Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/12

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10.xsd" version="0.10" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіджерела</sitename>
    <dbname>ukwikisource</dbname>
    <base>https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.39.0-wmf.23</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіджерела</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіджерел</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="102" case="first-letter">Автор</namespace>
      <namespace key="103" case="first-letter">Обговорення автора</namespace>
      <namespace key="116" case="first-letter">Архів</namespace>
      <namespace key="117" case="first-letter">Обговорення архіву</namespace>
      <namespace key="250" case="first-letter">Сторінка</namespace>
      <namespace key="251" case="first-letter">Обговорення сторінки</namespace>
      <namespace key="252" case="first-letter">Індекс</namespace>
      <namespace key="253" case="first-letter">Обговорення індексу</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="2300" case="first-letter">Gadget</namespace>
      <namespace key="2301" case="first-letter">Gadget talk</namespace>
      <namespace key="2302" case="case-sensitive">Gadget definition</namespace>
      <namespace key="2303" case="case-sensitive">Gadget definition talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/12</title>
    <ns>250</ns>
    <id>19904</id>
    <revision>
      <id>457287</id>
      <parentid>455863</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:24:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14640" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;MegPerring&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Незгода з правительством|72. Незгода з правительством]]|spaces=4|pagetext=271}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські пляни і війна 1625 р.|73. Українські пляни і війна 1625 р.]]|spaces=4|pagetext=275}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна 1630-го року|74. Війна 1630-го року]]|spaces=4|pagetext=278}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Безкоролївє|75. Безкоролївє]]|spaces=4|pagetext=282}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Сулима і Павлюк|76. Сулима і Павлюк]]|spaces=4|pagetext=287}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Острянинова війна і пригнетеннє козаччини|77. Острянинова війна і пригнетеннє козаччини]]|spaces=4|pagetext=292}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Повстаннє Хмельницького|78. Повстаннє Хмельницького]]|spaces=4|pagetext=296}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за визволеннє України|79. Боротьба за визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=302}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Заграничні союзи|80. Заграничні союзи]]|spaces=4|pagetext=307}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Московська зверхність|81. Московська зверхність]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Між Москвою і Швецією|82. Між Москвою і Швецією]]|spaces=4|pagetext=312}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманщина|83. Гетьманщина]]|spaces=4|pagetext=320}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гадяцька унїя|84. Гадяцька унїя]]|spaces=4|pagetext=326}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба з Москвою|85. Боротьба з Москвою]]|spaces=4|pagetext=331}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Роздвоєннє України|86. Роздвоєннє України]]|spaces=4|pagetext=335}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Замисли Дорошенка|87. Замисли Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=339}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок Дорошенка|88. Упадок Дорошенка]]|spaces=4|pagetext=345}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руїна|89. Руїна]]|spaces=4|pagetext=310}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Згін і нова козаччина на Правобережі|90. Згін і нова козаччина на Правобережі]]|spaces=4|pagetext=353}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/В Гетьманщинї|91. В Гетьманщинї]]|spaces=4|pagetext=357}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Старшина і поспільство|92. Старшина і поспільство]]|spaces=4|pagetext=362}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Мазепине правлїннє|93. Мазепине правлїннє]]|spaces=4|pagetext=367}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед розривом|94. Перед розривом]]|spaces=4|pagetext=373}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Шведчина|95. Шведчина]]|spaces=4|pagetext=377}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Погром Мазепи|96. Погром Мазепи]]|spaces=4|pagetext=380}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Орликові заходи|97. Орликові заходи]]|spaces=4|pagetext=383}} 


{{c|{{larger|'''Частина пята. Упадок козаччини і українського житя.'''}}}}

{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Обмеження гетьманської управи|98. Обмеження гетьманської управи]]|spaces=4|pagetext=387}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше скасованнє гетьманства|99. Перше скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=393}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол|100. Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол]]|spaces=4|pagetext=398}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Друге скасованнє гетьманства|101. Друге скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext=404}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гетьманство Розумовського|102. Гетьманство Розумовського]]|spaces=4|pagetext=410}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Устрій і суспільні відносини Гетьманщини|103. Устрій і суспільні відносини Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=415}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Слобідщина|104. Слобідщина]]|spaces=4|pagetext=419}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Культурне житє Східньої України — письменство і школа|105. Культурне житє Східньої України — письменство і школа]]|spaces=4|pagetext=421}}
 {{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Національне житє східньої України|106. Національне житє східньої України]]|spaces=4|pagetext=428}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Упадок українського житя в західнїй Українї|107. Упадок українського житя в західнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=432}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Угорська Україна|108. Угорська Україна]]|spaces=4|pagetext=437}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Правобічна Україна|109. Правобічна Україна]]|spaces=4|pagetext=443}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Гайдамаччина|110. Гайдамаччина]]|spaces=4|pagetext=446}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Колїївщина|111. Колїївщина]]|spaces=4|pagetext=450}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Останнє скасованнє гетьманства|112. Останнє скасованнє гетьманства]]|spaces=4|pagetext= 454}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Руйнованнє Сїчи|113. Руйнованнє Сїчи]]|spaces=4|pagetext=459}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Гетьманщини|114. Кінець Гетьманщини]]|spaces=4|pagetext=467}} 


{{c|{{larger|'''Частина шеста. Українське відродженнє.'''}}}}
 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії|115. Прилученнє {{errata|Галиччинї|Галичини}} і {{errata|Буковинї|Буковини}} до Австрії]]|spaces=4|pagetext=471}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії|116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії]]|spaces=4|pagetext=474}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в західнїй Українї|117. Початки відродження в західнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=477}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Початки відродження в східнїй Українї|118. Початки відродження в східнїй Українї]]|spaces=4|pagetext=482}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму|119. Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму]]|spaces=4|pagetext=487}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років|120. Українські гуртки росийської України 1830–1840-х років]]|spaces=4|pagetext=490}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Кирило-Мефодіївське брацтво|121. Кирило-Мефодіївське брацтво]]|spaces=4|pagetext=493}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Галицьке відродженнє і 1848 рік|122. Галицьке відродженнє і 1848 рік]]|spaces=4|pagetext=499}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр.|123. 1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-рр.]]|spaces=4|pagetext=502}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Новий рух на Українї росийській|124. Новий рух на Українї росийській]]|spaces=4|pagetext=504}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї|125. Народовство і москвофільство в {{errata|Галиччинї|Галичинї}} і на Буковинї]]|spaces=4|pagetext=507}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київська громада і указ 1876 р.|126. Київська громада і указ 1876 р.]]|spaces=4|pagetext= 511}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр.|127. Українська робота на галицькім {{errata|грунтї|ґрунтї}} і в Росії в 1880-х рр.]]|spaces=4|pagetext=515}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.|128. Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.]]|spaces=4|pagetext=522}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перше розкріпощеннє росийської України|129. Перше розкріпощеннє росийської України]]|spaces=4|pagetext=526}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Перед війною|130. Перед війною]]|spaces=4|pagetext=531}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Нищеннє українства під час війни|131. Нищеннє українства під час війни]]|spaces=4|pagetext={{errata|536|537}}}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Росийська революція і визволеннє України|132. Росийська революція і визволеннє України]]|spaces=4|pagetext=542}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Боротьба за автономність України і федеративний лад|133. Боротьба за автономність України і федеративний лад]]|spaces=4|pagetext=546}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Українська Народня Республїка|134. Українська Народня Республїка]]|spaces=4|pagetext=551}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Україна самостійна|135. Україна самостійна]]|spaces=4|pagetext=555}} 
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Київське повстаннє|136. Київське повстаннє]]|spaces=4|pagetext=560}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Війна за незалежність|137. Війна за незалежність]]|spaces=4|pagetext=564}}
{{TOC line|entrytext=[[Ілюстрована історія України/Переворот|138. Переворот]]|spaces=4|pagetext=570}}


{{rule|7em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sbanmceqda624vsdmb1giye6byomju4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21567</id>
    <revision>
      <id>457256</id>
      <parentid>88674</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:30:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="100" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Arxivist&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/1}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mj5932v4zarhsim9pfis9oga9ksx9gq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457257</id>
      <parentid>457256</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:30:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="123" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Arxivist&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/1}}&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>buq7we28m1k6z1494p360dg9xvll6l5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/1</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21573</id>
    <revision>
      <id>457253</id>
      <parentid>231643</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:27:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="675" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Ivakode&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center; font-weight:bold}}
{{dhr|2em}}
{{xx-larger|{{sp|ГАЛИЦКІ}}И}}
{{dhr|0.5em}}
{{larger|{{xxxx-larger|ПРИПОВѢДКИ}}}}
{{dhr|0.5em}}
и
{{dhr}}
{{x-larger|{{sp|ЗАГАДК|0.2em}}И.}}
{{dhr|2em}}
{{fine|ЗО̂БРАНІИ}}
{{dhr}}
''{{x-larger|ГРИГОРИМ ИЛЬКЄВИЧОМ.}}''
{{dhr|3em}}
[[File:Ількевич. Приповідки. Foreword. Symbol.jpg|frameless|center|50px]]
{{dhr|4em}}
{{custom rule|sp|100|fc|140|sp|100}}
{{x-larger|{{sp|У ВѢДН}}И.}}&lt;br/&gt;{{fine|НАПЕЧАТАНО ЧЕРЕНКАМИ О. О. МЕХИТАРИСТО̂В.}}&lt;br/&gt;{{x-larger|{{sp|184|0.2em}}1.}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>49cldm1fm6og3ze6l6p10oxt9h2q8v5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457254</id>
      <parentid>457253</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:28:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="698" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Ivakode&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center; font-weight:bold}}
{{dhr|2em}}
{{xx-larger|{{sp|ГАЛИЦКІ}}И}}
{{dhr|0.5em}}
{{larger|{{xxxx-larger|ПРИПОВѢДКИ}}}}
{{dhr|0.5em}}
и
{{dhr}}
{{x-larger|{{sp|ЗАГАДК|0.2em}}И.}}
{{dhr|2em}}
{{fine|ЗО̂БРАНІИ}}
{{dhr}}
''{{x-larger|ГРИГОРИМ ИЛЬКЄВИЧОМ.}}''
{{dhr|3em}}
[[File:Ількевич. Приповідки. Foreword. Symbol.jpg|frameless|center|50px]]
{{dhr|4em}}
{{custom rule|sp|100|fc|140|sp|100}}
{{x-larger|{{sp|У ВѢДН}}И.}}&lt;br/&gt;{{fine|НАПЕЧАТАНО ЧЕРЕНКАМИ О. О. МЕХИТАРИСТО̂В.}}&lt;br/&gt;{{x-larger|{{sp|184|0.2em}}1.}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1ewmg5kaedsmlbqlo9c2mas1p96cceo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21574</id>
    <revision>
      <id>457251</id>
      <parentid>231644</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:20:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="612" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Ivakode&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center; font-weight:bold}}
{{dhr|2em}}
{{xx-larger|{{sp|ГАЛИЦКІ}}И}}
{{dhr|0.5em}}
{{xxxx-larger|{{sp|ПРИПОВѢДК}}И}}
{{dhr|0.5em}}
{{larger|и}}
{{dhr}}
{{larger|{{sp|ЗАГАДК}}И}}
{{dhr|2em}}
{{fine|ЗО̂БРАНІИ}}
{{dhr}}
{{larger|ГРИГОРИМ ИЛЬКЄВИЧОМ.}}
{{dhr|2em}}
[[File:Ількевич. Приповідки. Symbol2.jpg|frameless|center|100px]]
{{dhr|6em}}
{{fine|{{sp|У ВѢДНИ}}&lt;br/&gt;напечатано черенками о. о. мехитаристо̂в.}}&lt;br/&gt;{{sp|184}}1.
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>aq1q4ozviltigza09eyy83z7yytcjip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/133</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21575</id>
    <revision>
      <id>457247</id>
      <parentid>110228</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:06:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="100" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
[[File:Ількевич. Приповідки. Foreword.jpg|frameless|center|300px]]
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t76h9l6uxoyvnc2comz18bcatjcsm49</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457275</id>
      <parentid>457247</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:03:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="100" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
[[File:Ількевич. Приповідки. Foreword.jpg|frameless|center|300px]]
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m4lbheqmvs08kz6djxs0myrdawcoez5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/8</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21578</id>
    <revision>
      <id>457214</id>
      <parentid>110299</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:29:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="79" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{xxx-larger|'''{{sp|ПРИПОВѢДК}}И.'''}}}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1fmm96oonzmkxfuk7qnb56dqq6ok58l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21587</id>
    <revision>
      <id>457261</id>
      <parentid>88675</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:40:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="978" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{xx-larger|ПРЕДИСЛОВІЄ.}}}}


{{Italic block/s}}
{{largeinitial|'''Н'''|2em}}е так тѣшится погорѣлецъ, 'сли блукаючися на згарищи знищенного обистя своєго, выдобуде аки̂ дорогіи недогарки свого имѣня, як я 'м радовався, списуючи сіи народніи {{sp|приповѣдки}} и {{sp|загадки}}, в надѣѣ подати их честным читателям руським. — То̂лько-то лише, миліи краяне! нашои народности; то̂лько-то, що в пѣсньох, обрядах, казках, {{sp|приповѣдках}} и пр. осталося богатства из колишного умѣнія и словесности давнои Словенщины и славного Галича!.. Є то скарб&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hrbubwqh23zkedkjsvn8ecsg11osy8z</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457286</id>
      <parentid>457261</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:22:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1037" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{xx-larger|ПРЕДИСЛОВІЄ.}}&lt;ref name=&quot;Пересторога&quot;&gt;&amp;nbsp;&lt;/ref&gt;}}


{{Italic block/s}}
{{largeinitial|'''Н'''|2em}}е так тѣшится погорѣлецъ, 'сли блукаючися на згарищи знищенного обистя своєго, выдобуде аки̂ дорогіи недогарки свого имѣня, як я 'м радовався, списуючи сіи народніи {{sp|приповѣдки}} и {{sp|загадки}}, в надѣѣ подати их честным читателям руським. — То̂лько-то лише, миліи краяне! нашои народности; то̂лько-то, що в пѣсньох, обрядах, казках, {{sp|приповѣдках}} и пр. осталося богатства из колишного умѣнія и словесности давнои Словенщины и славного Галича!.. Є то скарб&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0cnwq5bsyzvnktm41b5xj9jv05iyf9a</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21588</id>
    <revision>
      <id>457262</id>
      <parentid>110266</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:46:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1811" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— IV —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;{{Italic block|народности, котрый в памяти
и в сердцях вѣрного народа захо­вався;
а котрого нѣ огонь, нѣ мечь
бесчисленных ворого̂в досягнути
не мо̂г. Вам, любезніи краяне!
посвящаю сей невеличкій, але
дорогій подарок. Суть то правила
предко̂в наших, освященіи довголѣтным досвѣдченьєм, не раз
го̂рко окупленіи недолею, а переказани̂ с поколѣня в поколѣньє,
на внуки-правнуки для пересто­роги
и поученія; суть то памят­ники дѣяній право̂тцѣв наших, с}}
&lt;section begin=&quot;Пересторога&quot;/&gt;&lt;ref follow=&quot;Пересторога&quot;&gt;
[[File:Ількевич. Приповідки. Symbol3.jpg|frameless|30px]]
{{sp|Пересторога}}. {{Errata|Гитати|Читати}} маєся по выговору {{sp|южно-руському}}: ''е'', як росс. ''э'', поль. ческ. ''е''; ''є'', як росс. ''ѣ'', ''е'', поль. ''je'', ''ie'', ческ. ''ge'' , ''ě''; ''і'', ''и'', ''ы'', ледви не так, як росс. ''ы'', поль. y; ''о̂'', ''и̂'', як росс. ''і'', ''и'', поль. ческ. ''i''; ''ѣ'', як росс. ''і'', ''и'', поль. ''ji'', ''&amp;apos;i'', ческ. ''gi'', ''j''; ''г'', як поль. ческ. ''h'', серб. ''х''. Прочіи буквы, як звычайно у Россіян и Сербо̂в. — Окро̂м того&lt;/ref&gt;&lt;section end=&quot;Пересторога&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{rule|5em|align=left}}
{{reflist}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>coti0dvg4m2xmi4pvp1ns9ylyr6ttm4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457281</id>
      <parentid>457262</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:10:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1707" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— IV —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;народности, котрый в памяти и в сердцях вѣрного народа заховався; а котрого нѣ огонь, нѣ мечь бесчисленных ворого̂в досягнути не мо̂г. Вам, любезніи краяне! посвящаю сей невеличкій, але дорогій подарок. Суть то правила предко̂в наших, освященіи довголѣтным досвѣдченьєм, не раз го̂рко окупленіи недолею, а переказани̂ с поколѣня в поколѣньє, на внуки-правнуки для перестороги и поученія; суть то памятники дѣяній право̂тцѣв наших, с&lt;ref follow=&quot;Пересторога&quot;&gt;
[[File:Ількевич. Приповідки. Symbol3.jpg|frameless|30px]]
{{sp|Пересторога}}. {{Errata|Гитати|Читати}} маєся по выговору {{sp|южно-руському}}: ''е'', як росс. ''э'', поль. ческ. ''е''; ''є'', як росс. ''ѣ'', ''е'', поль. ''je'', ''ie'', ческ. ''ge'', ''ě''; ''і'', ''и'', ''ы'', ледви не так, як росс. ''ы'', поль. y; ''о̂'', ''и̂'', як росс. ''і'', ''и'', поль. ческ. ''i''; ''ѣ'', як росс. ''і'', ''и'', поль. ''ji'', ''&amp;apos;i'', ческ. ''gi'', ''j''; ''г'', як поль. ческ. ''h'', серб. ''х''. Прочіи буквы, як звычайно у Россіян и Сербо̂в. — Окро̂м того&lt;/ref&gt;&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{rule|5em|align=left}}
{{reflist}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1r0ixzftjs7zxcrg1fzt09hzusvobfs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21590</id>
    <revision>
      <id>457263</id>
      <parentid>110277</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:46:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1541" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— V —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;котрых видко, як вони думал га­дали.
В {{sp|приповѣдках}} проявляєся правдивоє житьє, моралное
здоровьє народа, тут зараз узнаєте, де го болить и долѣгає,
до̂йдете и причины болю... {{sp|Приповѣдки}}
показують точный образ народа&amp;nbsp;— єго домашного
житья&amp;nbsp;— узнаєте в нѣм наро̂д
богобоязливый, робочій, гостин­ный,
згодливый&amp;nbsp;— по̂знаєт в сих
плодах души єго дух быстрый,
глубоко мысленный, розум проникливий,
що все изслѣдує, доходить и ажь до живого проймає&amp;nbsp;— задивуєтеся не раз, {{hws|ки̂ль|ки̂лько|title=ки̂лько}}
&lt;ref follow=&quot;Пересторога&quot;&gt;богато Русино̂в Галицких выдмовля­ють: ''а''{{errata|,|}} по{{errata|,|}} ''ж'', ''ш'', ''щ'', такожь ''я'' по согласных, як ''є'', ''ьє''; ''ею'', ''ою'', в творит. пад. змѣняють на ''ев'', ''ов''; ''т'' наконечноє в глаголах не измягчають и проч... тоти̂ могутъ собѣ сіи буквы по своему выговору читати.&lt;/ref&gt;&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{rule|5em|align=left}}
{{reflist}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2fb3ia2xn0gziz1rf4qe92inxtjbpnr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457283</id>
      <parentid>457263</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:16:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1526" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— V —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;котрых видко, як вони думали, гадали. В {{sp|приповѣдках}} проявляєся правдивоє житьє, моралное здоровьє народа, тут зараз узнаєте, де го болить и долѣгає, до̂йдете и причины болю… {{sp|Приповѣдки}} показують точный образ народа — єго домашного житья — узнаєте в нѣм наро̂д богобоязливый, робочій, гостинный, згодливый — по̂знаєте в сих плодах души єго дух быстрый, глубоко мысленный, розум проникливый, що все изслѣдує, доходить и ажь до живого проймає — задивуєтеся не раз, ки̂ль-&lt;ref follow=&quot;Пересторога&quot;&gt;богато Русино̂в Галицких вымовляють: ''а''{{errata|,|}} по{{errata|,|}} ''ж'', ''ш'', ''щ'', такожь ''я'' по согласных, як ''є'', ''ьє''; ''ею'', ''ою'', в творит. пад. змѣняють на ''ев'', ''ов''; ''т'' наконечноє в глаголах не измягчають и проч… тоти̂ могутъ собѣ сіи буквы по {{errata|сроему|своєму}} выговору читати.&lt;/ref&gt;&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{rule|5em|align=left}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cmyue6dcjo2ok158r05rbdzo2onh5bd</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457284</id>
      <parentid>457283</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:19:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1527" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— V —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;ref follow=&quot;Пересторога&quot;&gt;богато Русино̂в Галицких вымовляють: ''а''{{errata|,|}} по{{errata|,|}} ''ж'', ''ш'', ''щ'', такожь ''я'' по согласных, як ''є'', ''ьє''; ''ею'', ''ою'', в творит. пад. змѣняють на ''ев'', ''ов''; ''т'' наконечноє в глаголах не измягчають и проч… тоти̂ могутъ собѣ сіи буквы по {{errata|сроему|своєму}} выговору читати.&lt;/ref&gt;
котрых видко, як вони думали, гадали. В {{sp|приповѣдках}} проявляєся правдивоє житьє, моралное здоровьє народа, тут зараз узнаєте, де го болить и долѣгає, до̂йдете и причины болю… {{sp|Приповѣдки}} показують точный образ народа — єго домашного житья — узнаєте в нѣм наро̂д богобоязливый, робочій, гостинный, згодливый — по̂знаєте в сих плодах души єго дух быстрый, глубоко мысленный, розум проникливый, що все изслѣдує, доходить и ажь до живого проймає — задивуєтеся не раз, ки̂ль-&lt;noinclude&gt;{{Italic block/e}}
{{rule|5em|align=left}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d7i3q3le6hwvobii5wbvmktvq5uro0s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21597</id>
    <revision>
      <id>457264</id>
      <parentid>110288</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:46:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1162" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— VI —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;{{hwe|ко|ки̂лько|title=ки̂лько}}
мудрець руській поняв и як
коротенько выповѣв&amp;nbsp;— переконаєтеся,
якій народный нашь язык
сильный, гнучкій, спритисный&amp;nbsp;—
зачудуєтеся над тым коротким,
а предцѣ точным и до̂истным
выразом, над буйностью зро̂внаній,
як далеко воны сягнути̂ , як
глубоко поняти̂, як незвичайни̂,
а однако'жь правдивіи.&amp;nbsp;— {{sp|3агадки}}
покажуть Вам быстроту розу­ма,
лехко̂сть выдумованя, играющеє
остроуміє народноє.

Посилаю Вам сіє собраніє...
пріймѣте го, миліи краяне! с
тым пріятным сердцем, с ко­трым
Вам посвящає{{Italic block/e}}


{{right|{{uc|{{x-larger|'''Издатель.'''}}}}|offset=10em}}

{{#ifeq:{{NAMESPACE}}|Сторінка||{{rule|5em|align=left}}{{reflist}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>527tuvc36vlun9ko7kur475i7wux2j0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457265</id>
      <parentid>457264</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:49:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1008" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— VI —}}
{{Italic block/s}}&lt;/noinclude&gt;ко мудрець руській поняв и як коротенько выповѣв — переконаєтеся, якій народный нашь язык сильный, гнучкій, спритисный — зачудуєтеся над тым коротким, а предцѣ точным и до̂истным выразом, над буйностью зро̂внаній, як далеко воны сягнути̂, як глубоко поняти̂, як незвичайни̂, а однако'жь правдивіи. — {{sp|3агадки}} покажуть Вам быстроту розума, лехко̂сть выдумованя, играющеє остроуміє народноє.

Посилаю Вам сіє собраніє… пріймѣте го, миліи краяне! с тым пріятным сердцем, с котрым Вам посвящає{{Italic block/e}}


{{right|ИЗДАТЕЛЬ.}}&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pqvkzuqlkqd42xqp8zeopddc3slu6eq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Предисловіє</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21605</id>
    <revision>
      <id>457272</id>
      <parentid>57531</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:00:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="613" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = Предисловіє
 | наступна = [[../Приповѣдки/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки =

}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=4 to=7 /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>5ywctu03tmq9y928sdo67e6ax8bdhmb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/Л</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21680</id>
    <revision>
      <id>457216</id>
      <parentid>57172</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:42:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="635" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Л
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | попередня = [[../К/]]
 | наступна = [[../М/]]
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=56 to=59 fromsection=&quot;Л&quot; tosection=&quot;Л&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>ggpyeb9jk3xs3pm32cjz4ezxff8w5p9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457274</id>
      <parentid>457216</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:01:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="659" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Л
 | попередня = [[../К/]]
 | наступна = [[../М/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки =
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=56 to=59 fromsection=&quot;Л&quot; tosection=&quot;Л&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>1lc3b0yjb3yefzt0rlvhnnnbhjxxnme</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/М</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21681</id>
    <revision>
      <id>457233</id>
      <parentid>57173</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:36:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="635" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;М
 | попередня = [[../Л/]]
 | наступна = [[../Н/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=59 to=62 fromsection=&quot;М&quot; tosection=&quot;М&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>c3g2ien2kbrlznmwty1qz3cu8nroqqh</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457269</id>
      <parentid>457233</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:56:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="660" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;М
 | попередня = [[../Л/]]
 | наступна = [[../Н/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=59 to=62 fromsection=&quot;М&quot; tosection=&quot;М&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>qgtsvgx12fs2vzv8a9l3jpblbi1jj9i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/Н</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21682</id>
    <revision>
      <id>457241</id>
      <parentid>57174</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:58:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="648" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Н
 | попередня = [[../М/]]
 | наступна = [[../О/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=62 to=79 fromsection=&quot;Н&quot; tosection=&quot;Н&quot; /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>l4kjxjbkbsgdv3n8tqfium6ifb6ak6h</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457242</id>
      <parentid>457241</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:59:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="648" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Н
 | попередня = [[../М/]]
 | наступна = [[../О/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=62 to=78 fromsection=&quot;Н&quot; tosection=&quot;Н&quot; /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>jbk21amhah1ioixj4ctcsgn6o111v7n</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457270</id>
      <parentid>457242</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:56:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="673" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Н
 | попередня = [[../М/]]
 | наступна = [[../О/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=62 to=78 fromsection=&quot;Н&quot; tosection=&quot;Н&quot; /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}</text>
      <sha1>84wpjlbkne1r22ujmd74ns89tua5rsb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/56</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22629</id>
    <revision>
      <id>457211</id>
      <parentid>110273</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:47:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1761" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 49 —}}
&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;К&quot;/&gt;&lt;poem&gt;Кум красно говорить, але кривый писок має.
Кум — не кум, не лѣзь в горох.
Кум не свиня (простѣть ми се слово), абы яйце в борщи з-ѣв.
{{sp|Купити}}, не купити, поторговати можна.
Купить, як пса облупить.
Купне, щупне.
К**вѣ плюй в очи — вона каже, що дощ иде.
Курка збо̂жье розгребає, а в смѣтю зерна шукає.
Кусай мене псе, поки кров не потече.
{{tooltip|Куць|куць…, куць… — або…, або…}} выграв, куць програв.
{{sp|Кыєв}} не во̂д разу збудованый.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;К&quot;/&gt;


&lt;section begin=&quot;Л&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''Л.'''}}}}

&lt;poem&gt;Ладна баба без {{tooltip|єдваба|єдваб — вид коштовної тканини}}.
Лайка, байка — {{sp|битва}}, молитва.
Ласится, як ко̂т на сало.
Ласкаве теля двѣ коровѣ ссе, а {{sp|буйне}} жаднои.
Ласто̂вки вылѣтають, погоду обѣщають.
Ледача детина, котрои {{sp|батько}} не вчив.
{{sp|Лежаный}} хлѣб грѣх ѣсти.
{{sp|Лежачи}} и камѣнь мохнатѣє.
Лежачого не бьють.
Лежух лежить, а Бо̂г му долю держить.
Лекше говорити, нѣжь зробити.
Лекше хвалити, як терпѣти.
Лехко прійшло, лехко й по̂шло.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;Л&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>62mhp4ctrrncz43waeejm5td4bamgnw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/57</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22630</id>
    <revision>
      <id>457213</id>
      <parentid>110274</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:59:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1686" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 50 —}}
&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Лижи менѣ губы, коли го̂рки̂, а сли солодки̂, то сам злижу.
Лиса зловити.
Лисом по̂дшитый — псом по̂дбитый.
Лихє доброго не любить.
Лихє швидко приходить, а поволе во̂дходить.
Лихій гро̂шь не загине. — Лихого гроша нѣхто не украде.
Лихій лихом погибає.
Лихій набыток не спо̂рный.
Лихій набыток не до̂йде третих рук.
Лихій передобѣдок и найлѣпшій обѣд попсує.
Лиха то радо̂сть, по котрій смуток наступає.
{{sp|Лихо Литвинка}} нападе, як не зякне.
Лихом о землю вдарити.
Лихо не {{sp|козацка}}, нема хлѣба ани пляцка.
Лихо тобѣ воле, коли тя корова коле.
Ловив вовк, ловив — а колись и вовка зловять.
Лоша — вовчій по̂дпалок.
Луб лице — очѣ трѣска.
Лутша одна свѣчка перед собов, нѣжь двѣ за собов.
Лутша соломяна {{sp|згода}}, як золота звада.
Лутша ''цноша'' в болотѣ, як ''нецноша'' в золотѣ.
Лутше во̂д разу ковтун з головы збути.
Лутше годовати, як поминати.
Лутше давати, нѣжь брати.
Лутше {{sp|дома}}, нѣжь на празнику.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7umux8r37yxrahpu3fbyf3nsjd46vpn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457218</id>
      <parentid>457213</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:54:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1686" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 50 —}}
&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Лижи менѣ губы, коли го̂рки̂, а сли солодки̂, то сам злижу.
Лиса зловити.
Лисом по̂дшитый — псом по̂дбитый.
Лихє доброго не любить.
Лихє швидко приходить, а поволе во̂дходить.
Лихій гро̂шь не загине. — Лихого гроша нѣхто не украде.
Лихій лихом погибає.
Лихій набыток не спо̂рный.
Лихій набыток не до̂йде третих рук.
Лихій передобѣдок и найлѣпшій обѣд попсує.
Лиха то радо̂сть, по котрій смуток наступає.
{{sp|Лихо Литвинка}} нападе, як не зякне.
Лихом о землю вдарити.
Лихо не {{sp|козацка}}, нема хлѣба ани пляцка.
Лихо тобѣ воле, коли тя корова коле.
Ловив вовк, ловив — а колись и вовка зловять.
Лоша — вовчій по̂дпалок.
Луб лице — очѣ трѣска.
Лутша одна свѣчка перед собов, нѣжь двѣ за собов.
Лутша соломяна {{sp|згода}}, як золота звада.
Лутша ''цнота'' в болотѣ, як ''нецнота'' в золотѣ.
Лутше во̂д разу ковтун з головы збути.
Лутше годовати, як поминати.
Лутше давати, нѣжь брати.
Лутше {{sp|дома}}, нѣжь на празнику.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>olx3r4w9nlz5l393wvgedpcyvgk5kbe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/58</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22631</id>
    <revision>
      <id>457220</id>
      <parentid>110275</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:12:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1752" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 51 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Л&quot;/&gt;Лутше з добрым згубити, як з лихим найти.&lt;br/&gt;
Лутше крывду {{sp|терпѣти}}, як крывду чинити.&lt;br/&gt;
Лутше мати, як позычати.&lt;br/&gt;
Лутше не обѣцяти, як слова не {{sp|здержати}}.&lt;br/&gt;
Лутше око золота, нѣжь камѣнь олова.&lt;br/&gt;
Лутше одно око {{sp|своє}}, нѣжь чужіи обѣ.&lt;br/&gt;
Лутше псу муха, як поза уха.&lt;br/&gt;
Лутше своє {{tooltip|лычко|тут: лико}}, як чужій ремѣнець.&lt;br/&gt;
Лутшій {{sp|дома}} горох, капуста, нѣжь на во̂йнѣ курка {{tooltip|тлуста|жирна}}.&lt;br/&gt;
Лутшій {{sp|мудрый}}, хоть лихій, як добрый а дурный.&lt;br/&gt;
Лутшій {{sp|нынѣ}} горобець, як завтря голубець.&lt;br/&gt;
Лутшій піяк, нѣжь дурак.&lt;br/&gt;
Лутшій {{sp|приклад}}, нѣжь наука.&lt;br/&gt;
Лутшій пяниця, як недбалиця.&lt;br/&gt;
Лутшій розмысл, як замысл.&lt;br/&gt;
Лутшій розум {{sp|природженый}}, як наученый.&lt;br/&gt;
Лучилося слѣпій курцѣ зерно, та й то порожне.&lt;br/&gt;
Лыком пастернаку не выкопаєшь.&lt;br/&gt;
Лысе ся теля уродило, лысе изгине.&lt;br/&gt;
{{sp|Льво̂в}} не всякому здоро̂в.&lt;br/&gt;
Лѣнивый в своѣй хатѣ змокне.&lt;br/&gt;
{{sp|Лѣнивый}} двѣчи ходить, скупый двѣчи платить.&lt;br/&gt;
Лѣта упливають як вода.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Л&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8ab530s1mmzg1exhwshcotjqcp9jeux</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457223</id>
      <parentid>457220</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:17:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1588" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 51 —}}
&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Лутше з добрым згубити, як з лихим найти.
Лутше крывду {{sp|терпѣти}}, як крывду чинити.
Лутше мати, як позычати.
Лутше не обѣцяти, як слова не {{sp|здержати}}.
Лутше око золота, нѣжь камѣнь олова.
Лутше одно око {{sp|своє}}, нѣжь чужіи обѣ.
Лутше псу муха, як поза уха.
Лутше своє лычко, як чужій ремѣнець.
Лутшій {{sp|дома}} горох, капуста, нѣжь на во̂йнѣ курка тлуста.
Лутшій {{sp|мудрый}}, хоть лихій, як добрый а дурный.
Лутшій {{sp|нынѣ}} горобець, як завтря голубець.
Лутшій піяк, нѣжь дурак.
Лутшій {{sp|приклад}}, нѣжь наука.
Лутшій пяниця, як недбалиця.
Лутшій розмысл, як замысл.
Лутшій розум {{sp|природженый}}, як наученый.
Лучилося слѣпій курцѣ зерно, та й то порожне.
Лыком пастернаку не выкопаєшь.
Лысе ся теля уродило, лысе изгине.
{{sp|Льво̂в}} не всякому здоро̂в.
Лѣнивый в своѣй хатѣ змокне.
{{sp|Лѣнивый}} двѣчи ходить, {{sp|скупый}} двѣчи платить.
Лѣта упливають як вода.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>76hms6hfsmvrf5sg8mfoft0i6jjpslc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/59</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22632</id>
    <revision>
      <id>457221</id>
      <parentid>110276</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:12:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2127" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 52 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Л&quot;/&gt;Любѣмося як братя, а рахуймося як Жиди.&lt;br/&gt;
Люде не мрут во̂д голоду, але во̂д хлѣба.&lt;br/&gt;
Люде о людьох говорять.&lt;br/&gt;
Людій ся радь, а сво̂й розум май.&lt;br/&gt;
Людська {{sp|кровця}} не водиця, розливати не годится.&lt;br/&gt;
Люльки {{tooltip|а|тут: та}} жѣнки нѣкому не позычай.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Ляда|який-небудь}} бѣс чоловѣка удре.&lt;br/&gt;

&lt;section end=&quot;Л&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;{{c|{{uc|{{larger|'''М.'''}}}}}}

Має губу во̂д уха до уха.&lt;br/&gt;
Має {{tooltip|тилько|тут: стільки}} {{sp|гадок}}, що пес стежок.&lt;br/&gt;
Маєшь во̂з и перево̂з.&lt;br/&gt;
Маєшь {{sp|рураты}} дѣдьку чубатый!&lt;br/&gt;
{{tooltip|Макого̂н|стрижень для розтирання зокрема мака; макогона лизати — зазнати невдачі}} облизав.&lt;br/&gt;
Мала ворона, а великій кусок мяса ковкне.&lt;br/&gt;
{{sp|Мала}} детина, не выспишься&amp;nbsp;— {{sp|бо̂льша}} детина, не наѣсися&amp;nbsp;— велика детина, не уберешься.&lt;br/&gt;
Маленькє, але важненькє.&lt;br/&gt;
Мали̂ {{sp|дѣти}}, малый клопо̂т&amp;nbsp;— велики̂ дѣти, великій клопо̂т.&lt;br/&gt;
Мало вкусишь, {{tooltip|борше|швидше; пор. тж. борзо, боржій}} ковкнешь.&lt;br/&gt;
Мало го очима не з-ѣв.&lt;br/&gt;
Малый з него спасибо̂г.&lt;br/&gt;
Марусю душо, мыйся, чешися.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Маснои|тут: підлесливої, нещирої}} бесѣды чоловѣк.&lt;br/&gt;
Масти голову, поплювши в руки.&lt;br/&gt;
Маханьє за битьє не рахуєся.&lt;br/&gt;
Маю высѣти за одну ногу, волѣю за обѣ.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ppmzd8iax514vwph1q4b1jbglli2513</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457227</id>
      <parentid>457221</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:31:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1678" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 52 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Л&quot;/&gt;&lt;poem&gt;Любѣмося як братя, а рахуймося як Жиди.
Люде не мрут во̂д голоду, але во̂д хлѣба.
Люде о людьох говорять.
Людій ся радь, а сво̂й розум май.
Людська {{sp|кровця}} не водиця, розливати не годится.
Люльки а жѣнки нѣкому не позычай.
Ляда бѣс чоловѣка удре.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;Л&quot;/&gt;


&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''М.'''}}}}

&lt;poem&gt;Має губу во̂д уха до уха.
Має тилько {{sp|гадок}}, що пес стежок.
Маєшь во̂з и перево̂з.
Маєшь {{sp|рураты}} дѣдьку чубатый!
Макого̂н облизав.
Мала̀ ворона, а великій кусок мяса ковкне.
{{sp|Мала̀}} детина, не выспишься — {{sp|бо̂льша}} детина, не наѣсися — велика детина, не уберешься.
Маленькє, але важненькє.
Мали̂ {{sp|дѣти}}, малый клопо̂т — велики̂ дѣти, великій клопо̂т.
Мало вкусишь, борше ковкнешь.
Мало го очима не з-ѣв.
Малый з него спасибо̂г.
Марусю душо, мыйся, чешися.
Маснои бесѣды чоловѣк.
Масти голову, поплювши в руки.
Маханьє за битьє не рахуєся.
Маю высѣти за одну ногу, волѣю за обѣ.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kqeddcpr4lm8ey4b6orh148fczs18i9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/60</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22633</id>
    <revision>
      <id>457222</id>
      <parentid>110278</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:12:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1901" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 53 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;Маюся&amp;nbsp;— як голый в терню.&lt;br/&gt;
Маюся&amp;nbsp;— як {{sp|горох}} при дорозѣ, хто йде то скубе.&lt;br/&gt;
Маю я руки на тоти му́ки.&lt;br/&gt;
{{sp|Медведя}} коли вчать танцювати, то му на сопѣлку грають.&lt;br/&gt;
{{sp|Медок}} солодок, а язычок дере.&lt;br/&gt;
Меже двома́ своими сокира згинула.&lt;br/&gt;
Меже людьми треба бути {{sp|людьми}}.&lt;br/&gt;
Менѣ з уст, а тобѣ за пазуху шусть.&lt;br/&gt;
{{sp|Милость}} о голодѣ не сыта.&lt;br/&gt;
Минули тіи роки, що росперались боки.&lt;br/&gt;
Много зла, коли на єдного два.&lt;br/&gt;
Мо̂цный, як с клоча бато̂г.&lt;br/&gt;
Мова ся мовить, хлѣб ся ѣсть.&lt;br/&gt;
Мовляв кійсь, або якійсь.&amp;nbsp;— Мовляв той, гей той казав.&lt;br/&gt;
{{sp|Мовчанка}} не {{tooltip|пушить|робити пухким}}, головоньки не сушить.&lt;br/&gt;
Мовчене де схочешь, то поставишь.&lt;br/&gt;
Мовчи, коли письма не знаєшь.&lt;br/&gt;
Мовчи, та {{tooltip|потакуй|підтакуй}}.&lt;br/&gt;
Мовчи язычку, будешь ѣв {{tooltip|плотычку|плотичка, плотиця, плітка — вид риби}}.&lt;br/&gt;
Моє щастьє такє, як той курки, що качата водить.&lt;br/&gt;
Молоде, золоте&amp;nbsp;— а старе гниле.&lt;br/&gt;
{{sp|Молодо̂сть}} буйно̂сть, а старо̂сть нерадо̂сть.&lt;br/&gt;
Молодый дурный.&lt;br/&gt;
Мруть люде и нам то буде.&lt;br/&gt;
Московськє пожалованьє.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gdu3kwhcg1e2inpfdlrlkc09fcsjrm9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457236</id>
      <parentid>457222</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:41:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1609" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 53 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Маюся — як голый в терню.
Маюся — як {{sp|горох}} при дорозѣ, хто йде то скубе.
Маю я руки на тоти му́ки.
{{sp|Медведя}} коли вчать танцювати, то му на сопѣлку грають.
{{sp|Медок}} солодок, а язычок дере.
Меже двома́ своими сокира згинула.
Меже людьми треба бути {{sp|людьми}}.
Менѣ з уст, а тобѣ за пазуху шусть.
{{sp|Милость}} о голодѣ не сыта.
Минули тіи роки, що росперались боки.
Много зла, коли на єдного два.
Мо̂цный, як с клоча бато̂г.
Мова ся мовить, хлѣб ся ѣсть.
Мовляв кійсь, або якійсь. — Мовляв той, гей той казав.
{{sp|Мовчанка}} не пушить, головоньки не сушить.
Мовчене де схочешь, то поставишь.
Мовчи, коли письма не знаєшь.
Мовчи, та потакуй.
Мовчи язычку, будешь ѣв плотычку.
Моє щастьє такє, як тои курки, що качата водить.
Молоде, золоте — а старе гниле.
{{sp|Молодо̂сть}} буйно̂сть, а старо̂сть нерадо̂сть.
Молодый дурный.
Мруть люде и нам то буде.
Московськє пожалованьє.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rcvp9h1uwfnseqyix2z0xnqoxjxiy7l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/63</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22641</id>
    <revision>
      <id>457243</id>
      <parentid>110281</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:01:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1716" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 56 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;На другого примова, а о собѣ анѣ слова.
Надувся як п{{макс о}}втора нещастя, (або)&amp;nbsp; — як вошь на морозѣ. (або)&amp;nbsp; — як ковальскій мѣх.
Надѣя в Бозѣ, коли хлѣб в стозѣ.
Надѣя в кут скрылася.
Надѣявся дѣд на мѣд, та воды не пив.
Надѣявся дѣд на обѣд, та без вечери лѣг спати.
Надѣявся {{розб|Цыган}} на пироги, та борщу не ѣв.
На єго видѣ горох {{розб|дѣдько}} молотив.
На єдно око слѣпій, а на друге не бачить.
На злодѣю шапка горить.
На зломану шею.
На зл{{макс о}}сть моѣй жѣнцѣ, нехай мене бьють.
Най буде {{розб|бабѣ}} плескано.
Най буде хоть при людех, коли не на люде.
Наибы го чорт на глубокє не носив, тобы в{{макс о}}н ся не втопив.
Най вже раз той орѣх розгрызу.
Най го {{розб|злыднѣ}} побьють.
Найдеся купець и на дѣравый {{tooltip|горнець|горшик}}.
Най жаба голову зд{{макс о}}йме, то и царь не поставить.
Най иде своим ладом.
Най и тото здобрѣє.
Най кобыла журится, що велику голову має.
Найлутша сп{{макс о}}лка, {{розб|чоловѣк}} та {{розб|жѣнка}}.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0acx0bhiu8gq3vyjbuqi8xjf04yi6wx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457244</id>
      <parentid>457243</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:01:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1625" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 56 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;На другого примова, а о собѣ анѣ слова.
Надувся як по̂втора нещастя, (або)&amp;nbsp; — як вошь на морозѣ. (або)&amp;nbsp; — як ковальскій мѣх.
Надѣя в Бозѣ, коли хлѣб в стозѣ.
Надѣя в кут скрылася.
Надѣявся дѣд на мѣд, та воды не пив.
Надѣявся дѣд на обѣд, та без вечери лѣг спати.
Надѣявся {{sp|Цыган}} на пироги, та борщу не ѣв.
На єго видѣ горох {{sp|дѣдько}} молотив.
На єдно око слѣпій, а на друге не бачить.
На злодѣю шапка горить.
На зломану шею.
На зло̂сть моѣй жѣнцѣ, нехай мене бьють.
Най буде {{sp|бабѣ}} плескано.
Най буде хоть при людех, коли не на люде.
Наибы го чорт на глубокє не носив, тобы во̂н ся не втопив.
Най вже раз той орѣх розгрызу.
Най го {{sp|злыднѣ}} побьють.
Найдеся купець и на дѣравый {{tooltip|горнець|горшик}}.
Най жаба голову здо̂йме, то и царь не поставить.
Най иде своим ладом.
Най и тото здобрѣє.
Най кобыла журится, що велику голову має.
Найлутша спо̂лка, {{sp|чоловѣк}} та {{sp|жѣнка}}.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rqqr2z1okqlrtf9kj2xcdjz6jnyta35</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457245</id>
      <parentid>457244</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:04:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1588" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 56 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;На другого примова, а о собѣ анѣ слова.
Надувся як по̂втора нещастя, (або) — як вошь на морозѣ. (або) — як ковальскій мѣх.
Надѣя в Бозѣ, коли хлѣб в стозѣ.
Надѣя в кут скрылася.
Надѣявся дѣд на мѣд, та воды не пив.
Надѣявся дѣд на обѣд, та без вечери лѣг спати.
Надѣявся {{sp|Цыган}} на пироги, та борщу не ѣв.
На єго видѣ горох {{sp|дѣдько}} молотив.
На єдно око слѣпій, а на друге не бачить.
На злодѣю шапка горить.
На зломану шею.
На зло̂сть моѣй жѣнцѣ, нехай мене бьють.
Най буде {{sp|бабѣ}} плескано.
Най буде хоть при людех, коли не на люде.
Найбы го чорт на глубокє не носив, тобы во̂н ся не втопив.
Най вже раз той орѣх розгрызу.
Най го {{sp|злыднѣ}} побьють.
Найдеся купець и на дѣравый горнець.
Най жаба голову здо̂йме, то и царь не поставить.
Най иде своим ладом.
Най и тото здобрѣє.
Най кобыла журится, що велику голову має.
Найлутша спо̂лка, {{sp|чоловѣк}} та {{sp|жѣнка}}.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>66iyiyzxfpqop4kj9y7oavqg77cvjrl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/62</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22642</id>
    <revision>
      <id>457238</id>
      <parentid>110280</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:43:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2077" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 55 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;Мѣзиный палець менѣ тото повѣв.&lt;br/&gt;
Мѣняй свату, слѣпу кобылу за носату.&lt;br/&gt;
Мѣньба одному панує.&lt;br/&gt;
Мѣсто помощи&amp;nbsp;— немощи.&lt;br/&gt;

&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;{{c|{{uc|{{larger|'''Н.'''}}}}}}

На {{tooltip|{{sp|Бориса}} и {{sp|Глѣба}}|Бориса й Гліба (Борисів) день}} берися до хлѣба.&lt;br/&gt;
Набрався богатых, та убогим кидає.&lt;br/&gt;
Наважи, надрожи&amp;nbsp;— а жито зійде.&lt;br/&gt;
На вербѣ грушки не родятся.&lt;br/&gt;
На {{sp|весѣлю}} всѣ сваты&amp;nbsp;— на {{sp|хрестинах}} всѣ кумы.&lt;br/&gt;
На вовка помовка, а злодѣй кобылу украв.&lt;br/&gt;
На воротах {{sp|слава}} не висить.&lt;br/&gt;
На выбо̂р Господи.&lt;br/&gt;
Нагадай козѣ смерть, то все буде „ме́.“&amp;nbsp;—&lt;br/&gt;
Нагадала собѣ бабка, як дѣвкою була.&lt;br/&gt;
{{tooltip|На галай, на балай|нерозважливо}}.&lt;br/&gt;
На голій кости нема що гризти.&lt;br/&gt;
На голій {{tooltip|толоцѣ|толока — тут: поле під паром, що використовується як пасовище}} тяжко {{tooltip|доробитися|набути щось працею}}.&lt;br/&gt;
Нагинай гиляку, доки {{sp|молода}}.&lt;br/&gt;
На гнѣв не запертый хлѣв.&lt;br/&gt;
На гнѣв нема лѣко̂в.&lt;br/&gt;
На головѣ стро̂й, а коло заду (пробачте) з лопатою сто̂й.&lt;br/&gt;
На гроши нема пущиня.&lt;br/&gt;
На двоє баба {{sp|ворожила}}; або вмре, або буде жила.&lt;br/&gt;
На двох сто̂лцьох сидить.&lt;br/&gt;
На добрый {{tooltip|камѣнь|тут: жорно}}, що насипле, то змеле.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0455mlw13fjmy4fqih09eunkuf8g4yy</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457240</id>
      <parentid>457238</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:55:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1674" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 55 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;&lt;poem&gt;Мѣзиный палець менѣ тото повѣв.
Мѣняй свату, слѣпу кобылу за носату.
Мѣньба одному панує.
Мѣсто помощи — немощи.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;


