Шаблон:Книга

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіцитати</sitename>
    <dbname>ukwikiquote</dbname>
    <base>https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.48.0-wmf.1</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіцитати</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіцитат</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">Субтитри</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">Обговорення субтитрів</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Шаблон:Книга</title>
    <ns>10</ns>
    <id>5348</id>
    <revision>
      <id>162574</id>
      <parentid>94899</parentid>
      <timestamp>2026-10-30T00:12:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Flipping Switches</username>
        <id>13608</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>162574</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2810" sha1="74ui0lgs38t9il7wsdgtphw985f4o9g" xml:space="preserve">&lt;includeonly&gt;&lt;span class=&quot;citation&quot; {{#if:{{{ref|}}}|id=&quot;{{anchorencode:CITEREF{{{ref}}}{{{рік|}}}}}&quot;}}&gt;{{#if:{{{автор|{{{Автор|}}}}}} |''{{{автор|{{{Автор|}}}}}}''&lt;nowiki&gt;. &lt;/nowiki&gt;
  }}{{#if:
  {{{частина|{{{Частина|}}}}}}|{{{частина|{{{Частина|}}}}}}&lt;nowiki&gt; // &lt;/nowiki&gt;
  }}{{#if:
  {{{посилання|{{{Посилання|}}}}}} | [{{{посилання|{{{Посилання|}}}}}} {{{назва|{{{заголовок|{{{Заголовок}}}}}}}}}] | {{{назва|{{{заголовок|{{{Заголовок}}}}}}}}}
}}{{#if:
  {{{оригінал|{{{Оригінал|}}}}}} |&lt;nowiki&gt; = &lt;/nowiki&gt;{{{оригінал|{{{Оригінал|}}}}}}
}}{{#if:
  {{{відповідальний|}}} |&lt;nowiki&gt; / &lt;/nowiki&gt;{{{відповідальний}}}
}}{{#if:
  {{{перекладач|{{{Перекладач|{{{переклад|{{{Переклад|}}}}}}}}}}}}|&lt;nowiki&gt;; Пер.&lt;/nowiki&gt;{{книга/Переклад|{{{переклад з|{{{Переклад з|}}}}}}}}: {{{перекладач|{{{Перекладач|{{{переклад|{{{Переклад|}}}}}}}}}}}}
}}{{#if:
  {{{видання|{{{Видання|}}}}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;{{{видання|{{{Видання|}}}}}}
}}{{#if:
  {{{місто|{{{місце|}}}}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;|{{#if:
    {{{видавництво|}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;|{{#if:
      {{{рік|}}}|&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;|{{#if:
        {{{сторінки|}}}|&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;
        }}
      }}
    }}
  }}{{#if:
  {{{місто|{{{місце|}}}}}}|&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;{{{місто|{{{місце}}}}}}&lt;nowiki&gt;: &lt;/nowiki&gt;
  }}{{#if:
  {{{видавництво|}}}|&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;{{{видавництво}}}
  }}{{#if:
  {{{рік|}}}|{{#if:
    {{{видавництво|}}}|&lt;nowiki&gt;, &lt;/nowiki&gt;
    }}{{{рік}}}
  }}{{#if:
  {{{том|}}}|{{#if:
    {{{видавництво|}}} |&lt;nowiki&gt;. — Т.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;|&lt;nowiki&gt; Т.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;}}{{{том}}}
}}{{#if:
  {{{сторінки|}}}|{{#if:
    {{{видавництво|}}} |&lt;nowiki&gt;. — С.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;|{{#if:
       {{{рік|}}}|&lt;nowiki&gt;. — С.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;|&lt;nowiki&gt; С.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;
       }}
    }}{{{сторінки}}}
|{{#if:
  {{{сторінок|{{{Сторінок|}}}}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;{{{сторінок|{{{Сторінок|}}}}}}&amp;nbsp;с}}
}}{{#if:
  {{{pages|}}} |&lt;nowiki&gt;. — P.&lt;/nowiki&gt;&amp;nbsp;{{{pages}}}
}}{{#if:
  {{{allpages|}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;{{{allpages|}}}&amp;nbsp;p
}}{{#if:
  {{{серія|}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;({{{серія}}})
}}{{#if:
  {{{тираж|}}}|&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;{{{тираж}}}&amp;nbsp;прим
}}{{#if:
  {{{isbn|{{{ISBN|}}}}}} |&lt;nowiki&gt;. — &lt;/nowiki&gt;ISBN {{{isbn|{{{ISBN|}}}}}}| .
}}&lt;/span&gt;&lt;/includeonly&gt;&lt;noinclude&gt;{{doc}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>74ui0lgs38t9il7wsdgtphw985f4o9g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Тризуб</title>
    <ns>0</ns>
    <id>37718</id>
    <revision>
      <id>162554</id>
      <parentid>139937</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T15:09:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Sreejithk2000</username>
        <id>5602</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>([[c:GR|GR]])  [[File:Stamp of Ukraine s26 (cropped).jpg]] → [[File:Stamp of Ukraine s26.jpg]] File:Stamp_of_Ukraine_s26_(cropped).jpg merged with File:Stamp of Ukraine s26.jpg</comment>
      <origin>162554</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9305" sha1="azy9ab1gb6mhreegtmmdv3hrpkuw5es" xml:space="preserve">[[Файл:Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg|thumb|250px|right|Тризуб]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s26.jpg|thumb|250px|right|Поштова марка України, 1992]]
[[Файл:Ukrainian State Seal 1919.jpg|thumb|250px|right|Печатки України 1918-1920]]
{{Вікіпедія}}
'''Три́зу́б'''&amp;nbsp;— український національний символ, сучасний малий державний герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому&amp;nbsp;— герб князів Рюриковичів і [[Київська Русь|Київської Русі]].

== Цитати про тризуб ==
{{Q|Цитата = [[Київська Русь|Київська держава]] [[Володимир Святославич|Володимира Великого]] була найбільшою [[Україна|українською державою]], яку пам’ятає наша [[історія]]. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше [[право]], [[письменність]], [[мистецтво]], державне і релігійне життя… Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;&gt;[https://chytomo.com/iak-i-chomu-tryzub-stav-herbom-ukrainy-7-faktiv-iakykh-vy-mozhete-ne-znaty/ Як і чому Тризуб став гербом України: 7 фактів, яких ви можете не знати]&lt;/ref&gt;.
|Коментар = 
|Оригінал = 
|Автор = [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]]}}
{{Q|Цитата = Дискусії, котрий із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності, тривали майже увесь 1917-й. «Претендентами» передусім були три: галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX-XX століть став сприйматися, як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у XVIII столітті трактували як «національний герб».&lt;br/&gt;Голова Центральної Ради Михайло Грушевський пропонував навіть цілком новий символ «творчої мирної праці в новій [[Україна|Україні]]» – золотий плуг на блакитному полі. З давніх же символів позитивно оцінював хіба що власницький знак із монет часів князя Володимира Великого&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;/&gt;. 
|Коментар = З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»
|Оригінал = 
|Автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій}}
{{Q|Цитата = Михайло Грушевський іще восени 1917-го в одній зі своїх статей під час дискусії про герб України писав так: «На монетах й инших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця…». У законі ж, ухваленому Малою Радою 25 лютого 1918 року в Коростені (Київ був під більшовицькою окупацією), ідеться: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого»&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;/&gt;.
|Коментар = З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»
|Оригінал = 
|Автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій}}
{{Q|Цитата = «Українська Народня Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб, – писав Михайло Грушевський через три дні, 28 лютого 1918-го. – А що вона вже була давніше самостійною [[Держава|державою]] і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів [[Володимир Святославич|Володимира Великого]], його бере за герб наша відновлена Українська держава. Се зовсім правильно»&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;/&gt;.
|Коментар = З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»
|Оригінал = 
|Автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій}}
{{Q|Цитата = У 1919–1921-му Тризуб зображують здебільшого без вінка, іноді його вписують у геральдичний щит. Та й сам Нарбут і за Центральної Ради, і за Гетьманату, і за Директорії розробляє проекти державних паперів із самим лише зображенням Тризуба, – банкноти, бланки, акцизні марки тощо. На відміну від проектів [[Кричевський Василь Григорович|Василя Кричевського]], який Тризуб зображує пласким, [[Нарбут Георгій Іванович|Георгій Нарбут]] надає йому характеру плетінки. Однак при цьому відходить від того її стилю, що був на монетах Володимира Великого&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;/&gt;.
|Коментар = З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»
|Оригінал = 
|Автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій}}
{{Q|Цитата = «…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський у статті «Український Державний герб» наприкінці лютого 1918 року, невдовзі після узаконення Тризуба символом УНР&lt;ref name=&quot;chytomo&quot;/&gt;.
|Коментар = З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»
|Оригінал = 
|Автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій}}

== Див. також ==
* [[Гімн України]]
* [[Прапор України]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* {{книга|автор = Андрій Гречило, Богдан Завітій |заголовок = НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення |місто =Київ |видавництво Родовід |рік=2018 |сторінок =400|isbn =978-617-7482-20-7 |ref =Герб}}

== Посилання ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=MHNGtCD0i2I&amp;ab_channel=ІсторіяБезМіфів Тризуб, руський лев чи двоголова курка: який герб України справжній? // 10 запитань історику]

{{Поділитися}}
{{DEFAULTSORT:Тризуб}}
[[Категорія:Тематичні статті]]
[[Категорія:Історія України]]
[[Категорія:Герби України]]
[[Категорія:Державні символи України]]</text>
      <sha1>azy9ab1gb6mhreegtmmdv3hrpkuw5es</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Кислов Ігор Миколайович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46314</id>
    <revision>
      <id>162556</id>
      <parentid>159363</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T20:44:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162556</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="30228" sha1="oqthyx7i93gfuaqpwwr7eme0cpzt41t" xml:space="preserve">{{особа}}
'''І́гор Микола́йович Кисло́в''' (19 липня 1966, [[Пярну]], [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— український та туркменський футболіст, футбольний функціонер. Відомий насамперед завдяки виступам у складі полтавської «Ворскли», кропивницької «Зірки», болгарського «Етира» та збірної Туркменістану.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   =  «Фактично я народився в естонському місті Пярну, однак зареєстрували мене у Донецьку, оскільки сім'я незабаром переїхала туди. Мій тато був спадковим шахтарем, йому видали у Донецьку квартиру та запропонували роботу на шахті. Тож моє дитинство минуло на Донбасі».
 | Коментар = про своє місце народження в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «У Донецьку це вважалося престижно. Пригадую, як у юності після одного з матчів, який Шахтар програв, команду відправили на перевиховання у шахту. Мотив простий – ви граєте без бажання, а люди тут пекельною працею займаються. Мовляв, подивіться, як треба віддаватися справі. У мене пристойний зріст, тому коли я побачив лаву висотою 60 сантиметрів, то одразу сказав, що більше ніколи під землю не спущуся».
 | Коментар = про перспективи продовжити шахтарську династію в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «У розпал сезону мене запросили на перегляд, у клубі ще придивлялися, не планували заявляти. Тож документів на Кислова не подавали, відтак, скористалися наявними ресурсами. Так я кілька разів зіграв під чужим прізвищем партнера Геннадія Черних».
 | Коментар = про те, що переважно виступали за дубль Шахтаря, а якось навіть грав під чужим прізвищем в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Мене призвали в армію, тому два роки я провів у команді під назвою Цвєтмет з Артемівська, а потім отримав запрошення у Металург з Куп'янська, що виступав на КФК. А ще через півроку мене покликав [[Лемешко Євген Пилипович|Євген Лемешко]] у Металіст. Тоді я не все розумів, можливо, не сприймав всі вимоги тренера, як належить. 

