Вікіджерела ukwikisource https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.39.0-wmf.22 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікіджерела Обговорення Вікіджерел Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії Автор Обговорення автора Архів Обговорення архіву Сторінка Обговорення сторінки Індекс Обговорення індексу TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Gadget Gadget talk Gadget definition Gadget definition talk 250 19839 456113 110822 2022-07-28T07:50:32Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="MegPerring" /></noinclude>волю, приведу до тебе Ярополка, приладь усе, щоб його убити“. Володимир приготовив: як Ярополк ішов до нього, при дверях стояли два Варяги, Блуд зачинив за Ярополком двери, щоб його люде не могли прибігти на поміч, а ті Варяги взяли Ярополка на мечі й закололи його. Так Володимир опанував волости братнї, а потім заходив ся зібрати під своєю властю й иньші землї. Кілька лїт пішло на се збираннє Руської держави; в лїтописях зістали ся звістки тільки про деякі походи його: на Вятичів, на Радимичів, в теперішню Галичину, котру він тїснїйше звязав з Київською державою, і на ріжні сусїднї племена. Тільки з звісток про волости, роздані Володимиром його синам, бачимо, яке велике дїло в тім часї довершив Володимир. Він позбирав землї й волости, що були залежні від Київа, поскидав тих „світлих і великих князїв“, що сидїли тут і не конче хотїли слухати ся молодих князїв київських, та на місце їх посадив своїх синів. Примучив непослушні племена, повідбирав землї, що за останнї часи захопили були сусїди, і тих сусїдів присмирив. А щоб землї Руської держави тїснїйше звязати, власне ото розсадив по них своїх синів. Мав їх багато, бо був великий женолюбець. За молоду розсаджував тих синів, під опікою довірених боярів, як сам за молодого віку правив в Новгородї. Посадив, кажуть наші джерела, в Новгородї Ярослава, потім Вишеслава, у Пскові Судислава, у Полоцьку Ізяслава, у Смоленску Станислава, у Турові Святополка, у Володимирі на Волини (мабуть разом з Галичиною і пограничем польським) Всеволода, в Тмутороканї (над землями подонськими, кримськими і кавказьким пограничем) Мстислава, у Ростові (в землях горішньої Волги) Ярослава, а потім Бориса, у Муромі (в землех по ріцї Оцї) Глїба. В управі самого Володимира зістав ся центр українських земель, середнє Поднїпровє, та може ще деякі новоприборкані землї. Мусїла ся робота коло „збирання Руської землї“ коштувати богато війни, богато крови: бачили ми, яким суворим, навіть лютим малюють Володимира оповідання про молоді його роки і перші лїта його полїтичної дїяльности; роблять вони се потроху й умисно, аби тим виразнїйше виступила зміна, коли Володимир перейшов на християнську віру, став лагідний і ласкавий. Але безперечно таки перша половина князювання Володимира була дуже крівава. Та скріпивши державну будову силою і страхом, убийствами і війнами, він не вдоволив ся тим, а подбав звязати землї своєї держави звязками внутрішнїми, добровільними, а не насильними. Вже отеє саме, що він на місце чужих намістників і князїв, або далеких свояків, котрих звязь з київським кня-<noinclude></noinclude> dgkhwza509u8fjbbn1kj9u414qbwykx 250 19840 456108 76871 2022-07-28T07:36:22Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="MegPerring" /></noinclude><section begin="Володимир"/>жим родом ослабла і призабула ся, розсадив своїх рідних синів, мало велику вагу в дальших відносинах. З сього часу починаєть ся ''династична ідея'' в землях Київської держави: князї потомки Володимира з свого боку (в своїм інтересї), а дружина й громадянство — з свого (також з певних своїх інтересів) ширять, розвивають і скріпляють гадку, що землї Руської держави — се спільне добро роду Володимирового, він його мусить пильнувати, але тільки Володимирові потомки мають ним володїти: не має тут бути нїяких иньших князїв, тільки Володимирове потомство, і кождий з князїв його потомків мусить мати для себе якусь волость в сих землях. Ся „династична ідея“ мала велике значіннє і справдї звязувала певним внутрішнїм звязком, почутєм одности і спільности (солїдарности) сї землі протягом цїлих віків. Але крім неї увів Володимир в житє своєї держави ще иньші могутнї внутрішнї звязки — релїґійні й культурні, а то через розповсюдненнє нової віри — християнства, що стало релїґією державною, правительственною в землях Київської держави. {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 76.jpg]]}} {{c|{{smaller|69–70. Срібні монети з іменем Володимира, з його портретом і гербовим знаком на другім боцї. Написи: „Володимиръ на столѣ, а се єго серебро“}}}}<section end="Володимир"/> <section begin="Християнство"/>'''25. Християнство.''' В чорноморських грецьких містах, так само на Подунавю християнство почало поширювати ся вже в перших віках, і звідти заносило ся в наші сторони, через купцїв і всякий мандрівний люд. Нема сумнїву, що вже в IX віцї християнська віра стала ширити ся в головнїйших містах України, де було багато такого мандрівного люду, й захоплювала вищі верстви громадянства. Знаємо, що в 860-х роках вислані на Русь грецькі духовні охрестили богато людей, так що на Русь вислано потім осібного владику для сих руських християн. В першій половинї X в. згадуєть ся церква святого Ілї в Київі на Подолї — в трактатї Ігоря з Греками, і серед Ігоревої дружини в тім же трактатї згадуєть ся Русь християнська і Русь поганська. На княжім дворі і в кругах боярських було чимало християн, і не дивниця була, що й жінка Ігорева, княгиня Ольга охрестила ся теж. В Київі оповідали потім, що вона їздила хрестити ся до Царгороду, і сам цї-<section end="Християнство"/><noinclude></noinclude> ekj3989a3i5ikk2tz2v8mwimzz0hu0e 0 19841 456112 45058 2022-07-28T07:47:40Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Володимир | попередня = [[../Святослав і його сини/]] | наступна = [[../Християнство/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=76 to=80 fromsection="Володимир" tosection="Володимир"/> tm6t4ztpdv9aiy5nn98htaqld9fh1qd 250 19843 456111 76870 2022-07-28T07:46:23Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="MegPerring" /></noinclude>сар візантийський був їй за хрещеного батька; одначе в записках константинопольського цїсарського двору описуєть ся докладно, як приймали її, але про хрестини нема згадки, і видно з того, що хрестила ся вона таки в Київі. Намовляла й сина свого Святослава хрестити ся, але тому се не підходило. За те сини його, що виростали в Київі при старій бабцї, з дитячих лїт могли вже набрати ся дещо християнства, між ними й Володимир. Але минуло богато лїт, поки він, упорядкувавши справи своєї держави, взяв ся до поширення християнства. {| style="margin-left:auto;margin-right:auto;" |[[File:Ілюстрована історія України 67.jpg|thumb|center|upright=1|{{c|67. Золота монета Володимира, з фіґурою його та образом Христа (на візантийський взір).}}]]||[[File:Ілюстрована історія України 68.jpg|thumb|center|upright=1|{{c|68. Срібна монета Володимира, тогож фасону (напись: „Володимир а се єго серебро“).}}]] |} Лїтописна повість представляє справу так, що до Володимира приходили з ріжних країв місіонери й намовляли його на свою віру: Болгари на магометанську, Хозари на жидівську, Нїмцї на католицьку, Греки на православну. Володимир порішив сам випробувати, котра віра краща, і послав своїх послів в ріжні краї — оглянути ті ріжні віри. Посли вертають ся і оповідають, що найбільше їм сподобала ся грецька віра; бояре теж кажуть, що мабуть таки грецька віра найкраща, коли на сю віру перейшла Ольга — „що була наймудрійша з усіх людей“. Володимир постановляє охрестити ся, але не хоче просити Греків, щоб прислали йому для сього духовних, а зачіпає їх иньшим способом: іде на Корсунь, здобуває і посилає до візантийського цїсаря Василя й його брата Константина, що правили в двох, аби видали за нього сестру, бо инакше піде й на Царгород. Цїсарі відповідають, що не можуть видати сестри за поганина — хиба як вихрестить ся. Володимир відписує їм, що радо охрестить ся, бо знає вже християнську віру й сподобав її собі. Тоді цїсарі посилають сестру свою Ганну до Володимира в Корсунь. Володимир одначе ще не похочує хреститись; але захорував на очі, і цїсарівна Ганна намовила його, аби скорше хрестив ся, щоб подужати. Охрестивши ся, виздоровів справдї, повінчав ся з цїсарівною і забравши грецьких духовних з Корсуня, поїхав до Київа — хрестити Киян і всю землю. В сїм оповіданню задержало ся тільки дещо з дїйсних подїй.{{nop}}<noinclude></noinclude> qmhso5240ayonp926kb0h2wz96q2i6c 250 19847 456107 110823 2022-07-28T07:31:56Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="MegPerring" /></noinclude>Під той час, коли розпочали ся переговори про шлюб Володимира з цїсарівною, він саме кінчив роботу свою коло відбудовання держави. Задумуючи ся над тим, як би скріпити сю державну будову і свою власть над нею, та й взагалї власть київського великого князя він рішив пошукати на се способу у Візантиї. Візантия й її столиця Константинополь, або Новий Рим, як його називали, в очах тодїшнього світу були вінцем блеску, культури, слави, могутности, так само як перед тим Старий Рим цїсарів римських. Ріжні творцї нових держав, які повставали в тодїшнїх часах, шукали способу приодягнути себе і свою власть блеском і славою сього світового огнища, і для того заходились поріднити ся з візантийським цїсарським двором, дістати відти клейноди — знаки своєї власти, якусь корону, убрання цїсарські. Записки цїсаря Константина, сучасника Ігоревого, згадують, що володарі хозарські, угорські та ''руські'' й иньших народів часто звертають ся до візантийських цїсарів, випрошуючи собі за яку-небудь прислугу візантийської корони, чи уборів цїсарських, або просять видати за них царівну візантийську, або оженити якогось царевича у них. Так було і з Володимиром. Притоку дали до того самі цїсарі. Притисла їх біда, збунтував ся їх воєвода, Варда Склїр, і приступив з військом до самого Константинополя. Цїсарі, не маючи помочи, звернули ся до Володимира, просячи помічного війська від нього. Володимир згодив ся, але захотїв, щоб цїсарі видали за нього свою сестру, та й ще мабуть прислали йому корону і убрання цїсарські. Є пізнїйший переказ про цїсарський вінець присланий з Царгорода до князя Володимира, котрим його короновано; сей переказ звязуєть ся з короною московських царів, званою Мономаховою шапкою, і розуміють тут Володимирового правнука Мономаха, також Володимира на йменнє. Сама та Мономахова шапка мабуть пізнїйша, про те переказ про присланнє грецької корони з Царгорода іде мабуть від того Великого Володимира і тільки потім перейшов на його одноіменного правнука, як близшого предка московських князїв. Володомир післав цїсарям шість тисяч війська і воно помогло погромити бунтівників, та й потім зістало ся там на службі. Але як минула ся біда, цїсарі почали відтягати ся від того, що пообіцяли Володимирови. Для візантийського цїсаря вважало ся дуже великою ганьбою видати свою сестру за варварського володаря, за якого Греки вважали київського князя — дарма, що він хрестив ся. Тодї Володимир ударив в болюче місце Візантиї — на її кримські володїння. Туди з давна вже руські князї простягали руки, і в попереднїх трактатах Греки раз-у-раз убезпечали ся, щоб Русь не воювала їх кримських городів.<noinclude></noinclude> ju28g7h4hi9cczzrrva3nyytxgx8u56 0 19849 456106 45080 2022-07-28T07:28:43Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Християнство | попередня = [[../Володимир/]] | наступна = [[../Нова культура/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=80 to=83 fromsection="Християнство" tosection="Християнство" /> ngram3c88rudr9kkgbbams8ia4urke0 250 26120 456010 455889 2022-07-27T21:03:08Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його: {{block center|<poem>за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу, аж і сам цісар турський був в великім страху, бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив, каторги одні палив, другії потопив — много тодї з неволі християн свободив, за що то Бог з воїнством єго благословив<ref>„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.</ref>.</poem>}} Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати звісної піснї про те як Сагайдачний {{block center|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}} [[File:Ілюстрована історія України 205.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний — гравюра з книги „Вірші“.}}]] Пісня ся не передає зовсім дійсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя. Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї<noinclude></noinclude> 9mxhcyri8jweeq9wzkgifnow5nxfy9f 456012 456010 2022-07-27T21:03:39Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його: {{block center|<poem>за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу, аж і сам цісар турський був в великім страху, бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив, каторги одні палив, другії потопив — много тодї з неволі християн свободив, за що то Бог з воїнством єго благословив<ref>„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.</ref>.</poem>}} Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати звісної піснї про те як Сагайдачний {{block center|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}} [[File:Ілюстрована історія України 204.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний — гравюра з книги „Вірші“.}}]] Пісня ся не передає зовсім дійсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя. Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї<noinclude></noinclude> dx3ehqudz8wklzf1a8dyrt6h360jbfs 250 26127 456085 110757 2022-07-28T03:59:21Z Ong all 13793 /* Проблематичні сторінки */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude><section begin="Київ стає центром культурного українського житя"/>{{hwe|ської|української}} шляхти і міщанства. Вписав ся в се брацтво і гетьман Сагайдачний з усїм військом козацьким; тим способом приймало військо нове брацтво й його культурні заходи під свою опіку і прибирало собі право скрізь і всюди виступати його заступником і покровителем. Маючи такого оборонця на місцї, українське громадянство київське не журило ся нїякими властями й сміло й енерґічно розвинуло свою культурну роботу, що сю глуху дїру, якою перед тим був Київ, раптом зробило центром національного українського житя. {{c|[[File:Ілюстрована історія України 208.jpg]]}} {{c|{{smaller|'''208. Никифор Тур (пізнїйший портрет з Печерської лаври).'''}}}} Новозасноване брацтво зараз же зєднало ся з фундацією Гулевичівни і на пожертвованім нею ґрунтї заснувало брацький монастир Богоявлення і при нїм зараз же заложило брацьку школу Борецький, бувший дідаскал львівський, став її першим ректором і поїхав зараз до Львова закупити книжок ї всього потрібного для школи; мабуть тогож року (1617) почато й науку. Печерська друкарня, відложивши всяку иньшу роботу, спішно випустила часословець, першу тодішню учебну книгу{{—}}„аби вдоволити потребі шкільній в православнім городі Київі“, як пише в передмові Плетеницький. Школу ведено за прикладом львівської: про науку в грамотї патр. Теофана читаємо, що вчили тут „грецько-словянського і латино-польського письма“. Одною з перших книжок закуплених для науки тутешньої була грецько-словянська граматика видана львівським брацтвом і взята Борецьким на борг у львівських братчиків. Завдяки помочи київських духовних кругів і шляхецтва та вишколеним уже силам галицьким (львівським) нова київська школа стала від разу сильно. З віршів на похорон Сагайдачного, що читали ся учениками її в р. 1622, бачимо, що вчили ся тут головно дїти міщан київських, київських духовних, також і українських шляхтичів. Жваво працювала і нова друкарня. Перед тим на Українї перше місце займала друкарня острозька; за рр. 1580{{—}}1606 вона видала більше книжок нїж які небудь українські друкарнї. Але як умер старий князь Острозький (1608) і Острог перейшов в руки його сина {{hws|ка|католика}}<section end="Київ стає центром культурного українського житя"/><noinclude></noinclude> 98e0busbkkqdwvow841o39ik5eomxhi 250 26319 456086 110759 2022-07-28T03:59:48Z Ong all 13793 /* Проблематичні сторінки */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude><section begin="Нова єрархія"/>вдатно,{{—}}київські круги рішили покористувати ся приїздом на Україну єрусалимського патріарха Теофана, щоб під покровом Сагайдачного довершити дїло ще важнїше, а саме відновити єрархію православну. Була се справді потреба пекуча. Після смерти львівського владики Балабана (1607) і перемиського Копистинського (1610) на цїлу Україну зістав ся одним оден православний владика львівський Тисаровський, та й той дістав владицтво тільки обманувши короля, що буде унїатом, а не додержав сеї обіцянки. Король, не сповняючи своєї обіцянки і закону соймового, давав владицтва тільки унїатам, невважаючи нї на що, і можна було справдї бояти ся, що колись зовсім не стане православних владиків на Українї; та й тепер уже православне житє церковне приходило в повний розстрій{{—}}а сього й хотіло ся коррлеви і правительству. {{c|[[File:Ілюстрована історія України 209.jpg]]}} {{c|{{smaller|'''209. Єлисеи Плетеницький (звідти ж).'''}}}} Отже прочувши, що патр. Теофан має їхати з Москви назад, київські громадяне запросили його до Київа і тут показавши засновані інституції й початки культурної та освітної роботи, просили його, щоб відновив їм єрархію{{—}}посвятив митрополита і владиків. Загальний український зїзд, скликаний до Київа на престольне свято Печерського монастиря{{—}}день Успенїя, виступив з усильним прошеннєм в сїй справі. Патріарх довго не відважав ся, „бояв ся короля і Ляхів“. Але Сагайдачний заявив патріархови, що він бере його на свою відповідальність і ручить ся за його безпечність. Невважаючи що на Запорожу гетьманом вибрано Бородавку, між козаками на волости рядив усїм Сагайдачний і на слово його можна було полягати. Місцева шляхта підтримувала його запевнення. Патріарх нарешті згодив ся і протягом осени і зими 1620 р. в ріжних місцях, в великім секреті посвятив митрополита і пятьох єпископів{{—}}на всї владицтва українські й білоруські. Потім під охороною козацькою щасливо виїхав з України на Молдаву, не слухаючи Поляків, що запрошувапи його їхати діерез Поділє, де можна було його справдї добре зловити.{{nop}}<section end="Нова єрархія"/><noinclude></noinclude> jwrww00tylr6n9xlro9j7xixs120w4f 250 26320 456087 110760 2022-07-28T04:00:54Z Ong all 13793 /* Проблематичні сторінки */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude><section begin="Нова єрархія"/>Владиків посвячено, але стояло далеко важнїйше питаннє{{—}}як добити ся для них права сповняти свою службу владичу? Як виробити для них свобідний вїзд в їх єпархії, щоб правительство не боронило їм своє дїло робити? Київське громадянство і старшина козача сподївали ся, що правительство польське, потрібуючи козацької помочи, мусить зробити православним сю уступку. {{c|[[File:Ілюстрована історія України 210-11.jpg]]}} {{c|{{smaller|'''210-11. Київські печери, з рисунків 1651 р.'''}}}} Польща переживала тодї дуже тяжкі часи. З тої причини, що Польські своєвільні банди, так звані лисовчики помогали цїсареви Фердинандови против селдигородського князя, що був присяжником туреньким, султан рішив розпочати війну з Польщею. Доправили ще й козаки, що були під проводом Бородавки: вчинили похід на Царгород, пограбували його околицї з нечуваною відвагою і нагнали такого страху, що приходило ся киями гнати турецьких матросів, аби йшли на свої галери, плисти против козаків; неможна було дати козакам ніякого відпору і вони попустошивши царгородські околицї пішли собі далї бушувати по Чорному морю і робити що хотїли. Султан після сього звелїв турецькому війську рушити на Польщу і під кінець літа воно зближило ся до границь молдавських. Жолкєвский з тим військом яке мав пішов на зустріч, щоб зійти ся з військом молдавським, але Волохи, побачивши таке мале військо, не хотїли йти з Жолкєвским на Турків. Він мусїв вертати ся і недалеко Днїстра Турки його погромили; сам Жолкєвский наложив головою, його помічник, гетьман польний Конєцпольский попав у неволю; мало хто виратував ся. Так Польща зістала ся зовсім без війська і з великим страхом чекала нового турецького походу на другий рік. Нещастє, що спіткало Жолкєвского, толкували тим, що він не заручив ся помічю {{hws|козаць|козацькою}}<section end="Нова єрархія"/><noinclude></noinclude> 2ajt8rhuzv0ddrbres7p9ug0cmzqx58 250 26321 456088 110762 2022-07-28T04:01:22Z Ong all 13793 /* Проблематичні сторінки */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude><section begin="Нова єрархія"/>{{hwe|кою|козацькою}}: козаків було в тій війнї або дуже мало, або таки й зовсім не було{{—}}своєвільники бушували з Бородавкою, а статочнїйших, що були по сторонї Сагайдачного, Жолкєвский теж не постарав ся притягнути до себе, і вони займали ся справою церковною, поки Жолкєвский воював ся з Турками. „Жолкєвского забито в Волощині й Конєцпольского взято, бо без козаків війну зачав, так говорив: не хочу я з Грицями воювати, нехай ідуть до рілї або свинї пасти“{{—}}так переказує тогачасний український лїтописець тодїшнї оповідання. Тому тепер правительство з усїх сил заходило ся притягнути козаків. Брало ся на всякі способи, навіть патр. Теофана просили, щоб козаків до того намовляв. В київських кругах рішили, що за козацьку участь в війнї треба добити ся, аби правительство признало нових владиків. Король і його порадники не хотїли на тім попускати. Даремно на соймі (на початку 1621 р.), коли йшла мова про приготовання до війни, голова українських послів Лаврентий Древинський, звісний український парляментарист, ударяв на правительство, пригадуючи всі кривди, які діють ся народови українському й білоруському: {{c|[[File:Ілюстрована історія України 212.jpg]]}} {{c|{{smaller|'''212. „Мироточиві голови“ в київських печерах'''}}}} {{c|[[File:Ілюстрована історія України 213.jpg]]}} {{c|{{smaller|'''213. „Відчитуваннє біснуватого“ (звідти ж).'''}}}} „Почавши від Кракова в Коронї як помножаєть ся слава божа за помічю тої нововидуманої унїї? Вже по більших містах ціеркви запечатані, маєтности церковні попустошені, по монастирях худобу замість монахів замикають. Перейдемо до в. кн. Литовського{{—}}там робить ся те саме, навіть в містах пограничних з Московською державою. В Могилеві й Орші церкви запечатано, священиків розігнано. В Пинську те саме вчинено; монастир Лещинський на корчму обернено Через се діти сходять з світу без хрещення, тїла мертвих вивозяться з міст без церковного обряду як стерво; люди без шлюбів живуть в <section end="Нова єрархія"/><noinclude></noinclude> coge2l3so2dr8xby5uf9e3vnxg0rkwi 250 37571 455978 455831 2022-07-27T20:15:09Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude><section begin="1"/>{{c|{{larger|'''ГРИГОРІЙ КЕРНЕРЕНКО.'''}}}} Григорій Кернеренко родився 1863. р. в Гуляйполі, в Катеринославщині. Гімназію кінчив у Симферополі, політехніку в Мінхені, потім осів у свойому маєтку в Гуляйполі. Року {{errata|1840|1890}}. видав у Харкові перший збірник своїх творів, 1891. „Щетинник“ теж у Харкові, а 1896. „В досужний. час“. Крім того друкував у „Склади“ Александрова, в „Новостях“, в „Літературно-Науковім Вістнику“, в „Громадській Думці“ і в альманахах. У його віршах видно значну літературну культуру. {{gap|2em}}''Література:'' „{{sp|Українська Муза}}“, стор. 797 {{rule|7em}}<section end="1"/> {{dhr}} <section begin="2"/>{{block center|<poem>{{c|ПЕВНОМУ ДРУГОВІ.}} Не на віки чорна хмара сонце заступила, Не на віки сумна доля нас заполонила! Не сумуй же, певний друже! долі кинь шукати! Мені руку, моя сестро, дай, ходім блукати! Вкупі глянем на світ білий, чи світлож на йому, Може, й доля одізветься серцю молодому. Ходім, друже, ходім сестро, візьмімось за руки… А як долі не знайдемо, то знайдемо муки…</poem>}} {{dhr|0.5em}} {{rule|4em}}<section end="2"/> {{dhr}} <section begin="3"/>{{block center/s}}<poem>{{c|МАРНЕ ДОЖИДАННЯ.}} Снігом будинки й шляхи всі заносе, Темно кругом і нічого не чуть; Тільки що вітер гуде та голосе, Коні жахаються, санки несуть. „Гей же ви, коні! Несіть, поспішайте; Треба до милої звечора стать. Гей, веселіше! Ви часу не гайте: Боже боронь, у степу ночувать“. Санки все більше у сніг загортає,</poem><section end="3"/><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> h79iakplmyylt0dfwian6yft448vcu4 250 38220 455972 262097 2022-07-27T19:52:50Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Июня 18-го ханъ, засадив сенат свой около себя по прежнему, сказал мнѣ стати пред собою; а дав листъ и поклон, словесно говорил, что цѣлым есть господину гетману пріятелемъ, и в обидах азовских и донских приказалъ Калгѣ салтану, дабы по статьямъ с Москвы присланнымъ всѣ убыдки были пополнены, кони и ясырь возвращены, и злочинцы были наказаны; с тѣмъ отпустил, — только дабы и господинъ гетманъ такъ нам чинил, — о том просил. Июня 18-го, от калмыкъ татарин пріѣхал, отпущенный к хану с тѣмъ словом: для чего ваши татары наши улусы грабят, и ясырь берут, — вот и мы ваши стада загнали, на запорожцов и на донцов не чините пороку, і еще забираті будем, коли наши пожитки не возвратите; а нынѣ татар ваших 4-х скололи, а пятого к вам отпустили сказаті. Июня 19-го, 20, 21-го, ѣдучи, Перекопь переѣхал при заходе солнца, и не становился в немъ, ибо люди болятъ; и Каймаканъ на Колончаку, с которым, на коне ѣдучи, привитался, и розъѣхался. Тот говорилъ: Азовскіе убытки ханъ пополняти приказал, и ясыру уже 40 душъ сыскано, а наших коней на Украине не сыскано. Скажи господину гетману пришед: тума нашъ, ушедши из под Киева от Миргородцкого полковніка, который у вас былъ шпигомъ, такъ говорилъ: ||{{pline|л.387|l}} что тѣ кони 84 под Перекопью взятые, обрѣтаютца у Миргородцкого господина полковніка у Ковалчюка; и в Сѣче Переволочанской шинкаренко перевозил в Переволочной. На то я ему отвѣщалъ: за всѣхъ тѣх особ ручаюся, ибо естли б у них кони были, объявили бы гетману, его милости, они. Потомъ Каймаканъ, дабы примирье держалось, о томъ рѣчь скончил, и розъѣхалися. О примирью какъ старшіе, такъ и меншіе татары желают, дабы миръ был хоть еще на 30 лѣтъ. Бояся приходу казацкого и морскихъ суденъ, под Воронежемъ на Дону стоячих, татары для того противъ Керчи ѳортецы строят. Июня 22-го. У пристані Конской слышал, что запорожцы пошли с пушками на Самар под майданы. Июня 24, 25-го, в Сѣчи будучи, слышал от господина Кости кошевого, что 2.000 войска съ 4-мя пушки пошли под майданы, — старшимъ Іванъ Говтва. Говорятъ запорожцы: тѣх ради причинъ пошли под майданы, что ихъ в войско не призывают, и Самарь пустошат, а Самарь имъ пожиточна пчеляною и зверіною корыстью. ||{{pline|л.388|l}} От Казыкерменя ѣдучи, поймал я на степе в вершинахъ Носаковских коней два татарских. Тогда кошевый взял от меня до стада войскового оные кони. Будучи в Сѣче, видѣл я ѳуркаты или гемѣи 115, стоят над Чертомликомъ на землѣ, а не на колодках, для того: подошвы попрѣли, такъ что дерево поросло, за недосмотреніемъ. А турки, розбивъ Чалого на мори с казаками, судна их до Стамбула запровадили, и, на колоткахъ поставивъ, под покрышкою держатъ. И прикладом того порятку хороше б и ѳуркаты оные над Чертомликомъ стоячие на страхъ бусурманскій в береженіи держати, а то убытокъ великой чинится. То к рассужденію мудрому и разсмотрѣнію ясневелможному его милости господину гетману объявити — написаль я. Запорожцы одни пошли под майданы, а Корсунъ, конніцею с весны ѣздя по степямъ, обдираньем людей корысть привлекает;<noinclude></noinclude> 8c96ivp199y7pusy09j5kd5mmy9ciux 250 38221 455971 262096 2022-07-27T19:45:37Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Потом молвил: Азов и Казыкермень не без козацкой працы и храбрости побраны, нам то и всему вѣдомо есть Крыму. ||{{pline|л.384|l}} Потомъ везирь говорил: для чего купцы с Украйны в Крымъ не йдутъ? Отвѣщал я: есть купцы и нынѣ украинскіе в Козлове, Карасевѣ и в Кеѳѣ, а накупив товаров, отъѣзжают восвоясы. Того дня, у везиря будучи, лутшіе бусурманскіе абызы аги, бѣи, салтаны говорили везирю: щасливыи казаки, что имѣют разумного гетмана себѣ. Того дня пронеслася вѣсть, что лядцкіе послы мимо Бакчисарая пошли до хана. Іюня в 11 д. вѣсть пришла, что погоня салтанская от калмыкъ коней своихъ не отнялі, и 4-х татаринов утеряли. Тогда Менли-Гирей салтан послал 400 человѣкъ достигаті калмыкъ, и приказал, дабы по рѣчкам и по станам людем нашимъ татары обиды не чинили. Июня въ 12 день писарь и везирь отказалі (отвѣщалі) мнѣ: скоро ханъ пріѣдет, имѣті будешь отпускъ, ибо посланные наші принеслі вѣдомость, что какъ на мори, такъ и на поле войскъ ваших в зборѣ нѣтъ; а естли б гдѣ былі войска, побылі бысте болше. Того дня хан и Кадискер в Бакчисараи уѣхалі, а по заходе солнца и послы лядцкіе уѣхалі, и караул дан, чтоб наши люди к нимъ не ходилі. Того дня пронеслась по Крыму слава от тѣх послов, что Собѣцкій в Варшавѣ королем, и рѣчь посполитая при немъ; а короля Саса выгнали; а войско шведцкое, лядцкое идет под Кіев; ибо Швед, дав плату за сей год войску, дасть за Собеского сестру ||{{pline|л.385|l}} свою в жену, и учиня его королем, и пойдет на Москву войною. Іюня въ 13 день везирь говорил мнѣ: буду о вашемъ отпуску хану говорить. Июня въ 14 день везир тож отвѣщал (отказал). Июня въ 15 д. везирь сказал: изготовимъ отпускъ. Того дня лядцких двух татаринов, с послом пріѣзжих, послано в обоз, скоро, чтоб за 10 дней назад прішлі; а достальные два поляка хвалилися, что будут имъ орды посланы под Межибуж; а поляки естли хотят татар, пусть заставу тѣхъ государствъ, а тѣх дадут добрую [имр҃къ], тако бутто слышалі татарское слово. Того дня посла польского человѣкъ Антоній дитор, будучи у меня ввечеру, говорилъ, что у посла господина его Геронима Халенцкого, товарыща хоронгви надворной господіна Любомирского подкоморого корунного, есть договоры прі нем даные, которые с Шведомъ на сейму в Варшавѣ постановілі, — что король Шведцкій, забраные по мѣстамъ полскимъ дані, господам возвратил, а посполітых людей дані пропалі. А Собескій 4 земли нанял (прізвал) — Прускую, Венгерскую, Ѳранцускую и прочую. Слышно же, что особливого в Стамбуле посла польского в двух стах конех пріѣзжого, и такіе по Крыму поголоски носятся, чтоб то c стороны Московскіе, перемирье портят, а войною идут на Польщу и городы разоряют. Июня 17-го видѣлся с послом полским ||{{pline|л.386|l}} Геронимом Ѳаленцким, который тот секрет таил передо мною о кролеванью Собеского и о договорах: я-де не посол, в своем дѣле в Крымъ пріѣхал сродніка выкупаті, а татары мои два поѣхалі до побратьев (к товарыщем) Любомирского в гості.{{nop}}<noinclude></noinclude> hu2zvaxife47s9e67lx0ik32ej7woi5 250 38222 455968 262095 2022-07-27T19:32:47Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Мѣсяца июня 1-го был я с козаками розгромленымі у везиря; и обнадеживаніе взяли, какъ и напреди написано, денегъ 440 левков и за рыбу левов 51, и коней 12 дати имѣютъ разбойники; для чего пребываетъ тамъ Носикъ сѣчевый с товарством в Крымѣ. Июня 3-го обѣщал везир по трех днях нас отпуститі, аже не сталося такъ, ибо ханъ поѣхал до Кеѳы к Гасан пашѣ, который на морѣ против Керчи город строит, от моря Азовского крѣпость чинятъ, ||{{pline|л.382|l}} гдѣ уже 3 лѣта каменьем грузятъ на ѳундаментъ ѳортецы, а цѣпи двѣ везли два корабля, там переняти море. — Июня 4-го, будучи у преосвященного архіепископа на обѣде, слышал от Домініка ѳранцуза, что задержатъ меня в Крымѣ пота, пока увидят какая будет росправа с ляхамі, хто кого осилит. Іюня 6-го во вторнікъ мѣсяць переменился, тогда христїане вдаются в молитвы, а туркі от затменья хоронятся, говоря: пусть на христіанскую голову вѣщает; из того затмѣнїя мору или неурожаю себѣ чаютъ турки. Июня 7-го. Через Демьяна и Василья зятя Давыдова Прилуцких, послалъ я листъ кь ясневельможному его милости к господину гетману из Бакчисарая тихо, ибо и за пісмо роспісей мнѣ примолвлено, такожде и казаком розбитым не допускано ходити ко мнѣ. Еще в Перекопі Каймаканъ казаков Опошнянских от меня из дому приказал янчаромъ вытолкнути, и не приказалі ходити. Іюня 9-го везир и писар сказалі мнѣ, что о обидахъ донцомъ и азовцомъ починенных, послалъ ханъ указъ до Калги-салтана, дабы он по присланнымъ с Москвы статьям розыскъ учинил, убытки доправил, ясыр сыскал и винныхъ карал. Іюня 9-го везирь сказал, что под Перекопью 1000 коней татарских взято, 1 татарінъ сколот, и стрѣлка калмыцкая найдена, за которымі погоню послалъ салтанъ 60 человекъ. Спрашивал о бытности гетманской, гдѣ с войскомъ обрѣтается. Отвѣщал я: в Крымской области я нынѣ ||{{pline|л.383|l}} живучи, не знаю гдѣ войска на Руси оборочаются. Вольно господину гетману нѣсколько десять тысячь послати при какой особѣ против непріятеля; ибо великій государь, указы свои засылая к господину гетману, дает чинить по его разуму, чтоб онъ, смотря по дѣлом, такъ поступал и войском управлял, какъ и сих прошлых лѣтъ трикратно посылая свои казацкіе войска, над непріятелем хвала Богу одержал побѣду — дважды в Шведской земль двух генералов в нѣсколькедесяті тысячах шведов козацкие войска с московскими государскіми силами, в поле дав бой, збили на голову, корысті побрали, а живьемъ многих полономъ к великому государю отослали; но дважды генералы самі с погрому в нѣсколькодесятке коней невѣдомо изушлі. — В третіе, прошлого лѣта посланные гетманскіе, его войска казацкіе з господами полковнікамі в Литвѣ столічный городъ Быхов, королю противный, обступя, жестокім приступом взяли, и под власть наклоніли, — что того города старшый Бильдюкевичь з дарами и с поклоном своим самъ кь его милости господину гетману в Батуринъ пріѣхал и поклонился, которого господинъ гетманъ к великому государю честно отослал. Такъ и нынѣ хто упорства своего не уйметь с стороны Любомирскихъ — знати будетъ господинъ гетманъ какъ с ними поступити. На то везирь говорил: правда то, что уже казаки и по татарску с шведами бой давати умѣют.{{nop}}<noinclude></noinclude> 8mux4z9chp302n8aokqypgdfg4ifvgd 250 38223 455964 262094 2022-07-27T19:21:50Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>запорожцы, ни донцы, но кубанцы и ногайцы розбили нашихъ людей на Чорной Долинѣ і инъде всюды. А былъ тот споръ до полудня. Просили меня чрезъ толмача, дабы я писаря какого от себя послатъ переводити тѣ писма, но я не далъ писаря, самъ с ними переводиль, ибо обманомъ хотѣли тот розбой запорожцомъ и донцомъ приписати, а не своимъ. Когда не вымогли у меня того, принужденъ писарь ту свою карту дати мнѣ ||{{pline|л.379|l}} подрати, и писати почали какъ есть правда, хто разбой учинилъ. А назавтреѣ Алекса Ізюмца і Петра Лихвинца Донского куреня из-за караулу на волю пустили, которых кубанцы, животы побравъ, самих в заключенье на продажу держали; а татаре за розбойниковъ тѣхъ людей нашихъ хотѣли вписати, ихъ пожитки забравъ. Капланъ-Герей Нурадынъ салтанъ от Калги меншиі в Крыму. Маия 21-го считали животы, дати имѣютъ кубанцы 440 левковъ Носику с товарыщьством, а Омелке с товарыщьствомъ 51 левокъ і коней 12. Того ж дня Ѳедора Москаля из неволи и хлопцовъ Бѣлицкихъ і запорожцовъ проданыхъ на волю пущено за моимъ стараниемъ. Майя 22-го неволники, выслужився и свободные листы імѣя, просили воли на Русь. О тѣхъ предлагалъ я дважды, отказалъ везирь: в книгахъ нашихъ написано: на волю неволниковъ пускати, ||{{pline|л.380|l}} но ис Крыму не пускати, пусть тут живут, ибо по таляру с нихъ в год дани берутъ. Маия 24-го. З докладу ханского, луковъ и седель на господскую потребу купилъ я, а продавати христианом оружия за грѣхъ имѣютъ турки. Маия 25-го. Атамана розбойніцкого Москаля Кубанского Кукуя голову отрѣзали ножем і кровь спустилі в ровъ, чтоб бусурманя на оную не ступали, и шаблею не рубили, яко негодного, ибо онъ і татаръ и христианъ рѣзалъ. Майя 26-го. Домъ в Бакчисарае обвалился каменный; тот случай татаре за упадокъ себѣ нѣкакій приписуютъ, вѣщуючи зло. Того дня калмыцкого посла ханъ отпустилъ, давъ ему чюгу; а еще луковъ 4, янчаровъ 2 и зекеаръ. Калмыки примирья просятъ у хана, говорил мнѣ калмыкъ — посольство желают под нашимъ государемъ жити і боярина чаютъ. Майя 27-го просилъ я, дабы казаки розбитые в Крыме из-за караулу были пущены, і такъ застали на волѣ. Маия 28-го былъ я на замку Ѳренском, гдѣ жиды живутъ, на камени весь стоит замокъ; былъ я в ||{{pline|л.381|l}} селѣ Мангушитах, живут христіане, еще от Ѳренков зосталые, зовутся татї; ибо прежде в Крымѣ и Бакчісарае Ѳренки мешкалї; и нынѣ их муры и ѳунтаны стоят. Мая 29-го везир и писар выдалі животы, от розбойніков взятые, казакам, а достальное платіті будут обиженым. Мая 30-го. У везиря и писаря сщиталі животы казацкіе, и просили за убитых наших девяти живых розбойніков, дабы в Сѣчю выдали, — на то отказано. Просил я невольніка Юрка Яблоновского, дабы с вольнымъ ево листомъ пущен был на Русь, и листъ подавал везирю. Тогда везирь и листъ отдал, и сказал — живі тут на волѣ — в селѣ Скиткахъ у Халимъ-Аги-Челебѣя. Маия 31-го бухарскіе бусурмане ѣхали до гробу Махометова и были у хана.{{nop}}<noinclude></noinclude> 6dd8ld97q3n0nqk6wvwgwt97eumw3ad 250 38224 455946 262093 2022-07-27T19:11:37Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Івана Билицкихъ, которыхъ на рыбной ловле кубанцы у Берлинкі побравъ в ночи, продали было в Бакши-Сараи, хвалилися тѣмъ: мы-де донцы шли до ханского величества на службу, а они казаки прошлого еще году у насъ кони отогнали и двѣсти рублевъ денегъ отняли. И мы теперь (нынѣ) — познавъ ихъ — боем одолѣли и побрали, двух скололи, что нашего ||{{pline|л.376|l}} одного ранили, а одного убили, а казаки спящіи не только побили, но и постреляли і мало всѣхъ не покололи казаковъ. Тогда везирь говорилъ ко мнѣ: вот-де ваши християне сами меж собою рѣжутся, а на татар нашихъ невинно порокъ чинятъ, ты судья осуди і узнай винного меж ними. На то я говорилъ: милостивый господине везирь, тѣ москали в вѣре нашей блудять и застаютъ — (и пребывают) — ни християне ни бусурмане, нѣчего имъ вѣрити: что злодѣя когда вѣшати ведутъ, а онъ выговариваючися других оговаривает; вина ихъ пред ними, сами на себя свидѣтельствуют. Граблены ли они на Дону в прошломъ году і к суду бы ихъ с лицемъ — (с поличным) — поимати і до атамана Донского а не в Крымъ завозити; а то ставилися сами злодѣями на Дону и не дошед до Крыму над куренемъ ночный крикъ і розбой и мужебойство учинили, за что винамъ подлегаютъ. А козаки хотя бы злодѣевъ в куренѣ какъ в дому своемъ и убили, — вольны по праву от обвиненья імѣютъ пребывати. А наипаче за нихъ, какъ за почтенныхъ с коша пишутъ, что они не разбоемъ, но рыболовнымъ промысломъ упражняются; не такъ годъ, но сего лѣта первой недели в постъ великиі на Бердинку вышли, и свѣдомство за собою імѣютъ. А мо ||{{pline|л.377|l}} скали не з Дону и с Кубани пилиповцы обрѣтаются; пусть бы они неприятелскихъ людей іскали і хану привозилї, а не нашихъ людей. На то говорилъ везирь мнѣ: добрѣ говоришь. По томъ розговорѣ далъ везирь розбойниковъ в крѣпкое заключеніе; с тѣм я отошолъ, браня розбойниковъ пред везиремъ, что оные людей нашихъ розбивая и продая, розсѣвають голосы, бутто христианскіе войска идутъ на Крымъ. Мая 16 д. ханъ послалъ татаръ на море і на поле видѣти, е́сть ли гдѣ в зборе войска христианскіе. Мая 17-го ханскиї посланныі изъ Стамбулу — (ис Царя-града) — приѣхалъ і сказалъ, что у турковъ нѣтъ войны ни с кѣмъ. Маия 18-го везирь провожалъ жены Казыгирѣя Калги салтана до города Ахмечета, которые поѣхали противъ мужа своего на встрѣчю, ідучего ис Черкесъ съ ясыремъ черкескимъ годовымъ провадить ясырю; 500 душъ черкѣсы в Крыме сидячие в заставе желаютъ от орды под державную руку монаршескую приклонитіся и говорили мнѣ часто. ||{{pline|л.378|l}} Маия 19-го везирь прислалъ Аслама толмача, дая знать, дабы поутру былъ готовъ до слушания дѣлъ разбойническихъ. Маия 20-го роспись разбитых казаковъ животамъ здѣлали. Писарь ханской былъ у меня, і хотѣлъ, — пиша животы, то вначалѣ на писмо положити, что розбили на Черной Долинѣ купцовъ Донские и Запорожские казаки. Я на тот сенсъ писарю противяся і не позволялъ пота росписей заводити, пока того пісма не подрал. Опирался много, говоря: мнѣ такъ ханъ приказалъ писати. На то я писарю молвилъ: я нынѣ в рукахъ вашихъ, вольно хану что хощетъ приказать писати, а такъ я писати не буду, ибо ни<noinclude></noinclude> 0nm8d1s3ji5hx2feu3boeausj0fu2j6 250 38225 455934 262092 2022-07-27T19:02:35Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>особы: ||{{pline|л.373|l}} старый по чину своемъ Капичи-Баша с тростью стоялъ и с толмачом и со мною перед ханомъ. По томъ разговорѣ пространномъ молвил ханъ: о чемъ господинъ гетманъ писал, всѣ мы то учинимъ: на Кубань уже о обидах азовских мы писали, и еще будемъ писати; толко и гетманъ пусть такъ намъ чинит. Мы к нему отпишемъ и тебя скоро отпустимъ. При томъ разговоре говорил хану о конехъ под Перекопомъ взятых татарских, что в области гетманской не нашлися, понеже слѣд за Богом в королевской области оказался, гдѣ Палѣевы урядники живут; ибо гетманъ розные писма по полкамъ розослал, — не утаят перед ним; если злодѣй объявится, суд винному дастся и казни предастся. Такъ же и в Сѣчи кошевой атаманъ проступнымъ не пощадит, и нынѣ трех воров смертію на шибинице повѣсил, видѣли ваші татары два за мною ѣдучіе в Сѣчю. А о пропалых ваших перекопских 84-х конях, атаманъ кошевый посылалъ в степь по рѣчкамъ ясаула своего в сороку человѣкахъ искати; и, через недели четыре ища, не нашли, и при нас в Сѣчю пріѣхали; а скоро гдѣ найдутся коні, не поноровит винному кошевый, и кони пришлет к вамъ; а злочинца ||{{pline|л.374|l}} без казни не пребудет, ибо хто злому пользует, доброму зло чинит. Ханъ говорил против того: тѣ кони на сю сторону Днепра заведены. Я на то говорил: естли сим бокомъ ведены, то к Донским полямъ, а не к гетманскимъ державамъ наклонились злодѣи, понеже тѣ поля близ Дону нагайцы и кубанцы обирают, какъ и нынѣ при моемъ к вам ѣханью мая 4, 5, 6, 7, 8-го дней на Молочных, на Дербице, ниже Таганърогу, на Белозерце, на Черной Долине, на Гаймане и на иныхъ урочищахъ нашихъ людей низовых и городовых девяти человекъ зарѣзалі, рухледь побрали, а иныхъ, живьем побравъ, туркам запродали было, а то чинилі кубанцы, которые и нынѣ з двумя татарами в заключенье поиманы обрѣтаются. А то еще і тревогу господарству Крымскому рушениемъ (походом) — войскъ наших задали было. Маия въ 14 день в неделю слушал литоргию в церкви у скалы од Ѳранковъ в горѣ выбитой; высоко храмъ Успенія Пресвятые Богородицы тамъ обрѣтается; скрытно образъ Еѣ чюдоворный, которой двократно былъ до Москвы завезенъ, а тот образ паки в Крымъ в церкви той смотрениемъ Божиім пришедший застаетъ; то повѣдалъ — (сказывал) — мнѣ Дзянет протопопъ той церкви. ||{{pline|л.375|l}} Перед моимъ в Крымъ приѣздомъ на веснѣ в Бакчисараю, школу жидовскую і урменскиї костелъ Кадискеръ приказалъ розметать, понеже за тот учинокъ признаетъ избавленіе всякиі бусурманъ імѣти церкви; церкви однако греческой Пресвятые Богородицы не тронули{{errata|,|.}} Тогда запрещали Неоѳиту пресвященному архиепископу Бакши-Сараю і всего Крыму, дабы дому своемъ грековъ на набожество не собиралъ, і хотѣли ево из Бакши-Сараю выпровадити, — пусть-де безженный тут не живет. Но ханская сестра — з грековъ дань берет, — не допустила над преосвященнымъ ругатися янычаромъ, понеже-де [повѣда] у нихъ такий законъ есть, — намъ того разоряти не довлѣетъ. Маия въ 15 день позвалъ меня везирь до себе черезъ толмача в томъ дѣле: поставилъ Омелка Донского куреня, Ѳеска, Стецка,<noinclude></noinclude> 0snp7mreki6qgsetyk516pmit531dpz 250 39319 455924 455788 2022-07-27T18:32:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em}} {{c|{{larger|{{sp|АКТ ПЕРВИ}}Й.}}}} {{dhr|0.5em}} {{-=-|1em}} {{dhr|0.5em}} {{c|'''Сцена перва.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Громадський майдан.}}}} {{c|{{fine|Входять двоє Капулєтових слуг, Самсон та Грицько.}}}} {{sp|Самсон}}. Грицьку, даю слово, не попустимо так собі допікати. {{sp|Грицько}}. Нї, нї; а то будемо печеними. {{sp|Самсон}}. Я кажу, як розізлимось, дак добуваймо меча. {{sp|{{errata|Грицко|Грицько}}}}. Еге-ж; та колиб не збув єси плеча. {{sp|Самсон}}. Я швидко рубону, як хто мене підійме. {{sp|Грицько}}. Тільки що не швидко тебе підіймеш. {{sp|Самсон}}. І пес із Монтечиного дому мене підійме. {{sp|Грицько}}. Піднятись — рушатись, а хоробрувати — твердо стояти. Оттим-же то й ти, скоро підіймеш ся, і рушиш навтеки. {{sp|Самсон}}. І пес із сього дому підійме мене до стояння. Я додержу муру кожному чоловікови й жінцї з Монтеків.{{nop}}<noinclude>{{block center/e}}</noinclude> nw9lnp2v7vjc6wgsrwvolr5ptfh9f60 250 39320 455926 136362 2022-07-27T18:43:08Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>{{sp|Грицько}}. По сьому-ж то й знати, що ти легкодухий раб: бо тільки легкодух тулить ся до муру. {{sp|Самсон}}. Правда. Тим то жінок, яко сосуди скудельні, приставляють до муру. Отсе-ж я Монтеків мущин відпихатиму від муру, а дївчат припиратиму до муру. {{sp|Грицько}}. Сварка йде між нашими панами та між нами, їх людьми. {{sp|Самсон}}. Усе одно. Я буду тираном на власну руку. Воюючи з мужчинами, буду лютим до дївчат; стинатиму їм голови. {{sp|Грицько}}. Голови дївчатам? {{sp|Самсон}}. Еге, голови дївчатам, або їх дївоцтву: як хочеш розумій. {{sp|Грицько}}. Зрозуміє се той, кому дошкулить. {{sp|Самсон}}. Нехай собі вуха стулить, докіль моєї снаги стояти: а се дїло знане, що я добрий шмат мняса. {{sp|Грицько}}. Добре, що не риби. Колиб єси був риба, була би з тебе тарануха. А виймай же своє знарядє: ось іде двоє Монтеківцїв. {{c|{{fine|Входять Оврам та Бальтазар.}}}} {{sp|Самсон}}. Ось моя зброя наголо. Зачепи, а я тебе заслоню з заду. {{sp|Грицько}}. Як! повернеш ся б то задом та навтеки? {{sp|Самсон}}. Не бійсь мене. {{sp|Грицько}}. Оттакої! менї тебе боятись! {{sp|Самсон}}. Нехай право буде з нашого боку: нехай вони зачнуть. {{sp|Грицько}}. Я покажу їм дулю<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|2}}</ref> йдучи мимо. Нехай думають про се, як хочуть. {{sp|Самсон}}. Нї, як сьміють. Буде їм сором, як таке стерплять.{{nop}}<noinclude></noinclude> p8lhyceyeodzwc9hpeh7wbbfofr3tkh 250 39322 455927 245837 2022-07-27T18:50:36Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>{{sp|Оврам}}. Се ви нам показуєте дулю, добродїю? {{sp|Самсон}}. Я показую дулю, добродїю. {{sp|Оврам}}. Се ви нам показуєте дулю, добродїю? {{sp|Самсон}}. {{fine|(стиха до Грицька)}} Чи з нашого боку буде право, як скажу: так? {{sp|Грицько}}. Нї. {{sp|Самсон}}. Нї, добродїю, я не вам показую дулю, добродїю; тільки показую дулю, добродїю? {{sp|Грицько}}. Ви робите зачіпку, добродїю? {{sp|Оврам}}. Зачіпку, добродїю? Нї, добродїю. {{sp|Самсон}}. Коли робите, добродїю, дак ось я перед вами. Я служу такому же, як і ви. {{sp|Оврам}}. Та не луччому. {{sp|Самсон}}. Згода, добродїю. {{c|{{fine|Входить Бенволіо.}}}} {{sp|Грицько}}. {{fine|(стиха до Самсона.)}} Скажи луччому. Он іде один з панового роду. {{sp|Самсон}}. А вже ж луччому. {{sp|Оврам}}. Брешеш. {{sp|Самсон}}. Виймайте-ж, коли ви не баби. Грицьку, згадай своє залїзожерне тяттє. {{fine|(Бють ся.)}} {{sp|Бенволіо}}. Розчепітесь, дурнї! Мечі в піхви! Не тямите самі, що робите. {{fine|(Одбиває мечі)}} {{c|{{fine|Входить Тибальт.}}}} {{c|{{sp|{{errata|Тибатьт|Тибальт}}.}}}} <poem>З нагим мечем серед бидлят безсердих? Бенволіо, ось смерть твоя, оглянь ся! {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Я гамовник. Сховай меча у піхву, Або рубай, розчепимо сю челядь. {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Рубаючи гамуєш? О гидото! Ненавиджу Монтеків сих, як пекло. Легкодуху, обороняй ся!… {{fine|(Бють ся.)}}</poem><noinclude></noinclude> 8k8fm3h1t06wp4u9kqlfa1osya8duem 250 39323 455928 136371 2022-07-27T18:55:03Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 8 —}} {{block center/s}}</noinclude>{{c|{{fine block|Входять инші з обох домів та й умішують ся до чвари; тодї входять міщане з киями.}}}} {{c|{{sp|Міщане.}}}} <poem>Київ! списів!… А биймо враже панство!… Смерть Капулєтам!… Всїх Монтек до біса!</poem> {{c|{{fine|Входять Капулєт у нічній опанчі та панї Капулєт.}}}} {{c|{{sp|Капулєт.}}}} Що се за гук? — А де мій меч, мій довгий? {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}} Цїпок, цїпок! Про що меча гукати? {{c|{{sp|Капулєт.}}}} <poem>Меча, кажу! Прибіг старий Монтеккі, Поблискує мечем нам на зневагу.</poem> {{c|{{fine|Входять Монтеккі та панї Монтеккі.}}}} {{c|{{sp|Монтеккі.}}}} Гей, ледарю! Нї, ти мене не впиниш. {{c|{{sp|Панї Монтеккі.}}}} Так не пущу-ж до ворога лихого! {{c|{{fine|Входить князь із прибічниками.}}}} {{c|{{sp|Князь.}}}} <poem>Бунтівники, ненавидники миру!<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|3}}</ref> Сусідською плямуєтесь ви кровю. Чи чуєте? гов, люде! гов зьвірюки, Що гасите свою погибну ярість, Пускаючи із жил цївки червоні! Та слухайте-ж свого гнївного князя, Ато я вас тортурами скараю. У трейтє вже, за слово легкокриле, Ти Капулєте, й ти, старий Монтеккі, Трівожите усобицями город. Славетники довгобороді, сиві, Неприбрані в свої поважні шати, Хапають ся старезними руками За ратища, старезні, як їх руки, І ржаві, мов старинна злоба ваша. Коли ще раз стрівожите Верону,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> jekbi1wutuminvq6nufgssj5l4vmql7 455929 455928 2022-07-27T18:57:25Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 8 —}} {{block center/s}}</noinclude>{{c|{{fine block|Входять инші з обох домів та й умішують ся до чвари; тодї входять міщане з киями.}}}} {{c|{{sp|Міщане.}}}} <poem>Київ! списів!… А биймо враже панство!… Смерть Капулєтам!… Всїх Монтек до біса!</poem> {{c|{{fine|Входять Капулєт у нічній опанчі та панї Капулєт.}}}} {{c|{{sp|Капулєт.}}}} Що се за гук? — А де мій меч, мій довгий? {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}} Цїпок, цїпок! Про що меча гукати? {{c|{{sp|Капулєт.}}}} <poem>Меча, кажу! Прибіг старий Монтеккі, Поблискує мечем нам на зневагу.</poem> {{c|{{fine|Входять Монтеккі та панї Монтеккі.}}}} {{c|{{sp|Монтеккі.}}}} Гей, ледарю! Нї, ти мене не впиниш. {{c|{{sp|Панї Монтеккі.}}}} Так не пущу-ж до ворога лихого! {{c|{{fine|Входить князь із прибічниками.}}}} {{c|{{sp|Князь.}}}} <poem>Бунтівники, ненавидники миру!<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|3}}</ref> {{errata|Сусідською|Сусїдською}} плямуєтесь ви кровю. Чи чуєте? гов, люде! гов зьвірюки, Що гасите свою погибну ярість, Пускаючи із жил цївки червоні! Та слухайте-ж свого гнївного князя, Ато я вас тортурами скараю. У трейтє вже, за слово легкокриле, Ти Капулєте, й ти, старий Монтеккі, Трівожите усобицями город. Славетники довгобороді, сиві, Неприбрані в свої поважні шати, Хапають ся старезними руками За ратища, старезні, як їх руки, І ржаві, мов старинна злоба ваша. Коли ще раз стрівожите Верону,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> gkcct8d9pbt4kgxdo65yrumhg67gojn 250 39324 455930 136372 2022-07-27T19:00:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 9 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Розплатитесь життєм за те буяннє. Розходьте ся-ж усї, що позбігались! Ви, Капулєте, йдїть слїдом за мною. Монтеккі, ви приходьте по обідї, Довідатись, який наш призвіл буде На міському судищі стародавнїм. Ще раз велю, на жизнь і смерть: розходьтесь.</poem> {{c|{{fine block|Виходять князь із прибічниками, Капулєт, панї Капулєт, міщане й слуги}}}} {{c|{{sp|Монтеккі.}}}} <poem>Скажи менї, небоже, хто прикликав Ізнов стару вражду? Чи ти не бачив? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Приходжу я, аж тут уже зчепились Капуловцї із вашими слугами. Я кинув ся рознять, аж ось завзятий Прискакує Тибальт з мечем готовим. Гукаючи менї зневажливі похвалки, Розмахує круг голови безумно, Повітрє-ж аж сьмієть ся з нього свистом. Поки тяттєм мінялись ми з Тибальтом, Збігали ся до них і нас міщане; Аж князь пристиг і всїх утихомирив. {{c|{{sp|Панї Монтеккі.}}}}А деж мій син? Хто бачив, де Ромео? Я радуюсь, що він не встряв у бучу. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ще до пори, як благодатнє сонце Споглянуло крізь золоте віконце, У досьвіта я вийшов проходитись, Трівожний дух мій трохи розгуляти. Коли-ж дивлюсь, ваш син під сикомори, Що розрослись за мурами, сховав ся. Дивуючись, що так заранї ходить, Хотїв його спитати; та зуздрівши, Що я іду, він зник між гущиною.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> p3yepvs1gvlktzwves8i1e9xd16bucm 250 39325 455937 136367 2022-07-27T19:04:23Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 10 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Вважаючи-ж по собі, що чутливість На самотї найбільше в серцї грає, Я за своїм пішов, не за його настроєм, І рад минув того, хто рад мене не бачив.<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|4}}</ref> {{c|{{sp|{{errata|Мотеккі|Монтеккі}}.}}}}Не раз уже його так бачять ранком. Доповнює блискучу росу слїзми, А небеса захмарює зітханнєм. Як же зачне всевеселяще сонце На найдальшому сходї підбирати Зана́вісї в Аврориного ліжка, — Сумний мій син тїкає від проміння, І сам собі зачинить ся в кімнатї. Віконницями любий день вигонить, І темну ніч у себе штучну робить. Віщує нам сей сум гіркі досади, Як не дамо йому завчасу ради, {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Яка-ж була-б сьому причина, дядю? {{c|{{sp|Монтеккі.}}}}Не знаю сам, і не чував од нього. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Чи ви-ж про се випитували в сина? {{c|{{sp|Монтеккі.}}}}Не тілько сам, та й наші друзї многі. Коли-ж він сам собі в чуттях повірник! Я не скажу — розумний у порадї, Та мовчязний і так замкнений міцно, Такий тугий на довідки й на розгляд, Як пупянок, що черв шкідливий точить, Закіль він свій солодкий цьвіт розпустить, І принесе красу свою в дар сонцю. Колиб менї причину смутку взнати, То знав би я, де й лїків нам шукати.</poem> {{c|{{fine|Ромео показуєть ся оддалеки.}}}}<noinclude>{{block center/e}}</noinclude> lq6hgnsoxsdk8fb1u76yqam2jkmc6qx 250 39326 455949 136369 2022-07-27T19:12:46Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 11 —}} {{block center/s}}</noinclude>{{block center/s}}{{c|{{sp|Бенволіо.}}}} <poem>Ось він іде. Зволїте відступити, То може я й заставлю все з'ясити. {{c|{{sp|Монтеккі.}}}}Бувай щаслив. Ти зробиш добре дїло, Розвідавши. А ми, мадам, ходїмо.</poem> {{c|{{fine|(Виходить Монтеккі та панї Монтеккі.)}}}} <poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Із ранком, брате! {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|9em}}Чи ще й досї рано? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ще лиш девята. {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}В смутку хвилї довгі. Се мій отець, що йде звідсїль так спішно? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Він. Що-ж тобі, Ромео, час так до́вжить? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нема того, що час нам поганяє. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Чи закохавсь? {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|6.5em}}Нї. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|9em}}Перестав кохати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нї, ласки не знайшов там де кохаю. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ох, ся любов, така принадна з виду, Тиранствує жорстоко, як уїсть ся! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Ох ся любов! завязано їй очи, Та й без очей прямує куди схоче. А де обідаєм? Ой, ой! що тут зчинилось? Та й не кажи: я чув сю колотнечу.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 79f19nn94rg3ilbkaswxailwpthxbl2 455975 455949 2022-07-27T20:11:02Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 11 —}} {{block center/s}}</noinclude>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}} <poem>Ось він іде. Зволїте відступити, То може я й заставлю все з'ясити. {{c|{{sp|Монтеккі.}}}}Бувай щаслив. Ти зробиш добре дїло, Розвідавши. А ми, мадам, ходїмо.</poem> {{c|{{fine|(Виходить Монтеккі та панї Монтеккі.)}}}} <poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Із ранком, брате! {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|9em}}Чи ще й досї рано? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ще лиш девята. {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}В смутку хвилї довгі. Се мій отець, що йде звідсїль так спішно? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Він. Що-ж тобі, Ромео, час так до́вжить? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нема того, що час нам поганяє. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Чи закохавсь? {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|6.5em}}Нї. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|9em}}Перестав кохати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нї, ласки не знайшов там де кохаю. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ох, ся любов, така принадна з виду, Тиранствує жорстоко, як уїсть ся! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Ох ся любов! завязано їй очи, Та й без очей прямує куди схоче. А де обідаєм? Ой, ой! що тут зчинилось? Та й не кажи: я чув сю колотнечу.