&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''Н.'''}}}}

&lt;poem&gt;На {{sp|Бориса}} и {{sp|Глѣба}} берися до хлѣба.
Набрався богатых, та убогим кидає.
Наважи, надрожи — а жито зійде.
На вербѣ грушки не родятся.
На {{sp|весѣлю}} всѣ сваты — на {{sp|хрестинах}} всѣ кумы.
На вовка помовка, а злодѣй кобылу украв.
На воротах {{sp|слава}} не висить.
На выбо̂р Господи.
Нагадай козѣ смерть, то все буде „ме́.” —
Нагадала собѣ бабка, як дѣвкою була.
На галай, на балай.
На голій кости нема що гризти.
На голій толоцѣ тяжко доробитися.
Нагинай гиляку, доки {{sp|молода}}.
На гнѣв не запертый хлѣв.
На гнѣв нема лѣко̂в.
На головѣ стро̂й, а коло заду (пробачте) з лопатою сто̂й.
На гроши нема пущиня.
На двоє баба {{sp|ворожила}}; або вмре, або буде жила.
На двох сто̂лцьох сидить.
На добрый камѣнь, що насипле, то змеле.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g12h0eqw397s1fmv1x4k6bh0cvoxj8k</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/61</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22643</id>
    <revision>
      <id>457237</id>
      <parentid>110279</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:43:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1985" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 54 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;М&quot;/&gt;{{tooltip|Мудрагель|мудрець, розумник — ірон.}}, куропатву з-ѣв, та казав, що ся во̂дгризла.&lt;br/&gt;
{{sp|Мудра}} голова не дбає на лихіи слова.&lt;br/&gt;
Мудра жона, коли є {{tooltip|мѣх|тут: мішок}} муки́ а другій пшона.&lt;br/&gt;
Мудрый не дастся за но̂с водити.&lt;br/&gt;
Мудрый не лѣзе по̂д сто̂л.&lt;br/&gt;
Мудрый, якбы всѣ розумы поѣв.&lt;br/&gt;
Мудрым нѣхто не вродився.&lt;br/&gt;
Мудрій головѣ досить двѣ словѣ.&lt;br/&gt;
Мудрѣйшіи тепер яйцѣ нѣжь куры.&lt;br/&gt;
Мужь {{tooltip|а|тут: та}} жона, то єдна сотона.&lt;br/&gt;
Мужь женѣ закон.&lt;br/&gt;
Мутить як у греблѣ бѣс, (або)&amp;nbsp;— в селѣ Москаль.&lt;br/&gt;
Муха му сѣла на но̂с.&lt;br/&gt;
Мый, чеши, {{tooltip|стро̂й|тут: одягай}} и ховай&amp;nbsp;— а пото̂м заплати кому, щоб' взяв бѣду з дому.&lt;br/&gt;
Мы о людех, а люде о нас говорять.&lt;br/&gt;
Мысли в небѣ, а ноги в постели.&lt;br/&gt;
Мысли до {{sp|суду}} не позивають.&lt;br/&gt;
Мы'смо собѣ свояки&amp;nbsp;— єго мама и моя мама на одній водѣ хусты прали (або)&amp;nbsp;— мо̂й батько {{tooltip|а|тут: та}} єго батько коло однои печи грѣлися.&lt;br/&gt;
Мы с тобою, як рыба з водою.&lt;br/&gt;
Мышь в голову зайшла, {{tooltip|заким|поки}} зерно знайшла.&lt;br/&gt;
Мышь не одну має дѣру до ямы.&lt;br/&gt;
Мясом хвалится, а во̂н и юшки не ѣв.&lt;br/&gt;
Мяхкій як пампух&amp;nbsp;— як подушка.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;М&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>enqvdndcub9p3btbto6n4euoonftvr2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457239</id>
      <parentid>457237</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:48:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1651" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 54 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Мудрагель, куропатву з-ѣв, та казав, що ся во̂дгризла.
{{sp|Мудра}} голова не дбає на лихіи слова.
Мудра жона, коли є мѣх муки́ а другій пшона.
Мудрый не дастся за но̂с водити.
Мудрый не лѣзе по̂д сто̂л.
Мудрый, якбы всѣ розумы поѣв.
Мудрым нѣхто не вродився.
Мудрій головѣ досить двѣ словѣ.
Мудрѣйшіи тепер яйцѣ нѣжь куры.
Мужь а жона, то єдна сотона.
Мужь женѣ закон.
Мутить як у греблѣ бѣс, (або) — в селѣ Москаль.
Муха му сѣла на но̂с.
Мый, чеши, стро̂й и ховай — а пото̂м заплати кому, щоб' взяв бѣду з дому.
Мы о людех, а люде о нас говорять.
Мысли в небѣ, а ноги в постели.
Мысли до {{sp|суду}} не позывають.
Мы'смо собѣ свояки — єго мама и моя мама на одній водѣ хусты прали (або) — мо̂й батько а єго батько коло однои печи грѣлися.
Мы с тобою, як рыба з водою.
Мышь в голову зайшла, заким зерно знайшла.
Мышь не одну має дѣру до ямы.
Мясом хвалится, а во̂н и юшки не ѣв.
Мяхкій як пампух — як подушка.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9s7u97n2k9i8cgmgjgjkqgfeem1a6jm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/272</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26324</id>
    <revision>
      <id>457215</id>
      <parentid>110764</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:34:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4118" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;що давав їм притоку до збирання таким способом всякого припасу з людей не-козацьких; для того вони так радо й відзивали ся звичайно на всякий заклик короля. Борецький з Сагайдачним постановили перепинити сї збори козацькі, поки король не вдоволить їх. В червнї скликано велику раду козацьку{{—}}мали козакам привезти гроші від короля. Поїхав туди сам Борецький великим числом духовенства. Зараз же на початку ради з великим гнівом і жалем почав оповідати перед козаками, які насильства діють ся їх вірі; читав лист з Вильна, про нелюдські гонення за владиків. Потім Сагайдачний прочитав лист від патріарха, з великою пошаною: наперед поцілував, а прочитавши положив на голову собі. Козаки підняли великий крик: присягали ся боронити віри, не жалуючи горла свого. Але другого дня говорив посол королівський, заохочував до війни, передав гроші від короля, і козаків знов потягло до походу. Кінець кінцем рішили, щоб до короля в посольстві поїхали Сагайдачний з Єзекіїлем Курцевичем, ігуменом козацького терехтимирівського монастиря, що тепер був висвячений на владику володимирського; вони мали королеви представити, щоб признав нових владиків, инакше козаки не підуть на війну.

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 214.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''214. Патріарх Теофан.'''}}}}

Та козаки не втерпіли, коли іх почали заохочувати до походу. Тим часом як Сагайдачний з Курцевичем їздили до короля, козаки з Бородавкою вже пішли на Молдаву й почали грабувати край. Король збув посольство Сагайдачного ріжними ласкавими словами, нічого певного не пообіцявши, а тим часом війна почала ся, і Сагайдачний поїхав уже просто на війну до козацького війська. Але Бородавці се не пройшло дурно. Коли Сагайдачний приіхав до війська, його прихильники почали підіймати козаків против Бородавки, докоряючи йому, що він зле порядкував в поході, погубив багато людей в Молдаві, розіславши на чати, і не наготовив припасу на війну. Його скинули з гетьманства, судили і засудивши на смерть, стяли в колі козацькім під Хотином, а гетьманом знов вибрали Сагайдачного.

Приймаючи гетьманську булаву знов у свої руки (сим разом уже в останнє), Сагайдачний постановив ще раз спробувати прихилити {{hws|коро|короля}}&lt;section end=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8q1xak23bfiwpoc50dvxvzbl7zuspy2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>39220</id>
    <revision>
      <id>457166</id>
      <parentid>211134</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:26:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="625" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Ромео та Джульєта]]
|Subtitle=[[Белєтристична біблїотека]]
|Language=uk
|Volume=38
|Author=[[Автор:Вільям Шекспір|Уіллїям Шекспір]]
|Translator=Переклад [[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Кулїша]]
|Editor=Виданий з передмовою і поясненями Др. [[Автор:Іван Франко|Ів. Франка]]
|Illustrator=
|Publisher=Виданє Українсько-Руської видавничої спілки
|Address=У Львові
|Year=1901
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=5
|Progress=T
|Pages=&lt;pagelist 1=Cov 2to4=— 5=1 5to20=highroman 21=1 153to156=—/&gt;
|Volumes={{Белєтристична біблїотека}}
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header={{c|— {{{pagenum}}} —}}
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>eq8548lyq1pf37rokvx4wxdrj3dyxk7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/146</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39527</id>
    <revision>
      <id>457164</id>
      <parentid>245741</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:12:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2136" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 126 —}}
{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;І взяв її з позиченого гробу,
Як сон її минеть ся тимчасовий.
Та мій посол, нещасний листоноша,
Застряв у шпиталї лихим случаєм.
З моїм листом до мене він вернув ся,
І мусїв я до склепу поспішати,
Щоб без живих Джульєта не проснулась.
Біжу, аж тут, хвилиною ранїще,
Полїг Паріс, за ним і наш Ромео.
Вона встає. Благаю йти за мною,
Принявши хрест од Бога терпеливо, —
Аж тут мене із склепу визвав гомін.
Вона-ж, побачивши Ромеа мертвим,
Сама на себе руки наложила.
От вам і все. А про весїллє знає
Ще мамка їх. Коли я чим причинен
В сїй халепі, готов прийняти кару
Ранїш, нїж прийде смерть моя близькая.
{{c|{{sp|Князь.}}}}Тебе ми здавна знаєм, як сьвятого.
Де чоловік Ромеїв? що він скаже?
{{c|{{sp|Балтазар.}}}}Я пана сповістив про смерть Джульєти.
Прибіг він з Мантуї як найскоріще
Сюди-ж таки, у сю саму каплицю.
Сей лист велїв подать отцю раненько,
І наказав менї під страхом смерти,
Щоб я його самого тут покинув{{errata||.}}
{{c|{{sp|Князь.}}}}Дай лист, я подивлюсь, що він там пише.
Де ґрафів паж, що сторожів покликав?
Що пан твій тут робив? кажи козаче.
{{c|{{sp|Паж.}}}}Прийшов на могилки він із квітками.
Звелїв менї стоять, чатуючи з далека.
Аж тут іде з огнем хтось до каплицї,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qbor0irwk6lxjj3pqx1whrrhlk6lf3i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/147</title>
    <ns>250</ns>
    <id>39528</id>
    <revision>
      <id>457165</id>
      <parentid>245735</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:20:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1952" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 127 —}}
{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Висаджувати двері. Пан до нього,
А я побіг та поскликав сторожу.
{{c|{{sp|Князь.}}}}Сей лист потверджує ченцеве слово,
Їх потайне коханнє, вість про смерть.
А ось він пише, що купив отрути
В убогого аптекаря, і звідтіля
Прямує до каплицї умирати,
Лягти з Джульєтою. Де вороги?
Монтеккі, Капулєте! бачите,
Який вас бич за вашу злість карає:
Ваш цьвіт Господь любовю побиває!
А я, що не вважав на ваші бучі,
Втеряв двох родичів, і я караюсь.
{{c|{{sp|Капулєт.}}}}Монтеккі, брате мій, о дай же руку!
Се удовицька часть дочки моєї.
Бо більше нїчого вже вимагати.
{{c|{{sp|Монтеккі.}}}}Нї, більше, більше дам тобі я, брате:
Я виллю їй статую щирозлоту.
Докіль Верону зватимуть Верона,
Не буде в нїй дорожчої фіґури,
Як вірная та щирая Джульєта.
{{c|{{sp|Капулєт.}}}}Таким же дорогим і твій Ромео
Лежати буде поруч з нею в церкві:
Нещасні жертви нашого завзяття!
{{c|{{sp|Князь.}}}}Понурий мир приносить нам сей ранок,
І сонце вид закрило свій в жалобі.
Ходїмо ще про смуток розмовляти.
Бо ще нїколи не було нещастя,
Яке Ромеу склалось та Джульєтї. {{fine|(Виходять.)}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}