Одне можу сказати точно. Лемешко – це людина-легенда, яка на все дивилася крізь призму гумору. Деякі жарти запам’ятав на все життя. Пригадую, як Пилипович казав до одного футболіста: &quot;Якщо собаці пришити твою голову, то вона сказиться&quot;. У цьому весь Лемешко».
 | Коментар = про те, що після Шахтаря добряче поїздив: Артемівськ, нинішній Бахмут, Куп’янськ, дубль Металіста в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «У Металіст я приїхав з травмою, тому і не розкрився у Харкові. Тоді команда виграла Кубок СРСР – самі розумієте, що пробитися у склад було непросто. Я надірвав зв’язки ключиці, довго відновлювався. Наприкінці сезону Лемешко викликав і сказав, що мені варто поїхати в іншу команду, набратися досвіду. Ось я й вирушив у Ворсклу. І ніколи не шкодував. У першому ж сезоні ми виграли срібло Другої ліги. Це за умови, що у турнірі виступало 26 команд».
 | Коментар = про те, як кар’єрний злет розпочався у Полтаві завдяки [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктору Пожечевському]], який запросив вас у Ворсклу в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я виступав за Етир з Велико-Тирново, де грали [[Тріфон Іванов]], [[Цанко Цветанов]], [[Красімір Балаков|Красімір Балаков]], [[Іліян Киряков]] – усі збірники. Після того, як Болгарія фінішувала четвертою на чемпіонаті світу, вони вирушили у турне країною. Коли приїхали у Велико-Тирново, запросили команду на бенкет у ресторан. Чи не перші слова [[Христо Стоїчков|Христо]] звучали так: &quot;Ану зачиняйте двері у ресторані! Усім віскі!&quot; Тоді почалися танці на столах. Христо, наприклад, танцював із шаблею, а ще дарував гостям свої футболки. Це було щось неймовірне!».
 | Коментар = про те, як познайомився із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Насамперед маю сказати, що дуже комфортно почувався у Болгарії. За три місяці опанував болгарську мову і дотепер її не забув. Щодо чемпіонату світу, то кожен матч я дивився вдома, але після фінального свистка чув за вікном вигуки, вистріли та з інтересом стежив за цим безумством. Ніхто повірити не міг, що болгари стали четвертими у світі. Це дійсно велика несподіванка, яка потішила кожного мешканця Болгарії».
 | Коментар = про те, як виступав у Болгарії в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Головний тренер Етира Георгі Васілєв покинув команду. І у момент цієї невідомості мені надійшла пропозиція від туніського Сфаксьєна. Аргументами на користь цієї поїздки були незвичність нового середовища та хороша зарплата. Тільки от ніхто не сказав мені, що ця зарплата видавалася місцевою валютою, а конвертувати її не можна через встановлені законами обмеження».
 | Коментар = про те, як етап у Болгарії був розбавлений поїздкою у Туніс в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Заходиш у громадську вбиральню, а там туалетного паперу немає. Натомість шмата якась лежить. Зате фотоелемент працює – дивний контраст. Ми тренуємося, а навколо поля сидять місцеві люди і спокійно собі чай п'ють. У Туніс я поїхав з дружиною, але на стадіон їй заходити не можна було. Або випадок у магазині. Моя донька – світловолоса дівчинка. Поки одяг чи то взуття приміряв, відвернувся вбік, а за мить малої поруч вже нема. Виявилося, що місцеві забрали її із собою, надарували солодощів і через півгодини повернули назад. Я думав, за цей час з розуму зійду».
 | Коментар = про найбільш шалені історії про Туніс в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Ще б пак! 36 градусів у затінку. Газони там специфічні. До того ж мій Сфаксьєн змагався за чемпіонство з Есперансом, яким опікувався син президента Тунісу. Це відчувалося в контексті суддівства. Словом, через півроку виступів я подякував усім та поїхав звідти. На прощання сказав президенту клубу, що мішок з місцевими грошима залишаю у готелі».
 | Коментар = про клімат у Тунісі в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «У першому турі ми грали в Івано-Франківську проти Прикарпаття. Зібралися всією командою, а Іван Шарій запропонував мою кандидатуру в якості капітана. Всі підтримали, ніхто не заперечував – так я став капітаном».
 | Коментар = про те, як після шести років закордонних поїздок повернувся у Ворсклу, щоб до срібла Другої союзної ліги додати безцінну бронзу української Вищої ліги в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я вже мав певний досвід, адже грав з Етиром проти Кайзерслаутерна у Кубку чемпіонів. І вже тоді зрозумів, що такі матчі завжди супроводжуються особливою атмосферою. Що стосується Ворскли, то передусім згадую поїздку у Бельгію на матч з Андерлехтом. Пригадую, як зайшли з [[Моргун Олег Анатолійович|Олегом Моргуном]] у готель і були шоковані – все красиво, всюди наші емблеми, привітне ставлення від місцевих. Та й на самому стадіоні свято відчувалося. І рівень гравців Андерлехта теж був потужним: Шифо, Зеттерберг…»
 | Коментар = про те, що третє місце відкрило шлях у єврокубки в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я планував залишати Таврію і навіть не думав, що гратиму у Варні. В останній момент перед грою поговорив з [[Аронов Рувім Львович|Рувімом Ароновим]], одним із керівників Таврії, на підвищених тонах. Мабуть, це й вплинуло на моє налаштування. У центрі поля суперник штовхнув мене, я відмахнувся і отримав червону».
 | Коментар = про те, що останній матч у єврокубках провів у складі Таврії у 2001-му, коли поєдинок проти болгарського Спартака із Варни завершився вилученням в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я повернувся звідти додому, показую батькові фотографію команди. Усі стоять такі смагляві і тільки я біловолосий. Почали з татом жартувати щодо мого &quot;туркменського&quot; походження. У футбольному плані найбільше запам'яталися Азійські ігри, де ми обіграли міцну Південну Корею, а я оформив дубль».
 | Коментар = про те, що в 1998-му додав екзотики своїй кар’єрі, коли пристали на пропозицію Пожечевського та разом із [[Хомин Андрій Романович|Андрієм Хоминим]], [[Чуйченко Сергій Олександрович|Сергієм Чуйченком]] і [[Бондаренко Роман Дмитрович|Романом Бондаренком]] зіграли кілька матчів за збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Мені було за 30, я поїхав на запрошення [[Іщенко Олександр Олексійович|Олександра Олексійович]]а у Кіровоград. Дуже вдячний Іщенку за довіру. У Ворсклі мені прооперували апендицит, я довго відновлювався. Контракт закінчився, у клубі відбулися зміни. Тож я поїхав у Зірку. &quot;Ігорю, ти готовий важко працювати?&quot; – запитав при першій зустрічі Іщенко. Я взявся до справи, а команда добре себе проявила. Ми навіть Шахтар у Донецьку обіграли».
 | Коментар = про те, як грав у кіровоградській &quot;Зірці&quot; в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я є членом Виконкому Асоціації футболу Полтавщини. До того ж раніше відповідав за розвиток спорту у міській раді. У статусі делегата працюю на обласних матчах. Звичайно, стежу за Ворсклою, переживаю. Як на мене, ми пропустили важливий момент. У час роботи [[Павлов Микола Петрович|Миколи Павлова]] варто було збудувати поля, подумати про інфраструктуру, навести лад з майном клубу. На жаль, шанс було втрачено. Словом, оптимізму щодо майбутнього клубу у мене небагато. Хотілося б помилятися».
 | Коментар = про те, що життя пов’язане із футболом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я давно був пов'язаний з депутатами, мав знайомих у політиці. Вже після футболу я долучився до однодумців, які вирішили зробити щось корисне для спорту у Полтаві. Наприклад, ми розробили проект стадіону зі штучним покриттям за 24 мільйони гривень. Полтаві страшенно не вистачає таких об'єктів. Або ж взяти до уваги басейн у центрі міста, який потребує реконструкції».
 | Коментар = про те, як розпочалася ваша політична діяльність в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Я звернувся до суду, адже моє відкликання здійснили з порушенням. Згідно із законодавством України відкликати депутата можуть у випадку кількох вичерпних підстав, зокрема, порушення ним законів, що встановлено судовим рішенням, вихід депутата з фракції чи невиконання зобов'язань звітувати перед виборцями. Всі інші причини не мають під собою жодного підґрунтя. Сподіваюся, що суд належним чином у цьому розбереться.

...Тому, що я виступав проти мера Полтави, який зловживав своїм службовим становищем і порушив закон. Як ви знаєте, Вищий антикорупційний суд вже визнав Олександра Мамая винуватим. Щодо мого судового процесу, то очікую на поновлення депутатських повноважень».
 | Коментар = про те, чому позбавили мандата депутата Полтавської міської ради в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   =  «Ним я був всього лиш кілька годин. Один із моїх друзів запропонував зустрітися з [[Бойко Юрій Анатолійович|Юрієм Бойком]], який тоді обіймав посаду голови НАК &quot;Нафтогаз України&quot;, та поговорити про фінансування Ворскли. Я дивом потрапив на прийом до Бойка і домовився про роботу у Ворсклі. Та поки повертався у Полтаву, то все змінилося і на моє місце призначили іншого тренера».
 | Коментар = про те, як не призначили тренером &quot;Ворскли&quot; в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Футбол 24»  [https://football24.ua/news/stoyichkov-tantsyuvav-iz-shableyu-vistupi-za-chuzhu-zbirnu-bronza-z-vorskloyu-vikradennya-donki-u-tunisi-ta-deputatstvo-767953 &quot;Стоїчков танцював із шаблею&quot;: виступи за чужу збірну, бронза з Ворсклою, &quot;викрадення&quot; доньки у Тунісі та депутатство] (12 кdітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-К]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Туркменські футболісти]]
[[Категорія:Радянські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Українські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Болгарії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Тунісі]]
[[Категорія:Футболісти «Металіста» (Харків)]]
[[Категорія:Футболісти «Ворскли»]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Сфаксьєна»]]
[[Категорія:Футболісти «Зірки» (Кропивницький)]]
[[Категорія:Футболісти «Таврії» (Сімферополь)]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)]]
[[Категорія:Гравці збірної Туркменістану з футболу]]
[[Категорія:Українські спортивні функціонери]]
[[Категорія:Туркменські учасники Азійських ігор]]
[[Категорія:Футболісти на Азійських іграх 1998]]</text>
      <sha1>oqthyx7i93gfuaqpwwr7eme0cpzt41t</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Безродний Артем Анатолійович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46316</id>
    <revision>
      <id>162577</id>
      <parentid>159371</parentid>
      <timestamp>2026-10-30T09:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>162577</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="16885" sha1="5miflfxfgcv5gv1br13k3p82qp5uymg" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Артем Анатолійович Безродний''' (10 лютого 1979, [[Суми]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&amp;nbsp;— 13 вересня 2016, [[Суми]], [[Україна]])&amp;nbsp;— український та [[Росія|російський]] футболіст, півзахисник.

Насамперед відомий виступами за клуб «Спартак» (Москва). Зіграв 26 хвилин в матчі проти Андорри за національну збірну Росії, а також 6 матчів за Молодіжну збірну Росії. Останнім часом виступав за сумський клуб «Кобра».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Успіхів я добився у «Спартаку», коли ставав чемпіоном Росії. А на аматорському рівні – це не успіхи. Для декого, звичайно, це досягнення – виграти Кубок Сумщини. Проте – не для мене. Досягнення – це перемагати у Вищій лізі, грати в Лізі чемпіонів, обігрувати великі команди».
 | Коментар = про виступи у чемпіонатах рідної Сумщини в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Це ахілли, звичайно. У «Спартаку» ахілли почалися, коли прийшов до влади президент клубу Червиченко, коли почався розвал команди. Зміна гравців, ротація, той пішов, цей прийшов. Молодь стали підпускати, натомість футболісти, які досягнули серйозних висот, йшли з команди або їх прибирали. При президентстві [[Романцев Олег Іванович|Олега Івановича Романцева]] такого неподобства не було. «Спартак» грав і здобував титули.

