Вікіджерела:Скрипторій

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10.xsd" version="0.10" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіджерела</sitename>
    <dbname>ukwikisource</dbname>
    <base>https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.39.0-wmf.22</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіджерела</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіджерел</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="102" case="first-letter">Автор</namespace>
      <namespace key="103" case="first-letter">Обговорення автора</namespace>
      <namespace key="116" case="first-letter">Архів</namespace>
      <namespace key="117" case="first-letter">Обговорення архіву</namespace>
      <namespace key="250" case="first-letter">Сторінка</namespace>
      <namespace key="251" case="first-letter">Обговорення сторінки</namespace>
      <namespace key="252" case="first-letter">Індекс</namespace>
      <namespace key="253" case="first-letter">Обговорення індексу</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="2300" case="first-letter">Gadget</namespace>
      <namespace key="2301" case="first-letter">Gadget talk</namespace>
      <namespace key="2302" case="case-sensitive">Gadget definition</namespace>
      <namespace key="2303" case="case-sensitive">Gadget definition talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Вікіджерела:Скрипторій</title>
    <ns>4</ns>
    <id>3748</id>
    <revision>
      <id>455903</id>
      <parentid>455334</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:44:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>MediaWiki message delivery</username>
        <id>3802</id>
      </contributor>
      <comment>/*  Голосування за твердження для Виборчого компасу */ нова тема</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="109654" xml:space="preserve">{{службовий заголовок
 | заголовок = Скрипторій
 | секція    =
 | попередня = 
 | наступна  = 
 | ярлик     = 
 | примітки  = '''[[wikt:uk:скрипторій|Скрипторій]]''' — сторінка обговорення спільноти Вікіджерел. Не вагайтесь ставити запитання і залишати коментарі. Можна приєднатись до існуючого обговорення або [{{fullurl:Вікіджерела:Скрипторій|action=edit&amp;section=new почати}} нове]. Членів проекту можна знайти в [irc://irc.freenode.net/wikisource #wikisource] IRC-каналі (переважно англомовний). Обговорення загальних питань Вікіджерел, що стосуються не одного мовного розділу, рекомендується проводити на [[oldwikisource:Wikisource:Scriptorium|багатомовному Wikisource]].
}}
[[Категорія:Вікіджерела|Скрипторій]]
{{Користувач:DixonDBot II/config
|archiveHeader={{Архів|Вікіджерела:Скрипторій}}
|maxArchiveSize=200K
|counter=5
|minThreadsLeft=6
|minThreadsToArchive=4
|olderThan=60d
|archive=Вікіджерела:Скрипторій/Архів %counter%
}}{{архіви|search=yes}}
:'''[{{SERVER}}{{localurl:Wikisource:Скрипторій|action=edit&amp;section=new}} Додати нове обговорення]'''__NEWSECTIONLINK__

== Wiki Loves Folklore повертається! ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;

{{int:please-translate}}

[[File:Wiki Loves Folklore Logo.svg|right|150px|frameless]]
You are humbly invited to participate in the '''[[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022|Wiki Loves Folklore 2022]]''' an international photography contest organized on Wikimedia Commons to document folklore and intangible cultural heritage from different regions, including, folk creative activities and many more. It is held every year from the '''1st till the 28th''' of February.

You can help in enriching the folklore documentation on Commons from your region by taking photos, audios, videos, and [https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:UploadWizard&amp;campaign=wlf_2022 submitting] them in this commons contest.

You can also [[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022/Organize|organize a local contest]] in your country and support us in translating the [[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022/Translations|project pages]] to help us spread the word in your native language.

Feel free to contact us on our [[:c:Commons talk:Wiki Loves Folklore 2022|project Talk page]] if you need any assistance. 

'''Kind regards,'''

'''Wiki loves Folklore International Team'''

--[[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 13:15, 9 січня 2022 (UTC)
&lt;/div&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Tiven2240@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:Tiven2240/wlf&amp;oldid=22560402 --&gt;

== Опитування побажань спільноти 2022 ==

[[File:Community Wishlist Survey Lamp.svg|right|200px]]
'''[[m:Special:MyLanguage/Community Wishlist Survey 2022|Опитування побажань спільноти 2022]]''' розпочато!

Це опитування — процес, в який спільноти вирішують, над чим команда [[m:Special:MyLanguage/Community Tech|Community Tech]] працюватиме упродовж року. Ми заохочуємо усіх подавати пропозиції до '''23 січня''' або коментувати інші пропозиції, щоб зробити їх кращими.

Спільноти голосуватимуть за пропозиції з 28 січня до 11 лютого.

Команда Community Tech зосереджена на інструментах для досвідчених редакторів Вікімедіа. Ви можете писати пропозиції будь-якою мовою, а ми їх перекладемо за вас. Дякуємо, чекаємо на ваші пропозиції! [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|talk]]) 20:01, 10 січня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Call for Feedback about the Board of Trustees elections is now open ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;:''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Board of Trustees/Call for feedback: Board of Trustees elections/Call for Feedback about the Board of Trustees elections is now open/Short|You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Board of Trustees/Call for feedback: Board of Trustees elections/Call for Feedback about the Board of Trustees elections is now open/Short|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation Board of Trustees/Call for feedback: Board of Trustees elections/Call for Feedback about the Board of Trustees elections is now open/Short}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

The Call for Feedback: Board of Trustees elections is now open and will close on 7 February 2022. 

With this Call for Feedback, the Movement Strategy and Governance team is taking a different approach. This approach incorporates community feedback from 2021. Instead of leading with proposals, the Call is framed around key questions from the Board of Trustees. The key questions came from the feedback about the 2021 Board of Trustees election. The intention is to inspire collective conversation and collaborative proposal development about these key questions.

[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Board of Trustees/Call for feedback: Board of Trustees elections|Join the conversation.]]

Best,

Movement Strategy and Governance&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;

[[User:Xeno (WMF)|Xeno (WMF)]] 00:30, 15 січня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Xeno (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Movement_Strategy_and_Governance/Delivery/Wikisource&amp;oldid=22610050 --&gt;

== Subscribe to the This Month in Education newsletter - learn from others and share your stories ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
Dear community members, 

Greetings from the EWOC Newsletter team and the education team at Wikimedia Foundation. We are very excited to share that we on tenth years of Education Newsletter ([[m:Education/News|This Month in Education]]) invite you to join us by [[m:Global message delivery/Targets/This Month in Education|subscribing to the newsletter on your talk page]] or by [[m:Education/News/Newsroom|sharing your activities in the upcoming newsletters]]. The Wikimedia Education newsletter is a monthly newsletter that collects articles written by community members using Wikimedia projects in education around the world, and it is published by the EWOC Newsletter team in collaboration with the Education team. These stories can bring you new ideas to try, valuable insights about the success and challenges of our community members in running education programs in their context. 

If your affiliate/language project is developing its own education initiatives, please remember to take advantage of this newsletter to publish your stories with the wider movement that shares your passion for education. You can submit newsletter articles in your own language or submit bilingual articles for the education newsletter. For the month of January the deadline to submit articles is on the 20th January. We look forward to reading your stories.

Older versions of this newsletter can be found in the [[outreach:Education/Newsletter/Archives|complete archive]].

More information about the newsletter can be found at [[m:Education/News/Publication Guidelines|Education/Newsletter/About]].

For more information, please contact spatnaik{{@}}wikimedia.org.
------
&lt;div style=&quot;text-align: center;&quot;&gt;&lt;div style=&quot;margin-top:10px; font-size:90%; padding-left:5px; font-family:Georgia, Palatino, Palatino Linotype, Times, Times New Roman, serif;&quot;&gt;[[m:Education/Newsletter/About|About ''This Month in Education'']] · [[m:Global message delivery/Targets/This Month in Education|Subscribe/Unsubscribe]] · [[m:MassMessage|Global message delivery]] · For the team: [[User:ZI Jony|&lt;span style=&quot;color:#8B0000&quot;&gt;'''ZI Jony'''&lt;/span&gt;]] [[User talk:ZI Jony|&lt;sup&gt;&lt;span style=&quot;color:Green&quot;&gt;&lt;i&gt;(Talk)&lt;/i&gt;&lt;/span&gt;&lt;/sup&gt;]], {{&lt;includeonly&gt;subst:&lt;/includeonly&gt;#time:l G:i, d F Y|}} (UTC)&lt;/div&gt;&lt;/div&gt;
&lt;/div&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:ZI Jony@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:ZI_Jony/MassMessage/Awareness_of_Education_Newsletter/List_of_Village_Pumps&amp;oldid=21244129 --&gt;

== Поговоріть із Community Tech ==

[[File:Community Wishlist Survey Lamp.svg|150px|right]]
{{int:Hello}}

Ми, команда, що працює над [[m:Special:MyLanguage/Community Wishlist Survey|Опитуванням побажань спільноти]], хочемо запросити вас на онлайн-зустріч із нами. Вона відбудеться [https://www.timeanddate.com/worldclock/fixedtime.html?iso=20220119T1800 '''{{#time:j xg|2022-01-19}} ({{#time:l|2022-01-19}}), {{#time:H:i e|18:00|uk|1}}'''] у Zoom'і і триватиме годину. [https://wikimedia.zoom.us/j/85804347114 '''Натисніть тут, щоб приєднатися'''].

'''Програма'''

* Bring drafts of your proposals and talk to to a member of the Community Tech Team about your questions on how to improve the proposal

'''Формат'''

Зустріч не буде записуватися чи транслюватися. Нотатки із зустрічі вестимуться без атрибуції і будуть опубліковані на Мета-вікі.

Ми можемо відповідати на запитання, поставлені англійською, французькою, польською, іспанською та німецькою. Якщо ви хотіли б поставити запитання заздалегідь, додайте їх [[m:Talk:Community Wishlist Survey|на сторінці обговорення Опитування побажань спільноти]] або надішліть на sgrabarczuk@wikimedia.org.

Вестиме цю зустріч [[m:Special:MyLanguage/User:NRodriguez (WMF)|Наталія Родрігес]], менеджерка [[m:Special:MyLanguage/Community Tech|Community Tech]].

'''Посилання запрошення'''

* [https://wikimedia.zoom.us/j/85804347114 Приєднуйтеся онлайн]
* ID зустрічі: &lt;span dir=ltr&gt;85804347114&lt;/span&gt;
* [https://wikimedia.zoom.us/u/keu6UeRT0T Дзвінок з телефона]
Будемо раді вас бачити! [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|talk]]) 17:30, 18 січня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Новини Стаціонарних покращень і запрошення на офісне спілкування ==

{{int:Hello}}. Хочу поділитися новинами про проєкт [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|стаціонарних покращень]], над яким упродовж останніх кількох років працює Веб-команда Фонду Вікімедіа.

Цілі цього проєкту — зробити інтерфейс більш зрозумілим і комфортним для читачів і корисним для досвідчених користувачів. Проєкт складається з серії покращень функцій, які полегшують читання й ознайомлення, навігацію на сторінці, пошук, перемикання між мовами, використання вкладок статті та меню користувача та інше.

Покращення уже видимі за замовчуванням для читачів і редакторів 24 вікі, у тому числі Вікіпедіях [[:fr:|французькою]], [[:pt:|португальською]] та [[:fa:|перською]]. 

Зміни застосовуються лише до [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=vector}} векторного] оформлення. Користувачів [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=monobook}} Monobook] чи [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=timeless}} Timeless] вони не зачіпають.

=== Функції, впроваджені з часу минулого оновлення ===
* [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Features/User_menu|Меню користувача]] — зосереджене на тому, щоб зробити навігацію більш інтуїтивною, візуально підкресливши структуру користувацьких посилань і їхнє призначення.
* [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Features/Sticky Header|Прикріплювана шапка]] — має на меті давати доступ до важливого функціоналу (вхід/вихід, історія, сторінки обговорення тощо) без необхідності прокручувати сторінку нагору.

Повний перелік функцій, які включає цей проєкт, дивіться на [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінці проєкту]]. Ми також запрошуємо вас на нашу [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Updates|сторінку оновлень]].
[[File:Table_of_contents_shown_on_English_Wikipedia_02.webm|thumb|600px|center]]
&lt;br clear=all&gt;
=== Як увімкнути покращення ===
[[File:Desktop Improvements - how to enable globally.png|thumb|[[Special:GlobalPreferences#mw-prefsection-rendering|{{int:globalpreferences}}]]]]
* Ви можете увімкнути їх для себе особисто [[Special:Preferences#mw-prefsection-rendering|на вкладці «Зовнішній вигляд» у налаштуваннях]], знявши пташку «{{int:prefs-vector-enable-vector-1-label}}» (щоб в квадратику було порожньо). Можна увімкнути це для всі вікі одразу, скориставшись [[Special:GlobalPreferences#mw-prefsection-rendering|глобальними налаштуваннями]].
* Якщо ви вважаєте, що добре було б увімкнути це для усіх читачів та редакторів своєї вікі за замовчуванням, не вагайтеся почати обговорення зі спільнотою і зв'язатися зі мною.
* У вікі, де зміни видимі за замовчуванням для всіх, користувачі, що увійшли в систему, завжди можуть вимкнути їх і повернутися до старого Вектора. У новому Векторі є легкодоступне посилання на бічній панелі.

=== Дізнатися більше і відвідати наші події ===
Якщо ви хочете слідкувати за розвитком нашого проєкту, то можете [[mw:Special:Newsletter/28/subscribe|підписатися на нашу розсилку новин]].

Ви можете ознайомитися зі [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінками проєкту]], переглянути [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Frequently_asked_questions|наші ЧаПи]], написати на [[mw:Talk:Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінці обговорення проєкту]], а також завітати на онлайн-зустріч з нами ([https://www.timeanddate.com/worldclock/fixedtime.html?iso=20220127T1500 '''{{#time:j xg|2022-01-27}} ({{#time:l|2022-01-27}}), {{#time:H:i e|15:00|uk|1}}''']).

Як приєднатися до онлайн-зустрічі

* [https://wikimedia.zoom.us/j/89205402895 Приєднуйтеся онлайн]
* ID зустрічі: &lt;span dir=ltr&gt;89205402895&lt;/span&gt;
* [https://wikimedia.zoom.us/u/kdPQ6k2Bcm Дзвінок з телефона]

{{int:Feedback-thanks-title}}

Від імені команди Web у Фонді Вікімедіа [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|обговорення]]) 06:35, 25 січня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Movement Strategy and Governance News – Issue 5 ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
&lt;section begin=&quot;ucoc-newsletter&quot;/&gt;
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5/Global message|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Movement Strategy and Governance/Newsletter/5/Global message}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

&lt;span style=&quot;font-size:200%;&quot;&gt;'''Movement Strategy and Governance News'''&lt;/span&gt;&lt;br&gt;
&lt;span style=&quot;font-size:120%; color:#404040;&quot;&gt;'''Issue 5, January 2022'''&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;font-size:120%; float:right;&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5|'''Read the full newsletter''']]&lt;/span&gt;
----
Welcome to the fifth issue of Movement Strategy and Governance News (formerly known as Universal Code of Conduct News)! This revamped newsletter distributes relevant news and events about the Movement Charter, Universal Code of Conduct, Movement Strategy Implementation grants, Board elections and other relevant MSG topics.

This Newsletter will be distributed quarterly, while more frequent Updates will also be delivered weekly or bi-weekly to subscribers. Please remember to subscribe [[:m:Special:MyLanguage/Global message delivery/Targets/MSG Newsletter Subscription|here]] if you would like to receive these updates.
&lt;div style=&quot;margin-top:3px; padding:10px 10px 10px 20px; background:#fffff; border:2px solid #808080; border-radius:4px; font-size:100%;&quot;&gt;

*'''Call for Feedback about the Board elections''' - We invite you to give your feedback on the upcoming WMF Board of Trustees election. This call for feedback went live on 10th January 2022 and will be concluded on 16th February 2022. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5#Call for Feedback about the Board elections|continue reading]])
*'''Universal Code of Conduct Ratification''' - In 2021, the WMF asked communities about how to enforce the Universal Code of Conduct policy text. The revised draft of the enforcement guidelines should be ready for community vote in March. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5#Universal Code of Conduct Ratification|continue reading]])
*'''Movement Strategy Implementation Grants''' - As we continue to review several interesting proposals, we encourage and welcome more proposals and ideas that target a specific initiative from the Movement Strategy recommendations. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5#Movement Strategy Implementation Grants|continue reading]])
*'''The New Direction for the Newsletter''' - As the UCoC Newsletter transitions into MSG Newsletter, join the facilitation team in envisioning and deciding on the new directions for this newsletter. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5#The New Direction for the Newsletter|continue reading]])
*'''Diff Blogs''' - Check out the most recent publications about MSG on Wikimedia Diff. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/5#Diff Blogs|continue reading]])&lt;/div&gt;&lt;section end=&quot;ucoc-newsletter&quot;/&gt;
&lt;/div&gt;

[[User:Xeno (WMF)|Xeno (WMF)]] 03:12, 29 січня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Xeno (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Movement_Strategy_and_Governance/Delivery/Wikisource&amp;oldid=22704039 --&gt;
=== Updates on the Universal Code of Conduct Enforcement Guidelines Review ===
	
Hello, I have an update on the vote on the enforcement guidelines that was mentioned above. [[Користувач:Xeno (WMF)|Xeno (WMF)]] ([[Обговорення користувача:Xeno (WMF)|обговорення]]) 02:54, 4 лютого 2022 (UTC)
----
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/2022-02-02 Announcement/Short|You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/2022-02-02 Announcement/Short|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/2022-02-02 Announcement/Short}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''
Hello everyone,

The '''[[m:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines|Universal Code of Conduct (UCoC) Enforcement Guidelines]]''' were published 24 January 2022 as a proposed way to apply the [[m:Universal Code of Conduct|Universal Code of Conduct]] across the movement. Comments about the guidelines can be shared here or [[m:Talk:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines|the Meta-wiki talk page]].

There will be conversations on Zoom on 4 February 2022 at 15:00 UTC, 25 February 2022 at 12:00 UTC, and 4 March 2022 at 15:00 UTC. '''[[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Conversations|Join the UCoC project team and drafting committee members to discuss the guidelines and voting process]].'''

The [[m:Universal Code of Conduct/Project#Timeline|timeline is available on Meta-wiki]]. The voting period is March 7 to 21. '''[[m:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Voting|See the voting information page for more details]].'''

Thank you to everyone who has participated so far.

Sincerely,

Movement Strategy and Governance&lt;br/&gt;
Wikimedia Foundation&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

== Обрання нового бюрократа ==

Привіт. Я думаю ні для кого не секрет, що пан [[Користувач:Pavlo Shevelo|Pavlo Shevelo]], не є дуже активним користувачем, скажімо, за минулий рік він здійснив два редагування. Він є бюрократом, але як я зміг відчути на собі, від також є неактивним бюрократом: моя [[ВД:Боти#Користувач:BaseBot|заявка]] на статус бота, подана ще в жовтні, і про яку я нагадував користувачу на сторінці обговорення, досі розглядається ним. Разом з тим бачу що серед адміністраторів принаймні [[Користувач:Leh Palych|Leh Palych]] та [[Користувач:Madvin|Madvin]] є дуже активними. Пропоную комусь з вас номінуватись у бюрократи: звісно це вимагатиме таки проявити активність з боку пана Шевела, але один раз: надавши права бюрократа. Іншим способом розв'язання проблеми є позбавити пана Павла прав: запити до стюардів розглядаються максимум кілька днів у найгіршому випадку, а не місяцями. --[[Користувач:Base|Base]] ([[Обговорення користувача:Base|обговорення]]) 02:02, 6 лютого 2022 (UTC)
: Овва, чи дивно, що бюрократ (геть не важливо ім'я та прізвище чи нік) не поспішає вживати дії щодо заявки з текстом
: &quot;''Якось я '''випадково''' знайшов себе за робінням ботозамін тут, '''можливо''' ще щось робитиму'',&quot;
: підтриману ажжж ОДНИМ дописувачем? :-D
: Роки йдуть, а пан [[Користувач:Base|Base]] не змінюється і його &quot;''робіння''&quot; теж :-)
: --[[Користувач:Pavlo Shevelo|pavlosh]] ([[Обговорення користувача:Pavlo Shevelo|обговорення]]) 21:54, 12 лютого 2022 (UTC)
:: [[Користувач:Pavlo Shevelo|Pavlo Shevelo]], у малих проектах навіть для обрання адміністратором достатньо 0 голосів, 1, та ще й від чинного адміністратора то вже багато. А щодо прав бота тим більше. Якщо у вас є зауваження щодо моєї заявки, то варто їх вказати у ній, а не виправдовувати свою бездіяльність десятилітньою неприязню до мене. --[[Користувач:Base|Base]] ([[Обговорення користувача:Base|обговорення]]) 22:23, 12 лютого 2022 (UTC) 
::: Овва, &quot;робіння&quot; прожогом сягнуло витлумачення ситуації як особисті порахунки. Ну-ну. --[[Користувач:Pavlo Shevelo|pavlosh]] ([[Обговорення користувача:Pavlo Shevelo|обговорення]]) 20:39, 15 лютого 2022 (UTC)

== Wiki Loves Folklore is extended till 15th March ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;{{int:please-translate}}

[[File:Wiki Loves Folklore Logo.svg|right|frameless|180px]]
Greetings from Wiki Loves Folklore International Team,

We are pleased to inform you that [[:c:Commons:Wiki Loves Folklore|Wiki Loves Folklore]] an international photographic contest on Wikimedia Commons has been extended till the '''15th of March 2022'''. The scope of the contest is focused on folk culture of different regions on categories, such as, but not limited to, folk festivals, folk dances, folk music, folk activities, etc.

We would like to have your immense participation in the photographic contest to document your local Folk culture on Wikipedia. You can also help with the [[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022/Translations|translation]] of project pages and share a word in your local language.

Best wishes,

'''International Team'''&lt;br /&gt;
'''Wiki Loves Folklore'''

[[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 04:50, 22 лютого 2022 (UTC)
&lt;/div&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Rockpeterson@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery&amp;oldid=22754428 --&gt;

== Coming soon ==

&lt;div class=&quot;plainlinks mw-content-ltr&quot; lang=&quot;uk&quot; dir=&quot;ltr&quot;&gt;
=== Зустрічайте: кілька покращень для інструментів ===

Привіт! 9 березня у вашій вікі стануть доступними декілька покращень щодо шаблонів:
* фундаментальні покращення [[Mw:Special:MyLanguage/Help:VisualEditor/User guide#Editing templates|діалогу вставляння шаблонів у візуальному редакторі]] ([[m:WMDE Technical Wishes/VisualEditor template dialog improvements|1]], [[m:WMDE Technical Wishes/Removing a template from a page using the VisualEditor|2]]),
* покращення для полегшення розташування шаблона на сторінці ([[m:WMDE Technical Wishes/Finding and inserting templates|3]]) (для діалогів вставляння шаблона у [[Mw:Special:MyLanguage/Help:VisualEditor/User guide#Editing templates|візуальному редакторі]], [[Mw:Special:MyLanguage/Extension:WikiEditor#/media/File:VectorEditorBasic-en.png|редакторі вікітексту 2010]] і [[Mw:Special:MyLanguage/2017 wikitext editor|новому режимі вікітексту]]),
* і покращення розширення підсвічування синтаксису [[Mw:Special:MyLanguage/Extension:CodeMirror|CodeMirror]] ([[m:WMDE Technical Wishes/Improved Color Scheme of Syntax Highlighting|4]], [[m:WMDE Technical Wishes/Bracket Matching|5]]) (доступному у вікі з напрямком письма зліва-направо).

Усі ці зміни є частиною проєкту «[[m:WMDE Technical Wishes/Templates|Шаблони]]» команди [[m:WMDE Technical Wishes|WMDE Technical Wishes]]. Ми сподіваємося, що вони допоможуть вам у вашій роботі, і будемо раді почути ваші відгуки на сторінках обговорення цих проєктів. &lt;/div&gt; - [[m:User:Johanna Strodt (WMDE)|Johanna Strodt (WMDE)]] 12:39, 28 лютого 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Johanna Strodt (WMDE)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=WMDE_Technical_Wishes/Technical_Wishes_News_list_all_village_pumps&amp;oldid=22907463 --&gt;

== Повідомлення щодо ратифікації та загальної поінформованості == 

Вітаємо,

Фонду Вікімедіа відомо про неймовірні труднощі, які зараз переживає ваша спільнота. Війна та насильство забирають життя, руйнують будь-яке відчуття миру та підривають відчуття безпеки. Ми також розуміємо, що багато з вас продовжать робити внески у проекти та брати участь у процесах, щоб підтримати звичні рутини мирного часу. 

Згідно з [https://wikimediafoundation.org/news/2022/03/01/wikimedia-foundation-calls-for-continued-access-to-free-and-open-knowledge/ офіційним закликом] Фонду до продовження ​​надання доступу до вільних і відкритих знань протягом війни в Україні, ми підтримуємо наших волонтерів в Україні, Росії та в усьому світі, які вимагають негайного та мирного врегулювання конфлікту.

Сьогодні ми повідомляємо про голосування за оновлені [https://meta.wikimedia.org/wiki/Universal%20Code%20of%20Conduct/Enforcement%20guidelines настанови] щодо виконання [https://meta.wikimedia.org/wiki/Universal_Code_of_Conduct Універсального Кодексу Поведінки] (УКП). Хоча ми продовжимо ділитися інформацією про УКП з вашою спільнотою, ми не очікуємо швидких відповідей чи реакцій, особливо за теперішніх подій. Голосування щодо ратифікації також не буде останнім шансом вплинути на настанови чи на сам УКП, оскільки обидва документи будуть переглядатись разом зі спільнотою щороку.

Голосування за ратифікацію розпочнеться на [https://meta.wikimedia.org/wiki/Universal_Code_of_Conduct/Enforcement_guidelines/Voting SecurePoll] 7 березня 2022 року і закінчиться 21 березня 2022 року. Докладніші відомості щодо виборів та вимог до виборців [https://meta.wikimedia.org/wiki/Universal_Code_of_Conduct/Enforcement_guidelines/Voter_information знаходяться на Meta-Wiki].

Універсальний кодекс поведінки (УКП) пояснює базові принципи прийнятної поведінки для всієї спільноти. Переглянуті настанови, розроблені комітетом, що очолюється спільнотою, були опубліковані 24 січня 2022 року. У них сформульовані базові правила для всієї спільноти – водночас, ми пропонуємо спільнотам продовжувати вносити доповнення з урахуванням власної точки зору. Детальніше [https://meta.wikimedia.org/wiki/Universal_Code_of_Conduct/Project про проект УКП можна прочитати тут].

Запрошуємо вас залишати коментарі на сторінках обговорення Meta-Wiki будь-якою мовою. Також ви можете зв’язатися з командою проекту через електронну пошту: ucocproject@wikimedia.org

З повагою,

Команда стратегії та управління руху Вікімедіа

Фонд Вікімедіа

(This message has been translated by a Ukrainian language translator and distributed by [[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 18:24, 7 березня 2022 (UTC))

== Wiki Loves Folklore 2022 ends tomorrow ==

[[File:Wiki Loves Folklore Logo.svg|right|frameless|180px]]
International photographic contest [[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022| Wiki Loves Folklore 2022]] ends on 15th March 2022 23:59:59 UTC. This is the last chance of the year to upload images about local folk culture, festival, cuisine, costume, folklore etc on Wikimedia Commons. Watch out our social media handles for regular updates and declaration of Winners. 

([https://www.facebook.com/WikiLovesFolklore/ Facebook] , [https://twitter.com/WikiFolklore Twitter ] , [https://www.instagram.com/wikilovesfolklore/ Instagram])

The writing competition Feminism and Folklore will run till 31st of March 2022 23:59:59 UTC. Write about your local folk tradition, women, folk festivals, folk dances, folk music, folk activities, folk games, folk cuisine, folk wear, folklore, and tradition, including ballads, folktales, fairy tales, legends, traditional song and dance, folk plays, games, seasonal events, calendar customs, folk arts, folk religion, mythology etc. on your local Wikipedia. Check if your [[:m:Feminism and Folklore 2022/Project Page|local Wikipedia is participating]]

A special competition called '''Wiki Loves Falles''' is organised in Spain and the world during 15th March 2022 till 15th April 2022 to document local folk culture and [[:en:Falles|Falles]] in Valencia, Spain. Learn more about it on  [[:ca:Viquiprojecte:Falles 2022|Catalan Wikipedia project page]].

We look forward for your immense co-operation.

Thanks 
Wiki Loves Folklore international Team
[[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 14:41, 14 березня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Rockpeterson@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery&amp;oldid=22754428 --&gt;

== Invitation to join the first Wikisource Triage meeting on 21st March 2022 ==

Hello everyone,

[[User:SWilson (WMF)|Sam Wilson]] and [[User:SGill (WMF)|I]] are excited to share that we will be hosting regular [[:meta:Wikisource Triage meetings|Wikisource Triage meetings]], starting from 21st March 2022. 

These meetings aim to foster the growth of a technical community of Wikisource developers and contributors. The meetings will be primarily focused on identifying, prioritizing and estimating tasks on the All-and-every-Wikisource and ProofreadPage workboards (among others) on Phabricator and eventually reduce the backlog of technical tasks and bugs related to Wikisource by making incremental improvements to Wikisource infrastructure and coordinating these changes with the Wikisource communities.

While these meetings are technology focused, non-technical Wikisource contributors are also invited to join and share any technical challenges that they are facing and we will help them to create phabricator tickets. Newbie developers are also more than welcome!

The first meeting has been scheduled for 21st March 2022 at 10:30 AM UTC / 4:00 PM IST ([https://zonestamp.toolforge.org/1647858641 Check your local time]). If you are interested in joining the meeting, kindly leave a message on '''sgill@wikimedia.org''' and we will add you to the calendar invite. 

Meanwhile, feel free to [[:meta:Wikisource Triage meetings|check out the page on Meta-wiki]] and suggest topics for the agenda.

On behalf of [[User:SWilson (WMF)|Sam Wilson]] and [[User:SGill (WMF)|Satdeep Gill]]

&lt;small&gt;Sent by [[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 15:52, 15 березня 2022 (UTC)&lt;/small&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGill (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGill_(WMF)/lists/WS_VPs&amp;oldid=22324971 --&gt;

== &lt;section begin=&quot;announcement-header&quot; /&gt;Leadership Development Working Group: Reminder to apply by 10 April 2022&lt;section end=&quot;announcement-header&quot; /&gt; ==
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group/Participate/Announcement/Reminder|You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group/Participate/Announcement/Reminder|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Leadership Development Working Group/Participate/Announcement/Reminder}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''
Hello everyone,

The Community Development team at the Wikimedia Foundation is supporting the creation of a global, community-driven [[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group|Leadership Development Working Group]]. The purpose of the working group is to advise leadership development work. Feedback was collected in February 2022 and a [[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group/Participate#5. Summary of Call for Feedback|summary of the feedback]] is on Meta-wiki. The application period to join the Working Group is now open and is closing soon on April 10, 2022. Please [[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group/Purpose and Structure#3. How is the working group formed and structured?|review the information about the working group]], share with community members who might be interested, and [[m:Special:MyLanguage/Leadership Development Working Group/Participate#1. How to participate|apply if you are interested]]. 

Thank you, 

-[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 11:01, 4 квітня 2022 (UTC)

== &lt;section begin=&quot;announcement-header&quot; /&gt;Join the Wikimedia Foundation Annual Plan conversations with Maryana Iskander&lt;section end=&quot;announcement-header&quot; /&gt; ==
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt; 
:[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Annual Plan/2022-2023/Conversations/Announcement|''You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.'']]
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Annual Plan/2022-2023/Conversations/Announcement|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation Annual Plan/2022-2023/Conversations/Announcement}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

Hello,

The [[m:Special:MyLanguage/Movement Communications|Movement Communications]] and [[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance|Movement Strategy and Governance]] teams invite you to discuss the '''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Annual Plan/2022-2023/draft|2022-23 Wikimedia Foundation Annual Plan]]''', a plan of record for the Wikimedia Foundation's work.

These conversations continue [[m:User:MIskander-WMF|Maryana Iskander]]'s [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Chief Executive Officer/Maryana’s Listening Tour|Wikimedia Foundation Chief Executive Officer listening tour]]. 

The conversations are about these questions:
* The [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia 2030|2030 Wikimedia Movement Strategy]] sets a direction toward &quot;knowledge as a service&quot; and &quot;knowledge equity&quot;. The Wikimedia Foundation wants to plan according to these two goals. How do you think the Wikimedia Foundation should apply them to our work?
* The Wikimedia Foundation continues to explore better ways of working at a regional level. We have increased our regional focus in areas like grants, new features, and community conversations. What is working well? How can we improve?
* Anyone can contribute to the Movement Strategy process. Let's collect your activities, ideas, requests, and lessons learned. How can the Wikimedia Foundation better support the volunteers and affiliates working in Movement Strategy activities?

You can find [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Annual Plan/2022-2023/draft/Your Input|'''the schedule of calls on Meta-wiki''']].

The information will be available in multiple languages. Each call will be open to anyone to attend. Live interpretation will be available in some calls.

Best regards,&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt; 
--[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 10:22, 15 квітня 2022 (UTC)

== &lt;section begin=&quot;announcement-header&quot; /&gt;Movement Strategy and Governance News – Issue 6&lt;section end=&quot;announcement-header&quot;/&gt; == 

&lt;section begin=&quot;ucoc-newsletter&quot;/&gt;
&lt;div style = &quot;line-height: 1.2&quot;&gt;
&lt;span style=&quot;font-size:200%;&quot;&gt;'''Movement Strategy and Governance News'''&lt;/span&gt;&lt;br&gt;
&lt;span style=&quot;font-size:120%; color:#404040;&quot;&gt;'''Issue 6, April 2022'''&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;font-size:120%; float:right;&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6|'''Read the full newsletter''']]&lt;/span&gt;
----

Welcome to the sixth issue of Movement Strategy and Governance News! This revamped newsletter distributes relevant news and events about the Movement Charter, Universal Code of Conduct, Movement Strategy Implementation grants, Board of trustees elections and other relevant MSG topics.

This Newsletter will be distributed quarterly, while the more frequent Updates will also be delivered weekly. Please remember to subscribe [[m:Special:MyLanguage/Global message delivery/Targets/MSG Newsletter Subscription|here]] if you would like to receive future issues of this newsletter.
&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;margin-top:3px; padding:10px 10px 10px 20px; background:#fffff; border:2px solid #808080; border-radius:4px; font-size:100%;&quot;&gt;

*'''Leadership Development -''' A Working Group is Forming! - The application to join the Leadership Development Working Group closed on April 10th, 2022, and up to 12 community members will be selected to participate in the working group. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A1|continue reading]])
*'''Universal Code of Conduct Ratification Results are out! -''' The global decision process on the enforcement of the UCoC via SecurePoll was held from 7 to 21 March. Over 2,300 eligible voters from at least 128 different home projects submitted their opinions and comments. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A2|continue reading]])
*'''Movement Discussions on Hubs -''' The Global Conversation event on Regional and Thematic Hubs was held on Saturday, March 12, and was attended by 84 diverse Wikimedians from across the movement. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A3|continue reading]])
*'''Movement Strategy Grants Remain Open! -''' Since the start of the year, six proposals with a total value of about $80,000 USD have been approved. Do you have a movement strategy project idea? Reach out to us! ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A4|continue reading]])
*'''The Movement Charter Drafting Committee is All Set! -''' The Committee of fifteen members which was elected in October 2021, has agreed on the essential values and methods for its work, and has started to create the outline of the Movement Charter draft. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A5|continue reading]])
*'''Introducing Movement Strategy Weekly -''' Contribute and Subscribe! - The MSG team have just launched the updates portal, which is connected to the various Movement Strategy pages on Meta-wiki. Subscriber to get  up-to-date news about the various ongoing projects. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A6|continue reading]])
*'''Diff Blogs -''' Check out the most recent publications about Movement Strategy on Wikimedia Diff. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/6#A7|continue reading]])
&lt;/div&gt;&lt;section end=&quot;ucoc-newsletter&quot;/&gt;   
--[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 12:22, 23 квітня 2022 (UTC)

=== Next steps: Universal Code of Conduct (UCoC) and UCoC Enforcement Guidelines === 
---- 
Hi there. Here comes more information about next steps when it comes the UCoC Enforcement Guidelines. --[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 19:36, 25 квітня 2022 (UTC) 
----

After reviewing vote results and accompanying comments, the Community Affairs Committee decided to launch a fresh round of community consultations. After that, the refined text of the Guidelines will be put for another vote.

The comments have shown that community members unequivocally support creating a safe and welcoming culture that stops hostile and toxic behaviour, supports victims of such actions, and encourages good-faith people to be productive on the Wikimedia projects.
While the results did show that support for the UCoC Guidelines exceeded the required 50%+1 vote, the comments highlighted that further revisions would be required to have strong community support to follow through with enforcement.

Therefore the Committee instructed the Foundation to:

Conduct another round of community consultations, and put the newly-refined Guidelines for a community vote.

The WMF team will seek feedback on four topics that stood out among the voter comments. You can learn more about the four topics and the Committee's findings on [https://meta.wikimedia.org/wiki/Wikimedia_Foundation_Board_noticeboard/April_2022_-_Board_of_Trustees_on_Next_steps:_Universal_Code_of_Conduct_(UCoC)_and_UCoC_Enforcement_Guidelines this Meta page].

== &lt;section begin=&quot;announcement-header&quot; /&gt;2022 Board of Trustees Call for Candidates&lt;section end=&quot;announcement-header&quot; /&gt; ==
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt; 
:''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Call for Candidates/Short|You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Call for Candidates/Short|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Call for Candidates/Short}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

The Board of Trustees seeks candidates for the 2022 Board of Trustees election. [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia_Foundation_elections/2022/Announcement/Call_for_Candidates|'''Read more on Meta-wiki.''']]

The [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022|2022 Board of Trustees election]] is here! Please consider submitting your candidacy to serve on the Board of Trustees.

The Wikimedia Foundation Board of Trustees oversees the Wikimedia Foundation's operations. Community-and-affiliate selected trustees and Board-appointed trustees make up the Board of Trustees. Each trustee serves a three year term. The Wikimedia community has the opportunity to vote for community-and-affiliate selected trustees.

The Wikimedia community will vote to fill two seats on the Board in 2022. This is an opportunity to improve the representation, diversity, and expertise of the Board as a team.

Who are potential candidates? Are you a potential candidate? Find out more on the [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Apply to be a Candidate|Apply to be a Candidate page]].

Thank you for your support, 

Movement Strategy and Governance on behalf of the Elections Committee and the Board of Trustees&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

--[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 17:26, 25 квітня 2022 (UTC)

== Поговорімо про Стаціонарні покращення ==

[[File:New table of contents shown on English wikipedia.png|thumb]]
Привіт!

Чи помітили ви, що деякі вікі мають інакший інтерфейс стаціонарної версії? Вам цікаво, що буде далі? Можливо, у вас є запитання чи ідеї щодо дизайну чи технічного боку справи?

Приєднуйтеся на онлайн-зустріч з командою, яка працює над [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|Стаціонарними покращеннями]]! Вона відбудеться '''29 квітня 2022 о 16:00 й 21:00 EEST''' у Zoom. '''[https://wikimedia.zoom.us/j/88045453898 Натисніть тут, щоб приєднатись]'''. ID зустрічі: 88045453898 [https://wikimedia.zoom.us/u/kcOMICmyyA Дзвінок з телефона].

'''Програма'''

* Новини про найсвіжіші розробки
* Запитання й відповіді, обговорення

'''Формат'''

Зустріч не буде записуватися чи транслюватися. Нотатки вестимуться у [https://docs.google.com/document/d/1G4tfss-JBVxyZMxGlOj5MCBhOO-0sLekquFoa2XiQb8/edit# файлі Google Документів]. Вестиме цю зустріч [[mw:User:OVasileva_(WMF)|Ольга Васильєва]] (менеджерка продукту). Презентація буде англійською.

Ми можемо відповісти на запитання англійською, французькою, італійською й польською. Якщо ви б хотіли поставити запитання заздалегідь, додайте їх на [[mw:Talk:Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінку обговорення]] або надішліть на sgrabarczuk@wikimedia.org.

На цій зустрічі діє як [[foundation:Friendly_space_policy|Політика дружнього простору]], так і [[mw:Special:MyLanguage/Code_of_Conduct|Кодекс поведінки]] технічних просторів Вікімедіа. Zoom підлягає [[foundation:Privacy_policy|політиці конфіденційності ФВМ]].

Будемо раді вас бачити! [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|обговорення]]) 02:39, 27 квітня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Coming soon: Improvements for templates ==

&lt;div class=&quot;plainlinks mw-content-ltr&quot; lang=&quot;uk&quot; dir=&quot;ltr&quot;&gt;
&lt;!--T:11--&gt;
[[File:Overview of changes in the VisualEditor template dialog by WMDE Technical Wishes.webm|thumb|Фундаментальні зміни у діалоговому віконці шаблону.]]
Привіт! У вашій вікі скоро станеться більше змін, які стосуються шаблонів:

[[mw:Special:MyLanguage/Help:VisualEditor/User guide#Editing templates|'''Діалогове віконце шаблону''' у візуальному редакторі]] й у [[mw:Special:MyLanguage/2017 wikitext editor|редакторі вікітексту 2017]] (бета) буде '''ґрунтовно покращене''': 
Це має допомогти користувачам краще розуміти, що шаблони від них очікує, як його переглядати, як додавати параметри. 
* [[metawiki:WMDE Technical Wishes/VisualEditor template dialog improvements|сторінка проєкту]], [[metawiki:Talk:WMDE Technical Wishes/VisualEditor template dialog improvements|сторінка обговорення]]

Для '''підсвічуванні синтаксису''' (розширення [[mw:Special:MyLanguage/Extension:CodeMirror|CodeMirror]]) у своїх налаштуваннях ви можете увімкнути кольорову схему '''для дальтоніків'''. 
* [[metawiki:WMDE Technical Wishes/Improved Color Scheme of Syntax Highlighting#Color-blind_mode|сторінка проєкту]], [[metawiki:Talk:WMDE Technical Wishes/Improved Color Scheme of Syntax Highlighting|сторінка обговорення]]

Впровадження заплановане на 10 може. Це останній набір покращень від команди [[m:WMDE Technical Wishes|WMDE Technical Wishes]] у [[m:WMDE Technical Wishes/Templates|її роботі над шаблонами]]. 

Ми будемо раді почути ваші відгуки на наших сторінках обговорення!
&lt;/div&gt; -- [[m:User:Johanna Strodt (WMDE)|Johanna Strodt (WMDE)]] 11:14, 29 квітня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Johanna Strodt (WMDE)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=WMDE_Technical_Wishes/Technical_Wishes_News_list_all_village_pumps&amp;oldid=23222263 --&gt;

== &lt;span lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;Editing news 2022 #1&lt;/span&gt; ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
&lt;section begin=&quot;message&quot;/&gt;&lt;i&gt;[[metawiki:VisualEditor/Newsletter/2022/April|Read this in another language]] • [[m:VisualEditor/Newsletter|Subscription list for this multilingual newsletter]]&lt;/i&gt;
[[File:Junior Contributor New Topic Tool Completion Rate.png|thumb|New editors were more successful with this new tool.]]

The [[mw:Special:MyLanguage/Help:DiscussionTools#New discussion tool|New topic tool]] helps editors create new ==Sections== on discussion pages.  New editors are more successful with this new tool.  You can [[mw:Talk pages project/New topic#21 April 2022|read the report]].  Soon, the Editing team will offer this to all editors at the 20 Wikipedias that participated in the test.  You will be able to turn it off at [[Special:Preferences#mw-prefsection-editing-discussion]].&lt;section end=&quot;message&quot;/&gt;
&lt;/div&gt;

[[User:Whatamidoing (WMF)|Whatamidoing (WMF)]] 18:56, 2 травня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Quiddity (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Global_message_delivery/Targets/VisualEditor/Newsletter/Wikis_with_VE&amp;oldid=22019984 --&gt;

== &lt;span lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;Wikimedia Foundation Board of Trustees election 2022 - Call for Election Volunteers&lt;/span&gt; ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Election Volunteers/2022/Call for Election Volunteers|You can find this message translated into additional languages on Meta-wiki.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Election Volunteers/2022/Call for Election Volunteers|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Movement Strategy and Governance/Election Volunteers/2022/Call for Election Volunteers}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''
The Movement Strategy and Governance team is looking for community members to serve as election volunteers in the upcoming Board of Trustees election.

The idea of the Election Volunteer Program came up during the 2021 Wikimedia Board of Trustees Election. This program turned out to be successful. With the help of Election Volunteers we were able to increase outreach and participation in the election by 1,753 voters over 2017.  Overall turnout was 10.13%, 1.1 percentage points more, and 214 wikis were represented in the election. 

There were a total of 74 wikis that did not participate in 2017 that produced voters in the 2021 election. Can you help increase the participation even more?

Election volunteers will help in the following areas:
* Translate short messages and announce the ongoing election process in community channels
* Optional: Monitor community channels for community comments and questions

Volunteers should:

* Maintain the friendly space policy during conversations and events
* Present the guidelines and voting information to the community in a neutral manner

Do you want to be an election volunteer and ensure your community is represented in the vote? Sign up [[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Election Volunteers/About|here]] to receive updates. You can use the [[m:Special:MyLanguage/Talk:Movement Strategy and Governance/Election Volunteers/About|talk page]] for questions about translation.&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;

[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]]
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;

== Підкажіть новачку ==

Вітаю, я тут прочитав [[Довідка:Посібник новачка]] новачка й у мене більше питань, ніж відповідей. Головне, там не написано, що робити якщо у наявності є просто фото сторінок, а не скан. Чи обов'язковий індекс, якщо я хочу просто додати статтю Багалія з журналу 1918 року? Весь журнал не має сенсу завантажувати, через те, що він білінгвальний та не всі статті там вільні. Також, чи є практика якось зазначати, що текст написаний певним правописом, наприклад грінченківкою? І чи є посібник для вставлення зображень в текст? --[[Користувач:Venzz|Venzz]] ([[Обговорення користувача:Venzz|обговорення]]) 21:23, 8 травня 2022 (UTC)
: {{Ping|Venzz}} Вітаю.
# Індекс для нового видання у Джерелах є '''обов'язковим'''. Формати для багатосторінкових видань — pdf, djvu; лише для одної сторінки (наприклад, якийсь документ) може бути jpeg, але це виняток, навіть і для одної сторінки краще мати pdf або djvu.
# Всі видання до 1 січня 1927 року (у наступному році — до 1 січня 1928 р.) є вільними. Тому можна вільно завантажувати цей часопис у Сховище і створювати відповідний індекс. Стосовно двомовності, вичитувати треба україномовні сторінки.
# Правопис зазначається у відповідному параметрі шаблону {{tl|Заголовок}} на етапі створення сторінки в основному просторі, коли вже вичитаний індекс.
# [[Довідка:Додавання зображень]]. Ось приклад розміщення зображення [[Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/1]] --[[Користувач:Leh Palych|Leh Palych]] ([[Обговорення користувача:Leh Palych|обговорення]]) 22:44, 8 травня 2022 (UTC)
#: Я не дуже розумію як видання до 1 січня 1928 року може бути вільним, якщо воно містить твори захищені авторським правом. Хіба такі видання не заборонено на Вікісховище завантажувати? Я бачив там енциклопедію Паулі-Віссова з вирізаними невільними статями. Не думаю, що для україномовних видань там є виключення.
#: Тобто, якщо у мене немає pdf чи djvu скану, мені тут просто нічого робити з потрібним мені журналом? Просто у російськомовному розділі таких обмежень не має і я там оцифрував багато статей стосовно історії України. --[[Користувач:Venzz|Venzz]] ([[Обговорення користувача:Venzz|обговорення]]) 06:40, 9 травня 2022 (UTC)
:::# Сервери Вікісховища розташовані в США. На цей час за законами США всі видання до 1 січня 1927 року вважаються вільними, тому їх можна розміщувати без будь-яких змін у Вікісховищі.
:::# Скан — це узагальнювальне поняття. Мається на увазі будь-який технічний засіб, який створює цифрове відтворення видання, що візуально повністю відповідає паперовому оригіналу . Якщо ви достатньо якісно сфотографуєте всі сторінки видання, а потім ці фото об'єднаєте в один pdf-файл, це також буде відповідати правилам Вікіджерел.
:::# У кожному мовному розділі Джерел діють свої правила. За взірець треба брати найбільші, франц. та польський, розділи, де, відповідно, &gt; 300 тис. та 200 тис. текстів, які базуються на індексах, а це 98,4% та 98,8% від усіх сторінок основного простору в цих мовних розділах. Для порівняння, в рос. розділі лише 26%.--[[Користувач:Leh Palych|Leh Palych]] ([[Обговорення користувача:Leh Palych|обговорення]]) 14:26, 9 травня 2022 (UTC)
::::{{Ping|Venzz}} Що це за журнал і що за стаття? --[[Користувач:Madvin|Madvin]] ([[Обговорення користувача:Madvin|обговорення]]) 08:04, 11 травня 2022 (UTC)
::::: Ось у мене в чернетці [[Користувач:Venzz/Чернетка|текст статті Багалія]]. Журнал двомовний &quot;Внешкольное образование / Позашкільна освіта&quot; №1, 1918. У мене є світлини першого номера у [[:Файл:Pozashkilna osvita, №1, 1918 p. 21.png|такій якості]]. Фотографував сам у науковій бібліотеці, в принципі можу такої якості світлини зібрати у пдф, якщо потрібно. --[[Користувач:Venzz|Venzz]] ([[Обговорення користувача:Venzz|обговорення]]) 12:26, 11 травня 2022 (UTC)

== Poll regarding Third Wikisource Triage meeting ==

Hello fellow Wikisource enthusiasts!
 
We will be organizing the third [[:m:Wikisource Triage meetings|Wikisource Triage meeting]] in the last week of May and we need your help to decide on a time and date that works best for the most number of people. Kindly share your availabilities at the wudele link below by 20th May 2022: 
 
https://wudele.toolforge.org/ctQEP3He1XCNullZ
 
Meanwhile, feel free to check out [[:m:Wikisource Triage meetings|the page on Meta-wiki]] and suggest topics for the agenda.
 
Regards
 
[[:m:User:SWilson (WMF)|Sam Wilson (WMF)]] and [[:m:User:SGill (WMF)|Satdeep Gill (WMF)]]
 
&lt;small&gt;Sent via [[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 03:38, 14 травня 2022 (UTC)&lt;/small&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGill (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGill_(WMF)/lists/WS_VPs&amp;oldid=23283908 --&gt;

== Поговорімо про Стаціонарні покращення ==

[[File:WP20Symbols MediaWiki light background.svg|200px|right]]
Привіт!

Чи помітили ви, що деякі вікі мають [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop Improvements|інакший інтерфейс стаціонарної версії]]? Вам цікаво, що буде далі? Можливо, у вас є запитання чи ідеї щодо дизайну чи технічного боку справи?

Приєднуйтеся на онлайн-зустріч з командою, яка працює над Стаціонарними покращеннями! Вона відбудеться '''17 травня 2022 о [https://www.timeanddate.com/worldclock/fixedtime.html?iso=20220517T1200 12:00 UTC] й [https://www.timeanddate.com/worldclock/fixedtime.html?iso=20220517T1900 19:00 UTC]''' у Zoom. '''[https://wikimedia.zoom.us/j/86217494304 Натисніть тут, щоб приєднатись]'''. ID зустрічі: 86217494304 [https://wikimedia.zoom.us/u/k7CirSh8W Дзвінок з телефона].

'''Програма'''

* Новини про найсвіжіші розробки
* Запитання й відповіді, обговорення

'''Формат'''

Зустріч не буде записуватися чи транслюватися. Нотатки вестимуться у [https://docs.google.com/document/d/1G4tfss-JBVxyZMxGlOj5MCBhOO-0sLekquFoa2XiQb8/edit# файлі Google Документів]. Вестиме цю зустріч [[User:OVasileva (WMF)|Ольга Васильєва]] (менеджерка продукту). Презентація буде англійською.

Ми можемо відповісти на запитання англійською, італійською, польською, а також (лише на першій зустрічі) фарсі, в'єтнамською, і (лише на другій) португальською, іспанською, російською. Якщо ви б хотіли поставити запитання заздалегідь, додайте їх на [[mw:Talk:Reading/Web/Desktop Improvements|сторінку обговорення]] або надішліть на sgrabarczuk@wikimedia.org.

На цій зустрічі діє як [[foundation:Friendly_space_policy|Політика дружнього простору]], так і [[mw:Special:MyLanguage/Code of Conduct|Кодекс поведінки]] технічних просторів Вікімедіа. Zoom підлягає [[foundation:Privacy_policy|політиці конфіденційності ФВМ]].

Будемо раді вас бачити! [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|обговорення]]) 07:44, 14 травня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Invitation to join the third Wikisource Triage meeting (28th May 2022) ==

Hello fellow Wikisource enthusiasts!


We are the hosting the [[:m:Wikisource Triage meetings|Wikisource Triage meeting]] on '''28th May 2022 at 11 AM UTC / 4:30 PM IST''' ([https://zonestamp.toolforge.org/1653735600 check your local time]) according to the [https://wudele.toolforge.org/ctQEP3He1XCNullZ wudele poll]. We will be welcoming some developers who contributed to Wikisource related tasks during the recently concluded [[:m:Indic Hackathon 2022|Indic Hackathon]].

As always, you don't have to be a developer to participate in these meetings but the focus of these meetings is to improve the Wikisource infrastructure. 

If you are interested in joining the meeting, kindly leave a message on '''sgill@wikimedia.org''' and we will add you to the calendar invite.

Meanwhile, feel free to check out [[:m:Wikisource Triage meetings|the page on Meta-wiki]] and suggest any other topics for the agenda.

Regards

[[:m:User:SWilson (WMF)|Sam Wilson (WMF)]] and [[:m:User:SGill (WMF)|Satdeep Gill (WMF)]]

&lt;small&gt; Sent using [[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 03:39, 23 травня 2022 (UTC) &lt;/small&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGill (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGill_(WMF)/lists/WS_VPs&amp;oldid=23314792 --&gt;

== Звіт про відгуки виборців під час ратифікації Настанов із правозастосування Універсального кодексу поведінки (УКП) ==

&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Voting/Report/Announcement|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Voting/Report/Announcement}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''
Привіт усім!

Команда проєкту Універсального кодексу поведінки (УКП) завершила аналіз відгуків, що подавалися під час ратифікаційного голосування щодо Настанов із правозастосування Універсального кодексу поведінки. 

Після завершення укладання редакції Настанов із правозастосування УКП у 2022 році, вікімедійна спільнота провела голосування щодо настанов. Свої голоси подали виборці з 137 спільнот, 9 найбільшими з яких були англійська, німецька, французька, російська, польська, іспанська, китайська, японська, італійська Вікіпедії та Мета-вікі. 

Ті, хто голосували, мали можливість залишити коментарі щодо тексту редакції. 658 учасників залишили коментарі. 77% коментарів написані англійською. Виборці залишили коментар 24 мовами, найбільше англійською (508), німецькою (34), японською (28), французькою (25) та російською (12). 

Звіт буде надіслано редакційному комітету, який перегляне настанови з правозастосування на основі отриманого від спільноти відгуку під час нещодавнього голосування. Публічна версія звіту  [[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Voting/Report|'''опублікована на Мета-вікі тут''']]. Звіт доступний у перекладах на Мета-вікі. {{int:please-translate}} 

Ще раз дякуємо усім, хто взяли участь у голосуванні й обговореннях. Ми запрошуємо усіх долучатися до наступних обговорень спільноти. Більше інформації про Універсальний кодекс поведінки та Настанови з правозастосування можна знайти [[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Project|на Мета-вікі]].

Від імені команди проєкту Універсального кодексу поведінки&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] 10:56, 26 травня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;

== Зміни Настанов з правозастосування Універсального кодексу поведінки (УКП) ==

&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Revision discussions/Announcement|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Universal Code of Conduct/Enforcement guidelines/Revision discussions/Announcement}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''
Привіт усім!

Хочемо ознайомити вас із новинами щодо роботи над Настановами з правозастосування Універсального кодексу поведінки. Після завершення березневого голосування спільнотою щодо настанов, [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation Community Affairs Committee|Комітет зі справ спільноти (КСС)]] Ради [https://lists.wikimedia.org/hyperkitty/list/wikimedia-l@lists.wikimedia.org/thread/JAYQN3NYKCHQHONMUONYTI6WRKZFQNSC/ попросив, щоб деякі місця настанов були покращені] перед фінальним розглядом Радою. Ці місця виявлені на основі обговорень спільноти та коментарів, які писали під час голосування. КСС також просить про перегляд контроверсійної примітки у пункті 3.1 самого УКП.

Ще раз висловлюємо вдячність усім, хто голосували, особливо тим, хто залишили конструктивні відгуки й коментарі! Команда проєкту працює з Радою над тим, щоб визначити часові рамки цієї роботи і повідомить про них наступного місяця. 

Члени двох попередніх [[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Drafting committee|редакційних комітетів УКП]] щедро погодилися виділити час, щоб допомогти з покращеннями настанов. Ви можете почитати більше про них і їхню роботу [[m:Special:MyLanguage/Universal Code of Conduct/Drafting committee#Revisions_Committee|тут]], а також почитати [[m:Special:MyLanguage/Universal_Code_of_Conduct/Drafting_committee/Phase_2_meeting_summaries#2022|нотатки з їх щотижневих зустрічей у 2022]]. 

Вікімедійці дали багато цінних коментарів під час голосування та в інших обговореннях. Зважаючи на розмір та різноманіття спільноти Вікімедіа, існує ще більше голосів, які можуть подати ідеї того, як покращити настанови із правозастосування, і ще цінніші ідеї щодо самого процесу. Щоб допомогти Комітету змін визначити покращення, просимо дати відповідь на кілька запитань від комітету. Завітайте на сторінки Мета-вікі ([[m:Special:MyLanguage/Universal_Code_of_Conduct/Enforcement_guidelines/Revision_discussions|Обговорення змін Настанов із правозастосування]], [[m:Special:MyLanguage/Universal_Code_of_Conduct/Policy text/Revision_discussions|Обговорення змін тексту політики]]), щоб донести свої думки до комітету — дуже важливо, щоб було почуто точки зору з різних спільнот, перш ніж комітет почне писати пропозиції нової редакції.

Від імені Команди проєкту УКП &lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

Thank you @[[User:Ата|Ата]] for your translation! 

--[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] 21:33, 2 червня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;

== Poll regarding Fourth Wikisource Triage meeting ==

Hello fellow Wikisource enthusiasts!
 
We will be organizing the '''fourth [[:m:Wikisource Triage meetings|Wikisource Triage meeting]]''' in the last week of June and we need your help to decide on a time and date that works best for the most number of people. Kindly '''share your availabilities''' at the wudele link below '''by 20th June 2022''': 
 
https://wudele.toolforge.org/wstriage4
 
Meanwhile, feel free to check out [[:m:Wikisource Triage meetings|the page on Meta-wiki]] and suggest topics for the agenda.
 
Regards

[[:m:User:SWilson (WMF)|Sam Wilson (WMF)]] and [[:m:User:SGill (WMF)|Satdeep Gill (WMF)]]

&lt;small&gt;Sent via [[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 13:22, 14 червня 2022 (UTC)&lt;/small&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGill (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGill_(WMF)/lists/WS_VPs&amp;oldid=23314792 --&gt;

== Новини Стаціонарних покращень ==

[[File:Table of contents shown on English Wikipedia 02.webm|thumb]]
Привіт. Хочу поділитися новинами про проєкт [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|стаціонарних покращень]], над яким упродовж останніх кількох років працює Веб-команда Фонду Вікімедіа. Нашу роботу майже завершено! 🎉

Ми б хотіли, щоб ці покращення стали стандартними для читачів та редакторів у всіх вікі. &lt;span style=&quot;background-color:#fc3;&quot;&gt;Упродовж наступних тижнів ми почнемо обговорення у більшій кількості вікі, у тому числі у вашій. 🗓️&lt;/span&gt; Ми радо прочитаємо ваші пропозиції!

Цілі цього проєкту — зробити інтерфейс більш дружнім і комфортним для читачів і корисним для досвідчених користувачів. Проєкт складається з серії покращень функцій, які полегшують читання й ознайомлення, навігацію на сторінці, пошук, перемикання між мовами, використання вкладок статті та меню користувача та інше. Ці покращення уже є видимими за замовчуванням для читачів понад 30 вікі, у тому числі Вікіпедій [[:fr:|французькою]], [[:pt:|португальською]] та [[:fa:|фарсі]].

Зміни застосовуються лише до [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=vector}} векторного] оформлення. Користувачів [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=monobook}} Monobook] чи [{{fullurl:{{FULLPAGENAMEE}}|useskin=timeless}} Timeless] вони не зачіпають.

; Найновіші функції
* [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Features/Table of contents|Зміст]] — до нашої версії легше досягнутись, по ній легше орієнтуватись і переміщатись на сторінці без потреби її прокручувати. Ми зараз тестуємо його у пілотних вікі.  Він також доступний редакторам, які увімкнули собі тему Вектор 2022.
* [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Features/Page tools|Інструменти сторінки]]. Існує два види посилань на бічній панелі. Є дії й інструменти для окремих сторінок (як-от [[Special:RecentChangesLinked|Пов'язані зміни]]), і є посилання, які стосуються всієї вікі (як-то [[Special:RecentChanges|Нові редагування]]). Ми збираємося розділити їх на два інтуїтивні меню.
; Як увімкнути покращення
[[File:Desktop Improvements - how to enable globally.png|thumb|[[Special:GlobalPreferences#mw-prefsection-rendering|{{int:globalpreferences}}]]]]
* Можна увімкнути це персонально,  вибравши &quot;{{int:skinname-vector-2022}}&quot; на [[Special:Preferences#mw-prefsection-rendering|вкладці Вигляд у налаштуваннях]]. Можна увімкнути це для всі вікі одразу, скориставшись [[Special:GlobalPreferences#mw-prefsection-rendering|глобальними налаштуваннями]].
* У вікі, де зміни видимі за замовчуванням для всіх, користувачі, що увійшли в систему, завжди можуть вимкнути їх і повернутися до старого Вектора. У новому Векторі є легкодоступне посилання на бічній панелі.

; Дізнатися більше і відвідати наші події

Якщо ви хочете слідкувати за розвитком нашого проєкту, то можете [[mw:Special:Newsletter/28/subscribe|підписатися на нашу розсилку новин]]. Ви можете ознайомитися зі [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінками проєкту]], переглянути [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop_Improvements/Frequently_asked_questions|наші ЧаПи]], написати на [[mw:Talk:Reading/Web/Desktop_Improvements|сторінці обговорення проєкту]], а також [[mw:Special:MyLanguage/Reading/Web/Desktop Improvements/Updates/Talk to Web|завітати на онлайн-зустріч з нами]].

дякую! [[User:SGrabarczuk (WMF)|SGrabarczuk (WMF)]] ([[User talk:SGrabarczuk (WMF)|обговорення]]) 02:25, 21 червня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGrabarczuk (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGrabarczuk_(WMF)/sandbox/MM/Other_TOP20/uk&amp;oldid=22381338 --&gt;

== Invitation to join the fourth Wikisource Triage meeting (29th June 2022) ==

Hello fellow Wikisource enthusiasts!
 
We are the hosting the fourth [[:m:Wikisource Triage meetings|Wikisource Triage meeting]] on '''29th June 2022 at 10:00 AM UTC / 3:30 PM IST''' ([https://zonestamp.toolforge.org/1656496824 check your local time]) according to the [https://wudele.toolforge.org/wstriage4 wudele poll]. 
 
There is some exciting news about a few technical projects related to Wikisource that are getting started right now and we will be sharing more information during the meeting. 
 
As always, you don't have to be a developer to participate in these meetings but the focus of these meetings is to improve the Wikisource infrastructure. 
 
If you are interested in joining the meeting, kindly leave a message on '''sgill@wikimedia.org''' and we will add you to the calendar invite.
 
Meanwhile, feel free to check out [[:m:Wikisource Triage meetings|the page on Meta-wiki]] and suggest any other topics for the agenda.
 
Regards
 
[[:m:User:SWilson (WMF)|Sam Wilson (WMF)]] and [[:m:User:SGill (WMF)|Satdeep Gill (WMF)]]
 
&lt;small&gt; Sent using [[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 07:39, 23 червня 2022 (UTC)&lt;/small&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:SGill (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=User:SGill_(WMF)/lists/WS_VPs&amp;oldid=23314792 --&gt;

== Results of Wiki Loves Folklore 2022 is out! ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
{{int:please-translate}}
[[File:Wiki Loves Folklore Logo.svg|right|150px|frameless]]

Hi, Greetings

The winners for '''[[c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022|Wiki Loves Folklore 2022]]''' is announced!

We are happy to share with you winning images for this year's edition. This year saw over 8,584 images represented on commons in over 92 countries. Kindly see images '''[[:c:Commons:Wiki Loves Folklore 2022/Winners|here]]'''

Our profound gratitude to all the people who participated and organized local contests and photo walks for this project.

We hope to have you contribute to the campaign next year.

'''Thank you,'''

'''Wiki Loves Folklore International Team'''

--[[Користувач:MediaWiki message delivery|MediaWiki message delivery]] ([[Обговорення користувача:MediaWiki message delivery|обговорення]]) 16:13, 4 липня 2022 (UTC)

&lt;/div&gt;
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:Tiven2240@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Non-Technical_Village_Pumps_distribution_list&amp;oldid=23454230 --&gt;

==  Пропозиції тверджень для Виборчого компасу 2022 ==

&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Propose statements for the 2022 Election Compass| Це повідомлення також перекладене іншими мовами на Мета-вікі.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Propose statements for the 2022 Election Compass|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Propose statements for the 2022 Election Compass}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

Усім привіт,

[https://meta.wikimedia.org/wiki/Wikimedia_Foundation_elections/2022/Community_Voting/Election_Compass/uk Запрошуємо волонтерів пропонувати твердження], які будуть використані у Виборчому компасі на [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022|виборах до Ради повірених у 2022 році]].

Виборчий компас – це інструмент, що допомагає виборцям обирати кандидатів, які найкраще відповідають їхнім переконанням і поглядам. Члени вікіспільноти пропонуватимуть твердження, щодо яких кандидати мають надати відповіді, використовуючи шкалу Лайкерта (погоджуюся/нейтрально/не погоджуюся). Відповіді кандидатів на твердження будуть додані до Виборчого компасу. Виборці зможуть користуватися компасом, додаючи свої відповіді стосовно тверджень (погоджуюся/нейтрально/не погоджуюся). Як результат, компас покаже кандидатів, що найкраще відповідають переконанням і поглядам виборця.

Розклад подій для Виборчого компасу:

8–20 липня: Волонтери пропонують твердження для Виборчого компасу

21–22 липня: Виборчий комітет переглядає твердження, чи зрозумілими вони є і чи немає таких, що не відповідають тематиці виборів

23 липня – 1 серпня: волонтери голосують за твердження

2–4 серпня: Виборчий комітет обирає топ-15 тверджень

5–12 серпня: кандидати визначають свої позиції стосовно тверджень

15 серпня: Виборчий компас відкритий для виборців, які можуть використовувати його, щоб визначитися з голосуванням

Виборчий комітет визначить топ-15 тверджень на початку серпня. Виборчий комітет спостерігатиме за процесом за підтримки Команди Стратегії вікіруху та урядування. Зокрема Команда перевірить, чи запитання є зрозумілими, чи немає повторів, одруків тощо.

З найкращими побажаннями,

Команда Стратегії вікіруху та урядування

''Це повідомлення надіслане від імені спеціальної групи з відбору до Ради та Виборчого комітету''&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] 12:27, 12 липня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;

== &lt;section begin=&quot;announcement-header&quot; /&gt; Оголошення шести кандидатів на вибори до Ради повірених 2022&lt;section end=&quot;announcement-header&quot; /&gt; ==
&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Announcing the six candidates for the 2022 Board of Trustees election/Short| Це повідомлення також перекладене іншими мовами на Мета-вікі.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Announcing the six candidates for the 2022 Board of Trustees election/Short|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Announcing the six candidates for the 2022 Board of Trustees election/Short}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

Усім привіт,

Представники афіліатів завершили голосування. Оголошуємо відібраних кандидатів до Ради повірених у 2022 році:

* Tobechukwu Precious Friday ([[:m:User:Tochiprecious|Tochiprecious]])
* Farah Jack Mustaklem ([[:m:User:Fjmustak|Fjmustak]])
* Shani Evenstein Sigalov ([[:m:User:Esh77|Esh77]])
* Kunal Mehta ([[:m:User:Legoktm|Legoktm]])
* Michał Buczyński ([[:m:User:Aegis Maelstrom|Aegis Maelstrom]])
* Mike Peel ([[:m:User:Mike Peel|Mike Peel]])

Ви можете переглянути більше інформації про [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Results|Результати]] і [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Stats|Статистику]] цих виборів до Ради.

Організації-афіліати обрали представників, які голосували від імені афіліата. У середині червня представники афіліатів запропонували запитання для кандидатів. Відповіді, які надали кандидати, а також інформація від Аналітичного комітету стала в пригоді представникам, коли вони приймали рішення.

Будь ласка, знайдіть хвилину, щоб із вдячністю усвідомити внесок представників афіліатів та членів Аналітичного комітету – їхню участь у цьому процесі та допомогу з тим, щоб розширити можливості та різноманітність Ради повірених. Ці години волонтерської роботи об’єднують нас у розумінні та баченні. Дякуємо за те, що долучилися.

Дякуємо членам спільноти, які зголосилися бути кандидатами до Ради повірених. Це далеко не легке рішення – приєднатися до Ради повірених. Час і відданість, яку демонструють кандидати, свідчить про рівень їхньої відповідальності перед вікірухом. Вітання кандидатам, які були відібрані. Багато-багато шани і вдячності до кандидатів, яких не відібрали. Будь ласка, будьте лідерами у Вікімедіа і надалі.

Що виборці можуть робити відтепер?

[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Results|Перегляньте результати відбіркового процесу афіліатами]].

[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Announcing the six candidates for the 2022 Board of Trustees election|Читайте більше про наступні кроки у виборах Ради повірених у 2022 році]].

З найкращими побажаннями,

Команда Стратегії вікіруху та урядування

''Це повідомлення надіслане від імені спеціальної групи з відбору до Ради та Виборчого комітету''&lt;br /&gt;&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt; --[[Користувач:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] ([[Обговорення користувача:AAkhmedova (WMF)|обговорення]]) 19:48, 20 липня 2022 (UTC)

== &lt;span lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;Movement Strategy and Governance News – Issue 7&lt;/span&gt; ==

&lt;div lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot; class=&quot;mw-content-ltr&quot;&gt;
&lt;section begin=&quot;msg-newsletter&quot;/&gt;
&lt;div style = &quot;line-height: 1.2&quot;&gt;
&lt;span style=&quot;font-size:200%;&quot;&gt;'''Movement Strategy and Governance News'''&lt;/span&gt;&lt;br&gt;
&lt;span style=&quot;font-size:120%; color:#404040;&quot;&gt;'''Issue 7, July-September 2022'''&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;font-size:120%; float:right;&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7|'''Read the full newsletter''']]&lt;/span&gt; 
----
Welcome to the 7th issue of Movement Strategy and Governance News! The newsletter distributes relevant news and events about the implementation of Wikimedia's [[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy/Initiatives|Movement Strategy recommendations]], other relevant topics regarding Movement governance, as well as different projects and activities supported by the Movement Strategy and Governance (MSG) team of the Wikimedia Foundation.  

The MSG Newsletter is delivered quarterly, while the more frequent [[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy/Updates|Movement Strategy Weekly]] will be delivered weekly. Please remember to subscribe [[m:Special:MyLanguage/Global message delivery/Targets/MSG Newsletter Subscription|here]] if you would like to receive future issues of this newsletter.
&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;margin-top:3px; padding:10px 10px 10px 20px; background:#fffff; border:2px solid #808080; border-radius:4px; font-size:100%;&quot;&gt; 

* '''Movement sustainability''': Wikimedia Foundation's annual sustainability report has been published. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A1|continue reading]])
* '''Improving user experience''': recent improvements on the desktop interface for Wikimedia projects. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A2|continue reading]])
* '''Safety and inclusion''': updates on the revision process of the Universal Code of Conduct Enforcement Guidelines. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A3|continue reading]])
* '''Equity in decisionmaking''': reports from Hubs pilots conversations, recent progress from the Movement Charter Drafting Committee, and a new white paper for futures of participation in the Wikimedia movement. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A4|continue reading]])
* '''Stakeholders coordination''': launch of a helpdesk for Affiliates and volunteer communities working on content partnership. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A5|continue reading]])
* '''Leadership development''': updates on leadership projects by Wikimedia movement organizers in Brazil and Cape Verde. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A6|continue reading]])
* '''Internal knowledge management''': launch of a new portal for technical documentation and community resources. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A7|continue reading]])
* '''Innovate in free knowledge''': high-quality audiovisual resources for scientific experiments and a new toolkit to record oral transcripts. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A8|continue reading]])
* '''Evaluate, iterate, and adapt''': results from the Equity Landscape project pilot ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A9|continue reading]])
* '''Other news and updates''': a new forum to discuss Movement Strategy implementation, upcoming Wikimedia Foundation Board of Trustees election, a new podcast to discuss Movement Strategy, and change of personnel for the Foundation's Movement Strategy and Governance team. ([[:m:Special:MyLanguage/Movement Strategy and Governance/Newsletter/7#A10|continue reading]])
&lt;/div&gt;&lt;section end=&quot;msg-newsletter&quot;/&gt;
&lt;/div&gt;

[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]]--08:10, 25 липня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;

==  Голосування за твердження для Виборчого компасу ==

&lt;section begin=&quot;announcement-content&quot; /&gt;
:''[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Vote for Election Compass Statements| Це повідомлення також перекладене іншими мовами на Мета-вікі.]]''
:''&lt;div class=&quot;plainlinks&quot;&gt;[[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Vote for Election Compass Statements|{{int:interlanguage-link-mul}}]] • [https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Special:Translate&amp;group=page-{{urlencode:Wikimedia Foundation elections/2022/Announcement/Vote for Election Compass Statements}}&amp;language=&amp;action=page&amp;filter= {{int:please-translate}}]&lt;/div&gt;''

Усім привіт,

Запрошуємо волонтерів голосувати за твердження, які будуть використані у Виборчому компасі на [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia Foundation elections/2022|виборах до Ради повірених у 2022 році]]. Ви можете [[m:Special:MyLanguage/Wikimedia_Foundation_elections/2022/Community_Voting/Election_Compass/Statements|проголосувати за твердження, які в би хотіли бачити доданими у Виборчий компас на Мета-вікі]].

Виборчий компас – це інструмент, що допомагає виборцям обирати кандидатів, які найкраще відповідають їхнім переконанням і поглядам. Члени вікіспільноти запропонують твердження, щодо яких кандидати мають надати відповіді, використовуючи шкалу Лайкерта (погоджуюся/нейтрально/не погоджуюся). Відповіді кандидатів на твердження будуть додані до Виборчого компасу. Виборці зможуть користуватися компасом, додаючи свої відповіді стосовно тверджень (погоджуюся/нейтрально/не погоджуюся). Як результат, компас покаже кандидатів, що найкраще відповідають переконанням і поглядам виборця.

Розклад подій для Виборчого компасу:

*&lt;s&gt;8–20 липня: Волонтери пропонують твердження для Виборчого компасу&lt;/s&gt;
*&lt;s&gt;21–22 липня: Виборчий комітет переглядає твердження, чи зрозумілими вони є і чи немає таких, що не відповідають тематиці виборів&lt;/s&gt;
*23 липня – 1 серпня: волонтери голосують за твердження
*2–4 серпня: Виборчий комітет обирає топ-15 тверджень
*5–12 серпня: кандидати визначають свої позиції стосовно тверджень
*15 серпня: Виборчий компас відкритий для виборців, які можуть використовувати його, щоб визначитися з голосуванням

Виборчий комітет визначить топ-15 тверджень на початку серпня.

