Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.10 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 1011 167330 163108 2026-07-12T10:12:43Z ~2026-39499-83 36434 /* */ 167330 wikitext text/x-wiki __________ / \ |____________ | | | | | | | ____/ \____ / / \ \ \ / \ / ———— ———— == [[Геолингвистика|Лінґвоґеоґрафія]] == Русины (веце шпеціфічно ''Карпаторусины'') жыють в [[Закарпатьска область|Закарпатьскій области]] [[Україна|Україны]], на северовыходї [[Словеньско|Словеньска]], юговыходї [[Польско|Польска]] (де суть часто называны 'Лемко', з їх характерістічного слова лем, або Лишак) і [[Мадярьско|Мадярску]] (де люде і їх язык ся зове ''Рутен''). === Ґеоґрафічне розложіня діалектів === == Історія языка == Вшыткы пробы вытворити списовный язык про карпатьскых Русинів, якы сягають до 17. і зачатку 18. ст., были орьєнтованы на штири языкы: # церьковнославяньскый, або точнїше на закарпатьскый варіант церьковного церьковнославяньского языка (2. половина 18. ст. до р.  1848), # російскый язык (2. половина 19. ст., міджівойновый період 1919 – 1939), # україньскый (20. i 30. рокы 20. ст., але главно період од шк. р. 1953/54), # містны русиньскы діалекты (17. ст. і зачаток 18. ст., друга половина 19. ст., перша половина 20. ст., але главно по р. 1989). Церьковнославяньскый язык нїґда не міг выповняти тоту задачу зато, бо служыв лем на набоженьскы цілї  і сторічами ся в славяньскім світі на іншы цілї ани не вжывав. Російскый язык наперек многым пробам часто барз способных філолоґів як списовный язык не запустив корїня в русиньскім реґіонї главно зато, бо ёго языкова штруктура ся значно одлишовала од языковой штруктуры русиньского языка. Покы іде о україньскый язык, найважнїша проба прияти го за списовный язык Русинів ся зреалізовала в 20. ст.. В процесї адоптації україньского языка за списовный язык словеньскых Русинів мож выдїлити три етапы: # кінцём 20. років были пробы адоптовати закарпатьскый варіант списовного україньского языка # друга етапа ся зачінать роком 1945 а кінчіть шк. р. 1952/53, коли україньскый язык быв адміністратівно заведженый як навчалный (учебный) язык на северовыходній Словакії (в селах, де жыє русиньске жытельство) і установленый як „єдиный списовный язык Русинів“. КПС подля совєтьского прикладу, реалізованого на бывшій Підкарпатьскій Руси (по р. 1946  – Закарпатьскій области Україны) вырїшыла, же списовный україньскый язык буде списовным языком Русинів на Словеньску а Русины урядно ся будуть означовати як жытелї україньской народности, # третя етапа є звязана з тзв. українізачным процесом, т. є. зо взником і роботов професіоналных україньскых народностных і културных інштітуцій в русиньскім реґіонї в першій половинї 50-х років 20. ст., підпорованых  чеськословеньсков владов (Катедра україньского языка і літературы і Выскумный кабінет україністікы на ФФ в Пряшові УПЙШ в Кошіцях, УНТ і ПУНА в Пряшові, МУК у Свіднику, [[КСУТ]] у Пряшові, Україньске оддїлїня в Пряшові СПВ в Братїславі, [[КСУТ]], яке вдавало белетрію, научну літературу і учебникы україньского языка, редакції ''Нове життя, Дружно вперед, Дукля''), Україньске штудіо СРо в Пряшові і ін.). Історія списовного языка Русинів потверджує, же недостаток властной інтеліґенції, котра бы была главным представителём і ведучов силов у процесї розвоя і утверджованя народной ідентіты, быв главнов прічінов того, же Русины нїґда не были схопны довести ідею властного списовного языка до успішного кінця. Історія русиньского языка охоплює дакілько сторіч. Лем од другой половины [[XIX. стороча|XIX. ст.]] ся розлічны варіанты русиньского языка зачали вжывати в школах, публікаціях, періодічных выданях і в уряднім контактї. Але непозераючі на то, же русиньскый язык нїґда не быв штатным языком, у розлічнім часї і в розлічных країнах, де жыли [[Русины]], русиньскый язык набывав офіціалный статус в рамках автономных теріторій, як наприклад, у міджівойновій [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] як части [[Чеськословеньско|Чеськословеньска]] і по [[Друга світова война|другій світовій войнї]] у [[Войводина|Войводинї]], бывшій [[Югославія|Югославії]]. Повойновый час (од [[1945]] року) быв окреме тяжкый про русиньскый язык. Стало так зато, бо по другій світовій войнї і по приходї до влады комуністів у вшыткых европскых країнах, де жыли Русины (окрем бывшой Югославії), русиньскый язык быв выголошеный за діалект [[Україньскый язык|україньского языка]]. Хоць русиньскы діалекты ся продовжовали вжывати, літературна форма языка была вышмарена зо школ, періодічных выдань і публікацій. Докінця діалектны тексты у фолклорных зборниках або приклады русиньской белетрістікы у літературных антолоґіях, вшыткы мусили быти „українізованы“ перед тым, як ся зачали друковати. Така сітуація ся радікално змінила внаслїдку револуцій [[1989]] року і впаджіня комунізму в Совєтьскім союзї. Од того часу русиньскый язык ся назад вжывать в розлічных сполоченьскых діскурзах. Як підкреслёвав знамый славіста, академік Нікіта Ільїч Тольстой, высвітлюючі возроджіня інтересу к русиньскому языку, ''„ідея того літературного языка не є плодом фантазії або представ окремых особ або ґруп, але презентує природне желаня людей мати язык, котрый бы не зіставав лем яковсь письменнов, мертвов формов, але абы быв шыроковжываный, т. є. вжывав бы ся в розлічных сферах жывота“''. В усилю реалізовати тоту ідею, было дакілько спроб кодіфіковати язык. У Новембрї 1992 року вдяка події, яка ся стала знама як Першый конґрес русиньского языка, публіцісты і учены з розлічных штатів ся стрітили в Словеньску і вырїшыли прияти такзваный „романшскый прінціп“, значіть процес кодіфікації языка зреалізованый ретороманшсков меншинов у Швайчарьску. То значіло створити літературну форму про кажду країну, де Русины жыли (у Польску, Словеньску, Українї і бывшій Югославії), а потім тыж продіскутовати можность створити з тых штирёх варіантів шпеціфічне койне або єден літературный язык про вшыткы реґіоны. === Русиньскый языковый вопрос в роках 1918–1989 === Од кінця [[1918]] р. русиньскый языковый вопрос ся зачав рїшати в новій політічній сітуації. Од новембра 1918 до мая [[1919]] Русины, подобно як і іншы народности бывшой австро-угорьской монархії, на засїданях народных рад діскутовали о своїй будучности. Діскузії ся вели навколо дакількох політічных алтернатів: ''„автономія в рамках [[Мадярьско|Мадярька]]; повна самостатность; споїня з [[Російска імперія|Росіёв]], [[Україна|Українов]] або з новов Чеськословеньсков републіков“''.<ref>МАГОЧІЙ, Павло Роберт: ''Формування національної самосвідомості...'', с. 88. Переклад А. П.</ref> Тоты алтернатівы выпливали і з традічных політічных і културных концепцій русиньскых репрезентантів. Але наслїдный міджінародный розвой в 1919 р. створив условія про практічну реалізацію лем єдной з них – споїня з Чеськословеньском. Русиньскы лідры чекали, же теріторія южно од Карпат, на котрій жыли, стане ''„третїм“'' штатом Чеськословеньской републікы.<ref>Русиньскы лідры підтримовали погляд, же новый штат бы мав быти федератівнов републіков з назвов ''Чехо-Словако-Русинія'' (по чеськы: ''Česko-slovensko-ruská republika''). О тім поз. діскузію в Švorc, Peter: ''Podkarpatskí Rusíni a ich vyrovnanie sa s česko-slovenskou štátnosťou.'' In Valenta, Jaroslav et al. (ed.): ''Československo 1918–1938: osudy ve střední Evropě.'' Praha, 1999, с. 194–200.</ref> Лемже їх надїї ся не сповнили, бо Чеськословеньско вырїшыло намісто федералного моделу будовати централізованый штат. Презідент і основатель Чеськословеньска [[Томаш Ґарік Масарік|Томаш Ґ. Масарік]] і влада републікы узнали Русинам право на самосправованя, зато ся на політічній мапі зъявила нова провінція – ''Підкарпатьска Русь'' з даякым ступнём самосправы ці автономії, котры были ґарантованы міджінародныма договорами (Сен Жермен, 1919 і Тріанон, 1920) і чеськословеньсков конштітуціов (1920). Але наслїдком такого рїшіня проблему ся мусило одступити од реалізації первістной жадости Руськой народной партії (''Русская народная партия'') – зъєдинити вшыткы реґіоны, в якых жыли Русины, ''„од рікы Попрад (в Спіській жупі) аж по ріку Тису (в Марамороській жупі)“''.<ref>Ціт. подля МАҐОЧІЙ, Павел Роберт: ''Русины на Словенську...'', с. 157.</ref> Русиньскы села пряшівского реґіону были частёв выходословеньскых жуп. То значіло, же Русины на Словеньску были попершыраз выразнїше адміністратівно оддїлены од своїх братів на выходї. В рамках Чеськословеньска, інтеґралнов частёв якого ся стала переважна часть угорьскых Русинів (коло 80%), з правного боку быв їх статус народности, а таксамо і їх языка, дость шпеціфічный. На Підкарпатьскій Руси ''„містный язык“'' ся став (вєдно з чеськым языком), єдным з двох офіціалных ''„штатных“'' языків. Чеськословеньска влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала ''Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси'',<ref>''Generální statut pro organisaci a administraci Podkarpatské Rusi č. 26539/19 m. r.'' быв опублікованый у формі прокламації, т. є. публічного выголошіня під чіслом „прес. 299“. Ціт. подля Зоркій, Николай: ''Споръ о языкѣ в Подкарпатской Руси и чешская Академія Наукъ./Какъ освѣдомляетъ д-ръ Иванъ Панькевичъ чешскую публику о нашихъ языковыхъ дѣлахъ.'' Ужгородъ, 1926, с. 11.</ref> в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати ''„народный язык“''. Штатут рекомендовав тыж ''„орґанізовати якнайскорше русиньскы школы“'', причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых [[Русиньске школство|школах]].<ref>Зоркій, Николай: ''Споръ о языкѣ в Подкарпатской Руси...'', с. 13.</ref> Вдяка новій політічній сітуації і демократічній сістемі Чеськословеньской републікы, Русины здобыли шансу учіти ся і публіковати в ''„містнім“'' языку. Але невырїшеный проблем ''„достойности“'' – языковой і етнічной – їх назад поставив перед ділему: котрый язык бы то мав быти? Єдны были такого погляду, же містны діалекты Русинів бы ся мали стати основов про самостатный русиньскый списовный язык, котрый бы ся розвивав на базї Чопеёвого словника і Волошиновых учебників з кінця XIX. ст. Другы, переважно еміґранты з выходной Галичі, підкреслёвали, же діалекты Русинів суть діалектами україньского языка, зато україньскый язык бы мав стати списовным языком Русинів. Третя ґрупа рекомендовала притримовати ся російского языка і містным жытелям помагала навчіти ся тот язык. На роздїл од Підкарпатьской Руси, Русины на Словеньску в тім періодї не мали статус ''„штатотворного народа“''. Были поважованы лем за народностну меншыну, котра на основі конштітуції мала право хосновати материньскый русиньскый язык в [[Русиньске школство|школстві]] і в общественнім жывотї, а таксамо право на пропаґацію русиньской културы. Правда, выникали многы проблемы, кідь тоты законы было треба увести до жывота.<ref>MAGOCSI, Paul Robert: ''Národ znikadiaľ, ilustrovaná história karpatských Rusínov.'' Prešov, 2007, с. 78.</ref> Найвыразнїше то было в [[Русиньске школство|школстві]]: в школьскім роцї 1923/1924 на выходнім Словеньску было лем 95 народных [[Русиньске школство|школ]], в котрых ся вжывав русиньскый діалект. Докінця і презідент Масарік быв мушеный по крітіках америцькых Русинів конштатовати, же ''„штатістікы досправды прозраджують, же Русины на Словеньску не мають адекватну кількость школ“''.<ref>Ціт. подля ВАНАТ, Іван: ''Шкільне питання на Пряшівщині під час домюнхенської республіки''. In ''Дукля'', XIV, 5, Пряшів, 1966, с. 63. Переклад А. П.</ref> Тот факт, як і полемікы навколо (з погляду Русинів) некоректного списованя людей і вопросів становлїня граніцї з Підкарпатьсков Русёв, сімболізовали новый феномен – наростаня непорозумінь міджі Словаками і Русинами, што ся найвеце проявлёвало міджі політічныма дїятелями почас цілого міджівойнового періоду. == Русиньскый язык на сучаснім етапі (діалекты) == === Функціонованя русиньского языка на Словеньску === {{main|Основны сферы функціонованя русиньского языка на Словеньску}} Кодіфікація русиньского языка на Словеньску ([[1995]]) была основным предположінём на заведжіня того языка до розлічных функціоналных сфер жывота Русинів. До року 1995 діалекты Русинів окрем того, же были основным середком комунікації в родинній сферї, т. є. у сферї каждоденного жывота того етніка, вжывали ся в ненорматівній подобі в медіалній, літературній, сценічно-театралній і в конфесійній сферї. [[27. януара]] [[2010]] року Русиньска громада В [[Словеньско|Словацькій републіцї]] припомнянула юбілей – 15 років од кодіфікації русиньского языка. То не є довгый історічный період з погляду списовного языка, зато на ёго сучасный став ся можеме позерати лем як на факт корешпондуючій з ёго раннїм віком. === Функціонованя русиньского языка на Сербску === {{main|Основны сферы функціонованя русиньского языка на Сербску}} === Функціонованя русиньского (лемківского) языка у Польску === {{main|Лемківскый язык}} === Функціонованя русинського языка на Подкарпатю === == Діалекты == [[Файл:Диалекты русинского языка.png|thumb|right|upright=1.25|Мапа русиньскых діалектів]] == Писменность і алфавіт == {{main|Русиньскый алфавіт}} Алфавіт Русиньского языка має 37 букв. {| style="font-family:Microsoft Sans Serif; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:white; text-align:center" | style="width:3em"| А а | style="width:3em"| Б б | style="width:3em"| В в | style="width:3em"| Г г | style="width:3em"| Ґ ґ | style="width:3em"| Д д | style="width:3em"| Е е | style="width:3em"| Є є |- | Ё ё | Ж ж | З з | І і | Ї ї | И и | Ы ы | Й й |- | К к | Л л | М м | Н н | О о | П п | Р р | С с |- | Т т | У у | Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ |- | Ю ю | Я я | ѣ | ь |ъ | | | |} На передачу (означіня) гласных фонем в русиньскім алфавітї хоснуєме: * вісїм нейотованых букв: ''а, е, и, і, ы, о, у, ѣ''; * пять йотованых букв: ''я, ю, є, ё, ї''. На переданя (означіня) согласных фонем в русиньскім алфавітї хоснуєме буквы: ''б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ''. == Лінґвістічна характерістіка == === Морфолоґія === Слова в языку ся дїлять подля того, што называють (''повнозначны слова''), або якы одношіня міджі словами выражають (''неповнозначны, помічны слова''). На основі того звычайнї роздїлюєме вшыткы слова языка на десять частей речі, з котрых є шість повнозначных (''автосемантічных''), три помічны (''сінсемантічны'') а остатня часть речі выражать лем почутя і інтенції. В русиньскім языку є десять [[части речі|частей речі]]: [[назывникы]] (субстантівы), [[придавникы]] (адъєктівы), [[містоназывникы]] (прономіна), [[чісловникы]] (нумералії), [[часослова]] (вербум), [[присловникы]] (адвербії), [[приназывникы]] (препозіції), [[злучникы]] (конъюнкції), [[часткы]] (партікулы), [[чутєслова]] (інтеръєкції). Повнозначні є назывникы: (''сын, пес, хыжа, штат''), придавникы (''добрый чоловік, сестрина хыжа''), чісловникы (''єден, другый, трёми''), містоназывникы (''я, тот, што, там, вшыткы''), часослово (''мама біґлює, гырмить, дїдо сивіє''), присловникы (''красно/-нї співать, завтра прийде, є тепло, барз прісный'') Помічны: приназывникы (''на дворї, з няньком, коло тебе''), злучникы (''брат і сестра; обіцяв, же напише''), часткы (''лем два рокы; не пише''). Ні к повнозначным, ны к помічным не належыть чутєслова – інтеръєкції (слова выражаючі волю, почутя і восприятя) Наприклад: ''Ой! Ах! Ха-ха-ха! Гав-гав!'' Слова выражають взаємны одношіня в речінї своїма формами. На основі того, ці слово може або не може мати різны (роздїлны) формы, дїлиме части речі на ''змінны'' і ''незмінны''. К ''змінным'' частям речі ся односять: назывникы, придавникы, чісловникы, містоназывникы – склонюють ся, і часослова – часують ся. Остатнї части речі суть ''незмінны''. Катеґорія паду, в русиньскім языку ся реалізує в шестёх рядах форм (а з вокатівом – в семох), котры творять сістему падовых форм: # [[номінатів]] – ''хто? што?'' # [[ґенітів]] – ''кого? чого?'' # [[датів]] – ''кому? чому?'' # [[акузатів]] – ''кого? што?'' # [[локал]] – ''(о) кім? (о) чім?'' # [[інштрументал]] – ''(з) кым? (з) чім?'' # [[вокатів]] (клична форма) – ''ословлїня'' В тій сістемі форм номінатів є основнов словниковов формов і называть ся ''прямым падом'', а остатнї пады ся называють ''непрямыма''. ==== Назывникы (Субстантівы) ==== {{main|Назывникы}} Назывник (тыж ''субстантів'') є незмінна [[части речі|часть речі]], повнозначне слово, котре означає назвы особ, звірят, предметів, властностей і дїй. Назывник є головнов (і кідь не єдинов) частёв речі, котрый у [[речіня (лінґвістіка)|речіню]] выступує як [[арґумент]] [[часослова]]. У русиньскій ґраматіцї то є єдна з десятёх [[части речі|частей речі]]. ===== Род назывників ===== {{main|Род назывників}} Род є основным знаком каждого назывника. Природный род є лем мужскый і женьскый, але подля ґраматічного роду ся назывникы задїлюють до трёх родів: мужского (''брат'', ''вітор'', ''гриб''), женьского (''сестра'', ''доля'', ''совість'') і середнёго (''куря'', ''окно'', ''поле''). В русиньскім языку суть