Вікіпедія
ruewiki
https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0
MediaWiki 1.47.0-wmf.10
first-letter
Медіа
Шпеціална
Діскузія
Хоснователь
Діскузія з хоснователём
Вікіпедія
Діскузія ку Вікіпедії
Файл
Діскузія ку файлу
MediaWiki
Діскузія ку MediaWiki
Шаблона
Діскузія ку шаблонї
Поміч
Діскузія ку помочі
Катеґорія
Діскузія ку катеґорії
TimedText
TimedText talk
Модуль
Обговорення модуля
Подія
Обговорення події
Шаблона:Lang-lt
10
3235
167403
132579
2026-07-14T14:02:48Z
Halajkovič
33393
167403
wikitext
text/x-wiki
[[Литовскый язык|лит.]] ''{{lang|lt|{{{1}}}}}''<noinclude>
[[Category:Шаблоны языків|lt]]
{{documentation}}
</noinclude>
9h50u7op877cb8e4vnebommaqn52s01
Стрый (родина)
0
14014
167402
167392
2026-07-14T14:01:03Z
Halajkovič
33393
167402
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Стрый}}
'''Стрый''', '''стры́ко''',<ref>{{Русиньскый правопис|Cтры́ко|465}}</ref> '''стрык''' — брат отця.<ref>[http://izbornyk.org.ua/pvlyar/yar15.htm Коротки словник історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ»] // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — {{К.}}: Рад. письменник, 1990. — 558 с.</ref>
Стрыева жена означать ся: '''стрыйна''', '''стрына'''.
== Етимология ==
Подобне слово ся стрѣчать во вшиткых [[Славяньскы языкы|славянскых языках]]: {{lang-hr|strica}}, {{lang-cs|strýc}}, [[булгарьскый язык|булг.]] а [[македоньскый язык|мак.]] ''стрико'', {{lang-sr|стри́ко, стри̑ц/striko, stric}}, {{lang-sk|2|strýc, strýko}}, [[словіньскый язык|словѣн.]] ''stríc'', {{lang-pl|stryj, stryjek}},<ref>{{Cite web |url=http://almukantar.livejournal.com/6282.html |title=Вуйко і стрийко |accessdate=18 квітня 2015 |archive-date=28 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170628104919/http://almukantar.livejournal.com/6282.html }}</ref> [[Вышнёлужіцькый язык|горнолуж.]] ''tryk'', [[Російскы діалекты|русс. диал.]] ''stroj''.
[[Праславяньскый язык|Праславянске]] ''*stryjь'' правдоподобно походить з [[Індоевропскый праязык|ие. праязыка]] ''*ptruᵘ̯io-'', котре ся зредукуе на нуловый ступень [[Список індоевропскых корїнїв|праиндоевропской основы]] ''*ph₂tḗr'' („отець“)<ref>Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.</ref> а е приблизно з {{lang-la|patruus}} („брат отця“), [[Авестьскый язык|авест.]] ''tūirya-'' (таксамо), [[Староіндіцькый язык|староинд.]] ''pítṛvyas'' (таксамо), грец. πάτρως (таксамо), гот. ''fatureo, fetiro'' (таксамо), {{lang-de|3|Vetter}} („братранець“, „двоитый брат“).
Подля иншой верзии е приблизно зо словом {{lang-lt|strūjus}} („дѣд“), староирл. ''sruith'' („старый“, „честованый“), кимер. ''strutiu''.<ref>{{книга|автор=[[Макс Фасмер|Фасмер М. Р.]]|тітул=Строй // Этимологический словарь русского языка|одказ=http://enc-dic.com/fasmer/Stro-12922/ |відповідальний= |місто={{М.}}|выдавательство=Прогресс|рік=1964—1973|том= |сторінок= |сторінки= |isbn=|ref =}}</ref>
== Референции ==
{{reflist}}
== Жерела и одказы ==
* Horoszczak, Jarosław: Słownik łemkowsko-polski, polsko-łemkowski. Warszawa 2004. <nowiki>ISBN 83-917595-8-X</nowiki>
* Дуда, Ігор: Лемківский словник. Тернопіль, Астон, 2011. (см. с. 117, «дядько»)
* Капраль, Михаил: Русинськый ортоґрафічный словарь. Будапешт, 2017 <nowiki>ISBN 978963-89139-3-7</nowiki>
* [http://www.unipo.sk/public/media/11526/Rusinska_lexika.pdf Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к.н., ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., ПгДр. Кветослава КОПОРОВА: Русиньска лексіка]
[[Катеґорія:Родина]]
3ivmstqfnquw91075q12ftttmk32zio
167426
167402
2026-07-15T10:02:31Z
Rue323
31002
167426
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Стрый}}
'''Стрый''', '''стры́ко''',<ref>{{Русиньскый правопис|Cтры́ко|465}}</ref> '''стрык''' — брат отця.<ref>[http://izbornyk.org.ua/pvlyar/yar15.htm Коротки словник історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ»] // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — {{К.}}: Рад. письменник, 1990. — 558 с.</ref> Стрыева жена означать ся: '''стры́йна''', '''стрына'''.
== Етимология ==
Подобне слово ся стрѣчать во вшиткых [[Славяньскы языкы|славянскых языках]]: {{lang-hr|strica}}, {{lang-cs|strýc}}, [[булгарьскый язык|булг.]] а [[македоньскый язык|мак.]] ''стрико'', {{lang-sr|стри́ко, стри̑ц/striko, stric}}, {{lang-sk|2|strýc, strýko}}, [[словіньскый язык|словѣн.]] ''stríc'', {{lang-pl|stryj, stryjek}},<ref>{{Cite web |url=http://almukantar.livejournal.com/6282.html |title=Вуйко і стрийко |accessdate=18 квітня 2015 |archive-date=28 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170628104919/http://almukantar.livejournal.com/6282.html }}</ref> [[Вышнёлужіцькый язык|горнолуж.]] ''tryk'', [[Російскы діалекты|русс. диал.]] ''stroj''.
[[Праславяньскый язык|Праславянске]] ''*stryjь'' правдоподобно походить з [[Індоевропскый праязык|ие. праязыка]] ''*ptruᵘ̯io-'', котре ся зредукуе на нуловый ступень [[Список індоевропскых корїнїв|праиндоевропской основы]] ''*ph₂tḗr'' („отець“)<ref>Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.</ref> а е приблизно з {{lang-la|patruus}} („брат отця“), [[Авестьскый язык|авест.]] ''tūirya-'' (таксамо), [[Староіндіцькый язык|староинд.]] ''pítṛvyas'' (таксамо), грец. πάτρως (таксамо), гот. ''fatureo, fetiro'' (таксамо), {{lang-de|3|Vetter}} („братранець“, „двоитый брат“).
Подля иншой верзии е приблизно зо словом {{lang-lt|strūjus}} („дѣд“), староирл. ''sruith'' („старый“, „честованый“), кимер. ''strutiu''.<ref>{{книга|автор=[[Макс Фасмер|Фасмер М. Р.]]|тітул=Строй // Этимологический словарь русского языка|одказ=http://enc-dic.com/fasmer/Stro-12922/ |відповідальний= |місто={{М.}}|выдавательство=Прогресс|рік=1964—1973|том= |сторінок= |сторінки= |isbn=|ref =}}</ref>
== Референции ==
{{reflist}}
== Жерела и одказы ==
* Horoszczak, Jarosław: Słownik łemkowsko-polski, polsko-łemkowski. Warszawa 2004. <nowiki>ISBN 83-917595-8-X</nowiki>
* Дуда, Ігор: Лемківский словник. Тернопіль, Астон, 2011. (см. с. 117, «дядько»)
* Капраль, Михаил: Русинськый ортоґрафічный словарь. Будапешт, 2017 <nowiki>ISBN 978963-89139-3-7</nowiki>
* [http://www.unipo.sk/public/media/11526/Rusinska_lexika.pdf Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к.н., ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., ПгДр. Кветослава КОПОРОВА: Русиньска лексіка]
[[Катеґорія:Родина]]
quj9h0715uo9rt82g73gfimq1e77obe
Иван Наумович
0
17313
167393
167390
2026-07-14T12:29:17Z
Igor Kercsa
5504
одказы
167393
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Иван Наумович
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада=Ivan Naumovych
|Образчик=[[File:Iwan Naumowycz.JPG|250px]]
|Образчика_подпис=И. Наумович, 1889<ref name=Moncalovsky/>
|Чинность=[[священик]], [[писатель]], дѣятель галичскых Русинох
|Уроджѣня={{Birth date|1826|01|26}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Кизлив]], [[Австро-Мадярщина]]
|Упокоеня={{Death date and age|1891|08|16|1826|01|14}}
|Мѣсто_смерти=[[Новороссийск]], [[Российска империя]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=
}}
[[Файл:Ivan Naumovych grave.jpg|thumb|260px|Гроб Ивана Наумовича перенесеный з Асколдовой могылы на Лукьяновскый теметов, участок 21, ряд 2, мѣсто 10]]
'''Ива́н Наумо́вич''', {{nowrap|*[[26. януар|14.(26.) януар]] [[1826]]}}, [[Кизлив]], [[Австро-Мадярщина]] – {{nowrap|†[[16. авґуст|4.(16.) август]] [[1891]]}}, [[Новороссийск]], [[Российска империя]] — галичско-рускый [[писатель]], сполоченскый дѣятель, [[священик]], выдаватель.<ref name=Moncalovsky>Мончаловскiй О. А.</ref>
== Биография ==
;Школы и молоды рокы:Быв сыном Григория Наумовича, учителя, од нього во школѣ и родинном домѣ, де было семеро дѣти и де ся говорило лем по [[Польскый язык|польскы]], достав зачаточне образованя, котре продовжив во Львовской гимназии. Учити ся мусѣв, заробляючи собѣ корепетиторством. Мати му, Мария родж. Дроздовска, поповска дѣвка, припросила мѣстну грофку Мѣрову, жебы му помогла закончити гимназию, але, доставши там убытованя и финанчну помочь, трафив до недоброй компании, занедзбав науку и не склав испыт за шесту (послѣдну) класу. Пак од ганьбы уже ся не годен быв указати во грофчином домѣ. Заробляв на пробыток нагодныма роботами, ку тому захворѣв на тифус и на сѣм тыждни, котры перебыв в болници, одпав од наукы. Наконець в року 1844 успѣшно склав испыт за шесту класу и в осени того ж року быв приятый до руской грекокатолицкой семинарии. В том часѣ чув ся Поляком и вступив до тайной польской повстанчой организации ''Towarzystwo Braci''. В револучном року 1848 в [[Галичина|Галичинѣ]] лютовала [[колера]]. Семинария ся закрыла. Старшого брата Петра забрали до войска, отець му умер, мати зостала з сиротами без средств пробытку. Уйко Иванов, директор школы зо западной Галичины, загнав им грошѣ на путь и забрав их ку собѣ. Иван ся по празднинах вернув до [[Львов]]а, але го до семинарии не взяли, бо «чоловѣк не годен быти добрым пастырьом и учительом того народа, од котрого ся одрюк». По придушѣню револуции польскы повстанцѣ потягли ся до Мадярщины, а Иван Наумович, не маючи средства на прожитя, прияв мѣсто домашнього учителя у священика во [[Верхобуж]]у. В року 1849 уже працовав в первой в Галичинѣ руской новинцѣ ''Зоря Галицка''. Под вплывом револучных подѣй, контактох з вояками российского войска, переходившого через [[Верхобуж]], пришла му думка оддати ся служѣню свому, рускому народу. В конци того року, видячи, же поправив ся, але и прото, же за нього просив професор Яков Геровскый, дозволили му вернути ся до семинарии, котру закончив в року 1851.<ref name=Moncalovsky/>
;Священича служба и сполоченска активность:21. октобра 1851 вѣнчав ся з Теодоров Гавришкевичовов, дѣвков священика, зачим неодовго прияв высвячѣня од митрополита Михала Левицкого и зачав службу яко [[викарь]] в [[Городок (Львовска область)|Городку]]. Яко [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]] усиловав ся очистити церковный обряд од латинскых деформаций. Його статьи и активность дошли до церковной верхности, и под тиском Рима митрополит Григорий Яхимович выдав пастырске посланя, де вызвав священикох здержати ся з очищѣньом обряда до рѣшѣня Собора, котрый обѣцяв скликати. Як быв Иван Наумович примушеный мовчати в обрядовом дѣлѣ, обернув свою активность на просвѣту народа. Як священик, мав у себе взорове газдовство и своим примѣром, бесѣдами и радами научив селян газдовати, и поклав основу овоцинарству и пчоларству во вшиткых околичных селах. Своев чинностьов зыскав собѣ любов селян и в року 1861 быв выбраный посланцьом до крайового галичского сойма (1861–1866), де ся домогав ровноправности руского языка в державных органах. В року 1871 зачав выдавати новинку ''Русская Рада'' и журнал ''Наука'', писаны народнов бесѣдов, в року 1874 основав [[Общество им. Михаила Качковского]]. Быв посланцьом австрийского парламенту (1874–1879), де неустрашимо обстойовав интересы [[Русины|Русинох]]. В року 1882 зостав з великов групов особ арештованый и обвиненый, же хотѣв одорвати Галичину од [[Австро-Мадярщина|Австрии]] и прилучити ку [[Российска империя|России]].
{{Цитат 2|Менѣ все, що славянское, дорогое! Мой Шевченко, мой Пушкинъ, мой Мицкевич, мой Корженёвскій, мой Колларъ, мой Вукъ Стефановичъ Караджичъ, — они всѣ мои, ибо славянскіи. И тутъ не ма ніякого страха обняти тою любовью и заграничныхъ Славянъ, Великоруссовъ, Болгаръ {{nowrap|и т. п.}} Для мене, яко русского человѣка, найблизше все русское, ибо цѣлый русскій народъ я долженъ считати за мой собственный; но то не мѣшае менѣ быти добрымъ австрійскимъ гражданиномъ.| Оправдателне слово И. Наумовича на судѣ 12.(24.) юна 1882}}
:Суд, выслухавши обвиненого, вывольнив го спод вины державной зрады, але засудив на 8 мѣсяци за ширѣня симпатий ку России и неприязни к тутешным порядкам и унии. Быв тыж [[Екскомуникация|екскомуникованый]] од [[Католицка Церковь|Католицкой Церкви]]. Иван Наумович быв глубоко вѣруючый чоловѣк тоты гонѣня примусили го перейти на [[Православна Церковь|православие]], а в зачатку рока 1886 з цѣлов родинов переселив ся до [[Киев]]а.<ref name=RBS>Русский биографический словарь</ref><ref name=Moncalovsky/>
;Живот в России:В [[Киев]]ѣ достав Иван Наумович статус протоерея, статочну пензию и вольну волю — занимати ся душпастырством або писательством. Два рокы быв парохом в подгородѣ Борщаговка и обладовав взорну пасѣку в женском [[монастырь]]ови, котрый основала Велика княгыня Александра Петровна. Але переважно занимав ся писательством и организациев помочи галичанам. Коли в Галичинѣ ся зачала масова емиграция до [[Бразилия|Бразилии]], задумав безземеллных худобных галичскых селян переселяти на [[Кавказ]]. Жебы там выбрати землѣ про галичскых колонистох, в маю 1891 выбрав ся там з двома галичанами, котры ся на том розумѣли. Вертаючи ся назад, в Новороссийску ся похворѣв, умер 4.(16.) августа 1891 и быв погребеный. Позднѣйше были его останкы перенесены до [[Киев]]а на теметов ''Асколдова Могыла''. Його сын подозрѣвав, же быв он отровленый,<ref name=Moncalovsky/> а дакотры галичане вѣрують тому донынѣ.<ref>Пашаева Н. М.</ref>
== Литературна творба ==
Наумович — еден з найвызнамнѣйшых [[Галичина|галичскых]] популарных [[писатель]]ох, автор повѣстей и повѣдань (''Добра Настя'', ''Повѣсти къ домашному читанью'' и др.), гер (''Гриць Мазниця'', ''Заручины напомацки'', ''Знѣмченый Юрко'' и др.). Посмертно выданый тритомник ''Собраніе сочиненій (Львов, 1926–1927)''.<ref name=Kubijowicz>Кубійович В.</ref>
;Выбор з творбы<ref name=Moncalovsky/>:
* Гриць Мазниця, або муж заманеный (1849)
* Як то легко можь до маетку прійти (Зоря Галицкая, 1849)
* Ночный сопутникъ (Отечественный сборникъ, 1853)
* Повѣсти для учащойся молодежи (1858)
* Ластовка для русскихъ дѣтей (1860)
* Повѣсти и пѣсни для дѣтей (1864)
* Поглядъ въ будущность (Слово, 1866)
* Знѣмченый Юрко (1872, 1875, 1884)
* Луць Заливайко (1872, 1875)
* Золотая книжечка для дѣтей (1874)
* Съ Богомъ (1875)
* Креслатыи тополи (1875)
* Горитъ (1876)
* Максимъ-богачъ, або Божіи суды (1876)
* Катихизмъ пчеловодства (1876)
* Онуфрій Грушкевичъ (1881–1882)
* Добрая Настя (1884)
* Громадскій кумъ и Ивась Гриньковъ (1884)
== Жерела и одказы ==
* '''Кубійович В.''' (ред.): Наумович Іван //Енциклопедія українознавства. Словникова частина в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Том 5, сс. 1716–1717.
* '''Мончаловскiй О. А.''': Житье и дѣятельность Ивана Наумовича — Львов, 1899 [https://www.pravoslavnoe-duhovenstvo.ru/library/material/11902/] {{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Пашаева Н. М.''' |title=И. Г. Наумович как общественный, политический и религиозный деятель Галичины второй половины ХІХ века |url=https://zapadrus.su/zaprus/filzr/2419-i-g-naumovich-kak-obshchestvennyj-politicheskij-i-religioznyj-deyatel-galichiny-vtoroj-poloviny-xix-veka.html |publisher=//Западная Русь |accessdate=2026-07-14}} {{ref-ru}}
* {{cite web |title=Наумович, Иоанн Григорьевич |date=1914 |publisher= //'''Русский биографический словарь''' {{nowrap|А. А. Половцова, т. 11}} |url=https://ru.wikisource.org/wiki/РБС/ВТ/Наумович,_Иоанн_Григорьевич |accessdate=2020-12-10}} {{ref-ru}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1826|1891|Наумович, Иван}}
[[Катеґорія:Русиньскы політіци]]
[[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]]
[[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]]
[[Катеґорія:Посланцьове парламента]]
[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]
67u65yzk8cm8r5vhwy66bflwdj2y6po
Иван Зейкан
0
17317
167395
165950
2026-07-14T13:02:18Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167395
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Иван Зейкан
|Имя_оригиналне=Zékány János {{ref-hu}}<br>Иван Алексеевич Зейкан {{ref-ru}}
|Категория_склада=
|Образчик=
|Образчика_подпис=
|Чинность= [[дипломат]], [[педагог]]
|Уроджѣня=≈1670
|Мѣсто_роджѣня=[[Карачин]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня=зачаток юна 1739
|Мѣсто_смерти=[[Карачин]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=
}}
'''Иван Зейкан''', {{ref-hu}} ''Zékány János'', {{ref-ru}} ''Иван Алексеевич Зейкан'', {{nowrap|*cca 1670}}, [[Карачин]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†зач. юна 1739}}, тыж там — вызнамный подкарпатскый просвѣтитель, первый зоз подкарпатскых [[Русины|Русинох]], котры реализовали свои таланты в [[Российска империя|России]].<ref name=Almasi>Михайло Алмашій</ref><ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref><ref name=Pop2001>Иван Поп</ref><ref name=Pop2010>Іван Поп</ref>
== Школы и дипломатична служба ==
Середне образованя достав в [[Сату Маре]], затым учив ся во [[Львов]]ѣ, а высшы школы абсолвовав в [[Регенсбург]]у, [[Прага|Празѣ]] и [[Вѣдень|Вѣдню]].<ref name=Almasi/><ref name=Pavlenko/> В року 1697 понукнув свои службы яко товмач [[Велике посолство|Великому посолству]] [[Русске царство|России]], котре в той добѣ путовало по [[Европа|Европѣ]], и быв приятый.<ref name=Pavlenko/> При посолствѣ быв участником [[Карловицкый конгрес|Карловицкого конгреса]] (1698–1699) и подготовкы [[Карловицкый мир|мирного договора 1699]]. В конци януара 1699 Зейкан достав платню за свои службы, путовный лист од Прокопия Возницина, {{nowrap|3-го}} амбасадора, и быв накурто одпущеный зо службы “про властны потребы дома”, одкы ся вернув на службу до [[Москва|Москвы]].<ref name=Pavlenko/><ref name=ZOUNB>Видатні закарпатці: Зейкан Іван Олексійович</ref>
== Педагогична служба ==
В рокох 1708–1721 царь [[Петро I. Російскый|Петро І.]] бизовав на Зейкана воспитаня своих любых уйчаникох Ивана и Александра Нарышкиных. Их отець, Лев Кирилович Нарышкин, уйко царя, в роках 1697–1699 быв на челѣ тогдышного [[Посолскый уряд|Посолского уряду]], што одповѣдало позднѣйшому Министерству загранича, до котрой то службы належав и Зейкан, як дипломатичный товмач. Через цѣлы 13 рокы Зейкан допроводжовав братох в их штудийном путованю по Европѣ ([[Кральовство Великой Британии|Британия]], [[Република споеных Нидерландох|Нидерланды]], [[Франция]], [[Испания]], [[Венецка република]]).<ref name=ZOUNB/><ref name=Pahyria>Василь Пагиря</ref><ref name=Pavlenko/> Нарышкины досягли значны успѣхы, здобыли знаня войсково-морской техникы и лодярства. Вернувши дому, они заняли важны посты, а Зейкан затримав велми тѣсны взаимины зо своима воспитаниками. В року 1724 по воли [[Петро I. Російскый|Петра І.]] Иван Зейкан быв змушеный против властной дякы стати ся головным наставником його сѣмрочного внука, будучого императора [[Петро II. Романов|Петра II.]] (1727–1730). По смерти [[Петро I. Російскый|Петра І.]] (1725) на трон сѣла його вдова [[Катарина I.]] (1725–1727), головным наставником наслѣдника трона став ся гроф Остерман, але Зейкан зостав едным з учительох.<ref name=ZOUNB/>
== Интригы и депортация ==
По смерти [[Катарина I.|Катарины I.]] (май 1727) на трон сѣв 11-рочный воспитаник Зейкана, але фактичну владу через малолѣтство императора справовав гроф Меншиков. В резултатѣ придворных интриг Зейкан зостав арештованый и депортованый до [[Мадярске кральовство|Мадярщины]]. Неодовго по тому веце разы и Остерман, и Меншиков, и сам [[Петро II. Романов|Петро II.]] просили Зейкана и австрийску владу, жебы ся вернув до Москвы. Але спочатку тото не приимав знеохоченый Зейкан, а в року 1738, коли ся наконець наважив, не пустила го австрийска влада. В зачатку юна 1739 Иван Зейкан умер.<ref name=Pavlenko/><ref name=ZOUNB/><ref name=Pahyria/>
== Жерела и одказы ==
* '''Михайло Алмашій''': ''Русинська педагогічна енциклопедія'' — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} {{ref-uk}} Сс. 106–107.
* '''Павленко Г. В.''': Зейкан Іван Олексійович //Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} {{ref-uk}} Сс. 100–101.
* '''Василь Пагиря''': ''Я світ узрів під Бескидом. Сторінки історії'' — Ужгород: Карпати, 1993 — 227 с. {{ISBN| 5-7757-0524-6}} {{ref-uk}} Сс. 29–31.
* '''Иван Поп''': ''Энциклопедия Подкарпатской Руси'' — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С. 181.
* '''Іван Поп''': Зейкан Іван //{{ЕКР}} С. 243.
* {{cite web |title='''Видатні закарпатці: Зейкан Іван Олексійович''' |url=http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=68 |publisher=Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім.Ф.Потушняка |accessdate=2020-12-11}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1670|1739|Зейкан, Иван}}
[[Катеґорія:Дипломаты]]
[[Катеґорія:Педаґоґы]]
3f58mqm7fmd9qrzsc134f3o9rexgmhs
Василь Гомоннай
0
17350
167396
144233
2026-07-14T13:09:37Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167396
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Василь Гомоннай
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото| align=center |pos=top |width=90
|link=https://esu.com.ua/images/article_images/G/Gomonay%20Vasily%20Vasilyovich.jpg}}
|Чинность=педагог, организатор школства
|Уроджѣня={{Birth date|1920|12|11}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Барбово]], [[Мукачовскый район|Мукачовскый округ]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]
|Упокоеня={{Death date and age|2004|09|24|1920|12|11}}
|Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]]
}}
'''Васи́ль Васи́льович Гомонна́й''', {{nowrap|*[[11. децембра]] [[1920]]}}, [[Барбово]], [[Мукачовскый район|Мукачовскый округ]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – {{nowrap|†[[24. септембра]] [[2004]],}} [[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] — [[педагог]], [[професор]], доктор педагогичных наук, заслуженый учитель Украины.<ref name=Almasi>Алмашій, Михайло</ref><ref name=>Ходанич П. М. (2006)</ref><ref name=Chodanic2007>Ходанич П. М. (2007)</ref>
== Походжѣня и школы ==
Походив зоз многодѣтной родины, де было 11 дѣти. Абсолвовав народну школу в [[Барбово|Барбовѣ]] (1931), [[горожанка|горожанку]] в [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлках]] (1936), Мукачовску державну учительску семинарию (1942).
== Учительство и организация школства ==
Учительовав в [[Тячовскый район|Тячовском округу]], де по войнѣ активно включив ся до реорганизации школства подля совѣтской системы. В роках 1948–1955 быв ведучым Тячовского окружного оддѣла народной освѣты.<ref name=Almasi/>
В той добѣ были выставлены середны школы в Буштинѣ, Тересвѣ, Тереблѣ, Углѣ, Ольховцях, Ганичах, Усть-Чорной, Нересници ай вельо школ по малых оддаленых селах. За тоту роботу быв удостоеный титулы ''Заслуженый учитель [[УССР]]'' (1954). Екстерно зыскуе высокошколску диплому в Киевском педагогичном инштитутѣ {{nowrap|им. [[Максим Горькый|М. Горького]]}} (1954). В року 1955 став на челѣ Закарпатского областного оддѣла народной освѣты, де под его проводом в роках {{nowrap|1955–1962}} збудованы десяткы школ ай интернатных школ, як то: в Ужгородѣ, Перечинѣ, Свалявѣ, Великом Березном, Виноградовѣ, Береговѣ, Буштинѣ ай инде, отворены 112 школ з мадярскым и румынскым языком выукы.<ref name=Chodanic2020>Ходанич П. М. (2020)</ref>
== Научна робота ==
В року 1962 перешов на роботу до [[УжНУ|Ужгородской державной универзиты]]: кандидат педагогичных наук (1962), доктор педагогичных наук, [[професор]] (1970).<ref name=Chodanic2007/> Быв ведучым катедры педагогикы и психологии (1966–1986).<ref name=Chodanic2007/> Автор понад 200 статей з области методикы выучованя, дидактикы, воспитаня молодежи, иновацийных технологий, истории педагогикы в [[Середня Европа|Середньой Европѣ]].<ref name=Chodanic2020/><ref name=Dovzanin>Довжанин, Оксана</ref>
В року 1995 пензионовав, але продовжовав педагогичну роботу яко професор Закарпатского инштитуту подипломной педагогичной освѣты ай Ужгородского державного инштитуту информатикы, економикы и права, активный автор приручникох про штуденты.<ref name=Chodanic2020/>
;З творбы (монографии)<ref name=Almasi/><ref name=Chodanic2020/><ref name=Dovzanin/>{{ref-uk}}:
*Розвиток народної освіти в Угорській Народній Республіці. 1945-1960 (1962) ,
*Педагогічна думка в Угорщині (1969),
*Народное образование в Венгрии (1972),
*Народное образование в европейских странах социалистического содружества (1978),
*Народна освіта Радянського Закарпаття (1988),
*Нариси з розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття (1990),
*Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) (1992),
*Етико-психологічні проблеми сімейного виховання молоді (1994),
*Августин Волошин (1995, співавтори М.Зимомря, М.Вегеш),
*Школа та освіта Закарпаття (1997, співавтори В.Росул, М.Талапканич),
*Видатні педагоги України (ХІХ – ХХ ст.) (2001, співавтор В.Росул,
*Педагогічна освіта на Закарпатті (2003, співавтори Ходанич П.М., Росул В.В.)
== Награды и сполоченскы функции ==
* Знак «Відмінник народної освіти [[УССР|УРСР]]» (1952)
* Титула Заслуженый учитель [[УССР]] (1954).
* Орден Трудового червоного прапора (1960)
* Медаль «За доблестный труд» и {{nowrap|Медаль А. С. Макаренка}} (1965)
В роках 1965–2004 быв на челѣ Закарпатского оддѣлѣня Педагогичного товаришства Украины, вецеразы быв выбраный до Закарпатской областной ай Тячовской районной рад народных депутатох, де активно обстойовав интересы освѣты и ей працовникох.<ref name=Chodanic2020/>
== Жерела и одказы ==
* '''Алмашій, Михайло''': Гомоннай Василь //Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}{{ref-uk}} Сс. 68–69.
* {{cite web |author='''Довжанин, Оксана''' |date=2020 |title=Вчений педагог та професор |url=http://www.biblioteka.uz.ua/vistavka/?presentation=185 |publisher=ЗОУНБ |accessdate=2020-12-19}}{{ref-uk}}
* '''Ходанич П. М.''' (2007): Гомоннай Василь Васильович //{{ЕЗВО20}} Сс. 98–99.
