Вікіджерела ukwikisource https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.39.0-wmf.22 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікіджерела Обговорення Вікіджерел Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії Автор Обговорення автора Архів Обговорення архіву Сторінка Обговорення сторінки Індекс Обговорення індексу TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Gadget Gadget talk Gadget definition Gadget definition talk 4 20862 456689 455556 2022-07-30T23:43:15Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki <br> <!-- Пишіть у стрічку нижче цього рядка --> * {{Export|Матура (збірка)}} {{smaller|31.07.2022, ''[[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]]'', [[Матура (збірка)|Матура]], 1902}} * {{Export|Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки}} {{smaller|25.07.2022, ''[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]'', [[Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки]], 1844}} * {{Export|Три мушкетери (1929)}} {{smaller|23.07.2022, ''[[Автор:Александр Дюма (батько)|Александр Дюма]]'', [[Три мушкетери (1929)|Три мушкетери]], 1929}} * {{Export|Напад на млин (1901)}} {{smaller|22.07.2022, ''[[Автор:Еміль Золя|Еміль Золя]]'', [[Напад на млин (1901)|Напад на млин]], 1901}} * {{Export|Хроніка Гречок}} {{smaller|20.07.2022, ''[[Автор:Володимир Леонтович|Володимир Леонтович]]'', [[Хроніка Гречок]], 1931}} * {{Export|Австро-руські спомини (1867–1877)}} {{smaller|09.07.2022, ''[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]'', [[Австро-руські спомини (1867–1877)]], 1889–1892}} * {{Export|Украінські пісні}} {{smaller|09.07.2022, [[Украінські пісні]], 1863}} ---- * {{Export|Рай і поступ (1899)}} {{smaller|22.06.2022, ''[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]'', [[Рай і поступ (1899)|Рай і поступ]], 1899}} * {{Export|Декалог українського націоналіста (1948)}} {{smaller|21.06.2022, [[Декалог українського націоналіста (1948)|Декалог українського націоналіста]], 1948}} * {{Export|Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії}} {{smaller|21.06.2022, ''[[Автор:Степан Рудницький|Степан Рудницький]]'', [[Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії]], 1923}} * {{Export|Наша пісня (1917)}} {{smaller|20.06.2022, [[Наша пісня (1917)|Наша пісня]], 1917}} * {{Export|Українська літературна мова й правопис}} {{smaller|10.06.2022, [[Українська літературна мова й правопис]], 1922}} * {{Export|Життя й відносини на Радянській Україні}} {{smaller|05.06.2022, ''[[Автор:Іван Герасимович|Іван Герасимович]]'', [[Життя й відносини на Радянській Україні]], 1922}} * {{Export|Програми для збирання етнографічних матеріялів}} {{smaller|03.06.2022, ''[[Автор:Олена Курило|Олена Курило]]'', [[Програми для збирання етнографічних матеріялів]], 1923}} ---- * {{Export|Хома Дубило}} {{smaller|31.05.2022, ''[[Автор:Володимир Островський|Володимир Островський]]'', [[Хома Дубило]], 1921}} * {{Export|Історія Слободської України}} {{smaller|30.05.2022, ''[[Автор:Дмитро Багалій|Д. І. Багалій]]'', [[Історія Слободської України]], 1918}} * {{Export|Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887}} {{smaller|26.05.2022, ''[[Автор:Наталія Кобринська|Н. Кобриньска]]'', [[Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887]], 1888}} * {{Export|Григорій Савич Сковорода (український фільософ)}} {{smaller|17.05.2022, ''[[Автор:Гнат Хоткевич|Гнат Хоткевич]]'', [[Григорій Савич Сковорода (український фільософ)]], 1920}} * {{Export|Народні оповідання (1858)}} {{smaller|13.05.2022, ''[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]'', [[Народні оповідання (1858)|Народні оповідання]], 1858}} * {{Export|Хуторна поэзія}} {{smaller|08.05.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Куліш]]'', [[Хуторна поэзія]], 1882}} ---- * {{Export|Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940))}} {{smaller|21.04.2022, ''[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Іван Левицький-Нечуй]]'', [[Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940)|Запорожці]], 1940}} * {{Export|Бог його батьків)}} {{smaller|21.04.2022, ''[[Автор:Джек Лондон|Джек Лондон]]'', [[Бог його батьків]], 1927}} * {{Export|Байки (Свєнціцький, 1874)}} {{smaller|19.04.2022, ''[[Автор:Павлин Свєнціцький|Павло Свій]]'', [[Байки (Свєнціцький, 1874)|Байки]], 1874}} * {{Export|Перекотиполе (1874)}} {{smaller|13.04.2022, ''[[Автор:Григорій Квітка-Основ'яненко|Григорій Квѣтка]]'', [[Перекотиполе (1874)|Перекотиполе]], 1874}} * {{Export|Фармазоны (1874)}} {{smaller|11.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|Ю. Федьковичь]]'', [[Фармазоны (1874)|Фармазоны]], 1874}} * {{Export|Як совітська Москва звоювала Україну?}} {{smaller|06.04.2022, ''[[Автор:Аркадій Животко|Аркадій Животко]]'', [[Як совітська Москва звоювала Україну?]], 1934}} * {{Export|Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича}} {{smaller|06.04.2022, [[Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича]], 1916}} * {{Export|Вибір поезій (Федькович, 1922)}} {{smaller|01.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|О. Федькович]]'', [[Вибір поезій (Федькович, 1922)|Вибір поезій]], 1922}} * {{Export|Вибір поезій (Федькович, 1920)}} {{smaller|01.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|О. Федькович]]'', [[Вибір поезій (Федькович, 1920)|Вибір поезій]], 1920}} ---- * {{Export|Як Москва нищила Україну}} {{smaller|13.03.2022, ''[[Автор:В'ячеслав Будзиновський|Вячеслав Будзиновський]]'', [[Як Москва нищила Україну]], 1917}} * {{Export|Квітка на багні}} {{smaller|09.03.2022, ''[[Автор:Іван Зубенко|Іван Зубенко]]'', [[Квітка на багні]], 1937}} ---- * {{Export|Люкреція Борджія}} {{smaller|25.02.2022, ''[[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюґо]]'', [[Люкреція Борджія]], 1920}} * {{Export|Душа на сторожі}} {{smaller|20.02.2022, ''[[Автор:Олена Теліга|Олена Теліга]]'', [[Душа на сторожі]], 1946}} * {{Export|Літопис політики, письменства і мистецтва/7}} {{smaller|20.02.2022, [[Літопис політики, письменства і мистецтва/7|Літопис політики, письменства і мистецтва, Ч.7]], 1924}} * {{Export|Моя популярність та иньші оповіданя}} {{smaller|15.02.2022, ''[[Автор:Орест Авдикович|Орест Авдикович]]'', [[Моя популярність та иньші оповіданя]], 1905}} * {{Export|Орися (1947)}} {{smaller|13.02.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. Куліш]]'', [[Орися (1947)|Орися]], 1947}} * {{Export|Оповіданя (Куліш, 1917)}} {{smaller|13.02.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Кулїш]]'', [[Оповіданя (Куліш, 1917)|Оповіданя]], 1917}} * {{Export|Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)}} {{smaller|07.02.2022, ''[[Марко Вовчок]]'', [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)|Кармелюк]], 1940}} * {{Export|Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)}} {{smaller|07.02.2022, ''[[Марко Вовчок]]'', [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)|Кармелюк]], 1917}} * {{Export|Оліверъ Твістъ}} {{smaller|06.02.2022, ''[[Автор:Чарлз Дікенс|Кароль Дікенсъ]]'', [[Оліверъ Твістъ]], 1891}} * {{Export|Українські твори}} {{smaller|01.02.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Євген Гребінка]]'', [[Вибрані твори (Гребінка)|Вибрані твори]], 1935}} * {{Export|Українські твори}} {{smaller|01.02.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Євген Гребінка]]'', [[Українські твори]], 1906}} {{----}} * {{Export|Баба Параска та баба Палажка}} {{smaller|28.01.2022, ''[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|І. Нечуй-Левицький]]'', [[Баба Параска та баба Палажка]], 1940}} * {{Export|Орися (1901)}} {{smaller|26.01.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. Кулїш]]'', [[Орися (1901)|Орися]], 1901}} * {{Export|Иванъ Золотаренко}} {{smaller|24.01.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Е. Гребинка]]'', [[Иванъ Золотаренко]], 1899}} * {{Export|Шалений день або одружіння Фіґаро}} {{smaller|23.01.2022, ''[[Автор:П'єр Бомарше|Бомарше]]'', [[Шалений день або одружіння Фіґаро]], 1930}} * {{Export|Все не в лад}} {{smaller|15.01.2022, ''[[Автор:Мольєр|Ж. Мольєр]]'', [[Все не в лад]], 1924}} * {{Export|Орися (1940)}} {{smaller|09.01.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]'', [[Орися (1940)|Орися]], 1940}} {{----}} {{right|''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2015|2015]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2016|2016]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2017|2017]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2018|2018]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2019|2019]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2020|2020]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2021|2021]]'' }} <noinclude> [[Категорія:Вікіджерела]] </noinclude> hf4e3wtsqs9c8392idjyt1i7w0sw9s3 0 25468 456742 209734 2022-07-31T03:45:38Z AlexKozur 2731 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Західноєвропейська література | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:П'єр Бомарше|П'єр Бомарше]] | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = | секція_альт = | автор_секції = | попередня = | попередня_альт = | наступна = | наступна_альт = | рік = 1940 <!-- | без_року = --> <!-- | перевизначити_рік = --> | примітки = | категорії = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р | мова = українська | мова1 = | мова2 = | мова3 = }} {{featured download|pagename=Західноєвропейська література}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=1 to=1 onlysection=""/> {{page break}} {{c|{{sp|{{larger|'''ЗМІСТ'''}}}}}} {{TOC line||[[Західноєвропейська література/Бомарше|'''Бомарше''']]|142|spaces=4}} {{TOC line||[[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одруження Фігаро|Шалений день, або одруження Фігаро]]|144|spaces=4}} 1ljoeqqr03p2rdtwiod3w5so53pkd88 250 25471 456714 209275 2022-07-31T02:47:08Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude>{{rule|height=2px}} {{c|{{larger|''БОМАРШЕ.''}}}} {{c|(1732 — 1799).}} П'єр-Огюст Карон Бомарше (Pierre-Auguste Caron Beaumarchais), французький письменник XVIII ст., народився в 1732 р. в Парижі в родині годинникаря. Почавши з цього фаху свою роботу, він потім змінив багато професій: був учителем музики дочок Людовіка XV, був правою рукою відомого тоді спекулянта-підрядчика Дюверне, таємним політичним агентом французького короля в Англії, Германії, Австрії і т. д. Життя Бомарше — типове життя буржуазного авантюриста, який проходить через усі щаблі соціальної драбини і проводить жорстоку боротьбу з аристократією та її клевретами за багатство і вплив. В 1770 р., після смерті свого патрона Дюверне, Бомарше розпочав з спадкоємцями останнього судовий процес, який пізніше описав в «Мемуарах», викривши в яскравій формі продажність суду і всієї адміністрації феодально-монархічної Франції. «Мемуари» Бомарше мали винятковий успіх у читачів; але ще більшим успіхом користувалися його п'єси «Севільський цирульник» (1775) і «Одруження Фігаро» (1784)<ref>В обох комедіях під іспанськими іменами і назвами змальовується сучасна письменникові Франція.</ref>. Остання подобалася глядачам найбільше гострими дотепами та висловлюваннями головного героя Фігаро і через те зайняла видатне місце серед творів, які відобразили зростаючий протест буржуазії. В 1792 р. Бомарше написав (як закінчення цієї п'єси) — «Мати-злочинниця» (третя частина трилогії). Але ця п'єса була сприйнята глядачами байдуже; сам Бомарше злякався революційної бурі. Обвинувачений в державній зраді, він утік за кордон і повернувся до Франції лише в 1796 р., за три роки до смерті (1799). {{rule|height=1px}} <references/><noinclude>{{rh|||143}}</noinclude> 2dc5v8aoi9l1evyymr978ogbx2h1ug3 0 25480 456758 61839 2022-07-31T09:15:23Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Бомарше | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = Західноєвропейська література | секція_альт = | автор_секції = | попередня = | попередня_альт = | наступна = [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одружання Фігаро|Шалений день, або одруження Фігаро]] | наступна_альт = | рік = 1940 <!-- | без_року = --> <!-- | перевизначити_рік = --> | примітки = | категорії = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р | мова = українська | мова1 = | мова2 = | мова3 = }} {{featured download|pagename=Західноєвропейська література/Бомарше}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=3 to=3 onlysection=""/> {{page break}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=4 to=4 onlysection=""/> {{page break}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=5 to=5 onlysection=""/> 4mx72a9vj5oni4b3w1rwjd9m94fqnn5 456765 456758 2022-07-31T09:57:40Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Бомарше | автор = | наступна = [[/Шалений день, або одруження Фігаро/]] | рік = 1940 | примітки = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р }} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=3 to=5 /> i9dv3ggqb709b4n0pvpr7womgavybfi 250 25831 456715 209276 2022-07-31T02:53:58Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude>{{rule|height=2px}} {{c|{{uc|{{x-larger|Шалений день, або одруження Фігаро.}}}}}} {{dhr}} {{c|Комедія в 5 діях.}} {{dhr}} {{c|{{uc|{{larger|Дійові особи:}}}}}} {{розб|Граф Альмавіва}} — великий коррехідор Андалузії<ref>''Коррехідор'' — особа з вищою адміністративною владою в областях чи містах Іспанії. ''Андалузія'' — область на півдні Іспанії.</ref>.<br/> {{розб|Графиня}} — його дружина.<br/> {{розб|Фігаро}} — слуга при покоях графа і управитель замку.<br/> {{розб|Сюзанна}} — перша покоївка графині і наречена Фігаро.<br/> {{розб|Марселіна}} — економка.<br/> {{розб|Антоніо}} — садівник замку, дядько Сюзанни, батько Фаншетти.<br/> {{розб|Фаншетта}} — дочка Антоніо.<br/> {{розб|Керубіно}} — перший паж<ref>Паяю — у феодальному суспільстві юнак з дворянської сім’ї на службі при дворі короля або вельмож-аристократів.</ref> графа.<br/> {{розб|Бартоло}} — севільський лікар.<br/> {{розб|Басіліо}} — учитель музики графині.<br/> {{розб|Дон Гузман Брідуазон}}<ref>Брідуазон — французькою мовою—«придуркуватий».</ref>— суддя.<br/> {{розб|Дубль-Мен}}<ref>Дубль-Мен — «людина з подвоєною кількістю рук». Натяк на схильність секретаря суду до хабарів.</ref> — писар, секретар дона Гузмана.<br/> {{розб|Судовий пристав}} при засіданні.<br/> {{розб|Гріп-Солей}} — молодий пастух.<br/> {{розб|Молода пастушка}}.<br/> {{розб|Педрільйо}} — єгер графа.<br/> {| {{brace table parameters}} |Слуги||{{brace|r|t}} |- |Селянки||{{brace|r|m}} особи без мови. |- |Селяни||{{brace|r|b}} |} Дія відбувається в замку Агуао Фреокас; три льє<ref>Льє — старофранцузька міра довжини, дорівнює 4,5 кілометрам.</ref> від Севільї<ref>Севілья — головне місто провінції Севілья в Андалузії, в Іспанії.</ref>. {{c|{{uc|{{larger|''Дія перша.''}}}}}} {{c|{{uc|Кімната в замку.}}}} {{c|{{uc|''Ява I.''}}}} {{c|{{uc|Сюзанна оповідає Фігаро про залицяння до неї графа.}}}} {{c|{{uc|''Ява II.''}}}} {{розб|Фігаро}} ''(сам)''. Чарівна дівчино! Завжди життєрадісна, жвава, повна веселості, розуму, кохання й принади! Але скромна!.. ''(''{{hws|''Хо''|ходить}}<noinclude>{{rh|144||}}</noinclude> 7mxs9y9degl092hvnuqo4bs9oxdurot 456718 456715 2022-07-31T03:16:33Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude>{{rule|height=2px}} {{c|{{uc|{{x-larger|Шалений день, або одруження Фігаро.}}}}}} {{dhr}} {{c|Комедія в 5 діях.}} {{dhr}} {{c|{{uc|{{larger|Дійові особи:}}}}}} {{dhr}} {{розб|Граф Альмавіва}} — великий коррехідор Андалузії<ref>''Коррехідор'' — особа з вищою адміністративною владою в областях чи містах Іспанії. ''Андалузія'' — область на півдні Іспанії.</ref>.<br/> {{розб|Графиня}} — його дружина.<br/> {{розб|Фігаро}} — слуга при покоях графа і управитель замку.<br/> {{розб|Сюзанна}} — перша покоївка графині і наречена Фігаро.<br/> {{розб|Марселіна}} — економка.<br/> {{розб|Антоніо}} — садівник замку, дядько Сюзанни, батько Фаншетти.<br/> {{розб|Фаншетта}} — дочка Антоніо.<br/> {{розб|Керубіно}} — перший паж<ref>Паяю — у феодальному суспільстві юнак з дворянської сім’ї на службі при дворі короля або вельмож-аристократів.</ref> графа.<br/> {{розб|Бартоло}} — севільський лікар.<br/> {{розб|Басіліо}} — учитель музики графині.<br/> {{розб|Дон Гузман Брідуазон}}<ref>Брідуазон — французькою мовою—«придуркуватий».</ref>— суддя.<br/> {{розб|Дубль-Мен}}<ref>Дубль-Мен — «людина з подвоєною кількістю рук». Натяк на схильність секретаря суду до хабарів.</ref> — писар, секретар дона Гузмана.<br/> {{розб|Судовий пристав}} при засіданні.<br/> {{розб|Гріп-Солей}} — молодий пастух.<br/> {{розб|Молода пастушка}}.<br/> {{розб|Педрільйо}} — єгер графа.<br/> {| {{brace table parameters}} |Слуги||{{brace|r|t}} |- |Селянки||{{brace|r|m}} особи без мови. |- |Селяни||{{brace|r|b}} |} {{dhr}} Дія відбувається в замку Агуао Фреокас; три льє<ref>Льє — старофранцузька міра довжини, дорівнює 4,5 кілометрам.</ref> від Севільї<ref>Севілья — головне місто провінції Севілья в Андалузії, в Іспанії.</ref>. {{dhr}} {{c|{{uc|{{larger|''Дія перша.''}}}}}} {{dhr}} {{c|Кімната в замку.}} {{dhr}} {{c|{{uc|''Ява I.''}}}} {{dhr}} {{c|Сюзанна оповідає Фігаро про залицяння до неї графа.}} {{dhr}} {{c|{{uc|''Ява II.''}}}} {{dhr}} {{sp|Фігаро}} ''(сам)''. Чарівна дівчино! Завжди життєрадісна, жвава, повна веселості, розуму, кохання й принади! Але скромна!.. ''(''{{hws|''Хо''|ходить}}<noinclude>{{rh|144||}}</noinclude> o4pldp065hd7kkw5y4wlyqtswo771yz 250 25847 456587 110745 2022-07-30T19:48:13Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>50 тисяч талярів, щоб козацькою фльотою звязати зовсїм турецькі сили і не дати їм нїякої змоги висунути ся на Середземне море, де Турки тодї воювали ся з Іспанїєю. Особливо вражали ті убогі засоби, з якими козаки пускали ся против могутної турецької фльоти. От як оповідає згаданий уже Боплян про морську справу козацьку: Висилають наперед на Запороже всякі речи потрібні до походу і для будови кораблїв і потім ідуть самі козаки на Запороже й будують чайки. До одної чайки береть ся їх душ шістдесять і виготовляють одну чайку за два тижнї — бо вони майстри на всї руки. Основою служить вербовий або липовий човен, довгий на 45 стіп; на нього набивають з дощок боки (борти), так що виходить човен довготи шістдесяти стіп, а ширини 10–12 стіп і такої ж глубини. Наоколо обвязують човен обвідкою з снопків очерету, щільно і міцно привязаню. Роблять дві керми, з заду і переду, ставлять щоглу на вітрила, і з кождого боку 10–12 весел. Помосту в човнї нема, і від хвилї він наливаєть ся повно водою, але та очеретяна обвідка не дає йому потонути. Таких чайок 5–6 тисяч козаків вироблять за два-три тижнї штук 80 до 100. В кожду чайку сїдає 50–70 чоловіка. На боках чайки 4–6 гарматок, в бочках сухарі, пшоно і саламаха. На кождій чайцї квадрант (до означування напряму дороги). Так зібравши ся пливуть Днїпром; на передї отаман, з корогвою на щоглї. Човни йдуть так тїсно, що сливе оден торкаєть ся другого. Турки звичайно тримають свої ґалєри на устю Днїпра, щоб не пропустити їх, але козаки вибирають темну ніч перед новим місяцем і викрадають ся очеретами. Коли їх помітять, іде пополох по всїх краях аж до самого Царгороду; султан розсилає гонцїв по всїх побережних краях, остерігаючи людей, але се мало помагає, бо за 36–40 годин козаки вже в Анатолїї (на малоазійськім побережу). Приїхавши, лишають при кождому човнї тільки двох козаків та двох джур на сторожі, самі ж з рушницями нападають на міста, здобувають, граблять, палять, забігаючи і на цїлу милю від берега, і з здобичею вертають до дому. Коли доведеть ся їм стрінути турецькі ґалєри чи иньші кораблї, поступають так. Їх чайки підіймають ся над водою тільки на 2½ стопи, тому все перше вони побачать корабель, нїж той їх побачить. Отже побачивши, спускають щогли, заходять від заходу сонця і тримають ся до півночи так, щоб тільки не спустити корабля з виду. О півночи з усеї сили гребуть до кораблїв, і половина приготовляєть ся до бою, щоб приставши до корабля, кинути ся в середину його. Неприятель несподївано бачить, що 80–100 човнів обпало кораблї, разом напов-<noinclude></noinclude> 414rl9zj4dlqrouejo0ivo46qg9xefp 250 25848 456588 452340 2022-07-30T19:53:16Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>няють своїми людьми і здобувають відразу. Здобувши забирають гроші і всякий дрібний крам, гармати і все що не боїть ся води, самі ж кораблї з людьми топлять. {{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|201. Козацька гармата.}}}} Коли галєри стрінуть козаків на морі в день, то тут справа труднїйша: Турки розпочинають сильну стрільбу з гармат і розганяють козаків як шпаків; одні тонуть, иньші тїкають. Але знов як візьмуть ся до бою, то вже тримають ся — одні стріляють, другі набивають рушницї й по кождім вистрілї подають товаришам; стріляють, добре — але гармати турецькі чинять козакам великі шкоди, так що в такій стрічі гине добрі дві третини козаків, рідко коли вернеть ся половина. За те хто вертає — приносить богату здобич: шпанські й арабські червінцї, коври, золотоглави, шовкові матерії ріжні. Так оповідає Боплян. В піснях народнїх в живій памяти заховали ся оповідання про сї походи. Малюєть ся в них і ґалєра турецька, на котрій працюють заковані невільники українські (в думі про Самійла Кішку): {{block center|<poem>Із города Козлова до города Трапезонта Гуляла галєра цвіткована-мальована, Чотирма цвітами процвітана. Першим цвітом процвітана — Златосиними киндяками побивана; А другим цвітом процвітана — Турецькою червоною габою обвивана; А третим цвітом процвітана — Християнською кровю фарбована; А четвертим цвітом процвітана — Невольниками осажена, Козацькими гарматами обриштована.</poem>}} Живо і сильно описують незнані нам на імя старі поети народнї страшнї бурі чорноморські, де загибали не раз цїлими десятками козацькі чайки безвістно (в думі про бурю на Чорному морі): {{block center/s}}<poem>На Чорному морі на білому каменї Ясненький сокіл жалібно квилить-проквиляє, Смутно себе має, на Чорнеє море спильна поглядає, Що на Чорному морю недобре ся починає.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> n3rbl6h0rdg6bgd9zgtbfb5bs25iiqu 456596 456588 2022-07-30T20:14:06Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>няють своїми людьми і здобувають відразу. Здобувши забирають гроші і всякий дрібний крам, гармати і все що не боїть ся води, самі ж кораблї з людьми топлять. {{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|201. Козацька гармата.}}}} Коли галєри стрінуть козаків на морі в день, то тут справа труднїйша: Турки розпочинають сильну стрільбу з гармат і розганяють козаків як шпаків; одні тонуть, иньші тїкають. Але знов як візьмуть ся до бою, то вже тримають ся — одні стріляють, другі набивають рушницї й по кождім вистрілї подають товаришам; стріляють, добре — але гармати турецькі чинять козакам великі шкоди, так що в такій стрічі гине добрі дві третини козаків, рідко коли вернеть ся половина. За те хто вертає — приносить богату здобич: шпанські й арабські червінцї, коври, золотоглави, шовкові матерії ріжні. Так оповідає Боплян. В піснях народнїх в живій памяти заховали ся оповідання про сї походи. Малюєть ся в них і ґалєра турецька, на котрій працюють заковані невільники українські (в думі про Самійла Кішку): {{block center|{{fine block|<poem>Із города Козлова до города Трапезонта Гуляла галєра цвіткована-мальована, Чотирма цвітами процвітана. Першим цвітом процвітана — Златосиними киндяками побивана; А другим цвітом процвітана — Турецькою червоною габою обвивана; А третим цвітом процвітана — Християнською кровю фарбована; А четвертим цвітом процвітана — Невольниками осажена, Козацькими гарматами обриштована.}}</poem>}} Живо і сильно описують незнані нам на імя старі поети народнї страшнї бурі чорноморські, де загибали не раз цїлими десятками козацькі чайки безвістно (в думі про бурю на Чорному морі): {{block center/s}}{{fine block/s}}<poem>На Чорному морі на білому каменї Ясненький сокіл жалібно квилить-проквиляє, Смутно себе має, на Чорнеє море спильна поглядає, Що на Чорному морю недобре ся починає.</poem><noinclude>{{fine block/e}} {{block center/e}}</noinclude> n3a8ynaqptqa4fuv9b734xw8558ptbk 456598 456596 2022-07-30T20:14:47Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>няють своїми людьми і здобувають відразу. Здобувши забирають гроші і всякий дрібний крам, гармати і все що не боїть ся води, самі ж кораблї з людьми топлять. {{потрібне зображення}} {{c|{{smaller|201. Козацька гармата.}}}} Коли галєри стрінуть козаків на морі в день, то тут справа труднїйша: Турки розпочинають сильну стрільбу з гармат і розганяють козаків як шпаків; одні тонуть, иньші тїкають. Але знов як візьмуть ся до бою, то вже тримають ся — одні стріляють, другі набивають рушницї й по кождім вистрілї подають товаришам; стріляють, добре — але гармати турецькі чинять козакам великі шкоди, так що в такій стрічі гине добрі дві третини козаків, рідко коли вернеть ся половина. За те хто вертає — приносить богату здобич: шпанські й арабські червінцї, коври, золотоглави, шовкові матерії ріжні. Так оповідає Боплян. В піснях народнїх в живій памяти заховали ся оповідання про сї походи. Малюєть ся в них і ґалєра турецька, на котрій працюють заковані невільники українські (в думі про Самійла Кішку): {{block center|{{fine block|<poem>Із города Козлова до города Трапезонта Гуляла галєра цвіткована-мальована, Чотирма цвітами процвітана. Першим цвітом процвітана — Златосиними киндяками побивана; А другим цвітом процвітана — Турецькою червоною габою обвивана; А третим цвітом процвітана — Християнською кровю фарбована; А четвертим цвітом процвітана — Невольниками осажена, Козацькими гарматами обриштована.</poem>}}}} Живо і сильно описують незнані нам на імя старі поети народнї страшнї бурі чорноморські, де загибали не раз цїлими десятками козацькі чайки безвістно (в думі про бурю на Чорному морі): {{block center/s}}{{fine block/s}}<poem>На Чорному морі на білому каменї Ясненький сокіл жалібно квилить-проквиляє, Смутно себе має, на Чорнеє море спильна поглядає, Що на Чорному морю недобре ся починає.</poem><noinclude>{{fine block/e}} {{block center/e}}</noinclude> non14u2z1ahap7u4y6prva3g8409v5h 250 25849 456590 455806 2022-07-30T20:00:32Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Що на небі усї звізди потьмарило, Половину місяця в хмари вступило. А із низу буйний вітер повіває, А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, Судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло, в землю Агарську занесло, Другу часть гірло Дунайське пожерло, А третя — де ся має? — в Чорному морю потопає…</poem>{{block center/e}} [[File:Ілюстрована історія України 202.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|202. Козацька гармата.}}]] Саме роки по скінченню московських походів були найгорячійшим часом тих козацьких походів на море. Що року по кілька разів вибераєть ся козаччина на море, забігаючи так далеко, як перед тим не важила ся, та сміло кидаючи ся на фльоту турецьку. 1613 року козаки два рази ходили на море і починили великі шкоди в землях турецьких, оповідає Жолкєвский. Султан вислав чималу фльоту свою, ґалєри і чайки, до очаківського порту, щоб погромили козаків, як будуть вертати, повоювавши кілька кримських городів; та вийшло навпаки, бо замість того що мали Турки їх громити, вони самі придибали нічним дїлом необачних Турків і погромили. На весну (1614) козаки вибрали ся знову на море, але сим разом не пощастило: розбила їх буря. Але козаки тим не журили ся і на лїто вибрали ся вдруге; було їх коло двох тисяч, значить з сорок чайок. Переплили Чорне море навпростець під Трапезунт і почали пустошити тутешнє побереже, засїяне богатими містами і селами, що жили тут безпечно, не знаючи страху, „бо від коли Турки посїли Малу Азію, не було тут ніколи трівоги“, пише тойже Жолкєвский. Утїкачі Турки були козакам за провідників і вони тут швендяли скрізь. Напали на Синоп, роскішне місце, прозване „містом коханків“; здобули тутешнїй замок, знищили залогу, спалили великий турецький арсенал — всякі кораблї, ґалєри, ґалїони. Перше нїж встигла зібрати ся на них місцева людність, забрали здобич і пустили ся назад. Султан, почувши таку пригоду, впав в страшенний гнїв, велїв повісити великого візира (головного мінїстра) — насилу жінки і донька султанські випросили йому житє. Знову кораблї турецькі поплили ловити козаків під Очаковим. Але козаки довідали ся про се завчасу і роздїлили ся на дві партиї: одні вийшли на беріг за Очаковим далї на схід і задумали на валках перетягнути чайки через землю в Днїпро повище Очакова; та напали на них. Татари і козаки багато людей і здобичи потратили, одначе вернулися додому. Иньша партия пішла пробоєм через Очаківський лиман; теж стратила богато здобичи: самі<noinclude></noinclude> lk3tc9v85shj52jo8dhwebtgi6c8txj 456595 456590 2022-07-30T20:12:37Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" />{{block center/s}} {{fine block/s}}</noinclude><poem>Що на небі усї звізди потьмарило, Половину місяця в хмари вступило. А із низу буйний вітер повіває, А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, Судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло, в землю Агарську занесло, Другу часть гірло Дунайське пожерло, А третя — де ся має? — в Чорному морю потопає…</poem>{{fine block/e}}{{block center/e}} [[File:Ілюстрована історія України 202.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|202. Козацька гармата.}}]] Саме роки по скінченню московських походів були найгорячійшим часом тих козацьких походів на море. Що року по кілька разів вибераєть ся козаччина на море, забігаючи так далеко, як перед тим не важила ся, та сміло кидаючи ся на фльоту турецьку. 1613 року козаки два рази ходили на море і починили великі шкоди в землях турецьких, оповідає Жолкєвский. Султан вислав чималу фльоту свою, ґалєри і чайки, до очаківського порту, щоб погромили козаків, як будуть вертати, повоювавши кілька кримських городів; та вийшло навпаки, бо замість того що мали Турки їх громити, вони самі придибали нічним дїлом необачних Турків і погромили. На весну (1614) козаки вибрали ся знову на море, але сим разом не пощастило: розбила їх буря. Але козаки тим не журили ся і на лїто вибрали ся вдруге; було їх коло двох тисяч, значить з сорок чайок. Переплили Чорне море навпростець під Трапезунт і почали пустошити тутешнє побереже, засїяне богатими містами і селами, що жили тут безпечно, не знаючи страху, „бо від коли Турки посїли Малу Азію, не було тут нїколи трівоги“, пише тойже Жолкєвский. Утїкачі Турки були козакам за провідників і вони тут швендяли скрізь. Напали на Синоп, роскішне місце, прозване „містом коханків“; здобули тутешнїй замок, знищили залогу, спалили великий турецький арсенал — всякі кораблї, ґалєри, ґалїони. Перше нїж встигла зібрати ся на них місцева людність, забрали здобич і пустили ся назад. Султан, почувши таку пригоду, впав в страшенний гнїв, велїв повісити великого візира (головного мінїстра) — насилу жінки і донька султанські випросили йому житє. Знову кораблї турецькі поплили ловити козаків під Очаковим. Але козаки довідали ся про се завчасу і роздїлили ся на дві партиї: одні вийшли на беріг за Очаковим далї на схід і задумали на валках перетягнути чайки через землю в Днїпро повище Очакова; та напали на них. Татари і козаки багато людей і здобичи потратили, одначе вернули ся додому. Иньша партия пішла пробоєм через Очаківський лиман; теж стратила богато здобичи: самі<noinclude></noinclude> hgpfr76kod48w8mruf0y5vsgtom3kwg 250 25850 456592 110748 2022-07-30T20:05:26Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>своїми руками мусїли кидати її в воду, щоб облекшити свої чайки, але пробили ся. Турки зловили тільки двадцять козаків і післали їх до Царгороду, аби було на кім зірвати серце: як прийшли люде з Трапезунту до султана, плачучи ся на козаків — видано їм тих козацьких бранців, аби мали на кім помстити ся. На другий рік (1615) козаки вибрали ся ще більшим походом, на 80 чайках, не більше не меньше як на сам Царгород — „обкурити мушкетним димом мури царгородські“, як говорило ся. Вийшли на берег між двома портами константинопольським, Мізевною і Архіокою і спалили їх до решти. Султан, бувши на ловах під містом, сам на власні очі з свого покою бачив дим своєї столиці від того козацького огню. Страшенно розгніваний, наказав, щоб зараз турецькі кораблі прогнали козаків. Але козаки не сполошили ся; грабили скільки хотіли, потім забрали здобич і пішли назад. Турецькі кораблі догонили їх аж коло дунайського гірла. Козаки, помітивши їх, кинули ся на турецькі ґалєри і погромили Турків. Самого адмірала турецького раненого взяли в неволю; давав за себе окупу 30 тисяч, але так і вмер в неволї. Иньші турецькі кораблї утїкали. Козаки забрали кілька ґалєр турецьких, привели їх під Очаків і тут на глум спалили їх на очах Турків очаківських. Потім напали на Очаків, зайняли худобу, і без перешкод вернули ся до дому. Коли вони на другий рік вийшли на море, Турки по торішнїй пробі завчасу вже вислали свої кораблї, щоб не пустити їх на море. Кораблї заступили їм дорогу під лиманом Днїпровим, але козаки не злякали ся, вийшли на зустріч і вдаривши на турецькі кораблї побили і погромили їх, взяли кільканадцять ґалєр турецьких і ріжних меньших човнів до сотнї. Прогнавши таким чином Турків, звернули ся на кримське побереже, поруйнували, пограбили, здобули і спалили Кафу — головний ринок невільників українських. Силу забрали там невільників з наших сторін і пустили на свободу. В Царгородї страшенно переполошили ся почувши про сей другий погром турецької фльоти; позбирали козаків, як були в неволї турецькій, питали ся, яким би способом можна було загородити козакам дорогу? Не знати вже, що там ті їм сказали, але Турки не бачили иньшого способу, як іти походом, щоб забрати в свої руки всі пограничні замки українські — Камінець, Черкаси, Канїв, Білу Церкву, обсадити їх турецьким військом і не пускати звідти козаків на землї турецькі!.. Козаки тим часом на осїнь того року (1616) вийшли новим походом на море. Не було їх сим разом більше як 2000, але похід удав ся їм на прочуд! Вони вибрали ся знова на малоазійське побереже. Їхали<noinclude></noinclude> 6d8otrg9me7gr3g2l7jgov6lwybdqlz 456599 456592 2022-07-30T20:18:45Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>своїми руками мусїли кидати її в воду, щоб облекшити свої чайки, але пробили ся. Турки зловили тільки двадцять козаків і післали їх до Царгороду, аби було на кім зірвати серце: як прийшли люде з Трапезунту до султана, плачучи ся на козаків — видано їм тих козацьких бранцїв, аби мали на кім помстити ся. На другий рік (1615) козаки вибрали ся ще більшим походом, на 80 чайках, не більше не меньше як на сам Царгород — „обкурити мушкетним димом мури царгородські“, як говорило ся. Вийшли на берег між двома портами константинопольським, Мізевною і Архіокою і спалили їх до решти. Султан, бувши на ловах під містом, сам на власні очі з свого покою бачив дим своєї столицї від того козацького огню. Страшенно розгнїваний, наказав, щоб зараз турецькі кораблї прогнали козаків. Але козаки не сполошили ся; грабили скільки хотїли, потім забрали здобич і пішли назад. Турецькі кораблї догонили їх аж коло дунайського гірла. Козаки, помітивши їх, кинули ся на турецькі ґалєри і погромили Турків. Самого адмірала турецького раненого взяли в неволю; давав за себе окупу 30 тисяч, але так і вмер в неволї. Иньші турецькі кораблї утїкали. Козаки забрали кілька ґалєр турецьких, привели їх під Очаків і тут на глум спалили їх на очах Турків очаківських. Потім напали на Очаків, зайняли худобу, і без перешкод вернули ся до дому. Коли вони на другий рік вийшли на море, Турки по торішнїй пробі завчасу вже вислали свої кораблї, щоб не пустити їх на море. Кораблї заступили їм дорогу під лиманом Днїпровим, але козаки не злякали ся, вийшли на зустріч і вдаривши на турецькі кораблї побили і погромили їх, взяли кільканадцять ґалєр турецьких і ріжних меньших човнів до сотнї. Прогнавши таким чином Турків, звернули ся на кримське побереже, поруйнували, пограбили, здобули і спалили Кафу — головний ринок невільників українських. Силу забрали там невільників з наших сторін і пустили на свободу. В Царгородї страшенно переполошили ся почувши про сей другий погром турецької фльоти; позбирали козаків, як були в неволї турецькій, питали ся, яким би способом можна було загородити козакам дорогу? Не знати вже, що там ті їм сказали, але Турки не бачили иньшого способу, як іти походом, щоб забрати в свої руки всї пограничні замки українські — Камінець, Черкаси, Канїв, Білу Церкву, обсадити їх турецьким військом і не пускати звідти козаків на землї турецькі!.. Козаки тим часом на осїнь того року (1616) вийшли новим походом на море. Не було їх сим разом більше як 2000, але похід удав ся їм на прочуд! Вони вибрали ся знова на малоазійське побереже. Їхали<noinclude></noinclude> 62jb9nmwn9dlopg1tztg96a6wez5wve 250 25851 456594 455805 2022-07-30T20:09:44Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude><section begin="Морські походи"/>на Самсун, але вітри віднесли їх під Трапезунт. Вийшовши з човнїв, пройшли берегом під Трапезунт пішо, здобули місто, пограбили й спалили. Ударила на них ескадра турецька, під началом ґенуезького адмірала Цїкалї-баші; було там шість великих ґалєр і багато меньших кораблїв, але козаки погромили їх, здобули три ґалєри і потопили. По сїм погромі довідали ся, що султан післав кораблі під Очаків, щоб там їх погромити. Тодї козаки пішли на безборонний Константинополь, пограбили і наробили бешкету, скільки хотїли, і так посміявши ся з усїх заходів турецьких пішли туди де їх не сподївали ся — в Азовське море. Через тутешнї ріки пройшли на Днїпро (мабуть через Молочну, перетягнувши відти човни в Конку) і так вернули ся на Запороже. Баша турецький, простоявши даремно під Очаковим, щоб бодай чимсь показати ся, вичекав, аж козаки з Сїчи розійдуть ся, і на своїх човнах пройшов Днїпром на Запороже. На коші сїчевім було всього кілька сот козаків, що зістали ся тут зимувати. Побачивши турецьке військо, вони уступили ся з Сїчи, і баша міг помстити ся принаймні над порожнім гнїздом козацьким: взяв кілька малих гарматок, кілька човнів козацьких і повіз то з нарадою великою до Царгороду — дурити султана і весь двір турецький, що ось то він розгромив страшну Сїчу козацьку! [[File:Ілюстрована історія України 203.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|203. Чорне море — місця козацьких походів.}}]]<section end="Морські походи"/> <section begin="Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний"/>'''68. Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний.''' Посмівали ся козаки з Турків та на весь світ про себе славу пускали —<section end="Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний"/><noinclude></noinclude> hso7ya7i6hwqe9vdq9xwaf4bxponf20 456600 456594 2022-07-30T20:21:39Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude><section begin="Морські походи"/>на Самсун, але вітри віднесли їх під Трапезунт. Вийшовши з човнів, пройшли берегом під Трапезунт пішо, здобули місто, пограбили й спалили. Ударила на них ескадра турецька, під началом ґенуезького адмірала Цїкалї-баші; було там шість великих ґалєр і багато меньших кораблїв, але козаки погромили їх, здобули три ґалєри і потопили. По сїм погромі довідали ся, що султан післав кораблї під Очаків, щоб там їх погромити. Тодї козаки пішли на безборонний Константинополь, пограбили і наробили бешкету, скільки хотїли, і так посміявши ся з усїх заходів турецьких пішли туди де їх не сподївали ся — в Азовське море. Через тутешнї ріки пройшли на Днїпро (мабуть через Молочну, перетягнувши відти човни в Конку) і так вернули ся на Запороже. Баша турецький, простоявши даремно під Очаковим, щоб бодай чимсь показати ся, вичекав, аж козаки з Сїчи розійдуть ся, і на своїх човнах пройшов Днїпром на Запороже. На коші сїчевім було всього кілька сот козаків, що зістали ся тут зимувати. Побачивши турецьке військо, вони уступили ся з Сїчи, і баша міг помстити ся принаймнї над порожнїм гнїздом козацьким: взяв кілька малих гарматок, кілька човнів козацьких і повіз то з нарадою великою до Царгороду — дурити султана і весь двір турецький, що ось то він розгромив страшну Сїчу козацьку! [[File:Ілюстрована історія України 203.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|203. Чорне море — місця козацьких походів.}}]]<section end="Морські походи"/> <section begin="Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний"/>'''68. Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний.''' Посмівали ся козаки з Турків та на весь світ про себе славу пускали —<section end="Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний"/><noinclude></noinclude> 48dqlo2y51b470qy9qyujucobyo8szt 0 25852 456576 62502 2022-07-30T19:44:15Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Морські походи | попередня = [[../Устрій козацький/]] | наступна = [[../Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=253 to=258 fromsection="Морські походи" tosection="Морські походи" /> nmu6apydzmibhfdrvcf2yxf65938vqp 250 25863 456719 210340 2022-07-31T03:18:47Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude>{{hwe|''дить''|ходить}}, ''швидко потираючи руки.)'' А, вельможний графе! Дорогий пане! Ви хочете, щоб я добре стерігся! Я таки міркував над тим, чого, зробивши мене домоправителем, він забирає мене до свого посольства і настановляє мене кур'єром для депеш. Розумію, пане графе; три призначення відразу: ви — повноважний посол, я — політична драбинка, а Сюзанна — місцева дама, кишенькова посланниця — і гоп-гоп, кур'єре! Тим часом як я скакатиму в один бік, ви з другого топтатимете стежку до моєї дружини; надсаджуючись, я буду працювати на славу вашій родині, ви ласкаво зводите допомагати збільшенню моєї! Яка мила взаємність! Але, вельможний пане, це вже занадто. Влаштовувати в Лондоні одночасно справи вашого пана і вашого слуги, представляти разом короля і мене при іноземному дворі,— половина з цього зайва, безперечно. Щождо тебе, Басіліо, мій дурисвіте, я хочу тебе навчити, як шкутильгати перед кульгавими; я хочу... Ні, будемо удавати перед ними, щоб убити їх одного одним. Будьте пильні сьогодні, пане Фігаро; насамперед, прискорити годину нашого маленького свята, щоб одружитися певніше; відсунути Марселіну, що ласа на вас, як чортиця; дістати до кишені грошики й подарунки; налагодити коханнячко пана графа; провчити добренько панка Басіліо і… {{dhr}} {{c|''ЯВИ III — VI.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Промову Фігаро перебиває поява Марселіни й Бартоло. Після виходу Фігаро Марселіна повідомляє Бартоло про свій намір одружитися з Фігаро й просить допомогти їй у цьому.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА VII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Керубіно каже Сюзанні, що граф, який побачив його біля Фаншетти, наказав йому йти геть із замку. Закоханий в графиню Керубіно вихоплює з рук Сюзанни стрічку, яка належить її пані. При рантовій появі графа Керубіно ховається за кріслом.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА VIII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|{{sp|Сюзанна, граф, Керубіно}} (схований).}}}} {{sp|Сюзанна}} ''(побачивши графа)''. Ах!.. ''(Наближається до крісла, щоб заслонити Керубіно.)'' {{sp|Граф}} ''(підходить)''. Ти збентежена, Сюзон! Ти сама з собою розмовляєш, і твоє серденько, здається, схвильоване… А втім, це річ оправдана у такий день, як сьогодні. {{sp|Сюзанна}} ''(стривожена)''. Чого ви хочете від мене, ваша вельможність? Якби вас застали зі мною… {{sp|Граф}} Мені було б дуже прикро, якби мене тут застали; але ти знаєш, як я тобою цікавлюся. Аджеж Басіліо розповів тобі про моє кохання? Я маю тільки хвилину, щоб висловити тобі мої бажання; слухай. ''(Сідав в крісло.)'' {{sp|Сюзанна}} ''(жваво)''. Не слухаю нічого. {{sp|Граф}} ''(бере її за руку)''. Одно слово! Ти знаєш, що король призначив мене своїм послом у Лондоні. Я забираю з собою Фігаро; я йому даю чудесну посаду. А як обов'язок жінки є йти за своїм чоловіком…{{nop}}<noinclude>{{rh|10 Хрестоматія. 4217||145}}</noinclude> 546w1hlns0yljtv84kludcbgkp67zvz 456721 456719 2022-07-31T03:21:43Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Arxivist" /></noinclude>{{hwe|''дить''|ходить}}, ''швидко потираючи руки.)'' А, вельможний графе! Дорогий пане! Ви хочете, щоб я добре стерігся! Я таки міркував над тим, чого, зробивши мене домоправителем, він забирає мене до свого посольства і настановляє мене кур'єром для депеш. Розумію, пане графе; три призначення відразу: ви — повноважний посол, я — політична драбинка, а Сюзанна — місцева дама, кишенькова посланниця — і гоп-гоп, кур'єре! Тим часом як я скакатиму в один бік, ви з другого топтатимете стежку до моєї дружини; надсаджуючись, я буду працювати на славу вашій родині, ви ласкаво зводите допомагати збільшенню моєї! Яка мила взаємність! Але, вельможний пане, це вже занадто. Влаштовувати в Лондоні одночасно справи вашого пана і вашого слуги, представляти разом короля і мене при іноземному дворі,— половина з цього зайва, безперечно. Щождо тебе, Басіліо, мій дурисвіте, я хочу тебе навчити, як шкутильгати перед кульгавими; я хочу... Ні, будемо удавати перед ними, щоб убити їх одного одним. Будьте пильні сьогодні, пане Фігаро; насамперед, прискорити годину нашого маленького свята, щоб одружитися певніше; відсунути Марселіну, що ласа на вас, як чортиця; дістати до кишені грошики й подарунки; налагодити коханнячко пана графа; провчити добренько панка Басіліо і… {{dhr}} {{c|''ЯВИ III — VI.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Промову Фігаро перебиває поява Марселіни й Бартоло. Після виходу Фігаро Марселіна повідомляє Бартоло про свій намір одружитися з Фігаро й просить допомогти їй у цьому.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА VII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Керубіно каже Сюзанні, що граф, який побачив його біля Фаншетти, наказав йому йти геть із замку. Закоханий в графиню Керубіно вихоплює з рук Сюзанни стрічку, яка належить її пані. При рантовій появі графа Керубіно ховається за кріслом.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА VIII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|{{sp|Сюзанна, граф, Керубіно}} (схований).}}}} {{dhr}} {{sp|Сюзанна}} ''(побачивши графа)''. Ах!.. ''(Наближається до крісла, щоб заслонити Керубіно.)'' {{sp|Граф}} ''(підходить)''. Ти збентежена, Сюзон! Ти сама з собою розмовляєш, і твоє серденько, здається, схвильоване… А втім, це річ оправдана у такий день, як сьогодні. {{sp|Сюзанна}} ''(стривожена)''. Чого ви хочете від мене, ваша вельможність? Якби вас застали зі мною… {{sp|Граф}} Мені було б дуже прикро, якби мене тут застали; але ти знаєш, як я тобою цікавлюся. Аджеж Басіліо розповів тобі про моє кохання? Я маю тільки хвилину, щоб висловити тобі мої бажання; слухай. ''(Сідав в крісло.)'' {{sp|Сюзанна}} ''(жваво)''. Не слухаю нічого. {{sp|Граф}} ''(бере її за руку)''. Одно слово! Ти знаєш, що король призначив мене своїм послом у Лондоні. Я забираю з собою Фігаро; я йому даю чудесну посаду. А як обов'язок жінки є йти за своїм чоловіком… {{nop}}<noinclude>{{rh|10 Хрестоматія. 4217||145}}</noinclude> n0uj5c3ztnoovpph8cfadygzavjangr 250 25864 456633 113620 2022-07-30T22:12:17Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Сюзанна}}. Ах, якби я посміла сказати! {{sp|Граф}} ''(притягає її до себе)''. Кажи, кажи, моя любо; користуйся сьогодні з того права, що ти береш на до мною на все життя. {{sp|Сюзанна}} ''(злякано)''. Я не хочу його, ваша вельможність, я не хочу. Облиште мене, прошу вас. {{sp|Граф}}. Але скажи спершу… {{sp|Сюзанна}} ''(з серцем)''. Я вже не знаю, що я казала. {{sp|Граф}}. Про повинність жінок. {{sp|Сюзанна}}. Так от, коли вельможність ваша відняли свою у доктора<ref>''Відняли свою у доктора'' — тут мова йде про одруження графа з вихованкою доктора Бартоло (це було темою комедії Бомарше «Севільський цирульник»).</ref> і як одружилися з нею з кохання, коли ви скасували для неї певне страшне право пана<ref>''Страшне прасо пана'' — тобто насильницький звичай феодалів проводити з дружиною свого васала (підданого) першу ніч після її весілля.</ref>… {{sp|Граф}} ''(весело)''. Яке завдавало багато горя дівчатам! Ах, Сюзетто, це чарівне право! Якби ти прийшла поговорити про його смерком у садок, я дав би таку ціну за цю маленьку ласку… {{sp|Басіліо}} ''(за сценою)''. Його ясновельможності немає в покоях. {{sp|Граф}} ''(встає)''. Що за голос? {{sp|Сюзанна}}. Яка я нещасна! {{sp|Граф}}. Вийди, щоб сюди не йшли! {{sp|Сюзанна}} ''(збентежено)''. Щоб я вас тут залишила? {{sp|Басіліо}} ''(за сценою)''. Його вельможність були у пані, вони вийшли. ''(Кричить.)'' Я подивлюсь. {{sp|Граф}}. І жодного кутка, де б сховатися! Ага, за цим кріслом… досить погано; іди виряди його швидше! {{fine|Сюзанна загороджує йому дорогу, він її легенько відпихає, вона відходить і стає між ним і пажем; але в той час як граф нахиляється і займає його місце, Керубіно, крутнувшись, з переляку кидається в крісло і прищулюється там на колінах. Сюзанна бере принесену нею сукню, закриває нею пажа і стає перед кріслом.}} {{c|''ЯВА IX.''}} {{fine|Почувши із слів Басіліо про кохання Керубіно до графині, граф виходить із свого сховища. Почавши оповідати про свою зустріч з Керубіно у Фаншетти, він ненавмисне стягає сукню, під якою сидить Керубіно, і бачить його. }} {{c|''ЯВА X.''}} {{c|{{sp|Керубіно, Сюзанна, Фігаро, графиня, граф, Фанш етта, Басіліо, багато слуг, селянок, селян,}} убраних у біле.}} {{sp|Фігаро}} ''(держить жіночий ток<ref>''Ток'' (франц. toque}}) — жіночий і чоловічий головний убір з тканини без крисів, часто з зборами.</ref>, оздоблений білими перами і білими стьожками; говорить до графині)''. Тільки ви, пані, могли б нам добути цю ласку. {{sp|Графиня}}. Бачите їх, графе, вони гадають, що я маю кредит, якого в мене зовсім нема. Але тому, що їхнє прохання не безпідставне… {{nop}}<noinclude>{{rh|146||}}</noinclude> 4sb3j8j3ixm5xz68mwsulpnoa167t8o 456720 456633 2022-07-31T03:21:20Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Сюзанна}}. Ах, якби я посміла сказати! {{sp|Граф}} ''(притягає її до себе)''. Кажи, кажи, моя любо; користуйся сьогодні з того права, що ти береш на до мною на все життя. {{sp|Сюзанна}} ''(злякано)''. Я не хочу його, ваша вельможність, я не хочу. Облиште мене, прошу вас. {{sp|Граф}}. Але скажи спершу… {{sp|Сюзанна}} ''(з серцем)''. Я вже не знаю, що я казала. {{sp|Граф}}. Про повинність жінок. {{sp|Сюзанна}}. Так от, коли вельможність ваша відняли свою у доктора<ref>''Відняли свою у доктора'' — тут мова йде про одруження графа з вихованкою доктора Бартоло (це було темою комедії Бомарше «Севільський цирульник»).</ref> і як одружилися з нею з кохання, коли ви скасували для неї певне страшне право пана<ref>''Страшне прасо пана'' — тобто насильницький звичай феодалів проводити з дружиною свого васала (підданого) першу ніч після її весілля.</ref>… {{sp|Граф}} ''(весело)''. Яке завдавало багато горя дівчатам! Ах, Сюзетто, це чарівне право! Якби ти прийшла поговорити про його смерком у садок, я дав би таку ціну за цю маленьку ласку… {{sp|Басіліо}} ''(за сценою)''. Його ясновельможності немає в покоях. {{sp|Граф}} ''(встає)''. Що за голос? {{sp|Сюзанна}}. Яка я нещасна! {{sp|Граф}}. Вийди, щоб сюди не йшли! {{sp|Сюзанна}} ''(збентежено)''. Щоб я вас тут залишила? {{sp|Басіліо}} ''(за сценою)''. Його вельможність були у пані, вони вийшли. ''(Кричить.)'' Я подивлюсь. {{sp|Граф}}. І жодного кутка, де б сховатися! Ага, за цим кріслом… досить погано; іди виряди його швидше! {{dhr}} {{c|{{fine|Сюзанна загороджує йому дорогу, він її легенько відпихає, вона відходить і стає між ним і пажем; але в той час як граф нахиляється і займає його місце, Керубіно, крутнувшись, з переляку кидається в крісло і прищулюється там на колінах. Сюзанна бере принесену нею сукню, закриває нею пажа і стає перед кріслом.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА IX.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Почувши із слів Басіліо про кохання Керубіно до графині, граф виходить із свого сховища. Почавши оповідати про свою зустріч з Керубіно у Фаншетти, він ненавмисне стягає сукню, під якою сидить Керубіно, і бачить його.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА X.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|{{sp|Керубіно, Сюзанна, Фігаро, графиня, граф, Фанш етта, Басіліо, багато слуг, селянок, селян,}} убраних у біле.}}}} {{dhr}} {{sp|Фігаро}} ''(держить жіночий ток<ref>''Ток'' (франц. toque}}) — жіночий і чоловічий головний убір з тканини без крисів, часто з зборами.</ref>, оздоблений білими перами і білими стьожками; говорить до графині)''. Тільки ви, пані, могли б нам добути цю ласку. {{sp|Графиня}}. Бачите їх, графе, вони гадають, що я маю кредит, якого в мене зовсім нема. Але тому, що їхнє прохання не безпідставне… {{nop}}<noinclude>{{rh|146||}}</noinclude> n5dsjd3nep47rd6558wp8lhbc8q30nr 250 26119 456597 110750 2022-07-30T20:14:22Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>а Полякам від того душа терпла! По кождім походї козацькім султан давав наказ своїм башам, аби йшли на Україну, знищили ті замки, „паланки“ пограничні, звідки козаки в походи виходять, та поставили там свої замки й залоги турецькі. І справдї не минало року, щоб на пограниче українське не вибирало ся військо турецьке, або принаймнї не йшло чуток про його приготовання до походу. Польське ж правительство, витративши ся на московські походи, не маючи чим заплатити за них свому військови, сидїло сї всї роки зовсїм без усякого війська. Нїхто не хотїв іти служити, не діставши грошей за попереднє, і у Жолкєвского бувало всього війська 300–500 чоловіка! Тому на кожду вість про похід турецький в Польщі не тямили себе з переляку. Виправдували ся, перед султаном, що козаки ходять без їх волї, бо правительство польське скільки мога їх нищить, але вони виходять з московських країв. Правда, винні були не тільки козаки: не без гріха були й ріжні польські та українські пани, що мішали ся в молдавські справи, лазили туди з військами, і тим дражнили Турків, — але все валено на козаків. Пробували їх якось погамувати. В 1614 р. Жолкєвский загрозив козакам, що піде на них військом, коли не перестануть своєволити, і почав ладити ся до походу. Але козаки тих заходів не злякали ся і стали громадити ся під Переяславом до війни. Жолкєвскому нї з чим було йти туди, і так його погрози зістали ся порожнїм словом. Правительство звернуло ся до помочи панів. Вона висилало на козаків так звані комісії, себ то просило виднїйших українських панів, аби вони разом з Жолкєвским поладили відносини козацькі, як королївські комісари; при тім розуміло ся, що такий пан не піде сам, а поведе з собою свій полк дворовий, кількадесять або й кількасот людей, і так збереть ся якесь військо. Почавши від року 1614 трохи не кождого лїта висилано таке комісарське військо на козаків, щоб воно завело між ними лад. Але не {{errata|вихидило|виходило}} з того нїчого. Козаки звичайно просили дати їм на письмі „ординацію“ які порядки комісари хотїли між ними завести, потім знаходили в тій ординації ріжні пункти, на котрі не можуть згодити ся, — бо й справдї жадання комісарські були такі, що козакам на них нїяк не можна було пристати: щоб козаки стерегли границь, а чужих країв не зачіпали, жили на Низу, не виходили на волость, а пробуваючи на волости у всїм слухали ся б старост і панів, в маєтках котрих пробувають. Козаки казали, що будуть посилати своїх послів до короля, аби їх до такого не примушував, і на тім комісія звичайно кінчила ся: наказувала, щоб козаки тим часом шанували ся, на чужі краї не нападали, своєвільств не чинили; козаки обіцяли, а тим часом робили далї що хотїли.