З найкращими побажаннями, 

Команда Стратегії вікіруху та урядування

''Це повідомлення надіслане від імені спеціальної групи з відбору до Ради та Виборчого комітету''
&lt;section end=&quot;announcement-content&quot; /&gt;

[[User:AAkhmedova (WMF)|AAkhmedova (WMF)]] 11:44, 27 липня 2022 (UTC)
&lt;!-- Повідомлення надіслано користувачем:AAkhmedova (WMF)@metawiki використовується список у https://meta.wikimedia.org/w/index.php?title=Distribution_list/Global_message_delivery/uk&amp;oldid=13862786 --&gt;</text>
      <sha1>i5lx9yqx8o9z4toncusp2qq0en565l0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Михайло Старицький</title>
    <ns>102</ns>
    <id>6533</id>
    <revision>
      <id>455762</id>
      <parentid>455591</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:08:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Anarkk</username>
        <id>11003</id>
      </contributor>
      <comment>/* Поезія */</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2389" xml:space="preserve">{{автор
| ім'я     = Михайло Петрович
| прізвище = Старицький
}}

== Псевдоніми ==
* '''Гетьманець'''

== Твори ==
* [[Борвій]]
* [[Виклик]] ([[Ніч яка місячна]])
* [[До України]]
* [[Молодость Мазепы]]
* [[Не судилось]]
* [[Облога Буші]]
* [[Останні орли]]
* [[Поету]]
* [[Талан]]
* [[До молоді]]
* [[Богдан Хмельницький (Старицький)|Богдан Хмельницький]]
* [[Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (1925)|Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка]]. {{fine|Львів, 1925}}

=== Поезія ===
* [[Правда (журнал)/V/I/Сокіл дівчину будить|Сокіл дівчину будить]] (1872)
* Думка // Правда, 1868. Ч. 20 с. [[Сторінка:Правда письмо наукове и литературне. Рочник другий -1868.pdf/244|236]]

== Видання ==
* З давнього зшитку. Пісні і думи. — Київ, 1883. [https://archive.org/details/stavritskii_pisni_dumi]
* Ой не ходи грицю, та на вечерниці. 1919. [https://archive.org/details/libgen_00701446]

== Переклади ==
=== Із [[Автор:Ганс Крістіан Андерсен|Ганса Крістіана Андерсена]] (1805—1875) ===
* [[Правда (журнал)/V/I/Дівчатко з сірниками|Дівчатко з сірниками]] (1845) — ''з дат.'' (1872)
* [[Правда (журнал)/V/II/Циганська голка|Циганська голка]] (1845) — ''з дат.'' (1872)
* {{l2s|Казки Андерсена з короткою ёго життєписью|Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf|'''Казки Андерсена з короткою ёго життєписью''' (1845)}} — ''з дат.'' (1873)

=== Із [[Автор:Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]] ===
* Гамлет (1882; 1928) [https://chtyvo.org.ua/authors/William_Shakespeare/Hamlet_vyd_1928]

{{PD-auto|рік-смерті=1904}}
{{Authority control}}

[[Категорія:Українські автори]]</text>
      <sha1>8dtp90cc3g4cah3j7abal9z2i6mevvq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>17944</id>
    <revision>
      <id>455864</id>
      <parentid>347938</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T08:01:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14890" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;MegPerring&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{x-larger|'''Зміст'''}}}}

{{c|{{larger|'''Перша частина. До засновання Київської держави.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Про історію і передісторичне житє|1. Про історію і передісторичне житє]]|spaces=4|pagetext=9}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Минувшина нашого краю|2. Минувшина нашого краю]]|spaces=4|pagetext=12}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перші сліди чоловіка|3. Перші слїди чоловіка]]|spaces=4|pagetext=15}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Новійша камяна культура|4. Новійша камяна культура]]|spaces=4|pagetext=17}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Мідь, бронза і зелїзо|5. {{errata|Мід|Мідь}}, бронза і зелїзо]]|spaces=4|pagetext=20}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Грецькі кольонїї|6. Грецькі кольонїї]]|spaces=4|pagetext=22}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Степові народи|7. Степові народи]]|spaces=4|pagetext=25}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Звичаї степовиків|8. Звичаї степовиків]]|spaces=4|pagetext=26}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Словянські селища|9. Словянські селища]]|spaces=4|pagetext= 29}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Розселеннє українське|10. Розселеннє українське]]|spaces=4|pagetext=31}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські племена|11. Українські племена]]|spaces=4|pagetext= 34}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Побут українських племен|12. Побут українських племен]]|spaces=4|pagetext=36}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Вдача, звичай і віра|13. Вдача, звичай і віра]]|spaces=4|pagetext= 39}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Сїмя, рід і громада|14. Сїмя, рід і громада]]|spaces=4|pagetext= 42}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Торговля|15. Торговля]]|spaces=4|pagetext= 45}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Князї й дружина|16. Князї й дружина]]|spaces=4|pagetext= 47}} 


{{c|{{larger|'''Частина друга. Житє державне.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київські перекази про старовину|17. Київські перекази про старовину]]|spaces=4|pagetext= 49}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Оповіданнє київського літописця|18. Оповіданнє київського лїтописця]]|spaces=4|pagetext= 51}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Русь|19. Русь]]|spaces=4|pagetext= 52}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Походи руських дружин|20. Походи руських дружин]]|spaces=4|pagetext=54}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Найдавнїйші князї і князь Олег|21. Найдавнїйші князї і {{errata|Князь|князь}} Олег]]|spaces=4|pagetext= 57}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ігор і Ольга|22. Ігорь і Ольга]]|spaces=4|pagetext=62}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Святослав і його сини|23. Святослав і його сини]]|spaces=4|pagetext= 67}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Володимир|24. Володимир]]|spaces=4|pagetext= 72}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Християнство|25. Християнство]]|spaces=4|pagetext=76}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нова культура|26. Нова культура]]|spaces=4|pagetext= 79}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з ордою|27. Боротьба з ордою]]|spaces=4|pagetext= 82}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Володимировичі|28. Володимировичі]]|spaces=4|pagetext= 84}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ярослав|29. Ярослав]]|spaces=4|pagetext= 87}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ярославичі|30. Ярославичі]]|spaces=4|pagetext= 92}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Половецька біда|31. Половецька біда]]|spaces=4|pagetext= 98}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Відокремленнє земель і земський устрій|32. Відокремленнє земель і земський устрій]]|spaces=4|pagetext=101}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Землї-князївства|33. Землї-князївства]]|spaces=4|pagetext= 105}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за Київ і його упадок|34. Боротьба за Київ і його упадок]]|spaces=4|pagetext=108}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицько-волинська держава. Кн. Роман|35. Галицько-волинська держава. Кн. Роман]]|spaces=4|pagetext= 111}}  
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Романовичі|36. Романовичі]]|spaces=4|pagetext=114}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Татарський погром|37. Татарський погром]]|spaces=4|pagetext=117}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Татарщина|38. Татарщина]]|spaces=4|pagetext=121}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Король Данило|39. Король Данило]]|spaces=4|pagetext=123}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицько-волинська держава при Даниловичах|40. Галицько-волинська держава при Даниловичах]]|spaces=4|pagetext=126}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Погляд на українське житє київської і галицької доби|41. Погляд на українське житє київської і галицької доби]]|spaces=4|pagetext=131}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Культурне житє України і вага його|42. Культурне житє України і вага його]]|spaces=4|pagetext=133}}  


{{c|{{larger|'''Частина третя. Доба литовсько польська.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перехід українських земель під литовських князїв|43. Перехід українських земель під литовських князїв]]|spaces=4|pagetext= 139}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за галицько-волинські землї й розірваннє їх|44. Боротьба за галицько-волинські землї й розірваннє їх]]|spaces=4|pagetext= 142}}  
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Унїя Польщі з Литвою|45. Унїя Польщі з Литвою]]|spaces=4|pagetext= 146}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нова полїтика в великім князївстві Литовськім|46. Нова полїтика в великім князївстві Литовськім]]|spaces=4|pagetext=149}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за рівноправність (Свитригайлові війни)|47. Боротьба за рівноправність (Свитригайлові війни)]]|spaces=4|pagetext=152}}  
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Проби повстань за помічю московською|48. Проби повстань за помічю московською]]|spaces=4|pagetext=157}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Проби повстань в Галичинї й початки національної роботи|49. Проби повстань в Галичинї й початки національної роботи]]|spaces=4|pagetext=164}}  
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки козаччини|50. Початки козаччини]]|spaces=4|pagetext=170}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Козаччина і козацькі походи в першій половинї XVI в|51. Козаччина і козацькі походи в першій половинї XVI в.]]|spaces=4|pagetext= 175}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початок Сїчи|52. Початок Сїчи]]|spaces=4|pagetext= 179}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Орґанїзація козацької верстви|53. Орґанїзація козацької верстви]]|spaces=4|pagetext= 182}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Прилученнє східнїх українських земель до Польщі|54. Прилученнє східнїх українських земель до Польщі]]|spaces=4|pagetext=188}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Переміни в житю і устрою громадськім|55. Переміни в житю і устрою громадськім]]|spaces=4|pagetext= 192}} 
 {{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Зміни в господарстві і заселеннє східньої України|56. Зміни в господарстві і заселеннє східньої України]]|spaces=4|pagetext=197}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Зріст козаччини з кінцем XVI в.|57. Зріст козаччини з кінцем XVI в.]]|spaces=4|pagetext=201}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Козацькі війни 1590-х рр.|58. Козацькі війни 1590-х рр.]]|spaces=4|pagetext=206}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна 1596 р.|59. Війна 1596 р.]]|spaces=4|pagetext=210}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок національного українського житя і заходи коло його піднесення|60. Упадок національного українського житя і заходи коло його піднесення]]|spaces=4|pagetext= 215}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Освітний рух|61. Освітний рух]]|spaces=4|pagetext=220}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Брацтва|62. Брацтва]]|spaces=4|pagetext= 223}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Унїя|63. Унїя]]|spaces=4|pagetext=229}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з унїєю|64. Боротьба з унїєю]]|spaces=4|pagetext=233}} 


{{c|{{larger|'''Частина четверта. Доба козацька.'''}}}} 

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Козаччина по лубенськім погромі|65. Козаччина по лубенськім погромі]]|spaces=4|pagetext=239}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Устрій козацький|66. Устрій козацький]]|spaces=4|pagetext=244}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Морські походи|67. Морські походи]]|spaces=4|pagetext=249}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний|68. Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний]]|spaces=4|pagetext=254}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київ стає центром культурного українського житя|69. Київ стає центром культурного українського житя]]|spaces=4|pagetext=259}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нова єрархія|70. Нова єрархія]]|spaces=4|pagetext=263}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Хотинська війна і кінець Сагайдачного|71. Хотинська війна і кінець Сагайдачного]]|spaces=4|pagetext=267}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bjzsyir23znvyt2sq1q3s0lubl96e2n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/12</title>
    <ns>250</ns>
    <id>19904</id>
    <revision>
      <id>455842</id>
      <parentid>217616</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:22:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14518" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;MegPerring&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Незгода з правительством|72. Незгода з правительством]]|spaces=4|pagetext=271}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські пляни і війна 1625 р.|73. Українські пляни і війна 1625 р.]]|spaces=4|pagetext=275}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна 1630-го року|74. Війна 1630-го року]]|spaces=4|pagetext=278}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Безкоролївє|75. Безкоролївє]]|spaces=4|pagetext=282}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Сулима і Павлюк|76. Сулима і Павлюк]]|spaces=4|pagetext=287}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Острянинова війна і пригнетеннє козаччини|77. Острянинова війна і пригнетеннє козаччини]]|spaces=4|pagetext=292}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Повстаннє Хмельницького|78. Повстаннє Хмельницького]]|spaces=4|pagetext=296}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за визволеннє України|79. Боротьба за визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=302}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Заграничні союзи|80. Заграничні союзи]]|spaces=4|pagetext=307}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Московська зверхність|81. Московська зверхність]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Між Москвою і Швецією|82. Між Москвою і Швецією]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманщина|83. Гетьманщина]]|spaces=4|pagetext=320}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гадяцька унїя|84. Гадяцька унїя]]|spaces=4|pagetext=326}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з Москвою|85. Боротьба з Москвою]]|spaces=4|pagetext=331}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Роздвоєннє України|86. Роздвоєннє України]]|spaces=4|pagetext=335}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Замисли Дорошенка|87. Замисли Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=339}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок Дорошенка|88. Упадок Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=345}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руїна|89. Руїна]]|spaces=4|pagetext=310}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Згін і нова козаччина на Правобережі|90. Згін і нова козаччина на Правобережі]]|spaces=4|pagetext=353}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/В Гетьманщинї|91. В Гетьманщинї]]|spaces=4|pagetext=357}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Старшина і поспільство|92. Старшина і поспільство]]|spaces=4|pagetext=362}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Мазепине правлїннє|93. Мазепине правлїннє]]|spaces=4|pagetext=367}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед розривом|94. Перед розривом]]|spaces=4|pagetext=373}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Шведчина|95. Шведчина]]|spaces=4|pagetext=377}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Погром Мазепи|96. Погром Мазепи]]|spaces=4|pagetext=380}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Орликові заходи|97. Орликові заходи]]|spaces=4|pagetext=383}} 


{{c|{{larger|'''Частина пята. Упадок козаччини і українського житя.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Обмеження гетьманської управи|98. Обмеження гетьманської управи]]|spaces=4|pagetext=387}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше скасованнє гетьманства|99. Перше скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=393}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол|100. Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол]]|spaces=4|pagetext=398}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Друге скасованнє гетьманства|101. Друге скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=404}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманство Розумовського|102. Гетьманство Розумовського]]|spaces=4|pagetext=410}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Устрій і суспільні відносини Гетьманщини|103. Устрій і суспільні відносини Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=415}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Слобідщина|104. Слобідщина]]|spaces=4|pagetext=419}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Культурне житє Східньої України — письменство і школа|105. Культурне житє Східньої України — письменство і школа]]|spaces=4|pagetext=421}}
 {{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Національне житє схїдньої України|106. Національне житє схїдньої України]]|spaces=4|pagetext=428}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок українського житя в західній Українї|107. Упадок українського житя в західній Українї]]|spaces=4|pagetext=432}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Угорська Україна|108. Угорська Україна]]|spaces=4|pagetext=437}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Правобічна Україна|109. Правобічна Україна]]|spaces=4|pagetext=443}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гайдамаччина|110. Гайдамаччина]]|spaces=4|pagetext=446}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Колїївщина|111. Колїївщина]]|spaces=4|pagetext=450}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Останнє скасованнє гетьманства|112. Останнє скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext= 454}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руйнованнє Сїчи|113. Руйнованнє Сїчи]]|spaces=4|pagetext=459}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Гетьманщини|114. Кінець Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=467}} 


{{c|{{larger|'''Частина шеста. Українське відродженнє.'''}}}}
 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії|115. Прилученнє Галиччинї і Буковинї до Австрії]]|spaces=4|pagetext=471}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії|116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії]]|spaces=4|pagetext=474}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в західній Українї|117. Початки відродження в західній Українї]]|spaces=4|pagetext=477}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в східній Українї|118. Початки відродження в східній Українї]]|spaces=4|pagetext=482}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму|119. Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму]]|spaces=4|pagetext=487}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років|120. Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років]]|spaces=4|pagetext=490}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кирило-Мефодіївське брацтво|121. Кирило-Мефодіївське брацтво]]|spaces=4|pagetext=493}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицьке відродженнє і 1848 рік|122. Галицьке відродженнє і 1848 рік]]|spaces=4|pagetext=499}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр.|123. 1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-рр.]]|spaces=4|pagetext=502}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Новий рух на Українї росийській|124. Новий рух на Українї росийській]]|spaces=4|pagetext=504}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Народовство і москвофільство в Галиччинї і на Буковинї|125. Народовство і москвофільство в Галиччинї і на Буковинї]]|spaces=4|pagetext=507}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київська громада і указ 1876 р.|126. Київська громада і указ 1876 р.]]|spaces=4|pagetext= 511}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська робота на галицькім грунтї і в Росії в 1880-х рр.|127. Українська робота на галицькім грунтї і в Росії в 1880-х рр.]]|spaces=4|pagetext=515}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.|128. Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.]]|spaces=4|pagetext=522}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше розкріпощеннє росийської України|129. Перше розкріпощеннє росийської України]]|spaces=4|pagetext=526}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед війною|130. Перед війною]]|spaces=4|pagetext=531}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нищеннє українства під час війни|131. Нищеннє українства під час війни]]|spaces=4|pagetext=536}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Росийська революція і визволеннє України|132. Росийська революція і визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=542}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за автономність України і федеративний лад|133. Боротьба за автономність України і федеративний лад]]|spaces=4|pagetext=546}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська Народня Республїка|134. Українська Народня Республїка]]|spaces=4|pagetext=551}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Україна самостійна|135. Україна самостійна]]|spaces=4|pagetext=555}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київське повстаннє|136. Київське повстаннє]]|spaces=4|pagetext=560}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна за незалежність|137. Війна за незалежність]]|spaces=4|pagetext=564}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Переворот|138. Переворот]]|spaces=4|pagetext=570}}


{{rule|7em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>akbvz2rjic8udhtoxhv4k013zigb8nh</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455855</id>
      <parentid>455842</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:42:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14518" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;MegPerring&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Незгода з правительством|72. Незгода з правительством]]|spaces=4|pagetext=271}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські пляни і війна 1625 р.|73. Українські пляни і війна 1625 р.]]|spaces=4|pagetext=275}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна 1630-го року|74. Війна 1630-го року]]|spaces=4|pagetext=278}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Безкоролївє|75. Безкоролївє]]|spaces=4|pagetext=282}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Сулима і Павлюк|76. Сулима і Павлюк]]|spaces=4|pagetext=287}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Острянинова війна і пригнетеннє козаччини|77. Острянинова війна і пригнетеннє козаччини]]|spaces=4|pagetext=292}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Повстаннє Хмельницького|78. Повстаннє Хмельницького]]|spaces=4|pagetext=296}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за визволеннє України|79. Боротьба за визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=302}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Заграничні союзи|80. Заграничні союзи]]|spaces=4|pagetext=307}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Московська зверхність|81. Московська зверхність]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Між Москвою і Швецією|82. Між Москвою і Швецією]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманщина|83. Гетьманщина]]|spaces=4|pagetext=320}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гадяцька унїя|84. Гадяцька унїя]]|spaces=4|pagetext=326}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з Москвою|85. Боротьба з Москвою]]|spaces=4|pagetext=331}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Роздвоєннє України|86. Роздвоєннє України]]|spaces=4|pagetext=335}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Замисли Дорошенка|87. Замисли Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=339}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок Дорошенка|88. Упадок Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=345}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руїна|89. Руїна]]|spaces=4|pagetext=310}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Згін і нова козаччина на Правобережі|90. Згін і нова козаччина на Правобережі]]|spaces=4|pagetext=353}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/В Гетьманщинї|91. В Гетьманщинї]]|spaces=4|pagetext=357}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Старшина і поспільство|92. Старшина і поспільство]]|spaces=4|pagetext=362}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Мазепине правлїннє|93. Мазепине правлїннє]]|spaces=4|pagetext=367}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед розривом|94. Перед розривом]]|spaces=4|pagetext=373}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Шведчина|95. Шведчина]]|spaces=4|pagetext=377}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Погром Мазепи|96. Погром Мазепи]]|spaces=4|pagetext=380}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Орликові заходи|97. Орликові заходи]]|spaces=4|pagetext=383}} 


{{c|{{larger|'''Частина пята. Упадок козаччини і українського житя.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Обмеження гетьманської управи|98. Обмеження гетьманської управи]]|spaces=4|pagetext=387}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше скасованнє гетьманства|99. Перше скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=393}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол|100. Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол]]|spaces=4|pagetext=398}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Друге скасованнє гетьманства|101. Друге скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=404}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманство Розумовського|102. Гетьманство Розумовського]]|spaces=4|pagetext=410}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Устрій і суспільні відносини Гетьманщини|103. Устрій і суспільні відносини Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=415}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Слобідщина|104. Слобідщина]]|spaces=4|pagetext=419}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Культурне житє Східньої України — письменство і школа|105. Культурне житє Східньої України — письменство і школа]]|spaces=4|pagetext=421}}
 {{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Національне житє східньої України|106. Національне житє східньої України]]|spaces=4|pagetext=428}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок українського житя в західнїй Українї|107. Упадок українського житя в західнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=432}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Угорська Україна|108. Угорська Україна]]|spaces=4|pagetext=437}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Правобічна Україна|109. Правобічна Україна]]|spaces=4|pagetext=443}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гайдамаччина|110. Гайдамаччина]]|spaces=4|pagetext=446}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Колїївщина|111. Колїївщина]]|spaces=4|pagetext=450}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Останнє скасованнє гетьманства|112. Останнє скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext= 454}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руйнованнє Сїчи|113. Руйнованнє Сїчи]]|spaces=4|pagetext=459}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Гетьманщини|114. Кінець Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=467}} 


{{c|{{larger|'''Частина шеста. Українське відродженнє.'''}}}}
 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії|115. Прилученнє Галиччинї і Буковинї до Австрії]]|spaces=4|pagetext=471}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії|116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії]]|spaces=4|pagetext=474}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в західній Українї|117. Початки відродження в західній Українї]]|spaces=4|pagetext=477}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в східній Українї|118. Початки відродження в східній Українї]]|spaces=4|pagetext=482}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму|119. Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму]]|spaces=4|pagetext=487}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років|120. Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років]]|spaces=4|pagetext=490}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кирило-Мефодіївське брацтво|121. Кирило-Мефодіївське брацтво]]|spaces=4|pagetext=493}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицьке відродженнє і 1848 рік|122. Галицьке відродженнє і 1848 рік]]|spaces=4|pagetext=499}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр.|123. 1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-рр.]]|spaces=4|pagetext=502}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Новий рух на Українї росийській|124. Новий рух на Українї росийській]]|spaces=4|pagetext=504}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Народовство і москвофільство в Галиччинї і на Буковинї|125. Народовство і москвофільство в Галиччинї і на Буковинї]]|spaces=4|pagetext=507}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київська громада і указ 1876 р.|126. Київська громада і указ 1876 р.]]|spaces=4|pagetext= 511}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська робота на галицькім грунтї і в Росії в 1880-х рр.|127. Українська робота на галицькім грунтї і в Росії в 1880-х рр.]]|spaces=4|pagetext=515}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.|128. Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.]]|spaces=4|pagetext=522}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше розкріпощеннє росийської України|129. Перше розкріпощеннє росийської України]]|spaces=4|pagetext=526}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед війною|130. Перед війною]]|spaces=4|pagetext=531}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нищеннє українства під час війни|131. Нищеннє українства під час війни]]|spaces=4|pagetext=536}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Росийська революція і визволеннє України|132. Росийська революція і визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=542}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за автономність України і федеративний лад|133. Боротьба за автономність України і федеративний лад]]|spaces=4|pagetext=546}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська Народня Республїка|134. Українська Народня Республїка]]|spaces=4|pagetext=551}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Україна самостійна|135. Україна самостійна]]|spaces=4|pagetext=555}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київське повстаннє|136. Київське повстаннє]]|spaces=4|pagetext=560}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна за незалежність|137. Війна за незалежність]]|spaces=4|pagetext=564}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Переворот|138. Переворот]]|spaces=4|pagetext=570}}


{{rule|7em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>keaoevcyzn1m6x7tayykzj936zoto9i</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455863</id>
      <parentid>455855</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:59:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14625" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;MegPerring&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Незгода з правительством|72. Незгода з правительством]]|spaces=4|pagetext=271}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські пляни і війна 1625 р.|73. Українські пляни і війна 1625 р.]]|spaces=4|pagetext=275}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна 1630-го року|74. Війна 1630-го року]]|spaces=4|pagetext=278}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Безкоролївє|75. Безкоролївє]]|spaces=4|pagetext=282}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Сулима і Павлюк|76. Сулима і Павлюк]]|spaces=4|pagetext=287}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Острянинова війна і пригнетеннє козаччини|77. Острянинова війна і пригнетеннє козаччини]]|spaces=4|pagetext=292}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Повстаннє Хмельницького|78. Повстаннє Хмельницького]]|spaces=4|pagetext=296}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за визволеннє України|79. Боротьба за визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=302}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Заграничні союзи|80. Заграничні союзи]]|spaces=4|pagetext=307}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Московська зверхність|81. Московська зверхність]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Між Москвою і Швецією|82. Між Москвою і Швецією]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманщина|83. Гетьманщина]]|spaces=4|pagetext=320}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гадяцька унїя|84. Гадяцька унїя]]|spaces=4|pagetext=326}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з Москвою|85. Боротьба з Москвою]]|spaces=4|pagetext=331}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Роздвоєннє України|86. Роздвоєннє України]]|spaces=4|pagetext=335}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Замисли Дорошенка|87. Замисли Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=339}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок Дорошенка|88. Упадок Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=345}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руїна|89. Руїна]]|spaces=4|pagetext=310}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Згін і нова козаччина на Правобережі|90. Згін і нова козаччина на Правобережі]]|spaces=4|pagetext=353}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/В Гетьманщинї|91. В Гетьманщинї]]|spaces=4|pagetext=357}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Старшина і поспільство|92. Старшина і поспільство]]|spaces=4|pagetext=362}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Мазепине правлїннє|93. Мазепине правлїннє]]|spaces=4|pagetext=367}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед розривом|94. Перед розривом]]|spaces=4|pagetext=373}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Шведчина|95. Шведчина]]|spaces=4|pagetext=377}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Погром Мазепи|96. Погром Мазепи]]|spaces=4|pagetext=380}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Орликові заходи|97. Орликові заходи]]|spaces=4|pagetext=383}} 


{{c|{{larger|'''Частина пята. Упадок козаччини і українського житя.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Обмеження гетьманської управи|98. Обмеження гетьманської управи]]|spaces=4|pagetext=387}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше скасованнє гетьманства|99. Перше скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=393}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол|100. Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол]]|spaces=4|pagetext=398}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Друге скасованнє гетьманства|101. Друге скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=404}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманство Розумовського|102. Гетьманство Розумовського]]|spaces=4|pagetext=410}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Устрій і суспільні відносини Гетьманщини|103. Устрій і суспільні відносини Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=415}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Слобідщина|104. Слобідщина]]|spaces=4|pagetext=419}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Культурне житє Східньої України — письменство і школа|105. Культурне житє Східньої України — письменство і школа]]|spaces=4|pagetext=421}}
 {{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Національне житє східньої України|106. Національне житє східньої України]]|spaces=4|pagetext=428}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок українського житя в західнїй Українї|107. Упадок українського житя в західнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=432}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Угорська Україна|108. Угорська Україна]]|spaces=4|pagetext=437}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Правобічна Україна|109. Правобічна Україна]]|spaces=4|pagetext=443}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гайдамаччина|110. Гайдамаччина]]|spaces=4|pagetext=446}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Колїївщина|111. Колїївщина]]|spaces=4|pagetext=450}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Останнє скасованнє гетьманства|112. Останнє скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext= 454}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руйнованнє Сїчи|113. Руйнованнє Сїчи]]|spaces=4|pagetext=459}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Гетьманщини|114. Кінець Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=467}} 


{{c|{{larger|'''Частина шеста. Українське відродженнє.'''}}}}
 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії|115. Прилученнє {{errata|Галиччинї|Галичини}} і {{errata|Буковинї|Буковини}} до Австрії]]|spaces=4|pagetext=471}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії|116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії]]|spaces=4|pagetext=474}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в західнїй Українї|117. Початки відродження в західнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=477}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в східнїй Українї|118. Початки відродження в східнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=482}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму|119. Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму]]|spaces=4|pagetext=487}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років|120. Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років]]|spaces=4|pagetext=490}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кирило-Мефодіївське брацтво|121. Кирило-Мефодіївське брацтво]]|spaces=4|pagetext=493}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицьке відродженнє і 1848 рік|122. Галицьке відродженнє і 1848 рік]]|spaces=4|pagetext=499}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр.|123. 1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-рр.]]|spaces=4|pagetext=502}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Новий рух на Українї росийській|124. Новий рух на Українї росийській]]|spaces=4|pagetext=504}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї|125. Народовство і москвофільство в {{errata|Галиччинї|Галичинї}} і на Буковинї]]|spaces=4|pagetext=507}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київська громада і указ 1876 р.|126. Київська громада і указ 1876 р.]]|spaces=4|pagetext= 511}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр.|127. Українська робота на галицькім {{errata|грунтї|ґрунтї}} і в Росії в 1880-х рр.]]|spaces=4|pagetext=515}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.|128. Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.]]|spaces=4|pagetext=522}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше розкріпощеннє росийської України|129. Перше розкріпощеннє росийської України]]|spaces=4|pagetext=526}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед війною|130. Перед війною]]|spaces=4|pagetext=531}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нищеннє українства під час війни|131. Нищеннє українства під час війни]]|spaces=4|pagetext=536}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Росийська революція і визволеннє України|132. Росийська революція і визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=542}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за автономність України і федеративний лад|133. Боротьба за автономність України і федеративний лад]]|spaces=4|pagetext=546}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська Народня Республїка|134. Українська Народня Республїка]]|spaces=4|pagetext=551}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Україна самостійна|135. Україна самостійна]]|spaces=4|pagetext=555}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київське повстаннє|136. Київське повстаннє]]|spaces=4|pagetext=560}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна за незалежність|137. Війна за незалежність]]|spaces=4|pagetext=564}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Переворот|138. Переворот]]|spaces=4|pagetext=570}}


{{rule|7em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lxjtvp746sjqxzc1a1tmqciwwblwkhk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/164</title>
    <ns>250</ns>
    <id>20186</id>
    <revision>
      <id>455865</id>
      <parentid>346147</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T08:03:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3461" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{xx-smaller|}}&lt;section begin=&quot;Проби повстань за помічю московською&quot;/&gt;{{c|[[File:Ілюстрована історія України 139.jpg]]}}

{{c|{{smaller|'''139. Умова Ягайла з братом Скиргайлом 1387 р., памятка дїловодства великокняжої литовс {{нерозбірливо|texttip={...}}} лярії тих часів (верхня половина) &lt;ref&gt;„Владиславъ є. млти король польский, литовский, руский (и)ных земль гдрь, чинимъ славно и знаємо и даємъ ведомо оусем, хто коли сю грамоту видитъ а любо слышить“, і т. д. (мова білорусько-українська, більш білоруська).&lt;/ref&gt;.'''}}}}

не знаємо. Змову відкрито перед часом, в 1481 роцї. Одному з головних участників, князю Більському (Михайловому братови в перших) удало ся утїкти в Московщину: втїк верхи з самою душею, в одній сорочцї, навіть молоду жінку не міг узяти з собою, лишив зараз по шлюбі, і так її не випустили до нього з Литви. Олельковича і його свояка кн. Івана Гольшанського судили й стяли їм голови. Обвинувачували їх, що вони хотїли вхопити вел. кн. Казимира і вбити.

Чи богато в тій змові брало участь иньших людей, сього не знаємо. Але гадка шукати помочи у Москви против Литви, против того пониження, в яке вона поставила українських і білоруських князїв та панів, не вигасає в сих кругах. Коли Литвини опирали ся на католицькій Польщі й тіснили православних, православні хотїли оперти ся на православній Волощинї й особливо{{--}}на Москві, що здавна вела конкуренцію з Литвою в збиранню земель старої Київської держави. Великі князї литовські хотіли зібрати „всю Русь“ собі, вел. князї московські{{--}}собі. І поки князї литовські хилили ся до культури староруської, до місцевого житя білоруського і українського, приноровляли ся до нього,{{--}}доти землї білоруські й українські самі горнули ся до них, і справдї можна їм було думати про те, щоб зібрати „всю Русь“, як говорив Ольгерд. Доти в. князї литовські чули себе сильнїйшими від Москви. Коли ж Литва почала гнобити українсько-білоруські краї, і сі &lt;section end=&quot;Проби повстань за помічю московською&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>by1uu6y4xsj3cctgi27vr6l3zwluizp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/256</title>
    <ns>250</ns>
    <id>25849</id>
    <revision>
      <id>455806</id>
      <parentid>110747</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:47:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4460" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;{{block center/s}}
&lt;poem&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Морські походи&quot;/&gt;Що на небі усї звізди потьмарило, 
Половину місяця в хмари вступило.
А із низу буйний вітер повіває,
А по Чорному морю супротивна хвиля вставає,
Судна козацькі на три части разбиваю
Одну часть взяло, в землю Агарську занесло,
Другу часть гірло Дунайське поперло,
А третя{{—}}де ся має?{{—}}в Чорному морю потопає...
&lt;/poem&gt;
{{block center/e}}

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 202.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''202. Козацька гармата.'''}}}}

Саме роки по скінченню московських походів були найгорячійшим часом тих козацьких походів на море. Що року по кілька разів вибераєть ся козаччина на море, забігаючи так далеко, як перед тим не важила ся, та сміло кидаючи ся на фльоту турецьку. 1613 року козаки два рази ходили на море і починили великі шкоди в землях турецьких, оповідає Жолкєвский. Султан вислав чималу фльоту свою, галєри і чайки, до очаківського порту, шоб погромили козаків, як будуть вертати, повоювавши кілька кримських городів; та вийшло навпаки, бо замість того що мали Турки їх громити, вони самі придибали нічним дїлом необачних Турків і погромили. На весну (1614) козаки вибрали ся знову на море, але сим разом не пощастило: розбила їх буря. Але козаки тим не журили ся і на літо вибрали ся вдруге; було їх коло двох тисяч, значить з сорок чайок. Переплили Чорне море навпростець під Трапезунт і почали пустошити тутешнє побереже, засїяне богатими містами і селами, що жили тут безпечно, не знаючи страху, „бо від коли Турки посіли Малу Азію, не було тут ніколи трівоги“, пише тойже Жолкєвский. Утїкачі Турки були козакам за провідників і вони тут швендяли скрізь. Напали на Синоп, роскішне місце, прозване „містом коханків&quot;; здобули тутешній замок, знищили залогу, спалили великий турецький арсенал{{—}}всякі кораблї, галєри, ґалїони. Перше ніж встигла зібрати ся на них місцева людність, забрали здобич і пустили ся назад. Султан, почувши таку пригоду, впав в страшенний гнів, велів повісити великого візира (головного мінїстра){{—}}насилу жінки і донька султанські випросили йому житє. Знову кораблі турецькі поплили ловити козаків під Очаковим. Але козаки довідали ся про се завчасу і розділили ся на дві партиї: одні вийшли на беріг за Очаковим далї на схід і задумали на валках перетягнути чайки через землю в Дніпро повище Очакова; та напали на них Татари і козаки багато людей і здобичи потратили, одначе вернулися додому. Иньша партия пішла пробоєм через Очаківський лиман; теж стратила богато здобичи: самі &lt;section end=&quot;Морські походи&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kjxjy85olrukc6y93944qjh04joossg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/258</title>
    <ns>250</ns>
    <id>25851</id>
    <revision>
      <id>455805</id>
      <parentid>110749</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:45:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3054" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Морські походи&quot;/&gt;на Самсун, але вітри віднесли їх під Трапезунг. Вийшовши з човнїв, пройшль берегом під Трапезунт пішо, здобули місто, пограбили й спалили. Ударила на них ескадра турецька, під началом генуезького адмірала Цїкалї-баші; було там шість великих галєр і багато меньших кораблів, але козаки погромили їх, здобули три галєри і потопили. По сїм погромі довідали ся, що султан післав кораблі під Очаків, щоб там їх погромити. Тодї козаки пішли на безборонний Константинополь, пограбили і наробили бешкету, скільки хотїли, і так посміявши ся з усїх заходів турецьких пішли туди де їх не сподївали ся{{—}}в Азовське море. Через тутешнї ріки пройшли на Днїпро (мабуть через Молочну, перетягнувши відти човни в Конку) і так вернули ся на Запороже. Баша турецький, простоявши даремно під Очаковим, щоб бодай чимсь показати ся, вичекав, аж козаки з Сїчи розійдуть ся, і на своїх човнах пройшов Дніпром на Запороже. На коші сїчевім було всього кілька сот козаків, що зістали ся тут зимувати. Побачивши турецьке військо, вони уступили ся з Сїчи, і баша міг помстити ся принаймні над порожнім гнїздом козацьким: взяв кілька малих гарматок, кілька човнів козацьких і повіз то з нарадою великою до Царгороду{{—}}дурити султана і весь двір турецький, що ось то він розгромив страшну Січу козацьку!

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 203.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''203. Чорне море{{—}}місця козацьких походів.'''}}}}

&lt;section end=&quot;Морські походи&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний&quot;/&gt;'''68. Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний.''' Посмівали ся козаки з Турків та на весь світ про себе славу пускали{{—}}&lt;section end=&quot;Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jeuhy2ec09rvhhwnr5ff1utnmaxam33</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/260</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26120</id>
    <revision>
      <id>455804</id>
      <parentid>452348</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:44:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3786" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його:

{{block center|&lt;poem&gt;за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу,
аж і сам цісар турський був в великім страху,
бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив,
каторги одні палив, другії потопив —
много тодї з неволі християн свободив,
за що то Бог з воїнством єго благословив&lt;ref&gt;„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.&lt;/ref&gt;.&lt;/poem&gt;}}

Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати звісної піснї про те як Сагайдачний

{{block center|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}}

[[File:Ілюстрована історія України 204.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний{{ — }}гравюра з книги „Вірші“.}}]]

Пісня ся не передає зовсім дійсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя.

Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t8pb09n9kzn9glwudmyxe2pepqic89b</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455889</id>
      <parentid>455804</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T09:46:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>CommonsDelinker</username>
        <id>31</id>
      </contributor>
      <comment>Replacing Ілюстрована_історія_України_204.jpg with [[File:Ілюстрована_історія_України_205.jpg]] (by [[:c:User:CommonsDelinker|CommonsDelinker]] because: [[:c:COM:FR|File renamed]]: [[:c:COM:FR#FR3|Criterion 3]]).</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3786" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його:

{{block center|&lt;poem&gt;за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу,
аж і сам цісар турський був в великім страху,
бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив,
каторги одні палив, другії потопив —
много тодї з неволі християн свободив,
за що то Бог з воїнством єго благословив&lt;ref&gt;„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.&lt;/ref&gt;.&lt;/poem&gt;}}

Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати звісної піснї про те як Сагайдачний

{{block center|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}}

[[File:Ілюстрована історія України 205.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний{{ — }}гравюра з книги „Вірші“.}}]]

Пісня ся не передає зовсім дійсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя.

Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hqcgb0kzd9qh3916dfb06c5jj2izit5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/261</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26121</id>
    <revision>
      <id>455803</id>
      <parentid>452344</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:43:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3692" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;(з Самбірщини), з якоїсь мабуть дрібної шляхетської родини, як герб на його образку натякає. Виступає перед нами, як представник тих Галичан, що з своєї тїсної отчини посунули тодї на широку Україну наддніпрянську будувати народню українську справу. Вчив ся в острозькій школї потім вступив до війська козацького; називають його учасником молдавської й ливонської війни (1600–1601), так що мабуть ще в 1590-х роках уже був він у війську.

[[File:Ілюстрована історія України 205.jpg|thumb|right|upright=1.5|{{c|205. Сагайдачний здобуває Кафу (звідти ж)}}]]

Але ся дїяльність Сагайдачного нам незвісна — аж в останнїх роках свого житя (1616–1622) висуваєть ся він на перший плян сучасного українського житя. Перед тим уже прославив ся він як незвичайно зручний і щасливий вожд козацький. Ось як пише про нього сучасник Поляк Як. Собєский, що нераз бував з Сагайдачним у походах. Скільки проводив він запорозьким військом, всюди був окритий славою подвигів на суші й морі і мав незмінне щасте. Кілька разів погромив Татар на степах перекопських і навів страх на Крим. Не меньше прославили його морські походи — і тут завсїди мав він щастє, зруйнував кілька великих міст турецьких в Европі й Азії, попалив околицї Константинополя. Взагалї був се чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив житє, в битві був перший, коли приходило ся відступати — останнїй; був проворний, дїяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не піячив — як то звичайно у козаків; на нарадах був обережний і в усяких розмовах маломовний; супроти козацького своєвільства бував дуже суворий і карав смертю за провини.

Перед правительством Сагайдачний вперше заслужив ся дуже в московській війнї 1617 р.: козацька поміч королеви тоді страх була потрібна, але й козаччині ся війна трапила ся під добру пору, тому Сагайдачний з великою охотою взяв участь в сїй війнї. Комісії напосідали на козаччину все більше і по козацьких походах на Туреччину комісари знову вибрали ся з військом на Україну, домагаючи ся, щоб козаки не зачіпали Турків, не бунтували людности на Українї, щоб від-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o5wn04rf7rwss1b51hkv5smhyn0817g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/262</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26122</id>
    <revision>
      <id>455800</id>
      <parentid>454670</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:26:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Відкинуто редагування [[Special:Contributions/CommonsDelinker|CommonsDelinker]] ([[User talk:CommonsDelinker|обговорення]]) до зробленого [[User:Wikisource-bot|Wikisource-bot]]</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4301" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний&quot;/&gt;{{hwe|правили|відправили}} з війська свого всяких людей новоприбулих і до козацтва не належних і звели цїле військо козацьке на одну тисячу, а всї иньші щоб вернули ся в звичайне підданство! Сагайдачний з старшиною, щоб не доводити до війни, обіцяв і приймав сї умови, з тим щоб у короля просити потім зміни декотрих пунктів. Але все тяжше ставало отак викручувати ся, і дуже добре трапило ся для них, що саме під ту пору як комісари змушували козаків підписувати таку „ординацію“{{—}}король польський заходив ся коло війни з Московщиною. Сойм польський не хотїв давати грошей на війська на сю війну, вся надія була на козаків. Королевич Володислав, щоб добити ся корони московської (під час смути бояре московські вибрали були його царем, але потім відрекли ся), пустив ся в Московщину з малими силами і треба було його ратувати. Сагайдачний сподівав ся, що тепер за московською війною підуть в непамять всї ординації комісарські й почав збирати військо. Під покровом сих зборів козаччина своєволила на Україні“ цілу зиму і весну 1618 р., тільки лїтом Сагайдачний вибрав ся, ведучи більше 20 тисяч самого вибраного війська і пішов під Москву, де стояв королевич Володислав. По дорозї нищив Московщину, здобував кріпости й городи і нагнав великого страху, так що за чудо вважали, як котрому місту удало ся від його відсидітись. Зійшов ся з королевичом, що страшенно утішив ся з цілим військом сею козацькою помічю, і зараз же вчинив разом з польським військом нічний напад на Москву. Але в Москві знали наперед, що буде напад і встигли приготовити ся, так що здобути Москви не вдало ся. Одначе правительство московське по сім стало далеко податливійше на польські жадання в переговорах і польські соймові комісари, що були при Володиславі, сповняючи бажаннє сойму, щоб сю війну закінчено як найскорше, скористали з сеї податливости московської сторони і прийшли до згоди з Москвою. Се було дуже неприємне Володиславу, і Сагайдачний теж стояв за дальшу війну з Москвою, але нічого було робить: війну скінчено.

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 206.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''206. Герб війська Запорозького (звідти ж).'''}}}}

Тепер маючи спокій з московської сторони, правительство польське на літо 1619 р. знову вислало Жолкєвского з колисарами й {{hws|вій|військом}}&lt;section end=&quot;Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q5frl5ph1g2t1yv1jtix9du8xkuuzmc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/264</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26125</id>
    <revision>
      <id>455802</id>
      <parentid>110755</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:34:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4666" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;голові їм були справи наукові й освітнї, і величезні матеріальні засоби сих монастирів, що володіли незмірними маєтками, жертвуваними протягом стількох поколінь, — росхапували ся або йшли на сите й пяне житє монахів.

Заведеннє унїї змусило українське громадянство звернути особливу увагу на ті церковні позиції, які ще зістали ся в православних руках: треба було вирвати їх з впливів правительства і подбати про те, щоб сі позиції були обсаджені людьми відповідними. Печерський монастир був найсильнїйшою, найбогатшою і значить — найважнїйшою з тих позицій; громадянство звернуло на нього пильну увагу, після того як Никифор Тур оружною рукою оборонив його від нападів унїатів. По його смерти (1599) на се місце вибрали ігуменом Єлисея Плетеницького, ігумена монастиря лещинського (на Білоруси), що підчас берестейського собору показав себе як визначний і завзятий патріот. Про сього чоловіка мусить бути вдячна память в українськім народї, бо велико заважив він в пізнїйшім українськім житю. Був родом з Галичини, з-під Золочева, з дрібної місцевої шляхти; подробиць з його житя майже нїяких не знаємо. Коли дістав ігуменство печерське, був ще чоловік не старий, мав коло 50 лїт. В документах чуємо, як він боронить маєтности монастирські від чужих рук, маємо жалї монахів печерських на нього і иньшу старшину монастирську, що вони „не знать куди подївають монастирські гроші“: мабуть Плетеницький зачав уймати трохи видатки на сите і пяне житє черцїв, обертаючи на потреби культурні. Видко, зміркував, що тут під захистом козацького війська, яке знов почало приходити до сили і вже не раз давало поміч київським Українцям в тїсних обставинах, — можна розпалити нове огнище українського культурного і національного житя. Отже заходив ся коло збирання засобів на се.

Коштом монастирським Плетеницкий купує друкарню Балабанів — заведену владикою Ґедеоном в його маєтку Стрятинї (коло Рогатина), коли він був посварив ся з брацтвом львівським; потім вона лежала закинена, поки Плетеницький „воскресив друкарню припалую пилом,“ як каже похвальне слово йому, і перевізши до Київа, пустив в рух коло р. 1615 (перша книжка вийшла з неї р. 1616). Ще перед тим заходив ся він позбирати до Київа людей книжних, учених, з тих же своїх країв галицьких. В тім часї, коло р. 1615–6 бачимо ми в Київі вже цїлий ряд освічених і учених людей з Галичини, як от пізнїйший митрополит Іван Борецький (Бірецький, з Бірчі), Захарія Копистинський — учений історик церковний, братанич перемишльського владики, Лаврентий Кукіль, по латини Зизаній, бувший дідаскал (учитель) львівської&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7y65bl696fqs3lqdi3zkpa8tmi417r8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Київ стає центром культурного українського житя</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26129</id>
    <revision>
      <id>455801</id>
      <parentid>62882</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:30:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="776" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | перекладач = 
 | секція = Київ стає центром культурного українського житя
 | попередня = [[../Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний/]]
 | наступна = [[../Нова єрархія/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from= 263 to= 267 fromsection=&quot;Київ стає центром культурного українського житя&quot; tosection=&quot;Київ стає центром культурного українського житя&quot; /&gt;</text>
      <sha1>t3kwxiznxwphna5muye5094zhwjbq3x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/389</title>
    <ns>250</ns>
    <id>31436</id>
    <revision>
      <id>455840</id>
      <parentid>74050</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:19:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3769" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;її здавалось дуже близьким. Король шведський прирік, що не замирить ся з Москвою, поки не дібєть ся, що Українї привернена буде її свобода. Те саме пообіцяв Запорожцям хан кримський. Туреччина, боячи ся московської переваги, теж пристала до Швеції, в осени 1710 р. розірвала зносини з Москвою і на весну визначила похід. Весною 1711 р. Орлик з своїми козаками і Татарами та помічними полками польських панів з шведської партиї рушив на правобічну Україну, в ті полки правобічні, що від 1704 р. були під московською зверхністю. Тутешні городки піддавали ся йому; піддалася Умань, Богуслав, Корсунь; ґенер. осаула Бутовича висланого зза Днїпра Орлик розбив. Але коли приступив під Білу Церкву, тут діло не пішло, богато з Орликового війська погинуло, а Татари тим часом почали грабувати край, серце людей тутешнїх почало від Орлика відпадати, і він скорше завернувся назад.

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 305.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''305. Мазепа з ґравюри кінця XVIII вік'''}}}}

Лїтом 1711 року рушив на Турків цар Петро. Понадїявши ся на обіцянки молдавські, необережно загнав ся він на Прут, як Шведи на Україну. А тут його обступило турецьке військо і попав він в останню біду. Орлик сподївав ся, що тепер можна буде продиктувати цареви свої бажання що до Українцїв: цар мусить зрікти ся всяких прав на Україну. Та все поправили побрязкачі царські: візира турецького підкуплено, він випустив Петра з його армією на дуже легких умовах, а українську справу в умові згадано такими неясними словами, що кождий їх собі по своєму толкував. Орлик казав, що на основі сеї умови Москва обовязала ся уступити ся з України по обох боках Днїпра, а царські представники доводили, що в тих словах нема для Москви такого обовязку. Турецьке правительство приняло толкованнє Орлика і заповіло нову війну з Москвою за те, що вона не хоче уступити ся з України. Але знов московські гроші все змінили: таки потверджено торішню умову, а справу українську при тім пояснено так, що Москва зрікаєть ся правобічної України (окрім Київа) і Запорозької Сїчи, а лївобічна Україна зістаєть ся під Москвою. Коштувало се цареви ще&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mcpwt2e7s5rvl2nony7pfubl8rudq6y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Орликові заходи</title>
    <ns>0</ns>
    <id>31438</id>
    <revision>
      <id>455839</id>
      <parentid>74052</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:17:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="527" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Орликові заходи
 | попередня = [[../Погром Мазепи/]]
 | наступна = [[../Обмеження гетьманської управи/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=387 to=390 fromsection=&quot;Орликові заходи&quot; tosection=&quot;Орликові заходи&quot; /&gt;</text>
      <sha1>6qv5g9nw1ugovyta3wh5ensx6i0ipyk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/86</title>
    <ns>250</ns>
    <id>37571</id>
    <revision>
      <id>455831</id>
      <parentid>103443</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T01:15:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2482" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Arxivist&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;1&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''ГРИГОРІЙ КЕРНЕРЕНКО.'''}}}}
Григорій Кернеренко родився 1863. р. в Гуляйполі, в Катеринославщині. Гімназію кінчив у Симферополі, політехніку в Мінхені, потім осів у свойому маєтку в Гуляйполі.

Року {{errata|1840|1890}}. видав у Харкові перший збірник своїх творів, 1891. „Щетинник“ теж у Харкові, а 1896. „В досужний. час“. Крім того друкував у „Склади“ Александрова, в „Новостях“, в „Літературно-Науковім Вістнику“, в „Громадській Думці“ і в альманахах. У його віршах видно значну літературну культуру.

{{gap|2em}}''Література:'' „{{sp|Українська Муза}}“, стор. 797

{{rule|7em}}&lt;section end=&quot;1&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;2&quot;/&gt;
{{block center/s}}
&lt;poem&gt;
{{c|ПЕВНОМУ ДРУГОВІ.}}
Не на віки чорна хмара сонце заступила,
Не на віки сумна доля нас заполонила!
Не сумуй же, певний друже! долі кинь шукати!
Мені руку, моя сестро, дай, ходім блукати!
Вкупі глянем на світ білий, чи світлож на йому,
Може, й доля одізветься серцю молодому.
Ходім, друже, ходім сестро, візьмімось за руки...
А як долі не знайдемо, то знайдемо муки...
&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;section end=&quot;2&quot;/&gt;
{{rule|4em}}
{{block center/s}}
&lt;section begin=&quot;3&quot;/&gt;
{{block center/s}}
&lt;poem&gt;
{{c|МАРНЕ ДОЖИДАННЯ.}}
Снігом будинки й шляхи всі заносе,
Темно кругом і нічого не чуть;
Тільки що вітер гуде та голосе,
Коні жахаються, санки несуть.
„Гей же ви, коні! Несіть, поспішайте;
Треба до милої звечора стать.
Гей, веселіше! Ви часу не гайте:
Боже боронь, у степу ночувать“.
Санки все більше у сніг загортав,
&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;3&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>b5a6s9qficck03rt3r8d8vq58e12e9y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/21</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38201</id>
    <revision>
      <id>455756</id>
      <parentid>89293</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:00:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4307" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{u|''КОСТЯНТИН ХАРЛАМПОВИЧ.''}}
{{c|{{larger|'''Листування запорозьких козаків із султаном&lt;ref&gt;Друковано в IV книжці „[[Записки історично-філологічного відділу|Записок]]“.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
{{c|I.}}

Так зване листування запорозців з турецьким султаном, — воно надхнуло [[w:Рєпін Ілля Юхимович|І. Є. Рєпіна]] намалювати славнозвісний образ („[[w:Запорожці (картина)|Запорозці пишуть листа до султана]]“), — відоме нам із багатьох списків. Друком, мабуть чи не вперше, його оголосив року 1869 Андрій ''Попов'', із хронографа 1696 р.&lt;ref&gt;„Изборникъ славянскихъ и русскихъ повѣстей и статей, внесенныхъ въ хронографы русской редакціи“, 455–456.&lt;/ref&gt;. Року 1872 це листування знову надруковано в „Русской Старинѣ“ за декількома списками, що перебували у приватних осіб, і ще за одним, який видобуто з паперів „Московскаго Архива“&lt;ref&gt;„Русская Старина“, т. VI, 450.&lt;/ref&gt;. Трохи згодом, у тому-ж-таки журналі д. ''Симоновський'' надрукував: „Отвѣтъ запорожцевъ турецкому султану“, з пам'яти, у такій редакції, яку він чув був за дитячих літ од своєї бабки, що жила на Чернігівщині&lt;ref&gt;„Русская Старина“, т. VI, 701.&lt;/ref&gt;. Року 1895 [[Автор:Дмитро Яворницький|Д. І. ''Еварницький'']] подав текст того листування, не зазначивши джерела, тільки покликаючись на його копії, що зберігаються „у многихъ любителей южно-русской старины“ &lt;ref&gt;„Исторія запорожскихъ козаковъ“ II (Спб. 1895), 518, порівн. 517.&lt;/ref&gt;. Попало цеє листування і до „Історії України-Руси“ [[Автор:Микола Аркас|Миколи ''Аркаса'']] (1908, Спб. 248–249).

У „Лѣтописи ''Екатеринославской'' Ученой Архивной Комиссіи“ VII (1911), 113 і д. надруковано султанову грамоту до запорозьких козаків і їхню відповідь у двох редакціях, із трьох списків одшуканих на Катеринославщині у приватних осіб… Нарешті „Отвѣть запорожскихъ козаковъ султану Махмуду“ знаходимо в „Элементарномъ курсѣ русской исторіи“ К. І. ''Добриніна''&lt;ref&gt;Вид. 4 (М. 1912), прим. 130.&lt;/ref&gt;, як бачиться, в редакції, надрукованій у Д. І. Еварницького&lt;ref&gt;Зрештою є деякі одхилення од того тексту, що його оголосив Еварницький, переважно ортографічні. Одне слово тут пропущено („Кобыляча с…а)“, а вставлено імення султана „Махмуда“ в адресу „Отвѣта“.&lt;/ref&gt;.

Хоч варіянти і того і того документа султанової грамоти і козацької відповіди, у зазначених виданнях, дозволяють казати про різні ізводи та редакції, то самий зміст листування надто вже простий. У листі турецького султана трохи чи не найважніша річ це — гучне и пишне титу-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>430k90yqtvo1dhjzuzgi6z6x57863cf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/108</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38205</id>
    <revision>
      <id>455747</id>
      <parentid>391471</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:54:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4230" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{u|''АКАД. А. КРИМСЬКИЙ.''}}
{{c|{{larger|'''До історії теперішніх 25% татарської людности в Криму.'''}}}}

З офіційних „справочников“ С.С.С.Р., що спираються й на найновішому переписі вже радянських часів, ми знаємо, що на 714.081 душ кримської людности припадає татар більше-менше 178.000, або 25% людей півострова. Решта людности — то росіяни (42%), українці (11%) та инші (як от євреї, німці, греки, вірмени, болгари)&lt;ref&gt;Диви „Все республики и автономные области СССР“ (Ленингр., 1928, стор. 63).&lt;/ref&gt;. Така числова теперішня перевага російського й українського елемента над татарським поясняється не тільки тим, що Росія, забравши Крим у кінці XVIII в., знайшла там багато незаселених степових кочовищ, де можна було осадити чимало своїх руських людей: важливою причиною явилися ще й {{sp|масові еміграції}} мусулман-татар геть з півострова до одновірної Туреччини. Одне таке виемігрування одбулося в кінці XVIII в., зараз-таки відколи Крим зробивсь володінням російським; друга масова татарська еміграція сталася після т. зв. кримської війни, в початку 1860-х рр. Над історією тих татарських виселень до Туреччини не раз спиняли свою увагу місцеві дослідники й дієписи Крима, в тім числі відомий кримознавець Арс. Ів. Маркевич. І от, у ленінградських „Известиях Академии Наук СССР“ 1928 він ерудитно зрезюмував усі дані, які є в дослідника в руках&lt;ref&gt;А. И. Маркевич: „Переселения крымских татар в Турцию в связи с движением населения в Крыму“ — в „Известиях“ (Отделение гуманитарных наук) 1928 № 4–7 ст. 375–405 (стаття 1-ша).&lt;/ref&gt;, і нам звідти варто дещо тут винотувати.

Шведський історико-географ [[w:Йоганн Тунманн|Тунман]] XVIII в. дав у Бюшинговій географічній серії спеціяльну працю про Крим&lt;ref&gt;J. Thunmann: Die Taurische Stathalterschaft oder die Krim 1787. Büsching's Erdbeschreibung t. I, Hamburg.&lt;/ref&gt;, і в ній він зазначив, що в кримському ханстві, яке обіймало і кримський півострів і степи по-за ним, було 1777 р., ще перед російським завоюванням, бл. 400.000 люду (татар і не-татар). А російський академик [[w:Зуєв Василь Федорович|В. Ф. Зуєв]] у своїх працях 1780-х рр., писаних саме тоді як Крим прилучено до Росії&lt;ref&gt;„Мѣсяцесловъ историческій и географическій“ 1783; „Путешественныя записки“ 1787 i ин.&lt;/ref&gt;, подавав для кримської людности цифру більше-менше на 200.000 душ. Звідки вийшла в Зуєва така розбіжність із Тунманом, це ясно. Очевидячки, 200.000 душ — стільки могло бути люду не в цілім ханстві, а на {{hws|самім|самім-однім}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0ih98ygsyqhognfd61u31zx2psdvnlw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/212</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38219</id>
    <revision>
      <id>455767</id>
      <parentid>262098</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:26:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3203" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;и во время мое: о из Сѣчи ѣханья слышно было об нем на Саксагани, а нынѣ вверху Днепра плутает; если не оказался в войску, благодѣтелю о томъ ||{{pline|л. 389.|l}} вѣдати належит; для того не ѣдучи я на Терехтемиров, спешил я на Кіев до обозу.

Что запорожцы, розоря майдан Герциков, пошли вверхъ Самары, та вѣдомость мнѣ сказана в Переволочнѣ, а нынѣ гдѣ обрѣтаются, послана вѣдомость кь ясневелможному благодѣтелю.

Послы Любомирского ѣхали на Кагарлыкъ, на Кавушане, на Очаковъ и на Перекопь в Крымъ.

Калмыкі, поимав четырех татаринов под Перекопью, розсѣкли на штуки, а пятого животомъ даровали, для того, что добрѣ бился и отстрѣливался имъ пота пока стало стрѣлъ у него. Имя татарину тому Кадылъ, тот былъ посланнымъ у его милости господина гетмана в Батурїнѣ на веснѣ; тот татаринъ самъ мнѣ о томъ сказал, показывая свои раны от калмыкъ в оборонѣ ему заданые.

||{{pline|л. 390.|l}} О новомъ ханѣ из Родоса приходу нѣтъ слуху; носятся поголоски, что ханъ новый в Крымѣ имѣетъ быті, но не знают хто, и коли он будет; ибо в Родосе много тѣхъ пребывает особ, что из нихъ ханы поставляются, и недавно посланный ханъ в Родосе пребывает; хотя чтоб хто и желал какого хана из господъ крымских просити присланья из Родосу, то не по их дѣлается прошенію и хотенію, но по волѣ самого Кондикгерея турецкого. А турецкій салтанъ сего хана Селим-кгерея старого любит, и на его роде много полагается. И нынѣ башу из Стамбулу — (из Царяграда) — до Керчи посылаючі турчинъ о строеніи города на морю, дал указ хану ѣхати до строенія того, дабы он досмотрѣл и порядокъ учинил. И такъ дѣлалося: при мнѣ ханъ ѣздил до Керчи.

Посполіто в Крыму говорят: сего старого хана хвалят; только сказал, за его владѣніемъ хлѣб не родится, а за того молодого хана, на Родосъ засланого, — урожай изобильный был.


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3tuo6rve2tlf7o6q27k9jr463zj2peq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455785</id>
      <parentid>455767</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:59:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3197" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;и во время мое: о из Сѣчи ѣханья слышно было об нем на Саксагани, а нынѣ вверху Днепра плутает; если не оказался в войску, благодѣтелю о томъ ||{{pline|л.389|l}} вѣдати належит; для того не ѣдучи я на Терехтемиров, спешил я на Кіев до обозу.

Что запорожцы, розоря майдан Герциков, пошли вверхъ Самары, та вѣдомость мнѣ сказана в Переволочнѣ, а нынѣ гдѣ обрѣтаются, послана вѣдомость кь ясневелможному благодѣтелю.

Послы Любомирского ѣхали на Кагарлыкъ, на Кавушане, на Очаковъ и на Перекопь в Крымъ.

Калмыкі, поимав четырех татаринов под Перекопью, розсѣкли на штуки, а пятого животомъ даровали, для того, что добрѣ бился и отстрѣливался имъ пота пока стало стрѣлъ у него. Имя татарину тому Кадылъ, тот былъ посланнымъ у его милости господина гетмана в Батурїнѣ на веснѣ; тот татаринъ самъ мнѣ о томъ сказал, показывая свои раны от калмыкъ в оборонѣ ему заданые.

||{{pline|л.390|l}} О новомъ ханѣ из Родоса приходу нѣтъ слуху; носятся поголоски, что ханъ новый в Крымѣ имѣетъ быті, но не знают хто, и коли он будет; ибо в Родосе много тѣхъ пребывает особ, что из нихъ ханы поставляются, и недавно посланный ханъ в Родосе пребывает; хотя чтоб хто и желал какого хана из господъ крымских просити присланья из Родосу, то не по их дѣлается прошенію и хотенію, но по волѣ самого Кондикгерея турецкого. А турецкій салтанъ сего хана Селим-кгерея старого любит, и на его роде много полагается. И нынѣ башу из Стамбулу — (из Царяграда) — до Керчи посылаючі турчинъ о строеніи города на морю, дал указ хану ѣхати до строенія того, дабы он досмотрѣл и порядокъ учинил. И такъ дѣлалося: при мнѣ ханъ ѣздил до Керчи.

Посполіто в Крыму говорят: сего старого хана хвалят; только сказал, за его владѣніемъ хлѣб не родится, а за того молодого хана, на Родосъ засланого, — урожай изобильный был.


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8n428k28bh0bty53gyzx0o30fpx22y2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/205</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38226</id>
    <revision>
      <id>455796</id>
      <parentid>262091</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:17:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5380" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Маия 12-го об'ехалъ з сѣла, повѣтріемъ зараженых{{нерозбірливо|texttip=}} слышалъ от татар и от Семена Прилуцкого, обрѣтающагося {{нерозбірливо|texttip=}} Перекопи, что боялися вельми приходу войскового. Того ж дня в пятокъ ночью вьехалъ в Бакчисарай.

||{{pline|л.371|l}} Маия 13-го в суботу подал листь региментарской везирю и устную рѣчь от ясновельможного его милости господина гетмана о Любомирского противъ короля противеству, о походе гетманскомъ противъ его, о татарахъ 60-ти человекахъ, при подкоморіи Корунном пребывающих, — если з ханского вѣдома то дѣлается, — какъ вручено было мнѣ такъ и говорилъ; потомъ к хану пошелъ за указомъ налѣжащимъ, и от его милости господина гетмана, отдавъ поклонъ, поздравлялъ, и от его взаемное поздравление господину гетману выслушалъ и отдалъ благодарение.

Тогда ханъ говорилъ: что в листѣ гетманъ до насъ писалъ, то есть вѣдомо; что имѣешь изустного приказания — говори намъ; а хотя і везирю сказывалъ, однако і пред нами говори. А такъ я повторе, что везирю сказываль, то ханови розсказалъ о Любомирскихъ противъ короля ихъ непостоянстве, о походе войскъ рускихъ противъ тѣхъ бунтовъ, о татарехъ 60-ти человѣкахъ, при Любомирскихъ обрѣтаючихся. Говорилъ я молвя: за ведомом ли то вашимъ наяснейшиі хане, господине мой милостивый, чинится, что татаре при ненеприятелской сторонѣ вяжутся при Любомирских, ибо Любомирские, с неприятелемъ нашимъ Шведомъ одно мысля, — {{errata|противъкороля|противъ короля}} польского и государя царя пресвѣтлѣйшаго монарха нашего Московского упорно стоят.

На то ханъ отвѣщалъ, что не за вѣдомомъ нашимъ, они своевольне то, какъ ваши, такъ наши, татаре бѣгают, у нас нихто не спрашивался, и мы ханъ не посылали. Вправдѣ былъ ||{{pline|л.372|l}} толмачь присланый с писмом, поздравляя насъ на новомъ ханствѣ, и просили у насъ войска, но мы не дали и не обещали. Потом ханъ говорилъ, слышно намъ что вашъ государь на Воронеже обрѣтается. Я отвѣщалъ: не знаю, трудной меня речи спрашиваешъ: о царскихъ оборотахъ не только меншия, но и вся старшина украинная не знаетъ, развѣ самъ его милость господинъ гетманъ знает, ильли не знаетъ, того тебѣ не твержу.

Спрашивает ханъ: если господинъ гетман к Киеву пошелъ, тут ли самъ пресвѣтлѣйшій государь есть? Отвѣщалъ я: нету тутъ, развѣ изволитъ Литвою в тѣх польскихъ краях быти, — того не знаю.

Потомъ ханъ говорилъ: мы бесурманским словом присягли на мир, и бесурманское слово крѣпко: хощет татаринъ умрети, — нежели неправду чинити.

На то отвѣщал я: ибо написано так: кто любит неправду, тот ненавидит своей души.

Такъ его милость господинъ гетман словом християнскимъ, а какъ в присяге мирно додерживаетъ, и додержить слова.

Потомъ ханъ говорилъ: вѣдаю я, что ты есть блиски человѣкъ у господина гетмана, и естьли то правда, что гетманъ до насъ писалъ, и что ты говорилъ, — да будет такъ и будет. Аминь. І всѣ сидячи в полате ханской особы говорили — Аминь.

Особы около хана сидѣли с правой руки: Кадискеръ наивышниі каплан, Кади другій, везирь третій. С лѣвой руки тожъ&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mv1sjxmeqib40b9mfsaxof96505ytb6</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455797</id>
      <parentid>455796</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:18:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5379" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Маия 12-го об'ехалъ 3 сѣла, повѣтріемъ зараженых{{нерозбірливо|texttip=}} слышалъ от татар и от Семена Прилуцкого, обрѣтающагося {{нерозбірливо|texttip=}} Перекопи, что боялися вельми приходу войскового. Того ж дня в пятокъ ночью вьехалъ в Бакчисарай.

||{{pline|л.371|l}} Маия 13-го в суботу подал листь региментарской везирю и устную рѣчь от ясновельможного его милости господина гетмана о Любомирского противъ короля противеству, о походе гетманскомъ противъ его, о татарахъ 60-ти человекахъ, при подкоморіи Корунном пребывающих, — если з ханского вѣдома то дѣлается, — какъ вручено было мнѣ такъ и говорилъ; потомъ к хану пошелъ за указомъ налѣжащимъ, и от его милости господина гетмана, отдавъ поклонъ, поздравлялъ, и от его взаемное поздравление господину гетману выслушалъ и отдалъ благодарение.

Тогда ханъ говорилъ: что в листѣ гетманъ до насъ писалъ, то есть вѣдомо; что имѣешь изустного приказания — говори намъ; а хотя і везирю сказывалъ, однако і пред нами говори. А такъ я повторе, что везирю сказываль, то ханови розсказалъ о Любомирскихъ противъ короля ихъ непостоянстве, о походе войскъ рускихъ противъ тѣхъ бунтовъ, о татарехъ 60-ти человѣкахъ, при Любомирскихъ обрѣтаючихся. Говорилъ я молвя: за ведомом ли то вашимъ наяснейшиі хане, господине мой милостивый, чинится, что татаре при ненеприятелской сторонѣ вяжутся при Любомирских, ибо Любомирские, с неприятелемъ нашимъ Шведомъ одно мысля, — {{errata|противъкороля|противъ короля}} польского и государя царя пресвѣтлѣйшаго монарха нашего Московского упорно стоят.

На то ханъ отвѣщалъ, что не за вѣдомомъ нашимъ, они своевольне то, какъ ваши, такъ наши, татаре бѣгают, у нас нихто не спрашивался, и мы ханъ не посылали. Вправдѣ былъ ||{{pline|л.372|l}} толмачь присланый с писмом, поздравляя насъ на новомъ ханствѣ, и просили у насъ войска, но мы не дали и не обещали. Потом ханъ говорилъ, слышно намъ что вашъ государь на Воронеже обрѣтается. Я отвѣщалъ: не знаю, трудной меня речи спрашиваешъ: о царскихъ оборотахъ не только меншия, но и вся старшина украинная не знаетъ, развѣ самъ его милость господинъ гетманъ знает, ильли не знаетъ, того тебѣ не твержу.

Спрашивает ханъ: если господинъ гетман к Киеву пошелъ, тут ли самъ пресвѣтлѣйшій государь есть? Отвѣщалъ я: нету тутъ, развѣ изволитъ Литвою в тѣх польскихъ краях быти, — того не знаю.

Потомъ ханъ говорилъ: мы бесурманским словом присягли на мир, и бесурманское слово крѣпко: хощет татаринъ умрети, — нежели неправду чинити.

На то отвѣщал я: ибо написано так: кто любит неправду, тот ненавидит своей души.

Такъ его милость господинъ гетман словом християнскимъ, а какъ в присяге мирно додерживаетъ, и додержить слова.

Потомъ ханъ говорилъ: вѣдаю я, что ты есть блиски человѣкъ у господина гетмана, и естьли то правда, что гетманъ до насъ писалъ, и что ты говорилъ, — да будет такъ и будет. Аминь. І всѣ сидячи в полате ханской особы говорили — Аминь.

Особы около хана сидѣли с правой руки: Кадискеръ наивышниі каплан, Кади другій, везирь третій. С лѣвой руки тожъ&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3eaioydi2gngqzqd3rchtabnpwe09x8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/204</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38227</id>
    <revision>
      <id>455783</id>
      <parentid>262090</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:59:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4822" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|II.&lt;br/&gt;{{sp|ДІАРІУШ}}.&lt;ref&gt;Древлехранилище РСФСР. Книга № 95 Малороссийского Приказа, лл. 369–390.&lt;/ref&gt;}}

{{pline|л.369|l}}„Лѣта 1704 г. апрѣля 22 дня.

По указу пресвѣтлѣйшаго великого государя нашего его царского величества, ясневельможный его милость господинъ гетманъ войскъ запорожскихъ и славного чина кавалеръ Іванъ Мазепа послал меня слугу своего Ивана Быховца в Крымъ до Селимъ-Кгирея хана Крымского, — из Батурина.

Маия 4-го дня из Переволочной переплывши Днепръ, ночевалъ у Вовчого колодезя.

Маия 5-го Саксаганъ переплывши, ночевалъ въ степи.

Маия 6-го Базавлукъ переправившись, ночевалъ в Сѣчи.

Маия 7-го — в радѣ листъ региментарской кошевому отдавши, обѣдал у курѣнцовъ своихъ Бруховецкого куреня и, за проводникомъ сѣчовымъ Базавлукъ переправивши поромомъ, ночевал на[д] Терновкою.

Маия 8-го — Носаковскіе двоя и я третей обѣд ѣлъ едучи в Крынище, и ночевалъ на нивахъ Казыкерменскихъ.

Маия 9-го до пристани Днепровой Казикерменской приплывши, взял вѣдомость от Гришки Кондратенка атамана и от Петра Краснокуцкого писаря перевозных, что розбой стался на Гайманѣ і Черной Долинѣ; и з погрому того Яцко Опошняцкой з товарством и Андрѣй Носикъ куреня Сергиевского, ушедши в ночи, сказали мнѣ рано на Конской пристани; а Самко, — куреня Мышастого, до Сѣчи объявити то поѣхалъ.

Тая непотѣшная новина, хотя мя ||{{pline|л.370|l}} і товарыщевъ моихъ устрашило нейти в малой дружине от Конской, — однако я, помощи Божие и Пресвятой Дѣкы Богородицы Маріи в заступление предавшися, послушание совершенное подорожное, яко смертелный человѣкъ, отправляти не оставиль, но ѣхал за Конскую и ночевалъ на Чорной Долинѣ, на погромищи, розбитых и побитых при трупѣ там же лежачомъ непогребенныхъ человѣковъ тѣлъ; и обнадеживалъ дружину свою словом Христовым, дабы храбры были, говоря: не бойтеся мое малое стадо; а пред восходомъ сонца объехавши росою стан свой, пустился в неотменном опасеніи дорогою; а и разбойники при нашем ѣханью от татаръ застали погромлены и при нас инные были поиманы. И такъ я маия дня 10-го в Перекопь приехалъ, и видѣлъ разбойников Кубанскихъ москалей пилиповцовъ.

Маия 11-го, бывши я у Аврамя Каймакана, ездилъ я до Менли-Герея салтана Перекопъского, того жъ дня из Бакчисараю прибылого, который и теперь с ордами стоить на Каланчаку, остерегая войскъ християнскихъ на Крымъ приходу; а тотъ салтанъ всѣм Перекопомъ завѣдаетъ. Спрашивалъ меня о походе военном; и я ему сказалъ, что его милость господинъ гетман імѣетъ итти в войско, і чрезъ меня даетъ знати хану его милости. Того дня из Перекопи выѣхавши, Соляное озеро Ханское и мостъ каменный переѣхавши, ночевалъ в селѣ; за проводником салтанскимъ на имя Муратъ Казы, Сярасъ-Баши конюшей.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5nf11rngj6jzrtr5ydsinzxszzmmgq3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455784</id>
      <parentid>455783</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:59:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4822" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|II.&lt;br/&gt;{{sp|ДІАРІУШ}}.&lt;ref&gt;Древлехранилище РСФСР. Книга № 95 Малороссийского Приказа, лл. 369–390.&lt;/ref&gt;}}

{{pline|л.369|l}}„Лѣта 1704 г. апрѣля 22 дня.

По указу пресвѣтлѣйшаго великого государя нашего его царского величества, ясневельможный его милость господинъ гетманъ войскъ запорожскихъ и славного чина кавалеръ Іванъ Мазепа послал меня слугу своего Ивана Быховца в Крымъ до Селимъ-Кгирея хана Крымского, — из Батурина.

Маия 4-го дня из Переволочной переплывши Днепръ, ночевалъ у Вовчого колодезя.

Маия 5-го Саксаганъ переплывши, ночевалъ въ степи.

Маия 6-го Базавлукъ переправившись, ночевалъ в Сѣчи.

Маия 7-го — в радѣ листъ региментарской кошевому отдавши, обѣдал у курѣнцовъ своихъ Бруховецкого куреня и, за проводникомъ сѣчовымъ Базавлукъ переправивши поромомъ, ночевал на[д] Терновкою.

Маия 8-го — Носаковскіе двоя и я третей обѣд ѣлъ едучи в Крынище, и ночевалъ на нивахъ Казыкерменскихъ.

Маия 9-го до пристани Днепровой Казикерменской приплывши, взял вѣдомость от Гришки Кондратенка атамана и от Петра Краснокуцкого писаря перевозных, что розбой стался на Гайманѣ і Черной Долинѣ; и з погрому того Яцко Опошняцкой з товарством и Андрѣй Носикъ куреня Сергиевского, ушедши в ночи, сказали мнѣ рано на Конской пристани; а Самко, — куреня Мышастого, до Сѣчи объявити то поѣхалъ.

Тая непотѣшная новина, хотя мя ||{{pline|л.370|l}} і товарыщевъ моихъ устрашило нейти в малой дружине от Конской, — однако я, помощи Божие и Пресвятой Дѣвы Богородицы Маріи в заступление предавшися, послушание совершенное подорожное, яко смертелный человѣкъ, отправляти не оставиль, но ѣхал за Конскую и ночевалъ на Чорной Долинѣ, на погромищи, розбитых и побитых при трупѣ там же лежачомъ непогребенныхъ человѣковъ тѣлъ; и обнадеживалъ дружину свою словом Христовым, дабы храбры были, говоря: не бойтеся мое малое стадо; а пред восходомъ сонца объехавши росою стан свой, пустился в неотменном опасеніи дорогою; а и разбойники при нашем ѣханью от татаръ застали погромлены и при нас инные были поиманы. И такъ я маия дня 10-го в Перекопь приехалъ, и видѣлъ разбойников Кубанскихъ москалей пилиповцовъ.

Маия 11-го, бывши я у Аврамя Каймакана, ездилъ я до Менли-Герея салтана Перекопъского, того жъ дня из Бакчисараю прибылого, который и теперь с ордами стоить на Каланчаку, остерегая войскъ християнскихъ на Крымъ приходу; а тотъ салтанъ всѣм Перекопомъ завѣдаетъ. Спрашивалъ меня о походе военном; и я ему сказалъ, что его милость господинъ гетман імѣетъ итти в войско, і чрезъ меня даетъ знати хану его милости. Того дня из Перекопи выѣхавши, Соляное озеро Ханское и мостъ каменный переѣхавши, ночевалъ в селѣ; за проводником салтанскимъ на имя Муратъ Казы, Сярасъ-Баши конюшей.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jfw31m8wdcm4gfjjvedzgye6fipi6g5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/203</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38228</id>
    <revision>
      <id>455775</id>
      <parentid>262089</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:48:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4795" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;руйнували ці майдани; про один такий похід відділу Січового війська для зруйнування цих старшинських підприємств і каже Биховця діяріуш.

Звідомлення Ів. Биховця малює нам справи дипломатичної й зовнішньої політики, що турбували р. 1704 український та російский уряди, зокрема татарську підтримку тієї частини поляків, що, разом з Любомірськими, допомагали Карлові XII.

Нарешті документ цікавий іще й самою особою його автора. Кар'єру лівобережного військового канцеляриста Івана Биховця малює в своїм досліді про „Псевдо-діяріуш Самійла Зорки“ проф. М. Петровський&lt;ref&gt;[[Записки історично-філологічного відділу|Записки Істор. Філол. Відділу В. У. А. Н.]], т. XVII, с. 165.&lt;/ref&gt;. На жаль, найостанніша хронологічна вказівка про Биховця, яку знає М. Петровський, стосується до його участи в обранні Д. Многогрішного. Коли року 1649 (якщо ми ввесь час маємо діло з однією особою) ми знаходимо Івана Биховця в реєстрах Ніженського полку, то р. 1704 з нього мала бути вже похилого віку людина. Невідомо, яку посаду посідав він тепер: у своїм звідомленні він називає себе „слугою“ гетьмана; але не знати, чи це свідчить про належність його до гетьманових слуг-дворян, чи він ще й до того часу лишавсь військовим канцеляристом, чи з Биховця був під ті часи „знатний військовий товариш“, в яку рангу переходила одходячи з посад українська старшина.&lt;ref&gt;Р. 1693, як видко з його судової справи з Олішевськими козаками, він був саме значний військовий товариш. Пачка № 1 копій з рукописів В. Модзалевського. Справа № 26.&lt;/ref&gt; З діяріуша видно, що Биховець був близька до гетьмана людина і що про це знали в Криму.

Постать Івана Биховця нам цікава й тим, що про нього згадує Сам. Величко. Вказуючи, як на своє джерело, на діяріуш С. Зорки — секретаря Б. Хмельницького, Величко твердить, що діяріуш цей „былъ въ товарища моего Силѣвестра Биховца, канцеляристи войскового. Его же отецъ, Іоанъ Биховецъ, при тогобочнихъ чигринских гетманах бѣ канцеляристомъ, и тамо тотъ Хмелницкого дѣяний діаріушъ, переписалъ билъ себѣ“&lt;ref&gt;Літопис С. Величка с. 31.&lt;/ref&gt;… М. Петровський не знає служби Івана Биховця на Правобережжі (вона могла бути після 1669 р. відколи він має останню звістку про Биховця), не знає й його сина Сильвестра.

Звичайно, що можна було б піднести гіпотетичну думку, що це Іван Биховець і є автор псевдо-діяріуша Зорки, що Величко, на якого нарікає проф. М. Петровський, сумлінно брав невірні інформації з фальсифікату Івана Биховця. Але таку думку я аж ніяк не міг-би зааргументувати й обоснувати. Документ, що його друкую, малює Биховця лиш як одного з українських дипломатичних агентів, що мав відрядження до Криму й залишив нам цікавий опис його.


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tud257lgxvsdslww2209xcam83j8g45</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/202</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38229</id>
    <revision>
      <id>455771</id>
      <parentid>262088</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:40:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4454" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;
{{c|''ЛЕВ ОКИНШЕВИЧ.''}}
{{c|{{larger|'''ДІАРІУШ ІВАНА БИХОВЦЯ Р. 1704 ПРО ВІДРЯДЖЕННЯ ДО КРИМУ.'''}}}}
{{c|I.&lt;br/&gt;ВСТУП.}}
„Діаріуш“ — мабуть так був-би назвав Іван Биховець свій документ, коли-б він був дав йому назву. Це — звідомлення про подорож до Криму весною й літом р. 1704, цікаве з багатьох поглядів. Річ відома, як мало дійшло до нас даних українського державного діловодства XVII і початку XVIII ст. Вони загинули, як загинув і український архів XVІІ в. Дані про діяльність центральних установ Гетьманщини ми знаходимо переважно в архівних фондах сусідніх держав і націй — Польщі та Росії, і переважно в Росії, де в сучаснім „Древлехранилище Р. С. Ф. С. Р.“ збереглися документи про зносини в XVII ст. з Україною Гетьманщиною. Низку цікавих даних дають нам „статейные списки“ — справоздання й звідомлення російських посланців, що їх делегувалося на Гетьманщину. Ми знаємо низку відомостей про аналогічні відрядження до Москви, до Варшави, до Костянтинополю, до Бахчесараю, українських посланців. Але до нас не дійшли їхні звідомлення про виконання покладених на них доручень. Безперечно це — велика прогалина, що втруднює працю української історіографії. Мені, бувши влітку р. 1929 в Москві, довелося натрапити, розшукуючи матеріяли до иншої теми, на один такий „діаріуш“ — звідомлення, одне з небагатьох, що збереглися, бо більшість, треба думати, загинула безслідно.

Цей документ, передусім, дає нам зрозуміти загальний характер звідомлень, що їх подавали українські посланці про виконання покладених на них дипломатичних доручень. Він дещо дав й для кримської історії. Адже він малює характер і форму дипломатичних метод і переговорів в Криму, і заразом з цим дав певні відомості про обставини внутрішнього, кримського життя: приміром про рештки від „ѳренків“ — італійців у Криму, про становище православної й єврейської релігій, про суд і про способи кар, що практикувалися в Криму, про порядок звільнення невільників, про зацікавлення в Криму торговельними зносинами з Україною. Малює документ і обставини в степах, що лежали між Україною й Кримом, про розбої в них, в яких татари, треба думати не без підстави, підозрівали запорізьких і дінських козаків, але за які бували винні й московські релігійні емігранти, що оселилися на Кубані.

Документ дав дещо й для історії Запоріжжя. Відомо, як протестувало воно супроти відібрання від нього долини р. Самари й супроти старшинських салітраних майданів, що там завелися за Мазепиних часів. Січовики&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l9r8xlf0afmpepy6j596wuyi7lvlbsl</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455773</id>
      <parentid>455771</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:41:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4452" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;
{{c|''ЛЕВ ОКИНШЕВИЧ.''}}
{{c|{{larger|'''ДІАРІУШ ІВАНА БИХОВЦЯ Р. 1704 ПРО ВІДРЯДЖЕННЯ ДО КРИМУ.'''}}}}
{{c|I.&lt;br/&gt;ВСТУП.}}
„Діаріуш“ — мабуть так був-би назвав Іван Биховець свій документ, коли-б він був дав йому назву. Це — звідомлення про подорож до Криму весною й літом р. 1704, цікаве з багатьох поглядів. Річ відома, як мало дійшло до нас даних українського державного діловодства XVII і початку XVIII ст. Вони загинули, як загинув і український архів XVII в. Дані про діяльність центральних установ Гетьманщини ми знаходимо переважно в архівних фондах сусідніх держав і націй — Польщі та Росії, і переважно в Росії, де в сучаснім „Древлехранилище Р. С. Ф. С. Р.“ збереглися документи про зносини в XVII ст. з Україною Гетьманщиною. Низку цікавих даних дають нам „статейные списки“ — справоздання й звідомлення російських посланців, що їх делегувалося на Гетьманщину. Ми знаємо низку відомостей про аналогічні відрядження до Москви, до Варшави, до Костянтинополю, до Бахчесараю, українських посланців. Але до нас не дійшли їхні звідомлення про виконання покладених на них доручень. Безперечно це — велика прогалина, що втруднює працю української історіографії. Мені, бувши влітку р. 1929 в Москві, довелося натрапити, розшукуючи матеріяли до иншої теми, на один такий „діаріуш“ — звідомлення, одне з небагатьох, що збереглися, бо більшість, треба думати, загинула безслідно.

Цей документ, передусім, дає нам зрозуміти загальний характер звідомлень, що їх подавали українські посланці про виконання покладених на них дипломатичних доручень. Він дещо дав й для кримської історії. Адже він малює характер і форму дипломатичних метод і переговорів в Криму, і заразом з цим дав певні відомості про обставини внутрішнього, кримського життя: приміром про рештки від „ѳренків“ — італійців у Криму, про становище православної й єврейської релігій, про суд і про способи кар, що практикувалися в Криму, про порядок звільнення невільників, про зацікавлення в Криму торговельними зносинами з Україною. Малює документ і обставини в степах, що лежали між Україною й Кримом, про розбої в них, в яких татари, треба думати не без підстави, підозрівали запорізьких і дінських козаків, але за які бували винні й московські релігійні емігранти, що оселилися на Кубані.

Документ дав дещо й для історії Запоріжжя. Відомо, як протестувало воно супроти відібрання від нього долини р. Самари й супроти старшинських салітраних майданів, що там завелися за Мазепиних часів. Січовики&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m26uypdaws3z33s1psrhhpyhl9bsyom</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/22</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38260</id>
    <revision>
      <id>455757</id>
      <parentid>89395</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:03:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5299" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;лування, куди входять назви царств турецького, грецького, македонського, вавилонського, єрусалимського, асирійського, олександрійського, вірменського, ба навіть „усього світу“, а також споріднення з богом та ще згадка про особливі відносини до мусулман і христіян. Найнезначніше місце в грамоті забирає коротка й енергійно висловлена султанська вимога, нехай запорозці піддадуться султанові з усеньким людом. Це {{sp|коротчий ізвод}}, що його видав А. Попов („Изборн.“, 455), і знаходиться він у декількох рукописах, напр. в Анатоліївському збірнику кол. Казанської Духовної Академії. Подарував його р. 1916 до академічної бібліотеки останній ректор Академії єп. Анатолій Грисюк; л. 80)&lt;ref&gt;Вперше використано цей цікавий збірник у статті „Вѣдомости Московскаго государства“ (1702 р{{errata||.}}), — „Извѣстія Отдѣленія Русскаго Языка и Словесн. Рос. Академіи Наукъ“ 1918, I. II. Загальний зміст збірника, складеного за першої половини XVIII стол. — отакий: копії з російських курантів і „Вѣдомостей Московскаго Государства“ і друковані примірники цих журналів за різні роки, апокрифічне листування европейських імператорів, і нарешті скількись літературних оповіданнів.&lt;/ref&gt;.

У {{sp|другому ізводі}} число титулів збільшено. Додано „братъ солнца и луны“, „необыкновенный рыцарь“, „попечитель бога самого“. У другій частині додано вимогу, нехай вони його, султана, не турбують своїми наскоками. Другий ізвод подано в „Рус. Стар.“ 1872 (VI, 450), „Лѣтописи Екатеринославской Ученой Архивной Комиссіи“ VII та в Миколи Аркаса (248).

У другому ізводі зустрічаємо й імення султана, що ніби мав скласти тую грамоту. Це Махмет IV („Рус. Стар.“ VI, 450; „Лѣтоп. Екатериносл. Арх. Ком.“ VII. 113) або Ахмет III („Лѣтоп. Екатерин. Архивн. Комиссіи“ VII. 115).

Що-до хронологічної дати, то списки першого ізводу датуються звичайно 7 липня 1678 року. В списках другого ізводу позначено: 1680 року („Рус. Стар.“ VI, 450), а це підходить до часу панування Мехеммеда IV (1648–1687 р.), тільки-ж не Ахмеда III (1703–1720).

Нарешті, перший ізвод вирізняється ще й згадкою про м. [[Чигирин]], куди султан пише свою грамоту.

Запорозький {{sp|одпис}} дійшов до нас теж у двох ізводах. Обидва вони повні нестерпучої лайки на султанову адресу. Кожен титул його перекручено навиворіт і наділяється лайливим епітетом: «син ''турецького'' султана» обернулося в «син ''проклятого'' султана», із «''цесаря вавилонського''» зробилося «вавилонський ''кухар''», з «''короля'' олександрійського» «олександрійський ''свинопас''», із «''божого'' внука» «внук ''адов''», то-що. На султанову вимогу нехай вони піддадуться, іде рішуча відповідь: не піддамося й битимемся з тобою.

Обидва ізводи цього документу мають одміну найперше в мові: слов'яно-руська в першому і українська в другому. Далі одміна полягає в тому, що другий ізвод поширшав, і це річ зрозуміла, бо він є відповідь на ширший текст султанового листа. Трапляється він у тих самих рукописах і списках, що й лист. Кожна теза султанського листа викликає&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qy18gjwruwh5gi0pl4ywlmeyh3fh0g3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/67</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38271</id>
    <revision>
      <id>455742</id>
      <parentid>262083</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:50:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4369" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|'''Мазепа і Петрик&lt;ref&gt;Друковано в XXIII книзі „[[Записки історично-філологічного відділу|Записок Іст.-Філолог. Відділу]]“.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
{{c|I.}}

Питання про звязок Петра Іваненка з керуючими колами української старшини й вплив їх на хід повстання безперечно має велике значіння для історії повстання Петрика. В нашій студії „Договір Петра Іваненка (Петрика) з Кримом 1692 року“ довелося зняти питання про звязки Петрика з українськими політичними угрупуваннями. Аналізуючи взаємини урядової групи й старшинської опозиції, персонально взаємини гетьмана Мазепи й генерального писаря Кочубея, ми гадали, що „всенька поведінка Мазепи підчас боротьби з Петриком доводить, що звязки між ними були неможливі“, й що „були инші комбінації, супроти яких це припущення є неймовірне“&lt;ref&gt;[[Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія|Юбіл. Збірник на пошану акад. Д. І. Багалія]], стор. 724–725; Крим. Зб. ст. 44.&lt;/ref&gt;. Ми доводили звязок Петрика з Кочубеєм та старшинською опозицією, зокрема з полтавською старшиною, висунули думку про те, що тії опозиційні старшинські кола й організували повстання 1692 року&lt;ref&gt;Ibid, 725–732; Крим. Зб., ст. 44–51.&lt;/ref&gt;.