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> mw7k7fwm4ac98x7v4k851p3jbjejibv 250 39331 455954 212226 2022-07-27T19:16:23Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{c|— 12 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Багато працї тут дає ненависть, Та більше ще любов. Так ну-ж, любезна Ненависти! Ненависне коханнє! Ти все, у-перве створене з нїчого! Тяжка пустото, ва́жная марнице! Безобразний хаосе форм прекрасних! Ти з олова перце, блискучий диме. Холодний жаре, хвореє здоровлє, Безсонний сне, єство, що не істнує! Так, я люблю, та й не люблю любови. Тобі се сьміх? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|7em}}Нї, я скоріш заплачу. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Чого-ж, братко? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|7em}}Що ти сумуєш тяжко. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Отсе-ж то він, переступ закохання! Моя журба менї вже груди давить; Твоя менї нової ще прибавить; Що ти любов до мене виявляєш, То мов ножем мене по серцю краєш. Любов, се дим, що вєть ся від зітхання. На волї він — огонь в очах коханків! У пригнетї — поєннє моря слїзми. А що-ж іще? Найрозумнїйше дурство, Смертельна трута й животворний трунок. Прощай, братко. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|7.5em}}Стій, я пійду з тобою. Ато се так, мов ти гордуєш мною. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Я стеряний, мене не має тута. Ромео? нї, він десь блукає инде.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> mc5jiuacixkp8r6mcb79ysbngaq7glx 250 39332 455960 245774 2022-07-27T19:20:04Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 13 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Скажи менї не в жарт, кого ти любиш? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Зітханнями сказати? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|9em}}Не зітханнєм, Та і не в жарт. Кого? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Недужому так легко завіщаннє Робить не в жарт. Важке твоє питаннє. Не в жарт, братко: люблю одну дївчину. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Поцїлив я: бо так умом і кинув. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Стрілець незгірший. Ще-ж прибавлю: гарну. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Як гарна цїль, не знатимеш догану. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Шкода, братко: її Амур стрілою Не досягне! Діяна головою, Вворужена своїм дївоцтвом чистим, Зневажує лучком любви огнистим. Неприступна лестивости кохання І поглядам нїмого залицяння! Не квапить ся на золото й клейноти, Що і сьвятих доводять до турботи. О, як же ти багата красотою! Та вбога тим, що зникне все з тобою. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}То заклялась до віку дївувати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}У скупости-ж її й великі втрати. Бо красота, котру вона згнїтає, Всю красоту в потомства одіймає. Аж надто вже вона заслужить раю, Як од її краси я тут сконаю.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> eh1malcgxj2h3m8gfprfbkrw11gwvmt 455962 455960 2022-07-27T19:20:43Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 13 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Скажи менї не в жарт, кого ти любиш? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Зітханнями сказати? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|9.5em}}Не зітханнєм, Та і не в жарт. Кого? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Недужому так легко завіщаннє Робить не в жарт. Важке твоє питаннє. Не в жарт, братко: люблю одну дївчину. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Поцїлив я: бо так умом і кинув. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Стрілець незгірший. Ще-ж прибавлю: гарну. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Як гарна цїль, не знатимеш догану. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Шкода, братко: її Амур стрілою Не досягне! Діяна головою, Вворужена своїм дївоцтвом чистим, Зневажує лучком любви огнистим. Неприступна лестивости кохання І поглядам нїмого залицяння! Не квапить ся на золото й клейноти, Що і сьвятих доводять до турботи. О, як же ти багата красотою! Та вбога тим, що зникне все з тобою. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}То заклялась до віку дївувати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}У скупости-ж її й великі втрати. Бо красота, котру вона згнїтає, Всю красоту в потомства одіймає. Аж надто вже вона заслужить раю, Як од її краси я тут сконаю.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> ak8d7f5g37u9lwdu63kusvy3gr434w3 250 39333 455965 245744 2022-07-27T19:25:27Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 14 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Вона клялась нїкого не кохати; Я жив на те, щоб се оповіщати. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ось слухай же: забудь про неї думать. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Навчи мене не думать нї про віщо. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Аби схотїв очима скрізь буяти, І красоти на вcїх сьвітах шукати! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Сим робом я ще більш її уроду Превознесу в душі серед народу. Щасливі маски, що цїлують чола У гарних пань: чорно́тою своєю Нагадують красу, яку вкривають. Той, що ослїп, нїяк забуть не може Безцїнних скарбів страченого зору. Вкажи менї красу найуродлившу, — Її краса листо́м про мене буде, Щоб вичитав, хто ще й її заважить. Нї, не тобі навчить мене не думать. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Так от же нї! куплю таку науку, Або вже вмру не виплативши до́вгу. {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена друга.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Вулиця.}}}} {{c|{{fine|Входять Капулєт, Паріс та слуга.}}}} {{c|{{sp|Капулєт.}}}} <poem>Монтеккі й я, ми звязані однако Пенею, щоб держали мир. Се й добре: Старцям, як ми, здаєть ся, се й не трудно.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 0vdt5i3go57v1o2pqtl46xdo8gujzun 455966 455965 2022-07-27T19:26:18Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 14 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Вона клялась нїкого не кохати; Я жив на те, щоб се оповіщати. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ось слухай же: забудь про неї думать. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Навчи мене не думать нї про віщо. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Аби схотїв очима скрізь буяти, І красоти на всїх сьвітах шукати! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Сим робом я ще більш її уроду Превознесу в душі серед народу. Щасливі маски, що цїлують чола У гарних пань: чорно́тою своєю Нагадують красу, яку вкривають. Той, що ослїп, нїяк забуть не може Безцїнних скарбів страченого зору. Вкажи менї красу найуродлившу, — Її краса листо́м про мене буде, Щоб вичитав, хто ще й її заважить. Нї, не тобі навчить мене не думать. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Так от же нї! куплю таку науку, Або вже вмру не виплативши до́вгу. {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена друга.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Вулиця.}}}} {{c|{{fine|Входять Капулєт, Паріс та слуга.}}}} {{c|{{sp|Капулєт.}}}} <poem>Монтеккі й я, ми звязані однако Пенею, щоб держали мир. Се й добре: Старцям, як ми, здаєть ся, се й не трудно.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> nfekezvxijbwcmmh4m8ej27s1mjd8n4 456073 455966 2022-07-27T22:46:32Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 14 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Вона клялась нїкого не кохати; Я жив на те, щоб се оповіщати. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ось слухай же: забудь про неї думать. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Навчи мене не думать нї про віщо. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Аби схотїв очима скрізь буяти, І красоти на всїх сьвітах шукати! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Сим робом я ще більш її уроду Превознесу в душі серед народу. Щасливі маски, що цїлують чола У гарних пань: чорно́тою своєю Нагадують красу, яку вкривають. Той, що ослїп, нїяк забуть не може Безцїнних скарбів страченого зору. Вкажи менї красу найуродлившу, — Її краса листо́м про мене буде, Щоб вичитав, хто ще й її заважить. Нї, не тобі навчить мене не думать. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Так от же нї! куплю таку науку, Або вже вмру не виплативши до́вгу. {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена друга.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Вулиця.}}}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Входять Капулєт, Паріс та слуга.}}}} {{dhr|0.5em}} <poem>{{c|{{sp|Капулєт.}}}}Монтеккі й я, ми звязані однако Пенею, щоб держали мир. Се й добре: Старцям, як ми, здаєть ся, се й не трудно.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> p3py2ajeyijzr9p4cnx2hlm22l6zcwg 250 39334 455967 245767 2022-07-27T19:31:02Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 15 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Паріс.}}}}Повагою оба у нас ви рівні, І шкода, що так довго враждували. Прошу-ж тепер, добродїю, сказати, Чого менї з моїх зальотів ждати? {{c|{{sp|Капулєт.}}}}Перекажу вам те, що ви вже чули. Дочка моя ще в сьвітї не бувала: Штирнацятох років не налїчила.<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|5}}</ref> Нехай ще дві в красї привянуть лїтї, Тодї її доспіє дївуваннє. {{c|{{sp|Паріс.}}}}Молодші ще ставали матерями… {{c|{{sp|Капулєт.}}}}Почавши вчасно швидко й покінчили. Мої надїї всї земля пожерла; Дочка — моя наслїдниця єдина. Зумієте з'єднати її серце, З'єднаєте й моє благословеннє. Аби вона обрала вас за мужа, То сим уже моя сповнить ся воля. Приятелю, сю ніч у мене в домі По давньому звичаю буде бенкет. Закликано гостей любезних много, Над тебе-ж ми не маєм нї одного. В господї в нас сю ніч засяють зорі, Ще кращі тих, що в Бога на просторі. Як прожене весна зиму кульгаву, І ринеть ся молодїж на забаву, Так весело ти в нас забенкетуєш, І в серденьку нове життє почуєш. Тодї шукай палкому до вигоди Первоцьвіту дївоцької природи. Між многими дочку мою побачиш, Та може й їй яку цїну назначиш.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 3aiy68x1hf9mlzqrsb7qi3ut3beyqci 250 39335 455970 245850 2022-07-27T19:42:05Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 16 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Ходїмо. {{fine|(до слуги.)}} Ти! махай по всїй Веронї Та познаходь поважні сї персони, Що тут стоять. {{fine|(дає папір)}} Ти мусиш їх прохати До нас на пир, на учту завитати.</poem> {{c|{{fine|Виходять Капулєт і Паріс.}}}} {{sp|Слуга.}} Познаходь, що оттут стоять?… Тут стоїть написане, щоб швець дбав про свого аршина, а кравець про своє шило, а рибалка про свого пендзля, а малярь про свого невода. Мене-ж послано познаходити отсї персони, що їх імення тут понаписувано, а я не знайду, які й імення понаписував тутечки писака. Треба братись до письменника. Саме в час! {{c|{{fine|Входять Бенволіо та Ромео.}}}} <poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ге, брат! один огонь другого згасить; Одна біда другу тобі закрасить. Закрутить ся в головцї — відкрути ся; Журбою бий журбу, та більш і не жури ся. Новим даннєм отруй стару отруту, То й знайдеш забутну́ на смуток руту. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Вари, вари попутник:<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/149|6}}{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|6}}</ref> бо… {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}{{gap|12em}}Що, брате? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Зломив ти кість, а се калїцтво кляте. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Чи ти в своїм умі, Ромео? {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|12em}}Гірше, Нїж би скрутивсь: бо вяжуть мене кріпше; У темную темницю зачиняють, І голодом, і муками стязають. — Добрий вечір!</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> icht20l60894i14nydmuauji8n8jq0i 250 39336 455980 245742 2022-07-27T20:24:26Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 17 —}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Слуга.}}}}{{gap|10em}}Добром і вас витати! Чи вмієте ви писане читати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Написану біду свою читаєм. {{c|{{sp|Слуга.}}}}Мабуть сього навчились ви звичаєм. А тут — гай, гай! на білому та чорне! Як yтнете, то очко в вас моторне. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Та я склади помалу розбираю. {{c|{{sp|Слуга.}}}}Спасибі-ж вам! {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}Стривай, я прочитаю. {{fine|(Читає.)}}</poem> „Сіньор Мартіно та його жона з дочкою. Ґраф Анзельм з гарними своїми сестрами. Панї вдова Вітрувіо. Сіньор Пляченціо з його любими сестрами. Меркуціо та його брат Валєнтин. Мій дядько Капулєт, його жона та дочка. Моя небога Розаліна. Лівія. Сіньор Валєнціо та його родич Тибальт. Лючіо з любою Гелєною“. Гарне згромадженнє. {{fine|(Вертає цидулку.)}} Куди ж се їм прибувати? {{sp|Слуга.}} На гору. {{sp|Ромео.}} Куди? {{sp|Слуга.}} Та на вечерю до нашого дому. {{sp|Ромео.}} До чийого ж се? {{sp|Слуга.}} Та до мого-ж таки пана. {{sp|Ромео.}} От про се-ж то менї й треба було перше спитати. {{sp|Слуга.}} Тепер я вам скажу й без питання. Мій пан — великий багатирь Капулєт, і коли ви не з Монтечиного дому, дак приходьте будьласко вихилити кухлик вина. Зоставайтесь веселі. {{fine|(Виходить.)}}{{nop}}<noinclude></noinclude> rjfcw1s2odb7rlys8niw9235nr6vqcp 455981 455980 2022-07-27T20:25:08Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 17 —}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Слуга.}}}}{{gap|10em}}Добром і вас витати! Чи вмієте ви писане читати? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Написану біду свою читаєм. {{c|{{sp|Слуга.}}}}Мабуть сього навчились ви звичаєм. А тут — гай, гай! на білому та чорне! Як утнете, то очко в вас моторне. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Та я склади помалу розбираю. {{c|{{sp|Слуга.}}}}Спасибі-ж вам! {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}Стривай, я прочитаю. {{fine|(Читає.)}}</poem> „Сіньор Мартіно та його жона з дочкою. Ґраф Анзельм з гарними своїми сестрами. Панї вдова Вітрувіо. Сіньор Пляченціо з його любими сестрами. Меркуціо та його брат Валєнтин. Мій дядько Капулєт, його жона та дочка. Моя небога Розаліна. Лівія. Сіньор Валєнціо та його родич Тибальт. Лючіо з любою Гелєною“. Гарне згромадженнє. {{fine|(Вертає цидулку.)}} Куди ж се їм прибувати? {{sp|Слуга.}} На гору. {{sp|Ромео.}} Куди? {{sp|Слуга.}} Та на вечерю до нашого дому. {{sp|Ромео.}} До чийого ж се? {{sp|Слуга.}} Та до мого-ж таки пана. {{sp|Ромео.}} От про се-ж то менї й треба було перше спитати. {{sp|Слуга.}} Тепер я вам скажу й без питання. Мій пан — великий багатирь Капулєт, і коли ви не з Монтечиного дому, дак приходьте будьласко вихилити кухлик вина. Зоставайтесь веселі. {{fine|(Виходить.)}}{{nop}}<noinclude></noinclude> jyt4n9pboz5yuqmpun778en76eag4ja 250 39337 455986 245835 2022-07-27T20:31:02Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 18 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Бенволіо.}}}}На древнїм сїм бенкетї й Розаліна Сиятиме, твоя краса єдина. Ходїмо й ми; там знайдемо всю вроду, Що на диво цвите серед народу. Побачиш сам, чим славить ся Верона, І знатимеш, де лебідь, де ворона. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Коли мої боготвориві очи Сфальшують так мізерно перед нею, Най візьмуть ся огнем їх ревні сльози, І що тонив я їх не затопивши, Єретиків, — нехай згорять лукаві. Гарнїща? нї, як сьвіт почав стояти, Їй рівнї ще не народила мати. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Краса її в твоїх очах окремно с'яла: Вродлива на вазї із нею не стояла. Колиб на криштальнї терези клав ти Свою любов проти краси нової, Що я тобі вкажу, як на бенкетї сяє, — Твій пишний самоцьвіт хто зна чи не злиняє. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Дарма, що я пійду, нової не знайду; Нехай же надивлюсь на ту ясну звізду.</poem> {{c|{{fine|(Виходять.)}}}} {{c|'''Сцена третя.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Сьвітлиця в Капулєтовім домі.}}}} {{c|{{fine|Входять панї Капулєт із мамкою.}}}} {{dhr|0.5em}} <poem>{{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Де, мамко, Юля? клич її до мене.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> hn604fo9nxyjfd142ux9kwwf4wujpie 250 39338 455997 245812 2022-07-27T20:42:43Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 19 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Мамка.}}}}Кляну ся вам моїм дївоцтвом, панї, В дванайцятому роцї, — вже гукала. Ягничечко моя! моя пташинко! Храни Господь, де це вона? Джульєто!</poem> {{c|{{fine|Входить Джульєта.}}}} <poem>{{c|{{sp|Джульєта.}}}}Хто зве мене? {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|8em}}Мамуня. {{c|{{sp|Джульєта.}}}}{{gap|12em}}Ось я, мамо! Що зволите? {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}{{gap|6em}}Ось що… Ти, мамко, вийди. Нам треба щось в секретї говорити. Верни ся, мамко: я розміркувала. Ти мусиш слухати пораду нашу. Дочка моя, ти знаєш, лїт хороших… {{c|{{sp|Мамка.}}}}Їй Богу, я злїчу їх у годинку. {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Нема штирнацятьох… {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|11em}}Кладу на заклад Зубів штирнацять — хоч їх маю тільки Чотири — їй нема ще чотирнацять. От, скільки в нас до Ланцюгів Петрових? {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}{{errata|Неділь|Недїль}} ізо дві, чи… {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|10em}}Чи чи, чи нї, То певна, що з усїх днїв у году́ Штирнацять їй на Ланцюги в ночи. Вона з Сусанкою — нехай царствує —</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> ee4v1cmcqmszot3w6d1b0ufmfulay55 250 39339 455998 245788 2022-07-27T20:48:26Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 20 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Ровесниця. Ну, Суня в Господа. Була для мене надто добра. От же, Я вам кажу, на Ланцюги їй буде Штирнацять років, далебі, що так! Я добре знаю: одинацятий Пішов отсе, як трусу ми злякались. Тодї її я від грудей… Нїколи Сього в году я не забуду дня. Бо полином намазала я пиптя. Сиджу я під голубником на сонцї, — У Мантуї були тодї ви з паном. О, се менї в тямки! Я-ж то й кажу: Як скоштувало полиню із пиптя, Дурненьке, — пхе! гірка, погана {{errata|ціця|цїця}}! Та як же то на ненї розізлилось! В тім голубник тарах! Їй Богу, я вже Й сама не знала, як менї й ховатись. Отсе-ж то й одинацять років тому. Вона тодї вже на ніжки ставала, — Нї, от вам хрест, вже дибуляла всюди, Бо на лобку ще вчора ґудзь набила. Тодї мій муж — нехай царствує в Бога! Веселий був! — узяв її на руки: „Ой кришечко моя! ти ниць упала? Упадеш горілиць, як помудрієш. Так, Юлю?“ А воно, от вам Пречиста, Утерло слїзоньки та й каже: „Так!“ Дивіть ся-ж, як то жарт такий справдив ся! Хоч би я й тисячу ще лїт жила, Сього-б я не забула. „Юлю, так?“ Він каже, а воно, шерепка: „Так!“ {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Та годї вже про се, замовкни. {{c|{{sp|Мамка.}}}}Їй Богу, панї! Сьмійтесь, як воно Утерло слїзоньки, та й каже: „Так!“</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> kiaq0fhsbtau1kdeqlir2pekyxfpdf6 250 39340 455999 212227 2022-07-27T20:52:27Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 21 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>А в неї ґудзь з яєчко познїхирки, Страшенний ґудзь, і плакала прегірко. „Ой!“ — ка покійник мій — „ти ниць упала? Упадеш горілиць, як помудрієш. Так, Юлю?” А воно, спинившись: „Так!“ {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Впинись і ти, будь ласко, мамко. {{c|{{sp|Мамка.}}}}Я вже мовчу. Люби тебе Господь! Була єси опецочком найкращим, Якого за життя я згодувала. Коли до твого ще діжду весїлля, То вже нїчого більше й не бажаю. {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Весїлля, справдї я про се й хотїла Поговорить. Скажи менї, Джульєто, Як почуваєш ся ти до замужжя? {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Про честь таку менї й не снилось. {{c|{{sp|Мамка}}.}}Про честь таку! Будь я тобі не мамка, Сказала-б: виссала ти розум з цицьки. {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Так думай же тепер вже про замужжє. В Веронї в нас поважні дами стали Молодші за тебе вже матїрями. Та я сама була, здаєть ся, геть До лїт твоїх з дитиною уже. Ну, коротко сказати, ґраф Паріс Лицяєть ся до тебе на зальоти<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|7}}</ref>. {{c|{{sp|Мамка.}}}}От чоловік, сіньоро, дак сказати! Такого в цїлім сьвітї… прямо з воску. {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Нема в Веронї кращого цьвітка.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 9ncfncfick7jyr5qqpn7g22c0fyhjgd 250 39341 456000 245749 2022-07-27T20:58:54Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 22 —}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Мамка.}}}}Та що? їй Богу, квітка між квітками! {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Що скажеш ти? Полюбиш сього пана? Сю ніч його побачиш між гістьми. Читай в його лицї, так мов у гарній книзї; Знайди слова, що виписала врода; Розгледь усяку черточку в ньому; Дивись, як личить красота уму. Що невиразне в книзї тій спіткаєш, Те в поглядї ясненькім прочитаєш. Альбом любви, неоправни́й коханок, Не достає йому ще обгортанок. Як срібна рибка сяє з під води, Так дух його блищить з під красоти. У книзї очи всїм бере та слава, Що золоті слова, як і оправа. То шануватимеш його в його достатку, Та й власного свого не вщербиш статку. {{c|{{sp|Мамка.}}}}Не вщербиш? зробиш ся товста і дужа: Бо жінка зараз товщає від мужа. {{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Скажи ж, що в серцї чуєш до Паріса? {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Я подивлюсь, що скаже серцю погляд. Та глибше не посьмію кинуть оком, Нїж вкажете менї своїм уроком.</poem> {{c|{{fine|Входить слуга.}}}} {{sp|Слуга.}} Панї добродїйко, гостї прибули, вечеря готова, вас кличуть, про молоду панночку питають, мамку в молодечнї лають, і все знетерпливлене. Біжу вслуговувати. Благаю вас, ідїте негайно.{{nop}}<noinclude></noinclude> 80vxvpdxs7znqj1x00dy6hd947ow4pv 250 39342 456042 245816 2022-07-27T21:39:17Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 23 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Панї Капулєт.}}}}Йдемо, йдемо. {{fine|(Виходить слуга.)}} {{gap|7.5em}}Тебе жде, Юлю, ґраф. {{c|{{sp|Мамка.}}}}Шукай же, дївонько, ночей утїшних, Під пару дням у тих зальотах пишних. {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена четверта.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Вулиця.}}}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine block|Входять Ромео, Меркуціо, Бенволіо, з пятьма масками, з людьми що несуть смолоскипи, й з иншими.}}}} {{dhr|0.5em}} <poem>{{c|{{sp|Ромео.}}}}Що-ж? мусимо орацию сказати, Чи так увійдемо, без оправдання? {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Орациї тепер уже не в модї; Не тра й Купіда нам, заслїпленого шарфом, З татарським луком з крашеної ґонти, Що дам лякав, мов те ошудало в городї<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|8}}</ref>. Не треба й прольоґа, затвердженого з книги І за підбріхачем віршованого в сїнцях. Нехай нас міряють, яким захочуть робом, Відміряєм танець їм та й підемо. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Ке сьвіточа менї: незгіден я для сього. В душі у мене тьма, нехай нестиму сьвітло. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}Ромео, любий наш, ти мусиш танцювати. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нї, вір менї. У вас обувє танцюристе, І душі в вас легкі. Моя — мов оловяна, Гнете мене к землї, насилу ноги носять.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> nx845456rtcxvlvjfyjzwhr33pyspux 250 39343 456059 245858 2022-07-27T21:46:32Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 24 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Меркуціо.}}}}Ти-ж любиш, то позич у Купідона крил, І здіймеш ся на них понад людським житєм. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Зняла мене журба: пробив мене стрілою, І на легких його менї не знятись крилах. Я звязаний і пут журби не позкидаю, Під тягарем тяжким любови упадаю. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}А впавши на любов, ти-б придавив її: Занадто ти важкий для существа нїжно́го. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Любов нїжна в тебе? Жорстка, завзята, Запекла та лиха, і коле як терен. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}Коли любов жорстка, бувай жорсткий до неї; Вколола — ти коли, то так її й побореш. {{gap|11.5em}}{{fine|(До когось иншого.)}} Дай покришку менї обличчє покривати. {{gap|11.5em}}{{fine|(Надїваючи маску.)}} На маску маска ще!… Тепер менї байдуже, Що я собі бридкий. Дивись як хоч на мене: Нехай соромить ся мурло за мене чорне. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ну, стукай і ввійдїм; ввійшовши-ж у сьвітлицю, Нам треба між гістьми на ноги уповати. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Смолоскип дай менї! Хай легкосерді хлопцї Поміст нечулий там підошвами лоскочуть. Я заховаюсь за прапращурське прислівє: „Сьвітитиму тобі, дивитимусь на тебе“. Прегарна гра була, та я вже пас. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}Ба! пас як пес, мовляв наш комісарь. Коли вже пас, так витягнем тебе З того багна, чи — вибачте вашецї —</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 7bwt67rrgbu1muc2ba1dsiw4wndemqc 250 39344 456063 245734 2022-07-27T21:53:18Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 25 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>З любви, в яку загруз єси по вуха. Та що се палимо ми сьвітло в день? {{c|{{sp|Ромео.}}}}Як в день? {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|6em}}Тут гаючись уже з годину Марнуємо сьвічки, мов би горіли в днину. Більш думки доброї в тверезих сих словах, Нїж у твоїх пятьох, сподарю, розумах. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Ми добре думаєм, ідучи на маски, А розуму в сьому нема. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|11em}}Нема? дивись який! {{c|{{sp|Ромео.}}}}Сю ніч я бачив сон. {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|9em}}І я сю ніч сон бачив. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Який же? {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|5em}}Що всї сни брехливої удачі. {{c|{{sp|Ромео.}}}}О, в наших снах більш правди, нїж в словах! {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}Тебе одвідала мабуть цариця Маба<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|9}}</ref>, Манюсїнька духів та фей химерна баба, Не більша, нїж аґат на пальцї в альдермена. У сонних по носах летючим довгим цуґом Пилиночок вона, ся сповитуха, їздить. З павучих ніжечок колїсця в бричцї в неї; З крильця метелика на бричечцї наметець; Обротьки й віжечки з тоненьких павутинок; З роси блискучої на місяцї вся збруйка; Із лїта бабського маленький батожечок, А пужально з цьвіркунової ніжки.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 2gdsut73nun7hlvovuoeqc39uq2lpj0 250 39345 456064 245773 2022-07-27T22:00:34Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 26 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>За поганяйличка казявка зелененька, Не більша від тії, що в дївчини за ніхтем. У неї бричечка — порожна горiшинка, Що чисто виточив мистець старенький, шашель, Каретник фей легких із незатямних лїт. Отсе-ж вона що ніч в такій своїй виставі Басує по соньках, і снять ся сни їм любі: Закоханим — любов; царським панам — чини; Суддї — гостинчики; панянцї — поцїлунки. Сю Маба инодї прищами надїляє, За те що в неї з губ помадою воняє. А часом по носу у стряпчого проїде, І снить ся хижому предовга волокита. Попу зажерлому у ніздрях залоскоче Закрученим хвостом свиняки-поросючки, І снить ся сопуну парафія багатча. Як же прокопотить у воїна на шиї, Він у-ві снї людей мечем стинає, Проломи, заляги, скрівавлені шаблюки Та випивки гучні завзятому приснять ся. Аж ось застугонять над ухом тулумбаси; Прокинеть ся, — се сон! буркне бурлацьку лайку, Перехрестить ся й знов хропе собі рубака. Ся-ж Маба по стайнях кудовчить коням гриви; Вона-ж вє ковтуни, що страшно розкрутити, Щоб халепи собі якої не нажити. Вона-ж, як дївчина заснеть ся горілиць, Наляже на живіт, навчаючи терпіти Завчасу, що жінкам призначено на сьвітї. Ся відьмочка… {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}Та ну, Меркуціо, ну годї! Верзеш ти нї про що… {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|10.5em}}Так, правда, бо про сни, Про дїтвору пусту порожнявого мізку.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 1z42xmg1au3cfjzst54kxszancsq68f 456065 456064 2022-07-27T22:01:30Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 26 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>За поганяйличка казявка зелененька, Не більша від тії, що в дївчини за ніхтем. У неї бричечка — порожна горішинка, Що чисто виточив мистець старенький, шашель, Каретник фей легких із незатямних лїт. Отсе-ж вона що ніч в такій своїй виставі Басує по соньках, і снять ся сни їм любі: Закоханим — любов; царським панам — чини; Суддї — гостинчики; панянцї — поцїлунки. Сю Маба инодї прищами надїляє, За те що в неї з губ помадою воняє. А часом по носу у стряпчого проїде, І снить ся хижому предовга волокита. Попу зажерлому у ніздрях залоскоче Закрученим хвостом свиняки-поросючки, І снить ся сопуну парафія багатча. Як же прокопотить у воїна на шиї, Він у-ві снї людей мечем стинає, Проломи, заляги, скрівавлені шаблюки Та випивки гучні завзятому приснять ся. Аж ось застугонять над ухом тулумбаси; Прокинеть ся, — се сон! буркне бурлацьку лайку, Перехрестить ся й знов хропе собі рубака. Ся-ж Маба по стайнях кудовчить коням гриви; Вона-ж вє ковтуни, що страшно розкрутити, Щоб халепи собі якої не нажити. Вона-ж, як дївчина заснеть ся горілиць, Наляже на живіт, навчаючи терпіти Завчасу, що жінкам призначено на сьвітї. Ся відьмочка… {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|7em}}Та ну, Меркуціо, ну годї! Верзеш ти нї про що… {{c|{{sp|Меркуціо.}}}}{{gap|10.5em}}Так, правда, бо про сни, Про дїтвору пусту порожнявого мізку.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 19xxdhfwy9guem5xi38j0mg6zsljvw3 250 39346 456066 245790 2022-07-27T22:14:28Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 27 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Народжує він мрії нїсенїтні, Легкі, тонкі, як воздуху істота, Нестаточнїщі ще, нїж буйний вітер, Що в півночи бурхає крізь морози, Та зараз відси далї дме сердито На південь, на краплющі тихі роси. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Сей вітер твій відносить нас від цїли: Вже повечеряли, за пізно ми наспіли. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Боюсь — завчасно. Віщий дух мій чує Якусь судьбу, що висить ще на зорях, Та в сю прегарну ніч почне прегірко Свій хід грізний, і враз якимсь злим махом Укоротить житє моє злиденне. Та той, хто моїм деменом кермує, Хай вправить парус мій! Ходїм, веселе панство! {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Бубнїте в бубни! {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена пята.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Сьвітлиця в Капулєтовім домі.}}}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Музики готовлять ся. Входять слуги.}}}} {{dhr|0.5em}} {{sp|Первий слуга}}. А де тут Тушкуй-сковорідка, що не помага менї приймати геть? А щоб тебе, талїрколове! щоб тебе, блюдолизе! {{sp|Другий слуга}}. Як пораннє зависне на руках у одного або двох, та ще й не помитих, то буде погана справа. {{sp|Первий слуга}}. Геть дзиґлики! відсунь буфета! Наглянь на срібла. Товаришу, при-<noinclude>{{block center/e}}</noinclude> ra6umq4ucwbhyc3o0xeezvdvq2za77s 456067 456066 2022-07-27T22:16:40Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 27 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Народжує він мрії нїсенїтні, Легкі, тонкі, як воздуху істота, Нестаточнїщі ще, нїж буйний вітер, Що в півночи бурхає крізь морози, Та зараз відси далї дме сердито На південь, на краплющі тихі роси. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Сей вітер твій відносить нас від цїли: Вже повечеряли, за пізно ми наспіли. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Боюсь — завчасно. Віщий дух мій чує Якусь судьбу, що висить ще на зорях, Та в сю прегарну ніч почне прегірко Свій хід грізний, і враз якимсь злим махом Укоротить житє моє злиденне. Та той, хто моїм деменом кермує, Хай вправить парус мій! Ходїм, веселе панство! {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Бубнїте в бубни! {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена пята.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Сьвітлиця в Капулєтовім домі.}}}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Музики готовлять ся. Входять слуги.}}}} {{dhr|0.5em}} {{sp|Первий слуга}}. А де тут Тушкуй-сковорідка, що не помага менї приймати геть? А щоб тебе, талїрколове! щоб тебе, блюдолизе! {{sp|Другий слуга}}. Як пораннє зависне на руках у одного або двох, та ще й не помитих, то буде погана справа. {{sp|Первий слуга}}. Геть дзиґлики! відсунь буфета! Наглянь на срібла. Товаришу, при-<noinclude>{{block center/e}}</noinclude> p8aanhbvr4dq93li828d8r5yf5to291 456070 456067 2022-07-27T22:29:02Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 27 —}}</noinclude><poem>Народжує він мрії нїсенїтні, Легкі, тонкі, як воздуху істота, Нестаточнїщі ще, нїж буйний вітер, Що в півночи бурхає крізь морози, Та зараз відси далї дме сердито На південь, на краплющі тихі роси. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Сей вітер твій відносить нас від цїли: Вже повечеряли, за пізно ми наспіли. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Боюсь — завчасно. Віщий дух мій чує Якусь судьбу, що висить ще на зорях, Та в сю прегарну ніч почне прегірко Свій хід грізний, і враз якимсь злим махом Укоротить житє моє злиденне. Та той, хто моїм деменом кермує, Хай вправить парус мій! Ходїм, веселе панство! {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Бубнїте в бубни! {{fine|(Виходять.)}}</poem> {{c|'''Сцена пята.'''}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Сьвітлиця в Капулєтовім домі.}}}} {{dhr|0.5em}} {{c|{{fine|Музики готовлять ся. Входять слуги.}}}} {{dhr|0.5em}} {{sp|Первий слуга}}. А де тут Тушкуй-сковорідка, що не помага менї приймати геть? А щоб тебе, талїрколове! щоб тебе, блюдолизе! {{sp|Другий слуга}}. Як пораннє зависне на руках у одного або двох, та ще й не помитих, то буде погана справа. {{sp|Первий слуга}}. Геть дзиґлики! відсунь буфета! Наглянь на срібла. Товаришу, при-<noinclude></noinclude> byaqjljnuxfv8vwhctp8x1nbhrka6tq 250 39347 456080 91698 2022-07-27T23:28:38Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 34 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Та він свого смутку не міг їй ясити; Вона мусить жаль свій у серцї таїти. З ворожого дому нема йому входу До ворога в гостї, до клятого роду. З ворожого дому даремне жаданнє Озватись коханку на любе витаннє. Та сила любови бере в серцї гору Над страхом людського жалю й поговору. {{c|{{fine|(Виходить.)}}}}</poem>{{block center/e}} [[Файл:Орнамент з книг друкарні Наукового товариства ім. Шевченка - 016.jpg|70px|безрамки|центр]]<noinclude></noinclude> nc4669uh80wkpj59eullxj71xgvu4fl 250 39348 456068 245801 2022-07-27T22:26:44Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 28 —}} {{block center/s}}</noinclude>ховай менї марципана, та коли любиш мене, нехай ворітник упустить Сусану Мірошниківну та Нелю. Антоне! Тушкуй-сковорідко! {{sp|Другий слуга.}} Сюди, хлопче! миттю! {{sp|Третїй слуга.}} Неможна ж нам бути тут і там. Боржій, хлопята; хапайтесь, а хто найдовше поживе, той забере все. {{fine|(Виходять.)}} {{c|{{fine|Входять Капулєт і т. д. з гістьми та з музиками.}}}} <poem>{{c|{{sp|Капулєт.}}}}Витаю вас, панове! Хто з між дам Не намозолив ніг, ану до дїла!… Ага, дамунї! що? котора з вас Не схоче до танця? Се буде знак, Готов заприсягти, що нагнїтки. Близенько вцїлив, га? Витаю вас, Мої добродїї! Було колись, Що маскувавсь і я, і вмів шепнути На ушко дамі щось принадне. Ге! Давно минуло ся, давно, давно! — Витаю вас панове! Грай, музико! — Простору, гов! Дївчатка, до танця! — {{gap|12em}}{{fine|(Музика грає. Танцюють.)}} Гей, {{errata|сьвіла|сьвітла}} ще! та геть звідсїль столи! Згасїть камін! і без багаття душно. {{gap|13em}}{{fine|(До родича Капулєта.)}} А що, козаче! ти й не сподївав ся Такої забавки? Сїдай же коло мене. Нам, Капулєт, старим не танцювати. А як давно, що ми були обидва В масках? {{c|{{sp|Другий Капулєт.}}}}{{gap|4.5em}}Та вже тому лїт з трийцять буде. {{c|{{sp|Первий Капулєт.}}}}Нї, брат, не буде стілько, нї, не буде. Бо се на перезві в Люченція</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> rhs3uihh03jehd0ictxlny9rvuiweat 456069 456068 2022-07-27T22:27:44Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 28 —}}</noinclude>ховай менї марципана, та коли любиш мене, нехай ворітник упустить Сусану Мірошниківну та Нелю. Антоне! Тушкуй-сковорідко! {{sp|Другий слуга.}} Сюди, хлопче! миттю! {{sp|Третїй слуга.}} Неможна ж нам бути тут і там. Боржій, хлопята; хапайтесь, а хто найдовше поживе, той забере все. {{fine|(Виходять.)}} {{c|{{fine|Входять Капулєт і т. д. з гістьми та з музиками.}}}} <poem>{{c|{{sp|Капулєт.}}}}Витаю вас, панове! Хто з між дам Не намозолив ніг, ану до дїла!… Ага, дамунї! що? котора з вас Не схоче до танця? Се буде знак, Готов заприсягти, що нагнїтки. Близенько вцїлив, га? Витаю вас, Мої добродїї! Було колись, Що маскувавсь і я, і вмів шепнути На ушко дамі щось принадне. Ге! Давно минуло ся, давно, давно! — Витаю вас панове! Грай, музико! — Простору, гов! Дївчатка, до танця! — {{gap|12em}}{{fine|(Музика грає. Танцюють.)}} Гей, {{errata|сьвіла|сьвітла}} ще! та геть звідсїль столи! Згасїть камін! і без багаття душно. {{gap|13em}}{{fine|(До родича Капулєта.)}} А що, козаче! ти й не сподївав ся Такої забавки? Сїдай же коло мене. Нам, Капулєт, старим не танцювати. А як давно, що ми були обидва В масках? {{c|{{sp|Другий Капулєт.}}}}{{gap|4.5em}}Та вже тому лїт з трийцять буде. {{c|{{sp|Первий Капулєт.}}}}Нї, брат, не буде стілько, нї, не буде. Бо се на перезві в Люченція</poem><noinclude></noinclude> t8aum85ev9qlx8rb9kab98wbjs2zarx 250 39349 456071 245753 2022-07-27T22:37:28Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 29 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Ми маскувались. Ось як діждемо Зелених сьвят, то двайцять і пять лїт… {{c|{{sp|Другий Капулєт.}}}}Та більше, більше. Сину старшому Його вже трицять. {{c|{{sp|Первий Капулєт.}}}}{{gap|8.5em}}Що бо се ти кажеш? Він був недавнечко недолїтком. {{c|{{sp|Ромео}} {{fine|(до одного з слуг свого почту.)}}}}Яка то дама он, що кавалєру Таку зробила честь? {{c|{{sp|Слуга.}}}}{{gap|9.5em}}Не знаю, пане. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Вона вчить сьвіточі яснїш палати. Її краса висить на щоках ночи, Мов дорогий рубін у-в усї Неґра. Краса се за богата задля вжитку І за коштовна для землї. Неначе Снїжна голубка серед галок стада, Так між подругами вона білїє. Скінчить ся сей танець, до неї полену, І тілько приторкнусь, нове життє зачну. Чи я любив коли? Нї, божевільні очи: Не бачив я краси аж до сієї ночи! {{c|{{sp|Тибальт.}}}}По голосу, се мусить буть Монтеккі. {{fine|(До слуги.)}} Рапіру, гей! Як, щоб йому та сьміти Прийти сюди в тій масцї чудернацькій, Щоб насьміятись з нашого бенкету? Клянусь моїм преславним давнїм родом, Убить його — хвала перед народом<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|10}}</ref>. {{c|{{sp|Капулєт.}}}}Чого се ти, небоже, так збентеживсь? {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Монтеккі, сей наш ворог, дядю, знаєш,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> riv8pzlgslt0nek0fl1wpixmxkpdh1w 250 39350 456079 245855 2022-07-27T23:23:41Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 33 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Мамка.}}}}А, пек йому! та се-ж Петручіо, здаєть ся. {{c|{{sp|Джульєта.}}}}А той, що осторонь? що танцювать сьогоднї Не хтїв нї з ким? {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|7.5em}}Того не знаю, хто. {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Іди спитай імя! Коли жонатий він, Ударять по менї у погребовий дзвін. {{c|{{sp|Мамка}} ({{fine|вертаєть ся.}})}}Ромео на імя, на прізвище Монтеккі, Єдиний син того, що з вами ворогує. {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Єдиная любов з єдиної вражди… Ой рано-ж я його вбачала, та й не знала! Ой пізно-ж я його пізнавши покохала! О дивная любов! менї ти дивно сталась, Що з клятим ворогом моїм я покохалась. {{c|{{sp|Мамка.}}}}Що се таке? що се таке? {{c|{{sp|Джульєта.}}}}{{gap|11.5em}}Се вірша. Навчив мене мій партнер танцюристий.</poem> {{c|{{fine|(З середини кличуть: „Джульєто!“)}}}} <poem>{{c|{{sp|Мамка.}}}}Та зараз, зараз бо! — Ходїм, нема нїкого, {{c|{{fine|(Виходять.)}}}} {{c|{{fine|Входить}} Хор.}}Вже давнє коханнє на ліжку конає, Коханнє новеє наслїддя чигає. Урода, що розум Ромеїв слїпила, З Джульєтою поруч зовсїм помарнїла. Одно 'дного любить, у мислях милує, Одно 'дного дивно очима чарує.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> a98nynqhb6tnq00g8zr4m7cs9sf5mof 250 39351 456076 245826 2022-07-27T23:04:31Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 32 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Джульєта.}}}}{{gap|10em}}Цїлуєш як по книзї… {{c|{{sp|Мамка.}}}}Мадам, мадам! вас кличуть панї матка. {{c|{{sp|Ромео.}}}}А хто-ж то панї {{errata|мамка|матка}}? {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|11.5em}}Оттакої! Чи то-ж сього не знаєте, паничу? А вже ж не хто, як панї сього дому. Хто! Ще й добра панї, ще й яка розумна, Та й чесна до того. Я згодувала Її дочку, що з нею ви стояли. Хто висвата її, скажу вам просто, Бряжчатиме… {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|6em}}Так се Капулєтівна? О люба вість! я ворогу оддав ся<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|12}}</ref>. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ходїм: дійшла забава вже до краю. {{c|{{sp|Капулєт.}}}}О, нї, панове, нї! ще рано, не збирайтесь. Ми наготовили сяку-таку вечерю. Не призволяєте? Ну, дякуємо вcїм вам. Чолом, шановниї панове; на добраніч. — Гей, більше сьвіточів! {{fine|(До другого Капулєта.)}} {{gap|10em}}Берімо ся до ліжка. Козаче, далебі, вже геть та й геть нерано. Пора спочити нам. {{c|{{fine|Виходять усї опріч Джульєти та мамки.}}}} {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Іди до мене, мамко. Хто се був би? {{c|{{sp|Мамка.}}}}То син Тиберія старого і наслїдник. {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}А той, що заразом виходить із дверей?</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 6nf6z914i0q06n0ekuezh6tb02ycmil 456077 456076 2022-07-27T23:07:52Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 32 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{c|{{sp|Джульєта.}}}}{{gap|10em}}Цїлуєш як по книзї… {{c|{{sp|Мамка.}}}}Мадам, мадам! вас кличуть панї матка. {{c|{{sp|Ромео.}}}}А хто-ж то панї {{errata|мамка|матка}}? {{c|{{sp|Мамка.}}}}{{gap|11.5em}}Оттакої! Чи то-ж сього не знаєте, паничу? А вже ж не хто, як панї сього дому. Хто! Ще й добра панї, ще й яка розумна, Та й чесна до того. Я згодувала Її дочку, що з нею ви стояли. Хто висвата її, скажу вам просто, Бряжчатиме… {{c|{{sp|Ромео.}}}}{{gap|6em}}Так се Капулєтівна? О люба вість! я ворогу оддав ся<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|12}}</ref>. {{c|{{sp|Бенволіо.}}}}Ходїм: дійшла забава вже до краю. {{c|{{sp|Капулєт.}}}}О, нї, панове, нї! ще рано, не збирайтесь. Ми наготовили сяку-таку вечерю. Не призволяєте? Ну, дякуємо всїм вам. Чолом, шановниї панове; на добраніч. — Гей, більше сьвіточів! {{fine|(До другого Капулєта.)}} {{gap|10em}}Берімо ся до ліжка. Козаче, далебі, вже геть та й геть нерано. Пора спочити нам. {{c|{{fine|Виходять усї опріч Джульєти та мамки.}}}} {{c|{{sp|Джульєта.}}}}Іди до мене, мамко. Хто се був би? {{c|{{sp|Мамка.}}}}То син Тиберія старого і наслїдник. {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}А той, що заразом виходить із дверей?</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> t2pettk8wk2dpuykfq7w5a13ko33vac 250 39352 456074 245838 2022-07-27T22:51:50Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 31 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Гледи, а то… Гей, більше сьвітла, сьвітла! — Я зупиню тебе… Ну, ще раз, дїтки! {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Не я мовчу, мовчить моя неволя… Увесь тремчу від злости та від горя. Втаю мій жаль, а думки не покину: Зірне вона колись в лиху годину. {{fine|(Виходить.)}} {{c|{{sp|Ромео}}{{fine|(приступивши до Джульєти.)}}}}Коли моя рука торкнулась недостойно До дивної краси, до сьвятощів живих. Мої уста, прочане два, пристойно Нїжним цїлунком най спокутують сей гріх. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}Смиренний прочанин аж надто зневажає Ту руку, що мене підносить до сьвятих. Торкатись і до них нам звичай призволяє, Сьвятиню цїлувать не має він за гріх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Та-ж мають і сьвяті уста, як і прочане! {{c|{{sp|Джулєта.}}}}В прочан уста — сьвятим творити молитви. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нехай же на мою мольбу сьвята спогляне, Щоб ясно вірив я, без сумнїваня тьми. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}Хоч і приняв мольбу, сьвятий анї здвигнеть ся. {{c|{{sp|Ромео.}}}}О, не здвигнись же й ти! Се дар тобі від серця.{{fine|(Цїлує її.)}} Через твої уста очистив ся мій гріх<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|11}}</ref>. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}А я, прочанине, взяла його з твоїх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}З моїх? О гріх сьвятий! Сияє мов у ризї. Верни-ж його менї. {{fine|(Цїлує її знов.)}}</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> r0i9gb3evmmijtp38j4slla5s3ugan6 456075 456074 2022-07-27T22:53:32Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 31 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Гледи, а то… Гей, більше сьвітла, сьвітла! — Я зупиню тебе… Ну, ще раз, дїтки! {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Не я мовчу, мовчить моя неволя… Увесь тремчу від злости та від горя. Втаю мій жаль, а думки не покину: Зірне вона колись в лиху годину. {{fine|(Виходить.)}} {{c|{{sp|Ромео}} {{fine|(приступивши до Джульєти.)}}}}Коли моя рука торкнулась недостойно До дивної краси, до сьвятощів живих. Мої уста, прочане два, пристойно Нїжним цїлунком най спокутують сей гріх. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}Смиренний прочанин аж надто зневажає Ту руку, що мене підносить до сьвятих. Торкатись і до них нам звичай призволяє, Сьвятиню цїлувать не має він за гріх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Та-ж мають і сьвяті уста, як і прочане! {{c|{{sp|Джулєта.}}}}В прочан уста — сьвятим творити молитви. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нехай же на мою мольбу сьвята спогляне, Щоб ясно вірив я, без сумнїваня тьми. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}Хоч і приняв мольбу, сьвятий анї здвигнеть ся. {{c|{{sp|Ромео.}}}}О, не здвигнись же й ти! Се дар тобі від серця. {{fine|(Цїлує її.)}} Через твої уста очистив ся мій гріх<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|11}}</ref>. {{c|{{sp|Джулєта.}}}}А я, прочанине, взяла його з твоїх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}З моїх? О гріх сьвятий! Сияє мов у ризї. Верни-ж його менї. {{fine|(Цїлує її знов.)}}</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> fofaytw19m6g3c7ku8ky2pisu6v5nah 456078 456075 2022-07-27T23:09:49Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 31 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Гледи, а то… Гей, більше сьвітла, сьвітла! — Я зупиню тебе… Ну, ще раз, дїтки! {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Не я мовчу, мовчить моя неволя… Увесь тремчу від злости та від горя. Втаю мій жаль, а думки не покину: Зірне вона колись в лиху годину. {{fine|(Виходить.)}} {{c|{{sp|Ромео}} {{fine|(приступивши до Джульєти.)}}}}Коли моя рука торкнулась недостойно До дивної краси, до сьвятощів живих. Мої уста, прочане два, пристойно Нїжним цїлунком най спокутують сей гріх. {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}Смиренний прочанин аж надто зневажає Ту руку, що мене підносить до сьвятих. Торкатись і до них нам звичай призволяє, Сьвятиню цїлувать не має він за гріх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Та-ж мають і сьвяті уста, як і прочане! {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}В прочан уста — сьвятим творити молитви. {{c|{{sp|Ромео.}}}}Нехай же на мою мольбу сьвята спогляне, Щоб ясно вірив я, без сумнїваня тьми. {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}Хоч і приняв мольбу, сьвятий анї здвигнеть ся. {{c|{{sp|Ромео.}}}}О, не здвигнись же й ти! Се дар тобі від серця. {{fine|(Цїлує її.)}} Через твої уста очистив ся мій гріх<ref>{{#lst:Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/150|11}}</ref>. {{c|{{sp|{{errata|Джулєта|Джульєта}}.}}}}А я, прочанине, взяла його з твоїх. {{c|{{sp|Ромео.}}}}З моїх? О гріх сьвятий! Сияє мов у ризї. Верни-ж його менї. {{fine|(Цїлує її знов.)}}</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 0lx716yjrcszv77wcsk2wnj0jxajv2p 250 39353 456072 245857 2022-07-27T22:42:31Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 30 —}} {{block center/s}}</noinclude><poem>Ледащо се прийшло, щоб насьміхатись, Як бенкетом ми будем тут втїшатись. {{c|{{sp|Капулєт.}}}}Се молодий Ромео? {{c|{{sp|Тибальт.}}}}{{gap|10em}}Він, ледачий {{c|{{sp|Капулєт.}}}}Спокійсь, небоже! Хай собі побуде. Він тут поводить ся ввічливо, чемно. Сказавши правду, вся Верона славить Його за честь, за добре вихованнє. Давай менї все місто із скарбами, Не схочу в себе я його зневажить. Тим угамуйсь, не дбай зовсїм про нього. Так я велю. Коли мене шануєш, Розвеселись, не зиркай із під лоба: На празнику такім се не подоба. {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Чому, коли у нас гостює ворог? Мій дух його не стерпить. {{c|{{sp|Капулєт.}}}}{{gap|12em}}Стерпить, стерпить. Що, півнику? Кажу, що стерпить. Ну? Чи я тут пан, чи може ти? Що ще? Не стерпить! Як! помилуй мене Боже! Ти хочеш тут гостей передрочити? Бундючитись? дорослим величатись? {{c|{{sp|Тибальт.}}}}Ой дядечку! се-ж сором нам… {{c|{{sp|Капулєт.}}}}{{gap|15em}}Ну, ну! Ти лобуре! Ой, та гляди у мене, Щоб я тебе не зупинив — ти знаєш, як? Проти мене! До ста чортів! Та й пору вибрав! Так, дїтки, так! люблю! — Ах, ти деркачу!</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> sfqpf3nn5tq8ogz5yf4okahlacwk0s0 0 42434 455991 378894 2022-07-27T20:35:20Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР СРСР/1954/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Союзу РСР | секція = Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР | попередня = [[Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15.02.1954 «Про ліквідацію Ізмаїльської області Української РСР»|Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1954 «Про ліквідацію Ізмаїльської області Української РСР»]] | наступна = [[Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.02.1954 «Про перейменування міста Дзауджікау Північно-Осетинської АРСР»|Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 лютого 1954 «Про перейменування міста Дзауджікау Північно-Осетинської АРСР»]] | рік = 1954 | місто = Москва | категорії = | примітки = Відомості Верховної Ради СРСР (українське видання), 1954, № 4, с. 147 }} [[Файл:Coat of arms of the Soviet Union (1956–1991).svg|100px|безрамки|центр]] {{c|{{xx-larger|''{{sp|'''УКАЗ'''}}''}}}} {{c|{{x-larger|'''''Президії Верховної Ради СРСР'''''}}}} {{c|{{uc|'''64. Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР'''}}}} Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські й культурні зв'язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік '''постановляє''': Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і [[Постанова Президії ВР УРСР від 13.02.1954 «Про подання Президії Верховної Ради РРФСР з питання передачі Кримської області до складу УРСР»|Президії Верховної Ради УРСР]] про передачу Кримської області із складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. {{smaller block|{{rh|'''Голова Президії Верховної Ради СРСР'''||'''[[w:Ворошилов Климент Єфремович|К. ВОРОШИЛОВ]].'''}} {{rh|'''Секретар Президії Верховної Ради СРСР'''||'''[[w:Пегов Микола Михайлович|М. ПЄГОВ]].'''}} Москва, Кремль. 19 лютого 1954 р.}} {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради СРСР 1954 року|2-19]] [[Категорія:Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР|2-19]] 7dqzjvu4nka6suiphk2aq749pkdnm8q 14 55254 455987 136197 2022-07-27T20:31:10Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki [[Категорія:Кримська область]] bj78gg80evedibtksoimi891xw6feyo 250 56443 456020 139530 2022-07-27T21:28:49Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>[[File:Портрет. Апостол Даниил Павлович, гетман. грав.1730-е гг БушГ ГИМ e1.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|316. Данило Апостол, „нововибранний гетьман“ (сучасна нїмецька гравюра).}}]] Про те одначе щоб противити ся такій волї царській, старшина анї гадки не мала. Рада була, що відновляють ся старі порядки і прийняла б якого небудь, гетьмана. Апостол же був таки дуже підхожий чоловік для Українцїв, не тільки що його петербурське правительство призначало. Він був старий козак, — казали, що мав сїмдесят лїт, а може й більше. Виростав в тих часах, як українська сила не була зломлена і люде не зневірили ся в можливости вибороти для українського народу свободу і кращу долю. Був оден з близших товаришів Мазепи, як той укладав ся з Шведами, але вернув ся скоро, поміркувавши, що з того шведського союзу нїчого не буде. Тримав ся здержливо і тим кінець кінцем здобув собі віру і ласку правительства, але заразом нїколи не встряв в якусь ворожу для України справу — вів свою лїнїю українську. Належав також до невеликого числа старшин, які не замазали рук своїх кривдою народньою. Так що справдї можна було радїти такому гетьманови. Старшина заявила, що радо приймає Апостола на гетьмана і по сїм дня 1 жовтня (октября) в Глухові вчинино парадний вибір. Наумов приїхав на площу під церкву, де стояло військо козацьке і нарід; за ним несли гетьманські клейноти. Прочитано царську грамоту, котрою<noinclude></noinclude> b5cy0czoa7wxn6q7brnq91hd6ermbye 250 56464 455996 246562 2022-07-27T20:38:57Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>ків. В 1735 р. правительство віддїлило зпоміж козаків для дїйсно військової служби 30 тис. „виборних“ заможнїйших, подїливши їх пропорціонально по полкам, а решту призначило в „подпоможчики“ виборним (пізнїйше одначе так обернуло ся, що навпаки сї підпоможчики служили службу коштом заможнїйших виборних). {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 417.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|327. Панський будинок XVIII в.: хата поставлена полковником [[w:Ґалаґан Гнат Іванович|Гнатом Ґалаганом]] 1721 року.}}}} Головна власть в полку належала полковникови. Хоч в кождім полку була подібна полкова старшина як в цїлім війську, але вона не мала в правлїнню особливого значіння, і взагалі в XVIII віцї власть і сила полковників незвичайно зросла. З того часу як московське правительство взяло в свої руки іменованнє полковників і заборонило гетьманови скидати їх без волї царської, значіннє полковників дуже підняло ся, і гетьман з ґенеральною старшиною не мали великої сили над ними. З другого боку стратило всяке значіннє в і полковій управі, так само як і в військовій, рядове козацтво. Самопорядкуваннє зістало ся тільки в громадах козачих. Навіть сотників полковники звичайно визначали своєю властю, а хоч по закону сотників, чи кандидатів на сотника нїби то мала виберати сама сотня, та се робили вже не сотенні козаки, а сотенна старшина — як що такі вибори робили ся. Таким чином од козацького самопорядкування не зістало ся майже нїчого, і на скільки зістало ся ще взагалї самопорядкуваннє. В справах, які виходили за межі громади, то було воно старшинське — лежало в руках старшинських родів, що під назвою товаришів бунчукових, значкових і значних військових сотворили привілєґіовану дїдичну (наслїдственну) верству — „шляхецтво“, як вони себе називали, і все правлїннє гетьманське XVIII віку має характер панський, аристократичний (старшинський). В повній залежности від нього стояли міщанські громади. Меньші, так звані ратушні — підлягали просто полковій і навіть сотенній управі; більші, так звані маґістратські — такі що мали повний маґістрат, управу нїмецького права, — мали бути незалежні не тільки від полковників, а навіть, самому гетьману тільки в деяких справах підлягати (таких городів в серединї XVIII в. рахують десять). Але й сими в XVIII віцї розпоряджали ся полковники досить самовільно. Духовенство,<noinclude></noinclude> ilnutkwn22n7k9yapqao2bj39n59182 250 56465 455994 246561 2022-07-27T20:37:36Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>хоч підлягало безпосередно синодови, через своїх владиків, — одначе на дїлї стояло також в сильній залежности від старшини. Не говорити вже про рядове козацтво і посполитих — панських підданих: вони стояли під повною властю старшини. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 418.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|328. Значний старшина, з ікони початку XVIII в.}}}} Останнє панованнє старшини під рейментом Розумовського взагалї розвинуло і ствердило сей старшинський, панський характер Гетьманщини, який уже перед тим, з кінця XVIII віку так сильно почав зазначати ся. Пильнуючи можливо упорядкувати, довершити і викінчити суспільнополїтичну будову гетьманщини, старшина робила її на своїх панських підвалинах і розвиваючи принціпи панських прав старшинських, руйновали до решти останки старого демократичного люду. Велико заважили тут, на сї старшинські змагання, також законодатні памятки, за недостачею свійського писаного права прийняті від старого устрою. Я вже згадував ([[Ілюстрована історія України/Старшина і поспільство|гл. 92]]), що звичайове народнє українське право, яким мали судити судї {{errata|вусяких|в усяких}} судах, не було списане, і через се суди звертали ся до помочи збірників права, які були під рукою і задержали ся в судах міських — до маґдебурського права, також до Литовського Статута, і то не в першій, близшій до місцевого права, а в пізнїйших редакціях 1566 і 1588 рр. глубоко {{errata|перйнятих|перейнятих}} впливами польського шляхетського устрою і права. Хоч до них звертали ся в питаннях права приватного і карного, але при загальнім шляхетськім характері сеї збірки законів її шляхетські основи набували все більшої сили, в міру того як виростала повага Лит. Статута. Коли при відновленню гетьманства в 1727 р., на основі „рішительних пунктів“, була зібрана комісія українських юристів, щоб звести в одно українські закони, ся комісія, замість заходити ся коло збирання права народнього того що вважало ся справедливим і законним в народї, — взяла ся також за сї ж готові збірки права, {{errata|уживанів|уживані в}} українських судах: Литовського Статута і Маґдебурського права. На сїй підставі зробила вона свій збірник законів, скінчений в р. 1743, під назвою: „[[Права, по которым судится малороссійскій народъ]]“. Хоч він не був правительством затверджений, але скріпив ще більше значіннє статутово-маґдебурського права, і правлїннє Розумовського, заходило ся перевести постанови Лит. Статута про устрій і порядок судовий.<noinclude></noinclude> nflja3lww4acst07cj9ziblcyvxogx2 116 56939 455907 455905 2022-07-27T12:00:13Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> Именная ведомость о безчиновном и безпоместном Дворянстве или шляхте сочтенном по Васильковскому повету по новопроизведенной в 1811м году ревизии. имена и прозвания; число душ. Сторінка: 2 Біла Церква, Соколівка, Оксентівка (Луб’янка), Блощинці, Мало-Половецьке, Сторінка: 3 Темберщина (Узин), Насташка, Барахтянська Ольшанка, Саварка, Пологи, Мазепинці, Савинці, Чупири, Піщана, - Вінцентовка, Лопатинщина (Янківка), Красний Ліс, Синява, Безпечна, Езерна, Сторінка: 4 Мар’янівка, Житні Гори, Ольшаниця, Митниця, Рейментарщина (Антонівка) - Пруси, Салиха, Триліси, Кожанка, Фастівка, Рокитна, Сторінка: 5 Савинці, Яблунівка, Потіївка, Чупири, Макіївка - Василів, Станіславка (Красне), Мотовилівка, Розаліївка, Шкарівка, Фастів Сторінка: 6 Кощіївка, Веприк, - Волиця, Дорогинка, Офірна, Ставки, Бертники, Червона, Снітинка Велика, Фастівець, Сторінка: 7 Пришивальня, Фастівського ключа Нова Слобода-Яблонівка, Дмитрівка, Скригилівка - Шарки, Ромашки, Щербаки Именная ведомость о без чиновном и без местном дворянстве или шляхте сочтенном по Васильковскому повету по новопроизведенной в 1811м году ревизии '''в местечке Белая Церковь''' Томаш Антонов Пуликовский; Бартоломей Тимофеев Доморовский; Антон Иванов Борковский; Францишек Лукьянов Белковский. '''в селе Соколовка''' Казимир Марцинов Моконовский; Михайло Матвеев Жуковский; Рафаил Юзефов Каминский. '''в селе Оксентовка''' Ян Матвеев Луговский. В селе Блощинцы Матвей Казимиров Черняховский. '''в селе Мало Половецкое''' Михаил Григорьев Пашкевич; '''в селе Темберщина (Узин)''' Андрей Васильев Ярковский холост; '''в селе Насташка''' Федор Иванов Станишевский; '''в селе Ольшанка Барахтянская''' Станислав Андреев Захаржевский; Симон Залеский. '''в селе Саварка''' Ян Александров Кучеровский. '''в селе Пологи''' Тадеуш Осипов Ковальский; Винценты Мартинов Корзун. '''в селе Мазепинцы''' Ян Григорьев Пашкевич; Францишек Ковальский. '''в селе Савинцы''' Доминик Матвеев Горницкий; Марцин Станиславов Володкевич. '''в селе Чупиры''' Юзеф Михайлов Булванович; '''в селе Пищана''' Криштоф Валентеев Зверховский. '''в селе Винцентовка''' Терентий Феликсов Белошицкий; Антоний Александров Шидзинский. '''в селе Лопатинщина (Янковка)''' Ян Иосифов Милкевич; Базилий Шимонов Сташкевич. '''в селе Красний Лес''' Роман Буямский. '''в селе Синява''' Вицентий Михайлов Собетский. '''в деревне Безпечная''' Илья Воломицкий; Фили Яковлев Пашинский; '''в селе Езерна''' Самойло? Юзефов Гринецкий холост; Ян Юзефов Пожарский; Казимир Лаврентьев Ильницкий; Казимир Иван? Канеговский?; Михайло Антонов Бокун вдовь. '''в селе Марьяновка''' Иосиф Александров Тонкель; Станислав Игнатов Войцишевский; Станислав Андреев Козловский; Ян Тимошев Юрковский; Даниил Яковлев Ульяницкий. '''в селе Житние Горы''' Михаил Некрашевский. '''в селе Ольшаница''' Михаил Францишков Меньковский; Ян Васильев Хоцькевич; Ян Викентьев Росоловский. '''в селе Мытница''' Петр Якубов Рочинский; Феликс Бенедиктов Липчинский?; Базилий Шепицкий; Василий Захарьев Тхоржевский. '''в селе Рейментарщина (Антоновка)''' Иван Гонжеровский; Матвей Антонов Радзиевский; Степан Яковлев Старнавский; Яков Островский. '''в селе Прусы''' Степан Яблонский. '''в селе Салиха''' Матеуш Андреев Жимунский; Федор Яковлев Винарский. '''в селе Трилисы''' Василий Михайлов Лагодовский; Ян Францишков Домбровский; Петр Николаев Дзунский. '''в селе Кожанка''' Матвей Григорьев Скибицкий. '''в селе Фастовка''' Ян Владиславов Комарович; '''в местечке Рокитна''' Иван Иоанов Кульчицкий; Юзеф Казимиров Зашевский; Михаил Антонов Маевский; Элияш Семенов Плешкановский; Антоний Александров Сужковский; Юзеф Юрьев Белевский. Иван Юзефов Белевский; Мцей Михайлов Гутовский; Стефан Иванов Чарнецкий; Мартин Томашев Генацкий; Флориан Юзефов Туркель; Василий Меляновский вдовь. '''в селе Савинцы''' Михайло Зверховский. '''в селе Яблуновка''' Леонтий Михайлов Давгун. '''в селе Потиевка''' Гавриил Елиянов Савлович; ? Войцехов Рокосовский; Тимофей Зенькевич; Иван Николаев Вольский; Кароль Григорьев Овсяницкий; Юзеф Николаев Стенжицкий; Иван Кириллов Ростовецкий. '''в селе Чупыры''' Иосиф Мартінов Медведовский '''в селе Макеевка''' Ян Томашев Гвоздецкий. '''в местечке Василев''' Лаврентий Юзефов Бятлинский. '''в селении Яцки''' Каспер непомнящий имении отца своего Беляновский. '''в деревне Станиславка''' Григорий Данилов Корчинский; Филип Бартломеев Ятурский? '''в селе Помещичья Мотовиловка''' Андрей Сажинский. '''в селе Розалиевка''' Иеронием? Степанов Новицкий; ?рох Медушевский. '''в селе Шкаровка''' Константин Петров Шаповский. '''в местечке Фастов''' Александр Михайлов Каминский; Игнат Петров Кульчицкий; Шимон Новосельский; Антон Юзефов Лясоцкий; Войцех Васильев Блощанович. Ян Яковов Рожанский; Войцех Скрицкий; Францишек Михайлов Шацило; Яковь Юзефов Малишевский; Яковь Федоров Цидревич; Станислав Станиславов Ястришский; Антон Флориянов Грабовский; Стефан Бернадский; Стефан Игнатьев Комуровский; Антон Яновь Василевский. '''в селе Кощиевка ''' Губернский регистратор Петр Михайлов Кальчинский; Адам Александров Осецкий. '''в селе Веприк''' Павел Павлов Радомский; Иосиф Осифов Тичинский; Федор Раевский. Назар Иванов Конофацкий; '''в деревне Волица''' Александр Михайлов Шиманский; Войцех Осипов Степковский; Ян Дмитриев Белецкий. '''в селе Дорогинка''' Бартоломей Павлов Словицкий. '''в деревне Офирна''' Гавриил Федоров Ляховецкий; '''в деревне Ставки''' Денис Людвиков Рушковский; Матеуш Андреев Орфушинский; '''в деревне Бертники''' Федор Сельвестров Перегуда. '''в деревне Червона''' Ян Васильев Созонович. '''В селе Великая Снетиинка''' Петр Никифоров Ветерский. '''в деревне Фастовец''' Петр Михайлов Буханевич; Марцин Федоров Высоцкий. '''в селе Пришивальня''' Петр Лукашов Булановский; Григорий Константинов Лисовецкий; Иван Станиславов Забранский; Василий Васильев Гурский. '''Фастовского ключа в Новая Слобода-Яблуновка''' Францишек Никодимов Барановский холост. '''в селе Димитровка''' Станислав Иванов Сохацкий; Игнатий Гаврилов Нестеревич; Ян Семенов Кульчицкий. '''в селе Скригалевка''' Ян Быстрицкий; Шимон Степанов Чликовский; Михайло Юзефов Котовский. '''в селе Шарки''' Федор ? Розводский. '''В селе Ромашки''' Федор Осипов Соколовский. '''в селе Щербаки''' Федор Васильев Ляхоцкий. ИТОГО по Васильковскому повету безпоместной и без чиновной шляхты 272 А всего по обеим ведомостям 1005 </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] aw6egajajp2tq2vdwtwnmvn3udzh8u4 116 56940 455910 455906 2022-07-27T12:09:40Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту (Мар'янівка) | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-87. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]] * Мар'янівка арк. 1 * Лосятин арк. 4 * Глушки арк. 4зв * Середина Слобода арк. 4зв * Саливінки арк. 5 * Соколівка арк. 5 * Пологи арк. 5зв * Гребінки арк. 7 * Ксаверівка арк. 7зв * Митниця арк. 8 <poem> '''Шляхетская ведомость 1811 года''' по последней ревизии состояло из того числа выбыло ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в деревне Марьяновке''' 1. 2. Голиневич; 5. 6. Козловский; 7. Соболевский; 8. Чаловский; 9. Ковальский; 10. Квятковский; 11. Маркович; 12. Саврицкий; 13. Домбровский; 14. 15. Янисевич; 16. Ефимович; 17. Вольский; 18. Вольский; 19. Закревский; 20. Ефимович; 21. Дембицкий; 22. Максим Антонов сын; 23. Мокрицкий; 25. Василий Сидоров; 26. Гловацкий; 27. Чопикевич; 28. Соболевский, Шпаковский; 29. Фудзинский, Репецкий; 30. Петровский; 31. Ковальский; 32. Здековский; 33. Ефимович; 34. Корзун; 35. Голембевский; 36. Пясецкий; 37. Радзевич; 38. Романовский; 39. Хвороща; 40. Брочковский; 41. Мечковский, Дабижа; 42. Недзельский; 43. Папроцкий; 44. Трипольский; 45. Лубковский, Ярчевский; 46. Вишневский; 47. Дищинский; 48. Маевский; 49. Ильницкий; 50. Холодовский; '''в селе Лосятине''' 51. Глинский, Станиславский; 52. Янкевич; 53. Здановский; 54. Возницкий; 55. Лукомский, Ковальский; 56. Лазаревич; 57. Исаковський; 58. Обремський; 59. Витковинский; 60. Шульц; '''в селе Глушках''' 61. Вербаховский, Тарнавский; 62. Гурский, Синкевич; 63. Дорковский; 64. Милькевич; '''в деревне Серединной Слободе''' 65. Фелициян Томашев Домбровский; сродник Рольский; 66. Чорножинский; 67 Духновский; '''в селе Саливонки''' 68. Липницкий; 69. Сокольницкий; 70. Мощинский; 71. Билецкий; '''в деревне Соколовке''' 72. Калапский; '''в селе Пологах''' 73. 74. Калитиньский; 75. Домбровский; 76. Зилинский; 77. Висоцкий; 78. Смогоржевский; 79. Барановский; 80. Вишневський; 81.Чарковский; 82. Борейко; 83. Вербаховский; 84. Мочидловский; 85. Кобилинский; 86. Малиневич; 87. Смогоржевский; 88. Баладинский; 89. Василевский; 90. Колосовский; 91. Василевский; 92. Барановский; 93. Миневич; 94. Якубович; 95. Калитинский; '''в селе Гребенки''' 96. Гербутовский; 97. Домбровский, Подгурский, Батагинский; 98. Денбицкий; 99., 100. Хмуржинский; 101. Богуцкий; 102. Борецкий; 103. Виекевич; 104. Возницкий; '''в селе Ксаверовке''' 105. Александрович; 106. Старжинский; 107. Янишевский; 108. Кудельский; '''в селе Митнице''' 109. Глеванский; 110. Войновский; 111. Бурдаловский; 112. Романовский; 113. Ливани?; 114. Гаевский; 115. Ольховский. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] glj8m8ik3wf9tyog7q9bzc7fcilr5kh 116 56941 455908 409620 2022-07-27T12:07:05Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту (Городище) | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-89. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту (Городище).pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-89. 1811. Ревізька казка дворян та шляхти Васильківського повіту (Городище).pdf|thumb]] ==== Дворяни та шляхта Васильківського повіту сільце [[Городище (Білоцерківський район)|Городище]] ==== :1 Кобылинский :2 Вышевский? :3 Олешевский :4 Пруский :5 Поланский :6 Павловский, Кобылинский :7 Бачинский :8 Синаевский :9 Любаский :10 Добржанский :11 Голеневский [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] 0my0i5cbjwj0swekryvouvb0n90tl91 116 59757 455913 455245 2022-07-27T13:47:23Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту | рік = 1832 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> Антонівка 99, Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500, Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324, Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська 490, Волиця 466, Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310, Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, Житні Гори 232, Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522, Ліщинка 137, Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщича 23, Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, Острів 456, Офірна Біскупа 514, Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, Пришивальня 254, Пруси 426, Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304, Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464, Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107, Узин 173, Устимівка 352, Фастівка 506, Фастів містечко 181, Фастівець 165, Чепеліївка 47, Червона 213, Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81, Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67, Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298. /номер сторінки вказано в pdf форматі/ Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки Сторінка : 7 Васильков одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Гаварский? 2. Невядомский 3. Матчевич 4. Арцимович 5. Ендржеевский 6. Лисецкий 7. Подбильский 8. Янишевский 9. Качуровский 10. Жигмановский 11. Ржечицкий Сторінка : 8 Васильков одиноких 1. Якубовский 2. Комаровский 3. Данилевский 4. Михальский Васильков посемейных 1. Дидковский Сторінка : 13 Васильков посемейных 1. Гальский?; 2. Гаевский; 3. Шиманский; 4. Рачинский 5. Маевский 6. Созонович 7. Пащынский 8. Ластовецкий 9. Рожановский 10. Ходаковский 11. Грабовский 12. Прудзинский 13. Недзелский 14. Созон 15. Зелинский Сторінка : 19 Мотовиловка Казенная посемейных 1. 2. 3. Станкевич 4. Сикорский Сторінка : 23 Мотовиловка Помещичья одиноких 1. Гальский? Иван Александров; 2. Витковский Михаил Антонов. Сторінка : 24 та 31 Мотовиловка помещичья Почетные граждане 1. Станькевич вдовь, жена его Агата Иванова 50, дочь Анна 14 Сторінка : 25 Мотовиловка помещичья посемейных 1. Бедько 2. Подвысоцкий 3. Море 4. *ордовский? 5. Шимансий 6. Волотовский 7. Эбергарт 8. Барвинский 9. Завадский 10. Комаровский 11. Сулятицкий 12. Голембиовский 13. Кревель, родственница Плавинская? 14. Михальский 15. Красовский 16. Богуславский 17. Проскуровский 18. Копчинский 19. Мегедовский Сторінка : 33 Черногородка одиноких 1. Зилинский 2. Свинцицкий 3. Суловский Черногородка посемейных 1. Сташкевич, 2. Зиленский 3. Ильницкий 4. Боронович 5. Новицкий 6. Новицкий Сторінка : 39 Пологи одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Людвиков Федоров Петровский 28 2. Иван Иванов Ходаковский 22 Сторінка : 40 Пологи посемейных Уездный список об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Людвик Иванов Ходаковский 30 жена Марцияна Иванова Ходаковская 30 сын Томаш 10 дочь Фекла 6 2. Андрей Иванов Липницкий 48 жена его Анна Павлова Липницкая 33 сыновья его Лаврентий 15; Осип 5 дочь Александра 9 3. Николай Мартинов Зелинский 25 жена его Федора Василева Зелинская 25 сын Осип 2 4. Владимер Варфтоломеев Бурдзиловский 29 жена его Наталия Герасимова Бурдзиловская сын Иван 3 дочь Мария 1/2 племянник Владимера Степан 13 5. Гавриил Мартынов Лисовский 60 вдов сыновья Игнатий 25; Казимир 21 6. Александр Матеушев Ильницкий 40 жена его Францишка Матеушева Ильницкая 40 сын Войцех 12 7. Федор Иванов Органовский 40 жена его Феодосия Федорова Органовская дочери Ева 3; Пелагея 1/2 брат Федоров Степан 33 жена его Елисавета Михайлова 25 сын Осип 1 сестра Федорова Александра Васильева вдова 45 сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4 дочь ее Дарья 1/4 8. Филип Иванов Сохацкий 32 жена его Аполония Михайлова Сохацкая 30 дочь Ядвига 8 9. Иван Матвеев Василевскй 26 жена его Юстина Осипова Василевская 26 сын его Петр 2 10. Павел Васильев Круликовский 45 жена его Александра Матвеева Круликовская 30 дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3 11. Иван Варфтоломеев Круликовский 65 жена его Марцияна Семенова Круликовская 50 сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12 дочь Мария 24 брат Ивана Александр 56 12. Григорий Петров Гриневич 17 холост братья Григория родные Иван 16; Демьян 8 сестра Григория Мария 20 13. Гавриил Александров Шмогоржевский 26 холост Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12 сестра Цецилия 18 14. Констан Васильев Шмогоржевский 35 жена Терезия Павлова Шмогоржевская 25 дочери Регина 8; Марцияна 2 15. Михаил Васильев Смогоржевский 45 жена его Францишка Григорьева Смогоржевская 40 сыновья Михаил 12; Даниил 8 дочь Варвара 1 16. Иван Михайлов Чарковский 60 жена его Фекла Мартынова Чарковская 45 сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7 дочери Александра 17; Анна 8; Мария 1/2 17. Игнатий Матвеев Василевский 30 жена его Фекла Константинова 30 18. Иван Фадеев Пеньский 15 мать Иванова Иоанна Александрова Пеньска 45 Сторінка : 47 Чепелиевка одиноких 1. Вольский Чепелиевка посемейных 1. Березецкий 2. Замлинский 3. Врублевский 4. Антонович 5. Ротовский? 6. Мотилевич 7. Женвоцкий 8. Мотилевич 9. Янковский 10. Рудковский 11. Звержковский 12. Барецкий 13. Галацан 14. Рудковский 15. Чернолуцкий 16. Лехович 17. Бакуновский, теща Реутова 18. Бакуновский 19. Круликовский? 20. Галацан 21. Кончаловский 22. 24. Барановский 23. Волотовский 25. Кондратович, Кондрацкая 26. Москалевич 27. Васильев Сторінка : 57 Марьяновка одиноких 1. Голиневич 2. Янишевич 3. Косинский 4. Вольский 5. Винецкий Сторінка : 58 Марьяновка посемейных 1. Уляницкий 2. Дабежа 3. Стефанский 4. Трипольский 5. Ронгер 6. Крушельницкий 7. Холодовский 8. Саврицкий 9. Крижановский 10. Томашевский 11. Барщевский 12. Романовский 13. Юрковский 14 Саврицкий 15. Лаговский 16. Щепановский 17. Голембиовский 18. Сташевский 19. Новицкий 20. Архиповский 21. Юрковский 22. Томашевский 23. Родкевич 24. Словиковский, Гербутова вдова 25. Липский 26. Зиневич 27. Дроздальский 28. Тржасковский 29. Стефанский 30. Лубковский 31. Вржеениовский 32. Голеневич Сторінка : 67 Спендовка одиноких 1. Романовский Сторінка : 68 Спендовка посемейных 1. Ланевский 2. Чайковский 3. Топольский 4. 5. Волошиновский Сторінка : 73 Веприк одиноких 1. Белецкий 2. Савицкий Сторінка : 74 Веприк посемейных 1. Житкевич 2. Мостицкий 3. Мечковский 4. Ивановский 5. Ковальский 6. Ковальский 7. Кобылинский 8. Цыбульский 9. Червинский 10. Домбский 11. 12. Водерацкий 13. Карчевский 14. Кобилинский 15. Котовский 16. Котасевич 17. Стржелецкий 18. Рошкевич Сторінка : 81 Чупира одиноких 1. Иван Карлов Гловацкий Сторінка : 82 Чупира посемейных 1. Пискорский 2. Олшевский 3. Шульковский 4. Скрипковский 5. Харатанский 6. Вишневский 7. Сичиньский 8. Войцеховский 9. Пальковский 10. Скальский 11. Лясковский 12. Скрипловский 13. Крупский 14. Вольский 15. Скрипловский 16. 17 Чудецкий 18. Лосецкий 19. Ивашкевич 20. Ястрежемский 21. Издебский, Скрипковский 22. Волковский 23. Квятковский 24. Медушевский, Денбицкий 25. Соколовский 26. Забавский 27. Кондратевич 28. Клоцко, Боребская? 29. Рачковский 30. Чудецкий Сторінка : 91 Снигировка одиноких 1. Ярошевич 2. Козловский 3. Чехович Снигировка посемейных 1. Губский Сторінка : 95 Снигировка посемейных 1. Войславицкий 2. Корчиньский 3. Клосовский Каспер Павлов, Колосовская 4. Избицкий 5. Масло 6. Избицкий Сторінка : 99 Антоновка одиноких 1. Шиманский 2. Новицкий 3. Доманский Сторінка : 100 Антоновка посемейных 1. Лузановский 2. Окржичевский 3. Щырский 4. Островский 5. Янковский 6. Домбек 7. Хоцяновский 8. Лузановский 9. Шуляковский 10. Мишковский 11. Рудзинский 12. Пашиньский 13. Янковский 14. Бурковский 15. Крепковский 16. Гловацкий Гавриил Павлов 17. Лаговский 18. Гонсиоровский 19. Чехович Матвей Войцехов 65; жена его Мария Павлова 20; сыновья Яков 20; Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22 20. Менжинский 21. Бурковский 22. Тарновский, Арцимович Сторінка : 107 Троцкое посемейных 1. Седлецкий Сторінка : 109 Белая Церковь посемейных 1. Воверна 2. Рудницкий 3. Дабкевич 4. Жураковский 5. Рудковский 6. Рудковский 7. Новацкий 8. Кузминский 9. Гуцевич 10. Толочко 11. Пенионжко 12. Вонсальский 13. Кручковский 14. Чарнецкий Матвей Мартинов 15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова Сломчинская 42 сыновья Павел 2?; Михаил 9; дочери Ягнешка 12; Каролина 7 братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай? 11; дочь Елена 8 2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25 16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова Сломчинская 35; сыновья Леон 8; Сымон 6 брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1 17. Вольский 18. Порадовский 19. Винницкий 20. Лойко 21. Ястржембский 22. Червинский 23. Сосновский 24. Миржевский 25. Левицкий 26. Рожановский Сторінка : 116 27. Тарнавский 28. 29. Савицкий 30. Олексевич 31. Соколовский 32. Мочульский 33. Шостаковский 34. Ижаковский 35. Зарембский 36. Романовский 37. Шимановский 38. Олиховский 39. Лещинский 40. Козяровский 41. Левицкий 42. Концевич 43. Гловацкий 44. Ольшевский Сторінка : 120 49. Вишниовский 46. Винарский 47. Сикорский 48. Червинский 49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20 50. Гловацкий 51. Ракоч 52. Степанский 53. Боровской 54. Галицкий 55. Яглинович 56. Сикорский 57. 58. Мижевский 59. Гонсовский 60. Издебский Сторінка : 123 61. Рузевич 62. Осовский 63. Крупска 64. Аксутинский 65. Янишевский 66. Савицкий 67. Самборский 68. Рачковский 69. Дрончковский 70. 71. Роецкий 72. Инкотовский 73. Зарембский 74. Янушкевич 75. Залевский 76. Островский 77. Якубович 78. Зверховский Сторінка : 126 79. Огоновский 80. Богдашевский 81. Ястржембский 82. Подгурский 83. Бульковский 84. Ильницкий 85. Бартосевич 86. Дручковский 87. Лужецкий 88. Гозовский 89. Гловацкий 90. Богдашевский 91. Подгурский 92. Здановский Сторінка : 133 Белая Церковь одиноких 1. Макарский 2. Маньковский 3. Липский 4. Жоль Карл Лоранов 5. Загоровский 6. Рожнятовский 7. Улятовский 8. Березовский 9. Ковальский 10. Тржаековский Сторінка : 134 Белая Церковь Посемейных 1. Горецкий Сторінка : 137 Лещинка посемейных 1. Рачинский 2. Гутовский 3. Балашкевич 4. Копчинский 5. Дыдинский? 6. Здеховский 7. Доманьский 8. Вишниовецкий 9. Ярмусевич 10. Оксенти? Сторінка : 141 Аксентовка посемейных 1. Барицкий; Ефимия Иванова из Ельских Борецкая Сторінка : 143 Розалиевка посемейных 1. Мирецкий 2. Пташинский 3. Любанский? 4. Добровольский 5. Стобецкий 6. Здановский Сторінка : 145 Шарки посемейных 1. Деренговский 2. Розвадский 3. Руцинский 4. Сокоровский 5. Домбровский Иосиф Лукиянов 56; жена его Фекла Иванова Домбровская 40 сын его Иван 18; дочь Ефросиния 18 брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25;сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 11?; дочь Агафия 1/2 сестра Иосифа Агафия Домбровская 15 6. Ястржембовский 7. Ивановский 8. Каминский Севастьян Иванов 35; жена его Мария Емилянова Каминская 23; дочь Мария 2 Сторінка : 149 Деремезна Одиноких 1. Тишковский Сторінка : 150 Деремезна посемейных 1. Улятовский 2. Щыгольский 3. Зашулиц? Затулицкий? 4. Омуговский? Сторінка : 153 и 158 Макеевка посемейных Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка 1. Гродский 2. Стржельницкий 3. Малишевский 4. Костржицкий 5. Плотницкий 6. Каминский Матвей Васильев 56; жена его Мариянна Карлова 48 сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2 2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12 Сторінка : 154 Макиевка посемейных 1. Карпинский 2. Кржижановский, жительствует при нем: Гловацкая, Соломицкая 3. Дидковский Сторінка : 159 Митница одиноких 1. Волковский? Яков Антонов Сторінка : 160 Митница одиноких 1. Бутковский Сторінка : 161 Митница посемейных 1. Ильницкий 2. Ольховский Сторінка : 165 Фастовец одиноких 1. Скаржинский Василий Ильин 2. Пиотровский Казимир Иванов 3. Лисовецкий? Михил Лукьин Фастовец посемейных 1. Марцинкевич 2. Цедревич 3. Мышенский? 4. Гораин? 5. Балинский 6. Гораин? 7. Соврицкий 8. Кобилинский 9. Липский 10.Гаеновский 11. Красинский 12. Илюшка 13. Свирский 14. Марцинькевич 15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет 16. Кадебский 17. Рублевский 18. Кобылинский 19. Лисовецкий 20. Крупчинский 21. Иваницкий Сторінка : 173 Узин посемейных 1. Зенькевич 2. 3. 4. Кржижановский Крижановская 5. Бржозовский 6. Барвинска 7. Словиковска Сторінка : 177 Узин одиноких 1. Мочульский Узин посемейных 1. Демецкий Сторінка : 181 Фастов посемейных 1. Пясецкий 2. Михайловский 3. Росинский 4. Мацкевич 5. Полеский 6. Калужинский 7. Стентковский 8. Улятовский 9. Полеский 10. Следневич 11. Добровольский 12. Швидовский 13. Нялецкий 14. Жуковский 15.-17. Лясоцкий 18. Седзиловский Сендзиловская Сторінка : 185 19. Денефельд 20. Бернацкий 21. Кульчицкий 22. Троецкий 23. Островский 24. Кондратович 25. Карпинский 26. Шацило 27. Топольский 28. Покорницкий 29. Подвисоцкий 30. Лясоцкий 31. Янушевский 32. Мокржицкий 33. Перегуда 34. Роецкий 35. Бочковский 36. Войцеховский 37. Козакевич 38. Саржинский Сторінка : 189 Фастов Почетные граждане 1. Вонтенбур Фастов одиноких 1. Можаровский 2. Чарнецкий 3. Булгак? Фастов посемейных 1. Рогальский Сторінка : 195 Сынява одиноких 1. Скотницкий? Фадей Андреев Синява одиноких 1. Кузминский Павел Семенов Сторінка : 197 Сынява посемейных 1. Ольшевский 2. Иваньский 3. Павловский 4. Единский 5. Стржалковский 6. Ивинский 7. Годлевский 8. Дембский Сторінка : 203 Бертники посемейных 1. Вишневский 2. Ковба 3. Геркат 4. Василевский? 5. Мрочковский 6. Зиленский 7. Бочковский 8. Киселевский 9. Хржановский 10. Хоинацкий 11. 12. 13. Парчевский 14. Окушко 15. Самборска 16. Мацкевич 17. Перегуда 18. Пожарницкий, Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария15; Александра 13 19. Меляновский Сторінка : 209 Бертники одиноких 1. Гернат? Иван Осипов 2. Орловский Францишек Константинов 3. Гернат? Игнат Иванов Сторінка : 210 Бертники посемейных 1. Зелинский Сторінка : 213 Червона посемейных 1. Пабировский? 2. Созанович 3. Кузминский 4. Савицкий 5. Ольшевский 6. Кристинский? 7. 8. Маньковский 9. Гловацкий 10. Крушинский 11. Кобилинский Сторінка : 217 Ставки посемейных 1. Аркушинский 2. Ровинский 3. 4. Стоцкий 5. Стоцкий 6. Трембицкий 7. Кобилинский 8. Стоцкий Сторінка : 221 Яблуновка Черногородкая одиноких 1. Лавринович 2. Межаровский 3. Борковский Яблуновка Черногородская посемейных 1. Горжковский 2. Мазуркевич 3. Квятковский 4. Монтрезор 5. Милевский 6. Политовский 7. Грембецкий? 8. Сливинский 9. Севрук 10. Стаховский 11. 12. 13. Стаховский 14. Сухарский 15. Шуневич Сторінка : 228 Скригалевка посемейных 1. Чайковский 2. 3. Шпакович 4. Новицкий 5. Кобилинский 6. Буневич Сторінка : 232 Житнегоры одиноких 1. Сошинский Житнегоры посемейных 1. Потомский 2. Филиповский 3. 4. Войцеховский 5. Мошинский 6. Гринджевский 7. 8. Новицкий 9. Некрашевкий Сторінка : 238 Рокитна посемейных 1. Ходецкий 2. Будзиньский 3. Буйновский 4. Залевский Григорий Иванов 5. Рудницкий 6. Юхновский 7. Вацмановский 8. 9. Кульчицкий 10. Витковский 11. Бобриневич 12. Богатко 13. Дзевановский 14. Москалевский 15. Левенский 16. Москалевский 17. Витковский 18. Ходкевич 19. Давидовский 20. Нежинский 21. Рембецкий Сторінка : 243 22. 23. Бартушевич 24. Барановский 25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35; сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12 пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29 дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1 2й Антон Лукиянов холост 28 Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять 26. Павловский, Балинский 27. Суский 28. 29. 31. Балинский 30. Татуревич 32. Рудницкий 33. Паустовский 34. Белевский 35. 36. Арцимович 37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская Сторінка : 246 38. Лаговский 39. Зелинский, Здебский 40. Зелинский 41. Казмирский 42. Рай 43. Вишниовский 44. Зелинский 45. Кульчицкий Сторінка : 250 Рокитна одиноких 1. Гутовский 2. Белинский 3. Доманский 4. Войцеховский 5. Чекерлан Рокитна посемейных 1. Дроздовский, Мостовицкая, Суская, Морозович Сторінка : 254 Пришивальня одиноких 1. Цыбульский 2. Яблуновский Пришивальня посемейных 1. Унрок 2. Венгурский 3. Мацкевич 4. Жураковский 5. Молчановский 6. Краснодомбский 7. Студзинский 8. Янишевский 9. Сукурский Сторінка : 260 Яблуновка Белоцерковская посемейных 1. Новаковский 2. Грабовецкий 3. 5. Тульвинский 4. Барабановский 6. Клевицкий 7. Бобраницкий 8. Бульковский 9. Шайковский Сторінка : 264 Щербаки одиноких 1. Пуцелевич Щербаки посемейных 1. Ляхоцкий 2. Рибчинский 3. Пуцелевич 4. Рудковский 5. Пархомович, Пожарский 6. Цвиловский Сторінка : 270 Черкас посемейных 1. Баржинский Сторінка : 272 Краснолесы одиноких 1. Почтаренко 2. Оранский 3. Подвысоцкий Краснолесы посемейных 1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15 мать Андреева Катерина Гурская 30 2. Станкевич 3. Новаковский 4. Липский 5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова Домбровская 25 6. Навроцкий 7. Кобилинский 8. Полянский 9. Гаевский 10. 11. Новицкий 12. Стециевич 13. Козловский 14. Ярмоловский Сторінка : 278 Мало-Половецкое посемейных 1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1 2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40; сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4 3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9 4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25; сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4 5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29 6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь; сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30; сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2; 2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20; 7. Гилевич Сторінка : 282 Трилесы одиноких 1. Стоша Григорий Иванов 2. Гловацкий Фома Александров Трилесы посемейных 1. Дашкевич 2. Короленко 3. Стронский 4. Гилевич 5. Залевский 6. Бернатович 7. Криницкий 8. Сапинский, Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 9. Бутельский 10. Пожарницкий Сторінка : 288 Пищана посемейных 1. Пенионжко Станислав Михайлов 2. Домарецкий, Тышкевич 3. Пикарский Пищана посемейных 1. Свирский Сторінка : 294 Телешовка одиноких 1. Галицкий 2. Кухарский Телешовка посемейных 1. Добровольский 2. Невмержицкий 3. Доманьский Сторінка : 298 Яцки посемейных 1. Попель Сторінка : 300 Глушки посемейных 1. Синькевич 2. Колапский 3. Миколаевский Сторінка : 302 Тростинка посемейных 1. Бялецкий 2. Вольский Сторінка : 304 Ромашки посемейных 1. Соколовский Сторінка : 306 Пивни посемейных 1. 2. Павловский 3. Можаровский Сторінка : 310 Гребенки одиноких 1. Рожицкий Войцех Фомин 2. Осецкий Прокофий Михайлов Гребенки одиноких 1. Оборский Игнатий Игнатьев Гребенки посемейных 1. Война 2. Цешкевич 3. Плотницкий 4. Избицкий Сторінка : 316 Мазепинцы одиноких 1. Бурковский Василий Федоров 2. Кржижановски Осип Иванов 3. Песляк Осип Степанов Мазепинцы посемейных 1. 3. Красоцкий 2. Милькевич 4. Минаковский 5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50 сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9 6. Лисовецкий Игнатий Иванов 7. Боркуновский 8. Стебельский 9. Пашкевич 10. Масло 11. Кржештофанский 12. 13. 14. Дембковский 15. Нездимовский 16. Милькевич 17. Дембковский 18. Дембицкий, Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях, Вадовская Аполония Михайлова Сторінка : 324 Снетинка Великая одиноких 1. Долинский 2. Горжальский 3. Островский Снетинка Великая посемейных 1. Столыга 2. Боржимский 3. Крушинский 4. Хилькевич 5. Арцимович 6. Модзилевский 7. Поплавский Сторінка : 330 Матюши одиноких 1. Подгаевский Матюши посемейных 1. Бернацкий 2. Медзяновский 3. 4. Кобилинский 5. Тарасевич 6. Бартковский 7. Студзинский Сторінка : 336 Дмитровка одиноких 1. Сосницкий Андрей Ильин Дмитровка посемейных 1. Лозинский 2. Шенявский 3. Тичина 4. Рудницкий, племянник Калусовский 5. Масло 6. Осмоловский 7. Мартишевский 8. Есман 9. Задзерский 10. Кульчицкий 11. Матусевич 12. Зелинский 13. 14. Кобилинский Сторінка : 341 15. Дидковский 16. Тичина 17. Мошковский 18. Кобилинский 19. Тичина 20. Буневич 21. Кульчицкий 22. Яворский Сторінка : 346 Янковка одиноких 1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев; 2. Рачковский Андрей Андреев; 3. Домбржанский Иван Каетанов Янковка посемейных 1. Соломей 2. Ижевский 3. Сташкевич 4. Вечорновский 5. Войцеховский 6. Людвиновский 7. Зиленский 8. Войцеховский 9. Дроздовский 10. Рачевский Сторінка : 352 Устимовка посемейных 1. 2. Козловский 3. Луханский 4. Андржеевский Сторінка : 354 Езерна одиноких 1. Войцеховский 2. Грегурка 3. Балицкий 4. Филькевич 5. 6. Кулицкий Езерна одиноких 1. Рудковский Казимир Иванов Сторінка : 356 Езерна посемейных 1. Жуковский 2. Щирский Яков Осипов 3. 4. Николаевский 5. Гурский 6. Княжницкий 7. Лозицкий 8. Цвиловский 9. Капусценский 10. Бернацкий 11. Шташевский 12. Пашковский 13. Ластовецкий Сторінка : 359 14. Черпицкий 15. Добрановский 16. Тарнавска 17. Гроховский 18. Ендержевский 19. Куликовский 20. Пенкальский 21. Хижевский 22. Репелиовский 23. Коскевич 24.Коськевич 25. Кулеша 26. Магульский 27. Дашковский 28. Чижевский Сторінка : 362 29. Кулеша 30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56 сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17 31. Гринивецкий 32. Михайловский 33. Голембиовский 34. Кржижановский 35. Линчевский 36. Репелевский 37. Вольский Сторінка : 364 38. 39. Тарновский 40. 41. Репинский 42. Шалуха 43. Святецкий 44. 45. Святецкий 46. Волковинский 47. Вечорковский 48. Подольский 49. 50. Гловацкий 49. Пожарницкий Иван Григорьев зять 51. Голембиовский 52. Выговский 53. Волотовский 54. Грохольский 55. Пикульский Сторінка : 367 56. Пашковский 57. Волотовский 58. Паустовский 59. Сплавский 60. Избицки 61. Кучевский 62. Жураковский 63. Сливинский 64. Стаховский 65. Лозовский 66. Николаевский 67.-72. Клецкий 73. Ломачанский Сторінка : 370 74. Буханевич 75. Домарацкий 76. Грушецкий 77. 78. Меляновский 79. Грозицкий 80.-82. Бокун 83. Ильницкий 84. Ендреежевский 85. 86. Рачинский 87. Закревский 88. Смолевский? Сторінка : 376 Кожанка посемейных 1. Чайковский 2. Горай, Папроцкий 3. Павловский 4. Кобилинский Сторінка : 380 Василев местечко одиноких 1. Кржижановский Василев одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Вишниовский 2. Легоцкий Сторінка : 282 Василев посемейных Уездный список об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35 сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2 2. Легоцкий 3. Недзельский однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов Сторінка : 386 Бирюки одиноких 1. Левандовский Бирюки посемейных 1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30 сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2 2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65 дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11 сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40 сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1 3. Ханецкий Сторінка : 390 Кожаники о посемейных 1. Хмелиовский 2. Ханецкий 3. Балицкий 4. Юхневич Сторінка : 394 Ольшаница одиноких 1. Гостовицкий Ольшаница посемейных 1. Струтинский 2. Уляновский 3. Зарицкий 4. Малиновский 5. Жуковский, Мошинский 6. Барановский Сторінка : 400 Дорогинка посемейных 1. Малешевский 2. Аксан 3. Николаевский Сторінка : 404 Потеевка одиноких 1. Мультан 2. Залузкий 3. Маковский 4. Мацеевский Потеевка посемейных 1. Бржезинский 2. Стенжицкий 3. Городецкий 4. Маковский 5. Гаекевич 6. 8. Бритвич 7. Конофицкий 9. Гараз 10. Ребрент 11. Новоселецкий 12. Ярмолинский 13. Ломинский Сторінка : 409 14. Барановский 15. Винарецкий 16. Смолевский 17. Уляницкий 18. Волотовский 19. Уляницкий 20. Матушевич 21. Бржезицкий 22. Вольский 23. Лемешинский 24. Лемишинский 25. Панькевич 26. Олишевский Сторінка : 412 27. Шавлович 28. Липчевский 29. Ястржембский 30. Пишка 31. Филицкий 32. 33. Вертилецкий 34. Коскевич 35. 36. Компан 37. Вольский 38. Ольшевский 39. Островский 40. Растовецкий Сторінка : 415 41. Растовецкий 42. Минарецкий 43. Паустовский 44. Новосельский 45. Зинькевич 46. Конофацкий 47. Санкевич 48. Суский 49. Мошынский 50. Ножинский 51. Воляницкий 52. Мошинский, пасынок Каплинский 53. Ольшевский Сторінка : 418 54. Меляновский 55. Перловский 56. 57. Вертилецкий 58. Компань 59. Растовецкий 60. Ковальский 61. Пашинский 62. Блендовский 63. Ягодзинский 64. Бельский Сторінка : 421 63. Погорецкий 66. Шишковский 67. 68. 69. Селецкий 70. Осовский 71. Растовецкий 72. Уляницкий 73. Безкошевский 74. Конофацкий, Мультан 75. Шишковский 76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет 77. Сымон 78. 79. 80. Горал 81. Косминский 82. Могорит 83. Ольшевский Сторінка : 426 Прусы посемейных 1. Яблуновский 2. Боровицкий 3. Скальский 4. Павловский 5. Пухальская 6. Мошинский 7. Янишевский 8. Ломинский 9. Гаевский 10. Козловский 11. Турский, Жураковская 12. Иваницкий Прусы одиноких 1. Лозовицкий Юрий Андреев 2. Папроцкий Пилип Лукянов Сторінка : 434 Саварка одиноких 1. Тарковский Людвик Иванов Саварка посемейных 1. Мокрицкий 2. Ломинский 3. 4. Янишевский 5. Балицкий Сторінка : 440 Кощиевка одиноких 1. Михальский Кощиевка посемейных 1. Сафияновский 2. Кульчицкий 3. Летовский Сторінка : 444 Савинцы одиноких 1. Незабитовский Савинцы посемейных 1. Бенескул 2. Глоговский Сторінка : 448 Салиха одиноких 1. Зборовский Салиха посемейных 1.Чайковский 2. Якубович 3. Михаиловский 4. Скржинский 5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова Домбровская 57 сын его Петр 20; дочь Людвика 13 6. Збаровский 7. Романовский 8. Винярский 9. Мотолевич 10. Романовский 11. Гудимович 12. Новосельский 13. Чайковский 14. Рогозинский 15. Булатович Сторінка : 456 Остров посемейных 1. Свиригоцкий Сторінка : 458 Яхны посемейных 1. Зелинский Сторінка : 460 Быкова Гребля посемейных 1. Пиотровский 2. Филиовский Сторінка : 462 Чмировка посемейных 1. Гучкевич Сторінка : 464 Сухолесы посемейных 1. Ивановский 2. Зборовский Сторінка : 466 Волица одиноких 1. 2. 4. Грушецкий 3. Дидковский Волица посемейных 1. Добровольский Волица посемейных 1. Ступницкий 2. Топоровский 3. Каневский 4. Кульчицкий 5. Шыманьский 6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4 брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4 7. Трембицкий 8. Коржениовский Сторінка : 474 Шкаровка одиноких 1. Ракович Шкаровка посемейных 1. Яворский 2. Ракович Сторінка : 478 Беспечна посемейных 1. Кособуцкий 2. Ферез 3. Шулятицкий 4. Розбицкий 5. Лещинский 6. Барецкий 7. Тарновский 8. Буханевич 9. Буханович 10. Евтуховский 11. Ситка 12. Самборский 13. Розбицкий Беспечна одиноких 1. Домбровский Павел Антонов 54 Беспечна одиноких 1. Михалевский Михаил Петров 2. Добровольский Павел Григориев Беспечна посемейных 1. Волотовский, Якубовская Евдокия Григорьева Сторінка : 490 Ольшанка Белоцерковская посемейных 1. Перловский 2. Кручковский 3. Закаблуковский 4. Кофел Сторінка : 492 Олейникова Слобода посемейных 1. Добранский Сторінка : 494 Городище посемейных 1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева Каминьская 20 сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5 2. Ковальский, Бурчаковский 3. Бачинский 4. 5. Павловский 6. Милькевич 7. Павстовский 8. Кобылинский 9. Кощевский 10. Кобылинский 11. 12. Меляновский Сторінка : 500 Блощинцы посемейных 1. Чарнецкий Сторінка : 502 Соколовка посемейных 1. Жуковский 2. Мукановский Соколовка посемейных 1. Калапский Сторінка : 506 Фастовка посемейных 1.-3. Бобровницкий 4. Маковский 5. Викул Сторінка : 510 Пилипча одиноких 1. Некраш Пилипча посемейных 1. Любарский 2. Павловский 3. Кощевский Сторінка : 514 Офирна Бискупа посемейных 1. Езерский 2. Юзефович 3. 4. Ляхоцкий 5. Барицкий Сторінка : 518 Паляниченцы посемейных 1. Стебельский 2. 3. 4. Масляковский Сторінка : 522 Хутор Кудели посемейных 1. Корженский </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] toxjdvi14nfkyylpvhph2z519jg7hb3 455914 455913 2022-07-27T13:48:03Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту | рік = 1832 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> Антонівка 99, Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500, Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324, Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська 490, Волиця 466, Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310, Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, Житні Гори 232, Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522, Ліщинка 137, Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщицька 23, Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, Острів 456, Офірна Біскупа 514, Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, Пришивальня 254, Пруси 426, Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304, Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464, Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107, Узин 173, Устимівка 352, Фастівка 506, Фастів містечко 181, Фастівець 165, Чепеліївка 47, Червона 213, Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81, Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67, Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298. /номер сторінки вказано в pdf форматі/ Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки Сторінка : 7 Васильков одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Гаварский? 2. Невядомский 3. Матчевич 4. Арцимович 5. Ендржеевский 6. Лисецкий 7. Подбильский 8. Янишевский 9. Качуровский 10. Жигмановский 11. Ржечицкий Сторінка : 8 Васильков одиноких 1. Якубовский 2. Комаровский 3. Данилевский 4. Михальский Васильков посемейных 1. Дидковский Сторінка : 13 Васильков посемейных 1. Гальский?; 2. Гаевский; 3. Шиманский; 4. Рачинский 5. Маевский 6. Созонович 7. Пащынский 8. Ластовецкий 9. Рожановский 10. Ходаковский 11. Грабовский 12. Прудзинский 13. Недзелский 14. Созон 15. Зелинский Сторінка : 19 Мотовиловка Казенная посемейных 1. 2. 3. Станкевич 4. Сикорский Сторінка : 23 Мотовиловка Помещичья одиноких 1. Гальский? Иван Александров; 2. Витковский Михаил Антонов. Сторінка : 24 та 31 Мотовиловка помещичья Почетные граждане 1. Станькевич вдовь, жена его Агата Иванова 50, дочь Анна 14 Сторінка : 25 Мотовиловка помещичья посемейных 1. Бедько 2. Подвысоцкий 3. Море 4. *ордовский? 5. Шимансий 6. Волотовский 7. Эбергарт 8. Барвинский 9. Завадский 10. Комаровский 11. Сулятицкий 12. Голембиовский 13. Кревель, родственница Плавинская? 14. Михальский 15. Красовский 16. Богуславский 17. Проскуровский 18. Копчинский 19. Мегедовский Сторінка : 33 Черногородка одиноких 1. Зилинский 2. Свинцицкий 3. Суловский Черногородка посемейных 1. Сташкевич, 2. Зиленский 3. Ильницкий 4. Боронович 5. Новицкий 6. Новицкий Сторінка : 39 Пологи одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Людвиков Федоров Петровский 28 2. Иван Иванов Ходаковский 22 Сторінка : 40 Пологи посемейных Уездный список об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Людвик Иванов Ходаковский 30 жена Марцияна Иванова Ходаковская 30 сын Томаш 10 дочь Фекла 6 2. Андрей Иванов Липницкий 48 жена его Анна Павлова Липницкая 33 сыновья его Лаврентий 15; Осип 5 дочь Александра 9 3. Николай Мартинов Зелинский 25 жена его Федора Василева Зелинская 25 сын Осип 2 4. Владимер Варфтоломеев Бурдзиловский 29 жена его Наталия Герасимова Бурдзиловская сын Иван 3 дочь Мария 1/2 племянник Владимера Степан 13 5. Гавриил Мартынов Лисовский 60 вдов сыновья Игнатий 25; Казимир 21 6. Александр Матеушев Ильницкий 40 жена его Францишка Матеушева Ильницкая 40 сын Войцех 12 7. Федор Иванов Органовский 40 жена его Феодосия Федорова Органовская дочери Ева 3; Пелагея 1/2 брат Федоров Степан 33 жена его Елисавета Михайлова 25 сын Осип 1 сестра Федорова Александра Васильева вдова 45 сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4 дочь ее Дарья 1/4 8. Филип Иванов Сохацкий 32 жена его Аполония Михайлова Сохацкая 30 дочь Ядвига 8 9. Иван Матвеев Василевскй 26 жена его Юстина Осипова Василевская 26 сын его Петр 2 10. Павел Васильев Круликовский 45 жена его Александра Матвеева Круликовская 30 дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3 11. Иван Варфтоломеев Круликовский 65 жена его Марцияна Семенова Круликовская 50 сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12 дочь Мария 24 брат Ивана Александр 56 12. Григорий Петров Гриневич 17 холост братья Григория родные Иван 16; Демьян 8 сестра Григория Мария 20 13. Гавриил Александров Шмогоржевский 26 холост Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12 сестра Цецилия 18 14. Констан Васильев Шмогоржевский 35 жена Терезия Павлова Шмогоржевская 25 дочери Регина 8; Марцияна 2 15. Михаил Васильев Смогоржевский 45 жена его Францишка Григорьева Смогоржевская 40 сыновья Михаил 12; Даниил 8 дочь Варвара 1 16. Иван Михайлов Чарковский 60 жена его Фекла Мартынова Чарковская 45 сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7 дочери Александра 17; Анна 8; Мария 1/2 17. Игнатий Матвеев Василевский 30 жена его Фекла Константинова 30 18. Иван Фадеев Пеньский 15 мать Иванова Иоанна Александрова Пеньска 45 Сторінка : 47 Чепелиевка одиноких 1. Вольский Чепелиевка посемейных 1. Березецкий 2. Замлинский 3. Врублевский 4. Антонович 5. Ротовский? 6. Мотилевич 7. Женвоцкий 8. Мотилевич 9. Янковский 10. Рудковский 11. Звержковский 12. Барецкий 13. Галацан 14. Рудковский 15. Чернолуцкий 16. Лехович 17. Бакуновский, теща Реутова 18. Бакуновский 19. Круликовский? 20. Галацан 21. Кончаловский 22. 24. Барановский 23. Волотовский 25. Кондратович, Кондрацкая 26. Москалевич 27. Васильев Сторінка : 57 Марьяновка одиноких 1. Голиневич 2. Янишевич 3. Косинский 4. Вольский 5. Винецкий Сторінка : 58 Марьяновка посемейных 1. Уляницкий 2. Дабежа 3. Стефанский 4. Трипольский 5. Ронгер 6. Крушельницкий 7. Холодовский 8. Саврицкий 9. Крижановский 10. Томашевский 11. Барщевский 12. Романовский 13. Юрковский 14 Саврицкий 15. Лаговский 16. Щепановский 17. Голембиовский 18. Сташевский 19. Новицкий 20. Архиповский 21. Юрковский 22. Томашевский 23. Родкевич 24. Словиковский, Гербутова вдова 25. Липский 26. Зиневич 27. Дроздальский 28. Тржасковский 29. Стефанский 30. Лубковский 31. Вржеениовский 32. Голеневич Сторінка : 67 Спендовка одиноких 1. Романовский Сторінка : 68 Спендовка посемейных 1. Ланевский 2. Чайковский 3. Топольский 4. 5. Волошиновский Сторінка : 73 Веприк одиноких 1. Белецкий 2. Савицкий Сторінка : 74 Веприк посемейных 1. Житкевич 2. Мостицкий 3. Мечковский 4. Ивановский 5. Ковальский 6. Ковальский 7. Кобылинский 8. Цыбульский 9. Червинский 10. Домбский 11. 12. Водерацкий 13. Карчевский 14. Кобилинский 15. Котовский 16. Котасевич 17. Стржелецкий 18. Рошкевич Сторінка : 81 Чупира одиноких 1. Иван Карлов Гловацкий Сторінка : 82 Чупира посемейных 1. Пискорский 2. Олшевский 3. Шульковский 4. Скрипковский 5. Харатанский 6. Вишневский 7. Сичиньский 8. Войцеховский 9. Пальковский 10. Скальский 11. Лясковский 12. Скрипловский 13. Крупский 14. Вольский 15. Скрипловский 16. 17 Чудецкий 18. Лосецкий 19. Ивашкевич 20. Ястрежемский 21. Издебский, Скрипковский 22. Волковский 23. Квятковский 24. Медушевский, Денбицкий 25. Соколовский 26. Забавский 27. Кондратевич 28. Клоцко, Боребская? 29. Рачковский 30. Чудецкий Сторінка : 91 Снигировка одиноких 1. Ярошевич 2. Козловский 3. Чехович Снигировка посемейных 1. Губский Сторінка : 95 Снигировка посемейных 1. Войславицкий 2. Корчиньский 3. Клосовский Каспер Павлов, Колосовская 4. Избицкий 5. Масло 6. Избицкий Сторінка : 99 Антоновка одиноких 1. Шиманский 2. Новицкий 3. Доманский Сторінка : 100 Антоновка посемейных 1. Лузановский 2. Окржичевский 3. Щырский 4. Островский 5. Янковский 6. Домбек 7. Хоцяновский 8. Лузановский 9. Шуляковский 10. Мишковский 11. Рудзинский 12. Пашиньский 13. Янковский 14. Бурковский 15. Крепковский 16. Гловацкий Гавриил Павлов 17. Лаговский 18. Гонсиоровский 19. Чехович Матвей Войцехов 65; жена его Мария Павлова 20; сыновья Яков 20; Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22 20. Менжинский 21. Бурковский 22. Тарновский, Арцимович Сторінка : 107 Троцкое посемейных 1. Седлецкий Сторінка : 109 Белая Церковь посемейных 1. Воверна 2. Рудницкий 3. Дабкевич 4. Жураковский 5. Рудковский 6. Рудковский 7. Новацкий 8. Кузминский 9. Гуцевич 10. Толочко 11. Пенионжко 12. Вонсальский 13. Кручковский 14. Чарнецкий Матвей Мартинов 15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова Сломчинская 42 сыновья Павел 2?; Михаил 9; дочери Ягнешка 12; Каролина 7 братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай? 11; дочь Елена 8 2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25 16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова Сломчинская 35; сыновья Леон 8; Сымон 6 брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1 17. Вольский 18. Порадовский 19. Винницкий 20. Лойко 21. Ястржембский 22. Червинский 23. Сосновский 24. Миржевский 25. Левицкий 26. Рожановский Сторінка : 116 27. Тарнавский 28. 29. Савицкий 30. Олексевич 31. Соколовский 32. Мочульский 33. Шостаковский 34. Ижаковский 35. Зарембский 36. Романовский 37. Шимановский 38. Олиховский 39. Лещинский 40. Козяровский 41. Левицкий 42. Концевич 43. Гловацкий 44. Ольшевский Сторінка : 120 49. Вишниовский 46. Винарский 47. Сикорский 48. Червинский 49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20 50. Гловацкий 51. Ракоч 52. Степанский 53. Боровской 54. Галицкий 55. Яглинович 56. Сикорский 57. 58. Мижевский 59. Гонсовский 60. Издебский Сторінка : 123 61. Рузевич 62. Осовский 63. Крупска 64. Аксутинский 65. Янишевский 66. Савицкий 67. Самборский 68. Рачковский 69. Дрончковский 70. 71. Роецкий 72. Инкотовский 73. Зарембский 74. Янушкевич 75. Залевский 76. Островский 77. Якубович 78. Зверховский Сторінка : 126 79. Огоновский 80. Богдашевский 81. Ястржембский 82. Подгурский 83. Бульковский 84. Ильницкий 85. Бартосевич 86. Дручковский 87. Лужецкий 88. Гозовский 89. Гловацкий 90. Богдашевский 91. Подгурский 92. Здановский Сторінка : 133 Белая Церковь одиноких 1. Макарский 2. Маньковский 3. Липский 4. Жоль Карл Лоранов 5. Загоровский 6. Рожнятовский 7. Улятовский 8. Березовский 9. Ковальский 10. Тржаековский Сторінка : 134 Белая Церковь Посемейных 1. Горецкий Сторінка : 137 Лещинка посемейных 1. Рачинский 2. Гутовский 3. Балашкевич 4. Копчинский 5. Дыдинский? 6. Здеховский 7. Доманьский 8. Вишниовецкий 9. Ярмусевич 10. Оксенти? Сторінка : 141 Аксентовка посемейных 1. Барицкий; Ефимия Иванова из Ельских Борецкая Сторінка : 143 Розалиевка посемейных 1. Мирецкий 2. Пташинский 3. Любанский? 4. Добровольский 5. Стобецкий 6. Здановский Сторінка : 145 Шарки посемейных 1. Деренговский 2. Розвадский 3. Руцинский 4. Сокоровский 5. Домбровский Иосиф Лукиянов 56; жена его Фекла Иванова Домбровская 40 сын его Иван 18; дочь Ефросиния 18 брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25;сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 11?; дочь Агафия 1/2 сестра Иосифа Агафия Домбровская 15 6. Ястржембовский 7. Ивановский 8. Каминский Севастьян Иванов 35; жена его Мария Емилянова Каминская 23; дочь Мария 2 Сторінка : 149 Деремезна Одиноких 1. Тишковский Сторінка : 150 Деремезна посемейных 1. Улятовский 2. Щыгольский 3. Зашулиц? Затулицкий? 4. Омуговский? Сторінка : 153 и 158 Макеевка посемейных Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка 1. Гродский 2. Стржельницкий 3. Малишевский 4. Костржицкий 5. Плотницкий 6. Каминский Матвей Васильев 56; жена его Мариянна Карлова 48 сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2 2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12 Сторінка : 154 Макиевка посемейных 1. Карпинский 2. Кржижановский, жительствует при нем: Гловацкая, Соломицкая 3. Дидковский Сторінка : 159 Митница одиноких 1. Волковский? Яков Антонов Сторінка : 160 Митница одиноких 1. Бутковский Сторінка : 161 Митница посемейных 1. Ильницкий 2. Ольховский Сторінка : 165 Фастовец одиноких 1. Скаржинский Василий Ильин 2. Пиотровский Казимир Иванов 3. Лисовецкий? Михил Лукьин Фастовец посемейных 1. Марцинкевич 2. Цедревич 3. Мышенский? 4. Гораин? 5. Балинский 6. Гораин? 7. Соврицкий 8. Кобилинский 9. Липский 10.Гаеновский 11. Красинский 12. Илюшка 13. Свирский 14. Марцинькевич 15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет 16. Кадебский 17. Рублевский 18. Кобылинский 19. Лисовецкий 20. Крупчинский 21. Иваницкий Сторінка : 173 Узин посемейных 1. Зенькевич 2. 3. 4. Кржижановский Крижановская 5. Бржозовский 6. Барвинска 7. Словиковска Сторінка : 177 Узин одиноких 1. Мочульский Узин посемейных 1. Демецкий Сторінка : 181 Фастов посемейных 1. Пясецкий 2. Михайловский 3. Росинский 4. Мацкевич 5. Полеский 6. Калужинский 7. Стентковский 8. Улятовский 9. Полеский 10. Следневич 11. Добровольский 12. Швидовский 13. Нялецкий 14. Жуковский 15.-17. Лясоцкий 18. Седзиловский Сендзиловская Сторінка : 185 19. Денефельд 20. Бернацкий 21. Кульчицкий 22. Троецкий 23. Островский 24. Кондратович 25. Карпинский 26. Шацило 27. Топольский 28. Покорницкий 29. Подвисоцкий 30. Лясоцкий 31. Янушевский 32. Мокржицкий 33. Перегуда 34. Роецкий 35. Бочковский 36. Войцеховский 37. Козакевич 38. Саржинский Сторінка : 189 Фастов Почетные граждане 1. Вонтенбур Фастов одиноких 1. Можаровский 2. Чарнецкий 3. Булгак? Фастов посемейных 1. Рогальский Сторінка : 195 Сынява одиноких 1. Скотницкий? Фадей Андреев Синява одиноких 1. Кузминский Павел Семенов Сторінка : 197 Сынява посемейных 1. Ольшевский 2. Иваньский 3. Павловский 4. Единский 5. Стржалковский 6. Ивинский 7. Годлевский 8. Дембский Сторінка : 203 Бертники посемейных 1. Вишневский 2. Ковба 3. Геркат 4. Василевский? 5. Мрочковский 6. Зиленский 7. Бочковский 8. Киселевский 9. Хржановский 10. Хоинацкий 11. 12. 13. Парчевский 14. Окушко 15. Самборска 16. Мацкевич 17. Перегуда 18. Пожарницкий, Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария15; Александра 13 19. Меляновский Сторінка : 209 Бертники одиноких 1. Гернат? Иван Осипов 2. Орловский Францишек Константинов 3. Гернат? Игнат Иванов Сторінка : 210 Бертники посемейных 1. Зелинский Сторінка : 213 Червона посемейных 1. Пабировский? 2. Созанович 3. Кузминский 4. Савицкий 5. Ольшевский 6. Кристинский? 7. 8. Маньковский 9. Гловацкий 10. Крушинский 11. Кобилинский Сторінка : 217 Ставки посемейных 1. Аркушинский 2. Ровинский 3. 4. Стоцкий 5. Стоцкий 6. Трембицкий 7. Кобилинский 8. Стоцкий Сторінка : 221 Яблуновка Черногородкая одиноких 1. Лавринович 2. Межаровский 3. Борковский Яблуновка Черногородская посемейных 1. Горжковский 2. Мазуркевич 3. Квятковский 4. Монтрезор 5. Милевский 6. Политовский 7. Грембецкий? 8. Сливинский 9. Севрук 10. Стаховский 11. 12. 13. Стаховский 14. Сухарский 15. Шуневич Сторінка : 228 Скригалевка посемейных 1. Чайковский 2. 3. Шпакович 4. Новицкий 5. Кобилинский 6. Буневич Сторінка : 232 Житнегоры одиноких 1. Сошинский Житнегоры посемейных 1. Потомский 2. Филиповский 3. 4. Войцеховский 5. Мошинский 6. Гринджевский 7. 8. Новицкий 9. Некрашевкий Сторінка : 238 Рокитна посемейных 1. Ходецкий 2. Будзиньский 3. Буйновский 4. Залевский Григорий Иванов 5. Рудницкий 6. Юхновский 7. Вацмановский 8. 9. Кульчицкий 10. Витковский 11. Бобриневич 12. Богатко 13. Дзевановский 14. Москалевский 15. Левенский 16. Москалевский 17. Витковский 18. Ходкевич 19. Давидовский 20. Нежинский 21. Рембецкий Сторінка : 243 22. 23. Бартушевич 24. Барановский 25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35; сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12 пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29 дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1 2й Антон Лукиянов холост 28 Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять 26. Павловский, Балинский 27. Суский 28. 29. 31. Балинский 30. Татуревич 32. Рудницкий 33. Паустовский 34. Белевский 35. 36. Арцимович 37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская Сторінка : 246 38. Лаговский 39. Зелинский, Здебский 40. Зелинский 41. Казмирский 42. Рай 43. Вишниовский 44. Зелинский 45. Кульчицкий Сторінка : 250 Рокитна одиноких 1. Гутовский 2. Белинский 3. Доманский 4. Войцеховский 5. Чекерлан Рокитна посемейных 1. Дроздовский, Мостовицкая, Суская, Морозович Сторінка : 254 Пришивальня одиноких 1. Цыбульский 2. Яблуновский Пришивальня посемейных 1. Унрок 2. Венгурский 3. Мацкевич 4. Жураковский 5. Молчановский 6. Краснодомбский 7. Студзинский 8. Янишевский 9. Сукурский Сторінка : 260 Яблуновка Белоцерковская посемейных 1. Новаковский 2. Грабовецкий 3. 