* {{cite web |author='''Ходанич П. М.''' |date=2006 |title=Гомоннай Василь Васильович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30767 |publisher=ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ |accessdate=2020-12-19}}{{ref-uk}}
* {{cite book |author='''Ходанич П. М.''' |date=2020 |chapter= Василь Васильович Гомоннай / 100-річчя від дня народження вченого-педагога та громадського діяча (1920–2004) |title= Календар краєзнавчих памятних дат Закарпаття на 2020 рік |url= |location= Ужгород |publisher= TIMPANI, 2019 |isbn= 978-617-7378-50-8 |accessdate= |at= Сс. 228–233}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1920|2004|Гомоннай Василь}}
[[Катеґорія:педаґоґы]]
[[Катеґорія:Державны урядници]]
8eq330krjxg42bwmgg6bh7j05rgn7oj
Фердинанд Видра
0
17363
167397
144448
2026-07-14T13:21:35Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167397
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Фердинанд Видра
|Имя_оригиналне={{ref-hu}} Vidra Ferdinánd
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Фото хыбить|align=center|width=90}}
|Образчика_подпис=
|Чинность=малярь
|Уроджѣня=1815<ref name=MKL>Magyar Katolikus Lexikon</ref>
|Мѣсто_роджѣня=[[Весприм]], [[Мадярске кральовство]]<ref name=Révai >Révai nagy lexikona</ref>
|Упокоеня=1879
|Мѣсто_смерти=[[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлкы]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=там же
}}
[[File:Vidra Pannonia 1844.jpg|thumb|260px|{{center|Vidra Pannonia 1844}}]]
'''Фердинанд Видра''', {{ref-hu}} Vidra Ferdinánd, *1815 [[Весприм]], [[Мадярске кральовство]] –†1879, [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлкы]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] — [[Мадяре|мадярскый]] [[малярь]], иконописатель, котрого значна часть робот зроблена про [[Угорска Русь|подкарпатскы]] храмы.<ref name=Pop>Поп И.</ref><ref name=MKL/>
Учив ся на Академии умѣня во [[Вѣдень|Вѣдню]].<ref name=Pop/> Яко штипендиста быв посланый до [[Рим]]а, де перебыв веце рокы<ref name=Révai>Révai nagy lexikona</ref>(1840–1845),<ref name=ZOUNB>ЗОУНБ</ref>
штудуючи малярство добы барока.<ref name=Pop/>
В [[Рим]]ѣ намальовав свой образ ''Паннония'' (1844) и приготовив рисунок з образа [[Рафаел]]а ''Теология'' (1846); обѣ тоты роботы пак трафили до Националного Музея в [[Будапешт]]ѣ. В року 1845 намальовав двѣ иконы про иконостас веспримского катедралного храма. Быв приятый за епархиалного [[малярь|маляря]] [[Мукачовска грекокатолицка епархия|Мукачовской грекокатолицкой епархии]] и в року 1858 вымальовав [[унгвар]]ску катедралу.<ref name=Révai/><ref name=MKL/>
В року 1859 вымальовав церкву Роздва Пресвятой Богородицѣ в [[Зарѣчово|Зарѣчовѣ]] [[Перечинскый район|Перечинского району]].<ref name=Prímic>Михайло Приймич</ref> Його роботы были и часть образох про иконостас церквы Успѣня Пресвятой Богородицѣ в [[Мукачово|Мукачовѣ]],<ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref><ref name=Pop/>
[[Угорска Русь|Подкарпатску]] творчость майстра мож роздѣлити на два периоды: спочатку переважно працовав в Ужанской долинѣ, ку той добѣ належать и роботы в [[Мукачово|Мукачовѣ]], в другом периодѣ переселив ся до [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлок]] и працовав там ай по селах [[Иршавскый район|Иршавского района]].<ref name=Prímic/>
Фердинанд Видра приношовав до мѣстного малярства поступы и принципы италианского позднього [[Бароко|барока]],<ref name=Pavlenko/> його [[Фреска|фрескы]] и ряд образох выникають композичным розмахом, декоративностьов колориту, динамиков и реалистичнов достовѣрностьов постав тай зображеного простору.<ref name=ZOUNB/>
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |title=Vidra Ferdinánd |url=http://lexikon.katolikus.hu/V/Vidra.html |publisher='''Magyar Katolikus Lexikon''' |accessdate=2020-12-23}}{{ref-hu}}
* Vidra Ferdinand //'''Révai nagy lexikona'''. 19. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1926 {{ref-hu}} С. 224.
* '''Павленко Г. В.''' Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} С. 35.
* '''Поп, Иван''': Видра Фердинанд //Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} С. 115.
* {{cite web |author='''Михайло Приймич''' |date=2016 |title=Творчість Фердинанда Видри: ужгородський період |url=https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/28/3.pdf |publisher=Вісник Львівської національної академії мистецтв, вип. 28 |accessdate=2020-12-22}}{{ref-uk}}
* {{cite web |author= |date= |title=Відра Фердінанд |url=http://www.biblioteka.uz.ua/painters/show_avtor.php?id=177 |publisher='''ЗОУНБ''' |accessdate=2020-12-22}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1815|1879|Видра, Фердинанд}}
[[Катеґорія:Маляре]]
870xkgk3cmt908ceh2m3usneggtcknp
Константин Матезонскый
0
17472
167398
139873
2026-07-14T13:32:28Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167398
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Константин Матезонскый
|Имя_оригиналне=''псевдоним: Бѣлорусин''<ref name=Rosul/>
|Категория_склада=Byzantine Catholic Eparchy of Mukacheve
|Образчик=[[File:Matezonsky.png|200px]]
|Образчика_подпис=
|Чинность=Хормайстер, музикант
|Уроджѣня=1794
|Мѣсто_роджѣня=[[Российска империя]]
|Упокоеня=[[28. децембер]] [[1858]]
|Мѣсто_смерти=[[Унгвар]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Причина_смерти=запал [[Печунка|печункы]]<ref name=Grin/>
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]]
}}
'''Константин Матезонскый''', *[[1794]], [[Российска империя]] – {{nowrap|†[[28. децембер]] [[1858]]}}, [[Унгвар]], [[Мадярске кральовство]] — закладатель, диригент и хормайстер первого в [[Угорска Русь|Угорской Руси]] полифоничного (четыриголосого) хору ''Гармония'' {{nowrap|(од р. 1834)}} в [[Унгвар]]ѣ.<ref name=Almasi>Алмаший М.</ref><ref name=Kovac>Федір Ковач</ref><ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref><ref name=ZOUNB>ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка</ref>
== Биографичны податкы ==
До [[Унгвар]]у пришов в року 1833 з [[Перемышль|Перемышля]],<ref name=Pavlenko/><ref name=Almasi/> де быв под псевдонимом ''Бѣлорусин'' спѣваком катедралного хора.<ref name=Rosul>Росул Т.</ref> Призвиско ''Матезонскый'' выгадане, його особность повна тайны, дозвол на селитву в Унгварѣ не достав, бо не мав пас. Зато, же фахово ся розумѣв на музицѣ, было му понукнуте, жебы ся вернув до [[Перемышль|Перемышля]] за легитимациями, а так буде приятый за хормайстра катедралного хора. Понеже ниякых легитимаций не мав ани в Перемышлю, Матезонскый одышов до [[Мукачово|Мукачова]], а одты дав знати, же го не пустили до [[Польща|Польщи]]. За первый рок жив в монастырю яко гость [[поет]]а и [[священик]]а [[Василь Довгович|Василя Довговича]], декана Мукачовского деканата, котрый даколько разы писав до [[Викарь|викаря]] [[Йоанн Чургович|Йоанна Чурговича]], ци не мог бы Матезонскый достати пост без паса. Аж наконець в осени 1834 [[Мукачовска грекокатолицка епархия|епархия]] пристала на то, жебы провадив церковный хор без легитимации особы. Была му становлена мѣсячна платня 10 флорины, але квартель и кост достав задарь в семинарии.<ref name=Grin>Грін О. О.</ref> Матезонскый жив фурт в худобности.<ref name=Pavlenko/>
О свойом походжѣню и особности никому нич не прозрадив. Коли раз [[Александер Духнович|{{nowrap|А. Духнович}}]], з котрым ся приятелили, пробовав ся дознати тайну, напоивши свого сполубесѣдника вином, Матезонскый ся остро подхватив: «Знам, де сѣгаш, Россиянин тайну не вызрадить!» Умер хормайстер [[28. децембра]] [[1858]] по тыждньовой хворотѣ — запалу [[Печунка|печункы]]. В послѣдны минуты його живота коло постели умираючого были його ученици [[Иван Силвай]], Андрей Медведий и диригент ''Гармонии'' Михайло Лихварчик.<ref name=Grin/>
Погребеный быв на [[теметов]]ѣ при ужгородском замку. В совѣтской добѣ, при ликвидациии теметова, надгробок передали до фондох музея, умѣщеного в замку.<ref name=ZOUNB/>
== Хор и репертоар ==
Хор Матезонского называв ся ''Гармония''. Полифоничный спѣв быв на тот час новотов не лем в [[Унгвар]]ѣ, але и в [[Австрийска империя|Австрийской империи]]. Хор продовжив свою чинность и по смерти Матезонского, веце як 100 рокы.<ref name=Almasi/><ref name=ZOUNB/> Репертоар ''Гармонии'' чинили литургичны творы и духовны концерты {{nowrap|Д. Бортнянского}}, украинскы и русинскы спѣванкы: ''Мир вам, братя''; ''Руська земле, наша мати''; ''Дай нам, Боже, добрый час''; ''Думы мои, думы''; ''Я Русин 6ыл''; ''На войну иду''; ''Ой, на горѣ жыто''; а тыж русскы народны спѣванкы и романсы:
''Черная шаль'', ''Выхожу один я на дорогу'', творы {{nowrap|О. Верстовского}}. Выступлѣня хора зыскали величезный успѣх, як свѣдчать рецензии в тогочасной пресѣ.<ref name=Rosul/>
Од року 1936 ''Гармония'' выступовала на габах ''Радио Кошицѣ'' зо службов Божов, колядами, духовныма спѣвами и людовыма спѣванками. Послѣдным ей диригентом быв Никифор Петрашевич, высвяченый 23. марца 1941 в Ужгородѣ и абсолвовавшый Будапештску конзерваторию в року 1943.<ref name=Hajduk>Гайдук В. М.</ref>
== Жерела и одказы ==
* '''Алмаший М.''': Матезонский Константин // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} Сс. 248–249.
* '''Гайдук В. М.''': Історія становлення та розвитку хорового мистецтва Закарпаття в ХІХ – ХХ столітті //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. {{ref-uk}} {{nowrap|С. 17–21}} [http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPUm_2011_1_5 Доступне онлайн]
* '''Грін О. О.''': Константин Матезонський — засновник професійної музики Підкарпатської Русі у першій половині XIX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 14 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет — Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2005 {{ref-uk}} Сс. 51–55 [https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/8984 Доступне онлайн]
* '''Федір Ковач''': Матезонський Костянтин //{{КСРУ}}, с. 213
* '''Павленко Г. В.''': Матезонський Костянтин //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} {{ref-uk}}
* '''Росул Т.''': Матезонський // Українська музична енциклопедія. Т. 3: Л – М {{nowrap|/ Гол. редкол. Г. Скрипник}} — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. {{ref-uk}} С. 338.
* {{cite web |title=Матезонський Костянтин |url=http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=158 |publisher='''ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка''' |accessdate=2021-01-18}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1794|1858|Матезонскый, Константин}}
[[Катеґорія:Диригенты]]
4ifrepv11tzf4rpnyaedf994jpjh9uu
Василь Довгович
0
17477
167399
139836
2026-07-14T13:45:08Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167399
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Василь Довгович
|Имя_оригиналне=''родж. Василь Довганич''
|Категория_склада=
|Образчик=
|Образчика_подпис=
|Чинность=[[священик]], [[филозоф]], [[поет]]
|Уроджѣня=зачаток марца 1783<ref name=Szinnyei/>
|Мѣсто_роджѣня=[[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьово]], [[жупа Мараморош|Мараморош]], [[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня={{Death date and age|1849|12|13|1783|03|03}}
|Мѣсто_смерти=[[Хуст]], [[жупа Мараморош]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=Хуст<ref>https://zakarpattya.net.ua/Zmi/185839-Rozkopky-konservatsiiu-ta-zreshtoiu-vidnovlennia-zamku-planuiut-u-KHusti-VIDEO За дакотрыма податками, на територии замку </ref>
}}
'''Василь Довгович''', *зачаток марца [[1783]], [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьово]], [[жупа Мараморош|Мараморош]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†[[13. децембер]] [[1849]]}}, [[Хуст]], [[жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]] — [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]], [[филозоф]], [[поет]], дописный член Мадярской Академии Наук (од року 1831).<ref name=Szinnyei>Szinnyei József</ref>
== Биография ==
;Школы:Походив з родины селянина<ref name=Misanic>Мишанич О. В.</ref> и во своих автобиографиях ся нигда з тым не таив, так як и зоз своим русинскым родом.<ref name=Pahyra>Василь Пагиря</ref> Читати и писати [[Русинскый язык|по руськы]] научив ся дома, а яко тринадцятьрочный хлопець одышов до [[Хуст]]а,<ref name=Szinnyei/> де на [[Нормална школа|нормалной школѣ]] ся научив мадярскый язык.<ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref><ref name=Pahyra/> Латину ся пак научив на латинской школѣ (класичной гимназии) в [[Сигет]]ѣ (1800–1805), а дале штудовав [[Филозофия|филозофию]] на академии во [[Великый Варадин|Великом Варадинѣ]] (1805–1807) и [[Теология|теологию]] на семинариях в [[Трнава|Трнавѣ]] и [[Унгвар]]ѣ (1807–1811).<ref name=Pop>Иван Поп</ref><ref name=AlmasiPop>Алмашій М., Поп І.</ref>
;Родина:Перед высвячѣньом Довгович оженив ся. Жона його была дѣвка Ивана Ляховича, пароха унгварского. Зато розрахововав он на то, же достане фару унгварску, але в конкурзѣ його [[Михаил Лучкай|Лучкай]] сконкуровав. В родинѣ мали сына Адама, якый умер в дѣточых роках, двѣ дѣвкы и сына Антония, котрый став ся священиком.<ref name=Potusnak/>
;Священича служба:В року 1811 рукоположеный на священицтво<ref name=Kenyeres>Kenyeres Ágnes</ref> и зачав службу в [[Довгое (Закарпатска область)|Довгому]], де по трьох роках уже быв поддеканом.<ref name=Szinnyei/> В Довгому служив до року 1824 и одтам собѣ взяв псевдоним ''Довгович''.<ref name=Pavlenko/><ref name=Pop/> Далшы мѣста священичой службы были [[Великы Лучкы|Лучкы]] (1824–1828), [[Мукачово]] (1828–1844), де быв деканом мукачовского деканата и директором школы,<ref name=Szinnyei/> наконець [[Хуст]] (1844–1849), де умер и быв погребеный.<ref name=Pop/><ref name=AlmasiPop/><ref name=Pavlenko/> {{nowrap|[[17. септембра]] [[1831]]}} Мадярска Академия Наук выбрала го за дописного члена.<ref name=Szinnyei/> Його кончина припала на добу розгрома мадярской револуции и академия не годна была оддати честь свому члену,<ref name=Pahyra/> аж [[14. септембра]] [[1850]] [[Ференц Толди]] выступив на зобраню академии з прощалным словом.<ref name=Szinnyei/> Академик, историк литературы, критик и директор литературного сполку ''Kisfaludy Társaság'' заакцентовав русинске походжѣня Василя Довговича и повѣв: «Наш спочилый товариш заслужив на то, жебы сьме його имя з почестунком споминали въедно з нашыма мадярскыма небожчиками».<ref name=Pahyra/>
== Творча и сполоченска активность ==
Довгович быв во свойом часѣ найученѣйшым мужом Подкарпатя, але як парох, занятый каждоденныма дѣлами парохии, родинныма клопотами, оддаленый од центрох културы, не годен быв дати свѣту вшитко, ку чому мав способности.<ref name=Potusnak>Федор Потушняк</ref> Його старанями в [[Довгое (Закарпатска область)|Довгому]] выбудованый храм и фара, мурованы храмы во многых селах Мукачовского деканата, застачена сталыма доходками мукачовска грекокатолицка школа.<ref name=Szinnyei/> Бо быв Довгович ай добрый газда: в [[Мукачово|Мукачовѣ]] зарядив сад и винницю, занимав ся и пчоларством, зостала по нем и книга ''Méhész gyüjtemény'' (Запискы пчоларя, рукопис), быв майстер на вшитко, ещи ай годинкы знав поладити.<ref name=Potusnak/> В молодости го захватовала литература, мальованя, музика (грав на гусльох).<ref name=AlmasiPop/> Сам компоновав музику и основав церковный хор; тоты музичны интересы заграли свою роль и в том, же взяв до сердця долю утѣкача [[Константин Матезонскый|К. Матезонского]] и ородовав за нього у епархиалной влады, жебы му дали мѣсто хормайстра в [[Унгвар]]ѣ.<ref name=Potusnak/> Як добрый душпастырь переимав ся каждоденныма проблемами свойой паствы: в [[Великы Лучкы|Лучках]] обстойовав интересы селян-сабодашох в судѣ против грофох Шенборнох, котры одняли им привилегии и лѣпшы землѣ, од их стороны писав по верхностях до [[Вѣдень|Вѣдня]] и до самого [[император]]а.<ref name=Pop/> Через свои остры [[памфлет]]ы мав конфликты з церковнов и свѣтсков владов, по судови лишив [[Мукачово]] и перешов до [[Хуст]]а.<ref>Федір Ковач</ref> ''Церковна газета'' (1858, №8, с. 62) писала: «Онъ увлекався поезіею, уже тутъ же покидаетъ ее и береться за филозофію. Вдругъ переходитъ къ теологіи, отсюды устремляеся къ астрономіи, вскорѣ становиться естествоиспытателемъ...»<ref name=Potusnak/>
== Творба ==
Свои природописны и филозофскы трактаты публиковав по часописах:<ref name=Szinnyei/>
* Tudományos Gyűjtemény
** 1824. IX. Ethnographiára mint tudományra szolgálható észrevételek,
** 1829. IX. Isten lételének megmutatására való törekedések,
** 1832. X. Az 1832. évben megjelölendő üstökösről;
* Felső-magyarországi Minerva
** 1825–26. Világ alkotmányáról egy lépéssel feljebb mint Cartész és Newton, kézirata a m. n. múzeumban;
** 1827. Bacsinszky András munkácsi megyés püspök élete,
** 1829. Az egész látható világ rende tudományosan előadva, a legújabb felfogások szerint,
** 1830. Lidércz, sárkány, tüzes golyóbis, lámpás, ugrókecske az égen, meteorok, futó s szakálos csillagok sat. tünetei, új magyarázás szerint, Tenger duzzadás tünetje egy rajzolattal;
* Társalkodó
**1834. Az 1834-ki földrengésről.
Поезии його за живота ся не публиковали, але зостали в рукописной зберцѣ ''Poemata Basilii Dóhovits'' (1832), котра обсягуе 131 поезию латинску, 41 мадярску и 18 русинскых. Зберка ся хранить в [[Пряшов]]ѣ.<ref name=Misanic/> Латинскы и мадярскы вершы писаны переважно в гимназиалных роках, русинскы — в часѣ службы в [[Довгое (Закарпатска область)|Довгому]] и [[Великы Лучкы|Лучках]], в тых переходить од архаичного языка ку народной бесѣдѣ; были они выданы аж в року 1982 [[Иван Мацинскый|Иваном Мацинскым]] в томѣ 10 НЗ МУК во [[Свидник]]у.<ref name=Pop/>
== Интересны факты ==
* Василь Довгович учив ся спочатку в [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьовѣ]] у [[дяк]]а, пак ходив до сосѣднього [[Драгово (Закарпатска область)|Драгова]] до школы, пак сам собѣ завмѣнив, же ся выучить на попа и пошов до [[Хуст]]а. Там наяв ся служити у римокатолицкого попа и ровночасно навщивляв латино-мадярску [[Нормална школа|нормалну школу]].<ref name=Potusnak/>
* В [[Сигет]]ѣ в гимназиалных роках вдякы своим способностям быв приватным учительом в родинѣ баронох Перениовых, а тым ся утримовав.<ref name=AlmasiPop/>
* В часѣ штудий во [[Великый Варадин|Варадинѣ]] быв приятый за домашного учителя в домѣ [[каноник]]а [[Алексѣй Повчий|Алексѣя Повчия]], будучого [[епископ]]а.<ref name=AlmasiPop/>
== Жерела и одказы ==
* '''Kenyeres Ágnes''': Dohovics Vazul, Basilius //MAGYAR ÉLETRAJZI LEXIKON 1000–1990 {{ref-hu}} [http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC03014/03421.htm Доступне онлайн]
* '''Szinnyei József''': Dohovics Vazul //Szinnyei József: Magyar írók élete és munkái II. (Caban–Exner). Budapest: Hornyánszky. 1893. {{ref-hu}} [http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/d/d04195.htm Доступне онлайн]
* '''Алмашій М., Поп І.''': Довгович Василь //Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}{{ref-uk}} С. 88.
* '''Федір Ковач''': Довгович Василь //{{КСРУ}} с. 118
* '''Мишанич О. В.''': Василь Довгович //На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття.— Ужгород: Карпати, 1984 — 528 с. {{ref-uk}} Сс. 501–502.
* '''Павленко Г. В.''': Довгович Василь //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} {{ref-uk}} Сс. 62–63.
* '''Василь Пагиря''': Василь Довгович // {{nowrap|Пагиря В. В.}} Я світ узрів під Бескидом... Сторінки історії — Ужгород: Карпати, 1993 — 227 с. {{ISBN| 5-7757-0524-6}} {{ref-uk}} Сс. 9–11.
* '''Иван Поп''': Довгович (Довганич) Василь // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С. 159.
* '''ФП (Федор Потушняк)''': Короткий нарисъ филозофіѣ Подкарпатя //Литературна недѣля, рочник ІІІ. Ужгород, 1943, {{nowrap|сс. 43–47, 54–56, 68}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1783|1849|Довгович, Василь}}
[[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]]
[[Категория:Латиноязычны поеты]]
[[Катеґорія:Мадярскы поеты]]
[[Катеґорія:Русиньскы поеты]]
[[Катеґорія:Філозофы]]
[[Катеґорія:Поеты Мадярщины]]
bwbdiio81fauuhut6ns9kzsw7qx7079
Иван Пастелий
0
17508
167400
124710
2026-07-14T13:54:04Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167400
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Иван Пастелий
|Имя_оригиналне=Pásztélyi Ioann
|Категория_склада=Rusyn_historians
|Образчик=[[File:Pasteliy Ivan.jpg|240px]]
|Образчика_подпис=
|Чинность=[[каноник]], [[историк]], [[педагог]]
|Уроджѣня={{Birth date|1741|01|27}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Пастилкы|Мала Пастиль]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня=1799
|Мѣсто_смерти=[[Унгвар]],<br> [[Мадярске кральовство]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=там же
}}
'''Иван Пастелий''', {{ref-hu}} ''Pásztélyi Ioann''; {{nowrap|*[[21. януар]] [[1741]]}}, [[Пастилкы|Мала Пастиль]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] – †[[1799]], [[Унгвар]] — [[Русины|русинскый]] церковный и културный дѣятель, [[педагог]], [[каноник]], [[историк]], поет.<ref name=Kovac>Ковач, Ф.</ref><ref name=Misanic>Мишанич О. В.</ref><ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref>
== Биография ==
Походив з родины [[священик]]а.<ref name=Misanic/> Теологичне школованя достав в [[Унгвар]]ѣ, [[Будин]]ѣ и [[Ягер|Ягру]].<ref name=Daniluk>Данилюк Д. Д.</ref><ref name=Kovac/><ref name=Misanic/><ref name=Pavlenko/><ref name=Pop>Иван Поп</ref> Од року 1765 професор етикы Мукачовской духовной семинарии.<ref name=Kovac/><ref name=Pop/> Позднѣйше [[священик]] в [[Гуменне|Гуменному]], [[Хуст]]ѣ, [[каноник]] [[Мукачовска грекокатолицка епархия|Мукачовской грекокатолицкой епархии]].<ref name=Daniluk/><ref name=Kovac/> В року 1787 [[епископ]] [[Андрей Бачинскый|{{nowrap|А. Бачинскый}}]] поклав го за генералного [[викарь|викаря]] новоствореного Пряшовского викариата з сѣдлиском в [[Кошицѣ|Кошицях]].<ref name=Kovac/><ref name=Pop/>
Але про Пастелия административна робота была беззначна и в року 1788 резигновав з того уряду. Яко [[каноник]] активно ся прилучив до бою за вывольнѣня [[Мукачовска грекокатолицка епархия|Мукачовской грекокатолицкой епархии]] од патроната римокатолицкых бискупох [[Ягер|Ягра]].<ref name=Pop/>
== Творба ==
Найвекшым приносом Пастелия ку историчной науцѣ были его латинскоязычны роботы ''Historia Dioecesis Munkatsiensis'' (История Мукачовской епархии), яку [[Михаил Лучкай|{{nowrap|М. Лучкай}}]] зашорив яко {{nowrap|5. том}} до своей 6-томной ''Истории карпатскых Русинох'', пак ''De origine Ruthenorum'' (О походжѣню Русинох), рукопис котрой хранить ся в Державном архивѣ Закарпатской области.<ref name=Daniluk/> В них обстоюе автохтонность [[Русины|Русинох]] и их право на самостатну [[Епархия|диецезию]].<ref name=Pop/>
З поетичной творбы до нас дойшов лем верш ''Пѣснь пастыря душевнаго'', познатый тыж яко ''Пѣснь Пастелия'', котрый найскорше опубликовав [[Михайло Драгоманов|{{nowrap|М. Драгоманов}}]] в журналѣ ''Житє і слово'', Львов, 1894, {{nowrap|т. І, сс. 452–453}}. Верш написаный людовов бесѣдов, призвиско автора ся вычитуе з акростиха.<ref name=Misanic/><ref>[https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-podkarpatja/pastelij-ivan/ Пѣснь Пастелия. Одчитане 2021-01-25]</ref>
== Жерела и одказы ==
* '''Данилюк Д. Д.''': Пастелій Іван (1741–1799) //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2011 Том 8. {{ISBN| 978-966-00-1142-7}} {{ref-uk}} с. 85 [http://www.history.org.ua/?termin=Pastelij_I Одчитане: 25.01.2021]
* '''Ковач, Ф.''': Пастелій Іван //{{КСРУ}} С. 260.
* '''Мишанич О. В.''': Іван Пастелій //На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття.— Ужгород: Карпати, 1984 — 528 с. {{ref-uk}} Сс. 499–500.
* '''Павленко Г. В.''': Пастелій Іван // Павленко, Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енцикл. слов. – Ужгород, 1999. – С. 136.
* '''Иван Поп''': Пастелий Иоанн (Pásztélyi Ioann) // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С. 295.
== Референции ==
{{Reflist}}
{{Lifetime|1741|1799|Пастелий, Иван}}
[[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]]
[[Катеґорія:Русиньскы історіци]]
[[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]]
h3fw7rwmbuzyab3d46oo0uwzo3dz9w7
Звонимир Няради
0
17580
167401
164564
2026-07-14T13:59:44Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167401
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Звонимир Няради
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада=
|Образчик=[[File:Zvonimir Njaradi.jpg|230px]]
|Чинность=[[поет]]
|Уроджѣня={{Birth date|1966|02|14}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Руски Керестур]], [[Войводина]], [[Сербия]]
|Упокоеня={{Death date and age|1993|04|15|1966|02|14}}
|Мѣсто_смерти=[[Руски Керестур]], [[Войводина]], Сербия
|Причина_смерти=самогубство
|Мѣсто_погребу=[[Руски Керестур]]
}}
{{Цитат збоку |Полога=right |Без розрывов=1 |Тло=#eee9d9 |Розмѣр букв=85% |Содержанье=''Руснак церпи вшелїяки швиньства<br>и муши буц цихо.<br>Придзе раз конєц.''|Ширина=220px |Подпис=<small>Звонимир Няради: Нукашносц най им ше позлаци</small>}}
'''Звони́мир Няра́ди''', *[[14. фебруар]] [[1966]], [[Руски Керестур]], [[Войводина]], [[Сербия]] – {{nowrap|†[[15. апріль|15. апрѣль]] [[1993]],}} [[Руски Керестур]], [[Войводина]], [[Сербия]] — дольноземскый русинскый [[поет]] и литературный критик.<ref name=OD>Олександр Дуліченко</ref><ref name=ADD>А. Д. Дуличенко</ref><ref name=PO>Посмертни оглашки: Звонимир Няради</ref>
== Биография ==
По закончѣню [[Гимназия|гимназии]] в [[Руски Керестур|Руськом Керестурѣ]] штудовав [[Русиньскый язык|русинскый язык]] и литературу на универзитѣ в [[Новый Сад|Новом Садѣ]]. Выступовав з властнов творбов в додатку ''Литературне слово'' ку новинцѣ ''Руске слово'', в часописах ''Мак'', ''Шветлосц'' {{nowrap|и др.}} Опубликовав двѣ поетичны зберькы (1987, 1990), на основѣ котрых критикы означили го за едного з найталентованѣйшых поетох молодшой генерации серед [[Руснаци у Войводини|войводянскых Русинох]]. Його [[лирика]] интелектуална и наповнена роздумами о свѣтѣ и о своем мѣстѣ в нему. Веце разы быв лавреатом рочного фестивалу ''Струни шерца'' в [[Руски Керестур|Руськом Керестурѣ]].<ref name=ADD/>
Няради розумѣв роль поета як поважну повинность перед своим народом, указав свое высокое усвѣдомлѣня истории, быв хроникарь, прямый свѣдок и участник тогдышных [[Роспад Югославии|переломных часох]].<ref name=Dula>Ваня Дула.</ref>
{{Цитат 2|Книжкы не появляють ся звонка часу. Жиеме в Югославии, по роспадѣ той, што была, в окружѣню наслѣдкох войны. За нами даколькы тяжкы рокы… поет, як соловѣй, первый паде од отровного газа у рудокопни. Через хаос, котрый нас окружав, дакотры писателѣ не выдержали. Звонимир Няради, добрый молодый поет, наклав на себе рукы… |Наталия Дудаш (1997), с. 176 }}
== Творба ==
Звонимир Няради, подля критикох, «лишив за собов найсубтилнѣйшу [[Поезія|поезию]] в русинской литературѣ вообще», «належить ку найлѣпшым русинскым поетам Югославии».<ref name=ADD/><ref name=Dudas>Наталия Дудаш</ref>
За живота выдав лем двѣ книжочкы, а третя, сумарна, му вышла посмертно, котру успорядив Ваня Дула:
* Обшеднути зоз цинями. — Нови Сад: Руске слово, 1987;
* Особне нєбо. Писнї. — Нови Сад: Руске слово, 1990;
* Капка ми ружа до ока. — Нови Сад: Руске слово, 2015.
