций склав учебник, котрый быв выданый [[Общество св. Василія Великого|Обществом Св.Василия Великого]] под назвов ''Всемирная исторія'' в трьох томах (1868-1870).<ref>Магочій П.Р., Поп І., с. 333.</ref> ==Робота в [[Общество св. Василія Великого|Обществѣ Св.Василия Великого]]== Виктор Кимак быв найактивнѣйшым членом [[Общество св. Василія Великого|Общества Св.Василия Великого]].<ref name="П">Поп И., С. 205.</ref> В юну 1869 быв выбраный редактором [[Новинка Свѣтъ|новинкы ''Свѣтъ'']], его помочным редактором бы [[Виктор Гебей]]. Яко редактор змагав ся приблизити язык новинкы ку нормам литературного русского языка, публиковав творы русскых [[писатель]]ох. Активно продовжив линию пережых редакторох [[Юрий Игнатков|Юрия Игнаткова]] и [[Кирил Сабов|Кирила Сабова]] на критику державного устрою и державной политикы, епископа [[Штефан Панкович|Штефана Панковича]], з чим зыскав собѣ многочисленных неприятельох. [[Новинка Свѣтъ|Новинка]], котра мала 500 передплатительох в найлѣпшой своей добѣ, была скритизована [[епископ]]ом, котрый поважовав такы публикации за шкодливы про позицию [[Русины|Русинох]], вызвав духовенство ку бойкоту новинкы. Вызва мала за наслѣдок, же число передплатительох упало до 160 и печатаня новинкы приносило збыток.<ref>Падяк В., с. 24.</ref> [[2. фебруар|2. фебруара]] [[1871]] на засѣданю [[Общество св. Василія Великого|Общества Св. Василия Великого]] член редакции отець [[Николай Гомичков]] зажадав одступлѣня Виктора Кимака з редакторства, 21 голосом против 6 Виктор Кимак быв з поста редактора одстраненый. {{Цитат 3|Пункт 6 протокола засѣданя|О. Николай Юр. Гомичковъ, имѣя пред очами общее благо Общества Св. Василія Великаго, смотря далѣе происшедшее, отъ извѣстнао времени несогласіе и раздвоеніе членовъ Общества, желая искренно прежнего согласія, по которому основано Общество Св. Василія Великаго, на иждивленіи котораго издается газета «Свѣтъ», которой настоящій редактор пускается в разные личные споры, легко могущіе повредити и существованію самого Общества Св. Василія Великаго, которыми личными спорами и оскорбленіями разных лицъ — по его убѣжденію — закоренилося и помянутое несогласіе между членами Общества, приступает къ комитету со однымъ внесеніемъ, по которому нынѣшній редакторъ «Свѣта» да воззвется на отступленіе отъ редакторства «Свѣта», издаваемого Обществом Св. Василия Великого.<br> На сіе внесеніе Виктор Фед. Кимак, редактор «Свѣта», объявилъ комитету, что онъ по своей волѣ не откажется отъ редакціи «Свѣта», но если комитетъ рѣшитъ его той должности, онъ большинству долженъ, даже готовый покоритися всегда. На что слѣдовало голосованіе: 21 членовъ комитета голосовали на увольненіе В. Ф. Кимака отъ редакторства, 6 же противъ увольненія, 1 членъ комитета не хотѣлъ пользоватися правомъ голосованія.|Цитовано подля: Валерій Падяк. Ужгородський тижневик «Новый Свѣтъ» (1871–1872}. С. 21.}} ==Проиграный бой з властями и емиграция== По одстранѣню з редакторства [[Новинка Свѣтъ|''Свѣта'']] Виктор Кимак продовжив нападати на епископа и державну политику зачавши в юлу 1871 редаговати и выдавати сатиричну новинку [[Новинка Сова|''Сова'']]. В истории новинарства [[Мадярске кралевство|Мадярского кралевства]] се быв уникатный случай, коли публициста систематично нападав высше церковне веджѣня.<ref>Поп И., с. 346.</ref> По первом числѣ [[Новинка Сова|''Совы'']] [[епископ]] домог ся од властника печатнѣ перестати з выпуском новинкы. Виктор Кимак продовжив выдавати новинку в [[Будапешт]]ѣ, де вышли еще четыри числа, покы новинку не заказали.<ref>Магочій П.Р., Поп І., с. 700.</ref> Министерия школства перемѣстила Виктора Кимака до [[Гимназия|гимназии]] в [[Пейч]]у. Виктор Кимак намѣсто того выбрав емиграцию до России, де зыскав мѣсто [[професор]]а гимназии в [[Санкт-Петербурґ|Санкт-Петербургу]] и [[Москва|Москвѣ]]. В року 1874 зо здоровельных доводох перейшов до [[Одесса|Одессы]], де учив на [[Гимназия|гимназии]] до конця живота.<ref name="Alm"/> ==Жерела== * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. * Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} С. 169. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. С. 332–333. * Недзѣльскій, Евгеній. Очеркъ карпаторусской литературы. Изданіе Подкарпаторусскаго Народопросвѣтительнаго Союза въ Ужгородѣ. Ужгородъ, 1932. Сс. 182–187. * Падяк, Валерій. Ужгородський тижневик «Новый Свѣтъ» (1871–1872). Анотована бібліографія матеріалів та історичний нарис. Ужгород. Видавництво В. Падяка. 2006. * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1840|1900|Кимак, Виктор}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] [[Категория:Русиньскы новинаре]] acyaq7zfl552y2l27v4s7witin28j3h 0 11644 167237 164215 2026-07-09T19:06:43Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167237 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Максимильен Робеспьер |Имя_оригиналне=''фр.'' Maximilien François Marie Isidore de Robespierre |Образчик=[[File:Robespierre.jpg|250px]] |Образчика_подпис=Робеспьер од непознатого маляря, ок.1790 |Категория_склада=Maximilien de Robespierre |Чинность=[[адвокат]], дѣятель Великой французской револуции |Уроджѣня={{Birth date|1758|05|06}} |Мѣсто_роджѣня=Аррас, Па-де-Кале, Франция |Упокоеня={{Death date and age|1794|07|28|1758|05|06}} |Мѣсто_смерти=Париж, Франция |Причина_смерти=гилотинованя |Мѣсто_погребу = катакомбы Парижа }} '''Максимильен Франсуа Мари Изидор де Робеспьер''' (*[[Аррас]] (дн. департамент Па-де-Кале), [[6. май]] [[1758]]&nbsp;— †[[Паріж|Париж]], [[28. юл]] [[1794]])&nbsp;— [[адвокат]], [[Французы|французскый]] [[политик]], вызначный дѣятель [[Велика французьска револуція|Великой французской револуции]], проводна постава якобинской [[Диктатура|диктатуры]]. == Молоды лѣта == Отець му быв солидный [[правник]], а мати — дѣвка газды пивовара. Далшы предкы были нотаре в селѣ коло [[Аррас]]а. Максимильен быв старшый з четырьох дѣти, а мав еще двох сестер и найменшого брата Августина, котрый пак пошов его слѣдами. Осемрочну школу выходив в [[Аррас]]у, пак штудовав право на Lycée Louis-le-Grand в [[Паріж|Парижу]]. Ту запознав ся з идеями [[Жан-Жак Руссо|Жан-Жака Руссо]] и став ся их запаленым застанцьом. == Карьера == [[File:Place Robespierre Marseille.png|thumb|258px|Намѣстя Робеспьера, [[Марсей]], надпис пише: "Правник, родженый в Аррасу, 1758, гилотинованый без суда 27. юла 1794. Мав прозывку Неподкупный. Застанець народа. Автор девизы нашой републикы: Слобода, ровность, братство"]] По штудиях, од року 1781, быв успѣшным правником в [[Аррас]]у. В року 1789 быв выбраный за посланця до Народной Асамблеи, де спочатку выдѣльовав ся своим провинциализмом, але неодовга зыскав собѣ честь и авториту. Быв едным з главных авторох [[Декларациия прав чоловѣка и гражданина|Декларации прав чоловѣка и гражданина]] (1789) и став ся ведучым членом клуба якобинох. Од зачатку [[Велика французьска револуція|Великой французской револуции]] быв на главных ролях лѣвицѣ и быв автором револучного гесла «Слобода, ровность, братство», котрое ся пак стало девизов Французской републикы. Наслѣдно быв вѣрный своим принципам, жив скромно, як и в тых часах, коли быв лем простым адвокатом. В року 1793 став ся ведучов фигуров ''Комитету про сполоченске благо'' и зыскав собѣ велику популарность межи простым людом як некомпромисный прихылник [[Револуция|револучного]] террора против контрреволуции и политичных оппонентох, котрый быв установленый в тяжкой добѣ [[Револуция|револучных]] перемѣн и чужоземной интервенции. Рокы [[1793]]–[[1794]] достали у историкох означѣня '''Влада Терора''' (''фр.'' la Terreur). За тоты рокы число забитых подля засуду влады было около 17 тысяч особ,<ref>[https://web.archive.org/web/20170929102310/http://larevolution.ru/Guseva.html Гусева Ю.В. Террор в годы Великой французской революции]</ref><ref name="МИБТ">[https://web.archive.org/web/20170327142719/https://sputnikipogrom.com/europe/france/47683/la-grande-terreur/ Кирилл Каминец. Маленькая история Большого террора]</ref> а окрем того около 40 тысяч были забиты без всякого засуду, главнѣ высланныма до провинций всевладныма комисарами, 300 тысяч были выгнаны и збавлены маеткох и 500 тысяч были арештованы.<ref name="МИБТ"/> Наконець свою некомпромисность обернув и против своих бывшых сполочникох, [[Жак-Рене Ебер|Жака-Рене Ебера]] (марец 1794) и [[Жорж Дантон|Жоржа Дантона]] (апрѣль 1794).<ref>Révai nagy lexikona. Том 16, с. 298.</ref> Робеспьер зыскав собѣ вельо неприятельох в своем окружѣню. В ''Комитетѣ про сполоченске благо'' з 12 членох зостали лем двое (Сен-Жюст и Кутон), на кого годен быв ся сполягти. Од 1. юла Робеспьер перестав ся появляти в Комитетѣ. Появив ся 26. юла и выступив там з грозныма словами о неприятелях [[Револуция|револуции]] и комплотерах, але конкретны имена одказав ся назвати. Тото збудило еще векшый страх у его неприятельох. [[27. юл]]а [[1794]] быв организованый переворот. Робеспьер быв обвиненый за вшитку пролиту кровь и арештованый, не дали му ани слово повѣсти на свою оборону, а на другый день быв з еще 20 револуционерами, котрых поважовали за его прихылникох, гилотинованый без суда и без права обороны. == Заключѣня == Зо вшиткых ведучых особ револуции Робеспьер быв сам еден, котрый прошов цѣлу ей дорогу од зачатку до конця. Против него стояло множество неприятельскых груп. «Тиран, диктатор, деспота, кровожадный» — то суть лем дакотры з прозывок, котры му давали. По паду Робеспьера его прихылникы твердили, же были окламаны. Доднесь Робеспьер зоставать контроверзнов поставов. Дакотры го поважують за ниякого державного мужа, лем за файного оратора, котрый своим словом зыскав собѣ популарность и владу.<ref>Révai nagy lexikona. Том 16, с. 299.</ref> Иншы, напротив, поважують, же смерть того «великого штатника вела до скрахованя демократичной републикы».<ref>Albert Mathiez, с. 20.</ref> == Жерела и одказы == * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. * Albert Mathiez (Pařiž). Robespierre a Danton. //Tvůrcové dějin. Čtyři tisícletí světových dějin v obrazech dob a osobností. Čtvrtý díl. Přítomnost. Čast 1. Red. Karel Stloukal. Nakladatel L. Mazáč. V Praze, 1936. Cc. 14-20. == Референции == <references /> {{Переклад|cs|Maximilien Robespierre|contents|ID=153889}} [[Катеґорія:Велика французьска револуція]] [[Катеґорія:Політіци]] [[Катеґорія:Правници]] [[Катеґорія:Державны урядници]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія:Франція]] [[Катеґорія:Персоналии 18. стороча]] sbbe2pveombqevkl8v1m6y3o3zjye9i 0 11823 167253 140095 2026-07-10T09:55:08Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167253 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Тадеуш Косцюшко |Имя_оригиналне=''Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko'' {{Реф-инфо|поль.