{{nop}}<noinclude></noinclude> ck2dk4wuea8c68ydlez9dogkz5lgyym 250 26120 456591 456012 2022-07-30T20:04:55Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його: {{block center|{{fine block|<poem>за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу, аж і сам цїсар турський був в великім страху, бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив, каторги одні палив, другії потопив — много тодї з неволї християн свободив, за що то Бог з воїнством єго благословив<ref>„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.</ref>.</poem>}}}} Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати звісної піснї про те як Сагайдачний {{center|{{fine|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}}}} [[File:Ілюстрована історія України 204.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний — гравюра з книги „Вірші“.}}]] Пісня ся не передає зовсїм дїйсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя. Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї<noinclude></noinclude> qjiubq8qw2cpwk6mtidel8xgghik277 456593 456591 2022-07-30T20:07:41Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>Се була полїтика тодїшнього гетьмана Петра Сагайдачного: не доводити до війни з Польщею, обіцяти тим часом і нїби корити ся, поки прийде такий час, що правительство польське буде козаків для своєї війни потрібувати, — а поки що поширювати силу козацьку на Українї. Гетьманом чуємо Сагайдачного в перше в морськім походї 1616 р., що вславив ся здобутєм Кафи, як то потім оспівують вірші на похорон його: {{block center|{{fine block|<poem>за своєго гетьманства взяв в Турків місто Кафу, аж і сам цїсар турський був в великім страху, бо йому чотирнадцять тисяч та людей вбив, каторги одні палив, другії потопив — много тодї з неволї християн свободив, за що то Бог з воїнством єго благословив<ref>„Вѣршѣ на жалостный погребъ зацного рыцаря Петра Конашевича Сагайдачного“, 1622. Подаючи відти уривки, я поправляю правопись і вимову, бо в друкованім вона підігнана більше під словянську.</ref>.</poem>}}}} Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скорше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій полїтицї отой самий напрям, яким визначив ся Сагайдачний. А може й перед тим уже гетьманив, з ріжними перервами, як і пізнїйше мусїв не раз уступати ся перед провідниками своєвільників — бо наші звістки про гетьманів козацьких взагалї дуже неповні в тих часах. В народній памяти він майже не задержав ся — коли не рахувати [[Ой на горі та й женці жнуть|звісної піснї]] про те як Сагайдачний {{center|{{fine|проміняв жінку на тютюн та люльку — необачний!}}}} [[File:Ілюстрована історія України 204.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|204. Петро Сагайдачний — гравюра з книги „Вірші“.}}]] Пісня ся не передає зовсїм дїйсного характера славного гетьмана — так як з Байди Вишневецького зробила запорозького гуляку. В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного навпаки, як дуже розважного, глубокого полїтика, що вмів поставити козаччину на службу загально народнїм справам і зробив з війська козацького опору національного українського житя. Те що тільки накльовувало ся в 1590-х роках, за часи Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здїйснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського житя. Родом він був з західньої Галиччини, з перемиської землї<noinclude></noinclude> sivl4w21ewyk0ew6q0bg8921eoiwdgj 252 35065 456752 81360 2022-07-31T07:31:25Z Erik tavr 7610 proofread-index text/x-wiki {{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template |Type=book |Title=[[Товариство „Міщанське брацтво“ в Тернополі|Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі. З нагоди 40-ліття його істнування. 1891—1931]] |Subtitle= |Language=uk |Volume= |Author= |Translator= |Editor= |Illustrator= |Publisher=Накладом тов. „Міщанське брацтво“ |Address=Тернопіль |Year=1931 |Key= |ISBN= |OCLC= |irbis= |LCCN= |BNF_ARK= |ARC= |Source=djvu |Image=1 |Progress=T |Pages=<pagelist/> |Volumes= |Remarks= |Width= |Css= |Header= |Footer= |Categories= }} 8rdeonmoxtjipe9idbxvs0faw03sf1q 250 35089 456539 81302 2022-07-30T17:33:38Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>ся вкінці своєї реалізації. Пятьох місцевих інтелігентів і стільки ж міщан уложили статут, касинового Товариства „Міщанське Брацтво“ в Тернополі і статут вислано Староству на затвердження. Членами — основателями, що підписали статут, були: адвокат д-р Данило Стахура, радник суду Ізндор Мидловський, о. крилошанин Володимир Громницький (після о. Фортуни парох Тернополя), о. Яків Вацик, катехит семинарії та адв. д-р Іван Лошнів; з міщан: Андрій Сатурський, Матвій Брикович, Павло Демчук і и. Товариство поставило собі ціллю: працювати над організуванням тернопільського міщанства, піддержувати товариське життя серед міщанства та дбати про моральну й матеріяльну підмогу своїх членів. Засобами для осягнення тої ціли мали служити: удержування в Товаристві читальні і бібліотеки для членів, уряджування відчитів-рефератів, музикально-вокальних вечерниць, аматорських театральних вистав, організування прогульок та ріжного рода забав. Дуже важною точкою статуту Товариства була також справа основування для міщанської молоді ріжного рода інститутів в цілях її виховання та науки — річ, яка головно в нинішних часах набрала великої ваги та актуальности. Статут товариства Староство затвердило і міщани зібралися на перші Загальні Збори свого товариства, що відбулися в.р. 1891. До першого виділу увійшли м. и. міщанин Андрій Сатурський, як голова, о. Яків Вацик, як його заступник, а далі міщани Василь Чумак, Павло Демчук, Михайло Білиник і и. як виділові. З того часу почалась між міщанами справж-<noinclude></noinclude> 2weuw1s0o2m6mm8e4xlgoavdgl958mp 250 35090 456540 81303 2022-07-30T17:45:30Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>ня систематична орґанізаційно-освітня праця, в якій з допомогою прийшли міщанам також місцеві інтеліґенти. Сходини і збори Товариства відбувалися і далі в комнатах фондації кн. Острожського, одначе виділ Товариства став вже тоді серіозно думати про будову власної хати. Справа ця йшла помалу вперед і діждалася остаточного зреалізування, коли нею занявся о. крилошанин Володимир Громницький, що в р. 1895. став головою Товариства (він був головою Товариства від р. 1895—1921). За його головно старанням придбало Товариство перш усього площу під будову; за суму 100 корон куплено в Магістраті площу з руїнами колишньої військової казарми при вул. Острожського і намічено плян будови власного дому. Товариство помішувалося ще деякий час в будинку фондації кн. Острожського, але що цей останній був переповнений міщанами-старцями, Товариство перенесено на ул. Смиковецьку (тепер Тарновського) до дому Мушинського, відтак до дому Народної Торговлі при вул. 3-го мая, а вкінці до дому Біра при вул. Смиковецькій. Таке скитання Товариства було між іншим безпосередньою понукою до того, що Товариство, хоч і не мало потрібних для будови фондів, рішило приступити до будови. В тій ціли вибрано окремий комітет (його головою став о. крилошанин Вол. Громницький, членами міщани: Матвій Брикович, Павло Демчук і Степан Бліхар), який дуже енерґійно взявся до виконання наміченого діла будови. На перешкоді станув брак початкової готівки на будову, але комітет найшов і на це раду. Видано серію (100 штук) довжних скриптів по 20 корон, які міщани розібрали поміж себе — і так<noinclude></noinclude> 5s26oo6hve306hbu63r9cg74kxn051m 250 35091 456541 84649 2022-07-30T17:47:00Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>[[Файл:Ілярій Брикович.png|300px|безрамки|центр]] {{c|{{larger|'''Проф. Іляріон Брикович,'''}}}} {{c|'''довголітній Голова Товариства.'''}}<noinclude></noinclude> 412hgixzqznxwe4ewvydqi52rf494vo 250 35093 456562 81306 2022-07-30T19:14:56Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>створено основний капітал на будову. Чимало корон вплинуло до каси комітету також із добровільних датків міщан, і ці датки доходили нераз до значної — як на ті часи — суми. Більші грошеві датки жертвували тоді приміром дир. Юрій Ґеців, міщанин Матвій Брикович, Антін Яримович і и. Поодинокі міщани-майстрі взяли на себе відповідні роботи, пр. мулярські: Теодор Заячківський і Антін Кучерішка, теслярські Степан Бліхар і и., а загальний нагляд спочивав в руках комітету, головнож о. крилошанина В. Громницького і міщанина Матвія Бриковича, який був рівночасно і скарбником комітету будови. Загал міщан також не остав байдужий до розпочатої будови. Богатші міщани стали обдаровувати Товариство датками в натурі. Так пр. Онуфрій Брикович жертвував на будову стіс каміння, Караїсь Осип, Вацик Гриць, Чубатий Гриць, Кордуба Іван і и. жертвували дуби на будову, міщанин Павло Демчук подарував на будову потрібну кількість цвяхів, Микола Костів жертвував окуття до дверий і вікон і т. д. Міщани-рільники звезли (переважно даром) матеріял під будову, а міщани-ремісники пр. мулярі Василь Гладкий, Іван Матвійчук, Андрій Маринчук і и. жертвували по одному або й більше днів своєї роботи при будові. Первісний плян дому був зроблений на будинок партеровий. Згодом однак показалася потреба переіначення пляну, головнож пляну будови великої салі, що мала служити також для руханкових вправ, і первісний плян будови удалося, помимо спротиву урядового інженіра Стронського, перемінити на будову поверхову. Тим між іншим (переміною первісного пляну) пояснюються деякі недоладности<noinclude></noinclude> h2jl90kj4mh53edpttvvsrh94bhkgvk 250 35094 456745 81308 2022-07-31T07:13:27Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>в доконаній будові дому (пр. нераціональне розміщення ґардероб та інших убікацій, невигідне проведення сходів на поверх і т. д.) Підготовчі роботи будови почалися ранньою весною р. 1903. і протягом цьогож року будову закінчено. Комітетови удалося одержати спершу векслеву а потім гіпотечну позичку в міській Касі Ощадности, будову доведено до кінця і осінню 1903. р. комітет віддав будинок до вжитку Товариства. Посвячення дому відбулося дуже святочно, при великій участи тернопільського міщанства, місцевої інтеліґенції та гостий з провінції. На святі були присутні також деякі місцеві Поляки, між якими вже вище згаданий професор Ґедроиць вітав від імени Поляків українську тернопільську громаду з її новим надбанням. Тогож дня вечером відбувся в салі Товариства комерс, в якому взяло участь понад 100 учасників; при цьому слід завважати, що кошта комерсу зновже всеціло покрили міщани-масарі Партеній Яримович і Лука Островський, а ролю ввічливих господарів дому в часі свята виконували міщани Лука Кузьмович, Павло Бекесевич і Антін Кучерішка. Будинок Тов. „Міщанське Брацтво“ доволі просторий. Є тут велика саля зі сценою і гардеробами, є бічні кімнати для внутрішнього вжитку Товариства а окрім того є ще кімнати, які Товариство віднаймає приватним льокаторам. На окрему увагу заслугує будова сцени, яку — як рівнож і малювання куртини і декорацій — виконано згідно з вказівками згаданого вище радника суду Ізидора Мидловського. Товариське життя міщан в новозбудованій домівці наче обновилось і пішло живійшим<noinclude></noinclude> 9gv5qbf3zd4z1pa936nabcnmbvgbft9 250 35095 456747 81343 2022-07-31T07:14:07Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>[[Файл:Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі №10.png|300px|безрамки|центр]] {{c|{{larger|'''Будівничий Андрій Фалендиш,'''}}}} {{c|'''теперішний Голова Товариства.'''}}<noinclude></noinclude> qjldmruknvn60u9piu34d6igddum0k3 250 35097 456545 81311 2022-07-30T18:18:18Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>темпом. Щойно тепер зрозуміли міщани всю вагу і значіння власної домівки. При цьому не забули вони відповідно подякувати тим членам Товариства, які найбільше понесли труду і старань в справі будови, іменуючи найбільш діяльних членів комітету будови а саме о. крилошанина Володимира Громницького та міщан Матвія Бриковича і Павла Демчука Почесними Членами Товариства. Між міщанами почався живий культурноосвітній рух; они стали численно сходитися в Товаристві на читання ґазет-журналів, прислухуватись дебатам на актуальні теми дня. Кождої неділі і свята відбувалися в Товаристві популярні відчити-реферати а нова простора саля Товариства стала з того часу одиноким пристановищем, де тернопільська громада могла свобідно давати свій вислів у всіх виявах нашого суспільного та національно-культурного життя. При Товаристві відновив свою діяльність також аматорський гурток, який маючи у свойому розпоряджені власну салю а також потрібне театральне приладдя, розпочав наново давати аматорські вистави. Його персональний склад поповнили нові аматорські сили (пр. міщани Степан Кучерський, Осип Остапюк, Осипа Постригачівна і и.), що виявили безперечний хист до театральної справи і зуміли з успіхом віддати нераз доволі тяжкі драматичні ролі. Товариство приступило рівнож до скомплетування відповідної бібліотеки для вжитку своїх членів. Її поповнено виданнями Укр. Видавничої Спілки, впорядковано (богато праці вложили в ту справу міщани Петро Брикович і Павло Постригач) і бібліотека виказувала вже до-<noinclude></noinclude> thsvn1q05x6nqf6wmst5akoom0x4idi 250 35098 456551 81344 2022-07-30T18:24:43Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>[[Файл:Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі №11.png|400px|безрамки|центр]] {{c|'''Теперішній Виділ Товариства.'''}}<noinclude></noinclude> 7gr9snrh6p5lnlcw8w180h2k9ibotl8 250 35100 456548 81315 2022-07-30T18:22:52Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>сить поважне число (понад 400) томів. Місцеві інтеліґенти і далі підпомагали Товариство у його введенні головно своїми відчитами-рефератами, призначеними добором тем і способом викладу для ширшої тернопільської громади. Чимало праці вложили під тим оглядом старші тернопільські громадяни, пр. д-р Володимир Вітошинський, лікар в Тернополі, проф. семин. Дмитерко, проф. Яків Миколаевич, лікар д-р Грабовський і и., а в пізнійших часах (після війни) головно члени Філії Учительської Громади в Тернополі, переважно професори б. укр. державної гімназії і приватної гімназії Рідн. Школи, як також інші місцеві інтелігенти, як пр. адвокат д-р Степан Баран, адвокат Остап Постригач, адв. д-р Степан Брикович, адв. д-р Дмитро Ладика і т. д. На жаль протоколи Товариства пропали і через те не можна дати всебічного висвітлення діяльности Товариства з тої так важної культурно-освітної ділянки його життя. {{Asterism|2|2em}} Велика світова війна з р. 1914., якої грозу і страхіття прийшлося переживати Тернополеви вже від перших її початків, спараліжувала на довгий час всяке духове а тимбільше товариське життя в місті та не пощадила Тернополя також під оглядом матеріяльним. Інвазія російських військ, а відтак переходи, наступи, відступи etc. всяких інших військ, не минали безслідно Тернополя і прекрасний будинок Товариства „Міщанське Брацтво” — подібно як і всі інші українські інституції в Тернополі — підпав великому знищенню. Правда, в перших ча-<noinclude></noinclude> kpsm6fep9nr1viim33x43kbl75lrp07 456550 456548 2022-07-30T18:23:48Z Erik tavr 7610 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>сить поважне число (понад 400) томів. Місцеві інтеліґенти і далі підпомагали Товариство у його введенні головно своїми відчитами-рефератами, призначеними добором тем і способом викладу для ширшої тернопільської громади. Чимало праці вложили під тим оглядом старші тернопільські громадяни, пр. д-р Володимир Вітошинський, лікар в Тернополі, проф. семин. Дмитерко, проф. Яків Миколаєвич, лікар д-р Грабовський і и., а в пізнійших часах (після війни) головно члени Філії Учительської Громади в Тернополі, переважно професори б. укр. державної гімназії і приватної гімназії Рідн. Школи, як також інші місцеві інтелігенти, як пр. адвокат д-р Степан Баран, адвокат Остап Постригач, адв. д-р Степан Брикович, адв. д-р Дмитро Ладика і т. д. На жаль протоколи Товариства пропали і через те не можна дати всебічного висвітлення діяльности Товариства з тої так важної культурно-освітної ділянки його життя. {{Asterism|2|2em}} Велика світова війна з р. 1914., якої грозу і страхіття прийшлося переживати Тернополеви вже від перших її початків, спараліжувала на довгий час всяке духове а тимбільше товариське життя в місті та не пощадила Тернополя також під оглядом матеріяльним. Інвазія російських військ, а відтак переходи, наступи, відступи etc. всяких інших військ, не минали безслідно Тернополя і прекрасний будинок Товариства „Міщанське Брацтво” — подібно як і всі інші українські інституції в Тернополі — підпав великому знищенню. Правда, в перших ча-<noinclude></noinclude> d235yl77uer8qxzedfdrrydf73vippg 250 35101 456749 81316 2022-07-31T07:19:02Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>сах воєнного лихоліття удалося — головно завдяки старанням тодішного голови Товариства о. крилошанина В. Громницького — зберегти будинок Товариства від руїни. Москалі, занявши Тернопіль 22. серпня 1914. р., зробили в Товаристві трус, опечатали бібліотеку Товариства і на цьому обмежились. Щоби зберегти будинок перед реквізиціями etc. о. крилошанин Громницький виєднав у тодішного тернопільського ґубернатора Чарториського дозвіл на ведення і в льокалях Товариства т. зв. дешевої зглядно безплатної кухні. Дозвіл одержано і кухню вели сестри-служебниці, які постійно замешкали в бічних кімнатах Товариства. Обіди готовлено в сутеренах будинку а велику салю перемінено на велику їдальню, з якої користали жертви війни — головно величезна кількість б. австрійських урядовців, які не могли чи не хотіли евакууватись з австрійською армією на захід і опинилися в Тернополі в дуже невідрадному матеріяльному становищі. В той спосіб виконувано велику благодійну справу (бували часи, коли кухня видавала 1800 обідів денно) і збережено на деякий час майно Товариства. Такий стан трівав менш-більш до половини 1915 р. Та прийшов момент, коли Москалі, схвильовані рухами австро-німецьких військ на фронті, стали готовитися до відвороту, а в звязку з цим арештувати й вивозити наших визначнійших громадян в глибину Росії. Хвиля арештувань не минула також Тернополя і чимало наших громадян вивезено тоді до Росії, будьто в характері т. зв. заложників, будьто як т. зв. політичних. В цьому останньому характері вивезено у вересні 1915. р. у Перму також голову Товариства о. крилошанина Громницького і Това-<noinclude></noinclude> m8eksiwbnc7mqngza86499jegp067rx 250 35102 456750 81317 2022-07-31T07:25:14Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>риство з усім своїм майном опинилось без належної опіки. Простора саля Міщ. Брацтва стала місцем постою ріжних дрібнійших військових частин, які зміняючись раз-ураз, залюбки гостювали в «прекрасній салі Брацтва а при тому нищили так самий будинок як і богатий інвентар Товариства (крісла, руханкове приладдя і т. д.). В перших часах російської революції, коли під її подувом поодинокі частини російського війська стали спішно українізуватись, служила саля Міщанського Брацтва знов деякий час свойому властивому призначенню. В Тернополі зорганізувалась була театральна дружина, що в тому часі давала в салі Міщанського Брацтва свої вистави, але в результаті воєнних подій, які довелося пережити містови взагалі, Товариство потерпіло дуже значні матеріяльні шкоди. Чимало труду і гроша коштувала після війни справа основного ремонту будинку Товариства і привернення його до такого стану, що відповідавби бодай конечним потребам його призначення. Доконали цього післявоєнні виділи товариства — спершу під проводом проф. Іляріона Бриковича (був головою товариства від 1921—1927.) а опісля (від 1927. — до нинішних часів) будівничого Андрія Фалендиша. Будинок остаточно відновлено а також поповнено інвентар Товариства, якого брак (головнож крісел etc.) давався дуже гостро відчувати в перших післявоєнних роках. Життя Товариства почало входити знов у своє нормальне русло і під сучасну хвилю воно розвивається вже менш-більш правильно. Нині Товариством управляє Виділ, вибраний на Загальних Зборах 20. січня 1931. р. (тут слід завважити, що загальні<noinclude></noinclude> i1nyfyxhkigdzvwcrd23b91jng51xa9 250 35103 456751 81346 2022-07-31T07:30:53Z Erik tavr 7610 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Erik tavr" /></noinclude>[[Файл:Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі №12.png|400px|безрамки|центр]] {{c|'''Орхестра Товариства.'''}}<noinclude></noinclude> ookbeq7ynspmhdvbn72rsj20597iavk 4 64458 456688 455587 2022-07-30T23:42:44Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki * [[Матура (збірка)|Матура]] * [[Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки]] * [[Три мушкетери (1929)]] * [[Напад на млин (1901)]] * [[Хроніка Гречок]] * [[Украінські пісні]] * [[Наша пісня (1916)]] * [[Рай і поступ (1899)]] * [[Декалог українського націоналіста (1948)]] * [[Українська літературна мова й правопис]] * [[Наша пісня (1917)]] * [[Українська літературна мова й правопис]] * [[Життя й відносини на Радянській Україні]] * [[Програми для збирання етнографічних матеріялів]] * [[Хома Дубило]] * [[Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887]] * [[Григорій Савич Сковорода (український фільософ)]] * [[Народні оповідання (1858)]] * [[Хуторна поэзія]] * [[Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940)]] * [[Бог його батьків]] * [[Байки (Свєнціцький, 1874)]] * [[Перекотиполе (1874)]] * [[Фармазоны (1874)]] * [[Як совітська Москва звоювала Україну?]] * [[Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича]] * [[Вибір поезій (Федькович, 1920)]] * [[Як Москва нищила Україну]] * [[Квітка на багні]] * [[Люкреція Борджія]] * [[Душа на сторожі]] * [[Літопис політики, письменства і мистецтва/7]] * [[Орися (1947)]] * [[Оповіданя (Куліш, 1917)]] * [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)]] * [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)]] * [[Оліверъ Твістъ]] * [[Вибрані твори (Гребінка)]] * [[Українські твори]] * [[Баба Параска та баба Палажка]] * [[Иванъ Золотаренко]] * [[Шалений день або одружіння Фіґаро]] * [[Все не в лад]] * [[Орися (1940)]] * [[Ріккі-Тіккі-Таві]] * [[Одно слово (1930)]] * [[Мої спогади про центральну раду]] * [[Спогади (1861–1907)/3]] * [[Коляди і щедрівки (1919)]] * [[Три портрети]] * [[Вінок]] * [[Казки й байки (Грімм, 1940)]] * [[Доробок]] * [[Кубань у кривому дзеркалі]] * [[Шурган]] * [[Кубань (Лісовий)]] * [[Т. Шевченко й А. Міцкевич]] * [[Нариси з історії революції на Кубані]] * [[За кавказькими хребтами]] * [[Смок Беллю]] * [[Левень (1918)]] * [[Осетинські казки]] * [[Княженко (1917)]] * [[Чарівна Коза. Мені моє]] * [[Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка]] * [[Вина і кара]] * [[Крилатий рейд]] * [[Польот над Кавказом]] * [[Твори (Дніпрова Чайка, 1919–1920)/1]] * [[Вибрані вірші (Йогансен)]] * [[Кроковеє коло (збірка)]] * [[Ясен]] * [[Статут Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка]] * [[Плавання]] * [[Як будується оповідання]] * [[Величина і будова звіздяного сьвіта]] * [[Олеся (1948)]] * [[Елементарні закони версифікаціі (віршування)]] * [[Баляди про війну і відбудову]] * [[Оповідання про Майкла Паркера]] * [[Ведмеді]] * [[Три подорожі]] * [[Солоні зайці]] * [[Помилування Проступника]] * [[Життя Гая Сергійовича Шайби (збірка)]] * [[Пролог до Комуни (збірка)]] * [[17 хвилин]] * [[Виріб вин]] * [[Луб'яне решето]] * [[Під парусом на дубі]] * [[Орися (1928)|Орися]] * [[Сестра-жалібниця]] * [[Первісні люде]] * [[Енцикліка про христіянське виховання молоді]] * [[Ксьондзівські найми]] * [[Девять братів і десята сестриця Галя]] * [[Подорож довкола землї в 80 днях]] * [[На перші гулі]] * [[Княжна Галиця]] * [[Дикі лебеді]] * [[На Спокійнім Океані]] * [[Вифлеємські діти]] * [[Подонь (Українська Вороніжчина) в культурному житті України]] * [[Вертеп (Луцик, 1928)]] * [[Іван Франко з близька]] * [[Іменини]] * [[До світла (1913)]] * [[Коні не винні (19??)]] * [[Зіля королевич]] * [[Юнацькі серця]] * [[Пожалували — за пізно!..]] * [[Маруся Орлівна. Бизюківна. Леся]] * [[Пан писар]] * [[Заяць і Медвідь (1940)]] * [[Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (1925)]] * [[Чоловік з близною]] * [[Захований клєйнод]] * [[Пестра стяжка]] * [[Душогубство в Абей Ґрендж]] * [[Відтятий палець]] * [[Шість Наполєонів]] * [[Робінзон Крузо (1930)]] * [[Танцюючі фіґурки]] * [[Галина]] * [[Одинокий вломник на селі]] * [[Селянська духова сушарня]] * [[Українське мистецтво (Вступ до історії)]] * [[Злодій (Мірбо)]] * [[За Україну]] * [[Малороссійскія приказки]] * [[Конрад Валлєнрод]] * [[Байки (1864)]] * [[Кавказскій плінник]] * [[Пе-коптьор. Посол від чорного царя. Відьма]] * [[Звідки взяли ся і що значать назви «Русь» і «Україна»?]] * [[Украдений син]] * [[Козацька помста]] * [[За сестрою]] * [[Байки (Глібов, 1918)]] * [[Камена]] * [[Історичні піснї українського народа]] * [[Український співаник]] * [[Молодыча боротьба]] * [[Boa Constrictor (1943)]] * [[Козацькі діти]] * [[Boa Constrictor (1907)]] * [[Лїтература галицко-руска і М. Шашкевич]] * [[Чому жінки жадають полїтичних прав]] * [[Твори (Шашкевич, 1960)]] * [[Казка про салдатську душу]] * [[Поезії (Свідзінський, 1940)]] * [[Борці за правду (1947)]] * [[Теорія нації]] * [[Сині етюди (1923)]] * [[Вибрані твори (Едгар По)]] * [[Доля (1897)]] * [[Кайдашева сімя̀|Кайдашева сім'я]] * [[Інститутка (1929)|Інститутка]] * [[Україна і Москва в історичних взаєминах]] * [[Пропащий час. Українцї під Московським царством (1654–1876)]] * [[Весняні бурі]] * [[Дитинство (1929)|Дитинство]] * [[Пес Баскервілів]] * [[Заспів (Чумак)]] * [[Отаман Хмара (1934)|Отаман Хмара]] * [[Дурень і Смерть]] * [[Багряний листопад]] * [[Смерть Тіціяна]] * [[Перша читанка (1921)]] * [[Пригоди статечної миші]] * [[Українські народні казки (1920)|Українські народні казки]] * [[Словянські народні казки]] * [[Убогий та багатий і дівка-чорнявка. Безщасний Данило й розумна жінка]] * [[На стрічу сонцю золотому]] * [[Як Михась, син мельника, ходив до неба по діямант]] * [[Галицькі анекдоти]] * [[Хрунь і чорт]] * [[Не-читальник. Оповідання]] * [[Червона корчма (збірка)]] * [[Назва України. З картами]] * [[Пригоди запорожців]] * [[Сталінізм]] * [[Універсалізм у хліборобскій ідеольоґії (лист до проф. Яворського)]] * [[Перехресні стежки]] * [[Дика панї і иньші оповіданя]] * [[Дорош і інші оповідання]] * [[Страждання молодого Вертера]] * [[Золотий лев (Опільський)]] * [[Верховина і інші оповідання]] * [[Панські жарти (1919)]] * [[Манїпулянтка й иньші оповідання]] * [[Про українських козаків, татар та турків]] * [[Дівоче серце]] * [[Українське мистецтво]] * [[Словник польських скорочень]] * [[Політика Наркомосвіти в галузі мистецтв]] * [[Козацька помста]] * [[ЗДДП Галревкому]] * [[Давні килими Украіни]] 0de6kbasz1qzz9qiuefxjob05e9wkj3 252 65103 456675 248263 2022-07-30T23:15:09Z Leh Palych 5381 proofread-index text/x-wiki {{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template |Type=collection |Title=[[Матура (збірка)|Матура]] |Subtitle= |Language=uk |Volume= |Author=[[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бірчак]] |Translator= |Editor= |Illustrator= |Publisher= |Address=Львів |Year=1902 |Key= |ISBN= |OCLC= |irbis= |LCCN= |BNF_ARK= |ARC= |Source=pdf |Image=5 |Progress=T |Pages=<pagelist 1to4=- 5=1 93=TOC 94to100=- 95=Err /> |Volumes= |Remarks={{Сторінка:Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf/93}} |Width= |Css= |Header= |Footer= |Categories= }} kacbf7bzbwdiltpzf63p27cmjsnwzzh 10 113295 456571 219219 2022-07-30T19:32:41Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Послідовність нерозривних пробілів <code>&#38;nbsp;</code>, кількість яких визначається параметром. Значення параметра варіюється в діапазоні від 1 до 20. == Приклади == <div>1) <code><&#123;&#123;skip|5&#125;&#125;>&#123;&#123;skip|10&#125;&#125;<&#123;&#123;skip|5&#125;&#125;></code></div> <{{skip|5}}>{{skip|10}}<{{skip|5}}> <div>2) <code>.&#123;&#123;skip|3&#125;&#125;.&#123;&#123;skip|3&#125;&#125;.&#123;&#123;skip|3&#125;&#125;.&#123;&#123;skip|3&#125;&#125;наприклад</code></div> .{{skip|3}}.{{skip|3}}.{{skip|3}}.{{skip|3}}наприклад <div>3) <code>Наприклад.&#123;&#123;skip|7&#125;&#125;—&#123;&#123;skip|4&#125;&#125;—&#123;&#123;skip|4&#125;&#125;—</code></div> Наприклад.{{skip|7}}—{{skip|4}}—{{skip|4}}— == Див. також == * {{tl|RepChars}} <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Типографічні шаблони]] </includeonly> 3kfg0bsjgnjk028khuid3ccj1x7ox64 250 129188 456506 248335 2022-07-30T12:22:24Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{block center|{{c|{{xx-larger|'''Перестаньмо курити!'''}}}} {{dhr|4em}} {{right|''(Сестрі Зенї).''|2.5em}}}} {{dhr|2em}}<noinclude></noinclude> fawzb0eat6mnnxecvoj3esdduvvpyzg 250 129190 456507 248331 2022-07-30T12:25:03Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{block center|{{c|{{xx-larger|'''Моя істория.'''{{skip|5}}}}}} {{dhr|4em}} {{right|''(Стефанїї Д. — в незабудь)''}}}} {{dhr|2em}}<noinclude></noinclude> b943y91dscdnojzyt22ivo3gbpn44jq 250 129193 456508 248324 2022-07-30T12:27:32Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{block center|{{c|{{xx-larger|'''Нетля і Лилик.'''}}}} {{c|''(Роман).''}} {{dhr|4em}} {{right|''Олї Г''|offset=1.5em}}}} {{dhr|2em}}<noinclude></noinclude> gfhyovfdy51m0kkg5tmolchq3bdr3ew 828 130411 456691 456081 2022-07-30T23:49:47Z LehBot 11101 Scribunto text/plain -- [ '' ] = { [0]=0,0,0,0,0,t=1 }, return { date=1606838712, [ 'Короткий словник синонімів української мови. 1975.pdf' ] = { [0]=4,0,0,15,13,t=226 }, [ 'Терлецька З. Українські страви (давні приписи з Галицької України).pdf' ] = { [0]=1,0,0,169,4,t=213 }, [ 'Українсько-польський словник. 1920.pdf' ] = { [0]=8,0,0,28,6,t=198 }, [ 'Українське мовознавство. №1. 1973.pdf' ] = { [0]=0,1,5,18,28,t=129 }, [ 'Українське мовознавство. №2. 1974.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,0,t=97 }, [ 'Українське мовознавство. №3. 1975.pdf' ] = { [0]=0,0,0,10,0,t=136 }, [ 'Українське мовознавство. №11. 1983.pdf' ] = { [0]=0,0,0,11,4,t=161 }, [ 'Українське мовознавство. №12. 1984.pdf' ] = { [0]=0,0,0,12,3,t=130 }, [ 'Українське мовознавство. №13. 1985.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=130 }, [ 'Українське мовознавство. №27-28. 2003.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=233 }, [ 'Українське мовознавство. №31. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,4,0,t=90 }, [ 'Українське мовознавство. №32-33. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,1,t=191 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu' ] = { [0]=21,553,0,1,11,t=586 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu' ] = { [0]=46,312,1,119,45,t=523 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu' ] = { [0]=9,323,0,0,93,t=425 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=7,21,0,407,19,t=454 }, [ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=15,498,0,1,18,t=532 }, [ 'Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf' ] = { [0]=0,0,0,169,3,t=172 }, [ 'Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf' ] = { [0]=8,0,0,168,6,t=251 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf' ] = { [0]=0,0,0,175,9,t=184 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf' ] = { [0]=0,0,0,198,54,t=252 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf' ] = { [0]=0,0,0,256,59,t=315 }, [ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf' ] = { [0]=0,0,0,315,42,t=357 }, [ '20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu' ] = { [0]=5,0,1,0,228,t=234 }, [ 'Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu' ] = { [0]=10,0,0,208,32,t=250 }, [ 'Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu' ] = { [0]=11,0,0,141,12,t=164 }, [ 'Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu' ] = { [0]=13,0,0,124,11,t=148 }, [ 'Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu' ] = { [0]=12,0,0,207,15,t=234 }, [ 'Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu' ] = { [0]=2,0,0,63,92,t=157 }, [ 'Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu' ] = { [0]=3,0,1,461,18,t=483 }, [ 'Мартович Лесь. Не-читальник. Оповідання (Едмонтон).djvu' ] = { [0]=2,0,0,74,2,t=78 }, [ 'Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf' ] = { [0]=1,0,1,71,5,t=78 }, [ 'Колцуняк Марія. На стрічу сонцю золотому (Скрентон, 1918).djvu' ] = { [0]=0,0,0,132,4,t=136 }, [ 'PL Układ o repatriacji zawarty między Polską z jednej strony a Rosją i Ukrainą z drugiej strony.djvu' ] = { [0]=5,0,0,8,7,t=52 }, [ 'Подорож довкола землї в 80 днях.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,238,t=239 }, [ 'Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf' ] = { [0]=17,0,2,13,19,t=354 }, [ 'Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf' ] = { [0]=1,0,0,332,73,t=406 }, [ 'Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf' ] = { [0]=12,0,0,0,28,t=152 }, [ 'Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,27,3,t=30 }, [ 'Глитай абож Павук.pdf' ] = { [0]=2,0,0,25,0,t=75 }, [ 'Виріб вин. 1927.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,5,t=14 }, [ 'Едвард Жарський. Плавання.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,13,t=22 }, [ 'Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленє з додатком коляд чисто народних (Торонто, 1919).pdf' ] = { [0]=0,0,0,59,3,t=62 }, [ 'Пачовський М. Ілюстроване українське письменство в житєписях (Вінніпеґ, 1917).pdf' ] = { [0]=0,0,0,5,5,t=144 }, [ 'Нова книга. №9-10. Майк Йогансен. Огляд підручників української мови. 1925.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,0,t=1 }, [ 'Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf' ] = { [0]=5,0,1,39,95,t=140 }, [ 'Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu' ] = { [0]=1,0,4,199,0,t=204 }, [ 'Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu' ] = { [0]=1,0,0,84,5,t=90 }, [ 'Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu' ] = { [0]=8,0,0,91,3,t=102 }, [ 'Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu' ] = { [0]=7,0,0,132,1,t=140 }, [ 'Бомарше П\'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu' ] = { [0]=3,0,0,177,5,t=185 }, [ 'Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu' ] = { [0]=9,0,0,112,1,t=122 }, [ 'Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu' ] = { [0]=9,0,0,101,0,t=110 }, [ 'Гребинка Е. Иванъ Золотаренко (Черкаси, 1899).djvu' ] = { [0]=1,0,0,31,0,t=32 }, [ 'Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf' ] = { [0]=0,0,0,394,3,t=397 }, [ 'Валер\'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf' ] = { [0]=5,0,0,58,18,t=260 }, } -- 8xmas5om2y9zxil354xxgsbu5433sxq 4 166899 456658 445660 2022-07-30T23:10:03Z Leh Palych 5381 /* Простір Сторінка: */ wikitext text/x-wiki {{Ad fontes}} __NOTOC__ == 2022 рік == * '''24 січня''': Вікіджерела налічують '''600''' вичитаних (''173'') та перевірених (''427'') окремих видань творів та документів. == 2021 рік == * '''30 жовтня''': у Вікіджерелах розпочато трьоденний марафон вичитування творів [[Автор:Дніпрова Чайка|Дніпрової Чайки]]. * '''18 жовтня''': вперше у Вікіджерелах розпочато [[Вікіджерела:Двотижневик/Йогансенівський|Двотижневик]] спільного вичитування творів. Захід присвячений пам'яті українського письменника [[Автор:Майк Йогансен|Майка Йогансена]]. * '''24 вересня''': Вікіджерела подолали відмітку '''500''' вичитаних (''151'') та перевірених (''350'') окремих видань творів та документів. * '''3 вересня''': впродовж конкурсу «[[Вікіджерела:Книжкова Шафа/2021|Книжкова шафа-2021]]», що тривав 4 місяці з 1 травня до 31 серпня, було вичитано й одночасно перевірено в просторі ''Сторінка:'' '''5764''' сторінки. Це більше ніж десята частина (12%) всієї кількості сторінок (''46 403'') простору ''Сторінка:'', що були лише вичитані або вичитані та перевірені за весь час існування україномовних Вікіджерел, та майже чверть (більше 24%) усіх перевірених сторінок (''23 924''). * '''12 серпня''': вперше у просторі ''Сторінка:'' загальна кількість перевірених сторінок ('''22 342''') перевищила кількість лише вичитаних ('''22 296'''). ([https://web.archive.org/web/20210813202127/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів]) * '''29 липня''': Вікіджерела містять '''300''' перевірених окремих видань творів та документів. * '''26 березня''': у Вікіджерелах ініційовано створення спільноти '''''Ad fontes'''''. == ProofreadPage статистика == === Основний простір === * Сторінки Основного простору, уміст яких створений шляхом трансклюзії вмісту сторінок простору ''Сторінка:'', (мають скани) {| class="wikitable" style="margin-left:2em" |- !Дата!!Кількість!!%%!!Місце!! |- |colspan=5|'''''2022 рік''''' |- |''10 травня''||'''13 000'''||27,03 ||8||[https://web.archive.org/web/20220510151923/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |colspan=5|'''''2021 рік''''' |- |''27 листопада''||'''12 000'''||25,42 ||8||[https://web.archive.org/web/20211128165451/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''13 вересня''||'''11 000'''||23,81||9||[https://web.archive.org/web/20210914184029/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''17 травня''||9837||21,80||9||[https://web.archive.org/web/20210517181113/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''25 лютого''||8710||19,76||10||[https://web.archive.org/web/20210225184646/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |} === Простір Сторінка: === * Вичитані та перевірені сторінки простору ''Сторінка:'' {| class="wikitable" style="margin-left:2em" |- !Дата!!style="background-color: #ffe867;"|Вичитані!!style="background-color: #90ff90;"|Перевірені!!style="background-color: #90ff90;"|Місце!!Разом!!Місце!! |- |colspan=7|'''''2022 рік''''' |- |''31 липня''||27 388||'''35 000'''||10||62 389||13|| |- |''5 червня''||26 778||33 222|| ||'''60 000'''||13||[https://web.archive.org/web/20220606225547/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''25 січня''||25 860||'''30 000'''||10||55 860||13||[https://web.archive.org/web/20220126133622/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |colspan=7|'''''2021 рік''''' |- |''28 грудня''||25 610||29 390|| ||'''55 000'''||12||[https://web.archive.org/web/20211230001325/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''11 грудня''||25 428||'''29 000'''||10||54 428|| ||[https://web.archive.org/web/20211213001733/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''18 жовтня''|| || || ||'''50 000'''||13||[https://web.archive.org/web/20211019004317/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''26 вересня''||23 215||'''25 000'''||12||48 215|| ||[https://web.archive.org/web/20210926174501/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''19 серпня''|| || || ||'''45 000'''||13|| |- |''22 липня''|| ||'''20 000'''||11|| |||| |} mol42coexwhzro48vgvfro6xnzqm3bh 456659 456658 2022-07-30T23:10:42Z Leh Palych 5381 /* Простір Сторінка: */ wikitext text/x-wiki {{Ad fontes}} __NOTOC__ == 2022 рік == * '''24 січня''': Вікіджерела налічують '''600''' вичитаних (''173'') та перевірених (''427'') окремих видань творів та документів. == 2021 рік == * '''30 жовтня''': у Вікіджерелах розпочато трьоденний марафон вичитування творів [[Автор:Дніпрова Чайка|Дніпрової Чайки]]. * '''18 жовтня''': вперше у Вікіджерелах розпочато [[Вікіджерела:Двотижневик/Йогансенівський|Двотижневик]] спільного вичитування творів. Захід присвячений пам'яті українського письменника [[Автор:Майк Йогансен|Майка Йогансена]]. * '''24 вересня''': Вікіджерела подолали відмітку '''500''' вичитаних (''151'') та перевірених (''350'') окремих видань творів та документів. * '''3 вересня''': впродовж конкурсу «[[Вікіджерела:Книжкова Шафа/2021|Книжкова шафа-2021]]», що тривав 4 місяці з 1 травня до 31 серпня, було вичитано й одночасно перевірено в просторі ''Сторінка:'' '''5764''' сторінки. Це більше ніж десята частина (12%) всієї кількості сторінок (''46 403'') простору ''Сторінка:'', що були лише вичитані або вичитані та перевірені за весь час існування україномовних Вікіджерел, та майже чверть (більше 24%) усіх перевірених сторінок (''23 924''). * '''12 серпня''': вперше у просторі ''Сторінка:'' загальна кількість перевірених сторінок ('''22 342''') перевищила кількість лише вичитаних ('''22 296'''). ([https://web.archive.org/web/20210813202127/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів]) * '''29 липня''': Вікіджерела містять '''300''' перевірених окремих видань творів та документів. * '''26 березня''': у Вікіджерелах ініційовано створення спільноти '''''Ad fontes'''''. == ProofreadPage статистика == === Основний простір === * Сторінки Основного простору, уміст яких створений шляхом трансклюзії вмісту сторінок простору ''Сторінка:'', (мають скани) {| class="wikitable" style="margin-left:2em" |- !Дата!!Кількість!!%%!!Місце!! |- |colspan=5|'''''2022 рік''''' |- |''10 травня''||'''13 000'''||27,03 ||8||[https://web.archive.org/web/20220510151923/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |colspan=5|'''''2021 рік''''' |- |''27 листопада''||'''12 000'''||25,42 ||8||[https://web.archive.org/web/20211128165451/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''13 вересня''||'''11 000'''||23,81||9||[https://web.archive.org/web/20210914184029/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''17 травня''||9837||21,80||9||[https://web.archive.org/web/20210517181113/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''25 лютого''||8710||19,76||10||[https://web.archive.org/web/20210225184646/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |} === Простір Сторінка: === * Вичитані та перевірені сторінки простору ''Сторінка:'' {| class="wikitable" style="margin-left:2em" |- !Дата!!style="background-color: #ffe867;"|Вичитані!!style="background-color: #90ff90;"|Перевірені!!style="background-color: #90ff90;"|Місце!!Разом!!Місце!! |- |colspan=7|'''''2022 рік''''' |- |''31 липня''||27 388||'''35 000'''||10||62 388||13|| |- |''5 червня''||26 778||33 222|| ||'''60 000'''||13||[https://web.archive.org/web/20220606225547/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''25 січня''||25 860||'''30 000'''||10||55 860||13||[https://web.archive.org/web/20220126133622/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |colspan=7|'''''2021 рік''''' |- |''28 грудня''||25 610||29 390|| ||'''55 000'''||12||[https://web.archive.org/web/20211230001325/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''11 грудня''||25 428||'''29 000'''||10||54 428|| ||[https://web.archive.org/web/20211213001733/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''18 жовтня''|| || || ||'''50 000'''||13||[https://web.archive.org/web/20211019004317/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''26 вересня''||23 215||'''25 000'''||12||48 215|| ||[https://web.archive.org/web/20210926174501/https://phetools.toolforge.org/statistics.php архів] |- |''19 серпня''|| || || ||'''45 000'''||13|| |- |''22 липня''|| ||'''20 000'''||11|| |||| |} nb8l6l6394u990rrfxv6hit366e5dqv 250 176476 456589 455852 2022-07-30T19:58:58Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>тові вірші, і з шкільної драми часом виходили річи живійші й інтереснїйші. Така наприклад драма „Милость Божія Украину отъ неудобь носимыхъ обидъ лядскихъ черезъ Богдана Зѣновія Хмельницкого свободившая“, написана 1728 р. при нагодї відновлення гетьманства. Вона не тільки будила спомини тої великої доби, але й зачіпала ріжні сучасні справи, відносини України до Росії. Драма Ґеорґія Кониського: „Воскресеніе мертвих“ (1747) зачіпали справи суспільні, становище селян-підданих. Були жартовливі інтермедії — побутові народнї комічні сценки, писані народньою мовою, що вставляли ся в перервах шкільних драм для розвеселення публїки. До наших часів дійшли в рукописях такі сценки писані Митрофаном Довгалевським в 1730-х і тимже Кониським в 1740-х роках, справдї досить живі й цїкаві: вони виводять з комічного боку ріжні типи сучасної України та иньших народностей. Пізнїйші Українцї ставили дуже високо сї інтермедії, прирівнювали до творів світових коміків Плявта і Мольєра, але нїчого з того не могло тепер пройти в друковану книжку, через московську цензуру. Лїтературна творчість українська нидїла, зістаючи ся в ужитку рукописнім, а й всякий взагалї видавничий рух на Українї нидїв і завмерав, відступаючи перед конкуренцією видавництв великоруських, і українська книжність все більше тратила впливи і значіннє перед новими великоруськими впливами. Теж саме було і з шкільною освітою, і з тих же більше меньше причин. Головним огнищем сеї освіти і взагалї культурного руху українського була київська академія. Після свого упадку в 1660-х рр., як її московське правительство трохи не закрило, — вона наново упорядкувала ся, поширила свою програму на взір католицьких, головно єзуїтських академій, і 1694 р. одержала від московського правительства потвердженнє титула і прав академії. Отсї часи гетьманства Мазепи, щирого покровителя українського культурного житя (як тодї сю культуру розуміли) були добою найвищого розвитку київської академії. З неї вийшло богато людей, які зайняли перші місця в лїтературнім, церковнім і полїтичнім житю тодїшньої України і Московщини. Потім майже до самої половини XVIII в. вона зіставала ся головною школою для освіченого українського громадянства — не тільки духовного, а й світського. Гетьман Апостол, потверджуючи маєтности академії, зве її школою „всьому суспільству нашому благопотребною, де сини малоросийські в науках свобідних мають наставленіє“. Справдї, переглядаючи реєстр учеників академії того часу (1727), бачимо між ними хлопцїв майже з усїх значнїйших старшинських родин; звичайно бувало в академії більше світських нїж духовних, і виходили вони потім на ріжну світську дїяльність. Через те київську академію дуже цїнено<noinclude></noinclude> 45on4y0znim5vixdy9e24wedddsof9q 250 176933 456554 345713 2022-07-30T18:39:38Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>культур ''Actinophrys''. За харч були ''Chlamidomonas''. Обидві культури я тримала в паристих годинникових скельцях, що давало можливість слідкувати під мікроскопом за їх станом, а також зберігало розчин від підсихання, яке приводило б до зміни концентрації солей у розчині, а через те до порушення нормальних умов життя. Кожні 4–5 днів я пересаджувала культуру в новий розчин. Харчову культуру додавала по потребі. Для міряння я культивувала ''Actinophrys'' індивідуально у висячій краплі. З годинникового скла під мікроскопом я вибирала особини під час поділу та переносила на покривне скло в краплю розчину з невеликою кількістю (6–10 шт.) монад. Покривне скло з краплею розчину я перевертала на предметове скло з камерою. Предметове скло з висячою краплею в проміжки між двома поділами знаходилось у вогкій камері. Поділ в ''Actinophrys'' триває, порівнюючи з діленням досліджених інфузорій, дуже довго: у інфузорій він триває 30–40 хвилин, а у ''Actinophrys'' 2–3 години. З допомогою ''Okularschrau benmi Krometer'''а під збільшенням Ок✕10 об'єктив 6 системи Leitz я міряла в сонцевиків два діаметри. Міряти два діаметри доводилось тому, що тварини під час повзання по склу, а також під час схоплювання їжі, змінювали свою форму. Через те, що проміжок часу між двома поділами невеликий — пересічно 12 годин, я робила виміри кожних 2 години. Таким чином я виміряла 17 особин. Так само, як для ''Blepharisma'', вираховано пересічний розмір для кожного виміру. При обчисленні швидкості росту ''Blepharisma'' і ''Actinophrys'', таксамо як і при обчисленні росту ''Paramecium'' (І. {{sp|Шмальгаузен}}, 1929), не можна вважати початковий розмір організма, що росте, за рівний 0. Доводиться робити зміну в способі обчислення швидкості росту відповідно до формули <math>v=v_0+mt^2</math>, себто при обрахунках віднімати від середніх величин, що їх здобуто для кожної години виміру, середню величину, що її мають тварини зараз же після поділу. Після того, як було зроблено цю поправку, я обраховувала далі швидкість росту за формулою{{errata|.|}} І. Шмальгаузена: <math>C_v=\dfrac{\log v_1-\log v}{(t_1-t) \cdot 0,4343}</math>. На таблицях подано всі відповідні числові дані. Для ''Paramecium'' наведено виміри довжини, для ''Actinophrys'' та ''Blepharisma'' — площі. Далі наведено швидкості росту та константи, обраховані за формулами. Дані ''Paramecium'' наведено на табл. 1, дані для ''Blepharisma'' — на табл. 2, дані для ''Actinophrys'' — на табл. 3. На жаль, в ''Actinophrys'' більша частина приросту залишилася поза нашим обліком: найінтенсивніший приріст припадає на час ділення, який триває досить довго і під час якого перевести хоч будьякі точні виміри не було змоги. З таблиць видно, що швидкість росту в цих трьох організмах поступово падає. Це падання швидкості росту в усіх трьох відбувається так, що добуток із швидкості росту на час, що минув, є величина стала. Отже ріст у всіх трьох досліджуваних організмів, що репрезентують собою два класи ''Protozoa'', є {{errata|параболічннй|параболічний}}.{{nop}}<noinclude></noinclude> bxq5wrm9gcxletnovzhydmx30lvu3qq 116 197068 456780 408825 2022-07-31T11:13:14Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-120. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-120. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки.pdf|thumb]] <poem> Шляхетская ведомость 1811 года октября дня Киевской губернии Васильковского повета '''села Насташка''' на помещичьей земле живущей о состоящей мужеска пола чиншевой шляхте лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Насташка по ревизии 1795 года:''' 1. Матеуш Антонов '''Янишевский''', у него дети Яков, Федор умер, Иван вновь рожден; 2. Григорий Максимов '''Троцкий'''; брат Григория Стефан Максимов сын, у него сын Мартин в неизвестной отлучке; 3. Антон Алексеев сын '''Кришевский''' умер, у них сын Лукиян умер; 4. Станислав Андреев сын '''Меленевский''' в неизвестной отлучке; 5. Антон '''Пачуски'''? умер, у него сын Василий вновь рожден; 6. Иван Иванов '''Червинский''', у него дети Иосиф умер, Станислав, 3й Алексей, 4й Стефан вновь рожденные; 4. Григорий Антонов сын '''Слоневский''', у него дети Иван вышел в милицию, Антон, Лукиян, Василий, Юзеф вновь рожденые; 8. Казимир Антонов сын '''Денцюловский''' в неизвестной отлучке; 9. Михайло Павлов сын '''Доминский''' в неизвестной отлучке; 10. Харитон Савельев? сын '''Савицкий''' в неизвестной отлучке; 11. Иван Францишков сын '''Максилиянский''' в неизвестной отлучке; 12. Петро Осифов сын '''Герашинский''' поступил в духовное звание; 13. Игнат Ермолаев сын '''Горовский''' в неизвестной отлучке; 14. Иосиф Антонов '''Поплавский''' умер, у нег родственники Онофрей Иванов '''Чосновский''', Иван в неизвестной отлучке; по дополнительной 1800 года росписи 15. Иван Францишков сын '''Бруна*?''' в неизвестной отлучке; 16. Петр Иванов '''Троцкий'''; 17. Станислав Иванов сын '''Крушельницкий''', у него сын Адам в услужении графа Браницкого, племянник его Клемений '''Дзивчопольский'''; Матеуш Андреев '''Осмульский''' в неизвестной отлучке. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] clmobx85d1n0c2yf1jsg5eze4uza50w 456781 456780 2022-07-31T11:14:20Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-120. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-120. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Насташки.pdf|thumb]] <poem> '''село Насташка''' Шляхетская ведомость 1811 года октября дня Киевской губернии Васильковского повета '''села Насташка''' на помещичьей земле живущей о состоящей мужеска пола чиншевой шляхте лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Насташка по ревизии 1795 года:''' 1. Матеуш Антонов '''Янишевский''', у него дети Яков, Федор умер, Иван вновь рожден; 2. Григорий Максимов '''Троцкий'''; брат Григория Стефан Максимов сын, у него сын Мартин в неизвестной отлучке; 3. Антон Алексеев сын '''Кришевский''' умер, у них сын Лукиян умер; 4. Станислав Андреев сын '''Меленевский''' в неизвестной отлучке; 5. Антон '''Пачуски'''? умер, у него сын Василий вновь рожден; 6. Иван Иванов '''Червинский''', у него дети Иосиф умер, Станислав, 3й Алексей, 4й Стефан вновь рожденные; 4. Григорий Антонов сын '''Слоневский''', у него дети Иван вышел в милицию, Антон, Лукиян, Василий, Юзеф вновь рожденые; 8. Казимир Антонов сын '''Денцюловский''' в неизвестной отлучке; 9. Михайло Павлов сын '''Доминский''' в неизвестной отлучке; 10. Харитон Савельев? сын '''Савицкий''' в неизвестной отлучке; 11. Иван Францишков сын '''Максилиянский''' в неизвестной отлучке; 12. Петро Осифов сын '''Герашинский''' поступил в духовное звание; 13. Игнат Ермолаев сын '''Горовский''' в неизвестной отлучке; 14. Иосиф Антонов '''Поплавский''' умер, у нег родственники Онофрей Иванов '''Чосновский''', Иван в неизвестной отлучке; по дополнительной 1800 года росписи 15. Иван Францишков сын '''Бруна*?''' в неизвестной отлучке; 16. Петр Иванов '''Троцкий'''; 17. Станислав Иванов сын '''Крушельницкий''', у него сын Адам в услужении графа Браницкого, племянник его Клемений '''Дзивчопольский'''; Матеуш Андреев '''Осмульский''' в неизвестной отлучке. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] n6k146b561uqi5c362u8k0ubr9fgbtf 116 197128 456776 408961 2022-07-31T10:36:58Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Скриглівка | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-136. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Скриглівка.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-136. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Скриглівка.pdf|thumb]] <poem> '''село Скригалівка''' Шляхетская ведомость 1811го года сентября дня Киевской губернии Васильковского повета села '''Скригалевка''' лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Скригалевке''' 1. Новицкий; 2. Буйневич; 3. Анны Красовецкой сын Григорий Гилецкий; 4. Островский; 5. Краснодемский; 6. Славич, Блещиньский; 7. Ровиньский; 8. Пашкевич. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] t649zxfsw8ioadoan77udy4id5cjpci 116 199074 456782 455899 2022-07-31T11:32:50Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> село '''Блощинці''' село '''Чепиліївка''' з присілком '''Новоянів''' Шляхетская ведомость 1811 года сентября - дня Киевской губернии Васильковского повета сёл '''Блощинцы, Чепелиевка и Новоянов''' лета по последней ревизии состояло из того числа выбыло ныне на лицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Блощинцах''' 1. Антон Павлов Струтинский, шурин его Петр Павлов Галацан, Петровы дети Ян, Андрей умер, Степан, Афанасий вновь рожденные; 2. Францишек Францишков Станиславский, сын Павел; 3. Винцентий Иосифов Тренчинский, дети Антон, Николай, Стефан, Раймунд, Гаврило - жительствуют в Таращанском повете селе Николаевка; 4. Павел Яковлев Котовский, дети Ян, Климентий, Павел вновь рожденные; 5. Григорий Яковлев Крижановский, дети Иван, Марко - в неизвестной отлучке с 1799 года; 6. Фома Антонов Домский; 7. Михаил Антонов Борейко; по дополнительной росписи 1800 года росписи 8. Федор Игнатьев Войцишевский - в неизвестной отлучке с 1801го года; '''в деревне Чепелиевке''' 9. Федор Игнатьев Ляхович умер, Федора дети Ян, Яна дети Игнатий, Ян вновь рожденные; Федор, Захарий; 10. Адам Иванов Соломий; 11. Марцин? Иванов Лужецкий, сын Максимилиан умер; 12. Григорий Кузьмин Москалевич, дети Шимон, Базиль вновь рожденные; Григорьевы братья Ян, Павел, Павла сын Михайло вновь рожден; 13. Мацей Ульянов Березовский, сын Базилий - жительствует в селе Савинцы; брат Мацея Николай Иванов, дети Шимон, Петро вновь рожденные; племянницы Николаевой дети Казимир, Казимира сын Петр вновь рожден; 14. Ян Самойлов Бритвич? умер, дети Базилий, Ян - неизвестно где находятся с 1797 года; 15. Федор Иванов Бакуновский умер, дети Григорий, Павел; 16. Юзеф Тимофеев Борецкий, Флориян, Игнат; Юзефа племянник Федор Федоров **ецкий? умер; 17. Базилий Герасимов Барановский, пасынок Васильев Никодим вновь рожден; 18. Юзеф Бакуновский, дети Михайло, Ян, Ян; 19. Баилий Семенов? Кондратович, дети Степан, Юзеф; 20. Шимон Степанов Янковский, сыны Матвей, Мартен, Мартена сын Григорий; зять их Доминикий Игнатьев, дети Ян, Доминик; 21. Андрей Федоров ? умер; 22. Ян Станиславов Войцеховский, дети Михайло, Петр, отец их Ян умер; 23. Казимир Иванов Ивановский умер, сын Мартын; 24. Василий Иванов Круликовский умер, дети Данило, Базиль, Игнат, отец его Иосиф Яковлев умер; 25. Николай Тимофеев Чеховский, дети Станислав, Фарфтоломей, Венцентий - в неизвестной отлчке с 1801; 26. Валентий Иванов Жуковский - в неизвестной отлчке с 1801; 27. Вдовы Анны Крушельницкой сын Шимон - жительствует в селе Лопатынщине; 28. Юзеф Павлов Кохановский; по дополнительной 1800го года росписи: 29. Василий Дмитриев Вольский Симона Янковского зять, Василия сын Якуб; 30. Максимилиан Замбоцкий, дети Михайло, Александр, Павел; '''в деревне Новояновке''' 31. Станислав Иванов Богдашевский, сын Григорий - поступил в военную службу, Иван, Иван вновь рожденные; 32. Ян Николаев Яблонский, пасынок его Федор Матфеев - в неизвестной отлучке с 1801го года. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] r45b45za20thwfj17ykq8gqwg4j4dex 456783 456782 2022-07-31T11:36:07Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-242. 1811. Ревізька казка шляхти села Блощіниця Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> село '''Блощинці''' село '''Чепиліївка''' з присілком '''Новоянів''' Шляхетская ведомость 1811 года сентября - дня Киевской губернии Васильковского повета сёл '''Блощинцы, Чепелиевка и Новоянов''' лета по последней ревизии состояло из того числа выбыло ныне на лицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Блощинцах''' 1. Антон Павлов '''Струтинский''', шурин его Петр Павлов '''Галацан''', Петровы дети Ян, Андрей умер, Степан, Афанасий вновь рожденные; 2. Францишек Францишков '''Станиславский''', сын Павел; 3. Винцентий Иосифов '''Тренчинский''', дети Антон, Николай, Стефан, Раймунд, Гаврило - жительствуют в Таращанском повете селе Николаевка; 4. Павел Яковлев '''Котовский''', дети Ян, Климентий, Павел вновь рожденные; 5. Григорий Яковлев '''Крижановский''', дети Иван, Марко - в неизвестной отлучке с 1799 года; 6. Фома Антонов '''Домский'''; 7. Михаил Антонов '''Борейко'''; по дополнительной росписи 1800 года росписи 8. Федор Игнатьев '''Войцишевский''' - в неизвестной отлучке с 1801го года; '''в деревне Чепелиевке''' 9. Федор Игнатьев '''Ляхович''' умер, Федора дети Ян, Яна дети Игнатий, Ян вновь рожденные; Федор, Захарий; 10. Адам Иванов '''Соломий'''; 11. Марцин? Иванов '''Лужецкий''', сын Максимилиан умер; 12. Григорий Кузьмин '''Москалевич''', дети Шимон, Базиль вновь рожденные; Григорьевы братья Ян, Павел, Павла сын Михайло вновь рожден; 13. Мацей Ульянов '''Березовский''', сын Базилий - жительствует в селе Савинцы; брат Мацея Николай Иванов, дети Шимон, Петро вновь рожденные; племянницы Николаевой дети Казимир, Казимира сын Петр вновь рожден; 14. Ян Самойлов '''Бритвич'''? умер, дети Базилий, Ян - неизвестно где находятся с 1797 года; 15. Федор Иванов '''Бакуновский''' умер, дети Григорий, Павел; 16. Юзеф Тимофеев '''Борецкий''', Флориян, Игнат; Юзефа племянник Федор Федоров '''**ецкий?''' умер; 17. Базилий Герасимов '''Барановский''', пасынок Васильев Никодим вновь рожден; 18. Юзеф '''Бакуновский''', дети Михайло, Ян, Ян; 19. Баилий Семенов? '''Кондратович''', дети Степан, Юзеф; 20. Шимон Степанов '''Янковский''', сыны Матвей, Мартен, Мартена сын Григорий; зять их Доминикий Игнатьев, дети Ян, Доминик; 21. Андрей Федоров '''?''' умер; 22. Ян Станиславов '''Войцеховский''', дети Михайло, Петр, отец их Ян умер; 23. Казимир Иванов '''Ивановский''' умер, сын Мартын; 24. Василий Иванов '''Круликовский''' умер, дети Данило, Базиль, Игнат, отец его Иосиф Яковлев умер; 25. Николай Тимофеев '''Чеховский''', дети Станислав, Фарфтоломей, Венцентий - в неизвестной отлчке с 1801; 26. Валентий Иванов '''Жуковский''' - в неизвестной отлчке с 1801; 27. Вдовы Анны '''Крушельницкой''' сын Шимон - жительствует в селе Лопатынщине; 28. Юзеф Павлов '''Кохановский'''; по дополнительной 1800го года росписи: 29. Василий Дмитриев '''Вольский''' Симона '''Янковского''' зять, Василия сын Якуб; 30. Максимилиан '''Замбоцкий''', дети Михайло, Александр, Павел; '''в деревне Новояновке''' 31. Станислав Иванов '''Богдашевский''', сын Григорий - поступил в военную службу, Иван, Иван вновь рожденные; 32. Ян Николаев '''Яблонский''', пасынок его Федор Матфеев - в неизвестной отлучке с 1801го года. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] ka7mkzg2uy3da6u5hmuko7rkhqdo2ah 116 199075 456772 413487 2022-07-31T10:16:52Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> Шляхетская ведомость 1811го года октября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях владения его сиятельства графа и кавалера Браницкого чиншевой шляхте в селе Кожанках мужеска пола лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными в селе Кожанка по ревизии 1795 года: 1. Константин Григорев '''Скибецкий''', у него сыны 1й Яков, у него сын Станислав вновь рожден, 2й Марцин, у него сын Александр вновь рожден, Константинов зять Казимир Шимонов '''Жира''', у него сыны Иван, Иосиф вновь рожденные; 2. Томаш Антонов сын '''Бачиский''', у него сыны Каленик, Яков поступили в духовное звание, Петр вновь рожден; 3. Павел Варфтоломеев сын '''Залевский'''; 4. Казимир Антонов Секерка?; 5. Самуил Иванов '''Миколаевский''' в неизвестной отлучке; 6. Павел Григорьев '''Коцюбинский''' умер; 7. Игнат Семенов '''Бондаржевский'''? умер; 8. Петр Иванов '''Пащевский''' умер; 9. Иван Андреев '''Коврицкий'''? умер; по дополнительной рсписи 1800 года 11. Станислав Матвеев '''Ханецкий''', у него сыны Григорий, Ян, Томаш вновь рожденные, племянник его Федор Петров сын '''Хмеловский'''; 11. Лукян Варфтоломеев '''Курский''', у него сын Гаврило вновь рожден. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] r7clzxqb0hanp9daeasgbrfi3r8f89r 456773 456772 2022-07-31T10:18:25Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> '''село Кожанка''' Шляхетская ведомость 1811го года октября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях владения его сиятельства графа и кавалера Браницкого чиншевой шляхте '''в селе Кожанках''' мужеска пола лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Кожанка по ревизии 1795 года:''' 1. Константин Григорев '''Скибецкий''', у него сыны 1й Яков, у него сын Станислав вновь рожден, 2й Марцин, у него сын Александр вновь рожден, Константинов зять Казимир Шимонов '''Жира''', у него сыны Иван, Иосиф вновь рожденные; 2. Томаш Антонов сын '''Бачиский''', у него сыны Каленик, Яков поступили в духовное звание, Петр вновь рожден; 3. Павел Варфтоломеев сын '''Залевский'''; 4. Казимир Антонов Секерка?; 5. Самуил Иванов '''Миколаевский''' в неизвестной отлучке; 6. Павел Григорьев '''Коцюбинский''' умер; 7. Игнат Семенов '''Бондаржевский'''? умер; 8. Петр Иванов '''Пащевский''' умер; 9. Иван Андреев '''Коврицкий'''? умер; по дополнительной рсписи 1800 года 11. Станислав Матвеев '''Ханецкий''', у него сыны Григорий, Ян, Томаш вновь рожденные, племянник его Федор Петров сын '''Хмеловский'''; 11. Лукян Варфтоломеев '''Курский''', у него сын Гаврило вновь рожден. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] 9e0ml18idgubqo0xg5u37u1p1cbbgpb 456774 456773 2022-07-31T10:19:16Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-243. 1811. Ревізька казка шляхти села Кожанки Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> '''село Кожанка''' Шляхетская ведомость 1811го года октября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях владения его сиятельства графа и кавалера Браницкого чиншевой шляхте '''в селе Кожанках''' мужеска пола лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Кожанка по ревизии 1795 года:''' 1. Константин Григорев '''Скибецкий''', у него сыны 1й Яков, у него сын Станислав вновь рожден, 2й Марцин, у него сын Александр вновь рожден, Константинов зять Казимир Шимонов '''Жира''', у него сыны Иван, Иосиф вновь рожденные; 2. Томаш Антонов сын '''Бачиский''', у него сыны Каленик, Яков поступили в духовное звание, Петр вновь рожден; 3. Павел Варфтоломеев сын '''Залевский'''; 4. Казимир Антонов '''Секерка'''?; 5. Самуил Иванов '''Миколаевский''' в неизвестной отлучке; 6. Павел Григорьев '''Коцюбинский''' умер; 7. Игнат Семенов '''Бондаржевский'''? умер; 8. Петр Иванов '''Пащевский''' умер; 9. Иван Андреев '''Коврицкий'''? умер; по дополнительной рсписи 1800 года 11. Станислав Матвеев '''Ханецкий''', у него сыны Григорий, Ян, Томаш вновь рожденные, племянник его Федор Петров сын '''Хмеловский'''; 11. Лукян Варфтоломеев '''Курский''', у него сын Гаврило вновь рожден. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] 37u25guyvzder4tk8h3fwwas8lxr28v 116 199076 456762 413488 2022-07-31T09:50:07Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізька казка шляхти села Коржівка Васильківського повіту | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-244. 1811. Ревізька казка шляхти села Коржівка Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-244. 1811. Ревізька казка шляхти села Коржівка Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> '''село Коржівка''' Шляхетская ведомость 1811го года сентября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях владения его сиятельства графа и кавалера Браницкого чиншевой шляхте '''в деревне Коржовке''' мужеска пола лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными в деревне Коржовке по ревизии 1795 года: 1. Василий Иванов сын '''Кулецкий'''? умер, у него сыны 1й сын Михаил поступил на службу в улановский полк по собственному желанию, 2й сын Павел, его сын Григорий вновь рожденный; 2. Иван Мартынов сын '''Бурковский''' умер, у него сыны Василий умер, Федор вновь рожденный. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] 1ft5676f1pqqtcfb39zkcqa88ury6cz 0 202503 456748 423695 2022-07-31T07:15:41Z Arxivist 4314 wikitext text/x-wiki {{версії |автор = П'єр Бомарше |nointro=так }} * [[Шалений день або одружіння Фіґаро]] / {{fine|пер. ''[[Автор:Володимир Самійленко|В. Самійленка]]''; за ред. ''[[Автор:Володимир Державин|В. Державина]]''. Харків, 1930}} * [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одруження Фігаро|Шалений день, або одруження Фігаро]]. // {{fine|Західноєвропейська література. 1940}} {{Authority control}} ev089uxdpf58ji1gdypvwj7rakvfb5v 250 215564 456544 454720 2022-07-30T18:17:08Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>{{c|{{larger|'''ГОЛОВНІ РОКИ З ІСТОРІЇ КОЗАЧЧИНИ.'''}}}} :1500. Початки Козаччини. :1550. Дмитро Вишневецький заснував Січ. :1593. Криштоф Косинський. :1595–96. Лобода й Наливайко. :1602. Самійло Кішка. :1616–22. Петро Конашевич Сагайдачний. :1621. Бій під Хотінням. :1625. Бій на Ведмежих Лозах. :1630. Бій під Переяславом. :1635. Сулима знищив Кодак. :1637–38. Павлюк, Острянин і Гуня. :1648–57. Богдан Хмельницький. :1648. Жовті Води, Корсунь, Пилявці. :1649. Битва й мир під Зборовом. :1651. Бій під Берестечком. :1652. Бій під Батогом. :1654. Союз із Московщиною. :1657–59. Іван Виговський. :1658. Гадяцька умова. :1659. Бій під Конотопом. :1659–63. Юрій Хмельницький. :1663–65. Павло Тетеря. :1663–68. Іван Брюховецький. :1665–76. Петро Дорошенко. :1667. Андрусівський мир. :1668–72. Демян Многогрішний. :1672–87. Іван Самойлович. :1687–1709. Іван Мазепа. :1690. умер Іван Сірко. :1708–22. Іван Скоропадський. :1709. Бій під Полтавою. Перше зруйнування Січі. :1710. Перша конституція України. Пилип Орлик. :1722–24. Павло Полуботок. :1727–34. Данило Апостол. :1750–64. Кирило Розумовський. :1764. Кінець Гетьманщини. :1775. Друге зруйнування Січі. :1782. Скасування останків самоуправи України.{{nop}}<noinclude></noinclude> 3f60b2pe75btyw2w800gesp7t17np4w 2 215626 456744 455354 2022-07-31T06:17:28Z Erik tavr 7610 wikitext text/x-wiki Довести кількість перевірених сторінок до 35000 {{Зроблено}}<br/> Довести кількість перевірених індексів до 500<br/> Перегнати іспанські вікіджерела за кількість перевірених сторінок<br/> Довести кількість текстів створених шляхом трансклюзії до 14000<br/> c8s41uyc1dbjnvn6av75dmgmfkoueei 0 216018 456555 456288 2022-07-30T18:41:18Z Madvin 217 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Бібліотека «ЧАС» | автор = | місто = Київ | видавництво = Видавниче товариство «ЧАС» | примітки = }} {| class="wikitable sortable" !№||Автор||Назва||Рік |- |1||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||Кобзар (повний, на кращому папері)|| |- |2||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||Кобзар (повний, на гірш. папері)|| |- |3||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||Проза|| |- |4||[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]||Вибрані твори|| |- |5||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||Вибрані твори, I т.|| |- |6||[[Автор:Іван Франко|Іван Франко]]||Вибрані твори, II т.|| |- |7||[[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]]||Повна збірка творів|| |- |8||[[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]]||Енеїда|| |- |9||[[Автор:Володимир Винниченко|Володимир Винниченко]]||Вибрані твори, I т.|| |- |10||[[Автор:Володимир Винниченко|Володимир Винниченко]]||Вибрані твори, II т.|| |- |11||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]||Вибрані твори, I т.|| |- |12||[[Автор:Михайло Коцюбинський|Михайло Коцюбинський]]||Вибрані твори, II т.|| |- |13||[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Іван Нечуй-Левицький]]||Вибрані твори, I т.|| |- |14||[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Іван Нечуй-Левицький]]||Вибрані твори, II т.|| |- |15||[[Автор:Леся Українка|Леся Українка]]||Вибрані твори|| |- |16||[[Автор:Панас Мирний|Панас Мирний]]||Вибрані твори|| |- |17||Галицькі письменники||Вибрані твори|| |- |18||[[Автор:Леонід Глібів|Леонід Глібів]]||Байки|| |- |19||[[Автор:Степан Руданський|Степан Руданський]]||«Співомовки»|| |- |20||[[Автор:Ганна Барвінок|Ганна Барвінок]]||Вибрані твори|| |- |21||[[Автор:Архип Тесленко|Архип Тесленко]]||Вибрані твори|| |- |22||[[Автор:Олекса Стороженко|Олекса Стороженко]]||Вибрані твори|| |- |23||[[Автор:Степан Васильченко|Степан Васильченко]]||Вибрані твори|| |- |24||[[Автор:Олександр Кониський|Олександр Кониський]]||{{L2s|Вибрані твори (Кониський, 1927)/1|Кониський.Вибрані твори 1.pdf|Вибрані твори, I т.}}||1927 |- |25||[[Автор:Олександр Кониський|Олександр Кониський]]||{{L2s|Вибрані твори (Кониський, 1927)/2|Кониський.Вибрані твори 2.pdf|Вибрані твори, II т.}}||1927 |- |26||Українські байкарі||(Збірник поезій)|| |- |27||[[Автор:Григорій Квітка-Основ'яненко|Григорій Квітка-Основ'яненко]]||Вибрані твори|| |- |28||[[Автор:Любов Яновська|Любов Яновська]]||Вибрані твори|| |- |29||[[Автор:Дніпрова Чайка|Дніпрова Чайка]]||Вибрані твори|| |- |30||Григоренко Г.||Вибрані твори|| |- |} [[Категорія:Книжкові серії]] 3uinux7c7j58fl37sntg0ubwb79kzqq 250 216029 456682 456426 2022-07-30T23:28:48Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{c|''Важнїйші похибки друкарські:''}} {{dhr|0.5em}} {{rule|1em}} {{dhr}} {{block center/s}} {| cellspacing=10 |- style="text-align:center" |На стор.||style="width:7em"|є||має бути: |- |style="text-align:center"|40||помаранч||помаранчів; |- |style="text-align:center"|42||в {{errata|еерци|серци}}||в серцю; |- |style="text-align:center"|45||усе||і усе; |- |style="text-align:center"|78||Люсию||Люсею. |} {{block center/e}} [[Файл:Орнамент з книг накладом Українсько-руської видавничої спілки - 056.jpg|45px|безрамки|центр]]<noinclude></noinclude> d3nnigc73s72iisbnjk7tkz3304d48p 456683 456682 2022-07-30T23:32:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{c|''Важнїйші похибки друкарські:''}} {{dhr|0.5em}} {{rule|1em}} {{dhr}} <div style="margin:0 auto;"> {| cellspacing=10 cellpadding=1 |- style="text-align:center" |На стор.||style="width:7em"|є||має бути: |- |style="text-align:center"|40||помаранч||помаранчів; |- |style="text-align:center"|42||в {{errata|еерци|серци}}||в серцю; |- |style="text-align:center"|45||усе||і усе; |- |style="text-align:center"|78||Люсию||Люсею. |} </div> [[Файл:Орнамент з книг накладом Українсько-руської видавничої спілки - 056.jpg|45px|безрамки|центр]]<noinclude></noinclude> cfs0mor26ptqcru4zeik7ha560ra9p0 456684 456683 2022-07-30T23:35:51Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{c|''Важнїйші похибки друкарські:''}} {{dhr|0.5em}} {{rule|1em}} {{dhr}} <div style="margin:0 auto; max-width:22em"> {| cellspacing=10 cellpadding=1 style="margin:0 auto;" |- style="text-align:center" |На стор.||style="width:7em"|є||має бути: |- |style="text-align:center"|40||помаранч||помаранчів; |- |style="text-align:center"|42||в {{errata|еерци|серци}}||в серцю; |- |style="text-align:center"|45||усе||і усе; |- |style="text-align:center"|78||Люсию||Люсею. |} </div> [[Файл:Орнамент з книг накладом Українсько-руської видавничої спілки - 056.jpg|45px|безрамки|центр]]<noinclude></noinclude> ce6u5opx0229ph0i7sx7l9zfs3c7rw7 456687 456684 2022-07-30T23:37:34Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr|2em}} {{c|''Важнїйші похибки друкарські:''}} {{dhr|0.5em}} {{rule|1em}} {{dhr}} <div style="margin:0 auto; max-width:20em"> {| cellspacing=10 cellpadding=1 style="margin:0 auto;" |- style="text-align:center" |На стор.||style="width:7em"|є||має бути: |- |style="text-align:center"|40||помаранч||помаранчів; |- |style="text-align:center"|42||в {{errata|еерци|серци}}||в серцю; |- |style="text-align:center"|45||усе||і усе; |- |style="text-align:center"|78||Люсию||Люсею. |} </div> [[Файл:Орнамент з книг накладом Українсько-руської видавничої спілки - 056.jpg|45px|безрамки|центр]]<noinclude></noinclude> dpx0exmhy2f1hnktnlrkards71nv32j 250 216102 456603 456485 2022-07-30T20:33:10Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>тичні ідеї і навіть так шкідливе куренє умієте визискати в хосен України. Слава і честь вам за се! (тоті слова підчеркнув). Від нинї переводжу враз з Люсию вашу гадку в дїло«. А лист кінчив: »Бо не потребую — гадаю — богато розписувати ся про шкоду і пожиток (коли взагалї який є) з куреня. Скажу лише (а властиво напишу), що накладати на себе податок (не знати лише, чи се має бути доходовий, чи заробковий) і бути невольником власних пристрастий — се ледви дасть ся (що так скажу) погодити зі здоровим розумом«. {{StrRepChars|6}} Цїлий день було пущенє. Завтра переставали курити, а нинї треба було випалити весь тютюн. »Остатне циґаро по вечері! Остатне!« Так собі прирекли. Слова не давали, бож одно вірить другому… А так по просту: викурили по одному циґарови по вечері і се було остатне! Більше нї! Дивували ся тільки, чому скорше на сю гадку не впали. Чому так? — не знали. Настала мовчанка. Поспитав, чи не могли би ви-<noinclude></noinclude> 8d0y168nlyi8wxotwslw94a9sko9mb9 456681 456603 2022-07-30T23:27:39Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>тичні ідеї і навіть так шкідливе куренє умієте визискати в хосен України. Слава і честь вам за се! (тоті слова підчеркнув). Від нинї переводжу враз з {{errata|Люсию|Люсею}} вашу гадку в дїло«. А лист кінчив: »Бо не потребую — гадаю — богато розписувати ся про шкоду і пожиток (коли взагалї який є) з куреня. Скажу лише (а властиво напишу), що накладати на себе податок (не знати лише, чи се має бути доходовий, чи заробковий) і бути невольником власних пристрастий — се ледви дасть ся (що так скажу) погодити зі здоровим розумом«. {{StrRepChars|6}} Цїлий день було пущенє. Завтра переставали курити, а нинї треба було випалити весь тютюн. »Остатне циґаро по вечері! Остатне!« Так собі прирекли. Слова не давали, бож одно вірить другому… А так по просту: викурили по одному циґарови по вечері і се було остатне! Більше нї! Дивували ся тільки, чому скорше на сю гадку не впали. Чому так? — не знали. Настала мовчанка. Поспитав, чи не могли би ви-<noinclude></noinclude> qwk5g99j4601tpsl2rexfq2f4dxq6mu 250 216103 456604 456486 2022-07-30T20:33:11Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>курити єще по одному… таж нащо має лишати ся тютюн? Як завтра захоче ся — а то більше нїж певне — то буде покуса, лекше мож согрішити. А нинї єще вільно курити. Годила ся зі всїми єго думками і тому викурили знова по одному циґарови. А що і він годив ся усе з нею, то знова курили.... {{dhr}} {{c|III.}} На другий день вертав з церкви. По дорозї стрінув якогось мужика з файкою. »Боже, Боже!« — думав собі — »як то можна курити. Таж на се йдуть марно гроші та і здоровля шкода. Я вже, Богу дякувати, перестав! А то богато значить!« Мимо того не казав нїчо мужикови. Пізнїйше буде і між хлопами аґітувати проти куреня, а тепер най покищо так остане. Усї гадають, що так тяжко заперестати. І він був тої думки! А то треба тільки сильної волї. В задумі увійшов до хати. Коли переходив через кухню до одного одинокого покою, який мали, занюхав щось подібного до диму з циґар. Там була тільки »вона«<noinclude></noinclude> jtg49oxrbnimz5g4laypm7d91atvy60 250 216104 456605 456489 2022-07-30T20:33:12Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— лагодила снїданє для свого Люнчика. — Олю! Ти може курила? — Я? Нї! А то з кухнї такий дим.... — А я гадав… Перепрашаю… Випив снїданє. В тій {{errata|порї|порі}} усе курив. Тепер прийшло се йому на гадку. Так усе курив, але нинї не буде, бо перестав. Він переможе себе, а опісля піде уже легко. Тільки з початку так тяжко, за пару днїв не буде потребував приневолювати себе. Відвикне уже. »А як би я не міг і не додержав обітницї?« — Отся думка нї відси нї відти прийшла йому до голови. Алеж се не можливо! Таж видить, що куренє противить ся здоровому розумови. Як би то виглядало? Розуміти, що щось зле і мимо того робити. Се недорічність! Не знає навіть, пощо собі набивати голову такими думками. Скинув реверенду і надяг папістику. Почув зараз, що тютюнарка заваджає йому в кишени. Витягнув її. Що з нею робити? Скоро перестав курити, то її уже не треба.{{nop}}<noinclude></noinclude> 3gxwqgh6seeyzr2ns89qtl08qxykkhg 250 216105 456606 456492 2022-07-30T20:33:13Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Думав, думав, а опісля спитав: — Олю, скажи менї серце, що з тютюняркою робити? — Та сховай! — То ти гадаєш, що вона нам придасть ся? Не уміла відповісти. Сховав і сїв щось читати. Над книжкою задумав ся. Чув, що йому чогось недостає. Але як то дивно! — гадав — цїлий тиждень укладав собі, що перестане курити; тепер прийшло до дїла, а він не може себе побідити. Ходив по покою. За рік заощадять обоє около шістьдесять корон. За се мож би справити і диван і стіл і гарну канапу… І якжеж ту не {{errata|пестати|перестати}} курити! Зрештою і вона не курить — от і є заохота. Що роблять доперва ті, що самі перестають! Нї відки не мають заохоти, нї доброго приміру. А врештї лїпше про те і не думати! Став далї читати. Глянув на шафу, де була тютюнярка. І знова почув, що йому чогось недостає. Хотїв курити і то дуже. Прийшов до переконаня, що найбільше хоче ся тодї курити, коли не мож, коли<noinclude></noinclude> t3wn1im7upc3nj2naj9kigl670az5h1 250 216106 456607 456495 2022-07-30T20:33:14Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>заказано. Знав се добре, бо був учеником. {{dhr}} {{c|IV.}} Пригадав собі, що відкись чув, мабуть від Ґеня, що сіль подражнює ті самі нерви, що і тютюн. Обявив се таки зараз своїй Олї. Обоє зажили соли, а він став застановляти ся, чи сіль подражнює ті самі нерви і чи викликує дїйсно такі саме наслїдки, як куренє циґар. Поспитав о її гадку. Казала що »так«. — Бо менї єще гірше! І обоє сьміяли ся. {{StrRepChars|4|.}} Хотїв післати по тютюн, та здержав ся. Вона не курить, а він мав би курити? Сором та ганьба! Таж він мущина! І знова бігли нові занернюваня і знова ішли понурі сумнїви. З пів години ходив по хатї. Тота шафа враз з тютюняркою не давала йому супокою. Хотїв виняти відтам тютюнярку та деінде примістити. Але нагадав ся. Лїпше вийти<noinclude></noinclude> nid3xvmaa5gw2spbvu905powe5ljp3j 250 216107 456608 456498 2022-07-30T20:33:15Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>самому куди небудь. От приміром до пароха. {{StrRepChars|4|.}} Старий частував тютюном — так як усе. — Та я перестав уже курити… — Від коли? — Від вчера. Шкода гроший та здоровля… Що до другого, то може й не так. Він — парох — курить вже від давен-давна, а стан його здоровля не погіршив ся анї трошки. Хтож може знати, що то́ шкодить? Може лїкарі? Ет, сьмійте ся з них! — І то правда! — Отже спробуйте! Нї? Бодай половинку, чверть. І то нї? А то дуже красно! Але на жаль то не добре так відразу відвикати. Лїпше потроха. От приміром так: два днї курити по пять циґар, два днї по чотири і так далї аж до одного. А опісля мож цїлком перестати. Так то що иньшого, то і легше і здоровійше. Інакше може зашкодити. Зашкодити? Розуміє ся, розуміє ся. Таж він, старий, не дурив би — і старий став знова припрошувати. Нї! Таки не мож, треба вперед поспитати її о дозвіл.{{nop}}<noinclude></noinclude> 5grr83udqashw3xv8w5ldc61qxeltoh 250 216108 456617 456499 2022-07-30T21:53:17Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>А певно, певно! Так само і він, старий колись робив… {{dhr}} {{c|V.}} Підчас обіду роздумував над радою старого. Лїпше таки так, як парох радив, бо лекше. Від разу годї; знає то прецїнь по собі — перед обідом пробував. Трохи видержав, а хто знає, як було би далї. А так поволи-поволи то й вийде на добре. Можна спробувати! Коли нї, то аж опісля стане відразу відвикати — тодї, коли не удасть ся по троха. Оповів се її і спитав, чи годить ся. Куплять одну пачку за тринайцять, не богато винесе, а результат буде добрий. А коли слуга принесла тютюн, то подїлив пачку на двоє: кому на довше вистане. Взяла з тютюняркою, а він з пачкою. Так було її вигіднїйше і він уступив з любови. І знов закурили собі. — А смакує тобі Люнчику? — Чому нї? Ще питаєш! Ми тепер мов пани. Таж погадай собі, що я від рана не курив. Я мучив ся! Та вона не могла о собі того<noinclude></noinclude> 6mseyvni926kxuayqqcddmkc38quucg 250 216109 456500 2022-07-30T12:01:25Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>сказати, а він пускав густі клуби диму і рецитував Шевченкові слова: »Я пан над панами!« {{dhr}} {{c|VI.}} Минуло кілька днїв; вони відвикали. А щоби все таки »не пошкодило« — а він того дуже бояв ся — постановив таки зараз курити першого тижня що день по вісїм циґар, а потому що тижня о одно менше. Застеріг собі при тім, що в разї потреби можна »дещо змінити«. І втрете заключили вони згоду. {{StrRepChars|6}} Записував якісь хрестини у метрику, а вона щось шила. Та її якось знудило ся і перервала перша мовчанку. — Люнчику, Люнчику! А багато маєш єще тютюну з тої пачки, яку ми передучора подїлили? Витягнув майже порожну{{errata||.}} Стала сьміятись, аж заходила ся. Питав, чому, а вона просила, щоби показав її тоту пачку. Оглянула і звернула увагу, що пачка, яку між себе подїлили, була з червня, а ся є з липня. Так бодай здає ся її… І знова сьміяла ся.{{nop}}<noinclude></noinclude> 9ktiqlc83d0ex2wjp18hymbijek4ch7 456618 456500 2022-07-30T21:53:18Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>сказати, а він пускав густі клуби диму і рецитував Шевченкові слова: »Я пан над панами!« {{dhr}} {{c|VI.}} Минуло кілька днїв; вони відвикали. А щоби все таки »не пошкодило« — а він того дуже бояв ся — постановив таки зараз курити першого тижня що день по вісїм циґар, а потому що тижня о одно менше. Застеріг собі при тім, що в разї потреби можна »дещо змінити«. І втрете заключили вони згоду. {{StrRepChars|6}} Записував якісь хрестини у метрику, а вона щось шила. Та її якось знудило ся і перервала перша мовчанку. — Люнчику, Люнчику! А багато маєш єще тютюну з тої пачки, яку ми передучора подїлили? Витягнув майже порожну{{errata||.}} Стала сьміятись, аж заходила ся. Питав, чому, а вона просила, щоби показав її тоту пачку. Оглянула і звернула увагу, що пачка, яку між себе подїлили, була з червня, а ся є з липня. Так бодай здає ся її… І знова сьміяла ся.{{nop}}<noinclude></noinclude> 0b07djgpg8mjbbd9aj6hwleg6t8kku8 250 216110 456501 2022-07-30T12:07:09Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— То нич — мовив — я був учора рано на полю і мабуть випав менї з кішени тютюн. А в крамницї купив я сьвіжий. — І уже так мало? — Відвикаю — казав зі сьміхом і питав, чи може де не видїла тої пів пачки. — Чому нї! Та ти забув дома і я її навіть мала… — Мала? Так мала, але уже викурила і свій і його, бо вона також відвикає…! {{StrRepChars|4|.}} Відвикали довше, нїж надїяли ся. Пізнїйше зрекли ся уже і меблїв, які мали купити за заощаджені гроші. Поки що обійдуть ся і без них. Остаточно, як будуть перепроваджувати ся, то меблї знищили би ся… {{StrRepChars|4|.}} Їхав до міста — на самого першого. Просила, щоби купив дві пачки по коронї. А то з двох причин; по перше, винесе се пропорціонально таньше, нїж кілька тринайцяток, а по друге — що важнїйше — він буде в містї аж осьмого.{{nop}}<noinclude></noinclude> 3mcabtjkff5sea8nceiorrdhycc9cl8 456502 456501 2022-07-30T12:08:04Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— То нич — мовив — я був учора рано на полю і мабуть випав менї з кішени тютюн. А в крамницї купив я сьвіжий. — І уже так мало? — Відвикаю — казав зі сьміхом і питав, чи може де не видїла тої пів пачки. — Чому нї! Та ти забув дома і я її навіть мала… — Мала? Так мала, але уже викурила і свій і його, бо вона також відвикає…! {{StrRepChars|4|.}} Відвикали довше, нїж надїяли ся. Пізнїйше зрекли ся уже і меблїв, які мали купити за заощаджені гроші. Поки що обійдуть ся і без них. Остаточно, як будуть перепроваджувати ся, то меблї знищили би ся… {{StrRepChars|4|.}} Їхав до міста — на самого першого. Просила, щоби купив дві пачки по коронї. А то з двох причин; по перше, винесе се пропорціонально таньше, нїж кілька тринайцяток, а по друге — що важнїйше — він буде в містї аж осьмого.{{nop}}<noinclude></noinclude> 7p2ynq9fccx3ijg902swqj2qoo38hpy 456619 456502 2022-07-30T21:53:19Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— То нич — мовив — я був учора рано на полю і мабуть випав менї з кішени тютюн. А в крамницї купив я сьвіжий. — І уже так мало? — Відвикаю — казав зі сьміхом і питав, чи може де не видїла тої пів пачки. — Чому нї! Та ти забув дома і я її навіть мала… — Мала? Так мала, але уже викурила і свій і його, бо вона також відвикає…! {{StrRepChars|4|.}} Відвикали довше, нїж надїяли ся. Пізнїйше зрекли ся уже і меблїв, які мали купити за заощаджені гроші. Поки що обійдуть ся і без них. Остаточно, як будуть перепроваджувати ся, то меблї знищили би ся… {{StrRepChars|4|.}} Їхав до міста — на самого першого. Просила, щоби купив дві пачки по коронї. А то з двох причин; по перше, винесе се пропорціонально таньше, нїж кілька тринайцяток, а по друге — що важнїйше — він буде в містї аж осьмого.{{nop}}<noinclude></noinclude> 124n12pkmgl5hl2z1kr0v1op1ej8dln 250 216111 456503 2022-07-30T12:13:54Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr}} {{c|VII.}} Вернув і оповідав, з ким бачив ся в касинї. — А ти чого туди лазив? — Як то чого? Таж мусїв лист написати. — До кого? — перебила скоро. — А вжеж що не до панночок, а до Ґеня. Я мусїв прецїнь написати, що ми обоє пізнїйше вступимо до того товариства. Та я й написав, що, як хто хоче перестати курити, то йому і кружків не треба. А як хто не може… — А тютюну ти купив? — перервала — бо менї так дуже хотїло ся курити, а ти так мало лишив! Перепрошував її, се стало ся тільки через похибку. Деж би він забув на свою Олю! І він витягнув з кишенї нову пачку. — Е та то якась інакша? Не така, як усе куримо. — Бо то таке — казав — ми переконали ся, що не можемо відвикнути від куреня. Притакнула головою. — Отже мусимо курити — виводив далї піднесеним — поважним голосом. — А коли куримо, то тратимо гроші і здоровлє. Відвикнути<noinclude></noinclude> pnzjj9jmqivbc8h7pvolzfhd6x3n49h 456620 456503 2022-07-30T21:53:20Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr}} {{c|VII.}} Вернув і оповідав, з ким бачив ся в касинї. — А ти чого туди лазив? — Як то чого? Таж мусїв лист написати. — До кого? — перебила скоро. — А вжеж що не до панночок, а до Ґеня. Я мусїв прецїнь написати, що ми обоє пізнїйше вступимо до того товариства. Та я й написав, що, як хто хоче перестати курити, то йому і кружків не треба. А як хто не може… — А тютюну ти купив? — перервала — бо менї так дуже хотїло ся курити, а ти так мало лишив! Перепрошував її, се стало ся тільки через похибку. Деж би він забув на свою Олю! І він витягнув з кишенї нову пачку. — Е та то якась інакша? Не така, як усе куримо. — Бо то таке — казав — ми переконали ся, що не можемо відвикнути від куреня. Притакнула головою. — Отже мусимо курити — виводив далї піднесеним — поважним голосом. — А коли куримо, то тратимо гроші і здоровлє. Відвикнути<noinclude></noinclude> jt7u5ovhkm3a4qzfjopq6bi40p8zo3z 250 216112 456504 2022-07-30T12:18:31Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>годї, отже треба щось ратувати, або гроші або здоровлє. Гроші годї, бо ми не перестаємо, а здоровлє можна ратувати єще тим, що будемо лїпший тютюн курити. А лїпшй є дорожший — так зі всїм на сьвітї; тому то й купив я дорожшу пачку за девятьдесять два. — І довше будемо жити! Я аж нинї пізнав, який тамтой тютюн шкідливий. Я закурив одно циґаро з сеї пачки, а опісля одно з тамтої. І не докурив, так в горлї дерло! А ми такий курили, Олю, ми курили такий шкідливий! А вона тїшила ся, що так добре урядив її любий Люнчик і цїлувала його і тїшила ся і цїлком годила ся з ним. {{fine|Львів, 99.}} {{-=-|2em}}<noinclude></noinclude> hbva85wq6lgbhnv6st1mezpebltcp01 456621 456504 2022-07-30T21:53:21Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>годї, отже треба щось ратувати, або гроші або здоровлє. Гроші годї, бо ми не перестаємо, а здоровлє можна ратувати єще тим, що будемо лїпший тютюн курити. А лїпшй є дорожший — так зі всїм на сьвітї; тому то й купив я дорожшу пачку за девятьдесять два. — І довше будемо жити! Я аж нинї пізнав, який тамтой тютюн шкідливий. Я закурив одно циґаро з сеї пачки, а опісля одно з тамтої. І не докурив, так в горлї дерло! А ми такий курили, Олю, ми курили такий шкідливий! А вона тїшила ся, що так добре урядив її любий Люнчик і цїлувала його і тїшила ся і цїлком годила ся з ним. {{fine|Львів, 99.}} {{-=-|2em}}<noinclude></noinclude> og2mmout3zt0pct0h2su7dq5bx7pblj 0 216113 456505 2022-07-30T12:20:44Z Leh Palych 5381 / wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../|Матура]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]] | секція = Перестаньмо курити | попередня = [[../Перше розчарованє/]] | рік = 1902 | місто = Львів | видавець = накладом А. Хойнацкого | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf" include="77,79-92" /> 5esw7ys3mjt4xv9q1a4rzfzhnkpcyq6 250 216114 456509 2022-07-30T12:36:15Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>Орлик робив заходи, щоб собі приєднати союзників до боротьби з Московщиною. Йому вдалося намовити турків і татар до війни з москалями. Орлик із своїм військом ходив аж під Білу Церкву, скрізь почалося повстання. Але цар Петро з великим військом перейшов на Правобережжя, й Орлик мусів уступати. Над Прутом 1711. р. прийшло до битви між турками й москалями. Цар Петро мало що не дістався в турецький полон і мусів миритися; він згодився залишити Правобережну Україну й не турбувати козаків у Новій Січі. Орлик пробував іще при допомозі турків добути собі владу на Правобережжі, але його сили були вже за слабі. Знеохочений, він виїхав із Молдави до Швеції і вже до кінця життя залишився поза Україною. Він їздив по різних краях і пробував приєднати різні держави до війни з Московщиною, але всі ці заходи не довели до нічого. Лівобережна Україна залишилася під владою Росії, правобережна під Польщею. Пилип Орлик вернувся ще раз до Молдави і вмер у Ясах 1742. р. {{c|'''Іван Скоропадський.'''}} Ще перед битвою під Полтавою цар Петро наказав вибрати иншого гетьмана на місце Мазепи. Козаки вибрали старенького добрячого полковника {{sp|[[w:Іван Скоропадський|Івана Скоропадського]]}} (1708—1722. р.). Він мав дуже важке гетьманування. Цар не дозволяв йому робити нічого корисного для України, а наказував вести все так, щоб українська держава як-найскорше впала. При гетьмані цар поставив одного зі своїх<noinclude></noinclude> nyer3qecg3ainuqnwppr56afbfcyxrj 250 216115 456510 2022-07-30T12:38:31Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>там. Я витягав їх пером і кидав на лавку, що була на біло помальована. Вони приходили ту до себе, розлазили ся і полишали за собою фіолєтові доріжки. За кілька днїв була цїла лавка і стіл пасмисто пофарбовані. Менї подобала ся отся сецесия і я топив уже навмисно мухи, щоби опісля ратувати їх і ними декорувати лавку. А коли се побачили домашні, брали ся за голови і радили менї, щоби я всюди писав, тільки не в спальнї і не в альтанї… І знов ходив я засмучений, що мене прогнано з такого тихого й забавного місця і роздумував, де менї дїти ся. По довгім намислї постановив я працювати в спіжарнї. Дивувало мене тільки, чому я не впав скорше на ту гадку, бо спіжарня мала прецїнь крім добрих прикмет альтани і спальнї єще дві иньші, а то холод і запас віктуалів. Але недоля не опустила мене і ту! При читаню та писаню не забував я і на поживу і невдовзї показало ся, що сметану не потребували уже збирати, конфітури занадто скоро осїдали ся, а крім того чув я усе, що »хтось рухав тїсточка«. І знов дали менї усї пізнати, що будуть<noinclude></noinclude> fko4i1k0ac44tgnv4t4svu6qgfn461x 456578 456510 2022-07-30T19:47:27Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>там. Я витягав їх пером і кидав на лавку, що була на біло помальована. Вони приходили ту до себе, розлазили ся і полишали за собою фіолєтові доріжки. За кілька днїв була цїла лавка і стіл пасмисто пофарбовані. Менї подобала ся отся сецесия і я топив уже навмисно мухи, щоби опісля ратувати їх і ними декорувати лавку. А коли се побачили домашні, брали ся за голови і радили менї, щоби я всюди писав, тільки не в спальнї і не в альтанї… І знов ходив я засмучений, що мене прогнано з такого тихого й забавного місця і роздумував, де менї дїти ся. По довгім намислї постановив я працювати в спіжарнї. Дивувало мене тільки, чому я не впав скорше на ту гадку, бо спіжарня мала прецїнь крім добрих прикмет альтани і спальнї єще дві иньші, а то холод і запас віктуалів. Але недоля не опустила мене і ту! При читаню та писаню не забував я і на поживу і невдовзї показало ся, що сметану не потребували уже збирати, конфітури занадто скоро осїдали ся, а крім того чув я усе, що »хтось рухав тїсточка«. І знов дали менї усї пізнати, що будуть<noinclude></noinclude> ljr20wvs92kl1yyp9tfzoaiat2dfc1w 250 216116 456511 2022-07-30T12:47:48Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>дуже — а дуже раді, коли заберу ся зі спіжарнї… І знов ходив я засмучений і знова було менї сумно і я вибрав собі місце за хатою під сливкою. Поставив я там стіл і лавку, але провізоричні, бо я знав уже напевно, що незабаром стануть менї радити, аби я і відси забирав ся. І таки так стало ся. Ту перескаджали менї курята та пацята, що влазили до мене крізь дїраві штахети. Курята порпали ся коло мене а пацята наважили ся перевернути мій не дуже то й мудрий стіл. Я виганяв їх кілька разів, але се не мало тревалих результатів, бо вони повторяли свої виправи занадто часто, а я тратив на марне виганянє много часу. Аж одного дня, коли вже годї було стерпіти, дав ся я опанувати гнївови, вирвав свій стіл зі шістьма ногами і виправив ся на ворогів. Результат був незлий: одно паця було перевалене і ледво тягло за собою ноги, одно куря стратило відразу память і пішло »тамтуди«, а чотири иньших зробили се троха пізнїйше… І знова радили менї усї домашні, щоби я усюди їздив на Пеґазї, тільки не в спальнї, не в альтанї, не в спіжарнї<noinclude></noinclude> 58ityiextpocegj7dk6z6g4tk91sdt0 456579 456511 2022-07-30T19:47:29Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>дуже — а дуже раді, коли заберу ся зі спіжарнї… І знов ходив я засмучений і знова було менї сумно і я вибрав собі місце за хатою під сливкою. Поставив я там стіл і лавку, але провізоричні, бо я знав уже напевно, що незабаром стануть менї радити, аби я і відси забирав ся. І таки так стало ся. Ту перескаджали менї курята та пацята, що влазили до мене крізь дїраві штахети. Курята порпали ся коло мене а пацята наважили ся перевернути мій не дуже то й мудрий стіл. Я виганяв їх кілька разів, але се не мало тревалих результатів, бо вони повторяли свої виправи занадто часто, а я тратив на марне виганянє много часу. Аж одного дня, коли вже годї було стерпіти, дав ся я опанувати гнївови, вирвав свій стіл зі шістьма ногами і виправив ся на ворогів. Результат був незлий: одно паця було перевалене і ледво тягло за собою ноги, одно куря стратило відразу память і пішло »тамтуди«, а чотири иньших зробили се троха пізнїйше… І знова радили менї усї домашні, щоби я усюди їздив на Пеґазї, тільки не в спальнї, не в альтанї, не в спіжарнї<noinclude></noinclude> 5q47mhtrl5cb8mn1xdbnlmpgahzux2z 250 216117 456512 2022-07-30T12:56:06Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>і не під сливкою. А шваґер пропонував навіть, щоби на тих місцях поставити сторожу… Та сего внесеня не принято задля непредвиджених видатків… Зрештою сумнївав ся батько, аби сторожі вели ся лїпше, нїж я… І знов ходив я засмучений, але сим разом був той смуток далеко більший. Я не мав притулку нї в хатї, нї в огородї і не міг нїчого робити і то доти, доки на свою резиденцию не вибрав сальону. Пополудни, коли всї спали, влазив я тихцем до сальону і там пересиджував аж до вечера, коли всї ішли купати ся. Але одного дня був я таки нещасливий! Коли я прийшов до дверий сальону, були вони зачинені. Але то байка! Головна річ, що ключа не було в замку. Нещасливий відійшов я, а коли переходив через спальню, побачив я шваґра. Коли я вперед ішов, спав він, а тепер сидїв на софі і усьміхав ся до мене… Від тепер ходив я по огородцї і виливав перед природою свій біль та смуток, моє горе та недолю. »Де дїти ся менї? Порадь матїнко-природо!« І природа вислухала моєї молитви. Бо став віяти легонький<noinclude></noinclude> es6jecpvy1nhnu4l2kc3atiy368wamg 456580 456512 2022-07-30T19:47:30Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>і не під сливкою. А шваґер пропонував навіть, щоби на тих місцях поставити сторожу… Та сего внесеня не принято задля непредвиджених видатків… Зрештою сумнївав ся батько, аби сторожі вели ся лїпше, нїж я… І знов ходив я засмучений, але сим разом був той смуток далеко більший. Я не мав притулку нї в хатї, нї в огородї і не міг нїчого робити і то доти, доки на свою резиденцию не вибрав сальону. Пополудни, коли всї спали, влазив я тихцем до сальону і там пересиджував аж до вечера, коли всї ішли купати ся. Але одного дня був я таки нещасливий! Коли я прийшов до дверий сальону, були вони зачинені. Але то байка! Головна річ, що ключа не було в замку. Нещасливий відійшов я, а коли переходив через спальню, побачив я шваґра. Коли я вперед ішов, спав він, а тепер сидїв на софі і усьміхав ся до мене… Від тепер ходив я по огородцї і виливав перед природою свій біль та смуток, моє горе та недолю. »Де дїти ся менї? Порадь матїнко-природо!« І природа вислухала моєї молитви. Бо став віяти легонький<noinclude></noinclude> h15602ok5umoa9cz03j932vjarb2925 250 216118 456513 2022-07-30T13:03:56Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>вітрець і холїтали ся галузки; я звернув на них увагу і менї здавало ся, що вони щось говорять, але їх бесїди не міг я зрозуміти. Уже з резиґнациєю відходив я, та галузки сильнїйше хилили ся… хилили ся в бік відчиненого вікна від сальону… Вітер утих, а я забрав свої шпарґали і полїз крізь вікно. І так лазив я цїлий тиждень. Рано отвирали вікно задля вентиляциї, а вечером замикали і я мав цїлий день безплатний вступ до сальону. Я осьмілив ся аж так, що брав зі собою воду та ріжні віктуали, щоби не потребувати вилазити і щоби устеречи від чужосторонних впливів. Я був щасливий! Але по щастю наступає усе розчарованє. В сальонї мусїв я тихо сидїти, щоби не почули, мусїв вистерігати ся кашляти і уважати, аби не перевернути яке крісло. Але одного дня трапило ся менї мимо того нещастє. І так, коли я влазив до сальону, засмарував вікно болотом та впав зі стукотом на підлогу. Хвильку надслухував я; було тихо, отже не почули мене. Я став витирати вікно, аби на другий день не побачили, бо напевно вигнали би мене. Коли все було добре, сїв я до ро-<noinclude></noinclude> ry5900fmwe2or5bziwcz9qge16uldko 456581 456513 2022-07-30T19:47:31Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>вітрець і холїтали ся галузки; я звернув на них увагу і менї здавало ся, що вони щось говорять, але їх бесїди не міг я зрозуміти. Уже з резиґнациєю відходив я, та галузки сильнїйше хилили ся… хилили ся в бік відчиненого вікна від сальону… Вітер утих, а я забрав свої шпарґали і полїз крізь вікно. І так лазив я цїлий тиждень. Рано отвирали вікно задля вентиляциї, а вечером замикали і я мав цїлий день безплатний вступ до сальону. Я осьмілив ся аж так, що брав зі собою воду та ріжні віктуали, щоби не потребувати вилазити і щоби устеречи від чужосторонних впливів. Я був щасливий! Але по щастю наступає усе розчарованє. В сальонї мусїв я тихо сидїти, щоби не почули, мусїв вистерігати ся кашляти і уважати, аби не перевернути яке крісло. Але одного дня трапило ся менї мимо того нещастє. І так, коли я влазив до сальону, засмарував вікно болотом та впав зі стукотом на підлогу. Хвильку надслухував я; було тихо, отже не почули мене. Я став витирати вікно, аби на другий день не побачили, бо напевно вигнали би мене. Коли все було добре, сїв я до ро-<noinclude></noinclude> a9htk7m8cvo1vaj3yjfm3j8xgdd2p2y 250 216119 456514 2022-07-30T13:12:37Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>боти. Та вона не йшла. Я написав: »Любов твоя гине, мов сонце на завалю…« — та далї не хотїло іти. Я був дуже добрий на те все і кілька разів немного хибувало, що я не перевернув яке крісло, а крім того хотїло ся менї що хвилї кашляти і чим більше я себе приневолював, тим більше хотїло ся менї. Вкінци дістав я на додаток щикавку. Я став попивати воду, а коли раз добре потягнув, захлиснув ся і попав в сильний кашель. В другім покою стали рухати ся.... я стратив притомність. Колиж я почув, як шваґер всадив заржавілий ключ в замок від дверий, обгорнув мене страх. Я постановив дати ногам знати і утечи тою самою дорогою, котрою прийшов. В поспісї хотїв я забрати зі собою свої прилади, та вивернув темно-фіолєтовий атрамент на нову, ясну скатерть, а останок води на восковану підлогу. Тодї мусїв я уже втїкати! Моя подорож була така: Коли я був на вікнї одною ногою, отворили ся двері і увійшов шваґер, а за ним і цїла родина; колиж я вступив другою ногою, піднесли усї крик; коли я летїв на діл, почув засуд: »Анї в спальнї, анї в альтанї, анї в спіжарнї, анї<noinclude></noinclude> f0acpdfvpfbyj9vw9m89qrymnvalh6h 456582 456514 2022-07-30T19:47:32Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>боти. Та вона не йшла. Я написав: »Любов твоя гине, мов сонце на завалю…« — та далї не хотїло іти. Я був дуже добрий на те все і кілька разів немного хибувало, що я не перевернув яке крісло, а крім того хотїло ся менї що хвилї кашляти і чим більше я себе приневолював, тим більше хотїло ся менї. Вкінци дістав я на додаток щикавку. Я став попивати воду, а коли раз добре потягнув, захлиснув ся і попав в сильний кашель. В другім покою стали рухати ся.... я стратив притомність. Колиж я почув, як шваґер всадив заржавілий ключ в замок від дверий, обгорнув мене страх. Я постановив дати ногам знати і утечи тою самою дорогою, котрою прийшов. В поспісї хотїв я забрати зі собою свої прилади, та вивернув темно-фіолєтовий атрамент на нову, ясну скатерть, а останок води на восковану підлогу. Тодї мусїв я уже втїкати! Моя подорож була така: Коли я був на вікнї одною ногою, отворили ся двері і увійшов шваґер, а за ним і цїла родина; колиж я вступив другою ногою, піднесли усї крик; коли я летїв на діл, почув засуд: »Анї в спальнї, анї в альтанї, анї в спіжарнї, анї<noinclude></noinclude> 9c33lj9fx6xtcpu29m8rxnon4oh3tg1 250 216120 456515 2022-07-30T13:19:57Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>під сливкою, анї навіть в сальонї не сьмієш писати дурниць!« — а коли я був уже на землї, то бачив, як галузки дерев клонили ся від жалю… Опісля стратив я цїлковито память і самосьвідомість. Цїлими днями лазив я без гадки, а коли хто заговорив про сальон, то мене переймала в додатку і дрож. А свояки казали тодї: »він приходить до розуму«… Аж десь на другий тиждень в четвер прийшов я до себе і відзискав розум та память. А рідня крутила носами і всї бояли ся, аби менї не погіршило ся. А я роздумував знова, куди менї дїти ся. Я сам не міг того відгадати, тому шукав знова поради у дерев. Але вони нїчого не знали; лише грушка щось покивувала, та менї видавало ся, що вона вказує на вікно і я тїкав від неї. Я ставив навіть кабали і менї виходило усе щось подібного, як »зачинай з початку«. Та я бояв ся зачинати наново від спальнї і звертав ся знова до природи і наслухував шепіт вітру і знова хотїв почути яке потїшаюче слово. Та не знаю чи його не було, чи я його не чув. Житє моє було тодї більш<noinclude></noinclude> 7vnlkwojl9xaap8nfm70zpq602n7vrg 456583 456515 2022-07-30T19:47:34Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>під сливкою, анї навіть в сальонї не сьмієш писати дурниць!« — а коли я був уже на землї, то бачив, як галузки дерев клонили ся від жалю… Опісля стратив я цїлковито память і самосьвідомість. Цїлими днями лазив я без гадки, а коли хто заговорив про сальон, то мене переймала в додатку і дрож. А свояки казали тодї: »він приходить до розуму«… Аж десь на другий тиждень в четвер прийшов я до себе і відзискав розум та память. А рідня крутила носами і всї бояли ся, аби менї не погіршило ся. А я роздумував знова, куди менї дїти ся. Я сам не міг того відгадати, тому шукав знова поради у дерев. Але вони нїчого не знали; лише грушка щось покивувала, та менї видавало ся, що вона вказує на вікно і я тїкав від неї. Я ставив навіть кабали і менї виходило усе щось подібного, як »зачинай з початку«. Та я бояв ся зачинати наново від спальнї і звертав ся знова до природи і наслухував шепіт вітру і знова хотїв почути яке потїшаюче слово. Та не знаю чи його не було, чи я його не чув. Житє моє було тодї більш<noinclude></noinclude> hcefngta4j95equc4044a95iizft0np 250 216121 456516 2022-07-30T13:28:27Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>як одностайне. Рано усьміхав ся я до вітру, в полудне просив його о поміч, а у вечір проклинав його. Або таке: рано стояв під яблінкою і дивив ся на галузки, в полудне то само, а у вечір також то само. А в ночи ішов на під, де я спав задля недостачі иньшого місця. А рідня казала тодї, що я цїлковито прийшов до розуму і устаткував ся… Про свою недолю зложив я сумну-пресумну елєґію, та списати не мав я її анї де, анї чим, бо менї сконфіскували і папір і атрамент і пера і усе иньше. А одної ночи, коли я перекидав ся з одного боку на другий і повтаряв свою елєґію, аби її не забути, засьвітила менї ясная зоря і зродила ся нова гадка. Таж я міг писати ночами на подї! І зараз таки на другий день купив я, так щоби нїхто не знав, купу сьвічок і приряди до писаня. І тодї заблисло менї нове щастє! Цїлими днями спав я на велику радість та потїху шваґра і всеї родини, а ночами писав. А в цїлім домі нїкому о тім і не снило ся… Минуло більше як тиждень, а мене нїхто ще не зловив. Такого не бувало, бо мене викидали усе третого, а лиш раз пятого дня.<noinclude></noinclude> ddbitdp8fsuyw67qppi601jr2u8u6q0 456584 456516 2022-07-30T19:47:35Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>як одностайне. Рано усьміхав ся я до вітру, в полудне просив його о поміч, а у вечір проклинав його. Або таке: рано стояв під яблінкою і дивив ся на галузки, в полудне то само, а у вечір також то само. А в ночи ішов на під, де я спав задля недостачі иньшого місця. А рідня казала тодї, що я цїлковито прийшов до розуму і устаткував ся… Про свою недолю зложив я сумну-пресумну елєґію, та списати не мав я її анї де, анї чим, бо менї сконфіскували і папір і атрамент і пера і усе иньше. А одної ночи, коли я перекидав ся з одного боку на другий і повтаряв свою елєґію, аби її не забути, засьвітила менї ясная зоря і зродила ся нова гадка. Таж я міг писати ночами на подї! І зараз таки на другий день купив я, так щоби нїхто не знав, купу сьвічок і приряди до писаня. І тодї заблисло менї нове щастє! Цїлими днями спав я на велику радість та потїху шваґра і всеї родини, а ночами писав. А в цїлім домі нїкому о тім і не снило ся… Минуло більше як тиждень, а мене нїхто ще не зловив. Такого не бувало, бо мене викидали усе третого, а лиш раз пятого дня.