{{Custom rule|tl|40|sp|5|c|6|sp|5|tr|40}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8q25vaxewwojrh7yqrg2n6hffcjbs16</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/Р</title>
    <ns>116</ns>
    <id>43960</id>
    <revision>
      <id>457234</id>
      <parentid>318913</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:39:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="110714" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = 
 | секція = Державний архів Житомирської області. Фонди радянського періоду та Незалежної України
 | попередня = [[../Д|Д — Дорадянський період]]
 | наступна = [[../П|П — Фонди партійних і комсомольських організацій (1920–1991 роки)]]
 | примітки = https://archdep.zht.gov.ua/радянський-період-та-період-незалежн/, http://ukrfamily.com.ua/index.php/gosudarstvennyj-arkhiv-zhitomirskoj-oblasti/fondy-sovetskogo-perioda
}}
== Фонди радянського періоду та Незалежної України ==
{| class=&quot;wikitable&quot;
!№||Назва фонду
|-
|[[../Р-3/]]||Дитячий будинок № 4 (колишніх нашкірних хворих) Волинського губернського відділу охорони здоров'я, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-4/]]||Волинське об'єднання спілки споживачів, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-5/]]||Рівненська агентура Волинського об'єднання споживчих спілок, м. Рівне Волинської губернії
|-
|[[../Р-7/]]||Горбулівський волосний виконавчий комітет ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Горбулів Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-8/]]||Горбулівський волосний військовий відділ, с. Горбулів Радомишльського повіту Київської губернії (1920–1922 рр.) Количество дел 19
|-
|[[../Р-9/]]||Горбулівський волосний відділ соціального забезпечення виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Горбулів Радомишльського повіту Київської губернії (1920 р.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-10/]]||Горбулівський волосний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Горбулів Радомишльського повіту Київської губернії (1920–1921 рр.) Количество дел 12
|-
|[[../Р-11/]]||Іноземний відділ Волинського губернського виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-14/]]||Полонське повітове бюро юстиції, м. Полонне Волинської губернії (1921–1923 рр.) Количество дел 42
|-
|[[../Р-15/]]||Полонський повітовий відділ охорони здоров'я виконавчого комітету ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-16/]]||Полонський повітовий відділ робітничо-селянської інспекції, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-17/]]||Полонський повітовий комітет незаможних селян, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-18/]]||Полонський повітовий відділ народної освіти виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-20/]]||Новоград-Волинський повітовий комітет допомоги голодуючим, м. Новоград-Волинський Волинської губернії
|-
|[[../Р-21/]]||Новоград-Волинський повітовий комітет незаможних селян, м. Новоград-Волинський Волинської губернії (1922–1923 рр.) Количество дел 42
|-
|[[../Р-24/]]||Радомишльський повітовий земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Радомишль Київської губернії
|-
|[[../Р-27/]]||Волинський губернський відділ робітничо-селянського державного контролю, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-28/]]||Волинський губернський виконавчий комітет Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів
|-
|[[../Р-32/]]||Волынский губернский совет народного хозяйства
|-
|[[../Р-35/]]||Фасівський районний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-36/]]||Фасівський районний комітет взаємної допомоги, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-37/]]||Фасівський районний комітет незаможних селян, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-39/]]||Фасівська районна судово-земельна комісія, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-40/]]||Фасівський районний фінансовий інспектор, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-41/]]||Фасівський районний культурно-гуманітарний відділ, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-42/]]||Фасівський районний військовий відділ, м. Фасова Коростенського округу Волинської губернії (1923–1925 рр.) Количество дел 24
|-
|[[../Р-48/]]||Полонська повітова рада народного господарства Волинської губернської ради народного господарства, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-49/]]||Коростенська повітова рада народного господарства Волинської губернської ради народного господарства, м. Коростень Волинської губернії
|-
|[[../Р-50/]]||Старокостянтинівська повітова рада народного господарства Волинської губернської ради народного господарства, м. Старокостянтинів Волинської губернії
|-
|[[../Р-51/]]||Уповноважений по Овруцькому і Коростенському повітах Волинської губернської ради народного господарства (1921–1922 рр.) Количество дел 10
|-
|[[../Р-53/]]||Ізяславська повітова рада народного господарства Волинської губернської ради народного господарства, м. Ізяслав Волинської губернії (1920–1922 рр.) Количество дел 46
|-
|[[../Р-56/]]||Романівський волосний відділ комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Романів Волинської губернії
|-
|[[../Р-57/]]||Миропільський волосний відділ комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Миропіль Новоград-Волинського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-58/]]||Чуднівський волосний відділ комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Чуднів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-59/]]||Черняхівський волосний відділ комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Черняхів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-60/]]||Любарський волосний відділ комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Любар Новоград-Волинського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-74/]]||Чуднівський районний продовольчий комітет, м. Чуднів Житомирського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-78/]]||Коровинецька заготівельна контора, с. Коровинці Чуднівського району Житомирського округу
|-
|[[../Р-79/]]||Черняхівський підсобний пункт Житомирської повітової заготівельної контори, м. Черняхів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-80/]]||Черняхівське районне податкове бюро, м. Черняхів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-81/]]||Андрушівське районне податкове бюро, м. Андрушівка Житомирського повіту Волинської губернії (1922 р.) Количество дел 5
|-
|[[../Р-88/]]||Житомирська районна спілка споживчих товариств, м. Житомир
|-
|[[../Р-89/]]||Чуднівське відділення Житомирської спілки споживчих товариств, м. Чуднів Житомирського повіту Волинської губернії (1923–1925 рр.) Количество дел 70
|-
|[[../Р-101/]]||Галивська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Гали Новоград-Волинського району Волинського округу (1925 р.) Количество дел 21
|-
|[[../Р-102/]]||Кропивнянська сільська рада робітничих, селянських ті червоноармійських депутатів, с. Кропивня Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-103/]]||Гульська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Гульськ Новоград-Волинського району Волинського округу (1922–1925 рр.) Количество дел 64
|-
|[[../Р-104/]]||Майстрівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Майстрів Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-105/]]||Марушівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Марушівка Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-108/]]||Ржадківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Ржадківка Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-111/]]||Немильнянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Немильня Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-112/]]||Іванівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Іванівка Новоград-Волинського району Волинського округу (1923–1925 рр.) Количество дел 35
|-
|[[../Р-115/]]||Колодянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Колодянка Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-116/]]||Черницька сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Черниця Новоград-Волинського району Волинського округу (1923–1925 рр.) Количество дел 35
|-
|[[../Р-117/]]||Єлизаветська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Єлисавет Новоград-Волинського району Волинського округу (1923–1924 рр.) Количество дел 22
|-
|[[../Р-118/]]||Несолонська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Несолонь Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-119/]]||Івашківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Івашківка Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-120/]]||Киянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Киянка Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-121/]]||Новозеленська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Ново-Зелена Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-122/]]||Княжівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Княжа Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-148/]]||Смоківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Смоківка Іванківського району Волинського округу
|-
|[[../Р-152/]]||Иванковский районный исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (райисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 291, 1929-1930 гг.
|-
|[[../Р-155/]]||Левківський волосний військовий комісаріат, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-157/]]||Левківський волосний відділ соціального забезпечення виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-158/]]||Левківський волосний відділ народної освіти виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-159/]]||Левківський волосний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-161/]]||Левківська волосна робітничо-селянська міліція, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-162/]]||Левківська волосна продовольча податкова інспектура, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-163/]]||Левківський волосний комітет допомоги голодуючим, м. Левків Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-165/]]||Левківський районний комітет взаємодопомоги, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-167/]]||Левківський районний культурно-гуманітарний відділ, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-169/]]||Левківська районна фінансова інспектура, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-170/]]||Левківський районний відділ місцевого господарства, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-171/]]||Левківський районний відділ соціального забезпечення, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-172/]]||Левківське районне статистичне бюро, м. Левків Волинського округу
|-
|[[../Р-173/]]||Солотвинський волосний відділ соціального забезпечення, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-174/]]||Солотвинський волосний відділ праці, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-176/]]||Солотвинський районний фінансовий відділ, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-177/]]||Солотвинська районна земельно-судова комісія, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-178/]]||Солотвинський районний військовий комісаріат, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-179/]]||Солотвинський районний земельний відділ, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-180/]]||Солотвинський районний комітет взаємодопомоги, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-181/]]||Солотвинське районне статистичне бюро, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-183/]]||Солотвинський районний відділ місцевого господарства, с. Солотвин Волинського округу
|-
|[[../Р-184/]]||Солотвинський волосний військовий комісаріат, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-185/]]||Солотвинське волосне статистичне бюро, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-186/]]||Солотвинський волосний комітет допомоги голодуючим, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-187/]]||Солотвинське волосне податкове бюро, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-188/]]||Солотвинський районний відділ народної освіти, с. Солотвин Житомирського округу
|-
|[[../Р-189/]]||Солотвинський волосний земельний відділ, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-193/]]||Солотвинський волосний відділ народної освіти, с. Солотвин Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-194/]]||Вертокиївська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Вертокиївка Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-199/]]||Кам'янобрідський страховий пункт Волинської окружної каси соціального страхування, с. Кам'яний Брід Новоград-Волинського району Волинського округу
|-
|[[../Р-202/]]||Осередок міжнародної організації допомоги революціонерам при Житомирському земельному технікумі, м. Житомир
|-
|[[../Р-203/]]||Любарська районна каса соціального страхування, м. Любар Волинського округу
|-
|[[../Р-204/]]||Миропільська районна каса соціального страхування, м. Миропіль Волинського округу
|-
|[[../Р-208/]]||12-й державний млин Українського мукомельного тресту, м. Житомир (1922–1923 рр.) Количество дел 16
|-
|[[../Р-209/]]||13-й державний млин Українського мукомельного тресту, м. Житомир (1923–1924 рр.) Количество дел 53
|-
|[[../Р-210/]]||14-й державний млин Українського мукомельного тресту, м. Житомир (1921–1923 рр.) Количество дел 17
|-
|[[../Р-211/]]||18-й державний млин Українського мукомельного тресту, м. Житомир (1921–1924 рр.) Количество дел 39
|-
|[[../Р-212/]]||38-й державний млин Українського мукомельного тресту, с. Дубище Чуднівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-213/]]||Новоград-Волинська агенція Всеукраїнського державного об'єднання фарфорових, фаянсових та скляних заводів, м. Новоград- Волинський
|-
|[[../Р-214/]]||Житомирська контора Всеукраїнського державного об'єднання фарфорових, фаянсових та скляних заводів, м. Житомир
|-
|[[../Р-217/]]||Культурно-гуманітарний відділ Троянівського районного виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Троянів Волинського округу (1923–1924 рр.) Количество дел 86
|-
|[[../Р-218/]]||Уповноважений окружного відділу комунального господарства по Троянівському району, м. Троянів Волинського округу (1923 р.) Количество дел 63
|-
|[[../Р-219/]]||Троянівський волосний земельний відділ, м. Троянів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-220/]]||Троянівський волосний комітет незаможних селян, м. Троянів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-221/]]||Троянівський районний комітет незаможних селян, м. Троянів Волинського округу
|-
|[[../Р-222/]]||П'ятківський волосний комітет незаможних селян, с. П'ятки Житомирського повіту Волинської губернії (1922 р.) Количество дел 9
|-
|[[../Р-223/]]||Троянівський волосний відділ соціального забезпечення, м. Троянів Житомирського повіту Волинської губернії (1920–1921 рр.) Количество дел 10
|-
|[[../Р-224/]]||Троянівський районний комітет взаємної допомоги, м. Троянів Волинського округу
|-
|[[../Р-230/]]||Старокостянтинівський повітовий фінансовий відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Старокостянтинів Волинської губернії
|-
|[[../Р-233/]]||Овруцький повітовий фінансовий відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Овруч Волинської губернії
|-
|[[../Р-234/]]||Місцевий комітет Житомирського повітового фінансового відділу, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-238/]]||Житомирський державний спиртовий склад, м. Житомир
|-
|[[../Р-240/]]||Житомирська жіноча російська гімназія гуртка викладачів середньої школи, м. Житомир (1920 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-242/]]||Коростенське залізничне поштове відділення, м. Коростень Волинської губернії
|-
|[[../Р-244/]]||Овруцька поштово-телеграфна контора, м. Овруч Волинської губернії (1919–1920 рр.) Количество дел 11
|-
|[[../Р-245/]]||Шепетівська поштово-телеграфна контора, м. Шепетівка Волинської губернії
|-
|[[../Р-246/]]||Іршанське поштово-телеграфне відділення, м. Ірша Радомишльського повіту Київської губернії (1916–1922 рр.) Количество дел 13
|-
|[[../Р-247/]]||Славутська поштово-телеграфна контора, м. Славута Ізяславського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-248/]]||Базалійське поштово-телеграфне відділення, м. Базалія Старокостянтинівського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-249/]]||Любарська поштово-телеграфна контора, м. Любар Новоград-Волинського району
|-
|[[../Р-250/]]||Ізяславська поштово-телеграфна контора, м. Ізяслав Волинської губернії
|-
|[[../Р-268/]]||Житомирський вечірній робітничий факультет при Житомирському сільськогосподарському інституті технічних культур, м. Житомир
|-
|[[../Р-284/]]||Народний суд 2-ї дільниці Волинського судового округу, м. Новоград-Волинський Волинської губернії
|-
|[[../Р-286/]]||Народний суд 7-ї дільниці Новоград-Волинського судового округу, м. Новоград-Волинський Волинської губернії
|-
|[[../Р-299/]]||Народний суд ударної дільниці Радомишльського повіту
|-
|[[../Р-300/]]||Народний суд чергової дільниці Радомишльського повіту
|-
|[[../Р-301/]]||Коростишівський волосний народний суд 7-ї дільниці Радомишльського судового округу (1920 р.) Количество дел 236
|-
|[[../Р-302/]]||Народний суд 6-ї дільниці Радомишльського судового округу
|-
|[[../Р-305/]]||Волинська секція наукових працівників при Волинському окрвідділенні профспілки працівників освіти, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-312/]]||Іванківський районний фінансовий відділ, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-313/]]||Іванківський районний військовий комісаріат, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-314/]]||Іванківський районний відділ народної освіти, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-316/]]||Іванківське районне товариство взаємної допомоги, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-318/]]||Іванківський районний відділ місцевого господарства, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-320/]]||Іванківський районний адміністративний відділ, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-321/]]||Страховий пункт Волинської окружної каси соціального страхування, м. Іванків Іванківського району Волинського округу
|-
|[[../Р-322/]]||Іванківське районне кооперативно-споживче товариство, м. Іванків Волинського округу
|-
|[[../Р-324/]]||Коростишівська районна судово-земельна комісія, м. Коростишів Волинського округу
|-
|[[../Р-325/]]||Народний суд додаткової дільниці Новоград-Волинського судового округу, м. Новоград-Волинський Волинської губернії
|-
|[[../Р-326/]]||Волынский исполком
|-
|[[../Р-327/]]||Коростенский окружной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (окрисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 757, 1923-1930 гг.
|-
|[[../Р-332/]]||Шепетівське окружне товариство &quot;Геть неписьменність&quot;, м. Шепетівка Шепетівського округу (1925 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-335/]]||Опись 2 Дело 19. Протоколы заседаний райисполкомов о раскулачивании. 1930г. Единственное дело в архиве со списками раскулаченных.
|-
|[[../Р-350/]]||Шепетівський окружний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Шепетівка Шепетівського округу
|-
|[[../Р-363/]]||Коростенский административный отдел окружного исполнительного комитета совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (окрадминотдел), Радомысльский уезд. Количество дел 753, 1923-1930 гг.
|-
|[[../Р-365/]]||Колектив обслуговування праці при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-368/]]||Колектив по збиранню лікарських рослин при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-369/]]||Колектив миловарного заводу при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-370/]]||Колектив з експлуатації вагових пунктів при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1925 р.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-371/]]||Будівельний колектив при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1926 р.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-372/]]||Колектив робітників народного нарахування при Волинському комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1924–1927 рр.) Количество дел 31
|-
|[[../Р-373/]]||Коростенський лісопильний завод при Українській спілці житлової кооперації, м. Коростень
|-
|[[../Р-374/]]||Колектив хлібозаготівлі при Волинському окружному комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1924–1926 рр.) Количество дел 19
|-
|[[../Р-376/]]||Колектив хлібопекарів при Волинському комітеті з боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1924 р.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-377/]]||Колектив ковбасників при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1926 р.) Количество дел 17
|-
|[[../Р-378/]]||Колектив з вироблення солом'яних ковпаків при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1926–1927 рр.) Количество дел 30
|-
|[[../Р-379/]]||Колектив Богунського тартака при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-380/]]||Колектив гранітно-лабрадорної фабрики при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1926 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-381/]]||Колектив з експлуатації пташиних боєн при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1925–1926 рр.) Количество дел 11
|-
|[[../Р-382/]]||Колектив &quot;М'ясопродукт&quot; при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1925–1926 рр.) Количество дел 26
|-
|[[../Р-385/]]||Оббивно-меблева фабрика при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1928–1930 рр.) Количество дел 48
|-
|[[../Р-387/]]||Новоград-Волинський торговельно-виробничий колектив при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Новоград-Волинський Новоград-Волинського району Волинського округу (1925–1928 рр.) Количество дел 58
|-
|[[../Р-389/]]||Колектив будівельників при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Новоград-Волинський Новоград- Волинського району Волинського округу (1925–1927 рр.) Количество дел 44
|-
|[[../Р-390/]]||Коростишівський торговельний колектив при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростишів Коростишівського району Волинського округу (1925–1926 рр.) Количество дел 10
|-
|[[../Р-392/]]||Колектив комісійного магазину у м. Радомишлі при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Радомишль Радомишльського району Волинського округу (1924–1928 рр.) Количество дел 141
|-
|[[../Р-393/]]||Колектив кравців у м. Радомишлі при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Радомишль Радомишльського району Волинського округу (1924–1927 рр.) Количество дел 18
|-
|[[../Р-394/]]||Колектив заводу мінеральних вод при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1925–1930 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-395/]]||Колектив швеців при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1925–1930 рр.) Количество дел 14
|-
|[[../Р-396/]]||Колектив кравців при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1925–1930 рр.) Количество дел 28
|-
|[[../Р-397/]]||Колектив з виготовлення кульків при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1929–1930 рр.) Количество дел 25
|-
|[[../Р-398/]]||Колектив Малинського бюро доручень при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу
|-
|[[../Р-399/]]||Колектив пральні при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1928–1930 рр.) Количество дел 12
|-
|[[../Р-400/]]||Коростенський торговельний колектив при Коростенському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Коростень Коростенського округу (1927–1930 рр.) Количество дел 46
|-
|[[../Р-404/]]||Колектив лісового складу при Волинському окружному комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинського округу (1925–1927 рр.) Количество дел 32
|-
|[[../Р-405/]]||Виконавчий комітет Житомирської міської Ради об'єднаних громадських організацій
|-
|[[../Р-410/]]||Новоград-Волинська педагогічна школа, м. Новоград- Волинський Волинського округу (1921–1924 рр.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-411/]]||Новоград-Волинські трирічні педагогічні курси, м. Новоград- Волинський Волинського округу
|-
|[[../Р-418/]]||8,5-місячні землевпорядні курси при Житомирському землевпорядному технікумі, м. Житомир Волинського округу (1925–1926 рр.) Количество дел 71
|-
|[[../Р-419/]]||Дванадцятимісячні землевпорядні курси при Житомирському землевпорядному технікумі, м. Житомир Волинського округу (1922–1925 рр.) Количество дел 200
|-
|[[../Р-422/]]||Третя шосейна дільниця Українського управління місцевого транспорту, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-428/]]||Новоград-Волинський пункт Волинської контори Українського шкіряного тресту, м. Новоград-Волинський Волинської губернії (1922–1923 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-429/]]||Ізяславський пункт Волинської контори Українського шкіряного тресту, м. Ізяслав Волинської губернії
|-
|[[../Р-430/]]||Полонський пункт Волинської контори Українського шкіряного тресту, м. Полонне Волинської губернії
|-
|[[../Р-450/]]||Місцевий комітет Житомирської філії Всеукраїнського акціонерного товариства торгівлі &quot;Вакот&quot;, м. Житомир Волинського округу (1925–1929 рр.) Количество дел 46
|-
|[[../Р-453/]]||Житомирська товарна база Всеукраїнської спілки споживчих кооперативних організацій, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-459/]]||Радомишльська районна спілка сільськогосподарських тваринницьких виробничих кооперативних товариств, м. Радомишль Волинського округу (1930–1932 рр.) Количество дел 76
|-
|[[../Р-462/]]||Волинська науково-технічна секція при Волинському окружному комітеті профспілки сільськогосподарських та лісових працівників, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-464/]]||Коростенська науково-технічна секція Коростенської окружної спілки сільськогосподарських і лісових працівників, м. Коростень Коростенського округу (1924–1930 рр.) Количество дел 52
|-
|[[../Р-467/]]||Новоград-Волинський груповий комітет профспілки працівників землі і лісу, м. Новоград-Волинський Новоград-Волинського району Житомирського округу
|-
|[[../Р-468/]]||Волинська науково-технічна секція при Волинському губернському відділі профспілки працівників землі і лісу, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-471/]]||Коднянський районний комітет профспілки працівників землі і лісу, м. Кодня Іванківського району Житомирського округу (1925 р.) Количество дел 22
|-
|[[../Р-473/]]||Робітничий комітет по збиранню лікарських рослин при Волинському губернському комітеті боротьби з безробіттям, м. Житомир Волинської губернії (1925 р.) Количество дел 6
|-
|[[../Р-474/]]||Янушевицький сільський робітничий комітет профспілки працівників землі і лісу, с. Янушевичі Троянівського району Волинського округу (1926–1927 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-475/]]||Робітничий комітет радянського господарства дитячого будинку № 3, м. Житомир
|-
|[[../Р-479/]]||Мархлевський районний комітет профспілки працівників землі і лісу, м. Мархлевськ Волинського округу
|-
|[[../Р-485/]]||Житомирська професійно-технічна школа при профспілці гірничих працівників, м. Житомир
|-
|[[../Р-486/]]||Волинський губернський торговельно-заготівельний відділ при Волгубмісцгоспі, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-496/]]||Житомирське проектно-розвідувальне бюро, м. Житомир (1932–1934 рр.) Количество дел 24
|-
|[[../Р-501/]]||Житомирська продуктивно-кооперативна ковбасна артіль &quot;Дружба&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-504/]]||Міжрайонне торговельне об'єднання кооперації інвалідів &quot;Межторг&quot; при Волинській кооперативній спілці інвалідів, м. Житомир
|-
|[[../Р-506/]]||Міжрайонне галузеве об'єднання &quot;Пищевкус&quot; і сільськогосподарської промисловості системи Волинської районної спілки кооперативного об'єднання інвалідів Волинського і Коростенського округів
|-
|[[../Р-509/]]||Житомирська продуктивно-кооперативна артіль &quot;Ветчина&quot;, м. Житомир (1926–1930 рр.) Количество дел 12
|-
|[[../Р-510/]]||Житомирська продуктивно-кооперативна артіль з виробництва крохмалю &quot;Червоний крохмальник&quot;, м. Житомир (1929–1930 рр.) Количество дел 14
|-
|[[../Р-511/]]||Житомирська професійно-кооперативна артіль з виробництва оцету і меду &quot;Уксмедкооп&quot; м. Житомир (1928 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-520/]]||Житомирська трудова кооперативно-інвалідна артіль для обслуговування готелів та заїжджих дворів &quot;Красная звезда&quot;, м. Житомир (1930–1931 рр.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-521/]]||Житомирська артіль інвалідів &quot;Спартак&quot; Житомирського харчового комбінату &quot;Більшовик&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-522/]]||Житомирська артіль інвалідів &quot;Красный май&quot; Житомирського харчокомбінату &quot;Большевик&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-523/]]||Житомирська ковбасно-виробнича артіль &quot;Слава&quot;, м. Житомир (1927–1930 рр.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-524/]]||Житомирська артіль інвалідів з виробництва ковбаси &quot;Большевик&quot;, м. Житомир (1930–1931 рр.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-525/]]||Житомирська артіль інвалідів &quot;Пробуждение&quot; Житомирського харчокомбінату &quot;Більшовик&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-526/]]||Житомирська артіль інвалідів &quot;Фрукооппродукт&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-528/]]||Житомирське кооперативне товариство інвалідів &quot;Дружба&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-530/]]||Житомирська продуктивно-кооперативна артіль &quot;Плодвинкооп&quot;, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-535/]]||Житомирський торговельно-заготівельний пункт Київського районного торговельного відділення Управління державними рибнопромисловими підприємствами, м. Житомир
|-
|[[../Р-536/]]||Коростенський торговельно-заготівельний пункт Київського районного торговельного відділення Управління рибно-промисловими підприємствами, м. Коростень
|-
|[[../Р-537/]]||Житомирський районний груповий комітет профспілки працівників цементно-керамічної промисловості, м. Житомир (1930–1932 рр.) Количество дел 117
|-
|[[../Р-538/]]||Житомирське збуто-кооперативне товариство інвалідів &quot;Помощь&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-545/]]||Місцевий комітет при Волинському губернському управлінні селянськими будинками, м. Житомир (1924 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-546/]]||Місцевий комітет при Волинському окружному управлінні селянськими будинками, м. Житомир Волинського округу (1924–1927 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-549/]]||Коростишівський волосний відділ народної освіти, м. Коростишів Радомишльського повіту Київської губернії (1919–1921 рр.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-550/]]||Коростишівський волосний земельний відділ, м. Коростишів Радомишльського повіту Київської губернії (1919–1921 рр.) Количество дел 35
|-
|[[../Р-551/]]||Коростишівський волосний відділ незаможних селян, м. Коростишів Радомишльського повіту Київської губернії (1920 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-552/]]||Коростишівський волосний військовий комісаріат, м. Коростишів Радомишльського повіту Київської губернії (1920–1921 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-553/]]||Облітківський волосний військовий відділ, с. Обліпки Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-555/]]||Коростишівський районний секретаріат професійних спілок, м. Коростишів Волинського округу (1924–1926 рр.) Количество дел 17
|-
|[[../Р-560/]]||Житомирське міжрайонне відділення Київського обласного відділу постачання товариства сприяння обороні, м. Житомир Київської області
|-
|[[../Р-561/]]||Житомирська каса страхування членів кооперативів інвалідів і взаємодопомоги &quot;Інстрахкаса&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-562/]]||Сільськогосподарська артіль &quot;Червоний переможець&quot; Таращанської сільради Новоград-Волинського району Волинського округу (1930–1933 рр.) Количество дел 42
|-
|[[../Р-564/]]||Старосільське сільськогосподарське товариство, с. Старосілля Іванківського району Волинського округу (1923–1925 рр.) Количество дел 14
|-
|[[../Р-573/]]||Робітничий комітет професійної спілки працівників землі і лісу Березівського лісництва
|-
|[[../Р-575/]]||Робітничий комітет професійної спілки працівників землі і лісу Буймерівського лісництва, с. Буймер Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-576/]]||Контора начальника робіт Житомирського вирубного промислу, м. Житомир
|-
|[[../Р-586/]]||Житомирська цвяхо-шкворнева майстерня Житомирського міського комітету допомоги демобілізованим червоноармійцям і інвалідам війни, м. Житомир (1931–1932 рр.) Количество дел 14
|-
|[[../Р-588/]]||Житомирська районна каса взаємного страхування і взаємної допомоги кустарям, м. Житомир (1930–1934 рр.) Количество дел 106
|-
|[[../Р-596/]]||Правління житлового кооперативу ім. Профінтерну, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-597/]]||Вересівське сільськогосподарське виробниче товариство, с. Вереси Житомирської приміської зони
|-
|[[../Р-598/]]||Гадзинське сільськогосподарське виробниче товариство, с. Гадзинка Житомирської приміської зони (1930–1931 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-601/]]||Житомирський кооперативний виробничий комбінат «Деревообробник» м. Житомир Количество дел 2
|-
|[[../Р-602/]]||Радомишльський закритий військовий кооператив, м. Радомишль Київської області (1932–1933 рр.) Количество дел 18
|-
|[[../Р-603/]]||Альбінівське селищно-виробниче товариство, с. Альбінівка Житомирської приміської зони (1930–1931 рр.) Количество дел 15
|-
|[[../Р-604/]]||Вацківське селищно-виробниче товариство, с. Вацків Житомирської приміської зони
|-
|[[../Р-605/]]||Станишівське селищно-виробниче товариство, с. Станишівка Житомирської приміської зони
|-
|[[../Р-606/]]||Левківське селищно-виробниче товариство, с. Левків Левківського району Волинського округу (1930–1931 р.) Количество дел 9
|-
|[[../Р-607/]]||Кам'янське селищно-виробниче товариство, с. Кам' янка Житомирської приміської зони
|-
|[[../Р-608/]]||Пісківське селищно-виробниче товариство, с. Піски Житомирської приміської зони (1930–1931 рр.) Количество дел 32
|-
|[[../Р-609/]]||Крошенське селищно-виробниче товариство, с. Крошня Житомирської приміської зони (1930–1931 рр.) Количество дел 28
|-
|[[../Р-611/]]||Харчовий комбінат при Житомирському міському товаристві &quot;Помощь&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-613/]]||Житомирська міжрайонна спілка селищно-виробничих товариств технічно-інтенсивних культур &quot;Райсадогородсоюз&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-616/]]||Осередок &quot;Друзья детей&quot; інвалідної кооперації при міському відділі соціального забезпечення, м. Житомир (1925–1930 рр.) Количество дел 64
|-
|[[../Р-617/]]||Житомирське кооперативно-виробниче збутове товариство інвалідів &quot;Рух&quot;, м. Житомир (1927–1930 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-619/]]||Голіївське селищно-виробниче товариство, с. Голіївка Житомирської приміської зони
|-
|[[../Р-621/]]||Ляхівецьке сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство, с. Ляхівці Троянівського району (1925–1929 рр.) Количество дел 6
|-
|[[../Р-624/]]||Кравецько-гудзикова майстерня при Житомирському міському товаристві &quot;Помощь&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-625/]]||Барашівське селищно-виробниче товариство, с. Бараші Барашівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-626/]]||Янушевицьке селищно-виробниче товариство, с. Янушевичі Житомирської приміської зони (1930–1931 рр.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-627/]]||Житомирська районна сільськогосподарська кооперативна спілка, м. Житомир
|-
|[[../Р-628/]]||Житомирський міський комітет товариства оздоровлення праці і побуту, м. Житомир
|-
|[[../Р-630/]]||Кооперативно-рахівничі курси при Волинській губернській спілці кооперативів, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-632/]]||Житомирський міський комітет допомоги демобілізованим червоноармійцям, м. Житомир
|-
|[[../Р-635/]]||Фасувальна фабрика Житомирського міського комітету допомоги демобілізованим червоноармійцям і інвалідам війни, м. Житомир (1930–1931 рр.) Количество дел 34
|-
|[[../Р-639/]]||Житомирська 2-га єдина трудова школа, м. Житомир (1918–1922 рр.) Количество дел 11
|-
|[[../Р-641/]]||Житомирська третя хіміко-технічна професійна школа керамічного профілю ім. 44-ї дивізії, м. Житомир
|-
|[[../Р-642/]]||Житомирська індустріальна професійно-технічна школа, м. Житомир
|-
|[[../Р-644/]]||Правління Житомирського лісового закритого кооперативу, м. Житомир
|-
|[[../Р-646/]]||Робітничий комітет Корабельного лісництва, хут. Бондарці Волинського округу (1924–1927 рр.) Количество дел 21
|-
|[[../Р-648/]]||Волинська філія спілки сільських письменників &quot;Плуг&quot;, м. Житомир (1924–1925 рр.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-651/]]||Житомирська 10-а єдина трудова школа першого і другого ступенів навчання, м. Житомир (1919–1920 рр.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-655/]]||Колгосп ім. Леніна, с. Іскорость Коростенського району (1928–1932 рр.) Количество дел 85
|-
|[[../Р-656/]]||Велико-Тартакський сільський комітет незаможних селян, с. Великий Тартак Коднянського району
|-
|[[../Р-657/]]||Велико-Тартакська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Великий Тартак Коднянського району
|-
|[[../Р-663/]]||Народний суд 8-ї дільниці Коростенського судового округу
|-
|[[../Р-665/]]||Коростенська повітова робітничо-селянська міліція, м. Коростень Волинської губернії
|-
|[[../Р-669/]]||Коростенське повітове статистичне бюро, м. Коростень Волинської губернії
|-
|[[../Р-671/]]||Коростенский районный исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (райисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 15, 1924-1931 гг.
|-
|[[../Р-674/]]||Народний суд 12-ї дільниці Коростенського судового округу, м. Коростень
|-
|[[../Р-676/]]||Малинський волосний земельний відділ, м. Малин
|-
|[[../Р-694/]]||Городницький державний фарфоровий завод, м. Городниця Городницького району Коростенського округу
|-
|[[../Р-696/]]||Місцевий комітет при Волинській губернській спілці кооперативів, м. Житомир Волинської губернії (1920–1922 рр.) Количество дел 20
|-
|[[../Р-697/]]||Коростенська окружна комісія з чистки радянського апарату, м. Коростень Коростенського округу
|-
|[[../Р-699/]]||Кожухівський сільський комітет незаможних селян, с. Кожухівка Народицького району Коростенського округу (1923 р.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-700/]]||Олексіївський сільський комітет незаможних селян, с. Олексіївка Народицького району Коростенського округу (1923 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-701/]]||Дубрівський сільський комітет незаможних селян, с. Дубрівка Базарського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-710/]]||Немирівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Немирівка Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-711/]]||Карпилівський сільський комітет незаможних селян, с. Карпилівка Городницького району Коростенського округу (1928 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-712/]]||Лозницький сільський комітет незаможних селян, с. Лозниця Народ Народицького району Коростенського округу (1925 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-726/]]||Черняхівська державна заготівельна контора, м. Черняхів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-753/]]||Високоукраїнський робітничий факультет Житомирського сільськогосподарського інституту технічних культур, с. Високе Черняхівського району Волинського округу (1933–1934 рр.) Количество дел 50
|-
|[[../Р-755/]]||Курси відповідальних працівників при Могилів-Подільському гірничому технікумі (1932 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-756/]]||Курси червоних директорів при Могилів-Подільському гірничому технікумі
|-
|[[../Р-759/]]||Інспекторська група Української контори сільськогосподарського кооперативно-колгоспного банку у Волинському окрузі, м. Житомир (1930 р.) Количество дел 16
|-
|[[../Р-761/]]||Житомирський відділ робочого постачання при лісопромисловому господарстві, м. Житомир Київської області
|-
|[[../Р-762/]]||Житомирське відділення державного експорту Київського обласного бюро &quot;Стандартизація&quot;, м. Житомир Київської області
|-
|[[../Р-769/]]||Волинська окружна комісія з чистки радянського апарату, м. Житомир Волинського округу
|-
|[[../Р-770/]]||Ушомирський районний відділ народної освіти виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Ушомир Коростенського округу
|-
|[[../Р-772/]]||Ново-Вороб'ївський волосний земельний відділ, с. Нові Вороб'ї Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-774/]]||Покалівський волосний комітет незаможних селян, с. Покалів Овруцького повіту Волинської губернії (1921 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-775/]]||Миропільське районне податкове бюро, м. Миропіль Волинського округу
|-
|[[../Р-776/]]||Всеукраїнські курси з підготовки голів національних польських сільських рад (1938 р.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-777/]]||Коровинецьке районне податкове бюро, с. Коровинці Озадівської волості Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-780/]]||Коростенське відділення державного банку, м. Коростень
|-
|[[../Р-782/]]||Чоповицький волосний відділ комунального господарства, м. Чоповичі Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-783/]]||Володарський районний виконавчий комітет ради робітничих, селянських і черворноармійських депутатів, м. Володарськ- Волинський Волинського округу (1924 р.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-784/]]||Ксаверівський сільський комітет незаможних селян, с. Ксаверів Базарського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-785/]]||Коростенська районна експертна комісія, м. Коростень Коростенського округу (1924 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-786/]]||Базарська волосна комісія допомоги голодуючим, с. Базар Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-789/]]||Купечівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Купеч Коростенського району
|-
|[[../Р-790/]]||Воронівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Ворона Іскоростенської волості Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-791/]]||Чигирівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Чигирі Коростенського району
|-
|[[../Р-792/]]||Веселівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Веселівка Ушомирського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-795/]]||Мошнянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Мошниця Городницького району Коростенського округу
|-
|[[../Р-796/]]||Шатрищенська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Шатрище Коростенського району, Волинської губернії
|-
|[[../Р-798/]]||Рутвянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Рутвянка Малинського району
|-
|[[../Р-801/]]||Савлукський сільський комітет незаможних селян, с. Савлуки Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-802/]]||Пашинський сільський комітет незаможних селян, с. Пашини Коростенського району (1924 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-803/]]||Старошарненський сільський комітет взаємної допомоги, с. Старе Шарне Коростенського округу (1924–1925 рр.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-804/]]||Солов'ївський сільський комітет незаможних селян, с. Солов' ї Лугинського району Коростенського округу (1924 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-806/]]||Остапівський сільський комітет незаможних селян, с. Остапи Лугинського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-807/]]||Войняківський сільський комітет незаможних селян, с. Войняки Лугинського району Коростенського округу (1925 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-808/]]||Кожухівський сільський комітет незаможних селян, с. Кожухівка Лугинського району Коростенського округу (1923 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-809/]]||Житомирська районна контора Всеукраїнської сільськогосподарської кооперації &quot;Укрсількоопцентр&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-814/]]||Житомирська міжрайонна філія Всеукраїнського об'єднання м'ясної промисловості &quot;Укрм'ясо&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-815/]]||Житомирська артіль &quot;Червоний текстильник&quot;, м. Житомир
|-
|[[../Р-820/]]||Радянське господарство Житомирських медичних закладів, м. Черняхів
|-
|[[../Р-821/]]||Черняхівський районний адміністративний відділ, м. Черняхів
|-
|[[../Р-822/]]||Черняхівський волосний виконавчий комітет ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Черняхів Житомирського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-823/]]||Бежівський волосний виконавчий комітет ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Бежів Житомирського повіту Волинської губернії (1923 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-825/]]||Черняхівський районний суд, м. Черняхів Волинського округу
|-
|[[../Р-826/]]||Житомирський міський відділ внутрішньої торгівлі, м. Житомир Київської області
|-
|[[../Р-828/]]||Малинський волосний відділ народної освіти, м. Малин Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-831/]]||Лугинський волосний податковий інспектор, м. Лугини Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-832/]]||Лугинське волосне земельне управління, м. Лугини Овруцького повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-835/]]||Коростенська окружна спілка кустарно-промислових та кредитних кооперативів, м. Коростень Коростенського округу
|-
|[[../Р-836/]]||Коростенське окружне бюро товариства &quot;Спартак&quot;, м. Коростень Коростенського округу (1923 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-837/]]||Коростенський районний відділ місцевого комунального господарства виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Коростень Коростенського округу Волинської губернії
|-
|[[../Р-838/]]||Яблунецьке скотарсько-молочарське товариство, с. Яблунець Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії (1925 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-839/]]||Дивлинське скотарсько-молочарське товариство, с. Дивлин Білокоровицької волості Овруцького повітуВолинської губернії
|-
|[[../Р-841/]]||Базарське лісництво, м. Базар (1926–1927 рр.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-843/]]||Ушомирська районна каса соціального страхування, м. Ушомир Коростенського округу
|-
|[[../Р-844/]]||Краївщинська сільська каса взаємної допомоги, с. Краївщина Кутузовської волості Житомирського повіту Волинської губернії (1924–1925 рр.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-845/]]||Барашівський волосний комітет незаможних селян, с. Барашівка Житомирського повіту Волинської губернії (1921–1922 рр.) Количество дел 9
|-
|[[../Р-846/]]||Малинский окружной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (окрисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 6, 1924 г.
|-
|[[../Р-848/]]||Ровбенська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Ровба Христинівської волості Овруцького повіту Волинської губернії (1921 р.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-849/]]||Дублянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Дублянка Миропільської волості Новоград- Волинського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-850/]]||Кованківська хата-читальня, с. Кованка Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-851/]]||Білківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Білка Барашівського району Волинської губернії
|-
|[[../Р-852/]]||Леонівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Леонівка Лугинського району Волинської губернії
|-
|[[../Р-857/]]||Баранівський районний фінансовий відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Баранівка Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-859/]]||Баранівський районний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Баранівка Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-860/]]||Клуб при Житомирському відділі місцевого комунального господарства, м. Житомир (1923–1930 рр.) Количество дел 82
|-
|[[../Р-864/]]||Сільськогосподарська артіль ім. Леніна, с. Киянка Новоград-Волинського району Волинської губернії
|-
|[[../Р-866/]]||Гуменницька сільська спілка споживчих товариств, с. Гуменники Коростишівського району Волинської губернії (1923–1924 рр.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-867/]]||Шахворостівське сільське споживче товариство, с. Шахворостівка Коростишівського району Волинської губернії (1935 р.) Количество дел 11
|-
|[[../Р-873/]]||Словечанський народний суд, м. Словечно Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-874/]]||Красилівська сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Красилівка Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-877/]]||Красносільська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Красносілка Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-881/]]||Баранівський районний відділ народної освіти виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Баранівка Волинського округу
|-
|[[../Р-887/]]||Городницький районний земельний відділ виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Городниця Городницького району Житомирського округу
|-
|[[../Р-890/]]||Городницький пункт соціального страхування, с. Городниця
|-
|[[../Р-891/]]||Баранівський районний фінансовий інспектор, м. Баранівка Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-893/]]||Баранівське районне статистичне бюро, м. Баранівка Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-895/]]||Малинский районный исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (райисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 288, 1923-1932 гг.
|-
|[[../Р-901/]]||Чоповицька районна судово-земельна комісія, м. Чоповичі Коростенського округу
|-
|[[../Р-902/]]||Чеповичский районный исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (райисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 255, 1923-1931 гг.
|-
|[[../Р-903/]]||Малинский волостной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (волисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 1921, 1921-1923 гг.
|-
|[[../Р-904/]]||Малинський осередок &quot;Друг детей&quot; при спілці шкіряників, м. Малин Коростенського округу (1924 р.) Количество дел 16
|-
|[[../Р-905/]]||Малинська комісія &quot;Друг детей&quot;, м. Малин Коростенського округу (1924–1925  рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-906/]]||Малинський районний селянський будинок, м. Малин Коростенського округу (1924–1925 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-910/]]||Малинське кустарно-промислове товариство з виробництва гнутих меблів, м. Малин (1924–1925 рр.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-912/]]||Малинське районне статистичне бюро, м. Малин Малинського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-913/]]||Радомишльська професійна спілка працівників комунального господарства, м. Радомишль (1923 р.) Количество дел 4
|-
|[[../Р-917/]]||Малинський робітничий кооператив, м. Малин (1924 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-920/]]||Потіївська районна судово-земельна комісія, с. Потіївка Потіївського району
|-
|[[../Р-924/]]||Басківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Баски Лугинського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-929/]]||Руднєвигранська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Рудня-Вигранка Лугинського району
|-
|[[../Р-930/]]||Руднєвигранське сільське товариство взаємної допомоги, с. Рудня-Вигранка Лугинського району (1929–1930 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-931/]]||Руднєвигранський сільський комітет незаможних селян, с. Рудня-Вигранка Лугинського району
|-
|[[../Р-935/]]||Улянівський сільський комітет незаможних селян, с. Улянівка Миропільської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії (1926 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-936/]]||Улянівське сільське товариство взаємної допомоги, с. Улянівка Миропільської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-937/]]||Лугинське районне статистичне бюро, м. Лугини Лугинського району Коростенського округу (1926 р.) Количество дел 5
|-
|[[../Р-942/]]||Лугинське сільське товариство взаємної допомоги, м. Лугини Лугинського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-943/]]||Лугинський сільський комітет незаможних селян, м. Лугини Лугинського району
|-
|[[../Р-944/]]||Лугинський агент державного страхування, м. Лугини
|-
|[[../Р-945/]]||Лугинський районний відділ соціального забезпечення виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Лугини Лугинського району Коростенського округу (1927–1928 рр.) Количество дел 16
|-
|[[../Р-947/]]||Бовсунівське сільське товариство взаємодопомоги, с. Бовсуни Лугинського району Коростенського округу (1925–1930 рр.) Количество дел 17
|-
|[[../Р-953/]]||Гладковицька сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Гладковичі Народицького району Коростенського округу
|-
|[[../Р-956/]]||Дороганська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Дорогань Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-962/]]||Стремигородский волостной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (волисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 14, 1919-1922 гг.
|-
|[[../Р-963/]]||Чоповицький районний фінансовий інспектор, м. Чоповичі Коростенського округу
|-
|[[../Р-964/]]||Фінансовий інспектор 2-ї дільниці Радомишльського повіту, м. Радомишль
|-
|[[../Р-968/]]||Рихальське скотарсько-молочарське товариство, с. Рихальськ Ємільчинського району Коростенського округу (1929 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-969/]]||Пулинська скотарсько-молочарська спілка &quot;Молочарспілка&quot;, м. Пулин
|-
|[[../Р-972/]]||Смолдирівський сільський комітет незаможних селян, с. Смолдирів Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-975/]]||Смолдирівське меліоративне товариство, с. Смолдирів (1925 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-978/]]||Баранівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Баранівка Баранівського району Житомирського округу
|-
|[[../Р-980/]]||Свинобицький сільський комітет незаможних селян, с. Свинобичі Баранівського району Волинського округу (1925 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-981/]]||Свинобицьке сільське товариство взаємної допомоги, с. Свинобичі Баранівського району Волинського округу
|-
|[[../Р-986/]]||Дранецько-Хатківська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Дранецькі Хатки Чуднівського району (1923–1927 рр.) Количество дел 5
|-
|[[../Р-987/]]||Радулинська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Радулин Баранівського району (1927 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-988/]]||Дібрівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Дібровка Баранівського району
|-
|[[../Р-989/]]||Жовтенська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Жовте Баранівського району
|-
|[[../Р-990/]]||Жарівське сільське споживче товариство, с. Жари Баранівського району (1924 р.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-994/]]||Миропільська паперова фабрика, с. Миропіль (1926–1927 рр.) Количество дел 1
|-
|[[../Р-995/]]||Туровська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Турова Баранівського району
|-
|[[../Р-996/]]||Уварівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Уварівка Ємільчинського району
|-
|[[../Р-997/]]||Яблунівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Яблунівка Баранівського району
|-
|[[../Р-998/]]||Радулинська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Радулино Баранівського району
|-
|[[../Р-1005/]]||Можарівське сільське товариство взаємодопомоги, с. Можари Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-1007/]]||Заболотський сільський комітет незаможних селян, с. Заболоть Словечанського району Коростенського округу (1925–1927 рр.) Количество дел 3
|-
|[[../Р-1010/]]||Возницька сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Возничі Словечанського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-1013/]]||Городницький місцевий комітет професійної спілки радянських торговельних працівників, м. Городниця (1924–1925 рр.) Количество дел 6
|-
|[[../Р-1017/]]||Середньоруднянський сільський комітет незаможних селян, с. Середня Рудня Словечанського району Коростенського округу (1925 р.) Количество дел 6
|-
|[[../Р-1018/]]||Листвинська сільська рада робітничих, селянських червоноармійських депутатів, с. Листвин Овруцького району
|-
|[[../Р-1019/]]||Сербівський волосний комітет взаємної допомоги, с. Серби Новоград-Волинського повіту
|-
|[[../Р-1023/]]||Романівський районний земельний відділ виконкому ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Романів Волинського округу (1924 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-1025/]]||Мархлевська судова інспекція, м. Мархлевськ
|-
|[[../Р-1033/]]||Жовтобрідська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Жовтий Брід Мархлевського району
|-
|[[../Р-1034/]]||Генріхівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Генріхівка Мархлевського району
|-
|[[../Р-1036/]]||Дерманська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Дерманка Мархлевського району
|-
|[[../Р-1046/]]||Грузливецька сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Грузливець Мархлевського району
|-
|[[../Р-1049/]]||Мархлевське споживче кооперативне товариство, м. Мархлевськ
|-
|[[../Р-1051/]]||Мархлевська ліквідаційна комісія, м. Мархлевськ
|-
|[[../Р-1052/]]||Мархлевський заготівельний відділ, м. Мархлевськ
|-
|[[../Р-1059/]]||Руднянська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Рудня Мархлевського району
|-
|[[../Р-1060/]]||Мархлевська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Мархлевськ Мархлевського району
|-
|[[../Р-1063/]]||Мархлевський районний відділ запису актів громадянського стану, м. Мархлевськ Волинського округуФонд Р-1064 Селянське товариство взаємної допомоги Мархлевського району, м. Мархлевськ Волинського округу (1928–1931 р.) Количество дел 34
|-
|[[../Р-1065/]]||Шереметівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Шереметів Мархлевського району Волинського округу
|-
|[[../Р-1066/]]||Мархлевський районний місцевий комітет профспілки працівників державних установ, м. Мархлевськ Волинського округу (1931–1934 рр.) Количество дел 7
|-
|[[../Р-1067/]]||Мархлевський районний плановий відділ виконкому ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Мархлевськ Волинського округу
|-
|[[../Р-1070/]]||Ольшанська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Ольшанка Мархлевського району
|-
|[[../Р-1071/]]||Житомирська районна контора державного страхування, м. Житомир
|-
|[[../Р-1073/]]||Коростишівська торговельна база Житомирської окружної спілки споживчих кооперативних товариств, м. Коростишів
|-
|[[../Р-1074/]]||Слобідське сільське споживче товариство, с. Слобідка Коростишівського району (1921–1925 рр.) Количество дел 58
|-
|[[../Р-1075/]]||Іванківське сільське споживче товариство, с. Іванків Коростишівського району
|-
|[[../Р-1076/]]||Калинівське сільське споживче товариство Коростишівського району (1925 р.) Количество дел 2
|-
|[[../Р-1077/]]||Туровецьке сільське споживче товариство, с. Туровець Коростишівського району (1930–1935 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-1078/]]||Грубське сільське споживче товариство, с. Грубське Коростишівського району
|-
|[[../Р-1079/]]||Руднєграбівське сільське споживче товариство, с. Рудня Грабівка Коростишівського району (1933–1935 рр.) Количество дел 35
|-
|[[../Р-1080/]]||Щигліївське сільське споживче товариство, с. Щигліївка Коростишівського району (1934–1935 рр.) Количество дел 8
|-
|[[../Р-1082/]]||Житомирський будинок відпочинку ім. Цюрупи, с. Псище Левківського району
|-
|[[../Р-1086/]]||Народний суд 8-ї дільниці Житомирського округу
|-
|[[../Р-1090/]]||Народний суд 10-ї та 11-ї дільниць Волинського судового округу, м. Полонне Полонського повіту Волинської губернії
|-
|[[../Р-1091/]]||Народний суд 11-ї дільниці Коростенського судового округу
|-
|[[../Р-1097/]]||Робітничий факультет Харківського автошляхового інституту при Житомирському шляховому технікумі, м. Житомир (1931–1932 рр.) Количество дел 72
|-
|[[../Р-1098/]]||Житомирське обласне відділення українського інституту масової заочної освіти партійного активу при ЦК КП(б)У, м. Житомир (1937–1938 рр.). Количество дел 17
|-
|[[../Р-1099/]]||Житомирська професійна спілка працівників лісу і сплаву, м. Житомир
|-
|[[../Р-1104/]]||Житомирський гірничо-паливний технікум, м. Житомир
|-
|[[../Р-1111/]]||Волынское губернское земельное управление
|-
|[[../Р-1113/]]||Земельно-технічний відділ Волинської губернії, м. Житомир Волинської губернії (1919–1928 рр. Количество дел 13
|-
|[[../Р-1115/]]||Житомирська 11-а трудова школа 1-го ступеню навчання, м. Житомир
|-
|[[../Р-1116/]]||Волинська губернська спілка споживчих товариств, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../Р-1117/]]||Агент державного страхування Лугинської дільниці Коростенського округу
|-
|[[../Р-1146/]]||Малинський волосний виконавчий комітет ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Малин Радомишльського повіту Київської губернії
|-
|[[../Р-1151/]]||Житомирський генералкомісаріат
|-
|[[../Р-1153/]]||Житомирське обласне управління
|-
|[[../Р-1154/]]||Житомирська райуправа
|-
|[[../Р-1167/]]||Спеціальна сільськогосподарська школа Житомира 1941-1943рр.
|-
|[[../Р-1487/]]||Волынский губернский военный комиссариат
|-
|[[../Р-1520/]]||Попільнянська районна управа с. Попільня Попільнянського району Житомирської області
|-
|[[../Р-1585/]]||Волынская губернская державная варта
|-
|[[../Р-1644/]]||Волынский губернский староста
|-
|[[../Р-1657/]]||Отдел управления Волынского губернского исполнительного комитета Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов
|-
|[[../Р-1747/]]||Адміністративний відділ Овруцької районної споживчої спілки, м. Овруч Овруцького районуі Коростенського округу
|-
|[[../Р-1757/]]||Олевська районна споживча спілка, с. Олевськ Олевського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-1771/]]||Новаківський сільський комітет незаможних селян, с. Новаки Коростенського округу
|-
|[[../Р-1825/]]||Радомышльский уездный военный комиссариат (увоенкомат). Количество дел 148, 1919-1922 гг.
|-
|[[../Р-1868/]]||Скуратівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, с. Скурати Малинського району
|-
|[[../Р-1877/]]||Чоповицька районна міліція, м. Чоповичі Коростенського округу
|-
|[[../Р-2046/]]||Радомысльский районный исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (райисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 3, 1929-1930 гг.
|-
|[[../Р-2086/]]||Могильнянський сільський комітет незаможних селян, с. Могильня Коростенського району Коростенського округу
|-
|[[../Р-2274/]]||Волынский губернский земельный комитет
|-
|[[../Р-2277/]]||Житомирская Еврейская гимназия &quot;Группы родителей&quot; с правами правительственных гимназий 1917-1919 гг.
|-
|[[../Р-2322/]]||Кочеровский волостной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (волисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 1, 1922 г.
|-
|[[../Р-2399/]]||Волынский губернский комиссар генерального комиссариата Украины
|-
|[[../Р-2528/]]||Облитковский волостной исполнительный комитет совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (волисполком), Радомысльский уезд. Количество дел 36, 1919-1921 гг.
|-
|[[../Р-2636/]]||Комісія по обліку збитків, нанесених німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни
|-
|[[../Р-5013/]]||Управління служби безпеки України Житомирської області
|-
|[[../Р-5069/]]||Відділ реєстрації актів громадянського стану Управління юстиції в Житомирській області, м. Житомир 
|}</text>
      <sha1>mt99j0et1ya4uplf4cdf5mljk4w6zui</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/Д</title>
    <ns>116</ns>
    <id>46492</id>
    <revision>
      <id>457226</id>
      <parentid>281741</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:30:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="74906" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор =
 | секція = Державний архів Житомирської області. Дорадянський період
 | попередня  = 
 | наступна = [[../Р|Р — Фонди радянського періоду та Незалежної України]]
 | примітки = https://archdep.zht.gov.ua/дорадянський-період-тест/
}}
== Дорадянський період ==
{| class=&quot;wikitable&quot;
!№||Назва фонду
|-
|[[../1/]]||Волинська духовна консисторія м. Житомир, Волинської губернії. 1741 - 1921 рр.
|-
|[[../2/]]||Житомирський повітовий суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../3/]]||Житомирський городовий магістрат м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../4/]]||Житомирська дворянська опіка м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../9/]]||Новоград-Волинський городовий магістрат м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../10/]]||Новоград-Волинський повітовий суд м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../13/]]||Овруцький повітовий суд м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../14/]]||Овруцький городовий магістрат м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../16/]]||Волинський головний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../17/]]||Волинська палата цивільного суду м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../18/]]||Волинська палата кримінального суду м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../19/]]||Волинська об’єднана палата кримінального і цивільного суду м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../21/]]||Волинський совісний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../22/]]||Волинська ліквідаційна комісія по скасуванню боргів конфіскованих маєтків м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../23/]]||Волинський надвірний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../24/]]||Житомирський окружний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../25/]]||Старший нотаріус Житомирського окружного суду м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../26/]]||Житомирський нотаріус Пршеменський Єразм Степанович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../27/]]||Житомирський нотаріус Філіппов Іван Миколайович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../28/]]||Житомирський нотаріус Крігер Петро Іванович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../29/]]||Житомирський нотаріус Завалієвський Андрій Васильович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../30/]]||Житомирський нотаріус Семковський Олександр Антонович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../31/]]||Житомирський нотаріус Малевич Олександр Михайлович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../32/]]||Житомирський нотаріус Громачевський Семен Григорович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../33/]]||Житомирський нотаріус Котелевський Іван Михайлович м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../34/]]||Житомирський нотаріус Крюгер Август Федорович м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../35/]]||Житомирський нотаріус Радаков Петро Миколайович м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../36/]]|| Житомирський нотаріус Зайцев Михайло Герасимович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../37/]]||Житомирський нотаріус Іванов Олександр Михайлович м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../38/]]||Чуднівський нотаріус Масюкевич Микола Онуфрійович м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../39/]]||Овруцький нотаріус Ольшанський Йосип Феофілович м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../40/]]||Овруцький нотаріус Кухаренко Олександр Іванович м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../42/]]||Іскоростенський нотаріус Кашин Іван Іванович м-ко Іскоростень, Овруцького повіту
|-
|[[../43/]]||Нов.-Волинський нотаріус Лобко-Лобановський Яків Миколайович м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../48/]]||Нов.-Волинський нотаріус де-Лямер Карл Матвійович м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../49/]]||Нов.-Волинський нотаріус Сеницький Євген Євгенійович м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../50/]]||Нов.-Волинський нотаріус Кашурніков Афанасій Семенович м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../53/]]||Любарський нотаріс Пясецький Микола Петрович м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../54/]]|| Нотаріус Грудзинський Олександр Олександрович м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../57/]]||Любарський нотаріус Зозулевич Микола Семенович м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../58/]]||Волинська палата державного майна м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../60/]]||Волинська губернська креслярня м. Житомир,Волинської губернії
|-
|[[../61/]]||Нов.-Волинська повітова землевпорядна комісія м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../62/]]||Житомирська міська управа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../63/]]||Житомирське міське поліцейське управління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../64/]]||Житомирська міська дума
|-
|[[../65/]]||Житомирська реміснича управа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../66/]]||Житомирська міщанська управа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../67/]]||Волинське губернське правління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../69/]]|| Житомирська повітова землевпорядкована комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../70/]]||Канцелярія Волинського губернатора м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../71/]]||Дирекція народних училищ Волинської губернії, м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../72/]]||Житомирська 1-ша чоловіча гімназія
|-
|[[../73/]]||Житомирська 2-га чоловіча гімназія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../74/]]||Житомирська Маріїнська жіноча гімназія м. Житомир. Волинської губернії
|-
|[[../75/]]||Учительська семінарія Південно-Західного краю. Коростишівська учительська семінарія м-ко Коростишів, Радомисльського повіту
|-
|[[../76/]]||Волинська контрольна палата м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../77/]]||Волинська губернська у справах про вибори до Державної Думи 1-го скликання комісія м. Житомир
|-
|[[../79/]]||Житомирська жіноча гімназія святої Анастасії м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../80/]]||Житомирське приватне восьмикласне чоловіче і жіноче комерційне училище Н. А. Ремезової м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../84/]]||Житомирське міське кредитне товариство м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../85/]]||Волинська земська школа фельдшерів м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../90/]]||Візитатор римо-католицьких монастирів Луцько-Житомирської єпархії м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../91/]]||Любарський жіночий монастир м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../92/]]||Тригірський двокласний чоловічий Преображенський монастир с. Тригір'я, Троянівської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../93/]]||Любарський Базиліанський чоловічий монастир м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../94/]]||Любарський правосласний Георгіївський чоловічий двокласний монастир м-ко Любар. Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../96/]]||Луцько-Житомирський римо-католицький кафедральний капітул м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../100/]]||Волинське місцеве управління Російського товариства Червоного Хреста м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../102/]]||Пристав 6-го стану Житомирського повіту, м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../103/]]||Новоград-Волинська державна ощадна каса № 254 м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../104/]]|| Новоград-Волинське повітове казначейство м. Нов.-Вол., Волинської губернії
|-
|[[../106/]]||Правління Житомирського міського товариства взаємного від вогню страхування майна м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../107/]]|| Холмсько-Волинське управління землеробства і державного майна м. Житомир. Волинської губернії
|-
|[[../108/]]|| Волинський губернський лісоохоронний комітет м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../109/]]|| Управляючі 1-39-м відділеннями секвестрованих земель німців-колоністів при Холмсько-Волинському управлінні землеробства і державного майна м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../112/]]|| Уповноважений голови особливої наради по забезпеченню деревним паливом Волинської губернії м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../113/]]||Завідуючий Волинсько-Подільським піщано-яружним округом м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../115/]]||Волинське губернське у селянських справах присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../117/]]|| Управління державного майна Радомської, Келецької, Люблінської, Седлецької губерній Головного управління землевпорядкування і землеробства м. Радом, Радомської губ.
|-
|[[../118/]]||Волинська казенна палата, м. Житомир Волинської губернії
|-
|[[../119/]]|| Волинський губернський розпорядчий комітет м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../120/]]|| Волинське губернське акцизне управління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../122/]]|| Житомирське повітове у чиншових справах присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../126/]]|| Новоград-Волинське повітове у чиншових справах присутствіє м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../127/]]||Овруцьке повітове у чиншових справах присутствіє м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../132/]]|| Житомирський повітовий предводитель дворянства м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../135/]]|| Овруцький повітовий предводитель дворянства м. Житомир. Волинської губернії
|-
|[[../137/]]|| Житомирсько-Оруцький з'їзд мирових посередників м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../141/]]||Новоград-Волинсько-Ровенський з'їзд мирових посередників м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../142/]]||Мировий посередник 2-ої дільниці Житомирського повіту
|-
|[[../146/]]|| Волинські дворянські депутатські збори м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../147/]]|| Волинська єпархіальна училищна рада м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../149/]]|| Житомирський маклер і нотаріус А. Майман м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../150/]]||Житомирський маклер С. Кашперовський м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../151/]]|| Житомирський маклер і нотаріус З. Бірштейн м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../152/]]|| Житомирський маклер і нотаріус Ф. І. Муравйов м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../155/]]||Житомирський маклер М. П. Жникрупа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../158/]]||Канцелярія Волинського єпархіального архієрея м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../160/]]||Волинський приказ громадської опіки
|-
|[[../161/]]||Волинське губернське у земських та міських справах присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../163/]]||Барон де-Шодуар Іван Максиміліанович
|-
|[[../165/]]||Купці Журавльови:Микола Олексійович, Володимир Олексійович, Надія Володимирівна
|-
|[[../167/]]||З'їзд мирових суддів Житомирського судово-мирового округу м. Житомир
|-
|[[../168/]]||Мировий суддя 1-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу
|-
|[[../169/]]||Мировий суддя 2-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу
|-
|[[../170/]]||Мировий суддя 3-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу
|-
|[[../171/]]||Мировий суддя 4-ої дільниці судово-мирового округу
|-
|[[../172/]]||Мировий суддя 5-ої дільниці судово-мирового округу м. Горошки,Житомирського повіту
|-
|[[../173/]]||Мировий суддя 6-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../174/]]||Мировий суддя 7-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу м-ко Черняхів, Житомирського повіту
|-
|[[../175/]]||Мировий суддя 8-ої дільниці Житомирського судово-мирового округу м-ко Янушпіль, Житомирського повіту
|-
|[[../176/]]||Верхній сільський суд при 5-й мировій дільниці Житомирського судово-мирового округу м-ко Горошки Житомирського повіту
|-
|[[../177/]]||Верхній сільський суд при 6-й мировій дільниці Житомирського судово-мирового округу м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../178/]]||Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../181/]]||Житомирське відділення Державного банку м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../182/]]||Волинське відділення селянського поземельного банку м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../183/]]||Волинська губернська земська управа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../184/]]||Додатковий мировий суддя Житомирського судово-мирового округу м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../186/]]||Чижівська соломо-картонно-паперова фабрика поміщика Мезенцева Бориса Сергійовича с. Чижівка, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../187/]]||Волинське товариство хмелярів м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../188/]]||Житомирське позичково-ощадне товариств хмелярів м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../189/]]||Центральна державна ощадна каса № 124 Житомирського відділення Державного банку м. Житомир. Волинської губернії
|-
|[[../190/]]||Житомирське повітове казначейство. Житомирське (губернське) казначейство м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../191/]]||Державна ощадна каса № 817 Житомирського губернського казначейства м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../192/]]||Волинська губернська каса дрібного кредиту м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../193/]]||Житомирське товариство взаємного кредиту м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../194/]]||Волинське відділення Азово-Донського комерційного банку м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../197/]]||Житомирське агенство страхового товариства «Саламандра» м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../199/]]||Корабельне лісництво Волинської палати державного майна м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../202/]]||Житомирсько-Овруцьке повітове у чиншових справах присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../205/]]||Горошківське поштово-телеграфне відділення м-ко Горошки, Житомирського повіту
|-
|[[../206/]]||Статистичне бюро Волинської губернської земської управи м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../208/]]||Житомирська поштово-телеграфна контора м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../212/]]||Житомирська учительська семінарія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../214/]]||Радомисльська коштово-телеграфна контора м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../226/]]|| Волинська губернська землевпорядна комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../230/]]||Житомирське лісництво Волинської палати державного майна м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../233/]]||Житомирське землемірне училище м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../234/]]||Станишівське лісництво Волинського управління землеробства та державного майна с. Станишівка, Житомирський повіт, Волинської губернії
|-
|[[../235/]]||Волинське губернське рекрутське присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../239/]]||Бердичівький публічний маклер та нотаріус Хаїм Волкенштейн м-ко Бердичів, Житомирського повіту
|-
|[[../242/]]||Бердичівський маклер та нотаріус Мошко Кудиш м-ко Бердичів, Житомирського повіту
|-
|[[../244/]]||Бердичівський публічний нотаріус Пінхос Вайнштейн м-ко Бердичів, Житомирського повіту
|-
|[[../245/]]||Бердичівський публічний нотаріус Григорій Леонсон м-ко Бердичів, Житомирського повіту
|-
|[[../247/]]||Волинське губернське по промисловому податку присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../249/]]||Житомирське міське по квартирному податку присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../250/]]||Мировий посередник 2-ої дільниці Новоград-Волинського повіту
|-
|[[../256/]]||Житомирська жіноча гімназія Н. В. Овсянникової м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../258/]]||Новоград-Волинська чоловіча гімназія м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../259/]]||Житомирське 1-ше вище-початкове чоловіче училище м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../260/]]||Житомирські дворічні педагогічні курси при Житомирському Першому вище-початковому чоловічому училищі м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../263/]]||Волинський губернький землемір м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../264/]]||Житомирський казенний очисний склад №1 Волинського губернського акцизного управління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../265/]]||Любарський казенний очисний склад №2 Волинського губернського акцизного управління м-ко Любар, Нов.-Волинського повіту
|-
|[[../266/]]||Благочинний монастирів Волинської єпархії м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../270/]]||Волинське губернське по податку з нерухомого майна присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../273/]]||Коднянська поштово-телеграфна державна ощадна каса №14 м-ко Кодня, Житомирського повіту
|-
|[[../276/]]||Житомирська повітова земська управа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../277/]]||Житомирський торгово-словесний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../279/]]||Житомирський комерційний банк м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../280/]]||Житомирська пробірна палата м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../281/]]||Житомирська спілка кредитних та позичково-ощадних товариств м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../282/]]||Житомирське повітове рекрутьке присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../283/]]||Житомирський комітет Всеросійського Союзу міст допомоги хворим та пораненим воїнам м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../288/]]||Житомирське повітове по податку з нерухомого майна присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../293/]]||Лугинське лісництво м-ко Лугини, Овруцького повіту, Волинської губернії
|-
|[[../295/]]||Новоград-Волинське повітове розкладкове присутствіє м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../297/]]||Овруцька повітова землевпорядна комісія м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../298/]]||Овруцьке міське двокласне училище м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../299/]]||Овруцьке лісництво м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../300/]]||Овруцьке повітове рекрутське присутствіє м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../302/]]||Житомирське повітове розкладкове присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../304/]]||Радомисльський пвітовий суд м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../306/]]||Радомисльська повітова землевпорядна комісія м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../308/]]||Житомирський нижній земський суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../313/]]||Черняхівська поштово-телеграфна контора м-ко Черняхів, Житомирського повіту
|-
|[[../318/]]||Пристав 3-ої частини 4-го стану м. Житомир, Волинськї губернії
|-
|[[../321/]]||Управління Житомирського повітового військового начальника м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../322/]]||Житомирський з'їздовий конкурсний суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../323/]]||Товариство Іванківського цукробурякового заводу с. Іванків, Житомирського повіту
|-
|[[../324/]]||Волинський губернський магістрат м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../325/]]||Волинська верхня розправа м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../327/]]||Житомирський поліцмейстер м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../329/]]||Волинське губернське у справах про товариства та союза присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../332/]]||Волинський губернський предводитель дворянства м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../334/]]||Новоград-Волинське повітове з військової повинності присутствіє м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../335/]]||Податний інспектор Житомирського повіту м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../336/]]||Податний інспектор 1-ої дільниці Житомирськго повіту
|-
|[[../337/]]||Податний інспектор 2-ої дільниці Житомирського повіту
|-
|[[../338/]]||Податний інспектор м. Житомир, м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../339/]]||Податний інспектор 1-ої дільниці міста Житомира м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../340/]]||Податний інспектор 2-ої дільниці м. Житомир, м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../341/]]||Податний інспектор 3-ої дільниці міста Житомира, м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../342/]]||Податний інспектор 4-ої дільниці міста Житомира м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../343/]]||Овруцьке духовне правління м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../344/]]||Житомирське духовне правління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../345/]]||Новоград-Волинське духовне правління м. Новоград-Волинський Волинської губернії
|-
|[[../346/]]||Житомирське міське розкладкове присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../347/]]||Житомирське міське по податку з нерухомого майна присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../348/]]||Житомирський пансіон шляхетних дівчат м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../349/]]||Волинський губернський прокурор м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../350/]]||Податний інспектор Новоград-Волинського повіту м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../351/]]||Податний інспектор 1-ої дільниці Новоград-Волинського повіту м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../352/]]||Урядовий агроном Волинської губернії м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../353/]]||Новоград-Волинське тимчасове рекрутське присутствіє м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../354/]]||Житомирський єврейський учительський інститут м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../393/]]||Житомирське єврейське казенне училище 1-го розряду м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../394/]]||Волинський губернський комітет по переселенню євреїв м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../395/]]||Волинська губернська єврейська училищна комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../396/]]||Житомирське рабинське училище м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../397/]]||Житомирське двокласне єврейське початкове училище м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../398/]]||Житомирське єврейське громадське училище «Талмуд-Тора» м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../401/]]||Віце-декан Житомирської кафедри м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../402/]]||Житомирський повітовий декан м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../403/]]||Райгородське поштово-телеграфне відділення м-ко Райгородок, Житомирського повіту
|-
|[[../404/]]||Мар'ятинське однокласне народне училище с. Мар'ятин, Овруцького повіту
|-
|[[../406/]]||Чуднівське міське по податку з нерухомого майна присутствіє м-ко Чуднів, Житомирського повіту, Волинської губернії
|-
|[[../407/]]||Черняхівське міське по податку з нерухомого майна  присутствіє м-ко Черняхів, Житомирського повіту
|-
|[[../408/]]||Волинське губернське церковно-будівельне присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../409/]]||Волинська тимчасова пропінаційна комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../411/]]||Кутузівська поштово-телеграфна контора м-ко Кутузхове Житомирського повіту
|-
|[[../412/]]||Житомирське повітове училище м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../415/]]||Волинський губернський дворянський комітет у селянських справах м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../417/]]||Церква Житомирських богоугодних закладів м. Житомир, Волинськї губернії
|-
|[[../418/]]||Волинське об'єднане по забезпеченню побуту православного духовенства і у селянських справах присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../419/]]||Волинський єпархіальний ревізійний комітет м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../420/]]||Литовська греко-уніатська духовна консисторія
|-
|[[../421/]]||Овруцька міська лікарня м. Овруч. Волинської губернії
|-
|[[../422/]]||Житомирський сирітський суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../423/]]||Житомирське благородне зібрання м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../424/]]||Волинський губернський комітет з розгляду та складання інвентарних описів поміщицьких маєтків м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../426/]]||Житомирське повітове з військової повинності присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../427/]]||Волинська губернська поштово-телеграфна контора м. Житомир
|-
|[[../428/]]||Житомирський кафедральний собор м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../430/]]||Волинське губернське з військової повинності присутствіє м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../431/]]||Волинське єпархіальне управління м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../433/]]||Овруцька люстраційна комісія м. Овруч, Волинської губернії
|-
|[[../434/]]||Волинсько-Житомирський єпіскоп м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../496/]]||Луцько-Житомирська католицька духовна семінарія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../497/]]||Стремигородське волосне правління с. Стремигород, Радомисльського повіту
|-
|[[../498/]]||Пинязевицьке волосне правління с Пинязевичі, Радомисльського повіту
|-
|[[../499/]]||Брусилівське міщанське правління м-ко Брусилів, Радомисльського повіту
|-
|[[../500/]]||Волинська губернська у справах про вибори до Державної Думи 2-го скликання комісія м. Житомир
|-
|[[../501/]]||Волинська губернська у справах про вибори до Державної Думи 3-го скликання комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../502/]]||Волинська губернська у справах про вибори до Державної Думи 4-го скликання комісія м. Житомир
|-
|[[../503/]]||Новоград-Волинська повітова у справах про вибори до Державної Думи 3-го скликання комісія м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../504/]]||Житомирська повітова у справах про вибори до Державної Думи 2-го скликання комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../505/]]||Житомирська повітова у справах про вибори до Державної Думи 3-го скликання комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../515/]]||Житомирський повітовий комітет громадського здоров'я м. Житомир, Влинської губернії
|-
|[[../518/]]||Волинський губернський оціночний комітет м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../519/]]||Друге Радомисльське повітове чиншове присутствіє м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../520/]]||Радомисльський повітовий штабслікар м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../521/]]||Радомисльський повітовий предводитель дворянства м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../522/]]||Пристав 5-го стану Радомисльського повіту
|-
|[[../523/]]||Радомисльська повітова земська управа м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../524/]]||Волинський верхній земський суд м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../525/]]||Радомисльська дворянська опіка м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../526/]]||Судовий слідчий 3-ої дільниці Радомисльського повіту
|-
|[[../527/]]||Радомисльське повітове казначейство м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../528/]]||Радомисльський земський суд м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../529/]]||Радомисльське повітове поліцейське управління м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../530/]]||Радомисльський підкоморський суд м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../531/]]||Житомирське пошово-телеграфне відділення ІV відділу перевезення пошти залізницею м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../532/]]||Народицьке поштово-телеграфне відділення Київської поштово-телеграфної округи м-ко Народичі, Овруцького повіту
|-
|[[../534/]]||Кмитівське поштово-телеграфне відділення Київського поштово-телеграфного округу с. Кмитів, Житомирського повіту
|-
|[[../535/]]||Пулинське поштово-телеграфне відділення Київського поштово-телеграфного округу м-ко Пулини, Житомирського повіту
|-
|[[../537/]]||Ушомирська поштово-телеграфна контора м-ко Ушомир, Житомирського повіту
|-
|[[../538/]]||Янушпільське поштово-телеграфне відділення м-ко Янушпіль, Житомирського повіту
|-
|[[../539/]]||Мартиновицьке волосне правління с. Мартиновичі, Радомисльського повіту
|-
|[[../540/]]||Новоград-Волинський сирітський суд м. Нов.-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../541/]]||Волинська губернська тюремна інспекція м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../542/]]||Новоград-Влинська дворянська опіка м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../543/]]||Ворсівське влосне правління с. Ворсівка, Радомисльського повіту
|-
|[[../545/]]||Новоград-Волинський повітовий предводитель дворянства м. Новоград-Волинський
|-
|[[../546/]]||Мировий посередник 1-ої дільниці Волинського повіту м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../547/]]||Хуторинське поштово-телеграфне відділення м-ко Краснопіль, Житомирського повіту
|-
|[[../550/]]||Податний інспектор 1-ої дільниці Радомисльського повіту, м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../552/]]||Малинське волосне правління м-ко Малин, Радомисльського повіту, Київської губернії
|-
|[[../553/]]||Потіївське волосне правління с. Потіївка, Радомисльського повіту, Київської губернії
|-
|[[../555/]]||Управління Радомисльського повітового військового начальника м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../556/]]||Коростишівська міщанська управа м-ко Коростишів, Радомисльського повіту
|-
|[[../557/]]||Коростишівське волосне правління м-ко Коростишів, Радомисльського повіту
|-
|[[../558/]]||Нянівське волосне правління с. Нянівка, Радомисльського повіту
|-
|[[../559/]]||Шершнівське волосне правління с. Шершні, Радомисльського повіту
|-
|[[../560/]]||Товариство «Волинська просвіта» м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../561/]]||Управління Житомирської залізниці м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../562/]]||Управління Новоград-Волинського повітового військового начальника м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../563/]]||Іванківське міщанське правління м-ко Іванків, Радомисльського повіту
|-
|[[../564/]]||Волинська губернська продовольча комісія м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../565/]]||Малинський волосний суд м-ко Малин, Радомисльського повіту
|-
|[[../566/]]||Радомисльська міщанська управа м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../567/]]||Радомисльський повітовий комітет у справах по предявленню відстрочок військовозобов'язаними м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../568/]]||Малинська міщанська управа м-ко Малин, Радомисльського повіту
|-
|[[../569/]]||Чуднівський римо-католицький костьол м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../570/]]||Чуднівське волосне правління м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../571/]]||Чуднівська міщанська управа м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../572/]]||З'їзд мирових суддів Новоград-Волинського судово-мирового округу м. Новоград-Волинський, Волинської губернії
|-
|[[../573/]]||Андрушівське народне училище м-ко Андрушівка, Житомирського повіту
|-
|[[../574/]]||Чуднівська поштово-телеграфна контора м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../575/]]||Коровинецький цукровий завод с. Великі Коовинці. Житомирського повіту
|-
|[[../576/]]||Волинська єпархіальна опіка над бідними духовного звання м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../577/]]||Радомисльське духовне правління м. Радомисль, Київської губернії
|-
|[[../578/]]||Церква Св. Іванна Богослова с. Троща, Краснопільської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../579/]]||Св. Михайлівська церква с. Турчинівка П'ятківської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../580/]]||Св. Димитріївська церква с. Бурківці, Краснопільської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../581/]]||Церква Казанської ікони Божої матері с. Бабушки, П'ятківської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../582/]]||Св. Михайлівська церква с. Мотрунки, Краснопільської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../583/]]||Св. Троїцька церква м-ко Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../584/]]||Хрестовоздвиженська церква с. Голіївка, Янушпільської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../585/]]||Хрестовоздвиженська церква с. Дідківці, Чуднівської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../586/]]||Церква Різдва Богородиці с. Носівка, Краснопільської волості, Житомирського повіту
|-
|[[../587/]]||Римо-католицький костьол м-ка Краснопіль, Житомирського повіту
|-
|[[../588/]]||Чуднівське благочиніє м-ко Чуднів Житомирського повіту
|-
|[[../589/]]||Св. Миколаївська церква м-ка Червоне, Солотвинської вол., Житомирського повіту
|-
|[[../590/]]||Хрестовоздвиженська церква м-ка Червоне, Солотвинської вол., Житомирського повіту
|-
|[[../591/]]||Св. Димитріївська церква м-ка Червоне, Солотвинської вол., Житомирського повіту
|-
|[[../592/]]||Римо-католицький костьол м-ка Чуднів, Житомирського повіту
|-
|[[../593/]]||Св. Покровська церква с. Горопаї, Новочорторийської вол., Новоград-Волинського повіту
|-
|[[../594/]]||Св. Василівська церква с. Гізівщина, Деревицької вол., Новоград-Волинського повіту
|-
|[[../595/]]||Св. Михайлівська церква м-ка Краснопіль, Краснопільськї вол., Житомирського повіту
|-
|[[../596/]]||Св. Троїцька церква с. Молочки, Краснопільської вол., Житомирського повіту
|-
|[[../597/]]||Волинський тюремний патронат м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../598/]]||Губернський інспектор поліцейської варти м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../599/]]||Кутайсов Олександр Павлович. Волинський губернатор.
|-
|[[../600/]]||Житомирська губернська тюрма м. Житомир, Волинської губернії
|-
|[[../601/]]||Махнівський повітовий суд Брацлавського намісництва Київської губернії. Бердичівський повітовий суд Київської губернії
|-
|[[../602/]]||Бердичівське повітове у чиншових справах присутствіє м. Бердичів. Київської губернії
|-
|[[../603/]]||Бердичівське комерційне училище м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../604/]]||Бердичівська дворянська опіка м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../605/]]||Бердичівський повітовий землемір м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../606/]]||Бердичівський городовий магістрат м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../607/]]||Магазин купчихи Горбунової А. А.
|-
|[[../608/]]||Бердичівська повітова у справах про вибори до 2-ої Державної Думи комісія м. Бердичів Київської губернії
|-
|[[../609/]]||Бердичівська повітова у справах про вибори до 1-ої Державної Думи комісія м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../610/]]||Бердичівська повітова у справах про вибори до 4-ої Державної Думи комісія м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../611/]]||Бердичівська повітова у справах про вибори до 3-ої Державної Думи комісія м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../612/]]||Бердичівська повітова у справах про вибори до Державної Думи та Державної Ради комісія м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../613/]]||Бердичівська соборна Успенська церква м. Бердичів, Київської губернії
|-
|[[../614/]]||Білилівське волосне правління м-ко Білилівка, Бердичівського повіту
|-
|[[../615/]]||Бистрицьке волосне правління с. Бистрик, Бердичівського повіту
|-
|[[../616/]]||Бердичівське відділення російсько-французького комерційного Банку м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../617/]]||Бердичівський торгово-словесний суд м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../618/]]||Бердичівська повітова земська управа м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../619/]]||Білилівське сільське управління с. Білилівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../620/]]||Ширмівське волосне правління м-ко Ширмівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../621/]]||Білогородське волосне правління м-ко Білогородка, Бердичівського пов.
|-
|[[../622/]]||Управління Бердичівського повітового військового начальника м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../623/]]||Бердичівська повітова поліція м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../624/]]||Пристав 3-го стану Бердичівського повіту
|-
|[[../625/]]||Білилівська поштово-телеграфна контора Київської поштово-телеграфної округи м. Білилівка, Бердичівського повіту
|-
|[[../626/]]||Бердичівське поліцейське управління м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../627/]]||Бердичівська міська поліція м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../628/]]||Бердичівська поштово-телеграфна контора м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../629/]]||Бердичівський повітовий предводитель дворянства м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../630/]]||Мировий посередний 2-ої дільниці Бердичівського пов.
|-
|[[../631/]]||Бердичівська тилова евакуаційна комісія м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../632/]]||2-ге Бердичівське повітове розкладкове по промисловому податку присутствіє м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../633/]]||Огіївське волосне правління с. Огіївка, Бердичівського пов., Київської губ.
|-
|[[../634/]]||Бердичівський шкіряний завод м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../635/]]||Товариство Бердичівського цукрово-бурякового та рафінадного заводів м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../636/]]||Св. Покровська церква с. Бистрик, Бердичівського пов.
|-
|[[../637/]]||Св. Троїцька церква м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../638/]]||Єврейська релігійна громада м-ка Вчорайше, Сквирького пов.
|-
|[[../639/]]||Церква Різдва Богородиці м-ка Янушпіль, Житомирського пов.
|-
|[[../640/]]||Римо-католицький парафіяльний костьол м-ка Ружин, Сквирського повіту
|-
|[[../641/]]||Римо-католицький парафіяльний костьол м-ка Любар. Новоград-Волинського пов.
|-
|[[../642/]]||Св. Димитрівська церква с. Чонорудка Бердичівського пов.
|-
|[[../643/]]||Св. Георгіївська  церква м-ка Білилівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../644/]]||Св. Троїцька церква м-ка Білилівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../645/]]||Св. Миколаївська церква с. Халаїмгородок, Бердичівського пов.
|-
|[[../646/]]||Св. Миколаївська церква с. Сингаївка, Бердичівського пов.
|-
|[[../647/]]||Церква Св. Іоанна Богослова с. Журбинці, Махнівського пов.
|-
|[[../648/]]||Св. Покровська церква с. Закутинці, Бердичівського пов.
|-
|[[../649/]]||Церква Св. Іоанна Богослова с. Скраглівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../650/]]||Хрестовоздвиженська церква с. П'ятигірка, Бердичіського пов.
|-
|[[../651/]]||Св. Покровська церква с. Гадомці, Бердичівського пов.
|-
|[[../652/]]||Анно-Зачатіївська церква с. Житинці, Бердичівського пов.
|-
|[[../653/]]||Церква Різдва Богородиці с. Красівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../654/]]||Св. Троїцька церква м-ка Краснопіль, Житомирського пов., Вол. губ.
|-
|[[../655/]]||Хрестовоздвиженська церква с. П'ятигірка, Бердичівського пов.
|-
|[[../656/]]||Св. Успенська церква с. Нехворощ, Липовецького пов., Київської губ.
|-
|[[../657/]]||Св. Покровська церква с. Терехова, Бердичівського пов.
|-
|[[../658/]]||Пузирецьке волосне правління с. Пузирки, Бердичівського пов.
|-
|[[../659/]]||Св. Димитрівська церква с. Крилівка, Подоражанської вол., Київської губ.
|-
|[[../660/]]||Кармелітанський римо-католицький костьол с. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../661/]]||Св. Димитріївська церква с. Іванківці, Бердичівського пов.
|-
|[[../662/]]||Римо-католицький парафіяльний костьол м-ка Вчорайше, Сквирського повіту
|-
|[[../663/]]||Св. Покровська церква с. Гальчин, Житомирського повіту
|-
|[[../664/]]||Св. Михайлівська церква м-ка Вчорайше, Сквирського пов.
|-
|[[../665/]]||Св. Параскевівська церква с. Великі Низгірці, Бердичівського пов.
|-
|[[../666/]]||Св. Пантелеймонівська церква с. Кочмище, Сквирського пов.
|-
|[[../667/]]||С. Михайлівська церква с. Ягнятин, Сквирського пов.
|-
|[[../668/]]||Товариство Спичинецького цукрового заводу
|-
|[[../669/]]||Св. Митрофаніївська церква с. Миньківці Липовецького повіту, Київської губ.
|-
|[[../670/]]||Воздвиженська церква с. Мала Чернявка, Бердичівського пов.
|-
|[[../671/]]||Церква Св. Апостола Луки с. Семенівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../672/]]||Церква Різдва Богородиці с. Камені, Сквирського пов.
|-
|[[../673/]]||Св. Покровська церква с. Плоска, Сквирського пов.
|-
|[[../674/]]||Церква Різдва Богородиці с. Нехворощ, Житомирського пов.
|-
|[[../675/]]||Стетковецьке благочиніє с. Стетківці, Янішпільської вол., Житомирського пов.
|-
|[[../676/]]||Бердичівське духовне правління м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../677/]]||Св. Троїцька церква с. Слободище, П'ятківської вол., Житомирського пов.
|-
|[[../678/]]||Чудо-Михайлівська церква с. Маркуші, Бердичівського пов.
|-
|[[../679/]]||Римо-католицький парафіяльний костьол Святої Варвари м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../680/]]||Бердичівська міщанська управа м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../681/]]||Бердичівська слідча комісія заснована Успенською церквою м-ко Бердичів, Житомирського пов.
|-
|[[../682/]]||Бердичівське повітове з військової повинності присутствіє м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../683/]]||Білилівська міщанська управа м-ко Білилівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../684/]]||Бердичівські повітові земські збори м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../685/]]||Бердичівське повітове казначейство м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../686/]]||Судовий слідчий м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../687/]]||Білилівська волосна позичково-ощадна каса м-ко Білилівка, Бердичівського пов.
|-
|[[../688/]]||Мировий посередник 1-ої дільниці Бердичівського пов.
|-
|[[../689/]]||Бердичівська міська управа м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../690/]]||Бердичівський повітовий стряпчий м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../691/]]||Бердичівсько-Липовецький з'їзд мирових посередників м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../692/]]||Бердичівський сирітський суд м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../693/]]||Пристав 1-го стану Бердичівського повіту
|-
|[[../694/]]||Бердичівська міська дума м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../695/]]||Бердичівський нотаріус М. Д. Клинковштейн м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../696/]]||Бердичівський нотаріус Н. Є. Мартос м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../697/]]||Бердичівський нотаріус В. Г. Грицаєв м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../698/]]||Корнинський цукровий завод с. Корнин, Сквирського пов.
|-
|[[../699/]]||Судовий слідчий м. Бердичева, Київської губ.
|-
|[[../704/]]||Бердичівський нотаріус І. І. Плосконний м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../705/]]||Бердичівський нотаріус А. Ф. Платер м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../706/]]||Бердичівський нотаріус В. В. Камінський м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../707/]]||Бердичівський нотаріус А. А. Віленський м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../708/]]||Бердичівський нотаріус В. І. Ігнатьєв м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../709/]]||Бердичівський нотаріус Т. А. Погребецький м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../710/]]||Бердичівський нотаріус Д. В. Нєбольсин м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../711/]]||Церква Різдва Богородиці м-ка Андрушівка, Житомирського пов.
|-
|[[../712/]]||Св. Миколаївська церква м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../713/]]||Миропольський повітовий суд м. Миропольє, Курської губ.
|-
|[[../714/]]||Фотинський Орест Авксентійович, викладач Житомирського жіночого духовного училища
|-
|[[../715/]]||Радомисльський городовий магістрат м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../716/]]||Бровківське волосне правління с. Бровки, Сквирського пов.
|-
|[[../717/]]||Радомисльська повітова у справах про вибори до 2-ої Державної Думи комісія м. Радомисль, Київської губ
|-
|[[../718/]]||Радомисльська міська поліція. Радомисль, Київської губ
|-
|[[../719/]]||Перше Радомисльське повітове у чиншових справах присутствіє м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../720/]]||Брусилівське волосне правління м-ко Брусилів, Радомисльського пов.
|-
|[[../721/]]||Мировий посередник 1-ої дільниці Радомисльського повіту
|-
|[[../722/]]||Мировий посередник 2-ої дільниці Радомисльського пов.
|-
|[[../723/]]||Радомисльське повітове рекртське присутствіє м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../724/]]||Корнинська міщанська управа с. Корнин, Сквирського пов.
|-
|[[../725/]]||Радомисльський повітовий стряпчий м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../726/]]||Радомисльська повітова у справах про вибори до 4-ої Державної Думи комісія м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../727/]]||Кам'янське волосне правління с. Кам'янка, Радомисльського пов.
|-
|[[../728/]]||Радомисльська повітова у справах про вибори до 1-ої Державної Думи комісія м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../729/]]||Радомисльська повітова у справах про вибори до 3-ої Державної Думи комісія м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../730/]]||Вчорайшенська міщанська управа м-ко Вчорайше, Сквирського пов.
|-
|[[../731/]]||Пристав 2-го стану Радомисльського пов.,  Київської губ.
|-
|[[../732/]]||Товариш прокурора Київського окружного суду по Радомисльській дільниці м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../733/]]||Конкурсний суд Радомисльського повіту м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../734/]]||Радомисльський нотаріус А. К. Меленевський м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../735/]]||Радомисльський нотаріус К. Ф. Григорьєв м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../736/]]||Ходорківський нотаріус А. Ф. Іванов м-ко Ходорків, Сквирського пов.
|-
|[[../737/]]||Радомисльський повітовий землемір м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../738/]]||Товариство Янушпільського цукробурякового заводу м-ко Янушпіль, Житомирського пов.
|-
|[[../739/]]||Радомисльська повітова продовольча управа м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../740/]]||Малинська волосна продовольча управа м-ко Малин, Радомисльського пов.
|-
|[[../741/]]||Радомисльський повітовий мировий з'їзд м. Радомисль, Київської губ.
|-
|[[../742/]]||Товариш пркурора Київського окружного суду по Бердичівській дільниці м. Бердичів, Київської губ.
|-
|[[../743/]]||Русанівське сільське управління с. Русанівка, Радомисльського пов.
|-
|[[../745/]]||Кропивнянське сільське управління с. Кропивня, Радомисльського пов., Київської губ.
|-
|[[../746/]]||Ружинська міщанська управа м-ко Ружин. Бердичівського пов.
|-
|[[../747/]]||Горбулівське волосне правління с. Горбулів, Радомисльського пов.
|-
|[[../748/]]||Іршанське поштово-телеграфне відділення Київського поштово-телеграфного округу
|-
|[[../749/]]||Стремигородська поштово-телеграфна контора Київського поштово-телеграфного округу с. Стремигород, Радомисльського пов.
|-
|[[../750/]]||Паволоцька міщанська управа м-ко Паволоч, Сквирського пов.
|-
|[[../751/]]||Колекція Талмуд-Тор м. Житомир, Житомирської обл.
|-
|[[../752/]]||Колекція картографічних матеріалів м. Житомир, Житомирської обл.
|}</text>
      <sha1>8cglw9au7an8dfbtiwxon1uqsaix6px</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/601/1</title>
    <ns>116</ns>
    <id>106360</id>
    <revision>
      <id>457228</id>
      <parentid>438485</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:32:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="241" xml:space="preserve">{{Архіви/опис
 | назва = 
 | примітки =
}}