Проте й тоді не було цілком спростовано різні вказівки й обвинувачення що-до участи гетьмана в справі Петрика. До того ще, не міжнародня політика, власне не участь України в антитурецькій коаліції була за яблуко роздору між гетьманом і опозиційною старшиною. Адже-ж татарська орієнтація опозиції зовсім не була гетьманові ворожа й чужа, ба й ставлення Мазепи до боротьби проти Туреччини й Криму було досить таки стримане&lt;ref&gt;Ibid., 728. Див. Костомаров, Историческія монографіи и изслѣдованія, кн. VI, т. XVI. Мазепа и Мазепинцы (СПБ., 1905), ст. 399.&lt;/ref&gt;. Впадала в очі й поведінка Мазепина на початку повстання Петрика. Характерно, що тон перших „упоминалних“ універсалів (по полках) гетьманових проти проводиря повстання був скорше запобіжний, аніж караючий&lt;ref name=&quot;p64&quot;&gt;Див. Літопис Величка, т. III (Київ, 1855), ст. 106–111. Петрика було обрано на гетьмана 18. VII р. 1692. В кожнім разі факт союзу з Кримом і походу на Україну примушував гетьмана висловлюватися ясніше. Проте універсал 28/VII р. 1692 ще досить здержливий (Величко, III, 106–111). Але, коли полковник Миргородський Апостол (та инші) надіслав гетьманові під Гадяч універсал (2) гетьмана Петра Іваненка (Петра Івановича) від 29/VII, гетьман вже 31/VII відповів грізним „отвористимъ листомъ“,&lt;/ref&gt;. На це зважаючи, проф. М. Є. Слабченко&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>etzfoc3jfpu6a5zxfrzry2lkn8oz4e5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455743</id>
      <parentid>455742</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:50:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4383" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|'''Мазепа і Петрик&lt;ref&gt;Друковано в XXIII книзі „[[Записки історично-філологічного відділу|Записок Іст.-Філолог. Відділу]]“.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
{{c|I.}}

Питання про звязок Петра Іваненка з керуючими колами української старшини й вплив їх на хід повстання безперечно має велике значіння для історії повстання Петрика. В нашій студії „Договір Петра Іваненка (Петрика) з Кримом 1692 року“ довелося зняти питання про звязки Петрика з українськими політичними угрупуваннями. Аналізуючи взаємини урядової групи й старшинської опозиції, персонально взаємини гетьмана Мазепи й генерального писаря Кочубея, ми гадали, що „всенька поведінка Мазепи підчас боротьби з Петриком доводить, що звязки між ними були неможливі“, й що „були инші комбінації, супроти яких це припущення є неймовірне“&lt;ref&gt;[[Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія|Юбіл. Збірник на пошану акад. Д. І. Багалія]], стор. 724–725; Крим. Зб. ст. 44.&lt;/ref&gt;. Ми доводили звязок Петрика з Кочубеєм та старшинською опозицією, зокрема з полтавською старшиною, висунули думку про те, що тії опозиційні старшинські кола й організували повстання 1692 року&lt;ref&gt;Ibid, 725–732; Крим. Зб., ст. 44–51.&lt;/ref&gt;.

Проте й тоді не було цілком спростовано різні вказівки й обвинувачення що-до участи гетьмана в справі Петрика. До того ще, не міжнародня політика, власне не участь України в антитурецькій коаліції була за яблуко роздору між гетьманом і опозиційною старшиною. Адже-ж татарська орієнтація опозиції зовсім не була гетьманові ворожа й чужа, ба й ставлення Мазепи до боротьби проти Туреччини й Криму було досить таки стримане&lt;ref&gt;Ibid., 728. Див. {{sp|Костомаров}}, Историческія монографіи и изслѣдованія, кн. VI, т. XVI. Мазепа и Мазепинцы (СПБ., 1905), ст. 399.&lt;/ref&gt;. Впадала в очі й поведінка Мазепина на початку повстання Петрика. Характерно, що тон перших „упоминалних“ універсалів (по полках) гетьманових проти проводиря повстання був скорше запобіжний, аніж караючий&lt;ref name=&quot;p64&quot;&gt;Див. Літопис Величка, т. III (Київ, 1855), ст. 106–111. Петрика було обрано на гетьмана 18. VII р. 1692. В кожнім разі факт союзу з Кримом і походу на Україну примушував гетьмана висловлюватися ясніше. Проте універсал 28/VII р. 1692 ще досить здержливий ({{sp|Величко}}, III, 106–111). Але, коли полковник Миргородський Апостол (та инші) надіслав гетьманові під Гадяч універсал (2) гетьмана Петра Іваненка (Петра Івановича) від 29/VII, гетьман вже 31/VII відповів грізним „отвористимъ листомъ“,&lt;/ref&gt;. На це зважаючи, проф. М. Є. Слабченко&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>if0vi60qfyzlajnknskaiu1as5kaqc9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455764</id>
      <parentid>455743</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:15:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4382" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{x-larger|'''Мазепа і Петрик&lt;ref&gt;Друковано в XXIII книзі „[[Записки історично-філологічного відділу|Записок Іст.-Філолог. Відділу]]“.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
{{c|I.}}

Питання про звязок Петра Іваненка з керуючими колами української старшини й вплив їх на хід повстання безперечно має велике значіння для історії повстання Петрика. В нашій студії „Договір Петра Іваненка (Петрика) з Кримом 1692 року“ довелося зняти питання про звязки Петрика з українськими політичними угрупуваннями. Аналізуючи взаємини урядової групи й старшинської опозиції, персонально взаємини гетьмана Мазепи й генерального писаря Кочубея, ми гадали, що „всенька поведінка Мазепи підчас боротьби з Петриком доводить, що звязки між ними були неможливі“, й що „були инші комбінації, супроти яких це припущення є неймовірне“&lt;ref&gt;[[Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія|Юбіл. Збірник на пошану акад. Д. І. Багалія]], стор. 724–725; Крим. Зб. ст. 44.&lt;/ref&gt;. Ми доводили звязок Петрика з Кочубеєм та старшинською опозицією, зокрема з полтавською старшиною, висунули думку про те, що тії опозиційні старшинські кола й організували повстання 1692 року&lt;ref&gt;Ibid, 725–732; Крим. Зб., ст. 44–51.&lt;/ref&gt;.

Проте й тоді не було цілком спростовано різні вказівки й обвинувачення що-до участи гетьмана в справі Петрика. До того ще, не міжнародня політика, власне не участь України в антитурецькій коаліції була за яблуко роздору між гетьманом і опозиційною старшиною. Адже-ж татарська орієнтація опозиції зовсім не була гетьманові ворожа й чужа, ба й ставлення Мазепи до боротьби проти Туреччини й Криму було досить таки стримане&lt;ref&gt;Ibid., 728. Див. {{sp|Костомаров}}, Историческія монографіи и изслѣдованія, кн. VI, т. XVI. Мазепа и Мазепинцы (СПБ., 1905), ст. 399.&lt;/ref&gt;. Впадала в очі й поведінка Мазепина на початку повстання Петрика. Характерно, що тон перших „упоминалних“ універсалів (по полках) гетьманових проти проводиря повстання був скорше запобіжний, аніж караючий&lt;ref name=&quot;p64&quot;&gt;Див. Літопис Величка, т. III (Київ, 1855), ст. 106–111. Петрика було обрано на гетьмана 18. VII р. 1692. В кожнім разі факт союзу з Кримом і походу на Україну примушував гетьмана висловлюватися ясніше. Проте універсал 28/VII р. 1692 ще досить здержливий ({{sp|Величко}}, III, 106–111). Але, коли полковник Миргородський Апостол (та инші) надіслав гетьманові під Гадяч універсал (2) гетьмана Петра Іваненка (Петра Івановича) від 29/VII, гетьман вже 31/VII відповів грізним „отвористимъ листомъ“,&lt;/ref&gt;. На це зважаючи, проф. М. Є. Слабченко&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4po7g8afahj3eg6gv4wb5ypbk81awqb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/72</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38272</id>
    <revision>
      <id>455763</id>
      <parentid>262084</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:15:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5664" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;и тайныхъ писемъ“. Немає жадного сумніву (це видко з контексту), що московський уряд шукав пружин глибше і в кожнім разі мав певні сумніви що-до лояльности генерального писаря Кочубея, проте кидаючи й на гетьмана якусь тінь недовір'я. Мабуть у Москві непогано на українських справах і відносинах розумілися. Характерно також, що {{sp|в своїх перших поданнях московському урядові гетьман не закидає втікачеві крадіжку якихось офіційних документів}}&lt;ref&gt;Арх. Мін. Юст., кн. Мал. Пр., № 62, арк. 855.&lt;/ref&gt;.

Московський уряд сам запитує гетьмана про це&lt;ref&gt;Характерно, що коли пізніше (р. 1692) в Січі трапилася крадіжка якихось Січових листів, у Москві хтіли „прілічити“ до тої справи Петрика (Арх. Мін. Юст., стовпці Мал. Пр., № 6030/219, арк. 202, 282, 284).&lt;/ref&gt;, і справді якісь листи з Генеральної Військової Канцелярії Петрик мабуть був узяв. Московський уряд рекомендував гетьманові, щоб той „писалъ или приказывалъ отъ себя с кемъ на Запорожье {{errata|х|іх}} кошевому атаману и к старшинѣ о выдачѣ ево Петрушкине себе изъ Запорожья, обещая имъ за такую от себя дачю или инымъ какимъ способом по своему разсмотрению со осторожностию“. Але в Москві добре розуміли, що справа була дуже делікатна. Гетьманові дозволено було „то дело отъложить, не роспростроняя ево в болшое розголошеніе“. Боялися бо, щоб „темъ запросомъ того Петрушки ихъ Запорожцовъ не въздорожить и не привесть в сумнение к упорству“. Разом з тим московський уряд рекомендував гетьманові перевести певну реорганізацію Військової Канцелярії, власне техніки її роботи. Проєкт, поданий в таємній інструкції Нікітінові, дуже цікавий і яскраво свідчить про те, що Москва не довіряла ні канцеляристам Військової Канцелярії, ні їх шефові — генеральному писареві Кочубеєві, ні, врешті, й самому гетьманові, що на його відтоді перекладалася-б особиста відповідальність за державне (особливо таємне) листування Військової Канцелярії. Пікантна також пропозиція поставити коло Канцелярії „караул стрелецкой“&lt;ref&gt;Відділ рукописів бібл. Київ. Університету, збірка Судієнка, № 97, т. V, ст. 213–220. Таємний наказ Нікітінові — див. Арх. Мін. Юст., стовпці Мал. Пр., № 6020/209, арк. 240–247. Див. у додатках до цієї статті.&lt;/ref&gt;. Мабуть це було не до вподоби гетьманові. В розмові з Нікітіним він казав, що „по тайномъ наказу о Петрушке, і о канцеляріи, і о печати, і о канцеляристахъ будетъ он гетман іх великих государей указ исполнять не вскорѣ і здѣлаетъ преже свѣтлицу, в которую і приходит учнетъ для рады“. Але гетьман цілком категорично заявив Нікітінові, що „Петрушка совершенно побѣжалъ с вѣдома Кучюбѣева і полтавского полковника, а не от жены“&lt;ref&gt;Арх. Мін. Юст., кн. Мал. Пр., № 62, опис, червень. Московський уряд і далі нагадував гетьманові про стан Канцелярії. 4 серпня р. 1691 гетьман казав московському посланцеві Циклерові, що „канцелярия в замку построена будетъ вскорѣ“ (Арх. Мін. Юст., кн. Мал. Пр., № 64, арк. 72, вересень).&lt;/ref&gt;. Відповідаючи на „статьи“ (або на слова) Нікітіна, гетьман писав до Москви 27/V р. 1691: „Я прилѣжное о том (= здобути Петрика) приложу дбалости моее. А уже и писалем о немъ до Войска Низового… А особно на пагубу его здрайцы зажилем нового способу чрез умыслного&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dzqglhtde4eutfi37mz810qaq9wyvpc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/23</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38274</id>
    <revision>
      <id>455761</id>
      <parentid>100658</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:07:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5123" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;антитезу в запорозькому одписі. Як султан узиває себе не аби-яким лицарем, що його ніхто не переможе, йому іронічно одказують: „Який ти в чорта лицар! що чорт вис..ає, ти й твоє військо пожирає!“

Перший ізвод для одпису, так само як і для султанової грамоти, одзначається ще одним власним ім'ям — Чигирин, бо звідтіль ніби козаки одписували. Дати немає, але її можна визначити з одного боку датою султанової грамоти (1678), а з другого боку натяком на захоплення турками Кам'янця-Подільського, а це сталося року 1672, і це зазначив уже Костомаров&lt;ref&gt;„Русская Старина“ VI, 451.&lt;/ref&gt;.

Перший ізвод козацької відповіди подано в хронографі 1696 року і видав його А. Попов („Изборникъ“, 456). В ''Анатоліївському'' збірникові (л. 80 об.) зустрічаються такі варіяції, які виявляють декотру неточність даного ізводу у списку хронографа. Наприклад, замість „бронника“ в хронографі — у ньому „бражникъ“, замість „Каменца-Подольного“ — „Каменца-Подольскаго“, замість незрозумілого „равенъ смуту“ — „равенъ есть скоту“.

''Другий ізвод'' має своєю чергою дві редакції.

{{sp|Одну}} подано в „Русской Старинѣ“ (VI, 450–1), у Добриніна і в Мик. Аркаса. Тут „братъ солнца и луны“ взивається „самого чорта братомъ и товарищемъ и люципера секретаремъ“. Дається відповідний одпис і на решту титулів султанових, напр. „Македонскій колесникъ, армяньска свиня, татарскій сагайдакъ“. Та що більше цього: до речи, а то й не до речи бува пододавано усякі такі лайливі вирази, що жаднісінького не мають відношення до титулів султанових: „свиняча морда; рѣзницька собака; нехрещеный лобъ“, то-що. Відповідь на вимогу піддатися уміщено ближче до початку, і таким чином розірвано оте навиворіт перекручене титулування. Відповідь цяя така: козаки туркам не піддадуться, а битимуться з ними землею й водою.

У ''другій'' редакції цього другого ізводу порядок думок відповіди пристосовано до султанової грамоти: спершу йдуть репліки на кожен його титул, причому і тут є особливості, як „лютеранська попруга“&lt;ref&gt;Попруга — ремінь, щоб прикріплювати сідло. В иншому списку: „лютеранський потуга“ — тоб-то сила, захист.&lt;/ref&gt;, а потім — рішення битися до-краю. Два списки цієї другої редакції не зовсім збігаються. Надруковано їх у „Лѣтописи Екатерин. Ученой Архивн. Комиссіи“, VII, 113–114 та 115–116. Назвемо їх ''а'' і ''б''.

Обидві редакції закінчуються майже однаково: „так відповідають тобі козаки“. Далі йде дата; її я подаю в пристойнішому вигляді, отак, як її надруковано в підручнику Добриніна: „числа не знаемъ, бо календаря не маемъ, месяцъ у неби, годъ у книзи, а день такій у насъ, якъ и у васъ — поцилуй за те ось-куди насъ“. Проте до оцієї невиразної хронологічної дати, в двох списках другої редакції, додано точне зазначення часу — в ''б'') — 1600 р., а в ''а'') — 1639 року 15-го червня, хоч ''б'') це відповідь Ахметові III, який панував уже аж на початку XVIII ст.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>icx08dnocseert9ygevk32k7f3kq99z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/25</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39319</id>
    <revision>
      <id>455788</id>
      <parentid>136363</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:13:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1382" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s}}
{{c|{{larger|{{sp|АКТ ПЕРВИЙ.}}}}}}
{{-=-|1em}}

{{c|'''Сцена перва.'''}}

{{c|{{fine|Громадський майдан.}}}}

{{c|{{fine|Входять двоє Капулєтових слуг, Самсон та Грицько.}}}}

{{sp|Самсон}}. Грицьку, даю слово, не попустимо так собі допікати.

{{sp|Грицько}}. Нї, нї; а то будемо печеними.

{{sp|Самсон}}. Я кажу, як розізлимось, дак добуваймо меча.

{{sp|{{errata|Грицко|Грицько}}}}. Еге-ж; та колиб не збув єси плеча.

{{sp|Самсон}}. Я швидко рубону, як хто мене підійме.

{{sp|Грицько}}. Тільки що не швидко тебе підіймеш.

{{sp|Самсон}}. І пес із Монтечиного дому мене підійме.

{{sp|Грицько}}. Піднятись — рушатись, а хоробрувати — твердо стояти. Оттим же то й ти, скоро підіймеш ся, і рушиш навтеки.

{{sp|Самсон}}. І пес із сього дому підійме мене до стояння. Я додержу муру кожному чоловікови й жінцї з Монтеків.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dhd0crl0l4kn3q15l6db0rztor45zkc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39321</id>
    <revision>
      <id>455807</id>
      <parentid>92072</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:51:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Не вичитано */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1919" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{x-larger|ПОЯСНЕНННЯ.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1em}}
{{dhr|0.5em}}
1) &lt;section begin=&quot;1&quot; /&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;section end=&quot;1&quot; /&gt;

2) В оріїіналі,Біїв ау їбигабє“  —  вяо-
жити палець до рота.

3) В Шекопіровіж жерепі не вгадано нічого
шро єю бучу серед міста ані про те, що князь
особисто ровійнає сказано тілько, Що князь
ве кожучи втихокиряти ворожнечі обох домів, ви-
лав тверлу вагрову на всїх, хто нарушить спокій.

»4) В Шекспіровік жерелі нежа тут згадки про
Бенволія, Для характеристики Рошеового настрою
в початку драви покористував ся Шекспір ва-
тальною характеристикою ШРожвового жюбевного
вітканя до Розаліндя, про що в жерелах говорить
са досвть широко.

5) У Іхаліянців Джульєта кає 18 літ, у без»
посереднія Шексліровім жерелі 16.

6) Цопутник, в орігіналі ріапіаїо-Їеаї, у нас
вірнійше-б скавати: живокість, зілє, 8 ЯКОГО ва»

Ромео та Джульста. з&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ouv63ohd0vv5llmsqjwhzgeytm4b90m</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455810</id>
      <parentid>455807</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:15:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2069" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{x-larger|ПОЯСНЕНННЯ.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1em}}
{{dhr|0.5em}}
1) &lt;section begin=&quot;1&quot; /&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;section end=&quot;1&quot; /&gt;

2) &lt;section begin=&quot;2&quot; /&gt;В оріґіналї „bite my thumbs“ — вложити палець до рота.&lt;section end=&quot;2&quot; /&gt;

3) &lt;section begin=&quot;3&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї не згадано нїчого про сю бучу серед міста анї про те, що князь особисто розіймає її; сказано тілько, що князь не можучи втихомирити ворожнечі обох домів, видав тверду загрозу на всїх, хто нарушить спокій.&lt;section end=&quot;3&quot; /&gt;

4) &lt;section begin=&quot;4&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї нема тут згадки про Бенволїя. Для характеристики Ромеового настрою в початку драми покористував ся Шекспір загальною характеристикою Ромеового любовного зітханя до Розалїнди, про що в жерелах говорить ся досить широко.&lt;section end=&quot;4&quot; /&gt;

5) &lt;section begin=&quot;5&quot; /&gt;У Італїянцїв Джульєта має 18 лїт, у безпосереднїм Шекспіровім жерелї 16.&lt;section end=&quot;5&quot; /&gt;

6) &lt;section begin=&quot;6&quot; /&gt;Попутник, в оріґіналї рlantain-leaf, у нас вірнїйше-б сказати: живокість, зїлє, з якого {{hws|ва|варять}}&lt;section end=&quot;6&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>99snmzj3jz7ztl4s00t1dzpdo6l3ee8</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455811</id>
      <parentid>455810</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:16:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2068" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{x-larger|ПОЯСНЕНННЯ.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1em}}
{{dhr|0.5em}}
1) &lt;section begin=&quot;1&quot; /&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;section end=&quot;1&quot; /&gt;

2) &lt;section begin=&quot;2&quot; /&gt;В оріґіналї „bite my thumbs“ — вложити палець до рота.&lt;section end=&quot;2&quot; /&gt;

3) &lt;section begin=&quot;3&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї не згадано нїчого про сю бучу серед міста анї про те, що князь особисто розіймає її; сказано тілько, що князь не можучи втихомирити ворожнечі обох домів, видав тверду загрозу на всїх, хто нарушить спокій.&lt;section end=&quot;3&quot; /&gt;

4) &lt;section begin=&quot;4&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї нема тут згадки про Бенволїя. Для характеристики Ромеового настрою в початку драми покористував ся Шекспір загальною характеристикою Ромеового любовного зітханя до Розалїнди, про що в жерелах говорить ся досить широко.&lt;section end=&quot;4&quot; /&gt;

5) &lt;section begin=&quot;5&quot; /&gt;У Італїянцїв Джульєта має 18 лїт, у безпосереднїм Шекспіровім жерелї 16.&lt;section end=&quot;5&quot; /&gt;

6) &lt;section begin=&quot;6&quot; /&gt;Попутник, в оріґіналї plantain-leaf, у нас вірнїйше-б сказати: живокість, зїлє, з якого {{hws|ва|варять}}&lt;section end=&quot;6&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>n4vaohxabkl6l8ouqehpdkhcbe60ulq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455826</id>
      <parentid>455811</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:25:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2068" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{x-larger|ПОЯСНЕНННЯ.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1em}}
{{dhr|0.5em}}
1) &lt;section begin=&quot;1&quot; /&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;section end=&quot;1&quot; /&gt;

2) &lt;section begin=&quot;2&quot; /&gt;В оріґіналї „bite my thumbs“ — вложити палець до рота.&lt;section end=&quot;2&quot; /&gt;

3) &lt;section begin=&quot;3&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї не згадано нїчого про сю бучу серед міста анї про те, що князь особисто розіймає її; сказано тілько, що князь не можучи втихомирити ворожнечі обох домів, видав тверду загрозу на всїх, хто нарушить спокій.&lt;section end=&quot;3&quot; /&gt;

4) &lt;section begin=&quot;4&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї нема тут згадки про Бенволїя. Для характеристики Ромеового настрою в початку драми покористував ся Шекспір загальною характеристикою Ромеового любовного зітханя до Розалїнди, про що в жерелах говорить ся досить широко.&lt;section end=&quot;4&quot; /&gt;

5) &lt;section begin=&quot;5&quot; /&gt;У Італїянцїв Джульєта має 18 лїт, у безпосереднїм Шекспіровім жерелї 16.&lt;section end=&quot;5&quot; /&gt;

6) &lt;section begin=&quot;6&quot; /&gt;Попутник, в оріґіналї plantain-leaf, у нас вірнїйше-б сказати: живокість, зїлє, з якого {{hws|ва|варять}}&lt;section end=&quot;6&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2qnh3vgnuejoza8obqljc1phev0wwkv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39364</id>
    <revision>
      <id>455812</id>
      <parentid>91725</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:27:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2943" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 130 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;6&quot; /&gt;{{hwe|рять|варять}} масть уживану до сцїлюваня зломаних костей.&lt;section end=&quot;6&quot; /&gt;

7) &lt;section begin=&quot;7&quot; /&gt;У Шекспірових жерелах про Парісові зальоти говорить ся аж геть пізнїйше.&lt;section end=&quot;7&quot; /&gt;

8) &lt;section begin=&quot;8&quot; /&gt;Шекспір натякає на несмачні прольоґи, виголошувані в тодїшнїх театрах актором перебраним за Купідона. Зрештою в його жерелї в тім місцї також богато говорить ся про Купідона, хоча, розумієть ся, в иньшім звязку.&lt;section end=&quot;8&quot; /&gt;

9) &lt;section begin=&quot;9&quot; /&gt;Маба, в анґл. Mab (читай Меб), валїйське слово, значить дитя. Шекспір перший увів сю постать, узяту з кельтських народнїх вірувань, у лїтературу. На його препишну характеристику Меби мав деякий вплив твір сучасного йому поета Наша „Terrors of the night“ (нічні страхи), виданий 1593 р.&lt;section end=&quot;9&quot; /&gt;

10) &lt;section begin=&quot;10&quot; /&gt;Сей мотив, що Ромеа пізнали в Капулєтів на балю, що старий Капулєт велїв не займати його і що за се Тибальт був лютий на Ромеа та шукав потім зачіпки з ним, розвинув у перве Люіджі да Порто, а за ним і инші пізнїйші Шекспірові попередники.&lt;section end=&quot;10&quot; /&gt;

11) &lt;section begin=&quot;11&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї при першій стрічі Ромео і Джульєта обмінюють ся лише кількома чемними фразами і в присутности Меркуція стискають собі руки.&lt;section end=&quot;11&quot; /&gt;

12) &lt;section begin=&quot;12&quot; /&gt;І в Шекспіровім жерелї Ромео тілько по забаві довідуєть ся, хто була та панна, що зробила на нього таке сильне вражінє. Так само й Джульєта посилає мамку на розвіди.&lt;section end=&quot;12&quot; /&gt;

13) &lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;Натяк на народню баляду про африканського царя Кофетуа, що закохавши ся в жебрацькій доньцї Пенельофонї не хотїв женити ся з жадною царівною анї королївною, а тілько з нею; ставши царицею недавня жебрачка від разу затьмила всїх вельможних пань&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pnni4le2fwnmodzflt11cjmi3w17n46</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455827</id>
      <parentid>455812</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:25:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2943" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{c|— 130 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;6&quot; /&gt;{{hwe|рять|варять}} масть уживану до сцїлюваня зломаних костей.&lt;section end=&quot;6&quot; /&gt;

7) &lt;section begin=&quot;7&quot; /&gt;У Шекспірових жерелах про Парісові зальоти говорить ся аж геть пізнїйше.&lt;section end=&quot;7&quot; /&gt;

8) &lt;section begin=&quot;8&quot; /&gt;Шекспір натякає на несмачні прольоґи, виголошувані в тодїшнїх театрах актором перебраним за Купідона. Зрештою в його жерелї в тім місцї також богато говорить ся про Купідона, хоча, розумієть ся, в иньшім звязку.&lt;section end=&quot;8&quot; /&gt;

9) &lt;section begin=&quot;9&quot; /&gt;Маба, в анґл. Mab (читай Меб), валїйське слово, значить дитя. Шекспір перший увів сю постать, узяту з кельтських народнїх вірувань, у лїтературу. На його препишну характеристику Меби мав деякий вплив твір сучасного йому поета Наша „Terrors of the night“ (нічні страхи), виданий 1593 р.&lt;section end=&quot;9&quot; /&gt;

10) &lt;section begin=&quot;10&quot; /&gt;Сей мотив, що Ромеа пізнали в Капулєтів на балю, що старий Капулєт велїв не займати його і що за се Тибальт був лютий на Ромеа та шукав потім зачіпки з ним, розвинув у перве Люіджі да Порто, а за ним і инші пізнїйші Шекспірові попередники.&lt;section end=&quot;10&quot; /&gt;

11) &lt;section begin=&quot;11&quot; /&gt;В Шекспіровім жерелї при першій стрічі Ромео і Джульєта обмінюють ся лише кількома чемними фразами і в присутности Меркуція стискають собі руки.&lt;section end=&quot;11&quot; /&gt;

12) &lt;section begin=&quot;12&quot; /&gt;І в Шекспіровім жерелї Ромео тілько по забаві довідуєть ся, хто була та панна, що зробила на нього таке сильне вражінє. Так само й Джульєта посилає мамку на розвіди.&lt;section end=&quot;12&quot; /&gt;

13) &lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;Натяк на народню баляду про африканського царя Кофетуа, що закохавши ся в жебрацькій доньцї Пенельофонї не хотїв женити ся з жадною царівною анї королївною, а тілько з нею; ставши царицею недавня жебрачка від разу затьмила всїх вельможних пань&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gj0tn1b3x36i8eo7ypskmff1bnk991z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39377</id>
    <revision>
      <id>455758</id>
      <parentid>251522</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:03:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1021" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s}}
{{c|{{x-larger|УІЛЛЇЯМ ШЕКСПІР.}}}}
{{dhr}}
{{-=-|1em}}
{{dhr|2em}}
{{c|{{narrow|{{x-larger|{{xxxx-larger|РОМЕО ТА ДЖУЛЬЄТА.}}}}}}}}
{{dhr|0.5em}}
[[Файл:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901). Символ №01.png|100px|безрамки|центр]]
{{dhr|2em}}
{{c|{{smaller|ПЕРЕКЛАД}}}}
{{dhr}}
{{c|{{x-larger|'''П. А. {{sp|КУЛЇШ}}А.'''}}}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|{{fine|Виданий з передмовою і поясненями}}}}}}
{{c|''Др. Ів. Франка.''}}
{{dhr|3em}}
[[Файл:Українсько-руська_видавнича_спілка._Логотип.png|70px|безрамки|центр]]
{{dhr|3em}}
{{c|{{larger|У ЛЬВОВІ 1901.}}}}
{{dhr}}{{-=-|1em}}{{dhr}}
{{c|{{fine|'''ВИДАНЄ УКРАЇНСЬКО - РУСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ,'''&lt;br/&gt;зареєстрованої спілки з обмеженою порукою у Львові.}}}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>olh92cfu3fxa7lf7dmoqzxfzs6xcszu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39379</id>
    <revision>
      <id>455759</id>
      <parentid>219161</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:06:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1762" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{x-larger|{{sp|Передмова}}.}}}}
{{dhr}}
{{-=-|1em}}
{{dhr}}
„Ромео та Джульєта“ належить до найголоснїйших творів Шекспіра, до тих, яких титули мимовільно повстають в уяві осьвіченого чоловіка, коли лише назвати імя Шекспіра. „Хоч може незовсїм бездоганна як твір штуки, — пише Брандес&lt;ref&gt;G. {{sp|Brandes}}, William Shakespeare, 1896, стор. 106—107.&lt;/ref&gt; — має ся драма безмірно велике значінє і вагу: се велика, типова любовна траґедія людськости. Се драма молодої, бурливої любови, що зродившись при першому поглядї, вибухає такою пристрастю, яка для осягненя своєї мети ламає всї запори і так опановує душу, що не знає иньшого вибору, як тілько укохану особу або смерть. Ся любов така сильна, що майже моментально, на місцї кидає молоду пару собі в обійми, і така фатальна, що загибіль надходить страшенно швидко слїдом за щастєм злуки. Нїде так як тут не заглубив ся Шекспір у подвійну суть любови, коли вона обхопить усього чоловіка і надїляє його радощами, що наповняють душу аж до опянїня, та погружає&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l95xe628n4pnt97l1gftnjzmz42fzp0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/151</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39400</id>
    <revision>
      <id>455814</id>
      <parentid>91771</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:39:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 131 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;і панянок не тілько своєю красою, але також розумом і благородним поводженєм. Ся баляда, записана з народнїх уст аж у XVIII в. епископом Персі і надрукована в його „Ancient Reliques“ т. I. кн. 2, ч. 4, послужила в наших часах чеському поетови Заєрови темою до одної з кращих його прозових поем.&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;

14) &lt;section begin=&quot;14&quot; /&gt;І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.&lt;section end=&quot;14&quot; /&gt;

15) &lt;section begin=&quot;15&quot; /&gt;Натяк на народнє віруванє, що мандраґора, чародїйське зїлє з коренем подібним до людської постатї, коли її о півночі викопувати з землї, видає крик чи стогін, від якого чоловік божеволїє.&lt;section end=&quot;15&quot; /&gt;

16) &lt;section begin=&quot;16&quot; /&gt;В оріґіналї ся реплїка виглядає зовсїм инакше: Ay, by my troth, the case may by amended, по нашому: Еге, чесне слово, сю справу треба-б було направити  —  се значить: слїд би було зробити так, щоб справа стояла лїпше, не так лихо, як стоїть ось тут.&lt;section end=&quot;16&quot; /&gt;

17) &lt;section begin=&quot;17&quot; /&gt;Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:
Коли жура кістлява
{{block left|&lt;poem&gt;Кіхтями в серпе впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=2em}}&lt;section end=&quot;17&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>f8tfcf75aohwk98o164xdtceixtpa7o</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455815</id>
      <parentid>455814</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:40:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 131 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;і панянок не тілько своєю красою, але також розумом і благородним поводженєм. Ся баляда, записана з народнїх уст аж у XVIII в. епископом Персі і надрукована в його „Ancient Reliques“ т. I. кн. 2, ч. 4, послужила в наших часах чеському поетови Заєрови темою до одної з кращих його прозових поем.&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;

14) &lt;section begin=&quot;14&quot; /&gt;І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.&lt;section end=&quot;14&quot; /&gt;

15) &lt;section begin=&quot;15&quot; /&gt;Натяк на народнє віруванє, що мандраґора, чародїйське зїлє з коренем подібним до людської постатї, коли її о півночі викопувати з землї, видає крик чи стогін, від якого чоловік божеволїє.&lt;section end=&quot;15&quot; /&gt;

16) &lt;section begin=&quot;16&quot; /&gt;В оріґіналї ся реплїка виглядає зовсїм инакше: Ay, by my troth, the case may by amended, по нашому: Еге, чесне слово, сю справу треба-б було направити  —  се значить: слїд би було зробити так, щоб справа стояла лїпше, не так лихо, як стоїть ось тут.&lt;section end=&quot;16&quot; /&gt;

17) &lt;section begin=&quot;17&quot; /&gt;Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:
{{block left|&lt;poem&gt;Коли жура кістлява
Кіхтями в серпе впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}&lt;section end=&quot;17&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>b1exlv9vo3ki6ot1g0up47slojhyoky</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455828</id>
      <parentid>455815</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:25:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{c|— 131 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;і панянок не тілько своєю красою, але також розумом і благородним поводженєм. Ся баляда, записана з народнїх уст аж у XVIII в. епископом Персі і надрукована в його „Ancient Reliques“ т. I. кн. 2, ч. 4, послужила в наших часах чеському поетови Заєрови темою до одної з кращих його прозових поем.&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;

14) &lt;section begin=&quot;14&quot; /&gt;І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.&lt;section end=&quot;14&quot; /&gt;

15) &lt;section begin=&quot;15&quot; /&gt;Натяк на народнє віруванє, що мандраґора, чародїйське зїлє з коренем подібним до людської постатї, коли її о півночі викопувати з землї, видає крик чи стогін, від якого чоловік божеволїє.&lt;section end=&quot;15&quot; /&gt;

16) &lt;section begin=&quot;16&quot; /&gt;В оріґіналї ся реплїка виглядає зовсїм инакше: Ay, by my troth, the case may by amended, по нашому: Еге, чесне слово, сю справу треба-б було направити  —  се значить: слїд би було зробити так, щоб справа стояла лїпше, не так лихо, як стоїть ось тут.&lt;section end=&quot;16&quot; /&gt;

17) &lt;section begin=&quot;17&quot; /&gt;Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:
{{block left|&lt;poem&gt;Коли жура кістлява
Кіхтями в серпе впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}&lt;section end=&quot;17&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0vddbo9xenvkepobx0prr98lwqjvqvu</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455830</id>
      <parentid>455828</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T01:06:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{c|— 131 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;13&quot; /&gt;і панянок не тілько своєю красою, але також розумом і благородним поводженєм. Ся баляда, записана з народнїх уст аж у XVIII в. епископом Персі і надрукована в його „Ancient Reliques“ т. I. кн. 2, ч. 4, послужила в наших часах чеському поетови Заєрови темою до одної з кращих його прозових поем.&lt;section end=&quot;13&quot; /&gt;

14) &lt;section begin=&quot;14&quot; /&gt;І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.&lt;section end=&quot;14&quot; /&gt;

15) &lt;section begin=&quot;15&quot; /&gt;Натяк на народнє віруванє, що мандраґора, чародїйське зїлє з коренем подібним до людської постатї, коли її о півночі викопувати з землї, видає крик чи стогін, від якого чоловік божеволїє.&lt;section end=&quot;15&quot; /&gt;

16) &lt;section begin=&quot;16&quot; /&gt;В оріґіналї ся реплїка виглядає зовсїм инакше: Ay, by my troth, the case may by amended, по нашому: Еге, чесне слово, сю справу треба-б було направити  —  се значить: слїд би було зробити так, щоб справа стояла лїпше, не так лихо, як стоїть ось тут.&lt;section end=&quot;16&quot; /&gt;

17) &lt;section begin=&quot;17&quot; /&gt;Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:
{{block left|&lt;poem&gt;Коли жура кістлява
Кіхтями в серце впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}&lt;section end=&quot;17&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4s2zn2wzjvx1dhkqfimj9lv23g70ove</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/21</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39480</id>
    <revision>
      <id>455781</id>
      <parentid>92320</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:57:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="90" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{narrow|{{xxxx-larger|РОМЕО та ДЖУЛЬЄТА.}}}}}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sl5e1d3dmit33nytiikpnsbrpyyb831</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455782</id>
      <parentid>455781</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:58:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="96" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|'''{{narrow|{{xxxx-larger|РОМЕО та ДЖУЛЬЄТА.}}}}'''}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hrivf2u1ykns2z0pfo9rz0qnclwlt86</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/23</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39481</id>
    <revision>
      <id>455787</id>
      <parentid>219162</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:10:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1503" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''{{sp|ПРОЛЬОҐ}}&lt;ref&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
{{block center|&lt;poem&gt;Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.

Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.

Страшенні пригоди палкого кохання,
{{errata|Сусідської|Сусїдської}} злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.&lt;/poem&gt;}}
{{dhr}}
{{rule|4em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>it7yhojkxigf37osfrpmggfv2mxwom2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455789</id>
      <parentid>455787</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:14:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1511" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center|&lt;poem&gt;{{c|{{larger|'''{{sp|ПРОЛЬОҐ}}&lt;ref&gt;Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.&lt;/ref&gt;.'''}}}}
Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.

Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.

Страшенні пригоди палкого кохання,
{{errata|Сусідської|Сусїдської}} злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.&lt;/poem&gt;}}
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gcmbuysfvoocfc33x6gdt1er2xblbbz</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455808</id>
      <parentid>455789</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:55:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1147" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center|&lt;poem&gt;{{c|{{larger|'''{{sp|ПРОЛЬОҐ}}&lt;ref&gt;{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|1}}&lt;/ref&gt;.'''}}}}
Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.

Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.

Страшенні пригоди палкого кохання,
{{errata|Сусідської|Сусїдської}} злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.&lt;/poem&gt;}}
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l7a5mk9wavcph172grzi39jgsl6um2d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/13</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39519</id>
    <revision>
      <id>455772</id>
      <parentid>92002</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:41:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2638" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— ix —}}&lt;/noinclude&gt;1580. Лишаючи на боцї сю незвісну нам драму, треба сконстатувати, що Шекспір не користував ся й Пентеровою прозою і що одиноким його жерелом була Брукова поема. А що зробив він із неї!

'''II. Шекспірове обробленє.''' В р. 1597 вийшла в формі зшитка in 4° на бібулястім папері, для вжитку театральних видцїв (в родї наших оперових текстів), без волї і відома автора і без поданя його назви надрукована книжечка пз. „An excellent conceited Tragedie of Romeo and Juliet. At is hat been often with great applause plaid publiquely by the right Honourable the L. of Hundson his Servants“ (Прекрасно скомпонована траґедія про Ромеа і Джульєту, відгравана часто і серед великих оплесків прилюдно слугами високоповажаного льорда Гандзона). Льорд Гандзон був королївським підкоморієм і вмер у липнї 1596; його наслїдник був іменований аж у цьвітнї 1597, так що аж до того часу трупа мусїла називати ся його „слугами“. Та що титул сього першого друку нїчого не згадує про пору першої вистави, але подає драму як „часто“ відгравану і дуже улюблену, то сьміло можна догадувати ся, що вона була написана значно вчаснїйше перед 1596 роком. Як одиноку, хоч не дуже певну опору для усталеня докладнїйшої дати написаня драми приймають критики слова мамки в актї I. сц. 3 (стор. 20).

{{block center|&lt;poem&gt;Я вам кажу, на Ланцюги їй буде
Штирнацять років, далебі, що так!
Я добре знаю: одинацятий
Пішов отсе, як трусу ми злякались.&lt;/poem&gt;}}

Коли приняти, що Шекспір натякав перед своєю публїкою на факт загально їй відомий, на землетрясенє, якого злякались у Анґлїї Шекспі-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>15hi8ppb5owtkvkryndh90n4p3iqad5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/14</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39520</id>
    <revision>
      <id>455774</id>
      <parentid>92004</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:46:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2760" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— x —}}&lt;/noinclude&gt;рове жерело не знає нїчого про се землетрясенє), то в такім разї ясно, що ся згадка відносить ся до землетрясеня в Анґлїї в р. 1580, а з сього виходило би, що ті слова могли бути у перве проголошені 1591 р. Деякі відгуки з нашої драми знаходять ся також у поемі Даніеля „Плач Розамунди“ (Complaint of Rosamond), друкованій 1592 р.&lt;ref&gt;{{sp|Sidney Lee}}, William Shakespeare, sein Leben und seine Werke. Leipzig 1901, стор. 49.&lt;/ref&gt;, а се також скріпляє думку, що перший нарис сеї траґедиї повстав 1591 р. Шекспірови було тодї 27 лїт, він був уже девять лїт жонатий і мав троє дїтей, значить, пора сантиментального захвату і любовних молодечих пожеж для нього давно минула. Але в його душі жили могутнї засоби сього огню і взявши в свої руки давню „траґічну історію“ закоханої пари, він зумів зробити з неї свій перший незрівнаний архитвір, вливаючи в стару, вже перед ним майстерно сформовану посудину огнистий напій свойого ґенїя. Рукою справжнього майстра драматичної штуки він поробив характерні переміни в плянї свойого взірця: акцию, яка у Брука тягне ся кілька місяцїв, скоротив на один тиждень (в недїлю Ромео пізнає Джульєту на балї, в понедїлок рано їх шлюб, по полудни убійство Тибальта, банїция Ромеа, засватанє Джульєти за Паріса, вчетвер рано Джульєту хоронять, а в суботу в ночи катастрофа в гробницї); Джульєту, що у Італїянцїв має 18 лїт, у Брука 16, він зробив 14-лїтньою, щоб тим яркійше змалювати палку, пристрасну вдачу Італїянки, що майже моментально перетворює невинне й непорочне дитя в дозрілу женщину, і ту єлєментарну, непоборну силу любови, яка від разу&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cfvo6hf3ey8i06wzijn2v1itv5l65oi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/9</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39530</id>
    <revision>
      <id>455765</id>
      <parentid>92014</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:16:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2703" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— v —}}&lt;/noinclude&gt;епізод у иньшого, значно пізнїйшого ритора, Харітона з Афродізіяди, в його повісти „Пригоди Хайрея і Каллірої“. Тут Хайрей із заздрости (безпідставної) копнув свою молоду жінку так, що вона впала мов мертва; її поховано, в ночи розбійники грабують гріб, вона прокидаєть ся і її забирають та продають у неволю (E. {{sp|Rohde}}, op. cit. 517). Як бачимо, фантазия тих письменників завмираючої Грециї нездібна вже була огріти і виростити те щиро-людське ядро, що лежало в основі сього епізоду.

Аж розбуджений у Італїї гуманїзм, що пробував навязати розвій там, де його перервала доба грекоримського упадку, підхопив і отсю тему і влив їй нові соки, розбудив її до нового житя. В другій половинї XV. в. обробив її у-перве новелїст Мазуччіо, якого збірка Il Novellino, зложена з 50 новель, вийшла в Неаполї 1476 р. і була потім богато разів передруковувана в XV і XVI в., цїнена і люблена майже на рівнї з Боккаччієвим „Декамероном“.&lt;ref&gt;Для сього й дальших деталїв див. {{sp|Ludwid Fränkel}}, Untersuchungen zur Entwickelungsgeschichte des Stoffes von Romeo und Julia. (Zeitschrift für vergleichende Literaturgeschichte von Koch und Geiger, Neue Folge Bd. III, 171—210).&lt;/ref&gt; У Мазуччія тема ще мало розвита супроти Ксенофонта Ефезького: закохана пара живе в Сієнї в міщанській сфері; щоб уратувати молоду від ненависного подружя, монах завдає їй сонного напою; її ховають як мертву; справа кінчить ся нещасливо для закоханих. Тілько у слїдуючого автора бачимо сю саму тему вже значно розвиту. В р. 1524 була написана, а 1530 р. у-перве видана повість „Giulietta e Romeo“, яку її автор, Люіджі да Порто, назвав „істо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e4wd3f7rckueekci5zfesfmmw6nvqlr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/10</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39531</id>
    <revision>
      <id>455766</id>
      <parentid>92015</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:23:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2848" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— vi —}}&lt;/noinclude&gt;ричною новелею“. Хоча без сумнїву автор опрацював свою новелю на основі Мазуччія (Л. Френкель догадуєть ся навіть, op. cit. 296, що Да Порто для того не опублїкував її за свого житя, бо Мазуччіо ще жив), то все таки його перерібка так сильно ріжнить ся від Мазуччієвої, що той сам Френкель (op. cit, 182, 196) уважає конечним приняти якусь попередню, незвісну для нас перерібку Мазуччієвого оповіданя, яку потім переповів Да Порто. Сам Да {{errata|Потро|Порто}} подає, що чув се оповіданє від якогось вояка Переґріна. Бачимо тут у перве не тілько імена Ромеа і Джульєти, але й усе окруженє таке, яке від тодї нерозривно звязало ся з сими іменами. Молодята — дїти ворожих сїмей Монтекків і Капулєтів; річ дїє ся в Веронї в маґнатській сфері. Ромео з разу закоханий у якійсь красунї, що не звертає на нього уваги, йде на баль у дім ворога, тут пізнає Джульєту і від разу палає до неї любовю. Її кузен пізнає його на балю, шукає зачіпки з ним на вулицї; Ромео вбиває його і мусить утїкати; за радою черця, щоб уникнути шлюбу з ненависним ґрафом, Джульєта заживає сонний напій, її хоронять; Ромео не повідомлений про підступ убиває себе в її гробі, а вона гине при його трупі, по чім ворожі сїм'ї поєднують ся.

Да Портова новеля здобула собі швидко значну популярність у Італїї. Нещасливі коханцї Ромео та Джульєта і ворожі сїм'ї в Веронї Монтеккі і Капулєті зробились історичними фіґурами, і попали ще в XVI в. в історичні підручники та хронїки&lt;ref&gt;Прим, у тритомову історію Верони Джіроляма далля Корте ({{sp|G. dalla Corte}}, Istoria di Verona. Venetia 1594, т. I. ст. 589 і далї.)&lt;/ref&gt;, дарма, що історія знає про них щось&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e5g5seq81p9ptv6cif0gkb1h65p4oqh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39532</id>
    <revision>
      <id>455768</id>
      <parentid>92016</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:31:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2944" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— vii —}}&lt;/noinclude&gt;зовсїм иньше; ще Данте в своїй поемі згадує про веронські роди Монтеккі і Капулєті як про приналежні оба до одної партії — Ґібелїнів. Від Да Порти взяв сю тему звісний новелїст XVІ. в. Банделльо, і додавши цїлий ряд нових рисів (постать Бенволїя, що хоче улїчити Ромеа від любовних химер, постать мамки і згадку про драбину з верівок, постать аптекаря і т. д.) „звязав її — як каже один дослїдник — тїснїйше з реальним житєм і надав їй виразний костюм свого часу“ ({{sp|Fränkel}}, op{{errata|,|.}} cit. 183). На Да Портовій новелї, та не без впливу й Банделля, основана драма Люіджі Ґрото „Hadriana“, видана в Веронї 1578 р. Ґрото був учений віршороб, а не поет; брак живого поетичного чутя він виявив уже тим, що перенїс подїю в зовсїм нереальні, перед-римські часи.

Важнїйше для розвою нашої теми було розпросторенє оповіданя про нещастє закоханої пари у Франциї. Ще 1550 р., отже геть перед написанєм новель Банделля, вийшла в Парижі книжка Адріяна Севена „Le Philocope de Messire Jehan Boccace Florentin, contenant l'histoire de Fleury et Blanchefleur, divise en sept livres, traduietz d' italien en françoys“, де у вступі, як противенство до історії двох коханків, що через ріжні тяжкі пригоди доходять таки до щасливого кінця, оповідано історію двох коханків, що гинуть марно. Севен певно не мав під руками тексту Люіджі да Порто, але можливо, що мав Мазуччія або якусь иньшу незвісну нам перерібку. Він перенїс місце подїй у якесь малозвісне місточко Куррон на Пельопонесї; про ворожі сїм'ї нема згадки; навпаки, молода пара виховує ся разом і кохає ся з малку, але що брат панночки противить ся звязкови, то коханець убиває його, по чім дальша історія розвиваєть ся так, як у Мазуччія. В р. 1559 (шість лїт&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>72p48rop5j3kf0hpm00k4cziblvsao1</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455769</id>
      <parentid>455768</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:32:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2943" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— vii —}}&lt;/noinclude&gt;зовсїм иньше; ще Данте в своїй поемі згадує про веронські роди Монтеккі і Капулєті як про приналежні оба до одної партії — Ґібелїнів. Від Да Порти взяв сю тему звісний новелїст XVI. в. Банделльо, і додавши цїлий ряд нових рисів (постать Бенволїя, що хоче улїчити Ромеа від любовних химер, постать мамки і згадку про драбину з верівок, постать аптекаря і т. д.) „звязав її — як каже один дослїдник — тїснїйше з реальним житєм і надав їй виразний костюм свого часу“ ({{sp|Fränkel}}, op{{errata|,|.}} cit. 183). На Да Портовій новелї, та не без впливу й Банделля, основана драма Люіджі Ґрото „Hadriana“, видана в Веронї 1578 р. Ґрото був учений віршороб, а не поет; брак живого поетичного чутя він виявив уже тим, що перенїс подїю в зовсїм нереальні, перед-римські часи.

Важнїйше для розвою нашої теми було розпросторенє оповіданя про нещастє закоханої пари у Франциї. Ще 1550 р., отже геть перед написанєм новель Банделля, вийшла в Парижі книжка Адріяна Севена „Le Philocope de Messire Jehan Boccace Florentin, contenant l'histoire de Fleury et Blanchefleur, divise en sept livres, traduietz d' italien en françoys“, де у вступі, як противенство до історії двох коханків, що через ріжні тяжкі пригоди доходять таки до щасливого кінця, оповідано історію двох коханків, що гинуть марно. Севен певно не мав під руками тексту Люіджі да Порто, але можливо, що мав Мазуччія або якусь иньшу незвісну нам перерібку. Він перенїс місце подїй у якесь малозвісне місточко Куррон на Пельопонесї; про ворожі сїм'ї нема згадки; навпаки, молода пара виховує ся разом і кохає ся з малку, але що брат панночки противить ся звязкови, то коханець убиває його, по чім дальша історія розвиваєть ся так, як у Мазуччія. В р. 1559 (шість лїт&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lzaz3bnhen9rv8hggqa98mthy9jmfxp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/15</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39534</id>
    <revision>
      <id>455776</id>
      <parentid>163680</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:49:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3051" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— XI —}}&lt;/noinclude&gt;від першого погляду обхоплює обоє коханків своїм фатальним полумєм. Анї одної моральної тїни він не лишив на тих молодятах; коли у Брука Джульєта разом з мамкою по своїм шлюбі з Ромеом сьмієть ся з недогадливої матери (по за її плечима), коли та потїшає її надїєю на близький шлюб з Парісом, то Шекспір відкинув сю подробицю як незгідну з чистим і наскрізь щирим характером його {{errata|героїні|героїнї}}. Для противваги Ромеови, що опанований глибокою любовю робить ся лагідним, чоловіколюбним і майже розсудним (коли ходить о иньших), Шекспір утворив претарну фіґуру Меркуція, жартливого скептика з палкою душею, що вмовляє Бенволїя не піддавати ся поривам пристрасти і за хвилю сам піддає ся такому поривови і гине марно. Немногими але влучними рисами схарактеризував автор також старого Капулєта, вдачею добродушного міщанина, якому любійше сидїти при столї або вештати ся в кухнї, нїж хапати ся за заржавілу зброю, при тім чоловіка обмеженого, самолюбного і брутального, не вважаючи на зверхню огладу. Поглубленє та оживленє всїх тих фіґур і їх майстерне визисканє для будови цїлости, се заслуга Шекспіра.

Але се лише половина того, чим він зумів підняти свій твір на недосяжну висоту загально людської, типової любовної траґедиї. Головна принада її — той чар молодости і сьвіжости, те поетичне сяєво, яким облискані всї фіґури, та простота і сила чутя, яка надає тій індівідуальній і припадковими явищами обставленій любовній історії висшу силу і „правдивість тисячів любовних історій“. Не від разу вдалось Шекспірови надати свойому творови сей поетичний блиск; треба було довгих лїт працї, шлїфованя, треба було й самому не одно пережити та переболїти. При-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ngbubfjpywaaw86nnvvvphadg6loom7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/17</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39536</id>
    <revision>
      <id>455777</id>
      <parentid>163676</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:51:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3061" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— XIII —}}&lt;/noinclude&gt;„на ново поправлена, розширена і подоповнювана“. Сю вказівку не можна розуміти так, буцїм то сам видавець, маючи змогу порівняти общипаний текст першого виданя з авторовим оріґіналом, подоповнював пропуски пороблені в друку без авторового відома; навпаки, маємо тут дїло зі справжньою авторською перерібкою, що сягає досить глибоко в суть майже кождої ролї, торкаєть ся мови, верзіфікациї і показує далеко висший ступінь дозрілости і майстерства, нїж перший нарис. Дуже наглядно показав се Брандес, вияснюючи на основі детального порівнаня обох текстів, що „маємо тут перед собою Шекспіра на двох ріжних ступнях його розвою. Поперед усего в другому виданю розвито ширше все, що було тільки натякнене в першому. Пододавано живописні сцени й реплїки, що творять тло і рами подїї. Вуличну бійку на початку драми змальовано ширше, додано сцену з музиками; мамка зробила ся більше балакучою і комічнїйшою, Меркуциїв дотеп збогатив ся кількома вельми характерними зворотами (в тім числї й характеристикою царицї Меби — ''І. Фр.''); старий Капулєт набрав живійшого виразу; але особливо роля о. Лаврентія виросла майже в двоє супроти первісного обєму. В тих розширенях ми бачимо більшу дбалість Шекспірову — приготовувати і наперед заповідати те, що має стати ся. Та що найголовнїйше, фіґури обох молодят у тій перерібцї вийшли поважнїйші, а через те й кращі“ ({{sp|Brandes}}, op. cit. 102–103). Певна річ, і сей чудовий твір має свої хиби. До найважнїйших треба зачислити ті, які лежали в самій основі історії і які Шекспір переняв із свойого жерела, отже поперед усього припадковість самої катастрофи. Не загай ся брат Іван у шпиталї, або передай отець Лаврентій лист до Ромеа через Бал-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>62v03o99eguqc4jyi3n29n4eqxshqvt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/18</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39537</id>
    <revision>
      <id>455778</id>
      <parentid>398494</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:53:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2726" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— XIV —}}&lt;/noinclude&gt;тазара, або прибудь о. Лаврентій до гробницї кількома хвилями вчаснїйше, то й цїлого нещастя не було би, Ромео і Джульєта лишились би живі і моглиб жити щасливо. Тай взагалї весь спосіб ратунку для Джульєти при помочи сонного напою, поданий о. Лаврентієм, з погляду розумного чоловіка не тілько дивоглядний, але просто нерозумний ({{sp|Brandes}}, op. cit. 106). Певна річ, на Шекспіра не паде тут нїяка вина; сей спосіб розвязки драми він узяв зі свойого жерела і задержав його, силкуючись тілько засобами своєї ґенїяльної психольоґії мотивувати поодинокі деталї, підперти старосьвітську будову.

До хиб траґедії зі стилїстичного погляду належать деякі силувані дотепи та риторичні звороти, де дїєві особи нї сїло нї впало пускають ся на гру слів, любують ся риторичними антітезами. І так прим. Ромео в першій сценї першого акту обертаєть ся до любови з ось якими калямбурами:

{{block center|&lt;poem&gt;{{gap|5.5em}}Так ну-ж, любезна
Ненависти! Ненависне коханнє!
Ти все, у-перве створене з нїчого!
Тяжка пустото, важкая марнице!
Безобразний хаосе форм прекрасних!
Ти з олова перце, блискучий диме,
Холодний жаре, хвореє здоровлє,
Безсонний сне, єство що не істнує. (ст. 12)&lt;/poem&gt;}}

Такі нїби дотепи, з італїйська concetti, були тодї в модї в Анґлїї, належали до сальонового тону так само, як і в Франції, де ще в XVII в. проти них воював ся Мольєр у своїй комедиї „Précieuses ridicules“. В Шекспіровій траґедії заражені сею модою не тілько Ромео, Меркуціо (дивись його характеристику Тибальта в актї III, сц. 4), але навіть Джульєта, коли в актї IV, сц.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>orn2qd6zao1lj0wso5k00l05n18i1om</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/19</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39538</id>
    <revision>
      <id>455779</id>
      <parentid>163679</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:54:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2716" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— XV —}}&lt;/noinclude&gt;2, в дуже важкій для неї хвилї, пускає ся на такі еківоки про свойого мужа:

{{block center|&lt;poem&gt;О серце гадини, заховане в квітках!
О дивная красо, вертепе крокодиля!
Уквітчаний тиран, ангеловидний демон!&lt;/poem&gt;}}

І так далї цїлих 12 рядків! Як помалу виробляв ся поетичний смак у Шекспіра, видно з того, що і в другому, переробленому виданю його трагедії отсї ненатуральні кончетті не тілько не повикидувано, але навпаки, пододавано ще й нових. „Може вони тодї вважали ся й страх дотепними — каже з їх приводу Вішер&lt;ref&gt;{{sp|Th. Vischer}}, Worlesungen über Shakespeare. т. I. 1901.&lt;/ref&gt;, — але для нас вони хоч сьвятих із хати виноси.“ Для дослїдника вони важні як докази, що „Ромео та Джульєта“ належить до молодечих творів Шекспірових, коли він підлягав італїянському смакови і творив в дусї романського стилю; пізнїйше він виріс із сего.

Ще одна фіґура сеї траґедиї варта спеціяльної згадки як доказ ґенїяльности і високої культурности молодого ще тодї автора. Се „сьвятий чоловік,“ монах о. Лаврентій. Не забуваймо, що автор був протестант і писав у пору релїґійних війн, які палахкотїли скрізь по Европі! Не забуваймо, що в свойому жерелї, в поемі Брука, він мав виразну увагу, що цїлій катастрофі Ромеа і Джульєти винен був дух католицького фанатизму і специяльно католицькі монахи. Як легко було менче талановитому драматикови піти за сею вказівкою і за духом часу і зробити з траґедії якусь чорну інтриґу попівства! Та Шекспір не пішов за сим слїдом і нарисував фіґуру о. Лаврентія зовсїм у иньшім дусї. Се чоловік на&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5xx099mnw277oqttlnjxqtveop2oqsx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/20</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39539</id>
    <revision>
      <id>455780</id>
      <parentid>398495</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T20:55:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2725" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— XVI —}}&lt;/noinclude&gt;скрізь чесний і „сьвятий“ у житю, хоча зовсїм не католицький сьвятець. Загалом католицизм, протестантизм, доґма не грають у нього нїякої ролї. Се фільозоф-натуралїст з поглядами Джордана Бруно, тілько без його пристрасти. Добро і зло для нього не є нїякі вічні катеґорії; се субєктивні людські погляди. Що сьогоднї добре, може бути завтра зле і при певнім способі ужитя одно з них переходить у друге; природа не дбає про ті людські припадкові мірки. От тим то й сам о. Лаврентій глядить на людські дїла й пристрасти з висшого, фільософічного становища. Він остерігає перед усяким надміром і поспіхом як дїйсний старець, але з конфлїкту палких пристрастей показує вихід такий наівний, як дитина. Загалом практичне житє, рішучість у дїланю, певність себе в тяжкій хвилї не належать до його сильних сторін, пор. його перестрах у сценї в гробницї, і нерозум, з яким він лишає Джульєту серед трупів. Утворенє і консеквентне переведенє сеї фіґури, се один із найкращих доказів Шекспірового ґенїя.

Минаючи деякі відступленя від анґлїйського тексту, зазначені нами в нотах, мусимо Кулїшів переклад сеї траґедії признати незвичайно вдатним і гарним. Зазначимо тут факт, що в часї свойого побуту у Львові 1881 р., розпочинаючи друк перекладеного Шекспіра, Кулїш з разу поклав був на першому місцї „Ромеа та Джульєту“ і вже надрукував два чи три аркуші сеї траґедії, та чомусь потім змінив свій плян і велїв знищити надруковані аркуші, а натомісь дав до друку „Отелля“.

{{right|''Ів. Франко.''|3em}}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2dwi9fv4ha31xm93190wi5e51h4g1cm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/22</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39550</id>
    <revision>
      <id>455786</id>
      <parentid>219164</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:08:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1860" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:35em}}
{{fine block/s}}
{{c|{{larger|DRAMATIS PERSONAE.}}}}
{{dhr}}
{{-=-|1em}}
{{dhr}}
{| style=&quot;width:100%; margin:0 auto&quot;
|-
|style=&quot;border-right:solid 1px; padding-right: 1em; width:50%&quot; |
&lt;poem&gt;Ескаль, князь Веронський.
Паріс, молодий ґраф, князїв родич.&lt;/poem&gt;
{| cellspacing=0 cellpadding=0
|-
|Монтеккі||rowspan=2|&lt;math&gt;\Big\{&lt;/math&gt;||rowspan=2| голови двох ворожих домів 
|-
|Капулєт
|}
&lt;poem&gt;Старець, дядько Капулєтів.
Ромео, син Монтекків.
Меркуціо, родич князїв і друг Ромеїв.
Бенволіо, небіж Монтекків і друг Ромеїв.
Тібальт, небіж панї Капулєт.
Отець Лаврентій, Францїсканець.
Отець Іван, того-ж закону.
Бальтазар, слуга Ромеїв.&lt;/poem&gt;
{{!}}style=&quot;vertical-align:top; padding-left:1em&quot;|
{| cellspacing=0 cellpadding=0
|-
|Самсон||rowspan=2| &lt;math&gt;\Big\{&lt;/math&gt; ||rowspan=2|слуги Капулєтові.
|-
|Грицько
|}
&lt;poem&gt;Петро, инший слуга Капулєтів.
Оврам, слуга Монтекків.
Аптекарь.
Троє музик.
Хор. Хлопець. Паж Парісів. Отаман.
Панї Монтеккі.
Панї Капулєт.
Джульєта, дочка Капулєтова.
Мамка Джульєтина.&lt;/poem&gt;
|}
{{dhr}}
{{c|Міщане Веронські; родичі і родички обох домів; маски, сторожі, чатівники і прибічники.}}
{{dhr}}
{{c|Сцена більшої частини драми в Веронї, а раз у пятому актї в Мантуї.}}
{{fine block/e}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>odjtgqj12l84wx7h09uivhz0qemy22x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39551</id>
    <revision>
      <id>455825</id>
      <parentid>251286</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:17:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1439" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Ромео та Джульєта
 | назва_альт = Ромео та Джульєтта
 | версії = Ромео і Джульєтта 
 | автор =
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | сторінка_обкладинки = 5
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; include=&quot;5&quot;/&gt;
{{Page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; include=&quot;6&quot;/&gt;
{{Page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; include=&quot;22&quot;/&gt;
{{Page break|label=}}
&lt;div class=&quot;headertemplate&quot; style=&quot;margin:0 auto; width:10em; padding:0.5em 1em&quot;&gt;
* [[/Передмова/]]
* [[/Прольоґ/]]
* [[/Акт первий/]]
* [[/Акт другий/]]
* [[/Акт третїй/]]
* [[/Акт четвертий/]]
* [[/Акт пятий/]]
* [[/Пояснення/]]
&lt;/div&gt;

{{PD-auto
 | рік-публікації = 1901
 | рік-смерті = 1916
}}</text>
      <sha1>eb4h2b85wprj31cfi93r9ig3zkvz9t9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Передмова</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39552</id>
    <revision>
      <id>455819</id>
      <parentid>219160</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:55:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="818" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Передмова
 | перевизначити_автора_секції = Др. [[Автор:Іван Франко|Ів. Франка]]
 | попередня = 
 | наступна = [[../Прольоґ/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=&quot;7&quot; to=&quot;20&quot;/&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>kmqjunh44gd9b1mqkmdynga8f7a6ofo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Прольоґ</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39553</id>
    <revision>
      <id>455809</id>
      <parentid>243381</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:02:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="745" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Прольоґ
 | попередня = [[../Передмова/]]
 | наступна = [[../Акт первий/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; include=23 /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>aksq1h5im266yo72km2xwyopbz93l6s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Акт первий</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39554</id>
    <revision>
      <id>455813</id>
      <parentid>243378</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:31:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="752" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Акт первий
 | попередня = [[../Прольоґ/]]
 | наступна = [[../Акт другий/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=&quot;25&quot; to=&quot;54&quot;/&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>4dp3d276v89xdnh14431pwnmn9mj36d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Акт другий</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39555</id>
    <revision>
      <id>455820</id>
      <parentid>243382</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:58:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="754" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Акт другий
 | попередня = [[../Акт первий/]]
 | наступна = [[../Акт третїй/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=55 to=80 /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>pt3ujufk674dzgut70tc2c3vxhsv3fi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Акт третїй</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39556</id>
    <revision>
      <id>455821</id>
      <parentid>243383</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:00:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="741" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Акт третїй
 | попередня = [[../Акт другий/]]
 | наступна = [[../Акт четвертий/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=81 to=113 /&gt;</text>
      <sha1>97js84gk86j5a1kkdkgin2i70b3ss7d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Акт четвертий</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39557</id>
    <revision>
      <id>455822</id>
      <parentid>243380</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:01:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="760" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Акт четвертий
 | попередня = [[../Акт третїй/]]
 | наступна = [[../Акт пятий/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=114 to=130 /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>rzl0sq2yzkwsh1bpt9nwz7caj8r7jq0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Акт пятий</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39558</id>
    <revision>
      <id>455823</id>
      <parentid>243379</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:02:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="759" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Акт пятий
 | попередня = [[../Акт четвертий/]]
 | наступна = [[../Пояснення/]]
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=131 to=147 /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>t6e37pdap32xjdfhykzgy1i0g5e101r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/152</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39559</id>
    <revision>
      <id>455816</id>
      <parentid>92073</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:47:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1100" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 132 —}}&lt;/noinclude&gt;18) &lt;section begin=&quot;18&quot; /&gt;Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.&lt;section end=&quot;18&quot; /&gt;

19) &lt;section begin=&quot;19&quot; /&gt;У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:
{{block left|&lt;poem&gt;Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}
&lt;section end=&quot;19&quot; /&gt;

20) &lt;section begin=&quot;20&quot; /&gt;В свойому жерелї знайшов Шекспір відомість, що в Італїї жаден Францїсканець не сьмів по містї ходити сам, але завсїгди в товаристві другого монаха.&lt;section end=&quot;20&quot; /&gt;


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16p6xbb4syx6j8grz1zmr2pdgrtu15d</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455818</id>
      <parentid>455816</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T22:52:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1099" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 132 —}}&lt;/noinclude&gt;18) &lt;section begin=&quot;18&quot; /&gt;Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.&lt;section end=&quot;18&quot; /&gt;

19) &lt;section begin=&quot;19&quot; /&gt;У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:
{{block left|&lt;poem&gt;Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}&lt;section end=&quot;19&quot; /&gt;

20) &lt;section begin=&quot;20&quot; /&gt;В свойому жерелї знайшов Шекспір відомість, що в Італїї жаден Францїсканець не сьмів по містї ходити сам, але завсїгди в товаристві другого монаха.&lt;section end=&quot;20&quot; /&gt;


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ecz9qkr0dnezj8h59hguglztux2d4ui</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455829</id>
      <parentid>455818</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:25:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1099" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{c|— 132 —}}&lt;/noinclude&gt;18) &lt;section begin=&quot;18&quot; /&gt;Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.&lt;section end=&quot;18&quot; /&gt;

19) &lt;section begin=&quot;19&quot; /&gt;У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:
{{block left|&lt;poem&gt;Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.&lt;/poem&gt;|offset=4em}}&lt;section end=&quot;19&quot; /&gt;

20) &lt;section begin=&quot;20&quot; /&gt;В свойому жерелї знайшов Шекспір відомість, що в Італїї жаден Францїсканець не сьмів по містї ходити сам, але завсїгди в товаристві другого монаха.&lt;section end=&quot;20&quot; /&gt;


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ci81ku7kyp1sq24k9w5081agqsbdg4u</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео і Джульєтта</title>
    <ns>0</ns>
    <id>42778</id>
    <revision>
      <id>455824</id>
      <parentid>442991</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T23:12:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="437" xml:space="preserve">{{версії
| автор=Вільям Шекспір
| nointro = так
}}
* [[Ромео та Джульєта]] / {{fine|Пер. ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. Куліш]]''. Львів, 1901}}
* Ромео і Джульєтта / {{fine|Пер. ''Абрам Гозенпуд''. Харків, 1937 [http://chtyvo.org.ua/authors/William_Shakespeare/Romeo_i_Dzhulietta_vyd_1937/ Chtyvo]}}

{{Authority control}}</text>
      <sha1>twed78dgdpzzvhl1q2mpqyj36uhfa2a</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/67/3</title>
    <ns>116</ns>
    <id>54513</id>
    <revision>
      <id>455860</id>
      <parentid>455296</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:53:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>/* Справи */</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="41695" xml:space="preserve">{{Архіви/опис
 | назва = Рабинатні метричні книги (народження, одруження, розлучення, смерть), по м. Житомир та Житомирському повіту
 | примітки = [[c:File:ДАЖО Фонд 67 опис 3.pdf|ДАЖО Фонд 67 опис 3]]
 | попередня = 2д 
}}