дакотры назывникы сполочного (або двоякого) роду: ''сирота'', ''калїка'', ''потвора'', ''пянюга'' і т. п. ===== Чісло назывників ===== {{main|Чісло назывників}} Катеґоріов чісла ся означать кількость предметів названых даным назывником. В русиньскім языку розлишуєме дві формы чісла: єднотне чісло (сінґулар) і множне чісло (плурал). Форма єднотного чісла означать, же названый предмет треба розуміти як єден, вычлененый із якогось множества предметів (''хыжа'', ''окно'', ''чоловік'', ''воробель''). Форма множного чісла указує, же названый предмет ся розумить як два і веце єднакых предметів (''хыжы'', ''окна'', ''люде'', ''вороблї''). ==== Містоназывникы (Прономіна) ==== {{main|Містоназывникы}} Містоназывникы (тыж прономіна, з [[латиньскый язык|латиньского]] pro-nomen – „за-імя“) є єдным з повнозначных змінных частей речі. Є то фактічно заперта ґрупа выразів. Містоназывникы заступують іншы части речі як назывникы, придавникы ці чісловникы. З той причіны містоназывникы односиме к указуючім словам. ==== Чісловникы (Нумералії) ==== {{main|Чісловникы}} Чісловникы суть зміннов частёв речі. Называють кількость (множество) особ, предметів, дїй, властностей і їх порядок. Записують ся чіслом (ціфров) або словом. ==== Придавникы ==== {{main|Придавникы}} Придавникы (тыж адъєктівы, з [[латиньскый язык|латиньского]] nomen adiectivum < adiectum „тото, што лежыть піля“) суть повнозначны змінны [[части речі]], котры передають властности або одношіня назывників. У языках, якы розлишують роды, ся назывникы справила згодують з родом назывника, котрый розвивають. ==== [[Приназывникы]] ==== {{main|Приназывникы}} Приназывникы стоять все перед тым [[Мена|меном]], з котрым ся вяжуть: ''выйти'' з ''хыжы'', ''пришов'' міджі ''людей'', ''дївча'' із ''валалу'', ''положыв'' на ''стіл'', ''стоїть'' за ''стїнов'', ''лежав'' під ''орїхом'' і т. д. З прикладів видно, же приназывникы придають або доповнюють різнородне значіня непрямых падів (просторове, часове, прічінне, цїлёве, порівнуюче, способове і др.). Подля свого походжіня ся приназывникы дїлять на неодводжены (прімарны) і одводжены (секундарны). Подля своёй штруктуры ся приназывникы дїлять на просты і зложены. К неодводженым односиме тоты приназывникы, што суть стародавны і стратили своє споїня із словами свого походжіня, напр.: ''о, од, без, в, над, до, за, к, ід, з, із, по'' і ін. К одводженым односиме приназывникы, што взникли од форм повнозначных слов по стратї свого первістного значіня, напр.: ''коло, подля, перед і т. д., а тыж такы, што ся ужывають в двоякім значіню, напр.: близко, навколо, спереду, зднука'' і др. Приклады вязаня (споёваня) приназывників з непрямыма падами: * з [[ґенітів]]ом: ''без, близко, до, з (зо), за, коло, од, подля, проти/проти, серед, спід, споза, у, окрем, вздовж, мімо, пля/попля, сперед, простів, із-за'' і др.; * з датівом: ''к (ку)'', ід; * з акузатівом: ''за, на, над, міджі, поміджі, по, поза, попід, про, через, в/во, о, під, през, понад, кріз, попід, зміджі, споміджі;'' * з локалом: ''в, на, о, по, попри, при''; * з інштрументалом: ''з, за, із, над, міджі, перед, під/підо, долов/долї, горї.'' == Приклады языка == === Поздравы і вінчованя === — ''Добре рано!'' — ''Добрый день!'' — ''Добрый вечур!'' — ''Добру ніч!'' — ''Слава Ісусу Хрісту!'' (Одповідь: ''Слава навікы!'') — ''Хрістос раждаєт ся!'' (Одповідь: ''Славіте єго!'') — ''Хрістос воскрес!'' (Одповідь: ''Воістину воскрес!'') — ''Дай, Боже, щастя!'' (Одповідь: ''Дай, Боже, і Вам!'') — ''Вітай!'' (Одповідь: ''Дякую!'') — ''Вітайте в нас!'' (Одповідь: ''Дякую!/Дякуєме!'') — ''Як ся ма(є)ш?'' (Одповідь: ''Дякую, добрї!'' ''Дякую, іде то!'' ''Дякую, помалы.'') — ''Як ся ма(є)те Вы (вы)?'' (Одповідь: ''Дякую/дякуєме, добрї!'' ''Дякую/дякуєме, іде то!'' ''Дякую/дякуєме, помалы.'') — ''Дякую, файного (вам) дня!/вечера!'' (Одповідь: Дякую, вам тыж'') — ''Я ся маю добрї.'' — ''Я ся маю плано.'' — ''Тїшить ня/нас!'' — ''І мене тїшить!'' — ''Прошу, подьте дале!'' — ''Няй ся любить!'' — ''Перебачте!'' — ''Досвіданя!'' — ''Май ся!'' — ''Майте ся добрї!'' — ''Збогом!'' — ''Агой!'' — ''Чау!'' — ''Вшытко добре!'' — ''Красный день!'' — ''Приємный вечур!'' — ''Вшытко найлїпше!'' — ''Добру забаву!'' — ''Щастливу путь!'' — ''Щастливо ся вернийте!'' — ''Няй вам смакує!'' — ''На здравя!'' == Далше чітаня == * ''A new Slavic language is born. The Rusyn literary language in Slovakia.'' Ed. [[Павел Роберт Маґочій|Paul Robert Magocsi]]. New York 1996. * [[Павел Роберт Маґочій|Magocsi, Paul Robert]]. ''Let's speak Rusyn. {{lang|rue|Бісідуйме по-руськы}}.'' Englewood 1976. * [[Александр Дуліченко|Aleksandr Dmitrievich Dulichenko]]. ''Jugoslavo-Ruthenica. Роботи з рускей филолоґиї.'' Нови Сад 1995. * Taras Kuzio, "[https://web.archive.org/web/20090327140741/http://www.taraskuzio.net/Nation%20and%20State%20Building_files/national-rusyns.pdf The Rusyn question in Ukraine: sorting out fact from fiction]", Canadian Review of Studies in Nationalism, XXXII (2005) * [[Елейн Русинко|Elaine Rusinko]], "Rusinski/Ruski pisni" selected by Nataliia Dudash; "Muza spid Karpat (Zbornik poezii Rusiniv na Sloven'sku)" assembled by Anna Plishkova. Books review. "The Slavic and East European Journal, Vol. 42, No. 2. (Summer, 1998), pp. 348–350. [http://links.jstor.org/sici?sici=0037-6752(199822)1%3A42%3A2%3C348%3ARP%3E2.0.CO%3B2-A JSTOR archive] * [[Анна Плішкова |Плішкова Анна]] [Anna Plishkova] (ed.): Муза спід Карпат (Зборник поезії Русинів на Словеньску). [Muza spid Karpat (Zbornik poezii Rusiniv na Sloven'sku)] Пряшів: [[Русиньска оброда]], 1996. * Marta Harasowska. "Morphophonemic Variability, Productivity, and Change: The Case of Rusyn", Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 1999, {{ISBN| 3-11-015761-6}}. * [http://links.jstor.org/sici?sici=0097-8507%28200009%2976%3A3%3C728%3AMVPACT%3E2.0.CO%3B2-L Book review] by Edward J. Vajda, Language, Vol. 76, No. 3. (Sep., 2000), pp.&nbsp;728–729. * [[Иван Поп|I. I. Pop]], [[Павел Роберт Маґочій|Paul Robert Magocsi]], Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto Press, 2002, {{ISBN| 0-8020-3566-3}}. * [[Анна Плішкова|Plišková, Anna]]: Rusínsky jazyk na Slovensku: náčrt vývoja a súčasné problémy. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2007, 116 s. [http://www.unipo.sk/public/media/11525/Rusinsky_jazyk_na_Slovensku.pdf Slovak] [http://www.unipo.sk/public/media/11530/Rusinsky_jazyk_na_Slovensku_1.pdf Rusyn] * [[Ігор Керча|Керча, Ігор]]: Словник русинсько-руськый Ужгород: ПолиПринт, 2007. https://jazyk.rueportal.eu/slovnyk * {{cite web|url=https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/148/signatures?p_auth=9E1g9uJz|title=Chart of signatures and ratifications of Treaty 148|first=|date=16 December 2021|website=|publisher=Council of Europe|access-date=16 December 2021|ref={{SfnRef|Council of Europe|2021}}|archive-date=15 August 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815200727/https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/148/signatures?p_auth=9E1g9uJz|url-status=live}} == Екстерны одказы == * [https://web.archive.org/web/20080509123945/http://www.rusyn.org/rusyns-language.html Rusyn language at the World Academy of Rusyn Culture] * [http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_jazyk.html Русиньскый язык на Академії русиньской културы в Словеньскій републіцї] * [http://www.ethnologue.com/language/rue Ethnologue report for Rusyn] * {{cite web |title=Ruthenian Greek Catholic Church |publisher= Religiana |url=https://religiana.com/ruthenian-greek-catholic-church-novi-sad |date=2021 |accessdate=2021-09-03}}{{ref-en}} [https://web.archive.org/web/20150919091415/http://www.holosy.sk/tirko/komarnik.mp3 Русиньскый стишок – Наше родне село Комарник] * [http://www.lemslownyk.ugu.pl/ ЛемСловник (Лемківско-польскый / польско-лемківскый словник)] * [https://web.archive.org/web/20140724000453/https://sites.google.com/site/kurslemkivskoho/ Курс лемківского языка] * [https://www.rusyn.fm Русин ФМ] == Референції == {{reflist}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Славяньскы языкы]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Русинськый язык]] 2l3487h1x8u45vtbvmsbl0jo1rhyl0m 167331 167330 2026-07-12T11:33:27Z Halajkovič 33393 Зрушена верзія [[Special:Diff/167330|167330]] од хоснователя [[Special:Contributions/~2026-39499-83|~2026-39499-83]] ([[User talk:~2026-39499-83|діскусія]]) +вандалізм 167331 wikitext text/x-wiki {{Не змыльте|[[Язык Паноньскых Русинів|паноньско-русиньскым]], [[російскый язык|російскым]] і [[руськый язык|руськым языком]]}} {{Інфобокс язык | name = Русиньскый язык<br>rusyn’skŷj jazŷk<ref>{{cite book |last=Ябур |first=В. |last2=Плїшкова |first2=А. |last3=Копорова |first3=К. |title=VIII. Перепис до словацькой латиньской ґрафічной сістемы |year=2021 |publisher=[[Пряшівска універзіта]] в Пряшові |location=[[Пряшів]] |pages=51–53 |language=русиньскы}}</ref> | nativename=русинськый язык, руски язик, руська бесіда | region = {{Flag icon|Ukraine}} [[Україна]]<br />{{Flag icon|Slovakia}} [[Словеньско]]<br />{{Flag icon|Poland}} [[Польско]]<br />{{Flag icon|Hungary}} [[Мадярьско]]<br />{{Flag icon|Romania}} [[Румунія]]<br />{{Flag icon|Serbia}} [[Сербія]]<br />{{Flag icon|Croatia}} [[Хорватія]] | speakers = Одгад: Найменє 600.000.<ref>{{cite book |editor-first=Raymond G., Jr. |editor-last=Gordon | title=Ethnologue: Languages of the World | url=http://www.ethnologue.com | accessdate=2007-04-27 | edition=15th | year=2005 | publisher=SIL International | location=Dallas, TX | isbn=978-1-55671-159-6 |chapter=Ethnologue report for language code:rue (Rusyn) |chapterurl=http://www.ethnologue.com/language/rue}}</ref> <ref>[http://spectator.sme.sk/c/20007597/rusyns-finally-dont-have-to-pretend.html Slovak Spectator - Rusyns finally don't have to pretend]</ref><br />Списованя людей: 70,374. Іде о чісля з офіціалных урядів про штатістікы: * Словеньско – 38,679<ref>{{cite web |url=https://www.scitanie.sk/en/population/basic-results/structure-of-population-by-mother-tongue/SR/SK0/SR |title=? |author= |date= |work= |publisher= |accessdate=2021-11-04}}</ref> * Сербія – 15,626<ref>{{cite web |url=http://webrzs.stat.gov.rs/axd/Zip/eSn31.pdf |title=Final results of the census 2002 |author=Republic of Serbia, Republic Statistical Office |date=24 December 2002 |accessdate=30 Apr 2023 |urlstatus = dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090306111312/http://webrzs.stat.gov.rs/axd/Zip/eSn31.pdf |archivedate=6 March 2009 }}{{ref-en}}</ref> * Україна – 6,725<ref>{{cite web |url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/nationality_population/nationality_popul2/select_5/?data1=1&box=5.5W&rz=1_1&rz_b=2_1&k_t=00&botton=cens_db |title=Чисельність осіб окремих етнографічних груп украінського етносу та їх рідна мова: УКРАЇНА |author= |date= |work= |publisher= |accessdate=2013-06-03}}</ref> * Хорватія – 2,337<ref>{{cite web |url=http://www.dzs.hr/default_e.htm |title=Republic of Croatia – Central Bureau of Statistics |author= |date= |work= |publisher=Crostat |accessdate=5 September 2010}}</ref> * Польско – 10,000<ref>{{cite web |url=http://www.stat.gov.pl/cps/rde/xbcr/gus/PUBL_lu_nps2011_wyniki_nsp2011_22032012.pdf |title=Home |author= |date= |work= |publisher=Central Statistical Office of Poland |accessdate=5 September 2010|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130116214520/http://www.stat.gov.pl/cps/rde/xbcr/gus/PUBL_lu_nps2011_wyniki_nsp2011_22032012.pdf|archivedate=16 January 2013}}</ref> * Мадярско – 1,113<ref>{{cite web |url=http://www.nepszamlalas2001.hu/eng/volumes/24/tables/load1_8.html |title=1.8 Population by mother tongue and citizenship, 1960, 2001 |author= |date= |work= |publisher=Hungarian Central Statistical Office |accessdate=3 September 2021}}</ref> * Чесько – 1,106<ref>{{cite web |url=http://www.czso.cz/csu/2005edicniplan.nsf/t/D6002FD8F5/$File/kap_I_05.pdf |title=5. Národnost a Mateřský jazyk |author= |date= |work= |publisher= |accessdate=5 September 2010}}</ref> | familycolor = Indo-European | fam1=[[Індоевропскы языкы|Індоевропска]] | fam2=[[Балтіцько-славяньска языкы|Балтіцько-славяньска]] | fam3 = [[Славяньскы языкы|Славяньска]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы|Выходославяньска]] | script = [[Кіріліця]] ([[Русиньскый алфавіт]]) | nation = {{flag|Сербія}} ([[Войводина]]){{sfn|Council of Europe|2021}}<ref>{{cite web|url=http://www.skupstinavojvodine.gov.rs/?s=aktAPV001&j=EN|title=The Statue of the Autonomous Province of Vojvodina, Serbia|publisher=Skupstinavojvodine.gov.rs|access-date=2012-08-07|archive-date=3 March 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120303072347/http://www.skupstinavojvodine.gov.rs/?s=aktAPV001&j=EN|url-status=live}}</ref> | minority = {{flag|Босна і Герцеґовина}}{{sfn|Council of Europe|2021}}<br>{{flag|Хорватія}}<ref>(в [[Миклошевци]] и [[Петровци]])</ref><ref name="Prijedlog izvještaja">{{cite web|url=https://vlada.gov.hr/UserDocsImages//Sjednice/Arhiva//125.%20-%2023.pdf|title=PETO IZVJEŠĆE REPUBLIKE HRVATSKE O PRIMJENI EUROPSKE POVELJE O REGIONALNIM ILI MANJINSKIM JEZICIMA, page 36|format=PDF|accessdate=22. januar 2015}}</ref>{{sfn|Council of Europe|2021}}<br>{{flag|Чесько}}{{sfn|Council of Europe|2021}}<br>{{flag|Мадярьско}}{{sfn|Council of Europe|2021}}<ref>{{cite web|url=http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |title=Implementation of the Charter in Hungary |work=Database for the European Charter for Regional or Minority Languages|publisher=Public Foundation for European Comparative Minority Research|access-date=16 June 2014|url-status = dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20140227004902/http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm|archive-date=27 February 2014}}</ref><br/>{{flag|Польско}}{{sfn|Council of Europe|2021}}<ref>{{cite web|url=http://mniejszosci.narodowe.mac.gov.pl/download/86/13148/I_RAPORT__Europejska_karta_jezykow_regionalnych_lub_mniejszosciowych.pdf |title= I Raport dla Sekretarza Rady Europy z realizacji przez Rzeczpospolitą Polską postanowień ''Europejskiej karty języków regionalnych lub mniejszościowych'' |access-date=28 April 2019|url-status = dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20140701233021/http://mniejszosci.narodowe.mac.gov.pl/download/86/13148/I_RAPORT__Europejska_karta_jezykow_regionalnych_lub_mniejszosciowych.pdf|archive-date=1 July 2014}}</ref><br>{{flag|Румуньско}}{{sfn|Council of Europe|2021}}<br/>{{flag|Словеньско}}<ref>(в селах над 15% Русинів)</ref>{{sfn|Council of Europe|2021}}<ref>{{cite web|url=http://www.zbierka.sk/sk/predpisy/204-2011-z-z.p-34161.pdf|title=Zákon 204/2011 Z.z|accessdate=2013-06-03}}</ref> | iso1 = | iso2 = | iso3 = rue | image=[[Файл:Idioma rusino.PNG|260px]] }} '''Руси́ньскый язы́к''' (''руська бесіда'', ''руснацькый язык'', ''руски язик'')&nbsp;— выходославяньскый язык, котрым говорять [[Русины]] в части Середнёй і Южной Европы. Найвеце носителїв языка жыє в области знама як [[Карпатська Русь|Карпатьска Русь]], котра обсягує од [[Подкарпатя|Підкарпатя]] на запад до [[Словеньско|выходного Словеньска]] і [[Польско|юго-выходного Польска]]. В [[Сербія|сербскій]] [[Войводина|Войводинї]] ся находить ай велике паноньско-русиньске языкове сполоченство, як і русиньска діаспора по цїлім світї. Подля Европской хартії реґіоналных або меншыновых языків є русиньскый язык урядно узнаный як храненый меншыновый язык в Боснї і Герцеґовинї, Хорватії, Мадярьску, Румуньску, Польску (як [[лемківскый язык|лемківскый]]), Сербії і на Словеньску. Класіфікація русиньского языка як языка або діалекту є предметом контроверзії. Чеськы, словеньскы і даякы польскы і сербскы лінґвісты го беруть за самостатный язык (з властным кодом ISO 639-3), тогды як іншы учены^{''[котры?]''} (в Українї, в Польску, Сербії і Румуньску) го беруть за україньскый діалект.