|по польскы}} |Образчик=[[File:Tadeusz Kościuszko.PNG|230px]] |Образчика_подпис=Т.Косцюшко в року 1766 |Чинность=польскый и америцкый генерал, фортификачный инжинер, вождь повстаня |Уроджѣня={{Birth date|1746|02|04}} |Мѣсто_роджѣня=Меречовщина, Велике княжество Литовске, дн. Бѣлорусь, Брестска обл. |Упокоеня={{Death date and age|1817|10|15|1746|02|04}} |Мѣсто_смерти=Золотурн, Швайц |Мѣсто_погребу=Катедрала сс. Станислава и Вацлава в [[Краков]]ѣ }} '''Тадеуш Косцюшко''', повным йменом ''Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko'' {{Реф-инфо|поль.|по польскы}}, (*[[4. фебруар]] [[1746]] – †[[15. октобер]] [[1817]]) быв польскый и америцкый генерал, фортификачный инжинер, участник [[Америцка война за независимость|америцкой войны за независимость]], вождь повстаня против [[Россия|России]], народный герой [[Польско|Польщи]], [[Білорусь|Бѣлоруси]] и [[США]], честный горожанин [[Франція|Франции]].<ref>[http://www.belarus.by/en/about-belarus/famous-belarusians/tadeusz-kosciuszko Tadeusz Kościuszko.] BelTA News Agency. {{ref-en}} Одчитано: новембра 16., 2015.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20151117024931/http://minsk.usembassy.gov/kosciuszko2015.html U.S. Embassy Marks Birthday of Tadeusz Kościuszko With Donation to Museum.] February 5, 2015. U.S. Department of State {{ref-en}} Одчитано: новембра 16., 2015.</ref>. == Молоды рокы == Родив ся яко четвертый дѣтвак полковника литовского войска в родовом маетку Меречовщина около мѣстечка [[Косово (Білорусь)|Косово]], тогды належного до [[Велике княжество Литовске|Великого княжества Литовского]] (днесь в Бѣлоруси). Учив ся в школѣ [[Пиаристы|пиаристох]] (1755–1760), але лишив через родинны проблемы, пак закончив Кадетскый Корпус новоотвореной Рыцарской школы в [[Варшава|Варшавѣ]] в шаржи капитана (1765-1768). За добры успѣхы в науцѣ яко кралевскый штипендиста учив ся еще 5 рокы во [[Франція|Франции]]. Влѣтѣ року 1775 вернув ся до [[Польско|Польщи]], тогды уже три рокы як роздѣленой и принученой редуковати свое войско до 10 тыс. воякох. З той причины не удало му ся найти войскову службу. На родовом маетку газдовав его старшый брат, прото в гледаню службы выѣхав до [[Дрезда|Дрезды]], але ани там не успѣв и побрав ся до [[Паріж|Парижу]]. Там ся дознав о войнѣ в [[Америка|Америцѣ]], де колонии зачали войну за независимость од [[Велика Брітанія|Великобритании]]. В Парижу ся много говорило о первых успѣхах Америчанох, котрых подпоровала и [[Франція|Франция]], и так неодовго одплыв до Америкы. == В Америцѣ == Быв приятый до войска, боюючого за независимость сѣвероамерицкых колоний в годности полковника-инжинера и такой достав задачу опевнити мѣсто [[Филаделфия|Филаделфию]] (септембер, 1776). В яри 1977 быв посланый под канадску границю до штабу генерала Гейтса, войско котрого уступало под натиском перевагы Англичанох. Косцюшко достав задачу загамовати Англичанох.<ref name="Storozynski53–54">Storozynski 2011, сс. 53–54</ref>. На его росказ воякы обаляли дерева, зносили мосты и гати.<ref name="Storozynski53–54"/>. Англичане тратили час и силы, перемагаючи препоны, дякуючи тому Америчане устигли перебрати ся через [[Гудзон (рѣка)|рѣку Гудзон]]<ref name="Storozynski53–54"/>, збудовати фортификации и перемочи неприятеля в битвѣ коло [[Битва под Саратогов|Саратогы]]. В роках 1778–1779 занимав ся укрѣпленьом форта [[Вест-Пойнт]] на [[Гудзон (рѣка)|рѣцѣ Гудзон]] и зробив з него неприступну крѣпость, за што достав похвалну характеристику од самого [[Джордж Вашінґтон|Джорджа Вашингтона]]: «муж наукы и заслуг (a gentleman of science and of merit)».<ref name="ВР">Rosiek, Wilhelm (Kraków). Kościuszko, с.547.</ref> Од року 1780 был главным фортификачным инжинером Южного войска.<ref name="ВР"/> По закончѣню войны в року 1783 достав шаржу бригадного генерала, америцке гражданство, орден [[Общество Цинциннатох|Общества Цинциннатох]],<ref name="ВР"/> двѣ особны пиштолѣ в дар од [[Джордж Вашінґтон|Джорджа Вашингтона]]<ref>Сулек З. Тадеуш Костюшко — вождь и общественный реформатор // История военного дела в Польше: Избранные вопросы / Под ред.Витольда Беганьского и др. — Варшава: Изд-во М-во нац. обороны Польск. Нар. Республики, 1970. — С. 132—151.</ref> и в року 1784 вернув ся до краю. == Война з Россиев == В року 1788 Великый Сойм рѣшив росширити польске войско до 100 тыс. воякох, што выволало непокой [[Российска империя|России]] и [[Кральовство Пруссия|Пруссии]]. Од року 1789 Косцюшко быв од краля именованый генералмайором и занимав ся реорганизациов войска. В року 1791 была прията [[Конштитуция 3. мая]], котров ся ограничовали права шляхтичох. До незадоволеных додали ся польскы магнаты, котры попросили помоч од [[Катарина Велика|Катарины Великой]]. В яри 1792 российска армада вкрочила до [[Польско|Польщи]]. Дивизия под веденьом Косцюшка (една з трьох) успѣшно клала им одпор. Косцюшко быв повышеный на генералпоручника и достав орден [[Virtuti Militari]]. Але краль приступив [[24. юл]]а [[1792]] на жаданя магнатох и росказав перестати чинити одпор. Косцюшко на то лишив войскову службу и емигровав до [[Франція|Франции]]. == Косцюшково повстаня == [[File:Przysiega Kosciuszki.jpg|thumb|265px|Присяга Косцюшка]] В року 1793 зостала Польща по другый раз роздѣлена. Патриоты на емиграции и в краю готовили повстаня. Косцюшко во [[Франція|Франции]] гледав материалну помоч, але достав лем почестне гражданство. [[24. марец|24. марца]] [[1794]] в [[Краков|Краковѣ]] Косцюшко зложив присягу перед народом и прияв веденя повстаня яко Найвысшый Велитель Народных Збройных Сил. [[4. апріль|4.апрѣля]] 1794 выграв [[Битва под Рацлавицями|битву под Рацлавицями]], што мало велику цѣну не так милитарну, як моралну. В маю против повстанцям приступило и прусске войско, на што Косцюшко не раховав, выголошуючи войну лем России. В конци юна до [[Польско|Польщи]] вступило и австрийске войско. На российской сторонѣ вступив до бою корпус генерала [[Александер Суворов|Суворова]]. Найзнаменитѣйшым чином Косцюшкового повстаня была оборона Варшавы, котру облѣгало российско-прусске войско в силѣ 41 тыс. воякох и 235 канонох. По двохмѣсячном марном облѣганю мусѣли одыйти з великыма стратами. [[10. октобер|10. октобра]] [[1794]] в програной битвѣ под [[Мацейовицѣ|Мацейовицями]] Косцюшко трафив зоз цѣлым своим штабом до российской неволѣ. [[16. новембер|16. новембра]] новый Найвысшый Велитель Томаш Вавжецки под [[Радошицѣ|Радошицями]] зложив капитулацию перед российскым генералом Федором Денисовом. Резултатом повстаня было третье роздѣлѣня, при котром Польща зникла з мапы [[Европа|Европы]]. == В доживотной емиграции == [[File:Kosciuszkova mohyla v Krakove.jpg|thumb|265px|Косцюшкова могыла в Краковѣ]] [[26. новембер|26. новембра]] [[1796]] Косцюшко зложив присягу вѣрноподданства, а тыж мусѣв ся завязати, же нигда ся не верне до [[Польско|Польщи]], и царь [[Павел І. Романов]] выпустив го на волю. За тоту цѣну достали ся на слободу 20 тысяч Полякох, котры были заяты в току повстаня. Хоть ся повстаня не подарило, зостав Косцюшко в очах народа символом независимости, котрый ся передавать з поколѣня на поколѣня. Косцюшко оселив ся в [[Золотурн]]у в [[Швайц]]у. В року 1806 не прияв вызву [[Наполеон]]а, жебы став в челѣ польского войска в сполочном походѣ на [[Росія|Россию]]. В року 1815 не прияв ани пропозиции од царя [[Александр І. Романов|Александра]] высловити схвалѣня марионетового Кралевства Польского взамѣн за статкы и дары. Умер в [[Золотурн]]у [[15. октобер|15. октобра]] [[1817]]. Во вшиткых частях роздѣленой [[Польско|Польщи]] служили смуточны молебны. Сенат в [[Краков]]ѣ дав [[3. юл]]а [[1818]] святочно перенести его позостаткы до отчизнины и уложити в кралевской гробцѣ на [[Вавел]]у.<ref name="ВР1">Rosiek, Wilhelm (Kraków). Kościuszko, с.552.</ref> Вдячный народ насыпав му тысячами рук славный помник — могылу при [[Краков]]ѣ. == Жерела и одказы == * Rosiek, Wilhelm (Kraków). Kościuszko. // Tvůrcové dějin. Čtyři tisicletí světových dějin v obrazech dob a osobností. Třetí díl. Novověk. Red. Karel Stloukal. Nakladatel L. Mazáč. V Praze, 1935. Cc. 546-552. {{ref-cs}} * Storozynski Alex. Kosciuszko Książę chłopów. — W.A.B, 2011. — {{ISBN| 978-83-7414-930-3}} {{ref-pl}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Косцюшко, Тадеуш}} [[Катеґорія:Польскы генералове]] [[Катеґорія:Америцкы генералове]] [[Катеґорія:Пиаристичны штуденты]] [[Катеґорія:История Польщи]] i6g6eo4bv1e62aocggph29b0cblul6r 0 11925 167254 147728 2026-07-10T10:02:24Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167254 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Самуел Адамс |Имя_оригиналне=Samuel Adams {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} |Образчик=[[File:J S Copley - Samuel Adams.jpg|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность=Америцкый [[политик]], постава [[Америцка револуция|Америцкой револуции]] |Уроджѣня={{Birth date|1722|09|27}} |Мѣсто_роджѣня=Бостон, Массачузетс |Упокоеня={{Death date and age|1803|10|02|1722|09|27}} |Мѣсто_смерти=Бостон, Массачузетс, США |Мѣсто_погребу=GRANARY BURYING GROUND, Бостон, [[Массачузетс]] }} '''Самуел Адамс''' (* [[27. септембер]] [[1722]], [[Бостон (Массачузетс)|Бостон]], [[Массачузетс]]&nbsp;— † [[2. октобер]] [[1803]], [[Бостон (Массачузетс)|Бостон]], [[Массачузетс]]) быв [[США|америцкый]] [[политик]] и штатник. Быв межи ведучыма бойовниками за независимость америцкых колоний од британского панованя.<ref> "Samuel Adams" //Encyclopedia Britannica</ref> {{Цитат 2|<small>Всѣ годны быти слободныма, кедь они цѣнять слободу и стоять о ню так, як належить.</small>|Самуел Адамс<ref>[http://quotes.liberty-tree.ca/quotes_by/samuel+adams Samuel Adams quotes at Liberty-Tree.ca]</ref>}} == Биография == В року [[1740]] выштудовав [[Гарвардова универзита|Гарвардову универзиту]], пробовав зачати з приватным [[бизнис]]ом, але не успѣв. Наступив до урядницкой службы як поберач дани в Бостонѣ, але и там не сповняв належно тоту функцию, а мусѣв уряд опустити. Наопак, став ся активным и вплывным политиком, активнов фигуров боя за независимость америцкых колоний од метрополии. В року [[1743]] выступив з идеев сполоченского одпору британскому панованю. Быв едным зо закладательох тайной антибританской организации «Сыны слободы» (1765), котра изгодя провела вызнамну акцию, познату в истории як [[Бостонске питя чаю]] (1773). Быв на Первом и на Другом Континенталном Конгресѣ як депутат од [[Массачузетс]]а. Сигнатарь [[Декларация независимости США|Декларации независимости США]] (1776). В роках 1793—1797 быв [[губернатор]]ом [[Массачузетс]]а. == Жерела и одказы == * [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%90%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D1%81,_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%8D%D0%BB%D1%8C Адамс, Самуэль. //Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона {{Реф-инфо|русс.