Вікімедіа Україна uawikimedia https://ua.wikimedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.10 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікімедіа Обговорення Вікімедіа Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії Субтитри Обговорення субтитрів Модуль Обговорення модуля Translations Translations talk Подія Обговорення події 0 1870 91594 91573 2026-07-08T08:01:19Z Venzz 6337 /* Голосували: */ 91594 wikitext text/x-wiki {{Правління WMUA}} {{:Проєкти рішень Правління/Header}}<!-- Будь ласка, пишіть нижче від цього рядка --> <!-- {{Ombox|text=Наразі немає проєктів рішень, які перебувають на розгляді Правління}} --> == Про вступ Вінсент О.С. == '''Вніс проєкт: ''' [[Користувач:AntonProtsiuk (WMUA)|Антон Процюк]] ([[Обговорення користувача:AntonProtsiuk (WMUA)|обговорення]]) 04:49, 26 червня 2026 (UTC) === Формулювання:=== Правління вирішило: # Розглянувши заяву [[sulutil:Helen Owl|Вінсент О.С.]] про вступ до громадської організації «Вікімедіа Україна», керуючись пунктами 4.1 і 4.2 Статуту організації і розділом 3 Положення про облік членів організації, прийняти Вінсент Олену Сергіївну в члени громадської організації «Вікімедіа Україна». === Обговорення: === Згідно із заявою та [https://ua.wikimedia.org/w/index.php?oldid=91360 публічним обговоренням]. --[[Користувач:AntonProtsiuk (WMUA)|Антон Процюк]] ([[Обговорення користувача:AntonProtsiuk (WMUA)|обговорення]]) 04:49, 26 червня 2026 (UTC) === Голосували:=== * [[Користувачка:EleNte|EleNte]]{{за}}--[[Користувач:EleNte|EleNte]] ([[Обговорення користувача:EleNte|обговорення]]) 15:16, 29 червня 2026 (UTC) * [[Користувач:Ilya|Ilya]] {{за}}--[[Користувач:Ilya|Ilya]] ([[Обговорення користувача:Ilya|обговорення]]) 11:03, 3 липня 2026 (UTC) * [[Користувачка:Letherian3|Letherian3]]{{за}}--[[Користувач:Letherian3|Letherian3]] ([[Обговорення користувача:Letherian3|обговорення]]) 10:57, 5 липня 2026 (UTC) * [[Користувач:NickK|NickK]] {{за}} — [[Користувач:NickK|NickK]] ([[Обговорення користувача:NickK|обговорення]]) 22:55, 29 червня 2026 (UTC) * [[Користувач:Renvoy|Renvoy]] {{за}}--[[Користувач:Renvoy|Renvoy]] ([[Обговорення користувача:Renvoy|обговорення]]) 10:32, 29 червня 2026 (UTC) * [[Користувач:Tohaomg|Tohaomg]] {{За}} --[[Користувач:Tohaomg|Tohaomg]] ([[Обговорення користувача:Tohaomg|обговорення]]) 15:24, 30 червня 2026 (UTC) * [[Користувач:Venzz|Venzz]] {{За}} --[[Користувач:Venzz|Venzz]] ([[Обговорення користувача:Venzz|обговорення]]) 08:01, 8 липня 2026 (UTC) === Прийняте рішення опубліковане: === * ''Ким, коли, де'' == Див. також == * [[Вікімедіа:Архів проєктів рішень Правління/2026|Архів проєктів рішень Правління за 2026 рік]] * [[Архів проектів рішень Правління]] * [[:Категорія:Неприйняті проекти рішень Правління]] [[Категорія:Правління]] [[Категорія:Проекти рішень Правління]] f8i5hbcfk2pdwudwuvghytezixmihvb 0 7299 91595 91581 2026-07-08T08:03:21Z Venzz 6337 /* Обговорення */ 91595 wikitext text/x-wiki {{Увага}} На цій сторінці здійснюється тільки обговорення заяв на вступ до організації між членами «Вікімедіа Україна», претендентом і всіма зацікавленими особами. {{Вступ до організації/Шапка}} <!--Нові обговорення додавайте нижче--> {{Архіви|Архів 2017-2021|Архів 2022-2026}} == Поточні обговорення == {{ambox|text=Для тих, хто розпочинає обговорення на цій сторінці: разом із початком обговорення варто надіслати сповіщення про нього на імейл-розсилку членів організації}} {{ambox|text=При перенесенні обговорення в архів, зазначається рішення правління про задоволення чи незадоволення заяви про вступ}} === [[sulutil:Замішанець|Замішанець]] === ==== Про кандидата ==== Я є двічі переможцем у номінації про захисниць України на конкурсі Невідомі жінки (2025, 2026). Патрульний, стаж - понад 11 тис. редагувань. У Вікіпедії з 2 вересня 2024-го. Маю [[w:Вікіпедія:Проєкт:Українські січові стрільці|проєкт про статусні статті про УСС на Вікіпедії]]. Інколи