{{Жрідло}} == [[Геолингвистика|Лінґвоґеоґрафія]] == Русины (веце шпеціфічно ''Карпаторусины'') жыють в [[Закарпатьска область|Закарпатьскій области]] [[Україна|Україны]], на северовыходї [[Словеньско|Словеньска]], юговыходї [[Польско|Польска]] (де суть часто называны 'Лемко', з їх характерістічного слова лем, або Лишак) і [[Мадярьско|Мадярску]] (де люде і їх язык ся зове ''Рутен''). === Ґеоґрафічне розложіня діалектів === == Історія языка == Вшыткы пробы вытворити списовный язык про карпатьскых Русинів, якы сягають до 17. і зачатку 18. ст., были орьєнтованы на штири языкы: # церьковнославяньскый, або точнїше на закарпатьскый варіант церьковного церьковнославяньского языка (2. половина 18. ст. до р.  1848), # російскый язык (2. половина 19. ст., міджівойновый період 1919 – 1939), # україньскый (20. i 30. рокы 20. ст., але главно період од шк. р. 1953/54), # містны русиньскы діалекты (17. ст. і зачаток 18. ст., друга половина 19. ст., перша половина 20. ст., але главно по р. 1989). Церьковнославяньскый язык нїґда не міг выповняти тоту задачу зато, бо служыв лем на набоженьскы цілї  і сторічами ся в славяньскім світі на іншы цілї ани не вжывав. Російскый язык наперек многым пробам часто барз способных філолоґів як списовный язык не запустив корїня в русиньскім реґіонї главно зато, бо ёго языкова штруктура ся значно одлишовала од языковой штруктуры русиньского языка. Покы іде о україньскый язык, найважнїша проба прияти го за списовный язык Русинів ся зреалізовала в 20. ст.. В процесї адоптації україньского языка за списовный язык словеньскых Русинів мож выдїлити три етапы: # кінцём 20. років были пробы адоптовати закарпатьскый варіант списовного україньского языка # друга етапа ся зачінать роком 1945 а кінчіть шк. р. 1952/53, коли україньскый язык быв адміністратівно заведженый як навчалный (учебный) язык на северовыходній Словакії (в селах, де жыє русиньске жытельство) і установленый як „єдиный списовный язык Русинів“. КПС подля совєтьского прикладу, реалізованого на бывшій Підкарпатьскій Руси (по р. 1946  – Закарпатьскій области Україны) вырїшыла, же списовный україньскый язык буде списовным языком Русинів на Словеньску а Русины урядно ся будуть означовати як жытелї україньской народности, # третя етапа є звязана з тзв. українізачным процесом, т. є. зо взником і роботов професіоналных україньскых народностных і културных інштітуцій в русиньскім реґіонї в першій половинї 50-х років 20. ст., підпорованых  чеськословеньсков владов (Катедра україньского языка і літературы і Выскумный кабінет україністікы на ФФ в Пряшові УПЙШ в Кошіцях, УНТ і ПУНА в Пряшові, МУК у Свіднику, [[КСУТ]] у Пряшові, Україньске оддїлїня в Пряшові СПВ в Братїславі, [[КСУТ]], яке вдавало белетрію, научну літературу і учебникы україньского языка, редакції ''Нове життя, Дружно вперед, Дукля''), Україньске штудіо СРо в Пряшові і ін.). Історія списовного языка Русинів потверджує, же недостаток властной інтеліґенції, котра бы была главным представителём і ведучов силов у процесї розвоя і утверджованя народной ідентіты, быв главнов прічінов того, же Русины нїґда не были схопны довести ідею властного списовного языка до успішного кінця. Історія русиньского языка охоплює дакілько сторіч. Лем од другой половины [[XIX. стороча|XIX. ст.]] ся розлічны варіанты русиньского языка зачали вжывати в школах, публікаціях, періодічных выданях і в уряднім контактї. Але непозераючі на то, же русиньскый язык нїґда не быв штатным языком, у розлічнім часї і в розлічных країнах, де жыли [[Русины]], русиньскый язык набывав офіціалный статус в рамках автономных теріторій, як наприклад, у міджівойновій [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьскій Руси]] як части [[Чеськословеньско|Чеськословеньска]] і по [[Друга світова война|другій світовій войнї]] у [[Войводина|Войводинї]], бывшій [[Югославія|Югославії]]. Повойновый час (од [[1945]] року) быв окреме тяжкый про русиньскый язык. Стало так зато, бо по другій світовій войнї і по приходї до влады комуністів у вшыткых европскых країнах, де жыли Русины (окрем бывшой Югославії), русиньскый язык быв выголошеный за діалект [[Україньскый язык|україньского языка]]. Хоць русиньскы діалекты ся продовжовали вжывати, літературна форма языка была вышмарена зо школ, періодічных выдань і публікацій. Докінця діалектны тексты у фолклорных зборниках або приклады русиньской белетрістікы у літературных антолоґіях, вшыткы мусили быти „українізованы“ перед тым, як ся зачали друковати. Така сітуація ся радікално змінила внаслїдку револуцій [[1989]] року і впаджіня комунізму в Совєтьскім союзї. Од того часу русиньскый язык ся назад вжывать в розлічных сполоченьскых діскурзах. Як підкреслёвав знамый славіста, академік Нікіта Ільїч Тольстой, высвітлюючі возроджіня інтересу к русиньскому языку, ''„ідея того літературного языка не є плодом фантазії або представ окремых особ або ґруп, але презентує природне желаня людей мати язык, котрый бы не зіставав лем яковсь письменнов, мертвов формов, але абы быв шыроковжываный, т. є. вжывав бы ся в розлічных сферах жывота“''. В усилю реалізовати тоту ідею, было дакілько спроб кодіфіковати язык. У Новембрї 1992 року вдяка події, яка ся стала знама як Першый конґрес русиньского языка, публіцісты і учены з розлічных штатів ся стрітили в Словеньску і вырїшыли прияти такзваный „романшскый прінціп“, значіть процес кодіфікації языка зреалізованый ретороманшсков меншинов у Швайчарьску. То значіло створити літературну форму про кажду країну, де Русины жыли (у Польску, Словеньску, Українї і бывшій Югославії), а потім тыж продіскутовати можность створити з тых штирёх варіантів шпеціфічне койне або єден літературный язык про вшыткы реґіоны. === Русиньскый языковый вопрос в роках 1918–1989 === Од кінця [[1918]] р. русиньскый языковый вопрос ся зачав рїшати в новій політічній сітуації. Од новембра 1918 до мая [[1919]] Русины, подобно як і іншы народности бывшой австро-угорьской монархії, на засїданях народных рад діскутовали о своїй будучности. Діскузії ся вели навколо дакількох політічных алтернатів: ''„автономія в рамках [[Мадярьско|Мадярька]]; повна самостатность; споїня з [[Російска імперія|Росіёв]], [[Україна|Українов]] або з новов Чеськословеньсков републіков“''.<ref>МАГОЧІЙ, Павло Роберт: ''Формування національної самосвідомості...'', с. 88. Переклад А. П.</ref> Тоты алтернатівы выпливали і з традічных політічных і културных концепцій русиньскых репрезентантів. Але наслїдный міджінародный розвой в 1919 р. створив условія про практічну реалізацію лем єдной з них – споїня з Чеськословеньском. Русиньскы лідры чекали, же теріторія южно од Карпат, на котрій жыли, стане ''„третїм“'' штатом Чеськословеньской републікы.<ref>Русиньскы лідры підтримовали погляд, же новый штат бы мав быти федератівнов републіков з назвов ''Чехо-Словако-Русинія'' (по чеськы: ''Česko-slovensko-ruská republika''). О тім поз. діскузію в Švorc, Peter: ''Podkarpatskí Rusíni a ich vyrovnanie sa s česko-slovenskou štátnosťou.'' In Valenta, Jaroslav et al. (ed.): ''Československo 1918–1938: osudy ve střední Evropě.'' Praha, 1999, с. 194–200.</ref> Лемже їх надїї ся не сповнили, бо Чеськословеньско вырїшыло намісто федералного моделу будовати централізованый штат. Презідент і основатель Чеськословеньска [[Томаш Ґарік Масарік|Томаш Ґ. Масарік]] і влада републікы узнали Русинам право на самосправованя, зато ся на політічній мапі зъявила нова провінція – ''Підкарпатьска Русь'' з даякым ступнём самосправы ці автономії, котры были ґарантованы міджінародныма договорами (Сен Жермен, 1919 і Тріанон, 1920) і чеськословеньсков конштітуціов (1920). Але наслїдком такого рїшіня проблему ся мусило одступити од реалізації первістной жадости Руськой народной партії (''Русская народная партия'') – зъєдинити вшыткы реґіоны, в якых жыли Русины, ''„од рікы Попрад (в Спіській жупі) аж по ріку Тису (в Марамороській жупі)“''.<ref>Ціт. подля МАҐОЧІЙ, Павел Роберт: ''Русины на Словенську...'', с. 157.</ref> Русиньскы села пряшівского реґіону были частёв выходословеньскых жуп. То значіло, же Русины на Словеньску были попершыраз выразнїше адміністратівно оддїлены од своїх братів на выходї. В рамках Чеськословеньска, інтеґралнов частёв якого ся стала переважна часть угорьскых Русинів (коло 80%), з правного боку быв їх статус народности, а таксамо і їх языка, дость шпеціфічный. На Підкарпатьскій Руси ''„містный язык“'' ся став (вєдно з чеськым языком), єдным з двох офіціалных ''„штатных“'' языків. Чеськословеньска влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала ''Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси'',<ref>''Generální statut pro organisaci a administraci Podkarpatské Rusi č. 26539/19 m. r.'' быв опублікованый у формі прокламації, т. є. публічного выголошіня під чіслом „прес. 299“. Ціт. подля Зоркій, Николай: ''Споръ о языкѣ в Подкарпатской Руси и чешская Академія Наукъ./Какъ освѣдомляетъ д-ръ Иванъ Панькевичъ чешскую публику о нашихъ языковыхъ дѣлахъ.'' Ужгородъ, 1926, с. 11.</ref> в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати ''„народный язык“''. Штатут рекомендовав тыж ''„орґанізовати якнайскорше русиньскы школы“'', причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых [[Русиньске школство|школах]].<ref>Зоркій, Николай: ''Споръ о языкѣ в Подкарпатской Руси...'', с. 13.</ref> Вдяка новій політічній сітуації і демократічній сістемі Чеськословеньской републікы, Русины здобыли шансу учіти ся і публіковати в ''„містнім“'' языку. Але невырїшеный проблем ''„достойности“'' – языковой і етнічной – їх назад поставив перед ділему: котрый язык бы то мав быти? Єдны были такого погляду, же містны діалекты Русинів бы ся мали стати основов про самостатный русиньскый списовный язык, котрый бы ся розвивав на базї Чопеёвого словника і Волошиновых учебників з кінця XIX. ст. Другы, переважно еміґранты з выходной Галичі, підкреслёвали, же діалекты Русинів суть діалектами україньского языка, зато україньскый язык бы мав стати списовным языком Русинів. Третя ґрупа рекомендовала притримовати ся російского языка і містным жытелям помагала навчіти ся тот язык. На роздїл од Підкарпатьской Руси, Русины на Словеньску в тім періодї не мали статус ''„штатотворного народа“''. Были поважованы лем за народностну меншыну, котра на основі конштітуції мала право хосновати материньскый русиньскый язык в [[Русиньске школство|школстві]] і в общественнім жывотї, а таксамо право на пропаґацію русиньской културы. Правда, выникали многы проблемы, кідь тоты законы было треба увести до жывота.<ref>MAGOCSI, Paul Robert: ''Národ znikadiaľ, ilustrovaná história karpatských Rusínov.'' Prešov, 2007, с. 78.</ref> Найвыразнїше то было в [[Русиньске школство|школстві]]: в школьскім роцї 1923/1924 на выходнім Словеньску было лем 95 народных [[Русиньске школство|школ]], в котрых ся вжывав русиньскый діалект. Докінця і презідент Масарік быв мушеный по крітіках америцькых Русинів конштатовати, же ''„штатістікы досправды прозраджують, же Русины на Словеньску не мають адекватну кількость школ“''.<ref>Ціт. подля ВАНАТ, Іван: ''Шкільне питання на Пряшівщині під час домюнхенської республіки''. In ''Дукля'', XIV, 5, Пряшів, 1966, с. 63. Переклад А. П.</ref> Тот факт, як і полемікы навколо (з погляду Русинів) некоректного списованя людей і вопросів становлїня граніцї з Підкарпатьсков Русёв, сімболізовали новый феномен – наростаня непорозумінь міджі Словаками і Русинами, што ся найвеце проявлёвало міджі політічныма дїятелями почас цілого міджівойнового періоду. == Русиньскый язык на сучаснім етапі (діалекты) == === Функціонованя русиньского языка на Словеньску === {{main|Основны сферы функціонованя русиньского языка на Словеньску}} Кодіфікація русиньского языка на Словеньску ([[1995]]) была основным предположінём на заведжіня того языка до розлічных функціоналных сфер жывота Русинів. До року 1995 діалекты Русинів окрем того, же были основным середком комунікації в родинній сферї, т. є. у сферї каждоденного жывота того етніка, вжывали ся в ненорматівній подобі в медіалній, літературній, сценічно-театралній і в конфесійній сферї. [[27. януара]] [[2010]] року Русиньска громада В [[Словеньско|Словацькій републіцї]] припомнянула юбілей – 15 років од кодіфікації русиньского языка. То не є довгый історічный період з погляду списовного языка, зато на ёго сучасный став ся можеме позерати лем як на факт корешпондуючій з ёго раннїм віком. === Функціонованя русиньского языка на Сербску === {{main|Основны сферы функціонованя русиньского языка на Сербску}} === Функціонованя русиньского (лемківского) языка у Польску === {{main|Лемківскый язык}} === Функціонованя русинського языка на Подкарпатю === == Діалекты == [[Файл:Диалекты русинского языка.png|thumb|right|upright=1.25|Мапа русиньскых діалектів]] == Писменность і алфавіт == {{main|Русиньскый алфавіт}} Алфавіт Русиньского языка має 37 букв. {| style="font-family:Microsoft Sans Serif; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:white; text-align:center" | style="width:3em"| А а | style="width:3em"| Б б | style="width:3em"| В в | style="width:3em"| Г г | style="width:3em"| Ґ ґ | style="width:3em"| Д д | style="width:3em"| Е е | style="width:3em"| Є є |- | Ё ё | Ж ж | З з | І і | Ї ї | И и | Ы ы | Й й |- | К к | Л л | М м | Н н | О о | П п | Р р | С с |- | Т т | У у | Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ |- | Ю ю | Я я | ѣ | ь |ъ | | | |} На передачу (означіня) гласных фонем в русиньскім алфавітї хоснуєме: * вісїм нейотованых букв: ''а, е, и, і, ы, о, у, ѣ''; * пять йотованых букв: ''я, ю, є, ё, ї''. На переданя (означіня) согласных фонем в русиньскім алфавітї хоснуєме буквы: ''б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ''. == Лінґвістічна характерістіка == === Морфолоґія === Слова в языку ся дїлять подля того, што называють (''повнозначны слова''), або якы одношіня міджі словами выражають (''неповнозначны, помічны слова''). На основі того звычайнї роздїлюєме вшыткы слова языка на десять частей речі, з котрых є шість повнозначных (''автосемантічных''), три помічны (''сінсемантічны'') а остатня часть речі выражать лем почутя і інтенції. В русиньскім языку є десять [[части речі|частей речі]]: [[назывникы]] (субстантівы), [[придавникы]] (адъєктівы), [[містоназывникы]] (прономіна), [[чісловникы]] (нумералії), [[часослова]] (вербум), [[присловникы]] (адвербії), [[приназывникы]] (препозіції), [[злучникы]] (конъюнкції), [[часткы]] (партікулы), [[чутєслова]] (інтеръєкції). Повнозначні є назывникы: (''сын, пес, хыжа, штат''), придавникы (''добрый чоловік, сестрина хыжа''), чісловникы (''єден, другый, трёми''), містоназывникы (''я, тот, што, там, вшыткы''), часослово (''мама біґлює, гырмить, дїдо сивіє''), присловникы (''красно/-нї співать, завтра прийде, є тепло, барз прісный'') Помічны: приназывникы (''на дворї, з няньком, коло тебе''), злучникы (''брат і сестра; обіцяв, же напише''), часткы (''лем два рокы; не пише''). Ні к повнозначным, ны к помічным не належыть чутєслова – інтеръєкції (слова выражаючі волю, почутя і восприятя) Наприклад: ''Ой! Ах! Ха-ха-ха! Гав-гав!'' Слова выражають взаємны одношіня в речінї своїма формами. На основі того, ці слово може або не може мати різны (роздїлны) формы, дїлиме части речі на ''змінны'' і ''незмінны''. К ''змінным'' частям речі ся односять: назывникы, придавникы, чісловникы, містоназывникы – склонюють ся, і часослова – часують ся. Остатнї части речі суть ''незмінны''. Катеґорія паду, в русиньскім языку ся реалізує в шестёх рядах форм (а з вокатівом – в семох), котры творять сістему падовых форм: # [[номінатів]] – ''хто? што?'' # [[ґенітів]] – ''кого? чого?'' # [[датів]] – ''кому? чому?'' # [[акузатів]] – ''кого? што?'' # [[локал]] – ''(о) кім? (о) чім?'' # [[інштрументал]] – ''(з) кым? (з) чім?'' # [[вокатів]] (клична форма) – ''ословлїня'' В тій сістемі форм номінатів є основнов словниковов формов і называть ся ''прямым падом'', а остатнї пады ся называють ''непрямыма''. ==== Назывникы (Субстантівы) ==== {{main|Назывникы}} Назывник (тыж ''субстантів'') є незмінна [[части речі|часть речі]], повнозначне слово, котре означає назвы особ, звірят, предметів, властностей і дїй. Назывник є головнов (і кідь не єдинов) частёв речі, котрый у [[речіня (лінґвістіка)|речіню]] выступує як [[арґумент]] [[часослова]]. У русиньскій ґраматіцї то є єдна з десятёх [[части речі|частей речі]]. ===== Род назывників ===== {{main|Род назывників}} Род є основным знаком каждого назывника. Природный род є лем мужскый і женьскый, але подля ґраматічного роду ся назывникы задїлюють до трёх родів: мужского (''брат'', ''вітор'', ''гриб''), женьского (''сестра'', ''доля'', ''совість'') і середнёго (''куря'', ''окно'', ''поле''). В русиньскім языку суть дакотры назывникы сполочного (або двоякого) роду: ''сирота'', ''калїка'', ''потвора'', ''пянюга'' і т. п. ===== Чісло назывників ===== {{main|Чісло назывників}} Катеґоріов чісла ся означать кількость предметів названых даным назывником. В русиньскім языку розлишуєме дві формы чісла: єднотне чісло (сінґулар) і множне чісло (плурал). Форма єднотного чісла означать, же названый предмет треба розуміти як єден, вычлененый із якогось множества предметів (''хыжа'', ''окно'', ''чоловік'', ''воробель''). Форма множного чісла указує, же названый предмет ся розумить як два і веце єднакых предметів (''хыжы'', ''окна'', ''люде'', ''вороблї''). ==== Містоназывникы (Прономіна) ==== {{main|Містоназывникы}} Містоназывникы (тыж прономіна, з [[латиньскый язык|латиньского]] pro-nomen – „за-імя“) є єдным з повнозначных змінных частей речі. Є то фактічно заперта ґрупа выразів. Містоназывникы заступують іншы части речі як назывникы, придавникы ці чісловникы. З той причіны містоназывникы односиме к указуючім словам. ==== Чісловникы (Нумералії) ==== {{main|Чісловникы}} Чісловникы суть зміннов частёв речі. Называють кількость (множество) особ, предметів, дїй, властностей і їх порядок. Записують ся чіслом (ціфров) або словом. ==== Придавникы ==== {{main|Придавникы}} Придавникы (тыж адъєктівы, з [[латиньскый язык|латиньского]] nomen adiectivum < adiectum „тото, што лежыть піля“) суть повнозначны змінны [[части речі]], котры передають властности або одношіня назывників. У языках, якы розлишують роды, ся назывникы справила згодують з родом назывника, котрый розвивають. ==== [[Приназывникы]] ==== {{main|Приназывникы}} Приназывникы стоять все перед тым [[Мена|меном]], з котрым ся вяжуть: ''выйти'' з ''хыжы'', ''пришов'' міджі ''людей'', ''дївча'' із ''валалу'', ''положыв'' на ''стіл'', ''стоїть'' за ''стїнов'', ''лежав'' під ''орїхом'' і т. д. З прикладів видно, же приназывникы придають або доповнюють різнородне значіня непрямых падів (просторове, часове, прічінне, цїлёве, порівнуюче, способове і др.). Подля свого походжіня ся приназывникы дїлять на неодводжены (прімарны) і одводжены (секундарны). Подля своёй штруктуры ся приназывникы дїлять на просты і зложены. К неодводженым односиме тоты приназывникы, што суть стародавны і стратили своє споїня із словами свого походжіня, напр.: ''о, од, без, в, над, до, за, к, ід, з, із, по'' і ін. К одводженым односиме приназывникы, што взникли од форм повнозначных слов по стратї свого первістного значіня, напр.: ''коло, подля, перед і т. д., а тыж такы, што ся ужывають в двоякім значіню, напр.: близко, навколо, спереду, зднука'' і др. Приклады вязаня (споёваня) приназывників з непрямыма падами: * з [[ґенітів]]ом: ''без, близко, до, з (зо), за, коло, од, подля, проти/проти, серед, спід, споза, у, окрем, вздовж, мімо, пля/попля, сперед, простів, із-за'' і др.; * з датівом: ''к (ку)'', ід; * з акузатівом: ''за, на, над, міджі, поміджі, по, поза, попід, про, через, в/во, о, під, през, понад, кріз, попід, зміджі, споміджі;'' * з локалом: ''в, на, о, по, попри, при''; * з інштрументалом: ''з, за, із, над, міджі, перед, під/підо, долов/долї, горї.'' == Приклады языка == === Поздравы і вінчованя === — ''Добре рано!'' — ''Добрый день!'' — ''Добрый вечур!'' — ''Добру ніч!'' — ''Слава Ісусу Хрісту!'' (Одповідь: ''Слава навікы!'') — ''Хрістос раждаєт ся!'' (Одповідь: ''Славіте єго!'') — ''Хрістос воскрес!'' (Одповідь: ''Воістину воскрес!'') — ''Дай, Боже, щастя!'' (Одповідь: ''Дай, Боже, і Вам!'') — ''Вітай!'' (Одповідь: ''Дякую!'') — ''Вітайте в нас!'' (Одповідь: ''Дякую!