Посмертный Нярадийов ''magnum opus'' обсягуе двѣ зберькы поезий (''Обшеднути зоз цинями'', 1987 и ''Особне нєбо'', 1990), кy тым доданы зложены ним поетичны доборы (''Врацанє ґу гвиздом'', 1988; ''Сон о пиcнї'', 1992; ''Добудовйованє нєба'', итд.). Помимо того, за Нярадийом остало цѣле море поезий в рукопису, котры представляють собов материал, ещи лем чекаючый на изглядователльох и упорядникох, а там наявна и поезия на сербском языку.<ref name=Dula/>
Выступовав тыж як литературный критик, котрый росширив простор толкованя новочасной русинской поезии, указав ся способным розумѣти и оцѣнити «иншу од своей поезию.... тактично, истиха, глубше, учуленѣйше, але все на справедливый способ», чим пересягнув границѣ на котрых стали найлѣпшы попередны критикы.<ref name=Dudas/>.
== Жерела и одказы ==
* Наталия Дудаш: Звонимир Няради //Русински/руски писнї. — Нови Сад: Руске слово и Орґанiзацiя Русинiв у Мадярску, ОРРУМА; Нови Сад, 1997, {{nowrap|сс. 229–232.}}
* Ваня Дула: Особне нєбо и цудза жем //Шветлосц, 2016, №3, {{nowrap|сс. 425–428}}
* Олександр Дуліченко: Няраді Звонімір (Няради Звонимир) //{{ЕКР}} {{nowrap|С. 545}}
* {{cite web |author= А. Д. Дуличенко |title=Няради, Звонимир //Русины. Малая энциклопедия |publisher=RDSA |url=https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm |accessdate=2021-02-15}}{{ref-ru}}
* {{cite web |title=Посмертни оглашки: Звонимир Няради |url=https://www.ruskeslovo.com/автор/звонимир-няради/ |publisher=Ruske Slovo |accessdate=2021-02-15}}
* {{cite web |title=Тег: Звонимир Няради |url=https://rusin8.webnode.ru/tags/Звонимир%20Няради/ |publisher=Русинська Веб-книга |accessdate=2021-02-15}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1966|1993|Няради, Звонимир}}
[[Категория:Русиньскы поеты]]
s7pc3mz6jfqr8cbhrj5ufqu48sncu36
Йосип Дзендзелѣвскый
0
17601
167404
144417
2026-07-14T14:03:24Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167404
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Йосип Дзендзелѣвскый
|Имя_оригиналне={{ref-uk}} Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|width=90|pos=top
|link=http://esu.com.ua/images/article_images/D/tom7-1588.jpg}}
|Чинность=педагог, диалектолог, украиниста
|Уроджѣня= {{Birth date|1921|02|17}}
|Мѣсто_роджѣня=Мазурово, Одесской губернии (днесь Миколайовска область)
|Упокоеня= {{Death date and age|2008|08|15|1921|02|17}}
|Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[Украина]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]]
}}
[[File:Dzendzelivski dictionary 1958.png|thumb|262px|{{center|Словник выданый про хоснованя в школах, жебы ся Русины научили, якы русинскы слова суть неправилны з погляду украинской нормы а тоты слова хосновали, як належить в украинчинѣ; авшак тоты «хыбы» жиють доднесь в русинской бесѣдѣ}}]]
'''Йосип Дзендзелѣвскый''', {{ref-uk}} ''Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович'', {{nowrap|*[[17. фебруар]] [[1921]]}}, Мазурово Одесской губернии (днесь [[Миколаївска область|Миколайовской области]] — {{nowrap|†[[15. авґуст|15. август]] [[2008]],}} [[Ужгород]]) — украинскый [[лингвистика|лингвиста]], доктор [[филология|филологии]] (1961), [[професор]] (1963), член [[НТШ]] (1992), автор книг и статей о [[русинскый язык|русинском языку]], истории и културѣ.<ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій, Іван Поп</ref><ref name=Chobzej>Хобзей Н. В.</ref>
== Биография и карьера ==
Родив ся в селѣ Мазурово Одесской губернии (днесь Миколайовска область). Учив ся на Одесской универзитѣ {{nowrap|(1939–1941, 1945–1947)}}. По далшых штудиях на ашпирантурѣ быв посланый в числѣ тысяч иншых педагогох з Украины на новозыскану територию бывшой Подкарпатской Руси. Працовав на [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзитѣ]] {{nowrap|(1951–1996)}}. В роках {{nowrap|1962–1986}} — ведучый катедры украинского языка, в роках {{nowrap|1968–1972}} — декан филологичной факулты. В року 1961 на Ленинградской универзитѣ обгаив докторску дизертацию «Лингвистичный атлас украинскых людовых гвар Закарпатской области УССР».<ref name=Magocsi/><ref name=Chobzej/> Активно сполупрацовав зо словацкыма колегами [[Русины|Русинами]]-[[Украинцѣ|Украинцями]] и выступовав в их выданях: ''Науковий збірник МУК'', ''Наукові записки'', часопис ''Дукля''.<ref>Федір Ковач</ref>
Вшиткы роботы Дзендзелѣвского, як тото строго вымагала повойнова политика комунистичной партии, найме на новозысканой територии, были тенденцийно базованы на том предпокладѣ, же русинскы диалекты суть частьов [[Украинскый язык|украинского языка]]. Приготовив ку публикации перед тым недоступну русинску граматику [[Арсеній Коцак|Арсения Коцака]] и подав дакотры подробности о неопубликованом гуцулском словнику Миколы Грицака; значно прислужив ся ку регабилитации научной репутации [[Иван Гарайда|Ивана Гарайды]], хоть и окреслив его граматику епитетом «одиозна».<ref name=Magocsi/><ref>Иван Поп</ref>
Од року 1996 на пензии, але и тогды активно працовав во своем фаху. Як [[педагог]] затямив ся своим штудентам чоловѣком надзвычайно организованым, вымагаючым пунктуалности в роботѣ од кождого, добросовѣстным и справедливым, вымогливым ку собѣ ай ку иншым. Быв необычайнов особностьов, а своев чинностьов зробив честь не лем [[Закарпатска область|Закарпатю]], [[Украина|Украинѣ]], але и цѣлому славянскому свѣтови.<ref name=Miholinec>Ольга Миголинець</ref>
== Научна чинность ==
Научне наслѣдство професора Дзендзелѣвского обсягуе понад 500 глубокых оригиналных лингвистичных штудий, серед них 12 монографий, учебникох, приручок, [[словник]]ох, опубликованых дома и в заграничу. Майважнѣйшов роботов [[Ученый|ученого]] став ся тритомный ''Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України'', котрый приблизив и зробив зромителнѣйшыма подкарпатскы русинскы гвары про славянскый научный свѣт и указав, на самый перед самым Русинам, же на Подкарпатю не екзистуе єдиный языковый ареал, котрый бы годен чинити основу русинского языка. Професор быв рядным членом Научного товаришства Шевченка во Львовѣ, инициатором и закладательом Закарпатской секции того товаришства. Регуларно выступовав на универзитных, републичных и меджинародных научных нарадах, конференциях.<ref name=Miholinec/>
== Интересны факты ==
* На Одесской универзитѣ {{nowrap|Й. Дзендзелѣвскый}} зачав штудии яко математик, аж по часѣ лишив и перешов на филологию.<ref>Й. Дзендзелівський на каналі «Тиса 1»</ref>
* Супруга его, Нина Петровна, Бѣлоруска, повѣдала, же Йосип Дзендзелѣвскый «цѣлое жытя усиловав ся научити ю бесѣдовати по украинскы», але му то не вышло.<ref>Галина Михайлова</ref>
* В року 1958 {{nowrap|Й. Дзендзелѣвскый}} выдав ''Практичний словник семантичних діалектизмів Закарпаття: На допомогу вчителям Закарпатської області'', котрый мав им помочи, жебы одучили Русинох неправилно хосновати «украинскы слова», але меджи Русинами и доднесь тоты слова жиють з «неправилным» вызнамом.<ref>[https://rusin8.webnode.ru/products/praktichnij-slovnik-sjemantichnikh-d%d1%96aljektizm%d1%96v-zakarpattja/ Практичний словник семантичних діалектизмів Закарпаття]</ref>
* В року 2007 Закарпатска секция [[НТШ]] выдала книгу {{ЕЗВО20}}, але там не найшла мѣсто про свого инициатора и закладателя; напротив Русины-Украинцѣ Пряшовского края з вдячностьов споминають го меджи своима заслуженыма людми в аналогичной енциклопедии {{КСРУ}}.
== Жерела и одказы ==
* '''Федір Ковач''': Дзендзелівський Йосиф //{{КСРУ}} С. 112.
* '''Иван Поп''': Дзендзеливский Йосип Олексийович // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С. 155.
* '''Павло Роберт Маґочій, Іван Поп''': Дзендзелівський Йосип Олексійович //{{ЕКР}} С. 177.
* '''Хобзей Н. В.''': Дзендзелівський Йосип Олексійович //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: {{nowrap|І. М. Дзюба,}} {{nowrap|А. І. Жуковський,}} {{nowrap|М. Г. Железняк та ін.}}; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24082 Верзия: 2016. Одчитане: 26.02.2021]
* {{cite web |author= '''Ольга Миголинець''' |title=Пам’ять про Вчителя. До 90-ліття від дня народження Йосипа Дзендзелівського |date=17.02.2011 |publisher=Закарпаття онлайн |accessdate=2021-02-27}}{{ref-uk}}
* {{cite web |author='''Галина Михайлова''' |title=В УжНУ презентували фільм про професора Йосипа Дзендзелівського |url=http://www.mukachevo.net/ua/news/view/63969 |publisher=mukachevo.net |date=19.10.2012 |accessdate=2021-02-26}}{{ref-uk}}
* [https://www.youtube.com/watch?v=i7k0_xGUB68 '''Й. Дзендзелівський на каналі «Тиса 1»''' — YouTube (30 мин.)]
== Референції ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1921|2008|Дзендзелѣвскый Йосип}}
[[Категория:Педаґоґы]]
[[Категория:Лингвисты]]
k3qvonm9rllb5bcxh4sgbs3cfp0yeif
Юрий Герц
0
17606
167407
144453
2026-07-14T14:13:26Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167407
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя= Юрий Герц
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада= Yuriy Herts
|Образчик= [[Файл:BLANK.jpg|50px]]
|Образчика_подпис= [https://esu.com.ua/images/article_images/G/g-1549341992-02.jpg Фото]
|Чинность= [[малярь]]
|Уроджѣня= {{Birth date|1931|02|27}}
|Мѣсто_роджѣня= [[Лохово (Мукачовскый район)|Лохово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]
|Упокоеня= {{Death date and age|2012|09|15|1931|02|27}}
|Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[Украина]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]]
}}
'''Юрий Герц''', *[[27. фебруар]] [[1931]], [[Лохово (Мукачовскый район)|Лохово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – †[[15. септембер]] [[1992]], [[Ужгород]], [[Украина]] — [[Русины|русинскый]] [[малярь]] з [[Подкарпатя]].<ref name=AZ>А. З.</ref><ref name=Misanic>Мишанич О. В., Стельмах К. Є.</ref>
В року 1955 закончив Ужгородске училище ужиткового умѣня, де его учителями были [[Йосиф Бокшай]], [[Адалберт Ерделий]], [[Федор Манайло]]. Член Сполку малярьох Украины (1969), Заслуженый умѣлець Украины (1990), Шевченковскый лавреат (1994), Народный умѣлець Украины (2003).
== Творба ==
Блискачый послѣдовник манайловской традиции духовности и людовости в малярствѣ. Майстер вельофигурных жанровых композиций. Пасионарный малярь народных вѣровань, обрядох, звычайох и бытя Карпатского краю. Умѣлець неповторного ай своефайтового многофаребного штилу, комбинуючого французскый поинтилизм, византскы рафинованы мозаикы и середновѣкы окенны витражы.<ref name=AZ/><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref>
В совѣтской добѣ его псевдомажорны полотна зображовали щастливый колгоспный живот, чим заспокоив потребы официалного [[соцреализм]]у. В роботах, котры не были мальованы про публичность, Ю. Герц обертав ся ку карпатскому [[фолклор]]у. В постсовѣтском периодѣ ся заглубив до верховинской тематикы, главно святочных традиций, яко колядованя на Роздво, вертеп итп.<ref name=AZ/>
Шевченковску награду достав за цикл робот ''Фарбиста Верховина''.<ref name=Chlanta/>
;З творбы<ref name=Misanic/>:
* Свято на Верховинѣ (1970)
* Пѣсня Верховины (1975),
* Карпатска земля, Верховина святочна (обадва 1979),
* Великодна ночь, Коляды (обадва 1980),
* Мукачово празднуе (1982),
* Стрѣберна свадьба (1983),
* Верховинскы молоды, Святый вечор (обадва 1985),
* Верховинцѣ, Роздвяный день на Верховинѣ (обадва 1990),
* Дерево живота (1991),
* Верховино, свѣтку ты наш (1993),
* Церква в Студеному, Свадебны спѣвы, Карпатска легенда (вшиткы 1994),
* Карпатскы переспѣвы, Верховинскый мотив (обадва 1997),
* Коляды на Верховинѣ (1998),
* Верховинска свадьба (1999),
* Колядникы (2000),
* Воскресѣня (2002),
* Моя Верховина (2003),
* Миколайовска церква (2004),
* Молоды (2005).
== Жерела и одказы ==
* '''Хланта І. В.''': Герц Юрій Дмитрович //{{ЕЗВО20}} С. 91
* {{cite web |author='''А. З.''' |title=Недожытых 90 років русиньского маляря з Підкарпатя – Юрія Герца |date=26. 2. 2021 |publisher= |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?26-2-2021-Недожытых-90-років-русиньского-маляря-з-Підкарпатя-–-Юрія-Герца |accessdate=2021-02-28}}
* {{cite web |author='''Мишанич О. В., Стельмах К. Є.''' |title=Герц Юрій Дмитрович |date=2016 |publisher=Енциклопедія сучасної України |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29361 |accessdate=2021-02-28}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1931|2012|Герц, Юрий}}
[[Катеґорія:Русиньскы малярї]]
lfnkhstwup6vzlnnogrnxmrncbdrdsp
Баффало Билл
0
17607
167409
140150
2026-07-15T06:15:28Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167409
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Баффало Билл
|Имя_оригиналне=Виллиам Фредерик Коди
|Категория_склада=Buffalo Bill
|Образчик=[[Файл:Cody-Buffalo-Bill-LOC.jpg|250px]]
|Образчика_подпис= William F. Cody (aka) "Buffalo Bill", 1911
|Чинность=ловець, ковбой, подузятник, шоумен
|Уроджѣня= {{Birth date|1846|02|26}}
|Мѣсто_роджѣня=Територия Айова {{nowrap|(дн. округ Скотт, [[Айова]])}}
|Упокоеня= {{Death date and age|1917|01|10|1846|02|26}}
|Мѣсто_смерти= [[Денвер]], [[Колорадо]]
|Причина_смерти=поруха покруток
|Мѣсто_погребу=гора Лукаут в Колорадо<ref>https://account.travel/place/the-buffalo-bill-museum-and-grave-golden-colorado.html</ref>
}}
'''Баффало Билл''', властным йменом '''Виллиам Фредерик Коди''', {{ref-en}} ''William Frederick Cody'', *[[26. фебруар]] [[1846]], округ Скотт, [[Айова]] – †[[10. януар]] [[1917]], [[Денвер]], [[Колорадо]] — америцкый войсковый розвѣдач, ловець бизонох, гонець експрес-пошты, найвецей познатый як свѣтовой славы циркусовый шоумен, продуцент представ о фактох и духу Дикого Запада.<ref name=Certo>Certo, Joseph J. Di</ref>
== Походжѣня и молоды рокы ==
Походив з родины фармера Айзека Коди з околиць [[Торонто|Торонта]], котрый ся з родинов раз переселив на лѣпшы землѣ до [[Айова|Айовы]], а пак продав газдовство и перешов ещи дале на [[юг]], на новоосвоеваны землѣ до [[Канзас]]у, де справовав пункт торговлѣ з [[Индиане|Индианами]]. В том часѣ в Канзасу ся запалила локална домова война меджи старобывателями, прихылниками [[Рабство|рабства]], и его противниками, новыма осадниками з [[сѣвер]]а. В едной потычцѣ в року 1854 Айзек Коди быв тяжко раненый, наслѣдком чого в року 1857 умер. Его сын, Виллиам, уж од девятьрочного вѣку мусѣв заробляти, жебы спомочи родину. Быв шиковный ѣздець и наяв ся до фирмы ''Расселл, Мейджорс и Уодделл'', котра переганяла череды быдла. Яко еденадцятьрочный добыв собѣ славу наймолодшого бойовника з [[Индиане|Индианами]], коли застрѣлив едного Индиана з атаковавшых их череду. В роках {{nowrap|1860–1861}} доправляв курьерску пошту про наступницку компанию Расселла ''Пони Експресс'' через небезпечны индианскы територии. В часѣ [[Домова война в США|домовой войны]] {{nowrap|(1861–1865)}} служив розвѣдачом и конником во войску сѣверянох, а по войнѣ еще до рока 1867 зоставав на службѣ розвѣдача. В роках {{nowrap|(1867–1868)}} мав контракт на застачаня мяса бизонох про роботникох на ставбѣ желѣзницѣ ''Union Pacific Railroad'' и забив около 4200 голов, чим зыскав собѣ далшу славу найвекшого ловця бизонох и прозывку ''"Buffalo Bill" (Бизон Билл)''. Мав надзвычайну память з пройденых ним територий и добру зналость индианскых обычайох, зашто и дале быв коли-неколи ангажованый войском про шпециалны ризиковы мисии, за котры ся не брав нитко иншый. В цѣлому знати за его участь в 16 боях з [[Индиане|Индианами]]. В року 1872, коли президент [[Улисс Грант]] организовав ловы на бизонох про Великого князя Алексея Александровича, за проводника быв позваный Баффало Билл. [[26. апріль|26. апрѣля]] [[1872]] Бафало Билл быв за свои службы про войско вызнаменаный ''Медалиев Чести'' (в року 1916 была одкликана, понеже быв по року 1867 цивилиста, але в року 1989 была му посмертно навернута).<ref name=Certo/>
== Шоу з Дикого Запада ==
Геройства и слава Баффало Билла стали ся лакомым материалом про газетных репортерох и писательох [[Шунд-литература|шунд-литературы]], котры зробили з него героя америцкого фолклора. Писатель [[Нед Бантлайн]] написав драму ''Розвѣдачѣ прерий'' и в року 1872 пересвѣдчив Баффало Билла, жебы он заграв самого себе. Тото стало ся зачатком его 45-рочной карьеры театралного актера. Хоть ани драма, ани его актерство не были идеалны, видовня все стрѣчала го з величезным запалом. Од року 1883 выступовав зо своим властным ''Шоу з Дикого Запада'' — великов театралнов забавов под голым небом зоз сотками участникох, котры стрѣляють, бетярьско скачуть на коньох, ошалѣло гойкають, указуючи сцены ловох на бизоны, захвачѣня поштовых кочох и подобны. Зоз тым шоу обышов з великым успѣхом Америку и Европу, в року 1887 выступовав на ''Золотом юбилею'' [[Виктория (Споене кральовство)|кралицѣ Виктории]], а в конци стороча быв меджи найспознаванѣйшыма людми во свѣтѣ.<ref name=Certo/><ref>World digital library</ref>
== Интересны факты ==
* Америцка ѣздецка ревия '''Wild West Show''' (800 люди а понад 350 кони) в року 1906 мала триумфалне турне по Европѣ, в том од 13. мая по 13. августа выступовали в [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярщинѣ]].<ref name=Čvančara>Miroslav Čvančara</ref>
* [[27. юна]] [[1906]] мали двѣ выступлѣня в [[Унгвар]]ѣ, а 28. юна — двѣ в [[Мукачово|Мукачовѣ]].<ref name=Čvančara/>
* Путовали трьома шпециалныма потягами, а мали зо собов вшитко, потребне про выступлѣня и властны животны потребы; перед Подкарпатьом мали выступлѣня в [[Кошицѣ|Кошицях]], з Подкарпатя одышли до [[Нѣредьгаза|Нѣредьгазы]].<ref name=Čvančara/>
== Жерела и одказы ==
* '''Miroslav Čvančara''': Buffalo Bill na Podkarpatsku //Podkarpatská Rus 2/2006, s. 9 {{ref-cs}}
* {{cite web |author='''Certo, Joseph J. Di''' |title="Buffalo Bill" |publisher=Encyclopedia Britannica |date=22 Feb. 2021 |url=https://www.britannica.com/biography/William-F-Cody |accessdate=2021-03-02}}{{ref-en}}
* {{cite web |title=William “Buffalo Bill” Cody |url=https://www.wdl.org/en/item/11200/ |publisher='''World digital library''' — Library of Congress |accessdate=2021-03-02}}{{ref-en}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1846|1917|Баффало Билл}}
[[Катеґорія:Бизнисмены]]
k5vxw1mfy1k0vuuc0wznh659g7avr9s
Петро Свѣтлик
0
17623
167410
144441
2026-07-15T06:19:53Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167410
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Петро Свѣтлик
|Имя_оригиналне={{ref-uk}} ''Петро Михайлович Світлик''
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90
|link=https://zakarpattya.net.ua/resized/43658.jpg}}
|Чинность=[[педагог]], [[музикант]]
|Уроджѣня={{Birth date|1901|03|01}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Имстичово]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня={{Death date and age|1973|09|02|1901|03|01}}
|Мѣсто_смерти=[[Бѣлкы (Закарпатска область)]], [[УССР]]
|Мѣсто_погребу=Там же
}}
'''Петро Свѣтлик''', {{ref-uk}} ''Петро Михайлович Світлик'', {{nowrap|*[[1. марца]] [[1901]]}}, [[Имстичово]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†[[2. септембра]] [[1973]]}}, [[Бѣлкы (Закарпатска область)]], [[УССР]] — вызнамный [[Подкарпатя|подкарпатскый]] [[педагог]] и културный дѣятель.<ref name=Madar>Мадяр-Новак В. В.</ref><ref name=Kelemen>Марія Келемен, Наталія Ребрик</ref>
== Штудии ==
Походив з родины селянина Михайла Свѣтлика, котрый в роках 1901–1905 мусѣв быти на заробках в [[США]], жебы годен утримовати родину. Петро Свѣтлик закончив 6-класну [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народну школу]] в [[Имстичово|Имстичовѣ]] (1914), Ужгородску [[Горожанска школа|горожанску школу]] (1920) и Ужгородску учительску семинарию (1925).<ref name=Madar/><ref name=Almasi>Михайло Алмашій</ref> В часѣ штудий мав широкый круг интересох: [[история]], [[землепис]], [[краепис]], [[музика]]; освоив [[язык]]ы ([[идиш]], [[Мадярскый язык|мадярскый]], [[Нѣмецкый язык|нѣмецкый]], [[Словацкый язык|словацкый]], [[Чешскый язык|чешскый]]). Ещи в семинарии активно ся заинтересовав хоровым спѣвом и яко первый зоз семинаристох зачав дириговати хором на концертах (1923–1924).<ref name=Madar/>
== Педагогична робота ==
Петро Свѣтлик, як зазначив в автобиографии, идеалом про себе поважовав роботу учителя. Перве мѣсто учителя достав в [[Кушниця|Кушници]] (1925).<ref name=Kelemen/> Наступно учительовав во [[Великый Бычков|Великом Бычковѣ]] (1926–1928), [[Мукачово|Мукачовѣ]] (упражнительна школа при мукачовской учительской семинарии, 1928–1929), [[Нове Давыдково|Новом Давыдковѣ]] (1929–1930).<ref name=Madar/><ref name=Kelemen/> Всягды, де учительовав, организовав хоры, записовав русинскы спѣванкы, легенды, пословицѣ и приказкы, иншы етнографичны материалы, выступовав на основѣ зобраного в часописах ''[[Наш родный край]]'', ''Подкарпатска Русь''.<ref name=Almasi/> В року 1930 Петро Свѣтлик достав атестацию квалификованого учителя [[Горожанска школа|горожанскых школ]], склавши екзамены в [[Прага|Празѣ]], а з 15 августа 1930 аж до пензии працовав в Бѣлковской школѣ.<ref name=Homonnay>Гомоннай В. В.</ref><ref name=Kelemen/> В роках 1945–1963 быв директором Бѣлковской середньой школы.<ref name=Almasi/>
== Музикант, етнограф, литератор ==
Найвыразнѣйше зоставать в памяти як музикант: хормайстер, диригент, композитор и аранжер. Лишив по собѣ около 40 хоровых творох властного авторства, серед котрых выступуе и яко текстарь. Часть из них была записана и на грамофоновых плитах.<ref name=Madar/> В року 1937 з великым успѣхом выступовав з хором Бѣлковской [[Горожанка|горожанкы]] в [[Прага|Празѣ]], а того року там вышла и книга чешскых, словацкых и подкарпаторускых легенд, з литературно-етнографичныма записками Петра Свѣтлика и Семена Петрашка. Выступовав тыж зо своима «записками» на темы историчны, етнографичны, фолклорны и з властныма литературныма творами. На жаль тота сторона его творчости недоста проштудована.<ref name=Homonnay/>
== Жерела и одказы ==
* '''[[Михаил Алмаший|Михайло Алмашій]]''': Світлик Петро //Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}{{ref-uk}} {{nowrap|С. 242}}
* '''[[Василь Гомоннай|Гомоннай В. В.]]''' Петро Михайлович Світлик //{{nowrap|В. В. Гомоннай}}: Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ-ХХ ст.) — Ужгород: «Закарпаття», 1992 {{ref-uk}} {{nowrap|Сс. 127–131}}
* '''Мадяр-Новак В. В.''': Світлик Петро Михайлович //{{ЕЗВО20}} {{nowrap|Сс. 296–297}}
* {{cite web |author= '''Марія Келемен, Наталія Ребрик''' |title=Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження Петра Світлика |publisher=Закарпаття онлайн |date=01 березня 2011 |url=https://zakarpattya.net.ua/News/79911-Sohodni-vypovniuietsia-110-rokiv-vid-dnia-narodzhennia-Petra-Svitlyka |accessdate=2021-03-09}} {{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1901|1973|Свѣтлик, Петро}}
[[Катеґорія:Педаґоґы]]
[[Катеґорія:Композіторы і музиканты]]
29oa8gopynusqqp4h0mn8n6u5kn346z
Федор Ковач
0
17628
167411
144447
2026-07-15T06:24:19Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167411
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Федор Ковач
|Имя_оригиналне= {{ref-sk}} Fedor Kováč {{ref-uk}} Федір Ковач
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90
|link=http://esu.com.ua/images/article_images/K/Kovach%20Fedir.jpg}}
|Чинность=литературознатель, [[педагог]], [[перекладатель]], сполоченскый активиста
|Уроджѣня={{Birth date|1931|03|07}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Рокытовцѣ]], дн. [[Окрес Міджілабірцї|окрес Меджилаборцѣ]], [[Словакия]]
|Упокоеня={{Death date and age|2009|07|11|1931|03|07}}
|Мѣсто_смерти=[[Пряшов]], [[Словакия]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=там же
}}
'''Федор Ковач''', {{ref-sk}} ''Fedor Kováč'' {{ref-uk}} ''Федір Ковач'', {{nowrap|*[[7. марец]] [[1931]]}}, [[Рокытовцѣ]], днесь [[Окрес Міджілабірцї|окрес Меджилаборцѣ]], [[Словакия]] – {{nowrap|*[[11. юл]] [[2009]]}}, [[Пряшов]], [[Словакия]] — [[педагог]], историк литературы, [[перекладатель]] и културно-сполоченскый дѣятель украинской народностной ориентации в [[Словакия|Словакии]].<ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref>
== Штудии, педагогична и сполоченска робота ==
Абсолвовав русску гимназию в [[Гуменне|Гуменному]] (1952) ай [[Филология|филологию]] на Киевской державной универзитѣ (1953-1958). Учитель в добѣ [[Украинизация|украинизации]] школ (1958–1960), ведучый редакции украинской литературы на Словенском педагогичном выдавательствѣ в [[Пряшов]]ѣ (1960–1963), секретарь Централного Комитета [[КСУТ]] в Пряшовѣ (1964–1969).<ref name=Kundrat>Юрій Кундрат</ref><ref name=Magocsi/> Од октобра 1969 выучовавав украинску литературу на [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|Пряшовской универзитѣ {{nowrap|П. Й. Шафарика}}]] (1969-2006).<ref name=Kundrat/><ref name=Musinka>М. І. Мушинка</ref> Кандидат наук (1971), доцент (1974). Од року 1979 стояв на челѣ [[КСУТ]] аж до его занику (1990); головный редактор украинского пряшовского часопису ''Дукля'' (1971–1989), посланець Словацкой Народной Рады и член Рады про народностны меншины при словацкой владѣ (1981–1990).<ref name=Kundrat/><ref name=Musinka/> На тых функциях неодступно стояв на позиции, же "Русины суть голузков украинского народу".<ref name=Magocsi/>