<noinclude></noinclude> mrs81rxpm8cwyvm4incgziw4ymq4gjn 250 216122 456517 2022-07-30T13:36:31Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>міністрів, щоб наглядав над гетьманськими справами і з України робив московський край. Цар далі нищив українські полки далекими походами й важкими роботами на каналах, на Україну, посилав що раз більше й більше москалів. Уже й на козацьких полковників назначували москалів. Але Скоропадський не тратив надії на кращу будуччину України й нишком поволі порядкував усе на добро українського народу. Щоб не дати цареві знищити дорешти Україну, гетьман поїхав до Петербургу. Цар приняв його неласкаво й заявив, що на Україні буде заведений уряд на московський лад, Малоросійська Колегія: всі українські справи козаки мають вести разом із москалями. Скоропадський побачив, що цар має твердий намір знищити цілком гетьманщину. Він цим так зажурився, що заслаб і, як вернувся з дороги, вмер у своїй столиці, у Глухові. Козаки владили йому величаві похорони. Наперед ішли два відділи пішого війська. Старшина мала рамена поперевязувані чорними стрічками. Довбуші били в тарабани, покриті сукном, так що голос добувався глухий; труби жалісно грали. За військом несли прапор і хоругву гетьманську, спущену вниз до землі. Далі їхали на конях два козаки, поперебирані за лицарів у зброї й шоломах; шаблі держали за вістря. За ними вели три коні поприбирані, але без їздців, потім знов їхали два лицарі, таксамо прибрані. Духовенство, священики й діякони йшли парами. Далі несли булаву й бунчук, пообвязувані чорним серпанком. Домовину з тілом гетьмана несли на марах гетьманські слуги й гайдуки; окремо їхав похоронний віз, оббитий чорним сукном, запряжений шістьма кіньми,<noinclude></noinclude> okghdjbl1m5xmc70oyr9z80kwr7utl3 456549 456517 2022-07-30T18:23:19Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude>міністрів, щоб наглядав над гетьманськими справами і з України робив московський край. Цар далі нищив українські полки далекими походами й важкими роботами на каналах, на Україну посилав що раз більше й більше москалів. Уже й на козацьких полковників назначували москалів. Але Скоропадський не тратив надії на кращу будуччину України й нишком поволі порядкував усе на добро українського народу. Щоб не дати цареві знищити дорешти Україну, гетьман поїхав до Петербургу. Цар приняв його неласкаво й заявив, що на Україні буде заведений уряд на московський лад, Малоросійська Колєґія: всі українські справи козаки мають вести разом із москалями. Скоропадський побачив, що цар має твердий намір знищити цілком гетьманщину. Він цим так зажурився, що заслаб і, як вернувся з дороги, вмер у своїй столиці, у Глухові. Козаки владили йому величаві похорони. Наперед ішли два відділи пішого війська. Старшина мала рамена поперевязувані чорними стрічками. Довбуші били в тарабани, покриті сукном, так що голос добувався глухий; труби жалісно грали. За військом несли прапор і хоругву гетьманську, спущену вниз до землі. Далі їхали на конях два козаки, поперебирані за лицарів у зброї й шоломах; шаблі держали за вістря. За ними вели три коні поприбирані, але без їздців, потім знов їхали два лицарі, таксамо прибрані. Духовенство, священики й діякони йшли парами. Далі несли булаву й бунчук, пообвязувані чорним серпанком. Домовину з тілом гетьмана несли на марах гетьманські слуги й гайдуки; окремо їхав похоронний віз, оббитий чорним сукном, запряжений шістьма кіньми,<noinclude></noinclude> 7fzu1osj63ire5e9x6uv43jzhpxjxx1 250 216123 456518 2022-07-30T13:37:00Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Чиж міг я подумати, що мене й ту найдуть? Нї! А прецїнь так було! Одної півночи переходив жандарм попри нашу хату і побачив на подї сьвітло. Він думав, що се хтось закрав ся і пішов тихцем по сусїдах, зібрав кілька мужиків та обставив ними хату, щоби злодїй не втїк. А сам став добувати ся до середини. А тодї саме писав я на горі і не зачув навіть, що проти мене роблять заговір. Я писав якусь любовну історию; тепер власне були осьвідчини і мої герої цїлували ся. А на долї збудив жандарм за той час парубків і служницю, що побігла до покою і наробила крику. Але того всего я не чув, бо в тій власне хвилї убив хтось мого героя, а його любка плакала над трупом. Її не могли анї руш від него відтягнути, а коли його поховали, то вона лишила ся на {{errata|цминтарі|цвинтарі}} і плакала. А коли настала ніч, то вона далї сидїла. А тодї вибила дванайцята година і стали виступати білі покривала, а в них були духи. Я не знав лише, чи моя героїня має їх настрашити ся, чи нї і задумав ся. А горі сходами ішов цїлий похід. На передї ступав несьміло наш<noinclude></noinclude> b30usfq7sr6vs8sm9xzh3udp1um7dau 456520 456518 2022-07-30T13:43:00Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Чиж міг я подумати, що мене й ту найдуть? Нї! А прецїнь так було! Одної півночи переходив жандарм попри нашу хату і побачив на подї сьвітло. Він думав, що се хтось закрав ся і пішов тихцем по сусїдах, зібрав кілька мужиків та обставив ними хату, щоби злодїй не втїк. А сам став добувати ся до середини. А тодї саме писав я на горі і не зачув навіть, що проти мене роблять заговір. Я писав якусь любовну історию; тепер власне були осьвідчини і мої герої цїлували ся. А на долї збудив жандарм за той час парубків і служницю, що побігла до покою і наробила крику. Але того всего я не чув, бо в тій власне хвилї убив хтось мого героя, а його любка плакала над трупом. Її не могли анї руш від него відтягнути, а коли його поховали, то вона лишила ся на цминтарі і плакала. А коли настала ніч, то вона далї сидїла. А тодї вибила дванайцята година і стали виступати білі покривала, а в них були духи. Я не знав лише, чи моя героїня має їх настрашити ся, чи нї і задумав ся. А горі сходами ішов цїлий похід. На передї ступав несьміло наш<noinclude></noinclude> 5j2uec4nmwgl8a2y5o6nt2cm433wzit 456585 456520 2022-07-30T19:47:36Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Чиж міг я подумати, що мене й ту найдуть? Нї! А прецїнь так було! Одної півночи переходив жандарм попри нашу хату і побачив на подї сьвітло. Він думав, що се хтось закрав ся і пішов тихцем по сусїдах, зібрав кілька мужиків та обставив ними хату, щоби злодїй не втїк. А сам став добувати ся до середини. А тодї саме писав я на горі і не зачув навіть, що проти мене роблять заговір. Я писав якусь любовну історию; тепер власне були осьвідчини і мої герої цїлували ся. А на долї збудив жандарм за той час парубків і служницю, що побігла до покою і наробила крику. Але того всего я не чув, бо в тій власне хвилї убив хтось мого героя, а його любка плакала над трупом. Її не могли анї руш від него відтягнути, а коли його поховали, то вона лишила ся на цминтарі і плакала. А коли настала ніч, то вона далї сидїла. А тодї вибила дванайцята година і стали виступати білі покривала, а в них були духи. Я не знав лише, чи моя героїня має їх настрашити ся, чи нї і задумав ся. А горі сходами ішов цїлий похід. На передї ступав несьміло наш<noinclude></noinclude> nwe667ihhhah5ahvf49nxuzni00ouwf 250 216124 456519 2022-07-30T13:41:22Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>парубок; в одній руцї держав кавалок кола, а в другій малу лїхтарку. А отся лїхтарка кидала блїде сьвітло на кільканайцять понурих лиць, що виринали з білих покривал. Похід піднимав ся несьміло в гору і приближав ся поволи-поволи до мене. А в тім відложив один дух свій кіл на землю і промовив досить радісно: — Та то прошу наш панич… {{StrRepChars|6}} Під моїми ногами розступала ся земля. Усї мерцї з цминтаря кудась зникали, а моя заплакана героїня розпливала ся в воздусї, лише я один стояв! Я стояв перед ними усїма і спустив очи до землї і менї було сумно, таки й дуже сумно… {{rule|height=2px|6em}}<noinclude></noinclude> q6lh3kcbhbxh8v1zjaqfr1qlytiaoke 456586 456519 2022-07-30T19:47:37Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>парубок; в одній руцї держав кавалок кола, а в другій малу лїхтарку. А отся лїхтарка кидала блїде сьвітло на кільканайцять понурих лиць, що виринали з білих покривал. Похід піднимав ся несьміло в гору і приближав ся поволи-поволи до мене. А в тім відложив один дух свій кіл на землю і промовив досить радісно: — Та то прошу наш панич… {{StrRepChars|6}} Під моїми ногами розступала ся земля. Усї мерцї з цминтаря кудась зникали, а моя заплакана героїня розпливала ся в воздусї, лише я один стояв! Я стояв перед ними усїма і спустив очи до землї і менї було сумно, таки й дуже сумно… {{rule|height=2px|6em}}<noinclude></noinclude> 7dgknklq6hhy069jacdtwrdvfxwhbl6 0 216125 456521 2022-07-30T13:44:38Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../|Матура]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]] | секція = Моя істория | попередня = [[../Нема шансів/]] | наступна = [[../Взаїмність/]] | рік = 1902 | місто = Львів | видавець = накладом А. Хойнацкого | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf" include="57,59-68" /> jzegolbbh18akrxt1ehjamu0jbrrzfa 250 216126 456522 2022-07-30T13:53:07Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>на них глядить. Лише Куйона ступав задуманий і пригадував собі, де що уміщене. А йшли ученики низших кляс і кланяли — кланяли ся їм низенько… {{dhr}} {{c|'''7. Директор іде…'''}} Абітурієнти стоять коло замкнених дверий салї і говорять про матуру. А уся ґімназия обступила їх. — Що то буде, як ми будемо здавати? — мовить Надурович з третої кляси. - Ет дурний! Коли то буде? Зрештою, чи ми тільки уміємо? А то треба много знати....! А панови абітурієнти слухають тої бесїди, то одних клонить то знанє, то других випростовує воно. Звонять. Та нинї не чує ґімназия того голосу і далї стоїть. — Пс… директор іде… директор… Усї розбігають ся, а абітурієнти випростовують ся в остатне і підходять близше дверий. Сторож отвирає з парадою клясу, Ромкови висувають ся шпарґали, а директор іде і удає, що нїчого не бачить. {{dhr}} {{c|'''8. Хвилї.'''}} Увійшли. »Що то буде, що то буде?«{{nop}}<noinclude></noinclude> lly85a2mm5nwu08knm0kqhkqd57gldp 456624 456522 2022-07-30T22:11:57Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>на них глядить. Лише Куйона ступав задуманий і пригадував собі, де що уміщене. А йшли ученики низших кляс і кланяли — кланяли ся їм низенько… {{dhr}} {{c|'''7. Директор іде…'''}} Абітурієнти стоять коло замкнених дверий салї і говорять про матуру. А уся ґімназия обступила їх. — Що то буде, як ми будемо здавати? — мовить Надурович з третої кляси. - Ет дурний! Коли то буде? Зрештою, чи ми тільки уміємо? А то треба много знати....! А панови абітурієнти слухають тої бесїди, то одних клонить то знанє, то других випростовує воно. Звонять. Та нинї не чує ґімназия того голосу і далї стоїть. — Пс… директор іде… директор… Усї розбігають ся, а абітурієнти випростовують ся в остатне і підходять близше дверий. Сторож отвирає з парадою клясу, Ромкови висувають ся шпарґали, а директор іде і удає, що нїчого не бачить. {{dhr}} {{c|'''8. Хвилї.'''}} Увійшли. »Що то буде, що то буде?«{{nop}}<noinclude></noinclude> 1yduuqj1fxc936anwhg0jmuks13ke3j 250 216127 456523 2022-07-30T13:59:24Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Помолїм ся! — мовить директор. І кождий молить ся. Такої ревної молитви чує Господь Бог мабуть тільки від матуристів. А пан директор тне — перетинає коверту, а з неї поволеньки-поволи витягає тему. А підчас того чути, як через клясу летить муха. Читає..... Прочитав! »А..а..а..а…«, видобуває ся з грудий. Абітурієнти дивлять ся несьміло на директора і витягають з попід лавок свої шпарґали. — Е то легка задача! Матура то фарса! — думав Нобко і підсунув ся до Відзначаючого. {{dhr}} {{c|'''9. Байка, як одного разу час заснув.'''}} Війшов пан професор Поступовий, »що незадовго мав стати десь директором« і сїв на катедру. А його присутність викликала застій: Поступовий стримав нестримний — скорий час, не бігли — стояли нестійнії хвилї. А як сказав: — Не відписуйте, бо запишу! — нїхто не писав, а стримані хвилї<noinclude></noinclude> lng9iv71aeueeiuq2q1yllwzmigyacc 456625 456523 2022-07-30T22:11:58Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Помолїм ся! — мовить директор. І кождий молить ся. Такої ревної молитви чує Господь Бог мабуть тільки від матуристів. А пан директор тне — перетинає коверту, а з неї поволеньки-поволи витягає тему. А підчас того чути, як через клясу летить муха. Читає..... Прочитав! »А..а..а..а…«, видобуває ся з грудий. Абітурієнти дивлять ся несьміло на директора і витягають з попід лавок свої шпарґали. — Е то легка задача! Матура то фарса! — думав Нобко і підсунув ся до Відзначаючого. {{dhr}} {{c|'''9. Байка, як одного разу час заснув.'''}} Війшов пан професор Поступовий, »що незадовго мав стати десь директором« і сїв на катедру. А його присутність викликала застій: Поступовий стримав нестримний — скорий час, не бігли — стояли нестійнії хвилї. А як сказав: — Не відписуйте, бо запишу! — нїхто не писав, а стримані хвилї<noinclude></noinclude> jhu91xneauemfh1o3o5xuyuh9q6xxef 250 216128 456524 2022-07-30T14:06:25Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>заснули. Заснули і спали мов одної моєї кузинки лїта. {{StrRepChars|4|.}} А як задзвонили і до кляси війшов »добрий професор« — то час проснув ся. Попід лавки лазили брулїони, по клясї ходили матуристи, у воздусї лїтали картки. І хвилї знова бігли і хвилї далї гнали, свою страту доганяли. {{StrRepChars|4|.}} І знова звонили і знова стояли нестійнії хвилї. {{dhr}} {{c|'''10. Нїм задача буде.'''}} Ґеньо скінчив рисувати на бібулї пятого коника та третого пана і хотїв нахилити ся до Бен-Акіби за задачою — та Поступовий змірив його очима. А Ґеньо посунув ся на своє місце, злапав грецький словар і удавав, що сам задачу пише. Шукав знакомих слів, перебігав очима з гори на діл, картка за карткою, та не міг найти. Кивав головою і дивував ся, чому автор пропустив усї знакомі слова. Та сего не міг збагнути, задачі єще не було і він став рисувати четвертого пана…{{nop}}<noinclude></noinclude> 0ylfls5y0bz4tok76clyevoku3jonbc 456626 456524 2022-07-30T22:11:59Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>заснули. Заснули і спали мов одної моєї кузинки лїта. {{StrRepChars|4|.}} А як задзвонили і до кляси війшов »добрий професор« — то час проснув ся. Попід лавки лазили брулїони, по клясї ходили матуристи, у воздусї лїтали картки. І хвилї знова бігли і хвилї далї гнали, свою страту доганяли. {{StrRepChars|4|.}} І знова звонили і знова стояли нестійнії хвилї. {{dhr}} {{c|'''10. Нїм задача буде.'''}} Ґеньо скінчив рисувати на бібулї пятого коника та третого пана і хотїв нахилити ся до Бен-Акіби за задачою — та Поступовий змірив його очима. А Ґеньо посунув ся на своє місце, злапав грецький словар і удавав, що сам задачу пише. Шукав знакомих слів, перебігав очима з гори на діл, картка за карткою, та не міг найти. Кивав головою і дивував ся, чому автор пропустив усї знакомі слова. Та сего не міг збагнути, задачі єще не було і він став рисувати четвертого пана…{{nop}}<noinclude></noinclude> jq7wvurn7zo9gzsr7p5ag6wn3iagx3r 250 216129 456525 2022-07-30T14:53:06Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''11. В школї танцїв і елєґантських рухів.'''}} 'A place і Ґеньо повів свою панну до лавки. — Я кажу вам, панї: пять ночий гуляти без впину, то не така мука, як тота матура! — Та то кажуть, що там мож відписувати. — Відписувати? Так гадаєте? Не штука то хвалити ся чужими руками, але своїми! Ми всї робили самі! Нї панї, се не таке диво! У нас все так — противно у паннїв. В нас матура на карку, а ми гуляємо. Ми зухи! Дивує се вас? Панна Маня дивила ся на білу вставку у своєї сусїдки… {{dhr}} {{c|'''12. Відвідини.'''}} Василїв батько дивив ся на купу книжок свого сина і дивував ся. — А ти то все мусиш нїбито вміти? — А ви як гадали? Та усе, бо пощож би воно ту стояло? — Наука! А в нас то є професор, що уміє й примовляти. А старій Михайлисї, як примовив, то два тижнї конала, а він каже, що вміє всю науку! А то все змістить ся тобі в голові?{{nop}}<noinclude></noinclude> 0aum284qrrzg5o6j9fg93wy5unnq6in 456627 456525 2022-07-30T22:12:00Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''11. В школї танцїв і елєґантських рухів.'''}} 'A place і Ґеньо повів свою панну до лавки. — Я кажу вам, панї: пять ночий гуляти без впину, то не така мука, як тота матура! — Та то кажуть, що там мож відписувати. — Відписувати? Так гадаєте? Не штука то хвалити ся чужими руками, але своїми! Ми всї робили самі! Нї панї, се не таке диво! У нас все так — противно у паннїв. В нас матура на карку, а ми гуляємо. Ми зухи! Дивує се вас? Панна Маня дивила ся на білу вставку у своєї сусїдки… {{dhr}} {{c|'''12. Відвідини.'''}} Василїв батько дивив ся на купу книжок свого сина і дивував ся. — А ти то все мусиш нїбито вміти? — А ви як гадали? Та усе, бо пощож би воно ту стояло? — Наука! А в нас то є професор, що уміє й примовляти. А старій Михайлисї, як примовив, то два тижнї конала, а він каже, що вміє всю науку! А то все змістить ся тобі в голові?{{nop}}<noinclude></noinclude> sk4ocwrm6m514w4lh1vp5nhoqe2tcez 250 216130 456526 2022-07-30T15:00:57Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Мусить! Та то не я один такий; нас здає аж двацять девять. А денно будуть питати по шістьох або сїмох. Нїбито разом, але як один говорить, то другий мусить тихо сидїти! — А як ти що призабудеш, то най тобі другий пригане́. — Коби то мож! А то сидять професори, що дивлять ся! — На маєш! А то ви сидете нїбито коло тих панів? — Та сидимо! Коло довжезного стола, а на нїм усякі — превсякі книжки. — А ви на них читаєте? — Во…о…о…о… хотїлибисте! Та кажуж вам: усе на память від дошки до дошки… — На память? Усе? Від тогди, коли ти в школи пішов? — і старий покивував головою. — А в селї то я розказую, що ти вже з тих кляс виходиш і маєш усю науку від початку єще раз читати. А ті пани нїби все знають? — Та де! Вони читають{{errata|?|!}} — Читааають? А то але́! Пани! Та пан все паном! — Овва! Тай я можу бути таким паном… — Можеш бути? Ой не дай<noinclude></noinclude> 6w9o60pi5rgsy1gkp5en20qgafxogfe 456628 456526 2022-07-30T22:12:01Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Мусить! Та то не я один такий; нас здає аж двацять девять. А денно будуть питати по шістьох або сїмох. Нїбито разом, але як один говорить, то другий мусить тихо сидїти! — А як ти що призабудеш, то най тобі другий пригане́. — Коби то мож! А то сидять професори, що дивлять ся! — На маєш! А то ви сидете нїбито коло тих панів? — Та сидимо! Коло довжезного стола, а на нїм усякі — превсякі книжки. — А ви на них читаєте? — Во…о…о…о… хотїлибисте! Та кажуж вам: усе на память від дошки до дошки… — На память? Усе? Від тогди, коли ти в школи пішов? — і старий покивував головою. — А в селї то я розказую, що ти вже з тих кляс виходиш і маєш усю науку від початку єще раз читати. А ті пани нїби все знають? — Та де! Вони читають{{errata|?|!}} — Читааають? А то але́! Пани! Та пан все паном! — Овва! Тай я можу бути таким паном… — Можеш бути? Ой не дай<noinclude></noinclude> cenf33smvzlocboqa9jkox6mhd9vfj8 250 216131 456527 2022-07-30T15:08:59Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Боже, щоби ти мав колись кунїрувати людські дїти! — То я можу бути й иньшим… — Иньшим паном? Най тобі панства не захочує ся! Або тепер і є правдиві пани? Гей той казав: »тїкай голий, бо тї обідру!{{errata|»|«}} А єґомостем бути, то але́. Єґомость і не пан, а вистане й за копу панів! — А колись то заїдеш до нас на відправу і стиснеш менї першому голову. А люди тебе десь не пізнають і будуть дивували ся… Вечеріло. І так, як селянин кидає зернята пшеницї на рілю, так кидало і сонце свої остатні промінї. {{dhr}} {{c|'''13. „Jetzt schweigen…“'''}} Пятьох абітурієнтів чекало на професора, що мав з ними переходити нїмецьку лїтературу. А тимчасом повтаряли одні Nibelungenlied, а другі учили ся вичисляти Шілєрові твори, бо се мав уміти навіть сам пан інспектор.... {{StrRepChars|6}} Увійшов професор і став переробляти. Скоро чогось абітурієнти не знали, то він крутив носом, а коли уміли, то записував собі ті питаня.{{nop}}<noinclude></noinclude> 5dcm1vbvn68udkljrp3ye7hm6vzgzto 456629 456527 2022-07-30T22:12:02Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Боже, щоби ти мав колись кунїрувати людські дїти! — То я можу бути й иньшим… — Иньшим паном? Най тобі панства не захочує ся! Або тепер і є правдиві пани? Гей той казав: »тїкай голий, бо тї обідру!{{errata|»|«}} А єґомостем бути, то але́. Єґомость і не пан, а вистане й за копу панів! — А колись то заїдеш до нас на відправу і стиснеш менї першому голову. А люди тебе десь не пізнають і будуть дивували ся… Вечеріло. І так, як селянин кидає зернята пшеницї на рілю, так кидало і сонце свої остатні промінї. {{dhr}} {{c|'''13. „Jetzt schweigen…“'''}} Пятьох абітурієнтів чекало на професора, що мав з ними переходити нїмецьку лїтературу. А тимчасом повтаряли одні Nibelungenlied, а другі учили ся вичисляти Шілєрові твори, бо се мав уміти навіть сам пан інспектор.... {{StrRepChars|6}} Увійшов професор і став переробляти. Скоро чогось абітурієнти не знали, то він крутив носом, а коли уміли, то записував собі ті питаня.{{nop}}<noinclude></noinclude> 4m4c53pbpx9t62w6uacyekooqj6dz12 250 216132 456528 2022-07-30T15:16:03Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Абітурієнти підморгували тайком до себе, а він бачив се і мовив: — Jetzt schweigen und weiter dienen! А при матурі надумувати ся — і він затискав губи, прикладав палець до уст, а вони потакували… Виходили і кланяли ся йому низенько. На коритари обступали їх семаки. — А що? Ви здавали нїмецьке? — Вооо! Ми нїчо не здаємо, то не сема кляса! Нас вже і не питають! Та недовірчиві семаки покашлювали… {{dhr}} {{c|'''14. Сатир реготав ся…'''}} Я бачив одного разу, як старий дїд хотїв дістати ся до загороди, та з котрого боку він і не підкрадав ся, всюди гавкали на нього пси. І хотяй се не має нїчо спільного з математикою, то мимо того не міг Льольо дійти до краю з математичним приміром. Розізлощений відсунув зошит та вийшов на прохід. Два тижнї не бачив перед своїми очима нїчого крім рядів рів-<noinclude></noinclude> stn0tjt5wcbmaldnyct3kxz99x6b686 456630 456528 2022-07-30T22:12:03Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Абітурієнти підморгували тайком до себе, а він бачив се і мовив: — Jetzt schweigen und weiter dienen! А при матурі надумувати ся — і він затискав губи, прикладав палець до уст, а вони потакували… Виходили і кланяли ся йому низенько. На коритари обступали їх семаки. — А що? Ви здавали нїмецьке? — Вооо! Ми нїчо не здаємо, то не сема кляса! Нас вже і не питають! Та недовірчиві семаки покашлювали… {{dhr}} {{c|'''14. Сатир реготав ся…'''}} Я бачив одного разу, як старий дїд хотїв дістати ся до загороди, та з котрого боку він і не підкрадав ся, всюди гавкали на нього пси. І хотяй се не має нїчо спільного з математикою, то мимо того не міг Льольо дійти до краю з математичним приміром. Розізлощений відсунув зошит та вийшов на прохід. Два тижнї не бачив перед своїми очима нїчого крім рядів рів-<noinclude></noinclude> kp5jxli5wq3wft6q4dwhpox57e6bmb6 250 216133 456529 2022-07-30T15:22:31Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>нань, триґонометричних формул та довгих-предовгих чисел. На розї, біля театру задержав ся. Попри нього переходили люди, а йому видавало ся, що отсе перемашировують числа: прості та криві, випуклі та замазані — цїлковито такі самі, які були на його зошитї. І він стояв і думав і вдивляв ся в них. А коли переходив залюблений Улян і Ілїя, то йому насунуло ся на думку, чи мож би їх взяти під корінь… А ряди чисел пересували ся попри нього далї, а Сатир біля колюмнів театру вишкірив зуби та реготав ся… {{dhr}} {{c|'''15. Сповідь.'''}} Кундель читав на голос питаня з молитвослова. Учений їх толкував, Ветеран травестував, а усї писали. Скропулятний Нобко виписував собі усї гріхи, побожний Янко лише кождий семий — два пропускав, що третий писав на картцї для Ґеня. {{StrRepChars|6}} — Потримай менї — мовив Відзначаючий в церкві до Янка — потримай менї зошит з писаною фі-<noinclude></noinclude> 3d9k4imzvp0srrnpv795y8024vs6uzw 456631 456529 2022-07-30T22:12:04Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>нань, триґонометричних формул та довгих-предовгих чисел. На розї, біля театру задержав ся. Попри нього переходили люди, а йому видавало ся, що отсе перемашировують числа: прості та криві, випуклі та замазані — цїлковито такі самі, які були на його зошитї. І він стояв і думав і вдивляв ся в них. А коли переходив залюблений Улян і Ілїя, то йому насунуло ся на думку, чи мож би їх взяти під корінь… А ряди чисел пересували ся попри нього далї, а Сатир біля колюмнів театру вишкірив зуби та реготав ся… {{dhr}} {{c|'''15. Сповідь.'''}} Кундель читав на голос питаня з молитвослова. Учений їх толкував, Ветеран травестував, а усї писали. Скропулятний Нобко виписував собі усї гріхи, побожний Янко лише кождий семий — два пропускав, що третий писав на картцї для Ґеня. {{StrRepChars|6}} — Потримай менї — мовив Відзначаючий в церкві до Янка — потримай менї зошит з писаною фі-<noinclude></noinclude> s291xy6hg77eqh84o7p8n615bdcwnn4 250 216134 456530 2022-07-30T15:31:22Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>зикою. Лише кілька хвиль, нїм висповідаю ся. — А ти на що його брав? — Як то нащо? По дорозї учив ся, таж часу менї шкода… Та Янко ішов домів, а Відзначаючий думав кілька хвиль, де положити фізику. »Та нинї сповідь, чей нїхто її не возьме!« — і зіставив зошит в лавцї. У церкві вже сьвітло сьвітили, а Відзначаючий шукав по всїх кутах своєї фізики. Сьвяті з образів глядїли на нього поважно, а він слїдив їх питаючим зором — бож вони бачили, хто сповняв сьвятотатство та фізику взяв. Догаряли сьвічки, сьвяті мовчали уперто, а Відзначаючий кляв своїм товаришам: — Псякров, злодїї! Вкрали фізику, я її два роки лєкция в лєкцию писав, а вони взяли її тепер! Бодай би попадали при матурі! На другий день ішов до поправки....... {{dhr}} {{c|'''16. Краса Гомерової поезиї.'''}} Десь два тижнї перед устною матурою, якось в недїлю повтаряли девяту книжку Одиссеї. На дворі<noinclude></noinclude> cicx9k9eu485vk38f1uz0tgdv7ct2eo 456632 456530 2022-07-30T22:12:05Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>зикою. Лише кілька хвиль, нїм висповідаю ся. — А ти на що його брав? — Як то нащо? По дорозї учив ся, таж часу менї шкода… Та Янко ішов домів, а Відзначаючий думав кілька хвиль, де положити фізику. »Та нинї сповідь, чей нїхто її не возьме!« — і зіставив зошит в лавцї. У церкві вже сьвітло сьвітили, а Відзначаючий шукав по всїх кутах своєї фізики. Сьвяті з образів глядїли на нього поважно, а він слїдив їх питаючим зором — бож вони бачили, хто сповняв сьвятотатство та фізику взяв. Догаряли сьвічки, сьвяті мовчали уперто, а Відзначаючий кляв своїм товаришам: — Псякров, злодїї! Вкрали фізику, я її два роки лєкция в лєкцию писав, а вони взяли її тепер! Бодай би попадали при матурі! На другий день ішов до поправки....... {{dhr}} {{c|'''16. Краса Гомерової поезиї.'''}} Десь два тижнї перед устною матурою, якось в недїлю повтаряли девяту книжку Одиссеї. На дворі<noinclude></noinclude> 7muus5geuccim4ckidkwo782y8iv0tz 250 216135 456531 2022-07-30T15:40:26Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>горячо, то одні матуристи уважали — не уважали, другі зївали — не зївали, а треті спали. Професор Циратка читав з циратового зошита про красу Гомерової {{errata|пое-зиї|поезиї}}, а Нобко вдивив ся в нього і за кілька хвиль бачив у Циратки дві голови, опісля три… чотири, а всї вони кривили ся на боки і розлазили ся десь в мрацї, а остатний кавалок розплив ся враз з катедрою… Матура. В салї горячо; цїла комісия сидить без сурдутів, Циратка навіть без камізолї, а інспектор сопе: - Пане професор! Абітурієнт не знає нич про красу Гомерової поезиї! — Прошу, прошу, прошу дуже… Я тому не винен… Абітурієнт… Ооо!… то паничик… він завше на годинах спав…! — Я… я… не спав… — Не спав? Прошу дуже, прошу, прошу менї не переривати! О, ми знаємо ся на тих паничиках, що то люблять не учити ся! — Я… я… учив ся… — Учив ся? То прошу далї говорити — і професор впялив в Нобка свої страшні — червоні очи.<noinclude></noinclude> 8nrnu6tvv2tewdf0lmkw276aq0wz0hk 456532 456531 2022-07-30T15:41:08Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>горячо, то одні матуристи уважали — не уважали, другі зївали — не зївали, а треті спали. Професор Циратка читав з циратового зошита про красу Гомерової {{errata|пое-зиї|поезиї}}, а Нобко вдивив ся в нього і за кілька хвиль бачив у Циратки дві голови, опісля три… чотири, а всї вони кривили ся на боки і розлазили ся десь в мрацї, а остатний кавалок розплив ся враз з катедрою… Матура. В салї горячо; цїла комісия сидить без сурдутів, Циратка навіть без камізолї, а інспектор сопе: — Пане професор! Абітурієнт не знає нич про красу Гомерової поезиї! — Прошу, прошу, прошу дуже… Я тому не винен… Абітурієнт… Ооо!… то паничик… він завше на годинах спав…! — Я… я… не спав… — Не спав? Прошу дуже, прошу, прошу менї не переривати! О, ми знаємо ся на тих паничиках, що то люблять не учити ся! — Я… я… учив ся… — Учив ся? То прошу далї говорити — і професор впялив в Нобка свої страшні — червоні очи.<noinclude></noinclude> tbclla2sq4frrbcojvbg76spq7no9qw 456661 456532 2022-07-30T23:11:39Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>горячо, то одні матуристи уважали — не уважали, другі зївали — не зївали, а треті спали. Професор Циратка читав з циратового зошита про красу Гомерової {{errata|пое-зиї|поезиї}}, а Нобко вдивив ся в нього і за кілька хвиль бачив у Циратки дві голови, опісля три… чотири, а всї вони кривили ся на боки і розлазили ся десь в мрацї, а остатний кавалок розплив ся враз з катедрою… Матура. В салї горячо; цїла комісия сидить без сурдутів, Циратка навіть без камізолї, а інспектор сопе: — Пане професор! Абітурієнт не знає нич про красу Гомерової поезиї! — Прошу, прошу, прошу дуже… Я тому не винен… Абітурієнт… Ооо!… то паничик… він завше на годинах спав…! — Я… я… не спав… — Не спав? Прошу дуже, прошу, прошу менї не переривати! О, ми знаємо ся на тих паничиках, що то люблять не учити ся! — Я… я… учив ся… — Учив ся? То прошу далї говорити — і професор впялив в Нобка свої страшні — червоні очи.<noinclude></noinclude> 52o5cll66jbzarbrnchbqu8f3hk29zn 250 216136 456533 2022-07-30T15:47:58Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>А Нобко хоче освободити ся від них і суне ся — відсуває на бік. І в одній хвилї зникає кудись грубий інспектор, цїла комісия вилїтає в воздух і Нобко будить ся..... Циратка глядїв на клясу. »І я заснув…? А той буде певно гадати, що я спав....« А щоби показати, що він уважає, отворив широко очи і влїпив їх в професора. Та за кілька хвиль став Циратка опять розлазити ся… {{dhr}} {{c|'''17. Субота.'''}} Сторож вийшов з канцеляриї, приняв урядову міну і прибив на чорній таблицї спис матуристів, що сїдали в понедїлок до іспиту. А коли він прибивав тоту картку, то відгомін ішов улицями і всї говорили про люту матуру. Абітурієнти кидали науку і задихані бігли — розбивали по дорозї людий. В ґімназиї відсапували, підходили до чорної таблицї і читали — читали свої імена… А в містї, перед образами молила ся панна Лїза за Нобкову душу… {{StrRepChars|9|.}}<noinclude></noinclude> 4p415mbd373wbnkznl3fblfocpwboq3 456662 456533 2022-07-30T23:11:40Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>А Нобко хоче освободити ся від них і суне ся — відсуває на бік. І в одній хвилї зникає кудись грубий інспектор, цїла комісия вилїтає в воздух і Нобко будить ся..... Циратка глядїв на клясу. »І я заснув…? А той буде певно гадати, що я спав....« А щоби показати, що він уважає, отворив широко очи і влїпив їх в професора. Та за кілька хвиль став Циратка опять розлазити ся… {{dhr}} {{c|'''17. Субота.'''}} Сторож вийшов з канцеляриї, приняв урядову міну і прибив на чорній таблицї спис матуристів, що сїдали в понедїлок до іспиту. А коли він прибивав тоту картку, то відгомін ішов улицями і всї говорили про люту матуру. Абітурієнти кидали науку і задихані бігли — розбивали по дорозї людий. В ґімназиї відсапували, підходили до чорної таблицї і читали — читали свої імена… А в містї, перед образами молила ся панна Лїза за Нобкову душу… {{StrRepChars|9|.}}<noinclude></noinclude> p0bl6zbevyzcqrono9nigiec9oz2pc9 250 216137 456534 2022-07-30T15:55:30Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''18. На коритарі.'''}} »Наполєона побили під Ватерльо… Ага! право Карнота відносить ся до пересїчних… Нї? А Верґіль написав Ґеорґіка, в Грециї реформа Сольона« — повтаряли одні матуристи, другі проходжували ся спокійно по коритарі і розповідали ґімназиястам, як то вони мало вміють. А що були певні себе, то кляли ся, що впадуть. Зазвонили і перед звінком розбігли ся ученики по клясах, мов курята, коли надлетить половик. На коритарі утихло. Абітурієнти оповідали собі якісь анеґдотки про матуру, а зза дверий конференцийної салї зазирав поважний сторож. — Вже є? — питали. — Та де! Ще не притарабанив ся! — Ов…! А то на нього треба так довго ждати? — Нуу…! Та ви того єще не знаєте. А я ту девятий рік, то не раз уже таке бачив… Та то все так! А ті що за мене здавали, то вже докторами є, ба і професорами суть! А один як здавав, то дав менї цїлу пятку… і не сказав би я, що такий богатий… Але то був файний пан! Любив дати, а другий…{{nop}}<noinclude></noinclude> jzkxc5h5ngr94nj7obwjn21qauvmqgx 456663 456534 2022-07-30T23:11:42Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''18. На коритарі.'''}} »Наполєона побили під Ватерльо… Ага! право Карнота відносить ся до пересїчних… Нї? А Верґіль написав Ґеорґіка, в Грециї реформа Сольона« — повтаряли одні матуристи, другі проходжували ся спокійно по коритарі і розповідали ґімназиястам, як то вони мало вміють. А що були певні себе, то кляли ся, що впадуть. Зазвонили і перед звінком розбігли ся ученики по клясах, мов курята, коли надлетить половик. На коритарі утихло. Абітурієнти оповідали собі якісь анеґдотки про матуру, а зза дверий конференцийної салї зазирав поважний сторож. — Вже є? — питали. — Та де! Ще не притарабанив ся! — Ов…! А то на нього треба так довго ждати? — Нуу…! Та ви того єще не знаєте. А я ту девятий рік, то не раз уже таке бачив… Та то все так! А ті що за мене здавали, то вже докторами є, ба і професорами суть! А один як здавав, то дав менї цїлу пятку… і не сказав би я, що такий богатий… Але то був файний пан! Любив дати, а другий…{{nop}}<noinclude></noinclude> 2k18sn67u4isltae0c4ub01zp4eqjwt 250 216138 456535 2022-07-30T15:59:11Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}} {{c|Гетьман Іван Скоропадський.}} прибраними в чорні покривала. За тілом ішла гетьманська вдова, ґенеральна старшина, полковники, козаки й велика юрба народу. По похоронних обрядах і молитвах, військовим звичаєм, вистрілено з гармат у честь померлого, потім військо стріляло з рушниць, ще раз глухо затарахкотіли тарабани, заграли жалібно труби, прощаючи<noinclude></noinclude> fi4wja8voigavodo6abgzvl5pkh3prv 456552 456535 2022-07-30T18:26:07Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>[[File:Історія України-Русі. 1912. Гетьман Іван Скоропадський.jpg|frameless|center|upright=1.5]] {{c|Гетьман Іван Скоропадський.}} прибраними в чорні покривала. За тілом ішла гетьманська вдова, ґенеральна старшина, полковники, козаки й велика юрба народу. По похоронних обрядах і молитвах, військовим звичаєм, вистрілено з гармат у честь померлого, потім військо стріляло з рушниць, ще раз глухо затарахкотіли тарабани, заграли жалібно труби, прощаючи<noinclude></noinclude> dw8pprlkzoig1k9jfhppva0jtju480v 250 216139 456536 2022-07-30T16:03:00Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Не скінчив. Застогнали сходи — ішов сам пан інспектор. Абітурієнти кланяли ся йому низенько, а він глянув на них з під ока і кивнув поважно головою… Вийшов директор. — Прошу до салї, лише відважно! А матуристів обгортав доперва в тій хвилї страх і вони думали: »Ого! Аж тепер буде усему амінь!« — і стали один другого випихати. В салї приходили до себе. {{dhr}} {{c|'''19. Та де, умів,....!'''}} На коритарі ждали батьки, знакомі і ґімназиясти, що не мали школи. А за кождим предметом вибігав якийсь матурист. — Бодай би чорти пібрали тих бельферів! — мовив майже кождий. Усї кидали ся до нього і кождий питав що иньшого. — Умів? А що? А як питають? Га? Ти що здавав? Куди? Він відсапував і єще раз заклинав: — А бодай би чорти пібрали тих бельферів! Питають щось такого, чого я і не читав!{{nop}}<noinclude></noinclude> aj280ogd1fm6km4kg5hg2cnwhfo754w 456664 456536 2022-07-30T23:11:43Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Не скінчив. Застогнали сходи — ішов сам пан інспектор. Абітурієнти кланяли ся йому низенько, а він глянув на них з під ока і кивнув поважно головою… Вийшов директор. — Прошу до салї, лише відважно! А матуристів обгортав доперва в тій хвилї страх і вони думали: »Ого! Аж тепер буде усему амінь!« — і стали один другого випихати. В салї приходили до себе. {{dhr}} {{c|'''19. Та де, умів,....!'''}} На коритарі ждали батьки, знакомі і ґімназиясти, що не мали школи. А за кождим предметом вибігав якийсь матурист. — Бодай би чорти пібрали тих бельферів! — мовив майже кождий. Усї кидали ся до нього і кождий питав що иньшого. — Умів? А що? А як питають? Га? Ти що здавав? Куди? Він відсапував і єще раз заклинав: — А бодай би чорти пібрали тих бельферів! Питають щось такого, чого я і не читав!{{nop}}<noinclude></noinclude> 2jj2wctgb83apnqn54xahu53nk8w364 250 216140 456537 2022-07-30T17:26:11Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— І ти не вмів…? — Та де, умів! Алеж я бляґував… бляґував, аж зіпрів…! Усї желали йому щастя, а тимчасом вибігав иньший. — А бодай би тих бельферів.....! І знов кидали ся усї на нього і знов питали гурмою і знов ґратулювали. А на коритарі ждали далї батьки, ждали абітурієнти, ждали й ученики, що не мали школи… {{dhr}} {{c|'''20. І тепер я не знаю…'''}} Як я здав матуру і вийшов з ґімназиї, то сьвіт видавав ся менї пречудовий і моїм думам не було в нїм краю! А куди я тільки оком линув, усюди стелили ся менї доріжки, а на кождій стояла усьміхнена доля і манила — кликала мене до себе. І тепер я не знаю, як се властиво було: чи то сьвіт на ту хвилю так дуже покраснїв, чи може се менї лише здавалось…… {{dhr}} {{c|'''21. А люди догадували ся…'''}} Льольо скидував з етажерки усе, що могло би йому нагадувати ґімназию. Латинські, грецькі препа-<noinclude></noinclude> cnwts8cb5hoor8jzhjk34vgls6os8k1 456665 456537 2022-07-30T23:11:44Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— І ти не вмів…? — Та де, умів! Алеж я бляґував… бляґував, аж зіпрів…! Усї желали йому щастя, а тимчасом вибігав иньший. — А бодай би тих бельферів.....! І знов кидали ся усї на нього і знов питали гурмою і знов ґратулювали. А на коритарі ждали далї батьки, ждали абітурієнти, ждали й ученики, що не мали школи… {{dhr}} {{c|'''20. І тепер я не знаю…'''}} Як я здав матуру і вийшов з ґімназиї, то сьвіт видавав ся менї пречудовий і моїм думам не було в нїм краю! А куди я тільки оком линув, усюди стелили ся менї доріжки, а на кождій стояла усьміхнена доля і манила — кликала мене до себе. І тепер я не знаю, як се властиво було: чи то сьвіт на ту хвилю так дуже покраснїв, чи може се менї лише здавалось…… {{dhr}} {{c|'''21. А люди догадували ся…'''}} Льольо скидував з етажерки усе, що могло би йому нагадувати ґімназию. Латинські, грецькі препа-<noinclude></noinclude> qdnsppcmfnshzv3xg9fr48ajh4aw4nc 250 216141 456538 2022-07-30T17:32:44Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>рациї, витяги з істориї, писана фізика — усе те летїло на землю, а семаки піднимали і дїлили ся. А коли впала математика, то покій ходив від сварки..... Увійшли матуристи, що нинї здавали. — Алеж бо ти пиняєш ся, мов ґімназияст! Незабаром маємо іти на місто, а ти ще не готов! Пощож тобі академікови каламаря? Певно жаль ґімназияльних часів! І завстиджений Льольо викидав через одно вікно каламар, через друге перо з ручкою. {{StrRepChars|4|.}} Ішли містом в цивільних убранях. Машерували й посвистували, курили папіроски та вимахували палицями. Люди уступали ся їм з дороги. А коли матуристи стрінули своїх давних товаришів, що були тепер при урядї податковім, то дивили ся на них з гори і кланяли ся — відклонювали ся їм з чемности. — Але який я щасливий, що позбув ся уже клопоту — мовив Янко. — Розуміє ся, розуміє ся! То нїби дурниця, але ми перейшли вже найтяжший крок в житю!{{nop}}<noinclude></noinclude> pnkhrq8vo8avqqp6ukd9nzkisdff1jv 456666 456538 2022-07-30T23:11:45Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>рациї, витяги з істориї, писана фізика — усе те летїло на землю, а семаки піднимали і дїлили ся. А коли впала математика, то покій ходив від сварки..... Увійшли матуристи, що нинї здавали. — Алеж бо ти пиняєш ся, мов ґімназияст! Незабаром маємо іти на місто, а ти ще не готов! Пощож тобі академікови каламаря? Певно жаль ґімназияльних часів! І завстиджений Льольо викидав через одно вікно каламар, через друге перо з ручкою. {{StrRepChars|4|.}} Ішли містом в цивільних убранях. Машерували й посвистували, курили папіроски та вимахували палицями. Люди уступали ся їм з дороги. А коли матуристи стрінули своїх давних товаришів, що були тепер при урядї податковім, то дивили ся на них з гори і кланяли ся — відклонювали ся їм з чемности. — Але який я щасливий, що позбув ся уже клопоту — мовив Янко. — Розуміє ся, розуміє ся! То нїби дурниця, але ми перейшли вже найтяжший крок в житю!{{nop}}<noinclude></noinclude> k0lhp7g6hgu5ykpbu0f43rzbmxcgw0n 250 216142 456542 2022-07-30T17:53:49Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Тааак… тааак… — докидував Льольо й постукував палицею. А йшли панни й не пізнавали їх; ученики кланяли ся їм низенько, а люди догадували ся… {{dhr}} {{c|'''22. Непевність.'''}} Ґеньо закликав через вікно Куйону. А коли сей увійшов, обкидав його сотнию питань. — Ти здав уже? А як там питають? Інспектор мішає ся? А професори? Оповідай усе! Я позавтра сїдаю! А тяжко здавати? Та Куйонї не було так спішно. Вперед найшов відповідне місце для своєї палицї, а доперва опісля став оповідати. Говорив басом і курив файку бо був по матурі. — Матура? Лише, серце, троха відваги! Не знаю, пощо вона властиво є! Я знїс би її зараз, бо то фарса, якої нема! Я нїчо не умів, а як став їм різати, то всї дивували ся! — Ет! Я буду колись так само говорити. Але скажи менї тепер, що питають? Я не маю часу! Інспектор мішає ся? Питаня, на котрі Ґеньо знав відповісти, додавали йому відваги, ті, що не знав, убивали надїю.{{nop}}<noinclude></noinclude> rl5xtw7od7k87d9png61e4bctv28326 456667 456542 2022-07-30T23:11:46Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Тааак… тааак… — докидував Льольо й постукував палицею. А йшли панни й не пізнавали їх; ученики кланяли ся їм низенько, а люди догадували ся… {{dhr}} {{c|'''22. Непевність.'''}} Ґеньо закликав через вікно Куйону. А коли сей увійшов, обкидав його сотнию питань. — Ти здав уже? А як там питають? Інспектор мішає ся? А професори? Оповідай усе! Я позавтра сїдаю! А тяжко здавати? Та Куйонї не було так спішно. Вперед найшов відповідне місце для своєї палицї, а доперва опісля став оповідати. Говорив басом і курив файку бо був по матурі. — Матура? Лише, серце, троха відваги! Не знаю, пощо вона властиво є! Я знїс би її зараз, бо то фарса, якої нема! Я нїчо не умів, а як став їм різати, то всї дивували ся! — Ет! Я буду колись так само говорити. Але скажи менї тепер, що питають? Я не маю часу! Інспектор мішає ся? Питаня, на котрі Ґеньо знав відповісти, додавали йому відваги, ті, що не знав, убивали надїю.{{nop}}<noinclude></noinclude> 55uyt4xszo6gd0qwydx9qyq7x4vo6xq 250 216143 456543 2022-07-30T18:07:03Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Та не маєш чого таке бояти ся — мовив Куйона — я буду нинї на касинї враз з бельферами, то поговорю і за тебе! — і він вийшов. На улицї не знав, як держати палицю, передоймав її з руки в руку і неповоротно ударяв о тротуар, а тротуар стогнати — стогнав… {{StrRepChars|4|.}} А Сьвіча як приходить, то филя филює і раз ударяє о беріг, то знова спадає. Так підходила і спадала і Ґенева відвага. З пересердя ударяв кулаком об стіл. Скрипнули двері. Думав, що се ґімназияльний сторож прийшов по нього. Певно відступив хтось від матури, а ті бельфери тягнуть тепер його. А в дверох стояла поважна господиня і споглядала милосерно на свій стіл… {{dhr}} {{c|'''23. Завтра матура!'''}} Ледви зачав Ґеньо учити ся, то стала повторяти ся істория остатних днїв. На улицї гуркотїли безустанно вози, дїти викрикували на коритарі, а в кухнї сварила ся панї зі служницею.{{nop}}<noinclude></noinclude> 8269f8me8q5a77wx1nfetbz59nqzjxd 456668 456543 2022-07-30T23:11:48Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Та не маєш чого таке бояти ся — мовив Куйона — я буду нинї на касинї враз з бельферами, то поговорю і за тебе! — і він вийшов. На улицї не знав, як держати палицю, передоймав її з руки в руку і неповоротно ударяв о тротуар, а тротуар стогнати — стогнав… {{StrRepChars|4|.}} А Сьвіча як приходить, то филя филює і раз ударяє о беріг, то знова спадає. Так підходила і спадала і Ґенева відвага. З пересердя ударяв кулаком об стіл. Скрипнули двері. Думав, що се ґімназияльний сторож прийшов по нього. Певно відступив хтось від матури, а ті бельфери тягнуть тепер його. А в дверох стояла поважна господиня і споглядала милосерно на свій стіл… {{dhr}} {{c|'''23. Завтра матура!'''}} Ледви зачав Ґеньо учити ся, то стала повторяти ся істория остатних днїв. На улицї гуркотїли безустанно вози, дїти викрикували на коритарі, а в кухнї сварила ся панї зі служницею.{{nop}}<noinclude></noinclude> edkitsr45u2v57yvswt04xof8bok9qb 0 216144 456546 2022-07-30T18:21:04Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Іван Крип'якевич | секція = Головні роки з історії козаччини | попередня = [[../Кінець козаччини/]] | наступна = [[../Спис образків/]] | примітки = }} <pages index="Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf" include=130 /> wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Іван Крип'якевич | секція = Головні роки з історії козаччини | попередня = [[../Кінець козаччини/]] | наступна = [[../Спис образків/]] | примітки = }} <pages index="Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf" include=130 /> 70yayfxqf5q1aqo86ey1xkf2ovgyip4 250 216145 456547 2022-07-30T18:21:54Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Кинув книжкою об землю, підняв її і вийшов до другої кімнати. За пів години стала на подвірю вигравати катеринка якусь скочно-сентіментальну арию. Служницї в каменицї підтоптували до такту ногами, а сторож підсвистував собі і також підтоптував. А того не міг Ґеньо якось дарувати, отворив вікно і крикнув: — Забирайте ся до сто чортів! Та катеринкар зрозумів мабуть інакше ті слова, бо уклонив ся ґалянтно і став грати єще сентиментальнїйшої. А куховарки ще дужше підтоптували ногами, а сторож ще голоснїйше підсвистував собі… Учив ся в сальонї. А панї уже нїчого й не казала, що він поперевертав фотелї і постягав застелки. Над його головою била ся о стелю велика муха. Била ся о стелю — безжурно бренїла: »Матурра… матурра… матурра…« — І вона не дасть менї супокою! Та проклята муха, підле сотворінє! — і пігнав ся за нею. Та вона щезла, а він засапав ся і сїв опять до книжки. На ратуши вибило пів до дванайцятої і дванайцята. »Матурра… матурра… матурра…«{{nop}}<noinclude></noinclude> 0mjxa7sxejje1nq03x8n5ux6yqpto33 456669 456547 2022-07-30T23:11:49Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Кинув книжкою об землю, підняв її і вийшов до другої кімнати. За пів години стала на подвірю вигравати катеринка якусь скочно-сентіментальну арию. Служницї в каменицї підтоптували до такту ногами, а сторож підсвистував собі і також підтоптував. А того не міг Ґеньо якось дарувати, отворив вікно і крикнув: — Забирайте ся до сто чортів! Та катеринкар зрозумів мабуть інакше ті слова, бо уклонив ся ґалянтно і став грати єще сентиментальнїйшої. А куховарки ще дужше підтоптували ногами, а сторож ще голоснїйше підсвистував собі… Учив ся в сальонї. А панї уже нїчого й не казала, що він поперевертав фотелї і постягав застелки. Над його головою била ся о стелю велика муха. Била ся о стелю — безжурно бренїла: »Матурра… матурра… матурра…« — І вона не дасть менї супокою! Та проклята муха, підле сотворінє! — і пігнав ся за нею. Та вона щезла, а він засапав ся і сїв опять до книжки. На ратуши вибило пів до дванайцятої і дванайцята. »Матурра… матурра… матурра…«{{nop}}<noinclude></noinclude> i4wjr8zqs476q4d0jlik0ht6vls6i2a 250 216146 456553 2022-07-30T18:34:20Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Тепер гнав за нею аж на сьвіта край — та вона занюхала, відки вітер віє і втекла {{errata|черес|через}} вікно. — Мене нїхто не розуміє! Усї їдять моє серце! Навіть і та панна, що йде улицею, йде тільки тому, щоби гризти мою душу! До того така обскурна… — і він вихилив ся через вікно і крикнув за нею: — Шкапа! Мальована шкапа! Панна подвоїла чогось свій хід, а Ґеньо, урадований пімстою, сїв опять до книжки. {{StrRepChars|4|.}} По обідї утихло. Мінути бігли за мінутами мов сполошені конї, які нїхто не здержує. Вибила шеста і Ґеньо відсунув від себе книжки. — Рано перескаджали менї десь усї, а тепер аби я заковав ся на смерть, то нїхто не прийде і не відірве мене від книжки! А від тепер не показував ся уже нїхто до кімнати, в каменицї запановував супокій, а місто утихало.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}.{{skip|4}}. {{dhr}} {{c|'''24. Вечірне лянсіє.'''}} Хвилї летїли за хвилями, за ними бігли мінути, за мінутами го-<noinclude></noinclude> rsxrp2wj8qnqtckthsywpzg5z1fv9wq 456573 456553 2022-07-30T19:37:05Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Тепер гнав за нею аж на сьвіта край — та вона занюхала, відки вітер віє і втекла {{errata|черес|через}} вікно. — Мене нїхто не розуміє! Усї їдять моє серце! Навіть і та панна, що йде улицею, йде тільки тому, щоби гризти мою душу! До того така обскурна… — і він вихилив ся через вікно і крикнув за нею: — Шкапа! Мальована шкапа! Панна подвоїла чогось свій хід, а Ґеньо, урадований пімстою, сїв опять до книжки. {{StrRepChars|4|.}} По обідї утихло. Мінути бігли за мінутами мов сполошені конї, які нїхто не здержує. Вибила шеста і Ґеньо відсунув від себе книжки. — Рано перескаджали менї десь усї, а тепер аби я заковав ся на смерть, то нїхто не прийде і не відірве мене від книжки! А від тепер не показував ся уже нїхто до кімнати, в каменицї запановував супокій, а місто утихало.{{RepChars|10|{{skip|4}}.}} {{dhr}} {{c|'''24. Вечірне лянсіє.'''}} Хвилї летїли за хвилями, за ними бігли мінути, за мінутами го-<noinclude></noinclude> 5sbd9w25jdxj8z6fvxs77tgtlsvq4rq 456670 456573 2022-07-30T23:11:50Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Тепер гнав за нею аж на сьвіта край — та вона занюхала, відки вітер віє і втекла {{errata|черес|через}} вікно. — Мене нїхто не розуміє! Усї їдять моє серце! Навіть і та панна, що йде улицею, йде тільки тому, щоби гризти мою душу! До того така обскурна… — і він вихилив ся через вікно і крикнув за нею: — Шкапа! Мальована шкапа! Панна подвоїла чогось свій хід, а Ґеньо, урадований пімстою, сїв опять до книжки. {{StrRepChars|4|.}} По обідї утихло. Мінути бігли за мінутами мов сполошені конї, які нїхто не здержує. Вибила шеста і Ґеньо відсунув від себе книжки. — Рано перескаджали менї десь усї, а тепер аби я заковав ся на смерть, то нїхто не прийде і не відірве мене від книжки! А від тепер не показував ся уже нїхто до кімнати, в каменицї запановував супокій, а місто утихало.{{RepChars|10|{{skip|4}}.}} {{dhr}} {{c|'''24. Вечірне лянсіє.'''}} Хвилї летїли за хвилями, за ними бігли мінути, за мінутами го-<noinclude></noinclude> sdrcmftqhmdjm8hpb5efbbng0vfjfye 250 216147 456556 2022-07-30T18:44:18Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>дини, а Ґеневи видавало ся, що се посуває хтось назбитки вказівки годинника, щоби скорше плили хвилї. А коли били години, то він вслухував ся в удари і числив їх супокійно; а за кождим послїдним вибухав майже спазматичним сьміхом. »Псякров до чорта! Девята година! І колиж я то все зроблю? Що то буде, що то буде?« І супокійно відповідав собі: »Нї, я не знаю, що то буде!« і попадав в задуму і застановляв ся, »що то власне може бути?« »Ну, ну, думай, думай! Маєш час! От застанови ся, як будеш летїти!« І учив ся далї. Поодинокі уступи читав — перечитував по кільканайцять разів, але з тої науки не було хісна. Став ходити по покою, пив воду, склянка за склянкою, щоби прийти до себе, курив папіроску за папіроскою, щоби прогнати сон. Сїв знова до книжки, мав дочитати єще кілька біоґрафій з римської лїтератури. З початку глядїли на нього букви досить несьміло, а коли не дїлав їм нич злого, осьмілили ся і стали відтанцьовувати лянсіє. Якась далека музика втуро-<noinclude></noinclude> g5dj1lbzbx6yrsuhbkxe136epwfvu2j 456671 456556 2022-07-30T23:11:51Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>дини, а Ґеневи видавало ся, що се посуває хтось назбитки вказівки годинника, щоби скорше плили хвилї. А коли били години, то він вслухував ся в удари і числив їх супокійно; а за кождим послїдним вибухав майже спазматичним сьміхом. »Псякров до чорта! Девята година! І колиж я то все зроблю? Що то буде, що то буде?« І супокійно відповідав собі: »Нї, я не знаю, що то буде!« і попадав в задуму і застановляв ся, »що то власне може бути?« »Ну, ну, думай, думай! Маєш час! От застанови ся, як будеш летїти!« І учив ся далї. Поодинокі уступи читав — перечитував по кільканайцять разів, але з тої науки не було хісна. Став ходити по покою, пив воду, склянка за склянкою, щоби прийти до себе, курив папіроску за папіроскою, щоби прогнати сон. Сїв знова до книжки, мав дочитати єще кілька біоґрафій з римської лїтератури. З початку глядїли на нього букви досить несьміло, а коли не дїлав їм нич злого, осьмілили ся і стали відтанцьовувати лянсіє. Якась далека музика втуро-<noinclude></noinclude> 6xxn2bw7sg2nvu5ud11omoiuwp2xreo 250 216148 456557 2022-07-30T18:50:17Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>вала їм, і одні букви кланяли ся ґалянтно, другі відклонювали ся, а треті поплескували.... Перед його очима пересували ся картини… якісь далекі… далекі… {{dhr}} {{c|'''25. Сьвідоцтва.'''}} Коло зеленого стола стояв директор і професори, в глубинї салї »нові академіки«, а за ними матуристи, котрі попа̀дали і семаки, що зависним оком споглядали на цїле торжество. Господар кляси став промовляти. Розкладав руками, піднимав — знижав голос та покашлював, коли сего вимагала потреба. — Ми вели вас до нинї, а нинї з жалем серця прощаємо. Ідїть вже самі! Вже самі кермуйте непевною лодкою Одиссея по розбурханім мори житя. А наша наука най буде тою зіркою, що має вам присьвічувати, що має вам вказувати дорогу на океанї житя! Ви свобідні! Можете служити тепер суспільности — свому народови! — А та розбурхана лодка Одиссея, те море..... Абітуриєнти покивували головами та потакували. А коли професор став роздава-<noinclude></noinclude> 4dtj2cuqr6qwhj6xhdz85vmdfvazg2w 456672 456557 2022-07-30T23:11:52Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>вала їм, і одні букви кланяли ся ґалянтно, другі відклонювали ся, а треті поплескували.... Перед його очима пересували ся картини… якісь далекі… далекі… {{dhr}} {{c|'''25. Сьвідоцтва.'''