З приходом Червиченка розпочався хаос у клубі, який триває досі – «Спартак» дотепер не може виграти чемпіонство, хоча для «Спартака» ніколи не існувало другого місця, третього. Це не результат, це поразка. Результат – тільки перше місце. Романцев буквально вселив нам у мозок думку: «Ви у футболі повинні витискати тільки максимум. Ви маєте бути найкращими». Коли «Спартак» став чемпіоном Росії другий, третій, четвертий раз поспіль, Олегу Івановичу це трохи набридло і він захотів виграти щось у Європі…»
 | Коментар = про те, що все життя супроводжували травми – і в «Спартаку», і в «Байєрі» в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Не знав, що як зарадити ахіллам. Стільки уколів зробив, стільки курсів лікування і реабілітації пройшов, до яких тільки спеціалістів не їздив – все марно. Я був у відчаї. Зі «Спартака» пішов із травмою, тому що Червиченко постійно дорікав: «Довго лікуєшся». Ми з ним одразу не знайшли спільної мови. Якщо б я травму отримав на дискотеці – це зрозуміло. Але ж я травмувався на зборах! Наче вже не болить… Гра, дві – знову те саме. Уколи, уколи. Я зранку ставав на коліна і так повз у туалет. Ахілли були чорними, та їх не було взагалі! Коли вже повернувся у Суми, почав пити трави. Плюс – бігав, долаючи нестерпний біль, по снігах, по льоду. Ахілли залікував тільки крізь біль. Рік я так бігав по різних горах. Потихеньку вoни припинили мене турбувати».
 | Коментар = про те, що в 30-літнтьому віці вилікував ахілл за допомогою нетрадиційної медицини в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Він суворий і вимогливий. Завжди тренував мене поруч із старшими хлопцями. Всі вважали, що батько повинен йти синові на поступки. А він на поступки не йшов. Навпаки – навантажував ще більше. Принижував при всіх, змушував працювати. Такий він був».
 | Коментар = про те, що перші кроки у футболі робив під наглядом свого батька, дитячого тренера в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я був надто молодий, тому не хотілося так рано їхати за кордон. Та й не особливо розумів, що від мене хотіли. Поїхати в Європу – це було щось нереальне. Батько вважав, що туди потрібно вирушати, коли сформуюся, як повноцінний футболіст. Зате ми поїхали в московський ЦСКА, а потім підписали контракт із «Спартаком». Мені заледве виповнилося 16 років.

Як це було? [[Грозний В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Вікторович Грозний]] підійшов до батька у манежі ЦСКА. «Ми б хотіли, щоб ваш син грав у «Спартаку». «А що ти думаєш із цього приводу?» - запитав мене батько. «Тату, я обома руками – «за». Тут навіть не було причин вагатися. «Спартак» і «Динамо» (Київ). Більше ніяких команд не існувало».
 | Коментар = про те, що в юності цікавилися європейські клуби, зокрема, пропонували перейти в «Аякс» і «Нант» в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Травили [[Філімонов Олександр Володимирович|його]] – не те слово. Пам'ятаю, їхав у машині і чув, як його травили навіть по радіо. Мені здається, що після цього голу його футбольна кар'єра надламалася. Він втратив психологічну впевненість. Ви ж пам'ятаєте, що у київському «Динамо» в нього були ляпи. І все – він не зміг спіймати себе. Я його чудово знаю. Це дуже сильний голкіпер, трудяга. Поза футбольним полем – хороша людина. Під час гри кричить, такий грізний. А після матчу – розумний, адекватний чоловік. Команда намагалася його підтримати. Але все одно у душі залишилася рана і він не зміг із цим впоратися».
 | Коментар = про те, що як [[Філімонов Олександр Володимирович|Олександр Філімонов]] у «Спартаку» пропустив той епічний гол від [[Шевченко Андрій Миколайович|Андрія Шевченка]] на «Лужниках» і Росія пролетіла повз Євро-2000 в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Кожен футболіст в тому чи іншому випадку порушував режим. Хто скаже, що не порушував режим, - той обманює. З мого боку теж траплялися порушення режиму, не сперечаюся. Це проявлялося, наприклад, у спізненні на тренування. У Москві спізнитися дуже просто. Можеш заїхати на базу за годину, 40 хвилин, а можеш і за три години не дістатися.

Коли почалася серія травм – це косило, діяло на мозок. Не можеш вилікуватися, не розумієш, що робити. Всі грають, тренуються, а на тебе криво дивляться. Травмований, травмований, травмований. Ну от неспроможний вилікувати ті ахілли! Це впливає на психіку, ти зриваєшся… 

Пояснити це важко. Зрозуміє лише той, хто сам у професійному спорті мав справу з травмами».
 | Коментар = про те, що порушував у &quot;Спартаку&quot; режим в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Живу в Україні, а періодично їжджу в Росію, тому що мені потрібно перетинати кордон. Чи складніше це робити зараз? Та ні, як було раніше, так і є. Не виникає ніяких нюансів».
 | Коментар = про своє життя в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У нього невелика проблема зі здоров'ям, йому не можна було тренуватись. Трішки у батька не вдався. Він би вдався, якщо б здоров'я не підвело».
 | Коментар = про свого сина Артема-молодшого в інтерв'ю сайту «Футбол24»  [https://football24.ua/news/zranku-stavav-na-kolina-i-povz-u-tualet-vibuhove-intervyu-artema-bezrodnogo-pro-spartak-porushennya-rezhimu-i-filimonova-yakogo-zlamav-gol-shevchenka-299004 &quot;Зранку ставав на коліна і повз у туалет&quot;. Вибухове інтерв’ю Артема Безродного про &quot;Спартак&quot;, порушення режиму і Філімонова, якого зламав гол Шевченка] (20 січня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Б]]
[[Категорія:Російські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної Росії з футболу]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Москва)]]
[[Категорія:Футболісти «Баєра 04»]]
[[Категорія:Футболісти «МКТ-Араза»]]
[[Категорія:Російські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Азербайджані]]
[[Категорія:Уродженці Сум]]
[[Категорія:Натуралізовані громадяни Росії]]</text>
      <sha1>5miflfxfgcv5gv1br13k3p82qp5uymg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Щоденники вбивцебота</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46758</id>
    <revision>
      <id>162555</id>
      <timestamp>2026-10-29T17:02:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Flipping Switches</username>
        <id>13608</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Вікіпедія}} [[Файл:Worldcon 2026 (LAcon V) - Martha Wells 02.jpg|міні|авторка серії Марта Веллс]] '''«[[w:Щоденники вбивцебота|Щоденники вбивцебота]]»''' ({{lang-en|The Murderbot Diaries}})&amp;nbsp;— [[Наукова фантастика|науково-фантастична]] серія повістей, романів і оповідань американської пись...</comment>
      <origin>162555</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3134" sha1="75y1ywdl72w43c07n6sbdhiyj8vfye5" xml:space="preserve">{{Вікіпедія}}
[[Файл:Worldcon 2026 (LAcon V) - Martha Wells 02.jpg|міні|авторка серії Марта Веллс]]
'''«[[w:Щоденники вбивцебота|Щоденники вбивцебота]]»''' ({{lang-en|The Murderbot Diaries}})&amp;nbsp;— [[Наукова фантастика|науково-фантастична]] серія повістей, романів і оповідань американської письменниці [[w:Марта Веллс|Марти Веллс]], розпочата повістю «[[w:Всі системи: небезпека|Всі системи: небезпека]]» 2017 року. Від імені головного героя, вартового [[w:Андроїд|андроїдного]] «[[w:Кіборг|конструкта]]», що потайки здобув автономію, оповідіє про його пошук власного свого місця у світі мегакорпорацій далекого майбутнього.

== Цитати ==
{{Q
| Цитата = Коли конструктів розробляли, їхній інтелект мав лишитися на досвідомому рівні — як у тупішого різновиду ботів. Але тупому боту-перевізнику не довіриш безпеку будь-чого, якщо компанія не витратиться ще більше на людей-наглядачів. Тож нас зробили розумнішими, але отримали побічні ефекти — тривожність і депресію.{{sfn|Штучний стан|2023|с=16}}
| Коментар = Розділ 2
}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Джерело ==
* {{Книга
 |автор=Марта Веллс
 |частина=
 |посилання частина=
 |заголовок=Всі системи: небезпека
 |оригінал=All Systems Red
 |посилання=
 |відповідальний=Роман Трифонов
 |перекладач=Анатолій Пітик, Катерина Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2026
 |том=1
 |сторінок=152
 |серія=Щоденники вбивцебота
 |isbn=978-617-8023-73-7
 |тираж=
 |ref=УДК 821.111-312.9(73) В27
}}
* {{Книга
 |автор=Марта Веллс
 |частина=
 |посилання частина=
 |заголовок=Штучний стан
 |оригінал=Artificial Condition
 |посилання=
 |відповідальний=Роман Трифонов
 |перекладач=Анатолій Пітик, Катерина Пітик (Грицайчук)
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2023
 |том=2
 |сторінок=160
 |серія=Щоденники вбивцебота
 |isbn=978-617-8023-74-4
 |тираж=
 |ref=
}}

[[Категорія:Повісті]]
[[Категорія:Фантастика]]
[[Категорія:Фантастичні романи США]]</text>
      <sha1>75y1ywdl72w43c07n6sbdhiyj8vfye5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162573</id>
      <parentid>162555</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T22:48:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Flipping Switches</username>
        <id>13608</id>
      </contributor>
      <comment>+</comment>
      <origin>162573</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3950" sha1="it6owmruv6e0e6wqt9g0u44hbnogoun" xml:space="preserve">{{Вікіпедія}}
[[Файл:Worldcon 2026 (LAcon V) - Martha Wells 02.jpg|міні|авторка серії Марта Веллс]]
'''«[[w:Щоденники вбивцебота|Щоденники вбивцебота]]»''' ({{lang-en|The Murderbot Diaries}})&amp;nbsp;— [[Наукова фантастика|науково-фантастична]] серія повістей, романів і оповідань американської письменниці [[w:Марта Веллс|Марти Веллс]], розпочата повістю «[[w:Всі системи: небезпека|Всі системи: небезпека]]» 2017 року. Від імені головного героя, вартового [[w:Андроїд|андроїдного]] «[[w:Кіборг|конструкта]]», що потайки здобув автономію, оповідає про його пошук власного свого місця у світі мегакорпорацій далекого майбутнього.

== Цитати ==
=== Всі системи: небезпека ===
{{Q
| Цитата = Вважати конструкта напівботом-напівлюдиною хибно. Це звучить так, наче половинки розділені: мовляв, частина-бот хоче слухатися наказів і виконувати роботу, а частина-людина мріє тільки захиститися й вибратися звідси якомога далі. Та реально я був цілісною збентеженою сутністю, яка й гадки не мала, що хоче робити. Що вважає за потрібне зробити. Що мусить зробити{{sfn|Всі системи: небезпека|2026|с=99}}.
| Коментар = Розділ 6
}}

=== Штучний стан ===
{{Q
| Цитата = Коли конструктів розробляли, їхній інтелект мав лишитися на досвідомому рівні — як у тупішого різновиду ботів. Але тупому боту-перевізнику не довіриш безпеку будь-чого, якщо компанія не витратиться ще більше на людей-наглядачів. Тож нас зробили розумнішими, але отримали побічні ефекти — тривожність і депресію{{sfn|Штучний стан|2023|с=16}}.
| Коментар = Розділ 2
}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Джерело ==
* {{Книга
 |автор=Марта Веллс
 |частина=
 |посилання частина=
 |заголовок=Всі системи: небезпека
 |оригінал=All Systems Red
 |посилання=
 |відповідальний=Роман Трифонов
 |перекладач=Анатолій Пітик, Катерина Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2026
 |том=1
 |сторінок=152
 |серія=Щоденники вбивцебота
 |isbn=978-617-8023-73-7
 |тираж=
 |ref=УДК 821.111-312.9(73) В27
}}
* {{Книга
 |автор=М. Веллс
 |частина=
 |посилання частина=
 |заголовок=Штучний стан
 |оригінал=Artificial Condition
 |посилання=
 |відповідальний=Р. Трифонов
 |перекладач=А. Пітик, К. Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2023
 |том=2
 |сторінок=160
 |серія=Щоденники вбивцебота
 |isbn=978-617-8023-74-4
 |тираж=
 |ref=
}}

[[Категорія:Повісті]]
[[Категорія:Фантастика]]
[[Категорія:Фантастичні романи США]]</text>
      <sha1>it6owmruv6e0e6wqt9g0u44hbnogoun</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162575</id>
      <parentid>162573</parentid>
      <timestamp>2026-10-30T00:38:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Flipping Switches</username>
        <id>13608</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>162575</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3803" sha1="l9pmhb49xb13ezjw4j34ezpxomszg01" xml:space="preserve">{{Вікіпедія}}
[[Файл:Worldcon 2026 (LAcon V) - Martha Wells 02.jpg|міні|авторка серії Марта Веллс]]
'''«[[w:Щоденники вбивцебота|Щоденники вбивцебота]]»''' ({{lang-en|The Murderbot Diaries}})&amp;nbsp;— [[Наукова фантастика|науково-фантастична]] серія повістей, романів і оповідань американської письменниці [[w:Марта Веллс|Марти Веллс]], розпочата повістю «[[w:Всі системи: небезпека|Всі системи: небезпека]]» 2017 року. Від імені головного героя, вартового [[w:Андроїд|андроїдного]] «[[w:Кіборг|конструкта]]», що потайки здобув автономію, оповідає про його пошук власного свого місця у світі мегакорпорацій далекого майбутнього.