== Литературознатель и перекладатель ==
Его первы литературознательскы публикации были о [[Подкарпатя|подкарпатскых]] писателях [[XIX. стороча]], напримѣр монография «''Життя і творчість {{nowrap|О. Павловича}}''», але векшинов его штудии суть о творчости украинскых писательох Словакии в повойновой добѣ: «''Деякі проблеми розвитку української літератури в Чехословаччині''» (1973), «''Слово про поезію та поетів''» (1978), «''Прозові твори {{nowrap|В. Зозуляка}}''», «''Діалоги''» (1988).<ref name=Kundrat/>
Переклав по украинскы вецерых новочасных чешскых и словацкых писательох. Быв упорядником выдань Федора Иванчова, [[Олена Рудловчакова|Олены Рудловчаковой]], даколькых антологий украинскых поетох и писательох, автором литературно-умѣлецкых композиций и драматизаций з украинской литературы.<ref name=Musinka/>
== Енциклопедиста ==
Федор Ковач быв головным упорядником "Крайового словника Русинох-Украинцьох Пряшовского края" (1999).<ref name=Magocsi/> Быв автором понад 100 гасел о украинской литературѣ в контекстѣ свѣтовой литературы: «''Encyklopédia literárnech diel''» (1989).<ref name=Kundrat/>
== Жерела и одказы ==
* '''Юрій Кундрат''': Ковач Федір //{{КСРУ}} С. 172
* '''Павло Роберт Маґочій''': Ковач Федір (Kováč Fedor) //{{ЕКР}} Сс. 341–342
* {{cite web |author=[[Микола Мушинка|'''М. І. Мушинка''']] |title=Ковач Федір |date=2013 |publisher=Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7265 |accessdate=10.03.2021 }}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1931|2009|Ковач Федор}}
[[Категория:Педаґоґы]]
[[Катеґорія:Енциклопедисты]]
jg0s38i7l3jw4w7ipiyf63ytoxdk7f6
Иван Мураний
0
17646
167412
144404
2026-07-15T06:30:29Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167412
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Иван Мураний
|Имя_оригиналне={{ref-uk}} ''Іван Яношевич Мурані''
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Портрет Ивана Мурания од Народного умѣлця Украины В. Скакандия|pos=top|align=center|width=140
|link=http://www.cms3.rusynacademy.sk/files/ivan-muranij.jpg}}
|Чинность=[[педагог]], [[священик]], [[писатель]], [[математик]], [[астрономия|астроном]]
|Уроджѣня={{Birth date|1881|03|09}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Турѣ Реметы]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня={{Death date and age|1945|10|28|1881|03|09}}
|Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[УССР]]
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]]
}}
'''Иван Мураний''', {{ref-uk}} ''Іван Яношевич Мурані'', {{nowrap|*[[9. марца]] [[1881]]}}, [[Турѣ Реметы]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†[[28. октобра]] [[1945]]}}, [[Ужгород]], [[УССР]] — [[Подкарпатя|подкарпатскый]] [[педагог]] и културный дѣятель, [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]].<ref name=Pahyria1>Василь Пагиря: Зять Івана Сільвая</ref><ref name=Pop>Іван Поп</ref><ref name=Feketa>Іван Фекета</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref>
== Биография ==
;Походжѣня:Иван Мураний пришов на свѣт {{nowrap|[[9. марца]] [[1881]]}} в родинѣ Яноша Мурания, офицера австро-мадярского войска, и Гелены Мураниевой, родж. Натолѣ, поповны, чий род походив од младшой сестры {{nowrap|[[Александер Духнович|А. Духновича]]}} Зузаны.<ref name=Feketa/>
;Штудии:По закончѣню Ужгородской гимназии записав ся до Будапештской техничной универзиты (Királyi József Műegyetem), але мусѣв по двох роках штудии лишити через смерть отця, бо мати не стачила за то платити. Закончив Ужгородску духовну семинарию, де штудии были бесплатны, оженив ся з Лауров Силвайовов, дѣвков [[писатель|писателя]] [[Иван Силвай|Ивана Силвая]]. котрый быв тогды парохом в [[Турѣ Реметы|Реметах]]. В року 1905 высвяченый на священство.<ref name=Feketa/><ref name=Chlanta/>
;Служба:Служив в [[Нересниця|Нересницѣ]] [[Тячовскый район|Тячовского]] {{nowrap|(1907–1910)}} и [[Березово (Хустскый район)|Березовѣ]] [[Хустскый район|Хустского]] {{nowrap|(1910–1919)}} [[район]]ох.<ref name=Chlanta/><ref name=Pop/> В Нересници родина ся поповнила дѣвками Надѣев и Георгинов, в Березовѣ ещи двома дѣтми: Миколом и Катеринов.<ref name=Pahyria1/> [[15. януара]] [[1915]] передчасно умерла му жена, Лаура, лишивши на него четверо дѣти, з котрых найстарша, Надя, мала лем 6 рокы.<ref>Георгіна Мураній-Мейсарош, с. 7.</ref><ref name=Pahyria2>Василь Пагиря: Страсний шлях Георгіни Мураній</ref> Од року 1920 переходить на педагогичну роботу в [[Ужгород]]ѣ яко професор русинского и латинского языка, [[География|географии]] и [[математика|математикы]], спочатку в гимназии {{nowrap|(1920–1933)}}, а пак в грекокатолицкой учительской семинарии {{nowrap|(1933–1943)}}.<ref name=Pop/><ref name=Pavlenko>Павленко Г. В.</ref>
;Конець живота:В осени року 1944 активну роботу Ивана Мурания перервав приход Червеной армады и зачаток терора карательох [[НКВД]]. В новембрѣ 1944 быв безосновно арештованый [[Иван Гарайда]], его близкый приятель, котрый в децембрѣ умер в арештѣ [[СМЕРШ]]. Иван Мураний тяжко переживав смерть свого колегы и атмосферу репресий и сериозно ся похворѣв.<ref name=Feketa/> [[2. юла]] [[1945]] слѣдовав далшый удар: [[НКВД]] заарештовав Александра Мейсароша, зятя Ивана Мурания, мужа его старшой дѣвкы, Георгины, головного лѣсового инженера Народной рады [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]]. Такой по его арештѣ были конфишкованы без всякого документа и описа цѣнности, котры упали в око карателям, а в наступны днѣ, ещи задовго до суда, его родину выселили з бываня, на котре уже чекав новойменованый совѣтскый урядник.<ref>Георгіна Мураній-Мейсарош, с. 11.</ref> Поводом арешта быв выказ, котрый на него подали его неприятеле питляци, же ходив до [[лѣс]]а, де ся скрывали партизаны, з пушков. Хоть в тых часах было нормов, же лѣсник ходив до [[лѣс]]а з пушков, того выказа было доста, жебы {{nowrap|А. Мейсарошови}} [[5. новембра]] [[1945]] суд дав 8 рокы лагра з наступным 5-рочным оклѣщеньом прав, кебы по року тот не умер.<ref>Георгіна Мураній-Мейсарош, с. 12.</ref><ref name=Pahyria2/> [[28. октобра]] [[1945]], хворый од того вшиткого, Иван Мураний умер. Быв погребеный на [[теметов]]ѣ [[ужгородскый замок|ужгородского замка]].<ref name=Feketa/><ref name=Chlanta/> Теметов быв знищеный в року 1965, коли на его мѣстѣ розложив ся музей народной архитектуры и живота. По смерти Ивана Мурания были репресованы его дѣти [[Микола Мураний|Микола]] и Георгина, а его домашный архив конфишковали и, як ся поважуе, знищили.<ref name=Pahyria1/> Имя Ивана Мурания в совѣтской добѣ ся замовчовало.<ref name=Chlanta/>
== Творба ==
Иван Мураний попри педагогичной роботѣ быв автором математичных научных робот, зашто быв выбраный дописным членом Мадярской академии наук, сполупрацовав в той области з парижсков Сорбоннов.<ref name=Pop/> Быв сполуавтором учебника математикы и автором учебника Астрономия (1933).<ref name=Chlanta/> В рукопису зостав его учебник русинской граматикы, котрый быв хоснованый в гимназии и з котрым были обознамлены его ученици,<ref name=Feketa/> але тот рукопис ся стратив.<ref name=Pop/>
В 1940. рр. активно выступовав з литературныма публикациями в журналѣ ''[[Литературна недѣля]]'', де в роках {{nowrap|1941–1944}} появив 19 проз,<ref name=Chlanta/> поуживав тыж псевдоним ''Иван Бростяник'', з вариантами, напр. криптонимы ''И. Б.'', ''Б. И.'' Окремыма брожурами вышли исторична пьеса ''Тарасович'' о заводжаню церковной унии меджи Русинами, комедия в трьох дѣйствах ''Тестамент'' (обѣ 1936), прозовы зберькы ''Оповѣданя и байки'' (1941), ''Давнѣ дяки та иншѣ оповѣданя'' (1943), переклад пьесы {{nowrap|[[Виллиам Шекспир|В. Шекспира]]}} ''Живот и смерть короля Ричарда ІІІ-го'' (1942). В розличных периодиках опубликовав статѣ на темы педагогичны, мемуарны, литературно-критичны, языковы.<ref name=Pop/><ref name=Chlanta/>
== Жерела и одказы ==
* '''Георгіна Мураній-Мейсарош''': Потім не спомяне нас ніхто... Ужгород: Ґражда, 2002 {{ISBN| 966-7112-33-0}} {{ref-uk}}
* '''Павленко Г. В.''': Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} {{ref-uk}} Сс. 124–125.
* '''Василь Пагиря''': Зять Івана Сільвая //Карпатський край. 1996, №5–7 (114), с. 62. {{ref-uk}}
* '''Василь Пагиря''': Страсний шлях Георгіни Мураній //Карпатський край. 1996, №5–7 (114), с. 63. {{ref-uk}}
* '''Іван Поп''': Мураній Іван //{{ЕКР}} Сс. 522–523. {{ref-uk}}
* '''Іван Фекета''': Учитель у спогадах учнів //Карпатський край. 1996, №5–7 (114), сс. 60–61. {{ref-uk}}
* '''Хланта І. В.''': Мурані Іван Іванович {{ЕЗВО20}} С. 223. {{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1881|1945|Мураний, Иван}}
[[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]]
[[Катеґорія:Русиньскы писателї]]
3de2yo05k1osjaf6jtt7vy0afbyvacl
Володимир Бирчак
0
17655
167413
140148
2026-07-15T06:49:35Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167413
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Бирчак|особы з призвиском}}
{{Особа проста
|Имя=Володимир Бирчак
|Имя_оригиналне=Володимир Іванович Бірчак{{ref-uk}}
|Категория_склада=Volodymyr Birchak
|Образчик=[[File:Бірчак.png|240px]]
|Образчика_подпис=
|Чинность=сполоченскый дѣятель, писатель, литературознатель
|Уроджѣня={{Birth date|1881|03|12}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Любинцѣ]], при [[Стрый (город)|Стрыю]], {{nowrap|[[Австро-Мадярщина]]}}
|Упокоеня={{Death date and age|1952|09|21|1881|03|12}}
|Мѣсто_смерти=[[Озерлаг]],<br>[[СССР|Совѣтскый Союз]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=безименный теметов ГУЛАГ, с. Новочунка, Чунскый р-н., Іркутска обл.<ref>https://100krokiv.info/2017/03/birchak-volodymyr-do-dnya-narodzhennya/</ref>
}}
'''Володимир Бирчак''', {{ref-uk}} ''Володимир Іванович Бірчак'', {{nowrap|*[[12. марец]] [[1881]]}}, [[Любинцѣ]], при [[Стрый (город)|Стрыю]], {{nowrap|[[Австро-Мадярщина]]}} – {{nowrap|†[[21. септембер]] 1952}}, [[Озерлаг]], [[СССР|Совѣтскый Союз]] — сполоченскый дѣятель [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]], [[писатель]], литературознатель, [[педагог]].<ref name=Vidnansky>Віднянський C.</ref><ref name=Pop>Іван Поп</ref><ref name=Felonuk>Фелонюк А.</ref>
== Биография ==
;Походжѣня и штудии:Родив ся яко сын [[священик]]а. Закончив гимназию во [[Львов]]ѣ (1893–1900), штудовав право на Львовской универзитѣ (1900–1901), филозофию и право на Ягеллонской универзитѣ (1901–1902), филозофию на Львовской универзитѣ (1902–1904).<ref name=Felonuk/>
;Зачаток педагогичной карьеры: 30. октобра 1905 склав испыт гимназиалного учителя и зыскав право [[Учитель|выучовати]] [[украинскый язык]], а як додаточный предмет, класичны языкы. Наступно учительовав на гимназиях в [[Дрогобыч]]у (1906–1907, 1908–1919), а еден рок в [[Самбор]]ѣ (1907–1908). В року 1912 обгаив докторску роботу о ритмицѣ ''[[Слово о полку Игоревѣ|Слова о полку Игоревѣ]]'', а в року 1919 достав мѣсто доцента на универзитѣ в [[Камянець-Подольскый|Камянцю]].<ref name=Felonuk/>
;Емиграция:Од року 1920 на емиграции в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (1920–1939), а по навернѣню [[Мадярске кральовство|Мадярох]] переселив ся до [[Прага|Чех]] (1939–1945), де прияв чехословацке горожанство. В [[Прага|Празѣ]] року 1945 быв арештованый совѣтскыма безпекашами (НКВД, СМЕРШ). Шпециалный суд [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]] в [[Ужгород]]ѣ 11. януара 1946 засудив го на 20 рокы лагрох як «украинского буржуазного националисту, нѣмецкого шпиона и чехословацкого звѣдника», а тоты рокы одбывав в [[Сиблаг]]у и [[Озерлаг]]у. Посмертно регабилитованый 25. януара 1990 .<ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref>
== Сполоченска активность ==
Емигрант Бирчак служив на розличных штатных урядах в школствѣ, в том числѣ як референт школского оддѣла крайской управы [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и професор Ужгородской гимназии, але при том все интересовав ся сполоченсков чинностьов и быв едным з найактивнѣйшых проукраинскых пропагаторох. Быв едным з организаторох украинского „Пласту“, членом проводу „Просвѣты”, членом редакции ей „Наукового зборника”, редактором тыжденникох „Народ” ай „Українське слово”. Быв автором даколькых учебникох про гимназии, писаных галичансков украинчинов з переходным правописом [[Иван Панькевич|Ивана Панькевича]]. Быв активным участником политичных перипетий периода [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] и лишив о том мемуары „Карпатська Україна: спомини і переживання“ (1939), якы написав объективно и критично.<ref name=Pop/>
== Литературна творба ==
Литературны пробы зачав ще в семой класѣ гимназии.<ref name=Romanenchuk>Д-р Богдан Романенчук</ref> В зачатку регуларной писательской творбы входив до львовской литературной групы „Молода муза” (1906–1909).<ref name=Chlanta/> Быв там тыж редактором их журнала, але [[Иван Франко]] скептично позирав на тоту групу, а Бирчака называв [[Графомания|графоманом]], котрого писаня «никого не грѣють и не студять». Авшак члены групы цѣнили свого редактора и критика «за холодный розум, реалность и практичность», циже за тото, што им самым хыбило. Бирчак мав быстрый критичный змысел про печатне слово, але тот змысел не давав му быти писательом. Его фантазия была бѣдненька, не любив «писаной воды», не мав порозумѣня про екстраваганции колег-[[богем]]ох, безцеремонно стяговав их зоз хмар на мизерну землю, а ту-там и высмѣвав. В литературѣ найвецей познатый своима историчныма повѣстями з княжых доб давноминулой Украины: „Василько Ростиславич” (1922), „Володар Ростиславич” (1930), „Проти закону” (1936), „Велика перемога” (1941). Але на думку его колег ани в тых повѣстях не быв писательом, бо «не мав творчой представы», быв над мѣру «практичный и педантный» а веце ся придавав на изгледователя, а не писателя. Сумарно мож повѣсти, же быв типом писателя-пропагатора и мав цѣлѣ не умѣлецкы, але сполоченскы.<ref name=Romanenchuk/>
== Критик и публициста ==
Найвекшу цѣну мають его литературно-критичны роботы „Літературні стремління Підкарпатської Руси” (1921, 1937) и даколько статей на тоту тему.<ref name=Romanenchuk/> Теза Бирчака, же подкарпатска литература — интегрална часть истории украинской литературы не была прията мѣстныма опонентами: [[Георгий Геровскый]] опубликовав книгу з критиков концепции Бирчака „Исторія угро-русской литературы въ изображеніи Володимира Бирчака” (1943).<ref name=Pop/>
Цѣнна тыж его мемуарна литература. В споминах на Ивана Франка („Літературно-науковий вістник”, 7-8/1926) пише за него з повным решпектом, наперек тому, же [[Иван Франко|Франко]] называв го даколи [[Графомания|графоманом]]. В року 1918 быв участник перебераня влады од австрийского урядництва в [[Дрогобыч]]у, о чом пак написав спомины („Літературно-науковий вістник”, ч. 6/1931), в якых указав, попри позитивных, ай негативны черты украинскых люди, котры векшинов ся ведуть емоциями ай властным егозмом ай в найважнѣйшых сполоченскых дѣлах и лем зрѣдка допустять до голосу розум.<ref name=Romanenchuk/>
== Жерела и одказы ==
* '''Віднянський С.''': [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Birchak_V Бірчак Володимир Іванович Одчитане: 2021-03-20] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. {{ISBN| 966-00-0734-5.}} С. 297. {{ref-uk}}
* '''Іван Поп''': Бірчак Володимир Іванович //{{ЕКР}} Сс. 55–56
* '''Д-р Богдан Романенчук''': Бирчак Володимир //Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філядельфія: «Київ», 1969 Том І, сс. 319–321.
* {{cite web |author= '''Фелонюк А.''' |date=2015 |url=http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=261 |title=Бирчак Володимир Іванович |publisher=//Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка |accessdate=2021-03-20}}{{ref-uk}}
* {{cite web |author= '''Хланта І. В.''' |date=2003 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41818 |title=Бирчак Володимир |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |accessdate=2021-03-20}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1881|1952|Бирчак, Володимир}}
[[Категория:Украинскы писателе]]
[[Категория:Педаґоґы]]
d2fs6fx9mxhslzpjrc8onr1xpyijmx1
Игорь Грабарь
0
17666
167415
164962
2026-07-15T07:20:49Z
Igor Kercsa
5504
шаблона проста
167415
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском Грабарь}}
{{Особа проста
|Имя=Игорь Грабарь
|Имя_оригиналне=Hrabár Igor {{ref-hu}}
|Категория_склада=Igor Grabar
|Образчик=[[File:Igor Grabar 2021 stampsheet of Russia.jpg|230px]]
|Образчика_подпис=Автопортрет, 1934,<br>на юбилейной поштовой знамцѣ, 2021
|Чинность=академичный [[малярь]],<br>историк умѣня, рештавратор, [[педагог]]
|Уроджѣня={{Birth date|1871|03|25}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Будапешт]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня={{Death date and age|1960|05|16|1871|03|25}}
|Мѣсто_смерти=[[Москва]],<br>[[СССР]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=теметов Новодевичье, [[Москва]]<ref>https://www.mos.ru/news/item/42971073/</ref>
}}
'''И́горь Еммануи́лович Гра́барь''' ({{lang-hu|Hrabár Igor}}, {{lang-ru|И́горь Еммануи́лович Граба́рь}}; {{nowrap|*13.<sup>([[Юл. кал.]])</sup>/[[25. марец]] [[1871]]}}, [[Будапешт]], [[Мадярске кральовство]] – †[[16. май]] [[1960]], [[Москва]], [[СССР]]) — [[Русины|русинского]] походжѣня [[Российска империя|российскый]] и [[СССР|совѣтскый]] [[Академия Российска|академичный]] [[малярь]], историк умѣня, рештавратор, [[педагог]].<ref name=Butyrski>Бутырский М. Н.</ref><ref name=Pop>Иван Поп</ref><ref>РАН</ref>
Обдарованый приходник з [[Угорска Русь|Угорской Руси]] на немале зачудованя окружѣня успѣшно реализовав свои природны даности. Став ся вызнамным [[малярь]]ом, [[умѣлствознатель]]ом, умѣлецкым критиком, рештавратором, педагогом, музейником, прекрасным организатором, аж и архитектором. По добу такой шѣстьдесятьох рокох он, вдякы свому енергичному темпераменту, быв едным з найактивнѣйшых участникох и проводцьох умѣлецкого живота [[СССР]].<ref name=Staratel>Старатель</ref>
== Биография ==
=== Походжѣня ===
Походив з православной родины русинского сполоченского дѣятеля [[Еммануил Грабарь|Еммануила Грабаря]], выбраного концьом {{nowrap|1860-х}} за посланця до мадярского парламента. Дѣдом Грабаря по материнской линии быв [[Адолф Добрянскый]], вызнамный дѣятель [[русофил]]ской ориентации в [[Угорска Русь|Угорской Руси]], а од року 1881 в [[Галич|Галиции]]. Мати Игоря Грабаря, [[Олга Грабарь]], тыж провадила прорусску просвѣтну чинность в [[Галич|Галиции]]. Неодовго по роджѣню сына Олга Грабарь з дѣтми одышла в маеток отця [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертеж]] в [[Земплин]]ѣ, [[Угорска Русь]], де перейшли дѣточы рокы Игоря. Дѣдо Адолф любив повѣдати внукови о гениалном русском царьови и о славном русском войску в [[Мадярске кральовство|Мадярщинѣ]].<ref name=Hrabar>Игорь Грабарь</ref>
{{Цитат 2|Тоты повѣданя тямлю слабо, як далекый сон, але добрѣ тямлю мое замѣшаня и нехапаня, коли-м чув переказы о тых истых подѣях од чертежскых валалчанох, особно их пережившых, ай од их дѣти, што переповѣдали чутое зо слов родичох, нечекано ем объявив, же геройства, выхвальованы дѣдом, ещи ай по 30 роках проклинали вшиткы обывателе нашого округа. Повѣдали о вшелиякых звѣрствах козакох и „Москальох"... Тямлю, же матерѣ страшили дѣтей приходом „Москальох", а тото ня остаточно баламутило, але не смѣв ем ся просити од дѣда розъяснѣня того чудного роспору, бо знав ем, же дѣдо не терпить жадны сперечаня. |{{Цитат 3|Оригинал {{ref-ru}}|Все эти рассказы о русских войсках в Венгрии я помню очень смутно, словно далекие сны, но хорошо помню свое смущение и недоумение, когда, слыша рассказы о тех же событиях от чертежских крестьян, лично их переживших, и их детей, пересказывавших их со слов отцов, я сделал неожиданное открытие, что подвиги, восхваляемые дедом, через 30 лет еще проклинало все население нашего округа. Рассказывали о всяческих зверствах казаков и „москалей"... Помню, что матери пугали детей приходом „москалей"; это меня окончательно сбивало с толку, но я не решался просить у дедушки разъяснения этого странного противоречия, зная, что он не терпел возражений. |Игорь Грабарь: Моя жизнь, 1937, с. 20<ref name=Hrabar/>}}}}
=== Штудии ===
В року 1880 Игоря Грабаря вывезли учити ся на гимназии до [[Российска империя|России]] в Егорьевск Рязанской губернии, де его отець, уже скорше емигровавшый (1876), служив професором нѣмецкого и французского языкох. В року 1882 в его животѣ настали великы перемѣны. Были арештованы дѣдо и мати, обвинены з державной зрады, зашто им грозила кара смерти. В резултатѣ голосного [[львов]]ского [[процес Олгы Грабарь|процеса]] (12. юн – 29. юл) были они оправданы, але дѣдови было заборонено бывати в его [[земплин]]ском маетку и одышов навсе до [[Австрия|Австрии]], а мати з дѣтми — навсе до России. Тот процес им зробив велику славу и честь в России и могли жадати, што хотѣли. Эммануил Грабарь попросив мѣсто гимназиалного професора на югу России и достав го в [[Измаил]]у, а Игорь Грабарь достав можность безплатно штудовати и на штатной штипендии абсолвовав престижный московскый Лицей цѣсаревича Николая (Катковскый лицей, {{nowrap|1882–1889)}}, де еден рок штудий коштовав 1000 рубли, а де ся учили дѣти генералох и министрох. Дале выштудовав право на Санкт-Петербургской универзитѣ {{nowrap|(1889–1893)}}. Едночасно слухав лекции на историко-филологичной факултѣ. В тых роках научив ся сам заробляти собы на прожиток: по универзитных годинах вечерами писав гумористичны тексты и рисовав илустрации про часописы. В року 1894 быв приятый до Императорской Академии умѣня. Тымчасом часопис ''Нива'' финанцовав его вандровку по Европѣ вымѣнов за статьи и вѣстѣ з европского културного живота, котры завязав ся им посылати. В роках {{nowrap|1895–1901}} вандруе по Европѣ и од року 1896 штудуе в мюнхенской приватной школѣ Антона Ажбе. В року 1898 створило ся стоваришѣня ''Свѣт умѣня'', {{ref-ru}} ''Мир искусства'', што мало ровнойменный часопис и стало в центрѣ бойованя, раздѣлившого российскых малярьох на ворожы групы.<ref name=Hrabar/> Грабарь став ся членом нового стоваришѣня, зачав публикацию серии статей ''Письма из Мюнхена'', скоро добыв собѣ репутацию знаменитого критика-есеиста, чии погляды и оцѣнкы выникали точностьов и оригиналностьов.
=== Историк умѣня, музейник, педагог ===
Вернувши ся до [[Российска империя|России]], материализовав свои идеи пост[[импресионизм]]а в краинном малярствѣ, став ся ''поетом российской зимы'', выступовав як авторитетный историк и теоретик умѣня. В року 1913 быв выбраный на пост [[куратор]]а (фактично: [[директор]]а) [[Третьяковска галерия|Третьяковской галерии]], де зоставав до року 1925. В роках {{s|1909–1916}} склав перву {{s|6-томну}} ''Историю российского умѣня''.<ref name=Pop/>
В роках {{nowrap|1913–1925}} переставив експозицию [[Третьяковска галерия|Третьяковской галерии]] подля историчного принципу, вылѣпшив инвентуру и выдав первый научный каталог галерии (1917), што дозволило галерею перетворити на музей европского типа. Од року 1921 — [[професор]] [[Московска штатна универзита|МГУ]], читав курз лекций о научной рештаврации штудентам истории умѣня. Од року 1930 достав велику, подля его слов, особну пензию од влады (Совнаркома), лишив вшиткы административны функции и зачав писати [[мемоары]]. В року 1937 выдав мемуары и вернув ся ку сполоченской чинности:<ref name=Butyrski/>
* директор Московского штатного умѣлецкого инштитута им. В. А. Сурикова {{s|(1937–1943)}};
* директор Инштитута малярства, скулптуры и архитектуры Всероссийской академии умѣнь в [[Ленинград]]ѣ {{s|(1943–1946)}};
* научный ведучый обродженых рештаврачных майстерень (по часѣ Всесоюзный умѣлецко-научный рештаврачный центер {{s|им. И. Э. Грабаря}} {{s|(1944–1960)}};
* директор Научно-выгледовного инштитута истории умѣня АН СССР {{s|(1944–1960)}}.
;Честны титулы<ref>Кудрицкий А.В.</ref>:
:* 1943 — повный член АН СССР
:* 1947 — член Академии умѣнь СССР
:* 1956 — Народный малярь СССР
== Интересны факты ==
* Граба́рь в бѣлорусчинѣ и русчинѣ — ото кубикаш.<ref>{{cite web |author=Ирина Ржеусская |title=Человек с повозкой |date=23.08.2017 |url=http://mk.by/2017/08/23/168025/ |publisher=Минский курьер |accessdate=2021-03-28}}{{ref-ru}}</ref>
* Зачатком септембра 1908 на спочивку в [[Адлер]]ѣ хыжны увидѣли, же мать при собѣ {{s|300 рублѣ}}; Игорь Грабарь быв нападеный у снѣ, рано го найшли з розбитов головов, дохторы казали спочатку, же не буде жити, пак же не буде ходити, а Грабарь на труц и выжив, и ходив, и мальовав ещи {{s|52 рокы}}.<ref>Моя жизнь, 1937, 221–222</ref>
* В року 1933 намальовав портрет доспѣлой дѣвкы, подписаный ''Светлана'', споминаный ай в его мемоарах, што ся став барз популарный, а шепкало ся, же то портрет дѣвкы [[Сталин]]а; але тота была ещи лем {{s|7-рочна}}.