5. Тульвинский 4. Барабановский 6. Клевицкий 7. Бобраницкий 8. Бульковский 9. Шайковский Сторінка : 264 Щербаки одиноких 1. Пуцелевич Щербаки посемейных 1. Ляхоцкий 2. Рибчинский 3. Пуцелевич 4. Рудковский 5. Пархомович, Пожарский 6. Цвиловский Сторінка : 270 Черкас посемейных 1. Баржинский Сторінка : 272 Краснолесы одиноких 1. Почтаренко 2. Оранский 3. Подвысоцкий Краснолесы посемейных 1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15 мать Андреева Катерина Гурская 30 2. Станкевич 3. Новаковский 4. Липский 5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова Домбровская 25 6. Навроцкий 7. Кобилинский 8. Полянский 9. Гаевский 10. 11. Новицкий 12. Стециевич 13. Козловский 14. Ярмоловский Сторінка : 278 Мало-Половецкое посемейных 1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1 2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40; сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4 3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9 4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25; сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4 5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29 6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь; сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30; сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2; 2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20; 7. Гилевич Сторінка : 282 Трилесы одиноких 1. Стоша Григорий Иванов 2. Гловацкий Фома Александров Трилесы посемейных 1. Дашкевич 2. Короленко 3. Стронский 4. Гилевич 5. Залевский 6. Бернатович 7. Криницкий 8. Сапинский, Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 9. Бутельский 10. Пожарницкий Сторінка : 288 Пищана посемейных 1. Пенионжко Станислав Михайлов 2. Домарецкий, Тышкевич 3. Пикарский Пищана посемейных 1. Свирский Сторінка : 294 Телешовка одиноких 1. Галицкий 2. Кухарский Телешовка посемейных 1. Добровольский 2. Невмержицкий 3. Доманьский Сторінка : 298 Яцки посемейных 1. Попель Сторінка : 300 Глушки посемейных 1. Синькевич 2. Колапский 3. Миколаевский Сторінка : 302 Тростинка посемейных 1. Бялецкий 2. Вольский Сторінка : 304 Ромашки посемейных 1. Соколовский Сторінка : 306 Пивни посемейных 1. 2. Павловский 3. Можаровский Сторінка : 310 Гребенки одиноких 1. Рожицкий Войцех Фомин 2. Осецкий Прокофий Михайлов Гребенки одиноких 1. Оборский Игнатий Игнатьев Гребенки посемейных 1. Война 2. Цешкевич 3. Плотницкий 4. Избицкий Сторінка : 316 Мазепинцы одиноких 1. Бурковский Василий Федоров 2. Кржижановски Осип Иванов 3. Песляк Осип Степанов Мазепинцы посемейных 1. 3. Красоцкий 2. Милькевич 4. Минаковский 5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50 сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9 6. Лисовецкий Игнатий Иванов 7. Боркуновский 8. Стебельский 9. Пашкевич 10. Масло 11. Кржештофанский 12. 13. 14. Дембковский 15. Нездимовский 16. Милькевич 17. Дембковский 18. Дембицкий, Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях, Вадовская Аполония Михайлова Сторінка : 324 Снетинка Великая одиноких 1. Долинский 2. Горжальский 3. Островский Снетинка Великая посемейных 1. Столыга 2. Боржимский 3. Крушинский 4. Хилькевич 5. Арцимович 6. Модзилевский 7. Поплавский Сторінка : 330 Матюши одиноких 1. Подгаевский Матюши посемейных 1. Бернацкий 2. Медзяновский 3. 4. Кобилинский 5. Тарасевич 6. Бартковский 7. Студзинский Сторінка : 336 Дмитровка одиноких 1. Сосницкий Андрей Ильин Дмитровка посемейных 1. Лозинский 2. Шенявский 3. Тичина 4. Рудницкий, племянник Калусовский 5. Масло 6. Осмоловский 7. Мартишевский 8. Есман 9. Задзерский 10. Кульчицкий 11. Матусевич 12. Зелинский 13. 14. Кобилинский Сторінка : 341 15. Дидковский 16. Тичина 17. Мошковский 18. Кобилинский 19. Тичина 20. Буневич 21. Кульчицкий 22. Яворский Сторінка : 346 Янковка одиноких 1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев; 2. Рачковский Андрей Андреев; 3. Домбржанский Иван Каетанов Янковка посемейных 1. Соломей 2. Ижевский 3. Сташкевич 4. Вечорновский 5. Войцеховский 6. Людвиновский 7. Зиленский 8. Войцеховский 9. Дроздовский 10. Рачевский Сторінка : 352 Устимовка посемейных 1. 2. Козловский 3. Луханский 4. Андржеевский Сторінка : 354 Езерна одиноких 1. Войцеховский 2. Грегурка 3. Балицкий 4. Филькевич 5. 6. Кулицкий Езерна одиноких 1. Рудковский Казимир Иванов Сторінка : 356 Езерна посемейных 1. Жуковский 2. Щирский Яков Осипов 3. 4. Николаевский 5. Гурский 6. Княжницкий 7. Лозицкий 8. Цвиловский 9. Капусценский 10. Бернацкий 11. Шташевский 12. Пашковский 13. Ластовецкий Сторінка : 359 14. Черпицкий 15. Добрановский 16. Тарнавска 17. Гроховский 18. Ендержевский 19. Куликовский 20. Пенкальский 21. Хижевский 22. Репелиовский 23. Коскевич 24.Коськевич 25. Кулеша 26. Магульский 27. Дашковский 28. Чижевский Сторінка : 362 29. Кулеша 30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56 сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17 31. Гринивецкий 32. Михайловский 33. Голембиовский 34. Кржижановский 35. Линчевский 36. Репелевский 37. Вольский Сторінка : 364 38. 39. Тарновский 40. 41. Репинский 42. Шалуха 43. Святецкий 44. 45. Святецкий 46. Волковинский 47. Вечорковский 48. Подольский 49. 50. Гловацкий 49. Пожарницкий Иван Григорьев зять 51. Голембиовский 52. Выговский 53. Волотовский 54. Грохольский 55. Пикульский Сторінка : 367 56. Пашковский 57. Волотовский 58. Паустовский 59. Сплавский 60. Избицки 61. Кучевский 62. Жураковский 63. Сливинский 64. Стаховский 65. Лозовский 66. Николаевский 67.-72. Клецкий 73. Ломачанский Сторінка : 370 74. Буханевич 75. Домарацкий 76. Грушецкий 77. 78. Меляновский 79. Грозицкий 80.-82. Бокун 83. Ильницкий 84. Ендреежевский 85. 86. Рачинский 87. Закревский 88. Смолевский? Сторінка : 376 Кожанка посемейных 1. Чайковский 2. Горай, Папроцкий 3. Павловский 4. Кобилинский Сторінка : 380 Василев местечко одиноких 1. Кржижановский Василев одиноких Уездный список об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Вишниовский 2. Легоцкий Сторінка : 282 Василев посемейных Уездный список об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан 1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35 сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2 2. Легоцкий 3. Недзельский однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов Сторінка : 386 Бирюки одиноких 1. Левандовский Бирюки посемейных 1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30 сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2 2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65 дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11 сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40 сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1 3. Ханецкий Сторінка : 390 Кожаники о посемейных 1. Хмелиовский 2. Ханецкий 3. Балицкий 4. Юхневич Сторінка : 394 Ольшаница одиноких 1. Гостовицкий Ольшаница посемейных 1. Струтинский 2. Уляновский 3. Зарицкий 4. Малиновский 5. Жуковский, Мошинский 6. Барановский Сторінка : 400 Дорогинка посемейных 1. Малешевский 2. Аксан 3. Николаевский Сторінка : 404 Потеевка одиноких 1. Мультан 2. Залузкий 3. Маковский 4. Мацеевский Потеевка посемейных 1. Бржезинский 2. Стенжицкий 3. Городецкий 4. Маковский 5. Гаекевич 6. 8. Бритвич 7. Конофицкий 9. Гараз 10. Ребрент 11. Новоселецкий 12. Ярмолинский 13. Ломинский Сторінка : 409 14. Барановский 15. Винарецкий 16. Смолевский 17. Уляницкий 18. Волотовский 19. Уляницкий 20. Матушевич 21. Бржезицкий 22. Вольский 23. Лемешинский 24. Лемишинский 25. Панькевич 26. Олишевский Сторінка : 412 27. Шавлович 28. Липчевский 29. Ястржембский 30. Пишка 31. Филицкий 32. 33. Вертилецкий 34. Коскевич 35. 36. Компан 37. Вольский 38. Ольшевский 39. Островский 40. Растовецкий Сторінка : 415 41. Растовецкий 42. Минарецкий 43. Паустовский 44. Новосельский 45. Зинькевич 46. Конофацкий 47. Санкевич 48. Суский 49. Мошынский 50. Ножинский 51. Воляницкий 52. Мошинский, пасынок Каплинский 53. Ольшевский Сторінка : 418 54. Меляновский 55. Перловский 56. 57. Вертилецкий 58. Компань 59. Растовецкий 60. Ковальский 61. Пашинский 62. Блендовский 63. Ягодзинский 64. Бельский Сторінка : 421 63. Погорецкий 66. Шишковский 67. 68. 69. Селецкий 70. Осовский 71. Растовецкий 72. Уляницкий 73. Безкошевский 74. Конофацкий, Мультан 75. Шишковский 76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет 77. Сымон 78. 79. 80. Горал 81. Косминский 82. Могорит 83. Ольшевский Сторінка : 426 Прусы посемейных 1. Яблуновский 2. Боровицкий 3. Скальский 4. Павловский 5. Пухальская 6. Мошинский 7. Янишевский 8. Ломинский 9. Гаевский 10. Козловский 11. Турский, Жураковская 12. Иваницкий Прусы одиноких 1. Лозовицкий Юрий Андреев 2. Папроцкий Пилип Лукянов Сторінка : 434 Саварка одиноких 1. Тарковский Людвик Иванов Саварка посемейных 1. Мокрицкий 2. Ломинский 3. 4. Янишевский 5. Балицкий Сторінка : 440 Кощиевка одиноких 1. Михальский Кощиевка посемейных 1. Сафияновский 2. Кульчицкий 3. Летовский Сторінка : 444 Савинцы одиноких 1. Незабитовский Савинцы посемейных 1. Бенескул 2. Глоговский Сторінка : 448 Салиха одиноких 1. Зборовский Салиха посемейных 1.Чайковский 2. Якубович 3. Михаиловский 4. Скржинский 5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова Домбровская 57 сын его Петр 20; дочь Людвика 13 6. Збаровский 7. Романовский 8. Винярский 9. Мотолевич 10. Романовский 11. Гудимович 12. Новосельский 13. Чайковский 14. Рогозинский 15. Булатович Сторінка : 456 Остров посемейных 1. Свиригоцкий Сторінка : 458 Яхны посемейных 1. Зелинский Сторінка : 460 Быкова Гребля посемейных 1. Пиотровский 2. Филиовский Сторінка : 462 Чмировка посемейных 1. Гучкевич Сторінка : 464 Сухолесы посемейных 1. Ивановский 2. Зборовский Сторінка : 466 Волица одиноких 1. 2. 4. Грушецкий 3. Дидковский Волица посемейных 1. Добровольский Волица посемейных 1. Ступницкий 2. Топоровский 3. Каневский 4. Кульчицкий 5. Шыманьский 6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4 брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4 7. Трембицкий 8. Коржениовский Сторінка : 474 Шкаровка одиноких 1. Ракович Шкаровка посемейных 1. Яворский 2. Ракович Сторінка : 478 Беспечна посемейных 1. Кособуцкий 2. Ферез 3. Шулятицкий 4. Розбицкий 5. Лещинский 6. Барецкий 7. Тарновский 8. Буханевич 9. Буханович 10. Евтуховский 11. Ситка 12. Самборский 13. Розбицкий Беспечна одиноких 1. Домбровский Павел Антонов 54 Беспечна одиноких 1. Михалевский Михаил Петров 2. Добровольский Павел Григориев Беспечна посемейных 1. Волотовский, Якубовская Евдокия Григорьева Сторінка : 490 Ольшанка Белоцерковская посемейных 1. Перловский 2. Кручковский 3. Закаблуковский 4. Кофел Сторінка : 492 Олейникова Слобода посемейных 1. Добранский Сторінка : 494 Городище посемейных 1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева Каминьская 20 сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5 2. Ковальский, Бурчаковский 3. Бачинский 4. 5. Павловский 6. Милькевич 7. Павстовский 8. Кобылинский 9. Кощевский 10. Кобылинский 11. 12. Меляновский Сторінка : 500 Блощинцы посемейных 1. Чарнецкий Сторінка : 502 Соколовка посемейных 1. Жуковский 2. Мукановский Соколовка посемейных 1. Калапский Сторінка : 506 Фастовка посемейных 1.-3. Бобровницкий 4. Маковский 5. Викул Сторінка : 510 Пилипча одиноких 1. Некраш Пилипча посемейных 1. Любарский 2. Павловский 3. Кощевский Сторінка : 514 Офирна Бискупа посемейных 1. Езерский 2. Юзефович 3. 4. Ляхоцкий 5. Барицкий Сторінка : 518 Паляниченцы посемейных 1. Стебельский 2. 3. 4. Масляковский Сторінка : 522 Хутор Кудели посемейных 1. Корженский </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] 35f70qtgin9m425hne0av0c224qzayp 0 110156 455917 439758 2022-07-27T16:36:32Z Anarkk 11003 інформацію знайшов тут: https://archive.org/stream/15mush/15mush_djvu.txt wikitext text/x-wiki {{заголовок |назва = Белєтристична біблїотека'''<br/>/ серія 1 /'''&nbsp; |назва_альт = Лїтературно-наукова біблїотека, велика серія |автор = |перевизначити_редактора = [[Автор:Володимир Гнатюк|Володимира Гнатюка]] |місто = Львів |видавець = Українсько-руська видавнича спілка |наступна = [[Лїтературно-наукова біблїотека]] |примітки = Книжки під чч. 73–85 друковані в давній другій серії (Наукова біблїотека) }} {|class="wikitable sortable" !№||Автор||Перекладач||Назва||Рік |- |1||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Дезертир і иньші оповіданя [https://books.google.com/books?id=8H0yAQAAMAAJ Google Books], [https://books.google.com/books?id=fR2C-c34e5kC Google Books]||1899 |- |2||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Поеми|| |- |3||[[Автор:Ольга Кобилянська|Ольга Кобилянська]]|| ||Покора і иньші оповід.|| |- |4||[[Автор:Гі де Мопассан|Ґю де Мопасан]]||[[Автор:Василь Щурат|Василь Щурат]], [[Автор:Мирон Кордуба|Мирон Кордуба]], [[Автор:Дмитро Йосифович|Дмитро Йосифович]]||[[Дика панї і иньші оповіданя]]||1899 |- |5||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Полуйка і ин. борисл. оповіданя|| |- |6||[[Автор:Наталія Кобринська|Наталїя Кобринська]]|| ||Дух часу і иньші оповід.|| |- |7||[[Автор:Кнут Гамсун|Кнут Гамсун]]||||Голод [https://archive.org/details/holodroman00hams Internet Archive], роман||1899 |- |8||[[Автор:Леся Українка|Леся Українка]]|| ||[[Думи і мрії]]. Поезиї||1899 |- |9||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Громадські промисловцї [https://books.google.com/books?id=lV_ywskg2VcC Google Books], [https://books.google.com/books?id=j6spAAAAYAAJ Google Books]||1899 |- |10||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Гамлєт, принц данський|| |- |11||[[Автор:Генрік Понтоппідан|Генрик Понтоппідан]]|| ||[[Із хат]]. Оповіданя||1899 |- |12||[[Автор:Богдан Лепкий|Богдан Лепкий]]|| ||З житя. Оповіданя|| |- |13||[[Автор:Ґергарт Гауптман|Ґергарт Гауптман]]||[[Автор:Антін Крушельницький|Антін Крушельницький]]||{{L2s|Візник Геншель|Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf}}||1899 |- |14||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]|| ||В путах шайтана. Оповід.|| |- |15||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]||{{L2s|Приборкана гоструха|Уіллїям Шекспір. Приборкана гоструха (1900).pdf}}||1900 |- |16||[[Автор:Панас Мирний|Панас Мирний]]|| ||Лихі люди|| |- |17||[[Автор:Володимир Короленко|Володимир Короленко]]|| ||Судний день|| |- |18||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Макбет|| |- |19||[[Автор:Карл Ґуцков|Кароль Ґуцков]]||Лев Лопатинський||Урієль Акоста||1900 |- |20||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Коріолян|| |- |21||[[Автор:Михайло Яцків|Михайло Яцків]]|| ||В царстві Сатани|| |- |22||[[Автор:Панас Мирний|Панас Мирний]]|| ||Морозенко|| |- |23||[[Автор:Лесь Мартович|Лесь Мартович]]|| ||Нечитальник|| |- |24||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]|| ||По людському|| |- |25||В. Оркан|| ||Скапаний сьвіт|| |- |26||[[Автор:Василь Стефаник|Василь Стефаник]]|| ||Дорога|| |- |27||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Юлїй Цезар|| |- |28||[[Автор:Лев Толстой|Лев Толстой]]||[[Автор:Василь Сімович|Василь Сімович]]||Відродженє (3 томи)||1901 |- |29||[[Автор:Карел Гавлічек-Боровський|К. Гавлїчек Боровский]]|| ||Вибір поезий|| |- |30||[[Автор:Федір Заревич|Федір Заревич]]|| ||Хлопська дитина|| |- |31||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Коваль Бассім|| |- |32||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Антонїй і Клеопатра|| |- |33|| ||[[Автор:Євген Тимченко|Е. Тимченко]]||Калевала (переклад) || |- |34||Олександр Катренко|| ||Пан Природа і иньші нариси||1901 |- |35||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Багато галасу з нечевля|| |- |36||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Сїм казок|| |- |37||[[Автор:Сидір Воробкевич|Сидір Воробкевич]]|| ||Над Прутом|| |- |38||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]||[[Ромео та Джульєта]]||1901 |- |39||[[Автор:Костянтин Сроковський|Костянтин Сроковський]]|| ||Оповіданя|| |- |40||[[Автор:Агатангел Кримський|Агатангел Кримський]]|| ||{{L2s|Пальмове гилля|Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf}}||1901 |- |41||[[Автор:Олександр Кониський|Олександр Кониський]]|| ||Молодий вік Макс. Одинця||1902 |- |42||[[Автор:Гі де Мопассан|Ґю де Мопасан]]||[[Автор:Марія Грушевська|Марія Грушевська]]||[[Горля і иньші оповіданя]]||1902 |- |43||[[Автор:Василь Кравченко|Василь Кравченко]]||—||{{L2s|Буденне житє|Василь Кравченко. Буденне житє (1902).pdf}}||1902 |- |44||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]|| ||Король Лїр|| |- |45||[[Автор:Денис Лукіянович|Денис Лукіянович]]|| ||За Кадильну||1902 |- |46||[[Автор:Генріх Гейне|Г. Гайне]]|| ||Подорож на Гарц|| |- |47||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Захар Беркут|| |- |48||[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]||{{L2s|Міра за міру|Уіллїям Шекспір. Міра за міру. Переклад П. А. Кулїша (1902).pdf}}||1902 |- |49||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]|| ||Поєдинок і иньші оповіданя|| |- |50||[[Автор:Олекса Стороженко|Олекса Стороженко]]|| ||{{L2s|Марко Проклятий (1903)|Стороженко Олекса. Марко Проклятий. 1903.pdf|Марко Проклятий}}, поема||1903 |- |51||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Риболови [https://books.google.com/books?id=_MvSGMcraCQC Google Books], [https://books.google.com/books?id=RJ0yAQAAMAAJ Google Books]||1903 |- |52||[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]||—||Народнї оповіданя. Том I|| |- |53||[[Автор:Панас Мирний|Панас Мирний]]|| ||Серед степів. Оповіданя|| |- |54||[[Автор:Євгенія Ярошинська|Е. Ярошинська]]|| ||Перекиньчики|| |- |55||[[Автор:Володимир Винниченко|Володимир Винниченко]] і В. Деде||—||Повісти й оповіданя [https://archive.org/details/povistyopovidann00vynnuoft Internet Archive]||1903 |- |56||[[Автор:Лесь Мартович|Лесь Мартович]]||—||Хитрий Панько і инші оповіданя||1903 |- |57||[[Автор:Вікентій Вересаєв|Вікентій Вересаєв]]||[[Автор:Марія Виноградова|Маруся Полтавка]]||{{L2s|Записки лїкаря|Вересаєв В. Записки лїкаря. 1903.pdf}}||1903 |- |58||[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]||—||Народнї оповіданя. Том II [http://chtyvo.org.ua/authors/Vovchok/Narodni_opovidania_Tom_2_vyd_1903/ Chtyvo]||1903 |- |59||[[Автор:Максим Горький|М. Ґорький]]|| ||Мальва і иньші оповіданя|| |- |60||[[Автор:Микола Дерлиця|Микола Дерлиця]]|| ||{{L2s|Композитор і иньші оповіданя|Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf}}||1904 |- |61||Юлїй Заєр||[[Автор:Михайло Мочульський|Михайло Мочульський]]||Лєґенди [https://archive.org/details/liegendy00zeye Internet Archive]||1904 |- |62||[[Автор:Антон Чехов|Антон Чехов]]|| ||Змора і иньші оповіданя|| |- |63||[[Автор:Наталія Кобринська|Наталїя Кобринська]]||—||Ядзя і Катруся та иньші оповіданя [https://archive.org/details/Kobrynska_Yadzia_i_Katrusia Internet Archive]||1904 |- |64||[[Автор:Денис Лукіянович|Денис Лукіянович]]|| ||Від кривди [http://chtyvo.org.ua/authors/Lukiianovych_Denys/Vid_kryvdy/ Chtyvo]||1904 |- |65||[[Автор:Андрій Чайковський|Андрій Чайковський]]|| ||Оповіданя|| |- |66||[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]||[[Автор:Василь Доманицький|Василь Доманицький]]||Народнї оповіданя. Том III [https://archive.org/details/libgen_00699967/ Archive.org]||1904 |- |67–68||[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Іван Левицький]]||—||Хмари [https://archive.org/details/khmarypovist00nech/ Internet Archive]||1903 |- |69–70||[[Автор:Еміль Золя|Еміль Золя]]||Олександер Пашкевич|||{{L2s|Жерміналь|Золя Еміль. Жерміналь. 1904.pdf}}||1904 |- |71||[[Автор:Осип Маковей|Осип Маковей]]||—||{{L2s|Оповіданя (Маковей)|Осип Маковей. Оповіданя. 1904.pdf|Оповіданя}}||1904 |- |72||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||На лонї природи [https://chtyvo.org.ua/authors/Franko/Na_loni_pryrody_i_inshi_opovidannia Chtyvo]|| |- |73(1)||[[Автор:Карл Каутський|Кароль Кавцкі]]|| ||Народність і її початки||1899 |- |74(2)||[[Автор:Фрідріх Енгельс|Фрідріх Енгельс]]||Будовий||Людвік Фаєрбах||1900 |- |75(3)||[[Автор:Фрідріх Енгельс|Фрідріх Енгельс]]|| ||{{L2s|Початок родини, приватної власности і держави|Енґельс Фрідріх. Початок родини. Приватної власности і держави. 1900.pdf}}||1900 |- |76(4)||[[Автор:Шарль Сеньобос|Ш. Сеньобо́]]||[[Автор:Степан Томашівський|С. Томашівський]]||{{L2s|Австрия в XIX ст.|Ш. Сеньобо́. Австрия в XIX ст. З французького переклав і пояснив С. Томашівський (1901).pdf}}||1901 |- |77(5)||[[Автор:В'ячеслав Будзиновський|В'ячеслав Будзиновський]]||||Хлопська посілість|| |- |78(6)||І. Фламаріон||||Про небо|| |- |79(7)||[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]||||{{L2s|Михайло П. Драгоманов. Переписка|Михайло П. Драгоманов. Переписка. Зібрав і зладив М. Павлик T. I. (1901).pdf}} Т. I||1901 |- |80(8)||[[Автор:Сергій Кравчинський|С. Степняк]]||Евген Косевич||{{L2s|Підземна Росия|Кравчинський С. М. Підземна Росия. 1901.pdf}}||1901 |- |81(9)||Адріян|| ||Аґрарний процес у Добростанах|| |- |82(10)||[[Автор:Іпполіт Тен|Г. Тен]]||[[Автор:Олександр Барвінський|Олександер Барвінський]]||{{l2s|Фільософія штуки|Іпполіт Тен. Фільософія штуки. 1902.pdf}}||1902 |- |83(11)||Дж. Інґрем|| ||{{L2s|Історія полїт. економії|Дж. К. Інґрем. Істория полїтичної економії. 1903.pdf}}||1903 |- |84(12)||Еміль Феррієр|| ||Дарвінїзм||1904 |- |85(13)||[[Автор:Джозеф Конрад|Й. Конрад]]|| ||Національна економія|| |- |86||[[Автор:Василь Стефаник|Василь Стефаник]]|| ||Моє слово, оповіданя|| |- |87||Жорж Масперо||Онуфрій Пашук||Старинна історія східнїх народів. Том I||1905 |- |88||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]||—||У грішний сьвіт|| |- |89||[[Автор:Микола Кареєв|Микола Кареєв]]|| ||{{L2s|Фільософія культурної й соціяльної історії нових часів|Микола Кареєв. Фільософія культурної й соціяльної історії нових часів (1300-1800). 1905.pdf}}||1905 |- |90||[[Автор:Ольга Кобилянська|Ольга Кобилянська]]||—||[[До сьвіта]]||1905 |- |91||[[Автор:Орест Авдикович|Орест Авдикович]]||—||[[Моя популярність та иньші оповіданя]]||1905 |- |92||Ебергард Фрас||[[Автор:Іван Кревецький|Іван Кревецький]]||{{L2s|Нарис ґеольоґії|Ебергард Фрас. Нарис ґеольоґії. 1905.pdf}}||1905 |- |93||[[Автор:Богдан Лепкий|Богдан Лепкий]]||—||Кара та иньші оповіданя||1905 |- |94–95||[[Автор:Микола Стороженко|Микола Стороженко]]||[[Автор:Симон Петлюра|Симон Петлюра]], [[Автор:Наталя Романович|Наталя Романович]]||{{L2s|Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку|Микола Стороженко. Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку (1905).pdf}}||1905 |- |96||[[Автор:Джордж Гордон Байрон|Ґордон Байрон]]||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Панько Кулїш]]||{{L2s|Чайльд-Гарольдова мандрівка|Ґордон Байрон. Чайльд-Гарольдова мандрівка. Переклав Панько Кулїш (1905).pdf}}||1905 |- |97||[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]||—||{{L2s|Шевченко, українофіли й соціялїзм|Драгоманів М. Шевченко, українофіли й соціялізм (1906).djvu}}||1906 |- |98||[[Автор:Марк Твен|Марк Твайн]]|| ||Том Соєр|| |- |99–100||Е. Шірер|| ||Полїтична історія Палестини|| |- |101||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Місія. Чума. Казки і сатири|| |- |102||З. Ґінтер||М. Ч.||{{L2s|Часи ґеоґрафічних відкрить|Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf}}||1906 |- |103||Лев Толстой|| ||Козаки|| |- |104–105||[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]||—||{{L2s|Листи до Ів. Франка і инших. 1881–1886|Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf}}||1906 |- |106||[[Автор:Володимир Самійленко|Володимир Самійленко]]|| ||{{L2s|Українї|Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf}}. Збірник поезій 1885–1906 рр.||1906 |- |107||Др. Авґуст Форель||Др. Евген Бурачинський||Гіґієна нервового і духового житя||1906 |- |108||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||[[Манїпулянтка й иньші оповідання]]||1906 |- |109||Р. Єрінґ|| ||Боротьба за право|| |- |110||А. Володиславич|| ||Орли, комедія|| |- |111||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||[[Boa Constrictor (1907)|Boa Constrictor]]||1907 |- |112||[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]||—||{{L2s|Листи до Ів. Франка і инших. 1887–1895|Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf}}||1908 |- |113||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Лис Микита, поема (вид. 4)||1909 |- |114||Ґраф де Ке де Сент Емур|| ||Анна Русинка, кор. Франції|| |- |115||[[Автор:Генріх Гейне|Г. Гайне]]|| ||Фльорентійські ночи|| |- |116||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Нарис історії укр. літератури|| |- |117||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Похресник і інші оповіданя [https://chtyvo.org.ua/authors/Kovaliv_Stepan/Pokhresnyk_i_inshi_opovidania/ Chtyvo], [https://books.google.com/books?id=_YUyAQAAMAAJ Google Books]||1909 |- |118||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Молода Україна, студія|| |- |119||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Учитель, драма|| |- |120||[[Автор:Денис Лукіянович|Л. Журбенко]]|| ||Філїстер : події з родинного життя||1909 |- |121||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Чародїйна скрипка : оповіданя для молодїжи. Том перший. [https://chtyvo.org.ua/authors/Kovaliv_Stepan/Charodiina_skrypka_Tom_1/ Chtyvo]||1910 |- |122||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Писанка : оповіданя для молодїжи. Том другий. [https://chtyvo.org.ua/authors/Kovaliv_Stepan/Pysanka/ Chtyvo]||1910 |- |123||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||В остатнїй лавцї : оповіданя для молодїжи. Том третїй. [https://chtyvo.org.ua/authors/Kovaliv_Stepan/V_ostannii_lavtsi/ Chtyvo]||1911 |- |124||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Давнє й нове, поезії|| |- |125||[[Автор:Агатангел Кримський|Агатангел Кримський]]|| ||{{L2s|Андрій Лаговський (1905)|Агатангел Кримський. Андрій Лаговський. Повість. 1905.pdf|Андрій Лаговський}}, повість <!-- перевірити інші видання-->||1905 |- |126||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Украдене щастє, драма|| |- |127||[[Автор:Михайло Яцків|Михайло Яцків]]||||Огнї горять, повість|| |- |128||К. Біхер||||Початки народ. господарства|| |- |129||[[Автор:Остап Нижанківський|Остап Нижанківський]]|| ||Укр. співаник|| |- |130||[[Автор:Стефан Ковалів|Стефан Ковалїв]]|| ||Щаслива бабуня : оповіданя для молодїжи. Том четвертий. [https://books.google.com/books?id=BB01AQAAMAAJ Google Books]||1911 |- |131||А. Сінклєр|| ||Герой капітала, повість|| |- |132||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||—||Батьківщина, оповіданя|| |- |133||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]|| ||Дебют, оповіданя|| |- |134||Т. Сулима|| ||Народні оповіданя|| |- |135||Гр. Коваленко|| ||Жарти життя, оповідання|| |- |136||[[Автор:Володимир Гнатюк|Володимир Гнатюк]]|| ||Народні казки, ілюстровані|| |- |137||[[Автор:Альфонс Доде|Альфонс Доде]]|| ||Оповіданя|| |- |138||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]|| ||Тїни забутих предків, опов.|| |- |139||[[Автор:Ольга Кобилянська|Ольга Кобилянська]]|| ||Через кладку, повість|| |- |140||[[Автор:Михайло Яцків|Михайло Яцків]]|| ||Блискавиці, повість|| |- |141||[[Автор:Микола Чернявський|Микола Чернявський]]|| ||{{L2s|Богови невідомому (збірка)|Богови невідомому. 1913.pdf|Богови невідомому}}, оповідання||1913 |- |142||В. Віндельбанд|| ||Історія нової фільософії|| |- |143||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]|| ||Пригоди дон Кіхота, поема, ілюстр.|| |- |144||[[Автор:Микола Залізняк|Микола Залізняк]]|| ||Велика французька революція, т. I|| |- |145||[[Автор:Володимир Гнатюк|Володимир Гнатюк]]|| ||Народнї новелї, ілюстровані|| |- |146||[[Автор:Лесь Мартович|Лесь Мартович]]|| ||Забобон, повість|| |- |147||[[Автор:Андрій Чайковський|Андрій Чайковський]]|| ||Олюнька, повість|| |- |148||[[Автор:Володимир Гнатюк|Володимир Гнатюк]]|| ||Народнї байки, ілюстровані|| |- |149||Ґ. Ґаєрштам|| ||Мрії Каріни Брандт, повість|| |- |150||Михайло Новаковський||—||На зорі [https://archive.org/details/nazoriistorychna00nova Internet Archive]||1920 |- |151||[[Автор:Роберт Віппер|Роберт Віппер]]||[[Автор:Володимир Дорошенко|Вол. Дорошенко]]||Джерела нашої культури [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9601 NLU]||1921 |- |} [[Категорія:Книжкові серії]] 4cmocyh30i1t0ccd67k0reo66u5vraq 0 123384 455983 233132 2022-07-27T20:28:10Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР/1966/48]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 10 грудня 1966 «Про присвоєння тов. Мельниковій А. А. почесного звання заслуженого зоотехніка Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Української РСР | секція = Про присвоєння тов. Мельниковій А. А. почесного звання заслуженого зоотехніка Української РСР | попередня = [[Указ Президії Верховної Ради УРСР від 8.12.1966 «Про уточнення найменувань деяких районів Української РСР»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 «Про уточнення найменувань деяких районів Української РСР»]] | наступна = [[Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10.12.1966 «Про присвоєння почесного звання заслуженого меліоратора Української РСР»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10 грудня 1966 «Про присвоєння почесного звання заслуженого меліоратора Української РСР»]] | рік = 1966 | примітки = Відомості Верховної Ради УРСР, 1966, № 48, с. 522 }} [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|100px|безрамки|центр]] <pages index="Відомості_Верховної_Ради_1966.djvu" include=522 onlysection="297" /> {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР 1966 року|Ⅻ-10]] [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння почесного звання Заслуженого зоотехніка УРСР|66-Ⅻ-10]] [[Категорія:Роздольненський район]] 4ge72djp0qagm2a8h4wpmbngek7axsq 828 130411 456081 455319 2022-07-27T23:38:58Z LehBot 11101 Scribunto text/plain -- [ '' ] = { [0]=0,0,0,0,0,t=1 }, return { date=1606838712, [ 'Короткий словник синонімів української мови. 1975.pdf' ] = { [0]=4,0,0,15,13,t=226 }, [ 'Терлецька З. Українські страви (давні приписи з Галицької України).pdf' ] = { [0]=1,0,0,169,4,t=213 }, [ 'Українсько-польський словник. 1920.pdf' ] = { [0]=8,0,0,28,6,t=198 }, [ 'Українське мовознавство. №1. 1973.pdf' ] = { [0]=0,1,5,18,28,t=129 }, [ 'Українське мовознавство. №2. 1974.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,0,t=97 }, [ 'Українське мовознавство. №3. 1975.pdf' ] = { [0]=0,0,0,10,0,t=136 }, [ 'Українське мовознавство. №11. 1983.pdf' ] = { [0]=0,0,0,11,4,t=161 }, [ 'Українське мовознавство. №12. 1984.pdf' ] = { [0]=0,0,0,12,3,t=130 }, [ 'Українське мовознавство. №13. 1985.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=130 }, [ 'Українське мовознавство. №27-28. 2003.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=233 }, [ 'Українське мовознавство. №31. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,4,0,t=90 }, [ 'Українське мовознавство. №32-33. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,1,t=191 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu' ] = { [0]=21,553,0,1,11,t=586 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu' ] = { [0]=46,312,1,119,45,t=523 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu' ] = { [0]=9,323,0,0,93,t=425 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=7,22,0,406,19,t=454 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=15,500,0,0,17,t=532 }, [ 'Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf' ] = { [0]=0,0,0,169,3,t=172 }, [ 'Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf' ] = { [0]=8,0,0,168,6,t=251 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf' ] = { [0]=0,0,0,175,9,t=184 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf' ] = { [0]=0,0,0,198,54,t=252 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf' ] = { [0]=0,0,0,256,59,t=315 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf' ] = { [0]=0,0,0,315,42,t=357 }, [ '20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu' ] = { [0]=5,0,1,0,228,t=234 }, [ 'Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu' ] = { [0]=10,0,0,208,32,t=250 }, [ 'Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu' ] = { [0]=11,0,0,141,12,t=164 }, [ 'Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu' ] = { [0]=13,0,0,124,11,t=148 }, [ 'Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu' ] = { [0]=12,0,0,207,15,t=234 }, [ 'Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu' ] = { [0]=2,0,0,63,92,t=157 }, [ 'Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu' ] = { [0]=3,0,1,461,18,t=483 }, [ 'Мартович Лесь. Не-читальник. Оповідання (Едмонтон).djvu' ] = { [0]=2,0,0,74,2,t=78 }, [ 'Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf' ] = { [0]=1,0,1,71,5,t=78 }, [ 'Колцуняк Марія. На стрічу сонцю золотому (Скрентон, 1918).djvu' ] = { [0]=0,0,0,132,4,t=136 }, [ 'PL Układ o repatriacji zawarty między Polską z jednej strony a Rosją i Ukrainą z drugiej strony.djvu' ] = { [0]=5,0,0,8,7,t=52 }, [ 'Подорож довкола землї в 80 днях.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,238,t=239 }, [ 'Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf' ] = { [0]=17,0,2,13,19,t=354 }, [ 'Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf' ] = { [0]=1,0,0,337,68,t=406 }, [ 'Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf' ] = { [0]=12,0,0,0,22,t=152 }, [ 'Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,27,3,t=30 }, [ 'Глитай абож Павук.pdf' ] = { [0]=2,0,0,25,0,t=75 }, [ 'Виріб вин. 1927.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,5,t=14 }, [ 'Едвард Жарський. Плавання.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,13,t=22 }, [ 'Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленє з додатком коляд чисто народних (Торонто, 1919).pdf' ] = { [0]=0,0,0,59,3,t=62 }, [ 'Пачовський М. Ілюстроване українське письменство в житєписях (Вінніпеґ, 1917).pdf' ] = { [0]=0,0,0,5,5,t=144 }, [ 'Нова книга. №9-10. Майк Йогансен. Огляд підручників української мови. 1925.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,0,t=1 }, [ 'Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf' ] = { [0]=5,0,1,39,95,t=140 }, [ 'Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu' ] = { [0]=1,0,4,199,0,t=204 }, [ 'Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu' ] = { [0]=1,0,0,84,5,t=90 }, [ 'Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu' ] = { [0]=8,0,0,91,3,t=102 }, [ 'Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu' ] = { [0]=7,0,0,132,1,t=140 }, [ 'Бомарше П\'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu' ] = { [0]=3,0,0,177,5,t=185 }, [ 'Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu' ] = { [0]=9,0,0,112,1,t=122 }, [ 'Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu' ] = { [0]=9,0,0,101,0,t=110 }, [ 'Гребинка Е. Иванъ Золотаренко (Черкаси, 1899).djvu' ] = { [0]=1,0,0,31,0,t=32 }, [ 'Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf' ] = { [0]=0,0,0,394,3,t=397 }, [ 'Валер\'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf' ] = { [0]=5,0,0,56,18,t=260 }, } -- aey37d5v40yar6sbr16ak2zfidvtfam 0 132626 455993 378897 2022-07-27T20:36:30Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР СРСР/1954/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1954 «Про ліквідацію Ізмаїльської області Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Союзу РСР | секція = Про ліквідацію Ізмаїльської області Української РСР | попередня = [[Указ Президії ВР СРСР від 8.02.1954 «Про нагородження орденами й медалями передовиків сільського господарства Сталінської області УРСР»|Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 лютого 1954 «Про нагородження орденами й медалями передовиків сільського господарства Сталінської області Української РСР»]] | наступна = [[Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19.02.1954 «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР»|Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР»]] | рік = 1954 | місто = Москва | категорії = | примітки = Відомості Верховної Ради СРСР (українське видання), 1954, № 4, с. 147 }} [[Файл:Coat of arms of the Soviet Union (1956–1991).svg|100px|безрамки|центр]] {{c|{{xx-larger|''{{sp|'''УКАЗ'''}}''}}}} {{c|{{x-larger|'''''Президії Верховної Ради СРСР'''''}}}} {{c|{{uc|'''63. Про ліквідацію Ізмаїльської області Української РСР'''}}}} Затвердити подання Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки про ліквідацію [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] і передачі її території до складу [[Одеська область|Одеської області]]. {{smaller block|{{rh|'''Голова Президії Верховної Ради СРСР'''||'''[[w:Ворошилов Климент Єфремович|К. ВОРОШИЛОВ]].'''}} {{rh|'''Секретар Президії Верховної Ради СРСР'''||'''[[w:Пегов Микола Михайлович|М. ПЄГОВ]].'''}} Москва, Кремль. 15 лютого 1954 р.}} {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради СРСР 1954 року|2-15]] [[Категорія:Нормативні акти про адміністративно-територіальний устрій УРСР 1954 року|2-15]] [[Категорія:Ізмаїльська область]] [[Категорія:Одеська область]] c0nxdl519uw7g3xzupqljk6ub4k552q 250 176471 455992 344316 2022-07-27T20:36:20Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude><section begin="104"/>ські, здатнїйших козаків зачислено туди драґунами, а всїх иньших переведено в селянський стан; офіцерів визначено великоросийських. Се викликало одначе таке невдоволеннє, що цариця Єлисавета 1743 р. скасувала сю реформу і відновила козацький устрій — одначе в справах не-воєнних віддала сї полки під власть білгородського ґубернатора. Такий порядок протримав ся ще двадцять лїт, до 1763–4 рр., коли слобідські полки покасовано і заведено на їх місце гусарські вже на завсїди. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 421.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|329. Слобідщина въ XVIII в.<br/>}}{{x-smaller|Подвійним кільцем означені полкові міста; кільцем з кропкою сотенні, пунктіром старі татарські шляхи; лїнїя Ахтирка–Білгород–Острогожськ се стара Білгородська лїнїя укріплень; Орель–Донець се нова т. зв. українська лїнїя, будована в XVIII в.}}}} Суспільні відносини теж складали ся тут подібно як у Гетьманщинї, але також ще скорше підводили ся під московські. На старих заїмках і військових землях виростали маєтности старшинські, заселяли ся підданими; старшина переходила в положеннє московських поміщиків, некозацька селянська людність — в становище кріпаків. Величезні надання від московського правительства тим старшинам, які вміли особливо зарекомендувати свою вірність і покору, помагали тому. Сумський полковник Кондратіїв напр. за свою вірність дістав такі величезні надання, що в 1780 р. його сїмя володїла 120 тисячами десятин. Коли в 1767 р. обмірковував ся проєкт нових законів для Росії, декотрі слобідські депутати підіймали мову про відібраннє забраних старшиною земель і закріпощених людей та поверненнє їх в свобідне селянство; але се не мало ніякого успіху: поміщицькі й кріпацькі порядки московські встигли вже занадто сильно закорінити ся.<section end="104"/> <section begin="105"/>'''105. Культурне житє Східньої України — письменство і школа.''' З суспільного становища, як бачимо, Гетьманщина з Слобідщиною<section end="105"/><noinclude></noinclude> tt3ozvftklol06ldkar1gj4sn0nk42l 250 176472 455990 346065 2022-07-27T20:34:48Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>з їх устроєм все більше тратила свою вартість. Народнє і козацьке самопорядкуваннє почасти було знищене московським правительством, а що в нїм не було знищене — набрало характеру самопорядкування старшинського, панського. Міщанське самопорядкуваннє придавлено, духовенство — теж. Селянську сїрому поневолено. Козацтво лишило ся без усякої участи в управі, та крім того козаків всякими способами позбавлювано козацького звання, переводжувано в поспільство без всякого права: уряди українські наповнили ся безконечними процесами про безправно відібрані козацькі права (так звані „искавшіе козачества“) і неможливість добити ся права законною дорогою нераз доводила до крівавих бунтів против гнобителів-панів. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 422.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|330. Покровська церква в Харкові (XVII віку).}}}} Так само тратила свою цїнність Східня Україна і з погляду національної культури. При тім переважно церковнім характері, який мало українське культурне житє XVII віку і першої половини, або принаймні четвертини XVIII, — величезне значіннє і вплив мало підданнє української церкви під власть московського патріарха. Перед тим вона числила ся під властю царгородського патріарха, а в дїйсности була вповнї автономна і незалежна, жила своїм самостійним житєм, під безпосереднїми впливами громадянства, що громадським вибором обсаджувало всї важнїйші церковні посади. Коли ж завдяки Самойловичови московському правительству удало ся добити ся, що митрополит київський піддав ся „під благословеннє“ московського патріарха (1685 р.) і константинопольський патріарх, під натиском турецького правительства дав на се своє призволеннє (1687), — тодї українському духовенству дуже скоро прийшло ся почути над собою московську зверхність, а з тим і видання і школи українські взято під московську цензуру, дуже підозріливу і неприязну. Вже перед тим в московських кругах скоса дивили ся і на українських духовних і на їх школи та письменство. Київську академію московські власти в 1660-х роках хотїли зовсїм закрити, користуючи ся<noinclude></noinclude> 3a7sm33qc3xjk380rc9fqbmcjkpadxo 250 176474 455989 344318 2022-07-27T20:33:20Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>не журили ся зовсїм про мову народню, її чистоту і правильність. Українські письменники XVII–XVIII вв. пишають ся церковно-словянщиною, а до народньої мови звертають ся в ужитку буденнім, в листуванню, в записках, в віршах і жартах. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 424.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|331. Полтавський собор.}}}} Теж саме бачимо і що до самого змісту, що до тем писань. Школа українська зложила ся під впливами релїґійної боротьби і всю увагу свою звертала на школеннє богословське і полємічне; все иньше служило другорядним додатком — історія, лїтература, і ще меньше науки природні і математичні. Книжність майже виключно була церковна. З рукописного матеріалу бачимо, що люде дуже інтересували ся історією, списували старі лїтописи (маємо цілий ряд українських відписів з старого збірника лїтописей київських і галицько-волинських), складали хронїки близшого до них часу й історичні збірки. Але з сього нічого не було надруковано, окрім одного однїсїнького „Синопсиса“ — коротенької історії Руси, зложеної в Печерській Лаврі, дуже мертво і неповно (історія козаччини, боротьба з Польщею і вся новійша історія України проминені в ній майже цїлком). За браком иньшої книжки, а може й завдяки такій своїй „серіозности“ ся книжка була видана кілька разів (перше вид. 1674 р.), тим часом иньші, далеко цїннїйші і цїкавійші річи зістали ся в рукописях. Історичне письменство було взагалі досить богате, до наших часів заховали ся такі прецїкаві річи як Львівська лїтопись про події першої половини XVII в., лїтопись Са-<noinclude></noinclude> q4omxlm8akajmvw93yos0zn4om4ol6y 250 176475 455988 344319 2022-07-27T20:32:08Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>мовидця про війну Хмельницького і пізнїйшу історію козаччини до кінця XVII в., богато лїтописей та хронїк (напр. Супрасльська, Густинська, хронїка Сафоновича, Боболинського й ин.), богато козацьких хронїк, як от Грабянки, Лизогуба, Лукомського й ин., прецїкава, хоч часто невірна повість Величка. Твори сї часто дуже живо відбивають у собі те, чим жило, цїкавилось і хвилювало ся тодїшнє українське громадянство, — але нїчого з того не вважали потрібним надрукувати ті духовні книжники, в руках яких лежали видавничі засоби. Не пройшло в друковані видання нїчого і з чудових історичних українських пісень, що складають ся протягом XVII віку, виробляючи поволї особливу форму — так званих дум, що обєднали в собі прикмети книжньої мови і стилю з народнью поетичною основою. Навіть чисто книжні вірші на теми історичні або побутові не попадали звичайно до друку — хіба якісь похвальні вірші ріжним добродїям, найменьше інтересні, писані задля ріжних грошевих цїлей. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 425.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|332. Стара митрополича брама в Київі.}}}} Друкували ся книги як не церковні — богослужебні, то релїґійного змісту; але релїґійна боротьба в другій половинї XVII в. ослабла, чисто-церковні інтереси у ширшого громадянства тратили своє давнїйше центральне значіннє, а з тим і та релїґійна книжність все меньше інтересувала і захоплювала читача. Хотїло ся людям чогось живійшого, свіжійшого, близького до біжучого житя та його інтересів, а сього книга не давала. На перешкодї ставала, з одного боку, та обставина, що всї тодїшнї українські друкарнї були в церковних руках, а з другого — ще більше те, що московська власть, як ми бачили, своїми заборонами просто таки загородила українській лїтературі всяку дорогу до тем живійших і сучасних. Правда, придавлені підозріливістю і суворістю московських властей люде навіть бояли ся порушувати теми звязані з сучасним житєм і його полїтикою. Але все таки з рукописної спадщини тих часів, з першої половини XVIII в., маємо й інтересні історичні писання, і побу-<noinclude></noinclude> o4woqs3wmub11wqtcxpw6kwbkfa3b61 250 176477 455985 344320 2022-07-27T20:30:40Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>і на взірець її засновувано вищі школи по иньших місцях і в Московщинї (почавши від московської славяно-греко-латинської академії, заснованої і веденої київськими вихованцями) і на Українї, де на київський взір заснували ся колєґії й семінарії в Чернигові, Переяславі, Харкові, Полтаві. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 427.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|333. Брацька церква в Київі (відбудована Мазепою) — з ґравюри пол. XIX в.}}}} Тридцяті й сорокові роки XVIII в. власне були часами останнього розцвіту київської академії. Тодїшнїй митрополит [[w:Рафаїл (Заборовський)|Рафаїл Заборовський]] (1731–1747) був великим прихильником академії. Він дуже богато нею займав ся і зробив для її добробуту і всякої вигоди (побудував нові будинки, бурси, церкви), так що її звали на честь його „академією могилянсько-заборовською“. Між тодїшнїми професорами її бачимо таких визначних своїми талантами і дїяльністю людей як [[w:Довгалевський Митрофан|Митрофан Довгалевський]], [[w:Григорій (Кониський)|Юрий Кониський]], [[w:Мануїл Козачинський|Михайло Козачинський]], а між вихованцями тих років цїлий ряд пізнїйших дїячів, між ними [[Автор:Григорій Сковорода|Григория Сковороду]] і росийського [[w:Ломоносов Михайло Васильович|Ломоносова]]. Учеників бувало дуже богато, більше тисячі (1742 року 1243 душ, 1751 р. 1193 душі, 1765 року 1059 душ). Але за сим останнїм розцвітом наступав уже упадок. Служачи вищою школою для світського громадянства, академія мала характер богословський в своїй науцї; при тім її наука опирала ся на давнїх схолястичних методах, для того часу перестарілих і не цїкавих і не йшла за поступами сучасної европейської науки. Реального знання вона не давала; літературне приготованнє, оперте на перестарілих взірцях, теж все меньше було придатне для тодїшнього часу. Отже коли появляють ся в Росії, в Петербурзї і Москві перші світські школи, київська академія й на взір її засновані провінціальні колєґії не витримують конкуренції з ними. Заможнїйше громадянство українське, старшинські родини починають посилати своїх дїтей в школи столичні, або в унїверситети заграничні, нїмецькі. А київська академія з иньшими колєґіями ставала все більше спеціально-духовною школою, де<noinclude></noinclude> 8bkqfyz7m598qq2jvjczo9sl7btnsyc 250 184648 455984 368639 2022-07-27T20:29:11Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude><section begin="105"/>хлопцї вчили ся на попів, а ширшого культурного значіння вона вже не мала. Українське громадянство, дуже піклуючи ся про освіту своєї молодїжи, задумувало ся над заснованнєм унїверситетів. Між ріжними бажанями, поданими новій царицї Катеринї II було поставлено також і се, щоб замість київської академії заложено унїверситет з богословським факультетом, другий унїверситет, без богословського факультету відчинено в Батуринї, а по иньших містах ґімназії. Але росийське {{errata|привительство|правительство}} не сприяло сьому, і тільки з заснованнєм харківського унїверситету, коштом місцевого дворянства, на початку XIX віку Україна дістала першу світську вищу школу. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 428.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|334. Академія і студенти на ґравюрі зробленій на честь ректора Колачинського, на поч. XVIII в.}}}}<section end="105"/> <section begin="106"/>'''106. Національне житє східньої України.''' Полїтичні й культурні обставини, котрі ми отсе розглянули, приводили українське житє до все гіршого упадку, і се було тим більш болюче, що східня Україна, а особливо Гетьманщина з поміж українських земель поставлена була ще в найкращі обставини — мала змогу якогось розвою і самопорядкування. Одначе й тут під суворим і підозріливим оком нового начальства завмерало всяке взагалї суспільне житє, западали ся дороги до якої небудь громадської дїяльности і люде замикали ся все більше в тїсний круг своїх особистих, домашнїх і родинних інтересів, затрачуючи самий нахил, самий інстинкт до громади і громадського житя. На розвалинах широкого і бурхливого житя козаччини, на руїнах полїтичної автономії, самоуправи і самопорядкування розвивало ся піклуваннє про збогаченнє і забезпеченнє своєї родини, про збиваннє великих маєтків, великих засобів, великих доходів. Внуки козацькі, потомки тих що під проводом Хмельницького повставали і розвалювали шляхетське панованнє над Україною, проганяючи маґнатів-королевят, — тепер самі поставали панами-маґнатами, правдами й неправдами назбиравши великі маєтности і заселивши їх безправними підданими. Переконавши ся про неможливість боротьби з московською полїтикою і махнувши рукою на державні змагання українські, дбали про те щоб закріпити за собою зібрані маєтки, забезпечити поміщицькі, панські права свої, порівняти ся в правах з шляхецтвом<section end="106"/><noinclude></noinclude> bxzg6aca2mrfajp22kttj26vbc1cqau 250 184682 456015 368701 2022-07-27T21:07:30Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>з сього приводу опозіція готовила сильну критику поведення військового командування на Українї. Тодї командуваннє рішило вийти з сього становища переворотом: воно пішло на зустріч тим закликам, які робились йому з боку українських і не-українських поміщицьких та капіталїстичних кругів і згодилось своєю військовою силою убезпечити їм скасуваннє соціалїстичного правлїння і приверненнє монархії в формі українського гетьманства. З огляду що нїхто з поважаних українських дїячів не згожувавсь прийняти з нїмецьких рук владу, прийшлось висунути як кандидата на гетьманство шваґра нїмецького {{errata|голового|головного}} команданта ґенерала [[Автор:Павло Скоропадський|Скоропадського]], крім далекого посвоячення з колишнїм гетьманом нїчим не звязаного з українством. Київ і його околицю навповнено нїмецьким військом (австрійські части натомість вислано); „синежупанну дівізію“, сформовану з воєннополонених Українцїв, насильно роззброєно; сполученнє з Берлїном щільно перервано; проголошено офіціальне заведеннє воєнної юстіції для охорони порядку, і спеціяльно в Київі, мовляв з огляду на наближеннє 1 мая, заведено збільшену нїмецьку охорону. На сїй підставі якийсь воєнний чин — начебто без відома самого Айхгорна, розпорядивсь арештувати кількох мінїстрів, котрих Нїмцї вважали найбільш небезпечними для своєї акції. Нїмецький збройний відділ, шукаючи їх, 28 квітня війшов підчас засїдання Ц. Р. в її будинок: перетрусив всї приміщення, мовляв, шукаючи складів зброї, приготованої для повстання против Нїмцїв, забрав архив, в салї засїдання, загрозою стрільби перервавши збори, піддав ревізії всїх членів Ц. Ради і самого — голову її, невважаючи на його протест, і закрив засїданнє. Тойж ночи військовий аґент нїмецького уряду полк. Штольценберґ, замість виправдати сей нечуваний вчинок, поставив голові Ц. Ради ультімативне запитаннє, чи Ц. Р., з огляду на свій конфлїкт з нїмецькими властями, не вважає вказаним лїквідувати свою діяльність. Коли голова Ц. Ради заявив, що вона злїквідуєть ся, передавши свою роботу Установчим зборам, се було прийнято за підставу дальших кроків. Другого дня, 29 квітня, під охороною нїмецьких кулеметів зібрані в Київі „великі і малі землевласники“ проробили церемонїю вибору на гетьманство Скоропадського. Засідання Ц. Ради були унеможливлені Нїмецькою військовою силою, — останнїм актом їй було ухваленнє давно виготовленого проєкту конституції — котрій Скоропадський противставив свою „грамоту“ до всього українського народу. Нїмецький штик „рішив справу“, почалось гетьманське-нїмецьке правлїннє — але українське селянство відповіло йому своїм повстаннєм. {{rule|10em}}<noinclude></noinclude> ikinoeibhwvouaq5jilyecb6i4nbcrr 828 185654 456082 452361 2022-07-27T23:39:00Z LehBot 11101 Scribunto text/plain return { [ 'Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf' ] = { [0]=21,0,0,0,161,t=182 }, [ 'Франко І. Мойсей. Львів, 1905.pdf' ] = { [0]=12,0,0,0,100,t=112 }, [ 'Іван Франко. Чотири казки (1918).pdf' ] = { [0]=3,0,0,0,33,t=36 }, [ 'Кордуба Мирон. Болеслав-Юрій II (1940).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,28,t=29 }, [ 'Квітка-Основяненко Г. Перекотиполе (Краків, 1940).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,20,t=20 }, [ 'Стороженко Олекса. Дорош і інші оповідання (Краків, 1940).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,57,t=58 }, [ 'Рус Мстислав. Галицькі анекдоти (Скрентон, 1914).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,33,t=35 }, [ 'Будзиновський В. Хрунь і чорт (Нью-Йорк, 1918).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,33,t=34 }, [ 'Левинський В. Єдина неділима совітська Росія? 1921.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,24,t=24 }, [ 'Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,66,t=68 }, [ 'Як Михась ходив до неба по діямант (Скрентон, 1917).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,56,t=58 }, [ 'Опільський Ю. Золотий лев (Краків, 1941).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,82,t=84 }, [ 'Кордуба Мирон. Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині (1941).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,40,t=41 }, [ 'Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf' ] = { [0]=12,0,0,0,115,t=127 }, [ 'Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,209,t=211 }, [ 'Летючий Корабель (1920).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,19,t=19 }, [ 'Із збірника І. Рудченка. Убогий та багатий і дівка-чорнявка (1920).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,36,t=36 }, [ 'Франко Іван. Без праці (Краків, 1941).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,131,t=132 }, [ 'Українські народні казки (1920).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,125,t=127 }, [ 'Словянські народні казки (1919).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,90,t=90 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=15,0,0,0,488,t=503 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 2. Оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=7,0,0,0,410,t=417 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=13,0,0,0,437,t=450 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=14,0,0,0,548,t=562 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=8,0,0,0,410,t=418 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu' ] = { [0]=11,0,0,0,429,t=440 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu' ] = { [0]=48,0,0,0,366,t=414 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu' ] = { [0]=39,0,0,0,352,t=391 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 9. Повісті (1956).djvu' ] = { [0]=13,0,0,0,451,t=464 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 10. Повісті (1957).djvu' ] = { [0]=10,0,0,0,489,t=499 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 11. Повісті (1960).djvu' ] = { [0]=9,0,0,0,359,t=368 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 12. Перехресні стежки (1960).djvu' ] = { [0]=7,0,0,0,293,t=300 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 13. Повісті (1960).djvu' ] = { [0]=11,0,0,0,520,t=531 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu' ] = { [0]=22,0,0,0,475,t=497 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu' ] = { [0]=15,0,0,0,502,t=517 }, [ 'Батько зачумлених.pdf' ] = { [0]=2,0,0,0,18,t=20 }, [ 'Конрад Валлєнрод.pdf' ] = { [0]=11,0,0,0,85,t=96 }, [ 'Іван Зубенко - Перемога.