є членом журі в різних конкурсах Вікімедії. Беру участі в різних кампаніях укр. Вікі. Є дописувачем на Вікімедіа ([https://blog.wikimedia.org.ua/author/dukefrombonarivka/ маю свою колонку, де публікую замітки]). Взагалі моя і для мене Вікіпедія - це щоденна турбота про інформаційний простір. ==== Обговорення ==== * {{За|Підтримую}} вступ. Заявник за відносно короткий час став одним із найактивніших і найрезультативніших дописувачів української Вікіпедії. Має понад 11 тисяч редагувань, статус патрульного, перемоги в конкурсі, робота над проєктом зі створення статусних статей, участь у журі конкурсів та інформаційній діяльності «Вікімедіа Україна». Це свідчить про системний характер його внеску, а не про епізодичну активність. Особливо цінним є те, що кандидат не обмежується редагуванням окремих статей, а долучається до розвитку спільноти та популяризації вікіпроєктів. Така мотивація й досвід будуть корисними для діяльності ГО «Вікімедіа Україна». Бажаю успішного вступу та подальшої плідної співпраці в розвитку вільних знань. --[[Користувач:Perohanych|Perohanych]] ([[Обговорення користувача:Perohanych|обговорення]]) 09:12, 3 липня 2026 (UTC) * {{За|Підтримую}}. Достойник. [[Користувач:Світогор Лелеко|Світогор Лелеко]] ([[Обговорення користувача: Світогор Лелеко|обговорення]]) 21:31, 3 липня 2026 (UTC) * {{За|Підтримую}}. Дуже великий внесок у добрі статті. --[[Користувач:Oleksiy.golubov|Oleksiy.golubov]] ([[Обговорення користувача:Oleksiy.golubov|обговорення]]) 20:18, 5 липня 2026 (UTC) * {{За|Підтримую}}. Бачиться активна робота в редагуванні й підтримці інших редакторів --[[Користувач:Antonyahu|Antonyahu]] ([[Обговорення користувача:Antonyahu|обговорення]]) 23:10, 6 липня 2026 (UTC) * {{За|Підтримую}} Кандидат чомусь забув вказати, що він приймав участь у проведенні офлайн-заходів. --[[Користувач:Venzz|Venzz]] ([[Обговорення користувача:Venzz|обговорення]]) 08:03, 8 липня 2026 (UTC) == Завершені обговорення == <noinclude> [[Категорія:Проекти рішень Правління]] </noinclude> [[Категорія:Членство]] 0kxryhctk9xqchrvgwtsb5hn9jbfxc3 2 8310 91586 77815 2026-07-07T19:44:26Z Мандрівниця 8182 91586 wikitext text/x-wiki Все тут: https://w.wiki/J3cD {{Учасник проекту Вікіекспедиції}} 1axxm9vudiogorpziielxlpta8i6ud1 0 10769 91585 91582 2026-07-07T15:35:38Z Мандрівниця 8182 /* Описовий звіт */ 91585 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === Лобода Анатолій Іванович — водій, фотограф Лобода Ольга Павлівна — дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. Олексієнко Жанна Михайлівна — фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів — Ромни — Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка прибула з міста Заводське Полтавської області. Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток "німця". Як виявилось, "німкенею" була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку — Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Южне Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до селища Южне. Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а тож тих, які ще трапилися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку: Пожежна безпека: Багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище - все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це - справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII–XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім’ю Християна — його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком — «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в т.