}} Коло зеленого стола стояв директор і професори, в глубинї салї »нові академіки«, а за ними матуристи, котрі попа̀дали і семаки, що зависним оком споглядали на цїле торжество. Господар кляси став промовляти. Розкладав руками, піднимав — знижав голос та покашлював, коли сего вимагала потреба. — Ми вели вас до нинї, а нинї з жалем серця прощаємо. Ідїть вже самі! Вже самі кермуйте непевною лодкою Одиссея по розбурханім мори житя. А наша наука най буде тою зіркою, що має вам присьвічувати, що має вам вказувати дорогу на океанї житя! Ви свобідні! Можете служити тепер суспільности — свому народови! — А та розбурхана лодка Одиссея, те море..... Абітуриєнти покивували головами та потакували. А коли професор став роздава-<noinclude></noinclude> iqd41mqmdwbxdorz1wipr9kl37vkyci 250 216149 456558 2022-07-30T18:52:50Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="117"/>легшало від того, що нарештї „Польща впала“. Як я вже сказав, панованнє польського панства над українським народом стало ще сильнїйше, ше безогляднїйше, і з боку правительства не було навіть таких проб полекшити становище селянства, які показувало правительство австрийське. Уряд над усе бояв ся якогось руху, якоїсь свідомости між селянами, і готов був глушити всякий голос протесту чи невдоволення против польського поміщицького панування. Люде, які силкували ся звернути увагу уряду на сю дивовижу, що „одновірні і однокровні“, мовляв визволені Росією від польського пановання українські селяне далї поневіряють ся в лютій польській неволї, пропадали по вязницях та засланнях. Польська освіта і культура панували далї скрізь в вищих верствах — все се було польське. А з другого боку нові школи, які заводила росийська власть, нові уряди, церква і духовенство під росийськкм володїннєм ширили росийство: росийську мову заведено в духовних школах і навіть у церкві молитви велено, було вимовляти на росийський спосіб. Таким чином українське житє, що досї гнїтила польщина, тепер спинило ся між двома огнями — польським і росийським, і росийськими руками винищувано українство навіть там, куди нїколи досї не сягали руки польські. Тому українство тут никло і гинуло далї, і перші прояви його в Росії заявили ся не тут, а в Українї заднїпрянській — в старій Гетьманщинї й Слобідшинї, на розвалинах козацької автономії.<section end="117"/> <section begin="118"/>'''118. Печатки відродження в східнїй Українї.''' Хоч українське панство знаходило ріжні добрі сторони в нових кріпацьких та чиновницьких порядках, заведених правительством, і з усеї сили вислужувало ся перед новими властями, проте серед вищих верств українського громадянства — серед потомків козацької старшини й духовенства, невважаючи на все їх вольне і невольне зросийщеннє, не вигасала любов до українського житя, мови, історії — певний український патріотизм. З жалем згадували колишню славу козацьку, незалежність українську, автономію Гетьманщини, нарікали на відобраннє старих орав і порядків. Звичайно се невдоволеннє таїли, вважаючи безнадїйним всякий протест і боротьбу. Тільки деякі сміливійші вертали ся до давнїх плянів шукати помочи за границею для привернення давнїх прав України. Недавно з секретних паперів пруського державного архиву стало відомо, що в 1791 р., коли між Росією і Прусією попсували ся відносини, до тодїшнього пруського мінїстра Гердберга приїздив Українець Капнист, значного українського роду, син дуже заслуженого полковника миргородського. Оповів йому, що прислали його земляки, бо вже прийшли до останнього відчаю від „тиранїї росийського правительства і князя Потьомкіна“. Військо козацьке, казав Капнист, дуже розжалене<section end="118"/><noinclude></noinclude> 3pc63hnw500k08bs1g75duiprh37pzv 250 216150 456559 2022-07-30T19:00:39Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>ти сьвідоцтва, то кождий брав його як найскорше, перебігав очима і виходив. На коритарі ждав товаришів. А за кождим разом, коли двері отворили ся, підбігав і питав: — А як там? — Та Циратка скривдив мене — мовив Ґеньо — дав менї лише »достаточно«, а Кундлеви, що так само прецїнь умів, дав »добре« — і усї міняли ся сьвідоцтвами і усї жалували Ґеня. Опять скрипнули двері; виходив Кундель. — А як там? — Та Циратка скривдив мене{{errata||.}} Дав всего »добре«, а я умів прецїнь на »дуже добре«. Тепер жалували усї Кундля і опять міняли ся сьвідоцтвами і знова проклинали Циратку.... {{dhr}} {{c|'''26. І ви не читали?…'''}} Ґеньо ходив по почекальни і споглядав що хвилї на золотий ланцушок від годинника, який одержав тепер по матурі. Споглядав що хвилї і дивував ся, чому нїхто не питає, котра тепер година… Витягнув папіроску і приступив до якогось панка, що стояв в кутї.{{nop}}<noinclude></noinclude> hqpncw3syn2io5us1j0yd9z66x1rvrd 456673 456559 2022-07-30T23:11:53Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>ти сьвідоцтва, то кождий брав його як найскорше, перебігав очима і виходив. На коритарі ждав товаришів. А за кождим разом, коли двері отворили ся, підбігав і питав: — А як там? — Та Циратка скривдив мене — мовив Ґеньо — дав менї лише »достаточно«, а Кундлеви, що так само прецїнь умів, дав »добре« — і усї міняли ся сьвідоцтвами і усї жалували Ґеня. Опять скрипнули двері; виходив Кундель. — А як там? — Та Циратка скривдив мене{{errata||.}} Дав всего »добре«, а я умів прецїнь на »дуже добре«. Тепер жалували усї Кундля і опять міняли ся сьвідоцтвами і знова проклинали Циратку.... {{dhr}} {{c|'''26. І ви не читали?…'''}} Ґеньо ходив по почекальни і споглядав що хвилї на золотий ланцушок від годинника, який одержав тепер по матурі. Споглядав що хвилї і дивував ся, чому нїхто не питає, котра тепер година… Витягнув папіроску і приступив до якогось панка, що стояв в кутї.{{nop}}<noinclude></noinclude> l5ohff5leh2dfdkrit1noigap7gg7bb 250 216151 456560 2022-07-30T19:02:07Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>коросийський. з другого боку сї лїтературні оброблення народньої мови навчали більшої уважливости до живої мови, а живе українське слово — мова, пісня, перекази про минуле, заховані в устах простого люду, навертали до народу панські верстви, відірвані історією останнього столїтя, посварені з народом своєю панською полїтикою і винародовлені, як здавало ся, до решти. {{errata||І}} так на сїм новім народництві української інтелїґенції виростало нове українське відродженнє. Перелицьована „[[Енеїда]]“ Котляревського, без волї автора видрукована 1798 року, була першою книжкою, яка незвичайно високо підняла в очах українського громадянства народнє українське слово, а заразом своїми образами минулої {{errata|козацькой|козацької}} слави і сучасного гіркого селянського житя відкрила широку дорогу отсьому заінтересованню народнїм житєм серед українського громадянства. Сама по собі важна була поява книжки писаної народньою мовою і друкованої, то значить можливої до широкого розповсюднення серед тодїшньої української інтелїґенції. З старих листувань знаємо, як страшенно тяжко було розшукувати старі українські писання, навіть найбільш голосні і славні (напр. київські академічні інтермедії). Часто найбільш інтересні твори старого українського письменства, не маючи змоги бути друкованими, зіставали ся в одній двох рукописях без усякого поширення (напр. прецїкава історична повість Величка відома в одній авторській рукописи і в одній копії). Тому три видання Енеїди, що вийшли на протягу одного десятилїтя і були розхоплені земляками, зробили появу сеї книжки епохою не тільки в історії українського письменства, але і в розвою української свідомости. Але крім самої формальної сторони — лїтературного друкованого твору, писаного народньою мовою і то незвичайно легкою, свобідною і заразом культурною, що непереможно вабила читача, — книжка містила в собі дїйсно дорогоцїнний зміст. З-поза жартівливої форми талановитої пародії, що описувала пригоди нїби то троянських гольтїпак, висували ся иньші образи і спомини. Саме тодї {{errata|нащі|наші}} Запорозцї блукали світами, не знаходячи собі пристановища — і гіркі гадки мусїли наводити спомини, що викликало се байдуже нїбито оповіданнє про тих троянських бурлак! З поза веселих і грубоватих часом жартів і глузувань {{errata|вставили|вставали}} образи „вічної памяти Гетьманщини“. Вставало народнє житє, змальоване з великою любовю і знаннєм, будило любов і спочутє до нього. Не диво, що серед чуткійших людей сей талановитий твір від раз підняв настрій і надїї на розвій українського слова і письменства. Коли талановиті люде з тутешніх сторін звернуть свою увагу на українську мову та приложать до неї граматичні правила, Українцї зможуть іще поспорити славою учених своїх творів з найбільш освіченими народами Европи — писав оден з молодих ентузіастів, маючи в руках ще тільки саму Енеїду<noinclude></noinclude> s2jurhezdw06cov7uiwkpkymj70thh8 250 216152 456561 2022-07-30T19:12:12Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Котляревського. А письменники українського відродження, з Шевченком разом, схилили голови перед автором Енеїди і назвали його батьком нової української лїтератури. Але „Енеїда“ не застала ся самітньою; за нею слїдом пішли иньші талановиті твори, підтримали й скріпили перші вражіння, дані Енеїдою докази культурної вартости української мови і українського народнього елєменту. Те що в „Енеїдї“ треба було відчувати поза зверхньою глузливою формою, виступало в иньших творах вповні відкрито і без недоговорень. Таке значіннє мали пєси самого Котляревського — особливо славна його „[[Наталка Полтавка]]“, поезїї Гулака-Артемовськаго, повісти Квітки — твори другого, третього і четвертого десятилїтя XIX віку. Поруч них величезне значіннє мали перші збірки українських пісень, що почали виходити з другого десятилїтя (Цертелева, Максимовича, Срезнєвского). Сї збірки видані та й ще декотрі невидані, що ширили ся в рукописях, відкрили вперше незвичайне богацтво української народньої піснї й тим незвичайно підняли значіннє українського слова, бо саме в тім часї освічені люде скрізь почали звертати увагу на народню творчість {{errata||і}} високо її цїнити. [[File:Полетика Григорий Андреевич.png|thumb|left|upright=1|{{c|380. Григорий Полїтика, звісний український патріот і публицист.}}]] Появляють ся також важні для українського усвідомлення працї з українознавства, особливо з української історії. Особливо великий вплив мала безіменна „Исторія Руссовъ или Малой Россіиі“ — історія України, доведена до кінця Гетьманщини, котрої автором довго вважали Ґеоргія Кониського, а тепер думають на Гр. Полїтику, або на нього і його сина. Незвичайно талановито написана (хоч дуже часто наскрізь фантастична — в оповіданнях про подїї XVII віку і ранїйших), вона незвичайно поширила ся між українською інтелїґенцією, особливо в другім і третїм десятилїтю XIX віку, завдяки своїй мальовничости й горячому патріотичному почутю, котрим була перейнята, і робила сильний настрій. Надруковано її було аж пізнїйше, при кінцї 1840-рр. але вона розповсюджувала ся в копіях і велико вплинула на розвій українського письменства, на довго заповнивши його своїм фантастичними, але з великим патріотичним запалом продуманими постатями і подїями. Слїдом за нею зявила ся солїдна, хоч і суха історія козацької України<noinclude></noinclude> p9apijeb6xxujvl3fling5crnev6t72 10 216153 456563 2022-07-30T19:19:16Z Leh Palych 5381 .#### wikitext text/x-wiki {{#invoke:Repeat|symbol|1={{#if:{{{1|}}}|{{{1}}}|3}}|2={{#if:{{{2|}}}|{{{2}}}|&nbsp;—}}}}<noinclude>{{doc}}</noinclude> 3q9d72iedpphn73euf5udeoalp4ouau 250 216154 456564 2022-07-30T19:21:03Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="118"/>Бантиша-Каменського, що протягом недовгого часу мала два видання — також факт доволї характеристичний для тодїшнїх інтересів української інтелїґенції. Починають ся і тут, на росийський Вкраїні перші віщуни спорів про український народнїй елємент, про народню мову й поезію — відгомони нових ідей про значіннє народности взагалї і впливів словянського відродження, що переносячи ся на український ґрунт, давали нове толкованнє, нову цїну і вартість давнїм, стихійним досї і мало усвідомленим потягам до свого рідного, своєнароднього.<section end="118"/> <section begin="119"/>'''119. Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму.''' В XVIII в. почало в західній Европі наростати так зване романтичне народництво: на місце того аби переробляти в письменстві старі теми грецькі та римські або потрапляти під їх взірцї, письменники звертають ся до переказів свійських, місцевих, з особливою увагою починають збирати народнї перекази і придивляти ся до народньої творчости. Перед тим її легковажили, як річ грубу, необроблену, а тепер починають високо цїнити її своєрідню красу. Сей напрям, особливо з Анґлїї та Нїмеччини поширив ся між західнїми Словянами, викликав і там зацїкавленнє до народньої творчости, до народнього, мужицького слова. Потім таке зацїкавленнє, разом з впливами тих перших словянських збірок і студий, починає поширювати ся і в Росії, серед громадянства великоросийського і зросийщеного українського. Для Українцїв росийських і так само галицьких сей поворот мав величезне значіннє. Досї вони дивили ся на свою народність як на темну масу, позбавлену всяких засобів культурних, засуджену на те, щоб користувати ся духовими засобами своїх культурнїйших сусїдів. Тому не бачили перед своїм народом нїякої будучности, дивили ся на українську мову, побут і звичаї як на пережитки старини, може й цїкаві й милі для земляків, але кінець кінцем таки засуджені на загибель. Автор першої української граматики в Росії Павловський, пишучи в перших роках XIX в., називав українську мову „ни живымъ ни мертвымъ, исчезающимъ нарѣчіемъ“ і саме на те спішив ся записати граматику сеї мови, поки ще вона не вимерла до решти. Тепер погляди на народне слово і творчість зміняють ся. Виявляєть ся в українськім народї, в його народнїй словесности безцїнний скарб, що зрівноважує недостачі книжного письменства і свідчить про велике духове богацтво і житєву силу народу. „Знаєте, пише оден з перших збирачів, Цертелїв в своїй статї — що я сю народню поезію ставлю вище нїж більшу частину наших (росийських) романів, баляд, а навіть — богатьох наших романтичних поем“. Завдяки ориґінальним своїм прикметам, красї і богацтву свому український побут, перекази, історія<section end="119"/><noinclude></noinclude> bo6qo56hi3mu1nf6iov3djny7t0axst 250 216155 456565 2022-07-30T19:21:21Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}} {{c|Наказний гетьман Павло Полуботок.}} смертю вмерти, ніж дивитися на загальну погибіль земляків моїх.{{nop}}<noinclude></noinclude> j469uzs9dkkzzj5yrdjmi2cy5y0yhzd 250 216156 456566 2022-07-30T19:23:15Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}} {{c|Гетьман Данило Апостол.}}<noinclude></noinclude> k7imv06anw46aqf77c8ji8xdivl7fsw 250 216157 456567 2022-07-30T19:28:55Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}} {{c|Гетьман Кирило Розумовський.}} їну й дозволила вибрати його гетьманом. Він закинув стародавнє козацьке вбрання, носив одежу на французьку моду, волосся білив і закручував у кучері. Але у грудях його било ще українське серце. Гетьман займався щиро справами України,<noinclude></noinclude> gfi3i0vssn85im7l0yqokzfsptd5dnt 250 216158 456568 2022-07-30T19:30:20Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>починають звертати увагу чужинцїв: Великоросів, Поляків й инших, і се підіймає в очах самих Українцїв вартість свого народнього елєменту. В нових напрямах романтичного народництва їх власне малосвідоме привязаннє до своєї минувшости і сучасного народнього побуту знаходить нове обясненнє і оправданнє, заохоту до дальшого заінтересовання своїм народом і своєю минувшиною. Теорії народницькі і приклади національного розбудження, що під впливами їх починало ся тодї у иньших словянських народів, вказували дороги і напрями, котрих належало тримати ся свідомим Українцям. [[File:Иван Котляревский.jpg|thumb|left|upright=2|{{c|381. Іван Котляревський — портрет 1818 р.}}]] Проби лїтературного оброблення українських тем українською мовою здобували нове значіннє і вагу, як дорога до відродження українського житя. Після появи талановитих наступників Котляревського, ще перед виступом Шевченка лїтературна сторона сього відродження всїм близьким до нього людям представлялась зовсїм запевненою. Оден з молодших членів харківського кружка Срезнєвский в своїм одкритім листї 1834 р. твердо заявляє, що „язик український, або як хочеться його називати иньшим — малоросийський“, се не нарічє, а окрема, самостійна мова, одна з найбогатших словянських язиків, і його лїтературна будущина не викликає нїяких сумнївїв. „Глубокомислений Сковорода, простодушний Котляревський, богатий фантазією Артемовський, завсїди жартівливий і приємний Основяненко й кілька иньших“ не зістануть ся самі: „Мова Хмельницького, Пушкаря, Дорошенка, Палїя, Кочубея, Апостола мусить принаймнї передати потомству славу сих великих людей України“. Але лїтературною стороною справа не кінчила ся! Разом з тим, як я вже зазначив, мусїли рішучо змінити ся відносини до народнїх мас, його потреб і інтересів. {{errata|Поперднє|Попереднє}} столїтє зазна-<noinclude></noinclude> 1inw6b0300acgllsvlxywexcazveanr 250 216159 456569 2022-07-30T19:30:56Z Erik tavr 7610 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Erik tavr" /></noinclude>{{потрібне зображення}} {{c|Петро Кальнишевський у темниці.}}<noinclude></noinclude> 1pbtihbng4x7001bt5dm4o05q37dak6 10 216160 456570 2022-07-30T19:32:13Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Створює послідовність комбінацій символів (2-й параметр), кількість яких визначається 1-им параметром. == Приклад === <code><nowiki>{{RepChars|5|{{skip|5}}—}}</nowiki></code> {{RepChars|5|{{skip|5}}—}} == Див. також == * {{tl|skip}} <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Типографічні шаблони]] </includeonly> 99236ckltjp3q5el7rnj6usxd7oyq6s 456572 456570 2022-07-30T19:35:01Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Створює послідовність комбінацій символів (2-й параметр), кількість яких визначається 1-им параметром. == Приклад == <code><nowiki>{{RepChars|5|{{skip|5}}—}}</nowiki></code> {{RepChars|5|{{skip|5}}—}} == Див. також == * {{tl|skip}} <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Типографічні шаблони]] </includeonly> hfna14p9eg68heahbuunj0noexqc987 250 216161 456574 2022-07-30T19:41:32Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>лах, або українськими книжечками, що виходили коли не коли, раз на кілька років. Але появляли ся річи талановиті й поважні; займали ся українською лїтературою люде визначні, поважні, і займали ся серіозно, з свідомістю, що не забавляють ся якоюсь забавкою, а роблять дїло важне. Професор харківського унїверситету Петро Гулак-Артемовський пише гарні {{errata|поєзії|поезії}}, перекладає і переробляє з чужих лїтератур ріжні річи на українське. Григорий Квітка, потомок місцевого старшинського роду, чоловік дуже поважаний в харківськім громадянстві, складає театральні пєси і перші повісти з народнього житя, малюючи в них високі прикмети душі українського селянства. Прославлений потім язикознавець Срезнєвский, тодї ще молодий учений, випускає збірки українських історичних пісень — рід поетичної української історії, що робила свого часу сильне вражіннє на суспільство. Згодом виступає на лїтературнім полї як поет і етноґраф професор Амвросій Метлїнський і молодий вихованець харьківського унїверситету, славний потім історик Микола Костомарів, також Слобожанин (з старого Острогожського полку). В руках харківського кружка українське письменство набрало характера поважного народнього дїла. Члени його стояли під впливами романтичного народництва і словянського відродження. В українськім письменстві вони бачили нового члена словянської сїмї, богато надїленого природою, котрому бракує тільки прихильних обставин, щоб проявити себе як слїд. Замітні гуртки українські були також по росийських столицях, в Петербурзї й Москві. В Петербурзї з кінцем 1830-х років пробував талановитий поет Гребінка і молодий Шевченко, що з кінця 1830-х років починає звертати увагу на себе своїми поезіями. Поява його першого „[[Кобзар]]я" 1840 р. і зараз потім „[[Гайдамаки|Гайдамаків]]“ була многоважною подією українського житя. Справедливо завважив визначний великоруський критик, що українське письменство, мавши в своїх рядах Шевченка, вже не потрібувало нїякої рекомендації, нїяких доказів свого права на істнуваннє. Се було велике щастє для молодої української лїтератури, що в нїй так скоро — яких небудь сорок лїт по появі її першої ластівки, „Енеїди“ Котляревського, проявив ся такий ґенїальний поет як Шевченко. З його появою справдї можна було сказати, що українське відродженнє з лїтературнаго боку вповнї запезпечене. Але Шевченко відограв також велику ролю і в {{errata|їдейнім|ідейнім}} розвою українського громадянства. З сього боку величезне значіннє в історії українського житя здобула київська громада 1840-х рр. Коло новозаснованого (1834) київського унїверситету зібрали ся тодї такі визначні сили як Максимович, Костомарів, Кулїш — тодї ще молодий етноґраф, повний юнацького завзятя, історик права Гулак і багато ріжної талановитої молодїжи. До них в 1845 р. прилучив ся й Шевченко, перейшовши<noinclude></noinclude> g3k2987b9c1in6ft2uci4iqx97qp0i4 250 216162 456575 2022-07-30T19:41:54Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>Представили ся. — Я збирав ся так скоро на колїю, що забув купити й сїрників. А тепер вже їду… — Може разом? Куди їдете? — Я? На вакациї… — Так скоро? — Якто скоро? Або ви не знаєте? Я позбув ся уже тих штубацьких {{errata|ґїмназияльних|ґімназияльних}} часів… Таж то було у всїх часописях… і ви не читали…? До почекальнї товпили ся люди, а льокомотива уже свистала. {{fine|Підбереж, в серпни 1901.}} {{-=-|2em}}<noinclude></noinclude> timluvmj2ccwokzb2f4mct8bl13vz4k 456674 456575 2022-07-30T23:11:54Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>Представили ся. — Я збирав ся так скоро на колїю, що забув купити й сїрників. А тепер вже їду… — Може разом? Куди їдете? — Я? На вакациї… — Так скоро? — Якто скоро? Або ви не знаєте? Я позбув ся уже тих штубацьких {{errata|ґїмназияльних|ґімназияльних}} часів… Таж то було у всїх часописях… і ви не читали…? До почекальнї товпили ся люди, а льокомотива уже свистала. {{fine|Підбереж, в серпни 1901.}} {{-=-|2em}}<noinclude></noinclude> gy1sflvexhtco23lnq309ggdsj8clpd 0 216163 456577 2022-07-30T19:44:42Z Leh Palych 5381 / wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../|Матура]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]] | секція = Матура | наступна = [[../Нетля і Лилик/]] | рік = 1902 | місто = Львів | видавець = накладом А. Хойнацкого | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf" from=7 to=38 /> fxuq5628te20voc05e7t9sa0bud4g3c 250 216164 456601 2022-07-30T20:30:15Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{block right|{{fine block|{{c|(Травестия).}} Була мила брунетка. з гарними очима і він любив її дуже — та він був в четвертій клясї і вона не любила його так дуже.....}}|style=width:15em}} {{dhr}} {{c|'''1. Улян не може учити ся.'''}} Улян не може учити ся, бо яку небудь возьме книжку, всюди находить згадку про свою Ілїю. Се дражнить його і він рідко коли учить ся. І пішов його супокій. »Я не видїв ся з ньою учора і був тому слабий… Нинї мушу її побачити, бо щось тяжить менї на серцю… Ой кажу я, що біда на тім сьвітї!« І Улян не учить ся, бо пішов його супокій! — Уляне учи ся! — мовить господиня. — Не можу панї, нема супокою!{{nop}}<noinclude></noinclude> 37hgu6fyufrftqccc3rapmh67mdcsie 456602 456601 2022-07-30T20:33:08Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{block right|{{fine block|{{c|(Травестия).}} Була мила брунетка. з гарними очима і він любив її дуже — та він був в четвертій клясї і вона не любила його так дуже.....}}|style=width:15em}} {{dhr}} {{c|'''1. Улян не може учити ся.'''}} Улян не може учити ся, бо яку небудь возьме книжку, всюди находить згадку про свою Ілїю. Се дражнить його і він рідко коли учить ся. І пішов його супокій. »Я не видїв ся з ньою учора і був тому слабий… Нинї мушу її побачити, бо щось тяжить менї на серцю… Ой кажу я, що біда на тім сьвітї!« І Улян не учить ся, бо пішов його супокій! — Уляне учи ся! — мовить господиня. — Не можу панї, нема супокою!{{nop}}<noinclude></noinclude> p1yfuso2y7fcpbvenjyety7t4naor6u 456609 456602 2022-07-30T20:37:09Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{block right|{{fine block|{{c|(Травестия).}} Була мила брунетка з гарними очима і він любив її дуже — та він був в четвертій клясї і вона не любила його так дуже.....}}|style=width:15em}} {{dhr}} {{c|'''1. Улян не може учити ся.'''}} Улян не може учити ся, бо яку небудь возьме книжку, всюди находить згадку про свою Ілїю. Се дражнить його і він рідко коли учить ся. І пішов його супокій. »Я не видїв ся з ньою учора і був тому слабий… Нинї мушу її побачити, бо щось тяжить менї на серцю… Ой кажу я, що біда на тім сьвітї!« І Улян не учить ся, бо пішов його супокій! — Уляне учи ся! — мовить господиня. — Не можу панї, нема супокою!{{nop}}<noinclude></noinclude> ioxu2s37b8sp8qqe6rv22emo654ujp3 250 216165 456610 2022-07-30T20:43:50Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Нема супокою? Що се Уляне? Ти певно залюбив ся! Уляне учи ся, бо до батька напишу, що хочеш женити ся. Уляне не жартуй! — Нї панї! Я роблю тепер усе на серіо! Я вже не жартую!… {{dhr}} {{c|'''2. Вийди-серденько!'''}} Улян перейшов уже сїм разів улицею, та Ілїї єще не було. А він таке думав: »Казала, що вийде — видно менї рада. Але чи любить? Ох Ілїє! Як я тебе люблю! Лиш вийди! »А може не вийдеш? Ох горе менї!« Та Ілїя вийшла. — Моє поважанє Ілїє! Як ся маєш? — Та от… Або що? Таж знаєш… — Учора знав; а нинї — не вчора, житє іде з нами все вперед. Нинї ми сумні, а завтра веселі — мовив Улян і удавав зрілого чоловіка. А Ілїя казала: — Мамця купила менї вуальку… Я не ходила вперед в вуальцї… — А я і не зауважав сего! Якаж ти гарна в нїй! Та ти і молодша…{{nop}}<noinclude></noinclude> rnbocn0cbnwc1ihmiqm4dowszrz9es1 456644 456610 2022-07-30T22:40:46Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Нема супокою? Що се Уляне? Ти певно залюбив ся! Уляне учи ся, бо до батька напишу, що хочеш женити ся. Уляне не жартуй! — Нї панї! Я роблю тепер усе на серіо! Я вже не жартую!… {{dhr}} {{c|'''2. Вийди-серденько!'''}} Улян перейшов уже сїм разів улицею, та Ілїї єще не було. А він таке думав: »Казала, що вийде — видно менї рада. Але чи любить? Ох Ілїє! Як я тебе люблю! Лиш вийди! »А може не вийдеш? Ох горе менї!« Та Ілїя вийшла. — Моє поважанє Ілїє! Як ся маєш? — Та от… Або що? Таж знаєш… — Учора знав; а нинї — не вчора, житє іде з нами все вперед. Нинї ми сумні, а завтра веселі — мовив Улян і удавав зрілого чоловіка. А Ілїя казала: — Мамця купила менї вуальку… Я не ходила вперед в вуальцї… — А я і не зауважав сего! Якаж ти гарна в нїй! Та ти і молодша…{{nop}}<noinclude></noinclude> 0730ww28zzpktbv60hlzwsyaevfrrg4 250 216166 456611 2022-07-30T20:48:44Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>до Київа на посаду при київськім університетї. Зійшли ся найбільші люди тодішньої України — найвизначнїйші талантом і високими мислями про відродженнє свого народу. [[File:1843 - Taras Shevchenko - Avtoportret.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|384. Шевченко в молодости, портрет його власної роботи (1843).}}]] Шевченко, Костомарів, Кулїш, Гулак і декотрі з молодших їх знайомих близько сприятелювали ся і сходячи ся роздумували над минувшиною України, над крівавою наукою, яку дали їй колишнї повстання народнї, над гірким становищем свого поневоленого народу і способами його визволення. Костомарів працював тодї над історїєю козачини й дїлив ся з товаришами своїми відомостями й гадками про минувшину. Шевченко ще в своїх молодечих віршах перший з українських поетів звернув ся {{errata|д|до}} козацької та гайдамацької минувшини, шануючи в ній боротьбу за волю й право народнє, згідно з тими переказами, які чув з малечку наоколо себе. Тепер з поручення київської археоґрафічної комісії він їздив по Україні зарисовуючи старі українські памятки, й вони з новою силою будили в його душі память українського минулого. З-поза блеску гетьманських клейнотів, з-поза війн і чвар вставав перед ним дїйсний герой української історії: сїрий нарід, що повставав на те, аби зробити своєю ту землю, на котрій працював, і бути господарем своєї працї і свого житя. З небувалою нї перед тим нї потім силою Шевченко в своїх поезіях сього (1845) року виступав против неправди і неволї, яка запанувала на Українї, і лукавим нащадкам пригадував забуту правду української історії: {{block center|<poem>Схаменїть ся, будьте люде, Бо лихо вам буде: Розкують ся незабаром Заковаві люде; Настане суд, заговорять І Днїпро і море І потече сторонами Кров у синє море Дїтей ваших… Ви — розбійники неситі, Голодні ворони! По якому правдивому, Святому закону І землею всїм даною І сердешним людом Торгуєте? Стережіть ся ж. Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!</poem>}}<noinclude></noinclude> 5jzmwc72ewqduyvc8nmo5cfc91seqv9 250 216167 456612 2022-07-30T20:55:44Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude> {{c|'''12. Тебе ту секують!'''}} Улянів батько мовив: — Таки так буде, як я кажу! Їдеш завтра з полудня зі мною. Не хочеш? Пропало хлопче! На перший піврік двійка та і тепер буде так само, скоро не змінимо ґімназиї! — Татку! Я лишу ся ту… — Ого пропало! Я замовив уже станцию в Перемишлї: Не маєш чото плакати! Там иньші люди — а тебе ту сикують!… {{c|'''13. Коли ти не брунет!'''}} — Пожди Їліє! Я задихав ся, ледве тебе дігнав! І то… коло твого дому! — Не треба було і того! — Маю тобі розповісти богато. …я їду… Ти уникаєш мене… верни ся зі мною, бодай кілька кроків!… — Іду з фортепяну, не піду з тобою, вже вечір, бою ся!… — Боїш ся, бо вечір? Таж я йду з тобою! — Та я не бою ся, але я змучена… мене ноги болять… від вчорайшого танцю мене ноги болять…! — То чому ти не була передучора? Я писав тобі! Чому ти не<noinclude></noinclude> t3w3naccgm43enhzm878dikbqgdw5ix 456613 456612 2022-07-30T20:55:54Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude> {{c|'''12. Тебе ту секують!'''}} Улянів батько мовив: — Таки так буде, як я кажу! Їдеш завтра з полудня зі мною. Не хочеш? Пропало хлопче! На перший піврік двійка та і тепер буде так само, скоро не змінимо ґімназиї! — Татку! Я лишу ся ту… — Ого пропало! Я замовив уже станцию в Перемишлї: Не маєш чото плакати! Там иньші люди — а тебе ту сикують!… {{c|'''13. Коли ти не брунет!'''}} — Пожди Їліє! Я задихав ся, ледве тебе дігнав! І то… коло твого дому! — Не треба було і того! — Маю тобі розповісти богато. …я їду… Ти уникаєш мене… верни ся зі мною, бодай кілька кроків!… — Іду з фортепяну, не піду з тобою, вже вечір, бою ся!… — Боїш ся, бо вечір? Таж я йду з тобою! — Та я не бою ся, але я змучена… мене ноги болять… від вчорайшого танцю мене ноги болять…! — То чому ти не була передучора? Я писав тобі! Чому ти не<noinclude></noinclude> nsbuyjemghezlcxu3s54cddjfutkvg7 456614 456613 2022-07-30T20:56:13Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude> {{c|'''12. Тебе ту секують!'''}} Улянів батько мовив: — Таки так буде, як я кажу! Їдеш завтра з полудня зі мною. Не хочеш? Пропало хлопче! На перший піврік двійка та і тепер буде так само, скоро не змінимо ґімназиї! — Татку! Я лишу ся ту… — Ого пропало! Я замовив уже станцию в Перемишлї: Не маєш чого плакати! Там иньші люди — а тебе ту сикують!… {{c|'''13. Коли ти не брунет!'''}} — Пожди Їліє! Я задихав ся, ледве тебе дігнав! І то… коло твого дому! — Не треба було і того! — Маю тобі розповісти богато. …я їду… Ти уникаєш мене… верни ся зі мною, бодай кілька кроків!… — Іду з фортепяну, не піду з тобою, вже вечір, бою ся!… — Боїш ся, бо вечір? Таж я йду з тобою! — Та я не бою ся, але я змучена… мене ноги болять… від вчорайшого танцю мене ноги болять…! — То чому ти не була передучора? Я писав тобі! Чому ти не<noinclude></noinclude> 6l8qc3nhxzm5b0omepi6777copsltoc 456654 456614 2022-07-30T22:56:38Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''12. Тебе ту секують!'''}} Улянів батько мовив: — Таки так буде, як я кажу! Їдеш завтра з полудня зі мною. Не хочеш? Пропало хлопче! На перший піврік двійка та і тепер буде так само, скоро не змінимо ґімназиї! — Татку! Я лишу ся ту… — Ого пропало! Я замовив уже станцию в Перемишлї. Не маєш чого плакати! Там иньші люди — а тебе ту сикують!… {{dhr}} {{c|'''13. Коли ти не брунет!'''}} — Пожди Ілїє! Я задихав ся, ледве тебе дігнав! І то… коло твого дому! — Не треба було і того! — Маю тобі розповісти богато. …я їду… Ти уникаєш мене… верни ся зі мною, бодай кілька кроків!… — Іду з фортепяну, не піду з тобою, вже вечір, бою ся!… — Боїш ся, бо вечір? Таж я йду з тобою! — Та я не бою ся, але я змучена… мене ноги болять… від вчорайшого танцю мене ноги болять…! — То чому ти не була передучора? Я писав тобі! Чому ти не<noinclude></noinclude> 3kz7d5uahyreh93nrnud37bbrghn0qk 250 216168 456615 2022-07-30T21:01:34Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude> {{c|'''9. Думки Ілїї.'''}} »Улян мовив: »Ілїє, з любови до тебе загину!« Тай мамця казали, що Галя з коханя змарнїла. »А се дивне! Хтож видїв гинути та нидїти з любови? »Я з неї радію, бо Улян, що мене — каже — любить, присилає помаранчі та чоколядки, а тепер купив і памятник, а часом то й поцїлує… »…Чесний Улян! »Уляне, купи помаранчу!« — А він і купує. »Так любити, то я люблю! А інакше не буду нїколи, бо ще і я згинула би…« {{c|'''10. В школї танцїв і елєґантських рухів.'''}} Мамця панни Стасї переграла вступ до мазурки, пан Білецький крикнув: »Hejże młodzież z życiem!« {{errata||і}} усе стало танцювати. І так, як сьвяті апостоли в нашій церкві попритулювали ся до стін, так тулили ся і мамцї та панни, що продавали петрушку, перед ногами танцюючих. І Ілїя танцює! Нї, не танцює, а упоєна мріями шалено гуляє тай гуляє — гуляє… »Ромко! Ах Боже, який він пре-<noinclude></noinclude> ld6605r9rsfui630pkcq27mwnwoxl64 456651 456615 2022-07-30T22:45:40Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{dhr}} {{c|'''9. Думки Ілїї.'''}} »Улян мовив: »Ілїє, з любови до тебе загину!« Тай мамця казали, що Галя з коханя змарнїла. »А се дивне! Хтож видїв гинути та нидїти з любови? »Я з неї радїю, бо Улян, що мене — каже — любить, присилає помаранчі та чоколядки, а тепер купив і памятник, а часом то й поцїлує… ».....Чесний Улян! »Уляне, купи помаранчу!« — А він і купує. »Так любити, то я люблю! А інакше не буду нїколи, бо ще і я згинула би…« {{dhr}} {{c|'''10. В школї танцїв і елєґантських рухів.'''}} Мамця панни Стасї переграла вступ до мазурки, пан Білецький крикнув: »Hejże młodzież z życiem!« {{errata||і}} усе стало танцювати. І так, як сьвяті апостоли в нашій церкві попритулювали ся до стїн, так тулили ся і мамцї та панни, що продавали петрушку, перед ногами танцюючих. І Ілїя танцює! Нї, не танцює, а упоєна мріями шалено гуляє тай гуляє — гуляє… »Ромко! Ах Боже, який він пре-<noinclude></noinclude> 7z5k9mx2p056y0mp0df4x4jcjotqhyx 250 216169 456616 2022-07-30T21:06:23Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>— Не дасте? І підете до неї без рукавичок? Ая-яй… До неї без рукавичок! А в неї такі красні очи… — Лише очи? — Якто? Таж я уже казала, що то »najpiękniejszy panienka na całe misto« Ая-яй… І жидівка підцмокувала, а Улян викидав на склянну підставку з бренькотом три корони… {{c|'''8. То вже бодай тихше!'''}} У родичів Ілїї нині празник і Улян туди пішов. Чи може і йому вислали запросини? Та Улян не потребує, щоби його аж просили; він іде до своєї Ілїї — а се вистане і за десять запросин! Ілїя обслугує пильно гостям, а Улян бігає за нею і обслугує її. Пішли до другої кімнати, щоби принести стіл. — Уляне… та не цїлуй! То не красно! Фе…! А Улян мов не чує! — То вже бодай тихше — в тамтім покою є мій катехит… дасть менї ще двійку…!{{nop}}<noinclude></noinclude> g2ialqa82x5zht4wpx7nhdr6q4knh4w 456641 456616 2022-07-30T22:37:30Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>— Не дасте? І підете до неї без рукавичок? Ая-яй… До неї без рукавичок! А в неї такі красні очи… — Лише очи? — Якто? Таж я уже казала, що то »najpiękniejszy panienka na całe {{errata|misto|miasto}}« Ая-яй… І жидівка підцмокувала, а Улян викидав на склянну підставку з бренькотом три корони.... {{dhr}} {{c|'''8. То вже бодай тихше!'''}} У родичів Ілїї нинї празник і Улян туди пішов. Чи може і йому вислали запросини? Та Улян не потребує, щоби його аж просили; він іде до своєї Ілїї — а се вистане і за десять запросин! Ілїя обслугує пильно гостям, а Улян бігає за нею і обслугує її. Пішли до другої кімнати, щоби принести стіл. — Уляне… та не цїлуй! То не красно! Фе…! А Улян мов не чує! — То вже бодай тихше — в тамтім покою є мій катехит… дасть менї ще двійку....!{{nop}}<noinclude></noinclude> o3edupj8qizqvf87vil2xnr7ng1u7w4 456642 456641 2022-07-30T22:38:01Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>— Не дасте? І підете до неї без рукавичок? Ая-яй… До неї без рукавичок! А в неї такі красні очи… — Лише очи? — Якто? Таж я уже казала, що то »najpiękniejszy panienka na całe {{errata|misto|miasto}}!« Ая-яй… І жидівка підцмокувала, а Улян викидав на склянну підставку з бренькотом три корони.... {{dhr}} {{c|'''8. То вже бодай тихше!'''}} У родичів Ілїї нинї празник і Улян туди пішов. Чи може і йому вислали запросини? Та Улян не потребує, щоби його аж просили; він іде до своєї Ілїї — а се вистане і за десять запросин! Ілїя обслугує пильно гостям, а Улян бігає за нею і обслугує її. Пішли до другої кімнати, щоби принести стіл. — Уляне… та не цїлуй! То не красно! Фе…! А Улян мов не чує! — То вже бодай тихше — в тамтім покою є мій катехит… дасть менї ще двійку....!{{nop}}<noinclude></noinclude> 9nuwsz6424i6v28swg4ecpi0mz4gfuh 456643 456642 2022-07-30T22:39:34Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>— Не дасте? І підете до неї без рукавичок? Ая-яй… До неї без рукавичок! А в неї такі красні очи… — Лише очи? — Якто? Таж я уже казала, що то »{{errata|najpiękniejszy|najpiękniejsza}} panienka na całe {{errata|misto|miasto}}!« Ая-яй… І жидівка підцмокувала, а Улян викидав на склянну підставку з бренькотом три корони.... {{dhr}} {{c|'''8. То вже бодай тихше!'''}} У родичів Ілїї нинї празник і Улян туди пішов. Чи може і йому вислали запросини? Та Улян не потребує, щоби його аж просили; він іде до своєї Ілїї — а се вистане і за десять запросин! Ілїя обслугує пильно гостям, а Улян бігає за нею і обслугує її. Пішли до другої кімнати, щоби принести стіл. — Уляне… та не цїлуй! То не красно! Фе…! А Улян мов не чує! — То вже бодай тихше — в тамтім покою є мій катехит… дасть менї ще двійку....!{{nop}}<noinclude></noinclude> rl8x4514o8rknqqk08pi2fw32w2556b 250 216170 456622 2022-07-30T22:02:33Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— То нїби я була уже стара? — Нї, Ілїє! Ми єще не старі — але уже і не дїти. І хотяй твій татко каже, що ми нїбито дїти, але ми не дїти… Так так Ілїє! Зрештою то тільки старші уміють любити ся…… {{dhr}} {{c|'''3. Любовні листи.'''}} Ілїя грала прості ґами на фортепянї, а тодї одержала через вікно рожевий лист від Уляна. »Моя найлюбійша Ілїє! Не знаю, що стало ся, що нїчого не пишеш; чи може Ти чого загнївала ся? Не знаю лише, чого би Ти мала гнївати ся. Не гнївай ся! Уже давно мрів я про якесь то щастє, тай тепер єще мрію про нього, але вже не як про таке, що, його не маю; мрію про нього, як про таке, що його вже маю — а ним то Ти Ілїє! А що про Тебе мрію, то чую ся дуже щасливим. {{block right|{{c|Твій усе і всюди Тебе<br/>щиролюбячий Улян,<br/>ученик IVа кляси«.}}}} {{StrRepChars|6}} А Ілїя відписала на картцї зі зошита:{{nop}}<noinclude></noinclude> hde2c74ma6dwtdovecak2ctwdhl3td4 456645 456622 2022-07-30T22:40:48Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— То нїби я була уже стара? — Нї, Ілїє! Ми єще не старі — але уже і не дїти. І хотяй твій татко каже, що ми нїбито дїти, але ми не дїти… Так так Ілїє! Зрештою то тільки старші уміють любити ся…… {{dhr}} {{c|'''3. Любовні листи.'''}} Ілїя грала прості ґами на фортепянї, а тодї одержала через вікно рожевий лист від Уляна. »Моя найлюбійша Ілїє! Не знаю, що стало ся, що нїчого не пишеш; чи може Ти чого загнївала ся? Не знаю лише, чого би Ти мала гнївати ся. Не гнївай ся! Уже давно мрів я про якесь то щастє, тай тепер єще мрію про нього, але вже не як про таке, що, його не маю; мрію про нього, як про таке, що його вже маю — а ним то Ти Ілїє! А що про Тебе мрію, то чую ся дуже щасливим. {{block right|{{c|Твій усе і всюди Тебе<br/>щиролюбячий Улян,<br/>ученик IVа кляси«.}}}} {{StrRepChars|6}} А Ілїя відписала на картцї зі зошита:{{nop}}<noinclude></noinclude> q7l33r92v3rhlptqbxqpn376bfo4ngd 250 216171 456623 2022-07-30T22:10:25Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{block left|{{gap|3em}}»Уляне! Не знаю лише, як зачати до тебе писати, але купи менї кілька помаранч і троха цукорків. — {{right|Ілїя«.|2em}}}} {{dhr}} {{c|'''4. Осьвідчини.'''}} — Цїлую руцї Ілїє! Я знов на тебе довго ждав. — Та годї Уляне. Я мала богато учити ся… — Богато учити ся? Ти у видїлових, у нас в ґімназиї є більше. Четверта кляса — кажуть — має бути легка, але може для тих, що нїчого більше не мають на думцї, крім неї. Скоро однак хто, так як я, журить ся і иньшими справами, то знов що иньшого — говорив мудрий Улян. А Ілїя казала: — У сеї жидівки суть добрі чоколядки! Уляне, ти знаєш се? А Улян відповів: — Скажи люба Ілїє, чи ти хотїла би віддати ся....? Завстиджена Ілїя спустила очи до землї і не відповіла нїчого… — Бо я хотїв би. А знаєш з ким....? — Ну, з ким?{{nop}}<noinclude></noinclude> eoxsrmrq5qpd4is8ju8x8jwz1icpg30 456646 456623 2022-07-30T22:40:49Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{block left|{{gap|3em}}»Уляне! Не знаю лише, як зачати до тебе писати, але купи менї кілька помаранч і троха цукорків. — {{right|Ілїя«.|2em}}}} {{dhr}} {{c|'''4. Осьвідчини.'''}} — Цїлую руцї Ілїє! Я знов на тебе довго ждав. — Та годї Уляне. Я мала богато учити ся… — Богато учити ся? Ти у видїлових, у нас в ґімназиї є більше. Четверта кляса — кажуть — має бути легка, але може для тих, що нїчого більше не мають на думцї, крім неї. Скоро однак хто, так як я, журить ся і иньшими справами, то знов що иньшого — говорив мудрий Улян. А Ілїя казала: — У сеї жидівки суть добрі чоколядки! Уляне, ти знаєш се? А Улян відповів: — Скажи люба Ілїє, чи ти хотїла би віддати ся....? Завстиджена Ілїя спустила очи до землї і не відповіла нїчого… — Бо я хотїв би. А знаєш з ким....? — Ну, з ким?{{nop}}<noinclude></noinclude> 5f6k1am16ugx8od5bm7n696au4n5wk2 456680 456646 2022-07-30T23:26:01Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{block left|{{gap|3em}}»Уляне! Не знаю лише, як зачати до тебе писати, але купи менї кілька {{errata|помаранч|помаранчів}} і троха цукорків. — {{right|Ілїя«.|2em}}}} {{dhr}} {{c|'''4. Осьвідчини.'''}} — Цїлую руцї Ілїє! Я знов на тебе довго ждав. — Та годї Уляне. Я мала богато учити ся… — Богато учити ся? Ти у видїлових, у нас в ґімназиї є більше. Четверта кляса — кажуть — має бути легка, але може для тих, що нїчого більше не мають на думцї, крім неї. Скоро однак хто, так як я, журить ся і иньшими справами, то знов що иньшого — говорив мудрий Улян. А Ілїя казала: — У сеї жидівки суть добрі чоколядки! Уляне, ти знаєш се? А Улян відповів: — Скажи люба Ілїє, чи ти хотїла би віддати ся....? Завстиджена Ілїя спустила очи до землї і не відповіла нїчого… — Бо я хотїв би. А знаєш з ким....? — Ну, з ким?{{nop}}<noinclude></noinclude> mkhqmlzm7y21uf01olvl00azsejwb3t 250 216172 456634 2022-07-30T22:13:26Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}} ''(у замішанні)''. Треба, щоб воно було дуже безпідставне… {{sp|Фігаро}} ''(тихо до Сюзанни)''. Підтримай добре мої старання. {{sp|Сюзанна}} ''(тихо до Фігаро)''. Які не доведуть ні до чого. {{sp|Фігаро}} ''(тихо)''. Все ж орудуй. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. Чого ви хочете? {{sp|Фігаро}}. Ясновельможний пане! Ваші васали, зворушені скасуванням жахливого права, яке ваша любов до пані… {{sp|Граф}}. Ну, це право вже не існує; що ти хочеш сказати? {{sp|Фігаро}} ''(лукаво)''. Що саме час, щоб засяла чеснота такого доброго пана; вона мені так на користь, що я хочу відсвяткувати її перший на своєму весіллі. {{sp|Граф}} ''(ще в дужчому замішанні)''. Ти смієшся з мене, друже! Скасування ганебного права є тільки обов’язок честі. Іспанець може бажати покорити красу запобігливістю, але вимагати першої, наймилішої прислуги, як рабської повинності — ах! це тиранія<ref>''Тиранія'' — нічим не обмежена, свавільна влада самодержця. Тут — жорстокість.</ref> вандала<ref>''Вандал'' (назва народу — вандали) — тут те саме, що й «варвар», тобто грубий, некультурний, дикун.</ref>, а не законне право благородного кастільця<ref>''Кастільці'' — тут у розумінні взагалі іспанці.</ref>! {{sp|Фігаро}} ''(держачи Сюзанну за руку)''. Дозвольте ж, щоб ця молода дівчина, якій ваша обачність оберегла честь, прийняла прилюдно з ваших рук дівочий ток, оздоблений перами й білими стьожками, ознаку чистоти ваших намірів. Встановіть цю церемонію для всіх шлюбів; і нехай хором співаний куплет нагадує завсіди пам’ять… {{sp|Граф}} ''(у замішанні)''. Якби я не знав, що закоханий, поет і музикант — це три титули, що дають право на поблажливість до всякої дурості… {{sp|Фігаро}}. Просіть разом зі мною, друзі мої! {{sp|Всі}} ''(разом)''. Вельможний пане! Вельможний пане! {{sp|Сюзанна}} ''(до графа)''. Навіщо уникати хвали, яку ви цілком заслуговуєте? {{sp|Граф}} ''(набік)''. Лукава! {{sp|Фігаро}}. Погляньте на неї, ваша вельможність. Ніколи не знайдеться кращої нареченої, щоб довести велич принесеної вами жертви. {{sp|Сюзанна}} . Покинь мою красу і вихвалюймо тільки їх велику доброчесність. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Це все якась гра. {{sp|Графиня}}. Я прилучаюсь до них, графе, і цей обряд буде мені завжди дорогий, бо за привід до нього було те чарівне кохання, яке мали ви до мене. {{sp|Граф}}. Яке я маю завжди, пані; і заради цього я погоджуюсь. {{sp|Усі}} ''(разом)''. Віват<ref>Віват ({{lang-la| }}) — «Хай живе!»</ref>! {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я піймався. ''(Уголос.)'' Щоб церемонія була блискучіша, я хотів би тільки відкласти її на короткий час. ''(Набік.)'' Треба послати швидше по Марселіну. {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> ied5c4m539oe8wf30ji2qy1xr4tczok 456635 456634 2022-07-30T22:13:43Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}} ''(у замішанні)''. Треба, щоб воно було дуже безпідставне… {{sp|Фігаро}} ''(тихо до Сюзанни)''. Підтримай добре мої старання. {{sp|Сюзанна}} ''(тихо до Фігаро)''. Які не доведуть ні до чого. {{sp|Фігаро}} ''(тихо)''. Все ж орудуй. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. Чого ви хочете? {{sp|Фігаро}}. Ясновельможний пане! Ваші васали, зворушені скасуванням жахливого права, яке ваша любов до пані… {{sp|Граф}}. Ну, це право вже не існує; що ти хочеш сказати? {{sp|Фігаро}} ''(лукаво)''. Що саме час, щоб засяла чеснота такого доброго пана; вона мені так на користь, що я хочу відсвяткувати її перший на своєму весіллі. {{sp|Граф}} ''(ще в дужчому замішанні)''. Ти смієшся з мене, друже! Скасування ганебного права є тільки обов’язок честі. Іспанець може бажати покорити красу запобігливістю, але вимагати першої, наймилішої прислуги, як рабської повинності — ах! це тиранія<ref>''Тиранія'' — нічим не обмежена, свавільна влада самодержця. Тут — жорстокість.</ref> вандала<ref>''Вандал'' (назва народу — вандали) — тут те саме, що й «варвар», тобто грубий, некультурний, дикун.</ref>, а не законне право благородного кастільця<ref>''Кастільці'' — тут у розумінні взагалі іспанці.</ref>! {{sp|Фігаро}} ''(держачи Сюзанну за руку)''. Дозвольте ж, щоб ця молода дівчина, якій ваша обачність оберегла честь, прийняла прилюдно з ваших рук дівочий ток, оздоблений перами й білими стьожками, ознаку чистоти ваших намірів. Встановіть цю церемонію для всіх шлюбів; і нехай хором співаний куплет нагадує завсіди пам’ять… {{sp|Граф}} ''(у замішанні)''. Якби я не знав, що закоханий, поет і музикант — це три титули, що дають право на поблажливість до всякої дурості… {{sp|Фігаро}}. Просіть разом зі мною, друзі мої! {{sp|Всі}} ''(разом)''. Вельможний пане! Вельможний пане! {{sp|Сюзанна}} ''(до графа)''. Навіщо уникати хвали, яку ви цілком заслуговуєте? {{sp|Граф}} ''(набік)''. Лукава! {{sp|Фігаро}}. Погляньте на неї, ваша вельможність. Ніколи не знайдеться кращої нареченої, щоб довести велич принесеної вами жертви. {{sp|Сюзанна}} . Покинь мою красу і вихвалюймо тільки їх велику доброчесність. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Це все якась гра. {{sp|Графиня}}. Я прилучаюсь до них, графе, і цей обряд буде мені завжди дорогий, бо за привід до нього було те чарівне кохання, яке мали ви до мене. {{sp|Граф}}. Яке я маю завжди, пані; і заради цього я погоджуюсь. {{sp|Усі}} ''(разом)''. Віват<ref>Віват ({{lang-la| }}) — «Хай живе!»</ref>! {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я піймався. ''(Уголос.)'' Щоб церемонія була блискучіша, я хотів би тільки відкласти її на короткий час. ''(Набік.)'' Треба послати швидше по Марселіну. {{nop}}<noinclude>{{rh|40*||147}}</noinclude> gmo4fcd9a1qn2py9xlw1em1rk5vavta 250 216173 456636 2022-07-30T22:16:54Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— З тобою серце: Ілїє… тебе убожаю!… А ти що на то? Ішли попри церков, а Ілїя казала: — Та добре, лише я не знаю, що мамця скажуть… {{dhr}} {{c|'''5. Любов.'''}} Попередної години задала учителька від нїмецького десять стихів на память, а панни плакали. Та тепер, коли увійшла якась лїпша, обтерали сльози і одні уважали, а другі писали любовні листи. — Стефко, заслони мене — мовила Ілїя. — Я хочу писати. — Що такого? — Як то що? Лист…! — До кого? — Та до {{sp|нег}}о… — А з котрої він кляси? — Ет! Заслони мене лїпше, бо єще побачить… — А що то є любов?… — питала по хвилї Стефка. — Любов, то таке чуство… Та дай менї спокій! Я не умію того витолковати… А ти не любила єще....? — Мамця казали, що то немож і я не любила…{{nop}}<noinclude></noinclude> s29yr50jhmirdwm55tey9zuli6r1l77 456647 456636 2022-07-30T22:40:50Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— З тобою серце: Ілїє… тебе убожаю!… А ти що на то? Ішли попри церков, а Ілїя казала: — Та добре, лише я не знаю, що мамця скажуть… {{dhr}} {{c|'''5. Любов.'''}} Попередної години задала учителька від нїмецького десять стихів на память, а панни плакали. Та тепер, коли увійшла якась лїпша, обтерали сльози і одні уважали, а другі писали любовні листи. — Стефко, заслони мене — мовила Ілїя. — Я хочу писати. — Що такого? — Як то що? Лист…! — До кого? — Та до {{sp|нег}}о… — А з котрої він кляси? — Ет! Заслони мене лїпше, бо єще побачить… — А що то є любов?… — питала по хвилї Стефка. — Любов, то таке чуство… Та дай менї спокій! Я не умію того витолковати… А ти не любила єще....? — Мамця казали, що то немож і я не любила…{{nop}}<noinclude></noinclude> fxm2s2wx3g9id8w3t7c80q2cfn91bdq 250 216174 456637 2022-07-30T22:26:06Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>— Ну то, як залюбиш ся колись, то сама пізнаєш… Я не умію того сказати… То таке якесь чуство, якесь таке… чуство нїбито… в серци… Розумієш уже? А Стефка потакувала головою… {{dhr}} {{c|'''6. Знова любовний лист.'''}} »Що за щастє, що вона пише до мене. Ох Ілїє! Моя ти любов!« — думав Улян і цїлував лист від Ілїї. Цїлував та зажурив ся, що гроший нема і пішов позичати до своєї господинї. — Уляне! — накивувала пальцем. — Перепрашаю, панї! Не думайте, що я єще дитина! Позичте гроший, мене се дражнить… {{StrRepChars|4|.}} Ілїя читала чорне на рожевім: »Мому серцю призначена Ілїє! Я не сподївав ся листу від тебе так скоро, а скоро вже так скоро дістав, не дам завстидати ся і відписую. Але сей лист буде уже без жидів, а не як попередний. Бач, не можу відвикнути від школи і пишу листи до тебе, мов задачі шкільні. Посилаю і т. д. Твій щиролюблячий Тебе Улян.{{nop}}<noinclude></noinclude> hmk0pr9mpzbj5tpeohq7nnkd9zng4ft 456648 456637 2022-07-30T22:40:51Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Ну то, як залюбиш ся колись, то сама пізнаєш… Я не умію того сказати… То таке якесь чуство, якесь таке… чуство нїбито… в серци… Розумієш уже? А Стефка потакувала головою… {{dhr}} {{c|'''6. Знова любовний лист.'''}} »Що за щастє, що вона пише до мене. Ох Ілїє! Моя ти любов!« — думав Улян і цїлував лист від Ілїї. Цїлував та зажурив ся, що гроший нема і пішов позичати до своєї господинї. — Уляне! — накивувала пальцем. — Перепрашаю, панї! Не думайте, що я єще дитина! Позичте гроший, мене се дражнить… {{StrRepChars|4|.}} Ілїя читала чорне на рожевім: »Мому серцю призначена Ілїє! Я не сподївав ся листу від тебе так скоро, а скоро вже так скоро дістав, не дам завстидати ся і відписую. Але сей лист буде уже без жидів, а не як попередний. Бач, не можу відвикнути від школи і пишу листи до тебе, мов задачі шкільні. Посилаю і т. д. Твій щиролюблячий Тебе Улян.{{nop}}<noinclude></noinclude> c73go9tteeu9d5046sx0l92l499q1qw 456679 456648 2022-07-30T23:24:52Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>— Ну то, як залюбиш ся колись, то сама пізнаєш… Я не умію того сказати… То таке якесь чуство, якесь таке… чуство нїбито… в {{errata|серци|серцю}}… Розумієш уже? А Стефка потакувала головою… {{dhr}} {{c|'''6. Знова любовний лист.'''}} »Що за щастє, що вона пише до мене. Ох Ілїє! Моя ти любов!« — думав Улян і цїлував лист від Ілїї. Цїлував та зажурив ся, що гроший нема і пішов позичати до своєї господинї. — Уляне! — накивувала пальцем. — Перепрашаю, панї! Не думайте, що я єще дитина! Позичте гроший, мене се дражнить… {{StrRepChars|4|.}} Ілїя читала чорне на рожевім: »Мому серцю призначена Ілїє! Я не сподївав ся листу від тебе так скоро, а скоро вже так скоро дістав, не дам завстидати ся і відписую. Але сей лист буде уже без жидів, а не як попередний. Бач, не можу відвикнути від школи і пишу листи до тебе, мов задачі шкільні. Посилаю і т. д. Твій щиролюблячий Тебе Улян.{{nop}}<noinclude></noinclude> gswesjcsbor94cjpm79gzzdlzwggbb4 250 216175 456638 2022-07-30T22:30:10Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Фігаро}} ''(до {{sp|Керубіно}})''. Ну, а ви, пустунчику, чом ви не радісні? {{sp|Сюзанна}}. Він в одчаї; {{sp|Граф}} проганяє його. {{sp|Графиня}}. Ах, пане, я прошу помилувати його. {{sp|Граф}}. Він не заслуговує на помилування. {{sp|Графиня}}. Та він же такий молодий! {{sp|Граф}}. Не такий молодий, як вам здається. {{sp|Керубіно}} ''(тремтячи)''. Великодушно прощати не є те панське право, що його ви зреклися, одружившись з пані. {{sp|Графиня}}. Він зрікся тільки того, що всім вам завдавало смутку… {{sp|Сюзанна}}. Коли б його вельможність відмовились від права прощати, то це право вони, певно, схотіли б в першу чергу потай відкупити. {{sp|Граф}} ''(заклопотаний)''. Безперечно. {{sp|Графиня}}. А чому відкупити? {{sp|Керубіно}} ''(до {{sp|Граф}}а)''. Я був легковажний у своїй поведінці, то правда, ваша вельможність; але ніколи найменша нескромність у моїй мові… {{sp|Граф}} ''(заклопотаний)''. Ну, годі! {{sp|Фігаро}}. Про що це він? {{sp|Граф}} ''(хутко)''. Годі, годі; усі просять вибачити йому, я згоджуюсь і йду далі, я йому даю роту в моєму легіоні. {{sp|Всі}} ''(разом)''. Віват! {{sp|Граф}}. Але з умовою, щоб він зараз таки виїхав до неї в Каталонію<ref>Каталонія — в північно-східній частині Іспанії.</ref>. {{sp|Фігаро}}. Ах! Ваша вельможність, завтра б. {{sp|Граф}} ''(настоює)''. Я так хочу. {{sp|Керубіно}}. Я слухаюсь. {{sp|Граф}}. Попрощайтесь з вашою хрещеною матір’ю і просіть її благословення. {{fine|({{sp|Керубіно}} стає на одно коліно перед {{sp|Граф}}инею і не може говорити.)}} {{sp|Графиня}} ''(зворушена)''. Коли вже не можна тут вас залишити навіть на сьогодні, виїздіть, юначе. Нове становище вас кличе; ідіть виконувати його гідно. Шануйте вашого добродійника. Пам’ятайте про цей дім, де ваші молоді літа знайшли стільки поблажливості. Будьте покірні, чесні і відважні; ми співчуватимемо вашим успіхам. ''({{sp|Керубіно}} встає й вертається на своє місце.)'' {{sp|Граф}}. Ви дуже зворушені, пані! {{sp|Графиня}}. Не заперечую. Хто знає долю юнака, кинутого в таку небезпечну кар'єру! Він свояк моїх батьків, а крім того — мій хрещеник. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я бачу, що Басіліо мав рацію. ''(Голосно.)'' Юначе, поцілуйте Сюзанну… востаннє. {{sp|Фігаро}}. Чому так, ваша вельможність? Він приїздитиме на зиму. Поцілуй і мене, капітане! ''(Обіймає.)'' Прощай, мій маленький {{sp|Керубіно}}; твоє життя піде тепер зовсім інакше, дитино. До лиха! {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> ap0859mrgk47k7n8qiw51d0eq9i3kyz 456639 456638 2022-07-30T22:31:46Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Фігаро}} ''(до Керубіно)''. Ну, а ви, пустунчику, чом ви не радісні? {{sp|Сюзанна}}. Він в одчаї; Граф проганяє його. {{sp|Графиня}}. Ах, пане, я прошу помилувати його. {{sp|Граф}}. Він не заслуговує на помилування. {{sp|Графиня}}. Та він же такий молодий! {{sp|Граф}}. Не такий молодий, як вам здається. {{sp|Керубіно}} ''(тремтячи)''. Великодушно прощати не є те панське право, що його ви зреклися, одружившись з пані. {{sp|Графиня}}. Він зрікся тільки того, що всім вам завдавало смутку… {{sp|Сюзанна}}. Коли б його вельможність відмовились від права прощати, то це право вони, певно, схотіли б в першу чергу потай відкупити. {{sp|Граф}} ''(заклопотаний)''. Безперечно. {{sp|Графиня}}. А чому відкупити? {{sp|Керубіно}} ''(до графа)''. Я був легковажний у своїй поведінці, то правда, ваша вельможність; але ніколи найменша нескромність у моїй мові… {{sp|Граф}} ''(заклопотаний)''. Ну, годі! {{sp|Фігаро}}. Про що це він? {{sp|Граф}} ''(хутко)''. Годі, годі; усі просять вибачити йому, я згоджуюсь і йду далі, я йому даю роту в моєму легіоні. {{sp|Всі}} ''(разом)''. Віват! {{sp|Граф}}. Але з умовою, щоб він зараз таки виїхав до неї в Каталонію<ref>Каталонія — в північно-східній частині Іспанії.</ref>. {{sp|Фігаро}}. Ах! Ваша вельможність, завтра б. {{sp|Граф}} ''(настоює)''. Я так хочу. {{sp|Керубіно}}. Я слухаюсь. {{sp|Граф}}. Попрощайтесь з вашою хрещеною матір’ю і просіть її благословення. {{fine|({{sp|Керубіно}} стає на одно коліно перед графинею і не може говорити.)}} {{sp|Графиня}} ''(зворушена)''. Коли вже не можна тут вас залишити навіть на сьогодні, виїздіть, юначе. Нове становище вас кличе; ідіть виконувати його гідно. Шануйте вашого добродійника. Пам’ятайте про цей дім, де ваші молоді літа знайшли стільки поблажливості. Будьте покірні, чесні і відважні; ми співчуватимемо вашим успіхам. ''(Керубіно встає й вертається на своє місце.)'' {{sp|Граф}}. Ви дуже зворушені, пані! {{sp|Графиня}}. Не заперечую. Хто знає долю юнака, кинутого в таку небезпечну кар'єру! Він свояк моїх батьків, а крім того — мій хрещеник. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я бачу, що Басіліо мав рацію. ''(Голосно.)'' Юначе, поцілуйте Сюзанну… востаннє. {{sp|Фігаро}}. Чому так, ваша вельможність? Він приїздитиме на зиму. Поцілуй і мене, капітане! ''(Обіймає.)'' Прощай, мій маленький Керубіно; твоє життя піде тепер зовсім інакше, дитино. До лиха! {{nop}}<noinclude>{{rh|148||}}</noinclude> 456pwz1roxrt7nx75emr5k7tw9nattm 250 216176 456640 2022-07-30T22:32:48Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>P. Ѕ. Ох люба! І тепер вилляв ся атрамент! Переписав би я сей лист та уже пізно і, як Тебе люблю, я хочу вже спати. {{right|''Твій Улянцьо''«.|2em}} {{dhr}} {{c|'''7. В склепі.'''}} В склепі, де усе брала Ілїєна мамця, куповав вперше маншети і рукавички. Торгував ся. — О! Я знаю таких панів! Дві години перевертає, чотири торгує ся, а опісля нїчо не купить! Даш три корон, то добре, а нї, то забирай ся. За дві дам тамті рукавички і иньші маншети. — Бігме, що три не дам, а в тамтих не піду… — Куди не підеш? — На празник…! — Ти на празник…? — Або я що такого....?! — Ну, ну… а в кого то? — На що вам знати? — Не бій ся, я не піду за тобою. По довгім ваганю сказав. — То ти їх знаєш? Вони купують ту все, там є панна… ти до неї…? Ну, ну… я нїчо не то… лиш дайте три корон, ту так написано… — А я таки не дам!{{nop}}<noinclude></noinclude> 9c5mhcpg70a35oq6mu30syc1nvfbzh7 456649 456640 2022-07-30T22:40:52Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>P. Ѕ. Ох люба! І тепер вилляв ся атрамент! Переписав би я сей лист та уже пізно і, як Тебе люблю, я хочу вже спати. {{right|''Твій Улянцьо''«.|2em}} {{dhr}} {{c|'''7. В склепі.'''}} В склепі, де усе брала Ілїєна мамця, куповав вперше маншети і рукавички. Торгував ся. — О! Я знаю таких панів! Дві години перевертає, чотири торгує ся, а опісля нїчо не купить! Даш три корон, то добре, а нї, то забирай ся. За дві дам тамті рукавички і иньші маншети. — Бігме, що три не дам, а в тамтих не піду… — Куди не підеш? — На празник…! — Ти на празник…? — Або я що такого....?! — Ну, ну… а в кого то? — На що вам знати? — Не бій ся, я не піду за тобою. По довгім ваганю сказав. — То ти їх знаєш? Вони купують ту все, там є панна… ти до неї…? Ну, ну… я нїчо не то… лиш дайте три корон, ту так написано… — А я таки не дам!{{nop}}<noinclude></noinclude> cmwkh1qffyx6x1teticrgtqz8bzy3gt 250 216177 456650 2022-07-30T22:45:18Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>Ти вже не сновигатимеш цілі дні коло жіночих покоїв, не буде більше ніяких пундиків, ані вершків, ані піжмурок та інших забав. Будеш добрим солдатом! Засмаглий, добре одягнений; велика важка рушниця, праворуч кругом, ліворуч кругом! Вперед руш! Марш до слави! І не спотикайся в дорозі, хіба що добрий постріл… {{sp|Сюзанна}}. Пху! Який жах! {{sp|Графиня}}. Яке пророкування! {{sp|Граф}}. Де ж Марселіна? Дивно дуже, що вона не тут! {{sp|Фаншетта}}. Ваша вельможність, вона пішла до містечка, стежкою понад хутором. {{sp|Граф}}. А вона прийде?.. {{sp|Басіліо}}. Якщо бог захоче. {{sp|Фігаро}}. Якби він схотів, щоб йому не схотілося ніколи… {{sp|Фаншетта}}. Вона пішла під руку з паном доктором. {{sp|Граф}} ''(швидко)''. Доктор тут? {{sp|Басіліо}}. Вона зразу його вхопила… {{sp|Граф}} ''(набік)''. Він саме до речі прибув сюди. {{sp|Фаншетта}}. Вона мала вигляд дуже гарячий, голосно говорила ходячи, то зупинялася і робила руками от так… а пан доктор робив рукою от так, заспокоюючи її, вона здавалася такою роздратованою! Згадувала мого кузена Фігаро. {{sp|Граф}} ''(беручи її за підборіддя)''. Кузена… що буде кузеном. {{sp|Фаншетта}} ''(показуючи на Керубіно)''. Ваша вельможність, чи ви нам пробачили вчорашнє?.. {{sp|Граф}} ''(перебиваючи її)''. Прощай, прощай, мала. {{sp|Фігаро}}. Це так її прокляте кохання підбурює; вона могла б засмутити наше святкування. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Вона його засмутить, я певний. ''(Голосно.)'' Ходімо, пані, ходім у покої. Басіліо, ви зайдете до мене. {{sp|Сюзанна}} ''(до Фігаро)''. Ти до мене знов прийдеш, синку? {{sp|Фігаро}} ''(до Сюзанни)''. Добре поймався? {{sp|Сюзанна}} ''(тихо)''. Прегарний юнак! ''(Усі виходять.)'' {{c|''ЯВА XI.''}} {{fine|Фігаро пропонує Керубіно сховатися в замку, обіцяючи згодом привернути до нього ласку графа.}} {{c|{{larger|''ДІЯ ДРУГА.''}}}} {{fine|Кімната графині. Сюзанна повідомляє графиню про наміри її чоловіка. Фігаро пропонує відрядити на побачення з графом Керубіно, переодягненого в убрання Сюзанни. Поки Сюзанна йде по вбрання, раптом з'являється граф, а Керубіно тікає в сусідню кімнату. Графиня, не бажаючи пустити в ту кімнату графа, запевняє його, що там Сюзанна. Граф хоче зламати двері й йде по інструменти, запропонувавши графині йти разом з ним. Тим часом Сюзанна випускає Керубіно з кімнати й стає на його місце. Відчинивши двері, граф бачить у кімнаті Сюзанну. Прибула Марселіна каже, що в неї є розписка від Фігаро, який обіцяв одружитися з нею. Тоді граф пропонує їй подати на Фігаро до суду. Графиня вирішує сама піти на побачення з графом у вбранні Сюзанни й просить її не казати про це Фігаро.}} {{nop}}<noinclude>{{rh|||149}}</noinclude> ievdxt7ryvv3fai5hs6anzyu9hl8705 456723 456650 2022-07-31T03:23:24Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>Ти вже не сновигатимеш цілі дні коло жіночих покоїв, не буде більше ніяких пундиків, ані вершків, ані піжмурок та інших забав. Будеш добрим солдатом! Засмаглий, добре одягнений; велика важка рушниця, праворуч кругом, ліворуч кругом! Вперед руш! Марш до слави! І не спотикайся в дорозі, хіба що добрий постріл… {{sp|Сюзанна}}. Пху! Який жах! {{sp|Графиня}}. Яке пророкування! {{sp|Граф}}. Де ж Марселіна? Дивно дуже, що вона не тут! {{sp|Фаншетта}}. Ваша вельможність, вона пішла до містечка, стежкою понад хутором. {{sp|Граф}}. А вона прийде?.. {{sp|Басіліо}}. Якщо бог захоче. {{sp|Фігаро}}. Якби він схотів, щоб йому не схотілося ніколи… {{sp|Фаншетта}}. Вона пішла під руку з паном доктором. {{sp|Граф}} ''(швидко)''. Доктор тут? {{sp|Басіліо}}. Вона зразу його вхопила… {{sp|Граф}} ''(набік)''. Він саме до речі прибув сюди. {{sp|Фаншетта}}. Вона мала вигляд дуже гарячий, голосно говорила ходячи, то зупинялася і робила руками от так… а пан доктор робив рукою от так, заспокоюючи її, вона здавалася такою роздратованою! Згадувала мого кузена Фігаро. {{sp|Граф}} ''(беручи її за підборіддя)''. Кузена… що буде кузеном. {{sp|Фаншетта}} ''(показуючи на Керубіно)''. Ваша вельможність, чи ви нам пробачили вчорашнє?.. {{sp|Граф}} ''(перебиваючи її)''. Прощай, прощай, мала. {{sp|Фігаро}}. Це так її прокляте кохання підбурює; вона могла б засмутити наше святкування. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Вона його засмутить, я певний. ''(Голосно.)'' Ходімо, пані, ходім у покої. Басіліо, ви зайдете до мене. {{sp|Сюзанна}} ''(до Фігаро)''. Ти до мене знов прийдеш, синку? {{sp|Фігаро}} ''(до Сюзанни)''. Добре поймався? {{sp|Сюзанна}} ''(тихо)''. Прегарний юнак! ''(Усі виходять.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XI.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Фігаро пропонує Керубіно сховатися в замку, обіцяючи згодом привернути до нього ласку графа.}}}} {{dhr}} {{c|{{larger|''ДІЯ ДРУГА.''}}}} {{dhr}} {{c|{{fine|Кімната графині. Сюзанна повідомляє графиню про наміри її чоловіка. Фігаро пропонує відрядити на побачення з графом Керубіно, переодягненого в убрання Сюзанни. Поки Сюзанна йде по вбрання, раптом з'являється граф, а Керубіно тікає в сусідню кімнату. Графиня, не бажаючи пустити в ту кімнату графа, запевняє його, що там Сюзанна. Граф хоче зламати двері й йде по інструменти, запропонувавши графині йти разом з ним. Тим часом Сюзанна випускає Керубіно з кімнати й стає на його місце. Відчинивши двері, граф бачить у кімнаті Сюзанну. Прибула Марселіна каже, що в неї є розписка від Фігаро, який обіцяв одружитися з нею. Тоді граф пропонує їй подати на Фігаро до суду. Графиня вирішує сама піти на побачення з графом у вбранні Сюзанни й просить її не казати про це Фігаро.}}}} {{dhr}} {{nop}}<noinclude>{{rh|||149}}</noinclude> pfdd0e4v46f9sez73n2alkeoxfnc962 250 216178 456652 2022-07-30T22:52:19Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>гарний, до того й матурист! Що проти нього мій Улян! Мій Улян? Нї! Уляна уже я не хочу!« — Уважайте, панно Ілїє! Раз, два, три… не милїть…! раз, два, три, раз, два, три… — кричав пан Білецький, а музика грала: Ілїя не любить, не любить Уляна....! {{StrRepChars|4|.}} {{dhr}} {{c|'''11. Поєдинок.'''}} Я глянув через вікно. Перед помешканєм Ілїї стоять вони оба в цвікрах, про щось пересправляють досить сильно, розкладають руками, в своїх поглядах не можуть погодити ся. — Ромку! Не ходи попід вікна моєї Ілїї! — кричав Улян. — Хоч вечір, та я бачу тебе, бачу добре! — Твоєї Ілїї? Вона нїбито твоя? — Так моя! Ти сьмієш ся злобно? Не подарую тобі того! Я маю честь! — А я кулаки! {{StrRepChars|9|.}} Чи то вірли крильми бють ся? Чи то хмари чорні труть ся? Покотив ся каламар… ніс розбитий… кров потоком! А побідником — Улян!{{nop}}<noinclude></noinclude> nq1uoarsf7oq8w563h3dmrzvcjrgmpl 456656 456652 2022-07-30T23:03:21Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>гарний, до того й матурист! Що проти нього мій Улян! Мій Улян? Нї! Уляна уже я не хочу!« — Уважайте, панно Ілїє! Раз, два, три… не милїть…! раз, два, три, раз, два, три… — кричав пан Білецький, а музика грала: Ілїя не любить, не любить Уляна....! {{StrRepChars|4|.}} {{dhr}} {{c|'''11. Поєдинок.'''}} Я глянув через вікно. Перед помешканєм Ілїї стоять вони оба в цвікрах, про щось пересправляють досить сильно, розкладають руками, в своїх поглядах не можуть погодити ся. — Ромку! Не ходи попід вікна моєї Ілїї! — кричав Улян. — Хоч вечір, та я бачу тебе, бачу добре! — Твоєї Ілїї? Вона нїбито твоя? — Так моя! Ти сьмієш ся злобно? Не подарую тобі того! Я маю честь! — А я кулаки! {{StrRepChars|9|.}} Чи то вірли крильми бють ся? Чи то хмари чорні труть ся? Покотив ся каламар… ніс розбитий… кров потоком! А побідником — Улян!{{nop}}<noinclude></noinclude> hwir0411eoyy3sybq2jfbrw10dztd3y 250 216179 456653 2022-07-30T22:55:31Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{larger|''ДІЯ ТРЕТЯ.''}}}} {{c|''ЯВИ І — IV.''}} {{fine|Зал у замку. Граф, який ще має підозру, що у графині був Керубіно, відправляє до міста єгера Педрільйо подивитися, чи приїхав уже туди Керубіно. Залишившись сам, {{sp|Граф}} уголос міркує про своє кохання до Сюзанни. Фігаро входить непомітно й чує його.}} {{c|''ЯВА V.''}} {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Розуміємо. {{sp|Граф}}. Якщо вона сказала йому хоч слово… {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Я думаю. {{sp|Граф}}. … То я звелю йому одружитися з старою. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. З коханою пана Басіліо? {{sp|Граф}}. … І побачимо, що ми зробимо з молодою. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. А! будьте ласкаві, з моєю жінкою! {{sp|Граф}} ''(обертається)''. Га? Що це таке? {{sp|Фігаро}} ''(наближається)''. Я прийшов до ваших послуг. {{sp|Граф}}. А що ти сказав? {{sp|Фігаро}}. Я нічого не казав. {{sp|Граф}} ''(повторює)''. Будьте ласкаві, з моєю жінкою. {{sp|Фігаро}}. Це… кінець відповіді, що я давав: поговоріть, будьте ласкаві, з моєю жінкою. {{sp|Граф}} ''(походжає)''. З його жінкою!.. Я хотів би знати, яка справа може вас затримувати, добродію, коли я вас кличу? {{sp|Фігаро}} ''(удаючи, що поправляє одежу)''. Я забруднився, падаючи на грядку, і переодягався. {{sp|Граф}}. Цілу годину? {{sp|Фігаро}}. Для цього потрібний час. {{sp|Граф}}. Тут челядь… довше одягається, ніж пани. {{sp|Фігаро}}. Бо немає слуг, щоб помагали. {{sp|Граф}}. Я не зрозумів добре, що вас примусило тоді наражатися на непотрібну небезпеку, вискакуючи… {{sp|Фігаро}}. Небезпеку! Ще б сказали, що я живцем провалився в безодню! {{sp|Граф}}. Ви думаєте викрутитися, удаючи, що не розумієте, лукавий слуго! Ви дуже добре тямите, що мене турбує не небезпека, а мотив. {{sp|Фігаро}}. На фальшиве повідомлення ви приходите розлютовані, перевертаючи все, як потік з Морени<ref>Морена (Сьєра Морена) — гірське пасмо на Півдні Піренейського пів-острова, вододіл між ріками Гвадіана і Гвадалквівір.</ref>; ви шукаєте якогось чоловіка; подавай вам його, а то ви розіб'єте двері, виламаєте стіну! Випадково я там був; і хто знає, може ви в своєму гніві… {{sp|Граф}} ''(перебиваючи його)''. Ви могли тікати сходами. {{sp|Фігаро}}. А ви — піймати мене в коридорі. {{sp|Граф}} ''(гнівно)''. В коридорі! ''(Набік.)'' Я розгнівався і сам заважаю собі довідатись, що мені треба. {{nop}}<noinclude>{{rh|150||}}</noinclude> j63dsuomxpsj9yi5i5hjx0g52ehnft9 456724 456653 2022-07-31T03:23:57Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{larger|''ДІЯ ТРЕТЯ.''}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВИ І — IV.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Зал у замку. Граф, який ще має підозру, що у графині був Керубіно, відправляє до міста єгера Педрільйо подивитися, чи приїхав уже туди Керубіно. Залишившись сам, {{sp|Граф}} уголос міркує про своє кохання до Сюзанни. Фігаро входить непомітно й чує його.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА V.''}} {{dhr}} {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Розуміємо. {{sp|Граф}}. Якщо вона сказала йому хоч слово… {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Я думаю. {{sp|Граф}}. … То я звелю йому одружитися з старою. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. З коханою пана Басіліо? {{sp|Граф}}. … І побачимо, що ми зробимо з молодою. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. А! будьте ласкаві, з моєю жінкою! {{sp|Граф}} ''(обертається)''. Га? Що це таке? {{sp|Фігаро}} ''(наближається)''. Я прийшов до ваших послуг. {{sp|Граф}}. А що ти сказав? {{sp|Фігаро}}. Я нічого не казав. {{sp|Граф}} ''(повторює)''. Будьте ласкаві, з моєю жінкою. {{sp|Фігаро}}. Це… кінець відповіді, що я давав: поговоріть, будьте ласкаві, з моєю жінкою. {{sp|Граф}} ''(походжає)''. З його жінкою!.. Я хотів би знати, яка справа може вас затримувати, добродію, коли я вас кличу? {{sp|Фігаро}} ''(удаючи, що поправляє одежу)''. Я забруднився, падаючи на грядку, і переодягався. {{sp|Граф}}. Цілу годину? {{sp|Фігаро}}. Для цього потрібний час. {{sp|Граф}}. Тут челядь… довше одягається, ніж пани. {{sp|Фігаро}}. Бо немає слуг, щоб помагали. {{sp|Граф}}. Я не зрозумів добре, що вас примусило тоді наражатися на непотрібну небезпеку, вискакуючи… {{sp|Фігаро}}. Небезпеку! Ще б сказали, що я живцем провалився в безодню! {{sp|Граф}}. Ви думаєте викрутитися, удаючи, що не розумієте, лукавий слуго! Ви дуже добре тямите, що мене турбує не небезпека, а мотив. {{sp|Фігаро}}. На фальшиве повідомлення ви приходите розлютовані, перевертаючи все, як потік з Морени<ref>Морена (Сьєра Морена) — гірське пасмо на Півдні Піренейського пів-острова, вододіл між ріками Гвадіана і Гвадалквівір.</ref>; ви шукаєте якогось чоловіка; подавай вам його, а то ви розіб'єте двері, виламаєте стіну! Випадково я там був; і хто знає, може ви в своєму гніві… {{sp|Граф}} ''(перебиваючи його)''. Ви могли тікати сходами. {{sp|Фігаро}}. А ви — піймати мене в коридорі. {{sp|Граф}} ''(гнівно)''. В коридорі! ''(Набік.)'' Я розгнівався і сам заважаю собі довідатись, що мені треба. {{nop}}<noinclude>{{rh|150||}}</noinclude> fary26wzy10hn4turdlfkaw8844du5u 250 216180 456655 2022-07-30T23:01:33Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>була? Ти може забула? А як не забула, то чому ти не була? А вона сказала: — Та то усе було би добре, але ти не брунет.... {{dhr}} {{c|'''14. Ade meine {{errata|Llebe|Liebe}}!'''}} Улян підійшов під вікно Ілїї і став сьпівати пращальну пісню: {{block center|<poem>Подай ручку на розстаннє, Не забудь мене коханнє, Сьвіт нас розганяє! Подай ручку тай долоню, Я в далекий сьвіт погоню, Жалосте моя…!</poem>}} А з вікна виставив ся Ромко, що учив тепер Ілїю… {{rule|height=2px|6em}}<noinclude></noinclude> es7mxgbd7x4zvkr1n32gyz951o3won7 456657 456655 2022-07-30T23:03:22Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>була? Ти може забула? А як не забула, то чому ти не була? А вона сказала: — Та то усе було би добре, але ти не брунет.... {{dhr}} {{c|'''14. Ade meine {{errata|Llebe|Liebe}}!'''}} Улян підійшов під вікно Ілїї і став сьпівати пращальну пісню: {{block center|<poem>Подай ручку на розстаннє, Не забудь мене коханнє, Сьвіт нас розганяє! Подай ручку тай долоню, Я в далекий сьвіт погоню, Жалосте моя…!</poem>}} А з вікна виставив ся Ромко, що учив тепер Ілїю… {{rule|height=2px|6em}}<noinclude></noinclude> 1dyxm50ppxzewrrq7ika6t55itaqkig 250 216181 456660 2022-07-30T23:11:22Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Він узявся за розум, будьмо на - чеку! {{sp|Граф}} ''(зм'якшившись)''. Я не про те хотів казати, облишимо це. Я мав намір… так, я мав деяке бажання взяти тебе з собою в Лондон як кур'єра для депеш… але добре розваживши… {{sp|Фігаро}}. Ваша вельможність змінили думку? {{sp|Граф}}. Найперше, ти не знаєш англійської мови? {{sp|Фігаро}}. Я знаю goddam<ref>Goddam ''(годдем, англ.)'' — «Прокляття!» або «Чорт побери!»</ref>. {{sp|Граф}}. Не розумію. {{sp|Фігаро}}. Я кажу, що знаю goddam. {{sp|Граф}}. Ну, то що? {{sp|Фігаро}}. До лиха! Чудова мова англійська! Небагато треба знати, щоб піти далеко. З цим goddam в Англії ніде нічого тобі не бракуватиме. Хочете посмакувати добре сите курча? Увійдіть у таверну<ref>''Таверна'' ''(італ.)'' — харчівня, шинок.</ref> і тільки зробіть перед слугою цей жест ''(наче крутить рожен)'' goddam, і вам приносять посолену телячу ногу без хліба. Це чудово! Чи любите ви випити чарочку прекрасного бургонського або кларету''Бургонське'', ''кларет'' — кращі сорти французького вина; бургонське — бургундське ''(Бургундія — давне герцогство, з XVI ст. провінція в східній Франції)''.? Нічого більш як цей ''(показує, що відкорковує пляшку)'' goddam, і вам приносять кухоль пива, в добрій бляшанці, з піною на вінцях. Яка втіха! Зустрічаєте ви одну з тих гарних осіб, що йдуть, дрібочучи ногами, з опущеними очима, лікті назад, трохи вихиляючи стегна. Притуліть солоденько до вуст усі зложені пальці. Ах! goddam, і вона вам одважить доброго ляпаса — доказ, що розуміє. Справді, англійці примішують подекуди ще деякі інші слова до розмови, алеж легко бачити, що goddam є основа мови; і якщо ваша вельможність не маєте інших мотивів, щоб лишити мене в Іспанії… {{sp|Граф}} ''(набік)''. Він хоче їхати в Лондон, вона йому не говорила. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Він думає, що я нічого не знаю. Оброблю його ще трохи. {{sp|Граф}}. На якій підставі графиня зо мною так пожартувала? {{sp|Фігаро}}. Далебі, ваша вельможність, ви це краще знаєте, ніж я. {{sp|Граф}}. Я запобігаю їй у всьому, засипаю її подарунками. {{sp|Фігаро}}. Ви її обдаровуєте, але ви невірні. Чи бувають вдячні за надмірне тому, хто відбирає у вас найпотрібніше? {{sp|Граф}}. Колись ти мені казав усе. {{sp|Фігаро}}. І тепер я нічого від вас не крию. {{sp|Граф}}. Скільки заплатила тобі графиня за цю прекрасну спілку? {{sp|Фігаро}}. А скільки ви колись мені дали, щоб я визволив її з рук доктора? Слухайте, ваша вельможність, не слід принижувати людини, що добре вам служить, щоб, крий боже, не зробити з неї поганого слугу. {{sp|Граф}}. Чому це, у всіх твоїх вчинках завжди є щось підозріле? {{sp|Фігаро}}. Коли шукаєш у людях чогось лихого, то завжди знаходиш. {{sp|Граф}}. Репутація твоя препогана! {{nop}}<noinclude>{{rh|||151}}</noinclude> 4owvax1an5v83s9mfzaqxpm7ucfmm97 0 216182 456676 2022-07-30T23:17:14Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../|Матура]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]] | секція = Нетля і Лилик | попередня = [[../Матура/]] | наступна = [[../Нема шансів/]] | рік = 1902 | місто = Львів | видавець = накладом А. Хойнацкого | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf" include="39,41-53" /> mysb3wj2fhwl31ygwm8o6yuvn51twas 456677 456676 2022-07-30T23:18:55Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../|Матура]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]] | секція = Нетля і Лилик | попередня = [[../Матура/]] | наступна = [[../Нема шансів/]] | рік = 1902 | місто = Львів | видавець = накладом А. Хойнацкого | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf" include="39,41-52" /> i4zlg302zj8k7u5gl7kp371e91uzfqb 250 216183 456678 2022-07-30T23:20:41Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Фігаро}}. А якщо я кращий за неї? Чи багато є панів, що могли б сказати про себе те саме? {{sp|Граф}}. Сотню раз я бачив, що ти йдеш до фортуни<ref>Фортуна — в римлян богиня щасливої долі. Фігурально — доля, щастя.</ref>, і ніколи не йшов ти просто. {{sp|Фігаро}}. Що ж тут поробиш? От перед вами юрба бажаючих: кожне хоче добігти; товпляться, тиснуть, штовхаються, збивають з ніг. Приходить, хто може; решта розчавлені. Та вже годі! Я відмовляюсь. {{sp|Граф}}. Від фортуни? ''(Набік.)'' Це нове. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Тепер моя черга. ''(Вголос.)'' Ваша вельможність ласкаво дали мені посаду управителя замку; це дуже мила доля; справді, я не буду кур'єром, що його обдаровують цікавими новинами, але зате щасливий з моєю дружиною в глибині Андалузії… {{sp|Граф}}. Хто тобі не дає взяти її в Лондон? {{sp|Фігаро}}. Довелось би залишати її так часто, що незабаром мені було б занадто досить того шлюбу! {{sp|Граф}}. Маючи характер і розум, ти міг би колись вийти в люди по службі. {{sp|Фігаро}}. Розум, щоб вийти в люди? Вельможний пан сміється з мене. Будь посередністю, плазуй і доб'єшся всього. {{sp|Граф}}. Довелося б тільки постудіювати трохи під моїм проводом політику. {{sp|Фігаро}}. Я її знаю. {{sp|Граф}}. Як англійську мову, її основи? {{sp|Фігаро}}. Так, якщо тут є чим пишатися. Ну от: удавати, що не знаєш того, що тобі відоме, що знаєш те все, що тобі невідоме; що тямиш усе, чого не розумієш, що не чуєш того, що чути; особливо, що здужаєш понад свої сили; часто ховати в великій таємниці те, що не має в собі таємниці; замикатися, щоб загострити пера, і здаватися глибокодумним, коли ти, як то кажуть, пустий і порожній; розігрувати так чи інакше якусь персону; розсилати шпигунів і підкупляти зрадників; зривати печатки, перехоплювати листи й намагатися важливістю мети виправдати вбогість засобів — от і вся політика, або щоб мені вмерти! {{sp|Граф}}. Е, це ти змальовуєш інтригу! {{sp|Фігаро}}. Політику, інтригу, як хочете; але як я вважаю їх трохи сестрами, то хай нею займається хто хоче. «Я дівчину більше люблю!», як каже пісенька доброго короля<ref>«Я дівчину більше люблю!» — улюблена пісенька французького короля Генріха IV (1553 — 1610).</ref>. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Він хоче залишитись. Я розумію… Сюзанна мене зрадила. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Я його ловлю й плачу його монетою. {{sp|Граф}}. Так ти сподіваєшся виграти процес із Марселіною? {{sp|Фігаро}}. Хіба ви вважатимете злочином мою відмову від старої дівчини, коли ваша вельможність дозволяє собі забрати в нас усіх молодих? {{nop}}<noinclude>{{rh|152||}}</noinclude> 4qp4ciu3yd0ngxeg0vba8i9bk20p6qt 250 216184 456685 2022-07-30T23:36:51Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}} ''(жартуючи)''. В трибуналі<ref>''Трибунал'' — приміщення суду.</ref> урядова особа забуває себе і бачить тільки закон… {{sp|Фігаро}}. Поблажливий до великих, суворий до маленьких… {{sp|Граф}}. Ти може думаєш, що я жартую? {{sp|Фігаро}}. Е, хто то знає, ваша вельможність? Tempo è galant' uomo<ref>Tempo è galant' uomo — «час — це чемна людина», тобто джентльмен (італійське прислів'я).</ref>, — каже італієць; час завжди каже правду, це він навчить мене, хто мені бажає лиха, хто добра. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я бачу, що йому все сказали; він одружиться з дуеньєю<ref>''Дуенья'' (duena — іспанською мовою «хазяйка»)'' — літня жінка, обов'язком якої було доглядати за якоюсь молодою жінкою дворянського походження. Фігурально «стара».</ref>. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Він узяв мене на хитрощі. Що він довідався? {{c|''ЯВИ VI — VIII.''}} {{fine|Слуга повідомляє графа про прибуття судді Брідуазона. {{sp|Граф}} наказує готуватись до засідання суду.}} {{c|''ЯВА IX.''}} {{c|{{fine|{{sp|Сюзанна, Граф.}}}}}} {{sp|Сюзанна}} ''(задихано)''. Ваша вельможність… Пробачте, ваша вельможність! {{sp|Граф}} ''(незадоволено)''. Що там таке, панно? {{sp|Сюзанна}}. Ви гніваєтеся? {{sp|Граф}}. Вам, певно, чогось треба? {{sp|Сюзанна}} ''(боязко)''. Пані моїй нездужається. Я прибігла попросити, щоб ви дали нам флакон з ефіром; я вам його поверну зараз. {{sp|Граф}} ''(дає флакон)''. Ні, ні, залиште його собі. Він незабаром вам стане в пригоді. {{sp|Сюзанна}}. Хіба жінки мого стану мають погані нерви? Це панська хвороба, яку дістають тільки в будуарах<ref>''Будуар'' (французьке слово) — маленька дамська кімнатка.</ref>. {{sp|Граф}}. Дуже закохана наречена, що втрачає свого молодого… {{sp|Сюзанна}}. Заплативши Марселіні тим посагом, що ви мені обіцяли… {{sp|Граф}}. Що я вам обіцяв? {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. Пане, мені здавалось, що я так чула. {{sp|Граф}}. Так, коли ви самі схотіли б мене вислухати. {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. А хіба ж не повинність моя слухати його вельможність? {{sp|Граф}}. Чому ж, недобра дівчино, було не сказати мені того раніш? {{sp|Сюзанна}}. Хіба колинебудь пізно сказати правду? {{sp|Граф}}. Ти вийдеш смерком у сад? {{sp|Сюзанна}}. Чи я ж там не гуляю щовечора? {{nop}}<noinclude>{{rh|||153}}</noinclude> h5ijm9yfr4owse9dog8o4hkiv0plxvr 456686 456685 2022-07-30T23:37:24Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}} ''(жартуючи)''. В трибуналі<ref>''Трибунал'' — приміщення суду.</ref> урядова особа забуває себе і бачить тільки закон… {{sp|Фігаро}}. Поблажливий до великих, суворий до маленьких… {{sp|Граф}}. Ти може думаєш, що я жартую? {{sp|Фігаро}}. Е, хто то знає, ваша вельможність? Tempo è galant' uomo<ref>Tempo è galant' uomo — «час — це чемна людина», тобто джентльмен (італійське прислів'я).</ref>, — каже італієць; час завжди каже правду, це він навчить мене, хто мені бажає лиха, хто добра. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я бачу, що йому все сказали; він одружиться з дуеньєю<ref>''Дуенья'' (duena — іспанською мовою «хазяйка») — літня жінка, обов'язком якої було доглядати за якоюсь молодою жінкою дворянського походження. Фігурально «стара».</ref>. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Він узяв мене на хитрощі. Що він довідався? {{c|''ЯВИ VI — VIII.''}} {{fine|Слуга повідомляє графа про прибуття судді Брідуазона. {{sp|Граф}} наказує готуватись до засідання суду.}} {{c|''ЯВА IX.''}} {{c|{{fine|{{sp|Сюзанна, Граф.}}}}}} {{sp|Сюзанна}} ''(задихано)''. Ваша вельможність… Пробачте, ваша вельможність! {{sp|Граф}} ''(незадоволено)''. Що там таке, панно? {{sp|Сюзанна}}. Ви гніваєтеся? {{sp|Граф}}. Вам, певно, чогось треба? {{sp|Сюзанна}} ''(боязко)''. Пані моїй нездужається. Я прибігла попросити, щоб ви дали нам флакон з ефіром; я вам його поверну зараз. {{sp|Граф}} ''(дає флакон)''. Ні, ні, залиште його собі. Він незабаром вам стане в пригоді. {{sp|Сюзанна}}. Хіба жінки мого стану мають погані нерви? Це панська хвороба, яку дістають тільки в будуарах<ref>''Будуар'' (французьке слово) — маленька дамська кімнатка.</ref>. {{sp|Граф}}. Дуже закохана наречена, що втрачає свого молодого… {{sp|Сюзанна}}. Заплативши Марселіні тим посагом, що ви мені обіцяли… {{sp|Граф}}. Що я вам обіцяв? {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. Пане, мені здавалось, що я так чула. {{sp|Граф}}. Так, коли ви самі схотіли б мене вислухати. {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. А хіба ж не повинність моя слухати його вельможність? {{sp|Граф}}. Чому ж, недобра дівчино, було не сказати мені того раніш? {{sp|Сюзанна}}. Хіба колинебудь пізно сказати правду? {{sp|Граф}}. Ти вийдеш смерком у сад? {{sp|Сюзанна}}. Чи я ж там не гуляю щовечора? {{nop}}<noinclude>{{rh|||153}}</noinclude> du04az7ekkn4yucy7bggwkhmlnhwz6w 456725 456686 2022-07-31T03:24:49Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}} ''(жартуючи)''. В трибуналі<ref>''Трибунал'' — приміщення суду.</ref> урядова особа забуває себе і бачить тільки закон… {{sp|Фігаро}}. Поблажливий до великих, суворий до маленьких… {{sp|Граф}}. Ти може думаєш, що я жартую? {{sp|Фігаро}}. Е, хто то знає, ваша вельможність? Tempo è galant' uomo<ref>Tempo è galant' uomo — «час — це чемна людина», тобто джентльмен (італійське прислів'я).</ref>, — каже італієць; час завжди каже правду, це він навчить мене, хто мені бажає лиха, хто добра. {{sp|Граф}} ''(набік)''. Я бачу, що йому все сказали; він одружиться з дуеньєю<ref>''Дуенья'' (duena — іспанською мовою «хазяйка») — літня жінка, обов'язком якої було доглядати за якоюсь молодою жінкою дворянського походження. Фігурально «стара».</ref>. {{sp|Фігаро}} ''(набік)''. Він узяв мене на хитрощі. Що він довідався? {{dhr}} {{c|''ЯВИ VI — VIII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Слуга повідомляє графа про прибуття судді Брідуазона. {{sp|Граф}} наказує готуватись до засідання суду.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА IX.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|{{sp|Сюзанна, Граф.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Сюзанна}} ''(задихано)''. Ваша вельможність… Пробачте, ваша вельможність! {{sp|Граф}} ''(незадоволено)''. Що там таке, панно? {{sp|Сюзанна}}. Ви гніваєтеся? {{sp|Граф}}. Вам, певно, чогось треба? {{sp|Сюзанна}} ''(боязко)''. Пані моїй нездужається. Я прибігла попросити, щоб ви дали нам флакон з ефіром; я вам його поверну зараз. {{sp|Граф}} ''(дає флакон)''. Ні, ні, залиште його собі. Він незабаром вам стане в пригоді. {{sp|Сюзанна}}. Хіба жінки мого стану мають погані нерви? Це панська хвороба, яку дістають тільки в будуарах<ref>''Будуар'' (французьке слово) — маленька дамська кімнатка.</ref>. {{sp|Граф}}. Дуже закохана наречена, що втрачає свого молодого… {{sp|Сюзанна}}. Заплативши Марселіні тим посагом, що ви мені обіцяли… {{sp|Граф}}. Що я вам обіцяв? {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. Пане, мені здавалось, що я так чула. {{sp|Граф}}. Так, коли ви самі схотіли б мене вислухати. {{sp|Сюзанна}} ''(спустивши очі)''. А хіба ж не повинність моя слухати його вельможність? {{sp|Граф}}. Чому ж, недобра дівчино, було не сказати мені того раніш? {{sp|Сюзанна}}. Хіба колинебудь пізно сказати правду? {{sp|Граф}}. Ти вийдеш смерком у сад? {{sp|Сюзанна}}. Чи я ж там не гуляю щовечора? {{nop}}<noinclude>{{rh|||153}}</noinclude> qydxn7yzjbabdylunsche3q0hktfyv4 250 216185 456690 2022-07-30T23:49:40Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}}. Ти поводилась зі мною сьогодні вранці дуже суворо. {{sp|Сюзанна}}. Сьогодні вранці? — А паж за кріслом? {{sp|Граф}}. Правда твоя, я забув це. Але чому та вперта відмова, коли Басіліо з мого доручення… {{sp|Сюзанна}}. Чи то ж треба, щоб ще й Басіліо?.. {{sp|Граф}}. Вона знову має рацію. Але є такий Фігаро, якому, боюся я, чи ви не сказали все! {{sp|Сюзанна}}. Ого! Так, я йому кажу все, крім того, про що треба промовчати. {{sp|Граф}} ''(сміючись)''. А! Чарівниця! І ти мені обіцяєш? Якщо ти не додержиш свого слова… То порозуміймось, серце: не буде зустрічі — не буде посагу, не буде весілля. {{sp|Сюзанна}} ''(реверанс)''<ref>Реверанс — ввічливий поклон.</ref>. Але якщо не буде весілля, то не буде й права пана, ваша вельможність. {{sp|Граф}}. Де в неї береться та мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані дожидає флакона… {{sp|Сюзанна}} ''(сміючись, повертав флакон)''. Хіба я могла б поговорити з вами без всякого приводу? {{sp|Граф}} ''(хоче її обняти)''. Чарівне створіння! {{sp|Сюзанна}} ''(випручавшись)''. Сюди йдуть! {{sp|Граф}} ''(набік)''. Вона моя! ''(Вибігав.)'' {{sp|Сюзанна}}. Швидше розкажемо про все графині. {{c|''ЯВИ X—XIII.''}} {{c|{{fine|До початку засідання суду Марселіна й Фігаро переказують свої справи Брідуазонові. Фігаро натякає на хабар, яким він підмастив Дубль - Мена.}}}} {{c|''ЯВА XIV.''}} {{c|{{fine|{{sp|Бартоло, Марселіна, граф, Фігаро, судовий пристав.}}}}}} {{sp|Пристав}} ''(іде попереду графа, кричить)''. Панове! Його вельможність. {{sp|Граф}}. Ви в суддівській мантії тут, пане Брідуазоне! Адже це домашня справа, міська одежа добре б личила. {{sp|Брідуазон}}. То ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без неї; бо - о, форма, бачите, головне форма! Той самий сміється з судді в короткому вбранні, але тремтить, тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма! {{sp|Граф}} ''(до пристава)''. Впустіть публіку! {{sp|Пристав}} ''(відчиняв, кричить)''. Засідання! {{c|''ЯВА XV.''}} {{c|{{fine|Ті ж. {{sp|Антоніо}}, слуги з замку, селяни й селянки в святкових убраннях; {{sp|Граф}} сидить у великім кріслі; {{sp|Брідуазон}} на стільці збоку; секретар на табуреті за своїм столом; судді, адвокати на лавках, {{sp|Марселіна}} побіч {{sp|Бартоло; Фігаро}} на іншій лавці; селяни й слуги стоять іззаду.}}}} {{sp|Брідуазон}} ''(до Дубль - Мена)''. Дубль - Мєн, перечитайте опис справ. {{nop}}<noinclude>{{rh|154||}}</noinclude> 4206w7hlrol3nlothffumxq8lwgb9z7 456692 456690 2022-07-30T23:50:58Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}}. Ти поводилась зі мною сьогодні вранці дуже суворо. {{sp|Сюзанна}}. Сьогодні вранці? — А паж за кріслом? {{sp|Граф}}. Правда твоя, я забув це. Але чому та вперта відмова, коли Басіліо з мого доручення… {{sp|Сюзанна}}. Чи то ж треба, щоб ще й Басіліо?.. {{sp|Граф}}. Вона знову має рацію. Але є такий Фігаро, якому, боюся я, чи ви не сказали все! {{sp|Сюзанна}}. Ого! Так, я йому кажу все, крім того, про що треба промовчати. {{sp|Граф}} ''(сміючись)''. А! Чарівниця! І ти мені обіцяєш? Якщо ти не додержиш свого слова… То порозуміймось, серце: не буде зустрічі — не буде посагу, не буде весілля. {{sp|Сюзанна}} ''(реверанс)''<ref>Реверанс — ввічливий поклон.</ref>. Але якщо не буде весілля, то не буде й права пана, ваша вельможність. {{sp|Граф}}. Де в неї береться та мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані дожидає флакона… {{sp|Сюзанна}} ''(сміючись, повертав флакон)''. Хіба я могла б поговорити з вами без всякого приводу? {{sp|Граф}} ''(хоче її обняти)''. Чарівне створіння! {{sp|Сюзанна}} ''(випручавшись)''. Сюди йдуть! {{sp|Граф}} ''(набік)''. Вона моя! ''(Вибігав.)'' {{sp|Сюзанна}}. Швидше розкажемо про все графині. {{c|''ЯВИ X—XIII.''}} {{c|{{fine|До початку засідання суду Марселіна й Фігаро переказують свої справи Брідуазонові. Фігаро натякає на хабар, яким він підмастив Дубль - Мена.}}}} {{c|''ЯВА XIV.''}} {{c|{{fine|{{sp|Бартоло, Марселіна, граф, Фігаро, судовий пристав.}}}}}} {{sp|Пристав}} ''(іде попереду графа, кричить)''. Панове! Його вельможність. {{sp|Граф}}. Ви в суддівській мантії тут, пане Брідуазоне! Адже це домашня справа, міська одежа добре б личила. {{sp|Брідуазон}}. То ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без неї; бо - о, форма, бачите, головне форма! Той самий сміється з судді в короткому вбранні, але тремтить, тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма! {{sp|Граф}} ''(до пристава)''. Впустіть публіку! {{sp|Пристав}} ''(відчиняв, кричить)''. Засідання! {{c|''ЯВА XV.''}} {{c|{{fine|Ті ж. {{sp|Антоніо}}, слуги з замку, селяни й селянки в святкових убраннях; {{sp|Граф}} сидить у великім кріслі; {{sp|Брідуазон}} на стільці збоку; секретар на табуреті за своїм столом; судді, адвокати на лавках, {{sp|Марселіна}} побіч {{sp|Бартоло; Фігаро}} на іншій лавці; селяни й слуги стоять іззаду.}}}} {{sp|Брідуазон}} ''(до Дубль - Мена)''. Дубль - Мен, перечитайте опис справ. {{nop}}<noinclude>{{rh|154||}}</noinclude> 7n43r07bnx47l5d7fi3qidu8wmtpslp 456726 456692 2022-07-31T03:25:54Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Граф}}. Ти поводилась зі мною сьогодні вранці дуже суворо. {{sp|Сюзанна}}. Сьогодні вранці? — А паж за кріслом? {{sp|Граф}}. Правда твоя, я забув це. Але чому та вперта відмова, коли Басіліо з мого доручення… {{sp|Сюзанна}}. Чи то ж треба, щоб ще й Басіліо?.. {{sp|Граф}}. Вона знову має рацію. Але є такий Фігаро, якому, боюся я, чи ви не сказали все! {{sp|Сюзанна}}. Ого! Так, я йому кажу все, крім того, про що треба промовчати. {{sp|Граф}} ''(сміючись)''. А! Чарівниця! І ти мені обіцяєш? Якщо ти не додержиш свого слова… То порозуміймось, серце: не буде зустрічі — не буде посагу, не буде весілля. {{sp|Сюзанна}} ''(реверанс)''<ref>Реверанс — ввічливий поклон.</ref>. Але якщо не буде весілля, то не буде й права пана, ваша вельможність. {{sp|Граф}}. Де в неї береться та мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані дожидає флакона… {{sp|Сюзанна}} ''(сміючись, повертав флакон)''. Хіба я могла б поговорити з вами без всякого приводу? {{sp|Граф}} ''(хоче її обняти)''. Чарівне створіння! {{sp|Сюзанна}} ''(випручавшись)''. Сюди йдуть! {{sp|Граф}} ''(набік)''. Вона моя! ''(Вибігав.)'' {{sp|Сюзанна}}. Швидше розкажемо про все графині. {{dhr}} {{c|''ЯВИ X—XIII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|До початку засідання суду Марселіна й Фігаро переказують свої справи Брідуазонові. Фігаро натякає на хабар, яким він підмастив Дубль-Мена.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА XIV.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|{{sp|Бартоло, Марселіна, граф, Фігаро, судовий пристав.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Пристав}} ''(іде попереду графа, кричить)''. Панове! Його вельможність. {{sp|Граф}}. Ви в суддівській мантії тут, пане Брідуазоне! Адже це домашня справа, міська одежа добре б личила. {{sp|Брідуазон}}. То ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без неї; бо-о, форма, бачите, головне форма! Той самий сміється з судді в короткому вбранні, але тремтить, тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма! {{sp|Граф}} ''(до пристава)''. Впустіть публіку! {{sp|Пристав}} ''(відчиняв, кричить)''. Засідання! {{dhr}} {{c|''ЯВА XV.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж. {{sp|Антоніо}}, слуги з замку, селяни й селянки в святкових убраннях; {{sp|Граф}} сидить у великім кріслі; {{sp|Брідуазон}} на стільці збоку; секретар на табуреті за своїм столом; судді, адвокати на лавках, {{sp|Марселіна}} побіч {{sp|Бартоло; Фігаро}} на іншій лавці; селяни й слуги стоять іззаду.}}}} {{dhr}} {{sp|Брідуазон}} ''(до Дубль-Мена)''. Дубль-Мен, перечитайте опис справ. {{nop}}<noinclude>{{rh|154||}}</noinclude> lq3lkmi6u9ejphc1ynoyjbslg88ohso 250 216186 456693 2022-07-31T00:08:02Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Дубль-Мен}} ''(читає папір)''. «Благородний, преблагородний, безмірно благородний Дон Педро Хорхе ідальго<ref>''Ідальго'' — середній дворянин в Іспанії. Перша «судова справа» тут це сатиричний натяк Бомарше на сучасне йому літературно-театральне життя.</ref>, барон де Лос-Альтос, ії Монтес Ф'єрос і інше, проти Алонсо Кальдерона, молодого драматичного автора. Справа про мертвонароджену комедію, яку кожний не визнає за свою і складає на другого». {{sp|Граф}}. Вони праві обидва. Знімається з черги. Якщо вони напишуть удвох нову п'єсу, щоб вона відзначилася трохи у великім світі, — наказ: щоб ідальго дав їй своє ім'я, а поет свій талант. {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає другий папір)''. «Андрес Петручо, землероб, проти провінціального збирача податків». Ідеться про самовільне обкладення. {{sp|Граф}}. Справа не моєї компетенції. Я краще служитиму моїм васалам, захищаючи їх перед королем. Минайте цю. {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере третій; Бартоло і Фігаро встають)''. «Барб-Агар-Рааб-Мадлен-Ніколь-Марселіна де-Верт-Аллюр, дівчина повнолітня ''(Марселіна встає й кланяється)'' проти Фігаро…» ім'я хрещене не зазначено. {{sp|Фігаро}}. Анонім<ref>''Анонім'' (грецьке) — безіменний, або той, що приховує своє ім'я (напр., ''анонімний твір'' — твір, автор якого невідомий, не підписаний).</ref>. {{sp|Брідуазон}}. А-анонім? Що-о це за святий? {{sp|Фігаро}}. То мій патрон. {{sp|Дубль-Мен}} ''(пише)''. «Проти Аноніма Фігаро». Стан? {{sp|Фігаро}}. Дворянин. {{sp|Граф}}. Ви дворянин? ''(Писар пише.)'' {{sp|Фігаро}}. Якби небо схотіло, я був би сином якогось принца. {{sp|Граф}} ''(до писаря)''. Далі. {{sp|Пристав}} ''(пищить тоненьким голосом)''. Тихо, панове! {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає)''. «Справа про відмовлення від шлюбу згаданого Фігаро з згаданою де-Верт-Аллюр. Доктор Бартоло виступає за позивальницю, а вищеназваний Фігаро сам за себе, якщо суд дозволить проти звичаю і судового права». {{sp|Фігаро}}. Звичай, пане Дубль-Мен, часто є зловживанням; трохи вчений кліент завжди краще знає свою справу, ніж певні адвокати, що пріють на холоді, кричать на всі заставки, і, знаючи все, крім справи, так само мало заклопотані тим, що зруйнують кліента, як і набриднуть аудиторії й присплять панів, а потім пиндючаться, наче вони скомпонували oratio pro Murena<ref>Oratio pro Murena — промова знаменитого римського оратора Ціцерона на оборону консула (вища адміністративна особа, яку обирали на рік) Ліцінія Мурени, обвинуваченого в незаконному здобутті консульства (62 р. до нової ери); один з найвидатніших зразків римського судового красномовства.</ref>. Я розповім справу у кількох словах. Панове!.. {{sp|Дубль-Мен}}. От уже багато зайвих, бо ви не позивач і маєте тільки боронитись. Наблизьтесь, докторе, і прочитайте зобов'язання. {{sp|Фігаро}}. Еге ж, зобов'язання. {{sp|Бартоло}} ''(надіваючи окуляри)''. Воно цілком ясне.<noinclude>{{rh|||155}}</noinclude> gcuxplr0jhiqb8enrgcqoqwhfgag1g3 456712 456693 2022-07-31T02:41:24Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Дубль-Мен}} ''(читає папір)''. «Благородний, преблагородний, безмірно благородний Дон Педро Хорхе ідальго<ref>''Ідальго'' — середній дворянин в Іспанії. Перша «судова справа» тут це сатиричний натяк Бомарше на сучасне йому літературно-театральне життя.</ref>, барон де Лос-Альтос, ії Монтес Ф'єрос і інше, проти Алонсо Кальдерона, молодого драматичного автора. Справа про мертвонароджену комедію, яку кожний не визнає за свою і складає на другого».<br/> {{sp|Граф}}. Вони праві обидва. Знімається з черги. Якщо вони напишуть удвох нову п'єсу, щоб вона відзначилася трохи у великім світі, — наказ: щоб ідальго дав їй своє ім'я, а поет свій талант.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає другий папір)''. «Андрес Петручо, землероб, проти провінціального збирача податків». Ідеться про самовільне обкладення.<br/> {{sp|Граф}}. Справа не моєї компетенції. Я краще служитиму моїм васалам, захищаючи їх перед королем. Минайте цю.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере третій; Бартоло і Фігаро встають)''. «Барб-Агар-Рааб-Мадлен-Ніколь-Марселіна де-Верт-Аллюр, дівчина повнолітня ''(Марселіна встає й кланяється)'' проти Фігаро…» ім'я хрещене не зазначено.<br/> {{sp|Фігаро}}. Анонім<ref>''Анонім'' (грецьке) — безіменний, або той, що приховує своє ім'я (напр., ''анонімний твір'' — твір, автор якого невідомий, не підписаний).</ref>.<br/> {{sp|Брідуазон}}. А-анонім? Що-о це за святий?<br/> {{sp|Фігаро}}. То мій патрон.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(пише)''. «Проти Аноніма Фігаро». Стан?<br/> {{sp|Фігаро}}. Дворянин.<br/> {{sp|Граф}}. Ви дворянин? ''(Писар пише.)''<br/> {{sp|Фігаро}}. Якби небо схотіло, я був би сином якогось принца.<br/> {{sp|Граф}} ''(до писаря)''. Далі.<br/> {{sp|Пристав}} ''(пищить тоненьким голосом)''. Тихо, панове!<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає)''. «Справа про відмовлення від шлюбу згаданого Фігаро з згаданою де-Верт-Аллюр. Доктор Бартоло виступає за позивальницю, а вищеназваний Фігаро сам за себе, якщо суд дозволить проти звичаю і судового права».<br/> {{sp|Фігаро}}. Звичай, пане Дубль-Мен, часто є зловживанням; трохи вчений кліент завжди краще знає свою справу, ніж певні адвокати, що пріють на холоді, кричать на всі заставки, і, знаючи все, крім справи, так само мало заклопотані тим, що зруйнують кліента, як і набриднуть аудиторії й присплять панів, а потім пиндючаться, наче вони скомпонували oratio pro Murena<ref>Oratio pro Murena — промова знаменитого римського оратора Ціцерона на оборону консула (вища адміністративна особа, яку обирали на рік) Ліцінія Мурени, обвинуваченого в незаконному здобутті консульства (62 р. до нової ери); один з найвидатніших зразків римського судового красномовства.</ref>. Я розповім справу у кількох словах. Панове!..<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. От уже багато зайвих, бо ви не позивач і маєте тільки боронитись. Наблизьтесь, докторе, і прочитайте зобов'язання.<br/> {{sp|Фігаро}}. Еге ж, зобов'язання.<br/> {{sp|Бартоло}} ''(надіваючи окуляри)''. Воно цілком ясне.<br/> {{nop}}<noinclude>{{rh|||155}}</noinclude> kwl3oao7l72i2345lb6bcjllpp26de1 456727 456712 2022-07-31T03:27:07Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Дубль-Мен}} ''(читає папір)''. «Благородний, преблагородний, безмірно благородний Дон Педро Хорхе ідальго<ref>''Ідальго'' — середній дворянин в Іспанії. Перша «судова справа» тут це сатиричний натяк Бомарше на сучасне йому літературно-театральне життя.</ref>, барон де Лос-Альтос, ії Монтес Ф'єрос і інше, проти Алонсо Кальдерона, молодого драматичного автора. Справа про мертвонароджену комедію, яку кожний не визнає за свою і складає на другого». {{sp|Граф}}. Вони праві обидва. Знімається з черги. Якщо вони напишуть удвох нову п'єсу, щоб вона відзначилася трохи у великім світі, — наказ: щоб ідальго дав їй своє ім'я, а поет свій талант. {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає другий папір)''. «Андрес Петручо, землероб, проти провінціального збирача податків». Ідеться про самовільне обкладення. {{sp|Граф}}. Справа не моєї компетенції. Я краще служитиму моїм васалам, захищаючи їх перед королем. Минайте цю. {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере третій; Бартоло і Фігаро встають)''. «Барб-Агар-Рааб-Мадлен-Ніколь-Марселіна де-Верт-Аллюр, дівчина повнолітня ''(Марселіна встає й кланяється)'' проти Фігаро…» ім'я хрещене не зазначено. {{sp|Фігаро}}. Анонім<ref>''Анонім'' (грецьке) — безіменний, або той, що приховує своє ім'я (напр., ''анонімний твір'' — твір, автор якого невідомий, не підписаний).</ref>. {{sp|Брідуазон}}. А-анонім? Що-о це за святий? {{sp|Фігаро}}. То мій патрон. {{sp|Дубль-Мен}} ''(пише)''. «Проти Аноніма Фігаро». Стан? {{sp|Фігаро}}. Дворянин. {{sp|Граф}}. Ви дворянин? ''(Писар пише.)'' {{sp|Фігаро}}. Якби небо схотіло, я був би сином якогось принца. {{sp|Граф}} ''(до писаря)''. Далі. {{sp|Пристав}} ''(пищить тоненьким голосом)''. Тихо, панове! {{sp|Дубль-Мен}} ''(читає)''. «Справа про відмовлення від шлюбу згаданого Фігаро з згаданою де-Верт-Аллюр. Доктор Бартоло виступає за позивальницю, а вищеназваний Фігаро сам за себе, якщо суд дозволить проти звичаю і судового права». {{sp|Фігаро}}. Звичай, пане Дубль-Мен, часто є зловживанням; трохи вчений кліент завжди краще знає свою справу, ніж певні адвокати, що пріють на холоді, кричать на всі заставки, і, знаючи все, крім справи, так само мало заклопотані тим, що зруйнують кліента, як і набриднуть аудиторії й присплять панів, а потім пиндючаться, наче вони скомпонували oratio pro Murena<ref>Oratio pro Murena — промова знаменитого римського оратора Ціцерона на оборону консула (вища адміністративна особа, яку обирали на рік) Ліцінія Мурени, обвинуваченого в незаконному здобутті консульства (62 р. до нової ери); один з найвидатніших зразків римського судового красномовства.</ref>. Я розповім справу у кількох словах. Панове!.. {{sp|Дубль-Мен}}. От уже багато зайвих, бо ви не позивач і маєте тільки боронитись. Наблизьтесь, докторе, і прочитайте зобов'язання. {{sp|Фігаро}}. Еге ж, зобов'язання. {{sp|Бартоло}} ''(надіваючи окуляри)''. Воно цілком ясне.<noinclude>{{rh|||155}}</noinclude> gcuxplr0jhiqb8enrgcqoqwhfgag1g3 250 216187 456694 2022-07-31T00:22:44Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове. {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. "Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д. ". Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>… {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа? {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане? {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме. {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»? {{sp|Бартоло}}. Там «де й». {{sp|Фігаро}}. Там «або». {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі. {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу. {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке! {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею». {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке. {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні? {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож». {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу. {{nop}}<noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> e2p1ewobt4f88h6zl9u9fi00enh8lcf 456695 456694 2022-07-31T00:23:25Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове. {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. "Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д. ". Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>… {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа? {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане? {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме. {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»? {{sp|Бартоло}}. Там «де й». {{sp|Фігаро}}. Там «або». {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі. {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу. {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке! {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею». {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке. {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні? {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож». {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу. {{nop}}<noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> dqbvjyakvdw0dwbfcithga39jws9tfk 456711 456695 2022-07-31T02:40:27Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове.<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. "Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д. ". Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>…<br/> {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа?<br/> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане?<br/> {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме.<br/> {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»?<br/> {{sp|Бартоло}}. Там «де й».<br/> {{sp|Фігаро}}. Там «або».<br/> {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу.<br/> {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею».<br/> {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.<br/> {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні?<br/> {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож».<br/> {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу.<br/> {{nop}}<noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> 58a8h01dp5bd97mtrdelzscbf3ixm5t 456713 456711 2022-07-31T02:42:31Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове.<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. "Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д. ". Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>…<br/> {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа?<br/> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане?<br/> {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме.<br/> {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»?<br/> {{sp|Бартоло}}. Там «де й».<br/> {{sp|Фігаро}}. Там «або».<br/> {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу.<br/> {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею».<br/> {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.<br/> {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні?<br/> {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож».<br/> {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу.<br/>{{nop}}<noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> 3nmxv02bao4f019lha6kqo21kmhiybm 456716 456713 2022-07-31T03:10:49Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове.<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. "Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д. ". Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>…<br/> {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа?<br/> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане?<br/> {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме.<br/> {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»?<br/> {{sp|Бартоло}}. Там «де й».<br/> {{sp|Фігаро}}. Там «або».<br/> {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу.<br/> {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею».<br/> {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.<br/> {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні?<br/> {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож».<br/> {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу.<br/><noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> 7rrjxk72s3x6aanr37zewxsvxoep0yy 456717 456716 2022-07-31T03:12:26Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове.<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. «Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д.». Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>…<br/> {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа?<br/> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане?<br/> {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме.<br/> {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»?<br/> {{sp|Бартоло}}. Там «де й».<br/> {{sp|Фігаро}}. Там «або».<br/> {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі.<br/> {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу.<br/> {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке!<br/> {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею».<br/> {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.<br/> {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні?<br/> {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож».<br/> {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу.<br/><noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> qf11ow7y6zi6vc5ukkfaixtcxt05i69 456728 456717 2022-07-31T03:28:19Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Брідуазон}}. Треба ознайомитися з ним. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше ж, панове. {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Бартоло}} ''(читав)''. «Я, нижчепідписаний, посвідчую, що одержав від панни і т. д. Марселіни де-Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів<ref>''Піастр'' — срібна дрібна монета.</ref>, яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й оженюся з нею на знак вдячності і т. д.». Підписано коротко «Фігаро». Мій висновок — виплатити писану суму і виконати обіцянку, з виплатою судових витрат. ''(Промовляє.)'' Панове… Ніколи ще цікавішої справи не подавалось на розгляд суду з часів Александра Великого, який пообіцяв узяти шлюб з прекрасною Фалестрідою<ref>''Фалестріда'' — легендарна цариця войовничих жінок-амазонок, ява нібито одружилася з великим завойовником Александром Македонським.</ref>… {{sp|Граф}} ''(перебивав)''. Перш ніж продовжувати, адвокате, чи визнається законність документа? {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Що ви за… що ви заперечите на прочитане? {{sp|Фігаро}}. Що є, панове, лукавство, помилка або неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в письмі не сказано: «яку суму я їй поверну, де й оженися з нею», але: «яку суму я їй поверну або оженюся з нею»; це зовсім не те саме. {{sp|Граф}}. Як стоїть у акті: чи «де й», чи «або»? {{sp|Бартоло}}. Там «де й». {{sp|Фігаро}}. Там «або». {{sp|Брідуазон}}. Дубль-Мен, прочитайте самі. {{sp|Дубль-Мен}} ''(бере папір)''. І це буде певніше, бо сторони часто перекручують, читаючи. ''(Читав.)'' «Е-е-е панна е-е-е де-Верт-Аллюр…» Ага! «Яку суму я їй поверну на вимогу в тому ж замку, де й… або… де й… або…» Тут нечітке слово… посаджено кляксу. {{sp|Брідуазон}}. Клякса? А, знаю, що то та-аке! {{sp|Бартоло}} ''(промовляючи)''. Я підтримую, що тут сполучник з'єднувальний «де й», що зв'язує дві співвідносні частини речення: «я заплачу панні, де й одружуся з нею». {{sp|Фігаро}} ''(промовляє)''. Я підтримую, що це сполучник розділовий «абож», що відділяє ті члени речення: «я заплачу панні, абож я з нею одружуся»<ref>У французькому оригіналі тут гра слів, що не піддасться перекладові: по-французькому сполучник ou мас два значення: «де» і «або». Якщо ou — «де», то перед ним стоїть кома. Якщо ж où — «або», то перед ним коми немає. Таким чином Бартоло твердить, що написано: «''Заплачу панні в цьому замку, де'' (я повинен) ''одружитися з нею''», а Фігаро запевняє, що написано: «''заплачу в цьому замку або'' (я повинен) ''одружитися з нею''».</ref>. Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке. {{sp|Граф}}. Як судити в такім питанні? {{sp|Бартоло}}. Щоб покінчити з тим і не мудрувати із словом, припустимо, що там «абож». {{sp|Фігаро}}. Прошу це внести до протоколу. {{nop}}<noinclude>{{rh|156||}}</noinclude> r6ia0cce0vb1sj0v4q658gf9ojjq4zp 250 216188 456696 2022-07-31T00:34:52Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}}. І ми цього будемо триматися. Такий слабкий викрут не поможе винному. Розгляньмо запис у такій формі: «яку суму я їй поверну в тому ж замку, абож я маю одружитися з нею». Це так само, ніби хто сказав: «Я мушу лягти в ліжко або я дуже хворий», чи інакше: «бо я дуже хворий». Отже, «заплачу або маю одружитися», значить: «через те, що маю повинність одружитися». {{sp|Фігаро}}. Зовсім ні. Фраза має таке значення: «Або хвороба вас уб'є, або лікар». Це безперечно. Другий приклад: «Або ви нічого путящого не напишете, або дурні вас осудять». Чи пан {{sp|Бартоло}} думає, що я забув синтаксис? Отож: «Я заплачу в тому ж замку, без коми, або маю одружитися». {{sp|Бартоло}} (поспішно). Кома. {{sp|Фігаро}} (поспішно). Її там немає. Немає, панове, «або я маю одружитися». {{sp|Бартоло}} (дивлячись у папір, поспішно). Кома, панове. {{sp|Фігаро}} (поспішно). Її не було, панове. Нарешті, людина, що одружується, чи має потребу платити? {{sp|Бартоло}} (поспішно). Так, ми одружуємося з поділеними маєтками. {{sp|Фігаро}} (поспішно). А ми з поділеним ліжком, якщо шлюб не є сквитування. {{c|{{fine|(Судді встають і потиху радяться.)}}}} {{sp|Бартоло}}. Кумедне виконання зобов'язання. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове! {{sp|Пристав}} (пискливо). Тихше! {{sp|Бартоло}}. Такий шахрай! Називає це сплачуванням боргів! {{sp|Фігаро}}. Чи це ваша справа, адвокате, що ви бороните? {{sp|Бартоло}}. Я бороню цю панну. {{sp|Фігаро}}. Можете далі плести нісенітниці, але перестаньте лаятись. Коли, боячися запальності позивальників, суди терпіли те, що зветься треті особи, вони не мали на увазі, щоб ці стримані оборонці зробилися безкарно привілейованими нахабами. Це значить понижувати найповажнішу інституцію. {{c|{{fine|(Судді все радяться тихо.)}}}} {{sp|Антоніо}} (до Марселіни). Що вони там так довго бурмочуть? {{sp|Марселіна}}. Підкупили головного суддю, він підкупує другого, і я програю свій процес. {{sp|Бартоло}} (тихо, похмуро). Я боюсь того. {{sp|Фігаро}} (весело), Бодрись, Марселіно! {{sp|Дубль-Мен}} (встає, до Марселіни). Ах, це вже занадто! Я на вас подаю позов, і для честі трибуналу прошу, щоб перш ніж учинити суд в іншій справі, трибунал висловився в оцій. {{sp|Граф}} (сідає). Ні, секретарю, я не висловлюсь з приводу моєї власної образи: іспанський суддя не матиме чого червоніти за витівки, пристойні азіатським судам; доволі інших зловживань. Я маю справити друге, мотивуючи вам свій присуд: кожний суддя, що відмовляється від цього, є великий ворог законам. Чого може вимагати<noinclude>{{rh|||157}}</noinclude> n6ppgreiyi9hwjwt9qygw85sz0eth1v 456710 456696 2022-07-31T02:39:33Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}}. І ми цього будемо триматися. Такий слабкий викрут не поможе винному. Розгляньмо запис у такій формі: «яку суму я їй поверну в тому ж замку, абож я маю одружитися з нею». Це так само, ніби хто сказав: «Я мушу лягти в ліжко або я дуже хворий», чи інакше: «бо я дуже хворий». Отже, «заплачу або маю одружитися», значить: «через те, що маю повинність одружитися».<br/> {{sp|Фігаро}}. Зовсім ні. Фраза має таке значення: «Або хвороба вас уб'є, або лікар». Це безперечно. Другий приклад: «Або ви нічого путящого не напишете, або дурні вас осудять». Чи пан {{sp|Бартоло}} думає, що я забув синтаксис? Отож: «Я заплачу в тому ж замку, без коми, або маю одружитися».<br/> {{sp|Бартоло}} (поспішно). Кома.<br/> {{sp|Фігаро}} (поспішно). Її там немає. Немає, панове, «або я маю одружитися».<br/> {{sp|Бартоло}} (дивлячись у папір, поспішно). Кома, панове.<br/> {{sp|Фігаро}} (поспішно). Її не було, панове. Нарешті, людина, що одружується, чи має потребу платити?<br/> {{sp|Бартоло}} (поспішно). Так, ми одружуємося з поділеними маєтками.<br/> {{sp|Фігаро}} (поспішно). А ми з поділеним ліжком, якщо шлюб не є сквитування. {{c|{{fine|(Судді встають і потиху радяться.)}}}} {{sp|Бартоло}}. Кумедне виконання зобов'язання.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове!<br/> {{sp|Пристав}} (пискливо). Тихше!<br/> {{sp|Бартоло}}. Такий шахрай! Називає це сплачуванням боргів!<br/> {{sp|Фігаро}}. Чи це ваша справа, адвокате, що ви бороните?<br/> {{sp|Бартоло}}. Я бороню цю панну.<br/> {{sp|Фігаро}}. Можете далі плести нісенітниці, але перестаньте лаятись. Коли, боячися запальності позивальників, суди терпіли те, що зветься треті особи, вони не мали на увазі, щоб ці стримані оборонці зробилися безкарно привілейованими нахабами. Це значить понижувати найповажнішу інституцію. {{c|{{fine|(Судді все радяться тихо.)}}}} {{sp|Антоніо}} (до Марселіни). Що вони там так довго бурмочуть?<br/> {{sp|Марселіна}}. Підкупили головного суддю, він підкупує другого, і я програю свій процес.<br/> {{sp|Бартоло}} (тихо, похмуро). Я боюсь того.<br/> {{sp|Фігаро}} (весело), Бодрись, Марселіно!<br/> {{sp|Дубль-Мен}} (встає, до Марселіни). Ах, це вже занадто! Я на вас подаю позов, і для честі трибуналу прошу, щоб перш ніж учинити суд в іншій справі, трибунал висловився в оцій.<br/> {{sp|Граф}} (сідає). Ні, секретарю, я не висловлюсь з приводу моєї власної образи: іспанський суддя не матиме чого червоніти за витівки, пристойні азіатським судам; доволі інших зловживань. Я маю справити друге, мотивуючи вам свій присуд: кожний суддя, що відмовляється від цього, є великий ворог законам. Чого може вимагати<noinclude>{{rh|||157}}</noinclude> 4erv988zxkl62hyhz6zh2ubnkgvftya 456729 456710 2022-07-31T03:30:33Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}}. І ми цього будемо триматися. Такий слабкий викрут не поможе винному. Розгляньмо запис у такій формі: «яку суму я їй поверну в тому ж замку, абож я маю одружитися з нею». Це так само, ніби хто сказав: «Я мушу лягти в ліжко або я дуже хворий», чи інакше: «бо я дуже хворий». Отже, «заплачу або маю одружитися», значить: «через те, що маю повинність одружитися». {{sp|Фігаро}}. Зовсім ні. Фраза має таке значення: «Або хвороба вас уб'є, або лікар». Це безперечно. Другий приклад: «Або ви нічого путящого не напишете, або дурні вас осудять». Чи пан {{sp|Бартоло}} думає, що я забув синтаксис? Отож: «Я заплачу в тому ж замку, без коми, або маю одружитися». {{sp|Бартоло}} ''(поспішно)''. Кома. {{sp|Фігаро}} ''(поспішно)''. Її там немає. Немає, панове, «або я маю одружитися». {{sp|Бартоло}} ''(дивлячись у папір, поспішно)''. Кома, панове. {{sp|Фігаро}} ''(поспішно)''. Її не було, панове. Нарешті, людина, що одружується, чи має потребу платити? {{sp|Бартоло}} ''(поспішно)''. Так, ми одружуємося з поділеними маєтками. {{sp|Фігаро}} ''(поспішно)''. А ми з поділеним ліжком, якщо шлюб не є сквитування. {{dhr}} {{c|{{fine|(Судді встають і потиху радяться.)}}}} {{dhr}} {{sp|Бартоло}}. Кумедне виконання зобов'язання. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Бартоло}}. Такий шахрай! Називає це сплачуванням боргів! {{sp|Фігаро}}. Чи це ваша справа, адвокате, що ви бороните? {{sp|Бартоло}}. Я бороню цю панну. {{sp|Фігаро}}. Можете далі плести нісенітниці, але перестаньте лаятись. Коли, боячися запальності позивальників, суди терпіли те, що зветься треті особи, вони не мали на увазі, щоб ці стримані оборонці зробилися безкарно привілейованими нахабами. Це значить понижувати найповажнішу інституцію. {{dhr}} {{c|{{fine|(Судді все радяться тихо.)}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}} ''(до Марселіни)''. Що вони там так довго бурмочуть? {{sp|Марселіна}}. Підкупили головного суддю, він підкупує другого, і я програю свій процес. {{sp|Бартоло}} ''(тихо, похмуро)''. Я боюсь того. {{sp|Фігаро}} ''(весело)'', Бодрись, Марселіно! {{sp|Дубль-Мен}} ''(встає, до Марселіни)''. Ах, це вже занадто! Я на вас подаю позов, і для честі трибуналу прошу, щоб перш ніж учинити суд в іншій справі, трибунал висловився в оцій. {{sp|Граф}} ''(сідає)''. Ні, секретарю, я не висловлюсь з приводу моєї власної образи: іспанський суддя не матиме чого червоніти за витівки, пристойні азіатським судам; доволі інших зловживань. Я маю справити друге, мотивуючи вам свій присуд: кожний суддя, що відмовляється від цього, є великий ворог законам. Чого може вимагати<noinclude>{{rh|||157}}</noinclude> ia3m70uo223d6ltqkalbwxc7y8bvgjq 250 216189 456697 2022-07-31T00:52:04Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>позивальниця? Шлюбу, коли не буде виплати. Одно й друге разом — це вже забагато. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Граф}}. Що нам говорить обвинувачений? Що він хоче зберегти волю своєї особи. Це йому дозволено. {{sp|Фігаро}} ''(з радістю)''. Я виграв. {{sp|Граф}}. Та коли текст говорить: «Яку суму я сплачу на першу вимогу або одружусь і т. д.», то суд присуджує відповідача сплатити позивальниці дві тисячі піастрів готівкою абож одружитися з нею сьогодні. ''(Встає.)'' {{sp|Фігаро}} ''(остовпілий)''. Я програв. {{sp|Антоніо}} ''(радісно)''. Препишний присуд! {{sp|Фігаро}}. Чим саме? {{sp|Антоніо}}. Тим, що ти мені більше не небіж. Щира дяка, ваша вельможність! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Розходьтесь, панове! {{c|{{fine|(Народ виходить.)}}}} {{sp|Антоніо}}. Піду ж розкажу все моїй небозі. {{c|''ЯВИ XVI—XX.''}} {{c|{{fine|Фігаро, відмовившись від шлюбу з Марселіною, мотивує свою відмову тим, що не має згоди батьків, і оповідав про те, як у дитинстві його викрали розбійники. Марселіна, подивившись на знак на руці Фігаро, визнає його за свого сина. Бартоло мусить визнати себе батьком Фігаро й погодитись одружитися з Марселіною.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ ЧЕТВЕРТА.''}}}} {{c|{{fine|Під час весілля Сюзанна, як було умовлено в неї з графинею, передає графові записку, в якій запрошує його на побачення. Фігаро, побачивши записку в графа, довідується, що це записка від Сюзанни, і гадає, що наречена його обдурює.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ П'ЯТА.''}}}} {{c|{{fine|Група каштанів у парку. Два павільйони, кіоски або садові храми, з правої й з лівої сторони. В глибині прикрашений моріжок, спереду дернова лавка. На сцені темно.}}}} {{c|''ЯВИ І — II.''}} {{c|{{fine|В лівий кіоск входить Фаншетта, яка чекає Керубіно. Фігаро, бажаючи викрити графа й Сюзанну, кличе Бартоло, Басіліо та інших і просить їх чекати поблизу, доки він не крикне їм.}}}} {{c|''ЯВА III.''}} {{sp|Фігаро}} ''(сам, проходжається в темряві і говорить найпохмурішим тоном)''. Жінка! жінка! жінка! Створіння кволе й лукаве!.. Ні одна жива істота не може схибити свого інстинкту; чи в тебе тільки інстинкт до обдурювання?.. Після того, як вона уперто мені {{hws|відмо|відмовляла}}<noinclude>{{rh|158||}}</noinclude> bxpb3pdipz4wyrruv7zo6gpwi7jmlxt 456698 456697 2022-07-31T00:53:29Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>позивальниця? Шлюбу, коли не буде виплати. Одно й друге разом — це вже забагато. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Граф}}. Що нам говорить обвинувачений? Що він хоче зберегти волю своєї особи. Це йому дозволено. {{sp|Фігаро}} ''(з радістю)''. Я виграв. {{sp|Граф}}. Та коли текст говорить: «Яку суму я сплачу на першу вимогу або одружусь і т. д.», то суд присуджує відповідача сплатити позивальниці дві тисячі піастрів готівкою абож одружитися з нею сьогодні. ''(Встає.)'' {{sp|Фігаро}} ''(остовпілий)''. Я програв. {{sp|Антоніо}} ''(радісно)''. Препишний присуд! {{sp|Фігаро}}. Чим саме? {{sp|Антоніо}}. Тим, що ти мені більше не небіж. Щира дяка, ваша вельможність! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Розходьтесь, панове! {{c|{{fine|(Народ виходить.)}}}} {{sp|Антоніо}}. Піду ж розкажу все моїй небозі. {{c|''ЯВИ XVI—XX.''}} {{c|{{fine|Фігаро, відмовившись від шлюбу з Марселіною, мотивує свою відмову тим, що не має згоди батьків, і оповідав про те, як у дитинстві його викрали розбійники. Марселіна, подивившись на знак на руці Фігаро, визнає його за свого сина. Бартоло мусить визнати себе батьком Фігаро й погодитись одружитися з Марселіною.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ ЧЕТВЕРТА.''}}}} {{c|{{fine|Під час весілля Сюзанна, як було умовлено в неї з графинею, передає графові записку, в якій запрошує його на побачення. Фігаро, побачивши записку в графа, довідується, що це записка від Сюзанни, і гадає, що наречена його обдурює.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ П'ЯТА.''}}}} {{c|{{fine|Група каштанів у парку. Два павільйони, кіоски або садові храми, з правої й з лівої сторони. В глибині прикрашений моріжок, спереду дернова лавка. На сцені темно.}}}} {{c|''ЯВИ І — II.''}} {{c|{{fine|В лівий кіоск входить Фаншетта, яка чекає Керубіно. Фігаро, бажаючи викрити графа й Сюзанну, кличе Бартоло, Басіліо та інших і просить їх чекати поблизу, доки він не крикне їм.}}}} {{c|''ЯВА III.''}} {{sp|Фігаро}} ''(сам, проходжається в темряві і говорить найпохмурішим тоном)''. Жінка! жінка! жінка! Створіння кволе й лукаве!.. Ні одна жива істота не може схибити свого інстинкту; чи в тебе тільки інстинкт до обдурювання?.. Після того, як вона уперто мені відмо-<noinclude>{{rh|158||}}</noinclude> 932nyfjfilwklt1tbeek0y6q4x037hy 456709 456698 2022-07-31T02:38:34Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>позивальниця? Шлюбу, коли не буде виплати. Одно й друге разом — це вже забагато.<br/> {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове!<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше!<br/> {{sp|Граф}}. Що нам говорить обвинувачений? Що він хоче зберегти волю своєї особи. Це йому дозволено.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(з радістю)''. Я виграв.<br/> {{sp|Граф}}. Та коли текст говорить: «Яку суму я сплачу на першу вимогу або одружусь і т. д.», то суд присуджує відповідача сплатити позивальниці дві тисячі піастрів готівкою абож одружитися з нею сьогодні. ''(Встає.)''<br/> {{sp|Фігаро}} ''(остовпілий)''. Я програв.<br/> {{sp|Антоніо}} ''(радісно)''. Препишний присуд!<br/> {{sp|Фігаро}}. Чим саме?<br/> {{sp|Антоніо}}. Тим, що ти мені більше не небіж. Щира дяка, ваша вельможність!<br/> {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Розходьтесь, панове! {{c|{{fine|(Народ виходить.)}}}} {{sp|Антоніо}}. Піду ж розкажу все моїй небозі. {{c|''ЯВИ XVI—XX.''}} {{c|{{fine|Фігаро, відмовившись від шлюбу з Марселіною, мотивує свою відмову тим, що не має згоди батьків, і оповідав про те, як у дитинстві його викрали розбійники. Марселіна, подивившись на знак на руці Фігаро, визнає його за свого сина. Бартоло мусить визнати себе батьком Фігаро й погодитись одружитися з Марселіною.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ ЧЕТВЕРТА.''}}}} {{c|{{fine|Під час весілля Сюзанна, як було умовлено в неї з графинею, передає графові записку, в якій запрошує його на побачення. Фігаро, побачивши записку в графа, довідується, що це записка від Сюзанни, і гадає, що наречена його обдурює.}}}} {{c|{{larger|''ДІЯ П'ЯТА.''}}}} {{c|{{fine|Група каштанів у парку. Два павільйони, кіоски або садові храми, з правої й з лівої сторони. В глибині прикрашений моріжок, спереду дернова лавка. На сцені темно.}}}} {{c|''ЯВИ І — II.''}} {{c|{{fine|В лівий кіоск входить Фаншетта, яка чекає Керубіно. Фігаро, бажаючи викрити графа й Сюзанну, кличе Бартоло, Басіліо та інших і просить їх чекати поблизу, доки він не крикне їм.}}}} {{c|''ЯВА III.''}} {{sp|Фігаро}} ''(сам, проходжається в темряві і говорить найпохмурішим тоном)''. Жінка! жінка! жінка! Створіння кволе й лукаве!.. Ні одна жива істота не може схибити свого інстинкту; чи в тебе тільки інстинкт до обдурювання?.. Після того, як вона уперто мені відмо-<noinclude>{{rh|158||}}</noinclude> b106qg3iwrmqkfixhvnnc1rwlsaxaim 456730 456709 2022-07-31T03:31:46Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>позивальниця? Шлюбу, коли не буде виплати. Одно й друге разом — це вже забагато. {{sp|Дубль-Мен}}. Тихше, панове! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Тихше! {{sp|Граф}}. Що нам говорить обвинувачений? Що він хоче зберегти волю своєї особи. Це йому дозволено. {{sp|Фігаро}} ''(з радістю)''. Я виграв. {{sp|Граф}}. Та коли текст говорить: «Яку суму я сплачу на першу вимогу або одружусь і т. д.», то суд присуджує відповідача сплатити позивальниці дві тисячі піастрів готівкою абож одружитися з нею сьогодні. ''(Встає.)'' {{sp|Фігаро}} ''(остовпілий)''. Я програв. {{sp|Антоніо}} ''(радісно)''. Препишний присуд! {{sp|Фігаро}}. Чим саме? {{sp|Антоніо}}. Тим, що ти мені більше не небіж. Щира дяка, ваша вельможність! {{sp|Пристав}} ''(пискливо)''. Розходьтесь, панове! {{dhr}} {{c|{{fine|(Народ виходить.)}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}}. Піду ж розкажу все моїй небозі. {{dhr}} {{c|''ЯВИ XVI—XX.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Фігаро, відмовившись від шлюбу з Марселіною, мотивує свою відмову тим, що не має згоди батьків, і оповідав про те, як у дитинстві його викрали розбійники. Марселіна, подивившись на знак на руці Фігаро, визнає його за свого сина. Бартоло мусить визнати себе батьком Фігаро й погодитись одружитися з Марселіною.}}}} {{dhr}} {{c|{{larger|''ДІЯ ЧЕТВЕРТА.''}}}} {{dhr}} {{c|{{fine|Під час весілля Сюзанна, як було умовлено в неї з графинею, передає графові записку, в якій запрошує його на побачення. Фігаро, побачивши записку в графа, довідується, що це записка від Сюзанни, і гадає, що наречена його обдурює.}}}} {{dhr}} {{c|{{larger|''ДІЯ П'ЯТА.''}}}} {{dhr}} {{c|{{fine|Група каштанів у парку. Два павільйони, кіоски або садові храми, з правої й з лівої сторони. В глибині прикрашений моріжок, спереду дернова лавка. На сцені темно.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВИ І — II.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|В лівий кіоск входить Фаншетта, яка чекає Керубіно. Фігаро, бажаючи викрити графа й Сюзанну, кличе Бартоло, Басіліо та інших і просить їх чекати поблизу, доки він не крикне їм.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА III.''}} {{dhr}} {{sp|Фігаро}} ''(сам, проходжається в темряві і говорить найпохмурішим тоном)''. Жінка! жінка! жінка! Створіння кволе й лукаве!.. Ні одна жива істота не може схибити свого інстинкту; чи в тебе тільки інстинкт до обдурювання?.. Після того, як вона уперто мені відмо-<noinclude>{{rh|158||}}</noinclude> mvfa8xfqde4c607h2x1oqlmb0gfnlqf 250 216190 456699 2022-07-31T01:07:07Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>вляла, як я настоював перед її панею; в хвилину, коли вона дає мені слово, посеред самої церемонії!.. Він сміявся, читаючи листа, ошуканець! А я мов той дурень!.. Ні, пане графе, ви її не дістанете… не дістанете. Що ви великий пан, то гадаєте собі, що й великий геній… Благородство, багатство, ранг, становище; усе це робить таким гордим! Ви завдали собі труду народитися і нічого більше; в іншому людина досить звичайна! Я ж, чорт забери, загубившись у темному натовпі, мусив для того тільки, щоб існувати, розгорнути більше вміння і розважності, ніж витрачено за сто літ у керуванні цілою Іспанією; і ви хочете боротися… Хтось іде… Це вона… Ні, нема нікого. Нічка до диявола темна, і от я справляю тут дурний обов’язок чоловіка, хоч я став ним тільки наполовину! ''(Сідає на лавку).'' Чи є щонебудь чудніше, ніж моя доля? Син не знати чий; мене вкрали бандити; вихований в їх звичаях, я маю до них огиду і хочу проходити шлях чесної людини, і всюди мене відпихають! Вивчаю хімію, фармацевтику<ref>''Фармацевтика'' — аптекарська справа.</ref>, хірургію, і ввесь кредит великого пана ледве може дати мені в руки ланцет ветеринара! Утомившись мучити хвору скотину, берусь до ремесла зовсім відмінного, кидаюся стрімголов у театр. Було б мені пов’язати собі камінь на шию! Я компоную комедію із звичаїв сераля<ref>''Сераль'' (або гарем) — жіноча половина палацу турецького султана або взагалі якогось мусульманського владаря.</ref>; іспанський автор, гадаю, може ганити Магомета без вагання. Раптом посланець… не знаю звідки, скаржиться, що я ображаю в своїх віршах Високу Порту<ref>''Висока Порта'' (тобто «високі ворота») — колишня назва «Великої отоманської держави» (кол. Турецької імперії).</ref>, частину Індійського півострова, цілий Єгіпет, королівства Барку, Тріполі<ref>''Барка і Тріполі'' — назви колишніх держав на північному березі Африки, де тепер італійська колонія Лівія.</ref>, Туніс, Алжір і Марокко, і от, мою комедію гублять для приємності магометанських князів, з яких ні один, гадаю, не вміє читати і які смугують нам спини, називаючи нас «християнськими собаками». Не можучи принизити розум, мстяться тим, що його переслідують. Мої щоки позападали; розв’язка наближалась. Я вже уявляв собі прихід судового пристава, і через те що нема конечної потреби мати речі, щоб про їх розумувати, то, не мавши ані копійки за душею, я написав про значення грошей і про їх чистий прибуток; незабаром я побачив з глибини фіакра<ref>''Фіакр'' — повіз.</ref>, як спустився передо мною місток кам’яної в’язниці, входячи в яку я залишив надію і свободу. ''(Встає.)'' Хотів би я держати в руках одного з тих володарів на чотири дні, таких легковажних до того зла, що вони велять робити; тоді як добра немилість прожене з нього хміль гордощів, я б йому сказав… що видрукувані дурниці мають повагу тільки там, де обмежують їх обіг; що без свободи критики не може існувати принадна похвала; і що тільки маленькі люди бояться маленьких писак. ''(Сідає знову.)'' Коли набридло годувати незначного пенсіонера, мене одного дня викидають на вулицю; і через те що треба мати обід, хоч і не сидиш уже у в’язниці, то я знову нагострюю своє перо і питаю в кожного, які є на черзі справи. Мені кажуть, що за час мого економічного усамітнення в Мад-<noinclude>{{rh|||159}}</noinclude> fkgu32iduph0r359mgj0r7ac59wh01x 250 216191 456700 2022-07-31T01:18:20Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>ріді встановилася система вільного продажу продуктів, що навіть сягає на продукти преси, аби я тільки не говорив у своїх писаннях ні про владу, ні про релігію, ні про політику, ні про мораль, ні про значних осіб, ані про поважні товариства, ні про оперу, ні про інші спектаклі, ні про будького, хто чимось заінтересований. Я можу вільно все друкувати під доглядом двох або трьох цензорів. Щоб скористатися з цієї милої свободи, я оголошую про вихід періодичного органу, і, не хотівши йти слідами інших, я його назріваю «Некорисний журнал». Тю! На мене зараз неначе тисяча газетних чортів накинулися. Мене заборонено, і я от знову без роботи! Мене охоплював розпач; дехто почав мені підшукувати посаду, але, на лихо, я був здатний до неї; був потрібний рахівник, а прийняли танцюриста. Мені залишалось тільки красти, я зробився банкометом при грі в фараона<ref>Фараон — гра в карти.</ref>; тоді, добрі люди, я вечеряю в місті, і особи, так звані порядні, чемно відчиняють передо мною свої доми, забираючи собі три чверті прибутку. Я міг би видертися нагору; я навіть почав розуміти, що для того, щоб добре заробляти, має більшу силу спритність, ніж обізнаність; але як кожний грабував круг мене, вимагаючи, щоб я був чесний, то довелося ще раз упасти. На цей раз я наважився залишити світ і двадцять сажнів води мали відділити мене від нього, коли якийсь доброчинний бог покликав мене до мого давнього стану. Я беру знову мій бритвений футляр і мій англійський ремінь і, залишаючи міський дим тим дурням, що ним годуються, а сором покинувши серед шляху, бо він надто важкий для пішого, я переходжу, голяруючи, від міста до міста і, нарешті, живу без клопоту. Один великий пан приїздить у Севілью; він мене впізнає, я влаштовую йому шлюб, і щоб заплатити мені за те, що моїми клопотами має жінку, він хоче перехотіти мою! Інтрига, буря з цього приводу; я готовий кинутись у безодню, і в хвилину, як мав одружитися з своєю матір'ю, з'являються мої батьки один за одним. ''(Встає, розпалюючись.)'' Сперечаються: це ви, це він, це я, це ти; ні, це не ми; е! але хто ж? ''(Знов раптом сідає.)'' О, дивний ряд подій! Як це зі мною сталося? Чому ці речі, а не інші? Хто призначив їх на мою голову? Змушений проходити шляхом, яким я пішов, не знавши того, так само, як і вийду, не хотівши, я накидав на нього стільки квіток, кільки дозволила мені моя веселість. Я ще кажу {{sp|моя веселість}}, а я й не знаю, чи вона моя, як і все інше, і навіть що таке це я, яким я заклопотаний: збір без форми невідомих часток; потім злиденна дурна істота; маленьке, жваве звірятко; хлопець, гарячий до втіхи, що має повний нахил до веселого життя, справляє всяке діло, аби жити; тут пан, а там слуга, по тому, як подобається фортуні; честолюбний заради гонору, працьовитий з крайньої потреби, але лінивий… з насолодою! Добрий промовець, коли загрожує небезпека, поет для відпочинку, музикант при нагоді, закоханий, як нападе божевілля; я все передивився, все переробив, все використав. Потім омана зникла, і я — розчарований,<noinclude>{{rh|160||}}</noinclude> 9xbqaz47wx3eixmjaapt7hevev1sy19 250 216192 456701 2022-07-31T01:31:21Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>і як розчарований<ref>В монолозі Фігаро, скерованому проти феодального ладу, можна побачити багато натяків на особисте життя самого Бомарше. Йому також доводилося виявляти виключну енергію, щоб здобути незалежне становище в суспільстві, а також раз-у-раз зазнавати цензурних утисків як драматургові.</ref>!.. Сюзон! Сюзон! Сюзон! Якої ти мені завдаєш муки!.. Я чую ходу… хтось іде. Ось хвилина переламу. ''(Відходить до першої куліси з правої сторони.)'' {{c|''ЯВИ IV—XI.''}} {{c|{{fine|З'являються Сюзанна в убранні графині і графиня в убранні Сюзанни. Керубіно, приймаючи графиню за Сюзанну, женеться за нею, але натрапляє на графа й ховається в кіоску. Граф, прийнявши Фігаро за Керубіно, дає йому ляпаса, а зустрівши графиню й гадаючи, що зустрів Сюзанну, висловлює їй своє кохання. Побачивши Фігаро, граф тікає, а графиня заходить у правий кіоск. Фігаро й Сюзанна розігрують навмисне перед графом любовну сцену. Граф, приймаючи Сюзанну за графиню, страшенно розлючений, затримує Фігаро й кличе людей. Сюзанна ховається в лівому кіоску, де вже перебувають Фаншетта, Марселіна й Керубіно.}}}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Брідуазон, Бартоло, Басіліо, Антоніо}}. Усі гості прибігають з факелами.}}}} {{sp|Бартоло}} ''(до Фігаро)''. Ти бачиш, що на твій перший знак… {{sp|Граф}} ''(показуючи на павільйон ліворуч себе)''. Педрільйо, займи ці двері. ''(Педрільйо йде.)'' {{sp|Басіліо}} ''(тихо до Фігаро)''. Ти його піймав із Сюзанною? {{sp|Граф}} ''(показуючи на Фігаро)''. А ви всі, мої васали, оточіть мені цього чоловіка і відповідатимете за його життя. {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(люто)''. Цитьте! ''(До Фігаро, ледяним тоном.)'' Кавалере, відповісте ви на мої запитання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Хто б міг би мене від цього звільнити, ваша вельможність? Ви всім тут володієте, за винятком самого себе. {{sp|Граф}} ''(здержуючись)''. За винятком самого себе! {{sp|Антоиіо}}. Оце значить сказати. {{sp|Граф}} ''(знову гніваючись)''. Ні, як щонебудь могло б збільшити мою лютість, то це його спокійний вигляд. {{sp|Фігаро}}. Чи ми солдати, що вбивають і дають себе вбивати за інтереси, які їм невідомі? Щодо мене, то я хочу знати, чого я гніваюсь. {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Можна сказитися! ''(Здержуючись.)'' Невинний чоловіче, що нібито не знає! Чи зробите ви нам, принаймні, ласку сказати, що це за дама, що ви щойно привели у цей павільйон? {{sp|Фігаро}} ''(лукаво показуючи на інший)''. В оцей-о? {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. В оцей. {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю. {{sp|Басіліо}} ''(здивований)''. Ха! Ха! {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. Чуєте, що він каже, панове? {{nop}}<noinclude>{{rh|Хрестоматія. 4217||161}}</noinclude> jfn87g14jhp87c7uklz451nk4unqiot 456702 456701 2022-07-31T01:31:46Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>і як розчарований<ref>В монолозі Фігаро, скерованому проти феодального ладу, можна побачити багато натяків на особисте життя самого Бомарше. Йому також доводилося виявляти виключну енергію, щоб здобути незалежне становище в суспільстві, а також раз-у-раз зазнавати цензурних утисків як драматургові.</ref>!.. Сюзон! Сюзон! Сюзон! Якої ти мені завдаєш муки!.. Я чую ходу… хтось іде. Ось хвилина переламу. ''(Відходить до першої куліси з правої сторони.)'' {{c|''ЯВИ IV—XI.''}} {{c|{{fine|З'являються Сюзанна в убранні графині і графиня в убранні Сюзанни. Керубіно, приймаючи графиню за Сюзанну, женеться за нею, але натрапляє на графа й ховається в кіоску. Граф, прийнявши Фігаро за Керубіно, дає йому ляпаса, а зустрівши графиню й гадаючи, що зустрів Сюзанну, висловлює їй своє кохання. Побачивши Фігаро, граф тікає, а графиня заходить у правий кіоск. Фігаро й Сюзанна розігрують навмисне перед графом любовну сцену. Граф, приймаючи Сюзанну за графиню, страшенно розлючений, затримує Фігаро й кличе людей. Сюзанна ховається в лівому кіоску, де вже перебувають Фаншетта, Марселіна й Керубіно.}}}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Брідуазон, Бартоло, Басіліо, Антоніо}}. Усі гості прибігають з факелами.}}}} {{sp|Бартоло}} ''(до Фігаро)''. Ти бачиш, що на твій перший знак… {{sp|Граф}} ''(показуючи на павільйон ліворуч себе)''. Педрільйо, займи ці двері. ''(Педрільйо йде.)'' {{sp|Басіліо}} ''(тихо до Фігаро)''. Ти його піймав із Сюзанною? {{sp|Граф}} ''(показуючи на Фігаро)''. А ви всі, мої васали, оточіть мені цього чоловіка і відповідатимете за його життя. {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(люто)''. Цитьте! ''(До Фігаро, ледяним тоном.)'' Кавалере, відповісте ви на мої запитання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Хто б міг би мене від цього звільнити, ваша вельможність? Ви всім тут володієте, за винятком самого себе. {{sp|Граф}} ''(здержуючись)''. За винятком самого себе! {{sp|Антоиіо}}. Оце значить сказати. {{sp|Граф}} ''(знову гніваючись)''. Ні, як щонебудь могло б збільшити мою лютість, то це його спокійний вигляд. {{sp|Фігаро}}. Чи ми солдати, що вбивають і дають себе вбивати за інтереси, які їм невідомі? Щодо мене, то я хочу знати, чого я гніваюсь. {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Можна сказитися! ''(Здержуючись.)'' Невинний чоловіче, що нібито не знає! Чи зробите ви нам, принаймні, ласку сказати, що це за дама, що ви щойно привели у цей павільйон? {{sp|Фігаро}} ''(лукаво показуючи на інший)''. В оцей-о? {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. В оцей. {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю. {{sp|Басіліо}} ''(здивований)''. Ха! Ха! {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. Чуєте, що він каже, панове? {{nop}}<noinclude>{{rh|11 Хрестоматія. 4217||161}}</noinclude> fswgr2p4mnuy2djj9ogpna1eq9vdoga 456708 456702 2022-07-31T02:37:01Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>і як розчарований<ref>В монолозі Фігаро, скерованому проти феодального ладу, можна побачити багато натяків на особисте життя самого Бомарше. Йому також доводилося виявляти виключну енергію, щоб здобути незалежне становище в суспільстві, а також раз-у-раз зазнавати цензурних утисків як драматургові.</ref>!.. Сюзон! Сюзон! Сюзон! Якої ти мені завдаєш муки!.. Я чую ходу… хтось іде. Ось хвилина переламу. ''(Відходить до першої куліси з правої сторони.)'' {{c|''ЯВИ IV—XI.''}} {{c|{{fine|З'являються Сюзанна в убранні графині і графиня в убранні Сюзанни. Керубіно, приймаючи графиню за Сюзанну, женеться за нею, але натрапляє на графа й ховається в кіоску. Граф, прийнявши Фігаро за Керубіно, дає йому ляпаса, а зустрівши графиню й гадаючи, що зустрів Сюзанну, висловлює їй своє кохання. Побачивши Фігаро, граф тікає, а графиня заходить у правий кіоск. Фігаро й Сюзанна розігрують навмисне перед графом любовну сцену. Граф, приймаючи Сюзанну за графиню, страшенно розлючений, затримує Фігаро й кличе людей. Сюзанна ховається в лівому кіоску, де вже перебувають Фаншетта, Марселіна й Керубіно.}}}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Брідуазон, Бартоло, Басіліо, Антоніо}}. Усі гості прибігають з факелами.}}}} {{sp|Бартоло}} ''(до Фігаро)''. Ти бачиш, що на твій перший знак…<br/> {{sp|Граф}} ''(показуючи на павільйон ліворуч себе)''. Педрільйо, займи ці двері. ''(Педрільйо йде.)''<br/> {{sp|Басіліо}} ''(тихо до Фігаро)''. Ти його піймав із Сюзанною?<br/> {{sp|Граф}} ''(показуючи на Фігаро)''. А ви всі, мої васали, оточіть мені цього чоловіка і відповідатимете за його життя.<br/> {{sp|Басіліо}}. Ха! ха!<br/> {{sp|Граф}} ''(люто)''. Цитьте! ''(До Фігаро, ледяним тоном.)'' Кавалере, відповісте ви на мої запитання?<br/> {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Хто б міг би мене від цього звільнити, ваша вельможність? Ви всім тут володієте, за винятком самого себе.<br/> {{sp|Граф}} ''(здержуючись)''. За винятком самого себе!<br/> {{sp|Антоиіо}}. Оце значить сказати.<br/> {{sp|Граф}} ''(знову гніваючись)''. Ні, як щонебудь могло б збільшити мою лютість, то це його спокійний вигляд.<br/> {{sp|Фігаро}}. Чи ми солдати, що вбивають і дають себе вбивати за інтереси, які їм невідомі? Щодо мене, то я хочу знати, чого я гніваюсь.<br/> {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Можна сказитися! ''(Здержуючись.)'' Невинний чоловіче, що нібито не знає! Чи зробите ви нам, принаймні, ласку сказати, що це за дама, що ви щойно привели у цей павільйон?<br/> {{sp|Фігаро}} ''(лукаво показуючи на інший)''. В оцей-о?<br/> {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. В оцей.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю.<br/> {{sp|Басіліо}} ''(здивований)''. Ха! Ха!<br/> {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. Чуєте, що він каже, панове?<br/> {{nop}}<noinclude>{{rh|11 Хрестоматія. 4217||161}}</noinclude> ax47kawvuouxg8yyec4oeor3di7nex9 456731 456708 2022-07-31T03:32:34Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>і як розчарований<ref>В монолозі Фігаро, скерованому проти феодального ладу, можна побачити багато натяків на особисте життя самого Бомарше. Йому також доводилося виявляти виключну енергію, щоб здобути незалежне становище в суспільстві, а також раз-у-раз зазнавати цензурних утисків як драматургові.</ref>!.. Сюзон! Сюзон! Сюзон! Якої ти мені завдаєш муки!.. Я чую ходу… хтось іде. Ось хвилина переламу. ''(Відходить до першої куліси з правої сторони.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВИ IV—XI.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|З'являються Сюзанна в убранні графині і графиня в убранні Сюзанни. Керубіно, приймаючи графиню за Сюзанну, женеться за нею, але натрапляє на графа й ховається в кіоску. Граф, прийнявши Фігаро за Керубіно, дає йому ляпаса, а зустрівши графиню й гадаючи, що зустрів Сюзанну, висловлює їй своє кохання. Побачивши Фігаро, граф тікає, а графиня заходить у правий кіоск. Фігаро й Сюзанна розігрують навмисне перед графом любовну сцену. Граф, приймаючи Сюзанну за графиню, страшенно розлючений, затримує Фігаро й кличе людей. Сюзанна ховається в лівому кіоску, де вже перебувають Фаншетта, Марселіна й Керубіно.}}}} {{dhr}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Брідуазон, Бартоло, Басіліо, Антоніо}}. Усі гості прибігають з факелами.}}}} {{dhr}} {{sp|Бартоло}} ''(до Фігаро)''. Ти бачиш, що на твій перший знак… {{sp|Граф}} ''(показуючи на павільйон ліворуч себе)''. Педрільйо, займи ці двері. ''(Педрільйо йде.)'' {{sp|Басіліо}} ''(тихо до Фігаро)''. Ти його піймав із Сюзанною? {{sp|Граф}} ''(показуючи на Фігаро)''. А ви всі, мої васали, оточіть мені цього чоловіка і відповідатимете за його життя. {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(люто)''. Цитьте! ''(До Фігаро, ледяним тоном.)'' Кавалере, відповісте ви на мої запитання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Хто б міг би мене від цього звільнити, ваша вельможність? Ви всім тут володієте, за винятком самого себе. {{sp|Граф}} ''(здержуючись)''. За винятком самого себе! {{sp|Антоиіо}}. Оце значить сказати. {{sp|Граф}} ''(знову гніваючись)''. Ні, як щонебудь могло б збільшити мою лютість, то це його спокійний вигляд. {{sp|Фігаро}}. Чи ми солдати, що вбивають і дають себе вбивати за інтереси, які їм невідомі? Щодо мене, то я хочу знати, чого я гніваюсь. {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Можна сказитися! ''(Здержуючись.)'' Невинний чоловіче, що нібито не знає! Чи зробите ви нам, принаймні, ласку сказати, що це за дама, що ви щойно привели у цей павільйон? {{sp|Фігаро}} ''(лукаво показуючи на інший)''. В оцей-о? {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. В оцей. {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю. {{sp|Басіліо}} ''(здивований)''. Ха! Ха! {{sp|Граф}} ''(поспішно)''. Чуєте, що він каже, панове? {{nop}}<noinclude>{{rh|11 Хрестоматія. 4217||161}}</noinclude> 1mobdefescjxocr10d51g2nncbqdawl 250 216193 456703 2022-07-31T01:48:05Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо.<br> {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання?<br> {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу.<br> {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці!<br> {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці!<br> {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{c|''ЯВА XII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо.<br> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого?<br> {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{c|ЯВА XIV.}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження…<br> {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно!<br> {{sp|Граф}}. Мій паж?<br> {{sp|Басіліо}}. Ха! ха!<br> {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі?<br> {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли.<br> {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня!<br> {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила.<br> {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані?<br> {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці…<br> {{sp|Граф}} ''(люмо)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{c|''ЯВА XV''}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам.<br> {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту.<br> {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> 2et9hhqjqmvk7hroo3echretbzhf8ij 456704 456703 2022-07-31T01:48:41Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо.<br> {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання?<br> {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу.<br> {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці!<br> {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці!<br> {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{c|''ЯВА XII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо.<br> {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого?<br> {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{c|ЯВА XIV.}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження…<br> {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно!<br> {{sp|Граф}}. Мій паж?<br> {{sp|Басіліо}}. Ха! ха!<br> {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі?<br> {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли.<br> {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня!<br> {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила.<br> {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані?<br> {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці…<br> {{sp|Граф}} ''(люмо)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{c|''ЯВА XV''}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам.<br> {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту. {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> er6dnh1oc0rm62aw63q48ggwam30olq 456732 456704 2022-07-31T03:33:45Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу. {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці! {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці! {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо. {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого? {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{dhr}} {{c|ЯВА XIV.}} {{dhr}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження… {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно! {{sp|Граф}}. Мій паж? {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі? {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли. {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня! {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила. {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані? {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці… {{sp|Граф}} ''(люмо)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XV''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту. {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> svwv09qx8i91gd5jgjfu89t9i3dz9gi 456733 456732 2022-07-31T03:34:09Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу. {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці! {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці! {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо. {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого? {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{dhr}} {{c|ЯВА XIV.}} {{dhr}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження… {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно! {{sp|Граф}}. Мій паж? {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі? {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли. {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня! {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила. {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані? {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці… {{sp|Граф}} ''(люто)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XV''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту. {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> stvyr1qey1uzyiiuliynx2oo8q5hvb8 456734 456733 2022-07-31T03:34:30Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу. {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці! {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці! {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо. {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого? {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{dhr}} {{c|ЯВА XIV.}} {{dhr}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження… {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно! {{sp|Граф}}. Мій паж? {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі? {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли. {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня! {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила. {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані? {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці… {{sp|Граф}} ''(люто)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XV''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту. {{dhr}} {{nop}}<noinclude>{{rh|||}}</noinclude> mf2d2pxbfc88jxgyn0eo9aa6b0998ws 456743 456734 2022-07-31T03:48:03Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{sp|Бартоло}} ''(здивований)''. Ми чуємо. {{sp|Граф}} ''(до Фігаро)''. А ця молода особа чи має інше відоме вам зобов’язання? {{sp|Фігаро}} ''(холодно)''. Я знаю, що великий пан займався нею якийсь час; але чи тим, що він її занедбав, чи тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу. {{sp|Граф}} ''(жваво)''. Перев… ''(Здержуючись.)'' Принаймні, він наівний! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці! {{sp|Брідуазон}} ''(остовпілий)''. Йо-ого спільниці! {{sp|Граф}} ''(з лютістю)''. Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. ''(Входить у павільйон.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, крім графа.}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}}. Це справедливо. {{sp|Брідуазон}} ''(до Фігаро)''. Хто-о ж узяв жінку другого? {{sp|Фігаро}} ''(сміючись)''. Ніхто не мав цієї приємності. {{dhr}} {{c|ЯВА XIV.}} {{dhr}} {{c|{{fine|Попередні дійові особи, {{sp|граф, Керубіно.}}}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}} ''(говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно)''. Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. ''(Виходить, не дивлячись.)'' Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження… {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Керубіно! {{sp|Граф}}. Мій паж? {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}} ''(несамовито, набік)''. І завжди цей чортової душі паж! ''(До Керубіно.)'' Що ви робили в тій залі? {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Я ховався, як ви звеліли. {{sp|Педрільйо}}. Варто було гнати так коня! {{sp|Граф}}. Піди ти, Антоніо; приведи до судді цю негідницю, що мене збезчестила. {{sp|Брідуазон}}. То-о це ви шукаєте пані? {{sp|Антоніо}}. Отже, є добрий бог; ви стільки творили такого самого в околиці… {{sp|Граф}} ''(люто)''. Іди ж! ''(Антоніо виходить.)'' {{dhr}} {{c|''ЯВА XV''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж без Антоніо.}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}}. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. {{sp|Керубіно}} ''(боязко)''. Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту. {{dhr}} {{nop}}<noinclude>{{rh|162||}}</noinclude> a0zsf1xipofm90kk8dzbc5h33uawh14 250 216194 456705 2022-07-31T02:00:46Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|''ЯВА XVI.''}} {{c|{{fine|Ті самі, {{sp|Антоніо, Фаншетта}}.}}}} {{sp|Антоніо}} ''(тягнучи за руку когось, кого ще не видно)''. Ходім, пані, не треба упрошувати вас вийти, бо вже ж знають, що ви сюди ввійшли.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Мала кузинка!<br/> {{sp|Басіліо}}. Ха! ха!<br/> {{sp|Граф}}. Фаншетта!<br/> {{sp|Антоніо}} ''(обертається і скрикує)''. А, чорт побери! Вельможний пане, це дуже весело — вибрати мене, щоб показати компанії, що це моя: дочка вчинила всю цю бучу.<br/> {{sp|Граф}} ''(ображено)''. Хто ж знав, що вона там? ''(Хоче туди йти.)''<br/> {{sp|Бартоло}} ''(поперед нього)''. Дозвольте, пане графе, це не стало ясніше. Я спокійніший. ''(Виходить.)''<br/> {{sp|Брідуазон}}. От ще дуже заплутана справа. {{c|''ЯВА XVII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Марселіна}}.}}}} {{sp|Бартоло}} ''(почавши говорити в павільйоні і виходячи)''. Не бійтесь нічого, пані, вам не буде жодного лиха, я відповідаю. ''(Обертається і скрикує.)'' Марселіно!..<br/> {{sp|Басіліо}}. Ха! ха!<br/> {{sp|Фігаро}} ''(сміється)''. От чудасія! І моя мати там?<br/> {{sp|Антоніо}}. Стільки їх, що й не потовпляться.<br/> {{sp|Граф}} ''(вражено)''. Що мені за діло! Графиня… {{c|''ЯВА XVIII.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Сюзанна}} (прикриває лице віялом).}}}} {{sp|Граф}}. А, от вона виходить! ''(Сильно бере її за руку.)'' Як ви гадаєте, панове, чого заслуговує огидна… ''(Сюзанна падає на коліна, схиливши голову.)''<br/> {{sp|Граф}}. Ні, ні! ''(Фігаро падає на коліна з другого боку.)''<br/> {{sp|Граф}} ''(сильніше)''. Ні, ні! ''(Марселіна падає на коліна перед ним.)''<br/> {{sp|Граф}} ''(дужче)''. Ні, ні! ''(Всі падають на коліна, крім Брідуазона.)''<br/> {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Хоч би вас було тут сотня! {{c|''ЯВА XIX Й ОСТАННЯ.''}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|графиня}} (виходить з другого павільйону).}}}} {{sp|Графиня}} ''(падає на коліна)''. Принаймні я доповню лічбу.<br/> {{sp|Граф}} ''(дивлячись на графиню і Сюзанну)''. Ах! що я бачу!<br/> {{sp|Брідуазон}} ''(сміється)''. Чорт побери! Це графиня.<br/> {{sp|Граф}} ''(хоче підняти графиня)''. Як! Це були ви, графиня? ''(Благальним тоном.)'' Тільки великодушне пробачення…<br/> {{sp|Графиня}} ''(сміючись)''. Ви, бувши мною, казали б; ні, ні; а я<noinclude>{{rh|11*||163}}</noinclude> j5h6kp6om3kh6bqgiboa2cnuoqzx2au 456735 456705 2022-07-31T03:35:42Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|''ЯВА XVI.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті самі, {{sp|Антоніо, Фаншетта}}.}}}} {{dhr}} {{sp|Антоніо}} ''(тягнучи за руку когось, кого ще не видно)''. Ходім, пані, не треба упрошувати вас вийти, бо вже ж знають, що ви сюди ввійшли. {{sp|Фігаро}} ''(скрикує)''. Мала кузинка! {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Граф}}. Фаншетта! {{sp|Антоніо}} ''(обертається і скрикує)''. А, чорт побери! Вельможний пане, це дуже весело — вибрати мене, щоб показати компанії, що це моя: дочка вчинила всю цю бучу. {{sp|Граф}} ''(ображено)''. Хто ж знав, що вона там? ''(Хоче туди йти.)'' {{sp|Бартоло}} ''(поперед нього)''. Дозвольте, пане графе, це не стало ясніше. Я спокійніший. ''(Виходить.)'' {{sp|Брідуазон}}. От ще дуже заплутана справа. {{dhr}} {{c|''ЯВА XVII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Марселіна}}.}}}} {{dhr}} {{sp|Бартоло}} ''(почавши говорити в павільйоні і виходячи)''. Не бійтесь нічого, пані, вам не буде жодного лиха, я відповідаю. ''(Обертається і скрикує.)'' Марселіно!.. {{sp|Басіліо}}. Ха! ха! {{sp|Фігаро}} ''(сміється)''. От чудасія! І моя мати там? {{sp|Антоніо}}. Стільки їх, що й не потовпляться. {{sp|Граф}} ''(вражено)''. Що мені за діло! Графиня… {{dhr}} {{c|''ЯВА XVIII.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|Сюзанна}} (прикриває лице віялом).}}}} {{dhr}} {{sp|Граф}}. А, от вона виходить! ''(Сильно бере її за руку.)'' Як ви гадаєте, панове, чого заслуговує огидна… ''(Сюзанна падає на коліна, схиливши голову.)'' {{sp|Граф}}. Ні, ні! ''(Фігаро падає на коліна з другого боку.)'' {{sp|Граф}} ''(сильніше)''. Ні, ні! ''(Марселіна падає на коліна перед ним.)'' {{sp|Граф}} ''(дужче)''. Ні, ні! ''(Всі падають на коліна, крім Брідуазона.)'' {{sp|Граф}} ''(несамовито)''. Хоч би вас було тут сотня! {{dhr}} {{c|''ЯВА XIX Й ОСТАННЯ.''}} {{dhr}} {{c|{{fine|Ті ж, {{sp|графиня}} (виходить з другого павільйону).}}}} {{dhr}} {{sp|Графиня}} ''(падає на коліна)''. Принаймні я доповню лічбу. {{sp|Граф}} ''(дивлячись на графиню і Сюзанну)''. Ах! що я бачу! {{sp|Брідуазон}} ''(сміється)''. Чорт побери! Це графиня. {{sp|Граф}} ''(хоче підняти графиня)''. Як! Це були ви, графиня? ''(Благальним тоном.)'' Тільки великодушне пробачення… {{sp|Графиня}} ''(сміючись)''. Ви, бувши мною, казали б; ні, ні; а я {{nop}}<noinclude>{{rh|11*||163}}</noinclude> 6mochwwbzrpxjaryfep7zxrz6vfhr3i 250 216195 456706 2022-07-31T02:17:02Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>сьогодні уже втретє дато вам пробачення без всяких умов. ''(Підводиться.)''<br/> {{sp|Сюзанна}} ''(встаючи)''. Я теж.