{| class=&quot;wikitable sortable&quot;
!№||Назва||Роки||Сторінки
|-
|[[/2003/]]||Метрична книга Белілівського костелу||1836||103
|}</text>
      <sha1>s7uaojwnkjh7q9ef0v2cm3nu42mc1ua</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/178/51/126</title>
    <ns>116</ns>
    <id>109950</id>
    <revision>
      <id>457230</id>
      <parentid>279758</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:35:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="517" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга Білилівського костелу. Шлюб
 | рік = 1789–1815
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 178-51-0126. 1789-1815 роки. Метрична книга Белілівського костелу. Шлюб.pdf]]
}}
[[File:ДАЖО 178-51-0126. 1789-1815 роки. Метрична книга Белілівського костелу. Шлюб.pdf|thumb]]

[[Білилівка]]

[[Категорія:Білилівка]]</text>
      <sha1>aa1q8g390e7hst1k5pr5p0nw645vmsb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Белєтристична біблїотека</title>
    <ns>10</ns>
    <id>110155</id>
    <revision>
      <id>457167</id>
      <parentid>455798</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:27:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4178" xml:space="preserve">
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf|4]]&lt;/span&gt;
{{span|quality1|[[Індекс:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf|8]]}}
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Генрік Понтоппідан. Із хат. 1899.pdf|11]]&lt;/span&gt;
[[Індекс:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf|13]]
[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Приборкана гоструха (1900).pdf|15]]
{{span|quality4|[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf|38]]}}
[[Індекс:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf|40]]
{{span|quality4|[[Індекс:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf|42]]}}
[[Індекс:Василь Кравченко. Буденне житє (1902).pdf|43]]
[[Індекс:Уіллїям Шекспір. Міра за міру. Переклад П. А. Кулїша (1902).pdf|48]]
[[Індекс:Стороженко Олекса. Марко Проклятий. 1903.pdf|50]]
[[Індекс:Вересаєв В. Записки лїкаря. 1903.pdf|57]]
[[Індекс:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf|60]]
[[Індекс:Золя Еміль. Жерміналь. 1904.pdf|69–70]]
[[Індекс:Осип Маковей. Оповіданя. 1904.pdf|71]]
[
[[Індекс:Енґельс Фрідріх. Початок родини. Приватної власности і держави. 1900.pdf|3(75)]]
[[Індекс:Ш. Сеньобо́. Австрия в XIX ст. З французького переклав і пояснив С. Томашівський (1901).pdf|4(76)]]
[[Індекс:Михайло П. Драгоманов. Переписка. Зібрав і зладив М. Павлик T. I. (1901).pdf|7(79)]]
[[Індекс:Кравчинський С. М. Підземна Росия. 1901.pdf|8(80)]]
[[Індекс:Іпполіт Тен. Фільософія штуки. 1902.pdf|10(82)]]
[[Індекс:Дж. К. Інґрем. Істория полїтичної економії. 1903.pdf|11(83)]]
]
[[Індекс:Микола Кареєв. Фільософія культурної й соціяльної історії нових часів (1300-1800). 1905.pdf|89]]
{{span|quality4|[[Індекс:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf|90]]}}
{{span|quality4|[[Індекс:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf|91]]}}
[[Індекс:Ебергард Фрас. Нарис ґеольоґії. 1905.pdf|92]]
[[Індекс:Микола Стороженко. Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку (1905).pdf|94–95]]
[[Індекс:Ґордон Байрон. Чайльд-Гарольдова мандрівка. Переклав Панько Кулїш (1905).pdf|96]]
[[Індекс:Драгоманів М. Шевченко, українофіли й соціялізм (1906).djvu|97]]
[[Індекс:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf|102]]
[[Індекс:Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf|104–105]]
{{span|quality1|[[Індекс:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf|106]]}}
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu|108]]&lt;/span&gt;
&lt;span class=&quot;quality4&quot;&gt;[[Індекс:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf|111]]&lt;/span&gt;
[[Індекс:Михайло Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших. 1887-1895. 1908.pdf|112]]
[[Індекс:Агатангел Кримський. Андрій Лаговський. Повість. 1905.pdf|125]]
[[Індекс:Богови невідомому. 1913.pdf|141]]</text>
      <sha1>0snou5ja1nsr5fq6ah9pu19kdqbjtdq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Модуль:ProofreadStats/Data</title>
    <ns>828</ns>
    <id>130411</id>
    <revision>
      <id>457301</id>
      <parentid>456691</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T22:17:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <model>Scribunto</model>
      <format>text/plain</format>
      <text bytes="7260" xml:space="preserve">-- [ '' ] = { [0]=0,0,0,0,0,t=1 },

return {
date=1606838712,

[ 'Короткий словник синонімів української мови. 1975.pdf' ] = { [0]=4,0,0,15,13,t=226 },
[ 'Терлецька З. Українські страви (давні приписи з Галицької України).pdf' ] = { [0]=1,0,0,169,4,t=213 },
[ 'Українсько-польський словник. 1920.pdf' ] = { [0]=8,0,0,28,6,t=198 },
[ 'Українське мовознавство. №1. 1973.pdf' ] = { [0]=0,1,5,18,28,t=129 },
[ 'Українське мовознавство. №2. 1974.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,0,t=97 },
[ 'Українське мовознавство. №3. 1975.pdf' ] = { [0]=0,0,0,10,0,t=136 },
[ 'Українське мовознавство. №11. 1983.pdf' ] = { [0]=0,0,0,11,4,t=161 },
[ 'Українське мовознавство. №12. 1984.pdf' ] = { [0]=0,0,0,12,3,t=130 },
[ 'Українське мовознавство. №13. 1985.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=130 },
[ 'Українське мовознавство. №27-28. 2003.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=233 },
[ 'Українське мовознавство. №31. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,4,0,t=90 },
[ 'Українське мовознавство. №32-33. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,1,t=191 },

[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu' ] = { [0]=21,553,0,1,11,t=586 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu' ] = { [0]=46,312,1,119,45,t=523 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu' ] = { [0]=9,323,0,0,93,t=425 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=7,21,0,407,19,t=454 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=15,498,0,1,18,t=532 },

[ 'Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf' ] = { [0]=0,0,0,169,3,t=172 },
[ 'Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf' ] = { [0]=8,0,0,168,6,t=251 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf' ] = { [0]=0,0,0,175,9,t=184 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf' ] = { [0]=0,0,0,198,54,t=252 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf' ] = { [0]=0,0,0,256,59,t=315 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf' ] = { [0]=0,0,0,315,42,t=357 },

[ '20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu' ] = { [0]=5,0,1,0,228,t=234 },
[ 'Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu' ] = { [0]=10,0,0,208,32,t=250 },
[ 'Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu' ] = { [0]=11,0,0,141,12,t=164 },
[ 'Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu' ] = { [0]=13,0,0,124,11,t=148 },
[ 'Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu' ] = { [0]=12,0,0,207,15,t=234 },
[ 'Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu' ] = { [0]=2,0,0,63,92,t=157 },
[ 'Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu' ] = { [0]=3,0,1,461,18,t=483 },
[ 'Мартович Лесь. Не-читальник. Оповідання (Едмонтон).djvu' ] = { [0]=2,0,0,74,2,t=78 },
[ 'Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf' ] = { [0]=1,0,1,71,5,t=78 },
[ 'Колцуняк Марія. На стрічу сонцю золотому (Скрентон, 1918).djvu' ] = { [0]=0,0,0,132,4,t=136 },

[ 'PL Układ o repatriacji zawarty między Polską z jednej strony a Rosją i Ukrainą z drugiej strony.djvu' ] = { [0]=5,0,0,8,7,t=52 },
[ 'Подорож довкола землї в 80 днях.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,238,t=239 },
[ 'Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf' ] = { [0]=17,0,2,13,19,t=354 },
[ 'Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf' ] = { [0]=1,0,0,329,76,t=406 },
[ 'Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf' ] = { [0]=12,0,0,0,34,t=152 },
[ 'Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,27,3,t=30 },
[ 'Глитай абож Павук.pdf' ] = { [0]=2,0,0,25,0,t=75 },
[ 'Виріб вин. 1927.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,5,t=14 },
[ 'Едвард Жарський. Плавання.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,13,t=22 },
[ 'Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленє з додатком коляд чисто народних (Торонто, 1919).pdf' ] = { [0]=0,0,0,59,3,t=62 },
[ 'Пачовський М. Ілюстроване українське письменство в житєписях (Вінніпеґ, 1917).pdf' ] = { [0]=0,0,0,5,5,t=144 },

[ 'Нова книга. №9-10. Майк Йогансен. Огляд підручників української мови. 1925.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,0,t=1 },
[ 'Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf' ] = { [0]=5,0,1,39,95,t=140 },
[ 'Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu' ] = { [0]=1,0,4,199,0,t=204 },
[ 'Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu' ] = { [0]=1,0,0,84,5,t=90 },
[ 'Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu' ] = { [0]=8,0,0,91,3,t=102 },
[ 'Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu' ] = { [0]=7,0,0,132,1,t=140 },
[ 'Бомарше П\'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu' ] = { [0]=3,0,0,177,5,t=185 },
[ 'Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu' ] = { [0]=9,0,0,91,22,t=122 },
[ 'Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu' ] = { [0]=9,0,0,101,0,t=110 },
[ 'Гребинка Е. Иванъ Золотаренко (Черкаси, 1899).djvu' ] = { [0]=1,0,0,31,0,t=32 },
[ 'Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf' ] = { [0]=0,0,0,394,3,t=397 },
[ 'Валер\'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf' ] = { [0]=5,0,0,59,18,t=260 },


}
--</text>
      <sha1>lfcwnto6szhlz8l7cksbv6pqmxz0ma2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Leh Palych/edit.js</title>
    <ns>2</ns>
    <id>131364</id>
    <revision>
      <id>457225</id>
      <parentid>450796</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:24:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="12929" xml:space="preserve">$(function () {
	if( mw.config.get( 'wgNamespaceNumber' ) !== 250 ) {
		return;
	}
	
    if ($('#editform').length) {
        $('#wpTextbox1').on( 'wikiEditor-toolbar-doneInitialSections', function() {
        	
			$('#wpTextbox1' ).wikiEditor( 'addToToolbar', {
                section: 'main',
                groups: {
                    user: {
                        label: 'User`s'
                        }
                    }
                });

            $('#wpTextbox1').wikiEditor('addToToolbar', {
				section: 'characters',
				pages: {
					diacritic: {
						layout: 'characters',
						label: 'Diacritics',
						characters: [ '\u0301', '\u0300', '\u0302', '\u0317', '\u031C'  ]
						}
					}
			});


			var buttons = new Array (
	['id', replaceMain, 'Заміна', '6/67/OOjs_UI_icon_book-ltr-progressive.svg'],
	['id0', replacePoem, 'Поезія', '3/3d/OOjs_UI_icon_citeArticle-ltr-progressive.svg'],
	['id1', replacePoem1, '--', 'b/bc/Header_and_footer_toolbar_button.svg'],
	['id2', replacePoem2, 'F', 'b/b9/OOjs_UI_icon_table-insert-row-after-progressive.svg'],
	['id3', replacePoem3, 'H', '8/8a/OOjs_UI_icon_table-insert-row-before-progressive.svg'],
	['id4', replacePoem4, 'HF', 'b/b2/OOjs_UI_icon_alignCenter-progressive.svg'],
	['id5', replacePoem5, 'Чистка колонтитулів', 'd/d0/OOjs_UI_icon_clear-progressive.svg'],
	['id_zh', replace4zheleh, 'Жел.', 'c/cc/OOjs_UI_icon_bold-cyrl-zhe-progressive.svg'],
	['id_t', replaceLat2Cyr, 'Лат-&gt;Кир', 'e/e0/OOjs_UI_icon_language-ltr-progressive.svg'],
	['id_ya', yaryzhka, 'Ярижка', 'thumb/9/98/Cirila-ъ-minuskla.svg/48px-Cirila-ъ-minuskla.svg.png'],
	['id_cyr_lat', replaceCyr2Lat, 'Кир-&gt;Лат', 'e/e0/OOjs_UI_icon_language-ltr-progressive.svg'],
	['id_mx', maxim, 'Максимовичка', 'thumb/c/cc/Circumflex_accent.svg/16px-Circumflex_accent.svg.png'],
	['id_up', upperCase, 'UpperCase', '8/85/OOjs_UI_icon_bigger-ltr-progressive.svg'],
	['id_down', lowerCase, 'LowerCase', 'd/df/OOjs_UI_icon_smaller-ltr-progressive.svg'],
	['id_del_blnk', deleteBlank, 'DleteBlank', '7/75/OOjs_UI_icon_cancel-progressive.svg'],
	['id_par', paragraph, 'Абзац', '1/10/OOjs_UI_icon_stripeFlow-ltr-progressive.svg']
        		);

        	var items = {};
        	var url = '//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/';
        	
        	for ( var i = 0; i &lt; buttons.length; i++ ) {
				items[buttons[i][0]] = {
                    		type: 'button',
	                    	label: buttons[i][2],
	                    	icon: url+buttons[i][3],
							action: {
								type: 'callback',
								execute: buttons[i][1]
								}
							};
			} // end for

            $('#wpTextbox1').wikiEditor('addToToolbar', {
                section: 'main',
                group: 'user', 
                tools: items
            });

        });
    }
});


function replaceMain() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();

	var nbsp = String.fromCharCode(160);
	var dash1, dash2;
	dash1 = nbsp.concat(&quot;—&quot;);
	dash2 = nbsp.concat(&quot;— &quot;);
	
    var item;
	var arr = [
    [/\s([\.\!\?\:\;\,\)…])/g, '$1'],
    [/\s&quot;/g, ' „'],
    [/\.\.\./g, &quot;…&quot;],
    [/\…\./g, &quot;....&quot;],
    [/¬\n/g, ''],
    [/\­/g, ''],
    [/ \n/g, '\n'],
	[/[’‘]/g, &quot;'&quot;],
    [/([A-Za-zА-ЯЇҐЄіа-яїґєі\.\!\?\:\;\,\)…„»«“”\&quot;])—/g, '$1 —'],
    [/—([A-Za-zА-ЯЇҐЄіа-яїґєі„»«“”\&quot;])/g, '— $1'],
    [/ —/g, dash1],
    [/\t/g, &quot; &quot;],
    [/^{{[-—]+}}/mg, &quot;— &quot;],
    [/\{\{\-\-\}\}/g, dash2],
    [/\s\{\{—\}\}\s/g, dash2],
    [/\{\{—\}\}/g, dash2],
    [/\-\-/g, dash2],
    [/\s\|\|\s/g, '||'],
    [/\s\|\|/g, '||'],
    [/\|\|\s/g, '||'],
    [/\|\s/g, '|']
	];

	for (item of arr) {
		text = text.replace(item[0], item[1]);
	}

    // '&quot;' на '“' якщо після . , ; ...
    text = text.replace(/&quot;(?=[\.\s\,\!\?\:\;\)\&lt;…])/g, '“');
    text = text.replace(/“ \/\&gt;/g, '&quot; /&gt;');

	text = text.replace(/align:top“/g, 'align:top&quot;');
	text = text.replace(/wikitable“/g, 'wikitable&quot;');
	text = text.replace(/- „ -/g, '–&quot;–');
	text = text.replace(/([Щщ])б([\.\!\?\:\;\,\s\-…])/g, &quot;$1о&quot;+'\u0301'+&quot;$2&quot;);

/*	text = text.replace(/([\.\!\?\…\:])\s\n/g, &quot;$1\n&quot;);*/
    
    $('#wpTextbox1').val(text);

}

function replace4zheleh() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();

    // ся
    text = text.replace(/([а-яїґєі])ся([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, '$1 ся$2'); 

	// ї
    text = text.replace(/([ТДЦСЗЛНтдцсзлн])і/g, '$1ї');

    $('#wpTextbox1').val(text);

}

function replacePoem() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
	text = text.replace(/&lt;br\/&gt;/g, &quot;&quot;);
	text = text.replace(/&lt;br \/&gt;/g, &quot;&quot;);
	text = text.replace(/&lt;br&gt;/g, &quot;&quot;);
    $('#wpTextbox1').val(text);
}

function replacePoem1() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    text = '{{block center|&lt;poem&gt;' + text + '&lt;/poem&gt;}}';
    $('#wpTextbox1').val(text);
}

function replacePoem2() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    text = '{{block center/s}}&lt;poem&gt;' + text + '&lt;/poem&gt;';
    $('#wpTextbox1').val(text);

    text = $('#wpFooterTextbox').val();
    text = '{{block center/e}}';
    $('#wpFooterTextbox').val(text);
}

function replacePoem3() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    text = '&lt;poem&gt;' + text + '&lt;/poem&gt;{{block center/e}}';
    $('#wpTextbox1').val(text);

    text = $('#wpHeaderTextbox').val();
    text = '{{block center/s}}';
    $('#wpHeaderTextbox').val(text);
}

function replacePoem4() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    text = '&lt;poem&gt;' + text + '&lt;/poem&gt;';
    $('#wpTextbox1').val(text);

    text = $('#wpHeaderTextbox').val();
    text = '{{block center/s}}';
    $('#wpHeaderTextbox').val(text);

    text = $('#wpFooterTextbox').val();
    text = '{{block center/e}}';
    $('#wpFooterTextbox').val(text);
}

function replacePoem5() 
{ 
    text = $('#wpHeaderTextbox').val();
    text = '';
    $('#wpHeaderTextbox').val(text);

    text = $('#wpFooterTextbox').val();
    text = '';
    $('#wpFooterTextbox').val(text);
}

function replaceLat2Cyr() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    var item;
	var arr = [
    [/ô/g, 'о̂'],
    [/Ô/g, 'О̂'],
	[/j/g, 'ј'],
	[/ó/g, 'о́'],
	[/r/g, 'г'],
	[/e/g, 'е'],
	[/y/g, 'у'],
	[/i/g, 'і'],
	[/o/g, 'о'],
	[/p/g, 'р'],
	[/a/g, 'а'],
	[/x/g, 'х'],
	[/c/g, 'с'],
	[/C/g, 'С'],
	[/H/g, 'Н'],
	[/K/g, 'К'],
	[/B/g, 'В'],
	[/A/g, 'А'],
	[/E/g, 'Е'],
	[/I/g, 'І'],
	[/T/g, 'Т'],
	[/O/g, 'О'],
	[/P/g, 'Р'],
	[/M/g, 'М'],
	[/X/g, 'Х'],
	[/€/g, 'є'],
	[/é/g, 'е́'],
	[/ү/g, 'у'],
	[/ө/g, 'е'],
	[/геf&gt;/g, 'ref&gt;'],
	[/nор}/g, 'nop}'],
	[/{{с\|/g, '{{c|'],
];
	for (item of arr) {
		text = text.replace(item[0], item[1]);
	}

    $('#wpTextbox1').val(text);
}

function replaceCyr2Lat() 
{ 
    var item;
    var arr;
    
	tb = document.getElementById(&quot;wpTextbox1&quot;);

    startPos = tb.selectionStart;
    endPos = tb.selectionEnd;

    head = tb.value.substring(0, startPos);
    foot = tb.value.substring(endPos);
    body = tb.value.substring(startPos, endPos);

	arr = [
	[/о́/g, 'ó'],
	[/е́/g, 'é'],
	[/ј/g, 'j'],
	[/г/g, 'r'],
	[/е/g, 'e'],
	[/і/g, 'i'],
	[/о/g, 'o'],
	[/р/g, 'p'],
	[/а/g, 'a'],
	[/х/g, 'x'],
	[/у/g, 'y'],
	[/с/g, 'c'],
	[/С/g, 'C'],
	[/Н/g, 'H'],
	[/К/g, 'K'],
	[/В/g, 'B'],
	[/А/g, 'A'],
	[/Е/g, 'E'],
	[/І/g, 'I'],
	[/Т/g, 'T'],
	[/О/g, 'O'],
	[/Р/g, 'P'],
	[/М/g, 'M'],
	[/Х/g, 'X']
];

	for (item of arr) {
		body = body.replace(item[0], item[1]);
	}
    
    tb.value = head + body + foot;

    var textScroll = tb.scrollTop;
	tb.selectionStart = endPos;
	tb.selectionEnd = tb.selectionStart;
	tb.scrollTop = textScroll;

}

function yaryzhka() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    var item;
	var arr = [
    [/\'ь([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, 'ъ$1'],
    [/\'і[\.\,»\)\&gt;]([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, 'ъ$1'],
    [/і[\.\,»\)\&gt;]([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, 'ъ$1'],
    [/і[\.\,»\)\&gt;]/g, 'ь'],
    [/ііі/g, 'ш'],
    [/іо/g, 'ю'],
    [/ьі/g, 'ы'],
    [/\.і/g, 'л'],
    [/іюна/g, 'вона'],
    [/меп([еи])/g, 'мен$1'],
    [/тъся/g, 'ться'],
    [/\sіц([ое])\s/g, ' щ$1 '],
    [/\sзь\s/g, ' зъ '],
    [/!\./g, 'ь'],
    [/\sпаче\s/g, ' наче '],
    [/“/g, '”']
];

	arr = [ ];

	for (item of arr) {
		text = text.replace(item[0], item[1]);
	}

    $('#wpTextbox1').val(text);

    text = $('#wpHeaderTextbox').val();
    text = '&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;'+text;
    $('#wpHeaderTextbox').val(text);

    text = $('#wpFooterTextbox').val();
    text = text + '&lt;/div&gt;';
    $('#wpFooterTextbox').val(text);

}

function maxim() 
{ 
    var text = $('#wpTextbox1').val();
    var item;
	var arr = [
    [/([БВГҐДЖЗКЛМНПРСТФХЦЧШЩбвгґджзклмнпрстфхцчшщ])б([бвгґджзйклмнпрстфхцчшщ])/g, '$1о̂$2'],
    [/\sб([дкн])/g, ' о̂$1'],
    [/\sб.ъ/g, ' о̂нъ'],
    [/\sзо̂л/g, ' збл'],
    [/([бвгґджзклмнпрстфхцчшщ])й([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, '$1и̂$2'],
    [/\s[ѳебв][ивн]([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єи$1'],
    [/ѳ/g, 'є'],
    [/\s[пнв]\s/g, ' и '],
    [/\sея\s/g, ' ся '],
    [/\sесть([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єсть$1'],
    [/\s([Пп])од([ьъ])\s/g, ' $1о̂дъ '],
    [/\sокрик/g, ' скрик'],
    [/\s([Чч])елов/g, ' $1олов'],
    [/навѣтъ/g, 'навѣть'],
    [/\sесли([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єсли$1'],
    [/\s([мд])([ао])е([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' $1$2є$3'],
    [/\s[евб]му([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єму$1'],
    [/\s[евб]го([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єго$1'],
    [/\s([тс])воей([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' $1воєи$2'],
    [/\sмоей([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' моєи$1'],
    [/([уаѣюяіоы])е/g, '$1є'],
    [/\sОдтакъ\s/g, ' О̂дтакъ '],
    [/\s([Оо])нъ\s/g, ' $1̂нъ '],
    [/\s([Зз])б\s/g, ' $1о̂ '],
    [/ó/g, 'о̂'],
    [/ò/g, 'о̂'],
    [/\sнадо\s/g, ' надо̂ '],
    [/([Щщ])6/g, '$1о́'],
    [/\s([Мм])огъ([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' $1о̂гъ$2'],
    [/\sпаче\s/g, ' наче '],
    [/\sвол([ио])\s/g, ' кол$1 '],
    [/\sвотр/g, ' котр'],
    [/\s([Яя]).ъ/g, ' $1къ'],
    [/\s([Тт])й\s/g, ' $1и̂ '],
    [/\sсваз/g, ' сказ'],
    [/\s([Чч])н\s/g, ' $1и '],
    [/\о̂д.овѣ/g, 'о̂дповѣ'],
    [/\s([Вв])ко̂вци\s/g, ' $1ко̂нци '],
    [/\sесть([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' єсть$1'],
    [/\sпавѣ([\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/g, ' панѣ$1'],
];
	for (item of arr) {
		text = text.replace(item[0], item[1]);
	}

    $('#wpTextbox1').val(text);
}

function deleteBlank() 
{
    tb = document.getElementById(&quot;wpTextbox1&quot;);

    startPos = tb.selectionStart;
    endPos = tb.selectionEnd;

    head = tb.value.substring(0, startPos);
    foot = tb.value.substring(endPos);
    body = tb.value.substring(startPos, endPos);

    body = body.replace(/\s/g,'');

    tb.value = head + body + foot;

    var textScroll = tb.scrollTop;
	tb.selectionStart = endPos;
	tb.selectionEnd = tb.selectionStart;
	tb.scrollTop = textScroll;
    
}

function paragraph() 
{
    tb = document.getElementById(&quot;wpTextbox1&quot;);

    startPos = tb.selectionStart;
    endPos = tb.selectionEnd;

    head = tb.value.substring(0, startPos);
    foot = tb.value.substring(endPos);
    body = tb.value.substring(startPos, endPos);

    body = body.replace(/-\n/g,'');
    body = body.replace(/\s\n/g,' ');
    body = body.replace(/\n/g,' ');

    tb.value = head + body + foot;

    var textScroll = tb.scrollTop;
	tb.selectionStart = endPos;
	tb.selectionEnd = tb.selectionStart;
	tb.scrollTop = textScroll;
}

function upperCase() 
{ 
    tb = document.getElementById(&quot;wpTextbox1&quot;);

    startPos = tb.selectionStart;
    endPos = tb.selectionEnd;

    head = tb.value.substring(0, startPos);
    foot = tb.value.substring(endPos);
    body = tb.value.substring(startPos, endPos);
    body = body.toUpperCase(); 

    tb.value = head + body + foot;

    var textScroll = tb.scrollTop;
	tb.selectionStart = endPos;
	tb.selectionEnd = tb.selectionStart;
	tb.scrollTop = textScroll;
}

function lowerCase() 
{ 
    tb = document.getElementById(&quot;wpTextbox1&quot;);

    startPos = tb.selectionStart;
    endPos = tb.selectionEnd;

    head = tb.value.substring(0, startPos);
    foot = tb.value.substring(endPos);
    body = tb.value.substring(startPos, endPos);
    body = body.toLowerCase(); 

    tb.value = head + body + foot;

    var textScroll = tb.scrollTop;
	tb.selectionStart = endPos;
	tb.selectionEnd = tb.selectionStart;
	tb.scrollTop = textScroll;
  
}</text>
      <sha1>pcy0atgg86f0lcisgf020lti3bpdawj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шаблон:Новітня Бібліотека</title>
    <ns>10</ns>
    <id>135374</id>
    <revision>
      <id>457303</id>
      <parentid>456792</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T22:40:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="451" xml:space="preserve">
{{span|quality3|[[Індекс:Микола Голубець. Українське мистецтво. Вступ до історії (1918).djvu|29]]}}
{{span|quality3|[[Індекс:Книги битія українського народу 1921.djvu|36]]}}
{{span|quality4|[[Індекс:Поліщук К. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. Львів - Київ, 1921.djvu|37]]}}</text>
      <sha1>fqei8sjwybh8y4dsg3c6olbjaw7rv69</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Човен</title>
    <ns>0</ns>
    <id>135620</id>
    <revision>
      <id>457300</id>
      <parentid>266571</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T22:07:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="420" xml:space="preserve">{{неоднозначність}}
* [[Човен (Гребінка)|Човен]] — вірш [[Автор:Євген Гребінка|Євгена Гребінки]]
* [[Човен (Франко)|Човен]] — вірш [[Автор:Іван Франко|Івана Франка]]
* [[Човен (Шевченко)|Човен]] — вірш [[Автор:Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]]</text>
      <sha1>p4c943nque86rykucnaihlqvi8kgqpx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Човен (Франко)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>137239</id>
    <revision>
      <id>457297</id>
      <parentid>266578</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T21:45:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="352" xml:space="preserve">{{версії
|nointro = так
|назва = Човен
|подібне = Човен
|автор = Іван Франко
}}
Вірш, написаний 13 червня 1880 року.

* [[З вершин і низин (1893)/Човен|Човен]] // {{fine|[[З вершин і низин (1893)|З вершин і низин]]. Львів, 1893}}</text>
      <sha1>sobj5r3nrluy147r2qsn36pszs3irdp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Леся Українка – Одно слово.djvu</title>
    <ns>252</ns>
    <id>179202</id>
    <revision>
      <id>457186</id>
      <parentid>419714</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:52:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="341" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=poetry
|Title=[[Одно слово (1930)|Одно слово]]
|Subtitle=[[Бібліотека «Молодого села»]]
|Language=uk
|Volume=5
|Author=[[Автор:Леся Українка|Леся Українка]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Волинський союз сільської молоді
|Address=Луцьк
|Year=1930
|Key=
|ISBN=
|OCLC=947206575
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=T
|Pages=&lt;pagelist 1=Cvr 2=Adv 3=Title 4=Pub 5=Img 6=-  7=5 18=- 19=Adv 20=Cvr /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>qbcyw41146o526cd2hn6lq36mf9up9n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/9</title>
    <ns>250</ns>
    <id>179204</id>
    <revision>
      <id>457175</id>
      <parentid>350880</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1357" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s}}&lt;poem&gt;
Було їх тута три чужих людей;
тепер нема. Один умер одразу,
як тільки-що приїхав, був слабий,
такий, як дівчина, огнем все дихав,
не їв нічого, тільки сніг і лід,
і з того вмер. Другий „чужий” поїхав
кудись, не знаю, може, що додому,
а може далі, ми не розібрали,
як він казав. А третій зостався
ще довго тут. І сам у хаті жив,
не хотів нікого. Я ходив до нього,
мій син ходив, сусіди теж ходили.
Приходили — він нам казав: „сідайте”
(так і казав по-нашому, — навчився
й цього слова, й інших слів багато).
І ми сідали, він давав нам чаю,
і до вогню пускав, і так давав
що-небудь, — що просили, тільки часом
нічого не було, то так сиділи:
він в книжку дивиться, а ми на нього.
І довго так, аж поки нудно стане.
А спати не давав у нього в хаті.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>55ir4sqrddvh5jwhymzu03s8ebkypvj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>185191</id>
    <revision>
      <id>457173</id>
      <parentid>419645</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2109" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|{{sp|ЛЕСЯ УКРАЇНКА}}.}}}}
{{dhr}}
Ларіса Косачівна (по чоловікові Квітка) народилась у м. [[Овруч|Звягелі]] на Волині р. 1872 (13 лютого по старому стилю). Батько її, Петро Косач, був тоді предсідателем з'їзду мирових посередників і пізніше він перейшов на таку-ж посаду до Ковля, поблизу якого мав маєток, с. [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжне]]; там Леся Українка прожила свій дитячий вік. Мати Лесіна, письменниця [[Автор:Олена Пчілка|Олена Пчілка]] (Ольга Косачева) була з роду Драгоманових, рідна сестра [[Автор:Михайло Драгоманов|Михайла Драгоманова]].

Почала писати Леся ще бувши 12-літньою дівчиною. Перша збірка її віршів під назвою „Відгуки” вийшла у Львові р. 1892; пізніше вийшла збірка: „[[На крилах пісень]]”, „Перезви”.

Оцей вірш „Одно слово” надруковано в Київі р. 1908 окремою книжечкою.

З більших поетичних творів Лесі Українки можна зазначити: „[[В катакомбах]]”, „[[Бояриня]]“, „[[Роберт Брюс, король шотландський|Роберт Брус]]”, „[[Сафо]]”, „[[Кам'яний господар]]”, „[[Лісова пісня]]” й багато інших, що вийшли у світ у III томах.

Леся Українка вмерла 1.VIII року 1913 в Сурамі, на Кавказі, де чоловік її, Клим Квітка, служив, яко судовий слідчий.

{{Asterism|2|0.7em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>n7ce93pw7riwqbnwzvbv7vzz7vvw3tr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>185192</id>
    <revision>
      <id>457171</id>
      <parentid>370548</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="194" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{block center|
{{rule|height=2px}}
{{c|Друкарня Польська в Рівному&lt;br/&gt;— вул. Пілсудського № 13. —}}
{{rule|height=2px}}
}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>oy3b5hto7hwfvsy1goz7het1nkfebu8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/8</title>
    <ns>250</ns>
    <id>185193</id>
    <revision>
      <id>457174</id>
      <parentid>370549</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2010" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;У цьому віршованому оповіданні, „Одно слово” Леся Українка описує тяжке життя політичних засланців у далеких країнах Сибіру. Царський уряд засилав туди на довгі роки, іноді навсе життя, тих щирих народолюбців, що хотіли здобути волю й краще життя пригнобленому народові.

Про одного з таких засланців ніби-то оповідає якут. То був молодий лікар, а може студент медицини. Якути, дикі й темні люде, полюбили були його, бо він до них ставився добре, давав їм лікарські поради, оповідав їм, читав їм книжки й сам навчився по-якутському, записував їхні пісні й казки. Нещасний засланець занедужав з туги за волею, якої не мав сам і не міг здобути для свого народу. І коли якути питали, чого він тужить, чого йому бракує, то він не міг їм сказати, бо на мові якутській нема слова: „воля”. Він їм хотів пояснити те слово ріжними прикладами, але темні якути ніяк не могли зрозуміти його.

З туги за волею засланець умер.

А якути думали що те невідоме їм слово, то якісь чари, якесь закляття, коли від його люде умирають.