/Дякуєме!'') — ''Як ся ма(є)ш?'' (Одповідь: ''Дякую, добрї!'' ''Дякую, іде то!'' ''Дякую, помалы.'') — ''Як ся ма(є)те Вы (вы)?'' (Одповідь: ''Дякую/дякуєме, добрї!'' ''Дякую/дякуєме, іде то!'' ''Дякую/дякуєме, помалы.'') — ''Дякую, файного (вам) дня!/вечера!'' (Одповідь: Дякую, вам тыж'') — ''Я ся маю добрї.'' — ''Я ся маю плано.'' — ''Тїшить ня/нас!'' — ''І мене тїшить!'' — ''Прошу, подьте дале!'' — ''Няй ся любить!'' — ''Перебачте!'' — ''Досвіданя!'' — ''Май ся!'' — ''Майте ся добрї!'' — ''Збогом!'' — ''Агой!'' — ''Чау!'' — ''Вшытко добре!'' — ''Красный день!'' — ''Приємный вечур!'' — ''Вшытко найлїпше!'' — ''Добру забаву!'' — ''Щастливу путь!'' — ''Щастливо ся вернийте!'' — ''Няй вам смакує!'' — ''На здравя!'' == Далше чітаня == * ''A new Slavic language is born. The Rusyn literary language in Slovakia.'' Ed. [[Павел Роберт Маґочій|Paul Robert Magocsi]]. New York 1996. * [[Павел Роберт Маґочій|Magocsi, Paul Robert]]. ''Let's speak Rusyn. {{lang|rue|Бісідуйме по-руськы}}.'' Englewood 1976. * [[Александр Дуліченко|Aleksandr Dmitrievich Dulichenko]]. ''Jugoslavo-Ruthenica. Роботи з рускей филолоґиї.'' Нови Сад 1995. * Taras Kuzio, "[https://web.archive.org/web/20090327140741/http://www.taraskuzio.net/Nation%20and%20State%20Building_files/national-rusyns.pdf The Rusyn question in Ukraine: sorting out fact from fiction]", Canadian Review of Studies in Nationalism, XXXII (2005) * [[Елейн Русинко|Elaine Rusinko]], "Rusinski/Ruski pisni" selected by Nataliia Dudash; "Muza spid Karpat (Zbornik poezii Rusiniv na Sloven'sku)" assembled by Anna Plishkova. Books review. "The Slavic and East European Journal, Vol. 42, No. 2. (Summer, 1998), pp. 348–350. [http://links.jstor.org/sici?sici=0037-6752(199822)1%3A42%3A2%3C348%3ARP%3E2.0.CO%3B2-A JSTOR archive] * [[Анна Плішкова |Плішкова Анна]] [Anna Plishkova] (ed.): Муза спід Карпат (Зборник поезії Русинів на Словеньску). [Muza spid Karpat (Zbornik poezii Rusiniv na Sloven'sku)] Пряшів: [[Русиньска оброда]], 1996. * Marta Harasowska. "Morphophonemic Variability, Productivity, and Change: The Case of Rusyn", Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 1999, {{ISBN| 3-11-015761-6}}. * [http://links.jstor.org/sici?sici=0097-8507%28200009%2976%3A3%3C728%3AMVPACT%3E2.0.CO%3B2-L Book review] by Edward J. Vajda, Language, Vol. 76, No. 3. (Sep., 2000), pp.&nbsp;728–729. * [[Иван Поп|I. I. Pop]], [[Павел Роберт Маґочій|Paul Robert Magocsi]], Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto Press, 2002, {{ISBN| 0-8020-3566-3}}. * [[Анна Плішкова|Plišková, Anna]]: Rusínsky jazyk na Slovensku: náčrt vývoja a súčasné problémy. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2007, 116 s. [http://www.unipo.sk/public/media/11525/Rusinsky_jazyk_na_Slovensku.pdf Slovak] [http://www.unipo.sk/public/media/11530/Rusinsky_jazyk_na_Slovensku_1.pdf Rusyn] * [[Ігор Керча|Керча, Ігор]]: Словник русинсько-руськый Ужгород: ПолиПринт, 2007. https://jazyk.rueportal.eu/slovnyk * {{cite web|url=https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/148/signatures?p_auth=9E1g9uJz|title=Chart of signatures and ratifications of Treaty 148|first=|date=16 December 2021|website=|publisher=Council of Europe|access-date=16 December 2021|ref={{SfnRef|Council of Europe|2021}}|archive-date=15 August 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815200727/https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/148/signatures?p_auth=9E1g9uJz|url-status=live}} == Екстерны одказы == * [https://web.archive.org/web/20080509123945/http://www.rusyn.org/rusyns-language.html Rusyn language at the World Academy of Rusyn Culture] * [http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_jazyk.html Русиньскый язык на Академії русиньской културы в Словеньскій републіцї] * [http://www.ethnologue.com/language/rue Ethnologue report for Rusyn] * {{cite web |title=Ruthenian Greek Catholic Church |publisher= Religiana |url=https://religiana.com/ruthenian-greek-catholic-church-novi-sad |date=2021 |accessdate=2021-09-03}}{{ref-en}} [https://web.archive.org/web/20150919091415/http://www.holosy.sk/tirko/komarnik.mp3 Русиньскый стишок – Наше родне село Комарник] * [http://www.lemslownyk.ugu.pl/ ЛемСловник (Лемківско-польскый / польско-лемківскый словник)] * [https://web.archive.org/web/20140724000453/https://sites.google.com/site/kurslemkivskoho/ Курс лемківского языка] * [https://www.rusyn.fm Русин ФМ] == Референції == {{reflist}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Славяньскы языкы]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Русинськый язык]] btcwqprabz0z58q56daivo08gj37z13 0 15264 167314 140141 2026-07-11T14:39:01Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167314 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Едмунд Гиллари |Чинность=[[алпинизм|алпиниста]], поларный выгледователь и [[меценаш]] |Имя_оригиналне=''англ.'' Sir Edmund Percival Hillary |Образчик=[[File:Edmund Hillary, c. 1953, autograph removed.jpg|230px]] |Образчика_подпис=Едмунд Гиллари, ок.1953 |Уроджѣня={{Birth date|1919|07|20}} |Мѣсто_роджѣня=[[Окленд]], [[Новый Зеланд]] |Упокоеня={{Death date and age|2008|01|11|1919|07|20}} |Мѣсто_смерти=[[Окленд]], [[Новый Зеланд]] |Мѣсто_погребу=[[Окленд]], залив Гаураки, монастырь Кумджунг }} [[File:Edmund Hillary detail, Armoural letters patent (AM 2014.7.17-4) (cropped).jpg|thumb|260px|{{center|Шляхетскый герб Сера Едмунда Гиллари, KG<ref>Knight of the Garter</ref>, ONZ<ref>Order of New Zealand</ref>, KBE<ref>Knight Commander of the Most Excellent Order of the British Empire</ref>}}]] '''Сер Едмунд Гиллари''', повным йменом Едмунд Персивал Гиллари, {{lang-en|Sir Edmund Percival Hillary}}, *&nbsp;[[20. юл]] [[1919]], [[Окленд]], [[Новый Зеланд]] – †&nbsp;[[11. януар]] [[2008]], [[Окленд]], [[Новый Зеланд]]&nbsp;— новозеландскый [[алпинизм|алпиниста]], поларный выгледователь и [[меценаш]]. [[29. мая]] [[1953]] въедно зоз [[Шерпове|Шерпом]] [[Тензинг Норгей|Тензингом Норгейом]] яко первый во свѣтѣ задокументовано добыв вершину [[Монт Еверест]]а. == Биография == === Од пчолярства ку алпинизмови === Его отець держав [[Пчола|пчолы]], и Едмунд ладив ся продовжити тото газдованя з пчолами. Але яко 16-рочный зо школнов екскурзийов побывав в горах, и од того часу [[алпинизм]] став ся найвекшым смыслом его живота. В наступных роках походив вшиткы найвекшы верхы [[Новый Зеланд|Нового Зеланду]]. По военской службѣ в часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] вернув ся ку [[алпинизм]]у и задумав добыти [[Монт Еверест]]. В року 1951 быв участником новозеландской експедиции в [[Гималаи]] и британской експедиции в околицю [[Монт Еверест]]а, котра выгледала приступовы дорогы ку вершинѣ. Далша, добрѣ зорганизована експедиция рушила в яри року 1953 и в серединѣ мая быв поставленый верхный табор, одкы мож было штурмовати вершину. Една пара алпинистох зробила пробу 27. мая, але не мали успѣх. Далша проба, на котру ся подъяли Едмунд Гиллари и [[Тензинг Норгей]], была успѣшна. На вершинѣ нашли знакы того, же ту побывав Джордж Меллори, британскый [[алпинизм|алпиниста]], котрый пропав при експедиции в року 1924. О своих выправах Едмунд Гиллари написав книжку ''High Adventure (1955)''. В околици [[Еверест]]а побывав еще вельо разы, але уже нигда вецей не пробовав выйти на вершину.<ref name=EB>Sir Edmund Hillary, New Zealand explorer.</ref> === По Евересту === В роках 1955–1958 быв участником трансантарктичного перехода и побывав на [[Юг|южном]] полу ([[4. януар]] [[1958]]). В року 1977 став на чолѣ човновой експедиции горѣ [[Ганг]]ом, котра подняла ся током до самого вытока в [[Гималаи|Гималаях]].<ref name=EB/> Едмунд Гиллари в року 1953 быв врученый в рыцарство и достав титул Сера. В роках 1985–1988 быв на дипломатичной службѣ яко повномочный комисарь [[Новый Зеланд|Нового Зеланду]] в [[Бангладеш]]у, [[Индия|Индии]], [[Непал]]ѣ, через рокы быв вызнаменаный высокыма орденами [[Споене кральовство Великой Британии и Сѣверной Ирландии|Споеного кральовства]] и [[Новый Зеланд|Нового Зеланду]], але зоставав все скромный, а его главным интересом ся стало вылѣпшѣня живота людей [[Непал]]а.<ref name=EB/> Створив компанию ''Himalayan Trust'' (1960), котра будовала школы, болницѣ и летиска для них; его старанями мѣстны люде достали будинкы 25 школ, двох болниць, 12 медицинскых клиник, а еще мосты и летиска. То вшитко зробило [[Еверест]] легко доступным, наконець в року 1992 притрафило ся, же за еден день на вершку Евереста побывали 32 людей. «Побывати коло Евереста теперь так легко, як повезти ся автобусом на екскурзию,» — жаловав Сер Едуард, а чув ся кус винный.<ref name=Telegraph>Sir Edmund Hillary.</ref> В року 2003 его меценашска чинность была оцѣнена званьом честного гражданина [[Непал]]а.<ref name=EB/> === Приватный живот === [[File:Sir Edmund and Lady Louise Hillary with their son Peter, 1955.jpg|thumb|260px|{{center|Гиллари з первов женов, Луизов,<br>и сыном Питером, 1955}}]] [[File:Sir_Edmund_Hillary_with_Lady_Hillary.jpg|thumb|260px|{{center|Сер Едмунд и его друга жена,<br>Леди Гиллари, 2000}}]] Мав старшу сестру Джун (*1917) и молодшого брата Рекса (*1920). Од малости снив о пригодах и лыгав авантурны романы, книжку за книжков. Быв независимой натуры и мав часты перекы з отцьом, часто ай быв битый, але нигда не признав свою вину. Во школѣ быв спочатку несмѣлый, мало з кым приятелив ся, а его худа фигура приводила в безнадѣю [[Учитель|учителя]] физкултуры. Але з часом ся зачав розвивати и лишав за собов многых в битках. Пробовав ся учити на универзитѣ, але за два рокы не склав ани еден екзамен, и так вернув ся ку тяжкой роботѣ з [[пчола]]ми. Перед [[Друга світова война|Другов свѣтовов войнов]] пробовав ся достати до Воздушных Сил и быв меджи 14 найлѣпшыма зоз 260 претендентох на вступном екзаменѣ. По войнѣ вернув ся ку [[пчола]]м, але вольный час оддавав [[алпинизм]]ови. Наконець его успѣхы в [[алпинизм]]ѣ привели го до британской выправы на [[Еверест]], де змеджи сотками участникох указав ся якнайлѣпше приготовленый и быв выбраный на штурм. Вернувши ся дому як герой, в септембрѣ 1953 оженив ся з Луизов Роуз, дѣвков президента Новозеландского алпского клуба, и мав з нев сына Питера (*1954) и дѣвок Сару (*1955) и Белинду (*1959). В року 1954 вернув ся в [[Гималаи]] як ведучый новозеландской експедиции на Макалу (8470&nbsp;м&nbsp;н.м.), спасаючи колегу, зламав три ребра, але справовав ся так, якбы ся нич не стало. Резултатом быв колапс, и три днѣ забрало, покы го доправили в нижный табор, де зостав при животѣ лем вдякы скушеному хирургови Чарлзу Евансу. Одтеперь мав забыти о высокых горах, бо его способность адаптованя ку рѣдкому воздуху зостала редукована. Але тото не могло змѣнити его натуру: в року 1961 зась на Макалу во вышцѣ 5790&nbsp;м&nbsp;н.м. достав инфаркт и на два днѣ му одняло бесѣду. В року 1975 в катастрофѣ летадла в [[Катманду]] были забиты его жена и дѣвка Белинда. Тото переживав тяжко, помогав собѣ алкоголом и таблетками на спаня. В року 1977 в експедиции в горном току [[Ганг]]а во вышцѣ 5490&nbsp;м&nbsp;н.м. достав опух мозку, а в року 1981 на восточной убочи [[Еверест]]а зоз вышкы 5180&nbsp;м&nbsp;н.м. мусѣли го доправити долу, бо напали го галуцинации. Подтримало го приятельство зоз вдовов его колегы, Питера Малгрю, загыблого в авиакатастрофѣ в року 1879. В року 1985, коли быв посланый до [[Ню Дили]] яко повномочный комисарь [[Новый Зеланд|Нового Зеланду]] в трьох [[держава]]х региону, Джун Малгрю ишла з ним, а в року 1989 ся побрали.<ref name=Telegraph/> === Смерть === [[11. януар|11. януара]] [[2008]] Едмунд Гиллари умер в шпиталю [[Окленд]]а на сердцьовый напад.<ref name="NZ_Herald_10482156">{{cite news|url=http://www.nzherald.co.nz/section/1/story.cfm?c_id=1&objectid=10482156|title=State funeral for Sir Edmund Hillary|author=McKenzie-Minifie, Martha|date=11 January 2008|work=[[The New Zealand Herald]]|access-date=29 September 2011}}</ref> 22. януара одбыла ся державна церемония погребу,<ref>{{cite web|url=http://www.stuff.co.nz/4351997a10.html |archive-url=https://web.archive.org/web/20080111132642/http://www.stuff.co.nz/4351997a10.html |url-status=dead |archive-date=11 January 2008 |title=State funeral for Sir Ed |work=[[Stuff (website)|Stuff]] |access-date=29 September 2011 }}</ref> по чому тѣло было поддано кремации. Подля волѣ спочилого една часть праха была розсѣяна над заливом Гаураки в Оклендѣ,<ref name="NZ_Herald_10495373">{{cite news|url=http://www.nzherald.co.nz/section/1/story.cfm?c_id=1&objectid=10495373|title=Sir Edmund Hillary takes final voyage, ashes scattered at sea|date=29 February 2008|work=[[The New Zealand Herald]]|access-date=29 September 2011|archive-date=3 November 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121103083406/http://www.nzherald.co.nz/nz/news/article.cfm?c_id=1&objectid=10495373|url-status=dead}}</ref> а инша передана в монастырь Кумджунг около Евереста з планом розсѣяня на вершинѣ, але будгистскы ламы в року 2010 з самого розсѣяня зрезигновали, же могло бы зашкодити тутешным обывателям.<ref>{{cite news|url=https://news.bbc.co.uk/1/hi/world/south_asia/8612256.stm|title=Sherpas cancel plan to spread Hillary ashes on Everest|date=9 April 2010|work=[[BBC News]] |access-date=10 April 2010}}</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |author= |date=2019-07-16 |url=https://www.britannica.com/biography/Edmund-Hillary |title='''Sir Edmund Hillary, New Zealand explorer''' |publisher=Encyclopaedia Britannica |format= |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-07-20 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |date=2008-01-11 |url=https://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/1575208/Sir-Edmund-Hillary.html |title='''Sir Edmund Hillary''' |publisher=The Telegraph |format=Obituary |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-07-22 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|2008|Гиллари, Едмунд}} [[Катеґорія:Вандровници]] [[Катеґорія:Меценашы]] [[Катеґорія:Непал]] rg1sbosdfbjms4kj6pzmizi4eagjlh5 0 15334 167315 122416 2026-07-11T14:47:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167315 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Орест Дубай |Имя_оригиналне={{Реф-инфо|[[Словацкый язык|слов.]]}} Orest Dubay |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Орест Дубай.jpg|250px]] |Образчика_подпис= |Чинность=[[малярь]], [[професор]] |Уроджѣня={{Birth date|1919|08|15}} |Мѣсто_роджѣня=[[Великы Поляны]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2005|10|02|1919|08|15}} |Мѣсто_смерти=[[Братислава]], [[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= теметов Slávičie údolie, [[Братислава]] }} '''Орест Дубай ст.''' (*&nbsp;[[15. авґуст|15. август]] [[1919]], [[Великы Поляны]] – †&nbsp;[[2. октобер]] [[2005]], [[Братислава]]) — академичный [[малярь]], еден з найвызнамнѣйшых [[Русины|русинскых]] графикох [[XX. стороча]] в [[Словакия|Словакии]].