== Справи ==
{| class=&quot;wikitable sortable&quot;
!№||Назва||Тип||Нас. пункт||Повіт||Роки||Аркуші
|-
|[[/1/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1844–1845
|-
|[[/2/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1846
|-
|[[/3/]]||Метрична книга||Народження, шлюб, смерть||Житомир||||1848
|-
|[[/4/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1848
|-
|[[/5/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1849
|-
|[[/6/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1851
|-
|[[/7/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1852
|-
|[[/8/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1853-1854
|-
|[[/9/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1853-1854
|-
|[[/10/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1855
|-
|[[/11/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1856
|-
|[[/12/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1857
|-
|[[/13/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1858
|-
|[[/14/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1859
|-
|[[/15/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1860
|-
|[[/16/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1861
|-
|[[/16а/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1861
|-
|[[/17/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1862||118
|-
|[[/18/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1862–1863
|-
|[[/19/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1841–1843
|-
|[[/20/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1844–1845
|-
|[[/21/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1846
|-
|[[/22/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1847
|-
|[[/23/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1848
|-
|[[/24/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1849
|-
|[[/25/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1850
|-
|[[/26/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1851
|-
|[[/27/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1852
|-
|[[/28/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1853
|-
|[[/29/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1854
|-
|[[/30/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1855
|-
|[[/31/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1856
|-
|[[/32/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1857
|-
|[[/33/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1858
|-
|[[/34/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1859
|-
|[[/35/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1860
|-
|[[/36/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1860
|-
|[[/37/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1861 ч1
|-
|[[/38/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1861 ч2
|-
|[[/39/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1862
|-
|[[/40/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1863
|-
|[[/41/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1865
|-
|[[/42/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1867
|-
|[[/43/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1868
|-
|[[/44/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1869
|-
|[[/45/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1870
|-
|[[/46/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1871
|-
|[[/47/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1872
|-
|[[/48/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1873
|-
|[[/49/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1874
|-
|[[/50/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1875
|-
|[[/51/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1876
|-
|[[/52/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1842–1843
|-
|[[/53/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1844–1845
|-
|[[/54/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1847
|-
|[[/55/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1848
|-
|[[/56/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1849
|-
|[[/57/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1850
|-
|[[/58/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1851
|-
|[[/59/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1852
|-
|[[/60/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1853
|-
|[[/61/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1854
|-
|[[/62/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1855
|-
|[[/63/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1856
|-
|[[/64/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1857
|-
|[[/65/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1858
|-
|[[/66/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1859
|-
|[[/67/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1860
|-
|[[/68/]]||Метрична книга||Розлучення||Житомир||||1861
|-
|[[/69/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1841-1843
|-
|[[/70/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1844-1845||57
|-
|[[/71/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1846||60
|-
|[[/72/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1848||102
|-
|[[/73/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1849||40
|-
|[[/74/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1850||52
|-
|[[/75/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1851||46
|-
|[[/76/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1852||46
|-
|[[/77/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1853||84
|-
|[[/78/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1854||72
|-
|[[/79/]]||Метрична книга||Смерть Ч.1||Житомир||||1855||79
|-
|[[/80/]]||Метрична книга||Смерть Ч.2||Житомир||||1855||84
|-
|[[/81/]]||||||||||
|-
|[[/82/]]||||||||||
|-
|[[/83/]]||||||||||
|-
|[[/84/]]||||||||||
|-
|[[/85/]]||||||||||
|-
|[[/86/]]||||||||||
|-
|[[/87/]]||||||||||
|-
|[[/88/]]||||||||||
|-
|[[/89/]]||||||||||
|-
|[[/90/]]||||||||||
|-
|[[/91/]]||||||||||
|-
|[[/92/]]||||||||||
|-
|[[/93/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1859
|-
|[[/94/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1860
|-
|[[/95/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1862
|-
|[[/96/]]||||||||||
|-
|[[/97/]]||||||||||
|-
|[[/98/]]||||||||||
|-
|[[/99/]]||||||||||
|-
|[[/100/]]||||||||||
|-
|[[/101/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||||1854
|-
|[[/102/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||||1855
|-
|[[/103/]]||||||||||
|-
|[[/104/]]||||||||||
|-
|[[/105/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||Житомирський||1858
|-
|[[/106/]]||||||||||
|-
|[[/107/]]||||||||||
|-
|[[/108/]]||||||||||
|-
|[[/109/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1854
|-
|[[/110/]]||||||||||
|-
|[[/111/]]||||||||||
|-
|[[/112/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1857
|-
|[[/113/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1858
|-
|[[/114/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1859
|-
|[[/115/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1860
|-
|[[/116/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1861
|-
|[[/117/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||Житомирський||1862
|-
|[[/118/]]||||||||||
|-
|[[/119/]]||||||||||
|-
|[[/120/]]||||||||||
|-
|[[/121/]]||||||||||
|-
|[[/122/]]||||||||||
|-
|[[/123/]]||||||||||
|-
|[[/124/]]||||||||||
|-
|[[/125/]]||||||||||
|-
|[[/126/]]||||||||||
|-
|[[/127/]]||||||||||
|-
|[[/128/]]||||||||||
|-
|[[/129/]]||||||||||
|-
|[[/130/]]||||||||||
|-
|[[/131/]]||||||||||
|-
|[[/132/]]||||||||||
|-
|[[/133/]]||||||||||
|-
|[[/134/]]||||||||||
|-
|[[/135/]]||||||||||
|-
|[[/136/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1854
|-
|[[/137/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1855
|-
|[[/138/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1856
|-
|[[/139/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1857
|-
|[[/140/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1858
|-
|[[/141/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1859
|-
|[[/142/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1860
|-
|[[/143/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1861
|-
|[[/144/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1862
|-
|[[/145/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1854
|-
|[[/146/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1855
|-
|[[/147/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1856
|-
|[[/148/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1857
|-
|[[/149/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1858
|-
|[[/150/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1859
|-
|[[/151/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1860
|-
|[[/152/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1861
|-
|[[/153/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1862
|-
|[[/154/]]||||||||||
|-
|[[/155/]]||||||||||
|-
|[[/156/]]||||||||||
|-
|[[/157/]]||||||||||
|-
|[[/158/]]||||||||||
|-
|[[/159/]]||||||||||
|-
|[[/160/]]||||||||||
|-
|[[/161/]]||||||||||
|-
|[[/162/]]||||||||||
|-
|[[/163/]]||||||||||
|-
|[[/164/]]||||||||||
|-
|[[/165/]]||||||||||
|-
|[[/166/]]||||||||||
|-
|[[/167/]]||||||||||
|-
|[[/168/]]||||||||||
|-
|[[/169/]]||||||||||
|-
|[[/170/]]||||||||||
|-
|[[/171/]]||||||||||
|-
|[[/172/]]||||||||||
|-
|[[/173/]]||||||||||
|-
|[[/174/]]||||||||||
|-
|[[/175/]]||||||||||
|-
|[[/176/]]||||||||||
|-
|[[/177/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1855
|-
|[[/178/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1856
|-
|[[/179/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1857
|-
|[[/180/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1858
|-
|[[/181/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1859
|-
|[[/182/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1860
|-
|[[/183/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1861
|-
|[[/184/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1862
|-
|[[/185/]]||||||||||
|-
|[[/186/]]||||||||||
|-
|[[/187/]]||||||||||
|-
|[[/188/]]||||||||||
|-
|[[/189/]]||||||||||
|-
|[[/190/]]||||||||||
|-
|[[/191/]]||||||||||
|-
|[[/192/]]||||||||||
|-
|[[/193/]]||||||||||
|-
|[[/194/]]||||||||||
|-
|[[/195/]]||||||||||
|-
|[[/196/]]||||||||||
|-
|[[/197/]]||||||||||
|-
|[[/198/]]||||||||||
|-
|[[/199/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1854
|-
|[[/200/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1855
|-
|[[/201/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1856
|-
|[[/202/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1857
|-
|[[/203/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1858
|-
|[[/204/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1859
|-
|[[/205/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1860
|-
|[[/206/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1861
|-
|[[/207/]]||Метрична книга||Народження||Левків||Житомирський||1862
|-
|[[/208/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1853-1854
|-
|[[/209/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1855
|-
|[[/210/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1856
|-
|[[/211/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1857
|-
|[[/212/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1858
|-
|[[/213/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1859
|-
|[[/214/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1860
|-
|[[/215/]]||Метрична книга||Шлюб||Левків||Житомирський||1861
|-
|[[/216/]]||||||||||
|-
|[[/217/]]||||||||||
|-
|[[/218/]]||||||||||
|-
|[[/219/]]||||||||||
|-
|[[/220/]]||||||||||
|-
|[[/221/]]||||||||||
|-
|[[/222/]]||||||||||
|-
|[[/223/]]||||||||||
|-
|[[/224/]]||||||||||
|-
|[[/225/]]||||||||||
|-
|[[/226/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1854
|-
|[[/227/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1855
|-
|[[/228/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1856
|-
|[[/229/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1857
|-
|[[/230/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1858
|-
|[[/231/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1859
|-
|[[/232/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1860
|-
|[[/233/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1861
|-
|[[/234/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||Житомирський||1862
|-
|[[/235/]]||||||||||
|-
|[[/236/]]||||||||||
|-
|[[/237/]]||||||||||
|-
|[[/238/]]||||||||||
|-
|[[/239/]]||||||||||
|-
|[[/240/]]||||||||||
|-
|[[/241/]]||||||||||
|-
|[[/242/]]||||||||||
|-
|[[/243/]]||||||||||
|-
|[[/244/]]||||||||||
|-
|[[/245/]]||||||||||
|-
|[[/246/]]||||||||||
|-
|[[/247/]]||||||||||
|-
|[[/248/]]||||||||||
|-
|[[/249/]]||||||||||
|-
|[[/250/]]||||||||||
|-
|[[/251/]]||||||||||
|-
|[[/252/]]||||||||||
|-
|[[/253/]]||||||||||
|-
|[[/254/]]||||||||||
|-
|[[/255/]]||||||||||
|-
|[[/256/]]||||||||||
|-
|[[/257/]]||||||||||
|-
|[[/258/]]||||||||||
|-
|[[/259/]]||||||||||
|-
|[[/260/]]||||||||||
|-
|[[/261/]]||||||||||
|-
|[[/262/]]||||||||||
|-
|[[/263/]]||||||||||
|-
|[[/264/]]||||||||||
|-
|[[/265/]]||||||||||
|-
|[[/266/]]||||||||||
|-
|[[/267/]]||||||||||
|-
|[[/268/]]||||||||||
|-
|[[/269/]]||||||||||
|-
|[[/270/]]||||||||||
|-
|[[/271/]]||||||||||
|-
|[[/272/]]||||||||||
|-
|[[/273/]]||||||||||
|-
|[[/274/]]||||||||||
|-
|[[/275/]]||||||||||
|-
|[[/276/]]||||||||||
|-
|[[/277/]]||||||||||
|-
|[[/278/]]||||||||||
|-
|[[/279/]]||||||||||
|-
|[[/280/]]||||||||||
|-
|[[/281/]]||||||||||
|-
|[[/282/]]||||||||||
|-
|[[/283/]]||||||||||
|-
|[[/284/]]||||||||||
|-
|[[/285/]]||||||||||
|-
|[[/286/]]||||||||||
|-
|[[/287/]]||||||||||
|-
|[[/288/]]||||||||||
|-
|[[/289/]]||||||||||
|-
|[[/290/]]||||||||||
|-
|[[/291/]]||||||||||
|-
|[[/292/]]||||||||||
|-
|[[/293/]]||||||||||
|-
|[[/294/]]||||||||||
|-
|[[/295/]]||||||||||
|-
|[[/296/]]||||||||||
|-
|[[/297/]]||||||||||
|-
|[[/298/]]||||||||||
|-
|[[/299/]]||||||||||
|-
|[[/300/]]||||||||||
|-
|[[/301/]]||||||||||
|-
|[[/302/]]||||||||||
|-
|[[/303/]]||||||||||
|-
|[[/304/]]||||||||||
|-
|[[/305/]]||||||||||
|-
|[[/306/]]||||||||||
|-
|[[/307/]]||||||||||
|-
|[[/308/]]||||||||||
|-
|[[/309/]]||||||||||
|-
|[[/310/]]||||||||||
|-
|[[/311/]]||||||||||
|-
|[[/312/]]||||||||||
|-
|[[/313/]]||||||||||
|-
|[[/314/]]||||||||||
|-
|[[/315/]]||||||||||
|-
|[[/316/]]||||||||||
|-
|[[/317/]]||||||||||
|-
|[[/318/]]||||||||||
|-
|[[/319/]]||||||||||
|-
|[[/320/]]||||||||||
|-
|[[/321/]]||||||||||
|-
|[[/322/]]||||||||||
|-
|[[/323/]]||||||||||
|-
|[[/324/]]||||||||||
|-
|[[/325/]]||||||||||
|-
|[[/326/]]||||||||||
|-
|[[/327/]]||||||||||
|-
|[[/328/]]||||||||||
|-
|[[/329/]]||||||||||
|-
|[[/330/]]||||||||||
|-
|[[/331/]]||||||||||
|-
|[[/332/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1854
|-
|[[/333/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1855
|-
|[[/334/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1857
|-
|[[/335/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1858
|-
|[[/336/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1859
|-
|[[/337/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1860
|-
|[[/338/]]||Метрична книга||Розлучення||Ушомир||Житомирський||1860
|-
|[[/339/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1861
|-
|[[/340/]]||Метрична книга||Розлучення||Ушомир||Житомирський||1861
|-
|[[/341/]]||Метрична книга||Народження||Ушомир||Житомирський||1862
|-
|[[/342/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1854
|-
|[[/343/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1855
|-
|[[/344/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1857
|-
|[[/345/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1858
|-
|[[/346/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1859
|-
|[[/347/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1859
|-
|[[/348/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1860
|-
|[[/349/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1861
|-
|[[/350/]]||Метрична книга||Шлюб||Ушомир||Житомирський||1862
|-
|[[/351/]]||||||||||
|-
|[[/352/]]||||||||||
|-
|[[/353/]]||||||||||
|-
|[[/354/]]||||||||||
|-
|[[/355/]]||||||||||
|-
|[[/356/]]||||||||||
|-
|[[/357/]]||||||||||
|-
|[[/358/]]||||||||||
|-
|[[/359/]]||||||||||
|-
|[[/360/]]||||||||||
|-
|[[/361/]]||||||||||
|-
|[[/362/]]||||||||||
|-
|[[/363/]]||||||||||
|-
|[[/364/]]||||||||||
|-
|[[/365/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||Житомирський||1853
|-
|[[/366/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||Житомирський||1854
|-
|[[/367/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||Житомирський||1855
|-
|[[/368/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||Житомирський||1856
|-
|[[/369/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||Житомирський||1857
|-
|[[/370/]]||||||||||
|-
|[[/371/]]||||||||||
|-
|[[/372/]]||||||||||
|-
|[[/373/]]||||||||||
|-
|[[/374/]]||Метрична книга||Шлюб||Червоне||Житомирський||1853-1854
|-
|[[/375/]]||||||||||
|-
|[[/376/]]||||||||||
|-
|[[/377/]]||Метрична книга||Шлюб||Червоне||Житомирський||1857
|-
|[[/378/]]||Метрична книга||Шлюб||Червоне||Житомирський||1859
|-
|[[/379/]]||||||||||
|-
|[[/380/]]||Метрична книга||Шлюб||Червоне||Житомирський||1861
|-
|[[/381/]]||Метрична книга||Шлюб||Червоне||Житомирський||1862
|-
|[[/382/]]||||||||||
|-
|[[/383/]]||||||||||
|-
|[[/384/]]||||||||||
|-
|[[/385/]]||||||||||
|-
|[[/386/]]||||||||||
|-
|[[/387/]]||||||||||
|-
|[[/388/]]||||||||||
|-
|[[/389/]]||||||||||
|-
|[[/390/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1854||29
|-
|[[/391/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1855
|-
|[[/392/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1856||30
|-
|[[/393/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1857||30
|-
|[[/394/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1858||30
|-
|[[/395/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1860||30
|-
|[[/396/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Радомишльський||1862||32
|-
|[[/397/]]||Метрична книга||Смерть||Черняхів||Радомишльський||1854
|-
|[[/398/]]||||||||||
|-
|[[/399/]]||||||||||
|-
|[[/400/]]||||||||||
|-
|[[/401/]]||||||||||
|-
|[[/402/]]||||||||||
|-
|[[/403/]]||||||||||
|-
|[[/404/]]||||||||||
|-
|[[/405/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1854
|-
|[[/406/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1855
|-
|[[/407/]]||Метрична книга||Розлучення||Чуднів||Житомирський||1855
|-
|[[/408/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1858
|-
|[[/409/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1859
|-
|[[/410/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1860
|-
|[[/411/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1861
|-
|[[/412/]]||Метрична книга||Розлучення||Чуднів||Житомирський||1861
|-
|[[/413/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||Житомирський||1862
|-
|[[/414/]]||Метрична книга||Розлучення||Чуднів||Житомирський||1862
|-
|[[/415/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1854
|-
|[[/416/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1855
|-
|[[/417/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1858
|-
|[[/418/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Житомирський||1859
|-
|[[/419/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1859
|-
|[[/420/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1860
|-
|[[/421/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1861
|-
|[[/422/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||Житомирський||1862
|-
|[[/423/]]||||||||||
|-
|[[/424/]]||||||||||
|-
|[[/425/]]||||||||||
|-
|[[/426/]]||||||||||
|-
|[[/427/]]||||||||||
|-
|[[/428/]]||||||||||
|-
|[[/429/]]||||||||||
|-
|[[/430/]]||||||||||
|-
|[[/431/]]||||||||||
|-
|[[/432/]]||||||||||
|-
|[[/433/]]||||||||||
|-
|[[/434/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1854
|-
|[[/435/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1855
|-
|[[/436/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1857
|-
|[[/437/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1858
|-
|[[/438/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1860
|-
|[[/439/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1861
|-
|[[/440/]]||Метрична книга||Народження||Янушпіль||||1862
|-
|[[/441/]]||||||||||
|-
|[[/442/]]||||||||||
|-
|[[/443/]]||||||||||
|-
|[[/444/]]||||||||||
|-
|[[/445/]]||||||||||
|-
|[[/446/]]||||||||||
|-
|[[/447/]]||||||||||
|-
|[[/448/]]||||||||||
|-
|[[/449/]]||||||||||
|-
|[[/450/]]||||||||||
|-
|[[/451/]]||||||||||
|-
|[[/452/]]||||||||||
|-
|[[/453/]]||||||||||
|-
|[[/454/]]||||||||||
|-
|[[/455/]]||||||||||
|-
|[[/456/]]||||||||||
|-
|[[/457/]]||||||||||
|-
|[[/458/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1863–1867
|-
|[[/459/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1868–1871
|-
|[[/460/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1872–1874
|-
|[[/461/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1875–1876
|-
|[[/462/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1877–1879
|-
|[[/463/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1880–1882
|-
|[[/464/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1883–1884
|-
|[[/465/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1863–1882
|-
|[[/466/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||||1863–1880
|-
|[[/467/]]||Метрична книга||Народження||Ліщин||||1863–1882
|-
|[[/468/]]||Метрична книга||Народження||Котельня||||1863–1884
|-
|[[/469/]]||||||||||
|-
|[[/470/]]||||||||||
|-
|[[/471/]]||Метрична книга||Народження||Черняхів||||1863-1883
|-
|[[/472/]]||Метрична книга||Народження, шлюб, смерть||Янушпіль||||1865–1872
|-
|[[/473/]]||||||||||
|-
|[[/474/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1869–1875
|-
|[[/475/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1876–1883
|-
|[[/476/]]||Метрична книга||Шлюб||Горошки||||1863–1882
|-
|[[/477/]]||Метрична книга||Шлюб||Івниця||||1863–1883
|-
|[[/478/]]||||||||||
|-
|[[/479/]]||||||||||
|-
|[[/480/]]||||||||||
|-
|[[/481/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Житомирський||1863–1883||240
|-
|[[/482/]]||||||||||
|-
|[[/483/]]||||||||||
|-
|[[/484/]]||||||||||
|-
|[[/485/]]||||||||||
|-
|[[/486/]]||||||||||
|-
|[[/487/]]||||||||||
|-
|[[/488/]]||||||||||
|-
|[[/489/]]||||||||||
|-
|[[/490/]]||Метрична книга||Розлучення||Чуднів||||1863–1874
|-
|[[/491/]]||||||||||
|-
|[[/492/]]||||||||||
|-
|[[/493/]]||||||||||
|-
|[[/494/]]||||||||||
|-
|[[/495/]]||||||||||
|-
|[[/496/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1881–1884
|-
|[[/497/]]||||||||||
|-
|[[/498/]]||||||||||
|-
|[[/499/]]||||||||||
|-
|[[/500/]]||||||||||
|-
|[[/501/]]||||||||||
|-
|[[/502/]]||||||||||
|-
|[[/503/]]||||||||||
|-
|[[/504/]]||||||||||
|-
|[[/505/]]||||||||||
|-
|[[/506/]]||||||||||
|-
|[[/507/]]||Метрична книга||Смерть||Черняхів||||1863-1886
|-
|[[/508/]]||||||||||
|-
|[[/509/]]||||||||||
|-
|[[/510/]]||||||||||
|-
|[[/511/]]||||||||||
|-
|[[/512/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||||1863-1874
|-
|[[/513/]]||||||||||
|-
|[[/514/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1863–1881
|-
|[[/515/]]||Метрична книга||Шлюб||Чуднів||||1863–1874
|-
|[[/516/]]||||||||||
|-
|[[/517/]]||Метрична книга||Смерть||Кодня||||1863–1883
|-
|[[/518/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1885–1886
|-
|[[/519/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1887–1888
|-
|[[/520/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1889–1890
|-
|[[/521/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1891–1892
|-
|[[/522/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1893–1895
|-
|[[/523/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1884–1888
|-
|[[/524/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1889–1894
|-
|[[/525/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1885–1888
|-
|[[/526/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1893-1896||665
|-
|[[/527/]]||||||||||
|-
|[[/528/]]||||||||||
|-
|[[/529/]]||Метрична книга||Народження||Червоне||||1863–1874
|-
|[[/530/]]||Метрична книга||Народження||Левків||||1863–1885
|-
|[[/531/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1863–1884
|-
|[[/532/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1883–1894
|-
|[[/533/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||||1881–1893
|-
|[[/534/]]||||||||||
|-
|[[/535/]]||||||||||
|-
|[[/536/]]||||||||||
|-
|[[/537/]]||||||||||
|-
|[[/538/]]||||||||||
|-
|[[/539/]]||||||||||
|-
|[[/540/]]||||||||||
|-
|[[/541/]]||||||||||
|-
|[[/542/]]||||||||||
|-
|[[/543/]]||||||||||
|-
|[[/544/]]||||||||||
|-
|[[/545/]]||||||||||
|-
|[[/546/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1870–1872, 1887–1889
|-
|[[/547/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1873–1878
|-
|[[/548/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1875–1882
|-
|[[/549/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1880–1884
|-
|[[/550/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1883–1889
|-
|[[/551/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1890–1894
|-
|[[/552/]]||Алфавіт метричних книг||Шлюб||Житомир||||1851–1865
|-
|[[/553/]]||Алфавіт метричних книг||Шлюб||Житомир||||1866–1892
|-
|[[/554/]]||Алфавіт метричних книг||Шлюб||Житомир||||1880–1916
|-
|[[/555/]]||Алфавіт метричних книг||Розлучення||Житомир||||1850–1895
|-
|[[/556/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1847–1874
|-
|[[/557/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1875–1883
|-
|[[/558/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1880–1890
|-
|[[/559/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1884–1894
|-
|[[/560/]]||Метрична книга||Народження||Вчорайше||||1874–1916
|-
|[[/561/]]||||||||||
|-
|[[/562/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1895–1899
|-
|[[/563/]]||||||||||
|-
|[[/564/]]||Метрична книга||Народження||Горошки||||1906-1918
|-
|[[/565/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1896
|-
|[[/566/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1897
|-
|[[/567/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1898–1899
|-
|[[/568/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1900
|-
|[[/569/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1901
|-
|[[/570/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1902
|-
|[[/571/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1903
|-
|[[/572/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1904
|-
|[[/573/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1905
|-
|[[/574/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1906
|-
|[[/575/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1907
|-
|[[/576/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1908
|-
|[[/577/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1909
|-
|[[/578/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1910
|-
|[[/579/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1911
|-
|[[/580/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1912
|-
|[[/581/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1913-1914
|-
|[[/582/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1914-1915
|-
|[[/583/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1916-1917
|-
|[[/584/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1918
|-
|[[/585/]]||Метрична книга||Народження||Житомир||||1919-1920
|-
|[[/586/]]||||||||||
|-
|[[/587/]]||Метрична книга||Народження||Івниця||||1907–1918
|-
|[[/588/]]||||||||||
|-
|[[/589/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1885-1899
|-
|[[/590/]]||Метрична книга||Народження||Кодня||||1900–1918
|-
|[[/591/]]||Метрична книга||Народження||Котельня||||1885-1901
|-
|[[/592/]]||Метрична книга||Народження||Котельня||||1902–1918
|-
|[[/593/]]||||||||||
|-
|[[/594/]]||||||||||
|-
|[[/595/]]||||||||||
|-
|[[/596/]]||||||||||
|-
|[[/597/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1866, 1868–1873
|-
|[[/598/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1874–1878
|-
|[[/599/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1879–1883
|-
|[[/600/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1884-1889
|-
|[[/601/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1890-1891
|-
|[[/602/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1892-1895
|-
|[[/603/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1896-1898
|-
|[[/604/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1900-1902
|-
|[[/605/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1903, 1904
|-
|[[/606/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1905, 1907, 1908
|-
|[[/607/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1909–1911
|-
|[[/608/]]||Метрична книга||Народження||Новоград-Волинський||||1914–1915
|-
|[[/609/]]||Метрична книга||Народження, шлюб, смерть||Новоград-Волинський||||1916–1921
|-
|[[/610/]]||||||||||
|-
|[[/611/]]||||||||||
|-
|[[/612/]]||Метрична книга||Народження||Олевськ||||1903–1909, 1912, 1913, 1915, 1917
|-
|[[/613/]]||||||||||
|-
|[[/614/]]||Метрична книга||Народження||Троянів||||1900-1917
|-
|[[/615/]]||Метрична книга||Народження||Черняхів||||1884–1898
|-
|[[/616/]]||||||||||
|-
|[[/617/]]||||||||||
|-
|[[/618/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||||1897–1900, 1902, 1904
|-
|[[/619/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||||1903, 1906, 1907, 1909-1911
|-
|[[/620/]]||Метрична книга||Народження||Чуднів||||1912-1917
|-
|[[/621/]]||||||||||
|-
|[[/622/]]||Метрична книга||Смерть||Бердичів||Бердичівський||1917-1918
|-
|[[/623/]]||||||||||
|-
|[[/624/]]||||||||||
|-
|[[/625/]]||||||||||
|-
|[[/626/]]||||||||||
|-
|[[/627/]]||Метрична книга||Смерть||Кодня|| ||1884-1900
|-
|[[/628/]]||||||||||
|-
|[[/629/]]||||||||||
|-
|[[/630/]]||||||||||
|-
|[[/631/]]||||||||||
|-
|[[/632/]]||||||||||
|-
|[[/633/]]||||||||||
|-
|[[/634/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||Житомирський||1897-1900||695
|-
|[[/635/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||Житомирський||1901-1904||755
|-
|[[/636/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||Житомирський||1905-1907||590
|-
|[[/637/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1908–1910
|-
|[[/638/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1911–1912
|-
|[[/639/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1913-1914
|-
|[[/640/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||||1915-1917
|-
|[[/641/]]||Метрична книга||Смерть||Житомир||Житомирський||1918-1920||627
|-
|[[/642/]]||||||||||
|-
|[[/643/]]||||||||||
|-
|[[/644/]]||||||||||
|-
|[[/645/]]||Метрична книга||Шлюб||Горошки||||1883–1900
|-
|[[/646/]]||Метрична книга||Шлюб||Горошки||||1901-1918
|-
|[[/647/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1895–1896
|-
|[[/648/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1897–1898
|-
|[[/649/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1899–1900
|-
|[[/650/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1901–1903
|-
|[[/651/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1904–1906
|-
|[[/652/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1907–1909
|-
|[[/653/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1910–1912
|-
|[[/654/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1913–1916
|-
|[[/655/]]||||||||||
|-
|[[/656/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1917–1918
|-
|[[/657/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1919
|-
|[[/658/]]||Метрична книга||Шлюб||Житомир||||1919-1920
|-
|[[/659/]]||||||||||
|-
|[[/660/]]||||||||||
|-
|[[/661/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1882-1899
|-
|[[/662/]]||Метрична книга||Шлюб||Кодня||||1900-1918
|-
|[[/663/]]||Метрична книга||Шлюб||Котельня||||1891–1918
|-
|[[/664/]]||||||||||
|-
|[[/665/]]||||||||||
|-
|[[/666/]]||||||||||
|-
|[[/667/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Житомирський||1884–1901||334
|-
|[[/668/]]||Метрична книга||Шлюб||Черняхів||Житомирський||1902-1918||270
|-
|[[/669/]]||||||||||
|-
|[[/670/]]||||||||||
|-
|[[/671/]]||||||||||
|-
|[[/672/]]||||||||||
|-
|[[/673/]]||||||||||
|-
|[[/674/]]||||||||||
|-
|[[/675/]]||||||||||
|-
|[[/676/]]||||||||||
|-
|[[/677/]]||||||||||
|-
|[[/678/]]||||||||||
|-
|[[/679/]]||||||||||
|-
|[[/680/]]||||||||||
|-
|[[/681/]]||Алфавіт метричних книг. А–Н||Народження||Житомир||||1888–1906
|-
|[[/682/]]||Алфавіт метричних книг. О–Я||Народження||Житомир||||1888–1906
|-
|[[/683/]]||Алфавіт метричних книг||Народження||Житомир||||1907–1920
|-
|[[/684/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1880–1909
|-
|[[/685/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1891–1903
|-
|[[/686/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1904–1920
|-
|[[/687/]]||Алфавіт метричних книг||Смерть||Житомир||||1920
|-
|[[/688/]]||Алфавіт метричних книг||Шлюб||Житомир||||1880–1917
|-
|[[/689/]]||Алфавіт метричних книг||Шлюб||Житомир||||1918–1920
|-
|[[/690/]]||Алфавіт метричних книг||Розлучення||Житомир||||1860–1914
|-
|}</text>
      <sha1>tcu1k2va2qewdnmuyk7rm0ffctz6s2g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/86</title>
    <ns>116</ns>
    <id>56938</id>
    <revision>
      <id>455900</id>
      <parentid>408452</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:03:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2130" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор =
 | секція = 86. Ревізька казка дворян та шляхти містечка Біла Церква Васильківського повіту
 | попередня = [[../85/]]
 | наступна = [[../87/]]
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-86. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти містечка Біла Церква Васильківського повіту.pdf]]
}}

[[File:ДАКО 280-2-86. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти містечка Біла Церква Васильківського повіту.pdf|150px]]

&lt;poem&gt;
Сторінка: 2 
м-ко Белая Церковь, Велико-Половецкое, Темберщина (Узин)

Сторінка: 3 
Чмировка, Чепелиевка, Мазепинцы, Сухолесы;
Чупыры, хутор Песчаный, Винцентовка, Малая Ольшанка, Лопатынщина (Янковка), Красный Лес

Сторінка: 4 
Шамраевка, Синява, Безпечна; 
Троцкое, Езерна

Сторінка: 5 
Лещинка, Марьяновка;
Ольшаница, Рейментарщина (Антоновка), Прусы, Трилесы

Сторінка: 6 
Кожанка, Фастовец, Яблуновка, Потеевка;
Макеевка, м-ко Василёв, Яцки, Деремезна

Сторінка: 7 
Станиславка, Мотовиловка помещичья, Розалиевка, Шарки;
местечко Фастов, Кощиевка, Черногородка

Сторінка: 8 
Веприк; Волица 

Сторінка: 9
Дорогинка, Ставки, Бердники;
Червона, Ярошовка, Снетинка Великая

Сторінка: 10 
Фастовец, Пришивальня

Сторінка: 11 
Дмитровка, Снигуровка, Скригалевка.

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>15w1zn1mnucgth178na3ocsrq5ea115</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/87</title>
    <ns>116</ns>
    <id>56939</id>
    <revision>
      <id>455902</id>
      <parentid>408453</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:43:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="11580" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Сторінка: 2
Біла Церква, Соколівка, Оксентівка (Луб’янка), Блощинці, Мало-Половецьке,

Сторінка: 3
Темберщина (Узин), Насташка, Барахтянська Ольшанка, Саварка, Пологи, Мазепинці, Савинці, Чупири, Піщана, -
Вінцентовка, Лопатинщина (Янківка), Красний Ліс, Синява, Безпечна, Езерна,

Сторінка: 4 
Мар’янівка, Житні Гори, Ольшаниця, Митниця, Рейментарщина (Антонівка) -
Пруси, Салиха, Триліси, Кожанка, Фастівка, Рокитна, 

Сторінка: 5
Савинці, Яблунівка, Потіївка, Чупири, Макіївка -
Василів, Станіславка (Красне), Мотовилівка, Розаліївка, Шкарівка, Фастів

Сторінка: 6
Кощіївка, Веприк, -
Волиця, Дорогинка, Офірна, Ставки, Бертники, Червона, Снітинка Велика, Фастівець,

Сторінка: 7
Пришивальня, Фастівського ключа Нова Слобода-Яблонівка, Дмитрівка, Скригилівка -
Шарки, Ромашки, Щербаки


Именная ведомость о без чиновном и без местном дворянстве или шляхте сочтенном по Васильковскому повету по новопроизведенной в 1811м году ревизии

'''в местечке Белая Церковь'''
Томаш Антонов Пуликовский;
Бартоломей Тимофеев Доморовский;
Антон Иванов Борковский;
Францишек Лукьянов Белковский.

'''в селе Соколовка'''
Казимир Марцинов Моконовский;
Михайло Матвеев Жуковский;
Рафаил Юзефов Каминский.

'''в селе Оксентовка'''
Ян Матвеев Луговский.
В селе Блощинцы
Матвей Казимиров Черняховский.

'''в селе Мало Половецкое'''
Михаил Григорьев Пашкевич;


'''в селе Темберщина (Узин)'''
Андрей Васильев Ярковский холост;

'''в селе Насташка'''
Федор Иванов Станишевский;

'''в селе Ольшанка Барахтянская'''
Станислав Андреев Захаржевский;
Симон Залеский.

'''в селе Саварка'''
Ян Александров Кучеровский.

'''в селе Пологи'''
Тадеуш Осипов Ковальский;
Винценты Мартинов Корзун.

'''в селе Мазепинцы'''
Ян Григорьев Пашкевич;
Францишек Ковальский.

'''в селе Савинцы'''
Доминик Матвеев Горницкий;
Марцин Станиславов Володкевич.

'''в селе Чупиры'''
Юзеф Михайлов Булванович;

'''в селе Пищана'''
Криштоф Валентеев Зверховский.


'''в селе Винцентовка'''
Терентий Феликсов Белошицкий;
Антоний Александров Шидзинский.

в селе Лопатинщина (Янковка)
Ян Иосифов Милкевич;
Базилий Шимонов Сташкевич.

'''в селе Красний Лес'''
Роман Буямский.

'''в селе Синява'''
Вицентий Михайлов Собетский.

'''в деревне Безпечная'''
Илья Воломицкий;
Фили Яковлев Пашинский;

'''в селе Езерна'''
Самойло? Юзефов Гринецкий холост;
Ян Юзефов Пожарский;
Казимир Лаврентьев Ильницкий;
Казимир Иван? Канеговский?;
Михайло Антонов Бокун вдовь.

'''в селе Марьяновка'''
Иосиф Александров Тонкель;
Станислав Игнатов Войцишевский;
Станислав Андреев Козловский;
Ян Тимошев Юрковский;
Даниил Яковлев Ульяницкий.

'''в селе Житние Горы'''
Михаил Некрашевский.

'''в селе Ольшаница'''
Михаил Францишков Меньковский;
Ян Васильев Хоцькевич;
Ян Викентьев Росоловский.

'''в селе Мытница'''
Петр Якубов Рочинский;
Феликс Бенедиктов Липчинский?;
Базилий Шепицкий;
Василий Захарьев Тхоржевский.

'''в селе Рейментарщина (Антоновка)'''
Иван Гонжеровский;
Матвей Антонов Радзиевский;
Степан Яковлев Старнавский;
Яков Островский.

'''в селе Прусы'''
Степан Яблонский.

'''в селе Салиха'''
Матеуш Андреев Жимунский;
Федор Яковлев Винарский.

'''в селе Трилисы'''
Василий Михайлов Лагодовский;
Ян Францишков Домбровский;
Петр Николаев Дзунский.

'''в селе Кожанка'''
Матвей Григорьев Скибицкий.

'''в селе Фастовка'''
Ян Владиславов Комарович;

'''в местечке Рокитна'''
Иван Иоанов Кульчицкий;
Юзеф Казимиров Зашевский;
Михаил Антонов Маевский;
Элияш Семенов Плешкановский;
Антоний Александров Сужковский;
Юзеф Юрьев Белевский.

Иван Юзефов Белевский;
Мцей Михайлов Гутовский;
Стефан Иванов Чарнецкий;
Мартин Томашев Генацкий;
Флориан Юзефов Туркель;
Василий Меляновский вдовь.

'''в селе Савинцы'''
Михайло Зверховский.

'''в селе Яблуновка'''
Леонтий Михайлов Давгун.

'''в селе Потиевка'''
Гавриил Елиянов Савлович;
? Войцехов Рокосовский;
Тимофей Зенькевич;
Иван Николаев Вольский;
Кароль Григорьев Овсяницкий;
Юзеф Николаев Стенжицкий;
Иван Кириллов Ростовецкий.

'''в селе Чупыры'''
Иосиф Мартінов Медведовский

'''в селе Макеевка'''
Ян Томашев Гвоздецкий.

'''в местечке Василев'''
Лаврентий Юзефов Бятлинский.

'''в селении Яцки'''
Каспер непомнящий имении отца своего Беляновский.

'''в деревне Станиславка'''
Григорий Данилов Корчинский;
Филип Бартломеев Ятурский?

'''в селе Помещичья Мотовиловка'''
Андрей Сажинский.

'''в селе Розалиевка'''
Иеронием? Степанов Новицкий;
?рох Медушевский.

в селе Шкаровка
Константин Петров Шаповский.

в местечке Фастов
Александр Михайлов Каминский;
Игнат Петров Кульчицкий;
Шимон Новосельский;
Антон Юзефов Лясоцкий;
Войцех Васильев Блощанович.

Ян Яковов Рожанский;
Войцех Скрицкий;
Францишек Михайлов Шацило;
Яковь Юзефов Малишевский;
Яковь Федоров Цидревич;
Станислав Станиславов Ястришский;
Антон Флориянов Грабовский;
Стефан Бернадский;
Стефан Игнатьев Комуровский;
Антон Яновь Василевский.

в селе Кищиевка
Губернский регистратор Петр Михайлов Кальчинский;
Адам Александров Осецкий.

в селе Веприк
Павел Павлов Радомский;
Иосиф Осифов Тичинский;
Федор Раевский.

Назар Иванов Конофацкий;

в деревне Волица
Александр Михайлов Шиманский;
Войцех Осипов Степковский;
Ян Дмитриев Белецкий.

в селе Дорогинка
Бартоломей Павлов Словицкий.

в деревне Офирна
Гавриил Федоров Ляховецкий;

в деревне Ставки
Денис Людвиков Рушковский;
Матеуш Андреев Орфушинский;

в деревне Бертники
Федор Сельвестров Перегуда.

в деревне Червона
Ян Васильев Созонович.

В селе Великая Снетиинка
Петр Никифоров Ветерский.

в деревне Фастовец
Петр Михайлов Буханевич;

Марцин Федоров Высоцкий.

в селе Пришивальня
Петр Лукашов Булановский;
Григорий Константинов Лисовецкий;
Иван Станиславов Забранский;
Василий Васильев Гурский.

Фастовского ключа в Новая Слобода-Яблуновка
Францишек Никодимов Барановский холост.

в селе Димитровка
Станислав Иванов Сохацкий;
Игнатий Гаврилов Нестеревич;
Ян Семенов Кульчицкий.

в селе Скригалевка
Ян Быстрицкий;
Шимон Степанов Чликовский;
Михайло Юзефов Котовский.

в селе Шарки
Федор ? Розводский.

В селе Ромашки
Федор Осипов Соколовский.

в селе Щербаки
Федор Васильев Ляхоцкий.

ИТОГО по Васильковскому повету безпоместной и без чиновной шляхты 272
А всего по обеим ведомостям 1005


&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>m6osw5cgn9p0m8w4w5q9zqvp2vntw1u</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455904</id>
      <parentid>455902</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:46:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="11694" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Сторінка: 2
Біла Церква, Соколівка, Оксентівка (Луб’янка), Блощинці, Мало-Половецьке,

Сторінка: 3
Темберщина (Узин), Насташка, Барахтянська Ольшанка, Саварка, Пологи, Мазепинці, Савинці, Чупири, Піщана, -
Вінцентовка, Лопатинщина (Янківка), Красний Ліс, Синява, Безпечна, Езерна,

Сторінка: 4 
Мар’янівка, Житні Гори, Ольшаниця, Митниця, Рейментарщина (Антонівка) -
Пруси, Салиха, Триліси, Кожанка, Фастівка, Рокитна, 

Сторінка: 5
Савинці, Яблунівка, Потіївка, Чупири, Макіївка -
Василів, Станіславка (Красне), Мотовилівка, Розаліївка, Шкарівка, Фастів

Сторінка: 6
Кощіївка, Веприк, -
Волиця, Дорогинка, Офірна, Ставки, Бертники, Червона, Снітинка Велика, Фастівець,

Сторінка: 7
Пришивальня, Фастівського ключа Нова Слобода-Яблонівка, Дмитрівка, Скригилівка -
Шарки, Ромашки, Щербаки


Именная ведомость о без чиновном и без местном дворянстве или шляхте сочтенном по Васильковскому повету по новопроизведенной в 1811м году ревизии

'''в местечке Белая Церковь'''
Томаш Антонов Пуликовский;
Бартоломей Тимофеев Доморовский;
Антон Иванов Борковский;
Францишек Лукьянов Белковский.

'''в селе Соколовка'''
Казимир Марцинов Моконовский;
Михайло Матвеев Жуковский;
Рафаил Юзефов Каминский.

'''в селе Оксентовка'''
Ян Матвеев Луговский.
В селе Блощинцы
Матвей Казимиров Черняховский.

'''в селе Мало Половецкое'''
Михаил Григорьев Пашкевич;


'''в селе Темберщина (Узин)'''
Андрей Васильев Ярковский холост;

'''в селе Насташка'''
Федор Иванов Станишевский;

'''в селе Ольшанка Барахтянская'''
Станислав Андреев Захаржевский;
Симон Залеский.

'''в селе Саварка'''
Ян Александров Кучеровский.

'''в селе Пологи'''
Тадеуш Осипов Ковальский;
Винценты Мартинов Корзун.

'''в селе Мазепинцы'''
Ян Григорьев Пашкевич;
Францишек Ковальский.

'''в селе Савинцы'''
Доминик Матвеев Горницкий;
Марцин Станиславов Володкевич.

'''в селе Чупиры'''
Юзеф Михайлов Булванович;

'''в селе Пищана'''
Криштоф Валентеев Зверховский.


'''в селе Винцентовка'''
Терентий Феликсов Белошицкий;
Антоний Александров Шидзинский.

в селе Лопатинщина (Янковка)
Ян Иосифов Милкевич;
Базилий Шимонов Сташкевич.

'''в селе Красний Лес'''
Роман Буямский.

'''в селе Синява'''
Вицентий Михайлов Собетский.

'''в деревне Безпечная'''
Илья Воломицкий;
Фили Яковлев Пашинский;

'''в селе Езерна'''
Самойло? Юзефов Гринецкий холост;
Ян Юзефов Пожарский;
Казимир Лаврентьев Ильницкий;
Казимир Иван? Канеговский?;
Михайло Антонов Бокун вдовь.

'''в селе Марьяновка'''
Иосиф Александров Тонкель;
Станислав Игнатов Войцишевский;
Станислав Андреев Козловский;
Ян Тимошев Юрковский;
Даниил Яковлев Ульяницкий.

'''в селе Житние Горы'''
Михаил Некрашевский.

'''в селе Ольшаница'''
Михаил Францишков Меньковский;
Ян Васильев Хоцькевич;
Ян Викентьев Росоловский.

'''в селе Мытница'''
Петр Якубов Рочинский;
Феликс Бенедиктов Липчинский?;
Базилий Шепицкий;
Василий Захарьев Тхоржевский.

'''в селе Рейментарщина (Антоновка)'''
Иван Гонжеровский;
Матвей Антонов Радзиевский;
Степан Яковлев Старнавский;
Яков Островский.

'''в селе Прусы'''
Степан Яблонский.

'''в селе Салиха'''
Матеуш Андреев Жимунский;
Федор Яковлев Винарский.

'''в селе Трилисы'''
Василий Михайлов Лагодовский;
Ян Францишков Домбровский;
Петр Николаев Дзунский.

'''в селе Кожанка'''
Матвей Григорьев Скибицкий.

'''в селе Фастовка'''
Ян Владиславов Комарович;

'''в местечке Рокитна'''
Иван Иоанов Кульчицкий;
Юзеф Казимиров Зашевский;
Михаил Антонов Маевский;
Элияш Семенов Плешкановский;
Антоний Александров Сужковский;
Юзеф Юрьев Белевский.

Иван Юзефов Белевский;
Мцей Михайлов Гутовский;
Стефан Иванов Чарнецкий;
Мартин Томашев Генацкий;
Флориан Юзефов Туркель;
Василий Меляновский вдовь.

'''в селе Савинцы'''
Михайло Зверховский.

'''в селе Яблуновка'''
Леонтий Михайлов Давгун.

'''в селе Потиевка'''
Гавриил Елиянов Савлович;
? Войцехов Рокосовский;
Тимофей Зенькевич;
Иван Николаев Вольский;
Кароль Григорьев Овсяницкий;
Юзеф Николаев Стенжицкий;
Иван Кириллов Ростовецкий.

'''в селе Чупыры'''
Иосиф Мартінов Медведовский

'''в селе Макеевка'''
Ян Томашев Гвоздецкий.

'''в местечке Василев'''
Лаврентий Юзефов Бятлинский.

'''в селении Яцки'''
Каспер непомнящий имении отца своего Беляновский.

'''в деревне Станиславка'''
Григорий Данилов Корчинский;
Филип Бартломеев Ятурский?

'''в селе Помещичья Мотовиловка'''
Андрей Сажинский.

'''в селе Розалиевка'''
Иеронием? Степанов Новицкий;
?рох Медушевский.

'''в селе Шкаровка'''
Константин Петров Шаповский.

'''в местечке Фастов'''
Александр Михайлов Каминский;
Игнат Петров Кульчицкий;
Шимон Новосельский;
Антон Юзефов Лясоцкий;
Войцех Васильев Блощанович.

Ян Яковов Рожанский;
Войцех Скрицкий;
Францишек Михайлов Шацило;
Яковь Юзефов Малишевский;
Яковь Федоров Цидревич;
Станислав Станиславов Ястришский;
Антон Флориянов Грабовский;
Стефан Бернадский;
Стефан Игнатьев Комуровский;
Антон Яновь Василевский.

'''в селе Кищиевка'''
Губернский регистратор Петр Михайлов Кальчинский;
Адам Александров Осецкий.

'''в селе Веприк'''
Павел Павлов Радомский;
Иосиф Осифов Тичинский;
Федор Раевский.

Назар Иванов Конофацкий;

'''в деревне Волица'''
Александр Михайлов Шиманский;
Войцех Осипов Степковский;
Ян Дмитриев Белецкий.

'''в селе Дорогинка'''
Бартоломей Павлов Словицкий.

'''в деревне Офирна'''
Гавриил Федоров Ляховецкий;

'''в деревне Ставки'''
Денис Людвиков Рушковский;
Матеуш Андреев Орфушинский;

'''в деревне Бертники'''
Федор Сельвестров Перегуда.

'''в деревне Червона'''
Ян Васильев Созонович.

'''В селе Великая Снетиинка'''
Петр Никифоров Ветерский.

'''в деревне Фастовец'''
Петр Михайлов Буханевич;

Марцин Федоров Высоцкий.

'''в селе Пришивальня'''
Петр Лукашов Булановский;
Григорий Константинов Лисовецкий;
Иван Станиславов Забранский;
Василий Васильев Гурский.

'''Фастовского ключа в Новая Слобода-Яблуновка'''
Францишек Никодимов Барановский холост.

'''в селе Димитровка'''
Станислав Иванов Сохацкий;
Игнатий Гаврилов Нестеревич;
Ян Семенов Кульчицкий.

'''в селе Скригалевка'''
Ян Быстрицкий;
Шимон Степанов Чликовский;
Михайло Юзефов Котовский.

'''в селе Шарки'''
Федор ? Розводский.

'''В селе Ромашки'''
Федор Осипов Соколовский.

'''в селе Щербаки'''
Федор Васильев Ляхоцкий.

ИТОГО по Васильковскому повету безпоместной и без чиновной шляхты 272
А всего по обеим ведомостям 1005


&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>e67ms8jkdw8k836g6e981xvoocappo3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455905</id>
      <parentid>455904</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:49:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="11701" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Сторінка: 2
Біла Церква, Соколівка, Оксентівка (Луб’янка), Блощинці, Мало-Половецьке,

Сторінка: 3
Темберщина (Узин), Насташка, Барахтянська Ольшанка, Саварка, Пологи, Мазепинці, Савинці, Чупири, Піщана, -
Вінцентовка, Лопатинщина (Янківка), Красний Ліс, Синява, Безпечна, Езерна,

Сторінка: 4 
Мар’янівка, Житні Гори, Ольшаниця, Митниця, Рейментарщина (Антонівка) -
Пруси, Салиха, Триліси, Кожанка, Фастівка, Рокитна, 

Сторінка: 5
Савинці, Яблунівка, Потіївка, Чупири, Макіївка -
Василів, Станіславка (Красне), Мотовилівка, Розаліївка, Шкарівка, Фастів

Сторінка: 6
Кощіївка, Веприк, -
Волиця, Дорогинка, Офірна, Ставки, Бертники, Червона, Снітинка Велика, Фастівець,

Сторінка: 7
Пришивальня, Фастівського ключа Нова Слобода-Яблонівка, Дмитрівка, Скригилівка -
Шарки, Ромашки, Щербаки


Именная ведомость о без чиновном и без местном дворянстве или шляхте сочтенном по Васильковскому повету по новопроизведенной в 1811м году ревизии

'''в местечке Белая Церковь'''
Томаш Антонов Пуликовский;
Бартоломей Тимофеев Доморовский;
Антон Иванов Борковский;
Францишек Лукьянов Белковский.

'''в селе Соколовка'''
Казимир Марцинов Моконовский;
Михайло Матвеев Жуковский;
Рафаил Юзефов Каминский.

'''в селе Оксентовка'''
Ян Матвеев Луговский.
В селе Блощинцы
Матвей Казимиров Черняховский.

'''в селе Мало Половецкое'''
Михаил Григорьев Пашкевич;


'''в селе Темберщина (Узин)'''
Андрей Васильев Ярковский холост;

'''в селе Насташка'''
Федор Иванов Станишевский;

'''в селе Ольшанка Барахтянская'''
Станислав Андреев Захаржевский;
Симон Залеский.

'''в селе Саварка'''
Ян Александров Кучеровский.

'''в селе Пологи'''
Тадеуш Осипов Ковальский;
Винценты Мартинов Корзун.

'''в селе Мазепинцы'''
Ян Григорьев Пашкевич;
Францишек Ковальский.

'''в селе Савинцы'''
Доминик Матвеев Горницкий;
Марцин Станиславов Володкевич.

'''в селе Чупиры'''
Юзеф Михайлов Булванович;

'''в селе Пищана'''
Криштоф Валентеев Зверховский.


'''в селе Винцентовка'''
Терентий Феликсов Белошицкий;
Антоний Александров Шидзинский.

'''в селе Лопатинщина (Янковка)'''
Ян Иосифов Милкевич;
Базилий Шимонов Сташкевич.

'''в селе Красний Лес'''
Роман Буямский.

'''в селе Синява'''
Вицентий Михайлов Собетский.

'''в деревне Безпечная'''
Илья Воломицкий;
Фили Яковлев Пашинский;

'''в селе Езерна'''
Самойло? Юзефов Гринецкий холост;
Ян Юзефов Пожарский;
Казимир Лаврентьев Ильницкий;
Казимир Иван? Канеговский?;
Михайло Антонов Бокун вдовь.

'''в селе Марьяновка'''
Иосиф Александров Тонкель;
Станислав Игнатов Войцишевский;
Станислав Андреев Козловский;
Ян Тимошев Юрковский;
Даниил Яковлев Ульяницкий.

'''в селе Житние Горы'''
Михаил Некрашевский.

'''в селе Ольшаница'''
Михаил Францишков Меньковский;
Ян Васильев Хоцькевич;
Ян Викентьев Росоловский.

'''в селе Мытница'''
Петр Якубов Рочинский;
Феликс Бенедиктов Липчинский?;
Базилий Шепицкий;
Василий Захарьев Тхоржевский.

'''в селе Рейментарщина (Антоновка)'''
Иван Гонжеровский;
Матвей Антонов Радзиевский;
Степан Яковлев Старнавский;
Яков Островский.

'''в селе Прусы'''
Степан Яблонский.

'''в селе Салиха'''
Матеуш Андреев Жимунский;
Федор Яковлев Винарский.

'''в селе Трилисы'''
Василий Михайлов Лагодовский;
Ян Францишков Домбровский;
Петр Николаев Дзунский.

'''в селе Кожанка'''
Матвей Григорьев Скибицкий.

'''в селе Фастовка'''
Ян Владиславов Комарович;

'''в местечке Рокитна'''
Иван Иоанов Кульчицкий;
Юзеф Казимиров Зашевский;
Михаил Антонов Маевский;
Элияш Семенов Плешкановский;
Антоний Александров Сужковский;
Юзеф Юрьев Белевский.

Иван Юзефов Белевский;
Мцей Михайлов Гутовский;
Стефан Иванов Чарнецкий;
Мартин Томашев Генацкий;
Флориан Юзефов Туркель;
Василий Меляновский вдовь.

'''в селе Савинцы'''
Михайло Зверховский.

'''в селе Яблуновка'''
Леонтий Михайлов Давгун.

'''в селе Потиевка'''
Гавриил Елиянов Савлович;
? Войцехов Рокосовский;
Тимофей Зенькевич;
Иван Николаев Вольский;
Кароль Григорьев Овсяницкий;
Юзеф Николаев Стенжицкий;
Иван Кириллов Ростовецкий.

'''в селе Чупыры'''
Иосиф Мартінов Медведовский

'''в селе Макеевка'''
Ян Томашев Гвоздецкий.

'''в местечке Василев'''
Лаврентий Юзефов Бятлинский.

'''в селении Яцки'''
Каспер непомнящий имении отца своего Беляновский.

'''в деревне Станиславка'''
Григорий Данилов Корчинский;
Филип Бартломеев Ятурский?

'''в селе Помещичья Мотовиловка'''
Андрей Сажинский.

'''в селе Розалиевка'''
Иеронием? Степанов Новицкий;
?рох Медушевский.

'''в селе Шкаровка'''
Константин Петров Шаповский.

'''в местечке Фастов'''
Александр Михайлов Каминский;
Игнат Петров Кульчицкий;
Шимон Новосельский;
Антон Юзефов Лясоцкий;
Войцех Васильев Блощанович.

Ян Яковов Рожанский;
Войцех Скрицкий;
Францишек Михайлов Шацило;
Яковь Юзефов Малишевский;
Яковь Федоров Цидревич;
Станислав Станиславов Ястришский;
Антон Флориянов Грабовский;
Стефан Бернадский;
Стефан Игнатьев Комуровский;
Антон Яновь Василевский.

'''в селе Кощиевка '''
Губернский регистратор Петр Михайлов Кальчинский;
Адам Александров Осецкий.

'''в селе Веприк'''
Павел Павлов Радомский;
Иосиф Осифов Тичинский;
Федор Раевский.

Назар Иванов Конофацкий;

'''в деревне Волица'''
Александр Михайлов Шиманский;
Войцех Осипов Степковский;
Ян Дмитриев Белецкий.

'''в селе Дорогинка'''
Бартоломей Павлов Словицкий.

'''в деревне Офирна'''
Гавриил Федоров Ляховецкий;

'''в деревне Ставки'''
Денис Людвиков Рушковский;
Матеуш Андреев Орфушинский;

'''в деревне Бертники'''
Федор Сельвестров Перегуда.

'''в деревне Червона'''
Ян Васильев Созонович.

'''В селе Великая Снетиинка'''
Петр Никифоров Ветерский.

'''в деревне Фастовец'''
Петр Михайлов Буханевич;

Марцин Федоров Высоцкий.

'''в селе Пришивальня'''
Петр Лукашов Булановский;
Григорий Константинов Лисовецкий;
Иван Станиславов Забранский;
Василий Васильев Гурский.

'''Фастовского ключа в Новая Слобода-Яблуновка'''
Францишек Никодимов Барановский холост.

'''в селе Димитровка'''
Станислав Иванов Сохацкий;
Игнатий Гаврилов Нестеревич;
Ян Семенов Кульчицкий.

'''в селе Скригалевка'''
Ян Быстрицкий;
Шимон Степанов Чликовский;
Михайло Юзефов Котовский.

'''в селе Шарки'''
Федор ? Розводский.

'''В селе Ромашки'''
Федор Осипов Соколовский.

'''в селе Щербаки'''
Федор Васильев Ляхоцкий.

ИТОГО по Васильковскому повету безпоместной и без чиновной шляхты 272
А всего по обеим ведомостям 1005


&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>13706ijiituriajaczqcmyr9zymf5ps</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/88</title>
    <ns>116</ns>
    <id>56940</id>
    <revision>
      <id>455906</id>
      <parentid>408454</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T11:53:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4670" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту (Мар'янівка)
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]

* Мар'янівка арк. 1
* Лосятин арк. 4
* Глушки арк. 4зв
* Середина Слобода арк. 4зв
* Саливінки арк. 5
* Соколівка арк. 5
* Пологи арк. 5зв
* Гребінки арк. 7
* Ксаверівка арк. 7зв
* Митниця арк. 8

&lt;poem&gt; 

по последней ревизии состояло 
из того числа выбыло
ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными

'''в деревне Марьяновке'''
1. 2. Голиневич; 
5. 6. Козловский; 7. Соболевский; 8. Чаловский; 9. Ковальский; 10. Квятковский; 11. Маркович; 12. Саврицкий; 13. Домбровский; 
14. 15. Янисевич; 16. Ефимович; 
17. Вольский; 18. Вольский; 19. Закревский; 20. Ефимович; 21. Дембицкий; 22. Максим Антонов сын; 23. Мокрицкий; 
25. Василий Сидоров; 26. Гловацкий; 27. Чопикевич; 28. Соболевский, Шпаковский; 29. Фудзинский, Репецкий; 30. Петровский; 31. Ковальский; 
32. Здековский;
33. Ефимович; 34. Корзун; 35. Голембевский; 36. Пясецкий; 37. Радзевич; 38. Романовский; 39. Хвороща; 40. Брочковский; 41. Мечковский, Дабижа;
42. Недзельский; 43. Папроцкий; 
44. Трипольский; 45. Лубковский, Ярчевский; 46. Вишневский; 47. Дищинский; 48. Маевский; 49. Ильницкий; 50. Холодовский; 

'''в селе Лосятине'''
51. Глинский, Станиславский; 52. Янкевич; 53. Здановский; 54. Возницкий; 55. Лукомский, Ковальский; 56. Лазаревич; 57. Исаковський; 
58. Обремський; 59. Витковинский; 60. Шульц;

'''в селе Глушках'''
61. Вербаховский, Тарнавский; 62. Гурский, Синкевич; 63. Дорковский;
64. Милькевич; 

'''в деревне Серединной Слободе'''
65. Фелициян Томашев Домбровский;
сродник Рольский; 66. Чорножинский; 67 Духновский; 

'''в селе Саливонки'''
68. Липницкий; 69. Сокольницкий; 70. Мощинский; 71. Билецкий;
'''в деревне Соколовке'''
72. Калапский;

'''в селе Пологах'''
73. 74. Калитиньский; 75. Домбровский; 76. Зилинский; 77. Висоцкий; 78. Смогоржевский; 
79. Барановский; 80. Вишневський; 81.Чарковский; 82. Борейко; 83. Вербаховский; 84. Мочидловский; 85. Кобилинский; 86. Малиневич;
87. Смогоржевский; 88. Баладинский; 89. Василевский; 90. Колосовский; 91. Василевский; 92. Барановский; 93. Миневич; 94. Якубович;
95. Калитинский;

'''в селе Гребенки'''
96. Гербутовский; 97. Домбровский, Подгурский, Батагинский; 98. Денбицкий; 99., 100. Хмуржинский; 101. Богуцкий; 
102. Борецкий; 103. Виекевич; 104. Возницкий;

'''в селе Ксаверовке'''
105. Александрович; 106. Старжинский; 107. Янишевский; 108. Кудельский;

'''в селе Митнице'''
109. Глеванский; 110. Войновский; 111. Бурдаловский; 112. Романовский;
113. Ливани?; 114. Гаевский; 115. Ольховский.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>7m2inr4ofq9m9fti1jzab5ozwnb5k83</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>64308</id>
    <revision>
      <id>455712</id>
      <parentid>455625</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:12:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="468" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Дніпровські лоцмани]]
|Subtitle=[[Збірник історично-філологічного відділу]] №91
|Language=uk
|Volume=91
|Author=
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Всеукраїнська Академія Наук
|Address=Київ
|Year=1929
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=5
|Progress=C
|Pages=&lt;pagelist 1to4=- 3=Cvr 5=1 5to8=highroman 9=1 41=Img 42=- 43=33 107=- 108=Img 109=97 142=TOC 143to144=Adv 145to148=- 146=Adv 149to152=Adv 150=- 153to154=- /&gt;
|Volumes={{Зміст ЗІФВ}}
|Remarks={{#section:Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/142|TOC}}
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>me0bvyx7ke4na582ogsnsewmkof1db9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>65880</id>
    <revision>
      <id>455799</id>
      <parentid>428843</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:19:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="460" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Моя популярність та иньші оповіданя]]
|Subtitle=[[Белєтристична біблїотека]]
|Language=uk
|Volume=91
|Author=[[Автор:Орест Авдикович|Орест Авдикович]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=
|Address=Львів
|Year=1905
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=5
|Progress=T
|Pages=&lt;pagelist 1to4=- 5=1 177=TOC 178to180=Adv 181to184=- /&gt;
|Volumes={{Белєтристична біблїотека}}
|Remarks={{Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/177}}
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>0bfw7twa142av1hzfcvzs9s6ua597fa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Белєтристична біблїотека</title>
    <ns>10</ns>
    <id>110155</id>
    <revision>
      <id>455798</id>
      <parentid>455189</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:19:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4178" xml:space="preserve">
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf|4]]&lt;/span&gt;
{{span|quality1|[[Індекс:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf|8]]}}
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Генрік Понтоппідан. Із хат. 1899.pdf|11]]&lt;/span&gt;
[[Індекс:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf|13]]
[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Приборкана гоструха (1900).pdf|15]]
{{span|quality3|[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf|38]]}}
[[Індекс:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf|40]]
{{span|quality4|[[Індекс:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf|42]]}}
[[Індекс:Василь Кравченко. Буденне житє (1902).pdf|43]]
[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Міра за міру. Переклад П. А. Кулїша (1902).pdf|48]]
[[Індекс:Стороженко Олекса. Марко Проклятий. 1903.pdf|50]]
[[Індекс:Вересаєв В. Записки лїкаря. 1903.pdf|57]]
[[Індекс:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf|60]]
[[Індекс:Золя Еміль. Жерміналь. 1904.pdf|69–70]]
[[Індекс:Осип Маковей. Оповіданя. 1904.pdf|71]]
[
[[Індекс:Енґельс Фрідріх. Початок родини. Приватної власности і держави. 1900.pdf|3(75)]]
[[Індекс:Ш. Сеньобо́. Австрия в XIX ст. З французького переклав і пояснив С. Томашівський (1901).pdf|4(76)]]
[[Індекс:Михайло П. Драгоманов. Переписка. Зібрав і зладив М. Павлик T. I. (1901).pdf|7(79)]]
[[Індекс:Кравчинський С. М. Підземна Росия. 1901.pdf|8(80)]]
[[Індекс:Іпполіт Тен. Фільософія штуки. 1902.pdf|10(82)]]
[[Індекс:Дж. К. Інґрем. Істория полїтичної економії. 1903.pdf|11(83)]]
]
[[Індекс:Микола Кареєв. Фільософія культурної й соціяльної історії нових часів (1300-1800). 1905.pdf|89]]
{{span|quality4|[[Індекс:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf|90]]}}
{{span|quality4|[[Індекс:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf|91]]}}
[[Індекс:Ебергард Фрас. Нарис ґеольоґії. 1905.pdf|92]]
[[Індекс:Микола Стороженко. Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку (1905).pdf|94–95]]
[[Індекс:Ґордон Байрон. Чайльд-Гарольдова мандрівка. Переклав Панько Кулїш (1905).pdf|96]]
[[Індекс:Драгоманів М. Шевченко, українофіли й соціялізм (1906).djvu|97]]
[[Індекс:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf|102]]
[[Індекс:Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf|104–105]]
{{span|quality1|[[Індекс:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf|106]]}}
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu|108]]&lt;/span&gt;
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf|111]]&lt;/span&gt;
[[Індекс:Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf|112]]
[[Індекс:Агатангел Кримський. Андрій Лаговський. Повість. 1905.pdf|125]]
[[Індекс:Богови невідомому. 1913.pdf|141]]</text>
      <sha1>l1l1uhl5wx90u6jkls1cd3wy18avd3t</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/430</title>
    <ns>250</ns>
    <id>176476</id>
    <revision>
      <id>455852</id>
      <parentid>344310</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:39:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4900" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тові вірші, і з шкільної драми часом виходили річи живійші й інтереснїйші. Така наприклад драма „Милость Божія Украину отъ неудобь носимыхъ обидъ лядскихъ черезъ Богдана Зѣновія Хмельницкого свободившая“, написана 1728 р. при нагодї відновлення гетьманства. Вона не тільки будила спомини тої великої доби, але й зачіпала ріжні сучасні справи, відносини України до Росії. Драма Ґеорґія Кониського: „Воскресеніе мертвих“ (1747) зачіпали справи суспільні, становище селян-підданих. Були жартовливі інтермедії — побутові народнї комічні сценки, писані народньою мовою, що вставляли ся в перервах шкільних драм для розвеселення публїки. До наших часів дійшли в рукописях такі сценки писані Митрофаном Довгалевським в 1730-х і тимже Кониським в 1740-х роках, справдї досить живі й цїкаві: вони виводять з комічного боку ріжні типи сучасної України та иньших народностей. Пізнїйші Українцї ставили дуже високо сї інтермедії, прирівнювали до творів світових коміків Плявта і Мольєра, але нїчого з того не могло тепер пройти в друковану книжку, через московську цензуру. Літературна творчість українська нидїла, зістаючи ся в ужитку рукописнім, а й всякий взагалї видавничий рух на Українї нидїв і завмерав, відступаючи перед конкуренцією видавництв великоруських, і українська книжність все більше тратила впливи і значіннє перед новими великоруськими впливами.

Теж саме було і з шкільною освітою, і з тих же більше меньше причин. Головним огнищем сеї освіти і взагалї культурного руху українського була київська академія. Після свого упадку в 1660-х рр., як її московське правительство трохи не закрило, — вона наново упорядкувала ся, поширила свою програму на взір католицьких, головно єзуїтських академій, і 1694 р. одержала від московського правительства потвердженнє титула і прав академії. Отсї часи гетьманства Мазепи, щирого покровителя українського культурного житя (як тоді сю культуру розуміли) були добою найвищого розвитку київської академії. З неї вийшло богато людей, які зайняли перші місця в лїтературнім, церковнім і полїтичнім житю тодїшньої України і Московщини. Потім майже до самої половини XVIII в. вона зіставала ся головною школою для освіченого українського громадянства — не тільки духовного, а й світського. Гетьман Апостол, потверджуючи маєтности академії, зве її школою „всьому суспільству нашому благопотребною, де сини малоросийські в науках свобідних мають наставленіє“. Справдї, переглядаючи реєстр учеників академії того часу (1727), бачимо між ними хлопців майже з усїх значнїйших старшинських родин; звичайно бувало в академії більше світських нїж духовних, і виходили вони потім на ріжну світську дїяльність. Через те київську академію дуже цінено&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>opoyr52hum46ft5zzcauywrm6vko17r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>182058</id>
    <revision>
      <id>455721</id>
      <parentid>453935</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:33:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="282" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Хроніка Гречок]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Володимир Леонтович|Володимир Леонтович]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Видавнича кооператива „Червона калина“
|Address=Львів
|Year=1931
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=9
|Progress=T
|Pages=&lt;pagelist 1to8=&quot;-&quot; 7=&quot;Cover&quot; 9=&quot;Title&quot; 10=&quot;4&quot; 143to148=&quot;-&quot; /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>cfd25c8zpgjzy9ptbqiw1a1wnodtoqa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/36</title>
    <ns>250</ns>
    <id>193200</id>
    <revision>
      <id>455834</id>
      <parentid>400270</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:04:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3965" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— А він таки, дійсно, розумний, — пробурмотів Атос.

— Ну, а тепер, панове, коли ви зібрались докупи, дозвольте мені перепросити вас.

При слові „перепросити“ Атос насупився, на губах Портоса майнула чванлива ухмилка, жест заперечення був за відповідь Араміса.

— Ви нібито не зрозуміли мене, панове, — підвівши голову, сказав Д'Артаньян. Сонячне проміння осяяло тонкі й сміливі риси його обличчя. — Я прошу пробачення на той випадок, як не спроможуся сплатити боргу всім трьом: пан Атос має право перший убити мене, що значно знецінює мій борг вам, пане Портосе, а про мій борг вам, пане Арамісе, годі вже й казати. Ще раз прошу пробачення, але тільки в цьому. Тепер же починаймо.

По цих словах Д'Артаньян, як справжній лицар, витяг шпаду. Кров кинулася йому в голову, і цієї хвилини він ладний був битися з усіма мушкетерами королівства, як тепер з Атосом, Портосом та Арамісом.

Було чверть на першу. Сонце стояло в зеніті, і місце, обране для дуелі, було відкрите його гарячим ласкам.

— До ваших послуг! — сказав Атос і став у позицію.

— Я чекаю ваших наказів, — відповів Д'Артаньян, схрестивши з ним шпаду.

Ледве встигли дзвякнути леза, як на розі манастирської садиби замаячив загін кардинальської ґвардії, з паном Де-Жюсаком на чолі.

— Ґвардійці кардинала! — вигукнули разом Портос і Араміс. — Суйте шпади у піхви, панове!

Та було вже запізно. Їх бачено в позі, яка не залишала жодного сумніву щодо їхніх намірів.

— Гей! — гукнув Жюсак, підступаючи до них. — Гей, мушкетери, ви б'єтесь? А накази короля? Як ми до них ставимось?

— Ви надзвичайно великодушні, панове ґвардійці — з серця мовив Атос, бо Жюсак був з позавчорашніх напасників. — Якби нам довелося побачити, що ви б'єтеся поміж себе, ми не стали б вам заважати. Дайте ж нам побитися, і ви побачите інтересне видовисько, нічим не ризикуючи.

— Панове, — відповів Жюсак, — на превеликий жаль, цього ніяк неможна. Обов'язок перш над усе. Будь ласка, суньте шпади в піхви та ідіть за нами.

— Пане, — мовив Араміс, малпуючи Жюсака, — ми скорилися б вашому люб'язному запрошенню, якби це від нас залежало, та, на жаль, ніяк не можемо, бо пан Де-Тревій заборонив нам. Ідіть собі своєю дорогою. Це найкраще, що ви можете зробити.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lbxenm64t8p7s1xcol26jiu2hfpiccq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/37</title>
    <ns>250</ns>
    <id>193201</id>
    <revision>
      <id>455835</id>
      <parentid>400271</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:07:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3512" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Ці жарти розлютували Жюсака.

— Якщо ви не скоритеся, ми примусимо вас.

— Їх п'ятеро, — пошепки сказав Атос, — нас тільки троє. Вони нас переможуть, і ми повинні вмерти, бо запевняю, що переможений удруге я не з'явлюся до капітана.

Атос, Портос і Араміс стали попліч. Жюсак між тим вишиковував своїх салдатів.

Д'Артаньянові цього було досить, і він одразу вирішив, що йому робити. То був один з моментів, які визначають усю долю людини. Треба було вибирати між королем і кардиналом… вибір зроблено, на ньому треба спинитися. Битися — це значить не послухатись закону, ризикувати головою і стати ворогом міністра, потужнішого, ніж сам король. Усі ці думки майнули в голові юнака, але, треба визнати, він не вагався ні секунди.

— Панове, дозвольте мені внести поправку, — промовив він. — Ви сказали, що вас троє, а мені здається — нас четверо.

— Та ви ж не наш, — зауважив Портос.

— Правда, убранням — ні, але душею ваш, — відказав Д'Артаньян. — У мене серце мушкетера. Я чую його, і воно пориває мене.

— Одійдіть, юначе, — гукнув Жюсак, що, можливо, з рухів та з виразу на виді вгадав намір Д'Артаньянів. — Ідіть собі геть! Рятуйте свою шкуру! Ми на це згоджуємося.

Д'Артаньян не ворухнувся.

— Ви гарний хлопець, — сказав Атос, стискуючи йому руку.

— Ну, вирішайте мерщій! — повторив Жюсак.

— Що ж! — кинули Портос і Араміс, — треба на щось наважитись.

— Пане, ви повні великодушности, — сказав Атос.

Усі вони подумали про молоді літа Д'Артаньяна і побоювались його недосвідчености.

— Нас четверо, до того ж один поранений, а другий ще дитина — уголос міркував Атос, — а казатимуть, що нас було четверо чоловіків.

— Та й не відступати ж! — мовив Портос.

— Це було б важко, — додав Араміс.

Д'Артаньян зрозумів їхнє вагання.

— Панове, спробуйте мене. Присягаюся, що не піду звідси, коли нас переможуть.

— Як ваше ім'я, юначе? — спитав Атос.

— Д'Артаньян, пане.

— Отже, Атосе, Портосе, Арамісе й Д'Артаньяне, вперед! — гукнув Атос.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r0d4w6fq4s35r35r3bmeca4sudqqv6b</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/38</title>
    <ns>250</ns>
    <id>193202</id>
    <revision>
      <id>455837</id>
      <parentid>400272</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:09:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4025" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Що ж ви, панове, чи вирішили щось? — утретє спитав Жюсак.

— Так.

— А що саме?

— Матимемо честь атакувати вас, — відповів Араміс, однією рукою здіймаючи капелюха, а другою видобуваючи шпаду.

— А, так ви опиратися! — скрикнув Жюсак.

— Чорт побирай! Хіба це вас дивує!

І дев'ятеро вояків із завзяттям, але не без ладу, кинулись один на одного.

Атос зчепився з Каюзаком, улюбленцем кардинала, Портос — з Бікара, Араміс мав проти себе двох.

Д'Артаньян опинився проти Жюсака.

Серце молодого ґасконця билося так, що за малим не розривало йому груди, та не з переляку, а з бажання перемоги. Він бився, як оскаженілий тигр, десять разів обходячи супротивника, двадцять разів міняючи позиції. Жюсак, дуже досвідчена людина, ледве встигав оборонятись од свого супротивника, що легко та моторно нападав з усіх боків і одночасно оборонявся, як людина, що має надзвичайну повагу до своєї власної шкіри.

Ця боротьба почала дратувати Жюсака. Розлючений опором якогось хлопчиська, він почав давати маху. Д'Артаньян, що не мав особливої практики, зате добре знав теорію, подвоїв прудкість. Жюсак, намагаючись скінчити, завдав супротивникові страшенного вдара з глибоким випадом, але той одбив його примою, і поки Жюсак підводився з землі, шмигонув, як гадюка, йому під його шпадою й пронизав його наскрізь. Жюсак упав, як колода.

Д'Артаньян швидким оком оглянув бойовисько: Араміс убив уже одного супротивника, другий уперто напосідав на нього, та Араміс мав гарну позицію й міг ще оборонятися. Бікара й Портос поранили один одного. Портос дістав удара шпадою в руку, Бікара — в стегно, та що рани були легкі, вони билися далі ще з більшим завзяттям.

Каюзак знову поранив Атоса. Той пополотнів, але не відступав ні на крок, тільки змінив руку, і бився тепер лівицею.

За законами дуелі того часу, Д'Артаньян мав право допомогти кому хотів. Роздивляючись на своїх товаришів, він спіткав надзвичайно виразний погляд Атоса. Той скорше вмер би, ніж прикликав на поміч, але він мав право дивитися й очима просити підтримки. Д'Артаньян зрозумів, підскочив до Каюзака збоку й закричав:

— До мене, пане ґвардійце! Я уб'ю вас.

Каюзак миттю повернувся, і повернувся вчасно, бо Атос, що тримався на ногах самою мужністю, упав на одне коліно.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8sgzciyyjffvhl8quhq5o8gi49rqn4y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/221</title>
    <ns>116</ns>
    <id>198962</id>
    <revision>
      <id>455636</id>
      <parentid>413240</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T13:34:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="816" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор =
 | секція = 221. Ревізька казка селян графа Браницького села Сороки Васильківського повіту
 | попередня = [[../220/]]
 | наступна = [[../222/]]
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-221. 1811. Ревізька казка селян графа Браницького села Сороки Васильківського повіту.pdf]]
}}

[[File:ДАКО 280-2-221. 1811. Ревізька казка селян графа Браницького села Сороки Васильківського повіту.pdf|150px]]
&lt;poem&gt; 
'''село Сорокотяги'''
&lt;/poem&gt; 

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>dducrsjkk0t5piglm8f4ar7oqvwp3ae</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/242</title>
    <ns>116</ns>
    <id>199074</id>
    <revision>
      <id>455899</id>
      <parentid>413486</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T10:37:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5604" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf]]
}}

[[File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Шляхетская ведомость
1811 года сентября - дня Киевской губернии Васильковского повета сёл Блощинцы, Чепелиевка и Новоянов
лета
по последней ревизии состояло
из того числа выбыло
ныне на лицо с прибывшими и вновь рожденными

'''в селе Блощинцах'''
1. Антон Павлов Струтинский,
шурин его Петр Павлов Галацан,
Петровы дети Ян, Андрей умер, Степан, Афанасий вновь рожденные;

2. Францишек Францишков Станиславский, сын Павел;
3. Винцентий Иосифов Тренчинский, дети Антон, Николай, Стефан, Раймунд, Гаврило - жительствуют в Таращанском повете селе Николаевка;
4. Павел Яковлев Котовский, дети Ян, Климентий, Павел вновь рожденные;
5. Григорий Яковлев Крижановский, дети Иван, Марко - в неизвестной отлучке с 1799 года;
6. Фома Антонов Домский;
7. Михаил Антонов Борейко;
по дополнительной росписи 1800 года росписи
8. Федор Игнатьев Войцишевский - в неизвестной отлучке с 1801го года;

'''в деревне Чепелиевке'''
9. Федор Игнатьев Ляхович умер,
Федора дети Ян, Яна дети Игнатий, Ян вновь рожденные;
Федор, Захарий;
10. Адам Иванов Соломий;
11. Марцин? Иванов Лужецкий, сын Максимилиан умер;
12. Григорий Кузьмин Москалевич, дети Шимон, Базиль вновь рожденные;
Григорьевы братья Ян, Павел, Павла сын Михайло вновь рожден;
13. Мацей Ульянов Березовский, сын Базилий - жительствует в селе Савинцы;
брат Мацея Николай Иванов, дети Шимон, Петро вновь рожденные;
племянницы Николаевой дети Казимир, Казимира сын Петр вновь рожден;
14. Ян Самойлов Бритвич? умер, дети Базилий, Ян - неизвестно где находятся с 1797 года;
15. Федор Иванов Бакуновский умер, дети Григорий, Павел;
16. Юзеф Тимофеев Борецкий, Флориян, Игнат;
Юзефа племянник Федор Федоров **ецкий? умер;
17. Базилий Герасимов Барановский,
пасынок Васильев Никодим вновь рожден;
18. Юзеф Бакуновский, дети Михайло, Ян, Ян;
19. Баилий Семенов? Кондратович, дети Степан, Юзеф;
20. Шимон Степанов Янковский, сыны Матвей, Мартен, Мартена сын Григорий;
зять их Доминикий Игнатьев, дети Ян, Доминик;
21. Андрей Федоров ? умер;
22. Ян Станиславов Войцеховский, дети Михайло, Петр,
отец их Ян умер;
23. Казимир Иванов Ивановский умер, сын Мартын;
24. Василий Иванов Круликовский умер, дети Данило, Базиль, Игнат,
отец его Иосиф Яковлев умер;
25. Николай Тимофеев Чеховский, дети Станислав, Фарфтоломей, Венцентий - в неизвестной отлчке с 1801;
26. Валентий Иванов Жуковский - в неизвестной отлчке с 1801;
27. Вдовы Анны Крушельницкой сын Шимон - жительствует в селе Лопатынщине;
28. Юзеф Павлов Кохановский;
по дополнительной 1800го года росписи:
29. Василий Дмитриев Вольский Симона Янковского зять, Василия сын Якуб;
30. Максимилиан Замбоцкий, дети Михайло, Александр, Павел;

'''в деревне Новояновке'''
31. Станислав Иванов Богдашевский, сын Григорий - поступил в военную службу, Иван, Иван вновь рожденные;
32. Ян Николаев Яблонский, пасынок его Федор Матфеев - в неизвестной отлучке с 1801го года.  
&lt;/poem&gt;


[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>4bi4v48ucq903r6k79kknrr0kyd6ud0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/397</title>
    <ns>116</ns>
    <id>200675</id>
    <revision>
      <id>455632</id>
      <parentid>418196</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T13:15:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17365" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Посімейні списки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:file:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
Антонівка 1010; Біла Церква містечко 94; Бортники 862; Веприк 1217;  Деремезна 606; Житні Гори 995; Ліщинка 523; Макіївка 622; Мар'янівка 1091;  Митниця 642; Васильків місто 390; Мотовилівка Казенна 453; 
Мотовилівка поміщицька 465; 1277; Оксентовка (Луб’янка)  555; Пологи 1313;  Розаліївка 560; Синява 834; Скригалівка 982; Снігурівка 1062; Ставки 931; Троїцьке  1088; Узин 727; Фастів містечко 750; Фастівець 654; Чепиліївка 1374;  Червона 908; Чорногородка 1287; Чупира 1; Шарки 580; Шпендівка 1199;  Яблунівка Чорногородська 947.

селение Чупира
Боребская? Марьяна Федорова жительствующая в его доме 83;
Вишневский 16;
Войцеховский 22;
Волковский 64;
Вольский 40;
Гловацкий Иван Карлов 93;
Дембицкий Иван Степанов 71;
Забавский 76;
Ивашкевич 55;
Издебский 61;
Квятковский 67;
Клоцко 82;
Кондратевич 79;
Крупский 37;
Лосецкий 52;
Лясковский 31;
Медушевский 70;
Ольшевский 4;
Палковский 25;
Пискорский 1;
Рачковский 85;
Сичинский 19;
Скальский 28;
Скрыпковский 10; 34; 43;
Скрыпковский Иван Осипов 62;
Соколовский 73;
Харатанский 13;
Чудецкий 46; 49; 88;
Шулковский 7;
Ястржембский 58;

местечко Белая Церковь
1. Макаревич Викентий Игнатьев 371;
Аксютинский 282;
Бартошевич 345;
Березовский Петр Леонтьев 385;
Богдашевский 330; 360;
Боровской 249;
Бульковский 339;
Винарский 229;
Винницкий 148;
Вишневский 226;
Воверко 94;
Волинский 142;
Вонсальский 127;
Галицкий 252;
Гловацкий 220; 240; 357;
Гозовский 354;
Гонсовский 267;
Гуцевич 118;
Дабкевич 100;
Домбровский 238;
Дрончковский 297;
Дручковский 348;
Жоль Карл Лоранов иностранец с Франции 377;
Жураковский 103;
Загоровский Степан Иванов 379;
Залевский 315;
Зарембский 196; 309;
Зверховский 324;
Здановский 366;
Ижаковский 193;
Издебский 270;
Ильницкий 342;
Инкотовский 306;
Ковальский Яков Осипов 387;
Козяровский 211;
Концевич 217;
Крупский 279;
Кручковский 130;
Кузминский 115;
Кулаковская 346;
Левицкий 166; 214;
Лещинский 208;
Липский Петр Антонов 375;
Лойко 151;
Лужецкий 351;
Маньковский Владислав Осипов 373;
Мижевский 261; 264;
Миржевский 163;
Мочульский 187;
Новацкий 112;
Огоновский 327;
Олексевич 181;
Ольховский 205;
Ольшевский 223;
Осовский 276;
Островский 318;
Парадовский 145;
Пенионжко 124;
Подгурский 336; 363;
Ракоч 243;
Раффова Апполония Антонова теща 173;
Рачковский 294;
Роецкий 300; 303;
Рожановский 169;
Рожнятовский Франц Андреев 381;
Романовский 199;
Рудзевич 273;
Рудковский 106; 109;
Рудницкий 97;
Савицкий 175; 178; 288;
Самборский 291;
Сикорский 232; 258;
Сломчинский 136; 139;
Соколовский 184;
Сосновский 160;
Стефанский 246;
Тарнавский 172;
Толочко 121;
Трзасковский Карл Иванов389;
Улятовский Андрей Войцехов 383;
Чарнецкий 133;
Червинский 157; 235;
Шимановский 202;
Шостаковский 190;
Ягминович 255;
Якубович 321;
Янишевский 285;
Янушкевич 312;
Ястржембский 154; 333;

город Васильков
Арцимович Евдоким Антонов 438;
Гаворский 432;
Гаевский 390;
Грабовский 417;
Ендржеевский Иван Иванов 440;
Жигмановский Лювик Флориянов 450;
Зелинский 429;
Качуровский Александр Мартынов 448;
Ластовецкий 408;
Лисецкий Осип Григорьев 442;
Маевский 399;
Матусевич Семен Осипов 436;
Невядомский Тадеуш Андреев 434;
Недзельский 423;
Пащинский 405;
Подбельский Станислав Григорьев 444;
Прудзинский 420;
Рачинский 396;
Ржечицкий Николай Мартынов 452;
Рожановский 411;
Созанович 402;
Созон 426;
Страшинская 415;
Ходаковский 414;
Шевченко 415;
Шиманский 393;
Янишевский Яким Каетанов 446;

селение Мотовиловка Казенная
Сикорский 462;
Станкевич 453; 456; 459;

селение Мотовиловка Помещичья
Барвинский 488;
Бедько 468;
Богуславский 512;
Волотовский 482;
Голембиовский 500;
Завадзкий 491;
Комаровский 494;
Копчинский 518;
Красовский 509;
Кревель 503;
Мегедовский 521;
Михальский 506;
Море 473;
Ордовский 476;
Плавинская Юстина Осипова 504;
Подвисоцкий 470;
Проскуровский 515;
Сулятицкий 497;
Шиманский 479;
Эбергарт 485;

деревня Лещинка
Балашкевич 531;
Вишниовецкий 546;
Гутовский 528;
Дидинский 537;
Доманский 543;
Здеховский 540;
Копчинский 534;
Оксентый 552;
Рачинский 523;
Ярмусевич 549;

селение Аксентовка
Барецкий 557;

селение Розалиевка
Добровольский 571;
Здановский 577;
Любанский 568;
Мирецкий 562;
Пташинский 565;
Стобецкий 574;

селение Шарки
Деренговский 582;
Домбровский 594;
Ивановский 600;
Каминский 603;
Розвадский 585;
Руцинский 588;
Сокоровский 591;
Ястржембовский 597;

селение Деремезна
Зашулиц 614;
Островский 617;
Тышковский Фортунат Осипов 620;
Улятовский 608;
Щигельский 611;

селение Макиевка
Гродский 624;
Каминский 639;
Костржицкий 633;
Малишевский 630;
Плотницкий 636;
Стржельницкий 627;

селение Мытница
Войновский Яков Антонов 652;
Ильницкий 644;
Ольховский 647;

деревня Фастовец
Балинский 668;
Гаеновский 683;
Гораин 665; 671;
Горчинский 698;
Иваницкий 716;
Илюшка 689;
Кадебский 701;
Кобылинский 677; 707;
Красинский 686;
Крупчинский 713;
Липский 680;
Лисовский 710;
Лисовский Михил Лукин 725;
Марцинкевич 656; 695;
Мышевский 662;
Пиотровский Казимир Иванов 723;
Рублевский 704;
Свирский 692;
Скаржинский Василий Ильин 721;
Соврицкий 674;
Цедревич 659;

селение Узин
Барвинский 744;
Бржозовский 741;
Зенькевич 729;
Кржижановский 732;
Кржижановский 735;
Кржижановский 738;
Мочульский Лукьян Севастьянов 749;
Словиковский 746;

местечко Фастов
Бернацкий 788;
Бочковский 818;
Булгак Ефим Петров 829;
Вантенбур 831;
Войцеховский 820;
Денефельт 786;
Добровольский 770;
Жуковский 776;
Калужинский 760;
Карпинский 798;
Козакевич 822;
Кондратович 796;
Кульчицкий 790;
Лясоцкий 778; 780; 782; 808;
Мацькевич 756;
Михайловский 752;
Можаровский Иван Томашов 827;
Мокржицкий 812;
Нялецкий 774;
Островский 794;
Перегуда 814;
Подвисоцкий 806;
Покорницкий 804;
Полеский 758; 766;
Пясецкий 750;
Роецкий 816;
Росинский 754;
Саржинский 824;
Сендзиковский 784;
Следкевич 768;
Стемпковский 762;
Топольский 802;
Троецкий 792;
Улятовский 764;
Чарнецкий Петр Яковлев 828;
Шацило 800;
Шведовский 772;
Янушевский 810;

селение Синява
Годлевский 852;
Дембский 855;
Единский 843;
Ивинский 837; 849;
Ольшевский 834
Павловский 840;
Скотницкий Фадей Андреев 860;
Стржалковский 846;

деревня Бертники
Бочковский 878;
Василевский 872;
Вишневский 864;
Гернат 870;
Гернат Иван Осипов 905;
Гернат Игнатий Иванов 907;
Гурская 901;
Зелиньский 876;
Кисилевский 880;
Ковба 867;
Мацкевич 896;
Меляновский 902;
Мрочковский 874;
Окушко 892;
Орловский Францишек Константинов 906;
Парчевский 886; 888; 890;
Перегуда 898;
Пожарницкий 900;
Самборский 894;
Хойнацкий 884;
Хржановский 882;

деревня Червона
Гловацкий 925;
Кобылинский 929;
Кржтинский 919;
Крушинский 927;
Кузминский 913;
Маньковский 921; 923;
Ольшевский 917;
Пабировский 909;
Савицкий 915;
Созанович 911;

деревня Ставки
Аркушинский 932;
Кобылинский 943;
Ровинский 933;
Стоцкий 935; 937; 939; 945;
Трембицкий 941;

деревня Яблуновка Черногородская
Борковский Мойсей Дмитриев 981;
Горжковский 948;
Грембецкий 960;
Квятковский 952;
Лавринович Клементий Лаврентьев 979;
Мазуркевич 950;
Межеровский Петро Матвеев 980;
Милевский 956;
Монтрезор 954;
Политовский 958;
Севрук 964; 977;
Сливинский 962;
Стаховский 966; 968; 970; 972;
Сухоребский 974;
Шуневич-Жицкий 976;

деревня Скригалевка
Буневич 993;
Кобылинский 991;
Новицкий 989;
Чайковский 983;
Шпакович 985; 987;

селение Житнигоры
Войцеховский 1000; 1002;
Гринджевский 1006;
Мошиньский 1004;
Новицкий 1008;
Потомский 996;
Филиповский 998;

селение Антоновка
Бурковский 1030; 1044;
Гловацкий 1034;
Гонсиоровский 1038;
Доманьский Францишек Войцехов 1051;
Домбек 1014;
Крепковский 1032;
Лаговский 1036;
Лузановский 1018; 1053;
Менжинский 1042;
Мышковский 1022;
Новицкий Матвей Викентиев 1050;
Островский 1010;
Пашинский 1026;
Рудзинский 1024;
Скржичевский 1056;
Тарнавский 1046;
Хоцяновский 1016;
Чехович 1040;
Шиманский Петр Иванов 1049;
Шуляковский 1020;
Щирский 1059;
Янковский 1012; 1028;

селение Снигуровка
Войславицкий 1063;
Избицкий 1072; 1078;
Клосовский 1069;
Козловский Иван Иванов 1085;
Корчинский 1066;
Масло 1075;
Чехович Семен Казимиров 1087;
Ярошевич Леон Иванов 1083;

'''селение Троцкое'''
Седлецкий 1089;

'''селение Марьяновка'''
Архипский 1150;
Барщевский 1123;
Виницкий Филип Иванов 1197;
Вольский Станислав Войцехов 1195;
Вржесниовский 1183;
Гербут 1163;
Голембиовский 1141;
Голиневич 1186;
Голиневич Иван Фомин 1189;
Дабежа 1096;
Дроздальский 1171;
Зиневич 1168;
Косиньский Иван Иванов 1193;
Кржижановский 1117;
Крушельницкий 1108;
Лагоский 1135;
Липский 1165;
Лубковский 1180;
Новицкий 1147;
Радкевич 1159;
Романовский 1126;
Ронгер 1105;
Саврицкий 1114; 1132;
Словиковский 1162;
Сташевский 1144;
Стефанский 1099; 1177;
Томашевский 1120; 1156;
Тржасковский 1174;
Трипольский 1102;
Уляницкий 1093;
Холодовский 1111;
Щепановский 1138;
Юрковский 1129; 1153;
Янисевич Яков Иванов 1191;

'''селение Спендовка'''
Волошановский 1208; 1211;
Ланевский 1199;
Романовский Гавриил Яковлев 1216;
Топольский 1205;
Чайковский 1202;

'''селение Веприк'''
Белецкий Павел Фомин 1274;
Водерацкий 1248; 1251;
Дембский 1245;
Житкевич 1218;
Ивановский 1227;
Карчевский 1254;
Кобылинский 1236; 1257;
Ковальский 1230; 1233;
Котасевич 1263;
Котовский 1260;
Мечковский 1224;
Мосцицкий 1221;
Рашкевич 1269;
Савицкий Мирон Иванов 1276;
Стржелецкий 1266;
Цыбульский 1239;
Червинский 1242;

'''селение Мотовиловка помещичья'''
Витковский Михаил Антонов 1280;
Гемский Иван Александров 1278;
Станькевич почетные граждане 1284;

селение Черногородка
Воронович 1296;
Зелинский 1290;
Зелинский Каспер Михайлов 1307;
Ильницкий 1293;
Новицкий 1299; 1302;
Орловский Яков Васильев 1311;
Свенцицкий Петр Михайлов 1309;
Сташкевич 1288;

'''селение Пологи'''
Бурдзиловский 1324;
Василевский 1363; 1339;
Вильгова Александра вдова 1334;
Гриневич 1348;
Зелинский 1321;
Ильницкий 1330;
Круликовский 1342; 1345;
Липницкий 1318;
Лисовский 1327;
Органовский 1333;
Пеньский 1366;
Петровский Людвик Фадеев
Сохацкий 1336;
Ходаковский 1315;
Ходаковский Иван Иванов 1373;
Чарковский 1360;
Шмогоржевский 1351; 1354; 1357;

'''деревня Чепелиевка'''
Антонович 1383;
Бакуновский 1422; 1425;
Барановский 1437; 1443;
Барецкий 1407;
Березецкий 1374;
Васильев 1452;
Волотовский 1440;
Вольский Николай Васильев 1457;  
Врублевский 1380;
Галацан 1410; 1431;
Женвоцкий 1392;
Замлинский 1377;
Звержховский 1404;
Кондратович 1446;
Кончаковский 1434;
Круликовский 1428;
Ляхович 1419;
Москалевич 1449;
Мотилевич 1389; 1395;
Реутова Мария Васильева теща 1423;
Ротовский 1386;
Рудковский 1401; 1413;
Чорнолуцкий 1416;
Янковский 1398;
Ясиньская 1426.
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>ip6w0yya0du1prru8j45bhhfsop609y</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455633</id>
      <parentid>455632</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T13:18:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17437" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Посімейні списки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:file:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
Антонівка 1010; Біла Церква містечко 94; Бортники 862; Веприк 1217;  Деремезна 606; Житні Гори 995; 
Ліщинка 523; Макіївка 622; Мар'янівка 1091;  Митниця 642; Васильків місто 390; Мотовилівка Казенна 453; 
Мотовилівка поміщицька 465; 1277; Оксентовка (Луб’янка)  555; Пологи 1313;  Розаліївка 560; Синява 834; 
Скригалівка 982; Снігурівка 1062; Ставки 931; Троїцьке  1088; Узин 727; Фастів містечко 750; Фастівець 654; 
Чепиліївка 1374;  Червона 908; Чорногородка 1287; Чупира 1; Шарки 580; Шпендівка 1199;  Яблунівка Чорногородська 947.