Бо дійсно таки за волю кращі люде, кращі борці за народ свій, готові й життя своє віддати.
{{dhr}}
{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hif665z4vk5t7z62kslhxywskosydzb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/10</title>
    <ns>250</ns>
    <id>185195</id>
    <revision>
      <id>457176</id>
      <parentid>370552</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1744" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Казав: „ідіть, я буду спати сам,
я буду сам” — і так покаже палець
один, що так один він буде в хаті.
І вже тоді, як хто не йде, він візьме
за плечі й виведе за двері геть.
Не бив, а так виводив; він ніколи
не бив нас. Як лихий бував, тоді
кричав, ногами тупав, щось багато
по-свойому балакав, тільки ми
того не розуміли. Часом так,
хто зна чого, він сердився — чужий,
його не розбереш… Ну, все-ж був добрий,
не то що наш „тойон“. У нас казали,
що може він дурний, того і добрий.
Але-ж дурний хіба на книжці знає?
Він знав, куди і звідки річка йде,
і хто від чого хворий, хто умре,
хто видужає. Він багато знав,
{{errata|дурнии|дурний}} того не знає. Ми, питали,
чи він розумний і чи в нього дома
усі такі. То він сміявся тільки,
нічого не казав, не вмів сказати,
а може не хотів. Він потім знав
багато говорити і пісень
навчився наших, — дивиться на книжку,
таку, що сам зробив, і так співає,
як ми колись співали, геть до слова.
А пастки ставити і невід затягати&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1xu2opbuog1kf0v42sp1lvkn6vlbj59</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201193</id>
    <revision>
      <id>457177</id>
      <parentid>419647</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1726" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;не вмів і не навчився, хоч і хтів.
Морозу він боявся. Рідко-рідко
виходив на мороз. Тоді як сполох
бувало видко, він тоді виходив,
хоч і мороз, любив на те дивитись.
У їхній стороні нема такого.
У їхній стороні й зимою сонце
і щось таке росте, що в нас нема,
і різне єсть таке, що ми не знаєм.
Він нам хотів про все те розказати,
але у нас те все ніяк не зветься —
казав „чужий“ — нема в нас слів таких.
Він нам по-свойому казав слова,
як зветься це і те, я знав тоді,
тепер забув — давно було, старий я,
тоді ще молодий, а борода велика…
Ще поки був здоровий, не така
була то борода, а як заслаб,
то виросла така, що аж по пояс,
так наче в казці… В нас таких немає.
Він довго був слабий, — казав, від того,
що сторона йому чужа. Хто знає?
Він їв, і пив, і спав, все як здоровий,
казав: „нічого не болить“. А схуд
і перше все лежав, дивився на стіну,
ні з ким не говорив і виганяв,
як хто приходив в хату. Потім раз
прийшов до нас у хату сам. Багато&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qszu61cf45t87zmujh249dyp9dqr9qh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/12</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201194</id>
    <revision>
      <id>457178</id>
      <parentid>419646</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1736" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;казав нам і співав своїх пісень,
все про таке, що в нас його немає,
ми слухали, а потім всі поснули.
Прокинулись — він плаче. Ми питаєм:
„що хто тобі зробив?“ — „Ніхто нічого“.
Так і пішов і більше не приходив.
А ми ходили часто до „чужого“,
як він лежав. Він вже не був лихий,
не виганяв нікого, тільки часто
так якось плакав і сміявся разом
і все хотів одно якесь там слово
нам розказати так, щоб зрозуміли;
казав, що лекше буде, як розкаже.
А ми таки того не розібрали,
то щось таке, що в нас його нема.
Нераз казав, що як-би те одно
йому хто дав, то він-би був здоровий.
Питали ми, чи то яка рослина,
чи звір, чи птиця, страва, чи одежа.
Казав, що ні. Раз батько мій сказав:
„Як-би тут був твій батько або мати,
брат чи сестра, чи жінка, певне-б ти
тоді здоровий був, — це-ж певне їх
немає тут, і може й звуться так,
як в нас ніхто не зветься?“ Він подумав,
а потім головою покивав,
і каже: „ні, ще гірше-б я журився,
як-би й вони усі були в цій пущі,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dmz6pruiwiulhlmryk6ra7zlqkmmnnr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/13</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201195</id>
    <revision>
      <id>457179</id>
      <parentid>419648</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1765" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;як-би й вони без того пропадали,
без чого я тут гину…“ Батько мій
спитав його: „А в вашій стороні
того багато є?“ Він знов подумав, —
такі якісь у нього стали очі,
як в оленя, що на морозі плаче.
„Ні, каже, в нас його теж не багато,
ми більше мучимось, коли-б здобути,
ніж тішимося з нього, але — все-ж
нам часом хоч здається, що вже маєм
хоч трошечки, або от-от здобудем,
або хоч забуваєм, що нема.
Але ж ми живемо хоч трохи… ну, не знаю,
як це по-вашому… не так, як тут живуть“.
На це і я сказав: та вже-ж, у вас
і їжі і всього більше“ — „Ні, не те, —
сказав чужий, — я не про те кажу.
Ну, от коли хто хоче вийти з юрти,
а тут його не пустять, ще й прив'яжуть,
то як по-вашому, де він сидить?“
—  Та вже-ж у юрті — всі ми загукали.
— „А як не в юрті, а де-небудь так,
аби це там було, де він не хоче,
то це як зветься?“ — тут ми не вгадали:
один казав „у лісі“, другий „в полі“,
усе не до ладу, а я мовчав,
бо що так говорити, як не знаєш?
Чужий усе загадував: Ну, добре,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bgxdg7ut7dejbnvtlt9uzd692zvdt9n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/14</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201196</id>
    <revision>
      <id>457180</id>
      <parentid>419649</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1869" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;а як то зветься, як хто має пташку
таку, що довго вже сиділа в нього
і випустить летіти; як сказати,
куди він випустив її?“ Знов кажуть:
хто „в поле“, хто „в тайгу“, а хто — „на сніг“.
Чужий розсердився та вже до мене:
„Ну, каже, як тебе тойон посадить
в холодну“… „За що він мене посадить?
Я заплатив усе!“ кажу чужому,
та й сам розсердився. Той засміявся.
— „Ну, каже, не тебе, а так кого —
то що тому найгірше у холодній:
чи те, що їсти й пити не дають,
чи те, що йти додому не пускають
і не дають робити, що він хоче?“
— „Та як кому, хто що найбільше любить“, —
Сказав мій батько. Тут чужий зрадів
(не знаю вже, чого!) і знов питає:
— „Ото-ж, коли хто любить, щоб пускали
ходити скрізь, робити все, що хоче,
то як сказати, що він любить? тільки
одним сказати словом? Ну, хто скаже?“
Тут хто сказав: „робити“, хто — „ходити“,
а хто — „не знаю“. Зморщився чужий:
„Ні, каже, все не те, немає слова!
Ну, я вам так, без слова розкажу.
{{errata|ви|Ви}} тільки добре слухайте“. — „Та добре“,
сказали ми, хоч нам уже обридло,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>io2zbntvite83qmf7j890jyp12gli5g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/15</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201197</id>
    <revision>
      <id>457181</id>
      <parentid>419650</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1722" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;та жаль було чужого, бо слабий.
Він став казати: „Бачите, для мене
найкраще те, як можна скрізь ходити
і все робити, от цього й немає“.
Ми засміялись: видумав чужий!
Він скрізь ходив, куди і ми ходили,
хіба що сам не хтів, коли мороз,
а то ходив на влови, і на рибу,
і раз далеко їздив до „чужих“,
і до тойона, та й до нас приходив,
усюди був і все робив що хтів;
дивився в книжку, сам робив книжки,
і пив, і чай варив, і їв, що хтів,
що тільки мав, не одбирав ніхто.
„Хто-ж не дає ходити і робити? —
кажу йому, — не ми-ж“? — „Та ні, не ви“!
— „Хіба тойон? Так він коли приїде,
А ти собі тим часом скрізь ходи
і все роби, що хочеш, ми не скажем
тойонові“. — „Тойонів тих багато,
не тільки цей один“ сказав чужий.
— Так ті ще далі, ніж оцей, бо зроду
сюди не приїздять, ти їх не бійся,
не знатимуть, — вмовляєм ми чужого,
а він махнув рукою: що казать вам!
Не знаєте! Куди я тут піду?
І що я тут зроблю у вашій пущі?
а геть від вас поїхати не можу,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fe6mzo16lzq7mzs1zauetp8218707ap</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/16</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201198</id>
    <revision>
      <id>457182</id>
      <parentid>419651</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1717" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;нема-ж мені тут… ех, немає слова“!
Та як замовк чужий, то так до ночі
просидів і до нас не озивався.
Не знаю й досі, що йому зробилось,
що він такий лихий в той вечір був!
І нащо там йому здалось те слово?
Нема, ну, то й нема! багато слів
було у нього в книжці, ну, й казав-би
собі, яке хотів, а ми не знаєм,
у нас нема книжок і мало слів.
Еге, не доказав я про чужого.
Так знаєте, умер він. Я до нього
усе ходив. Питав я раз його
чого він умирає, чи з морозу,
чи з кого слабість перейшла на нього
(він часом так про інших говорив
коли хто умирав), — „то-ж ти розумний,
сказав я, — знав про інших, — знай про себе“.
А він сказав: „я знаю, я від того
вмираю, що у вас ніяк не зветься,
хоч єсть його без міри в вашім краю,
а те, від чого міг-би я ожити,
не зветься теж ніяк, немає слова,
але й його самого в вас нема…
Як-би було хоч слово, може-б я
ще й жив-би з вами“… і чужий аж плакав,
як те казав, і я заплакав з ним,
бо жаль було чужого, добрий був.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>75jy3mxifyq7y8jqj9jp7n9dvbxhxq7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/17</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201199</id>
    <revision>
      <id>457183</id>
      <parentid>419697</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="851" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;А теє слово раз мені казав
чужий по-свойому, та я його забув,
чуже воно, та й що ним називати?
Не треба нам його. Чужим, бач, треба, —
казав чужий, що не один вмирає,
отак, як він, і ще умре багато…
Уже-б ми їм казали теє слово,
як хто з чужих людей отак заслабне,
так що-ж, коли його у нас нема.
І що воно й до чого теє слово?
То, певне, чари, то якесь закляття,
коли від того люде умирають…&lt;/poem&gt;{{block center/e}}
{{dhr|4em}}
[[Файл:Леся Українка. Одно слово - p.15.jpg|180px|безрамки|центр]]&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3wyv2lbka3nglp6d6mimmxqhh6w2i4y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201200</id>
    <revision>
      <id>457170</id>
      <parentid>419696</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="815" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center}}
{{block center|
[[Бібліотека «Молодого села»|{{sp|БІБЛІОТЕКА|0.2em}} „{{sp|МОЛОДОГО СЕЛ|0.2em}}А“]]{{skip|3}}№ 5.
{{rule|height=2px}}}}
{{dhr|3em}}
'''ЛЕСЯ УКРАЇНКА'''
{{dhr|3em}}
'''{{larger|{{xxxx-larger|{{sp|ОДНО СЛОВ}}О}}}}'''
{{dhr|2em}}
'''{{sp|ПОЕМ|0.4em}}А.'''
{{dhr|3em}}
[[Файл:Леся Українка. Одно слово - cover1.jpg|45px|безрамки|центр]]
{{dhr|3em}}
{{block center|{{rule|height=2px}}
Видавництво: Волинський Союз Сільської Молоді.&lt;br/&gt;
—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}Луцьк вул. Міцкєвіча 1.{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>98yeycz0mlbkyno2sks10hsrt92t663</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/1</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201201</id>
    <revision>
      <id>457168</id>
      <parentid>419695</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="815" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center}}
{{block center|
[[Бібліотека «Молодого села»|{{sp|БІБЛІОТЕКА|0.2em}} „{{sp|МОЛОДОГО СЕЛ|0.2em}}А“]]{{skip|3}}№ 5.
{{rule|height=2px}}}}
{{dhr|3em}}
'''ЛЕСЯ УКРАЇНКА'''
{{dhr|3em}}
'''{{larger|{{xxxx-larger|{{sp|ОДНО СЛОВ}}О}}}}'''
{{dhr|2em}}
'''{{sp|ПОЕМ|0.4em}}А.'''
{{dhr|3em}}
[[Файл:Леся Українка. Одно слово - cover1.jpg|45px|безрамки|центр]]
{{dhr|3em}}
{{block center|{{rule|height=2px}}
Видавництво: Волинський Союз Сільської Молоді.&lt;br/&gt;
—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}Луцьк вул. Міцкєвіча 1.{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—{{skip|2}}—}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>98yeycz0mlbkyno2sks10hsrt92t663</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/20</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201203</id>
    <revision>
      <id>457185</id>
      <parentid>419698</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="374" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;table style=&quot;margin:0 auto;&quot;&gt;
&lt;tr style=&quot;vertical-align:top&quot;&gt;&lt;td&gt;&lt;br/&gt;Ціна 20 грош.&lt;/td&gt;
&lt;td rowspan=2&gt;
&lt;div style=margin-left:1.5em&gt;
[[Файл:Леся Українка. Одно слово - cover2.jpg|150px|безрамки|центр]]
&lt;/div&gt;
&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;
&lt;tr style=&quot;vertical-align:bottom&quot;&gt;&lt;td&gt;'''м.Рівне на Волині.'''&lt;br/&gt;&amp;nbsp;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;
&lt;/table&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>780gkpbz4ffxyhvsnk6v20qg5il2n43</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201205</id>
    <revision>
      <id>457169</id>
      <parentid>419702</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1496" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em; border:3px solid black; padding:0.7em 2em}}
{{block center|{{larger|БІБЛІОТЕКА „МОЛОДОГО СЕЛА&quot;}}{{rule|height=2px}}
}}
{{justify|style=text-align-last:center|дає сільській молоді видавництва, що ведуть до відродження сільського життя, що {{errata|ширать|ширять}} засади суспільно-освітньої та {{errata|госпрдарчої|господарчої}} праці на Волині.}}

{{center|{{u|До цього часу вийшли й продаються слідуючі видання:}}}}

{{hi|7.5em|1. Я. ДЕЦ — „Рух молодого села на Волині“ (вид. польське).}}

2. Те саме (вид. українське).

{{hi|3.5em|3. А. ГЕРМАШЕВСЬКИЙ — „Як організувати Гуртки Сільської Молоді на Волині“? (вид. польське).}}

4. Те саме (вид. українське)

{{hi|7.5em|5. ЛЕСЯ УКРАЇНКА — „Одно слово“ поема (вид. українське).}}

{{gap}}АДРЕСУВАТИ:

{{gap|1em}}Волинський Союз Сільської Молоді&lt;br/&gt;
{{gap|3.5em}}Луцьк вул. Міцкєвіча 1.

{{gap|1.5em}}або Редакція „Молодого Села“&lt;br/&gt;
{{gap|3em}}Рівне вул. Сєнкєвіча 23.
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gkllskhq7gm7r93naze96c26mik927z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201217</id>
    <revision>
      <id>457172</id>
      <parentid>419694</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="220" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
&lt;div class=&quot;crop&quot; style=&quot;margin:0 auto;&quot;&gt;
[[File:Леся Українка – Одно слово.djvu|page=5|center|450px]]
&lt;/div&gt;
{{dhr}}
{{c|Леся Українка в юнацькому віці.}}
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sc7a5zg8kswv6s577gvxoyh7kg1i6oj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Леся Українка – Одно слово.djvu/19</title>
    <ns>250</ns>
    <id>201219</id>
    <revision>
      <id>457184</id>
      <parentid>419704</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:50:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2433" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em;}}
&lt;div style=&quot;text-align:center&quot;&gt;
'''ВОЛИНСЬКИЙ СОЮЗ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ'''&lt;br/&gt;
В ЛУЦЬКУ ВУЛ. МІЦКЕВІЧА № 1.&lt;br/&gt;
постійно видає свій орган&lt;br/&gt;
'''{{xxxx-larger|{{sp|„Молоде Село}}”}}'''&lt;br/&gt;
Суспільно-Освітовий і Рільничий двотижневик.
&lt;/div&gt;
{{hi|4em|{{gap|1.5em}}'''„Молоде Село”''' це сердечний приятель і провідник української та польської молоді, зорганіз. в Гуртки Сільської Молоді.}}

{{hi|4em|{{gap|1.5em}}'''„Молоде Село”''' містить українські та польські статті про культурно-освітову та суспільно-рільничу працю на селі.}}

{{hi|4em|{{gap|1.5em}}'''„Молоде Село”''' подає відомості про те, що діється на Волинськім селі та в цілій Державі; описує, як молодь і старші працюють масово над розвоєм культури та добробуту села.}}

{{hi|4em|{{gap|1.5em}}'''„Молоде Село”''' не ділить, а з'єднує українську та польську молодь в тім напрямку, щоб в згоді та в об'єднанні працювала вона для кращого завтра волинського села на користь цілої Держави.}}

{{hi|4em|{{gap|1.5em}}'''„Молоде Село”''' через те повинно бути в руках широких мас молоді, в кожнім Гміннім Уряді, в кожній сільській школі й в кожній громадській організації на селі.}}

{{c|Адр. редакції '''„Молоде Село” Рівне Сєнкєвіча 23'''&lt;br/&gt;
Передплата виносить: за цілий рік 6 зол., за півріччя 3 зол. Конто П. К. О. 80.935.}}

{{block center|{{c|ОКАЗОВЕ ЧИСЛО ВИСИЛАЄМО БЕЗПЛАТНО.}}
{{rule}}
{{c|ЗАМОВЛЯЙТЕ ТА ЧИТАЙТЕ „МОЛОДЕ СЕЛО”!!!}}}}
{{right|Редакція „Молоде Село”.}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2jl2krv18uaemjjdiy8fydme5ikennu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/104</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202509</id>
    <revision>
      <id>457195</id>
      <parentid>423769</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:57:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="70" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|'''{{larger|{{sp|ПРОЗА|0.3em}}}}'''}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4woa0ptxrkdmk1bop64uy9sjd3rx7y0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/90</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202510</id>
    <revision>
      <id>457194</id>
      <parentid>423772</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:57:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="72" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|'''{{larger|{{sp|ПОЕЗІІ|0.3em}}}}'''}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1l546smkz2xhttxhek6fxm8ufwbhx9d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/36</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202511</id>
    <revision>
      <id>457193</id>
      <parentid>423779</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:57:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="101" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|'''{{larger|{{sp|ПРИКАЗКИ|0.25em}}}}'''}}
{{c|'''{{sp|1833}}'''}}
{{dhr|2em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kb9jfwz33facfmo2x2k6cwjfl7mw3j9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/34</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202522</id>
    <revision>
      <id>457192</id>
      <parentid>423777</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:57:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="890" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|Від редакції}}
{{dhr}}
В розміщенні матеріалу ми дотримувались того порядку, в якому твори були вміщені в першому та другому виданнях «[[Малороссійскія приказки|Малороссийських приказок]]» 1834 і 1836 рр. та в альманаху «Ластівка». Через це поезия «Човен», що безумовно належить до ліричної поезії, між «приказками», а твори «Дядько на дзвіниці» і «Хлопці», що за жанром належать до «приказок», залишені між поезіями, — так, як вони було вміщені вперше, відповідно до часу написання їх.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>a1j8ccznvvf6j3a31ssko7j15j0q0vt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202602</id>
    <revision>
      <id>457188</id>
      <parentid>423906</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:55:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="281" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{smaller block|style=text-align:center|
&lt;poem&gt;Редактор
М. {{sp|Новицький}}
Художнє оформлення
М. {{sp|Кораванський}}
Техкерівник
А. {{sp|Квінт}}
Коректор
В. {{sp|Потієнко}}&lt;/poem&gt;
}}
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2six7ffteq1djitfd88nahocjs64e6p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/120</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202617</id>
    <revision>
      <id>457190</id>
      <parentid>423929</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:55:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2510" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:25em}}&lt;/noinclude&gt;{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Школяр Денис|Школяр Денис]]|62}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Сонце да Вітер|Сонце да Вітер]]|63}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Гай да сокири|Гай да сокири]]|65}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Віл|Віл]]|67}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Грішник|Грішник]]|69}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Ворона і ягня|Ворона і ягня]]|72}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Злий кінь|Злий кінь]]|74}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Мирошник|Мирошник]]|76}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Вовк і Огонь|Вовк і Огонь]]|79}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Утята та Степ|Утята та Степ]]|81}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Рибалка|Рибалка]]|83}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Соловей|Соловей]]|85}}
{{dhr}}
{{c|ПОЕЗІЇ}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Варена|Варена]]|91}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Дядько на дзвониці|Дядько на дзвониці]]|94}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Хлопці|Хлопці]]|95}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Українська мелодія|Українська мелодія]]|97}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Надпис до рисунку К. С. А. Г-ної|Надпис до рисунку К. С. А. Г-ної]]|99}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Маруся|Маруся]]|101}}
{{dhr}}
{{c|ПРОЗА}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Так собі до земляків|Так собі до земляків]]|105}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/До зобачення|До зобачення]]|115}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tkqw9lyuecqf7vadtwoosqalh7ctgmu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/119</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202618</id>
    <revision>
      <id>457189</id>
      <parentid>423930</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:55:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2013" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=width:100%; max-width:25em}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|ЗМІСТ|0.3em}}}}
{{dhr|2em}}
{{right|Стор.}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Євген Гребінка|Передмова]]|5}}
{{TOC page listing|Від редакції|33}}
{{dhr|0.5em}}
{{c|ПРИКАЗКИ}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Цап|Цап]]|37}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Лебідь і гуси|Лебідь і гуси]]|39}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Ячмінь|Ячмінь]]|41}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Зозуля та Снігир|Зозуля та Снігир]]|43}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Ведмежий суд|Ведмежий суд]]|45}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Пшениця|Пшениця]]|47}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Сонце та хмари|Сонце та хмари]]|48}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Горобці да Вишня|Горобці да Вишня]]|49}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Будяк та коноплиночка|Будяк та коноплиночка]]|51}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Верша та Болото|Верша та Болото]]|52}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Маківка|Маківка]]|54}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Рожа та хміль|Рожа та хміль]]|55}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Могилини родини|Могилини родини]]|57}}
{{TOC page listing|[[Вибрані твори (Гребінка)/Човен|Човен]]|60}}&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dxhly72v8wqri4age9fn873oyty7fxk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202619</id>
    <revision>
      <id>457187</id>
      <parentid>423951</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:55:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="877" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center; font-weight:bold}}
'''{{x-larger|Євген Гребінка}}'''
{{dhr|3em}}
&lt;div style=&quot;color: black; -webkit-text-fill-color: transparent; -webkit-text-stroke-width: 1px; -webkit-text-stroke-color: black; font-family:Cambria, Georgia, Times New Roman; -webkit-transform:scaleX(1.2);-moz-transform:scaleX(1.2);-ms-transform:scaleX(1.2);-o-transform:scaleX(1.2);transform:scaleX(1.2)&quot;&gt;'''{{xx-larger|{{sp|ВИБРАНІ ТВОР|0.15em}}И}}'''&lt;/div&gt;

{{dhr|3em}}
{{smaller|ПЕРЕДМОВА І РЕДАКЦІЯ}}&lt;br/&gt;М. НОВИЦЬКОГО
{{dhr|3em}}
[[Файл:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935) - с.3.jpg|60px|безрамки|центр]]
{{dhr|6em}}
{{smaller|ДЕРЖАВНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ ВИДАВНИЦТВО&lt;br/&gt;{{sp|Київ •|0.3em}}{{skip|2}}1935}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>907n93clfotezvvxqlwxplhs6gofvzv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/92</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202631</id>
    <revision>
      <id>457198</id>
      <parentid>424212</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="875" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{тнс|{{c|I}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}{{c|'''{{fine|{{sp|ВАРЕНА|0.3em}}}}'''}}
{{dhr|2em}}
{{block right|{{smaller block|&lt;poem&gt;Disparaisser, on vous l'ordonne
Rotis, pompeux, fins entremets!&lt;/poem&gt;
{{right|I. B. Radet|1em}}}}|offset=2em}}
{{dhr}}
&lt;poem&gt;Геть галушки, з стола печене,
Знімайте божий хліб і сіль.
І сало з яйцями пряжене,
Варену, хлопче, при на стіл!
Хай чарка забрязка, хай весело буде!
Нехай погуляють хрещенії люди!
{{gap|2.5em}}Із нас тихенько кожний їсть,
{{gap|2.5em}}Як тільки що обід почнеться,
{{gap|2.5em}}А як хлиснуть по п'ять, по шість,
{{gap|2.5em}}Де в бога реч та набереться:&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>44i8urbviviuxrx15hwu7kinmy4g9vp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/94</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202632</id>
    <revision>
      <id>457200</id>
      <parentid>423962</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="320" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Якби обідать нашвидку,
{{gap|2.5em}}А потім до півночі пити.
{{gap|2.5em}}Давайте ж варену! хай весело буде!
{{gap|2.5em}}Нехай погуляють хрещенії люди!

{{gap|2.5em}}{{fine|1834}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2s96jxw3qqkdwowe721jik6zco38l12</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/93</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202633</id>
    <revision>
      <id>457199</id>
      <parentid>423964</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1687" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{gap|2.5em}}Регочуться дуже, мов бджоли гудуть
{{gap|2.5em}}Вигадують штуки і всячину гнуть.
Хто баляндраси точить дівці.
Хто лає подушне й мирське,
Там Опанас Грицьковій жінці
На вухо шепче щось таке,
А та червоніє, мов повна рожа,
І каже тихенько: «на що це похоже!»
{{gap|2.5em}}Маруся, дівка страх плоха,
{{gap|2.5em}}Зовсім, мов панна, хоч за книжки,
{{gap|2.5em}}Сором'язлива вже така…
{{gap|2.5em}}Що ж? випила із медом трішки,
{{gap|2.5em}}Не та стала дівка: — до хлопців цокоче,
{{gap|2.5em}}Як ясочки, грають Марусині очі.
На неї дивиться Андрій
Та позирає все в віконце,
І думає, коли б швидчій
За гору заховалось сонце.
В вікно він погляне, на дівку моргне,
Вона усміхнеться, плечима здвине.
{{gap|2.5em}}Іси собі до очкура,
{{gap|2.5em}}А в горі їжа не порадить.
{{gap|2.5em}}І тільки що хіба з добра,
{{gap|2.5em}}На животі тобі завадить.
{{gap|2.5em}}А вип'єш півкварти — завійна пройшла,
{{gap|2.5em}}І знову весела твоя голова.
Я маю думку вже таку,
Що краще жить було б на світі,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5xv7yq5mlyly1jcqrzr0yqt8y6wqpht</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/95</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202756</id>
    <revision>
      <id>457201</id>
      <parentid>424215</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="756" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|II}}}}
{{dhr}}
{{block center|&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ДЯДЬКО НА ДЗВОНИЦІ|0.3em}}}}'''}}
Заліз мій дядько на дзвоницю
Та знай гука: «Оце комедія яка!
Всі люди на землі, мов ті перепелиці,
Здається більший з них не більше п'ятака,
Гай, гай! які ж вони дрібненькі,
Та ось коли я їх як треба розібрав!»

{{gap|2.5em}}А мимо йдучи хтось на дядька показав,
{{gap|2.5em}}Та, далебі, мене спитав:
{{gap|2.5em}}«Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?».

{{gap|1em}}{{fine|1840}}&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hjafpmdkz30p1ym628z3q3p55zqtxpv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/96</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202757</id>
    <revision>
      <id>457202</id>
      <parentid>425709</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1079" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|III}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ХЛОПЦІ|0.3em}}}}'''}}
{{gap|2.5em}}Учора я дививсь, як хлопці
{{gap|6.5em}}Гуляли на толоці:
Здається, крам там продавав один,
{{gap|2.5em}}Другі в опуки тощо грали,
{{gap|2.5em}}То в дучку булку заганяли,
А далі здумали скакати через тин,
Хлоп'ята там були і прості, і письменні,
{{gap|2.5em}}І кожний з них по-своєму скакав:
{{gap|6.5em}}Один летів, як навіжений,
Знай визвіривсь на тин та біля його й став;
А інший, голову, мов той москаль, задравши,
Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,
Та як же вдарився об землю, вражий син,
{{gap|6.5em}}Холошу розідравши.
{{gap|6.5em}}А виборного хлопченя&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sm1bza2l9ao818n2f4dl3q38ufyxs0s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/97</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202758</id>
    <revision>
      <id>457203</id>
      <parentid>424217</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="697" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Так скаче високо, так здорово літає!
Воно мале зовсім, од чого ж так скакає?
{{gap|6.5em}}Собі подумав я,
Та й придивляться став: аж цеє бісеня
Як хоче скочить, то аж в землю присідає,
{{gap|6.5em}}Та й присне разом відтіля!

{{gap|6.5em}}Як ні крути, а правди нігде діти;
{{gap|6.5em}}Коли б, як виборного діти,
{{gap|6.5em}}І другі вміли присідать,
То може б і вони зуміли так скакать.

{{fine|1840}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sl12wn52hax9yaafds5hjbilf63nuii</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/98</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202759</id>
    <revision>
      <id>457197</id>
      <parentid>424218</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:18:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1066" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|IV}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ|0.3em}}}}'''}}
«Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!»
{{gap|2.5em}}— Хіба ти не бачиш, яка я стара?
{{gap|2.5em}}Мені в домовину лягати пора,
{{gap|2.5em}}Як очі закрию, що буде з тобою?
{{gap|2.5em}}Останешся, доню, одна, сиротою.
А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти,
Я дочку, пустивши, мовляв, напоталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану.
{{gap|2.5em}}«О, мамо, голубко, не плач, не ридай,
{{gap|2.5em}}Готуй рушники і хустки вишивай,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0q4ajafpcev5rusj5a9xcrczab8lzg9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457204</id>
      <parentid>457197</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1066" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|IV}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ|0.3em}}}}'''}}
«Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!»
{{gap|2.5em}}— Хіба ти не бачиш, яка я стара?
{{gap|2.5em}}Мені в домовину лягати пора,
{{gap|2.5em}}Як очі закрию, що буде з тобою?
{{gap|2.5em}}Останешся, доню, одна, сиротою.
А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти,
Я дочку, пустивши, мовляв, напоталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану.
{{gap|2.5em}}«О, мамо, голубко, не плач, не ридай,
{{gap|2.5em}}Готуй рушники і хустки вишивай,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s8vjir3dt15gs2sip0jaardxs2ow3pd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/99</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202760</id>
    <revision>
      <id>457205</id>
      <parentid>424219</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="471" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{gap|2.5em}}Нехай за нелобом я щастя утрачу;
{{gap|2.5em}}Ти будеш весела, одна я заплачу!»
Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ним рано й вечір матуся квилить:
«О, боже мій милий! що я наробила:
Дочку, як схотіла, із світа згубила!»

{{fine|1840}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>932oyx5195j5exzjv3wzjzuhm18w9dz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/100</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202761</id>
    <revision>
      <id>457196</id>
      <parentid>424220</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:14:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1030" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|V}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|НАДПИС ДО РИСУНКУ К. С. А. Г-НОЇ}}'''}}
Заквітчалася, дівчина; стала край вікна,
Дав бог празник. Людям празник, а вона одна,
Із маленьким братом Йвасем, прибрана, в квітках,
Дивиться, моя небога, на широкий шлях.
{{gap|2.5em}}Батько вмер давно у неї, матері нема,
{{gap|2.5em}}Тільки в хаті брат маленький да вона сама,
{{gap|2.5em}}Більш ні племени, ні роду — все чужі кругом,
{{gap|2.5em}}Тільки не об тим сумує дівка під вікном:
Тута, край вікна, прощався, цілувався ''він'',
Чорнобривий козаченько, як їхав на Дін,
Обіщався вернутися — вже півроку є,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fqqx4kd9ktqm4yx301whzp28i5aous5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457206</id>
      <parentid>457196</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1030" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|V}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|НАДПИС ДО РИСУНКУ К. С. А. Г-НОЇ}}'''}}
Заквітчалася, дівчина; стала край вікна,
Дав бог празник. Людям празник, а вона одна,
Із маленьким братом Йвасем, прибрана, в квітках,
Дивиться, моя небога, на широкий шлях.
{{gap|2.5em}}Батько вмер давно у неї, матері нема,
{{gap|2.5em}}Тільки в хаті брат маленький да вона сама,
{{gap|2.5em}}Більш ні племени, ні роду — все чужі кругом,
{{gap|2.5em}}Тільки не об тим сумує дівка під вікном:
Тута, край вікна, прощався, цілувався ''він'',
Чорнобривий козаченько, як їхав на Дін,
Обіщався вернутися — вже півроку є,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8n50sqc421ddyrmeghm3tzmvva8hejt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/101</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202762</id>
    <revision>
      <id>457207</id>
      <parentid>424221</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="479" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Як сумує дівчинонька, серденько моє!..
{{gap|2.5em}}«Де мій милий? Що він робить? де він забаривсь?
{{gap|2.5em}}Може з іншою якою уже одруживсь!»
{{gap|2.5em}}Дума дівка; серцю важко, сльози на очах,
{{gap|2.5em}}І пустий простягсь далеко перед нею шлях…

{{fine|1844}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>04n1swl7cubd0t7bt7baec2q8p1ufpa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/102</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202763</id>
    <revision>
      <id>457208</id>
      <parentid>424222</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="853" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|{{errata|V|VI}}}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|МАРУСЯ|0.3em}}}}'''}}
«Я знаю, Марусе, дівочу натуру!»
Так мати старая казала дочці:
«І я дівувала, була молодою —
Тоді парубки все були молодці —
На грищі співала, на досвітках пряла,
На вулиці часом до світа гуляла…
А бувало, стане скушно,
Серце ниє та болить.
В грудях важко: плачеш, плачеш…
Божий світ не веселить!..
У саду пташки щебечуть,
По степу цвітуть квітки,
Як послухаєш, як глянеш, —
Плачеш бо-зна од чого!..&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lu2cxtjvpae6n16nducwfvi7chs9g62</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/103</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202764</id>
    <revision>
      <id>457209</id>
      <parentid>424223</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:23:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="513" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;І знати не знала, чого я бажала!
І все було, доню, я так сумувала,
Поки твій отець мене кохати не став,
Поки з моїм любим нас піп не звінчав…
Кинь лихом об землю та будь веселенька!
І думає дочка, схилившись до неньки:
«Чом досі мене ще ніхто не кохав?»

{{fine|1843}}&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>65wpw91r0gf9brr1rnnwhgnnuhjp56f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Маруся (Гребінка)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>202770</id>
    <revision>
      <id>457296</id>
      <parentid>424230</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T21:44:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="336" xml:space="preserve">{{версії
|автор=Євген Гребінка
|назва = Маруся
|подібне = Маруся
}}
* [[Українські твори/Маруся|Маруся]] {{збірка|Гребінка, 1906}}
* [[Вибрані твори (Гребінка)/Маруся|Маруся]] {{збірка|Гребінка, 1935}}</text>
      <sha1>5lormcwtw19ja9zwob9v52ogc3imgty</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/121</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203060</id>
    <revision>
      <id>457191</id>
      <parentid>424789</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T15:55:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="474" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{smaller block|&lt;poem&gt;Друкарня ім. М. В. Фрунзе. Харків,
Донець-Захаржевська, 6. Уповноважений
Головліту № 4331. Зам. 1207. Тир. 18.000.
3¾ друк. арк.

Видання № 486. Папір.ф. 62 х 91—48 кг.
1⅓ пап. арк. 1 пап. арк. 62.500 літ.
Здано в роботу 19-Х-35 р. Підписано
до друку 22-XII-35 р.&lt;/poem&gt;}}}}
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e8m2w3jb6g7gu8lefamn91d8kav9lan</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/601/1/2003</title>
    <ns>116</ns>
    <id>208611</id>
    <revision>
      <id>457235</id>
      <parentid>438487</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:41:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="451" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга Білилівського костелу
 | рік = 1836
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 601-1-2003. 1836. Метрична книга Белілівського костелу.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 601-1-2003. 1836. Метрична книга Белілівського костелу.pdf|thumb]]

[[Білилівка]]

[[Категорія:Білилівка]]</text>
      <sha1>h2wwpubredmanej5v45gfnhuylr5dga</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/178/51/280</title>
    <ns>116</ns>
    <id>208612</id>
    <revision>
      <id>457231</id>
      <parentid>438488</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:35:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="468" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга Белілівського костелу
 | рік = 1815–1837
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 178-51-280. 1815-1837. Метрична книга Белілівського костелу.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 178-51-280. 1815-1837. Метрична книга Белілівського костелу.pdf|thumb]]

[[Білилівка]]

[[Категорія:Білилівка]]</text>
      <sha1>o7j7telarikgxg2pk5gks9zlxincxhb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457232</id>
      <parentid>457231</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:35:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="468" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга Білилівського костелу
 | рік = 1815–1837
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 178-51-280. 1815-1837. Метрична книга Белілівського костелу.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 178-51-280. 1815-1837. Метрична книга Белілівського костелу.pdf|thumb]]

[[Білилівка]]

[[Категорія:Білилівка]]</text>
      <sha1>5hxxze4aqahhqmjnxvdo3kyy7cuagvq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/177</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215400</id>
    <revision>
      <id>457327</id>
      <parentid>454256</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:05:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2119" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Поет і жандарм.}}}}

Третя книжка нового історичного журналу „Голосъ Минувшаго“ за 1913-й рік принесла надзвичайно цікаві „Замѣтки г.-л. Л. В. Дубельта“. Хто уявляє собі постать всесильного колись „начальника III-го отдѣленія собственной Е. И. Величества канцеляріи“ за Миколаєвських часів, той не може пройти повз цю інтимну, скажу так, сповідь людини, що так багато заважила на вазі історичної долі російського й українського письменств. І хто зацікавиться — не пожалує часу, витраченого на перечитання згаданих „Замѣтокъ“. Це справжні „философскіе досуги“ жандарма з колишніх лібералів та масонів, — жандарма, що йшов на свою службу з думкою, що він „достоинъ уваженія“, а його професія „самая отличная, самая благородная“ в світі. „Ежели, напримѣръ, я, не мѣшаясь въ дѣла, относящіеся до внутренней полиціи, буду опорой бѣдныхъ, защитою нещасныхъ; ежели я, дѣйствуя открыто, буду заставлять отдавать справедливость угнетеннымъ, буду наблюдать, чтобы въ мѣстахъ судебныхъ давали тяжебнымъ дѣламъ прямое и справедливое направленіе — тогда чѣмъ назовешь ты меня?“ — запитує на початку своєї жандармської карьєри генерал свою жінку, що блага-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qefo29b222r626sb4s6o95ewb6b0cey</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/178</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215401</id>
    <revision>
      <id>457328</id>
      <parentid>454257</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:07:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2820" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ла його не йти в жандарми. Це писалося року 1830. Та дійсність не забарилась розвіяти сантиментальні мрії Дубельта, що не скинув ще тоді був свого масонського минулого до останнього рубчика, а з другого боку, певне, мав перед очима й ту знамениту хустку, якою жандарми повині були утирати „какъ можно больше слезъ“… „III-му отдѣленію“ й начальникові його довелось робити якраз ту саму роботу, од якої він ніби так одхрещувався, „дѣла, относящіеся до внутренней полиціи“, зробилися спеціяльністю бравого генерала, і в них поводився він з надзвичайною лютістю. А що-до „утертих сліз“, то досить згадати, як „утер“ Дубельт сльози Кирило Мефодієвським братчикам або Петрашевцям, щоб зважити ціну цим жандармським сантиментам. Коли кому й доводилось „утирати сльози“ в „III-мъ отдѣленіи“, то хиба відомому Булгаринові, що йменував Дубельта по-просту „отцемъ-командиромъ“ і приймав од його не тільки ласку, а й „отеческія внушенія“: як відомо, „отецъ-командиръ“ ставив иноді цього підлизу в куток носом, як спійманого на шкоді школяра… І от „отецъ-командиръ“ перед Булгарином та „нижайшій рабъ“ перед своїм шефом, гр. Бенкендорфом, розфилософствувався в затишних мурах свого кабинету! Ось кілька философських перлів жандарма з натури: „пусть небо накажетъ меня годомъ страданія за минуту, въ которую умышленно оскорблю ближняго“ („Г. М.“, стор. 132), або: „иностранцы — это гады, которыхъ Россія отогрѣваетъ своимъ солнышкомъ, а какъ отогрѣетъ, то они выползутъ и ее же кусаютъ“ (стор. 133). Як бачимо, Дубельт міг, де треба, не тільки показати&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ek0iviz6cfutt2klwpqe4irksb8unxo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/179</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215402</id>
    <revision>
      <id>457329</id>
      <parentid>454258</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:09:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2811" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;свій вовчий зуб, але й лисячим хвостом ласкавенько помахати…

Але для нас особливо цікаво те, що поміж такими жандармськими сентенціями, маємо й досить широку характеристику Шевченка. Жандарм і — поет! Суддя — і підсудний! Кат — і катований!.. Таку картину, коли жандарм пускається на „критику“ художніх творів, не часто зустрінеш… Дубельт провадив слідство в справі Кирило-мефодієвців. Як знаємо з споминів і Куліша, й Костомарова, він не тільки не витягав з кишені знаменитої хустки, а поводився під час допитів занадто по-грубіянському: кричав, тупотів ногами, лаявся найпоганішими словами, нахвалявся покарати обвинувачених на смерть і т. и. Не гребував він і підступом та брехливими обіцянками всяких милостей, коли б обвинувачені „по щирости“ призналися. Особливо, як переказує Костомаров, зневажливо поводився Дубельт з Шевченком і ніби-то промовив був до Костомарова: „гарне було б те товариство, до якого належав би Шевченко!“ І це легко зрозуміти: решта підсудних були все-таки дворяне — як не-як, люде вищого коліна, а Шевченко ж „мужик“, то як же инакше міг з ним поводитись „отецъ-командиръ“ з одного боку і „нижайшій рабъ“ з другого! Плазуючи перед вищим, лакейська натура отаких „нижайших рабів“ раз-у-раз силкується надолужити за це, зігнавши злість на нижчому, а тут же перед Дубельтом був член „подлаго сословія“, вчорашній кріпак. Долю підсудних, що подиктував Дубельт, ми знаємо. І знов же найгірше дісталося Шевченкові. Як гірко було йому в неволі, можемо наочно дізнатись з того, що він зважився написати листа&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9cvmqes89cki83dnx4i9dpuqfftagko</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/180</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215493</id>
    <revision>
      <id>457330</id>
      <parentid>454425</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:15:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2672" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;до найгіршого свого ворога, до того ж таки Дубельта. Лист отой маємо в двох редакціях, у першій, черновій, Шевченко приймає на себе незаподіяні провини&lt;ref&gt;Цей лист у друкованих виданнях (див. „Твори Т. Шевченка“, т. II, СПБ. 1911, стор. 362) позначено: „къ?“ Що його призначено для Дубельта, бачимо з того, що не тільки зміст, а й деякі фрази буквально переписано в надрукованому на 363 стор. листі до Дубельта.&lt;/ref&gt;, але до чести Шевченка треба додати, що першого листа він напевне не послав, а обмежився дуже коректним листом, в якому криком наболілого серця прохає тільки „одной великой милости — позволенія рисовать“&lt;ref&gt;Твори Т. Шевченка, т. II, стор. 363.&lt;/ref&gt;. Звичайно, всесильний генерал не злякавсь „кари од неба“ й не зглянувся на зворушливе благання поета і людини, покараної над усяку міру, і навіть не відповів ані словечком. Не зглянувся навіть тоді, коли за Шевченка прохало його начальство. Оренбургському губернаторові, гр. Перовському, як той обстав за поета, Дубельт одповів, що рано ще прохати у царя пільги для Шевченка&lt;ref&gt;„Кіевская Старина“, 1893, III, 424–423.&lt;/ref&gt;. Це „рано“ пролунало вже тоді, як Шевченко три роки покутував свої незаподіяні провини!
От скільки заважив Дубельт у житті геніяльного поета. Погляньмо ж тепер, як „отецъ-командиръ“ думає про людину, якій стільки лиха накоїв. Беремо в перекладі од слова до слова відповідне місце з „Замѣтокъ“.

{{right|Січень 1862 року.}}
:Ось як теперішні освічені люде, а надто літератори, обманюють публіку й навіть самого&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j7n75vs2m3gopy746gw4yujew30amxw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/181</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215672</id>
    <revision>
      <id>457331</id>
      <parentid>455046</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:16:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2661" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;царя! Є думка на пам'ятнику тисячоліття Росії показати в барельєфі людей, що своїми великими вчинками сприяли славі держави Російської, і між ними поставлено Тараса Шевченка. Наші літератори умудрились („умѣли“) надати цій особі якогось то блеску, якого вона цілком не варта. Літературна вартість цієї нікчемної людини („ничтожнаго человѣка“) складається з скількох малоросійських пісень та повістей, написаних старовинним малоросійським наріччям, якого тепер мабуть ніхто й не розуміє (!). Не думаю, щоб пісні ці та повісти справді могли сприяти славі Росії, а тим часом Шевченкові приятелі, малоросіян чоловіка з п'ять-шість, встигли надати його нікчемному „стихотворенію“ (sic) такої ваги й так запевнити правительство, що їхня думка про це — то думка усього громадянства, що втягли образ („ликъ“) Шевченків на пам'ятник тисячоліття. — Шевченка я знав особисто, але ніколи не мав з ним ніякого (!) діла, отже смію думати, що мій присуд про його буде безсторонній. Про першу половину його життя прочитайте у його некролозі, — звідти побачите, що це був син селянина, що всяка заохота („принужденіе“) до науки та праці була йому важка і ввесь молодий свій вік він опровадив у волоцюзстві, піяцтві та злодійстві. Якось навчився він малювати, але як малював? Я його малюнки бачив, це миші кота ховають (?). Проволочившись по світах до 30 (!) років, прибув він до С.-Петербургу й здобув прихильність небіжчика графа Вєльгорського та Жуковського, цю прихильність здо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>03gr7sm44ofuwdeywarw1q14c1u6l6q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/182</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215673</id>
    <revision>
      <id>457332</id>
      <parentid>455047</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:18:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2648" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;бути було не трудно, вони, пошли їм Боже царство небесне, в чистоті і доброті сердець своїх, немов жива ще Тетяна Борисівна Потемкина, в кожному поганцеві („мерзавцѣ“), навіть у кожнім розбишаці бачили тільки нещасну людину й через те за його клопотались. Вєльгорський та Жуковський прихилили небіжку царицю Олександру Федоровну і всю царську родину, щоб зібрати якусь суму на викуп Шевченка з кріпацтва. Цариця зробила йому таке добро і як же він оддячив своїй добродійці? Р. 1847 викрито серед деяких малоросіян змову проти правительства, вони намірялись одірвати (!) Малоросію од Росії. На чолі змови стояли: Гулак-Артемовський (sic), людина дурна, але багатирь, то, виходить, змовцям користний, запеклий слав'янофил, що нікого, опріч Кирила та Мефодія (!) не шанував, потім Куліш і надто (!) його дружина, Андруський, Костомаров, Шевченко і ще не пам'ятаю хто. Ці панове хотіли зробити з Малоросії самостійну державу й вернути („отодвинуть“) її до часів гетьманщини та гайдамаччини, тобто до часів розбишацтва й грабунку, раз-у-раз користних людям безхатнім. Переглядаючи папери цих панів, знайдено в Шевченковім портфелі погано зроблені найнеморальніші малюнки, здебільшого карикатури на осіб царської фамиліи, а особливо на саму царицю, і найнепристойніші вірші на її величність. Коли запитано Шевченка — що це? — він одказав: „змилуйтесь, більш не буду!“ Князь Орлов прозвав їх товариство українофилами і року 1847 їх позасилано в усякі далекі губернії.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>66i91pei1nxsr7uwbjlrn5137art51l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/183</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215674</id>
    <revision>
      <id>457333</id>
      <parentid>455048</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:21:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2575" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Теперішній царь помилував Шевченка, він вернувсь до Петербургу й покинув пити, бо (!) допивсь до водянки й помер. Треба було бачити Шевченка, уявіть середню на зріст людину, досить огрядну з обличчям запухлим од піяцтва, уся його бридка зверхність („отвратительная наружность“) — була найгрубіша та неотесана, розмова мужицька, в путящому домі сором було б його за дворника держати, і от цього чоловіка встигли українофили виставити за славу, честь і окрасу Малоросії і ніби з громадської згоди образити й забруднити його образом пам'ятник тисячоліття Росії.

:Як би за таких оказій попереду, ніж востаннє рішати, звелено було обертатись до III одділу царської канцелярії, щоб довідатися, мовляв, про всі таємниці („подноготной“), то наші рифмоткачі (sic) не могли б так перекручувати правду й так нахабно одурювати уряд.

:Я певен, що як-би царь це знав, то звелів би зняти оцю грудку болота з ясного, чистого обличчя Росії й натомісць посадити якусь достойну особу, яких Малороссії не бракує&lt;ref&gt;„Голосъ Минувшаго“, 1913, III, 169–171.&lt;/ref&gt;.}}

Ось тут вилилась уся жандармська философія, етика й правдолюбність. „Отецъ-командиръ“, що звик мати справи з літераторами Булгаринського типу, певна річ, мусів ненавидіти Шевченка, що не забував про своє людське достоїнство навіть у лабетах „ІІІ-го отдѣленія“ та його достойного начальника. Зненависть так і б'є з оцих огидних рядків, а разом і щире дивування, що образом „мужика“&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4535cma4u6w6g5skbx1237zqz0d0fbv</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457338</id>
      <parentid>457333</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T09:03:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2570" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Теперішній царь помилував Шевченка, він вернувсь до Петербургу й покинув пити, бо (!) допивсь до водянки й помер. Треба було бачити Шевченка, уявіть середню на зріст людину, досить огрядну з обличчям запухлим од піяцтва, уся його бридка зверхність („отвратительная наружность“) — була найгрубіша та неотесана, розмова мужицька, в путящому домі сором було б його за дворника держати, і от цього чоловіка встигли українофили виставити за славу, честь і окрасу Малоросії і ніби з громадської згоди образити й забруднити його образом пам'ятник тисячоліття Росії.

:Як би за таких оказій попереду, ніж востаннє рішати, звелено було обертатись до III одділу царської канцелярії, щоб довідатися, мовляв, про всі таємниці („подноготной“), то наші рифмоткачі (sic) не могли б так перекручувати правду й так нахабно одурювати уряд.

:Я певен, що як-би царь це знав, то звелів би зняти оцю грудку болота з ясного, чистого обличчя Росії й натомісць посадити якусь достойну особу, яких Малороссії не бракує&lt;ref&gt;„Голосъ Минувшаго“, 1913, III, 169–171.&lt;/ref&gt;.

Ось тут вилилась уся жандармська философія, етика й правдолюбність. „Отецъ-командиръ“, що звик мати справи з літераторами Булгаринського типу, певна річ, мусів ненавидіти Шевченка, що не забував про своє людське достоїнство навіть у лабетах „III-го отдѣленія“ та його достойного начальника. Зненависть так і б'є з оцих огидних рядків, а разом і щире дивування, що образом „мужика“&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4fhxmvjcib5no20b06ukskhqlbm2aa4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/184</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215675</id>
    <revision>
      <id>457334</id>
      <parentid>455049</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:23:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2827" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;забруднено пам'ятника! І щоб оправдати це, пущено патьоки брудних наклепів та безсоромної неправди. Дубельт, що {{sp|сам провадив слідство й сам робив допити братчикам}}, запевняє раптом що „ніколи не мав ніякого діла“ з Шевченком! Дубельт критикує художні твори! Дубельт виступає навчителем моралі і вдячности!.. Це вже одно може занадто характерно для философа в жандармському мундирі, але ще нахабніша та брехня, на яку пустився цей оригинальний прихильник письменства. За причину кари на Шевченка він виставляє Шевченкову невдячність: його, мовляв, царська родина з кріпацтва визволила, а він малював непристойні карикатури на своїх доброчинців. Тим часом у всьому слідстві не знаходимо й малого сліду про те, що у Шевченка знайдено якісь політичного змісту малюнки, скрізь мова тільки про „самые дерзкіе стихи“, а вже б „ІІІ отдѣленіе“ не помилувало б і не покрило „злочинця“, як би справді в додатку до віршів знайшло ще й малюнки. Та й сам Шевченко про своє визволення з кріпацтва та причини заборони малювати на засланні подає зовсім певні відомости. „Бездушному сатрапу и наперснику царя, — пише він у щоденних записках, — {{sp|пригрезилось}}, что я освобожденъ отъ крѣпостного состоянія и воспитанъ на счетъ царя, и въ знакъ благодарности нарисовалъ каррикатуру своего благодѣтеля. Такъ пускай, дескать, казнится неблагодарный! Откуда {{sp|эта нелѣпая басня}} — не знаю. Знаю только, что она мнѣ не дешево обошлась. Надо думать, что басня эта сплелась на конфирмаціи, гдѣ въ заключеніи приговора сказано: „строжайше запретить писать и рисо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lf2n4r0z7oz5ukelx27rv3cmsmqw3ka</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/185</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215676</id>
    <revision>
      <id>457335</id>
      <parentid>455050</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:25:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2697" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;вать“. Писать запрещено за возмутительные стихи на малороссійскомъ языкѣ. {{sp|А рисовать и самъ верховний судья не знаетъ, за что запрещено}}“&lt;ref&gt;Твори Т. Шевченка, т. II, стр. 157.&lt;/ref&gt;. „Я въ жизнь мою ничего не рисовалъ преступнаго, свидѣтельствую Всемогущимъ Богомъ!“&lt;ref&gt;Ibid, 363.&lt;/ref&gt;) — пише Шевченко в згаданому вже листі до самого ж Дубельта. І завжде, коли торкався Шевченко заборони малювати, він щиро дивується, за що його ця кара спіткала, тим часом, як заборону писати він сам розуміє й поясняє. І це вже одно показує нам, чого варті всі оті брудні вигадки Дубельта й Ко.