ч. карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині - Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | N показник1 || - || - |- | N показник2 || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Вікіновини (факультативно) ==== * посилання на статтю на вікіновинах ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Статті, до яких додано відео ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] mdo4lgwoxta79xm3apdxy8ux92skpzb 91587 91585 2026-07-07T19:54:43Z Мандрівниця 8182 /* Створені статті у Вікіпедії */ 91587 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === Лобода Анатолій Іванович — водій, фотограф Лобода Ольга Павлівна — дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. Олексієнко Жанна Михайлівна — фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів — Ромни — Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка прибула з міста Заводське Полтавської області. Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток "німця". Як виявилось, "німкенею" була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку — Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Южне Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до селища Южне. Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а тож тих, які ще трапилися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку: Пожежна безпека: Багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище - все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це - справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII–XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім’ю Християна — його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком — «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в т.ч. карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині - Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | N показник1 || - || - |- | N показник2 || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Вікіновини (факультативно) ==== * посилання на статтю на вікіновинах ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Статті, до яких додано відео ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] 2s50rwhokbdco70es41bqh3vm17za4s 91588 91587 2026-07-07T23:37:45Z Мандрівниця 8182 91588 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | N показник1 || - || - |- | N показник2 || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] hbm6jdeez0x82fovsyxzr6swl3u8qic 91589 91588 2026-07-08T05:30:27Z Olga Loboda 0806 6588 /* Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції */ 91589 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] a01j3w7dqme7bu21fftg0ndgiomlfcq 91590 91589 2026-07-08T05:56:36Z Olga Loboda 0806 6588 /* Поліпшені статті у Вікіпедії */ 91590 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # [[Зеленівка (Ніжинський район)]] ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] ee72pdg34cyh5w1lrxaxnp9h77mogd9 91591 91590 2026-07-08T06:02:46Z Olga Loboda 0806 6588 /* Поліпшені статті у Вікіпедії */ 91591 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Зеленівка (Ніжинський район)|Зеленівка (Ніжинський район)]] ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] dnohlpee5a25yz4wz98jatyhc7gtmec 91592 91591 2026-07-08T06:21:22Z Olga Loboda 0806 6588 /* Поліпшені статті у Вікіпедії */ 91592 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Зеленівка (Ніжинський район)|Зеленівка (Ніжинський район)]] # [[w:Кальчинівка (Ніжинський район)|Кальчинівка (Ніжинський район)]] ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] gsnnkv1j1nii9ekj8zwp0jfusze05rd 91593 91592 2026-07-08T06:37:24Z Olga Loboda 0806 6588 /* Поліпшені статті у Вікіпедії */ 91593 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Зеленівка (Ніжинський район)|Зеленівка (Ніжинський район)]] # [[w:Кальчинівка (Ніжинський район)|Кальчинівка (Ніжинський район)]] # [[w:Круглолугівка|Круглолугівка]] ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] eyh31aimvjfqxbrmwf2npdwb4kz541t 91596 91593 2026-07-08T11:04:16Z Olga Loboda 0806 6588 /* Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції */ 91596 wikitext text/x-wiki {{пишу}} === Вступ === 3 липня 2026 року відбулася одноденна вікіекспедиція шляхами колишніх німецьких колоній Чернігівщини. Мета експедиції: дослідження, фотофіксація