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,132,t=132 }, [ 'Коковський Франц. За Україну (збірка) (Львів, 1934).djvu' ] = { [0]=14,0,0,0,54,t=68 }, [ 'Злодій (Мірбо).pdf' ] = { [0]=4,0,0,0,30,t=34 }, [ 'Одинокий вломник на селі.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,19,t=19 }, [ 'Зубенко Іван. Галина (1934).djvu' ] = { [0]=4,0,0,0,144,t=148 }, [ 'Конан Дойль. Танцюючі Фіґурки (Львів, 1925).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,34,t=36 }, [ 'Д. Мамин-Сібіряк. Пригоди статечної миші (1919).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,17,t=17 }, [ 'Шість Наполєонів.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,33,t=34 }, [ 'Конан Дойль. Душогубство в Абей Ґрендж (Львів, 1924).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,34,t=34 }, [ 'Конан Дойль. Відтятий палець (Львів, 1924).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,32,t=33 }, [ 'Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,33,t=33 }, [ 'Заяць і Медвідь (1940).pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,15,t=15 }, [ 'Пан писар.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,36,t=36 }, [ 'Зубенко Іван. Маруся Орлівна. Бизюківна. Леся (1933).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,36,t=36 }, [ 'Пожалували — за пізно!.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,20,t=20 }, [ 'Коковський Франц. Юнацькі серця (Львів, 1938).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,66,t=68 }, [ 'Іван Франко. До світла. 1913.djvu' ] = { [0]=5,0,0,0,27,t=32 }, [ 'Франко Петро. Іван Франко з близька (пять портретів) (Львів, 1937).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,34,t=36 }, [ 'Степан Васильченко. Зіля Королевич.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,23,t=24 }, [ 'Вертеп.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,10,t=10 }, [ 'На Спокійнім Океані. Вражіння і думки з дороги.pdf' ] = { [0]=2,0,0,0,34,t=36 }, [ 'Вифлеємські діти.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,16,t=16 }, [ 'Іменини (Гануляк, 1933).pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,16,t=16 }, [ 'Дикі лебеді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,50,t=50 }, [ 'Княжна Галиця.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,40,t=40 }, [ 'Степан Васильченко. На перші гулі.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,26,t=27 }, [ 'Марко Вовчок. Девять братів і десята сестриця Галя. 1920.djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,64,t=66 }, [ 'Мати-коза.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,12,t=12 }, [ 'Майк Йогансен. Луб\'яне решето (збірка, 1929).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,32,t=34 }, [ 'Майк Йогансен. 17 хвилин. 1925.pdf' ] = { [0]=4,0,0,0,40,t=44 }, [ 'Майк Йогансен. Під парусом на дубі (1933).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,106,t=106 }, [ 'Майк Йогансен. Пролог до Комуни (1924).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,26,t=28 }, [ 'Майк Йогансен. Солоні зайці (збірка, 1929).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,33,t=34 }, [ 'ЛЯ. I. М. Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швейцарію. 1928.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,58,t=58 }, [ 'Майк Йогансен. Оповідання про Майкла Паркера (збірка, Харків, 1931).djvu' ] = { [0]=4,0,0,0,80,t=84 }, [ 'Майк Йогансен. Життя Гая Сергійовича Шайби. 1931.pdf' ] = { [0]=2,0,0,0,74,t=76 }, [ 'Майк Йогансен. Три подорожі (1932).djvu' ] = { [0]=5,0,0,0,191,t=196 }, [ 'Культура і побут. № 17. С. Ф. Рецедив неграмотности чи чергова вилазка ревізіонізму. 1928.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,2,t=2 }, [ 'Червоний шлях – 1936 – № 1.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,10,t=10 }, [ 'На чатах – 1932 – №2.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,11,t=11 }, [ 'Театр і естрада. Збірка матеріалів для самодіяльних театрів малих форм та естради (Харків, 1931).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,9,t=9 }, [ 'Майк Йогансен. Елементарні закони версифікації (віршування). 1922.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,70,t=71 }, [ 'Літературний ярмарок. I. Диспут про «Зелену Кобилу». Промова М. Йогансена. 1929.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,4,t=4 }, [ 'Культура і побут. № 27. Майк Йогансен. Шляхи розвитку сучасної літературної укрмови. 1925.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,2,t=2 }, [ 'Майк Йогансен. Подорож у Даґестан (1933).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,149,t=149 }, [ 'Майк Йогансен. Вибрані вірші (1930).djvu' ] = { [0]=12,0,0,0,72,t=84 }, [ 'Помилування Проступника.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,12,t=12 }, [ 'Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu' ] = { [0]=3,0,0,0,149,t=152 }, [ 'Майк Йогансен. Кос Чагил на Ембі (1936).djvu' ] = { [0]=10,0,0,0,149,t=159 }, [ 'Майк Йогансен. Ясен. 1930.pdf' ] = { [0]=11,0,0,0,57,t=68 }, [ 'Майк Йогансен. Кроковеє коло (1923).djvu' ] = { [0]=8,0,0,0,28,t=36 }, [ 'Майк Йогансен. Баляди про війну і відбудову (1933).djvu' ] = { [0]=5,0,0,0,61,t=66 }, [ 'Ксьондзівські найми.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,19,t=20 }, [ 'За 25 літ. Літературна хрестоматія. Майк Йогансен. 1926.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,3,t=3 }, [ 'Мунте А., Франко І., Ведмеді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,13,t=13 }, [ 'Грінченко Б. Олеся.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,13,t=14 }, [ 'Олександер Кониський. Сестра-жалібниця. Оповідання. Краків 1940.pdf' ] = { [0]=5,0,0,0,19,t=24 }, [ 'Життя Шевченка. 1914.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,16,t=16 }, [ 'Ольшенко-Вільха Святослав. Червона корчма. Оповідання (Краків, 1942).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,65,t=66 }, [ 'За кавказькими хребтами.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,74,t=74 }, [ 'Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu' ] = { [0]=15,0,0,0,177,t=192 }, [ 'Пантелеймон Куліш. Орися. 1928.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,25,t=25 }, [ 'Ковтун Іван. Крилатий рейд (1929).pdf' ] = { [0]=5,0,0,0,55,t=60 }, [ 'Брати Грімм. Казки й байки (Краків, 1940).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,34,t=34 }, [ 'Леся Українка. Первісні люде. Світ, відомий давнім людям. Прага, 1923.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,22,t=22 }, [ 'Кіплінґ Р. Ріккі-Тіккі-Таві.djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,15,t=17 }, [ 'Величина і будова звіздяного сьвіта.pdf' ] = { [0]=7,0,0,0,35,t=42 }, [ 'Все не в лад (1924) Мольєр.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,56,t=57 }, [ 'Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,74,t=74 }, [ 'Досвітний вогник. З приводу століття Гребінчиного нарождення.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,4,t=4 }, [ 'Нечуй-Левицький І. Баба Параска та баба Палажка.djvu' ] = { [0]=0,0,0,0,34,t=34 }, [ 'Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,115,t=116 }, [ 'Куліш П. Оповідання (Джерзі Ситі, 1917).pdf' ] = { [0]=3,0,0,0,33,t=36 }, [ 'Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu' ] = { [0]=15,0,0,0,193,t=208 }, [ 'Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf' ] = { [0]=25,0,0,0,183,t=208 }, [ 'Олена Теліга. Душа на сторожі. 1946.djvu' ] = { [0]=3,0,0,0,28,t=31 }, [ 'Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf' ] = { [0]=5,0,0,0,111,t=116 }, [ 'Квітка на багні.pdf' ] = { [0]=10,0,0,0,140,t=150 }, [ 'Як Москва нищила Україну. На підставі старих українських пісень.djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,37,t=38 }, [ 'Лепкий Богдан. Три портрети (1937).djvu' ] = { [0]=7,0,0,0,161,t=168 }, [ 'Статут Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,12,t=12 }, [ 'Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu' ] = { [0]=4,0,0,0,529,t=533 }, [ 'Як совітська Москва звоювала Україну?.pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,52,t=52 }, [ 'Капельгородський П. Шурган (1932).pdf' ] = { [0]=3,0,0,0,163,t=166 }, [ 'Кузьмич Володимир. Польот над Кавказом (1929).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,112,t=113 }, [ 'Лісовий П. Кубань. Нариси. 1928.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,104,t=105 }, [ 'Васильченко С. Левень (1918).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,30,t=32 }, [ 'Васильченко С. Княженко (1917).djvu' ] = { [0]=2,0,0,0,34,t=36 }, [ 'Васильченко С. Чарівна Коза. Мені моє (1918).djvu' ] = { [0]=5,0,0,0,27,t=32 }, [ 'Пантелеймон Куліш. Орися. 1947.pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,18,t=19 }, [ 'Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu' ] = { [0]=5,0,0,0,81,t=86 }, [ 'Марко Вовчок. Кармелюк (Краків, 1940).pdf' ] = { [0]=1,0,0,0,39,t=40 }, [ 'Дніпрова Чайка. Твори. Кн. 1 (1919).pdf' ] = { [0]=3,0,0,0,129,t=132 }, [ 'Антін Коршнівський. Т. Шевченко й А. Міцкевич яко сучасні провідники своїх народів (Варшава, 1920).pdf' ] = { [0]=0,0,0,0,16,t=16 }, [ 'Марко Вовчок. Кармелюк (Полтава, 1917).djvu' ] = { [0]=1,0,0,0,49,t=50 }, [ 'Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf' ] = { [0]=8,0,0,0,176,t=184 }, } -- f51rqmh1t4lzu8zvi1sn2o759g55ej1 250 193203 456095 400273 2022-07-28T06:51:48Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>— Чорт побирай! — крикнув він Д'Артаньянові. — Не вбивайте його, прошу, юначе! У нас із ним старі рахунки. Їх треба зліквідувати, коли я одужаю. Обеззбройте його, вибийте тільки шпаду. Ось так, гаразд! Дуже хороше! Цей вигук викликало те, що шпада Каюзака одлетіла на двадцять кроків. Обидва кинулись до неї разом: один — щоб підхопити її, другий — щоб заволодіти нею. Д'Артаньян, моторніший, прибіг перший і поставив на неї ногу. Каюзак побіг до ґвардійця, вбитого Арамісом, схопив його шпаду й хотів повернути до Д'Артаньяна, але дорогою зустрів Атоса, що встиг звести дух підчас недовгого відпочинку і, боячись, щоб Д'Артаньян не вбив його ворога, хотів відновити бійку. Д'Артаньян зрозумів, що, втрутившися в бійку тепер, він образив би Атоса, і не став їм заважати. Дійсно, за кілька секунд Каюзак упав з простромленим горлом. Тієї ж хвилини Араміс, підставивши шпаду до грудей упалого ворога, примушував його просити помилування. Залишалися Портос і Бікара. Портос безупинно блазнював. Він питав у Бікара, яка година, вітав його з ротою, яку одержав його брат у Наварському полку, та все це не дуже ставало йому в пригоді. Бікара був з тих залізних натур, що падають тільки мертві. А втім треба було кінчати. Могла підійти варта й заарештувати всіх бійців: поранених і невшкоджених, роялістів<ref>Прибічників короля.</ref> і кардиналістів. Атос, Араміс і Д'Артаньян оточили Бікара й вимагали, щоб він здався. Але один проти всіх, з проштрикнутим {{errata|стегномо|стегном}}, Бікара все ж не піддавався. Жюсак, підвівшися на лікті, і собі умовляв його скоритися недолі. Бікара — ґасконець, як і Д'Артаньян, удавав глухого і тільки всміхався. — Адже їх четверо проти тебе! Кінчай! Я тобі наказую, — крикнув Жюсак. — Це інша річ, як наказуєш. Ти мій бригадир — мушу тебе слухатися. Бікара стрибнув назад, переламав шпаду на коліні, кинув уламки її за манастирську загорожу і, схрестивши руки, почав насвистувати кардинальську пісню. Відвагу завжди шанують, навіть вороги. Мушкетери салютували Бікара своїми шпадами, а потім поклали їх у піхви. Д'Артаньян зробив так само і, за допомогою Бікара, що залишився на ногах, одніс до паперти Жюсака, Каюзака й пораненого Арамісового супротивника. Четвертого, як ми вже<noinclude></noinclude> pawtvkyckc8cgb7fvwez15r0nxwu7pp 250 193204 456096 400275 2022-07-28T06:54:14Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude><section begin="5" />казали, вбито. Потім ударили в дзвін і, несучи, як трофей, чотири шпади, подались до будинку пана Де-Тревія. Шли вони, обнявшися, розтягнувшися на всю широчінь вулиці, затримуючи стрічних мушкетерів. Кінець-кінцем їхня прохідка обернулася на тріюмфальний марш. Серце Д'Артаньяна плавало в захопленні. Він ішов між Атосом і Портосом, ніжно притискаючи їх до себе. — Нехай я ще й не мушкетер, — звернувся він до нових друзів, переступаючи поріг будинку пана Де-Тревія, — та мене прийнято до них у науку. Чи не правда? {{dhr}} {{rule|4em}}<section end="5" /> {{dhr|2em}} <section begin="6" />{{c|РОЗДІЛ VI}} {{dhr}} {{c|{{larger|ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ЛЮДОВИК XIII}}}} {{dhr}} Ця історія наробила багато шуму. Пан Де-Тревій голосно лаяв своїх мушкетерів, а потай вітав їх, і що про це треба було негайно повідомити короля, то капітан поспішився до Лювру. Нажаль, він спізнився, — король зачинився з кардиналом, а пану Де-Тревію сказано, що король працює й не зможе його прийняти. Увечері Де-Тревій прийшов до палацу саме підчас гри. Король вигравав і, з природи дуже скупий, був у найкращому гуморі. — А, ідіть но сюди, пане капітане, — сказав він, побачивши його здаля, — мушу покартати вас. Чи знаєте ви, що кардинал скаржився мені на ваших мушкетерів з таким обуренням, що аж захворів? Та ваші мушкетери й дійсно справжні чорти й шибайголови! — Ні, сір, — відповів пан Де-Тревій, відразу побачивши, куди повертає справа. — Ні, навпаки, це добрі хлопці, лагідні й сумирні, як ягнята. Ручуся, що вони мають тільки одне бажання: витягати шпади виключно для послуг вашої величности. Але, що робити? Ґвардійці пана кардинала завжди чіпляються до них, і бідолашні молоді люди присилені захищати честь мундира. Король помітив, що щастя його зрадило, і, боячись програти, скористувався з цієї нагоди й підвівся з-за столу. — Так ви кажете, — провадив він, звертаючись до пана Де-Тревія й прямуючи з ним до вікна, — ви кажете, що ґвардійці його еміненції зайняли ваших мушкетерів? — Так, ваша величність! Як і завжди! — А розкажіть, як розпочалася справа? Розумієте, люб'язний капітане, суддя повинен вислухати обидві сторони.{{nop}}<section end="6" /><noinclude></noinclude> 7b621erzmmiznzqace5n6edr3nvcuag 250 198539 456097 412306 2022-07-28T06:56:44Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>— Боже милий! У найзвичайнійший та натуральнійший спосіб! Троє з моїх найкращих салдатів — що імена їх відомі вашій величності, відданість яких ви не один раз зволили цінувати, і що, можу вас у тому запевнити, дуже пильно ставляться до вашої служби, — троє моїх найкращих салдатів: пани Атос, Портос і Араміс пішли погуляти з молодим ґасконцем, що я їм його рекомендував учора вранці. Прогулянка ця повинна була, здається, відбутися в Сен-Жермені. Вони умовились стрінутись коло манастиря Босих Кармелітів. Там несподівано на них напалися пани Де-Жюсак, Каюзак, Бікара та ще два ґвардійці. Таке численне товариство прийшло туди, здається, не без лихого наміру проти встановлених наказів. — А й справді, — сказав король — ви зводите мені на думку, що вони, мабуть, прийшли туда битися один з одним! — Я не обвинувачую їх, ваша величність, але прошу: уявіть собі, що можуть робити п'ятеро озброєних людей у такій глушині, як околиця манастиря кармелітів? — Ви маєте рацію, Тревій. — Побачивши моїх мушкетерів, вони змінили свій намір і забули про свою особисту ворожнечу для ворожнечі полкової. Вашій величності бо відомо: мушкетери, що підлеглі королю й тільки йому, — природні вороги ґвардійців кардинала. — Так, Тревій, так, — меланхолійно сказав король, — і, повірте, мені дуже сумно бачити дві партії у Франції, дві голови в королівстві. Але цьому буде покладено край, Тревій, буде!.. Так ви кажете, ці ґвардійці зачепили мушкетерів? — Я кажу, що, мабуть, подія сталася так, але присягатися не буду. Вам, сір, відомо, як важко іноді дізнатися правди, коли не мати тої чудової прозорливости, через яку Людовика XIII названо Справедливий. — Ви праві, Тревій, але ваші мушкетери були не сами, з ними був ще й якийсь хлопець. — Так, сір, і один поранений. Таким чином три королівські мушкетери, — один з них поранений, — і хлопець не тільки встояли проти п'ятьох найнебезпечніших ґвардійців пана кардинала, ба навіть і звалили чотирьох з них на землю. — Так це ж перемога! — захоплено вигукнув король, — цілковита перемога! Чотири чоловіки, з них один поранений, один з них дитина, кажете ви? — Ледве-ледве юнак; але цього разу він поводився так відважно, що я насмілюся представити його вашій величності. — А як його звуть?{{nop}}<noinclude></noinclude> os5u08cw0le8dazjn7mmmenpuv540w8 250 198540 456109 412307 2022-07-28T07:42:37Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>— Д'Артаньян, сір; це син одного з моїх найдавніших друзів, чоловіка, що з блаженної пам'яті батьком вашої величности брав участь у партизанській війні. — І ви кажете, що він поводився добре, цей юнак? Розкажіть мені про це, Тревій, ви знаєте, як мені подобаються оповідання про війни та бійки. З цими словами Людовик XIII, що сам не брав ніколи участі у війні, гордовито покрутив вуса й сперся рукою на стегно. — Сір, — вів далі Де-Тревій, — як я вже казав вам, пан Д'Артаньян майже дитина і, не мавши чести бути мушкетером, був у цивільному вбранні. Ґвардійці пана кардинала, зважаючи на його юнацький вік і на те, що він не належить до мого полку, запропонували йому відійти раніш, як вони атакуватимуть мушкетерів. — Отож, бачите, Тревій  — перебив король, — вони напались перші! — Достеменно так, сір! Отже, вони радили його відійти, але він відповів, що залишиться з мушкетерами, бо почуває себе мушкетером і цілком відданий вашій величності, — Славний юнак! — прошепотів король. — І дійсно, він залишився з ними, і в його особі ваша величність має енергійного вояка. Ще йому завдячує пан Де-Жюсак жахливу рану, що так розлютила пана кардинала. — Так це він поранив Жюсака! — скрикнув король. — Дитина! Та це ж неможливо, Тревій. — А втім це було так, як я мав за честь доповісти вашій величності. — Жюсак — один з найкращих бойців у королівстві! — Так, сір, тепер він знайшов гідного супротивника! — Я хочу бачити цього юнака, Тревій, я хочу його бачити на власні очі, і, якщо для нього можливо щонебудь зробити, ми зробимо. — Коли вашій величності буде завгодно його прийняти? — Завтра, опівдні, Тревій. — Чи привести його самого? — Ні, приведіть мені всіх чотирьох. Я хочу подякувати їм усім разом. Відданих людей не густо, Тревій, і вірність треба нагороджувати. — Опівдні ми будемо в Люврі, ваша величність! — Тільки з малого під'їзду, Тревій, з малого. Не слід кардиналові знати про це. — Так, ваша величність! — Ви розумієте, Тревій, закон — завжди закон, і битися кінець-кінцем, заборонено.{{nop}}<noinclude></noinclude> 1artmewc7rl3uuxrcuueginghzr1gzq 250 198637 456110 412494 2022-07-28T07:46:21Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>Увечорі того ж таки дня мушкетерів повідомлено про честь, що їх чекала. Короля вони знали здавна, а тому не дуже турбувалися. Зате Д'Артаньян із своєю ґасконською уявою вбачав у цьому свою майбутню фортуну, і цілу ніч йому ввижалися золоті сни. Отже, о восьмій рано він був уже в Атоса й застав його одягненого й готового йти. Маючи на увазі, що в короля треба було бути тільки опівдні, вони вмовились з Портосом та Арамісом пограти в м'яча в одній коршмі, недалеко від Люксембурґських стаєнь. Портос та Араміс були вже на місці й грали вдвох. Атос, великий майстер в усіх фізичних вправах, став з Д'Артаньяном на противному боці і почав грати; але по першому ж русі, дарма що грав лівицею, почутив, що для таких вправ рана його ще не досить загоїлась. Залишившися сам, Д'Артаньян зауважив, що він надто невправний, щоб підтримувати партію за правилами. Вони провадили гру далі, тільки кидаючи м'ячем й не підраховуючи вічків. Один з м'ячів, що його запустив геркулесівською рукою Портос, пролетів повз саме {{errata|облчичя|обличчя}} Д'Артаньяна. Той зрозумів, що якби м'яч, замість промайнути, влучив йому в обличчя, авдієнція, певно, не відбулася б, бо в такому вигляді неможливо було являтись до короля. А що від цієї авдієнції, в його ґасконській уяві, залежало все його майбутне, то він чемно вклонився Портосові та Арамісові і, додавши, що спроможеться взяти участь у партії тільки тоді, як почуватиме себе здатним устояти проти них, пішов до галереї. На нещастя Д'Артаньянове, серед глядачів був ґвардієць кардинала, що, роздратований учорашньою поразкою своїх товаришів, дав собі слово помститися за них. Гадаючи, що прийшла слушна нагода, він звернувся до свого сусіда: — Не дивно, що цей юнак злякався м'яча: він, напевне, мушкетерський учень. Д'Артаньян обернувся, як ужалений гадюкою, і пильно подивився на ґвардійця, що висловив цю образливу думку. — Дивіться на мене скільки хочете, панку, — вів далі ґвардієць, задерикувато покручуючи вуси. — Що сказано, то сказано. — А що сказано воно надто ясно й не вимагає жодних пояснень — відповів півголосом Д'Артаньян, — то я прошу вас піти за мною. — А коли ж саме? — глузливо спитав ґвардієць. — Зараз, коли бажаєте. — А чи ви знаєте, хто я такий? — Ні, не знаю й знати не хочу. — Шкода! Коли б знали, мабуть не так поспішались би! — А якже вас звуть?{{nop}}<noinclude></noinclude> o9w9764ue9l354mjptq547fvv3kdyaw 116 200675 455915 455634 2022-07-27T15:47:23Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Посімейні списки однодворців Васильківського повіту | рік = 1832 | примітки = [[c:file:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-397. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> Антонівка 1010; Біла Церква містечко 94; Бортники 862; Веприк 1217; Деремезна 606; Житні Гори 995; Ліщинка 523; Макіївка 622; Мар'янівка 1091; Митниця 642; Васильків місто 390; Мотовилівка Казенна 453; Мотовилівка поміщицька 465; 1277; Оксентовка (Луб’янка) 555; Пологи 1313; Розаліївка 560; Синява 834; Скригалівка 982; Снігурівка 1062; Ставки 931; Троїцьке 1088; Узин 727; Фастів містечко 750; Фастівець 654; Чепиліївка 1374; Червона 908; Чорногородка 1287; Чупира 1; Шарки 580; Шпендівка 1199; Яблунівка Чорногородська 947. '''селение Чупира''' Боребская? Марьяна Федорова жительствующая в его доме 83; Вишневский 16; Войцеховский 22; Волковский 64; Вольский 40; Гловацкий Иван Карлов 93; Дембицкий Иван Степанов 71; Забавский 76; Ивашкевич 55; Издебский 61; Квятковский 67; Клоцко 82; Кондратевич 79; Крупский 37; Лосецкий 52; Лясковский 31; Медушевский 70; Ольшевский 4; Палковский 25; Пискорский 1; Рачковский 85; Сичинский 19; Скальский 28; Скрыпковский 10; 34; 43; Скрыпковский Иван Осипов 62; Соколовский 73; Харатанский 13; Чудецкий 46; 49; 88; Шулковский 7; Ястржембский 58; '''местечко Белая Церковь''' Аксютинский 282; Бартошевич 345; Березовский Петр Леонтьев 385; Богдашевский 330; 360; Боровской 249; Бульковский 339; Винарский 229; Винницкий 148; Вишневский 226; Воверко 94; Волинский 142; Вонсальский 127; Галицкий 252; Гловацкий 220; 240; 357; Гозовский 354; Гонсовский 267; Гуцевич 118; Дабкевич 100; Домбровский 238; Дрончковский 297; Дручковский 348; Жоль Карл Лоранов иностранец с Франции 377; Жураковский 103; Загоровский Степан Иванов 379; Залевский 315; Зарембский 196; 309; Зверховский 324; Здановский 366; Ижаковский 193; Издебский 270; Ильницкий 342; Инкотовский 306; Ковальский Яков Осипов 387; Козяровский 211; Концевич 217; Крупский 279; Кручковский 130; Кузминский 115; Кулаковская 346; Левицкий 166; 214; Лещинский 208; Липский Петр Антонов 375; Лойко 151; Лужецкий 351; Макаревич Викентий Игнатьев 371; Маньковский Владислав Осипов 373; Мижевский 261; 264; Миржевский 163; Мочульский 187; Новацкий 112; Огоновский 327; Олексевич 181; Ольховский 205; Ольшевский 223; Осовский 276; Островский 318; Парадовский 145; Пенионжко 124; Подгурский 336; 363; Ракоч 243; Раффова Апполония Антонова теща 173; Рачковский 294; Роецкий 300; 303; Рожановский 169; Рожнятовский Франц Андреев 381; Романовский 199; Рудзевич 273; Рудковский 106; 109; Рудницкий 97; Савицкий 175; 178; 288; Самборский 291; Сикорский 232; 258; Сломчинский 136; 139; Соколовский 184; Сосновский 160; Стефанский 246; Тарнавский 172; Толочко 121; Трзасковский Карл Иванов389; Улятовский Андрей Войцехов 383; Чарнецкий 133; Червинский 157; 235; Шимановский 202; Шостаковский 190; Ягминович 255; Якубович 321; Янишевский 285; Янушкевич 312; Ястржембский 154; 333; '''город Васильков''' Арцимович Евдоким Антонов 438; Гаворский 432; Гаевский 390; Грабовский 417; Ендржеевский Иван Иванов 440; Жигмановский Лювик Флориянов 450; Зелинский 429; Качуровский Александр Мартынов 448; Ластовецкий 408; Лисецкий Осип Григорьев 442; Маевский 399; Матусевич Семен Осипов 436; Невядомский Тадеуш Андреев 434; Недзельский 423; Пащинский 405; Подбельский Станислав Григорьев 444; Прудзинский 420; Рачинский 396; Ржечицкий Николай Мартынов 452; Рожановский 411; Созанович 402; Созон 426; Страшинская 415; Ходаковский 414; Шевченко 415; Шиманский 393; Янишевский Яким Каетанов 446; '''селение Мотовиловка Казенная''' Сикорский 462; Станкевич 453; 456; 459; '''селение Мотовиловка Помещичья''' Барвинский 488; Бедько 468; Богуславский 512; Волотовский 482; Голембиовский 500; Завадзкий 491; Комаровский 494; Копчинский 518; Красовский 509; Кревель 503; Мегедовский 521; Михальский 506; Море 473; Ордовский 476; Плавинская Юстина Осипова 504; Подвисоцкий 470; Проскуровский 515; Сулятицкий 497; Шиманский 479; Эбергарт 485; '''деревня Лещинка''' Балашкевич 531; Вишниовецкий 546; Гутовский 528; Дидинский 537; Доманский 543; Здеховский 540; Копчинский 534; Оксентый 552; Рачинский 523; Ярмусевич 549; '''селение Аксентовка''' Барецкий 557; '''селение Розалиевка''' Добровольский 571; Здановский 577; Любанский 568; Мирецкий 562; Пташинский 565; Стобецкий 574; '''селение Шарки''' Деренговский 582; Домбровский 594; Ивановский 600; Каминский 603; Розвадский 585; Руцинский 588; Сокоровский 591; Ястржембовский 597; '''селение Деремезна''' Зашулиц 614; Островский 617; Тышковский Фортунат Осипов 620; Улятовский 608; Щигельский 611; '''селение Макиевка''' Гродский 624; Каминский 639; Костржицкий 633; Малишевский 630; Плотницкий 636; Стржельницкий 627; '''селение Мытница''' Войновский Яков Антонов 652; Ильницкий 644; Ольховский 647; '''деревня Фастовец''' Балинский 668; Гаеновский 683; Гораин 665; 671; Горчинский 698; Иваницкий 716; Илюшка 689; Кадебский 701; Кобылинский 677; 707; Красинский 686; Крупчинский 713; Липский 680; Лисовский 710; Лисовский Михил Лукин 725; Марцинкевич 656; 695; Мышевский 662; Пиотровский Казимир Иванов 723; Рублевский 704; Свирский 692; Скаржинский Василий Ильин 721; Соврицкий 674; Цедревич 659; '''селение Узин''' Барвинский 744; Бржозовский 741; Зенькевич 729; Кржижановский 732; Кржижановский 735; Кржижановский 738; Мочульский Лукьян Севастьянов 749; Словиковский 746; '''местечко Фастов''' Бернацкий 788; Бочковский 818; Булгак Ефим Петров 829; Вантенбур 831; Войцеховский 820; Денефельт 786; Добровольский 770; Жуковский 776; Калужинский 760; Карпинский 798; Козакевич 822; Кондратович 796; Кульчицкий 790; Лясоцкий 778; 780; 782; 808; Мацькевич 756; Михайловский 752; Можаровский Иван Томашов 827; Мокржицкий 812; Нялецкий 774; Островский 794; Перегуда 814; Подвисоцкий 806; Покорницкий 804; Полеский 758; 766; Пясецкий 750; Роецкий 816; Росинский 754; Саржинский 824; Сендзиковский 784; Следкевич 768; Стемпковский 762; Топольский 802; Троецкий 792; Улятовский 764; Чарнецкий Петр Яковлев 828; Шацило 800; Шведовский 772; Янушевский 810; '''селение Синява''' Годлевский 852; Дембский 855; Единский 843; Ивинский 837; 849; Ольшевский 834 Павловский 840; Скотницкий Фадей Андреев 860; Стржалковский 846; '''деревня Бертники''' Бочковский 878; Василевский 872; Вишневский 864; Гернат 870; Гернат Иван Осипов 905; Гернат Игнатий Иванов 907; Гурская 901; Зелиньский 876; Кисилевский 880; Ковба 867; Мацкевич 896; Меляновский 902; Мрочковский 874; Окушко 892; Орловский Францишек Константинов 906; Парчевский 886; 888; 890; Перегуда 898; Пожарницкий 900; Самборский 894; Хойнацкий 884; Хржановский 882; '''деревня Червона''' Гловацкий 925; Кобылинский 929; Кржтинский 919; Крушинский 927; Кузминский 913; Маньковский 921; 923; Ольшевский 917; Пабировский 909; Савицкий 915; Созанович 911; '''деревня Ставки''' Аркушинский 932; Кобылинский 943; Ровинский 933; Стоцкий 935; 937; 939; 945; Трембицкий 941; '''деревня Яблуновка Черногородская''' Борковский Мойсей Дмитриев 981; Горжковский 948; Грембецкий 960; Квятковский 952; Лавринович Клементий Лаврентьев 979; Мазуркевич 950; Межеровский Петро Матвеев 980; Милевский 956; Монтрезор 954; Политовский 958; Севрук 964; 977; Сливинский 962; Стаховский 966; 968; 970; 972; Сухоребский 974; Шуневич-Жицкий 976; '''деревня Скригалевка''' Буневич 993; Кобылинский 991; Новицкий 989; Чайковский 983; Шпакович 985; 987; '''селение Житнигоры''' Войцеховский 1000; 1002; Гринджевский 1006; Мошиньский 1004; Новицкий 1008; Потомский 996; Филиповский 998; '''селение Антоновка''' Бурковский 1030; 1044; Гловацкий 1034; Гонсиоровский 1038; Доманьский Францишек Войцехов 1051; Домбек 1014; Крепковский 1032; Лаговский 1036; Лузановский 1018; 1053; Менжинский 1042; Мышковский 1022; Новицкий Матвей Викентиев 1050; Островский 1010; Пашинский 1026; Рудзинский 1024; Скржичевский 1056; Тарнавский 1046; Хоцяновский 1016; Чехович 1040; Шиманский Петр Иванов 1049; Шуляковский 1020; Щирский 1059; Янковский 1012; 1028; '''селение Снигуровка''' Войславицкий 1063; Избицкий 1072; 1078; Клосовский 1069; Козловский Иван Иванов 1085; Корчинский 1066; Масло 1075; Чехович Семен Казимиров 1087; Ярошевич Леон Иванов 1083; '''селение Троцкое''' Седлецкий 1089; '''селение Марьяновка''' Архипский 1150; Барщевский 1123; Виницкий Филип Иванов 1197; Вольский Станислав Войцехов 1195; Вржесниовский 1183; Гербут 1163; Голембиовский 1141; Голиневич 1186; Голиневич Иван Фомин 1189; Дабежа 1096; Дроздальский 1171; Зиневич 1168; Косиньский Иван Иванов 1193; Кржижановский 1117; Крушельницкий 1108; Лагоский 1135; Липский 1165; Лубковский 1180; Новицкий 1147; Радкевич 1159; Романовский 1126; Ронгер 1105; Саврицкий 1114; 1132; Словиковский 1162; Сташевский 1144; Стефанский 1099; 1177; Томашевский 1120; 1156; Тржасковский 1174; Трипольский 1102; Уляницкий 1093; Холодовский 1111; Щепановский 1138; Юрковский 1129; 1153; Янисевич Яков Иванов 1191; '''селение Спендовка''' Волошиновский 1208; 1211; Ланевский 1199; Романовский Гавриил Яковлев 1216; Топольский 1205; Чайковский 1202; '''селение Веприк''' Белецкий Павел Фомин 1274; Водерацкий 1248; 1251; Дембский 1245; Житкевич 1218; Ивановский 1227; Карчевский 1254; Кобылинский 1236; 1257; Ковальский 1230; 1233; Котасевич 1263; Котовский 1260; Мечковский 1224; Мосцицкий 1221; Рашкевич 1269; Савицкий Мирон Иванов 1276; Стржелецкий 1266; Цыбульский 1239; Червинский 1242; '''селение Мотовиловка помещичья''' Витковский Михаил Антонов 1280; Гемский Иван Александров 1278; Станькевич почетные граждане 1284; селение Черногородка Воронович 1296; Зелинский 1290; Зелинский Каспер Михайлов 1307; Ильницкий 1293; Новицкий 1299; 1302; Орловский Яков Васильев 1311; Свенцицкий Петр Михайлов 1309; Сташкевич 1288; '''селение Пологи''' Бурдзиловский 1324; Василевский 1363; 1339; Вильгова Александра вдова 1334; Гриневич 1348; Зелинский 1321; Ильницкий 1330; Круликовский 1342; 1345; Липницкий 1318; Лисовский 1327; Органовский 1333; Пеньский 1366; Петровский Людвик Фадеев Сохацкий 1336; Ходаковский 1315; Ходаковский Иван Иванов 1373; Чарковский 1360; Шмогоржевский 1351; 1354; 1357; '''деревня Чепелиевка''' Антонович 1383; Бакуновский 1422; 1425; Барановский 1437; 1443; Барецкий 1407; Березецкий 1374; Васильев 1452; Волотовский 1440; Вольский Николай Васильев 1457; Врублевский 1380; Галацан 1410; 1431; Женвоцкий 1392; Замлинский 1377; Звержховский 1404; Кондратович 1446; Кончаковский 1434; Круликовский 1428; Ляхович 1419; Москалевич 1449; Мотилевич 1389; 1395; Реутова Мария Васильева теща 1423; Ротовский 1386; Рудковский 1401; 1413; Чорнолуцкий 1416; Янковский 1398; Ясиньская 1426. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]] kfxzbv966koidd5dytbmr2q49isiwax 116 204707 456148 427969 2022-07-28T11:58:41Z JB-JG 9435 wikitext text/x-wiki {{Архіви/фонд | назва = Тульчинський окружний адміністративний відділ Тульчинського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів | примітки = | попередня = }} ==Описи== {|class="wikitable" !№||Анотація||Крайні дати||Справ |- |[[/1/]]||Опис 1|| || |- |[[/2/]]||Опис 2|| || |- |[[/3/]]||Опис 3|| || |- |[[/4/]]||Опис 4|| || |- |[[/5/]]||Опис 5|| || |- |[[/6/]]||Опис 6|| || |} [[Категорія:Київська губернія]] k07x216r1nr9worobu3v87kuvi977yj 116 204708 456147 427971 2022-07-28T11:57:10Z JB-JG 9435 Сторінка очищена wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 116 204709 456145 427973 2022-07-28T11:55:31Z JB-JG 9435 Сторінка очищена wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 456146 456145 2022-07-28T11:56:58Z JB-JG 9435 wikitext text/x-wiki {{delete| should have been 6, not 1}} oeoawjbmd48zmzi1km7w6rohx64no5g 250 215811 455916 455859 2022-07-27T16:21:53Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>росийським, відкрити собі дорогу до вищих посад, увійти між панство московське. Подібно як панство українське двіста-триста лїт перед тим приспособляло ся до порядків і обставин Польської держави, в котру закинула його лиха доля, і не тільки старало ся навчити ся польського права, польської мови, а польщило ся й католичило ся, приподобляючи ся до державної національности, так тепер се нове українське панство з такою ж готовістю і скороспішністю йшло на зустріч бажанням росийського правительства: не тільки приспособляло ся до нових порядків, але й приймало культуру нової держави, росийську мову урядову і письменську. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu 335.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|335. Митрополит Рафаіл Заборовський.}}}} Дарма, що культура росийська стояла ще дуже низько. Кількадесять лїт тому, за часів Дорошенка та Мазепи Українці були першими учителями в Московщинї, що пересаджували туди здобутки українського культурного житя, а за Петрових часів трохи не всї вищі духовні посади в Московщинї позаймали київські вихованцї, духовні Українцї, і навіть по московських школах заводили були з початку українську вимову, наломували хлопцїв московських на мову українську. Але так само як і перед тим, в XV–XVI вв., рішала тут не висшість і низшість культурна, а державна перевага. Відірвана від народу, не чуючи в себе міцного ґрунту під ногами, українська старшина хилила ся в полїтицї, хилила ся і в культурнім національнім житю та з легким серцем приймала чужі звичаї, чужу мову, чужу культуру. Дивила ся на Великоросів як на варварів, на півдиких, некультурних людей, але приймала великоруську мову і звичаї. Почавши вже з Петрових часів росийська мова входить все в ширше уживаннє не тільки в зносинах з росийськими<noinclude></noinclude> 31wogcc550w84od8i4rjhecm1mv7d2j 250 215812 455920 455858 2022-07-27T17:36:58Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>властями, але впливає і на мову внутрішнього українського дїловодства, входить і в приватне житє, і в письменство України. Перед тим народня мова відступала на другий плян перед мовою {{errata|цорковно|церковно}}-сповянською та мішаною книжною мовою українсько-словянсько-польською. Тепер нова цензура не тільки виключила зовсїм з друкованого слова народню мову, а і до всяких невеликоруських елєментів церковно-словянської і книжної мови поставила ся незвичайно підозріливо, домагаючи ся, щоб не було нїяких ріжниць від мови прийнятої в московських сторонах — нїяких слїдів українства. Через се стара книжня українська мова виходить з уживання, а її місце займає мова великоруська. А з тим як культурне житє обновленої Росії потроху наростає, з серединою XVIII віка, — великоруська мова й культура опановує все сильнїйше і українське громадянство. Українцї пишуть по росийськи, беруть участь в росийськім письменстві, а чимало їх входить навіть в перші ряди нового великоруського письменства, займає в нїм визначні і поважні місця, а нїчого не робить для культурного житя українського, для письменства і культури України. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 430.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|336. Київські школяри, на гравюрі зробленій на честь Заборовського (1739)}}}} Такими слабкими показали себе Гетьманцї, потомки борцїв за волю і самостійність України! Але при всїм тім не можна сказати все таки, що істнованнє української автономії, хоч би і в такій злинялій, обкроєній і зросийщеній формі було річею байдужою з погляду національного українського житя. Під пудреними французькими париками і модними вишитими камзолами нового поколїння українського громадянства, під його великоруською мовою і полїтичною услужністю зіставав ся певний український патріотизм, який з часом міг вилити ся в иньші, далеко живійші і симпатичнїйші форми. Новий правитель України, що зайняв місце гетьмана Розумовського, Румянцев, з здивованнєм завважав не одного з тих модних Українцїв, що „при всїх науках і в чужих сторонах обращеніях зістали ся козаками і заховали горячу любов „до своєї власної нацїї й „солодкої отчизни“, як вони її називали{{errata||.}} Не вважаючи на своє підданнє під культуру великоруську вони були дуже високої гадки про український нарід. „Ся невелика купка людей инакше не відзиваєть ся, як тільки що то вони найперші на цїлім світі і що нема від них нікого сильнїйшого, нікого хоробрій-<noinclude></noinclude> fflpoc1d30vaeyr27yaklred4rmv8ac 250 215816 455919 455861 2022-07-27T17:35:14Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>шого, нікого розумнїйшого, і нема нїде нїчого доброго, нїчого користного, нїчого дїйсно свобідного, що могло б їм придати ся, і все що у них — то найкраще“ — так нарікав на український дух той же Румянцев в листах до царицї. Справдї при нагодї складання „наказів“ до комісії 1767 р., що мала виробити нові закони для Росії, з несподїваною силою в усїм українськім громадянстві виявило ся щире привязаннє до української автономії і самоуправи, до старих прав і привілєгій, — бажаннє відновити їх при першій нагодї. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 431.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|337. Митрополича палата, з тоїж ґравюри.}}}} Нема сумнїву, що істнованнє українських автономних форм, хоч би й сильно вже обмежених і поруйнованих, підтримувало в українськім громадянстві і почутє своєї осібности і сей український патріотизм — „республиканські мисли“, як їх називав Румянцев. З сього погляду захованнє Гетьманщини при давнїйших правах і порядках було все таки дуже важне і користне. Громадянство українське не було вироблене полїтично, національне почутє його було слабке, народнї єлєменти в культурі малі; з огляду на се збереженнє форм полїтичної окремішности навіть тих, які ще зіставали ся, було важне для збереження і поглублення національного почутя{{errata||.}} Можна напевно сказати, що як би сї українські форми не були покасовані, а задержані далї, вони б не дали потонути до решти українському громадянству (його вищим інтелїґентським верствам) в росийському морі, як се стало ся по скасованню української автономії. Нові полїтичні й культурні течії европейські з часом однаково влили б иньший зміст в житє українського громадянства, дали б йому нові інтереси, нові відносини до народу і народнього житя. А національні форми як би не були знищені так, як се стало ся з повним скасованнєм старих українських порядків, а стояли цїлі, то новий культурний і поступовий рух на українській національній основі при щасливій хвилї міг би розвинути ся від разу серед цїлого українського громадянства, і не приходило ся б зачинати його наново серед порожнього майже місця, як то прийшло ся потім робити дїячам українського відродження ХІХ віку{{errata||.}} Отсим ціннї були навіть ті поруйновані остатки української автономії, які держали ся в серединї XVIII віку, і тому ми близше спинили ся на їх історії. Які б не були вони ослаблені, розбиті, з національ-<noinclude></noinclude> 2cjfva583ohh1ueqn07aioi826eumn2 250 215818 455918 455836 2022-07-27T17:33:21Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude><section begin="106"/>ного становища не виразисті, — все таки навіть память про них мала потім велике значіннє в пізнїйшім українськім відродженню<section end="106"/> <section begin="107"/>'''107. Упадок українського житя в західнїй Українї.''' Обмеження українського житя Гетьманщини і його упадок тяжко відбивали ся на всїй Українї, бо саме в Гетьманщину до Київа перенесло ся культурне житє України ще в серединї XVII в. Його освітними й культурними засобами живила ся й західня Україна і болїзно відчула своє відокремленнє, коли польсько-росийський кордон перерізав по живому тїлу українську землю в 1667 р., віддїливши західню Україну від східньої і Київа. Тому такі великі жалї й гнїв підняли ся тодї серед українського громадянства на Москву, що вона зрадила Україну і подїлила ся нею з Польщею. Хоч як силкували ся Українцї затримати своє культурне і національне житє в одности і суцїльности, — се ставало все тяжше й тяжше. Роздїлені полїтичними межами обидві головні части України все більше й більше росходили ся, йдучи ріжними дорогами. Західня зіставала ся під впливами житя польського, східня підпадала впливам росийським. Підданнє київської митрополїї під зверхність московського патріарха, довершене против волї й бажання українського духовенства й суспільства, ослабило звязь єрархічну й улекшило заведеннє унїї в західнїй Українї, а се розірвало звязь церковну. Зросийщеннє української школи і книжности в східнїй Українї відчужило від неї Україну західню. А що тим часом власні джерела національної культури ослабли й висохли в західнїй Українї, то з відчуженнєм її від України східньої іде все більший упадок у нїй національного українського житя. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 432.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|338. Академічний будинок, звідти ж.}}}} Ми бачили, що з кінцем XVI в. культурним центром західньої України стає Львів з своїм брацтвом, що зібрало наоколо себе і орґанїзувало не тільки львівське українське міщанство, а й взагалї українські {{errata|єлементи|елєменти}} східньої Галиччини. Одначе сї елєменти польшили ся і слабли, а слабло і львівське міщанство. Всї заходи його коло того, щоб вибороти собі рівноправність, можність свобіднїйшого житя і розвою зіставали ся без успіху. Польське міщанське правлїннє відсувало Українцїв від усього, не давало нїякої можности не то що національ-<section end="107"/><noinclude></noinclude> a665qyz4ngch9yd46xkjdnpqf86ycni 250 215822 455922 455832 2022-07-27T18:20:40Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{c|ГЕНШЛЕВА.}} То — він — таки привіз їй — запаску! {{c|ГАННА}} {{c|{{fine|виходить швидко з комори та йде в середні двері.}}}} {{c|ГЕНШЛЕВА.}} То — він — таки привіз їй — запаску! {{c|ЗІБЕНГАР}} {{fine block|{{justify|входить осторожно із сьвітлом та ключами як передше і несе іще дві фляшки червоного вина.|style=text-align-last:center}}}} {{c|ЗІБЕНГАР.}} Ви самі, панї Геншлева? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} То він — запаску… {{c|ЗІБЕНГАР.}} То я, панї Геншлева; Ви може милите ся? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Здаєть ся мінї — нї. {{c|ЗІБЕНГАР.}} Я може перешкодив вам у снї? Се я, Зібенгар. {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Знаю, знаю. {{c|ЗІБЕНГАР.}} Я принїс вам троха вина, напийте ся, воно поможе вам. Не пізнаєте мене таки? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Ну, нї! — А то добре! — Та-ж то ви є… ну вже-ж! — Ви-ж є наш пан Зібенгар. Іще не<noinclude></noinclude> h3et78nboydfpulhn3rz7v66qssayao 250 215823 455923 455833 2022-07-27T18:23:16Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>є так зле зі мною. Вас хиба я знаю… Не знаю, чи мінї снило ся чи що? {{c|ЗІБЕНГАР.}} Може бути, може бути. Як-же тепер чуєте ся… {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Ну так, се ви Зібенгар? {{c|ЗІБЕНГАР.}} А ви думали мабуть, що се ваш чоловік? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Не знаю — не можу сього — — справдї — не можу сказати. — Так мінї було… — — {{c|ЗІБЕНГАР.}} Ви лежите дуже невигідно. Поправлю вам подушку. Приходить іще лїкар точно? {{c|ГЕНШЛЕВА}} {{c|{{fine|зі сльозами у очах.}}}} Не знаю: лишають мене саму, як пса. Нї, нї, ви є Зібенгар, — я знаю. Слухайте! Я вам щось скажу, ви були все такі добрі для мене! Ви маєте добре серце. Коли навіть часом нахмарите лице. Вам се можу сказати: Я бою ся! Мінї все таки здаєть ся, що се тріває за довго. {{c|ЗІБЕНГАР.}} Що тріває за довго? {{c|ГЕНШЛЕВА}} {{c|{{fine|вибухає плачем.}}}} Я жию за довго! — — — Але що що буде з Ґустою!{{nop}}<noinclude></noinclude> l0cjnmxmg30jclj89tyiskg4d1w83dj 250 215867 455909 2022-07-27T12:08:54Z Fert 87 12080 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Fert 87" /></noinclude>цілком справедливо назвав її чудною й невиразною. Та й справді — попередні рубрики з хронологичного погляду містять очевидно ті ж самі поезії, котрі увійшли й до цієї рубрики. Такі рубрики, як перша i „до 1847 р.“ не мають під собою жадних логичних підстав i „Кіевская Старина“ задержала їх певне тільки тому, що вони були в попередньому виданні. Переглядаючи далі поезії, поставлені в межах кожної рубрики, можна завважити чимало помилок та недоглядів. Так усі поезії, що стоять у новому виданні до „Гамалії“ („Думи“, „Перебендя“, „Іван Підкова“, „Тарасова ніч“, „Тополя“), надруковані були в першому виданні „Кобзаря“ (С.-Петербург, 1840), тим то рубрика — „до 1844 р.“ для їх занадто широка. Окрім згаданих поезій, у тому ж виданні були ще: „Катерина“, „На що мені чорні брови“ й „До Основ'яненка", а тим часом у виданні „Кіевской Старины“ вони стоять по „Гамалії“, написаному коло р. 1843 <ref>О. Я. Кониський („Проба“... „Записки“ т. VIII, стор. 9) що-до часу, коли написано „Гамалію", посилається на лист Шевченка до Кухаренка, але нам того листа не доводилось бачнти.</ref>: „Катерина“ в рубриці „до 1844 р.“, „На що мені чорні брови“ — в рубриці „до 1847 р.“, „До Основ'яненка“ — під р. 1845. Усі ті поезії краще було б надрукувати одну по одній. „Причинну" Шевченко написав, як сам згадує в своїй автобіографії, ще до визволення з кріпацтва, себто до 22 квітня 1838 р.<ref>Шевченко — Кобзарь, вид. Кожанчикова. СПБ, 1867, стор. 577.</ref> і ця поема — найраніша з друкованих його поезій, а тим часом у новому виданні й вона<noinclude></noinclude> 6nhbh5oppwfmf9swak9m8v78hwbmi5c 250 215868 455911 2022-07-27T12:17:08Z Fert 87 12080 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Fert 87" /></noinclude>стоїть після „Гамалії“. На нашу думку, коли друкувати „Кобзаря“ в хронологичному порядку й додержувати цього порядка пильно, то треба б власне з цієї поеми й почати. Думка — „Вітре буйний“, вперше надрукована в Гребінчиній „Ластівці“ р. 1840, в новому виданні залучена до рубрики — „до 1847 р.“ В тій же „Ластівці“ надруковано теж „Причинну“, „На вічну пам'ять Котляревському“ (в новому виданні — в тій самій рубриці) і перший розділ з „Гайдамаків“, — yсі ті поезії в виданні „Кіевской Старины“ стоять на невідповідному місці. Що-до „Гайдамаків“ спеціяльно, то р. 1841 вони вже вийшли в Петербурзі окремою книжкою, тим то нема жадної причини ставити цю поему після „Гамалії“. „Наймичку“ надруковано під р. 1844, але на це нема жадних доказів, — відомо тільки, що її Шевченко написав до заслання. Думка — „Тяжко-важко в світі жити“, „Маркевичу“ i „Утоплена“ вперше надруковані в „Молодику“ 1843 р., а дозволені цензурою ще 12 вересня 1842 р., — в новому виданні стоять: думка — під 1847 р., „Маркевичу“ i „Утоплена“ — під „до 1847 р.“ „Костомарову“ поміщено на самому кінці рубрики 1847 р. — тим часом, коли є певна дата, що ця поезія була написана 19 травня 1847 р. <ref>„Русская Старина“, 1880 р. кн. III, стор. 602.</ref>, і коли редакція рік 1847 поділила на два півріччя, то цю поезію треба було приділити до першого півріччя. Під „Москалевою криницею“ стоїть припис „Я. Г. Кухаренкові на память 1 мая 1857 р.“ — ця дата непевна: в автографі Шевченка, який нам довелося бачитий який є власністю д. Кухаренка (Якового сина), написано „на память 7 апреля 1857“, а дата під поезі-<noinclude></noinclude> 367tlp5g2p1trr3k8q3hwgxt3aol60i 250 215869 455912 2022-07-27T12:40:13Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>дуже дїяльно заходив ся коло піднесення свого духовенства, і тут в Мукачеві коло нього згодом зїбрала ся громада доволї вчених як на той час людей, з котрих вийшли потім перші професори-Русини львівського унїверситету і чимало иньших замітних дїячів. З прилученнєм Галичини сї заходи правительства захопили також і її. Зараз по прилученню Галичини Марія-Тереса завела в Віднї духовну семінарію для унїатів; се було мале віконце в Европу для галицького українського суспільства і мало воно чимале значіннє в його житю. Потім слїдом заложено семінарію у Львові, а при заснованню львівського унїверситету в 1784 р. положено, щоб деяких наук вчили по українськи, і осібний лїцей при нїм заведено, де б Українцї підучували ся. щоб потім вступити до унїверситету. Богато зроблено також і тут для добробуту духовенства; з маєтків закритих монастирів орґанїзовано „релїґійний фонд“ для полїпшення становища духовенства. Так само на Буковинї, за недовге воєнне правлїннє положено цїнні початки нової, світської школи і тутешній релїґійний фонд, що володїв пятою частиною цілої Буковини (се були давнїйші монастирські і єпархіальнї маєтки) давав величезні засоби на культурні і національні цїли. Та біда була в тім, що в суспільних і національних відносинах сеї далекої провінції австрийське правительство слабо розпізнавало ся: не вміло знайти справжньої точки в селянських відносинах, без кінця заплутуючи справу своїми суперечними рішеннями, і так само в культурних справах дуже часто зовсїм не вміло доглянути українського елєменту, вважаючи румунську мову „місцевою мовою“ всеї Буковини без ріжницї. В Галичинї воно розглядало ся трохи краще, але й тут правительственні заходи, направлені на піднесеннє українського народу, здебільшого заглушили ся потім впливами польської шляхти, та й робили ся без потрібного знання місцевих обставин. Для тих українських вищих шкіл і катедр не знайшло ся людей тямущих, які б вміли вгадати ті живі течії народнього житя, на котрих можна було оперти новий просвітний рух. Наука вела ся мертвою книжною мовою, викладали ся предмети далекі від житя, тому й сї заходи не дали такої користи, яку б могли дати. Згодом українські лєкції і український лїцей скасовано, коли з нових гімназій стали виходити Українцї підготовані до слухання загальних курсів. З загальною реакцією, що почала ся в Австрії по смерти цїс. Йосифа (1790), польська шляхта здобуває собі впливи і в двірських кругах і у місцевої адмінїстрації та починає лякати її своїми вигадками про нахил галицьких Українцїв до Росії та до православія, відвертаючи тим правительство від заходів на їх користь. Під впливами Поляків замість української мови заведено мову польську — з початку в школах вищих типів, а далі і в сїльських, народнїх. З огляду<noinclude></noinclude> 05ux2b2ctpz263cgxeypmfpusx1wiwp 455995 455912 2022-07-27T20:37:54Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>дуже дїяльно заходив ся коло піднесення свого духовенства, і тут в Мукачеві коло нього згодом зїбрала ся громада доволї вчених як на той час людей, з котрих вийшли потім перші професори-Русини львівського унїверситету і чимало иньших замітних дїячів. З прилученнєм Галичини сї заходи правительства захопили також і її. Зараз по прилученню Галичини Марія-Тереса завела в Віднї духовну семінарію для унїатів; се було мале віконце в Европу для галицького українського суспільства і мало воно чимале значіннє в його житю. Потім слїдом заложено семінарію у Львові, а при заснованню львівського унїверситету в 1784 р. положено, щоб деяких наук вчили по українськи, і осібний лїцей при нїм заведено, де б Українцї підучували ся. щоб потім вступити до унїверситету. Богато зроблено також і тут для добробуту духовенства; з маєтків закритих монастирів орґанїзовано „релїґійний фонд“ для полїпшення становища духовенства. Так само на Буковинї, за недовге воєнне правлїннє положено цїнні початки нової, світської школи і тутешній релїґійний фонд, що володїв пятою частиною цїлої Буковини (се були давнїйші монастирські і єпархіальнї маєтки) давав величезні засоби на культурні і національні цїли. Та біда була в тім, що в суспільних і національних відносинах сеї далекої провінції австрийське правительство слабо розпізнавало ся: не вміло знайти справжньої точки в селянських відносинах, без кінця заплутуючи справу своїми суперечними рішеннями, і так само в культурних справах дуже часто зовсїм не вміло доглянути українського елєменту, вважаючи румунську мову „місцевою мовою“ всеї Буковини без ріжницї. В Галичинї воно розглядало ся трохи краще, але й тут правительственні заходи, направлені на піднесеннє українського народу, здебільшого заглушили ся потім впливами польської шляхти, та й робили ся без потрібного знання місцевих обставин. Для тих українських вищих шкіл і катедр не знайшло ся людей тямущих, які б вміли вгадати ті живі течії народнього житя, на котрих можна було оперти новий просвітний рух. Наука вела ся мертвою книжною мовою, викладали ся предмети далекі від житя, тому й сї заходи не дали такої користи, яку б могли дати. Згодом українські лєкції і український лїцей скасовано, коли з нових гімназій стали виходити Українцї підготовані до слухання загальних курсів. З загальною реакцією, що почала ся в Австрії по смерти цїс. Йосифа (1790), польська шляхта здобуває собі впливи і в двірських кругах і у місцевої адмінїстрації та починає лякати її своїми вигадками про нахил галицьких Українцїв до Росії та до православія, відвертаючи тим правительство від заходів на їх користь. Під впливами Поляків замість української мови заведено мову польську — з початку в школах вищих типів, а далі і в сїльських, народнїх. З огляду<noinclude></noinclude> 10ipjif5ahky5t1dhv9h5imubi4k0lg 250 215870 455921 2022-07-27T18:18:46Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>ного, а и економічного житя, і всї скарги Українцїв до правительства не приносили дійсної полекші. До того ж Львів в XVII в. все більше упадав економічно, завдяки нерозумній економічній політицї Польщі, а з тим марнїла і слабла українська міщанська громада. Відносини здавали ся безвихідним, і тому енергічнїйші, рухливійші елементи відпливали зі Львова і взагалї з Галичини на схід, коли там під охороною козацькою зачав ся живійший національний рух. Ми бачили, що київський національно-культурний рух другого і третяго десятилїтя XVII в. весь опирав ся на львівських силах, робив ся львівськими, взагалї галицькими руками. Вони зробили Київ центром українського житя, за те Львів, взагалї Галичина, покинена найбільш енергічними, рухливими силами — упадають тим більше. Брацтво львівське тратить своє давнїйше значіннє; підупадає його окраса — школа в середнїх десятилїтях XVII в.; воно проявляє себе головно тільки друком церковних, богослужебних книг, котрими користувала ся цїла західня Україна — се давало дохід брацтву, і тому воно дуже пильнувало сеї справи і своєї друкарської монополії на друкованнє церковних кних у Львові та не давало засновуватись у Львові иньшим українським друкарням. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 433.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|339. Микола Красовський, старшина львівського брацтва в останнїх десятилїтях XVII в. (портрет з його домовини).}}}} В другій половинї XVII в. українське національне житє в західнїй Українї упадає ще більше. Хмельниччина, що відкрила собою нову добу в житю в східній Українї, в західнїй була порогом ще більшого ослаблення. В 1648 р. західня Україна — Волинь, Поділє, Галичина підняли ся, сподїваючи ся визволення з польської кормиги за помічю козаччини; міщанство, селянство, дрібна українська шляхта підіймали ся, приставали до козаків, громили і проганяли Поляків, заводили своє українське правлїннє. В Сокалї. в Тернополї, в Рогатинї, в Товмачі, в Заболотові, в Янові під Львовом, в Городку, в Яворові, в Калущинї на Підгрю, в Дрогобичі чуємо більші або меньші повстання, що нераз обхоплювали й більші околицї. Шляхта й міщанська старшина ставали на чолї доохрестних селян, організували їх в воєнні ватаги й громили шляхетські замки. Але Хмельницький, зайнятий ко-<noinclude></noinclude> juoi61bihlfb5nb7r0jihwaaj9wte39 116 215871 455925 2022-07-27T18:39:00Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1871. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1871. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1871. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1871. 1838. Метрична книга церков Київського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1871/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] dv38upn7swmmflt1jyrxwmbensekniw 116 215872 455931 2022-07-27T19:00:35Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1872. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1872. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1872. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1872. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1872/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] ksvh1gw1i42q52uy0xu45dxpzxkxydz 116 215873 455932 2022-07-27T19:01:18Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Покрова Пресвятої Богородиці м-ка Гостомель Київського повіту | рік = 1838-1849 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1873. 1838-1849. Метрична книга церкви Покрова Пресвятої Богородиці м-ка Гостомель Київського повіту.pdf]] }} F... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Покрова Пресвятої Богородиці м-ка Гостомель Київського повіту | рік = 1838-1849 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1873. 1838-1849. Метрична книга церкви Покрова Пресвятої Богородиці м-ка Гостомель Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1873. 1838-1849. Метрична книга церкви Покрова Пресвятої Богородиці м-ка Гостомель Київського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1873/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] md45mcywo3dkw8w3933th7v23pku4rc 116 215874 455933 2022-07-27T19:02:03Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Воскресіння Христового на Печерську у м. Києві | рік = 1838-1842 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1874. 1838-1842. Метрична книга церкви Воскресіння Христового на Печерську у м. Києві.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1874. 1838-1842. Метрична к... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Воскресіння Христового на Печерську у м. Києві | рік = 1838-1842 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1874. 1838-1842. Метрична книга церкви Воскресіння Христового на Печерську у м. Києві.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1874. 1838-1842. Метрична книга церкви Воскресіння Христового на Печерську у м. Києві.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1874/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] cbdyj6u1ku8a7of8c0xovbvda678p6v 116 215875 455935 2022-07-27T19:02:39Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1875. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1875. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1875. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1875. 1838. Метрична книга церков м. Києва та Київського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1875/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] 7zfb8wilrfe7k20fig6o9uqsaler15w 116 215876 455936 2022-07-27T19:04:19Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві | рік = 1838-1844 | примітки = c:File:ЦДІАК 127-1012-1876. 1838-1844. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печер... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві | рік = 1838-1844 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1876. 1838-1844. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1876. 1838-1844. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1876/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] kp9ggebxda5o7lvl8rgaz3ph6vaycvz 455938 455936 2022-07-27T19:04:43Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві | рік = 1838-1844 | наступна = 1876а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1876. 1838-1844. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1876. 1838-1844. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську, церкви св. Бориса і Гліба м. Києві.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1876/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] o077am7uec6iu2qy6xd9skuuyefmw0d 116 215877 455939 2022-07-27T19:05:45Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Пресвятої Трійці у Старокиївській частині м. Києва | рік = 1838-1839 | попередня = 1876 | наступна = 1877 | примітки = c:File:ЦДІАК 127-1012-1876а. 1838-1839. Метрична книга церкви Пресвятої Трійці у Старокиївській частині м. Києв... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Пресвятої Трійці у Старокиївській частині м. Києва | рік = 1838-1839 | попередня = 1876 | наступна = 1877 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1876а. 1838-1839. Метрична книга церкви Пресвятої Трійці у Старокиївській частині м. Києва.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1876а. 1838-1839. Метрична книга церкви Пресвятої Трійці у Старокиївській частині м. Києва.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1876a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київський повіт]] odj7g1czwdzgyh9mc4gd1991qiete30 116 215878 455940 2022-07-27T19:06:49Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Липовецького повіту | рік = 1838 | попередня = 1876а | наступна = 1877а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1877. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1877. 1838. Метрична книга церков Липовецького по... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Липовецького повіту | рік = 1838 | попередня = 1876а | наступна = 1877а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1877. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1877. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1877/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Липовецький повіт]] 6qaybrn94h99z46wfegue1d7k780u4z 116 215879 455941 2022-07-27T19:08:17Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві | рік = 1838-1839 | попередня = 1877 | примітки = c:File:ЦДІАК 127-1012-1877а. 1838-1839. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві | рік = 1838-1839 | попередня = 1877 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1877а. 1838-1839. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1877а. 1838-1839. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1877a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київ]] pu45sjexfcpdvkhs9sr126kc7xqc8km 455942 455941 2022-07-27T19:08:37Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві | рік = 1838-1839 | попередня = 1877 | наступна = 1878 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1877а. 1838-1839. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1877а. 1838-1839. Метрична книга собору св. Миколая (Микільського військового) на Печерську у м. Києві.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1877a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Київ]] qomh7byfp8lvlpk94z566355f0cr8cb 116 215880 455943 2022-07-27T19:09:30Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Липовецького повіту | рік = 1838 | попередня = 1877а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1878. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1878. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf|thumb]] [https:... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Липовецького повіту | рік = 1838 | попередня = 1877а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1878. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1878. 1838. Метрична книга церков Липовецького повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1878/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Липовецький повіт]] js3a2ht6uscn630dh32zjggc9ayb1xb 116 215881 455944 2022-07-27T19:10:47Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1881/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Радомисльський повіт]] raj775zd29nwnaetq0hb3et8vrzp2qr 455945 455944 2022-07-27T19:11:08Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль | рік = 1838 | наступна = 1881а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1881. 1838. Метрична книга церков Пресвятої Трійці м. Радомишль.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1881/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Радомисльський повіт]] 27fkxda1o6m4cngirmxtiw7lbya7l7p 116 215882 455947 2022-07-27T19:11:47Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Радомишльського повіту | рік = 1838 | попередня = 1881 | наступна = 1882 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1881а. 1838. Метрична книга церков Радомишльського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1881а. 1838. Метрична книга церков Радомишл... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Радомишльського повіту | рік = 1838 | попередня = 1881 | наступна = 1882 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1881а. 1838. Метрична книга церков Радомишльського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1881а. 1838. Метрична книга церков Радомишльського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1881a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Радомисльський повіт]] pqdme4m60gh46zsd7ucqxwg325j6qvr 116 215883 455948 2022-07-27T19:12:42Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Сквирського повіту | рік = 1838 | попередня = 1881а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1882. 1838. Метрична книга церков Сквирського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1882. 1838. Метрична книга церков Сквирського повіту.pdf|thumb]] [https://cdia... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Сквирського повіту | рік = 1838 | попередня = 1881а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1882. 1838. Метрична книга церков Сквирського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1882. 1838. Метрична книга церков Сквирського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1882/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Сквирський повіт]] ap57svtb3q5sroctr5dldnedm830e7g 116 215884 455950 2022-07-27T19:13:18Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга греко-католицьких церков Сквирського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1883. 1838. Метрична книга греко-католицьких церков Сквирського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1883. 1838. Метрична книга греко-католицьких це... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга греко-католицьких церков Сквирського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1883. 1838. Метрична книга греко-католицьких церков Сквирського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1883. 1838. Метрична книга греко-католицьких церков Сквирського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1883/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Сквирський повіт]] hy34d9lkjf597edlitdwg9sb3phpxaq 116 215885 455951 2022-07-27T19:14:20Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Кирдани Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1884. 1838. Метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Кирдани Таращанського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Кирдани Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1884. 1838. Метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Кирдани Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1884. 1838. Метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Кирдани Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1884/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] hkd6r9m4l3t9t2um7oxx784nlghk067 116 215886 455952 2022-07-27T19:14:52Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1885. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1885. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/s... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1885. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1885. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1885/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] oimcak3hfjd0ntdy7kt9qxs0gil0txn 116 215887 455953 2022-07-27T19:16:15Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков св. Миколая с. Закутинці, св. Михаїла с. Веселий Кут Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = c:File:ЦДІАК 127-1012-1886. 1838. Метрична книга церков св. Миколая с. Закутинці, св. Михаїла с. Веселий Кут Таращанського п... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков св. Миколая с. Закутинці, св. Михаїла с. Веселий Кут Таращанського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1886. 1838. Метрична книга церков св. Миколая с. Закутинці, св. Михаїла с. Веселий Кут Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1886. 1838. Метрична книга церков св. Миколая с. Закутинці, св. Михаїла с. Веселий Кут Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1886/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] cwl1gqwaxtff6i6camawb60mt04cdqb 116 215888 455955 2022-07-27T19:16:55Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | наступна = 1887а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1887. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf|thumb]] [ht... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | наступна = 1887а | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1887. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1887/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] mlo1wf34vckylzg5lq1dgvu36t12xey 116 215889 455956 2022-07-27T19:17:45Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887 | наступна = 1888 | примітки = c:File:ЦДІАК 127-1012-1887а. 1838. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887 | наступна = 1888 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887а. 1838. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1887а. 1838. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1887a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] nom9hgdp6f6vbqj9z7skxq1jabfqm57 455957 455956 2022-07-27T19:18:08Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887 | наступна = 1887б | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887а. 1838. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1887а. 1838. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Литвинівка Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1887a/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] 8rmcew5vuir6ox42wneo6u9kvgk2kfr 116 215890 455958 2022-07-27T19:18:47Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887а | наступна = 1888 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887б. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1887б. 1838. Метрична книга церков Таращансько... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Таращанського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887а | наступна = 1888 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1887б. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1887б. 1838. Метрична книга церков Таращанського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1887b/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Таращанський повіт]] ifxurn0180c7uzoe1nfn818doorocg9 116 215891 455959 2022-07-27T19:19:38Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Уманського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887б | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1888. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1888. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.arch... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Уманського повіту | рік = 1838 | попередня = 1887б | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1888. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1888. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1888/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Уманський повіт]] tp3dm1gko05kokwox5yyswfg11fjnhh 116 215892 455961 2022-07-27T19:20:08Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Уманського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1889. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1889. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Уманського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1889. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1889. 1838. Метрична книга церков Уманського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1889/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Уманський повіт]] k0v2tjjsyguvq8b60wghgq1bbjom9lf 116 215893 455963 2022-07-27T19:20:44Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Черкаського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1890. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1890. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Черкаського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1890. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1890. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1890/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Черкаський повіт]] rpimdjxjqsm5z62a07esnva7pfg3i2e 250 215894 455969 2022-07-27T19:36:04Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>потайки, визначати на владицтво людей прихильних унії, можливо затирати {{errata|ріжницю|різницю}} між унїею й православєм, а заразом робити всякі полекші і привілєґії духовенству унїатському. {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 435.jpg|400px]]}} {{c|{{smaller|340. Иосиф Шумлянський.}}}} Правительство польське прийняло сей хитрий плян і потім вело таку лїнїю, як радив Шумлянський: роздавало православні владицтва людям, які обіцяли бути унїатами, митрополичі права надало Шумлянському, забирало маєтки православних владиків і монастирів заграничних та віддавало йому й иньшим своїм людям. Православних у всїм обмежало, права коли які признавало то тільки за унїатами — напр. в 1699 р. на соймі видано закон, що тільки унїати можуть займати уряди міські, а в Камінцї, що тодї вернув ся під Польщу від Турок, заборонено мешкати Жидам і православним. З унїєю відкрито не виступало, і владики також, тільки роздавали від себе всякі кращі місця людям прихильним до унїї. Так за кільканадцять лїт сим хитрим і зрадливим способом підточили вони в самім коренї православне житє, і нарештї в 1700 р. Шумлянский вважав унїатську справу вже на стільки доспілою, що рішив проголосити унїю. Він явно повторив присягу на унїю, потайки, зложену ним тому двадцять лїт, і почав у своїй епархії — в Галичинї й на Поділю заводити унїю явно. Справдї православє на стільки вже було підкопане, що духовенство не важило ся противити ся унїї. Брацтво львівське пробувало спротивити ся, але Шумлянський, напавши з вояками гетьмана польського, силоміць вирубав двери в церкву брацьку і відправив тут унїатську службу. Братчики одначе не хотїли прийняти унїї, на насильства Шумлянськаго скаржили ся королеви і той потвердив брацькі права, але все таки против натиску Поляків і свого владики вони не могли устояти ся. 1704 р., коли Шведи обложили Львів і захотїли контрибуції, польське начальство звернуло сю контрибуцію на брацтво, братчикам прийшло ся віддати всї гроші і дорогоцїнности, на 120 тис. золотих. Зістали ся нї з чим, а Шумлянський, щоб підорвати їх одиноке джерело доходу — друкованнє книжок, заложив при своїй катедральній церкві свою друкарню<noinclude></noinclude> 6v1swlxwibip19h6j3pu5aavys8npw3 250 215895 455973 2022-07-27T19:57:15Z Ong all 13793 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Ong all" /></noinclude>для конкуренції. Сього останнього удару братчики не витримали і 1708 року покорили ся Шумлянському; прийняли унїю. Унїя запанувала в львівській і подільській епархії. Тільки Великий Скит в Маняві, на підгірю карпатськім (за Станиславовом, в повітї Богородчанськім), заснований на поч. ХVII в. (1611 р.) афонським монахом Иовом Княгиницьким, приятелем Вишенського, зістав ся при православній вірі аж до кінця Польщі (закрило його вже австрийське правительство в 1785 р.). {{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 436.jpg|600px]]}} {{c|{{smaller|341. Манявські руїни.}}}} На кілька лїт скорше, в 1691 р. проголосив унїю в своїй перемиській епархії Ін. Винницький і став силоміць переводити на унїю тутешнї парафії, а на непокірних скаржив ся світським властям, щоб їх примусили до покори як свому законному пастиреви. Число таких непокірних зменьшало ся через сї примуси і кари з року на рік, і в 1761 р. наступник Винницького міг уже похвалити ся, що в його епархії нема уже нї одної православної церкви. Трохи пізнїйше, в 1711 р. попала в унїатські руки епархія волинська (луцька), і тут також почали силоміць навертати парафії на унїю. В першій половині ХVІІІ в. вся західня Україна була вже переведена на унїю, і унїатське духовенство стало поширювати її також і в Київщині — але тут не йшло се так легко, через трівожні тутешнї обставини, що<noinclude></noinclude> a7i4tfrfyl8v1zva3u5cajhc4s4s9c0 456004 455973 2022-07-27T21:00:18Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>для конкуренції. Сього останнього удару братчики не витримали і 1708 року покорили ся Шумлянському; прийняли унїю. Унїя запанувала в львівській і подільській епархії. Тільки Великий Скит в Маняві, на підгірю карпатськім (за Станиславовом, в повітї Богородчанськім), заснований на поч. XVII в. (1611 р.) афонським монахом Иовом Княгиницьким, приятелем Вишенського, зістав ся при православній вірі аж до кінця Польщі (закрило його вже австрийське правительство в 1785 р.). [[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 436.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|341. Манявські руїни.}}]] На кілька лїт скорше, в 1691 р. проголосив унїю в своїй перемиській епархії Ін. Винницький і став силоміць переводити на унїю тутешнї парафії, а на непокірних скаржив ся світським властям, щоб їх примусили до покори як свому законному пастиреви. Число таких непокірних зменьшало ся через сї примуси і кари з року на рік, і в 1761 р. наступник Винницького міг уже похвалити ся, що в його епархії нема уже нї одної православної церкви. Трохи пізнїйше, в 1711 р. попала в унїатські руки епархія волинська (луцька), і тут також почали силоміць навертати парафії на унїю. В першій половинї XVIII в. вся західня Україна була вже переведена на унїю, і унїатське духовенство стало поширювати її також і в Київщинї — але тут не йшло се так легко, через трівожні тутешнї обставини, що<noinclude></noinclude> btbjko4nel9p7rxbp332v5f0pfvcr0u 0 215896 455974 2022-07-27T19:57:19Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | секція = Діаріуш Івана Биховця р. 1704 про відрядження до Криму | попередня = [[../Антологія з кримсько-татарських поетів/]] | примітки = }} <pages index="Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu" from=202 to=212 /> {{bar}} {{примітки}}... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | секція = Діаріуш Івана Биховця р. 1704 про відрядження до Криму | попередня = [[../Антологія з кримсько-татарських поетів/]] | примітки = }} <pages index="Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu" from=202 to=212 /> {{bar}} {{примітки}} {{PD-old}} 97yobqlxrfb677g824zk03kf24qczfj 0 215897 455976 2022-07-27T20:13:20Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1950 «Про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи Української РСР вчителям шкіл Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верхо... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1950 «Про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи Української РСР вчителям шкіл Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Української РСР | секція = Про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи Української РСР вчителям шкіл Української РСР | попередня = [[Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР (1950.10.03)|Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР]] | наступна = [[Указ Президії ВР УРСР від 18.10.1950 «Про ліквідацію Селищенської …, Болохівської …, Яворівської …, Лецівської … і Паляницької сільради …»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18 жовтня 1950 «Про ліквідацію Селищенської сільської Ради Галицького району, Болохівської сільської Ради Долинського району, Яворівської сільської Ради Калуського району, Лецівської сільської Ради Рожнятівського району і Паляницької сільської Ради Яремчанського району Станіславської області»]] | рік = 1950 | примітки = Відомості Верховної Ради УРСР, 1950, № 4, с. 24–25 }} [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|100px|безрамки|центр]] <pages index="Відомості Верховної Ради 1950.djvu" from=117 to=118 onlysection="4" /> {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР 1950 року|X-04]] [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи УРСР|550-X-04]] hdodg28snyz3avf6du8jyog7bed38ai 455977 455976 2022-07-27T20:13:35Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1950 «Про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи Української РСР вчителям шкіл Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Української РСР | секція = Про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи Української РСР вчителям шкіл Української РСР | попередня = [[Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР (1950.10.03)|Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР]] | наступна = [[Указ Президії ВР УРСР від 18.10.1950 «Про ліквідацію Селищенської …, Болохівської …, Яворівської …, Лецівської … і Паляницької сільради …»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18 жовтня 1950 «Про ліквідацію Селищенської сільської Ради Галицького району, Болохівської сільської Ради Долинського району, Яворівської сільської Ради Калуського району, Лецівської сільської Ради Рожнятівського району і Паляницької сільської Ради Яремчанського району Станіславської області»]] | рік = 1950 | примітки = Відомості Верховної Ради УРСР, 1950, № 4, с. 24–25 }} [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|100px|безрамки|центр]] <pages index="Відомості Верховної Ради 1950.djvu" from=117 to=118 onlysection="4" /> {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР 1950 року|X-04]] [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння почесного звання Заслуженого вчителя школи УРСР|50-X-04]] pkgqw9c91y5erifr0ku16mifss8u4vo 0 215898 455979 2022-07-27T20:20:12Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про затвердження «Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР» | автор = | пе... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про затвердження «Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Української РСР | секція = Про затвердження «Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР» | попередня = [[Указ Президії ВР УРСР від 3.10.1950 «Про виборчі норми по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про виборчі норми по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР»]] | наступна = [[Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР (1950.10.03)|Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР]] | рік = 1950 | примітки = Відомості Верховної Ради УРСР, 1950, № 4, с. 5–6 }} [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|100px|безрамки|центр]] <pages index="Відомості Верховної Ради 1950.djvu" from=98 to=99 onlysection="2" /> {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР 1950 року|X-03]] ev89ywm68p0cahwdb6ytyco7sohpu0c 0 215899 455982 2022-07-27T20:25:15Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про виборчі норми по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Укра... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[ВВР/1950/4]] | назва_альт = Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про виборчі норми по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР» | автор = | перевизначити_автора = Президія Верховної Ради Української РСР | секція = Про виборчі норми по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР | попередня = [[Указ Президії ВР УРСР від 30.9.1950 «Про проведення виборів до обласних, окружних, районних, міських, районних у містах, … Рад … УРСР»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 вересня 1950 «Про проведення виборів до обласних, окружних, районних, міських, районних у містах, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР»]] | наступна = [[Указ ПВР УРСР від 3.10.1950 «Про затвердження «Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад … УРСР»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1950 «Про затвердження «Положення про вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР»]] | рік = 1950 | примітки = Відомості Верховної Ради УРСР, 1950, № 4, с. 5 }} [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|100px|безрамки|центр]] <pages index="Відомості Верховної Ради 1950.djvu" include=98 onlysection="1" /> {{PD-UA-exempt}} [[Категорія:Укази Президії Верховної Ради УРСР 1950 року|X-03]] bshmdmbshefvm8e6csuzq17c0d582o5 116 215900 456001 2022-07-27T20:59:03Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Черкаського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1891. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1891. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Черкаського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1891. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1891. 1838. Метрична книга церков Черкаського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1891/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Черкаський повіт]] 6ku7zs7eydn19i9nrz5dve0ujxf6sao 116 215901 456002 2022-07-27T20:59:41Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Чигиринського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1892. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1892. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/s... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Чигиринського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1892. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1892. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1892/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Чигиринський повіт]] 0pr46j8tfkjmivhcmx9g4m9o7h5fkh1 116 215902 456003 2022-07-27T21:00:01Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Чигиринського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1893. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1893. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/s... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Чигиринського повіту | рік = 1838 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1893. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1893. 1838. Метрична книга церков Чигиринського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1893/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Чигиринський повіт]] dv0e3y9tylpar55nrv500pb9rd1wlwh 116 215903 456005 2022-07-27T21:00:53Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Карапиші Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1894. 1839. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Карапиші Богуславського повіту.pdf]] }} File:ЦДІ... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Карапиші Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1894. 1839. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Карапиші Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1894. 1839. Метрична книга церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Карапиші Богуславського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1894/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Богуславський повіт]] 1c270yb33vw8y3sklgicw9tlcbnd5b3 116 215904 456006 2022-07-27T21:01:27Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1895. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1895. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.go... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1895. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1895. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1895/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Богуславський повіт]] mgmwprcf5wu5coewnauk7h1aiauency 116 215905 456007 2022-07-27T21:01:55Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської губернії | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1896. 1839. Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської губернії.pdf]] }} File:ЦДІАК 127-1012-1896. 1839. Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської губернії | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1896. 1839. Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської губернії.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1896. 1839. Метрична книга церкви м-ка Богуслав Київської губернії.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1896/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Богуславський повіт]] dvevwkkoflsw781z4q5ratz719wsb93 0 215906 456008 2022-07-27T21:02:00Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Упадок українського житя в західнїй Українї | попередня = [[../Національне житє східньої України/]] | наступна = [[../Угорська Україна/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Упадок українського житя в західнїй Українї | попередня = [[../Національне житє східньої України/]] | наступна = [[../Угорська Україна/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=436 to=441 fromsection="107" tosection="107" /> pl1z130dioyqnnfergr3terbezusgog 116 215907 456009 2022-07-27T21:02:27Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1897. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1897. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.go... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Богуславського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1897. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1897. 1839. Метрична книга церков Богуславського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1897/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Богуславський повіт]] 998xz6bu2a0yu9402klalczd8m0t6z0 116 215908 456011 2022-07-27T21:03:34Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Васильківського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1898. 1839. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1898. 1839. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archi... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Васильківського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1898. 1839. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1898. 1839. Метрична книга церков Васильківського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1898/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Васильківський повіт]] nrxdhzzyyimlluwti52skgdotd36dxk 116 215909 456013 2022-07-27T21:04:20Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Преображення Господнього м-ка Звенигородка Київської губернії | рік = 1839-1847 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1899. 1839-1847. Метрична книга церкви Преображення Господнього м-ка Звенигородка Київської губернії.pdf]] }} [... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церкви Преображення Господнього м-ка Звенигородка Київської губернії | рік = 1839-1847 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1899. 1839-1847. Метрична книга церкви Преображення Господнього м-ка Звенигородка Київської губернії.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1899. 1839-1847. Метрична книга церкви Преображення Господнього м-ка Звенигородка Київської губернії.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1899/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Звенигородський повіт]] s9cncl1ovl1p0w6m5h3kbz4v9hit6at 116 215910 456014 2022-07-27T21:04:51Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1900. 1839. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1900. 1839. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Метрична книга церков Звенигородського повіту | рік = 1839 | примітки = [[c:File:ЦДІАК 127-1012-1900. 1839. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf]] }} [[File:ЦДІАК 127-1012-1900. 1839. Метрична книга церков Звенигородського повіту.pdf|thumb]] [https://cdiak.archives.gov.ua/spysok_fondiv/0127/1012/1900/ Копія справи на сайті архіву] [[Категорія:Звенигородський повіт]] reh917x0i3diz0z7l18fzyg1z5abaqs 250 215911 456016 2022-07-27T21:14:18Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="137"/>анальоґична аґітація за відсуненнє соціалїстів від власти й передачу її в руки якоїсь, нїкому близше незвісної української буржуазії (котрої фактично й не було) — щоб вона за помічю Нїмців закріпила українську державність на підвалинах буржуазних, — вели певні ґрупи українських с.-дем. і с.-федералїстів, і їх преса повела гостру кампанїю против українського уряду і Центр. Ради. Така була тяжка, напружена атмосфера, в котрій Ц. Раді й її правительству приходилось очищати Україну від большовицьких військ і банд, відновляти до ґрунту розбиту й поруйновану ними адмінїстративну машину, наладжувати немилосердно знищене економичне житє країни, щоб вивести з анархії й забезпечити ново здобуту самостійність і незалежність, а навіть саму державність. Її зривали з середини, її бойкотували, полишаючи без засобів, їй кидали всякі перешкоди, в надії, що вона десь спіткнеть ся, впаде, і вернеть ся власть буржуазна, імперіалїстична, відновить ся єдність єдиної Росії, й росийська стихія візьме на ново під ноги відроджене українство. Українські ж військові сили все таки й далї були дуже не великі, і в значній части слабо дісціплїновані. Далї оперували ріжні самочинні „отамани“, окремі віддїли гайдамаків і вільних козаків, часто зложені з елєментів не українських, реакційних; чинили бешкети й насильства над людністю, компромітуючи українську військовість всякими вибриками, націоналїстичними шовінїстичними вискоками, погромами, розстрілами, самочинними контрібуціями. Ріжні самочинні коменданти, ради, комісари самовільними вчинками нарушили пляни операцій. Нїмецькі й австрійські части не координувались нї між собою нї з українськими частями, й своїми самочинними виступами часом підривали пляновість роботи українського командування й українського правительства. А за лаштунками нїмецького командування вже кували ся пляни полїтичного перевороту.<section end="137"/> <section begin="138"/>'''138. Переворот.''' Очищеннє України посувалось доволї скоро. Протягом місяця березня 1918 р. було очищене майже все Правобереже до самого моря — взята Одеса, Миколаїв, Херсон, Єлисавет. За Днїпром була в значній части вичищена Чернигівщина, в останнїх днях березня взята Полтава. Операції в сїм напрямі затяглись особливо через те, що до большовиків, слабо органїзованих і недісціплїнованих, прилучились дівізії чехо-словацькі, які замість того, щоб іти на французький фронт, згідно з умовою, уложеною ними з українським правительством, розпочали боротьбу з нїмецькими військами. Большовицькі війська з особливим завзятєм боронили Катеринослава й його околицї, щоб устигнути ще можливо більше вивезти звідти до Росії. Але большовицька справа була безнадїйна. Її головний комендант, бувший жандарм Муравйов, що в лютім хваливсь розстрілами Українців і руйною їх добра, ще перед утратою Полтави вже вважав за краще зложити з себе командуваннє, а большо-<section end="138"/><noinclude></noinclude> gee0k11ht5iaama3cdc8memafpebkux 250 215912 456017 2022-07-27T21:22:06Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>вицька „Цикука“ (Центральний Исполнительний Комитет України) загодя перемандрувала до Таганрога. Протягом квітня очищеннє лївобережа було майже закінчено. Після того як зломлені були чесько- большовицькі застави на дорозї до Харкова й Полтави, 8 квітня большовики уступили ся з Харкова, ще перед тим очищено Катеринослав, і українське військо разом з нїмецькими стали посуватись на захід і полудне. З кінцем квітня большовики тримались ще тільки в донецькім районі, та в кримських портах. Але з сими успіхами в очищенню України та поширеннєм власти українського правительства, ще з більшою жагучістю виступали на чергу пекучі, негайні справи внутрішнього упорядковання: наладженнє засїву піль і плянтацій, транспорту і товарообміну, демобілїзація промислу й орґанїзація працї для мілїонів безробітних, і утвореннє армії, власної, твердої, дїсціплїнованої армії, яка б в найблизших роках, поки буде змога перейти до мілїціонної оборони, послужила запорукою полїтичних і соціяльних здобутків України! Дїйсно Ц. Рада діставала Україну назад до своїх рук в станї просто жахливім. До того неймовірного розвалу, в якім лишила її чотиролїтня війна і всеросийська анархія, витворена революцією, налягли страшенні результати большовицького погрому. Українське правительство діставало в опорожнених большовиками просторах міста з пограбованими урядами і банками, з цїлком знищеними установами, залїзницї без льокомотивів і ваґонів, з зруйнованими мостами і станціями, з незаплаченими за кілька місяців служащими й робітниками, які перш за все звертались з домаганнями заплати, инакше грозили забастовкою. На місцї росийських армій також зіставались тількі купи ріжних служащих, що сидїли чекаючи платнї за неоплачені місяцї. Заводи стояли без палива; копальнї позаливались водою, тому що водоливи не працювали цїлими місяцями за недостачею вугля, і т. и. За те скрізь українське правительство чекали рахунки за неоплачені росийським урядом достави, військові роботи, і т. й. З усїх боків тисли ся до українського правительства, до Ц. Ради, домагаючи грошей, разпоряджень, ладу, порядку, ставлячи на їх рахунок всякі прояви безладя, недостачі грошей, запасів, розграблених большовиками. З усїх сторін, {{errata|внутрішїх|внутрішнїх}} і зовнїшнїх використовували сей катастрофічний стан для натиску, одні щоб захитати становище Української республіки, другі — щоб вимогти від неї ріжні полїтичні й еконимичні уступки на користь своїх держав. Місцеві буржуазні круги й аґенти центральних держав натискали, домагаючись уступок буржуазним формам і принціпам, — тим часом як з другої сторони неприхильники української держави пильно слїдили за каждим кроком Ц. Ради й її правительства, щоб знайти докази буржуазної, реакційної полїтики, аби<noinclude></noinclude> h2uv605js8s1e5nqlcwtb59a6zeouth 456018 456017 2022-07-27T21:23:02Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>вицька „Цикука“ (Центральний Исполнительний Комитет України) загодя перемандрувала до Таганрога. Протягом квітня очищеннє лївобережа було майже закінчено. Після того як зломлені були чесько- большовицькі застави на дорозї до Харкова й Полтави, 8 квітня большовики уступили ся з Харкова, ще перед тим очищено Катеринослав, і українське військо разом з нїмецькими стали посуватись на захід і полудне. З кінцем квітня большовики тримались ще тільки в донецькім районі, та в кримських портах. Але з сими успіхами в очищенню України та поширеннєм власти українського правительства, ще з більшою жагучістю виступали на чергу пекучі, негайні справи внутрішнього упорядковання: наладженнє засїву піль і плянтацій, транспорту і товарообміну, демобілїзація промислу й орґанїзація працї для мілїонів безробітних, і утвореннє армії, власної, твердої, дїсціплїнованої армії, яка б в найблизших роках, поки буде змога перейти до мілїціонної оборони, послужила запорукою полїтичних і соціяльних здобутків України! Дїйсно Ц. Рада діставала Україну назад до своїх рук в станї просто жахливім. До того неймовірного розвалу, в якім лишила її чотиролїтня війна і всеросийська анархія, витворена революцією, налягли страшенні результати большовицького погрому. Українське правительство діставало в опорожнених большовиками просторах міста з пограбованими урядами і банками, з цїлком знищеними установами, залїзницї без льокомотивів і ваґонів, з зруйнованими мостами і станціями, з незаплаченими за кілька місяців служащими й робітниками, які перш за все звертались з домаганнями заплати, инакше грозили забастовкою. На місцї росийських армій також зіставались тількі купи ріжних служащих, що сидїли чекаючи платнї за неоплачені місяцї. Заводи стояли без палива; копальнї позаливались водою, тому що водоливи не працювали цїлими місяцями за недостачею вугля, і т. и. За те скрізь українське правительство чекали рахунки за неоплачені росийським урядом достави, військові роботи, і т. й. З усїх боків тисли ся до українського правительства, до Ц. Ради, домагаючи грошей, разпоряджень, ладу, порядку, ставлячи на їх рахунок всякі прояви безладя, недостачі грошей, запасів, розграблених большовиками. З усїх сторін, {{errata|внутрішїх|внутрішнїх}} і зовнїшнїх використовували сей катастрофічний стан для натиску, одні щоб захитати становище Української республіки, другі — щоб вимогти від неї ріжні полїтичні й економичні уступки на користь своїх держав. Місцеві буржуазні круги й аґенти центральних держав натискали, домагаючись уступок буржуазним формам і принціпам, — тим часом як з другої сторони неприхильники української держави пильно слїдили за каждим кроком Ц. Ради й її правительства, щоб знайти докази буржуазної, реакційної полїтики, аби<noinclude></noinclude> nxj0r2c65fbtw6vt71pcz4gsxbde9mx 116 215913 456019 2022-07-27T21:28:19Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1924 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1703. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1703. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пере... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1924 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1703. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1703. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 2cfhrs636e2m4vkh5y6t6lth8m1gr4j 116 215914 456021 2022-07-27T21:28:49Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Шлюб | рік = 1924 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1710. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Шлюб.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1710. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переясла... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Шлюб | рік = 1924 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1710. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1710. 1924. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] bks2tn9l8wm089tfonwinzelho5lrn3 116 215915 456022 2022-07-27T21:29:32Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб | рік = 1924-1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1713. 1924–1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Д... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб | рік = 1924-1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1713. 1924–1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1713. 1924–1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] kiimh94wkwkdkt4yq5nqcdtcbiyy8ke 456023 456022 2022-07-27T21:30:03Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль, Ковалин, Чирське, Гайшин, Городище, Вюнище, Козинці, Студеники, Мала Каратуль, Воскресінське, Єрковці, Козлів, Виповзки, Хоцьки, Ташань, Положаї, Пологи-Яненки, Комарівка. Шлюб | рік = 1924-1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1713. 1924–1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1713. 1924–1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Мазінки, Строкова, Стовп'яги, Дівички, Пристроми, Соснова та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] fei4r45iqdmaodwiqder31g0q8sirsm 116 215916 456024 2022-07-27T21:30:47Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1715. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1715. 1925. Акти. Переяслав-Хмельниць... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1715. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1715. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] cqwsx5rha9orhlurxeopi7kifsp1cke 116 215917 456025 2022-07-27T21:31:14Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1716. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1716. 1925. Акти. Переяслав-Хмельниць... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1716. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1716. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] d3bcp49iukqdidjmp5d5823b3jea90m 116 215918 456026 2022-07-27T21:31:38Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1717. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1717. 1925. Акти. Переяслав-Хмельниць... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1717. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1717. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] jhby7vm8ijmc9hxokzpoo29koydk5eq 116 215919 456027 2022-07-27T21:32:26Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Соснова, Стовп'яги, Строкова. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1719. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Соснова, Стовп'яги, Строкова. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1719. 1925. Акти. Переяслав-Х... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Соснова, Стовп'яги, Строкова. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1719. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Соснова, Стовп'яги, Строкова. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1719. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Соснова, Стовп'яги, Строкова. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] t03ryvnwjfesarqhqsh19ti9w0ntnez 116 215920 456028 2022-07-27T21:33:00Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Вергуни, Чобітьки, Хоцьки. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1720. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Вергуни, Чобітьки, Хоцьки. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1720. 1925. Акти. Пер... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Вергуни, Чобітьки, Хоцьки. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1720. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Вергуни, Чобітьки, Хоцьки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1720. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Вергуни, Чобітьки, Хоцьки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 8ti3vydjnjkjncagkwpmj41jli83dgk 116 215921 456029 2022-07-27T21:33:27Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Дівички, Єрковці. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1725. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Дівички, Єрковці. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1725. 1925. Акти. Переяслав-Хмельн... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Дівички, Єрковці. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1725. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Дівички, Єрковці. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1725. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Дівички, Єрковці. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 0kp2c37pzfm84y90t8dqw7l8cu3n409 116 215922 456030 2022-07-27T21:33:50Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Вюнище, Козинці. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1726. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Вюнище, Козинці. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1726. 1925. Акти.... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Вюнище, Козинці. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1726. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Вюнище, Козинці. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1726. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Вюнище, Козинці. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 18bh07926zx16cf8yz8sufeb72nnpn9 116 215923 456031 2022-07-27T21:34:15Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження | рік = 1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1727. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городи... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1727. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1727. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] cxk364pwqlsngn2ke4u1cky7efqwkk3 456032 456031 2022-07-27T21:34:49Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки, Мала Каратуль, Воскресінське, Харківці, Пристроми. Народження | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1727. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1727. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Комарівка, Вюнище, Циблі, Пологи-Яненки, Городище, Мазінки та інші. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] a44guclwpa6x94tzaug29qrix3auffb 116 215924 456033 2022-07-27T21:35:21Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1729. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1729. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пере... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1729. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1729. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] df65pyp8eecgm4yvkt3mh726ogcejeb 116 215925 456034 2022-07-27T21:35:46Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть | рік = 1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інш... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] jmntu14wuz4be6sghtwchjztv6hb1h2 456035 456034 2022-07-27T21:36:15Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина, Дівички, Єрковці, Підсінне, Пристроми. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] sm0nh0hy61r1nrk21icn47p55d0d077 456037 456035 2022-07-27T21:36:53Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина, Дівички, Єрковці, Підсінне, Пристроми. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1730. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Козинці, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 4a68ah4fijwhna5lbg4b4i9lnoawvqj 116 215926 456036 2022-07-27T21:36:44Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ташань, Дениси, Мазінки, Велика Каратуль, Соснова. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1732. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ташань, Дениси, Мазінки, Велика Каратуль, Соснова. Смерть.pdf]] }} File:Д... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ташань, Дениси, Мазінки, Велика Каратуль, Соснова. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1732. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ташань, Дениси, Мазінки, Велика Каратуль, Соснова. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1732. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ташань, Дениси, Мазінки, Велика Каратуль, Соснова. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 4683ie1atalndw5ez2uyestzd8gh9dz 116 215927 456038 2022-07-27T21:37:26Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Циблі, Мазінки, Гайшин, Стовп'ягки, Строкова, Дем'янці, Харківці, Єрковці. Смерть | рік = 1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1734. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Циблі, Мазінки, Гайшин, Стовп'ягки, Строкова,... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Циблі, Мазінки, Гайшин, Стовп'ягки, Строкова, Дем'янці, Харківці, Єрковці. Смерть | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1734. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Циблі, Мазінки, Гайшин, Стовп'ягки, Строкова, Дем'янці, Харківці, Єрковці. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1734. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Циблі, Мазінки, Гайшин, Стовп'ягки, Строкова, Дем'янці, Харківці, Єрковці. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] iduyu82en5au4txqh33gee16qj8aa3p 116 215928 456039 2022-07-27T21:37:55Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Циблі, Чопилки, Горбані, Комарівка. Смерть | рік = 1925-1926 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1735. 1925–1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Циблі, Чопилки, Горбані, Комарівка. Сме... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Циблі, Чопилки, Горбані, Комарівка. Смерть | рік = 1925-1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1735. 1925–1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Циблі, Чопилки, Горбані, Комарівка. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1735. 1925–1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Вовчків, Гланишів, Циблі, Чопилки, Горбані, Комарівка. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 5lq93eziker0ncm3czzide7q3ry1a3m 116 215929 456040 2022-07-27T21:38:25Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб | рік = 1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1738. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Сосно... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1738. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1738. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] d3pipqhlk7ihlvckg2jcd1osn1b6oa4 456041 456040 2022-07-27T21:38:56Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль, Помоклі, Пологи-Яненки, Мазінки, Віненці, Єрковці. Шлюб | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1738. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1738. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Ковалин, Строкова, Стовп'яги, Пристроми, Соснова, Велика Каратуль та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] ti9i2ojdsy23v1xh3ma0oxn90lthzvd 116 215930 456043 2022-07-27T21:39:23Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб | рік = 1925 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1739. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші.... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1739. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1739. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 8h7je8lkdoqc8vk63xzb23pmrwtxuoz 456044 456043 2022-07-27T21:39:57Z Alexkrakovsky 4488 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина, Мала Каратуль, Ташань, Положаї, Хоцьки, Виповзки, Підсінне, Мазінки, Вюнище, Городише, Гайшин. Шлюб | рік = 1925 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1739. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1739. 1925. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Дівички, Козлів, Студеники, Сомкова Долина та інші. Шлюб.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 5aaxogpfzjq9wbqvahp9qhezzshcadf 116 215931 456045 2022-07-27T21:40:30Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Харківці, Козинці, Студеники, Циблі. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1746. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Харківці, Козинці, Студеники, Циблі. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1746. 1926. Акт... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Харківці, Козинці, Студеники, Циблі. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1746. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Харківці, Козинці, Студеники, Циблі. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1746. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Харківці, Козинці, Студеники, Циблі. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] ghseac0zm60lfcbr3tfrholt79rkwcp 116 215932 456046 2022-07-27T21:40:56Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Горбані, Чопилки, Гайшин, Дівички, Городище, Гланишів. Народження | рік = 1926 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1747. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Горбані, Чопилки, Гайшин, Дівички, Городище, Гланишів. Народ... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Горбані, Чопилки, Гайшин, Дівички, Городище, Гланишів. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1747. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Горбані, Чопилки, Гайшин, Дівички, Городище, Гланишів. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1747. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Горбані, Чопилки, Гайшин, Дівички, Городище, Гланишів. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] e2xw0n560yg8hfluqkfdvosnegi9dqe 116 215933 456047 2022-07-27T21:41:22Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Гланишів, Вовчків, Лецьки, Віненці, Виповзки. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1748. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Гланишів, Вовчків, Лецьки, Віненці, Виповзки. Народження.pdf]] }} File:ДА... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Гланишів, Вовчків, Лецьки, Віненці, Виповзки. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1748. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Гланишів, Вовчків, Лецьки, Віненці, Виповзки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1748. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Гланишів, Вовчків, Лецьки, Віненці, Виповзки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 6oqyg0ois0lyhahdaj90991qis0msdh 116 215934 456048 2022-07-27T21:41:42Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Пристроми, Соснова. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1749. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Пристроми, Соснова. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1749. 1926. Акти. Переяслав-Хм... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Пристроми, Соснова. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1749. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Пристроми, Соснова. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1749. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Єрковці, Пристроми, Соснова. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] ofqf58swfjx97tr7765etblsdmdbdmu 116 215935 456049 2022-07-27T21:42:08Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Комарівка. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1750. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Комарівка. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1750. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки,... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Комарівка. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1750. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Комарівка. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1750. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Комарівка. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] ode9m8lelcstxljg4wd0we5wxgs3f2u 116 215936 456050 2022-07-27T21:42:30Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Яненки, Ковалин. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1751. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Яненки, Ковалин. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1751. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницьки... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Яненки, Ковалин. Народження | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1751. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Яненки, Ковалин. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1751. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пологи-Яненки, Ковалин. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] h7cv0tdbl37nqrj6f4stfv2eupklba3 116 215937 456051 2022-07-27T21:43:02Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Велика Каратуль, Вюнище, Козинці. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1752. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Велика Каратуль, Вюнище, Козинці. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1752. 1926–192... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Велика Каратуль, Вюнище, Козинці. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1752. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Велика Каратуль, Вюнище, Козинці. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1752. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Велика Каратуль, Вюнище, Козинці. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] iddv6f7efz4u3dklura7lg1aahh7wih 116 215938 456052 2022-07-27T21:43:30Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Мала Каратуль, Мазінки, Підсінне, Положаї, Пологи-Яненки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1754. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Мала Каратуль, Мазінки, Підсінне, Положаї, Пологи-... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Мала Каратуль, Мазінки, Підсінне, Положаї, Пологи-Яненки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1754. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Мала Каратуль, Мазінки, Підсінне, Положаї, Пологи-Яненки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1754. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Мала Каратуль, Мазінки, Підсінне, Положаї, Пологи-Яненки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 6wloefsalvdcyy0wk6eobddop921i9s 116 215939 456053 2022-07-27T21:43:56Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Чобітьки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1755. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Чобітьки. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1755. 1926–1927. Акти. Переясл... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Чобітьки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1755. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Чобітьки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1755. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Чобітьки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] kywsudanqwqz4vv07ygqxzxow8ksxg2 116 215940 456054 2022-07-27T21:44:25Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Козлів, Вюнище, Лецьки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1756. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Козлів, Вюнище, Лецьки. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1756. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хме... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Козлів, Вюнище, Лецьки. Народження | рік = 1926-1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1756. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Козлів, Вюнище, Лецьки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1756. 1926–1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Козлів, Вюнище, Лецьки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] sva08c02rbhxlumjyxlxj2dnhym766n 116 215941 456055 2022-07-27T21:44:52Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1757. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1757. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Пере... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть | рік = 1926 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1757. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1757. 1926. Акти. Переяслав-Хмельницький. Переяслав-Хмельницький. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] r3cgs1nhs43a99jnfq2fkpjc3dxvto5 116 215942 456056 2022-07-27T21:45:24Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть | рік = 1926-1933 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1759. 1926–1933. Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1759. 1926–1933. Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть.pdf|thumb]] Катег... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть | рік = 1926-1933 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1759. 1926–1933. Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1759. 1926–1933. Акти. Переяслав-Хмельницький. Карань. Смерть.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] g4efumbhp316yp7be794lyjp5uxdp5t 116 215943 456057 2022-07-27T21:45:51Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження | рік = 1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1778. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1778. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження.pdf|thum... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження | рік = 1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1778. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1778. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Підварки. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] sw8m4clcl71tsa3amlogyn2bxr95mmc 116 215944 456058 2022-07-27T21:46:12Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Чопилки, Горбані, Дівички, Городище, Гланишів, Гайшин. Народження | рік = 1927 | примітки = c:File:ДАКО Р-5634-1-1779. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Чопилки, Горбані, Дівички, Городище, Гланишів, Гайшин. Народ... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Чопилки, Горбані, Дівички, Городище, Гланишів, Гайшин. Народження | рік = 1927 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1779. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Чопилки, Горбані, Дівички, Городище, Гланишів, Гайшин. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1779. 1927. Акти. Переяслав-Хмельницький. Чопилки, Горбані, Дівички, Городище, Гланишів, Гайшин. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] th8tjry6kyic5hz02uon5y1o4vveprh 116 215945 456060 2022-07-27T21:46:42Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Єрковці. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1785. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Єрковці. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1785. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хо... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Єрковці. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1785. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Єрковці. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1785. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Хоцьки, Єрковці. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] 4c8gyreza9f31uod6m12q09lkxw275q 116 215946 456061 2022-07-27T21:47:05Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Строкова, Пристроми, Соснова, Стовп'яги. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1786. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Строкова, Пристроми, Соснова, Стовп'яги. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Строкова, Пристроми, Соснова, Стовп'яги. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1786. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Строкова, Пристроми, Соснова, Стовп'яги. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1786. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Строкова, Пристроми, Соснова, Стовп'яги. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] gpkzvqmxpm23yboihzghtq01iadq7wa 116 215947 456062 2022-07-27T21:47:26Z Alexkrakovsky 4488 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Вергуни. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1787. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Вергуни. Народження.pdf]] }} File:ДАКО Р-5634-1-1787. 1927–1928. Акти. Переяслав-... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Вергуни. Народження | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАКО Р-5634-1-1787. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Вергуни. Народження.pdf]] }} [[File:ДАКО Р-5634-1-1787. 1927–1928. Акти. Переяслав-Хмельницький. Помоклі, Пологи-Вергуни. Народження.pdf|thumb]] [[Категорія:Переяслав-Хмельницький район (Київська область)]] kszgjfiugyybkkx1y60lbd84y2qm8tf 250 215948 456083 2022-07-28T01:53:17Z Mahnka 11765 /* Skorygowana */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Mahnka" /></noinclude>{{c|{{errata|ЗІБЕНВАР|ЗІБЕНГАР}}.}} Але-ж дорога панї Геншлева, що ви знов говорите? {{c|ГЕНШЛЕВА}} {{c|{{fine|хлипає тихо.}}}} Що буде з Ґустою , як я умру! — — — {{c|ЗІБЕНГАР.}} — — — Панї Геншлева, та-ж ви маєте розум! Слухайте-но тепер мене: Як чоловік мусить так тихо лежати в ліжку, дивіть-но ся, так тиждень за тижнем, як ви на жаль тепер, то приходять ріжні пусті гадки. Дурницї привиджують ся неодному. Але треба мати голову на карку, панї Геншлева. Се гарно! Такі дурницї! Вибийте собі їх з голови… — Таж то нїсенитниця. {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Добрі ви люди, ви не хочете повірити: Я знаю, що говорю. {{c|ЗІБЕНГАР.}} Не знаєте пані. Як раз тепер сього не знаєте, як колись пізнійше згадаєте, тож-то будете сьміяти ся! Цілком певно! {{c|ГЕНШЛЕВА}} {{c|{{fine|вибухає пристрасно.}}}} Він не ходив до неї до комори!? {{c|ЗІБЕНГАР.}} {{c|{{fine|збентежений — недовіряє.}}}} Хто? Хто такий?{{nop}}<noinclude></noinclude> 1ot1mwsuxib33cf7pvafp4z102ok2gc 250 215949 456084 2022-07-28T02:02:23Z Mahnka 11765 /* Skorygowana */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Mahnka" /></noinclude>{{c|ГЕНШЛЕВА.}} Ну, Геншель! До дївки! {{c|ЗІБЕНГАР.}} Ваш чоловік? До Ганни? Знаєте що… хто вам се наплїв, той є негідний брехач. {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Та як я умру, він оженить ся з нею! {{c|ГЕНШЕЛЬ}} {{c|{{fine|вказуєть ся в дверех.}}}} {{c|ЗІБЕНГАР.}} Алеж вам привиджуєть ся, панї Геншлева! {{c|ГЕНШЕЛЬ}} {{c|{{fine|добродушно — здивований.}}}} Що тобі, мамо ? Чого так плачеш? {{c|ЗІБЕНГАР.}} Геншель, ви не повинні лишати жінку саму!… {{c|ГЕНШЕЛЬ}} {{c|{{fine|йде ввічливо до ліжка.}}}} Хто-ж тобі що робить? {{c|ГЕНШЛЕВА}} {{c|{{fine|відвертаєть ся злобно на другу сторону лицем до стїни}}}} {{c|{{fine|Геншель відвертаєть ся плечима.}}}} Дай мінї спокій! {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} Щож се знов має бути?{{nop}}<noinclude></noinclude> 5eb48e07cskoudk0sl1amxsb6ciznrs 250 215950 456089 2022-07-28T06:13:56Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>діскредитувати її в очах пролетаріяту, й особливо селянства, що ловило всї сї інсінуації, смертельно трівожачись за долю аґрарної реформи, за принціпи третього і четвертого унїверсалу, про котрі вороги українства ширили чутки, що Ц. Рада вже скасувала їх пятим унїверсалом, і на те й закликала Нїмцїв, щоб віддати назад землю панам і знищити всї свободи. В таких грізних обставинах було ясно, що тільки міцне обєднаннє всїх українських сил коло охорони української держави, її демократичних і соціяльних здобутків може вивести Україну з небезпеки. Се й зрозуміли ті ґрупи, які поставили над усе завданнєм моменту — захованнє української державности й самостійности. Відложивши ріжницї в принціпіальних поглядах і в відносинах своїх до тих чи иньших конкретних актів українського правительства, вони рішили всїми силами підтримати його против усяких потрясень. Першим дїлом їх по поворотї до Київа Ц. Ради було оповіщеннє її, видане „в день свята Т. Шевченка“ про те, що Ц. Р. міцно стоїть і стоятиме при тих соціальних і демократичних гаслах, які були проголошені третїм і четвертим унїверсалом, і про ті мотиви, які привели її до покликання Нїмців на Україну. Кабінет Голубовича поповнено мінїстрами з усїх головнїйших українських фракцій (не-українські соціалїстичні ґрупи відтягнулись від участи в кабінетї), і таким чином всякі спекуляції на кабінетську крізу відхилено. Трактати з центральними державами по довгій і жвавій дебаті прийнято до відома (формальну ратіфікацію перебив переворот). Рядом виступів розсїяно підозріння не-українських ґруп що до зміни українського курсу в бік шовінїзму і націоналїзму. Особливо важне значіннє мали з сього боку наради і дебати в справі скликання Установчих Зборів. Українська Центральна Рада вже двічі визначала час скликання Українських Установчих Зборів і тепер нетерпляче чекала вияснення результатів виборчої кампанії, яка переходила в перших днях сїчня, підчас самого большовицького {{errata|паходу|походу}}. Можливість негайного скликання першого безпосереднього народнього представництва, вибраного на основі загального, рівного, таємного і пропорціонального голосування, та {{errata|передечі|передачі}} йому дальшого кермування справами незалежної України була дуже цїнна для неї. На останнїй сесії Центральної Ради, в сїчнї, було ухвалено що Установчі Збори можуть зібратись, коли по тимчасовому підрахунку буде констатовано, що половина членів Установчих Зборів уже вибрана. Правда, висловлялись гадки, що з огляду на той большовицький терор і всякі неправильности, в яких проходили вибори, краще їх признати не дїйсними і розписати нові вибори до Установчих Зборів, або минаючи їх розписати вибори просто до парляменту, прийнявши й конституцію й виборчий закон в Центральнїй Радї. Але кінець кінцем більшість<noinclude></noinclude> p2umyo9dkn7ckj766p26slnwygq03zg 456090 456089 2022-07-28T06:14:37Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>діскредитувати її в очах пролєтаріяту, й особливо селянства, що ловило всї сї інсінуації, смертельно трівожачись за долю аґрарної реформи, за принціпи третього і четвертого унїверсалу, про котрі вороги українства ширили чутки, що Ц. Рада вже скасувала їх пятим унїверсалом, і на те й закликала Нїмцїв, щоб віддати назад землю панам і знищити всї свободи. В таких грізних обставинах було ясно, що тільки міцне обєднаннє всїх українських сил коло охорони української держави, її демократичних і соціяльних здобутків може вивести Україну з небезпеки. Се й зрозуміли ті ґрупи, які поставили над усе завданнєм моменту — захованнє української державности й самостійности. Відложивши ріжницї в принціпіальних поглядах і в відносинах своїх до тих чи иньших конкретних актів українського правительства, вони рішили всїми силами підтримати його против усяких потрясень. Першим дїлом їх по поворотї до Київа Ц. Ради було оповіщеннє її, видане „в день свята Т. Шевченка“ про те, що Ц. Р. міцно стоїть і стоятиме при тих соціальних і демократичних гаслах, які були проголошені третїм і четвертим унїверсалом, і про ті мотиви, які привели її до покликання Нїмців на Україну. Кабінет Голубовича поповнено мінїстрами з усїх головнїйших українських фракцій (не-українські соціалїстичні ґрупи відтягнулись від участи в кабінетї), і таким чином всякі спекуляції на кабінетську крізу відхилено. Трактати з центральними державами по довгій і жвавій дебаті прийнято до відома (формальну ратіфікацію перебив переворот). Рядом виступів розсїяно підозріння не-українських ґруп що до зміни українського курсу в бік шовінїзму і націоналїзму. Особливо важне значіннє мали з сього боку наради і дебати в справі скликання Установчих Зборів. Українська Центральна Рада вже двічі визначала час скликання Українських Установчих Зборів і тепер нетерпляче чекала вияснення результатів виборчої кампанії, яка переходила в перших днях сїчня, підчас самого большовицького {{errata|паходу|походу}}. Можливість негайного скликання першого безпосереднього народнього представництва, вибраного на основі загального, рівного, таємного і пропорціонального голосування, та {{errata|передечі|передачі}} йому дальшого кермування справами незалежної України була дуже цїнна для неї. На останнїй сесії Центральної Ради, в сїчнї, було ухвалено що Установчі Збори можуть зібратись, коли по тимчасовому підрахунку буде констатовано, що половина членів Установчих Зборів уже вибрана. Правда, висловлялись гадки, що з огляду на той большовицький терор і всякі неправильности, в яких проходили вибори, краще їх признати не дїйсними і розписати нові вибори до Установчих Зборів, або минаючи їх розписати вибори просто до парляменту, прийнявши й конституцію й виборчий закон в Центральнїй Радї. Але кінець кінцем більшість<noinclude></noinclude> gyno1ujykjq0eohqpj5rle12g9068vs 250 215951 456091 2022-07-28T06:24:45Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>її висловилась рішучо за скликаннє Установчих Зборів на основі переведених виборів, коли є тільки якась законна можливість того — по мисли згаданої сїчневої ухвали. Громадянство, спеціяльно селянство жадібно чекало обіцяних Центральною Радою У. Зборів, і очевидно їх не можна було лишити не здїйснивши сеї обіцянки, коли якась можливість скликання Установчих Зборів була справдї. Ся можливість скликання з очищеннєм теріторії вияснялась все більше і вносила заспокоеннє в напружені настрої громадянства України. По тяжких і болїзних переживаннях громадянству хотїлось спочити духом на якімсь спільнім постуляті, котрий би дав обєднаннє поріжненим течіям, вказав вихід з попсованих відносин, з безвихідних суперечностей, принїс змогу почати на ново роботу на новім ґрунтї відкинувши старі рахунки, старі орієнтації. Його гаслом ставало негайне скликаннє Українських Установчих Зборів, і більшість Центральної Ради прийняла його: 11 квітня вона ухвалила скликати Українські Установчі Збори на день 12 травня. Але заспокоюючи лїві круги, се рішеннє затурбувало праві ґрупи, які боялись, що Установчі Збори в своїм лївім складї закріплять ненавистні їм соціалїстичні реформи і весь демократично-радикальний склад республїки. Як показував підрахунок мандатів, більшість Установчих Зборів мали становити українські соціялїсти-революціонери, поруч них дуже показний процент мандатів належав большовикам (комунїстам)<ref>На загальну скількість членів Установчих зборів 301 було вибрано 172, з них укр. соц.-революціонерів 115, большовиків 34, сіонистів 9, иньші партії мали від 1 до 5 депутатів.</ref>. Тому партії не заступлені відповідно, як і всякі праві ґрупи, не бажали сих Установчих Зборів і перспектива їх скликання тільки піддала ще більш енерґії заходам коло нїмецького вмішання в українські справи. Нїмецьке командуваннє в тім часї прийшло вже до дуже напружених відносин з Центральною Радою й українським урядом. Ц. Рада різко протестувала против поведення нїмецького та австрійського війська, яке не тільки забирало з складів і з фронту, нїкого не питаючись, що хотїло, — але й реквірувало у людности всякого роду припас, а непослушних і всїх хто чинив їм опір, арештовувало, судило своїм судом і навіть розстрілювало {{errata|б|}} без відома української власти. Нїмецькі команди нїби то робили се з мотивів самоохорони, з огляду на брак орґанізованої української влади на місцях, розбитої й знищеної большовицькими повстаннями і всій попереднїм прифронтовим хаосом, викликаним самочинною демобілїзацією. Але вони поступали самовільно, як окупанти, а не союзники, і там, де представники української влади були на місцї. Більш того, їх вмішування в управу і суд, їх самовільне розправлюваннє з {{errata|українського|українською}} людністю набирало цїлком ясної і виразної {{hws|соціяльно|соціяльно-полїтичної}}<noinclude></noinclude> lxw5dovxv4f8ei5ptd6vhqmr54torlt 250 215952 456092 2022-07-28T06:35:20Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>{{hwe|полїтичної|соціяльно-полїтичної}} закраски. Нїмецько-австрійські команди працювали по вказівкам місцевих польських та росийських поміщиків, заводчиків та їх офіціалїстів, арештовували сїльскі земельні та продовольчі комітети, змушували селян вертати забраний з економій інвентар, а навіть і відібрану у них землю. Звязки, завязані поміщиками і капіталістами, та їх місцевими аґентами з нїмецькими воєнними кругами, з офіцерами і командами, починали давати результати. В нїмецько-австрійських кругах вироблялось переконаннє, що провідні українські круги не годять ся для правлїння Україною, що взагалі український {{errata|елєментт|елємент}} не дозрів до державної роботи, українська культура — до ролї державної, а з окрема соціалїстичні українські партії своїм соціалїстичним курсом ведуть край до повної економичної руїни. Серед нїмецького офіцерства було і так богато елєментів русофільських — які впросились в нїмецькі й австрійські части посилані на Україну по давнїм звязкам з Росією, знанню російської мови й російських обставин, і все воно в величезній більшости взагалі було настроєно {{errata|реакційо|реакційно}}, — тому така аґітація знаходили тут пригожий ґрунт. Особливо ж важним здававсь арґумент, що господарський хаос, викликаний „соціалїзацією землї“, мовляв, спаралїзує хлїборобську культуру отсього сезону і Україна не буде спроможна подати Нїмцям хлїба, котрого жадібне чекала Нїмеччина і Австрія і сею перспективою мотивувала берестейське замиреннє („мир для хлїба“). Німецьке командуваннє під впливом всїх отих донесень з місць і арґументів своїх підвладних рішило взяти в свої руки кермуваннє українською політикою і головний командант нїмецьких сил на Українї фельдм. Айхгорн видав своїм підвладним наказ ужити всїх заходів, щоб запобігти недосїву, а в окремій інструкції уставив нові норми земельної справі, які цїлком розминали ся з земельним законом і явно йшли до відновлення поміщицького хазяйства. Українські провідні круги, що з початку в мягкій формі остерігали німецьке командуваннє від усяких втручань у внутрішнї справи України, а особливо в її соціальну політику, сим поведеннєм нїмецького командування змушені були до виступів рішучих. З початку міністр юстіції повідомив українські суди про те, що засуди, які чинять нїмецькі й австрійські суді над українськими громадянами, не мають сили і являються актами беззаконими. Потім міністр земельних справ опротестував перед Центр. Радою розпорядження Айхгорна і зложив з себе уряд. Ц. Р. його відставки не прийняла, постановила оповістити людність, що накази Айхгорна не повинні виконуватись, а раді міністрів поручила опротестувати перед нїмецьким урядом поведеннє його воєнних представників. Сї постанови Ц. Р., винесені 13 квітня, вдалось передати, не вважаючи на всі перешкоди, до Берлїну, і в берлїнськім парляменті<noinclude></noinclude> e8p827744g7lp3cx65hakurn0gn9esz 0 215953 456093 2022-07-28T06:36:58Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Переворот | попередня = [[../Війна за незалежність/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=574 to=579 fromsection="138" /> {{bar}} {{примітки}} wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Переворот | попередня = [[../Війна за незалежність/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=574 to=579 fromsection="138" /> {{bar}} {{примітки}} 6f37os2pozlz6idzwk767fwehux4e13 250 215954 456094 2022-07-28T06:47:23Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>[[File:100Hryven 1918.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|422. Гроші, випущені Укр. Центр. Радою у році 1918.}}]] Наоколо Ц. Ради розгоріла ся на ново завзята аґітація, яка нагадала сумні часи перед большовицьким повстаннєм. Київська мійська дума стала огнищем, коли котрого обєднались всї ті течії, які йдучи ріжними дорогами до ріжних завдань, спільно вдаряли на Ц. Раду і раду народнїх мінїстрів, стараючись підкопати й діскредитувати Українську республїку. Такі події як відданнє київської мілїції в безпосередню власть мінїстерства, заборона демонстрацій і мітінґів в свято росийської революції, розпорядженнє про вивіски й оповіщення на українській мові, закони про українське громадянство служили приводом для завзятої аґітації. Всякого рода неправильности в поводжінню нїмецьких і австрійських військ, і меньш яскраві та сливе неминучі під час військових операцій в чужій країнї, серед чужоязичної людности, і більш грубі, які виразно нарушували права українського уряду і суверенність української республіки, давали явним і потайним ворогам приводи до нападок, що явним чином мали діскредитувати українську власть, за те що вжила до помочи Нїмців. Вище було сказано, що прихід нїмецького та австрійського війська був чималою несподїванкою для самого українського уряду, який зовсїм не просив їх до себе. Нїмецькі та австрійські дівізії, корпуси, цїлі армії сунули через українську границю, не оповідаючись у українських властей, не повідомляючи українське правительство про свої завдання, затаюючи навіть свої маршрути, свою скількість, як на війні: начальники сих частин відговорювались, що вони виконують тільки операційні накази своїх начальників і не можуть дати нїяких<noinclude></noinclude> hmfmwjlbn2u2kraoaz2gfhka58lpvcc 250 215955 456098 2022-07-28T07:03:53Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>йому не належати, лють проймала його й зводила на уста найобразливіші слова. Розпусниця. Бахурка. Навіть повія. А проте, він ладен був би благати її навколішках, коли б вона хоч раз посміхнулася йому, коли б подала йому хоч найменший знак. Але здибаючись з ним у кухні, вона була така, як учора, позавчора, тиждень, два тому, найдрібнішим рухом не зраджуючи своєї вночішньої візити. Це здавалось йому безоднею облуди, глибиною зіпсутости розбещеної самиці. Вона ж приходила? Певна річ. Так чому кирпу гне? Невідомо. Прийде чи ні? Хлопець чудово розумів, що образив її своєю поведінкою, що треба щось сказати чи зробити, але що, але як — він не знав, не зважувався, боячись собі пошкодити й невдалим заходом все вкрай зруйнувати, замість направити. Тихо, зовсім нечутно пройшов він до кухні, де Тамара Василівна поралась із обідом. Вона стояла спиною до дверей, і хлопець зайшов непомітно. Скутий свідомістю свого приниження і разом охоплений тужною, якоюсь жебрацькою пристрастю, він пожирав очима лінії її спини й ніг то з благанням, то з нестерпучою жагою. І коли вона обернулась та побачила його, він постеріг на обличчі її муку й ворожість, що, зринувши на мить, сховалась під виразом непорушного спокою. Але з нього досить було й одного погляду в її душу. — Приходьте сьогодні, приходьте, — прошепотів він аж надто тихо, хоч ніхто сторонній не міг його слів підслухати, бо вранці нікого вдома не бувало. Жоден м'ясень не ворухнувся їй на обличчі під його пильним поглядом. Вона одвернулась, а Степан вискочив із хати, люто грюкнувши дверима. Він не приходив додому обідати, не без певної надії підкреслити цим свою розпуку, вернувся вже зовсім поночі, проблукавши цілий день коло Дніпра, і зразу вклався спати знову натякаючи на своє чекання. Години тяглися йому нескінченними вічностями; стелі й усій будівлі сумирного крамаря загрожувала щомить нагла руїна від вибухів його нетерплячки, і коли вона, нарешті, прийшла, хлопець прийняв її з усім палом юнацької пристрасти й того велетенського запасу сил, що приніс із собою на місто.{{nop}}<noinclude></noinclude> 18pphakgojz2kokal5fhae53ecnprtq 250 215956 456099 2022-07-28T07:06:49Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>З другого боку сама поява на український землї сього нового фактора вносила велике замішаннє в внутрішнї відносини. Соціальна полїтика Ц. Ради, особливо земельний закон 18 сїчня 1918, уже перед тим викликали незадоволеннє серед буржуазних кругів. Тепер вони заходились діскредитувати українську державу в очах Нїмців і Австріяків, шукали у них опори і помочи против соціальної полїтики Ц. Ради і против української державности. Польські поміщики Поділя й Волини звернулись до австрійського правительства з закликом перевести окупацію приграничних частей України, скасувати в них селянські орґанізації й земельну реформу, відновити поміщицьке землеволодіннє й завести примусову селянську працю. Поміщики та їх офіціалїсти завязували як найтїснїйші звязки з австрійськими та нїмецькими командами, гостили їх офіцерів, шукали їх помочи. Орґанїзовували також польські військові части, або опираючись на давнїйше сформовані лєґіони, пробували на власну руку касувати земельну реформу й відбирати поміщицькі землї роздані селянам земельними комітетами. {| style="margin-left:auto;margin-right:auto;" |[[File:10 shah perforated UNR 1918.png|frameless|center|upright=0.5]]||[[File:20 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]]||[[File:40 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]]||[[File:50 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]] |- |colspan=4|{{c|{{smaller|423. Серія перших українських поштових марок, випущених першим мінїстерством пошт і телєґрафів Української Республїки.}}}} |} На лївобережу місцеві, навіть українські поміщики заходились також орґанїзувати рух против земельної реформи і соціялїстичного українського правительства: приєднавши до себе дрібних власників, селян і козаків, вони виносили резолюції з домаганнєм, щоб Центральна Рада відставила свій соціалїстичний кабінет, не скликала Установчих Зборів, орґанїзувала тимчасове правительство і віддавши йому всю власть, себто диктатуру, сама розпустила себе. Инакше грозили боротьбою, повстаннєм і т. д. Їх депутації зявлялись у нїмецьких представників. На місцях серед офіцерів нїмецьких частей також велась з сеї сторони завзята аґітація в напрямі скасовання земельної реформи, усунення соціялїстичного мінїстерства і української державности. А найгірше, що паралєльно з такими заходами з боку елєментів стороннїх, несоціалїстичних,<noinclude></noinclude> d6nt8xg563sov7xiz2jd8gubrpgtcaj 456134 456099 2022-07-28T10:02:43Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>З другого боку сама поява на український землї сього нового фактора вносила велике замішаннє в внутрішнї відносини. Соціальна полїтика Ц. Ради, особливо земельний закон 18 сїчня 1918, уже перед тим викликали незадоволеннє серед буржуазних кругів. Тепер вони заходились діскредитувати українську державу в очах Нїмців і Австріяків, шукали у них опори і помочи против соціальної полїтики Ц. Ради і против української державности. Польські поміщики Поділя й Волини звернулись до австрійського правительства з закликом перевести окупацію приграничних частей України, скасувати в них селянські орґанізації й земельну реформу, відновити поміщицьке землеволодіннє й завести примусову селянську працю. Поміщики та їх офіціалїсти завязували як найтїснїйші звязки з австрійськими та нїмецькими командами, гостили їх офіцерів, шукали їх помочи. Орґанїзовували також польські військові части, або опираючись на давнїйше сформовані лєґіони, пробували на власну руку касувати земельну реформу й відбирати поміщицькі землї роздані селянам земельними комітетами. {| style="margin-left:auto;margin-right:auto;" |style="transform: rotate(-15deg);"|<br/><br/>[[File:10 shah perforated UNR 1918.png|frameless|center|upright=0.5]] |[[File:20 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]]||[[File:40 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]] |style="transform: rotate(15deg);"|<br/><br/>[[File:50 shah perforated UNR 1918.jpg|frameless|center|upright=0.5]] |- |colspan=4|{{c|{{smaller|423. Серія перших українських поштових марок, випущених першим мінїстерством пошт і телєґрафів Української Республїки.}}}} |} На лївобережу місцеві, навіть українські поміщики заходились також орґанїзувати рух против земельної реформи і соціялїстичного українського правительства: приєднавши до себе дрібних власників, селян і козаків, вони виносили резолюції з домаганнєм, щоб Центральна Рада відставила свій соціалїстичний кабінет, не скликала Установчих Зборів, орґанїзувала тимчасове правительство і віддавши йому всю власть, себто диктатуру, сама розпустила себе. Инакше грозили боротьбою, повстаннєм і т. д. Їх депутації зявлялись у нїмецьких представників. На місцях серед офіцерів нїмецьких частей також велась з сеї сторони завзята аґітація в напрямі скасовання земельної реформи, усунення соціялїстичного мінїстерства і української державности. А найгірше, що паралєльно з такими заходами з боку елєментів стороннїх, несоціалїстичних,<noinclude></noinclude> m4w5e586q8li43pxzrwed244rbchc2x 250 215957 456100 2022-07-28T07:07:36Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>{{c|XI.}} Останні літні дні використовували решту прав. Кінець вересня ранки стали хмарні, а в полудень виринало сонце, сповнюючи повітря весняними міражами й стримуючи на час опадання листу. Але вночі його зривали й розвіювали по вулицях вітри, завдаючи клопоту двірникам. По цих жовтих застілках осени місто вступало в смугу свого буяння, прокидаючись після літньої сплячки. Гарячково розпочинались культосвітні, клюбні й театральні сезони, оживали всілякі учені й півучені товариства, вертаючись в особі своїх членів з відпустки та будинків для спочинку. Завмерлі за часів літньої млости розуму книгарні й книгозбірні сповнились покупцями й одвідувачами, одкривались виставки, читано лекції на найповажніші теми господарства й моралі. Починалось властиве життя міста, весна його творчости, такої замкненої в мурах і разом такої безмежної. Степан теж захоплено причастився до цього пориву. Властиво, він мало що втратив, перепустивши перші тижні лекцій в Інституті. Тільки тепер з'їхались усі професори, і писаний розклад перетворився в дійсний, зокрема щодо праці гуртків та кабінетів, що мають неминучу організаційну стадію. Загалом він увійшов до авдиторії на готовеньке, маючи змогу відразу стати на налагоджені вже рейки й розвинути ту швидкість, що передбачають навчальні пляни. Записатись на практичні роботи з статистики та історичного матеріялізму, ретельно одвідуючи лекції, він так пірнув в науку, що мало навіть зазнайомився з своїми товаришами. Вони цікавили його тільки як супрацівники, але для них він за півмісяця став довідною книжкою інститутських подій, змін і програм, бо ніхто краще за нього не був про все це поінформований. На його зшитки з записами лекцій виник такий попит, що їх вирішено розмножити на машинці. Зокрема в галузі теорії ймовірности та вищої математики він зразу піднісся на ступінь загальновизнаного маестро, належачи до тих небагатьох, що схоплюють за низками формул і тверджень їхню суть, яка стає несхибним дороговказом у нетрях їхньої зовнішньої складности. Вечорами, похапцем збігавши додому пообідати, Степан сидів дві години в статистичному кабінеті, вираховуючи<noinclude></noinclude> tlv6q6sbweefbqxgpjuuoh10ehhy66f 250 215958 456101 2022-07-28T07:09:21Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}}<noinclude></noinclude> o5gcsvof6kcyj9vbnj23nrud8fsyhsy 250 215959 456102 2022-07-28T07:15:43Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="136"/>нарікати на Ц. Раду, що вона, силкуючись утриматись, виставляє місто на знищеннє. Гармати дїйсно розбивали доми. В ночи світили огнї запалених будинків. Так минуло десять день. Сов. нар. ком. слав „всїм, всїм, всїм“ одно за другим оповіщення, що Київ здобутий „військами Ю. Коцюбинського, Ц. Рада розбита і втїкла, власть перейшла „до совітської республіки“, — але Київ все що перемогавсь. Велике напруженнє горстки патріотів видержувало всї труднощі, вигладжувало всї удари зради і малодушности. Тільки 25 сїчня, коли мирний трактат з центральними державами був уже вповні забезпечений, українське правительство, не бажаючи довше виставляти столицю на знищеннє большовицькими ватажками, розпорядилось виводити артілєрію й військо з центра Київа на передмістя, а осїдок свій постановило перенести на певний час до Житомира. Протягом 26 і 27 Київ був опорожнений і перейшов в руки большовиків, прихожих і місцевих, які вчинили в перших днях ганебну різню, розстрілюючи всїх хто мав посвідчення українського правительства, всїх в кім можна було підозрівати Українця. Вони хвалились, що в сї днї розстріляли 5000 Українців. Ся ціфра побільшена, більш обережні обрахунки приймають коло 2000, але висота її не грає ролї — важнійша принціпіальна сторона, виявленнє дїйсного характеру сеї війни, котру з большовицької сторони {{errata|вистявлювано|виставлювано}} боротьбою {{errata|соціялїстичних|соціалїстичних}} гасл против буржуазії й реакції, а в дїйсности вона була війною національною, боротьбою за відновленнє єдиної Росії і на знищеннє сепаратизму — ще більш завзятою, нїж яку вів з українством старий царський уряд, централїстичні гасла котрого понесли під своїм {{errata|соціалістичним|соціалїстичним}} прапором большовики, викликаючи тим різку опозіцію в українських соціалїстичних кругах.<section end="136"/> <section begin="137"/>'''137. Війна за незалежність.''' Українське правительство добилось миру. В той день коли українські війська виходили до околиць Київа, трактат з центральними державами був уже готовий. У вечері 26 приступлено до його підписання, в ночи з 26 на 27 сю урочисту процедуру закінчено. Трактат давав Україні мир гідний, як здавалось: привертав їй західнї українські землї, не тільки окуповані підчас війни, а й ранїйше від неї відірвані, як Холмщина, Берестейщина, Пинщина (хоч і не в повнім їх обсягу — так околиці Дорогичина, Більська, Бранська зістались таки по-за Україною); уставляв обмін воєннополоненими без оплат, обмін товарів на основання контінґентовання (уставлення скількости товарів, які мали довозитись і вивозитись). Нїмецьке правительство мало зараз взятись до мобїлізації й виводу на Україну підготовлених частей українських воєннополонених, заявляло свою повну готовість помогти Українї також і своїм військом для швидшого очищення її від большовицьких банд і уставлення ладу й порядку, аби як скорше міг бути уставлений товарообмін і вивіз лишків, вимовлений при мирових переговорах.{{nop}}<section end="137"/><noinclude></noinclude> 133q2yt069461ltaikz8vucftjlqo2d 250 215960 456103 2022-07-28T07:16:45Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>{{c|{{larger|'''X. ІВАН МАЗЕПА.'''}}}} {{c|'''Гетьманування Мазепи.'''}} Новий гетьман {{sp|[[w:Іван Мазепа|Іван Мазепа]]}} (1687—1709) був із української шляхти. Замолоду він проживав на дворі польського короля, багато їздив по чужих краях і здобув собі широку освіту. Потім перейшов до козаків, сповняв у запорозькому війську різні уряди й накінець дійшов до гетьманства. Іван Мазепа був людина розумна й досвідна. Він розумів, що Україна тоді стане сильна, коли всі громадяни будуть освічені і знатимуть, що таке українська держава. Тим то він старався просвітити український народ і освідомити його. Дуже пильно опікувався школами. Для київської Академії казав вибудувати новий будинок на три поверхи, великий і гарно владжений. У инших городах позасновував школи. По різних містах будував гарні камяні церкви й давав їм великі дари, щоб українські міста дорівняли красою чужоземним. Дуже пишний і гарний був гетьманський двір у Батурині. Мазепа бажав, щоб ціла Україна стала культурна і просвічена, щоб своєю культурою перевищила своїх сусідів. {{c|'''Селянство за Мазепи.'''}} Немало заходів робив Мазепа, щоб полекшити тяжку долю селянства. Козацька стар-<noinclude></noinclude> djndmwswibvcsxjpgyyba8rozms669w 250 215961 456104 2022-07-28T07:22:46Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>З ріжних поглядів се не була приємна перспектива. Було в високій мірі небезпечно, при такім станї України, впускати на її територію чужоземне військо яке фактично стало б хазяїном краю. Можна було наперед знати, що вступ нїмецьких військ на Україну дасть привід до аґітації против Центральної Ради з ріжних сторін, може викликати трівогу й невдоволеннє серед широких кругів людности, серед селянства — сеї головної підстави української державности. Але з другого боку було в високій мірі небезпечним зіставити Україну на довший час у власти большовицької анархії й чекати, поки вона сама себе зїсть, поки перегорить большовицька зараза і викличе таку сильну і орґанїзовану реакцію серед самої української людности, щоб на нїй можна було опертись українській власти. Широкі круги людности, найцїннійші й свідомійші елєменти селянства бажали ладу і порядку, ждали певної власти й орґанізації, котра б дала їм його й визволила від большовицького терору, самі почуваючи себе безсильними, і се могло б тягнутись дуже довго, коли б українське правительство зіставляло край без своїх орґанїзаційних центрів, без орґанів власти. Не кажучи вже про те, що сїльсько-господарський сезон зближавсь і в імя збереження хоч якої небудь економичної сили краю й його добробуту треба було дати лад і спокій, щоб робочий люд міг приступити до своєї працї. Тим часом, як виявилось для формовання нових частей з воєннополонених треба було досить довгого часу. Українських частей, котрі могла дати Австро-Угорщина (сїчові стрільцї і реґулярні українські полки), вона дати отягалась. Власні військові сили України змалїли дуже під впливом большовицької деморалїзації і про орґанїзацію правдивої армії можна було думати тільки згодом. Українське правительство вагалось. Воно вважало можливим, що найбільше, щоб нїмецьке військо, не входячи на українську теріторію, взяло на себе охорону її північної границі. Але нїмецьке правительство поставило його кінець кінцем перед довершеним фактом. Без всякого порозуміння воно перекинуло на українську границю кілька корпусів, і за кілька день після підписання трактату вони перейшли українську границю й посунули на схід, займаючи Волинь і північну Київщину, ухиляючи ся від усяких вияснень українському урядови що до одержаних інструкцій і навіть не держачи звязку з українськими військовими частями. Заразом вони взяли в свої руки телєґрафичне сполученнє між {{errata|Україна|Україною}} й Нїмеччиною, так що українське правительство не могло нї від своєї делєґації, нї від нїмецького уряду дістати вияснень, що до сеї воєнної інтервенції. Північно-західня Україна опинилась фактично в нїмецькій окупації, а тепер і Австрія, щоб не відстати і не зістатись без довозу з України, теж післала свої війська в полуднево-західнї частини України — на Поділє і в Херсонщину, і замість сїчових стрільцїв і українських<noinclude></noinclude> 8mmepfh9j6te3piwqh8fdqjkqdfeoc9 250 215962 456105 2022-07-28T07:26:04Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>шина щораз більше вимагала від селян робіт і заводила тяжчу й тяжчу панщину. Нарід почав бунтувати. На чолі невдоволених став {{sp|[[w:Петро Іваненко (Петрик)|Петрик Іваненко]]}}. Він був канцелярист у ґенеральній канцелярії, але покинув свій уряд, перейшов на Січ і почав підмовляти запорожців до боротьби зі старшиною. Він нарікав на дуків-багачів, що позабирали собі великі маєтности, що знущаються над бідними селянами, вважають їх за своїх невільників, мало що не запрягають їх у плуги. Казав, що все те старшина робить із намови москалів, щоб люди знемагалися від тяжкого підданства, та щоб лекше можна їх було поневолити й завести на Україні московські порядки . Таксамо з ненавистю він виступав проти поляків, пригадував, як то козаків топили в воді, поливали на морозі водою, варили в окропі, садили на палі… Він радив, за прикладом Богдана Хмельницького, не вірити ні полякам, ні москалям, а злучитися з татарами й добути собі волю. Петрик Іваненко приєднав до себе запорожців, дістав військову підмогу від татар і почав війну проти багатої старшини й міщан. Але в війні йому не пощастило: в поході його військо розбито, він сам поляг, зарубаний у бою. Старшина була дуже розлючена на селян за той бунт. Полковники, сотники, а то й багаті козаки почали самі на свою руку переслідувати повстанців і жорстоко їх карати. Але гетьман Мазепа на такі знущання не дозволив: він видав універсал, з дорученням, щоб такі безправні кари залишити, та щоб кожний віддавав свою справу до розгляду судам. Він заборонив теж накладати на селян занадто тяжкі ро-<noinclude></noinclude> 3gp0slqg7fclxm5d0wmg7i008fgjf32 250 215963 456114 2022-07-28T07:53:42Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>полків, котрих собі бажало українське правительство, військові власти австрійські вислали в першу голову полки польські, угорські, нїмецькі, з котрими зараз почались у місцевох людности непорозуміння. Все се поставило українську республїку в дуже трудне становище. Українське правительство за сей час, з тими невеликими воєнними силами, які зіставались в його розпорядженню, виведені з Київа і переформовані в Житомирі, займалось очищеннєм від большовиків Волини. З огляду що большовицькі ешалони, довідавшись про перебуваннє правительства й Ц. Ради в Житомирі, повели з Козятина й Жмеринки наступ на Бердичів і {{errata|відтид|відти}} на Житомир, воно переїхало на кілька день до північної Волини — до Сарн. Вичистило сю зелїзничну лїнїю для звязи з дівізіями воєннополонених, що формувались у Ковелї, й нїмецькими військами, що наступали звідти ж, і з їх помічю дуже швидко перевело очищеннє Волини, а з кінцем лютого нового стилю (з 16 лютого, постановою Ц. Ради Україна перейшла на новий стиль і середньо-европейський час) українське військо повело натиск на Київ. Большовицькі части, забравши що встигли зібрати за три тижнї свого хазяйнування в Київі, уступились без бою, коли українські й німецькі війська почали свої операції, грозячи обійти наоколо Київ і взяти в кільце. 1 березня українське військо війшло до міста, оваційно привитане людністю. Кільки днїв потім вернулось до Київа й українське правительство, а за ним згодом і Центральна Рада. Центральна Рада зібравшись в Житомирі за кілька день по виходї з Київа і зістаючись весь час в контактї з правительством, дістаючи від нього звідомлення по сучасному моменту, весь сей час не переривала своєї законодатної работи й за час свого ісходу прийняла кілька важних законів, перейнятих ідеєю укріплення української державности та її традицій (закони про українське громадянство, про відновленнє старої монетної одиниці української держави — гривнї, про державний український герб, котрим прийнято знак Володимира Вел. на його монетах — див. вище [[Ілюстрована історія України/Володимир|§24]]–6, і т. ин.). Але вона працювала в частиннім складї (на підставі ухвали останньої сесії повної ради), і коли відновила свою дїяльність у Київі в повнім складї, в перших початках зарисувалась певна розщепина між тими ґрупами, які вели роботу в нїй весь час ісходу, і тими що не брали в нїй участи. Се виявилось в гострих ударах на не-демократичну, мовляв, націоналїстичну і шовінїстичну полїтику укр. уряду й тих парляментарних ґруп що його підтримували, а конкретно вилилось в мінїстерській крізі, що на якийсь час знову нависла над парляментом, наслїдком того, що фракція україн. с.-д. і деякі не українські признали неможливою для своїх членів участь в кабінетї в таких обставинах, і заразом з ріжних сторін пішла кампанія за одставленнє кабінету Голубовича.{{nop}}<noinclude></noinclude> 0xps2o3rtfg934o5vrx75nloxnwapn7 250 215964 456115 2022-07-28T08:02:10Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>вияснень. Вони не дбали навіть про звязок з воєнними українськими силами, здебільшого іґнорували воєнне українське управлїннє, а тим часом пильнували наложити руку на всякого роду військове майно, інтендантські склади та маґазини. Українське правительство не знало, якої лїнії триматись супроти такого несподїваного інціденту і всього сього загадкового поведення. Голова ради мінїстрів опинив ся в дуже клопітливім положенню, коли в Ц. Радї представники меньшостей поставили йому руба се питаннє (котрого українські депутати, розуміючи трудне становище, не підіймали): чого і в якім характері приходять сї нїмецькі та австрійські війська на Україну? Так само не могли на се дати доброї відповіди ні воєнні українські власти, нї навіть члени делєґації, яка вела переговори й укладала трактати в Берестю, від котрих сподівались найбільш докладних відомостей, а вони теж тільки могли констатувати, що не просили сього війська, і їм не пояснено завдань, для яких австрійське та ґерманське правительство посилають на Україну отсї, такі значні сили. Пробували розвідатись в Берлїні, але й там нововислане українське посольство не могло нїчого добитись окрім загальних фраз: берлїнські круги, так як і нїмецькі ґенерали на Україні робили міну, що се само собою ясно — вони сповняють бажаннє Українців, ратують їх, будують Українську державу, і тим заслуговують безмежну вдячність українського народу. Не вважаючи можливим обгострювати свої відносини в такий момент, маючи на фронтї війну з большовиками, а в тилу нїмецьке військо, українські правительственні круги кінець кінцем бачили себе змушеними удавати в тім усїм добру міну — признавати, що вони дїйсно закликали до себе Нїмцїв, як приятелїв і союзників, а для заспокоення свого громадянства приходилось їм повторяти ті фрази, які їм пускали Нїмці: що вони тут тільки гості й приятелї, які не мають иньшої мети, як тільки помогти молодій Українській республїцї наладити у себе державне житє. Так писав нїмецький канцлєр Гертлінґ, в відповідь на сповіщеннє голови укр. ради міністрів про очищеннє Київа за помічю Нїмцїв від большовиків. Він підчеркував незалежність Української республїки і запевняв, що як тільки сам український уряд „прийде до переконання, що завдання нїмецьких військ скінчені, так негайно буде даний наказ про їх вивід“. Українським головам приходилось тільки повторяти се, за недостачею докладнїйших інформацій. На їх погляд, нїмецькому правительству дїйсно важно було забезпечити собі приязні настрої на Українї, утворити тут собі новий тил, ціною хочби й значних жертв і уступок. Але на практицї — се було ясно й їм і всьому громадянству — нїмецьке військо, офіцерство і його команданти, в супереч усїм державним інтересам Нїмеччини поводились на Українї зовсїм не так приятельсько і нейтрально, як обіцяли!…{{nop}}<noinclude></noinclude> h6n2j2zs6sne52z50vyy8w19vygiueh 0 215965 456116 2022-07-28T08:04:28Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Війна за незалежність | попередня = [[../Київське повстаннє/]] | наступна = [[../Переворот/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=568 to=574 fromsection="137" tosection="137" /> wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Війна за незалежність | попередня = [[../Київське повстаннє/]] | наступна = [[../Переворот/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=568 to=574 fromsection="137" tosection="137" /> 9v9a7clfdjv2rzz7zlwbhje8r91afpi 250 215966 456117 2022-07-28T08:18:48Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="135"/>пастників. Проголошував демобілїзацію армії і вказував потрібні в звязку з сим заходи для відбудови знищеного краю, привернення на мирний стан фабрик і заводів забраних на воєнну роботу і ріжні способи задоволення вояків, що повертають ся з війни, в їх полїтичних правах. Назначав ряд соціальних реформ в інтересах трудящого народу (в розвиток принціпів проголошенних третїм унїверсалом) — передачу землї в руки трудящих, націоналїзацію лїсів, вод і багацтв підземних, орґанїзацію робіт для безробітних, заведеннє монополїї торгу товарами найбільш потрібними для трудящого народу, контролї над банковим кредитом, і т. д. Унїверсал був прийнятий в останнїй редакції й фактично проголошений в Ц. Радї 11 сїчня, але зіставлений з датою 9 сїчня — дня принціпіальної ухвали сього {{errata|важнаго|важного}} акту, що став для богатьох каменем претикання. Серед самих Українців знайшлись ґрупи настільки захоплені росийською культурою й державністю, призвичаеннєм до єдиної Росії, або до традиційного федеративного гасла, що не згожувались на самостійність навіть як на форму переходову до федерації. Ще більше се треба сказати про ґрупи не-українські: Українцїв які відірвались від української стихії й уважали себе „русскими“, Великоросів захожих, і навіть Євреїв, які також не вміли відразу стати на ґрунт реальних інтересів єврейської людности україни, а вважали потрібним наперед виявити свій протест против разриву з єврейськими орґанїзаціями Росії. І сей ворожий настрій до українства, який вже так сильно перед тим відчувавсь по міських центрах взагалї і з окрема в столиці Українї Київї, слїдом за проголошеннєм української самостійности прорвавсь в київськім повстанню, сїм критичнім моментї боротьби за українську незалежність.<section end="135"/> <section begin="136"/>[[File:Great state seal of the UPR.svg|thumb|left|upright=1|{{c|420. Велика державна печать Української Народньої Республїки, прийнята У. Радою 22 березня.}}]] '''136. Київське повстаннє.''' Четвертий універсал прийнято в редакції більшости. Центральний комітет українських с.