== Цитати ==
=== Всі системи: небезпека ===
{{Q
| Цитата = Вважати конструкта напівботом-напівлюдиною хибно. Це звучить так, наче половинки розділені: мовляв, частина-бот хоче слухатися наказів і виконувати роботу, а частина-людина мріє тільки захиститися й вибратися звідси якомога далі. Та реально я був цілісною збентеженою сутністю, яка й гадки не мала, що хоче робити. Що вважає за потрібне зробити. Що мусить зробити{{sfn|Всі системи: небезпека|2026|с=99}}.
| Коментар = Розділ 6
}}

=== Штучний стан ===
{{Q
| Цитата = Коли конструктів розробляли, їхній інтелект мав лишитися на досвідомому рівні — як у тупішого різновиду ботів. Але тупому боту-перевізнику не довіриш безпеку будь-чого, якщо компанія не витратиться ще більше на людей-наглядачів. Тож нас зробили розумнішими, але отримали побічні ефекти — тривожність і депресію{{sfn|Штучний стан|2023|с=16}}.
| Коментар = Розділ 2
}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Джерело ==
* {{Книга
 |автор=Марта Веллс
 |заголовок=Всі системи: небезпека
 |оригінал=All Systems Red
 |відповідальний=Ред. Роман Трифонов
 |перекладач=Анатолій Пітик, Катерина Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2026
 |сторінок=152
 |серія=Щоденники вбивцебота. Кн. 1
 |isbn=978-617-8023-73-7
 |тираж=
 |ref=&lt;!-- УДК 821.111-312.9(73) В27 --&gt;
}}
* {{Книга
 |автор=М. Веллс
 |заголовок=Штучний стан
 |оригінал=Artificial Condition
 |відповідальний=Ред. Р. Трифонов
 |перекладач=А. Пітик, К. Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2023
 |сторінок=160
 |серія=Щоденники вбивцебота. Кн. 2
 |isbn=978-617-8023-74-4
 |ref=
}}

[[Категорія:Повісті]]
[[Категорія:Фантастика]]
[[Категорія:Фантастичні романи США]]</text>
      <sha1>l9pmhb49xb13ezjw4j34ezpxomszg01</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162576</id>
      <parentid>162575</parentid>
      <timestamp>2026-10-30T04:07:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Flipping Switches</username>
        <id>13608</id>
      </contributor>
      <origin>162576</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3881" sha1="gx0ccnq2mlsql411s1oqr00ekf2kco4" xml:space="preserve">{{Вікіпедія}}
[[Файл:Worldcon 2026 (LAcon V) - Martha Wells 02.jpg|міні|авторка серії Марта Веллс]]
'''«[[w:Щоденники вбивцебота|Щоденники вбивцебота]]»''' ({{lang-en|The Murderbot Diaries}})&amp;nbsp;— [[Наукова фантастика|науково-фантастична]] серія повістей, романів і оповідань американської письменниці [[w:Марта Веллс|Марти Веллс]], розпочата повістю «[[w:Всі системи: небезпека|Всі системи: небезпека]]» 2017 року. Від імені головного героя, вартового [[w:Андроїд|андроїдного]] «[[w:Кіборг|конструкта]]», що потайки здобув автономію, оповідає про його пошук власного свого місця у світі мегакорпорацій далекого майбутнього.

== Цитати ==
=== [[w:Всі системи: небезпека|Всі системи: небезпека]] ===
{{Q
| Цитата = Вважати конструкта напівботом-напівлюдиною хибно. Це звучить так, наче половинки розділені: мовляв, частина-бот хоче слухатися наказів і виконувати роботу, а частина-людина мріє тільки захиститися й вибратися звідси якомога далі. Та реально я був цілісною збентеженою сутністю, яка й гадки не мала, що хоче робити. Що вважає за потрібне зробити. Що мусить зробити{{sfn|Всі системи: небезпека|2026|с=99}}.
| Коментар = Розділ 6
}}

=== [[w:Штучний стан|Штучний стан]] ===
{{Q
| Цитата = Коли конструктів розробляли, їхній інтелект мав лишитися на досвідомому рівні — як у тупішого різновиду ботів. Але тупому боту-перевізнику не довіриш безпеку будь-чого, якщо компанія не витратиться ще більше на людей-наглядачів. Тож нас зробили розумнішими, але отримали побічні ефекти — тривожність і депресію{{sfn|Штучний стан|2023|с=16}}.
| Коментар = Розділ 2
}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Джерело ==
* {{Книга
 |автор=Марта Веллс
 |заголовок=Всі системи: небезпека
 |оригінал=All Systems Red
 |відповідальний=Ред. Роман Трифонов
 |перекладач=Анатолій Пітик, Катерина Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2026
 |сторінок=152
 |серія=Щоденники вбивцебота. Кн. 1
 |isbn=978-617-8023-73-7
 |тираж=
 |ref=&lt;!-- УДК 821.111-312.9(73) В27 --&gt;
}}
* {{Книга
 |автор=М. Веллс
 |заголовок=Штучний стан
 |оригінал=Artificial Condition
 |відповідальний=Ред. Р. Трифонов
 |перекладач=А. Пітик, К. Пітик
 |місце=Харків
 |видавництво=Жорж
 |рік=2023
 |сторінок=160
 |серія=Щоденники вбивцебота. Кн. 2
 |isbn=978-617-8023-74-4
 |ref=
}}

[[Категорія:Повісті]]
[[Категорія:Фантастика]]
[[Категорія:Фантастичні романи США]]</text>
      <sha1>gx0ccnq2mlsql411s1oqr00ekf2kco4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Цанко Цветанов</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46759</id>
    <revision>
      <id>162557</id>
      <timestamp>2026-10-29T20:45:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».  Учасник чемпіонату світу 19...</comment>
      <origin>162557</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4097" sha1="p4a3tcnssrb564rpquoucs3ehaaky93" xml:space="preserve">
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}</text>
      <sha1>p4a3tcnssrb564rpquoucs3ehaaky93</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162558</id>
      <parentid>162557</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T20:53:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162558</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53406" sha1="lehomdgpoyurpa7j05lhra7b23gvb3a" xml:space="preserve">
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}</text>
      <sha1>lehomdgpoyurpa7j05lhra7b23gvb3a</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162559</id>
      <parentid>162558</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T20:54:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162559</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53442" sha1="g4wppbb1p3ybpjxaaibe33zxnmurmzn" xml:space="preserve">
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>g4wppbb1p3ybpjxaaibe33zxnmurmzn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162560</id>
      <parentid>162559</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T20:54:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162560</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="54796" sha1="8hyg8hkj8fbd5qkzl1gqhz5en15yrnq" xml:space="preserve">
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Левські»]]
[[Категорія:Футболісти «Вальдгофа»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Енергі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Левскі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Літекс»]]
[[Категорія:Тренери збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Тренери ФК «Анортосіс»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир-1924»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Астана»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]</text>
      <sha1>8hyg8hkj8fbd5qkzl1gqhz5en15yrnq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162561</id>
      <parentid>162560</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T20:57:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162561</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="54973" sha1="gk755d3iazvsn7htw6pahccox7d11j3" xml:space="preserve">
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Левські»]]
[[Категорія:Футболісти «Вальдгофа»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Енергі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Левскі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Літекс»]]
[[Категорія:Тренери збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Тренери ФК «Анортосіс»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир-1924»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Астана»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]</text>
      <sha1>gk755d3iazvsn7htw6pahccox7d11j3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162567</id>
      <parentid>162561</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:16:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162567</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="54987" sha1="llio0poz7znytq3p2tzs9ajy886dqwy" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Левські»]]
[[Категорія:Футболісти «Вальдгофа»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Енергі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Левскі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Літекс»]]
[[Категорія:Тренери збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Тренери ФК «Анортосіс»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир-1924»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Астана»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]</text>
      <sha1>llio0poz7znytq3p2tzs9ajy886dqwy</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162569</id>
      <parentid>162567</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:16:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162569</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="55051" sha1="qsxbp4wzp6zim2gttso9sc4xd573e34" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Ц]]
[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Левські»]]
[[Категорія:Футболісти «Вальдгофа»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Енергі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Левскі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Літекс»]]
[[Категорія:Тренери збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Тренери ФК «Анортосіс»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир-1924»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Астана»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]</text>
      <sha1>qsxbp4wzp6zim2gttso9sc4xd573e34</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162571</id>
      <parentid>162569</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:17:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162571</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="55061" sha1="li2atspwczz7wmtnnkd4o9uhon5i43t" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Цанко Цветанов''' ({{lang-bg|Цанко Цветанов}}, 6 січня 1970, Свіштов, [[Болгарія]])&amp;nbsp;— болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри&amp;nbsp;— тренер. З 2014 року входить до тренерського штабу клубу «Астана».

Учасник чемпіонату світу 1994 року і чемпіонату Європи 1996 року у складі збірної Болгарії. Триразовий чемпіон Болгарії у складі «Левскі» (1993—1995), чемпіон Болгарії у складі «Етира» (1991), дворазовий володар Кубку Болгарії у складі «Левскі».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Насамперед — зустріч із моєю дружиною. Найважливіше в моєму житті — Теодора. Після неї — наша донька. Народження Нії. Вона вже доросла. Сім’я — понад усе, а найголовніше, що ми живі й здорові. Був період у моєму житті, коли футбол стояв на першому місці, але з часом усе змінилося.

Та в такому рейтингу всього мого життя — Теодора, Нія, а вже потім футбол. Після дружини й доньки я не можу не поставити чемпіонат світу у США 1994 року. Це не лише історична подія для болгарського футболу, а й подія, яка особисто для мене змінила все життя. Мені важко визначити, як саме розташувати наступні два пункти, щоб вийшло п’ять. Але нехай буде так — „Левскі“ та „Етир“. З усіма незабутніми моментами, чемпіонськими титулами, кубками, пам’ятними матчами — і як футболіста, і як тренера».
 | Коментар = про п’ять найбільших успіхів у своєму житті в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първото е срещата с жена ми. Най-важното нещо в живота ми е Теодора. След нея идва дъщеря ни. Раждането на Ния. Тя вече е голяма. Семейството е над всичко и най-важното е, че сме живи и здрави. Имаше момент от живота ми, в който футболът беше на първо място, с времето нещата се обърнаха.

Но в такава класация за целия ми живот - Теодора, Ния и след това идва футболът. След жена ми и дъщеря ни не мога да не сложа световното в САЩ през 1994 г. Това е не само историческо събитие за българския футбол, но и събитие, което в личен план е променило целия ми живот. Затруднявам се как точно да подредя следващите две до пет. Но нека бъде така - “Левски” и “Етър”. С всички незабравими моменти, шампионски титли, купи, паметни мачове – и като футболист, и като треньор.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перші 15–16 років свого життя я святкував із близькими людьми. Потім через футбольну кар’єру найчастіше святкував на зборах, а траплялося, як і тепер, — між матчами під час чемпіонату. Але більшість моїх днів народження минула на зборах, далеко від сім’ї. І я дякую найдорожчим для мене людям, що вони мене терпіли. А їм ще й далі доведеться мене терпіти. ''(Сміється.)''»
 | Коментар = про святкування днів народження під час футбольної кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Първите 15-16 години от живота ми съм празнувал с близки хора. След това заради футболната ми кариера най-често съм празнувал в лагерна обстановка, а се е случвало и както и в момента да е между мачове по време на първенство. Но по-голямата част от рождените ми дни са били по лагери и извън семейството. И благодаря на моите най-важни хора, че са ме изтърпели. А и трябва още да ме търпят. ''(Смее се.)''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нашому кутку села Билгарсько-Сливово. Зі старшими хлопцями на вулиці перед нашим будинком. Спочатку я був воротарем. Розбив собі голову, бо був великим ентузіастом. Кинувся за м’ячем і вдарився бровою об одне з дерев, адже з одного боку вулиці росли два дерева і ще два — з іншого. Сливові дерева».
 | Коментар = про перше знайомство з футболом у дитинстві в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = В махалата в Българско сливово. С големите батковци на улицата пред нас. В началото бях вратар. Счупих си главата, защото бях голям мераклия. Хвърлих се и си ударих веждата в едното дърво, защото от едната страна на улицата имаше две дървета и две от другата страна. Сливови дървета.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Саме так. Між сливами в Билгарсько-Сливово я почав грати у футбол. Ми чекали неділі, коли буде матч команди Билгарсько-Сливово. Щоб піти подивитися. Серед сусідів було двоє-троє футболістів. Вони були моїми кумирами. [[Іван Ангелов]], який грав „десятку“, Цветан, який був нашим [[Берті Фогтс|Берті Фогтсом]]. Моїми першими зірками були футбольні зірки Билгарсько-Сливово. Хто дав мені першого м’яча, не пам’ятаю, але вперше я познайомився з м’ячем завдяки старшим хлопцям із нашого кутка — Любо, Гошо… Ми постійно грали у футбол.