та документування матеріальної спадщини німецьких колоній XVIII століття на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області, а також створення та покращення відповідних матеріалів у Вікіпедії, Вікісховищі та Вікіданих. Тривалість: 16 годин. === Учасники === * Лобода Анатолій Іванович&nbsp;— водій, фотограф * Лобода Ольга Павлівна&nbsp;— дослідник локальної історії, підготовка матеріалів для Вікіпедії. * Олексієнко Жанна Михайлівна&nbsp;— фотограф, опрацювання Вікіданих, категоризація матеріалів. В експедиції також взяли участь учні Роменського ліцею №&nbsp;1 Лобода Костянтин і Лобода Матвій === Описовий звіт === 1. Старт та початок маршруту (Хмелів&nbsp;— Ромни&nbsp;— Талалаївка) Експедиція розпочала свій шлях у селі Хмелів. У місті Ромни до команди приєдналась колега, Олексієнко Жанна Михайлівна, яка самостійно прибула з міста Заводське Полтавської області (на маршрутці). Першим пунктом зупинки стала Талалаївка, де учасники здійснили фотофіксацію місцевих об'єктів для Вікісховища: пам'ятника, оригінальної автобусної зупинки та центральної площі селища. 2. Дмитрівка. Маєток Юрія Солдатова У селищі Дмитрівка команда оглянула відомий маєток «німця». Як виявилось, «німкенею» була дружина Солдатова Марія. Ця будівля з червоної цегли справляє враження справжнього замку. Зубчасті вежі та стрільчасті вікна додають маєтку величі та романтизму. Казкового вигляду замку додає декор, башточки, велика кількість металічного оздоблення. Головним здобутком цієї зупинки стала детальна розмова з мешканкою будинку&nbsp;— Світланою, найменшою донькою Юрія Солдатова, яка є нащадком роду. Пані Світлана поділилася унікальними родинними спогадами про те, як її батьки приїхали до Дмитрівки, які традиції зберігалися в родині, як розбудовували садибу. Її мати була німкенею, а бабуся, яка народилася безпосередньо в Німеччині, розмовляла виключно німецькою мовою. Малою дівчинкою Світлана у школі вивчила мову і мала змогу спілкуватися з бабусею. Під час огляду інтер'єру стало очевидно, що кожна річ у домі свідчить про високу культуру, вишукану фантазію колишніх господарів та виховання самої пані Світлани. У Дмитрівці ми також оглянули й пофотографували старі будівлі з цікавою архітектурою, які виявилися колишньою бібліотекою та аптекою. 3. Незапланований маршрут: Світанок Через відсутність чіткої геолокації та специфіку місцевих доріг експедиція тимчасово збилася з курсу і замість Зеленівки потрапила до села Світанок (колишнє Южне). Учасники оперативно зорієнтувалися та провели фотофіксацію цього населеного пункту, а також тих, які ще траплялися на шляху, після чого повернулися на запланований маршрут. 4. Село Біловежі Перші (колишня колонія Беловеж) Виїхавши на вулиці села Біловежі Перші, дослідники зафіксували унікальне лінійне планування, закладене німецькими колоністами ще у XVIII столітті. Широкі вулиці з великими прогалами між садибами будувалися не лише для краси, а з тверезого німецького розрахунку:багато тогочасних ремесел (ковальство, випалювання цегли, броварство) були пов'язані з відкритим вогнем. У разі загоряння однієї майстерні широка вулиця та значна відстань не дозволяли пожежі знищити всю колонію. У селі оглянули прегарний дерев'яний діючий храм святого Олександра Невського (ПЦУ). Від храму досі проглядається давня кам'яна дорога. Попри те, що церква була зачинена, учасникам вдалося роздивитися автентичний інтер'єр крізь щілини дверей. Село вразило контрастом: на вулицях майже пусто, проте територія навколо охайно розчищена навіть біля тих хат, де вже ніхто не живе. Окремим символом подорожі стали численні лелеки, які супроводжували команду по всьому шляху. На в'їзді до села зафіксовано цікавий елемент благоустрою: по обидва боки дороги встановлено автомобільні скати, в яких облаштовано квітники. 