-р., де мали в тім моментї вплив елєменти лїво-есерівської орієнтації, поручив фракції зазначити ту позіцію, на котрій стоїть його більшість, і ті пункти, в котрих дотеперішня полїтика українського правительства розминаєть ся з її поглядами. Наслїдком сього виступу фракція українських с.-д. зая-<section end="136"/><noinclude></noinclude> ffkzxu45p46h29cfpq6nor0m257f3il 456118 456117 2022-07-28T08:19:51Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="135"/>пастників. Проголошував демобілїзацію армії і вказував потрібні в звязку з сим заходи для відбудови знищеного краю, привернення на мирний стан фабрик і заводів забраних на воєнну роботу і ріжні способи задоволення вояків, що повертають ся з війни, в їх полїтичних правах. Назначав ряд соціальних реформ в інтересах трудящого народу (в розвиток принціпів проголошенних третїм унїверсалом) — передачу землї в руки трудящих, націоналїзацію лїсів, вод і багацтв підземних, орґанїзацію робіт для безробітних, заведеннє монополїї торгу товарами найбільш потрібними для трудящого народу, контролї над банковим кредитом, і т. д. Унїверсал був прийнятий в останнїй редакції й фактично проголошений в Ц. Радї 11 сїчня, але зіставлений з датою 9 сїчня — дня принціпіальної ухвали сього {{errata|важнаго|важного}} акту, що став для богатьох каменем претикання. Серед самих Українців знайшлись ґрупи настільки захоплені росийською культурою й державністю, призвичаєннєм до єдиної Росії, або до традиційного федеративного гасла, що не згожувались на самостійність навіть як на форму переходову до федерації. Ще більше се треба сказати про ґрупи не-українські: Українцїв які відірвались від української стихії й уважали себе „русскими“, Великоросів захожих, і навіть Євреїв, які також не вміли відразу стати на ґрунт реальних інтересів єврейської людности україни, а вважали потрібним наперед виявити свій протест против разриву з єврейськими орґанїзаціями Росії. І сей ворожий настрій до українства, який вже так сильно перед тим відчувавсь по міських центрах взагалї і з окрема в столиці Українї Київї, слїдом за проголошеннєм української самостійности прорвавсь в київськім повстанню, сїм критичнім моментї боротьби за українську незалежність.<section end="135"/> <section begin="136"/>[[File:Great state seal of the UPR.svg|thumb|left|upright=1|{{c|420. Велика державна печать Української Народньої Республїки, прийнята У. Радою 22 березня.}}]] '''136. Київське повстаннє.''' Четвертий універсал прийнято в редакції більшости. Центральний комітет українських с.-р., де мали в тім моментї вплив елєменти лїво-есерівської орієнтації, поручив фракції зазначити ту позіцію, на котрій стоїть його більшість, і ті пункти, в котрих дотеперішня полїтика українського правительства розминаєть ся з її поглядами. Наслїдком сього виступу фракція українських с.-д. зая-<section end="136"/><noinclude></noinclude> fuav414dpvidesht30y5tnbjszrdz1s 456119 456118 2022-07-28T08:24:35Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="135"/>пастників. Проголошував демобілїзацію армії і вказував потрібні в звязку з сим заходи для відбудови знищеного краю, привернення на мирний стан фабрик і заводів забраних на воєнну роботу і ріжні способи задоволення вояків, що повертають ся з війни, в їх полїтичних правах. Назначав ряд соціальних реформ в інтересах трудящого народу (в розвиток принціпів проголошенних третїм унїверсалом) — передачу землї в руки трудящих, націоналїзацію лїсів, вод і багацтв підземних, орґанїзацію робіт для безробітних, заведеннє монополїї торгу товарами найбільш потрібними для трудящого народу, контролї над банковим кредитом, і т. д. Унїверсал був прийнятий в останнїй редакції й фактично проголошений в Ц. Радї 11 сїчня, але зіставлений з датою 9 сїчня — дня принціпіальної ухвали сього {{errata|важнаго|важного}} акту, що став для богатьох каменем претикання. Серед самих Українців знайшлись ґрупи настільки захоплені росийською культурою й державністю, призвичаєннєм до єдиної Росії, або до традиційного федеративного гасла, що не згожувались на самостійність навіть як на форму переходову до федерації. Ще більше се треба сказати про ґрупи не-українські: Українцїв які відірвались від української стихії й уважали себе „русскими“, Великоросів захожих, і навіть Євреїв, які також не вміли відразу стати на ґрунт реальних інтересів єврейської людности україни, а вважали потрібним наперед виявити свій протест против разриву з єврейськими орґанїзаціями Росії. І сей ворожий настрій до українства, який вже так сильно перед тим відчувавсь по міських центрах взагалї і з окрема в столиці Українї Київї, слїдом за проголошеннєм української самостійности прорвавсь в київськім повстанню, сїм критичнім моментї боротьби за українську незалежність.<section end="135"/> <section begin="136"/>[[File:Great state seal of the UPR.svg|thumb|left|upright=1|{{c|420. Велика державна печать Української Народньої Республїки, прийнята {{errata|У|Ц}}. Радою 22 березня.}}]] '''136. Київське повстаннє.''' Четвертий універсал прийнято в редакції більшости. Центральний комітет українських с.-р., де мали в тім моментї вплив елєменти лїво-есерівської орієнтації, поручив фракції зазначити ту позіцію, на котрій стоїть його більшість, і ті пункти, в котрих дотеперішня полїтика українського правительства розминаєть ся з її поглядами. Наслїдком сього виступу фракція українських с.-д. зая-<section end="136"/><noinclude></noinclude> 5kr4x47325on0kslq83r846g86gn4m6 456125 456119 2022-07-28T09:17:24Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="135"/>пастників. Проголошував демобілїзацію армії і вказував потрібні в звязку з сим заходи для відбудови знищеного краю, привернення на мирний стан фабрик і заводів забраних на воєнну роботу і ріжні способи задоволення вояків, що повертають ся з війни, в їх полїтичних правах. Назначав ряд соціальних реформ в інтересах трудящого народу (в розвиток принціпів проголошенних третїм унїверсалом) — передачу землї в руки трудящих, націоналїзацію лїсів, вод і багацтв підземних, орґанїзацію робіт для безробітних, заведеннє монополїї торгу товарами найбільш потрібними для трудящого народу, контролї над банковим кредитом, і т. д. Унїверсал був прийнятий в останнїй редакції й фактично проголошений в Ц. Радї 11 сїчня, але зіставлений з датою 9 сїчня — дня принціпіальної ухвали сього {{errata|важнаго|важного}} акту, що став для богатьох каменем претикання. Серед самих Українців знайшлись ґрупи настільки захоплені росийською культурою й державністю, призвичаєннєм до єдиної Росії, або до традиційного федеративного гасла, що не згожувались на самостійність навіть як на форму переходову до федерації. Ще більше се треба сказати про ґрупи не-українські: Українцїв які відірвались від української стихії й уважали себе „русскими“, Великоросів захожих, і навіть Євреїв, які також не вміли відразу стати на ґрунт реальних інтересів єврейської людности україни, а вважали потрібним наперед виявити свій протест против разриву з єврейськими орґанїзаціями Росії. І сей ворожий настрій до українства, який вже так сильно перед тим відчувавсь по міських центрах взагалї і з окрема в столиці Українї Київї, слїдом за проголошеннєм української самостійности прорвавсь в київськім повстанню, сїм критичнім моментї боротьби за українську незалежність.<section end="135"/> <section begin="136"/>[[File:Great state seal of the UPR.svg|thumb|left|upright=1|{{c|420. Велика державна печать Української Народньої Республїки, прийнята {{errata|У|Ц}}. Радою 22 березня.}}]] '''136. Київське повстаннє.''' Четвертий унїверсал прийнято в редакції більшости. Центральний комітет українських с.-р., де мали в тім моментї вплив елєменти лїво-есерівської орієнтації, поручив фракції зазначити ту позіцію, на котрій стоїть його більшість, і ті пункти, в котрих дотеперішня полїтика українського правительства розминаєть ся з її поглядами. Наслїдком сього виступу фракція українських с.-д. зая-<section end="136"/><noinclude></noinclude> 5b8n6f6gz179lxlrx4pc4h041v3hg3z 250 215967 456120 2022-07-28T08:36:26Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>вила, що віна відзиває членів своєї партії з кабінету. Так утворилась кріза українського правительства, в момент незвичайно небезпечний для самого істнування відновленої української держави. Совіт нар. ком., покладаючи на те, що лїві с.-р., зривають" Ц. Раду в серединї, вислав на Україну і спеціально до Київа нові кадри аґітаторів, які мали приготовити тут повстаннє против Ц. Ради, а заразом ужив всїх сил на бльокаду Київа. Він спішив доконче знищити Ц. Раду, щоб не дати їй змоги замирити Україну з центральними державами, тим часом як сам анї важивсь прийняти умов поставлених Росії Німеччиною, анї зріктись миру, після того як зробив його одним з аґітаційних моментів против попереднього правительства. Против делєґації Ц. Ради він викликав був до Берестя делєґатів харківських „народніх секретарів“, які, мовляв, представляли волю справжньої демократії України, що стоїть за федерацію і нероздїльність українського й росийського пролєтаріату й бажає вести мирові переговори разом з сов. нар. ком., в складї його делєґації. Коли ж і се не помогло, і центральні держави далї вели переговори з делєґацією Ц. Ради, як представництвом України, сов. нар. ком. не бачив уже перед собою иньшого виходу як знищити Ц. Раду за всяку цїну. [[File:Small state seal of the UPR.svg|thumb|right|upright=1|{{c|421. Державна печатка Української Народньої Республїки (мала печать), затверджена тою ж ухвалою Ц. Ради 22 березня 1918 р.}}]] Його зусиля мали деякий успіх. До половини сїчня Київ взято в дуже тїсне кільце, і становище його стало просто критичне. Військові українські части, зібрані в Київі, були деморалїзовані до решти большовицькою аґітацією, висловлялись против Ц. Ради, або против „братовбійчої війни“ з большовиками, домогались переговорів з ними, а себе тим часом проголошували нейтральними. Ті невеличкі військові застави, які могли бути вислані против большовиків, що наступали з лівого берегу, від Гомеля, Харкова й Полтави, не могли стримати большовицьких і красноґвардейських банд, на чолі которих совіт нар. ком. поставив для сильнїйшого вражіння сина українського письменника М. Коцюбинського, Юрія. Геройство вірних синів України, які складали свої голови під Крутами, під Гребінкою, під Дарницею — студенти й середньошкільники, галицькі сїчові стрільцї, залїзничники й ин., не могли надолужити зради й малодушности або ганебної несубординації иньших.<noinclude></noinclude> 2nh85ueix47dmz5ewoalvdzhzj3kasq 456121 456120 2022-07-28T08:41:05Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>вила, що віна відзиває членів своєї партії з кабінету. Так утворилась кріза українського правительства, в момент незвичайно небезпечний для самого істнування відновленої української держави. Совіт нар. ком., покладаючи на те, що лїві с.-р. „зривають“ Ц. Раду в серединї, вислав на Україну і спеціально до Київа нові кадри аґітаторів, які мали приготовити тут повстаннє против Ц. Ради, а заразом ужив всїх сил на бльокаду Київа. Він спішив доконче знищити Ц. Раду, щоб не дати їй змоги замирити Україну з центральними державами, тим часом як сам анї важивсь прийняти умов поставлених Росії Німеччиною, анї зріктись миру, після того як зробив його одним з аґітаційних моментів против попереднього правительства. Против делєґації Ц. Ради він викликав був до Берестя делєґатів харківських „народніх секретарів“, які, мовляв, представляли волю справжньої демократії України, що стоїть за федерацію і нероздїльність українського й росийського пролєтаріату й бажає вести мирові переговори разом з сов. нар. ком., в складї його делєґації. Коли ж і се не помогло, і центральні держави далї вели переговори з делєґацією Ц. Ради, як представництвом України, сов. нар. ком. не бачив уже перед собою иньшого виходу як знищити Ц. Раду за всяку цїну. [[File:Small state seal of the UPR.svg|thumb|right|upright=1|{{c|421. Державна печатка Української Народньої Республїки (мала печать), затверджена тою ж ухвалою Ц. Ради 22 березня 1918 р.}}]] Його зусиля мали деякий успіх. До половини сїчня Київ взято в дуже тїсне кільце, і становище його стало просто критичне. Військові українські части, зібрані в Київі, були деморалїзовані до решти большовицькою аґітацією, висловлялись против Ц. Ради, або против „братовбійчої війни“ з большовиками, домогались переговорів з ними, а себе тим часом проголошували нейтральними. Ті невеличкі військові застави, які могли бути вислані против большовиків, що наступали з лівого берегу, від Гомеля, Харкова й Полтави, не могли стримати большовицьких і красноґвардейських банд, на чолі которих совіт нар. ком. поставив для сильнїйшого вражіння сина українського письменника М. Коцюбинського, Юрія. Геройство вірних синів України, які складали свої голови під Крутами, під Гребінкою, під Дарницею — студенти й середньошкільники, галицькі сїчові стрільцї, залїзничники й ин., не могли надолужити зради й малодушности або ганебної несубординації иньших.<noinclude></noinclude> kv4p69b15dj4s9jbaqjw09l595ycqp7 456122 456121 2022-07-28T08:41:16Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>вила, що віна відзиває членів своєї партії з кабінету. Так утворилась кріза українського правительства, в момент незвичайно небезпечний для самого істнування відновленої української держави. Совіт нар. ком., покладаючи на те, що лїві с.-р. „зривають“ Ц. Раду в серединї, вислав на Україну і спеціально до Київа нові кадри аґітаторів, які мали приготовити тут повстаннє против Ц. Ради, а заразом ужив всїх сил на бльокаду Київа. Він спішив доконче знищити Ц. Раду, щоб не дати їй змоги замирити Україну з центральними державами, тим часом як сам анї важивсь прийняти умов поставлених Росії Німеччиною, анї зріктись миру, після того як зробив його одним з аґітаційних моментів против попереднього правительства. Против делєґації Ц. Ради він викликав був до Берестя делєґатів харківських „народніх секретарів“, які, мовляв, представляли волю справжньої демократії України, що стоїть за федерацію і нероздїльність українського й росийського пролєтаріату й бажає вести мирові переговори разом з сов. нар. ком., в складї його делєґації. Коли ж і се не помогло, і центральні держави далї вели переговори з делєґацією Ц. Ради, як представництвом України, сов. нар. ком. не бачив уже перед собою иньшого виходу як знищити Ц. Раду за всяку цїну. [[File:Small state seal of the UPR.svg|thumb|right|upright=1|{{c|421. Державна печатка Української Народньої Республїки (мала печать), затверджена тою ж ухвалою Ц. Ради 22 березня 1918 р.}}]] Його зусиля мали деякий успіх. До половини сїчня Київ взято в дуже тїсне кільце, і становище його стало просто критичне. Військові українські части, зібрані в Київі, були деморалїзовані до решти большовицькою аґітацією, висловлялись против Ц. Ради, або против „братовбійчої війни“ з большовиками, домогались переговорів з ними, а себе тим часом проголошували нейтральними. Ті невеличкі військові застави, які могли бути вислані против большовиків, що наступали з лівого берегу, від Гомеля, Харкова й Полтави, не могли стримати большовицьких і красноґвардейських банд, на чолі которих совіт нар. ком. поставив для сильнїйшого вражіння сина українського письменника М. Коцюбинського, Юрія. Геройство вірних синів України, які складали свої голови під Крутами, під Гребінкою, під Дарницею — студенти й середньошкільники, галицькі сїчові стрільцї, залїзничники й ин., не могли надолужити зради й малодушности або ганебної несубординації иньших.<noinclude></noinclude> jsacmwkznhrccaqq3jw7qgqrwi58wso 250 215968 456123 2022-07-28T09:06:29Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Большовики зближались до Київа з-за Днїпра, вони ж купчились в правобічних узлах — в Жмеринці, Козятині, Фастові на правобічу й звідти також загрожували Київу. Рада мінїстрів проголосила Київ в станї облоги й призначила особливого коменданта з надзвичайними правами. На оборону покликала всякого роду добровольцїв, вільне козацтво, і т. ин. Але невеликі віддїли, вірні Українї, чули себе непевно серед загального невірного, ненавистнаго до українства настрою міста, що став виявлятись все гострійше. На 15 січня призначено було сесію Центральної Ради, девяту зряду, щоб за неможливістю скликати Установчі Збори, на ней ухвалити деякі підготовлені правительством закони: земельний, робочий (про восьмигодинний день), про контролю над продукцією, й ин. Сей момент вороги українства вибрали для повстання в Київі. В самий день відкритя Ц. Ради оден з розаґітованих український полк (ґеорґіївський) прийшов під Ц. Раду, щоб її розігнати — але на такий рішучий крок не пішов і обмеживсь невеликим бешкетом та протестом против уживання вільного козацтва (з київських робітників) до охорони міста. В ніч потім большовики захопили робітнї арсеналу й засїли там, а слїдом потім почалась загальна забастовка робітників й партизанське большовицьке повстаннє по всьому місту. Про се дано звідомленнє совітови нар. ком., і він, спішачи зірвати переговори з Україною, оповістив зараз своїй делєґації й цїлому світови, що з 16 сїчня Київ в руках лївих с.-р. Се поставило було в дуже трудне становище українську делєґацію, котрій большовики перервали телєґрафичну звязь з Київом, і вже не можна було провірити й відкинути большовицьких оповіщень. Але кільком безіменним героям, зелїзничним телєґрафистам удалось невважаючи на большовицьку контролю звязати делєґацію з Київом, дати їй змогу довідатись про дійсний стан річей, про заходи повзяті против большовицького натиску й рішучі наміри вести з ним боротьбу до кінця при всяких обставинах. Сї вісти зробили вплив в представниках центральних держав, які особливим урочистим актом признали самостійність Української Республіки і в цїлім рядї спірних пунктів (як напр. в справі Хольмщини, українських воєннополонених, вивоз збіжа і т. ин.) зробили важні уступки українським домаганням, щоб скорше довести до миру. Маючи на увазї такі обставини українське правительство прикладало всї зусиля до того, щоб протриматись у Київі можливо довше, аби відданнєм його не попсувати свого міжнароднього становища і справи миру. Воно сподівалося, що мир з центральними державами принесе Українї не тільки можливість повної демобілїзації, свободнїйшого упорядкування внутрішнїх справ, відкритє границї для довозу ріжних товарів, незвичайно потрібних для широких українських мас, але й поворот українських воєннополонених, заходами українських інструкторів освідомлених,<noinclude></noinclude> sn4n32kkfr0x34zcu1ncpb1joxoquej 250 215969 456124 2022-07-28T09:15:49Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>обучених і орґанїзованих в полки для боротьби за визволеннє України. Сим з самого початку війни зайняв ся „[[w:Союз визволення України|Союз визволення України]]“ ([[Ілюстрована історія України/Нищеннє українства під час війни|§ 131]]), на випадок можливого конфлїкту України з Росією, і тепер на сї свідомі українські кадри накладались велики події супроти розкладу війська на Українї. Так само, з огляду на велику цїнність, яка виявилась за віддїлами галицьких сїчових стрільцїв, що орґанїзувались на Українї з воєннополонених і виселенцїв і віддавали важну прислугу України, вважалось важним в даній хвилї дістати такі сїчові дружини з Австрії. З сих мотивів провідні фракції Ц. Р. і українське правительство вважало потрібним все зробити, цїною яких небудь жертв, щоб улекшити заключеннє миру. Одним з важнїйших моментів з сього погляду, як я вже сказав, було потриматись у Київі бодай до моменту, коли справа миру буде {{errata|рішема|рішена}} зовсїм. Свідомість критичности моменту зробила глибокий перелом в настрою українських партій і фракцій Ц. Ради. Лїво-есерівський напрям і тенденції до компромісів з большевиками відразу впали; кілька депутатів з лївих с.-р. було навіть арештовано в помешканю Ц. Ради особливим командантом Київа; Ц. Рада протестувала против сих арештів, зроблених без її дозволу, і визначила парляментську слїдчу комісію, але не вважала можливим робити з сього приводу які небудь трудности правительству. Мовчки був прийнятий принціп внутрішньої згоди перед зовнїшньою небезпекою. Фракції постановили полишити на боцї яблоко роздору, що розірвало ще підчас VIII сесії бльок українських фракцій — принціп соціалїзації землі, виставленний партією укр. с.-р., а оспорюваний укр. с.-д. Рішили прийняти земельний закон в редакції, виробленій парляментською комісією, відложивши на потім всякі поправки чи розяснення його. Сей закон був одноголосно прийнятий Ц. Радою 18 сїчня, під гук гармат що обстрілювали Київ. На тім же засіданню Ц. Рада поручила сформованнє нового кабінету В. Голубовичеви, кандидатови укр. с.-р., і фракції, які були відкликали своїх членів з кабінету, дали їм дозвіл вступити до нього. Кріза була полагоджена, і се відновленнє внутрішньої одности багато значило в тих критичних обставинах. Київ жив в страшних умовах. Большовики обложили його щільно, від сходу і заходу, большовицька артілєрія обстрілювала місто, а в серединї не вгавала улична війна. Деякі пункти по кілька разів, трохи не щодень переходили з рук до рук — то до большовиків то до українських військ. Геройські зусиля кількох тисяч вірних оборонцїв не могли вистачити на боротьбу, коли стріляли з-за міста і в містї, з воріт, з вікон, і зрада просякала скрізь, не лишаючи нїчого певного. Люде знемогали від неустанного нервового напруження. Обопільне розяреннє доходило до крайности. Всї страхи громадської війни виходили на яв. Людність починала виходити з рівноваги,<noinclude></noinclude> oqwbxtpsuarvbl9cklpng91r15oguc2 0 215970 456126 2022-07-28T09:18:04Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Київське повстаннє | попередня = [[../Україна самостійна/]] | наступна = [[../Війна за незалежність/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=564 to=568 fromsection="136" tos... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Київське повстаннє | попередня = [[../Україна самостійна/]] | наступна = [[../Війна за незалежність/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=564 to=568 fromsection="136" tosection="136" /> 9sdlzbcyf8kips4nmncmqszalxxngme 250 215971 456127 2022-07-28T09:29:54Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>справжнїй ґрунт — війни Великоросії на знищеннє України і повстання против української держави, а не полїтичної боротьби, під гасло котрої ховались усякі нейтралїсти. Се мало справдї велике не тільки принціпіальне, а й чисто практичне значіннє. В принціпі українські фракції й партії признавали далї федерацію найбільш користною формою державного житя в будущинї. Але в даний момент, коли всякі неприхильні, або й просто ворожі українству елєменти й сили, всякі оборонцї єдности і неподїльности Росийської держави, перекрашуючись в захистний колїр федералїзму, {{errata|чіпалась|чіпались}} федералїзму тільки для того, щоб гальмувати далї свобідний розвій українського {{errata|державнаго|державного}} й економичного будівництва спадщиною Росийської імперії, орієнтованнєм на єдність її — чи то буде єдність росийської революції, чи єдність росийської мануфактури, як влучно характеризував се оден оратор з Ц. Ради, — було очевидно, що в інтересах успішної охорони свобідного будівництва України вона мусить стати твердо на ґрунтї незалежности і самостійности. Коли сов. нар. ком., знявши з свого прапору старе гасло „свобідного самоозначення народів аж до повнаго віддїлення“, заявив, що він стоїть на ґрунтї росийської федерації і на сїй підставі приводить до одности український пролєтаріат з росийським; коли держави порозуміння, докладнїйше — дипльоматичні представники Франції, ловлячи за ті слова третього унїверсалу, де говорилось, що Україна війде в склад будучої росийської федерації, грозили їй на випадок сепаратного миру всїми тими засобами, котрими вони розпоряджали на Українї, — явно було, що треба рішучо відтяти всякі двозначности й неясности та відложивши федерованнє до того часу, коли буде ясно, коли і з ким федеруватись, зараз стати твердо на принціпі повної самостійности Української республїки. Фактично вона вже й стала такою, коли на місце розбитої большовиками Росийської держави не орґанїзувалось федеративної спілки. Се було зазначено на закінченню VIII сесії Ц. Р. і признано представниками центральних держав і навіть представниками совіту нар. ком. на конференції в Берестю 30 с. с. грудня. Але {{errata|потрібувалась|потрібувалjсь}} і формальне проголошеннє та правне ствердженнє, й оформленнє сього факту, і се було й дано четвертим унїверсалом, принціпіально рішеним 9 сїчня. Він проголошував Українську Республіку „самостійною, нї від кого незалежною вільною, суверенною державою українського народу“. Ґенеральний секретаріат переміняв на „раду народнїх мінїстрів“. Наказував їй першим дїлом довести до кінця розпочаті з центральними державами переговори про мир, не вважаючи на нїякі перешкоди з боку яких небудь частин бувшої росийської імперії, та вжити твердих і рішучих заходів до оборони і очищення України від большовиків і всяких на-<noinclude></noinclude> 8afnfz77096zhdzm7p8jz26u6vfnmk0 456132 456127 2022-07-28T09:56:05Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>справжнїй ґрунт — війни Великоросії на знищеннє України і повстання против української держави, а не полїтичної боротьби, під гасло котрої ховались усякі нейтралїсти. Се мало справдї велике не тільки принціпіальне, а й чисто практичне значіннє. В принціпі українські фракції й партії признавали далї федерацію найбільш користною формою державного житя в будущинї. Але в даний момент, коли всякі неприхильні, або й просто ворожі українству елєменти й сили, всякі оборонцї єдности і неподїльности Росийської держави, перекрашуючись в захистний колїр федералїзму, {{errata|чіпалась|чіпались}} федералїзму тільки для того, щоб гальмувати далї свобідний розвій українського {{errata|державнаго|державного}} й економичного будівництва спадщиною Росийської імперії, орієнтованнєм на єдність її — чи то буде єдність росийської революції, чи єдність росийської мануфактури, як влучно характеризував се оден оратор з Ц. Ради, — було очевидно, що в інтересах успішної охорони свобідного будівництва України вона мусить стати твердо на ґрунтї незалежности і самостійности. Коли сов. нар. ком., знявши з свого прапору старе гасло „свобідного самоозначення народів аж до повнаго віддїлення“, заявив, що він стоїть на ґрунтї росийської федерації і на сїй підставі приводить до одности український пролєтаріат з росийським; коли держави порозуміння, докладнїйше — дипльоматичні представники Франції, ловлячи за ті слова третього унїверсалу, де говорилось, що Україна війде в склад будучої росийської федерації, грозили їй на випадок сепаратного миру всїми тими засобами, котрими вони розпоряджали на Українї, — явно було, що треба рішучо відтяти всякі двозначности й неясности та відложивши федерованнє до того часу, коли буде ясно, коли і з ким федеруватись, зараз стати твердо на принціпі повної самостійности Української республїки. Фактично вона вже й стала такою, коли на місце розбитої большовиками Росийської держави не орґанїзувалось федеративної спілки. Се було зазначено на закінченню VIII сесії Ц. Р. і признано представниками центральних держав і навіть представниками совіту нар. ком. на конференції в Берестю 30 с. с. грудня. Але {{errata|потрібувалась|потрібувалось}} і формальне проголошеннє та правне ствердженнє, й оформленнє сього факту, і се було й дано четвертим унїверсалом, принціпіально рішеним 9 сїчня. Він проголошував Українську Республіку „самостійною, нї від кого незалежною вільною, суверенною державою українського народу“. Ґенеральний секретаріат переміняв на „раду народнїх мінїстрів“. Наказував їй першим дїлом довести до кінця розпочаті з центральними державами переговори про мир, не вважаючи на нїякі перешкоди з боку яких небудь частин бувшої росийської імперії, та вжити твердих і рішучих заходів до оборони і очищення України від большовиків і всяких на-<noinclude></noinclude> 3hgpkshcwbl7wihwghfnhj0u5aqedpi 250 215972 456128 2022-07-28T09:36:43Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="134"/>дяки большовикам, не приводили до нїчого. Народи й области Росії не важились творити федерацію без участи найбільшого з членів, Великоросії, а та не виявляла своєї волї в сїм напрямі, по части тому що була паралїзована большовицькою анархією, по части і ще більше — тому що все таки не могла відірватись від своїх централїстичних навичок. Українські заклики зіставались без відповіди. Надїї на федерацію не було, а тим самим український нарід мусів свою державність утверждати в формах полїтичної самостійности. Охоронити себе від безладя і загибели міг тільки поглублюючи і укріплюючи свою державність і окромішність — щоб не розплинутись в тім хаосі, що підіймавсь наоколо і грозив затопити й його самого.<section end="134"/> <section begin="135"/>'''135. Україна Самостійна.''' З другої половини грудня становище України ставало все більше грізним. Большовицька аґітація не проходила без слїду. В війську пішов повний розклад. Віддїли що стояли на фронті і в тилу розграбовували й розкрадували військове майно, решту кидали на погибіль і розходились самочинно до дому, в додатку грабуючи та розбиваючи часом і те що стрічалось на дорозї. В селах все більше напливало елєменту анархичного, що поривав за собою слабші частини селянства й тероризував навіть і найбільш відпорні. Грабованнє і нищеннє панських маєтків, фабрик и заводів приймало все більш масовий характер. Гинуло богацтво краю, підтинались його продуктивні сили. З другого боку вставала гроза усобицї політичної. Купка большовиків, провалившись на київськім зїздї совітів, виїхала до Харкова і тут інсценювала зїзд „рад робітників донецького і криворозького району, рад салдацьких і частини селянських“, як його афішували большовики. Сей фальшований зїзд вибрав, 13 грудня, „центральний виконавчий комітет“, який противставив Центральній Радї себе, як „орґан власти всеї України“, ґенеральним секретарям своїх „народнїх секретарів“, заявив, що Ц. Рада не виявляє собою волї українського трудового народу, і наклика́в його до боротьби з нею. Все се могло б скінчитись оперетково, коли б, на нещастє, не прорвались до Харкова большовицькі війська, чи краще сказати банди салдатів, матросів і ріжних наємних хулїґанів, які стояли під Білгородом, нїби то пробиваючи собі дорогу на Дін. Їх прихід осмілив і місцеві елєменти, розаґітовані большовиками; місцева людність була тероризована, українська залога, продержавшись два тижнії, кінець кінцем зложила зброю. Після сього банди большовицьких салдатів і так званих красноґвардейців, себто узброєних робітників і всякого иньшого люду, взятого на службу больщовиками, замість іти на Дін, бороти ся з контрреволюцією, як казали, стали посуватись по залїзницям України, захоплюючи міста і вузли донецького району, відти перекинулись в катеринославський, почали ши-<section end="135"/><noinclude></noinclude> ajgr4mzc1bh38pq45il5jziz2ewue5b 250 215973 456129 2022-07-28T09:42:34Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>ритись в Полтавщинї й Херсонщинї. Як у Харкові, так і тут звичайно наближеннє большовицьких „ешалонів“ (поїздів з большовицькими бандами) давало привід для повстання і захоплення власти по містах, по станціях, по залїзничних узлах елєментам суголосним большовикам — з робітників, ріжного деклясованого елєменту і лївих революційних ґруп, переважно неукраїнських — великоруських і особливо жидівських (не орґанїзованих в жидівських національних орґанїзаціях). Під впливом їх аґітації пішла деморалїзація і розклад і в новоорґанїзованих чи українїзованих військових частях. Вояків переконували, що боротьба йде на соціальнім ґрунті за повну соціалїзацію української власти, против буржуазних елєментів, як захопили Ц. Раду, і богато українських солдатів (чи козаків, як їх стали називати в українських частях) коли не переходили на сторону большовиків, то проголошували себе нейтральними, або кидали свої полки й самовільно розїздились до дому — як се сталось особливо на різдвяні свята. Під впливом сих успіхів большовизму певне хитаннє пішло і в провідних полїтичних українських кругах. Чималу ролю відограли в тім росийські соціал-революційні елєменти, з котрими йшли спільно (бльокували) на виборах українські с.-р., і тепер росийські лїві с.-р., звязавшись з большовиками, потягли за собою певні елєменти і з українських с.-р., доводячи їм, що большовизм являєть ся льоґичним розвитком революційно-соціалїстичних домагань, і большовицькі гасла мусять бути прийняті українськими соціалїстами з тактичних мотивів, коли вони не хочуть бути зметеними большовизмом. Ц. Раду треба перевибрати на зїздї совітів селянських, робочих і салдацьких депутатів, а власть на місцях передати сим совітам; взагалї піти на зустріч большовизмови, поки він перешумить і опаде, — вдоволити його соціальними реформами й прийти до порозуміння з правительством народнїх комісарів. Аґітація й ваганнє на сїм ґрунтї пішли вже з VIII сесії Ц. Ради, коли були запрошені до участи члени всеросийських установчих зборів вибрані з України, а між ними були й ліві с.-р. з Харківщини. Перенеслись потім до Петербурґу, куди частина сих членів виїхала, щоб вияснити перспективи уст. зборів. В большовицьких і лїво-с.-рівських кругах подавано надїю, що коли провід візьмуть в свої руки українські с.-р., орґанїзують своє правительство під гаслом бльоку з лївими с.-р., то се полагодить крізу, положить кінець війнї з Росією, з совітом нар. комісарів, утишить усобицю на Українї, і т. д. Все се внесло хитаннє в українську полїтику, страшенно небезпечне в такий критичний момент. З кінцем грудня і на початку сїчня лївобічна Україна і Чорноморє були в руках большовиків — Полтава, Катеринослав, Одеса, Кремінчук. Вони відтяли довіз угля до київського<noinclude></noinclude> rxefbwh9wvj5ulwnasndru8njaw5bbj 250 215974 456130 2022-07-28T09:48:41Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>району й стягали його все міцнїйшим узлом, наступаючи зі сходу, з півночи, з полудня і полудневого заходу, де пробували ріжні, напів розложені військові частині, які стояли під большовицькими впливами. В самім Київі з усїх сторін, і з лївої і з правої сторони йшла завзята аґітація против українського правительства, Центральної Ради й Українцїв взагалї. Вона привела до повного майже розкладу тутешнї українські полки, які так недавно ще рвались з усїх сторін до Київа, щоб головами своїми боронити українську державність. Українська власть почула як захитавсь у неї ґрунт під ногами. В труднім становищі опинилась і Ц. Рада. Вона сподївалась передати власть Українським Установчим зборам, четвертим унїверсалом призначеним на день 9 сїчня с. с. Але вибори призначені на кінець грудня, через большовицький напад, анархію, розстрій в комунікації й зносинах майже скрізь були відложені, і важні, основні питання українського житя, які відкладались до установчих зборів — як наприклад питаннє про федерацію чи самостійність української республїки, як земельний закон й иньші, ставали перед Ц. Р. і домагались від неї свого розрішення. [[File:100karbovantsevUNR A.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|419. Перші українські гроші: Кредітові білети на 100 карбованцїв, випущені в груднї 1917 р.}}]] Незвичайні трудности витягала також справа лїквідації війни з центральними державами. Від самого початку революції, на всіх зїздах Зборах українське громадянство заявляло своє горяче бажаннє, щоб як найскорше була скінчена ся війна, в котру против своєї волї й бажання<noinclude></noinclude> gmjmwvi1hc7u8q03rg4uqagnb0qo1k8 250 215975 456131 2022-07-28T09:54:32Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>царським правительством була заплутана Україна. Та поки Україна не проголосила своєї державности, третїм унїверсалом, вона в сїй справі не могла нїчого зробити, не маючи змоги виступати активно й безпосередньо в міжнароднїй полїтицї. Тим часом росийське правительство, і Львова і Керенского, не важилось вступити твердо на путь лїквідації війни, навпаки — силкувалось підтримати союзні правительства активними воєнними операціями з свого боку. Се було з їх боку страшенною помилкою, вона зарізала росийську революцію й грозила дуже небезпечними можливостями й Українї. Большовицький „совіт нар. комісарів“, захопивши власть у свої руки, прийняв на себе між иньшим і негайне закінченнє війни і з кінцем падолисту розпочав мирові переговори, з центральними державами в Берестю. Ц. Рада, яка між иньшими мотивами проголошення Української Республїки мала на увазї також і сю можливість інїціативи в міжнароднїх відносинах, постановила взяти також участь в сих переговорах. Держави „порозуміння“ (entente), Франція й Анґлїя, котрі поспішили признати Українську Народню Республіку (з початку Франція, за нею Анґлїя), старались вплинути на українське правительство, щоб воно не входило в мирові трактати з центральними державами, обіцюючи за се всяку поміч і всї блага світу, а в противнім разї лякаючи всякими бідами, — але українське правительство не вважало можливим відступити від того що вважало своїм обовязком перед своїм народом і лишити Україну незамиреною, виставленою на ласку і неласку центральних держав. За постановою Ц. Р. воно вислало свою делєґацію до Берестя, щоб та разом з делєґатами совіту нар. ком. довела до гідного миру, а коли делєґати сов. нар. ком. почали крутити справою, то заявляючи готовість до миру, то тікаючи назад в хащі большовицької фразеольоґії, Ц. Р. уповажила своє правительство і через нього українську делєґацію вести переговори незалежно від росийської делєґації й привести мир до кінця. Серед безконечних фракційних і партійних нарад, що в трівожній атмосфері обложеного Київа, в смертельнім страху за будуччину української державности днями й ночами йшли в будинку Центр. Ради всю першу половину сїчня с. с., кінець кінцем більшість Ц. Р. висловилась за полїтику рішучу, а против тактики уступок большевизмови й {{errata|прозуміння|порозуміння}} з ним. В день 9 сїчня, призначений для українських установчих зборів, рішено було універсалом Ц. Ради проголосити Українську Республїку державою самостійною й незалежною, щоб мати вповнї вільну руку в уладженню своїх міжнароднїх і внутрішнїх відносин, щоб відібрати ґрунт від усяких мішань у внутрішнї справи України, як одної, мовляв, з частин будучої росийської федерації, та поставити боротьбу з совітом народнїх комісарів {{errata||і}} большовицькими бандами на<noinclude></noinclude> plmk5yeu5bwxbu0b7dx8zs801e9vkov 0 215976 456133 2022-07-28T09:56:09Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Україна самостійна | попередня = [[../Українська Народня Республїка/]] | наступна = [[../Київське повстаннє/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=559 to=564 froms... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Україна самостійна | попередня = [[../Українська Народня Республїка/]] | наступна = [[../Київське повстаннє/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=559 to=564 fromsection="135" tosection="135" /> csdzpqd7fyq9aysft4hli7esuyba79v 250 215977 456135 2022-07-28T11:13:19Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="133"/>ського полку при виїзді його з Київа на фронт (26 липня): він був очевидним наслїдком против-української аґітації, що йшла з ріжних темних джерел. Але з другого боку бажаннєм не тільки не-українських верств (що особливо горячо з ним виступили, побоючись розриву), але й великих мас української людности все таки було — не розривати в такий гострий момент з правительством нї з росийською демократією. Ц. Рада тому великою більшістю рішила подати на затвердженнє Центр. Правительству Секретаріат в тім складї, який воно визначило своєю інструкцією, щоб закріпити бодай вчасти пройдену путь полїтичного розвою, а тим часом подбати про найскорше скликаннє українських установчих зборів і взагалї про все, що могло б виявити волю України що до її полїтичного устрою — одноцїльности її теріторії й повноти її автономної власти. По довгих переговорах Секретаріат в 20-х днях серпня подано Ц. Урядови, в числї 7 секретарів, і дня 1 вересня вони були затверджені.<section end="133"/> <section begin="134"/>'''134. Українська Народня Республїка.''' Коалїційне правительство росийське дало свою згоду на утвореннє автономної української власти під натиском обставин, під вражіннями контрреволюційної корнилівської авантюри, в якій були замішані ріжні його члени, викликаної нею крізи {{errata||і}} незвичайно грізних воєнних обставин (прорив різького фронту, погрози Петербурґови й т. ин.). Але коли йому за помічю ріжних маневрів, як здавалось, удалось підвести деякий фундамент під своє істнуваннє (під фірмою „демократичної наради“, скликаної в серединї вересня), вся дальша тактика сього „правительства Керенского“ в відносинах до України обернулась на те, щоб звести на нїщо навіть ту куцу автономну власть, яку воно признало своєю інструкцією й затвердженнєм Ґенерального Секретаріату. Воно іґнорувало його в своїх розпорядженнях на Україні, поручило тутешнїм установам далї зноситись з росийськими мінїстерствами минаючи ґенеральних секретарів, від себе визначало вищих урядовцїв краю, не давало Ґен. Секретаріатови нїяких засобів на його орґанїзаційну роботу, зіставляло без уваги всї його заяви і представлення, гальмувало його орґанїзаційні заходи. Росийський сенат, сей всїми забутий останок старого устрою, схотїв нагадати про себе, відмовившись роспублїкувати інструкцію Ґен. Секретаріату, і се з формального боку мало б позбавити її обовязкового значіння. Нарештї ж се правительство задумало підняти руку на саме істнуваннє Ґен. Секретаріату й Центральної Ради. З нагоди проґрами дїяльности, предложеної Ґен. Секретаріатом Центральній Ради, де Ґен. Секретаріат між иньшим згадував про те, що він в найблизшим часї візьметь ся до підготовлення українських установчих зборів, правительство Керенского попробувало зробити з сих українських установчих зборів притоку до обвинувачення Ґен. Секретаріату й Ц. Ради. Київському прокуророви поручено<section end="134"/><noinclude></noinclude> fe0klrnvq95olnl45q1nv1a6dpmcc86 250 215978 456136 2022-07-28T11:24:10Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>взятись до розслїду сеї справи й ужити против Ґ. Секретаріату і Ц. Ради карних заходів, а заразом викликало ґен. секретарів до Петербурґу для вияснень сет справи. Се по всїм попереднїм викликало незвичайне обурення в українськім громадянств, і настроїло дуже рішучо його представників, що тодї, в 20-х днях жовтня саме зібрались на третїй {{errata|військовни|військовий}} зїзд і повну сесію Ц. Ради. Несподївано одначе обставини різко змінились. В тім самім часї впало коаліцїйне правительство, серед повстання піднятого в Петербурзї соц.-демократами большовиками, а органїзоване ними правительство „народнїх комісарів“ не знаходило признання нї в армії, нї в громадянстві. Росийська республїка впала в довгу анархію, области її фактично відокремились і мусїли жити своїм житєм та своїми засобами боротись з тим розрухом, що підіймавсь під большовицькими кличами: „вся власть совѣтамъ“! (радам робочих, салдацьких і селянських депутатів). Аґенти коалїційного правительства в Київі з початку, обвинувативши Ц. Раду, що вона тримає разом з большевиками, хотїли були заодно розбити і большовиків і українців, напустивши на них свої війська — козаків, чеські дружини, юнкерів то що. Се їм не вдалось, інтриґу виявлено, представники старого уряду мусїли облишити Київ, і ті части які їх тримались — також. Але тодї в большовицьких кругах зявились наміри збити Ц. Раду, під гаслом її буржуазности, — домагатись її перевибору і передачі всеї власти на місцях совітам робочих і салдацьких депутатів. Київ і цїла Україна з кінцем жовтня опинилась в грізній ситуації між сими двома ворожими таборами. В Київі й по иньших містах ішли оружні сутички. Мара крівавої усобиці нависла над краєм. [[File:Coat of Arms of UNR-2-2.svg|thumb|left|upright=1|{{c|417. Великий державний герб Української Народньої Республїки, прийнятий Ц. Радою 22 березня.}}]] В сих обставинах утвореннє єдиної, сильної власти в краю являлось пекучою потребою. Такі резолюції й були винесені Ц. Радою, та<noinclude></noinclude> c1dirynhuttttrtwdfjcpy5rw1humh7 456137 456136 2022-07-28T11:24:45Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>взятись до розслїду сеї справи й ужити против Ґ. Секретаріату і Ц. Ради карних заходів, а заразом викликало ґен. секретарів до Петербурґу для вияснень сет справи. Се по всїм попереднїм викликало незвичайне обурення в українськім громадянстві, і настроїло дуже рішучо його представників, що тодї, в 20-х днях жовтня саме зібрались на третїй {{errata|військовни|військовий}} зїзд і повну сесію Ц. Ради. Несподївано одначе обставини різко змінились. В тім самім часї впало коаліцїйне правительство, серед повстання піднятого в Петербурзї соц.-демократами большовиками, а органїзоване ними правительство „народнїх комісарів“ не знаходило признання нї в армії, нї в громадянстві. Росийська республїка впала в довгу анархію, области її фактично відокремились і мусїли жити своїм житєм та своїми засобами боротись з тим розрухом, що підіймавсь під большовицькими кличами: „вся власть совѣтамъ“! (радам робочих, салдацьких і селянських депутатів). Аґенти коалїційного правительства в Київі з початку, обвинувативши Ц. Раду, що вона тримає разом з большевиками, хотїли були заодно розбити і большовиків і українців, напустивши на них свої війська — козаків, чеські дружини, юнкерів то що. Се їм не вдалось, інтриґу виявлено, представники старого уряду мусїли облишити Київ, і ті части які їх тримались — також. Але тодї в большовицьких кругах зявились наміри збити Ц. Раду, під гаслом її буржуазности, — домагатись її перевибору і передачі всеї власти на місцях совітам робочих і салдацьких депутатів. Київ і цїла Україна з кінцем жовтня опинилась в грізній ситуації між сими двома ворожими таборами. В Київі й по иньших містах ішли оружні сутички. Мара крівавої усобиці нависла над краєм. [[File:Coat of Arms of UNR-2-2.svg|thumb|left|upright=1|{{c|417. Великий державний герб Української Народньої Республїки, прийнятий Ц. Радою 22 березня.}}]] В сих обставинах утвореннє єдиної, сильної власти в краю являлось пекучою потребою. Такі резолюції й були винесені Ц. Радою, та<noinclude></noinclude> 0dg6bi3kvasp7s8nopb0f0rnkc407yb 116 215979 456138 2022-07-28T11:27:54Z JB-JG 9435 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Списки детей, находящихся на иждевении Киевского губсобеса, детей, пострадавших во время погрома | рік = 1920 | примітки = c:File:ДАКО P-3031-1-20. 1920. Списки детей, находящихся на иждевении Киевского губсобеса, детей, пострадавших во врем... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Списки детей, находящихся на иждевении Киевского губсобеса, детей, пострадавших во время погрома | рік = 1920 | примітки = [[c:File:ДАКО P-3031-1-20. 1920. Списки детей, находящихся на иждевении Киевского губсобеса, детей, пострадавших во время погрома.pdf]] }} [[File:ДАКО_P-3031-1-20._1920._Списки_детей,_находящихся_на_иждевении_Киевского_губсобеса,_детей,_пострадавших_во_время_погрома.pdf|thumb]] 6ms8qh2gnnxsmc91af97ibw4temc5dj 250 215980 456139 2022-07-28T11:30:19Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>сього було ще мало: єдиним способом утвердження сеї власти було підведеннє державного фундаменту під неї. Ґенеральний Секретаріат не міг довше висїти в повітрі як орґан якогось центрального правительства, котрого не було, — і не було навіть надїї, щоб воно могло утворитись. Він мусїв стати правительством Української держави. В тім напрямі рішучо висловивсь, уже в останніх днях жовтня, військовий зїзд. З того часу ся справа дебатувалась і розбиралась по фракціях Ц. Ради, які й прийшли до того переконання, що Українська республіка справдї мусить бути проголошена негайно, але проголошеннє се не може обмежитись одною формальною стороною, — разом з тим мусить бути можливо повно розкритий демократичний і соціалїстичний характер сеї відновленої Української держави. За порозуміннєм фракцій українських с.-д. і с.-р. був вироблений проєкт третього унїверсалу Ц. Ради, який і був з деякими змінами прийнятий і проголошений Ц. Радою дня 7 падолиста. [[File:Coat of Arms of UNR-1.svg|thumb|right|upright=1|{{c|418. Малий герб Української Народньої Республїки, прийнятий Ц. Радою тою ж ухвалою 22 березня.}}]] Він проголошував Українську Народню Республіку, і разом з тим скасованнє приватної власности на землі сільськогосподарського значіння, заведеннє восьмигодинного робочого дня, контролю над продукцією, заходи до негайного миру, амністію за полїтичні виступи, скасованнє кари смерти, реформу судівництва й адмінїстрації, заведеннє національно-персональної автономії для не-українських народностей. Се була ґрандіозна проґрама, до здійснення її принаймнї частинного прикладала потім усї сили Ц. Рада і Ґен. Секретаріат, заразом уживаючи всїх старань, щоб перевести вибори до українських установчих зборів, які мали повести державне і соціальне будівництво в формах уже не революційних, а конституційних. Приходилось се все не легко. Весь час Україна жила в станї внутрішньої війни. Правительство народнїх комісарів, що на якийсь час скріпило свою власть в Петербурзї й Москві, на північнім і західнїм фронтї, наклика́ло свої війська до боротьби з Ц. Радою, або сунуло<noinclude></noinclude> 6x1w7rb3eh6psbzcfuhb513botlua2w 250 215981 456140 2022-07-28T11:37:57Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>ті віддїли війська, які признавали їх власть, на українську теріторію з непевними, двозначними намірами. Український уряд роззброював такі ворожі части й вісилав їх з України, в інтересах забезпечення ладу. З сього приводу, а также через те, що український уряд, щоб запобігти усобицї, не перепускав большовицькаго війська на Дін, на козаків, а натомість свобідно пропускав з фронту козацькі полки до дому, правительство „народнїх комісарів“ стало в ворожі відносини до українського правительства, а з кінцем падолисту повело справжню, формальну війну против України. Воно закидало ґенеральним секретарям України полїтику контр революційну, спілку з донським отаманом Калєдіним і ріжними реакційними елєментами. Поставило своїм ультіматумом, щоб українське правительство пропустило большовицькі війська через Україну, затримало донців і признало власть совітів на Українї. Українське правительство рішучо не згодилось вести свою полїтику по вказівкам народнїх комісарів — поборювати тих кого воно признає контр-революційним, і піддати орґани самоврядування й адмінїстрації совітам робочих і салдацьких депутатів, що встигли вже виявити свою повну нездібність до власти. Тодї большовицьке правительство проголосило Цен. Раду збором реакційних і буржуазних, поміщицьких елєментів. Напустило на Україну своїх аґітаторів, які ширили демаґоґичні брехнї на Ц. Раду і ґен. секретарів (напр. толкували людям, що там самі ґенерали, тому й звуть ся ґенеральними). Стало діймати Україну грішми: спинило висилку грошей до всякого роду установ, так що українське правительство мусїло спішно заходитись коло випуску власних грошей. Нарештї повело воєнні операції формально, звернувши на Україну війська, які могло рушити з північного і полудневого фронту, щоб уставити большовицьку власть і знищити Ц. Раду. Заразом большовицькі орґанїзації України скликали до Київа на перші днї грудня збори делєґатів совітів салдацьких і робочих депутатів, в тій надїї, що на них можна буде винести постанову про перевибір Ц. Ради і таким чином повалити й її й українське правительство. Сей замах ухилено, на визначений для зїзду час скликано делєґатів селянських, в такій мірі, щоб сей зїзд був дїйсним виразом волї людности, і сей поповнений селянськими делєґатами зїзд рішучо став по стороні Ц. Ради. Восьма сесія Ц. Ради, скликана на середину грудня, виявила тверду і непохитну волю українського громадянства до оборони авторитету свого правительства і суверенности Української республїки, що фактично стала вже самостійною і незалежною. Всї заходи Ц. Ради й ґен. секретарів, щоб противставити федеральну орґанїзацію тому фактичному розкладови Росийської держави, що почав ся вже за-<noinclude></noinclude> 61xnbe46yyzefjshbewx7gig1ur35eg 0 215982 456141 2022-07-28T11:40:35Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Українська Народня Республїка | попередня = [[../Боротьба за автономність України і федеративний лад/]] | наступна = [[../Україна самостійна/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована і... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Українська Народня Республїка | попередня = [[../Боротьба за автономність України і федеративний лад/]] | наступна = [[../Україна самостійна/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=555 to=559 fromsection="134" tosection="134" /> hs268gh9kwua70f1ftqiqrzaod9g529 250 215983 456142 2022-07-28T11:53:09Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="132"/>ськові власти і демократичні не українські органїзації непотрібно вчинили з сього велику справу, погрозу фронтови, оборонї, революції, й своєю різкою й нетактовною опозіцією та погрозами заогнили справу. В війську пішов величезний рух. Одна за другою прибували до У. Ц. Ради делєґації від військових орґанїзацій все більших і численїйших, а на військовий зїзд, призначений на 5 травня, прибули представники без малого від мілїону орґанїзованих українських вояків. Другий військовий зїзд, призначений місяць пізнїйше, дав представництво ще більш імпозантне, майже вдвоє більшої маси уоруженого українського народу (1736 тис. по підрахунку), і то особливо з частей фронтових, не вважаюча на заборону зїзду воєнним мінїстром. Сї зїзди вперше дали понятє про справжнї розміри українського руху. Всеукраїнський селянський зїзд, що відбув ся при кінцї мая і зібрав представників приблизно від тисячі волостей, також був дуже цїнним з сього становища. Він виявив той твердий ґрунт, на якім стоять полїтичні українські домагання. У. Центр. Рада, виносячи домаганнє широкої автономії України, могла рахувати на селянство і військо. Озброєний український народ, розкиданний по всьому фронту і тилу, обстоюючи свої військові домагання, заразом заявляв тверду волю підтримати У. Ц. Раду в її загально-полїтичних домаганнях і жадав від неї тактики рішучої і певної. До його голосу прилучалось селянство, і їх голос не міг зістатись без відклику з сторони У. Ц. Ради.<section end="132"/> <section begin="133"/>'''133. Боротьба за автономність України і федеративний лад.''' Росийська демократія і Тимчасовий Центральний Уряд не оцінювали відповідно сих фактів. По перших актах революційного братання вони поставили ся підозріливо і неприхильно до полїтичних українських домагань, до орґанізаційної роботи Ц. Ради, її проґрами й тактики. Поголоски про те, що Українці скликають свій національний конґрес, щоб проголосити автономію України і федерацію Росийську, викликали в Київі в переддень всеукраїнського зїзду, на великодніх святах таке сильне напруженнє в революційних кругах, що дійшло до погроз розгону сього зїзду революційними штиками. Конференція представників не-українських орґанїзацій з українськими, зроблена в сїй справі, ослабила се напруженнє, але воно поновлялось потім знову кілька разів. Революційна київська преса нераз заводила против-українські пісні в оден тон з чорносотенною, яка весь час вела неослабно свою кампанїю брехень та інсінуацій против українського руху. Центр. рос. уряд теж більше прислухав ся до всяких противних українству голосів, нїж до голосу українського народу. Відносини його до українських домагань диктувались кадетами-централїстами, були невірні й неприхильні. Всї заходи до порозуміння з ним, початі з перших днїв революції, зіставались без успіху.{{nop}}<section end="133"/><noinclude></noinclude> f0krxsjathcszgb1no829vamoqtct7v 116 215984 456143 2022-07-28T11:54:35Z JB-JG 9435 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАВіО Р-2827-6-32. 1927-1928. Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом.pdf]] }} File:ДАВіО Р-2827-6-32. 1927-1928. Облік осі... wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом | рік = 1927-1928 | примітки = [[c:File:ДАВіО Р-2827-6-32. 1927-1928. Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом.pdf]] }} [[File:ДАВіО Р-2827-6-32. 1927-1928. Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом.pdf|thumb]] [[Категорія:Подільська губернія]] 4oxucb089vqis17hol7p720hudb8unt 116 215985 456144 2022-07-28T11:54:41Z JB-JG 9435 Створена сторінка: {{Архіви/опис | назва = Тульчинський окружний адміністративний відділ Тульчинського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів | примітки = }} {| class="wikitable sortable" !№||Назва||Роки||Сторінки |- |[[/32/]]||Облік осіб,... wikitext text/x-wiki {{Архіви/опис | назва = Тульчинський окружний адміністративний відділ Тульчинського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів | примітки = }} {| class="wikitable sortable" !№||Назва||Роки||Сторінки |- |[[/32/]]||Облік осіб, позбавлених виборчих прав Тульчинським окрадмінвідділом||1927-1928||304 |} [[Категорія:Київська губернія]] q8sa6o3qwiuwzkm97fec61j2dkssg5a