'''селение Чупира'''
Боребская? Марьяна Федорова жительствующая в его доме 83;
Вишневский 16;
Войцеховский 22;
Волковский 64;
Вольский 40;
Гловацкий Иван Карлов 93;
Дембицкий Иван Степанов 71;
Забавский 76;
Ивашкевич 55;
Издебский 61;
Квятковский 67;
Клоцко 82;
Кондратевич 79;
Крупский 37;
Лосецкий 52;
Лясковский 31;
Медушевский 70;
Ольшевский 4;
Палковский 25;
Пискорский 1;
Рачковский 85;
Сичинский 19;
Скальский 28;
Скрыпковский 10; 34; 43;
Скрыпковский Иван Осипов 62;
Соколовский 73;
Харатанский 13;
Чудецкий 46; 49; 88;
Шулковский 7;
Ястржембский 58;

'''местечко Белая Церковь'''
Аксютинский 282;
Бартошевич 345;
Березовский Петр Леонтьев 385;
Богдашевский 330; 360;
Боровской 249;
Бульковский 339;
Винарский 229;
Винницкий 148;
Вишневский 226;
Воверко 94;
Волинский 142;
Вонсальский 127;
Галицкий 252;
Гловацкий 220; 240; 357;
Гозовский 354;
Гонсовский 267;
Гуцевич 118;
Дабкевич 100;
Домбровский 238;
Дрончковский 297;
Дручковский 348;
Жоль Карл Лоранов иностранец с Франции 377;
Жураковский 103;
Загоровский Степан Иванов 379;
Залевский 315;
Зарембский 196; 309;
Зверховский 324;
Здановский 366;
Ижаковский 193;
Издебский 270;
Ильницкий 342;
Инкотовский 306;
Ковальский Яков Осипов 387;
Козяровский 211;
Концевич 217;
Крупский 279;
Кручковский 130;
Кузминский 115;
Кулаковская 346;
Левицкий 166; 214;
Лещинский 208;
Липский Петр Антонов 375;
Лойко 151;
Лужецкий 351;
Макаревич Викентий Игнатьев 371;
Маньковский Владислав Осипов 373;
Мижевский 261; 264;
Миржевский 163;
Мочульский 187;
Новацкий 112;
Огоновский 327;
Олексевич 181;
Ольховский 205;
Ольшевский 223;
Осовский 276;
Островский 318;
Парадовский 145;
Пенионжко 124;
Подгурский 336; 363;
Ракоч 243;
Раффова Апполония Антонова теща 173;
Рачковский 294;
Роецкий 300; 303;
Рожановский 169;
Рожнятовский Франц Андреев 381;
Романовский 199;
Рудзевич 273;
Рудковский 106; 109;
Рудницкий 97;
Савицкий 175; 178; 288;
Самборский 291;
Сикорский 232; 258;
Сломчинский 136; 139;
Соколовский 184;
Сосновский 160;
Стефанский 246;
Тарнавский 172;
Толочко 121;
Трзасковский Карл Иванов389;
Улятовский Андрей Войцехов 383;
Чарнецкий 133;
Червинский 157; 235;
Шимановский 202;
Шостаковский 190;
Ягминович 255;
Якубович 321;
Янишевский 285;
Янушкевич 312;
Ястржембский 154; 333;

'''город Васильков'''
Арцимович Евдоким Антонов 438;
Гаворский 432;
Гаевский 390;
Грабовский 417;
Ендржеевский Иван Иванов 440;
Жигмановский Лювик Флориянов 450;
Зелинский 429;
Качуровский Александр Мартынов 448;
Ластовецкий 408;
Лисецкий Осип Григорьев 442;
Маевский 399;
Матусевич Семен Осипов 436;
Невядомский Тадеуш Андреев 434;
Недзельский 423;
Пащинский 405;
Подбельский Станислав Григорьев 444;
Прудзинский 420;
Рачинский 396;
Ржечицкий Николай Мартынов 452;
Рожановский 411;
Созанович 402;
Созон 426;
Страшинская 415;
Ходаковский 414;
Шевченко 415;
Шиманский 393;
Янишевский Яким Каетанов 446;

'''селение Мотовиловка Казенная'''
Сикорский 462;
Станкевич 453; 456; 459;

'''селение Мотовиловка Помещичья'''
Барвинский 488;
Бедько 468;
Богуславский 512;
Волотовский 482;
Голембиовский 500;
Завадзкий 491;
Комаровский 494;
Копчинский 518;
Красовский 509;
Кревель 503;
Мегедовский 521;
Михальский 506;
Море 473;
Ордовский 476;
Плавинская Юстина Осипова 504;
Подвисоцкий 470;
Проскуровский 515;
Сулятицкий 497;
Шиманский 479;
Эбергарт 485;

'''деревня Лещинка'''
Балашкевич 531;
Вишниовецкий 546;
Гутовский 528;
Дидинский 537;
Доманский 543;
Здеховский 540;
Копчинский 534;
Оксентый 552;
Рачинский 523;
Ярмусевич 549;

'''селение Аксентовка'''
Барецкий 557;

'''селение Розалиевка'''
Добровольский 571;
Здановский 577;
Любанский 568;
Мирецкий 562;
Пташинский 565;
Стобецкий 574;

'''селение Шарки'''
Деренговский 582;
Домбровский 594;
Ивановский 600;
Каминский 603;
Розвадский 585;
Руцинский 588;
Сокоровский 591;
Ястржембовский 597;

селение Деремезна
Зашулиц 614;
Островский 617;
Тышковский Фортунат Осипов 620;
Улятовский 608;
Щигельский 611;

'''селение Макиевка'''
Гродский 624;
Каминский 639;
Костржицкий 633;
Малишевский 630;
Плотницкий 636;
Стржельницкий 627;

'''селение Мытница'''
Войновский Яков Антонов 652;
Ильницкий 644;
Ольховский 647;

'''деревня Фастовец'''
Балинский 668;
Гаеновский 683;
Гораин 665; 671;
Горчинский 698;
Иваницкий 716;
Илюшка 689;
Кадебский 701;
Кобылинский 677; 707;
Красинский 686;
Крупчинский 713;
Липский 680;
Лисовский 710;
Лисовский Михил Лукин 725;
Марцинкевич 656; 695;
Мышевский 662;
Пиотровский Казимир Иванов 723;
Рублевский 704;
Свирский 692;
Скаржинский Василий Ильин 721;
Соврицкий 674;
Цедревич 659;

селение Узин
Барвинский 744;
Бржозовский 741;
Зенькевич 729;
Кржижановский 732;
Кржижановский 735;
Кржижановский 738;
Мочульский Лукьян Севастьянов 749;
Словиковский 746;

местечко Фастов
Бернацкий 788;
Бочковский 818;
Булгак Ефим Петров 829;
Вантенбур 831;
Войцеховский 820;
Денефельт 786;
Добровольский 770;
Жуковский 776;
Калужинский 760;
Карпинский 798;
Козакевич 822;
Кондратович 796;
Кульчицкий 790;
Лясоцкий 778; 780; 782; 808;
Мацькевич 756;
Михайловский 752;
Можаровский Иван Томашов 827;
Мокржицкий 812;
Нялецкий 774;
Островский 794;
Перегуда 814;
Подвисоцкий 806;
Покорницкий 804;
Полеский 758; 766;
Пясецкий 750;
Роецкий 816;
Росинский 754;
Саржинский 824;
Сендзиковский 784;
Следкевич 768;
Стемпковский 762;
Топольский 802;
Троецкий 792;
Улятовский 764;
Чарнецкий Петр Яковлев 828;
Шацило 800;
Шведовский 772;
Янушевский 810;

селение Синява
Годлевский 852;
Дембский 855;
Единский 843;
Ивинский 837; 849;
Ольшевский 834
Павловский 840;
Скотницкий Фадей Андреев 860;
Стржалковский 846;

деревня Бертники
Бочковский 878;
Василевский 872;
Вишневский 864;
Гернат 870;
Гернат Иван Осипов 905;
Гернат Игнатий Иванов 907;
Гурская 901;
Зелиньский 876;
Кисилевский 880;
Ковба 867;
Мацкевич 896;
Меляновский 902;
Мрочковский 874;
Окушко 892;
Орловский Францишек Константинов 906;
Парчевский 886; 888; 890;
Перегуда 898;
Пожарницкий 900;
Самборский 894;
Хойнацкий 884;
Хржановский 882;

деревня Червона
Гловацкий 925;
Кобылинский 929;
Кржтинский 919;
Крушинский 927;
Кузминский 913;
Маньковский 921; 923;
Ольшевский 917;
Пабировский 909;
Савицкий 915;
Созанович 911;

деревня Ставки
Аркушинский 932;
Кобылинский 943;
Ровинский 933;
Стоцкий 935; 937; 939; 945;
Трембицкий 941;

деревня Яблуновка Черногородская
Борковский Мойсей Дмитриев 981;
Горжковский 948;
Грембецкий 960;
Квятковский 952;
Лавринович Клементий Лаврентьев 979;
Мазуркевич 950;
Межеровский Петро Матвеев 980;
Милевский 956;
Монтрезор 954;
Политовский 958;
Севрук 964; 977;
Сливинский 962;
Стаховский 966; 968; 970; 972;
Сухоребский 974;
Шуневич-Жицкий 976;

деревня Скригалевка
Буневич 993;
Кобылинский 991;
Новицкий 989;
Чайковский 983;
Шпакович 985; 987;

селение Житнигоры
Войцеховский 1000; 1002;
Гринджевский 1006;
Мошиньский 1004;
Новицкий 1008;
Потомский 996;
Филиповский 998;

селение Антоновка
Бурковский 1030; 1044;
Гловацкий 1034;
Гонсиоровский 1038;
Доманьский Францишек Войцехов 1051;
Домбек 1014;
Крепковский 1032;
Лаговский 1036;
Лузановский 1018; 1053;
Менжинский 1042;
Мышковский 1022;
Новицкий Матвей Викентиев 1050;
Островский 1010;
Пашинский 1026;
Рудзинский 1024;
Скржичевский 1056;
Тарнавский 1046;
Хоцяновский 1016;
Чехович 1040;
Шиманский Петр Иванов 1049;
Шуляковский 1020;
Щирский 1059;
Янковский 1012; 1028;

селение Снигуровка
Войславицкий 1063;
Избицкий 1072; 1078;
Клосовский 1069;
Козловский Иван Иванов 1085;
Корчинский 1066;
Масло 1075;
Чехович Семен Казимиров 1087;
Ярошевич Леон Иванов 1083;

'''селение Троцкое'''
Седлецкий 1089;

'''селение Марьяновка'''
Архипский 1150;
Барщевский 1123;
Виницкий Филип Иванов 1197;
Вольский Станислав Войцехов 1195;
Вржесниовский 1183;
Гербут 1163;
Голембиовский 1141;
Голиневич 1186;
Голиневич Иван Фомин 1189;
Дабежа 1096;
Дроздальский 1171;
Зиневич 1168;
Косиньский Иван Иванов 1193;
Кржижановский 1117;
Крушельницкий 1108;
Лагоский 1135;
Липский 1165;
Лубковский 1180;
Новицкий 1147;
Радкевич 1159;
Романовский 1126;
Ронгер 1105;
Саврицкий 1114; 1132;
Словиковский 1162;
Сташевский 1144;
Стефанский 1099; 1177;
Томашевский 1120; 1156;
Тржасковский 1174;
Трипольский 1102;
Уляницкий 1093;
Холодовский 1111;
Щепановский 1138;
Юрковский 1129; 1153;
Янисевич Яков Иванов 1191;

'''селение Спендовка'''
Волошановский 1208; 1211;
Ланевский 1199;
Романовский Гавриил Яковлев 1216;
Топольский 1205;
Чайковский 1202;

'''селение Веприк'''
Белецкий Павел Фомин 1274;
Водерацкий 1248; 1251;
Дембский 1245;
Житкевич 1218;
Ивановский 1227;
Карчевский 1254;
Кобылинский 1236; 1257;
Ковальский 1230; 1233;
Котасевич 1263;
Котовский 1260;
Мечковский 1224;
Мосцицкий 1221;
Рашкевич 1269;
Савицкий Мирон Иванов 1276;
Стржелецкий 1266;
Цыбульский 1239;
Червинский 1242;

'''селение Мотовиловка помещичья'''
Витковский Михаил Антонов 1280;
Гемский Иван Александров 1278;
Станькевич почетные граждане 1284;

селение Черногородка
Воронович 1296;
Зелинский 1290;
Зелинский Каспер Михайлов 1307;
Ильницкий 1293;
Новицкий 1299; 1302;
Орловский Яков Васильев 1311;
Свенцицкий Петр Михайлов 1309;
Сташкевич 1288;

'''селение Пологи'''
Бурдзиловский 1324;
Василевский 1363; 1339;
Вильгова Александра вдова 1334;
Гриневич 1348;
Зелинский 1321;
Ильницкий 1330;
Круликовский 1342; 1345;
Липницкий 1318;
Лисовский 1327;
Органовский 1333;
Пеньский 1366;
Петровский Людвик Фадеев
Сохацкий 1336;
Ходаковский 1315;
Ходаковский Иван Иванов 1373;
Чарковский 1360;
Шмогоржевский 1351; 1354; 1357;

'''деревня Чепелиевка'''
Антонович 1383;
Бакуновский 1422; 1425;
Барановский 1437; 1443;
Барецкий 1407;
Березецкий 1374;
Васильев 1452;
Волотовский 1440;
Вольский Николай Васильев 1457;  
Врублевский 1380;
Галацан 1410; 1431;
Женвоцкий 1392;
Замлинский 1377;
Звержховский 1404;
Кондратович 1446;
Кончаковский 1434;
Круликовский 1428;
Ляхович 1419;
Москалевич 1449;
Мотилевич 1389; 1395;
Реутова Мария Васильева теща 1423;
Ротовский 1386;
Рудковский 1401; 1413;
Чорнолуцкий 1416;
Янковский 1398;
Ясиньская 1426.
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>oq5aer1iyt9le0r155uqytoa8mopnp7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455634</id>
      <parentid>455633</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T13:20:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17510" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Посімейні списки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:file:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
Антонівка 1010; Біла Церква містечко 94; Бортники 862; Веприк 1217;  Деремезна 606; Житні Гори 995; 
Ліщинка 523; Макіївка 622; Мар'янівка 1091;  Митниця 642; Васильків місто 390; Мотовилівка Казенна 453; 
Мотовилівка поміщицька 465; 1277; Оксентовка (Луб’янка)  555; Пологи 1313;  Розаліївка 560; Синява 834; 
Скригалівка 982; Снігурівка 1062; Ставки 931; Троїцьке  1088; Узин 727; Фастів містечко 750; Фастівець 654; 
Чепиліївка 1374;  Червона 908; Чорногородка 1287; Чупира 1; Шарки 580; Шпендівка 1199;  
Яблунівка Чорногородська 947.

'''селение Чупира'''
Боребская? Марьяна Федорова жительствующая в его доме 83;
Вишневский 16;
Войцеховский 22;
Волковский 64;
Вольский 40;
Гловацкий Иван Карлов 93;
Дембицкий Иван Степанов 71;
Забавский 76;
Ивашкевич 55;
Издебский 61;
Квятковский 67;
Клоцко 82;
Кондратевич 79;
Крупский 37;
Лосецкий 52;
Лясковский 31;
Медушевский 70;
Ольшевский 4;
Палковский 25;
Пискорский 1;
Рачковский 85;
Сичинский 19;
Скальский 28;
Скрыпковский 10; 34; 43;
Скрыпковский Иван Осипов 62;
Соколовский 73;
Харатанский 13;
Чудецкий 46; 49; 88;
Шулковский 7;
Ястржембский 58;

'''местечко Белая Церковь'''
Аксютинский 282;
Бартошевич 345;
Березовский Петр Леонтьев 385;
Богдашевский 330; 360;
Боровской 249;
Бульковский 339;
Винарский 229;
Винницкий 148;
Вишневский 226;
Воверко 94;
Волинский 142;
Вонсальский 127;
Галицкий 252;
Гловацкий 220; 240; 357;
Гозовский 354;
Гонсовский 267;
Гуцевич 118;
Дабкевич 100;
Домбровский 238;
Дрончковский 297;
Дручковский 348;
Жоль Карл Лоранов иностранец с Франции 377;
Жураковский 103;
Загоровский Степан Иванов 379;
Залевский 315;
Зарембский 196; 309;
Зверховский 324;
Здановский 366;
Ижаковский 193;
Издебский 270;
Ильницкий 342;
Инкотовский 306;
Ковальский Яков Осипов 387;
Козяровский 211;
Концевич 217;
Крупский 279;
Кручковский 130;
Кузминский 115;
Кулаковская 346;
Левицкий 166; 214;
Лещинский 208;
Липский Петр Антонов 375;
Лойко 151;
Лужецкий 351;
Макаревич Викентий Игнатьев 371;
Маньковский Владислав Осипов 373;
Мижевский 261; 264;
Миржевский 163;
Мочульский 187;
Новацкий 112;
Огоновский 327;
Олексевич 181;
Ольховский 205;
Ольшевский 223;
Осовский 276;
Островский 318;
Парадовский 145;
Пенионжко 124;
Подгурский 336; 363;
Ракоч 243;
Раффова Апполония Антонова теща 173;
Рачковский 294;
Роецкий 300; 303;
Рожановский 169;
Рожнятовский Франц Андреев 381;
Романовский 199;
Рудзевич 273;
Рудковский 106; 109;
Рудницкий 97;
Савицкий 175; 178; 288;
Самборский 291;
Сикорский 232; 258;
Сломчинский 136; 139;
Соколовский 184;
Сосновский 160;
Стефанский 246;
Тарнавский 172;
Толочко 121;
Трзасковский Карл Иванов389;
Улятовский Андрей Войцехов 383;
Чарнецкий 133;
Червинский 157; 235;
Шимановский 202;
Шостаковский 190;
Ягминович 255;
Якубович 321;
Янишевский 285;
Янушкевич 312;
Ястржембский 154; 333;

'''город Васильков'''
Арцимович Евдоким Антонов 438;
Гаворский 432;
Гаевский 390;
Грабовский 417;
Ендржеевский Иван Иванов 440;
Жигмановский Лювик Флориянов 450;
Зелинский 429;
Качуровский Александр Мартынов 448;
Ластовецкий 408;
Лисецкий Осип Григорьев 442;
Маевский 399;
Матусевич Семен Осипов 436;
Невядомский Тадеуш Андреев 434;
Недзельский 423;
Пащинский 405;
Подбельский Станислав Григорьев 444;
Прудзинский 420;
Рачинский 396;
Ржечицкий Николай Мартынов 452;
Рожановский 411;
Созанович 402;
Созон 426;
Страшинская 415;
Ходаковский 414;
Шевченко 415;
Шиманский 393;
Янишевский Яким Каетанов 446;

'''селение Мотовиловка Казенная'''
Сикорский 462;
Станкевич 453; 456; 459;

'''селение Мотовиловка Помещичья'''
Барвинский 488;
Бедько 468;
Богуславский 512;
Волотовский 482;
Голембиовский 500;
Завадзкий 491;
Комаровский 494;
Копчинский 518;
Красовский 509;
Кревель 503;
Мегедовский 521;
Михальский 506;
Море 473;
Ордовский 476;
Плавинская Юстина Осипова 504;
Подвисоцкий 470;
Проскуровский 515;
Сулятицкий 497;
Шиманский 479;
Эбергарт 485;

'''деревня Лещинка'''
Балашкевич 531;
Вишниовецкий 546;
Гутовский 528;
Дидинский 537;
Доманский 543;
Здеховский 540;
Копчинский 534;
Оксентый 552;
Рачинский 523;
Ярмусевич 549;

'''селение Аксентовка'''
Барецкий 557;

'''селение Розалиевка'''
Добровольский 571;
Здановский 577;
Любанский 568;
Мирецкий 562;
Пташинский 565;
Стобецкий 574;

'''селение Шарки'''
Деренговский 582;
Домбровский 594;
Ивановский 600;
Каминский 603;
Розвадский 585;
Руцинский 588;
Сокоровский 591;
Ястржембовский 597;

'''селение Деремезна'''
Зашулиц 614;
Островский 617;
Тышковский Фортунат Осипов 620;
Улятовский 608;
Щигельский 611;

'''селение Макиевка'''
Гродский 624;
Каминский 639;
Костржицкий 633;
Малишевский 630;
Плотницкий 636;
Стржельницкий 627;

'''селение Мытница'''
Войновский Яков Антонов 652;
Ильницкий 644;
Ольховский 647;

'''деревня Фастовец'''
Балинский 668;
Гаеновский 683;
Гораин 665; 671;
Горчинский 698;
Иваницкий 716;
Илюшка 689;
Кадебский 701;
Кобылинский 677; 707;
Красинский 686;
Крупчинский 713;
Липский 680;
Лисовский 710;
Лисовский Михил Лукин 725;
Марцинкевич 656; 695;
Мышевский 662;
Пиотровский Казимир Иванов 723;
Рублевский 704;
Свирский 692;
Скаржинский Василий Ильин 721;
Соврицкий 674;
Цедревич 659;

'''селение Узин'''
Барвинский 744;
Бржозовский 741;
Зенькевич 729;
Кржижановский 732;
Кржижановский 735;
Кржижановский 738;
Мочульский Лукьян Севастьянов 749;
Словиковский 746;

'''местечко Фастов'''
Бернацкий 788;
Бочковский 818;
Булгак Ефим Петров 829;
Вантенбур 831;
Войцеховский 820;
Денефельт 786;
Добровольский 770;
Жуковский 776;
Калужинский 760;
Карпинский 798;
Козакевич 822;
Кондратович 796;
Кульчицкий 790;
Лясоцкий 778; 780; 782; 808;
Мацькевич 756;
Михайловский 752;
Можаровский Иван Томашов 827;
Мокржицкий 812;
Нялецкий 774;
Островский 794;
Перегуда 814;
Подвисоцкий 806;
Покорницкий 804;
Полеский 758; 766;
Пясецкий 750;
Роецкий 816;
Росинский 754;
Саржинский 824;
Сендзиковский 784;
Следкевич 768;
Стемпковский 762;
Топольский 802;
Троецкий 792;
Улятовский 764;
Чарнецкий Петр Яковлев 828;
Шацило 800;
Шведовский 772;
Янушевский 810;

'''селение Синява'''
Годлевский 852;
Дембский 855;
Единский 843;
Ивинский 837; 849;
Ольшевский 834
Павловский 840;
Скотницкий Фадей Андреев 860;
Стржалковский 846;

'''деревня Бертники'''
Бочковский 878;
Василевский 872;
Вишневский 864;
Гернат 870;
Гернат Иван Осипов 905;
Гернат Игнатий Иванов 907;
Гурская 901;
Зелиньский 876;
Кисилевский 880;
Ковба 867;
Мацкевич 896;
Меляновский 902;
Мрочковский 874;
Окушко 892;
Орловский Францишек Константинов 906;
Парчевский 886; 888; 890;
Перегуда 898;
Пожарницкий 900;
Самборский 894;
Хойнацкий 884;
Хржановский 882;

'''деревня Червона'''
Гловацкий 925;
Кобылинский 929;
Кржтинский 919;
Крушинский 927;
Кузминский 913;
Маньковский 921; 923;
Ольшевский 917;
Пабировский 909;
Савицкий 915;
Созанович 911;

'''деревня Ставки'''
Аркушинский 932;
Кобылинский 943;
Ровинский 933;
Стоцкий 935; 937; 939; 945;
Трембицкий 941;

'''деревня Яблуновка Черногородская'''
Борковский Мойсей Дмитриев 981;
Горжковский 948;
Грембецкий 960;
Квятковский 952;
Лавринович Клементий Лаврентьев 979;
Мазуркевич 950;
Межеровский Петро Матвеев 980;
Милевский 956;
Монтрезор 954;
Политовский 958;
Севрук 964; 977;
Сливинский 962;
Стаховский 966; 968; 970; 972;
Сухоребский 974;
Шуневич-Жицкий 976;

'''деревня Скригалевка'''
Буневич 993;
Кобылинский 991;
Новицкий 989;
Чайковский 983;
Шпакович 985; 987;

'''селение Житнигоры'''
Войцеховский 1000; 1002;
Гринджевский 1006;
Мошиньский 1004;
Новицкий 1008;
Потомский 996;
Филиповский 998;

'''селение Антоновка'''
Бурковский 1030; 1044;
Гловацкий 1034;
Гонсиоровский 1038;
Доманьский Францишек Войцехов 1051;
Домбек 1014;
Крепковский 1032;
Лаговский 1036;
Лузановский 1018; 1053;
Менжинский 1042;
Мышковский 1022;
Новицкий Матвей Викентиев 1050;
Островский 1010;
Пашинский 1026;
Рудзинский 1024;
Скржичевский 1056;
Тарнавский 1046;
Хоцяновский 1016;
Чехович 1040;
Шиманский Петр Иванов 1049;
Шуляковский 1020;
Щирский 1059;
Янковский 1012; 1028;

'''селение Снигуровка'''
Войславицкий 1063;
Избицкий 1072; 1078;
Клосовский 1069;
Козловский Иван Иванов 1085;
Корчинский 1066;
Масло 1075;
Чехович Семен Казимиров 1087;
Ярошевич Леон Иванов 1083;

'''селение Троцкое'''
Седлецкий 1089;

'''селение Марьяновка'''
Архипский 1150;
Барщевский 1123;
Виницкий Филип Иванов 1197;
Вольский Станислав Войцехов 1195;
Вржесниовский 1183;
Гербут 1163;
Голембиовский 1141;
Голиневич 1186;
Голиневич Иван Фомин 1189;
Дабежа 1096;
Дроздальский 1171;
Зиневич 1168;
Косиньский Иван Иванов 1193;
Кржижановский 1117;
Крушельницкий 1108;
Лагоский 1135;
Липский 1165;
Лубковский 1180;
Новицкий 1147;
Радкевич 1159;
Романовский 1126;
Ронгер 1105;
Саврицкий 1114; 1132;
Словиковский 1162;
Сташевский 1144;
Стефанский 1099; 1177;
Томашевский 1120; 1156;
Тржасковский 1174;
Трипольский 1102;
Уляницкий 1093;
Холодовский 1111;
Щепановский 1138;
Юрковский 1129; 1153;
Янисевич Яков Иванов 1191;

'''селение Спендовка'''
Волошановский 1208; 1211;
Ланевский 1199;
Романовский Гавриил Яковлев 1216;
Топольский 1205;
Чайковский 1202;

'''селение Веприк'''
Белецкий Павел Фомин 1274;
Водерацкий 1248; 1251;
Дембский 1245;
Житкевич 1218;
Ивановский 1227;
Карчевский 1254;
Кобылинский 1236; 1257;
Ковальский 1230; 1233;
Котасевич 1263;
Котовский 1260;
Мечковский 1224;
Мосцицкий 1221;
Рашкевич 1269;
Савицкий Мирон Иванов 1276;
Стржелецкий 1266;
Цыбульский 1239;
Червинский 1242;

'''селение Мотовиловка помещичья'''
Витковский Михаил Антонов 1280;
Гемский Иван Александров 1278;
Станькевич почетные граждане 1284;

селение Черногородка
Воронович 1296;
Зелинский 1290;
Зелинский Каспер Михайлов 1307;
Ильницкий 1293;
Новицкий 1299; 1302;
Орловский Яков Васильев 1311;
Свенцицкий Петр Михайлов 1309;
Сташкевич 1288;

'''селение Пологи'''
Бурдзиловский 1324;
Василевский 1363; 1339;
Вильгова Александра вдова 1334;
Гриневич 1348;
Зелинский 1321;
Ильницкий 1330;
Круликовский 1342; 1345;
Липницкий 1318;
Лисовский 1327;
Органовский 1333;
Пеньский 1366;
Петровский Людвик Фадеев
Сохацкий 1336;
Ходаковский 1315;
Ходаковский Иван Иванов 1373;
Чарковский 1360;
Шмогоржевский 1351; 1354; 1357;

'''деревня Чепелиевка'''
Антонович 1383;
Бакуновский 1422; 1425;
Барановский 1437; 1443;
Барецкий 1407;
Березецкий 1374;
Васильев 1452;
Волотовский 1440;
Вольский Николай Васильев 1457;  
Врублевский 1380;
Галацан 1410; 1431;
Женвоцкий 1392;
Замлинский 1377;
Звержховский 1404;
Кондратович 1446;
Кончаковский 1434;
Круликовский 1428;
Ляхович 1419;
Москалевич 1449;
Мотилевич 1389; 1395;
Реутова Мария Васильева теща 1423;
Ротовский 1386;
Рудковский 1401; 1413;
Чорнолуцкий 1416;
Янковский 1398;
Ясиньская 1426.
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>67psi8cgcaaze9h5b0grlvq5d52ucm5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201576</id>
    <revision>
      <id>455731</id>
      <parentid>421517</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:38:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="232" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{bc|style=max-width:26em; width:100%|
{{rule}}{{rule}}
{{c|З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка&lt;br/&gt;{{smaller|під зарядом К. Беднарського.}}}}
}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2gs2efgf2myixmxgx837bqz9dsp1r1q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf/146</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201586</id>
    <revision>
      <id>455656</id>
      <parentid>421615</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:18:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5990" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:35em}}&lt;/noinclude&gt;{{Dotted TOC page listing|92.|'''Е. Фрас'''. Нарис ґеольоґії|1·60|3|col4text={{тнс|Кор.|„}}|col3-width=3em|dotend=(1·20)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|93.|'''Б. Лепкий'''. Кара та иньші оровіданя|2·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·00)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|94—95.|'''П. Стороженко'''. Історія західно-европейських лїтератур до кінця XVIII ст.|4·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(4·00)|chapter-width=4.7em|hi=0|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|96.|'''Ґ. Байрон'''. Чайльд Гарольд|1·80|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(1·40)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|97.|'''М. Драгоманів'''. Шевченко, українофіли й соціялїзм|2·00|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(1·60)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|98.|'''Марк Твайн'''. Том Соєр|3·—|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·60)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|99–100.|'''Е. Шірер'''. Полїтична історія Пал.|3·50|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(3·10)|chapter-width=4.7em|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|101.|'''І. Франко'''. Місія. Чума. Казки і сатири|2·80|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·40)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|102.|'''З. Ґінтер'''. Істория ґеоґр. відкрить у XV–XVI ст.|2·20|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(1·80)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|103.|'''Л. Толстой'''. Козаки |2·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·00)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|104–105.|'''М. Драгоманов'''. Листи до Ів. Франка і инших, т. I|3·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(3·00)|chapter-width=4.7em|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|106.|'''В. Самійленко'''. Поезії |2·00|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(1·60)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|107.|'''Др. А. Форель'''. Гігієна нервового і духового житя|2·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·00)|entry-width=80%}}
{{Dotted TOC page listing|108.|'''І. Франко'''. [[Манїпулянтка й иньші оповідання|Манїпулянтка]] |2·40|3|col4text=„|col3-width=3em|dotend=(2·00)|entry-width=80%}}

Книжки під чч. 73–85 друковані в давній другій серії ([[Наукова біблїотека|Науковій Біблїотецї]]). Цїни в скобках подані за брошуровані примірники.
{{dhr}}
{{c|'''У другій серії вийшли:'''}}
{{right|Цїна в короновій вал.}}
{{Dotted TOC page listing|1.|'''М. Грушевський.''' Б. Хмельницький|0·20|3|col4text=Кор.|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|2.|'''Курцій Руф.''' Фільотас|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|3.|'''В. Наумович.''' Величина звіздяного сьвіта|0·15|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|4.|'''Панас Мирний.''' Лови|0·06|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|5.|'''І. Пулюй.''' Непропаща сила|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|6.|'''М. Грушевський.''' Бех-Аль-Джуґур|0·10|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|7.|'''І. Раковський.''' Вік нашої землї|0·10|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|8.|'''А. Чехов.''' Каштанка|0·15|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|9.|'''М. Драгоманів.''' Мик. Ів. Костомарів|0·15|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|10.|'''Е. Золя.''' Напад на млин|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|11.|'''І. Пулюй.''' Нові і перемінні звізди|0·15|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|12.|'''Г. Квітка.''' Маруся|0·50|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|13.|'''М. Левицький.''' Умова для селян. спілок|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|14.|'''П. Кулїш.''' Орися|0·06|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|15.|'''М. Кистяковська.''' Іван Гус|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|16.|'''О. Стороженко.''' Оповіданя. I.|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|17.|'''В. Барвінський.''' Дослїди з поля статистики|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|18.|'''В. Короленко.''' Лїс шумить|0·20|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|19.|'''І. Франко.''' Шевченко в польській рев. лєґендї|0·40|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|20.|'''В. Ґіґо́.''' Кльод Ґе|0·25|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|21.|'''Е. Еґан.''' Руські селяни на Угорщинї|0·25|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|22.|'''П. Мирний.''' Лихий попутав|0·40|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|23.|'''А. Д. Уайт.''' Розвій ґеоґрафічних поглядів|0·30|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|24.|'''Ів. Франка.''' Украдене щастє|0·50|3|col4text=„|col3-width=3em}}&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>azowcddx5gb8qay2c8zdu4rvptya4k3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/538</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201613</id>
    <revision>
      <id>455881</id>
      <parentid>421584</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T08:59:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5955" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії
 | рік = 1868
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-538. 1868. Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-538. 1868. Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Сторінка : 2
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви занимающегося ремеслами 
'''Ивана Тимофеева Космачевского''', перечисляющагося на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года из однодворцев белоцерковского общества в Васильковское мещанское общество

Космачевский 3;
Дворжецкий Богданович Илья-Антон-Адам трех именный Осипов сын 7;
Хросцицкий Каетан Яковлев 11;
Афнер Исидор Григорьев 15;
Сломчинский Карл Войцехов 19;
Сломчинский Адам Карлов 23;
Сломчинский Павел Иосифов 27;

Сторінка : 31
Дополнительная ревизская сказка
1867 года июня первого дня Киевской губернии Уманского уезда села Легезино, о причисляющемся бывшем в бродяжничестве крестьянине '''Карпе''' '''Довгань.'''

Ословский Мацей Войцехов 35;
Цекановский Франц Иванов 39;
Бульковский Игнатий Яковлев 43;
Рудзевич Андрей Антонов 47;
Оссовский Михаил Васильев 51;
Гловацкий Иван Войцехов 55;
Батуревич Яков Домиников 59;
Станкевич Иосиф Иосифов 63;
Чарковский Иван Августинов 67;
Сваричевский Агатон Марьянов 71;
Калетинский Николай Адамов из Марияновского однодворческого общества 75;
Вишневский Казимир Владиславов 79;
Островский Антон Игнатьев 83;
Полевский Григорий Никифоров 87;
Канский Константин Стефанов 91;

Сторінка : 94
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви ремесленника '''Ивана Григорьева Маршевског'''о, перечисляющагося из однодворцев Белоцерковского в мещане Васильковского общества на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года

Флиоринский Николай Леонтьев 98;
Липчинский Северин Францев 102;
Лончинский Северин Станиславов 106;
Павел (Пимон) Степанов Крушельницкий 111;
Каминский Яков Павлов 114;
Янишевский Василий Александров 118;
Сломчинский Афанасий Иосифов 123;
Савицкий Антон Иванов 126;
Паустовская Гонората Викентиева 130;
Троцкий Лука Францев 134;
Сидорович Франц Иосифов 138;
Карбовский Фаустин Францев 142;
Людвики Матвеевны от первого мужа отставного унтер офицера Корженевича сын '''Юлиян Яковлев Корженевич''' лет 2х 143;
Карбовский Героним Францев 146;
Ястржембский Константин Станиславов 150;
Кульчицкий Альбин Викентиев 154;
Юрковская Анна Иванова 155;
Кульчицкий Викентий Григорьев 158;
Бачинский Иван Игнатьев 163;

Сторінка : 166
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви состоящего на службе при Белоцерковском Римско-Католическом приходском костеле '''Феликса Яковлева Шуляковского''', перечисляющагося на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года из однодворцев Антоновского общества в Васильковское мещанское общества

Иваницкий Федор Семенов 170;
Альтштейн Иосиф Фердинандов - занимающагося промыслом 174;
Вонсальский Григорий Матвеев - в экономической должности 178;
Рожнятовский Казимир Францев 182;
Червинская Розалия Иванова 183;
Березовский Людовик Иванов 186;
Балицкий Франц Антонов 190;
Береза Мартин Викентиев 194;
Лучицкая 195;
Загурский Антон Матвеев 198;
Тарнавский Мацей Мартынов 202;
Дашковский Валерий Андреев 206;
Домбровский Станислав Антонов 210;
Янчинский Антон Иванов 214.  
&lt;/poem&gt;</text>
      <sha1>jl4guh4t25rgmecdfwmiuj5mpan6fkc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455882</id>
      <parentid>455881</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T08:59:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5927" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії
 | рік = 1868
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-538. 1868. Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-538. 1868. Додаткові ревізькі казки міщан різних повітів Київської губернії.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Сторінка : 2
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви занимающегося ремеслами 
'''Ивана Тимофеева Космачевского''', перечисляющагося на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года из однодворцев белоцерковского общества в Васильковское мещанское общество

Дворжецкий Богданович Илья-Антон-Адам трех именный Осипов сын 7;
Хросцицкий Каетан Яковлев 11;
Афнер Исидор Григорьев 15;
Сломчинский Карл Войцехов 19;
Сломчинский Адам Карлов 23;
Сломчинский Павел Иосифов 27;

Сторінка : 31
Дополнительная ревизская сказка
1867 года июня первого дня Киевской губернии Уманского уезда села Легезино, о причисляющемся бывшем в бродяжничестве крестьянине '''Карпе''' '''Довгань.'''

Ословский Мацей Войцехов 35;
Цекановский Франц Иванов 39;
Бульковский Игнатий Яковлев 43;
Рудзевич Андрей Антонов 47;
Оссовский Михаил Васильев 51;
Гловацкий Иван Войцехов 55;
Батуревич Яков Домиников 59;
Станкевич Иосиф Иосифов 63;
Чарковский Иван Августинов 67;
Сваричевский Агатон Марьянов 71;
Калетинский Николай Адамов из Марияновского однодворческого общества 75;
Вишневский Казимир Владиславов 79;
Островский Антон Игнатьев 83;
Полевский Григорий Никифоров 87;
Канский Константин Стефанов 91;

Сторінка : 94
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви ремесленника '''Ивана Григорьева Маршевског'''о, перечисляющагося из однодворцев Белоцерковского в мещане Васильковского общества на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года

Флиоринский Николай Леонтьев 98;
Липчинский Северин Францев 102;
Лончинский Северин Станиславов 106;
Павел (Пимон) Степанов Крушельницкий 111;
Каминский Яков Павлов 114;
Янишевский Василий Александров 118;
Сломчинский Афанасий Иосифов 123;
Савицкий Антон Иванов 126;
Паустовская Гонората Викентиева 130;
Троцкий Лука Францев 134;
Сидорович Франц Иосифов 138;
Карбовский Фаустин Францев 142;
Людвики Матвеевны от первого мужа отставного унтер офицера Корженевича сын '''Юлиян Яковлев Корженевич''' лет 2х 143;
Карбовский Героним Францев 146;
Ястржембский Константин Станиславов 150;
Кульчицкий Альбин Викентиев 154;
Юрковская Анна Иванова 155;
Кульчицкий Викентий Григорьев 158;
Бачинский Иван Игнатьев 163;

Сторінка : 166
Ревизская Сказка
1868 года мая 31 дня о семействе жителя местечка Белой Церкви состоящего на службе при Белоцерковском Римско-Католическом приходском костеле '''Феликса Яковлева Шуляковского''', перечисляющагося на основании Высочайшего повеления 11 марта 1868 года из однодворцев Антоновского общества в Васильковское мещанское общества

Иваницкий Федор Семенов 170;
Альтштейн Иосиф Фердинандов - занимающагося промыслом 174;
Вонсальский Григорий Матвеев - в экономической должности 178;
Рожнятовский Казимир Францев 182;
Червинская Розалия Иванова 183;
Березовский Людовик Иванов 186;
Балицкий Франц Антонов 190;
Береза Мартин Викентиев 194;
Лучицкая 195;
Загурский Антон Матвеев 198;
Тарнавский Мацей Мартынов 202;
Дашковский Валерий Андреев 206;
Домбровский Станислав Антонов 210;
Янчинский Антон Иванов 214.  
&lt;/poem&gt;</text>
      <sha1>0u2pe4liahrrouj9d91kakx4zbtpoll</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/549</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201631</id>
    <revision>
      <id>455640</id>
      <parentid>421612</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:06:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1006" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців с. Телишівка Васильківського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-549. 1834. Ревізькі казки однодворців с. Телишівка Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-549. 1834. Ревізькі казки однодворців с. Телишівка Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
'''село Телишівка'''
1. Добровольский;
2. Невмержицкий;
3. Доманский;
4. Кухарский Михаил Иванов;

сторінка 10:
'''село Житні Гори'''
Устинья Павловская.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>pi1eo4rds8y138g5x5e1iqw4l8vo9sm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/550</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201632</id>
    <revision>
      <id>455641</id>
      <parentid>421613</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:21:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1167" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців с. Триліси Васильківського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-550. 1834. Ревізькі казки однодворців с. Триліси Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-550. 1834. Ревізькі казки однодворців с. Триліси Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
'''село Триліси'''

1. Криницкий;
2. Бернатович;
3. Залевский;
4. Бутельский;
5. Пожарницкий;
6. Дашкевич;
7. Сапинский, жительствующая в его доме Рибицкая Елисавета Иванова;
8. Стронский;
9. Гилевич;
10. Гловацкий;
11. Стоша Григорий Иванов;
12. Короленко.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>r605gxgyfacssdp8qc7b17ayo1w0803</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/551</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201645</id>
    <revision>
      <id>455660</id>
      <parentid>421672</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:07:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2719" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців м. Фастів Васильківського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-551. 1834. Ревізькі казки однодворців м. Фастів Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-551. 1834. Ревізькі казки однодворців м. Фастів Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt; 
'''м. Фастів'''
1. Карпинский;
2. Улятовский;
3. Пясецкий;
4. Сендзиковский;
5. Калужинский;
6. Степковский;
7. Полеский;
8. Полеский;
9. Покорницкий;
10. Перегуда;
11. Топольский;
12. Лясоцкий;
13. Добровольский;
14. Кульчицкий;
15. Следкевич;
16. Лясоцкий;
17. Лясоцкий;
18. Лясоцкий;
19. Янушевский;
20. Шацило;
21. Денефельт
22. Булгак;
23. Троецкий;
24. Кондратович;
26. Жуковский;
27. Бочковский;
28. Бернацкий;
29. Островский;
30. Рогальский, Ступницкая;
31. Мацкевич;
32. Михайловский, Мошковская;
33. Подвисоцкий;
34. Мокржицкий;
35. Саржинский;
36. Кисилевский;
37. Чарнецкий;
38. Росинский;
39. Шведовский;
40. Нялецкий;
41. Шуманский, Холодовская Александра Николаева;
42. Юровский;
43. Роецкий, Бруневская Татьяна Павлова;
44. Козакевич;

Сторінка : 88
м. Белая Церковь Игнатий Подгурский
м. Фастов Степан Гачковский;

Сторінка : 91
1. Гачковский Степан Иванов;

Сторінка : 94
Дополнительная ревизская сказка 1835 года
Островский? Юзеф Адамов

Сторінка : 97-98
Дополнительная ревизская сказка 1839 года, м.Фастов
Горчинский

Сторінка : 100
Дополнительная ревизская сказка 1839 года о непризнании в дворянстве
Желинский?

Сторінка : 103
Горчинский;

Сторінка : 105-108
Плонский.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>riwiefrgwhiavhdko4d8vl5yhcb2rwi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/553</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201647</id>
    <revision>
      <id>455638</id>
      <parentid>421676</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T13:48:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="927" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців д. Пищана Васильківського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-553. 1834. Ревізькі казки однодворців д. Пищана Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-553. 1834. Ревізькі казки однодворців д. Пищана Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
'''село Піщана'''
1. Пенионжко;
2. Вишниовский;
3. Свирский
4. Ковальский;
5. Пекарский, Казимир Фадеев Замогильный.
&lt;/poem&gt; 

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>tdukcid9jr14w0v7d1vimbrgj59d8v4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/180</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204056</id>
    <revision>
      <id>455655</id>
      <parentid>428862</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:13:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2620" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:35em}}&lt;/noinclude&gt;{{Dotted TOC page listing|90.|'''О. Кобилянська.''' [[До сьвіта]]. Новелї і нариси|2·80|3|col4text={{тнс|К.|„}}|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|91.|'''О. Авдикович.''' Моя популярність|2·60|3|col4text=„|col3-width=3em}}
{{Dotted TOC page listing|92.|'''Е. Фрас.''' Нарис ґеольоґії (друкуєть ся).|&amp;nbsp;|symbol=&amp;nbsp;}}
{{dhr}}
{{rule|3em}}
{{dhr}}
Приготовляють ся до друку або друкують ся: І. Франко, Boa Constrictor; Шірер, Історія Жидів; Б. Лепкий, Оповіданя; В. Винниченко, Оповіданя; Стороженко, Історія середновіч. лїтератур; Рамбо, Історія французької революції; Вундт, Проблєми фільософії.

Книжки під чч. 73–84 друковані в давній другій серії ([[Наукова біблїотека|Науковій Біблїотецї]]). Цифри в скобках подані за брошуровані примірники.
{{dhr}}
{{rule|3em}}
{{dhr}}
{{larger|Крім того можна набувати в Видавничій Спілцї отсї твори:}}

{{Dotted TOC page listing||1. '''{{larger|АКОРДИ, антольоґія україньскої поезії від стерти Шевченка до найновійших часів}}''' під ред. д-ра '''{{larger|Ів. Франка}}''', з ілюстраціями '''{{larger|Ю. Панкевича}}''', люксусове виданє, по цїнї '''6, 7·50, 8, 8·50 і'''|'''10 кор.'''|3|hi=0|col3-width=2.5em}}
{{dhr}}
{{Dotted TOC page listing||2. '''Петербурська Академія Наук''' у справі знесеня заборони українського слова|0·60 К.|3|hi=0}}
{{dhr}}
{{Dotted TOC page listing||3. '''М. Яцків:''' Огнї горять — по|2·50 кор.|3}}

У другій серії приготовляють ся до друку: П. Вінтернїц, Що знаємо про Індоґерманів; Кулїш, Листи з хутора; Тен, Нариси; Бесїди про часи козацькі; В. Антонович, Про чари.
{{dhr}}
{{rule}}{{rule}}
{{c|'''{{larger|Адреса: Львів, ул. Чарнецького, ч. 26.}}'''}}
{{rule}}{{rule}}
{{dhr|3em}}
{{c|'''{{larger|Цїна 2·60 кор.}}'''}}

{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kxj1nhemh191ex20fb9xxk3id5g5ukp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/167</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204077</id>
    <revision>
      <id>455652</id>
      <parentid>426822</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:02:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1936" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|{{sp|МОРФІН|0.2em}}А.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
Мати лежала хора. Слабувала вже з довшо гочасу, і вихід із її тяжкої хороби був дуже проблєматичний. З трьох лїкарів — усї відступили від лїченя і досить дипльоматично здали курацію на кого иньшого. Четвертий — силою своєї широкої поваги, заявив катеґорично, що хорій нема абсолютно ратунку і тільки штучними способами можна підтримувати житє до якогось часу.

Аж пятий лїкар зробив трохи відраднїйший переворот у дотеперішнїй матнї понять про будучність хорої і роз'яснив у дечім лябіринт чорних думок, які мучили досї зажурену родину. Коли попередні лїкарі ставили кождий інакшу діяґнозу, а всї разом годили ся тільки на тім однім пунктї, що смерть мусить наступити в короткім часї — сей остатнїй лїкар заявив із імпонуючою певністю, що про ті слабости, на які вказувала діяґноза попередних лїкарів — просто сьмішно говорити. Натомість винайшов чудесним способом у хорої в нутрі наріст, описав зовсїм докладно, як той наріст виглядає і словами пітії зробив родинї яку-таку надїю. Коли до двох місяцїв —&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kilev7v6ip1ann45tvtu25n1q05h67s</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455752</id>
      <parentid>455652</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1936" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|{{sp|МОРФІН|0.2em}}А.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
Мати лежала хора. Слабувала вже з довшо гочасу, і вихід із її тяжкої хороби був дуже проблєматичний. З трьох лїкарів — усї відступили від лїченя і досить дипльоматично здали курацію на кого иньшого. Четвертий — силою своєї широкої поваги, заявив катеґорично, що хорій нема абсолютно ратунку і тільки штучними способами можна підтримувати житє до якогось часу.

Аж пятий лїкар зробив трохи відраднїйший переворот у дотеперішнїй матнї понять про будучність хорої і роз'яснив у дечім лябіринт чорних думок, які мучили досї зажурену родину. Коли попередні лїкарі ставили кождий інакшу діяґнозу, а всї разом годили ся тільки на тім однім пунктї, що смерть мусить наступити в короткім часї — сей остатнїй лїкар заявив із імпонуючою певністю, що про ті слабости, на які вказувала діяґноза попередних лїкарів — просто сьмішно говорити. Натомість винайшов чудесним способом у хорої в нутрі наріст, описав зовсїм докладно, як той наріст виглядає і словами пітії зробив родинї яку-таку надїю. Коли до двох місяцїв —&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ci06uwmpwg5ombvl1m8uv5jl2tql6mo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/168</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204081</id>
    <revision>
      <id>455753</id>
      <parentid>426827</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2987" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;казав — той наріст не побільшить ся, тодї буде можна думати про якесь радикальне лїченє, зглядно про операцію — а на разї можна говорити тільки про злекшенє болїв. Казав пити мінеральну воду, брати порошки, купати ся, натирати цїле тїло ароматичним спіртом, а що найголовнїйше, — то добре годувати ся, хочби й штучними екстрактами, коли би хора мала відразу до всякої їди, і — перестати брати дотеперішні наркотики, бо інакше ті лїки, які він тепер заординував — не будуть робити.

А найбільше потїшив саму хору, бо сказав, що їй нїчого не хибує, а цїла хороба походить тільки з того, що вона дуже вразлива особа, нїжна й нервова, що за багато гризеть ся, за багато плаче, за мало їсть, а колись мабуть за багато працювала, нищила себе і поневіряла. Потім торгував ся з нею за те, що́ вона любить їсти, радив і наказував їй спокій та безжурність, згадав щось про поїздку до Карльсбаду на весну „для приємности“, жартував із нею цїлих пять мінут і попрощав ся з нею словами: „До побаченя“!

— А колиж пан доктор будуть ласкаві відвідати нас? — запитала хора, гамуючи в собі сльози радости і нїби якогось солодкого жалю.

— Нема скорше потреби, як за сїм недїль, коли вже панї добродїйка значно поздоровіють.

Діяґноза була може й правдива, але розвій хороби і перехід — виворожений дуже хитро. Хора могла ще в муках пожити при дуже стараннім доглядї ледво чи більше, як місяць.

Лїкар від'їхав і в цїлім домі запанувала на хвилю трохи лекша атмосфера. Хора пересиджувала на своїм стільчику під печею досить спокійно, балакала з родиною трохи веселїйше, і що хвилї пригадувала, щоби їй зладити теплу купіль. Хвалила собі лїкареву мудрість, чемність,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l483mu3e53gjh1fz6n0zbwf2yyy5wk5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/169</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204087</id>
    <revision>
      <id>455653</id>
      <parentid>426836</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:04:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3038" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дотеп і дуже „ввічливу“ поведенцію, наказувала, щоби перестерігали заординованої дієти і їла на силу, що тільки їй давали — розумієть ся все разом у мінїмальних дозах. Потім сїла у ванну з теплою водою, усьміхнула ся сама до себе, і казала, що так готова би сидїти цїле своє житє, бо у водї їй дуже добре і нїби не болить нїщо, дивила ся з жалем на своє винужденїле тїло, таляпала ся, як обскубана качка, думала щось про поїздку до купелїв на весну, почала журати ся: звідки то її бідний чоловік возьме гроший на дорогу до Карльсбаду, але знов згадала лїкареві слова — намагала ся відзискати на ново гумор і думати — одним словом про те, щоби жити, а всяку думку про смерть відсувала, як найдальше від себе.

Одним тільки турбувала ся хора: що́ буде тепер із її спанєм? Лїки, яких вона до тепер уживала, злекшували потрохи біль її схорованого тїла, що правда хвилево і частинно так, як направляєть ся латкою полатану торбу, — а на загальне втихомиренє можна було давати хорій морфіну, {{errata|ака|яка}} їй дуже смакувала. Морфінові каплї брала вона звичайно на ніч, бо вже з довшого часу, поки ще розхорувала ся на добре, вона терпіла безсонницею, яка в хоробі мучила її ще дужше, а з розвоєм хороби і збільшеними болями — дійшла до найвисшого степеня. Від морфіни вона або спала потрохи в ночи або бодай лежала спокійно цїлу ніч і черствійшала від того. Морфіна кріпила її і додавала сили — зносити дальші муки і терпіти за дня ще більше, нїж досї. А від тепер не можна було брати морфіни, бо доктор записав натомість багато иньших наркотиків на апетит і проти болю крижий і ще на иньші болї.

Хора не могла заснути нї раз. Прийшла ніч того дня і мати безсонницею, зойканєм і стонами&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>69ja7dfn5eet579dpgmrjni0njioncb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455754</id>
      <parentid>455653</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3038" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дотеп і дуже „ввічливу“ поведенцію, наказувала, щоби перестерігали заординованої дієти і їла на силу, що тільки їй давали — розумієть ся все разом у мінїмальних дозах. Потім сїла у ванну з теплою водою, усьміхнула ся сама до себе, і казала, що так готова би сидїти цїле своє житє, бо у водї їй дуже добре і нїби не болить нїщо, дивила ся з жалем на своє винужденїле тїло, таляпала ся, як обскубана качка, думала щось про поїздку до купелїв на весну, почала журати ся: звідки то її бідний чоловік возьме гроший на дорогу до Карльсбаду, але знов згадала лїкареві слова — намагала ся відзискати на ново гумор і думати — одним словом про те, щоби жити, а всяку думку про смерть відсувала, як найдальше від себе.

Одним тільки турбувала ся хора: що́ буде тепер із її спанєм? Лїки, яких вона до тепер уживала, злекшували потрохи біль її схорованого тїла, що правда хвилево і частинно так, як направляєть ся латкою полатану торбу, — а на загальне втихомиренє можна було давати хорій морфіну, {{errata|ака|яка}} їй дуже смакувала. Морфінові каплї брала вона звичайно на ніч, бо вже з довшого часу, поки ще розхорувала ся на добре, вона терпіла безсонницею, яка в хоробі мучила її ще дужше, а з розвоєм хороби і збільшеними болями — дійшла до найвисшого степеня. Від морфіни вона або спала потрохи в ночи або бодай лежала спокійно цїлу ніч і черствійшала від того. Морфіна кріпила її і додавала сили — зносити дальші муки і терпіти за дня ще більше, нїж досї. А від тепер не можна було брати морфіни, бо доктор записав натомість багато иньших наркотиків на апетит і проти болю крижий і ще на иньші болї.

Хора не могла заснути нї раз. Прийшла ніч того дня і мати безсонницею, зойканєм і стонами&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kkk5k3x0ualb2obaxck37bcbqn71cf7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/170</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204088</id>
    <revision>
      <id>455755</id>
      <parentid>426837</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2878" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;перемучила себе й тих, що доглядали її і враз із нею так само не спали. Чула жаль, що не давали їй морфіни, але за сьвіжої памяти уважала ще на потїшне та розумне лїкареве слово, вірила в нього і на разї не впоминала ся того добродїйного лїку, хоча страшенно мучила ся цїлу ніч.

Під вечер другого дня цїла сїмя радила по кутах якусь тайну раду. Хора замітила се своїм бистрим інстинктом, що проти неї творить ся якась змова. Оба сини і невістка шептали щось собі по кутах, виходили що крок до другої хати, а як уже змовили ся, тодї закликали й батька до спілки і врадили, щоби матїр у потребі здурити. Якби нинї не могла заснути і дуже просила морфінових крапель, то треба умочити цукор у водї і капнути на нього найбільше дві краплини для запаху, а завтра поїхати до міста і сказати аптикареви, щоби до такої самої флящини, як та з морфіною, вляв міґдалового олїйку чи чого там небудь, що́ так само пахло би, як морфінові краплї і давати те хорій на цукор, дурити її, щоби вона спала від самої імаґінації.

Лишень найменьша, одинайцятьлїтня дївчинка Зося не сьміла брати участи в нарадах. Вона бачила се, що старші дуже перешептують ся з батьком про якісь тайни, а її зовсїм іґнорують і не хочуть навіть сказати, над чим так важним радили. Сїла собі в кутику на своїм ліжочку і з жалем чи з завистю кидала гнївним оком то на братову, то на братів.

Хора глянула на загнїване личко своєї доньки і якби відгадувала її думки.

— А як буде сеї ночи — запитала — ви хочете, аби я знов не спала?

— Та може дасть Бог, що мама заснуть — сказав старший син.

— Як не дасьте крапель, то анї не думаю спати.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5k1x5lbi0uukvyhroqwn9vsvuo594t2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/171</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204089</id>
    <revision>
      <id>455790</id>
      <parentid>426838</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:16:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2610" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Та як мама вже конче хочуть, то ми дамо — сказав знов старший син.

— А — я знаю, може які фальшовані.

— Та чому фальшовані?

— Ви не дурно радите ся по кутах, хочете маму ошахрувати. Хочете, щоби я неволила ся знов цїлу довгу ніченьку і вам не дала спати?

— Та ми хотїли би, мамо, зробити тобі, як найлїпше — відказав батько, зітхнувши.

— А во, я не казала? вже й старого втягнули до змови — сказала мати з сумним докором і всьміхнула ся трохи іронїчно.

Болї почали її дужше розбирати і вона зачала плакати.

— Мама така хора, а ви минї радоньки не хочете дати.

Батько тільки сумно дивив ся на неї і зітхав, а дїти переглянули ся по собі і мовчали. Потім Зося встала зі свого ліжка і підбігла до мами та з дїточим жалем дивила ся в її запалі очи. Мати перестала плакати. З'їла свій росіл, підправлений булїйоном і якоюсь мучкою, що містила в собі екстракт яєць, кривила ся, що та цїла їда — то найбільше свинство, яким годують її, — посидїла ще трохи на своїм низонькім стільчику під печею і зачала дрімати. Її перевели до ліжка. Дїти відійшли десь на хвилю — невістка приложила мамі до крижий торбину з теплим ґрисом, нагріла хустку при печі і обікрила нею попухлі ноги.

— Слухай но, Ґеню — заговорила мати — скажи минї, що́ ви там змовляли ся на мене?

— Та нїчого, мамо, направду, що нїчого, деж би ми…?

— А за морфіну що ви говорили?

— Та нїчого, ми казали, що теє… що мама бідні мусять іще з-неодну ніч перемучити ся, заким відвикнуть.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jueaw0wcjj3xsp2rnuthn1ml24c75xb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/172</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204090</id>
    <revision>
      <id>455791</id>
      <parentid>426839</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:16:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2424" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Але, якби я не могла спати, то ти дай минї бодай кілька краплин на цукор так, аби {{sp|вони}} не видїли.

— Та… коли доктор не позволив.

— А щож я зроблю? буду йойкати цїлу ніч і вас побуджу?

— Ну, та… щож я, мамо, можу порадити… доктор…

— То бодай пять крапельок.

— То зрештою дамо, але… може мама й так будуть спати.

Надійшов батько і сини і розмова перервала ся. Мати лежала спокійно у своїй першій кімнатї, зараз при кухнї, а родина перейшла вечеряти до другої, середущої. Невістка переказала розмову з мамою. Врадили, що морфіни таки не можна давати, хиба би дуже маленько для задуреня. Розмовляли шепотом, щоби хора успокоїла ся і скорше заснула.

Тільки Зося заглянула тихонько до кімнати, де лежала хора і як при червонім сьвітлї оливної лямки, що горіла цїлу ніч перед образом — видїла, що мама не сплять, сїла собі на її ліжку в ногах.

— Слухай но, Зосю — прошептала хора і кивнула пальцем на дївчину — ходи но сюда, я тобі щось скажу.

Взяла Зосину голову у свої вихудїлі долонї і нахилила її вухо до своїх уст.

— Ти знаєш, де ті краплї, що я від них сплю?

— Знаю — сказала втїшно Зося — у тій шафцї, де склянки, на першій полицї.

— А ти знаєш, я́к то робити?

— Знаю, я видїла як колисьтут Місько робив. Там є така головатенька флящинка з дзьобочком таким, нїби збанятко, а на корочку є такий рівчик. І то так узяти, обернути, аби той&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>31rsx0ps7lhs65srcjjgn810rr1mw2l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/173</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204091</id>
    <revision>
      <id>455792</id>
      <parentid>426840</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:16:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2596" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;рівчик був просто того дзьобочка на шийцї і… нацяпати.

— То возьмеш ту фляшочку, але… подиви ся перше, бо може вони сховали де…

— Добре, мамо.

— … і даш минї, донцю, так {{sp|ладних}}, так з кільканайцять, бо вони, знаєш донцю, такі не добрі для мене і тата вже обробили на своє копито. Ну то возьмеш і даш минї, але так, аби {{sp|вони}} не видїли.... Розумієш?

— Розумію.

— І цукру возьми якимсь способом…

— Ну-ну.

— Зоська, вступи ся звідтам, най мама сплять — закликав брат, зачувши тиху розмову. — Ходи сюда, Зоська!

Зося помандрувала до другої кімнати і як непишна сїла в куточок на своє ліжко. Потім зобачила, що тепер вечеряють і щоби укрити слїди свого внутрішнього непокою, взяла відважно один пиріг із ринки.

— Не бери руками, не маєш вилок?

Так настрашила ся братового крику, що трохи пирога не кинула на землю. Сидїла на ліжку, їла пиріг і думала, як би то найлїпше виконати свій плян, і прислужити ся бідній мамі. Вона справдї така бідна, як спати не може. Сеї ночи стогнала, зойкала, аж сама Зося не могла спати і від того крику і від страху… за матїр. Зривала ся що кілька хвиль, сїдала на ліжку, суєтила собою на всї боки, бігла тільки в сорочцї аж до тої кімнати, де Зося спить, ставала під печею, гріла свої крижі, потім сїдала на свій стільчик знов стогнала, нудила собою і говорила про свою смерть. Зосї аж сльози блиснули в очах на саму згадку, як то страшно говорила мати про те, що вона умре. Зося аж боїть ся слухати таке.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g2t2rtwr1lbcogmkt23c6wz5clht9og</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/174</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204092</id>
    <revision>
      <id>455793</id>
      <parentid>426841</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:17:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2557" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Невістка принесла на стіл гербату. Зося підкрала ся якби з острахом до цукорнички і взяла кусень цукру.

— Зоська, положи цукор, потім знов будуть зуби болїти!

— Нї-нї — відповіла якось несьміло, нагинаючи рамена сюди й туди і сховала цукор у кишеню від спіднички. Які вони недобрі, — думала Зося. Жалують минї кусника цукру, а мамі не дають того з флящинки, а вона так мучить ся.

— Якось стишили ся — сказав півголосом молодший син, надслухуючи до другої кімнати, чи мати спить.

— Може дасть Бог, що будуть спати — сказав батько.

За хвилю почала мати неспокійно сувати ся на ліжку, а далї застогнала на цїлу хату, розплакала ся якимсь нервовим, якби спазматичним плачем і дїточими голосами кликала крізь сльози „мамунцї рідненької“.

Дали їй краплї на цукор.

— О, то навіть не смердить морфіною — сказала голосно з гірким жалем — і ви хочете, щоби я спала від того?

— Певно зобачили, як я мочив цукор у воду — сказав по тихоньки син до батька.

Мати знов трошки стишила ся. Вечеря тимчасом скінчила ся і по гербатї пішов син із жінкою до третього покою спати, а батько вже й собі скинув шляфрок.

— Хлопче, йди минї по ґрис! — сказала мати.

Син узяв із маминих крижий торбину з вистиглими вже отрубами і пішов до кухнї набрати сьвіжих, грітих.

— Тату, нагрій минї хустку!

Батько взяв із жіночих ніг хустку і пішов гріти коло печи у другій кімнатї. Тодї Зося отворила осторожно шафку, взяла фляшочку з мор-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c51twdnnvimyd8slv2h13ik8ghprc4z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/175</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204093</id>
    <revision>
      <id>455794</id>
      <parentid>426842</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:17:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2823" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;фіновими краплями, на якій була приліплена аптикарська етикека і напись: „В потребі по 10 крапель денно“ — і сховала у кишеню.

— Зосю, йди до кухнї, скажи, аби не забули поставити ґрис знов до „братрури“, бо я в ночи буду потребувати.

Зося вийшла до кухнї і почекала хвильку, поки брат не понїс отруби до сьвітлицї. Тодї виймила цукор із кишенї, відкрутила корочок від фляшочки і почала цїдити. Корочок зассав ся і зразу не пускав плину. Зося перехилила фляшочку ще більше дном до гори, а тодї краплї почали скоренько спадати на цукор.

— Одна-дві-три… — рахувала голосно Зося, горда зі своєї роботи.

— Що то, паннунцю? що то? — стали питати ся служницї.

— Не милїть мене… сїм, вісїм, десять.

— Що ви так рахуєте? — допитували ся раз-по-раз цїкаві наймички.

Зося нарахувала пятнайцять. Потім… затрясла ся фляшочка в її руках, дві краплї упали дуже скоренько, служниця запитала ся ще раз: „що то?“ і Зося знов повторила „пятнайцять“. Відтак перехилила ще дужше фляшочку до гори, наймичка знов запитала: „що так рахуєте?“ потім Зося чула, що їй дуже стерпла рука і хотїла відпочати, бо бояла ся, щоби не кинула фляшочки на землю. Почекала ще хвилину з фляшочкою в руках, а краплї плили самі по одній на цукор. Аж у кінцї забула, на кількох перестала, бо від „пятнайцять“ уже не числила далї.

— Ет, через вас я помилила ся! — сказала з гнївом і перехилила фляшочку дном на долину та протягала стерплу руку і випростовувала закляклі пальцї.

— Так, так, спічнїть собі трошки, бо аже́нь єсьте впріли — радила наймичка. — А тепер рахуйте на́ново з кінця.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t3sjrw0tejdwysr9il0frkwonu7hwb4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/176</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204094</id>
    <revision>
      <id>455654</id>
      <parentid>426843</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:08:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2398" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І Зося перехилила знов фляшочку шийкою до долу і рахувала на ново: одна, дві, три… до десять.

— Буде досить — сказала і додала на причинок іще дві краплї, щоби не було за мало. Потім закрутила корочок і сховала фляшочку до кишенї.

— А поставте ґрис, най гріє ся — сказала на відхідне.

І втїшна понесла до сьвітлицї спорий кусень мокрого цукру, що розпливав ся їй у пальцях і вложила мамі в губу, а сама аж тремтїла цїла, щоби батько не видїв, що вона принесла.

— Добраніч мамунци! — сказала цїлуючи мамину руку.

— Па! моя донечко солодка. Спи здорова!

— Ну, Зоська, чого ще лазиш, йди вже спати — сказав батько.

І Зося аж підскочила з радости, що так їй усе добре повело ся, якби думала, що з тим куснем цукру принесла своїй мамі спокій і здоровлє. Лягла на своє ліжко і тільки ще тим одним журила ся, щоби то якимсь способом поставити завтра флящину назад на своє місце так, аби {{sp|вони}} не видїли.

Хора стишила ся і зараз таки заснула.
{{StrRepChars|4}}
На другий день уже всї в дома повставали, а мати ще дрімала. Ходили по тихоньки на пальцях, щоб не збудити її і тїшили ся, що мати спала цїлу ніч природним сном і анї разу не порухала ся. А найбільше тїшила ся Зося, що мама, як збудить ся, буде черства, кріпка і весела.

Потім уже й ходили свобідно по хатї і розмовляли на голос, — а мати все ще спала й спала…

''Г. 19 сїчня, 1901.''
{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ej4b5g9dupa8bxgchdei0p6lqkg4tx1</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455795</id>
      <parentid>455654</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T21:17:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2398" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І Зося перехилила знов фляшочку шийкою до долу і рахувала на ново: одна, дві, три… до десять.

— Буде досить — сказала і додала на причинок іще дві краплї, щоби не було за мало. Потім закрутила корочок і сховала фляшочку до кишенї.

— А поставте ґрис, най гріє ся — сказала на відхідне.

І втїшна понесла до сьвітлицї спорий кусень мокрого цукру, що розпливав ся їй у пальцях і вложила мамі в губу, а сама аж тремтїла цїла, щоби батько не видїв, що вона принесла.

— Добраніч мамунци! — сказала цїлуючи мамину руку.

— Па! моя донечко солодка. Спи здорова!

— Ну, Зоська, чого ще лазиш, йди вже спати — сказав батько.

І Зося аж підскочила з радости, що так їй усе добре повело ся, якби думала, що з тим куснем цукру принесла своїй мамі спокій і здоровлє. Лягла на своє ліжко і тільки ще тим одним журила ся, щоби то якимсь способом поставити завтра флящину назад на своє місце так, аби {{sp|вони}} не видїли.

Хора стишила ся і зараз таки заснула.
{{StrRepChars|4}}
На другий день уже всї в дома повставали, а мати ще дрімала. Ходили по тихоньки на пальцях, щоб не збудити її і тїшили ся, що мати спала цїлу ніч природним сном і анї разу не порухала ся. А найбільше тїшила ся Зося, що мама, як збудить ся, буде черства, кріпка і весела.

Потім уже й ходили свобідно по хатї і розмовляли на голос, — а мати все ще спала й спала…

''Г. 19 сїчня, 1901.''
{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>62j0ucd7bumpwwg41udt9w5m5luum86</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/144</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204142</id>
    <revision>
      <id>455722</id>
      <parentid>426944</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1813" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|{{sp|Чудесна сосн}}а.}}}}
{{c|{{smaller|{{sp|КАЗК}}А.}}}}
{{dhr|0.5em}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
Ген-ген за усїми сьвітами, та за високими горами, та за широкими ріками — був глибокий та страшний, невидимий вертеп. Там усї дороги кінчили ся, усї слїди губили ся — край сьвіта зачинав ся. А від того вертепу на всї чотири боки — була широка — далека пустиня. Можна було цїле житє людське йти та йти та не перебристи її.

На кінцї тої пустинї був зелений лїс. У тім лїсї жив на-пів дикий чоловік. З виду подобав на справдїшнього чоловіка, хоча не мав нї роду, нї імени.

При спадї гуркітливої річки — у теплій тїни соснового галузя — там мав він свій кутик — нїби хатину без стїн — без стелї і без даху. Сам не знав, звідки там узяв ся. Мабуть і сьвіт не знав про нього, нї він не знав про нїякий сьвіт. Жив у лїсї хто зна' від коли — сам саміський, нї бідний — нї богатий, без радощів — та без журби.

За те — бачилось — любило його все, що́ жило в тім лїсї. Навіть сонце сьвітило йому краще, нїж цїлому сьвітови. У жарке лїто не&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ri2cu1ma2tcp7oyku46l772nuc0s1db</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/145</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204143</id>
    <revision>
      <id>455723</id>
      <parentid>426945</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2871" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;заглядало своїм пекучим зором у його хатину — але спиняло ся на зводї зеленого галузя, саме над його головою і гріло його тільки здалеку — неначе пестило. А соснове листє, нагріте соняшним промінєм, хоронило його від студени за коротку зиму і в тяжкий час тріскучого морозу закривало його цїлого одним своїм теплим листочком.

І так він зимна не бояв ся — хатою не журив ся. Тай усї днї були йому тільки рівними, однаковими частинами його тихого житя без тїни — без хмари.

Коли відчував у собі щось таке, нїби голод, тодї сїдав під тим своїм деревом при самій землї і гриз солодкі кінчики його довгих корінцїв. Потім сходив у низ і черпав долонями воду з тої річки, що підмивала основу стрункої сосни, перетинала безжурну область його сьвіта, а далї… десь гинула і як глухий поспів одностайної піснї спадала ген на той бік незнаного йому лїса. А як напив ся води, тодї знов вертав ся у тїнь своєї сосни і спав там цїлу ніч.

За той час, як спав, не будив ся нїколи, отже й не знав, як виглядає ніч; аж коли рано проснув ся, тодї бачив знов день, такий ясний та погідний, як усї його днї. Протирав солодко заспані очи, умивав їх росою, втирав соняшним промінєм. Потім приходив до довгого, похилого дерева, що майже горізонтально росло на межі цїлого лїса, скакав через нього там і назад і говорив: „То тобі, Боже, — то минї, Боже!“… То була його молитва.

Те похиле дерево дїлило цїлий простір на дві половинї: Одна — була така за-велика, що він міг сходити її за цїлий день і не змучити ся, — то була його половина; друга не була його, але божа. Та інодї стоячи на межі свого маленького сьві-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>628tr3ld6gvyz69r7kp7srv61e2tifu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/146</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204144</id>
    <revision>
      <id>455724</id>
      <parentid>426946</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2979" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;та попадав у глибоку задуму: що́ може бути там… за тим похиленим деревцем?

Порівнував свій куточок у лїсї з далеким простором поза межею і… дивні почуваня мутили йому голову. Там бачив ген-ген високі гори, студені й пусті, покриті зеленими, якби запорошеними деревами, так дуже відмінними від тої сосни, що росла коло його „хати“. Тут була вічна весна — там була тільки природа студена, втомлена і зажурена; тут богацтво і тепле житє — там пустка і вбогість і стареча задума на пооранім чолї ярого лїта. Відмежений сьвіт манив його своїми укритими тайнами, та скоро тільки ступив кілька кроків за межу — знимав його дивний острах. Чув ся тодї безрадною дитиною, що заблукала ся у незнаних країнах, сама без зрілого розуму, притомности і сьвідомої відваги. Бояв ся і трохи не плакав і тодї знов тягло його щось за те похилене девевце, до його богатої сосни, що росла над спадом журкітливої річки…

Вертав ся назад на межу свого лїска і радий та веселий кінчив свою молитву.

По молитві сїдав знов під сосною гризти на снїданок кінчики солодких корінцїв. А ті надгризені кінчики до другого ранку наново відростали і він… не кривдив анї одного корінця своєї богатої сосни і там, де кусав його, не бачив нїколи на тім місци нї крови з дерева, нї сльози. І по траві ступав так легонько, що нї одного листочка не скалїчив і як зїлє топтав ногами, то не розколов нї єдиної цьвітки. Від студени не мерз, у снїг не западав ся, а ходив по верху, як дух без тїла і заєдно був веселий та легкий, мовби гріху не мав на своїй душі.

Тепло, кров і здоровлє його орґанїзму вистарчали йому зовсїм добре, щоби міг жити довго і гарно, безжурно і вічно однаково.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>577s1cyijrlvtghfia9tfoi6ao6e3ia</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/147</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204145</id>
    <revision>
      <id>455725</id>
      <parentid>426947</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2984" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;А коли нераз у дуже горячу днину чув, що широке листє сосни вяне з утоми і жари, тодї сходив у низ до потічка, набирав у пригорщі води — кропив листє на дереві і підливав його розгалужений корінь. Коло такої роботи він мучив ся трошки. І тодї сїдав у горячу тїнь дерева, а краплини води спливали з листка на листок відсьвіженої сосни і спадали йому на голову, як гарна і пахуча, цїлюща роса. Тодї привялі соснові голки оживали, розростали ся в масне, широке листє і накривали його густою тїнню.

Отак жив він дуже, а дуже довго — може більше, як сотню лїт — і заєдно був іще дитиною. Не знав про той божий сьвіт, що простягав ся за межею похилого дерева — нї про себе не знав нїчого. Знав тільки свій маленький сьвіт у тїни кріслатої сосни — бо там було йому простірно і весело — гарно й безжурно. Зрештою тишини його житя не заколотили досї нї грім, нї повінь — нї жадне злісне явище природи.

— — — — — Аж раз зобачив він у своїй тихій пустинї — саме тодї, коли молив ся — незвичайного гостя.

Щось таке, подібне трохи до нього, але трохи інакше, нїби нїжнїйше та молодше — перейшло повагом через лїс недалеко його дерева, де він, бувало, просиджував. Відорвав свою увагу від молитви і… його зняло якесь дивне почуванє — щось таке, якби цїкавість — подивити ся на те диво. Могла се бути учоловічена тїнь якоїсь малпочки, пристроєна звинністю мальованої змії і повабом райської птахи.

Він забіг їй дорогу і хоча сонце осьвітило її оден бік, то скоро він глянув на неї, зараз саме той бік дволичного марева западав на ново у тїнь. На той час мовби само сонце обертало ся та осьвічувало другий її бік — той, котрого він тепер не міг видїти.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0a84ur5cdl18b3745n041fw94xczbdb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/148</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204146</id>
    <revision>
      <id>455726</id>
      <parentid>426949</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2903" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Отак забігав кілька разів із усїх боків і за кождим разом сонце зміняло напрям своїх промінїв і він не міг придивити ся своїй гостї так, як хотїв. Бачив лише на її раменах павині пера, на шиї золоту луску, а на голові довгі білі коси, нїби ті зеленаві листки деревини, що накривали його своєю весняною тїнню.

Станув перед нею і запитав ся:

— Хто ти?

Вона кинула на нього своїм гордим оком і крізь ту тїнь, що нависла густо над її чолом, промайнув із її очий оден золотий промінь і чудовим заревом вчарував молодого пустинника — мовби хтось відкрив його очам оден темний рубець заслони — з ясного образу.

Він завагав ся хвилину. Вона відійшла трохи далї, оглянула ся позад себе і нїби манила його за собою, а довгі промінї її очий упали поза неї, як гарна стяжка золотої тїни.

Ішов як у снї, слїдом за нею, аж на край одного загону лїса. Там найшов снїг під ногами; зразу йшов по білій поверхнї, як легкий дух, а далї почав вязнути і западати ся що-раз глибше.

Був уже по колїна у снїгу — отверезив ся з первісного захопленя і горячкового одуру і пристанув на хвилину. Якийсь жаль і острах, якого він не знав досї, обняв його молоду душу. Від холоду набігали йому до очий студені сльози. Озирнув ся назад себе, а тепла закутина у його лїску мріла вже дуже далеко, як пропащий скарб. Глянув знов перед себе, але не бачив і своєї провідницї. Забув на хвилю про те марево, що вело його кудись навманя і… вернув ся назад у тїнь своєї сосни. Прийшов до пограничного дерева коло своєї домівки і нагадав собі, що не скінчив іще молитви. Був знов легкий і веселий, як колись — душа його набрала давного вдовілля і він&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j2gqpz7p0uqs4c146n9af0atr79didy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/149</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204147</id>
    <revision>
      <id>455727</id>
      <parentid>426992</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2344" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;почав скакати через дерево і говорив свою звичайну молитву: „То Тобі, Боже — то минї, Боже!“

Коли мав іще сїм разів відмовити слова молитви — оглянув ся і зобачив знов недалеко себе своє марево. Воно підходило що раз близше нього, а далї стануло за межею, видивило ся на його роботу і почало сьміяти ся.

— Що ти робиш?

— Молю ся.

— Хто тебе навчив такої молитви?

Зразу не знав, що́ відповісти, але потім сказав зовсїм щиро з душі:

— Сам із себе навчив ся. Вже здавна так молю ся.

Знов почало сьміяти ся.

— Чого сьмієш ся? — запитав перериваючи свою молитву.

— З тебе і з такої молитви.

Знов відкрила тїнь зі свого чола і кинула на нього дрібним снопом теплого сьвітла.

Видивив ся на те золочене чудо і протягнув руки до нього.

— Ходи сюди! — прошептав стишеним голосом таєної пристрасти.

Потрясла гарною головкою і сказала:

— Нї.

— Переступи сю межу й ходи… — просив її.

— Минї не можна — сказала. — Але.. ходи ти за мною… Навчу тебе молити ся — додала заливаючи ся голосним, визиваючим сьміхом.

— Ну що? кажи… підеш? — запитала вже зовсїм певна своєї побіди.

А він не міг уже промовити спокійного слова до неї. Вернув ся під свою сосну і скоренько відорвав від пня одну тонку гилю, що гладила його по горячім виду… Цїле дерево затрясло ся і в тім місци на від'земку, де він відломив&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1t3i5gppmwhfhdlmqp7jujxa1ffx222</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/150</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204148</id>
    <revision>
      <id>455728</id>
      <parentid>426951</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2931" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;гилю — побачив червону сльозу. Потім вершок стрункої сосни ще раз нахилив ся до самого долу і заступив йому дорогу зеленими галузями. Але він мов не бачив того. Вдер злісно одну галузку і кинув на землю, а тодї вершок дерева випростував ся на-ново. І… пішов собі далї за тим гарним маревом, що манило його кудись на мандрівку.

— Чекай, підемо разом — кликав за нею, підбігаючи до пограничного дерева.

— Я піду на перед, а ти пробуй дігнати мене — відповіла гордо, відбігаючи наперед нього.

І він побіг за нею… Був цїлий, якби не при собі. Якась горячка гнала його все далї і далї на перед себе. Біг так живо, як чума і не чув голоду, нї втоми — вязнув по колїна у снїгу — виривав ся знов на поверхню білої землї і летїв усе далї за своєю незнаною поводаторкою.

Минув широкі степи, високі гори, перебрив глибокі ріки, а далї і лїси й гори і ріки скінчили ся. Перед його очима розкрило ся одно безкрає поле — широчезні простори сьвіта. Йому злекшало на хвилю, як радуєть ся бідний подорожний, коли на своїм далекім шляху зобачить перший граничний камінь. Його манив той сьвіт. Він входив у його границї, як оден із його дїтий членів — новий і незнаний, але все таки свій.

Вилїз на горбок і перед ним… замріло щось у далечинї. І він зобачив їх із далека…

То були дрібні, скостенїлі, нїби замерзлі мурахи, а працювали так багато, що зі своїх мязів, грудий і душі добували стілько сили, що конї або воли. І та сила, яку вони добували до короткої роботи — підтинала їх о третину, а декого й о половину їх віку. Їли стілько, як мурахи, а працювали, як воли і топили ся в потї свого чола. Обрабляли своїми руками чужу землю і цїлу&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cy895jyktv24do9sax5rnkphd04e8cb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/151</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204149</id>
    <revision>
      <id>455729</id>
      <parentid>426956</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2939" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;природу та плакали, коли вона не хотїла цвисти від їхньої роботи. Звали себе людьми, а були тільки живим потом одної великої машини. Роїли ся коло неї, як пчоли і гинули, як мухи-робітницї. Не мали часу на молитву, бо вічно спішили ся кудись, але коли зайшли там, де їм треба було, то там не приймали їх, а коли вони просили, то їх не слухали… Бо вони не вміли просити і не вміли молити ся.

А десь-не-десь були між тими людьми такі, якби мальовані картини людий, що з нудів бавили ся і для забавки приглядали ся людській роботї тай дуже багато говорили і дуже гарно молили ся в розкошах. Але то не були люди — то була фарба, що на сонцї блїдла, а на дощі змивала ся силою своєї питомої безвартности. В ночи не було їх зовсїм видно на сьвітї. Вони робили собі з ночи штучний день і при сьвітлї місяцїв, що мусїли сьвітити у їх сальонах, блистїли тільки перед своїми власними очима. Бояли ся денного сьвітла, яке безпощадно нищило їхню нетривку фарбу і тому зі сходом сонця ховали ся обережно у свої невидимі криївки. Кормили ся меленою мукою з мурахів, бо самого тїла не їли, раз тому, що було за худе для них, а по друге тому, що заказувала їм їсти його етика, право і закони, які вони самі собі заздалегідь списали в одну велику книгу, з неї тільки й вони самі уміли читати на чотири боки. Але вони були добродїями тих чорних і брудних мурахів, бо — як дуже музикальні — грали на катованих струнах мученої скіри і позволяли мурахам плакати з далека від своїх палат. За те давали їм шмат купин та кретовиня і там мурахи будували для себе муравища, де самі нищили одні других і по тїлах своїх дїтий бігли і летїли там, де мали наказ.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>24nodlxz7qozot5nkecmkiau865uww0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/152</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204150</id>
    <revision>
      <id>455730</id>
      <parentid>426958</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:36:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2997" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Оттак сходив він широкий круглий сьвіт і скрізь було так само. Видїв багато, але не вчув нїде нїчиєї молитви і не навчив ся нїчого.