5. Зеленівка (колишній Ґрюнтал/Гросс-Вердер): епіцентр німецької спадщини Найкраще матеріальна спадщина колоністів збереглася в селі Зеленівка. Це пов'язано зокрема з тривалим функціонуванням місцевої школи, де директором працювала Симоненко Лідія Василівна. Перша школа тут була заснована ще у XVIII столітті при католицькій парафії німецьких колоністів (тоді колонія межувала з Ґрос-Вердером). 1908 року німецька громада збудувала добротне кам'яне шкільне приміщення. На жаль, наразі школа закрита, а сама історична будівля стоїть занедбаною. Попередньо онлайн ми зверталися до жителів села з проханням відкрити школу, і хоч нікого не було, двері обох будівель були відчинені. Хоча занедбаність очевидна, школа в Зеленівці зберігає відбиток міцної німецької архітектури. Великі вікна, дубові сходи на горище&nbsp;— все це свідчить про міцність і якість побудови. Навіть у такому стані школа є пам'яткою про німецьких колоністів, які заснували її ще у XVIII столітті. Наступним об'єктом дослідження став дерев'яний костел Божої Матері. Навіть без купола це&nbsp;— справжня архітектурна перлина Чернігівщини. Храм являє собою однонефну зальну базиліку завдовжки близько 18 метрів. Головний вхід орієнтований на захід. Саме там башта спиралася на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше височіла світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів XVII—XVIII століть. Таким чином, унікальна архітектура костелу поєднує в собі німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. 6. Кальчинівка (колишня колонія Кляйн-Вердер). Трагедія родини Еделів та пошуки цвинтаря Наступним пунктом експедиції стало майже знелюднене село Кальчинівка, де наразі проживає лише одна родина похилого віку. Головним завданням тут було обстеження залишків давнього німецького цвинтаря та фіксація історичного планування села. Завдяки допомозі місцевої літньої жінки, яка вказала правильний шлях, команда дісталася до території колишнього кладовища, що зараз розташоване поруч із діючою пасікою. На жаль, тривалі пошуки німецьких прізвищ на старих надгробках не дали результатів, могил німців не виявлено. Очевидно, що їх вже не було кому доглядати, тож хрести поруйнувалися, а могили заросли хащами. Проте експедиції вдалося зафіксувати та задокументувати місце поховання й історію родини Еделів, яка зберігає пам'ять про страшну трагедію часів Другої світової війни. Напередодні 1942 року, після німецької окупації Чернігівщини, брати Християн і Данило Еделі перебували в антинацистському підпіллі. Каральний загін мадярів вчинив жорстоку розправу над родиною: карателі розстріляли обох братів-підпільників, а також усю сім'ю Християна&nbsp;— його дружину та 8 малолітніх дітей. Опис цього поховання та свідчення про трагедію є критично важливими для збереження локальної пам'яті. 7. Круглолугівка (колишня колонія Рундельвізе) Крайньою і дуже емоційною точкою маршруту стала Круглолугівка (історична лютеранська колонія Рундельвізе). Колись це було велике, багате і красиве німецьке село з величним храмом. Сьогодні Круглолугівка фактично припинила своє існування: вся колишня територія села повністю розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. На місці колишніх садиб залишилися лише густі чагарникові зарослі, лисячі нори та велика пасіка. Тут учасники експедиції зустріли місцевого бджоляра, пана Олександра, та його сина. Вони погодилися стати провідниками для команди та показали місцеве історичне кладовище, на якому з-поміж інших поховань ще збереглася могила однієї з нащадків місцевого німецького лікаря. Жахнув той факт, що на кладовищі більшість хрестів зрізано, а могили заросли настільки, що перетворилися на суцільні зарості різнотрав'я. Доглядачі пасіки показали також ледве помітні у чагарях залишки міцних фундаментів цегляних німецьких будинків та місце, де колись височіла німецька школа. Пан Олександр поділився унікальними спогадами, які передавалися в цих краях із покоління в покоління. Зокрема, він показав місце, де стояв будинок місцевого німецького лікаря. Рівень