|по русскы}}] * {{cite web |url=https://www.britannica.com/biography/Samuel-Adams |title=Samuel Adams |publisher=Encyclopedia Britannica |date=7 Jan. 2021 |accessdate=21 August 2021}}{{ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20060501181057/http://quotes.liberty-tree.ca/quotes_by/samuel+adams Samuel Adams quotes at Liberty-Tree.ca] {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} * [http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=gr&GRid=9 Find-A-Grave profile for Samuel Adams] {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Адамс, Самуел}} [[Катеґорія:Политици США]] [[Катеґорія:Массачузетс]] [[Катеґорія:Персоналии 18. стороча]] 8ahnkkolm3ogiin59s5645ww7cm0527 0 12620 167231 153069 2026-07-09T18:36:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167231 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Ян Пловайко |Имя_оригиналне={{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} Jan Plovajko |Образчик= [[File:Jan Plovajko.jpg|250px]] |Чинность=офицер, ветеран<br>[[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] |Уроджѣня={{Birth date|1922|02|05}} |Мѣсто_роджѣня=[[Туря Быстра]], [[Чехословакия]] |Упокоеня= {{Death date and age|2020|01|11|1922|02|05}} |Мѣсто_смерти= [[Трутнов]], [[Чехия]] |Мѣсто_погребу= [[Трутнов]], [[Чехия]] }} {{Вонкове медиум | title = | topic = | align = | width = | image1 =[https://zpravy.idnes.cz/foto.aspx?r=domaci&c=A120629_173639_domaci_brd&foto=BRD442ca0_85NekdejsivezenGulaguJanPlovajkovroc.jpg Ян Пловайко (на фото з року 2007] | image2 = | audio1 = | video1 = | model1 = }} '''Ян Пловайко''', {{lang-cs|Jan Plovajko}}, *[[5. фебруар]] [[1922]], [[Туря Быстра]], [[Чехословакия]] – †[[11. януар]] [[2020]], [[Трутнов]], [[Чехия]] — полковник чешского войска, ветеран [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]], носитель найвысшой награды [[Чесько|Чешской републикы]], [[Орден Білого лева|Ордена Бѣлого лева]] за надзвычайны заслугы в оборонѣ и безпечности штату, и за выникаючу бойову чинность.<ref>[http://www.novinky.cz/specialy/dokumenty/215326-seznam-osobnosti-vyznamenanych-pri-prilezitosti-28-rijna-2010.html Seznam osobností vyznamenaných při příležitosti 28. října 2010. // Novinky.cz, datum vydání 2010-10-28.] {{rdf-cs}}</ref> == Биография == Родив ся в [[Туря Быстра|Тури Быстрой]] [[5. фебруар]]а [[1922]] в родинѣ сельского газды Василя Пловайка, котрый за три рокы робив в [[Аргентина|Аргентинѣ]] и так годен быв купити землю и ховати дѣти. Сына Ивана, лем едного з фамилии дав до [[Ужгород]]а, выучити ся на гимназии.<ref name=Osudy>Osudy bojovníka.</ref><ref name=JanPlovajko>Jan Plovajko *1922 †︎2020</ref> В октобру 1940 въедно зо старшым братом Васильом и стрыйом перешли в околицѣ [[Ужок|Ужка]] на [[Польща|польску]] сторону [[Карпаты|Карпат]], окуповану тогды Червенов армадов. Очарованы комунистичнов пропагандов о животѣ в [[СССР]], мали хыбны представы о том, што их чекать. Около [[Сянкы (село)|Сянок]] были злапаны пограничнов стражов, арештованы яко шпионы, неодовго засуджены на три рокы направного трудового лагра за нелегалный переход границѣ, найменшу натогды кару за такый переступок. Кару одбывав в [[Норильлаг]]у, за поларным кругом, де од тяжкой роботы, мизерного коста и страшных морозох став ся з него по пару роках «''доходяга''», циже вычерпаный чоловѣк, доживаючый послѣдны свои часы.<ref name=Osudy/> Слобода пришла в марцу 1943, коли въедно з далшыма Чехословаками достав дозвол выѣхати до [[Бузулук]]а, де формовала ся чехословацка военска еднотка. З боями перейшов од [[Київ|Кыйова]], де в новембрѣ загынув его старшый брат Василь,<ref>Василь Васильович Пловайко (26.10.1917–5.11.1943)</ref> аж до [[Прага|Прагы]]. По войнѣ зостав во военчинѣ, абсолвовав офицерскы курсы и став ся велительом касарень в [[Трутнов]]ѣ. Не мав довѣря од комунистичной влады прото, же в року 1943 не пристав на понуку [[Иван Туряниця (комунистичный дѣяч)|Ивана Туряницѣ]] ити за урядника на будучу [[Закарпатска Украина|Закарпатску Украину]], а по року 1948, коли вступив до [[КПЧ]], не хотѣв сполупрацовати на чистках в армадѣ.<ref name=JanPlovajko/> В року 1950 быв обвиненый ШТБ,<ref>Штатна безпека.</ref> пропущеный з войска, а пак и з партии. Робив на розличных роботах до року 1977, коли одышов до пензии. Жыв з женов Мариев и трьома дѣтми в Трутновѣ. Полковник Пловайко умер [[11. януара]] [[2020]] в [[Трутнов]]ѣ, погреб з военскыма почестями одбыв ся 24. януара.<ref>{{Cite web | title=Zemřel válečný veterán plukovník Jan Plovajko. Pohřeb bude mít v pátek v Trutnově | publisher=www.acr.army.cz | url=http://www.acr.army.cz/informacni-servis/zpravodajstvi/zemrel-valecny-veteran-plukovnik-jan-plovajko--pohreb-bude-mit-v-patek-v-trutnove-218816/ | accessdate=2020-05-24 }}</ref> В смуточном ознамѣню по русинскы мав написане ''«Я Русин быв, есьм и буду»''.<ref name=Osudy/> == Вызнаменаня == Од року 1989 е активным участником в чинности организации регабилитованых военскых ветеранох. [[28. октобер|28. октобра]] [[2010]] президент [[Вацлав Клаус]] вызнаменав го [[Орден Білого лева|Орденом Бѣлого лева]], найвысшов наградов [[Чешска република|Чешской републикы]]. == Жерела и одказы == * '''Osudy bojovníka''' // Podkarpatská Rus. 1/2020. {{ref-cs}} С. 4. * {{cite web |title='''Jan Plovajko *1922 †︎2020''' |publisher=Paměť národa |url=https://www.pametnaroda.cz/cs/plovajko-jan-1922 |accessdate=2021-06-05}} {{ref-cs}} * [https://krkonossky.denik.cz/zpravy_region/jan-plovajko-obdrzel-rad-bileho-lva-vojenske-skupi.html Jan Plovajko obdržel Řád bílého lva vojenské skupiny.] {{ref-cs}} * [https://www.ustrcr.cz/uvod/vzdelavaci-projekt-pamet-a-dejiny-totalitnich-rezimu/pametnici-sovetskych-pracovnich-taboru/pametnici-sovetskych-pracovnich-taboru-jan-plovajko/ Jan Plovajko. // Ústav pro studium totalitních režimů.] {{ref-cs}} * [https://zpravy.idnes.cz/pribeh-valecneho-veterana-jana-plovajka-f0p-/domaci.aspx?c=A120629_173639_domaci_brd Adam Drda: Příběhy 20. století: Byl jsem v Gulagu a už mi říkali „dochoďjaga“. // idnes.cz, 30. června 2012] {{ref-cs}} == Референции== {{reflist}} {{Переклад|cs|Jan Plovajko|18383687}} {{Lifetime|1922|2020|Пловайко, Ян}} [[Катеґорія:Войсковы особы]] [[Катеґорія:Друга світова война]] i45of0lyuz2agvx8ux4wqdb3ozzp301 0 12839 167250 158329 2026-07-10T00:47:59Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 167250 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Евген Перфецкый |имя оригиналне = |образчик = [[Файл:Евген Перфецкый.jpg|230px]] |образчика подпис = |познатый як = историк-медиевиста<br>слависта |позната як = |имя при уроджѣню = Евгений Юлианович Перфецкий |уроджѣня = {{Birth date|1888|04|10}} |мѣсто роджѣня = [[Носов (Люблинске воеводство)|Носов]], Холмска губерния, [[Российска империя|Россия]], днесь [[Польща]] |упокоеня = {{Death date and age|1947|08|18|1888|04|10}} |мѣсто смерти = [[Бардійовскы Купели|Бардѣйовскы Купели]]<br>погребеный в [[Братислава|Братиславѣ]]<ref name="АК">Андрій Ковач.</ref> |причина смерти = |сферы наук = история [[Середновік|середновѣку]]<br>история [[Угорска Русь|Угорской Руси]] |ученый ступень = |alma mater = |главны роботы = Sociálně-hospodářské poměry Podkarpatské Rusi ve století XIII.―XV. 1924, друге выданя 1995 |честны титулы = |членство в = |одзнакы = |категория склада = <!-- лем сама назва, напр.: Marie Curie --> }} '''Евген Перфецкый''' ([[10. апріля|10. апрѣля]] [[1888]]<ref>[https://web.archive.org/web/20231128084546/https://aleph.nkp.cz/F/?func=find-c&local_base=aut&ccl_term=ica=jk01092554 jk01092554][[:cs:Národní autority České republiky]]</ref> – [[18. авґуста|18. августа]] [[1947]]) — украинский историк, слависта, еден з найпознатѣйшых историкох [[Середновік|середновѣку]] в [[Чехословакия|Чехословакии]] в медживойню.<ref name="Жигалов">Жигалов А.Ю., с. 106.</ref> ==Биография и научна карьера== Родив ся [[10. апріля|10. апрѣля]] [[1888]] в [[Носов (Люблинске воеводство)|Носовѣ]], {{Реф-инфо|[[Польскый язык|пол.]]}} ''Nosów'', тогды Холмской губернии [[Российска империя|России]], днесь [[Люблинске воеводство|Люблинского воеводства]] в [[Польща|Польщи]]. Гимназию выходив в [[Седльце|Седльцях]], {{Реф-инфо|[[Польскый язык|пол.]]}} ''Siedlce'', 50 км од родного села. Зыскав квалификацию историка на [[Санкт-Петербургска универзита|Санкт-Петербургской универзитѣ]] (1912), абсолвовав постградуалны штудии на Вѣденьской универзитѣ (1912-1914), в часѣ котрых знакомив ся з архивами [[Мукачово|Мукачова]], [[Унгвар]]а, [[Красный Брід (монастырь)|Красного Брода]] и [[Будапешт]]а. Резултатом тых штудий были первы роботы в сферѣ истории [[Угорска Русь|Угорской Руси]]. Од року 1919 быв доцентом [[Киевска универзита|Киевской универзиты]]. По установлѣню большевицкой влады и реорганизации универзиты емигровав до [[Чехословакия|Чехословакии]] (1921).<ref name="Поп">Иван Поп.</ref> Причинов емиграции была домова война на [[Украина|Украинѣ]], а тыж екстремно проукраинска и антиболшевицка позиция Перфецкого. В зачатку року 1919 став ся он инициатором кампании против закладательох Украинской академии наук [[Владимир Вернадскый|Владимира Вернадского]] и [[Николай Василенко|Николая Василенка]] за их недостаточну «украинскость».<ref>Лавров В.В.</ref> На емиграции, наученый горьков скушеностьов, Перфецкый занимав мѣрно проукраинску позицию, але остороняв ся од политикы и украинского екстремизма. В роках 1921-1947 на [[Универзита Коменского в Братиславѣ|универзитѣ Коменского в Братиславѣ]] читав курс истории [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и [[Российска империя|российску]] историю.<ref name="Поп">Иван Поп.</ref> Перфецкый писав роботы на русском, украинском, польском и чешском языках.<ref>Справка: Перфецкий Е.Ю.</ref> Читав тыж лекции на универзитах в [[Карлова универзита|Празѣ]] и [[Универзита Палацкого в Оломоуцу|Оломоуцу]].<ref name="АК"/> Писав не лем о Подкарпатской Руси, цѣнны суть его роботы о давнорусской литературѣ,<ref name="Жигалов"/> в послѣдных роках живота готовив книгу о истории России, але она зостала не завершена и не выдана, понеже его погляды о болшевиках не одповѣдали тогочасной пануючой идеологии.