Потім зайшов на границю того сьвіта і там було так студено і так горячо, що навіть він не міг туди перейти. Марева не видїв — не шукав його і забув про нього. Чув ся самітний і безпомічний і не міг іти вже далї, анї не знав куди йти. Утома здавлювала його силу — голод і спрага підтинали до решти винищений його орґанїзм. Хотїв спочити або помолити ся, але тут не мав анї місця на відпочинок, анї спокою на молитву.

Спер ся на оден кінець своєї палицї і так піднїс ся в гору о одну верству простору.

Там було йому трохи лекше, бо те, що видїв недавно, було тепер далеко від нього і низше уровеня, по якім ступали його надірвані і скостенїлі ноги.

У тихих просторах безлюдного сьвіта чути було голосні сльози дїтий, що оплакували свою матїр. Ті сироти не нарікали нї на кого, а тільки плакали й ридали і нїби дякували Богови за те, чого не розуміли. І він лїтаючи високими просторами спиняв по дорозї ті дїточі молитви без слів, що линули з низького, брудного сьвіта кудись ген — високо. Ловив їх своїм нерозумним серцем і старав ся вгадати, чому саме плачуть ті бідні сироти і яка то кривда стала їм через те, що велика невидима сила забрала їм матїр; чому вони не шукають причини своєї кривди і чому розмовляють із Богом нїмою молитвою дїточої подяки.

Але страшна утома не давала йому думати і він не міг зрозуміти нїчого. Усї його змисли були затроєні одним чутєм — голоду. Притулив другий конець своєї палички до уст і почав їсти. Але то не була вже та сама пожива з корінцїв його животворної сосни. То була скипіла соснова&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t72e84emps49zy6968a9liafjozpscf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/153</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204151</id>
    <revision>
      <id>455732</id>
      <parentid>426960</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3087" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кров із водою. Вона не смакувала йому, бо нагадувала в устах смак його власного тїла. Хиба тільки, що тепер якби скріпив ся трошки, задеревів у своїй утомі і вже не чув у собі постепенного, що-раз-то дужшого слабленя.

Випростував ся цїлим своїм ростом і хотїв молити ся, враз із тими сиротами, що посилали в гору свою безсловну молитву. Зачеркнув паличкою довгу лїнїю у просторі і хотїв перескакувати її та говорити свої звичайні слова: „То Тобі, Боже — то минї, Боже“. Але відчув, що та молитва не ладнала ся зовсїм до його теперішньої думки. Не мав тепер свойого сьвіта, то й не міг чужим добром нї з ким дїлити ся. Не мав способу анї відваги перескочити високу лїнїю у просторі і сили не мав — казати свою молитву. Він чув тепер крім свого власного сьвіта, що лишив його у лїсї — ще другий трохи змінений сьвіт своєї душі і ще оден чорний сьвіт отого темного, облудного пекла, яке що лиш тепер перейшов. Чув потребу молити ся і за тих бідаків, що недавно їх видїв і жалував, а може й топтав їх у своїм несамовитім бігу.

Приклякнув колїнами на широку площу свого зажуреного овиду і важко задумав ся. Був зовсїм безрадний — помочи не надїяв ся нї звідки. Паличка тратила чудесну силу. Відірвана від пня рідної сосни могла ще бути підпорою йому в ходї, але не могла вже годувати його. Не знав яким способом опинив ся він на височинї і почав бояти ся, бо чув, що не має на чім оперти ся і що може кождої хвилї злетїти коміть головою у те людське пекло, над яким висїв тепер, як пірє. Чув, що є чоловіком, відчував біль так само, як усї люди, а був безсильний так само, як буває інодї безпомічним цїлий загал пригноблених людий. Нагадав собі свою гостю, що вирвала його з місця, де він зріс безпечний, ситий, сильний&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ahg903wnvwgulm65ngxy1akn61t4vsu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/154</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204152</id>
    <revision>
      <id>455648</id>
      <parentid>426962</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:53:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3035" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і щасливий — завела його сюди і покинула на поталу своєї примхи.

Оглянув ся і на кінцї овиду свого серця — побачив її знову. Була мальована так само, як ті фарби людий, що вживали свого житя тільки в ночи. Була тепер богата і цїла золочена. На кінцї її шат були замерзлі останки чужого, панського житя, а якийсь неспокій і тїнь кровавих тріюмфів малювали ся на її лици так, якби вона {{errata|уама|сама}} була причиною їх смерти. Була тепер {{errata|басато|багато}} гарнїйша, хоч не така ясна і чиста, як тодї {{errata|г|у}} лїсї. Виглядала як княгиня, що по своїй волї може розсївати ласку або неласку, розкоші або муки, житє або смерть. Тїнь і сонце її двох сторін помішали ся з собою і якесь матове сьвітло обливало цїлу її появу авреолею нової, штучної тїни, що мусїла ярко яснїти під промінями золоченого сонця. Але він не міг нїяк наблизити ся до неї, нї заговорити. Вона плила собі подалеки́, верствами свого власного простору, нїби зоря овита хмарою, поважна, як львиця, принадна, як веселка, а загадочна і таємна, як місячна ніч. Він міг тільки думкою пробувати враз із нею і плисти за її срібним слїдом у розкішнїй манї свого бідного серця…

У своій задумі скотив ся по похиленій площі з горішнього сьвіта до нижнього. Летїв сьвітами без памяти і як проснув ся, зобачив, що опинив ся у якімсь великім містї.

Там він не бачив такої нужди, як по полях, бо мешканцї того міста — то були здебільшого самі мальовані люди. Тільки де не-де пересувала ся поміж ними тїнь живої, нефарбованої нужди з виглядом бідного чоловіка і та тїнь ішла собі боком улицї, здалека від панства, з очима заритими в землю.

За те було у тім містї багато високих, гарних домів і багато церквів — високих і величних&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7n3avwatdpwfc77nc2esx1zx7onyg7i</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455733</id>
      <parentid>455648</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3035" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і щасливий — завела його сюди і покинула на поталу своєї примхи.

Оглянув ся і на кінцї овиду свого серця — побачив її знову. Була мальована так само, як ті фарби людий, що вживали свого житя тільки в ночи. Була тепер богата і цїла золочена. На кінцї її шат були замерзлі останки чужого, панського житя, а якийсь неспокій і тїнь кровавих тріюмфів малювали ся на її лици так, якби вона {{errata|уама|сама}} була причиною їх смерти. Була тепер {{errata|басато|багато}} гарнїйша, хоч не така ясна і чиста, як тодї {{errata|г|у}} лїсї. Виглядала як княгиня, що по своїй волї може розсївати ласку або неласку, розкоші або муки, житє або смерть. Тїнь і сонце її двох сторін помішали ся з собою і якесь матове сьвітло обливало цїлу її появу авреолею нової, штучної тїни, що мусїла ярко яснїти під промінями золоченого сонця. Але він не міг нїяк наблизити ся до неї, нї заговорити. Вона плила собі подалеки́, верствами свого власного простору, нїби зоря овита хмарою, поважна, як львиця, принадна, як веселка, а загадочна і таємна, як місячна ніч. Він міг тільки думкою пробувати враз із нею і плисти за її срібним слїдом у розкішнїй манї свого бідного серця…

У своій задумі скотив ся по похиленій площі з горішнього сьвіта до нижнього. Летїв сьвітами без памяти і як проснув ся, зобачив, що опинив ся у якімсь великім містї.

Там він не бачив такої нужди, як по полях, бо мешканцї того міста — то були здебільшого самі мальовані люди. Тільки де не-де пересувала ся поміж ними тїнь живої, нефарбованої нужди з виглядом бідного чоловіка і та тїнь ішла собі боком улицї, здалека від панства, з очима заритими в землю.

За те було у тім містї багато високих, гарних домів і багато церквів — високих і величних&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>az3mz39kismrtvvtemk7o9bfwhsyj19</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/155</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204153</id>
    <revision>
      <id>455734</id>
      <parentid>426965</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2938" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;з-на-двору, а різьблених і золочених у серединї. У тих церквах було тепло і затишно. Хмара людий, — майже виключно бідаків, прибраних якось якби не буденно, зітхала і молила ся по тихо, а дехто дрімав або плакав. Подалеки від них ликував стрижений жрець у хмарі кадила і співів. Серце мав легке і веселе, а очи звернені в гору. Зїваючи молив ся за свою паству. Але та молитва глухла таки у стїнах великої церкви і не зносила ся навіть так високо, як хмара диму з пахучого кадила.

Він не розумів тої молитви і вийшов із церкви на улицю.

Тиняв ся по-під високий мур і заблудив на брудне подвірє якогось високого дому. Там застав якогось бідного чоловіка — обдертого — покорченого — посинїлого від нужди… Босий — на-пів нагий — розчіхрана чуприна — груди вкриті куснем розхрістаної сорочки — на грудях набожно схрещені руки, що змерзлими пальцями стискали подерту шапку.

Стояв під муром — тряс ся і плакав від зимна і отворивши рот, як голодне пташатко, видавав із грудий якийсь звук, подібний до блеяня освоєної кози. Гурма дїтий слухала того блеяня і сьміяла ся, бо їх тїшило — слухати такого дивного голосу чоловіка нїмого, вбогого і без доброго розуму. Його молитва линула в гору високо і спасала його нїму, нерозумну душу, але він чекав іще й далї блеяв, доки з вікон високого поверха не кинув йому хто завиту в папір дрібну монету, на те, щоб… уступив ся і перестав уже раз так погано блеяти.

Він почекав, аж поки не вийде з подвіря той нїмий чоловік і сам вийшов за ним. Утратив уже охоту молити ся і не знав, як має молити ся. Замітив, що те дике блеянє подібне до тої молитви, якою він, бувало, хвалив Бога у лїсї,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t4l2m1br70fnmw5rdy1suo93dd1i0hx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/156</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204154</id>
    <revision>
      <id>455735</id>
      <parentid>426966</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2912" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;перескакуючи своє похилене деревце… Та коли-б він так тепер схотїв молити ся по свому тут на подвірю того мурованого дому, то ті пусті дїти так само сьміяли би ся з нього, як із того бідного, без'язикого чоловіка, а з вікон панських хат падали би так само милостинї і виганяли би його з подвіря.

І се перший раз у своїм житю задумав ся над вартістю своєї молитви, а та думка затроювала його серце чимось таким, якби першим зерном сумнїву.

… Цїлий сьвіт сходив і не бачив нї одної доброї молитви. Відчував надмірну утому і голод і біду, а не знав порадити собі. Бачив, що люди ішли на розраду хто до матери, хто до ріднї, а він… не мав нїкого. Хотїв би був бодай в молитві найти поміч для себе, або пожалувати ся, або попросити когонебудь, а тепер і не знав, як молити ся і не мав зовсїм спокійного безпристрасного настрою — до молитви. І се перший раз відчув, що має у груди людське серце і що дуже біда чоловікови, коли воно болить і стискаєть ся з розпуки, а чоловік не знає, як помогти собі, як те живе, вибагливе серце зацитькати і втихомирити, щоби зовсїм не чути його у груди…

Сїв під муром і лагодив ся плакати, або і згинути. Се був початок каяття за якісь провини, яких він зовсїм не був сьвідомий.

А коли вже остатня людська нужда почала на добре точити його бідне серце, тодї… зобачив перед собою те саме марево, що викликало його з лїса і може чарівничою силою своєю завело його сюди. Було тепер таке гарне, як перше і мало ласкавий вигляд, якби вмисно прийшло — виратувати його з клопотів. На сам вид його — відчув іще у собі великий засіб сьвіжих сил і готов був винищити себе до останньої крови житя,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nw0nuacdqb0akkeafoig0yzan6nan5b</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/157</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204155</id>
    <revision>
      <id>455736</id>
      <parentid>426967</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2674" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;якби тільки захотїло того воно… те гарне й любе марево.

Станула перед ним і запитала лагідно:

— А деж ти, мій коханий, дївав ся? Я за тобою сходила вже цїлий сьвіт.

Видивив ся в її лице і осьмілений її близькою красою знов почув, що не має волї в собі — говорити з нею свобідно.

— Хто ти? — запитав, якби не розуміючи себе.

Засьміяла ся русалчиним сьміхом і відповіла:

— Ти ще не знаєш? То ходи — я тобі скажу.

Піднїс ся з землї такий легкий і жвавий, як тодї, коли вибирав ся з лїса на мандрівку і… пішов навманя слїдом за нею.

Повела його у якусь гарну вулицю і показала йому високий дім із ясно осьвітленими вікнами, звідки доносив ся веселий голос музики.

Його пробігла тепла струя любого дрожаня. На крилах захвату злетїв на таку височину, що міг звідтам заглянути у нутро того дому.

Була се велика саля, богато прикрашена, ясно осьвітлена, прибрана золотими сьвічниками, умаєна букетами і фестонами пахучої зеленї, насичена аромою резеди, фялки, акації, овіяна теплим духом царського кадила. В однім кутї салї були великі двері, що отвирали ся за голосом срібного дзвіночка. Всякий, кому озивав ся той дзвіночок, кидав у срібну скриню — великий золотий червінець. І зараз таки потім, нїби іскра з укритого жерела огню, сили і сьвітла — летїв по-під стелю від входових дверий аж у другий кінець салї — золотий огник і там осїдав краплиною горючої роси на листю високої пальми.

У широкій тїни тої пальми, осьвітлюваної снопом горячого сьвітла, була золота кирничка.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i11ztap0frgkp3tgf4wzpbmrrkpdsqb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/158</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204156</id>
    <revision>
      <id>455737</id>
      <parentid>426968</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3009" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Довкола кирнички росла висока папороть, що цьвітом своїм нахилювала ся у воду. Стежками, куди ходили люди, росли маленькі бадилинки такої самої папороти. Тільки, що люди чомусь топтали їх на ходу і не дали нї одній з них зацвисти так, як та одна, що обростала золоту кирничку. Та одна неначе вибуяла понад свій зріст і знати було, що вона де інакше мала рости, а де інакше мусїла зрости. Її цьвіт облїтав раз по-раз, топив ся у глибокій кирничцї і знов відростав на часок на зломаній галузцї того самого корча.

З тої кирницї люди мабуть черпали блїду розкіш. Бо що сїм хвиль — оден цьвіт папороти облїтав із галузки і падав у кирничку, а люди розбавлені чи опянїлі дивили ся тужно за ним тай собі падали його слїдом. Дорогу, куди падали ті щасливі люди, осьвічували круглі метелики сьвітла, що нїби великі, горючі сльози оплакували золотою ниткою чиїсь погаслі слїди. То з вершка пальми, нїби з невидимого клубка людських доріг капали сьвітляні великі сльози, як горючі, червоні дукати. Скочували ся по пальмовім галузю, губили ся у листю папороти, щибали з галузок цьвіти і враз із ними та з іменами тих погаслих метеликів — падали у воду. Слїди затрачували ся, а золоті сльози з нетривкими цьвітами папороти поринали на днї глибокої води.

Серединою салї, по золотом тканих килимах, похожали пари людий у шовках та аксамітах, дами з відкритими грудьми — мужчини з сіяючими очима і роздутими ніздрями. Розмовляли і веселили ся, гуляли і співали і заливаючи ся голосним розкішним сьміхом, топтали по дорозї невирослу папороть.

Якийсь солодкий чар розливав ся в цїлій салї і заманював серце пустинника таємним смаком незнаної розкоші. Він почав пянїти самим&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7ce5al07wm2dy0xouu1ljgutxdm0ywx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/159</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204157</id>
    <revision>
      <id>455738</id>
      <parentid>426969</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2542" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тільки видом. Чув, що міг зівянути, або зімлїти, але дивити ся отак байдуже — було йому годї. Арома папоротного цьвіту розливала ся по цїлім просторі і дразнила нерви чарами упоєня… У тім його лїсї — росла тьма-тьменна папороти — але йому нїколи не замануло ся — шукати там її цьвіту. А тут було якось інакше… Як коли би хто гарну лїсову природу пересадив у теплі сальони і розсїяв довкола солодку, гарну атмосферу, новий сьвіт щастя. То був живий сад, де росли цьвіти, що солодкою аромою пянять людий, гладять і скобочуть нерви, впивають душу — велять чоловікови шалїти і в сонній нетямі зривати цьвіти житя, роздїлювати його на довгі днї і на короткі хвилї…

— Ходи там… між них — сказало марево і заскоботало його своїм заманюючим словом, як принадна, золочена русалка.

— А щож я буду там робити? — запитав ся, впиваючи ся що раз більше силою незнаного чару.

Видивила ся на нього, як на нерозумну дитину і засьміяла ся веселим, вивченим сьміхом. А коли він і далї з неложною цїкавістю ждав на її відповідь — сказала коротко:

— Будемо гуляти.

Потім вичекала ще хвилину, усьміхнула ся якось чародїйно і шепнула йому щось на вухо:…

— З ким? — запитав її.

— Зі мною… зрештою — з ким схочеш… Ну… йди, постарай ся, щоби нас впустили.

— Як?

— Застукай у те віконце, там тобі скажуть.

За хвилю вернув засоромлений і зажурений та нещасливий.

— Казали принести гроші.

— Абож ти не маєш?

— Нї.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fxym1887v4exosu58bz3wsghyj0qktt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/160</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204159</id>
    <revision>
      <id>455739</id>
      <parentid>426971</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:40:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2538" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— То бувай здоров.

І хотїла покинути його. Але він біг за нею, як покинута дитина за мамою і цїлував її слїди і плакав і просив, щоби не відходила. Вона позволила відпросити свій гнїв і сказала:

— То йди по гроші.

— Деж минї йти? — запитав безрадний.

— Де хочеш… до дому.

— Я не маю дому.

— А звідки ти?

— З лїса.

— То біжи найкоротшою дорогою і приноси. Не бав ся — я зачекаю.

Відобрала від нього присягу, що вже більше не здурить її і не прогнївить і буде слухати, що́ вона йому скаже, а на довершенє присяги дала поцїлувати йому рубець своєї шати з такої тканини, як рожева хмарка. Потім погладила його голову дрібною рукою з теплого шовку і сказала солодко:

— Я не знала, що ти такий дурненький. Йди і не бав ся і слухай мене, а то покину тебе і вже не дам перепросити ся.

Він не тямив уже зовсїм про себе. Був у зенїтї якогось дивного горячкового упоєня. Дізнавав такого вражіня, що срібна зірка овита шовковою хмаркою зійшла з неба і позволяє йому дивити ся на себе і взяти себе в руки. Розкішне сяєво тої зірки осьвітило його чарівним блиском і гріло його іскрою горячої розкоші. Був тепер сильний, як Самсон і сьмілий, як лев і безмилосерний, як сам чорний бог смерти. Готов був вичерпати всї свої сили, щоби тільки заслужити собі на ласку… того золотого і всесильного марева, яке відобрало йому розум і волю і вело його з країни мук, нужди і сьмітя у незнаний обіцяний сьвіт палкого кохання.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t4x6dj1zew21d3rgdryy2nwujhiriyu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/161</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204160</id>
    <revision>
      <id>455649</id>
      <parentid>426972</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:57:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2701" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зігнув в обруч свою чудесну палицю, оперезав ся нею поздовж свого тїла, вплїв ся в неї, як вуж і пігнав як вітер, покотив ся битою дорогою, як сухий бурян.

За кілька хвиль він був уже у своїм лїсї за межею похиленого деревня. Біг так бистро, як чорна зараза і ступав ногами так твердо, аж земля гудїла, а топтана трава колола ся і зїлє зацвиле кервавило ся від чорного болю смерти. Прибіг до своєї сосни, вхопив руками її грубий пень і почав термосити. Деревина тільки зашуміла сонним галузєм.

— Треба минї гроший! — сказав сердито і далї тряс сосною з цїлої сили, аж земля довкола нього стогнала.

Пробуджене галузє ще дужше зашелестїло, а тонке верховіттє нахилило ся до самого долу і прикрило своїми теплими раменами його голову, якби хотїло спамятати його. Пристанув на часок, отер із чола грубий піт, відсапнув і відпочав трошки, озираючи ся поквапно довкола себе. Недалеко нього стояло золоте марево і кивало на нього, щоби квапив ся зі своєю Геростратовою роботою.

— Бий її! рубай її! — кричало заєдно марево і доганяло йому завзятя й сили, як злющий ангел руїни.

Вчіпив ся пазурами за соснову кору, а зубами почав гризти при самій землї. На прорубі соснового нутра найшов дрібні перли застилої живицї.

— Маю гроші! — крикнув урадуваний і взяв до рук кілька дрібненьких срібних монет.

— То мало, мало! рубай її, рубай! — кричало здалека золоте марево і як чорний демон всесьвітньої заглади підбурювало його пекольні інстинкти — будило несамовиту охоту — нищити і руйнувати.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qf43nza18lcxg46vcxo3xal7qlz379l</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455740</id>
      <parentid>455649</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:41:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2701" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зігнув в обруч свою чудесну палицю, оперезав ся нею поздовж свого тїла, вплїв ся в неї, як вуж і пігнав як вітер, покотив ся битою дорогою, як сухий бурян.

За кілька хвиль він був уже у своїм лїсї за межею похиленого деревня. Біг так бистро, як чорна зараза і ступав ногами так твердо, аж земля гудїла, а топтана трава колола ся і зїлє зацвиле кервавило ся від чорного болю смерти. Прибіг до своєї сосни, вхопив руками її грубий пень і почав термосити. Деревина тільки зашуміла сонним галузєм.

— Треба минї гроший! — сказав сердито і далї тряс сосною з цїлої сили, аж земля довкола нього стогнала.

Пробуджене галузє ще дужше зашелестїло, а тонке верховіттє нахилило ся до самого долу і прикрило своїми теплими раменами його голову, якби хотїло спамятати його. Пристанув на часок, отер із чола грубий піт, відсапнув і відпочав трошки, озираючи ся поквапно довкола себе. Недалеко нього стояло золоте марево і кивало на нього, щоби квапив ся зі своєю Геростратовою роботою.

— Бий її! рубай її! — кричало заєдно марево і доганяло йому завзятя й сили, як злющий ангел руїни.

Вчіпив ся пазурами за соснову кору, а зубами почав гризти при самій землї. На прорубі соснового нутра найшов дрібні перли застилої живицї.

— Маю гроші! — крикнув урадуваний і взяв до рук кілька дрібненьких срібних монет.

— То мало, мало! рубай її, рубай! — кричало здалека золоте марево і як чорний демон всесьвітньої заглади підбурювало його пекольні інстинкти — будило несамовиту охоту — нищити і руйнувати.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kcnfrutpii8jcpwk93mr2q4dg8hhi99</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/162</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204161</id>
    <revision>
      <id>455650</id>
      <parentid>426973</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:58:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2817" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;На вид срібних гроший заіскрили ся його очи, а слова його гарної поводаторки по сьвітї бурили у ньому пристрасний наліг до богацтва — слїпе бажанє вживаня… розкоші.

Побіг, як несамовитий, над ріку, виломав великий камінь і жбурнув ним із цїлої сили у грошевите дерево. Обчімхав кору на цїлій соснї і сам пень у багатьох місцях зранив. Деревина захитала ся у своїм корінї і подала ся у своїй основі. З-за облупленої кори посипали ся срібні гроші. Золоте марево забігло сосну з другогу боку і почало їх збирати.

Дав ся чути перший стон і зранена сосна промовила:

— Ой не добре робиш, мій сину.

Не розумів, що́ значить те слово, але задрожав, як учув жалїсні слова докору. Не чув нїколи, як промовляє мати до своєї дитини — і з цїлої материної мови ще й тепер не розумів нї єдиного слова.

А сосна говорила далї сумним стишеним голосом:

— Я зродила тебе у сьвітї і занесла тебе зі сьвіта у далекий лїс, щоб ти нїколи не знав того сьвіта, щоби ти не знав журби і був щасливий. І я просила Бога, щоби я могла ще довго-довго дивити ся на тебе, моя бідна дитино. І Бог вислухав мене і перемінив мене в сосну і довкола мене розсїяв тепле повітрє і дав минї добру воду і гарним зїлєм обсипав. І я годувала тебе своїми грудьми і цїлий вік дивила ся на тебе і ти ріс і жив здоровий і не бідував так, як я колись бідувала у сьвітї. І ти був добрий у мене і я не гадала, що ти покинеш мене. А ти, дитино, пішов геть від мене, а я вянула і сохла з жалю і з туги за тобою, мій сину, бо я гадала, що ти повернеш. І ти вернув ся… віку мене збавити, бо ти злакомив ся на ту {{sp|Спокусу}}…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d9lov2eobc8pxn4s44uh5zs9a3dry5q</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455741</id>
      <parentid>455650</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:41:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2817" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;На вид срібних гроший заіскрили ся його очи, а слова його гарної поводаторки по сьвітї бурили у ньому пристрасний наліг до богацтва — слїпе бажанє вживаня… розкоші.

Побіг, як несамовитий, над ріку, виломав великий камінь і жбурнув ним із цїлої сили у грошевите дерево. Обчімхав кору на цїлій соснї і сам пень у багатьох місцях зранив. Деревина захитала ся у своїм корінї і подала ся у своїй основі. З-за облупленої кори посипали ся срібні гроші. Золоте марево забігло сосну з другогу боку і почало їх збирати.

Дав ся чути перший стон і зранена сосна промовила:

— Ой не добре робиш, мій сину.

Не розумів, що́ значить те слово, але задрожав, як учув жалїсні слова докору. Не чув нїколи, як промовляє мати до своєї дитини — і з цїлої материної мови ще й тепер не розумів нї єдиного слова.

А сосна говорила далї сумним стишеним голосом:

— Я зродила тебе у сьвітї і занесла тебе зі сьвіта у далекий лїс, щоб ти нїколи не знав того сьвіта, щоби ти не знав журби і був щасливий. І я просила Бога, щоби я могла ще довго-довго дивити ся на тебе, моя бідна дитино. І Бог вислухав мене і перемінив мене в сосну і довкола мене розсїяв тепле повітрє і дав минї добру воду і гарним зїлєм обсипав. І я годувала тебе своїми грудьми і цїлий вік дивила ся на тебе і ти ріс і жив здоровий і не бідував так, як я колись бідувала у сьвітї. І ти був добрий у мене і я не гадала, що ти покинеш мене. А ти, дитино, пішов геть від мене, а я вянула і сохла з жалю і з туги за тобою, мій сину, бо я гадала, що ти повернеш. І ти вернув ся… віку мене збавити, бо ти злакомив ся на ту {{sp|Спокусу}}…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>99p3kux02mm2mu2hv3moqz47olxkwiy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/163</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204162</id>
    <revision>
      <id>455748</id>
      <parentid>426974</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2692" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Бреше! бреше стара відьма! — крикнула ображена Спокуса і добираючи ся за грішми до глибокого коріня сосни, сверкнула на свого коханця роз'іскреними очима.

— Бий її, стару нужду! рубай її, най дає гроші!

А він не мав уже розваги, щоби обстати за честь і житє своєї матери.

Побіг іще раз над річку та відломив кусень скали. Був цїлий запінений, як розлючений зьвір, а очи в нього горіли несамовитим огнем дикого божевілля, як у посатанїлого убийника. Палкими очима пожерав своє гарне марево, а язиком злизував солодку піну зі спалених уст.

— Давай гроші! — крикнули нараз обоє, мовби не своїм голосом.

І він із цїлої сили вдарив сосну скалою.

Сосна застогнала ще раз глибоким стоном над вухом дикого пустинника і повалила ся на землю, купаючи свій зелений, подрапаний вершок у синїх водах журкітливої річки. А падаючи цїлим своїм тягарем, розторощила собою золоте марево, з якого поляла ся на місци чорна мазь… Зависна любов материного серця зломила рафіновану любов Спокуси і її грішне післанництво.

З серця убитої сосни потекла чорна кров і накапала убийникови на руку, як круглі, великі червінцї.

— Маю гроші! — сказав, негамуючи ся у своїй несамовитій радости.

Оглянув ся за своїм маревом і… знайшов тільки з нього золочену луску і білило. Поцїлував шату і шукав лиця принадної покійницї. Припав устами до тої мази, що текла цїлим чорним потоком і пив ту чорну смолу, як яку розкіш сьвітого щастя. Поваляв собі уста й руки, а по лицях спливали йому гіркі сльози і тиснули ся&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l4hrdepn01xa4okuw1ccrjffj3sa9u7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/164</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204163</id>
    <revision>
      <id>455749</id>
      <parentid>426975</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2824" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;до губи і він чув у губі смак своєї власної жовчі.

Отямив ся поволи і пішов до річки умити ся. Побачив ся в зеркалї води і не пізнав себе. Був сивий, як голуб і старий та поморщений, як гриб. За цїле столїтє, що прожив під сосною, був дитиною, а за десятину віку, що збавив на мандрівцї по сьвітї, — постарів ся, як дїд. Задумав ся і став плакати. За хвилину притекла у потік кров із сосни і зафарбувала воду червоною кровю.

Він пішов трохи далї горі рікою. Але й тут вода була чорна. З-під золотих шат страченого марева витїкала раз-по-раз чорна мазь, спливала до річки, зачорнила і затроїла воду того живого потічка.

У водах лїсної річки не міг змити слїдів крови. Зажурив ся і заплакав. Рісні сльози жалю й болю спливали по його лици, як богата роса і… чорні пятна мази і крови змивали ся самі з себе. Де-далї чорна мазь уступала зовсїм із його обличча, а слїди соснової крови всякали йому у шкіру і пятнували його нестертими хоч і незначними для чужого ока слїдами… убийника. Був тепер цїлим чоловіком. Учув новий біль голоду і втому і за тим новим почуванєм давний біль забував ся, а сльози засихали самі з себе на заплаканих очах.

Вернув на своє місце, де зріс і виховав ся і хотїв щось з'їсти, чимось занести ся. Вкусив соку з самого серця сосни, а той сок плив йому далї по лици і по руках, як його власна людська кров. Чув, що троїть ся нею.

Був тепер у новій людській розпуцї. Мав у руках гроші, а був бідний, як Лазар або той, хто не знає, що зробити з грішми. Його душа була насякла мазею з того марева, яке збавило його спокою, а заражена трійлом сьвітової поганї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e646j8i9uczqiy2tip9nuzllo02ec2g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/165</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204164</id>
    <revision>
      <id>455651</id>
      <parentid>426976</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T15:00:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2866" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;втратила колишню свою неповинність. Його тягло тепер іти ген звідси — у далекий сьвіт на мандрівку і гинути там із голоду та грижі і ще далї вязнути у тій мази і втопити ся в нїй.

Ішов дорогою шукати тїни своєї розкішної Спокуси і плакав, а на те місце, де лежала сосна, збавлена його руками, не сьмів і не хотїв навіть оглядати ся.

Ішов у далекий сьвіт по якійсь стрімкій збочі все далї в гору і в гору — висше і висше. А червінцї розсипали ся по трудній дорозї і котили ся знов у низ. Тодї він мусїв збігати на долину, шукав їх і збирав у жменю. А за кождий раз що оден віднайде, то сїм нових згубить. Але таки нїс їх у гору з собою — у далекий сьвіт. І хоча гірко було йому жити, таки чув се і готов був плакати, що ще не нажив ся. Ішов глибокими снїгами — то знов бродив крізь засипи горячих пісків у пустинї, раз згорблений, скорчений і змерзлий — то знов охлялий — зіпрілий від спеки і втоми. А скоро нї надмірна студїнь, анї надмірна жара не вялили його житя, тодї… червінцї за багато важили у жменї. Він готов був пустити з рук хоч би й останнїй гріш, щоби тільки якимнебудь способом надгородити собі трудну і нудну мандрівку. А як не ставало червінцїв, то готов був тратити хочби й свою кров — скидати її крапля за краплею — щоб тільки лекше було йти.

І так ішов цїле житє своє все далї і далї, по стрімкій дорозї все висше і висше… Нарештї
{{StrRepChars|4}}
пробудив ся.

Протер заспані очи і з першого просоня аж відітхнув лекше, що та трудна мандрівка… то був тільки сон.... Потім жалував, що він не на сьвітї і неначе чув у собі, що давня цїкавість за сьвітом усе ще не покидає його.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g7y0xqf1ekpepvxhx1wtsuwzjbxc01t</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455750</id>
      <parentid>455651</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2866" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;втратила колишню свою неповинність. Його тягло тепер іти ген звідси — у далекий сьвіт на мандрівку і гинути там із голоду та грижі і ще далї вязнути у тій мази і втопити ся в нїй.

Ішов дорогою шукати тїни своєї розкішної Спокуси і плакав, а на те місце, де лежала сосна, збавлена його руками, не сьмів і не хотїв навіть оглядати ся.

Ішов у далекий сьвіт по якійсь стрімкій збочі все далї в гору і в гору — висше і висше. А червінцї розсипали ся по трудній дорозї і котили ся знов у низ. Тодї він мусїв збігати на долину, шукав їх і збирав у жменю. А за кождий раз що оден віднайде, то сїм нових згубить. Але таки нїс їх у гору з собою — у далекий сьвіт. І хоча гірко було йому жити, таки чув се і готов був плакати, що ще не нажив ся. Ішов глибокими снїгами — то знов бродив крізь засипи горячих пісків у пустинї, раз згорблений, скорчений і змерзлий — то знов охлялий — зіпрілий від спеки і втоми. А скоро нї надмірна студїнь, анї надмірна жара не вялили його житя, тодї… червінцї за багато важили у жменї. Він готов був пустити з рук хоч би й останнїй гріш, щоби тільки якимнебудь способом надгородити собі трудну і нудну мандрівку. А як не ставало червінцїв, то готов був тратити хочби й свою кров — скидати її крапля за краплею — щоб тільки лекше було йти.

І так ішов цїле житє своє все далї і далї, по стрімкій дорозї все висше і висше… Нарештї
{{StrRepChars|4}}
пробудив ся.

Протер заспані очи і з першого просоня аж відітхнув лекше, що та трудна мандрівка… то був тільки сон.... Потім жалував, що він не на сьвітї і неначе чув у собі, що давня цїкавість за сьвітом усе ще не покидає його.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ha1iyd1lp5eao9gwduwt0fi02lptkyb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/166</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204165</id>
    <revision>
      <id>455751</id>
      <parentid>427930</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:56:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2267" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Потім пішов до річки умити очи, заклеєні тяжким, томлячим сном. Побачив себе в зеркалї води і зрадїв. Був далї дитиною — таким, як учора. Тільки на його лицї відбивав ся страх після що-лиш перебутого сну, який мав він перший раз у своїм житю.

Щасливий та впевнений за себе пішов знов на границю свого маленького сьвіта і перескакуючи деревце там і назад молив ся по свому: „То Тобі, Боже — то минї, Боже!“ Така молитва {{sp|вистарчала}} тепер зовсїм для нього і для його думок і для всїх його бажань та потреб. І вже не тягнуло його так дуже — заглядати поза межі свого сьвіта.

Потім прийшов до своєї сосни. Вона стояла на своїм місци черства і здорова, богата, зелена й пахуча, як було. Обняв руками її від'земок і пригортав до себе та цїлував її — ту чудесну сосну — добру свою матїр. І як добра, розжалена дитина… плакав, якби прирікав соснї, що не кине її нїколи.

А сосна нахилила ся до самої землї і мягким галузєм утирала його заплакані очи. І коли він небавом спав у її тїни, як дитина в ногах матери, вона зазеленїла ся ще краще і заплакала пахучою росою радісних слїз, що у сьвітлї соняшних промінїв плили з серця щасливої матери.
{{dhr}}
''Г. 24 грудня, 1900.''


[[Файл:Орнамент з книг накладом Українсько-руської видавничої спілки - 053.jpg|70px|безрамки|центр]]&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jk9zd5to4i68y0uata9xc5bkjdhzro6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/138</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204271</id>
    <revision>
      <id>455646</id>
      <parentid>427252</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:43:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2044" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|Така… дурна справа.}}}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
Було вже досить пізно в ночи, а він усе ще сидїв при столї над купою актів, читав і слїпав, думав і злостив ся, курив одно циґаро по другім і спльовував на бік із пересердя, і знов сердив ся.

— Чорт бери таку дурну справу! Борони, та не знати як? Доказ провини наглядний. Ще й сам нинї майже признав ся при конфронтації. Шкода, що пан комісар, а в таких справах тратить голову, як малий дїтвак. І що тепер буде? Сьміх тай годї: пан комісар і капелюшкова панна Кася. Опінїя загалу назве його ошуканцем, негоноровим, і конець. Хто трошки має серця, мусить так сказати. Та йому то якби не в голові. Ти борони його, бо мусиш. Просив: „Колєґо — каже — ратуй, бо… знаєш… скандал, а я маю небавом женити ся…“ — Не штука — ратуй, але як?

Викинув циґаро через вікно, сплюнув іще раз замашисто і заложивши руки в кишенї, почав ходити по хатї від стола до дверий, від стїни до стїни здовж і в поперек.

Пан меценас такий нинї роздратований, що все йому не по нутру. Тїсно йому і нудно. Його дотеперішня адвокатська робітня немила йому тепер. Якби так не ніч, він готов таки зараз оглянути ся за иньшим&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jd30hnnhdfk71ssf88clwfjjfgtwgq6</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455698</id>
      <parentid>455646</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:36:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2044" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|Така… дурна справа.}}}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
Було вже досить пізно в ночи, а він усе ще сидїв при столї над купою актів, читав і слїпав, думав і злостив ся, курив одно циґаро по другім і спльовував на бік із пересердя, і знов сердив ся.

— Чорт бери таку дурну справу! Борони, та не знати як? Доказ провини наглядний. Ще й сам нинї майже признав ся при конфронтації. Шкода, що пан комісар, а в таких справах тратить голову, як малий дїтвак. І що тепер буде? Сьміх тай годї: пан комісар і капелюшкова панна Кася. Опінїя загалу назве його ошуканцем, негоноровим, і конець. Хто трошки має серця, мусить так сказати. Та йому то якби не в голові. Ти борони його, бо мусиш. Просив: „Колєґо — каже — ратуй, бо… знаєш… скандал, а я маю небавом женити ся…“ — Не штука — ратуй, але як?

Викинув циґаро через вікно, сплюнув іще раз замашисто і заложивши руки в кишенї, почав ходити по хатї від стола до дверий, від стїни до стїни здовж і в поперек.

Пан меценас такий нинї роздратований, що все йому не по нутру. Тїсно йому і нудно. Його дотеперішня адвокатська робітня немила йому тепер. Якби так не ніч, він готов таки зараз оглянути ся за иньшим&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>smhm4erj5s5nu4k7v527cr9s333qami</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/139</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204272</id>
    <revision>
      <id>455699</id>
      <parentid>427256</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:36:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3013" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;помешканєм. Шафа, софа, етажерка, нема навіть куди перейти ся. Таки нїде не було йому так добре, як у тій маленькій хатцї там на селї, де він проживав реконвалєсцентом. Гарні були часи. Приходив до здоровля і почував себе лїпше, нїж зовсїм здоровий чоловік, що нїколи не хорував. Коби то так можна бути здоровим, а відтак не хорувавши від разу стати реконвалєсцентом таким, як тодї! Гарні мав ферії, довше як півроку, від Різдва аж до осени. Мав свою хатину, невеличку, але гарну, з вікнами до саду і всякими вигодами. Добре було: хотїв, то лежав, а нї, то ходив або читав, писав навіть тодї свій дневник і славословив у нїм тих, що його доглядали. І їв самі найлїпші річи, що душа забагла, звичайно — реконвалєсцент. Добра була дієта на селї. Вона сама нераз приносила йому страву і розпитувала про його здоровлє. Раз навіть поцїлував її в руку, такий вдячний був, що не забуває про реконвалєсцента. А її як би хто на сто коний посадив, така була рада, що поцїлував її „юрист“. Як то вона звала ся? Ага, панна Біня. Добре було. То ра́з була люба хатина. І нїчого в нїй не було, лише ліжко, стіл, два крісла, зеркало на стїнї. І ще стояв у кутї якийсь мебель. Та годї вже нинї нагадати, — давні часи! А отсе що? Така погана комната, що годї витримати. Шкода, що в містї і нїби рахуєть ся на панській вулицї…

Та по що те все нагадуєть ся?… Протягнув ся на софі і старав ся нїчого вже більше не думати. Коли-ж бо твердо лежати, софа за коротка, а під головою за низько. Мусить собі купити иньшу, отоману.

І він уже спокійний, так, що ось-ось засне. Де там! Дурна справа сушить голову. Завтра його оборонна мова. Що́ властиво говорити? Адже-ж годї крутити, як швець шкірою і з чорного робити&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pg2rfmm1amcnsdoesod3ngxhf6wxyr0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/140</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204274</id>
    <revision>
      <id>455700</id>
      <parentid>427259</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:36:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2791" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;біле. Блямаж. Але від чого-ж параґраф? Ключка в горі і така сама зі споду. Можна якось оминути, обернути, інтерпретувати по свойому. А як би так: сама його тягнула, спокусила, пан комісар не винен… Ану…

Пан меценас зірвав ся з лежанки, радий новому помислови. Знов сїдає при столї, нипає у відписї акту обжалованя і щось зачинає писати: „Панове!…“ Ну, що далї? „Зваживши, що параґраф… цивільного закона…“ Нї, нїчого з параґрафами не зачинати! Най собі судія зачинає таким оклепаним вступом. Судія pro, оборонець contra — так мусить бути, а прокуратор не має „дару слова“. Перед розправою кланяють ся на добрий день, при розправі сварять ся, а вечером у касинї витають ся дуже сердешно. „Ге-ге“ — каже один одному. Формальність… Знають ся, як лисі конї. Шкода часу — і всї три, а пан комісар четвертий, сїдають до карт.

— Нї, не так! Лїпше кілька софізматів, а відтак апелювати до серця…

„Панове! Любов — чутє велике, сьвяте, могутнє. Любов — се наркотик, се гіркий бальсам або солодка отруя. Та всякий, мої панове, розуміє любов по свойому: інакше в теорії, інакше у практицї. Вже Плятон…“ Ну, що зробив Плятон?…

— Ет, чорт бери таку справу! Два слова годї склеїти до купи. Хоч він комісар, але мушу сказати, що дурень. Не лїпше то було полагодити справу по доброму? По що було розбабрувати? Дївчина дурна, була би пристала на щобудь. Кошти алїментації, ну, нехай там, про гроші байдуже. Куку в руку і була би сидїла тихо. А то — гарно почало ся, а як скінчить ся? „Колєґо… роби, як знаєш, крути, ратуй, бо… скандал…“ Іронїя! „Ратуй!“ Але як?{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gw959ja19swhc4b68o0arc6d8xy3jkq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/141</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204275</id>
    <revision>
      <id>455647</id>
      <parentid>427260</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:47:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3071" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І знов став ходити по хатї, думати, сердити ся. Треба якось робити, коли раз підняв ся оборони. Годї було відмовити, бо — скандал. Оборонити, се також щось варте. От як тодї той хлоп цїлував йому руки, до ніг падав… „Паноньку — казав — батьку! Ви минї випроцесували мій ґрунт від Жида. Я, позвольте, в ґазети вас пущу. Най вам Пан-Біг заплатить, бо я… Бігме не маю…“ Ну, та що хлоп — бідний. За те пішла рекляма. А запла́ти досить від панів. Всуне в руку залїплену коверту, ще й кланяєть ся за ласку. „Добрий — каже — адвокат!“ А сим разом і про запла́ту байдуже. Не возьму нїчого, бо то пан комісар, товариш іще зі шкільної лавки і партнер від зеленого столика. Хиба там… „скромне снїданє“ і може в презентї щось капне. Та коби лиш оборонити! Комісар із радости часом дуже неуважно й розсїяно грає в касинї… От сатисфакія.

І знов запалив циґаро. Станув при вікнї і вдивляв ся в далекий сьвіт лїтньої ночи. „Сама тягнула“… комісар вільний… Які чудові ті лїтні ночи… Такі й тодї були, як пан меценас був реконвалєсцентом. Уже міг виходити зі своєї хати і теплими вечерами ходив по садї, виспівував тихенько щось собі під носом. А з росою далеко чути. Може й зачула панна Біня і вже на другу ніч було її вікно відчинене. Підійшов близше. Вихилила ся з вікна і вогкими очима шукала по саду реконвалєсцента. Розмовляли тихенько так собі… до місяця… І вона була сто разів краща, як у день… тодї до місяця. Тїшила ся, що він здоров, що вільно йому вже виходити. Тільки бояла ся, щоби не перестудив ся, бо — звичайно, що реконвалєсцент. Потім то вже не мали про що говорити і так лише стояли проти себе — вона у себе в кімнатї, а він у траві. Ті хвилї мовчаня навели на душу нову думку. Він чогось закаш-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ka23slv5sxa6nz6ewqquz9r1jz5hgpt</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455701</id>
      <parentid>455647</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:36:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3071" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І знов став ходити по хатї, думати, сердити ся. Треба якось робити, коли раз підняв ся оборони. Годї було відмовити, бо — скандал. Оборонити, се також щось варте. От як тодї той хлоп цїлував йому руки, до ніг падав… „Паноньку — казав — батьку! Ви минї випроцесували мій ґрунт від Жида. Я, позвольте, в ґазети вас пущу. Най вам Пан-Біг заплатить, бо я… Бігме не маю…“ Ну, та що хлоп — бідний. За те пішла рекляма. А запла́ти досить від панів. Всуне в руку залїплену коверту, ще й кланяєть ся за ласку. „Добрий — каже — адвокат!“ А сим разом і про запла́ту байдуже. Не возьму нїчого, бо то пан комісар, товариш іще зі шкільної лавки і партнер від зеленого столика. Хиба там… „скромне снїданє“ і може в презентї щось капне. Та коби лиш оборонити! Комісар із радости часом дуже неуважно й розсїяно грає в касинї… От сатисфакія.

І знов запалив циґаро. Станув при вікнї і вдивляв ся в далекий сьвіт лїтньої ночи. „Сама тягнула“… комісар вільний… Які чудові ті лїтні ночи… Такі й тодї були, як пан меценас був реконвалєсцентом. Уже міг виходити зі своєї хати і теплими вечерами ходив по садї, виспівував тихенько щось собі під носом. А з росою далеко чути. Може й зачула панна Біня і вже на другу ніч було її вікно відчинене. Підійшов близше. Вихилила ся з вікна і вогкими очима шукала по саду реконвалєсцента. Розмовляли тихенько так собі… до місяця… І вона була сто разів краща, як у день… тодї до місяця. Тїшила ся, що він здоров, що вільно йому вже виходити. Тільки бояла ся, щоби не перестудив ся, бо — звичайно, що реконвалєсцент. Потім то вже не мали про що говорити і так лише стояли проти себе — вона у себе в кімнатї, а він у траві. Ті хвилї мовчаня навели на душу нову думку. Він чогось закаш-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ss9qqbz1ymrjfhgmixs94a5vcgvinut</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/142</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204276</id>
    <revision>
      <id>455702</id>
      <parentid>427261</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:36:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2951" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ляв, а вона пожалувала його. Опер ся о вікно і зробив такий рух, неначе-б хотїв дістати ся до середини кімнати. І знов позїхнув, якби з невиспаня. Глянув у її палкі очи і бачив видуті ніздрі, розхилені уста, чув прискорений віддих молодої груди. Витягнув руку так собі, мимоволї, і небавом сидїв уже на вікнї. Одна хвилина — і чоловік тратить розум, забуває мораль і губить честь неповинної душі і долю безталанної людини. А вона… бояла ся лишень, щоби хто не побачив…

— І нїчого не було, — сказав голосно до себе. — Ще й помогло. Минула ся моя хороба…

— Худоба! — відказав із росою брехливий відгомін.

А він випулив очи і видивив ся, неначе злякав ся, що се може хтось схований бризнув йому в очи таке сьміле слово. Але не було нїкого нїде. Край неба займав ся ранїшньою зорею. Він уже спокійний. Думав довго, але видумав: не було обмани, сама кликала, тягнула. Вже знає, що має говорити. Цїла мова зродила ся від разу в його голові. Без приготованя він найлїпше говорить. За́горяча набирає фантазії, орієнтуєть ся в ситуації замотаної справи, за кождим словом попадає у що раз то більший розпал і говорить складно, сьміло, переконуючо. Мова виголошена з потрібним патосом справляє нечуваний ефект. Люди не зважають, що́ говорить, лише я́к говорить. Того йому й треба. Кінчить, виходить і не вертає більше до салї засїдань. Приходить обжалований — увільнений, радий і дякує йому за оборону. Та коби то і сим разом так було! Мусить бути. Комісар не винен.

Пан меценас лягає на хвилину передрімати ся, щоб лїпше уложив ся в голові хід думок. А рано надїває чорний анґлєз і йде до суду на розправу. Буде говорити, що́ знає, боронити, ну,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>a3bfn4wjcnedcem9w23v3vfg36jvkvr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/130</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204280</id>
    <revision>
      <id>455685</id>
      <parentid>427267</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1936" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|{{sp|По дороз}}ї.}}}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
У возї, що їхав зі Львова до Черновець, сидїло на лавках повно людий. Цїлу першу передїлку займали колишнї буковинські еміґранти, що вертали на родину, одні з Америки, другі від роботи у Прусах — у третїй сидїли два Жиди і якийсь дрібний шляхтич із хорою селянкою, що вертала зі шпиталю, — а в серединї два якісь панки — один у чоботях, у шапцї, з хусткою на плечах, другий в капелюсї, в кальошах, із цвікером на носї — зелїзничий будник у синїм мундурі з жінкою, і ще було місце на дві особи. Заки поїзд рушив, влїзли до купе́ два селяне в кожухах. — Старий, сивий ґазда з люлькою в зубах, із виглядом присяжного або десятника, сїв між Жидів, а другий, молодший в дуже полатанім кожусї, з сумними очима і з парою полатаних на запятках черевиків меньших, нїж його нога — з дїрами на пальцях і без натягачки — примістив ся в середній перегородцї напротив того панка, що у цвікері.

Один із „Американцїв“ отворив вікно у своїй передїлцї. Будник почав сварити ся.

— Замкнути! бо є „цуг“.

— Нема цуґу, всї решта вікон заперті.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nqap9xirxc5mj2ve7wheofp6hx36210</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/131</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204281</id>
    <revision>
      <id>455686</id>
      <parentid>427312</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2476" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Ruhig! — крикнув будник — ти, смаркачу знаєш, що́ то є цуґ?! Замкни вікно — чуєш! бо як піду там до тебе…

Будник устав із лавки і визьвірив своє грізне лище, у той бік, де сидїв „смаркач“.

Американець замкнув вікно. Коротка сварка заняла увагу подорожних.

— Тамтого місяця — почав будник, — як я їхав, то одну „кобіту“ гет покрутило.

— Бо може був цуґ, але тут не було цуґу — дразнив ся ще далї Американець із другої передїлки.

— Halts Maul! — закомендерував будник.

— Цуґ, то нещістє, — докинула його жінка. — Я через цуґ дитину поховала.

— А я шість лїт у шпита́лю лежьив — сказав тихим голосом молодий селянин у подертім кожусї.

— Цуґ, то zabóјstwo, proszę państwa — сказав знов будник.

— Але як вікна лише з одного боку отворені, то нема цуґу — доказував свого завзятий „Американець“ — підсьміхаючи ся заєдно з вдоволенєм.

Будник змірив його ще раз очима, цмокнув губами, тупнув ногою, звернув лице {{errata|де|до}} свого сусїда і зовсїм перестав дивити ся у той бік, де сидїв його суперник.

— Адже можна дивити ся і крізь замкнене вікно — озвав ся панок із хусткою на плечах.

— Але коли пурцель такий цїкавий, то купи собі другу клясу, повісь ся на кілок і будеш з гори дивити ся на цїлий сьвіт — традував розгорячений будник.

— Ładny widok — сказав сам про себе панок у чоботях.

Подорожні, не виключаючи „Американця“, засьміяли ся голосним, нескладним сьміхом, а тим&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g49ffvlk2r7kjc0scvvv2r33vx2ffet</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/132</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204282</id>
    <revision>
      <id>455687</id>
      <parentid>427271</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2812" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;часом поїзд рушив із місця. Дехто перехрестив ся. Сьвітовий „Американець“ добув „спеціяльні“ пруські циґара, як казав, двацять фенїґів за цїлу „рольку“ і почастував ними у передїлцї своїх кумпанів, і крім них іще з другої передїлки будника і того панка в чоботьох.

— То або до файки, або таки так. Прошу.

Між незгідливими пасажирами настав тепер якийсь сердечнїйший настрій. Сусїди починали з собою розмову, дехто їв, дехто знов курив або дрімав із нудів.

Панок у цвікері почав приглядати ся свому vis-a-vis у полатанім кожусї: спер ся цїлий на палицї, до долїшньої губи мав прилїплений недогарок із папіроски, а сумними, вибалушеними очима з червоними обвідками водив тупо довкола себе, нахиляв голову низько на груди, то знов випростовував ся і коли-не-коли глухо постогнував.

— Далеко їдете? — запитав його той панок у цвікері.

— До Коломиї.

— Ви хорі?

Потакнув головою, якби довге говоренє мучило його. Підвів очи, спущені до долу і нїби ласим зором водив по пасажирах, що так завзято курили дешеві, пруські циґара. Панок добув папіросницю, закурив сам одно циґаретко, а другим почастував свого сусїда. Зігнув голову на знак подяки, взяв даровану папіроску в дрожачі пальцї, потім відоймив недогарок від губи, сягнув за пазуху, добув звідтам чорну, як земля, хустинку і розвязав один вузлик, де було повно недокурених кусничків із папіросок. Можна було догадувати ся, що він те добро позбир́ав на улицї. Недогарок сховав, а сьвіжу папіроску закурив. Пакнув кілька разів, потім плюнув на пальцї, задусив недопалену папіроску і сховав у кишеню.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j2cm2uk4alkljmh2x7t6ul2tkl58qwe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/133</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204286</id>
    <revision>
      <id>455688</id>
      <parentid>427276</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2590" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Піднїс кашкет із коротко обстриженої голови і великими, сумними очима водив довкола себе. Потім добув із кожуха кусень чорного хлїба та вкусив трохи, а решту сховав. Знов посмотрив руками зболїлі крижі і ноги і став наново обшукувати свої кишенї. Потім виймив знов задушену папіроску, пакнув кілька разів і знов так само задусив та сховав до кишенї.

— Зі шпиталю їдете?

Кивнув головою.

— Довго вже хоруєте?

— Шість лїт — відказав із жалем.

— З чогож вам таке пішло?

Помовчав трохи, потім розговорив ся поволи.

— То ще, як я в девєтьдесєтім і четвертім служив у війську в Перемишлї тай був такий капітан — він уже тепер у землї — тай як ми маширували, а він загнав нас у ріку, а то — манебра — сквар — кождий був горячий тай штирох таки на місци впало, а я…

Махнув рукою тай не доказав.

— А у Львові ви довго були?

— Тепер одинайцять місяцїв. Ая. Та я впоминав сє, аби минї заплатили за моє здоровлє — тай аби мє приймили до фінділїдів&lt;ref&gt;Інвалїдів.&lt;/ref&gt;, бо я працувати не годен, а вони казали: ти си напитав слабости вже десь потім, як із войська вийшов. А я нїби то маю сьвідків, тих, що зо мнов служили, але… ци я там так документно знаю, як ся котрий зве, тай звідки є? От — камрат — камратом, а пішов, тай слух по нїм застиг…

— А чомуж ви їдете тепер гет?

— Бо пустили мене — казали, що минї нема ратунку. Питають ся: як хочеш, чоловіче, дати си ногу втєти висше колїна — нїби от поти — то добре, а як нї, то ти в нас не маєш що&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>534573unq1f9r8z1gaikgwm5sy8yd96</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/134</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204287</id>
    <revision>
      <id>455689</id>
      <parentid>427280</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2608" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;робити. Бо в тебе в нозї нїчого нема кости, нитки нема за що зачіпити, — струпішіла, як старе порохно.

Перервав і нїби ще дужше посумнїв, а за хвилю знов говорив, мовби сам про себе.

— Ая… вони тодї тебе потребують, як ти здоров. Гей, гей — нема правди на сьвітї. У кого гроші, у того правда, а ти чоловіче, як хочеш жити, то жий, а вмерти ми тобі не дамо.

— А сей ґазда, що їде з вами, то може ваші тато?

— Нї, панє, я не маю нїкого дома{{errata||.}} Не маю при кім бути. Я си ще пів цента на смерть не зложив…

Панок знов дав йому папіроску і він сховав її, добув кусничок давно недокуреної і викурив. Потім виймив свій хлїб і вкусив кусень. І знов сидїв із відкритою головою, руками дотикав ся то крижий, то ніг, а сумними очима водив заєдно довкола себе, то нипав по землї, якби там загубив що тай тепер шукав. Потім став розщіпати ся і назад защіпати ся.

— Аво — то цїлий мій маєток, а кожушину я позичив.

Мав ноги обвиті у грубі, брудні онучі, а на онучах личаки — на ногах синї, військові, дуже старі і полатані штани, на собі дві старі військові блюзи, — одну без рукавів, а другу з рукавами і той позичений кожух, а при ременї мав присилену фляшку на воду — ще мабуть также з війська — обшиту у брудну шкіру.

— Тай тепер громада не хоче платити за мене.

— А ви таки коломийські?

— Коломия то є нїби повят, а там є село Лїски, то звідтам акурат я є. Тай прислали того чоловіка, аби мене забрав. Тай я не знаю, що́ я там буду робити. Бо я зайти не годен.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e47gexbgx9e14wrx8pgc49eo0rhhfkx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/135</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204288</id>
    <revision>
      <id>455690</id>
      <parentid>427304</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2681" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Роздумував щось і потім говорив далї, як би сам про себе.

— Або минї в голові. Платити не маю чим, аби мене хто занїс. Вступлю до першого села, зайду до війта, тай, як хоче, най мє відставлєє шупасом.

Панок уже нїчого не розпитував, бо знав, що нїчого не поможе йому нї в чім. А питати лиш на те, аби вчути щось нового — вислухувати чужої біди тай нїчого не зарадити, се дуже плитка і несумлїнна цїкавість. Але хорий сам казав від часу до часу якесь слово, нїби викидав із серця тяжке камінє свого болю:

— А вони кажуть, що я розу́му доброго не маю. Каже минї дохтор, аби я подав ся до nieuleczalnego zakładu. А я му кажу: ta podaj sie pan tam, kiedy panu tam dobrze. Я сам знаю, що я варят, певно, але я то дістав ze zgryzoty taj z tego, co mi wszędzie boli. Таже там так u szpitalu tych ludzi męczą, że niech łaska boska zachowa. А я panie łaskawy, та я колись такий хлоп був, шо я би був таких три ззїв на снїданє, як я сам, а тепер… якби я от не впер ся, то впав би. Всидїти не можу.

Помовчав хвилину і не зводячи очий в гору скаржив ся далї на те, що болїло його.

— Гей, здоровлє моє, здоровлє! Таже я працувати нїчого не годен. А нема кому доглядати мене, абим борше вмер.

Посмотрив руками свої немічні ноги і безрадними очима глянув так гірко на свою нужду, якби мав проклясти її, або викупити ся від неї самим тільки поглядом. Потім виймив решту чорного хлїба і з'їв. Дістав від панка папіроску, закурив, пакнув кілька разів і сховав до кишенї.

Через купе́ перейшов послугач із реставрації і нїс у коші повно фляшок, булок і помаранч та иньші перекуски й ласощі. Шпитальник&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j21jwj6lwkk0ic5vqf7em29991tq519</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/136</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204289</id>
    <revision>
      <id>455645</id>
      <parentid>427290</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T14:42:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2660" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;так ласо дивив ся на те все, аж голодні сльози набігали йому до очий. Панок казав дати хорому чарку горівки і два великі фіґлики зі сіллю і з маком.

Горівку випив, одну булку з'їв, а другу сховав до кожуха. Потім дивили ся кождий в иньший бік і вже більше не говорили з собою кілька стацій.

Хорий сидїв на своїм місци і великими сумними очима водив кудись далеко-далеко. Потім закурив кусничок папіроски і знов потонув у свою чорну задуму і полинялими очима дивив ся з таким смутком і мукою, так якось гірко — без надїї. А ті очи якби завмерли в ямках і вже нїчого не хотїли говорити людям, а своєю мовчанкою говорили так багато-багато. Здавало ся, що вирвуть ся з того хорого тїла, полетять крізь шибу на те безлистне дерево, що при зелїзничім шляху і там десь пробють ся на гостре тернє, щоб нїчого вже не бачити, щоб не дивити ся уже так тупо-безрадно і щоб на сухій тернинї остала ся з колишнїх очий тілько плївка суха і поморщена.

Панок висїдав перед Галичем. Дав хорому решту папіросок, що мав у пушцї і два яблока з кишенї і дві шістки, мабуть, чи не останнї. Втиснув гроші хорому до рук так, щоби люди не бачили і сказав йому на вухо трохи зворушеним голосом:

— Купіть собі у Станїславові хлїба тай… бувайте здорові.

А хорий здавив голос у собі і майже крикнув:

— Гей-гей, на що я зійшов!

Дві дрібні сльозї з тих сумних, безрадних очий, якби вже лиш не цїлі кусники двох слїз — упали йому на руку. Здіймив кашкет зі стриженої голови, зложив руки, як до молитви і почав&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>maw86k3sri6b48jzlp33av3zxwvl58n</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455691</id>
      <parentid>455645</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:12:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2660" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;так ласо дивив ся на те все, аж голодні сльози набігали йому до очий. Панок казав дати хорому чарку горівки і два великі фіґлики зі сіллю і з маком.

Горівку випив, одну булку з'їв, а другу сховав до кожуха. Потім дивили ся кождий в иньший бік і вже більше не говорили з собою кілька стацій.

Хорий сидїв на своїм місци і великими сумними очима водив кудись далеко-далеко. Потім закурив кусничок папіроски і знов потонув у свою чорну задуму і полинялими очима дивив ся з таким смутком і мукою, так якось гірко — без надїї. А ті очи якби завмерли в ямках і вже нїчого не хотїли говорити людям, а своєю мовчанкою говорили так багато-багато. Здавало ся, що вирвуть ся з того хорого тїла, полетять крізь шибу на те безлистне дерево, що при зелїзничім шляху і там десь пробють ся на гостре тернє, щоб нїчого вже не бачити, щоб не дивити ся уже так тупо-безрадно і щоб на сухій тернинї остала ся з колишнїх очий тілько плївка суха і поморщена.

Панок висїдав перед Галичем. Дав хорому решту папіросок, що мав у пушцї і два яблока з кишенї і дві шістки, мабуть, чи не останнї. Втиснув гроші хорому до рук так, щоби люди не бачили і сказав йому на вухо трохи зворушеним голосом:

— Купіть собі у Станїславові хлїба тай… бувайте здорові.

А хорий здавив голос у собі і майже крикнув:

— Гей-гей, на що я зійшов!

Дві дрібні сльозї з тих сумних, безрадних очий, якби вже лиш не цїлі кусники двох слїз — упали йому на руку. Здіймив кашкет зі стриженої голови, зложив руки, як до молитви і почав&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bdgjxeag8xvohqx27m3wbznzd7ypq5n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/118</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204598</id>
    <revision>
      <id>455661</id>
      <parentid>427767</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1898" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{xx-larger|{{sp|ВІДЛЮДО}}К.}}}}
{{-=-|1.5em}}
{{dhr}}
На імя йому було Грицько Смик, але товариші звали його звичайно — відлюдком, тому, що не приставав із ними. Зрештою сам зверхний вигляд „відлюдка“ — оправдував сю назву. Нїколи не голене лице з хронїчним завдатком на поважну бороду — несьмілі, спущені до долу очи, довгий, мовби не на нього шитий одяг арештантського цьвіту і крою, великі чоботи на подобу закривлених копаниць, нетесаний, гробовий голос і загальна неповоротність — доповнювали його портрету.

— Ходить, якби від шибеницї відорвав ся — говорили люди.

— Арештант — додавали другі й радїли, що без довгого намислу хрестили Грицька що-раз-то новими пореклами.

І се була одинока забава, на яку могли позволити собі по-за його очима товариші. Втягнути його близше до своєї компанїї, побавити ся ним, посьміяти ся, підняти на кпини — вони нїяк не могли, бо Гриць… зовсїм не творив ся до них. Се найбільше сердило їх. Дивили ся на нього не то з погордою, не то з милосердєм, та тільки десь-колись обірвало ся йому дещо за його дивацтво.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8l05dhsrmo4qq5gk44znl7f890eysdf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/119</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204599</id>
    <revision>
      <id>455662</id>
      <parentid>427769</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2964" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Грицько знав, що вони не люблять його, чув заєдно на собі небезпечний погляд їхнїх очий та… оминав їх. Небавом зовсїм відсунув ся від них і на самотї дивачів іще більше, нидїв у своїх від'окремлених, прикрих думках і бідував… Йому й не першина було бідувати, бо у хлопській бідї він уродив ся, а до панської біди почав навикати зараз тодї, коли поступив до тої школи, що мала вести молодих простих людий у так званий — сьвіт інтелїґенції. І нагадував собі роки свого пробуваня в ґімназії від перших днїв, бо в тім часї біда дала ся йому найбільше в знаки… Як старий, девятнайцятилїтний хлопець утїкав до міста з дому від батька, що не давав нї позволеня, нї гроший на науку синови — як витирав собою кути по всяких „станціях“, то „за хату“, то „за вікт“, то „за послугу“ — як плакав, бувало, не знаючи, що почати з собою, чи далї вчити ся на попа, чи вертати на село — свинї пасти.

Нагадував те все і мовби радив ся самого себе, бо й не мав нїкого порадити ся. Товариші — шкрабики багато молодші від нього віком і манєрами — иньші забаганками — думками — цїлями — здавна не злюбили його. Грицько опинив ся на самотї із своїми прикрими думками, знеохотою, а інодї й голодом. А людям не в смак було, що Грицько відцурав ся їхнього товариства — просто погорджував ними.

— Ей, згордїв тепер наш Смик, що й не підійти до нього. Не дай Боже з Івана — пана.

— А забув, як ми йому булки до кляси приносили, тай годували нужду, щоби не здох із голоду.

— А він за те віддячив ся нам. За волосє торгав, бельферам доносив на нас — лизав ся їм, як локай.

— Бо так навчили його. Або ти забув, що він був „чадом“ у канонїка — виїдав недоїдки із йо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lga1arhnxizgeehbjyhyud2b7oabp21</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/120</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204605</id>
    <revision>
      <id>455663</id>
      <parentid>427776</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2899" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;го стола. Як зле чобіт вичистив, то канонїк кидав чоботом за своїм чадом.

— А тепер таке „сади́ло“ — що ну.

— Але ми йому тодї всолили. Памятаєш, як то він того паничика Козїчинського сїпнув за волося, а „Дзяма“ аж розплакав ся. Прийшов на годину Мамалиґа, а Дзяма пофаґасував на Смика. Мамалиґа записав до дневника, наганьбив тай каже: „Ти, старий бику, будеш дїтий розбивати? Марш до остатньої лавки“. А цїла кляса тодї: гу-гу-гу! Смик почервонїв ся, як нещастє, а Мамалиґа казив ся цїлу годину. Ганьбив — третї сипав, що влїзло ся. А на павзї ми йому всї разом: „Смик — бик! Грицю — бицю — Смицю! Гу-гу! Канонїцький блюдолиз!“ — Ото була забава, аж поки професор не надійшов. Я гадав, що Смик під землю западеть ся.

І засьміяли ся, згадавши ті забавні часи.

— А я чув, що він бідує тепер — сказав оден по хвилї.

— Або то лише він бідує? А ти не бідуєш? Або може минї такий дуже гаразд? Не мав би я кого жалувати та Смика. Фаґас — лизун — сади́ло. — Одним словом — свиня — тай конець.

Отаке балакали собі про Грицька його товариші, що судили Грицька тільки з того, я́к він поводив ся у школї. Його приватними справами вони не займали ся ще з того часу, як перестали приносити йому до кляси булки, бо Смик доносив професорам на тих свавільників, яких педаґоґи віддавали йому до надзору.

Грицько знав, яку опінїю має у людий. Від того часу став ся ще більше задуманий, похмарений і полишений сам собі. Уникав людий, як справдїшний відлюдок, а на самотї фільософував на тему своєї біди — знеохоти, що у свобідних хвилях не давала йому фантазувати про гарну будучність. А далї нагадував собі цїлу свою&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q6b7cto8fww0r9vcvckobuxl7u6mhqx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/121</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204608</id>
    <revision>
      <id>455664</id>
      <parentid>427779</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3065" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ґімназіяльну карієру і відчував, що те, що колись бавило його і додавало охоти до науки — тепер видаєть ся йому тільки плитким, черепашиним авансованєм амбітного штубачка… Своїм великим ростом і старим виглядом звернув увагу професорів — вони почали інтересувати ся ним і його добрими успіхами в науцї. Їх заходами дістав був Грицько лєкцію. Учив двох шкрабиків за студентський обід і пятку місячної платнї. Він міг покинути службу „чада“ у канонїка і жити якось більше свобідно — по людськи. Становище відзначаючого ученика збивало його в гордість -— він почав трактувати з гори своїх товаришів і говорити в клясї багато голоснїйше, чим досї. Слово його набрало ще більшого значіня, відколи професори назначили його своїм цензором, що мав перестерігати, щоби на павзах був у клясї спокій. Замість скаржити перед господарем кляси свавольників — він частїйше робив сам із ними справу: сварив, прозивав їх, грозив, сїпав за волосє — за вуха і… спокій мусїв бути.

Часом такий спосіб не помагав і він мусїв виказувати професорови імена свавольників. Його назвали фаґасом — не слухали ще більше, як перед тим і „доказували“ на павзах іще більше завзято. Катастрофа з панською дитиною Козїчинським — підірвала його такт у професорів — а з товаришів зробила для нього явних ворогів. Смик утратив всяку симпатію в учеників і мусїв подякувати за цензорство господареви кляси.

Але Смик не дбав багато про все те. Міг жити досить добре, утримувати ся своєю працею і зарібком і та заслуга робила його навіть зарозумілим і для всякого иньшого чоловіка досить несимпатичним. Навіть у науцї почав по трохи занедбувати ся, хоч не втратив іще слави „доброго і сильного“ ученика.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jpvnjgqx216042ewzjc2755t95zw2ls</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/122</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204610</id>
    <revision>
      <id>455665</id>
      <parentid>427781</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2852" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Але… що йому з того всего? У нього вже тепер той вік, де крім того, що про науку, думаєть ся і про що иньше. А між тим він тільки далї штубак — ученик четвертої кляси — без великої охоти до науки — сам оден без товариства — нераз цїлими днями не вчує нї одного людяного слова. Лєкція — розмова і гарканина з тумановатими шкрабами вже не займає його нї трохи, але нудить, дразнить — знеохочує. Грицько став гризьким — неможливим — зденервованим. Йому не стає вже терпцю — товкти зі своїми елєвами вічно одно й те саме. Завдавати їм питаня сердить його — від їх глупих відповідий впадав нераз у таку пасію, що годї йому погамувати себе. На лєкцію йде як на панщину, а вертає з лєкції зовсїм рознервований.

Чув, що його розстрій не дає йому поводити ся інакше з хлопцями, але не міг перемогти себе. Нераз торгав їх по свому за волосє, а штубачки плакали і бігли до мами на скаргу. Позиція ставала щораз прикрійшою. Господарі не просили його до спільного обіду, але засилали йому обід окремо так, як даєть ся фірманови велику булку і склянку пива. В кінцї одного дня отець учеників заявив таки просто в очи Смикови, що звільняє його від усякої умови.

— Мої дїти треба вчити інакшою педаґоґічною методою, а не хлопською. Дякую вам за дотеперішню науку, а від дальшої — увільняю.

З того часу сидїв затоплений у своїх думках і гірко всьміхав ся до своєї незнаної будучности. З чого жити? В що вбирати ся? Одиноке жерело його доходів вичерпало ся так ненадїйно… Арештантське убранє, про яке люди говорили, що нїколи не зносить ся — пролїнило ся вже на ліктях і на колїнах.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7usyl6oqz30i7ccjjzfnihepwrlxg7p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/123</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204611</id>
    <revision>
      <id>455666</id>
      <parentid>427815</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2652" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І сидячи нераз на годинї шкільної науки усьміхав ся якось так чудно своїми лукавими, трохи задуманими очима.

— Смик дуріє — казали насьмішливо товариші, залюбки зглядаючи ся на нього. — Зачинає робити ся „приємним“ — учить ся сьміяти.

— Залюбив ся — додав другий півголосом.

— Смик, übersetzen Sie weiter… Смик! Ти чув? — не спи на годинї.

І Смик будив ся тодї зі своєї болючої задуми, брав, як заспаний, книжку до рук і переводив. Між тим педаґоґ і ученики обсервували Смика з великим заінтересованєм, шептали щось собі по тихо і всьміхали ся під носом.

— Починаєш опускати ся, чоловіче. Passen Sie auf, Смик, бо буде зле з нами. Покажи сюди свою книжку, певно пописана.

Грицько замняв ся і ледво вистогнав: я… не маю книжки.

— Як не купиш собі книжки, то я тебе зі школи вижену. Verstanden?…

Зараз по науцї пустив ся йти, як звичайно на лєкцію — зглядно на обід. Але що лиш перед каменицею нагадав собі, що вже не має лєкції і засоромлений змикав так борзо попід мур, нїби здавало ся йому, що його колишнї елєви враз із татом і мамою дивлять ся за ним крізь вікно і сьміють ся.

Завернув ся у другий бік і пішов далеко за місто, щоби там позбути ся тої прикрої думки, що саме під той час, як він голоден — иньші люди… полуднують.

Потім пішов знов до школи, а вечером уже йшов до дрантивої молочарнї і там за пять нових пив горячого молока і їв булку.

З тим ішов домів. Учити ся не мав охоти, нї великої потреби — а зрештою не було з чого вчити ся, бо не мав книжок. Дещо памятав із го-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8eob4hhcam2vubtw9jljpocwki1tv34</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/124</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204612</id>
    <revision>
      <id>455667</id>
      <parentid>427789</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3012" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дини викладу, а що було завдане на память, того таки не вчив ся. Дома з'їдала його самота. Се була найвідповіднїйша пора на гірке фільософованє. Нагадував собі іще раз усї найдрібнїйші пригоди, яких зазнав, відколи утїк із дому — і дуже прикро було йому, що з часів ґімназії не винїс до тепер нї одного гарного спомину. А він же так рвав ся до школи… і наука не дала йому нїчого, — пожитє з нею було для Грицька одною живою школою, де він набрав ся знеохоти і розчарованя. Сей досьвід дуже болїв його — але порадити собі якнебудь — не мав способу, анї сили…

На таких думках сходили йому довгі вечері. Иньші школярики, що мешкали разом із Грицьком так само за два або три срібні на місяць — учили ся, сваволили, допікали Смикови — пробували бавити ся його особою. Але він розброював їх своїм мовчанєм і силуваним, гірким спокоєм. Вони покидали його, а самі з галасом і смаком сїдали всї разом до вечері — хто на скринї, хто при столї, на столї, на ліжках — всюди там, де було місце. Се була купка самих так званих „яблочників“ і „кашоїдів“ — селянських дїтий і міщуків із-під Львова, що живили ся своїми віктуалами: кашою та бульбою. Горяча пара з бараболяної юшки, пересичена товстим запахом зі старої омасти — дразнила дуже небезпечно голодне Грицькове піднебінє. Але він удавав ситого і слухаючи, як голодні школярі весело сербали дешеву вечерю, сам сидїв нахмарений, сумний, але гордий і замкнений у собі зі своїм голодом і грижою.

І так було кілька днїв. У день голодував, висиджуючи довгі години у школї, а в вечер мучив ся, бо мусїв дивити ся, як иньші вечеряли йому перед очима. Кільканайцять нових, що мав у кишенї, мусїли вистарчити йому на прожиток&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>du72qow950gyddrsjs2epvy8f31535n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/125</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204613</id>
    <revision>
      <id>455668</id>
      <parentid>427791</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2573" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кількох днїв, аж до лїпших часів. Смерком ходив на молоко з одною булкою. Тай то було йому так нїяково сидїти в молочарнї, як на шпильках. А як приходило ся платити — то дрожав цїлий, нїби йшов на екзамен перед дуже гострого професора.

— Горнятко молока і булка.

— Кілько, прошу? —— питав чемно господар молочарнї.

— Одна — відповідав Смик несьміло, паленїючи цїлим своїм непривітливим, зарослим лицем.

— Пять центів. Дякую. Добраніч!

На другий день питав його професор із греки. Смик відповідав щось трохи, але говорив так тихо, що ледво голос добував із себе.

— Що так говориш, якби три днї не їв? — запитав професор.

Ученик не відповідав нїчого на слова педаґоґа.

— Ти їв нинї снїданє, Смик? —

— Два рази — відповів за Смика якийсь дотепний товариш.

— Я говорю до Смика, не до тебе — замітив професор і знов повторив своє питанє:

— Ти пив нинї снїданє?

Смик хотїв признати ся, що снїданя нїколи рано не пє, але надумав {{errata|тя|ся}} інакше і відповів:

— Пив.

Був такий рад зі своєї відповіди, якби справдї вже поснїдав і залюбки готов був далї слухати слів професора. Але професор казав йому сїдати, подивив ся на годинник, почав поволи вбирати своє пальто і сказав сентенціонально:

— Треба все голосно говорити. Зараз маєть ся зовсїм иньше вражінє з відповіди ученика. Завтра принесїть зошити, бо буде шкільна задача.

По годинї закликав Смика професор і почав з ним розмову:

— Що порабляєте тепер, Смик?{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1yi338h8f7b1ehazi0cffsjjydd5zda</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/126</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204614</id>
    <revision>
      <id>455669</id>
      <parentid>427792</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2618" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Ученик здвигнув раменами.

— Маєте ще ту лєкцію?

— Не маю.

— Як то? Жадної?

Знов не відповів нїчого. Мав охоту заплакати, але нагадав собі, що цїла кляса сьміяла ся би, як би видїла, що старий хлоп плаче. За стидав ся сам свого наміру і погамував себе та лиш несьміло опустив очи в землю.

— Як буду мати яку, то зарезервую для тебе. Бувай здоров.

Вийшов зі школи такий втїшний, що мав охоту зараз таки піти на молоко. Але нагадав собі, що якби тепер поснїдав, то до ночи дуже ще зголоднїв би. Рішив ся ще потерпіти трохи і відложив свій проєкт на час підвечірку. Зрештою сам молочарник може здивував би ся, що хтось пє молоко в таку пору, коли иньші люди обідають. Завернув у противний бік і пішов на прохід.

Обіцяна лєкція перемагала його голод і втому і видавала ся йому ратунком із теперішньої біди.

Цїлої півтора години снував ся по містї — оглядав із великим заінтересованєм склепові вистави — особливо склад із готовими одягами, — приглядав ся артистичним виробам усяких люкрованих бабок і колачів, які, як здавало ся йому, не лишень, що дуже смачні, але й дуже приємно пахнуть. Потім ходив завзято по міськім городї, найшов там великий звиток шпаґату, що вартував може пять нових. Зразу втїшив ся тим знаходом — потім приглянув ся близше, що шнурок був досить нечистий — кинув його геть від себе — і сам пустив ся йти до молочарнї, бо вже смеркало ся.

Затримав ся перед дверми і в перший раз видав ся йому той льокаль „під грушкою“ дуже&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cyqdxfafezc6ghk5e0ddkoorzkychhk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/127</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204620</id>
    <revision>
      <id>455670</id>
      <parentid>427799</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2515" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ординарною спелюнкою. Потім постояв на тротуарі, згадав щось, почервонїв ся від тої згадки, потім пішов іще трохи далї — походив іще кілька мінут по містї і станув перед входом до иньшої молочарнї; зразу хотїв зайти там, але бояв ся, що тут може молоко коштувати більше, нїж „під грушкою“, а він не сьміє нинї видати більше, як тих остатних пять крайцарів. До того ще й „під грушкою“ деякі постійні гостї можуть мати навіть кредит, а тут… така панська молочарня… можна застати котрогось із професорів… тай… може тут молока зовсїм не пють… такий панський льокаль…

Завернув назад „під грушку“. Але при входї знов завагав ся. Сидженє в молочарнї видало ся йому тортурою, для якої готов був навіть зректи ся розкоші — пити раз на день горнятко молока з одною булкою.

Та голод переміг і він пішов до середини.

— Прошу молока для мене.

При вступі повитав його господар дуже чемним поклоном і запитав ся над'звичайно ласкаво:

— Перепрашаю, ви, пане — коли сьмію запитати — може ученик?

— Так.

— З ґімназії?

— Так.

— Дякую.

— Або що? Чому питаєте?

— Ет, дрібниця… Завтра піду сказати пану директорови, що ученики… за булки забувають платити. Ви хотїли може кави чи молока?

Смик потакнув головою вже зовсїм непритомний.

— Нема у мене молока — даруйте — гостї все випили, кілько було. І булки также поїли — — додав господар зі злобним усьміхом, коли Смик був уже при дверях.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>akb887r6chb2yju0puuyg71r9joiap1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/128</title>
    <ns>250</ns>
    <id>204621</id>
    <revision>
      <id>455671</id>
      <parentid>427803</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:18:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2657" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Вийшов із „під грушки“ і біг так живо улицею, аж впрів цїлий. А до городу було так далеко, що заки добіг, то вже ледво ноги тягнув за собою.

Сїв на лавцї і думав поодинокими, якби пірваними словами, що неповязані в одно реченє — творили самі собою дуже страшну силу: директор — лєкція — злодїй — ексклюзія.

— Виженуть мене! — сказав голосно сам до себе.

Потім нїби забув усе, що дїяло ся з ним, а відтак знов якби в горячцї малював собі в голові картини з усяких злодїйських кар. І йому нагадало ся, як то ще, коли він був дома на селї, одну бабу зловили, як чужу бульбу крала з поля. Відвели злодїйку з мішком бульби на плечах — під церкву в недїлю, де її всякий прохожий прозивав, кляв, плював так, аж почорнїла зі стиду. З під церкви повели її до коршми, де повторили ся ті самі сцени, що під церквою, а в додатку хто не хотїв, частував злодїйку штурханцями і острив на нїй свої зуби. У три днї після того та баба, що крала бульбу — повісила ся в полї на дикій грушцї.

Потім розглянув ся довкола себе — згадав знов про те, як карають злодїя на селї, згадав про батька і думав хвилину, що́ сказав би йому батько, якби знав, що він булки крав — потім чув, що зірвав ся вітер, а дерева нагинали до нього свої теплі галузи і дуже мило свистали від вітру, якби кликали його на сон у свої мягкі обійми. Потім зробило ся йому дуже студено — потім дуже горячо, потім… відперезав мотуз від арештантських штанів, встав із лавки і пішов чогось шукати по городї.
{{StrRepChars|4}}
{{StrRepChars|4}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>euuj8rmvfckmjxi5sudlbrwkjovjzmy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/142</title>
    <ns>250</ns>
    <id>211475</id>
    <revision>
      <id>455720</id>
      <parentid>444894</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:31:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2002" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;нився. Несподівано впала йому думка, від якої він наче зміцнів та одужав. Люті вогники засвітили йому в очах.

— Добре{{errata||,&amp;nbsp;—}} вирішив він,{{errata||&amp;nbsp;—}} я змовчу, але я знатиму, хто це зробив, і покараю мов за щось инше, знайду нагоду і покараю!…

{{***}}

З двох менших синів пана Андрія у старшого синів не було, самі дочки, менший помер у молодих літах, покинувши сина-одинця, якому підчас революції було двацять два роки. Коли знялася по селах завірюха, оба і дядько й небіж поїхали з дому. Довго переховувалися по ріжних місцях і нарешті пристали до добровольців. Старий служив у уряді, небіж вступив до війська. Довго нічого не чути було про них в М. Вже не скоро надійшла звістка, що старий десь заразився та вмер від плямистого тифу. В молодого підчас якогось бою, де його полк був розбитий, поховзнувся його кінь, підпруга луснула і поки молодий Гречка випручувався та підвівся, побачив, що большовики вже так близко, що врятуватися не можна. Не розгадуючи, він вихопив револьвер і стрельнув собі в рот на очах ворога, щоб не дати знущатися з себе.