Ось, через стільки років розповім дещо нове: директор школи в Билгарсько-Сливово обстриг мене під нуль, бо ми загралися й не пішли на урок математики. Але тоді для нас математика була неважлива, важливим був м’яч. Я, Сашо Ангелов, Антон, Бойко — хлопці з нашого класу — трохи загралися. Матч був дуже напруженим, і ми не пішли на урок математики. Наступного дня всіх вісьмох хлопців, які грали й пропустили урок, обстригли наголо. Ще й за підтримки батьків. Донька запитувала мене: „Але як це вас обстригли? А батьки?“ Якби батьки знали, що ми витворяємо замість того, щоб учитися, наступного дня ми б не відбулися лише стрижкою, а ще й прочухана дістали б. Потім для іншого було вже запізно, а от для стрижки — ні. Такі були часи. Уперше мене обстригли під нуль через те, що ми бойкотували математику й продовжили грати свій матч.

Але саме завдяки вчителям — директорові Цвятко Цветкову й учителеві математики Петиру Петрову, чий урок ми пропустили, — ми остаточно захопилися футболом. Вони створили сільську команду, і ми почали грати на турнірах громади. Нашим головним суперником було село Ореш, звідки походив Анатолі Нанков. Там також були хороші футболісти. Нас помітив Любен Друмев — тренер дитячої команди „Академіка“ зі Свиштова. І ми почали їздити: нас було п’ятеро хлопців із Билгарсько-Сливово, які регулярно їздили до Свиштова. Після школи — мерщій на автобус. А після тренування батько іноді забирав нас вантажівкою, і ми їхали ззаду в кузові. Так минав час. Але насмілюся стверджувати: саме завдяки моїм учителям, які створили команду в Билгарсько-Сливово, я досяг своїх особистих успіхів у футбольній кар’єрі.

Хоча є ще одна історія, яка могла спрямувати мене іншим шляхом, і вона пов’язана саме з директором. Після „Академіка“ зі Свиштова мене помітив Ніколай Генчев, тренер дітей у спортивній школі Велико-Тирново. Коли я зібрався їхати до Велико-Тирново, директор школи Цвятко Цветков сказав моєму батькові: „Дитина дуже кмітлива, давай зробимо з нього інженера“. Батько відповів: „Ні, ні, ні. Спочатку нехай стане футболістом, а потім — інженером“. Ось так. Можливо, Болгарія втратила одного інженера, але як футболіст я проявив себе досить добре.»
 | Коментар = про дитячі футбольні захоплення, покарання за пропущений урок і роль учителів та батька у виборі професії в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Точно така. Между сливите в Българско Сливово заиграх футбол. Чакахме да стане неделя, за да дойде мачът на Българско Сливово. И да отидем да гледаме. От комшиите имаше двама-трима футболисти. Те бяха моите идоли. Иван Ангелов, който играеше десетка, Цветан, който беше нашият Берти Фогтс. Моите първи звезди бяха футболните звезди от Българско сливово. Кой ми е дал първата топка, не помня, но с топката се срещнах за първи път покрай батковците в махалата – бате Любо, бате Гошо... Играехме футбол постоянно.

Ето, след толкова години ще разкажа нещо ново – директорът в училище в Българско Сливово ме острига нула номер, защото се заиграхме и не отидохме в час по математика. Но тогава за нас математиката не беше важна, важна беше топката. Аз, Сашо Ангелов, Антон, Бойко – момчетата от нашия клас се позаиграхме. Мачът беше много оспорван и не отидохме в часа по математика. Осемте момчета, които играхме и изпуснахме часа, на другия ден бяхме остригани гола глава. С подкрепата и на родителите. Дъщеря ми ме е питала: “Ама как така са ви остригали, ами родителите?” Те родителите, ако знаеха какви ги вършим, вместо да учим, нямаше да се разминем само с подстрижката на другия ден, но и бой щяхме да ядем. ''(Смее се.)'' После вече беше късно, за другото, но не и с остригването. Такива бяха времената. Първата ми подстрижка нула номер беше, защото бойкотирахме математиката и продължихме да си играем мачлето.

Но благодарение на учителите – директора Цвятко Цветков и учителя по математика Петър Петров, от чийто час отсъствахме, ние се запалихме напълно по футбола. Те направиха отбор на село, започнахме да играем по общински турнири. Голямата ни конкуренция беше село Ореш на Анатоли Нанков. Там също имаха добри футболисти. Забеляза ни Любен Друмев – треньор на децата на “Академик” (Свищов). И започнахме да ходим – бяхме пет момчета от Българско сливово, които ходехме редовно в Свищов. След училище грабваш автобуса. А след тренировка понякога баща ми ни прибираше с камиона, отзад на каросерията. Така минаваше времето. Но смея да твърдя, че благодарение на учителите ми, които направиха отбора в Българско Сливово, аз успях да постигна личните си постижения във футболната кариера.

Макар че има и една друга история, която можеше да ме прати в друга посока и тя е свързана точно с директора. След “Академик” (Свищов) ме видя Николай Генчев, треньорът на децата в спортното училище във Велико Търново. Когато тръгнах да заминавам за Велико Търново, директорът на училището Цвятко Цветков казал на баща ми: “Детето е много будно, дай да го направим инженер.” Баща ми казал: &quot;Не, не, не. Първо да стане футболист, после ще стане инженер.” И така. България може би е загубила един инженер, но като футболист съм се представил достатъчно добре.''
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «А я ще цього не зробив...

Я досі мрію. Дуже люблю футбол. Мені й далі сняться матчі.»
 | Коментар = про те, коли вперше відчув, що досяг успіху й здійснив свою футбольну мрію, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Ама аз още не съм. Аз още мечтая. Много си обичам футбола. Продължавам да сънувам мачовете.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мені часто сняться матчі чемпіонату світу у США. Іноді сниться півфінал з Італією. Вони нас перемогли, але мені сниться, що ми забиваємо гол, перемагаємо, виходимо у фінал… І я прокидаюся. І усвідомлюю, що цього не сталося. Нещодавно снився один матч „Етира“ проти „Ботева“ з Пловдива, у якому нам не вдалося їх перемогти. Сняться й деякі колеги…

Але повернімося до запитання, коли я сказав собі: „Я досяг успіху“. Я перефразував би це так: мабуть, я став дещо впевненішим у собі, коли ми з „Левскі“ вибили „Глазго Рейнджерс“ у 1993 році. Чемпіонський титул з „Етиром“ — неймовірне відчуття. Але все ж це був успіх на місцевому рівні. А в роки до змін Захід для всіх нас був чарівним світом, де живуть чудові люди й грають неймовірні футболісти.

До речі, мій улюблений футболіст із дитинства — [[Манфред Кальц]]. Можливо, я запам’ятав його, бо ми народилися одного дня — 6 січня. Він грав за „Гамбург“ і збірну Німеччини. Кальц, Кальц, Кальц — ось хто був моїм улюбленцем. Звісно, футболісти „Етира“ теж були моїми зірками, але це вже пізніше».
 | Коментар = про футбольні сни, відчуття успіху та улюбленого футболіста дитинства в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Често сънувам мачовете от световното в САЩ. Понякога сънувам полуфинала с Италия. Те ни биха, но сънувам, че ние вкарваме гол, бием, отиваме на финал... И се събуждам. И се усещам, че не сме. Наскоро беше един мач с “Етър” срещу “Ботев” (Пловдив), в който не успяхме да ги бием. Сънувам и някои колеги...

Но да се върна на въпроса кога съм си казал “успях”. Бих го перифразирал така – може би добих някакво по-голямо самочувствие, когато с “Левски” отстранихме “Глазгоу Рейнджърс” през 1993 г. Шампионската титла с “Етър” - страхотно усещане. Но някакси това беше успех на местно ниво. А в годините до промените за всички нас Западът беше вълшебен свят, в който живеят страхотни хора и играят невероятни футболисти.

Между другото, любимият ми футболист от дете е Манфред Калц. Може би съм го запомнил, защото сме родени на една и съща дата – 6 януари. Играеше за “Хамбургер” и немския национален отбор. Калц, Калц, Калц – това ми беше любимецът. Е, футболистите на “Етър” също бяха мои звезди, но това е по-късно.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я просто радів миті. Я так любив футбол і так хотів грати, що навіть не усвідомлював значення цього для „Етира“ та Велико-Тирново.

Цей неймовірний успіх міста й клубу тоді був для мене лише черговим доказом того, що ми, „Етир“, — хороша команда й можемо чудово виступати. З роками я вже усвідомив, наскільки великим насправді був цей успіх для Велико-Тирново».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 21-річному віці в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Тогава просто се радвах на момента. Толкова обичах футбола и исках да играя, че не съм и осъзнавал значимостта за “Етър” и за Велико Търново.

Този невероятен успех за града и клуба тогава беше нищо по-различно от поредното доказателство, че “Етър” сме добри и можем да се представяме отлично. С годините вече осъзнах колко голям успех всъщност е това за Велико Търново.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У наших краях усі любили ті звичайні вафельки.

Не пам’ятаю скільки, але вафельок я з’їв чимало. Дідусь давав мені по п’ять стотинок, щоб я вигукував: „Тільки „Левскі“!“, а за ці гроші дитина могла купити вафлю. І які ж вони були смачні! Тож моя доля була визначена змалку.

У збірних було багато хлопців із „Левскі“, з якими ми мали дуже добрі стосунки. Вони й далі зміцнювали цей зв’язок із „Левскі“. Я навіть написав на сусідському будинку „Тільки „Левскі“!“, за що мама потім мусила мене відшльопати, бо сусід поскаржився».
 | Коментар = про те, як дідусь заохочував його вболівати за «Левскі», в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Всички по нашето обичахме онези обикновени вафлички.

Не помня колко, но доста вафлички поизядох. Дядо ми даваше по 5 стотинки да викам “Само “Левски”, а с толкова едно дете можеше да си купи вафла. А те бяха толкова вкусни. Та съдбата ми е била предопределена от малък.

По националните отбори имаше много момчета от “Левски”, с които бяхме в много добри отношения. Те продължиха да подклаждат тази левскарска връзка. Даже бях написал на къщата на комшията “Само “Левски”, та майка ми трябваше да ме пошляпа после, защото комшията се беше оплакал.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не пам’ятаю, але, мабуть, так. Мій батько вболівав за ЦСКА, усе життя навколо мене — самі вболівальники ЦСКА.

Якщо продовжувати далі, то за часів Георгі Василева до „Етира“ прийшло багато футболістів із „Левскі“. З ними я також їздив на великі матчі „Левскі“. Одним із них був „Левскі“ — „Мілан“ — 0:2 на „Герені“. Очевидно, „Левскі“ — це моя доля.

Не секрет, що коли мій контракт з „Етиром“ закінчився, я прагнув розвиватися далі. У Болгарії були й залишаються дві великі команди. Це „Левскі“ та ЦСКА. І я мав пропозиції і від ЦСКА, і від „Левскі“. Найприродніше було обрати „Левскі“».
 | Коментар = у відповідь на запитання, чи вболівав сусід за ЦСКА, та про вибір «Левскі» для продовження кар’єри в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не помня, но сигурно. Баща ми беше цесекар, около мен цял живот само цесекари.

Ако продължа напред, много футболисти от “Левски” дойдоха да играят в “Етър” по времето на Георги Василев. С тях също ходих на големите мачове на “Левски”. Такъв беше “Левски” - “Милан” 0:2 на “Герена”. Явно “Левски” си ми е съдба.