* В року 1943 Игорь Грабарь даровав 70 тысяч рублѣ на фонд обороны, о том писала новинка ''Известия, 26.01.1943''.
* Игорь Грабарь нигда не быв ограниченый в его вандрованю и походив и [[Европа|Европу]], и [[Сѣверна Америка|Америку]], але отцюзнину своих предкох навщивив лем раз: в року 1955 и подаровав Ужгородскому музею 26 образы и 24 рисункы.<ref name=Pop/>
== Жерела и одказы ==
* '''Бутырский М. Н.''': Грабарь Игорь Эммануилович // {{нп|Православная энциклопедия||ru}}. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XII. — Сc. 246–247. — 752 с. — {{s|39 000 экз. —}} {{ISBN|5-89572-017-X}} [https://www.pravenc.ru/text/529734.html Верзия: 9 июня 2011; одчитане: 2021-03-25]{{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Игорь Грабарь''' |title=Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. |url=https://dlib.kiev.ua/items/show/364 |publisher=Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва |format=text/pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
* '''Кудрицкий А.В.''' и др. (ред.): ''Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах''. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 1. {{ISBN| 5-88500-001-8}} с. 456 {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20160307035438/http://www.labasfond.ru/about/memories/507.html '''Александр Лабас''': Воспоминания о современниках / Игорь Грабарь. Одчитане 2021-03-25] {{ref-ru}}
* '''Иван Поп''': Грабарь Игорь Эммануилович //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} Сc. 142–143 {{ref-ru}}
* [http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-50199.ln-ru Профил Игоря Эммануиловича Грабаря на официалном сайтѣ '''РАН'''] {{ref-ru}}
* [http://staratel.com/pictures/ruspaint/183.htm Грабарь Игорь Эммануилович на сайтѣ '''Старатель'''] {{ref-ru}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1871|1960|Грабарь, Игорь}}
[[Категория:Вытварници]]
[[Категория:Педаґоґы]]
hilzjx9z6js9375qle1g9hk5nyladh5
Олга Грабарь
0
17671
167414
147984
2026-07-15T07:01:16Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167414
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Грабарь|особы з тым призвиском}}{{Особа проста
|Имя=Олга Грабарь
|Имя_оригиналне=родж. Олга Добрянска
|Категория_склада=Igor Grabar
|Образчик=[[File:Владимир, Ольга Адольфовна, Игорь, Эммануил Иванович.jpg|300px]]
|Образчика_подпис=Олга Грабарь зоз сынами [[Владимир Грабарь|Владимиром]], [[Игорь Грабарь|Игорьом]]<br>
и мужом [[Еммануил Грабарь|Еммануилом Грабарьом]]
|Чинность=сполоченска дѣятелька
|Уроджѣня=децембер 1843<ref>Genealogy BROWN PAGE 49</ref>
|Мѣсто_роджѣня=[[Банска Щавниця]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня= май, 1930 (86 рокы)<ref name=IgorGrabar313>«В конце апреля 1930 года я написал последний портрет своей матери. Она умирала от рака в возрасте 87 лет... Недели через три она умерла.» И. Грабарь. Моя жизнь, с. 313.</ref>
|Мѣсто_смерти=[[Москва]],<br>[[СССР]]
|Причина_смерти= раковина<ref name=IgorGrabar313/>
|Мѣсто_погребу=Ваганьковскый теметов, [[Москва]]<ref>https://ru.wikipedia.org/wiki/Грабарь,_Ольга_Адольфовна</ref>
}}
'''О́лга А́долфовна Гра́барь''', родж. ''Олга Добрянска'', {{ref-ru }} ''О́льга Адо́льфовна Граба́рь'', *децембер [[1843]], [[Банска Щавниця]], [[Мадярске кральовство]] – †май, [[1930]], [[Москва]], [[СССР]] — [[Русины|русинска]] сполоченска активистка [[русофил]]ской ориентации, дѣвка [[Адолф Добрянскый|Адолфа Добрянского]], жена [[Еммануил Грабарь|Еммануила Грабаря]], мати [[малярь|маляря]] [[Игорь Грабарь|Игоря Грабаря]] и [[правник]]а [[Владимир Грабарь|Владимира Грабаря]].<ref name=Pop>Иван Поп</ref><ref name=IgorGrabar>Игорь Грабарь</ref>
== Биография ==
Ольга была найстаршов дитинов [[Адолф Добрянскый|Адолфа Добрянского]]. Побрала ся з [[Еммануил Грабарь|Еммануилом Грабарьом]] в року 1863. Сын Грабарьох Владимир родив ся во [[Вѣдень|Вѣдню]] (1865), а Игорь в [[Будапешт]]ѣ (1871), а дѣтство им перейшло в маетку Добрянского — [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]] в [[Пряшовскый край|Пряшовском краю]] [[Угорска Русь|Угорской Руси]], де по вымушеной емиграции отця жили з матерьов практично под дозором полиции.<ref name=Pop/>
В року 1879 Владимир перебрав ся ку отцьови до [[Российска империя|России]], а по року слѣдом за ним пошов ай его брат Игорь. Их дѣдо — [[Адолф Добряньскый|Адолф Добрянскый]] перебывав в России од року 1875 по 1881, пак перебрав ся до [[Львов]]а. Ту го, ай дѣвку му Олгу, ай ещи даколько галицкых русофилох в року 1882 арештовали и [[Процес Олгы Грабарь|поставили перед суд]] (12. юн – 29. юл) за удайну штатну зраду, котрой ся допустили. Штатна зрада домнѣвала ся в их намѣрѣню одорвати [[Галич|Галицию]] от [[Австрия|Австрии]] и прилучити ку [[Российска империя|России]]. Доказом мали служити их [[русофил]]скы симпатии и контакты з горожанами России. Отець и дѣвка му были главны обвинены, и штатный обвинитель жадав про них кару смерти. Хоть были оправданы через недостаток доказох, Добрянскому заказали бывати в мѣстах, оселеных славянскымах народами, зато выбрав собѣ австрийскый [[Иннсбрук]] и бывав там до своей смерти (1903). А Олга Грабарь по судѣ одышла до [[Измаил]]у, де в тот час перебывав ей муж, а уж до конця живота жила в [[Российска империя|Российской империи]] и [[СССР]].<ref name=Pop/>
Перед смертьов тяжко хворѣла. Звекша хвора дрѣмала, но даколи, дас на годину, пробрала ся и упорно позирала десь вперед своима страдалницкыма очима. В еден такый момент Игорь Грабарь за даяку повгодину впамятнив свою матерь, знаючи, же то — ей послѣдный портрет. Олга Грабарь умерла о три тыжднѣ.<ref name=IgorGrabar313/>
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |title='''Genealogy BROWN PAGE 49''' |url=https://www.cisarik.com/BROWN-PAGES-49.htm |accessdate=2021-04-01}}{{ref-en}}
* {{cite web |author='''Игорь Грабарь''' |title=Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. |url=https://dlib.kiev.ua/items/show/364 |publisher=Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва |format=text/pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
* '''Иван Поп''': Грабарь Ольга (рожд. Добрянская, псевд. Храброва) //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С. 144 {{ref-ru}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1843|1930|Грабарь, Олга}}
[[Категория:Русиньскы народны дїятелї]]
hh7rv7ti6uqf8k7b21e6sdwolby0a6u
Владимир Грабарь
0
17675
167416
149655
2026-07-15T08:35:02Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167416
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском}}
{{Особа проста
|Имя=Владимир Грабарь
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада=Vladimir Grabar
|Образчик=[[File:Grabar', Vladimir Ehmmanuilovich.jpg|230px]]
|Образчика_подпис=
|Чинность=[[правник]], [[педагог]]
|Уроджѣня={{Birth date|1865|01|22}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Вѣдень]],<br>[[Австро-Мадярщина]]
|Упокоеня={{Death date and age|1956|11|26|1865|01|22}}
|Мѣсто_смерти=[[Москва]],<br>[[СССР]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=Ваганьковскый теметов, [[Москва]]<ref>https://ru.wikipedia.org/wiki/Грабарь,_Ольга_Адольфовна</ref><ref>https://ru.wikipedia.org/wiki/Грабарь,_Владимир_Эммануилович</ref>
}}
'''Влади́мир Еммануи́лович Гра́барь''', {{ref-ru }} ''Влади́мир Еммануи́лович Граба́рь'', {{nowrap|[[22. януар]] [[1865]]}}, [[Вѣдень]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[26. новембер]] [[1956]], [[Москва]], [[СССР]] — [[Русины|русинского]] походжѣня [[Российска империя|российскый]] и [[СССР|совѣтскый]] [[Професор|высокошколскый професор]], [[правник]].<ref name=Silochvost>Шилохвост О. Ю.</ref><ref name=Jankovska>Янковська О. В.</ref>
== Биография ==
=== Походжѣня ===
Походив з православной родины русинского сполоченского дѣятеля [[Еммануил Грабарь|Еммануила Грабаря]], од конця {{nowrap|1860-х}} посланця до мадярского парламента. Дѣдом Грабаря по материнской линии быв [[Адолф Добрянскый]], вызнамный дѣятель [[русофил]]ской ориентации в [[Угорска Русь|Угорской Руси]], а од року 1881 в [[Галич|Галиции]]. Мати Игоря Грабаря, [[Олга Грабарь]], тыж провадила прорусску просвѣтну чинность в [[Галич|Галиции]]. Олга Грабарь з малолѣтныма дѣтми бывала в маетку дѣда [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертеж]] в [[Земплин]]ѣ, [[Угорска Русь]], одколи их отець через свою пророссийску позицию вымушено емигровав до Италии и Франции (1876).<ref name=Hrabar>Игорь Грабарь</ref>
=== Штудии ===
В року 1879 Владимира Грабаря вывезли учити ся на гимназии до [[Российска империя|России]] в Егорьевск Рязанской губернии, де его отець, што пришов з Франции (1878),<ref name=Hrabar/> служив професором.<ref name=Ladyzenski>Ладыженский А. М.</ref> Од року 1880 Владимир продовжовав гимназиалный курз в [[Киев]]ѣ, де достав вдякы дѣдовым знакомствам штипендию в Колегии Галагана,<ref name=Hrabar/> котру закончив в року 1884,<ref>Ежегодник коллегии Павла Галагана. С 1-го октября 1900 года по 1-е октября 1901 года. — Киев, 1901. — С. 8.</ref> за чим абсолвовав правничы штудии на [[Московска универзита|Московской универзитѣ]] (1884–1888).<ref name=Letopis>Летопись Московского университета</ref> Продовжив штудии в [[Париж]]у, выбравши за фах меджинародне право (1888–1889). Перебывав ту яко плаченый корешпондент новинкы ''Русскія вѣдомости'', чим ся утримовав.<ref>https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%80%D1%8C,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%AD%D0%BC%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 </ref>
=== Правник, педагог, ученый ===
В роках 1890–1893 працовав правником и учительом, выступовав з публикациями з меджинародного права и писав магистерску роботу. В року 1893 на Московской универзитѣ склав магистерскый испыт, а в року 1901 обгаив дизертацию и зыскав ступень магистра меджинародного права.<ref name=Autobiografia>Автобиография</ref>
Од року 1893 — приват-доцент, а од 1901 — [[професор]] Юрьевской. универзиты (днесь Тарту, [[Естония]]). В часѣ [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] (1914–1915) — юрисконзулт дипломатичной канцеларнѣ при Станѣ российского главного везиря, але через нелагоду з везирьством подав демисию. В року 1918 зыскав на Петроградской универзитѣ научный ступень доктора меджинародного права<ref name=ESU>Усенко І. Б.</ref> без обгаиня докторской дизертации.<ref name=Autobiografia/><ref>{{cite web |url=http://www.people.su/30437_5 |quote=Через окупацию Юрьева нѣмецкым войском универзита была евакуована до [[Воронеж]]а. Нѣмецка администрация спалила лемшто напечатану книгу Грабаря ''De legatorum jure'' и знищила его завершену докторску дизертацию ''Наука меджинародного права в Англии до реформации'', але рукопис дизертации перед тым схвалили были фахманы, и 10. юна 1918 Рада Петроградской универзиты дала Грабарю ступень [[honoris causa]] доктора меджинародного права |title=БИОГРАФИЯ, c. 5 }}{{ref-ru}}</ref>
В роках 1922–1929 юрисконзулт НКВТ СССР (вонкашноторговый уряд), участник выпрацованя совѣтскых торговых договорох и Конзулского устава СССР (1926), паралелно на педагогичной и научной роботѣ на вецеро мѣстах ([[Московска универзита]], Инштитут вонкашной торговлѣ, Всесоюзный инштитут юридичных наук, Инштитут права АН СССР).<ref name=Silochvost/> Од року 1929 — пензиста, але продовжовав научну роботу.<ref name=ESU/> Опубликовав 164 роботы на вецеро языках; его добрѣ познають не лем дома, но и в заграничу, як честного и точного автора.<ref name=Ladyzenski/>
=== Приватный живот ===
23. апрѣля 1917 52-рочный {{nowrap|В. Грабарь}} оженив ся з Мариев Пассек {{nowrap|(1893—1975)}}, дѣвков свого приятеля и наставника на Юрьевской универзитѣ, котра по часѣ стала ся позната як учена филологичка, фахманка в античной литературѣ. В року 1918 похворѣв ся и по рок 1921 перебывав з матерьов и женов в [[Адлер]]ѣ.<ref>https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%80%D1%8C,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%AD%D0%BC%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 </ref>
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |url=https://core.ac.uk/download/pdf/79109585.pdf |title='''Автобиография''' |publisher=//TARTU ÜLIKOOLI RAAMATUKOGU Fond 38 |format=pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
* {{cite web |title='''БИОГРАФИЯ''' |url=http://www.people.su/30437 |publisher=Интересные истории об известных людях, биографии, юмористические рассказы, фото и видео |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Игорь Грабарь''' |title=Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. |url=https://dlib.kiev.ua/items/show/364 |publisher=Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва |format=text/pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Ладыженский А. М.''' |date=1964 |title=Памяти В. Э. Грабаря (к столетию со дня рождения)
|publisher=//Правоведение. 1964. № 3. — {{nobr|Сc. 177–179}} |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090602125027/http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=1130832 |accessdate=2021-03-31 |url=http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=1130832 |archivedate=2009-06-02}}{{ref-ru}}
* {{cite web |title=Грабарь Владимир Эммануилович |url=http://letopis.msu.ru/peoples/1248 |publisher='''Летопись Московского университета''' |accessdate=2021-03-31}}{{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Усенко І. Б.''' |title=Грабар Володимир Еммануїлович |date=2006 |publisher=//Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: {{nobr|І.М. Дзюба}}, {{nobr|А.І. Жуковський}}, {{nobr|М.Г. Железняк та ін.;}} НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=26733 |accessdate=2021-03-31}}{{ref-uk}}
* '''Шилохвост О. Ю.''': ГРАБАРЬ //Большая российская энциклопедия. Том 7. Москва, 2007, {{nobr|сc.nbsp;566–567}} [https://web.archive.org/web/20211104094715/https://bigenc.ru/law/text/2374381 Верзия: 2016; одчитане: 31.03.2021]{{ref-ru}}
* '''Янковська О. В.''': ГРАБАР Володимир Еммануїлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: {{nowrap|Т. 2: Г–Д}} / Редкол.: {{nowrap|В. А. Смолій}} (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2004. — 688 с. [http://www.history.org.ua/?termin=Grabar_V Одчитане: 31.03.2021)]{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1865|1956|Грабарь, Владимир}}
[[Категория:Правници]]
[[Категория:Педаґоґы]]
n06hqhv2mqb7hf8bqm60k3ps2u1pgrf
Еммануил Грабарь
0
17677
167417
140159
2026-07-15T08:37:56Z
Igor Kercsa
5504
Зрушена верзія [[Special:Diff/140159|140159]] од хоснователя [[Special:Contributions/VitalRyabchuk|VitalRyabchuk]] ([[User talk:VitalRyabchuk|діскусія]])
167417
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском}}{{Особа
|Имя=Еммануил Грабарь
|Имя_оригиналне= Emánuel Manó Hrabár {{ref-hu}}
|Категория_склада=Manó Hrabár
|Образчик=[[File:Владимир, Ольга Адольфовна, Игорь, Эммануил Иванович.jpg|350px]]
|Образчика_подпис= Еммануил Грабарь зоз женов [[Олга Грабарь|Олгов]]<br>и сынами [[Владимир Грабарь|Владимиром]] (злѣва) тай [[Игорь Грабарь|Игорьом]]
|Чинность=[[правник]], [[педагог]]
|Уроджѣня={{Birth date|1831|10|07}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Дѣлове|Требушаны]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня=1910
|Мѣсто_смерти=[[Российска империя]]
|Причина_смерти=
}}
'''Еммануи́л Гра́барь''', {{ref-ru }} ''Эммануи́л Ива́нович Граба́рь'', {{nowrap|[[7. октобер]] [[1831]]}}, [[Дѣлове|Требушаны]], [[Мадярске кральовство]] – †[[1910]], [[Российска империя]] — [[Русины|русинскый]] сполоченскый дѣятель, посланець [[парламент]]а, зять [[Адолф Добрянскый|Адолфа Добрянского]], отець российскых [[правник]]а [[Владимир Грабарь|Владимира]] и [[Малярь|маляря]] [[Игорь Грабарь|Игоря Грабарьох]].<ref name=Bona>Bona Gábor</ref>
== Биография ==
;Молоды рокы:Походив з родины грекокатолицкого священика Яноша Грабаря и Юлии Грабарь, родж. Гаджега. Учив ся на гимназии в [[Кошицѣ|Кошицях]]. В роках 1848–1849 служив в мадярском войску, закончив службу в шаржи поручника в [[Мукачово|Мукачовѣ]]. Од року 1850 штудовав [[право]] и зыскав фах [[адвокат]]а. В року 1863 оженив ся з [[Олга Грабарь|Олгов Добрянсков]].<ref name=Bona/>
;Посланецка чиннность:Еммануил Грабарь в року 1869 быв выбраный за посланця до мадярского парламента од Верховинского округа [[Жупа Мараморош|жупы Мараморош]], де остро выступовав против политикы помадярчѣня в [[Угорска Русь|Угорской Руси]], котру зачала в {{nobr|1870-х роках}} мадярска влада, подтримована епископом [[Штефан Панкович|Штефаном Панковичом]]. Быв он неявным фактичным выдавательом сатиричной [[Новинка Сова|''новинкы Сова'']], котра без всякой мѣры нападала штатну и церковну владу. Еммануил Грабарь гледав подтримку ай на меджинародном полю: в ''Московском славянском комитетѣ'' и тѣсно контактовав з [[Российска империя|российскым]] [[дипломат]]ом во [[Вѣдень|Вѣдню]] {{nobr|М. Ф. Раевскым}}.<ref>М. Алмаший, И Поп</ref>
;Емиграция:Не маючи широкой подтримкы од домашной сполочности, програв конфронтацию з владов и в року 1871 вымушеный быв емигровати раз до сосѣдной [[Италия|Италии]], де за три рокы быв домашным учительом дѣти российского промысловця Демидова, князя Сан Донато, пак на далшы три рокы ишов з нима до [[Париж]]у, а в року 1876 одышов до [[Российска империя|России]], наконець настало оселив ся в России ай з родинов (1880). По прибытю ту выбрав собѣ намѣсто правничой службы педагогичну, склав испыт при Московском учебном округу на гимназиалного професора нѣмецкого и французского языка и достав мѣсто на [[Прогимназия|прогимназии]] в Егорьевску Рязанской губернии.<ref>Игорь Грабарь, с. 17.</ref> В року 1882 Эммануил Грабарь попросив мѣсто гимназиалного [[професор]]а на югу России и достав го в [[Измаил]]у.<ref>Игорь Грабарь, с. 28.</ref>
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |author='''Bona Gábor''' |title=HRABÁR (IVANOVICS) MANÓ |url=https://www.arcanum.hu/hu/online-kiadvanyok/Bona-bona-tabornokok-torzstisztek-1/hadnagyok-es-fohadnagyok-az-184849-evi-szabadsagharcban-2/h-A86/hrabar-ivanovics-mano-C37/ |publisher=//Tábornokok és törzstisztek az 1848/49. évi szabadságharcban. Heraldika Kiadó, Budapest, 2000. {{ISBN| 9639204129}} }}{{ref-hu}}
* '''М. Алмаший, И Поп''': Грабарь Эммануил //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С. 144 {{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Игорь Грабарь''' |title=Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. |url=https://dlib.kiev.ua/items/show/364 |publisher=Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва |format=text/pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1831|1910|Грабарь, Еммануил}}
[[Категория:Правници]]
[[Категория:Педаґоґы]]
[[Катеґорія:Посланцьове парламента]]
84ccrfv2j743jm0hk8f4tq4vs6qhd2h
167418
167417
2026-07-15T08:45:56Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167418
wikitext
text/x-wiki
{{Вецезначность|Грабарь|особы з призвиском}}
{{Особа проста
|Имя=Еммануил Грабарь
|Имя_оригиналне= Emánuel Manó Hrabár {{ref-hu}}
|Категория_склада=Manó Hrabár
|Образчик=[[File:Владимир, Ольга Адольфовна, Игорь, Эммануил Иванович.jpg|350px]]
|Образчика_подпис= Еммануил Грабарь зоз женов [[Олга Грабарь|Олгов]]<br>и сынами [[Владимир Грабарь|Владимиром]] (злѣва) тай [[Игорь Грабарь|Игорьом]]
|Чинность=[[правник]], депутат парламента
|Уроджѣня={{Birth date|1831|10|07}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Дѣлове|Требушаны]],<br>[[Мадярске кральовство]]
|Упокоеня=1910
|Мѣсто_смерти=[[Российска империя]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=<!-- Точное место захоронения общественного деятеля и юриста Эммануила Ивановича Грабаря (1831–1910) в исторических источниках не зафиксировано. Известно лишь, что он скончался в Российской империи, после чего следы его могилы были утеряны. -->
}}
'''Еммануи́л Гра́барь''', {{ref-ru }} ''Эммануи́л Ива́нович Граба́рь'', {{nowrap|[[7. октобер]] [[1831]]}}, [[Дѣлове|Требушаны]], [[Мадярске кральовство]] – †[[1910]], [[Российска империя]] — [[Русины|русинскый]] сполоченскый дѣятель, посланець [[парламент]]а, зять [[Адолф Добрянскый|Адолфа Добрянского]], отець российскых [[правник]]а [[Владимир Грабарь|Владимира]] и [[Малярь|маляря]] [[Игорь Грабарь|Игоря Грабарьох]].<ref name=Bona>Bona Gábor</ref>
== Биография ==
;Молоды рокы:Походив з родины грекокатолицкого священика Яноша Грабаря и Юлии Грабарь, родж. Гаджега. Учив ся на гимназии в [[Кошицѣ|Кошицях]]. В роках 1848–1849 служив в мадярском войску, закончив службу в шаржи поручника в [[Мукачово|Мукачовѣ]]. Од року 1850 штудовав [[право]] и зыскав фах [[адвокат]]а. В року 1863 оженив ся з [[Олга Грабарь|Олгов Добрянсков]].<ref name=Bona/>
;Посланецка чиннность:Еммануил Грабарь в року 1869 быв выбраный за посланця до мадярского парламента од Верховинского округа [[Жупа Мараморош|жупы Мараморош]], де остро выступовав против политикы помадярчѣня в [[Угорска Русь|Угорской Руси]], котру зачала в {{nobr|1870-х роках}} мадярска влада, подтримована епископом [[Штефан Панкович|Штефаном Панковичом]]. Быв он неявным фактичным выдавательом сатиричной [[Новинка Сова|''новинкы Сова'']], котра без всякой мѣры нападала штатну и церковну владу. Еммануил Грабарь гледав подтримку ай на меджинародном полю: в ''Московском славянском комитетѣ'' и тѣсно контактовав з [[Российска империя|российскым]] [[дипломат]]ом во [[Вѣдень|Вѣдню]] {{nobr|М. Ф. Раевскым}}.<ref>М. Алмаший, И Поп</ref>
;Емиграция:Не маючи широкой подтримкы од домашной сполочности, програв конфронтацию з владов и в року 1871 вымушеный быв емигровати раз до сосѣдной [[Италия|Италии]], де за три рокы быв домашным учительом дѣти российского промысловця Демидова, князя Сан Донато, пак на далшы три рокы ишов з нима до [[Париж]]у, а в року 1876 одышов до [[Российска империя|России]], наконець настало оселив ся в России ай з родинов (1880). По прибытю ту выбрав собѣ намѣсто правничой службы педагогичну, склав испыт при Московском учебном округу на гимназиалного професора нѣмецкого и французского языка и достав мѣсто на [[Прогимназия|прогимназии]] в Егорьевску Рязанской губернии.<ref>Игорь Грабарь, с. 17.</ref> В року 1882 Эммануил Грабарь попросив мѣсто гимназиалного [[професор]]а на югу России и достав го в [[Измаил]]у.<ref>Игорь Грабарь, с. 28.</ref>
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |author='''Bona Gábor''' |title=HRABÁR (IVANOVICS) MANÓ |url=https://www.arcanum.hu/hu/online-kiadvanyok/Bona-bona-tabornokok-torzstisztek-1/hadnagyok-es-fohadnagyok-az-184849-evi-szabadsagharcban-2/h-A86/hrabar-ivanovics-mano-C37/ |publisher=//Tábornokok és törzstisztek az 1848/49. évi szabadságharcban. Heraldika Kiadó, Budapest, 2000. {{ISBN| 9639204129}} }}{{ref-hu}}
* '''М. Алмаший, И Поп''': Грабарь Эммануил //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С. 144 {{ref-ru}}
* {{cite web |author='''Игорь Грабарь''' |title=Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. |url=https://dlib.kiev.ua/items/show/364 |publisher=Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва |format=text/pdf |accessdate=2021-03-23}} {{ref-ru}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1831|1910|Грабарь, Еммануил}}
[[Категория:Правници]]
[[Категория:Педаґоґы]]
[[Катеґорія:Посланцьове парламента]]
rvato8ta3rrgf6qcuihx2mpbinbqurj
Йежы Чайковски
0
17686
167427
154743
2026-07-15T10:33:15Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167427
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Йежы Чайковски
|Имя_оригиналне={{ref-pl}} Jerzy Czajkowski
|Категория_склада=Jerzy Czajkowski
|Образчик=[[File:09998 Bilder von der Marktplatzeröffnung im Freilichtmuseum Sanok durch Minister Zdrojewski, am 16. September 2011.jpg|270px]]
|Образчика_подпис=Проф. Чайковски в сканзену Санок, 2011
|Чинность=[[етнограф]], музеолог, [[професор]] высокых школ
|Уроджѣня={{Birth date and age|1931|04|04}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Коломыя]], [[Рѣчь Посполита II.]] {{nobr|(днесь [[Украина]])}}
|Упокоеня=<!--{{Death date and age|YYYY|MM|DD|1931|04|04}}-->
|Мѣсто_смерти=
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=
}}
'''Йежы Чайковски''', {{ref-pl}} ''Jerzy Czajkowski'' (*[[4. апріль|4 апрѣль]] [[1931]], [[Коломыя]], [[Рѣчь Посполита II.]] {{nobr|(днесь [[Украина]])}}) — польскый [[етнограф]], експерт в истории културы и умѣлства, музеолог, высокошколскый [[професор]] в [[Жешов]]ѣ и [[Ярослав]]ѣ.<ref name=Magocsi>П. Р. Маґочій</ref>
== Биография ==
=== Штудии ===
В року 1950 зачав штудовати [[Етнография|етнографию]] на [[Ягеллонска универзита|Ягеллонской универзитѣ]]. По завершѣню первого ступня штудий в року 1953 достав роботу в Етнографичном музею в [[Краков]]ѣ. В року 1959 екстерно зыскав ступень магистра. В року 1965 обгаив докторску роботу ''Сельское бываня в Низкых Бескидах и прилеглой верховинѣ''.
=== Етнография и музеология ===
По такой двадцятьрочной роботѣ в Етнографичном музею в [[Краков]]ѣ (1953–1972) од януара 1972 до 1. апрѣля 1999 быв директором Музея людовой архитектуры в [[Санок]]у.<ref>Henryk Olszański. Kronika Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku. „Tygodnik Sanocki”. Nr 41 (361), s. 6, 9 października 1998.</ref><ref>Z historii PCK (1). 80 at w służbie potrzebującym. „Tygodnik Sanocki”. Nr 24 (396), s. 3, 11 czerwca 1999.</ref> В роках 1974–1998 быв головным редактором научного журнала ''Материалы музея людовой архитектуры в Саноку'' {{nobr|(чч. 19–34)}} и его активным приспѣвательом.<ref>Oberc F., Pisma naukowe i popularnonaukowe, s. 199</ref> Быв закладательом периодичного выданя ''Acta Scansenologica''.<ref>Oberc F., Sylwetki (dziennikarzy, wydawców, redaktorów), s. 211</ref> Йежы Чайковски автор великого числа публикаций з области етнографии.