Наприкінці варто згадати про долю Шевченкового образу на пам'ятнику тисячоліття. Треба думати, що автор проекту пам'ятника, відомий Микєшин, справді мав на мислі поставити там і Шевченка, инакше не зняв би надаремно такого ґвалту добре в цих справах освідомлений начальник „ІІІ-го отдѣленія“. І його ґвалт улучив, як видко, куди треба: образом Шевченка „не забруднено“ пам'ятника — його там поміж письмениками не знаходимо… І що до цього, то можемо хиба лиш подякувати Дубельтові, що не дав поєднати українського поета з пам'ятником офиціяльної Росії: занадто-бо далеко стоять вони один од другої… Цікаво ще зазначити, що теперішній ґвалт проти неофиціяльного вже пам'ятника Шевченкові, оті писання якого-небудь архимандрита Антонія в „Земщинѣ“, або Запорожця в „Нов. Времени“ — не зовсім {{errata|оринальні|оригінальні}}. Чудовий прототип мають вони в наведеній писанині „самого“ Дубельта.

::{{fine|1913.}}{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3r1ba1yn314zp90dz0j5057iz0o6ied</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457337</id>
      <parentid>457335</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T08:27:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2697" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;вать“. Писать запрещено за возмутительные стихи на малороссійскомъ языкѣ. {{sp|А рисовать и самъ верховний судья не знаетъ, за что запрещено}}“&lt;ref&gt;Твори Т. Шевченка, т. II, стр. 157.&lt;/ref&gt;. „Я въ жизнь мою ничего не рисовалъ преступнаго, свидѣтельствую Всемогущимъ Богомъ!“&lt;ref&gt;Ibid., 363.&lt;/ref&gt; — пише Шевченко в згаданому вже листі до самого ж Дубельта. І завжде, коли торкався Шевченко заборони малювати, він щиро дивується, за що його ця кара спіткала, тим часом, як заборону писати він сам розуміє й поясняє. І це вже одно показує нам, чого варті всі оті брудні вигадки Дубельта й Ко.

Наприкінці варто згадати про долю Шевченкового образу на пам'ятнику тисячоліття. Треба думати, що автор проекту пам'ятника, відомий Микєшин, справді мав на мислі поставити там і Шевченка, инакше не зняв би надаремно такого ґвалту добре в цих справах освідомлений начальник „ІІІ-го отдѣленія“. І його ґвалт улучив, як видко, куди треба: образом Шевченка „не забруднено“ пам'ятника — його там поміж письмениками не знаходимо… І що до цього, то можемо хиба лиш подякувати Дубельтові, що не дав поєднати українського поета з пам'ятником офиціяльної Росії: занадто-бо далеко стоять вони один од другої… Цікаво ще зазначити, що теперішній ґвалт проти неофиціяльного вже пам'ятника Шевченкові, оті писання якого-небудь архимандрита Антонія в „Земщинѣ“, або Запорожця в „Нов. Времени“ — не зовсім {{errata|оринальні|оригінальні}}. Чудовий прототип мають вони в наведеній писанині „самого“ Дубельта.

::{{fine|1913.}}{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>azddrfdlpht560up0otp5zrkio0yh5l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/186</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215741</id>
    <revision>
      <id>457318</id>
      <parentid>455321</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:39:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2139" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Недбале видання.}}}}
{{block center|''Т. Г. Шевченко. Кобзарь. Изданіе редакціи журнала „[[Кіевская старина|Кіевская Старина]]“, Кіевъ, 1899.''}}

Вийшло в світ давно сподіване нове видання „Кобзаря“ у Київі. Потреба в „Кобзареві“ й великий на його попит завжде істнували в високій мірі. Це видко, наприклад, з того факта, що останнє видання, яке було перед цим (видання 1894 року), незабаром мало не все до останку розійшлося, і вже року 1896 важко було дістати по книгарнях дешеві примірники цього видання. А надруковано його було тоді не мало — 20.000 примірників. Так ще не росходилась ні одна українська книжка. Та й не диво: „Кобзарь“ є і довго ще буде „настольною“ книжкою не тільки в українців, але і в людей иншого походження; він служить і довго ще служитиме людям на втіху та на добру науку. „Кобзарь“ — це ніби поетична програма всякого чесного життя, присвяченого роботі на користь рідного краю та народу; це — катехизис діяльности кожного чесного діяча. „Кобзарь“ нарешті перед усим світом показав, чим може бути українське письменство, коли свято справдить заповіт свого найкращого генія. Після Шевченка вже неможливе питання, чи українське письменство річ природ-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3ilhjs0r63hmjv0xp1oozaysctw5nio</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/187</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215742</id>
    <revision>
      <id>457319</id>
      <parentid>455323</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:41:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2729" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;на, чи з його тільки результат якихсь випадкових причин, або помилка невеличкого гурта людей, котрі й сами не знають, чого хотять. „Кобзарь“ довів усім, що українське письменство {{sp|мусить}} бути, як мусить світити сонце на небі, як мусить бути все, що діється в природі.

Хоч од смерти поета минув не малий час, ми, а надто російські українції, ще й досі на превеликий жаль не маємо — не кажу: повного, бо таке за сучасних політичних обставин у Росії й не може бути, — а бодай критично уладженого та провіреного видання творів Шевченка. Не було ще у нас такого видання творів нашого геніяльного поета, котре було б відповідною пошаною його пам'яти, котре свідчило б, що ми не тільки устами, але й ділами своїми поважаємо його. Щоб стати такою пошаною пам'яти поета, видання його творів повинно бути по змозі повним та критично перевіреним; до його не повинно заводитись непевних, або попсованих варіянтів, і нарешті хронологія творів (коли це видання хронологичне) повинна відповідати якійсь більш менш сталій системі. Оці вимоги можна прикладати до тих людей, що беруть на себе великий обов'язок — видавати твори Шевченка.

Цей обов'язок узяв на себе наш поважаний місячник „Кіевская Старина“. Вже це одно мало служити нам запорукою що вся та плутанина щодо хронології й тексту творів Шевченка, яка була в попередніх виданнях, не знайде собі місця в виданні органа, якого спеціяльне завдання — науково обробляти всіма сторонами життя українського народу. До цього додамо, що „Кіевская Старина“ на-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0bjdf0t3k7bpotxklrhsmkj5p1x4yg1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/188</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215743</id>
    <revision>
      <id>457320</id>
      <parentid>455326</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:43:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2755" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;друкувала у себе чимало матеріялів про Шевченка, що працюють там люде, для яких Шевченко не чужа людина, для яких пам'ять його не „звукъ пустой“, а об'єкт гарячого поважання. Все це наказувало сподіватись, що нове видання „Кобзаря“ буде найкращим з усіх, які до цього часу були, виданнів.

На превеликий жаль, одначе, мусимо зазначити зовсім инше, мусимо сконстатувати той факт, що нове видання „Кобзаря“ — повне помилок, що недогляд б'є в вічі з кожної сторінки… Видко, що у редакції не вистарчило часу на те, щоб видати твори нашого національного генія відповідно до їх вартости й того значіння, яке вони мають у житті й письменстві українського народу. Нове видання — це ніби передрук попереднього з тими ж самими хибами та помилками. В своїй замітці ми спинимось на тих помилках, що кидаються в вічі навіть кожному звичайному читачеві.

Попереду скажемо дещо про хронологію Шевченкових творів, як вона виявлена в виданні „Кіевской Старины“. „Хронологія творів письменника, — каже шановний біограф Шевченка, — це історія його розвитку, історія його творчости“ &lt;ref&gt;О. Я. Кониський — [[Записки НТШ/8/Проба улаштовання хронольоґії до творів Тараса Шевченка|Проба улаштування хронології до творів Тараса Шевченка]]. „Записки Наук. Тов. імени Шевченка“, т. VIII, стор. 3.&lt;/ref&gt;. Тим то обов'язком видавця, коли він бере систему хронологичну, було розложити твори Шевченка в хронологичному порядку, користуючись чи певними датами, де вони є, чи більш-менш оправданими гипотезами. Обов'язок цей був тим більший і лек-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rvufdgtozfnvlpdt0wka9sylqqt82n0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/189</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215744</id>
    <revision>
      <id>457321</id>
      <parentid>455328</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:47:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2825" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ший, що торік видано нову біографію Шевченка, де розкидано уваги і вказівки про те, коли написано ту чи иншу поезію; окрім того, ми вже маємо навіть спробу на підставі біографичних і инших таких данних вияснити деякі непорозуміння що-до хронології творів Шевченка. Ми розуміємо тут праці [[Автор:Олександр Кониський|О. Я. Кониського]]. Можна згожуватись чи не згожуватись з гипотетичними поглядами автора, — це діло особистого розуміння справи, — але обов'язково повинно було держатись його висновків там, де він дає певні, на фактах оперті докази. Редакція „Кіевской Старины“ немов не бачила нічого цього, немов не чула ні про тую нову біографію, ні про згадану спробу. Замісць того, щоб критично роздивитись той матеріял, що дають згадані праці, редакція вибрала найлекший спосіб роботи, просто передрукувавши попереднє видання 1894 р., без поправок та мало не без жадних одмін. Тим то і в новому виданні знайдемо безліч хронологичних помилок, — таких, що сами б'ють у вічі своєю безпідставністю.

Хронологичний поділ поезій Шевченка в новому виданні такий самий, як і в виданні 1894 року, — себто по рокам, і так само має в собі кілька невідповідних рубрик. Почнемо з того, що перша рубрика — „до 1844 р.“ — дуже невиразна, розтяжиста, загальна. Можна докладніше показати, коли були написані поезії, що належать до цього періоду; можна, користуючись з того, коли надруковано вперше яку поезію, назвати прямо рік її написання. Далі за цією рубрикою йдуть поезії, написані 1844–1846 р.р., а потім рубрика — „до 1847 р.“ Ця рубрика зовсім зайва; О. Я. Кониський&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>n8md2w5bt03c1hu258u76wonuf1rdnk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/454</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215862</id>
    <revision>
      <id>457248</id>
      <parentid>455895</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:11:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4970" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;110&quot;/&gt;махуючи ся завдяки слабкій оборонї, особливої сили дійшла в 1750 роцї. Протягом майже цїлого року Браславщина, Східнє Поділє і Київщина трохи не вся — аж до границь Полїся була в руках гайдамацьких ватаг і селянського повстання. Взято й знищено богато міст, місточок і замків панських — навіть такі більші тодїшнї міста як Умань, Винниця, Летичів, Радомисль впали в руки гайдамаків. Але гайдамацькі ватаги й повстаннє селянське не орґанїзували ся в якусь скільки небудь трівку орґанїзацію, не сотворили собі певних центрів тут на Правобережу, і так погосподаривши протягом року сей рух гайдамацько-селянський став слабнути і потахати. Дарма, що нї з боку шляхти, нї з боку правительства не бачимо в сїм часї теж нїяких енерґічних і орґанізованих заходів. Гайдамацькі ватаги сплили; селянство, не бачучи нїяких реальних наслїдків свого повстання, почало теж заспокоювати ся, і в дальших роках знов усе вертаєть ся до таких розріжнених гайдамацьких нападів і походів, які ми бачили і в попереднїх роках.&lt;section end=&quot;110&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;111&quot;/&gt;'''111. Колїївщина.''' По тім гайдамацька хвиля починає знову наростати в 1760-х роках, і при тім більше нїж коли небудь значіннє в сих гайдамацько-селянських рухах здобуває собі справи віри. Перед тим унїатські митрополити оснували ся в Радомислї, завели тут свою консисторію, та дуже завзято взяли ся поширювати унїю в Київщинї. Переяславські владики, котрим підлягали православні парафії Київщини, не могли з-за границї успішно бороти ся з унїєю, але у них знайшов ся на місцї дуже зручний і завзятий помічник: [[w:Мельхіседек Значко-Яворський|Мелхиседек Значко-Яворський]], що з 1753 р. був ігуменом Мотрониного монастиря коло Жаботина. Йому поручено завідуваннє православними парафіями полудневої Київщини і він дуже енерґічно заходив ся коло орґанїзацїї православних громад, заохочуючи їх міцно тримати ся православної віри, не приймати священиків унїатських, тільки православних, посвящених або прийнятих владикою переяславським. Мотронин монастир і сусїдні: Жаботинський, Мошногорський, Медведівський, Лебединський й ин. служили захистом і опорою для православних. Так виникає в 1760-х роках завзята боротьба унїї з православєм. Унїатські духовні за помічю польського війська силоміць повертали духовних і громадян на унїю. Але громади не хотїли приймати унїатських попів, змушували їх переходити на православє або проганяли й знаходили собі православних. Унїатські власти брали ся до кар і насильств, непослушних сажали до вязницї й карали ріжними карами, та настановляли від себе унїатських духовних. Супроти сих польських утисків православні просили помочи і оборони у росийського правительства, що з давна взяло на себе ролю оборонця православних в Польщі. Мелхи-&lt;section end=&quot;111&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o2t0zjb180s1qg6idb62ogdrxjce0ut</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/190</title>
    <ns>250</ns>
    <id>215867</id>
    <revision>
      <id>457322</id>
      <parentid>455909</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:50:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2754" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;цілком справедливо назвав її чудною й невиразною. Та й справді — попередні рубрики з хронологичного погляду містять очевидно ті ж самі поезії, котрі увійшли й до цієї рубрики. Такі рубрики, як перша і „до 1847 р.“ не мають під собою жадних логичних підстав і „Кіевская Старина“ задержала їх певне тільки тому, що вони були в попередньому виданні. Переглядаючи далі поезії, поставлені в межах кожної рубрики, можна завважити чимало помилок та недоглядів. Так усі поезії, що стоять у новому виданні до „Гамалії“ („Думи“, „Перебендя“, „Іван Підкова“, „Тарасова ніч“, „Тополя“), надруковані були в першому виданні „Кобзаря“ (С.-Петербург, 1840), тим то рубрика — „до 1844 р.“ для їх занадто широка. Окрім згаданих поезій, у тому ж виданні були ще: „Катерина“, „На що мені чорні брови“ й „До Основ'яненка&quot;, а тим часом у виданні „Кіевской Старины“ вони стоять по „Гамалії“, написаному коло р. 1843 &lt;ref&gt;О. Я. Кониський („Проба“… „Записки“ т. VIII, стор. 9) що-до часу, коли написано „Гамалію“, посилається на лист Шевченка до Кухаренка, але нам того листа не доводилось бачити.&lt;/ref&gt;: „Катерина“ в рубриці „до 1844 р.“, „На що мені чорні брови“ — в рубриці „до 1847 р.“, „До Основ'яненка“ — під р. 1845. Усі ті поезії краще було б надрукувати одну по одній. „Причинну“ Шевченко написав, як сам згадує в своїй автобіографії, ще до визволення з кріпацтва, себто до 22 квітня 1838 р.&lt;ref&gt;Шевченко — Кобзарь, вид. Кожанчикова. СПБ, 1867, стор. 577.&lt;/ref&gt; і ця поема — найраніша з друкованих його поезій, а тим часом у новому виданні й вона&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2k4u0pgxh9enrkyc3ncvr71yy21gjqt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/193</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216083</id>
    <revision>
      <id>457323</id>
      <parentid>456414</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:53:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2676" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Тепер переглянемо хиби нового видання щодо тексту Шевченкових творів. Четверта глава „Катерини“ (стор. 56) починається з цяток, тут пропущено початок — не знаємо, з якої причини: цензура, нам здається, ледве чи стала б на перешкоді. Кажемо так через те, що те саме місце вже надруковане було в самій ж таки „Кіевской Старинѣ“ (1885, кн. III, стор. 521). В поезії „Сон“ (стор. 313) надруковано: „Давно стоїть і виглядає“, — на нашу думку це місце треба читати: „Давно стоїть, виглядає“. В поезії „Н. І. Костомарову“ (стор. 318) надруковано „сердешним (?) чаєм напували“, — по другому варіянту, замісць незрозумілого „сердешного“ чаю, треба б: „холодним чаєм напували“&lt;ref&gt;Так надруковано в „Русской Старинѣ“ 1880, кн. III, стор. 602.&lt;/ref&gt;. Поезію „Як маю я журитися“ (стор. 361) чи не ліпше було б надрукувати з того варіянта, що подав сам Шевченко в листі до Бодянського з Оренбурга з січня 1850 року &lt;ref&gt;„Русская Старина“, 1883, кн. IX, стор. 640.&lt;/ref&gt;. Поезія „Не журюся я, не спиться“ (sic) певніш усього — не Шевченкова &lt;ref&gt;О. Я. Кониський, — Проба улаштовання хронології, ч. II, ст. 10–11.&lt;/ref&gt;, а коли й Шевченкова, то стоїть не на відповідному місці, бо написана не 1860 р., а раніше, до заслання. Взагалі редакції „Кіевской Старины“ треба було критичніше придивлятись до тексту Шевченкових поезій і, де було можна, вибірати кращі варіянти, перевіривши їх попереду.

Як ми вже згадували, нове видання передруковане без усяких майже одмін з попереднього видання. Викинуто тільки одну поезію „До сест-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>klv706pnfjmllbj231vbkokyz83yg1e</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/194</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216086</id>
    <revision>
      <id>457324</id>
      <parentid>456418</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:55:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2687" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ри“&lt;ref&gt;Поезія ця теж не Шевченкова; про це дивись „Русскій Архивъ“, 1887, ч. 6, стор. 258.&lt;/ref&gt;. Виправлено теж оту плутанину, яка була на стор. 233–241 попереднього видання, де до поеми „Утоплена“ приточено кінець „Пустки“, а до „Пустки“ кінець „Утопленої“. Зате велика хиба нового видання, як рівняти навіть до попереднього, та, що тепер не показано виразно, де кінчається одна поезія й починається друга, — особливо, коли, як це досить часто буває у Шевченка, поезії не мають заголовків. У попередньому виданні кожна поезія починалася з великої штучної літери, в новому цього немає, тим то в деяких місцях окремі поезії зовсім не розмежовані й зливаються в одну. Так напр., на стор. 274 надруковано „Вечір“, а зараз на 275 — „За байраком байрак“ — без жадного розділу, — виходить, немов ще одна поезія. Те ж саме на стор. 256–257, де поезія „Не женися на багатій“ і „Не завидуй багатому“ злиті в одно, або на 531–532 „Марку Вовчку“ і „Мій Боже милий“… і т. и. З другого боку {{sp|частини}} однієї поезії розмежовано такими само знаками, як і окремі поезії, й таким чином виходить, напр., що „Княжна“ розпалася на три окремі поезії. Словом — і тут недогляд.

Нарешті ще кілька слів про правопис. Останніми часами на російській Україні такі форми, як „вештається“, „журиться“ — мало не по всіх виданнях пишуть з єрчиком. „Кіевская Старина“, мабуть за-для оригинальности, пише скрізь „вештается“, „журытся“ і т. и. Коли яка-небудь форма, або правописний спосіб уживається скрізь одна-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mhgt70e11us6xzvue29102du89ojtwj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/195</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216088</id>
    <revision>
      <id>457325</id>
      <parentid>456420</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:57:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2757" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ково, то не годилося б і „Кіевской Старинѣ“ одріжнятися. Оригинальности тут не багато, а читачеві така ріжноманітність дуже шкодить.

Коли ми зведемо до купи все те, що говорено було про нове видання „Кобзаря“, то побачимо, що видавці не виконали обов'язків, які на їх лежали — дати провірене критично, відповідно до всіх останніх дослідів, видання поезій Шевченка: хронологія переплутана, текст не вивірений і не виправлений по кращим варіянтам, чимало друкарських помилок. Так видати „Кобзаря“ міг би кожний книгарь, котрому й не сниться про які-будь обов'язки, що лежать на видавцеві Шевченкових творів. Усі оті помилки доводять, що видавці страшенно недбало вели видання й не доклали своєї праці до того, щоб воно могло задовольнити коли не всі, то хоч найперші вимоги. А Шевченко, здається, має вже право на більш уважне поводіння з своїми творами. Навіть у російській пресі часто плямують і ганьблять українців за байдужне та недбале поводіння з творами свого найкращого поета&lt;ref&gt;Ось що читаємо, напр., в одній рецензії: „Печальнѣе всего, что самый текстъ Шевченковскихъ стиховъ десятки лѣтъ издается все въ томъ же жалкомъ видѣ, безъ пересмотра рукописей, безъ введенія, безъ примѣчаній“ Див. „Новое Слово“, 1897 кн. I, стор. 87.&lt;/ref&gt;; останнє видання ще раз показало, що українці й справді того варті. Редакція „Кіевской Старины“ мала всі засоби, щоб усунути помилки, провірити текст, виправити хронологію — і не зробила цього. Чого ж сподіватись од звичайних видавців!

Треба мати на увазі ще й те, що до року&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l6k1r88bn53hygr29o12um2xxbb1tce</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/196</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216091</id>
    <revision>
      <id>457317</id>
      <parentid>456423</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:37:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1473" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;1911, коли настануть 50-літні роковини смерти Шевченка й коли твори його, відповідно до російських законів, зробляться громадською власністю, лишається тільки 12½ років. За цей час ледве чи розійдеться 60000 примірників, — а стільки саме надрукувала „Кіевская Старина“: 50000 пр. дешевих і 10000 дорожчих, — і у всякому разі можна рахувати, що це вже останнє до того часу видання. Коли минеться особиста власність на твори Шевченка, тоді чимало крамарів почнуть видавати „Кобзаря“ і друкуватимуть, певна річ, з останнього видання з усіма помилками й недоглядами. Сотні тисяч недоладно виданих „Кобзарів“ розійдеться поміж читачами, ширячи скрізь непевні відомости про поета і його творчість. Редакція „Кіевской Старины“ могла була б і цьому запобігти, як би совістно взялася до видання.

::{{fine|1899.}}


{{rule|5em}}{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c07h6stf7emn6w8ii5n5k4ats98rekn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/197</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216093</id>
    <revision>
      <id>457315</id>
      <parentid>456435</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:33:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2076" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Пропала книга — книга знайшлася.}}}}
{{c|''На новий вихід Шевченкового „Кобзаря“, СПБ. 1908.''}}

Habent sua fata libelli: книги, як і люде, мають свою долю… І часто їхня доля — долю їх творців нагадує, немов частка авторового духу перейшла в його книгу й позначила їй той самий шлях, яким ішов і письменник. Та це й натурально, бо таки й справді книга, а надто книга великого майстра слова, вживляє його дух у собі й довго ще будить ті самі почування у людей, що за живоття викликала особа її автора. Ось перед мене лежить „Кобзарь“ останнього (С.-Петербург, 1908) видання, і дивлючись на цю книгу та перебіраючи в думках, що довелось „пережити“ книзі з цим популярним заголовком, мимохіть і долю самого її автора згадуєш: „геніальный горемыка“ і по смерти, в своїй книзі, „горе мыкалъ“, як і за життя, так що історія його книги чудовою ілюстрацією може бути до його „горемичної“ біографії… Бо таки й правда: habent sua fata libelli.

Особливо цікава буває доля книг у нас, де в життя письменників та і взагалі в справи літературні так часто втручається стороння, але за данних обставин непереможна сила, що порядкує тією долею по своєму, не зважаючи на ідейні по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>84j2364pq7f0j6tkv4lduzfuje0kc91</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/198</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216095</id>
    <revision>
      <id>457314</id>
      <parentid>456443</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:30:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2681" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;треби громадянства, не питаючись, скільки крови та нервів коштувала книга її творцеві. Книга в Росії, де так легко було, та й тепер ще зовсім не важко — посадити „фельфебеля въ Вольтеры“, раз-у-раз малася за щось підозренне, що вже само з себе свідчить, що тут запахло ідеями, а відомо ж, що від них не дуже вже й до „превратныхъ толкованій“ далеко… Історія книги в Росії, од бідолашного першого друкаря й до останніх днів, історія життя тих, хто над книгами працював — дає страшну картину того, як пригнічувано думку людську, як найкращі, найдорожчі людині думки гинули в сповиточку, як червоний атрамент цензора, а иноді й буквально таки вогонь — нищили те, до чого додумалась велика людина на добро ближнім своїм, нищили невмірущу з природи людську думку…

{{block center|&lt;poem&gt;Пропала книга! Ужъ была
Совсѣмъ готова — вдругъ пропала! —&lt;/poem&gt;}}

пригадуєте оцю жартовливо-скорбну епітафію Некрасова до „запропащеної“ книги? І щастя ще велике, коли хоч через довгий час вона таки „знайдеться“, бо хоч не зробила вона того, що повинна була в свій час ізробити, то бодай не пропаде зовсім для історії людської думки й служитиме вічно скорбним документом того, як поводиться людина з найдорожчим скарбом своїм — живою, невмірущою думкою…

Р. 1840-го з'явилась була велика для нас і для всієї людскости книга — „[[Кобзарь (1840)|Кобзарь]]“. З'явилася та зараз же й пропала… До неї увійшло тільки те, що до того часу написав молодий ще тоді автор її, й коли, через кілька років, він надумав&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3bnlvd536sze78pw8lrksa5zle26yi5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/199</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216096</id>
    <revision>
      <id>457313</id>
      <parentid>456446</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:24:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2885" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;був поновити видання, то рукопис опинився в архиві „III-го отдѣленія“, а сам автор — далеко-далеко за межами України… Книга пропала:

{{block center|&lt;poem&gt;::::::::Ужъ была
Совсѣмъ готова — вдругъ пропала!&lt;/poem&gt;}}

Пропала та й годі!… І от з того часу та аж до останнього року вона не могла вийти на світ цілою, — такою, як хотів її сам автор бачити.

Відомий бібліограф український М. Комаров у своїй праці „Шевченко въ литературѣ и искусствѣ“ (1903) нарахував щось з 80 виданнів „Кобзаря“ й окремих творів Шевченка; з тих виданнів на два десятки набереться самих збірників поезій Шевченкових. І все-таки аж до останнього часу ми не мали цілого „Кобзаря“: книга пропала була й ось тільки тепер вона знайшлася.

В Росії кожне видання „Кобзаря“ вимагало страшенного клопоту та заходів не аби-яких з цензурою, не кажучи вже про те, що деякі твори, і між їми найкращі, були цілком з цензурного погляду безнадійні за старих часів, так що й починати з ними нічого не можна було на легальній дорозі. Вже [[Кобзарь (1860)|друге видання „Кобзаря“]], що вийшло р. 1860-го в Петербурзі, на превелику силу проскочило через „кавдинські тіснини“ цензури, і то тільки через те, що клопотались за його „сильные міра сего“, та й то в покаліченому вигляді. Цензор позамазував був спершу навіть такі вірші, як „[[Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!|Думи мої, думи]]“, бо хоч і не було в них нічого, мовляв, „предосудительнаго“, але вся ідея їх була ворожа „сліянію Малороссіи съ Великороссіей“&lt;ref&gt;Ол. Кониський — Тарас Шевченко-Грушівський, Хроника його життя. Т. II, у Львові, 1901, стор. 331.&lt;/ref&gt;! І деякі вірші, напр. частини навіть з&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c5hwguspkx71ukbb2svm69jep7mvbq9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/200</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216097</id>
    <revision>
      <id>457312</id>
      <parentid>456450</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:17:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2824" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;„Катерини“ так таки й не увійшли до того видання. Через сім років (1867 р.) з'явилося, теж з великими перешкодами, [[Кобзарь (1867)|видання „Кобзаря“]], так зване Кожанчиківське — до речі, єдина безцензурна книжка українською мовою, що вийшла за старого ладу. Це видання повніше за попереднє, проте й воно дуже неповне: усе, що хоч трохи здавалося з цензурного погляду непевним, мусіло, як писано в передмові, „зоставатися до иншого часу“. Дальші видання, дозволу на які не можна було допроситись часом цілими десятиліттями, були тільки передруками з Кожанчиківського, иноді навіть ще більш повкороччуваними. Так, у 90-х роках цензура так була покалічила „Кобзаря“, що його просто не можна було друкувати і тільки по довгих клопотах пощастило задержати хоч те, що було попереду вже дозволено. Покалічений, пошматований, з промовистими рядками цяток замісць тексту, з прогалинами, замісць цілих пієс — „Кобзарь“ десятками тисяч примірників росходився по Україні. Це була, як по правді казати, тільки частина „Кобзаря“, а ціла книга — пропала і тільки потай, у рукописах, можна було читати такі твори, як „Сон“, „Кавказ“, „Марія“ й багато инших. І з власного досвіду я знаю, як багато знаходилось людей, що ночами переписували дорогі рядки чи то з иншого рукопису, чи з женевського або пражського видання, як що його якимсь щасливим вітром принесло до рук. В 80–90 роки сила таких „списків“ ходило по Україні, завертаючи від друкарського станка книжку до тих часів, коли „книжноє списаніе“ було не тільки милою Богові справою, але й єдиним способом ши-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4ufpsjx0mxy698dh6onhkk3xfifmao6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/201</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216098</id>
    <revision>
      <id>457311</id>
      <parentid>456455</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:13:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2826" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;рити твори письменства. Звичайно — анахронизм, але дорого коштував він українському письменству й просвіті на Україні.

Коли в Росії була „пропала книга“ через непереможні сторонні обставини, то не знайдено її ще довгий час і за кордоном, де ті обставини сили не мали. Сталось це вже через власну „обивательську“, мовляв, цензуру, що старанно обчищала Шевченка од „неморальних“ та „радикальних“ думок і калічила його немилосердно, щоб догодити середнєвічним поглядам закордонного українського громадянства в Галичині. Власне два тільки видання „Кобзаря“ — женевське Драгоманова та [[Кобзарь (1876)|пражське київської громади]] — не підлягали отій „обивательській“ цензурі й давали Шевченка такого, якого тоді можна було дати, вважаючи на необробленість фактичного матеріялу, брак автографів, то-що; усі ж инші видання, особливо галицькі, часто калічили Шевченка не згірш за російську цензуру, хоч і в инших частках. Таким чином книга і тут була пропала й історія цього другого запропащення така цікава, що годиться пригадати з неї хоч декілька епізодів. Вони дуже нагадуватимуть ту сумну історію, про яку росповів колись Г. Успенський у нарисі „Книга“: як там „извѣстнѣйшій мореплаватель Кукъ, погибшій на Сандвичевыхъ островахъ, вторично погибъ въ трясинахъ растеряевскаго невѣжества“, так і тут „Кобзарь“ Шевченків, покалічений цензурою російською, обчищений од „неблагонадежныхъ&quot; думок і позбавлений тим свого змісту найкращої частини — вдруге підпав такій самій варварській операції од руки галицького громадянства за свою&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0epoi4j1lgttbl2sq7roo5a83mvg0wa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/496</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216166</id>
    <revision>
      <id>457259</id>
      <parentid>457127</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:33:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3417" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;до Київа на посаду при київськім університетї. Зійшли ся найбільші люди тодішньої України — найвизначнїйші талантом і високими мислями про відродженнє свого народу.

[[File:1843 - Taras Shevchenko - Avtoportret.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|384. Шевченко в молодости, портрет його власної роботи (1843).}}]]

Шевченко, Костомарів, Кулїш, Гулак і декотрі з молодших їх знайомих близько сприятелювали ся і сходячи ся роздумували над минувшиною України, над крівавою наукою, яку дали їй колишнї повстання народнї, над гірким становищем свого поневоленого народу і способами його визволення. Костомарів працював тодї над історїєю козачини й дїлив ся з товаришами своїми відомостями й гадками про минувшину. Шевченко ще в своїх молодечих віршах перший з українських поетів звернув ся {{errata|д|до}} козацької та гайдамацької минувшини, шануючи в ній боротьбу за волю й право народнє, згідно з тими переказами, які чув з малечку наоколо себе. Тепер з поручення київської археоґрафічної комісії він їздив по Україні зарисовуючи старі українські памятки, й вони з новою силою будили в його душі память українського минулого. З-поза блеску гетьманських клейнотів, з-поза війн і чвар вставав перед ним дїйсний герой української історії: сїрий нарід, що повставав на те, аби зробити своєю ту землю, на котрій працював, і бути господарем своєї працї і свого житя. З небувалою нї перед тим нї потім силою Шевченко в своїх поезіях сього (1845) року виступав против неправди і неволї, яка запанувала на Українї, і лукавим нащадкам пригадував забуту правду української історії:

{{block center|&lt;poem&gt;Схаменїть ся, будьте люде,
Бо лихо вам буде:
Розкують ся незабаром
Заковані люде;
Настане суд, заговорять
І Днїпро і море
І потече сторонами
Кров у синє море
Дїтей ваших…
Ви — розбійники неситі,
Голодні ворони!
По якому правдивому,
Святому закону
І землею всїм даною
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіть ся ж.
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nesxaf3vzwxbbe6jyq59l4q71opg6ey</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/507</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216212</id>
    <revision>
      <id>457298</id>
      <parentid>456777</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T21:57:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5117" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Глубокі потрясення, як заважили на всім пізнїйшим житі її, прийшло ся пережити в 1848 р. Українї Угорській. Велике повстаннє, підняте для визволення Угорщини від австрийського панованя було задавлене завдяки воєнній помочи, присланій Росією австрийському цісареви. Австрийське правительство, щоб ослабити Угрів, готове було підтримати народности Угорщини, подавлені досї угорьським панованнєм — в тім і угорських Українців. Серед них знайшов ся тодї чоловік сміливий і відважний, який {{errata|мїг|міг}} би відкрити нову добу в житю угорської України, як би зістав ся на національним грунтї. Був се [[w:Добрянський Адольф Іванович|Адольф Добрянський]], під час угорського повстання він утїк з Угорщини й пробував у Галиччинї, і звідти прийшов з росийською армією, як цїсарський австрийський комісар при росийській армії. Під впливом його угорські Українцї рішили ся виступити з своїми національними домаганнями, вислали депутацію до цїсаря, просячи віддїлити українськи землї в осібні столицї і в них на всякі уряди призначати Українцїв, завести українську мову в урядованнї і в научаннї, заснувати в Ужгородї українську академію і т. ин.

Прошення сї були прийняті дуже прихильно і цїсарь обіцював їх скоре сповненнє. Добрянського призначенно намісником (над-жупаном) чотирох сто́лиць, де найбільше живуть Українцї, і він почав заводити „руське“ дїловодство тут: на тій же мові мали вчити в ужгородській ґімназії. Все се обіцювало дуже гарні наслідки — але все попсувало русофильство Добрянскаго, він був прихильником всеросийського єдинства, і замість української мови (ruthenische Sprache) заводив росийську, ширив росийський вплив. Тому угорська аристократія, здобувши собі назад впливів державі{{errata||,}} зненавидївши росийську окупацію, що знищила її пляни, першим дїлом звернула ся против Добрянського. Його скоро відсунено від усього, а все що пахло русофильством на Українї угорській — взято під гострий і підозріливий догляд. Тим часом під впливом Добрянського вся тутешня інтелїґенція дішла сею русофильською стежкою і тепер під гострим угорським доглядом присїла й залишила майже всяку дїяльність. На народнїй украіньський основі працювати не хотїла, на росийській — не сміла, і так по тім бурхливім руху 1849 р. наступає тут на довго — по нинїшнїй день застій і мертвота — гірше, ніж денебудь на українській землї{{errata||.}}

Не така тільки довга і затяжна, але теж сильна реакція по бадьорім руху 1848 р. наступила і на Буковинї, а навіть і в Галиччинї. Союз тутешнього українського громадянства з правительством мав свої дуже лихі сторони. Добрі заміри австрийських правителїв помогти розвоєви українського народу переважно не здїйснили ся й тут. Задавивши революційний рух 1848 р. правительство взагалї поховало свої пляни реформ. Тим часом українське громадянство покладало всї надїї свої на ре-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qiaf4rq4rw2e628demhv7yb58m0mtn0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457299</id>
      <parentid>457298</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T21:58:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5151" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Глубокі потрясення, як заважили на всім пізнїйшим житі її, прийшло ся пережити в 1848 р. Українї Угорській. Велике повстаннє, підняте для визволення Угорщини від австрийського панованя було задавлене завдяки воєнній помочи, присланій Росією австрийському цісареви. Австрийське правительство, щоб ослабити Угрів, готове було підтримати народности Угорщини, подавлені досї угорьським панованнєм — в тім і угорських Українців. Серед них знайшов ся тодї чоловік сміливий і відважний, який {{errata|мїг|міг}} би відкрити нову добу в житю угорської України, як би зістав ся на національним грунтї. Був се [[w:Добрянський Адольф Іванович|Адольф Добрянський]], під час угорського повстання він утїк з Угорщини й пробував у Галиччинї, і звідти прийшов з росийською армією, як цїсарський австрийський комісар при росийській армії. Під впливом його угорські Українцї рішили ся виступити з своїми національними домаганнями, вислали депутацію до цїсаря, просячи віддїлити {{errata|українськи|українські}} землї в осібні сто́лицї і в них на всякі уряди призначати Українцїв, завести українську мову в урядованнї і в научаннї, заснувати в Ужгородї українську академію і т. ин.

Прошення сї були прийняті дуже прихильно і цїсарь обіцював їх скоре сповненнє. Добрянського призначенно намісником (над-жупаном) чотирох сто́лиць, де найбільше живуть Українцї, і він почав заводити „руське“ дїловодство тут: на тій же мові мали вчити в ужгородській ґімназії. Все се обіцювало дуже гарні наслідки — але все попсувало русофильство Добрянскаго, він був прихильником всеросийського єдинства, і замість української мови (ruthenische Sprache) заводив росийську, ширив росийський вплив. Тому угорська аристократія, здобувши собі назад впливів державі{{errata||,}} зненавидївши росийську окупацію, що знищила її пляни, першим дїлом звернула ся против Добрянського. Його скоро відсунено від усього, а все що пахло русофильством на Українї угорській — взято під гострий і підозріливий догляд. Тим часом під впливом Добрянського вся тутешня інтелїґенція дішла сею русофильською стежкою і тепер під гострим угорським доглядом присїла й залишила майже всяку дїяльність. На народнїй украіньський основі працювати не хотїла, на росийській — не сміла, і так по тім бурхливім руху 1849 р. наступає тут на довго — по нинїшнїй день застій і мертвота — гірше, ніж денебудь на українській землї{{errata||.}}

Не така тільки довга і затяжна, але теж сильна реакція по бадьорім руху 1848 р. наступила і на Буковинї, а навіть і в Галиччинї. Союз тутешнього українського громадянства з правительством мав свої дуже лихі сторони. Добрі заміри австрийських правителїв помогти розвоєви українського народу переважно не здїйснили ся й тут. Задавивши революційний рух 1848 р. правительство взагалї поховало свої пляни реформ. Тим часом українське громадянство покладало всї надїї свої на ре-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>79qtv281x5lth92jx8khvzscr2s2m1d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Книги битія українського народу 1921.djvu/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216237</id>
    <revision>
      <id>457302</id>
      <parentid>456809</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T22:33:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2384" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;[[Файл:Поліщук К. Червоне марево. 1921. c.130.jpg|450px|безрамки|центр]]


&lt;div style=&quot;font-family:Monomakh;&quot;&gt;{{c|{{xx-larger|КНИГИ БИТІѦ ꙊКРАЇНСЬКОГО НАРОДꙊ.}}}}&lt;/div&gt;
{{-=-|1.6em}}

1. Бог создав світ: небо і землю і населив усякими тварями і поставив над усею тваррю чоловіка і казав йому плодитися і множитися і постановив, щоб род чоловічеський поділився на коліна і племена, і кожному колінові і племену дарував край жити, щоб кожне коліно і кожне племено шукало Бога, котрий од чоловіка недалеко, і покланялись би Йому всі люде і вірували в Його, і любилиб Його, і булиб усі щасливі.

2. Але род чоловічий забув Бога і оддався діяволу, і кожне племено вимислило собі богів, і в кожному племену народи повидумували собі богів, і стали за тих богів биться, і почала земля поливатися кровю і усіватися попелом і костями, і на всім світі сталось горе, і біднота і хороба, і нещастя і незгода.

3. І так покарав людей справедливий Господь потопом, війнами, мором і найгірше неволею.

4. Бо єдин єсть Бог істинний і єдин він царь над родом чоловічим, а люде як поробили багато богів, то з тим укупі поробили багато царів, бо як у кожному кутку був свій бог, так у кожному кутку став свій царь, і стали люде биться за своїх царів, і пуще стала земля поливатися кровію і усіватися попелом і костями, і умножились на всім світі горе, біднота, і хороба, і нещастя і незгода.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j7bvtx9zt88l67p2iznjs0j8w7kc386</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/457</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216283</id>
    <revision>
      <id>457212</id>
      <parentid>456961</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T16:54:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3825" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;комісія нарахувала потім таких вбитих на 700 душ. Народня пісня так оспівала його страшне кріваве дїло: 

{{block center|&lt;poem&gt;Ой хвалив ся та батько Швачка, 
Та до Хвастова йдучи — 
Ой будемо драти, панове молодцї,
З китайки онучі.
Та ходить Швачка то по Хвастові 
Та у жовтих чоботях — 
Ой вивішав Жидів, ой вивішав Ляхів  
Та на панських воротях.&lt;/poem&gt;}} 

Повстаннє одначе не трівало сим разом довго. Повторила ся таж історія що в 1734 р. З початком червня барську конфедерацію приборкано, і Поляки просили росийських начальників помогти їм вгамувати повстаннє гайдамацьке. Цариця Катерина, занепокоєна поголосками про її грамоти, що ними піднято повстаннє, видала манїфест, вирікаючи ся і тих фальшивих грамот і гайдамаків, а свому війську наказала знищити гайдамаків. Гайдамаки, вважаючи Росиян своїми союзниками, не стерігли ся їх, тому їх легко вдало ся половити і розігнати. Оден полковник, прийшовши під Умань, закликав до себе Гонту й Залїзняка і арештував їх, коли ті до них прибули; подібне стало ся з Неживим і Бондаренком. Росийських підданих відіслано на суд в Київ, польських віддано польському начальству, що справляло лютяй суд на місцї, побиваючи богато людей на cмерть, або засуджуючи на ріжні люті муки. Так тяжкими муками замучено Гонту і богатьох иньших; сучасники Поляки оповідають страхіття особливо про рейментаря польського Стемпковского, як він забивав і калїчив людей. Тих що не були вбиті від разу, судили потім ще перед судом в м. Коднї й засуджували на ріжні кари, найбільше на кару смерти. 

{{block center|&lt;poem&gt;Ой й звязали та попарували, , 
Ой як голубців в парцї
Ой засмутилась уся Україна,
А як сонечко в хмарцї —&lt;/poem&gt;}} 

згадує пісня сумний кінець останнього великого повстання на Правобережу.
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 453.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|352. Максим Залїзняк.}}}}

Шляхта польська, правда, і потім полохала ся від поголосок про гайдамаків, про Гонтиного сина, що збираєть ся йти їх різати; особливо великий такий пополох був на Волини 1788 р. Але повстання не було. Знищено Запороже, придавлено українське житє в Гетьманщинї — затихла під панською рукою й Правобічна Україна.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tsraglfjmoesuha4z7rcw25qvzjmfyx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457246</id>
      <parentid>457212</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:06:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3841" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;комісія нарахувала потім таких вбитих на 700 душ. Народня пісня так оспівала його страшне кріваве дїло:

{{block center|&lt;poem&gt;Ой хвалив ся та батько Швачка,
Та до Хвастова йдучи —
Ой будемо драти, панове молодцї,
З китайки онучі.
Та ходить Швачка то по Хвастові
Та у жовтих чоботях —
Ой вивішав Жидів, ой вивішав Ляхів
Та на панських воротях.&lt;/poem&gt;}}

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 453.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|352. Максим Залїзняк.}}]]

Повстаннє одначе не трівало сим разом довго. Повторила ся таж історія що в 1734 р. З початком червня барську конфедерацію приборкано, і Поляки просили росийських начальників помогти їм вгамувати повстаннє гайдамацьке. Цариця Катерина, занепокоєна поголосками про її грамоти, що ними піднято повстаннє, видала манїфест, вирікаючи ся і тих фальшивих грамот і гайдамаків, а свому війську наказала знищити гайдамаків. Гайдамаки, вважаючи Росиян своїми союзниками, не стерігли ся їх, тому їх легко вдало ся половити і розігнати. Оден полковник, прийшовши під Умань, закликав до себе Гонту й Залїзняка і арештував їх, коли ті до них прибули; подібне стало ся з Неживим і Бондаренком. Росийських підданих відіслано на суд в Київ, польських віддано польському начальству, що справляло лютяй суд на місцї, побиваючи богато людей на смерть, або засуджуючи на ріжні люті муки. Так тяжкими муками замучено Гонту і богатьох иньших; сучасники Поляки оповідають страхіття особливо про рейментаря польського Стемпковского, як він забивав і калїчив людей. Тих що не були вбиті від разу, судили потім ще перед судом в м. [[Кодня|Коднї]] й засуджували на ріжні кари, найбільше на кару смерти.

{{block center|&lt;poem&gt;Ой й звязали та попарували,
Ой як голубців в парцї
Ой засмутилась уся Україна,
А як сонечко в хмарцї —&lt;/poem&gt;}}

згадує пісня сумний кінець останнього великого повстання на Правобережу.

Шляхта польська, правда, і потім полохала ся від поголосок про гайдамаків, про Гонтиного сина, що збираєть ся йти їх різати; особливо великий такий пополох був на Волини 1788 р. Але повстання не було. Знищено Запороже, придавлено українське житє в Гетьманщинї — затихла під панською рукою й Правобічна Україна.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>me7xszo3jzcq0za5lqutuefjgkaff4u</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/458</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216284</id>
    <revision>
      <id>457217</id>
      <parentid>456962</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:43:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2534" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;'''112. Останнє скасованнє гетьманства.''' Скасованнє гетьманського і всього українського устрою було рішене новим правительством Катерини ІІ від самого початку. Вступаючи на царство по короткім панованню свого чоловіка (1762 р.) вона в своїй інструкції сенатови поставила своїм завданнєм заведеннє одного устрою і права у всіх краях, які мали ще свої закони і свій устрій — на Українї, в балтийських провінціях і Фінляндії. Вважала потрібним вести до того „аби вік і імя гетьманів счезало, а не тільки щоб яка небудь персона була визначена на сей уряд“. 