<ref name="Поп"/> Умер [[18. авґуста|18. августа]] [[1947]] в [[Бардійовскы Купели|Бардѣйовскых Купелях]],<ref name="Поп"/> погребеный в [[Братислава|Братиславѣ]]<ref name="АК"/> ==Творы Перфецкого о Подкарпатской Руси== * Обзоръ Угрорусской историографіи. Петроградъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ, 1915. * Религіозное движеніе въ XVI и началѣ XVII вѣка въ Угорской Руси. //Извѣстія ОРЯСИАН, 1916, т. 21. * [https://web.archive.org/web/20231130063237/https://search.rsl.ru/ru/record/01004219297 Печатная церковно-славянская книга Угорской Руси в XVII и XVIII веках. Петроград : тип. Имп. Акад. наук, 1917.] * Угорська Русь в XVII ст. //Україна, 1917, кн. 3-4. * Іоанникій Базилович та його Brevis notitia. Київ, 1918, кн. 2. * Přehled dějin Podkarpatské Rusi. //Podkarpatská Rus, Praha, 1923. * Василій Тарасович, єпископ Мукачевский: до історії початків церковної унії в Підкарпаттю. //НЗ товариства «Просвіта», Ужгород, 1923, т. 2. * Hlavné vývojové stupně v cirkevných dějinách Podkarpatskej Rusi. //Prúdy, Bratislava, č. 1, 1924. * Boj za náboženskú a národnú samostatnost cirkve Podkarpatskej Rusi na začiatku XVIII. stor. //Prúdy, č. 3, 1924. * Sociálně-hospodářské poměry Podkarpatské Rusi ve století XIII.―XV. / Eugen Perfeckij. — V Bratislavě, 1924. * Друкарні та стародруки Підкарпатської Русі. //Бібліологічні вісті, Київ, 1926, кн. IV. * Підкарпатські й галицько-руські традиції про короля Матяша Корвіна. 1926.<ref name="АК"/> ==Жерела и одказы== * Андрій Ковач: Перфецький Євген. //Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} С. 263. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * Иван Поп: Перфецкий Евгений Юлианович. //Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С. 299. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20180329140122/http://vestnik-mgou.ru/Articles/Doc/6260 Жигалов А.Ю.: Изучение «Повести временных лет» в Чехословакии 1920-1930 гг. //Вестник МГОУ. Серия «Русская филология». №6/2013, сс. 106-109.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20170414105714/http://www.kdu.edu.ua/EKB_jurnal/2013_1(15)/Pdf/9.pdf Лавров В.В.: «Найти ненужным и меня…»(об одном конспиративном письме академика В. И. Вернадского). //Екологічна Безпека № 1/2013 (15)] * [http://unicat.nlb.by/opac/pls/dict.prn_ref?tu=r&tq=v0&name_view=va_all&a001=BY-NLB-ar139877&strq=l_siz=20 Справка: Перфецкий Е.Ю. (1888-1947) //Сводный электронный каталог библиотек Беларуси.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} ==Иншы жерела== * Гривна Василь. Євгеній Перфецький. //НЗ МУК в Свиднику. Братіслава-Пряшів, 1976, т. 8, сс. 363-380. * Dostálová Marina. Bratislavské roky historika Eugena Julíanoviča Perfeckého. //Slovanské študie, №1, 1995, Bratislava, сс. 51-56. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1888|1947|Перфецкый, Евген}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] tp9rl8j31sogefdpatm2q7cdjql1tiv 0 12853 167252 161454 2026-07-10T09:47:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167252 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Клавдия Кардинале |Имя_оригиналне={{Реф-инфо|[[Италиянскый язык|ит.]]}} Claudia Cardinale |Чинность=филмова [[актер]]ка |Образчик=[[File:Claudia Cardinale-signed.jpg|230px]] |Образчика_подпис=Портрет около р. 1960 |Уроджѣня={{Birth date|1938|04|15}} |Мѣсто_роджѣня=[[Халк-ел-Уед|Ла Гулетта]], [[Тунис]] |Упокоеня={{Death date and age|2025|09|23|1938|04|15}} |Мѣсто_смерти= Немур, [[Франція|Франция]] |Мѣсто_погребу=<!-- кремация, прах у родины<ref>https://radio.orpheus.ru/news/news/104492/v-parizhe-proschayutsya-s-klaudiey-kardinale</ref> --> }} '''Кла́вдия Кардина́ле''', {{Реф-инфо|[[Италиянскый язык|ит.]]}} ''Claudia Cardinale''; имя при роджѣню — '''Клод Жозефин Роз Кардинале''', {{Реф-инфо|[[Италиянскый язык|ит.]]}} Claude Joséphine Rose Cardinale; (*[[15. апріль|15. апрѣль]] [[1938]], [[Халк-ел-Уед|Ла Гулетта]], [[Тунис]] – †[[23. септембер]], [[2025]]) — [[Италия|италиянска]] филмова [[актер]]ка. == Биография == Родила ся в [[Тунис]]у, на тот час французском протекторату. Родина походила з [[Сицилия|Сицилии]], але уже три генерации жили в Тунису, говорило ся в родинѣ по французскы.<ref name="ГелЛанд">Helena Landovská</ref> {{Цитат збоку|Ширина=242px|Полога=right|Тло=#eee9d9|Содержанье=Я бых повѣла, же з походжѣня ем Италиянка, корѣнями Афричанка, а културов [[Французы|Французка]]. |Подпис=Клавдия Кардинале<ref name="ГелЛанд"/>}} В року [[1957]] была признана найкрасшов Италиянков [[Тунис]]а и зостала позвана на [[Венецийскый филмовый фестивал]]. Было ей понукнуто заграти во филмѣ, але не прияла и вернула ся дому, де ладила быти учительков. Але по шѣстьох мѣсяця продуцент пришов за ньов до [[Тунис]]у и понукнув такый контракт, котрый уж не мож было не прияти. З цѣлов родинов: родичами, зоз сестров и двома братами одышли до [[Италия|Италии]].<ref name="ИМДб">Claudia Cardinale: Biography</ref> Ей материнскым языком была французчина, так же еще в часѣ накручаня первого италианского филма (1958) Клаудия Кардинале мусѣла была научити ся свои репликы на память, не розумѣючи. Ей италиянчина была з моцным французскым акцентом, зато довго была дублована. Теперь говорить по французскы, италиянскы, английскы, испанскы и арабскы.<ref name=”IMDb”/> Грала во филмах славных италиянскых режисерох [[Лукино Висконти]] (Luchino Visconti) и [[Федерико Феллини]] (Federico Fellini). Заграла в около 150 филмах. Од конця 1980-х жие в [[Париж]]у. Найлѣпше ей любить ся прозывка СС.<ref name="ИМДб"/> Е носительков [[Орден Честной легии|ордена Честной легии]] вшиткых трьох ступни, французского найвысшого державного вызнаменаня и командантом и великодостойником ордена за заслугы про Италиянску републику. == Родина == * Франко Кристалди (муж 1966-1975, розведены) <ref name=”IMDb”>Датабаза ''International Movie''.</ref> * Патрик (неманжелскый сын, адоптованый Франком Кристалдим)<ref name=”NNDB”>Датабаза ''Notable Names''.</ref> * Пасквале Сквитьери (партнер 1975-2017†, подля контракта не могла ся оддати) <ref name=”IMDb”/> * Клавдия (дѣвка од Пасквале Сквитьери)<ref name=”NNDB”/> == Жерела и одказы == * [https://www.novinky.cz/koktejl/31878-claudia-cardinalova-se-s-vekem-netaji.html Helena Landovská. Claudia Cardinalová se s věkem netají. //Novinky.cz, 2004-05-13.] {{ref-cs}} * [https://www.csfd.cz/tvurce/2015-claudia-cardinale/ Claudia Cardinalová v Česko-Slovenské filmové databázi] {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} * [http://www.nndb.com/people/706/000110376/ Клавдия Кардинале в датабазѣ Notable Names] {{ref-en}} * [http://www.imdb.com/name/nm0001012/?ref_=nmbio_bio_nm Claudia Cardinale в датабазѣ IMDb] {{ref-en}} * [http://www.imdb.com/name/nm0001012/bio?ref_=nm_ov_bio_sm Claudia Cardinale: Biography] {{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|cs|Claudia Cardinalová|0}} {{Lifetime|1938|2025|Кардинале, Клавдия}} [[Катеґорія:Филмовы артисты]] cxhjxxcy89j4kpzzvq1x3obreeps78c 0 13005 167248 143375 2026-07-10T00:06:04Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 167248 wikitext text/x-wiki '''Автомобілный промысел Україны''' є галузь [[Економіка Україны|економікы Україны]]. == Огляд == [[File:Запорожье._Завод_ЗАЗ..JPG|thumb|250px|Завод ЗАЗ]] [[File:Центральная_проходная_завода_КрАЗ.jpg|thumb|250px|Завод КрАЗ]] [[Автомобіл]]ный [[промысел]] [[Україна|Україны]] представлено виробництвом вантажных, легковых автомобілів і автобусів. В 1991 р. було 4 автомобільных заводы: * для виготовлення легковых автомобілів — [[Запоріжя|Запорізькый]] і [[Луцьк]]ый, * для виробництва вантажівок — [[Кременчук|Кременчуцькый]] автозавод; * для виробництва автобусів — [[Львів]]ськый автобусный завод. == Виробники == === Поточні: === * Кременчуцькый автомобільный завод (КрАЗ) * Запорізькый автомобільный завод (ЗАЗ) * Єврокар * Компанія "Богдан". * Компанія "Еталон". * Концерн "Електрон". === Неактивні: === * Луцькый автомобільный завод (ЛуАЗ) * Львівськый автобусный завод (ЛАЗ) * Кременчуцькый автоскладальный завод (КраСЗ) * Анто-рус == Галерея == '''До 1990''' <gallery> File:Zaporožets_965AE_Lahti.JPG|ЗАЗ-965 Запорожець (1960–1969) File:Sapikas.IMG 2825.JPG|ЗАЗ-968М Запорожець (1980–1994) File:TAVRIA.JPG|ЗАЗ-1102 Таврія (1988–2007) File:Museum of dfdc 016.jpg|КрАЗ-256Б Дніпро (1966–1994) File:Лаз-695н фото2.JPG|ЛАЗ-695Н Львів (1976–2002) File:Luaz_in_Verkhovyna.JPG|ЛуАЗ-969М Волинь (1979–1992) </gallery> '''Після 1990''' <gallery> File:ZAZ-1103 "Tavria" in Podolsk 12.2019.jpg|ЗАЗ-1103 Славута (1999–2011) File:ЗАЗ-Сенс.JPG|ЗАЗ Сенс (2000–2017) File:ZAZFORZA.jpg|ЗАЗ Форза (2011–2017) File:Iraqi_KrAZ_trucks.jpg|КрАЗ-6322 (1994–...) File:LAZ-5208DL_(Lviv_-_Kyiv).jpg|ЛАЗ-52081 НеолАЗ-12 (2004–...) File:Bogdan-2351,_Kyiv_2021,_23.jpg|Богдан-2351 (2011–...) </gallery> == Екстерны одказы == * [https://web.archive.org/web/20220911070646/http://www.avtozaz.com/ ZAZ official website] * [https://web.archive.org/web/20120406015819/http://www.ukravto.ua/ UkrAVTO official website] * [http://www.bogdan.ua/ Bogdan official website] * [https://web.archive.org/web/20171207024139/http://en.elmash.electron.ua/about_plant ElectronMash official website] * [https://web.archive.org/web/20171026173817/http://en.eltrans.electron.ua/about_company ElectronTrans official website] * [https://web.archive.org/web/20121204000355/http://www.eurocar.com.ua/en/main Eurocar official website] * [https://web.archive.org/web/20121113073629/http://www.laz.ua/ LAZ official website] * [https://web.archive.org/web/20120925083055/http://www.autokraz.com.ua/eng/main.php KrAZ official website] {{Стыржень}} [[Катеґорія:Транспорт]] f4m2shhzoe4yhm086p5oerkf6z9u87l 0 14096 167238 132746 2026-07-09T19:40:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167238 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Сабов|люде з такым призвиском; его вызнам}} {{Особа проста |Имя=Орест Сабов |Имя_оригиналне=Szabó Oreszt {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Орест Сабов.png|250px]] |Чинность=[[правник]], [[Политикa|политик]], высокый урядник, [[писатель]] |Уроджѣня={{Birth date|1867|10|08}} |Мѣсто_роджѣня=[[Драгово (Закарпатска область)|Драгово]], [[Жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1939|12|4|1867|10|08}} |Мѣсто_смерти= [[Будапешт]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=теметов Farkasrét<ref>https://library.hungaricana.hu/hu/view/BFLV_bn_40_11_2003_2/?pg=158&layout=s</ref> }} '''Орест Сабов''', *[[8. октобра]] [[1867]], [[Драгово (Закарпатска область)|Драгово]] (Kövesliget), [[Жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]]<ref name=Révai>Révai nagy lexikona, том 17, с. 290.</ref> — †[[4. децембра]] [[1939]]<ref>[[Олег Мазурок|О. Мазурок]] во своей книзѣ ''Орест Сабов та його книга про угорських русинів'' высловив нечеканый одгад, же Сабов мог быти арештованый мадярсков безпеков як замѣшаный в нелегалну чинность комунистичной организации и скараный около року 1942 (сс.&nbsp;11–15).</ref> — [[правник]], [[политик]], урядник высокого ранга, [[писатель]]. ==Карьера== Орест Сабов абсолвовав юридичну факулту [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]].<ref name="МагПоп">Магочій П.Р., Поп І., с. 675.</ref><ref name="Поп">Поп И., с. 335.