Проф. Чайковскый тыж редаговав двотомный зборник зглядовань о Лемковинѣ: „Łemkowie w historií i kulturze Karpat“, котрый мѣстить и его властный докладный нарис о найдавнѣйшых заселѣнях сѣверных схылох [[Карпаты|Карпат]]. На его думку, хребты Нижних Бескидох, територия, яка пак стала ся знама як [[Лемковина]], не была заселена аж до зачатку [[XIII. стороча|XIII. ст.]], коли первы Волохы, пастырѣ, появили ся на ей теренах. Позднѣйше волошскы осады спорадично ся появляли по обадвох боках [[Карпаты|Карпат]]. [[Румыны]] подля походжѣня, Волохы ся скоро асимиловали з [[Русины|Русинами]], приходниками з [[выход]]у.<ref name=Magocsi/>
== Выбраны публикации ==
* ''Budownictwo ludowe Podkarpacia'' (1977)
* [http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/docmetadata?id=9204 ''Muzea na wolnym powietrzu w Europie. Historia - dzień dzisiejszy - perspektywy''] (1984)
* ''Park Etnograficzny w Sanoku. Przewodnik'' (1988)
* [http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/docmetadata?id=8584 ''Budownictwo ludowe w Karpatach w XVI-XIX w. Źródła, komentarze''] (1988)
* ''[[Лемкы|Łemkowie]] w historii i kulturze Karpat pod red. Jerzego Czajkowskiego. Cześć I'' (1995)
* ''Studia nad Łemkowszczyzną'' (1999)
* ''Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku z perspektywy 45 lat'', //Materiały Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku. – Nr 36 (2004), s. 17-61 2005
* ''Ochrona obiektów przemysłowych w muzeach na wolnym powietrzu'', Acta Scansenologica. – T. 9 (2005), s. 9-37 2006
* ''Historyczne, osadnicze i etniczne warunki kształtowania się kultur po północnej stronie Karpat'' Zeszyty Sądecko-Spiskie. – T. 1 (2006), s. 18-49
== Жерела и одказы ==
* '''Oberc, Władysława''', red.; '''Oberc, Franciszek''', red.: //''Prasa ziemi sanockiej od roku 1990''. „Zeszyty Archiwum Ziemi Sanockiej”. 5: Prasa ziemi sanockiej – informator. — Sanok: Fundacja „Archiwum Ziemi Sanockiej: 2005. [http://sanockabibliotekacyfrowa.pl/dlibra/docmetadata?id=868 ISSN 1731-870X] {{ref-pl}}
* '''П. Р. Маґочій''': Чайковський Єжі //{{ЕКР}} С. 799
== Референции ==
{{reflist}}
{{Переклад|pl|Jerzy Czajkowski|59997017}}
{{Lifetime|1931||Чайковски, Йежы}}
[[Катеґорія:Польскы етнографы]]
[[Категория:Педаґоґы]]
o1tgv0fru18oz557aj0kugvbmzjk9gh
Павел Стефановскый
0
17692
167428
144435
2026-07-15T10:39:24Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167428
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Павел Стефановскый
|Имя_оригиналне=
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Фото<br/>од П. Басалыгы|align=center|pos=top|width=90
|link=https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2021/03/pawel_stefanowski-750x536.jpeg}}
|Чинность=[[Лемкы|лемковскый]] сполоченскый активиста, [[писатель]] и [[етнография|етнограф]]
|Уроджѣня={{Birth date|1932|03|03}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Білянка|Бѣлянка]], {{s|[[Рѣчь Посполита II.]]}}
|Упокоеня={{Death date and age|2021|03|31|1932|03|03}}
|Мѣсто_смерти=[[Варшава]], [[Польща]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=<!-- unknown -->
}}
'''Павел Стефановскый''', *[[3. марец]] [[1932]], [[Білянка|Бѣлянка]], [[Рѣчь Посполита II.]] – †*[[31. марец]] [[2021]], [[Варшава]], [[Польща]] — [[Лемкы|лемковскый]] сполоченскый активиста, [[писатель]] и [[етнография|етнограф]].
== Биография ==
Уродив ся [[3. марца]] [[1932]] в [[Білянка|Бѣлянцѣ]] при [[Горлицѣ|Горлицях]]. В року 1947 в [[Акція Вісла|акции Висла]] з цѣлов родинов быв депортованый до околици [[Вроцлав]]а.<ref name=Trochanowski>Ярослав Трохановскій</ref> В року 1952 закончив школу механизации земледѣлства,<ref name=Prosalova>Просалова В. А.</ref><ref name=Kosowski>Севериян Косовскiй</ref> зыскавши фах електромонтера.<ref name=Trochanowski/> Быв поволаный до войска на шорову службу, там выштудовав офицерску школу<ref name=Kosowski/> и зыскав шаржу подпоручника.<ref name=Trochanowski/> В року 1959 вернув ся на [[Лемковина|Лемковину]], де заложив успѣшны фолклорны колективы в [[Білянка|Бѣлянцѣ]], [[Команьча|Команчи]] и [[Туринсько|Туринску]]<ref name=Trochanowski/> ай включив ся и до политичной чинности як активиста Лемковской секции УСКТ (Українське суспільно-культурне товариство {{ref-uk}}), единой в том часѣ организации, де [[Лемкы]] могли были выступати як етнична ентита.<ref name=Kosowski/>
Через цѣлый живот активно ся занимав захранѣньом лемковской културы и выдобытьом достойного сполоченского статуса про [[Лемкы|Лемкох]]. Позрѣня {{nowrap|П. Стефановского}} на етничну належность Лемкох перейшли еволуциев через рокы: {{nowrap|в 1950-х роках}} быв пересвѣдченый, же суть окремѣшным народом, {{nowrap|в 1970-х}} пристав на официалну партийно-штатну позицию, же [[Лемкы]] мають быти поважованы за часть украинской културы, {{nowrap|од зачатку 1990-х}} быв той думкы, же суть частьов окремого русинского народу.<ref name=Horbal>Богдан Горбаль, Павло Роберт Маґочій</ref>
Павел Стефановскый умер [[31. марца]] [[2021]] во [[Варшава|Варшавѣ]], на 90. року живота.<ref name=Trochanowski/> Стало ся то в переддень списованя обывательства, а в приготовной усвѣдомлюючой кампании быв сопоставляный з иншым великым лемковскым политиком — [[Ярослав Качмарчик|Ярославом Качмарчиком]].<ref name=Kosowski/>
== Политично-сполоченска чинность ==
Павел Стефановскый знав робити политику и нигда ся не бояв политичных акций. Еднов з такых, ещи в [[Зелена Гура|Зеленой Гурѣ]]<ref name=Kosowski/> организовав Дочасный сполоченско-просвѣтный комитет Русинох- Лемкох (Tymczasowy komitet społeczno-oświatowy Rusinów-Lemków), котрый ородовав у польскых и совѣтскых верхностей, жебы не плетли Лемкох з Украинцями а вызнали их окремѣшность. За таку дерзость быв выказаный з комунистичной партии и з Лемковской секции УСКТ. В року 1972 удало ся му вернути ся до организации и стати на челѣ [[Горлицѣ|Горлицкого]] оддѣлѣня. Ещи в року 1957 зачав ся од влады домагати политичного засуджѣня [[Акція Вісла|Акции Висла]] и направлѣня маетковых шкод, котры были починены выселеным Лемкам.<ref name=Horbal/> В року 1989 створив про то ''Громадянскій Круг Лемків в Польщы «Господар»'', котрый в року 1991 перетворив на политичну партию ''Русинскій Демократичный Круг Лемків''; писав соткы петиций, оскаржѣнь, воззвань и деклараций до польскых верхностей.<ref name=Kosowski/> В року 2003, незадоволеный рѣшѣнями польской влады, подав правоту до Европского Суду в правах чоловѣка в Страсбургу.<ref name=Horbal/>
== Културно-сполоченска чинность ==
Екстерно выштудовав етнографию на Вроцлавской универзитѣ (1963-1969). Яко етнограф быв первым, што голосив до публичности, же малярь [[Никифор Дровняк|Никифор]] то Лемко, Епифаний Дровняк. Старав ся о музейництво, прислужив ся дарованьом експонатох [[Музей лемковской културы в Зиндрановой|Музею в Зиндрановой]], Музею ремеселництва {{nowrap|им. Штефана Чергоняка}} в Бѣлянцѣ, мав и красну властну домашю колекцию народных кройох.<ref name=Trochanowski/> В {{nowrap|1960-х роках}} организовав хоры по селах, быв меджи закладателями фолклорного колектива ''Лемковина'', активно зберав лемковскый фолклор, записовав и филмовав народну творчость и традиции.<ref name=Horbal/>
Лавреат вельох наград, меджи нима награды {{nowrap|им. Р. Райфуса}} Малопольского воеводства, ци оцѣнѣня «[[Стоваришыня Лемків]]» — награды {{nowrap|им. Никифора}} ([[Никифор Дровняк|Епифана Дровняка]]),<ref name=Kosowski/> штатной одзнакы ''Заслуженый Діяч Культуры''<ref name=Trochanowski/>.
== Литературна творба ==
Павел Стефановскый — еден з найвызначнѣйшых сучасных лемковскых [[писатель]]ох и [[поет]]ох. Зачав публиковати в {{nowrap|1950-х}} роках, найпервѣ в украинском тыжденнику ''Наше слово'', переважно на ''«Лемківскій Сторінці»''. Часто хосновав [[псевдоним]]ы, напримѣр, «Павел Компір». В 1960 р. в печатни Лемко-Союза выдав драму ''Любов неволю ламе''. Од {{nowrap|1980-х}} рокох публиковав авторскы зберкы поезий:<ref name=Kosowski/>
* Ікона. Лемківскій край (1985),
* Лемківска ікона — Łemkowski pejzaż (1985),
* Лем (1991),
* Лемківскій край (1993),
* Лемківскій біль (2002),
* Пісьні (2019, авторска зберка спѣванок).
== Жерела и одказы ==
* '''Богдан Горбаль, Павло Роберт Маґочій''': Стефановський Павло (Стефановскій Павел; Stefanowski Paweł) //{{ЕКР}} {{nowrap|Сс. 714–715.}}
* {{cite web |author='''Севериян Косовскiй''' |date=31.3.2021 |title=Вмер Павел Стефановскій (1932-2021), заслуженый лемківскій діяч |url=https://www.lem.fm/vmer-pavel-stefanovskij-1932-2021-zasluzhenyj-lemkivskij-diyach/ |publisher=LEM.FM |accessdate=2021-04-12}}
* '''Просалова В. А.''' (ред.): Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. {{ISBN|978-966-317-145-6}} С. 414.
* {{cite web |author='''Ярослав Трохановскій''' |date=11.4.2021 |title=Пращай, сусіде Павле… |url=https://www.lem.fm/praszczaj-suside-pawle/ |publisher=LEM.FM |accessdate=2021-04-12}}
== Референції ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1932|2021|Стефановскый, Павел}}
[[Катеґорія:Русиньскы поеты]]
[[Катеґорія:Русиньскы умелцї]]
[[Катеґорія:Русиньскы писателї]]
4pwti08ck1sni7j4vrmezndkfcbx2oz
Маргарита Бабинець
0
17716
167429
158747
2026-07-15T10:49:49Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167429
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Маргарита Бабинець
|Имя_оригиналне={{ref-en}} Marjory Linheart Babinetz
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|width=90|pos=top
|link=https://cdn2.goloskarpat.info/images/doc/e/8/e8c20e2-275-.jpg_to.webp}}
|Чинность= радистка, рекрутерка
|Уроджѣня={{Birth date|1923|02|26}}
|Мѣсто_роджѣня = Мейсонтавн, Пенсилвания
|Упокоеня={{Death date and age|1944|07|27|1923|02|26}}
|Мѣсто_смерти = Стилвотер, Оклагома, США
|Мѣсто_погребу=Mount Airy, Натрона Хайтс, штат [[Пенсилвания]]<ref>{{Cite web|title=Pvt Marjory Linheart Babinetz (1923-1944) - Find a...|url=https://www.findagrave.com/memorial/139699777/marjory-linheart-babinetz|website=www.findagrave.com|accessdate=2022-10-11|language=en}}</ref>
}}
[[Файл:Marjory Linheart Babinetz grave.jpg|thumb|260px|{{center|Гроб Маргариты Бабинець на войсковом теметові Mount Airy, Пенсилвания}}]]
'''Маргари́та Бáбинець''' ([[26. фебруар|26.02.]][[1923]], Мейсонтавн, [[Пенсилвания|Пенсильванія]], [[США]] — [[27. юл|27.07.]][[1944]], Стилвотер, Оклагома, США) — америцька Русинка, участниця [[Друга світова война|Другой світовой войны]], радистка и войскова рекрутерка женского войскового корпуса США (WAC: Women's Army Corps of the United States army). Рядовичка Бабинець была перва воячка женского войскового корпуса, котра достала медалию войскового летунства США.<ref>{{Cite web|url=https://digital.lib.uiowa.edu/islandora/object/ui%3Awwii_5201|title=State Historical Society of Iowa (Iowa City)|date=1944|language=англицкы|work=Evening Tribune (Des Moines, Iowa)|accessdate=30.06.25}}</ref> Она и пилот Джеймс Гоуи загыбли в катастрофі бомбардера-пикировача в {{iw|Стилвотер, Оклагома| Stillwater, Oklahoma|en}}, при сповненю служебных повинностей: в тот момент провадила рекрутинг до женского войскового корпуса (WAC).<ref name="findagrave">{{Cite web|title=Pvt Marjory Linheart Babinetz (1923-1944) - Find a grave|url=https://www.findagrave.com/memorial/139699777/marjory-linheart-babinetz|website=www.findagrave.com|accessdate=2022-10-11|language=en}}</ref><ref name="A. Gene">{{Cite book |title=Voices on the wind: Early radio in Oklahoma |last=Gene |first=Allen |year=1993 |publisher=Oklahoma Heritage Association by Western Heritage Books |location=Oklahoma City |pages=79 — 80 |language=англицкы |isbn=978-0865460836}}</ref>
== Биография ==
Отець Маргариты Иван Бабинець, {{ref-en}} John Babinetz (1879-1957),<ref name="findagrave"/> по женитві лишив у [[Доробратово|Доробратові]] на [[Подкарпатя|Пудкарпатю]] фамилию и, як многы иншы Русины перед [[Перша світова война|Первов світовов войнов]], одышов до [[США|Америкы]] на зароботкы. Двараз приходив дому, де докупововав землю. Третьый раз, як ся надїяв, послідный, одышов, жебы заробити на хыжу. Айбо зароботкы теперь были слабшы и за десять рокы не заробив лем на путь жоны Анны и дочок Анны и Софии до Америкы (старша дочка Марія на тот час уже ся была отдала).<ref name="Шипович">Маргарита Бабинець, Русинка, котров гордить ся Америка.</ref>
Маргарита Бабинець ся родила у Пенсільванскому городку Юніон-Сіті, де отець робив на шахтах, 26. фебруара 1923. рока. А по трьох роках ту щи родив ся брат Иван. Дїти ся учили в англійськой школї, айбо няньо их зробив ушытко, жебы они знали русинську бесіду: научив дома говорити по-русинськы, принюс русинськы книгы. Вечорами отець часто приказовав за далекі [[Карпаты]], за [[Доробратово]]. Раз у школї быв вечур поезии и Маргарита задекламовала стих, што чула дома:
:::Я Русин был, есмь и буду,
:::Я родился Русином.
:::Честный род мой не забуду,
:::Останусь его сыном...
Оплескы были од усїх, хоть нитко из присутных не знав русинского языка. Коли дома Иванко переказав сесь трафунок, няньо взяв Маргариту на руки и довго плакав от гордости и радости.<ref name="Шипович"/>
Старша сестра Софія, котра робила акушерков, помогла жоні єдного міліонера серенчливо родити, и за се чоловік оплатив путь на отцюзнину ей матери и братови. Иншы члены фамилии плановали вернути ся по року, айбо зачала ся война и звязь з родичами оборвала ся.<ref name="Шипович"/>
Дякувучи туй же Софиі, котра перебрала ся жыти у фамилию міліонера, бо там мав ся родити далшый дїтвак, Маргарита змогла учити ся в універзитетї (Carnegie Institute of Technology, Pittsburgh, Pennsylvania). Газда, учувши бесїду сестер, же не є гроший, заплатив за выуку Маргариты. Маргарита дуже файно ся вчила: за єден рук проходила програму двох курсув. Дївочка шпортовала: возила ся на біціклях, бігала кросс, плавала. Окрем англицкого, добрі знала нїмецкый, мадярскый, французскый и русскый.<ref name="findagrave"/><ref name="A. Gene"/>
== Войскова служба ==
Коли Маргариту, як майфайну студентку, по дипломі покликали на роботу у губернаторськый уряд штата, она просила ся на фронт: "Чом дотеперь не одкрытый другий фронт? Там, в окупации, у мене половка родины." Достала понуку створити воздушный женскый полк. 23. новембра 1943 была зарахована до военской едноткы 4136 Войсково-воздушных сил США. Всокочены доднесь стары, з часу войны, новинкы, розказують историю твореня женского полка, до котрого первыма ишли славянкы: Полькы, Чешкы, Росиянкы, Украинкы. Каждый день у 15<sup>20</sup> она мала выділеный ефірный час на вербованя у полк. Службу нечекано перервала авиакатастрофа. Маргарита Бабинець посмертно угонорована мадалиов Войсково-воздушных сил (США) и погребена з почестями на войсковом теметові (1944), де позднїше погребли и ей отця (1957), котрый хотїв, але так и не вернувся на отцюзнину.<ref name="findagrave"/><ref name="Шипович"/>
== Жерела ==
* '''Find a grave''' PVT Marjory Linheart Babinetz https://www.findagrave.com/memorial/139699777/marjory-linheart-babinetz
* {{Cite book |title=Voices on the wind: Early radio in Oklahoma |last='''Gene''' |first='''Allen''' |year=1993 |publisher=Oklahoma Heritage Association by Western Heritage Books |location=Oklahoma City |pages=79 — 80 |language=англицкы |isbn=978-0865460836}}
* {{cite web |author='''Юрий Шипович''' |editor= |date=16.05.2018 |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?16-5-2018-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0-%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%E2%80%93-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D1%81%D1%8F-%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0 |title=Маргарита Бабинець, Русинка, котров гордить ся Америка |publisher=rusynacademy.sk |format= |quote= |language= |accessdate=2025-06-30 |archiveurl= |archivedate= }}
== Референції ==
<references />
{{Lifetime|1923|1944|Бабинець, Маргарита}}
[[Катеґорія:Русиньскы Америчане]]
[[Катеґорія:Друга світова война]]
bdsexbqz3aocp0iukmbxvb8vlumhds3
Штефан Крушко
0
17726
167430
144449
2026-07-15T10:56:37Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167430
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Штефан Крушко
|Имя_оригиналне=Štefan Kruško {{ref-sk}}
|Категория_склада=
|Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90
|link=http://www.cms3.rusynacademy.sk/files/st---krusko.jpg}}
|Чинность=сполоченскый дѣятель, писатель
|Уроджѣня={{Birth date|1941|04|28}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Хмелёва|Комлоша]], [[Жупа Шаріш|Шариш]],<br>[[Перва Словацка република]]
|Упокоеня={{Death date and age|2021|03|21|1941|04|28}}
|Мѣсто_смерти=[[Пряшов]], [[Словакия]]
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=там же<ref>https://www.upn.gov.sk/en/stefan-krusko-1941-2021/</ref>
}}
'''Штефан Крушко''', {{ref-sk}} ''Štefan Kruško'', {{ref-uk|}} ''Степан Крушко'', *[[28. апріль|28. апрѣль]] [[1941]], [[Хмелёва|Комлоша]] в тогдышньом [[Перва Словацка република|Словацком штатѣ]] – †[[21. марец]] [[2021]], [[Пряшов]], [[Словакия]]<ref name=Zozuliak>А. З.</ref> — културный и сполоченскый дѣятель [[Пряшовскый край|Пряшовского края]].
== Биография ==
;Оптация:Походив зоз селянской родины.<ref name=Kovac>Федор Ковач</ref> В року 1947 родителѣ {{nowrap|Ш. Крушка}} яко [[Оптация|оптанты]] добровольно переселили ся на [[УССР|совѣтску Украину]], де Штефан перебыв свои молоды рокы. Там абсолвовав медицинске училище ([[Дубно (город)|Дубно]], 1956–1959), пак працовав яко здравотник у даколькох селах Западной Украины. Неспокойный з животом в [[СССР|Совѣтском союзѣ]], {{nowrap|Ш. Крушко}} въедно з даколько тысячами иншых добровольных переселенцьох ([[Оптация|оптантох]]) домагав ся и в резултатѣ того достав право на навернутя ся до [[Чехословакия|Чехословакии]].<ref name=Magocsi>Павел Роберт Маґочій</ref><ref name=Zozuliak/>
;По навернутю:Од року 1967 оселив ся в [[Пряшов]]ѣ и працовав яко [[актер]] [[Театер Александра Духновича|Украинского народного театра]] (1967–1969) и здравотник (1969–1975), в апаратѣ [[КСУТ]] (1976–1984), в кооперативѣ ''Плета'' (1984–1988).<ref name=Kovac/>
; По падѣ комунистичного режиму:Брав активну участь в културном животѣ [[Русины|Русинох]]. Быв закладательом ''Театру поезии'' при Руському културному центрѣ «Русский дом», про якый приправив даколько монтажи и быв режисером ряду пьес. Брав активну участь в обновѣ ''Общества Александра Духновича'' и организации «Русскій клубъ». З цѣльом направы и пропаганды интересох даколишных [[Оптация|оптантох]], што ся вернули з [[УССР|Украины]], основав в року 1992 ''Координачный выбор реоптантох в Словацкой републицѣ'' и опубликовав историю той групы жительох до и по их переселѣню на отчизну. Тыж быв автором трьох неопубликованых пьес в русинском языку и девятьох документалных згледань на тему [[оптация|оптации]].<ref name=Magocsi/><ref name=Zozuliak/>
== Творба ==
[[Автор]] прозовых, поетичных и драматичных умѣлецкых дѣл и документалных мемоарох, написаных по словацкы и украинскы, член ''Сполку украинскых писательох Словакии'' (2011):<ref>М. І. Мушинка</ref>
* Люди з-під Мінчолу. Пряшів, 1987;
* Оптанти. Пряшів, 1997; <ref>https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10892/file.pdf</ref>
* Čo dala – vzala našim rodákom optacia. Prešov, 2002;
* Арештанти. Пряшів, 2003;
* Діалоги. Пряшів, 2004;
* Opcia. Prešov, 2005 (spoluavt.);
* Domov v cudzine alebo žili sme ma Ukrajine. Prešov, 2007;
* Naši «Černobyľci». Prešov, 2008 (spoluavt.);
* Переселенці Омелянщини. Пряшів, 2008;
* Chmeľová – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2008 (spoluavt.);
* Krátky slovník rusínskeho nárečia obce Chmeľová. Prešov, 2010 (spoluavt.);
* Opcia a presídlenie Rusínov do ZSSR 1945–47. Bratislava, 2011 (spoluavt.);
* Людина Богом благословена (о. Василь Бобак). Пряшів; Смольник, 2012 (сполуавт.);
* Chmeľova – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2012 (spoluavt.);
* Пам’ятка на наших Чехів. Рівне, 2012 (сполуавт.).
== Жерела и одказы ==
* {{cite web |author= |editor='''А. З.''' |date=28. 4. 2021 |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?28-4-2021-80-недожытых-років-културного-і-сполоченьского-дїятеля-в-Пряшівскій-области-–-ШТЕФАНА-КРУШКА |title=80 недожытых років културного і сполоченьского дїятеля в Пряшівскій области – ШТЕФАНА КРУШКА |publisher=rusynacademy.sk |format= |quote= |language= |accessdate=2021-04-30 |archiveurl= |archivedate= }}
* '''[[Федор Ковач]]''': Крушко Степан //{{КСРУ}} {{nowrap|С. 187}}
* {{cite web |author='''А. Кузмякова''' |editor= |date=8 feb, 2018 |url=https://www.rusyn.fm/spravy/region/вышла-книжка-люди-нашого-роду/ |title=ВЫШЛА КНИЖКА ЛЮДИ НАШОГО РОДУ |publisher=rusyn FM |format= |quote= |language= |accessdate=2021-04-30 |archiveurl= |archivedate= }}
* '''Павел Роберт Маґочій''': Крушко Степан (Kruško Štefan, Крушко Штефан) //{{ЕКР}} {{nowrap|Сс. 379–380}}
* {{cite web |author='''М. І. Мушинка''' |editor= |date=2014 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=236 |title=Крушко Степан |publisher=Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014 |format= |quote= |language= |accessdate=2021-04-30 |archiveurl= |archivedate= }}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1941|2021|Крушко, Штефан}}
[[Категория:Словацкы писателе]]
[[Категория:Украинскы писателе]]
mnt4fz90jeahcegqiw6byqmrrl549p6
Михайло Белень
0
17774
167431
164340
2026-07-15T10:59:43Z
Igor Kercsa
5504
одстранена хыбна шаблона
167431
wikitext
text/x-wiki
{{Особа проста
|Имя=Михайло Бе́лень
|Имя_оригиналне={{ref-uk}} ''Михайло Олексійович Беле́нь''
|Категория_склада=
|Образчик=[[File:BelenMO-.svg|250px]]
<!--{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|width=90|pos=top
|link=http://esu.com.ua/images/article_images/B/Beleny%20Mihaylo%20Oleksiyovich.jpg}}-->
|Чинность=скулптор, график, медальер
|Уроджѣня={{Birth date|1951|05|19}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Лѣсковець]], [[УССР]]
|Упокоеня=<!--{{Death date and age|20??|??|??|1951|05|19}}-->
|Мѣсто_смерти=
|Причина_смерти=
|Мѣсто_погребу=
}}
'''Михайло Бе́лень''', {{ref-uk}} ''Михайло Олексійович Беле́нь'', *[[19. май]] [[1951]], [[Лѣсковець]] Межгорского (нынѣ Хустского) району [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[УССР]] — украинскый [[скулптор]], график, медальер, Заслуженый малярь Украины (2002).<ref name=Vehes>Вегеш М. М.</ref>
== Биография ==
;Штудии:Од року 1967 по 1971 учив ся в Ужгородском училищу ужиткового умѣня, а од року 1977 по 1983 — в Киевском державном умѣлецком инштитутѣ. В роках {{nowrap|1986–1989}} доконалив ся на ашпирантурѣ Академии умѣлств СССР ([[Москва]]) в творчых майстернях ей [[киев]]ской филиалкы,<ref name=Vehes/> а в роках {{nowrap|1997–2000}} — на ашпирантурѣ при катедрѣ филозофии [[УжНУ]].<ref name=Steciak>Стецяк І. П.</ref>
; Становиска, функции, титулы:По закончѣню штудий быв членом републиковой рады про скулптуру Умѣлецкого фонду Украины, ведучым вытварником Закарпатскых умѣлецко-выробных майстерень, членом управы и головов секции скулптуры Закарпатской секции Сполку умѣлцьох Украины (1983), членом Сполку новинарьох Украины (1996).<ref name=Almasi>Михайло Алмашій, Михайло Капраль</ref> Доктор [[умѣлствознаня]] (2004), професор [[honoris causa]] Ужгородской Украинской Богословской Академии, академик Украинской меджинародной академии оригиналных идей. Заслуженый малярь Украины (2002). Член Сполку дизайнерох Украины (2006). Честный варощан [[Перечин]]а (2004), [[Межгорье (Закарпатска область)|Межгорья]] (2007), [[Ясѣня]] (2010).<ref name=Steciak/><ref>[https://web.archive.org/web/20210522113900/https://zakarpat.brovdi.art/images/zBibliography/b/beleny_muhaylo/z-3.jpg Белень М. О. на BROVDI ART]</ref>
== Творба ==
М. Белень [[автор]] понад 500 памятных медали на честь вызнамных особ свѣтовой наукы и културы, понад 80 мемориалных табл и гербох и понад 20 памятникох в городах и селах [[Закарпатска область|Закарпатской области]], пятьох книг.<ref name=Steciak/><ref name=BROVDI>BROVDI ART</ref> Скулптуры {{nowrap|М. Беленя}} характеризують ся академичным реализмом.<ref name=Almasi/> Найвеце вызнамныма суть памятникы [[Александер Духнович|Александру Духновичу]] в [[Ужгород]]ѣ, [[Тарас Шевченко|Тарасу Шевченку]] в [[Мукачово|Мукачовѣ]], легендарному поштарю [[Федор Фекета|Федору Фекетѣ]] в [[Перечин]]ѣ, [[Шандор Петевфи|Шандору Петевфи]] в мукачовском замку ''Паланок''. Хоть его поважають за прихылника академизма, але при том мать авторске виджѣня, што доповнять класичне одтворѣня, додавать му окремѣшности, уникатности. Михайло Белень тыж рафинованый график. Так, его графичный цикл ''Етнография Карпат''<ref>[https://www.facebook.com/ikercsa/posts/1867945523377855 Графичный цикл ''Етнография Карпат'']</ref> — цѣнный научный материал етнографичного характеру, што заховав историю, архаику, часть тых рѣчи, якы хосновали Русины, передавать дух предкох, их филозофию бытя. Зоз етнографичного циклу выростать цикл графичных филозофскых композиций ''Чоловѣк – Свѣт Душѣ – Вселена'' (графичный символизм), што указуе автора як умѣлця– филозофа, усилуючого ся роскрыти глубинну суть живота.<ref name=BROVDI/>
== Интересны факты ==
* Вандалы в Ужгородѣ украли памятну таблу [[Василь Гренджа-Донскый|Василю Гренджи]] и {{nowrap|М. Беленю}} было уложено выготовити нову.<ref>Михайло Белень, академічний скульптор, художник, педагог // Культурологічні джерела. – 2003. – №4. – С. 36-37. </ref>
* На вершку [[Говерла|Говерлы]] подля проекта {{nowrap|М. Беленя}} поставленый памятный знак на честь {{nowrap|5-роча}} самостойности Украины (1996).<ref>[https://web.archive.org/web/20210522200315/https://karpatnews.in.ua/news/20016-zakarpatskyi-maestro-mystetstva-vidznachyv-60-rokiv.htm М. Мушинка о Михайлови Беленю]</ref>
* В часѣ визиты {{nowrap|[[Папа Иоанн Павел II.|Папы Йоанна Павла II.]]}} на [[Украина|Украину]] (2001) Президент {{nowrap|[[Леонид Кучма|Л. Кучма]]}} подаровав му статуетку ''Оранта – Богоматѣрь Украины'' роботы {{nowrap|М. Беленя}}.<ref>[https://web.archive.org/web/20210522173251/https://vseosvita.ua/library/prezentacia-belen-mihajlo-oleksijovic-106453.html Презентация Михайла Беленя (15 слайды)]</ref>
* [[27. юна]] [[2007]] Виктор Балога з Катеринов Ющенко отворив памятник Духновичови в Мукачовѣ (скулптор {{nowrap|М. Белень}}) и повѣв, якы слова [[Александер Духнович|Будителя]] актуалны про днешню [[Украина|Украину]].<ref>[https://zakarpattya.net.ua/News/11442-Viktor-Baloha-i-Kateryna-Iushchenko-vidkryly-v-Mukachevi-pam’iatnyk-Oleksandru-Dukhnovychu Віктор Балога і Катерина Ющенко відкрили в Мукачеві пам’ятник Олександру Духновичу]</ref>
== Жерела и одказы ==
* '''[[Михаил Алмаший|Михайло Алмашій]], [[Михаил Капраль|Михайло Капраль]]''': Белень Михайло //{{ЕКР}} С. 45.