<br/> {{sp|Марселіна}} ''(встає)''. Я теж.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(встає)''. Я теж. Тут чути відгомін! ''(Усі встають.)''<br/> {{sp|Граф}}. Відгомін! Я хотів з ними хитрувати, а вони зо мною зробили, як з дитиною!<br/> {{sp|Графиня}} ''(сміючись)''. Не шкодуйте за цим, графе.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(обтираючи шапкою коліна)''. Такий день, як оцей, непогана школа посла!<br/> {{sp|Граф}} ''(до Сюзанни)''. Так ця картка, запечатана шпилькою…<br/> {{sp|Сюзанна}}. Її продиктувала пані.<br/> {{sp|Граф}}. Відповідь безперечно належить їй. ''(Цілує, руку графині.)''<br/> {{sp|Графиня}}. Кожний матиме те, що йому належить. ''(Бона віддає гаманець Фігаро, а діамант Сюзанні.)''<br/> {{sp|Сюзанна}} ''(до Фігаро)''. Ще один посаг.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(вдаривши рукою гаманець)''. Це третій. Його важко було здобути.<br/> {{sp|Сюзанна}}. Як і наш шлюб.<br/> {{sp|Гріп-Солей}}. А чи матимемо ми підв'язку новоодруженої?<br/> {{sp|Графиня}} ''(витягаючи стьожку, що так ховала на грудях, кидає на землю)''. Підв'язка? Вона була разом з її убранням. Ось вона! ''(Хлопчики хочуть її підняти.)''<br/> {{sp|Керубіно}} ''(меткіший, біжить її взяти)''. Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере.<br/> {{sp|Граф}} ''(сміючись, до пажа)''. Ви так боїтеся лоскоту! Що ж ви знайшли веселого в недавньому ляпасі?<br/> {{sp|Керубіно}} ''(відступає й витягає наполовину шпагу)''. Я, пане полковнику?<br/> {{sp|Фігаро}} ''(з комічним гнівом)''. Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість.<br/> {{sp|Граф}} ''(сміється)''. То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине?<br/> {{sp|Графиня}} ''(виведена з задумливості говорить з почуттям)''. Ах так, дорогий графе, і на все життя, цілком, присягаюся.<br/> {{sp|Граф}} ''(б'є по плечу Брідуазона)''. А ваша думка, Брідуазон?<br/> {{sp|Брідуазон}}. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати; от мій спосіб думання.<br/> {{sp|Всі}} ''(разом)''. Добре розсудив!<br/> {{sp|Фігаро}}. Я був бідний, мене зневажали. Я показав деякий розум, — з'явилась ненависть. Красива дружина і багатство…<br/> {{sp|Бартоло}} ''(сміючись)''. Привернуть до тебе всі серця.<br/> {{sp|Фігаро}}. Чи можливо?<br/> {{sp|Бартоло}}. Я їх знаю.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(кланяючись глядачам)''. Не кажучи про жінку й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. ''(Грають вступ до водевілю.)''<br/> {{gap}}1784 р.<noinclude>{{rh|164||}}</noinclude> ekucs4ywmhhd5zfymps8bbqmy2r1d31 456707 456706 2022-07-31T02:28:16Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>сьогодні уже втретє даю вам пробачення без всяких умов. ''(Підводиться.)''<br/> {{sp|Сюзанна}} ''(встаючи)''. Я теж.<br/> {{sp|Марселіна}} ''(встає)''. Я теж.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(встає)''. Я теж. Тут чути відгомін! ''(Усі встають.)''<br/> {{sp|Граф}}. Відгомін! Я хотів з ними хитрувати, а вони зо мною зробили, як з дитиною!<br/> {{sp|Графиня}} ''(сміючись)''. Не шкодуйте за цим, графе.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(обтираючи шапкою коліна)''. Такий день, як оцей, непогана школа посла!<br/> {{sp|Граф}} ''(до Сюзанни)''. Так ця картка, запечатана шпилькою…<br/> {{sp|Сюзанна}}. Її продиктувала пані.<br/> {{sp|Граф}}. Відповідь безперечно належить їй. ''(Цілує, руку графині.)''<br/> {{sp|Графиня}}. Кожний матиме те, що йому належить. ''(Бона віддає гаманець Фігаро, а діамант Сюзанні.)''<br/> {{sp|Сюзанна}} ''(до Фігаро)''. Ще один посаг.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(вдаривши рукою гаманець)''. Це третій. Його важко було здобути.<br/> {{sp|Сюзанна}}. Як і наш шлюб.<br/> {{sp|Гріп-Солей}}. А чи матимемо ми підв'язку новоодруженої?<br/> {{sp|Графиня}} ''(витягаючи стьожку, що так ховала на грудях, кидає на землю)''. Підв'язка? Вона була разом з її убранням. Ось вона! ''(Хлопчики хочуть її підняти.)''<br/> {{sp|Керубіно}} ''(меткіший, біжить її взяти)''. Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере.<br/> {{sp|Граф}} ''(сміючись, до пажа)''. Ви так боїтеся лоскоту! Що ж ви знайшли веселого в недавньому ляпасі?<br/> {{sp|Керубіно}} ''(відступає й витягає наполовину шпагу)''. Я, пане полковнику?<br/> {{sp|Фігаро}} ''(з комічним гнівом)''. Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість.<br/> {{sp|Граф}} ''(сміється)''. То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине?<br/> {{sp|Графиня}} ''(виведена з задумливості говорить з почуттям)''. Ах так, дорогий графе, і на все життя, цілком, присягаюся.<br/> {{sp|Граф}} ''(б'є по плечу Брідуазона)''. А ваша думка, Брідуазон?<br/> {{sp|Брідуазон}}. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати; от мій спосіб думання.<br/> {{sp|Всі}} ''(разом)''. Добре розсудив!<br/> {{sp|Фігаро}}. Я був бідний, мене зневажали. Я показав деякий розум, — з'явилась ненависть. Красива дружина і багатство…<br/> {{sp|Бартоло}} ''(сміючись)''. Привернуть до тебе всі серця.<br/> {{sp|Фігаро}}. Чи можливо?<br/> {{sp|Бартоло}}. Я їх знаю.<br/> {{sp|Фігаро}} ''(кланяючись глядачам)''. Не кажучи про жінку й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. ''(Грають вступ до водевілю.)''<br/> {{gap}}1784 р.<noinclude>{{rh|164||}}</noinclude> mxnjm2n3q34aipw1rr2porbbnfp6971 456738 456707 2022-07-31T03:40:12Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>сьогодні уже втретє даю вам пробачення без всяких умов. ''(Підводиться.)'' {{sp|Сюзанна}} ''(встаючи)''. Я теж. {{sp|Марселіна}} ''(встає)''. Я теж. {{sp|Фігаро}} ''(встає)''. Я теж. Тут чути відгомін! ''(Усі встають.)'' {{sp|Граф}}. Відгомін! Я хотів з ними хитрувати, а вони зо мною зробили, як з дитиною! {{sp|Графиня}} ''(сміючись)''. Не шкодуйте за цим, графе. {{sp|Фігаро}} ''(обтираючи шапкою коліна)''. Такий день, як оцей, непогана школа посла! {{sp|Граф}} ''(до Сюзанни)''. Так ця картка, запечатана шпилькою… {{sp|Сюзанна}}. Її продиктувала пані. {{sp|Граф}}. Відповідь безперечно належить їй. ''(Цілує, руку графині.)'' {{sp|Графиня}}. Кожний матиме те, що йому належить. ''(Бона віддає гаманець Фігаро, а діамант Сюзанні.)'' {{sp|Сюзанна}} ''(до Фігаро)''. Ще один посаг. {{sp|Фігаро}} ''(вдаривши рукою гаманець)''. Це третій. Його важко було здобути. {{sp|Сюзанна}}. Як і наш шлюб. {{sp|Гріп-Солей}}. А чи матимемо ми підв'язку новоодруженої? {{sp|Графиня}} ''(витягаючи стьожку, що так ховала на грудях, кидає на землю)''. Підв'язка? Вона була разом з її убранням. Ось вона! ''(Хлопчики хочуть її підняти.)'' {{sp|Керубіно}} ''(меткіший, біжить її взяти)''. Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере. {{sp|Граф}} ''(сміючись, до пажа)''. Ви так боїтеся лоскоту! Що ж ви знайшли веселого в недавньому ляпасі? {{sp|Керубіно}} ''(відступає й витягає наполовину шпагу)''. Я, пане полковнику? {{sp|Фігаро}} ''(з комічним гнівом)''. Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість. {{sp|Граф}} ''(сміється)''. То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине? {{sp|Графиня}} ''(виведена з задумливості говорить з почуттям)''. Ах так, дорогий графе, і на все життя, цілком, присягаюся. {{sp|Граф}} ''(б'є по плечу Брідуазона)''. А ваша думка, Брідуазон? {{sp|Брідуазон}}. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати; от мій спосіб думання. {{sp|Всі}} ''(разом)''. Добре розсудив! {{sp|Фігаро}}. Я був бідний, мене зневажали. Я показав деякий розум, — з'явилась ненависть. Красива дружина і багатство… {{sp|Бартоло}} ''(сміючись)''. Привернуть до тебе всі серця. {{sp|Фігаро}}. Чи можливо? {{sp|Бартоло}}. Я їх знаю. {{sp|Фігаро}} ''(кланяючись глядачам)''. Не кажучи про жінку й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. ''(Грають вступ до водевілю.)'' {{gap}}1784 р. {{c|{{xxx-larger|•}}}}<noinclude>{{rh|164||}}</noinclude> nptpin5bjw96sogsyfwuf39v7455ndy 250 216196 456722 2022-07-31T03:22:39Z Mahnka 11765 /* Skorygowana */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Mahnka" /></noinclude>{{c|ГЕНШЛЕВА.}} Як я умру, ожениш ся з нею? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} Не питай так по дурному! {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Так, чи ні? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} З Ганною? {{c|{{fine|Жартом.}}}} Авжеж! {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Говори поважно! {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} Ну, чуєте, пане Зібенгар? Що се має значити? Алеж ти не умреш! {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Але якби я таки умерла? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} То і тодї не оженю ся з нею. Ну бачиш! Тепер вже знаєш? Ну, то кінець? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Можеш мінї се приречи? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} Що такого? {{c|ГЕНШЛЕВА.}} Що, не ожениш ся із сею дївчиною? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} А чому-ж би не приречи?{{nop}}<noinclude></noinclude> qcrr7hgt29ukoeg75opxl3yi4p8v20e 250 216197 456736 2022-07-31T03:37:45Z Mahnka 11765 /* Skorygowana */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Mahnka" />{{block center/s|style=width:100%; max-width:28em}}</noinclude>{{c|ГЕНШЛЕВА.}} Даєш руку? {{c|ГЕНШЕЛЬ.}} Та-ж кажу тобі. {{c|{{fine|Кладе свою руку в її.}}}} А тепер вже всьо добре? Лише не безпокій мене більше такими річами. {{dhr}} {{-=-|2em}} {{block center/e}}<noinclude></noinclude> 3v10dkhjvem60q4wh3rrfd7pnjhjifq 0 216198 456737 2022-07-31T03:38:22Z Mahnka 11765 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Ґергарт Гауптман | перекладач = Антін Крушельницький | секція = Перший акт | попередня = | наступна = [[../2/|Другий акт]] | рік = 1899 | місто = Львів | видавець = Українсько-руська видавнича спілка }} <pages index="Гауптман Ґергарт. Ві... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Ґергарт Гауптман | перекладач = Антін Крушельницький | секція = Перший акт | попередня = | наступна = [[../2/|Другий акт]] | рік = 1899 | місто = Львів | видавець = Українсько-руська видавнича спілка }} <pages index="Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf" from="9" to="38" /> j0d9joecmhtvy6x95dwntfwxvp9n0yd 0 216199 456739 2022-07-31T03:43:20Z AlexKozur 2731 Створена сторінка: {{заголовок | назва = Шалений день, або одружання Фігаро | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = Західноєвропейська л... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Шалений день, або одружання Фігаро | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = Західноєвропейська література | секція_альт = | автор_секції = | попередня = | попередня_альт = | наступна = [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одружання Фігаро|Шалений день, або одружання Фігаро]] | наступна_альт = | рік = 1940 <!-- | без_року = --> <!-- | перевизначити_рік = --> | примітки = | категорії = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р | мова = українська | мова1 = | мова2 = | мова3 = }} {{featured download|pagename=Західноєвропейська література/Шалений день, або одружання Фігаро}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=6 to=26 onlysection=""/> {{page break}} rkj9dncyyt8plze2mi63o2jfl2jqvgm 456740 456739 2022-07-31T03:45:17Z AlexKozur 2731 AlexKozur перейменував сторінку з [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одружання Фігаро]] на [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одруження Фігаро]] wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Шалений день, або одружання Фігаро | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = Західноєвропейська література | секція_альт = | автор_секції = | попередня = | попередня_альт = | наступна = [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одружання Фігаро|Шалений день, або одружання Фігаро]] | наступна_альт = | рік = 1940 <!-- | без_року = --> <!-- | перевизначити_рік = --> | примітки = | категорії = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р | мова = українська | мова1 = | мова2 = | мова3 = }} {{featured download|pagename=Західноєвропейська література/Шалений день, або одружання Фігаро}} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=6 to=26 onlysection=""/> {{page break}} rkj9dncyyt8plze2mi63o2jfl2jqvgm 456746 456740 2022-07-31T07:13:58Z Arxivist 4314 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Шалений день, або одружання Фігаро | назва_альт = | автор = | перевизначити_автора = | редактор = <!-- | перевизначити_редактора = --> | перекладач = <!-- | перевизначити_перекладача = --> | секція = Західноєвропейська література | секція_альт = | автор_секції = | попередня = | попередня_альт = | наступна = [[Західноєвропейська література/Бомарше/Шалений день, або одружання Фігаро|Шалений день, або одружання Фігаро]] | наступна_альт = | рік = 1940 <!-- | без_року = --> <!-- | перевизначити_рік = --> | примітки = | категорії = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р | мова = українська | мова1 = | мова2 = | мова3 = }} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=6 to=26 onlysection=""/> {{page break}} g345edbpf2yp6dsjeu86r3p3fm76bf7 456763 456746 2022-07-31T09:51:45Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Шалений день, або одруження Фігаро | автор = П'єр Бомарше | перевизначити_автора = | попередня = [[../../Бомарше/]] | рік = 1940 | примітки = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р }} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=6 to=26 /> {{bar}} {{reflist}} 4tx9oyr9mjd0su5qqejjg4xq0leleyy 456766 456763 2022-07-31T09:59:14Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = Шалений день, або одруження Фігаро | автор = П'єр Бомарше | перевизначити_автора = [[Автор:П'єр Бомарше|Бомарше]] | попередня = [[../../Бомарше/]] | рік = 1940 | примітки = | місто = Харків | видавництво = Радянська школа | правопис = Р }} <pages index="П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu" from=6 to=26 /> {{bar}} {{reflist}} 8n1y4fz853uabchlgmppttwkunz4k5y 250 216201 456753 2022-07-31T08:37:04Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="120"/>Разом з тим товариство незвичайно цїкавило ся сучасними поступовими течіями — розумїєть ся західнїми, бо в Росії тоді завмерло все. Між ним були люде добре познайомлені з сучасним французьким революційним рухом, з соціалїстичними теоріями, з змаганнями деяких французьких священиків обновити сучасне християнство в духу демократичнім і соціалїстичнім. Інтересували ся й словянським відродженнєм, що з віковічного сну підіймало оден за другим сї забуті, навіки поховані словяські народи. Підіймали свою культуру Поляки і Чехи, будили ся Хорвати, Серби, Болгари, Словаки, Словинцї — {{block center|<poem>і о диво, трупи встали, і очі роскрили, і брат з братом обняли ся і проговорили слово тихої любови во віки і віки —</poem>}} як співав Шевченко, сам незвичайно захоплений гадкою про відродженнє і визволеннє Словянства. Великий інтерес мав гурток до революційної лїтератури польської і великоруської, сучасної і попередньої. В 1820-х роках, під час тодїшнього поступового росийського руху, що привів до повстання 1825 р. (т. зв. „декабристів“), на Україні істнувало потайне товариство „Соединенныхъ Славянъ“, що ставило собі за завданнє привести до того, аби народи словянські звязали ся в вільну спілку (федерацію). Єсть звістки, що було тодї також осібне „Малороссійское общество“, і воно ставило собі за завданнє добивати ся полїтичної самостійности для України. Такі гадки й пляни розвивали ся також по масонських льожах, потайних гуртках, що на західній взірець поширювали ся в тім часї по Росії і на Вкраїнї — між членами їх бували й свідомі Українцї (напр. Котляревський). Відомости про тодїшнї товариства і їх завдання доходили до Шевченка і його приятелів, і вони на взірець їх задумали заснувати потайне полїтичне товариство, для визволення українського народу.<section end="120"/> <section begin="121"/>'''121. Кирило-Мефодіївське брацтво.''' Громада, коло котрої заходили ся отсї найкращі, найталановитші українські громадяне, прибрало собі назву товариства св. Кирила і Мефодія просвітителїв словянських, а коротко звало ся брацтвом (так зве його Шевченко в однім листї). Своєю метою воно ставило визволеннє словянських народів, в тим числї і українського, і утвореннє з них словянської федерації. Кождий словянський народ мав творити окрему демократичну республїку, а спільними справами мав завідувати спільний словянський собор, куди думали вислати всї словянські народи своїх депутатів. Братчики марили, що Київ буде центром сеї словянської федерації і представники словянських народів відкриють свій собор там, де колись збирало ся вільне київське віче, під гук софійського дзвону, що оповістить світови правду, свободу і рівність.{{nop}}<section end="121"/><noinclude></noinclude> lkte4hejk6qvn1kunme0p28dd00y0lc 250 216202 456754 2022-07-31T08:49:34Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Се була данина, котру братчики віддавали ідеям словянського відродження і визволення, словянському романтизмови, і доволї близько нагадувало пляни згаданих „Соединенних Славян“ 1820-х років. Для українського житя, для полїтичного розвитку українського громадянства мав далеко більше значіння той соціальний і полїтичний зміст, який братчики вкладали в сю словянську рамку, і ті підстави, які вони вказували в українській минувшинї, в українській традіції для тих основ свободи, рівности і народовластя, на котрих вони хотїли оперти новий лад України і всього Словянства. З сього погляду брацтво далеко було не одностайне. Були люде такі як Шевченко — настроєні незвичайно ворожо до всього, що тяжіло на українськім народі: против царського деспотизму, поміщицького пановання, всякого насильства і неправди соціальної й духової, готові добивати ся повного, корінного знищення її й оновлення житя до самих підстав хочби насильством, повстаннєм, переворотом. Але далеко більше було поміркованих українських патріотів, романтиків національности, настроєних гуманно, прихильно до народнїх мас, але неохочих до тактики різкої й насильної — вони стояли за методи роботи культурні: через просвітні товариства, виданнє й розповсюдженнє серед народу популярних книжок, поширеннє серед поміщиків свідомости потреби народньої освіти й загального полїпшення селянського житя. На сїм грунтї виникали горячі дебати, завзяті суперечки, в котрих виглажували ся найбілш різкі протилежности й намічала ся спільна, середня проґрама політичної роботи. В поезіях Шевченка 1845 р., особливо в його славнім „[[І мертвим, і живим…|Посланії до земляків]]“ знаходимо різкі відгомони запальних суперечок з національними романтиками, які ідеалїзували сучасне народнє житє й минулу славу України, манили ся „современними огнями“, словянофильством і західноевропейскими теоріями й не добачали того, в чім для Шевченка лежало головне — страшної народньої кривди, соціального лиха історичних гріхів українського панства перед своїм народом: {{block center|<poem>І Коляра<ref name="p494">Визначні письменники, {{errata|представвики|представники}} сучасного чеського словянофильства.</ref> читаєте з усїєї сили І Шафарика<ref name="p494"/> і Гавку<ref name="p494"/>, і в славянофили Так і претесь, і всї мови словянського люду Всї знаєте, а своєї дасть-Біг! „Колись будем І по своєму глаголать, як Нїмець покаже, А до того й історію вам нашу роскаже.“</poem>}} Се „славянофилам“, а от і романтикам української народности: {{block center/s}}<poem>::::::Заговорили, Так що й Нїмець не второпа, учитель великий. А не то, щоб прості люде. А ґвалту! а крику!</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 6mka8ibu6uw81oha4m9eyat7en3wet2 250 216203 456755 2022-07-31T09:05:10Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" />{{block center/s}}</noinclude><poem>„І гармонїя, і сила — музика тай годї:<ref>Се похвали українській мові, які набридли Шевченкови в устах ріжних панків.</ref> А історія? Поема вільного народу! Що ті Римляне убогі! Чорт-зна що не Брути!<ref name="p495">Герої старої римскої історії.</ref> У нас Брути і Коклеси<ref name="p495"/> славні, незабуті! У нас воля виростала, Днїпром умивалась, У голови гори слала, степом укривалась“! Кровію вона вмивалась, а спала на купах — На козацьких вільних трупах, обкрадених трупах!.. Подивіть ся лишень добре, прочитайте знову Тую славу, та читайте од слова до слова — Все розберіть, та й спитайте тодї себе: Що ми? Чиї дїти? яких батьків? Ким за що закуті? Тай побачите, що ось що ваші славні Брути. Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське смітє ваші пани. Ясновельможнії гетьмани!</poem>{{block center/e}} В сих протестах очевидні крайности, в які Шевченко впадав, показуючи як головне історичну неволю України і сучасну кривду селянства. Його голос не був одиноким, між молодшими членами кружка були також люде, для яких центром всього була селянська кривда, і які не могли пробачити її нї царизмови, нї поміщицькій інтелїґенції, незважаючи на весь її малоросийський патріотїзм. [[File:Kostomarov1.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|385. Микола Костомарів.}}]] Історичні традиційні вартости українського житя висував в київській громаді особливо Костомаров, найбільший авторитет її в сій области. Особливо інтересна з сього погляду виготовлена ним аґітаційна брошюра (захоплена жандармами і тому не розповсюджена): „[[Книга буття українського народу|Книга бития українського народу]]“. В нїй дуже цїкавим способом мішаєть ся українське ідеалїзованнє своєї минувшости — визвільних змагань народнїх і козацьких, з словянофільською ідеалїзацією словянства в противставленню світови ґермансько-латинському, і з палким революційним протестом против царизму, панства і {{errata|всякаго|всякого}} соціального поневолення. Українська народня стихія виставляєть ся найвірнїйшим виразом правдивого словянства, не покалїченого впливами германсько-латинськими: що попсували Польщу й західню<noinclude></noinclude> kfute9zzwp2jkm9ujz03b7aem9688rr 456756 456755 2022-07-31T09:05:19Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" />{{block center/s}}</noinclude><poem>„І гармонїя, і сила — музика тай годї:<ref>Се похвали українській мові, які набридли Шевченкови в устах ріжних панків.</ref> А історія? Поема вільного народу! Що ті Римляне убогі! Чорт-зна що не Брути!<ref name="p495">Герої старої римскої історії.</ref> У нас Брути і Коклеси<ref name="p495"/> славні, незабуті! У нас воля виростала, Днїпром умивалась, У голови гори слала, степом укривалась“! Кровію вона вмивалась, а спала на купах — На козацьких вільних трупах, обкрадених трупах!.. Подивіть ся лишень добре, прочитайте знову Тую славу, та читайте од слова до слова — Все розберіть, та й спитайте тодї себе: Що ми? Чиї дїти? яких батьків? Ким за що закуті? Тай побачите, що ось що ваші славні Брути. Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське смітє ваші пани. Ясновельможнії гетьмани!</poem>{{block center/e}} В сих протестах очевидні крайности, в які Шевченко впадав, показуючи як головне історичну неволю України і сучасну кривду селянства. Його голос не був одиноким, між молодшими членами кружка були також люде, для яких центром всього була селянська кривда, і які не могли пробачити її нї царизмови, нї поміщицькій інтелїґенції, незважаючи на весь її малоросийський патріотїзм. [[File:Kostomarov1.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|385. Микола Костомарів.}}]] Історичні традиційні вартости українського житя висував в київській громаді особливо Костомаров, найбільший авторитет її в сій области. Особливо інтересна з сього погляду виготовлена ним аґітаційна брошюра (захоплена жандармами і тому не розповсюджена): „[[Книга буття українського народу|Книга бития українського народу]]“. В нїй дуже цїкавим способом мішаєть ся українське ідеалїзованнє своєї минувшости — визвільних змагань народнїх і козацьких, з словянофільською ідеалїзацією словянства в противставленню світови ґермансько-латинському, і з палким революційним протестом против царизму, панства і {{errata|всякаго|всякого}} соціального поневолення. Українська народня стихія виставляєть ся найвірнїйшим виразом правдивого словянства, не покалїченого впливами германсько-латинськими: що попсували Польщу й західню<noinclude></noinclude> qynkchvn27gyeftf5cq25lrlkbasxq9 250 216204 456757 2022-07-31T09:14:05Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>Словянщину, і візантійсько-татарськими, що покалїчили й знівечили житє великоруське (прищіпивши йому царизм і казьонне православіє). Український народнїй рух XVI–XVII вв. струсив з себе всякі стороннї шкідливі впливи: брацтва вернули релїґійне житє України до чистого, апостольського християнства, козаччина — до старих словянських підстав демократизму; свободи, рівности й брацтва. Україна — пише Костомарів не любила нї царя — як Московщина, нї пана — як Польща і зробила у себе козацтво, себто брацтво: „вступаючи туди кождий ставав братом иньших, хтоб він не був перед тим, паном чи холопом, аби був тільки християнин, і були козаки всї рівні між собою: старшина вибиралась на радї і мала служити всїм по слову Христовому, приймаючи уряд як повинність, і не було між козаками нїякої панської пихи нї титулів. З дня на день росло і множило ся козацтво, і скоро всї люде на Вкраїні стали б козаками, себто вільними і рівними, і не було б над Україною нї царя нї пана, крім Бога єдиного, і за прикладом України теж саме стало б у Польщі й по иньших словянських землях“. Але пани польські, побачивши, як зростає козацтво — що скоро всї люде стануть козаками, себто вільними, кинуло ся до всяких насильств. Козацтво повстало і против Польщі пошукала помочи Москви. Але Москва поділила ся Україною з Польщею і вдвох вони знищили козаччину і здавили українську свободу. [[File:Panteleimon Kulish. Reconstructsia.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|386. Пантелеймон Куліш.}}]] „І пропала Україна — але се так тільки здаєть ся. Не пропала вона, бо не хотїла знати нї царя, нї пана, а хоч і був цар над нею, але чужий, були пани, але чужі, а хоч би і з української крови були ті виродки, одначе вони не поганять своїми підлими устами української мови і не називають себе Українцями. А правдивий Українець, чи буде він простого роду чи панського, не повинен любити нї царя, нї пана, а повинен любити одного Бога“{{errata|.|}} „Україна встане з своєї могили і кликне знову до братїв-Словян, і почують її поклик, встане Словянщина, і не зістанеть ся в ній нї царя, нї князя, нї ґрафа, нї герцога, нї сиятельства, нї превосходительства, нї пана, нї боярина, нї мужика, нї холопа, нї в Великій Росії, нї в Польші, нї на Українї, нї в Чехії, нї у Хорутан, нї в Сербів, нї у Болгарів. І Україна буде незалежною республїкою в словянськім союзї. Тодї скажуть всї народи, показуючи на те місце, де на картї буде намальована Україна: „От камінь, відкинений будівничим — а він лїг основою всього“.{{nop}}<noinclude></noinclude> 2et5lgpw44u8f0ijb0frkbghhz9bhzi 250 216205 456759 2022-07-31T09:38:37Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>Здїйсняти се велике дїло ставило своїм завданнєм Товариство. Оден з молодих членів його, [[w:Білозерський Василь Михайлович|В. Білозерський]] писав: „Нї політична самостійність, нї свобідне виявленнє гадок і почуть, нї сама мова не знаходять собі опіки закону. Все засуджене на нищеннє, все задавлюєть ся самоволею. В такім страшнім становищі пробуває наша світ-Україна, що заслужила вічну шанобу своїми гіркими стражданнями за правду. Прилучена на основі своїх власних прав, вона терпить множество ріжних кривд. Права її забуті, і тепер не як сестра одновірного народу, а як невільниця мусить вона зносити все що тільки єсть найприкрійшого в житю. Її доля, її будучність важить ся Богом, але коли довго ще потягнуть ся теперішнї порядки, коли нїщо українське не шануєть ся, коли на нас накладають чуже ярмо, і ми, — Боже, як чужинцї в своїй старій дїдинї, в своїй власній вітчинї, то Україна стратить свій народній, одвічний засіб. І ми заслужимо се, коли будемо байдужі і спокійно дивитимемось, як убивають на наших очах найбільший дар божий — житє народнє з його духом, ідеєю й метою, до якої воно має прямувати. Як вірні сини своєї батьківщини, одушевлені бажаннєм всякого добра для неї, ми повинні йти до здійснення в нїй божої правди, царства свободи, братської любови і народнього добробуту. Одначе ясно, що окреме істнуваннє її (України) не можливе: вона буде між кількома огнями, буде під натиском і може підпасти гіршій долі, ніж яку перетерпіли Поляки. Одинокий спосіб для привернення прав, прийнятий розумом і ухвалений серцем, полягає в обєднанню словянських племен в одну сїмю, з охороною закону, любови і свободи кожного. [[File:Ілюстрована історія України 387.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|387. [[w:Гулак Микола Іванович|Микола Гулак]] (в старости.)}}]] „З огляду що метою товариства буде приверненнє словянським народам їх самостїйности й моральної свободи, кожний член повинен старати ся про поширеннє правильних ідей про свободу, засновану на християнській проповіди і народнім праві. З огляду що ся свобода може бути осягнена нами й иньшими поневоленими народами тільки при обєднанню Словян в одну державу, оперту на пошанованню кожної народности, — повинні члени поширювати відомости про Словян і право кожного племени їх на самостійність, будити любов до Словян і їх народности та викорінювати всяку неохоту між племенами, а поширювати памятки, які викликають свідомість народности і брацтва“.{{nop}}<noinclude></noinclude> 199p5vid0dwel07a2i9nou8vz47aqo8 456760 456759 2022-07-31T09:38:48Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>Здїйсняти се велике дїло ставило своїм завданнєм Товариство. Оден з молодих членів його, [[w:Білозерський Василь Михайлович|В. Білозерський]] писав: „Нї політична самостійність, нї свобідне виявленнє гадок і почуть, нї сама мова не знаходять собі опіки закону. Все засуджене на нищеннє, все задавлюєть ся самоволею. В такім страшнім становищі пробуває наша світ-Україна, що заслужила вічну шанобу своїми гіркими стражданнями за правду. Прилучена на основі своїх власних прав, вона терпить множество ріжних кривд. Права її забуті, і тепер не як сестра одновірного народу, а як невільниця мусить вона зносити все що тільки єсть найприкрійшого в житю. Її доля, її будучність важить ся Богом, але коли довго ще потягнуть ся теперішнї порядки, коли нїщо українське не шануєть ся, коли на нас накладають чуже ярмо, і ми, — Боже, як чужинцї в своїй старій дїдинї, в своїй власній вітчинї, то Україна стратить свій народній, одвічний засіб. І ми заслужимо се, коли будемо байдужі і спокійно дивитимемось, як убивають на наших очах найбільший дар божий — житє народнє з його духом, ідеєю й метою, до якої воно має прямувати. Як вірні сини своєї батьківщини, одушевлені бажаннєм всякого добра для неї, ми повинні йти до здійснення в нїй божої правди, царства свободи, братської любови і народнього добробуту. Одначе ясно, що окреме істнуваннє її (України) не можливе: вона буде між кількома огнями, буде під натиском і може підпасти гіршій долі, ніж яку перетерпіли Поляки. Одинокий спосіб для привернення прав, прийнятий розумом і ухвалений серцем, полягає в обєднанню словянських племен в одну сїмю, з охороною закону, любови і свободи кожного. [[File:Ілюстрована історія України 387.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|387. [[w:Гулак Микола Іванович|Микола Гулак]] (в старости.)}}]] „З огляду що метою товариства буде приверненнє словянським народам їх самостїйности й моральної свободи, кожний член повинен старати ся про поширеннє правильних ідей про свободу, засновану на християнській проповіди і народнім праві. З огляду що ся свобода може бути осягнена нами й иньшими поневоленими народами тільки при обєднанню Словян в одну державу, оперту на пошанованню кожної народности, — повинні члени поширювати відомости про Словян і право кожного племени їх на самостійність, будити любов до Словян і їх народности та викорінювати всяку неохоту між племенами, а поширювати памятки, які викликають свідомість народности і брацтва“.{{nop}}<noinclude></noinclude> amad9u264slgfw1970hkqq3hbnhnulb 250 216206 456761 2022-07-31T09:47:53Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>[[File:Белозерский Василий.JPG|thumb|left|upright=1|{{c|388. Василь Білозерський.}}]] Поруч зовсїм ясних полїтичних, соціальних і національних завдань бачимо у членів кружка все таки дуже богато мало реальної фразеольоґії на моральні і релїґійні теми — вони не могли позбути ся так легко сеї {{errata|спадщина|спадщини}} свого часу. Тим не меньше в уставі товариства, в „правилах“ для його членів, в відозвах до української людности і {{errata|сусїднї|сусїднїх}} народів — Великоросів і Поляків, виготовлених членами, знаходимо богато цїнного і важного для того часу домагання розкріпощення людности, скасовання всякої нерівности цензу, привілєгій клясових, горячий протест против деспотичного росийського ладу, против використовування народнїх трудящих мас, — що робило сильне вражіннє і мало великий вплив серед того глухого часу. Брацтво формувалось потроху протягом 1846 і початку 1847 р. здобувало собі прихильників серед кращих людей тодішнього громадянства; оден з участників оповідає, що до провалу товариства в нїм було до сотнї членів. Вийти з такого підготовчого стану та перейти до активної роботи товариство не встигло, бо було захоплено серед самого ще свого творення: на Різдво 1846 р. були підслухані розмови братчиків студентом, що подав на них донос, в мартї й квітнї у братчиків пороблено трус і арештовано. Коли виявило ся, що товариство захоплено в часї формування, жандармерія була дуже вдоволена таким доказом своєї чуйности, і се вплинуло на ге, що кари на братчиків вона запроєктувала не великі порівнюючи з тими страшними розмірами, які надавала адмінїстрація сій українській змові. Видержавши кого довше кого коротше в кріпостях, їх розіслали по далеких сторонах поза Україною, відобравши змогу працювати так як їм хотіло ся. Найтяжша кара впала на Шевченка: його віддано в салдати і вислано в закаспійську пустиню, заборонивши писати й малювати. Се страшне засланнє і тяжке салдацьке житє надломили його творчість в самім розцвіті і розбили його фізично. Тяжко поруйнували ті кари сили і творчу роботу также і иньших братчиків — найкращі тодїшнї українські сили. На українську мисль, на українське слово пішли нагінки і заборони, перед тим не бувалі. Забороняли ся й нищили ся книги видані перед тим „самі такі слова як Україна, Малоросія, Гетьманщина вважали ся злочниними“{{errata||.}} Український рух притих. Але мисли кирило-мефодівських братчиків зіставили глибокий слід, вони жили далї й будили полїтичну і соціальну українську мисль. Особливо Шевченкові<noinclude></noinclude> tjkiom78phsh6g9mc7hpvl6yo4c6iwh 250 216207 456764 2022-07-31T09:57:07Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="121"/>поезії, шо ширили ся в рукописях, переказували ся з памяти, мали величезний вплив. Від Кирило-мефодіївського брацтва веде свою історію весь новий український політичний рух.<section end="121"/> <section begin="122"/>'''122. Галицьке відродженнє і 1848 рік.''' В Галиччинї перший гурток, який досить свідомо ставав на ґрунт національний, відомий нам в Перемишлї, в духовних кругах його, при кінцї другого десятилїтя XIX в. Тут було засноване те товариство для поширення народньої освіти; з кругів тутешнього духовенства вийшла перша звісна записка в обороні рівноправности й культурної вартости української мови, з нагоди питання про научаннє в школах українською мовою, звідси йшли звісні нам заходи коло українського шкільництва{{errata||.}} Одначе сей перемишльський кружок ще не мав ясного понятя про значіннє народньої української стихії й стояв на роздорожу між нею і книжною словяно-росийською мовою. Тому що книжна українська традиція не була в Галиччинї задавлена чужими заборонами і заходами, як на Українї росийській, вона була тут сильнїйша, і ставала перешкодою в переході до живої народньої мови. В 1820-х роках питаннє про народню мову і не ставило ся гостро. Автори перших граматик з перемишльського кружка прихиляють ся до народньої мови, але вважають потрібним „очищати“ її від простонародньої грубости й наближати до старої книжної й церковної мови. Тільки в 1830-х рр. виріжняють ся вже два виразні напрями{{errata||,}} против оборонцїв книжної традиції виступають рішучі прихильники живої народньої мови, горячо обороняють її чистоту від книжного калічення і добивають ся лїтературного уживання і граматичного оброблення чистої народньої мови, не розмішаної книжною. Вплинуло на се і словянське відродженнє, що теж звертало ся до народньої мови, а головно і найбільше — лїтературні проби на чистій народній мові східньої України. Ясна була їх краса і перевага над книжними виробами Галицької й Угорської України, і вони серед тутешнїх {{errata|письменникїв|письменників}} викликали охоту іти тимиж слїдами. Против автора першої друкованої угорсько-украінської граматики Мих. Лучкая, що хилив ся до книжної, церковної мови, і автора першої друкованої галицької граматики Йосифа Левицького, що хотїв держати ся не тільки старої української книжної мови, але й зближити ся також до книжної великоруської виступив досить рішучо Йосиф Лозинський, боронячи чистої народньої мови. А ще більш рішучо стає на український народній ґрунт кружок молодих богословів, що зібрав ся в львівській семінарії в 1830 роках. Ся українська молодїж стояла вже під впливами відродженого українського письменства Росії 1820–1830 років, і під впливами сучасного словянського відродження та сучасної польської революційної аґітації<section end="122"/><noinclude></noinclude> se4f53rfq7yz8mvuyagh6ktsgjs43zh 456768 456764 2022-07-31T10:02:35Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude><section begin="121"/>поезії, шо ширили ся в рукописях, переказували ся з памяти, мали величезний вплив. Від Кирило-мефодіївського брацтва веде свою історію весь новий український полїтичний рух.<section end="121"/> <section begin="122"/>'''122. Галицьке відродженнє і 1848 рік.''' В Галиччинї перший гурток, який досить свідомо ставав на ґрунт національний, відомий нам в Перемишлї, в духовних кругах його, при кінцї другого десятилїтя XIX в. Тут було засноване те товариство для поширення народньої освіти; з кругів тутешнього духовенства вийшла перша звісна записка в обороні рівноправности й культурної вартости української мови, з нагоди питання про научаннє в школах українською мовою, звідси йшли звісні нам заходи коло українського шкільництва{{errata||.}} Одначе сей перемишльський кружок ще не мав ясного понятя про значіннє народньої української стихії й стояв на роздорожу між нею і книжною словяно-росийською мовою. Тому що книжна українська традиція не була в Галиччинї задавлена чужими заборонами і заходами, як на Українї росийській, вона була тут сильнїйша, і ставала перешкодою в переході до живої народньої мови. В 1820-х роках питаннє про народню мову і не ставило ся гостро. Автори перших граматик з перемишльського кружка прихиляють ся до народньої мови, але вважають потрібним „очищати“ її від простонародньої грубости й наближати до старої книжної й церковної мови. Тільки в 1830-х рр. виріжняють ся вже два виразні напрями{{errata||,}} против оборонцїв книжної традиції виступають рішучі прихильники живої народньої мови, горячо обороняють її чистоту від книжного калічення і добивають ся лїтературного уживання і граматичного оброблення чистої народньої мови, не розмішаної книжною. Вплинуло на се і словянське відродженнє, що теж звертало ся до народньої мови, а головно і найбільше — лїтературні проби на чистій народній мові східньої України. Ясна була їх краса і перевага над книжними виробами Галицької й Угорської України, і вони серед тутешнїх {{errata|письменникїв|письменників}} викликали охоту іти тимиж слїдами. Против автора першої друкованої угорсько-української граматики Мих. Лучкая, що хилив ся до книжної, церковної мови, і автора першої друкованої галицької граматики Йосифа Левицького, що хотїв держати ся не тільки старої української книжної мови, але й зближити ся також до книжної великоруської виступив досить рішучо Йосиф Лозинський, боронячи чистої народньої мови. А ще більш рішучо стає на український народній ґрунт кружок молодих богословів, що зібрав ся в львівській семінарії в 1830 роках. Ся українська молодїж стояла вже під впливами відродженого українського письменства Росії 1820–1830 років, і під впливами сучасного словянського відродження та сучасної польської революційної аґітації<section end="122"/><noinclude></noinclude> 59yezmikl571pi2pwtw72ovkmdfbfcy 0 216208 456767 2022-07-31T10:00:28Z Madvin 217 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Кирило-Мефодіївське брацтво | попередня = [[../Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років/]] | наступна = [[../Галицьке відродженнє і 1848 рік/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюст... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Михайло Грушевський | секція = Кирило-Мефодіївське брацтво | попередня = [[../Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років/]] | наступна = [[../Галицьке відродженнє і 1848 рік/]] | примітки = }} <pages index="Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu" from=497 to=503 fromsection="121" tosection="121" /> {{bar}} {{примітки}} dp0qiwdzwq7qolvneuobpsuprix8dtl 250 216209 456769 2022-07-31T10:05:10Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>в-останнє гетьмана, і на труну посипалися грудки зе м л і… {{c|'''Павло Полуботок.'''}} Цар Петро не дозволив уже вибрати нового гетьмана: Україною мала правити «Малоросійська Колєґія« , на половину складена з москалів. Гетьмана заступав чернигівський полковник {{sp|[[w:Павло Полуботок|Павло Полуботок]]}} в уряді наказного гетьмана (1722—1724). Полуботок був щирий патріот і сміливий чоловік, він думав гостро звернутися проти московських порядків. На його пораду з усіх сторін України пішли до царя прохання привернути давній лад на Україні й дозволити вибрати гетьмана. Розлютився цар Петро й казав приїхати Полуботкові до Петербургу. Перед царем Полуботок сміливо висказав свої думки. Він докоряв цареві за те, що Московщина нищила українські права, нагадав йому праці й походи козаків і сказав: — За все те ми, замісць вдяки — здобули тільки зневагу й ненависть, попали в останню неволю. Ми мусимо платити данину, копати вали й канави, сушити болота непрохідні, гинемо цілими тисячами від утоми, голоду й нездорового повітря. Над нами панують московські старші, що не знають прав і звичаїв наших, їм усе вільно робити з нами. Розгніваний Петро крикнув, що Полуботкові за це буде смерть, і велів замкнути його до вязниці. Але гетьман сказав відважно: — Заступаючися за Україну, я не боюся ні кайданів, ні тюрми. Краще мені найгіршою<noinclude></noinclude> hhkccnj7ssf103std766t9jwamqrbtd 456771 456769 2022-07-31T10:15:21Z Erik tavr 7610 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>в-останнє гетьмана, і на труну посипалися грудки землі… {{c|'''Павло Полуботок.'''}} Цар Петро не дозволив уже вибрати нового гетьмана: Україною мала правити «Малоросійська Колєґія« , на половину складена з москалів. Гетьмана заступав чернигівський полковник {{sp|[[w:Павло Полуботок|Павло Полуботок]]}} в уряді наказного гетьмана (1722—1724). Полуботок був щирий патріот і сміливий чоловік, він думав гостро звернутися проти московських порядків. На його пораду з усіх сторін України пішли до царя прохання привернути давній лад на Україні й дозволити вибрати гетьмана. Розлютився цар Петро й казав приїхати Полуботкові до Петербургу. Перед царем Полуботок сміливо висказав свої думки. Він докоряв цареві за те, що Московщина нищила українські права, нагадав йому праці й походи козаків і сказав: — За все те ми, замісць вдяки — здобули тільки зневагу й ненависть, попали в останню неволю. Ми мусимо платити данину, копати вали й канави, сушити болота непрохідні, гинемо цілими тисячами від утоми, голоду й нездорового повітря. Над нами панують московські старші, що не знають прав і звичаїв наших, їм усе вільно робити з нами. Розгніваний Петро крикнув, що Полуботкові за це буде смерть, і велів замкнути його до вязниці. Але гетьман сказав відважно: — Заступаючися за Україну, я не боюся ні кайданів, ні тюрми. Краще мені найгіршою<noinclude></noinclude> 7ag1d2py2fw5r4zrs2z5ryrk0qzvcin 250 216210 456770 2022-07-31T10:13:32Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>розвинула ся в напрямі більш поступовім і народолюбнім, в дусї романтичного народництва росийської України. Вона також цїкавить ся історією й етноґрафією свого народа, збирає піснї й перекази та пробує свої сили в лїтературнїй роботї, зближаючи ся до взірцїв українських — одність українського народу по оба боки росийсько-австрийського кордону відчуває вона в повній силї. Симпатичний поет [[Автор:Маркіян Шашкевич|Маркіан Шашкевич]] являєть ся першим народнім поетом Галичини і пізнїйший український, народовецький рух Галичини признав його своїм первоначальником і патроном. [[Автор:Яків Головацький|Якову Головацькому]] судило ся стати першим патентованим ученим — професором української мови на новозаснованій катедрї львівського унїверситету. Третій член сеї „руської трійцї“, як її прозвали, [[Автор:Іван Вагилевич|Іван Вагилевич]] займав ся історією, етноґрафією, словесністю — всїм по троху. Та дїяльність сього кружка не йшла гладко. За останнї десятилїтя відносини офіціальних кругів до українського питання встигли змінити ся рішучо. Австрийські власти, маючи досить клопоту з тодїшніми польськими революційними течіями, не хотїли мати нових клопотів ще й в українським рухом. В духовних унїатських кругах, котрим передано цензуру українських книг, також панував напрям реакційний, узко-церковний, неприязний і підозріливий народнїм елєментам в лїтературі. Книжки навіть самого цензурного змісту: релїґійнї, похвальні оди на честь австрийського дому — забороняли ся тому тільки, що мова їх була не досить словянська, або що замість словянського письма вони були написані гражданкою. Тому й заходи „руської трійцї“ в офіціальних кругах були прийняті підозріливо і ворожо. Перший альманах „Зоря“, зложений для друку кружком Шашкевича в 1834 р., духовна цензура заборонила. Зложили новий збірник, ще обережнїйше, з народнїх пісень і переказів та власних поезій і наукових статей під назвою „[[Русалка Днѣстровая|Русалка Днїстрова]]“ і надрукували його в Пештї, на Угорщинї, щоб розминути ся з галицькою цензурою. Але й се не помогло: коли книжка прийшла до Львова, цензура арештувала її всю і тільки в 1848 р. удало ся її видобути з арешту. На самих авторів впали ріжні неприємности. Хоровитий Шашкевич не витримав їх і вмер в недостатках, як священик на убогій парафії; Вагилєвич пішов шукати хлїба у польських панів і змарнував ся. Галицьким гасителям здавало ся, що придавили український рух до решти. Та налетів бурхливий 1848 рік і зараз перемінив усю обстанову. Европейська революція сильним відгомоном відбила ся по австрийських краях, викликавши більше або меньше значні рухи. Підняла ся Угорщина. В Галиччинї Поляки почали ладити повстаннє для визволення Польщі. Австрийське правительство тодї знову пригадало собі галицьких<noinclude></noinclude> qmuiecz7hx1ggir31b93w8yn7twoit1 250 216211 456775 2022-07-31T10:26:19Z Madvin 217 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Madvin" /></noinclude>Украінців і заходило ся коло них, щоб ослабити польський рух. Виходять наверх такі справи як роздїленнє {{errata|Галиччини|Галичини}} (недорічно звязаної з українських і польських земель) на частину українську і польську; заведеннє в українській Галичинї української мови по школах вищих і низчих; визволеннє українського селянства з власти польських панів — все те про що думало в 1770–80-х роках правительство Марії Тереси і Йосифа II а потім так міцно забуло, підпавши під впливи польської шляхти і власних своїх гасителїв-реакціонерів. [[File:Ілюстрована історія України 389.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|389. Яків Головацький (в старости, як перейшов до Росії).}}]] Галицькі Українцї підняли голови і собі заворушили ся. Пляни польських революціонерів про відбудованнє Польщі були їм не в лад, і тільки не велика частина української інтелїґенції пішла разом з Поляками. Переважна ж більшість почала орґанїзувати ся в напрямі окремішнім і Полякам ворожім, користаючи з прихильности й помочи австрийської адмінїстрації. Галицький намістник Стадіон, про котрого Поляки потім говорили, що то він видумав галицьких Русинїв-Українцїв, а перед тим мовляв, не було їх, справдї підтримував Українцїв доволї енерґійно. Засновало ся полїтичне товариство „[[w:Головна Руська Рада|Головна Рада]]“, свого рода українське національне правительство, що мало вияснити і представити центральному правительству полїтичні й національні потреби Українців, а як орґан її стала виходити газета „[[Зоря Галицка]]“. Против польської ґвардії й революційних ватаг орґанїзовано українську ґвардію, українські батальони стрільцїв. В осени 1848 р. скликано „Собор руських учених“ — всїх прихильникив культурного й національного розвитку галицької України, щоб вияснити культурні й національні потреби та виробити проґраму дальшої дїяльности для розвою українського народу{{errata||.}} Сей „собор“ став рішучо на національнім українськім ґрунтї, відріжняючи українську народність з одного боку від польської, з другого — від великоруської, з которою все ще мішали її ріжні прихильники книжної „словяно-росийської {{errata|мои|мови}}“, не вміючи відріжнити її від народньої української. „Собор“ уважав конче потрібним, щоб була уставлена одна одностайна граматика і одностайна правопись для всього „руського{{errata||“}} народу в Австрії й Росії („руським“ далї називали тут свій український нарід і мову). Хотів, аби була вона згідна з язиковими прикметами української мови, а незалежна від граматики і правописи польської і росийської. Домагав ся, щоб у всяких школах галицьких заведено українську мову<noinclude></noinclude> 0fndnzxy3oubsclt6bcdibv4zrrkf9r 250 216212 456777 2022-07-31T10:48:04Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Глубокі потрясення, як заважили на всім пізнїйшим житі її, прийшло ся пережити в 1848 р. Українї Угорській. Велике повстаннє, підняте для визволення Угорщини від австрийського панованя було задавлене завдяки воєнній помочи, присланій Росією австрийському цісареви. Австрийське правительство, щоб ослабити Угрів, готове було підтримати народности Угорщини, подавлені досї угорьським панованнєм — в тім і угорських Українців. Серед них знайшов ся тодї чоловік сміливий і відважний, який {{errata|мїг|міг}} би відкрити нову добу в житю угорської України, як би зістав ся на національним грунтї. Був се [[w:Добрянський Адольф Іванович|Адольф Добрянський]], під час угорського повстання він утїк з Угорщини й пробував у Галиччинї, і звідти прийшов з росийською армією, як цїсарський австрийський комісар при росийській армії. Під впливом його угорські Українцї рішили ся виступити з своїми національними домаганнями, вислали депутацію до цїсаря, просячи віддїлити українськи землї в осібні столицї і в них на всякі уряди призначати Українцїв, завести українську мову в урядованнї і в научаннї, заснувати в Ужгородї українську академію і т. ин. Прошення сї були прийняті дуже прихильно і цїсарь обіцював їх скоре сповненнє. Добрянського призначенно намісником (над-жупаном) чотирох столиць, де найбільше живуть Українцї, і він почав заводити „руське“ дїловодство тут: на тій же мові мали вчити в ужгородській ґімназії. Все се обіцювало дуже гарні наслідки — але все попсувало русофильство Добрянскаго, він був прихильником всеросийського єдинства, і замість української мови (ruthenische Sprache) заводив росийську, ширив росийський вплив. Тому угорська аристократія, здобувши собі назад впливів державі{{errata||,}} зненавидївши росийську окупацію, що знищила її пляни, першим дїлом звернула ся против Добрянського. Його скоро відсунено від усього, а все що пахло русофильством на Українї угорській — взято під гострий і підозріливий догляд. Тим часом під впливом Добрянського вся тутешня інтелїґенція дішла сею русофильською стежкою і тепер під гострим угорським доглядом присїла й залишила майже всяку дїяльність. На народнїй украіньський основі працювати не хотїла, на росийській — не сміла, і так по тім бурхливім руху 1849 р. наступає тут на довго — по нинїшнїй день застій і мертвота — гірше, ніж денебудь на українській землї{{errata||.}} Не така тільки довга і затяжна, але теж сильна реакція по бадьорім руху 1848 р. наступила і на Буковинї, а навіть і в Галиччинї. Союз тутешнього українського громадянства з правительством мав свої дуже лихі сторони. Добрі заміри австрийських правителїв помогти розвоєви українського народу переважно не здїйснили ся й тут. Задавивши революційний рух 1848 р. правительство взагалї поховало свої пляни реформ. Тим часом українське громадянство покладало всї надїї свої на ре-<noinclude></noinclude> 1r2ttsyxtbs5u4h50m7ypf4xqj8yzd3 250 216213 456778 2022-07-31T10:48:58Z Erik tavr 7610 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Erik tavr" /></noinclude>У вязниці Полуботок смертельно заслаб. Тоді цар прийшов сам до нього, щоб гетьман простив йому гострі слова, але Полуботок не простив цареві, а відповів: — За невинне страждання моє й моїх земляків будемо судитися у спільного й нелицемірного судді, Бога нашого: незабаром станемо перед ним, і він розсудить Петра з Павлом. Зараз потім умер Павло Полуботок у вязниці; незадовго після того закінчив життя й цар Петро. {{c|'''Данило Апостол.'''}} По смерти Петра І. його наслідник дозволив вибрати гетьмана. Українці приняли цю вістку з великою радістю. У Глухові на майдані зібралося козацьке військо, посередині покладено гетьманські відзнаки. Почалися вибори. Всі в один голос заявили, що гетьманом має бути {{sp|[[w:Данило Апостол|Данило Апостол]]}}. Новий гетьман був один зі старих полковників, товаришував із Мазепою й добре памятав часи самостійности України; всі мали надію, що він поведе державу доброю дорогою. І справді Апостол за своє недовге гетьманування (1727—1734) зробив багато корисного для України. Він наказав списати всі українські закони в одну книгу, поправив козацький суд, упорядкував військовий скарб. Він добився того, що запорожцям дозволили вернутися на стару Січ. Але по смерти Апостола цариця Анна знов заборонила вибирати гетьмана і прислала на Україну московських урядовців.<noinclude></noinclude> a2yqkoro639yu8fmt4vo7v9jploufzs 0 216214 456779 2022-07-31T10:50:44Z Erik tavr 7610 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Іван Крип'якевич | секція = Наступники Мазепи | попередня = [[../Іван Мазепа/]] | наступна = [[../Кінець козаччини/]] | примітки = }} <pages index="Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf" from=111 to=117 /> wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Іван Крип'якевич | секція = Наступники Мазепи | попередня = [[../Іван Мазепа/]] | наступна = [[../Кінець козаччини/]] | примітки = }} <pages index="Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf" from=111 to=117 /> 8m3qpnlqqiw5kkp30ewkhger488i33t