</ref> По зысканю дипломы [[правник]]а служив яко секретарь [[наджупан]]а а пак [[журат]] в [[Жупа (Мадярске кральовство)|жупах]] [[Жупа Бестерце-Насод|Бестерце-Насод]] и [[Жупа Берег|Берег]]. Од зачатку войны (1914) четыри рокы служив яко представитель мадярской влады и шеф политичного оддѣла при главном велительствѣ войска.<ref name=Révai/> Наступно быв фаховым радником на Министерствѣ внутра, а од [[17. новембра]] [[1918]] [[наджупан]]ом [[Жупа Унг|Унгу]]; од [[1. децембра]] [[1918]] — владный комисарь про девять жуп, де бывали [[Русины]]; од [[29. децембра]] [[1918]] до [[21. марца]] [[1919]] — Министер [[Руська Крайна|Руськой Крайны]]. По безкровном комунистичном переворотѣ [[21. марца]] быв му понукнутый пост народного комисаря [[Руська Крайна|Руськой Крайны]], котрый не прияв (тот пост пак заняв [[Августин Штефан (1877–1944)|Августин Штефан]]).<ref name=MKL>Magyar Katolikus Lexikon: Ruszka Krajna.</ref> ==Руська Крайна== {{main|Руська Крайна}} [[10. децембра]] [[1918]] Орест Сабов зобрав до [[Будапешт]]у зъѣзд представительох [[Русины|Русинох]], де были шпециалным потягом доправлены [[Русины]] зо вшиткых округох [[Угорска Русь|Угорской Руси]] в числѣ 200 особ. Перед участниками выступили [[будапешт]]скы [[Русины]], котры давно и основно интегровали ся в мадярску културу и сполоченство. Замѣр организаторох быв пересвѣдчити участникох, же [[Русины|Русинам]] [[Угорска Русь|Угорской Руси]] лѣпше зоставати ся в лонѣ [[Мадярска Людова Република (1918-1919)|Мадярщины]]. Але против того найострѣйше выступив проукраинскы ориентованый надпоручник [[Степан Клочурак]], велитель [[Ясѣня|Ясѣнской]] Народной Обороны, котрый быв подтриманый его колегами. [[Степан Клочурак|Клочуракови]] быв пропонованый пост секретаря на министерствѣ, але на то ся не злакомив. На том зъѣздѣ не пришли на едину думку, а заключили продовжити обговорѣня в краю. Неодовго, [[25. децембра]] [[1918]], влада [[Мигаль Карольи|Карольи]] ввела в дѣю (опубликовала) Народный закон о [[Руська Крайна|Руськой Крайнѣ]], народностной автономии [[Русины|Русинох]], в приготовлѣню котрого мав найвекшу заслугу Орест Сабов.<ref>1918. évi X. Néptörvény a Magyarországon élő ruszin (rutén) nemzet autonómiájáról.</ref><ref>Пушкаш А., сс. 30-31.</ref> ==Главны публикации== * Szabó O. A magyar oroszok (Ruthének), Budapest, 1914.<ref name=Révai/> * Szabó O. A Ruszinföld autonómiájáról. //Pesti Hírlap, 1939, április 2. Книга Сабова о [[Русины|Русинах]] е компилациов з робот [[Юрий Калман Жаткович|Юрия Калмана Жатковича]], [[Тивадар Легоцкый|Тивадара Легоцкого]] и [[Иштван Семан|Иштвана Семана]], котры выхосновав з дозволу авторох.<ref name="МагПоп"/><ref name="Поп"/> Деталну роботу о книзѣ Сабова, з ей репринтом, украиноязычным рефератом, а тыж розвѣдку о самом [[автор]]ѣ опубликовав историк [[Ужгородска народна универзита|УжНУ]] [[Олег Мазурок]].<ref>Мазурок О. Орест Сабов та його книга про угорських русинів.</ref> ==Жерела и одказы== * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN|978-966-387-044-1}} * Мазурок, Олег. Орест Сабов та його книга про угорських русинів. Ужгород, «Карпатська Вежа», 2011 {{ISBN| 978-966-82-69-35-4}} [http://chtyvo.org.ua/authors/Mazurok_Oleh/Orest_Sabov_ta_ioho_knyha_pro_uhorskykh_rusyniv.pdf] * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN|966-7838-23-4}} * [[Андрей Пушкаш|Пушкаш, Андрей]]. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. Москва. Издательство «Европа». 2006. {{ISBN|5-9739-0083-5}} * [http://www.lexikon.katolikus.hu/R/Ruszka%20Krajna.html Ruszka Krajna a Katolikus lexikonban] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1867|1939|Сабов, Орест}} [[Катеґорія:Русиньскы правници]] [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Державны урядници]] 2i1ar29jlirgh7iy6u7ulj034tv6y6a 0 14139 167214 140038 2026-07-09T13:38:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167214 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Чорна Борода |Имя_оригиналне={{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} Edward Teach |Чинность=[[пират|пиратство]] |Образчик=[[File:Blackbeard.gif|230px]] |Образчика_подпис=Из книгы Defoe D, Johnson Ch. (1736)<br> "Capt. Teach alias Black-Beard" |Уроджѣня= около 1680 |Мѣсто_роджѣня=[[Бристол]], [[Англицке кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1718|11|22|1680|01|01}} |Мѣсто_смерти=[[остров Окракок]], [[Атлантичный океан]] |Причина_смерти=5 огньовых и<br> 25 сабльовых ран |Мѣсто_погребу= }} '''Чорна Борода''' — прозывка Едварда Тича, {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} ''Blackbeard, Edward Teach'', родженого около [[1680]], [[Бристол]], [[Англицке кральовство]] — забитого [[22. новембра]] [[1718]], [[остров Окракок]], [[Атлантичный океан]] (днесь [[штат Сѣверна Каролина]]), едного из найславнѣйшых [[пират]]ох в [[История|истории]], котрый став ся импозантнов поставов америцкого [[фолклор]]а. == Пират в английскых службах == Мало што знати за его молодость и походжѣня, ани правдиве имя его не певне, бо суть тыж верзии ''Thatch'' и ''Thack'', и мы, ачей, нигда ся не дознаме, котре е правдиве, бо пираты в тых часах звыкли были хосновати лем прозывку. Хоть спочатку служив як найомный пират (privateer) англицкой кральовны Анны в часѣ англо-испанской войны (1701–1713), первый раз было чути за пирата ''Чорну Бороду'' аж в конци рока 1716. == Пират на вольных ногах == В року 1717 заяв французску торгову шифу ''La Concorde'', переробив ю на бойову зоз 40 канонами и, назвавши ю ''Помста кральовны Анны (Queen Anne’s Revenge)'', учинив ся найстрашнѣйшым пиратом [[Карибске море|Карибского моря]], котрый насилствовав и рабловав при берегах англицкых колоний Вирджиния и Каролина. В року 1718 розбизовав ся во своей повной безкарности до того, же основав собѣ базу на [[остров]]ку при [[залив]]ѣ [[Памлико (залив)|Памлико]], де контроловав приходячы до Каролины шифы и брав з них дань, дѣлячи ся з губернатором колонии Сѣверна Каролина Чарлзом Иденом. == Конець пиратства == [[File:Blackbeard's head.jpg|right|250px]] По скаргах плантаторох колонии Каролина вицегубернатор сосѣдной колонии Вирджиния послав двѣ военскы шифы под командов поручника Роберта Мейнарда, котрым по тяжком бою [[22. новембра]] [[1718]] удало ся забити ''Чорну Бороду''. Мертволѣ пирата одрубали голову и завѣсили на конци носового трама его шифы. == См тыж == * [[Остров Окракок]] == Жерела и одказы == * [https://www.britannica.com/biography/Blackbeard Blackbeard, English pirate. //Encyclopaedia Britannica] * [http://www.anb.org/view/10.1093/anb/9780198606697.001.0001/anb-9780198606697-e-0101087 American National Biography: Teach, Edward.] {{Lifetime|1680|1718|Чорна Борода}} [[Катеґорія:Пираты]] rwjq4mjit0zm239s0h0t92jrpgc7qe2 0 14664 167247 162404 2026-07-09T23:02:31Z Halajkovič 33393 /* */ 167247 wikitext text/x-wiki {{Непотверджено}} {{Стыржень}} {{Інфобокс країна | native_name = {{lang-ab|Аҧсны}} | conventional_long_name = Абхазія | common_name = Абхазії | image_flag = Flag of the Republic of Abkhazia.svg | image_coat = Coat of arms of Abkhazia.svg | image_map = Location of the region of Abkhazia in Eastern Europe.svg | | national_anthem = <center>[[Файл:National anthem of Abkhazia – Aiaaira (Аиааира) (orchestral vocal version).ogg]]</center><br />[[Аиааира]]<br /><small>''Перемога''</small> | official_languages = [[Абхазьскый язык|абхазьскый]], [[Російскый язык|російскый]] | ethnic_groups = '''124,5 тыс. [[Абхазы]]''',<br />22 тыс. [[Русы]] | ethnic_groups_year = | demonym = [[Абхазы|Абхазець, Абхазка, Абхазы]] | capital = [[Сухумі]] | latd=50 |latm=27 |latNS=N |longd=30 |longm=30 |longEW=E | largest_city = capital | government_type = | leader_title1 = [[Презідент Абхазіі|Презідент]] | leader_name1 = [[Рауль Хаджімба]] | leader_title2 = [[Премєр-міністер Абхазіі|Премєр-міністер]] | leader_name2 = [[Аслан Барціц]] | legislature = | sovereignty_type = [[Історія Абхазіі|Утворїня]] | sovereignty_note = | established_event1 = | established_date1 = | established_event2 = | established_date2 = | established_event3 = | established_date3 = | established_event4 = | established_date4 = | established_event5 = | established_date5 = | established_event6 = | established_date6 = | established_event7 = | established_date7 = | established_event8 = Републіка Абхазія | established_date8 = 26. новембер 1994 | area_rank = | area_magnitude = 1 E11 | area_km2 = 8660 | area_sq_mi = <!--Do not remove per [[WP:MOSNUM]]--> | percent_water = | population_estimate = | population_estimate_year = | population_estimate_rank = | population_census = | population_census_year = | population_density_km2 = | population_density_sq_mi = | population_density_rank = | GDP_PPP_year = | GDP_PPP = <!--Do not use CIA factbook as source!--> | GDP_PPP_rank = | GDP_PPP_per_capita = <!--Do not use CIA factbook as source!--> | GDP_PPP_per_capita_rank = | GDP_nominal = $136.561 billion<!-- <ref name=imf1/>--> <!--Do not use CIA factbook as source!--> | GDP_nominal_rank = | GDP_nominal_year = 2010 | GDP_nominal_per_capita = $3,003<!-- <ref name=imf1/>--> <!--Do not use CIA factbook as source!--> | GDP_nominal_per_capita_rank = | HDI_year = 2011 | HDI = {{increase}} 0.710<ref name="HDI">{{cite web|url=http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2011_EN_Tables.pdf|title=HDRO (Human Development Report Office United Nations Development Programme|year=2011|publisher=United Nations|accessdate=2 November 2011}}</ref> | HDI_rank = 76. у світї | HDI_category = <span style="color:#090;">high</span> | Gini = | Gini_year = | Gini_category = | currency = [[Російскый рубель]] | currency_code = RUB | country_code = RU | time_zone = [[Выходоевропскый час]] | utc_offset = +2 | time_zone_DST = [[Выходоевропскый лїтнїй час]] | utc_offset_DST = +3 | drives_on = right | cctld = | calling_code = +7 840 та 7 940 | footnotes = }} '''Абха́зія''' ({{lang-ab|Аҧсны}}, {{lang-ru|Абхазия}}), офіціална назва '''Репу́бліка Абха́зія''' ({{lang-ab|Аҧсны Аҳәынҭқарра}}, {{lang-ru|Республика Абхазия}}) є часточно неузнаный [[унитарна держава|унітарный штат]] на [[Кавказ]]ї. [[Головне місто]] є [[Сухумі]]. == Референції == {{reflist}} [[Катеґорія:Штаты]] igari4sb3fb6c02dsodco3oyo3x363c 0 17395 167207 129993 2026-07-09T12:21:35Z Rue323 31002 167207 wikitext text/x-wiki {{Везирь | имя = Иван Парканий | жена = <!-- Хотьяке значѣня, кедь жена --> | образок = Ivan Párkányi.JPG | величина_образка = 190px | пост = 4-й губернатор Подкарпатской Руси | монарх = | президент = [[Едвард Бенеш]] | вице-президент = | премьер = [[Андрей Бродий]] | предходник = [[Константин Грабарь]] | наступник = не быв | меживлада = <!-- хотьяке значѣня, кедь еще не зайняв пост --> | зачаток_термина = [[9. октобер]] [[1938]] | конець_термина = [[4. новембер]] [[1938]]<ref name=Pop2001>Поп, Иван. Энциклопедия...</ref><ref name=MagPop>Магочій П.Р., Поп І.