<ref name="ПМ">Петро Медвідь.</ref> ==Биография== ===Школы=== Орест Дубай родив ся в днесь неекзистуючом селѣ [[Великы Поляны]], што было в [[Окрес Снина|окресѣ Снина]], а в року 1981 было евакуоване з причины выставбы водного дѣла [[Старина (водозбор)|Старина]]. Учив ся на [[Мукачово|Мукачовской]] русской [[Гимназия|гимназии]], пак в роках 1939–1943 продовжовав зоз штудиями рисованя на Словацкой высокой школѣ техничной в [[Братислава|Братиславѣ]] (Slovenská vysoká škola technická v Bratislave — SVŠT), на оддѣлѣню вытварного умѣня и рисованя.<ref name="ПМ"/> ===Карьера=== В року 1948 выучовав вытварне умѣня на педагогичной факултѣ [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзиты Коменского в Братиславѣ]], а в роках 1949–1984 на Высокой школѣ вытварных умѣнь (VŠVU) в [[Братислава|Братиславѣ]], котрой в роках 1968–1971 быв ай ректором. В року 1964 став ся честным членом Флорентийской Академии Умѣня (Accademia Fiorentina Delle art). В року 1977 быв вызнаменаный званьом Народный умѣлець, а тыж добыв Grand Prix на Биеннале словацкого графичного умѣня в [[Банска Быстриця|Банской Быстрици]]. В року 1981 признана му награда ''Ex aeguo'' в конкурзѣ модерной словацкой графикы в [[Банска Быстриця|Банской Быстрици]].<ref>ROMAN FECIK GALLERY.</ref> ===Родина=== Побрав ся з Аннов Вышнов (*1920–†2013), а мали двох сынох: [[Орест Дубай мл.|Ореста Дубая]], [[малярь|маляря]], и Юрая Дубая, [[Архитектура|архитектора]]. ==Творба== Найвеце познатый своима графичныма дѣлами и книжныма илустрациями. Меджи знамыма суть ''In memoriam Tokajík 19.XI.1944'' (1949), илустрации в книжцѣ поезий Богдана-Игоря Антонича, мозаикы в шпиталю в [[Бардѣев|Бардѣйовѣ]], декоративне скло про ''Chemko Strážske'', композиции на фасадѣ будовы пивовару во Великом Шаришу, таписерии на Братиславском замку. В роках 1988 аж 1989 подаровав велику колекцию зоз майже 800 своих робот Вигорлатскому музею в [[Гуменне|Гуменном]], што тогды было еще Крайознавчым музейом, яко дар родному краю. Од року 1994 музейна галерия несе честну назву ''Галерийна сѣнь Ореста Дубая''.<ref name="ПМ"/> ==Жерела и одказы== * {{cite web |author= |editor= |date= |url=http://www.romanfecikgallery.sk/artist/25-orest-dubay/ |title=Orest Dubay |publisher='''ROMAN FECIK GALLERY''' |format= |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-08-14 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor= |date= |url=http://www.webumenia.sk/katalog?author=Dubay%2C+Orest |title='''Orest Dubay, diela''' |publisher=Web umenia |format=Галерия |language=[[Словацкый язык|словацкы]] |accessdate=2019-08-14 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Денис Кацевич''' |editor= |date= |url=https://www.peoples.ru/art/painter/orest_dubay/ |title=Орест Дубай |publisher= |format=ФОТО |language=[[Русскый язык|русскы]] |accessdate=2019-08-14 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Петро Медвідь''' |editor= |date={{date|20190813}} |url=http://www.lem.fm/vigorlatskyiy-muzey-pripominat-sobi-sto-rokiv-od-narodzhinya-oresta-dubaya/ |title=Вігорлатьскый музей припоминать собі сто років од народжіня Ореста Дубая |publisher=LEM.FM |format= |language=[[Русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2019-08-14 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|sk|Orest Dubay (1919)|6812512}} {{Lifetime|1919|2005|Дубай Орест ст}} [[Катеґорія:Вытварници]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] rei99igai65tep2z21ot8s5g4d1mb7i 0 15478 167317 125587 2026-07-11T17:12:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167317 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Бокшай (чеперушка)|люде}} {{Особа проста |Имя=Емилиан Бокшай |Имя_оригиналне={{ref-hu}} Boksay Emil |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Емилиан Бокшай.jpg|250px]] |Образчика_подпис= |Чинность=[[священик]], [[новинарь]], словникарь, [[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1889|09|15}} |Мѣсто_роджѣня=[[Кобылецка Поляна]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1976|05|08|1889|09|15}} |Мѣсто_смерти=[[Кошицѣ]], [[Чехословакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= там же }} '''Емилиан Бокшай''', {{ref-hu}} ''Boksay Emil'', (*&nbsp;{{date|18890915||a}}, [[Кобылецка Поляна]], [[Мадярске кральовство]] – †&nbsp;{{date|19760508||a}}, [[Кошицѣ]], [[Чехословакия]]) — [[священик]], [[новинарь]], словникарь, [[педагог]], сполоченскый активиста [[Русины|русинской]] ориентаци&nbsp;и на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], брат [[Малярь|маляря]] [[Йосиф Бокшай|Йосифа Бокшая]].<ref name="МП">Поп І.</ref> ==Биографичны податкы== Учив ся в Мукачовской гимназии и Будапештской теологичной [[Семинария|семинарии]] (1907–1909). Рукоположеный в грекокатолицкы священикы (1914). В часѣ [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] служив [[каплан]]ом в [[Мукачово|Мукачовѣ]]. По роспадѣ [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярщины]] активно ся участнив в политичном животѣ [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]. Секретарь «Руського клуба». В роках 1935–1938 закладатель и редактор русинской новинкы ''Недѣля'' Мукачовской [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкой]] [[Епархия|епархии]]. [[Професор]] [[Теология|теологии]] на Ужгородской гимназии (1918–1944), автор ряда учебникох, написаных по русинскы. При конци Другой свѣтовой войны (1945) емигровав до [[Кошицѣ|Кошиць]], де прожив остаток свого живота.<ref name="МП"/> Причинов емиграции была [[атеизм|атеизация]] и [[украинизация]], котры ся зачали в бывшой [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref>Алмашій М.</ref> ==Творба== Еще в 1920-х роках выступив зоз сериев статей в часописах [[Новинка Наука (1897-1914)|''Наука'']] и ''Свобода''. Сполуредиговав грекокатолицкы периодикы ''Благовѣстник'' и ''Душпастырь''. В року 1935 зачав выдавати неполитичный мѣсячник ''Недѣля''. Написав и выдав ряд гимназиалных учебникох, переважно богословской тематикы, што было тѣсно звязане з потребами его многорочной педагогичной роботы: ''Основы правды вѣры (катехизм)''; ''Исторія Старого Завѣту''; ''Исторія святой Католицой Церкви и Мукачовской епархіи''; ''Исторія Нового Завѣту''; ''Литургичны Богослужѣня'' и др. Найвекшу популарность и новы перевыданя заслужили молитвенник ''Господу помолимся'', книга ''Со страхом Божим и вѣрою приступѣте'', учебникы ''Литургика'' и ''Катехизм'', што были перевыданы и в Пряшовѣ.<ref name="Пагиря">Пагиря В.</ref> Его ''Magyar-ruszin szótár / Мадярсько-руській словарь. Ужгород: Выдавательство Педагогичного Т-ва Подкарпатскоѣ Руси, 1928'', котрый склав в сполупраци з [[Михайло Бращайко|Михайлом Бращайком]] и [[Юлиан Ревай|Юлианом Реваем]], не утратив своей вартости доднесь и служить ай нынѣшным русинскым писателям и словникарям. ==Жерела и одказы== * '''Михайло Алмашій''': Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;33. * '''В.&nbsp;В.&nbsp;Пагиря''': Бокшай Еміліан Йосипович. //'''Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття.''' Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;49–50. * '''Іван Поп''': Бокшай Еміліан. //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;61. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1889|1976|Бокшай Емилиан}} [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] [[Катеґорія:Новинаре]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] 9kjebkn6df5kalsxhcx82gk42cjefer 0 15491 167318 144790 2026-07-11T18:01:16Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167318 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Юрко Колинчак |Имя_оригиналне=Juraj Kolinčák {{ref-sk}} |Образчик=[[File:Юрко Колинчак.jpg|250px]] |Чинность=спѣванкарь, [[приповѣдкарь]], збератель [[фолклор]]а |Уроджѣня={{Birth date|1909|09|12}} |Мѣсто_роджѣня=[[Старина (окрес Снина)|Старина]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1984|02|03|1909|09|12}} |Мѣсто_смерти=[[Старина (окрес Снина)|Старина]], [[Чехословакия|Чехословацка социалистична република]] |Мѣсто_погребу= }} '''Юрко Колинчак''', {{lang-sk|Juraj Kolinčák}}, *&nbsp;{{date|19090912||a}} — †&nbsp;{{date|19840203||a}}&nbsp;— русинскый спѣванкарь, [[приповѣдкарь]], збератель фолклора.<ref name=Kovac>Федір Ковач.</ref><ref name=RK>Rusínske kalendárium: JURAJ KOLINČÁK.</ref> {{Цитат 2|Лем даколькым писателям, переважно аматерам, котры бывали в селѣ (Анна Галчакова, Николай Гвозда, Иван Киндя, Юрко Колинчак, Андрѣй Цапцара, Иван Жак), было дозволено публиковати материнскым русинскым языком лиричну поезию и повѣданя о природѣ, валалском бытю, традициях и народностном усвѣдомлѣню Пряшовщины.|{{Цитат 3|Оригиналный текст|Лише кільком письменникам, переважно аматорам, що мешкали на селі (Анна Галчак, Николай Гвозда, Іван Киндя, Юрко Колинчак, Андрій Цапцара, Іван Жак), було дозволено публікувати ліричну поезію та оповідання, присвячені природі, сільському побуту, традиціям та національній самосвідомості Пряшівщини.|Елейн Русинко: Література:<br> Підкарпатська Русь та Пряшівщина.}}}} Юрко Колинчак быв простый земледѣлець. Родив ся в [[Старина (окрес Снина)|Старинѣ]], днесь неекзистуючом [[Село|селѣ]] в [[окрес Гуменне|окресѣ Гуменне]], позднѣйше [[окрес Снина]], в родинѣ худобного газды, котрый упав в [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войнѣ]]. Одмала любив красу, народну спѣванку, гру на гуслях. Тото вшитко вело го ку збераню и записованю фолклора, а пак и сам зачав писати спѣванкы и [[верш]]ы. Его темами быв каждоденный живот [[село|села]] и перемѣны котры ся там одбывають, проблемы интелигенции, моралности, интимного бытя чоловѣка, наймя родинны односины, народностны мотивы.<ref>Анна Плїшкова.</ref> Циклы верши напечатав в колективных зберках ''Зелений віночок — червоні квіточки'' (1965), ''Карпати піснею вчаровані'' (1974), властной книжцѣ ''Підвигорлатська быстрина'' (1977, ушоритель [[Михал Гиряк]]). Тыж окреме [[Михал Гиряк]] ушорив зберку ''Пісні Юрка Колинчака'' (1982).<ref name=Kovac/> == Жерела и одказы == * '''Анна Плїшкова''': Юрко Колинчак. // Русински / руски писнї. Ред. Наталия Дудаш — Нови Сад: Руске слово, 1997 {{ISBN|86-7105-111-0}} С.&nbsp;88. * '''Федір Ковач''': Колинчак Юрко. // {{КСРУ}} C.&nbsp;174. * '''Елейн Русинко''': Література: Підкарпатська Русь та Пряшівщина. // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{ref-uk}} C.&nbsp;412–417. * {{cite web |author= |date= |url=http://rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/ |title='''Rusínske kalendárium: JURAJ KOLINČÁK''' |publisher=rusin.sk |format= |language=[[Словацкый язык|словацкы]] |accessdate=2019-09-23 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1909|1984|Колинчак Юрко}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Окрес Снина]] 3hclylgnxp64x5u9x0zery9adwxpc8a 167323 167318 2026-07-12T06:14:13Z Igor Kercsa 5504 оправа хыбы 167323 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Юрко Колинчак |Имя_оригиналне=Juraj Kolinčák {{ref-sk}} |Образчик=[[File:Юрко Колинчак.jpg|250px]] |Чинность=спѣванкарь, [[приповѣдкарь]], збератель [[фолклор]]а |Уроджѣня={{Birth date|1909|09|12}} |Мѣсто_роджѣня=[[Старина (окрес Снина)|Старина]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1984|02|03|1909|09|12}} |Мѣсто_смерти=[[Старина (окрес Снина)|Старина]], [[Чехословакия|Чехословацка социалистична република]] |Мѣсто_погребу= }} '''Юрко Колинчак''', {{lang-sk|Juraj Kolinčák}}, *&nbsp;{{date|19090912||a}} — †&nbsp;{{date|19840203||a}}&nbsp;— русинскый спѣванкарь, [[приповѣдкарь]], збератель фолклора.<ref name=Kovac>Федір Ковач.</ref><ref name=RK>Rusínske kalendárium: JURAJ KOLINČÁK.</ref> {{Цитат 2|Лем даколькым писателям, переважно аматерам, котры бывали в селѣ (Анна Галчакова, Николай Гвозда, Иван Киндя, Юрко Колинчак, Андрѣй Цапцара, Иван Жак), было дозволено публиковати материнскым русинскым диалектом лиричну поезию и повѣданя о природѣ, валалском бытю, традициях и народностном усвѣдомлѣню Пряшовщины.|{{Цитат 3|Оригиналный текст|Лише кільком письменникам, переважно аматорам, що мешкали на селі (Анна Галчак, Николай Гвозда, Іван Киндя, Юрко Колинчак, Андрій Цапцара, Іван Жак), було дозволено публікувати рідним русинським діалектом ліричну поезію та оповідання, присвячені природі, сільському побуту, традиціям та національній самосвідомості Пряшівщини.|Елейн Русинко: Література:<br> Підкарпатська Русь та Пряшівщина.}}}} Юрко Колинчак быв простый земледѣлець. Родив ся в [[Старина (окрес Снина)|Старинѣ]], днесь неекзистуючом [[Село|селѣ]] в [[окрес Гуменне|окресѣ Гуменне]], позднѣйше [[окрес Снина]], в родинѣ худобного газды, котрый упав в [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войнѣ]]. Одмала любив красу, народну спѣванку, гру на гуслях. Тото вшитко вело го ку збераню и записованю фолклора, а пак и сам зачав писати спѣванкы и [[верш]]ы. Его темами быв каждоденный живот [[село|села]] и перемѣны котры ся там одбывають, проблемы интелигенции, моралности, интимного бытя чоловѣка, наймя родинны односины, народностны мотивы.<ref>Анна Плїшкова.</ref> Циклы верши напечатав в колективных зберках ''Зелений віночок — червоні квіточки'' (1965), ''Карпати піснею вчаровані'' (1974), властной книжцѣ ''Підвигорлатська быстрина'' (1977, ушоритель [[Михал Гиряк]]). Тыж окреме [[Михал Гиряк]] ушорив зберку ''Пісні Юрка Колинчака'' (1982).<ref name=Kovac/> == Жерела и одказы == * '''Анна Плїшкова''': Юрко Колинчак. // Русински / руски писнї. Ред. Наталия Дудаш — Нови Сад: Руске слово, 1997 {{ISBN|86-7105-111-0}} С.&nbsp;88. * '''Федір Ковач''': Колинчак Юрко. // {{КСРУ}} C.&nbsp;174. * '''Елейн Русинко''': Література: Підкарпатська Русь та Пряшівщина. // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{ref-uk}} C.&nbsp;412–417. * {{cite web |author= |date= |url=http://rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/ |title='''Rusínske kalendárium: JURAJ KOLINČÁK''' |publisher=rusin.sk |format= |language=[[Словацкый язык|словацкы]] |accessdate=2019-09-23 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1909|1984|Колинчак Юрко}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Окрес Снина]] 4pqz5jrm5j8x61mz2dtltx1m3bodc9a 0 15556 167319 140155 2026-07-11T18:19:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167319 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Гайнрих фон Штефан |Имя_оригиналне={{ref-de}} Heinrich von Stephan |Категория_склада=Heinrich von Stephan |Образчик=[[File:Generalpostdirektor Stephan.jpg|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность= державный урядник, реформатор пошты |Уроджѣня={{Birth date|1831|01|07}} |Мѣсто_роджѣня= [[Штолп]], [[Кральовство Пруссия|Пруссия]] |Упокоеня={{Death date and age|1897|04|08|1831|01|07}} |Мѣсто_смерти=[[Берлин]], [[Нѣмецке цѣсарство|Германия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=теметов Dreifaltigkeitsfriedhof I, Кройцберг,&nbsp;Берлин }} [[File:Berlin, Kreuzberg, Mehringdamm, Dreifaltigkeitsfriedhof I, Grab Heinrich von Stephan.jpg|thumb|260px|Автор надгробка — скулптор Йозеф Уфус]] '''Га́йнрих фон Ште́фан''', {{ref-de}} ''Heinrich von Stephan''; *[[7. януар]] [[1831]], [[Штолп]], [[Кральовство Пруссия|Пруссия]] (нынѣ [[Слупск]], [[Польща]]) — †[[8. апріль|8. апрѣль]] [[1897]], [[Берлин]], [[Нѣмецке цѣсарство|Германия]] — генералный директор [[пошта|пошты]] [[Сѣверогерманска конфедерация|Сѣверогерманской конфедерации]] (од року 1870), штатный секретарь Имперского поштового уряду [[Нѣмецке цѣсарство|Германии]] (од року 1880), вызнамный дѣятель поштовой организации нового часу. Створив з необертливых окремѣшных поштовых служеб старогерманскых держав [[XVIII. стороча|XVIII.]]–[[XIX. стороча]] модерный единый апарат комуникации. ;Карьера:Быв сыном ремеселника, а в року 1848 вступив до [[пошта|поштовых]] служеб, де поступовав доста скоро: в року 1859 уже быв позваный на генералный поштовый уряд, в року 1863 — верхный поштовый радник, 1868 — верхный тайный поштовый радник.<ref name=Ottův>Ottův slovník naučný.</ref> ;Реформы:Удало му ся скласти поштовы договоры з [[Белгия|Белгиев]] (1863); [[Нидерланды|Нидерландами]] (1864); [[Испания|Испаниев]] и [[Португалия|Португалиев]] (1865); [[Норвегия|Норвегиев]], [[Швеция|Швециев]], [[Швайц]]ом, [[Италия|Италиев]] (1868), [[Ватикан]]ом (1869), котрыма ся установили едины правила и тарифы на поштовы службы. Ему належить идея вельох новот, котры днесь суть оддавна привычныма службами на [[пошта|поштѣ]]: [[пошткарта]], грошова пересылка, туня доправа печатных выдань.<ref name=Ottův/> ;Организация:Дякуючи доброй организации за час его службы 7-кратно выросло число поштовых урядох, дякуючи туньым тарифам 6-кратно выросло число писем. [[Пошта]] зачала давати державѣ значный зыск.<ref name="ЭСБЕ">Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона</ref> ;Заслугы:Найвекша его заслуга — основаня [[Свѣтова поштова уния|''Свѣтовой поштовой унии'']] (1874). В року 1885 за свои заслугы быв повышеный до дѣдичного шляхтицтва.