Рід пана Івана Гречки в мужеському коліні урвався.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>me0vg2264afq5yvk1nbj0srf5gp6v4s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/113</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215131</id>
    <revision>
      <id>455672</id>
      <parentid>453722</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:22:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2658" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дрієвич тим, що вмовляли його, їхати з ними. Це вже не жарти! Комусь ізхотілося посварити нас із людністю й вони сіють про нас ворожі гадки. Та я не чуюся винним перед людьми й не поїду, щоб не давати приводу казати, що я сам визнав правдивість того, що плещуть на нас.

— Хіба ж тепер про те йдеться, хто дійсно винний? — доводили Левкові Андрієвичові. — Серед заколотів і невинному буде таж шана, що й винному. Люди просто заздрять тим, що щось мають, хочуть забрати твоє, а щоб не сором було, треба, щоб ти був винний. Ти тільки настраждаєшся, над тобою знущатимуться, може і вбють, так чи ж варто того дожидати? Однаково тут ми свого не оборонимо. Краще десь треба зібрати силу та звідти вже обстоювати себе…

— Я знаю, що людям заздро на моє й вони хотіли б його забрати, — відказував Левко Андрієвич. Та скільки б не переконували їх, що то {{errata|їхне|їхнє}} право, їм може і приємно те слухати, алеж поняти віри в таке своє право вони не можуть, бо своє вважають тільки своїм… Як я втечу звідсіль, я полегчу їм зробити те, що й самі вони визнають гріхом, себто сприятиму їхній розпусті… Справа вже не в мені і не в моєму життю. Однаково, якщо в мене заберуть усе, я при старости та з моїми звичками істнувати не зможу, жити на чужині, якби втік з рідного краю, не хочу, воювати супроти свого ж народу і не можу і не хочу! А якщо мене вбють, щоб пожити моє добро, хай спомин про мою смерть та їхній злочин позбавить їх приємности того поживання. Смерть, а коли доведеться терпіти&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pgvkv77ff56yn03tnourygf4s082h56</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/114</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215132</id>
    <revision>
      <id>455673</id>
      <parentid>453723</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:30:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2721" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;муки, то й муки, це буде моя боротьба супроти тієї кривди, яку хочуть нам заподівати!…

Так і залишився Левко Андрієвич у М., коли трохи не все панство розбіглося. Поки ще не спалахнули повстання й не надходили загони повстанців здалеку, а доводилося ладнати тільки зі своїми сусідами — селянами, Левко Андрієвич ще якось відмагався… Що правда селяни таки хвилювалися, часто надходили до панського двору цілою громадою та викликали Левка Андрієвича на ганок на розмови, які не були приємними. Здебільшого це траплялося другого дня після того, як уночі приїздили до села, скликали сход та провадили агітацію „оратори”, а це бувало часто, бо село, в якому був найближчий до оселі Левка Андрієвича його маєток, починалося зразу за містом. Після розмови з аґітатором люди лютилися на пана та йшли до нього, шукати приключки до сварки. Частина може тільки, щоб потішити серце, інші з думкою настрахати, щоби пан скоріше виїхав із дому та не заваджав, а дехто то і з більше лихим наміром, сподіваючись що здійметься суперечка, за нею сварка, що буде… Щоб лекше розятрити в селянах невдоволення, аґітатори не дбали давати селянам правдиве розуміння держави, зясувати їм, чого громадянин має право від держави вимагати, а що сам повинен їм дати. Про обовязки кожного громадянина перед державою, суспільством та окремими людьми й не згадувалося. Натомісць аґітатори гостро підкреслювали, що селянам скрізь діється кривда, називаючи кривдою не тільки те, що і справді було кривдою, а й усе, що селянам не&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c081oxt2wu2jmpqschkykbdjvojzlwg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/115</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215133</id>
    <revision>
      <id>455674</id>
      <parentid>453724</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:34:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2568" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;подобалося, отже й ті обовязки, яких ніяка держава не може не вимагати від кожного громадянина, і ті обмеження особистої волі, які необхідні в кожнім суспільстві. Та найдужче намагалися вони розпалити в селянах заздрість на панські землі.

Попервах приходячи до Левка Андрієвича, селяни здіймали мову про щось, що належало до їхніх взаїмовідношень: „Щоб зменчив ціну на землю”, „щоб більше наймав людям землі…” Балакали так, що й не вгадати, чи прохають, чи вимагають із запалом, із дражливістю, раз-у-раз, неначе докоряючи собі за свою бідність та за кривди, бо те і друге здавалося їм тим самим. Тільки заможніші, які, дарма, що громада казала панові не наймати їм землі, мусіли таки з громадою йти, щоб хоч здавалося, що в них інтереси спільні з людськими та що вони тримаються з людьми, чогось усе оступалися назад натовпу та ховалися поза спинами…

Часом настрій громади робився й надто гострий і мимоволі ставало моторошно та пригадувалося до якої лютости буває здатна юрба. Та Левко Андрієвич не давався застрашити, а йому таки і здавалося неможливо безглуздим, щоб ці люди, з якими поруч жив він стільки літ, стільки розмовляв з ними, трохи не кожному щось порадив, допоміг, а то й визволив, які до останнього часу ставилися до його немов приязно, могли б підняти на нього руку. Непомітним для інших напруженням волі Левко Андрієвич поборював у собі вагання та примушував себе заходити серед самий натовп.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>h2dqakejxk9iosef0cz45atyxgceq9n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/116</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215134</id>
    <revision>
      <id>455675</id>
      <parentid>453725</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:37:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2627" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Попереду ніж відповідати на питання, він здоровкався, звертався до когось зі старіших людей з яким будь питанням про його особисті справи, а інколи, коли почував себе краще, кидав якийсь дотеп чи жарт. Звичайно це втишувало настрій і тоді Левко Андрієвич починав говорити за справи. Він наперед знав, що мусітиме поступитися дуже багато, а торгувався тільки на те, щоби нагадати людям про своє право та сказати їм, що вони поводяться з ним не гаразд. Зразу казати того не можна було, але ж сказати це Левко Андрієвич уважав невідмінним і пильно та сторожко стежив, коли трапиться відповідна хвилина. В кожнім разі, хоч він і поступиться їм, це мусить виглядати так, що поступивсь він із доброї волі, оглядаючись на людей, а не з примусу… Десь після довгої розмови про те, яку та скільки може він наняти людям землю та наскільки зменшити оренду, коли увага селян звернена була на ділові справи й настрій рівнішав, Левко Андрієвич підкреслював, що те, що він має належить таки йому та що селянам не годиться й бажати забрати собі весь прибуток від його власности.

— Я ж знаю, казав він, що ви совісні люди й не хочете нічого чужого…

Селяни гаразд розуміли на що натякає Левко Андрієвич, та в такий час це минало нікого не бентежучи, більшости робилося навіть ніяково, й вони завіряли, що „авжеж прийшли тільки прохати, бо життя їхнє тяжке, та, борони Боже, вони не грабіжники”. Користуючись тим, Левко Андрієвич зразу поступався сливе всім, чого вима-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9c4j9tw4pljz3i9c6yy3mczewcjwob7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/117</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215135</id>
    <revision>
      <id>455676</id>
      <parentid>453726</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:40:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2799" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;гали селяни. Врешті це було необхідно, а тягти далі торг було йому тяжко, він зневірився в них, ображався на них, йому гірко було бачити їх такими, якими вони поробилися, та хотілося звільнитися від розмови.

Люди задовольнялися, на час ніби поновлялися старі добрі відносини, починалася розмова, без роздражнення, спокійна. Дехто сказав спасибі, дехто привітно осміхався, але таки чулася якось ніби щербина в відносинах, і Левко Андрієвич, приневоливши себе погомоніти ще трохи про всякі звичайні сільські події та питання, незабаром посилався на старість, на те, що болять ноги чи спина і, попростившись, ішов сумний до горниць, а громада помалу розходилася, дехто вже починаючи ремствувати на себе, що це знову погодилися з паном, а не збулися його зовсім…

Коли всі питання про землю були полагоджені, селяни під впливом аґітаторів почали приходити до Левка Андрієвича з невдоволенням, цілком неналежним до їхніх {{errata|обопільаих|обопільних}} відносин. Та {{errata|агітатори|аґітатори}}, розказуючи про кривди селянам від старих законів, обвинувачували за ті закони панів, і то всіх без винятку. Ішла боротьба за вплив та владу, і на цьому ґрунті сподівалися здобути перемогу {{errata|агітатори|аґітатори}}, що були здебільшого з незаможньої інтеллігенції й самі здавна ворогували проти панів. На земельному питанню їм найлекше було розпалити революційний настрій, а нарешті, якби припускати обмеження, в {{errata|агітаторів|аґітаторів}} просто не склалась би промова, не вистало б відповідного настрою… А інтеллігентні керманичі революційного&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>87e0j4xraw7xwixndabq5ghzr2kzzeu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/118</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215148</id>
    <revision>
      <id>455677</id>
      <parentid>453827</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:46:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2637" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;руху, щоб не шкодити єдности революційного фронту, мов не добачали тих гріхів в агітації по селах і ніхто не озвався проти їх, хочби словом. Того не дозволяли партійні завдання.

Наслухавшись тих обвинувачувань, селяни йшли з ними до Левка Андрієвича: „Чому панам подаровано землі?” — „Чому у дворянському банку процент менший, ніж у селянському?” — „Чому судді та й усе начальство з самих панів? — хіба не дали б ладу і прості люди?{{errata||”}}

Здебільшого на ці питання лекше було заспокоїти селян, ніж на ті, що обходили їх ближче. Начальство є і з селян, тільки з учених і вони вам здаються панами. А якщо вподобаєте начальство з неуків, похваліться, чи вдоволені зі своїх волосних суддів? У дворянському банку Левко Андрієвич не позичався, в його земля не заставлена, а як хто і позичав, также і самі селяни не йшли за позикою до крамарського банку, де відсоток більший, а брали у селянському, бо там дешевше. Даровизної землі у Гречок і ступня нема. А і взагалі це діло давне, дарували землю тоді, коли в держави грошей мало було, бо ні з чого було податки стягати. Тоді може кому й не за діло подаровало, а більшости наче за службу сплачено… Як кому то й багато, так може іншим і варто було, а земля тоді чи й по карбованцю десятина була й ніхто за неї не журився.

Селяни, що власне не знали справи, а від агітаторів чули недокладне її розяснення, а тільки те, що могли їх гнівити, не мали що казати, а справа їх мало обходила, здебільшого легко заспокоюва-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c4c8yx7q73ahp6eley64bisxw1ghtxp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/119</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215216</id>
    <revision>
      <id>455678</id>
      <parentid>453909</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:49:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2517" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;лися. Їм навіть трохи приємно було визволитися від того тяжкого почуття, яке утворювала в них агітація, начеб усі скрізь, на кожному кроці роблять їм кривду, оплутують хитрощами{{errata||,}} дурять, зловживають силою… Може ж таки не скрізь і не завжди?…

— Вас наштирхують, — сказав раз після такої розмови Левко Андрієвич, — а ви слухаєте…

— Так то теж вчені люди нам кажуть, — {{errata|пробувава|пробував}} заперечити хтось. — Вони ж певно знають.

— Або ж учені та недруковані. Чують, що дзвонять, та не знають де, або ж вас дурять, — відповів Левко Андрієвич. — Бо чому ж вони не кажуть вам усього, як я кажу. Я ж не казатиму вам: „ні”, хоч би й пани були в чім супроти вас винні, тай не винуватиму за одно всіх панів за все й за те, що десь град упав…

— Ні, спасибі вам, ви нас ніколи не дурили, ми вам віримо…

— А чому ж не так роблять з вами ваші агітатори?…

— Бо тож таки, як на правду, сама босячня… — наче жартом, щоб не так спроневіритися декому з присутніх молодших, цілком відданих агітаторам, наваживсь сказати один з заможніших господарів. Але і зпоза жарту у цих словах його чулася та спадкова від предків погорда до пролетарія, яка ще й на початку революції залишилася в селянина-господаря.

Та час минав, революційний настрій на селі зростав, а бажання та вимоги селян загострювалися та більшали. Психольоґія та симпатії їхні змінялися. Селянська маса хвилювалася та бурхала, як&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>52c4eqdw8vx0naw3qs3zev261q52a7x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/120</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215217</id>
    <revision>
      <id>455679</id>
      <parentid>453910</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:53:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2512" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;море, і Левкові Андрієвичові, де далі, все важче було приходити до згоди з селянами. Він був сам серед того моря, а довкола нього та всупереч йому агітували сотні людей, ще й самі селяни розпалювали один одного, а найголовніше супроти нього діяв велитенський чинник — матеріяльний інтерес селянства, розбуджена в ньому жадоба багатіти.

Одного разу громада прийшла дуже роздражнена, в очах миготіли вогники. Перед вів високий чоловік з біляво-жовтавим розкуйовдженним та запорошенним волосям і бородою. Він, очивидячки, хотів посваритися з паном, а кілька чоловіків, що трималися при його боці та, дражливо посміхуючись, притакували та додавали свого, були, знати, з ним у змові. Цієї ночі знов приїздив агітатор та докоряв людям, що й досі панькаються зі своїм паном, коли по інших селах вже й панського духу не чути… Високий чоловік зачіпав кілька дражливих питань, та Левко Андрієвич, хоч і відчуваючи болізно ворожий настрій юрби, але напружено стримуючись, спокійно та тактовно, влучними відповідями усував усі приводи до сварки. Верховода це дратувало і, не маючи з чим причепитися, він зовсім не до речи вигукнув:

— А то ще що за халепа на нас селян, отой закон про земських начальників, що стільки літ наставлялися на нас із панів?

Було помітно, що він винуватить за той уже скасованний закон, усіх панів, а з ним й Левка Андрієвича.

Та Левко Андрієвич завжди висловлювався&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j27oi7txr6la88qerwx4hm1abmuz78j</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/121</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215218</id>
    <revision>
      <id>455680</id>
      <parentid>453911</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:56:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2086" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;проти того закону й не міг почуватися за його. Здивовано глянувши на чоловіка, він спитав:

— А хиба ж я кажу, що то добрий був закон? Дійсно то був лихий закон.

— А нащо ж його установляли, якщо й самі знаєте, що лихий? — дражливо посміхаючись, обізвався збоку один чоловік.

— Та хиба ж я його установляв?

— А то хто ж? Не той же б установляв, кому від його кривда, а той, кому з його користь була.

— Та чи ж я установляв закони? — аж осміхнувсь прикро з подивом Левко Андрієвич. — Що це ви кажете? Хиба в мене було таке право?

— Та вжеж пани…

— Ні, в Росії установляли закони не пани, а цар та урядовці.

— А урядовці з панів, — мов ловлячи Левка Андрієвича на брехні, посміхнувся чоловік.

— Були і з мужиків, а хоч були і з панів, так не кожен же пан і годився бути урядовцем, не всіх і приймали, а хоч і були такі пани, що за той закон винні, та було багато й таких, що проти його змагалися.

— Ну де б там? І хто проти своєї користи йшов би?

— Та хіба ж усі пани однакові?

— А пошти…{{errata||&amp;nbsp;—}} злісно зареготався ще один з юрби.

Левко Андрієвич почув, що тратить рівновагу. — Ну так,{{errata||&amp;nbsp;—}} сказав він. — Вам то і надто не годилося б таке говорити…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i1g3etut27o7jhl7ktcnutbbr8i2i72</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/122</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215219</id>
    <revision>
      <id>455681</id>
      <parentid>453912</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T17:59:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2282" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— А то чому? — спитав високий чоловік, гостро дивлячися на Левка Андрієвича.

— А тому, що вам недалеко згадувати, що уряд повісив мого брата Максима і завіщо? — ввесь тремтячи від обурення відрубав Левко Андрієвич. — Хіба він свою користь боронив, а не вас обороняючи та для вас допоминаючись часом такого, чого й не слід було б допоминатися, але щиро, ні себе, ні рідних не жаліючи, загинув? А хто ж, як не такі, як ви, допомагали посіпакам ловити Максима, вязали йому руки та тягли на шибеницю? Хто ж як не селяни?!

Юрбу наче хтось холодною водою злив, роздратованість враз ущухла і зівяла десь у душі зашкрябала совість.

— Бо дурні були, — обізвався хтось підупалим голосом.

— Вічная память, — почулося серед натовпу і багато з людей поскидали шапки.

— Отож, — журно промовив Левко Андрієвич, — чоловік за вас життя поклав, а ваша дяка та память такі, що ось Мусій, як мова стала, чи всі пани лихі, каже: пошти…

— Ото і треба було таке балакати, — з невдоволенням казав хтось із громади. — І чого прийшли? Ну був лихий закон, так чим же тут Левко Андрієвич винні. А он що нагадали, тільки чоловікові жалю завдали. Краще ходім уже. Вибачте, Левко Андрієвичу!

Громада почала розходитися й першими ушивалися саме ті, хто перед хвилею найдужче задирався.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hbyp5805yi1ebdx1nv66kmf042y9b0p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/123</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215220</id>
    <revision>
      <id>455682</id>
      <parentid>453913</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:03:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2659" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Тихо, мов зтуманілий, посунув Левко Андрієвич до горниць. Тяжко та прикро було йому, що розгнівавшись, ізгадав брата перед чужими та ще наче на оборону собі. „Наші погляди неоднакові, багато з того, що робив він, я вважаю за помилку, отже не маю права обороняти його імення. Що правда, я сказав людям, що не все з того, що він хотів зробити для них, треба було робити, та чи ж зрозуміють вони? Це треба було підкреслити, сказати виразніше… Та тоді вони знов не зрозуміли б, подумали б, що я суджу брата. А я ж, хоч і не погоджуюся з ним, а знаю, що він був страдальник щиро відданий своїм переконанням… А хочби я й винуватив його в чім, чужим знати того не треба. Не {{errata|їхне|їхнє}} діло, копатися в наших відносинах. І нащо я згадав його перед ними?” — знов та знов повертався Левко Акдрієвич до тієї ж думки.

Справді, скільки вже літ минуло з Максимової смерти, а досі ніхто не чув ні слова на нього від Левка Андрієвича, хоч сам він часто згадував та перегадував тяжку драму своєї родини. Левко Андрієвич ставився до брата двоїсто; цілком перенятий не самим переконанням, а й почуттям власности, не міг він поділяти його поглядів, прикро вражали його жорстокість та упертість, з якими Максим провадив боротьбу, але разом з тим Левко Андрієвич схилявся перед братовим посвяченням та відданістю громадському ділу, перед його цілковитим занедбанням власного інтересу. Може через те двоїсте відношення, щоб не сказати коли поруч з добрим і якого докору братові, не сподіва-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>makdqce1a1myenimhgfo4v7jwii0lyt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/124</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215221</id>
    <revision>
      <id>455683</id>
      <parentid>453914</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:08:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2596" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ючись, що сторонні зрозуміють його, і ховав він від їх свої думки про брата, а може не хотів давати на співчуття та пересуди людям святощів тяжкого лиха своєї родини. Сторонні тільки знали, що, коли Левко Андрієвич подавав на часточку, то в поминці завжди згадував і раба Божого, убієнного Максима та ще прочували від слуг, що біля спальні Левка Андрієвича є невелика кімната з кіотом, де зібрані предківські ікони Гречок, а з боку на причілковій стіні висить великий портрет Максима, змальований олійними фарбами, славнозвісним майстром із фотографій, які скрізь збирав Левко Андрієвич, а останню, зняту підчас арешту, здобув за великі гроші з „третяво атдєлєнія”.

{{***}}

На якийсь час життя Левка Андрієвича зробилося мов спокійніше, громада не приходила зі сваркою, ніхто не турбував його, та не приходив і ніхто з селян за порадою в ріжних справах, як велося давніше. Самого Левка Андрієвича не зачіпали, але бойкотували та поводилися так, ніби він не істнує… Очивидячки справа була не в тім, як ставилися до його люди, а в тім, як ставилися вони до його добра. Левко Андрієвич міг собі бути, та його добро, на людську думку, повинно було стати їхнім. Робітники та слуги трохи не всі покинули його та розбіглися, більшість худоби довелося спродати, бо й земля була майже вся в селян, люди не йшли й на роботу і двір стояв пусткою. Хіба в ряди-годи забіжить хтось із заможних сусідів з козачих хуторів, яких було багато довкола, по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mr9j13k9hvl6q9v9pmhbnr0823f516h</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/125</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215222</id>
    <revision>
      <id>455684</id>
      <parentid>453915</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:11:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2552" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;бідкатися, пожуритися, а найбільше розпитатися: „що далі буде”. Та й ті не йшли в хату, а викликали в сад, заводили в саму гущавину, щоб не побачив хто, та ще й прохали:

— Ви ж, спасибі вам, не кажіть людям, чого я приїздив. Кажіть, що запитував щось купити, щоб не думали, що я до вас у гості, або що ми з вами в якійсь змові”.

Сумно та мляво спливав час. Серед таких умов Левко Андрієвич не міг вже як давніше, вподобувати господарство та сільське життя, і тільки потішав себе надією, що такий стан, це, — як здавалося йому, — божевілля не може тривати довго. А хоч і не уявляв, як саме прийде до зміни, то все таки жив тією сподіванкою з дня на день. Часом, коли ті сподіванки пригасали, життя на селі робилося нестерпним і треба було особливого напруження волі, щоб додержати слова та не виїхати з села. Якби не те, що сором було зломити те слово, Левко Андрієвич можеб таки не витримав та виїхав.

Наспіла і вже минала осінь. Україна була проголошена самостійною, а український уряд проголосив примусову та безвикупну передачу усіх земель та рухомого майна більших властників на користь селян, крім садиби та хатніх річей. Практично ще нічого не робилося, люди не знали, кому саме скільки землі припаде. Греччина земля й так майже вся була в селян, а яка й залишалася в нього, була вже поорана, а озимина посіяна. Отже поділити й по весні можна. Решта неспроданої панської худоби теж нікуди не могла подітися, а до&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rn5lm86kup06v2n590yx8ncximromr6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/126</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215223</id>
    <revision>
      <id>455692</id>
      <parentid>453916</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:16:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2586" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;весни була людям і непотрібна. Тому, щоб не осоружуватися, селяни не хотіли розбирати її самі, а ждали аж це зробить уряд.

Та Левко Андрієвич перечував і знав, що в селі скрізь по хатах, часом аж до світу, тільки й мови, що за його землю та добро, скрізь люди дуванять їх у думках і це дратувало та пригнічувало його.

Але селяни були невдоволені і з того закону. Аґітація зайшла так далеко, що люди не хотіли визнавати за паном права ні на яку власність, ні на клапоть землі, ні на хату, ні на його хатнє добро. Не визнавали права й інших заможних людей ні на заводи, ні на крамниці… Завзялися забрати все. Большовики провадили таку аґітацію зі своєю метою, але діяльність українського уряду та аґітація українських соціялистичних діячів чимало тому допомагали. Хто казав людям, що є така власність, яку вільно забрати у властників дурно, вже нічим не зміг би їх переконати, що іншої власности забирати не можна. Подекуди люди почали руйнувати та ростягати маєтки та заводи, почалися грабунки та погроми, але здебільшого поки що збиралися, йшли балачки, люди горнулися до большовиків, не вважали на закон українського уряду та поводилися так, ніби й те, що залишив він власникам, також не їхнє.

Виходячи до себе в сад, Левко Андрієвич часом стрівав там силу сторінніх людей, здебільшого парубків, що гуляли як у свому і не звертали на його ніякої вваги. Відчуваючи, що щоб він їм не казав, ніхто не послухає, Левко Андрієвич повер-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>oa3dmyxwlhz7xejcxtj3u5x6vxmxsme</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/127</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215224</id>
    <revision>
      <id>455693</id>
      <parentid>453917</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:19:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2680" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тався сам у хату, а потім і зовсім облишив ходити до саду. Взагалі під вражінням усього перебутого за останні пів року він утратив цілком охоту обороняти себе та своє право.

Якось заїхав до нього сусід козак, власник сорока десятин, похвалитися, як відкараскався від селян, що прийшли були розбирати його добро. Власне тільки того й заїхав — схотілося розказати…

— Сиджу я в хаті з жінкою та з шістьма дітьми, самі знаєте їх, як каша, одно від одного менше, помочі від них ніякої, хутір мій від усякої оселі далеко, гукай, не гукай, ніхто не почує, а, хоч і почує, не обізветься, — боятиметься. Двоє сусідів сиділи тоді в мене, та як побачили юрбу, як не прохав, побігли свої хуторі боронити. Було годин з десять, темно, хоч у око стрель, суне їх ціла валка, чоловіка з трицять — парубки та молоді чоловіки, прийшли, кажуть, твоє добро ділити. Я їх усовіщаю, кажу їм, як таки хлопці можна, деж це чувано, бачите он який кущ дітей, що ж я з ними робитиму? А вони своє: „Нам яке діло!” Думав я, думав, що мені в світі Божому робити, а тоді як ухоплю шапку, як кину її об землю. Гетьте, кажу, з моєї хати, бо я і знати того не хочу! Ушилися.

Дивно було Левкові Андрієвичові чути оповідання сусіди і прикро відчувати, що сам він утратив уже останню здатність до боротьби і не здатний ні до найменшого опору.

А політичне становище ускладнювалося: знялася війна між Україною та Росією, північ пішла на південь, большовизм — супроти національного відродження. Війська, набрані українським урядом&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>crpby51ccd5q56bg84v58yxod7ewf2l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/128</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215225</id>
    <revision>
      <id>455694</id>
      <parentid>453918</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:24:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2679" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;здебільшого зпоміж салдатів, що покинули фронт, захоплювалися большовицькою аґітацією, зраджували свій уряд та рідний край і гурмами переходиди до большовиків. Решта українського війська, і так в недостаточній кількости зібраного та негаразд упорядженого, невсилі була опертися ворогові й большовицька лава майже без упину насувала на Україну та серед зими облягла та гарматно руйнувала Київ. Доти вона встигла вже затопити Лівобережну Україну, аж до Катеринославщини, і большовицька валява розлилася по Україні, вигукуючи коммуністичні гасла та вганяючи за контрреволюцією, що ввижалася їй скрізь, а одночасно під тим приводом знущалася та грабувала всіх, хто трапився. Український люд, що, наслухавшись большовицьких обіцянок, був і собі захопився їхньою програмою, пізнавши зблизька большовизм, на час остовпів від подиву та жаху під утиском зайшлих чужинців та свого гультайства…

Одної, темної, холодної листопадової ночі місто М. настрашене, дожидало большовиків. Вислана впереддень проти них сумної памяти Н-ська дівізія зрадила та перейшла на їхній бік. Старшини та з півтори сотні патріотичної інтеллігентної молоді, що пішла до війська своєю охотою, боронити рідний край, майже всі полягли від руки своїх зрадників. Невелика залога, яка лишалася в М., вражена прикрою звісткою, раптом покинула місто та відступила десь далі. Дехто з мешканців подався за військом, та мало хто і зважився на те, бо відступ був уже небезпечний, — большовики легко могли&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8beem1r4qm8a155imw9zgd8wx6dv9f2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/129</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215226</id>
    <revision>
      <id>455695</id>
      <parentid>453919</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:29:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2654" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;перетяти шлях, а всіх, хто йтиме з військом, вони певно визнають за контрреволюціонерів, а слава ж про те, що роблять із такими, гула геть далеко.

Покинуте на поталу місто причаїлося, загублене серед степів, покрите холодною пітьмою осінньої ночі. Ніде не світилося, вже який час у місті не було нафти, а сьогодня люди не світили й каганців. Страхи заплуталися між вулицями та заглядали крізь темні вікна не тільки більших горниць, а й хоч трохи кращих хаток. Тільки по найбідніших заулках, біля злиденних халупок чулися подекуди якась метушня та затаєне шопотіння, в яких виявлялося скоріше зловісне змовлення до злочину, ніж радість перемоги…

Левко Андрієвич теж не поїхав з М. Не побоявся їхати, а не хотілося. Власне тепер уже бачив він, що залишатися тут нема чого. Оборонятися від цілого світу, від стихії — було безнадійно, хіба на те, щоби гратися зі смертю. Та йому так усе обридло, що не хотілося ані робити щось, ані жити навіть, принаймні не було шкода життя. Проте, коли посутеніло й хату залив морок, вік не здолав далі сидіти сам та дожидати, поки розсатанілі червоноармійці вдеруться до нього, трощитимуть та розбиватимуть його житло й поневірятимуть його самого. Коли однієї хвилі вявилося йому з особливою виразністю, як усе те станеться, він захапався, напівсвідомо натяг нашвидку кожух та шапку, вкинув до кишені цигарки, хустку та ще щось, недуже й потрібне і пішов з дому. Хай хоч перше руйнування станеться не при моїх очах — думав він.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ond17crylrakh3oe3jnsnp1w5hjgtbs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/130</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215227</id>
    <revision>
      <id>455696</id>
      <parentid>453920</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:33:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2776" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;За {{errata|двголітнє|довголітнє}} життя в М. у Левка Андрієвича склалися приязні відносини де з де-ким із міщан, незаможніх городян та селян. Він колись ставав їм у пригоді й як хто, то й памятали про це. Інші з цих людей, хоч і були без освіти, та подобалися Левкові Андрієвичові своєю вдачою та природнім розумом. Вони часом заходили до нього, посидіти, погомоніти, інколи й він заходив до них. На них він міг покластися й пішов до одного з таких, якого хата була найдалі від його дворища.

Хоч уже посутеніло, але ще можна було на кілька кроків пізнати людину. Скоро Левко Андрієвич відійшов трохи від свого дворища, почув позад себе чиюсь ходу. Не звернув на те уваги, хоч чути було, що ззаду йшов хтось швидше та наздоганяв. Незабаром він вирівнявся з Левком Андрієвичом та поздоровкався. Це був найближчий його сусід, заможний селянин, Йосип Ласочка. Від батька не дістав він жадної спадщини, крім обіхідчастої хатини, та за життя настягав порядне селянське господарство. Як часто буває зі скоробагатьками, жив він дуже ощадно і, наприклад, коли в нього варили борщ, то окрайчик сала нанизаний на ниточку, упускався в горщик, а як борщ скипав, сало витягали та вішали сушитися до другого борщу. Був це чоловік літ шістьдесяти пяти, колись рудоватий, та вже значно посивілий, середнього зросту, з довгастим, потягнутим та дуже блідим виснаженим може працею, може недоїданням, а ще більше від повсякчасного думання та клопоту обличчам. Сірі очі дивилися загадково, мов завжди стежили за якоюсь його потаємною думкою, що снувалася йому&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>com4fjx2pcyk5sdhx67zr852gauakbe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/131</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215228</id>
    <revision>
      <id>455697</id>
      <parentid>453921</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:35:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2475" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;в голові, навіть тоді, коли він розмовляв з кимсь про що інше.

Левко Андрієвич знав Ласочку з молодих літ, але й досі не сказав би, що з нього за людина. Ласочка завжди балакав так розважно та совісно, ніколи не помічений був ні на чому лихому, селяни завжди слухалися його. Щоб погодитися з ними за якусь гуртову роботу, найкраще було наперед поєднатися з Ласочкою, бо до умови з ним охоче і вже не роздумуючи багато, приставали й інші, певні, що він уже обрахував гаразд, чого та робота варт. Часто люди доручали йому і громадські діла, а проте не любили його, прозивали лукавим та бідкалися, що обшахровує їх на рахунках, хоч довести того й не могли. Отже й Левко Андрієвич не міг звірятися на ті обвинувачення, а проте несвідомо усувався від нього та стерігся, бо було в йому щось неприємне. І цим разом Левкові Андрієвичові неприємно було, що зустрівся з Ласочкою, хоч виразно нічого лихого й не думалося… Тому, поборюючи те почуття, Левко Андрієвич відповів привітно на привитання.

— А це ви добре робите, — казав Ласочка, стишуючи голос, — що йдете з дому. Вже як нікуди не виїхали, треба хоч зразу не навязати на очі. А куди ж ви?…

Левкові Андрієвичові знову здавалося неприємним так занадто вже по щирости говорити з цим чоловіком, але, незвиклий до конспірації, він не бачив, на віщо таїтися тай здавалося невідповідним гідности викручуватися перед людиною,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o0npj5iu44hosplnnesjkqnup3rruhu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/132</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215229</id>
    <revision>
      <id>455703</id>
      <parentid>453922</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:40:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2603" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;коли вона вже зрозуміла його наміри, й він відповів по правді.

— От і добре — сказав Ласочка — то я і проведу вас, бо й мені на той край. Там, переказано, один чоловік кабанця продає, а я потроху різникую, а під такий час певно дешевше купити можна…

— Не боїтесь, що відберуть.

— То в багатших, нас не зачеплять.

Йдучи з Левком Андрієвичом, Ласочка радив, як поводитися „з тими розбишаками”, обіцяв і сам, якщо треба буде, переховати. Казав спокійно, розважно, але очі його все ніби стежили за якоюсь іншою думкою. Довівши Левка Андрієвича до того двору, куди той ішов, попрощався, постояв ще, поки той зайшов у хату та тоді подався далі.

Ще на світанку в М. знялася нечувана галасня: розтиналися постріли, пяна лайка аж загусла в повітрі… До М. увійшли Н-ська, що недавно українська, а тепер червона дівізія, якій за її зраду червоний уряд віддав М. на пограбування. Товариші розбіглися по місті невеликими гуртками: хто ловити та розстрілювати військових та урядовців, які чомусь не виїхали з М., хто розбивати крамниці, а хто по заможних дворах. У дивізії було кілька парубків з самого М., які знали, хто де живе, та водили товаришів по заможніших дворах. Не диво, що до Греччиного двору прийшли найперше.

Озброєні „до зубів”, з лайкою ускочили червоноармійці у двір. Збігши на ганок, торсали вони з цілої сили двері без перестанку весь час, поки стара служниця, що одна не покинула Левка Андрієвича й не пішла з дому, як і він вийшов, не-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>re4gq197hjlp6ycgvcx9zqymdpia7kt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/133</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215230</id>
    <revision>
      <id>455704</id>
      <parentid>453923</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:44:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2304" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;слухняними з переляку руками силкувалася відчинити їх, дарма, що бачили її крізь шибки одвірків. Лаючи її поганою лайкою, похвалялися вони виломити двері, якщо не відчинить їх зразу ж, бо не мають часу на неї ждати. Ледви дзенькнув замок, передній з цілої сили штовхнув у двері ногою, трохи не зваливши стару, й усі з рушницями на поготові ускочили в хату та потоптом, стукаючи чобітьми, розбіглися по помешканню.

— А де хазяїн? Сховався буржуяка! Давай ключі. Де гроші? — напалися вони на стару.

— Ключі в мене тільки оці, — подала невелику вязку.

— Не даси, замки витрощимо!

— Так нема-ж…

— Бач, буржуйська попихачка, ще й оступається за своїм буржуякою, давай горілки, вина, та швидше, не стій перед очами, тобі тут діла нема…

З тим бігали по хатах, заглядали поза заслони в вікнах, попід меблі, мацали шафи, столи, скрині…

— Ламай замки! — порядкував старший. — А це гарна річ, цю я собі візьму, — додав він зненацька, забираючи зі столу щось, що йому вподобалося.

— Не квапся поперед усіх! Не бери сам! — огризнувсь інший.

— А якже? Воно твоє? Дуванити буде що й без цієї дрібниці.

Два з шелестів, оббігши горниці, пішли ще у двір, оглянути інші будинки. Там помітили вони в сусідній селянській садибі між вишняком старого вже чоловіка, що стояв, спершись на тин, та&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9oh6j1d2igushsqzvir2clfge31ipnr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/134</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215231</id>
    <revision>
      <id>455705</id>
      <parentid>453924</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:47:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2210" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;пильно на них дивлячись, мов манив очима, а часом, здавалося, крадькома кивав на них пучкою.

То був Ласочка…

— А що скажеш, товаришу? — звернулися вони до його в голос.

Ласочка заморгав очима та замахав на їх, щоб балакали тихше і, позирнувши довкола, поманив до себе.

А як ті надійшли, додав пошепки:

— Як хочете, товариші, узяти гроші, так треба знайти пана. Що мені дасте, як знайду?

— Бач чортове лубя! Ще й тобі грошей. І дурно скажеш, коли знаєш.

— Дурно ні. Я чоловік бідний. Хіба в мене іншої роботи нема, як його вам шукати. Силою води з колодязя не пить. Що мені зробите? Битимете? Бийте, я не {{errata|бюся|боюся}}, я — битий, а дасте пятьдесять тисяч, пошукаю. А в пана ж грошей — не злічити… — заохочував він. — Не скупійте!

— А ти знаєш, що справді багато? Скільки?

— Якби я не знав. Яж весь вік оттут. За останній час скільки він тієї худоби та лісу спродав. Деж тим грошам подітися? Так, дасте?

— Чорт з тобою, дамо. Можна товариш з товаришом поділитися? — спитав один шелест у другого.

— Та чорт уже з ним! Можна.

— Нехай, щоб певніше мені, ще і старший ваш скаже — допоминався Ласочка. Від заздрости та нетерплячки він аж трусився, а голос йому перехоплювало в горлі.

— Так буде так, — казав він далі — перегодом,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3c9ff691k8bvz4jxjj41qu5onlq2ecm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/135</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215232</id>
    <revision>
      <id>455706</id>
      <parentid>453925</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:52:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2680" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;як за пів години, а то й швидче може, піду я до міста, а ви за мною, тільки не надходьте, щоб непомітно, а йдіть назирці… Як побачите, що я в який двір зайшов, так ви туди не йдіть, а, не доходячи того двору, зразу поруч, там він і буде.

Було годин з девять ранку, коли товариші усунулися до двору, де переховувався Левко Андрієвич, знов таки з рушницями, з лайкою та гуком. Звиклі до взаємин між гультайством, де часом приятель темної ночі частує приятеля киякою по голові, або загородить йому попід боки ножаку, чи десь ізза кутка, чи серед приятельської розмови, ідучи поруч у глухому місці, та певні, що „буржуї ще гірші від звіря”, товариші сподівалися на все лихе, побоювалися та, щоб осмілитися та налякати ворога, здіймали отой галас і біганину та хапалися до зброї. Але, знаходячи намісць оружного опору, тихих та заляканих людей, звиклих тільки до правної оборони, гультайство обсмілювалося, переймалося погордою до невдатного та безсилого ворога і зразу починало поневіряти його.

Почувши галас, Левко Андрієвич глянув у вікно і зблід. Він не дожидав, щоб це сталося так швидко, у глибині жевріла надія, що може минеться все якось щасливо. Не так ще було страшно вмирати, як прикро та образливо почувати себе загнаним звірем, позбавленим усяких прав, усякої оборони, відданим на глум та поталу цим нелюдям, до яких він не міг ставитися інакше, як з огидою. Ці почуття ледве встигли промайнути в йому, бо шелести вже наспіли в хату.

— А, буржуй, драствуйте, ховатися схотів, —&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>a7k8hgbm3epi5mikf7mgq5wtpgubswj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/136</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215233</id>
    <revision>
      <id>455707</id>
      <parentid>453926</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T18:58:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2334" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ще на дверях гукнув старший. А ти начувайся мені! — присікався він до господаря.{{errata||&amp;nbsp;—}} Я тебе вивчу, як буржуїв переховувати!

{{errata|—&amp;nbsp;|}}Чуючи себе зобовязаним заступитися за господаря, Левко Андрієвич обізвався:

— Та він не переховував мене, господа, я тільки на час зайшов до його…

— Тут господ нема! Господа в нас давно по острогах сидять! — заклятовано гукнув на Левка Андрієвича пикатий чоловік у матроському убранню, так ніби почув нечувану образу чи блюзнерство.

— Ходім, показуй, де гроші, що понаграбував! — додав він.

— Ось скільки є грошей, беріть, більше в мене нема…

— Тільки? А деж решта?

— Я грошей дома не держав, всі в банку…

Це розлютило товаришів. З банку гроші будуть сконфісковані, але підуть, чорт їх знає, куди вони підуть, — та вжеж, що не їм, а вони ж тішилися думкою, поживитися з Левка Андрієвича.

— Побачимо там, покажеш, як припече… ходім!

— Чого ж я піду, нате ключі, беріть що знаєте…

— Це ще жарти. Чого б ми з твоїми ключами морочилися, ми краще коло тебе поморочимося! Іди, коли кажуть.

І вхопивши Левка Андрієвича міцною рукою, він штовхнув його до дверей.

Левко Андрієвич не встиг і одягтися, без шапки, без кожуха гнали його як арештанта посеред купки озброєних червоноармейців через увесь М. Викинутий з хати, він оглянувся довкола напів&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9p32eyuplvwko7wrvm05zjy9nua7tmi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/137</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215234</id>
    <revision>
      <id>455708</id>
      <parentid>453927</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:06:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2641" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;непритомними очима і зненацька побачив Ласочку, що тулився неначе ховаючись, поза причілком хати в сусідному дворі. Враз наче блискавкою різонув Левка Андрієвича здогад, що то ніхто як Ласочка його зрадив та зупинятися над цією думкою не хотілося тай не було коли. Товариші бігли дуже швидко, Левко Андрієвич і сам з цілої сили поспішав за ними, бо терпіти далі цю наругу та мордування було тяжко. Краще скоріше кінець, хоч би й смерть, бо смерть напевне найкраще з того, що може статися з ним. І він прискоряв ходу, а одночасно серце рвалося з жалю до себе й мимоволі озивалося первісне бажання: врятуватися. Та як не поспішався Левко Андрієвич, постигнути за червоноармійцями він не здужав і вони підгонили його: разів зо два його вдарили по спині, раз хтось штовхнув його ззаду багнетом, він не оглядавсь, але помічав, що після кожного насильства у йому мов прибуває сили й він іде швидче, й від цієї свідомости здіймалася у йому огида до себе й до людської природи взагалі…

Коли прийшли до двору, зробило це на нього якесь дивне вражіння — неначе прийшли десь у чужу хату. Червоноармійці звеліли йому повідчиняти всі схованки. Шукаючи грошей, вони перекидали та перетрушували всі річі, а тоді запихали та звязували усе мішма у велике жмуття. Левко Андрієвич сидів увесь час у окремій кімнаті під доглядом двох вартових, що тримали рушниці на поготівлі та з підозрінням позиркували на його лихими очами.

Він сидів байдужий до всього, немов йому й на&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>417j63vojwycp24qfog0gdx34i8b4cq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/138</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215235</id>
    <revision>
      <id>455709</id>
      <parentid>453928</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:09:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2352" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;думку не впадає, що його чекає. Якісь уривки неналежних до того, що діялося, думок снувалися в голові одна по одній без звязку, приходили, не знати звідки, та чому. Згадувалося щось давне, якась дрібниця, дивився через хату в вікно і слідкував поглядом, куди біг собака, спостерігав, як сидить, настобурчившись від холоду, курка й думав: мабуть зимно — буде мороз. Тільки часом несподівано зринала свідомість: та це ж смерть, це ж кінець! І в душі мов розтинався тужний зойк, та незабаром знов усе потапало та розпливалося, як у тумані, і вся його істота, всі думки та почуття переймалися якоюсь млістю, тільки не знати, чого дуже тисло за серце…

Не знайшовши, самі червоноармійці знов приступили до нього, щоби сказав, де сховані гроші.

— Я сказав, що в банку — відповів Левко Андрієвич.

Ця відповідь з кожним разом все дужче дратувала товаришів. Одно з двох, або буржуй бреше, щоб виратуватись, або гроші справді в банку і тоді марні всі надії, поживитися.

— Ти мене не дури, бо вбю, як собаку! — крутячи револьвером перед очами Левка Андрієвича люто лаявся старший.

Не в силі стримати себе, щоб не відхилятися від револьвера, Левко Андрієвич дратувався на себе й відповів гостро:

— Я сказав правду.

— Скажеш ти мені правду, як візьмуся за тебе!

— Та чого з ним панькатися. Тягни {{errata|йго|його}} до&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>otw5s16jw4gifuvtwlg3pbduexymy8m</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/139</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215236</id>
    <revision>
      <id>455715</id>
      <parentid>453929</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:20:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2418" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стінки — гукнув хтось з гурту, вхопивши Левка Андрієвича за руку.

— Поспієш ще, — відпихаючи того, став перед Левком Андрієвичом чоловік у матроському убранні.

— Не хочеш казати? — погано вилаявся він і підняв здоровенний волосатий кулак над головою Левка Андрієвича.

— Я сказав…

— А!{{errata||&amp;nbsp;—}} загарчав по звірячи матроз і здоровенний кулак ударив з цілої сили Левка Андрієвича між очі. Кров залила йому вид.

Ще чиїсь три кулаки майже в ту ж мить посипалися йому на голову, у груди, під бік. Левко Андрієвич зойкнув і замахнувся рукою. Не можна було угадати, чи на те, щоб віддати, щоб не було, ворогові за образу, чи на те, щоб затулитися. Та на впів-знята рука враз звисла, білий як крейда Левко Андрієвич поточився і мов важкий лантух повалився на землю. Серце не витримало.

Навіть „товариші” остовпіли на мить і в очах у їх промайнула іскра жаху, але, враз споважнівши, вони мовчки, мов пси, що гуртом задавили чужого собаку, розійшлися по інших покоях, покинувши Левка Андрієвича серед хати і знов заходилися пакувати річі у жмуття. Хтось із них знайшов пригребицю, де в небіжчика ховалися вина та закуски, понаносив напитків та наїдків і шелести взялися до їжі, не помивши закрівавлених рук, мацаючи масними руками річі, розкидаючи недогризки та надбиті пляшки і долі і по меблях. Аж годин через три вони подалися, тягну-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nhvxkgtq8f6h3q78t2l5z3uizf77nmb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/140</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215237</id>
    <revision>
      <id>455717</id>
      <parentid>453930</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:23:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2519" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;чи на собі здоровенне жмуття. Горниці Левка Андрієвича, спорожнівши, стояли сумні, наче мертві, бо якийсь час ніхто не зважувався туди й заглянути. Вже нескоро стара, заплакана служниця зайшла до горниць, поплакала над небіжчиком, що так і задубів на долівці, та покликала сусідок, обмити та прибрати його, хоч властиво прибирати не було в що, бо всю небіжчикову одіж забрали товариші.

{{***}}

Вже не скоро до Греччиних горниць зайшов червоний старшина. Був він родом з М. і довго служив за канцеляриста в земстві, поки не забрано його на війну. Там вислужився він на „зауряд-офіціра”, а далі пішов до червоної армії. Прозивався він Безпоясний. Ще в земстві узнавав він себе за соціяліста, хоч і не дуже тямив, що то є за соціялізм і з цілого соціялізму в йому було тільки те, що не любив заможних людей та інколи думав, що в їх треба б усе одібрати, та що найдужче боявся того, щоби хтось не визнав його не за дуже лівого. Гречок він знав добре, знав і Левка Андрієвича, і колись під скрутну хвилину звертався до нього та дістав запомогу, ніби в позику, якої проте не звернув ніколи, бо й не мав чим. Читаючи спомини революціонерів та історію революційного руху, Безпоясний знав про Максима і для того ставився до Гречок краще як до інших заможних людей, а тепер, прибувши до М. на становище начальника червоного загону та перейнятий свідомістю свого права карати та милувати, згадав про Левка Ан-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0dybvp1aj1zos7649c3inuged6842ix</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Володимир Леонтович. Хроніка Гречок. 1931.pdf/141</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215238</id>
    <revision>
      <id>455719</id>
      <parentid>453931</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:27:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2615" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дрієвича і надумавсь піти, щоб захистити його від червоноармійців. Та здумав і прийшов уже запізно.

Ще у дворі, коли побачив, що двері в горницях розчинені навстяж, якийсь неспокій заворушився в ньому. Ще дужче стурбовався він, побачивши в першій кімнаті розгардіяли, та прикмети грабування. Швидше пішов у дальні покої й остовпілий спинився на дверях кімнати, де на столі лежав Левко Андрієвич, а в головах в його блимала воскова свічка.

Коли Безпоясний довідався, як сталося, його обхопила лють на злочинців-товаришів. Сціпив зуби й ладен був бігти, щоб своїми руками забити їх. Та раптом його вдарила думка, що це неможливо, що тоді його обвинувачуватимуть за оборону буржуїв та контрреволюціонерів, що він не має такої влади, щоби спиняти розбишацтво підвладних. І нагло відчув необмежену залежність, якою обплутує його червоне оточення. Це дратувало його, хотів заспокоїти себе тим, що партійний інтерес важніший від усього й вимагає не звертати уваги на життя поодиноких людей. Але не був у такій мірі партійним, щоб під впливом партійної омани скорити природні почуття, а стаяв над небіжчиком і не міг відігнати думки, що сталося не гаразд, що вбито людину, якої не треба було вбивати… Потрапивши до большовиків напів випадково, Безпоясний ще не засвоїв собі їхнього способу ставитися до всіх людей, і до своїх навіть, як до матеріялу для якоїсь мети… Довго стояв, похилившись, і пішов із хати, наче слабий. Але на дверях враз спи-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sfp4zncx07tpqq2446om3bth8ybe7kl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/27</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215786</id>
    <revision>
      <id>455745</id>
      <parentid>455588</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:51:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1290" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
Тому то поввисали так всї мої дишлї!

{{c|ФРАНЯ.}}
Бачите, так робить ся се, так балансуєть ся…
{{c|{{fine block|Наслїдує рухи танечницї на шнурку та вибігає дверми.}}}}
Права нога, лїва нога. Au revoir…
{{c|{{fine|Виходить.}}}}

{{c|ГАУФЕ}}
{{c|{{fine|здоймає лїхтарню.}}}}
Сеся здуріє незадовго, як не зловить мужа.
{{c|{{fine|Виходить.}}}}

{{c|ГЕНШЛЕВА}}
Коби вона лише хотїла добре працювати то вилетїла би їй з голови ся сваволя.

{{c|ГАННА.}}
Вже їй не вільно ходити до Зібенгарів, панї заборонила їй.

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Добре має, я не стерпіла би сього також.

{{c|ГАННА.}}
Вона гонить за Зібенгаром як пес. Якась шалена!

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Зібенгар повинен вже давно викинути сих людий. Повно там дївчат, хлопцїв…

{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
Ет, мамо, що ти говориш!{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jjeowkmfz7l837jldun8t67muk0lbc9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/28</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215787</id>
    <revision>
      <id>455746</id>
      <parentid>455589</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:53:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1410" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Ну, а в шинку!

{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
І вони хочуть жити, так як і ми. Чи тому мав би їх викинути на вулицю? Вермельскірх не є зрештою лихий чоловік.

{{c|ГАННА.}}
Але його жінка, то стара чарівниця.

{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
Що-ж, коли він точно платить чинш, — а ізза дївчини чейже не можна його викинути…
{{c|{{fine|Встає та нахиляєть ся над колискою.}}}}
Ми-ж маємо тут також таку маленьку дитинку, а однак не вилетимо ізза неї.

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Ну нї, ще чого!… вона спить, як забита, не хоче навіть нїколи проснути ся.

{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
Така дрібонька… Ну, мамо, правда, що не схочеш мінї умерти!
{{c|{{fine|Здіймає шапку з кілка.}}}}
Ганно, я здурив тебе передше. На возї лежить твоя запаска.

{{c|ГАННА}}
{{c|{{fine|швидко.}}}}
Де, де?

{{c|ГЕНШЕЛЬ.}}
В коши; йди пошукай собі.
{{c|{{fine|Виходить середнїми дверми. Ганна йде в комору.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dvlt3kndzrc2k3ih3sd8ihvhdfpb3o2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/85</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215804</id>
    <revision>
      <id>455631</id>
      <timestamp>2022-07-26T11:59:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4326" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{u|''МИХАЙЛО ТАРАСЕНКО.''}}

{{c|{{x-larger|ПЛАВ ЧЕРЕЗ ПОРОГИ.}}}}

До того часу, поки не довелося мені особисто обізнатися з лоцманами, гадав я, що найцікавіша річ для дослідника лоцманства виявити техніку лоцманської справи. Техніка лоцманської справи — думалося мені, — що полягає в сукупності певних технічних процесів, звязаних з орудуванням відповідним знаряддям та заснованих на емпіричному знанні природніх чинників, — вона може стати за цікавий причинок до виявлення того, що зветься в етнографічній літературі „народнім знанням“. На жаль, з цього погляду ті матеріяли, що їх пощастило зібрати, дали не дуже багато. Найцікавіша в лоцманському побуті показалася не техніка лоцманської праці, не лоцманська кваліфікація, а ті своєрідні та специфічні форми, яких набрало громадське життя цих досвідчених керманичів у Дніпрових вирах та порогах.

Може на цілій Україні не було иншої сільської громади, що яких півтораста літ жила-б таким активним громадським життям, як людність чотирьох лоцманських сіл. Ордером князя Потьомкіна 1787 р. й низкою пізніших урядових розпоряджень вона була поставлена у виключні умови супроти звичайного селянства, одержавши разом з спеціяльним призначенням обслуговувати порожисту частину Дніпра і звільнення від усіх повинностей та рекрутських поборів. Тим самим лоцмани значною мірою стали осторонь від звичайних громадських інтересів околичного селянства, але натомість виразніше й гостріше поставали перед ними їхні власні професійні інтереси. Об'єднані корпоративною спільністю прав і обов'язків, вони справді творили собою невеличку державу в державі, що з плином часу в свойому житті вирощувала й свої характерні соціяльні тенденції. Їхній розвиток паралізувало втручання державних органів, інтереси маленької держави вступали в суперечність з інтересами держави великої, що ввесь час виявляла так мало елементарної уважливости та зрозуміння до економічного й юридичного становища Дніпрянського лоцманства.

Подібно до цього, з одного боку яскраво виявлений професіоналізм лоцманський, з другого — державний контроль і державне керування сплавом плотів і суден через пороги спричинилися до затьмарення і, властиво кажучи, зникнення „народнього знання“ та до просякання в лоцманський ужиток коли не понять, то бодай принаймні термінів на означення тих понять з книжних джерел. Але навіть і це, силою об'єктивних&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nib5adp6hpcdclyt1wo7tgtqfj314eg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/13</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215805</id>
    <revision>
      <id>455635</id>
      <timestamp>2022-07-26T13:26:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5328" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;чтетъ въ этихъ чертахъ пламенную преданность Провидѣнію. При этомъ на нѣкоторыхъ лицахъ видна тревога, по которой можно узнать новичковъ, или {{sp|перваковъ}}, какъ называють ихъ лоцманы. Поднявъ якорь, барка тихо оборачивается, человѣкъ шесть управляють стерномъ по указаніямъ лоцмана, и смотря потому — идти ли старымъ путемъ или въ каналъ — судно принимаетъ направленіе“ (с. 87). Автор говорить далі не про самі тільки пороги — за переправу через них він розповідає з подробицями, — але й про околичні села (88 й дд.). Він згадує стародавні звістки про пороги, особливо Костянтина Порфірогенета (98), пробує тлумачити назви порогів (113, 120, 121), описує ті аварії, що бачив (103, 107, 111, 125). Як переправляють плоти, описав Афанасьєв окремо (122–123).

Про лоцманів на кінець наш автор говорить так: „Въ заключение о каменскихъ лоцманахъ можно сказать, что это народь скромный, послушный и необыкновенно способный къ своему дѣлу. Живя въ ихъ сообществѣ довольно часто и по многу времени, встрѣчая людей разныхъ возрастовъ и характеровь, я не видалъ межъ ними ни одного дурака, а очень умныхъ людей встрѣчалъ большое количество. Осторожны они въ высшей степени. Я имѣлъ возможность судить объ этомъ по своему хозяину. Лоцманъ этотъ человѣкъ разумный, примѣрный семьянинъ, необыкновенно набожный и трудолюбивый, любимъ обществомъ и пользуется извѣстностью у лѣсопромышленниковъ, которые ввѣряютъ ему плоты на большую сумму, для провода черезъ пороги, онъ грамотный, знаетъ превосходно порожистую часть Днепра и былъ мнѣ очень полезенъ сообщеніемъ многихъ подробностей касательно своего дѣла. Но чуть бывало заведу рѣчь мимоходомъ о его личныхъ отношеніяхъ, о начальствѣ, онъ съ уклончивостью малорусса отдѣлывался общими мѣстами, никогда не высказываясь“ (с. 126). Афанасьєв гадає, що лоцмани цілком заслуговують на уважніше до себе ставлення, тим більше, що в майбутньому, коли кількість вантажів відправлюваних через пороги збільшиться, потреба в кадрі досвідчених провідників особливо відчуватиметься. В першу чергу він рекомендує перевести деякі реформи, які-б полегшили тяжке життя лоцманів.

Подорож Афанасьєва-Чужбинського ще й до нашого часу — одне з найважливіших джерел, власне кажучи, єдина ще й досі спроба монографічного опису. Вивчаючи лоцманство аж ніяк не можна праці Афанасьєва поминути. Багато пізніших авторів просто переказували на всі лади Афанасьєва, або-ж наводили уривки. Таким способом, наприклад, обійшовся А. Павлович, автор книжки „Матеріалы для географіи и статистики Европейской Россіи, собранные офицерами генеральнаго штаба. Екатеринославская губернія. СПБ. 1862“. Нічого нового про лоцманів у цьому виданні з такою солідною назвою ми не знаходимо, бо автор передрукував уривки з Афанасьєва, та й то не фактичний матеріял, а здебільша — літературного характеру&lt;ref&gt;{{sp|Павловичъ}}, Op. cit. с. с. 269–271.&lt;/ref&gt;. Дальша оригінальна праця про лоцманів з'явилася трохи чи не через двацять років після подорожи&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hiwnho324ynhwuu806jj8xkx5huflqe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Володимир Білий</title>
    <ns>102</ns>
    <id>215806</id>
    <revision>
      <id>455637</id>
      <timestamp>2022-07-26T13:34:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{автор}}  == Твори ==   {{PD-auto}} {{Authority control}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="68" xml:space="preserve">{{автор}}

== Твори ==


{{PD-auto}}
{{Authority control}}</text>
      <sha1>enzlbr3cfignz6shehpm1tki7et6mwy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Павло Козар</title>
    <ns>102</ns>
    <id>215807</id>
    <revision>
      <id>455639</id>
      <timestamp>2022-07-26T13:54:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{автор}}  == Твори ==   {{PD-auto}} {{Authority control}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="68" xml:space="preserve">{{автор}}

== Твори ==


{{PD-auto}}
{{Authority control}}</text>
      <sha1>enzlbr3cfignz6shehpm1tki7et6mwy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/92</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215808</id>
    <revision>
      <id>455642</id>
      <timestamp>2022-07-26T14:29:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2706" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{x-larger|{{smallcaps|'''Одиссеї {{errata|Ж|Ζ}}.'''}}}}}}
{{rule|3em}}

{{c|{{larger|'''{{sp|ПІСНЯ ШЕСТА}}.'''}}}}

{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{pline|1|l}}{{gap|2em}}Так-от в кущах спочивав неборак Одиссей богорівний,
Сном та трудами здоланий. Богиня Аѳина тимчасом
В город пішла Феакийцїв, у землю народа чужого,
Що проживали колись-то давно в Іперії широкій,
{{pline|5|l}}В близькім сусїдстві с Киклопами, людом жорстоким і диким:
Сї їх раз-в-раз ображали, бо були куди їх сильнїйші.
От задля сёго відсіль Навсиѳой богорівний їх вивів
Тай посадив у Схерії, далеко від перших сусїдів;
Го́род построїв, стїною обвівши, настроїв будинків,
{{pline|10|l}}Храмів богам, і усїм задля оранки землю відміряв.
Та вже тепер він, лїтами здоланий пішов до Аіду,
І Алкиной над Феаками правив, владика розумний.
От, у ёго-то палати пішла синёока Аѳина,
Певний змисливши в серцї своїм возворот Одиссею.
{{pline|15|l}}Прямо пішла вона в тую сьвітлицю, в котрій спочивала
Гарна царівна, красою своєю на богів похожа;
Се б Навсикая, дочка Алкиноя славетного вельми.
Спали с царівною й дві покоёвки, мов Грації гарні,
Біля дверей на порозї, — а двері як злото блищали.
{{pline|20|l}}Тихо тихенько вона підступила до ліжка царівни,
Та в головах зупинившись, промовила слово до неї,
Постать принявши й обличче дочки мореходця Диманта;
Була вона її ровесниця й з нею давно вже дружила.
От у такому обличчі Аѳина сказала царівнї:
{{pline|25|l}}{{gap|2em}}„На що тебе, Навсикаё, такую недбалу, нехлюю
„Мати на сьвїт породила? Не дбаєш ти овсїм за пишні
„Сукнї: лежать вони брудні, не миті; а от і весїлля&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cw26fm9f1gx0yh19hygnzdkxp0iwcaw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/91</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215809</id>
    <revision>
      <id>455643</id>
      <timestamp>2022-07-26T14:32:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1290" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|71}}
{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Густо маслини; під них-то й підлїз Одиссей богорівний;
Та мягке ліжко й просторе руками собі приготовив;
Листу того там ще з давна нападало стільки, що можно б
Двом заразом чоловікам зарившись під ними сховатись:
{{pline|485|l}}В зімнюю пору, хочай би зіма була люта-прелюта.
Іх-то ввидавши, зрадїв неборак Одиссей богорівний;
Лїг по серединї та і заривсь у той лист з головою
Як загорта головешку хто-небудь у попілї чорнім
В полї далеко од сїна сухого і іншого збіжжя,
{{pline|490|l}}Що б-то вогонь зберегти й не шукать ёго посьлї де-інде;
Так-ото і Одиссей собі в листу зарився. Аѳина-ж
Очи склїпила ёму сном-дрімотою, що б він скорійше,
Віки закривши, заснув і од тяжкої втоми спочинув.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>b70xxnjorcp8po26elgm8bnhu0i1q65</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/100</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215810</id>
    <revision>
      <id>455644</id>
      <timestamp>2022-07-26T14:38:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1758" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|80}}
{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;„Матимеш певну надїю — і рідних своїх привитати,
{{pline|315|l}}„І у палати високі та в рідную землю вернутись.“
::Так от сказавши, вона батогом понад мулами знову
Ляснула, й ті за собою далеко покинули річку.
Мули собі підтюпцем тупотїли ногами об землю,
А Навсикая їх віжками здержувала, що б за нею
{{pline|320|l}}Піші могли поспівать — Одиссей і її покоёвки.
Сонце спочило, й вони у сьвящену діброву Аѳини
Славную в'їхали, де Одиссей і зостався чекати.
Сїв та й почав так молитись дочцї Олимпийця Зевеса:
::„Вислухай, дочко Зевеса егидодержавця, молитву!
{{pline|325|l}}„Сей раз принаймій почуй, коли перш мене чути не хтїла,
„Як потопав я, як гнав мене славний землї потруситель.
„Дай-же, що б були Феаки прихильні до мене й ласкаві!“
::Так він моливсь, і почула молитву Паллада Аѳина;
Тільки ёму не показувалась, бо боялася дядька.
{{pline|330|l}}Сей-же сердитий раз-в-раз вельми ремствував на Одиссея,
Богоподобного, поки він в землю свою не вернувся.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>osl9qdqmx9gsd9qf9g3rejgp4nxlqw6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/433</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215811</id>
    <revision>
      <id>455657</id>
      <timestamp>2022-07-26T16:18:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3154" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;росийським, відкрити собі дорогу до вищих посад, увійти між панство московське. Подібно як панство українське двіста-триста лїт перед тим приспособляло ся до порядків і обставин Польської держави, в котру закинула його лиха доля, і не тільки старало ся навчити ся польського права, польської мови, а польщило ся й католичило ся, приподобляючи ся до державної національности, так тепер се нове 
українське панство з такою ж готовістю і скороспішністю йшло на зустріч бажанням росийського правительства: не тільки приспособляло ся до нових порядків, але й приймало культуру нової держави, росийську мову урядову і письменську. 

{{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|335. Митрополит Рафаіл Заборовський.
}}}}

Дарма, що культура росийська стояла ще дуже низько. Кількадесять лїт тому, за часів Дорошенка та Мазепи Українці були першими учителями в Московщинї, що пересаджували туди здобутки українського культурного житя, а за Петрових часів трохи не всї вищі духовні посади в Московщинї позаймали київські вихованцї, духовні Українцї, і навіть по московських школах заводили були з початку 
українську вимову, наломували хлопцїв московських на мову українську. Але так само як і перед тим, в XV — XVI вв., рішала тут не висшість і низшість культурна, а державна перевага. Відірвана від народу, не чуючи в себе міцного ґрунту під ногами, українська старшина хилила ся в політицї, хилила ся і в культурнім національнім житю та з легким серцем приймала чужі звичаї, чужу мову, чужу культуру. Дивила ся на Великоросів як на варварів, на півдиких, некультурних людей, але приймала великоруську мову і звичаї. Почавши вже з Петрових часів росийська мова входить все в ширше уживаннє не тільки в зносинах з росийськими&lt;section end=&quot;1&quot;/&gt;&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1yz8qlwfrdvjyn3e4uv3x0s20m5675p</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455658</id>
      <parentid>455657</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T16:52:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3154" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;росийським, відкрити собі дорогу до вищих посад, увійти між панство московське. Подібно як панство українське двіста-триста лїт перед тим приспособляло ся до порядків і обставин Польської держави, в котру закинула його лиха доля, і не тільки старало ся навчити ся польського права, польської мови, а польщило ся й католичило ся, приподобляючи ся до державної національности, так тепер се нове 
українське панство з такою ж готовістю і скороспішністю йшло на зустріч бажанням росийського правительства: не тільки приспособляло ся до нових порядків, але й приймало культуру нової держави, росийську мову урядову і письменську. 

{{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|335. Митрополит Рафаіл Заборовський.
}}}}

Дарма, що культура росийська стояла ще дуже низько. Кількадесять лїт тому, за часів Дорошенка та Мазепи Українці були першими учителями в Московщинї, що пересаджували туди здобутки українського культурного житя, а за Петрових часів трохи не всї вищі духовні посади в Московщинї позаймали київські вихованцї, духовні Українцї, і навіть по московських школах заводили були з початку 
українську вимову, наломували хлопцїв московських на мову українську. Але так само як і перед тим, в XV — XVI вв., рішала тут не висшість і низшість культурна, а державна перевага. Відірвана від народу, не чуючи в себе міцного ґрунту під ногами, українська старшина хилила ся в політицї, хилила ся і в культурнім національнім житю та з легким серцем приймала чужі звичаї, чужу мову, чужу культуру. Дивила ся на Великоросів як на варварів, на півдиких, некультурних людей, але приймала великоруську мову і звичаї. Почавши вже з Петрових часів росийська мова входить все в ширше уживаннє не тільки в зносинах з росийськими&lt;section end=&quot;1&quot;/&gt;&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1v3jgrrj6pcfd9imiujazkvnpamzcm5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455859</id>
      <parentid>455658</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:53:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3089" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;росийським, відкрити собі дорогу до вищих посад, увійти між панство московське. Подібно як панство українське двіста-триста лїт перед тим приспособляло ся до порядків і обставин Польської держави, в котру закинула його лиха доля, і не тільки старало ся навчити ся польського права, польської мови, а польщило ся й католичило ся, приподобляючи ся до державної національности, так тепер се нове українське панство з такою ж готовістю і скороспішністю йшло на зустріч бажанням росийського правительства: не тільки приспособляло ся до нових порядків, але й приймало культуру нової держави, росийську мову урядову і письменську.

{{потрібне зображення}}
{{c|{{smaller|335. Митрополит Рафаіл Заборовський.}}}}

Дарма, що культура росийська стояла ще дуже низько. Кількадесять лїт тому, за часів Дорошенка та Мазепи Українці були першими учителями в Московщинї, що пересаджували туди здобутки українського культурного житя, а за Петрових часів трохи не всї вищі духовні посади в Московщинї позаймали київські вихованцї, духовні Українцї, і навіть по московських школах заводили були з початку українську вимову, наломували хлопцїв московських на мову українську. Але так само як і перед тим, в XV–XVI вв., рішала тут не висшість і низшість культурна, а державна перевага. Відірвана від народу, не чуючи в себе міцного ґрунту під ногами, українська старшина хилила ся в полїтицї, хилила ся і в культурнім національнім житю та з легким серцем приймала чужі звичаї, чужу мову, чужу культуру. Дивила ся на Великоросів як на варварів, на півдиких, некультурних людей, але приймала великоруську мову і звичаї. Почавши вже з Петрових часів росийська мова входить все в ширше уживаннє не тільки в зносинах з росийськими&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o0n1hdrkujycnk8i2jf1jq64xsqtetu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/434</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215812</id>
    <revision>
      <id>455659</id>
      <timestamp>2022-07-26T17:06:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4347" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;властями, але впливає і на мову внутрішнього українського діловодства, входить і в приватне житє, і в письменство України. Перед тим народня мова відступала на другий плян перед мовою {{errata|цорковно|церковно}}-сповянською та мішаною книжною мовою українсько-словянсько-польською. Тепер нова цензура не тільки виключила зовсїм з друкованого слова народню мову, а і до всяких невеликоруських елементів церковно-словянської і книжної мови поставила ся незвичайно підозріливо, домагаючи ся, щоб не було ніяких ріжниць від мови прийнятої в московських сторонах — ніяких слідів українства. Через се стара книжня українська мова виходить з уживання, а її місце займає мова великоруська. А з тим як культурне житє обновленої Росії потроху наростає, з серединою XVIII віка, — великоруська мова й культура опановує все сильнїйше і українське 
громадянство. Українці пишуть по росийськи, беруть участь в росийськім письменстві, а чимало їх входить навіть в перші ряди нового великоруського письменства, займає в нїм визначні і поважні місця, а нїчого не робить для культурного житя українського, для письменства і культури України. 
{{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|336. Київські школяри, на гравюрі зробленій на честь Заборовського (1739)}}}}

Такими слабкими показали себе Гетьманцї, потомки борців за волю і самостійність України! Але при всім тім не можна сказати все таки, що істнованнє української автономії, хоч би і в такій злинялій, обкроєній і зросийщеній формі було річею байдужою з погляду національного українського житя. Під пудреними французькими париками і модними вишитими камзолами нового покоління українського громадянства, під його великоруською мовою і політичною услужністю зіставав ся певний український патріотизм, який з часом міг вилити ся в.иньші, далеко живійші і симпатичнїйші форми. Новий правитель України, що зайняв місце гетьмана Розумовського, Румянцев, з здивораннєм завважав не одного з тих модних Українців, що „при всіх науках і в чужих сторонах обращеніях зістали ся козаками і заховали горячу любов „до своеї власної нації й „солодкої отчизни&quot;, як вони її називали{{errata||.}} Не вважаючи на своє підданнє під культуру великоруську вони були дуже високої гадки про український нарід. „Ся невелика купка людей инакше не відзиваєть ся, як тільки що то вони найперші на цїлім світі і що нема від них нікого сильнїйшого, нікого хоробрій-&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ew6kj4ldrdu2soamphib688k4953boc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455858</id>
      <parentid>455659</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:50:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4308" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;властями, але впливає і на мову внутрішнього українського дїловодства, входить і в приватне житє, і в письменство України. Перед тим народня мова відступала на другий плян перед мовою {{errata|цорковно|церковно}}-сповянською та мішаною книжною мовою українсько-словянсько-польською. Тепер нова цензура не тільки виключила зовсїм з друкованого слова народню мову, а і до всяких невеликоруських елєментів церковно-словянської і книжної мови поставила ся незвичайно підозріливо, домагаючи ся, щоб не було нїяких ріжниць від мови прийнятої в московських сторонах — нїяких слїдів українства. Через се стара книжня українська мова виходить з уживання, а її місце займає мова великоруська. А з тим як культурне житє обновленої Росії потроху наростає, з серединою XVIII віка, — великоруська мова й культура опановує все сильнїйше і українське громадянство. Українцї пишуть по росийськи, беруть участь в росийськім письменстві, а чимало їх входить навіть в перші ряди нового великоруського письменства, займає в нїм визначні і поважні місця, а нїчого не робить для культурного житя українського, для письменства і культури України.

{{потрібне зображення}}
{{c|{{smaller|336. Київські школяри, на гравюрі зробленій на честь Заборовського (1739)}}}}

Такими слабкими показали себе Гетьманцї, потомки борцїв за волю і самостійність України! Але при всїм тім не можна сказати все таки, що істнованнє української автономії, хоч би і в такій злинялій, обкроєній і зросийщеній формі було річею байдужою з погляду національного українського житя. Під пудреними французькими париками і модними вишитими камзолами нового поколїння українського громадянства, під його великоруською мовою і полїтичною услужністю зіставав ся певний український патріотизм, який з часом міг вилити ся в иньші, далеко живійші і симпатичнїйші форми. Новий правитель України, що зайняв місце гетьмана Розумовського, Румянцев, з здивованнєм завважав не одного з тих модних Українцїв, що „при всїх науках і в чужих сторонах обращеніях зістали ся козаками і заховали горячу любов „до своєї власної нацїї й „солодкої отчизни“, як вони її називали{{errata||.}} Не вважаючи на своє підданнє під культуру великоруську вони були дуже високої гадки про український нарід. „Ся невелика купка людей инакше не відзиваєть ся, як тільки що то вони найперші на цїлім світі і що нема від них нікого сильнїйшого, нікого хоробрій-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8157kmokfzjq487tl4drl1r2goywz7h</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/142</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215813</id>
    <revision>
      <id>455710</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:11:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4022" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;TOC&quot;/&gt;{{block center/s|style=width:30em}}{{c|{{larger|{{sp|ДЕ ЩО Є:}}}}}}
{{TOC page listing||{{smaller|Стор.}}}}
{{Dotted TOC page listing||[[Дніпровські лоцмани/Передмова|''Передмова'']]|III―IV}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|[[Автор:Володимир Білий|Володимир Білий]]}}, [[Дніпровські лоцмани/Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів|Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів]]|1―18}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|[[Автор:Павло Козар|Павло Козарь]]}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцмани Дніпрових порогів|Лоцмани Дніпрових порогів]]|19―73}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|Михайло Тарасенко}}, [[Дніпровські лоцмани/Плав через пороги|Плав через пороги]]|75―111}}
{{Dotted TOC page listing||О. {{sp|Девлад}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцманські шляхи та стежки через пороги|Лоцманські шляхи та стежки через пороги]]|113―124}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|Володимир Білий}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцманські пісні|Лоцманські пісні]]|125―129}}{{block center/e}}&lt;section end=&quot;TOC&quot;/&gt;


{{rule|6em}}


{{c|ПОМІЧЕНІ ПОМИЛКИ}}
{{c|у статті П. Козаря „Лоцмани Дніпрових порогів“.}}

{| style=&quot;margin-left:auto;margin-right:auto;&quot;
|Ст. 23.||15 ряд. зверху. Випущено посилку 2-а — А. {{sp|Скальковскій}}, Хронол. Обозр., I, 137.
|-
|Ibid.||Посилка 5. Видрукув. Вас. Зуевъ… стор. 25, треба… стор. 252.
|-
|Ст. 27.||Посилка 3-я; після слова „грошей“ випущено: р. 1844, с. 36.
|-
|Ст. 30.||10 р. знизу. Видрукувано „с. Широке“. Треба — Сурські Хутори.
|-
|Ст. 36.||Останній рядок. Видрукувано: „706 жінок та 333 дітей“, а треба: „766 жінок та з них 333 дітей“ і додати виноску після слова „дітей“ (Архів Лоцм.-Кам'янської церкви, сповідний запис, 1814, с. 49–50).
|-
|Ст. 40.||Виноска 2. Видр.: с. 952; треба 152.
|-
|Ст. 48.||Виноска 4-а потрапила на с. 49 як виноска 1-а. На стор. 48 четверту виноску читати як 1-шу на с. 49.
|-
|Ст. 49.||Виноску другу треба вважати за першу.
|-
|Ст. 57.||Остання графа „Всего“. Другий підсумок знизу. Видрук. „379 д. 1159 саж.“, а треба „379 д. 1154 с.“. Четвертий підсумок там-же: видрукув. „3 дес. 861 саж.“, а треба „3 дес. 864 с.“. Одинацятий підсумок там-таки; видрук. „2639 д. 2209 с.“, а треба „2639 д. 2204 с.“.
|-
|Ст. 64.||Переплутані виноски. 2-й ряд. зверху видрук. виноска ⁵) — треба ¹); 5 рядок, видрук. вин. ¹) — треба ²); 7 ряд. видр. виноска ²) — треба ³); 17 ряд. видрук. виноска ³), треба ⁴); 24 рядок — додати виноску 5) — Лоцм. Архів, журн. мірской сходки 18. III. 1856 г., № 5, с. 46–47.
|-
|Ст. 68.||9 рядок згори; видрук. „1858 р.“, треба „1853“.
|-
|}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k251hqwh4it5o0upyfopwz3zhuexnrc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455711</id>
      <parentid>455710</parentid>
      <timestamp>2022-07-26T19:11:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4026" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;TOC&quot;/&gt;{{block center/s|style=width:30em}}{{c|{{larger|{{sp|ДЕ ЩО Є:}}}}}}
{{TOC page listing||{{smaller|Стор.}}}}
{{Dotted TOC page listing||[[Дніпровські лоцмани/Передмова|''Передмова'']]|''III―IV''}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|[[Автор:Володимир Білий|Володимир Білий]]}}, [[Дніпровські лоцмани/Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів|Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів]]|1―18}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|[[Автор:Павло Козар|Павло Козарь]]}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцмани Дніпрових порогів|Лоцмани Дніпрових порогів]]|19―73}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|Михайло Тарасенко}}, [[Дніпровські лоцмани/Плав через пороги|Плав через пороги]]|75―111}}
{{Dotted TOC page listing||О. {{sp|Девлад}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцманські шляхи та стежки через пороги|Лоцманські шляхи та стежки через пороги]]|113―124}}
{{Dotted TOC page listing||{{sp|Володимир Білий}}, [[Дніпровські лоцмани/Лоцманські пісні|Лоцманські пісні]]|125―129}}{{block center/e}}&lt;section end=&quot;TOC&quot;/&gt;


{{rule|6em}}


{{c|ПОМІЧЕНІ ПОМИЛКИ}}
{{c|у статті П. Козаря „Лоцмани Дніпрових порогів“.}}

{| style=&quot;margin-left:auto;margin-right:auto;&quot;
|Ст. 23.||15 ряд. зверху. Випущено посилку 2-а — А. {{sp|Скальковскій}}, Хронол. Обозр., I, 137.
|-
|Ibid.||Посилка 5. Видрукув. Вас. Зуевъ… стор. 25, треба… стор. 252.
|-
|Ст. 27.||Посилка 3-я; після слова „грошей“ випущено: р. 1844, с. 36.
|-
|Ст. 30.||10 р. знизу. Видрукувано „с. Широке“. Треба — Сурські Хутори.
|-
|Ст. 36.||Останній рядок. Видрукувано: „706 жінок та 333 дітей“, а треба: „766 жінок та з них 333 дітей“ і додати виноску після слова „дітей“ (Архів Лоцм.-Кам'янської церкви, сповідний запис, 1814, с. 49–50).
|-
|Ст. 40.||Виноска 2. Видр.: с. 952; треба 152.
|-
|Ст. 48.||Виноска 4-а потрапила на с. 49 як виноска 1-а. На стор. 48 четверту виноску читати як 1-шу на с. 49.
|-
|Ст. 49.||Виноску другу треба вважати за першу.
|-
|Ст. 57.||Остання графа „Всего“. Другий підсумок знизу. Видрук. „379 д. 1159 саж.“, а треба „379 д. 1154 с.“. Четвертий підсумок там-же: видрукув. „3 дес. 861 саж.“, а треба „3 дес. 864 с.“. Одинацятий підсумок там-таки; видрук. „2639 д. 2209 с.“, а треба „2639 д. 2204 с.“.
|-
|Ст. 64.||Переплутані виноски. 2-й ряд. зверху видрук. виноска ⁵) — треба ¹); 5 рядок, видрук. вин. ¹) — треба ²); 7 ряд. видр. виноска ²) — треба ³); 17 ряд. видрук. виноска ³), треба ⁴); 24 рядок — додати виноску 5) — Лоцм. Архів, журн. мірской сходки 18. III. 1856 г., № 5, с. 46–47.
|-
|Ст. 68.||9 рядок згори; видрук. „1858 р.“, треба „1853“.
|-
|}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9ekg247m3pqim5pxr24zea44i38v8st</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Андрій Лобода</title>
    <ns>102</ns>
    <id>215814</id>
    <revision>
      <id>455713</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:15:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{автор}}  == Твори ==   {{PD-auto}} {{Authority control}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="68" xml:space="preserve">{{автор}}

== Твори ==


{{PD-auto}}
{{Authority control}}</text>
      <sha1>enzlbr3cfignz6shehpm1tki7et6mwy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Дніпровські лоцмани/Передмова</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215815</id>
    <revision>
      <id>455714</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:17:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор =  | секція = Передмова  | автор_секції = Андрій Лобода  | наступна = [[../Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Дніпровські лоцмани. 1929.pdf&quot; from=7 to=8 /&gt;</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="402" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор =
 | секція = Передмова
 | автор_секції = Андрій Лобода
 | наступна = [[../Стислий огляд головнішої літератури про Дніпровських лоцманів/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Дніпровські лоцмани. 1929.pdf&quot; from=7 to=8 /&gt;</text>
      <sha1>s48wsutm6bdokotfcs3zkujlq8x9jfw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/435</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215816</id>
    <revision>
      <id>455716</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:21:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4227" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;шого, нікого розумнійшого, і нема ніде нїчого доброго, нїчого користного, нїчого дїйсно свобідного, що могло б їм придати ся, і все що у них — то найкраще“ — так нарікав на український дух той же Румянцев в листах до царицї. Справдї при нагодї складання „наказів“ до комісії 1767 р., що мала виробити нові закони для Росії, з несподїваною силою в усїм українськім громадянстві виявило ся щире привязаннє до української автономії і самоуправи, до старих прав і привілєгій, — бажаннє відновити їх при першій нагодї.
{{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|337. Митрополича полата, з тоїж гравюри.}}}}
Нема сумнїву, що істнованнє українських автономних форм, хоч би й сильно вже обмежених і поруйнованих, підтримувало в українськім громадянстві і почутє своєї осібности і сей український патріотизм — „республиканські мисли“, як їх називав Румянцев. З сього погляду захованнє Гетьманщини при давнїйших правах і порядках було все таки дуже важне і користне. Громадянство українське не було вироблене полїтично, національне почутє його було слабке, народнї єлєменти в культурі малі; з огляду на се збереженнє форм полїтичної окремішности навіть тих, які ще зіставали ся, було важне для збереження і поглублення національного почутя Можна напевно сказати, що як би сї українські форми не були покасовані, а задержані далї, вони б не дали потонути до решти українському громадянству (його вищим інтелігентським верствам) в росийському морі, як се стало ся по скасованню української автономії. Нові полїтичні Й культурні течії европейські з часом однаково влили б иньший зміст в житє українського громадянства, дали б йому нові інтереси, нові відносини до народу і народнього житя. А національні форми як би не були знищені так, як се стало ся з повним скасованнєм старих українських порядків, а стояли цїлі, то новий культурний і поступовий рух на українській національній основі при щасливій хвилї міг би розвинути ся від разу серед цїлого українського громадянства, і не приходило ся б зачинати Його наново серед порожнього майже місця, як то прийшло ся потім робити дїячам українського відродження ХІХ віку

Отсим ціннї були навіть ті поруйновані остатки української автономії, які держали ся в серединї ХVIII віку, і тому ми близше спинили ся на їх історії. Які б не були вони ослаблені, розбиті, з національ-&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1lff5lcvjfl4qrxmov07tfot6sgxkrp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455856</id>
      <parentid>455716</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:46:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4217" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;шого, нікого розумнїйшого, і нема нїде нїчого доброго, нїчого користного, нїчого дїйсно свобідного, що могло б їм придати ся, і все що у них — то найкраще“ — так нарікав на український дух той же Румянцев в листах до царицї. Справдї при нагодї складання „наказів“ до комісії 1767 р., що мала виробити нові закони для Росії, з несподїваною силою в усїм українськім громадянстві виявило ся щире привязаннє до української автономії і самоуправи, до старих прав і привілєгій, — бажаннє відновити їх при першій нагодї.