</ref><ref name=zaKarpatia>заКарпатія</ref> | герб = | подпис_герба = | пост2 = министер ЧСР про Подкарпатску Русь | монарх2 = | президент2 =[[Едвард Бенеш]] | премьер2 =[[Ян Сыровы]] | зачаток_термина2 = [[4. октобер]] [[1938]] | конець_термина2 = [[14. октобер]] [[1938]]<ref name=Pop2001/><ref name=MagPop/> | предходник2 =не быв | наступник2 =не быв <!-- Дале так само з номерами 3-9 --> | датум_уроджѣня ={{Birth date|1896|01|01}} | мѣсто_уроджѣня = [[Тарасовка (Закарпатска область)|Тересова]],<br>[[Мадярске кралевство]] | датум_смерти = {{Death date and age|1996|12|23|1896|01|01}}<ref name=Křížová>Křížová, Marie; Vacová, Věra</ref> | мѣсто_смерти = [[Прага]], [[Чешска република]] | назывка = | alma_mater = | едукация = | горожанство =мадярске, чехословацке | народность = | династия = | род = <!-- алтернатива параметру «династия» --> | мати = | отець = | супруга = Олга Петрикова | супруг = | дѣти = Цирил, Мария, Вѣра | своина = | профессия = | шаржа = <!-- про военных --> | вѣра = грекокатолицка | награды = | премии = | честна титула = | партия = | сайт = | категория в Commons = Politicians of Czechoslovakia }} {{Вонкове медиум | title = | topic = | align = | width =278px | image1 =[http://www.mukachevo.net/Content/img/news/2137/p_2137914_1_slidertop2.jpg Улиця Ивана Паркания, Мукачово] | image2 = | image3 = | audio1 = | audio2 = | audio3 = | video1 = | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} '''Иван Парканий''', {{ref-cs}} Ivan Párkányi, ({{nowrap|*[[1. януар]] [[1896]]}}, [[Тарасовка (Закарпатска область)|Терешул]], [[Мадярске кралевство|Мадярске кральовство]] — {{nowrap|†[[23. децембер]] [[1996]]}},<ref name=Křížová/> [[Прага]], [[Чешска република]]) — политичный, сполоченскый и державный дѣятель [[Чехословакия|Чехословакии]], четвертый и послѣдный губернатор [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]]. == Биография == === Молоды рокы и штудии === Пришов на свѣт яко третий дѣтвак з восьмерох в родинѣ Федора Паркания, учителя русинской грекокатолицкой школы в [[Тарасовка (Закарпатска область)|Тересовѣ]] [[Тячовскый район|Тячовского округа]].<ref name=Křížová/> Учив ся раз на Береговской, пак Мукачовской гимназии, де матуровав; дале на правничой факултѣ [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]], де в року 1918 зыскав диплому доктора права.<ref name=MagPop/><ref name=Pavlenko>Павленко Г.В.</ref> В часѣ штудий мусѣв собѣ заробляти на живобытя педагогичнов, канцеларсков и правничов роботов.<ref name=Křížová/> === Урядницка робота === В добѣ [[Руська Крайна|Руськой Крайны]] быв урядником штатной управы в [[Хуст]]ѣ, де зажив драматичну окупацию Хуста румынскым войском. По прилучѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Чехословакия|Чехословакии]] быв началником Мукачовского округу, пак на куртый час (1. юн – 6. новембер) 1921 — Довжанского округу, за чим быв покликаный до Прагы на роботу в канцеларни предсѣдництва влады.<ref name=Křížová/> Од року 1924 — началник реферату про Подкарпатску Русь в Канцеларни президента републикы. Тот пост занимав при трьох президентах ([[Томаш Гарриг Масарик|{{nowrap|Т. Г. Масарик}}]], [[Едвард Бенеш|{{nowrap|Е. Бенеш}}]], [[Емил Гаха|{{nowrap|Е. Гаха}}]]). [[4. октобра]] [[1938]] заняв пост министра чехословацкой влады в дѣлах [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и представляв позицию влады в догварянях з политичныма партиями о автономии Подкарпатской Руси.<ref name=Pop2001/><ref name=MagPop/> Лѣтав меджи [[Прага|Прагов]] и [[Ужгород]]ом военскым летадлом: [[8. октобра]] до Ужгороду, де ся формовала нова автономна влада, а [[9. октобра]] назад до Прагы, де информовав кабинет о тяжкой ситуации в Подкарпатской Руси.<ref name=Křížová/> Такой тот день через несуглас з позициев Прагы быв одстраненый од влады губернатор [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] [[Константин Грабарь]], а на его мѣсто менованый Иван Парканий.<ref name=MagPop/> Яко губернатор выдав на веце языках манифест, в котром вызвав обывательох Подкарпатской Руси ку спокою, праци, злагодѣ и вѣрности Чехословакии.<ref name=zaKarpatia/><ref name=Křížová/> Але видячи, же не годен змѣнити ход подѣй, подав демисию и вернув ся до Прагы ку функции референта. За нацистичной окупации быв зо своих функций пропущеный на «неплачены празднины». По войнѣ вернув ся до штатной службы в Канцеларни президента, де в розличных функциях служив до пензии (1952). За цѣлу добу свого урядництва не быв членом жадной партии и выступовав лем в интересах закона и штату.<ref name=Křížová/><ref name=Pavlenko/><ref name=Pop2001/> === Сполоченска чинность === И. Парканий в [[Прага|Празѣ]] заслужив ся о створѣня интерната про подкарпатскых штудентох и особнѣ дозерав, жебы там вшитко было на уровни. Основав Сполок св. Василия Великого, котрый здружовав [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкых вѣрникох]] и старав ся о заложѣня грекокатолицкой фарности в Празѣ. Быв первым предсѣдником того сполку. Резултатом той чинности было, же в року 1931 пражскый архибискуп [[Франтишек Кордач]] даровав [[Грекокатолицка Церковь|грекокатоликом]] [[бароко]]вый [[костел]] [[Климент Охридскый|св. Климента]] на Карловой улици в пражском Старом Мѣстѣ. {{nowrap|И. Парканий}} быв довгорочным куратором той фарности, котра была урядно вызнана [[16. децембра]] [[1933]], а в року 1935 утверджена [[Свята Столиця|Святов Столицьов]]. [[Папа Пий XI.]] [[4. юла]] [[1938]] оцѣнив заслугы Ивана Паркания найвысшов наградов, котра може быти придѣлена мирянам: [[орден св. Силвестра|орденом св. Силвестра]] з титулов рыцаря-команданта. Пражска грекокатолицка фарность была в {{nowrap|1950-х}} комунистичнов владов делегализована и передана до хоснованя [[Православна Церковь|православным]]. В року 1968 {{nowrap|И. Парканий}} еще раз заслужив ся о то, же была грекокатолицка фарность регабилитована и ей маеток быв навернутый.<ref name=Křížová/> Днесь там умѣщена резиденция грекокатолицкого [[екзарх]]а [[Чешска република|Чешской републикы]].<ref name=MagPop/> === Приватный живот === В року 1931 ся оженив з Олгов Петриковов, дѣвков ужгородского публичного нотаря, и мали трое дѣти: Цирила, Марию и Вѣру. В року 1987 овдовѣв. До самой смерти [[23. децембра]] [[1996]] перебывав в кругу родины под дозором своих двох дѣвок.<ref name=Křížová/> ==Жерела и одказы== * '''Křížová, Marie; Vacová, Věra''', dcery: 110 let od narození Dr. Ivana Párkányiho, velkého syna malého národa. //Podkarpatská Rus – Časopis Společnosti přátel Podkarpatské Rusi. 2005, roč.&nbsp;15, čís. 4/2005, s.&nbsp;3. {{ref-cs}} * '''Магочій П.Р., Поп І.''' (уклад.): Парканій Іван //{{ЕКР}} С.&nbsp;574. * '''Павленко Г.В.''' Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} Сc.&nbsp;135–136.{{ref-uk}} * '''Поп, Иван'''. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. {{ISBN| 966-7838-23-4}} Сc.&nbsp;293–294. {{ref-ru}} * {{cite web |title=Губернатори Підкарпатської Русі |date=2013 |url=http://zakarpatia.com.ua/?p=381#more-381%C2%A9%20www.zakarpatia.com.ua |publisher='''заКарпатія''' |accessdate=2020-12-31}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1896|1996|Парканий, Иван}} [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Державны урядници]] c7e056v3i7m9vvag12i1wxeifac0xht 0 20959 167224 164105 2026-07-09T14:45:24Z Rue323 31002 /* Знамі уроженці */ 167224 wikitext text/x-wiki {{Локалита|статус=Город США |руська назва =Скрентон (Пенсілванія)|крайна=[[США]]|вид региона = Федералный штат|регион=[[Пенсілванія]]|оригинална назва=Scranton, Pennsylvania|опис заставы=Панорама Скрентона|ширина заставы=285 |застава=Scranton, Pennsylvania's skyline- --Scranton, Pennsylvania-- is the largest city in the northeastern part of Pennsylvania- 2014-07-07 21-52.jpg |вид общины =Округ|община=Лакавана |lat_dir = N |lat_deg =41 |lat_min =24 |lat_sec =32 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = W |lon_deg =75 |lon_min =40 |lon_sec =03 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000|размер карты страны = 0|почтовый индекс=18501, 18502, 18503, 18504, 18505, 18508, 18509, 18510, 18512, 18515, 18519, 18540 a 18577|население=76,328|год переписи=2020|площа=66|категория в Commons=Scranton, Pennsylvania}} {{ПозКарта |США |width=290 |float=right |label=<small><small>Скрентон</small></small> |caption={{center|Скрентон на мапі США}} |lat_deg=41|lat_min=24|lat_sec=32|lon_deg=-75|lon_min=40|lon_sec=03}} '''Скрентон''' — варош у округови Лакавана, [[Пенсілванія|штат Пенсілванія]], [[Споєны Штаты Америцькы|США]]. Маючи 76,328 душ населеня подля списованя людности у США рока 2020, Скрентон є шестым майнаселеным варошом Пенсілванії.<ref>{{Cite web |url=http://www.usa.com/scranton-wilkes-barre-pa-area.htm |title=Scranton, Wilkes, Barre Metro Area |publisher=Usa.com |access-date=October 26, 2015 |archivedate=January 2, 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160102222510/http://www.usa.com/scranton-wilkes-barre-pa-area.htm }}</ref> Сітка из пяти [[Місто|варошув]] тай булш ги 40 районув, покладеных у формі прямої линії у самому варошському сердцьови Сіверо-восточної Пенсілванії, културно тай лоґістично фунґує ги єден великый варош, та хоть Скрентон по мірках США є просіковым варошом за своима розмірами, [[метрополійна територія]] Скрентон/Вілкс-Бер обсягує пув міліона душ населеня на площи у 780 км² (300 кв. міль). Скрентон/Вілкс-Бер — културный тай економічный центер Сіверо-восточної Пенсілванії, реґіона штата из май булш ги 1.3 міліонами чоловік. Історія кличкы Скрентона „Електричный варош“ („Electric City“) зачала ся, кой у 1880. рокови было установленоє електричноє освітленя при мануфактурі Dickson. Через шість рокув, у вароши зачали ходити перші в історії США тролейбусы, котрі ся живили сугубо уд електрикы.<ref>{{Cite web |url=http://explorepahistory.com/hmarker.php?markerId=1-A-39E |title=First Electric Cars Historical Marker |work=explorepahistory.com |access-date=November 27, 2018 |archivedate=November 27, 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20181127234418/http://explorepahistory.com/hmarker.php?markerId=1-A-39E }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.phmc.state.pa.us/apps/historical-markers.html |title=Pennsylvania Historical Marker Search |work=www.phmc.state.pa.us |access-date=November 27, 2018 |archivedate=March 29, 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180329102807/http://www.phmc.state.pa.us/apps/historical-markers.html }}</ref> Превелебный Девід Спенсер, містный баптистськый пастор, пак дав Скрентонови кличку „Електричный варош“.