<ref name=Ottův/> :Гайнрих фон Штефан заслужив собѣ надзвычайно великой популарности, поступаючи ся лем [[Отто фон Бисмарк]]у.<ref name="ЭСБЕ"/> ==Жерела и одказы== * '''Ottův slovník naučný'''. Illustrovaná encyklopaedie obecných vědomostí. Díl&nbsp;24. Vyd. J.&nbsp;Otto. V Praze, 1906, с.&nbsp;104. * Стефан, Генрих // '''Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона''' — СПб., 1901: т.&nbsp;XXXIa, с.&nbsp;646. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1831|1897|Штефан, Гайнрих фон}} [[Катеґорія:Пошта]] [[Катеґорія:Державны урядници]] ozg7j9rr1vnf1dp9pb4fi81kxcgd61n 0 15574 167320 130631 2026-07-11T18:29:08Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167320 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Василий Такач |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик=[[File:Basil Takach.jpg|250px]] |Чинность=Екзарх Русинской [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] [[США]] |Уроджѣня={{Birth date|1879|10|27}} |Мѣсто_роджѣня=[[Вучково]], [[жупа Мараморош]], [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{Death date and age|1948|05|13|1879|10|27}} |Мѣсто_смерти=[[Питтсбург]], [[Пенсилвания]], [[США]] |Причина_смерти=[[раковина]] |Мѣсто_погребу=Mount Saint Macrina Cemetery Uniontown, Fayette County, Pennsylvania, USA<ref>https://www.findagrave.com/memorial/5739180/basil-takach</ref> }} '''Василий Такач''', {{ref-en}} ''Basil Takach'', *[[27. октобер]] [[1879]], [[Вучково]], [[жупа Мараморош]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[13. май]] [[1948]], [[Питтсбург]], [[Пенсилвания]], [[США]] — [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]] и первый [[епископ]] Русинской [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] [[США]].<ref name="Магочи">Маґочій П. Р.</ref> ==Биография== ;Штудии:Походив зоз [[Священик|священицкой]] родины.<ref name=archpitt>Bishop Basil Takach.</ref> Абсолвовав [[Унгвар]]ску [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицку]] богословску [[Семинария|семинарию]].<ref name="Магочи"/> [[12. децембра]] [[1902]] высвяченый за [[священик]]а [[епископ]]ом [[Юлий Фирцак|Юлием Фирцаком]] в [[Мукачовска грекокатолицка епархия|Мукачовской епархии]].<ref name=archpitt/> ;Служба в краю:По девятьох роках службы парохом быв менованый на административну службу до [[Унгвар]]у: ревизором епархиалного банка, выконным директором выдавательского ''[[АД Унио]]'', префектом конвикта ''Алумнеум'' (1911–1918), а по [[Перва свѣтова война|войнѣ]] достав еще вызнамнѣйшы позиции духовного наставника семинарии и [[професор]]а богословия, члена манжелского трибунала и епархиалного радника (1919–1924). За свою честность, одданость и доброту быв меджи найвеце любленыма и честованыма [[священик]]ами [[Мукачовска грекокатолицка епархия|Мукачовской епархии]].<ref name=archpitt/> ;В америцкой мисии:[[8. марца]] [[1924]] [[Свята Столиця]] нечекано выголосила створѣня двох [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкых]] екзархатох в [[США]]. Отець Василий Такач быв менованый за епископа емигрантох карпаторусинскых, мадярскых, словацкых и хорватскых, другый екзархат быв про емигрантох украинскых, а там быв менованый отець [[Константин Богачевскый]] з [[Галичина|Галичины]]. Обое были высвячены на епископох [[15. юна]] [[1924]] в [[Рим]]ѣ, а [[13. авґуст|13. августа]] [[1924]] прибыли до [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорка]]. Отець Василий Такач служив на том посту 24 рокы оддано, терпезливо и одушевнено. Умер на раковину.<ref name=archpitt/> ==Роскол грекокатолицкого екзархата== В Америцѣ отець Василий Такач став перед новов проблемов. Там над [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицков Церквов]] доминовала [[Римокатолицка Церковь|Римокатолицка]], котра выступовала против восточного обряда и традиций, окреме против права [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкых]] [[священик]]ох быти женатыма. Подкарпатскы грекокатолици стояли за свои права заховати собѣ старый обряд и традиции, котры права им были гарантованы при их вступѣ до унии ([[Унгвар]], 1646). [[Ватикан]] схвалив декрет о повинности [[целибат]]у в року 1890 и потвердив в року 1907 (Ea Semper). Але тото ся не додержовало: женаты [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкы]] [[священик|священици]] приходили з родинами з [[Европа|Европы]], ай [[епископ]] Василий Такач высвячовав молодых женатых мужох на [[священик]]ох в первы рокы свого епископства. Коли в року 1929 быв схваленый третий декрет о повинности [[целибат]]у (Cum Data Fuerit), [[епископ]] Такач мусѣв ся тому подрядити. Наслѣдком того став ся роскол, а часть [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкых]] [[священик]]ох и вѣрникох перешла до [[Православна Церковь|Православной Церкви]], веденой [[епископ]]ом [[Алексий Товт|Алексием Товтом]], наконець в року 1936 еще една часть створила нову Карпаторуску православну грекокатолицку диецезию (Джонставн, [[Пенсилвания]]), и ей первый [[епископ]] Орест Чорнок быв в року 1938 высвяченый константинопольскым патриархом.<ref>Magocsi, Paul Robert, сс. 305–307.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Magocsi, Paul Robert'''. Chrbtom k horam. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM. Prešov, 2016. {{ISBN| 978-80-89046-97-3}} * '''Маґочій П. Р.''': Такач Василь (Takach Basil). //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856&nbsp;c.+ХХХІІ&nbsp;с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;721. * {{Cite web |url=https://www.archpitt.org/bishop-basil-takach/ |title='''Bishop Basil Takach''' |format=ФОТО |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |publisher=The Byzantine Catholic Archeparchy of Pittsburgh |accessdate=2019-10-22}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1879|1948|Такач, Василий}} [[Катеґорія:Грекокатолицкы епископы]] s0srhxuxziv0hi0rofrrz7xsnok3xlw 0 15656 167321 161812 2026-07-11T18:42:47Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167321 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михал Стренк |Имя_оригиналне={{ref-rue}} ''Михал Стренк'', {{ref-sk}} ''Michal Strenk'' |Образчик=[[File:Michael Strank.jpg|230px]] |Образчика_подпис=Михал Стренк, 1939 |Чинность=морскый пѣхотинець;<br>в цивилу оправарь дорог<ref name=MSP/> |Уроджѣня={{Birth date|1919|11|10}} |Мѣсто_роджѣня=[[Орябина]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|1945|03|01|1919|11|10}} |Мѣсто_смерти=[[Иводжима]], [[Япония]] |Причина_смерти=тяжке ранѣня |Мѣсто_погребу=Arlington National cemetery<ref>https://nara.getarchive.net/ru/media/the-grave-of-michael-strank-who-died-march-1-1945-30839e</ref> }} {{Вонкове медиум |topic = Поднятя заставы, Иводжима |align = right |video1=[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/Raising_the_Flag_on_Iwo_Jima_%28color%29.ogv Куртый филм, автор William Genaust] }} '''Михал Стренк''' ({{ref-en}} ''Michael Strank'', {{ref-sk}} ''Michal Strenk''; *[[10. новембер]] [[1919]], [[Орябина]], [[окрес Стара Любовня]], [[Чехословакия|ЧСР]] (днесь [[Словакия]]) – †[[1. марец]] [[1945]], [[Иводжима]], [[Япония]])&nbsp;— [[Споены Штаты Америцкы|америцкый]] сержант морской пѣхоты русинского походжѣня,<ref>{{Cite web|title=В США припомянули собі героя Михала Стренка. Писмо загнала і словацька презідентка|url=https://www.lem.fm/v-ssha-pripomyanuli-sobi-geroya-mihala-strenka-pismo-zagnala-i-slovaczka-prezidentka/|date=2019-11-11|accessdate=2025-11-12}}</ref> котрый став ся героем биткы о [[япония|японскый]] [[остров]] [[Иводжима]] в часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]].<ref name=RDCuster>Richard D. Custer</ref> Михал Стренк [[23. фебруара]] [[1945]] быв велительом четы морскых пѣхотинцьох, што подняли [[США|америцку]] заставу над [[остров]]ом [[Иводжима]] в [[Тихый океан|тихоокеанском]] полю боя. Фото з той подѣи зробив фотограф агенции ''Ассошиейтед Пресс'' Джо Розентал ({{ref-en}} ''Joe Rosenthal''), и стало ся оно еднов з найвеце познатых фотографий з [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]].<ref name=RDCuster/> == Биография == Уродив ся [[10. новембра]] [[1919]] в [[Орябина|Орябинѣ]] (официална назва {{ref-sk}} ''Jarabina'') на [[Жупа Спѣш|Спѣшу]] в [[Чехословакия|Чехословакии]] (днесь [[Словакия]]) яко Михал Стренк. Его родителѣ, Василь Стренк и Марта Грофикова, въедно з ним, емигровали до [[США]] в зачатку 1920-х рокох и осадили ся во Франклин Боро около [[Джонставн, Пенсилвания|Джонставн]]а, [[Пенсилвания]]. Выштудовав середню школу и [[6. октобра]] [[1939]] приголосив ся до морской пѣхоты. Упав [[1. марца]] [[1945]] од выстрѣла з канона, коли поясньовав своей четѣ план далшой атакы, через тыждень по тому, як поднимав заставу [[США]] на [[Иводжима|Иводжимѣ]], не доживши до повного взятя острова. Погребеный на [[Арлингтонскый Народный Теметов|Арлингтонском Народном Теметовѣ]].<ref name=RDCuster/> == Почтѣня памяти == [[File:US Marine Corps War Memorial (Iwo Jima Monument) near Washington DC.jpg|thumb|350px|{{center|{{center|Iwo Jima Monument,<br/> в перединѣ, 3-й злѣва Михал Стренк}}]] На [[Арлингтонскый Народный Теметов|Арлингтонском Народном Теметовѣ]] [[10. новембра]] [[1954]] Президент [[Дуайт Айзенгауер]] славностно отворив [[бронза|бронзовый]] монумент, котрый зоз своев вышков 78&nbsp;[[шух]]ы став ся найвысшым бронзовым памятником [[свѣт]]а. Монументом увѣчнены Михал Стренк и его пятеро сполубойовникы, як установлюють заставу. В осадѣ родины Михала Стренка, Франклин Боро, зрядженый Мемориал Ветеранох, де установили памятник свому славному родакови, окрем тото имя Михала Стренка несе транспортный мост через рѣку Коунмо.<ref name=RDCuster/> В [[Стара Любовня|Старой Любовни]] отворена уникатна музеална Военска експозиция Михала Стренка.<ref>Vojenská expozícia Michala Strenka</ref> == Родина == [[File:Vasil Strank Petition for Citizenship.png|thumb|350px|{{center|Приголошѣня Василя Стренка о горожанство США}}]] Василь Стренк емигровав до [[США]] в року [[1920]], а як мало обыв ся, пришла ку ньому в року 1922 жена Марта зоз сыном Михалом. Михал мав еще два младшы браты, Джона (*1923) и Петра (*1925) ай сестру Мери (*1932), котры ся уже родили в Америцѣ. Василь Стренк при натурализации американизовав латиничный правопис призвиска зо Strenk на Strank.<ref name=MSP>The Michael Strank Project.</ref> Во своей жадости о америцке горожанство (petition for citizenship) голова родины Василь Стренк експлицитно и еднозначно зазначив народность своей родины яко [[Русины|русинску]] (Ruthenian).<ref name=RDCuster/> Авшак, академик М.&nbsp;Мушинка зазначать, же (в добѣ комунистичного режима в Чехословакии) далшы члены родины были записаны [[Украинцѣ|Украинцями]], а еден з них аж и быв меджи ведучыма функционерами [[КСУТ]]а, а зато и родительох Михайла Стренка треба означовати як Русинох (Украинцьох).<ref>Проф. Микола Мушинка, академік НАН України.</ref> == Жерела и одказы == * '''Richard D. Custer''': "A Rusyn American Hero: Sergeant Michael Strank". // New Rusyn Times (Pittsburgh, PA), May/June 2000 : {{Cite web |author=Richard D. Custer |url=https://rusynsofpa.blogspot.com/2016/06/sgt-michael-strank-carpatho-rusyn.html |title=Sgt. Michael Strank: A Carpatho-Rusyn Pennsylvanian |format=ФОТО |publisher=The Carpatho-Rusyns of Pennsylvania |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-11-11}} * {{Cite web |author= |url=https://www.noms.sk/sk/ |title='''Vojenská expozícia Michala Strenka''' |format=ФОТО |publisher= |language=[[Словацкый язык|словацкы]] |accessdate=2019-11-12}} * {{Cite web |author= |url=https://strank.org/sgt-michael-strank/ |title='''The Michael Strank Project''' |format=ФОТО |publisher=Veterans Community Initiative, Johnstown, PA |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-11-12}} * {{Cite web |author='''Проф. Микола Мушинка, академік НАН України''' |title=Увічнений у бойовій славі |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2009/Svoboda-2009-39.pdf |date=2009-09-25 |publisher=Свобода №39 с.&nbsp;14 |quote=''Троюрідний брат Михайла, Микола Стренк, довгорічний хронікар села, гордо голосився до української національности і був членом Цетрального комітету [[КСУТ|Культурного союзу українських трудящих]]. Українську національність мали у своїх пашпортах теж інші члени роду Стренків. Отже, не може бути найменшого сумніву, що батьки Михайла Стренка були русинської (української) національності...''|accessdate=2020-04-28}} {{ref-uk}} {{Commonscat}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|1945|Стренк, Майкл}} [[Катеґорія:Русиньскы Америчане]] czcpoly7bcuydles8ybvb4yr97zhtxs 167322 167321 2026-07-11T19:01:18Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167322 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михал Стренк |Имя_оригиналне={{ref-rue}} ''Михал Стренк'', {{ref-sk}} ''Michal Strenk'' |Образчик=[[File:Michael Strank.jpg|230px]] |Образчика_подпис=Михал Стренк, 1939 |Чинность=морскый пѣхотинець;<br>в цивилу оправарь дорог<ref name=MSP/> |Уроджѣня={{Birth date|1919|11|10}} |Мѣсто_роджѣня=[[Орябина]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|1945|03|01|1919|11|10}} |Мѣсто_смерти=[[Иводжима]], [[Япония]] |Причина_смерти=тяжке ранѣня |Мѣсто_погребу=Arlington National cemetery<ref>https://nara.getarchive.net/ru/media/the-grave-of-michael-strank-who-died-march-1-1945-30839e</ref> |Категория_склада=Michael Strank }} {{Вонкове медиум |topic = Поднятя заставы, Иводжима |align = right |video1=[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/Raising_the_Flag_on_Iwo_Jima_%28color%29.ogv Куртый филм, автор William Genaust] }} '''Михал Стренк''' ({{ref-en}} ''Michael Strank'', {{ref-sk}} ''Michal Strenk''; *[[10. новембер]] [[1919]], [[Орябина]], [[окрес Стара Любовня]], [[Чехословакия|ЧСР]] (днесь [[Словакия]]) – †[[1. марец]] [[1945]], [[Иводжима]], [[Япония]])&nbsp;— [[Споены Штаты Америцкы|америцкый]] сержант морской пѣхоты русинского походжѣня,<ref>{{Cite web|title=В США припомянули собі героя Михала Стренка. Писмо загнала і словацька презідентка|url=https://www.lem.fm/v-ssha-pripomyanuli-sobi-geroya-mihala-strenka-pismo-zagnala-i-slovaczka-prezidentka/|date=2019-11-11|accessdate=2025-11-12}}</ref> котрый став ся героем биткы о [[япония|японскый]] [[остров]] [[Иводжима]] в часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]].<ref name=RDCuster>Richard D. Custer</ref> Михал Стренк [[23. фебруара]] [[1945]] быв велительом четы морскых пѣхотинцьох, што подняли [[США|америцку]] заставу над [[остров]]ом [[Иводжима]] в [[Тихый океан|тихоокеанском]] полю боя. Фото з той подѣи зробив фотограф агенции ''Ассошиейтед Пресс'' Джо Розентал ({{ref-en}} ''Joe Rosenthal''), и стало ся оно еднов з найвеце познатых фотографий з [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]].<ref name=RDCuster/> == Биография == Уродив ся [[10. новембра]] [[1919]] в [[Орябина|Орябинѣ]] (официална назва {{ref-sk}} ''Jarabina'') на [[Жупа Спѣш|Спѣшу]] в [[Чехословакия|Чехословакии]] (днесь [[Словакия]]) яко Михал Стренк. Его родителѣ, Василь Стренк и Марта Грофикова, въедно з ним, емигровали до [[США]] в зачатку 1920-х рокох и осадили ся во Франклин Боро около [[Джонставн, Пенсилвания|Джонставн]]а, [[Пенсилвания]]. Выштудовав середню школу и [[6. октобра]] [[1939]] приголосив ся до морской пѣхоты. Упав [[1. марца]] [[1945]] од выстрѣла з канона, коли поясньовав своей четѣ план далшой атакы, через тыждень по тому, як поднимав заставу [[США]] на [[Иводжима|Иводжимѣ]], не доживши до повного взятя острова. Погребеный на [[Арлингтонскый Народный Теметов|Арлингтонском Народном Теметовѣ]].<ref name=RDCuster/> == Почтѣня памяти == [[File:US Marine Corps War Memorial (Iwo Jima Monument) near Washington DC.jpg|thumb|350px|Iwo Jima Monument, в перединѣ, 3-й злѣва Майкл Стренк]] На [[Арлингтонскый Народный Теметов|Арлингтонском Народном Теметовѣ]] [[10. новембра]] [[1954]] Президент [[Дуайт Айзенгауер]] славностно отворив [[бронза|бронзовый]] монумент, котрый зоз своев вышков 78&nbsp;[[шух]]ы став ся найвысшым бронзовым памятником [[свѣт]]а. Монументом увѣчнены Михал Стренк и его пятеро сполубойовникы, як установлюють заставу. В осадѣ родины Михала Стренка, Франклин Боро, зрядженый Мемориал Ветеранох, де установили памятник свому славному родакови, окрем тото имя Михала Стренка несе транспортный мост через рѣку Коунмо.<ref name=RDCuster/> В [[Стара Любовня|Старой Любовни]] отворена уникатна музеална Военска експозиция Михала Стренка.<ref>Vojenská expozícia Michala Strenka</ref> == Родина == [[File:Vasil Strank Petition for Citizenship.png|thumb|350px|{{center|Приголошѣня Василя Стренка о горожанство США}}]] Василь Стренк емигровав до [[США]] в року [[1920]], а як мало обыв ся, пришла ку ньому в року 1922 жена Марта зоз сыном Михалом. Михал мав еще два младшы браты, Джона (*1923) и Петра (*1925) ай сестру Мери (*1932), котры ся уже родили в Америцѣ. Василь Стренк при натурализации американизовав латиничный правопис призвиска зо Strenk на Strank.