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 454.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|353. Церква збудована Гонтою в с Росошках.}}}}
Одначе Кирило Розумовський був одним з найблизших  найвірнїйших прихильників нової царицї, вона богато завдячувала йому і полїтичні пляни мусїли до певної міри стримувати ся перед такими відносинами. Та стала ся пригода, що подвигнула Катерину підняти руку на сього свого вірного приятеля. При кінцї 1763 року донесено їй з Київа, що між українською старшиною збирають підписи на прошенне до царицї, аби гетьманство зіставлено в родї Розумовського, як особливо вірнім царству росийському, а для прикладу вказувало ся на Хмельницького, як він по собі передав булаву синови. Чи справдї старшина сподївала ся сею дорогою вірнїйше забезпечити гетьманство, чи тільки чинила волю свого гетьмана, тяжко сказати. На Українї опо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>89xmv8ceh81spyyqs2aq2btjsdayjji</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457250</id>
      <parentid>457217</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:15:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2538" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;'''112. Останнє скасованнє гетьманства.''' Скасованнє гетьманського і всього українського устрою було рішене новим правительством Катерини II від самого початку. Вступаючи на царство по короткім панованню свого чоловіка (1762 р.) вона в своїй інструкції сенатови поставила своїм завданнєм заведеннє одного устрою і права у всїх краях, які мали ще свої закони і свій устрій — на Українї, в балтийських провінціях і Фінляндії. Вважала потрібним вести до того „аби вік і імя гетьманів счезало, а не тільки щоб яка небудь персона була визначена на сей уряд“.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 454.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|353. Церква збудована Гонтою в с. Росошках.}}]]

Одначе Кирило Розумовський був одним з найблизших і найвірнїйших прихильників нової царицї, вона богато завдячувала йому і полїтичні пляни мусїли до певної міри стримувати ся перед такими відносинами. Та стала ся пригода, що подвигнула Катерину підняти руку на сього свого вірного приятеля. При кінцї 1763 року донесено їй з Київа, що між українською старшиною збирають підписи на прошеннє до царицї, аби гетьманство зіставлено в родї Розумовського, як особливо вірнім царству росийському, а для прикладу вказувало ся на Хмельницького, як він по собі передав булаву синови. Чи справдї старшина сподївала ся сею дорогою вірнїйше забезпечити гетьманство, чи тільки чинила волю свого гетьмана, тяжко сказати. На Українї опо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7logh4ih9614rjdhmbeooal6slndqs1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/459</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216285</id>
    <revision>
      <id>457219</id>
      <parentid>456964</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T17:58:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4057" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;відали, що всю сю справу пустив Тєплов — намовив Розумовського, аби призвів старшину до сього прошення, а потім против нього цїлу сю історію обернув. Розумовський заохочував старшину до підписування сього прошення, і на нїм ся справа окошила ся. Правда, прошеннє се навіть не було подане царицї, бо генеральна старшина побояла ся підписати: підписали тільки полковники, і тому справу залишено. Але цариця взяла се за привід покінчити з гетьманством. До того наспіла ще під той час ота записка Тєплова, про непорядки українські. Дуже можливо, що правительство само поручило йому скласти таку записку, як пізнїйше теж зроблено було і при скасованню Запорожа. В Тєпловській записцї зібрано було великий матеріал про всякі старшинські непорядки і зловжитки, а заразом доводило ся що Українці такі ж „Россіяне“ як і Великороси, тільки через недбальство київських князїв відокремили ся, і їх без церемонії можна назад в усїм обєднати з Великоросами. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 455.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|354. Одвірок тоїж церкви, з написом про збудованнє її Гонтою.}}}} 
Користаючи з сього всього цариця заявила Розумовському, що не вважає можливим далї бачити його на гетьманстві і радить йому, аби сам тїкав від біди і зрік ся гетьманства - попросив його увільнити. Розумовському одначе сього зовсїм не хотїло ся і він відтягав ся. Тодї {{errata|париця|цариця}} погрозила йому бідою — що як сам не піде, то таки булаву від нього відберуть, а попаде ще і в неласку царську. Розумовський покорив ся, подав царицї прошеннє, що просить увільнити його „від такого тяжкого і небезпечного уряду&quot;, а за те благає ласки до своєї „многолюдної сїмї“. Се прошеннє його зараз сповнено. 10 падолиста 1764 р. видано манїфест до „малоросийського народу“ про увільненнє Розумовського від гетьманства, і вже про вибір нового гетьмана нїчого не споминало ся, тільки цариця згадувала, що вона задумує якісь переміни на краще, а поки що заводить малоросийську колєгію, а її президентом і генерал-губернатором Малої Росії призначає графа Румянцева. Розумовському за його покірність дано незвичайну пенсію, по 60 тис. рублїв річно, і величезні маєтности, що були призначені на утриманнє гетьмана: Гадяцький ключ і Биківську волость. Се подало&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>liif4icocgwoygzunfz1vpd0wkz5iez</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457252</id>
      <parentid>457219</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:24:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4065" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;відали, що всю сю справу пустив Тєплов — намовив Розумовського, аби призвів старшину до сього прошення, а потім против нього цїлу сю історію обернув. Розумовський заохочував старшину до підписування сього прошення, і на нїм ся справа окошила ся. Правда, прошеннє се навіть не було подане царицї, бо ґенеральна старшина побояла ся підписати: підписали тільки полковники, і тому справу залишено. Але цариця взяла се за привід покінчити з гетьманством. До того наспіла ще під той час ота записка Тєплова, про непорядки українські. Дуже можливо, що правительство само поручило йому скласти таку записку, як пізнїйше теж зроблено було і при скасованню Запорожа. В Тєпловській записцї зібрано було великий матеріал про всякі старшинські непорядки і зловжитки, а заразом доводило ся що Українцї такі ж „Россіяне“ як і Великороси, тільки через недбальство київських князїв відокремили ся, і їх без церемонії можна назад в усїм обєднати з Великоросами.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 455.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|354. Одвірок тоїж церкви, з написом про збудованнє її Гонтою.}}]]

Користаючи з сього всього цариця заявила Розумовському, що не вважає можливим далї бачити його на гетьманстві і радить йому, аби сам тїкав від біди і зрік ся гетьманства — попросив його увільнити. Розумовському одначе сього зовсїм не хотїло ся і він відтягав ся. Тодї {{errata|париця|цариця}} погрозила йому бідою — що як сам не піде, то таки булаву від нього відберуть, а попаде ще і в неласку царську. Розумовський покорив ся, подав царицї прошеннє, що просить увільнити його „від такого тяжкого і небезпечного уряду“, а за те благає ласки до своєї „многолюдної сїмї“. Се прошеннє його зараз сповнено. 10 падолиста 1764 р. видано манїфест до „малоросийського народу“ про увільненнє Розумовського від гетьманства, і вже про вибір нового гетьмана нїчого не споминало ся, тільки цариця згадувала, що вона задумує якісь переміни на краще, а поки що заводить малоросийську колєґію, а її президентом і ґенерал-ґубернатором Малої Росії призначає ґрафа Румянцева. Розумовському за його покірність дано незвичайну пенсію, по 60 тис. рублїв річно, і величезні маєтности, що були призначені на утриманнє гетьмана: Гадяцький ключ і Биківську волость. Се подало&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4ys5tyntp669hwho64kz2rj756h8bhu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/460</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216286</id>
    <revision>
      <id>457224</id>
      <parentid>456967</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:23:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3325" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;надію и генеральним старшинам та полковникам, що мабуть і їм при скасованню гетьманського правлїння роздані будуть на власність так звані ранґові маєтности — призначені на їх уряди, як дані були Розумовському гетьманські. Тому вони не дуже споминали про вибір нового гетьмана (так завважає автор Історії Русов) — тільки їх надії не справдили ся. А Розумовський жив потім довго, ще цїлих сорок літ після сього. Хоч сам по собі гетьман був досить негодящий, про те приходить ся пожалувати, що не удало ся йому задержати булаву аж до смерти — бо се продовжило б українську автономію. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 456.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|355. Андрей Безбородько, генеральний писар 1741 — 1762 рр., головний керманич українських справ того часу.}}}}
Нова малоросийська колєгія мала складати ся з чотирох членів українських і чотирох великоросийських, а при тім президент і прокурор з Великоросиян. Засїдати їм велено в суміш по старшинству, а не так як було за царицї Анни, що Великороси сидїли по праву руку, а Українцї по лїву — бо се „утверждало въ Малороссіанахъ развратное мнѣніе, по коему постановляють себя народом отъ здѣшнего совсѣмъ отличнымъ.“ Цїла одначе та колєґія не багато значила, зроблено її тільки для форми, а властивим правителем був Румянцев і йому цариця поручила сповняти свою программу: вести Україну до повного скасовання українських порядків і заміни їх законами і порядками росийськими.

В своїй інструкції цариця вказувала на ріжні сторони українського житя, на котрі Румянцев мав звернути особливу увагу. Поручало ся йому зробити перепись України, щоб вияснити її заможність і привести до того, аби з неї росийська казна (скарб) мала безпосереднї доходи. Показували ся ріжні неприємні правительству прикмети українського устрою, і особливо — що повного закріпощення селян на Укра-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6mfaj99gfkqjff6n9b51i102dkio3nh</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457255</id>
      <parentid>457224</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:28:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3325" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;надію и ґенеральним старшинам та полковникам, що мабуть і їм при скасованню гетьманського правлїння роздані будуть на власність так звані ранґові маєтности — призначені на їх уряди, як дані були Розумовському гетьманські. Тому вони не дуже споминали про вибір нового гетьмана (так завважає автор Історії Русов) — тільки їх надії не справдили ся. А Розумовський жив потім довго, ще цїлих сорок літ після сього. Хоч сам по собі гетьман був досить негодящий, про те приходить ся пожалувати, що не удало ся йому задержати булаву аж до смерти — бо се продовжило б українську автономію. 

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 456.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|355. Андрей Безбородько, ґенеральний писар 1741–1762 рр., головний керманич українських справ того часу.}}]]

Нова малоросийська колєґія мала складати ся з чотирох членів українських і чотирох великоросийських, а при тім президент і прокурор з Великоросиян. Засїдати їм велено в суміш по старшинству, а не так як було за царицї Анни, що Великороси сидїли по праву руку, а Українцї по лїву — бо се „утверждало въ Малороссіанахъ развратное мнѣніе, по коему постановляють себя народом отъ здѣшнего совсѣмъ отличнымъ.“ Цїла одначе та колєґія не багато значила, зроблено її тільки для форми, а властивим правителем був Румянцев і йому цариця поручила сповняти свою программу: вести Україну до повного скасовання українських порядків і заміни їх законами і порядками росийськими.

В своїй інструкції цариця вказувала на ріжні сторони українського житя, на котрі Румянцев мав звернути особливу увагу. Поручало ся йому зробити перепись України, щоб вияснити її заможність і привести до того, аби з неї росийська казна (скарб) мала безпосереднї доходи. Показували ся ріжні неприємні правительству прикмети українського устрою, і особливо — що повного закріпощення селян на Укра-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>thse4rygfpare46ozyiemcue9la8ukd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/461</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216287</id>
    <revision>
      <id>457229</id>
      <parentid>456968</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T18:32:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2753" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;їнї не було, а селяне могли переходити від одного пана до другого; таку свободу, незнану вже давно в Московщинї, цариця не вважала можливим терпіти на Українї, тому наказувала Румянцеву зробити їй край. Найбільше ж уважати велїла на українську „внутрішню ненависть“ против великоросийського народу, особливо серед старшини — наказувала дуже стежити за нею та всякими способами розвивати довірє і прихильність до росийського правительства серед простого народу, щоб старшина не могла на нїм оперти ся. Для сього наказувала вести дїло так, щоб народови представляти користь від нових порядків — що вони визволяють нарід від кривд старшинських та панських і під московським правлїннєм йому буде краще як під гетьманським. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 457.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|356. Собор в Козельці збудований Розумовським.}}}}
Стара се була полїтика — підіймати нарід на старшину, та трудно було народови показати користь від нових порядків, коли між ними мало бути й скасованнє останків селянської свободи, які ще зістали ся на Українї, признаннє за старшиною дворянських прав росийських і пересадженнє на Україну московських порядків з їх лютим кріпацтвом і повною безправністю народньою. „Ґенеральна перепись“ України, вчинена Румянцевим, зістала ся важним джерелом для пізнання старого житя Гетьманщини, але не полекшила долї народньої. Румянцев, сам одержавши великі маєтности на Українї, став дивити ся на селянські справи очима українського пана і нїякої полекші нї від нього&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ex2x4hd51ortjphw6yff9ea8n3547pm</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457258</id>
      <parentid>457229</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:31:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2756" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;їнї не було, а селяне могли переходити від одного пана до другого; таку свободу, незнану вже давно в Московщинї, цариця не вважала можливим терпіти на Українї, тому наказувала Румянцеву зробити їй край. Найбільше ж уважати велїла на українську „внутрішню ненависть“ против великоросийського народу, особливо серед старшини — наказувала дуже стежити за нею та всякими способами розвивати довірє і прихильність до росийського правительства серед простого народу, щоб старшина не могла на нїм оперти ся. Для сього наказувала вести дїло так, щоб народови представляти користь від нових порядків — що вони визволяють нарід від кривд старшинських та панських і під московським правлїннєм йому буде краще як під гетьманським.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 457.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|356. Собор в Козельці збудований Розумовським.}}]]

Стара се була полїтика — підіймати нарід на старшину, та трудно було народови показати користь від нових порядків, коли між ними мало бути й скасованнє останків селянської свободи, які ще зістали ся на Українї, признаннє за старшиною дворянських прав росийських і пересадженнє на Україну московських порядків з їх лютим кріпацтвом і повною безправністю народньою. „Ґенеральна перепись“ України, вчинена Румянцевим, зістала ся важним джерелом для пізнання старого житя Гетьманщини, але не полекшила долї народньої. Румянцев, сам одержавши великі маєтности на Українї, став дивити ся на селянські справи очима українського пана і нїякої полекші нї від нього&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mjp58pol13t2xfws2e5ncirmmlv0m6q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/21</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216323</id>
    <revision>
      <id>457304</id>
      <parentid>457079</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T00:07:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2828" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh||— 9 —|}}&lt;/noinclude&gt;[[Автор:Микола Гоголь|Гоголя]], [[Автор:Адам Міцкевич|Міцкевича]], читає не поверхово, а з глибоким вдуманням і розумінням. Вона дуже молодою дівчиною вже кермує розвитком цілої групи молоді — своїх братів-гімназистів, їх товаришів — що перебували вакаціями в гостинному домі її батька. Цей дім священника в Белелуї був центром, де збиралася молодь, приваблена духовою й фізичною красою молодої господині, її грою на піяні, співами, гарними обставинами усього хатнього життя Озаркевичів.
{{потрібне зображення}}
20-ти літ Наталя виходить заміж за теольоґа Кобринського. Гарний, стрункий хлопець, з ніжною душею й таким самим ніжним голосом—тенором. Сам широко освічений, він продовжував інтелєктуальне виховання своєї молодої дружини. Обоє були щасливі, але не довго — за 6 літ гармонійне життя перервалось: Теофіль Кобринський умер, і молода вдова, не забезпечена жадними матеріяльними засобами, їде до батька й там живе майже все життя.

Для її розваги в її невтішному горі старий Озаркевич їде з нею до Відня, вводить її в Т-во [[w:Січ (товариство)|„Січ”]], посилає її з сестрою в-других [[w:Окуневська-Морачевська Софія|Софією Морачевською]] в Швайцарію, де Кобринська знайомиться з [[Автор:Михайло Драгоманов|Драгомановим]], який робить на неї надзвичайне вражіння.

З цих мандрівок Кобринська вертається вже з певним пляном, ясною метою життя: піднести жіноцтво до розуміння своєї людської вартости, вказати йому шлях, щоб стати корисним членом суспільства. Вона розуміє, що одинокими зусиллями їй тяжко буде осягнути мету, й змагається орга-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>25b3jt1fnnfpq2jcdjv78p1w86cwdpg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/31</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216340</id>
    <revision>
      <id>457288</id>
      <parentid>457113</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:34:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4316" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— 19 —}}&lt;/noinclude&gt;Таким народовчим оповіданням є „[[Виборець]]” Нат. Кобринської. Тут уже нема ані ідеалізації народу, ані тенденційности — тут сама правда. Дуже гарно змальовано, як поволі пробуджується в душі Якима — звичайного селянина, уперше прикликаного до виборів, його національна свідомість.

„Виборець” по своїй реальній красі, по опису жінки Якима, типової Якимихи, по типовій розмові двох бабів — Якимихи з Іванихою — може бути порівняний із найкращими творами [[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Нечуя-Левицького]]. Тут ми бачимо, що Н. Кобринська добре знала не лише осередок духовенства, але й щиро селянський, що вона розуміється не лише на жіночій душі, а й на душі звичайного селянина.

З інших коротких нарисів Кобринської з народнього життя дуже гарний у своїй безпретенсіональності — це „[[Перша учителька]]”, ота „няня”, від якої діти так безпосередньо набираються знання народнього фолькльору; через неї вони живуть в єднанні з природою і з усіма подіями селянського життя. Це гарненький нарис, на який чомусь критика не звернула жадної уваги.

Правдиво й майстерно написане теж оповідання „[[Жидівська дитина]]”. Спробу Кобринської перейти з життєвого реалізму на психольоґічну аналізу — „Судія” — не можна вітати, як удалу. Образ Судії вийшов неясний, блідий, а сама форма монотонна, не яскрава. Не має виразности й маленький нарис „[[Liebesahnung]]“ — томлення любови молодого студента, що все шукає свій ідеал — золотокудру дівчину з синіми очима. Мріє за нею в хаті, шукає на вулиці, гадає, що знайде на сіножаті в селі, куди їде на літо. Не без гумору написано оповідання „Янова”. Як баба Янова їхала одвідати сина в Бурштин з Пістиня (на Покутті) і які їй на цій короткій дорозі сталися пригоди.

Цими всіма повістями та оповіданнями закінчується реалістична високоталановита творчість Кобринської. Далі, вона захоплюється народнім фолькльором, трохи містичними настроями й пише новий цикль оповідань, які вже не мають жадного реалізму, одірвані від життя. Деякі оповідання — „Блудний Метеор” — вносять щось символічне, але, на нашу думку, досить неясно і необразно. З цих творів найбільш оброблене оповідання „Душа”.

Цікаво, як у творчій чулій душі Кобринської відбилися вражіння страшної війни, які вона переживала самітно в Болехові. Вона озвалася на ці страшні події коротеньким оповіданням-казочкою, як вона сама його назвала — „Брати”.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7b1pai6jiu2e310sjqtsnygprn7pl2s</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457289</id>
      <parentid>457288</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:34:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4316" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{c|— 19 —}}&lt;/noinclude&gt;Таким народовчим оповіданням є „[[Виборець]]” Нат. Кобринської. Тут уже нема ані ідеалізації народу, ані тенденційности — тут сама правда. Дуже гарно змальовано, як поволі пробуджується в душі Якима — звичайного селянина, уперше прикликаного до виборів, його національна свідомість.

„Виборець” по своїй реальній красі, по опису жінки Якима, типової Якимихи, по типовій розмові двох бабів — Якимихи з Іванихою — може бути порівняний із найкращими творами [[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Нечуя-Левицького]]. Тут ми бачимо, що Н. Кобринська добре знала не лише осередок духовенства, але й щиро селянський, що вона розуміється не лише на жіночій душі, а й на душі звичайного селянина.

З інших коротких нарисів Кобринської з народнього життя дуже гарний у своїй безпретенсіональності — це „[[Перша учителька]]”, ота „няня”, від якої діти так безпосередньо набираються знання народнього фолькльору; через неї вони живуть в єднанні з природою і з усіма подіями селянського життя. Це гарненький нарис, на який чомусь критика не звернула жадної уваги.

Правдиво й майстерно написане теж оповідання „[[Жидівська дитина]]”. Спробу Кобринської перейти з життєвого реалізму на психольоґічну аналізу — „Судія” — не можна вітати, як удалу. Образ Судії вийшов неясний, блідий, а сама форма монотонна, не яскрава. Не має виразности й маленький нарис „[[Liebesahnung]]” — томлення любови молодого студента, що все шукає свій ідеал — золотокудру дівчину з синіми очима. Мріє за нею в хаті, шукає на вулиці, гадає, що знайде на сіножаті в селі, куди їде на літо. Не без гумору написано оповідання „Янова”. Як баба Янова їхала одвідати сина в Бурштин з Пістиня (на Покутті) і які їй на цій короткій дорозі сталися пригоди.

Цими всіма повістями та оповіданнями закінчується реалістична високоталановита творчість Кобринської. Далі, вона захоплюється народнім фолькльором, трохи містичними настроями й пише новий цикль оповідань, які вже не мають жадного реалізму, одірвані від життя. Деякі оповідання — „Блудний Метеор” — вносять щось символічне, але, на нашу думку, досить неясно і необразно. З цих творів найбільш оброблене оповідання „Душа”.

Цікаво, як у творчій чулій душі Кобринської відбилися вражіння страшної війни, які вона переживала самітно в Болехові. Вона озвалася на ці страшні події коротеньким оповіданням-казочкою, як вона сама його назвала — „Брати”.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>03lcl0826livo7fh2u9a4yelsftnei6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення архіву:ДАЖО/601/1</title>
    <ns>117</ns>
    <id>216356</id>
    <revision>
      <id>457161</id>
      <timestamp>2022-08-02T13:58:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Kobcc</username>
        <id>11931</id>
      </contributor>
      <comment>/* Помилковий файл опису */ нова тема</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="257" xml:space="preserve">== Помилковий файл опису ==

Замість ф.601 додано опис 600 фонду [[Користувач:Kobcc|Kobcc]] ([[Обговорення користувача:Kobcc|обговорення]]) 13:58, 2 серпня 2022 (UTC)</text>
      <sha1>7pmczz5bepm2etvbvc1vv6zey5vyl6u</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/206</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216357</id>
    <revision>
      <id>457162</id>
      <timestamp>2022-08-02T14:13:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2515" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Позаяк Товариство Наукове імени Шевченка має перемінитися на „Академію наук“, про то най священики, до того товариства належачі, жадають, щоб воно на далі вже не було під іменем Шевченка, з тим заявленням, що инакше вони виступлять. Чи священики наші не потрафлять бути народолюбцями без славлення Шевченка? Власне, єсли хотятъ добра собі і народові, то най не славлять його, бо через то кривдять славу Бога і пресв. Матері Божої, а тоє певно не принесе щастя ні нам, ні народові нашому; но кривдячи славу Бога і пресв. Матері Божої, тим самим віддалюємо ласку Божу від нас і стелимо собі і народові нашому дорогу до невірства і погибелі вічної і дочасної &lt;ref&gt;„Л. Н. Вістник“, 1905 р. кн. VII, хроника, стор. 95.&lt;/ref&gt;.{{block left/e}}

Здавалося б, далі вже нікуди податись, але не забуваймо, що нема краю глупоті людській і тому специфичному „растеряевскому невѣжеству“, що в своїй драговині все може утопити. Знайшовсь у Галичині „растеряєвець“ ще вищого коліна i „неморальність“ та „еротизм“ побачив у цих от віршах Шевченка:

{{block center|&lt;poem&gt;Полюбила чорнобрива
Козака дівчина,
Полюбила — не спинила.
Як би знала, що покине,
Була б не любила.&lt;/poem&gt;}} &lt;ref&gt;„Кіевская Старина“, 1903 р. кн. II, документи, стор. 88 — 89.&lt;/ref&gt;

Виписавши цей уривок з „Тополі“, де і взагалі знайшов „предостаточно эротики“, наш „растеряєвець“ копирсає глибокодумно пальцем у носі й пробі кричить, щоб такі „неморальні“ вірші пови-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ghlyf3nbx3u16ets96zfo92p8cootkv</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457310</id>
      <parentid>457162</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:10:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2505" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;:Позаяк Товариство Наукове імени Шевченка має перемінитися на „Академію наук“, про то най священики, до того товариства належачі, жадають, щоб воно на далі вже не було під іменем Шевченка, з тим заявленням, що инакше вони виступлять. Чи священики наші не потрафлять бути народолюбцями без славлення Шевченка? Власне, єсли хотять добра собі і народові, то най не славлять його, бо через то кривдять славу Бога і пресв. Матері Божої, а тоє певно не принесе щастя ні нам, ні народові нашому; но кривдячи славу Бога і пресв. Матері Божої, тим самим віддалюємо ласку Божу від нас і стелимо собі і народові нашому дорогу до невірства і погибелі вічної і дочасної&lt;ref&gt;„Л. Н. Вістник“, 1905 р. кн. VII, хроника, стор. 95.&lt;/ref&gt;.

Здавалося б, далі вже нікуди податись, але не забуваймо, що нема краю глупоті людській і тому специфичному „растеряевскому невѣжеству“, що в своїй драговині все може утопити. Знайшовсь у Галичині „растеряєвець“ ще вищого коліна і „неморальність“ та „еротизм“ побачив у цих от віршах Шевченка:

{{block center|&lt;poem&gt;Полюбила чорнобрива
Козака дівчина,
Полюбила — не спинила.
Як би знала, що покине,
Була б не любила&lt;ref&gt;„Кіевская Старина“, 1903 р. кн. II, документи, стор. 88–89.&lt;/ref&gt;.&lt;/poem&gt;}}

Виписавши цей уривок з „Тополі“, де і взагалі знайшов „предостаточно эротики“, наш „растеряєвець“ копирсає глибокодумно пальцем у носі й пробі кричить, щоб такі „неморальні“ вірші пови-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5leadoz8peqnm4kq56wid7e298457ct</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/207</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216358</id>
    <revision>
      <id>457163</id>
      <timestamp>2022-08-02T14:18:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2745" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кидати з читанок, бо инакше дітям грозить „погибель вічна і дочасна“... І як я вже згадував, під флагом „неморальности“ багато дечого з „Кобзаря“ мало не до останніх часів у Галичині викидалося, а то й перероблялося...

Пропала книга!.. Туподумство людське й страх перед вільною думкою поховали її й висипали були над нею високу могилу з отаких фактів, як ті, що я тут на зразок понаводив. І думали гнобителі та „растеряєвці“, що на віки вічні поховали вони велику книгу і що не встане вона з-під гори насильства, зненависти й туподумства. І лежала під ними велика книга, того сподіваного часу дожидаючи, коли можна буде їй вийти на світ широкий — цілій і не покраяній темною силою та „растеряевскимъ невѣжествомъ“.

I сподіваний час таки прийшов — книга знайшлася. Останніх два видання „Кобзаря“, що вийшли торiк і сього року в Петербурзі — ще та ново-знайдена книга, що на цілі десятиліття була пропала. Тепер ми маємо вже повного, не покаліченого Шевченка і може хоч аж тепер минулись для „геніальнаго горемыки“ оті муки, що й по смерти його не покинули. Громадянство в Росії й за кордоном уперше має змогу взяти до рук не сфалшованого, а справжнього „Кобзаря“ й упиватись натхненним словом його. Ідея, думка людська подужала і сліпу силу, i „растеряевское невѣжество“.

Книга знайшлася. Бажаємо ж їй знайти ще й простий та незабарний шлях до серця тих милійонів люду, що як роси з неба ждуть-дожидають правдивого, гарячого, великого слова про те, що

{{block center|&lt;poem&gt;Буде правда на землі...&lt;/poem&gt;}}

::1908.


{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s8jfpgbyweoffemeyo26yxb3bque8ho</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457309</id>
      <parentid>457163</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:06:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2738" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кидати з читанок, бо инакше дітям грозить „погибель вічна і дочасна“… І як я вже згадував, під флагом „неморальности“ багато дечого з „Кобзаря“ мало не до останніх часів у Галичині викидалося, а то й перероблялося…

Пропала книга!.. Туподумство людське й страх перед вільною думкою поховали її й висипали були над нею високу могилу з отаких фактів, як ті, що я тут на зразок понаводив. І думали гнобителі та „растеряєвці“, що на віки вічні поховали вони велику книгу і що не встане вона з-під гори насильства, зненависти й туподумства. І лежала під ними велика книга, того сподіваного часу дожидаючи, коли можна буде їй вийти на світ широкий — цілій і не покраяній темною силою та „растеряевскимъ невѣжествомъ“.

І сподіваний час таки прийшов — книга знайшлася. Останніх два видання „Кобзаря“, що вийшли торік і сього року в Петербурзі — це та ново-знайдена книга, що на цілі десятиліття була пропала. Тепер ми маємо вже повного, не покаліченого Шевченка і може хоч аж тепер минулись для „геніальнаго горемыки“ оті муки, що й по смерти його не покинули. Громадянство в Росії й за кордоном уперше має змогу взяти до рук не сфалшованого, а справжнього „Кобзаря“ й упиватись натхненним словом його. Ідея, думка людська подужала і сліпу силу, і „растеряевское невѣжество“.

Книга знайшлася. Бажаємо ж їй знайти ще й простий та незабарний шлях до серця тих милійонів люду, що як роси з неба ждуть-дожидають правдивого, гарячого, великого слова про те, що

{{center|Буде правда на землі…}}

::{{fine|1908.}}


{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m416rgrqua08crfpgk3ltnzzltjii6k</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/styles.css</title>
    <ns>252</ns>
    <id>216359</id>
    <revision>
      <id>457210</id>
      <timestamp>2022-08-02T16:47:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/</comment>
      <model>sanitized-css</model>
      <format>text/css</format>
      <text bytes="72" xml:space="preserve">.max {
 font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;
}</text>
      <sha1>15nuaf5jsd2zym1ayd99sfxuzdvbhbd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Колїївщина</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216360</id>
    <revision>
      <id>457249</id>
      <timestamp>2022-08-02T19:11:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Колїївщина  | попередня = [[../Гайдамаччина/]]  | наступна = [[../Останнє скасованнє гетьманства/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=454 to=457 fromsection=&quot;111&quot; /&gt;</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="451" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Колїївщина
 | попередня = [[../Гайдамаччина/]]
 | наступна = [[../Останнє скасованнє гетьманства/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=454 to=457 fromsection=&quot;111&quot; /&gt;</text>
      <sha1>rkb0f6w1d7s9ea2xmhc54v9lxe63ufk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/463</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216361</id>
    <revision>
      <id>457260</id>
      <timestamp>2022-08-02T19:40:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Не вичитано */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3369" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ВІДНОСИН українських під правлїннєм нового намістника. Треба одначе завважити, що сама цариця спокійнїйше приймала сї прояви українських настроїв і бажань нїж її намісник. На гнївні скарги Румянцева на українське „коварство і своевільство&quot; вона радила йому не надавати всьому тому великої ваги. Вона сподівала ся, що з часом „охота до урядів, а особливо до жаловання (пенсій) переможе а погляди старих часів**— що всї оті бажання автономії і окремішности не устоять перед натиском правительственної ПОЛІТИКИ і тих вигод, які вона відкриє перед покорними 1 послушними. Та й не помила ся справді. 

Подібно як у Гетьманщині виявив ся такий же потяг до старих козацьких порядків в сусїднїй Слобідщинї. В тім самім часї як касовано гетьманство в Гетьманщинї (1763—4 рр.) в Слобідщинї скасовано полковий козацькиі устрій, подібний до Гетьманщини, і зроблено ґубернїю Слобідську на взірець иньших росийських губерній, козацькі полки перемінено в гусарські, а козаків замість дав нїйшої служби обложено подушним податком, як селян. Козацтво було з того дуже не вдоволене і при виборах і тут проявили ся протести і бажання, щоб повернено старі порядки. .Але вони так само з і стали ся без успіхів, як і в Гетьманщині— та й виступали далеко слабше нїж там. 

'''113. Руйнованнє Сїчи.''' Сильне вражіннє як прояв нового напряму правительственної політики зробило на Україні також зруйнованне і скасованнє Сїчи. 

Правда, остання Сїч, перенесена в тридцятих роках на росийську територію, була вже тільки слабою тїню старої Сїчи. Впросившись назад під росийську зверхність вона мусїла покірно сповняти жадання росийського правительства, що хотіло роспоряджати ся Січовиками по своїй волї як і городовими козаками, і сїчова Старшина бачучи* 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 459.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|357. Типи гетьманщини з малюнків XVIII в.: полковник.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kvursrrc2dhkba3856c3mh281u4bujs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/467</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216362</id>
    <revision>
      <id>457266</id>
      <timestamp>2022-08-02T19:55:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: 468   Запорозці'В; не знали, що робити. Багато було таких, що не хотіли давати ся, а бити ся з московським вийськом. Але Калнишевський з иньшою старшиною і архимандрит сїчовий стали їх намовляти, щоб покорили ся, бо однаково не нодолїють московської сили. З...</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3517" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;468 

Запорозці'В; не знали, що робити. Багато було таких, що не хотіли давати ся, а бити ся з московським вийськом. Але Калнишевський з иньшою старшиною і архимандрит сїчовий стали їх намовляти, щоб покорили ся, бо однаково не нодолїють московської сили. Запорожці' послухали і піддали ся. Сїч зруйновано, і дня З серпня царським указом оповіщено про її скасованнє, „з знищеннєм самого імени запорозьких козків&quot;. Широко оповідали ся причини такого несподіваного вчинку, і тут дуже цікаво бачити суперечність в тих мотивах. З од ного боку робив ся той закид, що Запорожці&quot;, ухиляючи ся від госпо дарського і семейногожитя, затримують в дикім стані' свої краї, не даючи розширяти ся в них господарству і торговлї, з другого боку —що Запорожцї останніми часами стали відступати від давнїйшого житя, почали заводити своє хозяйтво і оселили Б своїх сторонах до пятидесяти тисяч хліборобсько людности. Се теж їм поставлено в вину, що вони заводили своє власне хлїборобство і тим розривали свою залежність від росийської держави, бо могли прогодувати ся власним хозяйством і бути зовсім незалежними „під власним своїм несамовитим (неистовим) правліннем&quot;. 

Та найбільше було дивне, що тих старшин, які намовляли Запорожців не противити ся, а покорити ся царській волї, арештовано і розвезено по монастирях в тяжке засланнє. Довго навіть не було нічого звісно про них, думали, що вони пропали. Аж потім виявило ся, що Калнишевського заслано в Соловецький монастир, на Білім морю і він там замкнений в самітній келїї, не бачучи людського лиця, прожив ще цілих двадцять пять літ. Очевидцї прочане, що бачили його в перших роках XIX в., оповідали, що його випускали три рази на рік у монастирську трапезу з одиночної келїї вязницї: на Різдво, Великдень і Спаса. Він питав ся людей, хто тепер царем і чи все добре в Росії. Але сторожі не позволяли богато розмовляти Схуд і зсох ся від ста- 

{{c|{{smaller|361. Церква Покрова в Ромнах, поставлена Калнишенським.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>30r67b1v8lzwlwhaffwwg1804d8lz7v</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457280</id>
      <parentid>457266</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:07:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3628" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Запорозці'В; не знали, що робити. Багато було таких, що не хотіли давати ся, а бити ся з московським вийськом. Але Калнишевський з иньшою старшиною і архимандрит сїчовий стали їх намовляти, щоб покорили ся, бо однаково не нодолїють московської сили. Запорожці' послухали і піддали ся. Сїч зруйновано, і дня З серпня царським указом оповіщено про її скасованнє, „з знищеннєм самого імени запорозьких козків&quot;. Широко оповідали ся причини такого несподіваного вчинку, і тут дуже цікаво бачити суперечність в тих мотивах. З од ного боку робив ся той закид, що Запорожці&quot;, ухиляючи ся від госпо дарського і семейногожитя, затримують в дикім стані' свої краї, не даючи розширяти ся в них господарству і торговлї, з другого боку —що Запорожцї останніми часами стали відступати від давнїйшого житя, почали заводити своє хозяйтво і оселили Б своїх сторонах до пятидесяти тисяч хліборобсько людности. Се теж їм поставлено в вину, що вони заводили своє власне хлїборобство і тим розривали свою залежність від росийської держави, бо могли прогодувати ся власним хозяйством і бути зовсім незалежними „під власним своїм несамовитим (неистовим) правліннем&quot;. 

Та найбільше було дивне, що тих старшин, які намовляли Запорожців не противити ся, а покорити ся царській волї, арештовано і розвезено по монастирях в тяжке засланнє. Довго навіть не було нічого звісно про них, думали, що вони пропали. Аж потім виявило ся, що Калнишевського заслано в Соловецький монастир, на Білім морю і він там замкнений в самітній келїї, не бачучи людського лиця, прожив ще цілих двадцять пять літ. Очевидцї прочане, що бачили його в перших роках XIX в., оповідали, що його випускали три рази на рік у монастирську трапезу з одиночної келїї вязницї: на Різдво, Великдень і Спаса. Він питав ся людей, хто тепер царем і чи все добре в Росії. Але сторожі не позволяли богато розмовляти Схуд і зсох ся від ста- 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 463.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|361. Церква Покрова в Ромнах, поставлена Калнишенським.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cslxyx1ay9fqq539mlivtuxcqh90qwi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/520</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216363</id>
    <revision>
      <id>457267</id>
      <timestamp>2022-08-02T19:55:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5104" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стичних интересів, які мали на оцї автори заборони, се був результат, гірш якого для них навіть
вимислити не можна було. Для напряму ж і характеру українства він мав велике значіннє.

Ще перед указом 1876 року кілька тямущих українців з Росії заходило ся заснувать у Львові інституцію для розвою українського письменства і науки, щоб вона могла працювати тут свобідно, не знаючи цензурних утисків, для цілої України. Так виникло „[[Наукове товариство імені Шевченка|Товариство імени Шевченка]]“, засноване у Львові 1873 року. На зібрані гроші засновано при нім друкарню для українських видань; але зібрано було грошей мало, так що довгий час прийшло ся ще сплачувати друкарню, поки вона стала на ноги і товариство могло розпочати власні видання — се стало ся тільки при кінці 1880-х років. Після заборони 1876 р. Мих Драгоманов з кількома молодшими товаришами — громадка талановитих і енерґічних людей, з огляду на урядові нагінки виїхавши за кордон, щоб наладити свобідні від цензури видання присвячені українським питанням полїтичним і національним, завязали тісні зносини з галицькою суспільністю, хоч і осїли ся кінець кінцем не в Галиччинї, як думалось, а в Женеві — бо австрийська цензура тодїшня по своєму також була не легка. Декотрі Українцї як от Кулїш, потім Кониський, Нечуй й ин., приїздили і перемешкували довгий час таки безпосередно в Галичинї, розвивали тут більш або меньш живу лїтературну і полїтичну дїяльність, мали визначний вплив на розвій і напрям галицького українства і теж були посередниками в завязанню тїснїйших зносин австрийської України з росийською.

Впливи сих Українцїв на галицькім ґрунтї йшли в ріжних напрямах. Зовсїм в иньшім напрямі впливали напр. Драгоманов і його однодумцї, побуджуючи українське громадянство Галиччини до освідомлення народнїх мас і орґанїзації боротьби за свої права, а знов в иньшім Кулїш, Антонович, Кониський — стараючи ся сотворити більш прихильні обставини для розвою українського житя порозуміннєм з польськими владущими шляхетськими верствами. Але кінець кінцем всї сї ріжнороднї впливи, весь сей приток духових сил, а по части — і матеріальних засобів з росийської України дуже зміцнив українське жит\ Галиччини і причинив йому богато розвитку. Протягом 1870-х і 1880-х років українські народовцї дуже зростають в числї і силї. Почавши від роботи лїтературної та просвітньої — видавання популярних книжечок та засновування читалень, вони переходять до полїтичної дїяльности, з малозначних громадок витворюють сильну партию, котра своєю енерґією і духовою силою відтіснює на другий плян останки старих консерваторів та москвофілів і надає тон і напрям житю галицьких Українцїв. Невважаючи на слабкі сили і засоби, в ній почувала ся сила руху, енерґія поступу, тому все живійше починає приставати до неї, і скоро народовцї по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g2tozcn72inee1cbgk9m1c1eihi8yix</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457268</id>
      <parentid>457267</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T19:55:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5106" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стичних интересів, які мали на оцї автори заборони, се був результат, гірш якого для них навіть
вимислити не можна було. Для напряму ж і характеру українства він мав велике значіннє.

Ще перед указом 1876 року кілька тямущих українців з Росії заходило ся заснувать у Львові інституцію для розвою українського письменства і науки, щоб вона могла працювати тут свобідно, не знаючи цензурних утисків, для цілої України. Так виникло „[[w:Наукове товариство імені Шевченка|Товариство імени Шевченка]]“, засноване у Львові 1873 року. На зібрані гроші засновано при нім друкарню для українських видань; але зібрано було грошей мало, так що довгий час прийшло ся ще сплачувати друкарню, поки вона стала на ноги і товариство могло розпочати власні видання — се стало ся тільки при кінці 1880-х років. Після заборони 1876 р. Мих Драгоманов з кількома молодшими товаришами — громадка талановитих і енерґічних людей, з огляду на урядові нагінки виїхавши за кордон, щоб наладити свобідні від цензури видання присвячені українським питанням полїтичним і національним, завязали тісні зносини з галицькою суспільністю, хоч і осїли ся кінець кінцем не в Галиччинї, як думалось, а в Женеві — бо австрийська цензура тодїшня по своєму також була не легка. Декотрі Українцї як от Кулїш, потім Кониський, Нечуй й ин., приїздили і перемешкували довгий час таки безпосередно в Галичинї, розвивали тут більш або меньш живу лїтературну і полїтичну дїяльність, мали визначний вплив на розвій і напрям галицького українства і теж були посередниками в завязанню тїснїйших зносин австрийської України з росийською.

Впливи сих Українцїв на галицькім ґрунтї йшли в ріжних напрямах. Зовсїм в иньшім напрямі впливали напр. Драгоманов і його однодумцї, побуджуючи українське громадянство Галиччини до освідомлення народнїх мас і орґанїзації боротьби за свої права, а знов в иньшім Кулїш, Антонович, Кониський — стараючи ся сотворити більш прихильні обставини для розвою українського житя порозуміннєм з польськими владущими шляхетськими верствами. Але кінець кінцем всї сї ріжнороднї впливи, весь сей приток духових сил, а по части — і матеріальних засобів з росийської України дуже зміцнив українське жит\ Галиччини і причинив йому богато розвитку. Протягом 1870-х і 1880-х років українські народовцї дуже зростають в числї і силї. Почавши від роботи лїтературної та просвітньої — видавання популярних книжечок та засновування читалень, вони переходять до полїтичної дїяльности, з малозначних громадок витворюють сильну партию, котра своєю енерґією і духовою силою відтіснює на другий плян останки старих консерваторів та москвофілів і надає тон і напрям житю галицьких Українцїв. Невважаючи на слабкі сили і засоби, в ній почувала ся сила руху, енерґія поступу, тому все живійше починає приставати до неї, і скоро народовцї по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dqn8dt8495htu0nj75sw5f9kqpjr552</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/466</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216364</id>
    <revision>
      <id>457271</id>
      <timestamp>2022-08-02T19:57:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: ристним— ставали неправдиві. Господарство Калнишевського саме показувало, що в руках Січовиків сї простори можуть заселити ся І Загосподарити ся. Колиж бо правительству хотіло ся взяти сї краї в свої руки! А при тім, касуючи старий козацький устрій н...</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3255" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ристним— ставали неправдиві. Господарство Калнишевського саме показувало, що в руках Січовиків сї простори можуть заселити ся І Загосподарити ся. Колиж бо правительству хотіло ся взяти сї краї в свої руки! А при тім, касуючи старий козацький устрій на Україні', не ХОТІЛО воно терпіти таке гнїздо свобідного духу, як автономна сїчова громада — хоч як вона поскромнїла і похилила ся в порівнянню з Сїчею часів Гордієнка! 

Всї сї справи дуже загострили відносини правительства до Запорожа з кінцем 1 760-х років. До того пришла ще війна з Туреччиною, що вийшла, мовляв, з своєвільного нападу Запорожців на пограничне турецьке містечко Балту. В Коліївщині Запорозцї теж були сильно замішані; правительство росийське помогало польським панам задавити се повстанне і годило ся йому приборкати й Сїч, з котрої йшло гайдамацтво на польську Україну. З другого боку, Запорожці&quot; — як доносили росийські власти, особливо докучали Новоросийській губернії, зганяючи осаджені там села та осаджуючи против них свої. Росийське правительство рішило знищити Сїч. Але бояло ся якогось воєнного розруху, і через те повело дїло по малу, потайки, щоб захопити Запорожців зовсїм неприготованими. По скінченню турецької війни, в 1775 рош секретно розіслані були воєнні команди росийські в запорозькі степи — відбирати зброю від Запорозцїв, що були на промислах, а літом генерал Текелї з великим військом росийським війшов в запорозькі землі як добрий приятель, зайняв запорозькі паланки (округи) своїми військами і разом з тим несподївана обложив саму Сїч. Виставивши перед нею свою артилєріею, дня 5 червня післав оповістити Сїчовиків, що Сїчи більше не має бути, Запорожці мусять піддати ся, покинути Сїчу й розійти ся, коли не хочуть, щоб росийське військо їх воювало. Страшенно се збентежило 

360. Мішанка.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3ci43a4ekoztelsmtlzis4qphiaw2hq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457279</id>
      <parentid>457271</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:06:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3390" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ристним— ставали неправдиві. Господарство Калнишевського саме показувало, що в руках Січовиків сї простори можуть заселити ся І Загосподарити ся. Колиж бо правительству хотіло ся взяти сї краї в свої руки! А при тім, касуючи старий козацький устрій на Україні', не ХОТІЛО воно терпіти таке гнїздо свобідного духу, як автономна сїчова громада — хоч як вона поскромнїла і похилила ся в порівнянню з Сїчею часів Гордієнка! 

Всї сї справи дуже загострили відносини правительства до Запорожа з кінцем 1 760-х років. До того пришла ще війна з Туреччиною, що вийшла, мовляв, з своєвільного нападу Запорожців на пограничне турецьке містечко Балту. В Коліївщині Запорозцї теж були сильно замішані; правительство росийське помогало польським панам задавити се повстанне і годило ся йому приборкати й Сїч, з котрої йшло гайдамацтво на польську Україну. З другого боку, Запорожці&quot; — як доносили росийські власти, особливо докучали Новоросийській губернії, зганяючи осаджені там села та осаджуючи против них свої. Росийське правительство рішило знищити Сїч. Але бояло ся якогось воєнного розруху, і через те повело дїло по малу, потайки, щоб захопити Запорожців зовсїм неприготованими. По скінченню турецької війни, в 1775 рош секретно розіслані були воєнні команди росийські в запорозькі степи — відбирати зброю від Запорозцїв, що були на промислах, а літом генерал Текелї з великим військом росийським війшов в запорозькі землі як добрий приятель, зайняв запорозькі паланки (округи) своїми військами і разом з тим несподївана обложив саму Сїч. Виставивши перед нею свою артилєріею, дня 5 червня післав оповістити Сїчовиків, що Сїчи більше не має бути, Запорожці мусять піддати ся, покинути Сїчу й розійти ся, коли не хочуть, щоб росийське військо їх воювало. Страшенно се збентежило 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 462.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|360. Мішанка.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5qjsjlp5044sbdp0wkq5ux8y5fre8yz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/465</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216365</id>
    <revision>
      <id>457273</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:00:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: займанщини і уходи, рибні І звірині лови, і знать не хочуть знати н Січи нї її власти. Вони пробували і документами доходити свого права у росийського правительства, і руйнували ненавистні слободи оружною рукою. Се одначе нічого не помагало, тільки рос...</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3295" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;займанщини і уходи, рибні І звірині лови, і знать не хочуть знати н Січи нї її власти. Вони пробували і документами доходити свого права у росийського правительства, і руйнували ненавистні слободи оружною рукою. Се одначе нічого не помагало, тільки росийське правительство все більше починало кривим оком дивити ся на Запороже, як неприємну перешкоду в заееленню тої степової „Нової Росії&quot;, як її названо потім. Особливо ся справа загостри ся, як за царицї Катерини разом з скасованнєм гетьманства і заведеннєм губернії Слобідської велено утворити також осібну Новоросийську губернїю з тої пограничної лїнїї, примежувавши до неї сусїднї части Гетьманщини і поблизькі землі запорозькі. Запорожці не позволяли вести границі нової губернії в свої землї, не давали осаджувати слобід, розганяли їх та переманювали людей до себе. Все се дуже гнївало росийське правительство, що тоді дуже носило ся з плянами заселення степів, опановання берегів Чорного моря, приєднання до Росийської держави земель Балканських і самого Царгорода. 