<ref name="electriccity">{{Cite web |url=http://thetimes-tribune.com/news/scranton-gained-fame-as-the-electric-city-thanks-to-the-region-s-innovative-spirit-1.965641 |title=Scranton gained fame as the Electric City, thanks to the region's innovative spirit |publisher=Scranton Times-Tribune |date=August 22, 2010 |access-date=April 14, 2015 |author=Kashuba, Cheryl A |archivedate=April 14, 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150414093835/http://thetimes-tribune.com/news/scranton-gained-fame-as-the-electric-city-thanks-to-the-region-s-innovative-spirit-1.965641 }}</ref> Скрентон розміщеный за 124 км (77 міль) на сівер уд Алентавна, 190 км (120 міль) на сівер уд [[Филаделфия|Філаделфії]] тай за 190 км (120 міль) на сіверный запад уд вароша [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]]. == Історія == === XVIII. стороча === У 1778. рокови, у епоху колонізації, Айзек Тріп, знамый ги першый білый поселенець у сих земльох, поклав туй свою хыжу; она и дотеперь стоит на сівері Скрентона, тот район даколи быв окремым варошом, котрый ся кликав Провіденс. Другі поселенці из Конектікутської колонії прийшли сюды пуд конець XVIII. тай на зачаткови XIX. стороч, кой ся кунчила [[Америцка война за независимость|Америцька война за Независимость]], бо їхньый штат претендовав на йсю територію у рамках свої колоніалної хартії. == Знамі уроженці == * [[Джо Байден]], 46. [[Презіденты США|президент Споєных Штатув Америкы]] (2021–днесь), 47. віцепрезидент Споєных Штатув Америкы, сенатор уд Делавера (1973–2009) == У популарнуй културі == [[Файл:Dunder_mifflin_banner_scranton.jpg|міні|A banner promoting Dunder Mifflin, the fictional paper company on NBC's ''The Office'', hangs in downtown Scranton.]] * У вароши є папірьова фірма Pennsylvania Paper and Supply Company, котра стала іншпіраційов про скрентонську конару угаданої папірьової компанії ''„Dunder Mifflin“'', указаної у серіалови „Офіс“ (''The Office'') уд NBC. Ипен скрентонськый офіс став сетінґом про многі епізоды серіала.<ref>{{Cite web |title=The Thing That Made The Office Great Is the Same Thing That Killed It |url=https://www.theatlantic.com/entertainment/archive/2013/05/the-thing-that-made-i-the-office-i-great-is-the-same-thing-that-killed-it/275883/ |author=Craft |first=Kevin |date=May 16, 2013 |work=The Atlantic |access-date=May 25, 2020 |archivedate=September 23, 2020 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20200923074637/https://www.theatlantic.com/entertainment/archive/2013/05/the-thing-that-made-i-the-office-i-great-is-the-same-thing-that-killed-it/275883/ }}</ref> == Удкликаня == skjmalvmekbv0xsg515phfia2o0ilsp 0 21489 167208 166242 2026-07-09T12:32:15Z Halajkovič 33393 167208 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Мурник Иван Антолович |Образчика_подпис=Мурник Иван Антолович |Мѣсто_роджѣня=[[Имстичово]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] |Мѣсто_смерти=[[Кошыцї|Кошиці]] (ріка [[Горнад]]), [[Чеськословеньско|ЧССР]] |Уроджѣня=[[22. юн]]а [[1945]] |Чинность=солдат [[КГБ]], младшый офіцірь |Упокоеня=[[21. авґуст]]а [[1968]] [[Имстичово]], тиметӱв у присілкови Центра |Причина_смерти=огнестрільноє раненя }} '''Му́рник Ивáн А́нтолович''' ({{lang-uk|Мурник Іван Антонович}}, {{lang-ru|2|Мурник Иван Антонович}}; род. [[22. юн]]а [[1945]], [[Имстичово]], [[Иршавскый район|Иршавськый район]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] — ум. [[21. авґуст]]а [[1968]], [[Кошіцї|Кошиці]], [[Чеськословеньско|ЧССР]]) быв [[СССР|советськый]] солдат, солдат [[КГБ]] (1965–1968), мінометник 315. ґвардійськый мотострілковый полк, 128. мотострілкова бриґада, [[Русины|русинського происхождіня]].<ref>https://archive.org/details/1968_20260131</ref> == Біоґрафія == Родив ся Иван Мурник у селі [[Имстичово]] [[Иршавскый район|Иршавського района]], [[Украинска ССР|Украйинської ССР]], присілок Центра у файті Антола Мурника и Терезії Мурник, кӱнчив сиридню школу у селі [[Имстичово]] и уж по кӱнцёвм учобы робив у [[Иршава|Иршаві]], токарь 6-го розряда, у зачатку [[1965]]. року забратый на службу у вӯйська [[КГБ]], продовжав службу при штабови, и пак демобілізованый, [[14. авґуст]]а [[1968]], быв мобілізованый из ткацької фабрикы у [[Иршава|Иршаві]]. [[21. авґуст]]а из зачатком операції «<nowiki/>[[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|Дунай]]<nowiki/>» по заверніню [[Чеськословеньско|Чехословенська]] у сферу вплыва [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]] въедно из свойым полком перейшов гатар из Чехословенськом, того же дне, у динь быв убитый из огнестрільного оружия чехословенськым солдатом при переправі через ріку [[Горнад]] у варошови [[Кошіцї|Кошиці]], пару дньӱв ёго тіло не годни были дӱстати (вись тот час оно было у ріці), кой ёго тіло дӱстали захоронили го у варошови [[Угерскоє Градіштє|Угерскоє Градіште]], уж у септемброви ёго тіло привезли домӱ у [[Имстичово]] для перезахороніня.<ref>https://dunay1968.com/dead.html</ref><ref>https://www.facebook.com/share/p/1HoWVD2Nmo/</ref> == Памнять == [[File:Выписка Мурник, Иван Антолович.jpg|thumb|Уписка за смирть Мурник Ивана Антоловича: {{ref-ru}} «в связи с действием контрреволюционных элементов»<ref>https://dunay1968.com/pdf/book.pdf</ref>]] Имня Ивана Мурника увіковічено на памнятнӱм монументови у центрі села [[Имстичово]], у [[2023]] році ёму быв покладеный памнятник на місті захороніня у присілкови Центра.{{жрідло}} == Удкликованя == ''Тоты даны суть часточно основаны на даных из удчитовань командіра 315. полка и воєнной части 91026 Бойко и Варламова, розказах родичӯв Ивана и словах сослуживцю̄в Ивана из вароша [[Ростов над Доном|Ростов-над-Доном]]. И на прочых:'' === Референції === {{reflist}} === Удказы === * [https://peacekeeping-centre.in.ua/Museum/Czechoslovakia/Memory.htm Операция «Дунай» / Погибли в Чехословакии в 1968 году] * [http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1848 Книга пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за кордоном.]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://chz.org.ua/stezhkamy-pamyati-operatsiya-dunaj-okupatsiya-chehoslovachchyny/ Стежками пам’яті: операція «Дунай» – окупація Чехословаччини]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://militera.lib.ru/h/20c2/09.html Советские войска в Чехословакии (1968г.)] {{lifetime|1945|1968|Мурник, Иван}} e778rseknojdstrjc5hc170owkja5d0 0 21760 167251 166746 2026-07-10T01:59:13Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 167251 wikitext text/x-wiki '''Німицька инвазия у Люксембурґ''' — воєнная операція Вооруженых сил [[Націстічне Нїмецько|Тритёго Рейха]] по захватови території [[Луксембурьско|Люксембурґа]]; составна часть Французькой кампанії у [[1940]] рокови. {{Бой|конфликт=Німицька инвазия у Люксембурґ|мѣсто=[[Луксембурґ|Люксембурґ]]|резултат=Побіда Німицька и установліня окупації|противник1={{flagicon|Націстічне Нїмецько}} [[Націстічне Нїмецько|Тритьый Рейх]]|противник2={{flagicon|Луксембурґ}} [[Луксембурґ|Люксембурґ]]|час=10 мая 1940}} == До во̄йны == У яри [[1940]] рока начали ся роботы выбудованя ряда блокпостӯв на выходнӯв граници [[Луксембурьско|Люксембурґа]] и [[Націстічне Нїмецько|Німицька]]. Укріпленя, знамы ге лінія Шустера, у основі были учинены из [[Сталь|сталі]] и [[бетон]]а. По звекшіню числа люксембурзькых вӯйськ на німицькӯм гатарови [[9. май|9 мая]] [[1940]] року укріпленя лінії Шустера были [[Демонтаж|демонтованы]]. == Хӯд инвазиї == У 6:35 рана [[10. май|10. мая]] [[1940]] року німицькый Вермахт, начав єдночасно инвазию на територію Люксембурґа, [[Нідерланды|Нидерландӯв]] и [[Белґія|Белґії]] по плану операції «Ґелб». Почти ниякого одпора на території Люксембурґа німцям не было дано. У 8:00 рана у Люксембурґ зашли французькі вӯйська — 3. кавалерійска дивізія, 1. бриґада, спагы и танкова рота. Єднако, через пару годин французькі вӯйська лишили Люксембурґ, не вступив у бої против німцю̄в. За динь німці окуповали крайну. Файта монарха и управа утікли у Францию. Німицькі вӯйська скоро прӯйшли по території крайны и уйшли ид границям из Белґіёв, на наступаня на [[Франція|Францию]]. == Одказы == * [https://web.archive.org/web/20120819193027/http://www.istorya.ru/book/ww2/index.php История второй мировой войны. 1939–1945] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120819193027/http://www.istorya.ru/book/ww2/index.php |date=2012-08-19}} {{ref-ru}} == Література == * Club des Jeunes ELL: Lëtzebuerger am Krich 1940-1945: eng kleng Natioun erzielt / Club des jeunes, cop. 2001 Luxemburg: Sankt Paulus ISBN 2-9599925-1-2 * Club des Jeunes ELL: «D'Krichjoeren 1940-45 zu Lëtzebuerg. Wéi eng Jugend de Krich erlieft huet.» / Club des Jeunes ELL, cop. 1997, Sankt-Paulus ISBN 2-9599925-0-4 == Одказ == * [http://www.holocaustresearchproject.org/nazioccupation/luxembourg.html Destruction of the Jews of Luxembourg] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190702022454/http://www .holocaustresearchproject.org/nazioccupation/luxembourg.html |date=2019-07-02 }} * [https://web.archive.org/web/20110921055423/http://www.stamp-collecting-world.com/germanoccupation_lux.html German Occupation Luxembourg] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110921055423/http://www.stamp -collecting-world.com/germanoccupation_lux.html |date=2011-09-21 }} == Відео == * [http://www.youtube.com/watch?v=a-r7fQ2Tn24 The Battle of Belgium & The fall of Eben Emael] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140601141420/ http://www.youtube.com/watch?v=a-r7fQ2Tn24 |date=2014-06-01}} == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B2_%D0%9B%D1%8E%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3 Немецкое вторжение в Люксембург] на російськӯв Вікіпедії. c1yxf1o8fwtavlrbmoy3pdjwle8yqw9 0 21896 167218 165499 2026-07-09T14:09:24Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Менлі Гот Спрінґс (Аляска)]] на [[Менлі Гот Спрінґз (Аляска)]] 165499 wikitext text/x-wiki '''Ме́нлі Го́т Спрі́нґс''' ([[Анґліцькый язык|анґл]]. Manley Hot Springs) — [[село]] у округови [[Юкон-Коюкук]], штат [[Аляска]], [[Споєны Штаты Америцькы|ЗША]]. {{НП}} == Обывательство == У [[Село|селі]] по списованёви [[2010]]. року, у переписнӱв містности жило 89 людий у 41 хыжах у составови 23 файтӱв. Густота обывательства становила 1&nbsp;чилядник/км². Было 116 опшарь (1/км²). Из них: {| style="margin-top:-.7em; margin-bottom: -0.4em;" | * 70,8 %&nbsp;— [[Біла расса|білых]] * 13,5 %&nbsp;— [[Индиане|индіанські народы]] |} До двох ци бӱлше рас принадлежало 15,7 %. Дараб [[Испанцѣ|испанцьӱв]] становив 6,7 % уд усьых жытельӱв.