<ref name=MSP>The Michael Strank Project.</ref> Во своей жадости о америцке горожанство (petition for citizenship) голова родины Василь Стренк експлицитно и еднозначно зазначив народность своей родины яко [[Русины|русинску]] (Ruthenian).<ref name=RDCuster/> Авшак, академик М.&nbsp;Мушинка зазначать, же (в добѣ комунистичного режима в Чехословакии) далшы члены родины были записаны [[Украинцѣ|Украинцями]], а еден з них аж и быв меджи ведучыма функционерами [[КСУТ]]а, а зато и родительох Михайла Стренка треба означовати як Русинох (Украинцьох).<ref>Проф. Микола Мушинка, академік НАН України.</ref> == Жерела и одказы == * '''Richard D. Custer''': "A Rusyn American Hero: Sergeant Michael Strank". // New Rusyn Times (Pittsburgh, PA), May/June 2000 : {{Cite web |author=Richard D. Custer |url=https://rusynsofpa.blogspot.com/2016/06/sgt-michael-strank-carpatho-rusyn.html |title=Sgt. Michael Strank: A Carpatho-Rusyn Pennsylvanian |format=ФОТО |publisher=The Carpatho-Rusyns of Pennsylvania |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-11-11}} * {{Cite web |author= |url=https://www.noms.sk/sk/ |title='''Vojenská expozícia Michala Strenka''' |format=ФОТО |publisher= |language=[[Словацкый язык|словацкы]] |accessdate=2019-11-12}} * {{Cite web |author= |url=https://strank.org/sgt-michael-strank/ |title='''The Michael Strank Project''' |format=ФОТО |publisher=Veterans Community Initiative, Johnstown, PA |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2019-11-12}} * {{Cite web |author='''Проф. Микола Мушинка, академік НАН України''' |title=Увічнений у бойовій славі |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2009/Svoboda-2009-39.pdf |date=2009-09-25 |publisher=Свобода №39 с.&nbsp;14 |quote=''Троюрідний брат Михайла, Микола Стренк, довгорічний хронікар села, гордо голосився до української національности і був членом Цетрального комітету [[КСУТ|Культурного союзу українських трудящих]]. Українську національність мали у своїх пашпортах теж інші члени роду Стренків. Отже, не може бути найменшого сумніву, що батьки Михайла Стренка були русинської (української) національності...''|accessdate=2020-04-28}} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|1945|Стренк, Майкл}} [[Катеґорія:Русиньскы Америчане]] f1xvlvd06nreo16sqrq0xl7np8fe6fb 0 15767 167324 161346 2026-07-12T07:07:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167324 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михаил Парлаг |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Фото хыбить|align=center|width=90}} |Образчика_подпис= |Чинность=[[педагог]], [[фолклор]]иста, [[писатель]] |Уроджѣня={{Birth date|1899|11|21}} |Мѣсто_роджѣня=[[Лохово (Мукачовскый район)|Лохово]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{Death date and age|1992|11|17|1899|11|21}} |Мѣсто_смерти=[[Мукачово]], [[Украина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= }} '''Михаил Парлаг''',<ref>М. Алмашій подавать призвиско як Паллаг.</ref> *&nbsp;[[21. новембра]] [[1899]], [[Лохово (Мукачовскый район)|Лохово]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина]] (днесь [[Мукачовскый район]]) – †[[17. новембра]] [[1992]], [[Мукачово]], [[Украина]] — народный учитель од поволаня, сполоченскый и културно-просвѣтный активиста на Подкарпатской Руси.<ref name="Алмаши">Михайло Алмашій, сс. 194–195.</ref><ref name="Поп">Иван Поп, с. 294.</ref><ref name="Филип">Людвиг Филип.</ref> ==Биография== === Школы === Выштудовав Мукачовску [[Гимназия|гимназию]] и записав ся на Мукачовску учительску [[Семинария|семинарию]]. З послѣдного рочника [[Семинария|семинарии]] быв мобилизованый до австро-мадярского войска в року 1918, а в року 1919, в переддень роспада [[Австро-Мадярщина|Австро-мадярской империи]] дезертовав. === Културно-просвѣтна робота === Ищи в штудентскых роках спознав ся зоз [[Тивадар Легоцкый|Тивадаром Легоцкым]], а в року 1930 — зоз секретарьом [[Лев Толстой|Лева Толстого]] Валентином Булгаковом. В року 1919 школный реферат новой чехословацкой влады вызнав его учительску квалификацию и послав го учительом до села [[Пистрялово]] [[Мукачовскый район|Мукачовского округа]], а од року 1921 перемѣщеный быв до села [[Буковець (Воловецкый район)|Буковець]] найхудобнѣйшого [[Воловецкый район|Воловецкого округа]], де в тоты часы, подля его дньовника, «пановала бѣда, голод, а взимѣ и холод». Молодый [[учитель]] через [[Червеный Крест]] домог ся, обы голодуючы дѣти и сироты [[Перва свѣтова война|войны]] достали ѣстиво, шатя и топанкы. Учив и их родительох, селян, а то не лем читати и писати, але и лѣпшым способам газдованя.<ref name="Алмаши"/><ref name="Поп"/><ref name="Филип"/> В селѣ фунговав дом-читалня, дыховый орхестер и [[драма]]тичный кружок.<ref name="Филип"/> === Руськый Народный Дом === В року 1926 в [[Буковець (Воловецкый район)|Буковци]] з его инициативы селяне выбудовали первый на [[Верховина|Верховинѣ]] ''Руськый Народный Дом'' (културной организации общества А.&nbsp;Духновича зоз централов в [[Ужгород]]ѣ), але в року 1930 тот деревяный дом згорѣв. Намѣсто нього выставили новый, мурованый.<ref name="Алмаши"/><ref name="Поп"/> === Кооперация === Парлаг яко лѣпшый учитель округа быв менованый куратором округа и предсѣдником рады 10 сел Жденьовской долины. Селян научив, як створити кооперативы, подля его рады сполом куповали аграрну технику, засобы зерна на припад неуроды.<ref name="Алмаши"/><ref name="Поп"/> === Педагогична карьера === В роках 1928 – 1938 быв иншпектором школ [[Свалявскый район|Свалявского округа]], од року 1938 директор школы в [[Голубине|Голубином]] и [[учитель]] в [[Свалява|Свалявѣ]]. Од року 1940 – штатистик в Мукачовском школном иншпекторатѣ.<ref name="Алмаши"/> В часѣ [[Друга світова война|войны]] быв мобилизованый до мадярского войска, але быв лем на писарской службѣ в границях державы. Ту стрѣтив ся з мобилизованым [[Федор Потушняк|Федором Потушняком]] и, яко писарь, помог му представити ся незнаючым мадярскый язык и неученым, про што не быв посланый на фронт.<ref>Василь Пагиря, сс. 141–143.</ref> В добѣ [[УССР]] быв директором [[Росвигово|Росвиговской]] семирочной школы, пак од року 1945 в Мукачовском окружном оддѣлѣ народной освѣты быв иншпектором дошколных установ округа, а од 18. апрѣля 1946 — иншпектором школ.<ref name="Алмаши"/> === Послѣдны рокы === В часѣ русинской оброды наперек годному вѣку припоив ся ку русинскому руху, старав ся рештаврациев памятника [[Александер Митрак|Александру Митраку]] на Росвиговском теметовѣ.<ref name="Алмаши"/><ref name="Поп"/> Земный живот опустив [[17. новембра]] [[1992]] в Мукачовѣ, не доживши два дны до свого 93-лѣтя. ==Литературна творба и фолклористика== В часѣ учительства на [[Верховина|Верховинѣ]] зберав спѣванковый фолклор и вышивкы, штудовав технику вышиваня и колекционовав вышиты сорочкы, ручникы, обрусы. Лишив по собѣ описы народных обрядох, сохташа села [[Буковець (Воловецкый район)|Буковець]] и опис сельской свадбы.<ref name="Алмаши"/><ref name="Поп"/><ref name="Филип"/> В периодичной пресѣ публиковав курты литературны описы о животѣ и обычаях Русинох, написаны в романтичном духу, проникнути жальом за заникаючов минулостьов.<ref>Михаил Парлаг.</ref> ==Жерела и одказы== * '''[[Михаил Алмашій|Михайло Алмашій]]''': ''Русинська педагогічна енциклопедія'' — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} {{ref-uk}} * '''Василь Пагиря''': ''Я світ узрів під Бескидом. Сторінки історії'' — Ужгород: Карпати, 1993 — 227 с. {{ISBN| 5-7757-0524-6}} {{ref-uk}} * '''[[Иван Поп]]''': ''Энциклопедия Подкарпатской Руси'' — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} * {{cite web |author='''Михаил Парлаг''' |editor= |date= |url=https://rusin8.webnode.ru/tags/Михаил%20Парлаг/ |title=З литературной творбы |publisher=Русинска Веб-книга |format= |quote= |language=[[русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2019-12-02 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''[[Людвиг Филип]]''' |editor= |date=2017-02-11 |url=https://www.facebook.com/221659364602733/posts/d41d8cd9/972725249496137/ |title=Михаил Парлаг – педагог, фолклорист, активный духновичович |publisher=Юрий Шипович |format= |quote= |language=[[русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2019-12-02 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1899|1992|Парлаг Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] 2ry9ehx5gt2uajabzwfku20xgpx8y7p 0 15857 167325 165099 2026-07-12T07:22:54Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167325 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Микола Кочиш |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= [[Файл:Kocis slika 5cm.jpg|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность= [[Лингвистика|линґвиста]], [[Педагог|педаґоґ]] и [[писатель]] |Уроджѣня= {{Birth date|1928|12|01}} |Мѣсто_роджѣня= [[Дюрдьов]], [[Войводина]], [[Сербия]] |Упокоеня= {{Death date and age|1973|04|16|1928|12|01}} |Мѣсто_смерти= [[Нови Сад]], [[Сербия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=алея писательох на Городским теметове у Новим Садзе }} '''Микола Михайлов Кочиш''' (*[[1. децембер]] [[1928]], [[Дюрдьов]], [[Войводина]], [[Сербия]] – †[[16. апріль|16. април]] [[1973]], [[Нови Сад]], [[Сербия]]), єден зоз сновательох и перши предсидатель «[[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]]», хтори ше як линґвиста, педаґоґ и писатель анґажовал на нормованю руского язика<ref>http://rdsa.tripod.com/drjilserb.html{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}</ref>. Окремне доприношенє Миколи М. Кочиша представля «Правопис руского язика» (1971) и «Ґраматика руского язика» (1974). == Написи, ґраматики, приручнїки и роботни кнїжочки == * 1963: перша статя о власним язику – „Потенциял“, вид.: Народни календар 1964. – Руски Керестур: Руске слово, 1963, боки 150-153; * 1965: Мацеринска бешеда. Часц І. Ґраматика за V и VI класу основней школи. - Нови Сад: Завод за видаванє учебнїкох АПВ, 1965, б. 135; * 1965: Роботна кнїжочка зоз Ґраматики за V класу основней школи з руским наставним язиком. – Нови Сад: Завод за видаванє учебнїкох АПВ, 1965, б. 40; * 1965: Роботна кнїжочка зоз Ґраматики за VI класу основней школи з руским наставним язиком. – Нови Сад: Завод за видаванє учебнїкох, 1965, б. 48; * 1967: Мацеринска бешеда. Часц II. Ґраматика за VII класу основней, школи. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1967, б. 79; * 1968: Мацеринска бешеда. Ґраматика за VIII класу основней школи. Нови Сад, Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1968, б. 98; * 1968: Контролни задатки зоз мацеринского язика за VIII класу основней школи. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1968, б. 66; * 1970: Ґраматика руского язика за V класу основней школи. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1970, б. 120; * 1970: Контролни задатки з ґраматики руского язика за V класу основней школи. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1970, б. 50; * 1970: Словнїк терминох: сербскогорватско-руски и руско-сербскогорватски (история). – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1970, б. 89; * 1971: Правопис руского язика. Школске виданє. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1971, б. 159; * 1972: Приручни терминолоґийни словнїк сербскогорватско-руско-українски. – Нови Сад: Руске слово (1972), б. 370; * 1974 (постгумно): Кочиш М. М.: Ґраматика руского язика. Фонетика. Морфолоґия. Лексика. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1974. – 135 б. == Источнїки и вязи == * Леона Лабош Гайдук. [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/22%20Studia%20Ruthenica.pdf МИКОЛА М. КОЧИШ – ИНОВАТИВНИ ПРИСТУП ҐУ ПЕДАҐОҐИЙНО-УЧЕБНЇЦКЕЙ ДЇЯЛНОСЦИ] * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/kochish-mikola-m/ Прикладнїки зоз литературней творчосци] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1928|1973|Кочиш, Микола}} [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] 3qx72e4crp9qymkyhgluzl9l8zsdqxs 0 15878 167326 139681 2026-07-12T07:41:55Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167326 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Михаил Мондич |Образчик= {{Фоторамка|Фото хыбить|align=center|width=90}} |Чинность=писатель |Уроджѣня={{Birth date|1923|3|5}} |Мѣсто_роджѣня=[[Нанково]], [[Подкарпатска Русь]] |Упокоеня={{Death date and age|1968|3|21|1923|3|5}} |Мѣсто_смерти=[[Мюнхен]], [[ФРГ|Нѣмещина]] |Мѣсто_погребу= }} '''Михаил Дм. Мон­ди­ч''' (*[[5. марец]] [[1923]], [[Нанково]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]&nbsp;— †[[21. марец]] [[1968]], [[Мюнхен]], [[ФРГ|Нѣмещина]]) — русинскый русскоязычный писатель, агент НТС. 13-­роч­ным хлопцем пошов учити ся до [[Прага|Прагы]] з помочов добро­дѣй­ного карпато-рус­ского общества «Возрождение». Там став ся чле­ном Народно-Тру­до­вого Союза (НТС), рус­ской емигрантской орга­ни­зации, яка в тот час борола ся против комму­нистич­ного [[СССР]]. В септембрѣ 1942 быв он заарештованый Гестапом в [[Смоленьск|Смоленску]], коли неле­гално пробовав перейти на русску оккуповану территорию. Нѣмцѣ го депортовали назад до [[Прага|Прагы]], де рок одсидѣв в темници Панкрац. В року 1944 вернув ся дому до [[Нанково|Нанкова]]. В року 1944 го взяли «добро­вольцом» до со­­вѣт­ского войська, а одты пак на службу до без­пе­кы ([[СМЕРШ]]) яко зна­ю­чо­го веце чу­жых языков. При той службѣ быв свѣд­ком арешту [[Августин Волошин|Ав­гус­тина Во­ло­шина]] в Празѣ.<ref name="Mondic">Николай Синевирский</ref><ref>Мондич Михаил: Об авторе</ref> Удало ся му утечи до [[ФРГ|Нѣмещины]], жив уже под новым име­нем, з фалшо­ва­ны­ми документами, з помочов НТС. Спомины Мондича вышли в емигрантском ли­те­ра­турном алманаху «Грани» (специалный выпуск) в осе­ни 1948, под псевдом Николай Синевирский.<ref name="Mondic"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author='''Николай Синевирский''' |url=https://rusin8.webnode.ru/news/sinevirskij-nikolaj-smersh-god-v-stane-vraga/ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20191229163737/https://www.ruwega.com/news/sinevirskij-nikolaj-smersh-god-v-stane-vraga/ |archivedate=Dec 29 2019 |title=СМЕРШ: год в стане врага. Франкфурт-на-Майне: Грани, 1948. −139 с.}} * {{Cite web |url=https://biography.wikireading.ru/hfpDxNGOek |title='''Мондич Михаил: Об авторе''' |publisher=ВикиЧтение |accessdate=2023-06-13}}{{ref-ru}} <!-- dead link * [https://urokiistorii.ru/article/52670 «СМЕРШ — год в стане врага». Предисловие к чешскому изданию.] --> * [http://www.ruslo.cz/index.php/lektsii/item/172-smersh-prestupleniya-bez-nakazaniya-70-let Смерш: преступления без наказания] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1923|1968|Мондич, Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] 0cj5llwda3ob2jtwza7a5s29it4uacq 0 15879 167328 122273 2026-07-12T07:56:41Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167328 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Иван Ковач |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик=[[Файл:Иван Ковач.jpg|250px]] |Чинность=[[композитор]], [[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1937|08|01}} |Мѣсто_роджѣня=[[Руски Керестур]], [[Войводина]] |Упокоеня={{Death date and age|1992|04|18|1937|08|01}} |Мѣсто_смерти=[[Новый Сад]], [[Сербия]] |Причина_смерти=нагла хворота |Мѣсто_погребу=Городски теметов у [[Нови Сад|Новому Садѣ]] }} {{Вонкове медиум |topic = '''Иван Ковач (шкицы ку портрету)'''<br>26 мин. |align = right |video1 = [https://www.youtube.com/watch?v=4BxG1WJq4z4 ] Иван Ковач: споминковы образкы зоз сербской телевизии {{ref-sr}} {{ref-rue}} }} {{Вонкове медиум |topic = '''Иван Ковач: Три смутны пьесы'''. 4 мин. |align = right |video1 = [https://www.youtube.com/watch?v=5B2vtRMt9jM ] Иван Ковач доднесь зоставать единым композитором класичной музикы меджи войводянскыма Русинами }} '''И́ван Ко́вач''', *&nbsp;[[1. авґуст|1. август]] [[1937]], [[Руски Керестур]], [[Войводина]] – [[18. апріль|18. апрѣль]] [[1992]], [[Новый Сад]], [[Сербия]]) — [[композитор]], [[педагог]], сын [[Михал Ковач|Михала Ковача]], [[Писатель|писателя]],<ref name="МСЦ">Мишанич О. В., Стаценко Н. С.,Цап М. М.</ref> сполоченскый и културный дѣятель меджи [[Русины|Русинами]] [[Войводина|Войводины]].<ref name="ДМ">Душан Михалек.</ref> ==Биография== Закончив [[Гимназия|гимназию]] и оддѣлѣня клавира музичной школы ''Исидор Баич'' в [[Новый Сад|Новом Садѣ]], пак на [[Београд]]ской музичной академии штудовав [[клавир]] и [[Композиция (музика)|композицию]] и дипломовав в року 1969 з фахом [[композитор]]а. Уже и в часѣ штудий працовав в ''Радию Нови Сад'', а по штудиях быв выбраный за музичного редактора; быв директором музичной школы ''Исидор Баич'', доцентом и деканом музичного оддѣлѣня Академии Умѣня в [[Новый Сад|Новом Садѣ]]. В року 1986 быв выбраный на секретаря Предсѣдательства Союза композиторох Югославии.