його майстерності був таким високим, що до нього по медичну допомогу приїжджали люди на возах за 40 кілометрів, а черга з охочих потрапити на прийом іноді розтягувалася на півтора кілометра. Хворих здебільшого лікували ліками, надісланими з Німеччини. Час від часу, за словами пана Олександра, на місці розораного села можна знайти речі домашнього вжитку: залишки посуду, кованих виробів тощо. Єдиним вцілілим об'єктом села Круглолугівка є спільний пам'ятник двом льотчикам і невідомому солдату, загиблим у Другій світовій війні, та голові колгоспу післявоєнного періоду. Саме біля цього пам'ятника, тепер оточеного полем з усіх боків, колись була сільська рада. А про розташування садиб свідчать поодинокі фруктові та хвойні дерева, які нам траплялися. Загалом, місцеві жителі досі згадують німецьких колоністів як неймовірних професіоналів, які зразково уміли як працювати, так і культурно відпочивати. Символом цього побутового розквіту в розповідях старожилів залишилися спогади про пароплави, на яких місцеві німці щовихідних плавали річкою Остер у вишуканих білих костюмах та сукнях. На жаль, потрапити на територію колишнього німецького села Біловежі Другі нам не вдалося: насувалася негода, а дороги в цій місцевості, м'яко кажучи, не найкращі, тож поспішили виїхати на більш-менш асфальтовані до дощу. Німецькі села будувалися за німецьким зразком&nbsp;— «вуличний тип» (суворі прямі лінії, широкі вулиці, кам'яні добротні будинки), що кардинально відрізняло їх від навколишніх хуторів. Проте саме їхній вплив помітний у розбудові вулиць сіл, якими ми проїжджали. Готуючись до вікіекспедиції, ми консультувалися з головою ради німців Володимиром Лейсле. Отримані від нього матеріали, в тому числі карта з розміщенням німецьких колоній 1934 року Карла Штумппа (Dr. Karl Stumpp), одного з найвідоміших дослідників історії німців у Російській імперії. Саме на його карти й досі спираються історики. Ця мапа дала можливість дізнатися про німецьку колонію на Сумщині&nbsp;— Хрещатик (Oktoberfeld). === Матеріали отримані та поліпшені в результаті Вікіекспедиції === {| class="wikitable sortable" |+ Заплановані/Отримані результати |- ! Заплановане (із заявки) !! Виконане !! Примітки |- | Завантаження до Вікісховища не менше 80 фотографій || - || - |- | 30 світлин будуть використані у статтях Вікіпедії. || - || - |- | Створені дві статті|| - || - |- | Проілюстровані чотири статті || - || - |- | Доповнені п'ять статей || - || - |- | Створення окремої категорії на Вікісховищі для матеріалів експедиції || - || - |- | N показник3 || - || - |} ==== Створені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)|Церква князя Олександра Невського (Біловежі Перші)]] # [[w:Костел Божої Матері Ружанецької|Костел Божої Матері Ружанецької]] ==== Поліпшені статті у Вікіпедії ==== # [[w:Зеленівка (Ніжинський район)|Зеленівка (Ніжинський район)]] # [[w:Кальчинівка (Ніжинський район)|Кальчинівка (Ніжинський район)]] # [[w:Круглолугівка|Круглолугівка]] ==== Створені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Поліпшені статті у Вікімандрах ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Проілюстровані статті у Вікіпедії ==== # кожна стаття окремим рядком ==== Галерея медіафайлів ==== Подаються ВСІ фото, відео, аудіо- та інші медіафайли створені впродовж вікіекспедиції або під час підготовки до написання цього звіту. Пишеться загальна кількість і окремо розписано скільки фото, відео, аудіо- та інше. <center><gallery> Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| Файл:| </gallery></center> ==== Фото, номіновані на статус якісного (факультативно) ==== # посилання на сторінку номінації === Блогдопис === Подати інформацію звіту у формі оповідання, включити найцікавіші факти та ілюстрації. Надіслати електронною поштою на адресу events@wikimedia.org.ua; тут поставити позначку, що надіслано. [[Категорія:Вікіекспедиції]] f4qdcxks7ivjyqkuecpyhkeo4dcyp5b