<ref>https://web.archive.org/web/20180404140728/https://www.census.gov/prod/www/decennial.html</ref> == Удкликованя == [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты США]] [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Аляскы]] br1j2b40skjjjruekoq2ljfho4m9b76 167221 167218 2026-07-09T14:26:41Z Rue323 31002 167221 wikitext text/x-wiki '''Ме́нлі Го́т Спрі́нґс''' ({{Lang-en|Manley Hot Springs}}) — [[село]] у округови [[Юкон-Коюкук]], штат [[Аляска]], [[Споєны Штаты Америцькы|ЗША]]. {{НП}} == Назва == До [[1957]]. року [[село]] офіціално называло ся Гот Спрінґз ({{Lang-en|Hot Springs}}) ({{Lang-rue|Горячі Купелі}}). [[Село]] было названо у чисть америцького [[Подузятник|пудузятника]] и золотопромышленника Френка Менлі котрый внӱс у розвитя края у [[XX. стороча|XX. сторочови]] великый внесок.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Історія == Село взникло у зачаткови XX. стороча дякувучи удкрытёви золотых місторождінь и обжитю горячых мінералных жрідел. У період розцвіта у селі были [[гостиниць]], пекарня, бовт Alaska Commercial Company, бовлінґ, стригальня и своя газета. По оцінкам товдышньым, у 1910. році у селі жило ~500 людий.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> У 1913. році главный курортный комплекс изгорів, а изменшіня добытя золота призвело ид спадови числа жытельӱв, у 1920. році у селі лишило ся 29 людий.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты США]] [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Аляскы]] lafqkxt0g26bjozpkkr3azx1k5vkhv9 167223 167221 2026-07-09T14:39:54Z Rue323 31002 167223 wikitext text/x-wiki '''Ме́нлі Го́т Спрі́нґз''' ({{Lang-en|Manley Hot Springs}}) — [[село]] у округови [[Юкон-Коюкук]], штат [[Аляска]], [[Споєны Штаты Америцькы|ЗША]]. {{НП}} == Назва == До [[1957]]. року [[село]] офіціално называло ся Гот Спрінґз ({{Lang-en|Hot Springs}}) ({{Lang-rue|Горячі Купелі}}). [[Село]] было названо у чисть [[Споєны Штаты Америцькы|америцького]] [[Подузятник|пудузятника]] и золотопромышленника Френка Менлі котрый внӱс у розвитя края у [[XX. стороча|XX. сторочови]] великый внесок.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Історія == [[Село]] взникло у зачаткови [[XX. стороча]] дякувучи удкрытёви золотых місторождінь и обжитю горячых мінералных жрідел. У період розцвіта у селі были [[гостиниць]], пекарня, бовт Alaska Commercial Company, бовлінґ, стригальня и своя газета. По оцінкам товдышньым, у [[1910]]. році у селі жило ~500 людий.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> У [[1913]]. році главный курортный комплекс изгорів, а изменшіня добытя золота призвело ид спадови числа жытельӱв, у [[1920]]. році у селі лишило ся 29 людий.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> У [[1957]]. році село было переназвано у Менлі Гот Спрінґз. У [[1958]]. році опят зачала фунґовати школа, а у [[1959]]. році было достроєно шосе Елліотт котроє дало селови фурташну зъязь из [[Фербанкс|Фербанксом]]. Из [[1982]]. року шосе обслужує ся круглый рӱк.<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2020]]. рӱк живе 169 людий. <ref>https://tigerweb.geo.census.gov/tigerwebmain/Files/acs25/tigerweb_acs25_cdp_2020_tab20_ak.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По списованёви [[2000]]. року у селі было 76,4% білых, а корінні народы и люди измішаного происхождіня 23,6%. Основноє корінноє обывательство суть [[атабаскы]]. У селі фунґує признаный на офіціалному уровнёви племенный совіт "Управа села Менлі" ({{Lang-en|Manley Village Council}}).<ref>https://dnr.alaska.gov/mlw/cdn/pdf/landsales/rrcs/base-reports/3406-0cannon.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Школа == У Менлі Гот Спрінґз фунґує невелика общественна школа котра входить у шкӱльный округ Юкон-Коюкук. У [[2024]]. році округ быв реорґанізованый, бывшый округ Танана Сіті войшов у ёго состав.<ref>https://akenergygateway.alaska.edu/explore/communities/manley-hot-springs/general?utm_source=chatgpt.com</ref> Позад невеликого числа людий, школа учить малоє число ученикӱв, а занятя проводять ся у малокомплектных класах, што є характерно про далекі села централної [[Аляска|Аляскы]].<ref>https://akenergygateway.alaska.edu/explore/communities/manley-hot-springs/general?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://censusreporter.org/profiles/16000US0246780-manley-hot-springs-ak/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты США]] [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Аляскы]] 13z7f5qkwkp6mhrrrul2gqh5bwrao2s 0 21927 167211 156049 2026-07-09T13:08:23Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167211 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Надія Дьолог |Чинность=фехтарька, [[Паралімпійські бавища|паралімпійка]] |Ошкола=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]] |Уроджѣня={{Birth date and age|1986|06|10}}|Мѣсто_роджѣня=[[Тарасовка (Закарпатска область)|Тарасувка]]|Имя_оригиналне=|Мѣсто_погребу= }} '''Наді́я Дьо́лог''' (10.&nbsp;юнія 1986<ref name=":3">https://paralympic.org.ua/ua/paralimpijskij-ruh/paralimpijski-litni-igri/perelik-igor/parizh-2024/sklad-komandi2024/fehtuvannya-na-vizkah</ref>, [[Тарасовка (Закарпатска область)|Тарасувка]]) є пудкарпатська украйинська фехтарька, [[Паралімпійські бавища|паралімпійка]], общественна активістка. Майстрыня спорта Украины межинародного класа. Многоразова світова, европська тай всеукраинська призерка у фехтованьови на колесовых кріслах, чемпіонка Европы тай світа<ref name=":0" />. Сріберна призерка Літньых [[Паралімпійські бавища|Паралімпійськых бавищ]] 2024<ref name=":1">https://suspilne.media/uzhhorod/835725-ce-istoricna-medal-dla-zakarpatta-sribna-prizerka-paralimpiadi-2024-nadia-dolog/</ref>. Ініціаторка тай пудпоровачка многых ініціатив из доступности в [[Ужгород|Ужгороді]]<ref name=":0" />. == Животопис == Надія Дьолог ся родила у [[Тарасовка (Закарпатска область)|с.&nbsp;Тарасувка (Терешул)]] [[Тячовскый район|Тячовського района]]. У 1996, кой было юй 10 рокув, упала из черешни тай дустала травму хребта, позад чого ходит на колесовому кріслови<ref name=":0">https://ag.com.ua/success-stories/dostupniy-uzhgorod-vid-nadiyi-dolog_2331/</ref><ref name=":2">https://www.facebook.com/photo/?fbid=320588871034403</ref>. У 2012.&nbsp;рокови пушла жити в [[Ужгород]]. Штудовала анґліцьку філолоґію в [[Ужгородска народна универзита|Ужгородському націоналному університеті]] — хотіла была вступити на економічный факултет, айбо позад недобрых про маломобілных люди ґарадичув, тай удсутства ліфта туды не пушла; предложеня адміністрації учити ся на деннуй формі, айбо чинити заданя дома Надії не штимовало, зато она вступила на факултет чужоземної філолоґії<ref>https://pres.at.ua/news/mrija_stati_paraolimpijskoju_chempionkoju_cil_opanuvati_anglijsku_filologiju/2014-05-19-1111</ref>. У новемброви 2023.&nbsp;рока Надія стала першов выпускницьов автошколы про люди з інвалідностьов у [[Львів|Львові]]<ref>https://t.me/FirstLadyOfUkraine/4464</ref>. == Спорт == Уд 2012.&nbsp;рока, кой вступила в університет, зачала ся занимати спортом: раз пиля двох рокув паверліфтинґом, а пак уд 2015.&nbsp;рока парафехтованьом. Из паверліфтинґа мала чемпіонство Украины, Кубок Украины тай дустала золото на Чемпіонатови Украины межи здоровыма спортсменами<ref name=":1" />. === Здобытя у фехтованьови на колесовых кріслах === * 2016&nbsp;— перша побіда на Чемпіонатови Украины из парафехтованя<ref name=":2" />; * 2017&nbsp;— чемпіонка світа<ref name=":3" />; * 2018&nbsp;— чемпіонка тай бронзова призерка Чемпіоната Европы<ref name=":3" />; * 2019&nbsp;— двараз бронзова призерка Чемпіоната світа<ref name=":3" />; * 2021&nbsp;— сріберна призерка Чемпіоната світа<ref name=":3" />; участниця XVI.&nbsp;Літньых Паралімпійськых бавищах 2020 у [[Токіо|Токіови]]<ref name=":2" />; * 2022&nbsp;— чемпіонка, сріберна тай бронзова призерка Чемпіоната Европы<ref name=":3" />; * 2023&nbsp;— сріберна призерка Чемпіоната світа<ref name=":3" />; * 2024&nbsp;— чемпіонка Чемпіоната світа, сріберна призерка Кубка світа; чемпіонка, сріберна тай двараз бронзова призерка Чемпіоната Европы<ref name=":3" />; сріберна медаль у командному парафехтованьови на шпадах на Літнюй Паралімпіаді 2024 у [[Паріж|Парижови]]<ref name=":1" />. == Общественна діятелность == Ги член орґанізації „Мрія в дії“, Надія Дьолог часто дає увагу на проблемы доступности в Ужгороді тай контактує містну власть про рішеня тых проблем. Вдяку юй была проведена читава робота над установленьом и реконструкційов пандусув у вароши. Была реґіоналнов менеджерков „Доступно.UA“ — ініціативы из провіркы доступности населеных пунктув про особ на колесовых кріслах<ref name=":0" />. == Референції == <references /> tbkgun29hv43w9b5zddox7wm28798i3 0 22429 167229 157154 2026-07-09T15:25:02Z Rue323 31002 167229 wikitext text/x-wiki '''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі, де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}})&nbsp;— [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП}} == Ґеоґрафія == [[Село]] є на ріці [[Латориця]]. == Історія == [[Село]] первый раз ся споминать у [[1394]]&nbsp;році. У [[1793]]&nbsp;році Іштван Ласлов основав знамениту фабрику по литю дзвонӯв, мало не вшыткы дзвоны [[Подкарпатя|Пудкарпатя]] и не леш учинені там.{{Жрідло}} == Обывательство == По [[Списаня жительства Украйины (2001)|списованёви обывательства Украйины 2001 року]] у [[Село|селі]] живе 760 людий,<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_с|реґіон=Закарпатська область}}</ref> из них подля языка:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref> [[Мадярскый язык|мадярьскый]] — 91,18 [[Україньскый язык|украйиньскый]] — 7,76 инні — 0,53 == Присілкы == '''Хуторы''' — [[село]] первый раз ся споминать у [[XIX. стороча|XIX]] сторочу.{{Жрідло}} == Знамі родаци == '''Ласло Боді''' — фронтман музичної ґрупы «Републіка» (родив ся у [[1965]] році). == Удкликованя == {{Переклад|язык=uk|статя=Малі Геївці}}<references /> == Интересноє == {{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]] [[Катеґорія:Населены пункты Украины]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] 7u1t9uf3ycil1eqn0f7hnfwub1x76tx 167230 167229 2026-07-09T15:29:27Z Rue323 31002 167230 wikitext text/x-wiki '''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі, де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}})&nbsp;— [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]]. == Удкликованя == <references /> {{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]] [[Катеґорія:Населены пункты Украины]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] nje09adraqckb31t1n2vdid3gt1p9k3 0 24725 167219 2026-07-09T14:09:24Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Менлі Гот Спрінґс (Аляска)]] на [[Менлі Гот Спрінґз (Аляска)]] 167219 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Менлі Гот Спрінґз (Аляска)]] 11n081atslnb7m6a19fxorf4m38w347 0 24726 167235 2026-07-09T18:58:39Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Малі Славков]] на [[Малый Славков]] 167235 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Малый Славков]] 0i3kjazphq7pjyo45dwms2ac0nceyk1