Не е тайна, че когато договорът ми с “Етър” приключи, моите амбиции бяха да се развивам нагоре. В България имаше и продължава да има два големи отбора. Това са “Левски” и ЦСКА. И имах предложение и от ЦСКА, и от “Левски”. Най-нормалното нещо беше да избера “Левски”.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Батько ніколи не втручався в мій вибір щодо кар’єри. Він і далі вболівав за ЦСКА. Мама завжди підтримує ті команди, за які я граю, а батько й далі залишався вболівальником ЦСКА».
 | Коментар = про ставлення батьків до його переходу в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Баща ми не се е месил никога в изборите за кариерата ми. Той си продължи да си бъде от ЦСКА. Майка ми винаги е от отборите, в които аз играя, но баща ми си продължи да си е от ЦСКА.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми не лише піджартовували один з одного. Ми ще й укладали парі. У ті часи, коли я грав у „Левскі“, частіше вигравав я. З роками й він став стриманішим і сприймав усе природніше та спокійніше».
 | Коментар = про футбольні суперечки й парі з батьком, який уболівав за ЦСКА, в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не само, че сме се бъзикали. Ние сме си имали басове. По моето време, когато играех в “Левски”, по-често аз ги печелех. С годините и той улегна и приемаше по-нормално и по-спокойно нещата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я чудово почувався в Шотландії. Можливо, в „Абердині“ я провів найсильніші шість місяців своєї кар’єри, але після 38-го матчу травмувався й потім уже не зміг продовжувати так само добре виступати. Великим успіхом можу вважати й досягнення з „Енергі“ з Котбуса — командою зі Східної Німеччини, з якою ми вийшли до Бундесліги».
 | Коментар = про найцінніші моменти ігрової кар’єри за кордоном в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Прекрасно се чувствах в Шотландия. Може би в “Абърдийн” изиграх най-силните шест месеца в кариерата си, само че след 38-ия си мач се контузих и след това не успях да продължа с доброто си представяне. Като голям успех мога да броя този с “Енерги” (Котбус), отбор от Източна Германия, с който влязохме в Бундеслигата.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, це знову доля. Так у житті складаються обставини. У нашому випадку Мурі запросили тренувати юнацьку збірну гравців 1988 року народження, а він запросив мене бути його помічником. Так усе й почалося. А іноді таке рішення виявляється дуже тривалим. Я помічник Мурі, тому що він мене запрошує. І якщо ми стільки років працюємо разом, то, очевидно, у нас усе виходить.

А чому я не став головним тренером — мабуть, це питання збігу обставин. Насправді я недовго спробував попрацювати в „Етирі“, і це було непогано. Але я приймаю те, що життєві обставини визначили мій шлях. Якщо запитаєте, чи шкодую я, — зараз не шкодую. Я задоволений роботою. Ба більше, що далі, то більше задоволення вона мені приносить. Із простої причини: як помічник Станіміра Стоїлова я мав щастя працювати за кордоном, у країнах, де футбол розвивається. І, на жаль, розвивається краще, ніж у Болгарії. Особливо тепер, у турецькій Суперлізі, де можна зустрічатися з хорошими гравцями, хорошими командами й хорошими тренерами. Це черговий виклик, який робить мене щасливим. Я сподіваюся, що цей розвиток триватиме. Раніше я цим не ділився, але зараз скажу. „Мрію“ — надто гучне слово, але мені хотілося б у тренерській кар’єрі зіграти в Лізі чемпіонів і з третьою командою після „Левскі“ та „Астани“. Хотілося б досягти й цього у складі команди Станіміра Стоїлова».
 | Коментар = про багаторічну співпрацю зі [[Станімір Стоїлов|Станіміром Стоїловим]], роботу помічником тренера та бажання знову виступити в Лізі чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Вероятно пак е съдба. Така се случват нещата в живота. В нашия случай Мъри беше поканен да е треньор на децата от набор 1988 в националния отбор и той ме покани да съм му помощник. Така започна всичко. А понякога едно такова решение се превръща в много трайно. Аз съм помощник на Мъри, защото той ме кани. И при толкова години съвместна работа явно нещата заедно ни се получават.

А защо не съм станал старши треньор – вероятно е въпрос на стечение на обстоятелствата. Всъщност опитах за малко в “Етър”, не беше лошо. Но приемам, че обстоятелствата в живота са предопределили пътя. Ако ме попитате дали съжалявам, в момента не съжалявам. Доволен съм от работата. Даже колкото повече напредва времето, толкова по-доволен ставам. Поради простата причина, че като помощник на Станимир Стоилов имах щастието да работя в чужбина, в страни, в които футболът се развива. И за съжаление се развива по-добре от България. Особено сега в турската Суперлига, къде можеш да се срещаш с добри играчи, добри отбори и добри тренери. Това е поредното предизвикателство, което ме прави щастлив. Аз се надявам това развитие да продължи. Не съм споделял досега, но ще го кажа. Силно казано е мечтая, но ми се иска в треньорството и с трети отбор да играем в Шампионската лига след “Левски” и “Астана”. Иска ми се да постигна и това като част от екипа на Станимир Стоилов.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «На цьому етапі не думаю, що це реально. Чемпіонат досить складний. Ми намагаємося боротися, добре виступати в турецькій Суперлізі, але є чимало хороших команд, які поки випереджають нас саме щодо здійснення цього мого бажання».
 | Коментар = про можливість виходу «Гезтепе» до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = На този етап не мисля, че е. Първенството е доста тежко. Опитваме се да се борим, да се представяме добре в турската Суперлига, но има доста добри отбори, които засега са пред нас конкретно за това ми желание.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не знаю, чи хтось насміхався, я волію не звертати уваги на такі речі. Правда в тому, що Станімір Стоїлов любить високо піднімати планку. Згадаю одного великого тренера „Левскі“ — Васіла Методієва-Шпайдела. Він казав: „Баницю треба класти на шафу — щоб доводилося підстрибувати, аби її дістати. А не на стіл. Бо зі столу легко взяти шматок баниці“. Принаймні я пам’ятаю цей урок. Завжди треба ставити високу мету. Для мене важливий шлях до мети. Саме досягнення мети дає задоволення. Але шлях, який веде до цієї мети, робить мене щасливим».
 | Коментар = про високі цілі та задоволення від шляху до них в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не знам дали някой се е присмивал, аз предпочитам да не обръщам внимание на такива неща. Истината е, че Станимир Стоилов обича да поставя летвата високо. Ще спомена един голям треньор на “Левски” - Васил Методиев-Шпайдела. Той казваше: “Баницата трябва да се слага на гардероба – да скачаш, за да я вземеш. А не на масата. Защото на масата е лесно да си вземеш парче от баницата”. Този урок поне аз имам в предвид. Винаги трябва да се поставя висока цел. За мен е важен пътят към целта. Самото постигане на целта е удовлетворение. Но пътят, който води към тази цел, ме прави щастлив.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Не хочу говорити про колег, особливо про таких людей, як Жозе Моурінью, адже ця людина досягла надзвичайно багато. Те, що ми виступаємо в одному чемпіонаті, — передусім успіх самого турецького чемпіонату, а для мене як тренера, як члена тренерського штабу, також задоволення, що ми можемо змагатися з ним. Ми й із „Левскі“ мірялися з ним силами. На нашу радість, [[Жозе Моурінью|Моурінью]] належить до покоління, яке бачило великих болгарських футболістів у Португалії, і він має повагу й шану до болгарського футболу. Ми прагнемо всюди показувати й доводити, що болгарські тренери та болгарський футбол заслуговують на повагу. Прикро, що національна збірна, наш клубний футбол втрачають той міжнародний престиж, який мали. Але в Туреччині, як і всюди у світі, дивляться, як ти працюєш і яких результатів досягаєш. Коли ти працюєш і досягаєш результатів, повага — природна річ. 

У Болгарії це втрачено, тому що втрачено повагу до тренера, до його праці, навіть до успішної людини. На цьому етапі в Туреччині ми отримуємо належну повагу, але все це ґрунтується на згаданій виконаній роботі з футболістами та виступах команди. Та повторю: для мене важливий шлях до мети. І ми ще посередині. У дорозі. Факт, що ми досягли одного невеликого успіху — повернули „Гезтепе“ до турецької Суперліги, але я сподіваюся, що це лише початок».
 | Коментар = про Жозе Моурінью, повагу до болгарських тренерів і результати роботи в Туреччині в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Не искам да говоря за колегите, особено за хора като Жозе Моуриньо, защото човекът е постигнал страшно много. Това, че сме в едно първенство, първо е успех за самото турско първенство, и за мен като треньор, като човек от треньорски щаб, също е удоволствие, че можем да се мерим с него. Ние и с “Левски” мерихме сили. За наша радост, Моуриньо е от поколението, което е виждало големи български футболисти в Португалия и той има уважението и респекта към българския футбол. Ние се стремим навсакъде да показваме и доказваме, че българските треньори и българският футбол заслужават своето уважение. Жалко е, че националният отбор, клубният ни футбол губят този международен престиж, който са имали. Но в Турция, както и навсякъде по света, гледат какво работиш и какви резултати постигаш. Когато работиш и постигаш резултати, нормално е да има уважение. В България това нещо е загубено, защото е загубено уважението към треньора, към работата му, към успелия човек дори. На този етап в Турция получаваме нужното уважение, но всичко това е на база на споменатата свършена работа с футболистите и представянето на отбора. Но ще повторя, че за мен е важен пътят към целта. И все още сме по средата. На пътя. Факт е, че постигнахме един малък успех – върнахме “Гьозтепе” в Суперлигата на Турция, но се надявам това да е само началото.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вболівальник „Левскі“, але вважаю, що людина не повинна бути цілком зосереджена на роботі, якою займається зараз. Тому я повністю зосереджений на тому, що ми робимо в „Гезтепе“. Є й інше: коли кажеш правду, стаєш поганим. Я не хочу бути поганим, не хочу повертатися назад. Я повністю зосереджений на роботі в „Гезтепе“, віддаю їй свою енергію й сподіваюся, що ми досягнемо хороших результатів».
 | Коментар = у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію в «Левскі» в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Левскар съм, но смятам, че човек не трябва да е съсредоточен изцяло върху работата, с която е ангажиран в момента. Затова съм изцяло концентриран върху това, което правим в “Гьозтепе”. Има и друго – когато казваш истината, ставаш лош. Не искам да съм лош, не искам да се връщам назад. Съсредоточен съм напълно и давам енергията си в работата в “Гьозтепе” и се надявам да постигнем добри резултати.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Національна збірна — лише вершина піраміди. Доки ми не перестанемо лише говорити й шукати собі виправдання, обмежуватися словами про те, як треба виправити ситуацію у футболі, і не перейдемо до справ, нічого не вийде.

За останні роки ми наслухалися розмов: говорять дуже гарно, але реальність докорінно інша».
 | Коментар = про стан збірної Болгарії та необхідність переходити від слів до дій у розвитку футболу в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Националният отбор е само върхът на пирамидата. Докато ние не престанем само да говорим и да си търсим извинения, да залагаме на думи как трябва да се оправи футболът, а не преминем към дела, нищо няма да се получи.