* '''[[Микола Вегеш|Вегеш М. М.]]''': Белень Михайло Олексійович //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: {{nowrap|І.М. Дзюба}}, {{nowrap|А.І. Жуковський}}, {{nowrap|М.Г. Железняк та ін.}}; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003.[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=39038 Оправлене: 2003. Одчитане: 21.05.2021] {{ref-uk}}
* '''Стецяк І. П.''': Белень Михайло Олексійович //{{ЕЗВО20}} С. 37.
* {{cite web |title=БЕЛЕНЬ МИХАЙЛО, 1951. Художник, графік, скульптор-монументаліст, педагог |publisher='''BROVDI ART''' |url=https://zakarpat.brovdi.art/khudozhnyky/myttsi-zakarpattia/mihajlo-belen#parentHorizontalTab1 }}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1951||Белень Михайло}}
[[Катеґорія:Русинскы скулпторы]]
[[Катеґорія:Медальеры]]
[[Катеґорія:Русиньскы умелцї]]
qx7x2b12p1ehdf6kkso8p196uyx2unf
Литовскый язык
0
18854
167405
133042
2026-07-14T14:04:43Z
Halajkovič
33393
Halajkovič переменовав сторінку [[Літовскый язык]] на [[Литовскый язык]] з вычерянём напрямлїнь
133042
wikitext
text/x-wiki
{{Інфобокс язык
| name = Літовскый язык
|nativename=''lietuvių kalba''
| status = [[Восточная Европа]]
| region = [[Літва]], [[Білорусь]], [[Польща]]
| speakers = 3 000 000 (2013)
| familycolor = Indo-European
| fam1=[[Индоевропскы языкы|Индоевропска]]
| fam2=[[Балто-Славяньскы языкы|Балто-Славяньска]]
| fam3=[[Балтіцькы языкы|Балтіцька]]
| fam4=[[Восточнобалтіцькы языкы|Восточнобалтіцька]]
| script = [[Латиньскый алфавіт|латиньске писмо]]
| nation = [[Файл:Flag of Lithuania.svg|22px|border]] [[Літва]]<br />[[Файл:Flag of Europe.svg|22px|border]] [[Европска унія]]
| agency = Державна комісія літовского языка
| iso1 = lt
| iso2 = lit
| iso3 = [[iso639-3:lit|lit]]
| image = [[Файл:Map of Lithuanian language.svg|325px|thumb]]
}}
'''Літовскый язык''' ({{lang-lt|lietuvių kalba}}) – [[Восточнобалтіцькы языкы|Восточнобалтіцькый язык]] [[Индоевропскы языкы|индоевропской]] [[Языкова родина|языковой родины]], одна с [[Балтіцькы языкы|Балтіцькый языков]] що входят до большой [[Балто-Славяньскы языкы|Балто-Славяньской подгрупи]]
[[Катеґорія:Языкы]]
{{Стыржень}}
a8vs6ke7pfstv9lnt97ffdxcr72yhqy
167408
167405
2026-07-14T14:49:27Z
Komap
2437
К:Індоевропскы языкы
167408
wikitext
text/x-wiki
{{Інфобокс язык
| name = Літовскый язык
|nativename=''lietuvių kalba''
| status = [[Восточная Европа]]
| region = [[Літва]], [[Білорусь]], [[Польща]]
| speakers = 3 000 000 (2013)
| familycolor = Indo-European
| fam1=[[Индоевропскы языкы|Индоевропска]]
| fam2=[[Балто-Славяньскы языкы|Балто-Славяньска]]
| fam3=[[Балтіцькы языкы|Балтіцька]]
| fam4=[[Восточнобалтіцькы языкы|Восточнобалтіцька]]
| script = [[Латиньскый алфавіт|латиньске писмо]]
| nation = [[Файл:Flag of Lithuania.svg|22px|border]] [[Літва]]<br />[[Файл:Flag of Europe.svg|22px|border]] [[Европска унія]]
| agency = Державна комісія літовского языка
| iso1 = lt
| iso2 = lit
| iso3 = [[iso639-3:lit|lit]]
| image = [[Файл:Map of Lithuanian language.svg|325px|thumb]]
}}
'''Літовскый язык''' ({{lang-lt|lietuvių kalba}}) – [[Восточнобалтіцькы языкы|Восточнобалтіцькый язык]] [[Индоевропскы языкы|индоевропской]] [[Языкова родина|языковой родины]], одна с [[Балтіцькы языкы|Балтіцькый языков]] що входят до большой [[Балто-Славяньскы языкы|Балто-Славяньской подгрупи]]
[[Катеґорія:Языкы]]
{{Стыржень}}
[[Катеґорія:Індоевропскы языкы]]
[[Катеґорія:Литва]]
e1ltww692eywt1l56h6r2zt2xhoj2pp
Славяньскы назвы місяцїв
0
21103
167424
165719
2026-07-15T10:00:36Z
Rue323
31002
167424
wikitext
text/x-wiki
{{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}}
'''Славяньскы назвы місяцїв''' — назва [[Місяць (календарьный)|місяцїв]] року в [[Славяньскы языкы|славяньскых]] языках.
В многых [[Славяньскы языкы|славяньскых языках]] назва місяцїв має славяньске походжіня. Єднако меджі такыма назвами в розлічных языках не є взаємно-єднозначной одповідности; часом они ани зрушены на єден місяць в розлічных языках [[Славяне|Славян]]. [[Білоруськый язык|Білоруськый]], [[Польскый язык|польскый]], [[Україньскый язык|україньскый]], [[Чеськый язык|чеськый]] языкы і [[Хорватьскый язык|хорватьскый]] штандарт [[Серьбохорватьскый язык|сербохорватьского языка]] поужыває славяньскы назвы (причім в польскім языку про [[Марец|марца]] і [[Май|мая]] ся поужыває латиньскы назвы). [[Горнолужицькый язык]] має свою (другу од общеславяньской) сістему найменованя місяцїв, але пережыває поужываню латиньскых найменовань. Не поужыває ся офіціално славяньскы назвы місяцїв в [[Булгарьскый язык|булгарьскій]], [[Македоньскый язык|македоньскій]], [[Російскый язык|російскій]], [[Русиньскый язык|русиньскій]], [[Словеньскый язык|словацькій]] языках і в [[Сербскый язык|сербскім]] штандартї [[Серьбохорватьскый язык|сербохорватьского языка]] — у тых языках ся поужывають назвы місяцїв перевзяты з [[Латиньскый язык|латины]]. В [[Словіньскый язык|словіньскім языку]] є обидві сістемы, латиньска і славяньска, котры ся екзістує паралельно. В [[Літовскый язык|литовскім языку]] ся сохранили [[Балтіцькы языкы|балтіцькы]] назвы місяцїв, часточно одповідає з славяньскыма, же позволёває припустити, што часть тых назв походить іщі к часам балтіцько-славяньского єдинства. Некотры з литовскых назв, взяты, [[Калька|калькованы]] в VIII.—XV. сторочах з [[Руськый язык|руського языка]] (урядным языком в [[Велике князївство Литовске|Великім князївстві Литовскім]] і Польскім кралёвстві на землях Руси).
== Місяцї весны ==
=== Сушец/сухой ===
Малоснїговый місяць
* [[Марец]]: {{lang-sl|sušec}}, {{lang-bg|сух}}
* [[Януар]]: {{wt1|lt|sausis}}
=== Березень ===
Час напышнявіня пупка [[береза|берез]]
* Марец: {{wt1|uk|березень}}, {{wt1|cs|březen}}
* [[Апріль]]: {{lang-bg|брязок}}
* [[Юн]]: {{wt1|lt|birželis}}
=== Цветень/кветень ===
Час [[цвітовиня|цвітя]]
* Апріль: {{wt1|uk|квітень}}, {{wt1|pl|kwiecień}}
* [[Май]]: {{wt1|cs|květen}}
=== Травень ===
Час росту [[травы]]
* Май: {{lang-sl|veliki traven}}, {{wt1|uk|травень}}, {{wt1|be|травень}}, {{lang-bg|тръвен}}
* Апріль: {{lang-sl|mali traven}}, {{wt1|hr|travanj}}, {{wt1|mk|тревен}}
=== Другы ===
* {{wt1|be|сакавік}} «марец» — час руху сока в [[дерево|деревах]]
* {{wt1|be|красавік}} «апріль» — время цвітованя
== Місяцї лїта ==
=== Червень ===
За єднов з верзій, тот місяць одержав назву од черваків, з котрых робили червену фарбу; по другой верзії, суть ларвы пчол; по третїй верзії — із-за того, што в точас появлёвати ся червены ягоды и квіты.
* Юн: {{wt1|cs|červen}}, {{lang-bg|червеник}}, {{wt1|uk|червень}}, {{wt1|be|чэрвень}}, {{wt1|pl|czerwiec}}
* [[Юл]]: {{wt1|cs|červenec}}, {{lang-bg|чръвенъ}}
=== Липень ===
Час цвітованя [[липа|липы]]
* Юл: {{wt1|uk|липень}}, {{wt1|be|ліпень}}, {{wt1|pl|lipiec}}, {{lang-lt|liepa}}
* Юн: {{wt1|hr|lipanj}}
=== Назва, повязаны с жатвой ===
Серпень (также ''жнівень'', ''жнівец'', ''житар'') — час [[жатва|жатвы]].
* [[Авґуст]]: {{lang-sl|mali srpan}}, {{wt1|uk|серпень}}, {{wt1|pl|sierpień}}, {{wt1|cs|srpen}}, {{wt1|be|жнівень}}, {{wt1|hsb|žnjenc}}, {{lang-mk|жетвар}}?, {{wt1|lt|rugpjūtis}} (''rugis'' «рожь» + ''pjūtis'' «жатва»)
* Юл: {{lang-sl|veliki srpan}}, {{lang-bg|сърпен}}, {{wt1|hr|srpanj}}
* Юн: {{wt1|mk|житар}}
* ?: {{lang-bg|жетар}}
=== Зарев ===
* [[Септембер]]: {{wt1|cs|září}}
* Авґуст: {{lang-bg|зарев}}
=== Другы ===
* {{lang-bg|изок}} «юн» — місяць [[Кобылка зелена|кобылок]]
* {{lang-hr|kolovoz}} «авґуст»
== Місяцї восени ==
=== Вересень ===
Час цвітованя [[Врес обычайный|вреса]]
* Септембер: {{wt1|uk|вересень}}, {{wt1|be|верасень}}, {{wt1|pl|wrzesień}}
=== Рюен ===
* [[Октобер]]: {{wt1|cs|říjen}}, {{lang-bg|руен, руй}}
* Септембер: {{lang-ru|рюень}}, {{lang-sh|rujan}}
=== Листопад ===
Час [[Новембер|новембра]]
* [[Новембер]]: {{wt1|uk|листопад}}, {{wt1|be|лістапад}}, {{wt1|pl|listopad}}, {{wt1|cs|listopad}}, {{lang-sl|listopad}}, {{wt1|lt|lapkritis}} (< ''lapas'' «лист» + ''kristi'' «падати»)
* Октобер: {{wt1|hr|listopad}}, {{lang-bg|листопад}}, {{lang-mk|листопад}}
=== Другы ===
Зберательство грозна
* {{lang-mk|гроздобер}} «септембер», {{lang-sl|vinotok}} «октобер»
Жовтый цвіт листів
* {{wt1|uk|жовтень}} «октобер»
Переробка вівса/лена/коноплї
* {{wt1|be|кастрычнік}} «октобер» (од назвы [[Костріця|костріцї]] — продукта переробкы лена, коноплі и т. д.)
* {{wt1|pl|październik}} «октобер» (од {{lang-pl|paździerze}} — тыж)
* {{wt1|lt|spalis}} «октобер» (''spalis'' з тым самым значіням)
== Місяцї зимы ==
=== Грудень ===
* [[Децембер]]: {{wt1|uk|грудень}}, {{wt1|pl|grudzień}}, {{lang-sl|gruden}}, {{lang-lt|gruodis}} (''gruodas'' «застывша грудками земля»)
* Новембер: {{lang-bg|груден}}
=== Снежник ===
Місяць [[снїг]]у
* Децембер: {{wt1|be|снежань}}, {{lang-mk|снежник}}
=== Просинец ===
* Децембер: {{wt1|cs|prosinec}}, {{wt1|hr|prosinac}}
* Януар: {{lang-sl|prosinec}}, {{lang-bg|просинец}}
=== Сечень ===
Час [[Рубка лїсу|рубкы]]
* Януар: {{wt1|uk|січень}}, {{wt1|pl|styczeń}}, {{lang-hr|sječanj}}
* [[Фебруар]]: {{lang-sl|svečan}}, {{lang-bg|сечко}}, {{lang-mk|сечко}}
=== Лютень/лютый ===
* Фебруар: {{wt1|uk|лютий}}, {{wt1|be|люты}}, {{wt1|pl|luty}}
=== Студень ===
Тотожна назва не є общій сістемы розлогы
* Януар: {{wt1|be|студзень}}
* Новембер: {{wt1|hr|studeni}}, {{wt1|mk|студен}}
== Праславяньска сістема ==
В. Шаур так обновляє праславяньскы назвы дванадцяты місяцїв, покладає, же іншы — підрядны:
# *berzьnь (берзень) — марец
# *květьnь (кветень) — апріль
# *travьnь (травень) — май
# *čьrvьnь (червень) — юн
# *lipьnь (липень) — юл
# *sьrpьnь (серпень) — авґуст
# *versьnь (версень) — септембер
# *ruјьnь (руень) — октобер
# *listopadъ (листопад) — новембер
# *grudьnь (грудень) — децембер
# *prosinьcь (просинець) — януар
# *sěčьnь (сечень) — фебруар
== Табліця порівнаня назв ==
{{См. тыж|Славяньскый календарь#Назва_місяцїв}}
{| class="wikitable sortable"
|+
!#
!Староруськый
!Русиньскый
!Російскый
!Україньскый
!Білоруськый
!Булгарьскый
!Сербскый
!Македоньскый
!Польскый
!Хорватьскый
!Словеньскый
!Чеськый
!Кашубскый
!Слезьскый
!#
|-
|1
|Просинец
|{{wt1|rue|януар}}
|{{wt1|ru|Январь}}
|{{wt1|uk|січень}}
|{{wt1|be|студзень}}
|{{wt1|bg|просинец}}
|{{wt1|sr|Јануар}}
|{{wt1|mk|Коложег}}
|{{wt1|pl|styczeń}}
|{{wt1|hr|sječanj}}
|{{wt1|sk|prosinec}}
|{{wt1|cs|leden}}
|{{wt1|csb|stëcznik}}
|{{wt1|szl|styczyń}}
|1
|-
|2
|Сечень
|{{wt1|rue|фебруар}}
|{{wt1|ru|Февраль}}
|{{wt1|uk|лютий}}
|{{wt1|be|люты}}
|{{wt1|bg|сечко}}
|{{wt1|sr|Фебруар}}
|{{wt1|mk|сечко}}
|{{wt1|pl|luty}}
|{{wt1|hr|veljača}}
|{{wt1|sk|svečan}}
|{{wt1|cs|únor}}
|{{wt1|csb|gromicznik}}, {{wt1|csb|luti}}
|{{wt1|szl|luty}}
|2
|-
|3
|Сухий
|{{wt1|rue|марец}}
|{{wt1|ru|Март}}
|{{wt1|uk|березень}}
|{{wt1|be|сакавік}}
|{{wt1|bg|сух}}
|{{wt1|sr|Март}}
|{{wt1|mk|цутар}}
|{{wt1|pl|marzec}}
|{{wt1|hr|ozujak}}
|{{wt1|sk|sušec}}
|{{wt1|cs|březen}}
|{{wt1|csb|strëmiannik}}
|{{wt1|szl|marzec}}
|3
|-
|4
|Брезозол
|{{wt1|rue|апріль}}, {{wt1|rue|април}}
|{{wt1|ru|Апрель}}
|{{wt1|uk|квітень}}
|{{wt1|be|красавік}}
|{{wt1|bg|брязок}}
|{{wt1|sr|Април}}
|{{wt1|mk|тревен}}
|{{wt1|pl|kwiecień}}
|{{wt1|hr|travanj}}
|{{wt1|sk|mali traven}}
|{{wt1|cs|duben}}
|{{wt1|csb|łżëkwiat}}, {{wt1|csb|kwiecéń}}
|{{wt1|szl|kwjećyń}}
|4
|-
|5
|Травень
|{{wt1|rue|май}}
|{{wt1|ru|Май}}
|{{wt1|uk|травень}}
|{{wt1|be|травень}}
|{{wt1|bg|тръвен}}
|{{wt1|sr|Мај}}
|{{wt1|mk|косар}}
|{{wt1|pl|maj}}
|{{wt1|hr|svibanj}}
|{{wt1|sk|veliki traven}}
|{{wt1|cs|květen}}
|{{wt1|csb|môj}}
|{{wt1|szl|moj}}
|5
|-
|6
|Изок
|{{wt1|rue|юн}}
|{{wt1|ru|Июнь}}
|{{wt1|uk|червень}}
|{{wt1|be|чэрвень}}
|{{wt1|bg|изок}}, {{wt1|bg|червеник}}
|{{wt1|sr|Јун}}
|{{wt1|mk|жетвар}}
|{{wt1|pl|czerwiec}}
|{{wt1|hr|lipanj}}
|{{wt1|sk|rožnik}}
|{{wt1|cs|červen}}
|{{wt1|csb|czerwińc}}
|{{wt1|szl|czyrwiyń}}
|6
|-
|7
|Червень
|{{wt1|rue|юл}}
|{{wt1|ru|Июль}}
|{{wt1|uk|липень}}
|{{wt1|be|ліпень}}
|{{wt1|bg|жетар}}, {{wt1|bg|жътвар}}, {{wt1|bg|сърпен}}, {{wt1|bg|чръвенъ}}
|{{wt1|sr|Јул}}
|{{wt1|mk|златец}}
|{{wt1|pl|lipiec}}
|{{wt1|hr|srpanj}}
|{{wt1|sk|veliki srpan}}
|{{wt1|cs|červenec}}
|{{wt1|csb|lëpińc}}, {{wt1|csb|miodownik}}
|{{wt1|szl|lipjec}}
|7
|-
|8
|Зарев
|{{wt1|rue|авґуст}}
|{{wt1|ru|Август}}
|{{wt1|uk|серпень}}
|{{wt1|be|жнівень}}
|{{wt1|bg|зарев}}, {{wt1|bg|орач}}
|{{wt1|sr|Август}}
|{{wt1|mk|житар}}
|{{wt1|pl|sierpień}}
|{{wt1|hr|kolovoz}}
|{{wt1|sk|mali srpan}}
|{{wt1|cs|srpen}}
|{{wt1|csb|zélnik}}, {{wt1|csb|serzpiéń}}
|{{wt1|szl|śyrpjyń}}
|8
|-
|9
|Рюен
|{{wt1|rue|септембер}}
|{{wt1|ru|Сентябрь}}
|{{wt1|uk|вересень}}
|{{wt1|be|верасень}}
|{{wt1|bg|руен, руй}}
|{{wt1|sr|Септембар}}
|{{wt1|mk|гроздобер}}
|{{wt1|pl|wrzesień}}
|{{wt1|hr|rujan}}
|{{wt1|sk|kimavec}}
|{{wt1|cs|září}}
|{{wt1|csb|séwnik}}, {{wt1|csb|wrzeseń}}
|{{wt1|szl|wrześyń}}
|9
|-
|10
|Листопад
|{{wt1|rue|октобер}}
|{{wt1|ru|Октябрь}}
|{{wt1|uk|жовтень}}
|{{wt1|be|кастрычнік}}
|{{wt1|bg|листопад}}
|{{wt1|sr|Октобар}}
|{{wt1|mk|листопад}}
|{{wt1|pl|październik}}
|{{wt1|hr|listopad}}
|{{wt1|sk|vinotok}}
|{{wt1|cs|říjen}}
|{{wt1|csb|rujan}}, {{wt1|csb|pazdzérznik}}
|{{wt1|szl|paźdźerńik}}
|10
|-
|11
|Грудень
|{{wt1|rue|новембер}}
|{{wt1|ru|Ноябрь}}
|{{wt1|uk|листопад}}
|{{wt1|be|лістапад}}
|{{wt1|bg|груден}}
|{{wt1|sr|Новембар}}
|{{wt1|mk|студен}}
|{{wt1|pl|listopad}}
|{{wt1|hr|studeni}}
|{{wt1|sk|listopad}}
|{{wt1|cs|listopad}}
|{{wt1|csb|lëstopadnik}}, {{wt1|csb|smùtan}}, {{wt1|csb|lëstopad}}
|{{wt1|szl|listopad}}
|11
|-
|12
|Студень
|{{wt1|rue|децембер}}
|{{wt1|ru|Декабрь}}
|{{wt1|uk|грудень}}
|{{wt1|be|снежань}}
|{{wt1|bg|студен}}
|{{wt1|sr|Децембар}}
|{{wt1|mk|снежник}}
|{{wt1|pl|grudzień}}
|{{wt1|hr|prosinac}}
|{{wt1|sk|gruden}}
|{{wt1|cs|prosinec}}
|{{wt1|csb|gòdnik}}, {{wt1|csb|grëdzéń}}
|{{wt1|szl|grudźyń}}
|12
|}
'''''Референції:''' В порівнаный табліцї выше є одказы на релевантны статї [[Вікісловник]]а. Староруськы назвы цітованы по «Остромирову Евангелию» 1056—1057 рр., «Синодальному Евангелию» 1143 г.<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=uTRNAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA443#v=onepage&q&f=false |title=Буслаев Ф.И. О преподавании отечественного языка. 2-е изд. М., 1867 С. 443—444. |access-date=2020-12-29 |archive-date=2021-09-13 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210913190746/https://books.google.ru/books?id=uTRNAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA443#v=onepage&q&f=false |deadlink=no }}</ref>, даты XIII ст.<ref>[https://books.google.ru/books?id=Zsg_AAAAYAAJ&hl=ru&pg=PA1145#v=onepage&q&f=false Хрестоматия по русской истории для изучения древнерусской жизни, письменности и литературы... Варшава, 1870. Стб. 1146]</ref>, каноніка XV. ст.<ref>[https://books.google.ru/books?id=sNJAAAAAYAAJ&hl=ru&pg=RA1-PA33#v=onepage&q&f=false Описание славянских рукописей Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. Ч. II. // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. Октябрь—Декабрь. Кн. 4. М., 1878. С. 33 второй части.]</ref>, в котрых староруськы назвы всіх місяцїв ся збігають, кореловать ся меджі собов''
== Поз. тыж ==
* [[Славяньскый календарь]]
== Референції ==
{{reflist}}
== Література ==
* ''Вялкина Л. В.'' [http://www.slavatlas.org/files/publications/mi-1970/12-vjalkina-70.djvu Славянские названия месяцев] // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1970. — М.: [[Наука (издательство)|Наука]], 1972. — С. 265—279.
* ''Гусев В. Е.'' Названия времен года и месяцев у славян // [http://artcenter.ru/wp-content/uploads/2013/10/%D0%93%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%B2-%D0%9E%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B8.pdf Очерки славянской культуры]
* ''Гусев В. Е.'' [https://web.archive.org/web/20150929020619/http://journal.iea.ras.ru/archive/1970s/1978/1978_6_Gusev.pdf?id=shaur1971&vol= О реконструкции праславянского календаря (к проблеме этногенеза славян)] // Советская этнография. — 1978. — № 6. — С. 132—143.
* ''Кравців Б.'' Народний календар // Енциклопедія українознавства. — Париж, Нью-Йорк: 1966. — Т. 5. — 1697—1698.
* ''Критенко А. П.'' Місяці року // Українська Радянська Енциклопедія. — К.: Академія наук УРСР, 1959. — Т. 9. — С. 246. (переиздание. — 1982. — Т. 7. — С. 39.)
* ''Максимович М. А.'' Дни и месяцы украинского селянина // Собрание сочинений. — К.: Тип. М. П. Фрица, 1877. — Т. II. — С. 463—524.
* ''Німчук В. В.'' Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — К.: [[Наукова думка]], 1992. — 412 с.
* ''Толстая С. М.'' Месяцы // Славянские древности. — М.: Международные отношения, 2004. — Т. 3. — С. 236—241.
* {{статя|автор=Шаур В. |назва=К вопросу о реконструкции праславянских названий месяцев |одказ=http://etymolog.ruslang.ru/etymology.php?id=shaur1971&vol= |выдавательство=Этимология 1971 |ответственный= |місто=М. |выданя=[[Наука]] |рік=1973 |номер = |сторінкы=93—101 |сторінкы= |ref=Шаур}}
* ''Hołyńska-Baranowa T.'' Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław-Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1969. — 129 s.
== Одказы ==
* [https://web.archive.org/web/20150320081910/http://www.lingvisto.org/artikoloj/monatoj.html Перебивна табліця славяньскых назв місяцїв]
[[Катеґорія:Славяньскы людовы календарї]]
[[Катеґорія:Славяньскы языкы]]
33w9qqnwwcmhwis1au63hh2ltqc1p60
167425
167424
2026-07-15T10:00:56Z
Rue323
31002
167425
wikitext
text/x-wiki
{{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}}
'''Славяньскы назвы місяцїв''' — назвы [[Місяць (календарьный)|місяцїв]] року в [[Славяньскы языкы|славяньскых]] языках.
В многых [[Славяньскы языкы|славяньскых языках]] назва місяцїв має славяньске походжіня. Єднако меджі такыма назвами в розлічных языках не є взаємно-єднозначной одповідности; часом они ани зрушены на єден місяць в розлічных языках [[Славяне|Славян]]. [[Білоруськый язык|Білоруськый]], [[Польскый язык|польскый]], [[Україньскый язык|україньскый]], [[Чеськый язык|чеськый]] языкы і [[Хорватьскый язык|хорватьскый]] штандарт [[Серьбохорватьскый язык|сербохорватьского языка]] поужыває славяньскы назвы (причім в польскім языку про [[Марец|марца]] і [[Май|мая]] ся поужыває латиньскы назвы). [[Горнолужицькый язык]] має свою (другу од общеславяньской) сістему найменованя місяцїв, але пережыває поужываню латиньскых найменовань. Не поужыває ся офіціално славяньскы назвы місяцїв в [[Булгарьскый язык|булгарьскій]], [[Македоньскый язык|македоньскій]], [[Російскый язык|російскій]], [[Русиньскый язык|русиньскій]], [[Словеньскый язык|словацькій]] языках і в [[Сербскый язык|сербскім]] штандартї [[Серьбохорватьскый язык|сербохорватьского языка]] — у тых языках ся поужывають назвы місяцїв перевзяты з [[Латиньскый язык|латины]]. В [[Словіньскый язык|словіньскім языку]] є обидві сістемы, латиньска і славяньска, котры ся екзістує паралельно. В [[Літовскый язык|литовскім языку]] ся сохранили [[Балтіцькы языкы|балтіцькы]] назвы місяцїв, часточно одповідає з славяньскыма, же позволёває припустити, што часть тых назв походить іщі к часам балтіцько-славяньского єдинства. Некотры з литовскых назв, взяты, [[Калька|калькованы]] в VIII.—XV. сторочах з [[Руськый язык|руського языка]] (урядным языком в [[Велике князївство Литовске|Великім князївстві Литовскім]] і Польскім кралёвстві на землях Руси).