<ref name="ДМ"/> {{Цитат 2|''Найменше ся знать, же Иван Ковач быв и поет... Быв великый русинскый интелигент и широка поетична душа''.|Дюра Латяк, видео, 6. мин.}} ==Творба== Творчым идеям Ивана Ковача найближа [[камерна музика]]. Про камерный [[Гуслѣ|гусльовый]] оркестер написав: Концерт, Serenadu bukoliku (1971), Прелудию, вариации и [[фуга|фугу]] (з [[хор]]ом, [[клавир]]ом и бубноритмичныма инштрументами, 1976) и Funerailles. З камерных композиций тыж треба спомянути [[соната|сонаты]] про [[гобой]] и [[клавир]] (1967-1972), [[гуслѣ]] и [[клавир]] (1978), Sonatu-torzo про [[кларинет]] и клавир (1974), Три смутны пьесы про [[виолончело]] и клавир,<ref>Видео, наперек титулку обсягуе лем двѣ з них.</ref> Смыковый квартет (1973). Значну часть творчости придѣлив [[клавир]]у: [[Прелудия]] и [[фуга]], [[Суита]], Sonata (hommage à I. Kassowic) (1971), Toccata quasi una sonata, Вариации и фуга на два [[клавир]]ы. Композиции про [[оркестер]]: [[Симфония]] (1969) и Клавирный концерт и оратория ''Бороню'', котры достали награды на конкурзу з нагоды юбилея [[Билечанка|Билечанкы]] (1980). Иван Ковач быв и автор великого числа соло спѣванок, хоровых композиций, дѣточой и сценичной музикы (ай про [[фестивал]]ы ''Червена ружа'' и ''Червене пупче''), а тыж быв [[Музика|музичный]] критик и [[Публицистика|публициста]].<ref name="ДМ"/> ==Жерела и одказы== * {{cite web |author= '''Душан Михалек''' |editor= |date=2017 |url=https://www.academia.edu/34722831/Иван_Ковач_1937-1992_?auto=download |title=Мой приятель Иван Ковач |publisher=academia.edu |format=DOC |quote= |language=[[Русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2019-12-29 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= '''Мишанич О. В., Стаценко Н. С.,Цап М. М.''' |editor= |date=2013 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7254 |title=Ковач Іван |publisher=Енциклопедія Сучасної України |format=ФОТО |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-12-29 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1937|1992|Ковач Иван (композитор)}} [[Катеґорія:Композіторы і музиканты]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] 9hbph6wly0dc7qn3isicnawazhul3t6 0 15886 167329 144425 2026-07-12T08:11:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167329 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Мирослава Хомяк |Имя_оригиналне= {{ref-pl}} '' Mirosława Chomiak'' |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|width=90|pos=top |link=http://www.cms3.rusynacademy.sk/files/jubi-34.jpg}} |Чинность= [[Языкознательство|языкознателька]], [[Педагог|педаґоґ]] |Уроджѣня= {{Birth date and age|1942|03|25}} |Мѣсто_роджѣня= [[Устя Рускє]], [[Польща]] |Упокоеня= <!-- {{Death date and age|20YY|MM|DD|1942|03|25}} --> |Мѣсто_смерти= |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= }} '''Мирослава Хомяк''', {{ref-pl}} '' Mirosława Chomiak'', *[[24. марец|24. марца]] [[1942]], [[Устя Рускє]] — польска языкознателька, педаґоґ і кодіфікатор [[лемківскый язык|лемківского языка]] в [[Польща|Польщы]].<ref name="Kosowski2022">Севериян КОСОВСКЫЙ (2022)</ref> == Биография == Мирослава Хомяк узріла світ 24. марца 1942 в [[Устя Рускє|Устю Рускым]], одкале як пятрічна дітина была насильно выгнана вєдно з родином на західні землі повоєнной Польщы (1947). До рідного села змогла вернути в 1972 р., де прожыват доднес. Скінчыла росийску філолоґію і протягом такой 40 років выкладала тот язык в середній школі. Професийне знаня східньославяньского языка дало єй можніст досліджати єй рідный – лемківскій.<ref name="Kosowski2022"/> Коли в Польщы была основана перша повыселенча лемківска орґанізация – [[Стоваришыня Лемків]] (апріль 1989 р.), Мирослава Хомяк была єдном з делеґаток на І Конґрес орґанізациі, а дальше выбрана як член Головного Заряду. Вєдно з тым взяла активну участ при першых роботах кодифікациі лемківского вариянту русиньского языка. Мирослава Хомяк є єдном з осіб, якы в 1991 році реактивували Стоваришыня [[Руска Бурса]], будуче спадкоємцьом ґорлицкой Руской Бурсы. Мирослава Хомяк є сполуавторком публікації "Граматика лемківского языка"<ref>Bogdan Horbal</ref>. == Оцініня == Через рокы свойой діяльности была орґанізаторком та активном участничком семінарів для учытелів лемківского языка. Мирослава Хомяк являт ся авторком вельох книжок присвяченых методиці вчыня лемківского языка, котрых лем деякы приміры можете видіти горі (в пізнійшых роках зрыхтувала пару публикаций вєдно з Фундацийом Спераня Лемківской Меншыны «Рутеніка»). За свою роботу была нагороджена польском державом медальом Комісиі Нацийональной Едукациі і Золотым Крестом Заслугы. Єст лавреатком престіжной Преміі ім. Кірила і Методия признаной Світовым Конґресом Русинів і Фундацийом Штефана Чепы. В 2012 р. лемківскє середовиско в Польщы подякувало Мирославі Хомяк за єй значучы осягніня признаньом Нагороды ім. Никыфора (Епифана Дровняка), яка єст схвалена Капітулом Стоваришыньом Лемків.<ref name="Kosowski2022"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Bogdan Horbal''' |title= Review of: Henryk Fontański, Mirosława Chomiak, Gramatyka języka łemkowskiego=Ґраматыка лемківского языка (Katowice: Ślask, 2000) in Journal of Slavic Linguistics 11, no.2 (2003): 361-363 |url= https://www.academia.edu/5404903/_Review_of_Henryk_Fontański_Mirosława_Chomiak_Gramatyka_języka_łemkowskiego_Ґраматыка_лемківского_языка_Katowice_Ślask_2000_in_Journal_of_Slavic_Linguistics_11_no.2_2003_361-363 |accessdate= 25. 3. 2022}}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''Севериян КОСОВСКЫЙ''' |url= http://www.cms3.rusynacademy.sk/?25-3-2022-Ювілей-Мирославы-Хомяк-учытелькы-і-авторкы-лемківской-ґраматикы |title= Ювілей Мирославы Хомяк, учытелькы і авторкы лемківской ґраматикы |date= 25. 3. 2022 |publisher= ЛЕМ.фм |accessdate= 25. 3. 2022}} * [http://www.lem.fm/75-rokiv-miroslavyi-homyak/ 75 років Мирославы Хомяк] * {{Cite web |title= '''Mirosława Chomiak - Nauczycielka''' |format= video |publisher= AeroPhoto LTD |url= https://www.youtube.com/watch?v=AOfW4QT5ENE |accessdate= 25. 3. 2022 }}{{ref-pl}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1942||Хомяк, Мирослава}} [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] enrox1ezf7g5pqj9ugr6ilixwxdl4a0 0 18569 167327 144401 2026-07-12T07:48:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167327 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Иван Ковач |Имя_оригиналне= {{ref-sk}} ''Ivan Kováč'' |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|З другов манжелков, Цилков, 1958|align=center|pos=top|width=90 |link= https://www.rusyn.sk/data/images/56615.jpg}} |Чинность= [[правник]], [[политик]], [[педагог]] |Уроджѣня= {{Birth date|1912|06|02}} |Мѣсто_роджѣня= [[Зарѣча (Закарпатска область)|Зарѣча (Alsókaraszló)]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|2002|11|02|1912|06|02}} |Мѣсто_смерти= [[Кошицѣ]], [[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= }} '''Иван Ковач''', *[[2. юн]] [[1912]], [[Зарѣча (Закарпатска область)|Зарѣча (Alsókaraszló)]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] (днесь [[Украина]]) – †[[2. новембер]] [[2002]], [[Кошицѣ]], [[Словакия]] — русинскый [[правник]], [[политик]], [[педагог]].<ref name="rusinske">Русинскый календарь (юн)</ref> == Биография == === Предвойнова доба === Абсолвовав русску реалну гимназию в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1930), пак учив ся на правничой, филологичной и богословской факултах [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]], универзитах в [[Познань|Познани]], [[Пейч]]у и [[Будапешт]]ѣ. В штудентскых роках быв предсѣдником «Центрального Союза подкарпаторусских студентов» в Празѣ, членом проводу «Союза русской молодежи Карпатской Руси». В серединѣ {{nobr|1930-х}} редаговав и выдавав новинку «Нашъ Карпаторусскій голосъ». В часѣ чехословацкой кризы 1938 быв членом «Центральной Русской Народной Рады» ([[ЦРНР (Ужгород)|ЦРНР]]) в [[Ужгород]]ѣ, выступовав за право [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] на автономию, но и за цѣлостность и независимость [[Чехословакия|Чехословакии]]. В первой автономной владѣ Подкарпатской Руси достав уряд секретаря министра [[Стефан Фенцик|Стефана Фенцика]].<ref name="Pop">Иван Поп</ref> === В часѣ войны === Роспад [[Чехословакия|Чехословакии]] и занятя [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] мадярскым войском были про И.&nbsp;Ковача особнов трагедиов. Мадярска влада го квалификовала як политично несполягливого, а дала го под полицийный дозор. По нападѣ [[Нацистична Германия|Нацистичной Германии]] на [[СССР]] и вступѣ до бойох мадярского войска быв интернованый и посланый до працовного табора. Погыбель 1. ай 2. мадярской армады в Сталинградской битцѣ заставили владу выголосити тоталну мобилизацию, при котрой брали до войска ай несполягливых. В яри 1943 быв посланый на фронт ай И.&nbsp;Ковач. В року 1944 организовав дезертерство групы воякох русинской народности, быв прозрадженый и грозила му кара смерти. Живот му захранив лем скорый прорыв совѣтского войска на мадярску територию по наглом выходѣ Румынии з войны. Од септембра 1944 наступив товмачом при штабѣ 2. Украинского фронту, а з ним дошов до [[Вѣдень|Вѣдня]]. В януарѣ 1945 дочасна мадярска влада при згодѣ Союзницкой контролной комисии про Мадярщину под предсѣдництвом маршала Ворошилова выйменовала го за мандатора Червеного креста про репатриацию мадярскых подданых з нѣмецкых [[Концентрачный лагер|концентрачных лагрох]] в Пражской мисии Червеного креста. По войнѣ [[Оптация|оптовав]] про чехословацке подданство и зостав в [[Прага|Празѣ]].<ref name="rusinske"/> === Повойнова доба === Вернув ся ку организации карпаторусского штудентского двиганя. Инициовав выданя штудентской новинкы «Звезда», литературного часописа «Костер», створив «Фонд стипендий для карпаторусских студентов», быв активный участник приготовлѣня и выданя енциклопедичного алманаха «Пряшевщина». По комунистичном переворотѣ в [[Чехословакия|Чехословакии]] (фебруар 1948) быв арештованый з фалшивым заскаржѣньом з организации и участи в профашистичной организации Подкарпатской Руси под проводом [[Стефан Фенцик|С.&nbsp;Фенцика]]. В року 1949 быв переданый совѣтскым бериевскым органам беспекы, котры его, чехословацкого подданого, через [[Вѣдень]], [[Будапешт]], [[Чоп]] противозаконно вывезли до [[СССР]], де быв засудженый на 10 рокы лагрох [[ГУЛАГ]]а. Наконець, 10. септембра 1956, при [[Хрущовскый помягк|хрущовском помягку]], кауза была зрушена, быв одпущеный до Чехословакии, де го ещи за рок держали в арештѣ.<ref name="Pop"/> === Сучасность === По выслободжѣню преподавав русскый язык на [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|универзитѣ Павла Йозефа Шафарика]] в Кошицях, за 25 рокы быв на челѣ тамошного «Русского клуба», быв организатором каждорочных пушкинскых фестивалох поезии. В {{nobr|1960-х}} остро полемизовав зоз пряшовскыма [[Украинизация|украинизаторами Русинох]]. Написав споминкы «О днях былых», але в комунистичной добѣ не мож было их публиковати, та были прешмугльованы до [[США]] ай уложены во фондѣ «Всероссийской Мемуарной Библиотеки» [[Александр Солженицын|А.&nbsp;Солженицына]]. Умер в [[Кошицѣ|Кошицях]], [[Словакия]], 2. новембра 2002.<ref name="rusinske"/> == Жерела и одказы == * {{Поп2001|статья= Ковач Иван Иванович |позиция= Сс.&nbsp;208–209}} * [https://www.rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/ '''Русинскый календарь''' (юн)]{{ref-sk}} * {{Cite web |title= Neuveriteľný životný príbeh Ivana Kováča |url= https://www.rusyn.sk/neuveritelny-zivotny-pribeh-ivana-kovaca/ |date= 02.06.2023 |accessdate= 06.06.2023}}{{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1912|2002|Ковач, Иван}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы правници]] [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] rbbic89r81g475cbnigyuf88wf4euxr 4 23776 167312 160983 2026-07-11T12:51:27Z Halajkovič 33393 167312 wikitext text/x-wiki '''[[24. авґуст]]'''<br>{{flagicon|Україна}} [[Динь Независимости Україны|День незалежности Україны]] ([[1991]]) <div style="float:right;margin-left:0.5em"> [[Файл:Francois Dubois 001.jpg|right|125px|День святого Бартоломея, зображеный на єднім з образів Франсуа Дюбуа]] </div> * [[410]]&nbsp;— [[Визиготы|Візіґоты]] під веджінём [[Аларик I.|Аларіка I.]] рабують [[Рим]] * [[1572]]&nbsp;— зачінать масакер на святого Бартоломея {{наобр}} * [[1821]]&nbsp;— Кордовскый договор значіть конець мексіцького боя за незалежность * [[1966]]&nbsp;— [[Културна револуціа|Културна револуція]], Червены ґарды зніщіли Джокганґ, найпосвяченїшый будгістьскый храм в [[Тібет]]ї * [[1995]]&nbsp;— сполочность [[Microsoft Corporation|Microsoft]] уведжела на торгы нову операчну сістему Windows 95 * [[2006]]&nbsp;— Меджінародна астрономічна унія перепозерала термін „[[планета]]“, чім [[сонячна сістема]] застала без єдной планеты, Плута, котре ся стало карликов планетов <noinclude> {{documentation|Вікіпедія:Выбраны рочніцї/doc}} </noinclude> kx7b2xuyb7vqdewctjlcayamjx52p7x 4 23782 167313 166291 2026-07-11T12:52:52Z Halajkovič 33393 167313 wikitext text/x-wiki '''[[25. авґуст]]'''<br>{{flagicon|Уруґвай}} День незалежности Уруґвая ([[1825]]){{*}}{{flagicon|Білорусь}} День незалежности Білоруси ([[1991]]) <div style="float:right;margin-left:0.5em"> [[Файл:Galileo Donato.jpg|right|125px|Портрет Ґалілея Ґалілейго од Юстуса Сустермана]] </div> * [[1270]]&nbsp;— конець восьмой крижицькой выправы смертёв Лудвіґа IX. * [[1609]]&nbsp;— таліаньскый астроном [[Ґалілео Ґалілей]] {{наобр}} демонштрує свій першый кукер, котры венеціаньскы законодарцї назвали астрономічным кукером * [[1830]]&nbsp;— зачаток белґіцькой револуції * [[1904]]&nbsp;— зачала ся перша велика битка російско-японьской войны, битка при Ляоянґу * [[1944]]&nbsp;— в [[Паріж]]і ся у рамках [[Друга світова война|другой світовой войны]] одбыв ославный поход на почесть ослободжіня од нїмецькых [[Націоналный соціалізм|націоналных соціалістів]] * [[1991]]&nbsp;— зачала ся битка о Вуковар, найвекша і найкровавіша битка хорватьской войны <noinclude> {{documentation|Вікіпедія:Выбраны рочніцї/doc}} </noinclude> rdmjnqj8hxcf0o8txnlggbu5nloatiu 4 24664 167316 166857 2026-07-11T17:07:47Z Halajkovič 33393 167316 wikitext text/x-wiki {{docpage}} Тота шаблона є частёв сістемы шаблон {{[[Вікіпедія:Выбраны рочніцї]]}}, котры ся поужывають на [[Головна сторінка|Головній сторінцї]] на зображіня блоку „В тот день“. На каждій сторінцї бы мало быти '''8 анонсів''', котры уваджають найважнїшы подїї зо сторінкы дня{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = | #default = {{sp}}('''[[{{#time: j. xg | {{CURRENTYEAR}}-{{SUBPAGENAME}} }}]]'''){{#ifeq: {{#time: j xg | +1 day }} | {{#time: j xg | {{CURRENTYEAR}}-{{SUBPAGENAME}} }} | <includeonly>{{вычістити кеш}}</includeonly> }} }}. Каждый анонс бы в ідеалнім припадї мав быти підложеный жрїдлами в прислушній статї. При придаваню новых анонсів є потребно їх придати ай на прислушну сторінку дня. {{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = <p style="font-size:larger">Актуална сторінка: '''{{Вікіпедія:Выбраны рочніцї|зобразити=одказ}}'''. Актуална шаблона: [[{{Вікіпедія:Выбраны рочніцї|зобразити=шаблона}}]] {{edit|{{Вікіпедія:Выбраны рочніцї|зобразити=шаблона}}}}.</p> }}{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc | {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} = {{TOC right|limit=2}} <h2>Завтра ([[Вікіпедія:Выбраны рочніцї/{{#time: m-j | +1 day }}|{{#time: j. xg | +1 day }}]])</h2> {{Вікіпедія:Выбраны рочніцї/день|{{#time: m | +1 day }}||{{#time: j| +1 day }}|надпис=0}}<includeonly>{{вычістити кеш}}</includeonly> == Послїднї управы в шаблонї == {{Зачаток скрытой части|title=Управы на підсторінках шаблоны „Выбраны рочніцї“ за послїднїх 30 днїв}} {{Special:RecentChangesLinked/Катеґорія:Выбраны рочніцї подля датуму|days=30}} {{Конець скрытой части}} }} == Поз. тыж == * [[Вікіпедія:Выбраны рочніцї/{{#time: m-j | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} -1 day }}|Выбраны рочніцї з {{#time: j. xg | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} -1 day }}]] * [[Вікіпедія:Выбраны рочніцї/{{#time: m-j | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} +1 day }}|Выбраны рочніцї з {{#time: j. xg | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} +1 day }}]] * [[Вікіпедія:Выбраны рочніцї/{{ucfirst: {{#time: F | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} }} }}|Вшыткы сторінкы за {{#time: F | {{CURRENTYEAR}}-{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{CURRENTMONTH}}-{{CURRENTDAY}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }} }}]] * [[Шпеціална:Связанные правки/Катеґорія:Выбраны рочніцї подля датуму|Найновшы управы в шаблонах выбраных рочніць]] <includeonly> [[Катеґорія:Выбраны рочніцї подля датуму|{{#switch: {{SUBPAGENAME}} | Выбраны рочніцї | doc = {{sp}} | #default = {{SUBPAGENAME}} }}]] </includeonly> kl4ddqdcd6zypxsf6tp4tf2tjl5g5ba