През последните години се наслушахме на приказки, много хубаво се говори, но реалността е коренно различна.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли чую „55“, здається, що це дуже поважний вік. Але завдяки тому, що я у футболі, я продовжую мріяти. Я мрійник. У футболі мрію про ще більші успіхи. Щодо сім’ї буду банальним — хочу лише здоров’я».
 | Коментар = про мрії та побажання собі з нагоди 55-річчя в інтерв’ю вебсайту 24plovdiv.bg [https://www.24plovdiv.bg/mneniya/article/19645447 Цанко Цветанов на 55: Най-големият ми успех е Теодора. После Ния. След това е футболът] (6 січня 2025 року)
 | Оригінал = Когато чуя 55, сякаш е много сериозна възраст. Но благодарение на това, че съм във футбола, аз продължавам да мечтая. Азсъм мечтател. Във футбола мечтая за още по-големи успехи. За семейството ще бъда банален – искам само здраве.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Ц]]
[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Левські»]]
[[Категорія:Футболісти «Вальдгофа»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Енергі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Левскі»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Літекс»]]
[[Категорія:Тренери збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Тренери ФК «Анортосіс»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир-1924»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Астана»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Німеччині]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]</text>
      <sha1>li2atspwczz7wmtnnkd4o9uhon5i43t</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Іліян Киряков</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46760</id>
    <revision>
      <id>162562</id>
      <timestamp>2026-10-29T21:06:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Со...</comment>
      <origin>162562</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3050" sha1="ggklt4rmkbe82t6fctlln1fu9atnokf" xml:space="preserve">
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}</text>
      <sha1>ggklt4rmkbe82t6fctlln1fu9atnokf</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162563</id>
      <parentid>162562</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:14:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162563</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="37801" sha1="f8r3h7o25nmuj7penuoqqjmtqysqdrw" xml:space="preserve">
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}</text>
      <sha1>f8r3h7o25nmuj7penuoqqjmtqysqdrw</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162564</id>
      <parentid>162563</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:14:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162564</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="37837" sha1="aytucpa2lxmk6pzsv82a0fvywpwqsze" xml:space="preserve">
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>aytucpa2lxmk6pzsv82a0fvywpwqsze</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162565</id>
      <parentid>162564</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:14:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162565</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="39344" sha1="llrjg6yp3u69ieiwtg3n39rngnrr2s4" xml:space="preserve">
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Депортіво» (Ла-Корунья)]]
[[Категорія:Футболісти «Мериди»]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Софія)]]
[[Категорія:Футболісти «Анортосіса»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Ейрдріоніанс»]]
[[Категорія:Футболісти «Рейт Роверз»]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]
[[Категорія:Футболісти «Етира-1924»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери на Кіпрі]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир»]]</text>
      <sha1>llrjg6yp3u69ieiwtg3n39rngnrr2s4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162566</id>
      <parentid>162565</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:15:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162566</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="39549" sha1="sarcntjajxfljlmvskbrrkulkpzpkbm" xml:space="preserve">
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 1987]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Депортіво» (Ла-Корунья)]]
[[Категорія:Футболісти «Мериди»]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Софія)]]
[[Категорія:Футболісти «Анортосіса»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Ейрдріоніанс»]]
[[Категорія:Футболісти «Рейт Роверз»]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]
[[Категорія:Футболісти «Етира-1924»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери на Кіпрі]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир»]]</text>
      <sha1>sarcntjajxfljlmvskbrrkulkpzpkbm</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162568</id>
      <parentid>162566</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:16:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162568</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="39563" sha1="1xlucdnjca2pxk0jvhf6nrfkwxzx9n7" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 1987]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Депортіво» (Ла-Корунья)]]
[[Категорія:Футболісти «Мериди»]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Софія)]]
[[Категорія:Футболісти «Анортосіса»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Ейрдріоніанс»]]
[[Категорія:Футболісти «Рейт Роверз»]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]
[[Категорія:Футболісти «Етира-1924»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери на Кіпрі]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир»]]</text>
      <sha1>1xlucdnjca2pxk0jvhf6nrfkwxzx9n7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162570</id>
      <parentid>162568</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:17:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162570</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="39627" sha1="98j1tcup38oqhjqxz0615rcbjwxi6hu" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]]) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-К]]
[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 1987]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Депортіво» (Ла-Корунья)]]
[[Категорія:Футболісти «Мериди»]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Софія)]]
[[Категорія:Футболісти «Анортосіса»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Ейрдріоніанс»]]
[[Категорія:Футболісти «Рейт Роверз»]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]
[[Категорія:Футболісти «Етира-1924»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери на Кіпрі]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир»]]</text>
      <sha1>98j1tcup38oqhjqxz0615rcbjwxi6hu</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162572</id>
      <parentid>162570</parentid>
      <timestamp>2026-10-29T21:17:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162572</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="39632" sha1="01ggp0p8kxl4rcgingi32znvfrutaoo" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Іліян Іванов Киряков''' ({{lang-bg|Илиян Иванов Киряков}}, 4 серпня 1967, [[Велико-Тирново]], , [[Народна Республіка Болгарія|Болгарія]])&amp;nbsp;— болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами в складі болгарських клубів «Етир» та ЦСКА (Софія), іспанський клуб «Депортіво», шотландський клуб «Абердин», а також у складі національної збірної Болгарії, у складі якої зайняв 4-те місце на чемпіонаті світу 1994 року. Чемпіон Болгарії. Почесний громадянин Софії&lt;ref&gt;{{cite web |url = https://council.sofia.bg/honorary-citizen-of-sofia |назва = ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.) |прізвище = |ім'я  = |дата = |вебсайт = СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ |видавець = |дата-доступу = 2026-10-29}} {{ref-bg}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моя футбольна кар’єра справді почалася зі спортивної школи у Велико-Тирново. Я вступав на футбол, і мене прийняли з першого разу. Однак на іспит прийшов тренер із важкої атлетики й сказав, що я маю великий потенціал у цьому виді спорту. Я був невисокий і кремезний. Але батько заявив йому: або він тренуватиметься у футболі, або я забираю його назад у село».
 | Коментар = про те, як замість футболіста міг стати важкоатлетом, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Кариерата ми във футбола започна наистина от спортното училище във В. Търново. Кандидатствах с футбол и ме приеха от първия път. На изпита обаче дойде един треньор по щанги и каза, че в мен има много потенциал за този спорт. Бях нисичък и набит. Баща ми обаче му заяви: или ще тренира футбол, или си го прибирам обратно на село.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я пройшов через усі вікові збірні. Коли 1983 року ми з „Етиром“ посіли третє місце в Болгарії серед юнаків, мене викликали до збірної до 15 років. Ми кваліфікувалися на чемпіонат Європи, а потім і на чемпіонат світу. Я був капітаном молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Чилі 1987 року. Якщо досвідчені гравці „Етира“ прийняли мене вже в сімнадцять років, то, очевидно, я добре справлявся. Балаков був у команді ще із шістнадцяти років».
 | Коментар = про дебют у дорослій команді «Етира» в сімнадцятирічному віці та виступи за вікові збірні Болгарії в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях минал през всички национални гарнитури. Когато станахме трети в България с Етър при юношите през 1983 г., ме извикаха в националния отбор до 15 г. Класирахме се за европейско, а после и за световно. Бях капитан на младежкия национален отбор на световното в Чили през 1987 г. Щом са ме приели големите играчи на Етър още 17-годишен, явно добре съм се справял. Балъков вече бе в отбора още от 16-годишен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Усе почалося ще двома роками раніше, коли ми двічі поспіль здобували бронзові медалі. Чемпіонський титул став вершиною нашої роботи, тренер [[Георгі Василев]] витиснув із нас максимум. „Етир“ став чемпіоном із футболістами, про яких до того в Болгарії ніхто не чув. Не маю якогось одного найяскравішого спогаду, тому що все відбувалося поступово, але всі ми дуже раділи».
 | Коментар = про здобуття чемпіонського титулу з «Етиром» у 1991 році в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Всичко започна още две години по-рано, когато два пъти поред взимахме бронзовите медали. Титлата беше върхът в нашата работа, треньорът Георги Василев извлече максимума от нас. “Етър” стана шампион с футболисти, които дотогава в България никой не беше чувал. Нямам най-ярък спомен, защото всичко стана постепенно, но всички се радвахме много.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, того сезону я отримав кілька нагород, і це було великим визнанням для мене. Дивлюся: із тридцяти матчів сезону я не зіграв лише дванадцять хвилин. Але зіграти за „Етир“ проти „Кайзерслаутерна“ в Кубку європейських чемпіонів я не зміг: того ж року мене помітили в матчі зі „Славією“, і справа дійшла до переходу в „Депортіво“ з Ла-Коруньї».
 | Коментар = про індивідуальні нагороди в чемпіонському сезоні та перехід до «Депортіво» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, получих няколко награди в този сезон, това беше голямо признание за мен. Гледам, че от 30 мача през сезона не съм играл само 12 минути. Но не можах да играя с Етър срещу Кайзерслаутерн за КЕШ, още същата година ме забелязаха на мач със Славия и се стигна до трансфер в Депортиво (Ла Коруня).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спогади неймовірні. Для мене іспанський чемпіонат — один із найкращих у світі, тоді там грали [[Дієго Марадона|Марадона]], [[Уго Санчес]], [[Еміліо Бутрагеньйо|Бутрагеньйо]], [[Андоні Субісаррета|Субісаррета]], [[Роналд Куман|Куман]], [[Ромаріо]]…

Наприкінці першого року завдяки моєму голу „Депортіво“ з Ла-Коруньї вдалося врятуватися й залишитися в Прімері. Наступного року запросили [[Бебето]], [[Мауро Сілва|Мауро Сілву]], [[Мирослав Джукич|Джукича]], а дозволялося грати лише трьом іноземцям, тож мені було важко виходити в основному складі. Тому довелося шукати нову команду, адже [[Димитар Пенев]] наполягав, щоб у збірній грали лише футболісти основного складу своїх клубів, а конкуренція тоді була дуже великою. Я на рік перейшов до „Мериди“, і так настав 1994 рік… 