== Місяцї весны ==
=== Сушец/сухой ===
Малоснїговый місяць
* [[Марец]]: {{lang-sl|sušec}}, {{lang-bg|сух}}
* [[Януар]]: {{wt1|lt|sausis}}
=== Березень ===
Час напышнявіня пупка [[береза|берез]]
* Марец: {{wt1|uk|березень}}, {{wt1|cs|březen}}
* [[Апріль]]: {{lang-bg|брязок}}
* [[Юн]]: {{wt1|lt|birželis}}
=== Цветень/кветень ===
Час [[цвітовиня|цвітя]]
* Апріль: {{wt1|uk|квітень}}, {{wt1|pl|kwiecień}}
* [[Май]]: {{wt1|cs|květen}}
=== Травень ===
Час росту [[травы]]
* Май: {{lang-sl|veliki traven}}, {{wt1|uk|травень}}, {{wt1|be|травень}}, {{lang-bg|тръвен}}
* Апріль: {{lang-sl|mali traven}}, {{wt1|hr|travanj}}, {{wt1|mk|тревен}}
=== Другы ===
* {{wt1|be|сакавік}} «марец» — час руху сока в [[дерево|деревах]]
* {{wt1|be|красавік}} «апріль» — время цвітованя
== Місяцї лїта ==
=== Червень ===
За єднов з верзій, тот місяць одержав назву од черваків, з котрых робили червену фарбу; по другой верзії, суть ларвы пчол; по третїй верзії — із-за того, што в точас появлёвати ся червены ягоды и квіты.
* Юн: {{wt1|cs|červen}}, {{lang-bg|червеник}}, {{wt1|uk|червень}}, {{wt1|be|чэрвень}}, {{wt1|pl|czerwiec}}
* [[Юл]]: {{wt1|cs|červenec}}, {{lang-bg|чръвенъ}}
=== Липень ===
Час цвітованя [[липа|липы]]
* Юл: {{wt1|uk|липень}}, {{wt1|be|ліпень}}, {{wt1|pl|lipiec}}, {{lang-lt|liepa}}
* Юн: {{wt1|hr|lipanj}}
=== Назва, повязаны с жатвой ===
Серпень (также ''жнівень'', ''жнівец'', ''житар'') — час [[жатва|жатвы]].
* [[Авґуст]]: {{lang-sl|mali srpan}}, {{wt1|uk|серпень}}, {{wt1|pl|sierpień}}, {{wt1|cs|srpen}}, {{wt1|be|жнівень}}, {{wt1|hsb|žnjenc}}, {{lang-mk|жетвар}}?, {{wt1|lt|rugpjūtis}} (''rugis'' «рожь» + ''pjūtis'' «жатва»)
* Юл: {{lang-sl|veliki srpan}}, {{lang-bg|сърпен}}, {{wt1|hr|srpanj}}
* Юн: {{wt1|mk|житар}}
* ?: {{lang-bg|жетар}}
=== Зарев ===
* [[Септембер]]: {{wt1|cs|září}}
* Авґуст: {{lang-bg|зарев}}
=== Другы ===
* {{lang-bg|изок}} «юн» — місяць [[Кобылка зелена|кобылок]]
* {{lang-hr|kolovoz}} «авґуст»
== Місяцї восени ==
=== Вересень ===
Час цвітованя [[Врес обычайный|вреса]]
* Септембер: {{wt1|uk|вересень}}, {{wt1|be|верасень}}, {{wt1|pl|wrzesień}}
=== Рюен ===
* [[Октобер]]: {{wt1|cs|říjen}}, {{lang-bg|руен, руй}}
* Септембер: {{lang-ru|рюень}}, {{lang-sh|rujan}}
=== Листопад ===
Час [[Новембер|новембра]]
* [[Новембер]]: {{wt1|uk|листопад}}, {{wt1|be|лістапад}}, {{wt1|pl|listopad}}, {{wt1|cs|listopad}}, {{lang-sl|listopad}}, {{wt1|lt|lapkritis}} (< ''lapas'' «лист» + ''kristi'' «падати»)
* Октобер: {{wt1|hr|listopad}}, {{lang-bg|листопад}}, {{lang-mk|листопад}}
=== Другы ===
Зберательство грозна
* {{lang-mk|гроздобер}} «септембер», {{lang-sl|vinotok}} «октобер»
Жовтый цвіт листів
* {{wt1|uk|жовтень}} «октобер»
Переробка вівса/лена/коноплї
* {{wt1|be|кастрычнік}} «октобер» (од назвы [[Костріця|костріцї]] — продукта переробкы лена, коноплі и т. д.)
* {{wt1|pl|październik}} «октобер» (од {{lang-pl|paździerze}} — тыж)
* {{wt1|lt|spalis}} «октобер» (''spalis'' з тым самым значіням)
== Місяцї зимы ==
=== Грудень ===
* [[Децембер]]: {{wt1|uk|грудень}}, {{wt1|pl|grudzień}}, {{lang-sl|gruden}}, {{lang-lt|gruodis}} (''gruodas'' «застывша грудками земля»)
* Новембер: {{lang-bg|груден}}
=== Снежник ===
Місяць [[снїг]]у
* Децембер: {{wt1|be|снежань}}, {{lang-mk|снежник}}
=== Просинец ===
* Децембер: {{wt1|cs|prosinec}}, {{wt1|hr|prosinac}}
* Януар: {{lang-sl|prosinec}}, {{lang-bg|просинец}}
=== Сечень ===
Час [[Рубка лїсу|рубкы]]
* Януар: {{wt1|uk|січень}}, {{wt1|pl|styczeń}}, {{lang-hr|sječanj}}
* [[Фебруар]]: {{lang-sl|svečan}}, {{lang-bg|сечко}}, {{lang-mk|сечко}}
=== Лютень/лютый ===
* Фебруар: {{wt1|uk|лютий}}, {{wt1|be|люты}}, {{wt1|pl|luty}}
=== Студень ===
Тотожна назва не є общій сістемы розлогы
* Януар: {{wt1|be|студзень}}
* Новембер: {{wt1|hr|studeni}}, {{wt1|mk|студен}}
== Праславяньска сістема ==
В. Шаур так обновляє праславяньскы назвы дванадцяты місяцїв, покладає, же іншы — підрядны:
# *berzьnь (берзень) — марец
# *květьnь (кветень) — апріль
# *travьnь (травень) — май
# *čьrvьnь (червень) — юн
# *lipьnь (липень) — юл
# *sьrpьnь (серпень) — авґуст
# *versьnь (версень) — септембер
# *ruјьnь (руень) — октобер
# *listopadъ (листопад) — новембер
# *grudьnь (грудень) — децембер
# *prosinьcь (просинець) — януар
# *sěčьnь (сечень) — фебруар
== Табліця порівнаня назв ==
{{См. тыж|Славяньскый календарь#Назва_місяцїв}}
{| class="wikitable sortable"
|+
!#
!Староруськый
!Русиньскый
!Російскый
!Україньскый
!Білоруськый
!Булгарьскый
!Сербскый
!Македоньскый
!Польскый
!Хорватьскый
!Словеньскый
!Чеськый
!Кашубскый
!Слезьскый
!#
|-
|1
|Просинец
|{{wt1|rue|януар}}
|{{wt1|ru|Январь}}
|{{wt1|uk|січень}}
|{{wt1|be|студзень}}
|{{wt1|bg|просинец}}
|{{wt1|sr|Јануар}}
|{{wt1|mk|Коложег}}
|{{wt1|pl|styczeń}}
|{{wt1|hr|sječanj}}
|{{wt1|sk|prosinec}}
|{{wt1|cs|leden}}
|{{wt1|csb|stëcznik}}
|{{wt1|szl|styczyń}}
|1
|-
|2
|Сечень
|{{wt1|rue|фебруар}}
|{{wt1|ru|Февраль}}
|{{wt1|uk|лютий}}
|{{wt1|be|люты}}
|{{wt1|bg|сечко}}
|{{wt1|sr|Фебруар}}
|{{wt1|mk|сечко}}
|{{wt1|pl|luty}}
|{{wt1|hr|veljača}}
|{{wt1|sk|svečan}}
|{{wt1|cs|únor}}
|{{wt1|csb|gromicznik}}, {{wt1|csb|luti}}
|{{wt1|szl|luty}}
|2
|-
|3
|Сухий
|{{wt1|rue|марец}}
|{{wt1|ru|Март}}
|{{wt1|uk|березень}}
|{{wt1|be|сакавік}}
|{{wt1|bg|сух}}
|{{wt1|sr|Март}}
|{{wt1|mk|цутар}}
|{{wt1|pl|marzec}}
|{{wt1|hr|ozujak}}
|{{wt1|sk|sušec}}
|{{wt1|cs|březen}}
|{{wt1|csb|strëmiannik}}
|{{wt1|szl|marzec}}
|3
|-
|4
|Брезозол
|{{wt1|rue|апріль}}, {{wt1|rue|април}}
|{{wt1|ru|Апрель}}
|{{wt1|uk|квітень}}
|{{wt1|be|красавік}}
|{{wt1|bg|брязок}}
|{{wt1|sr|Април}}
|{{wt1|mk|тревен}}
|{{wt1|pl|kwiecień}}
|{{wt1|hr|travanj}}
|{{wt1|sk|mali traven}}
|{{wt1|cs|duben}}
|{{wt1|csb|łżëkwiat}}, {{wt1|csb|kwiecéń}}
|{{wt1|szl|kwjećyń}}
|4
|-
|5
|Травень
|{{wt1|rue|май}}
|{{wt1|ru|Май}}
|{{wt1|uk|травень}}
|{{wt1|be|травень}}
|{{wt1|bg|тръвен}}
|{{wt1|sr|Мај}}
|{{wt1|mk|косар}}
|{{wt1|pl|maj}}
|{{wt1|hr|svibanj}}
|{{wt1|sk|veliki traven}}
|{{wt1|cs|květen}}
|{{wt1|csb|môj}}
|{{wt1|szl|moj}}
|5
|-
|6
|Изок
|{{wt1|rue|юн}}
|{{wt1|ru|Июнь}}
|{{wt1|uk|червень}}
|{{wt1|be|чэрвень}}
|{{wt1|bg|изок}}, {{wt1|bg|червеник}}
|{{wt1|sr|Јун}}
|{{wt1|mk|жетвар}}
|{{wt1|pl|czerwiec}}
|{{wt1|hr|lipanj}}
|{{wt1|sk|rožnik}}
|{{wt1|cs|červen}}
|{{wt1|csb|czerwińc}}
|{{wt1|szl|czyrwiyń}}
|6
|-
|7
|Червень
|{{wt1|rue|юл}}
|{{wt1|ru|Июль}}
|{{wt1|uk|липень}}
|{{wt1|be|ліпень}}
|{{wt1|bg|жетар}}, {{wt1|bg|жътвар}}, {{wt1|bg|сърпен}}, {{wt1|bg|чръвенъ}}
|{{wt1|sr|Јул}}
|{{wt1|mk|златец}}
|{{wt1|pl|lipiec}}
|{{wt1|hr|srpanj}}
|{{wt1|sk|veliki srpan}}
|{{wt1|cs|červenec}}
|{{wt1|csb|lëpińc}}, {{wt1|csb|miodownik}}
|{{wt1|szl|lipjec}}
|7
|-
|8
|Зарев
|{{wt1|rue|авґуст}}
|{{wt1|ru|Август}}
|{{wt1|uk|серпень}}
|{{wt1|be|жнівень}}
|{{wt1|bg|зарев}}, {{wt1|bg|орач}}
|{{wt1|sr|Август}}
|{{wt1|mk|житар}}
|{{wt1|pl|sierpień}}
|{{wt1|hr|kolovoz}}
|{{wt1|sk|mali srpan}}
|{{wt1|cs|srpen}}
|{{wt1|csb|zélnik}}, {{wt1|csb|serzpiéń}}
|{{wt1|szl|śyrpjyń}}
|8
|-
|9
|Рюен
|{{wt1|rue|септембер}}
|{{wt1|ru|Сентябрь}}
|{{wt1|uk|вересень}}
|{{wt1|be|верасень}}
|{{wt1|bg|руен, руй}}
|{{wt1|sr|Септембар}}
|{{wt1|mk|гроздобер}}
|{{wt1|pl|wrzesień}}
|{{wt1|hr|rujan}}
|{{wt1|sk|kimavec}}
|{{wt1|cs|září}}
|{{wt1|csb|séwnik}}, {{wt1|csb|wrzeseń}}
|{{wt1|szl|wrześyń}}
|9
|-
|10
|Листопад
|{{wt1|rue|октобер}}
|{{wt1|ru|Октябрь}}
|{{wt1|uk|жовтень}}
|{{wt1|be|кастрычнік}}
|{{wt1|bg|листопад}}
|{{wt1|sr|Октобар}}
|{{wt1|mk|листопад}}
|{{wt1|pl|październik}}
|{{wt1|hr|listopad}}
|{{wt1|sk|vinotok}}
|{{wt1|cs|říjen}}
|{{wt1|csb|rujan}}, {{wt1|csb|pazdzérznik}}
|{{wt1|szl|paźdźerńik}}
|10
|-
|11
|Грудень
|{{wt1|rue|новембер}}
|{{wt1|ru|Ноябрь}}
|{{wt1|uk|листопад}}
|{{wt1|be|лістапад}}
|{{wt1|bg|груден}}
|{{wt1|sr|Новембар}}
|{{wt1|mk|студен}}
|{{wt1|pl|listopad}}
|{{wt1|hr|studeni}}
|{{wt1|sk|listopad}}
|{{wt1|cs|listopad}}
|{{wt1|csb|lëstopadnik}}, {{wt1|csb|smùtan}}, {{wt1|csb|lëstopad}}
|{{wt1|szl|listopad}}
|11
|-
|12
|Студень
|{{wt1|rue|децембер}}
|{{wt1|ru|Декабрь}}
|{{wt1|uk|грудень}}
|{{wt1|be|снежань}}
|{{wt1|bg|студен}}
|{{wt1|sr|Децембар}}
|{{wt1|mk|снежник}}
|{{wt1|pl|grudzień}}
|{{wt1|hr|prosinac}}
|{{wt1|sk|gruden}}
|{{wt1|cs|prosinec}}
|{{wt1|csb|gòdnik}}, {{wt1|csb|grëdzéń}}
|{{wt1|szl|grudźyń}}
|12
|}
'''''Референції:''' В порівнаный табліцї выше є одказы на релевантны статї [[Вікісловник]]а. Староруськы назвы цітованы по «Остромирову Евангелию» 1056—1057 рр., «Синодальному Евангелию» 1143 г.<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=uTRNAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA443#v=onepage&q&f=false |title=Буслаев Ф.И. О преподавании отечественного языка. 2-е изд. М., 1867 С. 443—444. |access-date=2020-12-29 |archive-date=2021-09-13 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210913190746/https://books.google.ru/books?id=uTRNAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA443#v=onepage&q&f=false |deadlink=no }}</ref>, даты XIII ст.<ref>[https://books.google.ru/books?id=Zsg_AAAAYAAJ&hl=ru&pg=PA1145#v=onepage&q&f=false Хрестоматия по русской истории для изучения древнерусской жизни, письменности и литературы... Варшава, 1870. Стб. 1146]</ref>, каноніка XV. ст.<ref>[https://books.google.ru/books?id=sNJAAAAAYAAJ&hl=ru&pg=RA1-PA33#v=onepage&q&f=false Описание славянских рукописей Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. Ч. II. // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. Октябрь—Декабрь. Кн. 4. М., 1878. С. 33 второй части.]</ref>, в котрых староруськы назвы всіх місяцїв ся збігають, кореловать ся меджі собов''
== Поз. тыж ==
* [[Славяньскый календарь]]
== Референції ==
{{reflist}}
== Література ==
* ''Вялкина Л. В.'' [http://www.slavatlas.org/files/publications/mi-1970/12-vjalkina-70.djvu Славянские названия месяцев] // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1970. — М.: [[Наука (издательство)|Наука]], 1972. — С. 265—279.
* ''Гусев В. Е.'' Названия времен года и месяцев у славян // [http://artcenter.ru/wp-content/uploads/2013/10/%D0%93%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%B2-%D0%9E%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B8.pdf Очерки славянской культуры]
* ''Гусев В. Е.'' [https://web.archive.org/web/20150929020619/http://journal.iea.ras.ru/archive/1970s/1978/1978_6_Gusev.pdf?id=shaur1971&vol= О реконструкции праславянского календаря (к проблеме этногенеза славян)] // Советская этнография. — 1978. — № 6. — С. 132—143.
* ''Кравців Б.'' Народний календар // Енциклопедія українознавства. — Париж, Нью-Йорк: 1966. — Т. 5. — 1697—1698.
* ''Критенко А. П.'' Місяці року // Українська Радянська Енциклопедія. — К.: Академія наук УРСР, 1959. — Т. 9. — С. 246. (переиздание. — 1982. — Т. 7. — С. 39.)
* ''Максимович М. А.'' Дни и месяцы украинского селянина // Собрание сочинений. — К.: Тип. М. П. Фрица, 1877. — Т. II. — С. 463—524.
* ''Німчук В. В.'' Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — К.: [[Наукова думка]], 1992. — 412 с.
* ''Толстая С. М.'' Месяцы // Славянские древности. — М.: Международные отношения, 2004. — Т. 3. — С. 236—241.
* {{статя|автор=Шаур В. |назва=К вопросу о реконструкции праславянских названий месяцев |одказ=http://etymolog.ruslang.ru/etymology.php?id=shaur1971&vol= |выдавательство=Этимология 1971 |ответственный= |місто=М. |выданя=[[Наука]] |рік=1973 |номер = |сторінкы=93—101 |сторінкы= |ref=Шаур}}
* ''Hołyńska-Baranowa T.'' Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław-Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1969. — 129 s.
== Одказы ==
* [https://web.archive.org/web/20150320081910/http://www.lingvisto.org/artikoloj/monatoj.html Перебивна табліця славяньскых назв місяцїв]
[[Катеґорія:Славяньскы людовы календарї]]
[[Катеґорія:Славяньскы языкы]]
cyg2cbldaamze63gm50rx9fzi71w3os
Малі Ґеёвці
0
22429
167419
167230
2026-07-15T09:50:42Z
Rue323
31002
167419
wikitext
text/x-wiki
'''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі,
де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}}) — [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].
== Назва ==
Назва Малі Ґеёвці удносить ся ид ґрупі історичных населеных пунктӱв "Ґеёвці". Діліня на Руські, Малі и Великі пройшло май потӱм.<ref>https://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/uzhgorodskyj-rajon/2011-11-26-21-26-26.html?utm_source=chatgpt.com</ref>
== Ґеоґрафія ==
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1338]]. році. У рамкох єдиного села Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Село]] розвило ся у [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] за рахунок мытарні на ріці Латориця, бе было село Мытарёві Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. У [[1890]]. році у Малых Ґеёвцях была удкрыта ливарня звонӱв, ґазда йӱв быв [[Еґрі Ференц]].
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 760 людий, из них подля языка:
== Знамі Родакы ==
* [[Еґрі Ференц]] ([[1864]]—[[1945]]) — [[Подузятник|пудузятник]], [[Політіка|політик]], депутат парламента Мадярщины ([[1939]]). Ґазда знамої у [[Мадярске кральовство|Мадярщині]] и [[Карпаты|Карпатах]] ливарні звонӱв.
== Удкликованя ==
<references />
{{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}}
[[Катеґорія:Села Закарпатьской области]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села подля краины]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села Україны]]
[[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]]
[[Катеґорія:Населены пункты Украины]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля країны]]
[[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
3zw8u3byelu5di698sdng7vsfiiul5e
167420
167419
2026-07-15T09:52:46Z
Rue323
31002
167420
wikitext
text/x-wiki
'''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі,
де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}}) — [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].
== Назва ==
Назва Малі Ґеёвці удносить ся ид ґрупі історичных населеных пунктӱв "Ґеёвці". Діліня на Руські, Малі и Великі пройшло май у наш час.<ref>https://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/uzhgorodskyj-rajon/2011-11-26-21-26-26.html?utm_source=chatgpt.com</ref>
== Ґеоґрафія ==
[[Село]] є на [[Запад|западови]] [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], на [[Ужанщина|Ужанщині]], лежить на [[Северозапад|северо-запад]] уд [[Великі Ґеёвці|Великых Ґеёвцьӱв]].
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1338]]. році. У рамкох єдиного села Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Село]] розвило ся у [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] за рахунок мытарні на ріці Латориця, бе было село Мытарёві Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. У [[1890]]. році у Малых Ґеёвцях была удкрыта ливарня звонӱв, ґазда йӱв быв [[Еґрі Ференц]].
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 760 людий, из них подля языка:
== Знамі Родакы ==
* [[Еґрі Ференц]] ([[1864]]—[[1945]]) — [[Подузятник|пудузятник]], [[Політіка|політик]], депутат парламента Мадярщины ([[1939]]). Ґазда знамої у [[Мадярске кральовство|Мадярщині]] и [[Карпаты|Карпатах]] ливарні звонӱв.
== Удкликованя ==
<references />
{{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}}
[[Катеґорія:Села Закарпатьской области]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села подля краины]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села Україны]]
[[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]]
[[Катеґорія:Населены пункты Украины]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля країны]]
[[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
kiim02ease9dq75yh6ma0vfq3zcslrf
167421
167420
2026-07-15T09:56:18Z
Rue323
31002
167421
wikitext
text/x-wiki
'''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі,
де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}}) — [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].
{{Універзалный інфобокс}}
== Назва ==
Назва Малі Ґеёвці удносить ся ид ґрупі історичных населеных пунктӱв "Ґеёвці". Діліня на Руські, Малі и Великі пройшло май у наш час.<ref>https://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/uzhgorodskyj-rajon/2011-11-26-21-26-26.html?utm_source=chatgpt.com</ref>
== Ґеоґрафія ==
[[Село]] є на [[Запад|западови]] [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], на [[Ужанщина|Ужанщині]], лежить на [[Северозапад|северо-запад]] уд [[Великі Ґеёвці|Великых Ґеёвцьӱв]].
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1338]]. році. У рамкох єдиного села Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Село]] розвило ся у [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] за рахунок мытарні на ріці Латориця, бе было село Мытарёві Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. У [[1890]]. році у Малых Ґеёвцях была удкрыта ливарня звонӱв, ґазда йӱв быв [[Еґрі Ференц]].
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 760 людий, из них подля языка:
[[Мадярскый язык|мадярськый]] — 91,18%
[[Україньскый язык|украйинськый]] — 7,78%
[[Російскый язык|руськый]] — 0,52%
инні — 0,52%
== Знамі Родакы ==
* [[Еґрі Ференц]] ([[1864]]—[[1945]]) — [[Подузятник|пудузятник]], [[Політіка|політик]], депутат парламента Мадярщины ([[1939]]). Ґазда знамої у [[Мадярске кральовство|Мадярщині]] и [[Карпаты|Карпатах]] ливарні звонӱв.
== Удкликованя ==
<references />
{{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}}
[[Катеґорія:Села Закарпатьской области]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села подля краины]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села Україны]]
[[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]]
[[Катеґорія:Населены пункты Украины]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля країны]]
[[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
6p7pc2cc39lmas6t3v4pre3gmp3y6zu
167422
167421
2026-07-15T09:57:54Z
Rue323
31002
167422
wikitext
text/x-wiki
'''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі,
де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}}) — [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].
{{Універзалный інфобокс}}
== Назва ==
Назва Малі Ґеёвці удносить ся ид ґрупі історичных населеных пунктӱв "Ґеёвці". Діліня на Руські, Малі и Великі пройшло май у наш час.<ref>https://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/uzhgorodskyj-rajon/2011-11-26-21-26-26.html?utm_source=chatgpt.com</ref>
== Ґеоґрафія ==
[[Село]] є на [[Запад|западови]] [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], на [[Ужанщина|Ужанщині]], лежить на [[Северозапад|северо-запад]] уд [[Великі Ґеёвці|Великых Ґеёвцьӱв]].
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1338]]. році. У рамкох єдиного села Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Село]] розвило ся у [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] за рахунок мытарні на ріці Латориця, бе было село Мытарёві Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. У [[1890]]. році у Малых Ґеёвцях была удкрыта ливарня звонӱв, ґазда йӱв быв [[Еґрі Ференц]].
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 760 людий, из них подля языка:
[[Мадярскый язык|мадярськый]] — 91,18%
[[Україньскый язык|украйинськый]] — 7,78%
[[Російскый язык|руськый]] — 0,52%
инні — 0,52%
== Присілкы ==
'''Ла́торицька Ремета́''' — [[присілок]] лежить на [[юг]] уд села Малі Ґеёвці. Присілок є на берегови [[Ріка|рікы]] [[Латориця]].
== Знамі Родакы ==
* [[Еґрі Ференц]] ([[1864]]—[[1945]]) — [[Подузятник|пудузятник]], [[Політіка|політик]], депутат парламента Мадярщины ([[1939]]). Ґазда знамої у [[Мадярске кральовство|Мадярщині]] и [[Карпаты|Карпатах]] ливарні звонӱв.
== Удкликованя ==
<references />
{{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}}
[[Катеґорія:Села Закарпатьской области]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села подля краины]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села Україны]]
[[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]]
[[Катеґорія:Населены пункты Украины]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля країны]]
[[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
k4yk99udlvrpxou23on6yusr4lqwmyo
167423
167422
2026-07-15T09:58:19Z
Rue323
31002
167423
wikitext
text/x-wiki
'''Малі́ Ґе́ёвці''' авадь '''Малї́''' '''Ґéювцї'''<ref>Карпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі,
де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021</ref> ({{Lang-hu|Kisgejőc}}) ({{Lang-uk|Малі Геївці}}) ({{Lang-pl|Mali Hejiwci}}) ({{Lang-ro|Mali Heiivți}}) — [[село]] у [[Ужгородскый район|Ужгородському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].
{{Універзалный інфобокс}}
== Назва ==
Назва Малі Ґеёвці удносить ся ид ґрупі історичных населеных пунктӱв "Ґеёвці". Діліня на Руські, Малі и Великі пройшло май у наш час.<ref>https://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/uzhgorodskyj-rajon/2011-11-26-21-26-26.html?utm_source=chatgpt.com</ref>
== Ґеоґрафія ==
[[Село]] є на [[Запад|западови]] [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], на [[Ужанщина|Ужанщині]], лежить на [[Северозапад|северо-запад]] уд [[Великі Ґеёвці|Великых Ґеёвцьӱв]].
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1338]]. році. У рамкох єдиного села Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Село]] розвило ся у [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] за рахунок мытарні на ріці Латориця, бе было село Мытарёві Ґеёвці.<ref>https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49/1/Nagygejoc._Egy_ungvideki_kozseg_tortenet.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref>. У [[1890]]. році у Малых Ґеёвцях была удкрыта ливарня звонӱв, ґазда йӱв быв [[Еґрі Ференц]].
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 760 людий, из них подля языка:<ref>https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/</ref>
[[Мадярскый язык|мадярськый]] — 91,18%
[[Україньскый язык|украйинськый]] — 7,78%
[[Російскый язык|руськый]] — 0,52%
инні — 0,52%
== Присілкы ==
'''Ла́торицька Ремета́''' — [[присілок]] лежить на [[юг]] уд села Малі Ґеёвці. Присілок є на берегови [[Ріка|рікы]] [[Латориця]].
== Знамі Родакы ==
* [[Еґрі Ференц]] ([[1864]]—[[1945]]) — [[Подузятник|пудузятник]], [[Політіка|політик]], депутат парламента Мадярщины ([[1939]]). Ґазда знамої у [[Мадярске кральовство|Мадярщині]] и [[Карпаты|Карпатах]] ливарні звонӱв.
== Удкликованя ==
<references />
{{Ужгородскый район}}{{Закарпатска область}}
[[Катеґорія:Села Закарпатьской области]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села подля краины]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села Україны]]
[[Катеґорія:Мадярьскі села на Украйині]]
[[Катеґорія:Населены пункты Украины]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля країны]]
[[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]]
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
h0j6eoiwgng1aclwfp07ao3kr49n3m7
Шаблона:Особа проста
10
24159
167394
167156
2026-07-14T12:53:03Z
Igor Kercsa
5504
категория
167394
wikitext
text/x-wiki
{{infobox
|abovestyle=background:#ddb
|subheaderstyle=background:#fff
|labelstyle = background:#eee;
|datastyle =
|belowstyle = background:#ddb;
|below ={{#if:{{{Категория_склада|}}}|[[commons:Category:{{{Категория_склада|}}}|{{{Имя}}} на Викискладѣ]]|***}}
|above ={{{Имя}}}
|subheader ={{{Имя_оригиналне|}}}
|image ={{{Образчик|}}}
|caption = {{{Образчика_подпис|}}}
|label1=Чинность
|data1={{{Чинность}}}
|label2=Уроджѣня
|data2={{{Уроджѣня}}}
|label3=Мѣсто роджѣня
|data3={{{Мѣсто_роджѣня}}}
|label4=Упокоеня
|data4={{{Упокоеня|}}}
|label5=Мѣсто смерти
|data5={{{Мѣсто_смерти|}}}
|label6=Причина смерти
|data6={{{Причина_смерти|}}}
|label7=Мѣсто_погребу
|data7={{{Мѣсто_погребу}}}
}}{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]}} }}
<noinclude>
{{documentation}}
</noinclude>
95wb8tw71m7flvg26ukzd8of1wffj7w
Літовскый язык
0
24729
167406
2026-07-14T14:04:43Z
Halajkovič
33393
Halajkovič переменовав сторінку [[Літовскый язык]] на [[Литовскый язык]] з вычерянём напрямлїнь
167406
wikitext
text/x-wiki
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Литовскый язык]]
rgc04vor2ce2h2f73ihv9fles9a9308