{{c|{{smaller|359. Панї з шляхетського (старшинського) дому}}}}
Правда, За пороже в останніх десятилїтях перед своїм скасованнєм значно зминіло свій вигляд. Останнїй кошовий запорозький Петро Калнишевський, що ще від р. 1762, а від 1765 таки без ^°^^' ^ перерви до кінця Сїчи був її кошовим, був чоловік дуже розважний і обережний. Вважаючи на обставини, всякими способами стримував Запорожцїв від яких небудь зачіпок з росийськими властями, дбав про заселеннв запорозьких земель оселою хліборобською людністю, завів всяке хозяйство, осадив богато селян-хлїборобів. В запорозьких степах зявили ся великі слободи запорозькі, церкви не тільки в самій Сїчи, а й по ріжних оселях. Таким чином нарікання, що в руках Сїчовиків чорноморські простори зістак)ть ся диким яловим степом, нікому не ко-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s1lgajbwwg2oqe71q8tijn2f509d5x5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457277</id>
      <parentid>457273</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T20:04:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3412" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;займанщини і уходи, рибні І звірині лови, і знать не хочуть знати н Січи нї її власти. Вони пробували і документами доходити свого права у росийського правительства, і руйнували ненавистні слободи оружною рукою. Се одначе нічого не помагало, тільки росийське правительство все більше починало кривим оком дивити ся на Запороже, як неприємну перешкоду в заееленню тої степової „Нової Росії&quot;, як її названо потім. Особливо ся справа загостри ся, як за царицї Катерини разом з скасованнєм гетьманства і заведеннєм губернії Слобідської велено утворити також осібну Новоросийську губернїю з тої пограничної лїнїї, примежувавши до неї сусїднї части Гетьманщини і поблизькі землі запорозькі. Запорожці не позволяли вести границі нової губернії в свої землї, не давали осаджувати слобід, розганяли їх та переманювали людей до себе. Все се дуже гнївало росийське правительство, що тоді дуже носило ся з плянами заселення степів, опановання берегів Чорного моря, приєднання до Росийської держави земель Балканських і самого Царгорода. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 461.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|359. Панї з шляхетського (старшинського) дому}}}}
Правда, За пороже в останніх десятилїтях перед своїм скасованнєм значно зминіло свій вигляд. Останнїй кошовий запорозький Петро Калнишевський, що ще від р. 1762, а від 1765 таки без ^°^^' ^ перерви до кінця Сїчи був її кошовим, був чоловік дуже розважний і обережний. Вважаючи на обставини, всякими способами стримував Запорожцїв від яких небудь зачіпок з росийськими властями, дбав про заселеннв запорозьких земель оселою хліборобською людністю, завів всяке хозяйство, осадив богато селян-хлїборобів. В запорозьких степах зявили ся великі слободи запорозькі, церкви не тільки в самій Сїчи, а й по ріжних оселях. Таким чином нарікання, що в руках Сїчовиків чорноморські простори зістак)ть ся диким яловим степом, нікому не ко-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ax73b846ncs4qlcy1x4abvn0iapdy48</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/464</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216366</id>
    <revision>
      <id>457276</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:03:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: то З нилп не спорити ся, старала ся чинити його волю. Запорожці* зносили тяжкі походи, складали свої голови в війнах з Туреччиною і Кримом, сповняли ріжні служби, які на нього покладало рооийське правительство. Як у першій турецькій війні', в 1730-х роках, т...</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3449" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;то З нилп не спорити ся, старала ся чинити його волю. Запорожці* зносили тяжкі походи, складали свої голови в війнах з Туреччиною і Кримом, сповняли ріжні служби, які на нього покладало рооийське правительство. Як у першій турецькій війні', в 1730-х роках, так і в другій, що почала ся 1768 року, Запорозьке військо брало неустанну участь, висилало по кілька тисяч СГчовиків в походи з росийською^ армією, вело партизанську, підїздову війну, воювало на своїх чай-, ках з турецькою фльотою, несла сторожеву і всяку иньшу службу й діставало похвальні грамоти від цариш. Але все се не ратувало Запороже від нарікань і жалів цравйтельства. Одна причина була — зачіпки запорозького юнацтва з Туреччиною, Кримом і Польщею в часах, коли Росія була з сими державами в згодї; з сього все виходили жалї й скарги, а запоозька старшина при всїй охоті не могла запобігти таким зачіпкам запорозьких ватаг. Друга ще більша — се суперечки за землі*. с Вже „лїнїя&quot; — ті укріплення» що будували ся на українськім пограничу з степом в 1720 і 1730-х роках, захопила старі „запорозькі вільности&quot;— землі запорозькі. Почавши г 1730-х років росийське правительство заселяло сю лінію селами і городами, між иньшим оселило тут чимало виходнїв-Сербів. Перше поселеннє їх зроблено в 1732 р., а потім знову в 1751—2 рр, Ся „Нова Сербія&quot;, як її названо, заняла весь північний край запорозьких земель; орґанїзована вона булано воєнному— в полки і роти, піші і конні, гусарські, і дуже потиснула Запорожцїв. Потім, в 1750-х рр. правительство почало селити козачі і пікінерські слободи з ріжного прихожого люду зачавши від околиці новозбудованої тодї кріпост св. Єлисавети (Єлисаветграда) далї на схід, і забирало для тих слобід запорозькі землї. Розуміють ся, се дуже гнївало Запорожцїв, що в їх предковічні степи влазять непрошені гості, відбирають у них старі їх 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 460.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|358. Сотник.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>swisnr2e29phuu2l6mtxuwn095lo20j</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/521</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216367</id>
    <revision>
      <id>457278</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:05:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4006" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;чинають грати першу ролю в Галиччинї і на Буковинї, невважаючи на поміч, яку партия москвофільська мала з Росії — далеко богатшу, ніж народовцї від Українцїв.

[[File:Ілюстрована історія України 399.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|399. Іван Нечуй-Левицький.}}]]

З другого боку для України росийської Галичина з сього часу стає справдї вікном на світ, що не давало їй заснути в темряві тодішнїх заборон. Позбавлені можности скільки небудь свобідно обговорювати питання української полїтики, завдання і змагання її, росийські Українцї користували ся для сього галицькими виданнями, котрі хоч і були заборонені в Росії, про те поширювали ся на росийській Українї досить значно. На галицькім ґрунтї, на галицьких відносинах, в галицьких виданнях ставили ся, випробовували ся й рішали ся ріжні питання соціальні, полїтичні, національні. Через те галицькі відносини викликали незвичайне заінтересованнє серед свідомійших росийських Українцїв. Не маючи можности у себе дома зайнятися справами полїтичними і національними широко і явно, вони якийсь час — можна сказати — жили галицькими подїями й інтересами, особливо з початком 1890-х років, коли між галицькими Українцями-народовцями зачала ся боротьба між більш уміркованим і більш поступовим, радикальним напрямом. І се давало користне доповненнє до тїсного обсягу культурних справ, полишених росийським Українцям суворим і підозріливим режимом, і заховувало їх від повної односторонности.

Тими убогими можливостями культурної української роботи, яку полишала росийська внутрішня політика в сїм часї, не міг задоволити ся і найзавзятійший культурник, що скільки небудь серіозно ставив ся до української стихії. Межі дозволеного були тісні навіть для прихильників лєґальности. Після того як закрито київський віддїл ґеоґрафічного товариства, росийські Українцї довго зіставали ся не тільки без орґану, але й без якогось публичного осередку. Історичне товариство, засноване в Київі, зрідка тільки попадало під впливи українських учених, оживлялось і набирало громадського інтересу. Але з початком 1880-х рр. наладив ся історичний місячник „Кіевская Старина“ (1882–1895),і хоч його інїціатори бр. Лебединцеви стояли далеко від сучасного українського руху, були&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dgmusfijuvzoj22m0qbbaphn7gh8pry</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/522</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216368</id>
    <revision>
      <id>457282</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:12:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5004" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тільки українськими антікваріями в старім стилї, з дуже не глубоким українським патріотизмом, все таки їх українофільство згромадило коло видання наукові і культурні українські сили, а з смертю свого першого видавця воно таки і вповнї перейшло на орґан київської „старої громади“ (1888). Журнал вів ся по досить широкій проґрамі (росийскою мовою): займав ся і {{errata|етноґрафію|етноґрафією}}, і мовою, і письменством; пізнїйше, з 1890-х рр. він мав часами й доволї живу суспільну закраску, містив українську белєтристику і лїтературну критику, заступаючи місце лїтературного орґану, котрого нїяк не хотїла позволити росийська адмінїстрація, так само як і полїтичної, або популярної української преси.

Двадцятилїтє, що пішло за указом 1876 р., було взагалї часом коли не найбільш тяжких, то найбільш прикрих цензурних і адмінїстраційних утисків на українство в Росії — тому особливо болючих, що громадська і культурна сила українська наростала неустанно, під впливами загального розвитку житя, культурних і соціальних европейських впливів, рвала ся йти в парі з житєм великоруським, польським і своїм закордонним — і на кождім місцї стрічала міцний мур урядових зоборон і репресій. Цензура і адмінїстрація, коли не вдалось — як хотїлось — вигнати зовсїм з письменського і культурного вжитку українське слово, завзяли ся принаймнї обмежити його обсягом чистого етноґрафізму і не дати перетворити ся в знарядє культури. Тому рішучо не допускали його до вжитку в школї, в церкві, в урядованню, і всїми силами силували ся не дати йому захопити так би сказати — вищих проявів культурного житя. Не допускало ся нїяких наукових видань на українській мові. Белєтристику і театр старали ся обмежити малюваннєм селянського побуту, і то без яких небудь провідних соціальних і національних ідей. Повісти й драми з житя інтелїґенції вважали ся не допустимими зовсїм — цензура їх не пускала. Цензорам наказувано не пропускати взагалї творів показних, великих, поважних, які могли б становити значне надбаннє українського письменства, і всяко пильнувати, щоб як меньше проходило українських книжок, уживаючи до того всяких причіпок, або й просто забороняючи їх „з державних мотивів“. І цензори дїйсно старали ся, а щоб хтось чогось не упустив, для українських книжок спеціально заведено подвійну цензуру: книжка пропущена цензором місцевим мусїла йти на розгляд ще до Петербурґа, до главного управленїя в справах печати. Тими всїми способами українські книжки справдї нищено, і проходила з них переважно ріжна полова, а все цїннїйше пропадало, йшло кінець кінцем за границю, або зіставало ся лежати в цензурних архивах.

Подібними ж труднощами обставляно й український театр, що при недостачі української книжки і всяких перешкодах для її поширення&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kukntk37cs5ay7sja9me7ikrngfme7g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/526</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216369</id>
    <revision>
      <id>457285</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:22:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5120" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;127&quot;/&gt;грунтї, бодай хоч посередно, через орґани преси, через особисті звязки можна було брати участь в відкритих партийних дебатах, в обговоренню принціпіальних полїтичних і соціальних питань, в полїтичній і громадській роботї, — хоч як ся галицька робота в тім часї, в 1880–90-х рр. ще мала місцевий характер, духом і складом своїм далеко відходячи від інтересів росийської України.&lt;section end=&quot;127&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;128&quot;/&gt;'''128. Полїтичний рух в {{errata|Австрійський|Австрійській}} Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.''' 1890–5 рр. були поворотними роками українського житя Галиччини. За вісїмдесяті роки, як я вже сказав, народовецький український рух дуже поширив ся між галицьким громадянством, запанував над ним і як звичайно в таких обставинах буває — притягнув до себе богато народу нейтрального, що йде за тим напрямом, який бере гору, хочби внутрішнїм своїм змістом він був йому навіть зовсїм чужий. Тому разом з тим як народовецький український напрям виступав все показнїйше, як сильна полїтична партия, та проторював собі дороги в ширші народнї маси, — в самій серединї його мусїв зазначити ся певний розлом, через велику неоднаковість тих елєментів, які спинили ся тепер під одною спільною фірмою українського народовства.

Елєменти більш поступові хотїли йти далї в тїснім союзї з поступовими елєментами росийської України і разом з ними — з поступовими европейськими напрямами, — бажали на українськім національнім ґрунтї перебудувати суспільні, полїтичні і економічні відносини в дусї справжнього демократизму і соціалїзму. Елєменти більш помірковані і консервативні, священики і урядники та иньші представники буржуазних верств (між Українцями дуже невеликих), прийнявши національну форму — народню мову і до певної міри — українські національні традиції, бажали під сею зверхністю заховати старий зміст житя. Їх займала пакованнє української національної церкви (уніатської в Галиччинї) й релїґійна правовірність громадянства, а в соціально-полїтичних відносинах вони були або рішучими консерваторами, або дуже і дуже поміркованими демократами. На сїм ґрунтї виникає в Галиччинї досить різка боротьба, що й вела ся при живій участи і навіть під сильними впливами росийських Українців. Особливо Драгоманов, хоч не жив в Галиччинї, через гуртки своїх однодумцїв, людей більш енерґічних і здібних, з молодших поколїнь Галичан, вів галицьке громадянство в першім напрямі і впливи його серед молодїжи і серед селянства все більше зростали.

Рішучим моментом було, коли більш консервативна частина народовцїв в 1890 р., не без впливів і участи декотрих росийських Українцїв, розірвала полїтичний союз з москвофілами, з котрими разом виступала в галицьким соймі й австрійськім парляментї против Поляків і правительства. Вона війшла в порозуміннє з правительством, чи краще&lt;section end=&quot;128&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kb03muzaudqln3vvalqbh3zx3td66so</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/208</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216370</id>
    <revision>
      <id>457290</id>
      <timestamp>2022-08-02T20:59:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2438" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Знов „пропала книга“.}}}}

Повний „Кобзарь“ Шевченків, який був з'явився тільки останніми часами в Росії, знов став заказаною у нас річчю. По 50-літньому ювилею смерти великого співця України й напередодні 100-ліття його нарождення, дійсність знову поклала свою важку руку на його єдину спадщину — натхненне слово й чарівні образи. І може найхарактерніше, що і сталося це як раз неначе з приводу святкування 50-літнього ювилею. Всім певне в пам'ятку ще той галас, що зняла була торiк реакційна преса під час 50-літніх роковин Шевченкової смерти, ті чи потайні чи й безсоромно-одверті доноси, що ними засипали тоді адміністрацію зважливі „патріоты своего отечества“. І свого вони таки достукались: наслідком галасу була, як відомо, конфиската останніх виданнів „Кобзаря“ й судова справа проти його видавців. Справа та докотилась аж до сенату і 18 декабря сенат видав свій присуд. „Марію“, „Юродивого“, „Кавказ“ i „Царя Саула“ — знищено зовсім, 21 п'єсу понівечено, повикидавши з них деякі слова та цілі фрази.

Звичайно, до такого трактування утворів невмірущої думки людської ми звикли, — може навіть занадто звикли, ганебно звикли, і воно вже нас не вражає так, як би повинно вражати. Звикли, бо світова ще у нас річ і не самого Шевченка спіткала така доля. Ще недавно, бо цими тільки днями, засуджено й Толстого і так само пропала&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4hjtrxy37u3u4l7r0a0atg0uosmzovz</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457307</id>
      <parentid>457290</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T07:02:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2445" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Знов „пропала книга“.}}}}

Повний „[[Кобзар]]ь“ Шевченків, який був з'явився тільки останніми часами в Росії, знов став заказаною у нас річчю. По 50-літньому ювилею смерти великого співця України й напередодні 100-ліття його нарождення, дійсність знову поклала свою важку руку на його єдину спадщину — натхненне слово й чарівні образи. І може найхарактерніше, що і сталося це як раз неначе з приводу святкування 50-літнього ювилею. Всім певне в пам'ятку ще той галас, що зняла була торік реакційна преса під час 50-літніх роковин Шевченкової смерти, ті чи потайні чи й безсоромно-одверті доноси, що ними засипали тоді адміністрацію зважливі „патріоты своего отечества“. І свого вони таки достукались: наслідком галасу була, як відомо, конфиската останніх виданнів „Кобзаря“ й судова справа проти його видавців. Справа та докотилась аж до сенату і 18 декабря сенат видав свій присуд. „Марію“, „Юродивого“, „Кавказ“ і „Царя Саула“ — знищено зовсім, 21 п'єсу понівечено, повикидавши з них деякі слова та цілі фрази.

Звичайно, до такого трактування утворів невмірущої думки людської ми звикли, — може навіть занадто звикли, ганебно звикли, і воно вже нас не вражає так, як би повинно вражати. Звикли, бо світова ще у нас річ і не самого Шевченка спіткала така доля. Ще недавно, бо цими тільки днями, засуджено й Толстого і так само пропала&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mudlfz5hipjsfj9a952htcf1b5e602c</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/209</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216371</id>
    <revision>
      <id>457291</id>
      <timestamp>2022-08-02T21:04:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2651" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;натхненна праця „великаго писателя земли русской“. Про инші приклади, менш визначні, вже й не згадуємо. Та й на віщо? Всі їх знають і всі належно вміють їх оцінити. Всі, не виключаючи й самих суддів, знають так само й те, що всі ці засуди власне ні на що, бо коли можна знищити матеріяльне вживлення думки — книгу, то саму думку знищити не сила, як не сила, звісно, знищити й ту форму, в яку одлила її геніяльна вдача великого письменника. Знають усі й те, що думки в такій як-раз формі занадто вже поширились між людьми і що нова заборона нову їм та ще й більшу дає принаду. Знають нарешті й те, що раніше чи пізніше заборонені і ніби то „знищені&quot; твори вийдуть знову між люде і ще ясніше сяятимуть, оздоблені до всього ще й тим ореолом мучеництва, якого надають усякі утиски.

Усі це знають і через те, може, й не вражає нас так прикро самий факт замаху на творчу думку людську. „Пропала книга“ — але ми певні, що не на-віки пропала і навіть не на довго: вона знайдеться... І звичайно — самій книзі тут нема небезпеки. Бо коли вона пережила вже найбільш може небезпечний час, то напевне переживе й те, що судилось ще перетерпіти. „Пропала книга“ — та вона знайдеться, вона воскресне, як була вже раз воскресла на наших очах і за нашої пам'яти. Воскресне, — бо не від сенатських вотумів залежить доля книг: єсть инший вотум, і він давно вже присудив „Кобзареві“ певне місце серед невмірущих утворів людської думки. А проти такого присуду нема апеляції...

::1912.


{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pud6onsgf6qk38079m5mjibl7kdkpvn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457306</id>
      <parentid>457291</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T06:59:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2662" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;натхненна праця „великаго писателя земли русской“. Про инші приклади, менш визначні, вже й не згадуємо. Та й на віщо? Всі їх знають і всі належно вміють їх оцінити. Всі, не виключаючи й самих суддів, знають так само й те, що всі ці засуди власне ні на що, бо коли можна знищити матеріяльне вживлення думки — книгу, то саму думку знищити не сила, як не сила, звісно, знищити й ту форму, в яку одлила її геніяльна вдача великого письменника. Знають усі й те, що думки в такій як-раз формі занадто вже поширились між людьми і що нова заборона нову їм та ще й більшу дає принаду. Знають нарешті й те, що раніше чи пізніше заборонені і ніби то „знищені“ твори вийдуть знову між люде і ще ясніше сяятимуть, оздоблені до всього ще й тим ореолом мучеництва, якого надають усякі утиски.

Усі це знають і через те, може, й не вражає нас так прикро самий факт замаху на творчу думку людську. „Пропала книга“ — але ми певні, що не на-віки пропала і навіть не на довго: вона знайдеться… І звичайно — самій книзі тут нема небезпеки. Бо коли вона пережила вже найбільш може небезпечний час, то напевне переживе й те, що судилось ще перетерпіти. „Пропала книга“ — та вона знайдеться, вона воскресне, як була вже раз воскресла на наших очах і за нашої пам'яти. Воскресне, — бо не від сенатських вотумів залежить доля книг: єсть инший вотум, і він давно вже присудив „Кобзареві“ певне місце серед невмірущих утворів людської думки. А проти такого присуду нема апеляції…

::{{fine|1912.}}


{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j7smj9eli5g53xqej185hxli2rxdkxj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/210</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216372</id>
    <revision>
      <id>457292</id>
      <timestamp>2022-08-02T21:24:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2108" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Клерикали проти Шевченка.}}}}

Недавно „Рада“ подала була дуже цікавий факт із нашого життя. Священик з київського передмістя Пестряков обернувся до київського місіонерського комитету з порадою заборонити панахиди по Шевченкові, бо вони, мовляв, ширять „сепаратизм та мазепинство“. Отці місіонери, вислухавши таку пораду, почали думати-гадати — що їм справді з Шевченком робити. Одні стояли за пораду о. Пестрякова, инші ж доводили, що забороняти наче б і не годиться: Шевченка, мовляв, поховано по православному обряду, то як же його не давати молитись за поета? Проте отці не зважились вирішити справу за одним разом і доручили одному з місіонерів, священ. Потехинові, скласти спеціяльний доклад про українство та Шевченка&lt;ref&gt;„Рада“, 1912 р., ч. 87.&lt;/ref&gt;. Виходить, що комитет іще матиме спеціяльне „сужденіе“ про те, чи дозволити молитись за Шевченка, чи заборонити.

Не будемо забігати наперед і ворожити, на чому стануть київські отці місіонери. Нехай, може, вони й згадають навіть Христові слова, що не за-для праведників прийшов він на світ, а за-для грішників, щоб їх порятувати, і згадавши, дозволять молитись за такого „грішника“, яким був Шев-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6qgjos8kbm69tfgo4vx6prhb8wk4vj2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457305</id>
      <parentid>457292</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T06:56:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2117" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|Клерикали проти Шевченка.}}}}

Недавно „[[Рада]]“ подала була дуже цікавий факт із нашого життя. Священик з київського передмістя Пестряков обернувся до київського місіонерського комитету з порадою заборонити панахиди по Шевченкові, бо вони, мовляв, ширять „сепаратизм та мазепинство“. Отці місіонери, вислухавши таку пораду, почали думати-гадати — що́ їм справді з Шевченком робити. Одні стояли за пораду о. Пестрякова, инші ж доводили, що забороняти наче б і не годиться: Шевченка, мовляв, поховано по православному обряду, то як же його не давати молитись за поета? Проте отці не зважились вирішити справу за одним разом і доручили одному з місіонерів, священ. Потехинові, скласти спеціяльний доклад про українство та Шевченка&lt;ref&gt;„Рада“, 1912 р., ч. 87.&lt;/ref&gt;. Виходить, що комитет іще матиме спеціяльне „сужденіе“ про те, чи дозволити молитись за Шевченка, чи заборонити.

Не будемо забігати наперед і ворожити, на чому стануть київські отці місіонери. Нехай, може, вони й згадають навіть Христові слова, що не за-для праведників прийшов він на світ, а за-для грішників, щоб їх порятувати, і згадавши, дозволять молитись за такого „грішника“, яким був Шев-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qz46ca9pqkaswsy63hmyri0gagoimgg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/211</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216373</id>
    <revision>
      <id>457293</id>
      <timestamp>2022-08-02T21:28:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Fert 87</username>
        <id>12080</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2873" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Fert 87&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ченко. Нехай, кажу, — вагу має тут зовсім не це, а инше: що навіть таке питання могло виникнути за наших часів. Правда, для нас, що на свої очі бачили, як винишпорювали по церквах, за якого саме „болярина Льва“ подавав хтось на часточку; для нас, що читали проект одного з архиєреїв кинути анафему на всіх визначніших письменників у Росії, — вагання київських отців не може бути великою несподіванкою. Але все ж таки в оцій київській події є де-що нове, коли рівняти її навіть до згаданих допіру фактів. Там, на похороні Толстого та в проєкті архиєрея Гермогена, вихідним пунктом були все-таки релігійні мотиви: Толстой був „анафема“, „безбожникъ“, „непримиренний“, „нераскаянний“, инші письменники, кандидати на анафем — теж. Инакше кажучи, поперед усього стояла там все ж ніби релігійна причина. А тут догадливий о. Пестряков не зважає на релігійну сторону справи зовсім, — Шевченко для його тільки політичний прапор і заборона панахид по Шевченкові тільки один із способів політичної боротьби. Оце одверте політикування київських місіонерів, що не зважились зразу ж нагадати дотепному собратові своєму про Христову науку — ще й есть те характерне, що найбільш звертає на себе увагу в київській події. Це показує, що клерикалізм, як політичне з'явище, вже вимостив собі у нас тепленьке кубелечко та береться ще й молодих пташенят клерикалізму висижувати. А вони вже безперечно далеко підуть, бо ж во-істину горизонти перед цим з кожного погляду шкодливим з'явищем безмежні і безмірні. І незабаром, певне, про славні подвиги лицарів темного середневіччя ми ще почуємо...&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gc9wsmr33e35xt5yasq4ocajnucpjhs</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457295</id>
      <parentid>457293</parentid>
      <timestamp>2022-08-02T21:41:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2905" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ченко. Нехай, кажу, — вагу має тут зовсім не це, а инше: що навіть таке питання могло виникнути за наших часів. Правда, для нас, що на свої очі бачили, як винишпорювали по церквах, за якого саме „болярина Льва“ подавав хтось на часточку; для нас, що читали {{errata|проект|проєкт}} одного з архиєреїв кинути анафему на всіх визначніших письменників у Росії, — вагання київських отців не може бути великою несподіванкою. Але все ж таки в оцій київській події є де-що нове, коли рівняти її навіть до згаданих допіру фактів. Там, на похороні Толстого та в проєкті архиєрея Гермогена, вихідним пунктом були все-таки релігійні мотиви: Толстой був „анафема“, „безбожникъ“, „непримиренний“, „нераскаянний“, инші письменники, кандидати на анафем — теж. Инакше кажучи, поперед усього стояла там все ж ніби релігійна причина. А тут догадливий о. Пестряков не зважає на релігійну сторону справи зовсім, — Шевченко для його тільки політичний прапор і заборона панахид по Шевченкові тільки один із способів політичної боротьби. Оце одверте політикування київських місіонерів, що не зважились зразу ж нагадати дотепному собратові своєму про Христову науку — це й єсть те характерне, що найбільш звертає на себе увагу в київській події. Це показує, що клерикалізм, як політичне з'явище, вже вимостив собі у нас тепленьке кубелечко та береться ще й молодих пташенят клерикалізму висижувати. А вони вже безперечно далеко підуть, бо ж во-істину горизонти перед цим з кожного погляду шкодливим з'явищем безмежні і безмірні. І незабаром, певне, про славні подвиги лицарів темного середневіччя ми ще почуємо…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l26t0khaympqw1dy84r7pnm2h413qfg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/529</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216374</id>
    <revision>
      <id>457294</id>
      <timestamp>2022-08-02T21:34:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5205" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;нїзованої роботи, яку повели учені згуртовані в 1890-х роках коло львівського Товариства імени Шевченка, в 1892 р. переміненого на наукове товариство, а в 1898 зреформованого на взірець академій наук. Його видання дуже скоро звернули на себе увагу дослїдників і українська наука здобула собі право горожанства в науковїм світї. Не вважаючи на дуже убогі підмоги з фондів державних і краєвих, товариство розвинуло велику видавничу і орґанїзаційну дїяльність, про яку чверть віку серед тим нїхто не посмів би й думати.

В парі з сим виступило також домаганнє українського університету. Правительство обіцяло його ще в 1848 р., але потім се все забуло ся разом з иньшими обіцянками. Львівський унїверситет захопили Поляки, а Українцям зістало ся лише кілька катедр з українськими викладами. Тоді з кінцем 1890-х рр. вони стали добивати ся засновання другого, осібного українського унїверситету; в 1900-х рр. ся справа стала незвичайно гострою, раз у раз викликала сильні заворушення на унїверситеті, на котрі чуйно відзивали ся найширші круги громадянства, й український унїверситет став черговою справою української полїтики, а здобутє його стало питаннєм недалекого часу.

В сфері лїтературній треба одмітити розвій красного письменства, завдяки цїлій громаді яскравих, живих талантів, що в сей же момент розцвіту полїтичних і суспільних інтересів, з кінцем 1890-х років виступили на досить яловім перед тим галицько-буковинськім ґрунті. Досі, в 1880/1890-х рр., [[Автор:Іван Франко|Іван Франко]], талановитий поет, новелїст і публицист, був найбільш визначним талантом на сїм ґрунтї. Тепер наоколо новозаснованого місячника „[[Літературно-науковий вістник|Лїтературно-Науковий Вістник]]“ і видавничого товариства „[[w:Українсько-руська видавнича спілка|Українсько-руська видавнича спілка]]“ виступив ряд нових, свіжих талантів, з [[Автор:Василь Стефаник|Вас. Стефаником]] і [[Автор:Ольга Кобилянська|Ол. Кобилянською]] в головах, і надав небувалого перед тим змісту тутешньому українському житю.

В сфері освітнїй і народно-органїзаційній дав себе знати незвичайний розвій читалень „Просвіти“ і товариств гімнастичних, так званих „Січей“ і „Соколів“, які нечувано зворушили народнї маси, розбудили в них бажаннє знання, освіти, інстинкти орґанїзації й солїдарности.

З огляду на ті трудности, з якими звязане було засновуваннє нових українських середніх шкіл — що їх просто таки приходило ся випрошувати і вимолювати у польських верховодів, а властиво виторговувати за які небудь важні уступки з иньших українських домагань, — галицькі Українцї взяли ся до закладання своїх приватних середнїх шкіл і в останнїм десятилїтю перед війною розвинули дуже показне {{errata|свеє|своє}}, власне свобідне шкільництво.

Звернено також в сих лїтах велику увагу на економічну {{errata|стороиу|сторону}} — на заснованнє позичкових кас, кооперативів, сїльсько-господарських то-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>37l6wclutyfs59noyik2goah4jql1i4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шевченко (збірка)/Знов «пропала книга»</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216375</id>
    <revision>
      <id>457308</id>
      <timestamp>2022-08-03T07:03:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Шевченко]]  | автор = Сергій Єфремов  | секція = Знов «пропала книга»  | попередня = [[../Пропала книга — книга знайшлася/]]  | наступна = [[../Клерикали проти Шевченка/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=208 to=209 /&gt;   {{PD-auto |...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="538" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Шевченко]]
 | автор = Сергій Єфремов
 | секція = Знов «пропала книга»
 | попередня = [[../Пропала книга — книга знайшлася/]]
 | наступна = [[../Клерикали проти Шевченка/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=208 to=209 /&gt;


{{PD-auto
|країна=UA
|рік-публікації=1914
|рік-смерті=1939
}}</text>
      <sha1>nadq49jx6enffvhoykqfjuu2k956cik</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шевченко (збірка)/Пропала книга — книга знайшлася</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216376</id>
    <revision>
      <id>457316</id>
      <timestamp>2022-08-03T07:35:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Шевченко]]  | автор = Сергій Єфремов  | секція = Пропала книга — книга знайшлася  | попередня = [[../Недбале видання/]]  | наступна = [[../Знов «пропала книга»/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=197 to=207 /&gt;   {{bar}} {{примітки}}...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="552" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Шевченко]]
 | автор = Сергій Єфремов
 | секція = Пропала книга — книга знайшлася
 | попередня = [[../Недбале видання/]]
 | наступна = [[../Знов «пропала книга»/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=197 to=207 /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
|країна=UA
|рік-публікації=1914
|рік-смерті=1939
}}</text>
      <sha1>ehfn51mv8h58cvwnshgulrdp4l675hm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шевченко (збірка)/Недбале видання</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216377</id>
    <revision>
      <id>457326</id>
      <timestamp>2022-08-03T07:58:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Шевченко]]  | автор = Сергій Єфремов  | секція = Недбале видання  | попередня = [[../Поет і жандарм/]]  | наступна = [[../Пропала книга — книга знайшлася/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=186 to=196 /&gt;   {{bar}} {{примітки}}   {{PD-auto...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="540" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Шевченко]]
 | автор = Сергій Єфремов
 | секція = Недбале видання
 | попередня = [[../Поет і жандарм/]]
 | наступна = [[../Пропала книга — книга знайшлася/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=186 to=196 /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
|країна=UA
|рік-публікації=1914
|рік-смерті=1939
}}</text>
      <sha1>aiht9htsvyzbhmtj0er1mn77vm5gjhn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Шевченко (збірка)/Поет і жандарм</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216378</id>
    <revision>
      <id>457336</id>
      <timestamp>2022-08-03T08:27:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Шевченко]]  | автор = Сергій Єфремов  | секція = Поет і жандарм  | попередня = [[../Шевченко в світлі офиціяльної критики/]]  | наступна = [[../Недбале видання/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=177 to=185 /&gt;   {{bar}} {{примітки}}...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="551" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Шевченко]]
 | автор = Сергій Єфремов
 | секція = Поет і жандарм
 | попередня = [[../Шевченко в світлі офиціяльної критики/]]
 | наступна = [[../Недбале видання/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf&quot; from=177 to=185 /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
|країна=UA
|рік-публікації=1914
|рік-смерті=1939
}}</text>
      <sha1>ta06s7bjbbunb8x90tujcn902intd8w</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/468</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216379</id>
    <revision>
      <id>457339</id>
      <timestamp>2022-08-03T09:29:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3689" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;рости, був весь сивий, а вбраний по козацьки в синїй жупан китайчатий, з двома рядами ґудзиків. Вмер 1803 року, маючи 112 лїт. Перед тим 1790 р. вмер військовий писар Глоба, засланий також в оден північний монастир, і судя Павло Головатий, в Сибири, в монастирі тобольськім.

{{block center|&lt;poem&gt;Та встань батьку, ой встань Петре, кличуть тебе люде —
Ой як підеш на Вкраїну, по прежньому буде.
Ой піди ж ти до столицї прохати царицї,
Чи не вступить царство землї по перші границї?“
Чи не верне степи й поля, всї клейноди наші?
„Ой царице, наша мати, змилуй ся над нами,
Оддай же нам наші землї з темними лугами!“
„Не на те ж я, Запорожцї, Москаля заслала,
Ой щоб твої луги й землї назад повертала!
Не на те я, Запорожцї, Сїч розруйновала,
Щоб назад вам степи й луги й клейноди вертала!“
Текла річка із-під саду та й упала в кручі —
Заплакав же пан кошовий від царицї йдучи.
Текла річка невеличка, заросла лозами —
Заплакав же пан кошовий дрібними сльозами.
„Ой великий світ, цариця, і всїм ти владаєш,
А вже ж ти нас Запорожців з місця споміщаєш.
Та вже ж ти тих вражих панів та все награждаєш“.
Та летить крячок та на той бочок та летячи кряче —
Та усе військо запорожське та на Кальниша плаче.
Та летить крячок та на той бочок — де взяв ся шулїка!
— Ой не буде в Сїчи города отнинї й до віка!&lt;/poem&gt;}}

[[File:Ілюстрована історія України 362-3.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|362–3. Печатки запорозьких паланок: Самарської й Кодацької.}}]]

З запорозьких земель справдї великі маєтности роздано ріжним московським панам. Січовики ж мали бути поверстані в пікінери або в міщане та селяне. 1776 р. Потьомкін доносив царицї, що з Запорожцями вже приведено все до порядку: одні разселили ся по містах і селах, иньші вписали ся в пікінери і з них набрано два полки; з забраного старшинського майна зроблено капітал для підмоги мешканцям, і т. д. Але в дїйсности було що иньше. Переважна більшість Запорожцїв не хотїла ставати гречкосіями і порішила піти тою ж стежкою як по першім зруйнованню Сїчи — під Турком жити. Старий Запорожець Микита Корж оповідав, як тодї Сїчовики умудрили ся „Мо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kz4xhbnzwfdtremjiaed8srg56x7zfj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/469</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216380</id>
    <revision>
      <id>457340</id>
      <timestamp>2022-08-03T10:05:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3396" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;скаля в шори убрать“. Тому що Запороже, всї дороги і границї були зоставлені московським військом, Запорожці стали відпрошувати ся у Текелїя на заробітки на рибні лови на Тилигул. Діставали пашпорти на 50 душ, а набирали з собою по кілька сот тай виходили за границю. От-так незадовго більша половина їх вийшла в Туреччину, так що лїтом 1776 р. тих Запорозців-мандрівцїв на Тилигулї та під Хаджибеєм зібрало ся до 7000 і тут під Очаковим почали собі селити ся.

[[File:Ілюстрована історія України 364.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|364. Запорозька церква в Самарі (Новомосковську) збудована в рр. 1773–9.}}]]

Коли про се довідали ся в Петербурзї, дуже з того занепокоїли ся, стали підсилати до Запорожцїв ріжних людей та намовляти їх вертати ся, а заразом від турецького правительства допевняли ся, щоб видало Запорожцїв. Але нї Запорозцї не хотїли вертати ся, анї Турки не хотїли їх видавати.

{{block center|&lt;poem&gt;Ей оступили прокляті драгунн усї степи й усї плавнї,
А вже ж уступили та дві дивізії та в покровські базари —
А вже ж славні Запорожцї пяти показали:
„Ой ходїмо, братя, Турчина просити,
Чи не дасть нам землі вїка дожити“
Пішли наші славні Запорожцї не з добра, а з печали —
Ой як утїкали, то все забирали — і з церков ікони,
Тільки покидали золотую зброю та вороні конї.
Ой пустили ся наші Запорожцї через море дубами,
Ой як оглянуть ся до славної Сїчи — умивають ся сльозами.
Прийшли до Турка та й вклонили ся низько:
„Ой дай же нам землю тай коло границї близько“.
„Ой рад же ж я, Запорожцї, вашу волю вчинити,
Коли ж все будете, славні Запорожцї, минї зміну (зраду) робити!“
„Ми не будемо, турецький царю, тобі зміни робити,
Бо нас присягає усїх сорок тисяч тобі вірно служити!“
Дарую вам землю, ще й обидва лимани (Днїпровий і Днїстровий).
Ловіть, хлопцї, рибу та справляйте жупани!&lt;ref&gt;Збираю з ріжних пісень — дуже їх богато про сї подїї. А про скасованнє Гетьманщини майже нїчого нема!&lt;/ref&gt;&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c75ibie4h8az4zc0ijc5kontpwdag73</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/470</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216381</id>
    <revision>
      <id>457341</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:13:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3686" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;А про московські заклики пісня співає:

{{block center|&lt;poem&gt;Ой пише Москаль тай до кошового — а йдїте до мене жити.
Ой я дам землю та по прежньому — а по Днїстер границю,
Ой брешеш, брешеш ти, вражий Москалю — а ти хочеш обманити:
Ой як підемо ми у твою землю, ти будеш лоби голити (в салдати).&lt;/poem&gt;}}

[[File:Ілюстрована історія України 365.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|365. Кошовий банатських козаків (з брошюри 1789 р.).}}]]

Щоб Росія не чіпала ся Запорожцїв, султан дав їм землї на Дунайських гірлах; але Запорожцї не дуже охотили ся йти туди і ще кілька років жили над „обома лиманами“. 1778 року їх формально прийнято під власть турецьку, позволено заложити Сїчу, мешкати і промишляти свобідно, а за те служити султанови пішо й конно. Але що росийське правительство доконче добивало ся, аби їх не тримали коло росийської границї, то султан наказав силоміць переводити їх за Дунай. Се дуже не сподобало ся Запорожцям, і декотрі стали вертати ся до Росії. Там Потьомкін, щоб затримати Сїчовиків і иньших охочих від втїкачки за границю, рішив відновити Запорозьке військо, під назвою „Чорноморського війська“ і в 1783 р. поручив Антонови Головатому, Чепізї й иньшим запорозьким старшинам скликати охочих. До сього війська приставали декотрі Запорожцї з тих що вийшли за границю.

Иньші звернули ся до цїсаря нїмецького Иосифа, просячи прийняти їх до себе; їх прийнято, позволено заложити собі Сїчу в австрійських землях, в Банатї, над долїшньою Тисою, і в 1785 р. вісїм тисяч Запорожцїв перейшло туди; але довго вони там не зістали ся і незабаром помандрували знов, куди — не маємо докладних звісток, та можна так здогадувати ся, що одні вернули ся до Туреччини, иньші до Росії. В Туреччинї оселено їх з початку в Сейменах, потім нарештї позволено заложити кіш на гірлї Дунайському, коло м. Дунавця, де перед тим сидїли великоросийські виселенцї козаки-Некрасовцї, котрих Запорозцї відти прогнали. В Росії ж новому Чорноморському війську, по скінченню турецької війни, в котрій се військо дуже Росії заслужило ся, — в 1792 р. визначено на мешканне устє Кубани і землї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9f4zycly83oh3czj1gsifxlo4nwo0bg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/43</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216382</id>
    <revision>
      <id>457342</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:17:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1707" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{fine|Нараз зміняє голос.}}}}
Але я не хочу тебе вже тепер. Хочби ти кидала ся мінї навіть на шию. Така дївка не варта мене!
{{c|{{fine|Відходить швидко.}}}}

{{c|ГАННА.}}
Ага, бачиш, таки помогло нарештї.
{{fine block|Коли Ганна пере далї в балії, вказуєть ся з заду в коритарі {{sp|Вермельскірх}}. Є се чоловік коло пятьдесятки, колишній актор. Має на собі зношений шляфрок і вишиті пантофлї. Курить з довгої люльки.}}

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|заглядає хвилину до середини; Ганна не бачить його.}}}}
Чули ви, як кашлає?

{{c|ГАННА.}}
Хто такий?

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Приїхав сюди якийсь купільний гість. Мешкає на горі.

{{c|ГАННА.}}
Ну, та вже й час, маємо половину мая.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|переступає поволи поріг, сьпіває півголосом, кашлаючи при тім:}}}}
{{bc|&lt;poem&gt;Я на сухоти кандидат
Відівідівіт, бум , бум!
Що може вже тепер вмирать,
Відівідівіт, бум, бум!&lt;/poem&gt;}}
{{c|{{fine|Ганна сьмієть ся через балїю.}}}}
Від сього може добре робити ся чоловікови; по сїм пізнаємо, що надходить лїто.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ctsm7dfrjrk7erfd8nlhjmjoqc2jr8f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/44</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216383</id>
    <revision>
      <id>457343</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:22:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1377" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГАННА.}}
Одна ластівка не приносить іще лїта!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|робить собі місце на лавцї при печі са сїдає.}}}}
Де Геншель?

{{c|ГАННА.}}
Поїхав нинї долїв на кладовище.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Правда. Нинї уродини його жінки.
{{c|{{fine|Мовчанє.}}}}
А то старий побиваєть ся! — Коли-ж він верне?

{{c|ГАННА.}}
Я не знаю в загалї, по-що він мав їхати там. Нам тут так треба коний, що аж! Тай нового парубка забрав із собою!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Е, Ганно, злість попсує вам апетит.

{{c|ГАННА.}}
Та бо се й правда! Він покинув тут всьо. Омнїбус має від'їхати точно. Бричка стоїть там заболочена, а Гауфе не може дати собі вже ради. Старий хлоп задубів як колода!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Так, так, вже зачинається. Роботи є всюди досить! Нинї приходить на гору кухар . Вже і я замітив се впиварнї.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sggr9iv8fryysfuh5bnwr5eqertoyse</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/471</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216384</id>
    <revision>
      <id>457344</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:26:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4559" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;113&quot;/&gt;між Кубанею й Азовським морем. Позволено відновити давнїй сїчовий устрій — військову старшину, кіш і старі курінї, числом сорок; {{errata|нанадано|надано}} нові клейноди, позволено судити ся своїм судом і свобідно, безданно промишляти всякими промислами. Всього зібрало ся козаків в тім Чорноморськім війську 17 тисяч, і вони положили початок українському заселенню Кубанщини. Першим кошовим чорноморським був Харько (Захар) Чепіга.

[[File:Ілюстрована історія України 366.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|366. Печатка Чорноморського війська (1792).}}]]

Задунайська Сїч держала ся до р. 1828. Жило ся під Турком добре, тільки мучило сумлїннє Запорожцїв, що приходить ся помагати бісурменови воювати християн:

{{block center|&lt;poem&gt;Ой наробили та славні Запорозцї та великого жалю:
Що не знали, кому поклонить ся — та которому царю.
Ой поклонили ся турецькому — під ним добре жити,
А за все добре, за одно недобре — що брат на брата бити.&lt;/poem&gt;}}

[[File:Ілюстрована історія України 367.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|367. Печатка кошового дунайських козаків (1801).}}]]

Росийське начальство не переставало підманювати сих дунайських Запорожцїв, щоб вертали ся до Росії — через ріжних свояків, знайомих, то що. Від часу до часу більші або меньші ватаги сих дунайських Запорожцїв переходили — але се були дрібницї. Аж 1828 р., як розпочала ся знову війна з Росією, тодїшнїй кошовий задунайський Осип Гладкий задумав перевести Задунайцїв до Росії; він пустив поголоску, що Турки хочуть переселити Запорозців як найдальше від росийської границї — в Єгипет. Заразом намовляв вертати ся під Росію, але що не всї хотіли вертати ся, то він, не відкриваючи свого заміру, вийшов з військом нїби в похід на Москалїв, і тільки на росийській границї сказав своїм Запорозцям, що йде передати ся під Росію. Вороття не було. Прибувши до росийського війська, Гладкий явив ся перед царем і заявив, що піддаєть ся йому. З своїм полком потім брав участь в війнї, а після війни вибрав для оселення свого війська місця на Азовськім побережу, між Бердянском і Маріуполем і тут се невеличке „Азовське військо“ жило аж до 1860-х років, коли їх переселено на Кубань.

Але ся зрада Гладкого стягнула велику біду на тих Запорожцїв, що зістали ся на Дунаї. Турецьке правительство скасувало військо, знищило кіш і розселило Задунайцїв по ріжних місцях. Кажуть, що богато їх навіть побито при тім. Гірко проклинали ті Запорозцї Гладкого.&lt;section end=&quot;113&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;114&quot;/&gt;'''114. Кінець Гетьманщини.''' Скасувавши Запорозьку Сїч, правительство взяло ся до Гетьманцїв. В осени 1780 року указом царським&lt;section end=&quot;114&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lnv2slqio1bw7k1eyw3q6wq5ce6qixs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/472</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216385</id>
    <revision>
      <id>457345</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:46:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2788" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;обявлено, що в Гетьманщині буде заведена така сама ґуберська управа, як і в Росії. Вже перед тим, при сформованню ґубернії Новоросийської, а потім Азовської, примежовано до них сусїднїй полк Полтавський і части Миргородського. Тепер вся Гетьманщина мала перемінити ся в росийські ґубернії, і Румянцеву поручено було розробити плян сеї реформи. На другий рік скасовано малоросийську колєґію і ґенеральний суд, ґенеральну і полкову управу, а Гетьманщину роздїлено на три намісництва: [[w:Київське намісництво|Київське]], [[w:Чернігівське намісництво|Чернигівське]] і [[w:Новгород-Сіверське намісництво|Новгород-сїверське]], визначено туди намістників і заведено суди і палати на росийський взірець: на місце військового суду палати уголовні і гражданські, в кождій ґубернії на місце дотеперішнїх судів гродських і земських суди уїздні; на місце скарбу військового — казьонні палати; для справ міських — ґуберські маґістрати, і т. и. Колєґію малоросийську і військовий суд зіставлено на якийсь час тільки для докінчення не покінчених справ; полкові канцелярії зіставлено для воєнних справ полку, до реформи полкової; так само ріжні уряди, що мали бути з виборних дворянських депутатів, мали ще чекати указів в справі „розбору дворянських прав“ української старшини.

[[File:Ілюстрована історія України 368.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|368. Козацка корогва, Домонтовської сотнї, справлена 1762 року (чернигівський музей).}}]]

Дальшими роспорядженнями тільки доповнено сю перебудову українського устрою на московський лад. В 1783 р. скасовано козаць-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9p8w3rc91gi487b9jr7vn3fc0z0dvi3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457346</id>
      <parentid>457345</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T11:46:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2788" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;обявлено, що в Гетьманщині буде заведена така сама ґуберська управа, як і в Росії. Вже перед тим, при сформованню ґубернії Новоросийської, а потім Азовської, примежовано до них сусїднїй полк Полтавський і части Миргородського. Тепер вся Гетьманщина мала перемінити ся в росийські ґубернії, і Румянцеву поручено було розробити плян сеї реформи. На другий рік скасовано малоросийську колєґію і ґенеральний суд, ґенеральну і полкову управу, а Гетьманщину роздїлено на три намісництва: [[w:Київське намісництво|Київське]], [[w:Чернігівське намісництво|Чернигівське]] і [[w:Новгород-Сіверське намісництво|Новгород-сїверське]], визначено туди намістників і заведено суди і палати на росийський взірець: на місце військового суду палати уголовні і гражданські, в кождій ґубернії на місце дотеперішнїх судів гродських і земських суди уїздні; на місце скарбу військового — казьонні палати; для справ міських — ґуберські маґістрати, і т. и. Колєґію малоросийську і військовий суд зіставлено на якийсь час тільки для докінчення не покінчених справ; полкові канцелярії зіставлено для воєнних справ полку, до реформи полкової; так само ріжні уряди, що мали бути з виборних дворянських депутатів, мали ще чекати указів в справі „розбору дворянських прав“ української старшини.

[[File:Ілюстрована історія України 368.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|368. Козацка корогва, Домонтовської сотнї, справлена 1762 року (чернигівський музей).}}]]

Дальшими роспорядженнями тільки доповнено сю перебудову українського устрою на московський лад. В 1783 р. скасовано козаць-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i2azp3v55u8fh3jqktpw76bzwrc61e5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/474</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216386</id>
    <revision>
      <id>457347</id>
      <timestamp>2022-08-03T11:56:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2582" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Тільки нарід український не мав себе чим потїшити в кріпацькій неволї своїй. Правительство з новими порядками обіцяло йому свободу від кривд старшинських, від „малих тиранів“ — поміщиків, а на дїлї сї нові порядки зміцнили з небувалою перед тим силою безграничну власть панів над мужиком, з котрої вже не було йому нї виходу нї просвітку. І своє розчарованнє і зневіру в нові порядки нарід вилив у славній піснї про світову неправду.

{{block center|&lt;poem&gt;Нема в свїтї правди, правди не зіскати,
Бо тепер неправда стала правдувати.
Уже тепер правда в панів у темницї,
А щира неправда з панами в світлицї!
Уже тепер правда в панів у порога,
А щира неправда сидить кінець стола!
Уже тепер правду ногами топтають,
А щиру неправду медом напувають.
Десь ти, правдо, вмерла чи ти заключена,
Що тепер неправда увесь світ зажерла!
Тільки в світі правди що рідная мати,
Де би ми її могли в світї одіскати?
Ой орлице мати! деж тебе нам взяти?
Тебе нї купити, анї заслужити!
Коли б тебе, правдо, в світї увидїти,
Орловими крильми раді б ми летіти!
Ох як же тим дїткам без матери бути?
Та що дня заплачуть, не можуть забути!
Вже ж бо кінець віку отже приближив ся:
Хоч рідного брата тепер стережи ся.
І з ним на суд стати — правди не зіскати,
Тільки сріблом златом панів насищати.
Хто по правдї судить, то того карають,
А хто не по правдї, того поважають.&lt;/poem&gt;}}

[[File:Ілюстрована історія України 369.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|369. Ґанок Ґалаґанового будинку (див. 327).}}]]&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jiklsz3hie6ifrf08me2ugr78txn527</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>