Але після тріумфу у Штатах я повернувся до „Етира“, де провів вісім матчів, а потім мене запросили до ЦСКА. Георгі Василев покликав мене поїхати з ним до „Анортосіса“, який був чемпіоном Кіпру. Ми грали в плей-оф Ліги чемпіонів проти „Рейнджерс“, і нам трохи забракло, щоб потрапити до групового етапу. У Шотландії програли 0:1, пропустивши наприкінці матчу, а вдома зіграли 0:0».
 | Коментар = про виступи за «Депортіво», подальші переходи та матчі «Анортосіса» за вихід до Ліги чемпіонів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = С невероятни. За мен испанското първенство е едно от най-добрите в света, тогава там играеха Марадона, Уго Санчес, Бутрагеньо, Субисарета, Куман, Ромарио… В края на първата година с мой гол Депортиво (Ла Коруня) успя да се спаси и остана в Примера дивизион. На следващата бяха привлечени Бебето, Мауро Силва, Джукич, а имаха право само на трима чужденци и за мен бе трудно да играя титуляр. Затова се наложи да си търся нов отбор, защото Димитър Пенев държеше в националния отбор да играят само титуляри, конкуренцията тогава беше много голяма. Отидох за една година в Мерида и така дойде 1994 година… След триумфа в Щатите обаче се върнах в Етър, където направих 8 мача и ме привлякоха в ЦСКА. Георги Василев ме покани да отида с него в Анортозис, който беше шампион на Кипър. Играхме в плейофи за Шампионската лига срещу Рейнджърс, малко не ни достигна да влезем в групите. Загубихме в Шотландия с 1:0 в края на мача, а у дома направихме 0:0.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Валентин Ігнатов]] і [[Ніколай Тодоров]]. Ми провели дуже сильний сезон, і мною зацікавився „Абердин“, який заплатив пів мільйона за права на мене. Чотири роки я грав у Шотландії, відпрацював контракт до кінця й провів там дуже хороші роки. Там вирізняються „Селтік“ і „Рейнджерс“, а всі інші ми боролися за третє місце. Грали дуже жорстко й силово, там треба бути дуже добре підготовленим».
 | Коментар = про болгарських партнерів в «Анортосісі», перехід до «Абердина» та особливості шотландського футболу в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, Валентин Игнатов и Николай Тодоров. Направихме много силен сезон и ме поискаха от Абърдийн, като платиха половин милион за правата ми. Четири години играх в Шотландия, изкарах договора си до край и имах много добри години. Там се открояват Селтик и Рейнджърс, всички останали се борехме за третото място. Играеше се много здраво и твърдо, там човек трябва да е много подготвен.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «У той період я був травмований і пропустив три матчі. Під час зустрічі з Францією я перебував у Мериді, в Іспанії. Тоді не було інтернету й мобільних телефонів, і я телефонував до Болгарії, щоб стежити за матчем. Останні кілька хвилин я постійно залишався на лінії, а коли пролунав фінальний свисток, перше, що зробив, — пішов купити частування, і ми зібралися з моїми партнерами по „Мериді“».
 | Коментар = про те, як через травму пропустив матч збірної Болгарії проти Франції на «Парк де Пренс» і стежив за ним телефоном, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Бях контузен в този период и пропуснах три мача. По време на срещата с Франция бях в Мерида, Испания. Тогава нямаше интернет и мобилни телефони и се обаждах по телефона до България, за да следя мача. Последните няколко минути бях постоянно на линията и когато дойде последният сигнал, първото, което направих, беше да отида да купя почерпка и се събрахме с моите съиграчи от Мерида.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найважливіше було вийти з групи. Звичайно, понад усе був матч із Німеччиною, який вивів нас до четвірки найкращих».
 | Коментар = про найяскравіші спогади від чемпіонату світу 1994 року у США в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Най-важно беше да излезем от групата. Разбира се, над всичко беше мачът с Германия, който ни прати в четворката.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми вірили в себе від самого початку. Ми були лідерами своїх закордонних клубів, і наш успіх не був випадковим. Я не грав у першому матчі з Нігерією, виходив на заміну проти Греції та Аргентини, а з наступних поєдинків уже грав в основному складі. Про нашу участь багато писали, було й чимало неправди. Нас виставили так, ніби ми поїхали на екскурсію, лише сиділи біля басейнів, їли й пили. Неможливо бути професіоналом і за три дні до матчу займатися такими речами. Але ми вірили в себе. Навіть були люди, які перед матчем із Мексикою запитували себе: з ким же ми гратимемо потім…»
 | Коментар = про впевненість збірної Болгарії у своїх силах і неправдиві розповіді про її перебування на чемпіонаті світу 1994 року в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Ние си вярвахме от самото начало. Бяхме лидери в своите клубове в чужбина и успехът ни не беше случаен. Не играх в първия мач с Нигерия, влязох като резерва срещу Гърция и Аржентина, а от следващите двубои вече бях титуляр. Много неща се изписаха за нашето участие, имаше и доста неистини. Изкараха ни, че сме отишли на екскурзия, че сме стояли само по басейните и сме яли и пили. Няма как да си професионалист и три дена преди мач да правиш такива неща. Но ние си вярвахме. Дори имаше хора, които преди мача с Мексико се питаха: с кого ли ще играем после…
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Христо Стоїчков|він]] навіть описав це у своїй книжці. Ми подарували один одному по парі трусів-боксерів із героями мультфільму, а коли почали перемагати, стали вдягати їх на кожен матч. Але неправда, що ми ходили тільки в них увесь місяць чемпіонату. Вони приносили нам удачу в матчах, і так усе й тривало.»
 | Коментар = про те, як разом із [[Христо Стоїчков|Христо Стоїчковим]] носив на щастя труси-боксери з персонажами «Флінстоунів» під час чемпіонату світу 1994 року, в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, той дори го описа в книгата си. Подарихме си с него по едни боксерки с анимационните герои и като взехме да бием, започвахме да ги обуваме за всеки мач. Но не е вярно, че сме ходили само с тях през целия месец на първенството. Бяха ни кадем за мачовете и така си вървеше (смее се).
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Два благодійні матчі в Барселоні. Подробиці я вже забув. У команді були [[Ромаріо]], [[Карлос Вальдеррама|Вальдеррама]], [[Рене Ігіта|Ігіта]], [[Рівалдо]], а нашим тренером був [[Йоган Кройф]]».
 | Коментар = про виступи за збірну світу в благодійних матчах в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Два благотворителни мача в Барселона. Вече съм забравил подробностите. В отбора бяха Ромарио, Валдерама, Игита, Ривалдо, треньор ни беше Йохан Кройф.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх багато, особливо в мій перший рік у „Депортіво“ з Ла-Коруньї. Марадона був у „Севільї“, я грав проти нього; для мене це найкращий футболіст свого часу. Уго Санчес, [[Бернд Шустер]], [[Мічел]], [[Мікаель Лаудруп|Лаудруп]]. На чемпіонаті світу у США після матчу з Мексикою я обмінявся футболками з Уго Санчесом».
 | Коментар = про найвідоміших футболістів, проти яких грав, та обмін футболками з Уго Санчесом в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Много са, особено първата ми година в Депортиво (Ла Коруня). Марадона беше в Севиля, играх срещу него, за мен това е най-добрият футболист за своето време. Уго Санчес, Бернд Шустер, Мичел, Лаудруп. На световното в САЩ си смених след мача с Мексико фланелката с Уго Санчес.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Деякі зберігаю, але більшість подарував, про що тепер шкодую. Мої діти хотіли б їх побачити».
 | Коментар = про збереження футбольних футболок і сувенірів в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Пазя някои, но повечето съм подарил, за което сега съжалявам. Моите деца биха искали да ги видят.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я отримав тренерську ліцензію категорії „А“. Три роки був тренером збірної молодих гравців Північно-Західної групи „В“, потім працював у „Чорноморці“ з Балчика, а 2009 року поїхав на Кіпр».
 | Коментар = про початок тренерської роботи після завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Взех треньорски лиценз “А”. Три години бях селекционер на Северозападната “В” група за младежи, после в Черноморец (Балчик), а от 2009 г. заминах за Кипър.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Від мого приїзду на Кіпр у липні 2009 року я чотири роки займався футболом і працював тренером. Але академії починали роботу восени, і на перші три місяці я пошукав собі якусь роботу, бо все-таки маю сім’ю. Я виріс у селі й працював змалку. Друзі на Кіпрі допомогли мені тимчасово влаштуватися на пляжі, я не ховався від людей. Для мене це не соромно. Але восени я почав працювати в одній академії, потім мене запросили помічником тренера до „Ерміса“ з Арадіппу, який виступав у групі „А“. А згодом я був наставником дублюючої команди клубу до 21 року. Тож я завжди залишався у футболі, а тієї додаткової роботи не соромився: багато людей на Кіпрі працюють у двох місцях. Ми вже повернулися до Болгарії, тому що діти пішли до школи».
 | Коментар = про тренерську роботу на Кіпрі та тимчасовий підробіток на пляжі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = От отиването ми в Кипър през юли 2009 г., четири години съм се занимавал с футбол и бях треньор. Но академиите почваха работа през есента и за първите три месеца си потърсих някаква работа, защото все пак имам семейство. Аз съм израснал на село и съм се трудил от малък. Приятели в Кипър ми помогнаха временно да работя на плажа, не съм се крил от хората. За мен не е срамно. Но от есента започнах в една академия, после ме привлякоха помощник треньор в Ермис (Арадипу), които бяха в “А” група. А после бях наставник на дублиращия отбор до 21 г. на клуба. Така че винаги съм бил във футбола, а от онази допълнителна работа не съм се срамувал, много хора в Кипър работят на по две места. Вече се прибрахме в България, защото децата тръгнаха на училище.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, ще першого дня ми познайомилися з президентом клубу Сашо Нанковим, і він мене запросив. Спочатку я йому відмовив, а тепер настав момент, коли я можу допомогти клубу. Я дуже задоволений своєю роботою, допомагаю дітям і юнакам, а також у доборі гравців».
 | Коментар = про повернення до роботи в «Етирі» в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, още от първия ден се запознахме с президента на клуба Сашо Нанков и ме покани. В началото му отказах и ето, че сега настъпи моментът, в който мога да помогна на клуба. Много съм доволен от работата си, помагам на децата и юношите, както и в селекцията.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Люди нас не забули, тому що ми досягли чогось великого. Ми дуже високо підняли планку, і тепер усі хочуть, щоб національна збірна грала на чемпіонатах світу та Європи. Дехто вважає, що це більше не повториться. Я хочу, щоб це повторилося, бо це було б добре для болгарського футболу. Свого часу ми згуртували народ, і люди згадують нас добрим словом, а спогади досі живі.

Не приховую, що в житті я мав і труднощі, але я не належу до нахабних людей, які вміють усюди пробитися. Проте всього у своєму житті я досяг сам і не покладався на інших людей».
 | Коментар = про пам’ять уболівальників, значення успіху збірної Болгарії на чемпіонаті світу та власні життєві труднощі в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Хората не са ни забравили, защото постигнахме нещо голямо. Много вдигнахме летвата и сега всички искат от националния отбор да е на световно и европейско първенство. Някои смятат, че това няма да се повтори. Аз искам това да се повтори, защото ще е хубаво за българския футбол. Навремето сплотихме народа и хората ни помнят с добро и спомените още са живи.

Не крия, че съм имал и трудности в живота, но аз не съм от нахалните и пробивни хора. Но всичко в живота си съм направил сам и не съм разчитал на други хора.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми разом пережили і хороші, і складні моменти. Для мене це великі постаті нашого футболу, і від цих розбіжностей ніхто не виграє. Усі знають, хто такий Христо Стоїчков і хто такий Бобі Михайлов, тож ця суперечка не є доброю рекламою футболу в Болгарії».
 | Коментар = про суперечності між Христо Стоїчковим і Бориславом Михайловим в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Имали сме заедно и хубави, и трудни моменти. За мен това са големи фигури в нашия футбол и никой не печели от тези разногласия. Всички знаят кой е Христо Стоичков и кой е Боби Михайлов, така че този спор не е добра реклама за футбола в България.
 | Автор    =
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, мій син Іліян Киряков. Зараз він у дитячій школі „Етира“, йому дев’ять років. Він ще малий, і майбутнє покаже, але бажання займатися футболом у нього є. Рано говорити, які він має здібності, попереду в них багато роботи, але тренери добре з ними працюють. Я в його віці ще не грав в організований футбол, а ганяв м’яча сільськими луками».
 | Коментар = про сина Іліяна, який навчається у футбольній школі «Етира», в інтерв’ю вебсайту sport-vt.com [https://sport-vt.com/iliyan-kiryakov-titlata-s-etar-i-sasht-94-sa-edni-ot-nay-pametnite-mi-migove.html Илиян Киряков: “Титлата с “Етър” и САЩ-94 са едни от най-паметните ми мигове”] (17 листопада 2013 року)
 | Оригінал = Да, синът ми Илиян Киряков. Той е в момента в детската школа на “Етър”, на 9 години е. Още е малък и бъдещето ще покаже, но има желание да се занимава с футбол. Рано е да се каже какви качества има, много работа им предстои, но треньорите работят добре с тях. Аз на неговите години още не съм играл организиран футбол, гонех топката по поляните на село.
 | Автор    =
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-К]]
[[Категорія:Болгарські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної Болгарії з футболу]]
[[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 1987]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1994]]
[[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996]]
[[Категорія:Футболісти «Етира»]]
[[Категорія:Футболісти «Депортіво» (Ла-Корунья)]]
[[Категорія:Футболісти «Мериди»]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Софія)]]
[[Категорія:Футболісти «Анортосіса»]]
[[Категорія:Футболісти «Абердина»]]
[[Категорія:Футболісти «Ейрдріоніанс»]]
[[Категорія:Футболісти «Рейт Роверз»]]
[[Категорія:Футболісти «Академіка» (Свиштов)]]
[[Категорія:Футболісти «Етира-1924»]]
[[Категорія:Болгарські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]]
[[Категорія:Футбольні легіонери на Кіпрі]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Шотландії]]
[[Категорія:Болгарські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Етир»]]</text>
      <sha1>01ggp0p8kxl4rcgingi32znvfrutaoo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Тоні Шуніч</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46761</id>
    <revision>
      <id>162578</id>
      <timestamp>2026-10-30T10:02:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Тоні Шуніч''' ({{lang-bs|Toni Šunjić}}, 15 грудня 1988, Мостар, [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославія]]) — [[Боснія і Герцеговина|боснійський]] футболіст, захисник «Штутгарта» та національної збірної Боснії і Герцеговини. Гравець Китай|китайс...</comment>
      <origin>162578</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1572" sha1="sccudom1zkwmk29zsn503qdff3vkmxa" xml:space="preserve">
'''Тоні Шуніч''' ({{lang-bs|Toni Šunjić}}, 15 грудня 1988, Мостар, [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославія]]) — [[Боснія і Герцеговина|боснійський]] футболіст, захисник «Штутгарта» та національної збірної Боснії і Герцеговини. Гравець [[Китай|китайського]] клубу «Хенань Цзяньє». Учасник чемпіонату світу з футболу 2014 року.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я народився в невеликому містечку Мостар у Боснії та Герцеговині. Першим моїм клубом був боснійський «Зрінський». З 10 років моє життя щільно пов'язане із футболом. У 18 років я дебютував у основному складі цієї команди. Після «Зринськи» я вирушив грати до Бельгії, а потім перебрався до України. ».
 | Коментар = про початок свого футбольного шляху в інтерв'ю вебсайту sport.ua   [https://sport.ua/news/186463-toni-shunich-s-detskih-let-reshil-stat-futbolistom Тони ШУНИЧ: «С детских лет решил стать футболистом»] (9 квітня 2013 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>sccudom1zkwmk29zsn503qdff3vkmxa</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>