{{потрібне зображення}}
{{c|{{smaller|337. Митрополича полата, з тоїж гравюри.}}}}

Нема сумнїву, що істнованнє українських автономних форм, хоч би й сильно вже обмежених і поруйнованих, підтримувало в українськім громадянстві і почутє своєї осібности і сей український патріотизм — „республиканські мисли“, як їх називав Румянцев. З сього погляду захованнє Гетьманщини при давнїйших правах і порядках було все таки дуже важне і користне. Громадянство українське не було вироблене полїтично, національне почутє його було слабке, народнї єлєменти в культурі малі; з огляду на се збереженнє форм полїтичної окремішности навіть тих, які ще зіставали ся, було важне для збереження і поглублення національного почутя{{errata||.}} Можна напевно сказати, що як би сї українські форми не були покасовані, а задержані далї, вони б не дали потонути до решти українському громадянству (його вищим інтелїґентським верствам) в росийському морі, як се стало ся по скасованню української автономії. Нові полїтичні й культурні течії европейські з часом однаково влили б иньший зміст в житє українського громадянства, дали б йому нові інтереси, нові відносини до народу і народнього житя. А національні форми як би не були знищені так, як се стало ся з повним скасованнєм старих українських порядків, а стояли цїлі, то новий культурний і поступовий рух на українській національній основі при щасливій хвилї міг би розвинути ся від разу серед цїлого українського громадянства, і не приходило ся б зачинати його наново серед порожнього майже місця, як то прийшло ся потім робити дїячам українського відродження ХІХ віку{{errata||.}}

Отсим ціннї були навіть ті поруйновані остатки української автономії, які держали ся в серединї XVIII віку, і тому ми близше спинили ся на їх історії. Які б не були вони ослаблені, розбиті, з національ-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6bhdeq132rvl4xcj9rfthdo281mhc1o</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455861</id>
      <parentid>455856</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:54:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4217" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;шого, нікого розумнїйшого, і нема нїде нїчого доброго, нїчого користного, нїчого дїйсно свобідного, що могло б їм придати ся, і все що у них — то найкраще“ — так нарікав на український дух той же Румянцев в листах до царицї. Справдї при нагодї складання „наказів“ до комісії 1767 р., що мала виробити нові закони для Росії, з несподїваною силою в усїм українськім громадянстві виявило ся щире привязаннє до української автономії і самоуправи, до старих прав і привілєгій, — бажаннє відновити їх при першій нагодї.

{{потрібне зображення}}
{{c|{{smaller|337. Митрополича палата, з тоїж ґравюри.}}}}

Нема сумнїву, що істнованнє українських автономних форм, хоч би й сильно вже обмежених і поруйнованих, підтримувало в українськім громадянстві і почутє своєї осібности і сей український патріотизм — „республиканські мисли“, як їх називав Румянцев. З сього погляду захованнє Гетьманщини при давнїйших правах і порядках було все таки дуже важне і користне. Громадянство українське не було вироблене полїтично, національне почутє його було слабке, народнї єлєменти в культурі малі; з огляду на се збереженнє форм полїтичної окремішности навіть тих, які ще зіставали ся, було важне для збереження і поглублення національного почутя{{errata||.}} Можна напевно сказати, що як би сї українські форми не були покасовані, а задержані далї, вони б не дали потонути до решти українському громадянству (його вищим інтелїґентським верствам) в росийському морі, як се стало ся по скасованню української автономії. Нові полїтичні й культурні течії европейські з часом однаково влили б иньший зміст в житє українського громадянства, дали б йому нові інтереси, нові відносини до народу і народнього житя. А національні форми як би не були знищені так, як се стало ся з повним скасованнєм старих українських порядків, а стояли цїлі, то новий культурний і поступовий рух на українській національній основі при щасливій хвилї міг би розвинути ся від разу серед цїлого українського громадянства, і не приходило ся б зачинати його наново серед порожнього майже місця, як то прийшло ся потім робити дїячам українського відродження ХІХ віку{{errata||.}}

Отсим ціннї були навіть ті поруйновані остатки української автономії, які держали ся в серединї XVIII віку, і тому ми близше спинили ся на їх історії. Які б не були вони ослаблені, розбиті, з національ-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>27ewmcqnnp1lukny6psj57839o0o25v</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/26</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215817</id>
    <revision>
      <id>455718</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:27:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2823" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стьянами земледѣльцами, а съ другой государственно обязанными профессіональными лоцманами“ (с. 45). Автор певний, що справу поладнає новий статут лоцманський, запропонований від Міністерства Шляхів; його він стисло й викладає (с. с. 48–51).

Як бачимо, праця Іловайського малооригінальна. Автор — цілковитий наслідувач „Записки“, яку він знає через доповідь Кранца. Але заслуга його в тому, що він, принаймні, нагадав ці старі дані та додав дещицю з архівних офіційних даних матеріялів пізніших часів, отже дав загальний історичний начерк лоцманської організації, хоч і не оригінальний, але більш-менш закінчений.

На цьому закінчуємо наш стислий огляд головнішої літератури про лоцманів; про коротенькі замітки у „Полномъ Географическомъ описаніи нашего отечества“ (т. XIV, Новороссія и Крымъ. Спб., 1900) В. Морачевського компілятивного характеру (Op. cit., с. с. 558–559) та П. Козаря „Дніпровські лоцмани“ („Зоря“, Катеринослав, 1925, VII, с.с. 16–18) ми не казатимемо ширше, бо вони мають тільки інформаційну мету й не дають нових відомостей. Підбиваючи підсумок нашому оглядові, повинні ми повторити, що головні явища з усієї літератури про лоцманів — це Афанасьєв-Чужбинський та „Записка“. Обидва джерела утворюють низку похідних од себе праць: Афанасьєв Чужбинський—Павлович—Ф. Щербина; „Записка“—Кранц—Іловайський. Далі слід визнати вагу статтів Л. Падалки в „Кіевской Старинѣ“ та „Новор. Календарь“ (див. вище); решта це або суто літературні, або поточні нотатки, за вийнятком хіба сторінок у Максимовича, неважливі для дослідника.


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9syc6ydcff1fuqm52yttbnp4kp2513g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/436</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215818</id>
    <revision>
      <id>455744</id>
      <timestamp>2022-07-26T19:50:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4114" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;ного становища не виразисті, — все таки навіть память про них мала потім велике значіннє в пізнїйшім українськім відродженню&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;107&quot;/&gt;'''107. Упадок українського житя в західній Українї.''' Обмеження українського житя Гетьманщини і його упадок тяжко відбивали ся на всій Українї, бо саме в Гетьманщину до Київа перенесло ся культурне житє України ще в серединї ХVІІ в. Иого освітними й культурними засобами живила ся Й західня Україна і болїзно відчула своє відокремленнє, коли польсько-росийський кордон перерізав по живому тїлу українську землю в 1667 р., віддїливши західню Україну 
від східньої і Київа. Тому такі великі жалї й гнїв підняли ся тодї серед українського громадянства на Москву, що вона зрадила Україну і подїлила ся нею з Польщею. Хоч як силкували ся Українці затримати своє культурне і національне житє в одности і суцїльности, — се ставало все тяжше й тяжше. Роздїлені полїтичними межами обидві головні части України все більше й більше росходили ся, йдучи ріжними дорогами. Західня зіставала ся під впливами житя польського, східня підпадала впливам росийським. Підданнє київської митрополії під зверхність московського патріарха, довершене против волї й бажання українського духовенства й суспільства, ослабило звязь ерархічну й улекшило заведеннє унії в західнїй Українї, а се розірвало звязь церковну. Зросийщеннє української школи і книжности в східнїй Українї відчужило від неї Україну західню. А що тим часом власні джерела національної культури ослабли й висохли в західній Українї, то з відчуженнєм її від України східньої іде все більший упадок у нїй національного українського житя. 
{{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|338. Академічний будинок, звідти ж.}}}}
Ми бачили, що з кінцем XVI в. культурним центром західньої України стає Львів з своїм брацтвом, що зібрало наоколо себе і органїзувало не тільки львівське українське міщанство, а й взагалї українські елементи східньої Галиччини. Одначе сї елементи польшили ся і слабли, а слабло і львівське міщанство. Всї заходи його коло того, щоб вибороти собі рівноправність, можність свобіднїйшого житя і розвою зіставали ся без успіху. Польське міщанське правлїннє відсувало 
Українцїв від усього, не давало нїякої можности не то що національ- &lt;section end=&quot;107&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r322px60iw0atlxoo81u5g031z9n017</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455836</id>
      <parentid>455744</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:09:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4142" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;106&quot;/&gt;ного становища не виразисті, — все таки навіть память про них мала потім велике значіннє в пізнїйшім українськім відродженню&lt;section end=&quot;106&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;107&quot;/&gt;'''107. Упадок українського житя в західнїй Українї.''' Обмеження українського житя Гетьманщини і його упадок тяжко відбивали ся на всїй Українї, бо саме в Гетьманщину до Київа перенесло ся культурне житє України ще в серединї XVII в. Його освітними й культурними засобами живила ся й західня Україна і болїзно відчула своє відокремленнє, коли польсько-росийський кордон перерізав по живому тїлу українську землю в 1667 р., віддїливши західню Україну від східньої і Київа. Тому такі великі жалї й гнїв підняли ся тодї серед українського громадянства на Москву, що вона зрадила Україну і подїлила ся нею з Польщею. Хоч як силкували ся Українцї затримати своє культурне і національне житє в одности і суцїльности, — се ставало все тяжше й тяжше. Роздїлені полїтичними межами обидві головні части України все більше й більше росходили ся, йдучи ріжними дорогами. Західня зіставала ся під впливами житя польського, східня підпадала впливам росийським. Підданнє київської митрополїї під зверхність московського патріарха, довершене против волї й бажання українського духовенства й суспільства, ослабило звязь єрархічну й улекшило заведеннє унїї в західнїй Українї, а се розірвало звязь церковну. Зросийщеннє української школи і книжности в східнїй Українї відчужило від неї Україну західню. А що тим часом власні джерела національної культури ослабли й висохли в західнїй Українї, то з відчуженнєм її від України східньої іде все більший упадок у нїй національного українського житя.

{{потрібне зображення}}
{{c|{{smaller|338. Академічний будинок, звідти ж.}}}}

Ми бачили, що з кінцем XVI в. культурним центром західньої України стає Львів з своїм брацтвом, що зібрало наоколо себе і орґанїзувало не тільки львівське українське міщанство, а й взагалї українські {{errata|єлементи|елєменти}} східньої Галиччини. Одначе сї елєменти польшили ся і слабли, а слабло і львівське міщанство. Всї заходи його коло того, щоб вибороти собі рівноправність, можність свобіднїйшого житя і розвою зіставали ся без успіху. Польське міщанське правлїннє відсувало Українцїв від усього, не давало нїякої можности не то що національ-&lt;section end=&quot;107&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8nq3sz9x9gw5tywpqm247rgqlkfvbmz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Правда письмо наукове и литературне. Рочник другий -1868.pdf/244</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215819</id>
    <revision>
      <id>455760</id>
      <timestamp>2022-07-26T20:06:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Anarkk</username>
        <id>11003</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: савь іхв, то жь у саму пору, коли мавь бути ви пущений на волю. Послідовати мала для него преважна, довго нимь вижидана хвиля, одзискання найбільного добра вь світі — свободи. Не дивь про те, що вь отсю перехідну пору, живіце якь коли то, ноставали чорні о...</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7444" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Anarkk&quot; /&gt;{{c|— 236 —}}&lt;/noinclude&gt;савь іхв, то жь у саму пору, коли мавь бути ви
пущений на волю. Послідовати мала для него преважна, довго нимь вижидана хвиля, одзискання найбільного добра вь світі — свободи. Не дивь про
те, що вь отсю перехідну пору, живіце якь коли
то, ноставали чорні образи довголітнéі неволі вь
дунші кобзаря напого. Вь подібній порі властива
серцямь людей ненависть, жажда месті, незаснітила Тарасового духа. Рабські тільки душі — палають местю и ненавистю, проти своіхь гнобите лівь. Здоровий, ненpокажений духомь ще не сту
пнвь кобзарь нашть на волю, а вже жь по такт,
великихь мукахь і встрепенулася велика душа вго.

На висказаннє своіхь високихь вь терпкімь
горю нажнлихь мислей, поеть нашь не мігь обду
мати придатніщоі подіі зь историі, надь гонення
першихь Християнь Неофітівь, за часівь Нерона.
Вь цілій историі людського роду, немає поривні
щого явління. Вь крайній идольскій мерзоті своій
погружений Римь боретця зь вірою християнською,
що спасти має запропанщений людь одь норовоі
пагуби. Настав Неронь, у которого лицю скопи
чилася ціла грязь розпусти, необичайності, сказано
гілтайський нетворь у цілій доконалості. За éго
бісноватого правління, 61 року п. Хр. наставь зві
сний великий пожарь вь Римі. Після сéго пожару,
наступило прокажене гоненнє Християнь, на кото
рихь лютий безумний Неронь склавь провину.
Римський историкь Тацить страшеними словами описує отсі гонення. Мучили Християнь зь великою наругою; убирали ixь вь звірячу кожу, тровили псами,або на хресті розпинали. Де-якихь обливали смолою и запаляли вечеромь неначе свіщу. Изь такихь-то мук'ь та гонений заводивь Неронь певний родь празниківь для поганського Риму. Укази на гонення Християнь обновивь двіста літь пізніще , императорь Деций, (249 — 251.), наслідникь Пелипа.

Не було те цілею кобзаря нашого, вірнимь историчнимь оповіданнемь, зьобразити намь ті жостокі гонення. Задля того, мішаючи нарочно одно гоненне зь другимь, говорить на вступі своєі поеми:

Либóнь за Деція-царя ,
Чи за Нерóна-сподаря ,
Сказать вапевне не зьумію,
Нехай за Нерона.... (Уст І. в. 26—29.)

Дальше, напоминаючи нь дневнику своімь про НеоФіти називає іхв самь ніби поемою. И дійсно, скриваючи політичну ціль підь образомь Неофітівь, багацько тимь робомь піднісь стійность тоі поеми. Хотнй нескоро пропадуть розпинателі народні и грядущі Тирани, завсігди Неофіти для самоі великоі вещи своєi и глубокихь мислей позістануть у нашій литературі дорогоцінною. поемою. Не одна зболіла душиa, не одно зболіле серце вь далекімь нашімь поколінню найде у нихь пільгу та й сиокріпитця вічною великою правдою.

(Дальше буде.)


ДУМКА

І знов нудьга мов рясою ченця
Укрила серденько, повнісіньке отрути.
Мовчи, бездольнеє! Не довго нам тут бути, —
Дотягнемо як небудь до кінця.

Пора сночить: уже прийшла зима
Непрохана лягла, скувала все морозомь.
Середь могиль ми зупинились возомь,
Б0 й світла вь каганці нема!

Чого бажать? розбилися гадки,
И бурею поламане все гілля;
Відгадані всі загадки, прислівья
И потолочені найкращиі квітки.

Була весна, — надія розцвіла,
М рідний брать пізнавь рідного брата,
И працею заворушилась хата
На користь рідного села !

Була доба! — минулися святки
И хуртовиною розкидана отара :
Такь надь садкомь, бува, біжить півнішня хмара,
И смалить цвіть , и розкида листки,

*

Генпьманець.


К0ЛЬКА МЬІСЛЕЙ И3Б ФИЛОСОФІИ.
(Написав ь Кл. Г.)

Назва „темнераменть&quot; вьйшла од Гипократа, которьій утверджавь, що Физична и психична особеннóсть чоловЬка новcтaе черезь міпіанину (хрданс temperatura) чотнpoxь головньixь сокóвь чоловЬчого тЬла, котрій суть: 2oА% Сжовта жовчь), aiиa sanguis (кровь), риєдаava zод% (чорна жовчь) и рА втра (слизь), ведля котрьixь и поeдинчй темперамента названо. Коли пóзнано значЬ нье систему нервового для діланій душевньixь, повстало иніше поннтье о темпераментахь, однако имена тй самй позбстали. Місто мЬшанинь тьixь сокóвь, уважаеся темпераменть нко мЬшанина двохь рóжньixь власностей нерв0вь, т. е. ихть вражливости на певий впливь и дддЬливанье противь тьмь же. Може проте знайтися а) велика вражливбсть зь великою силою бддЬливанья — хол е р и ч н ь й (горячокровньй) т е м п е р а м е н ть; б) велика вра


бдь l'ипо


историчною&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q9udmfve4tf4xtiut99encitjra650d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/201</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215820</id>
    <revision>
      <id>455770</id>
      <timestamp>2022-07-26T20:32:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="957" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;::Навкруги сніг падає платинками,
::Земля наче оповивається в біле простирало.
Сусіди взімку охоче захожають один до одного,
Сидять та балачками тішаться,
::Споживають садовину, п'ють каву та чай;
::Хто — чита, хто — крає та шиє.
Прийшов до нас у-вечері мій товариш.
Вчили ми те, що загадав учитель; балакали, сидячи коліном до коліна.
::Бабуся моя потім оповідала нам казок
::Та й скількись годин отак-о нас бавила.
Далі — сказала, щоб ми голосно читали, а сама слухала
І жалкувала, чом її не вчено.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g76auk5azkijt0x9rtx0y3ajjz7plia</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ромео та Джульєта/Пояснення</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215821</id>
    <revision>
      <id>455817</id>
      <timestamp>2022-07-26T22:51:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="825" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | перевизначити_автора = [[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
 | перевизначити_перекладача = [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
 | секція = Пояснення
 | перевизначити_автора_секції = [[Автор:Іван Франко|Др. Ів. Франко]]
 | попередня = [[../Акт пятий/]]
 | наступна =
 | рік = 1901
 | місто = Львів
 | видавець = Українсько-Руська видавнича спілка
 | правопис = Ж
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf&quot; from=149 to=152 /&gt;</text>
      <sha1>spn45oage5ytyr0q3a3id3d2f4nzsxo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/29</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215822</id>
    <revision>
      <id>455832</id>
      <timestamp>2022-07-27T02:25:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1301" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
То — він — таки привіз їй — запаску!

{{c|ГАННА}}
{{c|{{fine|виходить швидко з комори та йде в середні двері.}}}}

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
То — він — таки привіз їй — запаску!

{{c|ЗІБЕНГАР}}
{{fine block|{{justify|входить осторожно із сьвітлом та ключами як передше і несе іще дві фляшки червоного вина.|style=text-align-last:center}}}}

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Ви самі, панї Геншлева?

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
То він — запаску…

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
То я, панї Геншлева; Ви може милите ся?

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Здається мінї — нї.

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Я може перешкодив вам у снї? Се я, Зібенгар.

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Знаю, знаю.

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Я приніс вам троха вина, напийте ся, воно поможе вам. Не пізнаєте мене таки?

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Ну, нї! — А то добре! — Та-ж то ви є… ну вже-ж! — Ви-ж є наш пан Зібенгар. Іще не&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>n7nk47mf6dxguem36a1wh6alwhiqp27</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/30</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215823</id>
    <revision>
      <id>455833</id>
      <timestamp>2022-07-27T02:34:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1458" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;є так зле зі мною. Вас хиба я знаю… Не знаю, чи мінї снилося чи що?

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Може бути, може бути. Як-же тепер чуєте ся..

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Ну так, се ви Зібенгар?

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
А ви думали мабуть, що се ваш чоловік?

{{c|ГЕНШЛЕВА.}}
Не знаю — не можу сього — — справдї — не можу сказати. — Так мінї було… — —

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Ви лежите дуже невигідно. Поправлю вам подушку. Приходить іще лїкар точно?

{{c|ГЕНШЛЕВА}}
{{c|{{fine|зі сльозами у очах.}}}}
Не знаю: лишають мене саму, як пса. Нї, нї, ви є Зібенгар, — я знаю. Слухайте! Я вам щось скажу, ви були все такі добрі для мене! Ви маєте добре серце. Коли навіть часом нахмарите лице. Вам се можу сказати: Я бою ся! Мінї все таки здаєть ся, що се тріває за довго.

{{c|ЗІБЕНГАР.}}
Що тріває за довго?

{{c|ГЕНШЛЕВА}}
{{c|{{fine|вибухає плачем.}}}}
Я жию за довго! — — —

Але що що буде з Ґустою!{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ned78hlydwcxak7z6hg0lnu48ogx034</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/97</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215824</id>
    <revision>
      <id>455838</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:10:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="41" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{потрібне зображення}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o5gcsvof6kcyj9vbnj23nrud8fsyhsy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/94</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215825</id>
    <revision>
      <id>455841</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:20:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2176" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''IX. ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ, ДАМЯН МНОГОГРІШНИЙ, ІВАН САМОЙЛОВИЧ.'''}}}}

{{c|'''Іван Брюховецький.'''}}

1663. відділилася лівобережна Україна від правобережної й була окремою державою. Коли Юрій Хмельницький 1663. р. зрікся гетьманської булави, на Лівобережжі вибрали наказним гетьманом полковника [[w:Яким Сомко|Якима Сомка]]. Але частина козаків не була ним задоволена, бажаючи мати за гетьмана другого полковника, [[w:Василь Золотаренко|Василя Золотаренка]]. Між обома партіям и почалися спори й боротьба. Тоді й козацька чернь почала шукати собі кандидата до булави, вона захотіла мати гетьманом кошового з Січі, [[w:Іван Брюховецький|Івана Брюховецького]].

Брюховецький замолоду був слугою на дворі Богдана Хмельницького, потім поїхав на Запорожжя, козакував там і став на Січі кошовим. Це був чоловік дотепний, промовистий, подобався козакам. Але найбільшу прихильність він здобув собі через те, що нарікав на панів і на козацьку старшину, казав, що влада належиться простому народові. Але насправді Брюховецький думав тільки про те, щоб самому прийти до панування.

В Ніжені 1663. р. зібралася рада вибирати гетьмана. Приїхав туди Сомко зі своїми козаками, Золотаренко зі своїми, приїхав і Брюховецький&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ekirdnuppcs6pp3ee6mew6oh5u0b32w</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/100</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215826</id>
    <revision>
      <id>455843</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:24:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="550" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{потрібне зображення}}

За гетьманом пішла й козацька старшина — полковники, сотники й инші високі урядовці. Вони купували великі землі, розводили широкі господарства, будували гарні двори. Простих козаків хліборобів вони силували служити собі, жадали від них дарунків, робіт, усякої служби; в деяких&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5hbt15jivt2292fgrtffipqmzlxip3g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Обмеження гетьманської управи</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215827</id>
    <revision>
      <id>455844</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:25:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Обмеження гетьманської управи  | попередня = [[../Орликові заходи/]]  | наступна = [[../Перше скасованнє гетьманства/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=391...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="516" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Обмеження гетьманської управи
 | попередня = [[../Орликові заходи/]]
 | наступна = [[../Перше скасованнє гетьманства/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=391 to=397 tosection=&quot;98&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}</text>
      <sha1>bg4rezxg74bqeuzg1xgz00v4ncgf1dp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Перше скасованнє гетьманства</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215828</id>
    <revision>
      <id>455845</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:27:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Перше скасованнє гетьманства  | попередня = [[../Обмеження гетьманської управи/]]  | наступна = [[../Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="551" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Перше скасованнє гетьманства
 | попередня = [[../Обмеження гетьманської управи/]]
 | наступна = [[../Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=397 to=402 fromsection=&quot;99&quot; tosection=&quot;99&quot; /&gt;</text>
      <sha1>b1wwxgvbcvammxl1pm9ekkm5p28wmt7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215829</id>
    <revision>
      <id>455846</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:29:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол  | попередня = [[../Перше скасованнє гетьманства/]]  | наступна = [[../Друге скасованнє гетьманства/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована і...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="551" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол
 | попередня = [[../Перше скасованнє гетьманства/]]
 | наступна = [[../Друге скасованнє гетьманства/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=402 to=408 fromsection=&quot;100&quot; tosection=&quot;100&quot; /&gt;</text>
      <sha1>s15xsghulztcodnvbnjqt3v5ya25yd6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Друге скасованнє гетьманства</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215830</id>
    <revision>
      <id>455847</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:31:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Друге скасованнє гетьманства  | попередня = [[../Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол/]]  | наступна = [[../Гетьманство Розумовського/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована істо...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="577" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Друге скасованнє гетьманства
 | попередня = [[../Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол/]]
 | наступна = [[../Гетьманство Розумовського/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=408 to=414 fromsection=&quot;101&quot; tosection=&quot;101&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}</text>
      <sha1>kyeefhoo78eezs1sx2reil0abifbjzn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Гетьманство Розумовського</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215831</id>
    <revision>
      <id>455848</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:32:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Гетьманство Розумовського  | попередня = [[../Друге скасованнє гетьманства/]]  | наступна = [[../Устрій і суспільні відносини Гетьманщини/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована істор...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="575" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Гетьманство Розумовського
 | попередня = [[../Друге скасованнє гетьманства/]]
 | наступна = [[../Устрій і суспільні відносини Гетьманщини/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=414 to=419 fromsection=&quot;102&quot; tosection=&quot;102&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}</text>
      <sha1>fmvkpmef63nvc99nrmhtouc39dynfq3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Устрій і суспільні відносини Гетьманщини</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215832</id>
    <revision>
      <id>455849</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:34:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Устрій і суспільні відносини Гетьманщини  | попередня = [[../Гетьманство Розумовського/]]  | наступна = [[../Слобідщина/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; fr...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="510" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Устрій і суспільні відносини Гетьманщини
 | попередня = [[../Гетьманство Розумовського/]]
 | наступна = [[../Слобідщина/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=419 to=423 fromsection=&quot;103&quot; tosection=&quot;103&quot; /&gt;</text>
      <sha1>2m20v0muu8sjeewnnf3j75gpduq9pnf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Слобідщина</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215833</id>
    <revision>
      <id>455850</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:35:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Слобідщина  | попередня = [[../Устрій і суспільні відносини Гетьманщини/]]  | наступна = [[../Культурне житє Східньої України — письменство і школа/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстро...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="562" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Слобідщина
 | попередня = [[../Устрій і суспільні відносини Гетьманщини/]]
 | наступна = [[../Культурне житє Східньої України — письменство і школа/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=423 to=425 fromsection=&quot;104&quot; tosection=&quot;104&quot; /&gt;</text>
      <sha1>stmfgns4ajmpsre9eb5lmp5upqcibhr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Культурне житє Східньої України — письменство і школа</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215834</id>
    <revision>
      <id>455851</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:37:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Культурне житє Східньої України — письменство і школа  | попередня = [[../Слобідщина/]]  | наступна = [[../Національне житє схїдньої України/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована іс...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="549" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Культурне житє Східньої України — письменство і школа
 | попередня = [[../Слобідщина/]]
 | наступна = [[../Національне житє схїдньої України/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=425 to=432 fromsection=&quot;105&quot; tosection=&quot;105&quot; /&gt;</text>
      <sha1>hy2m3lco9ojutmktek2nezwr3yjqogj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455853</id>
      <parentid>455851</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T07:40:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="549" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Культурне житє Східньої України — письменство і школа
 | попередня = [[../Слобідщина/]]
 | наступна = [[../Національне житє східньої України/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=425 to=432 fromsection=&quot;105&quot; tosection=&quot;105&quot; /&gt;</text>
      <sha1>4b3by9vv4jp8rs015k5xxyglvuq7v8y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Національне житє східньої України</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215835</id>
    <revision>
      <id>455854</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:41:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Національне житє східньої України  | попередня = [[../Культурне житє Східньої України — письменство і школа/]]  | наступна = [[../Упадок українського житя в західнїй Українї/]]  | примітки = }} &lt;pages i...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="610" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Національне житє східньої України
 | попередня = [[../Культурне житє Східньої України — письменство і школа/]]
 | наступна = [[../Упадок українського житя в західнїй Українї/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=432 to=436 fromsection=&quot;106&quot; tosection=&quot;106&quot; /&gt;</text>
      <sha1>5q65cuvjnih3varaenrj7p5xpatdu2y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/95</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215836</id>
    <revision>
      <id>455857</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:48:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2536" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;з великою юрбою запорожців і бідного народу. В раді мали голос не тільки козаки, а й чернь, тим то нараду названо »чорною радою«. Прихильники Брюховецького не дозволили иншим козакам проявити свойого голосу, тільки кричали великим криком: »Брюховецький гетьман!«, і дали Брюховецькому булаву в руки. Розважніші козаки пробували завести лад у раді, але це не вдалося ні на що. Сомка та Золотаренка запорожці схопили й замкнули до вязниці; Брюховецький казав позрубувати їм голови.

Народ думав, що новий гетьман заведе як­-найліпший лад на Україні. Та вийшло инакше. Брюховецький узяв собі до товариства своїх приятелів із Січі, поробив їх полковниками й ґенеральною старшиною, хоч між ними були й неграмотні, і з ними вживав панування. На простих козаків і селян понакладав великі податки, душив їх, за малі провини карав вязницею а то й на горло.

Побачили тоді козаки, що не все можна давати віру тому, хто хвалить себе й називається приятелем народу, бо він може стати народнім гнобителем.

{{c|'''Друга війна з Московщиною.'''}}

Москалі помогли Брюховецькому стати гетьманом, бо сподівалися, що він буде вірний цареві й допоможе їм руйнувати Україну. Справді так воно й було. Брюховецький зараз таки згодився давати московським залогам на Україні все утримання, відступив цареві більшу частину грошей, що до того часу належали до військового скарбу, просив царя, щоб на Україну прислали митропо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8lgnxk6jtheegp6pmxv8iz7m72yua29</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/67/3/199</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215837</id>
    <revision>
      <id>455862</id>
      <timestamp>2022-07-27T07:54:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга євреїв м. Левків. Народження  | рік = 1854  | примітки = [[c:File:ДАЖО 67-03-199. 1854. Метрична книга євреїв м. Левків. Народження.pdff]]  }} [[File:ДАЖО 67-03-199. 1854. Метрична книга євреїв м. Левків. Народження.pdf|thumb]]  [[Категорія:Левків]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="450" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга євреїв м. Левків. Народження
 | рік = 1854
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 67-03-199. 1854. Метрична книга євреїв м. Левків. Народження.pdff]] 
}}
[[File:ДАЖО 67-03-199. 1854. Метрична книга євреїв м. Левків. Народження.pdf|thumb]]

[[Категорія:Левків]]</text>
      <sha1>4ya7k63nfjqrzyq1alhb9oejntlqezo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/438</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215838</id>
    <revision>
      <id>455866</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:10:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5018" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;зацькою справою, не підтримав тодї сього руху енерґійно, покинув західню Україну, й тутешнїй рух потах. Сильнїйше замішані в сї рухи і взагалї завзятїйші люде пішли за козаччиною на схід, а те що лишило ся — мусїло тим низше схилити голову перед польським панованнєм, що тепер ще з більшою підозріливістю і завзятєм пильнувало задавити український елємент, після того як він показав йому свої роги підчас Хмельниччини. Незвичайно скоро польщать ся останки православної шляхти не тільки в Галичинї й на Поділю, але навіть на Волини і в тих частях київського Полїся, що не були захоплені козаччиною. На тутешнїх соймиках все рідше й слабше підіймають ся голоси на оборону православної віри й української народности і зовсїм замовкають в останній чверти XVII в. Зіставши ся без помочи шляхетської, упадають і міщанські брацтва, тим більше що взагалї міщанство зовсїм марнїє під тяжкою рукою всевластної шляхти{{errata||.}}

Правительство ж з свого боку пильнувало ослабити звязки з східньою Україною й иньшими православними краями. 1676 р. сойм під карою смерти і забирання маєтку заборонив виїздити православним за границю і приїздити з-за границї, мати зносини з патріархами і віддавати їм на рішеннє справи віри. Брацтвам наказано у всїм бути підвластними владиками, а в яких небудь суперечках віддавати справу на розсуд не патріархів, а судів польських. І заразом роблено нові заходи, щоб перетягнути на унїю православних владиків і иньше вище духовенство.

Помічником польського правительства в сїм дїлї став владика львівський [[w:Йосиф (Шумлянський)|Иосиф Шумлянский]]. Він перейшов замолоду на унїю; потім, щоб стати владикою львівським, перейшов назад на православну віру, а діставши владицтво львівське став з иньшими духовними змовляти ся про те, щоб перевести православних на унїю. Був у тій змові [[w:Інокентій (Винницький)|Інокентий Винницький]], що нїяк не міг дістати владицтва перимиського, [[w:Варлаам (Шептицький)|Варлам Шептицький]], що хотїв стати владикою холмським; сам Шумлянський хотїв дістати в свої руки завідуваннє митрополичими маєтками, по тім як правительство польське викурило митрополита [[w:Йосип Тукальський-Нелюбович|Тукальського]], посадивши без всякої причини до вязницї. Прочувши про се, король задумав перевести на соборі приєднаннє православних до унїї й на 1680 р. визначив на се собор у Львові, покликавши туди православних і унїатів. Але Шумлянський і його товариші, навчені досвідами берестейської унїї, не хотїли вести діла так відкрито: вони на собор не ставили ся і удавали зовсїм непричетних до того. Луцькі братчики заявили перед королем протест против соборного трактовання справи без участи патріархів, і з собору нїчого не вийшло, а Шумлянський пояснив королеви і правительственним кругам, що дїло треба вести&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>68xwd0k5dwbo2d8j1j9w0cqqexao76k</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1861</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215839</id>
    <revision>
      <id>455867</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:17:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту  | рік = 1838  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1861. 1838. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1861. 1838. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archives.go...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="610" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту
 | рік = 1838
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1861. 1838. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1861. 1838. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1861/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Богуславський повіт]]</text>
      <sha1>pemrx1hg3k0cd3g47vds16jg15fj67n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1862</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215840</id>
    <revision>
      <id>455868</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:17:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Васильківського повіту  | рік = 1838  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1862. 1838. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1862. 1838. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archi...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="618" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Васильківського повіту
 | рік = 1838
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1862. 1838. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1862. 1838. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1862/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>a3f2jrx5cgc4wjc30410byfkb8i6vyo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/441</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215841</id>
    <revision>
      <id>455869</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:18:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5111" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;107&quot;/&gt;підтримували силу сопротивлення православних. Та перше нїж перейти до обставин надднїпрянської Правобіччини, кинемо оком ще на Україну закарпатську — на угорську Русь, де одночасно з релїґійною боротьбою в Галичинї також ішла подібна боротьба за унїю і против неї.&lt;section end=&quot;107&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;108&quot;/&gt;'''108. Угорська Україна.''' Здавна віддїлені полїтично від передкарпатської України, закарпатські українські землї жили своїм окремішним житєм, про котре тільки деякі слабкі відомости долїтають до нас. Житє саме було досить глухе і мало замітне в тих гірських карпатських нетрях і ми не маємо навіть звісток про те, як розвивало ся заселеннє сих гірських сторін. Люде довго випасали там худобу тільки лїтом, згодом стали осїдати оселями. Думають, що такі трівкі оселї стали тут поширювати ся десь в XI–XII в., хоч Угри памятали, що прийшовши в сї сторони з кінцем IX віку, вони вже застали Русинів-Українцїв в Карпатських горах. Притикаючи до українського розселення на північ від Карпатів, українські закарпатські оселї мусїли стояти в тїсних звязках з галицькими оселями по другий бік Карпат, але про се знаємо дуже мало або таки й зовсїм нїчого. Бачимо, що за сї гірські краї довго ішла боротьба між {{errata|Галичиноїо|Галичиною}} і Угорщиною. Угорські королї, поширивши свою власть на полуднє від Карпатського хребта, хотїли забрати й північне галицьке згірє і часами, хоч на короткі хвилї їм се удавало ся при кінцї XII і в початках XIII в. І навпаки, як Угорщина підупала з кінцем XIII в., галицькі князї пробували собі загорнути закарпатські краї. Нарештї після того як королеви угорському Людовику і його сїмї не удало ся забрати {{errata|Галиччину|Галичину}} під Угорщину в 1370-х роках, з 1380-х років уставила ся на довгі часи та галицько-угорська границя, яка додержала ся і до наших часів.

Чи була ся закарпатська Україна колись одноцїльною полїтичною областю, не знаємо; на се бачать деякі натяки в старих звістках, але з раннїх часів, XII–XIII в., бачимо сї закарпатські землї вже подїлені на сто́лицї або комітати, великі округи, на котрі подїлена була цїла Угорщина, і вони розрізували по річним долинам закарпатські українські оселї на кілька округів. Більші части українського розселення припадають на отсї пять сто́лиць: Шаришську, Землинську, Ужську, Бережську і Мармароську. Сей поділ на сто́лиці розєднав ще більше і без того розкидану і ґеоґрафічними обставинами розєднану українську закарпатську територію, бо подробивши її на части, звязав кожду з них з сусїднїми неукраїнськими територіями угорськими, словацькими, румунськими{{errata||.}} Майже не стрічаємо фактів, де ся закарпатська Україна виступала б разом і одностайно. Правда, що й не легко їй було себе проявляти, бо і тут, як і в сусїднїй Галичинї XVI–XVII в. українська людність представлена була тільки поневоленим і обтяженим ріжними&lt;section end=&quot;108&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bef6jwuzg50wfnyh2gv6csyvv6g6fm9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/96</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215842</id>
    <revision>
      <id>455870</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:22:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2631" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;лита москаля, він поїхав до Москви »побачити ясні очі государя«, себто поклонитися цареві — цього не зробив досі ніодин гетьман. Цар дав йому за те чин боярина й дозволив узяти за жінку московку.

Так гетьманував Брюховецький шість років (1663—1668). Але нарід, заведений у своїх надіях, почав проти нього і проти москалів бунтувати. Найбільше заворушило всіх те, що Москв а 1667. р. зробила умову з Польщею (в Андрусові на Білій Русі) і згодилася відступити їй правобережну Україну з Києвом. — По довгих боротьбах і повстаннях українці мали йти знов під польську владу. Тоді й гетьман схаменувся й рішився завернути з лихої дороги.

На Богоявлення 1668. р. на заклик гетьмана до Гадяча зїхалися полковники та инші старшини на раду. Вони розглянули сумне становище України й поприсягали собі, що не будуть терпіти більше московських знаруг, — або москалі добровільно підуть із України, або їх треба вигнати силою.

Полковники пороз'їжджалися до своїх полків і зараз почали боротьбу з московськими залогами. Москалі не замикалися по замках і пробували боронитися, — але козаки разом із міщанами розвели облогу, добули замки, московських салдатів повбивали, воєвод позабирали в неволю. По всій Україні велася завзята війна з ненависними чужинцями.

На підмогу Брюховецькому прийшов і Дорошенко, що гетьманував тоді на Правобережжі. Але як обидва гетьмани зустрілися, юрба козаків, що ворогували на Брюховецького, кинулася на нього і вбила на місці.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bdbyejf3ikkm98037gevu608f0by78s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1863</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215843</id>
    <revision>
      <id>455871</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:28:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту  | рік = 1838  | наступна = 1863а  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1863. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1863. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіт...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="655" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту
 | рік = 1838
 | наступна = 1863а
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1863. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1863. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1863/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Звенигородський повіт]]</text>
      <sha1>hsmmzp52s1jjrk3t7ufg6rdlpk9at0u</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1863а</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215844</id>
    <revision>
      <id>455872</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:28:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту  | рік = 1838  | попередня = 1863  | наступна = 1864  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1863а. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1863а. 1838. Метрична книга церков Звениг...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="687" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту
 | рік = 1838
 | попередня = 1863
 | наступна = 1864
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1863а. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1863а. 1838. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1863a/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Звенигородський повіт]]</text>
      <sha1>jbk3fih79v6gn50eats8avg1600fpap</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1864</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215845</id>
    <revision>
      <id>455873</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:29:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Київського повіту  | рік = 1838  | попередня = 1863а  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1864. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1864. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.arch...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="609" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Київського повіту
 | рік = 1838
 | попередня = 1863а
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1864. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1864. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1864/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>tla3479e21lz88vdovxz0xmefidtmxc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1865</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215846</id>
    <revision>
      <id>455874</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:30:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Київського повіту  | рік = 1838  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1865. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1865. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="578" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Київського повіту
 | рік = 1838
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1865. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1865. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1865/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>6koftfn34gvw33kizi7ec3gon2grgfp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1866</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215847</id>
    <revision>
      <id>455875</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:30:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церкви св. Параскеви с. Гусачівка Київського повіту  | рік = 1838-1848  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1866. 1838-1848. Метрична книга церкви св. Параскеви с. Гусачівка Київського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1866. 1838-1848. Метрична книга...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="737" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церкви св. Параскеви с. Гусачівка Київського повіту
 | рік = 1838-1848
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1866. 1838-1848. Метрична книга церкви св. Параскеви с. Гусачівка Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1866. 1838-1848. Метрична книга церкви св. Параскеви с. Гусачівка Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1866/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>b9tdbx2yhyeszfhuoq4ohp8h2fh6l8y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1867</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215848</id>
    <revision>
      <id>455876</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:31:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Київського повіту  | рік = 1838  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1867. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1867. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="578" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Київського повіту
 | рік = 1838
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1867. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1867. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1867/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>gxotahqrt047f7869ira75087gg39yz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1868</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215849</id>
    <revision>
      <id>455877</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:32:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церкви св. Симеона с. Петропавлівська Борщагівка Київського повіту  | рік = 1838-1847  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1868. 1838-1847. Метрична книга церкви св. Симеона с. Петропавлівська Борщагівка Київського повіту.pdf]] }} File:ЦДІ...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="824" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церкви св. Симеона с. Петропавлівська Борщагівка Київського повіту
 | рік = 1838-1847
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1868. 1838-1847. Метрична книга церкви св. Симеона с. Петропавлівська Борщагівка Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1868. 1838-1847. Метрична книга церкви св. Симеона с. Петропавлівська Борщагівка Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1868/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>ap3zvwqkd9oto55tmnr71wbbm1r4eje</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1869</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215850</id>
    <revision>
      <id>455878</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:32:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Київського повіту  | рік = 1838-1847  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1869. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1869. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="583" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Київського повіту
 | рік = 1838-1847
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1869. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1869. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1869/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>lvttpaggepuyn9mukgr40k6dpfw34lk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/127/1012/1870</title>
    <ns>116</ns>
    <id>215851</id>
    <revision>
      <id>455879</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:32:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Метрична книга церков Київського повіту  | рік = 1838-1847  | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1870. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1870. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]  [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="583" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга церков Київського повіту
 | рік = 1838-1847
 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1870. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]]
}}
[[File:ЦДІАК 127-1012-1870. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]]

[https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1870/ Копія справи на сайті архіву]

[[Категорія:Київський повіт]]</text>
      <sha1>8dnr75137mzgq5w9ovnuxsenivrkyg6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/443</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215852</id>
    <revision>
      <id>455880</id>
      <timestamp>2022-07-27T08:45:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4812" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;а й самого заселення: від нього і приведеної ним дружини виводили саме українське розселеннє за Карпатами. Але не тільки се розселеннє, але й Мукачівський монастир був здаєть ся старший, заснований „від часів непамятних“, і тільки потім його стали виводити від Коріатовича і його фундації 1360 р. Так само незвісні початки, теж без сумнїву дуже старого Грушівського монастиря, — його історію ведуть зі часів ще передтатарських; при кінці XIV в. він дістав від патріарха ставропіґіальні права і його ігумени мали зверхнї права над церквамиї і духовенством в сто́лицї Мармароській і Угочській, замість владиків.

Владики зявляють на Українї угорській при кінцї XV в. в Мукачівськім монастирі. Першу таку звістку маємо з 1490-х років, але орґанїзувала ся мукачівська епархія, здаєть ся, пізнїйше, з другої половини XVI в. Одначе трудне було її істнованнє, бо ті монастирські маєтки, з яких владики могли мати дохід, заграблені були під час розрухів XVII в., і єдиним доходом владиків були оплати за ставленнє священиків і річна данина від них. Епархія обіймала все закарпатське підгірє; в XVII в. тут рахували 200 тис. православних і коло 400 священиків, одначе се духовенство роскидане було нерівномірно: були села без попа, а були такі, де сидїло їх по кілька. За недостачею скільки небудь порядних шкіль духовенство було темне, наповняло сяі ріжними захожими людьми з Галичини і Молдави. Просвітний рух кінця XVI в. не видко аби захопив закарпатську Україну. Є звістки про друкарню в Грушівськім монастирі, але досї нема нїяких певнїйших відомостей про неї. Як доносили католицькі духовні в середині XVII в., тодї як стали тут заводити унїю — нарід в справах віри був зовсім темний, тому надїяли ся, що як затягнуть на унїю владику і вище духовенство, то нарід слїпо, навіть не відчуваючи, прийме унїю. Се було в значній мірі правда: навіть пізнїйше, в XVIII в., під час останнього бунту против унїї (1760 р.) люде говорили, що вони досї не знали, що їх держать в унїї, але довідавши ся, що се лиха віра, вони рішили зараз вернути ся до старої правдивої віри. Се була єдина святощ у їх темнім, майже не людськім, поневоленім житю, і вони тримали ся її з усеї сили і з незвичайною ворожнечею приймали всякі заходи коло зміни віри. „Імя унїї їм ненавистне гірше змії — думають, що під нею криєть ся бо зна що, і хоч несвідомо, за своїм владикою, вірують в те що унїати, але імя унїатів відкидають з огидою“, писав тодї мармароський намістник, і сї слова дають нам добру змогу розуміти попередню боротьбу сього бідного слїпого народу за віру свою.

Першій вибух боротьби звісний нам в другім десятилїтю XVII в. Оден з місцевих магнатів, Гомонай, заходив ся поширити унїю в своїх&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c1ffwrv6cu7svksjvsja352x32re24p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XII (1896).djvu/34</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215853</id>
    <revision>
      <id>455883</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:06:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2309" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;При описи фільварку в Новім Селї згадуєть ся де що про господарство замкове: підстароста роздавав „пішим“ селянам волів для роботи, і ті потім „мали вернути сю худобу або заплатити по таксї“; роздавало ся й насїннє для посїву.
 
На останку занотуємо знову згадку про отумерщину (morticinium): в Перегнїві по двох селянах прийшло на замок двадцять один стіжок хлїба і троє коней.


::У Львові, 10(22)/IV 96. 


{{sp|In primis que in}} '''castro Superiori''' {{sp|inventa sunt}}, vt bombarde, siue pixides, vna huffnycza cum signo Odrowasch, et altera que nucupatur polhuffnycze.

In basta autem apud primam valuam hec habentur cum signo Lelywa. Tercia pars tharasznycza cum signo Lelywa — hec in Superiori castro. Quarta habetur super turri eiusdem castri, que est poltharasznycze etiam cum signo Lelywa.

Hakownycz in numero quinque: due ferree et tres enee.

Sex staplow ferrei pro preparacione hakownycz.

Rucznycz quatuordecem, omnes ferree.

Triginta et novem vasa puluerum nouorum, alias missilium, preparatom et XV vasa pulueris non preparati pulueris, wlgariter nyepodzalanego.

Saletre medium vas.

Sulfuris in tribus vasis existimacione quasi lapides decim. Aliud sulfur contritum et contonsum, eciam extimacione decem lapides.

Plumbi puri una porcio, extimacione duorum lapidum.

Kulky plumbee tam pro tharasnycze, quam eciam pro hakownycze et rucznycze, de preparatis habentur due urne plene, et lapidearum kulkarum maioris quantitatis sunt octo capecie numerate.

Lucibulariorum sunt sex — kaganczow.

Balistarum destructarum, alias zaskodnych, sunt sexaginta quinque et castrenses balistę antique in numero septem.

Sex vasa telorum alias szypoff osszadzonych.

Item aliorum telorum sunt aliquot capecie, absque vasis posite, eciam osszadzonych, nouiter reparate.

Item brzechwy — iste non sunt numerate, quorum est copia existimacione mille et vitra capeciarum.

Loricarum inveteratarum sunt octo et oboyeczkow XXII.

Galearum veteris posicionis, alias scholowkow, viginti sex.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>410pctzq2bjat1f71ppxejf1gkv52j5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/447</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215854</id>
    <revision>
      <id>455884</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:11:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4760" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;'''109. Правобічна Україна.''' В Правобічний Українї — себ то в полудневій Київщинї з сусїднїми частями Браславщини, як ми вже знаємо (гл. 90 і 94), по недовгім оживленню козаччини за Палїя та иньших полковників правобічних, з другим десятилїтєм XVIII в. стало на ново поширювати ся польське шляхетське панованнє з кріпацькою неволею для народу.

Як в 1714 р. Москва вивела за Днїпро наших людей з Правобережа і віддала сї пусті землї Полякам, посунули сюди потомки панських родин, що повтїкали з сих країв за Хмельниччини, та ріжні иньші пани, що за безцїн покупили у тих старих родин права на тутешнї маєтки. Вони самі або їх служебники і фактори почали закладати слободи в сих пустинях київських, браславських, подільських та приманювали людей, обіцюючи довголїтню свободу від усяких податків і обовязків, на пятнадцять, двадцять і більше лїт. Висилали также своїх людей в сторони густїйше залюднені, аби манили людей тїкати на вільність у слободи, і такі висланцї, так звані викотцї, справдї богато людей зваблювали на українське дозвілє і свободу. Сила людей тїкала, як півтораста літ тому, з Полїся, з Волини і з дальших сторін і за кільканадцять лїт правобічні пустинї вкрили ся знову густими селами і хуторами, а серед них запишали ся панські палати, замки і католицькі кляштори (монастирі). Почали заводити ся панські фільварки, а як виходив кінець обіцяним свободам, стали селян потягати до панщини, до ріжних робіт, чиншів і данин. Одначе приходило ся се робити оглядно, щоб не перетягнути струну, бо житє було трівожне і небезпечне, і аж поки росийське правительство не почало заводити тут свого порядку, не могла польська шляхта міцною і певною ногою стати в тутешнїх краях.

Козаччини, по тій небезпечній пробі, вчиненій Собєским, польське правительство вже не важило ся наново заводити. Правда, люде не забували про неї. Після того як умер Палїй, повернений з Сибири царем по тім як скинено Мазепу, — люде покладали надїї на його зятя, полковника Танського: й самому Палїй перед смертю передав білоцерківський полк, і в домі йогож доживала свого віку Палїїха, колись дїяльна і енерґійна помічниця свого чоловіка в його хвастівській роботї. Після того, як Білоцерківщину прийшло ся віддати Полякам, Танський став полковником київським, і правобічні землї, маючи його під боком, до самої смерти його все сподївали ся, що він їх визволить від Польщі і відновить козаччину. Але до того не приходило. Невеличкі дружини козацькі утримувано по панських дворах і староствах, з селян-кріпаків, що за сю службу звільняли ся від панщини, але вони звичайно не мали нїякого значіння в місцевім житю: занадто були слабкі і сто-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qjkneb1wntbs1gyapw71siysa6ga5v5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XII (1896).djvu/35</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215855</id>
    <revision>
      <id>455885</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:19:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2032" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Antiquorum autem armorum numerabilis disposicionis sunt porciones quindecim.

Item sunt quedam instrumenta artificum balistariorum porciones quinque.

Item de pice est una magna porcio quasi duorum lapidum.

{{нерозбірливо|texttip=Item}} tres kolowrothy pro trahendis balistis.

{{нерозбірливо|texttip=Item}} in habitaculo, vbi pulueres preparantur, sunt dwye stampye cum {{нерозбірливо|texttip=quatuor}} stampory et vna rota magna, ad hec preparata. Eciam el tres aluei pro eisdem pulueribus purgandis.

Item vas vnum pro emundacione loricarum factum.

Item in caminata maiori, ubi est capella, ubi totus apparatus missalis habetur, videlicet calix stanneus, ornatus, alba, humerale, cingulus, manipulare cum missali antiquo papireo.

In eodem habitaculo habentur quatuor haste antique, kopynycze et tres galee antique.

Item unum ferrum magnum, quod vocatur czop ad kyerad.

Item vna longa et magna cathena putealis, alias lanczuch, cum duabus vrceis cum ferro preparatis.

Tres bulge puteales, sed inveterate.

Novem corde, alias lyny, sex magne et tres parwe.

Item in eadem caminata sunt lardinum perne centum cum medio. Item post conscripcionem lardinum recepte sunt ad expensas due perne et tercia incepta.

Arwinarum polente sunt centum cum quatuordecim.

Frixate arvine, alias smalczu, sunt viginti sex olle, tamen quedam non sunt plene.

De sepo sunt lapides triginta duo; item post conscripcionem pro luminibus de sepo recepti sunt duo, lapides per quinque septimanas.

De butiro septuaginta sex olle, omnes bene replete, et post conscripcionem de butiro due olle sunt recepte pro expensis per У septimanas.

Caseorum capecie centum et quinquaginta minus media, et iterum post conscripcionem recepte sunt due capecie.

Piscium siccorum sunt quinquaginta, et post conscripcionem quinque pisces sunt recepti.

Pultium ex ordeo medius truncus, alias polklody, et post conscripcionem una macza est recepta.

Milii truncus cum medio, et post conscripcionem unum chorum milii consurnserunt.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gjc2r3z7vjgp2zaquknmas9drnxdv9h</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/98</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215856</id>
    <revision>
      <id>455886</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:20:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2504" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;'''Демян Многогрішний.'''

По Брюховецькім на Лівобережжі вибрали гетьманом {{sp|[[w:Дем'ян Многогрішний|Демяна Многогрішного]]}} (1668—1672). Він зробив згоду з Московщиною. У переговорах домагався, щоб московські війська вийшли з України; але Москва знову вбилася в силу, і москалі знову залишилися в українських городах. Цар обіцяв, що воєводи не будуть устрявати в українські справи. Гетьман заходився пильно, щоб по недавній війні впорядкувати Україну. Він установив компанійський полк, — це була сторожа, що мала пильнувати публичної безпеки в державі.

Тоді на Україні заведено й першу пошту. В означені дні виходили з головних міст післанці й перевозили листи в різні місця; по дорозі стояли приготовані коні, й поштарі в недовгому часі могли переїхати далекі дороги.

Многогрішний правив недовго. Його вороги післали на нього донос до царя, що він ніби готовить нове повстання. Многогрішного заарештували й відіслали до Москви. Царський суд судив його, допитував різними муками, але ніякої вини не знайшов. Та проте його покарали засланням на Сибір, де й помер безталанний гетьман далеко від рідної землі.

{{c|'''Іван Самойлович.'''}}

На місце Многогрішного вибрали гетьманом {{sp|[[w:Іван Самойлович|Івана Самойловича]]}} (1672—1687). Він був із священичого роду , але вписався до козацького війська, перейшов різні уряди й накінець був ґенеральним суддею. Це був чоловік гарного зросту,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c2ew05a7y4bn428d1jdxvv2lgrtc6pe</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455893</id>
      <parentid>455886</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T09:51:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2510" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|'''Демян Многогрішний.'''}}

По Брюховецькім на Лівобережжі вибрали гетьманом {{sp|[[w:Дем'ян Многогрішний|Демяна Многогрішного]]}} (1668—1672). Він зробив згоду з Московщиною. У переговорах домагався, щоб московські війська вийшли з України; але Москва знову вбилася в силу, і москалі знову залишилися в українських городах. Цар обіцяв, що воєводи не будуть устрявати в українські справи. Гетьман заходився пильно, щоб по недавній війні впорядкувати Україну. Він установив компанійський полк, — це була сторожа, що мала пильнувати публичної безпеки в державі.

Тоді на Україні заведено й першу пошту. В означені дні виходили з головних міст післанці й перевозили листи в різні місця; по дорозі стояли приготовані коні, й поштарі в недовгому часі могли переїхати далекі дороги.

Многогрішний правив недовго. Його вороги післали на нього донос до царя, що він ніби готовить нове повстання. Многогрішного заарештували й відіслали до Москви. Царський суд судив його, допитував різними муками, але ніякої вини не знайшов. Та проте його покарали засланням на Сибір, де й помер безталанний гетьман далеко від рідної землі.

{{c|'''Іван Самойлович.'''}}

На місце Многогрішного вибрали гетьманом {{sp|[[w:Іван Самойлович|Івана Самойловича]]}} (1672—1687). Він був із священичого роду , але вписався до козацького війська, перейшов різні уряди й накінець був ґенеральним суддею. Це був чоловік гарного зросту,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>228yswuz2brz66ht1mmp899wlry489x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/449</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215857</id>
    <revision>
      <id>455887</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:28:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4660" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;міч і всяку підмогу у народу. Їх розбої були звернені на панів та на Жидів, що уїдали ся народови, як панські помічники і фактори, арендарі ріжних панських доходів і монополїй. Тому нарід дивив ся на сих розбишаків як на своїх местників і оборонцїв, і нема сумніву, що так дивили ся на себе і самі розбишаки. Їх оспівано в піснях, описано в оповіданнях як народнїх героїв, наділено ріжними лєґендарними прикметами надлюдськими, або змальовано як борцїв з кривдою народнью. Гуцульщина галицька і сусїднї місцевости досї ще повні оповіданнями про опришків, що гнїздили ся в Карпатах, на границї Волошини, Угорщини, Польщі, в порічях Прута і Черемоша, розбивали панів і купцїв. Найславнїйшим ватажком тутешнїх опришків був Олекса Довбуш, син бідного зарібника з Печенїжина. Знаємо його яко ватажка опришків від р. 1738 до 1745, коли він згинув від кулї пущеної з засідки в Космачу. Звісна пісня народня оспівала сю подїю дещо змінивши — немов би Довбуш згинув з руки завистного чоловіка, котрому звів жінку:

{{block center|&lt;poem&gt;Ой по під гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.
На ніженьку налягає,
Топірцем ся підперає,
Тай на хлопцї покликає:
„Ой ви, хлопці, ви молодцї!
А сходїть ся разом д купцї,
Бо будемо раду мати,
Де підемо розбивати!
Щоби Кути не минути,
До Косова повернути.
Та вставайте всї раненько.
Уберайте ся борзенько
У постоли скиряниї,
У волоки шовковиї
Бо зайдемо та до Дзвінки —
До Штефанової жінки“.&lt;/poem&gt;}}

На сусіднім з {{errata|Галиччиною|Галичиною}} Поділю ватаги „левенцїв“ та „дейнеків“ держали ся особливо понад Днїстром, ховаючи ся в небезпечній хвилї за Дністер, на молдавську територію. Браславщину і полудневу Київщину навідували розбійничі ватаги з околиць Київа, з-за Дніпра і особливо з Запорожа. Їх звали найчастійше гайдамаками (назва неясна що до свого походження і значіння, толкують її з турецької мови як „ворохобник“, „своєвільник“). Вони збирали ся за росийською границею або в запорозських степах. Росийська границя коло Київа рогом врізувала ся в правобічну Україну; тут було богато церковних і монастирських сїл, завідуваних монахами, і в сих монастирських маєтках, по пасїках і хуторах, так само в монастирях полудневих, на запорозькім пограничу знаходили собі захист, охорону і поміч гайдамаки, тут приготовляли ся до походу, відси йшли і потім сюди вертали ся. Тутешнї монахи, міщане і навіть московські вояки дивили ся також на гайдамаків як на борцїв против польської неволі, за кривду українську і тому вважали за добре дїло всяким способом їм коли не помагати, то принаймнї не шкодити. На правобічній Українї, коли гайда-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>78ke0dfxbplxaenp3xsl7uqtiolsty8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/99</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215858</id>
    <revision>
      <id>455888</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:39:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2520" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;розумний, начитаний, то й вибрали його за гетьмана.

Самойлович за перший свій обовязок уважав зєднати всю Україну в одну державу. І переговорами й погрозами він старався переконати правобережних козаків, що вони повинні зєднатися з Лівобережжям під одною булавою. І по довгих заходах довів до того, що Дорошенко віддав у його руки свої гетьманські відзнаки. Самойлович усіма силам и старався втримати при собі правобережні городи.

— За ким Київ і Чигирин, за тим уся Україна — казав він.

Він укріпив добре Чигирин і боронив його перед турками. Але йому не пощастило втримати давню гетьманську столицю; в мирі в Бахчисараї 1681. р. він мусів віддати правобічну Україну під турецьку владу.

Самойлович вів українську державу сильною рукою. Він бажав поставити високо уряд гетьманства, щоб його поважали так, як по инших державах шанували царів і королів.

На гетьманському дворі  завели звичай, що туди ніхто не міг увіходити з палицею; перед особою гетьмана нікому не вільно було сідати, навіть полковникам; таксамо й духовенство, навіть найзначніше, мало стояти перед гетьманом із непокритою головою. Гетьманський двір був уладжений пишно й роскішно. Кімнати були прибрані гарними килимами, зброєю, малюнками. Обстанова була дуже гарна, скрізь було багато срібла, золота, самоцвітів. Гетьман любувався музикою, мав різні музичні струменти; кохався і в книжках і мав свою бібліотеку.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g6rbixtql0tsppoa4h8m9u3oe4jm6d6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/450</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215859</id>
    <revision>
      <id>455890</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:46:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4997" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;109&quot;/&gt;маки зявляли ся, до них приставали також всякі люде, потім нераз і виходили з ними за границю, иньші ж старали ся їм помагати чим можна на панів-Поляків. Завдяки тому гайдамаки нераз заходили дуже глубоко на Україну, збирали коло себе богато людей і чинили Полякам велике спустошеннє. А часами підіймало ся наоколо них цїле велике повстаннє, що обхоплювало весь край.&lt;section end=&quot;109&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;110&quot;/&gt;'''110. Гайдамаччина.''' Перший раз більше повстаннє на Правобережі зняло ся в 1734 р., при нагодї польського безкоролівя. Польські пани подїлили ся на дві партиї, одні хотїли сина помершого короля, князя саксонського Августа III, другі старого Лєщинського, що то його свого часу ще король Карло шведський підтримував та не здужав посадити на польськім престолї. Росія і сим разом підтримувала князя саксонського, тож його прихильники запросили, щоб вислала своє {{errata|вісько|військо}} їм в поміч. Московська армія пішла виганяти Лєщиньского з Польщі і обложила Ґданськ, де він засїв{{errata||.}} Разом з тим московські й козацькі війська з кінцем 1733 р. були вислані також на правобічну Україну — громити панів, що завязали воєнний союз, „конфедерацію“ на Українї на користь Станислава. Пани конфедерати займали ся тим, що громили панів з противної партиї, а війська козацькі й московські зачали їх самих громити. Серед сього замішання й колотнечі {{errata|гадамацькі|гайдамацькі}} ватаги робили, що хотїли, а поруч них почало підіймати ся й селянство, сподїваючи ся, що тепер удасть ся вигнати панів з України, як за Хмельницького. Прихід військ козацьких і московських люде розуміли так, що се вони прийшли виганяти Поляків і визволити Українцїв; ходили поголоски про царицині грамоти, що закликали людей до повстання на Ляхів та Жидів; оповідали про давно покійного полковника Самуся, Палїєвого товариша, і Палїєвого зятя Танського, буцїм їх вислано підіймати нове повстаннє козацьке.

Особливо велике повстаннє розгоріло ся в Браславщинї. Росийський полковник, висланий сюди, зайнявши Умань, розіслав листи до панів з саксонської партиї, щоб приставали до нього, присилали своїх двірських козаків та иньших вояків та воювали Станиславових прихильників. Одержавши такий лист старшина двірських козаків князя Любомирского, Верлан на імя, пустив чутку між людей, що цариця Анна прислала указ, аби всї люде повставали, побивали Ляхів і Жидів та ставали козаками — на те й отсе московське військо з козацьким іде на Україну; а як вичистять Україну, і заведуть у нїй козацький лад, тодї їх з усїм краєм заберуть з під Польщі до Гетьманщини. Ся поголоска страшенно зворохобила нарід. Стали справдї повставати, писали ся в козаки, заводили козацький устрій, складали десятки і сотнї. Верлан прийняв титул полковника і визначав від себе сотників&lt;section end=&quot;110&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s1chq5a4kio5pzy773m6r6m4nlfn5id</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/101</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215860</id>
    <revision>
      <id>455891</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:48:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2014" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;місцях позаводили вже були навіть панщину. Нарід почав нарікати на гетьмана. На весну 1687. р. Самойлович із українськими й московськими військами пішов у похід на татар. Війська переходили безлюдними, бездорожніми степами: тільки тут і там видко було яку могилу, то яке старе городище, чи руїни якої будови. Через ріки будували деревяні мости. Похід був тяжкий, військо втомилося і втратило сили.

Тоді вороги Самойловича почали виступати проти нього, — казали, що він дбає тільки про свої вигоди, не про військо, що козаки терплять від нього кривди й утиски. Військо дало послух цим намовам і почало бунтувати. Вночі змовники несподівано окружили гетьманський намет, напали на гетьмана, звязали його й віддали москалям .

Московські салдати кинули Самойловича на простий візок і повезли в Московщину.

У страшному пониженні найшовся гетьман.

— Замісць роскоші — гостра неволя, замісць карет і пишних візників — простий візок, замісць слуг парадних — сторожа стрільців, замісць музики — плач і нарікання — так описує літописець гетьманську недолю.

Цар заслав Самойловича на Сибір; там він марно умер.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q0u3in2oc5covq23dvmp2tvumuilc14</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Історія козаччини/Іван Брюховецький, Демян Многогрішний, Іван Самойлович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>215861</id>
    <revision>
      <id>455892</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:50:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Іван Крип'якевич  | секція = Іван Брюховецький, Демян Многогрішний, Іван Самойлович  | попередня = [[../Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Петро Дорошенко/]]  | наступна = [[../Іван Мазепа/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Іван Крип'якеви...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="526" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Іван Крип'якевич
 | секція = Іван Брюховецький, Демян Многогрішний, Іван Самойлович
 | попередня = [[../Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Петро Дорошенко/]]
 | наступна = [[../Іван Мазепа/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf&quot; from=94 to=101 /&gt;</text>
      <sha1>1uovmvmmofups5iai3bj99anfk9eryj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/454</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215862</id>
    <revision>
      <id>455894</id>
      <timestamp>2022-07-27T09:55:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4971" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;110&quot;/&gt;махуючи ся завдяки слабкій оборонї, особливої сили дійшла в 1750 роцї. Протягом майже цїлого року Браславщина, Східнє Поділє і Київщина трохи не вся — аж до границь Полїся була в руках гайдамацьких ватаг і селянського повстання. Взято й знищено богато міст, місточок і замків панських — навіть такі більші тодїшнї міста як Умань, Винниця, Летичів, Радомисль впали в руки гайдамаків. Але гайдамацькі ватаги й повстаннє селянське не орґанїзували ся в якусь скільки небудь трівку орґанїзацію, не сотворили собі певних центрів тут на Правобережу, і так погосподаривши протягом року сей рух гайдамацько-селянський став слабнути і потахати. Дарма, що нї з боку шляхти, нї з боку правительства не бачимо в сїм часї теж нїяких енерґічних і орґанізованих заходів. Гайдамацькі ватаги сплили; селянство, не бачучи нїяких реальних наслїдків свого повстання, почало теж заспокоювати ся, і в дальших роках знов усе вертаєть ся до таких розріжнених гайдамацьких нападів і походів, які ми бачили і в попереднїх роках.&lt;section end=&quot;110&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;1''&quot;/&gt;'''111. Колїївщина.''' По тім гайдамацька хвиля починає знову наростати в 1760-х роках, і при тім більше нїж коли небудь значіннє в сих гайдамацько-селянських рухах здобуває собі справи віри. Перед тим унїатські митрополити оснували ся в Радомислї, завели тут свою консисторію, та дуже завзято взяли ся поширювати унїю в Київщинї. Переяславські владики, котрим підлягали православні парафії Київщини, не могли з-за границї успішно бороти ся з унїєю, але у них знайшов ся на місцї дуже зручний і завзятий помічник: [[w:Мельхіседек Значко-Яворський|Мелхиседек Значко-Яворський]], що з 1753 р. був ігуменом Мотрониного монастиря коло Жаботина. Йому поручено завідуваннє православними парафіями па лудневої Київщини і він дуже енерґічно заходив ся коло орґанїзацїї православних громад, заохочуючи їх міцно тримати ся православної віри, не приймати священиків унїатських, тільки православних, посвящених або прийнятих владикою переяславським. Мотронин монастир і сусідні: Жаботинський, Мошногорський, Медведівський, Лебединський й ин. служили захистом і опорою для православних. Так виникає в 1760-х роках завзята боротьба унїї з православєм. Унїатські духовні за помічю польського війська силоміць повертали духовних і громадян на унїю. Але громади не хотїли приймати унїатських попів, змушували їх переходити на православє або проганяли й знаходили собі православних. Унїатські власти брали ся до кар і насильств, непослушних сажали до вязницї й карали ріжними карами, та настановляли від себе унїатських духовних. Супроти сих польських утисків православні просили помочи і оборони у росийського правительства, що з давна взяло на себе ролю оборонця православних в Польщі. Мелхи-&lt;section end=&quot;111&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cw3suc0vzblawsyn7ywtagx7b7t5f4h</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>455895</id>
      <parentid>455894</parentid>
      <timestamp>2022-07-27T09:55:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4970" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;110&quot;/&gt;махуючи ся завдяки слабкій оборонї, особливої сили дійшла в 1750 роцї. Протягом майже цїлого року Браславщина, Східнє Поділє і Київщина трохи не вся — аж до границь Полїся була в руках гайдамацьких ватаг і селянського повстання. Взято й знищено богато міст, місточок і замків панських — навіть такі більші тодїшнї міста як Умань, Винниця, Летичів, Радомисль впали в руки гайдамаків. Але гайдамацькі ватаги й повстаннє селянське не орґанїзували ся в якусь скільки небудь трівку орґанїзацію, не сотворили собі певних центрів тут на Правобережу, і так погосподаривши протягом року сей рух гайдамацько-селянський став слабнути і потахати. Дарма, що нї з боку шляхти, нї з боку правительства не бачимо в сїм часї теж нїяких енерґічних і орґанізованих заходів. Гайдамацькі ватаги сплили; селянство, не бачучи нїяких реальних наслїдків свого повстання, почало теж заспокоювати ся, і в дальших роках знов усе вертаєть ся до таких розріжнених гайдамацьких нападів і походів, які ми бачили і в попереднїх роках.&lt;section end=&quot;110&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;1''&quot;/&gt;'''111. Колїївщина.''' По тім гайдамацька хвиля починає знову наростати в 1760-х роках, і при тім більше нїж коли небудь значіннє в сих гайдамацько-селянських рухах здобуває собі справи віри. Перед тим унїатські митрополити оснували ся в Радомислї, завели тут свою консисторію, та дуже завзято взяли ся поширювати унїю в Київщинї. Переяславські владики, котрим підлягали православні парафії Київщини, не могли з-за границї успішно бороти ся з унїєю, але у них знайшов ся на місцї дуже зручний і завзятий помічник: [[w:Мельхіседек Значко-Яворський|Мелхиседек Значко-Яворський]], що з 1753 р. був ігуменом Мотрониного монастиря коло Жаботина. Йому поручено завідуваннє православними парафіями полудневої Київщини і він дуже енерґічно заходив ся коло орґанїзацїї православних громад, заохочуючи їх міцно тримати ся православної віри, не приймати священиків унїатських, тільки православних, посвящених або прийнятих владикою переяславським. Мотронин монастир і сусїдні: Жаботинський, Мошногорський, Медведівський, Лебединський й ин. служили захистом і опорою для православних. Так виникає в 1760-х роках завзята боротьба унїї з православєм. Унїатські духовні за помічю польського війська силоміць повертали духовних і громадян на унїю. Але громади не хотїли приймати унїатських попів, змушували їх переходити на православє або проганяли й знаходили собі православних. Унїатські власти брали ся до кар і насильств, непослушних сажали до вязницї й карали ріжними карами, та настановляли від себе унїатських духовних. Супроти сих польських утисків православні просили помочи і оборони у росийського правительства, що з давна взяло на себе ролю оборонця православних в Польщі. Мелхи-&lt;section end=&quot;111&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>otkzfp564hpplabq46cxt1ercww4vk3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/462</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215863</id>
    <revision>
      <id>455896</id>
      <timestamp>2022-07-27T10:03:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4913" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;нї від иньших великоруських начальників українське селянство не мало. Навпаки, всї ті кріпацькі порядки, які старшина досї помалу заводила в своїх маєтках (знов таки при ласкавій помочи росийських властей), тепер поширено, скріплено і припечатано властю правительства і царським законам, і становище українського селянства дуже погіршило ся під новими росийськими порядками і правлїннєм росийських начальників, вихованих в кріпацьких порядках Московщини.

Лекше було Румянцеву сповняти накази царицї в справі стеження за старшиною та всякою „внутрішнею ненавистею“, або як пізнїйше се називало ся — українським сепаратизмом. Тут Румянцев показував такий запал, що навіть самій царицї приходило ся його стримувати та заспокоювати, щоб не горячив ся непотрібно. Особливо роздражнили його вибори в росийську комісію уложенія в 1767 р., коли цариця наказала з усїх сторін, а в тім і з України вислати виборних депутатів від усякого стану людей і дати їм писаний наказ, чого люди хочуть: яких законів і порядків їм треба при укладанню „уложенія“ — нових законів для Росії. При тім уся українська людність — не тільки старшина, але також козаки, міщани, духовні — всї заявляли бажання, щоб вернено Українї її давнї права і порядки, по статям Богдана Хмельницького, вибрано знову гетьмана, і таке иньше. Се дуже гнївало Румянцева. Він і сам і через розісланих на місця офіцерів силкував ся вплинути на громадянство, щоб не виступало з такими бажаннями, вибирало людей „уміркованих“; навіть цензурував і касував інструкції, де такі автономні жадання виявляли ся найбільш сильно, і віддавав під суд тих, що найбільш проявили себе такими {{errata|жаданнами|жаданнями}}. В нїжинськім полку тутешнє „шляхецтво“ (старшина) вибрало депутатом „уміркованого“ чоловіка (Селецького на імя) і він не схотїв прийняти інструкції, написаній в автономнім напрямі, з відновленнєм гетьманства і українських порядків. Тодї старшина вибрала иньшого депутата; за се Румянцев віддав під воєнний суд усїх, що складали наказ і скидали Селецького, а суд засудив не більше не меньше як 33 особи на кару смерти за се! При конфірмації кару зменьшено — на восьмимісячну вязницю.

Не вважаючи на всї такі заходи і суворі кари Румянцева, українське громадянство, як я сказав, все таки однодушно у всїх наказах провело сю лїнїю — жаданнє української автономії. Вважало хвилю рішучою і за обовязок собі ставило подати свої жадання, не оглядаючи ся на гнїв і кари всесильного намістника. Правда, з проєкту нового уложенія нїчого не вийшло і сї вибори в комісію уложенія і дані їй накази зістали ся тільки незвичайно {{errata|виразнимим|виразним}} проявом тодїшнїх бажань і змагань Українцїв, а заразом характеристичним малюнком&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cmhmfeo08p3cjfun1cc0lsxfvj7gbxw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/473</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215864</id>
    <revision>
      <id>455897</id>
      <timestamp>2022-07-27T10:08:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4925" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ку службу і козацькі полки: перемінено їх на полки карабінерські, як перед тим слобідські перемінено на гусарські. Полковників увільнено від служби, надавши їм чин бріґадирський, иньшій старшинї лишено її на волю — служити в нових реґулярних полках або увільнити ся від служби; козаки зістали ся як осібний стан воєннослужебного свобідного селянства, з котрого комплєктували ся отсї нові полки. Все иньше селянство прирівняно до селянства московського. Уже перед тим, 1763 р. росийське правительство, видало указ против свобідного переходу селян, вважаючи його шкідливим для їх добробуту — мовляв від тих переходів вони не можуть жити заможно і господарно, тому на будуче заборонено переходити від одного пана до другого без письменного дозволу свого пана. Сим указом пани покористували ся на те, аби скріпити і збільшити свою власть над селянами, а селяне занепокоєні сими заходами коло останнього закріпошення, саме ще більше почали переходити й тїкати від своїх панів. Тодї указом 1783 р., заводячи нові податки на Українї, вже зовсїм заборонено селянам виходити з того місця, де кого застала ревизія — аби в казьонних податках не було замішання. Сим закінчило ся закріпощеннє українського селянства і підведено його під „загальні державні постанови“ — під ті закони, на які спирало ся гірке тодішнє кріпацтво в землях московських.

Того ж самого року зрівняно міста українські з містами московськими, а старшину українську з дворянством московським. Вказано, які чини і служби козацькі дають права дворянські, і так віддїлено різко старшину від козацтва служебного як осібну верству. Нарештї давнє скасованнє автономії церковної закінчено 1786 року відібраннєм маєтностей монастирських і владичих; монастирям визначені були штати: скільки має бути монахів і на них призначено було платню з скарбу державного (казни), а маєтности відібрано в казну.

Українське громадянство мовчки прийняло се скасованнє до решти старого устрою. Де-котрі сторони нової реформи — як признаннє прав дворянських, остаточне закріпощеннє селян, могли навіть подобати ся старшинї; иньші жадібно чекали при сїм касованню нових нагород і надань для всїх послушних і вірних, та силкували ся пролїзти на перші місця в новім устрою, до великих чинів і богатого „жалованія“. І панство потроху забувало свою стару Гетьманщину, потїшаючи ся достатками, богацтвом, котре приносила забезпечна новими порядками кріпацька праця. А й зітхаючи за старовиною, пильно заходило ся коло службової карьєри у нового правительства, у нового начальства. І так справдї, як сподївала ся колись цариця Катерина, пропадали у нього давнї змагання до вільности, до полїтичних прав серед заходів коло „чинів та жалованія“{{errata|,|.}}{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>afino5z43xq2go17evmsys6o9ymwnh7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/478</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215865</id>
    <revision>
      <id>455898</id>
      <timestamp>2022-07-27T10:20:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5034" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;115&quot;/&gt;І тут австрийське правительство на своє оправданнє посилало ся на те, що ся країна колись належала до Галичини. Дїйсно, в XIII в. бачимо місця на середнїм Прутї, так само як і на середнїм Днїстрі в залежности від Галицького князївства — се так зване Понизє; потім воно перейшло в безпосередню власть Татар, а як в половинї XIV в. орґанїзувало ся осїбне князївство чи воєводство Молдавське, то воєводи молдавські загорнули згодом під свою власть і землї між Серетом і Днїстром, так зване Покутє і землю Шипинську. Пізнїйше за сї землї, як ми вже знаємо, не раз була боротьба між Польщею і Молдавою ([[Ілюстрована історія України/Проби повстань в Галичинї й початки національної роботи|гл. 49]]), аж нарештї вони розмежували ся: польська границя стала по Кути і Снятин, і так українська країна поміж Днїстром і Серетом — теперішня північна Буковина, зістала ся під воєводами молдавськими, — аж до 1774 р., як її заняло австрийське військо. Вона була залюднена українським селянством, що сидїло на землях воєводських, боярських, монастирських; обовязки були сорозмірно не великі і тому сюди напливало селянство з Галичини. Ся північна, українська Буковина творила округ Чернівецький, але разом з нею був захоплений також округ Сучавський, переважно румунський, і так як нова Галичина під австрийською властю була злїплена з земель українських і польських, так і нова Буковина мала характер українсько-румунський: північна українська, полуднева румунська.

Воєвода молдавський дуже сильно протестував против австрийського нападу, але турецький султан, його зверхник, не підтримав його і в 1775 р. згодив ся відступити Австрії північно-західню частину Молдави. Визначено було комісарів, вони відмежували сю країну, і вона дістала назву Буковини, за свої густі лїси букові. Якийсь час була під управою військовою, а потім, 1786 р. прилучено її до Галичини, і так при Галичинї вона зіставала ся аж до р. 1849, коли Буковину зроблено осібною провінцією.&lt;section end=&quot;115&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;116&quot;/&gt;'''116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії.''' В Польщі по страшнім ударі 1772 р. богато людей схаменуло ся й заходило ся робити порядки. Були то спасенні для Польщі заміри, тільки прийшли занадто пізно. Сусїди не хотіли того. Особливо росийське правительство гнівало ся, що Поляки беруть ся заводити нові порядки без його згоди. Але воно було зайняте на полуднї — Кримом, потім Туреччиною, що почала в 1787 роцї нову війну, розжалена тим, що Росія загорнула собі Крим. Польська партія реформи рахувала на союз з Прусією та і на спочутє Австрії й надїяла ся обійти ся без Росії. Але помилила ся. Тільки що в маю 1791 р. проголошена була в Польщі нова конституція, а вже при кінцї того року Росія щасливо закінчила турецьку війну, що закріпила за нею володїннє Кримом та всїм&lt;section end=&quot;116&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1vkqkatc4bw7sw0xj4b7e8cl6dovie4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/481</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215866</id>
    <revision>
      <id>455901</id>
      <timestamp>2022-07-27T11:07:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4591" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;116&quot;/&gt;бояв ся нїчого і міг тягнути з мужика стільки соку, скільки схотїв. Аж 1848 р., з огляду на тодїшнї розрухи в Галичинї, заходило ся росийське начальство полекшити в дечім панщинні тягарі українського селянина: велено списувати „інвентарі“ — які обовязки повинні відбувати селяне на поміщиків; але поміщики за помічю низших чиновників на нїщо зводили і сї невеличкі заходи на полекшу селян. Духове ж житє українське зістало ся тут в тяжкій безпросвітній тьмі, навіть і без усяких проб, щоб його направити.

Так само, або й ще більш безрадісно виглядало національне українське житє. Навіть память про славнї дїла великої народньої боротьби ослабла і затемнила ся. В народї зістали ся тільки піснї й перекази, що завмирали поволї в тїснім гуртку співцїв-кобзарів. Друковане слово не закріпило навіть тих книжних чи поетичних утворів, в яких були представлені могутнї подвиги і пориви українського житя, і серед вищих освіченїйших верств все менше було людей, яким скільки небудь ясно представляла ся минувшина України{{errata||,}} ті великі завдання, які були поставлені нею і які мов довг неоплатний висїли над сучасними поколїннями малих синів великих батьків.

В західнїй Українї все покрила Польща{{errata||,}} польське або сполячене панство, таке ж саме богатше міщанство, і навіть вище духовенство (унїатське) було спольщене і польськими очима дивило ся на минувшину й на сучасність свого народу. А в східнїй Українї, заднїпрянській, так само змосковщило ся все, що підіймало ся над масою народньою. Стара книжна мова вимерла, на московське перейшла. Слово народнє жило тільки серед простого народу та на тій лїнїї, де стикало ся се народнє житє з церковною книжністю — серед низшого духовенства, попів та дяків-бакалярів, ледво видно і замітно. Маса народня, придавлена кріпацькою неволею лежала мовчазною, нерухомою, мертвою, і здавало ся, то вже не встане — прийшов останнїй кінець українському житю, як сумно співав наш великий поет на руїнах Чигрина:

{{block center|&lt;poem&gt;::::::Заснула Вкраїна,
Буряном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болотї сердце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила.
А дїтям надїю в степу оддала —
::А надїю вітер по полю розвіяв
::Хвиля морем рознесла.&lt;/poem&gt;}}

Не видко було, що під тим попілом минулого, під цвіллю {{errata|сучасиого|сучасного}} лежать здорові, могутні зерна народнього житя й починають проростати тихо і непомітно.&lt;section end=&quot;116&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;117&quot;/&gt;'''117. Початки відродження в західнїй Українї.''' В часах найбільшого, як здавало ся — останнього упадку українського житя, при&lt;section end=&quot;117&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nt8484nsvbkzibdanax8gmwtwju417w</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>